# File Name: Holy-Bible---Ukrainian---Ukrainian-NT---Aionian-Edition.noia # File Size: 1463924 # File Date: 03/27/2024 23:21:56 # File Purpose: Supporting resource for the Aionian Bible project # File Location: https://resources.AionianBible.org # File Copyright: Creative Commons Attribution No Derivative Works 4.0, 2018-2024 # File Generator: ABCMS (alpha) # File Accuracy: Contact publisher with corrections to file format or content # Publisher Name: Nainoia Inc # Publisher Contact: https://www.AionianBible.org/Publisher # Publisher Mission: https://www.AionianBible.org/Preface # Publisher Website: https://NAINOIA-INC.signedon.net # Publisher Facebook: https://www.Facebook.com/AionianBible # Bible Name: Український Новий Заповіт # Bible Name English: Ukrainian Kulish New Testament # Bible Language: Український # Bible Language English: Ukrainian # Bible Copyright Format: CC Attribution NoDerivatives 4.0, 2018-2024 # Bible Copyright Text: Public Domain # Bible Source: Panteleimon Kulish # Bible Source Version: 7/21/2015 # Bible Source Link: https://crosswire.org/sword/modules/ModInfo.jsp?modName=UkrKulish # Bible Source Year: 1871 # Bible Format: Aionian Glossary annotations to 265 verses # INDEX BOOK CHAPTER VERSE TEXT # # BOOK 040 MAT Matthew Від Матвія 040 MAT 001 001 Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. 040 MAT 001 002 Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яков породив Юду та братів його; 040 MAT 001 003 а Юда породив Фареса та Зару від Тамари; а Фарес породив Єсрома; а Єсром породив Арама; 040 MAT 001 004 а Арам породив Аминадава; а Амннадав породив Насона; а Насон погодив Салмона; 040 MAT 001 005 а Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея; 040 MAT 001 006 а Єссей породив Давида царя; а Давид цар породив Соломона від Урієвої; 040 MAT 001 007 а Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу; 040 MAT 001 008 а Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію; 040 MAT 001 009 а Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію; 040 MAT 001 010 а Єзекія породив Манассію, а Манассія породив Амона; а Амон породив Йосію; 040 MAT 001 011 а Йосія породив Єхонїю та братів його, під час переселення у Вавилон; 040 MAT 001 012 а після того, як переселено їх у Вавидон, Єхонїя породив Салатиїла, а Салатиїл породив Зоровавеля; 040 MAT 001 013 а Заровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Єліякима; а бліяким породив Азора; 040 MAT 001 014 а Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Єліюда; 040 MAT 001 015 а Єліюд породив Єліазара; а Єліазар породив Маттана; а Маттан породив Якова; 040 MAT 001 016 а Яков породив Йосифа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос. 040 MAT 001 017 То всїх родів од Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів. 040 MAT 001 018 Різдво ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Иосифові, перш ніж вони зійшли ся, постережено, що вона мала в утробі від сьвятого Духа. 040 MAT 001 019 Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її. 040 MAT 001 020 Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа. 040 MAT 001 021 І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх. 040 MAT 001 022 Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи: 040 MAT 001 023 Ось дїва матиме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: З нами Бог. 040 MAT 001 024 Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою; 040 MAT 001 025 і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус. 040 MAT 002 001 Як же народивсь Ісус у Витлеемі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим, 040 MAT 002 002 говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сході, й прийшли поклонитись йому. 040 MAT 002 003 Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним. 040 MAT 002 004 І, зібравши всіх архиєреїв і письменників людьских, допитував ся в них, де Христу родити ся. 040 MAT 002 005 Вони ж казали йому: В Витлеемі Юдейському, бо ось як написано в пророка: 040 MAT 002 006 І ти, Витлееме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що страшинувати ме над народом моїм Ізраїлем. 040 MAT 002 007 Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря. 040 MAT 002 008 І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесіть менї звістку, щоб і мені пійти поклонитись йому. 040 MAT 002 009 Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко. 040 MAT 002 010 Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю. 040 MAT 002 011 І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро. 040 MAT 002 012 І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом. 040 MAT 002 013 Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матір його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його. 040 MAT 002 014 Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет. 040 MAT 002 015 І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого. 040 MAT 002 016 Бачивши тоді Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всіх гряницях його, од двох років і меньще, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв. 040 MAT 002 017 Тоді справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи: 040 MAT 002 018 Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахила плаче по дітях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже. 040 MAT 002 019 Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї, 040 MAT 002 020 глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка. 040 MAT 002 021 І встав він, і взяв хлопятко й матір його, та й пійшов у землю Ізраїлеву. 040 MAT 002 022 Та, почувши, що Архелай царюв в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські: 040 MAT 002 023 і, прийшовши, жив у городі, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм. 040 MAT 003 001 Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустинї Юдейській, 040 MAT 003 002 і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне. 040 MAT 003 003 Се ж бо той, про кого казав пророк Ісаїя, глаголючи: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його. 040 MAT 003 004 Сам же Йоан мав одежу свою з верблюжого волосу, й шкуряний пояс на поясниш своїй; а їдою його була сарана та дикий мед. 040 MAT 003 005 Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська, 040 MAT 003 006 і хрестились в Йордані від него, сповідаючи гріхи свої. 040 MAT 003 007 Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утікали від настигаючого гнїва? 040 MAT 003 008 Принесіть же овощ достойний покаяння; 040 MAT 003 009 і не думайте казати в серці своєму: В нас батько Авраам; бо я вам важу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові. 040 MAT 003 010 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь. 040 MAT 003 011 Я оце хрещу вас водою на покаяннє; а Той, що йде за мною, потужніщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем. 040 MAT 003 012 У руці в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим. 040 MAT 003 013 Приходить тоді Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него. 040 MAT 003 014 Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене? 040 MAT 003 015 Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо так годиться нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його. 040 MAT 003 016 І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него. 040 MAT 003 017 І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його. 040 MAT 004 001 Тоді повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську. 040 MAT 004 002 І постив він сорок днів і сорок ночей, потім забажав їсти. 040 MAT 004 003 І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом. 040 MAT 004 004 Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих. 040 MAT 004 005 Тоді диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилі, 040 MAT 004 006 І каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю. 040 MAT 004 007 Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого, 040 MAT 004 008 Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всі царства на сьвітї й славу їх; 040 MAT 004 009 і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї. 040 MAT 004 010 Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш. 040 MAT 004 011 Зоставив тоді Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. 040 MAT 004 012 Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею; 040 MAT 004 013 і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернауміу що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима: 040 MAT 004 014 щоб справдилось слово Ісаії пророка, глаголючого: 040 MAT 004 015 Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галидея поганська; 040 MAT 004 016 люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країні й тїнї смертній, зассяло сьвітло. 040 MAT 004 017 З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне. 040 MAT 004 018 І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки. 040 MAT 004 019 І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими. 040 MAT 004 020 Вони ж зараз, покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним. 040 MAT 004 021 І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човні з Зеведеем, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх. 040 MAT 004 022 Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним. 040 MAT 004 023 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи евангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми. 040 MAT 004 024 І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх. 040 MAT 004 025 І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану. 040 MAT 005 001 Побачивши ж народ, зійшов на гору, і,як сїв, приступили до Него ученики Його; 040 MAT 005 002 і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи: 040 MAT 005 003 Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне. 040 MAT 005 004 Блаженні сумні, бо такі втїшять ся. 040 MAT 005 005 Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю. 040 MAT 005 006 Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся. 040 MAT 005 007 Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані. 040 MAT 005 008 Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога. 040 MAT 005 009 Блаженні миротворці, бо такі синами Божими звати муть ся. 040 MAT 005 010 Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне. 040 MAT 005 011 Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене. 040 MAT 005 012 Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас. 040 MAT 005 013 Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тоді вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде. 040 MAT 005 014 Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі; 040 MAT 005 015 і, засьвітивши сьвічку, не став лять під посудину, а на сьвічнику то й сьвітить вона всїм, хто в хатї. 040 MAT 005 016 так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі. 040 MAT 005 017 Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити. 040 MAT 005 018 Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся. 040 MAT 005 019 Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному. 040 MAT 005 020 Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне. 040 MAT 005 021 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд. 040 MAT 005 022 Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака [Безчесний], на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекельний. (Geenna g1067) 040 MAT 005 023 Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе; 040 MAT 005 024 зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тоді прийди й подай дар твій. 040 MAT 005 025 Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозі з ним, щоб не віддав тебе противник судді, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю. 040 MAT 005 026 Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга. 040 MAT 005 027 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу. 040 MAT 005 028 Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серці своїм. 040 MAT 005 029 Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло вкинуто в пекло. (Geenna g1067) 040 MAT 005 030 І коли права рука твоя блазнить тебе відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло твоє вкинуто в пекло. (Geenna g1067) 040 MAT 005 031 Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист. 040 MAT 005 032 Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб. 040 MAT 005 033 Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітниці твої. 040 MAT 005 034 Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсім: нї небом, бо воно престол Божий; 040 MAT 005 035 нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя; 040 MAT 005 036 нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним. 040 MAT 005 037 Слово ж ваще нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого. 040 MAT 005 038 Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб. 040 MAT 005 039 Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою. 040 MAT 005 040 І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок. 040 MAT 005 041 І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві. 040 MAT 005 042 Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него. 040 MAT 005 043 Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого. 040 MAT 005 044 Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і моліть ся за тих, що обижають вас і гонять вас; 040 MAT 005 045 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних. 040 MAT 005 046 Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять? 040 MAT 005 047 І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять? 040 MAT 005 048 Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений. 040 MAT 006 001 Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете ніякої нагороди від Отця вашого, що на небі. 040 MAT 006 002 Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі. 040 MAT 006 003 Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права: 040 MAT 006 004 щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. 040 MAT 006 005 І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі. 040 MAT 006 006 Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. 040 MAT 006 007 Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані. 040 MAT 006 008 Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него. 040 MAT 006 009 Тим же то молїть ся ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє. 040 MAT 006 010 Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. 040 MAT 006 011 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. 040 MAT 006 012 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. 040 MAT 006 013 І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь. 040 MAT 006 014 Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме Вам. 040 MAT 006 015 Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших. 040 MAT 006 016 Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі. 040 MAT 006 017 Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє; 040 MAT 006 018 щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. 040 MAT 006 019 Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують ся і крадуть. 040 MAT 006 020 Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодії не підкопують ся й не крадуть. 040 MAT 006 021 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. 040 MAT 006 022 Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле. 040 MAT 006 023 Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява! 040 MAT 006 024 Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї. 040 MAT 006 025 Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі? 040 MAT 006 026 Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець важ небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них?, 040 MAT 006 027 Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть? 040 MAT 006 028 І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй як вони ростуть; не працюють, нї прядуть; 040 MAT 006 029 глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь так як одна з них. 040 MAT 006 030 Коли ж Бог так з'одягав польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні? 040 MAT 006 031 Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось? 040 MAT 006 032 Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба. 040 MAT 006 033 А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам. 040 MAT 006 034 Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого. 040 MAT 007 001 Не судїть, щоб вас не суджено. 040 MAT 007 002 Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся. 040 MAT 007 003 Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш? 040 MAT 007 004 Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї? 040 MAT 007 005 Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину. 040 MAT 007 006 Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас. 040 MAT 007 007 Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам: 040 MAT 007 008 кожен бо, хто просить, одержує і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. 040 MAT 007 009 Або, чи в між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя? 040 MAT 007 010 або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку? 040 MAT 007 011 Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него? 040 MAT 007 012 Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робить їм; се бо єсть закон і пророки. 040 MAT 007 013 Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелі, й багацько таких, що ними входять: 040 MAT 007 014 вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять. 040 MAT 007 015 Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі. 040 MAT 007 016 Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків? 040 MAT 007 017 Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий. 040 MAT 007 018 Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго. 040 MAT 007 019 Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь. 040 MAT 007 020 Оце ж по овощам їх познаєте їх. 040 MAT 007 021 Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. 040 MAT 007 022 Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ж імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили? 040 MAT 007 023 І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє. 040 MAT 007 024 Оттим же, всякий, хто слухав сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що вбудував свій будинок на камені; 040 MAT 007 025 і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на каменї. 040 MAT 007 026 А всякий, хто слухав сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що вбудував свій будинок на піску; 040 MAT 007 027 і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його. 040 MAT 007 028 І сталось, як скінчив Ісус оцї слова, дивувавсь народ наукою Його: 040 MAT 007 029 бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники. 040 MAT 008 001 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним. 040 MAT 008 002 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене, 040 MAT 008 003 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його. 040 MAT 008 004 І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм. 040 MAT 008 005 А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його, 040 MAT 008 006 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся. 040 MAT 008 007 І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його. 040 MAT 008 008 Озвав же ся сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій. 040 MAT 008 009 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить. 040 MAT 008 010 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри. 040 MAT 008 011 І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному, 040 MAT 008 012 а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів. 040 MAT 008 013 І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години. 040 MAT 008 014 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасниці. 040 MAT 008 015 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її, й вставши вона, послуговала їм. 040 MAT 008 016 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих; 040 MAT 008 017 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші. 040 MAT 008 018 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік. 040 MAT 008 019 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слідом за Тобою, куди б Ти нї пійшов. 040 MAT 008 020 Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнізда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити. 040 MAT 008 021 Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого. 040 MAT 008 022 Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерці свої. 040 MAT 008 023 І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його. 040 MAT 008 024 Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав. 040 MAT 008 025 І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо. 040 MAT 008 026 І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша. 040 MAT 008 027 Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його! 040 MAT 008 028 І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що ніхто не важив ся ходити дорогою тією. 040 MAT 008 029 І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити? 040 MAT 008 030 Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней. 040 MAT 008 031 А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий. 040 MAT 008 032 І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче - коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї 040 MAT 008 033 А пастухи повтікали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих. 040 MAT 008 034 І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його благали, щоб вийшов геть із гряниць їх. 040 MAT 009 001 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город 040 MAT 009 002 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої. 040 MAT 009 003 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить. 040 MAT 009 004 І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших? 040 MAT 009 005 Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи? 040 MAT 009 006 От же, щоб знали ви, що Син чоловічий мав власть на землі прощати гріхи, рече до розслабленого: Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого! 040 MAT 009 007 І, вставши, пійшов до дому свого! 040 MAT 009 008 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям. 040 MAT 009 009 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним. 040 MAT 009 010 І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками його. 040 MAT 009 011 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками? 040 MAT 009 012 Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим. 040 MAT 009 013 От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння. 040 MAT 009 014 Приступили тодї до Него ученики, Йоанові, говорячи: Чого ми та фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. 040 MAT 009 015 І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть. 040 MAT 009 016 Нїхто не пришивав шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша. 040 MAT 009 017 І не наливають нового вина у старі міхи, а то міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле. 040 MAT 009 018 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе. 040 MAT 009 019 І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його. 040 MAT 009 020 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його: 040 MAT 009 021 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь. 040 MAT 009 022 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу. 040 MAT 009 023 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників, 040 MAT 009 024 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него. 040 MAT 009 025 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало. 040 MAT 009 026 І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій. 040 MAT 009 027 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшліо слїдом за Ним двоє слїпих, і, порикуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас. 040 MAT 009 028 І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи. 040 MAT 009 029 Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам. 040 MAT 009 030 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь. 040 MAT 009 031 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій. 040 MAT 009 032 Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого. 040 MAT 009 033 І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї. 040 MAT 009 034 Фарисеї ж казали: Виганяв Він біси князем бісовським. 040 MAT 009 035 І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми. 040 MAT 009 036 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря. 040 MAT 009 037 Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. 040 MAT 009 038 Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє. 040 MAT 010 001 І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч. 040 MAT 010 002 На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його; 040 MAT 010 003 Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей; 040 MAT 010 004 Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його. 040 MAT 010 005 Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский; 040 MAT 010 006 а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого, 040 MAT 010 007 а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось. 040 MAT 010 008 Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте. 040 MAT 010 009 Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші, 040 MAT 010 010 анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї. 040 MAT 010 011 І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете. 040 MAT 010 012 А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господі. 040 MAT 010 013 І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас. 040 MAT 010 014 А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших. 040 MAT 010 015 Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому. 040 MAT 010 016 Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби. 040 MAT 010 017 Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть; 040 MAT 010 018 і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам. 040 MAT 010 019 Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати. 040 MAT 010 020 Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас. 040 MAT 010 021 Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх. 040 MAT 010 022 І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся. 040 MAT 010 023 Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде. 040 MAT 010 024 Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого. 040 MAT 010 025 Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його? 040 MAT 010 026 Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся. 040 MAT 010 027 Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах. 040 MAT 010 028 І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї. (Geenna g1067) 040 MAT 010 029 Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого. 040 MAT 010 030 У вас же і все волоссє на голові перелїчене. 040 MAT 010 031 Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців. 040 MAT 010 032 От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі. 040 MAT 010 033 А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі. 040 MAT 010 034 Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч. 040 MAT 010 035 Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її. 040 MAT 010 036 І будуть ворогами чоловікові домашні його. 040 MAT 010 037 Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене. 040 MAT 010 038 І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене. 040 MAT 010 039 Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її. 040 MAT 010 040 Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене. 040 MAT 010 041 Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу. 040 MAT 010 042 І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї. 040 MAT 011 001 І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звіділя навчати й проповідувати по городах їх. 040 MAT 011 002 Почувши ж Йоан у темниці про дїла Христові, дослав двох учеників своїх, 040 MAT 011 003 сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам? 040 MAT 011 004 Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістіть Йоана про все, що чули й бачили: 040 MAT 011 005 сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє. 040 MAT 011 006 І щасливий, хто не поблазнить ся мною. 040 MAT 011 007 Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише? 040 MAT 011 008 Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках. 040 MAT 011 009 Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка. 040 MAT 011 010 Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою. 040 MAT 011 011 Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него. 040 MAT 011 012 І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його. 040 MAT 011 013 Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана 040 MAT 011 014 І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти. 040 MAT 011 015 Хто має уші слухати, нехай слухає. 040 MAT 011 016 Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів, 040 MAT 011 017 та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали. 040 MAT 011 018 Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має. 040 MAT 011 019 Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх. 040 MAT 011 020 Тоді почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись: 040 MAT 011 021 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коди б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї. 040 MAT 011 022 Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Силонові суднього дня, ніж вам. 040 MAT 011 023 І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провадиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досі. (Hadēs g86) 040 MAT 011 024 Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі. 040 MAT 011 025 І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам. 040 MAT 011 026 Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі. 040 MAT 011 027 Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Oтець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити. 040 MAT 011 028 Прийдіть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас. 040 MAT 011 029 Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. 040 MAT 011 030 Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий. 040 MAT 012 001 Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти. 040 MAT 012 002 Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу. 040 MAT 012 003 Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним: 040 MAT 012 004 як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам? 040 MAT 012 005 Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві лам-лють суботу, та й не винуваті? 040 MAT 012 006 Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви. 040 MAT 012 007 А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих. 040 MAT 012 008 Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи. 040 MAT 012 009 І, пі йшовши звідтіля, увійшов у школу їх. 040 MAT 012 010 І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його. 040 MAT 012 011 Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її? 040 MAT 012 012 Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу. 040 MAT 012 013 Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга. 040 MAT 012 014 Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його. 040 MAT 012 015 Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх, 040 MAT 012 016 та й наказав їм, щоб не виявляли Його: 040 MAT 012 017 щоб. справдилось, що. сказав Ісаїя пророк, глаголючи: 040 MAT 012 018 Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд; 040 MAT 012 019 не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях; 040 MAT 012 020 приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить доки не доведе суду до подуги, 040 MAT 012 021 і на ймя його вповати муть погане. 040 MAT 012 022 Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив. 040 MAT 012 023 І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів? 040 MAT 012 024 Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяв сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським. 040 MAT 012 025 Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустів; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть. 040 MAT 012 026 І коли сатана сатану виганяє, то розділив ся сам у собі; як же стояти ме царство його? 040 MAT 012 027 І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями. 040 MAT 012 028 Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже. 040 MAT 012 029 Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакув господу його 040 MAT 012 030 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипав. 040 MAT 012 031 Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям. 040 MAT 012 032 І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому. (aiōn g165) 040 MAT 012 033 Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу. 040 MAT 012 034 Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють. 040 MAT 012 035 Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе. 040 MAT 012 036 Я ж вам глаголю: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня. 040 MAT 012 037 Бо по словам твоїм справдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся. 040 MAT 012 038 Озвались тодї проти сього деякі а письменників та Фарисеїв, кажучи: учителю, хочемо від тебе ознаку бачити. 040 MAT 012 039 Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукає, та ознака, не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка. 040 MAT 012 040 Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землі. 040 MAT 012 041 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповіді Йониній; а ось тут більший од Йони. 040 MAT 012 042 Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший од Соломона. 040 MAT 012 043 Як же нечистий дух вийде в чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить. 040 MAT 012 044 Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши / знаходить її порожню, виметену й прибрану. 040 MAT 012 045 Йде тодї, й бере до себе сім инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому. 040 MAT 012 046 Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. 040 MAT 012 047 Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою. 040 MAT 012 048 Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої? 040 MAT 012 049 І, простяппи руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої! 040 MAT 012 050 Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати. 040 MAT 013 001 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря. 040 MAT 013 002 І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї. 040 MAT 013 003 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти; 040 MAT 013 004 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його. 040 MAT 013 005 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї; 040 MAT 013 006 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло. 040 MAT 013 007 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його. 040 MAT 013 008 Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро. 040 MAT 013 009 Хто мав уші слухати, нехай слухав. 040 MAT 013 010 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями? 040 MAT 013 011 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано. 040 MAT 013 012 Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав; 040 MAT 013 013 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють. 040 MAT 013 014 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете. 040 MAT 013 015 Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх. 040 MAT 013 016 Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують. 040 MAT 013 017 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули. 040 MAT 013 018 Оце ж послухайте приповістї про сїяча. 040 MAT 013 019 Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. 040 MAT 013 020 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: 040 MAT 013 021 тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. 040 MAT 013 022 А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. (aiōn g165) 040 MAT 013 023 Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро. 040 MAT 013 024 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насіннє на ниві своїй; 040 MAT 013 025 як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов. 040 MAT 013 026 Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль. 040 MAT 013 027 І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль? 040 MAT 013 028 Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його? 040 MAT 013 029 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали. 040 MAT 013 030 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене. 040 MAT 013 031 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй. 040 MAT 013 032 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його. 040 MAT 013 033 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне. 040 MAT 013 034 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм: 040 MAT 013 035 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта. 040 MAT 013 036 Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві. 040 MAT 013 037 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насіннє, се Син чоловічий; 040 MAT 013 038 а нива, се сьвіт; добре ж насіннє, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого; 040 MAT 013 039 ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели. (aiōn g165) 040 MAT 013 040 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього: (aiōn g165) 040 MAT 013 041 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконнє, 040 MAT 013 042 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. 040 MAT 013 043 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає. 040 MAT 013 044 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву. 040 MAT 013 045 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед; 040 MAT 013 046 і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її. 040 MAT 013 047 Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини; 040 MAT 013 048 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали. 040 MAT 013 049 Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних, (aiōn g165) 040 MAT 013 050 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. 040 MAT 013 051 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи. 040 MAT 013 052 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе. 040 MAT 013 053 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля. 040 MAT 013 054 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила? 040 MAT 013 055 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда? 040 MAT 013 056 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него? 040 MAT 013 057 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї. 040 MAT 013 058 І не зробив там многих чудес через недовірство їх. 040 MAT 014 001 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса, 040 MAT 014 002 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него, 040 MAT 014 003 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа. 040 MAT 014 004 Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її. 040 MAT 014 005 І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка. 040 MAT 014 006 У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові. 040 MAT 014 007 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме. 040 MAT 014 008 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя. 040 MAT 014 009 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати. 040 MAT 014 010 І, пославши, стяв Йоана в темниці. 040 MAT 014 011 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй. 040 MAT 014 012 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса. 040 MAT 014 013 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів. 040 MAT 014 014 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх. 040 MAT 014 015 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі. 040 MAT 014 016 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти. 040 MAT 014 017 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі. 040 MAT 014 018 Він же рече: Принесіть менї їх сюди. 040 MAT 014 019 І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям. 040 MAT 014 020 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. 040 MAT 014 021 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей. 040 MAT 014 022 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ. 040 MAT 014 023 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один. 040 MAT 014 024 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний. 040 MAT 014 025 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. 040 MAT 014 026 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку. 040 MAT 014 027 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь. 040 MAT 014 028 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї. 040 MAT 014 029 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса. 040 MAT 014 030 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене. 040 MAT 014 031 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси? 040 MAT 014 032 І як увійшли вони в човен, утих вітер. 040 MAT 014 033 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси. 040 MAT 014 034 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку. 040 MAT 014 035 І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих; 040 MAT 014 036 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували. 040 MAT 015 001 Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи: 040 MAT 015 002 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб. 040 MAT 015 003 Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого? 040 MAT 015 004 Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю. 040 MAT 015 005 Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись, 040 MAT 015 006 той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого. 040 MAT 015 007 Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи: 040 MAT 015 008 Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. 040 MAT 015 009 Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих. 040 MAT 015 010 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте: 040 MAT 015 011 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка. 040 MAT 015 012 Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились? 040 MAT 015 013 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся. 040 MAT 015 014 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму. 040 MAT 015 015 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість. 040 MAT 015 016 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму? 040 MAT 015 017 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник; 040 MAT 015 018 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка. 040 MAT 015 019 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула. 040 MAT 015 020 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка. 040 MAT 015 021 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони. 040 MAT 015 022 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся. 040 MAT 015 023 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами. 040 MAT 015 024 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого. 040 MAT 015 025 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені. 040 MAT 015 026 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам. 040 MAT 015 027 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх. 040 MAT 015 028 Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу. 040 MAT 015 029 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там. 040 MAT 015 030 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх, 040 MAT 015 031 так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого. 040 MAT 015 032 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі. 040 MAT 015 033 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? 040 MAT 015 034 І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок. 040 MAT 015 035 І звелїв народові посідати на землї. 040 MAT 015 036 І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові. 040 MAT 015 037 І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів. 040 MAT 015 038 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей. 040 MAT 015 039 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські. 040 MAT 016 001 Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба. 040 MAT 016 002 Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо. 040 MAT 016 003 А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете? 040 MAT 016 004 Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов. 040 MAT 016 005 Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба. 040 MAT 016 006 Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського. 040 MAT 016 007 Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба. 040 MAT 016 008 Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли? 040 MAT 016 009 Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлібів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали? 040 MAT 016 010 анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали? 040 MAT 016 011 Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського? 040 MAT 016 012 Тоді зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської. 040 MAT 016 013 Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого? 040 MAT 016 014 Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків. 040 MAT 016 015 Рече до них: Ви ж як кажете? хто я? 040 MAT 016 016 Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого. 040 MAT 016 017 І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси; Симоне, сину Йонин, бо тіло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі. 040 MAT 016 018 Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекельні не подужають її. (Hadēs g86) 040 MAT 016 019 І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі. 040 MAT 016 020 Тоді наказав ученикам своїм, щоб не казали нікому, що Він Ісус Христос. 040 MAT 016 021 З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня. 040 MAT 016 022 І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі. 040 MAT 016 023 Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче. 040 MAT 016 024 Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною. 040 MAT 016 025 Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її. 040 MAT 016 026 Що бо за користь, чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив? або що дасть чоловік у замін за душу свою? 040 MAT 016 027 Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його. 040 MAT 016 028 Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм. 040 MAT 017 001 А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окреме, 040 MAT 017 002 й персобразивсь перед ними: й сяяло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло. 040 MAT 017 003 Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним. 040 MAT 017 004 Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї. 040 MAT 017 005 Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте. 040 MAT 017 006 Зачувши се ученики, припали лицем до землї, й полякались вельми. 040 MAT 017 007 І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь. 040 MAT 017 008 Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса. 040 MAT 017 009 І, як сходили вони з гори, нака. зав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нікому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих. 040 MAT 017 010 І питали в Него ученики Його кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду? 040 MAT 017 011 Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе. 040 MAT 017 012 Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотіли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них. 040 MAT 017 013 Тоді зрозуміли ученики, що глаголав їм про Иоана Хрестителя. 040 MAT 017 014 І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи: 040 MAT 017 015 Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду. 040 MAT 017 016 І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його. 040 MAT 017 017 Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведіть менї його сюди. 040 MAT 017 018 І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу. 040 MAT 017 019 Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самоті: Чом не змогли ми вигнати його? 040 MAT 017 020 Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцій горі: Перейди звідсіля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам. 040 MAT 017 021 Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом. 040 MAT 017 022 Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям; 040 MAT 017 023 і вбють Його, а третього дня Він устане. І засудили вони вельми. 040 MAT 017 024 Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини? 040 MAT 017 025 Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого! земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих? 040 MAT 017 026 Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні. 040 MAT 017 027 Тільки ж, щоб не блазнити нам Їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе. 040 MAT 018 001 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному? 040 MAT 018 002 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, 040 MAT 018 003 і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне. 040 MAT 018 004 Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному. 040 MAT 018 005 І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає. 040 MAT 018 006 Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській. 040 MAT 018 007 Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить! 040 MAT 018 008 Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в житте кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. (aiōnios g166) 040 MAT 018 009 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло. (Geenna g1067) 040 MAT 018 010 Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного. 040 MAT 018 011 Син бо чоловічий прийшов спасати загублене. 040 MAT 018 012 Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пі йде в гори, й не шукати ме заблудної? 040 MAT 018 013 І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили. 040 MAT 018 014 Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих. 040 MAT 018 015 Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; 040 MAT 018 016 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. 040 MAT 018 017 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник. 040 MAT 018 018 Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі. 040 MAT 018 019 Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі. 040 MAT 018 020 Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них. 040 MAT 018 021 Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? 040 MAT 018 022 Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи. 040 MAT 018 023 Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх. 040 MAT 018 024 Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів. 040 MAT 018 025 Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати. 040 MAT 018 026 Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам. 040 MAT 018 027 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг. 040 MAT 018 028 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен. 040 MAT 018 029 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі. 040 MAT 018 030 Він же не схотїв, а, відійшовши; укинув його в темницю, поки віддасть довг. 040 MAT 018 031 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось. 040 MAT 018 032 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене; 040 MAT 018 033 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе. помилував? 040 MAT 018 034 І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому. 040 MAT 018 035 Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх. 040 MAT 019 001 І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом. 040 MAT 019 002 І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там. 040 MAT 019 003 приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із, жінкою своєю за всяку вину? 040 MAT 019 004 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх? 040 MAT 019 005 І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть у двох тїло одно; 040 MAT 019 006 так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе. 040 MAT 019 007 Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? 040 MAT 019 008 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так. 040 MAT 019 009 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся робить перелюб. 040 MAT 019 010 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись. 040 MAT 019 011 Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано. 040 MAT 019 012 Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і в скопцї, що скопились од людей; і в скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить. 040 MAT 019 013 Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм. 040 MAT 019 014 Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне. 040 MAT 019 015 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля. 040 MAT 019 016 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життв вічне? (aiōnios g166) 040 MAT 019 017 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один. Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї. 040 MAT 019 018 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь. Не сьвідкуй криво; 040 MAT 019 019 Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого. 040 MAT 019 020 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї? 040 MAT 019 021 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною. 040 MAT 019 022 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі. 040 MAT 019 023 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне. 040 MAT 019 024 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 040 MAT 019 025 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся? 040 MAT 019 026 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе. 040 MAT 019 027 Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшди сдїдом за Тобою; що ж буде нам? 040 MAT 019 028 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 040 MAT 019 029 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне. (aiōnios g166) 040 MAT 019 030 Тільки ж многі перві будуть останнї, а останні - перві. 040 MAT 020 001 Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій. 040 MAT 020 002 І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій. 040 MAT 020 003 І, вийшовши коло третьої години, побачив внших, що стояли на торгу без дїла, 040 MAT 020 004 і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам, Вони й пійшли. 040 MAT 020 005 Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само. 040 MAT 020 006 Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла? 040 MAT 020 007 Кажуть вони йому: Бо ніхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите. 040 MAT 020 008 Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих. 040 MAT 020 009 І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию. 040 MAT 020 010 Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию. 040 MAT 020 011 І взявши вони, нарекали на господаря, 040 MAT 020 012 говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку. 040 MAT 020 013 Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривжду тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною? 040 MAT 020 014 Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі. 040 MAT 020 015 Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий? 040 MAT 020 016 Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних. 040 MAT 020 017 І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них: 040 MAT 020 018 Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть; 040 MAT 020 019 і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне. 040 MAT 020 020 Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него. 040 MAT 020 021 Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оці два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму. 040 MAT 020 022 Озвав ся ж Ісус і рече; Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо. 040 MAT 020 023 І рече до них: Ви то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хреститиметесь; тільки ж, щоб вам сидіти по правиці в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого. 040 MAT 020 024 І почувши десять, ремствували із двох братів. 040 MAT 020 025 Ісус же, покликавши їх, рече: ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними. 040 MAT 020 026 Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою; 040 MAT 020 027 і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом, 040 MAT 020 028 як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих. 040 MAT 020 029 І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу 040 MAT 020 030 І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 040 MAT 020 031 Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 040 MAT 020 032 І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам? 040 MAT 020 033 Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились. 040 MAT 020 034 Вмилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним. 040 MAT 021 001 А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників, 040 MAT 021 002 глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведіть менї. 040 MAT 021 003 І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх. 040 MAT 021 004 Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи: 040 MAT 021 005 Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної. 040 MAT 021 006 Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус, 040 MAT 021 007 і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї. 040 MAT 021 008 Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу. 040 MAT 021 009 Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна синуyyy Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах. 040 MAT 021 010 А як увійшов Він у Єрусалим здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий? 040 MAT 021 011 Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського. 040 MAT 021 012 І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; 040 MAT 021 013 і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників. 040 MAT 021 014 І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх. 040 MAT 021 015 Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались, 040 MAT 021 016 і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу? 040 MAT 021 017 І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там. 040 MAT 021 018 Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв. 040 MAT 021 019 І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нічого не знайшов на ній, тільки саме листе, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця. (aiōn g165) 040 MAT 021 020 І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця! 040 MAT 021 021 Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнилпсь, ви б не тільки се смоківниці зробили, а коли б і сій горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся; 040 MAT 021 022 і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите. 040 MAT 021 023 А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю вдасть? 040 MAT 021 024 Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. 040 MAT 021 025 Хрещеннє Иоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому? 040 MAT 021 026 коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка. 040 MAT 021 027 І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю. 040 MAT 021 028 Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогодні роби в винограднику моїм. 040 MAT 021 029 Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов. 040 MAT 021 030 І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов. 040 MAT 021 031 Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже, 040 MAT 021 032 Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому. 040 MAT 021 033 Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й від'їхав. 040 MAT 021 034 Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його. 040 MAT 021 035 І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували. 040 MAT 021 036 Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само. 040 MAT 021 037 На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого. 040 MAT 021 038 Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходімо вбємо його, та й заберемо наслїддє його. 040 MAT 021 039 І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили. 040 MAT 021 040 Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим? 040 MAT 021 041 Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї. 040 MAT 021 042 Рече до них Ісус: Хиба ніколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою утла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших? 040 MAT 021 043 Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його. 040 MAT 021 044 І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж вїн упаде, роздавить того. 040 MAT 021 045 І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить. 040 MAT 021 046 І, шукаючи вхопити Його, спасували ся народу; бо мав Його за пророка. 040 MAT 022 001 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи: 040 MAT 022 002 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму; 040 MAT 022 003 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти. 040 MAT 022 004 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє. 040 MAT 022 005 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу; 040 MAT 022 006 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали. 040 MAT 022 007 Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх. 040 MAT 022 008 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні. 040 MAT 022 009 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє. 040 MAT 022 010 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей. 040 MAT 022 011 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу; 040 MAT 022 012 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав, 040 MAT 022 013 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів. 040 MAT 022 014 Багато бо званих, мало ж вибраних. 040 MAT 022 015 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові. 040 MAT 022 016 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей. 040 MAT 022 017 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї? 040 MAT 022 018 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри? 040 MAT 022 019 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария. 040 MAT 022 020 І рече до них: Чиє обличче се й надпись? 040 MAT 022 021 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові. 040 MAT 022 022 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли. 040 MAT 022 023 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його, 040 MAT 022 024 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму. 040 MAT 022 025 Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму; 040 MAT 022 026 так само й другий брат, і третїй аж до семого. 040 MAT 022 027 Опісля ж усїх умерла й жінка. 040 MAT 022 028 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її. 040 MAT 022 029 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої. 040 MAT 022 030 Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі. 040 MAT 022 031 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого: 040 MAT 022 032 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих. 040 MAT 022 033 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його. 040 MAT 022 034 Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того. 040 MAT 022 035 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи: 040 MAT 022 036 Учителю, котора заповідь велика в законі? 040 MAT 022 037 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. 040 MAT 022 038 Се перва й велика заповідь. 040 MAT 022 039 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого. 040 MAT 022 040 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять. 040 MAT 022 041 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус, 040 MAT 022 042 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів. 040 MAT 022 043 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи: 040 MAT 022 044 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх? 040 MAT 022 045 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? 040 MAT 022 046 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи. 040 MAT 023 001 Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх: 040 MAT 023 002 глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї. 040 MAT 023 003 Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по ділам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять. 040 MAT 023 004 Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх. 040 MAT 023 005 Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять Филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй, 040 MAT 023 006 і люблять перші місця на бенкетах, і перші сідання по школах, 040 MAT 023 007 і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю. 040 MAT 023 008 Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати. 040 MAT 023 009 І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі. 040 MAT 023 010 І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос. 040 MAT 023 011 Більший же між вами нехай буде вам слугою. 040 MAT 023 012 Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору. 040 MAT 023 013 Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти. 040 MAT 023 014 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд. 040 MAT 023 015 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас. (Geenna g1067) 040 MAT 023 016 Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом Церковним, винуватий! 040 MAT 023 017 Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото? 040 MAT 023 018 І: Хто клясти меть ся жертівнею, нічого, хто ж покленеть ся даром, що на нїм, винуватий. 040 MAT 023 019 Дурні й слїпі: що бо більше: дар, їй жертівня, що осьвячує дар? 040 MAT 023 020 Оце ж, хто клснеть ся жертівнею, кленсть ся нею і всїм, що зверху неї. 040 MAT 023 021 І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй. 040 MAT 023 022 І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм. 040 MAT 023 023 Горе вам, письменппки та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати. 040 MAT 023 024 Проводпрі слїпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте. 040 MAT 023 025 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди. 040 MAT 023 026 Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий. 040 MAT 023 027 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти. 040 MAT 023 028 Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня. 040 MAT 023 029 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників, 040 MAT 023 030 і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків. 040 MAT 023 031 Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків. 040 MAT 023 032 І ви доповнюйте міру батьків ваших. 040 MAT 023 033 Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекельного? (Geenna g1067) 040 MAT 023 034 Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город: 040 MAT 023 035 щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею. 040 MAT 023 036 Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се. 040 MAT 023 037 Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирав курчат своїх під крила, й не схотїли! 040 MAT 023 038 Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий. 040 MAT 023 039 Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословенyyy в імя Господнє! 040 MAT 024 001 І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступилиученикиЙого, показати Йому будівлю церковну. 040 MAT 024 002 Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано. 040 MAT 024 003 Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту? (aiōn g165) 040 MAT 024 004 І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас. 040 MAT 024 005 Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих. 040 MAT 024 006 Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець. 040 MAT 024 007 Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях. 040 MAT 024 008 Все ж се почин горя. 040 MAT 024 009 Тоді видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усі народи задля імя мого. 040 MAT 024 010 І тоді поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидіти муть одно одного. 040 MAT 024 011 І багато лжепророків устане, й введуть многих. 040 MAT 024 012 І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих. 040 MAT 024 013 Хто ж видержить до останку, той спасеть ся. 040 MAT 024 014 І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всім народам; і тоді прийде конець. 040 MAT 024 015 Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк стоячу на місці сьвятому (хто читав нехай розуміє), 040 MAT 024 016 тодї, хто в Юдеї, нехай втікає на гори; 040 MAT 024 017 хто на криші, нехай не влазить узяти що з хати своєї; 040 MAT 024 018 і хто в полі, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою. 040 MAT 024 019 Горе ж важким і годуючим під той час! 040 MAT 024 020 Молїть ся ж, щоб не довелось вам утікати зимою, анї в суботу: 040 MAT 024 021 буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде. 040 MAT 024 022 І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тіло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні тиї. 040 MAT 024 023 Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри. 040 MAT 024 024 Устануть бо лжехрйсти й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коди можна, звести й вибраних. 040 MAT 024 025 Оце ж наперед сказав я вам. 040 MAT 024 026 Коли ж скажуть вам: Ось він у пустині; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри. 040 MAT 024 027 Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого. 040 MAT 024 028 Де бо є труп, там збирати муть ся вірли. 040 MAT 024 029 І зараз після горя днів тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся. 040 MAT 024 030 І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тоді заголосять усї роди землі, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою. 040 MAT 024 031 І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінців неба до кінців його. 040 MAT 024 032 Від смоківниці ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листє, знайте, що близько літо. 040 MAT 024 033 Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима. 040 MAT 024 034 Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся. 040 MAT 024 035 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть. 040 MAT 024 036 Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій. 040 MAT 024 037 Як же днї Ноеві, так буде й прихід Сина чоловічого. 040 MAT 024 038 Бо, як буди за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег, 040 MAT 024 039 та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всіх; так буде й прихід Сина чоловічого. 040 MAT 024 040 Тоді буде двоє в полі; один візьметь ся, а один зоставить ся. 040 MAT 024 041 Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся. 040 MAT 024 042 Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде. 040 MAT 024 043 Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї. 040 MAT 024 044 Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде. 040 MAT 024 045 Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору? 040 MAT 024 046 Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так. 040 MAT 024 047 Істино глаголю вам: Що поставить його над усім добром своїм. 040 MAT 024 048 А которий лукавий слуга казати ме в серці своїм: Забарить ся мій пан прийти, 040 MAT 024 049 та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями; 040 MAT 024 050 то прийде пан того слуги дня, якого не сподїваєть ся, і години, якої не відав, 040 MAT 024 051 та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить; там буде плач і скреготаннє зубів. 040 MAT 025 001 Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові. 040 MAT 025 002 Пять же були з них розумні, а пять необачні. 040 MAT 025 003 Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї. 040 MAT 025 004 Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми. 040 MAT 025 005 Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули. 040 MAT 025 006 О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому! 040 MAT 025 007 Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої. 040 MAT 025 008 Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть. 040 MAT 025 009 Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі. 040 MAT 025 010 Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері. 040 MAT 025 011 Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. 040 MAT 025 012 Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас. 040 MAT 025 013 Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде. 040 MAT 025 014 Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої, 040 MAT 025 015 і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз. 040 MAT 025 016 Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів. 040 MAT 025 017 Так само й той, що два, придбав і він других два. 040 MAT 025 018 Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого. 040 MAT 025 019 По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них. 040 MAT 025 020 І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними. 040 MAT 025 021 Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. 040 MAT 025 022 Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними. 040 MAT 025 023 Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. 040 MAT 025 024 Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав; 040 MAT 025 025 і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє. 040 MAT 025 026 Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав: 040 MAT 025 027 так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою. 040 MAT 025 028 Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів. 040 MAT 025 029 Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него. 040 MAT 025 030 І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів. 040 MAT 025 031 Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї; 040 MAT 025 032 і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів; 040 MAT 025 033 і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї. 040 MAT 025 034 Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту. 040 MAT 025 035 Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене; 040 MAT 025 036 нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене. 040 MAT 025 037 Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли? 040 MAT 025 038 Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли? 040 MAT 025 039 Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе? 040 MAT 025 040 І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили. 040 MAT 025 041 Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його: (aiōnios g166) 040 MAT 025 042 бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене; 040 MAT 025 043 був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене. 040 MAT 025 044 Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі? 040 MAT 025 045 Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили. 040 MAT 025 046 І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне. (aiōnios g166) 040 MAT 026 001 І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх: 040 MAT 026 002 Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє. 040 MAT 026 003 Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, 040 MAT 026 004 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. 040 MAT 026 005 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом. 040 MAT 026 006 Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого, 040 MAT 026 007 приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом. 040 MAT 026 008 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? 040 MAT 026 009 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. 040 MAT 026 010 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї. 040 MAT 026 011 Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте. 040 MAT 026 012 Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила. 040 MAT 026 013 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. 040 MAT 026 014 Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв, 040 MAT 026 015 каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. 040 MAT 026 016 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати. 040 MAT 026 017 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? 040 MAT 026 018 Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми. 040 MAT 026 019 І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху. 040 MAT 026 020 Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма. 040 MAT 026 021 І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене. 040 MAT 026 022 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? 040 MAT 026 023 Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене. 040 MAT 026 024 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 040 MAT 026 025 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси. 040 MAT 026 026 Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє. 040 MAT 026 027 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї; 040 MAT 026 028 се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів. 040 MAT 026 029 Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого. 040 MAT 026 030 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. 040 MAT 026 031 Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада. 040 MAT 026 032 По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею. 040 MAT 026 033 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь. 040 MAT 026 034 Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. 040 MAT 026 035 Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали. 040 MAT 026 036 Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам. 040 MAT 026 037 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. 040 MAT 026 038 Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть тут, і не спїте зо мною. 040 MAT 026 039 І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти. 040 MAT 026 040 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною? 040 MAT 026 041 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне. 040 MAT 026 042 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. 040 MAT 026 043 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі. 040 MAT 026 044 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово. 040 MAT 026 045 Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. 040 MAT 026 046 Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій. 040 MAT 026 047 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських. 040 MAT 026 048 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його. 040 MAT 026 049 І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його. 040 MAT 026 050 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його. 040 MAT 026 051 І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо. 040 MAT 026 052 Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть. 040 MAT 026 053 Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів? 040 MAT 026 054 Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись? 040 MAT 026 055 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене. 040 MAT 026 056 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши. Його, повтікали. 040 MAT 026 057 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались. 040 MAT 026 058 Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець. 040 MAT 026 059 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити. 040 MAT 026 060 І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки 040 MAT 026 061 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її. 040 MAT 026 062 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують? 040 MAT 026 063 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? 040 MAT 026 064 Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних. 040 MAT 026 065 Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його; 040 MAT 026 066 як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти. 040 MAT 026 067 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, 040 MAT 026 068 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе? 040 MAT 026 069 Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. 040 MAT 026 070 Він же відрік ся перед усіма, кажучи: Не знаю, що говориш. 040 MAT 026 071 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським. 040 MAT 026 072 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка. 040 MAT 026 073 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе. 040 MAT 026 074 Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв. 040 MAT 026 075 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко. 040 MAT 027 001 Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські 040 MAT 027 002 і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові. 040 MAT 027 003 Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині, 040 MAT 027 004 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш. 040 MAT 027 005 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся. 040 MAT 027 006 Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові. 040 MAT 027 007 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих. 040 MAT 027 008 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день. 040 MAT 027 009 Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля, 040 MAT 027 010 і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь. 040 MAT 027 011 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси. 040 MAT 027 012 А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нічого. 040 MAT 027 013 Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе? 040 MAT 027 014 І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся. 040 MAT 027 015 На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли. 040 MAT 027 016 Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву. 040 MAT 027 017 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа? 040 MAT 027 018 Знав бо, що через зависть видали Його. 040 MAT 027 019 Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него. 040 MAT 027 020 Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили. 040 MAT 027 021 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву. 040 MAT 027 022 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий. 040 MAT 027 023 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий. 040 MAT 027 024 Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите. 040 MAT 027 025 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші. 040 MAT 027 026 Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його. 040 MAT 027 027 Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту. 040 MAT 027 028 І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ; 040 MAT 027 029 і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський! 040 MAT 027 030 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його. 040 MAT 027 031 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє. 040 MAT 027 032 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його, 040 MAT 027 033 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце, 040 MAT 027 034 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити. 040 MAT 027 035 Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб. 040 MAT 027 036 І, посідавши, стерегли Його там; 040 MAT 027 037 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський. 040 MAT 027 038 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї. 040 MAT 027 039 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми, 040 MAT 027 040 і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста. 040 MAT 027 041 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали: 040 MAT 027 042 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него; 040 MAT 027 043 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий. 040 MAT 027 044 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому. 040 MAT 027 045 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої. 040 MAT 027 046 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси? 040 MAT 027 047 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей. 040 MAT 027 048 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його. 040 MAT 027 049 Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його. 040 MAT 027 050 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. 040 MAT 027 051 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались; 040 MAT 027 052 і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали, 040 MAT 027 053 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим. 040 MAT 027 054 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей. 040 MAT 027 055 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому. 040 MAT 027 056 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих. 040 MAT 027 057 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса. 040 MAT 027 058 Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло. 040 MAT 027 059 І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою, 040 MAT 027 060 положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов. 040 MAT 027 061 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба. 040 MAT 027 062 Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата, 040 MAT 027 063 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану. 040 MAT 027 064 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої. 040 MAT 027 065 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте. 040 MAT 027 066 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею. 040 MAT 028 001 Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб. 040 MAT 028 002 І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сів на нїм. 040 MAT 028 003 Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг. 040 MAT 028 004 Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві. 040 MAT 028 005 Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса рознятого шукаєте. 040 MAT 028 006 Нема Його тут; устав бо, як казав: Ідїть подивить ся на місце, де лежав Господь. 040 MAT 028 007 І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав. 040 MAT 028 008 І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його. 040 MAT 028 009 Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глагодючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому. 040 MAT 028 010 Тоді рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять. 040 MAT 028 011 Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось. 040 MAT 028 012 І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволі срібняків воїнам, 040 MAT 028 013 говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали. 040 MAT 028 014 І як дочуєть ся про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо. 040 MAT 028 015 Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня, 040 MAT 028 016 Одинайцять же учеників пійшли в Гадилею, на гору, куди повелів їм Ісус. 040 MAT 028 017 І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились. 040 MAT 028 018 І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана мені всяка власть на небі й на землі. 040 MAT 028 019 Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа, 040 MAT 028 020 навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всі дні, до кінця сьвіта. Амінь. (aiōn g165) # # BOOK 041 MAR Mark Від Марка 041 MAR 001 001 Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого, 041 MAR 001 002 як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. 041 MAR 001 003 Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його. 041 MAR 001 004 Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів. 041 MAR 001 005 І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої. 041 MAR 001 006 Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй, а їв сарану та дикий мед; 041 MAR 001 007 і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його. 041 MAR 001 008 Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим. 041 MAR 001 009 І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йордані. 041 MAR 001 010 І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него. 041 MAR 001 011 І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав: , 041 MAR 001 012 І зараз Дух випровадив Його в пустиню. 041 MAR 001 013 І був там у пустиш днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми, й ангели служили Йому. 041 MAR 001 014 Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого, 041 MAR 001 015 і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию. 041 MAR 001 016 Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки. 041 MAR 001 017 І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей. 041 MAR 001 018 І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним. 041 MAR 001 019 І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи. 041 MAR 001 020 І зараз покликав Їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слїдом за Ним. 041 MAR 001 021 І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав. 041 MAR 001 022 І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники. 041 MAR 001 023 І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав, 041 MAR 001 024 кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси погубити нас? Знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. 041 MAR 001 025 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. 041 MAR 001 026 І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него. 041 MAR 001 027 І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелїває, і слухають Його? 041 MAR 001 028 І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській. 041 MAR 001 029 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном. 041 MAR 001 030 Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї. 041 MAR 001 031 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм. 041 MAR 001 032 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих. 041 MAR 001 033 І ввесь город зібрав ся до дверей. 041 MAR 001 034 І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його. 041 MAR 001 035 І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце. й там молив ся. 041 MAR 001 036 І пустились за Ним Симон і ті що з ним. 041 MAR 001 037 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе. 041 MAR 001 038 І рече до них: Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я. 041 MAR 001 039 І проповідував по шкодах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси. 041 MAR 001 040 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити. 041 MAR 001 041 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись. 041 MAR 001 042 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся. 041 MAR 001 043 І, заказавши йому, зараз відослав його, 041 MAR 001 044 і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищеннє твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм. 041 MAR 001 045 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди. 041 MAR 002 001 І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї. 041 MAR 002 002 І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима, І проповідував Він їм слово. 041 MAR 002 003 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо. 041 MAR 002 004 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, в котрому лежав розслаблений. 041 MAR 002 005 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої. 041 MAR 002 006 Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх: 041 MAR 002 007 Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 041 MAR 002 008 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших? 041 MAR 002 009 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи. 041 MAR 002 010 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи, до розслабленого: 041 MAR 002 011 Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого. 041 MAR 002 012 І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили. 041 MAR 002 013 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. 041 MAR 002 014 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним. 041 MAR 002 015 І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним. 041 MAR 002 016 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє? 041 MAR 002 017 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння; 041 MAR 002 018 А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять? 041 MAR 002 019 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити. 041 MAR 002 020 Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні. 041 MAR 002 021 І ніхто не пришивав латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка. 041 MAR 002 022 І ніхто не наливав нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозривав бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати. 041 MAR 002 023 І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє. 041 MAR 002 024 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся? 041 MAR 002 025 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним? 041 MAR 002 026 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиєрея, та й їв хлїби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним? 041 MAR 002 027 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи. 041 MAR 002 028 Тим Син чоловічий - Господь і суботи. 041 MAR 003 001 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. 041 MAR 003 002 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. 041 MAR 003 003 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині. 041 MAR 003 004 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. 041 MAR 003 005 І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. 041 MAR 003 006 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. 041 MAR 003 007 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, 041 MAR 003 008 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. 041 MAR 003 009 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него. 041 MAR 003 010 Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. 041 MAR 003 011 А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. 041 MAR 003 012 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. 041 MAR 003 013 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него. 041 MAR 003 014 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, 041 MAR 003 015 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. 041 MAR 003 016 І дав Симонові імя Петр; 041 MAR 003 017 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові; 041 MAR 003 018 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця, 041 MAR 003 019 та Юду Іскариодького, що зрадив Його. 041 MAR 003 020 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. 041 MAR 003 021 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. 041 MAR 003 022 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. 041 MAR 003 023 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? 041 MAR 003 024 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. 041 MAR 003 025 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. 041 MAR 003 026 І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому. 041 MAR 003 027 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. 041 MAR 003 028 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; 041 MAR 003 029 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: (aiōn g165, aiōnios g166) 041 MAR 003 030 бо казали: Духа нечистого має. 041 MAR 003 031 Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. 041 MAR 003 032 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. 041 MAR 003 033 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? 041 MAR 003 034 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! 041 MAR 003 035 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати. 041 MAR 004 001 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю. 041 MAR 004 002 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй: 041 MAR 004 003 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти: 041 MAR 004 004 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. 041 MAR 004 005 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. 041 MAR 004 006 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. 041 MAR 004 007 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. 041 MAR 004 008 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. 041 MAR 004 009 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. 041 MAR 004 010 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. 041 MAR 004 011 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, 041 MAR 004 012 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи. 041 MAR 004 013 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте? 041 MAR 004 014 Сїяч слово сіє. 041 MAR 004 015 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх. 041 MAR 004 016 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, 041 MAR 004 017 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся. 041 MAR 004 018 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово, 041 MAR 004 019 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165) 041 MAR 004 020 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро. 041 MAR 004 021 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? 041 MAR 004 022 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. 041 MAR 004 023 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. 041 MAR 004 024 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. 041 MAR 004 025 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. 041 MAR 004 026 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, 041 MAR 004 027 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає. 041 MAR 004 028 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. 041 MAR 004 029 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. 041 MAR 004 030 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? 041 MAR 004 031 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї; 041 MAR 004 032 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне. 041 MAR 004 033 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. 041 MAR 004 034 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе. 041 MAR 004 035 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. 041 MAR 004 036 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним. 041 MAR 004 037 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. 041 MAR 004 038 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? 041 MAR 004 039 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. 041 MAR 004 040 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? 041 MAR 004 041 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його? 041 MAR 005 001 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську. 041 MAR 005 002 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому, 041 MAR 005 003 що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти: 041 MAR 005 004 часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати. 041 MAR 005 005 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм. 041 MAR 005 006 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому, 041 MAR 005 007 і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене. 041 MAR 005 008 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. ) 041 MAR 005 009 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато. 041 MAR 005 010 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони. 041 MAR 005 011 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней. 041 MAR 005 012 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них. 041 MAR 005 013 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві, ) та й потонули в морі. 041 MAR 005 014 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось. 041 MAR 005 015 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались. 041 MAR 005 016 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині. 041 MAR 005 017 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць. 041 MAR 005 018 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним. 041 MAR 005 019 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе. 041 MAR 005 020 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались. 041 MAR 005 021 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем. 041 MAR 005 022 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому, 041 MAR 005 023 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива. 041 MAR 005 024 І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него. 041 MAR 005 025 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, 041 MAR 005 026 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало, 041 MAR 005 027 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його. 041 MAR 005 028 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся. 041 MAR 005 029 І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги. 041 MAR 005 030 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї? 041 MAR 005 031 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене? 041 MAR 005 032 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила. 041 MAR 005 033 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду. 041 MAR 005 034 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї. 041 MAR 005 035 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя? 041 MAR 005 036 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй. 041 MAR 005 037 І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова. 041 MAR 005 038 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми. 041 MAR 005 039 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить. 041 MAR 005 040 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало. 041 MAR 005 041 Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань. 041 MAR 005 042 І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим. 041 MAR 005 043 І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти. 041 MAR 006 001 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його. 041 MAR 006 002 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся? 041 MAR 006 003 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним. 041 MAR 006 004 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй. 041 MAR 006 005 І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх. 041 MAR 006 006 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи. 041 MAR 006 007 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; 041 MAR 006 008 і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей, 041 MAR 006 009 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині. 041 MAR 006 010 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля. 041 MAR 006 011 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. 041 MAR 006 012 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись. 041 MAR 006 013 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли. 041 MAR 006 014 І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него. 041 MAR 006 015 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків. 041 MAR 006 016 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих. 041 MAR 006 017 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. 041 MAR 006 018 Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. 041 MAR 006 019 Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла. 041 MAR 006 020 Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. 041 MAR 006 021 Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, 041 MAR 006 022 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. 041 MAR 006 023 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого. 041 MAR 006 024 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. 041 MAR 006 025 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя. 041 MAR 006 026 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити. 041 MAR 006 027 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці. 041 MAR 006 028 І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй. 041 MAR 006 029 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі. 041 MAR 006 030 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали. 041 MAR 006 031 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти. 041 MAR 006 032 І поплили в пусте місце човном, окроме. 041 MAR 006 033 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него. 041 MAR 006 034 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато. 041 MAR 006 035 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, - 041 MAR 006 036 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти. 041 MAR 006 037 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти? 041 MAR 006 038 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі. 041 MAR 006 039 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві, 041 MAR 006 040 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням. 041 MAR 006 041 І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм. 041 MAR 006 042 І їли всі, й наситились. 041 MAR 006 043 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб. 041 MAR 006 044 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка. 041 MAR 006 045 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ. 041 MAR 006 046 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись. 041 MAR 006 047 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі. 041 MAR 006 048 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх. 041 MAR 006 049 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали: 041 MAR 006 050 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь. 041 MAR 006 051 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались. 041 MAR 006 052 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене. 041 MAR 006 053 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили. 041 MAR 006 054 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його, 041 MAR 006 055 кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть. 041 MAR 006 056 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся. 041 MAR 007 001 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. 041 MAR 007 002 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили: 041 MAR 007 003 (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; 041 MAR 007 004 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). 041 MAR 007 005 Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками? 041 MAR 007 006 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. 041 MAR 007 007 Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих. 041 MAR 007 008 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. 041 MAR 007 009 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити. 041 MAR 007 010 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре. 041 MAR 007 011 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; 041 MAR 007 012 і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй, 041 MAR 007 013 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите. 041 MAR 007 014 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте: 041 MAR 007 015 Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка. 041 MAR 007 016 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. 041 MAR 007 017 І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість. 041 MAR 007 018 І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити? 041 MAR 007 019 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу? 041 MAR 007 020 Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка. 041 MAR 007 021 З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, 041 MAR 007 022 злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: 041 MAR 007 023 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка. 041 MAR 007 024 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. 041 MAR 007 025 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому 041 MAR 007 026 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. 041 MAR 007 027 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам. 041 MAR 007 028 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей. 041 MAR 007 029 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. 041 MAR 007 030 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї. 041 MAR 007 031 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. 041 MAR 007 032 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. 041 MAR 007 033 І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; 041 MAR 007 034 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. 041 MAR 007 035 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. 041 MAR 007 036 І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; 041 MAR 007 037 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити. 041 MAR 008 001 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм: 041 MAR 008 002 Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти; 041 MAR 008 003 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили. 041 MAR 008 004 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині? 041 MAR 008 005 І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм. 041 MAR 008 006 І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом. 041 MAR 008 007 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. 041 MAR 008 008 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів. 041 MAR 008 009 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх. 041 MAR 008 010 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські. 041 MAR 008 011 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його. 041 MAR 008 012 І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака. 041 MAR 008 013 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік. 041 MAR 008 014 І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї. 041 MAR 008 015 І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового. 041 MAR 008 016 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо. 041 MAR 008 017 І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше? 041 MAR 008 018 Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте? 041 MAR 008 019 Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять. 041 MAR 008 020 Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм. 041 MAR 008 021 І рече їм: Як же ви не розумієте? 041 MAR 008 022 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся. 041 MAR 008 023 І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить. 041 MAR 008 024 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять. 041 MAR 008 025 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все. 041 MAR 008 026 І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї. 041 MAR 008 027 І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде? 041 MAR 008 028 Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків. 041 MAR 008 029 А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос. 041 MAR 008 030 І наказав їм, щоб нікому не казали про Него. 041 MAR 008 031 І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він. 041 MAR 008 032 І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому. 041 MAR 008 033 Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче. 041 MAR 008 034 І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною. 041 MAR 008 035 Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її. 041 MAR 008 036 Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою? 041 MAR 008 037 Або що дасть чоловік у замін душі своєї? 041 MAR 008 038 Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими. 041 MAR 009 001 І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі. 041 MAR 009 002 А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними. 041 MAR 009 003 І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. 041 MAR 009 004 І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом. 041 MAR 009 005 І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один. 041 MAR 009 006 Не знав бо, що казати: були бо полякані. 041 MAR 009 007 І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте. 041 MAR 009 008 І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою. 041 MAR 009 009 Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне. 041 MAR 009 010 І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути. 041 MAR 009 011 І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше? 041 MAR 009 012 Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений. 041 MAR 009 013 Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него. 041 MAR 009 014 І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними. 041 MAR 009 015 І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його. 041 MAR 009 016 І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними? 041 MAR 009 017 І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого. 041 MAR 009 018 І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли. 041 MAR 009 019 Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене. 041 MAR 009 020 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись. 041 MAR 009 021 І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку. 041 MAR 009 022 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами. 041 MAR 009 023 Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому. 041 MAR 009 024 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству. 041 MAR 009 025 Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него. 041 MAR 009 026 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер. 041 MAR 009 027 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав. 041 MAR 009 028 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його. 041 MAR 009 029 І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом. 041 MAR 009 030 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав. 041 MAR 009 031 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне. 041 MAR 009 032 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати. 041 MAR 009 033 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували? 041 MAR 009 034 Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший. 041 MAR 009 035 І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою. 041 MAR 009 036 І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм- 041 MAR 009 037 Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене. 041 MAR 009 038 Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами. 041 MAR 009 039 Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене. 041 MAR 009 040 Хто бо не проти вас, той за вас. 041 MAR 009 041 Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї. 041 MAR 009 042 Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море. 041 MAR 009 043 І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий, (Geenna g1067) 041 MAR 009 044 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає. 041 MAR 009 045 І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий, (Geenna g1067) 041 MAR 009 046 де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає. 041 MAR 009 047 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло, (Geenna g1067) 041 MAR 009 048 де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає. 041 MAR 009 049 Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся. 041 MAR 009 050 Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою. 041 MAR 010 001 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх. 041 MAR 010 002 І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. 041 MAR 010 003 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей? 041 MAR 010 004 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. 041 MAR 010 005 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю. 041 MAR 010 006 З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог. 041 MAR 010 007 Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, 041 MAR 010 008 і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло. 041 MAR 010 009 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе. 041 MAR 010 010 А в господї знов ученики Його про се питали Ного. 041 MAR 010 011 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею. 041 MAR 010 012 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб. 041 MAR 010 013 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. 041 MAR 010 014 Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже. 041 MAR 010 015 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него. 041 MAR 010 016 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх. 041 MAR 010 017 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати? (aiōnios g166) 041 MAR 010 018 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог. 041 MAR 010 019 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір. 041 MAR 010 020 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого. 041 MAR 010 021 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест. 041 MAR 010 022 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі. 041 MAR 010 023 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти! 041 MAR 010 024 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти! 041 MAR 010 025 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 041 MAR 010 026 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись? 041 MAR 010 027 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога. 041 MAR 010 028 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. 041 MAR 010 029 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, 041 MAR 010 030 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне. (aiōn g165, aiōnios g166) 041 MAR 010 031 Многі ж перві будуть останнї, а останні перві. 041 MAR 010 032 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся: 041 MAR 010 033 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам; 041 MAR 010 034 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне. 041 MAR 010 035 І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам. 041 MAR 010 036 Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам? 041 MAR 010 037 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй. 041 MAR 010 038 Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся? 041 MAR 010 039 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; 041 MAR 010 040 тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено. 041 MAR 010 041 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана. 041 MAR 010 042 Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними. 041 MAR 010 043 Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам; 041 MAR 010 044 і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом. 041 MAR 010 045 Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих. 041 MAR 010 046 І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи. 041 MAR 010 047 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене. 041 MAR 010 048 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене. 041 MAR 010 049 І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе. 041 MAR 010 050 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса. 041 MAR 010 051 І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів. 041 MAR 010 052 Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою. 041 MAR 011 001 І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, 041 MAR 011 002 і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть. 041 MAR 011 003 І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди. 041 MAR 011 004 Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. 041 MAR 011 005 І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? 041 MAR 011 006 Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх. 041 MAR 011 007 І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. 041 MAR 011 008 Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу. 041 MAR 011 009 Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; 041 MAR 011 010 благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах! 041 MAR 011 011 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма. 041 MAR 011 012 І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв, 041 MAR 011 013 і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. 041 MAR 011 014 І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його. (aiōn g165) 041 MAR 011 015 І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, 041 MAR 011 016 і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. 041 MAR 011 017 І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. 041 MAR 011 018 І чули письменники та архиєреї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його. 041 MAR 011 019 І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города. 041 MAR 011 020 А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. 041 MAR 011 021 І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла. 041 MAR 011 022 І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу. 041 MAR 011 023 Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. 041 MAR 011 024 Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам. 041 MAR 011 025 І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. 041 MAR 011 026 Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших. 041 MAR 011 027 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші, 041 MAR 011 028 і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити? 041 MAR 011 029 Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. 041 MAR 011 030 Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені. 041 MAR 011 031 І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому? 041 MAR 011 032 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був. 041 MAR 011 033 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю. 041 MAR 012 001 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав. 041 MAR 012 002 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього. 041 MAR 012 003 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні. 041 MAR 012 004 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого. 041 MAR 012 005 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали. 041 MAR 012 006 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого. 041 MAR 012 007 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство. 041 MAR 012 008 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника. 041 MAR 012 009 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим. 041 MAR 012 010 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? 041 MAR 012 011 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших. 041 MAR 012 012 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли. 041 MAR 012 013 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом. 041 MAR 012 014 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати? 041 MAR 012 015 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив. 041 MAR 012 016 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве. 041 MAR 012 017 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому. 041 MAR 012 018 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи: 041 MAR 012 019 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму. 041 MAR 012 020 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння; 041 MAR 012 021 і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так. 041 MAR 012 022 І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка. 041 MAR 012 023 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку. 041 MAR 012 024 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої? 041 MAR 012 025 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах. 041 MAR 012 026 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? 041 MAR 012 027 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь. 041 MAR 012 028 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь? 041 MAR 012 029 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть; 041 MAR 012 030 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь. 041 MAR 012 031 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема. 041 MAR 012 032 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він; 041 MAR 012 033 і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти. 041 MAR 012 034 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати. 041 MAR 012 035 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів? 041 MAR 012 036 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх." 041 MAR 012 037 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо. 041 MAR 012 038 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах, 041 MAR 012 039 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах; 041 MAR 012 040 що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд. 041 MAR 012 041 І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато. 041 MAR 012 042 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг. 041 MAR 012 043 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону. 041 MAR 012 044 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій. 041 MAR 013 001 І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля. 041 MAR 013 002 А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано. 041 MAR 013 003 А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей: 041 MAR 013 004 Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись? 041 MAR 013 005 Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів. 041 MAR 013 006 Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть. 041 MAR 013 007 Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець. 041 MAR 013 008 Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя. 041 MAR 013 009 Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм. 041 MAR 013 010 І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия. 041 MAR 013 011 Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий. 041 MAR 013 012 Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх. 041 MAR 013 013 І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся. 041 MAR 013 014 Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори; 041 MAR 013 015 хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї; 041 MAR 013 016 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою. 041 MAR 013 017 Горе ж важким і годуючим під той час! 041 MAR 013 018 Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою. 041 MAR 013 019 Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде. 041 MAR 013 020 І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї. 041 MAR 013 021 І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри. 041 MAR 013 022 Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних. 041 MAR 013 023 Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе. 041 MAR 013 024 Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, 041 MAR 013 025 і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся. 041 MAR 013 026 І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою. 041 MAR 013 027 І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба. 041 MAR 013 028 Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто. 041 MAR 013 029 Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима. 041 MAR 013 030 Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся. 041 MAR 013 031 Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть. 041 MAR 013 032 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець. 041 MAR 013 033 Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора. 041 MAR 013 034 Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував. 041 MAR 013 035 Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці; ) 041 MAR 013 036 щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих. 041 MAR 013 037 Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте. 041 MAR 014 001 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити. 041 MAR 014 002 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі. 041 MAR 014 003 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову. 041 MAR 014 004 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира? 041 MAR 014 005 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй. 041 MAR 014 006 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре діло вчинила на мені. 041 MAR 014 007 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте. 041 MAR 014 008 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє. 041 MAR 014 009 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. 041 MAR 014 010 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його. 041 MAR 014 011 Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити. 041 MAR 014 012 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху? 041 MAR 014 013 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним, 041 MAR 014 014 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти? 041 MAR 014 015 І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам. 041 MAR 014 016 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху. 041 MAR 014 017 І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма. 041 MAR 014 018 І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною. 041 MAR 014 019 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я? 041 MAR 014 020 Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску. 041 MAR 014 021 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 041 MAR 014 022 Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє. 041 MAR 014 023 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі. 041 MAR 014 024 І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся. 041 MAR 014 025 Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому. 041 MAR 014 026 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. 041 MAR 014 027 І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці. 041 MAR 014 028 Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею. 041 MAR 014 029 Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я. 041 MAR 014 030 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене. 041 MAR 014 031 Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали. 041 MAR 014 032 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь. 041 MAR 014 033 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу; 041 MAR 014 034 і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте. 041 MAR 014 035 І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година. 041 MAR 014 036 І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти. 041 MAR 014 037 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати? 041 MAR 014 038 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне. 041 MAR 014 039 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи. 041 MAR 014 040 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати. 041 MAR 014 041 І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам. 041 MAR 014 042 Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся. 041 MAR 014 043 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших. 041 MAR 014 044 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно. 041 MAR 014 045 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його. 041 MAR 014 046 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його. 041 MAR 014 047 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо. 041 MAR 014 048 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене? 041 MAR 014 049 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання. 041 MAR 014 050 І, покинувши Його, всі повтікали. 041 MAR 014 051 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни); 041 MAR 014 052 він же, зоставивши полотно, нагий утік од них. 041 MAR 014 053 І поведи Ісуса до архиєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники. 041 MAR 014 054 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття. 041 MAR 014 055 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли. 041 MAR 014 056 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх. 041 MAR 014 057 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи: 041 MAR 014 058 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую. 041 MAR 014 059 Та й так не сходились сьвідчення їх. 041 MAR 014 060 І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують? 041 MAR 014 061 Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного? 041 MAR 014 062 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних. 041 MAR 014 063 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків? 041 MAR 014 064 Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти. 041 MAR 014 065 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним. 041 MAR 014 066 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських, 041 MAR 014 067 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином? 041 MAR 014 068 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв. 041 MAR 014 069 І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них. 041 MAR 014 070 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна. 041 MAR 014 071 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете. 041 MAR 014 072 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати. 041 MAR 015 001 І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові. 041 MAR 015 002 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш. 041 MAR 015 003 І винуватили Його архиєреї багато. 041 MAR 015 004 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують; 041 MAR 015 005 Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат. 041 MAR 015 006 На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили. 041 MAR 015 007 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили. 041 MAR 015 008 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм. 041 MAR 015 009 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського? 041 MAR 015 010 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї. 041 MAR 015 011 Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм. 041 MAR 015 012 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським? 041 MAR 015 013 Вони ж знов закричали: Розпни Його, 041 MAR 015 014 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його. 041 MAR 015 015 Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його. 041 MAR 015 016 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту. 041 MAR 015 017 І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець, 041 MAR 015 018 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський! 041 MAR 015 019 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому. 041 MAR 015 020 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його. 041 MAR 015 021 І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його. 041 MAR 015 022 І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце. 041 MAR 015 023 І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв. 041 MAR 015 024 І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде. 041 MAR 015 025 Була ж година третя, і розняли Його. 041 MAR 015 026 І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. 041 MAR 015 027 І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него. 041 MAR 015 028 І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полічено Його. 041 MAR 015 029 І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш, 041 MAR 015 030 спаси себе й зійди з хреста. 041 MAR 015 031 Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти. 041 MAR 015 032 Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його. 041 MAR 015 033 Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої. 041 MAR 015 034 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси? 041 MAR 015 035 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. 041 MAR 015 036 Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його. 041 MAR 015 037 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. 041 MAR 015 038 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. 041 MAR 015 039 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий. 041 MAR 015 040 Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия, 041 MAR 015 041 що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим. 041 MAR 015 042 А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою, 041 MAR 015 043 прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового. 041 MAR 015 044 Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер. 041 MAR 015 045 А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові, 041 MAR 015 046 і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу. 041 MAR 015 047 Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено. 041 MAR 016 001 І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його. 041 MAR 016 002 І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце. 041 MAR 016 003 І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу? 041 MAR 016 004 І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже. 041 MAR 016 005 І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись. 041 MAR 016 006 Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його. 041 MAR 016 007 Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам. 041 MAR 016 008 І вийшовши вони хутко, побігли відгребу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо. 041 MAR 016 009 (note: The most reliable and earliest manuscripts do not include Mark 16:9-20.) Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів. 041 MAR 016 010 Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали. 041 MAR 016 011 А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри. 041 MAR 016 012 Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село. 041 MAR 016 013 І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри. 041 MAR 016 014 Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри. 041 MAR 016 015 І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву. 041 MAR 016 016 Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся. 041 MAR 016 017 Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими; 041 MAR 016 018 гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть. 041 MAR 016 019 Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога. 041 MAR 016 020 Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь. # # BOOK 042 LUK Luke Від Луки 042 LUK 001 001 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі, 042 LUK 001 002 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова; 042 LUK 001 003 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле, 042 LUK 001 004 щоб знав певноту того, чого тебе навчено. 042 LUK 001 005 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета. 042 LUK 001 006 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні. 042 LUK 001 007 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх. 042 LUK 001 008 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом, 042 LUK 001 009 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню. 042 LUK 001 010 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження. 042 LUK 001 011 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної. 042 LUK 001 012 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його. 042 LUK 001 013 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан. 042 LUK 001 014 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся. 042 LUK 001 015 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї. 042 LUK 001 016 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх. 042 LUK 001 017 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових. 042 LUK 001 018 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх. 042 LUK 001 019 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се. 042 LUK 001 020 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї. 042 LUK 001 021 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві. 042 LUK 001 022 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий. 042 LUK 001 023 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї. 042 LUK 001 024 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи: 042 LUK 001 025 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми. 042 LUK 001 026 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет, 042 LUK 001 027 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария. 042 LUK 001 028 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами. 042 LUK 001 029 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке. 042 LUK 001 030 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога. 042 LUK 001 031 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. 042 LUK 001 032 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: 042 LUK 001 033 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. (aiōn g165) 042 LUK 001 034 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? 042 LUK 001 035 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим. 042 LUK 001 036 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною. 042 LUK 001 037 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово. 042 LUK 001 038 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел. 042 LUK 001 039 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин; 042 LUK 001 040 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою. 042 LUK 001 041 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим, 042 LUK 001 042 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. 042 LUK 001 043 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене? 042 LUK 001 044 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй. 042 LUK 001 045 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа. 042 LUK 001 046 І рече Мария: Величає душа моя Господа, 042 LUK 001 047 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм, 042 LUK 001 048 що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди: 042 LUK 001 049 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його. 042 LUK 001 050 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його. 042 LUK 001 051 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх; 042 LUK 001 052 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних; 042 LUK 001 053 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї; 042 LUK 001 054 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости, 042 LUK 001 055 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. (aiōn g165) 042 LUK 001 056 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї. 042 LUK 001 057 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина. 042 LUK 001 058 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею. 042 LUK 001 059 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією. 042 LUK 001 060 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном. 042 LUK 001 061 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим. 042 LUK 001 062 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його. 042 LUK 001 063 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї. 042 LUK 001 064 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога. 042 LUK 001 065 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті. 042 LUK 001 066 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним. 042 LUK 001 067 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи: 042 LUK 001 068 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму, 042 LUK 001 069 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого, 042 LUK 001 070 (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх, ) (aiōn g165) 042 LUK 001 071 спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших, 042 LUK 001 072 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий, 042 LUK 001 073 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим, 042 LUK 001 074 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись, 042 LUK 001 075 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого. 042 LUK 001 076 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його; 042 LUK 001 077 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх, 042 LUK 001 078 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти, 042 LUK 001 079 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою. 042 LUK 001 080 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем. 042 LUK 002 001 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну. 042 LUK 002 002 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї. 042 LUK 002 003 Ійшли всі записуватись, кожен у свій город. 042 LUK 002 004 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового) 042 LUK 002 005 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка. 042 LUK 002 006 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй. 042 LUK 002 007 І вродма Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї. 042 LUK 002 008 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї. 042 LUK 002 009 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим. 042 LUK 002 010 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям. 042 LUK 002 011 Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому. 042 LUK 002 012 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах. 042 LUK 002 013 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: 042 LUK 002 014 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє. 042 LUK 002 015 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам. 042 LUK 002 016 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах. 042 LUK 002 017 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се. 042 LUK 002 018 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними. 042 LUK 002 019 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм. 042 LUK 002 020 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них. 042 LUK 002 021 І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі. 042 LUK 002 022 І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом, 042 LUK 002 023 як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся; 042 LUK 002 024 і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят. 042 LUK 002 025 І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому. 042 LUK 002 026 І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього. 042 LUK 002 027 І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него, 042 LUK 002 028 узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав: 042 LUK 002 029 Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм: 042 LUK 002 030 бо виділи очі мої спасеннє твоє 042 LUK 002 031 що приготовив єси перед лицем усіх людей, 042 LUK 002 032 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля. 042 LUK 002 033 І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него. 042 LUK 002 034 І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть, 042 LUK 002 035 (і тобі самій перейде душу меч, ) щоб відкрились многих сердець думки. 042 LUK 002 036 І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого; 042 LUK 002 037 і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день. 042 LUK 002 038 І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі. 042 LUK 002 039 І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет. 042 LUK 002 040 Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому; , 042 LUK 002 041 І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи. 042 LUK 002 042 І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм, 042 LUK 002 043 і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його, 042 LUK 002 044 а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими. 042 LUK 002 045 І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його. 042 LUK 002 046 І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого. 042 LUK 002 047 Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його. 042 LUK 002 048 І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе. 042 LUK 002 049 І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені? 042 LUK 002 050 Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм, 042 LUK 002 051 І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм. 042 LUK 002 052 І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей. 042 LUK 003 001 У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Пилат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї, 042 LUK 003 002 за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї. 042 LUK 003 003 І ходив він по всій околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів, 042 LUK 003 004 як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його. 042 LUK 003 005 Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними; 042 LUK 003 006 і побачить усяке тіло спасеннє Боже. 042 LUK 003 007 Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва? 042 LUK 003 008 Принесіть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дітей Авраамові. 042 LUK 003 009 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають. 042 LUK 003 010 І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем? 042 LUK 003 011 Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай наділить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить. 042 LUK 003 012 Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити? 042 LUK 003 013 Він же каже до них: Нічого більш над те, що звелено вам, не вимагайте. 042 LUK 003 014 Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою. 042 LUK 003 015 Як же були в непевностї люде, і всі говорили в серці своїм про Йоана, чи не Христос він, 042 LUK 003 016 озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем; 042 LUK 003 017 котрого лопата в руці Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим. 042 LUK 003 018 І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям. 042 LUK 003 019 Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод, 042 LUK 003 020 додав ще й се до всього, й запер Йоана в темниці. 042 LUK 003 021 Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо, 042 LUK 003 022 і злинув Дух сьвятий, у тілесному виді, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я. 042 LUK 003 023 А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифїв, Ілиїв, 042 LUK 003 024 Маттатів, Левиїн, МелхиЇн, Янаїв, Йосифїв, 042 LUK 003 025 Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв, 042 LUK 003 026 Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифїв, Юдин, 042 LUK 003 027 Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв, 042 LUK 003 028 Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів, 042 LUK 003 029 Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн, 042 LUK 003 030 Симеонів, Юдин, Йосифів, Ионанів, Єлиякимів, 042 LUK 003 031 Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів, 042 LUK 003 032 Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів, 042 LUK 003 033 Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин, 042 LUK 003 034 Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів, 042 LUK 003 035 Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин, 042 LUK 003 036 Каінанів, Арфаксадів, Оимів, Ноїв, Ламехів, 042 LUK 003 037 Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів, 042 LUK 003 038 Єносів, Ситів, Адамів, Божий. 042 LUK 004 001 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню, 042 LUK 004 002 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля згододнїв. 042 LUK 004 003 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом. 042 LUK 004 004 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим житиме чоловік, а кожним словом Божим. 042 LUK 004 005 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину. 042 LUK 004 006 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо мені передано, й кому я схочу, дам її. 042 LUK 004 007 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все. 042 LUK 004 008 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш. 042 LUK 004 009 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсіля вниз: 042 LUK 004 010 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе, 042 LUK 004 011 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об каміні, ногою Твоєю. 042 LUK 004 012 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокутувати Господа Бога твого. 042 LUK 004 013 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу. 042 LUK 004 014 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околиці про Него, 042 LUK 004 015 І навчав Він по школах їх, славлений од усіх. 042 LUK 004 016 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати. 042 LUK 004 017 І подано Йому книгу Ісаії пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: 042 LUK 004 018 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю, 042 LUK 004 019 проповідувати рік Господень приятний. 042 LUK 004 020 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него. 042 LUK 004 021 Почав же глаголати до них: Що сьогодні справдилось писаннє се в ушах ваших. 042 LUK 004 022 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів? 042 LUK 004 023 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країні. 042 LUK 004 024 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй. 042 LUK 004 025 По правді ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяців, і голоднеча велика стала по всїй землі; 042 LUK 004 026 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовиці. 042 LUK 004 027 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин. 042 LUK 004 028 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се, 042 LUK 004 029 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його. 042 LUK 004 030 Він же, пройшовши серед них, пійшов, 042 LUK 004 031 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам. 042 LUK 004 032 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його. 042 LUK 004 033 І був у школі чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим, 042 LUK 004 034 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. 042 LUK 004 035 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нічого не зашкодивши йому. 042 LUK 004 036 І обняв страх усіх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелівав нечистим духам, і виходять? 042 LUK 004 037 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всій околицї. 042 LUK 004 038 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї. 042 LUK 004 039 І, ставши над нею, погрозив пропасниці, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм. 042 LUK 004 040 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх. 042 LUK 004 041 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос. 042 LUK 004 042 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них. 042 LUK 004 043 Він же рече до них: Що й иншим городям благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий. 042 LUK 004 044 і проповідував по школах галилейських. 042 LUK 005 001 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького. 042 LUK 005 002 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи. 042 LUK 005 003 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна. 042 LUK 005 004 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву. 042 LUK 005 005 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода. 042 LUK 005 006 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх, 042 LUK 005 007 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони. 042 LUK 005 008 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи. 042 LUK 005 009 Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили. 042 LUK 005 010 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш. 042 LUK 005 011 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним. 042 LUK 005 012 І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. 042 LUK 005 013 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його. 042 LUK 005 014 І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм. 042 LUK 005 015 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх. 042 LUK 005 016 Він же виходив у пустиню та молив ся. 042 LUK 005 017 І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх. 042 LUK 005 018 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним. 042 LUK 005 019 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса. 042 LUK 005 020 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої. 042 LUK 005 021 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 042 LUK 005 022 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших? 042 LUK 005 023 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи? 042 LUK 005 024 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи, розслабленому: Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого. 042 LUK 005 025 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога. 042 LUK 005 026 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні. 042 LUK 005 027 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною. 042 LUK 005 028 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним. 042 LUK 005 029 і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними. 042 LUK 005 030 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете? 042 LUK 005 031 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а недужому. 042 LUK 005 032 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння. 042 LUK 005 033 Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють? 042 LUK 005 034 Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити? 042 LUK 005 035 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні. 042 LUK 005 036 Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового. 042 LUK 005 037 І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть. 042 LUK 005 038 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле. 042 LUK 005 039 Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче. 042 LUK 006 001 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках. 042 LUK 006 002 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу? 042 LUK 006 003 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним: 042 LUK 006 004 як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам? 042 LUK 006 005 І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи. 042 LUK 006 006 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха. 042 LUK 006 007 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него. 042 LUK 006 008 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв. 042 LUK 006 009 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти? 042 LUK 006 010 І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга. 042 LUK 006 011 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові. 042 LUK 006 012 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу. 042 LUK 006 013 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав: 042 LUK 006 014 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея, 042 LUK 006 015 Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота, 042 LUK 006 016 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником; 042 LUK 006 017 і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх, 042 LUK 006 018 і мучені від духів нечистих; і спїляли ся. 042 LUK 006 019 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх. 042 LUK 006 020 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. 042 LUK 006 021 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь. 042 LUK 006 022 Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого. 042 LUK 006 023 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх. 042 LUK 006 024 Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу. 042 LUK 006 025 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете. 042 LUK 006 026 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх. 042 LUK 006 027 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим, 042 LUK 006 028 благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших. 042 LUK 006 029 Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони. 042 LUK 006 030 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся. 042 LUK 006 031 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм. 042 LUK 006 032 І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять. 042 LUK 006 033 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять. 042 LUK 006 034 І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. 042 LUK 006 035 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих. 042 LUK 006 036 Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден. 042 LUK 006 037 І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено. 042 LUK 006 038 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам. 042 LUK 006 039 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть? 042 LUK 006 040 Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його. 042 LUK 006 041 Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш? 042 LUK 006 042 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого. 042 LUK 006 043 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий. 042 LUK 006 044 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду. 042 LUK 006 045 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його. 042 LUK 006 046 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю? 042 LUK 006 047 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен: 042 LUK 006 048 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї. 042 LUK 006 049 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика. 042 LUK 007 001 Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум. 042 LUK 007 002 В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий 042 LUK 007 003 Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його. 042 LUK 007 004 Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се: 042 LUK 007 005 любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам. 042 LUK 007 006 Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов; 042 LUK 007 007 тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій. 042 LUK 007 008 Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить. 042 LUK 007 009 Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я. 042 LUK 007 010 І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим. 042 LUK 007 011 І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу. 042 LUK 007 012 Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею. 042 LUK 007 013 І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач. 042 LUK 007 014 І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань. 042 LUK 007 015 І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його. 042 LUK 007 016 Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх. 042 LUK 007 017 І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї. 042 LUK 007 018 І сповістили Йоана ученики його про все те. 042 LUK 007 019 І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам? 042 LUK 007 020 Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам? 042 LUK 007 021 Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє. 042 LUK 007 022 І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують. 042 LUK 007 023 І блажен, хто де зблазнить ся мною. 042 LUK 007 024 Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише? 042 LUK 007 025 Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах. 042 LUK 007 026 Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка. 042 LUK 007 027 Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. 042 LUK 007 028 Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него. 042 LUK 007 029 І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим. 042 LUK 007 030 Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него. 042 LUK 007 031 Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони? 042 LUK 007 032 Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали. 042 LUK 007 033 Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав. 042 LUK 007 034 Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам. 042 LUK 007 035 І справдилась премудрість од дітей своїх усїх. 042 LUK 007 036 Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом. 042 LUK 007 037 І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира, 042 LUK 007 038 і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром. 042 LUK 007 039 Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона. 042 LUK 007 040 І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи. 042 LUK 007 041 Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять. 042 LUK 007 042 Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме? 042 LUK 007 043 Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси. 042 LUK 007 044 І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла. 042 LUK 007 045 Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої. 042 LUK 007 046 Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої. 042 LUK 007 047 Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. 042 LUK 007 048 Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої. 042 LUK 007 049 І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає? 042 LUK 007 050 Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм. 042 LUK 008 001 І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним, 042 LUK 008 002 і деякі жінки, що були спїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло, 042 LUK 008 003 і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого. 042 LUK 008 004 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю: 042 LUK 008 005 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його. 042 LUK 008 006 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости. 042 LUK 008 007 А инше впало між тернину; й розвившись тернина в ним, поглушила його. 042 LUK 008 008 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає. 042 LUK 008 009 Питали ж Його упеники Його, кажучи: Що се за приповість оця? 042 LUK 008 010 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли. 042 LUK 008 011 Єсть же ся приповість: Насіннє, се слово Боже. 042 LUK 008 012 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирав слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся. 042 LUK 008 013 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають. 042 LUK 008 014 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу. 042 LUK 008 015 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню. 042 LUK 008 016 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло. 042 LUK 008 017 Нема бо нічого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнавть ся і на яв не вийде. 042 LUK 008 018 Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не мав і що, здаєть ся, мав, візьметь ся від него. 042 LUK 008 019 Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом. 042 LUK 008 020 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити. 042 LUK 008 021 Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухав і чинить його. 042 LUK 008 022 Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили. 042 LUK 008 023 Як же плилн, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї. 042 LUK 008 024 Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина. 042 LUK 008 025 Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелівав, і водї, і слухають Його? 042 LUK 008 026 І переплюш в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї. 042 LUK 008 027 Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах. 042 LUK 008 028 Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив. 042 LUK 008 029 Повелів бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в заліза та пута, й стережено; й, розбиваючи о-кови, бував гнаний од біса в пустиню. 042 LUK 008 030 Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него. 042 LUK 008 031 І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню. (Abyssos g12) 042 LUK 008 032 Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм. 042 LUK 008 033 Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув. 042 LUK 008 034 Побачивши ж пастухи, що сталось, повтікали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах. 042 LUK 008 035 Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались. 042 LUK 008 036 Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий. 042 LUK 008 037 І благав Його ввесь народ околиці Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся. 042 LUK 008 038 Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси. Щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи: 042 LUK 008 039 Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус. 042 LUK 008 040 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всі бо дожидали Його. 042 LUK 008 041 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його. 042 LUK 008 042 Бо дочка єдина була в него літ дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него; 042 LUK 008 043 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись, 042 LUK 008 044 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її. 042 LUK 008 045 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене? 042 LUK 008 046 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене. 042 LUK 008 047 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усім народом, і як одужала зараз. 042 LUK 008 048 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм. 042 LUK 008 049 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Мому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя. 042 LUK 008 050 Ісус же, дочувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бійся; тільки віруй, то й спасеть ся. 042 LUK 008 051 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, таЙоана, та батька дитини й матір. 042 LUK 008 052 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить. 042 LUK 008 053 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла. 042 LUK 008 054 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань. 042 LUK 008 055 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти. 042 LUK 008 056 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нікому не казати, що сталось. 042 LUK 009 001 Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сцїляти. 042 LUK 009 002 І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих. 042 LUK 009 003 І рече до них: Нічого не беріть на дорогу, нї палиці, нї торбини, ні хліба, нї срібла, анї по дві одежині майте. 042 LUK 009 004 І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте. 042 LUK 009 005 А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них. 042 LUK 009 006 Вийшовши ж, ходили по селах; благовіствуючи та сцїляючи всюди. 042 LUK 009 007 Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманів: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих, 042 LUK 009 008 инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес. 042 LUK 009 009 І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його. 042 LUK 009 010 І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окреме у місце пусте города, званого Витсаїда. 042 LUK 009 011 Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював. 042 LUK 009 012 День же почав нахилятись; приступивши ж дванадцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місці. 042 LUK 009 013 Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлібів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі. 042 LUK 009 014 Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро. 042 LUK 009 015 І зробили так, і посадовили всіх. 042 LUK 009 016 Узявши ж пять хлібів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом. 042 LUK 009 017 І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів. 042 LUK 009 018 І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ? 042 LUK 009 019 Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес. 042 LUK 009 020 Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий. 042 LUK 009 021 Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се, 042 LUK 009 022 глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він. 042 LUK 009 023 Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною. 042 LUK 009 024 Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її. 042 LUK 009 025 Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши? 042 LUK 009 026 Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів. 042 LUK 009 027 Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже. 042 LUK 009 028 Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись. 042 LUK 009 029 І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча. 042 LUK 009 030 І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия; 042 LUK 009 031 вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі. 042 LUK 009 032 Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним. 042 LUK 009 033 І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже. 042 LUK 009 034 Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару. 042 LUK 009 035 І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його. 042 LUK 009 036 А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили. 042 LUK 009 037 Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. 042 LUK 009 038 І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене. 042 LUK 009 039 І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його. 042 LUK 009 040 І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли. 042 LUK 009 041 І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого. 042 LUK 009 042 Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його. 042 LUK 009 043 З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх: 042 LUK 009 044 Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі. 042 LUK 009 045 Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се. 042 LUK 009 046 Постала ж думка між ними, хто був би більший з них. 042 LUK 009 047 Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе, 042 LUK 009 048 і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий. 042 LUK 009 049 І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами. 042 LUK 009 050 І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами. 042 LUK 009 051 І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим, 042 LUK 009 052 і післав посланці перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому. 042 LUK 009 053 І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим. 042 LUK 009 054 Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив? 042 LUK 009 055 Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа. 042 LUK 009 056 Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село. 042 LUK 009 057 Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи. 042 LUK 009 058 І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнізда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити. 042 LUK 009 059 Рече ж до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш поховати батька мого. 042 LUK 009 060 Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже: 042 LUK 009 061 Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм. 042 LUK 009 062 Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого. 042 LUK 010 001 Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти. 042 LUK 010 002 Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє. 042 LUK 010 003 Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки. 042 LUK 010 004 Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте. 042 LUK 010 005 У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому; 042 LUK 010 006 і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся. 042 LUK 010 007 У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати. 042 LUK 010 008 І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами, 042 LUK 010 009 і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже. 042 LUK 010 010 У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть: 042 LUK 010 011 І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже. 042 LUK 010 012 Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому. 042 LUK 010 013 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись. 042 LUK 010 014 Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам. 042 LUK 010 015 І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся. (Hadēs g86) 042 LUK 010 016 Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене. 042 LUK 010 017 І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє. 042 LUK 010 018 Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого. 042 LUK 010 019 Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме. 042 LUK 010 020 Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах. 042 LUK 010 021 Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою. 042 LUK 010 022 Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити. 042 LUK 010 023 І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите: 042 LUK 010 024 глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули. 042 LUK 010 025 І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу? (aiōnios g166) 042 LUK 010 026 Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш? 042 LUK 010 027 Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого. 042 LUK 010 028 Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш. 042 LUK 010 029 Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній? 042 LUK 010 030 Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого. 042 LUK 010 031 Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо. 042 LUK 010 032 Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо. 042 LUK 010 033 Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся, 042 LUK 010 034 і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його; 042 LUK 010 035 а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі. 042 LUK 010 036 Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники? 042 LUK 010 037 Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так. 042 LUK 010 038 Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою. 042 LUK 010 039 А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його. 042 LUK 010 040 Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала. 042 LUK 010 041 Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе, 042 LUK 010 042 одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї. 042 LUK 011 001 І сталось, як Він молив ся на одному місці, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх. 042 LUK 011 002 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї. 042 LUK 011 003 Хлїб наш щоденний дай нам сьогодні. 042 LUK 011 004 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. 042 LUK 011 005 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хліби, 042 LUK 011 006 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним; 042 LUK 011 007 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і діти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі: 042 LUK 011 008 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба. 042 LUK 011 009 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам. 042 LUK 011 010 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукав, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. 042 LUK 011 011 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хліба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому? 042 LUK 011 012 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона? 042 LUK 011 013 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него? 042 LUK 011 014 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ. 042 LUK 011 015 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяв біси. 042 LUK 011 016 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба. 042 LUK 011 017 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе розділившись, пустіє; і господа - проти господи, падає. 042 LUK 011 018 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, яв устоїть царство його? Бо кажете, що Ведьзевулом виганяю біси. 042 LUK 011 019 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть. 042 LUK 011 020 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже. 042 LUK 011 021 Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його. 042 LUK 011 022 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужав його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздав здобич його. 042 LUK 011 023 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає. 042 LUK 011 024 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов. 042 LUK 011 025 І прийшовши знайде її виметену й прибрану. 042 LUK 011 026 Тоді йде та бере сім инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого. 042 LUK 011 027 Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси. 042 LUK 011 028 Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його. 042 LUK 011 029 Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка. 042 LUK 011 030 Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому: 042 LUK 011 031 Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землі послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут, 042 LUK 011 032 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут. 042 LUK 011 033 Ніхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив. 042 LUK 011 034 Сьвітло тїлу око; коли ж оце тїіо твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне. 042 LUK 011 035 Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява. 042 LUK 011 036 Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе. 042 LUK 011 037 Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сів за столом. 042 LUK 011 038 Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом. 042 LUK 011 039 Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства. 042 LUK 011 040 Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив. 042 LUK 011 041 Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде. 042 LUK 011 042 Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати. 042 LUK 011 043 Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах. 042 LUK 011 044 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають. 042 LUK 011 045 Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й вас обижаєш. 042 LUK 011 046 Він же рече: І вам, законникам, горе! що накдадуете людям тягарі котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів. 042 LUK 011 047 Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх. 042 LUK 011 048 Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби. 042 LUK 011 049 Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть, 042 LUK 011 050 щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому, 042 LUK 011 051 від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому. 042 LUK 011 052 Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили. 042 LUK 011 053 Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі, 042 LUK 011 054 чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його. 042 LUK 012 001 Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства. 042 LUK 012 002 Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся. 042 LUK 012 003 Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах. 042 LUK 012 004 Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нічого заподїяти. 042 LUK 012 005 Я же покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь. (Geenna g1067) 042 LUK 012 006 Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом. 042 LUK 012 007 Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полічене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі. 042 LUK 012 008 Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене деред людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими. 042 LUK 012 009 Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь я перед ангелами Божими. 042 LUK 012 010 І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся. 042 LUK 012 011 Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете: 042 LUK 012 012 бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити. 042 LUK 012 013 Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб поділив ся зо мною наслїддєм. 042 LUK 012 014 Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами? 042 LUK 012 015 Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливості; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх. 042 LUK 012 016 Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля; 042 LUK 012 017 і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої? 042 LUK 012 018 І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всі плоди мої і добро моє. 042 LUK 012 019 І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся. 042 LUK 012 020 Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде? 042 LUK 012 021 Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє. 042 LUK 012 022 Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тілом, чим з'одягнетесь. 042 LUK 012 023 Душа більша їжі, а тїло одежі. 042 LUK 012 024 Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства? 042 LUK 012 025 Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть? 042 LUK 012 026 Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь? 042 LUK 012 027 Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих. 042 LUK 012 028 Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч вкинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри? 042 LUK 012 029 І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несітесь (високо); 042 LUK 012 030 того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього. 042 LUK 012 031 Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам. 042 LUK 012 032 Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство. 042 LUK 012 033 Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть. 042 LUK 012 034 Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде. 042 LUK 012 035 Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані, 042 LUK 012 036 і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весілля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому. 042 LUK 012 037 Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих; істино глаголю вам, що піддережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм. 042 LUK 012 038 І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті. 042 LUK 012 039 Се ж знайте, що коли б знав господар, о которій годинї злодій прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї. 042 LUK 012 040 Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде. 042 LUK 012 041 Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх? 042 LUK 012 042 Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч? 042 LUK 012 043 Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так. 042 LUK 012 044 По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його. 042 LUK 012 045 Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись, 042 LUK 012 046 прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знав, та й відлучить його, й долю його з невірними положить. 042 LUK 012 047 Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много. 042 LUK 012 048 Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него. 042 LUK 012 049 Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? тільки щоб запалав уже. 042 LUK 012 050 Хрещеннєм же маю хреститись, і як мені важко, доки се скінчить ся! 042 LUK 012 051 Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленнє: 042 LUK 012 052 буде бо від нинї пятеро в одній хаті розділених, троє проти двох, і двоє проти трох. 042 LUK 012 053 Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї. 042 LUK 012 054 Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так. 042 LUK 012 055 А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває. 042 LUK 012 056 Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте? 042 LUK 012 057 Чом же й про себе не судите право? 042 LUK 012 058 Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то в дорозЇ дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до судді, а суддя не передав тебе слузі, а слуга не вкинув тебе в темницю. 042 LUK 012 059 Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси. 042 LUK 013 001 Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх. 042 LUK 013 002 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали? 042 LUK 013 003 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете. 042 LUK 013 004 Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі? 042 LUK 013 005 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете. 042 LUK 013 006 Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов, 042 LUK 013 007 Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає? 042 LUK 013 008 Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм, 042 LUK 013 009 чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її. 042 LUK 013 010 Навчав же в одній школі по суботам. 042 LUK 013 011 І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись. 042 LUK 013 012 Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї. 042 LUK 013 013 І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога. 042 LUK 013 014 Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня. 042 LUK 013 015 Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти? 042 LUK 013 016 Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй? 042 LUK 013 017 І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него? 042 LUK 013 018 Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його? 042 LUK 013 019 Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його. 042 LUK 013 020 І знов рече: Кому уподоблю царство Боже? 042 LUK 013 021 Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все. 042 LUK 013 022 І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму. 042 LUK 013 023 Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них: 042 LUK 013 024 Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють. 042 LUK 013 025 І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви; 042 LUK 013 026 тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси. 042 LUK 013 027 І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду. 042 LUK 013 028 Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть. 042 LUK 013 029 І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому: 042 LUK 013 030 І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні. 042 LUK 013 031 Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити. 042 LUK 013 032 І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся. 042 LUK 013 033 Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму. 042 LUK 013 034 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли. 042 LUK 013 035 Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє. 042 LUK 014 001 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його. 042 LUK 014 002 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним. 042 LUK 014 003 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти? 042 LUK 014 004 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив. 042 LUK 014 005 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня? 042 LUK 014 006 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього. 042 LUK 014 007 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них: 042 LUK 014 008 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него, 042 LUK 014 009 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти. 042 LUK 014 010 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою. 042 LUK 014 011 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору. 042 LUK 014 012 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати. 042 LUK 014 013 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих; 042 LUK 014 014 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних. 042 LUK 014 015 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім. 042 LUK 014 016 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих; 042 LUK 014 017 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове. 042 LUK 014 018 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї. 042 LUK 014 019 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені. 042 LUK 014 020 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти. 042 LUK 014 021 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди. 042 LUK 014 022 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце. 042 LUK 014 023 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя. 042 LUK 014 024 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері. 042 LUK 014 025 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них: 042 LUK 014 026 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути. 042 LUK 014 027 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм. 042 LUK 014 028 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє? 042 LUK 014 029 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи: 042 LUK 014 030 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити. 042 LUK 014 031 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него. 042 LUK 014 032 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря. 042 LUK 014 033 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути, 042 LUK 014 034 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити? 042 LUK 014 035 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає. 042 LUK 015 001 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його. 042 LUK 015 002 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними. 042 LUK 015 003 Сказав же до них приповість сю, глаголючи: 042 LUK 015 004 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її? 042 LUK 015 005 А знайшовши положить на плечї собі, радїючи. 042 LUK 015 006 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену. 042 LUK 015 007 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння. 042 LUK 015 008 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде? 042 LUK 015 009 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила. 042 LUK 015 010 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся. 042 LUK 015 011 Рече ж: Один чоловік мав два сини, 042 LUK 015 012 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток. 042 LUK 015 013 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно. 042 LUK 015 014 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток. 042 LUK 015 015 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині. 042 LUK 015 016 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому. 042 LUK 015 017 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю. 042 LUK 015 018 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, 042 LUK 015 019 і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх. 042 LUK 015 020 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його. 042 LUK 015 021 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм. 042 LUK 015 022 Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги; 042 LUK 015 023 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: 042 LUK 015 024 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись. 042 LUK 015 025 Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї. 042 LUK 015 026 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке. 042 LUK 015 027 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв. 042 LUK 015 028 Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його. 042 LUK 015 029 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись; 042 LUK 015 030 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване. 042 LUK 015 031 Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє; 042 LUK 015 032 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся. 042 LUK 016 001 Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його. 042 LUK 016 002 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником. 042 LUK 016 003 Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь. 042 LUK 016 004 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої. 042 LUK 016 005 І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму? 042 LUK 016 006 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять. 042 LUK 016 007 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять. 042 LUK 016 008 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм. (aiōn g165) 042 LUK 016 009 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї. (aiōnios g166) 042 LUK 016 010 Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний. 042 LUK 016 011 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить? 042 LUK 016 012 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть? 042 LUK 016 013 Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї. 042 LUK 016 014 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него. 042 LUK 016 015 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом. 042 LUK 016 016 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його. 042 LUK 016 017 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти. 042 LUK 016 018 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб. 042 LUK 016 019 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив дцо-дня пишно. 042 LUK 016 020 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі, 042 LUK 016 021 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його. 042 LUK 016 022 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його. 042 LUK 016 023 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його. (Hadēs g86) 042 LUK 016 024 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому. 042 LUK 016 025 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся. 042 LUK 016 026 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли. 042 LUK 016 027 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого: 042 LUK 016 028 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки. 042 LUK 016 029 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх. 042 LUK 016 030 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся. 042 LUK 016 031 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри. 042 LUK 017 001 Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять! 042 LUK 017 002 Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих. 042 LUK 017 003 Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому. 042 LUK 017 004 І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому. 042 LUK 017 005 І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри. 042 LUK 017 006 Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас. 042 LUK 017 007 Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти? 042 LUK 017 008 А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти? 042 LUK 017 009 Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому? 042 LUK 017 010 Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили. 042 LUK 017 011 І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї, 042 LUK 017 012 і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки. 042 LUK 017 013 І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас. 042 LUK 017 014 І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились. 042 LUK 017 015 Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога, 042 LUK 017 016 і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин. 042 LUK 017 017 Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де? 042 LUK 017 018 Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей? 042 LUK 017 019 І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе. 042 LUK 017 020 Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм, 042 LUK 017 021 анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї. 042 LUK 017 022 Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите. 042 LUK 017 023 І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь. 042 LUK 017 024 Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого. 042 LUK 017 025 Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей. 042 LUK 017 026 І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого. 042 LUK 017 027 Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх. 042 LUK 017 028 Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували, 042 LUK 017 029 которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх. 042 LUK 017 030 Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся. 042 LUK 017 031 Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад. 042 LUK 017 032 Спогадайте Лотову жінку. 042 LUK 017 033 Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її. 042 LUK 017 034 Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся. 042 LUK 017 035 Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся. 042 LUK 017 036 Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся. 042 LUK 017 037 І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли. 042 LUK 018 001 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати, 042 LUK 018 002 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся. 042 LUK 018 003 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм. 042 LUK 018 004 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь, 042 LUK 018 005 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї. 042 LUK 018 006 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже! 042 LUK 018 007 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них? 042 LUK 018 008 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї? 042 LUK 018 009 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю: 042 LUK 018 010 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник. 042 LUK 018 011 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник. 042 LUK 018 012 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю. 042 LUK 018 013 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному. 042 LUK 018 014 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору. 042 LUK 018 015 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм. 042 LUK 018 016 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже. 042 LUK 018 017 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него. 042 LUK 018 018 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166) 042 LUK 018 019 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог. 042 LUK 018 020 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою. 042 LUK 018 021 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого. 042 LUK 018 022 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною. 042 LUK 018 023 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий. 042 LUK 018 024 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже! 042 LUK 018 025 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти. 042 LUK 018 026 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись? 042 LUK 018 027 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога. 042 LUK 018 028 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. 042 LUK 018 029 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого, 042 LUK 018 030 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне. (aiōn g165, aiōnios g166) 042 LUK 018 031 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому. 042 LUK 018 032 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него, 042 LUK 018 033 і бивши убють Його; а третього дня воскресне. 042 LUK 018 034 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного. 042 LUK 018 035 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи; 042 LUK 018 036 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було. 042 LUK 018 037 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо. 042 LUK 018 038 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене. 042 LUK 018 039 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене. 042 LUK 018 040 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його, 042 LUK 018 041 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів. 042 LUK 018 042 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе. 042 LUK 018 043 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові. 042 LUK 019 001 І вийшовши проходив через Єрихон. 042 LUK 019 002 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний. 042 LUK 019 003 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту. 042 LUK 019 004 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити. 042 LUK 019 005 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути. 042 LUK 019 006 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи. 042 LUK 019 007 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину. 042 LUK 019 008 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо. 042 LUK 019 009 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів: 042 LUK 019 010 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше. 042 LUK 019 011 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись. 042 LUK 019 012 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись. 042 LUK 019 013 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду. 042 LUK 019 014 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами. 042 LUK 019 015 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував. 042 LUK 019 016 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин. 042 LUK 019 017 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами. 042 LUK 019 018 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин. 042 LUK 019 019 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами. 042 LUK 019 020 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї: 042 LUK 019 021 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв. 042 LUK 019 022 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв; 042 LUK 019 023 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його. 042 LUK 019 024 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин. 042 LUK 019 025 І казали йому: Пане, має десять мин. 042 LUK 019 026 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него. 042 LUK 019 027 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною. 042 LUK 019 028 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим. 042 LUK 019 029 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх, 042 LUK 019 030 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть. 042 LUK 019 031 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його. 042 LUK 019 032 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм. 042 LUK 019 033 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля? 042 LUK 019 034 Вони ж сказали: Господеві його треба. 042 LUK 019 035 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса. 042 LUK 019 036 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі. 042 LUK 019 037 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили, 042 LUK 019 038 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах! 042 LUK 019 039 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм. 042 LUK 019 040 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме. 042 LUK 019 041 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним, 042 LUK 019 042 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми. 042 LUK 019 043 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди. 042 LUK 019 044 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх. 042 LUK 019 045 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих, 042 LUK 019 046 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників. 042 LUK 019 047 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити. 042 LUK 019 048 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи. 042 LUK 020 001 І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими, 042 LUK 020 002 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю? 042 LUK 020 003 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені: 042 LUK 020 004 Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей? 042 LUK 020 005 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому? 042 LUK 020 006 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк. 042 LUK 020 007 І відказали, що не знають, звідкіля. 042 LUK 020 008 А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю. 042 LUK 020 009 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час. 042 LUK 020 010 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні. 042 LUK 020 011 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні, 042 LUK 020 012 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали. 042 LUK 020 013 Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся. 042 LUK 020 014 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє. 042 LUK 020 015 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника? 042 LUK 020 016 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже! 042 LUK 020 017 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла? 042 LUK 020 018 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його. 042 LUK 020 019 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав. 042 LUK 020 020 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій. 042 LUK 020 021 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш. 042 LUK 020 022 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї? 042 LUK 020 023 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте? 042 LUK 020 024 Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве. 042 LUK 020 025 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові. 042 LUK 020 026 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали. 042 LUK 020 027 Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його, 042 LUK 020 028 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму. 042 LUK 020 029 Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний. 042 LUK 020 030 І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний. 042 LUK 020 031 І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали. 042 LUK 020 032 Опісля ж усїх умерла й жінка. 042 LUK 020 033 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку. 042 LUK 020 034 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: (aiōn g165) 042 LUK 020 035 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: (aiōn g165) 042 LUK 020 036 бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши. 042 LUK 020 037 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова. 042 LUK 020 038 Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть. 042 LUK 020 039 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси. 042 LUK 020 040 І більш не сьміли питати Його нї про що. 042 LUK 020 041 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів? 042 LUK 020 042 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, 042 LUK 020 043 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх. 042 LUK 020 044 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його? 042 LUK 020 045 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм: 042 LUK 020 046 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах; 042 LUK 020 047 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд. 042 LUK 021 001 Поглянувши ж добачив, як кидали дари свої в скарбону заможні. 042 LUK 021 002 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти. 042 LUK 021 003 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула: 042 LUK 021 004 всі бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула. 042 LUK 021 005 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече: 042 LUK 021 006 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на камені, щоб не зруйновано. 042 LUK 021 007 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака коли се мав стати ся? 042 LUK 021 008 Він же рече: Гледїть, щоб не була введені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдіть же за вами. 042 LUK 021 009 Яв же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець. 042 LUK 021 010 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство, 042 LUK 021 011 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й о-внаки з неба великі будуть. 042 LUK 021 012 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого. 042 LUK 021 013 І станеть ж воно вам на сьвідкуваннє. 042 LUK 021 014 Постановіть же в серцях, ваших наперед, не готовитись відказувати: 042 LUK 021 015 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші. 042 LUK 021 016 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв; і вбивати муть деяких з вас. 042 LUK 021 017 І будете ненавиджені від усіх задля імя мого. 042 LUK 021 018 Та й волосина з голови вашої не загине. 042 LUK 021 019 У терпінню вашому осягнїть душі ваші. 042 LUK 021 020 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближило ся спустїннє його. 042 LUK 021 021 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в середині в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него. 042 LUK 021 022 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане. 042 LUK 021 023 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому. 042 LUK 021 024 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган. 042 LUK 021 025 І будуть ознаки на сонцї, й місяці, й зорях, а на землї переполох народів у ваколотї; як зареве море та филї. 042 LUK 021 026 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на все-денну: сили бо небесні захитають ся. 042 LUK 021 027 І тодї побачять Сина чоловічого йдучого на хмарі з силою і славою великою. 042 LUK 021 028 Як же почне се діятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше. 042 LUK 021 029 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева: 042 LUK 021 030 Як розпукутоть ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто. 042 LUK 021 031 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже. 042 LUK 021 032 Істино глаголи вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся. 042 LUK 021 033 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть. 042 LUK 021 034 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподівано на вас не настиг день той. 042 LUK 021 035 Бо, як сітка, впаде на всіх, що живуть на лицї всієї землі. 042 LUK 021 036 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим. 042 LUK 021 037 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною. 042 LUK 021 038 Усї ж люде сходились рано до Него в церкву слухати Його. 042 LUK 022 001 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха. 042 LUK 022 002 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу. 042 LUK 022 003 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти. 042 LUK 022 004 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм. 042 LUK 022 005 І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати. 042 LUK 022 006 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу. 042 LUK 022 007 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня. 042 LUK 022 008 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти. 042 LUK 022 009 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити? 042 LUK 022 010 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде. 042 LUK 022 011 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти? 042 LUK 022 012 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте. 042 LUK 022 013 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху. 042 LUK 022 014 І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним. 042 LUK 022 015 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки: 042 LUK 022 016 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому. 042 LUK 022 017 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі: 042 LUK 022 018 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде. 042 LUK 022 019 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин. 042 LUK 022 020 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде. 042 LUK 022 021 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї. 042 LUK 022 022 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його! 042 LUK 022 023 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити. 042 LUK 022 024 Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим. 042 LUK 022 025 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся. 042 LUK 022 026 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга. 042 LUK 022 027 Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга. 042 LUK 022 028 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх. 042 LUK 022 029 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство, 042 LUK 022 030 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 042 LUK 022 031 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю; 042 LUK 022 032 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. 042 LUK 022 033 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти. 042 LUK 022 034 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене. 042 LUK 022 035 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого. 042 LUK 022 036 Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч. 042 LUK 022 037 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся. 042 LUK 022 038 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі. 042 LUK 022 039 І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його. 042 LUK 022 040 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу. 042 LUK 022 041 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся, 042 LUK 022 042 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде. 042 LUK 022 043 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його. 042 LUK 022 044 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю. 042 LUK 022 045 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку, 042 LUK 022 046 і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу. 042 LUK 022 047 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його. 042 LUK 022 048 Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш? 042 LUK 022 049 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем? 042 LUK 022 050 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. 042 LUK 022 051 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його. 042 LUK 022 052 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями? 042 LUK 022 053 Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви. 042 LUK 022 054 Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки. 042 LUK 022 055 Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них. 042 LUK 022 056 Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був. 042 LUK 022 057 Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його. 042 LUK 022 058 А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї. 042 LUK 022 059 І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він. 042 LUK 022 060 Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень. 042 LUK 022 061 І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі. 042 LUK 022 062 І вийшовши геть Петр, заплакав гірко. 042 LUK 022 063 А чоловіки, що держали Ісуса насьміхались із Него, бючи. 042 LUK 022 064 І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе. 042 LUK 022 065 І иншого багато, хуливши, казали на Него. 042 LUK 022 066 А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи: 042 LUK 022 067 Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри; 042 LUK 022 068 коли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите. 042 LUK 022 069 Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої. 042 LUK 022 070 І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я. 042 LUK 022 071 Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? Самі бо чули з уст Його. 042 LUK 023 001 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата. 042 LUK 023 002 І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар. 042 LUK 023 003 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш. 042 LUK 023 004 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому. 042 LUK 023 005 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї. 042 LUK 023 006 Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць, 042 LUK 023 007 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями. 042 LUK 023 008 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся. 042 LUK 023 009 Питав же Його словами многими; Він же нічого не відказав йому. 042 LUK 023 010 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його. 042 LUK 023 011 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові. 042 LUK 023 012 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою. 042 LUK 023 013 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ, 042 LUK 023 014 каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його; 042 LUK 023 015 та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому. 042 LUK 023 016 То, покаравши, відпущу Його. 042 LUK 023 017 (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.) 042 LUK 023 018 Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву, 042 LUK 023 019 котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю. 042 LUK 023 020 Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса. 042 LUK 023 021 Вони ж кричали: Розпни, розпни Його! 042 LUK 023 022 Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його. 042 LUK 023 023 Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські. 042 LUK 023 024 Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх. 042 LUK 023 025 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю. 042 LUK 023 026 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом. 042 LUK 023 027 Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому. 042 LUK 023 028 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших. 042 LUK 023 029 Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували. 042 LUK 023 030 Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас. 042 LUK 023 031 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся? 042 LUK 023 032 Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть. 042 LUK 023 033 І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці. 042 LUK 023 034 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять. 042 LUK 023 035 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий. 042 LUK 023 036 Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому, 042 LUK 023 037 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе. 042 LUK 023 038 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський. 042 LUK 023 039 Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! 042 LUK 023 040 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси? 042 LUK 023 041 Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив. 042 LUK 023 042 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. 042 LUK 023 043 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю. 042 LUK 023 044 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої. 042 LUK 023 045 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. 042 LUK 023 046 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! Й, се промовивши, зітхнув духа. 042 LUK 023 047 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. 042 LUK 023 048 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. 042 LUK 023 049 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се. 042 LUK 023 050 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний, 042 LUK 023 051 (сей не пристав до ради й дїла їх, ) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого; 042 LUK 023 052 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового. 042 LUK 023 053 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав. 042 LUK 023 054 І був день пятниця, а субота сьвітала. 042 LUK 023 055 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його. 042 LUK 023 056 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді. 042 LUK 024 001 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними. 042 LUK 024 002 Знайшли ж камінь відкочений від гробу. 042 LUK 024 003 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса. 042 LUK 024 004 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних. 042 LUK 024 005 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими? 042 LUK 024 006 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї, 042 LUK 024 007 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути. 042 LUK 024 008 І згадали слова Його, 042 LUK 024 009 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших. 042 LUK 024 010 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се. 042 LUK 024 011 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм. 042 LUK 024 012 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось. 042 LUK 024 013 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму. 042 LUK 024 014 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся. 042 LUK 024 015 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними. 042 LUK 024 016 Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його. 042 LUK 024 017 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте? 042 LUK 024 018 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями? 042 LUK 024 019 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом, 042 LUK 024 020 як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його. 042 LUK 024 021 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся; 042 LUK 024 022 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі 042 LUK 024 023 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий. 042 LUK 024 024 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили. 042 LUK 024 025 І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки! 042 LUK 024 026 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою? 042 LUK 024 027 І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него. 042 LUK 024 028 І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі. 042 LUK 024 029 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними. 042 LUK 024 030 І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм. 042 LUK 024 031 їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм. 042 LUK 024 032 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання? 042 LUK 024 033 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними, 042 LUK 024 034 як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові. 042 LUK 024 035 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба. 042 LUK 024 036 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам. 042 LUK 024 037 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять. 042 LUK 024 038 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших? 042 LUK 024 039 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю. 042 LUK 024 040 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги. 042 LUK 024 041 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут? 042 LUK 024 042 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку). 042 LUK 024 043 І взявши, їв перед ними. 042 LUK 024 044 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене. 042 LUK 024 045 Тодї розкрив їм розум розуміти писання, 042 LUK 024 046 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня; 042 LUK 024 047 і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму. 042 LUK 024 048 Ви ж сьвідки сього. 042 LUK 024 049 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш. 042 LUK 024 050 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх. 042 LUK 024 051 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо. 042 LUK 024 052 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими; 042 LUK 024 053 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь. # # BOOK 043 JOH John Від Івана 043 JOH 001 001 Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово. 043 JOH 001 002 Воно було в починї у Бога. 043 JOH 001 003 Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся. 043 JOH 001 004 У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям. 043 JOH 001 005 І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла. 043 JOH 001 006 Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан. 043 JOH 001 007 Сей прийшов на сьвідкуваннє, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него. 043 JOH 001 008 Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло. 043 JOH 001 009 Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт. 043 JOH 001 010 На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав. 043 JOH 001 011 У своє прийшов, і свої не прийняли Його. 043 JOH 001 012 Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його: 043 JOH 001 013 що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся. 043 JOH 001 014 І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди. 043 JOH 001 015 Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був. 043 JOH 001 016 І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать. 043 JOH 001 017 Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся. 043 JOH 001 018 Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив. 043 JOH 001 019 І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси? 043 JOH 001 020 І визнав, і не відпер ся; а визвав: Що я не Христос. 043 JOH 001 021 І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї. 043 JOH 001 022 Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе? 043 JOH 001 023 Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк. 043 JOH 001 024 А послані були з Фарисеїв. 043 JOH 001 025 І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї їлия, нї пророк. 043 JOH 001 026 Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте: 043 JOH 001 027 се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєя розвязати ременя обувя Його. 043 JOH 001 028 Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив. 043 JOH 001 029 Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта. 043 JOH 001 030 Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був. 043 JOH 001 031 І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою. 043 JOH 001 032 І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним. 043 JOH 001 033 І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим. 043 JOH 001 034 І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий. 043 JOH 001 035 Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його; 043 JOH 001 036 і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий. 043 JOH 001 037 І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом. 043 JOH 001 038 І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш? 043 JOH 001 039 Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години. 043 JOH 001 040 Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра. 043 JOH 001 041 Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос). 043 JOH 001 042 І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр). 043 JOH 001 043 Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною. 043 JOH 001 044 Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового. 043 JOH 001 045 Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету. 043 JOH 001 046 І каже Натанаїл до него: З Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись! 043 JOH 001 047 Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема. 043 JOH 001 048 Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе. 043 JOH 001 049 Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв. 043 JOH 001 050 Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш. 043 JOH 001 051 І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого. 043 JOH 002 001 А третього дня було весїллє в Кані Галилейській; і була мати Ісусова там; 043 JOH 002 002 запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє. 043 JOH 002 003 І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають. 043 JOH 002 004 Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя. 043 JOH 002 005 Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть. 043 JOH 002 006 Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три. 043 JOH 002 007 Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх. 043 JOH 002 008 І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли. 043 JOH 002 009 Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста, 043 JOH 002 010 і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досі. 043 JOH 002 011 Сей почин ознак вробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його. 043 JOH 002 012 Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днів. 043 JOH 002 013 А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус, 043 JOH 002 014 і знайшов у церкві продаючих воли, й вівці, і голуби, й міняльників сидячих. 043 JOH 002 015 І, зробивши джгута [скрутля, плетїнку] з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівці й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав; 043 JOH 002 016 а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсіля; не робіть дому Отця мого домом торговим. 043 JOH 002 017 Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене. 043 JOH 002 018 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш? 043 JOH 002 019 Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три дні підніму вам її. 043 JOH 002 020 Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її? 043 JOH 002 021 Він же глаголав про церкву тіла свого. 043 JOH 002 022 Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус. 043 JOH 002 023 Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив. 043 JOH 002 024 Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх: 043 JOH 002 025 бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку. 043 JOH 003 001 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський. 043 JOH 003 002 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним. 043 JOH 003 003 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого. 043 JOH 003 004 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись? 043 JOH 003 005 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже. 043 JOH 003 006 Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух. 043 JOH 003 007 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш. 043 JOH 003 008 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа. 043 JOH 003 009 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись: 043 JOH 003 010 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш? 043 JOH 003 011 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а свідкування нашого не приймаєте. 043 JOH 003 012 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте? 043 JOH 003 013 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі. 043 JOH 003 014 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий, 043 JOH 003 015 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне. (aiōnios g166) 043 JOH 003 016 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне. (aiōnios g166) 043 JOH 003 017 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. 043 JOH 003 018 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого. 043 JOH 003 019 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки. 043 JOH 003 020 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла щоб не зганено вчинків його. 043 JOH 003 021 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки бо в Бозї роблені. 043 JOH 003 022 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив. 043 JOH 003 023 Хрестив же й Йоан у Єноні поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились. 043 JOH 003 024 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана. 043 JOH 003 025 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очишеннє. 043 JOH 003 026 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него. 043 JOH 003 027 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нічого, коли не буде дано йому з неба. 043 JOH 003 028 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним. 043 JOH 003 029 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась. 043 JOH 003 030 Той мусить рости, я ж малїти. 043 JOH 003 031 Хто звиш гряде, той. над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма. 043 JOH 003 032 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і свідкування Його нїхто не приймає. 043 JOH 003 033 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий. 043 JOH 003 034 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа. 043 JOH 003 035 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому. 043 JOH 003 036 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому. (aiōnios g166) 043 JOH 004 001 Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан, 043 JOH 004 002 (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його; ) 043 JOH 004 003 то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею. 043 JOH 004 004 Треба ж було Йому проходити через Самарию. 043 JOH 004 005 Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму. 043 JOH 004 006 Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години. 043 JOH 004 007 Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити. 043 JOH 004 008 Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті. 043 JOH 004 009 Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами. 043 JOH 004 010 Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої. 043 JOH 004 011 Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу? 043 JOH 004 012 Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його. 043 JOH 004 013 Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; 043 JOH 004 014 хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом водії, що тече в житте вічне. (aiōn g165, aiōnios g166) 043 JOH 004 015 Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати. 043 JOH 004 016 Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди. 043 JOH 004 017 Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш; 043 JOH 004 018 пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси. 043 JOH 004 019 Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти. 043 JOH 004 020 Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся. 043 JOH 004 021 Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві. 043 JOH 004 022 Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів. 043 JOH 004 023 Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. 043 JOH 004 024 Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись. 043 JOH 004 025 Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе. 043 JOH 004 026 Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі. 043 JOH 004 027 І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею? 043 JOH 004 028 Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: 043 JOH 004 029 Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос? 043 JOH 004 030 Вийшли ж з города, й прийшли до Него. 043 JOH 004 031 Тим часом просили Його ученики: Рави, їж. 043 JOH 004 032 Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте. 043 JOH 004 033 Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти? 043 JOH 004 034 Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло. 043 JOH 004 035 Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива. 043 JOH 004 036 І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. (aiōnios g166) 043 JOH 004 037 Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне. 043 JOH 004 038 Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли. 043 JOH 004 039 З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила. 043 JOH 004 040 Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї. 043 JOH 004 041 І багато більше увірувало за слово Його. 043 JOH 004 042 А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос. 043 JOH 004 043 Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею. 043 JOH 004 044 Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має. 043 JOH 004 045 Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята. 043 JOH 004 046 Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі. 043 JOH 004 047 Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти. 043 JOH 004 048 Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте. 043 JOH 004 049 Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя. 043 JOH 004 050 Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов. 043 JOH 004 051 Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий. 043 JOH 004 052 Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка. 043 JOH 004 053 Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його. 043 JOH 004 054 Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею. 043 JOH 005 001 Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим. 043 JOH 005 002 У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками. 043 JOH 005 003 В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води. 043 JOH 005 004 Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю. 043 JOH 005 005 Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї. 043 JOH 005 006 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати? 043 JOH 005 007 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить. 043 JOH 005 008 Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи! 043 JOH 005 009 зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня. 043 JOH 005 010 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї. 043 JOH 005 011 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи. 043 JOH 005 012 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи? 043 JOH 005 013 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому. 043 JOH 005 014 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся. 043 JOH 005 015 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його. 043 JOH 005 016 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу. 043 JOH 005 017 Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю. 043 JOH 005 018 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу. 043 JOH 005 019 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить. 043 JOH 005 020 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались. 043 JOH 005 021 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе. 043 JOH 005 022 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові, 043 JOH 005 023 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його. 043 JOH 005 024 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. (aiōnios g166) 043 JOH 005 025 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть. 043 JOH 005 026 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі, 043 JOH 005 027 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий. 043 JOH 005 028 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його, 043 JOH 005 029 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду. 043 JOH 005 030 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця. 043 JOH 005 031 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве. 043 JOH 005 032 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує. 043 JOH 005 033 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді. 043 JOH 005 034 Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись. 043 JOH 005 035 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину сьвітлом його. 043 JOH 005 036 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав. 043 JOH 005 037 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили; 043 JOH 005 038 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте. 043 JOH 005 039 Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене. (aiōnios g166) 043 JOH 005 040 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати. 043 JOH 005 041 Чести від людей не приймаю. 043 JOH 005 042 Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі. 043 JOH 005 043 Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете. 043 JOH 005 044 Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте? 043 JOH 005 045 Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте. 043 JOH 005 046 Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав. 043 JOH 005 047 Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете? 043 JOH 006 001 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського, 043 JOH 006 002 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими. 043 JOH 006 003 Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми. 043 JOH 006 004 Була ж близько пасха, сьвято Жидівське. 043 JOH 006 005 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли? 043 JOH 006 006 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи. 043 JOH 006 007 Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось. 043 JOH 006 008 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра: 043 JOH 006 009 Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки? 043 JOH 006 010 Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять. 043 JOH 006 011 Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли. 043 JOH 006 012 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо. 043 JOH 006 013 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли. 043 JOH 006 014 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт. 043 JOH 006 015 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один. 043 JOH 006 016 Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море, 043 JOH 006 017 і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус. 043 JOH 006 018 А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось. 043 JOH 006 019 Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались. 043 JOH 006 020 Він же рече їм: Се я; не лякайтесь. 043 JOH 006 021 Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували. 043 JOH 006 022 Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили, 043 JOH 006 023 инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь; 043 JOH 006 024 побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса. 043 JOH 006 025 І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда? 043 JOH 006 026 Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились. 043 JOH 006 027 Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. (aiōnios g166) 043 JOH 006 028 Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі? 043 JOH 006 029 Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він. 043 JOH 006 030 Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? Що чиниш? 043 JOH 006 031 Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти. 043 JOH 006 032 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий. 043 JOH 006 033 Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові. 043 JOH 006 034 Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей. 043 JOH 006 035 Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи. 043 JOH 006 036 Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте. 043 JOH 006 037 Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть. 043 JOH 006 038 Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене. 043 JOH 006 039 Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня. 043 JOH 006 040 Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166) 043 JOH 006 041 Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес; 043 JOH 006 042 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я? 043 JOH 006 043 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою. 043 JOH 006 044 Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня. 043 JOH 006 045 Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене. 043 JOH 006 046 Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця. 043 JOH 006 047 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне. (aiōnios g166) 043 JOH 006 048 Я хлїб життя. 043 JOH 006 049 Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали. 043 JOH 006 050 Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер. 043 JOH 006 051 Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту. (aiōn g165) 043 JOH 006 052 Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти? 043 JOH 006 053 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі. 043 JOH 006 054 Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166) 043 JOH 006 055 Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток. 043 JOH 006 056 Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому. 043 JOH 006 057 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною. 043 JOH 006 058 Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. (aiōn g165) 043 JOH 006 059 Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі. 043 JOH 006 060 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати? 043 JOH 006 061 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить? 043 JOH 006 062 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був? 043 JOH 006 063 Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє. 043 JOH 006 064 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його. 043 JOH 006 065 І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого. 043 JOH 006 066 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили. 043 JOH 006 067 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти? 043 JOH 006 068 Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, (aiōnios g166) 043 JOH 006 069 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого. 043 JOH 006 070 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? А один з вас диявол. 043 JOH 006 071 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти. 043 JOH 007 001 І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотів бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити. 043 JOH 007 002 Було ж близько Жидівське сьвято кучок. 043 JOH 007 003 Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої виділи діла Твої, що робиш. 043 JOH 007 004 Ніхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові. 043 JOH 007 005 Бо й брати Його не вірували в Него. 043 JOH 007 006 Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова. 043 JOH 007 007 Не може сьвіт ненавидіти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що діла його лихі. 043 JOH 007 008 Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась. 043 JOH 007 009 Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї. 043 JOH 007 010 Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай. 043 JOH 007 011 Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він? 043 JOH 007 012 І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ. 043 JOH 007 013 Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами. 043 JOH 007 014 Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав. 043 JOH 007 015 І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись? 043 JOH 007 016 Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене. 043 JOH 007 017 Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи. 043 JOH 007 018 Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому. 043 JOH 007 019 Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити? 043 JOH 007 020 Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе? 043 JOH 007 021 Відказав Ісус і рече їм: Одно діло зробив я, і всі дивуєтесь. 043 JOH 007 022 Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка. 043 JOH 007 023 Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу? 043 JOH 007 024 Не судіть по виду, а праведний суд судїть. 043 JOH 007 025 Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його? 043 JOH 007 026 ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос? 043 JOH 007 027 Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він. 043 JOH 007 028 Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте. 043 JOH 007 029 Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав. 043 JOH 007 030 Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його. 043 JOH 007 031 Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив? 043 JOH 007 032 Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його. 043 JOH 007 033 Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене. 043 JOH 007 034 Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти. 043 JOH 007 035 Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян? 043 JOH 007 036 Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти? 043 JOH 007 037 В останній же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє. 043 JOH 007 038 Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть. 043 JOH 007 039 Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся. 043 JOH 007 040 Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справді пророк, 043 JOH 007 041 инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити? 043 JOH 007 042 Чи не глаголе ж писаннє, що з насіння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде? 043 JOH 007 043 Тодї повстало роздїленнє в народі через Него. 043 JOH 007 044 Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук. 043 JOH 007 045 Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його? 043 JOH 007 046 Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік. 043 JOH 007 047 Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено? 043 JOH 007 048 Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв? 043 JOH 007 049 А сей народ, що не знає закону, проклятий. 043 JOH 007 050 Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них: 043 JOH 007 051 Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить? 043 JOH 007 052 Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає. 043 JOH 007 053 пійшов кожен до дому свого. 043 JOH 008 001 Ісус же пійшов на гору Оливну. 043 JOH 008 002 Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх. 043 JOH 008 003 Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині, 043 JOH 008 004 кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку. 043 JOH 008 005 В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш? 043 JOH 008 006 Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'. 043 JOH 008 007 Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї. 043 JOH 008 008 І, знов, схилившись до долу, писав по землї. 043 JOH 008 009 Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині. 043 JOH 008 010 Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив? 043 JOH 008 011 Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши. 043 JOH 008 012 Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя. 043 JOH 008 013 Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве. 043 JOH 008 014 Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду. 043 JOH 008 015 Ви по тілу судите; я не суджу нікого. 043 JOH 008 016 Коли я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець. 043 JOH 008 017 І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве. 043 JOH 008 018 Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець. 043 JOH 008 019 Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б. 043 JOH 008 020 Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його. 043 JOH 008 021 Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти. 043 JOH 008 022 Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти? 043 JOH 008 023 І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього. 043 JOH 008 024 Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших. 043 JOH 008 025 Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глалолю вам. 043 JOH 008 026 Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї. 043 JOH 008 027 Не розуміли, що про Отця їм глаголе. 043 JOH 008 028 Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю. 043 JOH 008 029 І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому. 043 JOH 008 030 Як се Він промовляв, многі увірували в Него. 043 JOH 008 031 Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете, 043 JOH 008 032 і зрозумієте правду, й правда визволить вас. 043 JOH 008 033 Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете? 043 JOH 008 034 Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха. 043 JOH 008 035 Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку. (aiōn g165) 043 JOH 008 036 Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете. 043 JOH 008 037 Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас. 043 JOH 008 038 Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите. 043 JOH 008 039 Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б. 043 JOH 008 040 Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив. 043 JOH 008 041 Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога. 043 JOH 008 042 Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав. 043 JOH 008 043 Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого. 043 JOH 008 044 Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її. 043 JOH 008 045 А що я правду глаголю, не віруєте менї. 043 JOH 008 046 Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї? 043 JOH 008 047 Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога. 043 JOH 008 048 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш? 043 JOH 008 049 Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене. 043 JOH 008 050 Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить. 043 JOH 008 051 Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. (aiōn g165) 043 JOH 008 052 Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. (aiōn g165) 043 JOH 008 053 Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш? 043 JOH 008 054 Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш. 043 JOH 008 055 не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню. 043 JOH 008 056 Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв. 043 JOH 008 057 Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси? 043 JOH 008 058 Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був. 043 JOH 008 059 Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо. 043 JOH 009 001 І, йдучи мимо, побачив чоловіка, сліпого зроду. 043 JOH 009 002 І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся. 043 JOH 009 003 Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому. 043 JOH 009 004 Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити. 043 JOH 009 005 Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові. 043 JOH 009 006 Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі слїпому, 043 JOH 009 007 і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий. 043 JOH 009 008 Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив? 043 JOH 009 009 Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я. 043 JOH 009 010 Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі? 043 JOH 009 011 Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я. 043 JOH 009 012 Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю. 043 JOH 009 013 Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого. 043 JOH 009 014 Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі. 043 JOH 009 015 Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу. 043 JOH 009 016 Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Яв може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними. 043 JOH 009 017 Кажуть слїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк. 043 JOH 009 018 Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого. 043 JOH 009 019 І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить? 043 JOH 009 020 Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся; 043 JOH 009 021 як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить. 043 JOH 009 022 Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи. 043 JOH 009 023 Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте. 043 JOH 009 024 Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний. 043 JOH 009 025 Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу. 043 JOH 009 026 Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої? 043 JOH 009 027 Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути? 043 JOH 009 028 Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики. 043 JOH 009 029 Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він. 043 JOH 009 030 Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої. 043 JOH 009 031 Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухав; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухав. 043 JOH 009 032 Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому. (aiōn g165) 043 JOH 009 033 Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нічого. 043 JOH 009 034 Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть. 043 JOH 009 035 Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого? 043 JOH 009 036 Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него? 043 JOH 009 037 Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він. 043 JOH 009 038 Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому. 043 JOH 009 039 І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились. 043 JOH 009 040 І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі? 043 JOH 009 041 Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся. 043 JOH 010 001 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник. 043 JOH 010 002 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям. 043 JOH 010 003 Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх. 043 JOH 010 004 як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його. 043 JOH 010 005 За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих. 043 JOH 010 006 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм. 043 JOH 010 007 Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям. 043 JOH 010 008 Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї. 043 JOH 010 009 Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу. 043 JOH 010 010 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали. 043 JOH 010 011 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї. 043 JOH 010 012 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї. 043 JOH 010 013 Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї. 043 JOH 010 014 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. 043 JOH 010 015 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї. 043 JOH 010 016 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. 043 JOH 010 017 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її. 043 JOH 010 018 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого. 043 JOH 010 019 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї. 043 JOH 010 020 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте? 043 JOH 010 021 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати? 043 JOH 010 022 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була. 043 JOH 010 023 І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику. 043 JOH 010 024 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно. 043 JOH 010 025 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене. 043 JOH 010 026 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам. 043 JOH 010 027 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною. 043 JOH 010 028 І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх. (aiōn g165, aiōnios g166) 043 JOH 010 029 Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого. 043 JOH 010 030 Я і Отець одно. 043 JOH 010 031 Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його. 043 JOH 010 032 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене? 043 JOH 010 033 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом. 043 JOH 010 034 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги? 043 JOH 010 035 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, 043 JOH 010 036 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий? 043 JOH 010 037 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені. 043 JOH 010 038 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому. 043 JOH 010 039 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх, 043 JOH 010 040 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там. 043 JOH 010 041 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була. 043 JOH 010 042 І увірували там многі в Него. 043 JOH 011 001 Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її. 043 JOH 011 002 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав. 043 JOH 011 003 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає. 043 JOH 011 004 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї. 043 JOH 011 005 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря. 043 JOH 011 006 Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні. 043 JOH 011 007 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею. 043 JOH 011 008 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди! 043 JOH 011 009 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить. 043 JOH 011 010 Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому. 043 JOH 011 011 Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його. 043 JOH 011 012 Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав. 043 JOH 011 013 Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже. 043 JOH 011 014 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер. 043 JOH 011 015 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него. 043 JOH 011 016 Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним. 043 JOH 011 017 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі. 043 JOH 011 018 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять. 043 JOH 011 019 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх. 043 JOH 011 020 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї. 043 JOH 011 021 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би. 043 JOH 011 022 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог. 043 JOH 011 023 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій. 043 JOH 011 024 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня. 043 JOH 011 025 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме. 043 JOH 011 026 всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому? (aiōn g165) 043 JOH 011 027 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт. 043 JOH 011 028 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе. 043 JOH 011 029 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него. 043 JOH 011 030 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта. 043 JOH 011 031 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там. 043 JOH 011 032 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій. 043 JOH 011 033 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся, 043 JOH 011 034 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись. 043 JOH 011 035 І заплакав Ісус, 043 JOH 011 036 Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його! 043 JOH 011 037 Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер? 043 JOH 011 038 Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй. 043 JOH 011 039 Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому. 043 JOH 011 040 Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу? 043 JOH 011 041 Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. 043 JOH 011 042 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. 043 JOH 011 043 се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! 043 JOH 011 044 І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде. 043 JOH 011 045 Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него. 043 JOH 011 046 Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус. 043 JOH 011 047 Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак. 043 JOH 011 048 Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід. 043 JOH 011 049 Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого, 043 JOH 011 050 і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув. 043 JOH 011 051 Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей, 043 JOH 011 052 і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно. 043 JOH 011 053 З того ж дня нарадились, щоб убити Його. 043 JOH 011 054 Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми. 043 JOH 011 055 Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе. 043 JOH 011 056 Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято? 043 JOH 011 057 Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його. 043 JOH 012 001 Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих. 043 JOH 012 002 Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом. 043 JOH 012 003 Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира. 043 JOH 012 004 Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити. 043 JOH 012 005 Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим? 043 JOH 012 006 Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. 043 JOH 012 007 Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се. 043 JOH 012 008 Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте. 043 JOH 012 009 Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих. 043 JOH 012 010 Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити; 043 JOH 012 011 бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса. 043 JOH 012 012 Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, 043 JOH 012 013 побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв! 043 JOH 012 014 Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано: 043 JOH 012 015 Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї. 043 JOH 012 016 Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому. 043 JOH 012 017 Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих. 043 JOH 012 018 Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку. 043 JOH 012 019 Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов! 043 JOH 012 020 Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято. 043 JOH 012 021 Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти. 043 JOH 012 022 Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові. 043 JOH 012 023 Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий. 043 JOH 012 024 Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить. 043 JOH 012 025 Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. (aiōnios g166) 043 JOH 012 026 Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець. 043 JOH 012 027 Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю. 043 JOH 012 028 Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю. 043 JOH 012 029 Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив. 043 JOH 012 030 Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас. 043 JOH 012 031 Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть. 043 JOH 012 032 І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе. 043 JOH 012 033 Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти. 043 JOH 012 034 Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий? (aiōn g165) 043 JOH 012 035 Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. 043 JOH 012 036 Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них. 043 JOH 012 037 Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него, 043 JOH 012 038 щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось? 043 JOH 012 039 Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: 043 JOH 012 040 Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх. 043 JOH 012 041 Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него. 043 JOH 012 042 Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. 043 JOH 012 043 Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу. 043 JOH 012 044 Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене. 043 JOH 012 045 І хто видить мене, видить Пославшого мене. 043 JOH 012 046 Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував. 043 JOH 012 047 І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт. 043 JOH 012 048 Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня. 043 JOH 012 049 Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати. 043 JOH 012 050 І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю. (aiōnios g166) 043 JOH 013 001 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх. 043 JOH 013 002 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив, 043 JOH 013 003 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде, 043 JOH 013 004 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь. 043 JOH 013 005 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний. 043 JOH 013 006 Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої? 043 JOH 013 007 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля. 043 JOH 013 008 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною. (aiōn g165) 043 JOH 013 009 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову. 043 JOH 013 010 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї. 043 JOH 013 011 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті. 043 JOH 013 012 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам? 043 JOH 013 013 Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я. 043 JOH 013 014 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги. 043 JOH 013 015 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть. 043 JOH 013 016 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його. 043 JOH 013 017 Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се. 043 JOH 013 018 Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою. 043 JOH 013 019 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я, 043 JOH 013 020 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене. 043 JOH 013 021 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене. 043 JOH 013 022 Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить. 043 JOH 013 023 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус. 043 JOH 013 024 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить. 043 JOH 013 025 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се? 043 JOH 013 026 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому. 043 JOH 013 027 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко. 043 JOH 013 028 Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому. 043 JOH 013 029 Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим. 043 JOH 013 030 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч. 043 JOH 013 031 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. 043 JOH 013 032 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його. 043 JOH 013 033 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер. 043 JOH 013 034 Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. 043 JOH 013 035 По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного. 043 JOH 013 036 Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною. 043 JOH 013 037 Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу. 043 JOH 013 038 Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі. 043 JOH 014 001 Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте. 043 JOH 014 002 В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам. 043 JOH 014 003 І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були. 043 JOH 014 004 А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте. 043 JOH 014 005 Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати? 043 JOH 014 006 Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною. 043 JOH 014 007 Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його. 043 JOH 014 008 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас. 043 JOH 014 009 Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця? 043 JOH 014 010 Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла. 043 JOH 014 011 Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї. 043 JOH 014 012 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду. 043 JOH 014 013 І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині. 043 JOH 014 014 Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю. 043 JOH 014 015 Коли любите мене, хороніть заповідї мої. 043 JOH 014 016 І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, (aiōn g165) 043 JOH 014 017 Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде. 043 JOH 014 018 Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас. 043 JOH 014 019 Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете. 043 JOH 014 020 Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас. 043 JOH 014 021 Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому. 043 JOH 014 022 Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові? 043 JOH 014 023 Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо. 043 JOH 014 024 Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця. 043 JOH 014 025 Се я глаголав вам, у вас пробуваючи. 043 JOH 014 026 Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам. 043 JOH 014 027 Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся. 043 JOH 014 028 Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене. 043 JOH 014 029 І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували. 043 JOH 014 030 Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого. 043 JOH 014 031 Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля. 043 JOH 015 001 Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар. 043 JOH 015 002 Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила. 043 JOH 015 003 Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам. 043 JOH 015 004 Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградині, так анї ви, коли в мені не будете пробувати. 043 JOH 015 005 Я виноградина, ви віттє. Хто пробував в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого. 043 JOH 015 006 Коли хто не пробував в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять. 043 JOH 015 007 Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся. 043 JOH 015 008 У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками. 043 JOH 015 009 Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй. 043 JOH 015 010 Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його. 043 JOH 015 011 Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились. 043 JOH 015 012 Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас. 043 JOH 015 013 Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх. 043 JOH 015 014 Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам. 043 JOH 015 015 Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам. 043 JOH 015 016 Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам. 043 JOH 015 017 Се заповідую вам, щоб любили один одного. 043 JOH 015 018 Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидів. 043 JOH 015 019 Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт. 043 JOH 015 020 Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть. 043 JOH 015 021 Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене. 043 JOH 015 022 Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій. 043 JOH 015 023 Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить. 043 JOH 015 024 Коли б діл не вробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же виділи й зненавиділи. мене і Отця мого. 043 JOH 015 025 Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавиділи мене дармо. 043 JOH 015 026 Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене. 043 JOH 015 027 І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною. 043 JOH 016 001 Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились. 043 JOH 016 002 Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу 043 JOH 016 003 І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене. 043 JOH 016 004 Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був. 043 JOH 016 005 Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш? 043 JOH 016 006 Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце. 043 JOH 016 007 Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас. 043 JOH 016 008 А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд: 043 JOH 016 009 за гріх бо не вірують у мене; 043 JOH 016 010 за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене; 043 JOH 016 011 за суд, бо князь сьвіта сього осуджений. 043 JOH 016 012 Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині. 043 JOH 016 013 Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам. 043 JOH 016 014 Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам. 043 JOH 016 015 Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам. 043 JOH 016 016 Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця. 043 JOH 016 017 Казали тоді деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця? 043 JOH 016 018 Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже. 043 JOH 016 019 Знав же Ісус, що хотіли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене? 043 JOH 016 020 Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся. 043 JOH 016 021 Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт. 043 JOH 016 022 І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас. 043 JOH 016 023 І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отпя імям моїм, дасть вам. 043 JOH 016 024 Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просіть, то й приймете, щоб радість ваша була певна. 043 JOH 016 025 Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам. 043 JOH 016 026 Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас. 043 JOH 016 027 Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов. 043 JOH 016 028 Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця. 043 JOH 016 029 Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти ніякої не кажеш. 043 JOH 016 030 Тепер знаємо, що знавш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси. 043 JOH 016 031 Відказав їм Ісус: Тепер віруєте? 043 JOH 016 032 Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною. 043 JOH 016 033 Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт. 043 JOH 017 001 Се глаголав Ісус, і вняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе. 043 JOH 017 002 Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічне життє. (aiōnios g166) 043 JOH 017 003 Се ж життє вічне в тому щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа. (aiōnios g166) 043 JOH 017 004 Я прославив Тебе на землі: дїло кінчав я, що дав єси менї робити. 043 JOH 017 005 А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, І перш нїж сьвіту бути. 043 JOH 017 006 Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з сьвіта. Твої буди вони, а Ти менї їх дав, і слово Твоє хоронили вони. 043 JOH 017 007 Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе. 043 JOH 017 008 Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справді, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав. 043 JOH 017 009 Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої. 043 JOH 017 010 І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них. 043 JOH 017 011 І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми. 043 JOH 017 012 Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось. 043 JOH 017 013 Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі. 043 JOH 017 014 Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидів їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта. 043 JOH 017 015 Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла. 043 JOH 017 016 Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта. 043 JOH 017 017 Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда. 043 JOH 017 018 Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт. 043 JOH 017 019 І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою. 043 JOH 017 020 Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене, 043 JOH 017 021 щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси. 043 JOH 017 022 І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ми одно. 043 JOH 017 023 Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси. 043 JOH 017 024 Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта. 043 JOH 017 025 Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав. 043 JOH 017 026 І я обявив їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них. 043 JOH 018 001 Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його. 043 JOH 018 002 Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його. 043 JOH 018 003 Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю. 043 JOH 018 004 Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте? 043 JOH 018 005 Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними. 043 JOH 018 006 Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю. 043 JOH 018 007 Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея. 043 JOH 018 008 Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти. 043 JOH 018 009 Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не вгубив я з них нїкого. 043 JOH 018 010 Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх. 043 JOH 018 011 Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її? 043 JOH 018 012 Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його, 043 JOH 018 013 і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреем того року. 043 JOH 018 014 Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей. 043 JOH 018 015 Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський. 043 JOH 018 016 Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра. 043 JOH 018 017 Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї. 043 JOH 018 018 Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся. 043 JOH 018 019 Тодї архиєрей спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його. 043 JOH 018 020 Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого. 043 JOH 018 021 Чого мене питаєш? Спитай тих, Що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав 043 JOH 018 022 Як же Він де промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві? 043 JOH 018 023 Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш? 043 JOH 018 024 Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиєрея. 043 JOH 018 025 Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї. 043 JOH 018 026 Каже один із слуг архиєрейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним? 043 JOH 018 027 Знов тодї відрік ся Петр, і зараз пївень запіяв. 043 JOH 018 028 Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху. 043 JOH 018 029 Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього? 043 JOH 018 030 Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходій, не віддавали б ми Його тобі. 043 JOH 018 031 Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого. 043 JOH 018 032 Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти. 043 JOH 018 033 Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський? 043 JOH 018 034 Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене? 043 JOH 018 035 Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси? 043 JOH 018 036 Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. 043 JOH 018 037 Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу. 043 JOH 018 038 Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому. 043 JOH 018 039 Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського. 043 JOH 018 040 Закричали тоді вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник. 043 JOH 019 001 Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його. 043 JOH 019 002 А воїни сплівши вінець їз тернини, наділи на голову Йому, і в одежу червону одягли Його, 043 JOH 019 003 і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице. 043 JOH 019 004 Вийшов тоді знов Пидат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому ніякої вини не знаходжу. 043 JOH 019 005 Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі. І каже їм Пилат: Ось, чоловік! 043 JOH 019 006 Як же побачили Його архивреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини. 043 JOH 019 007 Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо Він себе Сином Божим зробив. 043 JOH 019 008 Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся, 043 JOH 019 009 і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому. 043 JOH 019 010 Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розняти Тебе, і власть маю відпустити Тебе? 043 JOH 019 011 Відказав Ісус: Не мав би єси власти нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має. 043 JOH 019 012 З того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єси друг Кесареві. Всякий, хто дарем себе робить, противить ся Кесареві. 043 JOH 019 013 Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейски: Гавата. 043 JOH 019 014 Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш! 043 JOH 019 015 Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря. 043 JOH 019 016 Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели. 043 JOH 019 017 І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота. 043 JOH 019 018 Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посередині ж Ісуса. 043 JOH 019 019 Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський. 043 JOH 019 020 Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи. 043 JOH 019 021 Казали тодї Пилатові архиєреї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський. 043 JOH 019 022 Відказав Пилат: Що написав, написав. 043 JOH 019 023 Тодї воїни, рознявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон [намітку]; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий. 043 JOH 019 024 Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Поділили одежу мою собі, і на мов платтв кидали жереб. То воїни се й зробили. 043 JOH 019 025 Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина. 043 JOH 019 026 Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій. 043 JOH 019 027 Опісля рече ученику: Оть, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе. 043 JOH 019 028 Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую. 043 JOH 019 029 Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст. 043 JOH 019 030 Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа. 043 JOH 019 031 Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали. 043 JOH 019 032 Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому рознятому з Ним. 043 JOH 019 033 До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг; 043 JOH 019 034 а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода. 043 JOH 019 035 І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували. 043 JOH 019 036 Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена. 043 JOH 019 037 І знов инше писаннє рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи. 043 JOH 019 038 Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове. 043 JOH 019 039 Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алое фунтів із сотню. 043 JOH 019 040 Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати. 043 JOH 019 041 Був же на місцї, де рознято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому ніколи нікого не положено. 043 JOH 019 042 Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб. 043 JOH 020 001 Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу. 043 JOH 020 002 Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його. 043 JOH 020 003 Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу. 043 JOH 020 004 Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу. 043 JOH 020 005 І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов. 043 JOH 020 006 Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно, 043 JOH 020 007 а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї. 043 JOH 020 008 Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував. 043 JOH 020 009 Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути. 043 JOH 020 010 Пійшли ж тодї ученики знов до себе. 043 JOH 020 011 Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб, 043 JOH 020 012 і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове. 043 JOH 020 013 І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його. 043 JOH 020 014 І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус. 043 JOH 020 015 Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму. 043 JOH 020 016 Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю. 043 JOH 020 017 Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого. 043 JOH 020 018 Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй. 043 JOH 020 019 Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам. 043 JOH 020 020 І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа. 043 JOH 020 021 Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас. 043 JOH 020 022 І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого. 043 JOH 020 023 Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся. 043 JOH 020 024 Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус. 043 JOH 020 025 Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри. 043 JOH 020 026 А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам. 043 JOH 020 027 Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний. 043 JOH 020 028 І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій. 043 JOH 020 029 Рече йому Ісус: Що видів єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували. 043 JOH 020 030 Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй. 043 JOH 020 031 Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його. 043 JOH 021 001 Після сього явив ся знов Ісус ученикам на морі Тивериядському; явив ся ж так. 043 JOH 021 002 Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє. 043 JOH 021 003 Каже їм Симон Петр: Пійду рибиловити. Кажуть вони йому: Пійдемо й ми з тобою. Вийшли та й улїзли зараз у човен; та не піймали тієї ночі нїчого. 043 JOH 021 004 Як же настав уже ранок, стояв Ісус на березї; та не знали ученики що се був Ісус. 043 JOH 021 005 Рече тоді їм Ісус: Дїти; чи маєте що їсти? Відказали Йому: Нї. 043 JOH 021 006 Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете. Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби. 043 JOH 021 007 Каже тоді ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море. 043 JOH 021 008 Инші ж ученики човником приплили (бо недалеко були від землі, а локот на двісті), тягнучи невода з рибою. 043 JOH 021 009 Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хліб. 043 JOH 021 010 Рече їм Ісус: Принесіть риби, що вловили тепер. 043 JOH 021 011 Уліз же Симон Петр, та й витяг невід на землю повен риби великої, сто й пятьдесять і три; і хоч стільки її було, не порвав ся невід. 043 JOH 021 012 рече їм Ісус: Ідіть обідайте. Ніхто ж не важив ся з учеників спитати Його: Хто Ти єси? знаючи, що се Господь. 043 JOH 021 013 Приходить тоді Ісус і бере хліб, та й дає їм, і риби так само. 043 JOH 021 014 Се вже втретє явивсь Ісус ученикам своїм, уставши з мертвих. 043 JOH 021 015 Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої. 043 JOH 021 016 Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої. 043 JOH 021 017 Рече йому втретє: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втретє: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої. 043 JOH 021 018 Істино, істино глаголю тобі: Як був єси молодий, то підперізував ся сам, і ходив єси куди хотїв; як же зістарієш ся, то простягнеш руки твої, і инший тебе підпереже, й поведе, куди не схочеш. 043 JOH 021 019 Се ж промовив, означуючи, якою смертю прославить Бога. І, сказавши се, рече йому: Йди слідом за мною. 043 JOH 021 020 І обернувшись Петр, бачить ученика, котрого любив Ісус, слідом ідучого, що й на вечері пригорнувсь до грудей Його, і питав: Господи, хто се, що зрадить Тебе? 043 JOH 021 021 Сього побачивши Петр, каже Ісусові: Господи, сей же що? 043 JOH 021 022 Рече йому Ісус: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? ти йди за мною. 043 JOH 021 023 І пійшло слово се між братів, що ученик той не вмре, та не сказав йому Ісус, що не вмре; а: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? 043 JOH 021 024 Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се; і знаємо, що правдиве сьвідкуваннє його. 043 JOH 021 025 Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати з'осїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг. Амінь. # # BOOK 044 ACT Acts Дії 044 ACT 001 001 Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав, 044 ACT 001 002 аж до дня, котрого возніс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав; 044 ACT 001 003 перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже; 044 ACT 001 004 і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чули від мене. 044 ACT 001 005 Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях. 044 ACT 001 006 Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське? 044 ACT 001 007 Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї. 044 ACT 001 008 А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї. 044 ACT 001 009 І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх. 044 ACT 001 010 І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі, 044 ACT 001 011 котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо. 044 ACT 001 012 Тоді вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи. 044 ACT 001 013 І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей й Матей, ЯковАлхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. 044 ACT 001 014 Усї вони пробували однодушне в молитві і благанню - з жінками та. Марисю, матїррю Ісусовою, і з братами Його. 044 ACT 001 015 І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти): 044 ACT 001 016 Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса. 044 ACT 001 017 Полічено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього. 044 ACT 001 018 Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його. 044 ACT 001 019 І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови. 044 ACT 001 020 Написано ж в книзі Псальм: Нехай оселя його спустіє, і нехай ніхто не домує в ній, а догляд її нехай прийме инший. 044 ACT 001 021 Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус, 044 ACT 001 022 почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його. 044 ACT 001 023 І поставили двох: Иосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія. 044 ACT 001 024 І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всіх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси, 044 ACT 001 025 приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце. 044 ACT 001 026 І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів. 044 ACT 002 001 А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушне вкупі. 044 ACT 002 002 І роздав ся зразу гук (шум) із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи. 044 ACT 002 003 І явились їм поділені язики, ніби огняні, і сїв на кожному з них. 044 ACT 002 004 І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 044 ACT 002 005 Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом. 044 ACT 002 006 Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють. 044 ACT 002 007 Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї? 044 ACT 002 008 Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились, 044 ACT 002 009 Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї, 044 ACT 002 010 і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї, 044 ACT 002 011 Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже? 044 ACT 002 012 Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути? 044 ACT 002 013 Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались. 044 ACT 002 014 Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє. 044 ACT 002 015 Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня. 044 ACT 002 016 А єсть се, що промовив пророк Йоіл: 044 ACT 002 017 І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся; 044 ACT 002 018 і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть. 044 ACT 002 019 І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву. 044 ACT 002 020 Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний. 044 ACT 002 021 І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся. 044 ACT 002 022 Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте, 044 ACT 002 023 Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили. 044 ACT 002 024 Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї. 044 ACT 002 025 Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся. 044 ACT 002 026 Тим звеселилось серце мов, і зрадїв язик мій; ще ж і тіло мов оселить ся в надії. 044 ACT 002 027 Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння, (Hadēs g86) 044 ACT 002 028 Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм. 044 ACT 002 029 Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня. 044 ACT 002 030 Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його, 044 ACT 002 031 предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння. (Hadēs g86) 044 ACT 002 032 Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки. 044 ACT 002 033 Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте. 044 ACT 002 034 Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, 044 ACT 002 035 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх. 044 ACT 002 036 Твердо ж нехай знав ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли. 044 ACT 002 037 Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати? 044 ACT 002 038 Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа. 044 ACT 002 039 Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш. 044 ACT 002 040 І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла. 044 ACT 002 041 Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три. 044 ACT 002 042 Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах. 044 ACT 002 043 Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів. 044 ACT 002 044 І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне; 044 ACT 002 045 і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх. як кому було треба. 044 ACT 002 046 І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радості і простотї серця, 044 ACT 002 047 хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня. 044 ACT 003 001 Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї. 044 ACT 003 002 І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву. 044 ACT 003 003 Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині. 044 ACT 003 004 Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас. 044 ACT 003 005 Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти. 044 ACT 003 006 Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи. 044 ACT 003 007 І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились, 044 ACT 003 008 і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога. 044 ACT 003 009 І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога. 044 ACT 003 010 А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому. 044 ACT 003 011 Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись. 044 ACT 003 012 І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він? 044 ACT 003 013 Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його. 044 ACT 003 014 Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця, 044 ACT 003 015 а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки. 044 ACT 003 016 І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами. 044 ACT 003 017 І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші. 044 ACT 003 018 Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так. 044 ACT 003 019 Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього, 044 ACT 003 020 і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа, 044 ACT 003 021 котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. (aiōn g165) 044 ACT 003 022 Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам. 044 ACT 003 023 Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу. 044 ACT 003 024 І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї. 044 ACT 003 025 Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї. 044 ACT 003 026 Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого. 044 ACT 004 001 Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї, 044 ACT 004 002 сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих. 044 ACT 004 003 І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір. 044 ACT 004 004 Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять. 044 ACT 004 005 І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі, 044 ACT 004 006 та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської, 044 ACT 004 007 і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се? 044 ACT 004 008 Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві! 044 ACT 004 009 коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся, 044 ACT 004 010 то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий. 044 ACT 004 011 Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла; 044 ACT 004 012 і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам. 044 ACT 004 013 Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом, 044 ACT 004 014 і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти. 044 ACT 004 015 Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою, 044 ACT 004 016 говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи. 044 ACT 004 017 Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей. 044 ACT 004 018 І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове. 044 ACT 004 019 Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть. 044 ACT 004 020 Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити. 044 ACT 004 021 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся. 044 ACT 004 022 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення. 044 ACT 004 023 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші. 044 ACT 004 024 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них; 044 ACT 004 025 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі? 044 ACT 004 026 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його. 044 ACT 004 027 Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими, 044 ACT 004 028 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись. 044 ACT 004 029 І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє, 044 ACT 004 030 і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса. 044 ACT 004 031 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою. 044 ACT 004 032 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне. 044 ACT 004 033 І З великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх. 044 ACT 004 034 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане, 044 ACT 004 035 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було. 044 ACT 004 036 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин, 044 ACT 004 037 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів. 044 ACT 005 001 Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток, 044 ACT 005 002 та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів. 044 ACT 005 003 Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю? 044 ACT 005 004 Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога. 044 ACT 005 005 Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се. 044 ACT 005 006 Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали. 044 ACT 005 007 І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся. 044 ACT 005 008 Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки. 044 ACT 005 009 Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть. 044 ACT 005 010 Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її. 044 ACT 005 011 І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се. 044 ACT 005 012 Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім. 044 ACT 005 013 З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ. 044 ACT 005 014 І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.) 044 ACT 005 015 Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них. 044 ACT 005 016 Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись. 044 ACT 005 017 Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю, 044 ACT 005 018 і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю. 044 ACT 005 019 Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече: 044 ACT 005 020 Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього. 044 ACT 005 021 Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх. 044 ACT 005 022 Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли, 044 ACT 005 023 говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли. 044 ACT 005 024 Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було. 044 ACT 005 025 Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ. 044 ACT 005 026 Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх. 044 ACT 005 027 І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей, 044 ACT 005 028 кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того. 044 ACT 005 029 Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям. 044 ACT 005 030 Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві. 044 ACT 005 031 Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів. 044 ACT 005 032 І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому. 044 ACT 005 033 Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх. 044 ACT 005 034 Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів, 044 ACT 005 035 і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити. 044 ACT 005 036 Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо. 044 ACT 005 037 Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались. 044 ACT 005 038 А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо; 044 ACT 005 039 коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам. 044 ACT 005 040 Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх. 044 ACT 005 041 Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими. 044 ACT 005 042 І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа. 044 ACT 006 001 У тї ж дні, як намножилось учеників, було наріканнє Єленян на Євреїв, що у щоденному служенню не дбають про вдовиць їх. 044 ACT 006 002 Прикликавши ж дванайцять (апостоли) громаду учеників, рекли: Не лвчнть нам, покинувши слово Боже, служити при столах. 044 ACT 006 003 Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб. 044 ACT 006 004 Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем. 044 ACT 006 005 І вподобалось слово всїй громаді; і вибрали СтеФана, чоловіка, повного віри і Духа сьвятого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї, 044 ACT 006 006 котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них. 044 ACT 006 007 І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі. 044 ACT 006 008 Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом. 044 ACT 006 009 Устали ж деякі з школи, званої Либертинців, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном. 044 ACT 006 010 І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав. 044 ACT 006 011 Тодї підгустили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога. 044 ACT 006 012 І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду, 044 ACT 006 013 і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону 044 ACT 006 014 чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам. 044 ACT 006 015 І дивлячись пильно на него всї, що сидїли в радї, видїли лице його якби лице ангела. 044 ACT 007 001 Каже тодї архиєрей: Чи справді се так? 044 ACT 007 002 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані, 044 ACT 007 003 і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу. 044 ACT 007 004 Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете. 044 ACT 007 005 І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини. 044 ACT 007 006 Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років. 044 ACT 007 007 А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому. 044 ACT 007 008 І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів. 044 ACT 007 009 А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог, 044 ACT 007 010 і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю. 044 ACT 007 011 Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші. 044 ACT 007 012 Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш. 044 ACT 007 013 А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів. 044 ACT 007 014 Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ. 044 ACT 007 015 Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші, 044 ACT 007 016 і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого. 044 ACT 007 017 Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї, 044 ACT 007 018 аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа. 044 ACT 007 019 Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими. 044 ACT 007 020 Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його. 044 ACT 007 021 Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина. 044 ACT 007 022 І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах. 044 ACT 007 023 Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. 044 ACT 007 024 І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина. 044 ACT 007 025 Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли. 044 ACT 007 026 Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного? 044 ACT 007 027 Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами? 044 ACT 007 028 Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина? 044 ACT 007 029 Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів. 044 ACT 007 030 А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща. 044 ACT 007 031 Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него: 044 ACT 007 032 Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись. 044 ACT 007 033 Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята. 044 ACT 007 034 Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет. 044 ACT 007 035 Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі). 044 ACT 007 036 Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років. 044 ACT 007 037 Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте. 044 ACT 007 038 Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам. 044 ACT 007 039 Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет, 044 ACT 007 040 говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним. 044 ACT 007 041 І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх. 044 ACT 007 042 Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв? 044 ACT 007 043 Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона. 044 ACT 007 044 Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив. 044 ACT 007 045 Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових. 044 ACT 007 046 Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового. 044 ACT 007 047 Соломон же збудував йому храм. 044 ACT 007 048 Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк: 044 ACT 007 049 Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого? 044 ACT 007 050 Хиба не моя рука зробила се все? 044 ACT 007 051 Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви. 044 ACT 007 052 Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались. 044 ACT 007 053 Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його. 044 ACT 007 054 Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него. 044 ACT 007 055 Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога, 044 ACT 007 056 і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога. 044 ACT 007 057 Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него, 044 ACT 007 058 і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом, 044 ACT 007 059 і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій. 044 ACT 007 060 Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув. 044 ACT 008 001 Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів. 044 ACT 008 002 Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему 044 ACT 008 003 Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю, 044 ACT 008 004 Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово. 044 ACT 008 005 І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа. 044 ACT 008 006 І вважав народ на слова Филипові однодушне, слухавши і бачивши ознаки, що він робив. 044 ACT 008 007 З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись. 044 ACT 008 008 І стались радощі великі в городі тому. 044 ACT 008 009 Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городі, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий. 044 ACT 008 010 На него вважали всі від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа. 044 ACT 008 011 Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх. 044 ACT 008 012 Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки. 044 ACT 008 013 Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся. 044 ACT 008 014 Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана, 044 ACT 008 015 котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого. 044 ACT 008 016 (Ще бо ні на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.) 044 ACT 008 017 Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа. 044 ACT 008 018 Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей, 044 ACT 008 019 говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого. 044 ACT 008 020 Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути. 044 ACT 008 021 Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом. 044 ACT 008 022 Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого. 044 ACT 008 023 Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе. 044 ACT 008 024 Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали. 044 ACT 008 025 Ті ж, що сьвідвували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували. 044 ACT 008 026 Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде З Єрусалиму в Газу; вона пуста. 044 ACT 008 027 І вставши дійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим; 044 ACT 008 028 і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю. 044 ACT 008 029 Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього. 044 ACT 008 030 Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш? 044 ACT 008 031 Він же каже: Як бо можу, коли ніхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилізши, сїв в ним. 044 ACT 008 032 Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкривав уст своїх. 044 ACT 008 033 У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життв Його. 044 ACT 008 034 Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого? 044 ACT 008 035 Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса. 044 ACT 008 036 Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись? 044 ACT 008 037 Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос. 044 ACT 008 038 І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його. 044 ACT 008 039 Як же вийшли з води. Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись. 044 ACT 008 040 Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию. 044 ACT 009 001 Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, ї приступив до архиєрея, 044 ACT 009 002 і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що с путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим 044 ACT 009 003 Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба, 044 ACT 009 004 і, впавши на землю, чув голова глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш? 044 ACT 009 005 Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись). 044 ACT 009 006 І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити. 044 ACT 009 007 Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нікого ж не бачивши. 044 ACT 009 008 Устав же Савло з землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й приведи в Дамаск. 044 ACT 009 009 І був він три днї невидющим, і не їв і не пив. 044 ACT 009 010 Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи. 044 ACT 009 011 Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся, 044 ACT 009 012 І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів. 044 ACT 009 013 Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі; 044 ACT 009 014 і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє. 044 ACT 009 015 Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих: 044 ACT 009 016 я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти. 044 ACT 009 017 Пійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим. 044 ACT 009 018 І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся. 044 ACT 009 019 І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька. 044 ACT 009 020 І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий. 044 ACT 009 021 Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв? 044 ACT 009 022 А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос. 044 ACT 009 023 Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його. 044 ACT 009 024 Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити. 044 ACT 009 025 Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші. 044 ACT 009 026 Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик. 044 ACT 009 027 Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове. 044 ACT 009 028 І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі. 044 ACT 009 029 І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його. 044 ACT 009 030 Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс. 044 ACT 009 031 Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались. 044 ACT 009 032 Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї. 044 ACT 009 033 Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим. 044 ACT 009 034 І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав. 044 ACT 009 035 І бачили його всі, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа. 044 ACT 009 036 Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила. 044 ACT 009 037 Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї. 044 ACT 009 038 Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них. 044 ACT 009 039 Устав же Петр, та й пійшов а ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними Сарна. 044 ACT 009 040 Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшнсь до тіла, рече: Тавито, встань, вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла. 044 ACT 009 041 Подавши їй руку, підвів її, покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу. 044 ACT 009 042 І знане се стало по всій Йоппиї, і многі увірували в Господа. 044 ACT 009 043 Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожемяки (гарбаря). 044 ACT 010 001 Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською, 044 ACT 010 002 побожний і богобоязливий з усїм домом своїм, подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу. 044 ACT 010 003 Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию! 044 ACT 010 004 Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому: Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом. 044 ACT 010 005 Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром. 044 ACT 010 006 Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити. 044 ACT 010 007 Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його, 044 ACT 010 008 і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию. 044 ACT 010 009 Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години. 044 ACT 010 010 Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє, 044 ACT 010 011 і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю, 044 ACT 010 012 в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні. 044 ACT 010 013 І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж. 044 ACT 010 014 Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого. 044 ACT 010 015 А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань. 044 ACT 010 016 Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо. 044 ACT 010 017 Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт, 044 ACT 010 018 і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр? 044 ACT 010 019 Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе. 044 ACT 010 020 Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх. 044 ACT 010 021 Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли? 044 ACT 010 022 Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе. 044 ACT 010 023 Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним. 044 ACT 010 024 А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв. 044 ACT 010 025 Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся. 044 ACT 010 026 Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік. 044 ACT 010 027 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились. 044 ACT 010 028 І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав. 044 ACT 010 029 Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене? 044 ACT 010 030 І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї. 044 ACT 010 031 і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом. 044 ACT 010 032 Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі. 044 ACT 010 033 Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога. 044 ACT 010 034 Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог, 044 ACT 010 035 а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому. 044 ACT 010 036 Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх); 044 ACT 010 037 ви знаєте слово, що було по всій Юдеї, почавши від Гадилеї після хрещення, що проповідував Йоан, 044 ACT 010 038 Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним. 044 ACT 010 039 І ми сьвідки всього, що Він розбив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві. 044 ACT 010 040 Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним 044 ACT 010 041 не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих. 044 ACT 010 042 І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим. 044 ACT 010 043 Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його. 044 ACT 010 044 Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всіх, хто слухав його. 044 ACT 010 045 І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся. 044 ACT 010 046 Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тоді озвав ся Петр: 044 ACT 010 047 Чи може хто боронити води, щоб оцім охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми? 044 ACT 010 048 І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тоді просили його, щоб пробув у них кілька днів. 044 ACT 011 001 Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже. 044 ACT 011 002 І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання, 044 ACT 011 003 кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними. 044 ACT 011 004 Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи: 044 ACT 011 005 Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене. 044 ACT 011 006 Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних. 044 ACT 011 007 І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж. 044 ACT 011 008 Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої. 044 ACT 011 009 Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань, 044 ACT 011 010 Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо. 044 ACT 011 011 І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене. 044 ACT 011 012 Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка; 044 ACT 011 013 і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром. 044 ACT 011 014 Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій. 044 ACT 011 015 Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї. 044 ACT 011 016 Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим. 044 ACT 011 017 Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові? 044 ACT 011 018 Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє! 044 ACT 011 019 Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам. 044 ACT 011 020 Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса. 044 ACT 011 021 І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа. 044 ACT 011 022 Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї; 044 ACT 011 023 котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї. 044 ACT 011 024 Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа. 044 ACT 011 025 Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла, 044 ACT 011 026 і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами. 044 ACT 011 027 Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию. 044 ACT 011 028 Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря. 044 ACT 011 029 З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї. 044 ACT 011 030 Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла. 044 ACT 012 001 Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви. 044 ACT 012 002 Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем, 044 ACT 012 003 а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.) 044 ACT 012 004 І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ. 044 ACT 012 005 Стережено ж Петра в темниці; церква ж без перестану молилась Богу за него. 044 ACT 012 006 Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темниці. 044 ACT 012 007 І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його. 044 ACT 012 008 І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною. 044 ACT 012 009 І, вийшовши, вийшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить. 044 ACT 012 010 Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него. 044 ACT 012 011 І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справді, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського. 044 ACT 012 012 І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились. 044 ACT 012 013 Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода; 044 ACT 012 014 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима. 044 ACT 012 015 Вони ж сказали до неї: Збожеволіла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його. 044 ACT 012 016 Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увиділи його, та й здивувались. 044 ACT 012 017 Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темниці. Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце. 044 ACT 012 018 Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром. 044 ACT 012 019 Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кесарию, жив (там). 044 ACT 012 020 Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської. 044 ACT 012 021 Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сівши на престолі, промовляв до них: 044 ACT 012 022 Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка! 044 ACT 012 023 Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу; і з'їли його черви, і вмер. 044 ACT 012 024 Слово ж Боже росло і множилось. 044 ACT 012 025 Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком. 044 ACT 013 001 Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло. 044 ACT 013 002 Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх. 044 ACT 013 003 Тоді вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх. 044 ACT 013 004 Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр. 044 ACT 013 005 І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських, мали ж і Йоана за слугу. 044 ACT 013 006 Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса, 044 ACT 013 007 котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже. 044 ACT 013 008 Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри. 044 ACT 013 009 Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него, 044 ACT 013 010 сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господні? 044 ACT 013 011 Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку. 044 ACT 013 012 Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою. 044 ACT 013 013 Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим. 044 ACT 013 014 Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посідали. 044 ACT 013 015 Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте. 044 ACT 013 016 Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте: 044 ACT 013 017 Бог народу Ізраїлського вибрав отців наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї. 044 ACT 013 018 І до сорока літ годував їх у пустині. 044 ACT 013 019 А зруйнувавши, сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх. 044 ACT 013 020 А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддів до Самуїла пророка. 044 ACT 013 021 А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Веняминового, на сорок лїт. 044 ACT 013 022 А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою. 044 ACT 013 023 Із його ж насіння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спаситедя Ісуса, 044 ACT 013 024 перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому. 044 ACT 013 025 Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати. 044 ACT 013 026 Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано. 044 ACT 013 027 Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що - суботи, сповнили їх, осудивши Його, 044 ACT 013 028 і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його. 044 ACT 013 029 Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі; 044 ACT 013 030 Бог же воскресив Його з мертвих, 044 ACT 013 031 Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми. 044 ACT 013 032 А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям, 044 ACT 013 033 що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе. 044 ACT 013 034 А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт. 044 ACT 013 035 Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння. 044 ACT 013 036 Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє; 044 ACT 013 037 Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння. 044 ACT 013 038 Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся; 044 ACT 013 039 і від чого не могли ви у законі: , Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся. 044 ACT 013 040 Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків: 044 ACT 013 041 Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, діло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам. 044 ACT 013 042 Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї. 044 ACT 013 043 Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій. 044 ACT 013 044 А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже. 044 ACT 013 045 Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили. 044 ACT 013 046 Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган. (aiōnios g166) 044 ACT 013 047 Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї. 044 ACT 013 048 Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя. (aiōnios g166) 044 ACT 013 049 Розносило ся ж слово Боже по всій тій сторонї. 044 ACT 013 050 Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх. 044 ACT 013 051 Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию. 044 ACT 013 052 Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом. 044 ACT 014 001 Стало ся ж в Їкониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян. 044 ACT 014 002 Невірні ж Жиди підіймали й озлобляди душі поган на братів. 044 ACT 014 003 Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх. 044 ACT 014 004 Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами. 044 ACT 014 005 Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх, 044 ACT 014 006 вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю, 044 ACT 014 007 і там благовіствували. 044 ACT 014 008 А один чоловік у Листрі сидів невдужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий ніколи не ходив. 044 ACT 014 009 Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати, 044 ACT 014 010 рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив. 044 ACT 014 011 Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас. 044 ACT 014 012 Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова. 044 ACT 014 013 Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотів зробити посьвят разом з народом. 044 ACT 014 014 Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ, 044 ACT 014 015 і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуемо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них. 044 ACT 014 016 Він у минувші часи попустив усім поганам ходити дорогами їх. 044 ACT 014 017 Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші. 044 ACT 014 018 се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту. 044 ACT 014 019 Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер. 044 ACT 014 020 Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию. 044 ACT 014 021 І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию, 044 ACT 014 022 укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже. 044 ACT 014 023 Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували. 044 ACT 014 024 І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию. 044 ACT 014 025 А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию, 044 ACT 014 026 а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили. 044 ACT 014 027 Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри. 044 ACT 014 028 Пробували ж там час немалий з учениками. 044 ACT 015 001 І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся. 044 ACT 015 002 Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання. 044 ACT 015 003 Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам. 044 ACT 015 004 Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив. 044 ACT 015 005 Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв. 044 ACT 015 006 І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ. 044 ACT 015 007 Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували. 044 ACT 015 008 І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам, 044 ACT 015 009 і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх. 044 ACT 015 010 Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити. 044 ACT 015 011 Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони. 044 ACT 015 012 Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами. 044 ACT 015 013 Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене. 044 ACT 015 014 Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє. 044 ACT 015 015 З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано: 044 ACT 015 016 Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його, 044 ACT 015 017 щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все. 044 ACT 015 018 Звісні од віку Богові всі діла Його. (aiōn g165) 044 ACT 015 019 То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога; 044 ACT 015 020 а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови. 044 ACT 015 021 Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи. 044 ACT 015 022 Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами, 044 ACT 015 023 написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся. 044 ACT 015 024 Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували; 044 ACT 015 025 то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом, 044 ACT 015 026 людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа. 044 ACT 015 027 Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом. 044 ACT 015 028 Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного: 044 ACT 015 029 щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові. 044 ACT 015 030 Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє. 044 ACT 015 031 Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення. 044 ACT 015 032 Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували. 044 ACT 015 033 Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів. 044 ACT 015 034 Зводив же Сила зостатись там. 044 ACT 015 035 Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими. 044 ACT 015 036 По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся. 044 ACT 015 037 Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком. 044 ACT 015 038 Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло. 044 ACT 015 039 Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр, 044 ACT 015 040 Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів, 044 ACT 015 041 і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви. 044 ACT 016 001 Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека, 044 ACT 016 002 що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї. 044 ACT 016 003 Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек. 044 ACT 016 004 Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі. 044 ACT 016 005 Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня. 044 ACT 016 006 Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї. 044 ACT 016 007 Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух. 044 ACT 016 008 Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду. 044 ACT 016 009 І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам. 044 ACT 016 010 Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм. 044 ACT 016 011 Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь, 044 ACT 016 012 а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв. 044 ACT 016 013 А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились. 044 ACT 016 014 І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла. 044 ACT 016 015 Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас. 044 ACT 016 016 Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи. 044 ACT 016 017 Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення. 044 ACT 016 018 Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години. 044 ACT 016 019 Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв. 044 ACT 016 020 І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами, 044 ACT 016 021 і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами. 044 ACT 016 022 І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх. 044 ACT 016 023 І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх 044 ACT 016 024 Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду. 044 ACT 016 025 О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. 044 ACT 016 026 Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх. 044 ACT 016 027 Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники. 044 ACT 016 028 Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут. 044 ACT 016 029 Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди, 044 ACT 016 030 а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись? 044 ACT 016 031 Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій. 044 ACT 016 032 І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його. 044 ACT 016 033 І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз. 044 ACT 016 034 І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога. 044 ACT 016 035 Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих. 044 ACT 016 036 Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас; 044 ACT 016 037 Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас. 044 ACT 016 038 Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне. 044 ACT 016 039 І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города. 044 ACT 016 040 І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли. 044 ACT 017 001 Перейшовши ж Амфиполь та Аполонию, прийшли в Солунь, де була школа Жидівська. 044 ACT 017 002 По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання, 044 ACT 017 003 виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус котрого я звіщаю вам. 044 ACT 017 004 І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало. 044 ACT 017 005 Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ. 044 ACT 017 006 Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили; 044 ACT 017 007 Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус. 044 ACT 017 008 Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се. 044 ACT 017 009 І взявши поруку у Ясона і в иншнх, відпустили їх. 044 ACT 017 010 Брати ж зараз уночі вислали Павла та Силу у Верию. Прибувши вони (туди), прийшли в Жидівську школу. 044 ACT 017 011 Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є. 044 ACT 017 012 Многі ж з них увірували, і з Єленських жінок поважних і з чоловіків не мало. 044 ACT 017 013 Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ. 044 ACT 017 014 Зараз же післали тодї брати Павла, щоб йшов ніби над море, а Сила та Тимотей зостались. 044 ACT 017 015 Ті, що провожали Павла, провели його аж до Атин, і, прийнявши наказ до Сиди та Тимотея, щоб як найборжій прийшли до него, пійшли. 044 ACT 017 016 Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству. 044 ACT 017 017 Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся. 044 ACT 017 018 Деякі ж з Фидософів Епикуреїв та Стоїків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє. 044 ACT 017 019 І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш? 044 ACT 017 020 Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути. 044 ACT 017 021 Усї бо Атиняне і захожі чужоземці ні про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове. 044 ACT 017 022 Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні. 044 ACT 017 023 Бо, ходячи та дивлячись на божниці ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам. 044 ACT 017 024 Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї. Господь, не в рукотворних храмах домує, 044 ACT 017 025 нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все; 044 ACT 017 026 і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жила на всему лиці землї, відграничивши наперед призначені часи і гряницї домування їх, 044 ACT 017 027 щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас. 044 ACT 017 028 Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми. 044 ACT 017 029 Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої. 044 ACT 017 030 От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повеліває всїм людям усюди каятись; 044 ACT 017 031 бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих. 044 ACT 017 032 Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се. 044 ACT 017 033 І так Павел пійшов з посеред них. 044 ACT 017 034 Деякі ж люде, приставши до него, увірували, між котрими і Дионисий Ареопагит, і жінка на ймя Дамара, і инші з ними. 044 ACT 018 001 Після сього, покинувши Павел Атини, прийшов у Коринт, 044 ACT 018 002 І, знайшовши одного Жидовина, на ймя Авкилу, родом Понтянина, тільки що прибувшого з Італиї, і Прискилу, жінку його (бо Клавдий повелїв, щоб усї Жиди вийшли з Риму), прийшов до них. 044 ACT 018 003 А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу. 044 ACT 018 004 І розмовляв що-суботи в школї, і пересьвідчував Жидів і Єленян. 044 ACT 018 005 Як же прийшов з Македониї Сила та Тимотей, був Павел спонукуваний духом, сьвідкуючи Жидам про Христа Ісуса. 044 ACT 018 006 Як же противились вони і хулили, струснувши він одежу, рече до них: кров ваша на голови ваші; я чистий; від нинї між погане йду. 044 ACT 018 007 І, пійшовши звідтіля, прийшов у господу одного, на ймя Юста, що поклоняв ся Богу, котрого господа була обіч школи. 044 ACT 018 008 Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились. 044 ACT 018 009 Рече ж Господь у нічному видінню Павлу: Не бійся, тільки говори й не мовчи: 044 ACT 018 010 бо я з тобою, і ніхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподіяти; бо в мене багато людей у сьому городі. 044 ACT 018 011 І пробував там рік і шість місяців, навчаючи між ними слова Божого. 044 ACT 018 012 Як же старостував Галион в Ахаї, напали однодушне Жиди на Павла, та й повели його перед суд, 044 ACT 018 013 говорячи, що він намовляє людей проти закону шанувати Бога. 044 ACT 018 014 Як же хотів Павел одкрити уста. каже Галион до Жидів: Жидове, коли б (тут була) кривда яка, або лихе діло, вислухав би я вас (до слова). 044 ACT 018 015 Коли ж (тут) питаннє про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути. 044 ACT 018 016 Та й повиганяв їх із судища. 044 ACT 018 017 Тодї всі Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже. 044 ACT 018 018 Павел же, пробувши там ще доволі днів, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю. 044 ACT 018 019 Прибувши ж у Єфес, зоставив тих там, сам же, ввійшовши в школу, розмовляв з Жидами. 044 ACT 018 020 Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив, 044 ACT 018 021 а попрощав ся з ними, говорячи: Притьмом мушу сьвято, що надходить, сьвяткувати в Єрусалимі; та вернусь знов до вас, коли буде воля Божа. І поплив з Єфесу. 044 ACT 018 022 А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию. 044 ACT 018 023 І, пробувши тут час якийсь, вийшов, проходячи рядом Галацьку сторону та Фригию, і утверджуючи всїх учеників. 044 ACT 018 024 Один же Жидовин, на ймя Аполос, родом Александриєць, чоловік вимовний і сильний у писаннях, прийшов у Єфес. 044 ACT 018 025 Сей був наставлений на путь Господень, і палаючи духом, промовляв і навчав пильно про Господа, знаючи тільки про хрещеннє Йоанове. 044 ACT 018 026 І почав одважно говорити в школі. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень. 044 ACT 018 027 Як же захотїв він перейти в Ахаю, писали брати ученикам, напоминаючи прийняти його; а він прибувши, много помагав тим, що увірували благодаттю; 044 ACT 018 028 сильно бо обличав Жидів прилюдно, доводячи писаннями, що Ісус єсть Христос. 044 ACT 019 001 Стало ся ж, як був Аполос у Коринті, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників, 044 ACT 019 002 рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж казали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий. 044 ACT 019 003 І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє. 044 ACT 019 004 Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса. 044 ACT 019 005 Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса. 044 ACT 019 006 І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували. 044 ACT 019 007 Було ж усїх до дванайцяти чоловік. 044 ACT 019 008 Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже. 044 ACT 019 009 Як же деякі закаменіли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана. 044 ACT 019 010 Се діялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне. 044 ACT 019 011 І не малі чудеса робив Бог руками Павловими, 044 ACT 019 012 так що на недужих вкладали з тіла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них. 044 ACT 019 013 Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателів іменувати над маючими духів лукавих імя Господа і Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує. 044 ACT 019 014 Було ж якихсь сім синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили. 044 ACT 019 015 Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі? 044 ACT 019 016 І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтікали з того дому. 044 ACT 019 017 Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всіх їх, і величано імя Господа Ісуса. 044 ACT 019 018 І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої. 044 ACT 019 019 Доволі ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злічено ціну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків. 044 ACT 019 020 Так потужно росло слово Господнє і укріплялось. 044 ACT 019 021 Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити. 044 ACT 019 022 Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув ся) час ув Азиї. 044 ACT 019 023 Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь. 044 ACT 019 024 Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток. 044 ACT 019 025 Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш; 044 ACT 019 026 та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних. 044 ACT 019 027 І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся. 044 ACT 019 028 Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська! 044 ACT 019 029 І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових. 044 ACT 019 030 Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики. 044 ACT 019 031 І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру. 044 ACT 019 032 Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились. 044 ACT 019 033 З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом. 044 ACT 019 034 Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська! 044 ACT 019 035 Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі ЄФеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город ЄФес шануватель великої богині Артемиди і Диопета! 044 ACT 019 036 А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити. 044 ACT 019 037 Привели бо ви чоловіків сих, що ні сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили. 044 ACT 019 038 Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) судді судять і є старости; нехай позивають один одного. 044 ACT 019 039 А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся. 044 ACT 019 040 Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б справдити се збіговище. 044 ACT 019 041 І, се промовивши, розпустив громаду. 044 ACT 020 001 А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї. 044 ACT 020 002 Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію. 044 ACT 020 003 Поживши ж (там) три місяці, як засіли на него Жиди, коли хотів був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию. 044 ACT 020 004 Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим. 044 ACT 020 005 Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї. 044 ACT 020 006 Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днів у Трояду, де пробули сім день. 044 ACT 020 007 Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи. 044 ACT 020 008 Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся. 044 ACT 020 009 Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павед промовляв много, похилрзпшсь зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого. 044 ACT 020 010 Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому. 044 ACT 020 011 Зійшовши ж угору, переломив хліб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов. 044 ACT 020 012 Привели ж хлопця живого і втішились немало. 044 ACT 020 013 Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, так бо звелів, хотівши сам ійти пішки. 044 ACT 020 014 Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену. 044 ACT 020 015 А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет. 044 ACT 020 016 Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі. 044 ACT 020 017 З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних. 044 ACT 020 018 Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу, 044 ACT 020 019 служачи Господові з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся мені од Жидівського чигання, 044 ACT 020 020 і що я ні від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, 044 ACT 020 021 сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. 044 ACT 020 022 І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся мені. 044 ACT 020 023 Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть. 044 ACT 020 024 Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої. 044 ACT 020 025 І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже. 044 ACT 020 026 Тим я сьвідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх. 044 ACT 020 027 Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу. 044 ACT 020 028 Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю. 044 ACT 020 029 Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. 044 ACT 020 030 І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. 044 ACT 020 031 Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного. 044 ACT 020 032 А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими. 044 ACT 020 033 Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я. 044 ACT 020 034 Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої. 044 ACT 020 035 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати. 044 ACT 020 036 І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними. 044 ACT 020 037 Доволї ж було плачу у всіх, і, впавши на шию Павлові, цілували його, 044 ACT 020 038 смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля. 044 ACT 021 001 Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару. 044 ACT 021 002 І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми. 044 ACT 021 003 Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі, там бо треба було кораблю скинути тягар. 044 ACT 021 004 І, знайшовши учеників, пробули ми там сім день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим. 044 ACT 021 005 А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всі провожали нас із жінками й дітьми аж за город; і, приклонивши коліна на березі, помолились; 044 ACT 021 006 і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому. 044 ACT 021 007 Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день. 044 ACT 021 008 Назавтра ж, вийшовши ті що а Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него. 044 ACT 021 009 Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували. 044 ACT 021 010 Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав. 044 ACT 021 011 І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам. 044 ACT 021 012 Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим. 044 ACT 021 013 Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса. 044 ACT 021 014 Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня. 044 ACT 021 015 По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим. 044 ACT 021 016 Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись. 044 ACT 021 017 Як же прибули к Єрусалим, радо прийняли нас брати. 044 ACT 021 018 Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші. 044 ACT 021 019 І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його. 044 ACT 021 020 Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону. 044 ACT 021 021 Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв. 044 ACT 021 022 Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси. 044 ACT 021 023 Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю. 044 ACT 021 024 Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його. 044 ACT 021 025 Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду. 044 ACT 021 026 Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос. 044 ACT 021 027 Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него, 044 ACT 021 028 гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се. 044 ACT 021 029 (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.) 044 ACT 021 030 І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері. 044 ACT 021 031 Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся. 044 ACT 021 032 Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла. 044 ACT 021 033 Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив. 044 ACT 021 034 І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нічого певного за гуком, звелїв вести його в замок. 044 ACT 021 035 Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу. 044 ACT 021 036 Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його! 044 ACT 021 037 А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки? 044 ACT 021 038 Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького? 044 ACT 021 039 Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу. 044 ACT 021 040 Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи: 044 ACT 022 001 Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами. 044 ACT 022 002 Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились. 044 ACT 022 003 І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер. 044 ACT 022 004 Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок; 044 ACT 022 005 яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх. 044 ACT 022 006 Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба. 044 ACT 022 007 І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш? 044 ACT 022 008 Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш. 044 ACT 022 009 Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені. 044 ACT 022 010 Сказав же я: Що робити мені, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити. 044 ACT 022 011 Як же не бачив я від сяйва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск. 044 ACT 022 012 Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всіх тамешнїх Жидів, 044 ACT 022 013 прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тій ж години побачив його. 044 ACT 022 014 Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його. 044 ACT 022 015 Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси. 044 ACT 022 016 А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє. 044 ACT 022 017 І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню, 044 ACT 022 018 і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене. 044 ACT 022 019 А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе. 044 ACT 022 020 І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його. 044 ACT 022 021 І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе. 044 ACT 022 022 Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому. 044 ACT 022 023 Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух, 044 ACT 022 024 звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него. 044 ACT 022 025 Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити? 044 ACT 022 026 Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин. 044 ACT 022 027 Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи мені, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так. 044 ACT 022 028 І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому). 044 ACT 022 029 Зараз тоді відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував. 044 ACT 022 030 Назавтра ж, хотівши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними. 044 ACT 023 001 Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всій добрій совісті перед Богом до сього дня. 044 ACT 023 002 Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице. 044 ACT 023 003 Тоді рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити? 044 ACT 023 004 Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш? 044 ACT 023 005 Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого. 044 ACT 023 006 Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга. Фарисейська, покликнув у раді: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надію воскресення мертвих мене судять. 044 ACT 023 007 Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і розділилась громада. 044 ACT 023 008 Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, ні ангела, ні духа, а Фарисеї визнають обох. 044 ACT 023 009 Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом. 044 ACT 023 010 І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок. 044 ACT 023 011 Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати. 044 ACT 023 012 Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що ні їсти муть, ні пити муть, доки не вбють Павла. 044 ACT 023 013 Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили. 044 ACT 023 014 Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла. 044 ACT 023 015 Тепер же ви дайте знати тисячникові й раді, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його. 044 ACT 023 016 Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові. 044 ACT 023 017 Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому. 044 ACT 023 018 Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі. 044 ACT 023 019 Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити мені? 044 ACT 023 020 Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотіли лучче розпитатись про него. 044 ACT 023 021 Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки. 044 ACT 023 022 Тисячник же відпустив хлопця, звелівши нікому не казати, що се виявив єси передо мною. 044 ACT 023 023 І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотні воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотні стрельцїв на третю годину ночи; 044 ACT 023 024 і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цілого до старости Феликса. 044 ACT 023 025 Написав же й лист такого змісту: 044 ACT 023 026 Клавдий Лизия вельможному старості Феликсові: радуй ся. 044 ACT 023 027 Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв його, довідавшись, що він Римлянин. 044 ACT 023 028 Хотівши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх, 044 ACT 023 029 і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та ніякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому. 044 ACT 023 030 Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелівши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров. 044 ACT 023 031 Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду. 044 ACT 023 032 А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок. 044 ACT 023 033 Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старості, поставили перед ним і Павла. 044 ACT 023 034 Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї, 044 ACT 023 035 слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій. 044 ACT 024 001 По пяти ж днях прийшов архиєрей і Ананїя з старшими і з речником, Тертидом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла. 044 ACT 024 002 Як же покликано його, почав винувата Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм, 044 ACT 024 003 завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою. 044 ACT 024 004 Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротці, твоєю ласкою. 044 ACT 024 005 Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселенній, і ватажок Назорейскої єресі, 044 ACT 024 006 що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити. 044 ACT 024 007 Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук, 044 ACT 024 008 звелівши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його. 044 ACT 024 009 Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть. 044 ACT 024 010 Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих літ тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю. 044 ACT 024 011 Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайпять днів, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим. 044 ACT 024 012 Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі; 044 ACT 024 013 анї довести мені не можуть, у чому тепер винують мене. 044 ACT 024 014 Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане, 044 ACT 024 015 маючи надію в Бозї, чого й самі оці сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних. 044 ACT 024 016 На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми. 044 ACT 024 017 По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси. 044 ACT 024 018 У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї, 044 ACT 024 019 котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене. 044 ACT 024 020 Або самі оці нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою, 044 ACT 024 021 окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас. 044 ACT 024 022 Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу. 044 ACT 024 023 І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нікому з його знакомих не забороняти послугувати Або приходити до него. 044 ACT 024 024 По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилого, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа. 044 ACT 024 025 Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годі, іди; мавши час, по кличу тебе. 044 ACT 024 026 До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним. 044 ACT 024 027 Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого. 044 ACT 025 001 Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї. 044 ACT 025 002 І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його, 044 ACT 025 003 просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, змовившись, щоб його вбити на дорозї. 044 ACT 025 004 Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди). 044 ACT 025 005 Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його. 044 ACT 025 006 І, пробувши у них більш десяти днів, прибув у Кесарию; назавтра ж сівши на судищі, звелїв привести Павла. 044 ACT 025 007 Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести. 044 ACT 025 008 А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив. 044 ACT 025 009 Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому? 044 ACT 025 010 Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нічим не скривдив я, як і ти добре знаєш. 044 ACT 025 011 Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря. 044 ACT 025 012 Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш. 044 ACT 025 013 Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста. 044 ACT 025 014 А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса; 044 ACT 025 015 про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архнєреї та старші Жидівські, доповняючись суду на него. 044 ACT 025 016 Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини. 044 ACT 025 017 Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка. 044 ACT 025 018 Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав, 044 ACT 025 019 були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий. 044 ACT 025 020 Я ж, сумніваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се. 044 ACT 025 021 Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря. 044 ACT 025 022 Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його. 044 ACT 025 023 Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла. 044 ACT 025 024 І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш. 044 ACT 025 025 Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його. 044 ACT 025 026 Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати. 044 ACT 025 027 Нерозсудливо бо мені здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити. 044 ACT 026 001 Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку: 044 ACT 026 002 Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою, 044 ACT 026 003 а й надто, що ти сьвідомин всіх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо. 044 ACT 026 004 Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди, 044 ACT 026 005 знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри. 044 ACT 026 006 А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді, 044 ACT 026 007 котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди. 044 ACT 026 008 Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих? 044 ACT 026 009 Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити. 044 ACT 026 010 Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темниці, прийнявши власть од архивреїв, а як убивали їх, давав мій голос. 044 ACT 026 011 І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах. 044 ACT 026 012 І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв, 044 ACT 026 013 ополуднї, парю, в дорозї видів я з неба сьвітло над сявво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною. 044 ACT 026 014 Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти). 044 ACT 026 015 Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш. 044 ACT 026 016 Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі, 044 ACT 026 017 вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю, 044 ACT 026 018 відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене. 044 ACT 026 019 Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню, 044 ACT 026 020 а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння. 044 ACT 026 021 За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотіли вбити. 044 ACT 026 022 Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей: 044 ACT 026 023 що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам. 044 ACT 026 024 Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять. 044 ACT 026 025 Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю. 044 ACT 026 026 Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось. 044 ACT 026 027 Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш. 044 ACT 026 028 Агриппа ж каже до Павла: О, мало не вговорив єси мене бути Християнином. 044 ACT 026 029 Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогодні, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів. 044 ACT 026 030 І, як промовив се, устав цар і игемон і Вереникия і ті, що сиділи з ними, 044 ACT 026 031 і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нічого смерти достойного не робить чоловік сей. 044 ACT 026 032 Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря. 044 ACT 027 001 Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти. 044 ACT 027 002 І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами. 044 ACT 027 003 А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування. 044 ACT 027 004 А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні. 044 ACT 027 005 І, перепливши море, що проти Киликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські. 044 ACT 027 006 А там знайшовши сотник корабель Александрииський, що плив в Італию, посадив нас на него. 044 ACT 027 007 Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під, Крит проти Салмона, 044 ACT 027 008 і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей. 044 ACT 027 009 Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел, 044 ACT 027 010 кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє. 044 ACT 027 011 Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел. 044 ACT 027 012 Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм. 044 ACT 027 013 Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита. 044 ACT 027 014 Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон. 044 ACT 027 015 Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми і носило нас. 044 ACT 027 016 На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна, 044 ACT 027 017 котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило. 044 ACT 027 018 А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар. 044 ACT 027 019 А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали. 044 ACT 027 020 Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам. 044 ACT 027 021 Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди. 044 ACT 027 022 А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля. 044 ACT 027 023 Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу, 044 ACT 027 024 глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усіх тих, що плинуть з тобою. 044 ACT 027 025 Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені. 044 ACT 027 026 Мусимо бо до острова якогось пристати. 044 ACT 027 027 Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля; 044 ACT 027 028 і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять. 044 ACT 027 029 І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня. 044 ACT 027 030 Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу, 044 ACT 027 031 сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся. 044 ACT 027 032 Тоді воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти. 044 ACT 027 033 Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогодні чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши. 044 ACT 027 034 Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови. 044 ACT 027 035 Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усіма, і переломивши почав їсти. 044 ACT 027 036 Тоді повеселішали всі, і вони прийняли їжу. 044 ACT 027 037 Було ж нас у кораблї всіх двісті сїмдесять і шість душ. 044 ACT 027 038 А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море. 044 ACT 027 039 Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем. 044 ACT 027 040 І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега. 044 ACT 027 041 Попавши ж на місце двоеморське, загрузилй корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь. 044 ACT 027 042 Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втік. 044 ACT 027 043 Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю, 044 ACT 027 044 а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всі спаслись на землю. 044 ACT 028 001 Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит. 044 ACT 028 002 Чужоземці ж показали нам не мале милосерде: розложивши бо багаттє, прийняли всіх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду. 044 ACT 028 003 Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него. 044 ACT 028 004 Побачивши чужоземці, що зьвірюка висіла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити. 044 ACT 028 005 Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав ніякого лиха. 044 ACT 028 006 Вони ж дожидали, що він мав опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що ніякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог. 044 ACT 028 007 Навкруги ж сього місця були землі першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три дні поприятельски гостив. 044 ACT 028 008 І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його. 044 ACT 028 009 Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись. 044 ACT 028 010 Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було). 044 ACT 028 011 По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові, 044 ACT 028 012 і припливши в Сиракузу, пробули (там) три дні. 044 ACT 028 013 А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли, 044 ACT 028 014 де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сім день; і так прийшли в Рим. 044 ACT 028 015 Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости. 044 ACT 028 016 Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязнику воїводї; Павлу ж дозволено жити окреме з воїном, що стеріг його. 044 ACT 028 017 Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передай я, яко вязник, у рука Римлянам. 044 ACT 028 018 Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо ніякої вини смерти не було в мені. 044 ACT 028 019 Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій. 044 ACT 028 020 Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене. 044 ACT 028 021 Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе. 044 ACT 028 022 Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй. 044 ACT 028 023 Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера. 044 ACT 028 024 І деякі увірували в слова його, а инші не увірували. 044 ACT 028 025 І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших, 044 ACT 028 026 глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите: 044 ACT 028 027 бо серце сього народу затверділо, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не виділи очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх. 044 ACT 028 028 Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть. 044 ACT 028 029 І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою. 044 ACT 028 030 Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него, 044 ACT 028 031 проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони. # # BOOK 045 ROM Romans До римлян 045 ROM 001 001 Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже, 045 ROM 001 002 (котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях, ) 045 ROM 001 003 про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тілу, 045 ROM 001 004 обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє в мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого, 045 ROM 001 005 (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його, 045 ROM 001 006 між котрими й ви покликані, Ісус-Христові; ) 045 ROM 001 007 Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впоюй од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 045 ROM 001 008 Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту. 045 ROM 001 009 Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю, 045 ROM 001 010 усе в молитвах моїх молючись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас. 045 ROM 001 011 Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне дла утвердження вашого; 045 ROM 001 012 се ж єсть утішитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю. 045 ROM 001 013 Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами. 045 ROM 001 014 Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я. 045 ROM 001 015 От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати. 045 ROM 001 016 Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові. 045 ROM 001 017 Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде. 045 ROM 001 018 Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечесте і неправду людей, що держить істину в неправді. 045 ROM 001 019 Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явившім. 045 ROM 001 020 Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання. (aïdios g126) 045 ROM 001 021 Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх. 045 ROM 001 022 Славлячи себе мудрими, потуманїли, 045 ROM 001 023 і обернули славу нетлінного Бога на подобину образа тлінного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду. 045 ROM 001 024 Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою. 045 ROM 001 025 Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь. (aiōn g165) 045 ROM 001 026 За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернула природню подобу на протиприродню; 045 ROM 001 027 так само й чоловіки, оставивши природне вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи. 045 ROM 001 028 І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, 045 ROM 001 029 сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливостя, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв, 045 ROM 001 030 осудників, поклїпників, богоневавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних, 045 ROM 001 031 нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невбдагальних, немилостивих. 045 ROM 001 032 Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоїн смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих. 045 ROM 002 001 Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого). 045 ROM 002 002 Знаємо ж, що суд Божий по истині на тих, що роблять таке. 045 ROM 002 003 Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого? 045 ROM 002 004 Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуеш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде? 045 ROM 002 005 По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога, 045 ROM 002 006 котрий віддасть кожному по ділам його: 045 ROM 002 007 тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне; (aiōnios g166) 045 ROM 002 008 а которі сварливі і противлять ся істині, корять ся ж неправді, (тим) ярость та гнїв. 045 ROM 002 009 Горе й тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека; 045 ROM 002 010 слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові. 045 ROM 002 011 Нема бо в Бога вважання на лиця. 045 ROM 002 012 Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине, а скільки в законї згрішило, (стільки Їх) законом суд прийме 045 ROM 002 013 (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону справдять ся. 045 ROM 002 014 Коли бо погане, не маючи закону, по природі законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон: 045 ROM 002 015 вони показують діло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують); 045 ROM 002 016 в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовісти моєму, через Ісуса Христа. 045 ROM 002 017 Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом, 045 ROM 002 018 і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону; 045 ROM 002 019 і вповаєш на себе, що ти проводир сліпим, сьвітло тим, що в темряві, 045 ROM 002 020 наставник незмислям, учитель малоліткам, мавши образ розуму і істини в законї. 045 ROM 002 021 Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш? 045 ROM 002 022 говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте? 045 ROM 002 023 ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш? 045 ROM 002 024 Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано. 045 ROM 002 025 З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм. 045 ROM 002 026 Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся? 045 ROM 002 027 І осудить необрізаннє по природі, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону. 045 ROM 002 028 Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізаннє, 045 ROM 002 029 а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога. 045 ROM 003 001 Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання? 045 ROM 003 002 Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі. 045 ROM 003 003 Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо? 045 ROM 003 004 Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся. 045 ROM 003 005 Коли ж неправда наша Божу правду викликав, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилав кару? (яко чоловік глаголю.) 045 ROM 003 006 Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт? 045 ROM 003 007 Коли бо істина Божа через мрю оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути? 045 ROM 003 008 А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких. 045 ROM 003 009 Що ж? ми луччі? Ніяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всі під гріхом, 045 ROM 003 010 яко ж писано: що нема праведного нікого, 045 ROM 003 011 нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога, 045 ROM 003 012 всі відхилились, вкупі нікчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного. 045 ROM 003 013 Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх; 045 ROM 003 014 котрих уста клятьби і гіркости повні; 045 ROM 003 015 скорі ноги їх проливати кров; 045 ROM 003 016 руїна та здиднї на дорогах їх, 045 ROM 003 017 а дороги мирної не пізнали. 045 ROM 003 018 Нема страху Божого перед очима їх. 045 ROM 003 019 Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові; 045 ROM 003 020 тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха. 045 ROM 003 021 Тепер же окреме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків; 045 ROM 003 022 правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї: 045 ROM 003 023 всі бо згрішили, і лишені слави Божої, 045 ROM 003 024 оправдають ся (ж) дарма благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї, 045 ROM 003 025 котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому, 045 ROM 003 026 щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової. 045 ROM 003 027 Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри. 045 ROM 003 028 Думаємо оце, що чоловік оправ дуєть ся вірою, без учинків по закону. 045 ROM 003 029 Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам; 045 ROM 003 030 яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою. 045 ROM 003 031 То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон. 045 ROM 004 001 Шо ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу? 045 ROM 004 002 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом. 045 ROM 004 003 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність. 045 ROM 004 004 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодаті, а по довгу. 045 ROM 004 005 Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність. 045 ROM 004 006 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків: 045 ROM 004 007 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. 045 ROM 004 008 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха. 045 ROM 004 009 Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність. 045 ROM 004 010 Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню. 045 ROM 004 011 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність, 045 ROM 004 012 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам. 045 ROM 004 013 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри. 045 ROM 004 014 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо. 045 ROM 004 015 Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу. 045 ROM 004 016 Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам, 045 ROM 004 017 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе, ) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував. 045 ROM 004 018 Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє. 045 ROM 004 019 І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою. 045 ROM 004 020 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові, 045 ROM 004 021 і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити. 045 ROM 004 022 Тим же й полічено йому за праведність. 045 ROM 004 023 Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому, 045 ROM 004 024 а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, 045 ROM 004 025 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше. 045 ROM 005 001 Справдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 045 ROM 005 002 через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої; 045 ROM 005 003 Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпінн, 045 ROM 005 004 терпіннє ж досьвід, досьвід же надію, 045 ROM 005 005 надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам. 045 ROM 005 006 Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер. 045 ROM 005 007 Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти. 045 ROM 005 008 Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер. 045 ROM 005 009 Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва. 045 ROM 005 010 Коли бо, ворогами бувши, примирились ми в Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його. 045 ROM 005 011 Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господом нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли. 045 ROM 005 012 Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла (через того), в кому всі згрішили. 045 ROM 005 013 Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону. 045 ROM 005 014 Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого. 045 ROM 005 015 Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували. 045 ROM 005 016 І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин. 045 ROM 005 017 Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом. 045 ROM 005 018 Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя. 045 ROM 005 019 Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі, так і покорою одного праведниками зроблять ся многі. 045 ROM 005 020 Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати, 045 ROM 005 021 щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим. (aiōnios g166) 045 ROM 006 001 Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так). 045 ROM 006 002 Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому? 045 ROM 006 003 Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились? 045 ROM 006 004 Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили. 045 ROM 006 005 Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо, 045 ROM 006 006 знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху. 045 ROM 006 007 Хто бо вмер, той визволивсь од гріха. 045 ROM 006 008 Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним, 045 ROM 006 009 знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує. 045 ROM 006 010 Бо що вмер, за гріх вмер Він раз, а що живе, Богові живе. 045 ROM 006 011 Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Ісусі, Господі нашім. 045 ROM 006 012 Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його; 045 ROM 006 013 анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправді, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові. 045 ROM 006 014 Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю. 045 ROM 006 015 Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде. 045 ROM 006 016 Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність? 045 ROM 006 017 Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались. 045 ROM 006 018 Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди. 045 ROM 006 019 По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість. 045 ROM 006 020 Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведності. 045 ROM 006 021 Який же тоді мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть. 045 ROM 006 022 Тепер ж визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же - життє вічне. (aiōnios g166) 045 ROM 006 023 Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічне в Христї Ісусї, Господі нашім. (aiōnios g166) 045 ROM 007 001 Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив? 045 ROM 007 002 Бо мужня жона з живим мужем звязана законом, як же вмре муж її, тоді вона відзволена від мужа. 045 ROM 007 003 Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коди ж умре муж Її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові. 045 ROM 007 004 Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тілом Христовим, щоб бути вам иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові. 045 ROM 007 005 Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті. 045 ROM 007 006 Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання. 045 ROM 007 007 Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай. 045 ROM 007 008 Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий. 045 ROM 007 009 Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер. 045 ROM 007 010 І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть. 045 ROM 007 011 Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене. 045 ROM 007 012 Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра. 045 ROM 007 013 Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь. 045 ROM 007 014 Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх. 045 ROM 007 015 Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю. 045 ROM 007 016 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий. 045 ROM 007 017 Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені. 045 ROM 007 018 Знаю бо, що не живе в мені (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу). 045 ROM 007 019 Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. 045 ROM 007 020 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже. не я те роблю, а гріх, що домує в мені. 045 ROM 007 021 Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. 045 ROM 007 022 Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові, 045 ROM 007 023 бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і иідневолюе мене законові гріха, що в членах моїх. 045 ROM 007 024 Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієї? 045 ROM 007 025 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному. 045 ROM 008 001 Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу. 045 ROM 008 002 Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти. 045 ROM 008 003 Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї, 045 ROM 008 004 щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу. 045 ROM 008 005 Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне. 045 ROM 008 006 Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій. 045 ROM 008 007 Тим що думаннє тілесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може. 045 ROM 008 008 Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть. 045 ROM 008 009 Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його. 045 ROM 008 010 Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности. 045 ROM 008 011 Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас. 045 ROM 008 012 Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб, по тілу жити. 045 ROM 008 013 Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі. 045 ROM 008 014 Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі. 045 ROM 008 015 Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! 045 ROM 008 016 Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі, 045 ROM 008 017 коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись. 045 ROM 008 018 Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. 045 ROM 008 019 Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. 045 ROM 008 020 Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї, 045 ROM 008 021 що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих. 045 ROM 008 022 Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї. 045 ROM 008 023 Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого. 045 ROM 008 024 Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись? 045 ROM 008 025 Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо. 045 ROM 008 026 Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним. 045 ROM 008 027 Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих. 045 ROM 008 028 Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові покликані; 045 ROM 008 029 бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами. 045 ROM 008 030 А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив. 045 ROM 008 031 Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас? 045 ROM 008 032 Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує? 045 ROM 008 033 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує! 045 ROM 008 034 Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас! 045 ROM 008 035 Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? 045 ROM 008 036 Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз. 045 ROM 008 037 Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас. 045 ROM 008 038 Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче, 045 ROM 008 039 нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім. 045 ROM 009 001 Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим, 045 ROM 009 002 що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму. 045 ROM 009 003 Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу; 045 ROM 009 004 вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування; 045 ROM 009 005 їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь. (aiōn g165) 045 ROM 009 006 Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне, 045 ROM 009 007 анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє. 045 ROM 009 008 Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насіннє. 045 ROM 009 009 Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син. 045 ROM 009 010 Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого; 045 ROM 009 011 ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе). 045 ROM 009 012 сказано їй, що більший служити ме меншому, 045 ROM 009 013 яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів. 045 ROM 009 014 Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде. 045 ROM 009 015 Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь. 045 ROM 009 016 Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога. 045 ROM 009 017 Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі. 045 ROM 009 018 Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює). 045 ROM 009 019 Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його? 045 ROM 009 020 Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так? 045 ROM 009 021 Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? 045 ROM 009 022 Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель, 045 ROM 009 023 і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу, 045 ROM 009 024 як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган? 045 ROM 009 025 Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою. 045 ROM 009 026 І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого. 045 ROM 009 027 Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся: 045 ROM 009 028 скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі. 045 ROM 009 029 І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі. 045 ROM 009 030 Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри; 045 ROM 009 031 Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности. 045 ROM 009 032 Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання. 045 ROM 009 033 Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся. 045 ROM 010 001 Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє. 045 ROM 010 002 Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. 045 ROM 010 003 Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся. 045 ROM 010 004 Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому. 045 ROM 010 005 Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним. 045 ROM 010 006 А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу; ) 045 ROM 010 007 або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) (Abyssos g12) 045 ROM 010 008 А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо; 045 ROM 010 009 щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. 045 ROM 010 010 Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє. 045 ROM 010 011 Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. 045 ROM 010 012 Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його. 045 ROM 010 013 Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся. 045 ROM 010 014 Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? 045 ROM 010 015 А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре? 045 ROM 010 016 Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому? 045 ROM 010 017 Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже. 045 ROM 010 018 Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх. 045 ROM 010 019 І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам. 045 ROM 010 020 Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене. 045 ROM 010 021 До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних. 045 ROM 011 001 Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового. 045 ROM 011 002 Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи: 045 ROM 011 003 Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї. 045 ROM 011 004 Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом. 045 ROM 011 005 Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті. 045 ROM 011 006 Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом. 045 ROM 011 007 Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли, 045 ROM 011 008 (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня. 045 ROM 011 009 І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм. 045 ROM 011 010 Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий. 045 ROM 011 011 Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти. 045 ROM 011 012 Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх? 045 ROM 011 013 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, 045 ROM 011 014 чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них. 045 ROM 011 015 Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих? 045 ROM 011 016 Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє. 045 ROM 011 017 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, 045 ROM 011 018 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. 045 ROM 011 019 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. 045 ROM 011 020 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. 045 ROM 011 021 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. 045 ROM 011 022 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий. 045 ROM 011 023 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх. 045 ROM 011 024 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини. 045 ROM 011 025 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде. 045 ROM 011 026 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова; 045 ROM 011 027 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх. 045 ROM 011 028 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв. 045 ROM 011 029 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся. 045 ROM 011 030 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, 045 ROM 011 031 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано. 045 ROM 011 032 Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. (eleēsē g1653) 045 ROM 011 033 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його! 045 ROM 011 034 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? 045 ROM 011 035 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? 045 ROM 011 036 Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь. (aiōn g165) 045 ROM 012 001 То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше. 045 ROM 012 002 І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена. (aiōn g165) 045 ROM 012 003 Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри. 045 ROM 012 004 Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло, 045 ROM 012 005 так многі ми - одно тіло в Христї, по одно му ж, один другому члени. 045 ROM 012 006 Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри; 045 ROM 012 007 чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню; 045 ROM 012 008 чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю. 045 ROM 012 009 Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго. 045 ROM 012 010 Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть; 045 ROM 012 011 у роботі не лїниві; духом горючі, Господеві служачі; 045 ROM 012 012 в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі, 045 ROM 012 013 у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинності охочі. 045 ROM 012 014 Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть. 045 ROM 012 015 Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче. 045 ROM 012 016 Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе. 045 ROM 012 017 Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми. 045 ROM 012 018 Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир. 045 ROM 012 019 Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь. 045 ROM 012 020 Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його. 045 ROM 012 021 Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром. 045 ROM 013 001 Всяка, душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони настановлені. 045 ROM 013 002 Тим-же, хто протавить ся власті, Божому повелїнню противиться; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають. 045 ROM 013 003 Князі бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї. 045 ROM 013 004 Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститедь гнїва тому, хто робить лихе. 045 ROM 013 005 Тим-же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти. 045 ROM 013 006 Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують. 045 ROM 013 007 Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь. 045 ROM 013 008 Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив. 045 ROM 013 009 Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе. 045 ROM 013 010 Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону. 045 ROM 013 011 Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасеннє, нїж, як ми увірували. 045 ROM 013 012 Ніч минула, а день наближив ся відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла. 045 ROM 013 013 Яко в день нумо чесно ходити і не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпусті, не в сварнї та завнстї. 045 ROM 013 014 Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догодовуйте тїлу в похотї. 045 ROM 014 001 Немогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок. 045 ROM 014 002 Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть. 045 ROM 014 003 Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв. 045 ROM 014 004 Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його. 045 ROM 014 005 Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день Кожен у своїй мислї нехай буде певен. 045 ROM 014 006 Хто вважає на день, Господові вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу. 045 ROM 014 007 Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає. 045 ROM 014 008 Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї. 045 ROM 014 009 На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати. 045 ROM 014 010 Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим. 045 ROM 014 011 Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога. 045 ROM 014 012 Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу. 045 ROM 014 013 Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї. 045 ROM 014 014 Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне. 045 ROM 014 015 Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер. 045 ROM 014 016 Нехай же не ганить ся ваше добре. 045 ROM 014 017 Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім. 045 ROM 014 018 Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми. 045 ROM 014 019 Тому ж отеє побиваймось. за тим, що для впокою і для збудовання спільного. 045 ROM 014 020 Ради їжи не руйнуй діла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм. 045 ROM 014 021 Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає. 045 ROM 014 022 Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляв. 045 ROM 014 023 Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх. 045 ROM 015 001 Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати. 045 ROM 015 002 Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування. 045 ROM 015 003 Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене. 045 ROM 015 004 Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію. 045 ROM 015 005 Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові, 045 ROM 015 006 щоб однодушне, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. 045 ROM 015 007 Тим же приймайте один одного яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу. 045 ROM 015 008 Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців, 045 ROM 015 009 а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му. 045 ROM 015 010 І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його. 045 ROM 015 011 І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде. 045 ROM 015 012 І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть. 045 ROM 015 013 Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого. 045 ROM 015 014 Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати. 045 ROM 015 015 Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога, 045 ROM 015 016 щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим. 045 ROM 015 017 Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах. 045 ROM 015 018 Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом, 045 ROM 015 019 силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове. 045 ROM 015 020 Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати, 045 ROM 015 021 а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють. 045 ROM 015 022 Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас. 045 ROM 015 023 Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт, 045 ROM 015 024 як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподіваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтішаюсь 045 ROM 015 025 Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим. 045 ROM 015 026 Зводили бо Македонці та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі. 045 ROM 015 027 Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм. 045 ROM 015 028 Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию. 045 ROM 015 029 Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду. 045 ROM 015 030 Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога, 045 ROM 015 031 щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим, 045 ROM 015 032 щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами. 045 ROM 015 033 Бог же впокою з усіма вами. Амінь. 045 ROM 016 001 Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Денхреях, 045 ROM 016 002 щоб прийняли її в Господі, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому мені. 045 ROM 016 003 Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї, 045 ROM 016 004 (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган, ) і домашню їх церкву. 045 ROM 016 005 Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа. 045 ROM 016 006 Витайте Марию, що трудилась багато для нас. 045 ROM 016 007 Витайте Андропика та Юния, родину мою і товаришів неволї моєї; вони значні між апостолами, і перше мене увірували в Христа. 045 ROM 016 008 Витайте Амплия, любого мого в Господї. 045 ROM 016 009 Витайте Урбана, помічника нашого в Христї, і Стахия, любого менї. 045 ROM 016 010 Витайте Апелеса, вірного в Христї. Витайте Аристовулових. 045 ROM 016 011 Витайте Іродиона, родину мою. Витайте з Наркисових, которі в Господї. 045 ROM 016 012 Витайте Трифену й Трифосу, що трудять ся в Господі, витайте Перейду любу, що багато трудилась в Господі. 045 ROM 016 013 Витайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його й мою. 045 ROM 016 014 Витайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмия і инших з ними братів. 045 ROM 016 015 Витайте Филолога й Юлию, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всіх сьвятих з ними. 045 ROM 016 016 Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові. 045 ROM 016 017 Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них. 045 ROM 016 018 Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих. 045 ROM 016 019 Бо слухняність ваша до всїх дійшла, тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе. 045 ROM 016 020 Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь. 045 ROM 016 021 Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя. 045 ROM 016 022 Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се. 045 ROM 016 023 Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, домо-рядник городський, і Кварт брат. 045 ROM 016 024 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь. 045 ROM 016 025 Тому ж, що може вас утвердити до благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної, (aiōnios g166) 045 ROM 016 026 тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелінню вічнього Бога, на послуханнє віри, усім народам звіщеної, - (aiōnios g166) 045 ROM 016 027 єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь. (aiōn g165) # # BOOK 046 1CO 1 Corinthians 1 до коринтян 046 1CO 001 001 Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат, 046 1CO 001 002 церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місці, у них і в нас: 046 1CO 001 003 благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 046 1CO 001 004 Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї, 046 1CO 001 005 тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню, 046 1CO 001 006 яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас, 046 1CO 001 007 так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа, 046 1CO 001 008 котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа. 046 1CO 001 009 Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Хрнста, Господа нашого. 046 1CO 001 010 Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами розділення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислі. 046 1CO 001 011 Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини. 046 1CO 001 012 Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я КиФіїн; а я Христів. 046 1CO 001 013 Хиба поділивсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви? 046 1CO 001 014 Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая, 046 1CO 001 015 щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив. 046 1CO 001 016 Хрестив же я й СтеФанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив. 046 1CO 001 017 Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів. 046 1CO 001 018 Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа. 046 1CO 001 019 Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину. 046 1CO 001 020 Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі? (aiōn g165) 046 1CO 001 021 Коли бо у премудрості Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зводив Бог дурощами проповіді спасти віруючих. 046 1CO 001 022 Коли і Жиди ознак доповняють ся, і Греки премудростї шукають, 046 1CO 001 023 ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі, 046 1CO 001 024 самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість: 046 1CO 001 025 тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей. 046 1CO 001 026 Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних; 046 1CO 001 027 ні, немудре сьвіїа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне, 046 1CO 001 028 і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути, 046 1CO 001 029 щоб не велсчалось нїяке тїло перед Ним. 046 1CO 001 030 З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм, 046 1CO 001 031 щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господі хвалив ся. 046 1CO 002 001 І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже. 046 1CO 002 002 Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого. 046 1CO 002 003 І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї. 046 1CO 002 004 І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили, 046 1CO 002 005 щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій. 046 1CO 002 006 Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князів віка сього, що зникають, (aiōn g165) 046 1CO 002 007 а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, (aiōn g165) 046 1CO 002 008 котрої ніхто з князів віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б. (aiōn g165) 046 1CO 002 009 Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його. 046 1CO 002 010 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих. 046 1CO 002 011 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає тільки Дух Божий. 046 1CO 002 012 Ми ж не духа сьвіта прийняли а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. 046 1CO 002 013 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи. 046 1CO 002 014 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. 046 1CO 002 015 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. 046 1CO 002 016 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо. 046 1CO 003 001 І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї. 046 1CO 003 002 Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні. 046 1CO 003 003 Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите? 046 1CO 003 004 Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви? 046 1CO 003 005 Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь. 046 1CO 003 006 Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив. 046 1CO 003 007 Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог. 046 1CO 003 008 Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді. 046 1CO 003 009 Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля. 046 1CO 003 010 По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дпвить ся, як він будує. 046 1CO 003 011 Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. 046 1CO 003 012 Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, - 046 1CO 003 013 кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує. 046 1CO 003 014 Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду. 046 1CO 003 015 Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь. 046 1CO 003 016 Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас? 046 1CO 003 017 Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви. 046 1CO 003 018 Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здасть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим. (aiōn g165) 046 1CO 003 019 Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх. 046 1CO 003 020 І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні. 046 1CO 003 021 Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше: 046 1CO 003 022 Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше, 046 1CO 003 023 ви ж Христові, а Христос Божий. 046 1CO 004 001 Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих. 046 1CO 004 002 Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним. 046 1CO 004 003 Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу. 046 1CO 004 004 Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог. 046 1CO 004 005 Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога, 046 1CO 004 006 Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого. 046 1CO 004 007 Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши? 046 1CO 004 008 Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали! 046 1CO 004 009 Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям. 046 1CO 004 010 Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні. 046 1CO 004 011 Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось, 046 1CO 004 012 і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо; 046 1CO 004 013 нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі. 046 1CO 004 014 Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю. 046 1CO 004 015 Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив). 046 1CO 004 016 Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми. 046 1CO 004 017 Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю. 046 1CO 004 018 Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі. 046 1CO 004 019 Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу. 046 1CO 004 020 Не в слові бо царство Боже, а в силї. 046 1CO 004 021 Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности? 046 1CO 005 001 Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого має. 046 1CO 005 002 І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить? 046 1CO 005 003 Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить, 046 1CO 005 004 в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа, 046 1CO 005 005 видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса. 046 1CO 005 006 Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує. 046 1CO 005 007 Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас. 046 1CO 005 008 Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасі злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди. 046 1CO 005 009 Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками, 046 1CO 005 010 та не в загалі з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти. 046 1CO 005 011 Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти. 046 1CO 005 012 Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите? 046 1CO 005 013 Тих же, що осторонь. Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе. 046 1CO 006 001 Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими? 046 1CO 006 002 Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коди сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити? 046 1CO 006 003 Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тількі житейські речі? 046 1CO 006 004 Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддів. 046 1CO 006 005 На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми? 046 1CO 006 006 Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними! 046 1CO 006 007 І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїш кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди? 046 1CO 006 008 Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів. 046 1CO 006 009 Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники, 046 1CO 006 010 нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять. 046 1CO 006 011 А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого. 046 1CO 006 012 Все менї можна, та не все ко-ристнє; все менї можна, та нічому не дам орудувати мною. 046 1CO 006 013 їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло. 046 1CO 006 014 Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю. 046 1CO 006 015 Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбниці? Нехай не буде! 046 1CO 006 016 Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло. 046 1CO 006 017 Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух. 046 1CO 006 018 Утікайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить. 046 1CO 006 019 Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої? 046 1CO 006 020 Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусі вашому, вони Божі. 046 1CO 007 001 Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати. 046 1CO 007 002 Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має. 046 1CO 007 003 Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові. 046 1CO 007 004 Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка. 046 1CO 007 005 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокутував вас невдержаннєм вашим. 046 1CO 007 006 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу. 046 1CO 007 007 Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так. 046 1CO 007 008 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я. 046 1CO 007 009 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись. 046 1CO 007 010 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком. 046 1CO 007 011 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся. 046 1CO 007 012 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат мав жінку, що де вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її. 046 1CO 007 013 І котора жінка мав чоловіка, ще не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його. 046 1CO 007 014 Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті. 046 1CO 007 015 Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог; 046 1CO 007 016 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш? 046 1CO 007 017 Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую. 046 1CO 007 018 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся. 046 1CO 007 019 Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих. 046 1CO 007 020 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся. 046 1CO 007 021 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся. 046 1CO 007 022 Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів. 046 1CO 007 023 Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людскими. 046 1CO 007 024 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробував перед Богом. 046 1CO 007 025 Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути. 046 1CO 007 026 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути. 046 1CO 007 027 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки. 046 1CO 007 028 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу. 046 1CO 007 029 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають; 046 1CO 007 030 і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають; 046 1CO 007 031 і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього. 046 1CO 007 032 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господові; 046 1CO 007 033 жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї. 046 1CO 007 034 Єсть (також) ріжннця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові. 046 1CO 007 035 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання. 046 1CO 007 036 Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж. 046 1CO 007 037 Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та мав власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить. 046 1CO 007 038 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить. 046 1CO 007 039 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї. 046 1CO 007 040 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого. 046 1CO 008 001 Шо ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов вбудовує. 046 1CO 008 002 Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нїчого не знає, як треба знати. 046 1CO 008 003 Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него. 046 1CO 008 004 Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иніпого Бога, тільки один. 046 1CO 008 005 Бо хоч і в так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани); 046 1CO 008 006 та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе (стало ся), і ми через Него. 046 1CO 008 007 Нї, не у всіх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся. 046 1CO 008 008 Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо. 046 1CO 008 009 Гледїть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим. 046 1CO 008 010 Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидищ у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські? 046 1CO 008 011 І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер. 046 1CO 008 012 Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа. 046 1CO 008 013 Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого. (aiōn g165) 046 1CO 009 001 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї? 046 1CO 009 002 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї. 046 1CO 009 003 Оце моя відповідь тим, хто судить мене. 046 1CO 009 004 Хиба ми не маємо власти їсти і пити? 046 1CO 009 005 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа? 046 1CO 009 006 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити? 046 1CO 009 007 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть? 046 1CO 009 008 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон? 046 1CO 009 009 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог? 046 1CO 009 010 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання. 046 1CO 009 011 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жати мем? 046 1CO 009 012 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового. 046 1CO 009 013 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають. 046 1CO 009 014 Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити. 046 1CO 009 015 Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив. 046 1CO 009 016 Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую! 046 1CO 009 017 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї. 046 1CO 009 018 За що ж мені нагорода? (За те, ) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю. 046 1CO 009 019 Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати: 046 1CO 009 020 Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати; 046 1CO 009 021 беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних; 046 1CO 009 022 недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти. 046 1CO 009 023 Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому. 046 1CO 009 024 Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли. 046 1CO 009 025 Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний. 046 1CO 009 026 Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє бючи. 046 1CO 009 027 А морю тіло мов і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нікчемним. 046 1CO 010 001 Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були, і всі через море переходили; 046 1CO 010 002 і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі; 046 1CO 010 003 і всі ту саму їжу духовну їли; 046 1CO 010 004 і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос 046 1CO 010 005 Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустині. 046 1CO 010 006 Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали. 046 1CO 010 007 Анї ідослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посідали люде їсти й пити і встали грати. 046 1CO 010 008 Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайпять три тисячі. 046 1CO 010 009 Анї спокутуймо Христа, яко ак деякі з тих спокутували, та й погинули від гадюк. 046 1CO 010 010 Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя. 046 1CO 010 011 Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов. (aiōn g165) 046 1CO 010 012 Тимже, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав. 046 1CO 010 013 Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести. 046 1CO 010 014 Тим, любі моі, втікайте від ідолського служення. 046 1CO 010 015 Яко мудрим глаголю; судіть, що я глаголю: 046 1CO 010 016 Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общеннє крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового? 046 1CO 010 017 Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось. 046 1CO 010 018 Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї? 046 1CO 010 019 що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь всть? 046 1CO 010 020 Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів. 046 1CO 010 021 Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській. 046 1CO 010 022 Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його? 046 1CO 010 023 Все менї можна, та не все на користь; все мені можна, та не все збудовує. 046 1CO 010 024 Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого. 046 1CO 010 025 Все, що на торгу продасть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти. 046 1CO 010 026 Бо Господня земля і повня її. 046 1CO 010 027 Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нічого не сумнячись задля совісти. 046 1CO 010 028 Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її. 046 1CO 010 029 Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вілність моя судити маєть ся від совісти другого? 046 1CO 010 030 Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що мені хулу приймати (за те), за що дякую? 046 1CO 010 031 Оце ж, чи то їсте, чи пете, чи що инше робите, все на славу Божу робіть. 046 1CO 010 032 Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій, 046 1CO 010 033 яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся. 046 1CO 011 001 Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів. 046 1CO 011 002 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите. 046 1CO 011 003 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік, голова ж Христу - Бог. 046 1CO 011 004 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою. 046 1CO 011 005 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена. 046 1CO 011 006 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся. 046 1CO 011 007 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою. 046 1CO 011 008 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка. 046 1CO 011 009 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка. 046 1CO 011 010 Тим і мусить жінка знак власті мати на голові ради ангелів. 046 1CO 011 011 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї. 046 1CO 011 012 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога. 046 1CO 011 013 Самі між собою судїть: чи личить жінці непокритій молитись Богу? 046 1CO 011 014 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік мав довге волоссє, то сором йому? 046 1CO 011 015 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано. 046 1CO 011 016 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі. 046 1CO 011 017 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь. 046 1CO 011 018 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю. 046 1CO 011 019 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились. 046 1CO 011 020 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти. 046 1CO 011 021 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся. 046 1CO 011 022 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю. 046 1CO 011 023 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб, 046 1CO 011 024 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тіло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин. 046 1CO 011 025 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин. 046 1CO 011 026 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде. 046 1CO 011 027 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої. 046 1CO 011 028 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє. 046 1CO 011 029 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тіло Господнє. 046 1CO 011 030 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі. 046 1CO 011 031 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. 046 1CO 011 032 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились. 046 1CO 011 033 Тимже, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте. 046 1CO 011 034 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок. 046 1CO 012 001 Про духовне ж браттє, не хочу, щоб ви не знали. 046 1CO 012 002 Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених. 046 1CO 012 003 Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим. 046 1CO 012 004 Між даруваннями в ріжниця, Дух же той самий. 046 1CO 012 005 І ріжниця між служеннями, а той самий Господь. 046 1CO 012 006 І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всіх. 046 1CO 012 007 Кожному ж дасть ся явленнє Духа на користь. 046 1CO 012 008 Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом; 046 1CO 012 009 иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом; 046 1CO 012 010 иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаваннє духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків). 046 1CO 012 011 Все ж се дїйствує один і той же Дух, уділяючи кожному, яко ж хоче. 046 1CO 012 012 Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос. 046 1CO 012 013 Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї. 046 1CO 012 014 Бо тїло не єсть один член, а многі. 046 1CO 012 015 Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла? 046 1CO 012 016 І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла? 046 1CO 012 017 Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх? 046 1CO 012 018 Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотів. 046 1CO 012 019 Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло? 046 1CO 012 020 Тепер же багато членів, а тїло одно. 046 1CO 012 021 Не може ж око сказати руці: Не треба мені тебе; або знов голова ногам: Не треба мені вас. 046 1CO 012 022 Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні; 046 1CO 012 023 і которі здають ся нам неповажнїшими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають. 046 1CO 012 024 Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому, 046 1CO 012 025 щоб не було розділення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали. 046 1CO 012 026 І коли терпить один член, терплять з ним усі члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени. 046 1CO 012 027 Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна). 046 1CO 012 028 І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови. 046 1CO 012 029 Хиба всї апостоли? хиба всі пророки? хиба всї учителі? хиба всї сили? 046 1CO 012 030 хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають? 046 1CO 012 031 Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу. 046 1CO 013 001 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий. 046 1CO 013 002 Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. 046 1CO 013 003 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того). 046 1CO 013 004 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, 046 1CO 013 005 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; 046 1CO 013 006 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; 046 1CO 013 007 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить. 046 1CO 013 008 Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне. 046 1CO 013 009 Бо від части знаємо і від части пророкуємо. 046 1CO 013 010 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне. 046 1CO 013 011 Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче. 046 1CO 013 012 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний. 046 1CO 013 013 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов. 046 1CO 014 001 Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати. 046 1CO 014 002 Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує його; а духом він говорить тайне. 046 1CO 014 003 Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє. 046 1CO 014 004 Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує. 046 1CO 014 005 Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла. 046 1CO 014 006 Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою? 046 1CO 014 007 Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї. 046 1CO 014 008 Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою? 046 1CO 014 009 Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете. 046 1CO 014 010 Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і ні одно з них без голосу. 046 1CO 014 011 Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї. 046 1CO 014 012 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатіли ними на збудованнє церкві. 046 1CO 014 013 Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати. 046 1CO 014 014 Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне. 046 1CO 014 015 Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм. 046 1CO 014 016 Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невче-ного, скаже на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш. 046 1CO 014 017 Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся. 046 1CO 014 018 Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами. 046 1CO 014 019 Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою. 046 1CO 014 020 Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними. 046 1CO 014 021 В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь. 046 1CO 014 022 Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. 046 1CO 014 023 Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? 046 1CO 014 024 Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений. 046 1CO 014 025 І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог. 046 1CO 014 026 Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкритте має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде. 046 1CO 014 027 Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. 046 1CO 014 028 Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові. 046 1CO 014 029 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують. 046 1CO 014 030 Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить. 046 1CO 014 031 Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всі утішались. 046 1CO 014 032 І духи пророцькі пророкам корять ся. 046 1CO 014 033 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих. 046 1CO 014 034 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. 046 1CO 014 035 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. 046 1CO 014 036 Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? 046 1CO 014 037 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні. 046 1CO 014 038 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє. 046 1CO 014 039 Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть. 046 1CO 014 040 Усе нехай поважно та до ладу робить ся. 046 1CO 015 001 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, 046 1CO 015 002 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували. 046 1CO 015 003 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, 046 1CO 015 004 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, 046 1CO 015 005 і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом. 046 1CO 015 006 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись, 046 1CO 015 007 Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам. 046 1CO 015 008 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї. 046 1CO 015 009 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу. 046 1CO 015 010 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. 046 1CO 015 011 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували. 046 1CO 015 012 Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? 046 1CO 015 013 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; 046 1CO 015 014 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. 046 1CO 015 015 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають. 046 1CO 015 016 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. 046 1CO 015 017 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших 046 1CO 015 018 Тоді й померші в Христї погибли. 046 1CO 015 019 Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей. 046 1CO 015 020 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. 046 1CO 015 021 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих. 046 1CO 015 022 Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають. 046 1CO 015 023 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його. 046 1CO 015 024 Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. 046 1CO 015 025 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його. 046 1CO 015 026 Останній ворог зруйнуєть ся - смерть. 046 1CO 015 027 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. 046 1CO 015 028 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому. 046 1CO 015 029 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? 046 1CO 015 030 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? 046 1CO 015 031 Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому. 046 1CO 015 032 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. 046 1CO 015 033 Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї. 046 1CO 015 034 Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю. 046 1CO 015 035 Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть? 046 1CO 015 036 Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре. 046 1CO 015 037 І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. 046 1CO 015 038 Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло. 046 1CO 015 039 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства. 046 1CO 015 040 (Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних. 046 1CO 015 041 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою. 046 1CO 015 042 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню. 046 1CO 015 043 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї. 046 1CO 015 044 Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне. 046 1CO 015 045 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим. 046 1CO 015 046 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. 046 1CO 015 047 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба. 046 1CO 015 048 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. 046 1CO 015 049 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного. 046 1CO 015 050 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить. 046 1CO 015 051 Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось. 046 1CO 015 052 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось. 046 1CO 015 053 Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте. 046 1CO 015 054 Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою. 046 1CO 015 055 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда? (Hadēs g86) 046 1CO 015 056 Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон. 046 1CO 015 057 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа. 046 1CO 015 058 Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем. 046 1CO 016 001 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть. 046 1CO 016 002 Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити. 046 1CO 016 003 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим. 046 1CO 016 004 Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть. 046 1CO 016 005 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу). 046 1CO 016 006 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я дійду. 046 1CO 016 007 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надію, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить. 046 1CO 016 008 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї. 046 1CO 016 009 Двері бо великі й широкі відчинились мені, і багато (в мене) противників. 046 1CO 016 010 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я. 046 1CO 016 011 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводіть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм. 046 1CO 016 012 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсім не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час. 046 1CO 016 013 Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь. 046 1CO 016 014 Все вам нехай в любові дїєть ся. 046 1CO 016 015 Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе), 046 1CO 016 016 щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює. 046 1CO 016 017 Зрадів же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили. 046 1CO 016 018 Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких. 046 1CO 016 019 Витають вас Церкви Азийські. Витають вас у Господі много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою. 046 1CO 016 020 Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. 046 1CO 016 021 Витаннє моєю рукою Павловою. 046 1CO 016 022 Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата! 046 1CO 016 023 Благодать Господа Ісуса Христа з вами. 046 1CO 016 024 Любов моя з усіма вами у Христї Ісусї. Амінь. # # BOOK 047 2CO 2 Corinthians 2 до коринтян 047 2CO 001 001 Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї: 047 2CO 001 002 Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 047 2CO 001 003 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи, 047 2CO 001 004 що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога. 047 2CO 001 005 Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше. 047 2CO 001 006 Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення. 047 2CO 001 007 І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення. 047 2CO 001 008 Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити. 047 2CO 001 009 Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих, 047 2CO 001 010 котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме, 047 2CO 001 011 за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували. 047 2CO 001 012 Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас. 047 2CO 001 013 Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте, 047 2CO 001 014 як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа. 047 2CO 001 015 І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали, 047 2CO 001 016 а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею. 047 2CO 001 017 Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї. 047 2CO 001 018 Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї". 047 2CO 001 019 Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був "так" і "нї", а було у Йому "так". 047 2CO 001 020 Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас. 047 2CO 001 021 Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог, 047 2CO 001 022 Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших. 047 2CO 001 023 Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт. 047 2CO 001 024 Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою. 047 2CO 002 001 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти. 047 2CO 002 002 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене. 047 2CO 002 003 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас. 047 2CO 002 004 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас. 047 2CO 002 005 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас. 047 2CO 002 006 Доволї такому сієї кари від многих. 047 2CO 002 007 Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого. 047 2CO 002 008 Тим же благаю вас, обявіть любов до него. 047 2CO 002 009 На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні. 047 2CO 002 010 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа, 047 2CO 002 011 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його. 047 2CO 002 012 Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі, 047 2CO 002 013 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию. 047 2CO 002 014 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї. 047 2CO 002 015 Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: 047 2CO 002 016 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить? 047 2CO 002 017 Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо. 047 2CO 003 001 Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?). 047 2CO 003 002 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде. 047 2CO 003 003 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця. 047 2CO 003 004 Надїю ж таку маємо через Христа до Бога, 047 2CO 003 005 бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога, 047 2CO 003 006 котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить. 047 2CO 003 007 Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої, 047 2CO 003 008 як же не більше служеннє духа буде в славі? 047 2CO 003 009 Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою? 047 2CO 003 010 Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави. 047 2CO 003 011 Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває. 047 2CO 003 012 Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю, 047 2CO 003 013 а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого. 047 2CO 003 014 Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає. 047 2CO 003 015 Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить. 047 2CO 003 016 Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало. 047 2CO 003 017 Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля. 047 2CO 003 018 Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа. 047 2CO 004 001 Тим же то, маючи се служеннє, яко же помилувані, не слабнемо, 047 2CO 004 002 а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совісті чоловічій перед Богом. 047 2CO 004 003 Коли ж і закрите благовісте наше, то у погибаючих єсть закрите, 047 2CO 004 004 в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога. (aiōn g165) 047 2CO 004 005 Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради. 047 2CO 004 006 Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім. 047 2CO 004 007 Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас. 047 2CO 004 008 У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряемо надїї, 047 2CO 004 009 гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені; 047 2CO 004 010 всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісу-сове в тїлї нашому являло ся, 047 2CO 004 011 Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому. 047 2CO 004 012 Тим же оце смерть в нас орудує, а жнтте в вас. 047 2CO 004 013 Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо, 047 2CO 004 014 знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами. 047 2CO 004 015 Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась вга славу Божу. 047 2CO 004 016 Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млЇє, та нутряний обновляєть ся день у день. 047 2CO 004 017 Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави, (aiōnios g166) 047 2CO 004 018 нам, що не дивимось на вйдоме, а на невидоме; що бо вйдоме, дочасне, що ж невидоме, вічне. (aiōnios g166) 047 2CO 005 001 Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. (aiōnios g166) 047 2CO 005 002 Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба, 047 2CO 005 003 коли б тільки нам, і одягнувшись нагими не явитись. 047 2CO 005 004 Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм. 047 2CO 005 005 На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа. 047 2CO 005 006 Оце ж маймо духа всякого часу знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа: 047 2CO 005 007 (бо ходимо вірою, а не видїннєм.) 047 2CO 005 008 Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа. 047 2CO 005 009 Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими. 047 2CO 005 010 Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе. 047 2CO 005 011 Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились. 047 2CO 005 012 Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем. 047 2CO 005 013 Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), вам. 047 2CO 005 014 Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли; 047 2CO 005 015 і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес. 047 2CO 005 016 Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо. 047 2CO 005 017 Тимже, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове. 047 2CO 005 018 Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення. 047 2CO 005 019 яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення. 047 2CO 005 020 Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом. 047 2CO 005 021 Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому. 047 2CO 006 001 Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали. 047 2CO 006 002 (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.) 047 2CO 006 003 Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє, 047 2CO 006 004 а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах, 047 2CO 006 005 в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах, 047 2CO 006 006 в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній, 047 2CO 006 007 в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій, 047 2CO 006 008 славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві; 047 2CO 006 009 яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані; 047 2CO 006 010 яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи. 047 2CO 006 011 Уста наші відкрились до вас, Коринтяне, - серця, наші розпросторились. 047 2CO 006 012 Не стіснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших. 047 2CO 006 013 Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви. 047 2CO 006 014 Не ходіть у жадному ярмі з невірними, яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою? 047 2CO 006 015 Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним? 047 2CO 006 016 І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде. 047 2CO 006 017 Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас, 047 2CO 006 018 і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель. 047 2CO 007 001 Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому. 047 2CO 007 002 Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нікого не зопсували, нї з кого не здирали. 047 2CO 007 003 Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити. 047 2CO 007 004 Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому. 047 2CO 007 005 Бо, й як прийшли ми в Македонию, ніякого впокою не мало тіло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи. 047 2CO 007 006 Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим, 047 2CO 007 007 не тільки ж приходом його, та й утїшеннєм, котрим утішив ся про вас, оповідуючи даше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихільність до мене, так що я вельми зрадував ся. 047 2CO 007 008 Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас. 047 2CO 007 009 Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє, засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас. 047 2CO 007 010 Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить, смуток же сьвіта сього смерть робить. 047 2CO 007 011 Ось бо се саме, що покували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому доказали ви, що чисті в сьому дїлї. 047 2CO 007 012 А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом. 047 2CO 007 013 Того ж то втішились ми втїшеннєм вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усіх вас. 047 2CO 007 014 Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе і по правді говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була. 047 2CO 007 015 Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його. 047 2CO 007 016 Радуюсь оце, що у всьому можу ввіритись вам. 047 2CO 008 001 Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським, 047 2CO 008 002 що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувадо багацтвом щирости їх. 047 2CO 008 003 Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні. 047 2CO 008 004 З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спілність) в служенню сьвятим. 047 2CO 008 005 І не, яко ж ми надіялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою; 047 2CO 008 006 тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю. 047 2CO 008 007 А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннєм, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували. 047 2CO 008 008 Не повеліваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щирості вашої любови. 047 2CO 008 009 Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились. 047 2CO 008 010 І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотіти перш почали від торішнього літа. 047 2CO 008 011 Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї. 047 2CO 008 012 Бо коли в кого в охота, то вона приятна по тому, як хто мав, а не по тому, як хто не мав. 047 2CO 008 013 (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї: 047 2CO 008 014 в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота, 047 2CO 008 015 яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку. 047 2CO 008 016 Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбаннє про вас у серце Титу. 047 2CO 008 017 Бо благаннє таки прийняв, та й, бувши прихильнішим своєю охотою, вийшов до вас. 047 2CO 008 018 Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всіх церквах. 047 2CO 008 019 Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу, 047 2CO 008 020 остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сім, котрим ми служимо, 047 2CO 008 021 промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми. 047 2CO 008 022 Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїший, у великій надїї на вас. 047 2CO 008 023 Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова. 047 2CO 008 024 Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков. 047 2CO 009 001 Про служеннє ж сьвятим злишнє мені писати вам: 047 2CO 009 002 бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих. 047 2CO 009 003 Післав же я братів, щоб похвала наша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові, 047 2CO 009 004 щоб, як прийдуть зо мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби. 047 2CO 009 005 Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як здирство. 047 2CO 009 006 Оце ж: хто сїе скупо, скупо й жати ме; а хто сїе в дарах, в дарах і жати ме. 047 2CO 009 007 Кожен (давай), яко ж постановляє в серці, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог. 047 2CO 009 008 Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим ділом, 047 2CO 009 009 (яко ж писано: Розсипав, дав убогим; праведність його пробував по вік. (aiōn g165) 047 2CO 009 010 Хто ж дає насіннє сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насіннє ваше і зростить засїви праведности вашої), 047 2CO 009 011 щоб у всьому збагатились на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу. 047 2CO 009 012 Бо порядкуваннє служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткує многими подяками Богові. 047 2CO 009 013 Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усіма, 047 2CO 009 014 і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас. 047 2CO 009 015 Дяка ж Богові за невимовний дар Його. 047 2CO 010 001 Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас; 047 2CO 010 002 благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу. 047 2CO 010 003 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо: 047 2CO 010 004 (бо зброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь, ) 047 2CO 010 005 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу, 047 2CO 010 006 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух. 047 2CO 010 007 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, Що, як він Христів, так і ми Христові. 047 2CO 010 008 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б 047 2CO 010 009 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, - 047 2CO 010 010 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, - 047 2CO 010 011 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами). 047 2CO 010 012 Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють. 047 2CO 010 013 Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, міру, щоб досягти і до вас. 047 2CO 010 014 Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістом Христовим. 047 2CO 010 015 Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мі рилу нашому надто, 047 2CO 010 016 щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене. 047 2CO 010 017 Хто ж хвалить ся, нехай у Господі хвалить ся. 047 2CO 010 018 Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє. 047 2CO 011 001 Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене. 047 2CO 011 002 Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужо-ві, щоб чистою дївою привести перед Христа. 047 2CO 011 003 Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. 047 2CO 011 004 Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовісте, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі. 047 2CO 011 005 Думаю бо, що я нічим не зоставсь позаду передніх апостолів. 047 2CO 011 006 Хоч бо я й неук словом, та не розумом; ні, ми знані у всьому між вами. 047 2CO 011 007 Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам? 047 2CO 011 008 Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам; 047 2CO 011 009 і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му. 047 2CO 011 010 (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських. 047 2CO 011 011 Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те). 047 2CO 011 012 Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. 047 2CO 011 013 Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. 047 2CO 011 014 І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. 047 2CO 011 015 Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по ділам їх. 047 2CO 011 016 Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж ні хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись. 047 2CO 011 017 А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певноті похвали. 047 2CO 011 018 Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь. 047 2CO 011 019 Радо бо терпите безумних, розумними бувши. 047 2CO 011 020 Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як ганбе вас у лице. 047 2CO 011 021 Робом досади глаголю, так ніби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь. 047 2CO 011 022 Вони Євреї? І я. Вони Ізраїлітяне? І я. Вони насїннє Авраамову? І я. 047 2CO 011 023 Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту. 047 2CO 011 024 Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. 047 2CO 011 025 Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині; 047 2CO 011 026 у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городі, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; 047 2CO 011 027 у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі. 047 2CO 011 028 Опріч того, що осторонь, налягав на мене щоденна журба про всі церкви. 047 2CO 011 029 Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів? 047 2CO 011 030 Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї. 047 2CO 011 031 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю. (aiōn g165) 047 2CO 011 032 У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотівши піймати мене; 047 2CO 011 033 і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його. 047 2CO 012 001 Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього. 047 2CO 012 002 Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма літами (чи в тїлї, не знаю, чи без тіла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба. 047 2CO 012 003 І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає), 047 2CO 012 004 що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити. 047 2CO 012 005 Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми. 047 2CO 012 006 Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене; 047 2CO 012 007 І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано мені колючку в тіло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся. 047 2CO 012 008 Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене. 047 2CO 012 009 Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова. 047 2CO 012 010 Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа, коди бо я немочний, тоді я сильний. 047 2CO 012 011 Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо. 047 2CO 012 012 Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах. 047 2CO 012 013 Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду 047 2CO 012 014 Ось утрете готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас, бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дітей 047 2CO 012 015 Менї ж найлюбіш буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хоч вельми вас люблячи, я менше люблений вами 047 2CO 012 016 Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас? 047 2CO 012 017 Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас? 047 2CO 012 018 Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами? 047 2CO 012 019 Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє. 047 2CO 012 020 Боюсь бо, щоб иноді прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете, щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу, 047 2CO 012 021 щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згріши ли, та й не покаялись у нечистоті, й блудї, й розпусті, що коїли. 047 2CO 013 001 Се вже втрете йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово. 047 2CO 013 002 Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу: 047 2CO 013 003 бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в мені Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас. 047 2CO 013 004 Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні с Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас. 047 2CO 013 005 Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні. 047 2CO 013 006 Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні. 047 2CO 013 007 Молю ся ж Богу, щоб ви не зробили ніякого зла, не щоб ми хвальними явили ся, а щоб ви добре зробили, а ми яко нехвальні були. 047 2CO 013 008 Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду. 047 2CO 013 009 Радуємось бо, коли ми немочні, ви ж сильні; про се ж і молимо ся на звершеннє ваше. 047 2CO 013 010 Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованнє. 047 2CO 013 011 На останок, браттє; радуйте ся, звершуйтесь, утішайтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами. 047 2CO 013 012 Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. 047 2CO 013 013 Витають вас, усї сьвяті. 047 2CO 013 014 Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь. # # BOOK 048 GAL Galatians До галатів 048 GAL 001 001 Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих), 048 GAL 001 002 і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким: 048 GAL 001 003 Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа вашого Ісуса Христа, 048 GAL 001 004 що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого, (aiōn g165) 048 GAL 001 005 котрому слава на віки вічні. Амінь. (aiōn g165) 048 GAL 001 006 Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє. 048 GAL 001 007 Воно то не друге, та в такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове. 048 GAL 001 008 Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема. 048 GAL 001 009 Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема. 048 GAL 001 010 Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим. 048 GAL 001 011 Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку. 048 GAL 001 012 Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа. 048 GAL 001 013 Чували бо про життє мов колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її, 048 GAL 001 014 і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів. 048 GAL 001 015 Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю, 048 GAL 001 016 відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю, 048 GAL 001 017 анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск. 048 GAL 001 018 Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день. 048 GAL 001 019 Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього. 048 GAL 001 020 Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю. 048 GAL 001 021 Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські, 048 GAL 001 022 був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї, 048 GAL 001 023 а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствуе віру, що колись руйнував, 048 GAL 001 024 і прославляли у мені Бога. 048 GAL 002 001 Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита. 048 GAL 002 002 А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив. 048 GAL 002 003 Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись. 048 GAL 002 004 А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити, 048 GAL 002 005 ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас 048 GAL 002 006 Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили. 048 GAL 002 007 Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання: 048 GAL 002 008 (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами; ) 048 GAL 002 009 і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання; 048 GAL 002 010 тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити. 048 GAL 002 011 Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору. 048 GAL 002 012 Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання. 048 GAL 002 013 Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх. 048 GAL 002 014 Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи? 048 GAL 002 015 Ми по природі Жиди, а не грішника з поган; 048 GAL 002 016 та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло. 048 GAL 002 017 Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде! 048 GAL 002 018 Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю. 048 GAL 002 019 Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові. 048 GAL 002 020 Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене. 048 GAL 002 021 Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер. 048 GAL 003 001 Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правді, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, рознятий між вами? 048 GAL 003 002 Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри? 048 GAL 003 003 Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом? 048 GAL 003 004 Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно! 048 GAL 003 005 Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри? 048 GAL 003 006 Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність. 048 GAL 003 007 Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові. 048 GAL 003 008 І писаннє знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи. 048 GAL 003 009 Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом. 048 GAL 003 010 Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те. 048 GAL 003 011 А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде. 048 GAL 003 012 Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому. 048 GAL 003 013 Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві, ) 048 GAL 003 014 щоб на поган благословеннє Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуваннє Духа прийняли ми через віру. 048 GAL 003 015 Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидав, анї додає до него. 048 GAL 003 016 Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насінням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос. 048 GAL 003 017 Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в ніщо обітуваннє. 048 GAL 003 018 Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог. 048 GAL 003 019 Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїннє, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника. 048 GAL 003 020 Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один. 048 GAL 003 021 То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність. 048 GAL 003 022 Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим. 048 GAL 003 023 Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись. 048 GAL 003 024 Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись. 048 GAL 003 025 Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем. 048 GAL 003 026 Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа. 048 GAL 003 027 Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся. 048 GAL 003 028 Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема муже-ського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї. 048 GAL 003 029 Коди ж ви Христові, то ви насїннє Авраамове, і по обітованню наслїдники. 048 GAL 004 001 Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього, 048 GAL 004 002 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця. 048 GAL 004 003 Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта. 048 GAL 004 004 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, 048 GAL 004 005 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє. 048 GAL 004 006 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче! 048 GAL 004 007 Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа. 048 GAL 004 008 Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами. 048 GAL 004 009 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете? 048 GAL 004 010 Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта. 048 GAL 004 011 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас. 048 GAL 004 012 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили. 048 GAL 004 013 Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше. 048 GAL 004 014 І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса. 048 GAL 004 015 Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї. 048 GAL 004 016 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду? 048 GAL 004 017 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували. 048 GAL 004 018 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас. 048 GAL 004 019 Дїточки мої, (ви, ) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас, 048 GAL 004 020 хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій, бо я в непевности про вас. 048 GAL 004 021 Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте? 048 GAL 004 022 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної. 048 GAL 004 023 Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї. 048 GAL 004 024 Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. 048 GAL 004 025 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми. 048 GAL 004 026 А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам. 048 GAL 004 027 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка. 048 GAL 004 028 Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування. 048 GAL 004 029 Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер. 048 GAL 004 030 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної. 048 GAL 004 031 Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної. 048 GAL 005 001 У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь. 048 GAL 005 002 Ось я Павел глаголю вам, що коли ви обрізуєтесь, Христос вам нічого не поможе. 048 GAL 005 003 Сьвідкую ж знов кожному чоловіку обрізаному, що винен увесь закон чинити. 048 GAL 005 004 Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви, ) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали. 048 GAL 005 005 Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо. 048 GAL 005 006 Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізаннє, а віра, любовю сильна. 048 GAL 005 007 Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правді? 048 GAL 005 008 Сей перекір не від того (приходить), хто покликав вас. 048 GAL 005 009 Трошки квасу все місиво квасить. 048 GAL 005 010 Покладаюсь на вас у Господі, що не думати мете нїчого иншого, а хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він нї був. 048 GAL 005 011 Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста. 048 GAL 005 012 Ой коли б відсічено тих, що колотять вами! 048 GAL 005 013 Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному. 048 GAL 005 014 Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого. 048 GAL 005 015 Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного. 048 GAL 005 016 Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тілесного не звершуйте. 048 GAL 005 017 Бо тіло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили. 048 GAL 005 018 Коли ж водитесь духом, то ви не під законом. 048 GAL 005 019 Явні ж дїла тілесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст, 048 GAL 005 020 ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, ересї, 048 GAL 005 021 зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять. 048 GAL 005 022 А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра, 048 GAL 005 023 тихість, вдержливість. На таких нема закону. 048 GAL 005 024 А которі Христові, ті розняли тіло з страстьми і хотїннєм. 048 GAL 005 025 Коли духом живемо, духом і ходімо. 048 GAL 005 026 Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи. 048 GAL 006 001 Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, що, б і тобі не бути спокушеним. 048 GAL 006 002 Один одного тягарі носіть, і так сповняйте закон Христів. 048 GAL 006 003 Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює. 048 GAL 006 004 Дїло ж своє нехай випробовує кожен, тоді хвалу в собі мати ме, а не в иншому. 048 GAL 006 005 Кожен бо свій тягар нести ме. 048 GAL 006 006 Нехай же ділить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго. 048 GAL 006 007 Не обманюйте себе: З Бога насьміятись не можна, що бо чоловік сїе, те й жати ме. 048 GAL 006 008 Бо хто сїе тілу своєму, од тіла жати ме зотлїннє; а хто сїе духу, од. духа пожне життє вічне. (aiōnios g166) 048 GAL 006 009 Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи. 048 GAL 006 010 Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всім, а найбільш товаришам по вірі, 048 GAL 006 011 Бачите, який великий лист написав я вам своєю рукою. 048 GAL 006 012 Которі хочуть хвалитись по тїлу, ті примушують вас обрізуватись, тільки щоб за хрест Христів гонимим їм не бути. 048 GAL 006 013 Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись. 048 GAL 006 014 Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим мені сьвіт розпято, а я сьвітові. 048 GAL 006 015 У Христї бо Ісусї нї обрізаннє нічого не важе, нї необрізаннє, а нове створіннє. 048 GAL 006 016 І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому. 048 GAL 006 017 На останок, нехай нїхто не завдає менї журби; бо я рани Господа Ісуса на тїлї моїм ношу. 048 GAL 006 018 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браттє. Амінь. # # BOOK 049 EPH Ephesians До ефесян 049 EPH 001 001 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, до сьвятих у Єфесї і до вірних у Христї Ісусї: 049 EPH 001 002 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 049 EPH 001 003 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї, 049 EPH 001 004 яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови, 049 EPH 001 005 наперед призначивши нас на всиновленнє собі через Ісуса Христа, по благоволенню хотїння свого, 049 EPH 001 006 на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім, 049 EPH 001 007 в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його, 049 EPH 001 008 котру намножив нам у всякій премудрості і розумі, 049 EPH 001 009 обявивши нам тайну волі своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі, 049 EPH 001 010 щоб у порядкуванню сповнення времен зібрати все в Христї, те, що на небесах, і те, що на землї, 049 EPH 001 011 у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по раді волї своєї, 049 EPH 001 012 щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його; 049 EPH 001 013 і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим, 049 EPH 001 014 котрий єсть задаток наслїддя нашого на викуп придбаного, в похвалу слави Його. 049 EPH 001 015 Того й я, чувши про вашу віру в Господа Ісуса і любов до всїх сьвятих, 049 EPH 001 016 не перестаю дякувати за вас, роблячи спомин про вас у молитвах моїх, 049 EPH 001 017 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його, 049 EPH 001 018 просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих, 049 EPH 001 019 і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі вируємо, по дїйству превеликої потуги Його, 049 EPH 001 020 котру вдіяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правиці в себе на небесах, 049 EPH 001 021 вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому, (aiōn g165) 049 EPH 001 022 і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усім у церкві, 049 EPH 001 023 котра єсть тіло Його, повня Того, хто сповняв все у всьому. 049 EPH 002 001 І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими, 049 EPH 002 002 в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору, (aiōn g165) 049 EPH 002 003 між котрими й ми всі жили колись у хотінню тіла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дітьми гнїва, як і инші. 049 EPH 002 004 Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас, 049 EPH 002 005 і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені), 049 EPH 002 006 і воскресив з Ним, і дав нам сидіти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї, 049 EPH 002 007 щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа. (aiōn g165) 049 EPH 002 008 Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар; 049 EPH 002 009 не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся. 049 EPH 002 010 Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили. 049 EPH 002 011 Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного; 049 EPH 002 012 що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надії і безбожні в сьвітї. 049 EPH 002 013 Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою. 049 EPH 002 014 Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну; 049 EPH 002 015 вражду тілом своїм, закон заповідей наукою обернув у ніщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир, 049 EPH 002 016 і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому; 049 EPH 002 017 і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким, 049 EPH 002 018 тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця. 049 EPH 002 019 Тим-же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі; 049 EPH 002 020 збудовані на підвалиш апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос; 049 EPH 002 021 на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї. 049 EPH 002 022 На Ньому й ви вбудовуєтесь на оселю Божу Духом. 049 EPH 003 001 Того ради й я, Павел, - вязник Ісус-Христів за вас поган. 049 EPH 003 002 Коли ви чували про служеннє благодати Божої, даної менї між вами, 049 EPH 003 003 що одкриттєм обявилась менї тайна (яко ж перше я написав коротко, 049 EPH 003 004 з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій), 049 EPH 003 005 котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом, 049 EPH 003 006 що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовісте, 049 EPH 003 007 котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його. 049 EPH 003 008 Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове, 049 EPH 003 009 і з'ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом, (aiōn g165) 049 EPH 003 010 щоб обявилась тепер князївствам і силам на небесах через церкву усяка премудрість Божа, 049 EPH 003 011 по вічньому постановленню, котре зробив у Христї Ісусї, Господї нашому, (aiōn g165) 049 EPH 003 012 в котрому маємо сьміливість і приступ у надїї через віру Його. 049 EPH 003 013 Тимже благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша. 049 EPH 003 014 Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, 049 EPH 003 015 від котрого всяке отцївство на небесах і на землі зветь ся, 049 EPH 003 016 щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку, 049 EPH 003 017 щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови, 049 EPH 003 018 могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота, 049 EPH 003 019 і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою. 049 EPH 003 020 Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас. 049 EPH 003 021 Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь. (aiōn g165) 049 EPH 004 001 Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано, 049 EPH 004 002 з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпіливостю, терплячи один одного в любови, 049 EPH 004 003 стараючись держати единеннє духа в мирному союзї. 049 EPH 004 004 Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; 049 EPH 004 005 один Господь, одна віра, одно хрещеннє, 049 EPH 004 006 один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас. 049 EPH 004 007 Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового. 049 EPH 004 008 Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям. 049 EPH 004 009 (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї? 049 EPH 004 010 Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.) 049 EPH 004 011 І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, 049 EPH 004 012 на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, 049 EPH 004 013 доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, 049 EPH 004 014 щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду, 049 EPH 004 015 а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, 049 EPH 004 016 котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові. 049 EPH 004 017 Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого, 049 EPH 004 018 оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх. 049 EPH 004 019 Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости. 049 EPH 004 020 Ви ж не так познали Христа: 049 EPH 004 021 коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що истина в Ісусї, 049 EPH 004 022 щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих, 049 EPH 004 023 а обновлятись духом ума вашого, 049 EPH 004 024 та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди. 049 EPH 004 025 Тим-же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени. 049 EPH 004 026 Гнівайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому. 049 EPH 004 027 Анї давайте місця дияволу. 049 EPH 004 028 Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї. 049 EPH 004 029 Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує. 049 EPH 004 030 І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу. 049 EPH 004 031 Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим. 049 EPH 004 032 Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам. 049 EPH 005 001 Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти, 049 EPH 005 002 і ходіть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі. 049 EPH 005 003 Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуеть ся між вами, як подобає сьвятим, 049 EPH 005 004 нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобне; а лучче дякуваннє. 049 EPH 005 005 Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога. 049 EPH 005 006 Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних. 049 EPH 005 007 Не бувайте ж спільниками їх. 049 EPH 005 008 Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїта сьвітла: 049 EPH 005 009 (бо овощ духа - у всякій добрості і праведностї і правдї, ) 049 EPH 005 010 доповняючись, що єсть угодне Богові. 049 EPH 005 011 І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх. 049 EPH 005 012 Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати. 049 EPH 005 013 Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляеть ся; все бо виявлене єсть сьвітло. 049 EPH 005 014 Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос. 049 EPH 005 015 Гледїть же, як би вам огляди о ходити, не яко немудрі, а яко мудрі, 049 EPH 005 016 викуплюючи час, бо дні лихі. ' 049 EPH 005 017 Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля. 049 EPH 005 018 І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом, 049 EPH 005 019 бесідуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві, 049 EPH 005 020 дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві, 049 EPH 005 021 корючись один одному в страху Божім. 049 EPH 005 022 Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві, 049 EPH 005 023 тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тіла. 049 EPH 005 024 А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому. 049 EPH 005 025 Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї, 049 EPH 005 026 щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові, 049 EPH 005 027 щоб поставити її перед собою славною церквою, що не мав скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна. 049 EPH 005 028 Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить. 049 EPH 005 029 Нїхто бо ще. ніколи тіла свого не зненавидів, а годує, і грів його, яко ж і Господь церкву; 049 EPH 005 030 тим що ми члени тіла Його, від тіла Його і від костей Його. 049 EPH 005 031 Того-то покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть у двох одно тіло. 049 EPH 005 032 Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви. 049 EPH 005 033 Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка. 049 EPH 006 001 Дїти, слухайте, своїх родителїв у Господі, се бо по правді. 049 EPH 006 002 Поважай батька твого і матїр: се перва заповідь із обітуваннєм: 049 EPH 006 003 щоб добре тобі було і був ти довголїтен на землї. 049 EPH 006 004 І ви, батьки, не роздразнюйте дітей своїх, а зрощуйте їх у науці і на-поминанню Господньому. 049 EPH 006 005 Слуги, слухайте панів по тілу з страхом і трепетом, у простоті серця вашого, яко ж і Христа, 049 EPH 006 006 не перед очима тільки служачи, яко чоловікоугодники, а яко слуги Христові, чинячи волю Божу од душі, 049 EPH 006 007 з охотою служачи, як Господу, а не як людям, 049 EPH 006 008 знаючи, що кожен, хто зробить що добре, прийме те від Господа, чи то невільник, чи вільний. 049 EPH 006 009 І ви, пани, робіть те ж саме їм, попускаючи їм грізьбу, знаючи, що й вам самим і їм єсть Пан на небесах, і вважання на лице нема в Него. 049 EPH 006 010 На останок, браттє моє, кріпіть ся в Господї і в потузї сили Його. 049 EPH 006 011 Одягнїть ся у всю зброю Божу, щоб змогли ви стояти проти хитрощів дияволських. 049 EPH 006 012 Бо наша боротьба не з тілом і кровю, а з князівствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби. (aiōn g165) 049 EPH 006 013 Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти. 049 EPH 006 014 Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню праведности, 049 EPH 006 015 і обувши ноги в готовість благовіствування миру, 049 EPH 006 016 над усе ж узявши щит віри, котрим вдолїєте всі розпалені стріли лукавого вгасити; 049 EPH 006 017 і шолом спасення візьміть і меч. духовний, котрий єсть слово Боже. 049 EPH 006 018 Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих, 049 EPH 006 019 і за мене, щоб мені дано слово на відкривавше уст моїх, щоб сьміливо обявляти тайну благовістя; 049 EPH 006 020 Його ж я й посел у кайданах, щоб у ньому був сьміливий, яко же подобав мені глаголати. 049 EPH 006 021 А щоб і ви знали про мене, що я роблю, усе скаже вам Тихик, любий брат і вірний слуга в Господі, 049 EPH 006 022 котрого я й послав до вас, щоб ви знали про наші справи, і щоб він утішив серця ваші. 049 EPH 006 023 Мир браттю і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 049 EPH 006 024 Благодать з усіма, хто любить. Господа нашого Ісуса Христа в незотлїнню. Амінь. # # BOOK 050 PHI Philippians До филип'ян 050 PHI 001 001 Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах, з єпископами і дияконами: 050 PHI 001 002 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 050 PHI 001 003 Дякую Богу моєму при всякому споминї про вас, 050 PHI 001 004 (завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись, ) 050 PHI 001 005 за товаришуваннє ваше в благовістї від первого дня й досі, 050 PHI 001 006 впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре діло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа. 050 PHI 001 007 Яко ж праведно єсть мені се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в обороні і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати. 050 PHI 001 008 Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій. 050 PHI 001 009 І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й бїльш достаткувала у розумі і у всякому чутті, 050 PHI 001 010 щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа, 050 PHI 001 011 сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу. 050 PHI 001 012 Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось менї, більш на користь благовістя вийшло, 050 PHI 001 013 так що кайдани мої в Христї обявились у всьому судищі і по всїх инших (місцях), 050 PHI 001 014 і більше братів у Господї, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово. 050 PHI 001 015 Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа. 050 PHI 001 016 Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм, 050 PHI 001 017 а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу. 050 PHI 001 018 Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правді, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь. 050 PHI 001 019 Знаю бо, що се обернеть ся на моє спасеннє вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового, 050 PHI 001 020 по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життем, чи то смертю. 050 PHI 001 021 Бо життє менї Христос, а смерть надбаннє. 050 PHI 001 022 Коли ж жити менї тілом, се минї овощ дїла, то що й вибрати, не знаю. 050 PHI 001 023 Тісно бо менї від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тілом), та з Христом бути; багато бо воно лучче. 050 PHI 001 024 А щоб пробувати в тїлї, се нужнїш ради вас. 050 PHI 001 025 І певно знаю, що зістанусь (у тїлї) і пробувати му з усїма вами на вашу користь і радість віри, 050 PHI 001 026 щоб ваша похвала много достаткувала в Христї Ісусї, як прийду знов до вас. 050 PHI 001 027 Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську, 050 PHI 001 028 і не жахаючись нї в чому від противників; се їм явний знав погибелі, а вам спасення, і воно від Бога. 050 PHI 001 029 Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати, 050 PHI 001 030 маючи ту ж боротьбу, яку в менї виділи, і тепер чуєте про мене. 050 PHI 002 001 Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде, 050 PHI 002 002 то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум. 050 PHI 002 003 Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе. 050 PHI 002 004 Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте. 050 PHI 002 005 Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї, 050 PHI 002 006 котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; 050 PHI 002 007 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому, 050 PHI 002 008 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної. 050 PHI 002 009 Тимже і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени, 050 PHI 002 010 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею, 050 PHI 002 011 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця. 050 PHI 002 012 Тимже, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте. 050 PHI 002 013 Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі. 050 PHI 002 014 Усе робіть без нарекання і розбирання, 050 PHI 002 015 щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сиявте як сьвітила в сьвітї, 050 PHI 002 016 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював. 050 PHI 002 017 Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами. 050 PHI 002 018 Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною. 050 PHI 002 019 Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас. 050 PHI 002 020 Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас. 050 PHI 002 021 Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового. 050 PHI 002 022 Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї. 050 PHI 002 023 Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною. 050 PHI 002 024 Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду. 050 PHI 002 025 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй. 050 PHI 002 026 Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав. 050 PHI 002 027 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток. 050 PHI 002 028 Оце я? скоріш; послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку. 050 PHI 002 029 Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї, 050 PHI 002 030 тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї. 050 PHI 003 001 На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно. 050 PHI 003 002 Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання. 050 PHI 003 003 Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надіємось, 050 PHI 003 004 хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надіятись у тїлї, то я тим більш, - 050 PHI 003 005 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Веняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей, 050 PHI 003 006 по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен. 050 PHI 003 007 Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа. 050 PHI 003 008 Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа, 050 PHI 003 009 та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобуваєть ся), праведність від Бога увірі, 050 PHI 003 010 іцоб зрозуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його, 050 PHI 003 011 аби тільки достигнути до воскресення мертвих. 050 PHI 003 012 Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене. 050 PHI 003 013 Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду, 050 PHI 003 014 біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї. 050 PHI 003 015 Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє. 050 PHI 003 016 Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати. 050 PHI 003 017 Приподоблюйтссь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас. 050 PHI 003 018 (Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового, 050 PHI 003 019 котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.) 050 PHI 003 020 Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, 050 PHI 003 021 котрий переобразить тіло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дійству, котрим зможе і покорити собі все. 050 PHI 004 001 Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі. 050 PHI 004 002 Благаю Єводию, благаю і Синтихию, щоб однаково думали в Господї. 050 PHI 004 003 Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзі життя. 050 PHI 004 004 Радуйте ся завсїди в Господї, і знов кажу: радуйте ся. 050 PHI 004 005 Тихість вашу нехай зрозуміють усї люде. Господь близько. 050 PHI 004 006 Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом. 050 PHI 004 007 І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї. 050 PHI 004 008 На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (в в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте. 050 PHI 004 009 Чого ви і навчились, і прийняли, й чували, й видали в менї, те чиніть, то Бог миру буде з вами. 050 PHI 004 010 Зрадів же я в Господї вельми, що вже раз згадали дбати про мене; ви ж бо й дбали, та не мали догідного часу. 050 PHI 004 011 Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись. 050 PHI 004 012 Умію і смирити ся, умію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти. 050 PHI 004 013 Все здолїю в Христї, що мене покрепляє. 050 PHI 004 014 Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю. 050 PHI 004 015 Знаєте ж і ви, Филипяне, що в почині благовіствування, як вийшов я з Македониї, нї одна церква не пристала до мене що до давання й приймання, тільки ви одні. 050 PHI 004 016 Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб. 050 PHI 004 017 Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножуеть ся на користь вашу. 050 PHI 004 018 Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане од вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу. 050 PHI 004 019 Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї. 050 PHI 004 020 Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь. (aiōn g165) 050 PHI 004 021 Витайте всякого сьвятого в Христї Ісусї. Витають вас брати, що зо мною. 050 PHI 004 022 Витають вас усї сьвяті, а найбільш которі з кесаревого дому. 050 PHI 004 023 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь. # # BOOK 051 COL Colossians До колоссян 051 COL 001 001 Павел, апостол Ісус-Христа волею Божою, та Тимотей брат, 051 COL 001 002 до сьвятих і вірних братів у Христї, що в Колосах: Благодать вам і мир од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 051 COL 001 003 Дякуємо Богу й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, молячись всякого часу за вас, 051 COL 001 004 почувши про віру вашу в Христї Ісусї і любов, що маєте до всїх сьвятих, 051 COL 001 005 задля надії, що зложена для вас на небесах, про яку ви чували перше в слові правди благовіствування, 051 COL 001 006 що прийшло до вас, яко ж і до всього сьвіта, і дав овощ, яко ж і в вас, від того дня, як ви почули і зрозуміли благодать Божу в правдї, 051 COL 001 007 яко ж і навчились од Єпафра, любого нашого товариша слуги, котрий єсть вірний служитель Христів, за вас, 051 COL 001 008 котрий і явив нам вашу любов у дусї. 051 COL 001 009 Того-то й ми, від того дня, як почули, не перестаємо за вас молитись і просити, щоб ви сповнились розуміннєм волї Його у всякій премудрости і розумі духовному, 051 COL 001 010 щоб ходити вам достойно перед Господом у всякому догоджуванню, і у всякому доброму дїлї приносячи овощ і ростучи в розумінню Бога, 051 COL 001 011 кріпшаючи усякою силою по потузї слави Його на всяке видержуваннє і довготерпіннє з радощами, 051 COL 001 012 дякуючи Отцеві, котрий зробив нас достойними спільности в наслїд-дю сьвятих у сьвітлї, 051 COL 001 013 котрий збавив нас од власти тьми і перенїс у царство Сина любови своєї, 051 COL 001 014 в котрому маємо викуп кровю Його і прощеннє гріхів. 051 COL 001 015 Котрий єсть образ невидомого Бога, перворідень усякого творива. 051 COL 001 016 Бо Ним сотворене все, що на небесах і що на землї, видиме й невидиме, чи престоли, чи панства, чи князівства, чи власті, - все Ним і для Него сотворене. 051 COL 001 017 Він єсть перш усього, і все в Ньому стоїть. 051 COL 001 018 І Він голова тїлу і церкві. Він початок, перворідень з мертвих, щоб у всьому Йому передувати. 051 COL 001 019 Бо зволив (Отець), щоб у Ньому вселилась уся повня, 051 COL 001 020 і щоб через Него поєднати все з собою, примиривши кровю хреста Його, через Него, чи то земне, чи то небесне. 051 COL 001 021 І вас, що були колись відчуженими і ворогували думкою у лукавих ділах, тепер же примирив 051 COL 001 022 у тїлї плоти Його смертю, щоб поставити вас сьвятими и непорочними й неповинними перед собою, 051 COL 001 023 коли оце пробуваєте в вірі основані і тверді, і неподвижимі в упованнї благовістя, котре чули проповідуване усьому твориву піднебесному, котрому став я Павел служителем. 051 COL 001 024 Тепер радуюсь у страданнях моїх за вас, і доповняю недостаток горювання Христового у тїлї моїм (смертному) за тіло Його, котре єсть церква, 051 COL 001 025 котрої став я слугою по доморядництву Божому, даному мені про вас, щоб сповнити слово Боже, 051 COL 001 026 тайну закриту од віків і од родів, тепер же явлену сьвятим Його, (aiōn g165) 051 COL 001 027 котрим Бог зводив обявити, яке багацтво слави тайни сієї між поганами, котре всть Христос в вас, надїя слави, 051 COL 001 028 котрого ми проповідуємо, наставляючи кожного чоловіка всякої премудроети, щоб нам представити кожного чоловіка звершеного в Христї Ісусї 051 COL 001 029 У чому й працюю, воюючи силою Його, що орудує в мені потужно. 051 COL 002 001 Хочу оце, щоб ви знала, яку велику боротьбу маю за вас і за Лаодичан і за тих, що не бачили обличчя мого в тїлї, 051 COL 002 002 щоб утішились серця їх, з'єднавшись у любові і на всяке багацтво повної певности розуму на познаннє тайни Бога і Отця і Христа, 051 COL 002 003 в котрому всї скарби премудрости і розуму заховані. 051 COL 002 004 Се ж глаголю, щоб хто не обманив вас у суперечках, 051 COL 002 005 бо хоч я тїлом і оддалеки, та духом з вами, радуючись і дивлячись на ваш порядок і утвердженнє віри вашої в Христа. 051 COL 002 006 Оце ж, як прийняли ви Христа Ісуса Господа, так і ходіть у Ньому, 051 COL 002 007 вкоренившись і збудувавшись у Ньому і впевнившись вірою, так як навчились, достаткуючи в нїй з дякуваннєм. 051 COL 002 008 Гледїть, щоб хто не пожакував вас философиєю і марним підступом, по переказу людському, по первотинам сьвіта, а не по Христу 051 COL 002 009 Бо в Ньому живе вся повня Божества тїлесно 051 COL 002 010 І ви сповдені в Ньому: бо Він голова всякому князівству і власті. 051 COL 002 011 В котрому ви й обрізані обрізаннєм нерукотворним, скинувши тіло гріхів тїлесних в обрізанні Христовому, 051 COL 002 012 погрібшись із Ним крещеннєм, і в котрому і встали вірою в силу Бога, котрий воскресив Його з мертвих. 051 COL 002 013 І вас, що були мертві в провинах і в необрізанню тіла вашого, оживив з Ним, простивши вам усї провини, 051 COL 002 014 знищивши рукописаннє наукою, що була проти нас, і взяв Його з середини, прибивши на хресті, 051 COL 002 015 (і) роздягти князівства і власти, вивів на дивовижу сьмілпво, побідивши їх на йому 051 COL 002 016 Нехай же оце нїхто не судить вас за їжу або за напиток, або поглядом сьвят, або нового місяца, або суботи. 051 COL 002 017 Се тїнь того, що настане, тїло ж - Христове. 051 COL 002 018 Нїхто ж нехай не обманює вас, будучи самовільним у покорі і службі ангелській і вдаючись у те, чого не бачив, марно надимаючись умом тіла свого, 051 COL 002 019 а не держачись Голови, від котрого все тїло, суставами і повязями запоможене і звязане, росте зростом Божим. 051 COL 002 020 Коли ж оце ви вмерли з Христом для первотин сьвіта, то чого мов би ще живі в сьвітї, про закон суперечитесь 051 COL 002 021 (не займай, анї вкуси, анї доторкуй ся), 051 COL 002 022 що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським? 051 COL 002 023 Воно має вид премудрости в самовольній службі і покорі і непощадї тїла, (а) не у шанобі до ситости тїла. 051 COL 003 001 Коли ж оце воскресли ви з Христом, то гірнього шукайте, де Христос сидить по правиці в Бога. 051 COL 003 002 Про гірнє думайте, (а) не про земне. 051 COL 003 003 Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї. 051 COL 003 004 Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі. 051 COL 003 005 Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть, по-хоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє, 051 COL 003 006 за се йде гнїв Божий на синів неслухняности, 051 COL 003 007 між котрими і ви колись ходили, як жили між ними. 051 COL 003 008 Тепер же покиньте й ви те все: гнїв, ярость, злобу, лайку, соромні слова од уст ваших. 051 COL 003 009 Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з ділами його, 051 COL 003 010 і одягнувшись у нового, що обновляєть ся в розумі по образу Того, хто сотворив його, 051 COL 003 011 де нема Грека, нї Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос. 051 COL 003 012 Одягніть ся ж оце, яко вибрані Божі, сьвяті і любі, в милость милосердя, добрість, смирність, тихість і довготерпіннє, 051 COL 003 013 терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль; яко ж і Христос простив вам, так і ви. 051 COL 003 014 Над усім же сим любов, котра єсть союз звершення, 051 COL 003 015 і мир Божий нехай править в серцях ваших, до котрого вас і покликано в одному тїлї, та й будьте вдячні. 051 COL 003 016 Слово Христове нехай вселяєть ся в вас, багате на всяку премудрість, навчаючи і наставляючи самих себе псальмами та гимнами, та піснями духовними, у благодаті сьпіваючи в серцю вашому Господеві. 051 COL 003 017 І все, що нї робите словом або ділом, усе в імя Господа Ісуса, дякуючи Богу й Отцеві через Него. 051 COL 003 018 Жінки, коріть ся своїм чоловікам, яко ж подобає в Господї. 051 COL 003 019 Чоловіки, любіть жінок і не бувайте гіркими до них. 051 COL 003 020 Дїти, слухайте родителїв у всьому, се бо угодно Господеві. 051 COL 003 021 Батьки, не роздражнюйте дітей ваших, щоб не внивали. 051 COL 003 022 Слуги, слухайте у всьому панів по тілу, не перед очима тільки служачи, яко чоловіковгодники, а в простоті серця, боячись Бога; 051 COL 003 023 і все, що робите, від душі робіть, яко ж Господу, а не людям, 051 COL 003 024 знаючи, що від Бога приймете нагороду наслїддя; Господу бо Христу служите. 051 COL 003 025 А хто кривдить, прийме у чому скривдив, і нема вважання на лице (в Бога). 051 COL 004 001 Панове, оддавайте слугам правду і рівноту, знаючи, що й ви маєте Господа на небесах. 051 COL 004 002 В молитві кріпіть ся, пильнуюча в ній з подякою, 051 COL 004 003 молячись разом і за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова, проглаго-лати тайну Христову, за котру я і в кайданах, 051 COL 004 004 щоб явив я її, як подобає мені глаголати. 051 COL 004 005 У премудростї ходіть перед тими, що осторонь, викупляючи час. 051 COL 004 006 Слово ваше нехай буде завсїди ласкаве, приправлене сіллю, щоб знали ви, як кожному відказувати. 051 COL 004 007 .Що дїєть ся зо мною, про все скаже вам Тихик, любий брат і вірний служитель і слуга-товариш у Господї, 051 COL 004 008 котрого післав я до вас на те, щоб довідавсь, що з вами дїєть ся, і утїшити серця ваші, 051 COL 004 009 з Онисимом, вірним і любим братом нашим, котрий з між вас: все вони скажуть вам, що тут (дїєть ся). 051 COL 004 010 Витає вас Аристарх, товариш мій у неводі, та Марко, сестринець Варнави (про нього маєте наказ: як прийде до вас, прийміть його), 051 COL 004 011 та Ісус, на прізвище Юст, котрі з обрізання. Сї одні помічники мої в царство Боже, котрі буди менї втїхою. 051 COL 004 012 Витав вас Єпафрас, що з вас, слуга Христа; всякого часу подвизаєть ся за вас у молитвах, щоб ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Божій. 051 COL 004 013 Сьвідкую бо за нього, що мав велику ревність про вас і про Лаодичан і Єрополян. 051 COL 004 014 Витав вас Лука, любий лїкарь, та Дамас. 051 COL 004 015 Витайте братів, що в Лаодикиї, і Нимфана, і домашню церкву його. 051 COL 004 016 І як прочитаєть ся се посланнє між вами, постарайтесь, щоб і в Лаодикийській церкві прочитане було, а написане з Лаодикиї щоб і ви прочитали. 051 COL 004 017 Та скажіть Архипові: Гледи служення, що прийняв єси в Господї, щоб довершив його. 051 COL 004 018 Витаннє моєю рукою, Павловою. Згадуйте про мої кайдани. Благодать з усіма вами. Амінь. # # BOOK 052 1TH 1 Thessalonians 1 до солунян 052 1TH 001 001 Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських. у Бозї Отцї і Господї Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 052 1TH 001 002 Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших, 052 1TH 001 003 без перестану згадуючи ваше діло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, 052 1TH 001 004 знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше. 052 1TH 001 005 Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусі сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас. 052 1TH 001 006 І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого, 052 1TH 001 007 так що ви стали ся взором усім віруючим у Македониї і Ахаї. 052 1TH 001 008 Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати. 052 1TH 001 009 Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому, 052 1TH 001 010 і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва. 052 1TH 002 001 Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся; 052 1TH 002 002 нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою. 052 1TH 002 003 Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі, 052 1TH 002 004 а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші. 052 1TH 002 005 Школи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок. 052 1TH 002 006 Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли. 052 1TH 002 007 Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх, 052 1TH 002 008 оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовісте Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі. 052 1TH 002 009 Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже. 052 1TH 002 010 Ви сьвідки і Бог, як преподобне, і праведно, і непорочне ми обертались між вами віруючими, 052 1TH 002 011 яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували; 052 1TH 002 012 щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу. 052 1TH 002 013 Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є, ) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих. 052 1TH 002 014 Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів, 052 1TH 002 015 що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні, 052 1TH 002 016 що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець кнїв (Божий). 052 1TH 002 017 Ми ж, браттє, осиротівши без вас на час-годину, лицем, а не сердцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше. 052 1TH 002 018 Тимже хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана. 052 1TH 002 019 Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приході Його? 052 1TH 002 020 Ви бо слава наша і радість. 052 1TH 003 001 Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах, 052 1TH 003 002 і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втішити вас у вірі вашій, 052 1TH 003 003 щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено. 052 1TH 003 004 Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте. 052 1TH 003 005 Того. ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш. 052 1TH 003 006 Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас, 052 1TH 003 007 тим то втішились ми, браттє, вами у всякому горю, і нужді нашій, вашою вірою: 052 1TH 003 008 бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господі. 052 1TH 003 009 Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим, 052 1TH 003 010 ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої? 052 1TH 003 011 Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас. 052 1TH 003 012 Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всіх, яко ж і ми до вас, 052 1TH 003 013 щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа наглого Ісуса Хриота з усіма сьвятими Його. 052 1TH 004 001 Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господі Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобав вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували. 052 1TH 004 002 Бо знаєте, які заповіді дали ми вам Господом Ісусом. 052 1TH 004 003 Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду, 052 1TH 004 004 щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостЇ і честі, 052 1TH 004 005 не в страстї похотній, яко ж і погане, що не знають Бога; 052 1TH 004 006 щоб нїхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували. 052 1TH 004 007 Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость. 052 1TH 004 008 Тимже, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого. 052 1TH 004 009 Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного. 052 1TH 004 010 І справді ви так чините всїм братам по всій Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш, 052 1TH 004 011 і щоб пильно дбали (про те, щоб) бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам, 052 1TH 004 012 щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не ввали нужди нї в чому. 052 1TH 004 013 Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надії. 052 1TH 004 014 Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним. 052 1TH 004 015 Се бо дам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись. 052 1TH 004 016 Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше; 052 1TH 004 017 потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господові на воздух, і так завсїди з Господем будемо. 052 1TH 004 018 Тим же втішайте. один одного словами сими. 052 1TH 005 001 Про часи ж і пори, браттє, не треба вам писати. 052 1TH 005 002 Бо самі ви добре знаєте, що день Господень, як злодїй у ночі, так прийде. 052 1TH 005 003 Бо, як ховорити муть: "Упокій і безпечність", тоді несподівано настигне на них погибель, як муки на маючу в утробі, і не втїчуть вони. 052 1TH 005 004 Ви ж, браттє, не в темряві, щов той день як злодій, захопив вас. 052 1TH 005 005 Усі ви сини сьвітла і сини дня; ми не (сини) ночи або тьми. 052 1TH 005 006 Тимже оце не спімо, як инші, а пильнуймо і будьмо тверезі. 052 1TH 005 007 Ті бо, що сплять, у ночі сплять, і що впивають ся, у ночі впивають ся. 052 1TH 005 008 Ми ж, (сини) дня, тверезїмо ся, одягнувшись у броню віри та любови і шолом надїї на спасеннє. 052 1TH 005 009 Бо не призначив нас Бог на гнїв, а на одержаннє спасення, через Господа нашого Ісуса Христа, 052 1TH 005 010 що вмер за нас, щоб, чи то пильнуємо, чи то спимо, укупі з Ним жили. 052 1TH 005 011 Того ж то втїшайте один одного і збудовуйте один одного, яко ж і робите. 052 1TH 005 012 Благаємо ж вас, браттє, знайте тих, которі працюють між вами, і старшинують над вами в Господї, і навчають вас, 052 1TH 005 013 і поважайте їх вельми високо в любові за діло їх. Живіть мирно між собою. 052 1TH 005 014 Благаємо ж вас, браттє, урозумлюйте непорядних, утішайте малодушних, піддержуйте немочних, довго терпіть усім. 052 1TH 005 015 Гледїть, щоб нїхто не оддавав злом за зло, а завсїди про добре дбайте і один для одного, і для всіх. 052 1TH 005 016 Всякого часу радуйтесь. 052 1TH 005 017 Без перестану молїтесь. 052 1TH 005 018 За все дякуйте: така бо воля Божа в Христї Ісусї про вас. 052 1TH 005 019 Духа не вгашуйте. 052 1TH 005 020 Пророцтвами не гордуйте. 052 1TH 005 021 Всього досліджуйте; доброго держітесь. 052 1TH 005 022 Од усякого виду лихого вдержуйтесь. 052 1TH 005 023 Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсім, і ввесь ваш дух, і душа, і тіло нехай збережеть ся непорочне у прихід Господа нашого Ісуса Христа. 052 1TH 005 024 Вірен, Хто покликав вас. Він і зробить (се). 052 1TH 005 025 Браттє, молїте ся за нас. 052 1TH 005 026 Витайте все браттє цїлуваннєм сьвятим. 052 1TH 005 027 Заклинаю вас Господом, прочитати посланнє се перед усїм браттем. 052 1TH 005 028 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь. # # BOOK 053 2TH 2 Thessalonians 2 до солунян 053 2TH 001 001 Павел, та Силуан, та Тимотей церкві Солунській у Бозї, Отцї нашому, і Господі Ісусї Христї: 053 2TH 001 002 Благодать вам і впокій од Бога, Отця вашого, і Господа Ісуса Христа. 053 2TH 001 003 Дякувати мусимо Богу завсїди за вас, браттє, яко ж воно й достойно, бо вельми росте віра ваша, і множить ся любов кожного з усіх вас один до одного; 053 2TH 001 004 так що ми самі хвалимось вами по церквах Божих за терпіннє ваше і віру у всіх гоненнях ваших і в горю, що приймаєте, 053 2TH 001 005 в доказ праведного суду Божого, щоб удостоїтись вам царства Божого, ради котрого й страждаєте. 053 2TH 001 006 Бо ж праведно в Бога, віддати горе тим, що завдають вам горя, 053 2TH 001 007 а вам горюючим, одраду з нами в одкриттю Господа Ісуса з неба з ангелами сили, 053 2TH 001 008 в огні поломяному даючи відомщеннє тим, що не знають Бога і не корять ся благовістю Господа нашого Ісуса Христа. 053 2TH 001 009 Вони приймуть муку, погибель вічну від лиця Господнього і від слави потуги Його, (aiōnios g166) 053 2TH 001 010 як прийде прославити ся у сьвятих своїх і дивним бути у всїх віруючих (бо ввірувано сьвідкуванню нашому між вами) в той день. 053 2TH 001 011 Того й молимо ся всякого часу за вас, щоб сподобив вас поклику Бог ваш, і сповнив усяке благоводеннє благости і діло віри в силї, 053 2TH 001 012 щоб прославилось імя Господа яашого Ісуса Христа в вас, а ви в Ньому, по благодатї Бога нашого і Господа Ісуса Христа. 053 2TH 002 001 Благаємо ж вас, браттє, ради приходу Господа нашого Ісуса Христа і ради нашого збору до Него, 053 2TH 002 002 не скоро хитайтесь умом, і не трівожтесь нї духом, нї словом, нї посланнєм нашим, що нїби настав день Христів. 053 2TH 002 003 Нехай нїхто вас не зводить нїяким робом; бо коли не прийде відступленнє перше, і не відкриєть ся чоловік беззаконня, син погибелі, 053 2TH 002 004 що противить ся і несеть ся вище всякого званого Бога або шановища, так що засяде як Бог у храмі Божому, показуючи себе, що він єсть Бог. 053 2TH 002 005 Хиба не памятаєте, що живучи ще в вас, я се вам казав? 053 2TH 002 006 І тепер знаєте, що не дає йому відкритись часу свого. 053 2TH 002 007 Бо тайна беззаконня вже орудує, тільки той хто вдержує тепер, (удержувати ме) доки візьметь ся з середини. 053 2TH 002 008 І тоді відкриєть ся беззаконник, котрого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленнєм приходу свого. 053 2TH 002 009 Котрого (беззаконника) прихід, сатаниною силою, буде з усякою потугою і ознаками й чудесами омани, 053 2TH 002 010 і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм. 053 2TH 002 011 І за се пішле їм Бог орудуваннє підступу, щоб вони вірували брехнї, 053 2TH 002 012 щоб прийняли суд усї, хто не вірував правді, а кохавсь у неправді. 053 2TH 002 013 Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасеннє осьвяченнєм духа й у вірі правди, 053 2TH 002 014 до чого покликав вас благовістом нашим, щоб здобути ся, слави Господа нашого Ісуса Христа. 053 2TH 002 015 Тим же, браттє, стійте і держіть перекази, яких навчились чи словом, чи посланнєм нашим. 053 2TH 002 016 Сам же Господь наш Ісус Христос, і Бог і Отець наш, що полюбив нас і дає нам утїху вічню і добру надїю в благодаті, (aiōnios g166) 053 2TH 002 017 нехай утішить серця ваші, і утвердить вас у всякому слові і дїлї доброму. 053 2TH 003 001 На останок, молітесь, братте, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас, 053 2TH 003 002 і щоб нам визволитись од безпутних і лукавих людей; бо не у всїх віра. 053 2TH 003 003 Вірен же Господь, котрий утвердить вас і обереже від лукавого. 053 2TH 003 004 Уповаємо ж у Господі про вас, що що ми вам повеліваємо, ви робите і робити мете. 053 2TH 003 005 Господь же нехай направить серця ваші у любов Божу і в терпіннє Христове. 053 2TH 003 006 Повеліваємо ж вам, братте, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас. 053 2TH 003 007 Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами, 053 2TH 003 008 анї їли дармо хлїб у кого; а в труді і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нікого з вас: 053 2TH 003 009 не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобати ся нам. 053 2TH 003 010 Бо, як були ми у вас, то так завітували вам, що хто не хоче робити діла, нехай і не їсть. 053 2TH 003 011 Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нічого не роблять, а метушять ся. 053 2TH 003 012 Таким-то повеліваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли. 053 2TH 003 013 Ви ж, братте, не втомлюйтесь, роблячи добре. 053 2TH 003 014 Коли ж хто не послухає слова нашого посланнєм, такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором. 053 2TH 003 015 Та не за ворога вважайте його, а навчайте, яко брата. 053 2TH 003 016 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всіма способами. Господь із усіма вами. 053 2TH 003 017 Витаннє моєю рукою Павловою, котре єсть знав у всякому посланню; так пишу: 053 2TH 003 018 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь. # # BOOK 054 1TI 1 Timothy 1 Тимофію 054 1TI 001 001 Павел, апостол Ісуса Христа, по повелінню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надії нашої, 054 1TI 001 002 Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого. 054 1TI 001 003 Яко із ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити, 054 1TI 001 004 анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, ніж Божого будування в вірі. 054 1TI 001 005 Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної, 054 1TI 001 006 у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, 054 1TI 001 007 хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють. 054 1TI 001 008 Знаємо ж, що закон добрий, кода хто його законно творить, 054 1TI 001 009 знаючи се, що ве про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убивць батька й матери, про душогубців, 054 1TI 001 010 про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся, 054 1TI 001 011 по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено. 054 1TI 001 012 І дякую Тому, хто скріпляє мене, Хрнсту Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу, 054 1TI 001 013 мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателсм, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві. 054 1TI 001 014 Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї. 054 1TI 001 015 Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. 054 1TI 001 016 Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на житте вічне. (aiōnios g166) 054 1TI 001 017 Цареві ж вічному нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь. (aiōn g165) 054 1TI 001 018 Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною, 054 1TI 001 019 маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали. 054 1TI 001 020 Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити. 054 1TI 002 001 Тим я молю перш усього творити благання, молитви, дякування за всїх людей, 054 1TI 002 002 за царів і за всїх, що мають вдасть, щоб тихим і спокійним життєм нам жити у всякому благочесті і чистотї. 054 1TI 002 003 Се бо добре і приятно перед Спасителем нашим Богом, 054 1TI 002 004 котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли. 054 1TI 002 005 Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, 054 1TI 002 006 що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми. 054 1TI 002 007 На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї. 054 1TI 002 008 Оце ж хочу, щоб молились чоловіки на всякому місці, здіймаючи вгору преподобні руки, без гнїва і змагання. 054 1TI 002 009 Так само й жінки, чисто вбираючись, із соромом та з чистотою, щоб украшували себе, не заплїтаннєм, не золотом або перлами, або шатами предорогими, 054 1TI 002 010 а (як подобає жінкам, що пристали на благочесте) дїлами добрими. 054 1TI 002 011 Жінка мовчки нехай вчить ся усякої покори. 054 1TI 002 012 Жінцї ж учити не велю, анї орудувати чоловіком, а бути в мовчанню. 054 1TI 002 013 Адама бо перше створено, опісля ж Еву; 054 1TI 002 014 і Адама не зведено; жінка ж, як зведено Її, була в переступі. 054 1TI 002 015 Спасеть ся ж ради родження дітей, коли пробувати ме в вірі та любові і в сьвятостї з чистотою. 054 1TI 003 001 Вірне слово: коли хто єпископства хоче, доброго діла бажає. 054 1TI 003 002 Треба ж єпископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим, 054 1TI 003 003 не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем, 054 1TI 003 004 своїм домом щоб добре правив, дітей держав у слухняності з усякою повагою; 054 1TI 003 005 (Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?) 054 1TI 003 006 не новохрищеним, щоб розгордившись не впав у суд дияволський. 054 1TI 003 007 Треба ж йому і сьвідкуваннє добре мати від остороннїх, щоб не впав у ганьбу та в тенета дияволські. 054 1TI 003 008 Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали, 054 1TI 003 009 мали тайну віри в чистій совісті. 054 1TI 003 010 І про таких же (треба) перше впевнитись, а потім нехай служять, бувши непорочними. 054 1TI 003 011 Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірним у всьому. 054 1TI 003 012 Диякони що б бували однієї жінки чоловіками, дїтьми добре правлячи і своїми домами. 054 1TI 003 013 Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобував і велику одвагу у вірі, що в Христї Ісусї. 054 1TI 003 014 Се пишу тобі, уповаючи прийти до тебе скоро; 054 1TI 003 015 коли ж загаюсь, що б ти знав, як треба в дому Божому жити, котрий єсть церква Бога живого, стовп і утвердженнє правди. 054 1TI 003 016 І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, справдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі. 054 1TI 004 001 Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових, 054 1TI 004 002 в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй, 054 1TI 004 003 що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду. 054 1TI 004 004 Бо всяке створіннє Боже добре і шщо не гидке, коди з подякою приймаємо; 054 1TI 004 005 осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою. 054 1TI 004 006 Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував єси. 054 1TI 004 007 Скверних же і бабських байок цурай ся, а привчай себе до благочестя. 054 1TI 004 008 Тілесна бо вправа мало корисна, а благочестє корисне на все, маючи обітницю життя нинішнього і будучого 054 1TI 004 009 Вірне слово і всякого приняття достойне. 054 1TI 004 010 На се бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усіх людей, а найбільш вірних. 054 1TI 004 011 Звіщай се і навчай. 054 1TI 004 012 Ніхто ж нехай молодістю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусі, у чистоті. 054 1TI 004 013 Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки. 054 1TI 004 014 Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства. 054 1TI 004 015 Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх. 054 1TI 004 016 Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе. 054 1TI 005 001 Старого не докоряй, а умоляй, як батька, молодших, як братів, 054 1TI 005 002 старих жінок, як матїрок, молодших, як сестер, з усякою чистотою. 054 1TI 005 003 Удовиць шануй, тих що справді удовицї. 054 1TI 005 004 Коли ж котора вдовиця дїти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителяя; се бо добре і любо перед Богом. 054 1TI 005 005 Тая ж справді вдовиця, котора одинока, (та) вповає на Бога і пробував в молитвах і благаннях день і ніч. 054 1TI 005 006 Котора ж роскошув, та жива - вмерла. 054 1TI 005 007 І се наказуй, щоб непорочні були. 054 1TI 005 008 Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляв, той відцуравсь віри, і гірший од не вірного. 054 1TI 005 009 Удовицю ж вибирати не меньше лїт шестидесяти; таку щоб була одному мужу жінкою, 054 1TI 005 010 в ділах добрих сьвідчена, чи дітей вгодувала, чи людей сторонніх приймала, чи сьвятим ноги вмивала, чи бідолашним помагала, чи до всякого діла доброго щира була. 054 1TI 005 011 Молодих же вдовиць не приймай; бо, розбуявшись проти Христа, схочуть заміж; 054 1TI 005 012 маючи осуд, що першої віри відцурались. 054 1TI 005 013 Ще ж без дїла звикають ходити по домах; не тілько ж без дїла, та й довгоязикі і пронозливі, говорять, чого не годить ся. 054 1TI 005 014 Тим хочу, щоб молоді вдовицї йшли заміж, дїтей рожали, домом правили і нїякої причини не давали противному до поговору. 054 1TI 005 015 Вже бо деякі звернули слїдом за сатаною. 054 1TI 005 016 Коли який вірний або вірна має вдовицї, нехай їм помагав, і нехай не, буде тягару для церкви, щоб правдивим удовицям помагати. 054 1TI 005 017 Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї. 054 1TI 005 018 Глаголе бо писаннє: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї. 054 1TI 005 019 На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох сьвідках. 054 1TI 005 020 Которі ж згрішять, обличай перед усїма, щоб і инші страх мали. 054 1TI 005 021 Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нічого не роблячи по привичцї (пристрастї). 054 1TI 005 022 Рук скоро не клади нї на кого, анї приставай до чужих гріхів; себе чистим держи. 054 1TI 005 023 Вже не пий водв, а потроху вина приймай, ради жолудка твого і частих твоїх недугів. 054 1TI 005 024 В инших людей гріхи явні, попереджують на суд, а за иншими йдуть слїдом. 054 1TI 005 025 Так само й добрі діла наперед явні, тай що инше, утаїтись не може. 054 1TI 006 001 Которі слуги під ярмом, нехай уважають панів своїх достойними всякої чести, щоб імя Бомсе не хулилось і наука. 054 1TI 006 002 Хто ж мав вірних панів, ті нехай не гордують ними, бо вони брати; а ще більш нехай служять, що вони вірні і любі, приймаючи благодать. Сього навчай і наказуй. 054 1TI 006 003 Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної, 054 1TI 006 004 той розгордив ся, нічого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки, 054 1TI 006 005 пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє - надбаннє. Відступай від таких. 054 1TI 006 006 Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством. 054 1TI 006 007 Нїчого бо не внесли ми у сьвіт, то й ясно, що нїчого не можемо винести. 054 1TI 006 008 Маючи ж їжу й одежу, сим довольні будемо. 054 1TI 006 009 Котрі ж хочуть забагатіти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель. 054 1TI 006 010 Корень бо всього лихого срібролюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками. 054 1TI 006 011 Ти ж, чоловіче Божий, від сього втїкай; побивай ся за правдою, благочестєм, вірою, любовю, терпіннєм, тихостю. 054 1TI 006 012 Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав вся добре визнаннє перед многими сьвідками. (aiōnios g166) 054 1TI 006 013 Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що сьвідкував при Понтийському Пилатї добре визнаннє: 054 1TI 006 014 додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа, 054 1TI 006 015 котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар вад царями і Пан над панами; 054 1TI 006 016 один, що має безсмертє, і живе в сьвітлї неприступному, котрого не бачив нїхто з людей, анї бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь. (aiōnios g166) 054 1TI 006 017 Багатим у нинішнім віцї заказуй не високомудроватя, анї вповати на богацтво непевне, а на Бога ясивого, що дає нам усе щедро на втїху; (aiōn g165) 054 1TI 006 018 добре робити, багатитись ділами добрими, охочими на подаваннє бути і подїльчивими, 054 1TI 006 019 скарбуючи собі добру основину в будущинї, щоб прийняти життє вічне. (aiōnios g166) 054 1TI 006 020 О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнослова і перекорів неправдивого розуму, 054 1TI 006 021 котрим деякі хвалячись, у вірі погрішили. Благодать з тобою. Амінь. # # BOOK 055 2TI 2 Timothy 2 Тимофію 055 2TI 001 001 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї, 055 2TI 001 002 Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого. 055 2TI 001 003 Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день, 055 2TI 001 004 бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами, 055 2TI 001 005 згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе. 055 2TI 001 006 З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх. 055 2TI 001 007 Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму. 055 2TI 001 008 Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога, 055 2TI 001 009 що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по ділам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних, (aiōnios g166) 055 2TI 001 010 тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетліннє благовістєм, 055 2TI 001 011 для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган. 055 2TI 001 012 З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня. 055 2TI 001 013 Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї. 055 2TI 001 014 Добре завіщаннє схорони Духом сьвятим, що живе в нас. 055 2TI 001 015 Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген. 055 2TI 001 016 Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся; 055 2TI 001 017 а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов. 055 2TI 001 018 Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, та лучче знаєш. 055 2TI 002 001 Ти ж, сину мій, кріпшай у благодаті, що в Христї Ісусї, 055 2TI 002 002 і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати. 055 2TI 002 003 Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа. 055 2TI 002 004 Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном. 055 2TI 002 005 Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся. 055 2TI 002 006 Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати. 055 2TI 002 007 Зрозумій, що глаголю; а Господь нехай дасть тобі розум у всьому. 055 2TI 002 008 Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму, 055 2TI 002 009 в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходій, та слова Божого не скувати. 055 2TI 002 010 Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасеннє, що в Христї Ісусї з вічньою славою. (aiōnios g166) 055 2TI 002 011 Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем. 055 2TI 002 012 Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас. 055 2TI 002 013 Коли не віруємо, Він вірним пробував, відректись бо себе не може. 055 2TI 002 014 Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нЇ на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають. 055 2TI 002 015 Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди. 055 2TI 002 016 Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність, 055 2TI 002 017 і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит, 055 2TI 002 018 котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру. 055 2TI 002 019 Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове. 055 2TI 002 020 У великому ж домі не тілько посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і инші на честь, а инші на нечесть. 055 2TI 002 021 Оце ж, коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою і потрібною владиці, на всяке дїло добре наготовленою. 055 2TI 002 022 Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем. 055 2TI 002 023 Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки. 055 2TI 002 024 Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тпхим до всїх, навчаючим, незлобним, 055 2TI 002 025 щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди, 055 2TI 002 026 і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю. 055 2TI 003 001 Се ж відай, що в послїдні днї настануть Бремена люті. 055 2TI 003 002 Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбці, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні, 055 2TI 003 003 нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра, 055 2TI 003 004 зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, ніж Бога, 055 2TI 003 005 мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся. 055 2TI 003 006 Бо з таких ті, що влазять у домп і полонять женщин, отягчнених гріхами, що водять ся всякими похотьми, 055 2TI 003 007 що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть. 055 2TI 003 008 Як Яннїй та Ямврій противились Мойсейові, так само й сї противлять ся правдї, люде попсованого розуму, нетямущі в вірі. 055 2TI 003 009 Та не поступлять вони далїй; безумство бо їх явлене буде всім, як і тих було. 055 2TI 003 010 Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню, 055 2TI 003 011 гонеиню, стражданням, які лучились менї в Антиохиї, в Ікониї, в Листрі; котрі гонення я перенїс, і від усїх ізбавив мене Господь. 055 2TI 003 012 І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть. 055 2TI 003 013 Лукаві ж люде та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити. 055 2TI 003 014 Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь вси, 055 2TI 003 015 і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасеннє вірою в Христа Ісуса. 055 2TI 003 016 Всяке писаннє богодухневеннє і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї, 055 2TI 003 017 щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий. 055 2TI 004 001 Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що мав судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його: 055 2TI 004 002 проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довтотерпіннєм і наукою. 055 2TI 004 003 Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом, 055 2TI 004 004 і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся. 055 2TI 004 005 Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини. 055 2TI 004 006 Мене бо вже на жертву наготовлено, і час мого відходу настав. 055 2TI 004 007 Боротьбою доброю я боров ся, дорогу скінчив, віри додержав. 055 2TI 004 008 На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його. 055 2TI 004 009 Старай ся скоро прийти до мене. 055 2TI 004 010 Димас бо мене покинув, полюбивши нинїшнїй вік, та й пійшов у Солунь; Крискент в Галатию, Тит в Далматию; (aiōn g165) 055 2TI 004 011 Лука один зо мною. Марка взявши приведи з собою, він бо менї потрібен на служеннє. 055 2TI 004 012 Тихика ж послав я в Єфес. 055 2TI 004 013 Плащ, що зоставив я в Троядї в Карпа, ідучи, принеси, і книги, особливо ж кожані. 055 2TI 004 014 Александер котляр наробив менї багато лиха; нехай оддасть йому Господь по ділам його, 055 2TI 004 015 котрого й ти остерегайсь, вельми бо противить ся словам нашим. 055 2TI 004 016 У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полічить ся їм. 055 2TI 004 017 Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідаве від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної. 055 2TI 004 018 І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь. (aiōn g165) 055 2TI 004 019 Витай Прискилу і Аквилу і Онисифорів дім. 055 2TI 004 020 Ераст зоставсь у Коринтї, а Трофима зоставив я в Милетї недужного. 055 2TI 004 021 Старайсь до зими прийти. Витають тебе Єввул, і Пуд, і Лин, і Клавдия, і все браттє. 055 2TI 004 022 Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь. # # BOOK 056 TIT Titus До Тита 056 TIT 001 001 Павел, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю, 056 TIT 001 002 в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами, (aiōnios g166) 056 TIT 001 003 явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї доручено по повелінню Спасителя нашого Бога. 056 TIT 001 004 Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого. 056 TIT 001 005 На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив до всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв. 056 TIT 001 006 Коли хто непорочен, однієї жінки муж, мав вірних дітей, недокорених за розврат, або непокірних. 056 TIT 001 007 Треба бо єпископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання, 056 TIT 001 008 а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий, 056 TIT 001 009 щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних. 056 TIT 001 010 Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання, 056 TIT 001 011 їм треба роти позатуляти; вони всі доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання. 056 TIT 001 012 Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві. 056 TIT 001 013 Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі, 056 TIT 001 014 не вважаючи на жидівські байки, нї на заповіді людей, що одвертають ся од правди. 056 TIT 001 015 Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість. 056 TIT 001 016 Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого діла доброго неспосібними. 056 TIT 002 001 Ти ж говори, що личить здоровій науцї: 056 TIT 002 002 старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм; 056 TIT 002 003 старі жінки так само щоб убирались як годить ся сьвятнм, (були) не осудливі, не підневолені великому і пянству і навчали добра, 056 TIT 002 004 щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей, 056 TIT 002 005 щоб були мірними, чистими, господарлими, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось. 056 TIT 002 006 Молодик так само напоминай знати міру. 056 TIT 002 007 У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих діл, у науці цїлость, поважність, 056 TIT 002 008 слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно. 056 TIT 002 009 Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи, 056 TIT 002 010 не крали, а показували всяку добру віру, щоб науку Спасителя нашого. Бога, украшували у всьому. 056 TIT 002 011 Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям, 056 TIT 002 012 навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віці, (aiōn g165) 056 TIT 002 013 ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, 056 TIT 002 014 котрий оддав себе самого за нас, щоб ізбавити нас од усякого беззаконня і очистити собі людей вибраних, ревнителів добрих дїл. 056 TIT 002 015 Се говори, напоминай, і докоряй з усяким повелїннєм. Нехай ніхто тобою не гордує. 056 TIT 003 001 Нагадуй їм, щоб начальства і власти слухали і корились, і до всякого доброго діла були готові, 056 TIT 003 002 щоб нїкого не хулили, не були сварливі, а тихі, показуючи всяку лагідність до всїх людей. 056 TIT 003 003 Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного. 056 TIT 003 004 Як же явилась благость і чоловіколюбиє Спаса нашого Бога, 056 TIT 003 005 не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого, 056 TIT 003 006 котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя вашого, 056 TIT 003 007 щоб оправдавшись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надії життя вічнього. (aiōnios g166) 056 TIT 003 008 Вірне слово, і хочу, щоб про се ти впевняв, щоб котрі увірували в Бога, старались пильнувати добрих дїл. Добре воно і користне людям. 056 TIT 003 009 Дурного ж змагання, та родоводів, та спорів, та сварок про закон цурай ся, бо вони не на користь і марні. 056 TIT 003 010 Єретика чоловіка після первого і другого напомину, покинь, 056 TIT 003 011 знаючи, що такий розвертаєть ся і грішить, осудивши сам себе. 056 TIT 003 012 Як пришлю Артема до тебе або Тихика, постарайсь прийти до мене в Никополь: там бо надумавсь я зазимувати. 056 TIT 003 013 Зину законника та Аполоса старанно випровадь, щоб нї в чому не мали недостатку. 056 TIT 003 014 Нехай і наші вчять ся пильнувати добрих дід для конечних погріб, щоб не були без овощу. 056 TIT 003 015 Витають тебе усї, що зо мною. Витай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усїма вами. Амінь. # # BOOK 057 PHM Philemon До Филимона 057 PHM 001 001 Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові, 057 PHM 001 002 та любій Апфиї, та Архипові, товаришеві воїну нашому і домашній твоїй церкві: 057 PHM 001 003 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 057 PHM 001 004 Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх, 057 PHM 001 005 чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих, 057 PHM 001 006 щоб спільність віри твоя була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса. 057 PHM 001 007 Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих пізнали одради через тебе, брате. 057 PHM 001 008 Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба, 057 PHM 001 009 та ради дюбови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа; 057 PHM 001 010 благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима, 057 PHM 001 011 колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав, 057 PHM 001 012 ти ж його, чи то серце моє, прийми. 057 PHM 001 013 Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя; 057 PHM 001 014 та без твоєї волї не хотів я нічого зробити, щоб не мов по неволі добро твоє було, а по волї. 057 PHM 001 015 Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його, (aiōnios g166) 057 PHM 001 016 вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тілу, і в Господї. 057 PHM 001 017 Коди ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене. 057 PHM 001 018 Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи. 057 PHM 001 019 Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив. 057 PHM 001 020 Так, брате, нехай маю потіху з тебе в Господї, звесели серце моє в Господї. 057 PHM 001 021 Надіявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, ніж говорю, зробиш. 057 PHM 001 022 Разом же наготов менї і господу, надіюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам. 057 PHM 001 023 Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї, 057 PHM 001 024 Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої. 057 PHM 001 025 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь. # # BOOK 058 HEB Hebrews До євреїв 058 HEB 001 001 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків, 058 HEB 001 002 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. (aiōn g165) 058 HEB 001 003 Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах, 058 HEB 001 004 Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя. 058 HEB 001 005 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином? 058 HEB 001 006 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі. 058 HEB 001 007 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми. 058 HEB 001 008 Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. (aiōn g165) 058 HEB 001 009 Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх. 058 HEB 001 010 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх. 058 HEB 001 011 Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають, 058 HEB 001 012 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся. 058 HEB 001 013 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх? 058 HEB 001 014 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасеннє? 058 HEB 002 001 Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти. 058 HEB 002 002 Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату, 058 HEB 002 003 то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене, 058 HEB 002 004 як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї. 058 HEB 002 005 Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо; 058 HEB 002 006 засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його? 058 HEB 002 007 Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над ділами рук Твоїх; 058 HEB 002 008 все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене, 058 HEB 002 009 а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти. 058 HEB 002 010 Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити. 058 HEB 002 011 Бо й хто осьвячуе і хто осьвячуеть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх, 058 HEB 002 012 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьшвати му хвалу Тобі. 058 HEB 002 013 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав мені Бог. 058 HEB 002 014 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і кровя, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола, 058 HEB 002 015 і визволити тих, що з страху смерти через усе життв підневолені були рабству. 058 HEB 002 016 Справді бо не ангелів приймав, а насіннє Авраамове приймав. 058 HEB 002 017 Звідсіля мусів у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людові. 058 HEB 002 018 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокущують ся, помогти. 058 HEB 003 001 Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса. 058 HEB 003 002 Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його: 058 HEB 003 003 більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його. 058 HEB 003 004 Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог. 058 HEB 003 005 І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись; 058 HEB 003 006 Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем. 058 HEB 003 007 Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте, 058 HEB 003 008 не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї, 058 HEB 003 009 де спокутували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й виділи дїла мої сорок років. 058 HEB 003 010 За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх; 058 HEB 003 011 так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій. 058 HEB 003 012 Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого. 058 HEB 003 013 А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха. 058 HEB 003 014 Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо. 058 HEB 003 015 Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню". 058 HEB 003 016 Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом. 058 HEB 003 017 На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї? 058 HEB 003 018 Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним? 058 HEB 003 019 І бачимо, що не змогли ввійти за невірство. 058 HEB 004 001 Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись. 058 HEB 004 002 Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповіді, не зеднавшись з вірою тих, що слухали Його. 058 HEB 004 003 Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гніві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені. 058 HEB 004 004 Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх." 058 HEB 004 005 І в сьому (місці) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій." 058 HEB 004 006 Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух; 058 HEB 004 007 то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давиді, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Ного, не закаменяйте сердець ваших." 058 HEB 004 008 Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того. 058 HEB 004 009 Оце ж оставлено ще суботованнє людям божпм. 058 HEB 004 010 Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог. 058 HEB 004 011 Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у нсдовірство. 058 HEB 004 012 Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця. 058 HEB 004 013 І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово. 058 HEB 004 014 Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання. 058 HEB 004 015 Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха. 058 HEB 004 016 Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу. 058 HEB 005 001 Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи, 058 HEB 005 002 котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею, 058 HEB 005 003 і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи. 058 HEB 005 004 І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон. 058 HEB 005 005 Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреем, а Тот, хто глаголав до Нього: "Син мій єси Ти, я сьогоднї породив Тебе." 058 HEB 005 006 Яко ж і инде глаголе: "Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому." (aiōn g165) 058 HEB 005 007 Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзмп, і почуто Його за страх (Його перед Богом). 058 HEB 005 008 Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів, 058 HEB 005 009 і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього, (aiōnios g166) 058 HEB 005 010 і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому. 058 HEB 005 011 Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом: 058 HEB 005 012 Бо коди вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі. 058 HEB 005 013 Усякий бо, що вживав (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток. 058 HEB 005 014 Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла. 058 HEB 006 001 Тим же, зоставивши печатки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога, 058 HEB 006 002 науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього. (aiōnios g166) 058 HEB 006 003 І се зробимо, коли Бог дозволить. 058 HEB 006 004 Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого, 058 HEB 006 005 і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка, (aiōn g165) 058 HEB 006 006 та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його. 058 HEB 006 007 Земля бо, що пе падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога. 058 HEB 006 008 а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє. 058 HEB 006 009 Ми ж надіємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так. 058 HEB 006 010 Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути діло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим. 058 HEB 006 011 Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця, 058 HEB 006 012 щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітниці вірою і довготерпіннєм. 058 HEB 006 013 Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою, 058 HEB 006 014 глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе." 058 HEB 006 015 І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю. 058 HEB 006 016 Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба. 058 HEB 006 017 У тому ж, хотівши Бог більше показати наслїдникам обітниці незмінність ради своєї, посередникував клятьбою, 058 HEB 006 018 щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами, 058 HEB 006 019 котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою, 058 HEB 006 020 куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік. (aiōn g165) 058 HEB 007 001 Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його; 058 HEB 007 002 котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою), 058 HEB 007 003 без батька, без матери, без родоводу; нї почину днїв, ні конця життя немаючи, уподоблений же Сину Божому, пробував священиком вічно. 058 HEB 007 004 Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного. 058 HEB 007 005 Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно. 058 HEB 007 006 Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив. 058 HEB 007 007 Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся. 058 HEB 007 008 І тут беруть десятини люде, що мруть, а там - той, про кого сьвідчить ся, що він живе. 058 HEB 007 009 І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини. 058 HEB 007 010 Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек. 058 HEB 007 011 Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященствб (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся? 058 HEB 007 012 Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути. 058 HEB 007 013 Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї. 058 HEB 007 014 Явно бо, що з коліна Юдового вийшов Господь наш, а про се коліно Мойсей об сьвященстві нічого не сказав. 058 HEB 007 015 І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встав инший сьвященик, 058 HEB 007 016 котрий не по закону заповіді тілесної постав, а по силї життя незотлїнного. 058 HEB 007 017 Сьвідкув бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому." (aiōn g165) 058 HEB 007 018 Стало ся ж знищеннє попередньої заповіді за її неміць і невжиточність. 058 HEB 007 019 Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога. 058 HEB 007 020 І на скілько воно не без клятьби, 058 HEB 007 021 (ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него. "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому") (aiōn g165) 058 HEB 007 022 на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус. 058 HEB 007 023 І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати; 058 HEB 007 024 сей же, через те, що пробував по вік, непереходяче має сьвященство (aiōn g165) 058 HEB 007 025 Тимже і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них. 058 HEB 007 026 Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес, 058 HEB 007 027 котрий не має по всі днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за дюдські: се бо зробив заразом, себе принїсши. 058 HEB 007 028 Закон бо людей поставляв архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного. (aiōn g165) 058 HEB 008 001 Голова ж сказаного - Такого маємо Архиєрея, що сїв по правиції престола величчя на небесах, 058 HEB 008 002 служителя святинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік. 058 HEB 008 003 Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести. 058 HEB 008 004 Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) в священики, що приносять по закону дари, 058 HEB 008 005 котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі." 058 HEB 008 006 Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Від посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся. 058 HEB 008 007 Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому. 058 HEB 008 008 Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий, 058 HEB 008 009 не по завіту, що вробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь. 058 HEB 008 010 Тим се завіт, котрий: зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть мені народ. 058 HEB 008 011 І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними. 058 HEB 008 012 Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше." 058 HEB 008 013 А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння. 058 HEB 009 001 Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську. 058 HEB 009 002 Споруджено бо перву скиню, а в ній сьвітильник і стіл і предложеннє хлібів, котра зветь ся: Сьвята. 058 HEB 009 003 За другою ж завісою скина, що звана: Сьвятая Сьвятих; 058 HEB 009 004 мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта, 058 HEB 009 005 а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд менї говорити порізно. 058 HEB 009 006 Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби; 058 HEB 009 007 у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини. 058 HEB 009 008 Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть. 058 HEB 009 009 Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить, 058 HEB 009 010 а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи. 058 HEB 009 011 Хрйстос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування, 058 HEB 009 012 анї з кровю козлиною, ні телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє. (aiōnios g166) 058 HEB 009 013 Бо коли кров волова та козина і попід з яловиці, окроплюючи осквернених, осьвячує на тілесну чистоту; 058 HEB 009 014 то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому? (aiōnios g166) 058 HEB 009 015 І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя. (aiōnios g166) 058 HEB 009 016 Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого. 058 HEB 009 017 Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий. 058 HEB 009 018 Тим же й первий не був осьвячений без крови. 058 HEB 009 019 Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ, 058 HEB 009 020 глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог." 058 HEB 009 021 І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив. 058 HEB 009 022 А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів). 058 HEB 009 023 Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сї. 058 HEB 009 024 Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас, 058 HEB 009 025 анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всї роки з чужою кровю; 058 HEB 009 026 (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю. (aiōn g165) 058 HEB 009 027 І як призначено людям раз умерти, а потім суд, 058 HEB 009 028 так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє. 058 HEB 010 001 Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих. 058 HEB 010 002 Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись. 058 HEB 010 003 А в них що-року (робить ся) спомни гріхів. 058 HEB 010 004 Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи. 058 HEB 010 005 Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси. 058 HEB 010 006 Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси. 058 HEB 010 007 Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже." 058 HEB 010 008 Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся, 058 HEB 010 009 потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити. 058 HEB 010 010 По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового. 058 HEB 010 011 І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів. 058 HEB 010 012 Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога, 058 HEB 010 013 дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його. 058 HEB 010 014 Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих. 058 HEB 010 015 Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше: 058 HEB 010 016 "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх, 058 HEB 010 017 і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже." 058 HEB 010 018 А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи. 058 HEB 010 019 Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою, 058 HEB 010 020 дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм, 058 HEB 010 021 і Єрея великого над домом Божим, 058 HEB 010 022 приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою; 058 HEB 010 023 держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв) 058 HEB 010 024 і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл, 058 HEB 010 025 не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день. 058 HEB 010 026 Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи, 058 HEB 010 027 а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників. 058 HEB 010 028 Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя: 058 HEB 010 029 Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив? 058 HEB 010 030 Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх." 058 HEB 010 031 Страшно впасти в руки Бога живого. 058 HEB 010 032 Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння, 058 HEB 010 033 то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили. 058 HEB 010 034 Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий. 058 HEB 010 035 Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику. 058 HEB 010 036 Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє. 058 HEB 010 037 Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся. 058 HEB 010 038 "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його." 058 HEB 010 039 Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі. 058 HEB 011 001 Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих. 058 HEB 011 002 Через неї бо були сьвідчені старі. 058 HEB 011 003 Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало. (aiōn g165) 058 HEB 011 004 Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить. 058 HEB 011 005 Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його, бо переніс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу". 058 HEB 011 006 Без віри ж не можна угодити, вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає тих нагороджує. 058 HEB 011 007 Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого ніколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого, котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі. 058 HEB 011 008 Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде. 058 HEB 011 009 Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування. 058 HEB 011 010 Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог. 058 HEB 011 011 Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насіння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував. 058 HEB 011 012 Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безліч. 058 HEB 011 013 По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї. 058 HEB 011 014 Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають. 058 HEB 011 015 І справді, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись. 058 HEB 011 016 Нині ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город. 058 HEB 011 017 Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); единородного приніс, прийнявши обітницю, 058 HEB 011 018 про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насіннє," 058 HEB 011 019 подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образі (воскресення). 058 HEB 011 020 Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава. 058 HEB 011 021 Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого". 058 HEB 011 022 Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про кости свої заповів. 058 HEB 011 023 Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяці від батьків своїх, коли виділи вони, що дитина гарна, і не злякались повеління царського. 058 HEB 011 024 Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової, 058 HEB 011 025 а лучче зводив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха, 058 HEB 011 026 більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду 058 HEB 011 027 Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить. 058 HEB 011 028 Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх. 058 HEB 011 029 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились. 058 HEB 011 030 Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин, 058 HEB 011 031 Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром. 058 HEB 011 032 І що мені ще казати? не стане бо мені часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самеона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків, 058 HEB 011 033 котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам, 058 HEB 011 034 гасили силу огняну, втікали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземців; 058 HEB 011 035 жінки приймали мертвих своїх з воекресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати; 058 HEB 011 036 другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темниці; 058 HEB 011 037 каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені, 058 HEB 011 038 (котрих не був достоєн сьвіт, ) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних: 058 HEB 011 039 І всї ці, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування, 058 HEB 011 040 тим що Бог лучче щось про нас провидів, щоб не без нас осягли звершеннє. 058 HEB 012 001 Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами, 058 HEB 012 002 дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого. 058 HEB 012 003 Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших. 058 HEB 012 004 Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха, 058 HEB 012 005 і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього; 058 HEB 012 006 кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає." 058 HEB 012 007 Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько? 058 HEB 012 008 Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни. 058 HEB 012 009 Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо? 058 HEB 012 010 Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його. 058 HEB 012 011 Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди. 058 HEB 012 012 Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте", 058 HEB 012 013 і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось. 058 HEB 012 014 Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога, 058 HEB 012 015 наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі; 058 HEB 012 016 щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє. 058 HEB 012 017 Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його. 058 HEB 012 018 Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі, 058 HEB 012 019 і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово: 058 HEB 012 020 (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий." 058 HEB 012 021 І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.") 058 HEB 012 022 А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів, 058 HEB 012 023 до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених, 058 HEB 012 024 і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева. 058 HEB 012 025 Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі, то геть більше ми, одрікшись небесного, 058 HEB 012 026 котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом." 058 HEB 012 027 Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме. 058 HEB 012 028 Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом 058 HEB 012 029 Бо наш Бог - огонь пожирающий. 058 HEB 013 001 Братня любов нехай пробував. 058 HEB 013 002 Гостинности не забувайте, через се бо инші, не відаючи, вгостили ангелів. 058 HEB 013 003 Памятайте вязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, самі бувши в тїлї. 058 HEB 013 004 Чесна женитва у всіх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог 058 HEB 013 005 Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече. "Не оставлю тебе, анї покину тебе." 058 HEB 013 006 Так що сьміло можемо сказати: "Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдіє мені чоловік?" 058 HEB 013 007 Поминайте наставників ваших, що гдаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх. 058 HEB 013 008 Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки. (aiōn g165) 058 HEB 013 009 У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними. 058 HEB 013 010 Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї. 058 HEB 013 011 Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану. 058 HEB 013 012 Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав. 058 HEB 013 013 Тим же опе вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його. 058 HEB 013 014 Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо. 058 HEB 013 015 Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть уст, що визнають імя Його. 058 HEB 013 016 Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу. 058 HEB 013 017 Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелік оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се. 058 HEB 013 018 Моліте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити. 058 HEB 013 019 Найбільше ж благаю се чинити, що б скоро вернено мене вам. 058 HEB 013 020 Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа, (aiōnios g166) 058 HEB 013 021 нехай звершить вас у всякому доброму ділі, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь. (aiōn g165) 058 HEB 013 022 Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам. 058 HEB 013 023 Знайте, що брата нашого Тимотея випущено, з котрим, воли скоро прийде, побачу вас. 058 HEB 013 024 Витайте всіх наставників ваших і всіх сьвятих. Витають вас ті, що з Італиї. 058 HEB 013 025 Благодать з усіма вами. Амінь. # # BOOK 059 JAM James Якова 059 JAM 001 001 Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте. 059 JAM 001 002 Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси, 059 JAM 001 003 знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє; 059 JAM 001 004 терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку. 059 JAM 001 005 Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому. 059 JAM 001 006 Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав. 059 JAM 001 007 Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога. 059 JAM 001 008 Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх. 059 JAM 001 009 Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю, 059 JAM 001 010 а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде. 059 JAM 001 011 Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне. 059 JAM 001 012 Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його. 059 JAM 001 013 Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого. 059 JAM 001 014 Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю. 059 JAM 001 015 Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть. 059 JAM 001 016 Не заблуджуйтесь, браттє моє любе. 059 JAM 001 017 Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни. 059 JAM 001 018 Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його. 059 JAM 001 019 Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв. 059 JAM 001 020 Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить. 059 JAM 001 021 Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші. 059 JAM 001 022 Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих. 059 JAM 001 023 Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї. 059 JAM 001 024 Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був. 059 JAM 001 025 Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм. 059 JAM 001 026 Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра. 059 JAM 001 027 Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта. 059 JAM 002 001 Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого. 059 JAM 002 002 Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі, 059 JAM 002 003 і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сідай отут на підніжку моїм, 059 JAM 002 004 то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками? 059 JAM 002 005 Слухайте, браттє мов любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його? 059 JAM 002 006 Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони г тягнуть вас на судища? 059 JAM 002 007 Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо? 059 JAM 002 008 Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините; 059 JAM 002 009 коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники. 059 JAM 002 010 Кожний бо, хто увесь закон заховав, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий. 059 JAM 002 011 Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону. 059 JAM 002 012 Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь. 059 JAM 002 013 Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляеть ся милосерде суду (понад суд). 059 JAM 002 014 Ява користь, браттє моє, коди хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його? 059 JAM 002 015 Коли ж брат або сестра нагі будугь і жадні щоденної страви, 059 JAM 002 016 а з вас хто, скаже їм: Ідіть з миром, грійтесь i годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тіла; яка (з того) користь? 059 JAM 002 017 Так само й віра, коди дїл не має, мертва сама по собі. 059 JAM 002 018 Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я дїла маю. Покажи менї віру твою з діл твоїх, а я тобі докажу з дїл моїх віру мою. 059 JAM 002 019 Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять. 059 JAM 002 020 Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва? 059 JAM 002 021 Авраам, отець наш, хиба не з дїл справдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник? 059 JAM 002 022 Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і ділами звершилась віра? 059 JAM 002 023 І сповнилось писанеє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полічено йому за праведність, і другом Божим наречено його." 059 JAM 002 024 Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри? 059 JAM 002 025 Так само і Раава блудниця хиба не з дїл справдилась, прийнявши посланців і вивівши їх иншою дорогою? 059 JAM 002 026 Яко бо тіло без духа мертва, так і віра без дїл мертва. 059 JAM 003 001 Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо. 059 JAM 003 002 Багато бо грішимо всі. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тіло. 059 JAM 003 003 Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо. 059 JAM 003 004 Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче. 059 JAM 003 005 Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить! 059 JAM 003 006 язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тіло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни. (Geenna g1067) 059 JAM 003 007 Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою; 059 JAM 003 008 язика ж ніхто з людей не може вгамувати, без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної. 059 JAM 003 009 Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали поподобию Божому. 059 JAM 003 010 Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути. 059 JAM 003 011 Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке? 059 JAM 003 012 Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води. 059 JAM 003 013 Хто мудрий та розумний міми вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідности і премудрости. 059 JAM 003 014 Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду. 059 JAM 003 015 Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська. 059 JAM 003 016 Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло. 059 JAM 003 017 А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна. 059 JAM 003 018 Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій. 059 JAM 004 001 Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших? 059 JAM 004 002 Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите. 059 JAM 004 003 Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші. 059 JAM 004 004 Перелюбники і перелюбниці! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога. 059 JAM 004 005 Або думаєте, що марно писаннє глаголе: "до зависти пре Дух, що вселив ся в нас?" 059 JAM 004 006 Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать." 059 JAM 004 007 Коріте ся ж оце Богу, противтеся ж дияволові, то й утїче од вас. 059 JAM 004 008 Приближуйтесьдо Бога, то й приближить ся до вас; очистіть руки грішники, і направте серця (ваші) двоєдушники. 059 JAM 004 009 Страдайте, сумуйте та плачте сьміх ваш у плач нехай обернеть ся і радість у горе. 059 JAM 004 010 Смирітесь перед Господом, то в підійме вас. 059 JAM 004 011 Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя. 059 JAM 004 012 Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто вси, що судиш другого? 059 JAM 004 013 А нуте ж ви, що говорите: Сьогодні або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем, 059 JAM 004 014 (ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім счезає.) 059 JAM 004 015 Замість щоб говорити вам: Коли Господь зводить та живі будемо. то зробимо се або те. 059 JAM 004 016 Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха. 059 JAM 004 017 Оце ж хто знав, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх. 059 JAM 005 001 Ануте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять. 059 JAM 005 002 Багатство ваше згнило, і шати ваші міль поїла. 059 JAM 005 003 Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа їх на сьвідченнє проти вас буде, і з'їсть тїло ваше, як огонь 059 JAM 005 004 Ось, плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосїннє женцїв до ушей Господа Саваота дійшло 059 JAM 005 005 Розкошували ви на землі та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення. 059 JAM 005 006 Осудили ви, убили праведного; він не противив ся вам. 059 JAM 005 007 Терпіть же оце, браттє моє, аж до приходу Господнього. Ось, ратай жде доброго овощу з землі, дожидаючись терпіливо його, доки прийме дощ ранній і пізнїй. 059 JAM 005 008 Терпіть же й ви, утвердіте серця ваші, бо прихід Господень наближуєть ся. 059 JAM 005 009 Не зітхайте один на одного, браттє, щоб вас не осуджено - ось, суддя перед дверима стоїть. 059 JAM 005 010 За взір тяжкої муки і довгого терпіння прийміть, браттє моє, пророків, що глаголали імям Господнїм. 059 JAM 005 011 Ось, ми звемо блаженними, хто терпів. Про терпіннє Йовове чули ви, і кончину Господню виділи, бо Господь вельми милосерний і благий. 059 JAM 005 012 Перше ж усього, браттє моє, не кленїтесь нї небом, нї землею, нї иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас "так, так, нї, нї", щоб не впали ви в осуд. 059 JAM 005 013 Хто між вами тяжко страдає? нехай молить ся. Хто радїє? нехай сьпіває. 059 JAM 005 014 Чи хто нездужав між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє; 059 JAM 005 015 і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому 059 JAM 005 016 Визнавайте один одному гріхи, і моліте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна. 059 JAM 005 017 Ілия був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяців. 059 JAM 005 018 А знов помолив ся, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій. 059 JAM 005 019 Браттє, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його, 059 JAM 005 020 нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покрив множество гріхів. # # BOOK 060 1PE 1 Peter 1 Петра 060 1PE 001 001 Петр, апостол Ісуса Христа, вибраним захожанам розсїяння по Понту, Галатиї, Кападокиї, Азиї і Витиниї, 060 1PE 001 002 по провидінню Бога Отця, через осьвяченнє Духа, на послуханнє і кропленнє крові Ісус-Христової: Благодать вам і мир нехай намножить ся. 060 1PE 001 003 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих, 060 1PE 001 004 до наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас, 060 1PE 001 005 котрі силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасеннє, готове явитись останнього часу. 060 1PE 001 006 Сим радуйте ся, мало нині (коли треба), смуткуючи у всяких напастях, 060 1PE 001 007 щоб випробувана віра ваша, геть дорожча золота пропадущого, хоч і огнем випробуваного, знайшлась на похвалу і честь і славу в одкриттю Ісус-Христовому. 060 1PE 001 008 Котрого не бачивши любите, і на котрого нині не дивлячись, а віруючи, радуєтесь радістю невимовною і преславною, 060 1PE 001 009 приймаючи конець віри вашої, спасеннє душам. 060 1PE 001 010 Про се ж то спасеннє розвідували і допитувались пророки, що про вашу благодать пророкували, 060 1PE 001 011 дознаючись, якого або котрого часу являв у них Дух Христов, поперед сьвідкуючи про Христові страстї і про славу, що після них; 060 1PE 001 012 котрим відкрито, що не самим собі, а нам служили вони (тим), що нині звістили вам ті, котрі благовіствували вам Духом сьвятим, посланим із неба, (і) на що бажають ангели дивитись. 060 1PE 001 013 Тим то, підперезавши поясницї думок ваших, будьте тверезі, і звершено вповайте на благодать, що приносить ся вам в одкриттю Ісуса Христа. 060 1PE 001 014 Яко діти слухняні, не водячи себе по давнім хотїнням вашим, що в незнанню, 060 1PE 001 015 а, яко Покликавший вас сьвятий, і. ви самі сьвяті у всьому життю будьте: 060 1PE 001 016 бо написано: "Будьте сьвяті, бо я сьвят." 060 1PE 001 017 І коли Отцем зовете Того, що, не вважаючи на лице, судить кожного по ділу, то Зo страхом провожайте час вашого домування, 060 1PE 001 018 знаючи, що не тлінним сріблом або золотом викупились од марного життя вашого, від отців переданого, 060 1PE 001 019 но дорогоцінною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця, 060 1PE 001 020 призначеного перш настання сьвіта, обявленого в останнї часи задля вас, 060 1PE 001 021 що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надія була на Бога. 060 1PE 001 022 Душі ваші очистивши, в послусї правди Духом, на братню любов нелицемірну, із чистого серця любіте один одного щиро, 060 1PE 001 023 як народжені не з тлінного сїмя а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік. (aiōn g165) 060 1PE 001 024 Бо "всяке тіло, як трава, і всяка слава чоловіча, як цьвіт на траві: Зісохла трава і цьвіт її упав; 060 1PE 001 025 а слово Господнє пробував по вік." Се ж слово - благовіствововане між вами. (aiōn g165) 060 1PE 002 001 Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду, 060 1PE 002 002 Яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє; 060 1PE 002 003 коли покушали, що благий Господь. 060 1PE 002 004 Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого, 060 1PE 002 005 і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященьство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа. 060 1PE 002 006 Тим то й стоїть в писанню: "Ось, владу в Сионї угольний, камінь, ви. браний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся." 060 1PE 002 007 Оце як вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї"; 060 1PE 002 008 і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені. 060 1PE 002 009 Ви ж - рід вибраний, царске Сьвященьство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло; 060 1PE 002 010 ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані. 060 1PE 002 011 Любі, молю, як чужосторонцїв ї прохожих, ухилятись від тілесного хотїння, котре воює проти душі, 060 1PE 002 012 і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходіїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання. 060 1PE 002 013 Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному, 060 1PE 002 014 чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворпям. 060 1PE 002 015 Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей, 060 1PE 002 016 яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі. 060 1PE 002 017 Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть. 060 1PE 002 018 Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим. 060 1PE 002 019 Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї. 060 1PE 002 020 Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом. 060 1PE 002 021 На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами; 060 1PE 002 022 котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його; 060 1PE 002 023 котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно; 060 1PE 002 024 котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились". 060 1PE 002 025 Були бо ви, як вївцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших. 060 1PE 003 001 Також і жінки, корітесь своїм чоловікам, щоб і ті, що не корять ся слову, життєм жінок без слова була з'єднані, 060 1PE 003 002 дивлячись на чисте життє ваше у страху (Божому). 060 1PE 003 003 Ваша окраса нехай не буде зовнїшне заплїтаннє волосся і убираннє в золото, або з'одяганнє в одежу; 060 1PE 003 004 а потайний серця чоловік, у нетлїнню лагідного й тихого духа, що перед Богом многоцїннє. 060 1PE 003 005 Так бо колись і сьвяті жінки, що вповали на Бога, украшали себе, корячись своїм чоловікам; 060 1PE 003 006 як Сарра слухала Авраама, паном його зовучи, котрої ви стали дїтьми, добре роблячи і не лякаючи ся нїякого страху. 060 1PE 003 007 Чоловіки також, домуйте разом з ними по розумі, яко більше слабосильній посудинї жіночій віддаючи честь, яко і спільні наслїдники благодати життя, щоб не з'уіпинялись молитви ваші. 060 1PE 003 008 Наконець же, будьте усї одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі; 060 1PE 003 009 не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, знаючи, що на те ви покликані, щоб благословеннє наслїдили. 060 1PE 003 010 "Хто-бо хоче життє любити, і видїти днї добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста свої, щоб не говорити зради; 060 1PE 003 011 нехай ухиляеть ся від злого, гробить добре; нехай шукає впокою, і побяваєть ся за ним. 060 1PE 003 012 Бо очі Господнї на праведних, і уші Його на молення їх; лице ж Господнє проти тих, що зле роблять." 060 1PE 003 013 І хто ж такий, що заподіяв би вам лихо, коли будете наслїдниками доброго? 060 1PE 003 014 Тільки ж, коли б і страждали задля правди, блаженні ви; страху яс їх не бійтесь, анї трівожтесь; 060 1PE 003 015 а Господа Бога сьвятїть у серцях ваших. Бувайте завсїди готові дати одвіт всякому, що домагаєть ся від вас слова про вашу надїю, з лагідностю і страхом; 060 1PE 003 016 маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходїїв, осоромились ті, що докоряють добре життє ваше в Христї. 060 1PE 003 017 Лучче бо, коли воля Божа, пострадати за добрі дїла, анїж за дїла лихі; 060 1PE 003 018 тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші. Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом, 060 1PE 003 019 в котрому і тим духам, що в темниці, прийшовши, проповідував, 060 1PE 003 020 колисьто неслухняним, як того часу дожидало (їх) довготерпіннє Боже, за днїв Ноя, як строїв ся ковчег, в котрий мало, то єсть, вісім душ, спасло ся од води; 060 1PE 003 021 чого образ хрещеннє (не відложеннє тілесної нечистоти, а совісти доброї обітниця перед Богом), що і нас тепер спасає через воскресеннє Ісуса Христа, 060 1PE 003 022 котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і власті і сили. 060 1PE 004 001 Тим же то, коли Христос страждав за нас тїлом, то й ви тією самою думкою оружіть ся; хто бо страждає тїлом, перестає грішити, 060 1PE 004 002 щоб уже не по хотїнню чоловічому, а по волї Божій, жити остальний час у тїдї. 060 1PE 004 003 Доволї бо з нас минувшого часу життя, що чинили волю поган, ходячи в розпусті, пристрастях, пияньстві, бенкетах, напитках і мерзських ідолослуженнях. 060 1PE 004 004 Чим і дивують ся, що ви не біжете разом з ними на розлив розпусти, хулячи; 060 1PE 004 005 котрі дадуть одвіт Тому, що готов судити живих і мертвих. 060 1PE 004 006 На се бо і мертвим проповідувано благовістє, щоб приняли суд по чоловіку тїлом, і жили по Бозї духом. 060 1PE 004 007 Усьому ж конець наближив ся. Будьте ж оце мудрі і тверезі до молитов. 060 1PE 004 008 Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покривав множество гріхів. 060 1PE 004 009 Будьте гостинні один для одного без дорікання. 060 1PE 004 010 Кожний, яко ж приняв дар, так ним нехай служить один одному, як добрі доморядники всякої благодати Божої. 060 1PE 004 011 Коли хто говорить, то нехай говорить як слова Божі; коли хто служить, нехай же служить по силї, котру подає Бог; щоб у всьому прославляв ся Бог через Ісуса Христа, котрому слава і держава по вічні віки. Амінь. (aiōn g165) 060 1PE 004 012 Любі, не чудуйтесь розпаленнєм, що буває вам на спокусу, наче б вам що дивного довело ся; 060 1PE 004 013 а радуйтесь, яко ж маєте участь в страданнях Христових, щоб і в одкриттю слави Його радувались і веселились. 060 1PE 004 014 Коли докоряють вас за імя Христове, - ви блаженні; Дух бо слави й Бога почиває на вас; ними він хулить ся, вами ж прославляєть ся. 060 1PE 004 015 Тільки ж нїхто з вас нехай не постраждає яко душегубець, або злодій, або лиходій, або як бунтівник; 060 1PE 004 016 коли ж яко Християнин, то нехай ве соромить ся, а прославляє Бога за сю участь. 060 1PE 004 017 Бо пора початись судові від до му. Божого; коли ж найперш од нас, то який конець тих, що не корять ся благовістю Божому? 060 1PE 004 018 коли "праведник тільки що спасеть ся, то безбожник і грішник де явить ся?" 060 1PE 004 019 Тим то й страждаючі по волі Божій, як вірному Творцеві, нехай передають душі свої, роблячи добре. 060 1PE 005 001 Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись: 060 1PE 005 002 пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користі, а з доброго серця; 060 1PE 005 003 анї пануйте над народом, а взором будьте стада; 060 1PE 005 004 і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець. 060 1PE 005 005 Саме так, молодші, коріть ся старшим; усі ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо "Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать." 060 1PE 005 006 Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу; 060 1PE 005 007 всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас. 060 1PE 005 008 Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти; 060 1PE 005 009 проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї. 060 1PE 005 010 Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте. Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушне). (aiōnios g166) 060 1PE 005 011 Йому слава і держава по вічні віки. Амінь. (aiōn g165) 060 1PE 005 012 Через Сильвана, вірного вам брата, як думаю, коротко написав, наповідаючи і сьвідкуючи, що се правдива благодать Божа, в котрій стоїте. 060 1PE 005 013 Витає вас вибрана з вами (церков) в Вавилонї, і Марк, син мій. 060 1PE 005 014 Витайте один одного у цїлуванню любови. Впокій вам усїм, що в Христі Ісусї. Амінь. # # BOOK 061 2PE 2 Peter 2 Петра 061 2PE 001 001 Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа: 061 2PE 001 002 благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого. 061 2PE 001 003 Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю), 061 2PE 001 004 чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотіння, що в сьвітї, 061 2PE 001 005 то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум, 061 2PE 001 006 а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність, 061 2PE 001 007 а в побожності братню любов, а в братній любові любов (для всїх). 061 2PE 001 008 Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа. 061 2PE 001 009 У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів. 061 2PE 001 010 Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, ніколи не спотикнетесь. 061 2PE 001 011 Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічне царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. (aiōnios g166) 061 2PE 001 012 Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї. 061 2PE 001 013 Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню; 061 2PE 001 014 знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї. 061 2PE 001 015 Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей. 061 2PE 001 016 Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа вашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його. 061 2PE 001 017 Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його." 061 2PE 001 018 сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій. 061 2PE 001 019 Ще ж маємо певнїше слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місці, аж День засияє, і денниця зійде в серцях ваших; 061 2PE 001 020 се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм. 061 2PE 001 021 Бо ніколи із волі чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі. 061 2PE 002 001 Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелі, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль. 061 2PE 002 002 І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть, 061 2PE 002 003 і в зажерливості придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає. 061 2PE 002 004 Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекельної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд; (Tartaroō g5020) 061 2PE 002 005 і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши; 061 2PE 002 006 і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників, 061 2PE 002 007 а ізбавив праведного Лота, омерзенного розпустним життєм безбожників; 061 2PE 002 008 (живучи бо між ними праведник той, дивлячись і слухаючи про беззаконні діла, день в день мучив праведну душу; ) 061 2PE 002 009 то й знав Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, 061 2PE 002 010 найбільше ж тих, що ходять в слїд за тілом в нечистому хотінню, і зневажають начальство; що сьміливі, самолюбні, не лякають ся хулити власть, 061 2PE 002 011 хоч ангели, кріпостю і силою більшими бувши, не приносять проти них перед Господа докоряючого суду. 061 2PE 002 012 Сї ж як безсловесні зьвірі, природні, що родять ся на лови і забиттє, хулять, чого не розуміють, і в зотлїнню своїм загинуть, 061 2PE 002 013 і нагороду неправди приймуть. Солодкими вважають вони дочасні розкоші; вони самий сором і беззаконнє, розкошують в обманьстві своїм, їдаючи з вами; 061 2PE 002 014 очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливосте, се - діти прокляття; 061 2PE 002 015 котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду, 061 2PE 002 016 тільки ж мав кару за своє беззаконнє, бо підяремник нїмий, проговоривши чоловічим голосом, остановив нерозум пророка. 061 2PE 002 017 Се жерела безводні, хмари, хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована. (questioned) 061 2PE 002 018 Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїннєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блудї, 061 2PE 002 019 обіцяючи їм волю, самі бувши слуги зотлїння; хто бо ким подужаний, того він і невольник. 061 2PE 002 020 Коли бо, утїкши від нечистоти сьвіта через пізнаннє Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх - гірше первого. 061 2PE 002 021 Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої заповіди. 061 2PE 002 022 Довело ся ж їм по правдивій приповістї: "Пес вертаєть ся до своєї блювотини", а свиня, скупавшись, (іде) валятись у калюжу. 061 2PE 003 001 Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи збуджаю чисту думку вашу, 061 2PE 003 002 щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса, 061 2PE 003 003 се найперш знаючи, що прийдуть в останнї дні ругателї, ходящі по своєму хотїнню, 061 2PE 003 004 і скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так само пробував від почину створіння. 061 2PE 003 005 Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були в давнього часу, і земля із води, і в водї постала словом Божим, 061 2PE 003 006 для чого й тогдашнїй сьвіт водою затоплений, погиб; 061 2PE 003 007 нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей. 061 2PE 003 008 Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяч лїт, а тисяч лїт, як один день. 061 2PE 003 009 Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли. 061 2PE 003 010 Прийде ж день Господень, як злодїй в ночі; тодї небеса з шумом перейдуть, первотини ж, розпечені розтоплять ся, і земля і дїла на нїй погорять. 061 2PE 003 011 Коли ж се все зруйнуєть ся, то якими слїд вам бути в сьвятому життю і побожності, 061 2PE 003 012 дожидаючи й бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горючи, розтоплять ся? 061 2PE 003 013 Нових же небес і землї нової по обітницї дожидаємось, в котрих правда домує. 061 2PE 003 014 Тим то, любі, сього дожидаючи, старайтесь нескверними і чистими явитись перед Ним в упокою, 061 2PE 003 015 а довготерпіннє Господа нашого за спасеннє вважайте; яко ж і любий наш брат Павел по даній йому премудрості писав вам, 061 2PE 003 016 яко ж і в усїх листах, говорячи в них про сї речі; в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль. 061 2PE 003 017 Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження; 061 2PE 003 018 а ростіть в благодаті і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь. (aiōn g165) # # BOOK 062 1JO 1 John 1 Івана 062 1JO 001 001 Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя - 062 1JO 001 002 (бо життє явилось, і ми бачили, і сьвідкуємо, і звіщаєм вам життє вічне, що було в Отця, а явилось нам; ) (aiōnios g166) 062 1JO 001 003 що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом, 062 1JO 001 004 І се пишемо вам, щоб радість ваша була повна. 062 1JO 001 005 І се обітниця, котру ми чули від Нього, і звіщаємо вам, бо Бог сьвітло, і ніякої у Нього темряви. 062 1JO 001 006 Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правді і не творимо правди; 062 1JO 001 007 коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищав нас од усякого гріха. 062 1JO 001 008 Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас. 062 1JO 001 009 Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди. 062 1JO 001 010 Коли кажімо, що ми не згрішили, то й слова Його нема в нас. 062 1JO 002 001 Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника. 062 1JO 002 002 А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цілого сьвіта. 062 1JO 002 003 А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо. 062 1JO 002 004 Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди, 062 1JO 002 005 хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому. 062 1JO 002 006 Хто говорить, що в Ньому пробував, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити. 062 1JO 002 007 Брати, не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину. 062 1JO 002 008 Знов заповідь нову пишу вам, що єсть правдиве і в Ньому і в вас: що темрява переходить, а сьвітло правдиве вже сьвітить. 062 1JO 002 009 Хто говорить, що він в сьвітлї, а ненавидить брата свого, той в темряві аж досі. 062 1JO 002 010 Хто любить брата свого, в сьвітлї пробуває, і поблазнї у ньому нема; 062 1JO 002 011 хто ж ненавидить брата свого, той в темряві, і в темряві ходить, і не знає де йде, бо темрява осліпила очі його. 062 1JO 002 012 Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його. 062 1JO 002 013 Пишу вам, батьки, що ви пізнали Того, котрий (єсть) від почину. Пишу вам, молодята, що ви подужали лукавого. Пишу вам, дїти, що ви пізнали Отця. 062 1JO 002 014 Писав я вам, батьки, що ви пізнали Того, що від почину. Писав я вам, молодята, що ви сильні, і слово Боже у вас пробував, і що подужали лукавого. 062 1JO 002 015 Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому; 062 1JO 002 016 все бо, що в сьвітї, - хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, - не з Отця а зо сьвіта. 062 1JO 002 017 І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік. (aiōn g165) 062 1JO 002 018 Дїти, остання година настала; і яко ж чули ви, що антихрист прийде, а тепер многі антихристи постали, то й звідтіля знаємо, що остання година. 062 1JO 002 019 Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всі наші. 062 1JO 002 020 І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все. 062 1JO 002 021 Не писав я вам, наче б ви не знали правди, а що знаєте її, і що всяка брехня не від правди. 062 1JO 002 022 Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина. 062 1JO 002 023 Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має. 062 1JO 002 024 Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробував; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отці. 062 1JO 002 025 А се обітниця, котру обіцяв нам, - життє вічне. (aiōnios g166) 062 1JO 002 026 Се писав я вам про тих, що підманюють вас. 062 1JO 002 027 Та помазаннє, котре ви прйняли від Нього, в вас пробував, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазавше навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому. 062 1JO 002 028 Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приході. 062 1JO 002 029 Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто робить правду, від Нього родив ся. 062 1JO 003 001 Глядїть, яку любов дав нам Отець, щоб ми дїти Божі звались. Тим то не знає нас сьвіт, що не пізнав Його. 062 1JO 003 002 Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коди явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть. 062 1JO 003 003 І всякий, що має сю надію на Нього, очищує себе, яко і Він чистий. 062 1JO 003 004 Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє. 062 1JO 003 005 Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому. 062 1JO 003 006 Кожен, хто у Ньому пробуває, не грішить; кожен, хто, грішить, не бачив Його, ні пізнав Його. 062 1JO 003 007 Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний, 062 1JO 003 008 хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола. 062 1JO 003 009 Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся. 062 1JO 003 010 По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого. 062 1JO 003 011 Се бо віщаннє, котре ви чули від почину, щоб ми любили один одного, 062 1JO 003 012 не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні. 062 1JO 003 013 Не дивуйтесь, брати мої, коли ненавидить вас сьвіт. 062 1JO 003 014 Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї. 062 1JO 003 015 Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого. (aiōnios g166) 062 1JO 003 016 У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти. 062 1JO 003 017 Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому? 062 1JO 003 018 Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а ділом і правдою. 062 1JO 003 019 І по сьому пізнаємо, що ми від, правди, і перед Ним втихомирюєм серця наші; 062 1JO 003 020 бо коли винує нас серце, (то о скільки більше Бог); бо більший Бог, ніж серце наше, і знає все. 062 1JO 003 021 Любі, коли серце наше не винуе нас, одвагу маєм перед Богом, 062 1JO 003 022 і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповіді Його, і угодне перед Ним робимо. 062 1JO 003 023 А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам. 062 1JO 003 024 І, хто хоронить заповіді Його, у тому Він пробуває, а той в Ньому. І по сьому пізнаємо, що пробуває в нас, - по Духові, котрого дав нам. 062 1JO 004 001 Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт. 062 1JO 004 002 По сьому пізнавайте духа Божого: всякий дух, котрий визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, є від Бога. 062 1JO 004 003 І всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї. 062 1JO 004 004 Ви од Бога, дїточки, і подужали їх; більший бо Той, хто в вас, ніж той, хто в сьвітї. 062 1JO 004 005 Вони від сьвіта, тим то від сьвіта говорять, і сьвіт слухає їх. 062 1JO 004 006 Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани. 062 1JO 004 007 Любі, любім один одного; бо любов від Бога, і кожен, хто любить, від Бога родив ся, і знає Бога; 062 1JO 004 008 хто не любить, не пізнав Бога, бо Бог любов. 062 1JO 004 009 У сьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у сьвіт післав, щоб ми жили через Него. 062 1JO 004 010 У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші. 062 1JO 004 011 Любі, коли так Бог полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. 062 1JO 004 012 Бога ніколи нїхто не бачив; коли ж любимо один одного, то Бог у нас пробуває, і любов Його звершена в нас. 062 1JO 004 013 По сьому пізнаємо, що в Ньому пробуваєм, а Він у нас, що від, Духа свого дав нам. 062 1JO 004 014 А ми видїли й сьвідкуємо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта. 062 1JO 004 015 Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї. 062 1JO 004 016 Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, в Бозї пробуває, а Бог в ньому. 062 1JO 004 017 У сьому звершена любов у нас, щоб мати одвагу на день суду, бо який Він, такі й ми у сьвітї сьому. 062 1JO 004 018 Страху нема в любові, а звершена любов геть виганяє страха, бо страх має муку, і хто лякаєть ся, той не звершений в любові. 062 1JO 004 019 Ми любимо його, бо Він перший любив нас. 062 1JO 004 020 Коли хто каже: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить. Бога, котрого не бачить, як може любити? 062 1JO 004 021 І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого 062 1JO 005 001 Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього. 062 1JO 005 002 По сьому пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо, і заповіді Його хоронимо. 062 1JO 005 003 Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповіді Його; а заповіді Його не тяжкі. 062 1JO 005 004 Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша. 062 1JO 005 005 Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий? 062 1JO 005 006 Се Той, що прийшов з водою і кровю, Ісус Христос; та й не з водою тільки, а з водою і кровю; а Дух сьвідкує, бо Дух є правда. 062 1JO 005 007 Бо три їх, що сьвідкують на небі: Отець, Слово і сьвятий Дух, і сї три - одно. 062 1JO 005 008 І троє їх, що сьвідкують на землї: дух і вода і кров; і сї троє - одно. 062 1JO 005 009 Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого. 062 1JO 005 010 Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого. 062 1JO 005 011 А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його. (aiōnios g166) 062 1JO 005 012 Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має. 062 1JO 005 013 Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічне, і щоб вірували в імя Сина Божого. (aiōnios g166) 062 1JO 005 014 І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас; 062 1JO 005 015 і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прощення від Него. 062 1JO 005 016 Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молить ся, і (Бог) дасть Йому життє, тим що грішить не на смерть. Єсть гріх на смерть, не за сей кажу, щоб молив ся. 062 1JO 005 017 Всяка неправда гріх, та єсть гріх не на смерть. 062 1JO 005 018 Знаємо, що кожний, хто родив ся від Бога, не грішить; тільки рождений від Бога, хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його. 062 1JO 005 019 Знаємо, що ми від Бога, і ввесь сьвіт у лихому лежить. 062 1JO 005 020 Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї. (aiōnios g166) 062 1JO 005 021 Сей правдивий Бог, і життє вічне. Дїточки, хоронїть себе від ідолів. Амінь. # # BOOK 063 2JO 2 John 2 Івана 063 2JO 001 001 Старець - вибраній панї і дїтям її, котрих я істино люблю (і не я тільки, а також усї, що пізнали правду), 063 2JO 001 002 задля правди, що пробував в нас, із нами буде по вік: (aiōn g165) 063 2JO 001 003 Нехай буде з вами благодать, милость, впокій від Бога Отця, і від Господа Ісуса Христа, Сина Отцївського, в правдї і любові. 063 2JO 001 004 Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця. 063 2JO 001 005 І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного. 063 2JO 001 006 І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили. 063 2JO 001 007 Бо многі зводителї увійшли у сьвіт, котрі не визнають Ісуса Христа, що прийшов у тїлї; а такий зводитель і антихрист. 063 2JO 001 008 Глядїть на себе, щоб не згубити нам, що заробили, а щоб нагороду повну прийняли. 063 2JO 001 009 Кожен, хто переступає, а не пробуває в науці Христовій, не має Бога; хто пробуває в науці Христовій, сей має і Отця і Сина. 063 2JO 001 010 Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте того у хату, і не витайте його; 063 2JO 001 011 хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих. 063 2JO 001 012 Маючи много вам писати, не схотів на папері і чорнилом, а надїюсь прийти до вас, і устами з вами говорити, щоб благодать ваша була повна. 063 2JO 001 013 Витають тебе дїти сестри твоєї вибраної. Амінь. # # BOOK 064 3JO 3 John 3 Івана 064 3JO 001 001 Старець - Гайові любому, котрого люблю істино. 064 3JO 001 002 Любий, молю ся, щоб у всьому добре тобі вело ся, і ти здоров був, яко ж добре ведеть ся душі твоїй. 064 3JO 001 003 Вельми бо зрадів я, коли прийшли брати, і сьвідкували про твою правду, яко ж ти в правдї ходиш. 064 3JO 001 004 Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять. 064 3JO 001 005 Любий, ти вірно робиш, коли що робиш для братів і для постороннїх, 064 3JO 001 006 котрі сьвідкували про твою любов перед церквою; добре ти зробиш, одпровадивши їх достойно перед Богом. 064 3JO 001 007 Вони бо ради імени Його вийшли, нїчого не прийнявши від поган; 064 3JO 001 008 тим то мусимо приймати таких, щоб бути помічниками правдї. 064 3JO 001 009 Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас. 064 3JO 001 010 Тим, коли прийду, згадаю про його діла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє. 064 3JO 001 011 Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога. 064 3JO 001 012 Про Димитрия сьвідковано од усїх, і від самої правди; і ми також сьвідкуємо, а знаєте, що сьвідченнє наше правдиве. 064 3JO 001 013 Багацько мав я писати, тільки не хочу чернилом та пером тобі писати; 064 3JO 001 014 надію ся ж незабаром бачити тебе, то й устно поговоримо. Впокій тобі. Витають тебе друга. Витай другів по імени. # # BOOK 065 JUD Jude Юда 065 JUD 001 001 Юда, слуга Ісуса Христа, брат же Яковів, - покликаним, од Бога Отця осьвяченним, а Ісусом Христом охороненим: 065 JUD 001 002 милость вам і впокій і любов нехай умножить ся. 065 JUD 001 003 Любі, стараючись з усією пильностю писати вам про спільне спасеннє, вважав я за конечне написати вам, вговорюючи, щоб боролись за віру, сьвятим раз передану. 065 JUD 001 004 Повлазили бо деякі люде, давно призначені на сей суд, безбожні, що благодать Бога нашого обертають на розпусту, і самого Владики Бога і Господа нашого Ісуса Христа одрікають ся. 065 JUD 001 005 Приганути ж хочу вам, котрі загально се знаєте, що Господь, хоч спас нарід із землі Єгипецької, то опісля погубив тих, що не вірували. 065 JUD 001 006 І ангелів, що не схоронили свого начальства, оставивших свої оселї, про суд великого дня вічнїми оковами під темрявою схоронив. (aïdios g126) 065 JUD 001 007 Як Содома і Гоморра, і городи кругом них, що, подібно їм, жили в перелюбі і ходили в слїд за иншим тїлом, принявши кару вічнього огня, виставлені яко приклад; (aiōnios g166) 065 JUD 001 008 так і сї сновиди опоганюють тіло, начальством же гордують, а на власть хулять. 065 JUD 001 009 Михаіл же Архангел, коли, змагаючись з дияволом, говорив про Мойсейове тіло, не поважив ся піднести проти нього суду докоряючого, а сказав: Нехай Господь загрозить тобі: 065 JUD 001 010 Сї ж, чого не розуміють, хулять; що ж по природі, як безсловесні зьвірі, розуміють, у сьому поганять себе. 065 JUD 001 011 Горе їм, бо пійшли вони дорогою Каіна, попались в обману нагороди Валаама, і погибли в бунті як Корей. 065 JUD 001 012 Се погань (на вечерях) милостині вашої, що живлять ся з вами без страху, і пасуть ся; хмари безводні, од вітрів ношені; дерева осїнні, безовочні, двичі умерші, викорінені; 065 JUD 001 013 люті Филї морські, що пінять ся своїм соромом, блукаючі звізди, котрим чорна темрява на віки хоронить ся. (aiōn g165) 065 JUD 001 014 Пророкував же про сих і семий від Адама, Енох, глаголючи: "Ось, ійде Господь із тисячами сьвятих своїх, 065 JUD 001 015 зробити суд над усіма, і докорити між ними усіх безбожних, за всї діла безбожностї їх, що безбожно накоїли, і за всї жорстокості, що говорили проти Нього грішники безбожні." 065 JUD 001 016 Се миркачі, докорителї, що ходять по хотїнню своєму; і уста їх говорять гордо, і поважають лиця задля користи. 065 JUD 001 017 Ви ж, любі, згадуйте слова, проречені від апостолів Господа нашого Ісуса Христа; 065 JUD 001 018 бо вони казали вам, що останнього часу будуть ругателї, що ходять по хотїнню свого безбожя. 065 JUD 001 019 Се ті, що відлучають ся (від єдности віри, ) тілесні, що не мають Духа. 065 JUD 001 020 Ви ж, любі, найсьвятїшою вашою вірою будуйте ся, і в Духові сьвятому молїть ся, 065 JUD 001 021 і себе в любові Божій хороніть, дожидаючи милости Господа нашого Ісуса Христа до життя вічнього. (aiōnios g166) 065 JUD 001 022 Також инших милуйте, розсуджуючи; 065 JUD 001 023 инших же страхом спасайте, вихоплюючи з огня, ненавидячи ще й одежу, од тїла опоганену. 065 JUD 001 024 Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радості, 065 JUD 001 025 єдиному премудрому Богу, Спасителю нашому, слава і величчє, держава і власть, тепер і по всї віки. Амінь. (aiōn g165) # # BOOK 066 REV Revelation Об'явлення 066 REV 001 001 Одкриттє Ісуса Христа, котре дав Йому Бог, показати слугам своїм, що має скоро бути, і показав, піславши через ангела свого, слузї своєму Йоанові, 066 REV 001 002 котрий засьвідкував про слово Боже, і сьвідченнє Ісуса Христа, і що видів. 066 REV 001 003 Блаженний, хто читає, і хто слухає слова пророцтва, і хоронить, що написано в ньому; бо час близький. 066 REV 001 004 Йоан семи церквам, що в Азиї: благодать вам і впокій від Того, що єсть, що був, і що прийде, і, від семи духів, що перед престолом Його; 066 REV 001 005 і від Ісуса Христа, котрий сьвідок вірний, первородень із мертвих, і князь царів земних; Йому, милуючому нас, і обмившому нас від гріхів наших в крові своїй, 066 REV 001 006 (і зробив тому нас царями і сьвящениками Богу і Отцеві своєму, ) слава і держава по вічні віки. Амінь. (aiōn g165) 066 REV 001 007 Ось, ійде з хмарами, й побачить Його всяке око, і ті, що Його прокололи; і заголосять перед Ним усї роди землї. Так, амінь. 066 REV 001 008 Я АльФа і Омега, почин і конець, глаголе Господь, що єсть, і що був, і що прийде Вседержитель. 066 REV 001 009 Я Йоан, і брат вам, і спільник у горю і в царстві і в терпінню Ісуса Христа, був на острові, званім Патмос, за слово Боже, і за сьвідкуваннє Ісуса Христа. 066 REV 001 010 Я був в дусї в день Господень, і чув ізза себе великий голос, наче труби, що глаголав: 066 REV 001 011 Я АльФа і Омега, Первий і Останнїй; і що бачиш, напиши в книгу; і пішли церквам, що в Азиї: в ЕФес, і в Смирну, і в Пергам, і в Тиятир, і в Сарди, і в Филадельфию, і в Лаодикию. 066 REV 001 012 І обернув ся я, щоб побачити, чий се голос, що глаголав до мене; а обернувшись, побачив я сїм сьвічників золотих; 066 REV 001 013 і посеред семи сьвічників подібного Сину чоловічому, з'одягненого в довгу одежу, і підперезаного по грудєх золотим поясом. 066 REV 001 014 Голова ж Його і волоссє білі, як вовна біла, як снїг; а очі Його як поломінь огняна; 066 REV 001 015 а ноги Його подібні до мідї, наче в печі розпаленої; а голос Його, як шум многих вод; 066 REV 001 016 а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй. 066 REV 001 017 І коли побачив Його, впав я до ніг Його як мертвий; і поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся, я Первий і Останній, і живий; 066 REV 001 018 і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. І маю ключі пекла і смерти. (aiōn g165, Hadēs g86) 066 REV 001 019 Напиши, що бачив єси, і що єсть, і що має бути після сього; 066 REV 001 020 тайна семи звізд, котрі бачив єси у правиці моїй, і сїм сьвічників золотих (така): сїм звізд, се ангели семи церков; а сїм сьвічників, се сїм церков. 066 REV 002 001 Ангелові Ефєської церкви напиши: Се глаголе Той, що держить сїм звізд у правицї своїй, що ходить посеред семи сьвічників золотих: 066 REV 002 002 Знаю діла твої, і труд твій, і терпиливість твою, і що не можеш терпіти лихих, і досьвідчив тих, що зовуть себе апостолами, та ними не є, я знайшов їх ложниками, 066 REV 002 003 і терпів єси, і маєш терпиливість, і задля імени мого трудив ся єси, і не знеміг ся. 066 REV 002 004 Тільки ж маю проти тебе, що ти любов твою перву оставив. 066 REV 002 005 Згадай же, з відкіля випав єси, і нокай ся і перві діла роби; а то прийду до тебе скоро, і двигну сьвічник твій з місця його, коли не цокаєш ся. 066 REV 002 006 Тільки ж се (добре) маєш, що ненавидиш діла Николаітів, котрі й я ненавиджу 066 REV 002 007 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам: Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по середині раю Божого. 066 REV 002 008 І ангелові церкви Смирнейської напиши: Се глаголе Первий і Останній, що був мертвий і ожив: 066 REV 002 009 Знаю діла твої, і горе і убожество (багатий же єси), і хулу тих, що зовуть себе Жидами, та ними не е, а зборище сатани: 066 REV 002 010 Нїчого не бій ся, що маєш терпіти. Ось, диявол вкидати ме декотрих із вас у темницю, щоб спокусити вас; і мати мете горе десять день. Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя. 066 REV 002 011 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, не мати ме кривди від другої смерти. 066 REV 002 012 І ангелові церкви, що в Пергамі, напиши: Се глаголе Той, що має меч обоюдний, гострий: 066 REV 002 013 Знаю дїла твої, і що ти домуєш, де престол сатани, і держиш імя моє, і не відрік ся віри моєї і в ті днї, коли Антипа, сьвідок мій вірний, убитий у вас, де домує сатана. 066 REV 002 014 Тільки ж маю дещо проти тебе, бо маєш там таких, що держать ся науки Валаама, котрий навчив Валака ввести поблазнь перед синами Ізраїлевими, щоб їли ідодські жертви і жили в перелюбі. 066 REV 002 015 Також маєш і таких, що держать ся науки Николаітів, що я ненавиджу. 066 REV 002 016 Покайся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх. 066 REV 002 017 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, тому дам поживати від манни закритої, і дам йому камінь білий, а на камені нове імя написане, котрого ніхто не знає, тільки, хто приняв. 066 REV 002 018 І ангелові церкви в Тиятирі напиши: Се глаголе Син Божий, що має очі свої, як поломінь огняна, і ноги Його подобні міді: 066 REV 002 019 Знаю твої дїла і любов і служеннє, і віру, і терпиливість твою, і дїла твої, і що останнїх більше, як первих. 066 REV 002 020 Тільки маю дещо проти тебе, бо даєш жінці Єзавелї, що зове себе пророкинею, учити і зводити моїх слуг, жити в перелюбі і їсти ідолські жертви. 066 REV 002 021 Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась. 066 REV 002 022 Се я кидаю її на постіль, і перелюбників з нею у велике горе, коли не покають ся в ділах своїх. 066 REV 002 023 І діти її убю смертю; і пізнають усї церкви, що я досліджую внутро і серця; і дам вам кожному по дїлам вашим. 066 REV 002 024 Вам же глаголю, і иншим, що в Тиятирі, скільки їх не мають сієї науки, і котрі не пізнали гдибинї сатаниної, як кажуть, що не кину на вас иншого тягару; 066 REV 002 025 тільки, що маєте, держіть, аж поки прийду. 066 REV 002 026 І хто побідить, і хто хоронить аж до кінця дїла мої, тому дам власть над поганами; 066 REV 002 027 і пасти ме їх жезлом залізним; як посуди глиняні покрушать ся; як се я приняв від Отця мого; 066 REV 002 028 і дам йому ранню зору. 066 REV 002 029 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. 066 REV 003 001 І ангелові церкви в Сардах напиши: Се глаголе Той, що має сїм духів Божих, і сїм звізд. Знаю твої дїла, що маєш імя, що живеш, а мертвий єси. 066 REV 003 002 Будь чуйний, і утверджуй инше, що має вмерти, бо не знайшов я, щоб дїла твої були скінчені перед Богом. 066 REV 003 003 Тим то згадай, як приняв і чув єси, і хорони, і покай ся, коли ж не чувати меш, прийду на тебе, як злодїй, і не знати меш, якого часу прийду на тебе. 066 REV 003 004 Та маєш не багато імен в Сардах, що не опоганили одеж своїх; вони ходити муть зо мною у білих, бо достойні. 066 REV 003 005 Хто побідить, то з'одягнеть ся в білу одїж, і не витру імя його з книги життя, і визнаю імя його перед Отцем моїм, і перед ангелами Його. 066 REV 003 006 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. 066 REV 003 007 ангелові церкви, що в Филадельфиї, напиши: Се глаголе Сьвятий, Правдивий, що має ключ Давидів, котрий відчиняє, і нїхто не зачинить, і зачиняє, - і нїхто не відчинить: 066 REV 003 008 Знаю твої дїла; ось дав я перед тобою незачинені двері, і нїхто не може зачинити їх; ти малу маєш силу, а схоронив моє слово, і не відрік ся імени мого. 066 REV 003 009 Ось, я дам, що деякі із зборища сатаниного, котрі зовуть себе Жидами, та ними не є, а брешуть; ось я зроблю, щоб вони прийшли, і поклонились перед ногами твоїми, і пізнали, то я полюбив тебе. 066 REV 003 010 Яко ж хоронив єси слово терпиливости моєї, то й я тебе схороню від години спокуси, що має прийти на цїлу вселенну, спокусити домуючих на землї. 066 REV 003 011 Ось, ійду скоро; держи, що маєш, щоб нїхто не взяв вінця твого. 066 REV 003 012 Хто побідить, зроблю його стовпом в храмі Бога мого, і вже не вийде геть; і напишу на ньому імя Бога мого, і ймя города Бога мого, нового Єрусалиму, сходящого з неба від Бога мого, і ймя моє нове. 066 REV 003 013 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. 066 REV 003 014 І ангелові церкви Лаодикийської напиши: Се глаголе Амінь, сьвідок вірний і правдивий, почин створіння Божого: 066 REV 003 015 Знаю твої дїла, що ти нї зимний нї гарячий; о, коли б ти був зимний або гарячий! 066 REV 003 016 Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх. 066 REV 003 017 Бо кажеш: Я багатий, і збагатїв, і нїчого не потрібую; а не знаєш, що ти бідолашний, і мізерний, і вбогий, і слїпий і голий. 066 REV 003 018 Раджу тобі купити в мене золото, огнем перечищене, щоб збагатив ся; і білу одїж, щоб з'одягнув ся, і не було видно сорому наготи твоєї; і мастю від очей намасти очі твої, щоб бачив. 066 REV 003 019 Я, кого люблю, докоряю і караю; будь же ревний і покай ся. 066 REV 003 020 Ось, стою під дверми і стукаю; коли хто почує мій голос, і відчинить двері, то ввійду до нього, і вечеряти му з ним, а він зо мною. 066 REV 003 021 Хто побідить, дам йому сїсти зо мною на престолї моїм, яко ж і я побідив, і сїв з Отцем моїм на престолї Його. 066 REV 003 022 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. 066 REV 004 001 Після сього поглянув я, і ось, двері відчинені на небі, і перший голос, що я чув, якби (від) труби говорячої зо мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після сього. 066 REV 004 002 І зараз був я в дусї; і ось, престол стояв в небі, а, на престолі Сидячий; 066 REV 004 003 а Сидячий був подібний видом до каменя ясписового і сардинового; і веселка кругом престола, подібна видом як смарагд. 066 REV 004 004 А кругом престола двайцять і чотири престолів; а на престолах бачив я двайцять і чотири старцїв сидячих, з'одягнених у біді одежі; а на головах своїх мали золоті вінцї. 066 REV 004 005 А з того престола виходять блискавки, громи і голоси; і сїм сьвічників огняних горять перед престолом, а се сїм духів Божих: 066 REV 004 006 А перед престолом море шклянне, подібне до христалї. А в серединї престола, і кругом престола четверо животних, повні очей зпереду і ззаду. 066 REV 004 007 А перше животне подобне до лева, а друге животне подобне до теляти, а трете животне мало лице, як чоловік, а четверте животне подобне до летячого орла. 066 REV 004 008 А четверо животних мали, кожне з осібна, по шість крил в округ, а в серединї повно очей; і не мають вони впокою день і ніч, говорячи: Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде. 066 REV 004 009 І, коли давали ті животні славу і честь, і подяку Сидячому на престолї, Живучому по вічні віки, (aiōn g165) 066 REV 004 010 упали двайцять і чотири старцї перед Сидячим на престолі, і покланялись Живучому по вічні віки, і кидали вінцї свої перед престолом, говорячи: (aiōn g165) 066 REV 004 011 Достоєн єси. Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю (усе) єсть, і створено. 066 REV 005 001 І бачив я в правицї Сидячого на престолї книгу записану із середини і зверху, запечатану семи печатьми. 066 REV 005 002 І бачив я ангела сильного, покликуючого голосом великим: Хто достоєн розгорнути книгу, і розломити печаті її? 066 REV 005 003 І нїхто не міг па небі, анї на землі, анї під землею, розгорнути книгу, анї заглянути до неї. 066 REV 005 004 І я вельми плакав, що нїхто достойний не знайшов ся, щоб розгорнути і прочитати книгу, анї заглянути до неї. 066 REV 005 005 І один із старцїв каже менї: Не плач; ось, побідив лев, що з роду Юдиного, корінь Давидів, щоб розгорнути книгу, і розломити сїм печатїй її. 066 REV 005 006 І поглянув я, і ось, по серединї між престолом і чотирма животними, і по серединї старцїв, стоїть Ягнятко, наче заколене, і мало сїм рогів, і сїм очей, а се сїм духів Божих, що послані по цілій землї. 066 REV 005 007 І прийшов, і взяв книгу з правицї Сидячого на престолї. 066 REV 005 008 І коли взяв книгу, то чотири животні і двайцять чотири старці впали перед Агнцем, маючи кожний кобзу і чашу золоту, повну пахощів, що були молитви сьвятих. 066 REV 005 009 І сьпівають пісню нову, глаголючи: Достоєн єси приняти книгу, і створити печаті її, бо Ти був заколений, і відкупив єси нас Богу кровю своєю, з усякого роду, і язика, і народу і поган, 066 REV 005 010 і зробив єси нас Богу нашому царями і священиками; і царювати мем на землї. 066 REV 005 011 І я бачив і чув голос ангелів многих кругом престола і животних, і старців; і було число їх тьма тьмами і тисячі тисячами, 066 REV 005 012 глаголючи голосом великим: Достоєн Агнець, заколений, приняти силу й багацтво, й премудрость, і кріпость, і честь і славу. 066 REV 005 013 І всяке створіннє, що в небі, і на землі, і під землею, і що на морю, і все, що в них, чув я, що говорило: Сидячому на престолі і Агнцеві благословеннє, і честь, і слава і держава по вічні віки. (aiōn g165) 066 REV 005 014 А четверо животних сказали: Амінь, а двайцять чотири старцї упали, і поклонились Живучому по вічні віки. 066 REV 006 001 І я бачив що створив Агнець одну з печатїй і чув, як одно з животних сказало, наче громовим голосом: Прийди і подиви ся. 066 REV 006 002 І я поглянув, і ось, кінь білий, а, що сидїв на ньому, мав лук; і дано йому вінець, і вийшов яко побідник, щоб побіждати. 066 REV 006 003 І коли створив другу печать, чув я друге животне, що сказало: Прийди, і подиви ся. 066 REV 006 004 І вийшов инший кінь рижий; а, що сидїв на йому, тому дано взяти впокій із землї, і щоб один одного вбивали; і дано йому великий меч. 066 REV 006 005 І коли створив третю печать, чув я третє животне, що сказало: Прийди і подиви ся. І я поглянув, аж ось кінь карий, а, що сидїв на ньому, мав вагу в руці своїй. 066 REV 006 006 І почув я голос зпосеред чотирьох животних, що сказав: Міра пшениці за денар, і три міри ячменю за денар; і оливи і вина не марнуй. 066 REV 006 007 І коли створив четверту печать, чув я голос четвертого животного, що сказало: Прийди і подиви ся. 066 REV 006 008 І я поглянув, і ось, кінь блїдий, а, що сидїв верх него, імя йому смерть, а пекло слідом за ним; і дана йому власть вбивати на четвертій частї землї мечем, і голодом, і смертю, і зьвірми земними. (Hadēs g86) 066 REV 006 009 І коли створив пяту печать, бачив я під жертівнею душі убитих за слово Боже, і за сьвідченнє, котре мали; і покликнули голосом великим, говорячи: 066 REV 006 010 Доки, Владико сьвятий і правдивий, не будеш судити і мстити за кров нашу над тими, що домують на землї? 066 REV 006 011 І дано кожному одїж білу, і сказано їм, щоб впокоїлись ще малий час, доки не доповнять (числа) слуги-товариші їх, і брати їх, що мають бути вбиті, як і вони. 066 REV 006 012 І поглянув я, коли створив шесту печать; і ось, трясеннє велике стало ся, і сонце стало чорне, як верета волосїнна, а місяць став, як кров, 066 REV 006 013 а зорі небесні попадали на землю, як смоківниця, од великого вітру трясена, скидає свої недостиглі смокви. 066 REV 006 014 А небо зникло, як лист звинутий, і всяка гора і виспа двигнулись із місць своїх; 066 REV 006 015 і царі землї, і вельможі, і багаті, і тисячники, і сильні, і всякий невільник, і всякий вільний окрились у печерах і скелях гірських, 066 REV 006 016 і кажуть скелям і горам: Впадіте на нас, і закрийте нас від лиця Сидячого на престолі, і від гнїва Агнця, 066 REV 006 017 бо прийшов великий день гнїва Його, і хто може встояти? 066 REV 007 001 А після сього бачив я чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох краях землї, і держали чотири вітри землї, щоб не віяв вітер на землю, анї на море, анї на жадне дерево. 066 REV 007 002 Ще бачив я иншого ангела, що виходив від сходу сонця, і мав печать Бога живого; і покликнув голосом великим до чотирьох ангелів, котрим дано шкодити на землї і на морю, глаголючи: 066 REV 007 003 Не робіть шкоди вемлї нї морю, нї деревині, доки не попечатаєм слуг Бога нашого на чолї їх. 066 REV 007 004 І я чув число попечатаних, сто сорок і чотири тисяч попечатаних із усїх родів синів Ізраїлевих: 066 REV 007 005 З роду Юдиного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Рувимового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Гадового дванайцять тисяч попечатаних; 066 REV 007 006 з роду Асирового дванайцять тисяч попечатаних; 066 REV 007 007 з роду Нефталимового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Манассіїного дванайцять тисяч попечатаних, з роду Симеонового дванайцять тисяч попечатаних; 066 REV 007 008 з роду Левиїного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Іссахарового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Завулонового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Йосифового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Веняминового дванайцять тисяч попечатаних. 066 REV 007 009 Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих ніхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх. 066 REV 007 010 І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолі, і Агнцеві. 066 REV 007 011 І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу, 066 REV 007 012 говорячи; Амінь, благословеннє, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки. Амінь. (aiōn g165) 066 REV 007 013 І сказав один із старцїв, говорючи менї. Хто се, що з'одягнені в білі одежі, і звідкіля прийшли? 066 REV 007 014 І я сказав: Добродію, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця. 066 REV 007 015 Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолі оселить ся в них. 066 REV 007 016 Вже не будуть голодні, анї жадні, анї падати ме на них сонце, анї жадна спека; 066 REV 007 017 Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод; і Бог отре всяку сльозину з очей їх. 066 REV 008 001 І коли створив сему печать, стало мовчаннє на небі, близько пів години. 066 REV 008 002 І я бачив сім ангелів, що стояли перед Богом, і дано їм сім труб. 066 REV 008 003 І приступив инший ангел, і став перед жертівнею, маючи золоту кадильницю; і дано йому багато пахощів, щоб положив з молитвами усїх сьвятих на жертівню золоту, що перед престолом. 066 REV 008 004 І зняв ся дим пахощів з молитвами сьвятих, від руки ангела, перед Богом, 066 REV 008 005 і взяв ангел кадильницю, і наповнив її огнем із жертівнї, і кинув на землю; і постали голоси, і громи, і блискавки і трясеннє. 066 REV 008 006 І сїм ангелів, що мали сїм труб, готовились, щоб трубити. 066 REV 008 007 І первий ангел затрубив, і постав град і вогонь, змішані з кровю; і спало на землю. І третя часть деревини згоріла, і вся трава зелена згоріла. 066 REV 008 008 І другий ангел затрубив, і наче велику гору, огнем розпалену, кинуло в море. І третя часть моря стала кровю. 066 REV 008 009 І погибла третя часть створіння в морю, що мала життє, і третя часть човнів знищена. 066 REV 008 010 І третїй ангел затрубив, і впала з неба велика звізда палаюча, як смолоскип, а впала на третю часть рік і на жерела вод. 066 REV 008 011 А ймя звїзди Полин, і стала третя часть вод наче полин, і многі люде померли од води, бо гірка була. 066 REV 008 012 І четвертий ангел затрубив, і поражена стала третя часть сонця, і третя часть місяця і третя часть звізд, щоб третя часть їх затьмилась, і день щоб третю часть не сьвітив, так само й ніч. 066 REV 008 013 І бачив я, і чув, як один ангел летів серед неба, і говорив великим голосом: Горе, горе, горе домуючим на землї від остальних голосів труби трьох ангелів, що мають трубити! 066 REV 009 001 І пятий ангел затрубив, і я бачив звізду, що впала з неба на землю, і дано їй ключ від бездонного колодязя, (Abyssos g12) 066 REV 009 002 і відчинив він бездонний колодязь; і знїс ся дим з колодязя, наче дим великої печі, і затьмилось сонце, і повітрє від диму з колодязя. (Abyssos g12) 066 REV 009 003 А з диму вийшла сарана на землю, і дана їй власть, яко ж мають власть скорпиони земні. 066 REV 009 004 І сказано їм, щоб не шкодили траві земній, анї жодній зеленинї, анї жодній деревинї, тільки одним людям, що не мають печатї Божої на чолах своїх. 066 REV 009 005 І дано їм, щоб не вбивали їх, а щоб мучили пять місяців; а мука від них, як мука від скорпиона, коли вкусить чоловіка. 066 REV 009 006 І шукати муть в днї ті люде смерти, і не знайдуть її; і бажати муть вмерти, і втїкати ме смерть від них. 066 REV 009 007 А порода сарани наче то конї, приготовлені до війни, а на головах її наче вінцї подобаючі на золото, а лиця їх як лиця людські. 066 REV 009 008 І мали волоссє, як волоссє жіноче; а зуби їх, наче левині, 066 REV 009 009 і мали бронї (панцирі), наче бронї залїзні; а шум крил їх, наче шум возів, коли багато коней біжить на війну. 066 REV 009 010 А хвости у них подобні, як у скорпионів, і жала були в хвостах їх; а власть їх - шкодити людям пять місяцїв. 066 REV 009 011 І мають над собою царя, ангела безоднї; імя йому по єврейськи Авадон, а по грецьки має імя Аполион (Губитель). (Abyssos g12) 066 REV 009 012 Горе одно перейшло; ось, настигають ще два після сього. 066 REV 009 013 І шестий ангел затрубив, і я почув один голос з чотирьох рогів золотої жертівнї, що перед Богом, 066 REV 009 014 що глаголав шестому ангелу, котрий мав трубу: Розвяжи чотирьох ангелів, що звязані над великою рікою Євфратом. 066 REV 009 015 розвязано чотирьох ангелів, що були приготовані на годину, і день, і місяць, і рік, щоб убили третю часть людей. 066 REV 009 016 А число войська кінного двісті тисяч тисячей; і чув я число їх. 066 REV 009 017 І так бачив я конї у впдїнню, а ті, що сидїли на них, мали бронї огняні і гияцинтові і сїрчані, а голови коней, як голови левів, а з рогів їх виходить огонь, і дим, і сїрка. 066 REV 009 018 А від тих трьох убита третя часть людей, від огня, і від диму, і від сїрки, виходячої з ротів їх. 066 REV 009 019 Сила бо їх в ротї (і в хвостах їх); хвости бо їх подобні зміям, маючи голови, котрими шкодять. 066 REV 009 020 А остальнї люде, що не повбивані тими поразами, анї покаялись у ділах рук своїх, щоб не покланятись бісам, і ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і камінним, і деревяиим, котрі анї бачити не можуть, анї чути, анї ходити. 066 REV 009 021 І не каялись в убииствах своїх, анї в чарах своїх, анї в блудодїяннях своїх, анї в крадїжах своїх. 066 REV 010 001 І бачив я иншого ангела сильного, сходячого з неба, з'одягненого в хмару, а дута над головою, а лице його, наче сонце, а ноги його, наче стовпи огняні; 066 REV 010 002 і мав він в рутцї своїй книжку розгорнуту, і поставив він ногу свою праву на море, а лїву на землю, 066 REV 010 003 і покликнув великим голосом, наче лев рикає. І коли покликнув, тодї сїм громів промовили своїми голосами. 066 REV 010 004 І коли промовили сїм громів своїми голосами, хотїв я писати; і почув я голос з неба, що глаголав менї: Запечатай, що промовили сїм громів, і не лиши сього. 066 REV 010 005 І ангел, котрого я бачив, що стояв на морі і на землї, зняв руку свою до неба, 066 REV 010 006 і покляв ся Живучим по вічні віки, котрий створив небо, і що в ньому, та землю, і що на нїй, та море, і що в ньому: Що вже не буде часу; (aiōn g165) 066 REV 010 007 тільки в днї голосу семого ангела, коли буде трубити, скінчить ся і тайна Божа, як благовістив слугам своїм пророкам. 066 REV 010 008 голос, що я чув його з неба, знов розмовляв зо мною, і глаголав: Іди, візьми книжку розгорнуту з руки ангела, що стоїть на морю, і на землї. 066 REV 010 009 І я пійшов до ангела, кажучи йому: Дай менї книгу. І рече він менї: Возьми і з'їж її; і буде вона гірка в животї твоїм, а в устах твоїх буде солодка, як мед. 066 REV 010 010 І приняв я книжку з руки ангела, і з'їв її; і була вона в устах моїх, як мед солодка; і коли з'їв її, то стало гірко в животї моїм. 066 REV 010 011 І рече менї.: Мусиш ти знов пророкувати про люде, і народи, і язики, і царі многі. 066 REV 011 001 І дано менї тростину, подібну до жезла; і стояв ангел глаголючи: Встань, і змір храм Божий, і жертівню, і тих, що покланяють ся у ньому. 066 REV 011 002 А двір, що навперід храма, викинь геть, і не мір його, бо він даний поганам; і топтати муть город сьвятий, місяців сорок і два. 066 REV 011 003 І дам двом моїм сьвідкам, і пророкувати муть днїв тисяч двісті шістьдесять, з'одягнені у веретища. 066 REV 011 004 Се дві оливинї, і два сьвічники, що перед Богом землї стоять. 066 REV 011 005 А коли хто схоче з'обідити їх, то огонь вийде з уст їх, і пожере ворогів їх; і коли хто схоче з'обідити їх, то (й) він мусить так бути вбитий. 066 REV 011 006 Сї мають власть зачинити небо, щоб не йшов дощ за днїв їх пророкування, і мають власть над водами, обернути їх у кров, і вдарити на землю всякою поразою, скільки раз схочуть. 066 REV 011 007 А коли скінчять свідкування своє, то зьвір, вийшовши з безоднї, заведе з ними війну, і побідить їх, і повбивав їх. (Abyssos g12) 066 REV 011 008 А трупи їх будуть на улицях великого города, що зоветь ся духовно Содома й Єгипет, де і Господь, наш рознятий. 066 REV 011 009 І бачити муть (многі) з людей, і родів, і язиків, і народів трупи їх три і пів дня, і не дозволять до гробів положити трупів їх. 066 REV 011 010 І радувати муть ся над ними ті, що домують на землї, і веселити муть ся; і дари посилати муть один одному; бо сї два пророки мучили домуючих на землї. 066 REV 011 011 А після трьох і пів дня дух життя від Бота зійшов на них, і вони встали на ноги свої, а великий страх напав тих, що виділи їх. 066 REV 011 012 І почули голос великий з неба, що глаголав їм: Зійдіть сюди. І зійшли на небо в хмарі, і дивились на них вороги їх. 066 REV 011 013 І постало тієї години велике трясеннє і десята часть города впала, і забило у трясенню сїм тисяч імен людських; а другі полякались, і дали славу Богу небесному. 066 REV 011 014 Горе друге перейшло; ось, горе третє настигає хутко. 066 REV 011 015 І затрубив семий ангел, і постали великі голоси на небі, глаголючи: царства сьвіта стали (царствами) Господа нашого й Його Христа, і царювати ме по вічні віки. (aiōn g165) 066 REV 011 016 А двайцять і чотири старцї, що перед Богом сидїли на престолах своїх, впали на лиця свої, і поклонились Богу, 066 REV 011 017 глаголючи: Дякуємо Тобі, Господи і Боже вседержителю, що єси, і був, і прийдеш, що приняв єси силу Твою велику і воцарив ся єси. 066 REV 011 018 І розгнівились погане, і настиг гнїв твій, і пора мертвим суд приняти, і дати нагороду слугам твоїм пророкам, і сьвятим, і боячим ся імени Твого, і малим, і великим, і знищити тих, що нищять землю. 066 REV 011 019 І відчинив ся храм Божий в небі, і видно було ковчег завіту Його в храмі Його; і постали блискавки, і гуркіт і громи, і трясеннє, і великий град. 066 REV 012 001 І явилась велика ознака на небі, - жінка з'одягнена в сонце, а місяць під ногамі її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд. 066 REV 012 002 І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом. 066 REV 012 003 І явилась друга ознака на небі; і ось, змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сїм і десять рогів, а на головах його сїм корон. 066 REV 012 004 А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю. І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її. 066 REV 012 005 І породила сина, хлопятко, що має пасти всї народи жезлом залїзним; і взято дитятко її до Бога і до престола Його. 066 REV 012 006 А жінка втїкла у пустиню, де мав місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її днїв тисяч двістї шістьдесять. 066 REV 012 007 І постала війна на небі. Михаіл і ангели його воювали проти змія, і змій воював і ангели його, 066 REV 012 008 і не здолїли; анї місця вже не знайдено по них на небі. 066 REV 012 009 скинутий змій великий, вуж вікодавній, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті. 066 REV 012 010 І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч. 066 REV 012 011 І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти. 066 REV 012 012 Тим то веселіте ся, небеса, і що домуєте в них. Горе живучим на землї і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнїв; знає бо, що короткий йому час. 066 REV 012 013 І коли увидїв змій, що скинуто його на землю, погнав за жінкою, що породила хлопятко. 066 REV 012 014 І дано жінцї дві крилї великого орла, щоб летїла в пустиню на своє місце, де б живилась пору, і пори, і половину пори, (далеко) від зазору вужа. 066 REV 012 015 І пустив змій за жінкою з рота свою воду, наче ріку, щоб її в ріцї втопити. 066 REV 012 016 А земля помогла жінцї; і створила земля уста свої, і випила ріку, котру пустив змій з рота свого. 066 REV 012 017 І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насїння її, що хоронять заповіді Божі, і мають сьвідченнє Ісуса Христа. 066 REV 013 001 І став я на піску морському, і бачив зьвіра, що виходив з моря, в котрого сїм голов і десять рогів; а на рогах його десять корон, а на головах його імена богохульні. 066 REV 013 002 А зьвір, котрого я бачив, був подібний до рися, а ноги його як у ведмедя, а рот його як рот у лева. І дав йому змій силу свою, і престол свій, і велику власть. 066 REV 013 003 І бачив я одну з голов його, наче на смерть вбиту, і смертня рана її вилїчена, і дивувала ся ціла земля, (ідучи) в слїд за зьвіром. 066 REV 013 004 І поклонились змієві, що дав власть зьвірові; і поклонились зьвірові, говорячи: хто подібний зьвірові? хто може воювати з ним? 066 REV 013 005 І дано йому уста, говорити велике й хулу; й дана йому власть провадити війну сорок і два місяцї. 066 REV 013 006 І відчинив він уста свої на хулу проти Бога, щоб хулити імя Його, і оселю Його і тих, що домують в небі. 066 REV 013 007 І дано йому провадити війну з сьвятими, і побідити їх; і дана йому власть над всяким родом, і язиком, і народом. 066 REV 013 008 І поклонять ся йому всї, що домують на землї, котрих імена не написані в книзї життя Агнця, заколеного від основання сьвіта. 066 REV 013 009 Коли хто має ухо, нехай слухає. 066 REV 013 010 Коли хто веде в полон, то пійде (сам) в полон; коли хто мечем вбиває, то мусить сам бути вбитий мечем. Осьде терпиливість і віра сьвятих. 066 REV 013 011 І бачив я иншого зьвіра, що виходив із землї, а мав він два роги, подобні як у ягняти, а говорив як змій. 066 REV 013 012 І всією властю первого зьвіра орудує він перед ним; і наставляє землю і домуючих на нїй, щоб покланялись первому зьвірові, в котрого сцїлена смертна рана його. 066 REV 013 013 І робить великі ознаки, так що вогонь зводить з неба на землю перед людьми. 066 REV 013 014 І підманює домуючих на землї через ознаки, що дано йому робити їх перед зьвіром, говорячи домуючим на землї, щоб робили образ зьвіра, що має рану від меча, і ожив. 066 REV 013 015 І дано йому вложити духа образові зьвіра, нехай би також говорив образ зьвіра, і робив, щоб, хто не поклонить ся перед образом зьвіра, був убитий. 066 REV 013 016 І зробить він, щоб усїм малим, і великим, і багатим, і вбогим, і вольним, і невольним дано пятно на правій руцї їх, або на чолї їх. 066 REV 013 017 І щоб нїхто не міг куповати або продавати, як тільки, хто має пятно або імя зьвіра, або число імени його. 066 REV 013 018 Ось де премудрость. Хто має розум, нехай вилїчить число зьвіра; се бо число чоловіче; і число його шістьсот шістьдесять і шість. 066 REV 014 001 І поглянув я, і ось, Агнець стоїть на X. горі Сіон, а з ним сто сорок чотири тисяч, у котрих імя Отця Його написано на чолї їх. 066 REV 014 002 І чув я голос із неба, наче голос многих вод, і наче голос великого грому; і чув я голос кобзарів, що грали на кобзах своїх. 066 REV 014 003 І сьпівають, як би нову пісню, перед престолом, і перед чотирма животними і старцями. І нїхто не зміг навчитись піснї, тільки сто сорок чотири тисячі, що викуплені від землї. 066 REV 014 004 Се що не опоганились з жінками, вони бо чисті. Се що йдуть слїдом за Агнцем, де б Він не йшов. Се що викуплені від людей, первістки Богу і Агнцеві. 066 REV 014 005 І в устах їх не знайшов ся підступ; вони бо непорочні перед престолом Божим. 066 REV 014 006 І бачив я иншого ангела, що летів серед неба, а в нього Євангелия вічна, що мав її благовіствувати домуючим на землї, і всякому народові, і родові, і язикові, і людові, (aiōnios g166) 066 REV 014 007 глаголючи голосом великим: Бій-те ся Бога, і дайте славу Йому, прийшла бо година суду Його; і покланяйтесь Тому, що створив небо і землю і море і жерела вод. 066 REV 014 008 І другий ангел ішов слїдом (за ними), глаголючи: Упав, упав Вавилон, великий город, що пристрастним вином блудодїяння свого напоїв всї народи. 066 REV 014 009 І третїй ангел ійшов слїдом за ними, глаголючи голосом великим: Коли хто покланяєть ся перед зьвіром і образом його, і приймає пятно на чоло своє, або на руку свою, 066 REV 014 010 той пити ме також од вина гнїва Божого, намішаного, наточеного в чашу гнїва Його; і буде мучений в огнї і сїрцї перед сьвятими ангелами і перед Агнцем. 066 REV 014 011 А дим їх муки буде зноситись по вічні віки; і не мають впокою день і ніч ті, що покланяють ся зьвірові і образові його, і коли хто приймає пятно імени його. (aiōn g165) 066 REV 014 012 Ось терпиливість сьвятих; ось ті, що хоронять заповіді Божі і віру Ісуса. 066 REV 014 013 І чув я голос з неба, що глаголав мені: напиши: Блаженні мертві, що в Господеві вмирають від нинї. Так глаголе Дух, щоб впокоїлись від трудів своїх; дїла ж їх ідуть слїдом за ними. 066 REV 014 014 І поглянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидїв подібний Синові чоловічому, а на голові Його вінець золотий, а в руцї Його гострий серп. 066 REV 014 015 Ще инший ангел вийшов з храму і покликнув голосом великим до сидячого на хмарі: Пішли серпа твого, і жни; бо прийшла для тебе година жати, достигло бо жниво землї. 066 REV 014 016 І скинув сидячий на хмарі серп свій на землю, і земля була пожата. 066 REV 014 017 І вийшов инший ангел із храму, що в небі, а мав і він гострий серп. 066 REV 014 018 І вийшов инший ангел із жертівнї, в котрого власть над огнем, і покликнув покликом великим на того, що мав гострий серп, глаголючи: Пішли твій гострий серп і збирай грозна з виноградини земної, вже бо доспіли грозна її. 066 REV 014 019 І кинув ангел серп свій на землю, і зібрав виноград земний, і кинув у велику винотоку гнїва Божого. 066 REV 014 020 І товчено осторонь города в винотоцї, і вийшла кров з винотоки аж по узди кінські на тисяч шістьсот стадий 066 REV 015 001 І бачив я иншу ознаку на небі, велику і чудну; сїм ангелів, а в них сїм останніх пораз, котрими скінчив ся гнїв Божий. 066 REV 015 002 І бачив я наче шклянне море, змішане з огнем і тих, що побідили зьвіра, і образ його, як стояли на шклянному морі, маючи кобзи Божі. 066 REV 015 003 І сьпівають пісню Мойсея, слуги Божого, і пісню Агнця, глаголючи: Великі і чудні дїла Твої, Господи Боже Вседержителю; праведні і правдиві дороги Твої, Царю сьвятих. 066 REV 015 004 Хто не убоїть ся Тебе, Господи, і не прославить імени Твого? Ти бо один сьвятий, бо всї народи прийдуть і поклонять ся перед Тобою; бо Твої суди обявились. 066 REV 015 005 І після сього поглянув я, і ось, відчинив ся храм скинї сьвідчення на небі; 066 REV 015 006 і вийшло сїм ангелів, у котрих сїм пораз, з храму, з'одягнені в чисту осяйну лнянку одежу, і підперезані по грудех золотими поясами. 066 REV 015 007 І одно з чотирьох животних дало семи ангелам сїм золотих чаш, повних гнїва Бога живучого по вічні віки. (aiōn g165) 066 REV 015 008 І наповнив ся храм димом слави Бога, і сили Його; і нїхто не міг увійти в храм, доки не скінчилось сїм пораз семи ангелів. 066 REV 016 001 І почув я з храму великий голос, що глаголав семи ангелам: Ідіть і вилийте чаші гнїва Божого на землю. 066 REV 016 002 І пійшов первий, і вилив чашу свою на землю; і обвинуло людей злим і лютим боляком, тих що мали пятно зьвіра, і покланялись образові його. 066 REV 016 003 А другий ангел вилив чашу свою на море; і стала кров наче у мерця, і всяка душа жива вмерла в морі. 066 REV 016 004 І третїй ангел вилив чашу свою на ріки і жерела водні; і стала кров. 066 REV 016 005 І чув я ангела вод, що глаголав: Праведний Ти, Господи, котрий єси, і був, і сьвятий, що таке судив єси; 066 REV 016 006 кров бо сьвятих і пророків пролили вони, тим і кров дав єси їм пити; вони бо достойні. 066 REV 016 007 І чув я иншого, що з жертівнї глаголав: Так, Господи, Боже Вседержителю, правдиві і праведні суди Твої. 066 REV 016 008 А четвертий ангел вилив чашу свою на сонце; і дано йому пекти людей огнем. 066 REV 016 009 І пекла людей велика спека, і вони хулили імя Бога, що мав власть над тими поразами, та не надумались дати Йому славу. (questioned) 066 REV 016 010 А пятий ангел вилив чашу свою на престол зьвіра, і стало царство його темне. І кусали язики свої від болю; 066 REV 016 011 і хулили Бога небесного задля болещів своїх, і задля боляків своїх, а не покаялись від діл своїх. 066 REV 016 012 А шестий ангел вилив чашу свою на велику ріку Євфрат; і висохла вода його, щоб готова була дорога царям, що зі сходу сонця. 066 REV 016 013 І бачив я із рота змія, і з рота зьвіра, і з рота лжепророка три нечисті духи, подобні до жаб. 066 REV 016 014 Се бо духи бісовські, що роблять ознаки, що виходять на царів землі і цїлої вселенної, зібрати їх на війну в день той великий Бога Вседержителя. 066 REV 016 015 Ось іду, як злодій; блаженний, хто чував, і хоронить одежу свою, щоб не ходити йому голим, і щоб не бачили сорому його. 066 REV 016 016 І зібрав їх в одно місце, що зоветь ся по еврейськи Армагедон. 066 REV 016 017 А семий ангел вилив чашу свою на повітрє; і вийшов великий голос з храму небесного, від престола, глаголючи: Стало ся. 066 REV 016 018 І постали голоси, і громи, і блискавки, і трясеннє постало велике, якого не було, від коли люде на землї постали; таке трясеннє! таке велике! 066 REV 016 019 І розпав ся великий город на три частї, і городи поган попадали; і про Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина лютости гнїва Його. 066 REV 016 020 І всякий остров зник, і не знайдено гори. 066 REV 016 021 І град великий, як сотнар, упав з неба на людей; і хулили люде Бога задля градової порази, бо пораза граду вельми була велика. 066 REV 017 001 І прийшов один із семи ангелів, що мали сїм чаш, і говорив зо мною, глаголючи менї: Ходи, я покажу тобі суд блудницї великої, що сидить над многими водами; 066 REV 017 002 з котрою блудили парі земні, і впивались вином блудодїяння її, ті, що домують на землї. 066 REV 017 003 І повів мене духом у пустиню. І я бачив жінку, що сидїла на зьвірі кармазиновому, повному імен хули, в котрого сїм голов і десять рогів. 066 REV 017 004 А жінка з'одягнена в багряницю і кармазин, і озолочена золотом, і дорогим каміннєм, і перлами, а в неї золота чаша в руцї її, повна гидоти і нечистоти блудодїяння її, 066 REV 017 005 а на чолї її імя написане: Тайна: Вавилон великий, мати блудницям і гидотам землі. 066 REV 017 006 І бачте я, що жінка пяна від крові сьвятих, і від крові сьвідків Ісусових; і я дивував ся, бачивши її, дивом великим. 066 REV 017 007 І рече. менї ангел: Для чого дивуєш ся? Я тобі скажу тайну жінки, і зьвіра, що носить її, у котрого сїм голов і десять рогів: 066 REV 017 008 Зьвір, котрого ти бачив, був, і вже нема його, і має він вийти з безодні, та й іти в погибіль; і будуть чудуватись домуючі на землї, (котрих імена не записані в книзі життя від основання сьвіта, ) бачивши зьвіра, що був, і нема його, хоч і єсть. (Abyssos g12) 066 REV 017 009 Ось розум, в котрого мудрість. Сїм голов се сїм гір, де жінка сидить на них, і царів сїм; 066 REV 017 010 пять упало, а один єсть, а инший ще не прийшов; і коли прийде, то не довго має він бути. 066 REV 017 011 А зьвір, котрий був, і (котрого) нема, - він восьмий, та з сїмох, і в погибіль іде. 066 REV 017 012 А десять рогів, що бачив їх, се десять парів, котрі ще не приняли царства, тільки приймуть власть як царі, однієї години з зьвіром. 066 REV 017 013 Ті мають одну думку і силу, і власть свою зьвірові передадуть. 066 REV 017 014 Ті воювати муть з Агнцем, і Агнець побідить їх, бо Він Пан панів і Цар царів, а ті, що з Ним, покликані і вибрані і вірні. 066 REV 017 015 І рече менї: Води, що ти бачив, де блудниця сидить, се люде, і громади, і народи і язики. 066 REV 017 016 А десять рогів, що ти бачив на зьвірові, ті зненавидять блудницю, і спустошать її, і обнажать, і тіло її з'їдять, і спалять її в огнї. 066 REV 017 017 Бог бо, дав у серця їх, щоб чинили волю Його, і чинили однодушне, і дали царство своє зьвірові, доки не сповнять ся слова Божі. 066 REV 017 018 А жінка, котру ти бачив, се город великий, що має царство над царями земними. 066 REV 018 001 А після сього бачив я ангела, що сходив з неба, що мав велику власть; а земля осьвітилась від слави його. 066 REV 018 002 І покликнув сильно голосом великим, глаголючи: Упав, упав Вавилон, велика і став домівкою бісам і сховиском всякому духові нечистому, і сховиском всякій птиці нечистій і огидній. 066 REV 018 003 Бо пристрасним вином блудодїяння свого напоїла всі народи, і царі земні блудили з нею, і купці земні з превеликої розкоші її збагатїли. 066 REV 018 004 І чув я инший голос з неба, що глаголав: Вийди з неї, народе мій, щоб не мати вам спілки в гріхах її, і щоб не приняти вам пораз її. 066 REV 018 005 Дійшли бо гріхи її аж до неба, і згадав Бог про неправди її. 066 REV 018 006 Віддайте їй, яко ж вона віддавала вам; і подвоїть їй у двоє по дїлам її; і в чаші, в котрій вона мішала, мішайте їй у двоє. 066 REV 018 007 Скільки вона себе славила, і розкошувала, стільки завдайте їй муки і смутку. Бо в серцї своїм говорить вона: Сиджу царицею, і я не вдова, і смутку не побачу. 066 REV 018 008 Тим то прийдуть одного дня порази її: смерть і смуток і голод; і буде огнем спалена; сильний бо Господь Бог, що судить Її, 066 REV 018 009 І заплачуть і заголосять по нїй царі земні, що з нею блудили й розкошували, коли побачять дим пожару їі, 066 REV 018 010 оддалеки стоячи задля страху перед мукою її, говорячи: Горе, горе (тобі, ) великий городе, Вавилоне, городе кріпкий, одної бо години настиг суд твій! 066 REV 018 011 І купці земні заплачуть, і засумують по нїй; товару бо їх нїхто вже не купить, 066 REV 018 012 товару: золота, і срібла, і каміння дорогого, і перед, і виссону, і ба-гряницї, і шовку, і кармазину, і всякого дерева пахучого, і всякого посуду з кости слоневої, і всякого посуду з дерева дорогого, і з мідї, і з желїза, і з мрамора; 066 REV 018 013 і цинамону, і пахощів, і мира, і ладану, і вина, і оливи, і муки, і пшениці, і скоту, і овець, і коней, і возів, і тіл, і душ людських. 066 REV 018 014 І овощі, бажання душі твоєї, відійшли від тебе, і все, що тучне і сьвітле, відійшло від тебе, і вже більш не знайдеш того. 066 REV 018 015 Купцї сього всего, котрі збагатїли з неї, оддалеки стануть із страху перед мукою її, і будуть плакати, та сумувати, 066 REV 018 016 та казати: Горе, горе (тобі), городе великий, з'одягнений у виссон, і багряницю, та кармазин, та озолочений золотом, і в каміннях дорогих, та перлах. 066 REV 018 017 Одної бо години спустошене таке багацтво. І всякий керманич, і ввесь народ, що в кораблях, і корабельники і всї, що на морі орудують, стояли оддалеки, 066 REV 018 018 і покликували, дивлячись на дим пожару його, і казали: которий подібний городу великому? 066 REV 018 019 І посипали попелом голови свої, і кликали плачучи, та сумуючи, й казали: Горе, горе (тобі), городе великий, в котрому забогатїли всї, що мають кораблї на морі, багацтвом твоїм; одної бо години спустошений! 066 REV 018 020 Веселись над ним, небо і сьвяті апостоли і пророки; Бог бо суд ваш судив над нею. 066 REV 018 021 І підняв один сильний ангел каменя, наче млинового, великого, і кинув у море, глаголючи: З таким розгоном буде кинутий Вавилон, великий город, і вже більш його не знайдуть. 066 REV 018 022 І голосу кобзарів, і сьпіваків, і сопільників, і трубачів вже не буде більш чути у тобі, і вже жоден іскусник від жодного іскуства не знайдеть ся у тебе, й голосу млинового каменя не буде вже чути у тебе, 066 REV 018 023 і сьвітло сьвічника вже не засьвітить у тебе, й голосу жениха й невісти не буде вже чути у тебе; твої бо купці були вельможі земні, і твоїми чарами зведені всї народи. 066 REV 018 024 І в ньому знайдена кров пророків і сьвятих, і всїх вбитих на землї. 066 REV 019 001 А після сього чув я наче грімкий голос великого народу в небі, що казав: Алилуя! Спасеннє і слава і честь і сила Господові Богу нашому; 066 REV 019 002 правдиві бо і праведні суди Його, що осудив велику блудницю, котра псувала землю блудодїяннєм своїм; і помстив кров слуг своїх од руки її. 066 REV 019 003 І сказали у друге: Алилуя! а дим її сходить на вічні віки. (aiōn g165) 066 REV 019 004 І впали двайцять і чотири старцї, і чотири животні, і поклонились Богу, сидячому на престолї, глаголючи: Амінь! Алилуя! 066 REV 019 005 А з престола вийшов голос і глаголав: Хвалїте Бога нашого, всї слуги Його, і боящі ся Його, і малі і великі. 066 REV 019 006 І чув я наче голос народу великого, і наче голос многих вод, і наче голос сильних громів, що казали: Алилуя! обняв бо царство Господь Бог Вседержитель. 066 REV 019 007 Радуймо ся і веселїмо ся, і даймо славу Йому; прийшло бо весїллє Агнця, і жена Його приготовила себе. 066 REV 019 008 І дано їй, щоб з'одягла ся у виссон чистий і сьвітлий; виссон бо оправданнє сьвятих. 066 REV 019 009 І рече менї: напиши: Блаженні, хто покликаний на вечерю весілля Агнцевого. І рече менї: сї слова Божі правдиві. 066 REV 019 010 І впав я до ніг його, поклонитись йому; і рече менї: Нї, глянь, я слуга-товариш твій і батьків твоїх, що мають сьвідченнє Ісусове. Богу кланяй ся; сьвідченнє бо Ісусове - дух пророцтва. 066 REV 019 011 І бачив я відчинене небо, і ось, кінь білий, а що сидїв на ньому, Того зовуть Вірним і Правдивим, а судить Він і воює до правдї. 066 REV 019 012 Очі ж у Нього, як огняна поломінь, а на голові Його много корон; а мав Він імя написане, котрого нїхто не знав, як тільки Він сам. 066 REV 019 013 А з'одягнений Він в одежу, закрашену кровю, а ймя Його зоветь ся: Слово Боже. 066 REV 019 014 А війська, що на небі, йшли слїдом за Ним на білих конях, з'одягнені у виссон білий і чистий. 066 REV 019 015 Аз уст Його виходить меч гострий, щоб ним побити поган; а сам Він пасти ме їх жезлом желїзним; і вам товче винотоку вина лютости і гнїва Бога Вседержителя. 066 REV 019 016 А на одежі в Нього, і на поясницї в Нього імя написане: Цар царів, і Пан панів. 066 REV 019 017 І бачив я одного ангела, що стояв на сонцї; і кликав він голосом великим, глаголючи усьому птаству, що літало посеред неба: Ходїть і зберітесь на вечерю великого Бога, 066 REV 019 018 щоб їсти тїла царів, і тїла тисячників, і тїла сильних, і тїла коней, і тих, що сидять на них, і тїла всїх вольних і невольних, і малих і великих 066 REV 019 019 І бачив я зьвіра, і царі земні, і війська їх зібрані, щоб воювати війну з сидячим на конї, і з військом Його. 066 REV 019 020 І схоплено зьвіра, а з ним лжепророка, що робив ознаки перед ним, котрими зводив тих, що приняли пятно зьвіра, і що покланялись образові його. Живцем вкинуто обох в озеро огняне, палаюче сіркою. (Limnē Pyr g3041 g4442) 066 REV 019 021 І другі побиті мечем сидячого на конї, що виходив з уст Його; і все птаство наситилось тїлами їх. 066 REV 020 001 І бачив я ангела, що сходив з неба, і мав ключ від безоднї, і ланцюг великий в руцї своїй. (Abyssos g12) 066 REV 020 002 І схопив змія, вужа вікодавнього, що то диявол і сатана, і звязав його на тисяч років; 066 REV 020 003 і вкинув його у безодню, і зачинив його і запечатав над ним, щоб не зводив більше народи, доки не скінчить ся тисяч років; а після сього має бути розвязаний на короткий час. (Abyssos g12) 066 REV 020 004 І бачив я престоли, і посідали на них, і дано їм суд; також (бачив я) душі тих, що постинано їх задля сьвідчення Ісусового, і задля слова Божого, і що не покланялись зьвірові анї образові його, і не приняли пятна на чоло своє і на руку свою; і жили і дарювали з Христом тисяч років. 066 REV 020 005 А остальнї мертві не ожили, доки не скінчить ся тисяч років. Се перве воскресеннє. 066 REV 020 006 Блаженний і сьвятий, хто має часть у первому воскресенню; над сими друга смерть не має власти, а будуть сьвящениками Божими і Христовими, і царювати муть з Ним тисяч років. 066 REV 020 007 І коли скінчить ся тисяч років, буде випущений сатана з темниці своєї, 066 REV 020 008 і вийде зводити народи на чотирьох краях сьвіта, Гога і Магога, і збирати їх на війну, котрих число як пісок морський. 066 REV 020 009 І вийшли на ширину землі, і обступили табор сьвятих, і город любий; і зійшов огонь від Бога з неба, і пожер їх. 066 REV 020 010 А диявола, що зводив їх, вкинуто в озеро огняне і сїрчане, де зьвір і лжепророк; і будуть мучитись день і ніч по вічні віки. (aiōn g165, Limnē Pyr g3041 g4442) 066 REV 020 011 І бачив я престол великий білий, і Сидячого на ньому, від котрого лиця утїкла земля і небо, і місця не знайдено їм. 066 REV 020 012 Також бачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнуто книги; ще иншу книгу розгорнуто, то єсть життя; і суджено мертвих з того, що написано в книгах, по ділам їх. 066 REV 020 013 І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і пекло дали мертвих, що в них; і суджено їх, кожного по дїлам їх. (Hadēs g86) 066 REV 020 014 А смерть і пекло вкинуто в озеро огняне. Се друга смерть. (Hadēs g86, Limnē Pyr g3041 g4442) 066 REV 020 015 А коли кого не знайдено написаного в книзї життя, то вкинуто його в огняне пекло. (Limnē Pyr g3041 g4442) 066 REV 021 001 І бачив я нове небо й нову землю, перве бо небо і перва земля перейшла, а моря вже більше не було. 066 REV 021 002 А я Йоан бачив город той сьвятий, новий Єрусалим, що сходив від Бога з неба, приготований, як невіста украшена чоловікові своєму. 066 REV 021 003 І чув я голос великий з неба, що глаголав: Ось, оселя Божа з людьми, і, дому вати ме з ними; а вони будуть Його люде, і сам Бог буде з ними, Бог їх. 066 REV 021 004 І обітре Бог усяку сльозу з очей їх; і смерти більш не буде; анї смутку, анї крику, анї труду не буде вже; перве бо минуло. 066 REV 021 005 І рече Сидячий на престолї: Ось, усе нове роблю. І рече мснї: Напиши; сї бо слова правдиві і вірні. 066 REV 021 006 І рече менї: Стало ся! Я АльФа і Омега, почин і конець. Я дам жадному з жерела води життя дармо. 066 REV 021 007 Хто побідйть, наслїдить усе, і я буду йому Бог, а він буде менї син. 066 REV 021 008 А боязким, і невірним, і огидним, і душогубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і веїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга. (Limnē Pyr g3041 g4442) 066 REV 021 009 І приступив до мене один із семи ангелів, що мають сїм чаш, повні семи пораз останніх, і говорив зо мною, глаголючи: Ходи, покажу тобі невісту, жену Агнця. 066 REV 021 010 І понїс мене духом на гору велику, і високу, і показав менї город великий, сьвятий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, 066 REV 021 011 і мав славу Божу; а сьвітло Його подібне до найдорощого каменя наче до каменя ясписового, як хришталь блискучого, 066 REV 021 012 а мав він мур великий і високий, мав дванайцять воріт, а на воротах дванайцять ангелів, та й імена написані, котрі були дванайцять роди синів Ізраїлевих. 066 REV 021 013 Від сходу троє воріт, від півночі троє воріт, від полудня троє воріт, від заходу троє воріт. 066 REV 021 014 А мур города мав дванайцять підвалин, а на них імена дванайцяти апостолів Агнця. 066 REV 021 015 А той, хто говорив зо мною, мав золоту тростину, щоб змірити город і ворота його, і мур його. 066 REV 021 016 А город той четверокутний, а довжина його стілька, скілька ширина. І змірив город тростиною на дванайцять тисяч стадий; довжина, і ширина і вишина його однакі. 066 REV 021 017 І змірив мур його на сто сорок чотири локот міри чоловічої, котра була ангелська (міра). 066 REV 021 018 А була будівля муру його ясписова, а город - золото чисте, подібне до чистого шкла. 066 REV 021 019 А підвалини муру городського всяким дорогим каміннєм украшені. Перва підвалина яспис, друга сафир, третя халькидон, четверта смарагд, 066 REV 021 020 пята сардоних, шеста сард, сема хризолит, восьма бериль, девята топаз, десята хризопрас, одинайцята гиякинт, дванадцята аметист. 066 REV 021 021 А дванайцять воріть то дванайцять перед. А кожні ворота з однієї перли. А вулиця города - то золото чисте, як шкло просяйне. 066 REV 021 022 А храму не бачив я в ньому; бо Господь Бог Вседержитель - його храм, і Агнець. 066 REV 021 023 І не потрібує город той сонця, анї місяця, щоб сьвітили в ньому, бо слава Божа осьвітила його, а сьвітильник його - Агнець. 066 REV 021 024 А народи, що будуть спасені, ходити муть у сьвітлї його; а царі земні принесуть славу і честь свою до нього. 066 REV 021 025 А ворота його не будуть зачинятись днями; ночі бо не буде там 066 REV 021 026 І принесуть славу і честь народів до него 066 REV 021 027 І не ввійде до него нїщо погане, анї хто робить гидоту та лож, тільки ті, що написані в книзі життя Агнцевій. 066 REV 022 001 І показав менї чисту ріку води життя, ясну як хришталь, що виходила з престола Божого і Агнцевого. 066 REV 022 002 А посеред улицї його, та й по сей і по той бік ріки - дерево життя, що родить овощі дванайцять (раз), і що місяця свій овощ дає, а листє з дерева на сцїленнє поган. 066 REV 022 003 І вже більш не буде жодного проклону; а престол Бога і Агнця буде в ньому, і слуги Його служити муть Йому 066 REV 022 004 І побачять лице Його, а імя Його на чолах їх. 066 REV 022 005 І ночі не буде там; і не потрібувати муть сьвічника і сьвітла сонця, бо Господь Бог осьвічує їх; і царювати муть по вічні віки. (aiōn g165) 066 REV 022 006 І рече менї: Сї слова вірні і правдиві; і Господь, Бог сьвятих пророків, післав ангела свого, показати слугам своїм, що мав незабаром бути. 066 REV 022 007 Ось прийду незабаром. Блаженний, хто хоронить слова пророцтва книги сієї. 066 REV 022 008 А я Йоан, що бачив се і чув; і коли чув я, і бачив, упав я поклонитись перед ногами ангела, що менї се показував. 066 REV 022 009 І каже менї: нї, глянь, я бо слуга-товариш твій, і братів твоїх пророків, і тих, що хоронять слова книги сієї: Богу поклони ся. 066 REV 022 010 І глаголе менї: Не печатай слів пророцтва книги сієї; час бо близько. 066 REV 022 011 Хто з'обіжає, нехай ще з'обіжає, і хто поганий, нехай ще опоганюєть ся; і хто праведний, нехай ще оправдуєть ся, і хто сьвятий, нехай ще осьвячуєть ся. 066 REV 022 012 І ось, я прийду хутко, і заплата моя зо мною, щоб віддати кожному, яко ж буде дїло його. 066 REV 022 013 Я АльФа і Омега, почин і конець, Первий і Останнїй. 066 REV 022 014 Блаженні, що творять заповіді Його, щоб мали власть до дерева життя, і увійшли ворітьми в город. 066 REV 022 015 А на дворі будуть пси, і чарівники, і перелюбника, і душогубці, і ідолські служителї, і кожен, хто любить і робить лож. 066 REV 022 016 Я Ісус післав ангела мого, сьвідкувати вам усе по церквах. Я - корінь і рід Давидів, зоря ясна і рання. 066 REV 022 017 А Дух і невіста глаголють: Прийди! і хто чув, нехай каже: Прийди! Хто жадний, нехай прийде, а хто хоче, нехай приймає воду життя дармо. 066 REV 022 018 Сьвідкую ж також кожному, хто слухає словес пророцтва книги сієї: коли хто долежить до сього, доложить йому Бог і пораз, що написані в книзі сїй. 066 REV 022 019 Коли ж хто уйме від словес книги пророцтва сього, уйме Бог часть його з книги життя, і з города сьвятого, та й з того, що написано в книзі сїй. 066 REV 022 020 Сей, що про се сьвідкує, глаголе: Так, прийду хутко! Амінь. О, прийди, Господи Ісусе! 066 REV 022 021 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.