## Aionian Bible ## File Name: Holy-Bible---Ukrainian---Ukrainian-Ogienko---Source-Edition.SWORD.txt ## File Usage: Holy-Bible---Ukrainian---Ukrainian-Ogienko ## File Created: 06/27/2023 17:37:55 ## File Purpose: Supporting resource for the Aionian Bible project ## File Location: https://resources.AionianBible.org ## Publisher Name: Nainoia Inc ## Publisher Contact: https://www.AionianBible.org/Publisher ## Publisher Mission: https://www.AionianBible.org/Preface ## Publisher Website: https://NAINOIA-INC.signedon.net ## Publisher Facebook: https://www.Facebook.com/AionianBible ## Source URL: https://crosswire.org/ftpmirror/pub/sword/packages/rawzip/UkrOgienko.zip ## Source Date: 06/26/2023 11:39:59 ## Source Text: unaltered below ## [ Testament 1 Heading ] Genesis 0:0
Genesis 1:0 Genesis 1:1 На поча́тку Бог створив небо та землю. Genesis 1:2 А земля́ була пуста та порожня, і те́мрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. Genesis 1:3 І сказав Бог: „Хай станеться світло!“ І сталося світло. Genesis 1:4 І побачив Бог світло, що добре воно, — і Бог відділив світло від те́мряви. Genesis 1:5 І Бог назвав світло: „День“, а темряву назвав: „Ніч“. І був вечір, і був ранок, — день перший. Genesis 1:6 І сказав Бог: „Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.“ Genesis 1:7 І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. Genesis 1:8 І назвав Бог твердь: „Небо“. І був вечір, і був ранок — день другий. Genesis 1:9 І сказав Бог: „Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний“. І сталося так. Genesis 1:10 І назвав Бог суходіл: „Земля“, а місце зібра́ння води назвав: „Море“. І Бог побачив, що добре воно. Genesis 1:11 І сказав Бог: „Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі“. І сталося так. Genesis 1:12 І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. Genesis 1:13 І був вечір, і був ранок, — день третій. Genesis 1:14 І сказав Бог: „Нехай бу́дуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. Genesis 1:15 І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею“. І сталося так. Genesis 1:16 І вчинив Бог оби́два світила великі, — світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. Genesis 1:17 І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, Genesis 1:18 і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від те́мряви. І Бог побачив, що це добре. Genesis 1:19 І був вечір, і був ранок, — день четвертий. Genesis 1:20 І сказав Бог: „Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю“. Genesis 1:21 І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. Genesis 1:22 І поблагословив їх Бог, кажучи: „Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!“ Genesis 1:23 І був вечір, і був ранок, — день п'ятий. Genesis 1:24 І сказав Бог: „Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і зе́мну звірину́ за родом її“. І сталося так. Genesis 1:25 І вчинив Бог зе́мну звірину́ за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.
Genesis 1:26 І сказав Бог: „Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над мо́рською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі“. Genesis 1:27 І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. Genesis 1:28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: „Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволоді́йте нею, і пануйте над мо́рськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!“ Genesis 1:29 І сказав Бог: „Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревни́й, що воно розсіває насіння, — нехай буде на їжу це вам! Genesis 1:30 І зе́мній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, — уся зелень яринна на їжу для них.“ І сталося так. Genesis 1:31 І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, — вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, — день шостий. Genesis 2:0 Genesis 2:1 І були скі́нчені небо й земля, і все во́їнство їхнє. Genesis 2:2 І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. Genesis 2:3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив. Genesis 2:4 Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог створив небо і землю. Genesis 2:5 І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Госпо́дь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. Genesis 2:6 І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.
Genesis 2:7 І створив Господь Бог люди́ну з пороху зе́много. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, — і стала люди́на живою душею. Genesis 2:8 І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. Genesis 2:9 І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево пізна́ння добра і зла. Genesis 2:10 І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма́ початками. Genesis 2:11 Імення одному Пішон, — оточує він усю землю Хавіла, де є золото. Genesis 2:12 А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс. Genesis 2:13 Ім'я́ ж другої річки Ґіхон, — вона оточує ввесь край Етіопії. Genesis 2:14 А ім'я річки третьої — Тигр, — вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта — вона Ефрат. Genesis 2:15 І взяв Господь Бог людину, і в еденському ра́ї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала. Genesis 2:16 І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: „Із кожного дерева в раю́ ти можеш їсти. Genesis 2:17 Але з дерева знання́ добра й зла — не їж від нього, бо в день їди́ твоєї від нього ти напевно помреш!“ Genesis 2:18 І сказав Господь Бог: „Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього“. Genesis 2:19 І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину́, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі — воно ймення йому. Genesis 2:20 І назвав Ада́м імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була. Genesis 2:21 І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, — і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. Genesis 2:22 І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. Genesis 2:23 І промовив Адам: „Оце́ тепе́р вона — кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона жінкою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. Genesis 2:24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, — і стануть вони одним тілом“. Genesis 2:25 І були вони на́гі обоє, Адам та жінка його, і вони не соро́мились. Genesis 3:0 Genesis 3:1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: „Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева ра́ю?“ Genesis 3:2 І відповіла жінка змієві: „З плодів дерева раю ми можемо їсти, Genesis 3:3 але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“. Genesis 3:4 І сказав змій до жінки: „Умерти — не вмрете! Genesis 3:5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“. Genesis 3:6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з'їв. Genesis 3:7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що на́гі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.
Genesis 3:8 І почули вони голос Господа Бога, що по ра́ю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю. Genesis 3:9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“ Genesis 3:10 А той відповів: „Почув я Твій голос у раю́ — і злякався, бо наги́й я, — і сховався“. Genesis 3:11 І промовив Господь: „Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?“ Genesis 3:12 А Адам відказав: „Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв“. Genesis 3:13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“. Genesis 3:14 І до змія сказав Господь Бог: „За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойо́го життя. Genesis 3:15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жали́ти його в п'яту“. Genesis 3:16 До жінки промовив: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожада́ння твоє, — а він буде панувати над тобою“. Genesis 3:17 І до Адама сказав Він: „За те, що ти послу́хав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: „Від нього не їж“, — прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя. Genesis 3:18 Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. Genesis 3:19 У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“. Genesis 3:20 І назвав Ада́м ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого. Genesis 3:21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну́ — і зодягнув їх. Genesis 3:22 І сказав Господь Бог: „Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, — і не жив повік віку“. Genesis 3:23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був. Genesis 3:24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який оберта́вся навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя. Genesis 4:0 Genesis 4:1 І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: „Набула чоловіка від Господа“. Genesis 4:2 А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник. Genesis 4:3 І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. Genesis 4:4 А Авель, — він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, Genesis 4:5 а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось. Genesis 4:6 І сказав Господь Каїнові: „Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Genesis 4:7 Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожада́ння, а ти мусиш над ним панувати“. Genesis 4:8 І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, — і вбив його. Genesis 4:9 І сказав Господь Каїнові: „Де Авель, твій брат?“ А той відказав: „Не знаю. Чи я сторож брата свого́?“ Genesis 4:10 І сказав Господь: „Що́ ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. Genesis 4:11 А тепер ти прокля́тий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. Genesis 4:12 Коли бу́деш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі“. Genesis 4:13 І сказав Каїн до Господа: „Більший мій гріх, аніж можна знести. Genesis 4:14 Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, — кожен, хто стріне мене, той уб'є мене“. Genesis 4:15 І промовив до нього Господь: „Через те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно буде пімщений“. І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його. Genesis 4:16 І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену.
Genesis 4:17 І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім'я́ тому містові, як ім'я́ свого сина: Енох. Genesis 4:18 І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мегуяїла, а Мегуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха. Genesis 4:19 І взяв собі Ламех дві жінки, — ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла. Genesis 4:20 І породила Ада Явала, — він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду. Genesis 4:21 А ймення брата його Ювал, — він був батьком усім, хто держить у рука́х гусла й сопілку. Genesis 4:22 А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема́. Genesis 4:23 І промовив Ламех до жінок своїх: „Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви сло́ва мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину — за рану свою, Genesis 4:24 і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех — у сімдесятеро й семеро!“ Genesis 4:25 І пізнав Адам ще свою жінку, — і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо „Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн“. Genesis 4:26 А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє. Genesis 5:0
Genesis 5:1 Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. Genesis 5:2 Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Люди́на. Genesis 5:3 І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф. Genesis 5:4 І було́ Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок. Genesis 5:5 А всіх Адамових днів було́, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він. Genesis 5:6 І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша. Genesis 5:7 І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок. Genesis 5:8 А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ. Genesis 5:9 І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана. Genesis 5:10 І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. Genesis 5:11 А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він. Genesis 5:12 І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла. Genesis 5:13 І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок. Genesis 5:14 А всіх Кенанових днів було́ дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він. Genesis 5:15 І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда. Genesis 5:16 І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. Genesis 5:17 А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він. Genesis 5:18 І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха. Genesis 5:19 І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок. Genesis 5:20 А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він. Genesis 5:21 І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха. Genesis 5:22 І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок. Genesis 5:23 А всіх Енохових днів було́ три сотні літ і шістдесят і п'ять літ. Genesis 5:24 І ходив із Богом Енох, і не стало його, — бо забрав його Бог. Genesis 5:25 І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ, та й Ламеха породив. Genesis 5:26 І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та дочок. Genesis 5:27 А всіх Метушалахових днів було́ дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він. Genesis 5:28 І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив, Genesis 5:29 ім'я́ йому назвав: Ной, говорячи: „Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв“. Genesis 5:30 І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок. Genesis 5:31 А всіх Ламехових днів було́ сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він. Genesis 5:32 І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета. Genesis 6:0
Genesis 6:1 І сталося, що розпочала люди́на розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. Genesis 6:2 І побачили Божі сини лю́дських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали. Genesis 6:3 І промовив Господь: „Не буде Мій Дух перемагатися в люди́ні навіки, — бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ“. Genesis 6:4 За тих днів на землі були ве́летні, а також по тому, як стали прихо́дити Божі сини до лю́дських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку. Genesis 6:5 І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякде́нно. Genesis 6:6 І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.
Genesis 6:7 І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“. Genesis 6:8 Але Ной знайшов милість у Господніх очах. Genesis 6:9 Це ось о́повість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив. Genesis 6:10 І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета, Genesis 6:11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і напо́внилась земля насильством. Genesis 6:12 І бачив Бог землю, — і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі. Genesis 6:13 І промовив Господь до Ноя: „Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо напо́внилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі. Genesis 6:14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсере́дини та ізнадвору. Genesis 6:15 І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому. Genesis 6:16 Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влашту́єш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні. Genesis 6:17 А Я ось наведу́ пото́п, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі! Genesis 6:18 І складу Я заповіта Свойого з тобою, і вві́йдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки́ твоїх синів із тобою. Genesis 6:19 І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, — з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця. Genesis 6:20 Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, із усіх плазунів на землі за родом їх, — по двоє з усього уві́йдуть до тебе, щоб їх зберегти живими. Genesis 6:21 А ти набери собі з кожної їжі, що вона на спожива́ння, — і буде для тебе й для них на поживу.“ Genesis 6:22 І зробив Ной усе, — як звелів йому Бог, так зробив він. Genesis 7:0 Genesis 7:1 І сказав Господь Ноєві: „Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. Genesis 7:2 Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої — двоє: самця та самицю її. Genesis 7:3 Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі. Genesis 7:4 Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, — і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!“ Genesis 7:5 І зробив Ной усе, як звелів був Господь. Genesis 7:6 А Ной був віку шостисот літ, і стався пото́п, — вода на землі. Genesis 7:7 І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу. Genesis 7:8 Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі, Genesis 7:9 по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів. Genesis 7:10 І сталося по семи днях, — і во́ди потопу лину́ли на землю. Genesis 7:11 Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, — цього дня відкрилися всі джере́ла великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. Genesis 7:12 І був дощ на землі сорок день і сорок ночей. Genesis 7:13 Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними, Genesis 7:14 вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазу́є по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата. Genesis 7:15 І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя. Genesis 7:16 А те, що ввійшло, — самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега. Genesis 7:17 І був пото́п сорок день на землі, і збільшилась вода, і поне́сла ковчега. І він ви́соко став над землею. Genesis 7:18 І прибула вода, і сильно збільши́лась вона на землі, — і пливав ковчег на поверхні води. Genesis 7:19 І дуже-дуже вода на землі прибула́, і покрились усі гори високі, що під небом усім. Genesis 7:20 На п'ятнадцять ліктів уго́ру вода прибула, — і покрилися гори. Genesis 7:21 І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна люди́на. Genesis 7:22 Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі — вимерло було. Genesis 7:23 І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна́, і аж до птаства небесного, — вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було. Genesis 7:24 І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день. Genesis 8:0
Genesis 8:1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась. Genesis 8:2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся. Genesis 8:3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях. Genesis 8:4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. Genesis 8:5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. Genesis 8:6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. Genesis 8:7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. Genesis 8:8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі. Genesis 8:9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. Genesis 8:10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. Genesis 8:11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. Genesis 8:12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. Genesis 8:13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! Genesis 8:14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля. Genesis 8:15 І промовив Ноєві Господь, кажучи: Genesis 8:16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. Genesis 8:17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“. Genesis 8:18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. Genesis 8:19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони. Genesis 8:20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення. Genesis 8:21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. Genesis 8:22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“ Genesis 9:0
Genesis 9:1 І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: „Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! Genesis 9:2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. Genesis 9:3 Усе, що плазує, що живе воно, — буде вам на їжу. Як зеле́ну ярину́ — Я віддав вам усе. Genesis 9:4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. Genesis 9:5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жада́ти її, і з руки чоловіка, з руки ко́жного брата його Я буду жадати душу лю́дську. Genesis 9:6 Хто виллє кров людську з люди́ни, то виллята бу́де його кров, бо Він учинив люди́ну за образом Божим. Genesis 9:7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!“
Genesis 9:8 І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи: Genesis 9:9 „А Я, — ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим пото́мством по вас. Genesis 9:10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї зе́мної звірини́ з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. Genesis 9:11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не бу́де вже знищене водою пото́пу, і більш не буде пото́пу, щоб землю нищити“. Genesis 9:12 І Бог промовляв: „Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: Genesis 9:13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. Genesis 9:14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. Genesis 9:15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для пото́пу, щоб вигубляти кожне тіло. Genesis 9:16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі“. Genesis 9:17 І сказав Бог до Ноя: „Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі“. Genesis 9:18 І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфе́т. А Хам — він був батько Ханаанів. Genesis 9:19 Оці троє були сини Ноєві, і від них залю́днилася вся земля. Genesis 9:20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. Genesis 9:21 І пив він вино та й упився, й обнажився в сере́дині свого намету. Genesis 9:22 І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надво́рі. Genesis 9:23 Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкува́ли, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. Genesis 9:24 А Ной ви́тверезився від свого вина, і довідався, що́ йому був учинив його син наймолодший. Genesis 9:25 І сказав він: „Про́клятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям!“ Genesis 9:26 І сказав він: „Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому! Genesis 9:27 Нехай Бог розпросто́рить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, — і нехай Ханаан рабом буде йому́!“ Genesis 9:28 А Ной жив по пото́пі триста літ і п'ятдесят літ. Genesis 9:29 А всіх Ноєвих днів було́ дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер. Genesis 10:0 Genesis 10:1 Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі: Genesis 10:2 Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас. Genesis 10:3 А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма. Genesis 10:4 А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани. Genesis 10:5 Від них відділилися острови́ народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у наро́дах своїх. Genesis 10:6 А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан. Genesis 10:7 А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан. Genesis 10:8 Куш же породив Німрода, — він розпочав на землі ве́летнів. Genesis 10:9 Він був дужий мисли́вець перед Господнім лицем. Тому то говориться: „Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем“. Genesis 10:10 А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар. Genesis 10:11 З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах, Genesis 10:12 і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, — він оте місто велике. Genesis 10:13 А Міцра́їм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів, Genesis 10:14 і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів. Genesis 10:15 А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета, Genesis 10:16 і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина, Genesis 10:17 і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина, Genesis 10:18 і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина. Genesis 10:19 І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу. Genesis 10:20 Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх наро́дах. Genesis 10:21 А Симові — теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів. Genesis 10:22 Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. Genesis 10:23 А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш. Genesis 10:24 А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера. Genesis 10:25 А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата — Йоктан. Genesis 10:26 А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха, Genesis 10:27 і Гадорама, і Узала, і Диклу, Genesis 10:28 і Увала, і Авімаїла, і Шеву, Genesis 10:29 і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони — сини Йоктанові. Genesis 10:30 А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої. Genesis 10:31 Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах. Genesis 10:32 Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по пото́пі. Genesis 11:0
Genesis 11:1 І була́ вся земля — одна мова та слова́ одні. Genesis 11:2 І сталось, як руша́ли зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. Genesis 11:3 І сказали вони один о́дному: „Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо!“ І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна́ була їм за вапно. Genesis 11:4 І сказали вони: „Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпоро́шилися по поверхні всієї землі“. Genesis 11:5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. Genesis 11:6 І промовив Господь: „Один це наро́д, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. Genesis 11:7 Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один о́дного“. Genesis 11:8 І розпоро́шив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, — і вони перестали будувати те місто. Genesis 11:9 І тому то на́звано ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
Genesis 11:10 Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі. Genesis 11:11 І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок. Genesis 11:12 А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха. Genesis 11:13 І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок. Genesis 11:14 Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера. Genesis 11:15 І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок. Genesis 11:16 Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа. Genesis 11:17 І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. Genesis 11:18 Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу. Genesis 11:19 І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок. Genesis 11:20 А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа. Genesis 11:21 І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок. Genesis 11:22 А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора. Genesis 11:23 І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок. Genesis 11:24 А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха. Genesis 11:25 І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. Genesis 11:26 Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана. Genesis 11:27 А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота. Genesis 11:28 Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському. Genesis 11:29 І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски. Genesis 11:30 А Сара неплідна була, — не мала нащадка вона. Genesis 11:31 І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Таранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й ви́йшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися. Genesis 11:32 І було́ днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані. Genesis 12:0 Genesis 12:1 І промовив Господь до Аврама: „Вийди зо своєї землі, і від роди́ни своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу́. Genesis 12:2 І наро́дом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, — і будеш ти благослове́нням. Genesis 12:3 І поблагословлю́, хто тебе благосло́вить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!“ Genesis 12:4 І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану. Genesis 12:5 І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули́, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули. Genesis 12:6 І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре́. А ханаанеянин тоді проживав у цім Кра́ї. Genesis 12:7 І Господь явився Авраму й сказав: „Я дам оцей Край потомству твоєму“. І він збудував там жертівника Господе́ві, що явився йому. Genesis 12:8 А звідти він рушив на го́ру від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, — Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикли́кав Господнє Ймення. Genesis 12:9 І подавався Аврам усе далі на південь.
Genesis 12:10 І стався був голод у Кра́ї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став. Genesis 12:11 І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: „Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя. Genesis 12:12 I станеться, як побачать тебе єги́птяни й скажуть: Це жінка його, — то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять живою. Genesis 12:13 Скажи ж, що сестра моя ти, — щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.“ Genesis 12:14 І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єги́птяни побачили жінку, що дуже вродлива вона. Genesis 12:15 І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового. Genesis 12:16 I він для Аврама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, і верблюди. Genesis 12:17 І вдарив Господь фараона та дім його великими пора́зами через Сару, Аврамову жінку. Genesis 12:18 І прикликав фараон Аврама й сказав: „Що́ ж то мені ти вчинив? Чому не сказав мені, що вона — твоя жінка? Genesis 12:19 Для чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка твоя, — візьми та й іди!“ Genesis 12:20 І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було. Genesis 13:0 Genesis 13:1 І піднявся Аврам із Єгипту, — сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Неґеву. Genesis 13:2 А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото. Genesis 13:3 І пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм, Genesis 13:4 до місця жертівника, що його́ він зробив там напочатку. І Аврам там прикли́кав Господнє Ймення. Genesis 13:5 Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети. Genesis 13:6 І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробува́ти, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробува́ти. Genesis 13:7 І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю́. Genesis 13:8 І промовив до Лота Аврам: „Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька́ ми рідня. Genesis 13:9 Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли пі́деш ліво́руч, — то я піду право́руч, а як ти праворуч, — то піду́ я ліворуч“. Genesis 13:10 І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару, — перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, — як Господній садок, як єгипетський край! Genesis 13:11 І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від о́дного. Genesis 13:12 Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому. Genesis 13:13 А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом.
Genesis 13:14 І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: „Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід, Genesis 13:15 бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму. Genesis 13:16 І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох зе́мний, то теж і потомство твоє перелічене буде. Genesis 13:17 Устань, пройдись по Кра́ю вздовж його та вши́ршки його, — бо тобі його дам!“ Genesis 13:18 І Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господе́ві. Genesis 14:0 Genesis 14:1 І сталось за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя Ґоїму, — Genesis 14:2 вони вчинили війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гомори, з Шин'авом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що Цоар тепер. Genesis 14:3 Усі ці зібрались були до долини Сіддім, — вона тепер море Солоне. Genesis 14:4 Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові, а року тринадцятого повстали. Genesis 14:5 А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі, що були з ним, і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі, і Зузів у Гамі, і Емів у Шаве-Кір'ятаїмі, Genesis 14:6 і Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану, що він при пустині. Genesis 14:7 І вернулись вони, і прибули до Ен-Мішпату, — воно тепер Кадеш, — і звоювали всю землю Амали́ка, а також Аморея, що сидів у Хаццон-Тамарі. Genesis 14:8 І вийшов цар Содому, і цар Гомори, і цар Адми, і цар Цевоїму, і цар Белаю, — тепер він Цоар, — і вишикувалися з ними на бій у долині Сіддім, — Genesis 14:9 із Кедор-Лаомером, царем Еламу, і Тидалом, царем Ґоїму, і Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, — чотири царі проти п'ятьо́х. Genesis 14:10 А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на го́ру. Genesis 14:11 І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори, і всю їхню поживу, — і пішли. Genesis 14:12 І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, — бо пробува́в у Содомі, — і добро його та й пішли. Genesis 14:13 І прийшов був недо́биток, та й розповів єврею Аврамові, — а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників. Genesis 14:14 І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану. Genesis 14:15 І він поділився на гурти́ вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску. Genesis 14:16 І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей. Genesis 14:17 Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, — вона тепер долина Царська. Genesis 14:18 А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. Genesis 14:19 І поблагословив він його та й промовив: „Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю. Genesis 14:20 І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх“. І Аврам дав йому десятину зо всього. Genesis 14:21 І сказав цар содомський Аврамові: „Дай мені людей, а маєток візьми собі“. Genesis 14:22 Аврам же сказав цареві содомському: „Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі, — Genesis 14:23 що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама. Genesis 14:24 Я не хо́чу нічо́го, — даси тільки те, що слуги поїли, та частину людям, що зо мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, — частину свою вони візьмуть“. Genesis 15:0
Genesis 15:1 По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: „Не бійся, Авраме, — Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика“. Genesis 15:2 А Аврам відізвався: „Господи, Господи, — що́ даси Ти мені, коли я бездітний ходжу́, а керівник мого господарства — він Елі-Езер із Дамаску“. Genesis 15:3 І сказав Аврам: „Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник — спадкоє́мець мені“. Genesis 15:4 І ось слово Господнє до нього таке: „Він не бу́де спадкоє́мець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра,— він буде спадкоє́мець тобі“. Genesis 15:5 І Господь його вивів надвір та й сказав: „Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити“. І до нього прорік: „Таким буде потомство твоє!“ Genesis 15:6 І ввірував Аврам Господе́ві, а Він залічив йому те в праведність. Genesis 15:7 І промовив до нього: „Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоє́мець її“. Genesis 15:8 І промовив Аврам: „Господи, Господи, — з чого я довідаюся, що буду спадкоє́мець її?“ Genesis 15:9 Він же промовив до нього: „Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине“. Genesis 15:10 І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік. Genesis 15:11 І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його. Genesis 15:12 Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий. Genesis 15:13 І промовив Господь до Аврама: „Добре знай, що потомство твоє буде прихо́дьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. Genesis 15:14 Але наро́д, якому служити вони будуть, Я засуджу́; та вони потім вийдуть з великим маєтком. Genesis 15:15 А ти до своєї рідні при́йдеш у мирі, у старості добрій похований будеш. Genesis 15:16 А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина“. Genesis 15:17 І сталось, коли зайшло сонце й була те́мрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняни́й перейшов поміж тими кусками жертви. Genesis 15:18 І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: „Насінню твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата: Genesis 15:19 хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина, Genesis 15:20 і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина, Genesis 15:21 і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина“. Genesis 16:0
Genesis 16:1 А Сара, Аврамова жінка, не родила йому. І в неї була́ єги́птянка невільниця, а ймення їй Аґар. Genesis 16:2 І сказала Сара Аврамові: „Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці, — може від неї одержу я сина“. І послухався Аврам голосу Сари. Genesis 16:3 І взяла Сара, Аврамова жінка, єгиптянку Аґар, свою невільницю, по десяти літах перебува́ння Аврамового в землі ханаанській, і дала її Аврамові, чоловікові своєму, за жінку. Genesis 16:4 І він увійшов до Аґари, — і вона зачала́. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити господиню свою. Genesis 16:5 І сказала Сара Аврамові: „Моя кривда на тобі! Я дала була свою невільницю до лоня твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене. Нехай розсудить Господь поміж мною та поміж тобою!“ Genesis 16:6 І промовив Аврам до Сари: „Таж невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що вгодне в очах твоїх“. І Сара гноби́ла її. І втекла Аґар від обличчя її. Genesis 16:7 І знайшов її Ангол Господній біля джерела води на пустині, біля джерела на дорозі до Шур, Genesis 16:8 і сказав: „Аґаро, Сарина невільнице, звідки ж то прийшла ти, і куди ти йдеш?“ Та відказала: „Я втікаю від обличчя Сари, пані моєї“. Genesis 16:9 А Ангол Господній промовив до неї: „Вернися до пані своєї, — і терпи під руками її!“ Genesis 16:10 І Ангол Господній промовив до неї: „Сильно розмножу потомство твоє, і через бе́зліч буде воно незліче́нне“. Genesis 16:11 І Ангол Господній до неї сказав: „Ось ти зачала, і сина породиш, і назвеш ім'я́ йому Ізмаї́л, бо прислу́хавсь Господь до твоєї недолі. Genesis 16:12 А він буде як дикий осел між людьми, — рука його на всіх, а рука всіх — на нього. І буде він жити при всіх своїх браттях“. Genesis 16:13 І назвала вона Ймення Господа, що мовив до неї: „Ти Бог видіння!“ Бо сказала вона: „Чи й тут я дивилась на Того, Хто бачить мене?“ Genesis 16:14 Тому джерело́ було назване „Джерело Живого, Хто бачить мене“, — воно поміж Кадешем та поміж Баредом. Genesis 16:15 І вродила Аґар Аврамові сина, а Аврам назвав ім'я свого сина, що вродила Аґар: Ізмаїл. Genesis 16:16 А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ, коли Аґар вродила була Аврамові Ізмаїла. Genesis 17:0
Genesis 17:1 І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: „Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний! Genesis 17:2 І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе“. Genesis 17:3 І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи: Genesis 17:4 „Я, — ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох наро́дів. Genesis 17:5 І не буде вже кли́катись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраа́м, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. Genesis 17:6 І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть. Genesis 17:7 І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для наща́дків твої́х по тобі. Genesis 17:8 І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, — і Я буду їм Богом“. Genesis 17:9 І сказав Авраамові Бог: „А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твоє́ по тобі в їхніх поколіннях. Genesis 17:10 То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі бу́де обрізаний у вас. Genesis 17:11 І бу́дете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами. Genesis 17:12 А кожен чоловічої ста́ті восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних, що він не з пото́мства твого. Genesis 17:13 Щодо обрі́зання, — нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, — і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним. Genesis 17:14 А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєі крайньої плоті, то стята буде душа та з наро́ду свого, — він зірвав заповіта Мого!“ Genesis 17:15 І сказав Авраамові Бог: „Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім'я́ їй: Сарра. Genesis 17:16 I поблагословлю́ Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї наро́ди, і царі народів бу́дуть із неї“. Genesis 17:17 І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: „Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить?“ Genesis 17:18 А до Бога сказав Авраам: „Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!“ Genesis 17:19 Бог же сказав: „Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім'я́ йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для наща́дків його по нім. Genesis 17:20 А щодо Ізмаїла, Я послухав тебе: Ось Я поблагословлю його, і вчиню його плідним, і дуже-дуже розмножу його. Він породить дванадцять князів, і великим наро́дом учиню Я його. Genesis 17:21 А Свого заповіта Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі на цей час другого року“. Genesis 17:22 І Він перестав говорити з ним. І Бог вознісся від Авраама. Genesis 17:23 І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх уроджених у домі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої ста́ті з-поміж людей Авраамового дому, і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня, як Бог говорив з ним. Genesis 17:24 А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його. Genesis 17:25 А Ізмаї́л був віку тринадцяти літ, як обрізано було ті́ло крайньої плоті його. Genesis 17:26 Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його. Genesis 17:27 І всі мужі дому його, — наро́джені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, — були́ обрізані з ним. Genesis 18:0
Genesis 18:1 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. Genesis 18:2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, Genesis 18:3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба! Genesis 18:4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. Genesis 18:5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“. Genesis 18:6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“. Genesis 18:7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив. Genesis 18:8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони. Genesis 18:9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“. Genesis 18:10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. Genesis 18:11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. Genesis 18:12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“ Genesis 18:13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась? Genesis 18:14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“. Genesis 18:15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“
Genesis 18:16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити. Genesis 18:17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? Genesis 18:18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! Genesis 18:19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“. Genesis 18:20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, Genesis 18:21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“. Genesis 18:22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем. Genesis 18:23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим? Genesis 18:24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є? Genesis 18:25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“ Genesis 18:26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“. Genesis 18:27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. Genesis 18:28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“ Genesis 18:29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“ Genesis 18:30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“ Genesis 18:31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“ Genesis 18:32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“ Genesis 18:33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця. Genesis 19:0 Genesis 19:1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі, Genesis 19:2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“. Genesis 19:3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони. Genesis 19:4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім. Genesis 19:5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“ Genesis 19:6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою, Genesis 19:7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого! Genesis 19:8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“. Genesis 19:9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері. Genesis 19:10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули. Genesis 19:11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу. Genesis 19:12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця, Genesis 19:13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“. Genesis 19:14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун. Genesis 19:15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“. Genesis 19:16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом. Genesis 19:17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“. Genesis 19:18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи! Genesis 19:19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру. Genesis 19:20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“. Genesis 19:21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав. Genesis 19:22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар. Genesis 19:23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару. Genesis 19:24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба. Genesis 19:25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі. Genesis 19:26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним! Genesis 19:27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім. Genesis 19:28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки... Genesis 19:29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот. Genesis 19:30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.
Genesis 19:31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі. Genesis 19:32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“. Genesis 19:33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... Genesis 19:34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“. Genesis 19:35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... Genesis 19:36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого. Genesis 19:37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня. Genesis 19:38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня. Genesis 20:0 Genesis 20:1 І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі. Genesis 20:2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: „Вона сестра моя“. І послав Авімеле́х, цар Ґерару, і взяв Сарру. Genesis 20:3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: „Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка“. Genesis 20:4 А Авімелех не зближався до неї, і сказав: „Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний? Genesis 20:5 Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона — також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх“. Genesis 20:6 І промовив до нього Бог у сні: „І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї. Genesis 20:7 А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє“. Genesis 20:8 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися. Genesis 20:9 І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: „Що́ ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!“ Genesis 20:10 І сказав Авімелех Авраамові: „Що́ ти мав на увазі, що вчинив таку річ?“ Genesis 20:11 І сказав Авраам: „Бо подумав я: Нема ж стра́ху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою. Genesis 20:12 І притім вона справді сестра моя, — вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, — і стала за жінку мені. Genesis 20:13 І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, — говори ти на мене: він мій брат“. Genesis 20:14 I взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його. Genesis 20:15 І сказав Авімелех: „Ось край мій перед обличчям твоїм, — осядь там, де тобі до вподоби“. Genesis 20:16 А Саррі сказав: „Ось тисячу се́клів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана“. Genesis 20:17 І помолився Авраам Богові, — і вздоро́вив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, — і почали вони знову роджати. Genesis 20:18 Бо справді стримав був Господь кожну утро́бу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку. Genesis 21:0
Genesis 21:1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив. Genesis 21:2 І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог. Genesis 21:3 І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак. Genesis 21:4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому. Genesis 21:5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його. Genesis 21:6 І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“. Genesis 21:7 І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“. Genesis 21:8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
Genesis 21:9 І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається. Genesis 21:10 I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“. Genesis 21:11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його. Genesis 21:12 І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство. Genesis 21:13 І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“. Genesis 21:14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева. Genesis 21:15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів. Genesis 21:16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“ І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала. Genesis 21:17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там. Genesis 21:18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“. Genesis 21:19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця. Genesis 21:20 І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник. Genesis 21:21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю. Genesis 21:22 І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш! Genesis 21:23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“. Genesis 21:24 І сказав Авраам: „Я присягаю!“ Genesis 21:25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби. Genesis 21:26 І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“. Genesis 21:27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову. Genesis 21:28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно. Genesis 21:29 І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“ Genesis 21:30 А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“. Genesis 21:31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони. Genesis 21:32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського. Genesis 21:33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного. Genesis 21:34 І Авраам пробув́ав у филистимській землі багато днів. Genesis 22:0 Genesis 22:1 І сталось після цих випадків, що Бог випробо́вував Авраама. І сказав Він до нього: „Аврааме!“ А той відказав: „Ось я!“ Genesis 22:2 І промовив Господь: „Візьми свого сина, свого одинака́, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопа́лення на одній із тих гір, що про неї скажу́ тобі“. Genesis 22:3 І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог. Genesis 22:4 А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека. Genesis 22:5 І сказав Авраам своїм слугам: „Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець пі́дем аж туди, і покло́нимося, і повернемося до вас“. Genesis 22:6 І взяв Авраам дро́ва для цілопа́лення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони ра́зом обоє. Genesis 22:7 І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я, сину мій!“ І промовив Ісак: „Ось огонь та дро́ва, а де ж ягня на цілопа́лення?“ Genesis 22:8 І відказав Авраам: „Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!“ І пішли вони ра́зом обоє. Genesis 22:9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. Genesis 22:10 І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого... Genesis 22:11 Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: „Аврааме, Аврааме!“ А той відізвався: „Ось я!“ Genesis 22:12 І Ангол промовив: „Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака́ свого“. Genesis 22:13 А Авраам звів очі свої та й побачив, — аж ось один баран зав'яз у гуща́вині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана́, і приніс його на цілопа́лення замість сина свого. Genesis 22:14 І назвав Авраам ім'я́ місця того: „Господь нагледить“, що й сьогодні говориться: „На горі Господь з'я́виться“. Genesis 22:15 А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге, Genesis 22:16 і сказав: „Клянуся Собою, — це слово Господнє, — тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, Genesis 22:17 то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. Genesis 22:18 І всі народи землі будуть Насінням твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу“. Genesis 22:19 І вернувсь Авраам до слуг своїх. І встали вони, та й пішли разом до Беер-Шеви. І осів Авраам у Беер-Шеві. Genesis 22:20 І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: „Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму: Genesis 22:21 Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового, Genesis 22:22 І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа, і Бетуїла. Genesis 22:23 А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмеро́х породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому. Genesis 22:24 А наложниця його — а їй на ймення Реума — вродила й вона Теваха й Ґахама, і Тахаша й Мааху. Genesis 23:0
Genesis 23:1 І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, — літа життя Сарриного. Genesis 23:2 І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, — це Хеврон у кра́ї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею. Genesis 23:3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи: Genesis 23:4 „Я прихо́дько й захо́жий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого“. Genesis 23:5 І відповіли́ сини Хетові Авраамові, та й сказали йому: Genesis 23:6 Послухай нас, пане мій, — ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою“. Genesis 23:7 І встав Авраам, і вклонився наро́ду тієї землі, синам Хетовим, Genesis 23:8 та й промовив до них і сказав: „Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового, Genesis 23:9 і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, — хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу“. Genesis 23:10 А Ефрон пробува́в серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи: Genesis 23:11 „Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, — на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою“. Genesis 23:12 І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі, Genesis 23:13 та й сказав до Ефрона, так що чув був наро́д тієї землі, говорячи: „Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, — візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою“. Genesis 23:14 А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому: Genesis 23:15 „Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, — що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!“ Genesis 23:16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, — чотири сотні шеклів срібла купецької ваги. Genesis 23:17 І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо, Genesis 23:18 купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його. Genesis 23:19 І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, — це Хеврон у землі ханаанській. Genesis 23:20 І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових. Genesis 24:0
Genesis 24:1 А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім. Genesis 24:2 І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: „Поклади свою руку під стегно́ моє, Genesis 24:3 і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не ві́зьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю. Genesis 24:4 Бо ти пі́деш до краю мого, і до місця мого наро́дження, і ві́зьмеш жінку для сина мого, для Ісака“. Genesis 24:5 І сказав раб до нього: „Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов?“ Genesis 24:6 І промовив до нього Авраам: „Стережися, — щоб ти не вернув мого сина туди! Genesis 24:7 Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: „Твої́м наща́дкам Я дам оцю землю“, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого! Genesis 24:8 А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти бу́деш очищений з цієї прися́ги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай“. Genesis 24:9 І раб поклав свою руку під стегно́ Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю спра́ву. Genesis 24:10 І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора. Genesis 24:11 І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати, Genesis 24:12 та й промовив: „Господи, Боже пана мого Авраама, — подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом! Genesis 24:13 Ось я стою над водним джерелом, а до́чки мешканців міста виходять воду брати. Genesis 24:14 І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, — а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, — її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цьо́го пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном“. Genesis 24:15 І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек — на плечі в неї. Genesis 24:16 А дівчина та — вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і напо́внила глека свого, та й вийшла. Genesis 24:17 І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: „Дай но напитись води з твого глека!“ Genesis 24:18 А та відказала: „Напийся, мій пане!“ І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, — і напоїла його. Genesis 24:19 А коли закінчи́ла поїти його, то сказала: „Також для верблюдів твоїх наберу́ я води, аж поки вони не нап'ються“. Genesis 24:20 І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його. Genesis 24:21 А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні? Genesis 24:22 І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, — пів шекля вага їй, — і два на́ручні на руки її, — на десять шеклів золота вага їм, — Genesis 24:23 та й сказав: „Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойо́го є місце для нас ночувати?“ Genesis 24:24 Вона відказала йому: „Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора“. Genesis 24:25 І сказала до нього: „І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати“. Genesis 24:26 І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі, Genesis 24:27 та й сказав: „Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана“. Genesis 24:28 І побігла дівчина, і розповіла́ в домі своєї матері про цю пригоду. Genesis 24:29 А в Ревеки був брат, на ймення йому Лава́н. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела. Genesis 24:30 І сталося, як він побачив сережку та на́ручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: „Отак говорив мені той чоловік“, то прибув він до того чоловіка, — а той ось стоїть при верблюдах біля джерела, — Genesis 24:31 і сказав: „Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів“. Genesis 24:32 І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним. Genesis 24:33 І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: „Не бу́ду їсти, аж поки не розкажу́ своєї справи“. А Лаван відказав: „Говори!“ Genesis 24:34 І той став говорити: „Я раб Авраамів. Genesis 24:35 А Господь ще́дро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли. Genesis 24:36 А Сарра, жінка пана мого, бувши старо́ю, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав. Genesis 24:37 І заприсяг мене пан мій, говорячи: „Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, що я пробува́ю в його краю. Genesis 24:38 Але підеш до дому батька мого, і до мого роду, і ві́зьмеш жінку для сина мого“. Genesis 24:39 І сказав я до пана свого: „Може та жінка не піде за мною?“ Genesis 24:40 І сказав він до мене: „Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого. Genesis 24:41 Тоді будеш очищений ти від закля́ття мого́, як при́йдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш ти чистий від закля́ття мого́. Genesis 24:42 І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: „Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу́ я! Genesis 24:43 Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу́: Дай но мені напитися трохи води з свого глека, Genesis 24:44 вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу́ я води, то вона та жінка, яку призна́чив Госпо́дь для сина пана мого.“ Genesis 24:45 І поки скінчи́в я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене! Genesis 24:46 І метнулась вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди. Genesis 24:47 А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її. Genesis 24:48 І я нахилився, і вклонився до землі Господе́ві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою ви́значеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його. Genesis 24:49 А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, — то скажіть мені, і я звернуся право́руч або ліво́руч“. Genesis 24:50 І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: „Від Господа вийшла та річ, — ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго. Genesis 24:51 Ось перед тобою Ревека, — візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був“. Genesis 24:52 І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господе́ві. Genesis 24:53 І вийняв той раб срібний по́суд, і по́суд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її. Genesis 24:54 І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: „Відішліть мене до пана мого“. Genesis 24:55 І сказав її брат та мати її: „Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, — потім пі́деш“. Genesis 24:56 І сказав він до них: „Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду́ до пана свого“. Genesis 24:57 А вони відказали: „Покличмо дівчину, і запитаймо її саму.“ Genesis 24:58 І покликали Ревеку, і сказали до неї: „Чи ти пі́деш з оцим чоловіком?“ А вона відказала: „Піду́“. Genesis 24:59 І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його. Genesis 24:60 І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: „Ти наша сестра, — будь матір'ю для тисячі десятків тисяч, і нехай наща́дки твої́ внаслідують брами твоїх ворогів“. Genesis 24:61 І встала Ревека й служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й відійшо́в. Genesis 24:62 А Ісак був вернувся з по́дорожі до криниці Лахай-Рої, і сидів у краї південному. Genesis 24:63 І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, — ось верблюди йдуть. Genesis 24:64 І Ревека звела́ свої очі, та й Ісака побачила, — і злізла з верблюда. Genesis 24:65 І сказала вона до раба: „Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч?“ А раб відповів: „То мій пан“. І вона покрива́ло взяла, та й накрилась. Genesis 24:66 І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив. Genesis 24:67 І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї. Genesis 25:0
Genesis 25:1 А Авраам іще взяв жінку, а ймення їй Кетура́. Genesis 25:2 А вона породила йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха. Genesis 25:3 А Йокшан породив був Шеву та Дедана. А сини Деданові були: ашшури, і летуші, і леуми. Genesis 25:4 А сини Мідіянові: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, — усі вони сини Кетури.
Genesis 25:5 І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові. Genesis 25:6 А синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відіслав їх від Ісака, сина свого, коли сам ще живий був, на схід, до краю східнього. Genesis 25:7 А оце дні літ Авраамового життя, які він прожив: сто літ, і сімдесят літ, і п'ять літ. Genesis 25:8 І спочи́в та й умер Авраам у старощах добрих, старий і нажившись. І він прилучився до своєї рідні. Genesis 25:9 І поховали його Ісак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара хітте́янина, що навпроти Мамре́, — Genesis 25:10 поле, що його Авраам був купив від синів Хетових,— там був похований Авраам і Сарра, жінка його. Genesis 25:11 І сталося по Авраамовій смерті, — і поблагословив Бог Ісака, сина його. І осів Ісак при криниці Лахай-Рої. Genesis 25:12 А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його породила Авраамові єгиптянка Аґар, невільниця Саррина. Genesis 25:13 І оце імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами й за нащадками їх: перворідний Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам, Genesis 25:14 І Мішма, і Дума, і Масса, Genesis 25:15 Хадад, і Тема, Єтур, Нафіш, і Кедма. Genesis 25:16 Оце вони, сини Ізмаїлові, і їхні ймення за дворами їх і за їх кочови́щами, — дванадцять начальників для їхніх племен. Genesis 25:17 А оце літа життя Ізмаїлового: сто літ, і тридцять літ, і сім літ. І спочи́в та й умер він, і був узятий до своєї рідні. Genesis 25:18 І розложилися вони від Хавіли аж до Шуру, що навпроти Єгипту, як іти до Ашшуру. І він оселився перед усіма свої́ми братами. Genesis 25:19 А оце о́повість про Ісака, Авраамового сина. Авраам породив Ісака. Genesis 25:20 І був Ісак віку сорока літ, як він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина Лавана. Genesis 25:21 І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь був ублаганий ним, — і завагітніла Ревека, жінка його. Genesis 25:22 І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: „Коли так, то для чого я це переношу!“ І пішла запитатися Господа. Genesis 25:23 І промовив до неї Господь: „Два племе́на в утробі твоїй, і два наро́ди з твого нутра́ будуть виділені, і стане сильніший наро́д від наро́ду, і старший молодшому бу́де служити“. Genesis 25:24 І сповнились дні її, щоб родити, — і ось близнюки в утробі її. Genesis 25:25 І вийшов перший червонуватий, увесь він — немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав. Genesis 25:26 А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвав ім'я́ йому: Яків. А Ісак був віку шостидесяти літ, коли народились вони. Genesis 25:27 І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків — чоловіком мирним, що в наметах сидів. Genesis 25:28 І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова. Genesis 25:29 І зварив був Яків ї́жу, а з поля прибув Ісав, і змучений був. Genesis 25:30 І сказав Ісав до Якова: „Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я“. Тому то назвали ймення йому: Едом. Genesis 25:31 А Яків сказав: „Продай же нині мені своє перворідство“. Genesis 25:32 І промовив Ісав: „Ось я умираю, — то нащо ж мені оте перворідство?“ Genesis 25:33 А Яків сказав: „Присягни ж мені нині“. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову. Genesis 25:34 І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє. Genesis 26:0 Genesis 26:1 І настав був голод у Краю́, окрім голоду першого, що був за днів Авраамових. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимського, до Ґерару. Genesis 26:2 І явився йому Господь і сказав: „Не ходи до Єгипту, — оселися в землі, про яку Я скажу́ тобі. Genesis 26:3 Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та наща́дкам твої́м дам усі оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку твоєму. Genesis 26:4 І розмножу наща́дків твої́х, немов зорі на небі, і потомству твоєму Я дам усі оці землі. І поблагословляться в потомстві твоїм усі наро́ди землі, Genesis 26:5 через те, що Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої“. Genesis 26:6 І осів Ісак у Ґерарі.
Genesis 26:7 І питалися люди тієї місцевости про жінку його. А він відказав: „Вона сестра моя“, бо боявся сказати: „Вона жінка моя“, щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку, бо вродлива з обличчя вона“. Genesis 26:8 І сталося, коли він там довго жив, і дивився Авімелех, цар филистимський, через вікно, та й побачив, — ось Ісак забавляється з Ревекою, жінкою своєю. Genesis 26:9 І покликав Авімелех Ісака та й сказав: „Тож оце вона жінка твоя! А як ти сказав був: „Вона сестра моя?“ Ісак же йому відповів: „Бо сказав, щоб не вмерти мені через неї!“ Genesis 26:10 І сказав Авімелех: „Що́ ж то нам учинив ти? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою, — і ти гріх би спровадив на нас!“ Genesis 26:11 І наказав Авімелех усьому народові, говорячи: „Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його, той певно буде забитий“. Genesis 26:12 І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стокротно, і Господь поблагословив був його. Genesis 26:13 І забагатів оцей чоловік, і багатів усе більше, аж поки не став сильно багатий. Genesis 26:14 І була в нього отара овець та кіз, і череда товару, і багато рабів. І заздрили йому филистимляни. Genesis 26:15 І всі криниці, що їх повикопували раби батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали, — і понаповнювали їх землею. Genesis 26:16 І сказав Авімелех Ісакові: „Іди ти від нас, бо зробився ти значно сильніший за нас!“ Genesis 26:17 І пішов Ісак звідти, і в долині Ґерару розта́борився, та й осів там. Genesis 26:18 І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм імення, як імення, що батько його був їм назвав. Genesis 26:19 І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води. Genesis 26:20 І сварилися пастухи ґерарські з пастухами Ісаковими, кажучи: „Це наша вода!“ І він назвав ім'я́ для тієї криниці: Есек, бо сварилися з ним. Genesis 26:21 І викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав для неї ім'я́: Ситна. Genesis 26:22 І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, — і не сварились за неї. І він назвав для неї ім'я́: Реховот, і сказав: „Тепер нам поширив Господь, — і в Краю́ ми розмножимось“. Genesis 26:23 А звідти піднявся він до Беер-Шеви. Genesis 26:24 І явився йому Господь тієї ночі й сказав: „Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і розмножу наща́дків твої́х ради Авраама, Мойого раба“. Genesis 26:25 І він збудував там жертівника, і покликав Господнє Ймення. І поставив він там намета свого, а раби Ісакові криницю там викопали. Genesis 26:26 І прийшов до нього з Ґерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, головний начальник війська його. Genesis 26:27 І сказав їм Ісак: „Чого ви до мене прийшли? Ви ж знена́виділи мене, і вислали мене від себе“. Genesis 26:28 А ті відказали: „Ми бачимо справді, що з тобою Господь. І ми сказали: Нехай буде клятва поміж нами, — поміж нами й поміж тобою, і складімо умову з тобою, Genesis 26:29 що не вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від Господа!“ Genesis 26:30 І він учинив для них гостину, — і вони їли й пили. Genesis 26:31 А рано вони повставали, і присягли один о́дному. І відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром. Genesis 26:32 І сталося того дня, і прийшли Ісакові раби, і розказали йому про криницю, яку вони викопали. І сказали йому: „Ми воду знайшли!“ Genesis 26:33 І він назвав її: Шів'а, чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня. Genesis 26:34 І був Ісав віку сорока літ, і взяв жінку Єгудиту, дочку хіттеянина Беері, і Босмату, дочку хіттеянина Елона. Genesis 26:35 І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки. Genesis 27:0 Genesis 27:1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і зате́мнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: „Мій сину!“ А той відказав йому: „Ось я!“ Genesis 27:2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї... Genesis 27:3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську. Genesis 27:4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“. Genesis 27:5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську. Genesis 27:6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи: Genesis 27:7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“. Genesis 27:8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі. Genesis 27:9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить. Genesis 27:10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“. Genesis 27:11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький! Genesis 27:12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“. Genesis 27:13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“. Genesis 27:14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько. Genesis 27:15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова. Genesis 27:16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його. Genesis 27:17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого. Genesis 27:18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“ Genesis 27:19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“. Genesis 27:20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“ А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“. Genesis 27:21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“. Genesis 27:22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“. Genesis 27:23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його. Genesis 27:24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“ А той відказав: „Я“. Genesis 27:25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив. Genesis 27:26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“ Genesis 27:27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив! Genesis 27:28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого! Genesis 27:29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“ Genesis 27:30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого. Genesis 27:31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“ Genesis 27:32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“ А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“. Genesis 27:33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“ Genesis 27:34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ Genesis 27:35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“ Genesis 27:36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“ Genesis 27:37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“ Genesis 27:38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав... Genesis 27:39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. Genesis 27:40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“
Genesis 27:41 І знена́видів Ісав Якова через благослове́ння, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: „Нехай наближаться дні жало́би по батьку моєму, — і я вб'ю Якова, брата свого“. Genesis 27:42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе. Genesis 27:43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану. Genesis 27:44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата, Genesis 27:45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“ Genesis 27:46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“ Genesis 28:0 Genesis 28:1 І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: „Не бери жінки з дочок ханаанських. Genesis 28:2 Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї. Genesis 28:3 А Бог Всемогутній поблагосло́вить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, — і ти станеш громадою народів. Genesis 28:4 І дасть тобі благослове́ння Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого́ тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові“. Genesis 28:5 І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
Genesis 28:6 І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: „Не бери жінки з дочок ханаанських“, Genesis 28:7 і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського. Genesis 28:8 І побачив Ісав, що до́чки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його, Genesis 28:9 і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку. Genesis 28:10 І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану. Genesis 28:11 І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці. Genesis 28:12 І снилось йому, — ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи́ Божі виходили й сходили по ній. Genesis 28:13 І ото Господь став на ній і промовив: „Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, — Я дам її тобі та наща́дкам твої́м. Genesis 28:14 І буде потомство твоє, немов порох землі. І поши́ришся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословля́ться в тобі та в наща́дках твоїх всі племе́на землі. Genesis 28:15 І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди пі́деш, і верну́ тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню́, що Я сказав був тобі“. Genesis 28:16 І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: „Дійсно, Господь пробува́є на цьому місці, а того я й не знав!“ Genesis 28:17 І злякався він і сказав: „Яке страшне́ оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна“. Genesis 28:18 І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх. Genesis 28:19 І назвав він ім'я́ тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз. Genesis 28:20 І склав Яків обі́тницю, говорячи: „Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу́, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись, Genesis 28:21 і я з миром вернуся до дому батька свого, то Госпо́дь буде мені Богом, Genesis 28:22 і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, — щодо десятини, — дам десятину Тобі!“ Genesis 29:0 Genesis 29:1 І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему. Genesis 29:2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь. Genesis 29:3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце. Genesis 29:4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“. Genesis 29:5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“. Genesis 29:6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“. Genesis 29:7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“. Genesis 29:8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“. Genesis 29:9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка. Genesis 29:10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї. Genesis 29:11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав... Genesis 29:12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму... Genesis 29:13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди. Genesis 29:14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су. Genesis 29:15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“ Genesis 29:16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль. Genesis 29:17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду. Genesis 29:18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“. Genesis 29:19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“ Genesis 29:20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів. Genesis 29:21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“ Genesis 29:22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину. Genesis 29:23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся. Genesis 29:24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю. Genesis 29:25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене? Genesis 29:26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. Genesis 29:27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“. Genesis 29:28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку. Genesis 29:29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю. Genesis 29:30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.
Genesis 29:31 І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна. Genesis 29:32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“ Genesis 29:33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон. Genesis 29:34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й. Genesis 29:35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати. Genesis 30:0
Genesis 30:1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“ Genesis 30:2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“ Genesis 30:3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“. Genesis 30:4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків. Genesis 30:5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина. Genesis 30:6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан. Genesis 30:7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову. Genesis 30:8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м. Genesis 30:9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку. Genesis 30:10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина. Genesis 30:11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад. Genesis 30:12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову. Genesis 30:13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р. Genesis 30:14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“ Genesis 30:15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“ Genesis 30:16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї. Genesis 30:17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина. Genesis 30:18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р. Genesis 30:19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина. Genesis 30:20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н. Genesis 30:21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна. Genesis 30:22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу. Genesis 30:23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“ Genesis 30:24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“
Genesis 30:25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого. Genesis 30:26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“. Genesis 30:27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“. Genesis 30:28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“. Genesis 30:29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною. Genesis 30:30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“ Genesis 30:31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати. Genesis 30:32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені. Genesis 30:33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“. Genesis 30:34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“ Genesis 30:35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів. Genesis 30:36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару. Genesis 30:37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була. Genesis 30:38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити. Genesis 30:39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими. Genesis 30:40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової. Genesis 30:41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях. Genesis 30:42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову. Genesis 30:43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли. Genesis 31:0 Genesis 31:1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“. Genesis 31:2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора. Genesis 31:3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“. Genesis 31:4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї, Genesis 31:5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною. Genesis 31:6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові. Genesis 31:7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле. Genesis 31:8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті. Genesis 31:9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені. Genesis 31:10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі. Genesis 31:11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“ Genesis 31:12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі. Genesis 31:13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“. Genesis 31:14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька? Genesis 31:15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло. Genesis 31:16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“. Genesis 31:17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди. Genesis 31:18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської. Genesis 31:19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав. Genesis 31:20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає. Genesis 31:21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.
Genesis 31:22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік. Genesis 31:23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській. Genesis 31:24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“. Genesis 31:25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській. Genesis 31:26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча! Genesis 31:27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами. Genesis 31:28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив! Genesis 31:29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“. Genesis 31:30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“ Genesis 31:32 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок! При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала. Genesis 31:33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного. Genesis 31:34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов. Genesis 31:35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов. Genesis 31:36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною, Genesis 31:37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома. Genesis 31:38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв. Genesis 31:39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі. Genesis 31:40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей. Genesis 31:41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату! Genesis 31:42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“. Genesis 31:43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх? Genesis 31:44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“. Genesis 31:45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника. Genesis 31:46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі. Genesis 31:47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед. Genesis 31:48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед Genesis 31:49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного. Genesis 31:50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“ Genesis 31:51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою. Genesis 31:52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле. Genesis 31:53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак. Genesis 31:54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі. Genesis 32:0 Genesis 32:1 І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, — і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого. Genesis 32:2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи́. Genesis 32:3 І Яків сказав, коли їх побачив: „Це Божий табір!“ І він назвав ім'я́ тому місцю: Маханаїм. Genesis 32:4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського. Genesis 32:5 І наказав їм, говорячи: „Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і заде́ржався аж дотепер. Genesis 32:6 І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх“. Genesis 32:7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: „Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.“ Genesis 32:8 І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив наро́д, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори. Genesis 32:9 І сказав: „Коли при́йде Ісав до табору одного, і розі́б'є його, то вціліє позосталий табір“. Genesis 32:10 І Яків промовив: „Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: „Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю́ тобі добре“. Genesis 32:11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йорда́н, а тепер я стався на два табори. Genesis 32:12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми. Genesis 32:13 А Ти ж був сказав: „Учинити добро — учиню я з тобою добро; а наща́дки твої́ покладу, як той мо́рський пісок, що його не злічити через безліч“. Genesis 32:14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що́ під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого: Genesis 32:15 кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро, Genesis 32:16 верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро. Genesis 32:17 І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: „Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом“. Genesis 32:18 І він наказав першому, кажучи: „Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою? Genesis 32:19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами“. Genesis 32:20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: „Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви зна́йдете його, Genesis 32:21 і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може він піді́йме обличчя моє.“ Genesis 32:22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі. Genesis 32:23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок. Genesis 32:24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.
Genesis 32:25 І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. Genesis 32:26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до сугло́бу стегна́ його. І звихнувся сугло́б стегна́ Якова, як він боровся з Ним. Genesis 32:27 І промовив: „Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря“. А той відказав: „Не пущу́ Тебе, коли не поблагосло́виш мене“. Genesis 32:28 І промовив до нього: „Як твоє ймення!“ Той відказав: „Яків“. Genesis 32:29 І сказав „Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізра́їль, бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав“. Genesis 32:30 І запитав Яків і сказав: „Скажи ж Ім'я Своє“. А Той відказав: „Пощо питаєш про Ймення Моє!“ І Він поблагословив його там. Genesis 32:31 І назвав Яків ім'я́ того місця: Пенуїл, бо „бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя“. Genesis 32:32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно́. Genesis 32:33 Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на сугло́бі стегна́, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна́ Якового, жили стегна. Genesis 33:0 Genesis 33:1 І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обо́х невільниць своїх. Genesis 33:2 І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йо́сипа останніми. Genesis 33:3 А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого. Genesis 33:4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали. Genesis 33:5 І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: „Хто то такі?“ А той відказав: „Діти, якими обдарував Бог твого раба“. Genesis 33:6 І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися. Genesis 33:7 І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йо́сип і Рахі́ль, та й вклонилися. Genesis 33:8 І сказав Ісав: „А що це за ці́лий табір той, що я спіткав?“ А той відказав: „Щоб знайти милість в очах мого пана“. Genesis 33:9 А Ісав сказав: „Я маю багато, мій брате, — твоє нехай бу́де тобі“. Genesis 33:10 А Яків сказав: „Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене. Genesis 33:11 Візьми ж благослове́ння моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все“. І благав він його, — і той узяв. Genesis 33:12 І промовив Ісав: „Рушаймо й ходім, а я піду́ обік те́бе“. Genesis 33:13 А той відказав: „Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара. Genesis 33:14 Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду́ поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду́ до пана свого до Сеїру“. Genesis 33:15 І промовив Ісав: „Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною“. А той відказав: „Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?“ Genesis 33:16 І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру.
Genesis 33:17 А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені́, тому назвав ім'я́ тому місцю: Сукко́т. Genesis 33:18 І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Кра́ї ханаанському, і розта́борився перед містом. Genesis 33:19 І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібнякі́в. Genesis 33:20 І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль. Genesis 34:0
Genesis 34:1 І вийшла була Діна, дочка Лії, яка вродила її Якову, щоб подивитися на дочок того кра́ю. Genesis 34:2 І побачив її Сихем, син Гамора хіве́янина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і збезчестив її. Genesis 34:3 І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого. Genesis 34:4 І сказав Сихем до Гамора, батька свого, говорячи: „Візьми те дівча за жінку для мене!“ Genesis 34:5 А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули́ вони. Genesis 34:6 І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з ним. Genesis 34:7 І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав із дочкою Якова, а так не робиться. Genesis 34:8 А Гамор говорив з ними, кажучи: „Син мій Сихем, — запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку! Genesis 34:9 І посвоячтеся з нами, — дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі. Genesis 34:10 І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім“. Genesis 34:11 І промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду́ милість у ваших очах, і що ви скажете мені — я дам. Genesis 34:12 Сильно побільші́ть на мене ві́но та дарунок, а я дам, як мені скажете, — та тільки дайте мені дівчину за жінку!“ Genesis 34:13 І відповіли́ сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх. Genesis 34:14 І сказали до них: „Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас. Genesis 34:15 Ми тільки за те прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, — щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі. Genesis 34:16 І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, й осядемось із вами, і станемо одним наро́дом. Genesis 34:17 А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й пі́демо“. Genesis 34:18 І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового. Genesis 34:19 І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька свого. Genesis 34:20 І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і промовили до людей свого міста, говорячи: Genesis 34:21 „Ці люди — вони приязні до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось — розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмі́мо собі за жінок, а наших дочок даймо їм. Genesis 34:22 Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, — коли в нас бу́де обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані. Genesis 34:23 Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба — хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із нами. Genesis 34:24 І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його. Genesis 34:25 І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків. Genesis 34:26 Також Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й вийшли. Genesis 34:27 Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру. Genesis 34:28 Забрали дрібну й велику худобу їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі, Genesis 34:29 і ввесь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що́ де в домі було. Genesis 34:30 І сказав Яків до Симеона й до Левія: „Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаане́янина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знище́ний я та мій дім“. Genesis 34:31 А вони відказали: „Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?“ Genesis 35:0
Genesis 35:1 І сказав Бог до Якова: „Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм“. Genesis 35:2 І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: „Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж. Genesis 35:3 І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю́ я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я“. Genesis 35:4 І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом. Genesis 35:5 І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова. Genesis 35:6 І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь наро́д, що був з ним. Genesis 35:7 І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом. Genesis 35:8 І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут. Genesis 35:9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його. Genesis 35:10 І сказав йому Бог: „Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізра́їль буде ім'я́ твоє“. І назвав ім'я йому: Ізра́їль. Genesis 35:11 І сказав йому Бог: „Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, — наро́д і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із сте́гон твоїх. Genesis 35:12 А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, — дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край“. Genesis 35:13 I вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив. Genesis 35:14 І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою. Genesis 35:15 І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.
Genesis 35:16 І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи. Genesis 35:17 І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: „Не бійся, бо й це тобі син“. Genesis 35:18 I сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніями́н. Genesis 35:19 І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм. Genesis 35:20 І поставив Яків пам'ятника на гробі її, — це надгро́бний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні. Genesis 35:21 І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру. Genesis 35:22 І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. Genesis 35:23 Сини Ліїні: перворідний Якова Руви́м, і Симео́н, і Леві́й, і Юда, і Іссаха́р, і Завуло́н. Genesis 35:24 Сини Рахілині: Йо́сип і Веніями́н. Genesis 35:25 А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефтали́м. Genesis 35:26 А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Аси́р. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському. Genesis 35:27 І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре́, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак. Genesis 35:28 І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ. Genesis 35:29 І впоко́ївся Ісак та й помер, і прилучився до своє́ї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його. Genesis 36:0
Genesis 36:1 А оце нащадки Ісава, цебто Едома. Genesis 36:2 Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських, — Аду, дочку Елона хіттеянина, та Оголіваму, дочку Ани, дочку Ців'она хівеянина, Genesis 36:3 та Босмат, дочку Ізмаїлову, сестру Невайотову. Genesis 36:4 І породила Ада Ісавові Еліфаза, а Босмат породила Реуїла, Genesis 36:5 а Оголівама породила Суша, і Ялама, і Кораха. Оце сини Ісавові, що були йому народжені в ханаанській землі. Genesis 36:6 І взяв Ісав жінок своїх, і синів своїх, і дочок своїх, і всі душі дому свого, і худобу свою, і все стадо своє, і все своє майно, що набув у ханаанській землі, та й пішов до Краю від обличчя Якова, брата свого, Genesis 36:7 бо маєток їх був більший, щоб пробува́ти їм разом, і край їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу. Genesis 36:8 І осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав — він Едом. Genesis 36:9 А оце нащадки Ісава, батька Едому на горі Сеїр. Genesis 36:10 Оце ймення синів Ісавових: Еліфаз, син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки. Genesis 36:11 А сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо́, і Ґатам, і Кеназ. Genesis 36:12 А Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і породила вона Еліфазові Амали́ка. Оце сини́ Ади, Ісавової жінки. Genesis 36:13 А оце сини Реуїлові: Нагат і Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки. Genesis 36:14 А оці були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Ців'она, Ісавової жінки, — і вродила вона Ісаву Єуша, і Ялама, і Корея. Genesis 36:15 А оце провідники Ісавових синів. Сини Еліфаза, Ісавового перворідного: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ, Genesis 36:16 провідник Корей, провідник Ґатам, провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в краю Едома, оце сини Ади. Genesis 36:17 А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в краю едомському, оце сини Босмати, Ісавової жінки. Genesis 36:18 А оце сини Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, — оце провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки. Genesis 36:19 Оце сини Ісава, цебто Едома, і оце їхні провідники. Genesis 36:20 Оце сини Сеїра, хореянина, мешканці цієї землі: Лотан і Шовал, і Ців'он, і Ана, Genesis 36:21 і Дішон, і Ецев, і Дішан, — оце провідники хореянина, сини Сеїру, краю едомського. Genesis 36:22 А сини Лотана були: Хорі й Гемам, а Лотанова сестра — Тимна. Genesis 36:23 А оце сини Шовалові: Алван і Манахат, і Евал, Шефо, і Онам. Genesis 36:24 А ото сини Ців'онові: і Айя, і Ана, той Ана, що знайшов був в пустині гарячі джерела, коли пас осли Ців'она, свого батька. Genesis 36:25 А оце діти Ани: Дішон, і Оголівама, дочка Ани. Genesis 36:26 А оце сини Дішо́нові: Хемдан, і Ешбан, і Ітран, і Керан. Genesis 36:27 Ото сини Ецера: Білган, і Зааван, і Акан. Genesis 36:28 Оце сини Дішана: Уц і Аран. Genesis 36:29 Оце провідники хореянина: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Ців'он, провідник Ана, Genesis 36:30 провідник Дішон, провідник Ецер, провідник Дішан, — оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр. Genesis 36:31 А оце царі, що царювали в краю Едома перед царюва́нням царя в синів Ізраїлевих. Genesis 36:32 І царював в Едомі Бела, син Беора, а ймення його міста Дінгава. Genesis 36:33 І вмер Бела, і зацарював замість нього Йовав, син Зераха з Боцри. Genesis 36:34 І вмер Йовав, і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина. Genesis 36:35 I вмер Хушам, і зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив мідіян на полі Моава, а ймення його міста Авіт. Genesis 36:36 І вмер Гадад, і зацарював замість нього Самла з Машеку. Genesis 36:37 І вмер Самла, і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного. Genesis 36:38 І вмер Саул, і зацарював замість нього Баал-Ханан, син Ахборів. Genesis 36:39 І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював замість нього Гадад, а ім'я́ його міста Пау, а ім'я його жінки Мегетав'іл, дочка Матреди, дочки Ме-Загава. Genesis 36:40 А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами, за місцями їх, їхніми іменами: провідник Тимна, провідник Алва, провідник Етет, Genesis 36:41 провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон, Genesis 36:42 провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар, Genesis 36:43 провідник Маґдіїл, провідник Ірам. Оце провідники Едома — він же Ісав, батько Едому за їхніми осе́лями в кра́ї їхнього володіння.
Genesis 37:0
Genesis 37:1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському. Genesis 37:2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. Genesis 37:3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́. Genesis 37:4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно. Genesis 37:5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього. Genesis 37:6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені. Genesis 37:7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“. Genesis 37:8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. Genesis 37:9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“. Genesis 37:10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“ Genesis 37:11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова. Genesis 37:12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. Genesis 37:13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“ Genesis 37:14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. Genesis 37:15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“ Genesis 37:16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“ Genesis 37:17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. Genesis 37:18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. Genesis 37:19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець! Genesis 37:20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“. Genesis 37:21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“ Genesis 37:22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його. Genesis 37:23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. Genesis 37:24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води. Genesis 37:25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту. Genesis 37:26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров? Genesis 37:27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його. Genesis 37:28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. Genesis 37:29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... Genesis 37:30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“ Genesis 37:31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. Genesis 37:32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“ Genesis 37:33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“ Genesis 37:34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му... Genesis 37:35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько. Genesis 37:36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.
Genesis 38:0
Genesis 38:1 Сталося того ча́су, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра. Genesis 38:2 І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся. Genesis 38:3 І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Ер. Genesis 38:4 І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім'я йому: Она́н. Genesis 38:5 І ще знову, і породила сина, і назвала ім'я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його. Genesis 38:6 І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім'я їй: Тамара. Genesis 38:7 І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, — і Господь його вбив. Genesis 38:8 І сказав Юда до Онана: „Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, — і встанови насіння для брата свого“. Genesis 38:9 А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові. Genesis 38:10 І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його. Genesis 38:11 І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: „Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій“. Бо він був подумав: „Аби не вмер також він, як брати його“. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого. Genesis 38:12 І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин. Genesis 38:13 А Тамарі розповіли, кажучи: „Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою“. Genesis 38:14 І зняла вона з себе одежу вді́вства свого, і покрилася покрива́лом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку. Genesis 38:15 І побачив її Юда, і прийняв її за блудни́цю, бо закрила вона обличчя своє. Genesis 38:16 І він збочив до неї на дорогу й сказав: „А ну но я ввійду до тебе!“ Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: „Що́ даси мені, коли при́йдеш до мене?“ Genesis 38:17 А він відказав: „Я пошлю козлятко з отари“. І сказала вона: „Якщо даси заста́ву, аж поки пришлеш“. Genesis 38:18 А він відказав: „Яка та застава, що дам я тобі?“ Та сказала: „Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй“. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього. Genesis 38:19 І встала вона та й пішла, і зняла покрива́ло своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого. Genesis 38:20 А Юда послав козлятко через при́ятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її. Genesis 38:21 І запитав він людей її місця, говорячи: „Де та блудни́ця, що була в Енаїм при дорозі?“ Вони відказали: „Не була тут блудни́ця“. Genesis 38:22 І вернувся він до Юди й сказав: „Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудни́ця“. Genesis 38:23 І сказав Юда: „Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти“. Genesis 38:24 І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: „Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд“. А Юда сказав: „Виведіть її, — і нехай буде спа́лена“. Genesis 38:25 Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: „Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому“. І сказала: „Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця?“ Genesis 38:26 І пізнав Юда й сказав: „Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму“. І вже більше не знав він її. Genesis 38:27 І сталося в часі, як родила вона, — а ось близнята в утробі її. Genesis 38:28 І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов'язала на руку йому нитку червону, говорячи: „Цей вийшов найперше“. Genesis 38:29 І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: „На́що ти роздер для себе перепо́ну?“ І назвала ім'я йому Перец. Genesis 38:30 А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім'я йому: Зе́рах. Genesis 39:0
Genesis 39:1 А Йо́сип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфа́р, царедворець фараонів, начальник царсько́ї сторожі, муж єги́птянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди. Genesis 39:2 І був Госпо́дь з Йо́сипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробува́в він у домі свого пана єги́птянина. Genesis 39:3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Госпо́дь щастить у руці його. Genesis 39:4 І Йо́сип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призна́чив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку. Genesis 39:5 І сталося, — відко́ли він призна́чив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благослове́ння Господнє в усьому, що він мав, — у домі й на полі. Genesis 39:6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йо́сиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йо́сип був гарного стану та вродливого вигляду.
Genesis 39:7 І сталося по тих пригодах, і звела́ свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: „Ляж зо мною!“ Genesis 39:8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: „Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку. Genesis 39:9 Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, — бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?“ Genesis 39:10 І сталося, що вона день-у-день говорила Йо́сипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею. Genesis 39:11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було́ нікого з людей дому. Genesis 39:12 І схопи́ла вона його за одежу його, кажучи: „Лягай же зо мною!“ А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір. Genesis 39:13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір, Genesis 39:14 то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: „Дивіться, — він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом. Genesis 39:15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір. Genesis 39:16 І я поклала його одежу при собі аж до прихо́ду пана його до свого дому“. Genesis 39:17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: „До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною. Genesis 39:18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір“. Genesis 39:19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: „Отакі то речі вчинив мені твій раб“, то запалився гнів його. Genesis 39:20 І взяв його Йо́сипів пан, та й віддав його до дому в'язни́чного, до місця, де були ув'я́знені царські́ в'язні. І пробува́в він там у тім домі в'язничнім. Genesis 39:21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому. Genesis 39:22 І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що́ там робили, робив він. Genesis 39:23 Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що́ він робив, щастив йому Господь. Genesis 40:0
Genesis 40:1 І сталося по тих пригодах, чашник єгипетського царя та пекар провинилися були панові своєму, цареві єгипетському. Genesis 40:2 І розгнівався фараон на двох своїх е́внухів, — на начальника чашників і на начальника пекарів. Genesis 40:3 І віддав їх під варту до дому начальника царської сторожі до в'язничного дому, до місця, де Йосип був ув'я́знений. Genesis 40:4 А начальник царсько́ї сторожі приставив Йосипа до них, і він їм услуговував. І були вони деякий час під вартою. Genesis 40:5 І снився їм обом сон, кожному свій сон, однієї ночі, кожному за зна́ченням його сна, чашникові й пекареві царя єгипетського, що були ув'язнені у в'язничному домі. Genesis 40:6 І прибув до них Йосип уранці, і побачив їх, а вони ось сумні. Genesis 40:7 І запитав він фараонових евнухів, що були з ним під вартою в домі пана його, говорячи: „Чого ваші обличчя сьогодні сумні́?“ Genesis 40:8 А вони сказали йому: „Снився нам сон, а відгадати його немає кому“. І сказав до них Йосип: „Чи ж не в Бога відгадки? Розповіджте но мені“. Genesis 40:9 І оповів начальник чашників Йо́сипові свій сон, і сказав йому: „Бачив я в сні своїм, — ось виноградний кущ передо мною. Genesis 40:10 А в виноградному кущі три виноградні галу́зки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід. Genesis 40:11 А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку фараона“. Genesis 40:12 І сказав йому Йо́сип: „Оце відгадка його: три виноградні галузки — це три дні. Genesis 40:13 Ще за три дні підійме фараон твою голову, і верне тебе на твоє становище, і ти даси́ чашу фараона до руки його за першим звича́єм, як був ти чашником його. Genesis 40:14 Коли ти згадаєш собі про мене, як бу́де тобі добре, — то вчиниш милість мені, коли згадаєш про мене перед фараоном, і випровадиш мене з цього дому. Genesis 40:15 Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського, а також тут я не вчинив нічого, щоб мене вкинути до цієї ями“. Genesis 40:16 І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: „І я в сні своїм бачив, — ось три коші пе́чива на голові моїй. Genesis 40:17 А в коші горі́шньому — зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови“. Genesis 40:18 І відповів Йосип і сказав: „Оце відгадка його: три коші — то три дні. Genesis 40:19 Ще за три дні піді́йме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, — і птах поїсть тіло твоє з тебе.“ Genesis 40:20 І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів. І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів. Genesis 40:21 І вернув він начальника чашників на його місце, і він подав чашу в руку фараонову. Genesis 40:22 А начальника пекарів повісив, як відгадав був їм Йо́сип. Genesis 40:23 Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа, та й забув за нього. Genesis 41:0
Genesis 41:1 І сталося по закінченні двох літ ча́су, і сниться фараонові, — ось він стоїть над Річкою. Genesis 41:2 І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, — і па́слися на лузі. Genesis 41:3 А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. Genesis 41:4 І корови бридкі́ виглядом і худі тілом поз'їда́ли сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. Genesis 41:5 І знову заснув він. І снилося йому вдруге, — аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. Genesis 41:6 А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. Genesis 41:7 І проковтнули ті тонкі́ колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, — а то був сон. Genesis 41:8 І сталося рано, — і занепоко́ївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, — та ніхто не міг відгадати їх фараонові. Genesis 41:9 І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: „Я сьогодні згадую гріхи свої. Genesis 41:10 Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царсько́ї сторожі, мене й начальника пекарів. Genesis 41:11 І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм зна́ченням. Genesis 41:12 А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли́ йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. Genesis 41:13 І сталося, — як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив“. Genesis 41:14 І послав фараон, і покликав Йо́сипа, — і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, — і він прибув до фараона. Genesis 41:15 І промовив фараон до Йосипа: „Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його“. Genesis 41:16 А Йосип сказав до фараона, говорячи: „Не я, — Бог дасть у відповідь мир фараонові“. Genesis 41:17 І сказав фараон до Йосипа: „Бачив я в сні своїм — ось я стою на березі Річки. Genesis 41:18 І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони па́слися на лузі. Genesis 41:19 А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридки́х, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. Genesis 41:20 І корови худі та бридкі поз'їда́ли сім корів перших ситих. Genesis 41:21 І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, — і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. Genesis 41:22 І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. Genesis 41:23 А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. Genesis 41:24 І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив“. Genesis 41:25 І сказав Йо́сип до фараона: „Сон фараонів — один він. Що́ Бог робить, те Він звістив фараонові. Genesis 41:26 Семеро корів добрих — то сім літ, і семеро колосків добрих — сім літ вони. А сон — один він. Genesis 41:27 А сім корів худих і бридки́х, що вийшли за ними, — сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром — то бу́дуть сім літ голодних. Genesis 41:28 Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що́ Бог робить, те Він показав фараонові. Genesis 41:29 Ось приходять сім літ, — великий достаток у всім краї єгипетськім. Genesis 41:30 А по них настануть сім літ голодних, — і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. Genesis 41:31 І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане по́тім, бо він буде дуже тяжки́й. Genesis 41:32 А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її. Genesis 41:33 А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. Genesis 41:34 Нехай учинить фараон, і нехай призна́чить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. Genesis 41:35 І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. Genesis 41:36 І буде та їжа на запа́с для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, — і край не буде знищений голодом“. Genesis 41:37 І була ця річ добра в оча́х фараона та в очах усіх його рабів.
Genesis 41:38 І сказав фараон своїм рабам: „Чи зна́йдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?“ Genesis 41:39 І сказав фараон Йосипові: „Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. Genesis 41:40 Ти бу́деш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь наро́д мій. Тільки троном я буду вищий від тебе“. Genesis 41:41 І сказав фараон Йо́сипові: „Дивись, — я поставив тебе над усім краєм єгипетським“. Genesis 41:42 І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йо́сипову, і зодягнув його в одежу віссо́нну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. Genesis 41:43 І зробив, що він їздив його другим по́возом, і кричали перед обличчям його: „Кланяйтеся!“ І поставив його над усім єгипетським краєм. Genesis 41:44 І сказав фараон Йосипові: „Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім“. Genesis 41:45 І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм. Genesis 41:46 А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край. Genesis 41:47 А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. Genesis 41:48 І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім кра́ї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньо́му. Genesis 41:49 І зібрав Йо́сип збіжжя дуже багато, як мо́рський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. Genesis 41:50 А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. Genesis 41:51 І назвав Йо́сип ім'я́ перворідному: Манасі́я, бо „Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька“. Genesis 41:52 А ймення другому назвав: Єфрем, бо „розмножив мене Бог у краї недолі моєї“. Genesis 41:53 І скінчи́лися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. Genesis 41:54 І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб. Genesis 41:55 Але виголоднів увесь єгипетський край, а наро́д став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: „Ідіть до Йосипа. Що́ він вам скаже, те робіть“. Genesis 41:56 І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було́ в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї. Genesis 41:57 І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі. Genesis 42:0 Genesis 42:1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“ Genesis 42:2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“. Genesis 42:3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту. Genesis 42:4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“ Genesis 42:5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім. Genesis 42:6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі. Genesis 42:7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“. Genesis 42:8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його. Genesis 42:9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“. Genesis 42:11 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі. Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“ Genesis 42:12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“ Genesis 42:13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“. Genesis 42:14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни. Genesis 42:15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат! Genesis 42:16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“ Genesis 42:17 І він забрав їх під варту на три дні. Genesis 42:18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся, Genesis 42:19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. Genesis 42:20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так. Genesis 42:21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“ Genesis 42:22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“ Genesis 42:23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. Genesis 42:24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах. Genesis 42:25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так. Genesis 42:26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти. Genesis 42:27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його! Genesis 42:28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“
Genesis 42:29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи: Genesis 42:30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю. Genesis 42:31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами! Genesis 42:32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“. Genesis 42:33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть. Genesis 42:34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“ Genesis 42:35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались. Genesis 42:36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“ Genesis 42:37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“. Genesis 42:38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“ Genesis 43:0 Genesis 43:1 А голод став тяжки́й у тім краї. Genesis 43:2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“ Genesis 43:3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“ Genesis 43:4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі. Genesis 43:5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“. Genesis 43:6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“ Genesis 43:7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“ Genesis 43:8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти. Genesis 43:9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні! Genesis 43:10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“. Genesis 43:11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів. Genesis 43:12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка. Genesis 43:13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа. Genesis 43:14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“
Genesis 43:15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим. Genesis 43:16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“. Genesis 43:17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому. Genesis 43:18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“. Genesis 43:19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім. Genesis 43:20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі. Genesis 43:21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою! Genesis 43:22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“. Genesis 43:23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона. Genesis 43:24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам. Genesis 43:25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб. Genesis 43:26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі. Genesis 43:27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“ Genesis 43:28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі. Genesis 43:29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“ Genesis 43:30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там... Genesis 43:31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“ Genesis 43:32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту. Genesis 43:33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним. Genesis 43:34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним. Genesis 44:0 Genesis 44:1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його. Genesis 44:2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був. Genesis 44:3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли. Genesis 44:4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро? Genesis 44:5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“. Genesis 44:6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова. Genesis 44:7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ. Genesis 44:8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото? Genesis 44:9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“. Genesis 44:10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“. Genesis 44:11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого. Genesis 44:12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім! Genesis 44:13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста. Genesis 44:14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю. Genesis 44:15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“ Genesis 44:16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“. Genesis 44:17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“. Genesis 44:18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. Genesis 44:19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“ Genesis 44:20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. Genesis 44:21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“. Genesis 44:22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“. Genesis 44:23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“. Genesis 44:24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. Genesis 44:25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“. Genesis 44:26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“. Genesis 44:27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя. Genesis 44:28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р. Genesis 44:29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“. Genesis 44:30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, — Genesis 44:31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу. Genesis 44:32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні! Genesis 44:33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами! Genesis 44:34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“. Genesis 45:0
Genesis 45:1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: „Виведіть усіх людей від мене!“ І не було з ним ніко́го, коли Йо́сип відкрився браттям своїм. Genesis 45:2 І він го́лосно запла́кав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів. Genesis 45:3 І Йо́сип промовив до браттів своїх: „Я Йо́сип... Чи живий ще мій батько?“ І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його. Genesis 45:4 А Йосип промовив до братів своїх: „Підійдіть же до мене!“ І вони підійшли, а він проказав: „Я Йо́сип, ваш брат, якого ви продали́ були до Єгипту.
Genesis 45:5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жа́лю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для вижи́влення. Genesis 45:6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив. Genesis 45:7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених. Genesis 45:8 І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського. Genesis 45:9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йо́сип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся. Genesis 45:10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близьки́й до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє. Genesis 45:11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє. Genesis 45:12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас. Genesis 45:13 І оповісте́ батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що́ ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди“. Genesis 45:14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніями́н плакав на шиї його... Genesis 45:15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А пото́му говорили брати його з ним. Genesis 45:16 І розголо́шено в домі фараоновім чу́тку, говорячи: „Прийшли Йосипові брати!“ І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів. Genesis 45:17 І промовив фараон до Йосипа: „Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського. Genesis 45:18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам до́бра єгипетського краю. І споживайте ситість землі. Genesis 45:19 А ти одержав наказа сказа́ти: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози́ для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте. Genesis 45:20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно“. Genesis 45:21 І зробили так Ізра́їлеві сини. А Йо́сип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу. Genesis 45:22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі. Genesis 45:23 А ба́тькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу. Genesis 45:24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: „Не сваріться в дорозі!“ Genesis 45:25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого. Genesis 45:26 І розповіли йому, кажучи: „Ще Йо́сип живий“, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм... Genesis 45:27 І переказували йому всі слова Йосипові, що́ говорив він до них. І як побачив він вози́, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька. Genesis 45:28 І промовив Ізра́їль: „До́сить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!“ Genesis 46:0 Genesis 46:1 І вирушив Ізраїль, і все, що його, і прибув до Веер-Шеви, і приніс жертви Богові батька свого Ісака. Genesis 46:2 І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні, і сказав: „Якове, Якове!“ А той відказав: „Ось я!“ Genesis 46:3 І сказав Він: „Я Той Бог, — Бог батька твого. Не бійся зійти до Єгипту, бо Я вчиню тебе там великим народом. Genesis 46:4 Я зійду́ з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закри́є рукою своє́ю очі твої“. Genesis 46:5 І встав Яків з Беер-Шеви. І пове́зли Ізраїлеві сини свого батька Якова, і дітей своїх, і жінок своїх возами, що послав фараон, щоб привезти його. Genesis 46:6 І взяли́ вони стада́ свої, і маєток свій, що набули́ в землі ханаанській, і прибули́ до Єгипту Яків та ввесь рід його з ним. Genesis 46:7 Він привів із собою до Єгипту синів своїх, і синів своїх синів з собою, дочок своїх, і дочок синів своїх, і ввесь рід свій. Genesis 46:8 А оце ймення синів Ізраїлевих, що прибули до Єгипту: Яків та сини його: перворідний Яковів Руви́м. Genesis 46:9 І сини Рувимові: Ханох, і Паллу, і Хецрон, і Кармі. Genesis 46:10 І сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Саул, син ханаанеянки. І сини Левієві: Ґершон, Кегат і Мерарі. І сини Юдині: Ер, і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах. І вмер Ер і Онан у ханаанській землі. А сини Перецеві були: Хецрон і Хамул. Genesis 46:13 І сини Іссаха́рові: Тола, і Цувва, і Йов, і Шимрон. Genesis 46:14 І сини Завуло́нові: Серед, і Елон, і Яхлеїл. Genesis 46:15 Оце сини Ліїні, що вродила вона Якову в Падані арамейськім, та дочку його Діну. Усіх душ синів його й дочок його тридцять три. Genesis 46:16 І сини Ґадові: Ціфйон, і Хаґґі, Шуні, і Ецбон, Ері, і Ароді, і Ар'їлі. Genesis 46:17 І сини Аси́рові: Їмна, і Їшва, і Їшві, і Верія, і Сірах, сестра їх. І сини Верії: Хевер і Малкіїл. Genesis 46:18 Оце сини Зілпи, що Лаван був дав її своїй дочці Лії, а вона вродила їх Якову, шіснадцять душ. Genesis 46:19 Сини Рахілі, жінки Якова: Йо́сип і Веніями́н. Genesis 46:20 І вродилися Йосипові в єгипетськім краї Манасі́я та Єфре́м, що їх уродила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця Ону. Genesis 46:21 І сини Веніяминові: Бела, і Бехер, і Ашбел, Ґера, і Нааман, Ехі, і Рош, Муппім, і Хуппім, і Ард. Genesis 46:22 Оце сини Рахілині, що вродилися Якову, усіх душ чотирнадцять. Genesis 46:23 І сини Данові: Хушім. Genesis 46:24 І сини Нефтали́мові: Яхсеїл, і Ґуні, і Єцер, і Шіллем. Genesis 46:25 Оце сини Білги, що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі. І вона породила їх Якову, усіх душ сім. Genesis 46:26 Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що походять із сте́гон його, окрім жінок синів Якова, усіх душ шістдесят і шість. Genesis 46:27 А сини Йосипа, що народилися йому в Єгипті, дві душі. Усіх душ дому Якова, що прийшли були до Єгипту, сімдесят. Genesis 46:28 І послав він перед собою Юду до Йосипа, щоб показував перед ним доро́гу до Ґошену. І прибули́ вони до краю Ґошен. Genesis 46:29 І запріг Йосип свою колесницю, і вирушив назустріч батькові своє́му Ізраїлеві до Ґошену. І він показався йому, і впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його. Genesis 46:30 І промовив Ізраїль до Йосипа: „Нехай тепер помру я, побачивши обли́ччя твоє, що ти ще живий!“ Genesis 46:31 А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого: „Піду́ й розкажу́ фараонові, та й повім йому: Брати мої й дім батька мого, що були в Кра́ї ханаанськім, прибули до мене. Genesis 46:32 А люди ці — пастухи отари, бо були скотарі. І вони припровадили дрібну та велику худобу свою, і все, що їхнє було́. Genesis 46:33 І станеться, коли покличе вас фараон і скаже: Яке ваше зайняття? Genesis 46:34 то ви відкажете: „Скотарями були твої раби від молодости своєї аж дотепе́р, і ми, і батьки наші“, щоб ви осіли в країні Ґошен, бо для Єгипту кожен пастух отари — огида“. Genesis 47:0
Genesis 47:1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: „Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули́ з ханаанського Кра́ю. І ось вони в країні Ґошен“. Genesis 47:2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим. Genesis 47:3 І сказав фараон до братів його: „Яке ваше зайняття?“ А вони відказали фараонові: „Пастухи отари раби твої, — і ми, і наші батьки“. Genesis 47:4 І сказали вони фараонові: „Ми прибули́, щоб ме́шкати в кра́ї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжки́й голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен“. Genesis 47:5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: „Батько твій та брати твої прибули́ до тебе. Genesis 47:6 Єгипетьський край — він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, — нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди“. Genesis 47:7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона. Genesis 47:8 І промовив фараон до Якова: „Скільки днів ча́су життя твого?“ Genesis 47:9 А Яків сказав до фараона: „Днів ча́су мандрівки моєї — сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні ча́су життя мого, і не досягли вони днів ча́су життя батьків моїх у днях ча́су мандрівки їхньої“. Genesis 47:10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового. Genesis 47:11 І осадив Йо́сип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі — у країні Рамесес, як наказав був фараон. Genesis 47:12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.
Genesis 47:13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжки́й. І ви́снажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод. Genesis 47:14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому. Genesis 47:15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: „Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому́ що вичерпалося срібло?“ Genesis 47:16 А Йосип сказав: „Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло“. Genesis 47:17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йо́сип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу. Genesis 47:18 І скінчи́вся той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: „Не скажемо неправди перед паном своїм, — що вичерпалося срібло, а че́реди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, — хібащо наше тіло та наша земля! Genesis 47:19 На́що ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і бу́демо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, — і будемо жити, і не помремо́, а земля не опустіє“. Genesis 47:20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спро́дували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою. Genesis 47:21 А народ — він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її. Genesis 47:22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали́ своєї землі. Genesis 47:23 І сказав Йосип до наро́ду: „Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю. Genesis 47:24 А настануть жнива́, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині бу́дуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей“. Genesis 47:25 А вони відказали: „Ти нас уде́ржав при житті. Нехай же зна́йдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові“. Genesis 47:26 А Йо́сип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою. Genesis 47:27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмно́жилися. Genesis 47:28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були́ дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ. Genesis 47:29 І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті! Genesis 47:30 І ляжу я з батьками своїми, — і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі“. А той відказав: „Я вчиню за словом твоїм“. Genesis 47:31 А Яків сказав: „Присягни ж мені!“ І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі. Genesis 48:0 Genesis 48:1 І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: „Ось батько твій хворі́є“. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасі́ю та Єфре́ма. Genesis 48:2 І промовив він до Якова й сказав: „Ось до тебе прийшов твій син Йосип!“ І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі. Genesis 48:3 І сказав Яків до Йосипа: „Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене. Genesis 48:4 І сказав Він до мене: „Ось Я розплоджу́ тебе й розмно́жу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам наща́дкам твої́м по тобі володінням навіки“. Genesis 48:5 А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, — вони мої! Єфрем і Манасія, як Руви́м і Симео́н, бу́дуть мої. Genesis 48:6 А нащадки твої, що породиш по них, — вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм. Genesis 48:7 А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, — це Віфлеєм“. Genesis 48:8 А Ізраїль побачив синів Йо́сипових та й сказав: „Хто вони?“ Genesis 48:9 І сказав Йосип до батька свого: „Вони мої сини, що Бог дав мені тут“. А той відказав: „Візьми ж їх до мене, — і я їх поблагословлю́“. Genesis 48:10 А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, — він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх. Genesis 48:11 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє“. Genesis 48:12 І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі. Genesis 48:13 І Йосип узяв їх обох, — Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів. Genesis 48:14 І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний. Genesis 48:15 І він поблагословив Йосипа, та й промовив: „Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня, Genesis 48:16 Ангол, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагосло́вить цих юнаків, і нехай бу́де зване в них ім'я́ моє й ім'я́ батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі“. Genesis 48:17 А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, — і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну. Genesis 48:18 І сказав Йосип до батька свого: „Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, — поклади правицю свою на його голову!“ Genesis 48:19 А батько його не хотів, і сказав: „Знаю, мій сину, знаю! І він буде наро́дом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею наро́дів“. Genesis 48:20 І він поблагословив їх того дня, кажучи: „Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: „Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію!“ І поставив Єфрема перед Манасією. Genesis 48:21 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Ось я вмираю... А Бог бу́де з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків! Genesis 48:22 А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм“. Genesis 49:0
Genesis 49:1 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу́ вам, що́ вас спіткає напри́кінці днів. Genesis 49:2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислу́хайтеся до Ізраїля, вашого батька! Genesis 49:3 Руви́ме, — ти мій перворідний, моя міць і поча́ток ти сили моєї, верх вели́чности й верх ти могутности! Genesis 49:4 Ти пі́нився був, як вода, — та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся! Genesis 49:5 Симео́н і Леві́й — то брати́, їхня зброя — знаря́ддя насильства. Genesis 49:6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилу́читься слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві люди́ну забили, а в своїй самоволі вола копи́т позбавили... Genesis 49:7 Прокля́тий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка́ бо вона! Поділю́ їх я в Якові, і їх розпоро́шу в Ізраїлі! Genesis 49:8 О Юдо, — похва́лять тебе твої браття! Рука твоя — на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вкло́няться. Genesis 49:9 Юда — лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здо́бичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, — зведе хто його? Genesis 49:10 Не віді́йметься бе́рло від Юди, ані в його сте́гон законодавець, аж прийде Примири́тель, що Йому буде по́слух наро́дів. Genesis 49:11 Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини — сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою — в виноградній крові́! Genesis 49:12 Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока — білозубий. Genesis 49:13 Завуло́н буде мешкать над берегом мо́рським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його — до Сидону. Genesis 49:14 Іссаха́р — то костистий осел, що лежить між кошарами. Genesis 49:15 І побачив він спо́кій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб не́сти, і став працювать на податок. Genesis 49:16 Дан буде судить свій наро́д, як один із Ізра́їльських родів. Genesis 49:17 Дан буде вуже́м при дорозі, змією отру́йливою при шляху́, що п'я́ти коневі кусає, і його верхіве́ць позад себе впаде. Genesis 49:18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи! Genesis 49:19 Ґад — на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'я́ти. Genesis 49:20 Аси́р — його хліб буде ситий, і він буде давати присма́ки царські. Genesis 49:21 Нефтали́м — вільна ланя, він прекрасні слова́ видає. Genesis 49:22 Йо́сип — вітка родюча, вітка родючая над джерело́м, її віття по муру спина́ється. Genesis 49:23 І огірчи́ли його та з луку стріляли, і знена́виділи були стрі́льці його. Genesis 49:24 Та зостався міцним його лук, і стали пружні́ рамена́ його рук, — від рук Сильного Якового, звідти Па́стир, Тверди́ня синів Ізраїлевих. Genesis 49:25 Проси ти від Бога, свойого Отця, — і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього — і Він благосло́вить тебе благослове́нням небе́с, що на висоті, благослове́нням безодні, що долі лежить, благослове́ннями перс та утро́би. Genesis 49:26 Благослове́ння батька твого стали сильніші від благослове́ння батьків моїх, — аж до пожада́них висот віковічних. Нехай вони бу́дуть на голову Йо́сипову, на ма́ківку вибраного з-поміж братів своїх! Genesis 49:27 Веніями́н — хижий вовк: вранці їсть він лови́тву, а на вечір розділює здо́бич“. Genesis 49:28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що́ говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, — кожного за благослове́нням його поблагословив їх. Genesis 49:29 І він наказав їм, і промовив до них: „Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина, Genesis 49:30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре́ в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу. Genesis 49:31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію. Genesis 49:32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета“. Genesis 49:33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочи́в. І він прилучився до своєї рідні. Genesis 50:0
Genesis 50:1 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його. Genesis 50:2 І звелів Йо́сип рабам своїм лікарям забальзамува́ти батька його. І забальзамува́ли ці лікарі Ізраїля. Genesis 50:3 І спо́внилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамува́ння. І оплакував його Єгипет сімдеся́т день. Genesis 50:4 А як минули дні опла́кування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: „Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так: Genesis 50:5 „Батько мій заприсяг був мене, говорячи: „Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, — там поховаєш мене“. А тепер нехай я піду́, і похова́ю батька свого, та й верну́ся“. Genesis 50:6 І сказав фараон: „Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе“. Genesis 50:7 І пішов Йо́сип поховати ба́тька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші́ єгипетського кра́ю, Genesis 50:8 і ввесь дім Йо́сипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоста́вили в кра́їні Ґошен. Genesis 50:9 І вирушили з ним також колесни́ці та комо́нники. І був табір їх дуже великий. Genesis 50:10 І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йорда́ну, і плакали там великим та дуже ревним плаче́м... І він учинив ба́тькові своєму семиденну жало́бу. Genesis 50:11 І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жало́бу в Ґорен-Атаді, та й сказали: „То сильна жало́ба для Єгипту!“ Тому то кликнули ім'я́ його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану. Genesis 50:12 І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був. Genesis 50:13 І поне́сли його сини його до ханаанського Кра́ю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраа́м на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре́. Genesis 50:14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
Genesis 50:15 І побачили Йо́сипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: „А що́ як знена́видить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були́ заподіяли?“ Genesis 50:16 І переказали вони Йосипові, говорячи: „Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи: Genesis 50:17 Отак скажіть Йосипові: Прошу́, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були́ заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!“ І заплакав Йо́сип, як вони говорили до нього... Genesis 50:18 І пішли також бра́ття його, і впали перед лицем його, та й сказали: „Ось ми тобі за рабів!“ Genesis 50:19 А Йо́сип промовив до них: „Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? Genesis 50:20 Ви заду́мували були́ на мене зло, та Бог заду́мав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, — щоб заховати при житті великий наро́д! Genesis 50:21 А тепер не лякайтеся, — я бу́ду утримувати вас та дітей ваших!“ І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця. Genesis 50:22 І осівся Йо́сип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ. Genesis 50:23 І побачив Йо́сип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна. Genesis 50:24 І сказав Йо́сип до братів своїх: „Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Кра́ю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову“. Genesis 50:25 І Йо́сип заприсяг Ізра́їлевих синів, гово́рячи: „Конче згадає Бог вас, а ви ви́несете звідси кості мої!“ Genesis 50:26 І впоко́ївся Йо́сип у віці ста й десяти літ. І забальзамува́ли його, і він був покладений у труну в Єгипті.
Exodus 0:0
Exodus 1:0 Exodus 1:1 А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен із домом своїм прибули: Exodus 1:2 Руви́м, Симео́н, Леві́й і Юда, Exodus 1:3 Іссаха́р, Завуло́н і Веніями́н, Exodus 1:4 Дан і Нефтали́м, Ґад і Аси́р. Exodus 1:5 І було всіх душ, що вийшли з стегна́ Якового, сімдесят душ. А Йо́сип був ув Єгипті. Exodus 1:6 І вмер Йо́сип і всі браття його, та ввесь той рід. Exodus 1:7 А Ізра́їлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвича́йно сильні. І напо́внився ними той край.
Exodus 1:8 І став над Єгиптом нови́й цар, що не знав Йосипа. Exodus 1:9 І сказав він до народу свого: „Ось наро́д Ізра́їлевих синів численніший і сильніший від нас! Exodus 1:10 Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не мно́жився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, — і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю“. Exodus 1:11 І настановили над ним начальників податків, щоб його гноби́ти своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес. Exodus 1:12 Але що більше його гноби́ли, то більше він мно́жився та більше ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів. Exodus 1:13 І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати. Exodus 1:14 І вони огірчували їхнє життя тяжко́ю працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити. Exodus 1:15 І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій — Пуа, Exodus 1:16 і говорив: „Як будете бабува́ти єврейок, то дивіться на по́рід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, — то нехай живе“. Exodus 1:17 Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті. Exodus 1:18 І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: „На́що ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті?“ Exodus 1:19 І сказали баби-сповитухи до фараона: „Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, — бо вони самі баби-сповитухи: поки при́йде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять“. Exodus 1:20 І Бог чинив добро́ бабам-сповитухам, а наро́д розмножувався, і сильно міцнів. Exodus 1:21 І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми. Exodus 1:22 І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: „Кожного народженого єврейського сина — кидайте його до Річки, а кожну дочку — зоставляйте при житті!“ Exodus 2:0 Exodus 2:1 І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву. Exodus 2:2 І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачила його, що він гарний, та й ховала його три місяці. Exodus 2:3 Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на бе́резі Річки. Exodus 2:4 А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться. Exodus 2:5 І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, — і послала невільницю свою, щоб узяла її. Exodus 2:6 І відчинила, та й побачила дитину, — ось хлопчик плаче. І вона змилосе́рдилася над ним, та й сказала: „Це з єврейських дітей!“ Exodus 2:7 І сказала сестра його до фараонової дочки: „Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?“ Exodus 2:8 І сказала їй дочка фараонова: „Іди“. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини. Exodus 2:9 А дочка фараонова сказала до неї: „На́ тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату“. І взяла та жінка дитину, і годувала її. Exodus 2:10 І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, — і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: „бо з води я витягла його“.
Exodus 2:11 І сталося за тих днів, і підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єги́птянина, що бив єврея з братів його. Exodus 2:12 І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що ніко́го нема, — та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок. Exodus 2:13 І вийшов він другого дня, — аж ось сва́ряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: „Нащо ти б'єш свого ближнього?“ Exodus 2:14 А той відказав: „Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?“ І злякався Мойсей та й сказав собі: „Справді, та справа стала відо́ма!“ Exodus 2:15 І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця, й оселився в країні Мідіян. Exodus 2:16 А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і напо́внили корита, щоб напоїти ота́ру свого батька. Exodus 2:17 І прийшли пастухи й відігнали їх. І встав Мойсей, та й оборонив їх, і напоїв їхню отару. Exodus 2:18 І прибули́ вони до Реуїла, свого батька, а той поспитав: „Чого ви сьогодні так скоро прийшли?“ Exodus 2:19 А ті відказали: „Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару“. Exodus 2:20 І сказав він до своїх дочок: „А де він? Чому ви покинули того чоловіка? Покличте його, і нехай він з'їсть хліба“. Exodus 2:21 І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору. Exodus 2:22 І породила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: „Я став приходьком у чужому краї“. Exodus 2:23 І сталося по довгих днях, — і вмер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога. Exodus 2:24 І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом. Exodus 2:25 І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними. Exodus 3:0 Exodus 3:1 А Мойсей пас отару тестя свого Їтра́, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хори́ву. Exodus 3:2 І явився йому Ангол Господній у по́лум'ї огняному з-посеред терно́вого куща. І побачив він, що та терни́на горить огнем, але не згоря́є кущ. Exodus 3:3 І сказав Мойсей: „Зійду но, і побачу це велике видіння, — чому не згоряє та терни́на?“ Exodus 3:4 І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї терни́ни і сказав: „Мойсею, Мойсею!“ А той відказав: „Ось я!“ Exodus 3:5 І сказав Він: „Не зближайся сюди! Здійми взуття́ своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, — земля це свята!“ Exodus 3:6 І сказав: „Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова!“ І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога! Exodus 3:7 І промовив Господь: „Я спра́вді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. Exodus 3:8 І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. Exodus 3:9 А тепер — ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть. Exodus 3:10 А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту наро́д Мій, синів Ізраїлевих!“ Exodus 3:11 І сказав Мойсей до Бога: „Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізра́їлевих?“ Exodus 3:12 А Він відказав: „Та Я бу́ду з тобою! А це тобі знак, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви бу́дете служити Богові на оцій горі“. Exodus 3:13 І сказав Мойсей до Бога: „Ото я прийду́ до Ізраїлевих синів та й скажу їм: „Бог ваших батьків послав мене до вас“, то вони запитають мене: „Яке Ім'я Його?“ Що я скажу їм?“ Exodus 3:14 І сказав Бог Мойсеєві: „Я Той, що є“. І сказав: „Отак скажеш Ізраїлевим синам: Су́щий послав мене до вас“. Exodus 3:15 І сказав іще Бог до Мойсея: „Отак скажи Ізра́їлевим синам: Госпо́дь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід. Exodus 3:16 Іди, збери старши́х Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, говорячи: Згадуючи, згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті“. Exodus 3:17 І сказав Я: „Я виведу вас з єгипетської біди до Краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, до Краю, що тече молоком та медом. Exodus 3:18 І вони послухають сло́ва твого, і при́йдеш ти та старші Ізраїлеві до єгипетського царя, та й скажете йому: Господь, Бог євреїв, стрівся був нам. А тепер ми пі́демо в триденну дорогу в пустиню, і складемо жертви Господе́ві, Богові нашому! Exodus 3:19 І Я знаю, що єгипетський цар не дасть вам піти, як не буде змушений рукою сильною. Exodus 3:20 І Я витягну Свою руку, та й поб'ю Єгипет усіма чудами Моїми, що вчиню серед нього, а потому він відпустить вас. Exodus 3:21 І Я дам милість цьому наро́дові в очах Єгипту, — і станеться, коли пі́дете, не пі́дете ви впорожні! Exodus 3:22 Бо позичить жінка від сусідки своєї і від ме́шканки дому свого по́суд срібний і по́суд золотий та одежу, і покладете це на синів ваших та на дочок ваших, — і заберете здобич від Єгипту“. Exodus 4:0
Exodus 4:1 І відповів Мойсей та й сказав: „Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!“ Exodus 4:2 І промовив до нього Господь: „Що то в руці твоїй?“ Той відказав: „Палиця“. Exodus 4:3 І сказав Він: „Кинь її на землю!“ І той кинув її на землю, — і вона стала вуже́м. І втік Мойсей від нього. Exodus 4:4 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку, і візьми його за хвоста!“ І він простяг свою руку й узяв його, — і той став палицею в долоні його. Exodus 4:5 „Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, — Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова“. Exodus 4:6 І сказав Господь йому ще: „Засунь свою руку за пахви́ну свою!“ І засунув він руку свою за пахви́ну свою, і витягнув її, — аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг! Exodus 4:7 А Він сказав: „Поклади знов свою руку за пахвину свою!“ І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, — і ось вона стала зно́ву, як тіло його. Exodus 4:8 „І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної. Exodus 4:9 І станеться, коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі“. Exodus 4:10 Та Мойсей сказав до Господа: „О Го́споди — я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий“. Exodus 4:11 І сказав йому Господь: „Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, — чи ж не Я, Господь? Exodus 4:12 А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що́ ти маєш говорити“. Exodus 4:13 А він відказав: „Молю Тебе, Господи, — пошли іншого, кого маєш послати“. Exodus 4:14 І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: „Чи ж не Ааро́н твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він ви́йде навпроти тебе, — і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм. Exodus 4:15 І ти бу́деш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що́ маєте робити. Exodus 4:16 І він буде говорити за тебе до наро́ду. І станеться, — він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога. Exodus 4:17 І ти візьмеш у руку свою оцю па́лицю, якою ознаки чинитимеш“.
Exodus 4:18 І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: „Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони“. А Їтро сказав до Мойсея: „Іди в мирі!“ Exodus 4:19 І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: „Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі“. Exodus 4:20 І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою. Exodus 4:21 І сказав Господь до Мойсея: „Коли ти пі́деш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсто́чу серце його, — і він не відпустить наро́ду. Exodus 4:22 І ти скажеш фараонові: „Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний — то Ізраїль. Exodus 4:23 І кажу́ Я тобі: Відпусти Мого сина, — і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного“. Exodus 4:24 І сталося в дорозі на нічлігу, — стрів був його Господь і шукав, щоб убити його. Exodus 4:25 Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: „Бо ти мені наречений крови!“ Exodus 4:26 І пустив Він його. Тоді вона сказала: „Наречений крови через обрі́зання“. Exodus 4:27 І сказав Господь до Аарона: „Іди назустріч Мойсею в пустиню!“ І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його. Exodus 4:28 І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому. Exodus 4:29 І пішов Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старши́х Ізраїлевих синів. Exodus 4:30 І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу. Exodus 4:31 І повірив наро́д той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, — і вони схилилися, і поклонилися до землі. Exodus 5:0 Exodus 5:1 А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти наро́д Мій, — і нехай вони святкують Мені на пустині!“ Exodus 5:2 А фараон відказав: „Хто Господь, що послухаюсь сло́ва Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу́!“ Exodus 5:3 І сказали вони: „Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми пі́демо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господе́ві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем“. Exodus 5:4 І сказав до них цар Єгипту: „Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!“ Exodus 5:5 І сказав фараон: „Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт“. Exodus 5:6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи: Exodus 5:7 „Не давайте більше наро́дові соломи, щоб робити цеглу, як учо́ра й позавчо́ра. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи. Exodus 5:8 А призна́чене число цегли, що вони робили вчо́ра й позавчо́ра, накладете на них, — не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: „Ходім, принесімо жертву нашому Богові!“ Exodus 5:9 Нехай буде тяжка́ праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова“. Exodus 5:10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: „Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи. Exodus 5:11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де́ знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!“ Exodus 5:12 І розпоро́шився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню́ на солому. Exodus 5:13 А погоничі наставали, говорячи: „Скінчі́ть вашу щоденну працю в час так, як коли б була́ солома“. Exodus 5:14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: „Чому ви не скінчи́ли свого при́ділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?“ Exodus 5:15 І прибули́ писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: „Для чого ти так робиш рабам своїм? Exodus 5:16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу — кажуть нам — робіть! І ось раби твої биті, — і грішиш ти перед народом своїм!“ Exodus 5:17 А він відказав: „Неро́би ви, неро́би! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господе́ві. Exodus 5:18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призна́чене число цегли ви дасте!“ Exodus 5:19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: „Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!“ Exodus 5:20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона, Exodus 5:21 та й сказали до них: „Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили нена́висним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, — щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!“ Exodus 5:22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „Господи, чому Ти кривду вчинив цьому наро́дові? Чому Ти послав мені це? Exodus 5:23 Бо відко́ли прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'я́м, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!“ Exodus 6:0
Exodus 6:1 І сказав Господь до Мойсея: „Тепер побачиш, що вчиню́ Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпу́стить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із кра́ю свого“. Exodus 6:2 І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: „Я — Господь! Exodus 6:3 І являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм „Господь" Я не дався їм пізнати. Exodus 6:4 А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм землю ханаанську, землю їх мандрування, в якій вони мандрували. Exodus 6:5 І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, — і згадав заповіта Свого. Exodus 6:6 Тому скажи синам Ізраїлевим: „Я — Господь! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню́ вас витягненим раме́ном та великими при́судами. Exodus 6:7 І візьму́ вас Собі за народа, і буду вам Богом, і ви познаєте, що Я — Господь, Бог ваш, що виводить вас із-під тягарів Єгипту! Exodus 6:8 І введу́ вас до того Кра́ю, що про нього Я підняв був Свою руку , щоб дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І Я дам його вам на спа́дщину. Я — Госпо́дь!“ Exodus 6:9 І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку́ роботу. Exodus 6:10 І казав Господь до Мойсея, говорячи: Exodus 6:11 „Увійди, говори до фараона, царя єгипетського, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів із свого кра́ю“. Exodus 6:12 І казав Мойсей перед лицем Господнім, говорячи: „Таж Ізраїлеві сини не слухали мене, — як же послухає мене фарао́н? А я — необрізановустий! Exodus 6:13 І казав Господь до Мойсея та до Ааро́на, і дав їм накази до Ізраїлевих синів та до фарао́на, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю.
Exodus 6:14 Оце го́лови ба́тьківських домів їхніх. Сини Руви́ма, перворідного Ізраїлевого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі, — це роди́ни Руви́мові. Exodus 6:15 А сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Шаул, син ханаанеянки, — це роди́ни Симеонові. Exodus 6:16 А оце імена синів Леві́євих за їхніми роди́нами: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. А літа́ життя Леві́євого — сто і тридцять і сім літ. Exodus 6:17 Сини Ґершонові: Лівні, і Шім'ї за їхніми роди́нами. Exodus 6:18 А сини Кега́тові: Амрам, і Їцгар, і Хеврон, і Уззіїл. А літа життя Кегатового — сто і тридцять і три роки. Exodus 6:19 А сини Мерарі: Махлі та Муші. Оце роди́ни Леві́єві за їхніми ро́дами. Exodus 6:20 І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Ааро́на та Мойсея. А літа життя Амрамового — сто і тридцять і сім літ. Exodus 6:21 А сини Їцга́рові: Корах, і Нефеґ, і Зіхрі. Exodus 6:22 А сини Уззіїлові: Мішаїл, і Елцафан, і Сітрі. Exodus 6:23 І взяв Ааро́н Елішеву, дочку Амінадавову, сестру Нахшонову, собі за жінку, і вона породила йому Надава, і Авігу, і Елеазара, і Ітамара. Exodus 6:24 А сини Корахові: Ассир, і Елкана, і Аваасаф, — це роди́ни Корахові. Exodus 6:25 А Елеаза́р, син Ааронів, узяв собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона породила йому Пінхаса. Оце го́лови ба́тьківських домів Левітів за їхніми роди́нами. Exodus 6:26 Оце Ааро́н і Мойсей, що Господь говорив їм: „Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми військовими відділами“. Exodus 6:27 Вони ті, що говорили до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, — це Мойсей та Ааро́н. Exodus 6:28 І сталося в дні, коли Госпо́дь говорив до Мойсея в єгипетськім краї, Exodus 6:29 то казав Господь до Мойсея, говорячи: „Я — Госпо́дь! Говори фараонові, цареві єгипетському, усе, що Я говорю́ тобі“. Exodus 6:30 І сказав Мойсей перед обличчям Господнім: „Таж я необрізановустий! Як же слухати буде мене фарао́н?“ Exodus 7:0
Exodus 7:1 І сказав Господь до Мойсея: „Диви́сь, — Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій. Exodus 7:2 Ти бу́деш говорити все, що Я накажу́ тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові, — і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого кра́ю. Exodus 7:3 А Я вчиню́ запеклим фараонове серце, і помно́жу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім кра́ї. Exodus 7:4 І не послухає вас фараон, а Я покладу́ Свою руку на Єгипет, і виведу війська Свої, наро́д Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського кра́ю великими при́судами. Exodus 7:5 І пізнають эгиптяни, що Я Госпо́дь, коли простягну Свою ру́ку на Єгипет — і виведу від них Ізраїлевих синів“. Exodus 7:6 І вчинив Мойсей та Аарон, — як звелів їм Господь, так учинили вони. Exodus 7:7 А Мойсей був віку восьмидесята літ, а Ааро́н восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона.
Exodus 7:8 І промовив Господь до Мойсея й до Аарона, говорячи: Exodus 7:9 „Коли бу́де до вас говорити фараон, кажучи: Покажіть своє чудо, то скажеш Ааронові: Візьми свою палицю, та й кинь перед лицем фараоновим, — нехай станеться вужем! Exodus 7:10 І ввійшов Мойсей та Аарон до фараона, та й вчинили так, як наказав був Господь. І кинув Аарон палицю свою перед лицем фараона й перед його рабами, — і вона стала вужем! Exodus 7:11 І покликав фараон також мудреців та ворожбитів, — і вчинили так само й вони, чарівники́ єгипетські, своїми ча́рами. Exodus 7:12 І кинули кожен палицю свою, — і вони постава́ли вужа́ми. Та Ааронова па́лиця проковтнула палиці їхні. Exodus 7:13 Та затверділо фараонове серце, — і він не послухався їх, як говорив був Госпо́дь. Exodus 7:14 І сказав Господь до Мойсея: „Запекле фараонове серце, — він відмовив відпустити наро́д! Exodus 7:15 Піди до фараона рано вранці. Ось він вийде до води, а ти стань навпро́ти нього на бе́резі Річки. А палицю, що була змінена на вужа, ві́зьмеш у свою ру́ку. Exodus 7:16 І скажеш йому: „Господь, Бог євреїв, послав мене до те́бе, кажучи: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені на пустині! Та не послухався ти дотепе́р“. Exodus 7:17 Так сказав Господь: „По цьому пізнаєш, що Я Господь: Ось я вда́рю па́лицею, що в руці моїй, по воді, що в Річці, — і вона змі́ниться на кров! Exodus 7:18 А риба, що в Річці, погине. І засмердиться Річка, і попому́чаться єги́птяни, щоб пити во́ду з Рі́чки!“ Exodus 7:19 І сказав Господь до Мойсея: „Скажи Ааронові: Візьми свою па́лицю, і простягни́ свою руку над водою єги́птян, над їхніми річка́ми, над їхніми потоками, і над става́ми їхніми, і над кожним водозбором їхнім, — і вони стануть кров'ю. І буде кров по всій єгипетській землі, і в по́суді дерев'янім, і в каміннім.“ Exodus 7:20 І Мойсей та Аарон зробили так, як наказав був Господь. І підняв він палицю, та й ударив во́ду, що в Річці, на очах фараона й на очах його рабів. І змінилася вся вода, що в Річці, на кров! Exodus 7:21 А риби, що в Річці, погинули. І засмерділася Рі́чка, і не могли єги́птяни пити воду з Річки. І була кров у всім єгипетськім кра́ї. Exodus 7:22 І так само зробили єгипетські чарівники́ своїми ча́рами. І стало запеклим фараонове серце, — і він не послухався їх, як говорив був Господь. Exodus 7:23 І повернувся фараон, і ввійшов до до́му свого́, і не приклав він свого серця також до цього. Exodus 7:24 І всі єги́птяни копа́ли біля річки, щоб дістати води до пиття́, бо не могли пити води з річки. Exodus 7:25 І минуло сім день по то́му, як Господь ударив річку. Exodus 7:26 І промовив Господь до Мойсея: „Іди до фараона, та й скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій наро́д, — і нехай вони служать Мені. Exodus 7:27 А коли ти відмо́вишся відпустити, то ось Я вда́рю ввесь край твій жабами. Exodus 7:28 І стане річка рої́ти жаби, і вони повиходять, і вві́йдуть до твого дому, і до спальної кімна́ти твоєї, і на ліжко твоє, і до домів рабів твоїх, і до народу твого, і до печей твоїх, і до діжо́к твоїх. Exodus 7:29 І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх повилазять ці жаби“. Exodus 8:0
Exodus 8:1 І сказав Господь до Мойсея: „Скажи Ааронові: Простягни свою руку з палицею своєю на річки́, на потоки, і на ставки́, і повиво́дь жаб на єгипетський край“. Exodus 8:2 І простяг Аарон ру́ку свою на єгипетські во́ди, — і вийшла жабня́, та й покрила єгипетську землю. Exodus 8:3 Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, — і ви́вели жаб на єгипетську зе́млю. Exodus 8:4 І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: „Благайте Господа нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу́ наро́д той, — і нехай прино́сять жертви для Господа!“ Exodus 8:5 І сказав Мойсей фараонові: „Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, — тільки в річці вони позоста́нуться“. Exodus 8:6 А той відказав: „На завтра“. І сказав Мойсей: „3а словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого, як Госпо́дь, Бог наш! Exodus 8:7 І віді́йдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і від рабів твоїх, і від народу твого, — тільки в річці вони позоста́нуться“. Exodus 8:8 І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кли́кав Мойсей до Господа про ті жа́би, що навів був на фараона. Exodus 8:9 І зробив Господь за словом Мойсея, — і погинули жаби з домів, і з подвір'їв, і з піль. Exodus 8:10 І збирали їх ці́лими ку́пами, — і засмерді́лась земля! Exodus 8:11 І побачив фараон, що сталась полегша, і знову стало запеклим серце його, — і не послухався їх, як говорив був Господь.
Exodus 8:12 І сказав Господь до Мойсея: „Скажи Ааронові: Простягни́ свою па́лицю, та й удар зе́мний порох, — і нехай він стане во́шами в усьому єгипетському кра́ї!“ Exodus 8:13 І зробили вони так. І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив зе́мний порох, — і він стався во́шами на люди́ні й на скоти́ні. Увесь зе́мний порох стався во́шами в усьому єгипетському краї! Exodus 8:14 І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести воші, — та не змогли. І була вошва́ на люди́ні й на скоти́ні. Exodus 8:15 І сказали чарівники фараонові: „Це палець Божий!“ Та серце фараонове було запеклим, — і він не послухався їх, як говорив був Господь. Exodus 8:16 І сказав Господь до Мойсея: „Устань рано вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він пі́де до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені! Exodus 8:17 Бо коли ти не відпу́стиш народу Мого, то ось Я пошлю́ на тебе, і на слуг твоїх, і на наро́д твій, і на доми́ твої рої́ мух. І єгипетські доми будуть повні мушні́, а також земля, на якій вони живуть. Exodus 8:18 І відділю́ того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на ній, щоб не було́ там роїв мух, щоб ти знав, що Я — Господь посеред землі! Exodus 8:19 І зроблю́ Я різницю між народом Моїм та народом твоїм. Узавтра буде це знаме́но!“ Exodus 8:20 І зробив Господь так. І найшла численна мушня́ на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух! Exodus 8:21 І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: „Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому кра́ї!“ Exodus 8:22 А Мойсей відказав: „Не годи́ться чинити так, бо то огиду для Єгипту ми прино́сили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож бу́демо прино́сити в жертву огиду для єги́птян на їхніх очах, і вони не вкамену́ють нас? Exodus 8:23 Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесе́мо жертву Господе́ві, Богові нашому, як скаже Він нам“. Exodus 8:24 І сказав фарао́н: „Я відпущу́ вас, і ви принесете жертву Господе́ві, Богові вашому на пустині: Тільки дале́ко не віддаляйтесь, ідучи́. Моліться за мене!“ Exodus 8:25 І сказав Мойсей: „Ось я вихо́джу від тебе, і буду благати Господа, — і відступить той рій мух від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву Господеві“. Exodus 8:26 І вийшов Мойсей від фараона, і став просити Господа. Exodus 8:27 І зробив Господь за словом Мойсея, — і відвернув рої мух від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані однієї. Exodus 8:28 А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, — і не відпустив він народу того! Exodus 9:0 Exodus 9:1 І сказав Господь до Мойсея: „Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені! Exodus 9:2 Бо коли ти відмо́вишся відпустити, і бу́деш держати їх ще, Exodus 9:3 то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, — на ко́нях, на ослах, на верблю́дах, на худобі великій і дрібній, — морови́ця дуже тяжка́. Exodus 9:4 І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам“. Exodus 9:5 І призна́чив Господь уста́лений час, кажучи: „Узавтра Господь зробить цю річ у цім кра́ї“. Exodus 9:6 І зробив Господь ту річ назавтра, — і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне. Exodus 9:7 І послав фараон довідатись, — а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, — і не відпустив він народу того!
Exodus 9:8 I сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Візьміть собі повні ваші жмені сажі з пе́чі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових. Exodus 9:9 І стане вона ку́рявою над усією єгипетською землею, а на люди́ні й скотині стане гнояка́ми, що кинуться прища́ми в усьо́му єгипетському кра́ї“. Exodus 9:10 І набрали вони сажі з пе́чі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищува́ті гнояки́, що кинулися на люди́ні й на скотині. Exodus 9:11 А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки́, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єги́птянах. Exodus 9:12 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, — і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея. Exodus 9:13 І сказав Господь до Мойсея: „У стань рано вра́нці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені! Exodus 9:14 Бо цим ра́зом Я пошлю́ всі ура́зи Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на наро́д твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я! Exodus 9:15 Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би ви́гублений із землі. Exodus 9:16 Але Я для то́го залиши́в тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповіда́ли про Йме́ння Моє по всій землі. Exodus 9:17 Ти ще опираєшся проти наро́ду Мого, щоб їх не відпустити. Exodus 9:18 Ось Я взавтра, цього са́ме ча́су, зішлю дощем тяже́нний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні. Exodus 9:19 А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна люди́на й худоба, що буде застукана в полі, і не бу́де за́брана додому, — то зійде на них град, і вони повмирають!“ Exodus 9:20 Хто з фараонових рабів боявся Господнього сло́ва, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів. Exodus 9:21 А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалиша́в рабів своїх та худобу свою на полі. Exodus 9:22 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни́ свою руку до неба, — і нехай буде град у всьому єгипетському кра́ї на люди́ну, і на худобу, і на всю польову́ траву в єгипетській землі!“ Exodus 9:23 І простяг Мойсей па́лицю свою до неба, — і Господь дав гро́ми та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощи́в градом на єгипетську землю. Exodus 9:24 І був град, і огонь горів посеред тяже́нного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім кра́ї, відко́ли він став був наро́дом. Exodus 9:25 І повибивав той град у всім єгипетськім кра́ї все, що на полі, — від люди́ни аж до худоби! І всю польову́ росли́нність побив той град, а кожне польове́ дерево поламав! Exodus 9:26 Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було гра́ду. Exodus 9:27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: „Згрішив я тим ра́зом! Господь — справедливий, а я та народ мій — несправедливі! Exodus 9:28 Благайте Господа, і до́сить бути Божим грома́м та гра́дові! А я відпущу́ вас, і ви більше не зали́шитеся“. Exodus 9:29 І сказав до нього Мойсей: „Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, — гро́ми перестануть, а гра́ду вже не буде, — щоб ти знав, що Господня ця земля! Exodus 9:30 А ти й раби твої, — знаю я, що ви ще не боїте́ся перед лицем Господа Бога!“ Exodus 9:31 А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів. Exodus 9:32 А пшениця та жито не були ви́биті, бо пі́зні вони. Exodus 9:33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, — і перестали гро́ми та град, а дощ не лив на землю. Exodus 9:34 І побачив фараон, що перестав дощ, і град та гро́ми, — та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби́ його. Exodus 9:35 І стало запеклим фараонове серце, — і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея. Exodus 10:0 Exodus 10:1 І сказав Господь до Мойсея: „Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед ньо́го, Exodus 10:2 і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що́ зробив Я в Єгипті, та про озна́ки Мої, що вчинив я серед них. І ви бу́дете знати, що Я — Господь!“ Exodus 10:3 І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: „Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти бу́деш відмовля́тися впокори́тися передо Мною? Відпусти Мій наро́д, — і нехай вони служать Мені! Exodus 10:4 Бо коли ти відмо́вишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану́ на твій край. Exodus 10:5 І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі. Exodus 10:6 І перепо́вняться нею доми́ ваші, і доми́ всіх рабів ваших, і доми́ всього Єгипту, чого не бачили батьки́ ваші та батьки батьків твоїх від дня існува́ння їх на землі аж до сьогодні!“ І він відвернувся, і вийшов від фараона. Exodus 10:7 І сказали раби фараона до нього: „Аж доки цей буде нам па́сткою? Відпусти цих людей, — і нехай вони служать Господе́ві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?“ Exodus 10:8 І пове́рнено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві, Богові вашому. Хто та хто пі́де?“ Exodus 10:9 І відповів Мойсей: „Ми пі́демо з мо́лоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою пі́демо, — бо в нас свято Господнє“. Exodus 10:10 А він відказав: „Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу́ вас і дітей ваших! Та глядіть, бо щось лихе перед вами. Exodus 10:11 Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господе́ві, бо того ви бажаєте“. І вигнано їх від лиця фараонового. Exodus 10:12 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку на єгипетську землю сарано́ю, і нехай вона на́йде на єгипетський край, і нехай поїсть усю зе́мну траву, усе, що град позалиша́в“. Exodus 10:13 І простяг Мойсей свою па́лицю на єгипетську землю, — і Господь навів схі́дній вітер на землю, ці́лий день той і ці́лу ніч. Настав ранок, — і східній вітер наніс сарани́! Exodus 10:14 І найшла сарана́ на всю єгипетську землю, і залягла́ в усім єгипетськім кра́ї, дуже багато! Перед нею не було́ такої сарани́, як вона, і по ній не бу́де такої! Exodus 10:15 І покрила вона поверхню всієї землі, і поте́мніла земля! І поїла вона всю зе́мну траву та ввесь плід де́рева, що град позоста́вив. І не зоста́лось ніякої зелені ані на дереві, ані на польові́й росли́нності в усім єгипетськім кра́ї! Exodus 10:16 І поспішив фараон покликати Мойсея та Ааро́на, та й сказав: „Згрішив я Господе́ві, Богові вашому, та вам! Exodus 10:17 А тепер пробач же мій гріх тільки цього ра́зу, і помолі́ться до Господа, вашого Бога, — і нехай тільки відве́рне від мене цю смерть!“ Exodus 10:18 І він вийшов від фарао́на й молився до Господа. Exodus 10:19 І поверну́в Господь за́хідній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану́, та й укинув її до Червоного моря. Не позоста́лась жодна сарана́ в усім єгипетськім кра́ї. Exodus 10:20 Та Господь учинив запеклим фараонове серце, — і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.
Exodus 10:21 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку до неба, — і станеться те́мрява на єгипетській землі, і нехай бу́де те́мрява, щоб відчули її.“ Exodus 10:22 І простяг Мойсей свою руку до неба, — і ста́лася густа те́мрява по всій єгипетській землі три дні. Exodus 10:23 Не бачили один о́дного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було́ світло в їхніх сади́бах. Exodus 10:24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позоста́неться. Також дітвора́ ваша нехай іде з вами!“ Exodus 10:25 Та Мойсей відказав: „Дай в наші руки також жертви та цілопа́лення, і ми спорядимо́ жертву Господе́ві, Богові нашому. Exodus 10:26 І також худоба наша піде з нами, — не зоста́неться ані копи́та, бо з нього ми ві́зьмемо на слу́ження Господе́ві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господе́ві“. Exodus 10:27 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх. Exodus 10:28 І сказав йому фараон: „Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!“ Exodus 10:29 А Мойсей відказав: „Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого́!“ Exodus 11:0 Exodus 11:1 І сказав Господь до Мойсея: „Ще одну пора́зу наведу́ Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас ізвідси. А коли він бу́де відпускати вас, то зовсім вас вижене звідси! Exodus 11:2 Скажи ж у ву́ха народу, і нехай пози́чить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої по́суд срібний та по́суд золотий“, Exodus 11:3 І дав Господь милість тому наро́дові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім кра́ї в очах фараонових рабів та в очах того наро́ду. Exodus 11:4 І промовив Мойсей: „Так сказав Госпо́дь! Коло пі́вночі Я вийду посеред Єгипту. Exodus 11:5 І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жо́рнами, і все перворідне з худо́би. Exodus 11:6 І зді́йметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде. Exodus 11:7 А в усіх синів Ізраїлевих — від люди́ни й аж до худоби — навіть пес не висуне язика́ свого́, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем. Exodus 11:8 І зі́йдуть усі оці раби твої до мене, і покло́няться мені, кажучи: Вийди ти та ввесь наро́д, що слухає тебе. По цьому я вийду“. І він вийшов від фараона, розпа́лений гнівом. Exodus 11:9 І сказав Господь до Мойсея: „Не послухав вас фараон, — щоб могли помно́житись чу́да Мої в єгипетськім краї“. Exodus 11:10 А Мойсей та Аарон учинили всі оці чу́да перед лицем фараоновим. Та зробив запеклим Господь фараонове серце, — і він не відпустив Ізраїлевих синів із своєї землі. Exodus 12:0
Exodus 12:1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: Exodus 12:2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року. Exodus 12:3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім. Exodus 12:4 А коли буде той дім замали́й, щоб з'їсти ягня, то нехай ві́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полі́читься на те ягня. Exodus 12:5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз. Exodus 12:6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні. Exodus 12:7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові́ одві́рки, і на одві́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них. Exodus 12:8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спе́чене на огні, та опрі́сноки. Нехай їдять його на гірких травах. Exodus 12:9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голі́нками його та з нутро́м його. Exodus 12:10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні. Exodus 12:11 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха це для Господа! Exodus 12:12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь! Exodus 12:13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. Exodus 12:14 І стане той день для вас па́м'яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його! Exodus 12:15 Сім днів бу́дете їсти опрі́сноки. Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля. Exodus 12:16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви. Exodus 12:17 І ви будете доде́ржувати опрі́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної. Exodus 12:18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. Exodus 12:19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї. Exodus 12:20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрі́сноки!“
Exodus 12:21 І покликав Мойсей усіх старши́х Ізраїлевих, та й промовив до них: „Спровадьте й візьміть собі дрібну худо́бину за роди́нами вашими, і заколіть па́сху. Exodus 12:22 І візьміть в'язку ісо́пу й умочіть у кров, що в посу́дині, і доторкніться горі́шнього одві́рка й двох одвірків бічни́х кров'ю, що в посудині. А ви, — ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ра́нку! Exodus 12:23 І пере́йде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горі́шнім і на двох одвірках бічни́х, — і обмине́ Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити. Exodus 12:24 А ви бу́дете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки. Exodus 12:25 І станеться, коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви бу́дете доде́ржувати цієї служби. Exodus 12:26 І станеться, коли запитають вас ваші сини: „Що́ то за служба ваша?“ Exodus 12:27 то відкажете: „Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг“. І схилився наро́д, — і вклонивсь до землі. Exodus 12:28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони. Exodus 12:29 І сталося в половині но́чі, і вдарив Господь в єгипетськім кра́ї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоне́ного, що у в'язни́чному домі, і кожного перворідного худоби. Exodus 12:30 І встав фараон уночі́, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І зня́вся великий зойк в Єгипті, бо не було́ дому, щоб не було там померлого!... Exodus 12:31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі́, та й сказав: „Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господе́ві, як ви казали! Exodus 12:32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!“ Exodus 12:33 І квапили єги́птяни наро́д той, щоб спішно відпустити їх із кра́ю, бо казали: „Усі ми помремо́!“ Exodus 12:34 І поніс той наро́д тісто своє, поки воно вкисло, діжки́ свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх. Exodus 12:35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і пози́чили від єги́птян посуд срібний і по́суд золотий та шати. Exodus 12:36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту. Exodus 12:37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей, Exodus 12:38 а також багато різного люду підняли́ся з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий. Exodus 12:39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі. Exodus 12:40 А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років. Exodus 12:41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська з єгипетського кра́ю. Exodus 12:42 Це ніч сторо́жі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського кра́ю. Ця сама ніч — сторо́жа для Господа всім синам Ізраїля на їхні поколі́ння. Exodus 12:43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Це постанова про Пасху: жоден чужи́нець не бу́де їсти її. Exodus 12:44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її. Exodus 12:45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її. Exodus 12:46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м'яса, а костей його не зламаєте. Exodus 12:47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її. Exodus 12:48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрі́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрі́заний не буде їсти її. Exodus 12:49 Один зако́н буде для тубі́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“. Exodus 12:50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони. Exodus 12:51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми відділами. Exodus 13:0
Exodus 13:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Exodus 13:2 „Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утро́бу серед Ізраїлевих синів, серед люди́ни й серед худоби, — для Мене воно!“ Exodus 13:3 І сказав Мойсей до народу: „Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому ра́бства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти ква́шеного. Exodus 13:4 Ви виходите сьогодні, у місяці авіві. Exodus 13:5 І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі край, який тече молоком та медом, то ти бу́деш служити ту службу того місяця. Exodus 13:6 Сім день бу́деш їсти опрісноки, а дня сьомого — свято для Господа! Exodus 13:7 Опрі́сноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім кра́ї твоїм! Exodus 13:8 І оповіси́ синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту“. Exodus 13:9 І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за па́м'ятку між очима твоїми, щоб Господній Зако́н був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту. Exodus 13:10 І будеш доде́ржуватися цієї постано́ви в означенім ча́сі її з року в рік.
Exodus 13:11 І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі, Exodus 13:12 то відділиш усе, що розкриває утро́бу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, — самці́ для Господа! Exodus 13:13 А кожного віслюка́, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного лю́дського серед синів твоїх викупиш. Exodus 13:14 І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що́ то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства. Exodus 13:15 І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного лю́дського й аж до перворідного худоби. Тому то я прино́шу в жертву Господе́ві все чоловічої статі, що розкриває утро́бу, а кожного перворідного синів своїх викупляю. Exodus 13:16 І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'я́зку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту“. Exodus 13:17 І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька́ вона. Бо Бог сказав: „Щоб не пожалкував той наро́д, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту“. Exodus 13:18 І повів Бог той народ окружно́ю дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узбро́єні. Exodus 13:19 А Мойсей забрав із собою кості Йо́сипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: „Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси“. Exodus 13:20 І вони ру́шили з Суккоту, і розта́борилися в Етам, на границі пустині. Exodus 13:21 А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі́ в стовпі огню́, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. Exodus 13:22 Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу! Exodus 14:0 Exodus 14:1 І говорив Господь до Мойсея, кажучи: Exodus 14:2 „Скажи Ізраїлевим синам, і нехай вони повернуть, і нехай ота́боряться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і між морем, перед Баал-Цефоном. Навпроти нього ота́боритесь над морем. Exodus 14:3 І скаже фараон про Ізраїлевих синів: заблудились вони в землі цій, за́мкнено пустиню для них. Exodus 14:4 І вчиню запеклим фараонове серце, і він буде гнатися за вами, а Я прославлюся через фараона та через військо його. І пізнають єги́птяни, що Я — Господь!“ І вони вчинили так. Exodus 14:5 І повідомлено царя єгипетського, що втік той наро́д. І змінилося серце фараона та рабів його до того народу, і сказали вони: Що́ це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам?“ Exodus 14:6 І запріг він свою колесни́цю, і забрав наро́д свій з собою. Exodus 14:7 І взяв він шість сотень добі́рних колесни́ць, і всі колесни́ці Єгипту, і трійкових над усіма́ ними. Exodus 14:8 І Господь учинив запеклим серце фараона, єгипетського царя, — і він погнався за Ізраїлевими синами. Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою! Exodus 14:9 І гналися єги́птяни за ними, уся кіннота, колесни́ці фараонові, і комо́нники його та військо його, — і догнали їх, як вони ота́борилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед Баал-Цефоном. Exodus 14:10 А фараон наближа́вся. І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єги́птяни жену́ться за ними! І дуже злякались вони... І кликали Ізраїлеві сини до Господа, Exodus 14:11 а Мойсеєві дорікали: „Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що́ це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту? Exodus 14:12 Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам ра́бство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!“ Exodus 14:13 І сказав Мойсей до народу: „Не бійтеся! Стійте, і побачите спасі́ння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єги́птян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки! Exodus 14:14 Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!“ Exodus 14:15 І промовив Господь до Мойсея: „Що́ ти до Мене кли́чеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай руша́ють! Exodus 14:16 А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, — і нехай уві́йдуть Ізраїлеві сини в сере́дину моря, на суходіл. Exodus 14:17 А Я, — ось Я вчиню запеклим серце єги́птянам, і вони вві́йдуть за ними. І буду Я просла́влений через фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комо́нників його. Exodus 14:18 I пізнають єги́птяни, що Я — Господь, коли буду Я прославлений через фараона, і через колесниці його, і через комо́нників його!“
Exodus 14:19 І рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табо́ром, і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними, Exodus 14:20 і ввійшов він у сере́дину між та́бір Єгипту й між та́бір Ізраїлів. І була та хмара й темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для Ізраїля. І не зближався один до о́дного цілу ніч. Exodus 14:21 І простяг Мойсей руку свою на море, — і Господь гнав море сильним сх́іднім вітром ц́ілу ніч, і зробив море суходолом, — і розступилася вода. Exodus 14:22 І ввійшли Ізраїлеві сини в сере́дину моря, як на суходіл, а море було для них муром із прави́ці їхньої та з ліви́ці їхньої. Exodus 14:23 А єги́птяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесни́ці його, та його комо́нники до сере́дини моря. Exodus 14:24 І сталося за ранньої сторожі, і поглянув Господь на єгипетський та́бір у стовпі огня й хмари, та й привів у зам́ішання єгипетський та́бір. Exodus 14:25 І поскида́в колеса з колесни́ць його, і вчинив, що йому було́ тяжко ходити. І єги́птяни сказали: „Утікаймо від ізраїльтя́н, бо Господь воює за них з Єгиптом!“ Exodus 14:26 І промовив Госпо́дь до Мойсея: „Простягни свою руку на море, і нехай ве́рнеться вода на єги́птян, на їхні колесни́ці й на комо́нників їхніх“. Exodus 14:27 І простяг Мойсей руку свою на море, — і море вернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єги́птяни втікали навпроти нього. І кинув Господь єги́птян у сере́дину моря! Exodus 14:28 І вернулась вода, і позакривала колесни́ці та комо́нників усьому фараоновому військові, що ввійшло за ними в море. Ані жоден із них не зостався! Exodus 14:29 А Ізраїлеві сини йшли суходо́лом у сере́дині моря, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої. Exodus 14:30 І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки. І бачив Ізра́їль мертвих єги́птян на березі моря. Exodus 14:31 І побачив Ізра́їль сильну руку, яку ви́явив Господь у Єгипті, — і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа, та в Мойсея, раба Його. Exodus 15:0 Exodus 15:1 Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господе́ві, та й проказали, говорячи: „Я буду співать Господе́ві, бо дійсно звели́чився Він, — коня й верхівця́ його кинув до моря! Exodus 15:2 Моя сила та пісня — Госпо́дь, і Він став на спасі́ння мені! Це мій Бог, — і просла́влю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його! Exodus 15:3 Госпо́дь — Муж війни, Єгова́ — Йому Йме́ння! Exodus 15:4 Колесни́ці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкови́х у Червоному морі зато́плений. Exodus 15:5 Безодні їх позакривали, зійшли до глиби́н, як той камінь! Exodus 15:6 Права рука Твоя, Господи, всла́влена силою, прави́ця Твоя тро́щить ворога, Господи! Exodus 15:7 А Своєю безмірною ве́личчю Ти розбиваєш Своїх заколо́тників, посилаєш палю́чий Свій гнів, — він їх поїдає, немов ту солому! Exodus 15:8 А по́дувом ні́здер Твоїх вода ску́пчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загу́сли були в серці моря! Exodus 15:9 Нахваля́вся був ворог: „Поженусь — дожену́! Попаю́ю здобичу, — душа моя спо́вниться ними! Меча свого ви́хоплю я, — і понищить рука моя їх!“ Exodus 15:10 Та дмухну́в Ти був духом Своїм — і закрило їх море: вони потопи́лись в бурхливій воді, немов о́ливо! Exodus 15:11 Хто подібний Тобі серед бо́гів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препросла́влений святістю? Ти в славі грізни́й, Чудотворче! Exodus 15:12 Простягнув Ти правицю Свою — і земля їх погли́нула! Exodus 15:13 Милосердям Своїм вів наро́д, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешка́ння Своєї святині! Exodus 15:14 Почули наро́ди — і тремтіли, обгорнула тривога мешка́нців землі филисти́мської! Exodus 15:15 Старши́ни едо́мські тоді побенте́жились, моа́вських вельмож обгорнуло тремті́ння, розпливлися усі ханаа́нці! Exodus 15:16 Напали на них страх та жах, через ве́лич раме́на Твойо́го замовкли, як камінь, аж поки пере́йде наро́д Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув! Exodus 15:17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на го́ру спа́дку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, жи́тлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої, Exodus 15:18 і Господь зацарює навіки віків!“ Exodus 15:19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесни́цею його та з його комо́нниками, то Господь повернув на них води мо́рські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у сере́дині моря. Exodus 15:20 І взяла́ бубна пророчиця Марія́м, сестра Ааронова, а за нею повихо́дили всі жінки́ з бубнами та з танцями. Exodus 15:21 І відповіла їм Марія́м: Співайте для Господа, бо дійсно звели́чився Він, — коня й верхівця його кинув до моря!“
Exodus 15:22 І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, — і не знахо́дили води. Exodus 15:23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари́, бо гірка́ вона. Тому названо ймення їй: Мара́. Exodus 15:24 І став наро́д ре́мствувати на Мойсея, говорячи: „Що́ ми бу́демо пити?“ Exodus 15:25 І він кли́кав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, — і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його ви́пробував. Exodus 15:26 І сказав Він: „Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися за́повідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я — Господь, Лікар твій!“ Exodus 15:27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять во́дних джере́л та сімдесят пальм. І вони ота́борилися там над водою. Exodus 16:0 Exodus 16:1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула́ до пустині Сін, що між Єлімом та між Сіна́єм, п'ятнадцятого дня другого місяця по ви́ході їх з єгипетського кра́ю. Exodus 16:2 І стала ре́мствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині. Exodus 16:3 І говорили їм Ізраїлеві сини: „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім кра́ї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба до́сить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“. Exodus 16:4 І промовив Господь до Мойсея: „Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а наро́д вихо́дитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб ви́пробувати його, чи буде він ходити в Моєму Зако́ні, чи ні. Exodus 16:5 А настане шостий день, то приготують, що принесу́ть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день “. Exodus 16:6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: „Настане вечір — і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського кра́ю. Exodus 16:7 А настане ра́нок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ре́мствування на Господа. А ми що́, що ви ре́мствуєте на нас?“ Exodus 16:8 І сказав Мойсей: „Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на наси́чення, бо почув Господь ре́мствування ваші, що ви ре́мствуєте на Нього. А ми́ що? Не на нас ре́мствування ваше, а на Господа!“ Exodus 16:9 І сказав Мойсей до Аарона: „Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ре́мствування!“ Exodus 16:10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, — аж ось слава Господня показалася в хмарі! Exodus 16:11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: Exodus 16:12 „Я почув ре́мствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір бу́дете їсти м'ясо, а рано наси́титесь хлібом, — і познаєте, що Я — Господь, Бог ваш!“ Exodus 16:13 І сталося ввечорі, і зняли́ся перепели́ці, і покрили та́бір. А рано була верства́ роси навколо табо́ру. Exodus 16:14 І підняла́ся верства́ тієї роси, — аж ось на пове́рхні пустині щось дрі́бне, вузькувате, дрібне, немов па́морозь на землі. Exodus 16:15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: „Ман гу?“, бо не знали, що́ то. А Мойсей відказав їм: „Це той хліб, що дав вам Господь на їжу. Exodus 16:16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди́ своєї, го́мер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наме́ті його. Exodus 16:17 I зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше. Exodus 16:18 І зміряли вони гомером, — і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, — зібрали кожен у міру своєї їди́! Exodus 16:19 І сказав до них Мойсей: „Нехай ніхто не лишає з ньо́го до ра́нку!“ Exodus 16:20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставля́ли з нього до ранку, а воно зачерви́віло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей! Exodus 16:21 І збирали його щора́нку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало. Exodus 16:22 І сталося шостого дня, — поназби́рували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посхо́дилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві. Exodus 16:23 А він сказав до них: „Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що бу́дете пекти — печіть, а що бу́дете варити — варіть, а все позостале покладіть собі на схо́вок до ра́нку“. Exodus 16:24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви́ не було в нім. Exodus 16:25 І сказав Мойсей: „Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не зна́йдете його на полі. Exodus 16:26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого — субота: не бу́де в ній того“. Exodus 16:27 І сталося сьо́мого дня, повихо́дили були з наро́ду збирати, та не знайшли. Exodus 16:28 І сказав Господь до Мойсея: „Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та зако́ни Мої? Exodus 16:29 Побачте, — Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, — нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!“ Exodus 16:30 І сьомого дня наро́д відпочивав. Exodus 16:31 І назвав Ізраїлів дім ім'я́ тому: ма́нна. Вона була́, як коріяндрове насі́ння, біла, а смак її, — як тісто в меду. Exodus 16:32 І сказав Мойсей: „Оце те, що наказав Господь: Напо́вни нею го́мер на схо́вок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського кра́ю“. Exodus 16:33 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми одну посу́дину, і поклади туди повний го́мер ма́нни, і постав її перед Господнім лицем на схо́вок для ваших поколінь“. Exodus 16:34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок. Exodus 16:35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття́ їх до краю заселеного, їли манну аж до прихо́ду їх до границі ханаанського кра́ю. Exodus 16:36 А го́мер — він десята частина ефи. Exodus 17:0
Exodus 17:1 І рушила вся громада Ізраїлевих синів із пустині Сін на похо́ди свої з нака́зу Господнього, і ота́борилася в Рефідімі. І не було води пити наро́дові. Exodus 17:2 І сварився наро́д із Мойсеєм, і казали вони: „Дайте нам води, і ми бу́демо пити!“ А Мойсей їм сказав: „Чого ви сваритеся зо мною? Нащо випробо́вуєте Господа?“ Exodus 17:3 І наро́д був там спраглий води. І ре́мствував наро́д на Мойсея й говорив: „На́що це ти ви́провадив нас із Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та ота́ри мої?“ Exodus 17:4 І кли́кав Мойсей до Господа, кажучи: „Що я вчиню́ цьому наро́дові? Ще трохи, — і вони вкамену́ють мене!“ Exodus 17:5 І сказав Господь до Мойсея: „Перейдися перед наро́дом, і візьми з собою декого з старши́х Ізраїлевих, а па́лицю, що нею ти вдарив був Річку, візьми в свою руку, та й іди! Exodus 17:6 Ось Я стану перед лицем твоїм там, на скелі в Хориві, а ти вдариш у скелю, — і вийде із неї вода, і буде пити наро́д!“ І зробив Мойсей так на оча́х старши́х Ізраїлевих. Exodus 17:7 І назвав він ім'я́ того місця: Масса́ та Мери́ва через колотнечу Ізраїлевих синів і через ви́пробування ними Господа, коли казали: „Чи є Господь серед нас, чи нема?“
Exodus 17:8 І прибув Амали́к, і воював з Ізра́їлем у Рефідімі. Exodus 17:9 І сказав Мойсей до Ісуса: „Вибери нам людей, і вийди, воюй з Амали́ком. Узавтра я стану на верхі́в'ї гори, а Божа па́лиця буде в моїй руці“. Exodus 17:10 І зробив Ісус, як сказав йому́ Мойсей, щоб воювати з Амали́ком. А Мойсей, Аарон та Хур вийшли на верхі́в'я гори. Exodus 17:11 І сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемага́в Ізра́їль, а коли руки його опускались, то перемагав Амали́к. Exodus 17:12 А ру́ки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли́ вони ка́меня, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували ру́ки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки ста́лі аж до за́ходу сонця. Exodus 17:13 І переміг Ісус Амали́ка й народ його ві́стрям меча́. Exodus 17:14 І сказав Господь до Мойсея: „Напиши це на пам'ятку в книзі, і поклади до вух Ісусових, що докра́ю зітру Я па́м'ять Амали́кову з-під неба.“ Exodus 17:15 І збудував Мойсей же́ртівника, і назвав ім'я́ йому: Єгова-Ніссі. Exodus 17:16 І проказав він: „Бо рука на Господньому пра́порі: Господе́ві війна з Амали́ком із роду в рід!“ Exodus 18:0 Exodus 18:1 І почув Їтро́, жрець мідіянський, Мойсеїв тесть, усе, що́ зробив був Бог для Мойсея та для Свого наро́ду Ізра́їлевого, що вивів Господь Ізраїля з Єгипту. Exodus 18:2 І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, жінку Мойсеєву Ціппору, по відісла́нні її, Exodus 18:3 та обох синів її, що ймення одному Ґершом, бо сказав був: „Я став прихо́дьком у чужому краї“, Exodus 18:4 а ймення другому Еліезер, бо „Бог мого батька був мені по́міччю, і визволив мене від фараонового меча“. Exodus 18:5 І прибув Їтро, тесть Мойсеів, і сини його та жінка його до Мойсея в пустиню, де він ота́борився там біля Божої гори. Exodus 18:6 І сказав він до Мойсея: „Я, тесть твій Їтро, прихо́джу до тебе, і жінка твоя, і оби́два сини її з нею“. Exodus 18:7 І вийшов Мойсей навпроти свого тестя, та й уклонився до землі, і поцілував його. І питали вони один о́дного про мир, і ввійшли до намету. Exodus 18:8 І оповів Мойсей своєму те́стеві про все, що́ зробив був Господь фараонові та Єгиптові через Ізраїля, про всі ті труднощі, які він спіткав був по дорозі, та Господь визволив їх. Exodus 18:9 І тішився Їтро всім тим добром, що вчинив Господь для Ізраїля, що визволив його з єгипетської руки. Exodus 18:10 І промовив Їтро: „Благослове́нний Господь, що ви́зволив вас з єгипетської руки та з руки фараонової, що визволив народ з-під руки єгипетської. Exodus 18:11 Тепер я знаю, що Господь більший за всіх богів, бо зробив це за те, що єги́птяни вихваля́лись над ними“. Exodus 18:12 І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, цілопа́лення та жертви для Бога. І прийшов Аарон та всі старші́ Ізраїлеві їсти хліб з Мойсеєвим тестем перед Божим обличчям.
Exodus 18:13 I сталося назавтра, і сів Мойсей судити народ, а народ стояв навколо Мойсея від ра́нку аж до ве́чора. Exodus 18:14 І побачив тесть Мойсеїв усе, що́ він робить наро́дові, та й сказав: „Що́ це за річ, що ти робиш народові? Для чо́го ти сидиш сам один, а ввесь народ стоїть навколо від ранку аж до вечора?“ Exodus 18:15 А Мойсей відказав своєму те́стеві: „Бо народ приходить до мене питатися су́ду Бога. Exodus 18:16 Бо як мають вони справу, то приходять до мене, і я суджу́ поміж тим і тим, та оголошую постанови Божі та зако́ни Його“. Exodus 18:17 І сказав тесть Мойсеїв до нього: „Недобра ця річ, що ти чиниш. Exodus 18:18 Справді сто́мишся і ти, і народ той, що з тобою, бо ця справа тяжча за тебе. Не потра́пиш ти чинити її сам один! Exodus 18:19 Тепер послухай мого слова, пораджу тобі, — і буде Бог із тобою! Стій за народ перед Богом, і принось справи до Бога. Exodus 18:20 І ти остереже́ш їх за постанови та за зако́ни, і об'я́виш їм ту путь, якою вони підуть, і те діло, яке вони зроблять. Exodus 18:21 А ти на́здриш зо всього народу мужів здібних, богобоязли́вих, мужів справедливих, що нена́видять зиск, і настано́виш їх над ними тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками. Exodus 18:22 І будуть вони судити народ кожного ча́су. І станеться, — кожну велику справу вони принесуть до тебе, а кожну малу справу — розсудять самі. Полегши́ собі, і нехай вони несуть тягар із тобою. Exodus 18:23 Коли ти зробиш цю річ, а Бог тобі накаже, то ти втримаєшся, а також увесь народ цей при́йде на своє місце в мирі“. Exodus 18:24 І послухався Мойсей голосу тестя свого, і зробив усе, що́ той був сказав. Exodus 18:25 І вибрав Мойсей здібних мужів зо всього Ізраїля, і настанови́в їх начальниками над народом, — тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками. Exodus 18:26 І судили вони народ кожного ча́су. Справу трудну приносили Мойсеєві, а кожну малу справу — судили самі. Exodus 18:27 І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов собі до кра́ю свого́. Exodus 19:0 Exodus 19:1 Третього місяця по ви́ході Ізраїлевих синів із єгипетського краю, того дня прибули́ вони на Сіна́йську пустиню. Exodus 19:2 І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й ота́борилися в пустині. І ота́борився там Ізраїль навпроти гори. Exodus 19:3 А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: „Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: Exodus 19:4 Ви бачили, що́ Я зробив був Єгиптові, і носив вас на кри́лах орли́них, і привів вас до Себе. Exodus 19:5 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати запові́ту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! Exodus 19:6 А ви станете Мені ца́рством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам“. Exodus 19:7 І прибув Мойсей, і покликав і старши́х наро́дніх, та й виложив перед ними всі ті слова́, що Господь наказав був йому. Exodus 19:8 І відповів увесь народ ра́зом, та й сказав: „Усе, що Господь говорив, зро́бимо!“ А Мойсей доніс слова́ народу до Господа.
Exodus 19:9 І промовив Господь до Мойсея: „Ось Я до те́бе прийду́ в густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі навіки!“ І переповів Мойсей слова народу до Господа. Exodus 19:10 І промовив Господь до Мойсея: „Іди до люде́й, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони ви́перуть одіж свою. Exodus 19:11 І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зі́йде Господь на го́ру Сіна́й на оча́х усього народу. Exodus 19:12 І обведеш границею народ довко́ла, говорячи: Стережіться схо́дити на го́ру й доторкуватися до кра́ю її. Кожен, хто доторкне́ться до гори́, буде ко́нче забитий! Exodus 19:13 Нехай не доторкне́ться до неї рука, бо буде ко́нче вкамено́ваний, або буде справді застрілений, чи то худо́бина, чи то люди́на, — не буде жити вона. Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на го́ру“. Exodus 19:14 І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони ви́прали одежу свою. Exodus 19:15 І він сказав до народу: „Будьте готові на третій день; не входьте до жіно́к “. Exodus 19:16 І сталося третього дня, коли ра́нок настав, — і знялися гро́ми та бли́скавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у табо́рі... Exodus 19:17 І вивів Мойсей наро́д із табо́ру назустріч Богові, і вони стали під горою. Exodus 19:18 А гора Сіна́й — уся вона димува́ла через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапня́рки, і сильно затремтіла вся гора. Exodus 19:19 І розлігся голос сурми́, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно. Exodus 19:20 І зійшов Господь на го́ру Сіна́й, на верхі́в'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори. І вийшов Мойсей. Exodus 19:21 І промовив Господь до Мойсея: „Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине. Exodus 19:22 А також священики, що будуть підходити до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбива́в“. Exodus 19:23 І сказав Мойсей до Господа: „Не зможе народ вийти на го́ру Сінай, бо Ти засві́дчив між нами, говорячи: Обведи границею цю го́ру, і освяти її“. Exodus 19:24 І промовив до нього Господь: „Іди, зійди, а потім вийди ти й Аарон з тобою, а священики й народ нехай не рвуться до Господа, щоб Я не повбива́в їх. Exodus 19:25 І зійшов Мойсей до народу, і { сказав їм це все. Exodus 20:0 Exodus 20:1 І Бог промовляв всі слова і оці, кажучи: Exodus 20:2 „Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського кра́ю з дому ра́бства. Exodus 20:3 Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Exodus 20:4 Не роби собі різьби́ і всякої подо́би з того, що на небі вгорі́, і що на землі до́лі, і що в воді під землею. Exodus 20:5 Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за прови́ну батьків на синах, на третіх і на четвертих поколі́ннях тих, хто нена́видить Мене, Exodus 20:6 і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх за́повідей. Exodus 20:7 Не призивай Іме́ння Господа, Бога твого, надаре́мно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Йме́ння надаре́мно. Exodus 20:8 Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Exodus 20:9 Шість день працюй і роби всю працю свою, Exodus 20:10 а день сьомий — субо́та для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка́ твоя, раб твій та неві́льниця твоя, і худоба твоя, і прихо́дько твій, що в брамах твоїх. Exodus 20:11 Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому́ поблагослови́в Господь день суботній і освятив його. Exodus 20:12 Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! Exodus 20:13 Не вбивай! Exodus 20:14 Не чини пере́любу! Exodus 20:15 Не кради́! Exodus 20:16 Не свідку́й неправдиво на свого бли́жнього! Exodus 20:17 Не жадай дому ближнього свого́, не жадай жони ближнього свого́, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!“ Exodus 20:18 І ввесь народ бачив та чув гро́ми та по́лум'я, і голос сурми́, і го́ру димля́чу. І побачив народ, — і всі тремтіли та й поставали здале́ка. Exodus 20:19 І сказали вони до Мойсея: „Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали“. Exodus 20:20 І промовив Мойсей до народу: „Не бійтеся, бо Бог прибув для ви́пробування вас, і щоб страх Його був на ваших обли́ччях, щоб ви не грішили“. Exodus 20:21 І став народ здале́ка, а Мойсей підійшов до мо́року, де був Бог. Exodus 20:22 І промовив Господь до Мойсея: „Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Ви бачили, що Я говорив з вами з небе́с. Exodus 20:23 Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі. Exodus 20:24 Ти зробиш для Мене же́ртівника з землі, і будеш прино́сити на ньому свої цілопа́лення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду́ й поблагословлю́ тебе. Exodus 20:25 А коли зробиш Мені же́ртівника з каменів, то не будеш будувати його з обте́саних, бо ти підно́сив би над ним знаряддя своє, і занечи́стив би його́. Exodus 20:26 І не будеш вхо́дити до Мого же́ртівника ступе́нями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота́“. Exodus 21:0
Exodus 21:1 А оце зако́ни, що ти викладеш перед ними: Exodus 21:2 Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде да́рмо на волю. Exodus 21:3 Якщо при́йде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його. Exodus 21:4 Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочо́к, — та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один. Exodus 21:5 А якщо раб той щиро скаже: „Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, — не вийду на волю“, Exodus 21:6 то нехай його пан приведе́ його до суддів, і підведе його до дверей або до бічни́х одві́рків, та й проколе пан його вухо йому шилом, — і він буде робити йому повіки! Exodus 21:7 А коли хто продасть дочку́ свою на неві́льницю, — не вийде вона, як виходять раби. Exodus 21:8 Якщо вона невгодна в оча́х свого пана, який призна́чив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її. Exodus 21:9 А якщо призна́чить її для сина свого, то зробить їй за правом дочо́к. Exodus 21:10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подру́жнього пожиття́ їй. Exodus 21:11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде да́рмо, без о́купу.
Exodus 21:12 Хто вдарить люди́ну, і вона вмре, той конче буде забитий. Exodus 21:13 А хто не чатува́в, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече. Exodus 21:14 А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, — ві́зьмеш його від же́ртівника Мого на смерть. Exodus 21:15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий. Exodus 21:16 А хто вкраде люди́ну і продасть її, або буде вона зна́йдена в руках його, той конче буде забитий. Exodus 21:17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий. Exodus 21:18 А коли будуть свари́тися люди, і вдарить один о́дного ка́менем або кулаком, і той не вмре, а зляже на посте́лю, Exodus 21:19 якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння ча́су його та справді вилікує. Exodus 21:20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той. Exodus 21:21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він — його гроші. Exodus 21:22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагі́тну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, я́к покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. Exodus 21:23 А якщо станеться нещастя, то даси ду́шу за ду́шу, Exodus 21:24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, Exodus 21:25 опа́рення за опарення, рану за рану, синяка за синяка. Exodus 21:26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його. Exodus 21:27 А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його. Exodus 21:28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкамено́ваний той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний. Exodus 21:29 А якщо віл був битли́вим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, — буде він укамено́ваний, а також власник буде забитий. Exodus 21:30 Якщо на нього буде накладений ви́куп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накла́дене. Exodus 21:31 Або вдарить віл сина, або вдарить дочку́, — буде зро́блено йому за цим законом. Exodus 21:33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде́ туди віл або осел, Exodus 21:34 власник ями відшкодує, — верне гроші власникові його, а загинуле буде йому. Exodus 21:35 А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополови́ні, і також загинулого поділять пополови́ні. Exodus 21:36 А коли буде відо́ме, що віл був битли́вим і вчо́ра й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкоду́є вола за того вола, а забитий буде йому. Exodus 21:37 Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку. Exodus 22:0 Exodus 22:1 Коли зло́дій буде зло́влений в підко́пі, і буде побитий так, що помре, то нема прови́ни крови на тому, хто побив. Exodus 22:2 Але як засвітило сонце над ним, то є на ньо́му прови́на крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде про́даний за свою краді́жку. Exodus 22:3 Якщо та крадіжка справді буде зна́йдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє. Exodus 22:4 Коли хто ви́пасе поле або виноградинка, і пустить свою худобу й буде випаса́ти на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника. Exodus 22:5 Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, — конче відшкодує той, хто запалив пожежу. Exodus 22:6 Коли хто дасть своє́му ближньому срібло або по́суд на збере́ження, а воно буде вкра́дене з дому того чоловіка, — якщо буде зна́йдений злодій, нехай відшкодує вдвоє. Exodus 22:7 Якщо ж злодій не буде зна́йдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього. Exodus 22:8 У кожній справі провини, — про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох при́йде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому. Exodus 22:9 Коли хто дасть своєму ближньому на збере́ження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив, — Exodus 22:10 прися́га Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодо́вувати. Exodus 22:11 А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власнико́ві її. Exodus 22:12 Якщо дійсно буде розша́рпана вона, нехай принесе її як свідо́цтво, а за розша́рпане він не відшкодує. Exodus 22:13 А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує; Exodus 22:14 якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її. Exodus 22:15 А коли хто підмо́вить дівчину, яка не зару́чена, і ляже з нею, то нехай дасть їй ві́но, і візьме її собі за жінку. Exodus 22:16 Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, — нехай відважить срібла згідно з віном дівочим. Exodus 22:17 Чарівни́ці не зоставиш при житті. Exodus 22:18 Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий. Exodus 22:19 Кожен, хто прино́сить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю. Exodus 22:20 А прихо́дька не будеш утискати та гноби́ти його, бо й ви були прихо́дьками в єгипетськім кра́ї. Exodus 22:21 Жодної вдови та сироти не будеш гноби́ти; Exodus 22:22 якщо ж ти справді гноби́тимеш їх, то коли вони, кли́чучи, кли́катимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, Exodus 22:23 і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки́ ваші вдо́вами, а діти ваші си́ротами. Exodus 22:24 Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позича́льник, — не покладеш на нього лихви. Exodus 22:25 Якщо дійсно ві́зьмеш у заста́ву одежу ближнього свого, то вернеш її йому до за́ходу сонця, Exodus 22:26 бо вона — єдине накриття́ його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний. Exodus 22:27 Бога не будеш лихосло́вити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати. Exodus 22:28 Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з пли́нами твоїми. Перворідного з синів своїх даси́ Мені. Exodus 22:29 Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені. Exodus 22:30 І ви будете Мені святими людьми, і не бу́дете їсти м'яса, розша́рпаного в полі, — псові кинете його! Exodus 23:0
Exodus 23:1 Не будеш розносити неправдивих поголосок. Не покладеш руки своєї з несправедливим, щоб бути свідком неправди. Exodus 23:2 Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про по́зов, прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду. Exodus 23:3 І не будеш потура́ти вбогому в його по́зові. Exodus 23:4 Коли стрінеш вола свого ворога або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому. Exodus 23:5 Коли побачиш осла свого ворога, що лежить під тягаре́м своїм, то не зага́їшся помогти йому, — конче поможеш ра́зом із ним. Exodus 23:6 Не перегинай суду на бік вбогого свого́ в його по́зові. Exodus 23:7 Від неправдивої справи відда́лишся, а чистого й справедливого не забий, бо Я не всправедливлю несправедливого. Exodus 23:8 А хабара́ не візьмеш, бо хаба́р осліплює зрячих і викривляє слова справедливих. Exodus 23:9 А прихо́дька не будеш тиснути, бож ви познали душу прихо́дька, бо самі були прихо́дьками в єгипетськім кра́ї.
Exodus 23:10 І шість літ будеш сі́яти землю свою, і будеш збирати її врожай, Exodus 23:11 а сьомого — опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова́ звірина́. Так само зробиш для виноградинка твого, і для оливки твоєї. Exodus 23:12 Шість день будеш робити діла́ свої, а сьомого дня спочи́неш, щоб відпочив віл твій, і осел твій, і щоб відідхнув син невільниці твоєї й прихо́дько. Exodus 23:13 І все, що Я сказав вам, будете вико́нувати. А йме́ння інших богів не згадаєте, — не буде почуте воно на устах твоїх. Exodus 23:14 Три ра́зи на рік будеш святкува́ти Мені. Exodus 23:15 Будеш дотримувати свято Опрі́сноків; сім день будеш їсти опрісноки, як наказав тобі, окресленого часу місяця авіва, бо в нім ти був вийшов з Єгипту. І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками. Exodus 23:16 І свято жнив первопло́ду праці твоєї, що сієш на полі. І свято збира́ння при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою. Exodus 23:17 Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій перед лицем Владики Господа. Exodus 23:18 Не будеш прино́сити крови жертви Моєї на квашенім, а лій Моєї святкової жертви не буде ночува́ти аж до ра́нку. Exodus 23:19 Поча́тки первопло́ду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері. Exodus 23:20 Ось Я посилаю Ангола перед лицем твоїм, щоб він охороня́в у дорозі тебе, і щоб провадив тебе до того місця, яке Я пригото́вив. Exodus 23:21 Стережися перед лицем Його, і слухайся Його голосу! Не протився Йому, бо Він не проба́чить вашого гріха, — бо Ім'я́ Моє в Ньому Exodus 23:22 Коли ж справді послухаєш ти Його голосу, і вчиниш усе, що говорю́, то Я буду ворогува́ти проти ворогів твоїх, і буду гноби́ти твоїх гноби́телів. Exodus 23:23 Бо Мій Ангол ходитиме перед лицем твоїм, і запрова́дить тебе до амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, і ханаанеянина, хіввеянина, і євусеянина, — а Я зни́щу його. Exodus 23:24 Не будеш вклонятися їхнім бога́м, і служити їм не будеш, і не будеш чинити за вчинками їх, бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи́ для богів. Exodus 23:25 І будеш служити ти Господе́ві, Богові своєму, і Він поблагосло́вить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворо́бу. Exodus 23:26 У твоїм кра́ї не буде такої, що скидає плода́, ані неплідної. Число твоїх днів Я доповню. Exodus 23:27 Свій страх пошлю перед лицем твоїм, і приведу в замішання ввесь цей наро́д, що ти ввійдеш між ньо́го. І всіх ворогів твоїх оберну́ до тебе поти́лицею. Exodus 23:28 І пошлю ше́ршня перед тобою, і він вижене перед тобою хіввеянина, ханаанеянина та хіттеянина. Exodus 23:29 Не вижену їх перед тобою в однім році, щоб не став той край спусто́шеним, і не розмно́жилася на тебе польова́ звірина́. Exodus 23:30 Помалу Я буду їх виганяти перед тобою, аж поки ти розро́дишся, і пося́деш цей край. Exodus 23:31 І покладу́ границю твою від моря Червоного й аж до моря Филистимського, і від пустині аж до річки, бо дам в вашу руку ме́шканців цього кра́ю, — і ти виженеш їх перед собою. Exodus 23:32 Не складай умови з ними та з їхніми бога́ми. Exodus 23:33 Не бу́дуть сидіти вони в твоїм кра́ї, щоб не ввести тебе в гріх супроти Мене, коли будеш служити їхнім бога́м, бо це буде па́стка тобі!“ Exodus 24:0 Exodus 24:1 А до Мойсея сказав Він: „Вийди до Господа ти й Ааро́н, Надав та Авігу́, та сімдеся́т із Ізраїлевих старши́х, і вклоніться здале́ка. Exodus 24:2 А Мойсей нехай піді́йде до Господа сам, а вони не піді́йдуть. А наро́д з ним не вийде“. Exodus 24:3 І прибув Мойсей, та й оповів наро́дові всі Господні слова та всі зако́ни. І ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: „Усе, про що́ говорив Господь, зро́бимо!“ Exodus 24:4 І написав Мойсей всі Господні слова. І встав він рано вранці, та й збудува́в же́ртівника під горою, та дванадцять кам'яни́х стовпів для дванадцяти́ Ізраїлевих племе́н. Exodus 24:5 І послав він юнакі́в, синів Ізраїлевих, і вони зложили цілопа́лення, і прине́сли жертви, мирні жертви для Господа, бички. Exodus 24:6 І взяв Мойсей половину крови, і влив до мідниць, а другу половину тієї крови вилив на же́ртівника. Exodus 24:7 І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: „Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!“ Exodus 24:8 І взяв Мойсей тієї кро́ви, і покропив на народ, та й сказав: „Оце кров запові́ту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!“ Exodus 24:9 І вийшов Мойсей й Ааро́н, Надав та Авігу, та сімдеся́т Ізраїлевих старши́х, Exodus 24:10 і вони спогляда́ли на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зро́блене з сапфірової плити́, і немов саме небо, щодо ясности. Exodus 24:11 І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, — і їли й пили. Exodus 24:12 І промовив Господь до Мойсея: „Вийди до Мене на го́ру, і будь там. І дам тобі кам'яні табли́ці, і зако́на та за́повідь, що Я написав для навча́ння їх“. Exodus 24:13 І встав Мойсей та Ісус, слуга його, і вийшов Мойсей на Божу го́ру. Exodus 24:14 А до старши́х сказав він: „Сидіть нам на цім місці, аж поки ми ве́рнемось до вас! А ось Аарон та Хур будуть із вами. Хто матиме справу, нехай при́йде до них“. Exodus 24:15 І вийшов Мойсей на го́ру, а хма́ра закрила го́ру. Exodus 24:16 І слава Господня спочива́ла на горі Сіна́й, а хма́ра закривала її шість день. А сьомого дня Він кликнув до Мойсея з сере́дини хмари. Exodus 24:17 А вид Господньої слави — як огонь, що пожирає на верхі́в'ї гори, на оча́х Ізраїлевих синів. Exodus 24:18 І ввійшов Мойсей у сере́дину хмари, і вийшов на го́ру. І Мойсей пробува́в на горі со́рок день та со́рок ноче́й. Exodus 25:0
Exodus 25:1 А Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Exodus 25:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони ві́зьмуть для Мене прино́шення. Від кожного мужа, що́ дасть добровільно його серце, ві́зьмете прино́шення для Ме́не. Exodus 25:3 А оце те прино́шення, що ві́зьмете від них: золото, і срібло, і мідь, Exodus 25:4 і блаки́ть, і пу́рпур, і че́рвень, і віссо́н, і кози́на вовна, Exodus 25:5 і шкурки́ бара́нячі, начервоно пофарбо́вані, і шкурки тахаше́ві, і дерево ака́цій, Exodus 25:6 олива на осві́тлення, пахощі до оливи нама́щення, і пахощі для кади́ла, Exodus 25:7 і камі́ння оніксове, і каміння на опра́ву до ефо́ду й до нагру́дника.
Exodus 25:8 І нехай збудують Мені святиню, — і перебува́тиму серед них. Exodus 25:9 Як усе, що Я покажу́ тобі — будо́ву скинії та будову рече́й її, — і так зро́бите. Exodus 25:10 І зроблять вони ковче́га з акаці́йного дерева, — два лі́кті й пів довжина́ його, і лі́коть і пів ширина́ його, і лікоть і пів вишина його. Exodus 25:11 І пообкладаєш його щирим золотом зсере́дини та іззо́вні. І зробиш вінця́ золотого навко́ло над ним. Exodus 25:12 І виллєш для нього чотири золоті каблу́чки, і даси на чотирьох кутах його, — дві каблу́чки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його. Exodus 25:13 І поробиш держаки́ з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом. Exodus 25:14 І повсо́вуєш ці держаки́ в каблу́чки на боках ковче́гу, щоб ними носити ковче́га. Exodus 25:15 В ковче́гових каблу́чках будуть ці держаки́; не відступлять вони від нього. Exodus 25:16 І покладеш до ковче́гу те свідо́цтво, що Я тобі дам. Exodus 25:17 І зробиш ві́ко зо щирого золота, — два лікті й пів довжина́ його, і лікоть і пів ширина́ його. Exodus 25:18 І зробиш два золоті херуви́ми, — роботою кутою зробиш їх з обох кі́нців віка. Exodus 25:19 І зроби одного херувима з кінця́ звідси, а одного херувима з кінця́ звідти. Від того ві́ка поробите тих херувимів на обох кі́нцях його. Exodus 25:20 І будуть ті херувими простягати кри́ла догори́, і заті́нювати своїми кри́льми над віком, а їхні обличчя — одне до о́дного; до віка будуть обличчя тих херувимів. Exodus 25:21 І покладеш те віко згори́ на ковче́га, а до цього ковчега покладеш свідо́цтво, яке Я тобі дам. Exodus 25:22 І Я буду тобі відкриватися там, і буду говорити з тобою з-над віка з-посеред обох херувимів, що над ковче́гом свідо́цтва, про все, що розповім тобі для синів Ізраїлевих. Exodus 25:23 І зробиш стола з акаційного дерева, — два лікті довжина́ його, і лікоть ширина́ його, і лікоть і пів вишина́ його. Exodus 25:24 І пообкладаєш його щирим золотом, і зробиш вінця́ золотого для нього навко́ло. Exodus 25:25 І ли́штву зробиш для нього в долоню навко́ло, і зробиш вінця́ золотого навко́ло, — для ли́штви його. Exodus 25:26 І зробиш для нього чотири каблу́чки із золота, та й даси ці каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках. Exodus 25:27 Навпроти лиштви будуть ці каблучки, на вклада́ння для держакі́в, щоб носити стола. Exodus 25:28 І поробиш ті держаки́ з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом, і на них бу́дуть носити стола. Exodus 25:29 І поро́биш миски́ його, і кади́льниці його, і чаші його та кухлі його, щоб ними лити, — зо щирого золота їх ти поро́биш. Exodus 25:30 А на столі покладеш хліб показни́й, що за́вжди перед Моїм лицем. Exodus 25:31 І зробиш свічника́ зо щирого золота, — роботою кутою нехай буде зро́блено цього свічника. Стовп його, і раме́на його, ке́лихи його, ґудзі його й квітки́ його — будуть із нього. Exodus 25:32 І шість раме́н вихо́дитимуть із боків його, — три рамені свічника з одно́го боку його, і три рамені свічника з другого боку його. Exodus 25:33 Три ке́лихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раме́нах, що виходять із свічника. Exodus 25:34 А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки́ його. Exodus 25:35 І ґудзь під двома раме́нами з нього, і ґудзь під іншими двома раме́нами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, — у шости рамен, що виходять із свічника. Exodus 25:36 Їхні ґудзі та їхні раме́на нехай будуть із нього. Увесь він — одне куття́ щирого золота. Exodus 25:37 І зробиш сім лямпа́док до нього, і нехай засвітять його лямпадки, і нехай він світить на передню сторону його. Exodus 25:38 А його щи́пчики та його лопа́тки на ву́гіль — щире золото. Exodus 25:39 З тала́нту щирого золота зробиш його та ввесь цей по́суд. Exodus 25:40 І диви́сь, і зроби за тим зразко́м, що тобі показувано на горі. Exodus 26:0 Exodus 26:1 А ски́нію зробиш із десяти покривал із суканого віссо́ну, і блаки́ті, і пу́рпуру та з червені. Херувими — мистецькою роботою зробиш ти їх. Exodus 26:2 Довжина́ одного покривала — двадцять і вісім ліктів, а ширина́ одного покрива́ла — чотири лікті. Усім покрива́лам міра одна. Exodus 26:3 П'ять покрива́л буде поспи́наних одне до о́дного, і п'ять покрива́л інших буде поспи́наних одне до о́дного. Exodus 26:4 І поробиш блаки́тні пете́льки на краю́ одного покрива́ла з кінця в спина́нні. І так само зробиш на краю кінцевого покрива́ла в спина́нні другім. Exodus 26:5 П'ятдесят пете́льок поробиш у покрива́лі однім, і п'ятдесят петельок поробиш на кінці покрива́ла, що в другім спина́нні. Ті пете́льки протилеглі одна до однієї. Exodus 26:6 І зробиш п'ятдеся́т золотих гачків, і поспина́єш ті покривала одне до одного тими гачка́ми, — і буде одна ски́нія. Exodus 26:7 І поробиш покривала з вовни кози́ної на наме́та над внутрішньою скинією, — зробиш їх одина́дцять покривал. Exodus 26:8 Довжина одного покривала — тридцять ліктів, а ширина одного покривала — чотири лікті. Одинадцятьо́м покрива́лам міра одна. Exodus 26:9 І поспина́єш п'ять покривал осібно, і шість покривал осібно, а шосте покрива́ло складеш удвоє напереді наме́ту. Exodus 26:10 І поробиш п'ятдесят петельок на краю одно́го покрива́ла, кінцевого в спина́нні, і п'ятдесят петельок на краю́ покривала другого спина́ння. Exodus 26:11 І зробиш п'ятдесят мідяни́х гачків, і повсо́вуєш ті гачки́ в пете́льки і поспинаєш намета, — і буде він один. Exodus 26:12 А те, що звисає, лишок в наметових покривалах, половина залишку покривала, — буде звисати ззаду скинії. Exodus 26:13 І лікоть із цього, і лікоть із того боку в залишку в довжині наме́тового покрива́ла буде звішений на боки скинії з цього й з того боку на покриття́ її. Exodus 26:14 І зробиш накриття́ для скинії, — бара́нячі начерво́но пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахаше́вих шкурок. Exodus 26:15 І поробиш для скинії стоячі дошки́ з акаці́йного дерева. Exodus 26:16 Десять ліктів довжина́ дошки, і лікоть і півліктя ширина́ однієї до́шки. Exodus 26:17 В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так зробиш усім дошкам скинійним. Exodus 26:18 І поробиш дошки для скинії, — двадцять дощо́к на бік південний, на по́лудень. Exodus 26:19 І сорок срібних підста́в поробиш під тими двадцятьма́ дошками, — дві підставі під однією до́шкою для двох ручок її, і дві підставі під до́шкою другою для двох ру́чок її. Exodus 26:20 А для другого боку скинії, в сторону пі́вночі — двадцять дощо́к. Exodus 26:21 І для них сорок срібних підстав, — дві підставі під одну до́шку, і дві підставі під до́шку другу. Exodus 26:22 А для заднього боку скинії на захід зробиш шість дощо́к. Exodus 26:23 І дві до́шки зробиш для кутів скинії на заднього бока. Exodus 26:24 І нехай вони будуть поєднані здолу, і нехай ра́зом будуть поєднані на верху її до однієї каблучки. Так нехай буде для обо́х них; нехай вони будуть для обо́х куті́в. Exodus 26:25 І буде вісім дощо́к, а їхні підстави зо срібла, — шістнадцять підстав: дві підставі під одну дошку, і дві під дошку другу. Exodus 26:26 І зробиш за́суви з акаційного дерева, — п'ять для дощо́к одного боку скинії, Exodus 26:27 і п'ять за́сувів для дощо́к другого боку скинії, і п'ять за́сувів для дощо́к заднього боку на за́хід. Exodus 26:28 А середній за́сув посере́дині дощо́к буде засувати від кінця́ до кінця́. Exodus 26:29 А ці дошки пообкладаєш золотом, а каблу́чки їхні, на вклада́ння для за́сувів, поробиш із золота; і ці за́суви пообкладаєш золотом. Exodus 26:30 І поставиш скинію згідно з при́писами, як тобі показано на горі. Exodus 26:31 І зробиш заві́су з блаки́ті, і пу́рпуру, і черве́ні та з суканого віссо́ну. Мистецькою роботою зробити її з херувимами. Exodus 26:32 І повісь її на чотирьох акаційних стовпа́х, пообкладаних золотом, — гаки́ їх золоті, — на чотирьох срібних підставах. Exodus 26:33 І повісь ту завісу під гачка́ми, і внесеш туди за завісу ковче́га свідо́цтва. І ця завіса буде відділяти вам між святинею й між Святе́є Святи́х! Exodus 26:34 І покладеш те ві́ко на ковче́га свідо́цтва в Святому Святих. Exodus 26:35 І поставиш стола назовні завіси, а свічника́ — навпроти столу на боці скинії на пі́вдень, а стола поставиш на боці пі́вночі. Exodus 26:36 І зробиш засло́ну входу скинії з блакиті, і пу́рпуру, і червені та з су́каного віссону, — робота гаптівника́. Exodus 26:37 І зробиш для засло́ни п'ять акаційних стовпів, і пообкладаєш їх золотом; гаки́ їх — золото; і виллєш для них п'ять мідяних підста́в. Exodus 27:0
Exodus 27:1 І зробиш же́ртівника з акаційного дерева, — п'ять ліктів довжина́, і п'ять ліктів ширина́; квадрато́вий нехай буде той же́ртівник, а вишина́ його — три лікті. Exodus 27:2 І поробиш ро́ги його на чотирьох кута́х його, — із нього нехай будуть роги його. І пообкладаєш його міддю. Exodus 27:3 І поробиш горшки́ на зси́пування по́пелу з нього, і лопа́тки його, і кропи́льниці його, і виде́льця його, і його лопатки на вугіль. Для всього по́суду його будеш уживати міді. Exodus 27:4 І зробиш для нього мідяну́ мере́жу роботою сітки, а над мережею зробиш чотири мідяні́ каблучки на чотирьох кі́нцях його. Exodus 27:5 І покладеш її здо́лу під ли́штву же́ртівника, і буде та мере́жа аж до половини жертівника. Exodus 27:6 І поробиш держаки́ для же́ртівника, держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх міддю. Exodus 27:7 І буде всунено держаки його в каблучки; і будуть ті держаки́ на двох боках жертівника при но́шенні його. Exodus 27:8 Порожня́вим усере́дині зробиш його з дощо́к. Як показано було тобі на горі, так нехай зроблять.
Exodus 27:9 І зробиш скині́йне подві́р'я. На південну сторону, на по́лудень запо́ни для подвір'я, — суканий віссон; довжина першій стороні сто ліктів. Exodus 27:10 А стовпів для нього — двадцять, а їхніх підстав із міді — двадцять. Гаки́ тих стовпів та обручі́ їхні — срібло. Exodus 27:11 І так само на сторону півночі вдовжину́ запо́ни: довжина́ — сто ліктів; а стовпів для нього — двадцять, а підстав для них — двадцять, із міді. Гаки́ тих стовпів та обручі їхні — срібло. Exodus 27:12 А ширина́ подві́р'я в сторону за́ходу: запони — п'ятдесят ліктів, а для них стовпів — десять, а їхніх підстав — десять. Exodus 27:13 А ширина подвір'я в сторону переду, сходу, — п'ятдесят ліктів. Exodus 27:14 І на п'ятнадцять ліктів запони для боку; стовпів для них — три, і підстав для них — три. Exodus 27:15 А для боку другого — п'ятнадцять ліктів запони; стовпів для них три, і підстав для них — три. Exodus 27:16 А для брами подвір'я — заслона на двадцять ліктів із блаки́ті, і пу́рпуру, і червені та з суканого віссону, — робота гаптівника. Для них стовпів — чотири, і підстав їхніх — чотири. Exodus 27:17 Усі стовпи подвір'я поспи́нані навколо сріблом; їхні гаки́ — срібло, а підстави їхні — мідь. Exodus 27:18 Довжина подвір'я — сто ліктів, а ширина — скрізь п'ятдесят, а вишина — п'ять ліктів. Запони з су́каного віссону, а підстави стовпів — мідь. Exodus 27:19 Усі речі скинії — для всякої І служби в ній, усі кілки́ її й усі кілки подвір'я — мідь. І Exodus 27:20 І ти накажеш Ізраїлевим синам, і нехай вони приносять тобі оливу з оливок, чисту, то́вчену, для осві́тлення, щоб за́вжди горіла лямпа́да. Exodus 27:21 У ски́нії заповіту назо́вні завіси, що на свідоцтві, приготує її на запалення Аарон та сини його від вечора аж до ранку перед лицем Господнім. Це вічна постанова їхнім родам від Ізраїлевих синів! Exodus 28:0 Exodus 28:1 А ти візьми до себе брата свого Аарона та синів його з ним, з-поміж Ізраїлевих синів, щоб він був священиком для Мене, Аарона, Надава, і Авігу, Елеазара та Ітамара, синів Ааронових. Exodus 28:2 І зробиш свяще́нні ша́ти для брата свого Аарона на славу й красу́. Exodus 28:3 І ти скажеш усім мудросердим, що Я напо́внив їх духом мудрости, і вони зроблять Ааронові ша́ти для посвя́чення його, щоб був священиком для Мене. Exodus 28:4 А оце ті ша́ти, що вони зроблять: нагру́дник, і ефо́д, і верхню ша́ту, і хіто́н пле́тений, завій і пояс. І зробиш свяще́нні ша́ти для брата свого Аарона та для синів його, щоб він був священиком для Мене. Exodus 28:5 І ві́зьмуть вони золота, і блакиті, і пурпуру, і червені та віссо́ну, — Exodus 28:6 і зроблять ефо́да з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону су́каного, — робота мистця́. Exodus 28:7 Два злучені нараме́нники будуть у нього при обох кі́нцях його, і буде він сполучений. Exodus 28:8 А пояс мистецький його ефо́ду, що на нім, тієї ж роботи, нехай буде з нього, — з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з су́каного віссону. Exodus 28:9 І ві́зьмеш два о́ніксові ка́мені, та й вирізьбиш на них імена́ Ізраїлевих синів, — Exodus 28:10 шість із їхніх імен на камені однім, а ймення шости позосталих на камені дру́гім, за їхнім наро́дженням. Exodus 28:11 Роботою різьбаря́ каменя, різьбою печатки вирізьбиш на тих обох каменях імена Ізраїлевих синів; оточені золотими гні́здами зробиш їх. Exodus 28:12 І положиш оби́два камені на нараме́нниках ефо́ду, — камені пам'яти для Ізраїлевих синів. І буде носити Аарон їхні ймення перед Божим лицем на обох плеча́х своїх на пам'ять. Exodus 28:13 А гні́зда поробиш із золота. Exodus 28:14 І два ланцюги́ зо щирого золота, — плетеними поробиш їх, роботою шнурів. І даси ті плетені ланцюги́ на гні́зда. Exodus 28:15 І зробиш нагрудника су́дного, роботою мистця́, як робота ефоду зробиш його, — із золота, блакиті, і пурпуру, і червені та зі віссону су́каного зробиш його. Exodus 28:16 Квадрато́вий нехай буде він, зложений удвоє, — п'ядь довжина його, і п'ядь ширина його. Exodus 28:17 І понасаджуєш на ньому каменеве наса́дження, — чотири ряди каменя. Ряд: рубі́н, топа́з і смара́гд — ряд перший. Exodus 28:18 А ряд другий: карбу́нкул, сапфі́р і я́спіс. \ Exodus 28:19 А ряд третій: опа́ль, ага́т і і амети́ст. Exodus 28:20 А четвертий ряд: хризолі́т, і о́нікс, і бери́л, — вони будуть вставлені в золото в своїх гніздах. Exodus 28:21 А камені нехай будуть на ймення дванадцяти Ізраїлевих синів, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ймення його нехай будуть для дванадцяти́ родів. Exodus 28:22 І поробиш на нагруднику сукані ланцюги́ плетеною роботою зо щирого золота. Exodus 28:23 І зробиш на нагруднику дві золоті каблучки, і даси ці дві каблучки на двох кінцях нагрудника. Exodus 28:24 І даси два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника. Exodus 28:25 А два кінці двох шнурів даси до двох гнізд, і даси на нараменники ефо́ду спереду його. Exodus 28:26 І зробиш дві золоті каблу́чки, і покладеш їх на двох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони ефо́ду, всере́дину. Exodus 28:27 І зробиш дві золоті каблучки, та й даси їх на обидва нараменники ефоду здо́лу, спе́реду його, при сполу́ченні його, над мистецьким поясом ефоду. Exodus 28:28 І прив'яжуть нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блаки́тною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, — і не буде рухатись нагру́дник із-над ефоду. Exodus 28:29 І буде носити Аарон імена́ Ізраїлевих синів в су́днім нагруднику на серці своїм, як буде входити до святині, — на повсякчасну пам'ять перед Господнім лицем. Exodus 28:30 І даси до судного нагрудника урі́м та туммі́м, — і будуть вони на Аароновім серці при вході його перед Господнє лице. І буде за́вжди носити Аарон суд Ізраїлевих синів на своїм серці перед Господнім обличчям. Exodus 28:31 І зробиш ве́рхню ша́ту для ефоду, усю блаки́тну. Exodus 28:32 І нехай буде в сере́дині її о́твір для голови його; край отвору нехай буде навколо роботою ткача, як панцерний отвір буде їй, — щоб їй не дертися. Exodus 28:33 І поробиш на подолку її грана́тові яблука з блакиті, і пурпуру та з червені, на подолку її навко́ло, і золоті дзвінки́ поміж ними навколо, — Exodus 28:34 золотий дзвінок і гранатове яблуко, золотий дзвінок і гранатове яблуко на подолку тієї ша́ти навколо. Exodus 28:35 І нехай вона бу́де на Ааронові для слу́ження, і нехай буде чутий голос його при вході його до святині перед Господнє обличчя, і при виході його, — щоб йому не померти. Exodus 28:36 І зробиш квітку зо щирого золота, і ви́різьбиш на ній, як різьба́ печатки: „Святиня для Господа“. Exodus 28:37 І покладеш її на нитці з блакиті, і нехай вона буде на заво́ї, — на переді завою нехай буде вона. Exodus 28:38 І нехай буде вона на Аароновім чолі́, і нехай носить Аарон гріх тієї святощі, що Ізраїлеві сини посвятять її для всіх своїх святих дарунків. І нехай вона буде за́вжди на його чолі на благоволі́ння для них перед Господнім лицем. Exodus 28:39 І витчеш хітона з віссону, і зробиш завоя з віссону, і зробиш пояса роботою гаптяра́. Exodus 28:40 І для синів Ааронових поробиш хітони, і поробиш їм пояси́, і поробиш їм покриття голови на славу й красу́. Exodus 28:41 І понадягаєш їх на брата свого Аарона та на синів його з ним. І помажеш їх, і рукоположиш їх, і посвятиш їх, — і будуть вони священиками Мені. Exodus 28:42 І пороби їм льняну спі́дню о́діж, щоб закрити тілесну наготу, — від сте́гон аж до голінок нехай будуть вони. Exodus 28:43 І нехай будуть вони на Ааронові та на синах його при вході їх до скинії заповіту, або при прихо́ді їх до же́ртівника на слу́ження в святині, — і не понесуть вони гріха, і не помруть. Це вічна постанова йому та нащадкам його по ньому! Exodus 29:0
Exodus 29:1 А оце та річ, яку ти зробиш їм для посвя́чення їх, щоб вони були священиками Мені. Візьми одного бичка молодого та два безвадні барани́, Exodus 29:2 і прі́сний хліб, і прісні калачі, змішані з оливою, і прісні коржі, помазані оливою, — із ліпшої пшеничної муки поробиш їх. Exodus 29:3 І покладеш їх до одного коша́, і принесеш їх у коші, і того бичка та два ті барани́. Exodus 29:4 А Аарона та синів його приведи до входу скинії умовлення, і обмиєш їх водою. Exodus 29:5 І ві́зьмеш ша́ти та й убереш Аарона в хітона, і в ефодну ша́ту, і в ефо́да, і в нагру́дника, і опере́жеш його мистецьким поясом ефо́ду. Exodus 29:6 І наложиш заво́я на його голову, а на заві́й даси вінця́ святости. Exodus 29:7 І ві́зьмеш оливу пома́зання, і виллєш йому на голову, — та й пома́жеш його. Exodus 29:8 І приведеш синів його, та й повбираєш їх у хіто́ни. Exodus 29:9 І попідпері́зуєш їх поясом, Аарона та синів його, і наложиш їм покриття́ голови, — і буде для них свяще́нство на вічну постанову. І рукоположиш Аарона та синів його. Exodus 29:10 І приведеш бичка до скинії запові́ту, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того бичка. Exodus 29:11 І заріжеш того бичка перед Господнім обличчям при вході до скинії заповіту. Exodus 29:12 І ві́зьмеш крови бичка, і помажеш на рогах жертівника пальцем своїм, а всю кров виллєш до основи же́ртівника. Exodus 29:13 І візьмеш увесь лій, що покриває нутро́, і сальника́ на печінці, і оби́дві ни́рки та лій, що на них, та й спалиш на же́ртівнику. Exodus 29:14 А м'ясо бичка, і шкуру його та нечисто́ти його спалиш в огні поза табо́ром, — це жертва за гріх. Exodus 29:15 І ві́зьмеш одного барана, і нехай покладу́ть Аарон та сини його свої руки на голову того барана́. Exodus 29:16 І заріжеш того барана, і ві́зьмеш кров його, та й покро́пиш жертівника навко́ло. Exodus 29:17 А того барана порозтина́єш на куски його, і ви́полощеш ну́трощі його та голі́нки його, і покладеш на куски його та на голову його. Exodus 29:18 І спалиш усього барана́ на же́ртівнику, — це цілопа́лення для Господа, пахощі любі, огняна́ жертва, — для Господа вона. Exodus 29:19 І візьмеш другого барана, — і покладе́ Аарон та сини його руки свої на голову того барана. Exodus 29:20 І заріжеш того барана, і ві́зьмеш крови його, та й даси на пи́пку Ааронового вуха, і на пипку правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їхньої, і на великий палець їхньої правої ноги. І покропиш ту кров на же́ртівника навко́ло. Exodus 29:21 І візьмеш із крови, що на жертівнику, і з оливи пома́зання, та й покро́пиш на Аарона й на шати його, та на синів його й на шати синів його з ним. І освятиться він, і шати його та сини й шати синів його з ним! Exodus 29:22 І візьмеш із того барана лій та курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі, і сальника́ на печінці, й оби́дві нирки, і лій, що на них, і праве стегно́, бо це баран посвя́чення. Exodus 29:23 І один бухане́ць хліба, і один хлібний оливний кала́ч, і один коржик із коша́ з прі́сним, що перед лицем Господнім. Exodus 29:24 І покладеш усе те на руку Аарона й на руки синів його, і поколиха́єш його, як колиха́ння перед Господнім лицем. Exodus 29:25 І візьмеш його з їхньої руки, та й спалиш на жертівнику на цілопа́лення, на пахощі любі перед Господнім лицем, — це огняна́ жертва для Господа. Exodus 29:26 І візьмеш груди́ну з барана посвя́чення, що Ааронів, і поколихаєш її, як колиха́ння перед Господнім лицем, — і це буде твоя частина. Exodus 29:27 І посвятиш груди́ну колиха́ння та стегно́ прино́шення, що були́ коли́хані, і що було принесене з барана рукоположення, з того, що Ааронове, і з того, що синів його. Exodus 29:28 І буде це Ааронові та синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів, бо це прино́шення. І буде воно прино́шенням від Ізраїлевих синів і мирних їхніх жертов, — їхнє прино́шення для Господа. Exodus 29:29 А свяще́нні шати, що Ааронові, будуть по ньому синам його на пома́зання в них і на рукоположення їх. Exodus 29:30 Сім день носитиме їх той із синів його, що буде священиком замість нього, що вві́йде до скинії заповіту на слу́ження в святині. Exodus 29:31 І візьмеш барана посвя́чення, і звариш м'ясо його в святім місці. Exodus 29:32 І буде їсти Аарон та сини його м'ясо того барана, та той хліб, що в коші, при вході до скинії заповіту. Exodus 29:33 І поїдять вони те, чим окуплено їх на рукополо́ження їх, на посвя́чення їх. А чужий не буде їсти, — бо святість воно! Exodus 29:34 А якщо позоста́неться з м'яса посвя́чення та з того хліба до ранку, то спалиш позостале в огні, — не буде те їджене, бо святість воно! Exodus 29:35 І зробиш Ааронові та синам його так, як усе, що Я наказав був тобі. Сім день будеш посвячувати їх. Exodus 29:36 А бичка, жертву за гріх, будеш споряджа́ти щоденно для оку́плення. І будеш очищати жертівника, коли будеш чинити оку́плений його. І помажеш його на його посвя́чення. Exodus 29:37 Сім день будеш складати окупа на жертівнику — й освятиш його, і стане той жертівник найсвяті́шим. Усе, що доторкнеться до жертівника, освятиться.
Exodus 29:38 А оце те, що будеш споряджати на жертівнику: ягнята, однорічного віку, двоє на день — за́вжди. Exodus 29:39 Одне ягня споряди́ш уранці, а друге ягня спорядиш під вечір. Exodus 29:40 І десятину ефи пшеничної муки, мішаної в товченій оливі, чверть гіну, і на лиття чверть гіну вина на одне ягня. Exodus 29:41 А ягня друге споряди́ш під вечір; як хлібну жертву ранку й як жертву пли́нну її споряди́ш йому, — на па́хощі любі, огняна́ жертва для Господа, — Exodus 29:42 стале цілопа́лення для ваших поколінь при вході до скинії заповіту перед Господнім лицем, що буду там відкриватися вам, щоб говорити до тебе там. Exodus 29:43 І буду відкриватися там Ізраїлевим синам, і це місце буде освячене Моєю славою. Exodus 29:44 І освячу скинію заповіту, і жертівника, і Аарона та синів його освячу, щоб вони були священиками Мені. Exodus 29:45 І буду Я спочивати серед Ізраїлевих синів, — і буду їм Богом. Exodus 29:46 І пізнають вони, що Я Господь, їхній Бог, що вивів їх із єгипетського кра́ю, щоб перебувати Мені серед них. Я — Господь, їхній Бог! Exodus 30:0 Exodus 30:1 І зробиш жертівника на каді́ння кади́ла, — з акаційного дерева зробиш його. Exodus 30:2 Лікоть довжина́ його, і лікоть ширина́ його, — квадрато́вий нехай буде він, а два лікті вишина́ його. З нього виходитимуть ро́ги його. Exodus 30:3 І пообкладаєш його щирим золотом, — дах його та стіни його навко́ло, та ро́ги його. І зробиш йому вінця золотого навко́ло. Exodus 30:4 І дві золоті каблучки зробиш йому під вінця його, — на двох боках його зробиш, на двох сторонах, — і буде це на вклада́ння для держакі́в, щоб ними носити його. Exodus 30:5 І поробиш держаки́ з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом. Exodus 30:6 І поставиш його перед завісою, що над ковчегом свідо́цтва, перед віком, що на свідо́цтві, яким Я буду тобі об'являтися там. Exodus 30:7 І бу́де Аарон кадити на ньому кадило па́хощів щора́нку, — коли він поправлятиме лямпадки, то буде кадити його. Exodus 30:8 І при запа́ленні лямпадок під, вечір він буде кадити його. Це постійне кадило перед Господнім лицем на ваші покоління! Exodus 30:9 Не запалите на ньому чужого кадила, ані цілопа́лення, ані жертви хлі́бної, і жертви рідинної не бу́дете лити на ньому. Exodus 30:10 І складе́ Аарон о́купа на роги його, раз у році, — з крови жертви за гріх раз у році дня Оку́плення складе́ він окупа на нього на ваші покоління. Це найсвятіше для Господа!“
Exodus 30:11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: Exodus 30:12 „Коли будеш робити пере́лік Ізра́їлевих синів за тими, кого повинно лічити, то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господе́ві при переліку їх, — і не буде між ними моровиці при переліку їх. Exodus 30:13 Оце дасть кожен, що переходить на переліку: половину ше́кля, на міру шеклем святи́ні, — двадцять ґер той шекель; половина цього шекля — прино́шення для Господа. Exodus 30:14 Кожен, хто переходить на переліку, від віку двадцяти літ і вище, дасть прино́шення для Господа. Exodus 30:15 Багатий не побільши́ть, а вбогий не зме́ншить від половини шекля, даючи прино́шення Господе́ві для склада́ння окупу за ваші душі. Exodus 30:16 І ві́зьмеш гроші окупу від Ізраїлевих синів, та й даси їх на роботу скинії заповіту. І буде воно Ізраїлевим синам на пам'ять перед Господнім обличчям для оку́плення за ваші душі“. Exodus 30:17 I Господь промовляв до Мойсея, гово́рячи: Exodus 30:18 „І зробиш умивальницю з міді, і підстава її — мідь, на вмива́ння. І поставиш її між скинією заповіту й між же́ртівником, і наллєш туди води. Exodus 30:19 І бу́дуть Аарон та сини його мити з неї свої руки та ноги свої. Exodus 30:20 Коли вони вхо́дитимуть до скинії заповіту, то будуть мити в воді, — щоб їм не вмерти, або коли будуть відходити до же́ртівника на слу́ження, щоб спалити огняну́ жертву для Господа. Exodus 30:21 І будуть вони вмивати руки свої та ноги свої, — щоб їм не вмерти. І бу́де це для них вічна постанова, — для нього й для наща́дків його на їхні покоління!“ Exodus 30:22 І Госпо́дь промовляв до Мойсея, гово́рячи: Exodus 30:23 „А ти візьми собі найкращих пахощів: самотечної мірри п'ять сотень шеклів, і запашно́го цинамону половину його: двісті й п'ятдеся́т, і запашної очере́тини — двісті й п'ятдеся́т, Exodus 30:24 і касії п'ять сотень шеклів на міру шеклем святині, та гін оли́вкової оливи. Exodus 30:25 І зробиш її миром святого пома́зання, масть скла́дену, робота робітника масти. Це буде миро святого пома́зання. Exodus 30:26 І намасти́ш ним ски́нію запові́ту, і ковче́га свідо́цтва, Exodus 30:27 і стола та всі речі його, і свічника та речі його, і жертівника кадила, Exodus 30:28 і жертівника цілопа́лення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її. Exodus 30:29 І освятиш їх, і стануть вони найсвяті́шим, — усе, що доторкне́ться до них, освя́титься! Exodus 30:30 І помажеш Аарона та синів його, та посвятиш їх на священнослу́ження Мені. Exodus 30:31 А до синів Ізраїлевих будеш говорити, ка́жучи: Це буде Мені миро святого пома́зання на ваші покоління. Exodus 30:32 На лю́дське тіло не буде воно лите, і за постановою про нього не буде робитися, як воно, — святиня воно, воно буде святиня для вас! Exodus 30:33 Кожен, хто сам робитиме масть, як воно, і хто дасть із нього на чужого, той буде витятий із наро́ду свого́“. Exodus 30:34 І промовив Господь до Мойсея: „Візьми собі пахощів: бальза́му, і ониху, і хелбану, пахощів, та чистого ла́дану, — кожне буде в рівній частині. Exodus 30:35 І зробиш з цього кадило, масть, робота робітника масти, посолене, чисте, святе. Exodus 30:36 І зітреш із неї надрібно, і даси з неї перед обличчям свідо́цтва в скинії заповіту, що Я буду являтися тобі там, — це буде найсвятіше для вас! Exodus 30:37 А кадило, що зробите, за постановою про нього це зробите собі, — воно буде тобі святість для Господа! Exodus 30:38 Кожен, хто зробить, як воно, щоб нюхати з нього, той буде витятий із наро́ду свого́!“ Exodus 31:0 Exodus 31:1 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: Exodus 31:2 „Дивися, — Я покликав на ім'я́ Бецал'ї́ла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени, Exodus 31:3 і напо́внив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знання́м, і здібністю до всякої роботи, Exodus 31:4 на обми́слення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, Exodus 31:5 і в обро́бленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі. Exodus 31:6 І Я ото дав із ним Оголіява, Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість, — і зроблять вони все, що Я наказав був тобі: Exodus 31:7 ски́нію заповіту, і ковчега для свідоцтва, і віко, що на ньому, і всі скині́йні речі, Exodus 31:8 і стола та речі його, і чистого свічника та всі речі його, і жертівника кадила, Exodus 31:9 і жертівника цілопа́лення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її, Exodus 31:10 і ша́ти служебні, і ша́ти свяще́нні для священика Аарона, і ша́ти синів його на священнослу́ження, Exodus 31:11 і оливу пома́зання, і запашне́ кадило для святині, — як усе, що Я наказав був тобі, вони зроблять“.
Exodus 31:12 І промовив Господь до Мойсея, гово́рячи: Exodus 31:13 „А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої бу́дете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви пізнали, що Я — Госпо́дь, що освячує вас! Exodus 31:14 І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опога́нить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред наро́дів її! Exodus 31:15 Шість день буде робитися праця, а дня сьомого — субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за субо́тнього дня, той конче буде забитий! Exodus 31:16 І будуть Ізраїлеві сини доде́ржувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь. Exodus 31:17 Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізра́їлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого — перервав працю та спочив“. Exodus 31:18 І дав Він Мойсе́єві, коли закінчив говорити з ним на Сінайській горі, дві табли́ці свідо́цтва, табли́ці кам'яні́, писані Божим пальцем. Exodus 32:0 Exodus 32:1 І побачив наро́д, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався наро́д проти Аарона, та й сказали до нього: „Устань, зроби нам богі́в, що бу́дуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому“. Exodus 32:2 І сказав їм Аарон „Поздіймайте золоті сере́жки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочо́к ваших, і поприносьте до мене“. Exodus 32:3 І ввесь наро́д поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позно́сили до Аарона. Exodus 32:4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського кра́ю!“ Exodus 32:5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: „Завтра свято для Господа!“ Exodus 32:6 І повставали вони взавтра ра́но вранці, і принесли цілопа́лення, і привели́ мирну жертву. І засів наро́д до їди́ та до пиття́, і встали ба́витися. Exodus 32:7 А Господь промовляв до Мойсея: „Іди, зійди, бо зіпсувся наро́д твій, якого ти вивів із єгипетського краю. Exodus 32:8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“ Exodus 32:9 І промовив Господь до Мойсея: „Я бачив наро́д той, і ось наро́д — твердошиїй він! Exodus 32:10 А тепер залиши Мене, — і розпа́литься гнів Мій на них, і Я ви́нищу їх, а тебе зроблю́ великим наро́дом“. Exodus 32:11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою? Exodus 32:12 На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?.. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду! Exodus 32:13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: „Помно́жу ваших наща́дків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим наща́дкам, — і вони пося́дуть навіки“. Exodus 32:14 І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві. Exodus 32:15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані. Exodus 32:16 А табли́ці — Божа робота вони, а письмо — Боже письмо воно, ви́різьблене на табли́цях. Exodus 32:17 І почув Ісус голос наро́ду, як кричав він, та й сказав до Мойсея: „Крик бо́ю в табо́рі!“ Exodus 32:18 А той відказав: „Це не крик сили перемо́жців і не крик слабости переможених, — я чую голос співу!“ Exodus 32:19 І сталося, коли він набли́зився до табо́ру, то побачив теля те та та́нці... І розпали́вся гнів Мойсеїв, і він кинув табли́ці із рук свої́х, — та й розторо́щив їх під горою!.. Exodus 32:20 І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих. Exodus 32:21 І сказав Мойсей Ааронові: „Що́ вчинив тобі наро́д цей, що ти гріх великий навів на нього?“ Exodus 32:22 А Аарон відказав: „Нехай не запа́литься гнів мого пана! Ти знаєш наро́д цей, що він у злому. Exodus 32:23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому. Exodus 32:24 І сказав я до них: Хто має золото, — поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, — і вийшло те теля“. Exodus 32:25 І побачив Мойсей народ, що незагну́зданий він, бо Аарон розгнузда́в його на га́ньбу поміж їхніми ворогами. Exodus 32:26 І став Мойсей у брамі табо́ру й сказав: „Хто за Господа — до мене!“ І зібралися до нього всі Левіїні сини. Exodus 32:27 І сказав він до них: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припаші́ть кожен меча свого́ на стегно́ своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в табо́рі, — і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен бли́жнього свого́“. Exodus 32:28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з наро́ду того дня близько трьох тисяч чоловіка. Exodus 32:29 І сказав Мойсей: „Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благослове́ння“.
Exodus 32:30 І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: „Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду́ я до Господа, — може складу́ оку́плення за ваш гріх“. Exodus 32:31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „О, згрішив цей наро́д великим гріхом, — вони зробили собі золотих богі́в! Exodus 32:32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, — витри мене з книги Своєї, яку Ти написав“. Exodus 32:33 І промовив Господь до Мойсея: „Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї. Exodus 32:34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї — покараю їх за їхній гріх! Exodus 32:35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був. Exodus 33:0 Exodus 33:1 І говорив Господь до Мойсея: „Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського кра́ю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Наща́дкам твоїм дам його, Exodus 33:2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, — Exodus 33:3 до кра́ю, що тече молоком та медом, бо Я не піду́ серед тебе, — бо ти народ твердошиїй, — щоб Я не вигубив тебе в дорозі“. Exodus 33:4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздо́би. Exodus 33:5 Бо промовив Господь до Мойсея: „Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, — якщо одну хвилину піду́ серед тебе, то ви́гублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, — Я знатиму, що вчиню́ тобі“. Exodus 33:6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хори́в. Exodus 33:7 А Мойсей узяв наме́та, та й нап'я́в його поза табо́ром, далеко від табо́ру, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, — кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табо́ром. Exodus 33:8 І бувало, коли вихо́див Мойсей до скинії, то підво́дився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії. Exodus 33:9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм. Exodus 33:10 І ввесь наро́д бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підво́дився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого. Exodus 33:11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого́. І вертався він до табо́ру, а слуга його, юнак Ісус, син Нави́нів, не вихо́див із сере́дини скинії. Exodus 33:12 І сказав Мойсей до Господа: „Дивися, — Ти гово́риш мені: Випровади цей наро́д, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я́, а також знайшов ти милість в оча́х Моїх. Exodus 33:13 Тож тепер, коли знайшов я милість в оча́х Твоїх, об'яви ж мені доро́гу Свою, і я пізнаю, я́к знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд — то народ Твій“. Exodus 33:14 А Він відказав: „Сам Я піду́, — і введу́ тебе до відпочинку“. Exodus 33:15 І сказав він до Нього: „Коли Сам Ти не пі́деш, то не виводь нас ізвідси. Exodus 33:16 Бож чим тоді пізна́ється, що знайшов милість в очах Твоїх я та наро́д Твій? Чи ж не тим, що Ти пі́деш із нами? І бу́демо ви́різнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі“. Exodus 33:17 І промовив Госпо́дь до Мойсея: „Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю́, бо ти знайшов милість в оча́х Моїх, і Я знаю на ім'я́ тебе“. Exodus 33:18 А він відказав: „Покажи мені славу Свою!“ Exodus 33:19 І Він промовив: „Я переведу́ все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'я́м перед тобою. І Я помилую, до кого милости́вий, і змилосе́рджуся, до кого милосе́рдний“. Exodus 33:20 І Він промовив: „Ти не зможеш побачити лиця Мого́, — бо люди́на не може побачити Мене — і жити“. Exodus 33:21 І промовив Господь: „Ось місце при Мені, — і ти станеш на скелі. Exodus 33:22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу́ Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду́. Exodus 33:23 А здійму руку Свою, — і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде види́ме“. Exodus 34:0
Exodus 34:1 І промовив Господь до Мойсея: „Витеши собі дві кам'яні́ табли́ці, як перші, і Я напишу на цих табли́цях слова, що були на перших табли́цях, які ти розбив. Exodus 34:2 І приготовся на рано. І вийдеш рано вра́нці на го́ру Сіна́й, і станеш Мені там на верхі́в'ї гори́. Exodus 34:3 А з тобою ніхто не вийде, і на всій горі нехай нікого не бу́де видно. І також дрібна худоба й худоба велика нехай не пасеться навпроти тієї гори“. Exodus 34:4 І витесав він дві кам'яні табли́ці, як перші. І встав Мойсей рано вранці, та й вийшов на го́ру Сіна́й, як Господь звелів був йому. І взяв він у руку свою дві табли́ці кам'яні́. Exodus 34:5 А Господь зійшов у хмарі, і став там із ним, та й покликав Ім'я́м Господа. Exodus 34:6 І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: „Господь, Господь, — Бог милосердний, і милости́вий, довготерпели́вий, і многомилости́вий та правдивий, Exodus 34:7 що дотри́мує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батькі́в на ді́тях, і на дітях діте́й, і на третіх, і на четвертих поколіннях“. Exodus 34:8 І Мойсей поквапно вклонився до землі, і впав, Exodus 34:9 та й сказав: „Якщо я знайшов милість в очах Твоїх, Владико, то нехай же Владика йде серед нас, бо наро́д цей твердоши́їй. І Ти пробачиш нашу провину та наш гріх, і зробиш нас спа́дком Своїм“. Exodus 34:10 А Він відказав: „Ось Я складаю заповіта перед усім наро́дом твоїм. Я чинитиму чу́да, які не були́ тво́рені на всій землі і в жодного наро́ду. І побачить увесь народ, серед якого ти знаходишся, чин Господній, що Я чиню́ його з тобою, — який він страшни́й!
Exodus 34:11 Виконуй те, що Я наказую тобі сьогодні. Ось Я виганяю перед тобою амореянина, і ханаанеянина, і хіттеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. Exodus 34:12 Стережися, щоб не склав ти умо́ви з мешканцем тієї землі, що ти входиш на неї, — щоб він не став па́сткою серед тебе. Exodus 34:13 Бо ви їхні жертівники поруйнуєте, а їхні камінні стовпи́ для богів поторощите, а їхні дерева святі повиру́буєте. Exodus 34:14 Бо не будеш ти кла́нятись богові іншому, бо Господь — ревнивий ім'я Його, Бог ревнивий Він! Exodus 34:15 Щоб не склав ти умови з мешканцем кра́ю, як будуть вони любоді́яти вслід за богами своїми, і будуть богам своїм жертви прино́сити, то якщо він покличе тебе, то ти не будеш їсти із жертви його. Exodus 34:16 І не візьмеш із дочо́к його для синів своїх, бо будуть вони любоді́яти вслід за бога́ми своїми, і вчинять розпу́сниками синів твоїх вслід за богами своїми. Exodus 34:17 Литих богів не зробиш собі. Exodus 34:18 Будеш вико́нувати свято Опрі́сноків. Сім день будеш їсти опрі́сноки, що Я наказав був тобі на умо́влений час місяця аві́ва, бо в місяці авіві ти вийшов з Єгипту. Exodus 34:19 Усе, що відкриває утро́бу — то Моє, як і всяка твоя худоба, що є самець, відкриття утроби вола та вівці. Exodus 34:20 А відкриття утроби осла викупиш ягня́м. А якщо його не викупиш, то заб'єш його, злама́вши шию. Кожного перворі́дного з синів твоїх ви́купиш. І не будуть являтися перед обличчя Моє з порожньою рукою. Exodus 34:21 Шість день будеш працювати, а дня сьомого спочи́неш від праці; в о́рці й у жнива́ спочинеш від праці. Exodus 34:22 І свято тижнів зробиш собі, і первопло́ду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року. Exodus 34:23 Тричі в році вся чоловіча стать буде являтися перед лице Владики Господа, Бога Ізраїлевого. Exodus 34:24 Бо Я ви́жену людей перед лицем твоїм, і розширю границю твою, і ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш являтися перед лице Господа, Бога твого, тричі в році. Exodus 34:25 Не будеш прино́сити на ква́шенім крови жертви твоєї, і не переночує до рана святко́ва жертва Пасхи. Exodus 34:26 Поча́ток первопло́дів твоєї землі принесе́ш у дім Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері“. Exodus 34:27 І промовив Господь до Мойсея: „Напиши собі слова́, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем“. Exodus 34:28 І був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на табли́цях слова Заповіту, — Десять Заповідей. Exodus 34:29 І сталося, коли схо́див Мойсей з гори Сіна́й, — а оби́дві табли́ці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, — що Мойсей не знав, що лице його стало промені́ти, бо Бог говорив з ним. Exodus 34:30 І побачив Аарон та всі Ізраїлеві сини Мойсея, — аж ось лице його променіло, і вони боялися підійти до нього! Exodus 34:31 І кликнув до них Мойсей, і зверну́лися до нього Аарон та всі начальники в громаді. І Мойсей говорив до них. Exodus 34:32 А потім попідхо́дили всі Ізраїлеві сини, і він наказав їм усе, що Господь говорив з ним на горі Сіна́й. Exodus 34:33 І скінчи́в Мойсей говорити з ними, і дав на лице своє покрива́ло. Exodus 34:34 А коли Мойсей вхо́див перед Господнє лице на розмову з Ним, то здіймав покрива́ло аж до свого ви́ходу. І він вихо́див, і говорив до Ізраїлевих синів, що́ було наказано йому. Exodus 34:35 І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве, — що променіло лице Мойсеєве. І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до відходу свого, щоб говорити з Ним. Exodus 35:0 Exodus 35:1 І зібрав Мойсей усю громаду Ізраїлевих синів, та й промовив до них: „Ось ті речі, що Господь наказав їх чинити. Exodus 35:2 Шість день буде робитися праця, а дня сьомого буде вам свято, — субота спочинку від праці для Господа. Кожен, хто робитиме працю в нім, буде забитий! Exodus 35:3 Не розпалите огню за суботнього дня по всіх ваших оса́дах“. Exodus 35:4 І сказав Мойсей до всієї громади Ізраїлевих синів, ка́жучи: „Оце та річ, що Господь наказав, говорячи: Exodus 35:5 Візьміть від себе прино́шення для Господа. Кожен за щедрим серцем своїм принесе його, прино́шення Господе́ві: золото, і срі́бло, і мідь, Exodus 35:6 і блаки́ть, і пу́рпур, і че́рвень, і віссо́н, і вовну кози́ну, Exodus 35:7 і начервоно пофарбовані баранячі шкурки, і шкурки тахашеві, і акаційні дере́ва, Exodus 35:8 і оливу на освітлення, і пахощі на оливу пома́зання, та пахощів на кадило, Exodus 35:9 і камі́ння оніксове, і каміння на оправу до ефо́ду й до нагрудника. Exodus 35:10 А кожен із вас мудросердий при́йде та зробить, що́ наказав був і Господь: Exodus 35:11 скинію внутрішню та її намета зовнішнього, і покриття́ її, і гачки її, і дошки її, засуви її, стовпи її та підстави її; Exodus 35:12 ковчега, і держаки його, віко й завісу заслони; Exodus 35:13 стола, і держаки його, і всі речі його, і хліб показни́й; Exodus 35:14 і свічника осві́тлення, і речі його, і лямпадки його, і оливу освітлення; І Exodus 35:15 і жертівника кадила, і держаки його, і оливу пома́зання, і кадило пахощів та заслону входу і при вході; Exodus 35:16 же́ртівника цілопа́лення, і мідяну його сітку, держаки його, і всі речі його, умивальницю й підставу її; Exodus 35:17 запони подвір'я, стовпи його, і підстави його та заслону брами подвір'я; Exodus 35:18 кілки скинії, і кілки подвір'я та шнури їхні; Exodus 35:19 і ша́ти служебні на слу́ження в святині, свяще́нні шати для священика Аарона, та шати синів його, на священнослу́ження“. Exodus 35:20 І вийшла вся громада Ізраїлевих синів від Мойсея.
Exodus 35:21 І прихо́дили кожен чоловік, кого вело́ серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і прино́сили прино́шення Господе́ві для роботи скинії заповіту, і на кожну працю його, і на свяще́нні шати. Exodus 35:22 І прихо́дили ті чоловіки з жінками, кожен щедросердий, і прино́сили гачка, і носову сережку, і пе́рсня, і сережку, всякі золоті речі, та все, що люди́на прино́сила, як золото прино́шення для Господа. Exodus 35:23 І кожна люди́на прине́сла, що́ хто мав: блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовна козина, і баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і шкурки тахашеві. Exodus 35:24 Кожен, хто жертвував срібне та мідяне прино́шення, прино́сив Господнє прино́шення, і кожен, хто мав, поприно́сили акаційне дерево, на всяке зайня́ття коло тієї роботи. Exodus 35:25 І кожна мудросерда жінка пря́ла руками своїми, і прино́сила пряжу: блакить, і пурпур, і червень, і віссон. Exodus 35:26 І всі жінки́, кого вело їхнє серце, пряли козину вовну. Exodus 35:27 А начальники поприно́сили каміння оніксу, і каміння вста́влення для ефо́ду та для нагрудника, Exodus 35:28 і пахощі, і оливу на освітлення, і для оливи пома́зання, і для запашно́го кадила. Exodus 35:29 Кожен чоловік та жінка, кого їхнє серце схиляло прино́сити для кожної праці, яку Господь наказав робити рукою Мойсея, — Ізраїлеві сини прино́сили добровільний дар для Господа. Exodus 35:30 І сказав Мойсей до Ізраїлевих синів: „Дивіться, — Господь назвав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного роду. Exodus 35:31 І напо́внив його Духом Божим, мудрістю, розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи Exodus 35:32 на обми́слення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, Exodus 35:33 і в обро́бленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні де́рева, щоб робити в усякій мистецькій роботі. Exodus 35:34 І вклав в його серце, щоб навчав, він і Оголіяв, син Ахісамаха, Да́нового племени. Exodus 35:35 Він напо́внив їх мудрістю се́рця, щоб робили вони всяку роботу обрібника, і мистця, і гаптівника в блакиті, і в пурпурі, і в червені, і в віссоні, і ткача, що роблять усяку роботу й заду́мують мистецькі речі. Exodus 36:0
Exodus 36:1 І зробить Бецал'їл та Оголіяв, та кожен мудросердий чоловік, кому Господь дав мудрости та розсудку, щоб уміти зробити кожну працю роботи в святині на все, що Господь наказав був. Exodus 36:2 І покликав Мойсей Бецал'їла та Оголіява, та кожного мудросердого чоловіка, кому Господь подав мудрість у серце, кожного, кого вело серце збли́зитися до тієї праці, щоб зробити її. Exodus 36:3 І взяли́ вони від Мойсея все прино́шення, що позно́сили Ізраїлеві сини для праці служби святині, щоб зробити її. А вони ще прино́сили до нього щоранку добровільного дара. Exodus 36:4 І прибули всі мудреці, що роблять усю роботу святині, кожен із праці своєї, яку вони роблять, Exodus 36:5 і сказали до Мойсея, говорячи: „Народ приносить більше, ніж потрібно було́ для праці, яку Господь звелів був зробити“. Exodus 36:6 І Мойсей наказав проголоси́ти в табо́рі, говорячи: „Ні чоловік, ні жінка нехай не роблять уже нічого на прино́шення для святині“. І був стриманий народ від прино́сів. Exodus 36:7 А нагото́вленого було до́сить для кожної праці, щоб зробити її, і ще зоставалось.
Exodus 36:8 І зробили кожен мудросердий із тих, що робили скинійну працю: десять покрива́л із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими — мистецькою роботою він поробив їх. Exodus 36:9 Довжина́ одного покрива́ла — двадцять і вісім ліктів, а ширина́ одного покрива́ла — чотири лікті. Усім покрива́лам міра одна. Exodus 36:10 І поспина́в він п'ять покрива́л одне до о́дного, і п'ять інших покривал поспинав одне до о́дного. Exodus 36:11 І поробив він блакитні петельки на краю́ одно́го покрива́ла з кінця в спина́нні. Так само зробив на краю́ кінцевого покрива́ла в спина́нні другім. Exodus 36:12 П'ятдеся́т петельок зробив він у покривалі однім, і п'ятдесят петельок зробив він на кінці покривала, що в другім спина́нні. Ті петельки протилеглі одна до однієї. Exodus 36:13 І зробив він п'ятдеся́т золотих гачків, і поспина́в ті покрива́ла одне до о́дного тими гачками, — і стала одна скинія. Exodus 36:14 І зробив він покрива́ла з вовни козиної до намета над внутрішньою скинією, — одина́дцять покрива́л зробив таких. Exodus 36:15 Довжина́ одного покрива́ла — тридцять ліктів, а ширина́ одного покривала — чотири лікті. Одинадцятьо́м покрива́лам міра одна. Exodus 36:16 І поспина́в він п'ять покривал осібно, а шість тих покривал осібно. Exodus 36:17 І поробив він п'ятдеся́т петельок на краю́ кінцевого покривала в спинанні, і п'ятдесят петельок поробив на краю покривала другого спинання. Exodus 36:18 І зробив він п'ятдесят мідяних гачків на спина́ння скинії, щоб стала вона одна. Exodus 36:19 І зробив він накриття для скинії, — баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок. Exodus 36:20 І поробив він для скинії стоячі дошки з акаційного дерева. Exodus 36:21 Десять ліктів довжина́ до́шки, і лікоть і півліктя ширина́ однієї до́шки. Exodus 36:22 В одній до́шці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так він поробив усі дошки скинії. Exodus 36:23 І поробив він дошки для скинії, — двадцять дощо́к на бік південний, на по́лудень. Exodus 36:24 І сорок срібних підстав поробив він під тими двадцятьма́ дошками, — дві підставі під однією дошкою для ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її. Exodus 36:25 А для другого боку скинії, у бік пі́вночі — зробив він двадцять дощо́к. Exodus 36:26 І для них сорок срібних підстав, — дві підставі під одну до́шку, і дві підставі під до́шку другу. Exodus 36:27 А для заднього боку скинії на за́хід зробив він шість дощо́к. Exodus 36:28 І дві до́шки зробив він для скинійних кутів на заднього бока. Exodus 36:29 І були вони поє́днані здолу, і ра́зом були вони поєднані на верху́ її до однієї каблучки. Так зробив він для них обох, для обох куті́в. Exodus 36:30 І було вісім дощо́к, а їхні підстави зо срібла, — шіснадцять підстав: по дві підставі під одну до́шку. Exodus 36:31 І зробив він засуви з акаційного дерева, — п'ять для дощок одного боку скинії, Exodus 36:32 і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на за́хід. Exodus 36:33 І зробив він середнього засува, щоб засувати по сере́дині дощок від кінця до кінця. Exodus 36:34 А ці дошки він пообкладав золотом, а каблучки їхні, на вклада́ння для засувів, поробив із золота; і ці засуви він пообкладав золотом. Exodus 36:35 І зробив він завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробив її з херувимами. Exodus 36:36 І він зробив для неї чотири акаційні стовпи, і пообкладав їх золотом, — гаки їх золоті, — і вилив для них чотири срібних підставі. Exodus 36:37 І зробив він заслону для входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, — робота гаптівника. Exodus 36:38 А стовпи́ її — п'ять, а гаки їх золоті; і він пообкладав їх верхи́ та їх обручі золотом; а підстави їхні — п'ять із міді. Exodus 37:0 Exodus 37:1 І зробив Бецал'їл ковче́га з акаційного дерева, — два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина його. Exodus 37:2 І пообкладав він його щирим золотом зсере́дини та іззо́вні. І вінця золотого зробив навколо над ним. Exodus 37:3 І він вилив для нього чотири золоті каблучки на чотирьох кута́х його, — дві каблучки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його. Exodus 37:4 І він поробив держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом. Exodus 37:5 І він повсо́вував ці держаки в каблучки на боках ковче́гу, щоб носити ковчега. Exodus 37:6 І віко зробив зо щирого золота, — два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його. Exodus 37:7 І зробив два золоті херуви́ми, — роботою кутою зробив їх з обох кі́нців віка. Exodus 37:8 І зробив одного херувима з кінця звідти, а одного херувима з кінця звідси. З того віка поробив тих херувимів на обох кі́нцях його. Exodus 37:9 І були ті херувими з простя́гненими догори́ крилами, і затінювали своїми крилами над віком, а їхні лиця — одне до о́дного; до віка були схи́лені лиця тих херувимів. Exodus 37:10 І зробив він стола з акаційного дерева, — два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина його. Exodus 37:11 І пообкладав його щирим золотом, і зробив вінця золотого для нього навколо. Exodus 37:12 І ли́штву зробив він для нього в доло́ню навколо, і зробив вінця золотого навколо для ли́штви його. Exodus 37:13 І він вилив для нього чотири каблучки із золота, та й дав ті каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках. Exodus 37:14 При лиштві були ті каблучки, вклада́ння для держаків, щоб носити стола. Exodus 37:15 І поробив він ті держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом, щоб носити стола. Exodus 37:16 І поробив він ті речі, що на столі: миски його, і кадильниці його, і кухлі його та чаші його, що ними лито, — золото щире. Exodus 37:17 І зробив він свічника зо щирого золота, — роботою кутою зробив він того свічника. Стовп його, і раме́на його, келихи його, ґудзі його й квіти його — виходили з нього. Exodus 37:18 І шість рамен вихо́дило з боків його, — три рамені свічника з одно́го боку його, і три рамені свічника з другого боку його. Exodus 37:19 Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раме́нах, що виходять із свічника. Exodus 37:20 А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його. Exodus 37:21 І ґудзь під двома́ раме́нами з нього, і ґудзь під другими двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, — у шости рамен, що виходять із свічника. Їхні ґудзі та їхні раме́на вихо́дили з нього. Увесь він — одне куття щирого золота. І зробив він сім лямпадок до нього; а його щи́пчики та його лопатки на вугіль — зо щирого золота. 3 таланту щирого золота зробив він його та всі його речі. І зробив він кадильного же́ртівника з акаційного дерева, — лікоть довжина його, і лікоть ширина його, квадратовий, а два лікті вишина його. З нього були його роги. І пообкладав він його щирим золотом, — верх його та стіни його навколо, та роги його. І вінця золотого навколо зробив. І дві золоті каблучки зробив йому під вінця його, — зробив на обох боках його, на вклада́ння для держаків, щоб ними носити його. І держаки поробив із акаційного дерева, і золотом пообкладав їх. І зробив він миро святого пома́зання, і чисте кадило пахощів, — робота робітника́ масти.
Exodus 38:0
Exodus 38:1 І зробив він же́ртівника з акаційного дерева, — п'ять ліктів довжина його, і п'ять ліктів ширина його, квадрато́вий, а вишина його — три лікті. Exodus 38:2 І поробив він роги його на чотирьох кутах його, — з нього були його роги. І пообкладав його міддю. Exodus 38:3 І він поробив усі речі жертівника: горшки, і шуфлі, і кропильниці, видельця, і лопатки на вугілля. Усі речі його поробив він із міді. Exodus 38:4 І мере́жу зробив він із міді для жертівника роботою сітки, під лиштву його здолу до половини його. Exodus 38:5 І вилив він чотири каблучки на чотирьох кінцях його для мідяної мережі, на вклада́ння для держаків. Exodus 38:6 І поробив він держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх міддю. Exodus 38:7 І повсовував він ті держаки в каблучки на боках жертівника, щоб ними носити його. Порожнявим усере́дині зробив його з дощо́к. Exodus 38:8 І зробив він умивальницю з міді та підставу її з міді, з дзерка́лами жінок, що сповняли службу при вході скинії заповіту. Exodus 38:9 І зробив він подвір'я. На півде́нну сто́рону, на по́лудень запони того подвір'я, — суканий віссон, сто ліктів. Exodus 38:10 А стовпів для нього — двадцять, а їхніх підстав із міді — двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні — срібло. Exodus 38:11 А в сторону пі́вночі — сто ліктів; стовпів для них — двадцять і підстав для них — двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні — срібло. Exodus 38:12 А в сторону за́ходу, — запони, п'ятдеся́т ліктів; стовпів для них — десять, і підстав для них десять. Гаки тих стовпів та обручі їхні — срібло. Exodus 38:13 А в сторону пе́реду, сходу, — п'ятдесят ліктів. Exodus 38:14 Запони до бо́ку — п'ятнадцять ліктів; стовпів для них — три, і підстав для них — три. Exodus 38:15 А для другого боку з цієї й з тієї сторони брами подвір'я — запони на п'ятнадцять ліктів; стовпів для них — три, і підстав для них — три. Exodus 38:16 Всі запони подвір'я навколо — віссо́н су́каний. Exodus 38:17 А підстави для стовпів — мідь, гаки стовпів та обручів їхніх — срібло. А обклад верхів їх — срібло, і вони — всі стовпи подвір'я — поспи́нані сріблом. Exodus 38:18 А заслона брами подвір'я — робота гаптівника: блакить, і пурпур, і червень та суканий віссон; і двадцять ліктів довжина, а вишина в ширині — п'ять ліктів, відповідно запонам подвір'я. Exodus 38:19 А стовпів для них — чотири, і підстав для них — чотири, із міді. Гаки їх — срібло, і обклад верхів їх та їхніх обручів — срібло. Exodus 38:20 А всі кілки для скинії й для подвір'я навколо — мідь. Exodus 38:21 Оце перелік скинії, скинії свідоцтва, що був обрахований на при́каз Мойсея, — за допомогою Левитів під рукою Ітамара, сина Аарона, священика. Exodus 38:22 А Бецал'їл, син Урія, сина Хура, Юдиного племени, поробив усе, що Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 38:23 А з ним Оголіяв, син Ахісамахів, Данового племени, обро́блювач, і мисте́ць, і гаптівник блакиттю, і пурпуром, і червенню, і віссоном. Exodus 38:24 Усе золото, вжите для праці в усій роботі святині, то було золото колихання, — двадцять і дев'ять тала́нтів та сім сотень і тридцять шеклів на міру шеклем святині. Exodus 38:25 А срібло полічених у громаді мужів — сто талантів та тисяча, і сімсот і сімдесят і п'ять шеклів на міру шеклем святині, Exodus 38:26 на голову бека, цебто половина шекля на міру шеклем святині для кожного, хто переходив при переліку від віку двадцяти літ і вище, — для шостисот тисяч і трьох тисяч і п'ятисот і і п'ятидесяти. Exodus 38:27 І було сто тала́нтів срібла на відлиття́ підстав святині та підстав завіси, — сотня підстав на сотню талантів, талант на підставу. Exodus 38:28 А з тисячі й семисот і семидесяти й п'яти шеклів поробив він гаки для стовпів, і пообкладав їхні верхи́ та поспина́в їх. Exodus 38:29 А міді колихання було сімдесят талантів та дві тисячі й чотириста шеклів. І поробив він із неї підстави входу скинії заповіту, і жертівника мідяного, і його мідяну мережу, та всі речі жертівника, і підстави подвір'я навколо, і підстави брами подвір'я, і скинійні кілки, і всі кілки подвір'я навколо. Exodus 39:0
Exodus 39:1 А з блакиті й пурпуру та червені поробили вони службові шати для слу́ження в святині. І поробили священні шати, що вони для Аарона, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 39:2 І зробив він ефо́да з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Exodus 39:3 І повибивали вони золоті бляхи, та й настригли нито́к на роботу серед блакиті, і серед пурпуру, і серед червені, і серед віссону, — робота мистця́. Exodus 39:4 Вони зробили для нього злучені нараменники, на обох кінцях його він був сполу́чений. Exodus 39:5 А пояс мистецький для наклада́ння ефо́ду, що з ним з'є́днаний і одна́кового з ним виробу, — золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 39:6 І поробили вони камені оніксові, оточені золотими гні́здами, ви́різьблені різьбою печатки, з імена́ми Ізраїлевих синів. Exodus 39:7 І він їх поклав на ефодові нараменники, — камені на пам'ять для Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 39:8 І зробив він нагрудника, роботою мистця, як робота ефоду, — золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон. Exodus 39:9 Квадрато́вий він був, скла́деним удвоє зробили нагру́дника, — п'ядь довжина його, і п'ядь ширина його, складений удвоє. Exodus 39:10 І понаса́джували на ньому чотири ряди каменя. Ряд: рубі́н, топа́з і смара́гд — ряд перший. Exodus 39:11 А ряд другий: карбу́нкул, сапфі́р і я́спіс. Exodus 39:12 А ряд третій: опа́ль, ага́т і амети́ст. Exodus 39:13 А четвертий ряд: хризолі́т, о́нікс і бері́л, — вони вставлені золотими наса́дами в своїх гні́здах. Exodus 39:14 А камені ті — на ймення дванадцятьо́х Ізраїлевих синів вони, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ім'я́ його для дванадцяти́ племен. Exodus 39:15 І поробили вони на нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота. Exodus 39:16 І зробили вони два золоті гнізда та дві золоті каблучки, і дали ці каблучки на двох кінцях нагрудника. Exodus 39:17 І дали два золоті шнури на дві ті каблучки до кінців нагрудника. Exodus 39:18 А два кінці обох шнурів дали до двох гнізд, і дали на нараменники ефоду спереду його. Exodus 39:19 І зробили дві золоті каблучки, та й поклали на обох кінцях нагрудника на краї́ його, що до сторони ефоду, всере́дину. Exodus 39:20 І зробили вони дві золоті каблучки, та й дали їх на обидва нараменники ефоду здолу, спе́реду його, при сполученні його, над мистецьким поясом ефоду. Exodus 39:21 І прив'язали нагрудника від каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, — і не буде ру́хатись нагрудник ізнад ефоду, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 39:22 І зробив він ша́ту для ефоду, ткацькою роботою, всю блакитну. Exodus 39:23 А о́твір ша́ти в сере́дині її, як отвір па́нцера; край отво́ру її обрамований навколо, — щоб не де́ртися їй. І поробили вони на подо́лку шати гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з суканої червені. І поробили дзвінки́ зо щирого золота, і дали ті дзвінки поміж гранатові яблука на подолку ша́ти навколо, поміж ті гранатові яблука, — дзвінок і гранатове яблуко, дзвінок і гранатове яблуко на подолку шати тієї навколо, на слу́ження, як Господь наказав був Мойсеєві. І поробили вони хіто́ни з віссону, робота ткача, для Аарона та для синів його, і заво́я з віссону, і шапки́ накриття з віссону, і льняна́ спі́дня о́діж із суканого віссону, і пояса з суканого віссону, і блакиті, і пурпура та з червені, робота гаптяря, як Господь наказав був Мойсеєві. І зробили квітку, вінця святости, зо щирого золота, і написали на нім письмом різьби печатки: „Святість для Господа“. І дали́ на нім блакитну нитку, щоб була́ на заво́ї згори, як Господь наказав був Мойсеєві.
І скінчи́лася вся робота скинії, скинії заповіту. І зробили Ізраїлеві сини все, — як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили вони. І позно́сили вони до Мойсея скинію внутрішню, намета зовнішнього та всі речі її: гачки її, дошки її, засуви її, і стовпи її та підстави її, і накриття з баранячих начервоно пофарбованих шкурок, і накриття з тахашевих шкурок, і завісу заслони, ковчега свідоцтва, і держаки його, і віко, стола, усі речі його, і хліб показни́й, чистого свічника та лямпадки його, лямпадки розста́влені, та всі речі його й оливу освітлення, і золотого жертівника, миро пома́зання, і запашне́ кадило, і завісу при вході скинії, мідяного жертівника, і його мідяну мережку, держаки його, і всі речі його, умивальницю та підставу її, запони подвір'я, стовпи його, і підстави його, і заслону для брами подвір'я, шнури його, і кілки його, і всі речі для служби в скинії, у скинії заповіту, службо́ві шати для слу́ження в святині, священні шати священика Аарона, і шати синів його для священнослу́ження. Усе так, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини всю ту роботу. І побачив Мойсей усю ту роботу, і ось — вони зробили її! Як Господь наказав був, так зробили вони. І поблагословив їх Мойсей! Exodus 40:0 Exodus 40:1 А Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Exodus 40:2 „Першого місяця, першого дня місяця поставиш намета для скинії заповіту. Exodus 40:3 І поставиш там ковчега свідоцтва, і закриєш ковчега завісою. Exodus 40:4 І внесеш стола, і порозкладаєш належне йому; і внесеш свічника, і запалиш його лямпадки. Exodus 40:5 І поставиш золотого жертівника для кадила перед ковчегом свідоцтва; і повісиш заслону входу скинії. Exodus 40:6 І поставиш жертівника цілопа́лення перед входом скинії, скинії заповіту. Exodus 40:7 І поставиш умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і даси туди води. Exodus 40:8 І поставиш подвір'я навколо, і даси заслону брами подвір'я. Exodus 40:9 І візьмеш миро пома́зання, та й пома́жеш скинію та все, що в ній, і освя́тиш її та всі речі її, — і стане вона святістю. Exodus 40:10 І помажеш жертівника цілопа́лення та всі речі його, і освя́тиш жертівника, — і стане жертівник Найсвяті́шим. Exodus 40:11 І помажеш умивальницю та підставу її, — і освя́тиш її. Exodus 40:12 І приведе́ш Аарона та синів його до входу скинії заповіту, та й обмиєш їх водою. Exodus 40:13 I зодягнеш Аарона в священні шати, і помажеш його, і освя́тиш його, — і він буде священнослужити Мені. Exodus 40:14 І приведе́ш синів його, і позодягаєш їх у хітони. Exodus 40:15 І помажеш їх, як помазав їхнього батька, — і будуть вони священнослужити Мені. І станеться, що пома́зання їх буде на них на вічне свяще́нство, на їхні покоління!“ Exodus 40:16 І зробив Мойсей усе, — як Господь наказав був йому, так він зробив.
Exodus 40:17 І сталося першого місяця другого року, першого дня місяця, — була поставлена скинія! Exodus 40:18 І поставив Мойсей скинію, і дав підстави її, і поклав дошки її, і дав засови її, і поставив стовпи її. Exodus 40:19 І розтягнув намета над внутрішньою скинією, і поклав скинійне накриття́ на неї згори́, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 40:20 І взяв він і поклав свідоцтво до ковчега, а на ковчега поклав держаки́, і дав на ковчега віко згори. Exodus 40:21 І вніс він ковчега до скинії, і повісив завісу заслони, і закрив ковчег свідоцтва, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 40:22 І дав він стола в скинію заповіту, на стороні скинії на північ, поза завісою. Exodus 40:23 І порозклада́в на ньому розклад хліба перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 40:24 І поставив свічника в скинії заповіту навпроти стола, на стороні скинії на пі́вдень. Exodus 40:25 І позасвічував лямпадки перед Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 40:26 І поставив золотого жертівника в скинії заповіту перед завісою. Exodus 40:27 І кадив він на ньому запашні́ кадила, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 40:28 І повісив входо́ву заслону до скинії. Exodus 40:29 А жертівника цілопа́лення поставив при вході скинії, скинії заповіту, і приніс на ньому цілопа́лення та жертву хлібну, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 40:30 І поставив умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і туди дав води на миття. Exodus 40:31 І вмивали з нього Мойсей й Аарон та сини його руки свої та ноги свої. Exodus 40:32 Коли вони вхо́дили до скинії заповіту, і коли зближа́лися до же́ртівника, вони обмивалися, як Господь наказав був Мойсеєві. Exodus 40:33 І поставив подвір'я навколо скинії та жертівника, і повісив заслону брами подвір'я. Exodus 40:34 А хмара закрила скинію заповіту, і слава Господня напо́внила скинію. Exodus 40:35 І не міг Мойсей увійти до скинії заповіту, бо хмара спочивала над нею, а слава Господня напо́внила скинію. Exodus 40:36 А коли підіймалася хмара з-над скинії, то Ізраїлеві сини руша́ли в усі свої по́дорожі. Exodus 40:37 А якщо хмара не підіймалася, то не руша́ли вони аж до дня, коли вона підійма́лася, Exodus 40:38 бо над скинією вдень була хмара Господня, а вночі був огонь у ній, — на оча́х усього Ізраїлевого дому в усіх його по́дорожах!
Leviticus 0:0
Leviticus 1:0 Leviticus 1:1 I кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту, говорячи: Leviticus 1:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли хто з вас принесе́ жертву для Господа зо скотини, то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву. Leviticus 1:3 Якщо жертва його — цілопа́лення з худоби великої, то нехай принесе його, самця́ безва́дного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім. Leviticus 1:4 І покладе він руку свою на го́лову цілопа́лення, — і буде йому да́но вподо́бання на очи́щення від гріхів його. Leviticus 1:5 І заріже він ягня перед Господнім лицем. А Ааронові сини, священики, принесуть кров, і покро́плять тією кров'ю на же́ртівника навко́ло, що при вході до скинії заповіту. Leviticus 1:6 І здере він шкуру з жертви цілопа́лення, і розі́тне його на куски його. Leviticus 1:7 І дадуть сини священика Аарона огню на жертівника, і покладуть дров на тім огні. Leviticus 1:8 І порозклада́ють Ааронові сини, священики, ті куски, голову та товщ, на дро́вах, що на огні, який на жертівнику. Leviticus 1:9 А його ну́трощі та голінки його обмиє водою. І священик усе те спалить на жертівнику, — це цілопа́лення, огняна́ жертва, пахощі любі для Господа. Leviticus 1:10 А якщо його жертва з дрібної худо́бини, — з овець або з кіз на цілопалення, то нехай приведе його, безвадного самця́, Leviticus 1:11 і заріже його на боці жертівника на пі́вніч, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров'ю його на жертівника навколо. Leviticus 1:12 І розі́тне його на куски його, і голову його, і товщ його, а священик порозкладає їх на дро́вах, що на огні, який на жертівнику. Leviticus 1:13 А нутрощі та голінки обмиє водою. І священик принесе все це, та й спалить на жертівнику, — це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа. Leviticus 1:14 А якщо цілопа́лення його — жертва для Господа з пта́ства, то нехай з го́рлиць або з голубенят принесе жертву свою. Leviticus 1:15 І принесе її священик до жертівника, і проб'є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертівнику, а кров його буде вилита при стіні жертівника. Leviticus 1:16 І зді́йме його воло в пір'ї його, і кине його при жертівнику на схід на місце по́пелу. Leviticus 1:17 І роздере його між кри́льми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертівнику на дро́вах, що на огні, — воно цілопа́лення, огняна́ жертва, пахощі любі для Господа. Leviticus 2:0
Leviticus 2:1 А коли хто принесе́ жертву, жертву хлі́бну для Господа, то нехай пшенична мука буде жертва його, а він поллє на неї оливи, і дасть на неї ладану. Leviticus 2:2 І принесе її до Ааронових синів, священиків, і ві́зьме звідти повну свою жменю пшеничної муки її, і оливи її зо всім її ладаном, та й спалить священик на жертівнику за прига́дувальну частину, — це огняна́ жертва, пахощі любі для Господа. Leviticus 2:3 А позостале з цієї хлібної жертви — для Аарона та для синів його, це Найсвятіше з Господніх же́ртов! Leviticus 2:4 А коли принесеш жертву, жертву хлібну випеченого в печі, то нехай це буде пшенична мука, — прісні калачі, мішані в оливі, та прісні коржики, помазані оливою. Leviticus 2:5 А якщо твоя жертва — жертва хлі́бна на лопатці, то нехай це буде пшенична мука, мішана в оливі, прісна. Leviticus 2:6 Поламати її на шматочки, і поллєш на неї оливи, — це хлібна жертва. Leviticus 2:7 А якщо твоя жертва — жертва хлібна сма́ження, то нехай буде зроблена в оливі з пшеничної муки. Leviticus 2:8 І принесеш хлібну жертву, що зроблена з тих речей, для Господа, і подаси її до священика, а він принесе її до жертівника. Leviticus 2:9 І принесе священик із хлібної жертви за прига́дувальну частину її, та й спалить на жертівнику, — це огняна́ жертва, любі пахощі для Господа. Leviticus 2:10 А позостале з цієї хлібної же́ртви — для Ааро́на та для синів його́: це Найсвятіше з Господніх же́ртов! Leviticus 2:11 Кожна хлі́бна жертва, яку принесете Господе́ві, не буде зро́блена квашена, бо все квашене й усякий мед — не спалите з нього огняної жертви для Господа. Leviticus 2:12 Як жертву первоплоду принесіть її для Господа, а на жертівника вона не приноситься на любі пахощі. Leviticus 2:13 І кожну жертву, жертву хлібну, посолиш сіллю. І хлібної жертви твоєї не позбавиш соли заповіту Бога твого, — на кожній жертві твої́й принесеш соли. Leviticus 2:14 А якщо принесеш хлі́бну жертву первопло́дів для Господа, то колосся, пряжене в огні, як потовчене зе́рно принесеш хлібну жертву своїх первоплодів. Leviticus 2:15 І полий на неї оливи, і поклади на неї ладану, — це жертва хлібна. Leviticus 2:16 І спалить священик за прига́дувальну частину її з потовченого зе́рна, із оливи її на всім ладані її, — це огняна́ жертва для Господа. Leviticus 3:0
Leviticus 3:1 А якщо його жертва — ми́рна, якщо з великої худоби він приносить чи самця́, чи сами́цю, — він принесе її безва́дну перед Господнє лице, Leviticus 3:2 і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її при вході до скинії заповіту. А Ааронові сини, священики, покроплять тією кров'ю на жертівника навколо. Leviticus 3:3 І принесе він із мирної жертви огняну́ жертву для Господа, — лій, що закриває ну́трощі, та ввесь лій, що на ну́трощах, Leviticus 3:4 і оби́дві ни́рки, і лій, що на них, що на сте́гнах, а сальника́ на печінці — зді́йме його з ни́рками. Leviticus 3:5 І спалять те сини Ааронові на жертівнику на цілопа́лення, що на дро́вах, яке на огні, — це огняна́ жертва, пахощі любі для Господа. Leviticus 3:6 А якщо з дрібної худоби його жертва на мирну жертву для Господа, саме́ць чи сами́ця, то безва́дну принесе її́. Leviticus 3:7 Якщо приносить він на жертву вівцю́, то принесе її перед Господнє лице, Leviticus 3:8 і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покро́плять кров'ю її на жертівника навколо. Leviticus 3:9 І він принесе з мирної жертви огняну́ жертву для Господа, — ці́лого курдюка́, якого здійме при хребті, і лій, що закриває ну́трощі, і ввесь лій, що на ну́трощах, Leviticus 3:10 і обидві нирки та лій, що на них, що на сте́гнах, а сальника на печінці — зді́йме його з нирками. Leviticus 3:11 І священик спалить те на жертівнику, — хліб огняно́ї жертви для Господа. Leviticus 3:12 А якщо жертва його коза, то піднесе її перед лице Господнє, Leviticus 3:13 і покладе свою руку на голову її, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини́ покро́плять кров'ю її на жертівника навколо. Leviticus 3:14 І він принесе з неї жертву свою, жертву для Господа, — лій, що закриває ну́трощі, та ввесь лій, що на ну́трощах, Leviticus 3:15 і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці — здійме його з нирками. Leviticus 3:16 І священик спалить їх на жертівнику, — це пожива, огняна́ жертва на любі пахощі; увесь лій — для Господа. Leviticus 3:17 Оце постанова вічна для ваших родів у всіх оса́дах ваших: жодного лою й жодної крови не будете їсти“. Leviticus 4:0
Leviticus 4:1 Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 4:2 Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: “Коли хто невмисне згрішить проти якої зо всіх за́повідей Господніх, — чого не треба чинити, а він учинить проти однієї з них, — Leviticus 4:3 якщо пома́заний священик згрішить на провину наро́ду, то він принесе за гріх свій, що згрішив ним, бичка́, — молоде з худоби великої, — безвадного для Господа на жертву за гріх. Leviticus 4:4 І приведе́ він того бичка до входу скинії заповіту перед Господнє лице, і покладе́ свою́ руку на голову того бичка, та й заріже бичка перед Господнім лицем. Leviticus 4:5 А помазаний священик візьме кро́ви того бичка, та й внесе її до скинії заповіту. Leviticus 4:6 І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покро́пить тією кров'ю сім раз перед Господнім лицем пе́ред завіси святині. Leviticus 4:7 І дасть священик з тієї крови на ро́ги жертівника кадила пахощів, перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю кров бичка виллє до підстави жертівника цілопа́лення, що при вході скинії заповіту. Leviticus 4:8 А ввесь лій бичка́ жертви за гріх — принесе з нього лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах, Leviticus 4:9 і оби́дві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці — зді́йме його з нирками, Leviticus 4:10 як приноситься з вола мирної жертви, — і священик спалить те на жертівнику цілопалення. Leviticus 4:11 А шкуру бичка та все м'ясо його з головою його та голі́нками його, і нутрощі його, і нечистість їх, — Leviticus 4:12 і всьо́го бичка винесе поза та́бір до чистого місця, до місця висипа́ння по́пелу, і спалить його на дро́вах в огні, — на висипа́нні попелу буде спа́лений він. Leviticus 4:13 А коли вся Ізраїлева громада помилково згрішить, і ді́ло буде зата́єне з очей зборів, і зроблять що проти якої зо всіх Господніх за́повідей, чого не можна робити, і завиня́ть, Leviticus 4:14 а гріх буде пі́знаний, що вони згрішили ним, — то збори принесуть бичка, молоде з худоби великої, на жертву за гріх. І вони приведу́ть його перед скинію заповіту. Leviticus 4:15 А старші громади покладуть свої руки на голову бичка перед Господнім лицем, та й заріже один з них бичка перед лицем Господнім. Leviticus 4:16 А помазаний священик внесе крови бичка до скинії заповіту. Leviticus 4:17 І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покро́пить сім раз перед Господнім лицем пе́ред завіси. Leviticus 4:18 І дасть він із тієї крови на роги жертівника, що перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю ту кров виллє до підстави жертівника цілопа́лення, що при вході скинії заповіту. Leviticus 4:19 А ввесь його лій принесе з нього та й спалить на жертівнику. Leviticus 4:20 І зробить з тим бичком те саме, що робив бичкові жертви за гріх, так само зробить із ним. І так священик дасть очи́щення за них, — і буде про́щено їм. Leviticus 4:21 І винесе бичка поза та́бір, та й спалить його, як палив бичка першого, — він жертва за гріх зборів. Leviticus 4:22 Коли згрішить начальник, і зробить що невмисне проти якої зо всіх за́повідей Господа, Бога його, чого робити не можна, та й завини́ть, Leviticus 4:23 і буде пі́знаний ним гріх його, що згрішив ним, то приведе він жертву свою — безвадного козла, Leviticus 4:24 і покладе свою руку на голову того козла, та й заріже його в місці, де ріжеться ціл опалення перед Господнім лицем, — він жертва за гріх. Leviticus 4:25 А священик візьме з крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопа́лення, а кров його виллє до підстави жертівника цілопалення. Leviticus 4:26 А ввесь лій його спалить на жертівнику, як лій мирної жертви, та й так очистить священик його з гріха його, — і буде про́щений йому. Leviticus 4:27 А коли яка душа з народу землі невмисне згрішить, коли зробить що проти якої з заповідей Господніх, чого робити не можна, та й завини́ть, Leviticus 4:28 і буде пі́знаний ним гріх його, що згрішив, то він приведе жертву свою — безвадну козу, самицю, за гріх свій, що він згрішив був, Leviticus 4:29 і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже цю жертву за гріх у місці цілопалення. Leviticus 4:30 А священик ві́зьме своїм пальцем із крови її, та й дасть на роги жертівника цілопа́лення, а всю її кров виллє до підстави жертівника. Leviticus 4:31 А ввесь її лій він зді́йме, як знятий був лій із мирної жертви, і священик спалить на жертівнику на пахощі любі для Господа. І так священик очистить його, — і буде про́щено йому. Leviticus 4:32 А якщо він приведе вівцю в жертву свою за гріх, то приведе безвадну сами́цю, Leviticus 4:33 і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже її на жертву за гріх у місці, де ріже він жертву цілопа́лення. Leviticus 4:34 І ві́зьме священик із крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопа́лення, а всю кров її виллє до підстави жертівника. Leviticus 4:35 А ввесь лій її здійме, як здійма́ється лій вівці з мирної жертви, та й спалить священик його на жертівнику на огняні жертви Господні. І так очистить його священик за гріх його, що згрішив був, — і буде про́щено йому. Leviticus 5:0
Leviticus 5:1 А коли хто згрішить: почує голос прокляття, і був свідком, або бачив, або знав, але не виявив, то понесе свою провину; Leviticus 5:2 або особа, що доторкнеться якої нечистої речі, або па́дла звірини нечистої, або падла худоби нечистої, або падла нечистого плазуючого, і буде це незна́не їй, то вона — нечиста й завини́ть; Leviticus 5:3 або коли доторкнеться нечистости люди́ни, всякої нечистости її, що нею стане нечиста, і буде це незна́не їй, а вона довідається, то завини́ть; Leviticus 5:4 або коли хто присягне́, вимовляючи нерозважно устами своїми, чинити зло або чинити добро, на все, що нерозважно вимовляє люди́на в прися́зі, і буде це незна́не йому́, а він довідається, що завини́в одним із цих, — Leviticus 5:5 то станеться, що завинить одним із цих, і ви́знає, чим він згрішив у тому. Leviticus 5:6 І приведе він Господе́ві жертву за провину, за гріх свій, що згрішив, самицю з дрібної худоби, — вівцю́ або козу́ — на жертву за гріх, а священик очистить його від гріха́ його. Leviticus 5:7 А якщо рука його не спроможна на ягня, то принесе в жертву за провину свою, що згрішив він, дві го́рлиці або двоє голубенят Господе́ві, — одне на жертву за гріх, а одне на цілопа́лення. Leviticus 5:8 І принесе їх до священика, а він перше принесе те, що на жертву за гріх, і натне великим нігтем голову його від шиї її, але не відділить. Leviticus 5:9 І покро́пить із крови жертви за гріх на стіну́ жертівника, а позостала кров буде вилита до підстави жертівника, — це жертва за гріх. Leviticus 5:10 А другого зробить цілопа́ленням за уставом. І очистить його священик від гріха́ його, що згрішив той, — і буде про́щено йому. Leviticus 5:11 А якщо він не спроможний на дві горлиці або на двоє голубенят, то принесе в жертву свою за те, чим згрішив, десяту частину ефи пшеничної муки на жертву за гріх, не докладе до неї оливи й не дасть на неї ладану, — бо вона жертва за гріх. Leviticus 5:12 І принесе її до священика, а священик ві́зьме з неї повну свою жменю, за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику на огняні жертви Господе́ві, — вона жертва за гріх. Leviticus 5:13 І очистить його священик від гріха його, що згрішив він одним із них, і буде йому про́щений; і буде вона для священика, як жертва хлібна“. Leviticus 5:14 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 5:15 „Коли хто пере́ступом спроневіриться, і невмисне згрішить проти Господніх святощів, то він приведе жертву за провину свою до Господа, — безвадного барана́ з дрібної худоби, за твоєю оцінкою срібла шеклів, на міру шеклем святині на жертву за провину. Leviticus 5:16 А те, що згрішив проти святощів, пове́рне, і додасть до нього п'яту частину його священикові, а священик очистить його барано́м жертви за гріх, — і буде про́щено йому. Leviticus 5:17 А якщо згрішить коли хто, і зробить що проти якої зо всіх Господніх за́повідей, чого не можна робити, і не знатиме, і завинить, і понесе свій гріх, Leviticus 5:18 то він приведе до священика безвадного барана з дрібної худоби в оцінці твоїй на жертву за провину. І очистить його священик за по́милку його, що нею помилився, бо він не знав, — і буде про́щена йому. Leviticus 5:19 Це жертва за провину: він справді завинив Господе́ві“. Leviticus 5:20 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 5:21 „Коли хто згрішить і переступом спроневі́риться проти Господа, і скаже неправду на ближнього свого щодо да́ного на схо́вок, щодо даного в за́клад, або щодо грабунку, або вимусить утиском у ближнього свого, Leviticus 5:22 або зна́йде яку́сь згубу та й скаже неправду про неї, і присягне́ неправдиво на одне зо всього, що́ робить люди́на, і згрішить тим, Leviticus 5:23 то станеться, коли він згрішить і завини́ть, — нехай пове́рне грабу́нок, що заграбував, або ви́мушення, що був вимусив, або дане на сховок, що було зложене в нього, або згубу, що знайшов, Leviticus 5:24 або все, що присяг про нього неправдиво, — і поверне його насамперед, і додасть до нього п'яту частину тому́, чиє воно, дасть його в день, коли виявиться провина його. Leviticus 5:25 І він приведе Господе́ві до священика жертву за провину свою, — безвадного барана з дрібної худоби за твоєю оці́нкою на жертву за провину. Leviticus 5:26 І священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому про́щено все до одно́го, що́ і він зробив на провину“. Leviticus 6:0
Leviticus 6:1 І Господь промовляв до Мойсея, ка́жучи: Leviticus 6:2 „Накажи Ааронові та синам його, повіда́ючи: Оце зако́н цілопа́лення: Воно приноситься на о́гнищі своїм на жертівнику ці́лу ніч аж до ра́нку, а огонь жертівника горітиме на ньому. Leviticus 6:3 І надіне священик льняну́ свою шату, і льняне спіднє зодягне на тіло своє, і збере по́піл, що на нього огонь спалить цілопалення на жертівнику, та й покладе його при жертівнику. Leviticus 6:4 І зді́йме він шати свої, і зодя́гне одіж іншу, та й винесе попіл поза та́бір до чистого місця. Leviticus 6:5 А огонь на жертівнику горітиме на ньому, не погасне, а священик пали́тиме на ньому дро́ва щора́нку, і кластиме на нього цілопалення, і палитиме на ньому лій мирних жертов. Leviticus 6:6 Огонь за́вжди горітиме на жертівнику, не погасне. Leviticus 6:7 А оце зако́н про хлібну жертву: Ааронові сини принесуть її перед лице Господнє до пе́реду жертівника. Leviticus 6:8 І ві́зьме він із неї жменею своєю з пшеничної муки́ хлібної жертви, та з оливи її, та ввесь ладан, що на хлібній жертві, та й спалить на жертівнику, — любі пахощі, це частина її, як пригадувальна для Господа. Leviticus 6:9 А позостале з неї їстимуть Аарон та сини його, — прі́сне буде їджене воно в святім місці, на подвір'ї скинії заповіту бу́дуть їсти її. Leviticus 6:10 Не буде пе́чена вона квашеною. Їхню частину — Я дав це з огняни́х Моїх жертов; вона — Найсвятіше, як жертва за гріх та жертва за провину. Leviticus 6:11 Кожен нащадок чоловічої статі поміж Ааронових дітей буде її їсти, — вічна постанова для ваших поколінь, — з огняни́х жертов Господніх. Усе, що доторкнеться до них, освя́титься“. Leviticus 6:12 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 6:13 „Оце жертва Аарона та синів його, що принесуть Господе́ві в дні пома́зання його: десята частина ефи́ пшени́чної муки, це постійна хлібна жертва: половина її — рано, а половина її — ввечорі. Leviticus 6:14 На лопа́тці в оливі буде вона зро́блена; принесеш її вимішану, випечену жертву хлібну в кусках принесеш, — любі пахощі для Господа. Leviticus 6:15 А пома́заний священик зробить її — замість нього зробить її котрийсь із синів його, — це вічна Господня постанова. Уся вона буде спалена. Leviticus 6:16 А кожна священикова хлібна жертва буде ціла, — не буде їджена“. Leviticus 6:17 І Господь промовляв до Мойсея, гово́рячи: Leviticus 6:18 „Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Оце зако́н про жертву за гріх: На місці, де зарізується цілопа́лення, буде зарізувана жертва за гріх перед лицем Господнім, — Найсвятіше вона! Leviticus 6:19 Священик, що складає її як жертву за гріх, буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, на подвір'ї скинії заповіту. Leviticus 6:20 Усе, що доторкнеться до м'яса її, стане святе; а що з її крови покро́пить на оде́жу, — що покро́питься нею, те випереш на місці святому. Leviticus 6:21 А гли́няний по́суд, що в ньому вона ва́рена, буде розбитий. А якщо в мідянім по́суді була вона ва́рена, то буде ви́чищений до блиску й виполосканий водою. Leviticus 6:22 Кожен чоловічої статі із священиків буде їсти її, — Найсвятіше вона. Leviticus 6:23 А кожна жертва за гріх, що з крови її буде внесено до скинії заповіту на оку́плення в святині, не буде їджена, — в огні буде спалена.
Leviticus 7:0
Leviticus 7:1 А оце зако́н жертви за провину, — Найсвятіше вона. Leviticus 7:2 На місці, де ріжуть цілопаления, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо. Leviticus 7:3 А ввесь її лій із неї він принесе́, — курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі, Leviticus 7:4 і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками, Leviticus 7:5 та й спалить те священик на жертівнику, — це огняна́ жертва для Господа, жертва за провину вона. Leviticus 7:6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона. Leviticus 7:7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини — зако́н їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде. Leviticus 7:8 А священик, що приносить чиєсь цілопалення, — шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона бу́де. Leviticus 7:9 І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна пригото́влена в горшку та на лопатці, — священикові, що приносить її, йому вона бу́де. Leviticus 7:10 А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, — буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому. Leviticus 7:11 А оце зако́н про мирну жертву, що хтось принесе її Господе́ві. Leviticus 7:12 Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі́, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі. Leviticus 7:13 Разом із калачами ква́шеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його. Leviticus 7:14 І принесе він щось одне з кожної жертви, — прино́шення для Господа; це буде священикові, що кро́пить кров мирної жертви, — буде йому. Leviticus 7:15 А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, — не позоставить із нього нічо́го до ра́нку. Leviticus 7:16 А якщо жертва його прино́шення — обі́тниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день прине́сення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене. Leviticus 7:17 А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене. Leviticus 7:18 А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподо́баний той, хто прино́сить її, — це не буде залічене йому, буде не́чисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх. Leviticus 7:19 А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не бу́де їджене, — на огні буде спа́лене. А м'ясо чисте — кожен чистий буде їсти м'ясо. Leviticus 7:20 А душа , що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а не́чисть його на ньому, то буде вона винищена з наро́ду свого́. Leviticus 7:21 А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти лю́дської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазу́ючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той ви́нищений із наро́ду свого“. Leviticus 7:22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 7:23 „Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не бу́дете їсти. Leviticus 7:24 А лій із па́дла й лій пошмато́ваного буде вживаний для всякої потреби, але їсти — не будете їсти його́. Leviticus 7:25 Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну́ жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде ви́нищена з наро́ду свого́. Leviticus 7:26 І жодної крови пта́ства та худоби не будете їсти по всіх ваших осе́лях. Leviticus 7:27 Кожна душа, що їстиме яку-будь кров, — то буде винищена душа та з-посеред наро́ду свого́“. Leviticus 7:28 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 7:29 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє прино́шення Господе́ві з своєї мирної жертви. Leviticus 7:30 Руки його принесу́ть огняні жертви Господні, — лій із грудиною, принесе груди́ну, щоб колиха́ти її, як колиха́ння перед Господнім лицем. Leviticus 7:31 І священик спалить той лій на же́ртівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його. Leviticus 7:32 А праве стегно з мирних же́ртов ваших дасте священикові, як прино́шення. Leviticus 7:33 Хто з Ааро́нових синів приносить кров мирних жертов та лій, — йому буде на па́йку праве стегно́. Leviticus 7:34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колиха́ння й стегно прино́шення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааро́нові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів. Leviticus 7:35 Оце ча́стка з пома́зання Ааро́на та частка з пома́зання синів його з огняни́х же́ртов Господніх у день прино́шення їх на священнослу́ження Господе́ві, Leviticus 7:36 що наказав Госпо́дь давати їм у день їхнього пома́зання від Ізра́їлевих синів, — вічна постанова на їхні покоління! Leviticus 7:37 Оце зако́н про цілопа́лення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за прови́ну, і про посвя́чення, та про жертву мирну, Leviticus 7:38 що Госпо́дь наказав був Мойсеєві на Сіна́йській горі в день нака́зу Його Ізра́їлевим синам прино́сити жертви свої Господе́ві в Сіна́йській пусти́ні“. Leviticus 8:0
Leviticus 8:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 8:2 „Візьми Ааро́на та синів його з ним, і шати, і оливу пома́зання, і бичка жертви за гріх, і два барани́, і коша́ з опрісноками. Leviticus 8:3 І збери всю громаду до входу скинії заповіту“. Leviticus 8:4 І зробив Мойсей, як Госпо́дь наказав був йому. І зібралась громада до входу скинії заповіту. Leviticus 8:5 І промовив Мойсей до громади: „Оце та річ, що Господь наказав зробити“. Leviticus 8:6 І привів Мойсей Ааро́на й синів його, та й умив їх водою. Leviticus 8:7 І дав він на нього хіто́на, й опереза́в його поясом, і зодягнув його ша́тою, і дав на нього ефо́да, і оперезав його поясом ефоду, і прикріпив ним ефода на ньо́му. Leviticus 8:8 І поклав на нього нагру́дника, і дав до нагрудника урі́м та туммі́м. Leviticus 8:9 І поклав заво́я на голову його, і поклав на завоя спереду його золоту квітку, вінця святости, як Господь наказав був Мойсе́єві. Leviticus 8:10 І взяв Мойсей оливу пома́зання, і намастив скинію, і все, що в ній, та й освятив їх. Leviticus 8:11 І покропи́в він із неї сім раз на же́ртівника, і намастив жертівника та ввесь по́суд його, і вмивальницю та підставу її, щоб їх освятити. Leviticus 8:12 І вилив з оливи пома́зання на Ааро́нову голову, та й пома́зав його, щоб його посвятити. Leviticus 8:13 І привів Мойсей Ааро́нових синів, і зодягнув їх у хітони, й оперезав їх поясом, і поклав на них накриття́ голови, як Господь наказав був Мойсеєві. Leviticus 8:14 І підвів він бичка жертви за гріх, — і поклав Ааро́н та сини його свої ру́ки на голову того бичка жертви за гріх. Leviticus 8:15 І зарізав, і взяв Мойсей кро́ви і дав своїм пальцем на ро́ги навколо же́ртівника, — і очистив жертівника. А кров вилив до підстави жертівника, і освятив його для очища́ння на ньому. Leviticus 8:16 І взяв він увесь лій, що на ну́трощах, і сальника́ на печінці, і оби́дві ни́рки та їхній лій, — і Мойсей спалив на жертівнику. Leviticus 8:17 А бичка́, і шкуру його, і м'ясо його, і нечистість його спалив в огні поза табо́ром, як Господь наказав був Мойсеєві. Leviticus 8:18 І привів він барана́ цілопа́лення, — і поклали Ааро́н та сини його руки свої на голову барана. Leviticus 8:19 І зарізав, і покропив Мойсей кров'ю навколо жертівника. Leviticus 8:20 А барана розсік на куски його, — і Мойсей спалив голову, і куски, і товщ. Leviticus 8:21 А ну́трощі та голі́нки пообмивав водою. І Мойсей спалив ці́лого барана на жертівнику, — це цілопа́лення на па́хощі любі, це огняна́ жертва для Господа, як Господь наказав був Мойсеєві. Leviticus 8:22 І привів барана другого, барана посвя́чення. І поклали Аарон та сини його руки свої на голову того барана. Leviticus 8:23 І зарізав, і взяв Мойсей із кро́ви його та й дав на пи́пку правого вуха Ааро́нового й на великого пальця правої руки його, і на великого пальця правої ноги його. Leviticus 8:24 І привів Ааро́нових синів, і дав Мойсей із кро́ви тієї на пи́пку правого їхнього вуха, і на великого пальця правої руки їх, і на великого пальця правої ноги їх. І покропив Мойсей тією кров'ю жертівника навко́ло. Leviticus 8:25 І взяв він лій, і курдюка́, і ввесь лій, що на ну́трощах, і сальника на печінці, і оби́дві ни́рки й їх лій, і стегно́ правиці. Leviticus 8:26 А з коша́ з опрісноками, що перед лицем Господнім, узяв одного прі́сного калача та калача хлі́бного, одну оливу та одного коржика, і поклав на лої й на правім стегні́. Leviticus 8:27 І дав він усе на руки Ааро́на, і на руки синів його, і заколиха́в це, як колиха́ння перед Господнім лицем. Leviticus 8:28 І взяв це Мойсей із їхніх рук, та й спалив на жертівнику на цілопалення, — воно жертва посвячення, на пахощі любі, воно огняна жертва для Господа. Leviticus 8:29 І взяв Мойсей груди́ну та й заколиха́в її, як колиха́ння перед Господнім лицем, із барана́ посвяче́ння. Вона була́ для Мойсея на па́йку, як Господь наказав був Мойсеєві. Leviticus 8:30 І взяв Мойсей оливи пома́зання та кро́ви, що на жертівнику, і покропи́в на Ааро́на, на ша́ти його, і на синів його, і на ша́ти синів його з ним. І посвятив Аарона, ша́ти його, і синів його, і ша́ти синів його з ним. Leviticus 8:31 І сказав Мойсей до Ааро́на й до синів його: „Варіть м'ясо при вході скинії заповіту, і там бу́дете їсти його, і хліб, що в коші посвя́чення, як я наказав був, говорячи: Аарон та сини його будуть їсти його. Leviticus 8:32 А позостале з м'яса та з хліба спалите в огні. Leviticus 8:33 А із входу скинії заповіту не вийдете сім день, аж до дня ви́повнення днів вашого посвя́чення, бо Він буде сім день посвя́чувати вас. Leviticus 8:34 Як учинив я сьогодні, так наказав Госпо́дь робити, щоб очистити вас. Leviticus 8:35 А при вході скинії заповіту бу́дете сидіти день і ніч сім день, і будете вико́нувати варту Господню, — щоб вам не померти, бо так мені наказано“. Leviticus 8:36 І зробив Аарон та сини його все те, як наказав був Господь через Мойсея. Leviticus 9:0
Leviticus 9:1 І сталося восьмого дня, закликав Мойсей Ааро́на та синів його, та старши́х Ізраїлевих, Leviticus 9:2 та й сказав до Ааро́на: „Візьми собі теля з худоби великої, на жертву за гріх, і барана́ на цілопа́лення, безвадних, і принеси перед Господнє лице. Leviticus 9:3 А до синів Ізраїлевих будеш казати, говорячи: Візьміть козла на жертву за гріх, і теля й ягня однорічних, без вад, на цілопа́лення, Leviticus 9:4 і вола, і барана на жертву мирну, на зарі́з перед Господнім лицем, і хлі́бну жертву, мішану в оливі, бо сьогодні об'я́виться вам Госпо́дь“. Leviticus 9:5 І вони взяли, що наказав був Мойсей, перед скинію заповіту. І прийшла вся громада, та й стала перед Господнім лицем. Leviticus 9:6 І сказав Мойсей: „Оце та річ, що Господь наказав був, — зро́бите, і об'я́виться вам слава Господня“. Leviticus 9:7 І сказав Мойсей до Ааро́на: „Підійди до жертівника, і вчини свою жертву за гріх та своє цілопа́лення, і очисти себе та наро́д, і вчини жертву за наро́д, і очисти їх, як наказав був Господь“. Leviticus 9:8 І підійшов Ааро́н до жертівника, та й зарізав теля жертви за свій гріх. Leviticus 9:9 А сини Ааро́нові прине́сли до нього кров, — і вмочив він свого пальця в кров, та й дав на роги же́ртівника, а кров вилив до підстави жертівника. Leviticus 9:10 А лій і нирки та сальника́ на печінці з жертви за гріх спалив на жертівнику, як Господь наказав був Мойсеєві, Leviticus 9:11 а м'ясо та шкуру спалив в огні поза табо́ром. Leviticus 9:12 І зарізав він жертву цілопа́лення, а Ааро́нові сини подали йому кров, і він покропив на жертівника навко́ло. Leviticus 9:13 А цілопа́лення — достачали йому його части́нами, і голову, а він палив на жертівнику. Leviticus 9:14 І обмив він ну́трощі та голінки, і спалив на цілопа́ленні на жертівнику. Leviticus 9:15 І приніс він жертву за наро́д, і взяв козла́ жертви за гріх наро́ду, та й зарізав його, — і склав його в жертві за гріх, як і першого. Leviticus 9:16 І він приніс цілопа́лення, і вчинив його за постановою. Leviticus 9:17 І він приніс хлі́бну жертву, і наповнив із неї руку свою, та й спалив на жертівнику, крім цілопа́лення ранко́вого. Leviticus 9:18 I зарізав він вола й барана — жертву мирну, що належить наро́дові, а сини Ааро́нові прине́сли йому кров, і він покропив нею жертівника навко́ло, Leviticus 9:19 і прине́сли лій з вола та з барана, курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі, і нирки, і сальника на печінці. Leviticus 9:20 І поклали вони лій на груди́ну, а він спалив лій на жертівнику. Leviticus 9:21 А груди́ну та праве стегно́ Ааро́н колиха́в, як колиха́ння перед Господнім лицем, як наказав був Мойсей. Leviticus 9:22 І підняв Ааро́н свої руки до наро́ду, та й поблагословив його, і зійшов від прино́шення жертви за гріх і цілопа́лення та мирної жертви. Leviticus 9:23 І ввійшов Мойсей та Ааро́н до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили наро́д, — і слава Господня показалася всьому наро́дові. Leviticus 9:24 І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на же́ртівнику цілопа́лення та товщ. А ввесь наро́д бачив це, — і закричали вони з радости, та й попа́дали на обличчя свої. Leviticus 10:0
Leviticus 10:1 І взяли́ Ааро́нові сини, Нада́в та Аві́гу, кожен кадильницю свою, і дали́ в них огню, і поклали на ньому кадило, і прине́сли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був прино́сити їм. Leviticus 10:2 І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, — і вони повмирали перед Господнім лицем. Leviticus 10:3 І сказав Мойсей до Ааро́на: „Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьки́х Моїх Я буду освя́чений, і перед усім наро́дом буду просла́влений“. І замовк Аарон. Leviticus 10:4 І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааро́нового дя́дька, та й промовив до них: „Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза та́бір“. Leviticus 10:5 І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза та́бір, як наказав був Мойсей. Leviticus 10:6 І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: „Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, — щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, — увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спа́лення, що спалив Господь. Leviticus 10:7 А зо входу скинії заповіту не ви́йдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього пома́зання“. І зробили вони за Мойсеєвим словом. Leviticus 10:8 А Господь промовляв до Ааро́на, говорячи: Leviticus 10:9 „Вина та п'янко́го напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, — щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь, Leviticus 10:10 і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим, Leviticus 10:11 і щоб навчати Ізра́їлевих синів усіх постанов, про що́ говорив до них Господь через Мойсея“. Leviticus 10:12 І Мойсей промовляв до Ааро́на та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: „Візьміть хлі́бну жертву, полишену з огняни́х Господніх же́ртов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це — Найсвятіше. Leviticus 10:13 І будете їсти її в місці святому, бо вона — уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняни́х жертов Господніх, бо так мені наказано. Leviticus 10:14 А грудину колиха́ння та стегно́ прино́шення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої до́чки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів. Leviticus 10:15 Стегно́ прино́шення й груди́ну колиха́ння на огняни́х жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь“. Leviticus 10:16 А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спа́лений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи: Leviticus 10:17 „Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона — Найсвятіше, і її я дав вам, щоб унева́жнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем. Leviticus 10:18 Тож не внесено крови її до святині всере́дину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав“. Leviticus 10:19 І промовляв Ааро́н до Мойсея: „От сьогодні прине́сли вони свою жертву за гріх і цілопа́лення своє перед Господнє лице, — і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, — чи буде це добре в Господніх оча́х?“ Leviticus 10:20 І почув Мойсей, — і було́ це добре в його оча́х. Leviticus 11:0
Leviticus 11:1 І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, гово́рячи їм: Leviticus 11:2 „Промовляйте до Ізраїлевих синів, ка́жучи: Оце та звірина́, що будете їсти зо всієї худоби, що на землі: Leviticus 11:3 Кожну з худоби, що має розді́лені копи́та, і що має копита роздво́єні розривом, що жує жу́йку, — її будете їсти. Leviticus 11:4 Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку, і з тих, що мають розділені копи́та: верблю́да, бо він жує жуйку, та розділених копит не має, — нечистий він для вас. Leviticus 11:5 І тушка́нчика, бо він жує жуйку, та не має розді́лених копи́т, — нечистий він для вас. Leviticus 11:6 І зайця, бо він жує жуйку, та не має розді́лених копит, — нечистий він для вас. Leviticus 11:7 І свині́, бо вона має розділені ра́тиці, і має ра́тиці роздво́єні розри́вом, та жуйки не жує, — нечиста вона для вас. Leviticus 11:8 Їхнього м'яса не будете їсти, а до їхнього па́дла не будете доторкатися, — нечисте воно для вас. Leviticus 11:9 Оце будете їсти зо всього, що в воді: усе, що має плавці́ та луску́ в воді, у морях та в річка́х, — їх будете їсти. Leviticus 11:10 А все, що не має плавці́в та луски́ в морях і в річках, зо всього, що рої́ться в воді, і зо всього, що пливає в воді, — гидо́та вони для вас! Leviticus 11:11 І вони будуть гидо́та для вас, — їхнього м'яса не будете їсти, а їхнього па́дла будете бри́дитися. Leviticus 11:12 Усе, що не має плавців та луски́ в воді, — гидота воно для вас. Leviticus 11:13 А з пта́ства будете бри́дитися оцього, — не будете їх їсти, гидота вони: орла, грифа й морського орла, Leviticus 11:14 і коршака, і сокола за родом його, Leviticus 11:15 усякого крука за родом його, Leviticus 11:16 і струся, і сови, і яструба за родом його, Leviticus 11:17 і пугача, і рибалки, та і́біса, Leviticus 11:18 і лебедя, і пелікана, і сича, Leviticus 11:19 і бусла, чаплі за родом її, і одуда, і нетопира. Leviticus 11:20 Уся комашня́, що ходить на чотирьох, — гидота вона для вас. Leviticus 11:21 Тільки те будете їсти зо всієї комашні, що ходить на чотирьох, що має голінки вище своїх ніг, щоб ними скакати на землі. Leviticus 11:22 Оці серед них будете їсти: сарану́ за родом її, і сол'ам за родом його, і харґол за родом його, і хаґав за родом його. Leviticus 11:23 А вся га́дина летюча, що має чотири ноги, — гидота вона для вас. Leviticus 11:24 І через них ви будете ставати нечисті: кожен, хто доторкнеться до їхнього па́дла, буде нечистий аж до вечора. Leviticus 11:25 А кожен, хто понесе що з їхнього падла, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 11:26 Щодо всякої худоби, що має розділене копи́то, і що не має роздвоєного розривом копита, і жуйки не жує, — нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий. Leviticus 11:27 А кожне серед усякої звірини́, що ходить на лапах своїх, що ходить на чотирьох, — нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до їхнього па́дла, буде нечистий аж до вечора. Leviticus 11:28 А хто носить їхнє па́дло, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. Нечисті вони для вас. Leviticus 11:29 А оце вам нечисте серед плазуні́в, що плазу́ють по землі: кріт, і миша, і ящірка за родом її, Leviticus 11:30 і ховрах, і щур, і слимак, і їжак, і тхір. Leviticus 11:31 Оці нечисті для вас серед усього плазуючого. Кожен, хто доторкнеться до них, коли вони мертві, буде нечистий аж до вечора. Leviticus 11:32 І все, що впаде на нього, коли вони мертві, буде нечисте, кожна річ, — з дерева, або з одежі, або зо шкури, або з грубої ткани́ни, кожна річ, що вживається до праці, — в воду треба покласти їх, і будуть нечисті аж до вечора, а пото́му стануть чистими. Leviticus 11:33 А всякий гли́няний по́суд, що з них упаде що до його сере́дини, — усе, що в сере́дині його, стане нечисте, а його розі́б'єте. Leviticus 11:34 Кожна ї́жа, що їсться, на якій була вода з такого посуду, буде нечиста; а кожен напі́й, що п'ється, у кожнім такім по́суді стане нечистим. Leviticus 11:35 І все, що на нього впаде з їхнього па́дла, стане нечисте: піч та огнище буде розва́лене, — вони нечисті, і нечисті будуть для вас. Leviticus 11:36 Тільки джерело́ та яма, збір води, бу́дуть чисті. А хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий. Leviticus 11:37 А коли що впаде з їхнього падла на всяке насіння сівби́, що сіється, — чисте воно. Leviticus 11:38 А коли буде налита вода на насіння, і впаде на нього з їхнього падла, нечисте воно для вас. Leviticus 11:39 А коли помре що з худоби, що вона на ї́жу для вас, то хто доторкнеться па́дла її, той буде нечистий аж до вечора. Leviticus 11:40 А хто їсть із па́дла її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І хто носить па́дло її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 11:41 А все плазу́юче, що плазу́є по землі, гидота воно, — не буде їстися. Leviticus 11:42 Усе, що по́взає на животі, і все, що по́взає на чотирьох, аж до всього, що багатоножне, усе плазуюче, що плазує по землі, — не будете їх їсти, бо гидота вони. Leviticus 11:43 Не занечищуйте душ своїх усім плазуючим, що плазує, — і не зро́битеся нечисті ними, і не станете нечисті ними. Leviticus 11:44 Бо Я — Господь, Бог ваш, і ви освя́титеся, і будьте святі, бо святий Я, і не занечищуйте душ своїх усяким плазуючим, що плазує по землі. Leviticus 11:45 Бо Я — Госпо́дь, що вивів вас із єгипетського кра́ю, щоб бути для вас Богом. І будьте святі, бо святий Я. Leviticus 11:46 Оце зако́н про худобу, і про пта́ство, і про всяку живу звірину́, що рухається в воді, і про всяку душу, що плазує по землі, Leviticus 11:47 щоб відділювати між нечистим та між чистим, і між звіриною, що їсться, та між звіриною, що не їсться“. Leviticus 12:0
Leviticus 12:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 12:2 „Промовляй до Ізра́їлевих синів, говорячи: Коли жінка зачне́, і породить дитя чоловічої статі, то буде нечиста сім день; як за днів нечистоти місячного її, буде нечиста вона. Leviticus 12:3 А во́сьмого дня буде обрі́зане тіло крайньої плоті його. Leviticus 12:4 І буде вона сидіти в кро́ві очи́щення тридцять день і три дні. До всякої святощі не буде вона доторкатися, а до святині не вві́йде аж до ви́повнення днів очи́щення її. Leviticus 12:5 А якщо породить дитя жіночої статі, то буде нечиста вона два тижні, як за нечистости її місячної, і буде сидіти вона на крові очи́щення шістдеся́т день і шість день. Leviticus 12:6 А по ви́повненні днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопа́лення, та голубеня́ або го́рлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту до священика. Leviticus 12:7 І він принесе це перед Господнє лице, і очистить її, і вона очи́ститься від джерела́ своєї кро́ви. Це зако́н про породі́ллю дитини чоловічої або жіночої статі. Leviticus 12:8 А коли рука її не спромо́жеться на ягня, то ві́зьме вона дві го́рлиці або двоє голубеня́т, — одне на цілопа́лення й одне на жертву за гріх, й очи́стить її священик, — і вона стане чиста“. Leviticus 13:0
Leviticus 13:1 І Господь промовляв до Мойсея й Аарона, говорячи: Leviticus 13:2 „Чолові́к, коли буде на шкурі тіла його́ напу́хлина, або лиша́й, або біла пляма, і буде на шкурі тіла його ніби боля́чка прока́зи, то буде спрова́джений він до священика Ааро́на або одного з синів його, священиків. Leviticus 13:3 І огляне священик ту боля́чку на шкурі тіла, а воло́сся на болячці перемінилося на біле, і вигляд болячки глибший від шкури тіла його, — болячка прокази воно. І огляне її священик, і ви́знає його за нечистого. Leviticus 13:4 А якщо болячка — біла вона на шкурі тіла його, а вигляд її не глибший від шкури, і волосся її не перемінилося на біле, то замкне священик хворого на сім день. Leviticus 13:5 І огляне її священик сьомого дня, а ось — болячка, на погляд його, спинилася, не поши́рилася та болячка по шкурі, то замкне його священик удруге на сім день. Leviticus 13:6 І огляне його священик сьо́мого дня вдруге, а ось — боля́чка поблідла, не поши́рилася та болячка по шкурі, то священик ви́знає його за чистого, — лишай вона. І випере він одежу свою та й стане чистий. Leviticus 13:7 А якщо справді поши́риться лишай той по шкурі по я́вленні священику на очищення його, то я́виться він удруге до священика. Leviticus 13:8 І огляне священик, а ось — лишай той поши́рився по шкурі, то священик визнає його за нечистого, — прока́за воно. Leviticus 13:9 Коли буде на люди́ні болячка прокази, то буде приведена до священика. Leviticus 13:10 І огляне священик, а ось на шкурі біла напу́хлина, і вона перемінила волосся на біле, і на напухлині ріст живого м'яса, Leviticus 13:11 то це стара прока́за на шкурі тіла його. І священик визнає його за нечистого, але не замкне його, бо справді давно він нечистий. Leviticus 13:12 А якщо справді кинеться та прока́за по шкурі, і покриє та проказа всю шкуру хворого від голови його аж до ніг його, куди лиш глянуть очі священикові, Leviticus 13:13 і огляне священик, а ось — проказа та покрила все тіло його, то він визнає за чисту ту болячку: вся вона перемінилася на білу, — чиста вона. Leviticus 13:14 А того дня, коли в ній побачиться живе м'ясо, він стане нечистий. Leviticus 13:15 І огляне священик живе м'ясо, і визнає його за нечистого; те живе м'ясо — нечисте воно, прока́за воно. Leviticus 13:16 Або коли живе м'ясо зно́ву перемі́ниться на біле, то він при́йде до священика. Leviticus 13:17 І огляне його священик, а ось — перемінилася болячка на білу, то священик визнає ту болячку за чисту, — чиста вона. Leviticus 13:18 А тіло, коли буде на ньому на шкурі його гноя́к, і він ви́лікуваний, Leviticus 13:19 а на місці гнояка́ буде біла напу́хлина, або біла, червоня́ва пляма, то покажеться священикові. Leviticus 13:20 І огляне священик, а ось — вигляд її нижчий від шкури, а волосся її перемінилося на біле, то священик визнає її за нечисту, — болячка прокази вона, вона кинулась на гнояку́. Leviticus 13:21 А якщо огляне її священик, а ось — нема в ній білого волосся, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то замкне його священик на сім день. Leviticus 13:22 А якщо справді пошириться по шкурі, то священик ви́знає його за нечистого, — болячка прока́зи вона. Leviticus 13:23 А якщо біла пляма спинилася на своєму місці, не поши́рилася, — вона струп чиряка́, і священик ви́знає його за чистого. Leviticus 13:24 Або тіло, коли буде на шкурі його опа́лення від огню, і буде заріст того опа́лення плямкою білою червонявою або білою, Leviticus 13:25 то огляне її священик, а ось — перемінилось волосся в плямі на біле, а вид її глибший від шкури, — проказа вона, в опа́ленні кинулась. І визнає священик його за нечистого, — болячка прокази вона. Leviticus 13:26 А якщо священик огляне її, а ось у плямі нема білого волосу, і вона не нижча від шкури, і вона бліда́, то священик замкне його на сім день. Leviticus 13:27 І огляне його священик во́сьмого дня. Якщо справді поши́риться по шкурі, то священик визнає його за нечистого — болячка проркази вона. Leviticus 13:28 А якщо пляма спи́ниться на своїм місці, не поши́рилася по шкурі, і вона бліда́, — вона напухлина опа́лення. І священик визнає його за чистого, бо струп опа́лення вона. Leviticus 13:29 А чоловік або жінка, коли буде на кому болячка на голові або на бороді, Leviticus 13:30 то священик огляне ту болячку, а ось — вид її глибший від шкури, а в ній жовтий, тонки́й волос, то священик ви́знає його за нечисту, — па́рші вона, вона прока́за голови або бороди. Leviticus 13:31 А коли священик огляне болячку па́ршів, а ось — вид її не глибший від шкури, і в ній нема чорного во́лосу, то священик замкне хворого на парші на сім день. Leviticus 13:32 І огляне священик ту болячку сьо́мого дня, а ось — не поши́рилися парші, і волосся в них не стали жовті, а вид паршів не глибший від шкури, Leviticus 13:33 то він пого́литься, а паршів не поголить. І замкне священик хворого на парші вдруге на сім день. Leviticus 13:34 І огляне священик па́рші сьомого дня, а ось — парші не поши́рилися по шкурі, і їхній вид не глибший від шкури, то священик визнає його за чистого, — і він випере одежу свою, і стане чистий. Leviticus 13:35 А якщо справді поши́ряться па́рші по шкурі по його очи́щенні, Leviticus 13:36 то священик огляне його, а ось — поши́рились парші по шкурі, то священик не буде досліджувати щодо жовтого волосся, — нечистий він. Leviticus 13:37 А якщо, на його погляд, парші спини́лися, і в них виросло чорне волосся, то парші ви́лікувані, — він чистий. І священик визнає його за чистого. Leviticus 13:38 А чоловік або жінка, коли на шкурі їхнього тіла буде багато білих плям, Leviticus 13:39 то огляне священик, а ось — на шкурі їхнього тіла бліді білі плями, — лишай воно, кинувся на шкурі, чистий він. Leviticus 13:40 А коли в кого облізе голова його, лисий він, — він чистий. Leviticus 13:41 А якщо голова його облізла спереду його, лисий він спе́реду, — він чистий. Leviticus 13:42 А коли на ли́сині ззаду або на лисині спе́реду буде біла червонява болячка, — це проказа, кинулась вона в лисині за́дній його або в лисині пере́дній його. Leviticus 13:43 І огляне його священик, а ось напухлина болячки біла червонява в лисині задній його або в лисині передній його, як вигляд прокази на шкурі тіла, Leviticus 13:44 то це чоловік прокаже́ний, — нечистий він. Конче визнає священик його за нечистого, — на голові його болячка його. Leviticus 13:45 А прокаже́ний, що проказа на ньому, — одежа його буде розде́рта, а голова його буде відкрита, і по у́ста закриє, і буде кричати: „Нечистий, нечистий!“ Leviticus 13:46 По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий, — він нечистий. Самітний буде пробува́ти він, — поза табо́ром оселя його.
Leviticus 13:47 А одежа, коли буде на ній зараза прокази, на одежі вовняній або на одежі льняній, Leviticus 13:48 або на нитці прямовісній, або на нитці позе́мій із льону та вовни, або на шкурі, або на всякім шкурянім ви́робі, Leviticus 13:49 і буде та зараза зеленя́ва або червоня́ва на одежі, або на шкурі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій шкуряній речі, — зараза прокази воно. І буде воно показане священикові. Leviticus 13:50 І огляне священик ту зара́зу, та й замкне заразливе на сім день. Leviticus 13:51 А дня сьомого огляне він ту заразу; коли зараза та поши́рилася на одежі, або на нитці прямові́сній, або на нитці позе́мій, або на шкурі, на всьому, що зро́блене зо шкури, — та зараза злосли́ва проказа, нечиста вона. Leviticus 13:52 І він спалить ту одежу, або нитку прямовісну, або нитку позему в вовні або в льоні, або всяку річ шкуряну́, що буде на ній зараза, — бо злослива проказа це, огнем буде спа́лена. Leviticus 13:53 А якщо священик побачить, а ось — не поши́рилася зараза на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій речі шкуряній, Leviticus 13:54 то священик накаже, і виперуть те, що на ньому зараза. І він замкне́ те вдруге на сім день. Leviticus 13:55 І огляне священик заразу по ви́пранні, і ось, — зараза не перемінила свого вигляду, і зараза не поши́рилася, — нечиста вона, огнем її спалите; вона загли́блення на стороні його передній або на стороні його задній. Leviticus 13:56 А якщо священик побачив, а ось — зараза та зблідла по ви́пранні її, то він віді́рве її від одежі або від шкури, або від нитки прямовісної, або від нитки поземої. Leviticus 13:57 А якщо вона покажеться ще на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на якій шкуряній речі, — то це ши́риться вона, огнем спалиш те, що на ньому та зараза. Leviticus 13:58 А одежа, або нитка прямовісна, або нитка позе́ма, або яка шкуряна́ річ, що випереш і зійде від них та зараза, то буде випрана вдруге, — і буде чиста. Leviticus 13:59 Оце зако́н про хворобу прокази на одежі вовняній або на льняній, або на нитці прямовісній, або на нитці позе́мій, або на шкурі, — на очи́щення її або на призна́ння її за нечисту“. Leviticus 14:0 Leviticus 14:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 14:2 „Оце буде зако́н про прокаже́ного в дні очи́щення його: І буде він приве́дений до священика. Leviticus 14:3 І ви́йде священик поза та́бір, і огляне священик, а ось — ви́лікувана хвороба прокази в прокаже́ного, Leviticus 14:4 то священик накаже, і візьме для очищуваного двох живих чистих птахів, і ке́дрового дерева, і червону нитку, та ісо́пу. Leviticus 14:5 І накаже священик, і заріже одно́го пта́ха до гли́няного по́суду над живою водою. Leviticus 14:6 Птаха живого — він візьме його, і ке́дрового дерева, і червону нитку, та ісопу, і вмочить їх та живого птаха в крові птаха, зарізаного над живою водою. Leviticus 14:7 І покро́пить на очи́щуваного від прокази сім раз, та й очистить його, а живого птаха пустить у поле. Leviticus 14:8 А очи́щуваний випере одежу свою й поголить усе волосся своє, і обмиється в воді, — стане чистий. А потому вві́йде до табо́ру, і буде жити поза наме́том своїм сім день. Leviticus 14:9 І станеться сьомого дня, поголить він усе волосся своє, свою голову, і бороду свою, і брови очей своїх, і все волосся своє оголить, і випере одежу свою, і вимиє тіло своє в воді, — і стане він чистий. Leviticus 14:10 А во́сьмого дня візьме він двоє баранців безва́дних, і одну однорічну безвадну вівцю́ і три десятих пшеничної муки, — жертва хлі́бна, мішана в оливі, і одного лоґа оливи. Leviticus 14:11 І поставить священик, що очищує, чоловіка очищуваного з ними перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. Leviticus 14:12 І ві́зьме священик одного баранця, і принесе його на жертву за гріх, та лоґа оливи, та й буде колихати їх, як колиха́ння перед Господнім лицем. Leviticus 14:13 І він заріже того баранця в місці, де ріже жертву за гріх і цілопа́лення, у місці святині, бо як жертва за гріх та жертва за провину, — вона для священика, найсвятіше вона. Leviticus 14:14 І ві́зьме священик крови жертви за провину, та й дасть священик на пи́пку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його. Leviticus 14:15 І ві́зьме священик з лоґу оливи, та й виллє на ліву долоню свою. Leviticus 14:16 І вмочить священик правого пальця свого в оливу, що на лівій долоні його, і покропить з оливи пальцем своїм сім раз перед Господнім лицем. Leviticus 14:17 А з решти оливи, що на долоні його, священик дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його на кров жертви за провину. Leviticus 14:18 А позостале з оливи, що на долоні священиковій, дасть на голову очищуваного. І священик очистить його перед Господнім лицем. Leviticus 14:19 І вчинить священик жертву за гріх, і очистить очищуваного з нечистоти́ його, а по́тім заріже цілопа́лення. Leviticus 14:20 І зложить священик те цілопалення та ту хлібну жертву на жертівнику, і священик очистить його, — і стане він чистий. Leviticus 14:21 А якщо він бідний, і рука його неспромо́жна, то ві́зьме одного баранця на жертву за провину на колиха́ння, щоб очистити його, і одну десяту ефи́ пшеничної муки, мішану в оливі, і лоґа оливи, Leviticus 14:22 та дві го́рлиці або двоє голубеня́т, на що спроможна рука його, і буде одне — жертва за гріх, а одне — цілопа́лення. Leviticus 14:23 І він принесе їх восьмого дня на своє очи́щення до священика, до входу скинії заповіту перед Господнє лице. Leviticus 14:24 І ві́зьме священик ягня жертви за провину й лоґа оливи, та й буде колихати їх священик, як колиха́ння перед Господнім лицем. Leviticus 14:25 І заріже ягня жертви за провину, і ві́зьме священик кро́ви жертви за провину, та й дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його. Leviticus 14:26 А з оливи виллє священик на ліву доло́ню свою. Leviticus 14:27 І покро́пить священик своїм правим пальцем з оливи, що на лівій доло́ні його, сім раз перед Господнім лицем. Leviticus 14:28 І дасть священик із оливи, що на долоні його, на пи́пку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його, на місце крови жертви за провину. Leviticus 14:29 А позостале з оливи, що на священиковій долоні, дасть на голову очищуваного на очи́щення його перед Господнім лицем. Leviticus 14:30 І він споряди́ть одну з горлиць або з голубенят із того, на що спромо́жна рука його, Leviticus 14:31 на що спромо́жна рука його, одне — жертва за гріх, а одне — цілопа́лення понад жертву хлі́бну. І очистить священик очищуваного перед Господнім лицем. Leviticus 14:32 Оце зако́н про того, що в ньому хвороба прокази, що рука його неспромо́жна при очищенні його“.
Leviticus 14:33 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: Leviticus 14:34 „Коли ви вві́йдете до ханаа́нського Кра́ю, що Я даю вам на володі́ння, і наведу́ хворобу прокази на доми Кра́ю вашого володіння, Leviticus 14:35 то при́йде той, що його той дім, та й скаже священикові, говорячи: „Ніби зараза показалася мені в домі“. Leviticus 14:36 І накаже священик, і опорожнять той дім, поки при́йде священик, щоб оглянути заразу, — щоб не стало нечистим усе, що в домі. А пото́му вві́йде священик, щоб оглянути той дім. Leviticus 14:37 І він огляне заразу, і ось — у стінах дому загли́блення зеленя́ві або червоня́ві, а їхній вид нижчий від стіни. Leviticus 14:38 І вийде священик із того дому до ви́ходу дому того, і замкне́ той дім на сім день. Leviticus 14:39 І ве́рнеться священик сьомого дня та й огляне, а ось — поши́рилася та зараза на сті́нах того дому. Leviticus 14:40 І накаже священик, і витягнуть каміння, що на них та зараза, та й кинуть їх поза місто, до місця нечистого. Leviticus 14:41 А дім той він ви́шкребе зсере́дини кругом, а глину, що ви́шкребли, ви́сиплють поза містом, до нечистого місця. Leviticus 14:42 І ві́зьмуть інше каміння, і покладуть замість того каміння, і ві́зьме інший тинк і обтинку́є той дім. Leviticus 14:43 А якщо вернеться та зараза, і кинеться в домі по ви́тягненні того каміння й по ви́шкребанні того дому й по обтинкува́нні, Leviticus 14:44 то вві́йде священик і огляне, а ось — поши́рилася та зараза в тім домі, — проказа злосли́ва вона в тім домі, нечистий він. Leviticus 14:45 І розвалить той дім, і каміння його, і дерево його, і ввесь тинк дому, і винесе поза місто, до нечистого місця. Leviticus 14:46 А хто входить до того дому всі дні, коли він замикав його, той буде нечистий аж до вечора. Leviticus 14:47 А хто лежить у тім домі, той випере одежу свою, і хто їсть у тім домі, той випере одежу свою. Leviticus 14:48 А якщо зно́ву ввійде священик і побачить, а ось — не поши́рилася зараза в домі по обтинкува́нні дому, то священик ви́знає той дім за чистий, бо зараза ви́лікувана. Leviticus 14:49 І візьме він на очи́щення того дому два птахи, і ке́дрового де́рева, і че́рвені, та ісо́пу. Leviticus 14:50 І заріже одно́го птаха до гли́няного по́суду над живою водою. Leviticus 14:51 І візьме він ке́дрового дерева, та ісо́пу, і че́рвені, і живого птаха, та й умочить їх у крові зарізаного птаха та в живій воді, — і сім раз покропить на той дім. Leviticus 14:52 І очистить він той дім пташи́ною кров'ю, і живою водою, і птахом живим, і ке́дровим деревом, і ісопом, і че́рвенню. Leviticus 14:53 І пустить він живого птаха поза місто на поле, і очистить дім той, — і він стане чистий. Leviticus 14:54 Оце зако́н для всякої хвороби прокази та для па́ршів, Leviticus 14:55 і для прокази одежі, і для дому, Leviticus 14:56 і для напу́хлини, і для лишаю, і для білої плями, — Leviticus 14:57 для навча́ння на день занечи́щення й на день відчи́щення. Оце зако́н про проказу“. Leviticus 15:0 Leviticus 15:1 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи: Leviticus 15:2 „Промовляйте до Ізра́їлевих синів і скажіть їм: Кожен чоловік, коли з його тіла текти́ме те́ча його, — нечистий він. Leviticus 15:3 А це буде про нечистість його в течі його: коли тіло його випускає течу свою, або коли в тілі його заде́ржалась те́ча його́, — воно нечистість його. Leviticus 15:4 Кожне ло́же, що течи́вий ляже на ньому, буде нечисте, і кожна річ, що він сяде на ній, буде нечиста. Leviticus 15:5 І кожен, хто доторкнеться ложа його, випере свою одежу й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:6 А хто сяде на річ, що на ній сидів течи́вий, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:7 А хто доторкнеться до тіла течивого, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:8 А коли течи́вий плюне на чистого, то випере той одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:9 І кожен по́віз, що на нім конно їде течивий, буде нечистий. Leviticus 15:10 І кожен, хто доторкнеться до всього, що буде під ним, буде нечистий аж до вечора. А хто їх носить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:11 І кожен, кого доторкнеться течивий, — а рук своїх він не обілля́в водою, — то випере він одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:12 А гли́няний по́суд, що його доторкнеться течи́вий, буде розбитий, а кожен по́суд дерев'яний буде обмитий водою. Leviticus 15:13 А коли течивий стане чистий від течі своєї, то він відлічить сім день на своє очи́щення, — і випере одежу свою, і обмиє тіло своє в живій воді, — і стане чистий. Leviticus 15:14 А восьмого дня він візьме собі дві горлиці або двоє голубенят, та й при́йде перед лице Господнє до входу скинії заповіту, і дасть їх священикові. Leviticus 15:15 I споряди́ть їх священик: одне — жертвою за гріх, а одне — цілопа́ленням, та й очистить священик його перед Господнім лицем від те́чі його. Leviticus 15:16 А чоловік, коли вийде з нього насіння парува́ння, то обмиє в воді все тіло своє, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:17 А всяка одежа й всяка шкура, що на ній буде насіння парува́ння, то вона буде ви́прана в воді, і буде нечиста аж до вечора. Leviticus 15:18 І жінка, що чоловік лежатиме з нею на парува́ння, то обмиються вони в воді, і будуть нечисті аж до вечора. Leviticus 15:19 А жінка, коли буде течи́ва, — кров буде те́чею її в тілі її — то сім день буде в своїй нечистості, а кожен, хто доторкнеться її, буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:20 І все, на чо́му вона лежатиме в нечи́стості своїй, буде нечисте; і все, на чому вона сяде, буде нечисте. Leviticus 15:21 А кожен, хто доторкнеться до місця лежа́ння її, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:22 А кожен, хто доторкнеться до всякої речі, на якій вона сидить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:23 А якщо було́ б щось на ложі або на тій речі, що вона сиділа на ній, і він доторкнеться того, то буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:24 А якщо буде лежати чоловік із нею, то нечистість її буде на ньому, і буде він нечистий сім день. Leviticus 15:25 А жінка, коли буде текти теча крови її багато днів не в часі нечистости її, або коли буде текти понад нечистості її, то всі дні течі нечистости її буде вона, як за днів нечистости її, — нечиста вона. Leviticus 15:26 Кожне ложе, на якому вона лежатиме всі дні течі її, буде для неї, як ложе її нечистости. І кожна річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечистість місячного очищення її. Leviticus 15:27 І кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий, — і випере одежу свою, і обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. Leviticus 15:28 А якщо вона очиститься від течі своєї, то відлічить собі сім день, а пото́му стане чиста. Leviticus 15:29 А во́сьмого дня ві́зьме собі дві горлиці, або двоє голубенят, та й принесе їх до священика до входу скинії заповіту. Leviticus 15:30 І споряди́ть священик одне — жертвою за гріх, а одне — цілопаленням, та й очистить священик її перед Господнім лицем від течі нечистости її. Leviticus 15:31 І відді́лите Ізра́їлевих синів від їхньої нечистости, — щоб не повмирали вони в своїй нечистості через занечи́щення їхнє Моєї скинії, яка серед них. Leviticus 15:32 Оце зако́н про течи́вого та про того, що з нього виходить насіння лежа́ння, що ним занечищується, Leviticus 15:33 і про хвору в місячнім очищенні її, і про течи́вого на те́чу свою, для чоловіка й для жінки, та для чоловіка, що буде лежати з нечистою“. Leviticus 16:0
Leviticus 16:1 І Госпо́дь промовляв до Мойсея по смерті обох Ааро́нових синів, коли вони були набли́зилися перед Господнє лице — і померли. Leviticus 16:2 І сказав Господь до Мойсея: „Промовляй до Ааро́на, брата свого, і нехай він не входить кожного ча́су до святині за завісу, перед віко, що на ковче́зі, — щоб не вмер він, бо Я в хмарі являюся над тим віком. Leviticus 16:3 З оцим уві́йде Ааро́н до святині, — з теля́м на жертву за гріх та з барано́м на цілопа́лення. Leviticus 16:4 Він зодя́гне свяще́нного льняно́го хіто́на, і льняна́ спі́дня одіж буде на тілі його, і підпере́жеться льняним поясом, і обви́неться льняним завоєм, — вони свяще́нні ша́ти. І обмиє в воді своє тіло, та й зодя́гне він їх. Leviticus 16:5 А від громади Ізра́їлевих синів ві́зьме він два козли на жертву за гріх та одного барана́ на цілопалення. Leviticus 16:6 І принесе Ааро́н теля жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім. Leviticus 16:7 І ві́зьме він обох тих козлів, та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. Leviticus 16:8 І кине Аарон на обох тих козлів жеребки́, — один жеребо́к для Господа, і один жеребок для Азазеля. Leviticus 16:9 І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребо́к для Господа, і вчинить його жертвою за гріх. Leviticus 16:10 А козел, що на нього випав жеребо́к для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню. Leviticus 16:11 І принесе Аарон бичка жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім; і заріже бичка́ жертви за гріх, що належить йому. Leviticus 16:12 І ві́зьме повну кадильницю горючого вугілля з-над жертівника перед Господнім лицем, і повні жмені свої тонко то́вченого запашно́го кадила, та й внесе за завісу. Leviticus 16:13 І покладе він те кадило на огонь перед Господнім лицем, а хмара кадила закриє віко, що над свідоцтвом, — щоб він не помер. Leviticus 16:14 І візьме він крови бичка, та й покропить пальцем своїм на пе́реді віка на схід, а перед віком покро́пить з кро́ви сім раз своїм пальцем. Leviticus 16:15 І заріже козла жертви за гріх, що належить наро́дові, і внесе його кров за завісу, та й зробить із кров'ю його, як зробив був із кров'ю теляти, — і покропить її на віко та перед віком. Leviticus 16:16 І очистить він святиню з нечистости Ізраїлевих синів та з їхніх пере́ступів через усі гріхи їхні. І так він зробить для скинії заповіту, що знаходиться з ними серед їхньої нечистости. Leviticus 16:17 І жоден чоловік не буде в скинії заповіту, коли він входить на очищення до святині, аж до ви́ходу його. І очистить він себе та дім свій, та всю громаду Ізра́їлеву. Leviticus 16:18 І ви́йде він до жертівника, що перед Господнім лицем, та й очистить його; і ві́зьме крови теляти й крови козла, та й дасть на ро́ги жертівника навколо. Leviticus 16:19 І покропить на нього з крови пальцем своїм сім раз, та й очистить його, та освятить його від нечистости Ізраїлевих синів. Leviticus 16:20 А коли він скінчи́ть очищення святині й скинії заповіту та жертівника, то приведе живого козла. Leviticus 16:21 І покладе Аарон оби́дві руки свої на голову живого козла, і ви́знає над ним усі гріхи Ізра́їлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню. Leviticus 16:22 І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до кра́ю неврожайного, і пустить того козла в пустиню. Leviticus 16:23 І ввійде Ааро́н до скинії запові́ту, і зді́йме льняні шати, що зодягнув був при вході його до святині, і покладе їх там. Leviticus 16:24 І обмиє він тіло своє в воді в місці святім, і зодя́гне шати свої та й вийде, і вчинить цілопа́лення своє та цілопалення за наро́д, і очистить себе та наро́д. Leviticus 16:25 А лій жертви за гріх спалить на жертівнику. Leviticus 16:26 А той, хто відводив козла до Азазеля, випере одежу свою й обмиє тіло своє в воді, а потому вві́йде до табо́ру. Leviticus 16:27 А теля жертви за гріх та козла жертви за гріх, що їхню кров вне́сено на очищення в святині, ви́провадять поза та́бір, та й спалять в огні їхні шкури, і їхнє м'ясо та їхні нечи́стости. Leviticus 16:28 А той, хто їх палить, випере одежу свою й обмиє своє тіло в воді, а пото́му вві́йде до табо́ру. Leviticus 16:29 І це стане для вас на вічну постанову, — сьо́мого місяця, десятого дня місяця бу́дете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубі́лець, ані прихо́дько, що мешкає серед вас, Leviticus 16:30 бо того дня буде окуп ваш на очи́щення ваше, — зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом. Leviticus 16:31 Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, — це вічна постанова. Leviticus 16:32 А очистить той священик, що пома́зали його, і що посвятили його бути священиком замість батька свого. І зодя́гне він льняні шати, шати священні, Leviticus 16:33 та й очистить Святеє Святих, і скинію заповіту, і жертівника очистить, і очистить священиків та ввесь наро́д громади. Leviticus 16:34 І буде це для вас на вічну постанову на очи́щення Ізраїлевих синів зо всіх їхніх гріхів раз у році“. І він учинив, як Господь наказав був Мойсеєві. Leviticus 17:0
Leviticus 17:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 17:2 „Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізра́їлевих синів, та й скажеш їм: Оце та річ, що Господь наказав був, говорячи: Leviticus 17:3 Кожен чоловік з Ізра́їлевого дому, що заріже вола, або ягня, або козу в табо́рі, або щось заріже поза табо́ром, Leviticus 17:4 а до входу скинії заповіту не приведе того на прине́сення жертви для Господа перед скинію Господню, то кров буде полічена тому чоловікові, — він пролив кров. І буде ви́нищений чоловік той з-посере́д наро́ду свого́, Leviticus 17:5 щоб приво́дили Ізраїлеві сини свої жертви, які вони ріжуть на чистому полі, і спроваджали для Господа до входу скинії заповіту до священика, і різали їх, як мирні жертви для Господа. Leviticus 17:6 І покропить священик тією кров'ю на Господнього жертівника при вході скинії заповіту, та й спалить лій на любі пахощі для Господа. Leviticus 17:7 І щоб вони вже не різали своїх жертов козлам-демонам, за якими вони блу́дять. Це буде для них вічна постанова на їхні покоління. Leviticus 17:8 А їм скажеш: Кожен чоловік із Ізра́їлевого дому та з прихо́дька, що буде ме́шкати серед вас, який принесе цілопа́лення або жертву, Leviticus 17:9 а до входу скинії заповіту не принесе того, щоб учинити його для Господа, — то буде знищений чоловік той з-посеред наро́ду свого!
Leviticus 17:10 А кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з прихо́дька, що мешкає серед них, який буде їсти кров, то Я зверну лице Своє проти тієї душі, що їсть вона ту кров, — і винищу її з-посеред народу її, Leviticus 17:11 бо життя тіла — в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та — вона очищує душу. Leviticus 17:12 Тому́ сказав Я Ізра́їлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови, і прихо́дько, що мешкає серед вас, не буде їсти крови. Leviticus 17:13 А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з прихо́дька, що мешкає серед них, що вполю́є здо́бич звірини́ або пта́ства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском. Leviticus 17:14 Бо життя кожного тіла — кров його, життя його вона. І сказав Я Ізраїлевим синам: Крови кожного тіла ви не бу́дете їсти, бо життя кожного тіла — кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені. Leviticus 17:15 А всяка душа, що їстиме па́дло та розша́рпане серед тубі́льця і серед прихо́дька, нехай випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора, а потім стане чистий. Leviticus 17:16 А якщо він не випере, а тіла свого не обмиє, то понесе свою провину. Leviticus 18:0 Leviticus 18:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 18:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Я — Госпо́дь, Бог ваш! Leviticus 18:3 За чином єгипетського кра́ю, що сиділи ви в нім, не робіть, і за чином Кра́ю ханаанського, що Я впроваджую вас туди, не зробите, і звичаями їхніми не пі́дете. Leviticus 18:4 Ви вико́нуватимете уста́ви Мої, і будете додержувати постанови Мої, щоб ними ходити. Я — Господь, Бог ваш! Leviticus 18:5 І будете додержувати постанов Моїх та уста́вів Моїх, що люди́на їх вико́нує й ними живе. Я — Госпо́дь! Leviticus 18:6 Жоден чоловік не набли́зиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу́. Я — Господь! Leviticus 18:7 Наготи́ батька свого й наготи́ матері своєї не відкриєш, — вона мати твоя, не відкриєш наготи́ її! Leviticus 18:8 Наготи́ жінки батька твого не відкриєш, вона нагота батька твого! Leviticus 18:9 Наготи́ сестри своєї, дочки батька свого або дочки́ матері своєї, що народи́лися в домі або народилися назо́вні, — не відкриєш їхньої наготи! Leviticus 18:10 Наготу́ дочки сина свого або дочки́ дочки своєї, — не відкриєш наготи́ їхньої, бо вони — нагота твоя! Leviticus 18:11 Наготи́ дочки жінки батька свого, наро́дженої від батька твого, — вона сестра твоя, не відкриєш наготи її! Leviticus 18:12 Наготи́ сестри батька свого не відкриєш, — вона однокровна ба́тька твого! Leviticus 18:13 Наготи́ сестри матері своєї не відкриєш, бо вона однокровна матері твоєї. Leviticus 18:14 Наготи брата ба́тька свого не відкриєш, до жінки його не набли́зишся, — вона тітка твоя! Leviticus 18:15 Наготи́ невістки своєї не відкриєш, — вона жінка сина твого, не відкриєш наготи її! Leviticus 18:16 Наготи жінки брата свого не відкриєш, — вона нагота брата твого! Leviticus 18:17 Наготи жінки й дочки́ її не відкриєш; дочки сина її й дочки дочки її не ві́зьмеш, щоб відкрити її наготу, — вони однокровні її, це кровозмі́шання! Leviticus 18:18 І жінки з сестрою її не візьмеш на супе́рництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її. Leviticus 18:19 А до жінки в час відді́лення нечистости її не набли́зишся, щоб відкрити наготу її. Leviticus 18:20 А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння, щоб нею не стати нечистим. Leviticus 18:21 А з насіння свого не даси на жертву Молохові, — і не знева́жиш Імени Бога свого. Я — Господь! Leviticus 18:22 А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, — гидота воно! Leviticus 18:23 І з жодною худобиною не злижешся, щоб не стати нею нечистим. І жінка не стане перед худо́биною на злягання, — це паску́дство! Leviticus 18:24 Не занечи́щуйтеся тим усім, бо всім тим занечи́щені ті люди, яких Я виганяю перед вами. Leviticus 18:25 І стала нечиста та земля, і Я полічив на ній її гріх, — і та земля ви́ригнула мешканців своїх! Leviticus 18:26 І ви будете доде́ржувати постанов Моїх та уста́вів Моїх, і не зробите жодної зо всіх тих гидот, як і тубі́лець чи прихо́дько, що мешкає серед вас. Leviticus 18:27 Бо всі ті гидо́ти робили люди тієї землі, які перед вами, — і стала нечиста та земля. Leviticus 18:28 І щоб та земля не ви́ригнула вас через ваше занечищення її, як вона виригнула наро́д, який перед вами. Leviticus 18:29 Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то ду́ші, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього наро́ду. Leviticus 18:30 І ви будете додержувати нака́зів Моїх, щоб не чинити чого з тих гидотних постано́в, що ро́блені перед вами, — і не спога́нитеся ними. Я — Госпо́дь, Бог ваш!“ Leviticus 19:0
Leviticus 19:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 19:2 „Промовляй до всієї громади Ізра́їлевих синів, та й скажеш їм: Будьте святі, бо святий Я, — Госпо́дь, Бог ваш! Leviticus 19:3 Кожен буде боятися матері своєї та батька свого, а субіт Моїх будете доде́ржувати. Я — Господь, Бог ваш! Leviticus 19:4 Не зверта́йтеся до ідолів, і не робіть собі литих божкі́в. Я — Господь Бог ваш! Leviticus 19:5 А коли ви принесете мирну жертву для Господа, — на вподо́бання вас принесете її. Leviticus 19:6 Ви будете їсти її в день прине́сення вашого та взавтра, а позостале до дня третього — огнем буде спа́лене. Leviticus 19:7 А якщо справді буде їджене воно третього дня, — нечистість воно, не буде вподо́бане. Leviticus 19:8 А хто те їсть, понесе він свій гріх, бо спога́нив він святиню Господню, — і буде винищена душа та з-посеред народу свого! Leviticus 19:9 А коли ти будеш жати жни́во своєї землі, не докінчуй жати до кра́ю свого поля, а попадалих колосків твого жни́ва не бу́деш збирати; Leviticus 19:10 а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, — для вбогого та для прихо́дька позостав їх. Я — Господь, Бог ваш! Leviticus 19:11 Не будете красти, і не будете неправдиво заперечувати, і не будете говорити неправди один на о́дного! Leviticus 19:12 І не будете присягати Моїм Іменем на неправду, бо зневажиш Ім'я́ Бога свого. Я — Господь! Leviticus 19:13 Не будеш гноби́ти ближнього свого, і не будеш грабувати, і не задержиш в себе через ніч аж до ранку заробітку наймита. Leviticus 19:14 Не будеш проклинати глухого, а перед сліпим не роби перешкоди, — і будеш боятися Бога свого. Я — Господь! Leviticus 19:15 Не зробите кривди в суді: не будеш потура́ти особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, — за правдою суди свого ближнього! Leviticus 19:16 Не будеш ходити пліткаре́м серед наро́ду свого. Не будеш настава́ти на життя свого ближнього. Я — Господь! Leviticus 19:17 Не будеш нена́видіти брата свого в серці своє́му. Конче вияви неправду свого ближнього, — і не понесеш гріха за нього. Leviticus 19:18 Не будеш мститися, і не будеш нена́видіти синів свого наро́ду. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я — Господь! Leviticus 19:19 Постанов Моїх будете дотримувати. Не зробиш, щоб худоба твоя злучувалася двоїсто. Поля свого не будеш обсівати двоїсто. А одежа двоїста, мішани́на нито́к, не вві́йде на тебе. Leviticus 19:20 А чоловік, коли буде злягатися з жінкою, а вона — невільниця, заручена чоловікові, а справді не була вона ви́куплена, або ви́зволення не було дане їй, — то нехай буде кара, але не будуть вони забиті, бо не увільнена вона. Leviticus 19:21 І спровадить він жертву за провину свою Господе́ві до входу скинії заповіту, — барана жертви за провину. Leviticus 19:22 І очистить його священик бараном жертви за провину перед Господнім лицем за гріх його, що він був згрішив. І про́ститься йому гріх його, що він був згрішив. Leviticus 19:23 А коли ви вві́йдете до кра́ю цього, і понаса́джуєте всяке їстивне́ дерево, то плід його вважатимете за необрізаний, — три роки буде воно для вас необрізане, не буде їджене. Leviticus 19:24 А року четвертого ввесь плід його присвятиться для Господа. Leviticus 19:25 А року п'ятого бу́дете їсти плід його, щоб помно́жився для вас урожай його. Я — Господь, Бог ваш. Leviticus 19:26 Не будете їсти з кров'ю. Не будете ворожи́ти, і не будете чарува́ти! Leviticus 19:27 Не будете стригти волосся довко́ла голови вашої, і не будеш ни́щити кра́ю бороди своєї. Leviticus 19:28 І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите на собі нако́леного на́пису. Я — Господь! Leviticus 19:29 Не безчесть своєї дочки, і не роби її блудли́вою, щоб не стала блудли́вою ця земля, і не напо́внилась земля розпустою. Leviticus 19:30 Субіт Моїх будете доде́ржувати, а святиню Мою будете шанувати. Я — Господь! Leviticus 19:31 Не звертайтесь до ду́хів померлих та до ворожбитів, і не доводьте себе до опога́нення ними. Я — Господь, Бог ваш! Leviticus 19:32 Перед лицем сивизни́ встань, і вшануй лице старо́го, і будеш боятися Бога свого. Я — Господь! Leviticus 19:33 А коли мешкатиме з тобою прихо́дько в вашім краї, то не будете гноби́ти його. Leviticus 19:34 Як тубілець із вас буде для вас прихо́дько, що мешкає з вами, — і ти будеш любити його, як самого себе, бо прихо́дьки були ви в єгипетськім кра́ї. Я — Господь, Бог ваш! Leviticus 19:35 Не будете чинити кривди в суді́, у мірі, у вазі́ та в мірі рідини́. Leviticus 19:36 Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде в вас. Я — Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського кра́ю! Leviticus 19:37 І ви будете держати всі постанови Мої та всі устави Мої, і вико́нуватимете їх. Я — Господь!“ Leviticus 20:0
Leviticus 20:1 І Госпо́дь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 20:2 „І скажеш до Ізраїлевих синів: Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з прихо́дька, що мешкає в Ізраїлі, який дасть із насіння свого Молохові, буде конче забитий, — наро́д кра́ю заки́дає його камінням. Leviticus 20:3 А Я зверну лице Своє проти того чоловіка, і ви́нищу його з-поміж наро́ду його, бо з насіння свого дав він Моло́хові, щоб занечи́стити святиню Мою, збезче́стити Моє святе Ймення. Leviticus 20:4 А якщо справді люди того краю сховають свої очі від того чоловіка, коли він дасть із насіння свого Молохові, щоб не забити його, Leviticus 20:5 то Я зверну́ Своє лице проти того чоловіка та проти роди́ни його, — і ви́нищу його й усіх, що блу́дять за ним, блу́дячи за Молохом, з-посеред наро́ду його. Leviticus 20:6 А душа, що звертається до померлих ду́хів та до чарівників, щоб блуди́ти за ними, — то Я зверну Своє лице проти тієї душі, — і винищу того з-посеред наро́ду його. Leviticus 20:7 І ви будете освячуватися, і будьте святі, бо Я — Господь, Бог ваш! Leviticus 20:8 І ви будете держати постанови Мої, і будете виконувати їх. Я — Господь, що освячує вас! Leviticus 20:9 Бо кожен чоловік, що прокляне́ свого батька чи матір свою, буде конче забитий, — батька свого чи матір свою він прокляв, кров його на ньому! Leviticus 20:10 А кожен, хто буде чинити пере́люб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, — буде конче забитий перелю́бник та перелю́бниця. Leviticus 20:11 I А хто буде лежати із жінкою ба́тька свого, він відкрив наготу свого батька, — будуть конче забиті обо́є вони, кров їхня на них! Leviticus 20:12 А хто буде лежати з невісткою своєю, — будуть конче забиті обо́є вони, гидо́ту вчинили вони, кров їхня на них! Leviticus 20:13 А хто лежа́тиме з чоловіком як із жінкою, — гидоту вчинили обоє вони, — будуть конче забиті, кров їхня на них! Leviticus 20:14 А хто ві́зьме жінку й матір її, — гидо́та це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас! Leviticus 20:15 А хто парува́тиметься з скоти́ною, — буде конче забитий, і скоти́ну ту заб'єте. Leviticus 20:16 А жінка, що набли́зиться до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб'єш ту жінку та скотину ту, — будуть конче забиті вони, кров їхня на них! Leviticus 20:17 А хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, а вона побачить наготу його, — га́ньба це! І будуть вони знищені на оча́х синів їхнього наро́ду, — він наготу сестри своєї відкрив, він понесе провину свою! Leviticus 20:18 А хто буде лежати із жінкою, ча́су хвороби місячним, і відкриє її наготу, — він джерело́ її обнажи́в, а вона відкрила джерело́ своєї крови, — то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого! Leviticus 20:19 І не відкриєш наготи́ сестри матері своєї й сестри батька свого, бо однокровну свою обнажи́в би ти, — вони понесу́ть провину свою. Leviticus 20:20 А хто буде лежати з тіткою своєю, — він відкрив наготу́ дядька свого, гріх свій вони понесуть, — бездітні помруть! Leviticus 20:21 А хто ві́зьме жінку брата свого, — це нечисть, він відкрив наготу брата свого, — бездітні будуть. Leviticus 20:22 І ви будете додержувати всі постанови Мої й усі уста́ви Мої, і будете виконувати їх, — і не ви́ригне вас земля та, куди Я впроваджаю вас, щоб сиділи ви в ній. Leviticus 20:23 І не бу́дете ви ходити за звичаями люду, що Я виганяю перед вами, бо все те робили вони, — і Я їх обри́див. Leviticus 20:24 І сказав Я до вас: ви вспадкуєте їхню зе́млю, а Я дам її вам на спа́дщину її, землю, що плине молоком та медом. Я — Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих наро́дів! Leviticus 20:25 І ви відділяйте між худобою чистою та нечистою, і між пта́ством нечистим та чистим, і не занечищуйте душ своїх худобою й птаством, і всім, що роїться на землі, що Я відділив для вас, як нечисте. Leviticus 20:26 І будьте для мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих наро́дів, щоб ви були Мої. Leviticus 20:27 А чоловік або жінка, коли будуть вони виклика́ти духа мерців або ворожити, — будуть конче забиті, камінням заки́дають їх, кров їхня на них!“ Leviticus 21:0
Leviticus 21:1 І сказав Господь до Мойсея: „Говори до священиків, Ааро́нових синів, і скажеш їм: Ніхто з вас нехай не занечи́ститься через доторкнення до померлого серед свого наро́ду. Leviticus 21:2 Бо тільки через доторкнення до близьки́х однокровних своїх, — через матір свою, і через батька свого, і через сина свого, і через дочку свою, і через брата свого, Leviticus 21:3 і через сестру свою, ді́вчину близьку́ йому, що не була́ замужем, — через тих він може занечиститися доторкненням. Leviticus 21:4 Бувши одру́жений, нехай не занечи́ститься серед рідні своєї, щоб не збезче́стити себе. Leviticus 21:5 Не зроблять вони ли́сини на голові своїй, і кра́ю бороди своєї не підстрижуть, а на тілі своїм не наріжуть надрізів. Leviticus 21:6 Святі вони будуть для Бога свого, і не збезчестять вони Ймення Бога свого, бо вони приносять огняні́ Божі жертви, хліб свого Бога. І будуть вони святі. Leviticus 21:7 Жінки блудли́вої та збезчещеної вони не ві́зьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого, бо святий він для Бога свого. Leviticus 21:8 І освятиш його, бо він приносить хліб Бога твого, — святий він буде для вас, бо святий Я, Господь, що освячує вас! Leviticus 21:9 А священикова дочка́, коли зачне́ робити блуд, вона безчестить батька свого, — ув огні буде спа́лена. Leviticus 21:10 А священик, найбільший від братів своїх, що на голову його буде виллята олива пома́зання, і буде посвячений на одяга́ння шат, він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере, Leviticus 21:11 і до жодного вмерлого не вві́йде, — навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечи́ститься. Leviticus 21:12 І він не віді́йде від святині, і не занечи́стить святині Бога свого, бо на ньому посвя́чення оливи пома́зання його Бога. Я — Господь! Leviticus 21:13 І він ві́зьме жінку в дівоцтві її. Leviticus 21:14 Удови́, і розве́деної, і збезчещеної, блудливої, — тих він не ві́зьме, а тільки діви́цю з-поміж рідні своєї він ві́зьме за жінку. Leviticus 21:15 І не збезче́стить він насіння свого в рідні своїй, бо Я — Господь, що освячує його“. Leviticus 21:16 I Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 21:17 Промовляй до Ааро́на, говорячи: Чоловік із насіння твого на їх покоління, що буде в нім вада, не приступить, щоб прино́сити хліб свого Бога. Leviticus 21:18 Бо жоден чоловік, що в нім вада, не приступить: чоловік сліпий, або кульга́вий, або кирпа́тий або довготеле́сий, Leviticus 21:19 або чоловік, що матиме зламану ногу або зламану руку, Leviticus 21:20 або горбатий, або ви́сохлий, або більмо́ на оці його, або коро́стявий, або парши́вий, або з розчавленими я́драми, — Leviticus 21:21 кожен чоловік із насіння священика Ааро́на, що на нім ця вада, не приступить, щоб прино́сити Господні огняні жертви, — вада в нім, не приступить він, щоб прино́сити хліб свого Бога. Leviticus 21:22 Він буде їсти хліб свого Бога з Найсвятішого та зо святощів. Leviticus 21:23 Та до завіси не піді́йде він, і до жертівника не присту́пить, бо вада в нім, — і не збезче́стить святині Моєї, бо Я — Госпо́дь, що освячує їх“. Leviticus 21:24 І Мойсей промовляв до Аарона й до синів його, та до всіх синів Ізра́їлевих. Leviticus 22:0
Leviticus 22:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 22:2 „Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обере́жно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я — Господь! Leviticus 22:3 Скажи їм: На ваші покоління кожен чоловік, що набли́зиться зо всякого вашого насіння до святощів, які Ізраїлеві сини посвятять Господе́ві, а нечистість його на нім, то буде винищена душа та з-перед лиця Мого. Я — Господь! Leviticus 22:4 Кожен чоловік з Ааро́нового насіння, коли він прокаже́ний або течи́вий, не буде їсти зо святощів, аж поки очиститься. А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла, або чоловік, що з нього вийде насіння лежа́ння, Leviticus 22:5 або хто доторкнеться до всякого плазуна́, через якого він стане нечистий, або до людини́, через яку стане нечистий, через усяку нечистість її, — Leviticus 22:6 особа, що доторкнеться до того, то стане нечиста аж до вечора, і не буде їсти зо святощів, поки не обмиє свого тіла в воді. Leviticus 22:7 А коли за́йде сонце, то стане він чистий, а потім буде їсти зо святощів, бо це хліб його. Leviticus 22:8 Па́дла та розша́рпаного не буде він їсти, щоб не занечиститись ним. Я — Господь! Leviticus 22:9 І будуть вони стерегти́ Мої при́кази, — щоб не понести через те гріха́ на собі, і щоб не померти через нього, коли б збезче́стили їх. Я — Господь, що освячує їх! Leviticus 22:10 А кожен чужий не буде їсти святощів; осілий у священика й на́ймит не будуть їсти святощів. Leviticus 22:11 А коли священик купить чоловіка, — купівля срібла його це, — той буде їсти їх, також уро́джений дому його, — вони будуть їсти його хліб. Leviticus 22:12 А священикова дочка́, коли буде видана чужому чоловікові, вона не буде їсти принесених святощів. Leviticus 22:13 А священикова дочка́, коли буде вдова, або розве́дена, а дітей не має, і ве́рнеться до дому свого батька, — як за мо́лодости своєї, буде їсти з хліба ба́тька свого. А кожен чужий не буде їсти його. Leviticus 22:14 А чоловік, коли з'їсть святощі через по́милку, то докладе до неї п'яту частину її, і віддасть священикові ті святощі, Leviticus 22:15 і священики не збезчестять святощів Ізра́їлевих синів, що вони приносять Господе́ві, Leviticus 22:16 і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів. Бо Я — Господь, що освячує їх“.
Leviticus 22:17 I промовляв Господь до Мойсея, говорячи: Leviticus 22:18 „Промовляй до Ааро́на й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з прихо́дька між Ізраїлем, що принесе свою жертву за всякими своїми обі́тницями та за всякими дарува́ннями своїми, що принесе Господе́ві на цілопа́лення, Leviticus 22:19 то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця́ з худоби великої, з овець і з кіз. Leviticus 22:20 Жодного, що в нім вада, не принесете, бо не буде воно на вподо́бання вас. Leviticus 22:21 А чоловік, коли принесе Господе́ві мирну жертву на виразно ви́словлену обі́тницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, — безвадна буде на вподо́бання, жодна вада не буде в ній: Leviticus 22:22 сліпа, або зла́мана, або скалічена, або шолуди́ва, або коро́стява, або паршива, — не принесете тих Господеві, і жертви огняно́ї не дасте з них на жертівника для Господа. Leviticus 22:23 А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву, а на обі́тницю вони не вгодні Богові. Leviticus 22:24 А того, що має ядра розчавлені, чи збиті, чи відірвані, чи відрізані, — не піднесете Господе́ві, і в вашому Кра́ї не зробите того. Leviticus 22:25 І з руки чужи́нця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких, бо в них зіпсуття їх, вада в них, — вони не будуть вгодні для вас“. Leviticus 22:26 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 22:27 „Віл, або вівця, або коза, коли вродиться, то буде сім день під своєю матір'ю, а від дня во́сьмого й далі буде вгодне на жертву огняну́ для Господа. Leviticus 22:28 А корови та вівці, — її й маля́ її не заріжете одно́го дня. Leviticus 22:29 А коли будете прино́сити вдячну жертву для Господа, то приносьте так, щоб вона була вгодна. Leviticus 22:30 Того дня буде вона з'їджена, — не зоставите з неї аж до ра́нку. Я — Господь! Leviticus 22:31 І заповіді Мої будете додержувати, і будете виконувати їх. Я — Господь! Leviticus 22:32 І не будете безчестити Мого святого Ймення, і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів. Я — Господь, що освячує вас, Leviticus 22:33 що вивів вас із єгипетського кра́ю, щоб бути вашим Богом. Я — Господь!“ Leviticus 23:0 Leviticus 23:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 23:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них склика́тимете святі збори, оце вони, свята Мої: Leviticus 23:3 Шість день буде робитись робота, а дня сьомого — субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших! Leviticus 23:4 Оце свята Господні, святі збори, що скличете їх у їхнім означенім часі: Leviticus 23:5 У місяці першім, чотирна́дцятого дня місяця під вечір — Па́сха для Господа. Leviticus 23:6 А п'ятна́дцятого дня того місяця — свято Опрі́сноків для Господа, сім день будете їсти опрі́сноки. Leviticus 23:7 Першого дня будуть святі збори для вас, — жодного робочого зайня́ття не будете робити. Leviticus 23:8 І будете прино́сити для Господа жертву сім день; сьомого дня — збори святі, жодного робочого зайня́ття не будете робити“. Leviticus 23:9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 23:10 „Промов до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що Я даю вам, і будете жати жни́во його, то снопа первопло́ду ваших жнив принесете до священика, Leviticus 23:11 а він буде колиха́ти снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподо́бання вам; першого дня по свя́ті священик буде колихати його. Leviticus 23:12 І ви приря́дите в дні вашого колиха́ння снопа однорічне безвадне ягня на цілопа́лення для Господа. Leviticus 23:13 А хлі́бна його жертва — дві десяті ефи пшеничної муки, мішаної в оливі, огняна́ жертва для Господа, пахощі любі; а жертва лита його — вино, чверть гіна. Leviticus 23:14 А хліба, і пря́женого зе́рна, і свіжих зе́рен ви не будете їсти аж до самого того дня, аж до вашого прине́сення жертви для вашого Бога. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях. Leviticus 23:15 І відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого прине́сення снопа колиха́ння, сім тижнів, повні будуть вони. Leviticus 23:16 А до першого дня по сьомім тижні відлічите п'ятдеся́т днів, та й принесете хлі́бну нову́ жертву для Господа. Leviticus 23:17 3 ваших осель принесете два хлі́би колиха́ння, — дві десяті ефи́ пшеничної муки будуть вони, будуть спечені ква́шені, первопло́ди для Господа. Leviticus 23:18 І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року, й одного бичка та два барани, — вони будуть цілопа́лення для Господа, і жертва хлі́бна, і жертви литі для них, огняна́ жертва, пахощі любі для Господа. Leviticus 23:19 І спорядите́ одно́го козла на жертву за гріх, та двоє ягнят у віці року на жертву мирну. Leviticus 23:20 І священик буде колихати їх ра́зом із хлібом первопло́дів, як колиха́ння перед Господнім лицем, над двома́ ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика. Leviticus 23:21 І скличете того самого дня, — і будуть святі збори для вас, жодного робочого зайня́ття не будете робити. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях! Leviticus 23:22 А коли ви будете жати жни́во вашої землі, не дожинай кра́ю поля твого́, а попадалих колосків жни́ва твого не будеш збирати, — для вбогого та для прихо́дька позоставиш їх. Я — Господь, Бог ваш!“ Leviticus 23:23 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: Leviticus 23:24 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок, — пам'ять су́рмлення, святі збори. Leviticus 23:25 Жодного робочого зайняття не будете робити, і принесете огняну́ жертву для Господа“. Leviticus 23:26 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 23:27 „А десятого дня того самого місяця — день Очи́щення він, збори святі бу́дуть для вас, і бу́дете впокоряти душі ваші, і принесете огняну́ жертву для Господа. Leviticus 23:28 І жодного зайняття не будете робити того самого дня, бо він — день Очищення, щоб очистити за вас перед лицем Господа, Бога вашого. Leviticus 23:29 Бо кожна душа, що не буде впоко́рюватись того самого дня, то буде вона ви́нищена з своєї рідні. Leviticus 23:30 А кожна душа, що буде робити яке зайняття того самого дня, — то Я ви́гублю ту душу з-посеред наро́ду її. Leviticus 23:31 Жодного зайняття не будете робити. Це постанова вічна для ваших поколінь по всіх ваших оселях! Leviticus 23:32 Він субота повного спочинку для вас, — і ви будете впокоряти душі свої,ввечері дев'ятого дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу“. Leviticus 23:33 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 23:34 „Промовляй до Ізраїлевих синів, ка́жучи: П'ятна́дцятого дня того сьомого місяця, — свято Ку́чок, сім день для Господа. Leviticus 23:35 Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити. Leviticus 23:36 Сім день будете прино́сити огняну́ жертву для Господа; во́сьмого дня — святі збори будуть для вас, і принесете огняну́ жертву для Господа; це відда́ння свята, — жодного робочого зайняття не будете робити. Leviticus 23:37 Оце свята Господні, що скликуватимете на них святі збори, щоб прино́сити огняну́ жертву для Господа, цілопа́лення, хлі́бну жертву й зако́лену жертву, і жертви литі, — належне дневі в його дні, Leviticus 23:38 окрім Господніх субі́т, і окрім да́рів ваших, і окрім усіх ваших обі́тниць, і окрім усіх ваших дарува́нь, що дасте́ Господе́ві. Leviticus 23:39 А п'ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкува́ти свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок. Leviticus 23:40 І ві́зьмете собі першого дня пло́ду гарного дерева, па́льмові віття, і галу́зку многолистого дерева та припото́чних топо́ль, — і будете весели́тися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день. Leviticus 23:41 І будете святкувати його, як свято для Господа, сім день у році. Постанова вічна для ваших поколінь, — сьомого місяця будете святкува́ти його. Leviticus 23:42 У ку́чках будете сидіти сім день, — кожен тубі́лець в Ізраїлі сидітиме в ку́чках, Leviticus 23:43 щоб ваші покоління пізнали, що Я в ку́чках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського кра́ю. Я — Господь, Бог ваш!“ Leviticus 23:44 І Мойсей промовляв до Ізра́їлевих синів про свята Господні. Leviticus 24:0
Leviticus 24:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 24:2 „Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, ви́чавленої оливи з оли́вкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпа́ду. Leviticus 24:3 Поза завісою свідо́цтва в скинії заповіту приряди́ть її Ааро́н від вечора аж до ра́нку перед Господнім лицем наза́вжди. Це вічна постанова для ваших поколінь! Leviticus 24:4 На чистім свічнику́ прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем наза́вжди.
Leviticus 24:5 І ві́зьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, — по дві десяті ефи́ буде один кала́ч. Leviticus 24:6 І покладеш їх у два ряди́, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем, Leviticus 24:7 і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за прига́дувальну частину, — огняна́ жертва для Господа. Leviticus 24:8 Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем за́вжди, від Ізраїлевих синів, вічний запові́т. Leviticus 24:9 І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняни́х жертов Господніх. Це вічна постанова“. Leviticus 24:10 І вийшов син ізраїльтя́нки, — а він був син єги́птянина, — між Ізраїлевих синів. І сварився в табо́рі син тієї ізраїльтя́нки з одним ізраїльтя́нином. Leviticus 24:11 І син тієї ізраїльтя́нки богозневажив Ім'я́ Господнє, і проклинав. І привели́ його до Мойсея. А ймення матері його — Шеломіт, дочка́ Діври, з Данового племени. Leviticus 24:12 І посадили його під сторожу аж до ви́яснення через уста Господні. Leviticus 24:13 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 24:14 „Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада. Leviticus 24:15 А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне́ Бога свого, то понесе він свій гріх. Leviticus 24:16 А той, хто богознева́жив Господнє Ймення, — буде конче забитий, конче укаменує його́ вся громада; чи прихо́дько, чи тубілець, коли богозневажа́тиме Ймення Господнє, буде забитий. Leviticus 24:17 І кожен, хто заб'є люди́ну, — буде конче забитий. Leviticus 24:18 А хто заб'є яку скоти́ну, той відшкодує її, — життя за життя. Leviticus 24:19 І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, — як хто зробив, так буде зро́блено йому: Leviticus 24:20 злама́ння за зламання, око за око, зуб за зуба, — яку ваду зробить хто кому, така буде зро́блена йому. Leviticus 24:21 А хто заб'є скотину, той відшкодує її, а хто заб'є люди́ну, той буде забитий. Leviticus 24:22 Суд один буде для вас, — прихо́дько буде як тубілець. Бо Я — Господь Бог ваш!“ Leviticus 24:23 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того́, хто проклинав, поза та́бір, та й заки́дали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві. Leviticus 25:0 Leviticus 25:1 І Господь промовляв до Мойсея на Сіна́йській горі, говорячи: Leviticus 25:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви вві́йдете до землі, що Я даю вам, то святкува́тиме земля та суботу для Господа. Leviticus 25:3 Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтина́тимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його, Leviticus 25:4 а сьомого року — субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградинка свого не будеш обтина́ти. Leviticus 25:5 Саморо́слого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виногра́дин твоїх не збиратимеш, — рік повного відпочинку буде для землі. Leviticus 25:6 І те, що саме́ вродиться в цім відпочинку землі, буде для вас на їжу, — для тебе, і для раба твого, і для невільниці твоєї, і для наємника твого, і для осілого твого, що мешкають з тобою, Leviticus 25:7 і для скотини твоєї, і для звірини, що в кра́ї твоїм, — буде ввесь урожай його́ на їжу. Leviticus 25:8 І відлічиш собі сім субо́тніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев'ять. Leviticus 25:9 І засу́рмите у су́рми сьомого місяця, десятого дня місяця, — в день Очи́щення засу́рмите в су́рми по цілому кра́ю. Leviticus 25:10 І освятите рік п'ятдесятріччя, і оголосите волю в краю́ для всіх ме́шканців його́, — ювіле́й він буде для вас: і ве́рнеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї ве́рнеться. Leviticus 25:11 Ювіле́й цей рік п'ятдесятріччя буде для вас: не будете сіяти, і не будете жати саморо́слі коло́сся її, і не будете збирати грон з необрізаних виногра́дин їх, Leviticus 25:12 бо це ювілей, святощі будуть для вас, — з поля бу́дете їсти врожай його́. Leviticus 25:13 У році того ювілею ве́рнетесь кожен до своєї посілости. Leviticus 25:14 А коли продасте́ що своєму ближньому, або купите з руки свого бли́жнього, не обманюйте один о́дного. Leviticus 25:15 За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі. Leviticus 25:16 За многістю літ побі́льшиш ціну́ тієї купі́влі, а за малістю літ зме́ншиш ціну́ тієї купі́влі, бо він продає тобі число літ урожаю. Leviticus 25:17 І не обманите один о́дного, і будеш боятися Бога свого́, бо Я — Господь, Бог ваш! Leviticus 25:18 І ви ви́конаєте постанови Мої, а уста́ви Мої будете держати, і будете виконувати їх, — і безпе́чно сидітимете на землі. Leviticus 25:19 І земля дасть плід свій, а ви будете їсти доси́та, і безпечно сидітимете на ній. Leviticus 25:20 А коли ви скажете: Що́ бу́демо їсти сьо́мого року, тож не бу́демо сіяти, не бу́демо збирати врожаї свої? Leviticus 25:21 І зошлю Я благослове́ння Своє на вас шо́стого року, — і зродить врожай на три роки. Leviticus 25:22 І будете сіяти во́сьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев'ятого, — аж до ви́росту врожаю його будете їсти старе. Leviticus 25:23 А земля не буде продаватися наза́вжди, бо Моя та земля, бо ви прихо́дьки та осілі в Мене. Leviticus 25:24 А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте ви́куп землі. Leviticus 25:25 Коли збідні́є твій брат, і продасть із своєї посілости, то при́йде вику́пник його, близьки́й йому, — і викупить про́даж брата свого. Leviticus 25:26 А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і зна́йде потрібне на викуп його, Leviticus 25:27 то облічить він літа́ про́дажу свого, і ве́рне позостале чоловікові, що продав йому, та й ве́рнеться до своєї посілости. Leviticus 25:28 А якщо рука його не зна́йде потрібного на заплату йому, то буде про́даж його в руці покупця́ його аж до ювілейного року, — і ви́йде він в ювілеї, та й ве́рнеться до посілости своєї. Leviticus 25:29 А коли хто продасть мешкальний дім в обмуро́ваному місті, то викуп його буде до кінця року від часу про́дажу його, — рік буде на викуп його. Leviticus 25:30 А якщо він не буде ви́куплений аж до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, наза́вжди для покупця́ його на покоління його, — не вийде він в ювілеї. Leviticus 25:31 А доми́ в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прирахо́ване, — і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде. Leviticus 25:32 А міста́ Левитів, доми́ в містах їх посілости — викуп для Леви́тів за́вжди буде можливий. Leviticus 25:33 А хто викупить від Левитів, то про́даж дому й міста посілости його вийде в ювілеї, бо то доми міст Левитів, їхня посілість серед Ізраїлевих синів. Leviticus 25:34 А пасови́сько навко́ло їхніх міст не буде про́дане, бо це вічна посілість для них. Leviticus 25:35 А коли збідніє твій брат, а його рука неспромо́жною стане, то підтри́маєш його, прихо́дько він чи осілий, — і житиме він із тобою. Leviticus 25:36 Не ві́зьмеш від нього ли́хви та прибу́тку, і будеш боятися Бога свого, — і житиме брат твій з тобою. Leviticus 25:37 Срібла свого не даси йому на ли́хву, і на прибуток не даси їжі своєї. Leviticus 25:38 Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського кра́ю, щоб дати вам ханаанську зе́млю, щоб бути вашим Богом. Leviticus 25:39 А коли збідніє брат твій при тобі, і буде про́даний тобі, то не будеш робити ним праці раба, — Leviticus 25:40 як на́ймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі. Leviticus 25:41 І вийде від тебе він та сини його з ним, і ве́рнеться він до роди́ни своєї, і до посілости батьків своїх ве́рнеться він: Leviticus 25:42 бо вони — Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського кра́ю, не будуть вони про́дані про́дажем раба. Leviticus 25:43 Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого. Leviticus 25:44 А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із наро́дів, що навко́ло вас, — із них купите раба й невільницю. Leviticus 25:45 А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в Кра́ї вашім, — і будуть вони вам на посілість. Leviticus 25:46 І передасте́ їх, як спа́дщину, вашим синам по вас на спа́док посілости навіки, ними бу́дете робити, а брата́ми вашими, синами Ізраїлевими, один о́дним, не будете володіти жорстоко. Leviticus 25:47 А коли рука прихо́дька чи осілого при тобі спромо́жна, а брат твій збідніє при ньому, і буде про́даний прихо́дькові чи осілому в тебе, або наща́дкові племени прихо́дька, Leviticus 25:48 то по́тім, як буде про́даний, викуп буде йому, — один із братів його викупить його, Leviticus 25:49 або дя́дько його, або син дядька його викупить його, або з однокровних його, із роду його викупить його, або спроможна рука його, — і буде ви́куплений. Leviticus 25:50 І облічить він із тим, хто набув його, від року про́дажу його́ аж до ювілейного року, — і буде ціна про́дажу його за числом літ; як за дні наймита буде полічено йому. Leviticus 25:51 Якщо ще багато літ, то згідно з ними він верне свій викуп із срібла́ його купівлі. Leviticus 25:52 А якщо позостало мало літ до ювілейного року, то облічить йому, — згідно з роками його верне свого ви́купа. Leviticus 25:53 Як щорічний наймит він буде при ньому, — він не буде жорсто́ко панувати над ним на твоїх оча́х. Leviticus 25:54 А якщо він не буде ви́куплений у тих роках, то вийде ювілейного року він та сини його з ним, Leviticus 25:55 бо Ізраїлеві сини — Мої раби, Мої раби вони, що Я вивів їх із єгипетського кра́ю. Я — Господь, Бог ваш! Leviticus 26:0
Leviticus 26:1 Не зробите собі божкі́в та ідола, і кам'яного стовпа́ не поставите собі, і ка́меня з фіґурами не покладете в вашім кра́ї, щоб кла́нятися перед ними. Бо Я — Господь, Бог ваш! Leviticus 26:2 Субі́т Моїх будете доде́ржувати, а святиню Мою будете шанувати. Я — Господь! Leviticus 26:3 Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а за́повідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх, Leviticus 26:4 то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове́ дерево дасть плід свій. Leviticus 26:5 І моло́чення досягне вам виноградобра́ння, а виноградобра́ння досягне сіяння, і ви будете їсти хліб свій доси́та, і будете сидіти безпечно в вашому кра́ї. Leviticus 26:6 І дам мир у краю́, і ви будете лежати, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли, — бо злу звірину́ винищу з землі, а меч не перейде через край ваш. Leviticus 26:7 І ви будете гнати ворогів своїх, а вони попа́дають перед вами від меча. Leviticus 26:8 І п'ятеро з вас поженуть сотню, а сотня з вас пожене десять тисяч, — і попадають вороги ваші перед вами від меча. Leviticus 26:9 І оберну́сь Я до вас, і розплоджу́ вас, і розмно́жу вас, і виконаю Свого заповіта з вами. Leviticus 26:10 І ви будете їсти старе-перестаріле, і повикидаєте старе перед нови́м. Leviticus 26:11 І поставлю місце перебува́ння Свого серед вас, — і душа Моя не обри́дить вами. Leviticus 26:12 І Я буду ходити серед вас, і буду вам Богом, а ви будете Мені наро́дом. Leviticus 26:13 Я — Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського кра́ю, щоб ви не були їм рабами. І Я поламав зано́зи вашого ярма́, — і вивів вас із підне́сеною головою.
Leviticus 26:14 А коли ви не будете слухня́ні Мені, і не вико́нуватиме всіх тих за́повідей, Leviticus 26:15 і якщо постановами Моїми будете пого́рджувати, і якщо душа ваша бри́дитиметься зако́нами Моїми, щоб не виконувати всіх за́повідей Моїх, щоб ламати вам заповіта Мого, — Leviticus 26:16 то й Я зроблю́ вам оце: поставлю над вами пере́страх, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І ви надаремно сі́ятимете насіння своє, — бо поїдять його вороги ваші. Leviticus 26:17 І зверну Я лице Своє на вас, — і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами нена́висники ваші, — і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме. Leviticus 26:18 А якщо й при тому не будете слухняні Мені, то Я семикра́тно побільшу́ кару на вас за ваші гріхи́. Leviticus 26:19 І зломлю́ пиху́ вашої сили, і зроблю́ ваше небо як залізо, а землю вашу як мідь! Leviticus 26:20 І надаремно буде виче́рпуватися ваша сила: земля ваша не дасть свого врожаю, а дерево на землі не дасть свого пло́ду. Leviticus 26:21 А якщо й тоді пі́дете проти Мене, і не схочете бути слухня́ними Мені, то Я семикратно збільшу́ над вами удара Свого згідно з вашими гріхами. Leviticus 26:22 І пошлю́ на вас пі́льну звірину, а вона винищить вам дітей, і вигубить вашу худобу, і зменшить кількість вашу, і попустошить ваші дороги. Leviticus 26:23 А якщо цими карами не бу́дете на́вчені, і будете ходити проти Ме́не, Leviticus 26:24 то й Я піду́ проти вас, і вда́рю вас і Я семикра́тно за ваші гріхи. Leviticus 26:25 І приведу́ на вас меча, що помстить пімсту за заповіта, — і ви будете зі́брані до ваших міст, і Я пошлю морови́цю на вас, і ви будете ві́ддані в руку ворога. Leviticus 26:26 Коли Я знищу вам хліб, підпору вашу, то десять жіно́к будуть пекти хліб вам в одній печі́, і вернуть хліб ваш вагою, а ви будете їсти — і не наси́титеся. Leviticus 26:27 А якщо й тим не станете слухня́ні Мені, і будете ходити проти Ме́не, Leviticus 26:28 то й Я з лютістю піду́ проти вас, і також Я семикра́тно покараю вас за ваші гріхи, — Leviticus 26:29 і ви тіло своїх синів бу́дете їсти, і тіло дочок своїх бу́дете поїда́ти... Leviticus 26:30 І поруйную ваші висо́ти, і повитинаю ваші стовпи́ сонця, і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших, — і обри́дить душа Моя вас! Leviticus 26:31 І вчиню́ міста ваші руїною, і поспусто́шую ваші святині, — і не прийму́ ваших пахощів любих. Leviticus 26:32 І спусто́шу Я край той, — і будуть дивуватися з то́го ваші вороги, що мешкають у ньому. Leviticus 26:33 А вас порозпоро́шую поміж наро́дів, і вийму за вами меча, — і стане край ваш спусто́шенням, а міста́ ваші будуть руїною... Leviticus 26:34 Тоді земля та надолу́жить собі за суботні роки по всі дні спусто́шення її. Коли будете в краї ваших ворогів, тоді ваша земля святкуватиме відпочинок, і надолу́жить собі за свої суботні роки. Leviticus 26:35 По всі дні спусто́шення святкува́тиме вона відпочинок, чого не святкувала в суботні роки, коли ви сиділи на ній. Leviticus 26:36 А щодо позосталих серед вас, то впрова́джу в їхні серця полохли́вість в края́х їхніх ворогів, — і буде їх гнати навіть шелест подму́хненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мече́м, та й попа́дають, хоч ніхто не женеться... Leviticus 26:37 І будуть вони спотика́тися один об о́дного, ніби від меча́, хоч ніхто не женеться за ними. І ви не зможете стати проти ваших ворогів. Leviticus 26:38 І погинете серед поганів, і пожере́ вас земля ваших ворогів. Leviticus 26:39 А позосталі серед вас помарніють у края́х ворогів ваших за гріх свій, а також за гріхи батьків своїх помарні́ють із ними. Leviticus 26:40 І ви́знають вони гріх свій та гріх батькі́в своїх, що ними спроневі́рилися були Мені, а також, що ходили проти Ме́не. Leviticus 26:41 Також і Я піду́ проти них, і впрова́джу їх до кра́ю ї́хніх ворогів. Якщо тоді впоко́риться їхнє необрізане серце, то тоді понесу́ть кару за свої гріхи. Leviticus 26:42 І Я згадаю заповіта Свого з Яковом, а також заповіта Свого з Ісаком, і також заповіта Свого з Авраамом згадаю, і згадаю той край. Leviticus 26:43 А край той буде позбавлений їх, і надолу́жить собі свої суботні роки, опустілий від них, а вони понесуть кару за свої гріхи, а то для то́го, що зако́нами Моїми пого́рджували, а постанови Мої оги́дила була їхня душа. Leviticus 26:44 А проте, коли вони пробува́ли в краю́ своїх ворогів, то Я не пого́рджував ними, і не збри́див їх, щоб винищити їх, щоб зламати заповіта Свого з ними. Бо Я — Господь, Бог їх! Leviticus 26:45 І Я пам'ятатиму їм заповіта з предками, що Я вивів їх з єгипетського кра́ю на оча́х поган, щоб бути їм Богом. Я — Господь!“ Leviticus 26:46 Оце постанови, і уста́ви та зако́ни, що дав Госпо́дь між Собою та між Ізраїлевими синами на Сіна́йській горі через Мойсея. Leviticus 27:0 Leviticus 27:1 І Госпо́дь промовляв до Мойсея, говорячи: Leviticus 27:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обі́тницю Богові за твоєю оці́нкою душ для Господа, Leviticus 27:3 то буде твоя оці́нка: чоловіка від віку двадцяти́ літ і аж до віку шости́десяти літ, — і буде твоя оці́нка п'ятдеся́т ше́клів срібла на міру ше́клем святині; Leviticus 27:4 а якщо жінка вона, то буде твоя оці́нка тридцять шеклів. Leviticus 27:5 А якщо від віку п'яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оці́нка: чоловіка — двадцять шеклів, а для жінки — десять шеклів. Leviticus 27:6 А якщо від віку місяця й аж до віку п'яти літ, то буде твоя оці́нка: чоловіка — п'ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка — три шеклі срібла. Leviticus 27:7 А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оці́нка п'ятна́дцять шеклів, а для жінки — десять шеклів. Leviticus 27:8 А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оціну́є його, — за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оціну́є його священик. Leviticus 27:9 А якщо буде худоба, що з неї прино́сять жертву для Господа, — усе, що дається із неї для Господа, буде святощами. Leviticus 27:10 Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру — злою, або злу — доброю; а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та засту́пство її — буде святощами. Leviticus 27:11 А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком, Leviticus 27:12 і священик оціну́є її чи то добре, чи недобре. Як оціну́є священик, так нехай буде. Leviticus 27:13 А якщо він справді викупить її, то додасть п'яту частину її над оці́нку твою́. Leviticus 27:14 А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оціну́є його чи то добре, чи недобре. Як оціну́є його священик, так стане. Leviticus 27:15 А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п'яту частину срібла твоєї оцінки над нього, — і буде його. Leviticus 27:16 А якщо хтось посвятить Господе́ві з поля своєї посілости, то буде оці́нка твоя посівом його, — по́сів хомера ячме́ню за п'ятдеся́т шеклів срібла. Leviticus 27:17 Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оці́нкою твоєю. Leviticus 27:18 А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оці́нки твоєї. Leviticus 27:19 А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п'яту частину срібла оці́нки над нього, — і стане воно його. Leviticus 27:20 А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно ви́куплене. Leviticus 27:21 І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закля́ття, — для священика буде посілість ним. Leviticus 27:22 А якщо він посвятить Господе́ві поле купі́влі своєї, що не з поля посілости його, Leviticus 27:23 то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа. Leviticus 27:24 В ювілейному році ве́рнеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі. Leviticus 27:25 А вся оці́нка твоя буде ше́клем святині, — двадцять ґер буде ше́кель. Leviticus 27:26 Тільки перворі́дного в худобі, що визнане, як перворі́дне для Господа, ніхто не посвятить його, — чи то віл, чи то овечка, — Господе́ві воно! Leviticus 27:27 А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п'яту частину над нього. А якщо не буде ви́куплене, то буде про́дане за оці́нкою твоєю.
Leviticus 27:28 Тільки ко́жне закля́ття, що люди́на заклене́ Господе́ві зо всього, що його, — від люди́ни, і худоби, і від поля його посілости, не буде про́дане й не буде ви́куплене, — воно найсвятіше для Господа. Leviticus 27:29 Ко́жне закля́ття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде ви́куплене, — буде конче забите. Leviticus 27:30 А всяка десятина з землі, з насіння землі, з пло́ду дерева, — Господе́ві воно, святощі для Господа! Leviticus 27:31 А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, — той додасть п'яту частину її над неї. Leviticus 27:32 А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що пере́йде під палицею, — десяте буде святість для Господа. Leviticus 27:33 Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та засту́пство його, — буде святість, не буде ви́куплене“.
Numbers 0:0
Numbers 1:0 Numbers 1:1 I Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині в скинії заповіту першого дня другого місяця, другого року від ви́ходу їх з єгипетського кра́ю, гово́рячи: Numbers 1:2 „Перелічіть усю громаду Ізра́їлевих синів за родами їхніми, за дома́ми їхніх батьків числом усіх чоловічої статі за їх го́ловами, Numbers 1:3 від віку двадцяти́ літ і вище, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі, — за військовими ві́дділами їхніми перелічі́ть їх ти та Ааро́н. Numbers 1:4 А з вами бу́дуть по одному мужеві для племени; той муж — голова дому батькі́в своїх він. Numbers 1:5 А оце ймення тих мужі́в, що стануть із вами: для Руви́ма — Еліцур, син Шедеурів; Numbers 1:6 для Симео́на — Шелуміїл, син Цурішаддаїв; Numbers 1:7 для Юди — Нахшон, син Аммінадавів; Numbers 1:8 для Іссаха́ра — Натанаїл, син Цуарів; Numbers 1:9 для Завуло́на — Елів, син Хелонів; Numbers 1:10 для Йо́сипових синів, від Єфрема — Елішама, син Аммігудів; від Манасії — Гамаліїл, син Педацурів; Numbers 1:11 для Веніями́на — Авідан, син Ґід'оніїв; Numbers 1:12 для Да́на — Ахіезер, син Аммішаддаїв; Numbers 1:13 для Аси́ра — Паг'іїл, син Охранів; Numbers 1:14 для Ґада — Ел'ясаф, син Деуїлів; Numbers 1:15 для Нефтали́ма — Ахіра, син Енанів. Numbers 1:16 Оце покли́кані громади, начальники племен їхніх батьків. Вони голови тисяч Ізраїлевих. Numbers 1:17 І взяв Мойсей та Ааро́н тих мужі́в, що були́ названі пойменно, Numbers 1:18 і вони зібрали всю ту громаду першого дня другого місяця. І вони виявили родоводи свої за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти́ літ і вище, за го́ловами їх, Numbers 1:19 як Госпо́дь наказав був Мойсеєві. І він перелічив їх у Сінайській пустині. Numbers 1:20 І було синів Руви́ма, перворідного Ізраїлевого, їхніх наща́дків за їхніми ро́дами, за дома́ми їхніх батьків числом імен за го́ловами їх, усіх чоловічої статі від віку двадцяти́ літ і вище, кожен, хто здатний до ві́йська, Numbers 1:21 перелічені їхні від Рувимового племені — сорок і шість тисяч і п'ятсот. Numbers 1:22 У Симеонових синів їхніх наща́дків за їхніми родами, за домами їхніх батьків пере́лік їх числом імен за головами їхніми, усі чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:23 перелічені їхні від Симеонового племени — п'ятдеся́т і дев'ять тисяч і триста. Numbers 1:24 У Ґадових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:25 перелі́чені їхні від Ґадового племени — сорок і п'ять тисяч і шістсот і п'ятдесят. Numbers 1:26 У Юдових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:27 перелі́чені їхні від Юдового племени — сімдеся́т і чотири тисячі й шістсот. Numbers 1:28 У Іссаха́рових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:29 перелічені їхні від Іссаха́рового племени — п'ятдеся́т і чотири тисячі й чотириста. Numbers 1:30 У Завуло́нових синів їхніх наща́дків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти́ літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:31 перелічені їхні від Завулонового племени — п'ятдеся́т і сім тисяч і чотириста. Numbers 1:32 У Йо́сипових синів: у Єфремових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:33 перелічені їхні від Єфремового племени — сорок тисяч і п'ятсот. Numbers 1:34 У синів Манасії їхніх наща́дків за їхніми ро́дами, за дома́ми їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до ві́йська, Numbers 1:35 перелічені їхні від племени Манасіїного — тридцять і дві тисячі й двісті. Numbers 1:36 У Веніями́нових синів їхніх наща́дків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:37 перелічені їхні від Веніяминового племени — тридцять і п'ять тисяч і чоти́риста. Numbers 1:38 У Да́нових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:39 перелічені їхні від Данового племени — шістдеся́т і дві тисячі й сімсо́т. Numbers 1:40 У Аси́рових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:41 перелічені їхні від Аси́рового племени, — сорок і одна тисяча й п'ятсо́т. Numbers 1:42 У синів Нефтали́мових їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, Numbers 1:43 перелічені їхні від племени Нефтали́мового — п'ятдеся́т і три тисячі й чотириста. Numbers 1:44 Оце ті перелічені, кого перелічив Мойсей й Ааро́н та Ізраїлеві начальники, дванадцятеро мужа, — вони були по одно́му мужеві для дому батьків своїх. Numbers 1:45 І були всі перелічені з Ізраїлевих синів за домами батьків своїх від віку двадцяти́ літ і вище, кожен, хто здатний до війська, в Ізраїлі, Numbers 1:46 і були всі перелічені — шістсо́т тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдеся́т. Numbers 1:47 А Левити не були перелічені серед них за племенем батьків своїх. Numbers 1:48 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 1:49 „Тільки Леві́євого племени не переглянеш і не перелічиш їх серед Ізраїлевих синів. Numbers 1:50 А ти постав Леви́тів нагля́дачами над скинією свідоцтва, і над усіма речами її та над усім, що її. Вони будуть носити скинію та всі її речі, і вони будуть обслуго́вувати її, і ота́боряться навко́ло скинії. Numbers 1:51 А коли скинія буде руша́ти, Левити розберуть її, а коли буде спиня́тися скинія, Левити поставлять її. А якщо набли́зиться чужий, — він нехай буде забитий. Numbers 1:52 І ота́боряться Ізраїлеві сини кожен у табо́рі своїм, і кожен при своїм пра́порі за своїми військо́вими відділами. Numbers 1:53 А Левити ота́боряться навко́ло скинії свідо́цтва, — щоб не було гніву на громаду Ізраїлевих синів. І будуть Левити виконувати сторо́жу скинії свідо́цтва“. Numbers 1:54 І зробили Ізраїлеві сини, — згідно зо всім, як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили вони. Numbers 2:0
Numbers 2:1 Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи: Numbers 2:2 „Ота́боряться Ізраїлеві сини кожен при пра́порі своїм за ознаками домів своїх батьків, — навпроти скинії заповіту навколо ота́боряться. Numbers 2:3 Напереді на схід ота́боряться: пра́пор Юдиного табо́ру за своїми військо́вими відділами, а начальник Юдиних синів — Нахшон, син Аммінадавів; Numbers 2:4 а його військо та його пере́лік — сімдеся́т і чотири тисячі й шістсо́т. Numbers 2:5 А при ньому ота́бориться Іссаха́рове пле́м'я, а начальник Іссахарових синів — Натанаїл, син Цуарів; Numbers 2:6 а його військо та його пере́лік — п'ятдеся́т і чотири тисячі й чоти́риста. Numbers 2:7 Пле́м'я Завуло́нове, а начальник Завулонових синів — Еліяв, син Хелонів; Numbers 2:8 а його військо та його пере́лік — п'ятдеся́т і сім тисяч і чоти́риста. Numbers 2:9 Усіх перелічених Юдиного табо́ру — сто тисяч і вісімдеся́т тисяч і шість тисяч і чотириста за своїми військо́вими відділами. Вони рушать найперше. Numbers 2:10 Пра́пор Рувимового табо́ру — на пі́вдень, за військо́вими відділами своїми, а начальник Рувимових синів — Еліцур, син Шедеурів; Numbers 2:11 а його ві́йсько та його перелік — сорок і шість тисяч і п'ятсо́т. Numbers 2:12 А при ньому ота́бориться Симеонове пле́м'я, а начальник Симеонових синів — Шелуміїл, син Цурішаддаїв; Numbers 2:13 а його військо та його пере; лік — п'ятдеся́т і дев'ять тисяч і три́ста. Numbers 2:14 І Ґадове пле́м'я, а начальник Ґадових синів — Ел'ясаф, син Реуїлів; Numbers 2:15 а його ві́йсько та його перелік — сорок і п'ять тисяч і шістсо́т і п'ятдеся́т. Numbers 2:16 Усіх перелічених Рувимового табо́ру — сто тисяч і п'ятдеся́т і одна тисяча й чотириста й п'ятдесят за своїми військовими відділами. Вони рушать другі. Numbers 2:17 І як рушить скинія заповіту, то та́бір Леви́тів буде серед табо́рів. Як вони ота́боряться, так вирушать, — кожен на своїм місці за своїми прапора́ми. Numbers 2:18 Пра́пор Єфре́мового табо́ру за військо́вими відділами своїми — на за́хід, а начальник Єфремових синів — Елішама, син Аммігудів; Numbers 2:19 а його військо та їхній пере́лік — сорок тисяч і п'ятсо́т. Numbers 2:20 А при ньому плем'я Манасіїне, а начальник синів Манасіїних — Гамаліїл, син Педацурів; Numbers 2:21 а його ві́йсько та їхній пере́лік — тридцять і дві тисячі й двісті. Numbers 2:22 І Веніяминове пле́м'я, а начальник Веніяминових синів — Авідан, син Ґід'оніїв; Numbers 2:23 а його ві́йсько та їхній пере́лік — тридцять і п'ять тисяч і чоти́риста. Numbers 2:24 Усіх перелічених Єфремового табо́ру — сто тисяч і вісім тисяч і сто за своїми військо́вими відділами. Вони рушать треті. Numbers 2:25 Пра́пор Да́нового табо́ру — пі́вніч, за своїми військо́вими відділами, а начальник Данових синів — Ахіезер, син Аммішаддаїв; Numbers 2:26 а його ві́йсько та їхній перелік — шістдеся́т і дві тисячі й сімсо́т. Numbers 2:27 А при ньому ота́бориться Асирове пле́м'я, а начальник Асирових синів — Паґ'іїл, син Охранів; Numbers 2:28 а його військо та їхній перелік — сорок і одна тисяча й п'ятсо́т. Numbers 2:29 І пле́м'я Нефтали́мове, а начальник синів Нефтали́мових — Ахіра, син Енанів; Numbers 2:30 а його ві́йсько та їхній перелік — п'ятдеся́т і три тисячі й чотириста. Numbers 2:31 Усіх перелічених Да́нового табо́ру — сто тисяч і п'ятдеся́т і сім тисяч і шістсо́т. Вони рушать наоста́нку за прапора́ми своїми“. Numbers 2:32 Оце перелічені Ізраїлевих синів за домами батьків своїх, усіх перелічених тих табо́рів за своїми військо́вими відділами — шістсот тисяч і три тисячі й п'ятсот і п'ятдеся́т. Numbers 2:33 А Левити не перелічені серед Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві. Numbers 2:34 І Ізра́їлеві сини зробили все, що Господь наказав був Мойсеєві, — так вони таборува́ли за прапора́ми своїми, і так руша́ли кожен за своїми родами при домі своїх батьків. Numbers 3:0
Numbers 3:1 А оце наща́дки Ааро́нові та Мойсеєві в дні, коли Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі. Numbers 3:2 І оце імена́ Ааронових синів: перворідний Надав, і Авігу, Елеазар та Ітамар. Numbers 3:3 Оце імена́ Ааронових синів, пома́заних священиків, що він посвятив їх бути священиками. Numbers 3:4 Та помер Надав та Авігу перед Господнім лицем, коли вони прине́сли були чужий огонь перед Господнім лицем у Сінайській пустині, а синів у них не було. І були священиками Елеазар та Ітамар за життя батька свого Ааро́на. Numbers 3:5 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 3:6 „Приведи Левієве пле́м'я, і постав його перед священиком Аароном, — і вони будуть услуго́вувати йому. Numbers 3:7 І будуть вони вико́нувати сторо́жу його та всієї громади перед скинією заповіту, щоб виконувати службу скині́йну. Numbers 3:8 І будуть вони стерегти́ всі речі скинії запові́ту та сторо́жу Ізраїлевих синів, щоб виконувати службу скинійну. Numbers 3:9 І даси Левитів Ааро́нові та синам його, — власне йому вони дані від Ізраїлевих синів. Numbers 3:10 А Аарона та синів його постав, щоб вони пильнували свого свяще́нства, а чужий, хто набли́зиться, — буде забитий“. Numbers 3:11 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 3:12 „А Я оце взяв Левитів з-посеред Ізраїлевих синів замість кожного перворідного, що розкривають утро́бу, з Ізраїлевих синів. І будуть Леви́ти Мої, Numbers 3:13 бо Мій кожен перворідний. Того дня, коли Я був ударив кожного перворідного в єгипетськім кра́ї, Я посвятив Собі кожного перворідного в Ізраїлі від люди́ни аж до скотини, — Мої вони будуть. Я — Господь!“ Numbers 3:14 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині, говорячи: Numbers 3:15 „Перелічи Левієвих синів за дома́ми їхніх батьків, за ро́дами їхніми, кожного чоловічої статі від місячного віку й вище перелічиш їх“. Numbers 3:16 І Мойсей перелічив їх за Господнім словом, як йому наказано. Numbers 3:17 І були за йменнями своїми оці Левієві сини: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. Numbers 3:18 А оце імена́ Ґершоно́вих синів за їхніми родами: Лівні та Шім'ї. Numbers 3:19 А сини Кега́тові за їхніми родами: Амрам і Їцгар, Хеврон і Уззіїл. Numbers 3:20 А сини Мерарі за їхніми родами: Махлі та Муші. Оце вони, роди Левієві, за домами своїх батьків. Numbers 3:21 Від Ґершо́на: рід Лівнієвих та рід Шім'їєвих. Оце вони, роди Ґершонових. Numbers 3:22 Перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, перелічені їхні — сім тисяч і п'ятсо́т. Numbers 3:23 Роди Ґершонових будуть таборува́ти за наме́том на за́хід. Numbers 3:24 А начальник ба́тьківського дому Ґершонових — Ел'ясаф, син Лаїлів. Numbers 3:25 А до́гляд Ґершонових синів у скинії заповіту: скинія внутрішня і наме́т зовнішній, і покриття́ його, і заві́са входу скинії заповіту, Numbers 3:26 і запони подвір'я, і засло́на входу подві́р'я, що на скинії та на же́ртівнику навко́ло, і шнури її — до всієї служби його. Numbers 3:27 А від Кегата: рід Амрамових, і рід Іцхарових, і рід Хевронових, і рід Оззіїлових, — оце вони, роди Кегатових. Numbers 3:28 Числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, — вісім тисяч і шістсо́т, що пильнували сторо́жу святині. Numbers 3:29 Роди Кегатових синів ота́боряться на подовжньому боці скинії на пі́вдень. Numbers 3:30 А начальник ба́тькового дому родів Кегатових Еліцафан, син Уззіїлів. Numbers 3:31 А їхній догляд: ковче́г, і стіл, і свічник, і жертівники, і святі речі, що служать ними, і завіса, — і вся служба при тому. Numbers 3:32 А начальник Левієвих начальників — Елеазар, син священика Ааро́на, що мав догляд над тими, хто пильнує сторо́жу святині. Numbers 3:33 Від Мерарі: рід Махлієвих, і рід Мушієвих, — оце вони, роди Мерарієві. Numbers 3:34 А перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, — шість тисяч і двісті. Numbers 3:35 А начальник ба́тьківського дому Мерарієвих родів — Цуріїл, син Авіхаїлів. Вони ота́боряться на подовжнім боці скинії на пі́вніч. Numbers 3:36 А догляд сторо́жі Мерарієвих синів: дошки скинії, і засо́ви її, і стовпи́ її, і підста́ви її, і всі речі її, — і вся служба її, Numbers 3:37 і стовпи́ подві́р'я навко́ло, і їхні підстави, і кілки́ їхні, і їхні шну́ри. Numbers 3:38 А ті, що таборують спе́реду перед скинією, перед скинією заповіту на схід, Мойсей й Ааро́н та сини його, — вони виконують сторо́жу святині, сторожу за Ізраїлевих синів. А чужий, хто набли́зиться, — буде забитий. Numbers 3:39 Усі перелічені Леви́тів, що перелічив Мойсей та Ааро́н на Господній нака́з за їхніми родами, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище, — двадцять і дві тисячі. Numbers 3:40 І сказав Господь до Мойсея: „Перелічи всіх перворідних чоловічої статі Ізраїлевих синів від місячного віку й вище, і перелічи число імен їх. Numbers 3:41 І візьми для Мене Леви́тів — Я — Госпо́дь! — замість кожного перворідного Ізраїлевих синів, а худобу Левитів — замість кожного перворідного серед худоби Ізраїлевих синів“. Numbers 3:42 І перелічив Мойсей, як Господь наказав був йому, усіх перворідних серед Ізраїлевих синів. Numbers 3:43 І було всіх перворідних чоловічої статі числом імен від місячного віку й вище, за їхніми переліченими — двадцять і дві тисячі двісті і сімдесят і три. Numbers 3:44 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 3:45 „Візьми Леви́тів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів, а худобу Леви́тів — замість їхньої худоби, і будуть Левити Мої. Я — Господь! Numbers 3:46 А на о́куп тих двохсо́т і семидесяти́ і трьох, що позостали понад Левитами з перворідного Ізраїлевих синів, Numbers 3:47 то візьми по п'яти шеклів на го́лову, на міру шеклем святині ві́зьмеш, — двадцять ґер шекель, Numbers 3:48 і даси ті гроші Ааронові та синам його, як о́куп за позосталих серед них“. Numbers 3:49 І взяв Мойсей гроші окупу від позосталих понад ви́куплених Левитами, Numbers 3:50 від перворідного Ізраїлевих синів узяв він ті гроші, — тисячу і триста і шістдеся́т і п'ять на міру ше́клем святині. Numbers 3:51 І дав Мойсей гроші о́купу Ааро́нові та синам його за Господнім нака́зом, як Господь наказав був Мойсе́єві.
Numbers 4:0
Numbers 4:1 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: Numbers 4:2 „Перелічи Кегатових синів серед синів Левієвих за їхніми родами, за домами їхніх батьків Numbers 4:3 від віку тридцяти́ літ і вище й аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто здатний до війська, щоб виконувати працю в наметі скинії заповіту. Numbers 4:4 Оце служба Кегатових синів у скинії заповіту: носи́ти Святеє Святих. Numbers 4:5 Коли табір руша́тиме, то вві́йде Ааро́н та сини його, та й здіймуть завісу засло́ни, і покриють нею ковче́га свідо́цтва. Numbers 4:6 І дадуть на нього шкуряне́ тахашеве накриття, і розкладуть згори покрива́ло, усе з блакиті, і накладуть держаки́ його. Numbers 4:7 А на столі показних хлібів розкладуть блакитну шату, і дадуть на нього миски́, і ложки, і чаші, і кухлі на лиття, і хліб повсякча́сний буде на ньому. Numbers 4:8 І розкладуть на них шату з че́рвені, і покриють її шкуряни́м тахашевим покриття́м, і накладуть держаки його. Numbers 4:9 І візьмуть блакитну шату, і покриють свічника осві́тлення, і лямпадки його, і щипці його, і його лопатки на вугіль, і всі посудини для оливи його, якими служать при ньому, Numbers 4:10 і покриють його і ввесь по́суд його шкуряни́м тахашевим покриттям, і покладуть на держаки. Numbers 4:11 А на золотий жертівник розкладуть блакитну шату, і покриють його шкуряним тахашевим покриттям, і вкладуть його держаки. Numbers 4:12 І візьмуть увесь по́суд слу́ження, що ним служать у святині, і дадуть до блакитної шати, і покриють їх шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки. Numbers 4:13 І заберуть по́піл із жертівника, і розкладу́ть на ньому шату пурпуро́ву, Numbers 4:14 і покладуть на нього ввесь по́суд його, що ним служать на ньому: лопатки на вугіль, видельця, і шуфлі, і кропильниці, — ввесь по́суд жертівника; і розкладуть на ньому шкуряне тахашеве покриття, і вкладуть держаки його. Numbers 4:15 І скінчить Ааро́н та сини покривати святиню та ввесь святий по́суд, коли та́бір рушає, а потім уві́йдуть Кегатові сини, щоб нести, але не доторкнуться до святого, щоб не повмирати. Numbers 4:16 А догляд Елеазара, сина священика Аарона, — олива освітлення, і кадило пахощів, і повсякча́сна хлібна жертва, і олива помазання, догляд усієї скинії та всього, що в ній, у святині та в речах її“. Numbers 4:17 I Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи: Numbers 4:18 „Не винищуйте пле́мени Кегатових родів з-посеред Левитів. Numbers 4:19 І оце зробіть їм, і будуть жити й не повмирають, коли вони підходять до Святого Святих: увійдуть Ааро́н та сини його, і розмістять їх одного по о́дному на службі його та на но́шенні його. Numbers 4:20 А самі вони не вві́йдуть, щоб ані на хвилю не бачити святині, — і щоб не повмирати“. Numbers 4:21 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 4:22 „Перелічи також Ґершонових синів, — вони за домами своїх батьків, за родами своїми, Numbers 4:23 від віку тридцяти́ літ і вище аж до віку п'ятидесяти літ перелічиш їх усіх, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту. Numbers 4:24 Оце служба Ґершонових родів, — на службу й на но́шення: Numbers 4:25 вони будуть носити покрива́ла скинії, і скинію заповіту, покриття її й покриття тахашеве, що на ній згори, і завісу входу скинії заповіту, Numbers 4:26 і запо́ни подвір'я, і заслону входу брами подві́р'я, що при скинії та при же́ртівнику навко́ло, і шну́ри їхні, і ввесь по́суд служби їх, і все, що буде зроблене для них, — і будуть служити вони. Numbers 4:27 На наказ Аарона та синів його буде вся служба Ґершонових синів щодо всього но́шення їхнього та щодо всієї служби їхньої. І доручите їм пильнувати про все, що вони будуть носити. Numbers 4:28 Оце служба родів Ґершонових синів у скинії заповіту, а їхня сторо́жа — у руці Ітамара, сина священика Ааронового. Numbers 4:29 Синів Мерарієвих за родами їхніми, за домами їхніх батьків перелічиш їх Numbers 4:30 від віку тридцяти́ літ і вище, й аж до віку п'ятидесяти літ, перелічиш їх кожного, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту. Numbers 4:31 А оце те, що вони повинні носити під час їхньої служби в скинії заповіту: дошки скинії, і засуви її, і стовпи її, і підстави її, Numbers 4:32 і стовпи подвір'я навколо, і їхні підстави, і їхні кілки, і їхні шну́ри, — зо всіма́ їхніми речами, і зо всією службою їхньою, — і пойменно перелічиш речі, що вони дбають про їхнє но́шення. Numbers 4:33 Оце служба родин синів Мерарі́євих щодо всієї їхньої служби в скинії заповіту під рукою Ітамара, сина священика Аарона“. Numbers 4:34 І перелічив Мойсей та Ааро́н, та начальники громади Кегатових синів за їхніми родами й за домами їхніх батьків Numbers 4:35 від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожного, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту. Numbers 4:36 І було́ їхніх перелічених за їхніми родами — дві тисячі сімсо́т і п'ятдеся́т. Numbers 4:37 Оце перелічені Кегатових родів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея. Numbers 4:38 А перелічені Ґершонових синів за своїми родами та за домами своїх батьків Numbers 4:39 від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту, — Numbers 4:40 і було їхніх перелічених за родами їхніми, за домами своїх батьків — дві тисячі й шістсот і тридцять. Numbers 4:41 Оце перелічені родів Ґершонових синів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Ааро́н за Господнім наказом. Numbers 4:42 А перелічені родів синів Мерарієвих за їхніми родами, за домами своїх батьків Numbers 4:43 від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту, — Numbers 4:44 і було́ їхніх перелічених за родами їхніми — три тисячі й двісті. Numbers 4:45 Оце перелічені родів синів Мерарієвих, що перелічив Мойсей та Ааро́н за Господнім наказом через Мойсея. Numbers 4:46 Усі перелічені Левити, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, за родами своїми, за домами своїх батьків Numbers 4:47 від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п'ятидесяти літ, кожен, хто входить, щоб виконувати працю служби й працю но́шення в скинії заповіту, — Numbers 4:48 і було́ їхніх перелічених — вісім тисяч і п'ятсот і вісімдесят. Numbers 4:49 За Господнім наказом перелічено їх через Мойсея кожного на службі його та на но́шенні його. І були́ перелічені, як Господь наказав був Мойсеєві. Numbers 5:0
Numbers 5:1 Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 5:2 „Накажи Ізраїлевим синам, і нехай повисилають з табо́ру кожного прокаже́ного, і кожного течи́вого, і кожного нечистого через дото́ркнення до мертвого тіла. Numbers 5:3 І чоловіка й жінку бу́дете висилати, поза та́бір будете висилати їх, і вони не занечистять табо́рів своїх, що Я серед них пробува́ю“. Numbers 5:4 І зробили так Ізраїлеві сини, і повисила́ли їх поза та́бір, — як Господь промовляв був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.
Numbers 5:5 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 5:6 „Промовляй до Ізраїлевих синів: Чоловік або жінка, коли зробить який лю́дський гріх, чинячи тим спроневі́рення проти Господа, і завинить душа та, Numbers 5:7 то вони визнають свій гріх, що зробили, і кожен зверне найперше ціну провини своєї, і додасть до неї п'ятину її, та й дасть тому, кому завинив він. Numbers 5:8 А якщо в того чоловіка нема викупника́, щоб йому звернути ту ціну провини, то провина та буде зве́рнена Господе́ві, і буде це священикові, опріч барана очищення, що ним очистить його. Numbers 5:9 А кожне прино́шення зо всяких святощів Ізра́їлевих синів, що принесу́ть священикові, буде йому. Numbers 5:10 І що́ хто посвяти́ть, буде йому. Що́ хто дасть священикові, буде йому́“. Numbers 5:11 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 5:12 „Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм: Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і спроневірить його́, Numbers 5:13 і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде захо́ване, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схо́плена, Numbers 5:14 та на ньому пере́йде дух ревнощів, і він буде ревни́вий за свою жінку, що вона занечи́щена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, а вона не була занечищена, Numbers 5:15 то приведе́ той чоловік свою жінку до священика, і принесе за неї жертву її, — десяту частину ефи́ я́чної муки, оливи на неї виллє, і не дасть на неї ладану, бо це хлі́бна жертва ревнощів, жертва прига́дувальна, що прига́дує провину. Numbers 5:16 І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем. Numbers 5:17 І ві́зьме священик святої води в гли́няну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, ві́зьме священик, та й дасть до води. Numbers 5:18 І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім, і відкриє го́лову тієї жінки, і дасть на руки її хлібну жертву прига́дувальну, — це хлібна жертва ре́внощів. А в руці священика буде гірка вода, що наводить прокля́ття. Numbers 5:19 І закляне її священик та й скаже до жінки: „Якщо ніхто не лежав із тобою, і якщо ти не зрадила нечистим гріхом, живши з чоловіком своїм, — очисться від гіркої води, що наводить прокляття! Numbers 5:20 А коли ж ти зрадила, живши з чоловіком своїм, і коли ти занечи́стилась, і хтось злігся з тобою, крім твого чоловіка“, — Numbers 5:21 і закляне священик ту жінку клятвою прокляття, і скаже священик тій жінці: „Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед наро́ду твого тим, що Господь зробить стегно́ твоє опалим, а живіт твій напухлим, Numbers 5:22 і вві́йде ця вода, що наводить прокляття, до нутра́ твого, щоб зробити живіт напухлим, і щоб зробити стегно́ опалим“. А жінка та скаже: „Амінь, амінь! Numbers 5:23 І напише священик ті прокляття на звої, й обмиє гірко́ю водою, Numbers 5:24 і напо́їть ту жінку гіркою водою, що наводить прокляття; і вві́йде в неї та вода, що наводить прокляття, і дає гіркий біль. Numbers 5:25 І ві́зьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колиха́ти ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника. Numbers 5:26 І ві́зьме священик жменю з хлібної жертви, як прига́дувальну частину, та й спалить на жертівнику. А по́тім напоїть ту жінку водою. Numbers 5:27 І напоїть водою, і станеться, — якщо була вона занечищена й спроневірила своє́му чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гірки́й біль, — і опухне живіт її, і западе стегно́ її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого. Numbers 5:28 А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей. Numbers 5:29 Оце зако́н про ревнощі, коли зрадить жінка чоловікові своєму, і занечиститься, Numbers 5:30 або коли на чоловіка на́йде дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, то поставить ту жінку перед Господнім лицем, а священик виконає над нею ввесь цей зако́н. Numbers 5:31 І буде очищений той чоловік від гріха́, а жінка та понесе свій гріх“. Numbers 6:0 Numbers 6:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 6:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажи їм: Чоловік або жінка, коди вирішиться скласти обі́тницю назі́ра, щоб посвятити себе Господе́ві, Numbers 6:3 то він стримається від вина та п'янко́го напо́ю, не буде пити о́цту винного та оцту з п'янко́го напою, і жодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду. Numbers 6:4 Усі дні посвя́чення свого не буде він їсти нічого, що зро́блене з винограду, від зе́рнят аж до лушпи́ння. Numbers 6:5 Усі дні його посвячення на назі́ра бритва не торкнеться голови його; аж до ви́повнення днів, що посвятить Господе́ві, він буде святий, — мусить запустити воло́сся голови своєї! Numbers 6:6 Усі дні посвячення його Господе́ві не піді́йде він до мертвого тіла, Numbers 6:7 навіть через батька свого та через матір свою, через брата свого та через сестру свою не занечи́ститься ними, коли б вони померли, бо на голові його посвячення Богу його. Numbers 6:8 Усі дні посвячення його — святий він для Господа. Numbers 6:9 А коли хто помре при ньому несподівано нагло, і він занечи́стить цим голову свого посвя́чення, то оголить голову свою в день очищення свого, — сьомого дня оголить її. Numbers 6:10 А во́сьмого дня він принесе дві горлиці або двоє голубенят до священика до входу скинії заповіту. Numbers 6:11 І священик принесе одне на жертву за гріх, а одне на цілопа́лення, і очистить його з того, що занечистився він мертвим тілом, і посвятить його го́лову того дня. Numbers 6:12 І почне він зно́ву дні посвячення свого Господе́ві, і принесе однорічне ягня на жертву за провину. А перші дні його будуть надаремні, бо занечистилося його посвячення. Numbers 6:13 І оце зако́н про назі́ра: того дня, коли випо́внюються дні його посвячення, священик приведе́ його до входу скинії заповіту. Numbers 6:14 I принесе він Господе́ві жертву свою, — одне безвадне однорічне ягня — на цілопа́лення, і одну безвадну однорічну вівцю — на жертву за гріх, і одного безвадного барана — на жертву мирну, Numbers 6:15 і кіш опрісноків із пшеничної муки, калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, пома́зані оливою, і хлібну їхню жертву, і їхні литі жертви. Numbers 6:16 І принесе священик перед Господнє лице, і принесе його жертву за гріх та його цілопа́лення. Numbers 6:17 А барана принесе мирною жертвою для Господа на коші опрісноків, і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу. Numbers 6:18 І оголить той назі́р голову свого посвя́чення у входа скинії заповіту, і ві́зьме волосся голови свого посвячення та й покладе на огонь, що під мирною жертвою. Numbers 6:19 І візьме священик варену лопатку з барана, і одного прісного калача з коша, і одного прісного коржика, та й дасть на долоні назі́ра, як він оголить голову свого посвячення. Numbers 6:20 І священик буде колихати їх, як колиха́ння перед Господнім лицем. Це святощ для священика, понад груди́ну колихання й понад стегно прино́шення. А по цьому той назір може пити вино. Numbers 6:21 Оце зако́н про назіра, що обіцяє свою жертву Господе́ві за своє посвячення, крім того, на що спроможна рука його. За обі́тницею своєю, що обіцює, так він зробить за зако́ном про посвячення його“.
Numbers 6:22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 6:23 „Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм: Numbers 6:24 Нехай Господь поблагосло́вить тебе, і нехай Він тебе стереже! Numbers 6:25 Нехай Господь засяє на тебе лице́м Свої́м, і нехай буде милости́вий до тебе! Numbers 6:26 Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир! Numbers 6:27 Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів, а Я благословлятиму їх!“ Numbers 7:0 Numbers 7:1 І сталося того дня, коли Мойсей закінчи́в ставити скинію, і пома́зав її, і посвятив її та всі речі її, і же́ртівника та всі речі його, і помазав їх та посвятив їх, Numbers 7:2 то поприно́сили Ізраїлеві начальники, го́лови домів своїх батьків, — вони начальники племе́н, вони ті, що стояли над переліком, — Numbers 7:3 і принесли свою жертву перед Господнє лице: шість критих возів, і дванадцять волів, — віз на двох начальників, а віл на одно́го, і поставили їх перед скинію. Numbers 7:4 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: Numbers 7:5 „Візьми від них, — і будуть вони, щоб виконувати службу скинії заповіту, і даси їх Левитам, кожному за службою його“. Numbers 7:6 І взяв Мойсей вози́ та воли, та й дав їх Левитам: Numbers 7:7 два вози та чотири воли дав Ґершоновим синам, за їхньою службою, Numbers 7:8 а чотири вози та вісім волів дав синам Мерарієвим за їхньою службою під рукою Ітамара, сина священика Аарона. Numbers 7:9 А Кегатовим синам не дав, бо на них лежить служба святині, — на пле́чах повинні носити. Numbers 7:10 І поприно́сили начальники жертву на поно́ву же́ртівника в день його пома́зання, і поприно́сили начальники свою жертву перед жертівника. Numbers 7:11 А Господь промовляв до Мойсея: „По одному начальнику на день нехай приносять своє прино́шення на поно́ву же́ртівника“. Numbers 7:12 І був той, хто першого дня приніс своє прино́шення, Нахшон, син Аммінадавів, Юдиного пле́мени. Numbers 7:13 А жертва його: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлі́бну жертву, Numbers 7:14 одна кади́льниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:15 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення, Numbers 7:16 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:17 а на мирну жертву — два воли́, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце прино́шення Нахшона, Аммінадавого сина. Numbers 7:18 Другого дня приніс Натанаїл, син Цуарів, начальник Іссаха́рів. Numbers 7:19 Приніс він своє прино́шення: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлі́бну жертву. Numbers 7:20 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:21 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення, Numbers 7:22 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:23 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Натанаїла, Цуарового сина. Numbers 7:24 Третього дня — начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів. Numbers 7:25 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, Numbers 7:26 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:27 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення, Numbers 7:28 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:29 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Еліява, Хелонового сина. Numbers 7:30 Четвертого дня — начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів. Numbers 7:31 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, Numbers 7:32 одна кади́льниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:33 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення, Numbers 7:34 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:35 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Еліцура, ІПедеурового сина. Numbers 7:36 П'ятого дня — начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв. Numbers 7:37 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, Numbers 7:38 одна кади́льниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:39 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення, Numbers 7:40 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:41 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Шелуміїла, Цурішаддаєвого сина. Numbers 7:42 Шо́стого дня — начальник Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів. Numbers 7:43 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т ше́клів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, Numbers 7:44 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:45 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, Numbers 7:46 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:47 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Ел'ясафа, Деуїлового сина. Numbers 7:48 Сьомого дня — начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів. Numbers 7:49 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, — сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, Numbers 7:50 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:51 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення, Numbers 7:52 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:53 а на ми́рну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Елішами, Аммігудового сина. Numbers 7:54 Во́сьмого дня — начальник синів Манасії, Гамаліїл, син Педоцурів. Numbers 7:55 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, Numbers 7:56 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:57 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення, Numbers 7:58 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:59 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Гамаліїла, Педоцурового сина. Numbers 7:60 Дев'ятого дня — начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід'оніїв. Numbers 7:61 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, Numbers 7:62 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:63 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, Numbers 7:64 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:65 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Авідана, Ґід'онієвого сина. Numbers 7:66 Десятого дня — начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв. Numbers 7:67 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т ше́клів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву, Numbers 7:68 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:69 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення, Numbers 7:70 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:71 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Ахіезера, Аммішаддаєвого сина. Numbers 7:72 Одина́дцятого дня — начальник Асирових синів Паґ'іїл, син Охранів. Numbers 7:73 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропи́льниця, — сімдеся́т шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву, Numbers 7:74 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:75 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопа́лення, Numbers 7:76 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:77 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Паґ'іїла, Охранового сина. Numbers 7:78 Дванадцятого дня — начальник Нефталимових синів Ахіра, син Енанів. Numbers 7:79 Його жертва: одна срібна миска, — сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, — сімдесят шеклів на міру шеклем святині, оби́дві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву, Numbers 7:80 одна кадильниця, — десять шеклів золота, повна кадила, Numbers 7:81 одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення, Numbers 7:82 один козел на жертву за гріх, Numbers 7:83 а на мирну жертву — два воли, п'ять баранів, п'ять козлів, п'ять ягнят однорічних, — оце жертва Ахіри, Енанового сина. Numbers 7:84 Оце обря́д освя́чення же́ртівника в дні його пома́зання, від Ізраїлевих начальників: срібних мисок дванадцять, срібних кропильниць дванадцять, золотих кадильниць дванадцять, Numbers 7:85 сто й тридцять шеклів одна срібна миска, і сімдеся́т одна кропильниця. Усе срібло посу́дин — дві тисячі й чотириста ше́клів на міру шеклем святині. Numbers 7:86 Кадильниць золотих дванадцять, повні кадила, по десяти шеклів кадильниця на міру шеклем святині; усе золото кадильниць — сто й двадцять шеклів. Numbers 7:87 Уся велика худоба на цілопа́лення: дванадцять телят, баранів дванадцять, ягнят однорічних дванадцять, та жертва хлі́бна їх, і козлів дванадцять на жертву за гріх. Numbers 7:88 А вся худоба мирної жертви: двадцять і чотири теляті, баранів шістдесят, козлів шістдесят, ягнят однорічних шістдесят. Оце обря́д освя́чення жертівника по пома́занні його. Numbers 7:89 А коли Мойсей входив до скинії заповіту, щоб говорити з Ним, то він чув голос, що говорив до нього з-понад віка, яке на ковчезі свідо́цтва, — з-поміж обо́х херувимів говорив Він до нього. Numbers 8:0
Numbers 8:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 8:2 „Промовляй до Ааро́на та й скажи йому: Коли ти світитимеш лямпа́дки, то з пе́реду свічника будуть світити сім лямпа́док“. Numbers 8:3 І Аарон зробив так, — з пе́реду свічника засвітив його лямпа́дки, як Господь наказав був Мойсеєві. Numbers 8:4 А оце робота свічника: він куття́ золоте аж до підстави його, аж до квіток його куття він. За взірце́м, що Господь показав був Мойсеєві, так він зробив свічника.
Numbers 8:5 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 8:6 „Візьми Левитів з-посеред Ізраїлевих синів, та й очисть їх. Numbers 8:7 І так зробиш їм, щоб очистити їх: покропи́ на них водою жертви за гріх, і нехай обголять бритвою все тіло своє, і нехай ви́перуть одежу свою, — і стануть чисті. Numbers 8:8 І вони ві́зьмуть теля, а його хлібна жертва — пшенична мука, мішана в оливі, і друге теля ві́зьмеш на жертву за гріх. Numbers 8:9 І приведеш Левитів до скинії заповіту, і збереш усю громаду Ізра́їлевих синів. Numbers 8:10 І приведеш Левитів перед Господнє лице, а Ізраїлеві сини покладуть свої руки на Левитів. Numbers 8:11 І буде Аарон посвя́чувати Левитів, як посвя́чення перед Господнім лицем від Ізраїлевих синів, — і будуть вони на роботу Господньої служби. Numbers 8:12 А Левити покладуть свої руки на го́лову телят, — і зроби одного жертвою за гріх, а одного — цілопа́ленням для Господа, щоб очистити Левитів. Numbers 8:13 І поставиш Левитів перед Аароном та перед синами його, — і будеш посвя́чувати їх, як посвя́чення для Господа. Numbers 8:14 І відділиш Левитів з-поміж Ізраїлевих синів, і бу́дуть Левити Мої. Numbers 8:15 А по цьому Левити вві́йдуть, щоб служити в скинії заповіту, — і ти їх очистиш, і віддаси їх, як жертву посвя́чення, Numbers 8:16 бо вони да́ні, — Мені вони дані з-поміж Ізраїлевих синів; замість перворідного кожного з Ізраїлевих синів, що розкриває кожну утро́бу, узяв Я їх Собі, Numbers 8:17 бо Мій кожен перворідний серед Ізраїлевих синів, — серед люди́ни й серед худоби; того дня, коли Я побивав кожного перворідного в єгипетськім кра́ї, Я посвятив їх Собі. Numbers 8:18 І взяв Я Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів. Numbers 8:19 І дав Я Левитів, як дар Ааро́нові та синам його з-поміж Ізраїлевих синів, щоб вони чинили службу Ізраїлевих синів в скинії заповіту, щоб очищали Ізраїлевих синів, — щоб не було́ поразки серед Ізраїлевих синів, щоб Ізраїлеві сини підхо́дили до святині“. Numbers 8:20 І зробив Мойсей й Ааро́н та вся громада Ізраїлевих синів для Левитів усе, — як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так зробили їм Ізраїлеві сини. Numbers 8:21 І очистилися Левити, і випрали одяг свій, а Ааро́н посвятив їх перед Господнім лицем, — і очистив їх Аарон, щоб стали чистими. Numbers 8:22 А по тому ввійшли Левити, щоб виконувати свою службу в скинії заповіту перед Аароном та перед синами його. Як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так їм зробили вони. Numbers 8:23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 8:24 „Оце щодо Левитів: від віку двадцяти й п'яти літ і вище ввійдуть вони до праці на службу скинії заповіту. Numbers 8:25 А від віку п'ятидесяти літ відійдуть від служби, — і не бу́дуть уже служити. Numbers 8:26 І будуть вони обслуговувати братів своїх у скинії заповіту, щоб виконувати сторо́жу, а служби не будуть робити. Так зробиш Левитам у їхній службі“. Numbers 9:0 Numbers 9:1 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по ви́ході з єгипетського кра́ю, першого місяця, говорячи: Numbers 9:2 „І нехай справлять Ізраїлеві сини Па́сху в означений час. Numbers 9:3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, — за всіма постановами її та за всіма уста́вами її спорядите́ її“. Numbers 9:4 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Па́сху. Numbers 9:5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця на́двечір у Сінайській пустині, — усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини. Numbers 9:6 Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої люди́ни, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона, Numbers 9:7 та й сказали ті люди до нього: „Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми бу́демо позбавлені ласки прине́сти жертву Господню означеного ча́су серед Ізраїлевих синів?“ Numbers 9:8 І сказав до них Мойсей: „Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас“. Numbers 9:9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 9:10 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших наща́дків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Па́сху для Господа. Numbers 9:11 Місяця другого, чотирна́дцятого дня надвечір спорядять вони її, — з опрісноками та з гірки́м зіллям будуть їсти її. Numbers 9:12 Не позоставлять із неї до ра́нку, а костей не зламають у ній, — за повною постановою Пасхи справлять її. Numbers 9:13 А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджа́ти Пасху, то буде винищена душа та з наро́ду її, бо Господньої жертви він не приніс означеного ча́су її. Гріх свій понесе той чоловік! Numbers 9:14 А коли перебуватиме з вами прихо́дько, то справить він Пасху для Господа, — за постановою про Пасху та за уста́вом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, — і для прихо́дька, і для тубі́льця землі.
Numbers 9:15 А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковче́гом свідо́цтва. А ввечорі було́ над скинією, як подоба огню, аж до ранку. Numbers 9:16 Так за́вжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі — подо́ба огню́. Numbers 9:17 І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому руша́ли Ізраїлеві сини, а на тому́ місці, на якому хмара ставала, там таборува́ли Ізраїлеві сини. Numbers 9:18 На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній нака́з таборува́ли. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборува́ли. Numbers 9:19 А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторо́жу, — і не руша́ли. Numbers 9:20 І бувало, що хмара була́ над скинією полічені дні, то вони на Господній нака́з таборува́ли, і на Господній наказ руша́ли. Numbers 9:21 І бувало, що хмара була від вечора аж до ра́нку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони. Numbers 9:22 Або два дні, або місяць, або рік хмара була́ над нею, над скинією, — Ізраїлеві сини таборува́ли, і не рушали, а коли вона підіймалась, — рушали вони. Numbers 9:23 На Господній наказ таборува́ли вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея. Numbers 10:0 Numbers 10:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 10:2 „Зроби собі дві срібні сурмі́, — куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скли́кання громади та на руша́ння табо́рів. Numbers 10:3 І засурмля́ть у них, — і збереться до тебе громада при вході скинії зборів. Numbers 10:4 А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, го́лови Ізраїлевих тисяч. Numbers 10:5 А засурмлять на споло́х, то ру́шать табо́ри, що табору́ють на сході. Numbers 10:6 А засурмите́ на споло́х удру́ге, то ру́шать табо́ри, що табору́ють на пі́вдні, — будуть сурмити на споло́х, щоб руша́ли вони. Numbers 10:7 А на скли́кання зборів засурмите, але без сполоху. Numbers 10:8 А сурми́ти в су́рми бу́дуть Ааронові сини, священики. І ці су́рмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь. Numbers 10:9 А коли пі́дете війною в вашому Кра́ю́ на ворога, що гно́бить вас, і засурмите́ на сполох, то ви бу́дете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, — і будете спасені від ваших ворогів. Numbers 10:10 А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите́ в ті су́рми на ваших цілопа́леннях та на мирних жертвах ваших, — і вони будуть вам на при́гад перед лицем вашого Бога. Я — Господь, Бог ваш!“
Numbers 10:11 І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця підняла́ся хмара з-над скинії свідо́цтва. Numbers 10:12 I рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на похо́ди свої, і хмара спинилася в пустині Паран. Numbers 10:13 І рушили вони вперше за Господнім нака́зом через Мойсея. Numbers 10:14 І найперш рушив пра́пор табо́ру синів Юдиних за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Нахшон, син Аммінадавів. Numbers 10:15 А над ві́йськом пле́мени синів Іссахара — Натанаїл, син Цуарів. Numbers 10:16 А над військом племени Завулонових синів — Еліяв, син Хелонів. Numbers 10:17 І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії́ скинії. Numbers 10:18 І рушив пра́пор табо́ру Рувима за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Еліцур, син Шедеурів. Numbers 10:19 А над військом племени Симеонових синів — Шелуміїл, син Цурішаддаїв. Numbers 10:20 А над військом племени Ґадових синів — Ел'ясаф, син Деуїлів. Numbers 10:21 І рушили сини Кегатові, носії́ святині, та й поставили скинію до прихо́ду їх, усіх інших. Numbers 10:22 І рушив пра́пор табо́ру синів Єфремових за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Елішама, син Аммігудів. Numbers 10:23 А над військом племени синів Манасіїних — Гамаліїл, син Педацурів. Numbers 10:24 А над військом племени Веніяминових синів — Авідан, син Ґідеонів. Numbers 10:25 І рушив пра́пор табо́ру синів Данових — як задня сторожа для всіх табо́рів — за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Ахіезер, син Аммішаддаїв. Numbers 10:26 А над військом племени Асирових синів — Паґ'іїл, син Охрана. Numbers 10:27 А над військом племени синів Нефталимових — Ахіра, син Енанів. Numbers 10:28 Оце похо́ди Ізраїлевих синів за їхніми військо́вими відділами. І рушили вони. Numbers 10:29 І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіяні́тянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: „Ми руша́ємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, — і ми зробимо тобі добро́, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля“. Numbers 10:30 Та той відказав йому: „Не піду́, але піду́ до кра́ю свого та до місця своєї ба́тьківщини“. Numbers 10:31 А Мойсей відказав: „Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборува́ння в пустині, то будеш нам очима. Numbers 10:32 І станеться, коли пі́деш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчи́нимо тобі“. Numbers 10:33 І рушили вони від Господньої гори триденною доро́гою. А ковче́г заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб ви́відати для них місце спини́тися. Numbers 10:34 А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табо́ру. Numbers 10:35 І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: „Устань же, о Господи, і хай розпоро́шаться Твої вороги́, і хай повтікають Твої ненави́сники з-перед Твойо́го лиця“. Numbers 10:36 А коли він ставав, то говорив: „Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!“ Numbers 11:0 Numbers 11:1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, — і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табо́ру. Numbers 11:2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь. Numbers 11:3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь. Numbers 11:4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом? Numbers 11:5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. Numbers 11:6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“. Numbers 11:7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу. Numbers 11:8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́. Numbers 11:9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього. Numbers 11:10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле. Numbers 11:11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене? Numbers 11:12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його? Numbers 11:13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти! Numbers 11:14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене! Numbers 11:15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“ Numbers 11:16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою. Numbers 11:17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам. Numbers 11:18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти. Numbers 11:19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день, Numbers 11:20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“ Numbers 11:21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су. Numbers 11:22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“ Numbers 11:23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“. Numbers 11:24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії. Numbers 11:25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали. Numbers 11:26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі. Numbers 11:27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“ Numbers 11:28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“ Numbers 11:29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“ Numbers 11:30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві. Numbers 11:31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі. Numbers 11:32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру. Numbers 11:33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ... Numbers 11:34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий. Numbers 11:35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті. Numbers 12:0
Numbers 12:1 І нарікали Марія́м та Ааро́н на Мойсея за жінку куши́тянку , що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку. Numbers 12:2 І казали вони: „Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?“ І почув це Господь. Numbers 12:3 А той муж, Мойсей, був найлагідні́ший за всяку люди́ну, що на поверхні землі. Numbers 12:4 І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Марія́м: „Вийдіть ви троє до скинії заповіту“. І вони троє вийшли. Numbers 12:5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Марія́м. І вийшли обо́є вони. Numbers 12:6 І сказав Він: „Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо бу́де між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в виді́нні йому, у сні говорити з ним бу́ду. Numbers 12:7 Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він дові́рений! Numbers 12:8 Говорю́ Я з ним у́ста до уст, а не виді́нням і не зага́дками, і Образ Господа він оглядає. І чому́ не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?“ Numbers 12:9 І запалав гнів Господній на них, — і Він пішов, Numbers 12:10 а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям — прокаже́на, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена! Numbers 12:11 І сказав Ааро́н до Мойсея: „Будь ла́скав, мій пане, — не поклади ж на нас гріха́, що були ми нерозумні та що прогріши́лись! Numbers 12:12 Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утро́би матері своєї, то зітліла половина тіла її“. Numbers 12:13 І Мойсей кли́кав до Господа, говорячи: „Боже, вилікуй же її!“ Numbers 12:14 І сказав Господь до Мойсея: „А коли б її ба́тько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоро́млена? Вона буде за́мкнена сім день поза табо́ром, а потім пове́рнеться“. Numbers 12:15 І була за́мкнена Марія́м поза табо́ром сім день, а наро́д не ру́шив аж до повернення Маріям. Numbers 12:16 А потім рушив народ із Гацероту, і таборува́в у пустині Пара́н. Numbers 13:0
Numbers 13:1 І промовляв Господь до Мойсея, говорячи: Numbers 13:2 „Пошли людей, і вони розвідають ханаа́нський край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одно́му чоловікові від пле́мени своїх батьків, кожного начальника в них“. Numbers 13:3 І послав їх Мойсей з пустині Пара́н за Господнім нака́зом. Усі вони мужі достойні, — вони го́лови Ізраїлевих синів. Numbers 13:4 А оце ймення їх: для Рувимового племени — Шаммуа, син Заккурів; Numbers 13:5 для Симеонового племени — Шафат, син Хоріїв; Numbers 13:6 для Юдиного племени — Калев, син Єфуннеїв; Numbers 13:7 для Іссаха́рового племени — Їґ'ал, син Йосипів; Numbers 13:8 для Єфре́мового племени — Осія, син Навинів; Numbers 13:9 для Веніями́нового племени — Палті, син Рафуїв; Numbers 13:10 для Завуло́нового племени — Ґаддіїл, син Содіїв; Numbers 13:11 для Йо́сипового племени, для племени Манасіїного — Ґадді, син Сусіїв; Numbers 13:12 для Да́нового племени — Амміїл, син Ґемалліїв; Numbers 13:13 для Аси́рового племени — Сетур, син Михаїлів; Numbers 13:14 для Нефтали́мового племени — Нахбі, син Вофсіїв; Numbers 13:15 для Ґа́дового племени — Ґеуїл, син Махіїв. Numbers 13:16 Оце ймення тих людей, що Мойсей послав був розві́дати той край. І назвав Мойсей Осію, Навинового сина: Ісу́с. Numbers 13:17 І послав їх Мойсей розві́дати край ханаанський, та й промовив до них: „Підіть тут на пі́вдень, і вві́йдете на го́ру, Numbers 13:18 та й побачите той край — який він, і наро́д, що сидить у ньому, — чи си́льний він, чи слаби́й, чи мали́й він, чи числе́нний? Numbers 13:19 І який той край, що він сидить у ньому, — чи він добрий чи злий? І які ті міста, що він сидить у них, — чи в табо́рах, чи в тверди́нях? Numbers 13:20 І яка та земля, — чи масна́ вона, чи пісна́? Чи є на ній дерево, чи ні? І будьте відва́жні, і візьміть з пло́ду землі; а дні ці — дні виноградного первопло́ду“. Numbers 13:21 І зняли́ся вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту. Numbers 13:22 І пішли вони на пі́вдень, і прибули́ аж до Хевро́ну, а там були Ахіман, Шешай та Талмай, наща́дки ве́летня. А Хеврон був збудований за сім літ перед Цоаном єгипетським. Numbers 13:23 І прибули́ вони аж до долини Ешколу, і витяли там галузку з одним гроном винограду, і вдвох поне́сли його на жерди́ні; також узяли́ із гранатів та з фіґ. Numbers 13:24 Те місце назвали: Нахал-Ешкол, через те гроно, що Ізраїлеві сини витяли були там. Numbers 13:25 І вернулися вони з ро́звідки того кра́ю по сорока́ днях. Numbers 13:26 І пішли, і прийшли вони до Мойсея й до Ааро́на та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустині Паран, до Кадешу, і здали́ справу їм та всій тій громаді, і показали плід того кра́ю. Numbers 13:27 І вони розповіли́ йому та й сказали: „Прибули́ ми до кра́ю, куди ти послав був нас, — а він тече молоком та медом, а оце плід його! Numbers 13:28 Та наро́д той, що сидить у тім кра́ї, міцни́й, а міста укрі́плені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків ве́летня... Numbers 13:29 Амали́к сидить у краї південнім, а хітте́янин, і євусе́янин, і аморе́янин сидять на горі, а ханаане́янин сидить над морем та при Йорда́ні“. Numbers 13:30 А Калев утихомирював наро́д перед Мойсеєм та й сказав: „Конче вві́йдемо ми й заволоді́ємо ним, бо ми справді переможем його!“ Numbers 13:31 Та люди, що ходили з ним, сказали: „Ми не зможемо ввійти до того наро́ду, бо він сильніший за нас“. Numbers 13:32 І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той край, що розві́дали його, говорячи: „Той край, що ми перейшли́ по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх ме́шканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст. Numbers 13:33 І там ми бачили ве́летнів, синів Ена́ка, з роду велетнів, і були́ ми в своїх оча́х немов та сарана́, і такими були ми і в їхніх оча́х“. Numbers 14:0
Numbers 14:1 І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі. Numbers 14:2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині! Numbers 14:3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“ Numbers 14:4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“ Numbers 14:5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів. Numbers 14:6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою, Numbers 14:7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший! Numbers 14:8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом. Numbers 14:9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх! Numbers 14:10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам... Numbers 14:11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього? Numbers 14:12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“. Numbers 14:13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей, Numbers 14:14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, — Numbers 14:15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи: Numbers 14:16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині. Numbers 14:17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи: Numbers 14:18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“. Numbers 14:19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“ Numbers 14:20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм. Numbers 14:21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край. Numbers 14:22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого, Numbers 14:23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́! Numbers 14:24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним. Numbers 14:25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“ Numbers 14:26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи: Numbers 14:27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув. Numbers 14:28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам. Numbers 14:29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене. Numbers 14:30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового. Numbers 14:31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили. Numbers 14:32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині! Numbers 14:33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині. Numbers 14:34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною! Numbers 14:35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“. Numbers 14:36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край, Numbers 14:37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем. Numbers 14:38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край. Numbers 14:39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі! Numbers 14:40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“. Numbers 14:41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться! Numbers 14:42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами. Numbers 14:43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“. Numbers 14:44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру. Numbers 14:45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми. Numbers 15:0
Numbers 15:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 15:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви вві́йдете до кра́ю ваших осель, що Я даю вам, Numbers 15:3 і принесете огняну́ жертву для Господа, цілопа́лення, або криваву жертву на спо́внення обі́тниці, або в да́рі, або в озна́чених часа́х при споря́дженні любих пахощів для Господа з худоби великої або з худоби дрібно́ї, Numbers 15:4 то той, хто приносить, принесе свою жертву для Господа, хлібну жертву, — десяту частину ефи пшеничної муки, мішаної в чверті гіна оливи, Numbers 15:5 і вина для литої жертви принесеш чверть гіна на цілопа́лення або для жертви для кожного ягняти. Numbers 15:6 Або для барана принесеш хлі́бну жертву, — дві десятих частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі третьої частини гіна. Numbers 15:7 І вина для литої жертви третю частину гіна, — принесеш пахощі любі для Господа. Numbers 15:8 А коли принесеш молодого бичка як цілопалення, або як жертву на спо́внення обі́тниці, або як мирну жертву для Господа, Numbers 15:9 то принесе́ш молодого бичка і хлібну жертву, — три десяті частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі половини гіна. Numbers 15:10 І принесеш на литу жертву пів гіна вина, — жертва огняна, пахощі любі для Господа. Numbers 15:11 Так буде робитися для одно́го вола, або для одного барана, або для ягняти з-поміж овець, або з-поміж кіз. Numbers 15:12 За числом жертов, що принесете, так зробите для кожної, за числом їх. Numbers 15:13 Кожен тубі́лець так принесе це, щоб принести огняну́ жертву, пахощі любі для Господа. Numbers 15:14 А коли з вами буде тимчасо́во ме́шкати прихо́дько, або той, що серед вас, — постанова для ваших поколінь, — то він принесе огняну́ жертву, пахощі любі для Господа, — як принесете ви, так принесе й він. Numbers 15:15 Збори, — постанова одна для вас та для прихо́дька, що ме́шкає тимчасово, — постанова вічна для ваших поколінь: як ви, так і прихо́дько буде перед Господнім лицем! Numbers 15:16 Один зако́н і одна постанова буде вам і прихо́дькові, що мешкає тимчасово з вами“.
Numbers 15:17 I Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 15:18 „Промовляй до синів Ізраїлевих, та й скажи їм: Як ви вві́йдете до кра́ю, що Я впроваджую вас туди, Numbers 15:19 то станеться, коли ви їстимете хліб того кра́ю, — ви принесете прино́шення для Господа. Numbers 15:20 Як початок діж ваших, калача́ принесете на прино́шення, — як прино́шення то́ку, принесете його. Numbers 15:21 Від поча́тку діж ваших дасте Господе́ві прино́шення, — постанова для ваших поколінь! Numbers 15:22 А коли ви помилитеся, і не виконаєте всіх тих за́повідей, що Господь говорив до Мойсея, Numbers 15:23 усього, що наказав вам Господь через Мойсея, від дня, коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь, Numbers 15:24 то станеться, коли зро́блено по́милку через недо́гляд громади, нехай вся громада принесе одного бичка́, молоде з великої худоби, на цілопа́лення, на пахощі любі для Господа, а хлі́бна його жертва та лита жертва його за постановою, і козла на жертву за гріх. Numbers 15:25 І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих, і буде про́щено їм, бо то по́милка, а вони принесли жертву свою, жертву огняну́ для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою по́милку. Numbers 15:26 І буде про́щено всій громаді Ізраїлевих синів та прихо́дькові, що мешкає тимчасово серед них, бо то помилко́вий гріх усього наро́ду. Numbers 15:27 А якщо згрішить помилко́во одна душа, то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх. Numbers 15:28 І очистить священик ту душу, що помили́лась, що згрішила помилково перед Господнім лицем, на очищення її, — і буде про́щено їй. Numbers 15:29 Тубі́льцеві серед Ізраїлевих синів та прихо́дькові, що мешкає тимчасово серед них, — зако́н один буде вам для того, хто зробить гріх помилково. Numbers 15:30 А та душа, що зробить зухва́лою рукою, — чи з тубі́льця, чи з прихо́дька, — він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред наро́ду її. Numbers 15:31 Бо він зне́хтував слово Господа, і зламав Його за́повідь, — конче буде винищена душа та, гріх її на ній“. Numbers 15:32 І були́ Ізраїлеві сини в пустині, та й знайшли чоловіка, що збирає дро́ва суботнього дня. Numbers 15:33 І привели́ його ті, хто знайшов його, як збирав дро́ва, до Мойсея й до Аарона та до всієї громади. Numbers 15:34 І взяли́ його під сторо́жу, бо не було вирішене, що́ зробити йому. Numbers 15:35 І сказав Господь до Мойсея: „Конче буде забитий цей чоловік, — заки́дати його камінням усій громаді поза табо́ром!“ Numbers 15:36 І ви́провадила його вся громада поза та́бір, та й закидала його камінням, — і він помер, як Господь наказав був Мойсеєві. Numbers 15:37 І сказав Господь до Мойсея, говорячи: Numbers 15:38 „Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кута́си на края́х своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кута́са поли́ блакитну нитку. Numbers 15:39 І буде вона вам за кута́са, — і будете бачити його, і пам'ятатимете всі Господні за́повіді, і виконаєте їх, і не бу́дете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи́, ви зраджуєте, Numbers 15:40 щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, — і будьте святі для вашого Бога! Numbers 15:41 Я — Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського кра́ю, щоб бути вашим Богом. Я — Господь, Бог ваш! Numbers 16:0 Numbers 16:1 І взяли Коре́й, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Дата́н, і Авіро́н, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Руви́мові, Numbers 16:2 та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдеся́т мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закли́кувані на збори, люди вельможні. Numbers 16:3 І зібра́лися вони на Мойсея та на Ааро́на, та й сказали до них: „До́сить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Госпо́дь! І чому́ ви несе́теся понад зборами Господніми?“ Numbers 16:4 І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє. Numbers 16:5 І промовив він до Коре́я та до всієї громади його, говорячи: „Уранці Господь дасть знати, хто́ Його та хто́ святий, щоб набли́зити його до Себе; а кого вибере, того Він і набли́зить до Себе. Numbers 16:6 Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Коре́ю та вся громадо твоя́, Numbers 16:7 і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, — той чоловік, що Господь його вибере, — він святий. До́сить вам, Левієві сини!“ Numbers 16:8 І сказав Мойсей до Корея: „Слухайте ж, Левієві сини, — Numbers 16:9 чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб набли́зити вас до Се́бе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй? Numbers 16:10 І Він набли́зив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й свяще́нства? Numbers 16:11 Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Ааро́н, — що́ він, що ви ремствуєте проти нього?“ Numbers 16:12 I послав Мойсей та Ааро́н закли́кати Дата́на й Авіро́на, синів Еліявових, та сказали вони: „Не ви́йдемо! Numbers 16:13 Чи мало того, що ти вивів нас із кра́ю, який тече́ молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельмо́жею? Numbers 16:14 Ти не впровадив нас ані до кра́ю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля́ та виноградники. Чи ти ви́береш очі цим лю́дям? Не вийдемо!“ Numbers 16:15 А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: „Не обернися до їхнього прино́шення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!“ Numbers 16:16 І сказав Мойсей до Коре́я: „Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Ааро́н узавтра. Numbers 16:17 І візьміть кожен свою кади́льницю, і покладіть на неї кадила та й принесе́те перед Господнє лице кожен кади́льницю свою, двісті й п'ятдеся́т кадильниць, і ти та Ааро́н, кожен кадильницю свою“. Numbers 16:18 І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон. Numbers 16:19 І Коре́й зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді! Numbers 16:20 І промовив Господь до Мойсея та до Аароиа, говорячи: Numbers 16:21 „Відділіться від цієї громади, — Я винищу їх умить!“ Numbers 16:22 А вони попа́дали на обличчя свої та й сказали: „Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?“ Numbers 16:23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 16:24 „Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця ме́шкання Коре́я, Дата́на й Авіро́на!“ Numbers 16:25 І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним ста́рші Ізраїлеві. Numbers 16:26 І він промовляв до громади, говорячи: „Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всьо́го, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!“ Numbers 16:27 І вони відступи́лися від місця ме́шкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Дата́н та Авіро́н вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки́ їх, і сини їх, та діти їхні. Numbers 16:28 І сказав Мойсей: „Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла́ ці, що вони не з моєї ви́гадки. Numbers 16:29 Якщо вони повмирають, як умирає кожна люди́на, і їх спіткає доля кожної люди́ни, то не Господь послав мене! Numbers 16:30 А коли Господь створить щось нове́, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зі́йдуть живі до шео́лу, то пізнаєте, що люди обра́зили Господа“. Numbers 16:31 І сталося, як скінчи́в він говорити всі ці слова́, то розступи́лася та земля, що під ними! Numbers 16:32 А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми́ їхні, і кожну люди́ну, що Кореєва, та ввесь їх має́ток. Numbers 16:33 І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шео́лу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору! Numbers 16:34 А ввесь Ізра́їль, що був навко́ло них, повтікав на їхній крик, бо казали: „Щоб земля не поглинула й нас!“ Numbers 16:35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдеся́т чоловіка, що прино́сили кадило!
Numbers 17:0
Numbers 17:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 17:2 „Скажи до Елеаза́ра, сина священика Ааро́на, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорі́лища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися, Numbers 17:3 кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бля́хи на покриття для жертівника, бо прино́сили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів“. Numbers 17:4 І взяв священик Елеаза́р мідяні́ кадильниці, що прино́сили їх ті, що спалені, і перекува́ли їх на покриття для жертівника, Numbers 17:5 пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближа́вся кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.
Numbers 17:6 А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: „Ви повбивали Господній наро́д!“ Numbers 17:7 І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, — аж ось покрила її хмара, і показа́лася слава Господня! Numbers 17:8 І ввійшли Мойсей та Аарон до пе́реду ски́нії запові́ту. Numbers 17:9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 17:10 „Вийдіть з-посеред цієї громади, а я ви́нищу їх умить!“ І вони попа́дали на обличчя свої. Numbers 17:11 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від же́ртівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася пора́зка“. Numbers 17:12 І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до сере́дини зборів, аж ось — розпочалася пора́зка наро́ду! І він поклав кадила, і очистив наро́д. Numbers 17:13 І став він поміж уме́рлими та поміж живими, — і затрималась та пора́зка. Numbers 17:14 І було́ померлих поразкою чотирна́дцять тисяч і сімсо́т, окрім померлих у справі Корея. Numbers 17:15 І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а пора́зка припинилася. Numbers 17:16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 17:17 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній па́лиці для ба́тьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його. Numbers 17:18 А Ааронове ймення напишеш на Левієвій па́лиці, бо одна па́лиця для голови дому батьків їх. Numbers 17:19 І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам. Numbers 17:20 І станеться, — той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю́ від Себе наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони наріка́ють на вас“. Numbers 17:21 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали́ йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять па́лиць. А па́лиця Ааронова — серед їхніх палиць. Numbers 17:22 І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту. Numbers 17:23 І сталося наза́втра, — і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла́ Ааро́нова палиця для Левієвого дому, — і пустила пу́п'янки, і зацвіла́ квіткою, і випустила дозрілі мигда́лі! Numbers 17:24 І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли́ кожен свою палицю. Numbers 17:25 І сказав Господь до Мойсея: „Верни Ааро́нову палицю до ковче́гу свідо́цтва, щоб берегти́ на ознаку для неслухня́них синів, і спи́ниш їхні наріка́ння проти Мене, щоб не повмирали вони“. Numbers 17:26 І зробив так Мойсей, — як Господь наказав був йому, так він і зробив. Numbers 17:27 І сказали Ізра́їлеві сини до Мойсея, говорячи: „Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо! Numbers 17:28 Кожен, хто набли́зиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти ви́мремо?“ Numbers 18:0 Numbers 18:1 І сказав Господь до Аарона: „Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині; і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого свяще́нства. Numbers 18:2 А також ти набли́зиш до себе братів своїх, пле́м'я Левіїне, пле́м'я батька свого, і вони злу́чаться з тобою, і будуть прислужувати тобі, а ти й сини твої з тобою будете перед скинією свідоцтва. Numbers 18:3 І бу́дуть вони виконувати твою сторо́жу та сторо́жу всієї скинії, — тільки до речей святині та до же́ртівника не приступлять, щоб не повмирали як вони, так і ви. Numbers 18:4 І злу́чаться вони з тобою, і будуть виконувати сторожу скинії заповіту, для всякої служби в скинії, а чужий не присту́пить до вас. Numbers 18:5 І будете ви виконувати сторожу святині та сторожу жертівника, щоб не було́ вже гніву на Ізраїлевих синів. Numbers 18:6 А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас, як дар вони дані Господе́ві, щоб виконувати службу скинії заповіту. Numbers 18:7 А ти та сини твої з тобою бу́дете допильно́вувати ваше свяще́нство для всякої речі жертівника та для того, що поза заві́сою, і будете робити. Як службу да́ру даю Я свяще́нство вам, а чужий, хто приступить, буде забитий“. Numbers 18:8 І Господь промовляв до Аарона: „Я оце доручив тобі пильнувати за прино́шеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постано́ву. Numbers 18:9 Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлі́бна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, — тобі це та для твоїх синів! Numbers 18:10 На найсвятішому місці бу́деш ти їсти оце. Кожен чоловічої статі буде їсти, — це буде святість для тебе. Numbers 18:11 А це тобі прино́шення їхнього да́ру всіх колиха́нь Ізраїлевих синів, — Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочка́м твоїм з тобою на вічну постанову, — кожен чистий у твоїм домі буде це їсти. Numbers 18:12 Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первопло́ди, що вони дадуть Господе́ві, — Я віддав їх тобі. Numbers 18:13 Первопло́ди усього, що в їхньому краю́, що вони принесуть Господе́ві, будуть для тебе, — кожен чистий у твоїм домі буде те їсти. Numbers 18:14 Усе закляте між Ізраїлем буде тобі. Numbers 18:15 Усе, що розкриває утро́бу кожного тіла, що принесуть Господе́ві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе. Тільки конче викупиш перворідного люди́ни, і перворідне з нечистої худобини викупиш. Numbers 18:16 А ви́куп його: від місячного віку викупиш за твоєю оці́нкою, — п'ять ше́клів срібла на міру шеклем святині, двадцять ґер він. Numbers 18:17 Тільки перворідного з волів, або перворідного з овечок, або перворідного з кіз не викупиш, — вони святість: їхньою кров'ю окро́пиш же́ртівника, а їхній лій спалиш, як огняну́ жертву на любі пахощі для Господа. Numbers 18:18 А їхнє м'ясо буде для тебе, — як грудина колиха́ння, і як стегно́ правиці буде для тебе. Numbers 18:19 Усі свя́тощі прино́шення, що Ізраїлеві сини принесуть для Господа, Я віддав тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою, вічною постановою. Це міцни́й запові́т, — він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою“. Numbers 18:20 І сказав Господь до Аарона: „У їхньому краю́ ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, — Я ча́стка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами! Numbers 18:21 А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спа́дщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту. Numbers 18:22 І Ізраїлеві сини не приступлять уже до скинії заповіту, щоб не поне́сти гріха, і не вмерти. Numbers 18:23 І буде Леви́т сам виконувати службу скинії заповіту, і сам понесе́ вину свою. Це вічна постанова для ваших поколінь, а між Ізра́їлевими синами не будуть вони діди́чити спадщину, Numbers 18:24 бо десятину Ізраїлевих синів, що вони принесуть як прино́шення для Господа, Я дав Левитам за спа́дщину. Тому Я сказав до них: Між Ізраїлевими синами не будуть вони діди́чити спа́дщину“. Numbers 18:25 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 18:26 „А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм: Коли ві́зьмете від Ізраїлевих синів ту десятину, що Я дав вам від них на ваше спа́дщину, то ви принесе́те з неї Господнє прино́шення, — десятину з десятини. Numbers 18:27 І буде пораховане ваше прино́шення як збіжжя з то́ку, і як по́вня з кадки чави́ла. Numbers 18:28 Так принесете й ви Господнє прино́шення зо всіх ваших десятин, що ві́зьмете від Ізраїлевих синів, і дасте з того Господнє прино́шення священикові Ааронові. Numbers 18:29 Зо всіх ваших да́рів принесе кожен Господнє прино́шення, зо всього найкращого посвя́чення з нього. Numbers 18:30 І скажи їм: коли ви бу́дете прино́сити найкраще з нього, то це порахується Леви́там, як урожай то́ку, і як урожай кадки чави́ла. Numbers 18:31 І будете їсти це на кожному місці ви та дім ваш, бо це нагоро́да для вас взамін за вашу службу в скинії заповіту. Numbers 18:32 І ви не понесете через це гріха́, коли будете приносити найкраще з нього, а свя́тощів Ізраїлевих синів не збезче́стите, і не повмираєте“. Numbers 19:0
Numbers 19:1 І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи: Numbers 19:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони ві́зьмуть для тебе безвадну руду ялівку, — що в ній нема вади, що на неї не накладали ярма́. Numbers 19:3 І дасте її до священика Елеаза́ра, а він виведе її поза та́бір. І заріжуть її перед ним. Numbers 19:4 І візьме Елеаза́р пальцем своїм її кро́ви, та й покро́пить кров'ю її пе́ред скинії заповіту сім раз. Numbers 19:5 І спа́литься та я́лівка на його оча́х, — шкура її, і м'ясо її, і кров її з її нечистостями спа́литься. Numbers 19:6 І ві́зьме священик ке́дрове дерево, і ісо́п та че́рвень, та й кине до сере́дини погорі́лища тієї ялівки. Numbers 19:7 І випере той священик шати свої та обмиє тіло своє в воді, а потім уві́йде до табо́ру. І буде той священик нечистий аж до ве́чора. Numbers 19:8 А той, хто палить її, випере одежу свою в воді й обмиє тіло своє в воді, та й буде нечистий аж до вечора. Numbers 19:9 І збере чистий чоловік по́піл тієї я́лівки, і покладе поза табо́ром в чистому місці, — і буде це для громади Ізраїлевих синів на сховок для очища́льної води, — це жертва за гріх. Numbers 19:10 А той, хто збирає попіл тієї ялівки, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І це буде на вічну постанову для Ізраїлевих синів та для прихо́дька, що мешкає серед них тимчасо́во. Numbers 19:11 А той, хто доторкається до всякого мертвого тіла люди́ни, то буде нечистий сім день. Numbers 19:12 Він очи́ститься тим попелом дня третього та дня сьомого, — і буде чистий. А якщо він не очиститься дня третього та дня сьомого, — не буде чистий. Numbers 19:13 Кожен, хто дото́ркується до померлого, до тіла люди́ни, що померла, і не очиститься, — він занечи́стив Господню скинію, і буде винищена душа та з Ізраїля, бо очища́льна вода не була покро́плена на нього, — нечистий він буде, нечистість його в ньому. Numbers 19:14 Оце той зако́н: коли в наметі помре люди́на, то кожен, хто входить до того намету, та все, що в наметі, — буде нечисте сім день. Numbers 19:15 І кожна відкрита посу́дина, що на ній нема міцно прив'язаного накриття́, нечиста вона. Numbers 19:16 А кожен, хто доторкне́ться на поверхні поля до трупа від меча́, або до померлого, або до костей люди́ни, або до гро́бу, — буде нечистий сім день. Numbers 19:17 І ві́зьмуть для того нечистого — по́роху з погорі́лища жертви за гріх, і наллю́ть на нього живої води до по́суду. Numbers 19:18 А чистий чоловік ві́зьме ісо́пу, і вмочить у ту воду, та й покро́пить на того намета, і на всі посудини, і на душі ті, що були там, та на того, хто дото́ркується до тієї кістки, або до трупа, або до померлого, або до гро́бу. Numbers 19:19 І покро́пить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого, та й очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою й обмиє в воді, — і стане чистий увечері. Numbers 19:20 А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечи́стив Господню святиню, — очища́льна вода не була кро́плена на нього, нечистий він. Numbers 19:21 І буде це для них на вічну постанову, а той, хто кропить очища́льну воду, випере одежу свою, а хто доторка́ється до очища́льної води, буде нечистий аж до вечора. Numbers 19:22 А кожен, до кого доторкне́ться нечистий, буде нечистий, а особа, що дото́ркується, буде нечиста аж до вечора“. Numbers 20:0
Numbers 20:1 І ввійшли Ізраїлеві сини, уся громада, до пустині Цін першого місяця, та й засів наро́д у Кадеші. І померла там Марія́м, і була́ там похо́вана. Numbers 20:2 І не було води для громади, і вони зібра́лися проти Мойсея та проти Аарона. Numbers 20:3 І сварився той наро́д із Мойсеєм, та й сказали, говорячи: „О, якби ми повмирали були́, коли наші брати вмирали перед Господнім лицем! Numbers 20:4 І на́що ви привели́ Господню громаду на цю пустиню, щоб повмирали тут ми та худо́ба наша? Numbers 20:5 І на́що ви ви́вели нас із Єгипту, щоб приве́сти нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані грана́тове яблуко, і навіть немає напитись води!“ Numbers 20:6 І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту, та й попа́дали на обличчя свої. І слава Господня появилася їм! Numbers 20:7 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 20:8 „Візьми же́зло, та збери громаду ти та брат твій Ааро́н, і скажете до тієї скелі на їхніх оча́х, — і вона дасть свою воду. І виведеш для них во́ду з тієї ске́лі, та й напо́їш ту громаду та їхню худо́бу“. Numbers 20:9 І взяв Мойсей те же́зло з-перед Господнього лиця, як Він наказав був йому. Numbers 20:10 І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: „Послухайте ж, неслухня́ні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду?“ Numbers 20:11 І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два ра́зи, — і вийшло багато води! І пила́ громада та їхня худоба! Numbers 20:12 І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: „За те, що ви не вві́рували в Мене, щоб явилася святість Моя на оча́х Ізраїлевих синів, ви не введе́те цієї громади до кра́ю, що Я дав їм.“ Numbers 20:13 Це вода Меріви, де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість Його явилася їм.
Numbers 20:14 І послав Мойсей послів із Каде́шу до царя едо́мського сказати: „Так каже брат твій Ізра́їль: Ти знаєш усю тяготу́, що впала на нас. Numbers 20:15 І зійшли були наші батьки́ до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато ча́су, а Єгипет чинив зло нам та батька́м нашим. Numbers 20:16 І голосили ми до Господа, і Він почув наш голос, та й послав Ангола, і вивів нас із Єгипту, а оце ми в Каде́ші, що при самім кінці твоєї границі. Numbers 20:17 Нехай же ми пере́йдемо через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не бу́демо пити води з криниці, — ми підемо дорогою царсько́ю, не збо́чимо ні право́руч, ні ліво́руч, аж поки не пере́йдемо границі твоєї“. Numbers 20:18 І сказав до нього Едо́м: „Ти не пере́йдеш у мене, бо інакше я з мечем вийду проти те́бе!“ Numbers 20:19 І сказали йому Ізраїлеві сини: „Ми пі́демо битою дорогою, а якщо бу́демо пити воду твою я та худоба моя, то я дам заплату за неї. Нічого більше, — тільки нехай перейду́ я своїми ногами!“ Numbers 20:20 А той відказав: „Не пере́йдеш!“ І вийшов Едом навпроти нього з числе́нним народом та з сильною рукою. Numbers 20:21 І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його границі, і Ізра́їль збо́чив від нього. Numbers 20:22 І ру́шили з Каде́шу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до Гор-гори. Numbers 20:23 І сказав Господь до Мойсея та до Аарона на Гор-горі, на границі едо́мського кра́ю, говорячи: Numbers 20:24 „Нехай прилучиться Аарон до своєї рідні, бо він не ввійде до того Краю, що Я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухня́ні наказу Моєму при воді Мері́ви. Numbers 20:25 Візьми Аарона та сина його Елеаза́ра, та й виведи їх на Гор-го́ру. Numbers 20:26 І нехай Ааро́н зді́йме шати свої, і зодягне в них сина свого Елеазара, — і Ааро́н буде за́браний, та й помре там“. Numbers 20:27 І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на Гор-го́ру на оча́х усієї громади. Numbers 20:28 І зняв Мойсей з Аарона шати його, і зодягнув у них сина його Елеаза́ра, — і Ааро́н помер там на верхів'ї гори. І зійшов Мойсей та Елеаза́р із гори. Numbers 20:29 І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Ааро́на ввесь Ізраїлів дім тридцять день. Numbers 21:0 Numbers 21:1 І почув ханаане́янин, цар Ара́ду, що сидів на полу́дні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, — і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полоне́них. Numbers 21:2 І склав Ізраїль обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти наро́д той у мою руку, то я вчиню́ їхні міста закля́ттям“. Numbers 21:3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, — і дав йому ханаане́янина, і він учинив закля́ттям їх та їхні міста, і назвав ім'я́ тому містові: Хорма. Numbers 21:4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едо́мський край. І підупала душа того наро́ду в тій дорозі. Numbers 21:5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: „На́що ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обри́дла ця непридатна ї́жа“. Numbers 21:6 І послав Господь на той наро́д зміїв сара́фів, і вони кусали наро́д. І померло багато народу з Ізраїля. Numbers 21:7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: „Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв“. І молився Мойсей за народ. Numbers 21:8 І сказав Господь до Мойсея: „Зроби собі сара́фа, і вистав його на жерди́ні. І станеться, — кожен поку́саний, як погляне на нього, то буде жити“. Numbers 21:9 І зробив Мойсей мідяно́го змія, і виставив його на жерди́ні. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяно́го змія — і жив!
Numbers 21:10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборува́ли в Овоті. Numbers 21:11 І рушили вони з Овоту, і таборува́ли в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від схо́ду сонця. Numbers 21:12 Звідти вони рушили, і таборува́ли в долині Зереду. Numbers 21:13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон — границя Моаву між Моавом та аморе́янином. Numbers 21:14 Тому розповідається в „Книжці воєн Господніх“: „Вагев у Суфі, і потоки Арнону, Numbers 21:15 і спад потоків, що збо́чив на місце Ару, і на моавську границю опертий“. Numbers 21:16 А звідти до Бееру . Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: „Збери наро́д, і нехай Я дам їм воду“. Numbers 21:17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: „Піднесися, крини́це, співайте про неї! Numbers 21:18 Криниця, — вельмо́жі копали її, її викопали наро́дні достойники бе́рлом, жезла́ми своїми“. А з Мідбару до Маттани, Numbers 21:19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту, Numbers 21:20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що зве́рнена до пустині. Numbers 21:21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморе́йського царя, говорячи: Numbers 21:22 „Нехай я перейду́ в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, — ми підемо царсько́ю дорогою, аж поки пере́йдемо землю твою“. Numbers 21:23 І не дав Сиго́н Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем. Numbers 21:24 І вдарив його Ізраїль ві́стрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз — границя синів Аммону. Numbers 21:25 І позабирав Ізраїль усі ті міста́. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його. Numbers 21:26 Бо Хешбо́н — місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону. Numbers 21:27 Тому й розповідають кобзарі: „Підіть до Хешбо́ну, — нехай він збуду́ється, і хай міцно поставиться місто Сиго́нове. Numbers 21:28 Бо вийшов огонь із Хешбо́ну, а по́лум'я з міста Сигонового, — він місто моавське пожер, волода́рів арнонських висот. Numbers 21:29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському. Numbers 21:30 I розбили ми їх, — згинув Хешбон до Дівону, і ми попусто́шили аж до Нофаху, що аж до Медви́“. Numbers 21:31 І Ізраїль осів в аморейському краї. Numbers 21:32 І послав Мойсей розвідати про Язера, — і вони здобули́ його залежні міста, і заволоділи аморе́янином, що жив там. Numbers 21:33 І повернулись вони, і пішли доро́гою Башану. І вийшов Оґ, цар баша́нський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї. Numbers 21:34 І сказав Господь до Мойсея: „Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні. Numbers 21:35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його. Numbers 22:0 Numbers 22:1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборува́ли в моавських степах по тім боці приєрихонського Йорда́ну. Numbers 22:2 І побачив Бала́к, син Ціппо́рів, усе, що зробив Ізра́їль аморе́янинові. Numbers 22:3 І дуже злякався Моав того наро́ду, бо він був великий. І настра́шився Моав Ізра́їлевих синів. Numbers 22:4 І сказав Моав до мідія́нських старших: Тепер повиску́бує оця громада всі наші околиці, як виску́бує віл польову́ зелени́ну“. А Бала́к, син Ціппо́рів, був того часу моавським царем. Numbers 22:5 І послав він послів до Валаа́ма, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до кра́ю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: „Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він пове́рхню землі, і сидить навпроти мене. Numbers 22:6 А тепер ходи ж, прокляни́ мені цей народ, бо він міцніший за ме́не. Може я потра́плю вдарити його, і вижену його з кра́ю, бо знаю, що кого ти поблагосло́виш, той благослове́нний, а кого прокляне́ш, — прокля́тий“. Numbers 22:7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, — а дарунки за чари в руці їх, — і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова́. І Numbers 22:8 А він їм сказав: „Ночуйте тут і цієї но́чі, і я перекажу́ вам слово, як Господь промовлятиме до мене“. І зостались моавські вельможі в Валаама. Numbers 22:9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: „Хто ці люди з тобою?“ Numbers 22:10 І сказав Валаа́м до Бога: „Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати: Numbers 22:11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив пове́рхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, — може я потра́плю воювати з ним, і вижену його“. Numbers 22:12 І сказав Бог до Валаама: „Не пі́деш ти з ними, не прокляне́ш того народу, бо благослове́нний він!“ Numbers 22:13 І встав Валаам уранці та й сказав до Валакових вельмож: „Верта́йтесь до свого кра́ю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами“. Numbers 22:14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: „Відмовив Валаам піти з нами“. Numbers 22:15 А Балак зно́ву послав вельмож, більше й поважніших від тих. Numbers 22:16 І прибули́ вони до Валаама та й сказали йому: „Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене, Numbers 22:17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю́. І ходи ж, — прокляни мені народ той!“ Numbers 22:18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: „Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику. Numbers 22:19 А тепер посидьте й ви тут цієї но́чі, а я пізна́ю, що ще Господь буде говорити мені“. Numbers 22:20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: „Якщо ці люди прийшли покли́кати тебе, — устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовля́тиму до тебе, — те́ ти зробиш“. Numbers 22:21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою осли́цю, та й пішов із моавськими вельмо́жами. Numbers 22:22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним. Numbers 22:23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а ви́тягнений меч його в руці його. І збо́чила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на доро́гу. Numbers 22:24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, — стіна з цієї сторони, і стіна з тієї. Numbers 22:25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і прити́снулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив. Numbers 22:26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісно́му місці, де нема дороги збочити ні право́руч, ні ліво́руч. Numbers 22:27 І побачила та ослиця Господнього Ангола — і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм. Numbers 22:28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: „Що́ я зробила тобі, то ти оце тричі вдарив мене?“ Numbers 22:29 І сказав Валаам до ослиці: „Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!“ Numbers 22:30 І сказала осли́ця до Валаама: „Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?“ І він відказав: „Ні!“ Numbers 22:31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його ви́тягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє. Numbers 22:32 І сказав до нього Ангол Господній: „На́що ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною. Numbers 22:33 І побачила мене ця ослиця, і збо́чила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збо́чила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою“. Numbers 22:34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: „Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш да дорозі навпроти ме́не. А тепер, якщо це зле в оча́х твоїх, то я вернуся собі“. Numbers 22:35 І сказав Ангол Господній до Валаама: „Іди з цими людьми́, і те слово, що скажу́ тобі, — його тільки будеш говорити“. І пішов Валаам з Балаковими вельмо́жами. Numbers 22:36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю́ границі. Numbers 22:37 І сказав Балак до Валаама: „Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покли́кати тебе, — чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потра́плю вшанувати тебе?“ Numbers 22:38 І сказав Валаам до Балака: „Ось я прибув до тебе тепер. Чи потра́плю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти“. Numbers 22:39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули́ вони до Кір'ят-Хуцоту. Numbers 22:40 І прині́с Балак на жертву худо́бу велику та худобу дрібну́, і послав Валаамові та вельможам, що з ним. Numbers 22:41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу. Numbers 23:0
Numbers 23:1 І сказав Валаам до Бала́ка: „Збудуй мені тут сім же́ртівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів“. Numbers 23:2 І зробив Балак, як Валаам говорив. І приніс Балак та Валаам бичка та барана на кожному жертівнику. Numbers 23:3 І сказав Валаам до Балака: „Стань над своїм цілопа́ленням, а я піду́, — може стрі́ну Господа навпроти себе, і що́ Він об'я́вить мені, я перекажу́ тобі“. І він пішов на лису го́ру. Numbers 23:4 І стрівся Валаамові Бог, і сказав він Йому: „Сім жертівників склав я, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику“. Numbers 23:5 І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав: „Вернись до Балака, і будеш так промовляти“. Numbers 23:6 І вернувсь він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопа́ленням, він та всі вельможі моавські. Numbers 23:7 І він виголосив свою припові́стку проро́чу й сказав: „Із Араму мене припрова́див Валак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля! Numbers 23:8 Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на то́го, що гніву на нього не має Госпо́дь? Numbers 23:9 Бо я бачу його з вершка скель, і з пагі́рків його оглядаю, — тож наро́д пробуває самітно, а серед людей не рахується. Numbers 23:10 Хто ж перелічив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!“ Numbers 23:11 І сказав Балак до Валаама: „Що́ ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а оце ти справді поблагослови́в їх!“ Numbers 23:12 А той відповів та й сказав: „Чи ж не те, що́ Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те́ говорити?“ Numbers 23:13 І сказав до нього Балак: „Ходи ж зо мною до іншого місця, звідки побачиш його. Тільки частину його будеш бачити, а всього його не побачиш. І прокляни мені його, мого ворога, звідти!“ Numbers 23:14 І він узяв його на Седе-Цофім, на верхів'я Пісґі, і збудував сім жертівників, і приніс бичка та барана на кожнім жертівнику. Numbers 23:15 І сказав він до Балака: „Стань тут над своїм цілопа́ленням, а я стріну там Господа“. Numbers 23:16 І стрів Господь Валаама, і вклав слово до уст його та й сказав: „Вернися до Балака, і будеш так промовляти“. Numbers 23:17 І прийшов він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопа́ленням, а з ним вельможі моавські. І сказав йому Балак: „Що́ ж говорив Господь?“ Numbers 23:18 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „У стань же, Балаку, та й слухай, нахили своє ухо до мене, о сину Ціппо́рів! Numbers 23:19 Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син лю́дський, щоб Йому жалкува́ти. Чи ж Він був сказав — і не зробить, чи ж Він говорив — та й не виконає? Numbers 23:20 Оце — я оде́ржав наказа — поблагослови́ти, і поблагослови́в Він, і я того не відверну́! Numbers 23:21 Не видно стражда́ння між Яковом, і не запримі́тно нещастя в Ізраїлі, — з ним Господь, його Бог, а між ним — голосни́й крик на славу Царя! Numbers 23:22 Бог, що вивів був їх із Єгипту, Він для нього, — як міць одноро́жця! Numbers 23:23 Бо нема ворожби́ поміж Яковом, і ча́рів нема між Ізраїлем, — тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що́ Бог учинив. Numbers 23:24 Тож устане наро́д, як левиця, і піді́йметься він, немов лев! Він не ляже, аж поки не буде він жерти здобичу, і аж поки не буде він пить кров забитих!“ Numbers 23:25 І сказав Балак до Валаама: „Ні проклинати — не проклинай його, ні благословити — не благословляй його!“ Numbers 23:26 І сказав Валаам, і відповів до Балака: „Чи ж не казав я тобі, говорячи: Усе, що́ буде промовляти Господь, те зроблю́?“ Numbers 23:27 І сказав Балак до Валаама: „Ходи ж, візьму́ тебе ще до іншого місця, — може сподо́бається в Божих оча́х, і ти звідти проклянеш мені його“. Numbers 23:28 І взяв Балак Валаама на верхів'я Пеору, що зве́рнений до пустині. Numbers 23:29 І сказав Валаам до Балака: „Збудуй мені тут сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів“. Numbers 23:30 І зробив Балак, як сказав був Валаам, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику.
Numbers 24:0
Numbers 24:1 І побачив Валаам, що Господе́ві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного ра́зу, на ворожбу́, і звернув лице́ своє́ до пустині. Numbers 24:2 І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробува́в за своїми племена́ми. І на ньому був Дух Божий! Numbers 24:3 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, Numbers 24:4 це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить виді́ння Всемогу́тнього, що падає він, але очі відкриті йому. Numbers 24:5 Які, Якове, гарні намети твої, місця перебува́ння твойого, Ізраїлю! Numbers 24:6 Вони розтягли́ся, немов ті долини, немов ті садки́ понад річкою, вони як дере́ва ало́йні, що Господь насадив, як ке́дри над во́дами! Numbers 24:7 Вода потече з його відер, а насіння його — над великими во́дами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесе́ться. Numbers 24:8 Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього — як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потро́щить, а стрі́ли його поламає. Numbers 24:9 Нахилився він, ліг, немов лев, і як леви́ця, — хто піді́йме його? Хто благословляє тебе — той благослове́нний, а хто проклинає тебе — той прокля́тий!“ Numbers 24:10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Бала́к до Валаама: „Я покликав тебе прокля́сти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі! Numbers 24:11 А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани“. Numbers 24:12 І сказав Валаа́м до Балака: „Чи ж не казав я також до посланці́в твоїх, яких послав ти до мене, говорячи: Numbers 24:13 Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не змо́жу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, — що́ казатиме Господь, те́ я буду говорити! Numbers 24:14 А тепер я оце йду до народу свого́. Ходи ж, я звіщу́ тобі, що і зро́бить той народ твоєму народові на кінці днів“. Numbers 24:15 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, Numbers 24:16 мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить виді́ння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому. Numbers 24:17 Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близьки́й! Сходить зоря́ он від Якова, і підіймається бе́рло з Ізраїля, — ламає він скроні Моава та че́репа всіх синів Сифа! Numbers 24:18 І стане Едом за спа́дщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі! Numbers 24:19 І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста“. Numbers 24:20 І побачив він Амали́ка, і виголосив свою припові́стку пророчу й сказав: „Початок наро́дів — Амали́к, та загине напри́кінці й він!“ Numbers 24:21 І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Міцна́ ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо́ своє! Numbers 24:22 Але ви́гублений буде Каїн, незаба́ром Ашшу́р поневолить тебе!“ Numbers 24:23 I він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце? Numbers 24:24 І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впоко́рять, і Евера впокорять. Та загине напри́кінці й він!“ Numbers 24:25 І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого́. А Балак також пішов на дорогу свою. Numbers 25:0
Numbers 25:1 І осівся Ізра́їль у Шіттімі, і наро́д зачав ходити на розпусту до моавських дочо́к, Numbers 25:2 а вони заклика́ли народ до жертов їхнім богам, — і народ їв та вклонявся богам їхнім. Numbers 25:3 І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля. Numbers 25:4 І сказав Господь до Мойсея: „Візьми всіх голів наро́ду, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відве́рнеться палючий Господній гнів від Ізраїля“. Numbers 25:5 І сказав Мойсей до Ізраїлевих су́ддів: „Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала“. Numbers 25:6 Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіяні́тянку на оча́х Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту. Numbers 25:7 І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посе́ред громади, і взяв списа́ в свою руку. Numbers 25:8 І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до сере́дини ме́шкання, та й пробив їх обох — ізра́їльтянина та ту жінку, — аж через її черево. І була́ стримана поразка Ізраїлевих синів. Numbers 25:9 І померло в поразці двадцять і чотири тисячі. Numbers 25:10 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: Numbers 25:11 „Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона, відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горли́вості. Numbers 25:12 Тому́ скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир. Numbers 25:13 І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного свяще́нства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів“. Numbers 25:14 А ймення забитого Ізраїлевого мужа, що був забитий з тією мідіяні́тянкою, — Зімрі, син Салу, начальник ба́тькового дому Симеона. Numbers 25:15 І ім'я́ тієї забитої мідіяні́тської жінки — Козбі, дочка Цура, що був головою племен батькового дому в Мідіяні. Numbers 25:16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 25:17 „Нена́видіти мідіянітів, і бу́дете їх забивати! Numbers 25:18 Бож вони нена́видять вас у своїх пі́дступах, що зво́дили вас через Пеора, і через Козбі, дочку мідіяні́тського начальника, сестру їх, забиту дня поразки за Пеора. І сталося по пора́зці, Numbers 26:0
Numbers 26:1 і сказав Господь до Мойсея й до Елеазара, сина священика Аарона, говорячи: Numbers 26:2 „Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів від віку двадцяти літ і вище за домами їхніх батьків, кожного, хто здатний до ві́йська в Ізраїлі. Numbers 26:3 І говорив до них Мойсей та священик Елеазар у моавських степа́х над приєрихонським Йорда́ном, говорячи: Numbers 26:4 „Перелічіть від віку двадцяти літ і вище, як наказав був Господь Мойсеєві і Ізраїлевим синам, що виходили з єгипетського кра́ю“. Numbers 26:5 Руви́м, перворідний Ізраїлів. Рувимові сини: Ханох — рід Ханохів, від Паллу — рід Паллуїв, Numbers 26:6 від Хецрона — рід Хецронів, від Кармі — рід Карміїв. Numbers 26:7 Оце Руви́мові роди. І були їхні перелічені: сорок і три тисячі й сімсот і тридцять. Numbers 26:8 А сини Паллуєві: Еліяв. Numbers 26:9 А сини Еліявові: Немуїл, і Датан, і Авірон. Це той Дата́н та Авіро́н, покликані громади, що підбу́рювали проти Мойсея та проти Аарона в Кореєвій громаді, коли вони підбурювали на Господа. Numbers 26:10 І відкрила земля свої уста, та й поглинула їх та Корея при смерті тієї громади, коли огонь пожер був двісті і п'ятдеся́т люда, і стали вони за ознаку. Numbers 26:11 А Кореєві сини не померли. Numbers 26:12 Сини Симео́нові за їхніми ро́дами: від Немуїла — рід Немуїлів, від Яміна — рід Ямінів, в Яхіна — рід Яхінів, Numbers 26:13 від Зераха — рід Зерахів, від Саула — рід Саулів. Numbers 26:14 Оце Симеонові ро́ди, — двадцять і дві тисячі й двісті. Numbers 26:15 Сини Ґадові за їхніми ро́дами: від Цефона — рід Цефонів, від Хаґґі — рід Хаґґіїв, від Шуні — рід Шуніїв, Numbers 26:16 від Озні — рід Озніїв, від Ері — рід Еріїв, Numbers 26:17 від Арода рід Ародів, від Ар'елі — рід Ар'еліїв. Numbers 26:18 Оце ро́ди Ґадових синів, за їхнім переліченням: сорок тисяч і п'ятсо́т. Numbers 26:19 Сини Юдині: Ер та Онан; і помер Ер та Онан у ханаанськім Кра́ї. Numbers 26:20 І були Юдині сини за їхніми ро́дами: від Шели — рід Шелин, від Переца — рід Переців, від Зераха — рід Зерахів. Numbers 26:21 А Пе́рецеві сини були́: від Хецрона — рід Хецронів, від Хамула — рід Хамулів. Numbers 26:22 Оце Юдини ро́ди за їхнім переліченням: сімдеся́т і шість тисяч і п'ятсо́т. Numbers 26:23 Сини Іссаха́рові за їхніми ро́дами: Тола — рід Толин, від Цувви — рід Цуввин, Numbers 26:24 від Яшува — рід Яшувів, від Шімрона — рід Шімронів. Numbers 26:25 Оце Іссаха́рові ро́ди за їхнім переліченням: шістдеся́т і чотири тисячі й триста. Numbers 26:26 Сини Завуло́нові за їхніми ро́дами: від Середа — рід Середів, від Елона — рід Елонів, від Яхлеїла — рід Яхлеїлів. Numbers 26:27 Оце Завулонові роди за їхнім переліченням: шістдеся́т тисяч і п'ятсо́т. Numbers 26:28 Сини Йо́сипа за їхніми ро́дами: Манасі́я та Єфре́м. Numbers 26:29 Сини Манасі́їні: від Махіра — рід Махірів, а Махір породив Ґілеада, від Ґілеада — рід Гілеадів. Numbers 26:30 Оце Ґілеадові сини́: Єзер — рід Єзерів, від Хелека — рід Хелеків, Numbers 26:31 і Асріїл — рід Асріїлів, і Шехем — рід Шехемів, Numbers 26:32 і Шеміда — рід Шемідин, і Хефер — рід Хеферів. Numbers 26:33 А Целофхад, син Хеферів, не мав синів, а тільки дочо́к. А ймення дочо́к: Махла й Ноа, Хоґла, Мілка й Тірца. Numbers 26:34 Оце ро́ди Манасіїні, а їхні перелічені: п'ятдеся́т і дві тисячі й сімсот. Numbers 26:35 Оце Єфре́мові сини́ за їхніми ро́дами: від Шутелаха — рід Шутелахів, від Бехера — рід Бехерів, від Тахана — рід Таханів. Numbers 26:36 А оце Шутелахові сини́: від Ерана — рід Еранів. Numbers 26:37 Оце ро́ди Єфремових синів за їхнім переліченням: тридцять і дві тисячі і п'ятсот. Оце Йо́сипові сини́ за їхніми ро́дами. Numbers 26:38 Сини́ Веніями́нові за їхніми ро́дами: від Бели — рід Белин, від Ашбела — рід Ашбелів, від Ахірама — рід Ахірамів, Numbers 26:39 від Шефуфама — рід Шефуфамів, від Хуфама — рід Хуфамів. Numbers 26:40 А сини́ Белині були: Ард, і Нааман, від Арда — рід Ардів, від Наамана — рід Нааманів. Numbers 26:41 Оце Веніями́нові сини́ за їхніми ро́дами, а перелічені їхні: сорок і п'ять тисяч і шістсо́т. Numbers 26:42 Оце Да́нові сини за їхніми ро́дами: від Шухама — рід Шухамів. Оце Данові ро́ди за їхніми родами. Numbers 26:43 Всі Шухамові ро́ди за їхнім перелі́ченням: шістдеся́т і чотири тисячі і чоти́риста. Numbers 26:44 Аси́рові сини́ за їхніми ро́дами: від Їмни — рід Їмнин, від Їшві рід Їшвіїв, від Берії — рід Беріїв. Numbers 26:45 Сини Берії: від Хевера — рід Хеверів, від Малкіїла — рід Малкіїлів, Numbers 26:46 а ймення Аси́рової дочки́ Сарах. Numbers 26:47 Оце ро́ди Аси́рових синів за їхнім переліченням: п'ятдеся́т і три тисячі й чотириста. Numbers 26:48 Сини Нефтали́мові за їхніми ро́дами: від Яхцеїла — рід Яхцеїлів, від Ґуні — рід Ґуніїв, Numbers 26:49 від Єцера — рід Єцерів, від Шіллема — рід Шіллемів. Numbers 26:50 Оце ро́ди Нефтали́мові за їхніми ро́дами й за їхнім перелі́ченням: сорок і п'ять тисяч і чотириста. Numbers 26:51 Оце перелічені Ізраїлевих синів: шістсот тисяч і тисяча й сімсо́т і тридцять. Numbers 26:52 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: Numbers 26:53 Для цих буде поділений край у спа́док за числом імен. Numbers 26:54 Числе́нному примно́жиш спа́дщину його, — а малому зме́ншиш спа́док його, кожному за переліченням його буде дана спа́дщина його. Numbers 26:55 Тільки жеребко́м поділиться землю, — вони будуть володіти за іменами племе́н їхніх батьків. Numbers 26:56 За жеребком буде поділена спа́дщина його поміж числе́нним та мали́м. Numbers 26:57 А оце перелічені Левити за їхніми ро́дами: від Ґершона — рід Ґершонів, від Кегата — рід Кегатів, від Мерарі — рід Мераріїв. Numbers 26:58 Оце роди Леві́єві: рід Левіїв, рід Хевроніїв, рід Махліїв, рід Мушіїв, рід Кореїв, а Кегат породив Амрама. Numbers 26:59 А ймення Амрамової жінки — Йохевед, дочка́ Левіева, що вродила її Левієві жінка його в Єгипті, а вона вродила Амрамові Аарона, і Мойсея, і сестру їх Марія́м. Numbers 26:60 І вродилися Ааро́нові Надав, й Авігу, й Елеазар, й Ітамар. Numbers 26:61 А Надав та Авігу померли, коли вони прино́сили чужий огонь перед Господнє лице. Numbers 26:62 І були́ їхні перелічені — двадцять і три тисячі, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище; бо вони не були перелічені серед Ізраїлевих синів, — не да́на бо їм спа́дщина серед Ізраїлевих синів. Numbers 26:63 Оце перелічені Мойсея та священика Елеаза́ра, що перелічували Ізраїлевих синів у моавських степа́х над приєрихо́нським Йорда́ном. Numbers 26:64 А серед тих не було вже нікого з перелічених Мойсея та священика Аарона, що перелічували Ізраїлевих синів на Сінайській пустині, Numbers 26:65 бо Господь був сказав їм: „Конче повмираєте ви на пустині“. І не позостався з них ніхто, крім Кале́ва, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового. Numbers 27:0
Numbers 27:1 І прийшли до́чки Целофхада, сина Хеферового, сина Ґілеадового, сина Махірового, сина Манасіїного, з ро́дів Манасії, сина Йо́сипового, а оце ймення дочо́к його: Махла, Ноа, і Хоґла, і Мілка, і Тірца. Numbers 27:2 І стали вони перед Мойсеєм і перед священиком Елеазаром та перед начальниками, і всією громадою при вході скинії заповіту, говорячи: Numbers 27:3 „Наш ба́тько помер у пустині, і він не був серед громади змо́вників на Господа в Кореєвій громаді, бо він помер за свій гріх, а синів він не мав. Numbers 27:4 Чому ймення нашого батька буде відняте з-посеред його роду, що немає в нього сина? Дай же нам володіння серед братів нашого батька!“ Numbers 27:5 І приніс Мойсей їхню справу перед Господнє лице. Numbers 27:6 І сказав Господь до Мойсея, говорячи: Numbers 27:7 „Целофхадові до́чки слушно говорять. Конче даси їм володіння спадко́ве серед братів їхнього батька, і зробиш, щоб перейшла їм спадщина їхнього батька. Numbers 27:8 А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Коли хто помре, а сина в нього нема, то зробите, щоб спа́док його перейшо́в дочці його. Numbers 27:9 А якщо в нього немає дочки́, то дасте спа́дщину його братам його. Numbers 27:10 А якщо в нього немає братів, то дасте спа́док його братам батька його. Numbers 27:11 А якщо в його батька немає братів, то дасте спа́дщину його ро́дичеві, близькому йому з його роду, і він посяде його. А це стане для Ізраїлевих синів на правну постанову, як Господь наказав був Мойсеєві“.
Numbers 27:12 І сказав Господь до Мойсея: „Вийди на цю го́ру Аварім, і побач той край, що Я дав Ізра́їлевим синам Numbers 27:13 І побачиш його, і будеш прилу́чений до своєї рідні і ти, як був прилучений твій брат Ааро́н, Numbers 27:14 бо ви були неслухня́ні наказам Моїм у пустині Цін при сварці громади, щоб явилася святість Моя через воду на їхніх оча́х“. Це вода Меріви Кадеської в пустині Цін. Numbers 27:15 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: Numbers 27:16 „Нехай призна́чить Господь, Бог ду́хів і кожного тіла, чоловіка над громадою, Numbers 27:17 що вийде перед ними, і що вві́йде перед ними, і що випровадить їх, і що впровадить їх, і не буде Господня громада, як ота́ра, що не має пастуха“. Numbers 27:18 І сказав Господь до Мойсея: „Візьми собі Ісуса, Нави́нового сина, мужа, що в ньому Дух, і покладе́ш свою ру́ку на нього. Numbers 27:19 І поставиш його перед священиком Елеазаром та перед усією громадою, і накажеш йому на їхніх оча́х. Numbers 27:20 І даси на нього з влади своєї, щоб чула вся громада Ізраїлевих синів. Numbers 27:21 І стане він перед священиком Елеазаром, і він запитає для нього ви́року урі́му перед Господнім лицем. І за нака́зом його вийдуть, і за нака́зом його ввійдуть він та всі Ізраїлеві сини з ним і вся громада“. Numbers 27:22 І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І взяв він Ісуса, і поставив його перед Елеазаром та перед усією громадою. Numbers 27:23 I поклав він руки свої на нього, і заповів йому́, як Господь промовляв через Мойсея. Numbers 28:0 Numbers 28:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 28:2 „Накажи Ізраїлевим синам, і скажи їм: Ви будете пильнувати жертву Мою, хліб Мій для огняни́х Моїх же́ртов, пахощі любі Мої, щоб прино́сити Мені означеного ча́су. Numbers 28:3 І скажи їм: Оце огняна́ жертва, що принесете Господе́ві: безвадні однорічні ягнята, — двоє на день, цілопа́лення за́вжди. Numbers 28:4 Одне ягня принесеш уранці, а ягня друге принесеш на́двечір. Numbers 28:5 І десяту частину ефи пшеничної муки на хлібну жертву, мішану в то́вченій оливі чверть гіна. Numbers 28:6 Це стале цілопа́лення, принесене на Сінайській горі на пахощі любі, огняна́ жертва для Господа. Numbers 28:7 А лита жертва його — чверть гіна для одного ягняти. У святині принесеш литу жертву вина для Господа. Numbers 28:8 А друге ягня принесеш на́двечір, принесеш як хлі́бну жертву ра́нку й як жертву литу його, — це огняна́ жертва, любі пахощі для Господа. Numbers 28:9 А суботнього дня — двоє однорічних безвадних ягнят, і дві десяті пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і жертва лита його. Numbers 28:10 Це суботнє цілопа́лення щосуботи його, — окрім цілопа́лення ста́лого та його литої жертви. Numbers 28:11 А першого дня ваших місяців принесе́те цілопа́лення для Господа: бички, молоде з великої худоби — два, і одного барана, однорічні ягнята — сім безвадних, Numbers 28:12 і три десяті ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одно́го бичка, і дві десяті пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одно́го барана, Numbers 28:13 і по десятій частині ефи пшеничної муки, жертву хлібну, мішану в оливі, для одно́го ягняти. Це цілопа́лення, пахощі любі, огняна́ жертва для Господа. Numbers 28:14 А їхні литі жертви: пів гіна вина буде для бика, а третина гіна для барана, а четвертина гіна для ягняти. Це новомісячне цілопа́лення кожного молодика, для всіх молодиків року. Numbers 28:15 І буде принесений один козел на жертву за гріх для Господа, крім сталого цілопа́лення, і лита жертва його. Numbers 28:16 А першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця — Па́сха для Господа. Numbers 28:17 А п'ятна́дцятого дня того місяця — свято, сім день опрі́сноки їсти. Numbers 28:18 Першого дня — святі збори, жодного робочого зайня́ття не будете робити. Numbers 28:19 І принесе́те огняну́ жертву, цілопа́лення для Господа: бички, молоде з великої худоби — два, і одного барана, і сім однорічних ягнят, — безвадні вони будуть у вас. Numbers 28:20 А їхня хлібна жертва — пшенична мука, мішана в оливі, принесете три десяті ефи для бичка й дві десяті для барана. Numbers 28:21 По десятій частині ефи́ принесеш для одно́го ягняти, так для семи ягнят. Numbers 28:22 І одного козла жертви за гріх на очи́щення вас, Numbers 28:23 окрім цілопа́лення ранку, що належить до сталого цілопа́лення, принесе́те оце. Numbers 28:24 Як оце, бу́дете прино́сити щоденно сім день хліб огняно́ї жертви, любі пахощі для Господа; окрім сталого цілопа́лення буде це принесене, і лита жертва його́. Numbers 28:25 А сьо́мого дня будуть для вас святі збори, — жодного робочого зайняття не будете робити. Numbers 28:26 А дня первопло́дів, коли приносите нову́ хлібну жертву для Господа в ваших тижнях, будуть для вас святі збори, — жодного робочого зайня́ття не будете робити. Numbers 28:27 І принесе́те цілопа́лення на любі пахощі для Господа: бички, молоде з великої худоби — два, барана одного, сім ягнят однорічних. Numbers 28:28 А їхня хлі́бна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для одного бичка, дві десяті для одного барана, Numbers 28:29 по десятій частині ефи для одного ягняти, так для семи ягнят. Numbers 28:30 Козел один, — на очи́щення вас, Numbers 28:31 окрім сталого цілопалення та хлібної його жертви це принесете, — вони будуть безвадні у вас, — і їхні литі жертви. Numbers 29:0
Numbers 29:1 А сьомого місяця, першого дня місяця — святі збори будуть для вас, жодного робочого зайняття не будете робити, це буде для вас день су́рмлення. Numbers 29:2 І спорядите́ цілопа́лення на пахощі любі для Господа: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічні ягнята, — семеро безвадних. Numbers 29:3 А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для барана, Numbers 29:4 і одна десята для одного ягняти, так для семи ягнят, Numbers 29:5 і один козел, жертва за гріх, на очищення вас, Numbers 29:6 окрім новомі́сячного цілопа́лення й хлібної його жертви та цілопалення сталого, і хлібної його жертви та їхніх литих же́ртов за їхньою постановою, на любі пахощі, огняна́ жертва для Господа. Numbers 29:7 А десятого дня того сьомого місяця будуть для вас святі збори, — і будете впокоря́ти свої душі, жодного зайняття не будете робити. Numbers 29:8 І принесете цілопа́лення для Господа, любі пахощі: бичка, молоде з великої худоби, одного, барана одного, однорічних ягнят — семеро, безвадні будуть у вас. Numbers 29:9 А їхня хлібна жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для бичка, дві десяті для одного барана, Numbers 29:10 по десятій для одного ягняти, так для семи ягнят. Numbers 29:11 Козел один, жертва за гріх, окрім жертви за гріх очищення й сталого цілопа́лення, і його жертви хлібної та їхніх литих жертов. Numbers 29:12 А п'ятнадцятого дня сьомого місяця будуть для вас святі збори, — жодного робочого заняття не будете робити, і будете святкува́ти сім день для Господа. Numbers 29:13 І принесете цілопа́лення, огняну́ жертву, пахощі любі для Господа: бички, молоде з великої худоби, — трина́дцятеро, барани — два, однорічних ягнят — чотирна́дцятеро, безвадні будуть вони. Numbers 29:14 А хлібна їхня жертва: пшенична мука, мішана в оливі, три десяті ефи для кожного з тринадцяти́ бичків, дві десяті для одного барана́, для двох баранів, Numbers 29:15 і по десятій для кожного з чотирнадцяти́ ягнят, Numbers 29:16 і один козел, жертва за гріх, окрім сталого цілопа́лення, його хлібної жертви та його жертви литої. Numbers 29:17 А другого дня: бички́, молоде з великої худоби, — двана́дцятеро, барани́ — два, однорічні ягнята — чотирна́дцятеро, безвадні. Numbers 29:18 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичкі́в, для барані́в і для ягнят — за числом їх, за постановою. Numbers 29:19 І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопа́лення й хлібної його жертви та їхніх литих же́ртов. Numbers 29:20 А третього дня: бички — одина́дцятеро, барани́ — два, однорічні ягнята — чотирна́дцятеро, безвадні. Numbers 29:21 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх, за постановою. Numbers 29:22 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопа́лення й його хлібної жертви та його литої жертви. Numbers 29:23 А четвертого дня: бички́ — десятеро, барани́ — два, однорічні ягнята — чотирна́дцятеро, безвадні. Numbers 29:24 Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх, за постановою. Numbers 29:25 І козел один, жертва за гріх, окрім сталого цілопа́лення їхньої хлібної жертви та їхньої литої жертви. Numbers 29:26 А п'ятого дня: бички — дев'ятеро, барани — два, однорічні ягнята — чотирнадцятеро, безвадні. Numbers 29:27 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх, за постановою. Numbers 29:28 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопа́лення та його хлібної жертви та його литої жертви. Numbers 29:29 А шостого дня: бички — восьмеро, барани — двоє, однорічні ягнята — чотирна́дцятеро, безвадні. Numbers 29:30 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх за постановою. Numbers 29:31 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопа́лення його хлібної жертви та його литих жертов. Numbers 29:32 А сьомого дня: бички́ — семеро, барани — двоє, однорічні ягнята — чотирнадцятеро, безвадні. Numbers 29:33 А хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичків, для баранів і для ягнят — за числом їх, за постановою. Numbers 29:34 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопа́лення його хлібної жертви та його литої жертви. Numbers 29:35 А восьмого дня буде для вас віддання́ свята, — жодного робочого зайняття не будете робити. Numbers 29:36 І принесете цілопа́лення, огняну́ жертву, пахощі любі для Господа: бичка́ — одного, барана́ — одного, однорічних ягнят — семеро, безвадні. Numbers 29:37 Хлібна їхня жертва та їхні литі жертви для бичка, для барана й для ягнят — за числом їх, за постановою. Numbers 29:38 І козел жертви за гріх один, окрім сталого цілопалення та його хлібної жертви та його литої жертви. Numbers 29:39 Оце принесете для Господа в ваші свята, окрім ваших обітниць та ваших да́рів, для ваших цілопа́лень, і для ваших хлібних же́ртов, і для ваших литих жертов, і для ваших жертов мирних“. Numbers 30:0
Numbers 30:1 І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві. Numbers 30:2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав: Numbers 30:3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст. Numbers 30:4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості, Numbers 30:5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́. Numbers 30:6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй. Numbers 30:7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою, Numbers 30:8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́. Numbers 30:9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй. Numbers 30:10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній. Numbers 30:11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою, Numbers 30:12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й. Numbers 30:13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй. Numbers 30:14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її. Numbers 30:15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. Numbers 30:16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її. Numbers 30:17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“. Numbers 31:0
Numbers 31:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 31:2 „Пімсти́ мідіяні́там за кривду Ізра́їлевих синів, по́тім бу́деш прилу́чений до своєї рідні́“. Numbers 31:3 І промовив Мойсей до наро́ду, гово́рячи: „Озбройте з-поміж себе людей для ві́йська, і будуть вони на мідіян, щоб дати Господню пі́мсту на мідіян. Numbers 31:4 По тисячі з пле́мені зо всіх Ізраїлевих племе́н пошле́те до війська“. Numbers 31:5 І були призна́чені з Ізраїлевих тисяч — тисяча з племені — дванадцять тисяч узброєних для війська. Numbers 31:6 I послав їх Мойсей — тисячу з кожного племени — до їх війська, і Пінхаса, сина священика Елеазара, на війну, і святий по́суд, і су́рми для су́рмлення в його руці. Numbers 31:7 I ру́шили війною па Мідіяна, як наказав був Господь Мойсеєві, і позабива́ли кожного чоловічої статі. Numbers 31:8 І крім тих забитих, позабивали мідія́нських царів: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, — п 'ять мідіянських царів, і Валаама, Беорового сина, забили мечем. Numbers 31:9 І полони́ли Ізраїлеві сини мідіянських жінок і їхніх діте́й, і всю їхню худобу, і всі їхні стада́ та ввесь їх має́ток пограбува́ли. Numbers 31:10 А всі їхні міста по їхніх оса́дах та всі їхні оселі попали́ли огнем. Numbers 31:11 І позабирали вони все захо́плене й усю здо́бич, людей та худобу. Numbers 31:12 І вони привели́ до Мойсея й до священика Елеаза́ра та до громади Ізраїлевих синів полоне́них і здо́бич, і захо́плене до табо́ру, до моавських степі́в, що над приєрихо́нським Йорда́ном. Numbers 31:13 І вийшли Мойсей і священик Елеаза́р та всі начальники громади назустріч їм поза та́бір. Numbers 31:14 І розгнівався Мойсей на військо́вих провідникі́в, тисячників та сотників, що верталися з війська тієї війни. Numbers 31:15 І сказав до них Мойсей: „Чи ви позоставили живими всіх жіно́к? Numbers 31:16 Тож вони були́ для Ізраїлевих синів — за радою Валаама — причиною на відсту́плення від Господа через Пеора! І була пора́зка в Господній громаді. Numbers 31:17 А тепер позабивайте кожного хлопця між ді́тьми, і кожну жінку, що познала чоловіка на мужеськім ло́жі, повбивайте. Numbers 31:18 А всіх молодих жінок, що не познали мужеського ло́жа, зоставте живими для себе. Numbers 31:19 А ви пробудьте поза табо́ром сім день. Кожен, хто забив кого́, і кожен, хто доторкався тру́па, очистьтеся дня третього й дня сьомого ви та ваші бра́нці. Numbers 31:20 І ви очистите кожну одежу, і кожну шкуряну́ річ, і все зроблене з кози́ної вовни, і кожну дерев'я́ну річ“. Numbers 31:21 І сказав священик Елеаза́р во́їнам, що ходили на війну: „Оце постанова зако́ну, що Господь наказав був Мойсеєві: Numbers 31:22 Тільки золото й срібло, мідь, залізо, ци́ну та олово, Numbers 31:23 кожну річ, що видержить в огні, перепрова́дите через огонь, — і стане чиста, тільки перше очища́льною водою очи́ститься; а все, що не виде́ржує огню, перепрова́дите через воду. Numbers 31:24 І виперете одежу свою сьомого дня, і станете чисті, а потому вві́йдете до табо́ру“. Numbers 31:25 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 31:26 „Перелічи здо́бич бра́нців між людьми́ й між худобою ти й священик Елеаза́р та голови ба́тьківських домів громади. Numbers 31:27 І поділиш ту здо́бич пополовині між учасниками війни, що входять до війська, і між усією громадою. Numbers 31:28 І принесеш дани́ну для Господа від військо́вих, що входять до війська, одну душу від п'яти сотень від люди́ни й від великої худоби, і від ослів, і від худоби дрібно́ї. Numbers 31:29 З їхньої половини візьми, і даси священикові Елеазарові як Господнє прино́шення. Numbers 31:30 А з половини Ізраїлевих синів ві́зьмеш одного вийнятого з п'ятидесяти — з люди́ни, з худоби великої, з ослів та з худоби дрібно́ї, з кожної скотини, та й даси їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії“. Numbers 31:31 І зробив Мойсе́й та священик Елеаза́р, як Господь наказав був Мойсе́єві. Numbers 31:32 І була здо́бич, позостале грабунку, що захопи́ли були́ військо́ві: дрібної худоби — шістсо́т тисяч і сімдеся́т тисяч і п'ять тисяч. Numbers 31:33 А худоба велика -сімдесят і дві тисячі. Numbers 31:34 І осли — шістдеся́т і одна тисяча. Numbers 31:35 А душ лю́дських із жінок, що не пізнали мужеського ло́жа, усіх душ — тридцять і дві тисячі. Numbers 31:36 І була половина, ча́стка тих, що вхо́дили до війська, число худоби дрібно́ї — триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень. Numbers 31:37 І була дани́на для Господа з худоби дрібної, — шість сотень сімдесят і п'ять. Numbers 31:38 А худоба велика: тридцять і шість тисяч, а їхня дани́на для Господа — сімдесят і двоє. Numbers 31:39 А осли: тридцять тисяч і п'ять сотень, а їхня дани́на для Господа — шістдеся́т і один. Numbers 31:40 А душ лю́дських: шістнадцять тисяч, а їхня данина для Господа — тридцять і дві душі. Numbers 31:41 І дав Мойсей дани́ну Господнього прино́шення священикові Елеазарові, як Господь наказав був Мойсеєві. Numbers 31:42 І з половини Ізраїлевих синів, що Мойсей відділив, від людей, що вирушали на війну, — Numbers 31:43 і була грома́дська половина з дрібної худоби — триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень. Numbers 31:44 А худоба велика — тридцять і шість тисяч. Numbers 31:45 А осли — тридцять тисяч і п'ять сотень. Numbers 31:46 А лю́дських душ — шістнадцять тисяч, — Numbers 31:47 і взяв Мойсей з половини Ізраїлевих синів вийнятого одно́го з п'ятидесяти з люди́ни та зо скотини, та й дав їх Левитам, що виконують сторо́жу Господньої скинії, як Господь наказав був Мойсеєві.
Numbers 31:49 та й сказали Мойсеєві: „Твої раби перелічили військо́вих, що під нашою рукою, і нікого з нас не бракува́ло. Numbers 31:50 І ми прине́сли Господню жертву, кожен, хто знайшов що з золота, ланцюжо́к на ноги, і нараме́нник, пе́рстень, сере́жки та наши́йника на очищення наших душ перед Господнім лицем“. Numbers 31:51 І взяв Мойсей та священик Елеазар від них те золото, кожну зро́блену річ. Numbers 31:52 І було́ всього золота прино́шення, що прине́сли для Господа, — шістнадцять тисяч сімсот і п'ятдесят шеклів від тисячників і від сотників. Numbers 31:53 Військо́ві грабува́ли кожен для себе. Numbers 31:54 І взяв Мойсей та священик Елеазар те золото від тисячників та сотників, і вне́сли його до скинії заповіту, — па́м'ятка для Ізраїлевих синів перед Господнім лицем. Numbers 32:0 Numbers 32:1 А в Руви́мових синів та в синів Ґа́дових були́ великі стада́, дуже числе́нні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце — місце добре для худоби. Numbers 32:2 І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи: Numbers 32:3 „Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, — Numbers 32:4 та земля, що Господь побив був перед Ізра́їлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худо́ба“. Numbers 32:5 І сказали вони: „Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай да́но буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йорда́н!“ Numbers 32:6 І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: „Чи брати ваші пі́дуть на війну́, а ви будете тут сидіти? Numbers 32:7 І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від перехо́ду до того кра́ю, що дав їм Господь? Numbers 32:8 Так зробили були́ ваші батьки́, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той край. Numbers 32:9 І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не вхо́дити до того кра́ю, що дав їм Господь. Numbers 32:10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи: Numbers 32:11 „Поправді кажу́, — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти́ літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх, Numbers 32:12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Нави́нового, бо вони вико́нували накази за Господом. Numbers 32:13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчи́лося все те покоління, що робило зло в Господніх оча́х“. Numbers 32:14 А оце стали ви замість ваших батьків, як наща́дки грішних людей, щоб збільши́ти ще палю́чий гнів Господній на Ізраїля. Numbers 32:15 Бо як ви відве́рнетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричи́ните згубу всьому цьому наро́дові“. Numbers 32:16 А вони підійшли до нього та й сказали: „Ми побудуємо тут коша́ри для нашої худоби та міста́ для наших дітей, Numbers 32:17 а ми самі узбро́їмося, готові до бо́ю перед Ізраїлевими синами, аж поки не введе́мо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по тверди́нних містах, охороняючи себе перед ме́шканцями цієї землі. Numbers 32:18 Ми не ве́рнемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спа́дком своїм. Numbers 32:19 Бо ми не бу́демо володіти з ними по той бік Йорда́ну й далі, бо прийшла нам наша спа́дщина з цього боку Йорда́ну на схід“. Numbers 32:20 І сказав їм Мойсей: „Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узбро́їтесь на війну перед Господнім лицем, Numbers 32:21 і пере́йде кожен ваш узбро́єний Йорда́н перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою, Numbers 32:22 то буде здобутий той край перед Господнім лицем, і ви потому ве́рнетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей край на володіння перед Господнім лицем. Numbers 32:23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господе́ві, і знайте, що ваш гріх знайде вас! Numbers 32:24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та коша́ри для ваших ота́р. А що вийшло з ваших уст, те зробі́ть“. Numbers 32:25 І сказали Ґадові сини та сини Руви́мові до Мойсея, говорячи: „Раби твої зро́блять, як пан наш приказує. Numbers 32:26 Діти наші, жінки́ наші, ста́до наше та вся наша худоба бу́дуть там, у ґілеадських міста́х. Numbers 32:27 А раби твої пере́йдуть, кожен військо́вий озбро́єний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує“. Numbers 32:28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Нави́новому, та го́ловам ба́тьківських домів племен Ізраїлевих синів. Numbers 32:29 І сказав Мойсей до них: „Якщо Ґадові сини та сини Рувимові пере́йдуть із вами Йорда́н, кожен озбро́єний на війну перед лицем Господнім, і буде здобу́тий край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння. Numbers 32:30 А якщо вони не пере́йдуть з вами озбро́єні, то отримають володіння серед вас в ханаанському кра́ї“. Numbers 32:31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: „Що говорив Господь до твоїх рабів, так зро́бимо. Numbers 32:32 Ми пере́йдемо озбро́єні перед Господнім лицем до ханаанського кра́ю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йорда́ну“. Numbers 32:33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині пле́мені Манасії, Йо́сипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башаньского, той край по містах його, у границях міст того кра́ю навко́ло. Numbers 32:34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер, Numbers 32:35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу, Numbers 32:36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, тверди́нні міста та коша́ри для ота́ри. Numbers 32:37 А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм, Numbers 32:38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста́, що вони збудували. Numbers 32:39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули́ його і позбавили спа́дщини амореянина, що в ньому. Numbers 32:40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому. Numbers 32:41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні се́ла, та й назвав їх: Яірові села. Numbers 32:42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'я́м: Новах. Numbers 33:0
Numbers 33:1 Оце походи Ізраїлевих синів, що вийшли з єгипетського кра́ю за своїми військо́вими відділами під рукою Мойсея та Аарона. Numbers 33:2 А Мойсей написав їхні ви́ходи з їхніми похо́дами за Господнім наказом, і оце їхні похо́ди за їхніми ви́ходами. Numbers 33:3 І рушили вони з Рамесесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця, другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на оча́х усього Єгипту. Numbers 33:4 А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, — кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди́. Numbers 33:5 І рушили Ізраїлеві сини з Рамесесу, і таборува́ли в Суккоті. Numbers 33:6 І рушили з Суккоту й таборува́ли в Етамі, що на краю́ пустині. Numbers 33:7 І рушили з Етаму, а вернулися до Пі-Хіроту, що перед Баал-Цефоном, і таборува́ли перед Міґдолом. Numbers 33:8 І рушили з-перед Хіроту, і перейшли́ серед моря до пустині, і йшли триде́нною дорогою в Етамській пустині, і таборува́ли в Марі. Numbers 33:9 І рушили з Мари й увійшли до Еліму, — а в Елімі — дванадцять джере́л води та сімдеся́т пальм, — і таборува́ли там. Numbers 33:10 І рушили з Еліму й таборува́ли над Червоним морем. Numbers 33:11 І рушили з-над Червоного моря й таборува́ли в пустині Сін. Numbers 33:12 І рушили з пустині Сін і таборува́ли в Дофці. Numbers 33:13 І рушили з Дофки й таборували в Алуші. Numbers 33:14 І рушили з Алушу й таборували в Ріфідімі, — і не було там води на пиття для народу. Numbers 33:15 І рушили з Ріфідіму й таборували в пустині Сіна́й. Numbers 33:16 І рушили з пустині Сінай і таборували в Ківрот-Гаттааві. Numbers 33:17 І рушили з Ківрот-Гаттаави й таборували в Хацероті. Numbers 33:18 І рушили з Хацероту й таборували в Рітмі. Numbers 33:19 І рушили з Рітми й таборували в Ріммоні Переца. Numbers 33:20 І рушили з Ріммону Переца й таборували в Лівні. Numbers 33:21 І рушили з Лівни й таборували в Ріссі. Numbers 33:22 І рушили з Рісси й таборували в Кегелаті. Numbers 33:23 І рушили з Кегелати й таборували на горі Шефер. Numbers 33:24 І рушили з гори Шефер і таборували в Хараді. Numbers 33:25 І рушили з Харади й таборували в Макгелоті. Numbers 33:26 І рушили з Макгелоту й таборували в Тахаті. Numbers 33:27 І рушили з Тахату й таборували в Тераху. Numbers 33:28 І рушили з Тераху й таборували в Мітці. Numbers 33:29 І рушили з Мітки й таборували в Хашмоні. Numbers 33:30 І рушили з Хашмони й таборували в Мосероті. Numbers 33:31 І рушили з Мосероту й таборували в Бене-Яакані. Numbers 33:32 І рушили з Бене-Яакану й таборували в Хорі Ґідґаду. Numbers 33:33 І рушили з Хору Гідґаду й таборували в Йотваті. Numbers 33:34 І рушили з Йотвати й таборували в Авроні. Numbers 33:35 І рушили з Аврони й таборували в Ецйон-Ґевері. Numbers 33:36 І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборува́ли в пустині Цін, це — Кадеш. Numbers 33:37 І рушили з Кадешу й таборува́ли на Гор-горі, на краю́ едомської землі. Numbers 33:38 І зійшов священик Ааро́н на Гор-го́ру з Господнього наказу, та й помер там сорокового року ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю, п'ятого місяця, першого дня місяця. Numbers 33:39 А Ааро́н був віку ста й двадцяти й трьох літ, коли помер він на Гор-горі. Numbers 33:40 І почув ханаанеянин, цар Араду, — а він сидів на півдні в краї ханаанськім, — що йдуть Ізраїлеві сини. Numbers 33:41 І рушили від Гор-гори Й таборува́ли в Цалмоні. Numbers 33:42 І рушили з Цалмони й таборували в Пуноні. Numbers 33:43 І рушили з Пунону й таборували в Овоті. Numbers 33:44 І рушили з Овоту й таборували в Ійє-Гааварімі, на моавській границі. Numbers 33:45 І рушили з Ійїму й таборували в Дівоні Ґаду. Numbers 33:46 І рушили з Дівону Ґаду й таборува́ли в Алмон-Дівлатаймі. Numbers 33:47 І рушили з Алмон-Дівлатайми й таборува́ли в гора́х Аварім перед Нево. Numbers 33:48 І рушили з гір Аварім, і таборували в моавських степа́х. Numbers 33:49 І таборува́ли вони над Йорда́ном від Бет-Єшмоту аж до Авел-Шіттіму в Моавських степа́х.
Numbers 33:50 І Господь промовляв до Мойсея в моавських степах над приєрихо́нським Йорда́ном, говорячи: Numbers 33:51 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли ви пере́йдете Йорда́н до ханаа́нського кра́ю, Numbers 33:52 то проженете всіх ме́шканців того Кра́ю перед собою, і понищите всі їхні зобра́ження, і всіх литих ідолів їхніх понищите, і всі їхні висо́ти поруйнуєте. Numbers 33:53 І ви заволодієте тим Кра́єм, і осядете в ньому, бо Я дав вам той Край на власність. Numbers 33:54 І ви заволодієте тим Краєм жеребко́м за вашими родами: числе́нному збі́льшите власність його, а малому зме́ншите власність його, — де вийде йому жеребо́к, туди йому буде, за племенами ваших батьків бу́дете володіти собі. Numbers 33:55 А якщо ви не виженете ме́шканців того Кра́ю від себе, то будуть ті, кого позоставите з них, колючка́ми в ваших оча́х та те́рнями в ваших бока́х. І будуть вас утискати на тій землі, що на ній ви сидітимете. Numbers 33:56 І станеться, — як Я ду́мав був учинити їм, учиню́ те вам“. Numbers 34:0 Numbers 34:1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 34:2 „Накажи Ізраїлевим синам та й скажи їм: Коли ви вві́йдете до ханаанського кра́ю, — це буде той край, що припаде́ вам у спа́дщині, ханаанський край по границях його. Numbers 34:3 І буде вам півде́нна сторона́ від пустині Цін при Едомі, і буде вам південна границя від кінця Солоного моря на схід. Numbers 34:4 І скерується вам та границя з полу́дня до Маале-Акраббіму, і пере́йде до Ціну, і будуть ви́ходи її з полу́дня до Кадеш-Барнеа. І ви́йде вона до Хацар-Аддару й пере́йде до Ацмону. Numbers 34:5 І скерується границя з Ацмону до єгипетського пото́ку, і будуть її ви́ходи до моря. Numbers 34:6 А границя за́хідня, — буде для вас море Велике, це буде для вас за́хідня границя. Numbers 34:7 А оце буде для вас півні́чна границя: від Великого моря ви́значите собі за границю Гор-го́ру. Numbers 34:8 Від Гор-гори визначите в на́прямі до Гамату, і будуть ви́ходи границі до Цедаду. Numbers 34:9 І вийде границя до Зіфрону, і будуть її ви́ходи до Гацар-Енану. Це буде вам північна границя. Numbers 34:10 І визначите собі за границю на схід — від Гацар-Енану до Шефаму. Numbers 34:11 І зі́йде границя від Шефаму до Рівли, на схід Аіну. І зі́йде границя, і ді́йде на беріг Кінеретського моря на схід. Numbers 34:12 І зі́йде границя до Йорда́ну, і будуть її ви́ходи — море Солоне. Це буде для вас край по його границях навко́ло“. Numbers 34:13 I Мойсей наказав Ізраїлевим синам, говорячи: „Оце та земля, що ви поділите собі її жеребко́м, що Господь наказав дати дев'яти племена́м і половині племені. Numbers 34:14 Бо взяли́ пле́м'я Рувимових синів за дома́ми батьків своїх, і пле́м'я Ґадових синів за домами батьків своїх, і половина пле́мени Манасіїного взяли́ спа́дщину свою, Numbers 34:15 два пле́мені й половина племени взяли вже свою спа́дщину з того боку приєрихо́нського Йорда́ну на схід та на пі́вдень.“ Numbers 34:16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 34:17 „Оце імена́ тих мужів, що поділять для вас той край на спа́док: священик Елеазар та Ісус, син Навинів, Numbers 34:18 та ві́зьмете по одно́му князеві з племени, щоб поділити той край на власність. Numbers 34:19 А оце ймення тих мужів: для Юдиного племени — Калев, син Єфуннеїв; Numbers 34:20 а для племени Симео́нових синів — Шемуїл, син Аммігудів; Numbers 34:21 а для племени Веніями́нового — Елідад, син Кіслонів; Numbers 34:22 для племени Да́нових синів — князь Буккі, син Йоґліїв. Numbers 34:23 для Йо́сипових синів, для племени синів Манасіїних — князь Ханніїл, син Ефодів; Numbers 34:24 а для племени Єфре́мових синів — князь Кемуїл, син Шіфтанів; Numbers 34:25 а для племени Завуло́нових синів — князь Еліцафан, син Парнахів; Numbers 34:26 а для племени Іссаха́рових синів — князь Палтіїл, син Аззана; Numbers 34:27 а для племени Аси́рових синів — князь Ахігуд, син Шеломіїв; Numbers 34:28 а для племени синів Нефтали́мових — князь Педаїл, син Аммігудів. Numbers 34:29 Оце ті, кому наказав Господь поділити ханаанський Край на спа́дщину для Ізраїлевих синів. Numbers 35:0
Numbers 35:1 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приерихо́нським Йорда́ном, говорячи: Numbers 35:2 „Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спа́дку свого володіння міста́ на сидіння; і пасови́сько для міст навколо них дасте ви Левитам. Numbers 35:3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасови́ська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини. Numbers 35:4 А пасови́ська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назо́вні — тисяча локтів навко́ло. Numbers 35:5 І відміряєте поза містом на схі́дню сторону — дві тисячі лі́ктів, і на півде́нну сторону — дві тисячі ліктів, і на за́хідню сторону — дві тисячі ліктів, і на півні́чну сторону — дві тисячі ліктів, а місто — усере́дині. Це будуть для вас міські пасови́ська. Numbers 35:6 А з міст, що дасте́ Левитам, буде шість міст на схо́вища, що дасте, щоб утікати туди убі́йникові. А окрім них дасте́ сорок і два міста. Numbers 35:7 Усі ті міста, що дасте Левитам, — сорок і вісім їхніх міст та їхні пасови́ська. Numbers 35:8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, — від більшого дасте більше, а від меншого — менше, кожен за спа́дком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам“. Numbers 35:9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Numbers 35:10 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви пере́йдете Йорда́н до ханаанського кра́ю, Numbers 35:11 то виберіть собі міста, — вони будуть на схо́вища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне. Numbers 35:12 І будуть для вас ті міста на схо́вища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою. Numbers 35:13 А ті міста, що дасте, — шість міст на схо́вища буде для вас. Numbers 35:14 Три місті дасте по той бік Йорда́ну, а три місті дасте в ханаанському кра́ї, — вони будуть міста на схо́вища. Numbers 35:15 Ці шість міст будуть на схо́вища для Ізраїлевих синів, і для прихо́дька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невми́сне.
Numbers 35:16 А коли б хто вдарив кого залізним знаря́ддям, а той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник. Numbers 35:17 А якщо вдарив його ка́менем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник. Numbers 35:18 Або вдарив його дерев'я́ним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник. Numbers 35:19 Месник за кров — він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його. Numbers 35:20 А якщо пхне його з не́нависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре, Numbers 35:21 або з ворогува́ння вдарив його своєю рукою, а той помер, — буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; ме́сник за кров заб'є убійника, як спіткає його. Numbers 35:22 А як хто випадко́во, без не́нависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаря́ддям, Numbers 35:23 або якимбудь ка́менем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла, Numbers 35:24 то розсудить громада між убійником та між ме́сником за кров за цими постановами. Numbers 35:25 І громада ви́зволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста схо́вища його, що втік був туди. І ося́де він у ньому аж до смерти найвищого священика, пома́заного святою оливою. Numbers 35:26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста схо́вища його, куди втік був, Numbers 35:27 і зна́йде його месник за кров поза границями міста схо́вища його, і замордує месник за кров убійника, — нема йому вини кро́ви! Numbers 35:28 Бо він пови́нен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика ве́рнеться убійник до землі володіння свого. Numbers 35:29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях. Numbers 35:30 Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не до́сить проти кого, щоб осудити на смерть. Numbers 35:31 І не ві́зьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий. Numbers 35:32 І не ві́зьмете о́купу від змушеного втікати до міста схо́вища його, щоб вернувся сидіти в краю́ до смерти священика. Numbers 35:33 І не збезче́стите того кра́ю, що ви в ньому, бо та кров — вона безче́стить край, а краєві не проща́ється за кров, що проли́та в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив. Numbers 35:34 І не занечи́стиш того кра́ю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я — Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!“ Numbers 36:0 Numbers 36:1 І поприхо́дили го́лови ба́тьківських домів родів синів Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного з родів Йо́сипових синів, і промовили перед Мойсеєм та перед князя́ми, го́ловами ба́тьківських домів Ізраїлевих синів, Numbers 36:2 і сказали: „Господь наказав моєму панові дати жеребком цей край Ізраїлевим синам, і пан мій отримав Господнього нака́за дати спа́док нашого брата Целофхада його до́чкам. Numbers 36:3 І якщо вони будуть за жінок кому́ з синів інших племен Ізраїлевих синів, то буде віднята їхня спа́дщина зо спа́дку наших батьків, і буде до́дане над спа́док тому пле́мені, що вони стануть їм за жінок, а з жеребка́ нашого спа́дку буде відняте. Numbers 36:4 А якщо Ізраїлевим синам буде ювілей, то буде їхня спа́дщина до́дана до спа́дку племени, що стануть їм за жінок, і їхня спадщина буде віднята від спа́дку племени наших батьків“. Numbers 36:5 І наказав Мойсей Ізраїлевим синам за Господнім нака́зом, говорячи: „Слушно говорить пле́м'я Йо́сипових синів. Numbers 36:6 Оце та річ, що Господь заповів про Целофхадових дочо́к, говорячи: Вони стануть за жінок тим, хто їм подо́бається, тільки родові племени їхнього батька вони стануть за жіно́к. Numbers 36:7 І не буде перехо́дити спа́дщина Ізраїлевих синів від племени до племени, бо кожен із Ізраїлевих синів буде держатися спа́дщини племени своїх батьків. Numbers 36:8 А кожна дочка́, що пося́де спа́дщину від племени Ізраїлевих синів, стане за жінку одно́му з роду племени батька свого, щоб Ізраїлеві сини володіли кожен спа́дком батьків своїх. Numbers 36:9 І не буде перехо́дити спа́док від племени до іншого племени, бо кожен із племен Ізраїлевих синів буде держатися спа́дку свого“. Numbers 36:10 Як Господь наказав був Мойсеєві, так учинили Целофхадові до́чки. Numbers 36:11 І стали Целофхадові до́чки: Махла, Тірца, і Хоґла, і Мілка, і Ноа за жіно́к для синів дядьків своїх. Numbers 36:12 Тим, що з родів синів Манасіїних, сина Йо́сипового, стали вони за жіно́к, а їхня спа́дщина залиши́лася за пле́менем роду їхнього батька. Numbers 36:13 Оце за́повіді та постанови, що Господь наказав був через Мойсея Ізраїлевим синам у моавських степа́х над приєрихо́нським Йорда́ном.
Deuteronomy 0:0
Deuteronomy 1:0 Deuteronomy 1:1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всьо́го Ізраїля по тім боці Йорда́ну в пустині, на степу́, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом, Deuteronomy 1:2 одина́дцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа. Deuteronomy 1:3 І сталося сорокового року, одина́дцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них, Deuteronomy 1:4 по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя баша́нського, що сидів в Аштароті в Едреї. Deuteronomy 1:5 На тім боці Йорда́ну в моавському кра́ї став Мойсей виясняти Зако́на, говорячи: Deuteronomy 1:6 „Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хори́ві, говорячи: До́сить вам сидіти на цій горі! Deuteronomy 1:7 Оберніться й рушайте, і йдіть на го́ру амореянина, та до всіх сусідів його на степу́, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, — до кра́ю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, — річки Ефра́ту. Deuteronomy 1:8 Ось Я дав вам цей край! Увійдіть, і заволодійте цим кра́єм, що на нього Господь був присяг вашим батькам, — Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них“. Deuteronomy 1:9 І сказав я того ча́су до вас, говорячи: „Не мо́жу я сам носити вас. Deuteronomy 1:10 Господь, Бог ваш, розмно́жив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зо́рі небесні! Deuteronomy 1:11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагосло́вить вас, як Він говорив вам. Deuteronomy 1:12 Як я сам понесу тяготу́ вашу, і тяга́р ваш, і ваші супере́чки? Deuteronomy 1:13 Візьміть собі му́жів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі́ вас“. Deuteronomy 1:14 І ви відповіли́ мені та й сказали: „Добра та річ, що ти кажеш зробити“. Deuteronomy 1:15 І взяв я голі́в ваших племе́н, мужів мудрих та знаних, і поставив їх го́ловами над вами, — тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племе́н. Deuteronomy 1:16 І наказав я того ча́су вашим су́ддям, говорячи: „Вислухо́вуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між прихо́дьком його. Deuteronomy 1:17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, — як мало́го, так і великого ви́слухаєте, не будете боятися обличчя люди́ни, бо суд — Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка́ для вас, принесете мені, і я вислухаю її“. Deuteronomy 1:18 I наказав я вам того ча́су про всі ті речі, що ви зробите. Deuteronomy 1:19 І ми рушили з Хори́ву, та й перейшли цю велику й страшну́ пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.
Deuteronomy 1:20 І сказав я до вас: „Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам. Deuteronomy 1:21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!“ Deuteronomy 1:22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: „Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони ви́слідять нам той край, та нехай принесуть нам відо́мість про дорогу, що нею підемо, та про міста́, куди вві́йдемо“. Deuteronomy 1:23 І була́ та річ добра в моїх оча́х, і взяв я у вас дванадцять му́жа, — муж один для пле́мени. Deuteronomy 1:24 І вони відійшли, і зійшли на го́ру, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край. Deuteronomy 1:25 І взяли вони в свою ру́ку з пло́ду того кра́ю, і прине́сли до нас, і здали́ нам справу, і сказали: „Добрий той край, що Господь, Бог наш, дає нам!“ Deuteronomy 1:26 Та ви не хотіли йти, і були неслухня́ні наказам Господа, Бога вашого. Deuteronomy 1:27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: „З не́нависти до нас Господь вивів нас з єгипетського кра́ю, щоб дати нас у руку аморе́янина на ви́гублення нас. Deuteronomy 1:28 Куди ми пі́демо? Брати́ наші розслабили наше серце, говорячи: Наро́д той більший та вищий від нас, міста великі й умі́цнені аж до неба, і навіть ве́летнів ми бачили там“. Deuteronomy 1:29 І сказав я до вас: „Не лякайтеся й не бійтеся їх! Deuteronomy 1:30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших оча́х, Deuteronomy 1:31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого прихо́ду до цього місця. Deuteronomy 1:32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога, Deuteronomy 1:33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше табору́вання, — вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що бу́дете нею ходити, а хмарою вдень“. Deuteronomy 1:34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи: Deuteronomy 1:35 Поправді кажу́, — ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго кра́ю, що присяг Я дати вашим батькам, Deuteronomy 1:36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, — він побачить його, і йому Я дам той край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього. Deuteronomy 1:37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: „І ти не ввійдеш туди! Deuteronomy 1:38 Ісус, син Нави́нів, що стоїть перед тобою, він уві́йде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним. Deuteronomy 1:39 А діти ваші, про яких ви сказали: „На здо́бич будуть вони“, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, — вони вві́йдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним. Deuteronomy 1:40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря“. Deuteronomy 1:41 А ви відповіли та й сказали мені: „Згрішили ми Господе́ві! Ми ви́йдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш“. І припереза́ли ви кожен військо́ву збро́ю свою, і відважилися вийти на го́ру. Deuteronomy 1:42 Але Господь до мене сказав: „Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, — бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами“. Deuteronomy 1:43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухня́ні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на го́ру. Deuteronomy 1:44 І вийшов навпере́йми вас аморе́янин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли́ вас в Сеїрі аж до Горми. Deuteronomy 1:45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, — та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас. Deuteronomy 1:46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, — стільки днів, скільки там ви сиділи. Deuteronomy 2:0 Deuteronomy 2:1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружля́ли ми навколо гори́ Сеїр багато днів. Deuteronomy 2:2 І сказав Господь до мене, говорячи: Deuteronomy 2:3 „До́сить вам кружля́ти навколо цієї гори́, — оберніться на північ! Deuteronomy 2:4 А наро́дові наказуй, говорячи: Ви перехо́дите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться! Deuteronomy 2:5 Не дражні́ть їх, бо Я не дам вам з їхнього кра́ю місця ані на стопу́ ноги, бо го́ру Сеїр Я дав Ісавові, як спа́дщину. Deuteronomy 2:6 Їжу купите від них за срібло — і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло — і будете пити. Deuteronomy 2:7 Бо Господь, Бог твій, поблагослови́в тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу́ твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, — не відчув ти недостачі ні в чо́му“. Deuteronomy 2:8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги сте́пу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині. Deuteronomy 2:9 І сказав Господь мені: „Не ворогу́й з Моавом, і не драту́й їх війною, бо Я не дам тобі з його кра́ю спа́дщини, — бо Лотовим синам дав Я Ар на спа́док“. Deuteronomy 2:10 Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні. Deuteronomy 2:11 Рефаями вважалися й вони, як ве́летні, а моавітяни кличуть їх: еми. Deuteronomy 2:12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль кра́єві спа́дку свого, що дав їм Господь. Deuteronomy 2:13 „Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред“. І перейшли ми поті́к Зеред. Deuteronomy 2:14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли поті́к Зеред, — тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військо́вих із табо́ру, як Господь присягнув був їм. Deuteronomy 2:15 Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табо́ру аж до решти. Deuteronomy 2:16 І сталося, коли вигинули всі військо́ві і вимерли з-посеред наро́ду, Deuteronomy 2:17 то Господь промовляв до мене, говорячи: Deuteronomy 2:18 „Ти сьогодні прохо́диш моавську границю — Ар. Deuteronomy 2:19 І при́йдеш близько до Аммонових синів, — не нена́видь їх і не драту́й їх, бо не дам тобі спа́дку з кра́ю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спа́дщину“. Deuteronomy 2:20 За край рефаїв вважався також він, — рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммоні́тяни кликали їх: замзуми, Deuteronomy 2:21 наро́д великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, Deuteronomy 2:22 як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, — і вигнали їх, і осіли замість них, і сидя́ть аж до сьогодні. Deuteronomy 2:23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.
Deuteronomy 2:24 „Уставайте, рушайте, та й перейдіть поті́к Арнон! Ось — Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним. Deuteronomy 2:25 Того дня Я зачну́ наво́дити страх та жах перед тобою на наро́ди під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтя́ть, і жахнуться перед тобою“. Deuteronomy 2:26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи: Deuteronomy 2:27 „Нехай же я перейду́ в твоїм кра́ї в дорозі, — я піду́ дорогою, не збочу ні право́руч, ні ліво́руч. Deuteronomy 2:28 їжу за срібло продаси мені, — і я їстиму, і воду даси мені за срібло, — і я питиму. Нехай тільки перейду́ я ногами, Deuteronomy 2:29 як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять у в Арі, аж перейду́ я Йорда́н до того кра́ю, що його нам дає Господь, Бог наш“. Deuteronomy 2:30 Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсто́чив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це ви́дко. Deuteronomy 2:31 І сказав Господь мені: „Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодіва́ти, щоб успадкува́ти його край.“ Deuteronomy 2:32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу. Deuteronomy 2:33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ. Deuteronomy 2:34 І того ча́су ми здобули́ всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми. Deuteronomy 2:35 Тільки худобу забрали ми собі на здо́бич, та захо́плене в містах, що ми їх здобули́. Deuteronomy 2:36 Від Ароеру, що на березі арнонського пото́ку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, — усе віддав нам Господь, Бог наш. Deuteronomy 2:37 Тільки до кра́ю Аммонових синів не набли́зився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш. Deuteronomy 3:0 Deuteronomy 3:1 І обернулися ми, та й пішли дорогою до Батану. І вийшов навпере́йми нас Оґ, цар башанський, він та ввесь його наро́д, на війну до Едреї. Deuteronomy 3:2 І сказав Господь до мене: „Не бійся його, бо в твою руку Я дав його, і ввесь наро́д його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигонові, цареві амореян, що сидів у Хешбоні“. Deuteronomy 3:3 І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Оґа, царя башанського, та ввесь його народ, — і побили ми його, так що нікого не позоста́лося в нього. Deuteronomy 3:4 І здобули́ ми всі міста́ його, і того ча́су не було мі́ста, що не взяли б ми від них, — шістдеся́т міст, усю арґовську околицю, ца́рство Оґа в Башані. Deuteronomy 3:5 Усі ці міста́ укріплені, — мур високий, воро́та й за́сув, окрім дуже багатьох відкритих міст. Deuteronomy 3:6 І вчинили ми їх закля́ттям, як зробили були Сигонові, цареві хешбонському, — учинили закляттям усе місто, чоловіків, жінок та дітей. Deuteronomy 3:7 А всю худобу й захоплене з міст забрали ми собі на здо́бич. Deuteronomy 3:8 І взяли ми того ча́су той край з руки обох царів амореянина, що по другому боці Йорда́ну, від Арнонського пото́ку аж до гори Гермо́н, — Deuteronomy 3:9 сидо́няни кличуть на Гермо́н Сірйо́н, а амореяни кличуть на нього Сені́р, — Deuteronomy 3:10 усі міста́ на рівни́ні, і ввесь Ґілеад, і ввесь Баша́н аж до Салхи й Едреї, міст царства Оґа в Башані. Deuteronomy 3:11 Бо тільки Оґ, цар башанський, позостав із решти рефаїв. Оце його ло́же, ложе залізне; чи ж не воно в Раббі Аммонових синів, — дев'ять ліктів довжина́ його, і чотири лікті ширина́ його, на міру ліктем чоловіка.
Deuteronomy 3:12 А край той того ча́су посіли ми. Від Ароеру, що над Арнонським пото́ком, і половину гори Ґілеад, і міста́ його я дав Руви́мовим та Ґадовим. Deuteronomy 3:13 А решту Ґілеаду та ввесь Башан, царство Оґа, віддав я половині пле́менн Манасіїного, усю околицю арґовську, — на ввесь той Башан кличеться: край рефаїв. Deuteronomy 3:14 Яір, син Манасіїн, узяв всю Арґову околицю аж до границі ґешурів та маахатів, і він назвав їх своїм і́менем: Баша́н, се́ла Яіра, і так їх кли́чуть аж до цього дня. Deuteronomy 3:15 А Махірові дав я Ґілеад. Deuteronomy 3:16 А Рувимовим та Ґадовим дав я від Ґілеаду й аж до Арнонського пото́ку, сере́дину потоку та границю, і аж до потоку Яббоку, границі Аммонових синів, Deuteronomy 3:17 і степ, і Йорда́н, і границю його від Кіннерету аж до моря сте́пу, моря Солоного, у узбіччя Пісґі на схід. Deuteronomy 3:18 І ча́су того́ наказав я вам, говорячи: „Господь, Бог ваш, дав вам цей край, щоб ви посіли його; узброєні пере́йдете перед вашими братами, Ізраїлевими синами, усі військо́ві. Deuteronomy 3:19 Тільки ваші жінки, і ваші діти та ваша худоба, — я знаю, що худоба ваша велика! — будуть сидіти по ваших міста́х, що я дав вам, Deuteronomy 3:20 аж Господь дасть спочи́нок братам вашим, як вам, і посядуть також вони той край, що Господь, Бог ваш, дає вам по той бік Йорда́ну, — і ве́рнетесь кожен до спа́дку свого, що я дав вам“. Deuteronomy 3:21 А Ісусові наказав я того ча́су, говорячи: „Ото твої очі бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, обом тим царям, — так зробить Господь усім ца́рствам, куди ти переходиш. Deuteronomy 3:22 Не будеш боятися їх, бо Господь, Бог ваш, Він Той, що воює для вас“. Deuteronomy 3:23 І благав я того ча́су Господа, говорячи: Deuteronomy 3:24 „Владико Господи, — Ти зачав показувати рабові Своєму ве́лич Свою та міцну́ Свою руку! Бо хто інший Бог на небі та на землі, що зробить, як чи́ни Твої, як великі діла́ Твої? Deuteronomy 3:25 Нехай перейду́ ж я та побачу той хороший край, що по тім боці Йорда́ну, ту гарну гірську́ землю та Лива́н!“ Deuteronomy 3:26 Та Господь розгнівався на мене через вас, і не послухав мене. І сказав Господь до мене: „До́сить тобі, — не говори більше до Мене в цій справі! Deuteronomy 3:27 Вийди на верхі́в'я Пісґі, і зведи свої очі на за́хід, і на північ, і на пі́вдень, і на схід, і побач своїми очима, — бо ти не пере́йдеш цього Йорда́ну! Deuteronomy 3:28 І напоуми́ Ісуса, і зміцни його, й укріпи його, бо він пере́йде перед цим наро́дом, і він зробить, що вони посядуть той край, який ти побачиш“. Deuteronomy 3:29 І осіли ми в долині навпроти Бет-Пеору. Deuteronomy 4:0 Deuteronomy 4:1 А тепер, Ізра́їлю, послухай постанов та зако́нів, що я навчаю вас чинити, щоб жили́ ви, і ввійшли, й посіли цей край, що Господь, Бог батьків ваших, дає вам. Deuteronomy 4:2 Не додава́йте до того, що я вам наказую, і не зменша́йте з того, щоб виконувати заповіді Господа, Бога вашого, що я наказав вам. Deuteronomy 4:3 Очі ваші бачили те, що Господь зробив був з Ваалом пеорським, бо кожного чоловіка, що пішов за пеорським Ваалом, вигубив його Господь, Бог твій, з-посеред тебе. Deuteronomy 4:4 А ви, що ли́нули до Господа, Бога вашого, усі ви живі сьогодні. Deuteronomy 4:5 Дивіться, — навчив я вас постанов та зако́нів, як наказав мені Господь, Бог мій, чинити так серед того Кра́ю, куди ви входите, щоб посісти його. Deuteronomy 4:6 Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на оча́х наро́дів, що ви́слухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний наро́д, цей великий люд! Deuteronomy 4:7 Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьки́х, як Господь, Бог наш, кожного ра́зу, як ми кличемо до Нього? Deuteronomy 4:8 І хто і́нший такий великий народ, що має постанови й зако́ни такі справедливі, як увесь той Зако́н, що я даю перед вами сьогодні? Deuteronomy 4:9 Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повихо́дили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до ві́дома синам твоїм та синам твоїх синів, Deuteronomy 4:10 про день, коли стояв ти перед лицем Господа, Бога твого, на Хори́ві, як Господь говорив був до мене: „Збери Мені той народ, і вони слухатимуть слів Моїх, із яких навчаться боятися Мене по всі дні, скільки вони житимуть на землі, та й синів своїх понавча́ють“. Deuteronomy 4:11 І поприхо́дили ви, та й поставали під горою, а гора та горіла огнем аж до самих небес, а при тому була темрява, хмара та мряка. Deuteronomy 4:12 І промовляв Господь до вас із сере́дини огню, — голос слів ви чули, та виду ви не бачили, окрім голосу. Deuteronomy 4:13 І Він оголосив перед вами заповіта Свого, що наказав вам чинити, — Десять Заповідей, і написав їх на двох камі́нних табли́цях. Deuteronomy 4:14 А мені Господь наказав того ча́су навчати вас постанов та зако́нів, щоб виконували ви їх у краю́, куди ви перехо́дите володіти ним. Deuteronomy 4:15 І бу́дете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з сере́дини огню, Deuteronomy 4:16 щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось бовва́на, зобра́ження самця́ чи самиці, Deuteronomy 4:17 зобра́ження всякої худобини, що на землі, зобра́ження всякого крилатого пта́ха, що літає під небом, Deuteronomy 4:18 зобра́ження всякого плазу́ючого по землі, зобра́ження всякої риби, що в воді під землею, Deuteronomy 4:19 і щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць, і зорі, — усе військо небесне, щоб не був ти зве́дений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім наро́дам під усім небом. Deuteronomy 4:20 А вас Господь узяв та й вивів вас із залізної гутни́чої пе́чі, — з Єгипту, щоб ви стали для Нього наро́дом наді́лу, як сьогодні це ви́дко. Deuteronomy 4:21 А Господь був розгнівався на мене за ваші діла́, і поклявся, що не перейду́ я Йорда́ну, і не ввійду́ до того хорошого кра́ю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спа́дщину. Deuteronomy 4:22 Бо я умру в цьому кра́ї, я не перейду́ Йорда́ну, а ви пере́йдете й посядете той хороший край. Deuteronomy 4:23 Стережіться, щоб не забули ви заповіту Господа, вашого Бога, якого склав з вами, щоб не зробили ви собі бовва́на на подобу всього, як наказав тобі Господь, Бог твій. Deuteronomy 4:24 Бо Господь, Бог твій, — Він палю́чий огонь, Бог за́здрісний. Deuteronomy 4:25 Коли ти породиш синів, і синів твоїх синів, і поста́рієте ви в краю́, і зіпсуєтеся, і зробите бовва́на на подобу чогось, і зробите зло в оча́х Господа, Бога свого, та Його розгнівите́, Deuteronomy 4:26 то беру Я сьогодні за свідків проти вас небо й землю, що незаба́ром конче погинете в краю́, на вспадкува́ння якого ви перехо́дите туди Йорда́н. Не будуть довгі ваші дні в ньому, бо конче ви будете ви́гублені. Deuteronomy 4:27 І розпоро́шить вас Господь посеред народів, і будете ви нечисле́нні поміж людами, куди попрова́дить вас Господь. Deuteronomy 4:28 І будете служити там богам, ділу рук лю́дських, дереву та каменеві, які не бачать, і не чують, і не їдять, і не нюхають. Deuteronomy 4:29 Та коли ви будете шукати звідти Господа, Бога свого, то зна́йдете, якщо будете шукати Його всім серцем своїм та всією душею своєю. Deuteronomy 4:30 Як будеш у біді своїй, і коли спіткають тебе в кінці днів усі оці речі, то ве́рнешся ти до Господа, Бога свого, і послухаєш Його голосу. Deuteronomy 4:31 Бо Господь, Бог твій — Бог милости́вий: Він не залишить тебе й не знищить тебе, і не забуде заповіту батьків твоїх, яким їм присягнув був. Deuteronomy 4:32 Бо питай но про перші дні, що були перше тебе, від того дня, коли Бог створив люди́ну на землі, і від кінця неба й аж до кінця неба, — чи бувало щось таке, як ця велика річ, або чи чуте було щось таке, як вона: Deuteronomy 4:33 чи чув народ голос Бога, що говорив із сере́дини огню, як чув ти і жив? Deuteronomy 4:34 Або чи намагався який бог піти взяти собі народ з-посеред іншого народу пробами, ознаками, і чудами, і війною, і сильною рукою, і раме́ном ви́тягненим, і стра́хами великими, як усе те, що зробив був вам Господь, Бог ваш, в Єгипті на оча́х твоїх? Deuteronomy 4:35 Тобі було показане це, щоб ти пізнав, що Господь — Він Бог, і нема іншого, окрім Нього. Deuteronomy 4:36 Він дав тобі з неба почути Його голос, щоб навчити тебе, а на землі показав тобі Свій великий огонь, і слова́ Його чув ти з сере́дини огню. Deuteronomy 4:37 І тому, що кохав Він батьків твоїх, то вибрав їхнє насіння по них, і Сам Він вивів тебе Своєю великою силою з Єгипту, Deuteronomy 4:38 щоб прогнати перед тобою народи, більші й сильніші за тебе, щоб ввести тебе, та дати тобі їхній край на спа́док, як сьогодні це ви́дко. Deuteronomy 4:39 І пізнаєш сьогодні, і ві́зьмеш до серця свого, що Господь — Він Бог на небі вгорі й на землі долі, — іншого нема. Deuteronomy 4:40 І будеш пильнувати постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, і щоб ти продо́вжив дні на землі, що Господь, Бог твій, дає тобі на всі дні". Deuteronomy 4:41 Тоді виділив Мойсей три місті по той бік Йорда́ну на схід сонця, Deuteronomy 4:42 щоб утікав туди убійник, що замордує свого ближнього ненароком, а він не був йому ворогом ні вчора, ані позавчора. І втече він до одно́го з цих міст, і буде жити: Deuteronomy 4:43 Бецер у пустині, у кра́ї рівниннім, Рувимовому, і Рамот у Ґілеаді Ґадовому, і Ґолан у Башані Манасіїному. Deuteronomy 4:44 І оце Зако́н, що Мойсей поклав перед Ізраїлевими синами, Deuteronomy 4:45 оце свідо́цтва, і постанови, і зако́ни, що Мойсей говорив їх до Ізраїлевих синів при виході їх із Єгипту, Deuteronomy 4:46 по той бік Йорда́ну в долині навпроти Бет-Пеору в краю́ Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, якого побив Мойсей та Ізраїлеві сини при виході їх із Єгипту. Deuteronomy 4:47 І вони оволоділи краєм його та краєм Оґа, башанського царя, обох аморейських царів, що по той бік Йорда́ну на схід сонця, Deuteronomy 4:48 від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і аж до гори Сіон, цебто Гермон, Deuteronomy 4:49 і ввесь степ по тім боці Йорда́ну на схід і аж до моря сте́пу під узбі́ччям Пісґі. Deuteronomy 5:0
Deuteronomy 5:1 І скликав Мойсей усього Ізраїля, та й сказав до ньо́го: „Слухай, Ізраїлю, постанови й зако́ни, які я говорю́ сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх. Deuteronomy 5:2 Господь, Бог наш, склав з нами заповіта на Хориві. Deuteronomy 5:3 Не з батьками нашими склав Господь заповіта того, але з нами самими, що ми тут сьогодні всі живі. Deuteronomy 5:4 Обличчям в обличчя говорив Господь із вами на горі з сере́дини огню. Deuteronomy 5:5 Я того ча́су стояв між Господом та між вами, щоб передавати вам Господні слова, бо ви боялися огню, і ви не зійшли на го́ру, коли Він говорив: Deuteronomy 5:6 „Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського кра́ю, з дому ра́бства. Deuteronomy 5:7 Хай не буде тобі інших богів при Мені! Deuteronomy 5:8 Не роби собі різьби й усякої подо́би з того, що на небі вгорі, і що на землі до́лі, і що в воді під землею. Deuteronomy 5:9 Не вклоняйся їм, і не служи їм, бо Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що нена́видять Мене, Deuteronomy 5:10 і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді. Deuteronomy 5:11 Не присягай Іменем Господа, Бога твого, надаре́мно, бо не помилує Господь того, хто присягає Його Ім'я́м надаре́мно. Deuteronomy 5:12 Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій. Deuteronomy 5:13 Шість день працюй, і роби всю працю свою, Deuteronomy 5:14 а день сьо́мий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій та дочка́ твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і прихо́дько твій, що в брамах твоїх, — щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти. Deuteronomy 5:15 І будеш пам'ята́ти, що був ти рабом в єгипетському кра́ї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раме́ном, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день. Deuteronomy 5:16 Шануй свого ба́тька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі. Deuteronomy 5:17 Не вбивай! Deuteronomy 5:18 Не чини пере́любу! Deuteronomy 5:19 Не кради́! Deuteronomy 5:20 Не свідчи́ неправдиво проти ближнього свого! Deuteronomy 5:21 І не бажай жони бли́жнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що є в ближнього твого! Deuteronomy 5:22 Слова ці Господь промовляв до всього вашого зібра́ння, на горі з сере́дини огню, хмари та мряки, сильним голосом. І більш не говорив, і написав їх на двох камінних табли́цях, і дав їх мені. Deuteronomy 5:23 І сталося, коли ви слухали той голос з-посеред те́мряви, а гора горіла огнем, то прийшли до мене всі го́лови ваших племе́н та ваші старші́, Deuteronomy 5:24 та й сказали: „Тож Господь, Бог наш, показав нам славу Свою та ве́лич Свою, і голос Його чули ми з сере́дини огню. Цього дня ми бачили, що говорить Бог з люди́ною, — і вона жива! Deuteronomy 5:25 А тепер на́що маємо вмирати? Бо спалить нас той великий огонь! Якщо ми бу́демо ще далі слухати голосу Господа Бога нашого, то помре́мо. Deuteronomy 5:26 Бо чи є таке тіло, щоб чуло, як ми, голос Бога Живого, що промовляє з сере́дини огню, і жило б? Deuteronomy 5:27 Приступи сам, і слухай усе, що́ скаже Господь, Бог наш, і ти будеш говорити нам усе, що промовля́тиме Господь, Бог наш, до тебе, а ми будемо слухати й виконаємо“. Deuteronomy 5:28 І почув Господь голос ваших слів, коли ви промовляли до мене. І сказав до мене Господь: „Чув Я голос цього наро́ду, що промовляли до тебе. Добре все, що вони промовляли. Deuteronomy 5:29 О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки! Deuteronomy 5:30 Іди, скажи їм: Вертайтесь собі до наметів своїх! Deuteronomy 5:31 А ти стій тут зо Мною, і Я буду промовляти до тебе кожну заповідь, і постано́ви, і зако́ни, що будеш навчати їх, щоб вони виконували їх у кра́ї, що Я даю їм на спа́дщину його“. Deuteronomy 5:32 І будеш пильнувати виконувати їх, як наказав вам Господь, Бог ваш, — не збочите ні право́руч, ні ліво́руч. Deuteronomy 5:33 Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог ваш, будете ходити, щоб жили ви й було вам добре, і щоб довгі були ваші дні в кра́ї, що ви оволодієте ним. Deuteronomy 6:0
Deuteronomy 6:1 А оце заповідь, постанови та зако́ни, що наказав Господь, Бог ваш, щоб навчити вас виконувати їх у кра́ї, що ви переходите туди посісти його, Deuteronomy 6:2 щоб ти боявся Господа, Бога свого, щоб пильнувати всіх постано́в Його та заповідей Його, що я наказую тобі, ти й син твій, та син твого́ сина по всі дні життя твого, і щоб були довгі твої дні. Deuteronomy 6:3 І слухай, Ізраїлю, і пильнуй виконувати це, щоб було добре тобі, і щоб ви си́льно розмно́жились, як прирік був Господь, Бог батьків твоїх, дати край, що тече молоком та медом. Deuteronomy 6:4 Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один! Deuteronomy 6:5 І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! Deuteronomy 6:6 І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. Deuteronomy 6:7 І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сиді́тимеш удома, і як ходи́тимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. Deuteronomy 6:8 І прив'яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов'я́зкою між очима твоїми. Deuteronomy 6:9 І напишеш їх на бічни́х одвірках дому свого та на брамах своїх. Deuteronomy 6:10 І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того краю́, якого присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста́, яких ти не будував, Deuteronomy 6:11 та доми, повні всякого добра, яких ти не напо́внював, і те́сані колодязі, яких ти не теса́в, і виноградники та оливки, яких ти не садив, і ти будеш їсти й наси́тишся, — Deuteronomy 6:12 стережися тоді, щоб ти не забув Господа, що вивів тебе з єгипетського кра́ю, з дому ра́бства! Deuteronomy 6:13 Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити, і Йменням Його будеш присягати. Deuteronomy 6:14 Не будеш ходити за іншими богами з богів тих наро́дів, що в околицях ваших, Deuteronomy 6:15 бо Господь, Бог твій — Бог ревнивий посеред тебе; щоб не запалився на тебе гнів Господа, Бога твого, і щоб Він не вигубив тебе з поверхні землі. Deuteronomy 6:16 Не будете спокуша́ти Господа, Бога вашого, як спокушали ви в Массі. Deuteronomy 6:17 Будете конче пильнувати заповідей Господа, Бога вашого, і свідо́цтва Його, і постанови Його, що наказав Він тобі. Deuteronomy 6:18 І будеш робити справедливе та добре в Господніх очах, щоб було тобі добре, і щоб увійшов ти та посів той хороший Край, що Господь присягнув був батькам твоїм, Deuteronomy 6:19 щоб вигнати всіх ворогів твоїх перед тобою, як говорив був Господь. Deuteronomy 6:20 Коли запитає тебе син твій колись, говорячи: „Що це за свідо́цтва й постанови та зако́ни, що вам наказав Господь, Бог наш?“ Deuteronomy 6:21 то скажеш синові своєму: „Ми були раби фараонові в Єгипті, а Господь вивів нас із Єгипту сильною рукою. Deuteronomy 6:22 І дав Господь ознаки та чуда великі та страшні на Єгипет, і на фараона та ввесь дім його на наших оча́х. Deuteronomy 6:23 А нас вивів звідти, щоб увести нас та дати той край, що присягнув був Він нашим батькам. Deuteronomy 6:24 І наказав нам Господь чинити всі ті постанови, щоб боятися Господа, Бога нашого, щоб було́ добре нам усі дні, щоб утри́мати нас при житті, як дня цього. Deuteronomy 6:25 І буде нам праведність у тому, коли будемо пильнувати виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам“. Deuteronomy 7:0
Deuteronomy 7:1 Коли Господь, Бог твій, уведе і тебе до того кра́ю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то Він вижене числе́нні поганські народи перед тобою: хітте́янина, і ґірґаше́янина, і аморе́янина, і ханаане́янина, і періззе́янина, і хівве́янина, і євусе́янина, — сім народів, численніших та міцніших за тебе. Deuteronomy 7:2 І коли дасть їх Господь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям, — не складеш із ними заповіту, і не будеш до них милосердний. Deuteronomy 7:3 І не споріднюйся з ними: дочки́ своєї не даси його синові, а його дочки́ не візьмеш для сина свого, Deuteronomy 7:4 бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, — і запалиться Господній гнів на вас, і Він скоро тебе вигубить. Deuteronomy 7:5 Але тільки так будете їм робити: жертівники їхні порозбиваєте, а їхні стовпи поламаєте, святі їхні дере́ва постинаєте, а бовванів їхніх попалите в огні, Deuteronomy 7:6 бо ти святий наро́д для Господа, Бога свого, — тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому ви́браним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. Deuteronomy 7:7 Не через числе́нність вашу понад усі народи Господь уподо́бав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів, Deuteronomy 7:8 але з Господньої любови до вас, і через доде́ржання Його прися́ги, що присягнув був вашим батькам, — Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому ра́бства, з руки фараона, царя єгипетського. Deuteronomy 7:9 І ти пізна́єш, що Господь, Бог твій, — Він той Бог, той Бог вірний, що стереже заповіта та милість для тих, хто любить Його, та хто доде́ржує Його заповіді на тисячу поколінь, Deuteronomy 7:10 і що надолу́жить нена́висникам Своїм, їм самим, щоб вигубити їх; не загаїться Він щодо Свого нена́висника, — відплатить йому самому. Deuteronomy 7:11 А ти будеш виконувати заповіді й постанови та зако́ни, що Я сьогодні наказую виконувати їх. Deuteronomy 7:12 І станеться, — за те, що ви будете слухатися цих зако́нів, і будете додержувати, і будете виконувати їх, то й Господь, Бог твій, буде додержувати для тебе заповіт та милість, що був присягнув батькам твоїм. Deuteronomy 7:13 І буде Він любити тебе, і поблагосло́вить тебе, і розмно́жить тебе, і поблагосло́вить плід твоєї утро́би та плід твоєї землі, — збіжжя твоє, і сік твій виногра́дний, і сік твоїх оли́вок, по́рід биків твоїх і коті́ння ота́ри твоєї на тій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі. Deuteronomy 7:14 Ти будеш благослове́нний поміж усіма наро́дами, — не буде серед тебе безплідного та безплідної, також і між худобою твоєю. Deuteronomy 7:15 І Господь відхи́лить від тебе всяку хворобу, і жодних лютих єгипетських неду́г, які ти знаєш, не наведе́ їх на тебе, а дасть їх на всіх твоїх ворогів. Deuteronomy 7:16 І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, — не змилосе́рдиться око твоє над ними, і не будеш служити їхнім богам, бо то па́стка для тебе. Deuteronomy 7:17 Коли скажеш у серці своїм: „Ті люди численні́ші від мене, — як я зможу вигнати їх?“ — Deuteronomy 7:18 не бійся їх! Пильно пам'ятай, що́ зробив був Господь, Бог твій, фарао́нові та всьому Єгиптові, — Deuteronomy 7:19 ті великі випробо́вування, що бачили твої очі, і ознаки та чу́да, і сильну руку та ви́тягнене раме́но, що ними вивів тебе Господь, Бог твій, — так Господь, Бог твій, учинить усім тим наро́дам, що ти їх боїшся. Deuteronomy 7:20 Також і ше́ршнів пошле Господь, Бог твій, на нього, аж поки не вигинуть позосталі та ті, що поховалися перед тобою. Deuteronomy 7:21 Не бійся їх, бо серед тебе Господь, Бог твій, Бог великий та страшни́й. Deuteronomy 7:22 І викидатиме Господь, Бог твій, тих людей помалу з-перед тебе; не зможеш вигубити їх скоро, щоб не розмно́жилася над тобою польова́ звірина́. Deuteronomy 7:23 І дасть їх Господь, Бог твій, перед тобою, і побенте́жить їх великим бентеженням, аж поки не будуть ви́гублені. Deuteronomy 7:24 І віддасть їхніх царів у руку твою, а ти вигубиш їхнє ім'я́ з-під неба, — не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не ви́губиш їх. Deuteronomy 7:25 Бовва́нів їхніх богів попа́лите в огні, — не будеш жадати срібла та золота, що на них, і не ві́зьмеш його собі, щоб тим не впасти до па́стки, бо то оги́да для Господа, Бога твого. Deuteronomy 7:26 І не внесеш цієї оги́ди до дому свого, і не станеш закляттям, як вона. Конче зоги́диш її, і конче будеш бри́дитися нею, бо закля́ття вона. Deuteronomy 8:0
Deuteronomy 8:1 Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили́, і мно́жилися, і ввійшли й посіли той край, що Господь присягнув вашим батькам. Deuteronomy 8:2 І будеш пам'ятати всю ту доро́гу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокори́ти тебе, щоб ви́пробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні. Deuteronomy 8:3 І впоко́рював Він тебе, і мори́в тебе голодом, і годував тебе ма́нною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе люди́на, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе люди́на. Deuteronomy 8:4 Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ. Deuteronomy 8:5 І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій. Deuteronomy 8:6 І будеш вико́нувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його, Deuteronomy 8:7 бо Господь, Бог твій, уводить тебе до кра́ю хорошого, до краю водних пото́ків, джере́л та безо́день, що виходять у долині й на горі, Deuteronomy 8:8 до кра́ю пшениці, й ячме́ню, і винограду, і фіґи, і грана́ту, до краю оли́вкового де́рева та меду, Deuteronomy 8:9 до кра́ю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого, до кра́ю, що каміння його — залізо, а з його гір добуватимеш мідь. Deuteronomy 8:10 І будеш ти їсти й наси́тишся, і поблагосло́виш Господа, Бога свого, у тім добрім кра́ї, що дав Він тобі. Deuteronomy 8:11 Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і зако́нів Його, і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, Deuteronomy 8:12 щоб, коли ти будеш їсти й наси́тишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них, Deuteronomy 8:13 а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмно́житься, і срібло та золото розмно́жаться тобі, і все, що твоє, розмно́житься, Deuteronomy 8:14 то щоб не загорди́лося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, Deuteronomy 8:15 що веде тебе цією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сара́ф, і скорпіо́н, і висохла земля, де немає води; що Він випроваджує тобі воду з крем'яно́ї скелі, Deuteronomy 8:16 що в пустині годує тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоря́ти тебе, і щоб випробо́вувати тебе, щоб чинити тобі добро наоста́нку, Deuteronomy 8:17 щоб ти не сказав у серці своїм: „Сила моя та міць моєї руки здобули́ мені цей добро́бут“. Deuteronomy 8:18 І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути поту́гу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього. Deuteronomy 8:19 І станеться, якщо справді забудеш ти Господа, Бога свого, і пі́деш за іншими богами, і будеш їм служити, і будеш вклонятися їм, то врочисто свідчу вам сьогодні, — ви конче погинете! Deuteronomy 8:20 Як ті люди, що Господь вигубля́є з-перед вас, так ви погинете за те, що не будете слухатися голосу Господа, Бога вашого! Deuteronomy 9:0
Deuteronomy 9:1 Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні перехо́диш Йорда́н, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба, Deuteronomy 9:2 народом великим та високим, ве́летнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: „Хто стане перед ве́летнями?“ Deuteronomy 9:3 І пізнаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, — Він вигубить їх і Він пони́жуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незаба́ром, як Господь говорив був тобі. Deuteronomy 9:4 Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: „Через пра́ведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через непра́ведність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене“. Deuteronomy 9:5 Не через пра́ведність твою, і не через простоту́ твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову. Deuteronomy 9:6 І пізнаєш, що не через пра́ведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердоши́їй. Deuteronomy 9:7 Пам'ятай, не забудь, що ти гніви́в Господа, Бога свого, — у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського кра́ю аж до прихо́ду вашого до цього місця, неслухня́ні були ви проти Господа. Deuteronomy 9:8 І на Хори́ві розгніви́ли були ви Господа, — і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас. Deuteronomy 9:9 Коли я схо́див на го́ру взяти кам'яні табли́ці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив. Deuteronomy 9:10 І Господь дав мені оби́дві кам'яні табли́ці, писані Божим пальцем, а на них усі ті слова́, що Господь говорив був із вами на горі з сере́дини огню в дні зборів. Deuteronomy 9:11 І сталося, на кінці сорока́ день і сорока́ ночей дав мені Господь дві кам'яні табли́ці, табли́ці заповіту. Deuteronomy 9:12 І сказав мені Господь: „Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся наро́д твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збо́чили з дороги, яку Я наказав їм, — зробили собі литого бовва́на“. Deuteronomy 9:13 I сказав Господь до мене, говорячи: „Бачив Я той наро́д, — і ось він наро́д твердоши́їй. Deuteronomy 9:14 Позостав Мене, і Я ви́гублю їх, і зітру́ їхнє ймення з-під неба, тебе зроблю́ народом міцнішим та численнішим від нього“. Deuteronomy 9:15 І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і оби́дві табли́ці заповіту в обох руках моїх. Deuteronomy 9:16 І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, — зробили собі теля, литого бовва́на, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам! Deuteronomy 9:17 І схопи́в я за оби́дві табли́ці, та й кинув їх з обох своїх рук, — і розторо́щив їх на ваших оча́х!... Deuteronomy 9:18 І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в оча́х Господа, щоб Його розгніви́ти, Deuteronomy 9:19 бо боявся я гніву та люті, якими розгні́вався був на вас Господь, щоб ви́губити вас, — та вислухав Господь мене й цього ра́зу. Deuteronomy 9:20 А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того ча́су також за Ааро́на. Deuteronomy 9:21 А гріх ваш, що вчинили ви, теля́ те я взяв та й спалив його в огні, і розторо́щив його, добре змолов, аж стало воно дрібни́м, немов порох. І кинув я порох його до пото́ку, що сходить з гори. Deuteronomy 9:22 І в Тав'ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гніви́ли ви Господа. Deuteronomy 9:23 А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: „Увійдіть, та й посядьте той край, що Я дав вам“, то були ви неслухня́ні нака́зу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу. Deuteronomy 9:24 Неслухня́ні були ви Господе́ві від дня, як я вас пізнав. Deuteronomy 9:25 І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що ви́губить вас. Deuteronomy 9:26 І молився я до Господа й говорив: „Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю вели́чністю, що Ти вивів його́ з Єгипту сильною рукою! Deuteronomy 9:27 Згадай Своїх рабів — Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього наро́ду й на несправедливість та гріх його, Deuteronomy 9:28 щоб не сказав той кра́й, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того кра́ю, що Ти говорив їм, та з Своєї не́нависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині. Deuteronomy 9:29 А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм ви́тягненим раме́ном“. Deuteronomy 10:0
Deuteronomy 10:1 Того ча́су сказав був до мене Господь: „Ви́теши собі дві камі́нні табли́ці, як перші, та й вийди до Мене на го́ру, і зроби собі дерев'яного ковче́га. Deuteronomy 10:2 А Я напишу на тих табли́цях слова́, що були на перших табли́цях, які ти побив, і покладеш їх у ковче́зі.“ Deuteronomy 10:3 І зробив я ковче́га з акаці́йного дерева, і витесав я дві камінні табли́ці, як перші, та й зійшов на го́ру, а оби́дві табли́ці в руці моїй. Deuteronomy 10:4 І Він написав на тих табли́цях, як перше письмо́, Десять Заповідей, що Господь говорив був до вас на горі з сере́дини огню в день зборів. І Господь дав їх мені. Deuteronomy 10:5 І обернувся я, та й зійшов із гори, і поклав ті табли́ці, що зробив, до ковче́гу. І були вони там, як наказав був Господь. Deuteronomy 10:6 А Ізраїлеві сини рушили з Беероту Яаканових синів до Мосери. Там помер Ааро́н, і був там похо́ваний, а священиком став замість нього його син Елеаза́р. Deuteronomy 10:7 А звідти рушили до Ґудґоди, а з Ґудґоди до Йотвати, до кра́ю водних потоків. Deuteronomy 10:8 Того ча́су Господь відділив був Левієве пле́м'я, щоб носило ковчега Господнього заповіту, щоб стояло перед Господнім лицем, щоб служило Йому, і щоб благословля́ло Його Йменням аж до цього дня. Deuteronomy 10:9 Тому́ не було Левієві частки та спа́дку з братами. Господь — Він спа́дщина його, як промовляв був Господь, Бог твій, йому. Deuteronomy 10:10 А я стояв на горі, як за тих перших днів, сорок день і сорок ноче́й. І вислухав Господь мене також цього ра́зу, — не захотів Господь погубити тебе. Deuteronomy 10:11 І сказав був до мене Господь: „Устань, іди в по́хід перед народом. І вві́йдуть вони, і посядуть той край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм“
Deuteronomy 10:12 А тепер, Ізра́їлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма́ Його доро́гами, і любити Його, і служити Господе́ві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, Deuteronomy 10:13 виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре. Deuteronomy 10:14 Тож належить Господе́ві, Богу твоєму, небо, і небо небе́с, земля й усе, що на ній. Deuteronomy 10:15 Тільки батьків твоїх уподо́бав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх наро́дів, як ба́чиш цього дня. Deuteronomy 10:16 І ви обріжете кра́йню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердо́ю, Deuteronomy 10:17 бо Господь, Бог ваш — Він Бог богі́в і Пан панів, Бог великий, сильний та страшни́й, що не подивиться на обличчя, і пі́дкупу не ві́зьме. Deuteronomy 10:18 Він чинить суд сироті та вдові, і любить прихо́дька, щоб дати йому хліба й одежу. Deuteronomy 10:19 І будете ви любити прихо́дька, бо прихо́дьками були ви самі в єгипетськім кра́ї. Deuteronomy 10:20 Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горну́тись, а Йменням Його будеш присягати. Deuteronomy 10:21 Він хвала́ твоя, і Він Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні́ діла́, які бачили очі твої. Deuteronomy 10:22 Сімдесятьма́ душами зійшли були твої батьки до Єгипту, а тепер, щодо численности, Господь, Бог твій, зробив тебе, як зо́рі на небі! Deuteronomy 11:0 Deuteronomy 11:1 І будеш ти любити Господа, Бога свого, і будеш доде́ржувати постанови Його, і звича́ї Його, і зако́ни Його, і заповіді Його по всі дні. Deuteronomy 11:2 І ви пізнаєте сьогодні, — бо я навчаю не синів ваших, які не пізнали й не бачили кара́ння Господа, Бога вашого, — величність Його, руку Його сильну й раме́но Його ви́тягнене, Deuteronomy 11:3 і ознаки Його, і чини Його, що зробив був серед Єгипту фараонові, єгипетському царе́ві та всьому́ його кра́єві, Deuteronomy 11:4 і що́ Він зробив був війську Єгипта, ко́ням його та колесни́цям його, що пустив над ними воду Червоного моря, коли вони гнались за вами, і вигубив їх Господь, і так є аж до дня цього, Deuteronomy 11:5 і що́ Він зробив був для вас у пустині аж до вашого прихо́ду до цього місця, Deuteronomy 11:6 і що́ Він зробив був Дата́нові й Авіро́нові, синам Еліява, Рувимового сина, що земля відкрила була свої уста й погли́нула їх, і їхні доми́, і їхні намети, і всю власність, що була з ними, посеред усього Ізраїля. Deuteronomy 11:7 Бо очі ваші — то ті, що бачили всякий великий чин Господа, що Він зробив. Deuteronomy 11:8 І будете ви вико́нувати всі заповіді Його́, що я сьогодні наказую, щоб стали ви сильні, і ввійшли, і заволоділи тим кра́єм, куди перехо́дите ви, щоб посісти його, Deuteronomy 11:9 і щоб довго жили ви на тій землі, що Господь присягну́в був вашим батька́м дати їм та їхньому насінню край, що тече молоком та медом. Deuteronomy 11:10 Бо цей край, куди входиш ти заволодіти ним, він не такий, як єгипетський край, звідки вийшли ви, де ти засієш було насіння своє й полива́єш працею ніг своїх, як горо́д варивни́й. Deuteronomy 11:11 А цей край, куди ви перехо́дите посісти його, то край гір та долин, — із небесного дощу́ він напо́юється. Deuteronomy 11:12 край, що про нього дбає Господь, Бог твій, за́вжди на ньому очі Господа, Бога твого, від поча́тку року аж до кінця року. Deuteronomy 11:13 І станеться, якщо справді ви будете слухати Моїх заповідей, що Я вам сьогодні наказую, — любити Господа, Бога вашого, і служити Йому всім вашим серцем і всією вашою душею, Deuteronomy 11:14 то Я дам вам дощ вашого кра́ю своєча́сно, дощ ра́нній і дощ пі́зній, і збереш ти своє збіжжя, і свій сік виноградний, і оливу свою. Deuteronomy 11:15 І дам Я траву на твоїм полі для твоєї худоби, і будеш ти їсти й наси́тишся. Deuteronomy 11:16 Стережіться, щоб не було зве́дене ваше серце, і щоб ви не відступили, і не служили іншим бога́м, і не вклонялися їм. Deuteronomy 11:17 А то запалиться гнів Господній на вас, і замкне́ небо, і не буде дощу́, а земля не дасть свого урожаю, і ви скоро погинете з тієї доброї землі, що Господь дає вам. Deuteronomy 11:18 І покладете ви ці слова́ Мої на свої серця́ та на свої ду́ші, і прив'яжете їх на зна́ка на руці своїй, і вони будуть пов'я́зкою між вашими очима. Deuteronomy 11:19 І будете навчати про них синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш. Deuteronomy 11:20 І ти понаписуєш їх на бічни́х одві́рках дому свого і на брамах своїх, Deuteronomy 11:21 щоб дні ваші та дні синів ваших на землі, яку́ Господь присягнув був батькам вашим дати їм, були такі довгі, як дні неба над землею. Deuteronomy 11:22 Бо якщо будете ви конче виконувати всі ті заповіді, що я наказав вам чинити їх, — щоб любити Господа, Бога свого, щоб ходити всіма́ доро́гами Його, і щоб горну́тись до Нього, — Deuteronomy 11:23 то Господь вижене всі ті народи перед вами, і ви посядете народи більші й міцніші від вас. Deuteronomy 11:24 Кожне місце, що на нього ступить ваша нога, буде ваше. Від пустині й Ливану, від Річки, річки Ефра́ту й аж до моря Оста́ннього буде ваша границя. Deuteronomy 11:25 Не всто́їть ніхто перед вами, — ляк перед вами й страх перед вами дасть Господь, Бог ваш, на кожен той край, що ви ступите на нього, як Він говорив вам. Deuteronomy 11:26 Ось, сьогодні я даю перед вами благослове́ння й прокля́ття: Deuteronomy 11:27 благослове́ння, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, Deuteronomy 11:28 і прокля́ття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і збо́чите з дороги, яку я наказую вам сьогодні, щоб ходити за іншими бога́ми, яких ви не знали. Deuteronomy 11:29 І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе́ тебе до краю, куди ти входиш посісти його, то даси благослове́ння на горі Ґарізі́м, а прокля́ття на горі Ева́л. Deuteronomy 11:30 От вони на то́му боці Йорда́ну за дорогою за́ходу сонця, у кра́ю ханаанеянина, що сидить у степу́ навпроти Ґілґалу при діброві Море́. Deuteronomy 11:31 Бо ви переходите Йорда́н, щоб увійти посісти той край, що дає вам Господь, Бог ваш. І посядете його, й осядете в ньому, Deuteronomy 11:32 і будете доде́ржувати, щоб виконувати всі постанови й зако́ни Його́, які я сьогодні даю вам. Deuteronomy 12:0
Deuteronomy 12:1 Оце постанови та зако́ни, які ви пильнува́тимете виконувати в кра́ї, що дав Господь, Бог батьків твоїх, на насліддя його всі дні, які жи́тимете на цій землі. Deuteronomy 12:2 Конче ви́нищите всі ті місця, що служили там люди, яких ви виганяєте, своїм богам на високих гора́х і на пагірках, та під кожним зеленим де́ревом. Deuteronomy 12:3 І розвалите їхні жертівники, і поламаєте камінні стовпи для богів, і їхні святі дере́ва попа́лите в огні, а бовва́нів їхніх богі́в порубаєте, і ви́губите їхнє ймення з того місця. Deuteronomy 12:4 Не робитимете так Господе́ві, вашому Богові, Deuteronomy 12:5 бо тільки на місці, яке вибере Господь, Бог ваш, зо всіх ваших племе́н, щоб покласти там Ім'я́ Своє, на місці перебува́ння Його будете шукати, і ти при́йдеш туди. Deuteronomy 12:6 І принесе́те туди свої цілопа́лення, і свої жертви, і свої десятини та прино́шення рук своїх, і обі́тниці свої, і да́ри свої, і перворідних худоби своєї великої та худоби своєї дрібно́ї. Deuteronomy 12:7 І будете їсти там перед лицем Господа, Бога вашого, і будете тішитися всім, до чого доторкне́ться ваша рука, ви та доми́ ваші, якими поблагослови́в тебе Господь, Бог твій. Deuteronomy 12:8 Там ви не зробите так, як ми робимо сьогодні тут, — кожен усе, що́ йому здається справедливим в оча́х тільки його, Deuteronomy 12:9 бо ви дотепе́р не ввійшли до мі́сця відпочи́нку й до спа́дщини, що Господь, Бог твій, дає тобі. Deuteronomy 12:10 А коли ви пере́йдете Йорда́н і осядете в кра́ї, що Господь, Бог ваш, дає вам на спа́дщину, і Він заспоко́їть вас від усіх ворогів ваших навколо, і ви сидітимете безпечно, Deuteronomy 12:11 то станеться, на те місце, що його ви́бере Господь, Бог ваш, щоб Ім'я́ Його перебува́ло там, туди принесете все, що я вам наказую: свої цілопа́лення, і свої жертви, десятини свої та прино́шення рук своїх, і всі добі́рні жертви обі́тниць своїх, що обіцяєте Господе́ві. Deuteronomy 12:12 І будете ті́шитися перед лицем Господа, Бога вашого, ви й сини ваші, і до́чки ваші, і раби ваші, і невільниці ваші, і Левит, що в ваших брамах, бо нема йому частки й спа́дку з вами. Deuteronomy 12:13 Стережися, щоб не прино́сив ти своїх цілопа́лень на кожному місці, яке побачиш, Deuteronomy 12:14 бо тільки на тому місці, яке вибере Господь в одно́му з племе́н твоїх, там принесеш свої цілопа́лення, і там зробиш усе, що я наказую тобі. Deuteronomy 12:15 Але скільки запра́гне душа твоя, будеш різати й будеш їсти м'ясо, за благослове́нням Господа, Бога твого, що його́ дав тобі в усіх брамах твоїх; нечистий і чистий буде їсти його, як са́рну й як о́леня. Deuteronomy 12:16 Тільки кро́ви не їстимеш, — на землю ви́ллєш її, як во́ду. Deuteronomy 12:17 Не зможеш ти їсти в брамах своїх десятини збіжжя свого, і соку виноградного свого, і оливи своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібно́ї, і всіх обі́тниць своїх, що будеш обіцяти, і добровільних да́рів своїх, і прино́шення своєї руки, Deuteronomy 12:18 бо тільки перед лицем Господа, Бога свого, будеш їсти його в місці, яке вибере Господь, Бог твій, ти, і син твій, і дочка́ твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Леви́т, що в брамах твоїх. І будеш ти радіти перед лицем Господа, Бога свого, усім, до чого доторкнеться рука твоя. Deuteronomy 12:19 Стережися, щоб не залишив ти Левита по всі дні на землі своїй. Deuteronomy 12:20 Коли Господь, Бог твій, поширить границю твою, як Він говорив тобі, і ти скажеш: „Нехай я їм м'ясо“, бо бу́де жадати душа твоя їсти м'ясо, то за всім жада́нням душі своєї будеш ти їсти м'ясо. Deuteronomy 12:21 Коли буде далеке від тебе те місце, що вибере Господь, Бог твій, щоб перебувало там Ім'я́ Його, то заріжеш із худоби своєї великої та з худоби своєї дрібної, що дав Господь тобі, як наказав я тобі, і будеш їсти в брамах своїх усім жада́нням своєї душі. Deuteronomy 12:22 Тільки як їсться са́рну й о́леня, так будеш їсти його, — нечистий та чистий однаково можуть їсти його. Deuteronomy 12:23 Тільки будь обере́жним, щоб не їсти кро́ви, бо кров — вона душа, і ти не будеш їсти душі ра́зом з м'ясом. Deuteronomy 12:24 Не будеш їсти її, — на землю виллєш її, як во́ду. Deuteronomy 12:25 Не будеш їсти її, щоб було́ добре тобі та синам твоїм по тобі, коли робитимеш справедливе в Господніх оча́х. Deuteronomy 12:26 Тільки святощі свої, що будуть у тебе, та обі́тниці свої понесеш, і при́йдеш до місця, яке вибере Господь. Deuteronomy 12:27 І принесеш своє ціло́палення, м'ясо та кров, на же́ртівнику Господа, Бога свого, а кров твоїх інших же́ртов буде вилита на же́ртівнику Господа, Бога твого, а м'ясо будеш їсти. Deuteronomy 12:28 Виконуй і слухай усі ті слова́, що я наказую тобі, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі навіки, коли будеш робити добре та справедливе в оча́х Господа, Бога свого. Deuteronomy 12:29 Коли Господь, Бог твій, вигубить народи, куди ти входиш, щоб посісти їх перед собою, і посядеш їх, і осядеш у їхньому кра́ї, Deuteronomy 12:30 то стережися, щоб не впасти до пастки за ними, коли вони будуть ви́гублені перед тобою, і щоб не шукав ти їхніх богів, говорячи: Як служать ті люди бога́м своїм, то зроблю́ так і я. Deuteronomy 12:31 Не зробиш так Господе́ві, Богу своєму; бо всяку гидо́ту, яку Господь знена́видів, робили вони бога́м своїм, бо навіть синів своїх та дочо́к своїх вони палять в огні для богів своїх. Deuteronomy 13:0
Deuteronomy 13:1 Кожне слово, що я наказую його вам, будете додержувати виконувати, — не додаси до нього, і не віді́ймеш від нього. Deuteronomy 13:2 Якщо повстане серед тебе пророк або снови́дець, і дасть тобі ознаку або чудо, Deuteronomy 13:3 і збу́деться та ознака й те чудо, що сказав він тобі, до того говорячи: „Ходімо ж за іншими бога́ми, яких ти не знав, і бу́демо їм служити“, Deuteronomy 13:4 то не слухайся слів того пророка або того снови́дця, бо цим Господь, Бог ваш, випробо́вує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею. Deuteronomy 13:5 За Господом, Богом вашим, будете ходити, і Його будете боятися, і заповіді його будете виконувати, і голосу Його будете слухатися, і Йому будете служити, і до Нього будете ли́нути. Deuteronomy 13:6 А пророк той або той снови́дець нехай буде забитий, бо намовляв на відсту́пство від Господа, Бога вашого, — що вивів вас із єгипетського кра́ю й викупив вас з дому ра́бства, — щоб звести тебе з дороги, що наказав тобі Господь, Бог твій, ходити нею; і вигубиш зло з-посеред себе. Deuteronomy 13:7 Коли намовить тебе брат твій, син твоєї матері, або син твій, або дочка́ твоя, або жінка твого лоня, або твій при́ятель, який тобі як душа твоя, таємно говорячи: „Ходімо ж і служім іншим бога́м“, яких не знав ти та батьки твої, Deuteronomy 13:8 з богів тих народів, що навколо вас, близьки́х тобі або далеких від тебе, від кінця землі й аж до кінця землі, Deuteronomy 13:9 то не будеш зго́джуватися з ним і не будеш слухатися його, і не буде милосе́рдитися око твоє над ним, і не змилосе́рдишся й не сховаєш його, Deuteronomy 13:10 бо конче заб'єш ти його, рука твоя буде на ньому найперше, щоб забити його, рука всього народу — наоста́нку. Deuteronomy 13:11 І заки́даєш його камінням, і він помре, бо жадав відвернути тебе від Господа, Бога твого, що вивів тебе з єгипетського кра́ю, з дому ра́бства. Deuteronomy 13:12 А ввесь Ізраїль буде слухати і буде боятись, і більше не буде робити такої злої речі серед тебе. Deuteronomy 13:13 Коли почуєш про одне з своїх міст, яке Господь, Бог твій, дає тобі, щоб сидіти там, що про нього кажуть: Deuteronomy 13:14 вийшли люди, сини велійяа́лові, з-поміж тебе, і звели́ з правдивої дороги ме́шканців свого міста, кажучи: „Ходімо ж, і служім іншим бога́м“, яких ви не знали, Deuteronomy 13:15 то будеш допитуватися, і будеш досліджувати, і будеш добре питати, а ось — воно правда, дійсна та річ, була зроблена та гидо́та посеред тебе, Deuteronomy 13:16 то конче ви́бий ме́шканців того міста вістрям меча, — віддай на закляття його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча. Deuteronomy 13:17 А всю здо́бич його збереш до сере́дини майда́ну його, і спалиш огнем те місто та всю здо́бич його цілковито для Господа, Бога твого. І стане воно купою руїн навіки, не буде вже воно відбудо́ване. Deuteronomy 13:18 І нічого з закляття нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернувся Господь від палючого гніву Свого й дав тобі милосердя, і змилосе́рдився над тобою, і розмно́жив тебе, як присягнув був батькам твоїм, Deuteronomy 13:19 коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати всі заповіді Його, що я сьогодні наказую тобі, щоб виконувати те, що справедливе в оча́х Господа, Бога твого. Deuteronomy 14:0
Deuteronomy 14:1 Ви сини Господа, Бога вашого, — не будете робити нарізів, і не вистрига́йте волосся над вашими очима за поме́рлого, Deuteronomy 14:2 бо ти святий наро́д для Господа, Бога твого, і Господь тебе вибрав, щоб був ти Йому ви́браним наро́дом зо всіх народів, що на поверхні землі. Deuteronomy 14:3 Не будеш їсти жодної гидо́ти. Deuteronomy 14:4 Оце та худоба, що ви будете їсти: віл, кожне з овець і кожне з кіз, Deuteronomy 14:5 о́лень, і са́рна, і бу́йвіл, і ла́ня, і зубр, і антило́па, і жира́фа. Deuteronomy 14:6 Кожну з худоби, що має розділені копи́та та що має копи́та, роздвоєні розри́вом, що жує жу́йку між худобою, — те будете їсти. Deuteronomy 14:7 Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку й що мають розділені копи́та, розщіплені: верблю́да, і зайця, і тушка́нчика, бо вони жують жуйку, та копит не розділили, — нечисті вони для вас. Deuteronomy 14:8 І свині́, бо має розділені ра́тиці, а жуйки не жує, — нечиста вона для вас: їхнього м'яса не будете їсти, а до їхнього па́дла не доторкне́теся. Deuteronomy 14:9 Оце будете їсти зо всього, що в воді, — усе, що має плавці та луску́, будете їсти. Deuteronomy 14:10 А все, що не має плавців та луски, не будете їсти, — нечисте воно для вас. Deuteronomy 14:11 Кожного чистого птаха будете їсти. Deuteronomy 14:12 А оце, чого з них ви не будете їсти: орла́, і ґри́фа, і морського орла, Deuteronomy 14:13 і ко́ршака, і со́кола за родом його, Deuteronomy 14:14 і всякого кру́ка за родом його, Deuteronomy 14:15 і стру́ся, і сови, і я́струба за родом його, Deuteronomy 14:16 пу́гача, й і́біса, і ле́бедя, Deuteronomy 14:17 і пеліка́на, і сича́, і риба́лки, Deuteronomy 14:18 і бу́сла, і ча́плі за родом її, і о́дуда, і кажана́. Deuteronomy 14:19 І кожне плазуюче з пта́ства — нечисте воно для вас, не будете їсти. Deuteronomy 14:20 Кожного чистого птаха будете їсти.  21 Не будете їсти жодного па́дла, — даси його прихо́дькові, що в брамах твоїх, і він їстиме його, або продаси чужи́нцеві, бо ти народ святий для Господа, Бога свого. Не будеш варити ягняти в молоці матері його.
Deuteronomy 14:22 Конче даси десятину з усього врожа́ю насіння твого, що рік-річно на полі зросте́. Deuteronomy 14:23 І будеш ти їсти перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере, щоб Ім'я́ Його перебува́ло там, десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібно́ї, щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні. Deuteronomy 14:24 А коли дорога буде занадто довга для тебе, так що не зможеш поне́сти того́, бо буде занадто далеке від тебе місце, яке вибере Господь, Бог твій, щоб покласти Ім'я́ Своє там, коли поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій, Deuteronomy 14:25 то даси в сріблі, і зав'яжеш те срібло в руці своїй, і пі́деш до місця, яке вибере Господь, Бог твій. Deuteronomy 14:26 І витратиш те срібло на все, чого буде жадати душа твоя, — на худобу велику й худобу дрібну, і на вино, і на п'янки́й напі́й, і на все, чого зажадає від тебе душа твоя, і будеш ти їсти там перед лицем Господа, Бога свого, і будеш тішитися ти та дім твій. Deuteronomy 14:27 А Левит, що живе́ по брамах твоїх, — не кидай його, бо нема йому частки й спа́дку з тобою. Deuteronomy 14:28 На кінці трьох років відділиш усю десятину свого врожаю в тім році, і покладеш у брамах своїх. Deuteronomy 14:29 І при́йде Левит, бо нема йому частки й спа́дку з тобою, і прихо́дько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх, і будуть їсти й наси́тяться, щоб поблагослови́в тебе Господь, Бог твій, у кожному чині твоєї руки, що будеш робити. Deuteronomy 15:0 Deuteronomy 15:1 У кінці семи літ зробиш відпу́щення. Deuteronomy 15:2 А оце те відпу́щення: кожен позикодавець, що позичає своєму ближньому, не буде натиска́ти на свого ближнього та на брата свого, бо оголошено відпу́щення ради Господа. Deuteronomy 15:3 На чужи́нця будеш натискати, а що буде твоє в брата твого, те відпустить йому рука твоя, Deuteronomy 15:4 та тільки не буде серед тебе вбогого, бо конче поблагосло́вить тебе Господь у кра́ї, якого Господь, Бог твій, дає тобі на спа́док, щоб ти посів його, Deuteronomy 15:5 якщо тільки конче будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконувати кожну ту заповідь, що я наказую тобі сьогодні. Deuteronomy 15:6 Бо Господь, Бог твій, поблагослови́в тебе, як говорив був тобі, і ти зробиш, що багато людей даватимуть тобі по́зичку, а ти не даватимеш по́зички. І будеш ти панувати над багатьма́ народами, а над тобою не будуть панувати. Deuteronomy 15:7 Коли буде серед тебе вбогий, один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у кра́ї твоїм, що Господь, Бог твій, дає тобі, то не зробиш запе́клим свого серця, і не замкне́ш своєї руки від убогого брата свого, Deuteronomy 15:8 бо конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому. Deuteronomy 15:9 Стережися, щоб у серці твоїм не зродилася зла думка, щоб ти не сказав: „Набли́зився сьомий рік, рік відпу́щення“, і буде зле твоє око на вбогого брата твого, і не даси ти йому, то він буде кли́кати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх. Deuteronomy 15:10 Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя. Deuteronomy 15:11 Бо не переведеться убогий з-посеред кра́ю, тому́ я наказую тобі, говорячи: „Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого́ в кра́ї своїм“. Deuteronomy 15:12 Коли буде про́даний тобі брат твій єврей або єврейка, то буде служити тобі шість літ, а сьо́мого року відпустиш його вільним від себе. Deuteronomy 15:13 А коли відпустиш його вільним від себе, не відпустиш його по́рожньо, — Deuteronomy 15:14 конче наділи́ його з худоби своєї дрібно́ї, і з то́ку свого, і з кадки чави́ла свого, — чим поблагослови́в тебе Господь, Бог твій, те даси йому. Deuteronomy 15:15 І будеш пам'ятати, що рабом був ти сам у єгипетськім кра́ї, та викупив тебе Господь, Бог твій, тому я наказую тобі про цю річ сьогодні. Deuteronomy 15:16 І станеться, коли він скаже тобі: „Не вийду від тебе, бо полюбив я тебе та дім твій“, бо добре йому з тобою, Deuteronomy 15:17 то ві́зьмеш шило та й проко́леш його вухо до двере́й, — і стане він тобі вічним рабо́м; і невільниці своїй зробиш так само. Deuteronomy 15:18 Нехай не буде тобі тяжки́м в оча́х твоїх те, що ти відпускаєш його вільним від себе, бо нає́мницьку платню́ він відроби́в тобі вдвоє за шість літ, і поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій, у всім, що́ ти робитимеш.
Deuteronomy 15:19 Кожного перворідного самця́, що народиться в худобі твоїй великій та в худобі твоїй дрібній, посвятиш Господе́ві, Богові своє́му. Не будеш працювати перворідним вола свого, і не будеш стригти перворідного ота́ри своєї. Deuteronomy 15:20 Перед лицем Господа, Бога свого, рік-річно будеш його їсти ти та дім твій у місці, яке вибере Господь. Deuteronomy 15:21 А коли буде в нім вада, — кульга́ве або сліпе, усяка зла вада, то не принесе́ш його в жертву для Господа, Бога свого, — Deuteronomy 15:22 у брамах своїх будеш його їсти, нечистий і чистий ра́зом, як са́рну й як о́леня. Deuteronomy 15:23 Тільки крови його не будеш їсти, — на землю виллєш її, як воду. Deuteronomy 16:0 Deuteronomy 16:1 Додержуй місяця авіва, і спра́виш Па́сху для Господа, Бога свого, бо в місяці авіві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі. Deuteronomy 16:2 І заколи пасху для Господа, Бога свого, з худоби дрібної та з худоби великої в місці, яке вибере Господь, щоб там перебувало Ім'я́ Його. Deuteronomy 16:3 Не будеш їсти при тому ква́шеного, сім день будеш їсти при тому опрі́сноки, хліб біду́вання, — бо в по́спіху вийшов ти з єгипетського кра́ю, — щоб усі дні життя свого пам'ятати день свого ви́ходу з єгипетського кра́ю. Deuteronomy 16:4 І не буде бачене в тебе ква́шене сім день у всім кра́ї твоїм. А з м'яса, що заколеш у жертву ввечері першого дня, ніщо́ не буде ночувати до ра́нку. Deuteronomy 16:5 Не будеш зако́лювати пасху в одно́му з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій, дає тобі. Deuteronomy 16:6 Але́ тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я́ Його, заколеш пасху ввечері, при за́ході сонця, у час твого ви́ходу з Єгипту. Deuteronomy 16:7 І будеш варити, і будеш їсти на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій. А рано обе́рнешся, і підеш до наметів своїх. Deuteronomy 16:8 Шість день будеш їсти опрі́сноки, а сьомого дня — віддання́ свята для Господа, Бога твого, ие будеш робити зайняття. Deuteronomy 16:9 Сім тижнів відлічиш собі, — від початку праці серпа́ на дозрілому збіжжі зачнеш лічити сім тижнів. Deuteronomy 16:10 І справиш свято Тижнів для Господа, Бога свого, у міру добровільного да́ру своєї руки, що нею даси, як поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій. Deuteronomy 16:11 І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка́ твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх, і прихо́дько, і сирота, і вдова, що серед тебе в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я́ Його. Deuteronomy 16:12 І будеш пам'ятати, що ти сам був рабом в Єгипті, і будеш додержувати це, і будеш виконувати ці постанови. Deuteronomy 16:13 Свято Ку́чок будеш справляти собі сім день, коли збереш з то́ку свого та з ка́дки чави́ла свого. Deuteronomy 16:14 І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка́ твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і прихо́дько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх. Deuteronomy 16:15 Сім день будеш святкувати Господе́ві, Богові своєму, у місці, яке вибере Господь, бо поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій, у всім урожаї твоїм, і в усякім чині рук твоїх, і ти будеш тільки радісний. Deuteronomy 16:16 Три рази в році вся чоловіча стать буде з'являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок, і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні́, — Deuteronomy 16:17 кожен принесе дар руки своєї, за благослове́нням Господа, Бога свого, що дав Він тобі.
Deuteronomy 16:18 Суддів та урядників настано́виш собі в усіх містах своїх, які Господь, Бог твій, дає тобі по племена́х твоїх, і вони будуть судити народ справедливим судом. Deuteronomy 16:19 Не викривиш зако́ну, — не будеш дивитися на осо́бу, і не ві́зьмеш пі́дкупу, бо пі́дкуп осліплює очі мудрих і викри́влює слова́ справедливих. Deuteronomy 16:20 За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити й заволодіти краєм, що Господь, Бог твій, дає тобі. Deuteronomy 16:21 Не посадиш собі святого де́рева, усякого де́рева при жертівнику Господа, Бога твого, що зробиш собі, Deuteronomy 16:22 і не поставиш собі стовпа, що ненавидить Господь, Бог твій. Deuteronomy 17:0
Deuteronomy 17:1 Не будеш прино́сити в жертву Господе́ві, Богові своєму вола або одне́ з дрібної худоби, що буде на ньому вада, усяка зла річ, бо це гидота для Господа, Бога твого́. Deuteronomy 17:2 Коли буде зна́йдений серед тебе в одному з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, що зробить зле в оча́х Господа, Бога твого, щоб недотримати заповіту, Deuteronomy 17:3 що пішов би й служив би іншим богам, і вклонявся б їм та сонцеві або місяцеві, або всім зо́рям небесним, чого я не наказав, Deuteronomy 17:4 і буде розказано тобі, і ти почуєш, і будеш добре допитуватися, а ото — воно правда, дійсна та річ, була зро́блена ота гидо́та серед Ізраїля, Deuteronomy 17:5 то ви́провадиш того чоловіка або ту жінку, що зробили ту злу річ, до брам своїх, того чоловіка або ту жінку, і вкамену́єш їх камі́нням, і вони погинуть. Deuteronomy 17:6 На слова́ двох свідків або трьох свідків буде забитий обвинувачений, що має померти; на слова одно́го свідка не буде забитий. Deuteronomy 17:7 Рука свідків буде на ньому найперше, щоб забити його, а рука всього народу — наоста́нку. І вигубиш зло з-посеред себе.
Deuteronomy 17:8 Коли б у суді була тобі неясна́ справа між кров'ю та кров'ю, між суперечкою та суперечкою, і між раною та раною справи суперечки в брамах твоїх, то встанеш, і пі́деш до місця, яке вибере його Господь, Бог твій. Deuteronomy 17:9 І при́йдеш до священиків-Левитів і до судді, що буде в тих днях, і допитаєшся, і вони дадуть тобі слово при́суду. Deuteronomy 17:10 І ти поступиш за тим словом, що подадуть тобі з того місця, яке вибере Господь, і будеш пильнувати робити все так, як на́вчать тебе. Deuteronomy 17:11 Ти поступиш за зако́ном, що навчать тебе, і за ви́роком, що скажуть тобі, — не відступиш ні право́руч ні ліво́руч від сло́ва, що подадуть тобі. Deuteronomy 17:12 А коли хто через зухва́лість не послухається священика, що стоїть там на слу́женні Господе́ві, Богові твоєму, або судді, то помре той, і вигубиш те зло з Ізраїля. Deuteronomy 17:13 А ввесь народ буде слухати та буде боятися, — і вже не буде поступати зухва́ло. Deuteronomy 17:14 Коли ти вві́йдеш до того кра́ю, що Господь, Бог твій, дає тобі, і посядеш його, і осядеш у ньому, та й скажеш: „Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх око́лицях“, Deuteronomy 17:15 то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, — конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою чоловіка чужи́нця, що він не брат твій. Deuteronomy 17:16 Тільки щоб він не примно́жував собі ко́ней, і не вертав народу до Єгипту, щоб примно́жити ко́ней, бож Господь сказав вам: „Не вертайтеся вже більше тією дорогою“. Deuteronomy 17:17 I хай не примно́жить він собі жіно́к, щоб не відступило його серце, і срібла́ та золота хай він не примно́жить собі дуже. Deuteronomy 17:18 І станеться, як буде він сидіти на троні ца́рства свого, то напише собі відписа цього Зако́ну з книги, що перед лицем священиків-Левитів. Deuteronomy 17:19 І буде вона з ним, і буде він читати в ній усі дні свого життя, щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб доде́ржувати всіх слів цього Зако́ну та тих постанов, щоб вико́нувати їх, Deuteronomy 17:20 щоб не го́рдувало серце його своїми братами, і щоб не збо́чував він ні право́руч, ні ліво́руч від цієї заповіді, щоб продо́вжив дні на своїм царстві він та сини його серед Ізраїля. Deuteronomy 18:0 Deuteronomy 18:1 Священикам-Левитам, усьому Левієвому пле́мені не буде частки та спа́дку разом з Ізраїлем, — огняні́ жертви Господа та ча́стки Його будуть їм. Deuteronomy 18:2 А спа́дку не буде йому серед братів його: Господь — Він спа́док його, як Він говорив був йому. Deuteronomy 18:3 А оце буде належати священикам від народу, від тих, хто приносить жертву: коли це віл, коли це одне з дрібної худоби, то даси священикові плече́, і що́ки, і шлу́нок. Deuteronomy 18:4 Початок від збіжжя свого, від виноградного соку свого, і від оливки своєї, і початок стри́ження отари своєї даси ти йому. Deuteronomy 18:5 Бо його вибрав Господь, Бог твій, зо всіх племен твоїх, щоб ставав він служити в Господнє Ім'я́, він та сини його по всі дні. Deuteronomy 18:6 А коли при́йде Левит з одної з брам твоїх з усього Ізраїля, де він мешкає там, і прибуде за всім жада́нням своєї душі до місця, яке вибере Господь, Deuteronomy 18:7 і буде він служити в Ім'я́ Господа, Бога свого, як усі його браття Левити, що стоять там перед Господнім лицем, Deuteronomy 18:8 то по рівній частці будуть вони їсти, опріч маєтку, про́даного по батьках.
Deuteronomy 18:9 Коли будеш вхо́дити до кра́ю, що дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися чинити такого, як гидо́та цих народів. Deuteronomy 18:10 Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку́ свою через огонь, хто ворожить ворожбу́, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівни́к, Deuteronomy 18:11 і хто чорнокни́жник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Deuteronomy 18:12 Бо гидо́та для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидо́ти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою. Deuteronomy 18:13 Бездоганний будеш ти перед Господом, Богом своїм, Deuteronomy 18:14 бо ці народи, що ти посядеш їх, слухають тих, хто ворожить по хмарах та ворожби́тів, а ти — не таке дав тобі Господь, Бог твій. Deuteronomy 18:15 Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, — Його будете слухати, Deuteronomy 18:16 згідно з усім, чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хори́ві в дні зборів, говорячи: „Щоб більше не чути мені голосу Господа, Бога свого, а цього великого огню вже не побачити й не померти“. Deuteronomy 18:17 І сказав до мене Господь: „Добре сказали вони. Deuteronomy 18:18 Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в у́ста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. Deuteronomy 18:19 І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'я́м, — Я покара́ю того. Deuteronomy 18:20 А той пророк, що зухвало відважиться промовляти Моїм Ім'я́м слова́, яких Я не наказав був йому говорити, і що буде говорити ім'я́м інших богів, хай помре той пророк“. Deuteronomy 18:21 А коли ти скажеш у серці своєму: Як ми пізнаємо те слово, якого Господь не говорив? Deuteronomy 18:22 Що́ буде говорити той пророк Ім'я́м Господа, і не станеться та річ, і не при́йде, то це те слово, якого не сказав Господь. У зухва́лості говорив його той пророк, і ти не будеш боятися його. Deuteronomy 19:0 Deuteronomy 19:1 Коли Господь, Бог твій, повигублює народи, що Господь, Бог твій, дає тобі їхній край, і ти повиганяєш їх, і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах, Deuteronomy 19:2 то три місті відділиш собі в сере́дині свого кра́ю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володі́ння. Deuteronomy 19:3 Приготуєш собі дорогу, і поділиш натроє землю твого кра́ю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спа́док, і це буде на втікання туди кожного убійника. Deuteronomy 19:4 А оце справа убійника, що втече туди й буде жити: хто вб'є свого ближнього ненаро́ком, а він не був ворогом його від учора й позавчора; Deuteronomy 19:5 або хто ввійде з своїм ближнім до лісу рубати дере́ва, і розмахнеться рука його з сокирою, щоб зрубати де́рево, а залізо спаде з топори́ща й попаде в його бли́жнього, і той помре, то він утече до одного з тих міст, і буде жити, Deuteronomy 19:6 щоб не гнався месник за кров за убійником, коли розпалиться серце його, і щоб не догнав його, якщо буде довга та дорога, і не вбив його, хоч він не підлягає смерті, бо не був він ворогом його від учора й позавчора. Deuteronomy 19:7 Тому то я наказую тобі, говорячи: „Три міста відділиш собі“. Deuteronomy 19:8 А якщо Господь, Бог твій, розши́рить границю твою, як присягнув був батькам твоїм, і дасть тобі всю оцю землю, що говорив був дати батькам твоїм, Deuteronomy 19:9 коли ти будеш доде́ржувати всі ці заповіді, щоб виконувати їх, що я наказую тобі сьогодні, — щоб любити Господа, Бога свого, і щоб ходити дорогами Його всі дні, — то додаси собі ще три міста понад ті три, Deuteronomy 19:10 щоб не була́ пролита непови́нна кров серед твого кра́ю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спа́док, і не буде на тобі кров. Deuteronomy 19:11 А коли хто бу́де нена́видіти свого ближнього, і буде чатувати на нього, і повстане на нього та й уб'є його, і той помре, і втече він до одного з тих міст, Deuteronomy 19:12 то пошлють старші́ його міста, і ві́зьмуть його звідти, і дадуть його в руку месника крови, і він помре. Deuteronomy 19:13 Не змилосе́рдиться око твоє над ним, і ти усу́неш кров неповинного з Ізраїля, і буде добре тобі.
Deuteronomy 19:14 Не пересунеш межі свого ближнього, яку розмежува́ли предки в наді́лі твоїм, яке посядеш ти в краю́, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володі́ння. Deuteronomy 19:15 Не стане один свідок на кого для всякої провини і для всякого гріха́, — у кожнім гріху́, що згрішить, на слова́ двох свідків або на слова трьох свідків відбу́деться справа. Deuteronomy 19:16 Коли стане на кого неправдивий свідок, щоб сві́дчити проти нього підступно, Deuteronomy 19:17 то стануть двоє цих людей, що мають суперечку, перед лицем Господнім, перед священиками та суддями, що будуть у тих днях. Deuteronomy 19:18 I судді добре дослідять, а ось свідок — неправдивий той свідок, неправду говорив на брата свого, Deuteronomy 19:19 то зробите йому так, як він замишляв був зробити своєму бра́тові, — і вигубиш зло з-посеред себе. Deuteronomy 19:20 А позосталі будуть слу́хати, і будуть боятися, і більш вже не будуть робити серед себе такого, як та річ зла. Deuteronomy 19:21 І не змилосе́рдиться око твоє: життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за ру́ку, нога за но́гу. Deuteronomy 20:0 Deuteronomy 20:1 Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського кра́ю. Deuteronomy 20:2 І станеться, коли ви приступите до бо́ю, то піді́йде священик і буде промовляти до народу, Deuteronomy 20:3 та й скаже до них: „Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бо́ю проти ваших ворогів. Нехай не зм'якне серце ваше, — не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх, Deuteronomy 20:4 бо Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас!“ Deuteronomy 20:5 А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: „Хто є тут такий, що збудував нови́й дім, та не справив обряду поно́вин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поно́вин. Deuteronomy 20:6 І хто є тут такий, що засадив виноградинка та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним. Deuteronomy 20:7 А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її“. Deuteronomy 20:8 І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: „Хто є тут такий, що лякли́вий та м'якосе́рдий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розсла́бив він серця́ братів своїх, як є серце його“. Deuteronomy 20:9 І станеться, коли урядники закінча́ть промовляти до народу, то призначать зверхників для військо́вих відділів на чоло́ народу. Deuteronomy 20:10 Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир. Deuteronomy 20:11 І станеться, якщо воно відповість тобі: „Мир“, і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі. Deuteronomy 20:12 А якщо воно не зами́рить з тобою, і буде прова́дити з тобою війну, то обло́жиш його. Deuteronomy 20:13 І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча. Deuteronomy 20:14 Тільки жіно́к, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здо́бич його забере́ш собі, і будеш ти їсти здо́бич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій. Deuteronomy 20:15 Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів. Deuteronomy 20:16 Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, Deuteronomy 20:17 бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеяннна, і Періззеянина, і Хіввеянина, і Євусеянина, як наказав був тобі Господь, Бог твій, Deuteronomy 20:18 щоб вони не навчили вас робити такого, як усі їхні гидо́ти, що робили вони богам своїм, бо тоді́ згрішите́ ви перед Господом, Богом своїм. Deuteronomy 20:19 Коли будеш обляга́ти місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його де́рева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи ж пільне де́рево — то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложеного міста? Deuteronomy 20:20 Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітне́ш, і будеш будувати з ньо́го речі обляга́ння проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його. Deuteronomy 21:0
Deuteronomy 21:1 Коли на землі, яку дає тобі Господь, Бог твій на володіння, буде зна́йдений забитий, що впав на полі, і не буде відо́мим, хто́ вбив його, Deuteronomy 21:2 то повиходять старші твої та судді твої, та й виміряють до тих міст, що навколо забитого. Deuteronomy 21:3 І станеться, коли довідаються про місто, найближче до забитого, то ві́зьмуть старші́ того міста телицю з худоби великої, що нею не працьовано, що вона не тягана в ярмі. Deuteronomy 21:4 І старші того міста зведуть ту телицю до долини висиха́ючого потоку, що на ньому не о́рано, і що він не засіюваний, і там у долині висиха́ючого потоку переріжуть шию тій телиці. Deuteronomy 21:5 І піді́йдуть священики, Левієві сини, — бо їх вибрав Господь, Бог твій, щоб служили Йому, і щоб благословляли Господнім Ім'я́м, і за їхніми словами буде рішатися всяка супере́чка та всяка пораза. Deuteronomy 21:6 І всі старші́ того міста, найближчі до забитого, умиють свої руки над телицею, що в долині висиха́ючого потоку їй перерізана шия. Deuteronomy 21:7 І освідчать вони та й скажуть: „Руки наші не пролили цієї крови, а очі наші не бачили. Deuteronomy 21:8 Прости наро́дові своє́му, Ізра́їлеві, якого Ти, Господи, викупив, і не дай неповинної крови посеред народу Свого, Ізраїля“, І буде про́щена їм та кров. Deuteronomy 21:9 А ти усунеш неповинну кров з-посеред себе, коли робитимеш справедливе в Господніх оча́х.
Deuteronomy 21:10 Коли ти ви́йдеш на війну на ворогів своїх, і Господь, Бог твій, дасть їх у твою руку, і ти пополо́ниш із них полоне́них, Deuteronomy 21:11 і побачиш серед полоне́них гарновиду жінку, і вподобаєш її собі, і ві́зьмеш собі за жінку, Deuteronomy 21:12 то впровадиш її до сере́дини свого дому, а вона ого́лить свою голову й обітне свої нігті. Deuteronomy 21:13 І зді́йме вона з себе одіж полону́ свого, і осяде в твоєму домі, та й буде оплакувати батька свого та матір свою місяць ча́су, а по тому ти вві́йдеш до неї й станеш їй чоловіком, і вона стане тобі за жінку. Deuteronomy 21:14 І станеться, коли ти потім не полюбиш її, то відпустиш її за її волею, а продати — не продаси її за срібло, і не будеш пово́дитися з нею як з невільницею, бо ти жив із нею. Deuteronomy 21:15 Коли хто матиме дві жінки, одна кохана, а одна знена́виджена, і вони вродять йому синів, та кохана й та знена́виджена, і буде перворідний син від знена́видженої, Deuteronomy 21:16 то станеться того дня, коли він робитиме синів своїх спадкоємцями того, що́ буде його, то не зможе він зробити перворідним сина тієї коханої за життя того перворідного сина знена́видженої, Deuteronomy 21:17 але за перворідного визнає сина знена́видженої, щоб дати йому подвійно з усього, що в нього зна́йдеться, бо він початок сили його, — його право перворі́дства. Deuteronomy 21:18 Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька свого та голосу своєї матері, і докоря́тимуть йому, а він не буде їх слухатися, Deuteronomy 21:19 то ба́тько його та мати його схо́плять його, і приведуть його до старши́х його міста та до брами того місця. Deuteronomy 21:20 І скажуть вони до старших міста його: „Оцей наш син неслухня́ний та непокі́рний, — він не слухає голосу нашого, ласу́н та п'яни́ця“. Deuteronomy 21:21 І всі люди його міста заки́дають його камінням, — і він помре. І вигубиш те зло з-посеред себе, а ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися. Deuteronomy 21:22 А коли буде на кому гріх смертного при́суду, і буде він убитий, і ти повісиш його на де́реві, Deuteronomy 21:23 то труп його не буде ночувати на дереві, але конче поховаєш його того дня, бо повішений — Боже прокляття, і ти не занечи́стиш своєї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спа́док. Deuteronomy 22:0 Deuteronomy 22:1 Коли побачиш вола свого брата або щось із ота́ри, що заблуди́ли, то ти не сховаєшся від них, а конче вернеш їх своєму братові. Deuteronomy 22:2 А якщо брат твій не близьки́й до тебе, чи ти не знаєш його, то забереш те до дому свого, і воно буде з тобою, аж поки брат твій не буде шукати його, — і пове́рнеш його йому. Deuteronomy 22:3 І так зробиш ослові його, і так зробиш одежі його, і так зробиш усякій згу́бі брата свого, що згу́блена в нього, а ти зна́йдеш її, — не зможеш ховати її. Deuteronomy 22:4 Коли побачиш осла свого брата або вола його, що впали на дорозі, то ти не сховаєшся від них, — конче піді́ймеш їх ра́зом із ним.
Deuteronomy 22:5 Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчи́на не зодягне́ жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, — огида він для Господа, Бога свого. Deuteronomy 22:6 Коли спіткається на дорозі пташи́не кубло перед тобою на якомубудь дереві чи на землі з пташеня́тами або з яйцями, а мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не ві́зьмеш тієї матері з дітьми, — Deuteronomy 22:7 конче відпустиш ту матір, а дітей ві́зьмеш собі, щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні. Deuteronomy 22:8 Коли збудуєш нови́й дім, то зробиш пору́ччя для да́ху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось. Deuteronomy 22:9 Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням, щоб не зробити заклятим усе насіння: і що засієш, і врожай виноградинка. Deuteronomy 22:10 Не будеш орати волом і ослом ра́зом. Deuteronomy 22:11 Не одягнеш одежі з двійно́го матеріялу, — з вовни й льо́ну ра́зом. Deuteronomy 22:12 Поро́биш собі кута́си на чотирьох края́х свого покриття, що ним покриваєшся. Deuteronomy 22:13 Коли хто ві́зьме жінку, і вві́йде до неї, але потім знена́видить її, Deuteronomy 22:14 і зводитиме на неї ганьбли́ві слова́, і пустить про неї неславу та й скаже: „Жінку цю взяв я, і збли́зився з нею, та не знайшов у неї діво́цтва“, Deuteronomy 22:15 то ві́зьме батько тієї дівчини та мати її, і віднесуть доказа діво́цтва тієї ді́вчини до старши́х міста, до брами. Deuteronomy 22:16 І скаже батько тієї ді́вчини до старши́х: „Я дав тому чоловікові дочку́ свою за жінку, та він знена́видів її. Deuteronomy 22:17 І ось він зводить на неї ганьбли́ві слова, говорячи: „Я не знайшов у твоєї дочки́ діво́цтва“, а оце знаки дівоцтва моєї дочки“. І розтягнуть одежу перед старши́ми міста. Deuteronomy 22:18 А старші́ того міста ві́зьмуть того чоловіка, та й покарають його, Deuteronomy 22:19 і накладуть на нього пеню́, сто шеклів срібла, — і дадуть батькові тієї дівчини, — бо він пустив неславу на Ізраїлеву ді́вчину, а вона буде йому за жінку, — він не зможе відпустити її по всі свої дні. Deuteronomy 22:20 А якщо правдою було́ це слово, — не зна́йдене було діво́цтво в тієї дівчини, — Deuteronomy 22:21 то приведуть ту дівчину до дверей дому батька її, і вкаменують її люди її міста камінням, — і вона помре, бо зробила негідність між Ізраїлем на спроневі́рення дому батька свого, — і вигубиш зло з-посеред себе. Deuteronomy 22:22 Коли буде зна́йдений хто, що лежить із замі́жньою жінкою, то помруть вони обо́є, — той чоловік, що лежав із жінкою, і та жінка, і вигубиш зло з Ізраїля. Deuteronomy 22:23 Коли ді́вчина буде зару́чена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею, Deuteronomy 22:24 то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, — ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього, і вигубиш зло серед себе. Deuteronomy 22:25 А як хто на полі спітка́є зару́чену дівчину, і схо́пить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг із нею, він сам, Deuteronomy 22:26 а тій дівчині не зробиш нічо́го, — нема тій дівчині смерте́льного гріха́, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього й уб'є його, така це річ. Deuteronomy 22:27 Бо в полі він спіткав її, — кричала та зару́чена дівчина, та не було кому врятувати її. Deuteronomy 22:28 Коли хто спіткає дівчину, що не була зару́чена, і схо́пить її, і ляже з нею, і застануть їх, Deuteronomy 22:29 то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п'ятдеся́т шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, — не зможе він відпустити її по всі свої дні. Deuteronomy 23:0
Deuteronomy 23:1 Ніхто не ві́зьме жінки свого батька, і не відкриє подо́лка одежі ба́тька свого́.
Deuteronomy 23:2 Не вві́йде на збори Господні ране́ний розча́вленням я́тер та з відрізаним членом. Deuteronomy 23:3 Неправоложний не вві́йде на збори Господні, також десяте покоління його не вві́йде на збори Господні. Deuteronomy 23:4 Не ввійде на збори Господні аммоні́тянин та моаві́тянин, також десяте їхнє покоління не вві́йде на збори Господні, аж навіки, Deuteronomy 23:5 за те, що вони не вийшли назустріч вас із хлібом та водою в дорозі, коли ви вихо́дили з Єгипту, і що найняли́ були на тебе Валаама, Беорового сина з Петору Араму двох річо́к, щоб проклясти тебе. Deuteronomy 23:6 Та не хотів Господь, Бог твій, слухати Валаама, і перемінив тобі Господь, Бог твій, те прокляття на благослове́ння, бо любить тебе Господь, Бог твій. Deuteronomy 23:7 Не будеш бажати для них миру й добра по всі свої дні навіки. Deuteronomy 23:8 Не обри́диш собі Ідуме́янина, бо він твій брат; не обри́диш собі Єги́птянина, бо був ти прихо́дьком у кра́ї його. Deuteronomy 23:9 Сини, що народяться їм, покоління третє вві́йде з них на збори Господні. Deuteronomy 23:10 Коли та́бір вийде на ворогів твоїх, то будеш стерегтися всякої злої речі. Deuteronomy 23:11 Коли поміж тебе буде хто, що буде нечистий з нічної приго́ди, то він ви́йде поза та́бір, — до сере́дини табо́ру не вві́йде. Deuteronomy 23:12 А коли наступатиме вечір, обмиється в воді, а по за́ході сонця вві́йде до сере́дини табо́ру. Deuteronomy 23:13 А місце на потребу буде тобі поза табо́ром, щоб виходити тобі туди назо́вні. Deuteronomy 23:14 А лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назо́вні, то будеш копати нею, і зно́ву закриєш свою нечи́стість, Deuteronomy 23:15 бо Господь, Бог твій, ходить у сере́дині табо́ру твого, щоб тебе спасати, і видавати ворогів твоїх тобі. І буде та́бір твій святий, і Він не побачить у тебе соромі́тної речі, і не відве́рнеться. Deuteronomy 23:16 Не видавай панові раба його, який сховається до тебе від пана свого. Deuteronomy 23:17 З тобою він сидітиме серед вас у місці, яке він вибере за добре собі в одній з твоїх брам, і ти не будеш гноби́ти його. Deuteronomy 23:18 Блудни́ця не буде з Ізраїлевих дочо́к, і блудоді́й не буде з Ізраїлевих синів. Deuteronomy 23:19 Не принесеш дару розпу́сниці й ціни пса до дому Господа, Бога твого, ні за яку обі́тницю, бо тож вони обоє — гидо́та перед Господом, Богом твоїм. Deuteronomy 23:20 Не будеш позичати братові своєму на відсо́ток срібла, на відсоток їжі та всякої речі, що позичається на відсо́ток. Deuteronomy 23:21 Чужому пози́чиш на відсо́ток, а братові своєму не позичиш на відсоток, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій у всьому, до чо́го доторкнеться рука твоя на тій землі, куди ти входиш на володі́ння її. Deuteronomy 23:22 Коли ти складеш обі́тницю Господе́ві, Богові твоєму, не загаюйся виконати її, бо конче буде жадати Господь, Бог твій, від тебе, і буде на тобі гріх. Deuteronomy 23:23 А коли ти не складав обі́тниці, не буде на тобі гріха. Deuteronomy 23:24 Що вийшло з уст твоїх, будеш додержувати й будеш виконувати, як обіцяв ти Господе́ві, Богові своєму, добровільну жертву, що промовляв ти своїми устами. Deuteronomy 23:25 Коли вві́йдеш до виноградника свого ближнього, то будеш їсти виноград, скільки схоче душа твоя, до свого наси́чення, а до по́суду свого не ві́зьмеш. Deuteronomy 23:26 Коли ти вві́йдеш на дозріле збіжжя свого ближнього, то будеш рвати колоски рукою своєю, а серпом не будеш жати на дозрілім збіжжі свого ближнього. Deuteronomy 24:0 Deuteronomy 24:1 Як хто ві́зьме жінку, і стане їй чоловіком, і коли вона не зна́йде ласки в оча́х його, бо знайшо́в у ній яку ганебну річ, то напише їй листа розводо́вого, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. Deuteronomy 24:2 І ви́йде вона з його дому, і пі́де, і вийде за іншого чоловіка, Deuteronomy 24:3 і коли знена́видить її той останній чоловік, то напише їй листа розводо́вого, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. Або коли помре той останній чоловік, що взяв був її собі за жінку, Deuteronomy 24:4 не може перший її муж, що відпустив її, вернути й узяти її, щоб стала йому за жінку по тому, як була занечи́щена, бо це огида перед Господнім лицем, і ти не зробиш грішною тієї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спа́док. Deuteronomy 24:5 Коли хто недавно одружився, не пі́де він до війська, і ніяка справа не покладеться на нього, — вільний він буде один рік для свого дому, і пора́дує свою жінку, що взяв.
Deuteronomy 24:6 Ніхто не ві́зьме в заста́ву долі́шнього каменя жо́рен або горі́шнього каменя жорен, бо він душу взяв би в заста́ву. Deuteronomy 24:7 Коли буде хто зна́йдений, що вкрав кого з братів своїх, з Ізраїлевих синів, і буде пово́дитися з ним як із невільником, або й продасть його, то нехай помре той злодій, і ти вигубиш зло з-посеред себе. Deuteronomy 24:8 Стережися в хворобі прока́зи, щоб дуже пильнувати, і робити все те, як навчать вас священики-Левити; як наказав я їм, будете додержувати, щоб виконати те, Deuteronomy 24:9 Пам'ятайте те, що зробив був Господь, Бог твій, Марія́мі в дорозі, коли ви вихо́дили з Єгипту. Deuteronomy 24:10 Коли ти позичиш своєму ближньому по́зичку з чогось, не вві́йдеш до дому його, щоб узяти заста́ву його, — Deuteronomy 24:11 назовні будеш стояти, а той чоловік, що ти позичив йому, винесе до тебе заста́ву назо́вні. Deuteronomy 24:12 А якщо він чоловік убогий, не ляжеш спати, маючи заста́ву його, — Deuteronomy 24:13 конче ве́рнеш йому ту заста́ву при за́ході сонця, і буде він спати на одежі своїй, і буде благословляти тебе, а тобі буде це за праведність перед лицем Господа, Бога твого. Deuteronomy 24:14 Не бу́деш утискати на́ймита, убогого й незаможного з братів своїх та з прихо́дька свого, що в кра́ї твоїм у брамах твоїх. Deuteronomy 24:15 Того ж дня даси йому заплату, і не за́йде над нею незапла́ченою сонце, бо вбогий він, і до неї лине душа його. І не буде він кликати на тебе до Господа, і не буде гріха́ на тобі. Deuteronomy 24:16 Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, — кожен за гріх свій смертю пока́раний буде. Deuteronomy 24:17 Не скривиш суду на прихо́дька, на сироту, і не будеш брати в заста́ву вдови́ної одежі. Deuteronomy 24:18 І будеш пам'ятати, що рабом був ти сам у Єгипті, і викупив тебе Господь, Бог твій, звідти, тому я наказую тобі робити цю річ. Deuteronomy 24:19 Коли будеш жати жни́во своє на своїм полі, і забудеш на полі снопа, не ве́рнешся взяти його, — він буде прихо́дькові, сироті та вдові, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у всім чині твоїх рук. Deuteronomy 24:20 Коли будеш оббивати оливку свою, не будеш переоббивати в галу́зках за собою: воно буде прихо́дькові, сироті та вдові. Deuteronomy 24:21 Коли будеш збирати виноград свого виноградника, не будеш збирати поли́шеного за собою, — воно буде прихо́дькові, сироті та вдові. Deuteronomy 24:22 І будеш пам'ятати, що рабом був ти в єгипетськім кра́ї, тому́ я наказую тобі робити цю річ. Deuteronomy 25:0 Deuteronomy 25:1 Коли буде супере́чка між людьми́, і вони при́йдуть до су́ду, то розсудять їх, — і оправдають справедливого, а несправедливого осудять. Deuteronomy 25:2 І станеться, якщо вартий биття́ той несправедливий, то покладе його суддя, і буде його бити перед собою, — число ударів згідно з його несправедливістю. Deuteronomy 25:3 Сорока́ ударами буде його бити, не більше; щоб не бити його більше над те великим биття́м, і щоб не був злегкова́жений брат твій на оча́х твоїх. Deuteronomy 25:4 Не зав'яжеш ро́та волові, коли він молотить.
Deuteronomy 25:5 Коли браття сидітимуть ра́зом, і один із них помре, а сина в нього нема, то жінка померлого не вийде за́між назовні за чужого, — ді́вер її при́йде до неї та й ві́зьме її собі за жінку, і подіверу́є її. Deuteronomy 25:6 І буде перворідний, що вона породить, — стане він ім'я́м його брата, що помер, і не буде стерте ім'я́ його з Ізраїля. Deuteronomy 25:7 А якщо той чоловік не схоче взяти своєї братово́ї, то братова́ його ви́йде до брами до старши́х та й скаже: „Ді́вер мій відмовився відновити своєму братові ім'я́ в Ізраїлі, не хотів подіверува́ти мене“. Deuteronomy 25:8 І покличуть його старші його міста, і промовлятимуть до нього, а він устане та й скаже: „Не хочу взяти її“, Deuteronomy 25:9 то піді́йде його братова́ до нього на оча́х старши́х, і зді́йме йому чобота з ноги його, і плюне в обличчя його, і заговорить, і скаже: „Так робиться чоловікові, що не будує дому свого брата“. Deuteronomy 25:10 І буде зване ім'я́ його в Ізраїлі: Дім роззутого. Deuteronomy 25:11 Коли чоловіки будуть сваритися ра́зом один з о́дним, і піді́йде жінка одно́го, щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б'є його, і простягне свою руку, і схо́пить за сором його, Deuteronomy 25:12 то відрубаєш руку її, — нехай не змилосе́рдиться око твоє! Deuteronomy 25:13 Не буде в тебе в торбі твоїй подвійного ка́меня до ваги́, великого й мало́го, Deuteronomy 25:14 не буде тобі в твоїм домі подвійної ефи́, великої й мало́ї. Deuteronomy 25:15 Камінь до ваги буде в тебе повний і справедливий, ефа́ буде в тебе повна й справедлива, щоб продо́вжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі. Deuteronomy 25:16 Бо огида перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто чинить таке, хто чинить несправедливість. Deuteronomy 25:17 Пам'ятайте, що́ зробив був тобі Амали́к у дорозі, коли ви вихо́дили з Єгипту, Deuteronomy 25:18 що спіткав тебе в дорозі, і повбивав між тобою всіх задніх осла́блених, коли ти був зму́чений та стру́джений, а він не боявся Бога. Deuteronomy 25:19 І станеться, коли Господь, Бог твій, дасть тобі мир від усіх ворогів твоїх навколо в кра́ї, що Господь, Бог твій, дає тобі як спа́док, щоб посісти його, то зітреш пам'ять Амали́ка з-під неба. Не забудь! Deuteronomy 26:0 Deuteronomy 26:1 І станеться, коли ти вві́йдеш до того кра́ю, що Господь, Бог твій, дає тобі як спа́док, і посядеш його, і осядеш у ньому, Deuteronomy 26:2 то ві́зьмеш із поча́тків усякого пло́ду землі, що збереш із Кра́ю свого, що Господь, Бог твій, дає тобі, і покладеш їх у кіш, та й пі́деш до місця, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там пробува́ло Ім'я́ Його. Deuteronomy 26:3 І при́йдеш ти до священика, що буде тими днями, та й скажеш йому́: „Засвідчую це сьогодні Господе́ві, Богові твоєму, що я ввійшов до краю, що Господь заприсягнув був батькам нашим, щоб дати нам“. Deuteronomy 26:4 І ві́зьме священик того коша́ з твоєї руки, і покладе його перед же́ртівником Господа, Бога твого. Deuteronomy 26:5 А ти відповіси та й скажеш перед лицем Господа, Бога свого: „Мандрівни́й араме́янин був мій батько, і він зійшов до Єгипту, і часово замешкав там із небагатьма́ людьми́, та й став там народом великим, сильним та числе́нним. Deuteronomy 26:6 І чинили нам зло єги́птяни, і гноби́ли нас, і давали нас на роботу тяжку́. Deuteronomy 26:7 І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду́, і труд наш, і у́тиск наш. Deuteronomy 26:8 І вивів нас Господь із Єгипту рукою сильною та раме́ном ви́тягненим, і стра́хом великим, і ознаками та чудами. Deuteronomy 26:9 І привів нас до цього місця, і дав нам цей край, край, що тече молоком та медом. Deuteronomy 26:10 А тепер оце приніс я поча́ток пло́ду тієї землі, яку Ти дав мені, Господи“. І покладеш його перед лицем Господа, Бога свого́, і покло́нишся перед лицем Господа, Бога свого́. Deuteronomy 26:11 І будеш радіти всім добром, що дав тобі Господь, Бог твій, тобі та до́мові твоєму, ти, і Левит, і прихо́дько, що посеред те́бе. Deuteronomy 26:12 А коли ти скінчи́ш десяти́нити всю десятину врожаю свого року третього, року десятини, і даси Левиту, прихо́дькові, сироті та вдові, і будуть вони їсти в брамах твоїх і наси́тяться, Deuteronomy 26:13 то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: „Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та прихо́дькові, сироті та вдові, за всіма́ Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, — я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув. Deuteronomy 26:14 Не їв я з нього в жало́бі своїй, і не брав з нього в нечистості, і не дав з нього для померлого, — я слухався голосу Господа, Бога свого, чинив усе, як наказав Ти мені. Deuteronomy 26:15 Споглянь же з святого ме́шкання Свого, із небе́с, і поблагослови наро́д Свій, Ізраїля, та землю, яку Ти дав нам, як присягнув був нашим батькам, Край, що тече молоком та медом“. Deuteronomy 26:16 Цього дня Господь, Бог твій, наказує тобі виконувати ці постанови та зако́ни, а ти будеш додержувати, та будеш виконувати їх усім серцем своїм та всією душею своєю. Deuteronomy 26:17 Ти сьогодні засві́дчив Господе́ві, що Він буде тобі Богом, і що ти будеш ходити доро́гами Його, і що будеш виконувати постанови Його, і заповіді Його, і зако́ни Його, і що будеш слу́хатися голосу Його. Deuteronomy 26:18 А Господь сьогодні засві́дчив тобі, що ти будеш Йому наро́дом ви́браним, як Він наказав був тобі, і що ти вико́нуватимеш усі заповіді Його, Deuteronomy 26:19 і що Він ставить тебе найвищим понад усі наро́ди, яких Господь учинив, на хвалу́, і на ім'я́, і на славу, і що будеш ти для Господа, Бога свого, народом святим, як Він говорив вам. Deuteronomy 27:0
Deuteronomy 27:1 І наказав Мойсей та Ізра́їлеві старші́ народові, говорячи: „Додержуйте всіх за́повідей, що я сьогодні наказую вам! Deuteronomy 27:2 І станеться того дня, коли ви пере́йдете Йорда́н до того кра́ю, що дає тобі Господь, Бог твій, то поставиш собі велике каміння, і пова́пниш їх вапно́м. Deuteronomy 27:3 І понапи́суєш на них усі слова́ цього Зако́ну, коли пере́йдеш, щоб увійшов ти до того кра́ю, що Господь, Бог твій, дає тобі, край, що тече молоком та медом, як промовляв був Господь, Бог батьків твоїх, до тебе. Deuteronomy 27:4 І станеться, коли ви пере́йдете Йорда́н, поставите те каміння, що я наказую вам сьогодні, на горі Ева́л, і пова́пните їх вапно́м. Deuteronomy 27:5 І збудуєш там же́ртівника для Господа, Бога свого, жертівника з каміння, — не піднесеш над ними заліза. Deuteronomy 27:6 З нетесаного камі́ння збудуєш же́ртівника Господа, Бога свого, і принесеш на ньому цілопа́лення Господе́ві, Богові своєму. Deuteronomy 27:7 І принесеш на жертву мирні жертви, і будеш там їсти, і будеш тішитися перед лицем Господа, Бога свого. Deuteronomy 27:8 І напишеш на тих камі́ннях усі слова цього Зако́ну дуже вира́зно“. Deuteronomy 27:9 І промовляв Мойсей та всі священики-Левити, до всього Ізраїля, говорячи: „Уважай та слухай, Ізраїлю, — ти цього дня став народом Господа, Бога свого. Deuteronomy 27:10 І будеш ти слу́хатися Господа, Бога свого, і будеш виконувати заповіді Його та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні“.
Deuteronomy 27:11 І наказав Мойсей того дня наро́дові, говорячи: Deuteronomy 27:12 „Оці стануть на горі Ґарізі́м, щоб благословляти народ, коли ви пере́йдете Йорда́н: Симео́н, і Леві́й, і Юда, і Іссаха́р, і Йо́сип, і Веніями́н. Deuteronomy 27:13 А оці стануть для клятви на горі Ева́л: Руви́м, Ґад, і Аси́р, і Завуло́н, Дан і Нефтали́м. Deuteronomy 27:14 І відповідять Левити, і скажуть до всіх Ізраїлевих мужів сильним голосом: Deuteronomy 27:15 „Прокля́та люди́на, що зробить бовва́на різаного або литого, гидо́ту для Господа, чин різьба́рських рук, і поставить таємно! І відповість увесь наро́д, та й скаже: амі́нь! Deuteronomy 27:16 Прокля́тий той, хто легкова́жить свого батька та свою матір! А ввесь народ скаже: амі́нь! Deuteronomy 27:17 Прокля́тий, хто пересуває межу́ свого бли́жнього! А ввесь народ скаже: амі́нь! Deuteronomy 27:18 Прокля́тий, хто робить блудя́чим сліпого в дорозі! А ввесь народ скаже: амінь! Deuteronomy 27:19 Прокля́тий, хто перекручує право прихо́дька, сироти та вдови! А ввесь народ скаже: амінь! Deuteronomy 27:20 Прокля́тий, хто лягає з жінкою батька свого, бо відкрив він подолка одежі свого батька! А ввесь народ скаже: амінь! Deuteronomy 27:21 Прокля́тий, хто лягає з усяким скотом ! А ввесь народ скаже: амінь! Deuteronomy 27:22 Прокля́тий, хто лягає з сестрою своєю, дочко́ю свого батька або з дочкою своєї матері! А ввесь народ скаже: амінь! Deuteronomy 27:23 Прокля́тий, хто лягає з тещею своєю! А ввесь народ скаже: амінь! Deuteronomy 27:24 Прокля́тий, хто вбиває свого ближнього потаємно! А ввесь народ скаже: амінь! Deuteronomy 27:25 Прокля́тий, хто бере пі́дкупа, щоб забити кого, пролляти кров непови́нну! А ввесь народ скаже: амінь! Deuteronomy 27:26 Прокля́тий, хто не дотримає слів цього Зако́ну, щоб виконувати їх! А ввесь народ скаже: амінь!“ Deuteronomy 28:0 Deuteronomy 28:1 „І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати ви́конання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі. Deuteronomy 28:2 І при́йдуть на тебе всі оці благослове́ння, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого. Deuteronomy 28:3 Благослове́нний ти в місті, і благослове́нний ти на полі! Deuteronomy 28:4 Благослове́нний плід утроби твоєї, і плід твоєї землі, і плід худоби твоєї, по́рід биків твоїх і коті́ння ота́ри твоєї! Deuteronomy 28:5 Благослове́нний твій кіш та діжа́ твоя! Deuteronomy 28:6 Благослове́нний ти у вході своїм, і благослове́нний ти в ви́ході своїм! Deuteronomy 28:7 Господь учинить, що вороги́ твої, які повстають на тебе, будуть побиті перед тобою, — вони однією доро́гою вийдуть навпере́йми тебе, а сімома́ дорогами втікатимуть перед тобою. Deuteronomy 28:8 Господь накаже Своєму благослове́нню бути з тобою в комо́рах твоїх, та в усьому, чого доторкнеться рука твоя, і благословлятиме тебе в краю́, що Господь, Бог твій, дає тобі. Deuteronomy 28:9 Господь поставить тебе Собі за святий народ, як присягнув був тобі, коли ти будеш доде́ржуватися за́повідей Господа, Бога твого, і пі́деш дорогами Його. Deuteronomy 28:10 І побачать усі народи землі, що Господнє Ім'я́ кличеться на тобі, — і будуть боятися тебе. Deuteronomy 28:11 І Господь дасть тобі добрий при́ріст у пло́ді утроби твоєї, і в пло́ді худоби твоєї, і в пло́ді поля твого на тій землі, що Господь заприсягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі. Deuteronomy 28:12 Господь відчинить для тебе Свою добру скарбни́цю, небеса́, щоб дати дощ для кра́ю твого в ча́сі його, і щоб поблагослови́ти всякий чин твоєї руки. І ти позичатимеш багатьом народам, а сам не позичатимеш ні в кого. Deuteronomy 28:13 І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки ве́рхом, а не будеш до́лом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати й виконувати, Deuteronomy 28:14 і не відступиш від усіх тих слів, що я сьогодні наказую вам, ані право́руч, ані ліво́руч, щоб ходити за іншими бога́ми й служити їм.
Deuteronomy 28:15 Та станеться, коли ти не будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати викона́ння всіх Його заповідей та постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, то при́йдуть на тебе всі оці прокля́ття, і досягнуть тебе: Deuteronomy 28:16 Прокля́тий ти в місті, і прокля́тий ти в полі! Deuteronomy 28:17 Проклятий кіш твій та діжа́ твоя! Deuteronomy 28:18 Проклятий плід утро́би твоєї та плід твоєї землі, по́рід биків твоїх та коті́ння отари твоєї! Deuteronomy 28:19 Прокля́тий ти у вході своїм, і проклятий ти в виході своїм! Deuteronomy 28:20 Пошле Господь на тебе прокля́ття, і замі́шання, і нещастя на всякий по́чин твоєї руки, що ти зробиш, аж поки ти не будеш ви́гублений, і аж поки ти скоро не загинеш через зло твоїх чи́нів, що опустив ти Мене. Deuteronomy 28:21 Прилі́пить Господь до тебе морови́цю, аж поки вона не вигубить тебе з-над землі, куди ти входиш посісти її. Deuteronomy 28:22 Ударить Господь тебе сухо́тами, і пропа́сницею, і запа́ленням, і гаря́чкою, і мече́м, і посу́хою, і ірже́ю, — і вони будуть гнати тебе, аж поки ти не загинеш. Deuteronomy 28:23 І стане небо твоє, що над твоєю головою, міддю, а земля, що під тобою, залізом. Deuteronomy 28:24 Дасть Господь замість дощу Краєві твоєму ку́ряву, а порох із неба буде схо́дити на тебе, аж поки не будеш ти вигублений. Deuteronomy 28:25 Віддасть тебе Господь на пора́зку твоїм ворогам. Однією дорогою ти ви́йдеш навперейми його, а сімома́ дорогами втікатимеш перед ним, і будеш розпорошений по всіх ца́рствах землі. Deuteronomy 28:26 І буде твій труп на їжу для всякого пта́ства небесного та для худоби зе́мної, і не буде нікого, хто б їх пополо́шив. Deuteronomy 28:27 Ударить тебе Господь єгипетським гнояко́м, ґу́дзами, лишая́ми, стру́пами такими, що не зможеш їх ви́лікувати. Deuteronomy 28:28 Ударить тебе Господь божеві́ллям, і сліпото́ю, і туподу́мством. Deuteronomy 28:29 І будеш ти ма́цати в пі́вдень, як ма́цає сліпий у те́мряві, і не матимеш пово́дження в дорогах своїх, і будеш ти по всі дні тільки ути́скуваний та грабо́ваний, та не буде кому боронити. Deuteronomy 28:30 Одру́жишся з жінкою, та хто інший лежатиме з нею. Хату збудуєш, та в ній не сидітимеш. Засадиш виноградинка, та не будеш користатися ним. Deuteronomy 28:31 Заколений буде віл твій на оча́х твоїх, та їсти не будеш із нього. Твій осел буде заграбо́ваний перед тобою, і не вернеться до тебе. Ота́ра твоя ві́ддана буде ворогам твоїм, і не буде кому боронити тебе. Deuteronomy 28:32 Сини твої та до́чки твої будуть віддані іншому наро́дові, а очі твої будуть бачити й гинути за ними ці́лий день, а твоя рука не матиме сили. Deuteronomy 28:33 Плід твоєї землі та ввесь труд твій поїсть народ, якого ти не знав, а ти будеш тільки ути́скуваний та гно́блений по всі дні. Deuteronomy 28:34 І ти збожево́лієш від того, що бачитимуть очі твої. Deuteronomy 28:35 Ударить тебе Господь злим гнояко́м на колінах і на сте́гнах, від якого не зможеш ви́лікуватися, від стопи ніг твоїх і аж до че́репа твого. Deuteronomy 28:36 Відведе́ Господь тебе та царя твого, якого поставиш над собою, до народу, якого не знав ти та батьки́ твої, і ти будеш служити там іншим бога́м, — де́реву та ка́меневі. Deuteronomy 28:37 І станеш ти страхі́ттям, погово́ром та посміхо́вищем серед усіх наро́дів, куди відведе́ тебе Господь. Deuteronomy 28:38 Багато насіння ви́несеш на поле, та мало збереш, — бо пожере́ його сарана́. Deuteronomy 28:39 Позасаджуєш виноградники й будеш обробляти, та не будеш пити вина й не будеш збирати, — бо пожере його черва́. Deuteronomy 28:40 Будуть у тебе оливки по всім кра́ї твоїм, та оливою не будеш маститися, — бо поспада́є оливка твоя. Deuteronomy 28:41 Ти поро́диш синів і дочо́к, та не будуть для тебе вони, — бо пі́дуть у неволю. Deuteronomy 28:42 Усяке твоє де́рево та плід твоєї землі обсяде черва́. Deuteronomy 28:43 Прихо́дько, що серед тебе, піднесеться понад тебе ви́соко-ви́соко, а ти зі́йдеш низько-низько. Deuteronomy 28:44 Він тобі позичатиме, а ти йому не позичатимеш, він стане головою, а ти станеш хвостом. Deuteronomy 28:45 І при́йдуть на тебе всі оці прокля́ття, і будуть гнати тебе, і доженуть тебе, аж поки ти будеш ви́гублений, бо не слухав ти голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати заповіді Його та постанови Його, що Він наказав був тобі. Deuteronomy 28:46 І будуть вони на тобі на озна́ку та на до́каз, та на насінні твоєму аж навіки. Deuteronomy 28:47 За те, що не служив ти Господе́ві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясно́ти всього, Deuteronomy 28:48 то будеш служити во́рогові своєму, якого Господь пошле на тебе, у голоді, і в пра́гненні, і в наготі́, і в недостатку всього, а він дасть залізне ярмо́ на твою шию, аж поки вигубить тебе. Deuteronomy 28:49 Господь нанесе на тебе народ іздале́ка, з кінця землі, так, як летить орел, народ, що мови його ти не розумієш, Deuteronomy 28:50 народ жорсто́кий, що не зважатиме на старо́го, а для юнака́ не буде милости́вий. Deuteronomy 28:51 І він буде жерти плід твоєї худоби та плід твоєї землі, аж поки вигубить тебе, і він не позоставить тобі збіжжя, ані виноградного со́ку, ані оливи, ані по́роду биків твоїх, ані коті́ння ота́ри твоєї, аж поки вигубить тебе. Deuteronomy 28:52 І він буде облягати тебе в усіх твоїх бра́мах, аж поки порозвалює по всім твоїм кра́ї твої міцні і укрі́плені му́ри, на які ти наді́явся, і буде гноби́ти тебе в усіх твоїх брамах по всім твоїм кра́ї, що дав тобі Господь, Бог твій. Deuteronomy 28:53 І будеш ти їсти плід утро́би своєї, тіло синів своїх та дочо́к своїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в обло́зі та в у́тиску, яким буде гноби́ти тебе твій ворог. Deuteronomy 28:54 Кожен найлагідні́ший серед тебе й найбільше ви́пещений, — буде око його лихе на брата свого, і на жінку ло́ня свого, і на решту синів своїх, що позоставить їх ворог, Deuteronomy 28:55 щоб не дати ані о́дному з них тіла синів своїх, що буде він їсти, бо йому не позоста́неться нічого в обло́зі та в у́тискові, яким буде утиска́ти тебе твій ворог по всіх твоїх брамах. Deuteronomy 28:56 Найлагідні́ша між тобою й найбільше ви́пещена, що через пе́щення та ніжність не про́бувала ставити на землю стопи́ своєї ноги, — зле буде око її на мужа ло́ня свого, і на сина свого, і на дочку́ свою, Deuteronomy 28:57 і на по́слід, що виходить з-поміж ніг її при породі, і на дітей своїх, що поро́дить, — бо поїсть їх таємно через недостаток усього в обло́зі та в у́тиску, яким буде гноби́ти тебе твій ворог у брамах твоїх. Deuteronomy 28:58 Якщо ти не будеш доде́ржувати, щоб виконувати всі слова́ цього Зако́ну, написані в цій книзі, щоб боятися того славного й страшно́го Ймення Господа, Бога твого, Deuteronomy 28:59 то Господь наведе́ надзвичайні порази на тебе, та порази на насіння твоє, порази великі та певні, і хвороби злі та постійні. Deuteronomy 28:60 І наведе́ Він на тебе всякий єгипетський біль, якого боявся ти, а він пристане до тебе. Deuteronomy 28:61 Також усяку хворобу та всяку поразу, що не написана в книзі цього Зако́ну, — наведе́ їх Господь на тебе, аж поки бу́деш ти ви́гублений. Deuteronomy 28:62 І позостане вас мало, — за́мість того, що були ви, щодо числе́нности, як зо́рі небесні, — бо ти не слухався голосу Господа, Бога свого. Deuteronomy 28:63 І станеться, як Господь радів був вами, коли робив вам добро, і коли розмно́жував вас, так буде радіти Господь вами, коли вигубля́тиме вас та коли вини́щуватиме вас, — і ви будете ви́рвані з-над цієї землі, куди ти входиш посісти її. Deuteronomy 28:64 І розпоро́шить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі, і ти служитимеш там іншим бога́м, яких не знав ані ти, ані батьки твої, — де́реву та ка́меневі. Deuteronomy 28:65 І поміж цими народами не будеш ти спокійний, і не буде місця спочи́нку для стопи́ твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтя́че, і осла́блення очей, і омліва́ння душі. Deuteronomy 28:66 І буде життя твоє ви́сіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя. Deuteronomy 28:67 Уранці ти скажеш: „О, якби вечір!“, а ввечері скажеш: „О, якби ра́нок!“ зо стра́ху серця свого, що будеш боятися, та з виді́ння очей своїх, що будеш бачити. Deuteronomy 28:68 І верне тебе Господь до Єгипту на кораблях тією дорогою, про яку я казав тобі, що вже більше не побачиш її, і там ви продаватиметеся ворогам своїм за рабів та за невільниць, — та не буде покупця́“. Deuteronomy 28:69 Оце слова заповіту, що наказав був Господь Мойсеєві скласти з Ізраїлевими синами в моавському кра́ї, окрім того заповіту, що склав був із ними на Хори́ві. Deuteronomy 29:0 Deuteronomy 29:1 І скликав Мойсей усього Ізраїля та й сказав їм: „Ви бачили все, що́ зробив був Господь на ваших оча́х в єгипетськім кра́ї фараонові, і всім рабам його та всьому його кра́єві, — Deuteronomy 29:2 ті великі ви́пробування, що бачили очі твої, ті великі ознаки та чу́да, Deuteronomy 29:3 та не дав вам Господь серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб слухати, аж до дня цього. Deuteronomy 29:4 І провадив я вас сорок літ пустинею, — не зужили́ся одежі ваші на вас, а чо́біт твій не зужився на твоїй нозі. Deuteronomy 29:5 Не їли ви хліба, і вина та п'янко́го напо́ю не пили ви, щоб пізнати, що Я — Господь, Бог ваш. Deuteronomy 29:6 А коли ви прийшли до цього місця, то вийшов був навпере́йми вас на війну Сиго́н, цар хешбо́нський, та Оґ, цар баша́нський, — і побили ми їх, Deuteronomy 29:7 і забрали ми їхній край, та й дали його на спа́док Руви́мовим та Ґа́довим та половині племени Манасі́їного. Deuteronomy 29:8 Додержуй же слів цього́ заповіту, і виконуй їх, щоб мали ви пово́дження в усьому, що́ будете робити. Deuteronomy 29:9 Ви стоїте́ сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: го́лови ваші, племе́на ваші, старші́ ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж, Deuteronomy 29:10 діти ваші, ваші жінки́ та твій прихо́дько, що посеред табо́рів твоїх від колія́ дров твоїх аж до черпача́ твоєї води, Deuteronomy 29:11 щоб ти ввійшов у запові́т Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою, Deuteronomy 29:12 щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батька́м твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову. Deuteronomy 29:13 І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву, Deuteronomy 29:14 але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут. Deuteronomy 29:15 Бо ви знаєте, що ми сиділи були в єгипетськім кра́ї, і що ми прохо́дили серед тих народів, які ви перейшли́, Deuteronomy 29:16 І ви бачили їхні огиди та їхніх бовва́нів, дерево та камінь, срібло та золото, що з ними. Deuteronomy 29:17 Стережіться, щоб не був серед вас чоловік або жінка, або рід, або пле́м'я, що серце його сьогодні відверта́ється від Господа, Бога нашого, щоб піти служити богам цих народів, щоб не був серед вас корінь, що виро́щує їдь та поли́н, Deuteronomy 29:18 щоб не було, що коли він почує слова́ цього прокля́ття, то поблагословиться в серці своїм, говорячи: Мир буде мені, хоч і ходитиму в сваволі свого серця. Тоді загине і напо́єний, і спра́гнений. Deuteronomy 29:19 Не захоче Господь простити йому́, бо тоді запа́литься Господній гнів та лютість Його на цього чоловіка, і буде лежати на ньому все прокляття, написане в цій книзі, і Господь витре ім'я́ його з-під неба. Deuteronomy 29:20 І відділить його Господь на зло від усіх Ізраїлевих племе́н, згідно з усіма́ прокляттями заповіту, написаного в цій книзі Зако́ну. Deuteronomy 29:21 І скаже останнє покоління, ваші сини, що постануть за вами, і чужий, що при́йде з далекої країни, і побачить порази цього Кра́ю та його хвороби, які пошле́ Господь на нього: Deuteronomy 29:22 сірка та сіль, погорі́лище — уся земля його, не буде вона засі́ювана, і не пустить росли́н, і не зі́йде на ній жодна трава, як по знищенні Содо́му та Гомо́ри, Адми та Цевоїму, що поруйнував був Господь у гніві Своїм та в люті Своїй. Deuteronomy 29:23 І скажуть усі ті наро́ди: „Для чого Господь зробив так цьому кра́єві? Що то за горіння цього великого гніву?“ Deuteronomy 29:24 І скажуть: „За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога сво́їх батьків, якого Він склав був із ними, коли виво́див їх з єгипетсього кра́ю. Deuteronomy 29:25 І вони пішли, і служили іншим богам, і вклонялися їм, богам, що не знали їх, і що Він не приділив їм. Deuteronomy 29:26 І запалився Господній гнів на цей край, щоб навести на нього все прокляття, написане в цій книзі. Deuteronomy 29:27 І вирвав їх Господь з-над цієї землі в гніві, і в люті, і в великім обу́ренні, та й кинув їх до іншого кра́ю, як цього дня. Deuteronomy 29:28 Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите — наше та наших синів аж навіки, щоб вико́нувати всі слова́ цього Зако́ну“. Deuteronomy 30:0
Deuteronomy 30:1 І станеться, коли при́йдуть на тебе всі ці слова, благослове́ння та прокля́ття, що я дав перед тобою, і ти ві́зьмеш їх до свого серця серед усіх цих народів, куди закинув тебе Господь, Бог твій, Deuteronomy 30:2 і ти наве́рнешся до Господа, Бога свого, і будеш слухатися Його голосу в усьому, що я сьогодні тобі наказую, ти та сини твої, усім своїм серцем та всією своєю душею, Deuteronomy 30:3 то пове́рне з неволі Господь, Бог твій, тебе, і змилосе́рдиться над тобою, і зно́ву позбирає тебе зо всіх народів, куди розпоро́шив тебе Господь, Бог твій. Deuteronomy 30:4 Якщо буде твій вигна́нець на кінці неба, то й звідти позбирає тебе Господь, Бог твій, і звідти Він візьме тебе. Deuteronomy 30:5 І введе́ тебе Господь, Бог твій, до кра́ю, що посіли батьки твої, і ти посядеш його, і Він учинить добро тобі, і розмно́жить тебе більше за батьків твоїх. Deuteronomy 30:6 І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце насіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі. Deuteronomy 30:7 І дасть Господь, Бог твій, усі ці прокля́ття на ворогів твоїх, та на тих, хто нена́видить тебе, хто гнав тебе. Deuteronomy 30:8 А ти ве́рнешся, і бу́деш слу́хатися Господнього голосу, і будеш вико́нувати всі Його заповіді, які я сьогодні наказую тобі. Deuteronomy 30:9 І зробить Господь, Бог твій, що будеш ти мати на́дмір у кожному чині своєї руки, у пло́ді утро́би своєї, і в пло́ді худоби своєї, і в плоді своєї землі на до́бре, бо Господь зно́ву буде радіти тобою на добро, як радів був твоїми батька́ми, Deuteronomy 30:10 коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб дотримувати заповіді Його та постанови Його, написані в цій книзі Зако́ну, коли наве́рнешся до Господа, Бога свого, усім серцем своїм та всією душею своєю, Deuteronomy 30:11 бо ця заповідь, що я сьогодні наказую тобі, не тяжка́ вона для тебе, і не дале́ка вона. Deuteronomy 30:12 Не на небі вона, щоб сказати: Хто зі́йде на небо для нас, та нам її ві́зьме і нам оголо́сить, а ми будемо виконувати її? Deuteronomy 30:13 І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто пі́де для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголо́сить її нам, а ми будемо виконувати її? Deuteronomy 30:14 Бож дуже близька́ до тебе та річ, — вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її. Deuteronomy 30:15 Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло. Deuteronomy 30:16 Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа, Бога свого, ходити Його дорогами, та додержувати заповіді Його, і постанови Його, і зако́на Його, щоб ти жив, і розмножився, і поблагосло́вить тебе Господь, Бог твій, у кра́ї, куди ти входиш на насліддя. Deuteronomy 30:17 А якщо серце твоє відве́рнеться, і не будеш ти слухатися, і даси себе зве́сти, і станеш вклонятися іншим бога́м, і будеш їм служити, Deuteronomy 30:18 я сьогодні представив вам, що конче погинете ви, недовго житимете на цій землі, до якої ти перехо́диш Йорда́н, щоб увійти туди на оволоді́ння її. Deuteronomy 30:19 Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, — життя та смерть дав я перед вами, благослове́ння та прокля́ття. І ти ви́бери життя, щоб жив ти та насіння твоє, Deuteronomy 30:20 щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб ли́нути до Нього, бож Він життя твоє, і довгота́ днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батька́м твоїм Авраамові, Ісакові та Якову, дати їм“. Deuteronomy 31:0
Deuteronomy 31:1 І пішов Мойсе́й, і промовляв до всього Ізраїля оці слова́, Deuteronomy 31:2 та й сказав їм: „Я сьогодні віку ста й двадцяти́ літ. Не можу вже вихо́дити та вхо́дити, і Господь сказав мені: Не пере́йдеш ти цього Йорда́ну. Deuteronomy 31:3 Господь, Бог твій, — Він пі́де перед тобою, Він вигубить ці народи перед тобою, і ти заволодієш ними. Ісус пере́йде перед тобою, як говорив був Господь. Deuteronomy 31:4 І зробить їм Господь, як зробив був Сигонові та Оґові, аморейським царям та їхньому кра́єві, яких вигубив Він. Deuteronomy 31:5 І дасть їх Господь перед вас, а ви зробите їм згідно з усією за́повіддю, що я вам наказав був. Deuteronomy 31:6 Будьте сильні та відважні, не бі́йтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той, хто ходить з тобою, — не опу́стить Він тебе й не покине тебе“. Deuteronomy 31:7 І покликав Мойсей Ісуса, та й до нього сказав на оча́х усього Ізраїля: „Будь сильний та відважний, бо ти вві́йдеш з цим наро́дом до того кра́ю, якого Господь заприсягну́в їхнім батькам, щоб їм дати, і ти даси їм його на спа́док. Deuteronomy 31:8 А Господь, Він Той, що пі́де перед тобою, — не опустить тебе й не покине тебе, — не бійся й не лякайся“. Deuteronomy 31:9 І написав Мойсей цього Зако́на, та й дав його до священиків, Левієвих синів, що носять ковче́га Господнього заповіту, та до всіх Ізраїлевих старши́х.
Deuteronomy 31:10 І наказав їм Мойсей, говорячи: „У кінці́ семи літ, окре́сленого ча́су року відпу́щення, у свято Кучок, Deuteronomy 31:11 коли при́йде ввесь Ізраїль з'явитися перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке вибере Він, будеш читати цього Зако́на перед усім Ізраїлем до їхніх ушей. Deuteronomy 31:12 Збери той народ, — чоловіків, і жінок, і дітей, і прихо́дька свого, що в твоїх брамах, щоб вони чули й щоб навчалися, і боялися Господа, Бога вашого, і доде́ржували виконувати всі слова цього Зако́ну. Deuteronomy 31:13 А їхні сини, що не знали, будуть чути та навчатися боятися Господа, Бога вашого, по всі дні, що ви жи́тимете на цій землі, куди ви перехо́дите Йорда́н, щоб посісти її“. Deuteronomy 31:14 І сказав Господь до Мойсея: „Оце набли́зилися дні твої до смерти. Поклич Ісуса, і станьте в скинії заповіту, а Я йому накажу́“. І пішов Мойсей та Ісус, і стали в скинії заповіту. Deuteronomy 31:15 І появився Господь у скинії в стовпі хмари, і став той стовп хмари біля скинійного входу. Deuteronomy 31:16 І сказав Господь до Мойсея: „Ось ти спочинеш з батьками своїми, а цей наро́д устане та й буде блудодіяти з богами того чужого Кра́ю, куди він увіхо́дить, щоб бути в сере́дині його, і покине Мене, і зламає заповіта Мого, що склав був Я з ним. Deuteronomy 31:17 І того дня запа́литься Мій гнів на нього, і Я покину їх, і сховаю Своє лице від них, а він буде знищений, і зна́йдуть його числе́нні нещастя та у́тиски. І скаже він того дня: „Хіба не через те, що нема в мене мого Бога, знайшли мене ці нещастя?“ Deuteronomy 31:18 А Я того дня конче сховаю лице Своє через усе те зло, що зробив він, бо зверну́вся до інших богів. Deuteronomy 31:19 А тепер запишіть собі оцю пісню, і навчи її Ізраїлевих синів. Вклади її в їхні уста, щоб була мені ця пісня за свідка на Ізраїлевих синів. Deuteronomy 31:20 Коли Я введу́ його до тієї землі, яку присягнув його батька́м, що тече молоком та медом, і він буде їсти й наси́титься, і потовстіє, і звернеться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене кинуть з обра́зою, і зламає він заповіта Мого, Deuteronomy 31:21 то станеться, коли зна́йдуть його численні нещастя та утиски, що пісня ця стане проти нього за свідка, бо вона не забу́деться з уст насіння його. Бо Я знаю наставлення серця його, що він чинить сьогодні, перше ніж введу його до того кра́ю, що Я присягнув“. Deuteronomy 31:22 І написав Мойсей ту пісню того дня, і навчив її Ізраїлевих синів. Deuteronomy 31:23 І наказав він Ісусові, Нави́новому синові, та й сказав: „Будь сильний та відважний, бо ти впрова́диш Ізраїлевих синів до того кра́ю, що Я присягнув їм, а Я буду з тобою“. Deuteronomy 31:24 І сталося, як Мойсей скінчи́в писати слова цього Зако́ну до книги аж до кінця їх, Deuteronomy 31:25 то Мойсей наказав Леви́там, що носять ковче́га Господнього заповіту, говорячи: Deuteronomy 31:26 „Візьміть книгу цього Зако́ну, і покладіть її збоку ковче́га заповіту Господа, Бога вашого, і вона буде там на тебе за свідка. Deuteronomy 31:27 Бо я знаю неслухня́ність твою та тверду́ твою шию. Бо ще сьогодні, коли я живу з вами, ви були́ неслухня́ні Господе́ві, а тим більш будете по смерті моїй! Deuteronomy 31:28 Зберіть до мене всіх старши́х ваших племе́н та урядників ваших, а я буду промовляти до їхніх ушей ці слова́, і покличу небо й землю на сві́дчення проти них. Deuteronomy 31:29 Бо я знаю, що по смерті моїй, псуючися, зіпсуєтеся ви, і відхилитесь з тієї дороги, яку я наказав вам, і в кінці днів спітка́є вас нещастя, коли будете робити зло в Господніх оча́х, щоб гніви́ти Його чином своїх рук“. Deuteronomy 31:30 І промовляв Мойсей до ушей всієї Ізраїлевої громади слова́ оцієї пісні аж до закінчення їх: Deuteronomy 32:0 Deuteronomy 32:1 „Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх! Deuteronomy 32:2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень. Deuteronomy 32:3 Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові! Deuteronomy 32:4 Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він. Deuteronomy 32:5 Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене. Deuteronomy 32:6 Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе. Deuteronomy 32:7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть. Deuteronomy 32:8 Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів. Deuteronomy 32:9 Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його. Deuteronomy 32:10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока. Deuteronomy 32:11 Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, — Deuteronomy 32:12 так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́. Deuteronomy 32:13 Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня, Deuteronomy 32:14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином. Deuteronomy 32:15 I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив. Deuteronomy 32:16 Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами. Deuteronomy 32:17 Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші! Deuteronomy 32:18 Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив. Deuteronomy 32:19 I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх, Deuteronomy 32:20 та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри. Deuteronomy 32:21 Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх. Deuteronomy 32:22 Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір. Deuteronomy 32:23 Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них. Deuteronomy 32:24 Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі. Deuteronomy 32:25 Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим. Deuteronomy 32:26 Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять, Deuteronomy 32:27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це. Deuteronomy 32:28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння. Deuteronomy 32:29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій. Deuteronomy 32:30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх? Deuteronomy 32:31 Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги. Deuteronomy 32:32 Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них. Deuteronomy 32:33 вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь! Deuteronomy 32:34 Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане? Deuteronomy 32:35 Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них. Deuteronomy 32:36 Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного. Deuteronomy 32:37 І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони, Deuteronomy 32:38 що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас. Deuteronomy 32:39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки. Deuteronomy 32:40 Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий! Deuteronomy 32:41 Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́. Deuteronomy 32:42 Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога. Deuteronomy 32:43 Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“. Deuteronomy 32:44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів. Deuteronomy 32:45 А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля, Deuteronomy 32:46 то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну. Deuteronomy 32:47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.
Deuteronomy 32:48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи: Deuteronomy 32:49 „Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння. Deuteronomy 32:50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні, Deuteronomy 32:51 за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів. Deuteronomy 32:52 Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“. Deuteronomy 33:0 Deuteronomy 33:1 А оце благослове́ння, яким поблагословив Ізраїлевих синів Мойсей, чоловік Божий, перед своєю смертю, Deuteronomy 33:2 та й сказав: „Госпо́дь від Сіна́ю прибув, і зійшов від Сеї́ру до них, появився у світлі з Пара́ну гори, і прийшов із Мері́ви Каде́шу. По прави́ці Його — огонь Зако́ну для них. Deuteronomy 33:3 Теж наро́ди Він любить. Всі святії його́ — у руці Твоїй, і вони припада́ють до ніг Твоїх, слухають мови Твоєї. Deuteronomy 33:4 Дав Мойсей нам Зако́на, спа́дщину зборові Якова. Deuteronomy 33:5 І був Він царем в Єшуру́ні, як наро́днії голови ра́зом збирались, племе́на Ізра́їлеві. Deuteronomy 33:6 Руви́м хай живе, і нехай не помре, і число люду його нехай буде велике“. Deuteronomy 33:7 А це про Юду. І він сказав: „Почуй, Господи, голосу Юди, і до наро́ду його Ти впрова́диш його. Йому воюва́тимуть ру́ки його, а Ти будеш поміч йому на його ворогів“. Deuteronomy 33:8 А про Левія сказав: „Твій туммі́м і твій урі́м — для чоловіка святого Тво́го, що його Ти був ви́пробував у Массі, що суперечку з ним мав над водою Мері́ви, Deuteronomy 33:9 що каже про батька свого та про матір свою: „Не бачив тебе“, що братів своїх не пізнає́, і не знає синів своїх, — бо доде́ржують слова Твого, і вони заповіту Твого стережу́ть. Deuteronomy 33:10 Навчають вони про права́ Твої Якова, а про Зако́на Твойого — Ізра́їля, приносять кадило Тобі та на же́ртівник Твій цілопа́лення. Deuteronomy 33:11 Поблагослови його силу, о Господи, а чин його рук уподо́бай Собі. Поламай сте́гна тим, що стають проти нього, та не́нависть мають на нього, — щоб більш не повстали вони!“ Deuteronomy 33:12 Про Веніямина сказав: „Він Господній улю́бленець, перебуває безпечно при Ньо́му, а Він окриває його ці́лий день і в раме́нах Його спочиває“. Deuteronomy 33:13 А про Йо́сипа він сказав: „Благословенний від Господа край Його дара́ми з неба, з роси та з безодні, що долі лежить, Deuteronomy 33:14 із да́ру врожаїв від сонця, і з да́ру рослини від місяців, Deuteronomy 33:15 із верхі́в'я гір сходу, і з да́ру відвічних пагі́рків, Deuteronomy 33:16 із дару землі та її повноти́. А милість Того, що в терно́вім кущі пробува́в, нехай при́йде на голову Йо́сипа та на ті́м'я ви́різненого між братами своїми. Deuteronomy 33:17 Вели́чність його — як вола його перворідного, а ро́ги його — роги бу́йвола, — ними буде колоти наро́ди всі ра́зом, аж до кі́нців землі, а вони — мірія́ди Єфре́мові, а вони — Манасі́їні тисячі“. Deuteronomy 33:18 А про Завуло́на сказав: „Радій, Завуло́не, як будеш вихо́дити, і ти, Іссаха́ре, у наметах своїх! Deuteronomy 33:19 Вони кличуть наро́ди на го́ри, прино́сять там праведні жертви, бо будуть вони споживати доста́ток морськи́й та скарби, зариті в піску́“. Deuteronomy 33:20 А про Ґада сказав: „Благословенний, хто Ґа́да розши́рює! Він ліг, як леви́ця, і жере рам'я́ й че́реп. Deuteronomy 33:21 Забезпечив він ча́стку для себе, бо там ча́стка прихо́вана від Праводавця, і прийшов із головами наро́ду, виконав правду Господню і Його постанови з Ізраїлем“. Deuteronomy 33:22 А на Да́на сказав: „Дан левів левчу́к, що з Баша́ну вискакує“. Deuteronomy 33:23 А на Нефтали́ма сказав: „Нефтали́м ситий ми́лістю, і повен Господнього благослове́ння, — захід та пі́вдень посядь!“ Deuteronomy 33:24 А про Асира сказав: „Аси́р благословенний найбільше з синів, уподо́баний серед братів своїх, і в оливу вмочає він но́гу свою. Deuteronomy 33:25 Залізо та мідь — то запо́ра твоя, а сила твоя — як усі твої дні. Deuteronomy 33:26 Немає такого, як Бог, Єшуру́не, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю вели́чністю їде на хмарах. Deuteronomy 33:27 Покро́ва твоя — Бог Предвічний і ти в вічних раме́нах Його. І вигнав Він ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його! Deuteronomy 33:28 І перебуває Ізраїль безпечно, самотно, він Яковове джерело́ в краї збіжжя й вина, а небо його сипле кра́плями ро́су. Deuteronomy 33:29 Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший наро́д, якого спасає Господь, як тебе? Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї вели́чности. І будуть твої вороги при тобі упоко́рюватись, а ти по висо́тах їх будеш ступати“. Deuteronomy 34:0
Deuteronomy 34:1 І вийшов Мойсей із моа́вських степі́в на го́ру Нево́, на верхів'я Пісґі́, що навпроти Єрихо́ну, а Госпо́дь дав йому побачити ввесь край: Ґілеа́д аж до Да́ну, Deuteronomy 34:2 і ввесь Нефтали́м, і край Єфрема та Манасії, і ввесь край Юди аж до Оста́ннього моря, Deuteronomy 34:3 і пі́вдень, і рівнину долини Єрихо́ну, пальмового міста аж до Цоару. Deuteronomy 34:4 І сказав Господь до нього: „Оце той край, що Я присягнув Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Насінню твоєму Я дам його. Я вчинив, що ти бачиш його власними очима, та туди не пере́йдеш“. Deuteronomy 34:5 І впоко́ївся там Мойсей, Господній раб, у моавському кра́ї на при́каз Господа. Deuteronomy 34:6 І похова́ний він у долині в моавському кра́ї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає гро́бу його аж до цього дня. Deuteronomy 34:7 А Мойсей був віку ста й двадцяти́ літ, коли він помер, та не зате́мнилось око його, і воло́гість його не зменшилась. Deuteronomy 34:8 І оплакували Мойсея Ізраїлеві сини в моавських степа́х тридцять день, та й покінчи́лися дні опла́кування жало́би за Мойсеєм. Deuteronomy 34:9 А Ісус, син Нави́нів, був повний духа мудрости, бо Мойсей поклав свої руки на нього. І слухали його Ізраїлеві сини, і робили, як Господь наказав був Мойсеєві. Deuteronomy 34:10 І не появився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя-в-обличчя, Deuteronomy 34:11 щодо всіх ознак та чуд, що Господь послав його чинити в єгипетськім кра́ї фараонові й усім рабам його та всьому його краєві, Deuteronomy 34:12 і щодо всієї тієї сильної руки, і щодо всього того стра́ху великого, що Мойсей чинив на оча́х усього Ізраїля.
Joshua 0:0
Joshua 1:0 Joshua 1:1 І сталося по смерті Мойсея, раба Божого, і сказав Господь до Ісуса, сина Нави́нового , Мойсеєвого слуги, говорячи: Joshua 1:2 „Мойсей, раб Мій, помер. А тепер уставай, перейди цей Йорда́н ти та ввесь народ цей до того кра́ю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам. Joshua 1:3 Кожне місце, що стопа́ ноги вашої сту́пить на ньому, Я дав вам, як Я говорив був Мойсеєві. Joshua 1:4 Від пустині й цього Лива́ну й аж до Великої Річки, річки Ефра́ту, увесь край хітте́ян, і аж до Великого моря на за́хід буде ваша границя. Joshua 1:5 Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, — не залишу́ тебе й не покину тебе. Joshua 1:6 Будь сильний та відва́жний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той край, що Я присягнув був їхнім батька́м дати їм. Joshua 1:7 Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб доде́ржувати чинити за всім тим Зако́ном, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, — не відхи́лишся від нього ні право́руч, ні ліво́руч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити. Joshua 1:8 Нехай книга цього Зако́ну не відійде від твоїх уст, але будеш розду́мувати про неї вдень та вночі, щоб доде́ржувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими доро́ги свої, і тоді буде щастити тобі. Joshua 1:9 Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відва́жний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Госпо́дь, Бог твій, у всьому, де́ ти будеш ходити“. Joshua 1:10 І наказав Ісус урядникам наро́ду, говорячи: Joshua 1:11 „Перейдіть посеред табо́ру, і накажіть наро́дові, говорячи: Приготуйте собі пожи́ву на дорогу, бо по трьох днях ви перехо́дите цей Йорда́н, щоб увійти посісти той край, що Господь, Бог ваш, дає вам його на спадщину“. Joshua 1:12 А Руви́мовому й Ґадовому та половині пле́мени Манасіїного Ісус сказав, говорячи: Joshua 1:13 „Пам'ятайте те слово, що вам наказав був Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, що відпочи́нок дає вам, дав вам цей край. Joshua 1:14 Ваші жінки́, діти ваші та ваша худоба зоста́нуться в кра́ї, що дав вам Мойсей по той бік Йорда́ну, а ви пере́йдете озбро́єні перед вашими братами, усі сильні військо́ві, і допоможете їм, Joshua 1:15 аж поки Господь не дасть відпочи́нку вашим братам, як вам, і посядуть і вони той край, що Господь, Вог ваш, дає їм. І ви ве́рнетеся до краю вашого спа́дку, і посядете його, що дав вам Мойсей, раб Господній, по той бік Йорда́ну на схід сонця“. Joshua 1:16 А вони відповіли́ Ісусові, говорячи: „Усе, що накажеш нам, ми зро́бимо, і до всього, куди пошлеш нас, пі́демо. Joshua 1:17 Усе так, як слухалися ми Мойсея, так будемо слу́хатися тебе́, тільки нехай буде Господь, Бог твій, з тобою, як був Він із Мойсеєм. Joshua 1:18 Кожен, хто буде неслухня́ний нака́зам твоїм, і не буде слухатися слів твоїх щодо всього, що накажеш йому, нехай буде вбитий. Тільки будь сильний та відважний!“ Joshua 2:0
Joshua 2:1 І послав Ісус, син Нави́нів, із Ситті́му двох таємних виві́дувачів, говорячи: „Ідіть, розгляньте цей край та Єрихо́н“. І вони пішли, і ввійшли до дому однієї блудни́ці, а ім'я́ їй Раха́в. І переночува́ли вони там. Joshua 2:2 І було донесено єрихо́нському царе́ві, говорячи: „Ось цієї но́чі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб ви́відати цей край“. Joshua 2:3 І послав єрихо́нський цар до Раха́ви, говорячи: „Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб ви́відати ввесь цей край“. Joshua 2:4 А та жінка взяла́ двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: „Так, прихо́дили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони. Joshua 2:5 А коли замика́лася брама зо сме́рком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви дожене́те їх“. Joshua 2:6 А вона відвела́ їх на дах, та й сховала їх у жмута́х льо́ну, що були зложені в неї на даху́. Joshua 2:7 А ті люди погналися за ними йорда́нською дорогою аж до бро́дів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними. Joshua 2:8 І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах, Joshua 2:9 і сказала до тих людей: „Я знаю, що Господь дав вам цей край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі ме́шканці цього кра́ю умлівають зо страху перед вами. Joshua 2:10 Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви вихо́дили з Єгипту, і що́ зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закля́ттям. Joshua 2:11 І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в люди́ни зо стра́ху перед вами, бо Господь, Бог ваш, — Він Бог на небеса́х угорі́ й на землі долі! Joshua 2:12 А тепер присягніть мені Го́сподом, що як я вчинила з вами ми́лість, так зробите й ви ми́лість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака. Joshua 2:13 І зоставите при житті ба́тька мото, і матір мою, і братів моїх, і сесте́р моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти“. Joshua 2:14 І сказали їй ті люди: „Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передава́тиме нам оцей край, то ми вчинимо тобі милість та правду“. Joshua 2:15 І вона спустила їх шну́ром через вікно, бо дім її був у стіні́ місько́го му́ру, і в мурі вона жила́. Joshua 2:16 І сказала вона їм: „Ідіть на го́ру, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не ве́рнеться пого́ня, а пото́му пі́дете своєю дорогою“. Joshua 2:17 І сказали до неї ті люди: „Ми будемо чисті від цієї прися́ги тобі, що ти заприсягла́ нас, якщо ти не вчиниш так. Joshua 2:18 Оце, як ми будемо вхо́дити до краю, то ти прив'яжеш шнурка́ з цієї нитки че́рвені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до до́му. Joshua 2:19 І буде, — усі, хто вийде а дверей твого дому назо́вні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому. Joshua 2:20 А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від прися́ги тобі, якою ти заприсягла нас“. Joshua 2:21 А вона сказала: „Як ви сказали, нехай буде воно так“. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного су́каного шнурка́. Joshua 2:22 І вони пішли, і вийшли на го́ру, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася пого́ня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх. Joshua 2:23 І повернулися ті два му́жі, і зійшли з гори, і перейшли Йорда́н, і прийшли до Ісуса, сина Нави́нового, та й розповіли́ йому все, що їх спітка́ло. Joshua 2:24 І сказали вони до Ісуса: „Справді Госпо́дь дав у нашу руку всю цю землю, а всі ме́шканці цього кра́ю омліли зо стра́ху перед нами“. Joshua 3:0
Joshua 3:1 І встав Ісус рано вранці, і вони рушили з Ситтіму, та й прйшли аж до Йорда́ну він та всі Ізраїлеві сини́. І переночува́ли вони там перше, ніж перейшли. Joshua 3:2 І сталося по трьох днях, і перейшли́ урядники між табо́ром, Joshua 3:3 і наказали наро́дові, говорячи: „Коли ви побачите ковче́га заповіту Господа, Бога вашого, та священиків-Левитів, що несуть його, то ви рушите з вашого місця, і пі́дете за ним. Joshua 3:4 Тільки ві́ддаль між вами та між ним буде мірою коло двох тисяч ліктів. Не наближа́йтеся до нього, щоб ви знали ту доро́гу, якою пі́дете, бо ви не ходили цією дорогою ані вчора, ані позавчора“. Joshua 3:5 І сказав Ісус до наро́ду: „Освятіться, бо Господь узавтра чинитиме чу́да поміж вами“. Joshua 3:6 І сказав Ісус до священиків, говорячи: „Понесіть ковчега заповіту, і перейдіть Йордан перед народом“. І поне́сли вони ковчега заповіту, і пішли перед народом. Joshua 3:7 І сказав Господь до Ісуса: „Цього дня розпічну́ Я звели́чувати тебе на оча́х усього Ізраїля, який буде бачити, що я́к був Я з Мойсеєм, так буду з тобою. Joshua 3:8 А ти накажеш священикам, що носять ковчега заповіту, говорячи: Коли ви вві́йдете до кра́ю води Йорда́ну, станете в Йорда́ні“. Joshua 3:9 І сказав Ісус до Ізра́їлевих синів: „Підійдіть сюди, і послухайте слів Господа, Бога вашого“. Joshua 3:10 І Ісус сказав: „По цьому пізнаєте, що Бог Живий поміж вами, і конче Він вижене перед вами ханаане́янина, і хітте́янина, і хівве́янина, і періззе́янина, і ґірґаше́янина, і євусе́янина. Joshua 3:11 Оце ковчег заповіту Владики всієї землі перехо́дить перед вами через Йорда́н. Joshua 3:12 А тепер візьміть собі дванадцять мужі́в з Ізраїлевих племе́н, по одно́му му́жеві на пле́м'я. Joshua 3:13 І станеться, коли спи́няться сто́пи ніг священиків, що носять ковчега Господа, Владики всієї землі, у воді Йорда́ну, буде спи́нена вода, що тече зве́рху, і стане одним валом“. Joshua 3:14 І сталося, коли рушив наро́д зо своїх наметів, щоб перейти Йорда́н, а священики, що не́сли ковчега заповіту перед народом, Joshua 3:15 і коли носії ковчегу прийшли до Йорда́ну, а ноги священиків, що несли ковчега, зану́рилися в во́ду скра́ю, а Йорда́н був повний по всі береги́ свої всі дні жнив, Joshua 3:16 то спини́лась вода, що зве́рху текла́, стала одним ва́лом, дуже дале́ко від міста Ада́ма, що збоку Цортану, а та, що текла до сте́пу, до Солоного моря, стекла́ зо́всім, і була́ відділена, а народ перейшов навпроти Єрихо́ну. Joshua 3:17 А священики, що не́сли ковчега заповіту Господнього, стали міцно на сухому посере́дині Йорда́ну, і ввесь Ізраїль перехо́див по сухому, аж поки не скінчи́в переходити Йорда́н увесь народ.
Joshua 4:0
Joshua 4:1 І сталося, як увесь народ закінчи́в перехо́дити Йорда́н, то сказав Господь до Ісуса, говорячи: Joshua 4:2 „Візьміть собі з народу дванадцять мужі́в, по одно́му му́жеві з пле́мени. Joshua 4:3 І накажете їм, говорячи: Винесіть звідси, із сере́дини Йорда́ну, із місця, де міцно стояли ноги священиків, дванадцять ка́менів, і перенесе́те їх із собою, і покладете їх на нічлі́гу, що в ньому будете ночувати цієї ночі“. Joshua 4:4 І покликав Ісус тих дванадцятьох мужів, що настановив з Ізраїлевих синів, по одному му́жеві з пле́мени, Joshua 4:5 та й сказав їм Ісус: „Підіть перед ковче́гом Господа, Бога вашого, до сере́дини Йорда́ну, і підійміть собі кожен на плече́ своє одно́го ка́меня за числом племе́н Ізраїлевих синів, Joshua 4:6 щоб то було́ знаком між вами, коли взавтра запитають ваші сини, говорячи: Що це в вас за камі́ння? Joshua 4:7 то скажете їм, що була́ відді́лена йорда́нська вода перед ковчегом Господнього заповіту, — коли він перехо́див в Йорда́ні, була відді́лена йорда́нська вода. І будуть ті камі́ння за па́м'ятку для Ізра́їлевих синів аж навіки“. Joshua 4:8 І зробили Ізра́їлеві сини так, як наказав Ісус, — і поне́сли вони дванадцять ка́менів із сере́дини Йорда́ну, як говорив Господь до Ісуса, за числом племен Ізраїлевих синів. І перене́сли їх із собою до нічлі́гу, та й поклали їх там. Joshua 4:9 А інших дванадцять ка́менів поставив Ісус в сере́дині Йорда́ну на місці, де стояли но́ги священиків, що несли ковчега заповіту, — і вони там аж до дня цього. Joshua 4:10 А священики, що не́сли ковчега, стояли в сере́дині Йорда́ну аж до закі́нчення всього, що Господь наказав був Ісусові сказати наро́дові, згідно з усім тим, що наказав був Мойсей Ісусові. А народ ква́пився і перехо́див. Joshua 4:11 І сталося, як увесь народ скінчи́в перехо́дити, то перейшов Господній ковчег та священики перед наро́дом. Joshua 4:12 І перейшли́ Руви́мові сини й сини Ґадові та половина пле́мени Манасі́їного, озбро́єні до бо́ю, перед Ізраїлевими синами, як Мойсей говорив був до них. Joshua 4:13 Коло сорока тисяч озбро́єних вояків перейшли перед Господнім лицем на війну до єрихо́нських степі́в. Joshua 4:14 Того дня звели́чив Господь Ісуса на оча́х усього Ізраїля, і стали боятися його, як боялися Мойсея по всі дні його життя. Joshua 4:15 І сказав Господь до Ісуса, говорячи: Joshua 4:16 „Накажи священикам, що носять ковче́га запові́ту, і нехай вони вийдуть з Йорда́ну“. Joshua 4:17 І наказав Ісус священикам, говорячи: „Вийдіть з Йорда́ну!“ Joshua 4:18 І сталося, коли священики, що не́сли ковчега Господнього заповіту, вийшли з сере́дини Йорда́ну, а сто́пи ніг священиків відірвалися від нього, щоб стати на сухо́му, то вода Йорда́ну верну́лася на своє місце, і пішла, як учора-позавчора, по всіх його берега́х. Joshua 4:19 А народ вийшов із Йорда́ну десятого дня першого місяця, та й таборува́в у Ґілґа́лі, на схі́дньому боці Єрихо́ну. Joshua 4:20 А дванадцять тих ка́менів, що взяли́ з Йорда́ну, Ісус поставив у Ґілґалі. Joshua 4:21 І сказав він до Ізра́їлевих синів, говорячи: „Коли взавтра запитають вас ваші сини своїх батькі́в, говорячи: Що це за камі́ння? Joshua 4:22 то познайо́мте ваших синів, говорячи: По сухому перейшов був Ізраїль цей Йорда́н, Joshua 4:23 бо Господь, Бог ваш, висушив воду Йорда́ну перед вами, аж поки ви не перейшли́, як зробив був Господь, Бог ваш, морю Червоному, яке Він висушив перед нами, аж поки ми не перейшли́, Joshua 4:24 щоб усі наро́ди землі пізнали ру́ку Господню, що сильна́ вона, щоб боялися ви Го́спода, Бога вашого, по всі дні“. Joshua 5:0
Joshua 5:1 І сталося, як усі аморе́йські царі́, що по то́й бік Йорда́ну на за́хід, і всі ханаа́нські царі, що над морем, почули, що Госпо́дь висушив був воду Йорда́ну перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо стра́ху перед Ізраїлевими синами. Joshua 5:2 Того ча́су сказав Господь до Ісуса: „Нароби собі камі́нних ножі́в, і пообрізуй Ізраїлевих синів зно́ву, другий раз“. Joshua 5:3 І наробив собі Ісус камінних ножі́в, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті. Joshua 5:4 А оце та причина, чому́ Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки́, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту. Joshua 5:5 Бо був обрізаний увесь народ, що вихо́див, а всьо́го народу, що народився в пустині в дорозі по ви́ході з Єгипту, не обрізували. Joshua 5:6 Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки́, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того кра́ю, що Господь заприсягнув був їхнім батька́м дати їм край, який тече молоком та медом. Joshua 5:7 А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі. Joshua 5:8 І сталося, як увесь наро́д закінчи́в обрі́зуватися, то вони осіли в табо́рі на своїх місцях аж до ви́дужання. Joshua 5:9 І сказав Господь до Ісуса: „Сьогодні Я зняв з вас єгипетську га́ньбу“. І назвав те місце ім'я́м: Ґілґал, і так є аж до цього дня. Joshua 5:10 І таборува́ли Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і спра́вили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихо́нських степа́х. Joshua 5:11 А назавтра по Па́сці їли вони того самого дня з урожа́ю того кра́ю, опрі́сноки та пра́жене. Joshua 5:12 І перестала падати ма́нна з другого дня, як вони їли з урожаю того кра́ю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, — і їли вони того року з урожаю ханаанського кра́ю.
Joshua 5:13 І сталося, коли Ісус був при Єрихо́ні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а ви́тягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому́: „Чи Ти наш, чи наших ворогів?“ Joshua 5:14 А Той відказав: „Ні, бо Я Вождь Господнього ві́йська, тепер Я прийшов“. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав Йому: „Що говорить мій Пан своєму рабові?“ Joshua 5:15 І сказав Вождь Господнього війська до Ісуса: „Скинь взуття́ своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно!“ І зробив Ісус так. Joshua 6:0 Joshua 6:1 А Єрихо́н замкнувся, і був за́мкнений зо страху перед Ізраїлевими синами, — ніхто не вихо́див і не вхо́див. Joshua 6:2 І сказав Господь до Ісуса: „Ось, Я дав у твою ру́ку Єрихо́н та царя його, сильних вояків. Joshua 6:3 І обі́йдете навколо це місто, всі вояки́, — о́бхід навко́ло міста один раз. Так зробиш шість день. Joshua 6:4 А сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих ро́гів перед ковчегом. А сьомого дня обі́йдете навколо те місто сім раз, а священики засурмлять у ро́ги. Joshua 6:5 І станеться, коли засурми́ть бара́нячий ріг, коли ви почуєте голос тієї сурми́, а ввесь народ крикне гучни́м криком, то мур цього міста впаде́ на своєму місці, а народ уві́йде кожен перед себе“. Joshua 6:6 І покликав Ісус, син Навинів, священиків, та й сказав до них: „Несіть ковчега заповіту, а сім священиків будуть нести сім су́рем із баранячих ро́гів перед Господнім ковчегом“. Joshua 6:7 А до народу сказав: „Підіть, обійдіть навколо це місто, а озбро́єний пі́де перед Господнім ковчегом“. Joshua 6:8 І сталося, як Ісус сказав це наро́дові, то сім священиків, що не́сли сім су́рем із баранячих рогів, ішли та сурми́ли в ці су́рми, а ковчег Господнього заповіту йшов за ними. Joshua 6:9 А озбро́єні йшли перед священиками, що сурми́ли в роги, а ві́йсько заднє йшло за ковчегом. І все сурми́ли в су́рми. Joshua 6:10 А народові Ісус наказав, говорячи: „Не будете кричати, і не дасте почути вашого голосу, і не вийде слово з ваших уст аж до дня, коли я скажу́ вам: Закричіть! І ви закричите́“. Joshua 6:11 І Господній ковчег пішов навколо міста, — обійшов один раз. І ввійшли до табо́ру, та й ночували в табо́рі. Joshua 6:12 І встав Ісус рано вранці, і поне́сли священики Господнього ковчега. Joshua 6:13 А сім священиків, що не́сли сім су́рем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом, ішли та все сурми́ли в сурми, а озбро́єні йшли перед ними, а ві́йсько заднє йшло за Господнім ковчегом. І все сурми́ли в су́рми. Joshua 6:14 І обійшли навколо міста другого дня один раз, та й вернулися до табо́ру. Так зробили шість день. Joshua 6:15 І сталося сьомого дня, і повставали вони рано вранці, як схо́дила ра́ння зоря́, і обійшли навколо міста за тим при́писом сім раз. Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз. Joshua 6:16 І сталося, коли сьо́мого ра́зу засурми́ли священики в су́рми, то Ісус сказав до народу: „Закричіть, бо Господь віддав вам це місто! Joshua 6:17 І станеться це місто закляттям, — воно та все, що в ньому, для Господа. Тільки блудни́ця Раха́в буде жити, вона та всі, хто з нею в домі, бо вона сховала була послів, яких ми посилали. Joshua 6:18 Та тільки стережіться закля́того, щоб ви самі не стали закляттям, і не взяли́ з заклятого, і щоб тим не завели́ Ізраїлевого табо́ру під закляття, і не довели́ його до нещастя. Joshua 6:19 А все срібло та золото, і речі мідяні та залізні, — це святість для Господа, воно вві́йде до Господньої скарбни́ці“. Joshua 6:20 І закричав народ, і засурми́ли в су́рми. І сталося, як народ почув голос сурми́, і закричав народ гучни́м криком, то впав мур на своє́му місці, а народ увійшов до міста, кожен перед се́бе. І здобули́ вони те місто. Joshua 6:21 І зробили вони закляттям усе, що в місті, — від чоловіка й аж до жінки, від юнака́ й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібно́ї худоби, і осла, — усе зни́щили ві́стрям меча́. Joshua 6:22 А до двох тих людей, що виві́дували край, Ісус сказав: „Увійдіть до дому тієї жінки блудни́ці, і ви́ведіть звідти ту жінку та все, що її, як ви заприсягли були́ їй“. Joshua 6:23 І ввійшли юнаки́, виві́дувачі, і вивели Раха́в, і ба́тька її, і матір її, і братів її, і все, що її, і всі ро́ди її вивели й умістили поза Ізраїлевим табо́ром. Joshua 6:24 А місто та все, що в ньому, спалили огнем. Тільки срібло та золото, і речі мідяні та залізні дали до скарбни́ці Господнього дому. Joshua 6:25 А блудни́цю Раха́в, і дім її батька, і все, що її, Ісус позоставив при житті. І осіла вона серед Ізраїля, і так є аж до цього дня, бо сховала була послів, яких послав був Ісус ви́відати Єрихо́н. Joshua 6:26 І того ча́су заприсягнув Ісус, говорячи: „Прокля́тий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбуду́є це місто Єрихо́н, — на перворіднім своїм він заложить його, і на наймолодшім своїм поставить брами його́“. Joshua 6:27 І був Господь з Ісусом, а слава його розійшла́ся по всім кра́ї. Joshua 7:0
Joshua 7:1 І спроневі́рилися Ізраїлеві сини в заклятому, — Ахай, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного племени, узяв із заклятого. І запали́вся Господній гнів на Ізраїлевих синів. Joshua 7:2 І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: „Підіть, і ви́відайте цей Край“. І пішли ті му́жі, і вивідали той Ай. Joshua 7:3 І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: „Нехай не йде ввесь наро́д, — коло двох тисяч лю́да або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисле́нні“. Joshua 7:4 І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, — та вони повтікали перед айськими людьми́. Joshua 7:5 І айські люди повибива́ли з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбі́ччі гори. І охля́ло серце народу, та й стало як вода. Joshua 7:6 І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші́, і посипа́ли порохом свою го́лову. Joshua 7:7 І сказав Ісус: „Ах, Владико Господи, для чого Ти конче перепровадив цей наро́д через Йорда́н, щоб дати нас у руку аморе́янина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позоста́лися, і осіли по той бік Йорда́ну! Joshua 7:8 О, Господи! Що я скажу́ по тому, як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворога́ми? Joshua 7:9 І почують ханаанеянин та всі ме́шканці цього краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я́ наше з землі. І що́ Ти зробиш Своєму великому Йменню?“ Joshua 7:10 І сказав Господь до Ісуса: „Устань, — по́що то ти падаєш на обличчя своє? Joshua 7:11 Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі. Joshua 7:12 І не зможуть Ізраїлеві сини всто́яти перед своїми ворогами, — вони обернуть спи́ну перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не ви́губите заклятого з-поміж себе! Joshua 7:13 Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш усто́яти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого. Joshua 7:14 І підходьте ра́но вранці за вашими племена́ми. І станеться, те пле́м'я, що його виявить Господь, нехай підходить за ро́дами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за дома́ми, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчи́нами. Joshua 7:15 І станеться, хто буде ви́явлений у заклятім, той буде спалений в огні, — він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем“. Joshua 7:16 І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племена́ми, — і було́ виявлене Юдине пле́м'я. Joshua 7:17 І привів він Юдині ро́ди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за роди́нами, і був виявлений Завдій. Joshua 7:18 І привів він його дім за мужчи́нами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени. Joshua 7:19 І сказав Ісус до Ахана: „Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що́ ти зробив? Не скажи неправди передо мною!“ Joshua 7:20 І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: „Дійсно, згрішив я Господе́ві, Богові Ізраїля, і зробив так та так. Joshua 7:21 І побачив я в здо́бичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зли́вка, п'ятдесят шеклів вага його, — і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в сере́дині намету мого, а срібло під ним“. Joshua 7:22 І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним. Joshua 7:23 І забрали його́ з сере́дини намету, і прине́сли його́ до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його́ перед Господнім лицем. Joshua 7:24 І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зли́вка, і синів його, і дочо́к його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиво́дили їх до долини Ахор. Joshua 7:25 І сказав Ісус: „На́що ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе́ це нещастя Господь цього дня!“ І вкаменува́ли його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням. Joshua 7:26 І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я́ того місця: Ахор, аж до цього дня. Joshua 8:0
Joshua 8:1 І сказав Господь до Ісуса: „Не бійся й не лякайся, — візьми з собою ввесь військо́вий люд, та й устань, піди на Ай. Подивися: ось дав Я в руку твою айського царя, і наро́д його, і місто його, і край його. Joshua 8:2 І зробиш Аєві, і цареві його, як ти зробив Єрихонові та цареві його, — тільки здо́бич його та худобу його заберете собі. Постав собі за́сідку на місто позад нього“. Joshua 8:3 І встав Ісус та ввесь військо́вий люд, щоб іти на Ай. І вибрав Ісус тридцять тисяч чоловіка сильних воякі́в, та й послав їх уночі. Joshua 8:4 І він наказав їм, говорячи: „Глядіть, чатуйте на Ай з-позад міста, — не віддаляйтеся дуже від міста, і будьте всі готові. Joshua 8:5 А я та ввесь народ, що зо мною, при́йдемо до міста. І станеться, коли вийдуть навпере́йми нам, як перше, то ми втечемо перед ними. Joshua 8:6 І вийдуть вони за нами, а ми відтя́гнемо їх від міста, бо скажуть: Вони втікають перед нами, як перше. І ми втечемо перед ними. Joshua 8:7 А ви встанете з за́сідки, і здобудете те місто, і Господь, Бог ваш, дасть його вам у вашу руку. Joshua 8:8 І станеться, як ви ві́зьмете місто, то підпа́лите місто огнем, — зробите за Господнім словом. Глядіть, — я вам наказав“. Joshua 8:9 І послав їх Ісус, і пішли вони на за́сідку, та й засіли між Бет-Елом та між Аєм, із за́ходу від Аю. А Ісус ночував тієї ночі серед наро́ду. Joshua 8:10 І встав Ісус рано вранці, і перегля́нув наро́д, і пішов він та Ізраїлеві старші́ перед наро́дом до Аю. Joshua 8:11 А всі вояки́, що були з ним, пішли під го́ру, і підійшли, і прийшли навпроти того міста, і таборува́ли з пі́вночі Аю, а між ним та між Аєм була долина. Joshua 8:12 І взяв він коло п'яти тисяч чоловіка, і поставив їх як за́сідку між Бет-Елом та між Аєм з за́ходу міста. Joshua 8:13 І розклав народ, увесь та́бір, що з пі́вночі міста, а задню частину його з за́ходу міста. І прийшов Ісус тієї ночі на сере́дину долини. Joshua 8:14 І сталося, як побачив це айський цар, то люди того міста поспішили, і встали рано, і вийшли навпере́йми Ізраїля на бій, він та ввесь його наро́д, на озна́чений час перед стен. А він не знав, що є за́сідка на нього з-позад міста. Joshua 8:15 А Ісус та ввесь Ізраїль удавали, ніби побиті перед ними, і втікали дорогою на пустиню. Joshua 8:16 А ті скликали ввесь народ, що в місті, щоб гнатися за ними. І гналися вони за Ісусом, і віддали́лися від міста. Joshua 8:17 І не полишився ніхто в Аї та в Бет-Елі, хто не погнався б за Ізраїлем. І позоста́вили вони місто відчи́неним, та й гналися за Ізраїлем. Joshua 8:18 І сказав Господь до Ісуса: „Простягни́ списа, що в руці твоїй, до Аю, бо в руку твою його віддам“. І простягну́в Ісус списа́, що в руці його, до міста. Joshua 8:19 А за́сідка швидко встала зо свого місця, та й побігли, як він простягну́в свою руку. І ввійшли вони до міста, і здобули́ його, і поква́пилися та й підпалили те місто огнем. Joshua 8:20 І оберну́лися айські люди позад себе, та й побачили, аж ось знявся дим міста до неба! І не було в них сили, щоб утікати ані сюди, ані туди... А народ, що втікав до пустині, обернувся на тих, хто гнався за ним. Joshua 8:21 А Ісус та ввесь Ізраїль, як побачили, що за́сідка здобула́ те місто, і що знявся дим із міста, то вернулися, та й повбивали айських людей. Joshua 8:22 А ті повихо́дили з міста навпере́йми них, і опинилися серед Ізраїля: ті з цього боку, а ті з того. І повбивали їх, так що не позоста́лося з них нікого, хто врятувався б чи втік. Joshua 8:23 А айського царя вони схопи́ли живого, і привели́ його до Ісуса. Joshua 8:24 І сталося, як покінчи́в Ізраїль забивати всіх айських ме́шканців на полі, у пустині, що гнали їх по ній, і попа́дали вони від ві́стря меча аж до останнього, то вернувся ввесь Ізраїль до Аю, і перебили його ві́стрям меча. Joshua 8:25 І було всіх, що впали того дня, від чоловіка й аж до жінки, дванадцять тисяч, усі айські ме́шканці. Joshua 8:26 А Ісус не опуска́в своєї руки, що витягнув зо списом, аж поки не вчинив закля́ттям усіх айських ме́шканців. Joshua 8:27 Тільки худобу та здобич того міста позабирав собі Ізра́їль за словом Господа, що наказав був Ісусові. Joshua 8:28 І спалив Ісус Ай, і поклав його вічною руїною, пусткою, і так є аж до цього дня. Joshua 8:29 А айського царя повісив на дереві аж до вечі́рнього ча́су. А коли сонце захо́дило, Ісус наказав, і зняли його трупа з того дерева та й кинули його до входу брами міста. І наки́дали над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. Joshua 8:30 Тоді Ісус збудував жертівника для Господа, Бога Ізраїлевого, на горі Ева́л, Joshua 8:31 як наказав був Мойсей, раб Господній, Ізраїлевим синам, як написано в книзі Мойсеєвого Зако́ну, — же́ртівника з ці́лого каміння, що над ними не підіймали заліза. І прине́сли на ньому цілопа́лення для Господа, і прино́сили мирні жертви. Joshua 8:32 І він написав там на тих каміннях ві́дписа Мойсеєвого Зако́ну, що той написав перед Ізраїлевими синами. Joshua 8:33 А ввесь Ізраїль, і старші́ його, і урядники, і су́дді його, стояли з цього й з того боку ковчегу навпроти священиків-Левитів, що носять ковчега Господнього заповіту, як прихо́дько, так і тубі́лець, — половина його навпроти гори Ґарізі́м, а половина його навпроти гори Ева́л, як наказав був Мойсей, раб Господній, благословляти Ізраїлів народ найперше. Joshua 8:34 А по́тім він читав усі слова́ того Зако́ну, благослове́ння та прокля́ття, усе так, як написано в Зако́ні. Joshua 8:35 Не було сло́ва зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма́ зборами Ізраїля, і жіно́к, і дітей, і прихо́дька, що ходить серед них. Joshua 9:0
Joshua 9:1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йорда́ну, на горі та на поді́ллі, та на всім бе́резі Великого моря навпроти Лива́ну: хітте́янин, і аморе́янин, ханаане́янин, періззе́янин, хівве́янин і євусе́янин, Joshua 9:2 то вони зібралися ра́зом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля. Joshua 9:3 А ме́шканці Ґів'ону почули, що́ Ісус зробив Єрихо́нові та Аєві, Joshua 9:4 то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані, Joshua 9:5 і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий. Joshua 9:6 І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“. Joshua 9:7 І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“ Joshua 9:8 І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“ Joshua 9:9 І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті, Joshua 9:10 і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті. Joshua 9:11 І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову. Joshua 9:12 Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий. Joshua 9:13 А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“. Joshua 9:14 І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали. Joshua 9:15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади. Joshua 9:16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними. Joshua 9:17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім. Joshua 9:18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників. Joshua 9:19 І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них. Joshua 9:20 Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“. Joshua 9:21 І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники. Joshua 9:22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас? Joshua 9:23 А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“. Joshua 9:24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ. Joshua 9:25 А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“. Joshua 9:26 І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх. Joshua 9:27 І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере. Joshua 10:0
Joshua 10:1 І сталося, як почув єрусалимський цар Адоні-Цедек, що Ісус здобув Ай та вчинив його закля́ттям, і що як зробив Єрихонові й цареві його, так зробив Аєві та цареві його, і що ме́шканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем та були серед них, Joshua 10:2 то дуже налякалися, бо Ґів'он місто велике, як одне з міст царськи́х, і що він більший за Ай, а всі люди його лицарі. Joshua 10:3 І послав єрусалимський цар Адоні-Цедек до хевронського царя Гогама, і до ярмутського царя Пір'ама, і до лахіського царя Яфії, і до еґлонського царя Девіра, говорячи: Joshua 10:4 „Прийдіть до мене, і допоможіть мені, і ми поб'ємо Ґів'она, бо він замири́в з Ісусом та з Ізраїлевими синами“. Joshua 10:5 І вони зібралися, і пішли п'ять аморейських царів: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони та всі табо́ри їхні, і розтаборува́лися при Ґів'оні, і воювали проти них. Joshua 10:6 І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табо́ру в Ґілґал, говорячи: „Не стримуй своєї руки від своїх рабів! Прийди до нас скоро, і спаси нас та допоможи нам, бо зібралися на нас усі аморейські царі, що замешкують го́ри“. Joshua 10:7 І рушив Ісус із Ґілґалу, він та з ним усі вояки́ й військо́ві лицарі. Joshua 10:8 І сказав Господь до Ісуса: „Не бійся їх, бо Я віддав їх у твою руку, — ніхто з них не встоїть перед тобою“. Joshua 10:9 І прибув до них Ісус знена́цька, — ці́лу ніч ішов із Ґілґалу. Joshua 10:10 І Господь навів на них замі́шання перед Ізраїлем, і побив їх великою пора́зкою в Ґів'оні. І він гнав їх дорогою входу до Бет-Хорону, і бив їх аж до Азеки та аж до Маккеди. Joshua 10:11 І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону, то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки, і вони вмирали. Тих, що повмирали від градово́го каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мече́м. Joshua 10:12 Тоді Ісус говорив Господе́ві того дня, коли Господь дав аморе́янина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на оча́х Ізраїля: „Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині! Joshua 10:13 І сонце затри́малося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам“. Чи це не написане в книзі Праведного? І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже ці́лий день. Joshua 10:14 І не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь так слухав лю́дського голосу, — бо Господь воював для Ізраїля. Joshua 10:15 І вернувся Ісус, а з ним увесь Ізраїль до табо́ру в Ґілґал. Joshua 10:16 А ті п'ять царів повтікали, та й схова́лися в печері в Маккеді. Joshua 10:17 І було доне́сено Ісусові й сказано: „Зна́йдені ті п'ять царів, схо́вані в печері в Маккеді“. Joshua 10:18 А Ісус відказав: „Приваліть велике каміння на о́твір печери, і призначте до неї людей, щоб їх стерегти. Joshua 10:19 А ви не стійте, — женіться за своїми ворогами, і понищте їхні за́дні сте́жі, і не давайте їм вхо́дити до їхніх міст, бо Господь, Бог ваш, віддав їх у вашу руку“. Joshua 10:20 І сталося, як завдав їм Ісус та Ізраїлеві сини дуже велику пора́зку, так, що прийшов їм кінець, а врято́вані повтікали від них, і повхо́дили до тверди́нних міст, Joshua 10:21 то ввесь народ у споко́ї вернувся до табо́ру до Ісуса в Маккеді, і ніхто не поворушив язика свого проти кого з Ізраїлевих синів! Joshua 10:22 І сказав Ісус: „Відчиніть о́твір печери, і приведіть до мене з печери тих п'ятьо́х царів“. Joshua 10:23 І вони зробили так, і вивели до нього з печери тих п'ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського, царя еґлонського. Joshua 10:24 І сталося, як привели́ тих царів до Ісуса, то Ісус закли́кав усіх Ізраїлевих людей, і сказав військо́вим начальникам, що йшли з ним: „Підійдіть, — поста́вте свої ноги на шиї цих царів“. І вони попідхо́дили, і поста́вили свої ноги на їхні шиї. Joshua 10:25 І сказав до них Ісус: „Не бійтеся й не лякайтеся, будьте сильні та відважні, бо Господь зробить так усім вашим ворогам, із якими ви воюєте“. Joshua 10:26 А по цьому Ісус бив їх, і повбивав їх, і повісив їх на п'ятьох дере́вах. І висіли вони на тих дере́вах аж до вечора. Joshua 10:27 І сталося на час за́ходу сонця, Ісус наказав, і поздіймали їх із дере́в, і повкида́ли їх до печери, де вони були поховалися, і понакладали велике каміння на о́твір печери, де воно аж до цього дня. Joshua 10:28 А Маккеду Ісус здобув того дня, і побив ві́стрям меча її та царя її, учинив закляттям їх та кожну особу, хто був у ній, — не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він її цареві те саме, що зробив був цареві єрихонському. Joshua 10:29 А Ісус та ввесь Ізра́їль із ним перейшов з Маккеди до Лівни, та й воював проти Лівни. Joshua 10:30 І дав Господь в Ізра́їлеву ру́ку також її та царя її, і він побив ві́стрям меча її та кожну особу, що в ній, — не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він цареві її, як зробив був цареві єрихонському. Joshua 10:31 І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним із Лівни до Лахішу, і таборува́в при ньому та воював проти ньо́го. Joshua 10:32 І дав Господь в Ізраїлеву руку Лахіш, — і здобув він його другого дня, і побив ві́стрям меча його та кожну особу, що в ньому, — усе так, як зробив був Лівні. Joshua 10:33 Тоді прийшов ґезерський цар Горам допомогти Лахішу, та Ісус побив його й народ його, так що не позоставив жодного в ньому. Joshua 10:34 І перейшов Ісус та ввесь Ізра́їль із ним з Лахішу до Еґлону, і таборува́ли при ньому та воювали з ним. Joshua 10:35 І здобули́ його того дня, і побили його ві́стрям меча, а кожну особу, що в ньому, того дня зробили закляттям, — усе так, як зробив був Лахішу. Joshua 10:36 І пішов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Еґлону до Хеврону, і воював із ним. Joshua 10:37 І здобув його, і побив ві́стрям меча його та царя його, і всі міста його, і кожну особу, що в ньому, — не позоставив жодного врято́ваного, усе так, як зробив був Еґлонові. І зробив закляттям його та кожну особу, що в ньому була́. Joshua 10:38 І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до Девіру, і воював із ним. Joshua 10:39 І він здобув його, і царя його, і всі міста його, і повбивали їх ві́стрям меча, та й зробив закляттям кожну душу, що в ньому, не позоставив жодного врято́ваного, — як зробив був Хевронові, так зробив Девірові та цареві його, і як зробив був Лівні та цареві її. Joshua 10:40 І побив Ісус увесь край: гору, і Неґев і Шефелу, і узбі́ччя, і всіх їхніх царів, — не зоставив жодного врятованого, а кожну особу зробив закляттям, як наказав був Господь, Бог Ізраїлів. Joshua 10:41 І бив їх Ісус від Кадеш-Барнеа та аж до Аззи, і ввесь ґошенський край, і аж до Ґів'ону. Joshua 10:42 А всіх тих царів та їхній край Ісус здобув одним ра́зом, бо Господь, Бог Ізраїлів, воював для Ізраїля. Joshua 10:43 І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до табо́ру в Ґілґал. Joshua 11:0
Joshua 11:1 І сталося, як почув це хацорський цар Явін, то послав до мадонського царя Йовава, і до царя шімронського, і до царя ахшафського, Joshua 11:2 і до царів, що з пі́вночі на горі та в степу́ на пі́вдень Кінроту, і в Шефелі, і на верхах Дори з за́ходу, — Joshua 11:3 ханаане́янин зо сходу та з за́ходу, а аморе́янин, і хітте́янин, і періззе́янин, і євусе́янин, а хівве́янин під Гермоном, у краї Міцпи́. Joshua 11:4 І вийшли вони та всі їхні табо́ри з ними, народ, числе́нний кі́лькістю, як пісок, що на березі моря, і ко́ней та колесни́ць — дуже багато. Joshua 11:5 І змо́вилися всі ці царі, і прийшли й таборува́ли ра́зом при озері Мером, іцоб воювати з Ізраїлем. Joshua 11:6 І сказав Господь до Ісуса: „Не бійся їх, бо взавтра коло цього ча́су Я покладу їх усіх тру́пами перед Ізраїлем; їхнім ко́ням попідрі́зуєш жили ніг, а їхні колесниці попалиш в огні“. Joshua 11:7 І вийшов на них знена́цька Ісус та всі вояки́ з ним при озері Мером, та й напали на них. Joshua 11:8 І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх, і гнали їх аж до Великого Сидону, і аж до Місрефот-Маїму, і аж до долини Міцпи на схід, і повибива́ли їх, так що не зоставили їм жодного врято́ваного. Joshua 11:9 І зробив їм Ісус, як сказав йому Господь: їхнім ко́ням попідрізував жили, а їхні колесни́ці попалив ув огні. Joshua 11:10 І вернувся Ісус того ча́су, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств. Joshua 11:11 І вони повбивали ві́стрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, — не позосталася жодна душа, а Хацора спалив огнем. Joshua 11:12 А всі царські́ міста́ та всіх їхніх царів Ісус здобув, та й повбивав їх ві́стрям меча, зробив їх закляттям, як наказав був Мойсей, раб Господній. Joshua 11:13 Тільки всі міста́, що стоять на згі́р'ях своїх, не спалив їх Ізраїль, крім Хацору, — одно́го його́ спалив Ісус. Joshua 11:14 А всю здо́бич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі; тільки кожну люди́ну побили ві́стрям меча, аж поки вони не вигубили їх, — не позоставили жодної душі. Joshua 11:15 Як Господь наказав був Мойсеєві, Своє́му рабові, так Мойсей наказав Ісусові, і так зробив Ісус, — не занеха́в ані сло́ва зо всього, що Господь наказав був Мойсеєві. Joshua 11:16 І взяв Ісус ввесь той край: го́ри Юди і ввесь Неґев, і ввесь ґошенський край, і Шефелу, і Араву, і гори Ізра́їлеві, і їхню надмо́рську низину́, Joshua 11:17 від гори Халак, що тягнеться до Сеїру, і аж до Баал-Ґаду в лива́нській долині під горою Гермо́н. А всіх їхніх царів він забрав, і би́в їх, і повбивав їх. Joshua 11:18 Довгий час провадив Ісус війну зо всіма́ тими царями. Joshua 11:19 Не було міста, що склало б мир з Ізраїлевими синами, окрім хівве́янина, ґів'онських ме́шканців, — усе взяли́ війною. Joshua 11:20 Бо від Господа було́, щоб зробити запеклим їхнє серце на війну проти Ізраїля, щоб учинити їх закляттям, щоб не було для них милости, але щоб вигубити їх, як Господь наказав був Мойсеєві. Joshua 11:21 І прийшов Ісус того ча́су, і вигубив ве́летнів із гори, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, і з усіх Юдських гір, і з усіх Ізраїлевих гір, — ра́зом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям. Joshua 11:22 Не позоставив ве́летня в кра́ї Ізраїлевих синів, — вони позостали тільки в Аззі, в Ґаті та в Ашдоді. Joshua 11:23 І взяв Ісус увесь край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізра́їлеві на спа́док, за їхнім поділом на їхні племе́на. А край заспоко́ївся від війни. Joshua 12:0
Joshua 12:1 А оце царі того кра́ю, яких побили Ізра́їлеві сини, і посіли їхній край по тім боці Йорда́ну на схід сонця, від арнонського пото́ку аж до гори Гермо́н, та ввесь степ на схід: Joshua 12:2 Сиго́н, цар аморейський, що сидів у Хешбо́ні, що панував від Ароеру, що над берегом арнонського пото́ку, і сере́дина потоку, і половина Ґілеаду, і аж до потоку Яббоку, границі синів Аммонових, Joshua 12:3 і степ аж до о́зера Кінроту на схід, і аж до степово́го моря, моря Солоного на схід, дорогою на Бет-Гаєшімот, і від Теману під узбі́ччями Пісґі. Joshua 12:4 І границя Оґа, царя башанського, із оста́тку рефа́їв, що сидів в Аштароті, і в Едреї, Joshua 12:5 і що панував на горі Гермо́н, і на Салха, і на всім Башані аж до границі ґешурейської та маахатейської, і половина Ґілеаду, — границя Сигона, царя хешбонського. Joshua 12:6 Мойсей, раб Господній, та Ізраїлеві сини повбивали їх. І дав його Мойсей раб Господній, на спа́док Руви́мовому та Ґадовому та половині пле́мени Манасіїного. Joshua 12:7 А оце царі того кра́ю, що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йорда́ну на за́хід від Баал-Ґаду в ливанській долині аж до гори Халак, що підіймається до Сеїру, і Ісус віддав її Ізраїлевим племе́нам на спа́док за їхнім поділом, Joshua 12:8 на горі, і в Шефілі, і в Араві, і на узбі́ччі, і в пустині, і на півдні, — хіттеянина, амореянина, і ханаанеянина, періззеянина, хівеянина й євусеянина: Joshua 12:9 цар єрихонський один, цар гайський, що з боку Бет-Елу, один, Joshua 12:10 цар єрусалимський один, цар хевронський один, Joshua 12:11 цар ярмутський один, цар лахіський один, Joshua 12:12 цар єґлонський один, цар ґезерський один, Joshua 12:13 цар девірський один, цар ґедерський один, Joshua 12:14 цар хоремський один, цар арадський один, Joshua 12:15 цар лівенський один, цар адулламський один, Joshua 12:16 цар маккедський один, цар бет-елський один, Joshua 12:17 цар тапнуахський один, цар хеферський один, Joshua 12:18 цар афекський один, цар шаронський один, Joshua 12:19 цар мадонський один, цар хацорський один, Joshua 12:20 цар шімронський один, цар ахшафський один, Joshua 12:21 цар таанахський один, цар меґіддівський один, Joshua 12:22 цар кедеський один, цар йокнеамський при Кармелі один, Joshua 12:23 цар дорський при Нафат-Дорі один, цар ґоїмський при Ґілґалі один, Joshua 12:24 цар тірцький один. Усіх царів тридцять і один. Joshua 13:0
Joshua 13:1 А Ісус поста́рівся й увійшов у дні. І сказав Господь до нього: „Ти поста́рівся та ввійшов у дні, а кра́ю позостається ще дуже багато, щоб посісти його. Joshua 13:2 Оце позосталий край: усі округи филисти́мські, і ввесь Ґешурей, Joshua 13:3 від Шіхору, що навпроти Єгипту, і аж до границі Екрону на пі́вніч, що до ханаанеянина залічений, п'ять филистимських князів: аззатський, ашдодський, ашкелонський, ґаттійський і екронський, та аввеї. Joshua 13:4 Від пі́вдня вся ханаанська земля та Меара, що сидонська, аж до Афеки, аж до аморейської границі, Joshua 13:5 і ґівлейська земля, і ввесь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду під горою Гермон аж до входу до Хамату. Joshua 13:6 Усіх ме́шканців гір від Ливану аж до Місрефот-Маїму, усіх сидо́нян, — Я повиганяю їх перед Ізраїлевими синами. Тільки поділи́ її жеребком на спа́док Ізра́їлеві, як Я наказав був тобі.
Joshua 13:7 А тепер поділи цей край на спа́док дев'яти́ племе́нам та половині пле́мени Манасі́їному“. Joshua 13:8 Ра́зом із ним Руви́мові та Ґа́дові взяли свій спа́док що дав їм Мойсей по той бік Йорда́ну на схід, як дав їм Мойсей, раб Господній, Joshua 13:9 від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся медевська рівнина аж до Дівону, Joshua 13:10 і всі міста Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, аж до границі Аммонових синів, Joshua 13:11 і Ґілеад, і границя ґешурейська та маахейська, і вся гора Гермон, і ввесь Башан аж до Салхи, Joshua 13:12 усе царство Оґа в Башані, що царював в Аштароті та в Едреї, — він позостався з останку рефаїв, а Мойсей повбивав їх та повиганяв їх. Joshua 13:13 І не вигнали Ізраїлеві сини ґешуре́янина, і маахате́янина, — і сидів Ґешур та Маахат серед Ізраїля, і так є аж до цього дня. Joshua 13:14 Тільки Левієвому племені не дав він спа́дку, — огняні́ жертви Господа, Бога Ізраїля, то спа́док його, „як Я говорив був йому.“ Joshua 13:15 І дав Мойсей племені Рувимових синів спа́док за їхніми ро́дами. Joshua 13:16 І була їм границя від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся рівни́на при Медеві, Joshua 13:17 Хешбон і всі міста його, що на рівнині, Дівон, і Бамот-Баал, і Бет-Баал-Меон, Joshua 13:18 і Ягца, і Кедемот, і Мефаат, Joshua 13:19 і Кір'ятаїм, і Сівма, і Церет-Гашшахар на горі Емеку, Joshua 13:20 і Бет-Пеор, і узбіччя Пісґі, і Бет-Гаєшімот, Joshua 13:21 і всі міста рівни́ни, і все царство Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, що Мойсей убив його та мідіянських начальників: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, сигонових князів, мешканців того кра́ю. Joshua 13:22 А Валаама, Беорового сина, чарівника́, Ізраїлеві сини забили мечем серед інших, яких вони побили. Joshua 13:23 І була́ границя Рувимових синів: Йорда́н і границя. Це спа́док Рувимових синів за їхніми родами, їхні міста та їхні оселі. Joshua 13:24 І дав Мойсей Ґадовому племені, синам Ґада за їхніми родами, Joshua 13:25 і була їм границя: Язер, і всі ґілеадські міста, і половина краю аммонових синів аж до Ароеру, що навпроти Рабби, Joshua 13:26 А з Хешбону аж до Рамат Гамміцпі й Бетоніму, а від Маханаїму аж до границі Девіру, Joshua 13:27 і в долині Бет-Гараму, і Бет-Німра, і Суккот, і Цафон, останок царства Сигона, царя хешбонського, Йорда́н і границя аж до кінця озера Кіннерет по тім боці Йорда́ну на схід. Joshua 13:28 Це спа́док Ґадових синів за їхніми ро́дами, міста та їхні оселі. Joshua 13:29 І дав Мойсей половині племени Манасіїного, і воно було половині племени Манасіїних синів за їхніми ро́дами. Joshua 13:30 І була їхня границя від Манахаїму, увесь Башан, усе царство Оґа, царя башанського, і всі села Яіру, що в Башані, шістдеся́т міст. Joshua 13:31 А половина Ґілеаду, і Аштарот, і Едрея, міста Оґового царства в Башані, — синам Махіра, Манасіїного сина, половині синів Махіра за їхніми ро́дами. Joshua 13:32 Оце те, що Мойсей дав на спа́док в моавських степа́х по тім боці Йорда́ну на схід. Joshua 13:33 А Левієвому племені Мойсей не дав спа́дку, — Господь, Бог Ізраїлів, Він їхній спа́док, як говорив їм. Joshua 14:0 Joshua 14:1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів. Joshua 14:2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени. Joshua 14:3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них. Joshua 14:4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку. Joshua 14:5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.
Joshua 14:6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа. Joshua 14:7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм. Joshua 14:8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм. Joshua 14:9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм. Joshua 14:10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ. Joshua 14:11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити. Joshua 14:12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“. Joshua 14:13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док. Joshua 14:14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля. Joshua 14:15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни. Joshua 15:0 Joshua 15:1 І був жеребо́к для пле́мени Юдиних синів за їхніми ро́дами: до едомської границі пустиня Цін, на пі́вдень від теманського кра́ю. Joshua 15:2 І була їм південна границя від кінця Солоного моря, від затоки, зве́рненої на пі́вдень. Joshua 15:3 І йде вона на пі́вдень від Маале-Акраббіму, і перехо́дить до Ціну, і підіймається з пі́вдня, від Кадеш-Барнеа й перехо́дить до Хецрону, і підіймається до Аддару й обертається до Кар до Каркаї. Joshua 15:4 І перехо́дить вона до Адмону, і йде до єгипетського потоку, і границя закі́нчується на за́хід. Це буде для вас південна границя. Joshua 15:5 А границя на схід — Солоне море аж до кінця Йорда́ну. А границя у бік пі́вночі: від морської затоки з кінця Йорда́ну, Joshua 15:6 і підіймається границя до Бет-Хоґли й перехо́дить на пі́вніч від Бет-Гаарови; і підіймається та границя до Евен-Боган-Бен-Рувена. Joshua 15:7 І підіймається та границя від ахорської долини, а на пі́вночі зверта́ється до Ґілґалу, що навпроти Маале-Адумміму, що на південь від потоку. І переходить та границя до Ме-Ен-Шемешу, і закінчується при Ен-Роґелі. Joshua 15:8 І підіймається та границя до Ґе-Бен-Гінному побіч євусеянина з пі́вдня, — це Єрусали́м. І підіймається та границя до верхі́в'я гори, що навпроти Ґе-Гінному на за́хід, що в кінці Емек-Рефаіму на пі́вніч. Joshua 15:9 І біжить та границя від верхі́в'я гори до джерела́ Ме-Нефтоаху, і йде до міст гори Ефро́ну; і біжить та границя до Баали, — це Кір'ят-Єарім. Joshua 15:10 І оберта́ється та границя з Баали на за́хід до гори Сеїр, і переходить до плеча́ гори Єарім з пі́вночі, — це Кесалон; і сходить до Бет-Шемешу й переходить до Тімни. Joshua 15:11 І йде та границя по край Екрону на пі́вніч, і біжить та границя до Шіккарону, і перехо́дить до гори Баали, і йде до Явнеїлу. І границя закінчується при за́ході. Joshua 15:12 А за́хідня границя — до Великого моря. А границя ця — границя Юдиних синів навколо за їхніми ро́дами. Joshua 15:13 А Калеву, синові Єфуннеєвому, він дав частку серед Юдиних синів, за Господнім нака́зом до Ісуса, Кір'ят-Арби, батька ве́летнів, воно — Хеврон. Joshua 15:14 І Кале́в повиганяв звідти трьох ве́летнів: Шешая, і Ахімана, і Талмая, уро́джених ве́летнів. Joshua 15:15 І пішов він звідти до девірських ме́шканців, а ім'я́ Девіра давніше — Кір'ят-Сефер. Joshua 15:16 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобу́де його, то дам йому дочку́ мою Ахсу за жінку“. Joshua 15:17 І здобув його Отніїл, син Кеназів, брат Калевів. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку. Joshua 15:18 І сталося, коли вона відхо́дила, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Кале́в сказав їй: „Що́ тобі?“ Joshua 15:19 І вона сказала: „Дай мені дар благослове́ння! Бо ти дав мені землю суху, то даси мені це й водні джере́ла“. І він дав їй Ґуллот горі́шній та Ґуллот до́лішній. Joshua 15:20 Оце спа́док племени Юдиних синів за їхніми ро́дами. Joshua 15:21 І були ті міста від краю племени Юдиних синів до едомської границі на півдні: Кавцеїл, і Едер, і Яґур, Joshua 15:22 і Кіна, і Дімона, і Ад'ада, Joshua 15:23 і Кедеш, і Хацор, і Їтнан, Joshua 15:24 Зіф, і Телем, і Беалот, Joshua 15:25 і Хацор-Хадатта, і Керійот-Хецрон, це Хацор, Joshua 15:26 Амам, і Шема, і Молада, Joshua 15:27 і Хацор-Ґадда, і Хешмон, і Бет-Пелет, Joshua 15:28 і Хацар-Шуал, і Беер-Шева, і Бізйотея, Joshua 15:29 Баала, і Ійїм, і Ецем, Joshua 15:30 і Елтолад, і Хесіл, і Хорма, Joshua 15:31 і Ціклаґ, і Мадманна, і Сансанна, Joshua 15:32 і Леваот, і Шілхім, і Аїн, і Ріммон. Усіх міст двадцять і дев'ять та їхні оселі. Joshua 15:33 На Шефалі: Ештаол, і Цор'а, і Ашна, Joshua 15:34 і Заноах, і Ен-Ґаннім, Таппуах і Гаенам, Joshua 15:35 Ярмут, і Адуллам, Сохо й Азека, Joshua 15:36 і Шаараїм, і Адітаїм, і Ґедера, і Ґедеротаїм, — чотирна́дцять мість та їхні оселі. Joshua 15:37 Ценан, і Хадаша, і Міґдал-Ґад, Joshua 15:38 і Діл'ан, і Міцпе, і Йоктеїл, Joshua 15:39 Лахіш, і Боцкат, і Еґлон, Joshua 15:40 і Каббон, і Лахмас, і Кітліш, Joshua 15:41 і Ґедерот, Бет-Даґон, і Наама, і Маккеда, — шістнадцять міст та їхні оселі. Joshua 15:42 Лівна, і Етер, і Ашан, Joshua 15:43 і Ївтах, і Ашна, і Неців, Joshua 15:44 і Кеіла, і Ахзів, і Мареша, — дев'ять міст та їхні оселі. Joshua 15:45 Екрон і підлеглі міста його та оселі його. Joshua 15:46 Від Екрону й до моря усе, що при Ашдоді та їхні оселі. Joshua 15:47 Ашдод, підлеглі міста його та оселі його; Азза, підлеглі міста її та оселі її до єгипетського потоку, і море Велике, і границя. Joshua 15:48 І на горах: Шамір, і Яттір, і Сохо, Joshua 15:49 і Данна, і Кір'ят-Санна, він Девір, Joshua 15:50 і Анав, і Ештемо, і Анім, Joshua 15:51 і Ґошен, і Холон, і Ґіло, — одина́дцять міст та їхні оселі. Joshua 15:52 Арав, і Дума, і Еш'ан, Joshua 15:53 і Янім, і Бет-Таппуах, і Афека, Joshua 15:54 і Хумта, і Кір'ят-Арба, це Хеврон, і Ціор, — дев'ять міст та їхні оселі. Joshua 15:55 Маон, Кармел, і Зіф, і Юта, Joshua 15:56 Їзреїл, і Йокдеам, і Заноах, Joshua 15:57 Каїн, Ґів'а, і Тімна, — десять міст та їхні оселі. Joshua 15:58 Халхул, Бет-Цур, і Ґедор, Joshua 15:59 і Маарат, і Бет-Анот, і Елтекон, — шість міст та їхні оселі. Joshua 15:60 Кір'ят-Баал, він Кір'ят-Єарім, і Рабба, — двоє міст та їхні оселі. Joshua 15:61 На пустині: Бет-Гаарава, Міддін, і Сехаха, Joshua 15:62 і Нівшан, і Ір-Гаммелах, і Ен-Ґеді, — шість міст та їхні оселі. Joshua 15:63 А євусе́ян, ме́шканців Єрусалиму, Юдини сини не могли їх вигнати, — і осів Євусе́янин і́з Юдиними синами в Єрусалимі, і так є аж до цього дня, Joshua 16:0
Joshua 16:1 І вийшов жеребок для Йо́сипових синів: від єрихонського Йорда́ну до єрихонської води на схід пустиня, що тягнеться від Єрихону по горі до Бет-Елу. Joshua 16:2 І виходить вона з Бет-Елу до Луз, і перехо́дить до границі Арки до Атароту, Joshua 16:3 і сходить на захід до границі яфлетської, аж до границі Бет-Хорону до́лішнього, і аж до Ґезеру, і закінчується при морі. Joshua 16:4 І посіли це Йо́сипові сини, Манасія та Єфрем. Joshua 16:5 І була границя Єфремових синів за їхніми ро́дами, а границя їхнього спа́дку на схід була: Атрот-Аддар аж до горі́шнього Бет-Хорону. Joshua 16:6 І виходить та границя до Міхметату з пі́вночі, і пове́ртається границя на схід до Таанат-Шіло, та й переходить його зо сходу до Яноаху. Joshua 16:7 І сходить вона з Яноаху до Атароту та до Наари, і дотикає Єрихону, і виходить до Йорда́ну. Joshua 16:8 А з Таппуаху границя йде на за́хід до потоку Кана, та й закінчується при морі. Це спа́док племени Єфремових синів за їхніми ро́дами. Joshua 16:9 І міста́, відділені для Єфремових синів, були серед спа́дку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні оселі. Joshua 16:10 Та не вигнали вони ханаане́янина, що сидів у Ґезері. І сидів ханаане́янин посеред Єфрема і так є аж до цього дня, і давав данину працею. Joshua 17:0
Joshua 17:1 І ви́йшов жеребо́к для Манасіїного племени, бо він пе́рвенець Йо́сипів, Махірові, Манасіїному пе́рвенцеві, Ґілеадовому батькові, бо він був воя́к, то був йому Ґілеад та Башан. Joshua 17:2 І було для позосталих Манасіїних синів за їхніми ро́дами: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йо́сипового сина, му́жі, за їхніми ро́дами. Joshua 17:3 А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а тільки до́чки. А оце імена́ його дочо́к: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка та Тірца. Joshua 17:4 І прийшли́ вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед начальників, говорячи: „Госпо́дь наказав був Мойсеєві дати нам спа́док серед наших братів“. І дав їм на Господній наказ спа́док серед братів їхнього батька. Joshua 17:5 І випало для Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йорда́ну, Joshua 17:6 бо Манасіїні до́чки посіли спа́док серед синів його, а гілеадський край був для позосталих Манасіїних синів. Joshua 17:7 І була Манасіїна границя від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сигему, і йде та границя на пі́вдень до мешканців Ен-Таппуаху. Joshua 17:8 Для Манасії був край Таппуах, а місто Таппуах при Манасіїній границі — для Єфремових синів. Joshua 17:9 І сходить та границя до потоку Кана, на південь від потоку. Ці міста́ Єфре́мові серед Манасіїних міст. А границя Манасії від пі́вночі до потоку, а кінча́лася при морі. Joshua 17:10 На пі́вдень — Єфремове, а на пі́вніч — Манасіїне, а границею того було море. А в Аси́рі вони стикалися з пі́вночі, а в Іссаха́рі зо сходу. Joshua 17:11 І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та його залежні міста, і Ївлеам та його залежні міста, і ме́шканці Доару та його залежні міста, і мешканці Таанаху та його залежні міста, і мешканці Меґіддо та його залежні міста, три верховини. Joshua 17:12 Та Манасіїні сини не могли повиганяти ме́шканців цих міст, і ханаане́янин продовжував сидіти в тому кра́ї. Joshua 17:13 І сталося, коли Ізраїлеві сини стали сильні, то дали ханаанеянина на дани́ну, а вигнати — не вигнали його. Joshua 17:14 І говорили Йо́сипові сини з Ісусом, кажучи: „Чому ти дав мені на спа́док один жеребо́к та наділ один, а я ж народ числе́нний, бо до цього ча́су благослови́в мене Господь“. Joshua 17:15 І сказав до них Ісус: „Якщо ти народ числе́нний, то піди до лісу, та й повикорчо́вуєш собі там у кра́ї періззе́янина та рефаїв, бо Єфремова гора стала тісна́ для тебе“. Joshua 17:16 І сказали Йо́сипові сини: „Не ви́стачить нам тієї гори, та й залізна колесни́ця в кожного ханаане́янина, що сидить у долині, як у того, що в Бет-Шеані та в його залежних містах, так і в того, що в долині Ізрее́льській“. Joshua 17:17 І сказав Ісус до Йо́сипового дому, до Єфрема та до Манасії, говорячи: „Ти числе́нний народ, і в тебе сила велика, — не буде тобі один жеребо́к, Joshua 17:18 але буде тобі гористий край; а що там ліс, то ви́корчуй його, і будуть тобі й його кі́нці. Бо ти виженеш ханаане́янина, хоч у нього колесни́ці залізні, хоч він сильни́й“. Joshua 18:0
Joshua 18:1 І була зі́брана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, і вони помістили там скинію заповіту, а перед ними був здобутий край. Joshua 18:2 І позоставалося серед Ізраїлевих синів сім племе́н, що не поділили ще спа́дку свого. Joshua 18:3 І сказав Ісус до Ізраїлевих синів: „Аж доки ви будете лінува́тися піти посісти той край, що дав вам Госпо́дь, Бог ваших батьків? Joshua 18:4 Дайте від себе по три му́жі на пле́м'я, і я пошлю їх. І вони встануть, і будуть ходити по кра́ю, і опишуть його за їхнім спа́дком, та й при́йдуть до мене. Joshua 18:5 І вони поділять його собі на сім частин. Юда стане на своїй границі з пі́вдня, а Йо́сипів дім стане на своїй границі з пі́вночі. Joshua 18:6 А ви опишете той край, сім частин, і принесе́те о́писа мені сюди, а я кину вам жеребка́ тут перед лицем Господа, Бога нашого. Joshua 18:7 А Левитам нема частки поміж вами, бо священноді́яння Господнє — спа́дщина його. А Ґад, і Руви́м, та половина Манасі́їного пле́мени взяли́ свій спа́док по той бік Йорда́ну на схід, що дав їм Мойсей, раб Господній“. Joshua 18:8 І встали ті му́жі й пішли. А Ісус наказав тим, що пішли опи́сувати край, говорячи: „Ідіть і походіть по кра́ю, і опишіть його, та й вертайтеся до ме́не. А я кину вам жеребка́ тут перед Господнім лицем у Шіло́“. Joshua 18:9 І пішли ті му́жі, і перейшли по кра́ю, та й описали його за міста́ми на сім частин у книжці. І прийшли вони до Ісуса до табо́ру в Шіло́. Joshua 18:10 І кинув їм Ісус жеребка́ в Шіло́ перед Господнім лицем. І поділив там Ісус край для Ізраїлевих синів за їхніми по́ділами.
Joshua 18:11 І вийшов жеребо́к для пле́мени Веніями́нових синів за їхніми ро́дами, і вийшла границя їхнього жеребка між синами Юдиними та між синами Йо́сиповими. Joshua 18:12 І була́ їм границя на півні́чну сто́рону від Йорда́ну. І підіймається та границя до кра́ю Єрихо́ну з пі́вночі, і підіймається на го́ру на за́хід, і закінчується при пустині Бет-Евен. Joshua 18:13 А звідти перехо́дить та границя до Лузу, до кра́ю Лузу на пі́вдень, це — Бет-Ел. І схо́дить та границя до Атрот-Аддару на го́ру, що з пі́вдня до до́лішнього Бет-Хорону. Joshua 18:14 І тягнеться та границя, і поверта́ється на за́хідній бік, на пі́вдень від гори, що навпроти Бет-Хорону на пі́вдень, і закінчується при Кір'ят-Баалі, це — Кір'ят-Єарім, місті Юдиних синів. Це за́хідня сторона́. Joshua 18:15 А півде́нна сторона — від кінця Кір'ят-Єаріму. І виходить та границя на за́хід, і виходить до джерела́ Ме-Нефтоаху. Joshua 18:16 І сходить та границя до кінця́ гори, що навпроти Ґе-Бен-Гіннома, що в долині Рефаїм на пі́вніч. І сходить Ґе-Гінном побіч євусе́янина на пі́вдень, і сходить до Ен-Роґелу, Joshua 18:17 і тягнеться вона з пі́вночі, і виходить до Ен-Шемешу, і виходить до Ґелілоту, що навпроти Маале-Адуммім. І схо́дить вона до Евен-Боган-Бен-Реувену. Joshua 18:18 І переходить побіч навпроти Арави на пі́вніч, та й схо́дить до Арави. Joshua 18:19 І перехо́дить та границя побіч Бет-Хоґли на пі́вніч, і закінчується границя при зато́ці Солоного моря на пі́вніч, до кінця Йорда́ну з пі́вдня. Це границя півде́нна. Joshua 18:20 А Йорда́н грани́чить його зо схі́дньої сторони. Це спа́док Веніями́нових синів за границями його навко́ло, за ро́дами його. Joshua 18:21 І були міста для пле́мени Веніями́нових синів за їхніми ро́дами: Єрихон, і Бет-Хоґла, і Емек-Кеціц, Joshua 18:22 і Бет-Гаарава, і Цемараїм, і Бет-Ел, Joshua 18:23 і Аввім, і Пара, і Офра, Joshua 18:24 і Кефар-Гааммоні, і Офні, і Ґева, — дванадцять міст та їхні оселі. Joshua 18:25 Ґів'он, і Рама, і Беерот, Joshua 18:26 і Міцпе, і Кефіра, і Моца, Joshua 18:27 і Рекем, і їрпеїл, і Пар'ала, Joshua 18:28 і Цела, Елеф, і Євусі, воно Єрусалим, Ґів'ат, Кір'ят-Єарім, — чотирна́дцять міст та їхні оселі. Це спа́док Веніями́нових синів за їхніми ро́дами. Joshua 19:0 Joshua 19:1 А другий жеребо́к вийшов Симеонові, племені Симеонових синів за їхніми ро́дами. І був їхній спа́док серед спа́дку Юдиних синів. Joshua 19:2 І був їм у спа́дку: Беер-Шева, і Молада, Joshua 19:3 і Хацар-Шуал, і Бала, і Ецем, Joshua 19:4 і Елтолад, і Бетул, і Хорма, Joshua 19:5 і Ціклаґ, і Бет-Гаммаркавот, і Хацар-Суса, Joshua 19:6 і Бет-Леваот, і Шарухен, — тринадцять міст та їхні оселі. Joshua 19:7 Аїн, Ріммон, і Етер, і Ашан, — чотири місті та їхні оселі. Joshua 19:8 А всі оселі, що навколо тих міст аж до Баалат-Беер-Рамат-Неґеву, це спа́док племени Симеонових синів за їхніми ро́дами. Joshua 19:9 З наділу Юдиних синів — спадок синів Симеонових, бо наділ Юдиних синів був численні́ший від них. І посіли Симеонові сини в сере́дині їхнього спа́дку. Joshua 19:10 А третій жеребо́к вийшов Завуло́новим синам за їхніми ро́дами, і була́ границя їхнього спа́дку аж до Саріду. Joshua 19:11 І підіймається їхня границя до Яму та Мар'али, і стикається з Даббешетом, і стикається з потоком, що навпроти Йокнеаму, Joshua 19:12 і вертається з Саріду на схід, до сходу сонця, на границю Кіслот-Фавору, і виходить до Доврату, і підіймається до Яфія. Joshua 19:13 А звідти переходить на схід, на схід до Ґат-Хеферу, Ет-Каціну, до Ріммон-Гамметоару, до Неї. Joshua 19:14 І поверта́ється його границя з пі́вночі Ханнатону, і закі́нчується при Ґе-Їфтах-Елі. Joshua 19:15 І Каттат, і Нагалал, і Шімрон, і Їд'ала, і Віфлеєм, дванадцять міст та їхні оселі. Joshua 19:16 Це спа́док Завуло́нових синів за їхніми ро́дами, оці міста́ та їхні оселі. Joshua 19:17 Четвертий жеребо́к вийшов Іссаха́рові, — Іссаха́ровим синам за їхніми ро́дами. Joshua 19:18 І була́ їхня границя: їзреел, і Кесуллот, і Шунем, Joshua 19:19 і Хафараїм, і Шіон, і Анахарат, Joshua 19:20 і Раббіт, і Кішйон, і Евес, Joshua 19:21 і Ремет, і Ен-Ґаннім, і Ен-Хадда, і Бет-Паццец. Joshua 19:22 І дотикається та границя до Фаво́ру, і Шахаціми, і Бет-Шемету, і їхня границя закінчується при Йорда́ні, — шістнадцять міст та їхні оселі. Joshua 19:23 Оце спа́док пле́мени Іссаха́рових синів за їхніми ро́дами, — міста́ та їхні оселі. Joshua 19:24 А п'ятий жеребо́к вийшов племені Асирових синів за їхніми ро́дами. Joshua 19:25 І була́ їхня границя: Хелкат, і Халі, і Бетен, і Ахшат, Joshua 19:26 і Алламмелех, і Ам'ад, і Міш'ал, і дотикається Карме́лю на за́хід та Шіхор-Лівнату, Joshua 19:27 і вертається на схід сонця до Бет-Даґону, і дотикається Завуло́на та Ґе-Їфтах-Елу, на пі́вніч Бет-Гаемеку та Ніелу, і виходить до Кавулу зліва. Joshua 19:28 І Еврон, і Рехов, і Хаммон, і Кана аж до Сидону Великого. Joshua 19:29 І вертається та границя до Рами́ та аж до міста Мівцар-Цору, і вертається границя до Хоси, і закінчується при за́ході від околиці Ахзіву, Joshua 19:30 і Умма, і Афек, і Рехов, — двадцять і двоє міст та їхні оселі. Joshua 19:31 Оце са́ддок пле́мени Аси́рових синів за їхніми ро́дами, ті міста та їхні оселі. Joshua 19:32 Синам Нефталимовим вийшов шостий жеребо́к, — для синів Нефталимових за їхніми ро́дами. Joshua 19:33 І була їхня границя: від Хелефу, від Елону при Цаананнімі, і Адамі — Ганнекев, і Явнеїл аж до Лаккуму, і кінча́лася вона при Йорда́ні. Joshua 19:34 І повертається та границя на за́хід до Ашнот-Фавору, і виходить звідти до Хуккоку та дотикається Завуло́на з полу́дня, а Асира дотикається з за́ходу, а Юди при Йорда́ні на схід сонця. Joshua 19:35 А міста тверди́нні: Ціддім, Цер, і Хаммат, Раккат і Кіннерет, Joshua 19:36 і Адама, і Рама, і Хацор, Joshua 19:37 і Кедеш, і Едреї, і Ен-Хасор, Joshua 19:38 і Їр'он, і Міґдал-Ел, Хорем, і Бет-Анат, і Бет-Шамеш, — дев'ятнадцять міст та їхні оселі. Joshua 19:39 Оце спа́док племени синів Нефтали́мових за їхніми ро́дами, міста́ та їхні оселі. Joshua 19:40 А пле́мені Да́нових синів за їхніми ро́дами вийшов сьомий жеребок. Joshua 19:41 І була границя їхнього насліддя: Цор'а, і Ештаол, і Ір-Шемеш, Joshua 19:42 і Шаалаббін, і Айялон, і Їтла, Joshua 19:43 і Елон, і Тімната, і Екрон, Joshua 19:44 і Елтеке, і Ґіббетон, і Баалат, Joshua 19:45 і Єгуд, і Бене-Берак, і Ґат-Ріммон, Joshua 19:46 і Ме-Яркон, і Раккон із границею навпроти Яфи. Joshua 19:47 І вийшла границя Данових синів від них. А Да́нові сини пішли й воювали з Лешемом, і здобули його, і побили ві́стрям меча, і посіли його, та й осілися в ньому. І вони назвали Лешему ім'я́: Дан, як ім'я́ їхнього батька Дана. Joshua 19:48 Оце спа́док племени Да́нових синів за їхніми ро́дами, ті міста́ та їхні оселі. Joshua 19:49 І скінчи́ли вони посідати край згідно з його границями. І дали Ізраїлеві сини спа́док Ісусові, синові Навиновому, посеред себе. Joshua 19:50 На Господній нака́з дали йому те місто, яке він жадав: Тімнат-Серах на Єфремовій горі. І збудував він місто, та й осівся в ньому. Joshua 19:51 Оце той спа́док, що священик Елеазар і Ісус, син Навинів, та голови домів батьків давали племе́нам Ізраїлевих синів жеребком у Шіло́ перед Господнім лицем при вході до скинії заповіту. І покінчи́ли вони ділити край. Joshua 20:0
Joshua 20:1 І Госпо́дь промовляв до Ісуса, говорячи: Joshua 20:2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Дайте собі міста на схо́вища, про які Я говорив вам через Мойсея, Joshua 20:3 щоб утікав туди убі́йник, що заб'є кого ненаро́ком невмисне, і вони будуть для вас на місце схо́вища від ме́сника за кров. Joshua 20:4 І втече він до одно́го з тих міст, і стане при вході місько́ї брами, та й буде голосно говорити старши́м того міста про свою справу. І вони ві́зьмуть його до міста до се́бе, і дадуть йому місце, і він осяде з ними. Joshua 20:5 А коли буде гнатися за ним ме́сник, то не видадуть убійника в руку його, бо він невмисне забив свого ближнього, і не був йому ворогом ані вчора, ані позавчора. Joshua 20:6 І буде він сидіти в тому місті, аж поки не стане перед громадою на суд, аж до смерти найвищого священика, що буде в тих днях. Тоді пове́рнеться убійник, та й уві́йде до свого міста та до свого дому, до того міста, звідки він утік“. Joshua 20:7 І посвятили вони Кедеш в Ґалілі на Нефталимовій горі, і Сихем на Єфремовій горі та Кір'ят-Арбу, воно Ефрон, на горі Юдиній. Joshua 20:8 А по той бік єрихонського Йорда́ну на схід вони дали: Бецер на пустині, на рівнині, із Рувимового племени, і Рамот у Ґілеаді з Ґадового племени, і Ґалан у Башані з Манасіїного племени. Joshua 20:9 Оце були міста призна́чення для всіх Ізраїлевих синів та для прихо́дька, що мешкає чужи́нцем серед них, на схо́вище туди кожному, хто вб'є кого ненаро́ком. І не помре він від руки ме́сника за кров, аж поки не стане перед громадою. Joshua 21:0
Joshua 21:1 І підійшли голови домів батьків Левієвих до священика Елеазара й до Ісуса, сина Навинового, та до голів домів батьків племен Ізраїлевих синів, Joshua 21:2 та й говорили до них у Шіло́ в ханаанському кра́ї, кажучи: „Госпо́дь наказав був через Мойсея дати нам міста на сидіння, а їхні пасови́ська для нашої худоби“. Joshua 21:3 І дали́ Ізраїлеві сини Левитам зо свого наді́лу на нака́з Господній ті міста та їхні пасови́ська. Joshua 21:4 І вийшов жеребо́к для родів кегате́янина. І були синам священика Аарона з Левитів від племени Юдиного, і від племени Симеонового, і від племени Веніяминового тринадцять міст. Joshua 21:5 А Кега́товим синам, що позосталися з ро́дів племени Єфремового й з племени Данового та з половини племени Манасіїного жеребко́м дісталося десять міст. Joshua 21:6 А для Ґершонових синів від родів Іссаха́рового племени, і від Аси́рового племени, і від Нефтали́мового племени, і від половини Манасі́їного племени в Башані жеребком дісталося тринадцять міст. Joshua 21:7 Мерарі́євим синам за їхніми ро́дами дісталося від племени Руви́мового, і від племени Ґа́дового, і від племени Завуло́нового — дванадцять міст. Joshua 21:8 І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасови́ська, як наказав був Господь через Мойсея, жеребко́м. Joshua 21:9 І дали вони з племени синів Юдиних та з племени синів Симеонових ті міста, що будуть нижче на́звані йме́нням свої́м. Joshua 21:10 I було для Ааронових синів із родів кегатеянина, з Левієвих синів, бо їм був жеребок найперше. Joshua 21:11 І дали їм місто Кір'ят, батька ве́летнів Арби, воно Хевро́н, на Юдиних горах, та його пасови́ська навколо нього. Joshua 21:12 А мійське поле та оселі його дали Калеву, синові Єфуннеєвому, на власність його. Joshua 21:13 А синам священика Ааро́на дали місто схо́вища вбійника: Хевро́н та його пасови́ська, і Лівну та її пасови́ська, Joshua 21:14 і Яттір та його пасови́ська, і Ештемоа та її пасовиська, Joshua 21:15 і Холон та його пасовиська, і Девір та його пасовиська, Joshua 21:16 і Аїн та його пасовиська, і Ютту та її пасовиська, Бет-Шемеш та його пасовиська, — дев'ять міст від двох тих племе́н. Joshua 21:17 А від Веніями́нового племени: Ґів'он та його пасовиська, Ґеву та її пасовиська, Joshua 21:18 Анатоль та його пасовиська, і Алмон та його пасовиська, — міст четверо. Joshua 21:19 Усіх міст Ааронових синів, священиків, — тринадцять міст та їхні пасови́ська. Joshua 21:20 А ро́дам Кегатових синів, Левитам, що позостали від Кегатових синів, міста́ їхнього жеребка́ були́ від Єфремового пле́мени. Joshua 21:21 І дали їм місто схо́вища вбійника: Сихем та його пасови́ська, на Єфремовій горі, і Ґезер та його пасовиська. Joshua 21:22 І Ківцаїм та його пасовиська, і Бет-Хорон та його пасовиська, міст четверо. Joshua 21:23 А від Данового племени: Елтеке та його пасовиська, Ґіббетон та його пасовиська, Joshua 21:24 Айялон та його пасовиська, Ґат-Ріммон та його пасовиська, — міст четверо. Joshua 21:25 А від половини Манасіїного племени: Таанах та його пасовиська, і Ґат-Ріммон та його пасовиська, — міст двоє. Joshua 21:26 Усіх міст — десять та їхні пасовиська для родів позосталих Кегатових синів. Joshua 21:27 А для Ґершонових синів з Левієвих ро́дів від половини Манасіїного племени місто схо́вища вбійника: Ґолан у Башані та його пасовиська, і Беештера та її пасовиська, — міст двоє. Joshua 21:28 А від Іссаха́рового племени: Кіш'йон та його пасовиська, Доврат та його пасовиська, Joshua 21:29 Ярмут та його пасовиська, Ен-Ґаннім та його пасовиська, міст четверо. Joshua 21:30 А від Асирового племени: Міш'ал та його пасовиська, Ардон та його пасовиська, Joshua 21:31 Хелкат та його пасовиська, Рехов та його пасовиська, — міст четверо. Joshua 21:32 А від Нефтали́мового племени місто схо́вища вбійника: Кедеш у Ґаліл та його пасовиська, і Хаммот-Дор та його пасовиська, і Картан та його пасовиська, — міст троє. Joshua 21:33 Усіх міст Ґершо́нових за їхніми родами — тринадцять міст та їхні пасови́ська. Joshua 21:34 А для родів Мерарієвих синів, Левитів, позосталих від племени Завуло́нового: Йокнеам та його пасовиська, Карта та її пасовиська. Joshua 21:35 Дімна та її пасовиська, Нагалал та його пасовиська, — міст четверо. Joshua 21:36 А від Рувимового племени: Бецар та його пасовиська, і Ягца та її пасови́ська, Joshua 21:37 Кедемот та його пасови́ська, і Мефаат та його пасовиська, — міст четверо. Joshua 21:38 А від Ґадового племени місто схо́вища вбійника: Рамот у Ґілеаді та його пасовиська, і Маханаїм та його пасовиська, Joshua 21:39 Хешбон та його пасовиська, Язер та його пасовиська, — усіх міст четверо. Joshua 21:40 Усіх міст для Мерарієвих синів за їхніми ро́дами, що позосталися з Левієвих ро́дів, було за їхнім жеребко́м дванадцять міст. Joshua 21:41 Усіх Левієвих міст серед вла́сности Ізраїлевих синів — сорок і вісім міст та їхні пасовиська. Joshua 21:42 Будуть ті міста такі: кожне місто з пасовиськом його навколо нього, — так для всіх тих міст. Joshua 21:43 І дав Господь Ізраїлеві ввесь той край, що присягну́в був дати його́ їхнім батька́м, і вони посіли його та й осілися в ньому. Joshua 21:44 І Господь дав їм мир навко́ло, усе так, як присягнув був їхнім батька́м. І ніхто зо всіх їхніх ворогів не встояв перед ними, — усіх їхніх ворогів Господь дав у їхню руку. Joshua 21:45 Нічо́го не було неви́конаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому, — усе збуло́ся. Joshua 22:0
Joshua 22:1 Тоді покликав Ісус племе́но Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени, Joshua 22:2 та й сказав їм: „Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував. Joshua 22:3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували ви́конання за́повідей Господа, Бога вашого. Joshua 22:4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверні́ться, та й ідіть собі до наметів своїх, до кра́ю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йорда́ну. Joshua 22:5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Зако́на, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма́ Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею“. Joshua 22:6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наме́тів своїх. Joshua 22:7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йорда́ну на за́хід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наме́тів, то поблагословив їх, Joshua 22:8 та й сказав до них, говорячи: „Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже числе́нною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома́ одежами. Поділіть здо́бич від ваших ворогів із вашими братами“. Joshua 22:9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло́, що в ханаанському краї, щоб піти до кра́ю Ґілеад, до кра́ю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея. Joshua 22:10 І прийшли до йорда́нських могил, що в ханаанському кра́ї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника над Йорда́ном, жертівника великого на вид. Joshua 22:11 І почули Ізраїлеві сини таке: „Оце збудували сини Руви́мові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника навпроти ханаанського кра́ю, при йорданських моги́лах, на боці Ізраїлевих синів. Joshua 22:12 І почули це Ізраїлеві сини, і була́ зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, щоб піти на них війною. Joshua 22:13 І послали Ізраїлеві сини до синів Руви́мових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського кра́ю Пінхаса, сина священика Елеазара, Joshua 22:14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих. Joshua 22:15 І прийшли вони до синів Руви́мових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського кра́ю, та й говорили з ними, кажучи: Joshua 22:16 „Так сказала вся Господня громада: Що́ це за пере́ступ, що ви спроневі́рилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі же́ртівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа. Joshua 22:17 Чи нам мало Пеорового гріха́, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пора́за в Господній громаді? Joshua 22:18 А ви відверта́єтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду. Joshua 22:19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до кра́ю Господньої посілости, що там пробу ває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудува́нням собі же́ртівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого. Joshua 22:20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневі́рився був пере́ступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єди́ний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх“. Joshua 22:21 І відповіли сини Руви́мові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих: Joshua 22:22 „Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізра́їль — він буде знати. Не пощади́ нас цього дня, якщо бунтом і якщо пере́ступом проти Господа ми це зробили, Joshua 22:23 якщо ми збудували собі же́ртівника на відве́рнення від Господа; а якщо ми будували на прине́сення цілопа́лення та жертви хлі́бної, і якщо на споря́дження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить, Joshua 22:24 і якщо ми не зробили цього з оба́вою про таку річ, гово́рячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого? Joshua 22:25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йорда́н, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини віді́рвуть наших синів від бо́язні Господа. Joshua 22:26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопа́лення й не на жертву, Joshua 22:27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопа́леннями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі! Joshua 22:28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколі́нь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопа́лення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами. Joshua 22:29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відверта́тися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопа́лення, і на жертву хлі́бну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його“. Joshua 22:30 І почув священик Пінхас та начальники громади й го́лови тисяч Ізра́їлевих, що були з ним, ті слова́, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх оча́х. Joshua 22:31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: „Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневі́рилися Господе́ві тим пере́ступом, — тепе́р ви ви́зволили Ізраїлевих синів від Господньої руки“. Joshua 22:32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського кра́ю до Кра́ю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали́ їм звіт. Joshua 22:33 І була́ добра та річ в оча́х синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому. Joshua 22:34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я́ жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог. Joshua 23:0
Joshua 23:1 І сталося по багатьох днях по то́му, як Господь дав мир Ізраїлеві від усіх їхніх ворогів навко́ло, а Ісус поста́рів, увійшов у літа́, Joshua 23:2 то покликав Ісус усього Ізраїля, його старши́х, і голів його, і суддів його, і урядників його, та й сказав до них: „Я поста́рів, увійшов у літа́. Joshua 23:3 А ви бачили все, що́ зробив був Господь, Бог ваш, усім цим лю́дям для вас, бо Господь, Бог ваш, — Він Той воюючий для вас! Joshua 23:4 Дивіться, — ось я поділи́в вам жеребком цих позосталих людей на спа́док для ваших племен від Йорда́ну, і всі народи, що вигубив я, аж по море Велике, місце за́ходу сонця. Joshua 23:5 А Господь, Бог ваш, — Він пожене їх перед вами, і вижене їх перед вами, і ви посядете їхній край, як говорив був Господь, Бог ваш, до вас. Joshua 23:6 І ви будете дуже сильні, щоб вико́нувати й чинити все, написане в книзі Зако́ну Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ані право́руч, ані ліво́руч, Joshua 23:7 щоб ви не змішувалися з цими людьми́, цими позосталими з вами, а ім'я́ їхніх богів ви не згадаєте, і не будете заприсягати ними, і не будете служити їм, і не будете вклонятися їм, Joshua 23:8 бо ви бу́дете горнутися тільки до Господа, Бога вашого, як робили ви аж до цього дня. Joshua 23:9 І вигнав Господь перед вами народи великі та сильні, а ви — не встояв ніхто перед вами аж до цього дня. Joshua 23:10 Один чоловік із вас сам жене тисячу, бо Господь, Бог ваш — Він той Воя́к для вас, як говорив був Він вам. Joshua 23:11 І бу́дете ви дуже пильнувати про свої ду́ші, щоб любити Господа, Бога вашого. Joshua 23:12 Бо якщо справді будете ви відверта́тися й приліпитеся до решти цих народів, цих позосталих із вами, і будете сва́татися з ними, і будете змішуватися з ними, а вони з вами, Joshua 23:13 то дійсно будете ви знати, що Господь, Бог ваш, більш не гнатиме ці наро́ди перед вами, і вони стануть для вас сіткою й па́сткою, та батого́м на ваші бо́ки, та те́рням на ваші очі, аж поки ви не ви́гинете з-над цієї доброї землі, яку дав вам Господь, Бог ваш. Joshua 23:14 А я оце сьогодні відхо́джу доро́гою всієї землі. А ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, — усе збуло́ся вам, не відпало з нього ані одне слово. Joshua 23:15 І станеться, ота́к, як збуло́ся вам усе те добре слово, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, так наведе́ Господь на вас усе те слово зле, аж поки Він вигубить вас з-над цієї доброї землі, яку вам дав Господь, Бог ваш. Joshua 23:16 Коли ви пересту́пите заповіта Господа, Бога вашого, що Він наказав вам, і пі́дете й будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, то запа́литься гнів Господній на вас, і ви скоро погинете з того хорошого кра́ю, що його́ Він вам дав“. Joshua 24:0
Joshua 24:1 І зібрав Ісус усі Ізраїлеві племе́на до Сихе́му, і покликав Ізраїлевих старши́х, і голів його, і суддів його, і урядників його, і поставали вони перед Божим лицем. Joshua 24:2 І сказав Ісус до всього наро́ду: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: По тім боці Річки сиділи були ваші батьки від віків: Терах, батько Авраамів та батько Нахорів, і служили іншим бога́м. Joshua 24:3 І взяв Я вашого ба́тька Авраама з того бо́ку Річки, і водив його по всьо́му ханаанському кра́ї, і розмно́жив насіння його, і дав йому Ісака. Joshua 24:4 І дав Я Іса́кові Якова та Іса́ва, і дав Ісавові го́ру Сеїр, щоб її посів, а Яків та сини його зійшли до Єгипту. Joshua 24:5 І послав Я Мойсея та Ааро́на, та й уда́рив Єгипет, як зробив Я серед нього, а потому Я вивів вас. Joshua 24:6 І вивів Я ваших батьків із Єгипту, і ввійшли ви до моря, а Єгипет гнався за вашими батька́ми колесни́цями та верхівця́ми до Червоного моря. Joshua 24:7 І кли́кали вони до Господа, і Він поклав те́мряву між вами та між Єги́птянином, і навів на нього море, і воно покрило його, — і ваші очі бачили те, що́ зробив Я в Єгипті. І сиділи ви в пустині багато днів. Joshua 24:8 І ввів я вас до кра́ю аморе́ян, що сидять по тім боці Йорда́ну, і вони воювали з вами, а Я дав їх у вашу руку. І ви посіли їхній край, і Я вигубив їх перед вами. Joshua 24:9 І встав був Бала́к, син Ціппо́рів, цар моавський, і воював з Ізраїлем. І він послав і покликав Валаа́ма, Бео́рового сина, щоб проклясти́ вас. Joshua 24:10 Та не хотів Я слухати Валаама, і він, благословляючи, поблагословив вас, і Я врятував вас від його руки. Joshua 24:11 І перейшли ви Йорда́н, і прийшли до Єрихо́ну. І воювали з вами господарі Єрихону: періззеянин, і ханаанеянин, і хіттеянин, і ґіргашеянин, і хіввеянин, і євусеянин, а Я дав їх у вашу руку. Joshua 24:12 І послав Я перед вами ше́ршня, і він вигнав їх перед вами, двох царів аморейських, — не мече́м твоїм і не лу́ком твоїм. Joshua 24:13 І дав Я вам край, що над ним ти не трудився, і міста́, що їх ви не будували, і ви осілися в них;, виноградники та оливки, яких ви не садили, ви їли. Joshua 24:14 А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в неви́нності та в правді, і повідкидайте богі́в, яким служили ваші батьки́ на тому бо́ці Рі́чки та в Єгипті, та й служіть Господе́ві. Joshua 24:15 А якщо зле в оча́х ваших служити Господе́ві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, — чи бога́м, яким служили ваші батьки́, що по то́му боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите́ в їхньому кра́ї. А я та дім мій будемо служити Господе́ві“. Joshua 24:16 І відповів народ та й сказав: „Борони, нас Боже, покинути Господа, щоб служити іншим бога́м! Joshua 24:17 Бо Господь, Бог наш, — Він Той, що вивів нас та наших батьків з єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, і що зробив на наших оча́х ті великі знаме́на, і стеріг нас на всій дорозі, що нею ми ходили, і по всіх народах, що ми перейшли серед них. Joshua 24:18 І повиганяв Господь усі народи та амореянина, ме́шканця цього кра́ю, перед нами. І ми бу́демо служити Господе́ві, бо Він — Бог наш“. Joshua 24:19 І сказав Ісус до народу: „Ви не здолі́єте служити Господе́ві, бо Він — Бог святий, Бог ревнивий Він. Не про́стить Він вашу провину та ваших гріхів. Joshua 24:20 Коли ви покинете Господа, і бу́дете служити чужим богам, то Він ве́рнеться, і зробить вам зло, і ви́губить вас по то́му, як робив був добро вам“. Joshua 24:21 І сказав наро́д до Ісуса: „Ні, таки Господе́ві бу́демо служити!“ Joshua 24:22 І сказав Ісус до наро́ду: „Ви свідки на себе, що ви вибрали Господа служити Йому“. І сказали вони: „Свідки!“ Joshua 24:23 „А тепер покиньте чужих богі́в, що серед вас, і прихиліть своє серце до Господа, Бога Ізраїлевого“. Joshua 24:24 І сказав народ до Ісуса: „Господе́ві, Богові нашому, ми бу́демо служити, а голосу Його будемо слухатися!“ Joshua 24:25 І склав Ісус заповіта з наро́дом того дня, і дав йому постанови та зако́ни в Сихе́мі. Joshua 24:26 І написав Ісус ті слова в книзі Божого Зако́ну, і взяв великого ка́меня, та й поставив його там під тим дубом, що в Господній святині. Joshua 24:27 І сказав Ісус до всього наро́ду: „Ось оцей ка́мінь буде на нас на сві́дчення, бо він чув усі Господні слова́, що Він говорив з нами. І він буде на вас за свідка, щоб ви не ви́реклися вашого Бога“. Joshua 24:28 І відпустив Ісус народ, кожного до спа́дку його. Joshua 24:29 І сталося по тих випа́дках, і вмер Ісус, син Нави́нів, раб Господній, віку ста й десяти літ. Joshua 24:30 І похова́ли його́ в границі спа́дку його, у Тімнат-Серахові, що в Єфремових гора́х, на пі́вніч від гори Ґааш. Joshua 24:31 І служив Ізраїль Господе́ві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, що продо́вжили дні свої по Ісусі, і що знали всякий чин Господній, що зробив Він Ізраїлеві. Joshua 24:32 А Йо́сипові кості, які Ізраїлеві сини ви́несли були з Єгипту, поховали в Сихемі, на діля́нці поля, що купив був Яків від синів Гамора, Сихемового батька, за сто кеситів. Joshua 24:33 І Елеазар, син Ааронів, умер, і поховали його на верхі́в'ї Пінхаса, його сина, яке було́ йому да́не на Єфремовій горі.
Judges 0:0
Judges 1:0 Judges 1:1 I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“ Judges 1:2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“. Judges 1:3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н. Judges 1:4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка. Judges 1:5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина. Judges 1:6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг. Judges 1:7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“ Judges 1:8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем. Judges 1:9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі. Judges 1:10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая. Judges 1:11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер. Judges 1:12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“. Judges 1:13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку. Judges 1:14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“ Judges 1:15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній. Judges 1:16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом. Judges 1:17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма. Judges 1:18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його. Judges 1:19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці. Judges 1:20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів. Judges 1:21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня. Judges 1:22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними. Judges 1:23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз. Judges 1:24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“ Judges 1:25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили. Judges 1:26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня. Judges 1:27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї. Judges 1:28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його. Judges 1:29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері. Judges 1:30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну. Judges 1:31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову. Judges 1:32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його. Judges 1:33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину. Judges 1:34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину. Judges 1:35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину. Judges 1:36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище. Judges 2:0
Judges 2:1 І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: „Я вивів вас із Єгипту до того кра́ю, що присягнув був вашим батька́м. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки! Judges 2:2 А ви не складете заповіту з ме́шканцями цього краю, їхні же́ртівники порозбиваєте, — та не слухали ви Мого голосу. Що́ це ви зробили? Judges 2:3 І Я теж сказав: Не прожену́ їх від вас, і вони стануть вам те́рням у боки, а їхні боги стануть вам па́сткою“. Judges 2:4 І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав. Judges 2:5 І назвали ім'я́ того місця: Бохім, і прино́сили там жертви Господе́ві. Judges 2:6 А Ісус відпустив наро́д, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спа́дку, щоб посісти той край. Judges 2:7 І служив народ Господе́ві по всі дні Ісуса та по всі дні ста́рших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізра́їлеві. Judges 2:8 І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ. Judges 2:9 І поховали його в ме́жах спа́дщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових гора́х, на пі́вніч від гори Ґааш. Judges 2:10 І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. Judges 2:11 І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх оча́х, і служили Ваалам. Judges 2:12 І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського кра́ю, та й пішли за іншими бога́ми, за бога́ми тих народів, що були в їхніх око́лицях, і вклонялися їм, і гніви́ли Господа. Judges 2:13 І покинули вони Господа, та й служили Ваа́лові та Аста́ртам. Judges 2:14 І запала́в Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, — і вони їх грабува́ли. І Він передав їх у руку навко́лишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами. Judges 2:15 У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув. Judges 2:16 І поставив Господь су́ддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників. Judges 2:17 Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхиля́лися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх нака́зів. Вони так не робили! Judges 2:18 А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді́, бо Господь жалував їх через їхній сто́гін через тих, що їх переслідували та гноби́ли їх. Judges 2:19 І бувало, як умирав той суддя, вони зно́ву псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чи́нів своїх та своєї неслухня́ної дороги. Judges 2:20 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: „За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу, Judges 2:21 тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умира́ючи, Judges 2:22 щоб ви́пробувати ними Ізраїля, — чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні. Judges 2:23 І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову. Judges 3:0
Judges 3:1 А оце ті народи, що Господь позоставив на ви́пробування ними Ізраїля, — усі ті, що не знали всіх війн ханаанських, Judges 3:2 тільки щоб пізнали покоління Ізраїлевих синів, щоб навчити їх війни́, тільки таких, що перед тим не знали їх: Judges 3:3 п'ять воло́дарів филистимських, і всі ханаане́яни, і сидо́няни, і хівве́яни, ме́шканці гори Ливану, від гори Баал-Гермон аж до ви́ходу до Гамату. Judges 3:4 І були вони залишені на ви́пробування ними Ізраїля, щоб пізнати, чи будуть вони слухатися за́повідей Господа, які Він наказав був їхнім батькам через Мойсея. Judges 3:5 А Ізраїлеві сини сиділи серед ханаанеянина, хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. Judges 3:6 І вони брали їхніх дочо́к собі за жіно́к, а своїх дочо́к давали їхнім синам, та служили їхнім богам. Judges 3:7 І Ізраїлеві сини робили зло в Господніх оча́х, і забули Господа, Бога свого, та й служили Ваа́лам та Аста́ртам. Judges 3:8 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх у руку Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму двох річо́к. І служили Ізраїлеві сини Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ. Judges 3:9 І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив для Ізраїлевих синів рятівника́, і він врятував їх, — Отніїла, сина Кеназа, брата Калева, молодшого від нього. Judges 3:10 І був на ньому Дух Господній, і судив він Ізраїля. І вийшов він на війну́, і Господь дав у його руку Кушан-Ріш'атаїма, царя арамського. І була сильна рука його над Кушан-Ріш'атаїмом. Judges 3:11 І мав край мир сорок літ, і помер Отніїл, син Кеназа. Judges 3:12 А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх оча́х, і Господь зміцнив Еґлона, царя моавського, над Ізраїлем через те, що вони робили зло в Господніх оча́х. Judges 3:13 І зібрав він до себе синів Аммонових та Амали́кових, та й пішов і підбив Ізраїля. І вони посіли Місто Пальм. Judges 3:14 І служили Ізраїлеві сини Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ. Judges 3:15 І кликали Ізраїлеві сини до Го́спода, і Госпо́дь поставив їм рятівника́, — Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, чоловіка лівшу́, з безвладною правою рукою. І послали Ізраїлеві сини через нього дару́нка Еґлонові, цареві моавському. Judges 3:16 І зробив собі Егуд меча, а в нього два ві́стря, ґошед довжина його, — він прип'я́в його під своїм убра́нням на стегні́ своєї правиці. Judges 3:17 І приніс він того дару́нка Еґлонові, цареві моавському. А Еґлон — чоловік дуже товсти́й. Judges 3:18 І сталося, коли він скінчи́в підно́сити того дару́нка, то відпустив тих, що не́сли того дару́нка. Judges 3:19 А він вернувся від бовва́нів, що при Ґілгалі, та й сказав: „У мене таємна справа до тебе, о ца́рю!“ А той сказав: „Тихо!“ І вийшли від нього всі, хто стояв при ньо́му. Judges 3:20 І Егуд увійшов до нього, а він сидить у прохоло́дній го́рниці, що була для нього самого. І сказав Егуд: „Я маю Боже слово для тебе“. І той устав із стільця́. Judges 3:21 І простяг Егуд свою лівицю, і витяг меча з-над стегна́ своєї правиці, — та й загна́в його йому в живіт. Judges 3:22 І ввійшла також ру́чка за ві́стрям, а сало закрило за ві́стрям, бо він не витягнув меча з його живота. І ввійшло ві́стря до міжкро́ччя. Judges 3:23 І вийшов Егуд до сіне́й, і зачинив за собою двері тієї го́рниці, та й замкнув. Judges 3:24 І він вийшов. А царські раби ввійшли та й побачили, аж ось двері горниці за́мкнені. І вони сказали: „Певне він для потреби своєї в прохоло́дному покої“. Judges 3:25 І чекали вони аж допі́зна, а ото він не відчиняє дверей го́рниці. І взяли вони ключа, і відчинили, — аж ось їхній пан лежить мертвий на землі! Judges 3:26 А Егуд утік, поки вони зволіка́лись. І він перейшов ті боввани, і сховався втечею до Сеїру. Judges 3:27 І сталося, коли він прийшов, то засурми́в у сурму́ на Єфремових гора́х. І Ізраїлеві сини зійшли з ним з гори́, а він перед ними. Judges 3:28 І сказав він до них: „Біжіть за мною, бо Господь дав у вашу руку ваших моавських ворогів!“ І зійшли вони за ним, і захопи́ли йорда́нські перехо́ди до Моаву, і не дали ніко́му перейти. Judges 3:29 І побили вони Моава того ча́су, — бли́зько десяти тисяч чоловіка, — кожного креме́зного й кожного сильного чоловіка, і ніхто не втік. Judges 3:30 І був того дня прибо́рканий Моав під Ізраїлеву руку, а Край мав мир вісімдеся́т літ. Judges 3:31 А по ньому був Шамґар, син Аната. І побив він филисти́млян шістсот чоловіка києм на худобу. І він теж урятува́в Ізраїля. Judges 4:0
Judges 4:1 А Ізраїлеві сини ще більше чинили зло в Господніх оча́х, а Егуд умер. Judges 4:2 І передав їх Господь у руку Явіна, царя ханаанського, що царював у Гацорі. А зверхником його війська був Сісе́ра, і він сидів у Харошет-Ґаґґоїмі. Judges 4:3 І кли́кали Ізраїлеві сини до Господа, бо той мав дев'ятсо́т залізних колесни́ць, і він сильно утискав Ізраїлевих синів двадцять літ. Judges 4:4 А Дево́ра пророчиця, жінка Лаппідота, — вона судила Ізраїля того ча́су. Judges 4:5 І сиділа вона під Дево́риною Па́льмою, між Рамою та між Бет-Елом в Єфре́мових гора́х, а Ізраїлеві сини прихо́дили до неї на суд. Judges 4:6 І вона послала й покликала Бара́ка, Авіноамового сина, з Кедешу Нефтали́мового. І сказала до нього: „Ось наказав Господь, Бог Ізраїлів: Іди, зі́йдеш на го́ру Фаво́р, і ві́зьмеш з собою десять тисяч чоловіка з синів Нефтали́мових та з синів Завуло́нових. Judges 4:7 А я приведу́ до тебе, до Кішонської долини, Сісе́ру, начальника Явінового ві́йська, і колесни́ці його, і натовп його, та й дам його в твою руку“. Judges 4:8 І сказав до неї Бара́к: „Якщо ти пі́деш зо мною, то піду́, а якщо не пі́деш зо мною, — не піду́“. Judges 4:9 А вона відказала: „Піти — піду́ з тобою, тільки не буде твоя слава на тій дорозі, якою ти пі́деш, бо в руку жінки Господь передасть Сісе́ру“. І встала Дево́ра, і пішла з Бара́ком до Кеде́шу. Judges 4:10 І скликав Бара́к Завуло́на та Нефтали́ма до Кеде́шу, і пішло за ним десять тисяч чоловіка. І пішла з ним Дево́ра. Judges 4:11 А кенеянин Хевер відділився від Каїна, з Ховавових синів, Мойсеєвого те́стя, і розклав намета свого аж до Елону в Цаананімі, що при Кедеші. Judges 4:12 І доне́сли Сісері, що Бара́к, син Авіноамів, зійшов на го́ру Фаво́р. Judges 4:13 І скликав Сісе́ра всі свої колесни́ці, дев'ятсо́т залізних колесни́ць, та ввесь народ, що з ним, з Харошет-Ґаґґоїму до кішонської долини. Judges 4:14 І сказала Дево́ра до Барака: „Уставай, бо це той день, коли Господь дав Сісе́ру в твою руку. Ось Господь вийшов перед тобою“. І зійшов Барак з гори Фаво́р, а за ним десять тисяч чоловіка. Judges 4:15 I Господь привів у замі́шання Сісе́ру, і всі колесни́ці та ввесь той та́бір ві́стрям меча перед Бараком. І зійшов Сісера з колесни́ці, і побіг пі́шки. Judges 4:16 А Бара́к гнався за колесни́цями та за табо́ром аж до Харошет-Ґаґґоїму. І впав увесь та́бір Сісерин від ві́стря меча, — не позосталось ані одно́го. Judges 4:17 А Сісе́ра втік пі́шки до намету Яїли, жінки кенеянина Хевера, бо був мир між Явіном, царем Гацору, та між домом кенеянина Хевера. Judges 4:18 І вийшла Яїл навпроти Сісе́ри, і сказала до нього: „Зайди, пане мій, зайди до ме́не, — не бійся!“ І він зайшов до неї до наме́ту, і вона накрила його ки́лимом. Judges 4:19 І сказав він до неї: „Напій мене трохи водою, бо я спра́гнений“. І відкрила вона молочного бурдюка́, і напоїла його, та й накрила його. Judges 4:20 І сказав він до неї: „Стань при вході наме́ту. І якщо хто вві́йде й запитає тебе та скаже: Чи є тут хто? то ти відповіси: Нема“. Judges 4:21 І взяла́ Яїл, жінка Хеверова, наме́тового кілка́, і взяла́ в свою руку молотка́, і підійшла тихо до нього, та й всадила того кілка́ в його скро́ню, аж у землю. А він спав, зму́чений, — і він помер. Judges 4:22 А ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яїл навпроти нього й сказала йому: „Іди, і я покажу́ тобі того чоловіка, що ти шукаєш“. І ввійшов він до неї, а ось Сісе́ра лежить мертвий, а кіло́к у скро́ні його! Judges 4:23 Так приборкав Бог того дня Явіна, царя ханаанського, перед Ізраїлевими синами. Judges 4:24 А рука Ізраїлевих синів була все тяжча над Явіном, царем ханаанським, аж поки вони вигубили Явіна, царя ханаанського. Judges 5:0
Judges 5:1 І співала Дево́ра й Бара́к, син Авіноамів, того дня, говорячи: Judges 5:2 „Що в Ізраїлі закнязюва́ли князі́, що наро́д себе же́ртвувати став, — поблагослові́те ви Господа! Judges 5:3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господе́ві я буду співати, виспі́вувати буду Господа, Бога Ізраїля! Judges 5:4 Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едо́мського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощи́ли водою. Judges 5:5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сіна́й перед Господом, Богом Ізраїля. Judges 5:6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли доро́ги, подоро́жні ж ходили крутими доро́гами. Judges 5:7 Нестало селя́нства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Дево́ра, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. Judges 5:8 Коли вибрав нови́х він богі́в, тоді в брамах війна зачала́сь. Поправді кажу́ вам, — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! Judges 5:9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для наро́ду, — поблагословіте ви Господа! Judges 5:10 Ті, хто їздить на білих осли́цях, хто сидить на килима́х та дорогою ходить, — оповідайте! Judges 5:11 Через крик при ділі́нні здоби́чі між місця́ми, де воду беру́ть, — там виспівують правди Господні, правди селя́нства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній наро́д. Judges 5:12 Збудися, збудися, Дево́ро! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бара́ку, і візьми до неволі своїх полоне́них, сину Авіноа́мів! Judges 5:13 Тоді позосталий зійшов до поту́жних наро́ду, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. Judges 5:14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амали́ку їх корень; Веніямин за тобою, серед наро́дів твоїх; від Махі́ра зійшли були провідники́; а від Завуло́на оті, хто веде пером пи́саря. Judges 5:15 І князі Іссахарові ра́зом з Дево́рою, і Іссаха́р, як Бара́к, був відпу́щений пішки в долину. Великі виві́дування у Рувимових відділах! Judges 5:16 Чого ти усівсь між коша́рами, щоб слухати ме́кання стад? Великі виві́дування у Рувимових відділах! Judges 5:17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йорда́ну, а Дан — чому на кораблях буде ме́шкати він? На березі моря осівся Аси́р, і при потоках своїх пробува́є. Judges 5:18 Завуло́н — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефтали́м — на польови́х висота́х. Judges 5:19 Царі прибули́, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здоби́чі срібла не взяли́. Judges 5:20 Із неба войовано, — зо́рі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. Judges 5:21 Кішонський поті́к позмітав їх, поті́к стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе́ моя! Judges 5:22 Тоді стукотіли копи́та коня від бігу швидко́го, від бігу його скакуні́в! Judges 5:23 „Прокляні́те Мероза“, каже Ангол Господній, „проклясти́ — прокляні́ть його ме́шканців, бо вони не прийшли Господе́ві на поміч, Господе́ві на поміч з хоробрими!“ Judges 5:24 Нехай буде благословенна між жінка́ми Яїл, жінка кенаиеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінка́ми в наметі. Judges 5:25 Води́ він просив — подала́ молока, у царській чаші прине́сла п'янке́ молоко. Judges 5:26 Ліву руку свою до кілка́ простягає, а прави́цю свою — до молотка́ робітни́чого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому го́лову, і скро́ню розбила й пробила йому́. Judges 5:27 Між но́ги її він схилився, упав і лежав, між но́ги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав. Judges 5:28 Через вікно виглядала та голосила Сісе́рина мати крізь ґрати: „Чому коле́сниця його припізни́лась вернутись? Чому припізнились коле́са запря́жок його?“ Judges 5:29 Мудрі княги́ні її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: Judges 5:30 „Ось здо́бич знахо́дять та ділять вони, — бра́нка, дві бра́нці на кожного му́жа! А здо́бич із шат кольоро́вих — Сісері, здобич із шат кольоро́вих, різноба́рвна ткани́на, на два боки гапто́вана, — жінці на шию“. Judges 5:31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!“ І Край мав мир сорок літ. Judges 6:0
Judges 6:1 А Ізраїлеві сини чинили зло в оча́х Господніх, і Господь дав їх у руку мідіяні́тян на сім літ. Judges 6:2 І зміцніла Мідія́нова рука над Ізраїлем. Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед мідіянітянами прохо́ди, що в гора́х, і печери, і тверди́ні. Judges 6:3 І бувало, якщо посі́яв Ізраїль, то підіймався Мідія́н і Амали́к та сини Кедему, і йшли на нього. Judges 6:4 І вони таборува́ли в них, і нищили врожа́й землі аж до пі́дходу до Га́зи . І не лишали вони в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібно́ї худоби, ані вола, ані осла, Judges 6:5 бо вони й їхня худоба та їхні намети ходили, і прихо́дили в такій кі́лькості, як сарана́, а їм та їхнім верблю́дам не було числа. І вони прихо́дили до кра́ю, щоб пусто́шити його. Judges 6:6 І через Мідія́на Ізраїль дуже зубо́жів, і Ізраїлеві сини кли́кали до Господа. Judges 6:7 І сталося, коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна, Judges 6:8 то Господь послав до Ізраїлевих синів му́жа пророка, а він сказав їм: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, і випровадив вас із дому ра́бства. Judges 6:9 І Я спас вас з руки Єгипту, і з руки всіх, хто вас ти́снув. І Я повиганяв їх перед вами, а їхній край віддав вам. Judges 6:10 І сказав Я до вас: Я Господь, Бог ваш! Не будете боятися аморейських богів, що в їхньому кра́ї сидите́ ви. Та ви не послухалися Мого голосу!“
Judges 6:11 І прийшов Ангол Господній, і всівся під дубом, що в Офрі, який належить аві-езріянину Йоашеві. А син його Гедео́н молотив пшеницю в виноградному чави́лі, щоб заховатися перед мідіяні́тянами. Judges 6:12 І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: „Господь з тобою, хоробрий му́жу!“ Judges 6:13 А Гедеон сказав до нього: „О, Пане мій, — якщо Господь з нами, то на́що прийшло на нас усе це? І де всі Його чу́да, про які оповідали нам наші батьки́, говорячи: Ось з Єгипту вивів нас Господь? А тепер Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідія́на“. Judges 6:14 І обернувся до нього Господь і сказав: „Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідія́нської руки. Оце Я послав тебе“. Judges 6:15 І відказав Йому Гедеон: „О, Господи мій, — чим я спасу́ Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденні́ша в Манасії, а я наймолодший у домі ба́тька свого́“. Judges 6:16 І сказав йому Госпо́дь: „Але Я бу́ду з тобою, і ти поб'єш мідіяні́тян, як одно́го чоловіка“. Judges 6:17 А той до Нього сказав: „Якщо знайшов я милість в оча́х Твоїх, то зроби мені озна́ку, що Ти гово́риш зо мною. Judges 6:18 Не відходь же звідси, аж поки я не прийду́ до Тебе, і не принесу́ дарунка мого́, і не покладу́ перед лицем Твоїм“. А Той відказав: „Я буду сидіти аж до твого пове́рнення“. Judges 6:19 І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня́, і опрі́сноків з ефи́ муки, м'ясо поклав до коша́, а юшку влив до го́рщика. І приніс він до Нього під дуб, та й поставив перед Ним. Judges 6:20 І сказав до нього Ангол Божий: „Візьми це м'ясо й ці опрі́сноки, та й поклади на оцю ске́лю, а юшку вилий“. І той так зробив. Judges 6:21 І витягнув Ангол Господній кінець па́лиці, що в руці Його, і доторкнувся до м'яса та до опрі́сноків, — і знявся зо скелі огонь, та й поїв те м'ясо та опрі́сноки, а Ангол Господній зник з його очей. Judges 6:22 І побачив Гедео́н, що це Ангол Господній. І сказав Гедео́н: „Ах, Владико, Господи, бож я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя“. Judges 6:23 І сказав йому Господь: „Мир тобі, — не бійся, не помреш!“ Judges 6:24 І Гедео́н збудував там же́ртівника для Господа, і назвав ім'я́ йому: Єгова-Шалом . Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій. Judges 6:25 І сталося тієї ночі, і сказав йому Господь: „Візьми бичка з волів батька свого́, і другого бичка семилітнього, і розбий Ваалового же́ртівника батька свого, а святе дерево, що при ньому, зрубай. Judges 6:26 І збудуєш жертівника Господе́ві, Богові своєму, на верху́ цієї тверди́ні, у порядку. І ві́зьмеш другого бичка, і принесеш цілопа́лення дрова́ми з святого дерева, яке зрубаєш“. Judges 6:27 І взяв Гедео́н десять людей зо своїх рабів, і зробив, як говорив до нього Господь. І сталося, через те, що боявся дому батька свого та людей того міста, щоб робити вдень, то зробив уночі́. Judges 6:28 І встали люди того міста рано вранці, аж ось жертівник Ваа́лів розбитий, а святе дерево, що при ньому, пору́бане, а другого бичка прине́сено в жертву на збудованому же́ртівнику. Judges 6:29 І говорили вони один о́дному: „Хто́ зробив оцю річ?“ І вони виві́дували й шукали, та й сказали: „Гедео́н, син Йоа́шів, зробив оцю річ“. Judges 6:30 І сказали люди того міста до Йоа́ша: „Виведи сина свого, і нехай він помре, бо розбив Ваа́лового жертівника та порубав святе дерево, що при ньому“. Judges 6:31 І сказав Йоа́ш до всіх, що стояли при ньому: „Чи ви будете обставати за Ваа́лом? Чи ви допоможете йому? Хто буде обставати за ним, той буде забитий до ра́нку. Якщо він Бог, то нехай сам заступається за себе, коли той розбив його же́ртівника“. Judges 6:32 І він назвав ім'я́ йому того дня: Єруббаал, говорячи: „Нехай змагається з ним Ваа́л, бо він розбив його же́ртівника“. Judges 6:33 А всі мідіяні́ти й амалики́тяни та сини Кедему були зі́брані ра́зом, і перейшли Йорда́н, і таборува́ли в долині Ізреел. Judges 6:34 А Дух Господній зійшов на Гедео́на, і він засурми́в у сурму́, і був скликаний Авієзер за ним. Judges 6:35 І він послав послів по всьому Манасі́ї, і був скликаний за ним і він. І послав він послів до Аси́ра, і до Завуло́на, і до Нефтали́ма, — і вони вийшли навпере́йми них. Judges 6:36 І сказав Гедео́н до Бога: „Якщо Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив, — Judges 6:37 то ось я розстелю́ на то́ці во́вняне руно́; якщо роса́ буде на самім руні́, а на всій землі сухо, то я буду знати, що Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив!“ Judges 6:38 І сталося так. І встав він рано взавтра, і розстели́в руно́, і вичавив росу́ з руна́, — повне горня́ води. Judges 6:39 І сказав Гедеон до Бога: „Нехай не запа́литься гнів Твій на мене, нехай я скажу́ тільки цей раз, нехай но я спро́бую руно́м тільки цей раз: нехай буде сухо на самім руні́, а на всій землі нехай буде роса́“. Judges 6:40 І Бог зробив так тієї ночі, — і було́ сухо на самім руні́, а на всій землі була роса́. Judges 7:0 Judges 7:1 І встав рано вра́нці Єруббаа́л, — це Гедео́н, — та ввесь народ, що з ним, і таборува́ли над Ен-Хародом. А мідіяні́тянський та́бір був із пі́вночі від Ґів'ат-Гамморев долині. Judges 7:2 І сказав Господь до Гедеона: „Числе́нний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руку, — щоб не запиша́вся надо Мною Ізраїль, говорячи: Рука моя спасла мене. Judges 7:3 А тепер поклич до ушей люду, говорячи: Хто боїться й тремтить, нехай ве́рнеться й віді́йде від гори Ґілеа́д“. І верну́лося з народу двадцять і дві тисячі, а десять тисяч позоста́лось. Judges 7:4 І сказав Господь до Гедеона: „Ще числе́нний цей народ. Зведи їх до води, і Я там переберу́ його тобі. І буде, як Я скажу́ тобі: Цей пі́де з тобою, — той пі́де з тобою, а кожен, що скажу́ тобі: Цей не пі́де з тобою, той не пі́де“. Judges 7:5 І привів він народ до води. І сказав Господь до Гедеона: „Кожен, хто буде хле́птати воду язиком своїм, як хле́пче пес, поставиш його окремо. А кожен, хто припаде́ на коліна свої, щоб пити, — поставиш його окремо“. Judges 7:6 І було число тих, що хле́птали, носячи рукою своєю до уст своїх, три сотні чоловіка, а вся решта народу припали на коліна свої, щоб пити во́ду. Judges 7:7 І сказав Господь до Гедеона: „Трьома́ сотнями мужів, що хле́птали, спасу тебе, і дам мідіяні́тян у твою руку, а ввесь наро́д пі́де кожен на своє місце“. Judges 7:8 І взяли́ вони в свою руку пожи́ву народу та свої су́рми, а всіх інших ізра́їльтян він відпустив, кожного до наме́ту свого́, а три сотні мужа затримав. А мідіяні́тянський та́бір був під ним у долині.
Judges 7:9 І сталося тієї ночі, і сказав до нього Господь: „Устань, зійди́ до табо́ру, бо Я дав його в руку твою. Judges 7:10 А якщо ти боїшся зійти, зійди ти та Пура, твій слуга, до табо́ру. Judges 7:11 І почуєш, що́ вони говорять, а потім змі́цняться твої ру́ки, і ти зі́йдеш до табо́ру“. І зійшов він та Пура, слуга його, до кра́ю озброєних у табо́рі. Judges 7:12 А мідіяні́тяни й амалики́тяни та всі сини Кедему лежали в долині, як сарана́, щодо числе́нности. А верблю́дам їх нема числа, — як пісок на бе́резі моря, щодо числе́нности. Judges 7:13 І прийшов Гедео́н, аж ось один оповідає другові своєму сон. І він казав: „Оце снився мені сон, а ото бухане́ць ячмі́нного хліба ко́титься в мідіяні́тянському табо́рі. І докоти́вся він аж до наме́ту, та й ударив його, а той упав, і переверну́в його догори́, і намет той бу́хнув“. Judges 7:14 І відповів його друг та й сказав: „Це ніщо інше, як меч Гедеона, Йоашового сина, мужа Ізраїльського, — Бог дав у його руку мідіяні́тян та ввесь та́бір“. Judges 7:15 І сталося, як Гедеон почув оповіда́ння про той сон та розга́дку його, то вклонився, і вернувся до Ізраїлевого табо́ру та й сказав: „Уставайте, бо Господь дав у вашу руку мідіяні́тянський та́бір!“ Judges 7:16 І поділив він три сотні тих мужів на три відділи, і дав у руку їх усіх су́рми, і порожні гле́ки, та смолоски́пи до сере́дини тих гле́ків. Judges 7:17 І сказав він до них: „Що́ будете бачити від мене, то й ви так зробите. А ось я піду́ до кра́ю табо́ру, і буде, — я́к я зроблю́, так зробите й ви. Judges 7:18 І засурмлю́ в сурму́ я та всі, що зо мною, то засурмите́ в су́рми й ви навколо всього табо́ру, та й скажете: меч за Господа та за Гедеона!“ Judges 7:19 І прийшов Гедеон та сотня мужів, що з ним, до кра́ю табо́ру, на початку середньої сторо́жі, коли тільки но поставили сторо́жу. І засурми́ли вони в су́рми, і побили гле́ки, що в їхніх руках. Judges 7:20 І засурми́ли три відділи в су́рми, і поторо́щили гле́ки, і тримали рукою своєї ліви́ці смолоски́па, а рукою своєї прави́ці — су́рми, щоб сурми́ти. І кричали вони: „Меч за Господа та за Гедеона!“ Judges 7:21 І стояли кожен на своїм місці навко́ло табо́ру, а ввесь та́бір бігав, і вони кричали й утікали. Judges 7:22 І засурми́ли три сотні су́рем, а Господь обернув меча одного на о́дного та на ввесь та́бір. І та́бір побіг аж до Бет-Гашшітта до Церери, аж до Сефат-Авел-Мехоли при Таббаті. Judges 7:23 І були скликані ізра́їльтяни з Нефтали́му, і з Асиру, і з усього Манасі́ї, — і вони гналися за мідіяні́тянами. Judges 7:24 А по всіх Єфремових гора́х Гедеон послав послів, говорячи: „Зійдіть навпере́йми мідіяні́тян, і заступіть їм воду аж до Бет-Бари та Йорда́н“. І скликали всіх Єфремових людей, та й заступили воду аж до Бет-Бари та Йорда́н. Judges 7:25 І вони захопи́ли двох мідіяні́тянських князі́в: Орева та Зеева, і вбили Орева в Цур-Ореві, а Зеева вбили в Екев-Зееві. І гналися за мідіянітянами, а го́лови Орева та Зеева перене́сли до Гедеона на той бік Йорда́ну. Judges 8:0 Judges 8:1 І сказали йому му́жі Єфремові: „Що́ це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідія́ном?“ І вони сильно спереча́лися з ним. Judges 8:2 І сказав він до них: „Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобра́ння? Judges 8:3 У вашу руку Бог дав мідіянітянських князі́в, — Орева та Зеева, — і що́ міг я зробити, як ви?“ Тоді заспоко́ївся їхній дух проти нього, як він сказав оце сло́во. Judges 8:4 І прийшов Гедеон до Йорда́ну, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, зму́чені в пого́ні. Judges 8:5 І сказав він до людей Сукко́ту: „Дайте но буханці́в хліба наро́дові, що за мною, бо вони зму́чені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими“. Judges 8:6 І сказали суккотські князі: „Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму ві́йську?“ Judges 8:7 І сказав Гедео́н: „Тому́ то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними те́рнями та колючка́ми!“ Judges 8:8 І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пеиуїлу відповіли́ йому, як відповіли́ люди Сукко́ту. Judges 8:9 І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: „Коли я верта́тимусь у ми́рі, — розіб'ю́ оцю ве́жу“. Judges 8:10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табо́ри, близько п'ятнадцяти тисяч, — усі позосталі з усього табо́ру синів Кедему. А тих, що впали, — було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витяга́ли меча. Judges 8:11 А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табо́ра, коли та́бір був безпечний. Judges 8:12 І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопи́в обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь та́бір нагнав жаху. Judges 8:13 І вернувся Гедео́н, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу. Judges 8:14 І захопи́в він юнака́ з людей Суккоту, та й запита́вся його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старши́х його, — сімдеся́т і сім чоловіка. Judges 8:15 І прийшов він до людей Сукко́ту та й сказав їм: „Ось Зе́вах та Цалму́нна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо́ хліба твоїм змученим лю́дям?“ Judges 8:16 І схопи́в він старши́х того міста, і пустинне те́рня та колючки́, і побив ними суккотських людей. Judges 8:17 А пенуїльську ве́жу розбив, і позабивав людей того міста. Judges 8:18 І сказав він до Зе́ваха та до Цалму́нни: „Які ті люди, що ви повбивали на Фаво́рі?“ А ті сказали: „Як ти, так вони — одне, мають вигляд царськи́х синів“. Judges 8:19 А він сказав: „То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, — коли б ви були позоста́вили їх при житті, не повбивав би я вас!“ Judges 8:20 І сказав він до Єтера, свого пе́рвенця: „Устань, — забий їх!“ Та той юна́к не витяг свого меча, бо боявся, — бо він був ще мали́й. Judges 8:21 І сказав Зевах та Цалмунна: „Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його“. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздо́бні мі́сяці, що були на шиях їхніх верблю́дів.
Judges 8:22 І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона: „Пануй над нами і ти, і син твій, і син твого сина, бо ти спас нас від руки Мідія́на“. Judges 8:23 І сказав до них Гедеон: „Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, — Господь панува́тиме над вами“. Judges 8:24 І сказав до них Гедеон: „Попрошу́ від вас проха́ння, — і дайте мені кожен носову́ сере́жку зо своєї здо́бичі“, — бо в них, мідіянітян, були золоті носові сере́жки, бо ізмаїльтя́ни вони. Judges 8:25 І сказали вони: „Дати — дамо́“. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сере́жку зо своєї здо́бичі. Judges 8:26 І була вага золотих носових сере́жок, що він просив, тисяча й сімсо́т шеклів золота, крім оздобних місяців, і сере́жок, і пу́рпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім наши́йників, що на шиях їхніх верблю́дів. Judges 8:27 А Гедеон зробив із того ефо́да, і поставив його́ у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там пере́люб увесь Ізра́їль, і це стало па́сткою для Гедеона та для дому його. Judges 8:28 І був упоко́рений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови́. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів. Judges 8:29 І пішов Єруббаа́л, син Йоашів, та й осівся в своїм домі. Judges 8:30 А в Гедеона було сімдеся́т синів, що походили зо сте́гон його, бо він мав багато жіно́к. Judges 8:31 А нало́жниця його, що в Сихемі, — породила йому сина й вона, а він назвав ім'я́ йому: Авімелех. Judges 8:32 І помер Гедео́н, син Йоашів, у добрій сивизні́, і був похо́ваний у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій. Judges 8:33 І сталося, як помер Гедео́н, то Ізра́їлеві сини́ зно́ву чинили пере́люб і́з Ваа́лами, і поставили собі Ваал-Берита за бога. Judges 8:34 І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навко́лишніх ворогів. Judges 8:35 І не зроби́ли вони ми́лости з домом Єруббаа́ла-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля. Judges 9:0 Judges 9:1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всьо́го роду ба́тьківського дому своєї матері, кажучи: Judges 9:2 „Говорі́ть го́лосно до всіх сихемських госпо́дарів: Що́ ліпше для вас: чи панува́ння над вами семидесяти́ мужів, усіх Єруббаа́лових сині́в, чи панува́ння над вами му́жа одно́го? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше“. Judges 9:3 І говорили брати його матері про нього го́лосно до сихемських госпо́дарів усі ті слова́, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: „Він наш брат“. Judges 9:4 І дали́ йому сімдеся́т шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легкова́жних людей, — і вони пішли за ним. Judges 9:5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаа́лових, сімдеся́т чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаа́лів, наймолодший, бо сховався. Judges 9:6 І були́ зі́брані всі сихемські госпо́дарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
Judges 9:7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхі́в'ї гори Ґаріззі́м, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: „Почуйте мене, сихемські госпо́дарі, і хай почує вас Бог! Judges 9:8 Пішли були раз дерева́, щоб пома́зати царя над собою, і сказали вони до оли́вки: Царюй ти над нами! Judges 9:9 А оли́вка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду́ над дере́вами? Judges 9:10 І сказали дере́ва до фіґи: Іди ти, та й над нами царю́й! Judges 9:11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодо́щі та свій добрий врожа́й, і сторожи́ти піду́ над дере́вами? Judges 9:12 І дере́ва промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй! Judges 9:13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого со́ка, що Бога й людей весели́ти, і сторожи́ти піду́ над дере́вами? Judges 9:14 Тоді всі дере́ва сказали терни́ні: Іди ти, та й над нами царюй! Judges 9:15 А терни́на сказала дере́вам: якщо справді мене на царя над собою пома́зуєте, — підійді́ть, похова́йтеся в ті́ні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із терни́ни, та кедри лива́нські поїсть! Judges 9:16 А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настанови́ли Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його, Judges 9:17 бо мій ба́тько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпе́ку, і врятував вас із руки Мідія́на, Judges 9:18 а ви сьогодні повстали на дім ба́тька мого, та й повбивали синів його, сімдеся́т люда, на одно́му камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими госпо́дарями, бо він брат ваш, Judges 9:19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами! Judges 9:20 А як ні, — ви́йде огонь з Авімелеха, та й поїсть госпо́дарів Сихему й Бет-Мілло, і ви́йде огонь із госпо́дарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха“. Judges 9:21 І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм. Judges 9:22 І володів Авімеле́х над Ізраїлем три роки. Judges 9:23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими госпо́дарями, — і зрадили сихемські госпо́дарі Авімелеха, Judges 9:24 щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх. Judges 9:25 І сихемські господарі́ поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабува́ли все, що прихо́дило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху. Judges 9:26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і дові́рилися йому сихемські господарі́. Judges 9:27 І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха. Judges 9:28 І говорив Ґаал, син Еведів: „Хто Авімелех і хто Сихе́м, що бу́демо служити йому? Чи ж він не син Єруббаа́лів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми бу́демо служити йому? Judges 9:29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє ві́йсько, та й вийди!“ Judges 9:30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів. Judges 9:31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: „Ось Ґаал, син Еведів, та брати його прихо́дять до Сихему, і ось вони підбу́рюють місто проти тебе. Judges 9:32 А тепер устань уночі ти та той наро́д, що з тобою, і чату́й на полі. Judges 9:33 І буде, — встанеш рано вранці, як схо́дитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, ви́йдуть до тебе, а ти зробиш йому, як зна́йде потрібним рука твоя“. Judges 9:34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи. Judges 9:35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході місько́ї брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із за́сідки. Judges 9:36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: „Ось народ схо́дить із верхі́в гір“. І сказав до нього Зевул: „Ти бачиш гірську́ тінь, немов людей!“ Judges 9:37 А Ґаал далі говорив та казав: „Ось народ сходить з верхі́в'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму“. Judges 9:38 І сказав до нього Зевул: „Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми бу́дем служити йому? А оце той народ, що ти пого́рджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!“ Judges 9:39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господаря́ми, та й воював з Авімелехом. Judges 9:40 І Авімелех погнав його, і він побі́г перед ним. І напа́дало багато трупів аж до входу до брами. Judges 9:41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаал а та братів його, щоб не сиділи в Сихемі. Judges 9:42 I сталося другого дня, і вийшов наро́д на поле, а Авімелеху доне́сли про це. Judges 9:43 І взяв він людей, і поділив їх на три ві́дділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ вихо́дить із міста, — і встав він на них, та й побив їх. Judges 9:44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході місько́ї брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх. Judges 9:45 І Авімелех воював із містом ці́лий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю. Judges 9:46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта. Judges 9:47 І було доне́сено Авімелехові, що зібралися всі господарі́ сихемської ба́шти. Judges 9:48 І вийшов Авімелех на го́ру Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настина́в галу́ззя з де́рева, і позно́сив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: „Що ви бачили, що́ зробив я, — поспішно зробіть, як я“. Judges 9:49 І настина́в також увесь народ кожен галу́ззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської ве́жі, близько тисячі чоловіків та жінок. Judges 9:50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборува́в при Тевеці, та й здобув його. Judges 9:51 А в сере́дині міста була́ міцна́ башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі́ міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти. Judges 9:52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем. Judges 9:53 Тоді одна жінка кинула горі́шнього ка́меня від жо́рен на Авімелехову голову, — та й розторо́щила йому че́репа. Judges 9:54 І він зараз кликнув до юнака́, свого́ зброєно́ші, та й сказав йому: „Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!“ І його юна́к проколов його, — і він помер. Judges 9:55 І побачили ізра́їльтяни, що Авімелех помер, та й порозхо́дилися кожен на своє місце. Judges 9:56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдеся́т братів своїх. Judges 9:57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню го́лову, — і прийшло на них прокля́ття Йотама, Єруббаа́лового сина. Judges 10:0 Judges 10:1 І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. І він сидів у Шамірі в Єфремових гора́х. Judges 10:2 І судив він Ізраїля двадцять і три роки, та й помер, і був похо́ваний в Шамірі. Judges 10:3 І став по ньому Яір ґілеадеянин, і судив Ізраїля двадцять і два роки. Judges 10:4 І було в ньо́го тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих ослах, а в них тридцять міст, — їх кличуть аж до цього дня: Яірові се́ла, що в ґілеадському кра́ї. Judges 10:5 І помер Яір, і був похований в Камоні. Judges 10:6 А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх оча́х, і служили Ваа́лам та Аста́ртам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филисти́мським. І покинули вони Господа, і не служили Йому. Judges 10:7 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх в ру́ку филисти́млян та в руку синів Аммонових. Judges 10:8 І вони били й мучили Ізраїлевих синів від того ро́ку, і гнобили вісімнадцять років усіх Ізраїлевих синів, що по той бік Йорда́ну в аморейському кра́ї, що в Ґілеаді. Judges 10:9 І перейшли Аммонові сини Йорда́н, щоб воювати також з Юдою й з Веніями́ном та з Єфремовим домом. І Ізраїлеві було́ дуже тісно! Judges 10:10 І кли́кали Ізраїлеві сини до Господа, говорячи: „Згрішили ми Тобі, бо ми покинули свого Бога, і служили Ваа́лам“. Judges 10:11 І сказав Господь до Ізраїлевих синів: „Чи ж не спас Я вас від Єгипту, і від аморе́янина, і від Аммо́нових синів, і від филисти́млян? Judges 10:12 А сидо́няни, і Амали́к, і Маон гноби́ли вас, і ви кли́кали до Мене, — і Я спас вас від їхньої руки. Judges 10:13 А ви полишили Мене, і служили іншим бога́м, тому більше не спаса́тиму вас. Judges 10:14 Ідіть, і кличте до тих богів, що ви вибрали їх, — вони спасуть вас у ча́сі вашого у́тиску“. Judges 10:15 І сказали Ізраїлеві сини до Господа: „Згрішили ми! Зроби Ти нам усе, як добре в оча́х Твоїх. Тільки спаси нас цього дня!“ Judges 10:16 І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, та й служили Господе́ві. І знетерпели́вилась душа Його через Ізраїлеве стражда́ння. Judges 10:17 А Аммонові сини були скли́кані, та й таборува́ли в Ґілеаді. І були зі́брані Ізраїлеві сини, та й таборува́ли в Міцпі. Judges 10:18 І сказали той наро́д та ґілеадські князі, один до о́дного: „Хто той чоловік, що зачне воювати з Аммоновими сина́ми? Він стане головою для всіх ґілеадських ме́шканців“. Judges 11:0
Judges 11:1 А ґілеадянин Їфта́х був хоробрий воя́к. А він був син блудли́вої жінки, і з нею Ґілеа́д породив Їфта́ха. Judges 11:2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“ Judges 11:3 І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним. Judges 11:4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем. Judges 11:5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов. Judges 11:6 І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“. Judges 11:7 І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“ Judges 11:8 І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“. Judges 11:9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“. Judges 11:10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“. Judges 11:11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі. Judges 11:12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“ Judges 11:13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“. Judges 11:14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів, Judges 11:15 і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів, Judges 11:16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу. Judges 11:17 І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу. Judges 11:18 І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава. Judges 11:19 І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“. Judges 11:20 І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем. Judges 11:21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю. Judges 11:22 І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну. Judges 11:23 А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його? Judges 11:24 Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо. Judges 11:25 А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними? Judges 11:26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час? Judges 11:27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“. Judges 11:28 Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав. Judges 11:29 І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів. Judges 11:30 І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку, Judges 11:31 то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“. Judges 11:32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку. Judges 11:33 І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими. Judges 11:34 І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́. Judges 11:35 І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“. Judges 11:36 А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“. Judges 11:37 І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“. Judges 11:38 А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє. Judges 11:39 І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі: Judges 11:40 рік-річно ходять Ізраїлеві до́чки плакати за дочко́ю ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році. Judges 12:0
Judges 12:1 І були скликані Єфре́мові люди, і перейшли на пі́вніч та й сказали до Їфта́ха: „Чому́ перейшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з собою? Ми спа́лимо огнем твій дім із тобою. Judges 12:2 І сказав їм Їфта́х: „Велику боротьбу́ мав я та народ мій з Аммоновими синами. І кликав я вас, та ви не спасли мене з його руки. Judges 12:3 І коли я побачив, що ви не спасе́те, то поклав я ду́шу свою на небезпе́ку, і перейшов Йордан до Аммонових синів, а Господь дав їх у мою руку. І чого́ прийшли ви до мене цього дня, щоб воювати зо мною?“ Judges 12:4 І зібрав Їфта́х усіх ґілеа́дських людей, та й воював з Єфремом. І побили ґілеадські люди Єфрема, бо ті сказали: „Ви Єфремові втікачі́, — Ґілеад поміж Єфремом та поміж Манасією“. Judges 12:5 І зайняв Ґілеад йорда́нські перехо́ди до Єфрема. І сталося, коли говорили Єфремові втікачі: „Нехай я перейду́“, то ґілеадські люди йому говорили: „Чи ти єфремівець?“ Той казав: „Ні“. Judges 12:6 І казали йому: „Скажи но шіббо́лет“. А той казав: „Сіббо́лет“, бо не міг ви́мовити так. І хапа́ли його, і різали при йорданськім перехо́ді. І впало того часу в Єфрема сорок і дві тисячі. Judges 12:7 І судив Їфта́х Ізраїля шість років. І помер ґілеадянин Їфтах, і був похований у місті Ґілеаді.
Judges 12:8 А по ньому Ізраїля судив Івцан з Віфлеє́му. Judges 12:9 І було в нього тридцять синів, а тридцять дочо́к він відпустив заміж назо́вні, і тридцять дочо́к впровадив для синів своїх з-назо́вні. І судив він Ізраїля сім літ. Judges 12:10 І помер Івцан і був похований в Віфлеємі. Judges 12:11 А по ньому Ізраїля судив завуло́нівець Елон, і судив Ізраїля десять літ. Judges 12:12 І помер завуло́нівець Елон, і був похований в Айялоні, у Завулоновім кра́ї. Judges 12:13 А по ньому Ізраїля судив Авдо́н, син Гіллела, пір'атонянин. Judges 12:14 І було в нього сорок синів та тридцять ону́ків, що їздили на семидесяти молодих ослах. І судив він Ізраїля вісім літ. Judges 12:15 І помер Авдон, син Гіллела, пір'атонянин, і був похований в Єфремовім кра́ї, на горі амалике́янина. Judges 13:0 Judges 13:1 А Ізраїлеві сини й далі робили зло в Господніх оча́х. І Господь віддав їх у руку филисти́млян на сорок літ. Judges 13:2 І був один чоловік з Цар'ї, да́нівець з роду, а ім'я́ йому — Мано́ах. А жінка його була неплідна, і не родила. Judges 13:3 І явився Ангол Господній до тієї жінки, та й промовив до неї: „Ось ти неплі́дна, і не роджала, але ти зачнеш і породиш сина. Judges 13:4 А тепер стережись, і не пий вина та п'янко́го напо́ю, і не їж нічого нечистого, Judges 13:5 бо ось ти зачнеш, і сина породиш, і бри́тва не торкнеться його голови, бо дитя те буде Божим назоре́єм від утро́би, — і він зачне спаса́ти Ізраїля з руки филисти́млян“. Judges 13:6 І прийшла та жінка, та й сказала до чоловіка свого, говорячи: „Божий чоловік прихо́див до мене, а вигляд його — як вигляд Божого Ангола, дуже грізни́й. І я не питала його, звідки він, а йме́ння свого він мені не сказав. Judges 13:7 І сказав він мені: Ось ти зачне́ш, і поро́диш сина, а тепер не пий вина та п'янко́го напо́ю, і не їж жодної нечистости, бо дитя те буде Божим назоре́єм від утро́би аж до дня смерти своєї“. Judges 13:8 І благав Мано́ах Господа, та й сказав: „О Господи, — Божий чоловік, що його́ посилав Ти, нехай при́йде ще до нас, і нехай нас навчи́ть, що́ ми зробимо для дитини, що народиться“. Judges 13:9 І вислухав Бог цей Маноахів голос, і прийшов Божий Ангол ще до тієї жінки. А вона сиділа на полі, і Мано́аха, чоловіка її, не було́ з нею. Judges 13:10 І поспішила та жінка, і побігла та й оповіла́ чоловікові своєму, і сказала до нього: „Ось з'явився мені той чоловік, що прихо́див був того дня до ме́не“. Judges 13:11 І встав, і пішов Маноах за своєю жінкою, і прийшов до того чоловіка, та й сказав йому: „Чи ти той чоловік, що говорив до цієї жінки?“ А той сказав: „Я“. Judges 13:12 І сказав Маноах: „Тепер нехай спо́вниться слово твоє. Та як нам вихо́вувати ту дитину, і що чинити з нею? Judges 13:13 І сказав Ангол Господній до Маноаха: „Усього, що́ сказав я жінці, нехай вона стереже́ться. Judges 13:14 Усього, що́ виходить із виноградного куща́, не буде вона їсти, а вина та напо́ю п'янко́го нехай не п'є, і нічого нечистого нехай не їсть. Нехай додержує всього, що я наказав“. Judges 13:15 І сказав Маноах до Ангола Господнього: „Нехай ми заде́ржимо тебе, і пригото́вимо для тебе козля́“. Judges 13:16 І сказав Ангол Господній до Маноаха: „Якщо ти заде́ржиш мене, я не бу́ду їсти твого хліба. А якщо приготу́єш цілопа́лення — для Господа принесеш його“. Бо Маноах не знав, що це Ангол Господній. Judges 13:17 І сказав Маноах до Господнього Ангола: „Яке ім'я́ твоє? Коли спо́вниться твоє слово, то ми вшануємо тебе“. Judges 13:18 І сказав йому Ангол Господній: „Чому ти питаєшся про моє ім'я́? Воно дивне“. Judges 13:19 І взяв Маноах козля́ та жертву хлі́бну, і на скелі приніс Господе́ві. І Він учинив чудо, а Маноах та його жінка бачили те. Judges 13:20 І сталося, коли по́лум'я підіймалося з-над жертівника до неба, то Ангол Господній вознісся в по́лум'ї жертівника. А Маноах та жінка його бачили це, та й попа́дали обличчям своїм на землю. Judges 13:21 І Ангол Господній більш уже не появлявся до Маноаха та до жінки його. Тоді Маноах пізнав, що це Ангол Господній. Judges 13:22 І сказав Маноах до своєї жінки: „Ми справді помремо́, бо ми бачили Бога“. Judges 13:23 І сказала йому жінка його: „Коли б Господь хотів був повбивати нас, не взяв би з нашої руки цілопа́лення та хлібної жертви, і не дав би нам побачити всього цьо́го, і не об'явив би нам цього ча́су речі, як це“. Judges 13:24 І породила та жінка сина, і назвала ім'я́ йому: Самсо́н. І виро́став той хло́пець, і Господь благословля́в його́. Judges 13:25 А Дух Господній почав дія́ти в ньо́му в Дановім табо́рі між Цор'а та між Ештаолом. Judges 14:0
Judges 14:1 І зійшов Самсо́н до Тімни́, і побачив у Тімні жінку з филистимських дочо́к. Judges 14:2 І пішов він, і розповів своєму ба́тькові та своїй матері, та й сказав: „Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочо́к, а тепер візьміть її мені за жінку“. Judges 14:3 І сказав йому батько його та мати його: „Чи ж нема жінки серед дочо́к братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филисти́млян?“ І сказав Самсон до свого батька: „Візьми її мені, бо вона люба оча́м моїм“. Judges 14:4 А батько його та мати його не знали, що це від Господа, бо він шукав за́чіпки з филисти́млянами. А того ча́су филисти́мляни панували над Ізраїлем. Judges 14:5 I зійшов Самсо́н і батько його та мати його до Тімни́, і прийшли аж до тімненських виноградників, — аж ось навпроти нього ричи́ть левчу́к. Judges 14:6 І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого. І він не сказав своєму батькові та своїй матері, що́ зробив. Judges 14:7 І він зійшов, і говорив до тієї жінки, і вона стала улю́блена в Самсонових оча́х. Judges 14:8 А по ча́сі він вертався забрати її, і звернув із дороги побачити па́дло лева, — аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед. Judges 14:9 І він ви́шкріб його на свою до́лоню, і пішов, і їв та й їв. І він пішов до батька свого й до матері своєї, та й дав їм, і вони їли. І він не сказав їм, що той мед він зішкрі́б із тіла лева. Judges 14:10 І зійшов його батько до тієї жінки, а Самсо́н справив там прийняття́, бо так роблять юнаки́. Judges 14:11 І сталося, коли вони побачили його, то взяли тридцятеро дружкі́в, і були з ним. Judges 14:12 І сказав їм Самсон: „Нехай но я загадаю вам за́гадку. Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття́, і відгадаєте, то я дам вам тридцять лляни́х сорочо́к та тридцять змін одежі. Judges 14:13 А якщо не зможете розгадати мені, то ви мені дасте тридцять лляни́х сорочо́к та тридцять змін одежі“. І вони сказали йому: „Зага́дуй за́гадку свою, а ми послухаємо її“. Judges 14:14 І він сказав їм: „З їдячого вийшло їсти́вне, а з сильного вийшло солодке“. І не могли вони розгадати за три дні. Judges 14:15 І сталося сьомого дня, і сказали вони до Самсонової жінки: „Намов свого чоловіка, і нехай він розгадає нам ту за́гадку, щоб ми не спалили огнем тебе та дім твого ба́тька. Чи ви нас покликали, щоб посісти має́ток наш, чи ні?“ Judges 14:16 І плакала Самсонова жінка при ньому сім день і казала: „Ти певне нена́видиш мене й не любиш мене. Ти загадав за́гадку синам мого народу, а мені не розгадав“. А він їй сказав: „Таж батькові своєму та матері своїй не розгадав я, а розгадаю тобі?“ Judges 14:17 А вона плакала при ньому сім день, коли в них було́ прийняття. І сталося сьомого дня, і він розгадав їй, бо вона докуча́ла йому. А вона розгадала ту за́гадку синам свого народу. Judges 14:18 І сказали йому люди того міста сьомого дня, поки зайшло сонце: „Що солодше від меду, і що сильніше від лева?“ А він їм відказав: „Якби ви не орали моєю телицею, то ви за́гадки не відгадали б моєї“. Judges 14:19 І зійшов на нього Дух Господній, і він пішов до Ашкелону, та й побив з них тридцятеро чоловіка, і пороздягав їх, і віддав ті зміни одежі тим, що розгадали за́гадку. І запали́вся гнів його, і він пішов до дому батька свого. Judges 14:20 А Самсонова жінка досталася дружко́ві його, що приятелюва́в із ним. Judges 15:0
Judges 15:1 А по часі сталося в днях жнив пшениці, і відвідав Самсон з козля́м свою жінку та й сказав: „Нехай увійду́ я до моєї жінки, до кімна́ти“. Та батько її не дав йому ввійти. Judges 15:2 І сказав її батько: „Я дійсно поду́мав був, що ти справді знена́видів її, а тому я дав її твоєму дружко́ві. Чи молодша сестра її не ліпша від неї? Нехай же вона буде тобі замість неї“. Judges 15:3 І сказав їм Самсо́н: „Цього ра́зу я не буду винний перед филисти́млянами, коли я зроблю́ їм зло“. Judges 15:4 І пішов Самсон, та й зловив три сотні лисиць. І взяв він смолоски́пи, і обернув хвоста до хвоста, і прив'язав одного смолоскипа всере́дині поміж два хвости. Judges 15:5 І запалив він огонь у тих смолоски́пах, і пустив лисиць в филистимські жита́. І попали́в він сти́рти та жита́, і оли́вкові сади́. Judges 15:6 І сказали филистимляни: „Хто́ це зробив?“ А їм відказали: „Самсон, зять тімнеянина, бо він забрав його жінку й віддав її дружко́ві його“. І пішли филистимляни, та й спалили огнем її та батька її. Judges 15:7 І сказав їм Самсон: „Хоч ви й зробили так, як це, та проте я конче пімщу́ся на вас, і аж тоді переста́ну“. Judges 15:8 І він сильно побив їх дошкульною пора́зкою. І пішов він, і осівся в щі́лині скелі Етам. Judges 15:9 І посхо́дили филистимляни, і таборува́ли в Юди, і розтягли́ся до Лехі. Judges 15:10 І сказали Юдині люди: „Чого ви посхо́дили проти нас?“ А ті відказали: „Ми прийшли зв'язати Самсона, щоб зробити йому, як нам він зробив“. Judges 15:11 І пішли три тисячі люда від Юди до щі́лини скелі Етам. І сказали вони Самсонові: „Чи ти не знав, що над нами панують филисти́мляни? І що́ це ти нам учинив? А він їм сказав: „Як вони зробили мені, так я зробив їм“. Judges 15:12 І сказали йому: „Ми зійшли зв'язати тебе, щоб віддати тебе в руку филисти́млян“. І сказав їм Самсон: „Присягніть мені, що ви не заб'є́те мене“. Judges 15:13 А вони сказали йому, говорячи: „Ні, а тільки зв'я́жемо тебе та дамо́ тебе в їхню руку, а забити — не заб'ємо тебе“. І зв'язали його двома́ нови́ми шну́рами, і звели його зо скелі. Judges 15:14 Він прийшов аж до Лехі, а филисти́мляни зняли́ крик проти нього. І зійшо́в на нього Дух Господній, і стали ті су́кані шну́ри, що на раме́нах його, як лляні́, що перегоріли в огні, — і поспада́ли з його рук пу́та його. Judges 15:15 І знайшов він свіжу осля́чу ще́лепу, і простяг свою руку й узяв його, та й побив ним тисячу чоловіка. Judges 15:16 І сказав Самсон: „Осля́чою цією ще́лепою дійсно поклав їх на ку́пу, — осля́чою цією ще́лепою тисячу люда побив я“. Judges 15:17 І сталося, як скінчи́в він це говорити, то кинув ту ще́лепу зо своєї руки, і назвав ім'я́ тому місцю: Рамат-Лехі. Judges 15:18 І сильно він спрагнув, і кли́кнув до Господа та й сказав: „Ти дав у руку Свого раба це велике спасі́ння, а тепер я помру́ від пра́гнення, і впаду́ в руку необрі́заних“. Judges 15:19 І пробив Бог джере́ло, що в Лехі, і вийшла з ньо́го вода, — і він напився, і вернувся його дух, і він ожив. Тому назвав він ім'я́ йому́: Ен-Гаккоре, що в Лехі, і так воно зветься аж до цього дня. Judges 15:20 І судив він Ізраїля за днів филистимлян двадцять літ. Judges 16:0
Judges 16:1 І пішов Самсо́н до Га́зи, і побачив там жінку блудни́цю, і ввійшов до неї. Judges 16:2 А аззеянам донесли, говорячи: „Самсон прийшов сюди!“ І оточи́ли вони, і чатували на нього всю ніч у міські́й брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: „Будемо чатувати аж до ранішнього світу, — і заб'ємо його“. Judges 16:3 І лежав Самсон аж до пі́вночі. А опі́вночі встав, і схопи́в за двері місько́ї брами та за оби́два бічні́ одві́рки, та й вирвав їх ра́зом із за́сувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхі́в'я гори, що навпроти Хевро́ну. Judges 16:4 І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім'я́ їй Делі́ла. Judges 16:5 І прийшли до неї филистимські воло́дарі, та й сказали їй: „Намов його та й побач, — у чо́му його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокори́ти його? А ми кожен дамо́ тобі тисячу й сто шеклів срібла“. Judges 16:6 І сказала Деліла до Самсона: „Розкажи мені, у чо́му твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокори́ти тебе?“ Judges 16:7 І сказав їй Самсон: „Якщо зв'яжуть мене сімома́ мокрими шну́рами, що ще не ви́сушені, то осла́бну та й стану, як кожен із людей“. Judges 16:8 І прине́сли їй филистимські володарі сім мокрих шну́рів, що ще не були ви́сушені, а вона зв'язала його ними. Judges 16:9 А за́сідка сиділа в неї в іншій кімна́ті. І вона сказала до нього: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“ І він розірва́в ті шну́ри, як розривається нитка з кло́ччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила. Judges 16:10 І сказала Делі́ла до Самсона: „Оце ти обмани́в мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв'язати тебе?“ Judges 16:11 А він їй сказав: „Якщо справді зв'яжуть мене нови́ми су́каними шну́рами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей“. Judges 16:12 І взяла Деліла нові́ шну́ри, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“ А за́сідка сиділа в іншій кімна́ті. І він зірвав їх зо своїх плече́й, немов нитку. Judges 16:13 І сказала Деліла Самсонові: „Досі ти обма́нював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе?“ А він їй сказав: „Якщо утчеш сім ку́черів моєї голови з основою“. Judges 16:14 І вона прибила їх ткацьким клинко́м, та й сказала до нього: „Филистимляни на тебе, Самсоне!“ А він обудився зо сну́ свого, та й вирвав ткацького клинка́ ткани́ни та осно́ву. Judges 16:15 І сказала вона до нього: „Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обмани́в ти мене, і не розповів мені, у чо́му твоя велика сила“. Judges 16:16 І сталося, коли вона докуча́ла йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпели́вилася душа його на смерть. Judges 16:17 І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: „Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назоре́й від утро́би своєї матері. Якщо я буду ого́лений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна люди́на“. Judges 16:18 І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських воло́дарів, говорячи: „Прийдіть і цим ра́зом, бо він розповів мені все своє серце“. І прийшли до неї филистимські воло́дарі, і зне́сли срібло в своїй руці. Judges 16:19 А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголи́ти сім ку́черів його голови. І став він сла́бнути, і відступила від нього сила його. Judges 16:20 І сказала вона: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“ І збудився він зо сну́ свого та й сказав: „Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся“. А він не знав, що Господь відступився від нього. Judges 16:21 І взяли́ його филисти́мляни, та й ви́брали очі йому́. І вони звели́ його до Га́зи, і зв'язали його мі́дяними ланцюга́ми, і він молов у домі ув'язнених. Judges 16:22 А волос голови його зачав рости по тому, як був він ого́лений.
Judges 16:23 А филистимські воло́дарі зібра́лися, щоб прине́сти велику жертву Даґо́нові, своєму бо́гові, та повесели́тися. І сказали вони: „Наш бог передав у нашу ру́ку Самсо́на, ворога нашого“. Judges 16:24 І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: „Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустоши́теля нашого кра́ю, який наші тру́пи намно́жив“. Judges 16:25 І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: „Покличте Самсона, і нехай він посміши́ть нас“. І покликали Самсона з дому ув'я́знених, і він витіва́в жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпа́ми. Judges 16:26 І сказав Самсо́н юнако́ві, що держав його за руку: „Пусти мене, і дай доторкнутися мені, до тих стовпі́в, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпру́ся на них“. Judges 16:27 А той дім був повен чоловіків та жіно́к, і туди зібралися всі филистимські воло́дарі, а на даху́ було близько трьох тисяч чоловіків та жіно́к, що приглядалися до жартів Самсона. Judges 16:28 І кли́кнув Самсон до Господа, та й сказав: „Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього ра́зу, Боже, і нехай я пімщу́ филисти́млянам одну пімсту за дво́є очей своїх!“ Judges 16:29 І обняв Самсон оби́два середи́нні стовпи́, що на них міцно стояв той дім, і обпе́рся на них, — на одно́го прави́цею своєю, а на одно́го ліви́цею своєю. Judges 16:30 І сказав Самсон: „Нехай помру́ я ра́зом із филисти́млянами!“ І він з великою силою сперся на стовпи, — і впав той дім на володарів та на ввесь той наро́д, що в ньому. І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численні́ші за тих, що повбивав їх за свого життя. Judges 16:31 І зійшли його брати́ та ввесь дім його батька, і поне́сли його, і ви́несли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гро́бі Мано́аха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ. Judges 17:0 Judges 17:1 І був чоловік з Єфремових гір, а ім'я́ йому Миха́. Judges 17:2 І сказав він до своєї матері: „Тисяча й сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла́ за них, і також сказала це, щоб і я чув, — ось те срі́бло зо мною, це я його взяв“. І сказала мати його: „Благослове́нний син мій у Господа!“ Judges 17:3 І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері. І сказала його мати: „Я справді посвятила те срі́бло Господе́ві з своєї руки за сина свого, щоб зробити бовва́на рі́зьбленого та боввана ли́того. А тепер звертаю його тобі“. Judges 17:4 Та він вернув те срі́бло своїй матері. І взяла́ його мати дві сотні шеклів срі́бла та й дала його золотаре́ві, а він зробив із нього бовва́на рі́зьбленого та боввана ли́того; і було це в домі Михи́. Judges 17:5 А цей чоловік Миха́ мав удома божни́цю. І зробив він ефо́да та тера́фи, і ви́святив одно́го з синів своїх, і він був йому за священика. Judges 17:6 Того ча́су не було царя в Ізраїлі, — кожен робив, що правдиве було в його оча́х. Judges 17:7 І був юна́к із Віфлеє́му Юдиного, з Юдиного ро́ду, а він Левит, і він був там прихо́дько. Judges 17:8 І пішов той чоловік з того міста, із Віфлеєму Юдиного, щоб часо́во пожити, де зна́йде. І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи́, щоб далі йти своєю дорогою. Judges 17:9 І сказав йому Миха́: „Звідкіля ти прихо́диш?“ А той йому відказав: „Я Левит із Віфлеєму Юдейського, а я йду, щоб часо́во пожити, де знайду́“. Judges 17:10 І сказав йому Миха: „Зоставайся ж зо мною, і будь мені за отця́ та за священика, а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою“. І пішов той Левит до нього, Judges 17:11 і погодився Левит сидіти з тим чоловіком. І був той юна́к йому, як один із синів його. Judges 17:12 І Миха ви́святив того Левита, і був йому той юна́к за священика, і був у Михиному домі. Judges 17:13 І сказав Миха́: „Тепер я знаю, що Господь зробить добро мені, бо цей Левит став мені за священика“. Judges 18:0
Judges 18:1 Того ча́су не було царя в Ізраїлі, і того ча́су Данове пле́м'я шукало собі наді́лу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка́ на наді́л серед Ізраїлевих племе́н. Judges 18:2 І Данові сини послали зо свого ро́ду п'ятеро люда з загалу́ людей військо́вих, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: „Ідіть, дослідіть цей Край“. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там. Judges 18:3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: „Хто тебе привів сюди, і що́ ти тут робиш? І що́ ти тут маєш?“ Judges 18:4 І сказав він до них: „Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика“. Judges 18:5 А вони сказали йому: „Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо́“. Judges 18:6 І сказав їм священик: „Ідіть із ми́ром, — перед Господом ваша дорога, якою ви пі́дете“. Judges 18:7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм ді́ла ні до кого. Judges 18:8 І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: „Що́ ви прине́сли?“ Judges 18:9 А вони відказали: „Устаньте, і пі́демо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите́? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край. Judges 18:10 Як ви пі́дете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу ру́ку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі“. Judges 18:11 І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, опере́заних збро́єю. Judges 18:12 І пішли вони й таборува́ли в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан, і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір'ят-Єарімом. Judges 18:13 І перейшли вони звідти на Єфремові го́ри, і прийшли аж до Михиного дому. Judges 18:14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край до Лаїшу, і сказали своїм бра́ттям: „Чи ви знаєте, що в цих домах є ефо́д та тера́фи, і бовва́н рі́зьблений та бовван литий? А тепер знайте, що́ зробите“. Judges 18:15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир. Judges 18:16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, опере́заних своєю зброєю, стояли при вході до брами. Judges 18:17 І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край, увійшли туди, узяли рі́зьбленого боввана, і ефо́да та тера́фи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, опере́заних зброєю. Judges 18:18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли рі́зьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: „Що́ ви робите?“ Judges 18:19 А вони відказали йому: „Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одно́го чоловіка, чи бути тобі священиком для пле́мени та для роду Ізра́їлевого?“ Judges 18:20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефо́да та тера́фи й рі́зьбленого боввана, і ввійшов поміж народ. Judges 18:21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тяга́р пустили перед себе. Judges 18:22 Коли вони віддали́лися від Михиного дому, то люди, що в дома́х, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів. Judges 18:23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: „Що́ тобі, що ти кричиш?“ Judges 18:24 І він сказав: „Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?“ Judges 18:25 І сказали до нього Данові сини: „Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із зло́сти нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні. Judges 18:26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому. Judges 18:27 А вони взяли́, що́ зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх ві́стрям меча, а місто спалили огнем. Judges 18:28 А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них ді́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому. Judges 18:29 І вони назвали ім'я́ тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я́ того міста було Лаїш. Judges 18:30 І поставили Данові сини того рі́зьбленого боввана в себе, а Йоната́н, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня ви́ходу на вигна́ння того кра́ю. Judges 18:31 І поклали вони в себе Михиного рі́зьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло́. Judges 19:0
Judges 19:1 І сталося тими днями, — а царя в Ізраїлі не було — і був один Левит прихо́дько на узбі́ччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку нало́жницю з Юдиного Віфлеєму. Judges 19:2 А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су. Judges 19:3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому. Judges 19:4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там. Judges 19:5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“. Judges 19:6 І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“ Judges 19:7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там. Judges 19:8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“ І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони. Judges 19:9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“. Judges 19:10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним. Judges 19:11 Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“. Judges 19:12 І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“. Judges 19:13 І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“. Judges 19:14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова. Judges 19:15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати. Judges 19:16 Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові. Judges 19:17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“ Judges 19:18 А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому. Judges 19:19 Є й солома, і паша для наших ослін, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“. Judges 19:20 І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“ Judges 19:21 І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили. Judges 19:22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“ Judges 19:23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти! Judges 19:24 Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“ Judges 19:25 Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́. Judges 19:26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу. Judges 19:27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі. Judges 19:28 І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“ Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця. Judges 19:29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні. Judges 19:30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“ Judges 20:0
Judges 20:1 І повихо́дили всі Ізраїлеві сини, і була́ зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу. Judges 20:2 І стали проводирі́ всього того народу, усі Ізраїлеві племе́на, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча. Judges 20:3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: „Скажіть, я́к сталося таке́ зло?“ Judges 20:4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордо́ваної жінки, та й сказав: „До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати. Judges 20:5 І встали на мене госпо́дарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезче́стили, — і померла вона. Judges 20:6 І схопи́в я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володі́ння, бо вони вчинили розпу́сту та гидо́ту серед Ізраїля. Judges 20:7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!“ Judges 20:8 І встав увесь народ, як оди́н муж, говорячи: „Не пі́демо ніхто до намету свого, і не за́йдемо ніхто до дому свого! Judges 20:9 А тепер оце та річ, що зро́бимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребко́м! Judges 20:10 І ві́зьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидо́тою, що він зробив Ізраїлеві“. Judges 20:11 І був зі́браний кожен ізра́їльтянин до того міста ра́зом, як один чоловік. Judges 20:12 І послали Ізраїлеві племе́на людей по всіх Веніями́нових ро́дах, говорячи: „Що́ це за зло, що сталось між вами? Judges 20:13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, — і ми повбиваємо їх, та й ви́губимо зло з Ізраїля“. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів. Judges 20:14 І Веніяминові сини були зі́брані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами. Judges 20:15 І Веніяминові сини з міст були перелі́чені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім ме́шканців Ґів'и, — із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка. Judges 20:16 З усього того наро́ду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою прави́ці своєї, лівші, — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схи́бував. Judges 20:17 І були перелічені ізра́їльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військо́вий. Judges 20:18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“. Judges 20:19 І встали Ізраїлеві сини рано вра́нці, і таборува́ли при Ґів'ї. Judges 20:20 І вийшов Ізра́їльтянин на війну з Веніямином, і сточи́ли ізра́їльтяни з ними бій при Ґів'ї. Judges 20:21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю. Judges 20:22 І зміцнився наро́д, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня. Judges 20:23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“ І сказав Господь: „Ідіть на нього!“ Judges 20:24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого. Judges 20:25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, — усі ті, що витягають меча. Judges 20:26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем. Judges 20:27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там. Judges 20:28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“ А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“. Judges 20:29 І поставив Ізраїль за́сідку навколо Ґів'ї. Judges 20:30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш. Judges 20:31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем. Judges 20:32 І сказали Веніяминові сини: „Биті вони перед нами, як перше!“ А Ізраїлеві сини сказали: „Утікаймо, — і віді́рвемо їх від міста на дороги“. Judges 20:33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева за́сідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева. Judges 20:34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, ви́браного з усього Ізраїля, і бій став тяжки́й. А вони не знали, що суне на них те зло. Judges 20:35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, — усі ті, що витягають меча. Judges 20:36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізра́їльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили за́сідці, яку поставили на Ґів'у. Judges 20:37 А за́сідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І за́сідка вступилася, і побила все місто ві́стрям меча. Judges 20:38 А Ізра́їльтянин мав із за́сідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим. Judges 20:39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: „Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!“ Judges 20:40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба! Judges 20:41 І обернувся Ізра́їльтянин, а Веніями́нівець перестра́шився, бо побачив, що досягло його те зло. Judges 20:42 І обернулися вони перед Ізра́їльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в сере́дині його́. Judges 20:43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця. Judges 20:44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, — усе це люди хоробрі. Judges 20:45 І поверну́лися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозби́рюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда. Judges 20:46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, — усе це люди хоробрі. Judges 20:47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, — шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці. Judges 20:48 А ізра́їльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх ві́стрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все зна́йдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем. Judges 21:0
Judges 21:1 І присягнув Ізра́їльтянин в Міцпі, говорячи: „Жоден із нас не дасть своєї дочки́ Веніяминові за жінку!“ Judges 21:2 І посхо́дився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І підне́сли вони го́лос свій, та й плакали плаче́м великим. Judges 21:3 I сказали вони: „Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне пле́м'я?“ Judges 21:4 І сталося назавтра, і встав рано наро́д, та й збудували же́ртівника, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви. Judges 21:5 І сказали Ізраїлеві сини: „Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа? Бо та прися́га була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: „Такий буде конче забитий“. Judges 21:6 І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: „Сьогодні відру́бане з Ізраїля одне пле́м'я! Judges 21:7 Що́ ми зробимо їм, позосталим, щодо жіно́к? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочо́к наших за жіно́к“. Judges 21:8 І сказали вони: „Яке́ одне́ з Ізраїлевих племен не прийшло́ до Господа до Міцпи?“ Аж ось ви́явилось, що з Явешу ґілеадського ніхто не прихо́див до табо́ру на збори. Judges 21:9 І був переглянений народ, а оце — не було там нікого з ме́шканців Явешу ґілеадського! Judges 21:10 І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: „Ідіть, і повбиваєте ме́шканців ґілеадського Явешу вістрям меча, — і жінок і дітей. Judges 21:11 А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну ланку, що пізна́ла чолові́ка, зробите закляттям“. Judges 21:12 І знайшли вони з ме́шканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізна́ли чолові́ка, і спровадили їх до табо́ру в Шіло́, що в ханаанському Кра́ї. Judges 21:13 І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: „Мир!“ Judges 21:14 І вернувся Веніямин того ча́су, і дали́ їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм до́сить. Judges 21:15 А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив проло́ма в Ізраїлевих племенах. Judges 21:16 І сказали старші́ громади: „Що́ ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина“. Judges 21:17 І сказали вони: „Останки насліддя — для Веніямина, і не буде витерте пле́м'я з Ізраїля. Judges 21:18 А ми не можемо дати їм жінок із наших дочо́к, бо Ізраїлеві сини присягли́, говорячи: „Прокля́тий, хто дає жінку Веніяминові!“ Judges 21:19 І сказали вони: „Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло́, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з пі́вдня від Левони“. Judges 21:20 І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: „Ідіть, і будете чатува́ти в виноградниках. Judges 21:21 І побачите, аж ось до́чки Шіла́ вийдуть танцювати та́нці, то ви вийдете з виноградників, та й схо́пите собі кожен свою жінку з дочо́к Шіла́, і пі́дете в Веніяминів край. Judges 21:22 І буде, коли їхні батьки або їхні брати при́йдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли́ ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали́ їм, тому цього ча́су ви винні“. Judges 21:23 І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наді́лу свого, і побудували міста́, та й осілися в них. Judges 21:24 І порозхо́дилися звідти Ізраїлеві сини того ча́су кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спа́дку свого. Judges 21:25 Того ча́су не було царя в Ізраїлі, — кожен робив, що здавалося правдивим в його оча́х!
Ruth 0:0
Ruth 1:0 Ruth 1:1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його. Ruth 1:2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися. Ruth 1:3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни. Ruth 1:4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ. Ruth 1:5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму. Ruth 1:6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба. Ruth 1:7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю. Ruth 1:8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною. Ruth 1:9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали. Ruth 1:10 І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“ Ruth 1:11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків? Ruth 1:12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, — Ruth 1:13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“. Ruth 1:14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї. Ruth 1:15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“ Ruth 1:16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог. Ruth 1:17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“. Ruth 1:18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її. Ruth 1:19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“ Ruth 1:20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній. Ruth 1:21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“ Ruth 1:22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню. Ruth 2:0
Ruth 2:1 А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового ро́ду, а ім'я́ йому Бо́аз. Ruth 2:2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“ Ruth 2:3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду. Ruth 2:4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“ Ruth 2:5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“ Ruth 2:6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль. Ruth 2:7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“. Ruth 2:8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т. Ruth 2:9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“ Ruth 2:10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“ Ruth 2:11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. Ruth 2:12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“ Ruth 2:13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“ Ruth 2:14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила. Ruth 2:15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її. Ruth 2:16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“. Ruth 2:17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню. Ruth 2:18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі. Ruth 2:19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“ І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“. Ruth 2:20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“. Ruth 2:21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“. Ruth 2:22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“. Ruth 2:23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою. Ruth 3:0
Ruth 3:1 І сказала їй свекруха її Ноомі: „До́чко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочи́нку, що буде добре тобі. Ruth 3:2 А тепер ось Бо́аз, наш ро́дич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде ві́яти ячмінь на току́. Ruth 3:3 А ти вмийся, і намасти́ся, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчи́ть їсти та пити. Ruth 3:4 І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти при́йдеш, і відкриєш прині́жжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити“. Ruth 3:5 А та відказала до неї: „Усе, що ти кажеш мені, я зроблю́“. Ruth 3:6 І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її. Ruth 3:7 А Бо́аз з'їв та випив, та й стало ве́село йому на серці, і прийшов він покластися біля копи́ці. А вона тихо прийшла, і відкрила його прині́жжя та й лягла. Ruth 3:8 І сталося опі́вночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, — аж ось жінка лежить у прині́жжі його! Ruth 3:9 І він сказав: „Хто ти?“ А вона відказала: „Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич“. Ruth 3:10 А він сказав: „Благословенна ти в Господа, до́чко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, — що не пішла ти за юнака́ми, чи вони бідні, чи вони багаті. Ruth 3:11 А тепер, до́чко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю́ тобі, — бо все місто народу мого знає, що ти жінка чесно́тна! Ruth 3:12 А тепер справді, що я родич, — та є родич ще, ближчий від мене. Ruth 3:13 Ночуй цю ніч, а ра́нком, — якщо він викупить тебе — добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, — як живий Господь! Лежи тут аж до ра́нку“. Ruth 3:14 І лежала вона у прині́жжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один о́дного. А він сказав: „Нехай не пізнають, що жінка прихо́дила на тік“. Ruth 3:15 І він сказав: „Дай хустку, що на тобі, і подерж її“. І держала вона її, а він відмі́ряв шість мір ячме́ню, і поклав на неї, та й пішов до міста. Ruth 3:16 А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: „Як спра́ва, до́чко моя?“ А вона розповіла́ їй усе, що зробив їй той чоловік. Ruth 3:17 І сказала: „Ці шість мір ячме́ню він дав мені, бо сказав: Не приходь по́рожньо до своєї свекрухи“. Ruth 3:18 А та сказала: „Почекай, моя до́чко, аж поки довідаєшся, як ви́паде справа, бо той чоловік не заспоко́їться, доки не викінчить цієї справи сьогодні“. Ruth 4:0
Ruth 4:1 А Бо́аз прийшов до брами, та й сів там. Аж ось проходить родич, про якого говорив був Боаз. І він сказав йому́: „Зайди сюди, послухай, і сядь отут!“ І той зайшов і сів. Ruth 4:2 А Боаз узяв десять мужа зо старши́х того міста та й сказав: „Сідайте тут!“ І вони посідали. Ruth 4:3 І сказав він до родича: „Діля́нку поля, що нашого брата Елімеле́ха, продала́ Ноомі́, яка вернулася з моавського поля. Ruth 4:4 А я постановив: Подам тобі до ушей твоїх, говорячи: Купи при тих, що сидять тут, та при старши́х мого народу. Якщо викупиш — викупи, а якщо не викупиш — скажи мені, і нехай я знаю, бо окрім тебе нема кому викупити, а я за тобою“. А той сказав: „Я викуплю“. Ruth 4:5 І сказав Бо́аз: „Того дня, коли набу́деш поле з руки Ноомі, то набудеш також моавитянку Рут, жінку померлого, — щоб поставити ім'я́ померлому на наді́лі його“. Ruth 4:6 А родич сказав: „Не можу я викупити собі, щоб не понищити свого наді́лу. Викупи собі мого викупа, бо я не можу викупити“. Ruth 4:7 А оце було колись серед Ізраїля на викуп, і на заміну, і на ствердження кожної справи: чоловік здіймав санда́лю свою, і давав своєму ближньому, і це було свідо́цтвом серед Ізраїля. Ruth 4:8 І сказав родич до Боаза: „Купи собі!“ І зняв свою́ санда́лю. Ruth 4:9 І сказав Боаз до старши́х та до всього народу: „Ви свідки сьогодні, що я набув усе, що Елімеле́хове, і все, що Кілйонове та Махлонове з руки Ноомі́. Ruth 4:10 А також моавітянку Рут, Махлонову жінку, набув я собі за жінку, щоб поставити ім'я́ померлому на спа́дкові його, — і не буде знищене ім'я померлого між братами його та з брами його місця. Ви сьогодні свідки на це!“ Ruth 4:11 І сказав увесь народ, що були в брамі, та старші, свідки: „Нехай дасть Господь цю жінку, що входить до дому твого, як Рахи́ль та як Лі́ю, що вони оби́дві збудували Ізраїлів дім. І розбагатій в Ефраті, і здобуть собі славне ім'я́ в Віфлеємі. Ruth 4:12 А з насіння, що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки, нехай стане дім твій, як дім Переца, що Тамар породила була Юді“. Ruth 4:13 І взяв Бо́аз Рут, і вона стала йому за жінку. І він увійшов до неї, а Господь дав їй вагітність, — і вона породила сина. Ruth 4:14 І сказали жінки́ до Ноомі́: „Благословенний Господь, що не позбавив тебе сьогодні родича! І буде славним ім'я́ його серед Ізраїля. Ruth 4:15 І він буде тобі потішителем душі та на вижи́влення твоєї сивини́, бо породила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімо́х синів“. Ruth 4:16 І взяла́ Ноомі ту дитину, і поклала її на коліна свої, і була їй за няньку. Ruth 4:17 А сусідки назвали ім'я́ йому, говорячи: „Народився син для Ноомі́!“ І назвали ім'я йому: Ове́д. А він — батько Єссе́я, Дави́дового батька.
Ruth 4:18 А оце Перецові нащадки: Перец породив Гецрона, Ruth 4:19 а Гецрон породив Рама, а Рам породив Аммінадава, Ruth 4:20 а Аммінадав породив Нахшона, а Нахшон породив Салмона; Ruth 4:21 а Салмон породив Бо́аза, а Бо́аз породив Ове́да; Ruth 4:22 а Ове́д породив Єссе́я, а Єссе́й породив Дави́да.
I Samuel 0:0
I Samuel 1:0 I Samuel 1:1 I був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я́ йому Елкана, син Єрохама, сина Ілі́я, сина Тоху, сина Цуфа, єфре́млянин. I Samuel 1:2 А він мав дві жінки, — ім'я́ одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було́. I Samuel 1:3 А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло́, щоб вклонятися та прино́сити жертви Господу Савао́ту. А там два Ілі́єві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа. I Samuel 1:4 І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та до́чкам її частини, I Samuel 1:5 а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу. I Samuel 1:6 А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу. I Samuel 1:7 І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла. I Samuel 1:8 І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“ I Samuel 1:9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму. I Samuel 1:10 А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко. I Samuel 1:11 І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“. I Samuel 1:12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілі́й пильнував за її устами. I Samuel 1:13 А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки гу́би її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'я́ну. I Samuel 1:14 І сказав до неї Ілі́й: „Аж доки ти будеш п'я́ною? Ви́тверезись зо свого вина!“ I Samuel 1:15 А Анна відповіла та й сказала: „Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п'янко́го напо́ю не пила́ я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем. I Samuel 1:16 Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“. I Samuel 1:17 І відповів Ілі́й та й сказав: „Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажа́ння твоє, яке ти від Нього жадала“. I Samuel 1:18 А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне. I Samuel 1:19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї. I Samuel 1:20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його. I Samuel 1:21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну́ жертву та обі́тниці свої. I Samuel 1:22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: „Аж коли буде відлу́чений цей хлопчик, то відведу́ його, — і він з'я́виться перед Господнім лицем, і наза́вжди позоста́неться там!“ I Samuel 1:23 І сказав ій чоловік її Елкана: „Роби те, що добре в оча́х твоїх! Залишайся, аж поки відлу́чиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово“. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його. I Samuel 1:24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома́ бичками й одною ефо́ю муки, і бурдюко́м вина, і привела́ його до Господнього дому до Шіло́. А той хлопчик був ще мали́й. I Samuel 1:25 І зарізали бичка, і привели́ того хлопчика до Ілі́я. I Samuel 1:26 І вона сказала: „О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, — я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господе́ві. I Samuel 1:27 Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жада́ння моє, що я просила від Нього. I Samuel 1:28 А тепер я віддаю́ його Господе́ві на всі дні, скільки він жада́ний для Господа“. І вклонилася там Господе́ві. I Samuel 2:0
I Samuel 2:1 І молилася Анна та й проказала: „Звесели́лося Господом серце моє, мій ріг став високим у Го́споді! Розкри́лися у́ста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого́! I Samuel 2:2 Немає святого, подібного Господу, немає ніко́го, крім Те́бе, і скелі немає, як Бог наш! I Samuel 2:3 Більше не говоріть зарозумі́ло, нехай з ваших уст не виходить зухва́льство, бо Господь — Бог знання́, і Він упляно́вує вчинки! I Samuel 2:4 Лук сильних пола́маний, а немічні опереза́лися силою! I Samuel 2:5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімо́х породила, а многодітна — знеси́ліла. I Samuel 2:6 Госпо́дь побиває й оживлює, до шео́лу знижає й підно́сить до неба. I Samuel 2:7 Господь зубо́жує та збагачує, понижує Він та звели́чує. I Samuel 2:8 Підіймає нужде́нного з по́роху, підно́сить убогого зо смітникі́в, щоб посадити з вельмо́жами й престол слави їм дать на спа́дщину, бо Госпо́дні основи землі, і на них Він поставив вселе́нну. I Samuel 2:9 Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у те́мряві, бо сильним не з сили стає чоловік. I Samuel 2:10 Господь — хай поламані будуть Його супроти́вники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кі́нці землі! І Він подасть силу Своєму царе́ві, і рога повищить Свого помаза́нця!“
I Samuel 2:11 І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господе́ві при священикові Ілі́ї. I Samuel 2:12 А сини Ілі́я були люди негідні, — вони не знали Господа, I Samuel 2:13 ані зви́чаю священичого з народом. Коли хто прино́сив жертву, то, як варилося м'ясо, прихо́див священиків слуга, а в його руці — тризубе виде́льце. I Samuel 2:14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горня́ти, — і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що прихо́див туди до Шіло́. I Samuel 2:15 Також поки пали́ли лій, то прихо́див священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: „Дай м'яса на печеню для священика, бо він не ві́зьме від тебе м'яса варе́ного, а тільки сире!“ I Samuel 2:16 А як той чоловік відповідав йому: „Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя!“ А той говорив: „Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму́ силою!“ I Samuel 2:17 І був гріх тих юнакі́в дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безче́стили Господню жертву I Samuel 2:18 А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляни́м ефо́дом. I Samuel 2:19 А малу верхню одежину робила йому його мати, і прино́сила йому з року на рік, коли прихо́дила з своїм мужем прино́сити річну жертву. I Samuel 2:20 А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: „Нехай Господь дасть тобі наща́дків від цієї жінки, за ві́дданого, що Господь узяв“. І пішли вони на місце своє. I Samuel 2:21 І Господь згадав про Анну, і вона завагітні́ла, та й породила трьох синів та дві до́чки. А о́трок Самуїл ріс із Господом. I Samuel 2:22 А Ілі́й був дуже стари́й. І почув він усе, що́ сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту. I Samuel 2:23 І він сказав їм: „Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу. I Samuel 2:24 Ні, сини мої, — недобра та чутка, що я чую, — ви відхиляєте Господній наро́д від Закону! I Samuel 2:25 Якщо хто згрішить супроти люди́ни, то помо́ляться за неї перед Богом. А якщо люди́на згрішить супроти Господа, — хто заступиться за неї?“ Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх. I Samuel 2:26 А о́трок Самуїл усе ріс, та здобува́в ла́ску як у Господа, так і в людей. I Samuel 2:27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: „Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився до́мові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі? I Samuel 2:28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефо́да перед Моїм лицем. І дав Я до́мові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів. I Samuel 2:29 Чого ж ви бере́те під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого да́ру перед лицем Моїм. I Samuel 2:30 Тому́ то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть знева́жені! I Samuel 2:31 Ось приходять дні, і Я відітну́ раме́но твоє та раме́но дому батька твого, щоб не було старо́го в домі твоєму. I Samuel 2:32 І побачиш біду Мого ме́шкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізра́їлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні. I Samuel 2:33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, — та ввесь до́ріст твого дому повмирає в силі віку. I Samuel 2:34 А оце тобі озна́ка, що при́йде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, — оби́два вони помруть одно́го дня. I Samuel 2:35 А Я поставлю Собі священика вірного, — він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм пома́занцем по всі дні. I Samuel 2:36 І станеться, — кожен, хто полишиться в домі твоїм, при́йде вклонятися йому за аґору срібла та за бухане́ць хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба“. I Samuel 3:0 I Samuel 3:1 А о́трок Самуїл служив Господе́ві при Ілії. А Господнє слово було рідке́ за тих днів, видіння не було часте́. I Samuel 3:2 І сталося того дня, коли Ілі́й лежав на своєму місці, а очі його стали затемня́тися, він не міг бачити, I Samuel 3:3 і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковче́г, I Samuel 3:4 то покли́кав Господь до Самуїла: „Самуїле, Самуїле!“ А він відказав: „Ось я!“ I Samuel 3:5 І побіг він до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Я не кликав. Вернися, лягай“. І він пішов і ліг. I Samuel 3:6 А Господь далі покликав: „Самуїле, Самуїле!“ І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Не кликав я, си́ну мій. Вернися, лягай“. I Samuel 3:7 А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово. I Samuel 3:8 А Господь далі покли́кав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе о́трока. I Samuel 3:9 І сказав Ілій до Самуїла: „Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!“ І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце. I Samuel 3:10 І ввійшов Господь, і став, і покли́кав, як перед тим: „Самуїле, Самуїле!“ А Самуїл відказав: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає!“ I Samuel 3:11 І сказав Господь до Самуїла: „Ось Я зроблю́ таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвени́ть в обох ву́хах його. I Samuel 3:12 Того дня Я виконаю над Ілі́єм все, що Я говорив про дім його, від поча́тку й до кінця. I Samuel 3:13 І розповім йому, що Я суджу́ дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх. I Samuel 3:14 Тому́ присягнув Я домом Ілі́я, що не очиститься гріх Ілі́євого дому жертвою та жертвою хлібною навіки“. I Samuel 3:15 I лежав Самуїл аж до ра́нку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілі́єві про те видіння. I Samuel 3:16 І покликав Ілі́й Самуїла, та й сказав: „Самуїле, сину мій!“ А той сказав: „Ось я!“ I Samuel 3:17 І сказав він: „Що́ то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!“ I Samuel 3:18 І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: „Він — Господь, нехай зробить те, що́ добре в оча́х Його!“ I Samuel 3:19 І вироста́в Самуїл, а Господь був із ним, і не опустив ані жодного зо всіх Його слів. I Samuel 3:20 І ввесь Ізра́їль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній. I Samuel 3:21 А Господь далі показувався в Шіло́, бо Господь явився був у Шіло́ Самуїлові в слові Господньому. I Samuel 4:0
I Samuel 4:1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборува́в при Евен-Гаезері, а филисти́мляни таборува́ли в Афеку. I Samuel 4:2 І ви́шикувались филисти́мляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филисти́млянами. І вони побили в боєво́му ши́кові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка. I Samuel 4:3 І прийшов наро́д до табо́ру, а Ізраїлеві старші́ сказали: „Чому́ вдарив нас Господь сьогодні перед филисти́млянами? Візьмі́мо собі з Шіло́ ковчега Господнього заповіту, і нехай вві́йде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів“. I Samuel 4:4 І послав народ до Шіло́, і поне́сли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілі́євих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту. I Samuel 4:5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табо́ру, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля! I Samuel 4:6 А филисти́мляни почули голос окрику, та й сказали: „Що́ це за голос цього великого окрику в єврейському табо́рі?“ І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табо́ру. I Samuel 4:7 І полякалися филисти́мляни, і говорили: „Бог прибув до табо́ру!“ І сказали вони: „Біда нам, бо такого, як це, не було́ ще ніко́ли! I Samuel 4:8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих поту́жних богі́в? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою пора́зою у пустині! I Samuel 4:9 Зміцніться та будьте му́жні, филисти́мляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!“ I Samuel 4:10 І воювали филисти́мляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого наме́ту. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти. I Samuel 4:11 А Божий ковче́г був узятий, і два Ілі́єві сини, Хофні та Піихас, полягли́. I Samuel 4:12 І побіг один веніями́нівець із бо́ю, і прибув того дня до Шіло́; а одежа його була подерта, і порох на голові його. I Samuel 4:13 І прибув він, — аж ось Ілі́й сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто! I Samuel 4:14 А Ілі́й почув голос того крику та й сказав: „Що́ це за голос того на́товпу?“ А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілі́єві. I Samuel 4:15 А Ілі́й був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його поме́ркли, і він не міг бачити. I Samuel 4:16 І сказав той чоловік до Ілі́я: „Я той, що прибіг із бо́ю, і я втік сьогодні з бойови́х лав“. І сказав Ілій: „Що́ то сталося, мій сину?“ I Samuel 4:17 І відповів вісник і сказав: „Ізраїль побіг перед филисти́млянами, і сталась велика пора́зка в наро́ді. І оби́два сини твої, Хофні та Пінхас, полягли́. А ковче́г Божий узятий!“ I Samuel 4:18 І сталося, як згадав він про Божого ковче́га, то впав Ілій зо стільця на́взнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був стари́й та тяжки́й. А він судив Ізраїля сорок літ. I Samuel 4:19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка́, близька́ до ро́дів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породи́ла, бо прийшли на неї породільні болі її. I Samuel 4:20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: „Не бійся, бо ти породила сина!“ Та вона не відповіла́, і не взяла цього до серця свого́. I Samuel 4:21 І вона назвала ім'я́ тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: „Відійшла Ізраїлева слава!“ Бо почула про взяття́ Божого ковче́гу, і про тестя свого та про мужа свого́, I Samuel 4:22 та й сказала: „Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковче́г“. I Samuel 5:0
I Samuel 5:1 А филисти́мляни взяли́ Божого ковчега, і прине́сли його з Евен-Гаезеру до Ашдо́ду. I Samuel 5:2 І взяли́ филисти́мляни Божого ковче́га, і прине́сли його до Даґонового дому, і поставили його біля Даґо́на. I Samuel 5:3 А другого дня вранці повставали ашдодяни, аж ось Даґо́н лежить ницьма́ на землі перед Господнім ковче́гом! І взяли́ вони Даґо́на, і поставили його на його місце. I Samuel 5:4 А наступного дня повставали вони рано, — аж ось Даґон лежить ницьма́ на землі перед Господнім ковчегом! А Даґонова голова та оби́дві долоні рук його лежать відтяті на порозі, — тільки тулуб Даґо́нів позостав при ньому. I Samuel 5:5 Тому то жерці та всі, хто входить до Даґо́нового дому, не ступають на Даґонів порі́г у Ашдо́ді аж до цього дня. I Samuel 5:6 І стала тяжка́ Господня рука на ашдо́дян, — і Він їх пусто́шив та бив їх боля́чками, Ашдо́д та довкі́лля його. I Samuel 5:7 І побачили ашдо́дяни, що так, та й сказали: Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога, бо стала тяжко́ю Його рука на нас та на Даґо́на, бога нашого!“ I Samuel 5:8 І послали вони, і зібрали до себе всіх филисти́мських володарів, та й сказали: „Що́ ми зробимо з ковчегом Ізраїлевого Бога?“ А ті відказали: „Нехай ковчег Ізраїлевого Бога пере́йде до Ґату“. І вони перенесли ковчега Ізраїлевого Бога. I Samuel 5:9 І сталося по то́му, як вони перене́сли його, то Господня рука була проти міста, — сталося дуже велике замі́шання. І вдарив Він людей того міста від мало́го й аж до великого, — і появилися на них боля́чки. I Samuel 5:10 І вони вислали Божого ковчега до Екро́ну. І сталося, як Божий ковчег прибув до Екро́ну, то екро́няни стали кричати, говорячи: „Перене́сли до нас ковче́га Ізраїлевого Бога, щоб вигубив нас та наро́д наш!“ I Samuel 5:11 І послали вони, і зібрали всіх филисти́мських володарів, та й говорили: „Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога, нехай вернеться на місце своє, і нехай не поб'є нас та наро́да нашого“, бо було́ смертельне замі́шання в усьо́му місті. І Божа рука стала там дуже тяжка́. I Samuel 5:12 А ті люди, хто не повмира́в, були вдарені боля́чками, — і зойк міста підня́вся до неба! I Samuel 6:0
I Samuel 6:1 І був Божий ковче́г у филисти́мській землі сім місяців. I Samuel 6:2 І покликали филисти́мляни жерці́в та ворожби́тів, говорячи: „Що́ робити з Господнім ковчегом? Скажіть нам, як відіслати його на його місце? “ I Samuel 6:3 А ті сказали: „Якщо ви відсилаєте ковчега Ізраїлевого Бога, то не відсилайте його по́рожньо, але конче принесіть Йому жертву за провину, — тоді будете ви́лікувані, і ви пізнаєте, чому́ не відступає Його рука від вас“. I Samuel 6:4 І ті спитали: „Яка ж та жертва за провину, що ми принесемо́ Йому?“ А ті відказали: „За числом филисти́мських воло́дарів — п'ять золотих боля́чок та п'ять золотих мишей. Бо одна пора́за для всіх вас та для ваших володарів. I Samuel 6:5 І зробі́ть подоби ваших боля́чок та подоби ваших мише́й, що вигу́блюють землю, і воздайте славу Ізраїлевому Богові, — може Він поле́гчить Свою руку з-над вас і з-над ваших богів та з-над вашого кра́ю. I Samuel 6:6 І чого́ ви будете робити запеклими свої серця́, як робили запеклим серце своє Єгипет та фарао́н? Чи ж не тоді, як Він чинив дивні речі з ними, не відпустили їх, і вони пішли? I Samuel 6:7 А тепер візьміть, і зробіть одно́го ново́го воза, і візьміть дві дійні́ коро́ві, що на них не накладалося ярма́, і запряжіть ті корови до воза, а їхні телята відведете від них додому. I Samuel 6:8 І ві́зьмете Господнього ковче́га, та й поставите його на воза, а золоті речі, що ви принесе́те Йому жертвою за провину, покладете в скри́ні збо́ку її. І відпустите його, і він пі́де. I Samuel 6:9 І побачите: Якщо він увійде до Бет-Шемешу дорогою до своєї границі, — він зробив нам це велике зло. А якщо ні, то пізнаємо, що не його рука доторкнулася нас, — випа́док то був нам“. I Samuel 6:10 І зробили ті люди так. І взяли́ вони дві дійні́ коро́ві, і запрягли́ їх до воза, а їхніх телят замкнули вдома. I Samuel 6:11 І поставили вони Господнього ковчега на воза, і скри́ню, і золоті миші, і подоби їхніх боля́чок. I Samuel 6:12 І коро́ви пішли просто дорогою до Бет-Шемешу. Ішли вони однією би́тою дорогою та все ревли́, і не відхиля́лися ні право́руч, ні ліво́руч. А филисти́мські володарі йшли за ними аж до границі Бет-Шемешу. I Samuel 6:13 А люди Бет-Шемешу жали пшеницю в долині. І звели́ вони очі свої та й побачили ковчега, — і зраділи, що побачили! I Samuel 6:14 А віз увійшов на поле бет-шемеша́нина Ісуса, та й став там, а там був великий камінь. І вони накололи дров із воза, а корів прине́сли цілопа́ленням для Господа. I Samuel 6:15 А Левити зняли Господнього ковчега та скриню, що була́ з ним, що в нім були золоті речі, та й поставили при великому ка́мені. А люди Бет-Шемешу прине́сли цілопа́лення, і прино́сили того дня жертви для Господа. I Samuel 6:16 А п'ять филистимських володарів бачили це, і вернулися того дня до Екрону. I Samuel 6:17 А оце ті золоті болячки, що филистимляни звернули Господе́ві жертвою за провину: одна за Ашдо́д, одна за Га́зу, одна за Ашкело́н, одна за Ґат, одна за Екро́н. I Samuel 6:18 А золоті миші були́ за числом усіх филистимських міст п'ятьох володарів, від міста тверди́нного й аж до безмурного села́, і аж до великого ка́меня, що на ньому поставили Господнього ковчега, і він знахо́диться аж до цього дня на полі бет-шемешанина Ісуса. I Samuel 6:19 І вдарив Господь людей Бет-Шемешу, бо вони заглядали в Господній ковчег. І вибив Він між наро́дом п'ятдеся́т тисяч чоловіка та сімдеся́т чоловіка. І був народ у жало́бі, бо Господь ударив народ великою пора́зкою. I Samuel 6:20 І сказали люди Бет-Шемешу: „Хто зможе стати перед лицем Господа, Того Бога Святого? І до кого Він пі́де від нас?“ I Samuel 6:21 І вони послали послів до мешканців Кір'ят-Єаріму, говорячи: „Филисти́мляни вернули Господнього ковчега. Зійдіть, знесіть його до се́бе“. I Samuel 7:0
I Samuel 7:1 І поприхо́дили люди Кір'ят-Єаріму, та й підняли́ Господнього ковчега, і вне́сли його до Авінадавого дому на узгір'ї в Ґів'ї, а сина його Елеазара посвятили стерегти́ Господнього ковчега. I Samuel 7:2 І сталося, від дня, коли ковчег полишився у Кір'ят-Єарімі, минуло багато ча́су, а було його двадцять літ. А ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом. I Samuel 7:3 І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому, говорячи: „Якщо ви ці́лим вашим серцем верта́єтеся до Господа, повикидайте з-поміж себе чужих богів та Аста́рт, і міцно прихиліть свої серця до Господа, і служіть Самому Йому, — і Він спасе́ вас із руки филисти́млян“. I Samuel 7:4 І повикидали Ізраїлеві сини Ваа́лів та Аста́рт, та й служили Господе́ві, Самому Йому. I Samuel 7:5 І сказав Самуїл: „Зберіть усього Ізраїля до Міцпи́, а я буду молитися за вас до Господа!“ I Samuel 7:6 І зібралися до Міцпи́, і че́рпали воду та лили перед Господнім лицем, і по́стили того дня, та й казали там: „Ми згрішили перед Господом!“ І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі́. I Samuel 7:7 І почули филисти́мляни, що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи́, — і підняли́ся филистимські володарі на Ізраїля. І почули про це Ізраїлеві сини, та й злякалися филисти́млян. I Samuel 7:8 І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла: „Не переставай кли́кати за нас до Господа, нашого Бога, і нехай Він спасе́ нас від руки филисти́млян“. I Samuel 7:9 І взяв Самуїл одне моло́чне ягня́, і приніс його повним цілопа́ленням для Господа. І кли́кав Самуїл до Господа за Ізраїля, а Господь відповів йому. I Samuel 7:10 І прино́сив Самуїл цілопа́лення, а филисти́мляни приступи́ли до бо́ю проти Ізраїля. І загримів Госпо́дь того дня сильним громом на филисти́млян, та й привів їх у замі́шання, — і були́ вони побиті перед Ізраїлем. I Samuel 7:11 І повихо́дили Ізраїлеві люди з Міцпи́, та й гнали филисти́млян, і били їх аж під Бет-Кар. I Samuel 7:12 І взяв Самуїл одного ка́меня, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім'я́ йому: Евен-Єзер. І він сказав: „Аж доти допоміг нам Господь“. I Samuel 7:13 І були филистимляни перемо́жені, і далі вже не вхо́дили в Ізраїлеві границі. І була Господня рука на филисти́млянах за всі дні Самуїлові. I Samuel 7:14 І вернулися до Ізраїля ті міста́, що филисти́мляни забрали були́ від Ізраїля, від Екро́ну й аж до Ґа́ту, а їхню границю Ізраїль урятував від руки филисти́млян. І був мир між Ізраїлем та між Аморе́янином. I Samuel 7:15 І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого. I Samuel 7:16 І ходив він рік-річно, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу́, — і судив Ізраїля по всіх тих місця́х. I Samuel 7:17 І вертався до Рами́, бо там був дім його, і там судив Ізраїля. І він збудував там же́ртівника для Господа. I Samuel 8:0
I Samuel 8:1 І сталося, як Самуїл поста́рівся, то поставив синів своїх за су́ддів для Ізраїля. I Samuel 8:2 І було ім'я́ перворі́дного сина його Йоїл, а ім'я́ другого його — Авійя, судді в Беер-Шеві. I Samuel 8:3 А сини його не йшли його дорогою, — і вхиля́лись до зи́ску, і брали пі́дкупа, і ламали Зако́на. I Samuel 8:4 І зібралися всі Ізраїлеві старші́, і прийшли до Самуїла до Рами́, I Samuel 8:5 та й сказали до нього: „Ось ти поста́рівся, а сини твої не йдуть доро́гами твоїми. Тепер настанови́ нам царя́, щоб судив нас, як у всіх наро́дів“. I Samuel 8:6 І була та річ зла в Самуїлових оча́х, як вони сказали: „Настанови́ нам царя́, щоб судив нас“. І молився Самуїл до Господа. I Samuel 8:7 І сказав Господь до Самуїла: „Послухай голосу того наро́ду щодо всього, про що́ він сказав тобі, бо не тобою вони пого́рдували, але Мною пого́рдували, щоб Я не царюва́в над ними. I Samuel 8:8 Як усі ті діла́, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і́ аж до цього дня, і як вони ки́дали Мене й служили іншим бога́м, так вони чинять і тобі. I Samuel 8:9 А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остереже́ш їх, і розповіси їм пра́во того царя, що буде царюва́ти над ними“. I Samuel 8:10 І переказав Самуїл всі Господні слова́ до наро́ду, що жадав від нього царя, I Samuel 8:11 і сказав: „Оце буде пра́во царя, що царюва́тиме над вами: він ві́зьме синів ваших і поставить собі в колесни́ці свої та серед їздців своїх, і вони бу́дуть бігати перед колесни́цею його́; I Samuel 8:12 і щоб поставити собі тисячників та п'ятдесятників, і щоб орати о́рку його, і щоб жати жни́во його, і щоб робити збро́ю військо́ву його та колесни́чні прила́ддя його. I Samuel 8:13 А дочо́к ваших забере за мирова́рниць, і за куха́рок, і за пе́карок. I Samuel 8:14 І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оли́вки, — і пороздає своїм слу́гам. I Samuel 8:15 А з вашого по́сіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм е́внухам та своїм слу́гам. I Samuel 8:16 І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнакі́в, і ваших ослів, — і буде вживати їх на роботу свою. I Samuel 8:17 Він братиме десятину з вашої ота́ри, а ви станете йому за рабів. I Samuel 8:18 І ви будете кли́кати того дня проти вашого царя́, якого собі ви́брали, — та не відпові́сть вам Господь того дня!“ I Samuel 8:19 Та наро́д відмо́вився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: „Ні, — нехай тільки цар буде над нами! I Samuel 8:20 І бу́демо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходи́тиме перед нами, і прова́дитиме наші ві́йни“. I Samuel 8:21 І вислухав Самуїл усі слова́ наро́ду, і переказав їх го́лосно Господе́ві. I Samuel 8:22 А Господь сказав до Самуїла: „Послу́хайся їхнього голосу, і постав їм царя́!“ І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: „Ідіть кожен до міста свого!“ I Samuel 9:0
I Samuel 9:1 І був чоловік із Веніями́нового племени, а ім'я́ йому Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, веніями́нівець, люди́на заможна. I Samuel 9:2 І був у нього син, а ім'я́ йому Сау́л, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було ніко́го вродливі́шого за нього, — цілою головою він був вищий від кожного з усього наро́ду. I Samuel 9:3 І пропа́ли були Кі́шові, Сау́ловому ба́тькові, осли́ці. І сказав Кіш до свого сина Саула: „Візьми з собою одно́го із слуг, і встань, — іди, пошукай ослиці!“ I Samuel 9:4 І він перейшов Єфре́мові го́ри, і перейшов край Шаліша, — та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, — та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли. I Samuel 9:5 Увійшли вони до кра́ю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: „Давай верні́мося, щоб не занеха́в ба́тько осли́ць, та не став жури́тися за нами!“ I Samuel 9:6 А той відказав йому: „Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче спра́вджується. Тепер сході́мо туди, — може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б“. I Samuel 9:7 І сказав Саул до свого слуги: „Ось ми пі́демо, — та що́ ми принесе́мо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подару́нка нема, щоб прине́сти Божому чоловікові. Що́ ми маємо?“ I Samuel 9:8 А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: „Ось у руці моїй знахо́диться чверть ше́кля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу“. I Samuel 9:9 Колись в Ізраїлі, коли хто ходив пита́тися Бога, то так говорив: „Давайте пі́демо до прови́дця“. Бо що сьогодні „проро́к“, колись звалося „прови́дець“. I Samuel 9:10 І сказав Саул до свого слуги: „Добре твоє слово. Давай пі́демо!“ І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий. I Samuel 9:11 Коли вони підіймалися по узбі́ччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: „Чи є тут прови́дець?“ I Samuel 9:12 А ті відповіли́ їм та й сказали: „Є, — ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, — бо сьогодні в наро́да жертва на па́гірку. I Samuel 9:13 Як уві́йдете до міста, так зна́йдете його, поки він не вийде на па́гірок їсти, — бо народ не їсть аж до його прихо́ду, бо він благословляє жертву, потім їдять покли́кані. А тепер увійдіть, бо зараз ви зна́йдете його“. I Samuel 9:14 І підняли́ся вони до міста. Як вони вхо́дили до сере́дини того міста, аж ось Самуїл виходить навпро́ти них, щоб іти на па́гірок. I Samuel 9:15 А Господь, за день перед Сауловим прихо́дом, виявив був Самуїлові, говорячи: I Samuel 9:16 „Цього ча́су взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніями́нового кра́ю, і ти пома́жеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе наро́д Мій від руки филисти́млян. Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосі́ння його дійшло́ до Мене!“ I Samuel 9:17 А коли Самуїл побачив Сау́ла, то Господь сказав йому: „Оце той чоловік, що Я казав тобі, — він володі́тиме наро́дом Моїм“. I Samuel 9:18 І підійшов Сау́л до Самуїла в сере́дині брами та й сказав: „Скажи мені, де́ тут дім прови́дця?“ I Samuel 9:19 І відповів Самуїл Саулові та й сказав: „Я той прови́дець. Вийди перед мене на па́гірок, і ви бу́дете їсти зо мною сьогодні. А рано я відпущу́ тебе, і про все, що в серці твоїм, я розпові́м тобі. I Samuel 9:20 А щодо осли́ць, що пропа́ли тобі, — сьогодні вже три дні, — не журися за них, бо знайшлися вони. Та для кого все пожада́не в Ізраїлі? Хіба ж не для те́бе та для всього дому батька твого?“ I Samuel 9:21 І відповів Саул та й сказав: „Чи ж я не веніями́нівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніями́нового пле́мени. І чого ти говориш мені отаке слово?“ I Samuel 9:22 І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімна́ти, і дав їм місце на чолі́ покли́каних, а тих було близько тридцяти́ чоловіка. I Samuel 9:23 І сказав Самуїл до ку́харя: „Дай же ту ча́стку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе!“ I Samuel 9:24 І подав ку́хар стегно́ та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. А Самуїл сказав: „Оце позоста́влене! Поклади перед собою та їж, бо воно схо́ване для тебе на умо́влений час, коли я сказав: Покликав я наро́д“. І Саул їв із Самуїлом того дня. I Samuel 9:25 І зійшли вони з па́гірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху́ свого дому. I Samuel 9:26 І повставали вони рано вранці. І сталося, як зійшла́ ра́ння зоря́, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: „Уставай же, і я відпущу́ тебе!“ І встав Саул, і вони вийшли обо́є, він та Саул, на вулицю. I Samuel 9:27 Коли вони підхо́дили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: „Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами“. І той пішов. „А ти зараз спини́ся, — я оголошу́ тобі Боже слово!“ I Samuel 10:0
I Samuel 10:1 І взяв Самуїл посу́динку оливи, та й вилляв на його го́лову, і поцілував його та й сказав: „Чи це не пома́зав тебе Господь над спа́дком Своїм на володаря? (І будеш ти царюва́ти над народом Господнім, і ти ви́зволиш його від руки ворогів його навко́ло. І ось тобі озна́ка, що Господь пома́зав тебе над спа́дком Своїм на володаря.) I Samuel 10:2 Як пі́деш ти сьогодні від мене, то при Рахи́линім гро́бі, у Веніями́новій країні в Целцаху, зна́йдеш двох людей, і вони скажуть тобі: Зна́йдені ті ослиці, яких ти шукати ходив. А оце ба́тько твій занеха́яв справи тих ослиць, та й зажури́вся за вас, говорячи: Що́ я зроблю для свого сина? I Samuel 10:3 І пере́йдеш ти звідти й далі, і пі́деш аж до дібро́ви Фаво́рської, а там зна́йдуть тебе три чоловіки, що йдуть до Бога до Бет-Елу, — один несе трьох ягнят, а один несе три буханці́ хліба, а один несе бурдюка́ вина. I Samuel 10:4 І запитають вони тебе про мир, та дадуть тобі два хлі́би, і ти ві́зьмеш із їхньої руки. I Samuel 10:5 Потому ви́йдеш ти на Божий горбок, де намісники филистимські. І станеться, як ти ввійдеш там до міста, то стрі́неш громаду пророків, що сходять з па́гірка, а перед ними а́рфа, та бу́бон, та сопі́лка, та ци́тра, і вони пророку́ють. I Samuel 10:6 І злине на тебе Дух Господній, і ти будеш з ними пророкува́ти, і станеш іншою люди́ною. I Samuel 10:7 І станеться, коли збу́дуться тобі ці озна́ки, — роби собі, що зна́йде рука твоя, бо Бог з тобою. I Samuel 10:8 І зі́йдеш ти передо мною до Ґілґа́лу, а я зійду́ до тебе, щоб прине́сти цілопа́лення, щоб прино́сити мирні жертви. Сім день будеш чекати, аж поки прийду́ я до тебе, і завідо́млю тебе, що́ будеш робити“. I Samuel 10:9 І сталося, як повернувся він, щоб іти від Самуїла, то Бог змінив йому серце на інше, а всі ті ознаки прийшли того дня. I Samuel 10:10 І прийшли вони туди до Ґів'ї, аж ось громада пророків назустріч йому́. І злинув на нього Дух Божий, — і він пророкував серед них. I Samuel 10:11 І сталося, — кожен, хто знав його відда́вна, а тепер побачили, — ось він пророкує ра́зом із пророками, то казали один до о́дного: „Що́ то сталося Кі́шовому синові? Чи й Саул між пророками?“ I Samuel 10:12 І відповів чоловік звідти й сказав: „А хто їхній ба́тько?“ Тому́ то стало за приказку: „Чи й Саул між пророками?“ I Samuel 10:13 І перестав він пророкувати, і прийшов на па́гірок. I Samuel 10:14 І сказав Саулів дя́дько до нього та до слуги його: „Куди ви ходили?“ А той відказав: „Шукати ослиць. І побачили ми, що нема, і прийшли до Самуїла“. I Samuel 10:15 А дя́дько Саулів сказав: „Скажи ж мені, що́ сказав вам Самуїл?“ I Samuel 10:16 І сказав Саул до дядька свого: „Справді розповів нам, що зна́йдені ті ослиці“. А про справу ца́рства, що говорив Самуїл, не розповів йому. I Samuel 10:17 І скликав Самуїл наро́д до Господа, до Міцпи́, I Samuel 10:18 та й сказав до Ізраїлевих синів: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів Ізраїля з Єгипту, і спас вас із руки Єгипту та з руки всіх царств, що гноби́ли вас. I Samuel 10:19 А ви сьогодні пого́рдували своїм Богом, що Він спасає вас з усіх нещасть ваших та у́тисків ваших. І ви сказали йому: „Ні, таки царя постав над нами. А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племе́нами та за вашими тисячами“. I Samuel 10:20 І привів Самуїл усі Ізраїлеві племе́на, і було́ виявлене Веніями́нове пле́м'я. I Samuel 10:21 І привів він Веніяминове пле́м'я за ро́дами його, і був виявлений рід Матріїв. І привів він рід Матріїв за їхніми мужчи́нами, і був ви́явлений Сау́л, син Кішів. І шукали його, та не знахо́дили. I Samuel 10:22 І питалися Господа ще: „Чи при́йде він ще сюди?“ А Господь відповів: „Он він захова́вся між речами!“ I Samuel 10:23 І вони побігли, і взяли́ його звідти. І він став серед народу, — і був вищий від усього народу на ці́лу го́лову. I Samuel 10:24 І сказав Самуїл до всьо́го наро́ду: „Чи бачите, кого вибрав Господь? Бо нема такого, як він, серед усього наро́ду“. І ввесь народ ізняв крик та й сказав: „Хай живе цар!“ I Samuel 10:25 А Самуїл промовляв до наро́ду про права́ царства, і записав те до книги, та й поклав перед Господнім лицем. І відпустив Самуїл увесь народ, кожного до дому свого́. I Samuel 10:26 І також Саул пішов до дому свого до Ґів'ї, а з ним пішли ті вояки́, що Господь діткнувся їхніх серде́ць. I Samuel 10:27 А негідні сини говорили: „Що, нас спасе отакий?“ І гордували ним, і не прине́сли йому дара. Та він мовчав. I Samuel 11:0
I Samuel 11:1 І вийшов аммоні́тянин Нахаш, і таборува́в при ґілеадському Явешу. І сказали всі явеські люди до Нахаша: „Склади з нами умову, — і ми бу́демо служити тобі!“ I Samuel 11:2 І сказав до них аммоні́тянин Нахаш: „Про це складу́ з вами умову, — щоб кожному з вас ви́брати праве око, і я вчиню́ це на га́ньбу для всього Ізраїля“. I Samuel 11:3 І сказали до нього явеські старші́: „Зачекай нам сім день, і нехай ми пошлемо́ послів у всі Ізраїлеві краї. І якщо нема нам порятунку, то вийдемо до тебе“. I Samuel 11:4 І прийшли ті посли до Саулової Ґів'ї, і говорили ті слова́ до ушей народу. І ввесь народ підніс свій голос, та й заплакав. I Samuel 11:5 Аж ось Саул іде за худобою з поля. І сказав Саул: „Що́ народові, що плачуть?“ І розповіли́ йому слова явеських людей. I Samuel 11:6 І злинув Божий Дух на Саула, як слухав він ті слова́, і дуже запалав його гнів! I Samuel 11:7 І взяв він пару худобин, і порізав її, і порозсилав по всім Ізраїлевім Краї через послів, говорячи: „Хто не ви́йде за Саулом та за Самуїлом, — отак буде зро́блено худобі його!“ І великий страх спав на людей, і вони повихо́дили, як один чоловік. I Samuel 11:8 І він перелічи́в їх у Безеку,- і було Ізраїлевих синів триста тисяч, а Юдиних людей — тридцять тисяч. I Samuel 11:9 І сказали вони до послів, що прийшли: „Так скажете ме́шканцям ґілеадського Явешу: Узавтра, як пригріє сонце, буде вам поряту́нок“. І прийшли ті посли, і розповіли́ явеським людям, — і вони зраділи. I Samuel 11:10 І сказали явеські люди: „Узавтра ми вийдемо до вас, а ви зробите нам усе, що добре в оча́х ваших“. I Samuel 11:11 І сталося назавтра, і склав Саул із наро́ду три відділи, і вони пройшли в сере́дину табо́ру за ранньої сторо́жі, та й били Аммона аж до спеко́ти дня. І сталося, — позосталі розбіглися, і не позоста́лося між ними двох ра́зом. I Samuel 11:12 І сказав народ до Самуїла: „Хто́ той, що запитував: Саул буде царювати над нами? Дайте тих людей, а ми їх повбиваємо!“ I Samuel 11:13 Та Саул сказав: „Ніхто не буде забитий цього дня, бо Госпо́дь сьогодні зробив спасі́ння серед Ізраїля“. I Samuel 11:14 А Самуїл сказав до народу: Ходіть, і пі́демо в Ґілґа́л, та й відновимо там ца́рство!“ I Samuel 11:15 І пішов увесь народ до Ґілґалу, і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі, і прино́сили мирні жертви перед Господнім лицем. І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві му́жі! I Samuel 12:0
I Samuel 12:1 І сказав Самуїл до всього Ізраїля: „Ось я послухався вашого голосу в усьому, що ви говорили мені, — і поставив над вами царя́. I Samuel 12:2 А тепер той цар ось ходить перед вами. А я поста́рів та посивів, а сини мої — ось вони з вами. І я ходив перед вами від своєї мо́лодости аж до цього дня. I Samuel 12:3 Ось я! Свідку́йте проти мене перед Господом та перед Його пома́занцем: чийо́го вола я взяв, чи осла чийо́го взяв я? А кого я гнобив, кому чинив наси́льство? І з чиєї руки взяв я пі́дкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну́ вам“. I Samuel 12:4 А вони сказали: „Не гноби́в ти нас, і не чинив нам наси́льства, і ні від ко́го нічо́го не брав“. I Samuel 12:5 І він сказав: „Госпо́дь свідок на вас, і свідок Його пома́занець цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй руці“. А народ сказав: „Свідок!“ I Samuel 12:6 І сказав Самуїл до народу: „Свідок Господь, що поставив Мойсея та Ааро́на, і що вивів наших батьків із єгипетського кра́ю. I Samuel 12:7 А тепер станьте, і я буду суди́тися з вами перед Господнім лицем про всі доброді́йства Господні, які Він учинив із вами та з вашими батька́ми. I Samuel 12:8 Як Яків прийшов був до Єгипту, і батьки́ ваші кли́кали до Господа, то Господь послав Мойсея та Аарона, і вони вивели ваших батьків із Єгипту, і осади́ли їх у цьому місці. I Samuel 12:9 Та вони забу́ли Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісе́ри, начальника хацорського війська, і в руку филисти́млян та в руку моавського царя, — і вони воювали проти них. I Samuel 12:10 І кли́кали вони до Господа та говорили: „Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваа́лам та Аста́ртам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми бу́демо служити Тобі. I Samuel 12:11 І послав Господь Єруббаа́ла, і Беда́на, і Їфта́ха, і Самуїла, — і врятував вас із руки довко́лишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно. I Samuel 12:12 А коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонських синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, — нехай царює над нами цар! А Цар ваш — Госпо́дь, Бог ваш. I Samuel 12:13 А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя. I Samuel 12:14 Якщо ви бу́дете боятися Господа, і бу́дете служити Йому, і бу́дете слухатися Його голосу, і не бу́дете непокі́рні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим. I Samuel 12:15 А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокі́рні до Господніх за́повідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків! I Samuel 12:16 I ось тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших оча́х. I Samuel 12:17 Чи ж сьогодні не жнива́ на пшеницю? Я покличу до Господа, і Він пошле грім та дощ, а ви пізнаєте й побачите, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх оча́х жада́нням для себе царя“. I Samuel 12:18 І кли́кнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла! I Samuel 12:19 І сказав увесь народ до Самуїла: „Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи́ додали́ ми ще й оце зло, що жадали для себе царя“. I Samuel 12:20 І сказав Самуїл до народу: „Не бійтеся! Ви зробили все те зло, тільки не відступіть від Господа, і служіть Господе́ві всім серцем своїм! I Samuel 12:21 І не відступайте, і не йдіть за марно́тами, які не допоможуть і які не врятують, бо марно́та вони. I Samuel 12:22 Бо Господь не поли́шить народу Свого ради Свого великого Йме́ння, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм. I Samuel 12:23 Також я, — не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставля́ти вас на дорогу добру та про́сту. I Samuel 12:24 Тільки бійтеся Господа, і служіть Йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили, які великі діла вчинив Він із вами! I Samuel 12:25 А якщо справді бу́дете чинити зло, — погинете й ви, і цар ваш!“ I Samuel 13:0
I Samuel 13:1 Рік був, як Саул зацарюва́в, і два роки царював над Ізраїлем. I Samuel 13:2 І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля, — дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча були з Йоната́ном у Веніяминовій Ґів'ї. А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх. I Samuel 13:3 І побив Йоната́н филистимського намісника, що в Ґеві. І почули це филисти́мляни, а Саул засурми́в у сурму́ по всьому Кра́ю, говорячи: „Нехай почують євреї!“ I Samuel 13:4 А ввесь Ізраїль чув, говорячи: „Саул побив филистимського намісника, і тим Ізраїль став нена́висним серед филисти́млян“. І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу. I Samuel 13:5 А филисти́мляни були зібрані воювати з Ізраїлем, — тридцять тисяч возів і шість тисяч верхівці́в, а народу, щодо численности, як піску на морському березі. І вийшли вони, і таборува́ли в Міхмаші, на схід Бет-Авену. I Samuel 13:6 А Ізра́їльтянин побачив, що скру́тно йому, що наро́д був пригно́блений, — і народ ховався по пече́рах, і по щі́линах, і по ске́лях, і по льоха́х та по яма́х. I Samuel 13:7 А інші євреї перейшли Йорда́н до кра́ю Ґада та до Ґілеаду. А Саул був ще у Ґілґалі, а ввесь народ із тривогою поспішав за ним. I Samuel 13:8 І чекав він сім день умо́вленого ча́су, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґа́лу, — і народ став розбігатися від нього. I Samuel 13:9 І сказав Саул: „Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви“. І він приніс цілопа́лення. I Samuel 13:10 І сталося, як скінчи́в він прино́сити цілопа́лення, то ось прихо́дить Самуїл. І вийшов Саул, щоб зустріти його, щоб привітати його. I Samuel 13:11 І сказав Самуїл: „Що́ ти зробив?“ А Саул відказав: „Бо я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умо́влений час тих днів. А филисти́мляни зібралися в Міхмаші. I Samuel 13:12 І я сказав: Тепер филисти́мляни зі́йдуть до мене до Ґілґалу, а Господнього лиця я ще не вблагав. І я вирішив, і приніс цілопа́лення!“ I Samuel 13:13 І сказав Самуїл до Саула: „Ти зробив нерозумне! Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем. I Samuel 13:14 А тепер царство твоє не буде стояти, — Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм, і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм, бо ти не ви́конав, що́ наказав був тобі Господь“. I Samuel 13:15 І встав Самуїл, і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї. А Саул перелічив народ, що знахо́дився з ним, — близько шости сотень чоловіка. I Samuel 13:16 І Саул і син його Йоната́н та народ, що знахо́дився з ним, сиділи в Веніяминовій Ґеві, филисти́мляни ж таборува́ли в Міхмаші. I Samuel 13:17 І вийшли руїнники з филистимського табо́ру трьома́ відділами: один відділ звертається на офрійську дорогу до кра́ю Шуал, I Samuel 13:18 і один відділ звертається на дорогу до Бет-Хорону, а один відділ звертається на дорогу до границі, що провадить від Ґе-Цевоїму до пустині. I Samuel 13:19 А коваля́ не було по всім Ізраїлевім Кра́ї, бо филисти́мляни сказали: „Щоб не робили євреї меча́ чи списа!“ I Samuel 13:20 І схо́див увесь Ізраїль до филисти́млян гострити кожен свого плуга, і за́ступа свого, і сокиру свою, і серпа́ свого, I Samuel 13:21 коли тупи́лися ві́стря плугів, і заступів, і вил, і сокир, і мусіли схо́дити, щоб направити ві́стря рожна́. I Samuel 13:22 І сталося за дні́в війни, — і не знайшлося ані меча, ані списа́ в руці всього народу, що був з Саулом та з Йоната́ном, та був зна́йдений тільки для Саула та для сина його Йоната́на. I Samuel 13:23 І вийшла филистимська зало́га до перехо́ду Міхмашу. I Samuel 14:0
I Samuel 14:1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів. I Samuel 14:2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка. I Samuel 14:3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н. I Samuel 14:4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне. I Samuel 14:5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви. I Samuel 14:6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Госиоде́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“. I Samuel 14:7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“. I Samuel 14:8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм. I Samuel 14:9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них. I Samuel 14:10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“. I Samuel 14:11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“. I Samuel 14:12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“ I Samuel 14:13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним. I Samuel 14:14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день. I Samuel 14:15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х! I Samuel 14:16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди. I Samuel 14:17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші. I Samuel 14:18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами. I Samuel 14:19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“ I Samuel 14:20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике! I Samuel 14:21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном. I Samuel 14:22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю. I Samuel 14:23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.
I Samuel 14:24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба I Samuel 14:25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині. I Samuel 14:26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги. I Samuel 14:27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому! I Samuel 14:28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“. I Samuel 14:29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду. I Samuel 14:30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“ I Samuel 14:31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився. I Samuel 14:32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю! I Samuel 14:33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“. I Samuel 14:34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там. I Samuel 14:35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа. I Samuel 14:36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“ I Samuel 14:37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня. I Samuel 14:38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні. I Samuel 14:39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду. I Samuel 14:40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“ I Samuel 14:41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим. I Samuel 14:42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н. I Samuel 14:43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“ I Samuel 14:44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“ I Samuel 14:45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер. I Samuel 14:46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце. I Samuel 14:47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх. I Samuel 14:48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника. I Samuel 14:49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла. I Samuel 14:50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька. I Samuel 14:51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів. I Samuel 14:52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе. I Samuel 15:0 I Samuel 15:1 І сказав Самуїл до Саула: „Господь послав був мене пома́зати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем. А тепер послухайся голосу Господніх слів. I Samuel 15:2 Так сказав Господь Саваот: Я згадаю, що́ зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він вихо́див із Єгипту. I Samuel 15:3 Тепер іди, і поб'єш Амали́ка, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосе́рдишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібно́ї худо́бини, від верблю́да й аж до осла“. I Samuel 15:4 І Саул оповістив народ, і перелічив їх у Телаїмі, — двісті тисяч піхоти та десять тисяч мужа Юди. I Samuel 15:5 І прийшов Саул аж до Амали́кового міста, та й засів у долині. I Samuel 15:6 І сказав Саул кене́янам: „Ідіть, відокремтесь, вийдіть з-поміж Амалики́тянина, щоб я не долучив вас до них, бо ви зробили були милість усім ізра́їльтянам, коли вони виходили з Єгипту“. І відокремився Кенеянин з-поміж Амали́ка. I Samuel 15:7 А Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця, де йдеш до Шуру, що навпроти Єгипту. I Samuel 15:8 І зловив він Аґага, амаликського царя, живого, а ввесь народ зробив закляттям, та й побив ві́стрям меча. I Samuel 15:9 Та змилосе́рдився Саул і народ над Аґаґом, і над найліпшим з його худоби дрібно́ї й з худоби його великої та з товару вгодо́ваного, і над ві́вцями, та над усім добром, і не хотіли зробити їх закляттям. А все маловарте й худе — його зробили закляттям. I Samuel 15:10 І було Господнє слово до Самуїла й казало: I Samuel 15:11 „Жалкую, що Я настанови́в Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не ви́конав“. І запалився гнів Самуїлів, і він кли́кав до Господа ці́лу ніч. I Samuel 15:12 А рано вранці Самуїл устав, і пішов назу́стріч Саулові. І Самуїлові доне́сли, говорячи: „Саул прийшов до Карме́лу, і ось ставить собі па́м'ятника, а потому поверну́вся й пішов, і зійшов до Ґілґалу“. I Samuel 15:13 І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: „Благослове́нний ти в Господа! Я виконав слово Господнє“. I Samuel 15:14 А Самуїл сказав: „А що́ це за ме́кання цієї отари в ушах моїх, та рик великої худоби, що я чую?“ I Samuel 15:15 І сказав Саул: „Від Амаликитянина привели́ їх, бо народ змилосе́рдився над найліпшим із худоби дрібно́ї та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а позостале вчинили закляттям“. I Samuel 15:16 А Самуїл сказав до Саула: „Поки́нь, а я розповім тобі, що́ Господь говорив мені цієї ночі“. А той сказав йому: „Говори“. I Samuel 15:17 І сказав Самуїл: „Хоч ти мали́й був в оча́х своїх, — чи ж ти не голова Ізраїлевих племе́н? Чи ж не пома́зав тебе Господь на царя над Ізраїлем? I Samuel 15:18 І послав тебе Господь дорогою, і сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амалнки́тян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не ви́губиш їх. I Samuel 15:19 І чому́ ти не послухався Господнього голосу, але кинувся на здо́бич, і зробив оце зло в Господніх оча́х?“ I Samuel 15:20 І сказав Саул до Самуїла: „Та я послухався Господнього голосу, і пішов дорогою, якою послав був мене Господь, — і привів я Аґаґа, царя амаликського, а Амалика зробив закляттям. I Samuel 15:21 А народ узяв зо здо́бичі худобу дрібну́ та худобу велику, як поча́ток закляття, щоб прино́сити в жертву Господе́ві, Богові твоєму, в Ґілґалі“. I Samuel 15:22 І сказав Самуїл: „Чи жада́ння Господа цілопа́лень та жертов таке, як по́слух Господньому голосу? Таж по́слух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого ло́ю! I Samuel 15:23 Бо непокі́рливість — як гріх ворожби́тства, а сваві́льство — як провина та служба бовва́нам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем“. I Samuel 15:24 I сказав Саул до Самуїла: „Прогріши́вся я, бо переступив накази Господні та слова́ твої, — бо я боявся народу, та послухався його голосу. I Samuel 15:25 А тепер прости ж мій гріх, і вернися зо мною, — і я поклонюсь Господе́ві“. I Samuel 15:26 Та Самуїл сказав до Саула: „Не вернуся з тобою, бо ти погорди́в Господнім словом, а Господь погорди́в тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем“. I Samuel 15:27 І повернувся Самуїл, щоб піти, а Саул схопи́в по́лу плаща його, та й відірвав. I Samuel 15:28 І сказав до нього Самуїл: „Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе! I Samuel 15:29 І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не люди́на, щоб каятись“. I Samuel 15:30 А Саул сказав: „Прогріши́вся я! Але вшануй мене перед старши́ми мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господе́ві, Богові твоєму“. I Samuel 15:31 І вернувся Самуїл за Саулом, і Саул поклонився Господе́ві. I Samuel 15:32 І сказав Самуїл: „Підведіть до мене Аґаґа, царя амаликського“. І пішов до нього Аґаґ весело. І сказав Аґаґ: „Справді, — відступилася гірко́та смерти!“ I Samuel 15:33 А Самуїл сказав: „Як твій меч позбавляв жінок дітей, так позба́виться дітей твоя мати між жінка́ми“. І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім лицем у Ґілґалі. I Samuel 15:34 І пішов Самуїл до Рами́, а Саул зійшов до дому свого, до Саулової Ґів'ї. I Samuel 15:35 І більше не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерти, та Самуїл сумува́в за Саулом. А Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем. I Samuel 16:0
I Samuel 16:1 І сказав Господь до Самуїла: „Аж доки ти сумува́тимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Напо́вни рога свого оливою, та й іди, — пошлю тебе до віфлеє́млянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його“. I Samuel 16:2 І сказав Самуїл: „Як я піду́? А почує Саул, то вб'є мене“. А Господь сказав: „Візьми в свою руку теля з великої худоби, та й скажеш: Я прийшов, щоб прине́сти жертву для Господа. I Samuel 16:3 І закличеш Єссе́я на жертву, а Я тобі дам знати, що́ маєш робити, і пома́жеш Мені того, кого скажу́ тобі“. I Samuel 16:4 І зробив Самуїл, що́ Господь говорив. І прийшов він до Віфлеєму, а старші́ міста вийшли йому назустріч із тремтінням. І сказали вони: „Чи твій при́хід — то мир?“ I Samuel 16:5 А він відказав: „Мир! Я прийшов, щоб прине́сти жертву Господе́ві. Освятіться, і при́йдете зо мною до жертви“. І освятив він Єссе́я та синів його, і покликав їх на жертву. I Samuel 16:6 І сталося, як вони поприхо́дили, то побачив він Еліява, та й сказав: „Справді — перед Господом пома́занець Його!“ I Samuel 16:7 Та Господь сказав Самуїлові: „Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить люди́на: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце“. I Samuel 16:8 І покликав Єссе́й Авінадава, і привів його перед Самуїла, та той сказав: „Також цього не вибрав Господь!“ I Samuel 16:9 І привів Єссе́й Шамму, та Самуїл сказав: „Також цього не вибрав Господь“. I Samuel 16:10 І привів Єссей сімох своїх синів перед Самуїла. І сказав Самуїл до Єссея: „Цих не вибрав Господь“. I Samuel 16:11 І сказав Самуїл до Єссея: „Чи то всі твої діти?“ А той відказав: „Ще позостався найменший, — він пасе отару“. І сказав Самуїл до Єссея: „Пошли ж приве́сти його, бо не сядемо за стіл, аж поки він не при́йде сюди“. I Samuel 16:12 І послав він, і привів його, а він — рум'яний, із гарними очима та хорошого стану. А Господь сказав Самуїлові: „Устань, пома́ж його, — бо це він!“ I Samuel 16:13 І взяв Самуїл рога оливи, та й пома́зав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньо́му від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами́.
I Samuel 16:14 І Дух Господній відступився від Саула, а напав його дух злий, по́сланий від Господа. I Samuel 16:15 І сказали раби Саула до нього: „Оце злий дух від Бога нападає на тебе. I Samuel 16:16 Нехай скаже пан наш, — раби твої пошукають тобі кого, хто вміє грати на гу́слах. І станеться, коли буде на тебе злий дух від Бога, то заграє той рукою своєю, — і буде тобі добре“. I Samuel 16:17 І сказав Саул до рабів своїх: „Нагляньте мені кого, хто добре грає, і приведіть до ме́не“. I Samuel 16:18 I відповів один із слуг, і сказав: „Ось бачив я сина віфлеємлянина Єссе́я, що вміє грати, — ли́цар та вояка, і розуміється на речах, і чоловік хорошої поста́ви. І Господь із ним“. I Samuel 16:19 І послав Саул послів до Єссе́я й сказав: „Пошли до мене Давида, сина свого, що при отарі“. I Samuel 16:20 І взяв Єссе́й осла, наладованого хлібом, та бурдюка́ вина, та одне козля, і послав через сина свого Давида до Саула. I Samuel 16:21 І прийшов Давид до Саула, та й став перед ним. І той сильно полюбив його, і він став йому зброєно́шею. I Samuel 16:22 І послав Саул до Єссея, говорячи: „Нехай остається Давид при мені, бо він знайшов ласку в оча́х моїх“. I Samuel 16:23 І бувало, коли злий дух від Бога нападав на Саула, то Дави́д брав гу́сла, та й грав своєю рукою. І легшало Саулові, і ставало йому добре, і відступа́в від нього той злий дух. I Samuel 17:0 I Samuel 17:1 І зібрали филисти́мляни свої ві́йська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборува́ли між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі. I Samuel 17:2 І зібра́лися Саул та ізра́їльтяни, і таборува́ли в долині Елі, і вставилися до бо́ю проти филисти́млян. I Samuel 17:3 І стояли филисти́мляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина. I Samuel 17:4 І вийшов із филистимських табо́рів однобо́рець, ім'я́ йому Ґолія́т із Ґату. Високий був — шість ліктів і п'ядь. I Samuel 17:5 А на голові його — мідяний шоло́м, і він одя́гнений був у па́нцера з луски́; а вага того па́нцера — п'ять тисяч шеклів міді. I Samuel 17:6 А на нога́х його — мідяні наголі́нники, а за плечи́ма його — мідяний спис. I Samuel 17:7 А держа́к списа його — як ткацький вал, а ві́стря спи́су його — шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоно́ша. I Samuel 17:8 І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: „Чого ви вийшли ставати до бо́ю? Чи ж я не филисти́млянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зі́йде до мене. I Samuel 17:9 Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми ста́немо вам за рабів. А якщо я перемо́жу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам“. I Samuel 17:10 І сказав филисти́млянин: „Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки́. Дайте мені чоловіка, і бу́демо битися вдвох“. I Samuel 17:11 І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филисти́млянина, — і вони перестра́шилися та сильно наляка́лися. I Samuel 17:12 А Давид — син того мужа ефра́тянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я́ йому Єссе́й, що мав во́сьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був стари́й, увійшов у літа. I Samuel 17:13 І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну́. А імена́ трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його — Авінадав, а третій — Шамма. I Samuel 17:14 А Давид — він найменший, а три найстарші пішли за Саулом. I Samuel 17:15 А Давид ходив до Саула, та вертався па́сти отару свого батька в Віфлеємі. I Samuel 17:16 А той филисти́млянин підхо́див ранком та ввечорі, і виступав сорок день. I Samuel 17:17 І сказав Єссей до сина свого Давида: „Візьми но для братів своїх ефу́ цього пра́женого зе́рна, і десять цих хлібі́в, та й віднеси́ скоренько до табо́ру до своїх братів. I Samuel 17:18 А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про пово́дження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.“ I Samuel 17:19 А Саул і вони, та всі ізра́їльтяни були в долині Елі, — воювали з филисти́млянами. I Samuel 17:20 І встав Давид рано вранці, і полиши́в ота́ру свою на сто́рожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обо́зу, а ві́йсько вихо́дило до бойово́го стро́ю, і підняли́ вони окрик у бою́. I Samuel 17:21 І ви́шикувалися Ізраїль та Филисти́млянин ла́ва проти ла́ви. I Samuel 17:22 І Давид позоставив свою но́шу в сто́рожа речей, та й побіг до по́лку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про пово́дження. I Samuel 17:23 А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полкі́в одноборець, филисти́млянин Ґолія́т ім'я́ йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова́, а Давид почув. I Samuel 17:24 А всі ізра́їльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися. I Samuel 17:25 І говорив Ізра́їльтянин: „Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажа́ти Ізраїля. І буде, — того чоловіка, що вб'є його, збагати́ть його цар великим багатством, і дочку́ свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі“. I Samuel 17:26 І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: „Що́ буде зро́блене тому, хто вб'є цього филисти́млянина й зді́йме обра́зу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филисти́млянин, що так зневажає полки́ Живого Бога?“ I Samuel 17:27 А народ сказав йому те саме слово, говорячи: „Отак буде зро́блено чоловікові, хто вб'є його“. I Samuel 17:28 І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: „Чого то зійшов ти? І на ко́го ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумі́лість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну́!“ I Samuel 17:29 А Давид відказав: „Та що́ я зробив тепер? Чи не на нака́з батька?“ I Samuel 17:30 І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше. I Samuel 17:31 І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його. I Samuel 17:32 І сказав Давид до Саула: „Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій пі́де, і буде битися з отим филистимлянином“. I Samuel 17:33 І сказав Саул до Давида: „Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти мали́й, а він воя́к від своєї мо́лодости“. I Samuel 17:34 І сказав Давид до Саула: „Твій раб був пастухо́м свого батька при отарі, і прихо́див лев, а також — ведмідь, та й тягнув штуку дрібно́ї худоби зо стада, I Samuel 17:35 а я вихо́див за ним, і побивав його, і виривав те з па́щі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гри́ву, та й побивав його. I Samuel 17:36 І лева, і ведмедя побива́в твій раб. І цей необрізаний филисти́млянин буде, як один із них, бо він зневажив полки́ Живого Бога!“ I Samuel 17:37 І сказав Давид: „Господь, що врятува́в мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филисти́млянина“. І сказав Саул: „Іди, і нехай Господь буде з тобою!“ I Samuel 17:38 І зодягнув Саул Давида в свою о́діж, і дав мідяно́го шоло́ма на його голову, і надів на нього па́нцера. I Samuel 17:39 І прип'я́в Давид меча його на одежу свою, та й силкува́вся йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: „Не мо́жу в цьому ходити, бо я не звик!“ І поскида́в Давид їх із себе. I Samuel 17:40 І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять ви́гладжених камінці́в із потоку, і поклав їх у пастушу то́рбу, яку мав, та в торби́ну, а його пра́ща — у руці його. І він пішов до филисти́млянина. I Samuel 17:41 А филисти́млянин підхо́див усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита́ перед ним. I Samuel 17:42 І подивився филисти́млянин, та й побачив Давида, — і злегкова́жив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юна́к струнко́ї поста́ви. I Samuel 17:43 І сказав филисти́млянин до Давида: „Чн я пес, що ти вийшов на мене з ки́єм?“ І филисти́млянин прокляв Давида своїми богами. I Samuel 17:44 І сказав филисти́млянин до Давида: „Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам пта́ству небесному та звірині́ польові́й“. I Samuel 17:45 І сказав Давид до филисти́млянина: „Ти йдеш на мене з мечем і списом та ра́тищем, а я йду на тебе в Ім'я́ Господа Савао́та, Бога військ Ізра́їлевих, які́ ти знева́жив. I Samuel 17:46 Сьогодні віддасть тебе Господь у мою ру́ку, — і я поб'ю́ тебе́, і відітну́ голову твою з тебе, і дня цього я дам па́дло филистимського табо́ру птаству небесному та земній звірині́. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів! I Samuel 17:47 І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мече́м та списом, — бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку“. I Samuel 17:48 І сталося, коли филисти́млянин устав і пішов, і збли́зився до Давида, то Давид поспішив і побіг до ла́ви навпроти филисти́млянина. I Samuel 17:49 І простя́г Давид руку свою до то́рби, і взяв звідти ка́меня, та й кинув із пращі, — і вдарив филисти́млянина в чоло́ його. І той камінь втявся йому в чоло́, — і він упав на обличчя своє на землю. I Samuel 17:50 І отак переміг Давид филисти́млянина пра́щею та ка́менем, — і вдарив він филисти́млянина, та й убив його, а меча́ не було в Давидовій руці. I Samuel 17:51 І підбіг Давид, і став на филисти́млянина, і ви́хопив його меча́, і витяг його з його пі́хви, — та й убив його, і відтяв ним йому го́лову! І побачили филисти́мляни, що помер їх сила́ч, — і стали втікати! I Samuel 17:52 А люди Ізраїлеві та Юдині схопи́лися, і зняли́ крик, та й погнали филисти́млян аж доти, де йдеться до Ґа́ю, і аж до брами Екро́ну. І падали трупи филисти́млян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону. I Samuel 17:53 І верну́лися Ізраїлеві сини з пого́ні за филистимлянами, та й розграбува́ли їхні табо́ри. I Samuel 17:54 А Давид узяв го́лову того филисти́млянина, і приніс її до Єрусалиму, а збро́ю його склав у своєму наме́ті. I Samuel 17:55 А як Саул побачив Давида, що вихо́див напроти филисти́млянина, то сказав до Авне́ра, провідника́ війська: „Чий син оцей хло́пець, Авне́ре?“ А Авне́р відказав: „Присягаю життям твоїм, о ца́рю, що не знаю!“ I Samuel 17:56 І сказав цар: „Запитай, чий син цей юна́к?“ I Samuel 17:57 А коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то Авне́р узяв його й привів його перед Саула, а голова́ филисти́млянина — у руці його. I Samuel 17:58 І сказав до нього Саул: „Чий ти син, хло́пче?“ А Давид відказав: „Я син раба твого віфлеємлянина Єссе́я“. I Samuel 18:0
I Samuel 18:1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою. I Samuel 18:2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька. I Samuel 18:3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою. I Samuel 18:4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого. I Samuel 18:5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам. I Samuel 18:6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами. I Samuel 18:7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“ I Samuel 18:8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“ I Samuel 18:9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида. I Samuel 18:10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис. I Samuel 18:11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього. I Samuel 18:12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в. I Samuel 18:13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом. I Samuel 18:14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь. I Samuel 18:15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його. I Samuel 18:16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними. I Samuel 18:17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ I Samuel 18:18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“ I Samuel 18:19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові, I Samuel 18:20 а Давида покохала Мелхо́ла, друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його. I Samuel 18:21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“. I Samuel 18:22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“. I Samuel 18:23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“ I Samuel 18:24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“. I Samuel 18:25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян. I Samuel 18:26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі I Samuel 18:27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу. I Samuel 18:28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його. I Samuel 18:29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні. I Samuel 18:30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане. I Samuel 19:0
I Samuel 19:1 І говорив Саул до свого сина Йоната́на та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида. I Samuel 19:2 І розповів Йонатан Давидові, говорячи: „Батько мій Саул хоче вбити тебе. А тепер уранці стережися, — сиди в укритті́, і схова́йся. I Samuel 19:3 А я вийду, і стану при своєму ба́тькові на полі, де ти будеш, і я буду говорити про тебе до свого батька. І що́ побачу, те розповім тобі“. I Samuel 19:4 І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і сказав йому: „Нехай не згрішить цар проти раба свого, проти Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе. I Samuel 19:5 І наражав він на небезпе́ку життя своє, і вбив филисти́млянина, — і Господь учинив велике спасі́ння для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І для чого згрішиш ти проти невинної кро́ви, бажаючи вбити Давида безпричи́нно?“ I Samuel 19:6 І послу́хався Саул Йонатанового голосу. І Саул присягнув: „Як живий Господь, — не буде той убитий!“ I Samuel 19:7 І покликав Йонатан Давида, і переказав йому Йонатан усі ті слова́. І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше. I Samuel 19:8 А війна була далі. І вийшов Давид, і воював з филисти́млянами, та й завдав їм велику пора́зку, — і вони повтікали перед ним. I Samuel 19:9 А злий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своїм домі, і спис його — в руці його, а Давид грав рукою. I Samuel 19:10 А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхили́вся той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну́, а Давид утік, і був урято́ваний тієї ночі. I Samuel 19:11 І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб стерегли його й щоб убили його вранці. І розповіла́ Давидові його жінка Мелхола, говорячи: „Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий“. I Samuel 19:12 І Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов і втік, і врятувався. I Samuel 19:13 І взяла Мелхола домашнього божка́, і поклала до ліжка, а поду́шку з ко́зячого во́лосу поклала в голова́х його, та й прикрила плаще́м. I Samuel 19:14 І послав Саул посланці́в, щоб узяти Давида, а вона сказала: „Він хворий!“ I Samuel 19:15 І послав Саул тих посланці́в побачити Давида, говорячи: „Принесіть його в лі́жку до мене, щоб забити його!“ I Samuel 19:16 І ввійшли ті посланці́, аж ось у ліжку домашній божо́к, а в голова́х його — поду́шка з ко́зячого во́лосу! I Samuel 19:17 І сказав Саул до Мелхоли: „На́що ти так обмани́ла мене, і відпустила мого ворога, і він урятувався?“ А Мелхола відказала Саулові: „Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб'ю тебе!“ I Samuel 19:18 А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами́, і розповів йому все, що́ зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті. I Samuel 19:19 І розпові́джено Саулові, говорячи: „Ось Давид у Найоті в Рамі́“. I Samuel 19:20 І послав Саул посланці́в, щоб узяли́ Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони. I Samuel 19:21 I розповіли́ про це Саулові. І послав він інших посланці́в, та пророкували також і вони. А Саул послав посланці́в ще третіх, та пророкували й вони. I Samuel 19:22 І пішов і він до Рами́, і прийшов аж до великої ями, що в Сеху, і запитав, і сказав: „Де Самуїл та Давид?“ А запитаний відказав: „Ось у Найоті в Рамі“. I Samuel 19:23 І пішов він туди до Найоту в Рамі. І зли́нув Божий Дух також на нього, — і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі. I Samuel 19:24 І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом, і лежав наги́й ці́лий той день та ці́лу ніч. Тому то й говорять: „Чи й Саул між пророками?“ I Samuel 20:0
I Samuel 20:1 І втік Давид з Найо́ту в Рамі́, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: „Що́ я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?“ I Samuel 20:2 А той відказав: „Борони Боже, — ти не помреш! Таж ба́тько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не бу́де!“ I Samuel 20:3 А Давид іще присягнув та й сказав: „Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в оча́х твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засму́чений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, — між мною та смертю не більше кро́ку!“ I Samuel 20:4 І сказав Йонатан до Давида: „Що́ підкаже душа твоя, те зроблю́ тобі!“ I Samuel 20:5 І сказав Давид до Йонатана: „Ось узавтра новомі́сяччя, коли звичайно сиджу́ я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора. I Samuel 20:6 Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна́ жертва для всього роду його. I Samuel 20:7 Якщо він скаже так: „Добре!“ то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постано́влене те зло від нього. I Samuel 20:8 І зробиш милість своє́му рабові, бо ти ввів свого раба в Господній запові́т із собою. А якщо є на мені прови́на, — убий мене ти, а до батька твого по́що мене ве́сти?“ I Samuel 20:9 І відказав Йонатан: „Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізна́ю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу́ тобі?“ I Samuel 20:10 І сказав Давид до Йонатана: „Хто повідо́мить мене, якщо батько твій відповість тобі жорсто́ке?“ I Samuel 20:11 А Йонатан сказав до Давида: „Ходи ж, і ви́йдемо на поле“. І вийшли вони оби́два на поле. I Samuel 20:12 І сказав Йоната́н до Давида: „Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього ча́су ви́відаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю́ до тебе, і не сповіщу́ тебе, — I Samuel 20:13 так нехай зробить Госпо́дь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму ба́тькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу́ тебе, і відішлю́ тебе, і ти пі́деш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм ба́тьком. I Samuel 20:14 І ти, якщо я бу́ду ще живий, хіба не зро́биш зо мною Господньої ми́лости? Коли ж я помру́, I Samuel 20:15 то не відбирай своєї ми́лости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі. I Samuel 20:16 І нехай пошукає Господь душі́ від Давидових ворогів!“ І склав Йонатан умову з Давидовим домом. I Samuel 20:17 І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу. I Samuel 20:18 І сказав йому Йонатан: „Узавтра новомісяччя, і ти будеш зга́даний, бо буде порожнє твоє місце. I Samuel 20:19 А третього дня скоро зі́йдеш, і при́йдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азе́л. I Samuel 20:20 А я пущу́ три стрілі́ набік, ніби стріляючи собі до мети. I Samuel 20:21 І ось пошлю́ я слугу: „Іди, знайди ті стрі́ли!“ Якщо, говорячи, скажу́ я до хлопця: „Он ті стрі́ли тут перед тобою, візьми їх“, то прихо́дь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!“ I Samuel 20:22 А якщо я скажу́ до того юнака́ так: „Он ті стріли за тобою далі“, то втікай, бо Господь відпускає тебе. I Samuel 20:23 А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, — ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!“ I Samuel 20:24 І сховався Давид у полі. І було новомі́сяччя, а цар засів до ї́жі. I Samuel 20:25 І сів цар на стільці́ своїм, як раз-у-раз, на стільці́ при стіні. І встав Йонатан, а Авне́р сів збо́ку Саула, а Давидове місце було порожнє. I Samuel 20:26 Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: „Це випа́док, Давид не чистий, бо не очистився“. I Samuel 20:27 І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, — було́ порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: „Чому́ не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?“ I Samuel 20:28 І відповів Йонатан Саулові: „Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму. I Samuel 20:29 І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова́ жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в оча́х твоїх, нехай я побіжу́ та побачу братів моїх. Тому́ не прийшов він до царсько́го столу“. I Samuel 20:30 І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: „Негідний і неслухня́ний си́ну! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері? I Samuel 20:31 Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи́ його до мене, бо він призначений на смерть“. I Samuel 20:32 І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: „Чому́ він буде забитий? Що́ він зробив?“ I Samuel 20:33 Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида. I Samuel 20:34 І встав Йонатан від сто́лу, розпалений гнівом, і не їв хліба і дру́гого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його обра́зив його батько. I Samuel 20:35 І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умо́влений з Давидом час, а з ним був мали́й хлопець. I Samuel 20:36 І сказав він до хлопця свого: „Побіжи, знайди ті стріли, що я ви́стріляю“. Хлопець побіг, а він пустив стрілу́ поза нього. I Samuel 20:37 І прийшов хлопець до місця стріли́, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: „Он та стріла за тобою далі!“ I Samuel 20:38 І кликнув Йонатан за хлопцем: „Скоро, поспіши, не ставай!“ І зібрав Йонатанів хлопець стрі́ли, та й прийшов до свого пана. I Samuel 20:39 А той хлопець нічого не знав, — тільки Йонатан та Давид знали ту справу. I Samuel 20:40 І віддав Йоната́н свою зброю юнако́ві, якого мав, та й сказав йому: „Іди, занеси це до міста!“ I Samuel 20:41 Той юна́к пішов, а Давид устав із південного бо́ку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один о́дного, і оплакували один о́дного, а Давид гірко плакав. I Samuel 20:42 І сказав Йонатан до Давида: „Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я́, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, — нехай буде аж навіки!“ I Samuel 21:0
I Samuel 21:1 І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста. I Samuel 21:2 І прийшов Давид до Но́ва, до священика Ахімеле́ха. А Ахіме́лех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: „Чому́ ти сам, і ніко́го немає з тобою?“ I Samuel 21:3 І сказав Давид до священика Ахімелеха: „Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на озна́чене місце. I Samuel 21:4 А тепер, що́ є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що́ зна́йдеться“. I Samuel 21:5 А священик відповів Давидові та й сказав: „Нема в мене звича́йного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої́ слуги зде́ржалися від жінки“. I Samuel 21:6 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: „Так, бо жіно́к не було при нас як учора, так і позавчора, відко́ли я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посу́дині стане святим“. I Samuel 21:7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покла́сти теплий хліб того дня, коли його забирають. I Samuel 21:8 А там того дня знахо́дився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я́ йому Доеґ, ідуме́янин, провідник пастухів, яких мав Саул. I Samuel 21:9 І сказав Давид до Ахімеле́ха: „Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча́? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої збро́ї своєї, бо царська́ справа була на́гла“. I Samuel 21:10 А священик сказав: „Є меч филисти́млянина Ґолія́та, що ти вбив його в долині Ела, — ось він за ефо́дом, заго́рнений одежею. Якщо ві́зьмеш його собі, — візьми, бо тут нема іншого, окрім нього“. І сказав Давид: „Нема іншого такого, як він, — дай його мені!“
I Samuel 21:11 І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахі́ша, царя ґа́тського. I Samuel 21:12 І сказали до нього Ахі́шеві раби: „Чи ж не цей Давид цар Кра́ю? Хіба ж не про нього співають у та́нцях, говорячи: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої“. I Samuel 21:13 І заховав Давид ті слова́ в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського. I Samuel 21:14 І змінив він свій ро́зум на їхніх оча́х, і шалів при них, і бив по две́рях брами, і пускав сли́ну свою на свою бо́роду. I Samuel 21:15 І сказав Ахі́ш до своїх рабів: „Ось бачите чоловіка, що схо́дить із розуму. На́що привели́ його до мене? I Samuel 21:16 Чи мені бракує безумних, що ви привели́ його, щоб схо́див із розуму передо мною? Чи такий може вхо́дити до мого дому?“ I Samuel 22:0 I Samuel 22:1 І пішов Давид звідти, і втік до печери Адулла́м. А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посхо́дилися до нього туди. I Samuel 22:2 І позбиралися до нього кожен пригно́блений, і кожен, хто був задо́вжений, і кожен огі́рчений в душі, — і він став над ними провіднико́м. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда. I Samuel 22:3 І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи́, та й сказав до моавського царя: „Нехай при́йде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я бу́ду знати, що́ зро́бить мені Бог“. I Samuel 22:4 І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебува́ння в тверди́ні. I Samuel 22:5 А пророк Ґад сказав до Давида: „Ти не бу́деш сидіти в тверди́ні, — іди, і пере́йдеш собі до Юдиного кра́ю!“ І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет. I Samuel 22:6 І почув Саул, що пі́знаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли прн ньому.
I Samuel 22:7 І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: „Послухайте, веніями́нівці! Чи вже ж Єссе́їв син дасть усім вам поля́ та виноградники? Чи вже ж настано́вить усіх вас тисячниками та сотниками, I Samuel 22:8 що всі ви змовилися на мене, і не доне́сли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссе́євим сином, і ніхто з вас не змилосе́рдився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатува́ти на мене, і те діється і цього дня?“ I Samuel 22:9 І відповів ідуме́янин Доеґ, — а він стояв при Саулових слу́гах, — і сказав: „Я бачив Єссе́євого сина, що прихо́див до Но́ва, до Ахімеле́ха, Ахітувового сина, I Samuel 22:10 і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча́ филисти́млянина Ґолія́та“. I Samuel 22:11 І послав цар покликати священика Ахімеле́ха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули́ до царя. I Samuel 22:12 А Саул сказав: „Слухай но, сину Ахітувів!“ А той відказав: „Ось я, мій пане!“ I Samuel 22:13 І сказав до нього Саул: „На́що ви змо́вилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чига́в, як цього дня?“ I Samuel 22:14 І відповів Ахімеле́х цареві та й сказав: „А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має при́ступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі? I Samuel 22:15 Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані мало́го, ані великого“. I Samuel 22:16 А цар сказав: „Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!“ I Samuel 22:17 І сказав цар слу́гам, що стояли при ньому: „Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука ра́зом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не доне́сли до вуха мого“. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків. I Samuel 22:18 Тоді цар сказав до Доеґа: „Підійди ти, і вдар священиків!“ І підійшов ідуме́янин Доеґ, та й ударив священиків, — і вбив того дня вісімдеся́т і п'ять чоловіка, що носять лляно́го ефо́да. I Samuel 22:19 А Нов, священиче місто, цар побив ві́стрям меча все, — від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну́ худо́бину, — усе побив ві́стрям меча. I Samuel 22:20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я́ йому: Евіята́р. І втік він до Давида. I Samuel 22:21 І Евіята́р доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків. I Samuel 22:22 А Давид сказав до Евіята́ра: „Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, яки́й конче розпові́сть Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого́ батька! I Samuel 22:23 Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти бу́деш стере́жений у мене“. I Samuel 23:0 I Samuel 23:1 І доне́сли Давидові, говорячи: „Ось филисти́мляни облягли́ Кеїлу, і грабують клу́ні“. I Samuel 23:2 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи піду́ й перемо́жу тих филисти́млян?“ А Госпо́дь сказав до Давида: „Іди, — і поб'єш филисти́млян та спасеш Кеїлу“. I Samuel 23:3 А Давидові люди сказали до нього: „Ось ми боїмо́ся тут у Юді, а що ж буде, коли пі́демо в Кеїлу, проти филистимських лав?“ I Samuel 23:4 А Давид ще далі питався Господа, і Господь відповів та сказав йому: „Устань, зійди́ до Кеїли, бо Я даю филисти́млян у твою руку“. I Samuel 23:5 І пішов Давид та люди його до Кеїли, та й воював із филисти́млянами, і зайняв їхню худобу, і наніс їм велику пора́зку. І спас Давид ме́шканців Кеїли. I Samuel 23:6 І сталося, коли втікав Евіята́р, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефо́д був у його руці. I Samuel 23:7 А Саулові доне́сено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: „Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воро́тами та за́сувом“. I Samuel 23:8 І скликав Саул увесь народ на війну, щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його. I Samuel 23:9 І дізнався Давид, що Саул задумує лихо на нього, і сказав до священика Евіята́ра: „Принеси ефо́да!“ I Samuel 23:10 І Давид сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Дослухуючися, чув Твій раб, що Саул хоче ввійти до Кеїли, щоб вигубити місто через мене. I Samuel 23:11 Чи ви́дадуть мене громадя́ни Кеїли в його руку? Чи зі́йде Саул, як чув твій раб? Господи, Боже Ізраїлів, розпові́ж же Своєму рабо́ві!“ І сказав Господь: „Зі́йде“. I Samuel 23:12 І запитався Давид: „Чи видадуть громадя́ни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку?“ А Господь сказав: „Видадуть“. I Samuel 23:13 І встав Давид та його люди, бли́зько шости сотень чоловіка, та й вийшли з Кеїли, і ходили, де можна було ходити. А Саулові доне́сено, що Давид утік із Кеїли, і він занеха́яв по́хід. I Samuel 23:14 І осівся Давид у пустині в тверди́нях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому. I Samuel 23:15 І побачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид пробува́в у пустині Зіф у Хореші. I Samuel 23:16 І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі, I Samuel 23:17 та й сказав до нього: „Не бійся, бо не зна́йде тебе рука мого батька Саула! І ти бу́деш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі засту́пником. І це знає й батько мій Саул“. I Samuel 23:18 І вони оби́два склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому. I Samuel 23:19 А зіфе́яни прийшли до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Ось Давид ховається в нас у тверди́нях у Хорешу, на взгі́р'ї Хахіла, що з пі́вдня від Єшішону. I Samuel 23:20 А тепер, за всім жада́нням своєї душі, о ца́рю, конче зійди, а нам — хіба́ видати його в цареву руку“. I Samuel 23:21 І сказав Саул: „Благослове́нні ви в Господа, бо змилосе́рдилися надо мною! I Samuel 23:22 Ідіть же, приготу́йте ще, і розпізна́йте, і побачте місце його, де буде нога його, хто його там бачив, бо казали мені: сильно хитру́є він! I Samuel 23:23 І подивіться, і розізнайте всі схо́ванки, де́ він ховається, і ве́рнетесь до мене з певною звісткою, — і я піду́ з вами. І буде, якщо він є в Краю́, то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах“. I Samuel 23:24 І встали вони, і пішли в Зіф перед Саулом. А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві, на пі́вдень від Єшімону. I Samuel 23:25 А Саул та його люди пішли шукати. І доне́сли про це Давидові, і він зійшов до Сели, і спинився в Маонській пустині. А Саул прочув, та й гнався за Давидом до Маонської пустині. I Samuel 23:26 І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди — з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул та люди його оточували Давида та людей його, щоб схопи́ти їх. I Samuel 23:27 І прийшов послане́ць до Саула, говорячи: „Іди поспішно, бо филисти́мляни кинулися на Край!“ I Samuel 23:28 І вернувся Саул з погоні за Давидом, і пішов навпере́йми филисти́млян. Тому то назвали ім'я́ тому місцю: Села-Гаммахлекот. I Samuel 24:0
I Samuel 24:1 А Давид вийшов звідти, і осівся в тверди́нях Ен-Ґеді. I Samuel 24:2 І сталося, як вернувся Саул із погоні за филисти́млянами, то доне́сли йому, говорячи: „Ось Давид у пустині Ен-Ґеді“. I Samuel 24:3 І взяв Саул три тисячі ві́йська, ви́браних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. I Samuel 24:4 І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його. I Samuel 24:5 І сказали люди Давида до нього: „Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх оча́х“. А Давид устав, і тихо відтяв по́лу Саулового плаща́. I Samuel 24:6 І сталося по́тім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. I Samuel 24:7 І сказав він до своїх людей: „Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому пома́занцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він — пома́занець Господній!“ I Samuel 24:8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. I Samuel 24:9 А пото́му Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: „Пане мій, о ца́рю!“ А Саул озирну́вся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. I Samuel 24:10 І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? I Samuel 24:11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосе́рдився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він — пома́занець Господній! I Samuel 24:12 І подивися, ба́тьку мій, і поглянь на по́лу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю по́лу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чига́єш на душу мою, щоб забра́ти її! I Samuel 24:13 Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімсти́ться Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! I Samuel 24:14 Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! I Samuel 24:15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? I Samuel 24:16 І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки“. I Samuel 24:17 І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова́ до Саула, то Саул сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“ І підняв Саул голос свій, та й заплакав. I Samuel 24:18 І сказав він до Давида: „Справедливі́ший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. I Samuel 24:19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. I Samuel 24:20 Як чоловік зна́йде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відпла́тить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. I Samuel 24:21 А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царюва́ти, і стане в руці твоій Ізраїлеве царство. I Samuel 24:22 А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого“. I Samuel 24:23 І Давид заприсягну́в Саулові. І пішов Саул до дому свого́, а Давид та люди його ввійшли до тверди́ні. I Samuel 25:0
I Samuel 25:1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Пара́н. I Samuel 25:2 І був чоловік у Мао́ні, а оселя його на Карме́лі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібно́ї худоби та тисячу кіз. І був він на Карме́лі, коли стригли отару його́. I Samuel 25:3 А ім'я́ тому чоловікові Нава́л, а ім'я жінці його Авіґа́їл. А жінка та була доброго розуму та вродли́ва, чоловік же той був жорсто́кий та злочинний, із роду Калева. I Samuel 25:4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару. I Samuel 25:5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: „Вийдіть на Карме́л, і при́йдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир, I Samuel 25:6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і, всьому, що твоє, мир! I Samuel 25:7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, — ми не кри́вдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебува́ння їх на Кармелі. I Samuel 25:8 Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай зна́йдуть в оча́х твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що зна́йде рука твоя!“ I Samuel 25:9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова́. І спини́лися. I Samuel 25:10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: „Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намно́жилося рабів, що вириваються кожен від пана свого! I Samuel 25:11 І я візьму́ хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам лю́дям, яких не знаю, звідки то вони?“ I Samuel 25:12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли́ йому всі ці слова́. I Samuel 25:13 А Давид сказав до людей своїх: „Припережіть кожен меча свого!“ І припереза́ли кожен меча свого, і припереза́в і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при реча́х. I Samuel 25:14 А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґа́їл, Наваловій жінці, говорячи: „Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них. I Samuel 25:15 А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були́ ми на полі. I Samuel 25:16 Муром були вони над нами і вночі, і вдень повся́кчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари. I Samuel 25:17 А тепер пізнай та побач, що́ зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити“. I Samuel 25:18 Тоді Авіґа́їл поспішно взяла́ двісті хлібів, і два бурдюки́ вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зе́рна, а сто — родзи́нок, та двісті — су́шених фіґ. І склала це на ослів. I Samuel 25:19 І сказала вона до своїх слуг: „Ідіть передо мною, а я ось піду́ за вами“. I Samuel 25:20 І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірсько́му укритті́, аж ось Давид та люди його сходять навпере́йми їй. І вона стрінула їх. I Samuel 25:21 А Давид, сказав: „Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро! I Samuel 25:22 Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ра́нку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!“ I Samuel 25:23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі. I Samuel 25:24 I впала вона до ніг йому та й сказала: „На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці. I Samuel 25:25 Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я́ його, такий він: Нава́л ім'я́ йому́, і глупо́та з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав. I Samuel 25:26 А тепер, мій пане, — як живий Господь і як жива душа твоя! — Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття́ крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого! I Samuel 25:27 А оце дару́нок, якого прине́сла твоя невільниця своєму панові, буде да́ний хлопцям, що служать моє́му панові. I Samuel 25:28 Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій прова́дить ві́йни Господні, і зло не буде зна́йдене в тобі за твоїх днів. I Samuel 25:29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'я́зана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх — нехай Він її кине, як із пра́щі! I Samuel 25:30 І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настано́вить тебе володарем над Ізраїлем, I Samuel 25:31 то це не буде тобі на спотика́ння та на споку́су серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!“ I Samuel 25:32 І сказав Давид до Авіґа́їл: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене! I Samuel 25:33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття́ крови, і щоб рука моя не відімстила за мене. I Samuel 25:34 Але — живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ра́нку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!“ I Samuel 25:35 І взяв Давид із руки її те, що вона прине́сла йому, а їй сказав: „Іди з миром до свого дому! Бачиш, — я послу́хався голосу твого, і простив тобі!“ I Samuel 25:36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття́ в його домі, немов прийняття́ царське́! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'я́ний. І вона не розповіла́ йому нічого, — ані малого, ані великого аж до світла ра́нку. I Samuel 25:37 І сталося, вранці, коли Навал ви́тверезився, то жінка його розповіла́ йому про цю справу. І завмерло йому серце в його сере́дині, і він став, як камінь. I Samuel 25:38 І сталося днів через десять, і вра́зив Господь Навала, і той помер. I Samuel 25:39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: „Благословенний Госпо́дь, що розсудив справу обра́зи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, — зло Навала звернув Господь на його го́лову!“ І Давид послав, і говорив про Авіґа́їл, щоб узяти її собі за жінку. I Samuel 25:40 І прийшли Давидові раби до Авіґа́їл на Карме́л, і промовляли до неї, говорячи: „Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку“. I Samuel 25:41 А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: „Ось твоя служни́ця готова стати невільницею, щоб мити но́ги рабів пана мого!“ I Samuel 25:42 І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при нога́х її. І пішла вона за Давидовими посланця́ми, та й стала йому за жінку. I Samuel 25:43 А Ахіноам узяв Давид з Їзреелу, і вони оби́дві стали йому за жінок I Samuel 25:44 А Саул віддав дочку́ свою Мелхо́лу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму. I Samuel 26:0
I Samuel 26:1 І прийшли зіфе́яни до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!“ I Samuel 26:2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф. I Samuel 26:3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині. I Samuel 26:4 І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов. I Samuel 26:5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього. I Samuel 26:6 І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“ I Samuel 26:7 І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього. I Samuel 26:8 І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“ I Samuel 26:9 І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“ I Samuel 26:10 І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине. I Samuel 26:11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“ I Samuel 26:12 І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа. I Samuel 26:13 І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь. I Samuel 26:14 І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“ I Samuel 26:15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана. I Samuel 26:16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“ I Samuel 26:17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“ I Samuel 26:18 І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці? I Samuel 26:19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“ I Samuel 26:20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“ I Samuel 26:21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“. I Samuel 26:22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме. I Samuel 26:23 А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця. I Samuel 26:24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“ I Samuel 26:25 І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце. I Samuel 27:0
I Samuel 27:1 І сказав Давид у серці своїм: „Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу́ до филистимського кра́ю, — і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу́ від руки його“. I Samuel 27:2 І встав Давид, і перейшов він та шість сотень чоловіка, що з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя. I Samuel 27:3 І осівся Давид з Ахі́шем у Ґаті, він та люди його, кожен із домом своїм, Давид та дві жінки його: ізреелі́тка Ахіно́ан та Авіґа́їл, коли́шня жінка Нава́лова, кармелі́тка. I Samuel 27:4 І донесено Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більш уже не шукав його. I Samuel 27:5 А Давид сказав до Ахіша: „Якщо я знайшов милість в оча́х твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там. І чого сидітиме раб твій у місті твого царства ра́зом із тобою?“ I Samuel 27:6 І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царя́м аж до цього дня. I Samuel 27:7 А число днів, що Давид сидів на филистимській землі, було рік та чотири місяці. I Samuel 27:8 І схо́див Давид та люди його, і напада́ли на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликитянина, бо вони ме́шканці цього кра́ю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю. I Samuel 27:9 І побивав Давид той край, і не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну́ та худобу велику, і осли, і верблю́ди, і одежу, — і вертався, і прихо́див до Ахіша. I Samuel 27:10 І питався Ахіш: „На ко́го нападали ви сьогодні?“ А Давид казав: „На пі́вдень Юдин, і на пі́вдень Єрахмеелеянина, і на пі́вдень Кенеянина“. I Samuel 27:11 А Давид не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, щоб приве́сти до Ґату, говорячи: „Щоб не доне́сли на нас, кажучи: Так зробив Давид, і такий його зви́чай по всі дні, коли сидів на филистимській землі“. I Samuel 27:12 І вірив Ахіш Давидові, говорячи: „Справді обри́днув він своєму народові в Ізраїлі, і буде мені за вічного раба!“ I Samuel 28:0
I Samuel 28:1 І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військо́ві табо́ри, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: „Щоб ти певно знав, що ви́йдеш зо мною в табо́рі, ти та люди твої“. I Samuel 28:2 І сказав Давид до Ахіша: „Тому́ тепер ти пізна́єш, що́ зробить твій раб“. А Ахіш сказав до Давида: „Тому то зроблю́ тебе сторожем моєї голови по всі дні“. I Samuel 28:3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганя́в із Кра́ю ворожби́тів та віщуні́в. I Samuel 28:4 І зібра́лися филисти́мляни, і прийшли, і таборува́ли в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборува́ли в Ґілбоа. I Samuel 28:5 І побачив Саул филистимський та́бір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце. I Samuel 28:6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урі́мом, ані пророками. I Samuel 28:7 I сказав Саул до своїх рабів: „Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду́ до неї, і запитаю її“. І відповіли йому раби його: „Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі“. I Samuel 28:8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: „Поворожи мені, і виклич мені того́, кого скажу́ тобі“. I Samuel 28:9 А та жінка відповіла йому: „Ти ж знаєш, що зробив Саул, — що в Краю́ він вигубив ворожбитів та віщунів. І на́що ти важиш на мою душу, щоб забити її?“ I Samuel 28:10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: „Як живий Господь, — не спіткає тебе вина за цю річ!“ I Samuel 28:11 І сказала та жінка: „Кого я ви́кличу тобі?“ А він відказав: „Самуїла виклич мені“. I Samuel 28:12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: „Нащо ти обманив мене, — таж ти Саул!“ I Samuel 28:13 І сказав їй цар; „Не бійся! Але що́ ти бачиш?“ А та жінка відказала Саулові: „Я бачу ніби богів, що виходять із землі!“ I Samuel 28:14 І він їй сказав: „Який його вид?“ А та відказала: „Виходить стари́й чоловік, зодя́гнений у довгу одежу“. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився. I Samuel 28:15 І сказав Самуїл до Саула: „На́що ти непоко́їш мене, мене викликаючи?“ А Саул сказав: „Дуже тяжко мені, — филисти́мляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що́ я маю робити“. I Samuel 28:16 І сказав Самуїл: „І на́що ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом? I Samuel 28:17 І Госпо́дь зробив йому, як говорив був через мене, — Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, — Давидові. I Samuel 28:18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'я́ного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня. I Samuel 28:19 І Госпо́дь віддав із тобою також Ізраїля до руки филисти́млян. А взавтра ти та сини твої бу́дете ра́зом зо мною; також Ізраїлевого табо́ра віддасть Господь до руки филисти́млян“. I Samuel 28:20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, — сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба ці́лий той день та ці́лу ту ніч. I Samuel 28:21 І підійшла́ та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригні́чений. І сказала до нього: „Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, — і нарази́ла життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені. I Samuel 28:22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, — я покладу́ перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли пі́деш дорогою“. I Samuel 28:23 А він відмовився й сказав: „Не буду їсти!“ Та сильно просили його слуги його та тая жінка, — і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку. I Samuel 28:24 А та жінка мала в домі годо́ване теля, — і поспішно зарізала його. І взяла́ вона муки й замісила, і спекла́ з того прісне́. I Samuel 28:25 І прине́сла те перед Саула та перед слуг його, — і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі. I Samuel 29:0
I Samuel 29:1 І зібрали филисти́мляни всі свої війська́ до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Їзреелі. I Samuel 29:2 А филистимські князі перехо́дили за сотнями та за тисячами, Давид же та люди його ішли накінці́ ра́зом з Ахішем. I Samuel 29:3 І казали филисти́мські князі́: „Що́ це за євреї?“ А Ахі́ш відказав филистимським князя́м: „Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його прихо́ду аж до дня цього.“ I Samuel 29:4 І гнівалися на нього филистимські князі́. І сказали йому филистимські князі: „Заверни того́ чоловіка, і нехай він ве́рнеться до свого місця, де ти призна́чив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні. І чим він може подо́батися своєму панові? Хіба головами цих людей? I Samuel 29:5 Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“ I Samuel 29:6 І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: „Як живий Господь, — ти правдивий, і в моїх оча́х добрий твій вихід та вхід твій зо мною в табо́рі, бо я не знайшов у тобі зла від дня прихо́ду твого до мене аж до цього дня. Та в оча́х князі́в ти не добрий. I Samuel 29:7 А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в оча́х филистимських князів“. I Samuel 29:8 А Давид сказав до Ахіша: „Що́ ж зробив я? І що́ ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обли́ччям, аж до цього дня, що я не ви́йду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя?“ I Samuel 29:9 І відповів Ахіш і сказав до Давида: „Знаю я, що ти добрий в оча́х моїх, немов Ангол Божий. Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну́! I Samuel 29:10 А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою. І повставайте рано вранці, і як вам розсвіне́, ідіть!“ I Samuel 29:11 І встав рано вранці Давид та люди його, щоб піти ра́нком і вернутися до филистимського кра́ю. А филисти́мляни пішли до Ізраїля. I Samuel 30:0
I Samuel 30:1 І сталося, коли Давид та люди його йшли до Цікла́ґу, третього дня, то амалики́тяни вдерлися до пі́вдня та до Ціклаґу, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем. I Samuel 30:2 І позабирали вони до неволі жіно́к, що були в ньому, від мало́го аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою. I Samuel 30:3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спа́лене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні до́чки — забрані в неволю. I Samuel 30:4 І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати. I Samuel 30:5 І були взяті до неволі оби́дві Давидові жінки́: їзреелі́тка Ахіноам та Авіґаїл, коли́шня жінка кармелітянина Навала. I Samuel 30:6 І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочо́к своїх. Та Давид зміцни́вся Господом, Богом, своїм. I Samuel 30:7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімеле́хового сина: „Принеси до мене ефо́да!“ І Евіята́р приніс ефода до Давида. I Samuel 30:8 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“. I Samuel 30:9 І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися. I Samuel 30:10 І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спини́лися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор. I Samuel 30:11 І знайшли вони в полі єги́птянина, і привели́ його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою. I Samuel 30:12 І дали́ йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзи́нок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі. I Samuel 30:13 І запитав його Давид: „Чий ти та звідкіля́ ти?“ А той відказав: „Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворі́в три дні тому. I Samuel 30:14 Ми були вдерлися на пі́вдень керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем“. I Samuel 30:15 I сказав йому Давид: „Чи не заведеш мене до тієї орди?“ А той відповів: „Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не ви́даси мене в руку мого пана, то спрова́джу тебе до тієї орди“. I Samuel 30:16 І він спрова́див його, аж ось — вони розпоро́шені по пове́рхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з при́воду всієї тієї великої здо́бичі, що вони набрали з филистимського кра́ю та з Кра́ю Юдиного. I Samuel 30:17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора насту́пного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсіда́ли на верблю́дів, і повтіка́ли. I Samuel 30:18 І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І оби́дві свої жі́нки Давид урятував. I Samuel 30:19 І не пропало їм нічого: усе, від мало́го й аж до великого, і аж до синів та дочо́к, і від здо́бичі, і аж до всьо́го, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид! I Samuel 30:20 І взяв Давид усю худобу дрібну́ та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: „Це Давидова здо́бич!“ I Samuel 30:21 Пото́му прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі́, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесо́р, а вони повихо́дили назу́стріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир. I Samuel 30:22 І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходи́ли з Давидом, та й сказали: „Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здо́бичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!“ I Samuel 30:23 А Давид сказав: „Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Госпо́дь, і пильнував нас, і дав орду́, що йшла на нас, у нашу руку. I Samuel 30:24 А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бо́ю, то така частина й того, хто сидів при ре́чах, — рівно поділять“. I Samuel 30:25 І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за зви́чай для Ізраїля, і він існу́є аж до цього дня. I Samuel 30:26 І прийшов Давид до Цікла́ґу, і послав зо здо́бичі Юдиним старши́м, при́ятелям своїм, говорячи: „Оце вам подарок зо здо́бичі Господніх ворогі́в“, — I Samuel 30:27 тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамо́ті півде́ннім, і тим, що в Яттері, I Samuel 30:28 і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа, I Samuel 30:29 і тим, що в Рахалі, і тим, що в міста́х Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кене́янина, I Samuel 30:30 і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху, I Samuel 30:31 і тим, що в Хевро́ні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його. I Samuel 31:0
I Samuel 31:1 А филисти́мляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві му́жі перед филисти́млянами, і падали трупами на горі Ґілбоа. I Samuel 31:2 І догнали филисти́мляни Саула та його синів. І повбивали филисти́мляни Йонатана й Авінадава та Малкі-Шуя, Саулових синів. I Samuel 31:3 І став бій тяжки́й для Саула, і його знайшли лу́чники, — він був дуже пора́нений тими лу́чниками. I Samuel 31:4 І сказав Саул до свого зброєно́ші: „Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрі́зані, і не пробили мене, і не знуща́лися надо мною!“ Та не хотів зброєно́ша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча, — та й упав на нього! I Samuel 31:5 І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на свого меча, та й помер із ним. I Samuel 31:6 І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша, також усі люди ра́зом. I Samuel 31:7 А ізра́їльтяни, що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йорда́ну, коли побачили, що повтікали ізра́їльтяни, і що померли Саул та сини його, поки́дали ті міста й повтікали, а филисти́мляни поприхо́дили й осілися в них. I Samuel 31:8 І сталося другого дня, і прийшли филисти́мляни, щоб пообдирати трупи, — та й знайшли Саула та трьох синів його, що лежали на горі Ґілбоа. I Samuel 31:9 І вони стяли йому го́лову, і поздира́ли збро́ю його, і послали в филистимські краї́ навко́ло, щоб сповістити в дома́х їхніх божкі́в та наро́дові. I Samuel 31:10 І вони поклали зброю його в домі Аста́рти, а тіло його прибили на мурі Бет-Шану. I Samuel 31:11 І почули ме́шканці ґілеадського Явешу про те, що́ филисти́мляни зробили Саулові, I Samuel 31:12 і встали всі хоробрі, і йшли всю ніч, і взяли́ Саулове тіло та тіла синів його з муру Бет-Шану, і прийшли до Явешу, та й спалили їх там. I Samuel 31:13 І взяли́ вони їхні кості, і поховали під тамари́ском в Явешу, та й по́стили сім день.
II Samuel 0:0
II Samuel 1:0 II Samuel 1:1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні. II Samuel 1:2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся. II Samuel 1:3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“. II Samuel 1:4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“. II Samuel 1:5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“ II Samuel 1:6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́. II Samuel 1:7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! II Samuel 1:8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин. II Samuel 1:9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені! II Samuel 1:10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“. II Samuel 1:11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним. II Samuel 1:12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́. II Samuel 1:13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“. II Samuel 1:14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“ II Samuel 1:15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер. II Samuel 1:16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.
II Samuel 1:17 І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею, II Samuel 1:18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного: II Samuel 1:19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі! II Samuel 1:20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних! II Samuel 1:21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний! II Samuel 1:22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо! II Samuel 1:23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів! II Samuel 1:24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу! II Samuel 1:25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий! II Samuel 1:26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого! II Samuel 1:27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“ II Samuel 2:0 II Samuel 2:1 І сталося пото́му, і запита́вся Давид Господа, говорячи: „Чи йти мені в одне з Юдиних міст?“ А Господь відказав йому: „Іди!“ І сказав Давид: „Куди я піду́?“ А Він відказав: „У Хевро́н!“ II Samuel 2:2 І ввійшов туди Давид, а також дві жі́нки його: їзреелі́тка Ахіно́ам та Авіґа́їл, коли́шня жінка кармеля́нииа Нава́ла. II Samuel 2:3 І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осі́лися по хевро́нських міста́х.  4 І посхо́дилися Юдині му́жі, і пома́зали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли́, кажучи: „Люди ґілеа́дського Яве́шу похова́ли Саула“. II Samuel 2:5 І послав Давид людей до ґілеа́дського Яве́шу, і сказав до них: „Благослове́нні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та похова́ли його́! II Samuel 2:6 А тепер нехай Господь зро́бить вам милість та правду, і я теж зроблю́ вам те добро за те, що ви зроби́ли цю річ. II Samuel 2:7 А тепер нехай зміцня́ться ваші руки, і бу́дьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім пома́зав мене царем над собою“. II Samuel 2:8 А Авне́р, Не́рів син, провідни́к Саулового війська, узяв Іш-Бо́шета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму. II Samuel 2:9 І він настанови́в його царем над Ґілеадом, і над Ашуре́янином, і над Їзрее́лем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем. II Samuel 2:10 Іш-Бо́шет, Саулів син, був віку сорока́ літ, коли зацарюва́в над Ізраїлем, і царюва́в два роки, — тільки дім Юди був за Давидом. II Samuel 2:11 А число днів, що Давид був царем у Хевро́ні над Юдиним домом, — сім літ і шість місяців. II Samuel 2:12 І вийшов Авне́р, Нерів син, та слу́ги Іш-Бо́шета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів'ону. II Samuel 2:13 А Йоа́в, син Церуї, та Давидові слу́ги вийшли й зустрі́ли їх ра́зом при ґів'онському ста́ві. І засіли вони — ті з того бо́ку ставу, а ті з цього боку ста́ву. II Samuel 2:14 І сказав Авне́р до Йоава: „Нехай встануть ці юнаки́, і поба́вляться перед нами!“ І сказав Йоа́в: „Нехай встануть“. II Samuel 2:15 І встали, і перейшли́ в числі дванадцяти́ для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг. II Samuel 2:16 І схопи́ли один о́дного за го́лову, та й всадили свого меча́ до бо́ку один о́дного, — і попадали ра́зом. І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'о́ні. II Samuel 2:17 І зня́вся того дня дуже жорсто́кий бій, і був побитий Авне́р та Ізраїлеві люди Давидовими слу́гами. II Samuel 2:18 І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легки́й в нога́х своїх, як польова́ та газе́ля. II Samuel 2:19 І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані право́руч, ані ліво́руч із погоні за Авнером. II Samuel 2:20 І оберну́вся Авне́р позад себе й сказав: „Чи це ти, Асаїле?“ А той відказав: „Я“. II Samuel 2:21 І сказав йому Авне́р: „Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи́ собі одно́го із слуг, і візьми́ собі збро́ю його́“. Та не хотів Асаїл спини́ти пого́ні за ним. II Samuel 2:22 А Авнер знов говорив до Асаїла: „Спини́ся в гонитві за мною! На́що я вб'ю тебе́? І як зведу́ я обличчя своє́ до брата твого́ Йоа́ва?“ II Samuel 2:23 А той відмо́вився спини́тися. І вдарив його Авнер заднім кінце́м списа в живіт, — і спис вийшов ізза́ду його! І впав він там, і помер на місці. І сталося, — кожен, хто прихо́див до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся. II Samuel 2:24 І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'о́нської пустині. II Samuel 2:25 І зібралися Веніями́нові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спини́лися на верхі́в'ї одно́го взгір'я. II Samuel 2:26 І кликнув Авнер до Йоава й сказав: „Чи за́вжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гірко́та бу́де наоста́нку? І аж доки ти не скажеш наро́дові спини́тися в гонитві за своїми брата́ми?“ II Samuel 2:27 А Йоав відказав: „Як живий Бог, — коли б ти не сказав був іншого, то ще від ра́нку наро́д був би перестав гнатися за братом своїм“. II Samuel 2:28 І засурми́в Йоав у сурму́, і спини́вся ввесь наро́д, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воюва́ли. II Samuel 2:29 А Авне́р та люди його йшли сте́пом усю ту ніч, і перейшли Йорда́н, і пройшли ввесь Бітро́н, і прийшли до Махана́їму. II Samuel 2:30 І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь наро́д, і забра́кло з Давидових слуг дев'ятнадцяти́ чоловіка та Асаїла. II Samuel 2:31 А Давидові слу́ги побили з Веніямина та з людей Авнера, — три сотні й шістдеся́т чоловіка, що померли. II Samuel 2:32 І ви́несли Асаїла, і поховали його в гро́бі батька його́, що в Віфлеємі. І йшли ці́лу ніч Йоав та люди його, а розсвіло́ їм у Хевро́ні. II Samuel 3:0
II Samuel 3:1 І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув. II Samuel 3:2 І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам; II Samuel 3:3 а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського; II Samuel 3:4 а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал, II Samuel 3:5 а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні. II Samuel 3:6 І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му. II Samuel 3:7 І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“ II Samuel 3:8 І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки? II Samuel 3:9 Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому, II Samuel 3:10 щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“. II Samuel 3:11 І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його. II Samuel 3:12 І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“ І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“. II Samuel 3:13 А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“. II Samuel 3:14 І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“. II Samuel 3:15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша. II Samuel 3:16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“ І той вернувся. II Samuel 3:17 А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою. II Samuel 3:18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“. II Samuel 3:19 І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового. II Samuel 3:20 І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним. II Samuel 3:21 І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром. II Samuel 3:22 Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром. II Samuel 3:23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“. II Samuel 3:24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов? II Samuel 3:25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“. II Samuel 3:26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав. II Samuel 3:27 І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла. II Samuel 3:28 А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина. II Samuel 3:29 Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“ II Samuel 3:30 А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́. II Samuel 3:31 І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами. II Samuel 3:32 І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д. II Samuel 3:33 І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного? II Samuel 3:34 Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“ І ввесь народ ще більше плакав над ним. II Samuel 3:35 І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“ II Samuel 3:36 А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду. II Samuel 3:37 І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового. II Samuel 3:38 І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня! II Samuel 3:39 А я сьогодні слаби́й, хоч пома́заний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочи́нцеві за його зло!“ II Samuel 4:0
II Samuel 4:1 І почув Саулів син, що помер Авне́р у Хевро́ні, — і опустилися ру́ки його, а ввесь Ізраїль збенте́жився. II Samuel 4:2 А Саулів син мав двох му́жів, керівників відділів, — ім'я́ одно́му Баана, а ім'я́ дру́гому Рехав, сини бееротянина Ріммона, з Веніяминових синів, бо й Беерот залі́чений був на Веніямина. II Samuel 4:3 Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і ме́шкали там прихо́дьками, і так є аж до цього дня. II Samuel 4:4 А Йонатан, Саулів син, мав кульга́вого сина; він був віку п'яти літ, коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Їзреелу. А нянька його не́сла його й утікала; і сталося, коли вона поспішно втікала, то він упав й окривів. А ім'я́ його Мефіво́шет. II Samuel 4:5 І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і ввійшли, як була денна спеко́та, до Іш-Бошетового дому, — а він лежав у півде́нному спочи́нку. II Samuel 4:6 І ото ввійшли вони аж до сере́дини дому, ніби взяти пшениці, та й уда́рили його в живіт. І Рехав та брат його Баана втекли́. II Samuel 4:7 Отож, увійшли вони до дому, а він лежить на лі́жку своїм у своїй спа́льні, — і вони вда́рили його, і вбили його, і зняли́ йому го́лову. І взяли́ вони його голову, і йшли степово́ю дорогою всю ніч. II Samuel 4:8 І прине́сли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хевро́н, та й сказали царе́ві: „Оце голова́ Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моє́му, цареві, пімсту над Саулом та над насінням його“. II Samuel 4:9 І відповів Давид Реха́вові та братові його Баані, синам бееротеянина Ріммона, і сказав їм: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого утиску, II Samuel 4:10 коли того, хто розповів мені, кажучи: Ось помер Саул, — а він був в оча́х своїх, як приємний ві́сник, — я схопи́в його, і вбив його в Ціклаґу, замість дати йому нагоро́ду за звістку, II Samuel 4:11 тим більше, коли люди несправедли́ві вбили справедли́вого чоловіка в домі його́ на посте́лі його! А тепер чи я не пошука́ю його кро́ви з вашої руки, і не ви́гублю вас із Кра́ю?“ II Samuel 4:12 І Давид наказав слу́гам, — і вони вбили їх, і відрубали їхні ру́ки та їхні но́ги, та й повісили над ста́вом у Хевро́ні. А Їш-Бошетову го́лову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні. II Samuel 5:0
II Samuel 5:1 І посхо́дилися всі Ізраїлеві племе́на до Давида в Хевро́н та й сказали йому: „Оце ми кість твоя́ та тіло твоє́ ми! II Samuel 5:2 І давніш, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приво́див назад. І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти́ наро́да Мого́, Ізра́їля, і ти бу́деш володарем над Ізраїлем“. II Samuel 5:3 І прийшли всі Ізра́їлеві старші́ в Хевро́н, а цар Давид склав із ними умову в Хевро́ні перед Господнім лицем. І пома́зали вони Давида царем над Ізра́їлем. II Samuel 5:4 Давид був віку тридцяти літ, коли став царюва́ти, і сорок літ царюва́в він. II Samuel 5:5 У Хевро́ні царював він над Юдою сім літ і шість місяців, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою. II Samuel 5:6 І пішов цар та люди його до Єрусалиму на Євусе́янина, ме́шканця того Кра́ю. А той сказав Давидові, говорячи: „Ти не вві́йдеш сюди, хіба́ повиганя́єш сліпих та кривих!“ А це значить: Давид ніко́ли не вві́йде сюди! II Samuel 5:7 Та Давид здобу́в тверди́ню Сіон, — він став Дави́довим Мі́стом. II Samuel 5:8 І сказав Давид того дня: „Кожен, хто заб'є євусе́янина, нехай скине до кана́лу, а з ним і кривих та сліпих“, зненави́джених для Давидової душі. Тому говорять: „Сліпий та кривий не вві́йде до дому!“ II Samuel 5:9 І осі́вся Давид у тверди́ні, і назвав ім'я їй: Давидове Місто. І будува́в Давид навко́ло від Мілло й усере́дині. II Samuel 5:10 І Давид ставав усе більшим, а Госпо́дь, Бог Саваот, був із ним. II Samuel 5:11 І послав Хіра́м, цар ти́рський, послів до Давида, та ке́дрового де́рева, і теслів, і каменярі́в для стін, і вони збудували дім для Давида. II Samuel 5:12 І пересві́дчився Давид, що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем, і що Він підніс царство його ради наро́ду Свого Ізраїля. II Samuel 5:13 А Давид узяв ще нало́жниць та жіно́к з Єрусалиму по ви́ході його з Хеврону, — і народи́лися Давидові ще сини та до́чки. II Samuel 5:14 А оце імена́ народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон, II Samuel 5:15 і Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа, II Samuel 5:16 і Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.
II Samuel 5:17 І почули филисти́мляни, що Давида пома́зали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филисти́мляни, щоб шукати Давида. І Давид почув про це, і зійшов до тверди́ні. II Samuel 5:18 А филисти́мляни прийшли та розташува́лися в долині Рефаїм. II Samuel 5:19 А Давид запитався Господа, говорячи: „Чи вихо́дити мені проти филисти́млян? Чи даси́ їх у мою руку?“ І Господь відказав до Давида: „Виходь, бо справді дам филисти́млян у руку твою!“ II Samuel 5:20 І прийшов Давид до Баал-Пераціму. І побив їх там Давид та й сказав: „Господь розірва́в ворогів моїх передо мною, як розрива́ють во́ди“. Тому він назвав ім'я́ тому місцю: Баал-Перацім. II Samuel 5:21 І вони полиши́ли там своїх божкі́в, а їх забрав Давид та люди його. II Samuel 5:22 А филисти́мляни зно́ву прийшли та розташува́лися в долині Рефаїм. II Samuel 5:23 І запита́вся Давид Господа, а Він сказав: „Не виходь, — оточи́ їх з-поза́ду, і прийди́ до них від бальза́мового ліска́. II Samuel 5:24 І станеться, коли ти почуєш ше́лест кро́ку на верхові́ттях бальза́мового ліска́, тоді поспішися, бо то тоді вийшов Господь перед тобою, щоб побити филистимський та́бір“. II Samuel 5:25 І Давид зробив так, як наказав йому Господь, — і він побив филисти́млян від Ґеви аж туди, кудою йти до Ґезера. II Samuel 6:0 II Samuel 6:1 А Давид зно́ву зібрав ви́бране ві́йсько в Ізраїлі, тридцять тисяч. II Samuel 6:2 І встав та й пішов Давид та ввесь наро́д, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб ви́нести звідти Божого ковче́га, що над ним кли́четься Ім'я́, — Ім'я́ Господа Савао́та, шо замешкує на херуви́мах. II Samuel 6:3 І вони поста́вили Божого ковчега на ново́го во́за, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, прова́дили того ново́го во́за. II Samuel 6:4 І не́сли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом. II Samuel 6:5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, на гу́слах, і на цимба́лах. II Samuel 6:6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопи́в його́, бо знорови́лась була́ худо́ба. II Samuel 6:7 І запали́вся Господній гнів на Уззу, — і Бог ура́зив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі. II Samuel 6:8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. II Samuel 6:9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як уві́йде до ме́не Господній ковчег?“ II Samuel 6:10 І не хотів Давид перено́сити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерува́в його Давид до дому ґатянина Овед-Едома. II Samuel 6:11 І пробува́в Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагослови́в Овед-Едома та ввесь його дім. II Samuel 6:12 І доне́сено цареві Давидові, говорячи: „Господь поблагослови́в дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого“. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю. II Samuel 6:13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він прино́сив у жертву вола та відгодо́вану штуку худоби. II Samuel 6:14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був опере́заний лляни́м ефо́дом. II Samuel 6:15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім не́сли Господнього ковчега з о́криком та з сурмленням сурми́. II Samuel 6:16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцюва́в та скакав перед Господнім лицем. І вона погорди́ла ним у серці своєму. II Samuel 6:17 І прине́сли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед наме́ту, що для нього поста́вив Давид. І приніс Давид цілопа́лення перед Господнім лицем та жертву мирну. II Samuel 6:18 А коли Давид скінчи́в прино́сити цілопа́лення та мирні жертви, то він поблагослови́в народ Іменем Господа Саваота. II Samuel 6:19 І він роздав для всього наро́ду, для всього Ізраїлевого на́товпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одно́му буханце́ві хліба, по одному кава́лкові пече́ного м'яса та по одному виноградному калаче́ві. І пішов увесь наро́д кожен до дому свого́. II Samuel 6:20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхо́ла, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: „Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажа́вся сьогодні на оча́х неві́льниць своїх рабів, як обнажується який з пустуні́в!“ II Samuel 6:21 І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім наро́дом, над Ізраїлем, — буду весели́тися перед Господнім лицем! II Samuel 6:22 І коли я буду пого́рджений ще більш від того, і буду низьки́й у своїх оча́х, то при невільницях, що ти говорила, — і при них я буду шанований!“ II Samuel 6:23 І в Мелхоли, Саулової дочки́, — по цьо́му не було їй дитини аж до дня смерти її. II Samuel 7:0
II Samuel 7:1 І сталося, коли цар осів у своєму домі, а Госпо́дь дав йому відпочи́нути від усіх ворогів його навколо, II Samuel 7:2 то цар сказав до пророка Ната́на: „Подивися, — я сиджу́ в ке́дровому домі, а Божий ковчег знахо́диться під заві́сою!“ II Samuel 7:3 І сказав Ната́н до царя: „Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Госпо́дь з тобою“. II Samuel 7:4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Ната́на, кажучи: II Samuel 7:5 „Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробува́ння? II Samuel 7:6 Бо Я не пробува́в у домі від дня ви́ведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. II Samuel 7:7 Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими сина́ми, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племе́н, якому наказав Я пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудува́ли ви Мені ке́дрового дому? II Samuel 7:8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасови́ська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. II Samuel 7:9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і ви́губив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я́, як ім'я́ великих на землі. II Samuel 7:10 І встановив Я місце для наро́ду Мого, для Ізраїля, і він пробува́тиме на своєму місці, і не буде вже непоко́єний, і кривдники не будуть більше гноби́ти його, як перед тим. II Samuel 7:11 А від того дня, як Я настанови́в суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побуду́є тобі дім. II Samuel 7:12 Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство. II Samuel 7:13 Він збуду́є дім для Йме́ння Мого́, а Я зміцню́ престо ла його царства навіки. II Samuel 7:14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скри́вить дорогу свою, то Я покараю його лю́дською па́лицею та пора́зами лю́дських синів. II Samuel 7:15 Та ми́лість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. II Samuel 7:16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“ II Samuel 7:17 Як усі ці слова́, як усе це виді́ння, — так говорив Ната́н до Давида.
II Samuel 7:18 Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й сказав: „Хто я, Господи Боже, і що́ мій дім, що Ти привів мене аж сюди? II Samuel 7:19 Та й це ще було мале́ в оча́х Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за зако́ном лю́дським, Господи Боже! II Samuel 7:20 І що́ ще більше говори́тиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба́, Господи Боже! II Samuel 7:21 Ради сло́ва Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю вели́чність, звіща́ючи це Своєму рабо́ві. II Samuel 7:22 Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми уши́ма. II Samuel 7:23 А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́д, і щоб установити йому Своє́ Йме́ння, — і щоб учинити вам цю вели́чність, — та страшні́ речі для Свого Кра́ю ради наро́ду Свого, якого ви́купив Собі з Єгипту, від людей та від богів його? II Samuel 7:24 І Ти зміцни́в Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за наро́д аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. II Samuel 7:25 А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говори́в! II Samuel 7:26 Нехай буде великим Ім'я́ Твоє аж навіки, щоб говорити: Госпо́дь Савао́т — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм! II Samuel 7:27 Бо Ти, Го́споди Савао́те, Боже Ізра́їлів, об'яви́в Своєму рабові, говорячи: Збуду́ю тобі дім, тому́ раб Твій здобу́вся на відва́гу помолитися до Тебе цією молитвою! II Samuel 7:28 А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова́ Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро. II Samuel 7:29 А тепер зволь поблагослови́ти дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благослове́ння буде поблагосло́влений навіки дім раба Твого!“ II Samuel 8:0 II Samuel 8:1 І сталося по то́му, і побив Давид филисти́млян, і поконав їх. І взяв Давид ке́рму вла́ди з руки́ филисти́млян. II Samuel 8:2 І побив він Моава, і перемі́ряв їх шну́ром, поклав їх на зе́млю, — і відмі́ряв два шну́ри на побиття́, а повен шнур — на позоста́влення при житті. І стали моавитяни Давидовими рабами, які прино́сили йому дани́ну. II Samuel 8:3 І побив Давид Гадад'езера, сина Рехова, царя Цови, коли той ішов був віднови́ти вла́ду свою при рі́чці Ефра́ті. II Samuel 8:4 І здобу́в Давид від нього тисячу й сім сотень їздців та двадцять тисяч чоловіка пішого. А коням усіх тих колесни́ць Давид попідрі́зував жили, і позоста́вив із того сто колесни́ць. II Samuel 8:5 І прийшов Ара́м дама́ський, щоб допомогти Гадад'езерові, цареві Цови, та Давид побив в Арамі двадцять і дві тисячі чоловіка. II Samuel 8:6 І настанови́в Давид зало́ги в дама́ському Арамі, — і став Арам для Давида за рабів, що прино́сили данину йому, а Господь допомагав Давидові в усьому, де́ він ходив. II Samuel 8:7 І забрав Давид золоті щити, що були в рабів Ґадад'езера, і приніс їх до Єрусалиму. II Samuel 8:8 А з Бетаху та з Беротаю, міст Гадад'езерових, цар Давид узяв дуже багато міді. II Samuel 8:9 А коли почув Тоі, цар Хамоту, що Давид побив усе ві́йсько Гадад'езера, II Samuel 8:10 то Тоі послав свого сина Йора́ма до царя Давида, щоб повіта́ти його, та щоб поблагослови́ти його за те, що він за́вжди воював з Гадад'езером та побив його, бо Тоі воював проти Гадад'езера. А в руці його були́ речі золоті, і речі срібні, і речі мідяні. II Samuel 8:11 Тако́ж їх присвятив цар Давид Господеві ра́зом зо сріблом та золотом, що він присвятив був із за́браного в усіх наро́дів, яких він здобув: II Samuel 8:12 з Араму, і з Моаву, і з синів Аммона, і з филисти́млян, і з Амали́ка, і зо здо́бичі Гадад'езера, сина Рехова, царя Цови. II Samuel 8:13 І здобу́в Давид собі ім'я́, коли він вернувся з побиття́ вісімнадцяти тисяч Араму в Беґе-Мелах. II Samuel 8:14 І він поста́вив зало́ги в Едо́мі, — в усьому Едомі поставив зало́ги. І став увесь Едом за рабів для Давида. І допомагав Господь Давидові в усьому, де́ він ходив. II Samuel 8:15 І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд та справедливість для всього наро́ду свого. II Samuel 8:16 А Йоав, син Церуї, був над ві́йськом, а Йосафа́т, син Ахілудів, був канцлером. II Samuel 8:17 А Садо́к, син Ахітува, та Ахімелех, син Евіятара, були священики, Серая був писарем. II Samuel 8:18 А Беная, син Єгояди, був над Керетянином та над Пелетянином. А Давидові сини були нача́льниками царсько́го дво́ру. II Samuel 9:0
II Samuel 9:1 І сказав Давид: „Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю́ йому ласку ради Йоната́на“. II Samuel 9:2 А при Сауловім домі був раб, а ім'я́ йому — Ціва. І покликали його до Давида, а цар сказав йому: „Чи ти Ціва?“ А той відказав: „Раб твій!“ II Samuel 9:3 І сказав цар: „Чи нема вже кого з Саулового дому, щоб я зробив йому Божу ласку?“. І сказав Ціва до царя: „Є ще син Йонатанів, кривий на но́ги“. II Samuel 9:4 І сказав йому цар: „Де він?“ А Ціва відказав цареві: „Ось він у домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі.“ II Samuel 9:5 І цар Давид послав, і взяв його з дому Махіра, Амміїлового сина, із Ло-Девару. II Samuel 9:6 І прийшов Мефівошет, син Йонатана, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє й поклонився. І Давид сказав: „Мефіво́шете!“ А той відказав: „Ось твій раб!“ II Samuel 9:7 І сказав йому Давид: „Не бійся, бо справді зроблю́ тобі ласку ради батька твого Йоната́на, і зверну́ тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш за́вжди їсти хліб при моєму столі“. II Samuel 9:8 А той уклонився й сказав: „Що́ твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?“ II Samuel 9:9 А цар кликнув до Ціви, Саулового слуги́, і до нього сказав: „Усе, що було́ Саулове та всього його дому, я дав синові твого пана. II Samuel 9:10 І бу́деш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої. І будеш прино́сити з урожаю, і буде хліб для сина твого пана, і він буде його їсти. А Мефіво́шет, син пана твого, буде за́вжди їсти хліб при моєму столі́“. А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів. II Samuel 9:11 І сказав Ціва до царя: „Усе, як накаже мій пан цар своєму рабові, так зробить твій раб“. „А Мефіво́шет — сказав цар — буде їсти при моєму столі́, як один із царськи́х синів“. II Samuel 9:12 А Мефівошет мав малого сина, а ім'я́ йому — Міха. І всі, хто ме́шкав у домі Цівн, були раби для Мефівошета. II Samuel 9:13 А Мефіво́шет сидів в Єрусалимі, бо він за́вжди їв при царсько́му столі́. І він був криви́й на оби́дві свої ноги́. II Samuel 10:0
II Samuel 10:1 І сталося по то́му, і помер цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Гану́н. II Samuel 10:2 І сказав Давид: „Зроблю́ я ласку Ганунові, Нахашевому синові, як батько його зробив був ласку мені“. І послав Давид, щоб його пора́дувати, щодо батька його, через своїх рабів. І прибули́ Давидові раби до аммонітського краю. II Samuel 10:3 А аммонітські князі сказали до пана свого Гануна: „Чи Давид шанує батька твого́ в оча́х твоїх тим, що послав тобі потіши́телів? Чи ж Давид послав до тебе своїх слуг не на те, щоб оглянули місто та щоб його ви́відати, а потім зни́щити його?“ II Samuel 10:4 І взяв Гану́н Давидових слуг, та й оголив половину їхньої бороди́, та обрізав їхню одежу на полови́ну, аж до сиді́ння їх, та й відпусти́в їх. II Samuel 10:5 І доне́сли про це Давидові, а він послав назу́стріч їм, бо ті му́жі були дуже осоро́млені. І цар їм сказав: „Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте́ вам борода́, потім пове́рнетесь“. II Samuel 10:6 І побачили аммоні́тяни, що вони зненави́джені в Давида. І аммонітяни послали й найняли́ Арам -Бет-Рехову й Арам-Цови, двадцять тисяч піхоти́нців, та царя Маахи, тисячу чоловіка, і тов'ян дванадцять тисяч чоловіка. II Samuel 10:7 А коли Давид прочу́в про це, то послав Йоава та все лица́рське військо. II Samuel 10:8 І повихо́дили аммоні́тяни, і встанови́лися до бо́ю при вході до брами. А Арам-Цова, і Рехов, і Тов'янин, і Мааха, — вони самі були на полі. II Samuel 10:9 І побачив Йоа́в, що бойови́й фронт звернений на нього спе́реду та поза́ду, то вибрав Ізраїлевих ви́браних, та й установи́в їх навпро́ти Ара́ма. II Samuel 10:10 А решту наро́ду дав під руку свого брата Авшая, і встановив навпроти аммонітян, II Samuel 10:11 і сказав: „Якщо Ара́м бу́де сильніший від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммонітяни бу́дуть сильніші від те́бе, то я піду́ допомага́ти тобі. II Samuel 10:12 Будь му́жній, і станьмо міцно за наро́д наш та за міста нашого Бога, а Госпо́дь нехай зро́бить, що добре в оча́х Його!“ II Samuel 10:13 А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшли́ на бій з Арамом, то ті повтіка́ли перед ним. II Samuel 10:14 А аммонітяни побачили, що втік Арам, то й вони повтікали перед Авішаєм, і ввійшли до міста. І верну́вся Йоав від аммонітян і ввійшов до Єрусалиму. II Samuel 10:15 А коли побачив Арам, що він побитий Ізраїлем, то вони позбиралися ра́зом. II Samuel 10:16 І послав Гадад'езер, і вивів Арама, що з другого боку Річки, і ввійшли вони до Гела́му. А Шовах, провідни́к Гадад'езерового ві́йська, був перед ними. II Samuel 10:17 І було́ доне́сено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан, та прийшов до Геламу. А Арам установився навпроти Давида, і воював із ним. II Samuel 10:18 І побіг Арам перед Ізраїлем, а Давид повбивав з Араму сім сотень колесни́ць та сорок тисяч верхівці́в. І вбив він Шоваха, зверхника ві́йська його, і той там помер. II Samuel 10:19 А коли всі царі, підле́глі Гадад'езера, побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замири́лися з Ізраїлем, і служили йому. І Арам уже боявся допомагати аммоні́тянам. II Samuel 11:0
II Samuel 11:1 І сталося по ро́ку, у час ви́ходу царів на війну, то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним, та всього Ізраїля, і вони ви́губили аммоні́тян й облягли Раббу́. А Давид сидів в Єрусалимі. II Samuel 11:2 І сталося надвечір, і встав Давид із ло́жа свого, і прохо́джувався на даху́ царсько́го дому. І побачив він із да́ху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродли́ва. II Samuel 11:3 І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: „Таж то Вірсаві́я, Еліямова дочка, жінка хітте́янина Урі́ї!“ II Samuel 11:4 I послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечи́стости своєї, і вернулася до свого дому. II Samuel 11:5 І завагітні́ла та жінка. І послала вона, і доне́сла Давидові й сказала: „Я завагітні́ла!“ II Samuel 11:6 А Давид послав до Йоава: „Пошли мені хітте́янина Урі́ю“. І Йоав послав Урі́ю до Давида. II Samuel 11:7 І прийшов Урі́я до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни́. II Samuel 11:8 І сказав Давид до Урії: „Іди до свого дому та обмий свої но́ги“. І вийшов Урі́я з царсько́го дому, а за ним поне́сли гости́нця царсько́го. II Samuel 11:9 Та Урія спав при вході до царсько́го дому з усіма слу́гами пана свого́, а до свого дому не пішов. II Samuel 11:10 І доне́сли Давидові, говорячи: „Урі́я не пішов до дому свого́“. І сказав Давид до Урії: „Чи ж не з дороги ти прихо́диш? Чому́ ти не пішов до свого дому?“ II Samuel 11:11 І сказав Урія до Давида: „Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатра́х, а пан мій Йоав та раби мого пана табору́ють на голому полі. А я піду́ до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!“ II Samuel 11:12 І сказав Давид до Урії: „Позоста́нься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу́ тебе“. І позостава́вся Урія в Єрусалимі того дня та дня другого. II Samuel 11:13 I покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покла́стися на ло́жі своїм ра́зом зо слу́гами пана свого, а до дому свого не пішов. II Samuel 11:14 І сталося ра́нком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урі́ю. II Samuel 11:15 А в листі тому́ він написав так: „Поставте Урію напе́реді найтяжчого бо́ю, і відступі́те від нього, щоб він був уда́рений, і помер“. II Samuel 11:16 І сталося, коли Йоав обло́жував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі. II Samuel 11:17 І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, — і впали дехто з наро́ду, із Давидових слуг, і повмирали, також хітте́янин Урі́я. II Samuel 11:18 І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бо́ю. II Samuel 11:19 І наказав він послові, говорячи: „Як покінчи́ш ти оповіда́ти цареві про всі справи того бо́ю, II Samuel 11:20 і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: „Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що бу́дуть кидати на вас з-над муру? II Samuel 11:21 Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка ки́нула на нього горі́шнього ка́меня від жо́рен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру?“ То ти скажеш: Помер також хітте́янин Урі́я“. II Samuel 11:22 І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав. II Samuel 11:23 І сказав посол Давидові: „Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в бра́му. II Samuel 11:24 А стрільці́ стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царе́вих рабів, а також помер твій раб хітте́янин Урі́я“. II Samuel 11:25 І сказав Давид до посла́: „Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в оча́х твоїх ця річ, бо меч пожирає то цьо́го, то то́го. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьо́р його, Йоава!“ II Samuel 11:26 І прочула Урі́єва жінка, що помер її чоловік Урі́я, і голоси́ла за своїм чоловіком. II Samuel 11:27 А як минула жало́ба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породи́ла йому сина. Та в Господніх оча́х була злою та річ, що оце зробив був Давид. II Samuel 12:0
II Samuel 12:1 І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий. II Samuel 12:2 У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої. II Samuel 12:3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́. II Samuel 12:4 І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“. II Samuel 12:5 І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́. II Samuel 12:6 А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“. II Samuel 12:7 І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки. II Samuel 12:8 І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того. II Samuel 12:9 І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів. II Samuel 12:10 А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку. II Samuel 12:11 Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця. II Samuel 12:12 Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“. II Samuel 12:13 І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш! II Samuel 12:14 Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“. II Samuel 12:15 І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло. II Samuel 12:16 А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю. II Samuel 12:17 I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом. II Samuel 12:18 І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“. II Samuel 12:19 А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“. II Samuel 12:20 І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв. II Samuel 12:21 І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“ II Samuel 12:22 А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те? II Samuel 12:23 А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“. II Samuel 12:24 І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його, II Samuel 12:25 і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.
II Samuel 12:26 А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто. II Samuel 12:27 І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води. II Samuel 12:28 А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“. II Samuel 12:29 І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її. II Samuel 12:30 І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста. II Samuel 12:31 А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму. II Samuel 13:0 II Samuel 13:1 І сталося по тому, — мав Авесало́м, син Давидів, уродли́ву сестру́, а ім'я́ їй Тама́ра. І покохав її Амно́н, син Давидів. II Samuel 13:2 І вболівав Амнон так, що він аж захво́рів через свою́ сестру́ Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зроби́ти. II Samuel 13:3 А Амно́н мав това́риша, а ім'я́ йому́ Йонада́в, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонада́в був чоловік дуже хитрий. II Samuel 13:4 І він сказав йому: „Чого ти, царе́вичу, такий марни́й щора́нку? Чи ж не розповіси́ мені?“ І сказав йому Амнон: „Я кохаю Тамару, сестру́ брата свого Авесало́ма“. II Samuel 13:5 І сказав йому Йонадав: „Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли при́йде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай при́йде сестра моя Тама́ра, і нехай підкріпи́ть мене хлібом, і нехай зробить на моїх оча́х ту ї́жу, щоб я бачив та їв із руки́ її“. II Samuel 13:6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: „Нехай при́йде сестра моя Тамара, і нехай спече́ на моїх оча́х два млинці́, і я попої́м з її руки“. II Samuel 13:7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: „Іди до дому твого брата Амнона, і пригото́в йому ї́жу“. II Samuel 13:8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла́ вона тіста, і замісила, і пригото́вила на оча́х його, та й спекла млинці. II Samuel 13:9 І взяла́ вона сковорі́дку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: „Випровадь від мене всіх людей“. І повихо́дили від нього всі люди. II Samuel 13:10 І сказав Амнон: „Принеси їжу до кімна́ти, і я з'їм із твоєї руки“. І взяла́ Тамара млинці́, що пригото́вила, та й прине́сла своєму братові Амнонові до кімна́ти. II Samuel 13:11 І вона прине́сла до нього, щоб їв, а він схопи́в її, та й сказав до неї: „Ходи, ляж зо мною, моя се́стро!“ II Samuel 13:12 А вона йому відказала: „Ні, брате мій, не безче́сть мене, бо не ро́биться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидо́ти II Samuel 13:13 I куди я понесу́ свою га́ньбу? А ти станеш, як один із мерзо́тників в Ізраїлі. Ти переговори́ з царем, — і він не відмовить віддати мене тобі“. II Samuel 13:14 Та він не хотів слу́хати її голосу. І був він сильніший від неї, — і збезче́стив її, і лежав із нею... II Samuel 13:15 І по цьому дуже знена́видів її Амнон великою не́навистю, бо ця не́нависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: „Уставай, — іди собі!“ II Samuel 13:16 А вона відказав йому: „Через це велике зло, по то́му, що зробив ти зо мною, хочеш ще ви́гнати мене?“ Та він не хотів її слу́хати. II Samuel 13:17 І покликав він юнака́ свого, слугу свого, та й сказав: „Ви́женіть оцю від мене геть, і замкни́ за нею двері“. II Samuel 13:18 А на ній була квітча́ста ту́ніка, бо так за́вжди вбира́лися царські́ до́чки, панни́. І його слуга ви́провадив її назо́вні, і замкнув за нею двері. II Samuel 13:19 А Тама́ра поси́пала по́пелом свою го́лову, а квітча́сту ту́ніку, що була на ній, розде́рла, і поклала руку свою на го́лову свою, і все ходила та голоси́ла... II Samuel 13:20 І сказав до неї брат її Авесало́м: „Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, се́стро моя, мовчи, — брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого́“... І осіла Тамара, зні́вечена, у домі брата свого Авесало́ма. II Samuel 13:21 А цар Давид почув про це все, — і сильно розгні́вався!
II Samuel 13:22 І не говорив Авесало́м з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесало́м зненавидів Амнона за те, що той збезче́стив сестру́ його Тама́ру. II Samuel 13:23 І сталося по двох ро́ках, і мав Авесалом стри́ження ове́ць у Баал-Хацорі, що при Єфремі, — і Авесало́м закли́кав усіх царськи́х синів. II Samuel 13:24 І прийшов Авесало́м до царя́ та й сказав: „Ось у раба твого стри́ження, — нехай пі́де цар та раби́ його з твоїм рабом“. II Samuel 13:25 І сказав цар до Авесало́ма: „Ні, сину мій, не пі́демо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу́“. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагослови́в його. II Samuel 13:26 І сказав Авесало́м: „А як ні, нехай пі́де з нами брат мій Амно́н!“ І сказав йому цар: „Чого вій пі́де з тобою?“ II Samuel 13:27 Та Авесало́м сильно просив його, і він послав з ним Амно́на та всіх царськи́х синів. II Samuel 13:28 А Авесало́м загада́в юнака́м своїм, говорячи: „Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! — і ви вб'єте його. Не бійтеся, — чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважнії!“ II Samuel 13:29 І зробили Авесаломові юнаки́ Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські́ сини повставали, і сіли ве́рхи кожен на мула свого, та й повтіка́ли. II Samuel 13:30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла́ до Давида така: „Авесалом повбивав усіх царськи́х синів, і не позосталося з них ні одно́го“. II Samuel 13:31 І цар устав, і розде́р ша́ти свої, та й упав на землю, і всі слу́ги його стояли при ньому з розде́ртими ша́тами. II Samuel 13:32 І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: „Нехай не каже мій пан: Усіх юнакі́в, царськи́х синів, повбивали, бо помер тільки сам Амно́н. Бо на нака́з Авесалома це було ви́рішене від дня, як той збезче́стив сестру́ його Тамару. II Samuel 13:33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські́ сини повмирали, — бо помер тільки сам Амнон“. II Samuel 13:34 І Авесалом утік. А юна́к вартівни́к звів свої очі й побачив, аж ось числе́нний народ іде дорогою, що була́ за ним, від боку гори. II Samuel 13:35 І сказав Йонадав до царя: „Ось прийшли царські́ сини, — як слово раба твого, так сталося“. II Samuel 13:36 І сталося, як скінчи́в він говорити, аж ось поприхо́дили царські сини, і підне́сли свій голос та й плакали. А також цар та всі слу́ги його плакали ве́льми ре́вним плаче́м... II Samuel 13:37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жало́бі за сином своїм усі ті дні. II Samuel 13:38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешу́ру, і пробув там три ро́ки. II Samuel 13:39 І перестав цар Давид гні́ватися на Авесало́ма, бо він був зча́сом поті́шений за Амнона, що помер. II Samuel 14:0 II Samuel 14:1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що царе́ве серце прихили́лося до Авесалома. II Samuel 14:2 І послав Йоав до Теко́ї, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: „Удавай жало́бу, і вберись у жало́бні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жало́бі за померлим. II Samuel 14:3 І при́йдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово“. І Йоав поклав ці слова в її уста. II Samuel 14:4 І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: „Поможи, ца́рю!“ II Samuel 14:5 І сказав до неї цар: „Що́ тобі?“ А та відказала: „Та я жінка вдова, а чоловік мій помер. II Samuel 14:6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посвари́лися вони оби́два в полі, а рятівника́ між ними не було, — і вдарив один одно́го, та й убив його. II Samuel 14:7 А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоє́мця. І пога́сять вони останню і́скру мою, яка позоста́лася, щоб не лишити моє́му чоловікові ані йме́ння, ані наща́дків на поверхні землі“. II Samuel 14:8 І сказав цар до тієї жінки: „Іди до свого дому, а я накажу́ про тебе“. II Samuel 14:9 І сказала та текоїтянка до царя: „На мене, пане мій ца́рю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні“. II Samuel 14:10 І сказав цар: „Того, хто буде говорити на тебе, приведе́ш його до мене, і він більш уже не за́йме тебе“. II Samuel 14:11 Та вона відказала: „Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помно́жити на згубу ме́сника за кров та щоб вони не погубили мого сина“. А він відказав: „Як живий Господь, — не впаде́ на землю й волоси́на сина твого́!“ II Samuel 14:12 І сказала та жінка: „Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя!“ А він відказав: „Говори!“ II Samuel 14:13 І сказала та жінка: „А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинува́тив, бо цар не верта́є свого вигна́нця. II Samuel 14:14 Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він заду́мав не відвернути від Се́бе віді́гнаного. II Samuel 14:15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той наро́д настра́шив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу́ я цареві, — може виконає цар слово своєї невільниці. II Samuel 14:16 Бо цар вислухає, щоб урятува́ти свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче ви́губити мене та мого сина ра́зом із Божого спа́дку. II Samuel 14:17 І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!“ II Samuel 14:18 А цар відповів та й сказав до тієї жінки: „Не заховай передо мною нічого, про що́ я спитаю тебе“. І сказала та жінка: „Нехай же говорить пан мій цар!“ II Samuel 14:19 І цар сказав: „Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому?“ І відповіла та жінка та й сказала: „Як жива душа моя, пане мій царю, — не можна відхилитися ані право́руч, ані ліво́руч від усього, що́ говорив мій пан цар, бо твій раб Йоа́в — він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова́. II Samuel 14:20 Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі“. II Samuel 14:21 І сказав цар до Йоава: „Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни́ того юнака́, Авесало́ма!“ II Samuel 14:22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагослови́в царя. І сказав Йоав: „Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю, бо цар виконав проха́ння свого́ раба“. II Samuel 14:23 І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесало́ма до Єрусалиму. II Samuel 14:24 А цар сказав: „Нехай він ве́рнеться до свого дому, але́ обличчя мого не побачить“. І вернувся Авесалом до дому свого, та царсько́го обличчя не бачив. II Samuel 14:25 А такого вродли́вого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хва́лений, — від стопи ноги його й аж до ве́рху голови́ його не було в ньо́му ва́ди. II Samuel 14:26 А коли він голив свою голову, — а голив він щороку, бо тяжке́ було волосся на ньому, тому голив його — то ва́жив воло́сся голови своєї на двісті шеклів царсько́ї ваги. II Samuel 14:27 І народи́лися Авесаломові троє синів та одна дочка́, а ім'я́ їй Тама́ра. Вона була жінка вродли́ва з ви́гляду.
II Samuel 14:28 І сидів Авесало́м в Єрусалимі два роки ча́су, а царсько́го обличчя не бачив. II Samuel 14:29 І послав Авесало́м до Йоа́ва, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти. II Samuel 14:30 І сказав він до своїх слуг: „Погляньте на Йоавову діля́нку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, — ідіть і підпаліть його огнем“. І Авесаломові слу́ги підпалили ту діля́нку поля огнем. II Samuel 14:31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: „Нащо слу́ги твої підпалили огнем ту мою діля́нку поля?“ II Samuel 14:32 І сказав Авесалом до Йоава: „Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю́ тебе до царя сказати: Чого я прийшо́в із Ґешу́ру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське́ обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене“. II Samuel 14:33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесало́ма, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома... II Samuel 15:0 II Samuel 15:1 І сталося по то́му, і завів собі Авесалом по́воза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним. II Samuel 15:2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав супере́чку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: „З якого ти міста?“ І той говорив: „З одно́го з Ізраїлевих племен твій раб“. II Samuel 15:3 І говорив до нього Авесалом: „Дивися, слова́ твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати“. II Samuel 15:4 І говорив Авесалом: „Коли б мене настановлено суддею в Краю́, то до мене прихо́див би кожен чоловік, що мав би супере́чку чи судо́ву справу, а я випра́вдував би його“. II Samuel 15:5 І, бувало, коли хто підхо́див поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його́ та цілував його́. II Samuel 15:6 І робив Авесало́м, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто прихо́див на суд до царя. І крав Авесалом серця́ Ізраїлевих людей! II Samuel 15:7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесало́м до царя: „Піду́ я та ви́повню обі́тницю мою, що я обіцяв був Господе́ві в Хевро́ні. II Samuel 15:8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешу́рі в Арамі, склав обі́тницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я бу́ду служити Господе́ві“. II Samuel 15:9 І сказав йому цар: „Іди з миром!“ І той устав та й пішов до Хеврону. II Samuel 15:10 І порозсилав Авесалом виві́дувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: „Коли ви почуєте су́рмлення сурми́, то скажете: Зацарював Авесало́м у Хевроні!“ II Samuel 15:11 А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті́ своїй, і нічо́го не знали. II Samuel 15:12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахіто́фела, Давидового дора́дника, з його міста з Ґіло, як він мав прино́сити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесало́мом. II Samuel 15:13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: „Серце ізра́їльтян стало за Авесаломом“. II Samuel 15:14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: „Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста ві́стрям меча“. II Samuel 15:15 І сказали цареві царські́ раби: „Усе, що вибере наш пан цар, то при то́му твої раби!“ II Samuel 15:16 I вийшов цар та ввесь його дім пі́шки, а цар позоставив десять жіно́к наложниць, щоб стерегли дім. II Samuel 15:17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку. II Samuel 15:18 А всі його слу́ги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, — шість сотень чоловіка, що прийшли були пі́шки з Ґату, ішли перед царем. II Samuel 15:19 А цар сказав до ґатянина Ітта́я: „Чого пі́деш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигна́нець зо свого місця. II Samuel 15:20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду́, — куди доведе́ться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!“ II Samuel 15:21 І відповів Ітта́й до царя та й сказав: „Як живий Господь і живий мій пан цар, — тільки в то́му місці, в якому бу́де мій пан цар, — чи то на смерть, чи то на життя, — то там буде твій раб!“ II Samuel 15:22 І сказав Давид до Іттая: „Іди й перейди!“ І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним. II Samuel 15:23 А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ перехо́див. А цар перехо́див поті́к Кедро́н, і ввесь народ перехо́див доро́гою до пустині. II Samuel 15:24 А ось ішли й Садо́к та всі Левити з ним, що не́сли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіята́р прино́сив цілопалення, аж поки ввесь наро́д не вийшов із міста. II Samuel 15:25 І сказав цар до Садока: „Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду́ милість у Господніх оча́х, і Він поверне мене, то я побачу Його та ме́шкання Його. II Samuel 15:26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, — ось я: нехай зробить мені, як добре в оча́х Його́“. II Samuel 15:27 І сказав цар до священика Садо́ка: „Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахіма́ац та син Евіятарів Йоната́н, оби́два ваші сини будуть із вами. II Samuel 15:28 Глядіть, я буду проволікати в степа́х цієї пусти́ні, аж поки не при́йде від вас слово, щоб повідо́мити мене“. II Samuel 15:29 І повернув Садо́к та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там. II Samuel 15:30 А Давид схо́див узбіччям на го́ру Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов бо́сий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали го́лову свою, і все йшли та плакали... II Samuel 15:31 А Давидові доне́сли, говорячи: „Ахіто́фел серед зрадників з Авесало́мом“. І Давид сказав: „Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!“ II Samuel 15:32 І сталося, коли вийшов Давид на верхі́в'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хуша́й у роздертій ту́ніці, а порох на його голові. II Samuel 15:33 І сказав йому Давид: „Якщо ти пі́деш зо мною, то будеш мені тягаре́м. II Samuel 15:34 А якщо ве́рнешся до міста й скажеш Авесаломові: „Я буду раб твій, о ца́рю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб“, то зламаєш мені Ахіто́фелеву раду. II Samuel 15:35 І чи ж не будуть там із тобою священики Садо́к та Евіята́р? І станеться, — усяку річ, яку ти почуєш із царе́вого дому, розповіси́ священикам Садо́кові та Евіята́рові. II Samuel 15:36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахіма́ац у Садока та Йонатан у Евіята́ра — і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте“. II Samuel 15:37 І ввійшов Хуша́й, Давидів друг, до міста. А Авесало́м також увійшов до Єрусалиму. II Samuel 16:0
II Samuel 16:1 А коли Давид пройшов трохи з верхі́в'я, аж ось Ціва́, Мефівошетів слуга назу́стріч йому, та пара в'ючених ослів, а на них двісті хлібі́в, і сто в'язок родзи́нок, і сто літніх плоді́в, та бурдю́к вина. II Samuel 16:2 І сказав цар до Ціви: „Що це тобі?“ А Ціва́ відказав: „Ці осли для царсько́го дому на їзду, а хліб та літні плоди́ — на їду юнака́м, а вино — на пиття́ зму́ченому в пустині“. II Samuel 16:3 І сказав цар: „А де син твого пана?“ А Ціва відказав царе́ві: „Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька“. II Samuel 16:4 І сказав цар до Ціви: „Ось тобі все, що в Мефівошета“. А Ціва відказав, уклонившись: „Нехай я знайду́ ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю“. II Samuel 16:5 І прийшов цар Давид до Бахурі́му, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я́ йому Шім'ї́, син Ґерин. Він ішов і все проклинав. II Samuel 16:6 І він кидав камі́нням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі ли́царі були на прави́ці його та на ліви́ці його. II Samuel 16:7 І отак говорив Шім'ї в прокльо́ні своїм: „Іди, іди геть, кривавий пересту́пнику та чоловіче негі́дний! II Samuel 16:8 Госпо́дь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарюва́в ти замість нього. І віддав Госпо́дь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!“ II Samuel 16:9 І сказав до царя Авішай, син Церуї: „Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду́ я, і зітну́ йому голову!“ II Samuel 16:10 А цар відказав: „Що́ обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: На́що ти так зробив?“ II Samuel 16:11 І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: „Ось син мій, що вийшов з утро́би моє́ї, шукає моєї душі, а що́ вже говорити про цього веніями́нівця! Дайте йому спо́кій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь! II Samuel 16:12 Може зглянеться Господь над моєю бідою, і пове́рне мені цього дня добром замість його прокляття“. II Samuel 16:13 І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї́ йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та поро́шив по́рохом. II Samuel 16:14 І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, зму́чені, і відідхну́ли там.
II Samuel 16:15 А Авесало́м та ввесь ізра́їльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахіто́фел. II Samuel 16:16 І сталося, як прийшов аркеянин Хуша́й, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: „Нехай живе цар, нехай живе цар!“ II Samuel 16:17 І сказав Авесало́м до Хуша́я: „Це така ласка твоя з при́ятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм при́ятелем?“ II Samuel 16:18 І сказав Хуша́й до Авесалома: „Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позоста́нуся. II Samuel 16:19 А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я ба́тькові твоєму, так буду й тобі“. II Samuel 16:20 І сказав Авесало́м до Ахіто́фела: „Дайте пораду, що маємо робити“. II Samuel 16:21 І сказав Ахіто́фел до Авесалома: „Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненави́джений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою“. II Samuel 16:22 І розтягли́ Авесаломові намета на даху́, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на оча́х усього Ізраїля. II Samuel 16:23 А Ахіто́фелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, — така була Ахіто́фелова порада і для Давида, і для Авесалома! II Samuel 17:0 II Samuel 17:1 І сказав Ахіто́фел до Авесалома: „Виберу я дванадцять тисяч чоловіка, і встану, і поженуся цієї ночі за Давидом. II Samuel 17:2 І нападу́ я на нього, а він зму́чений та слабоси́лий, і він затремтить, — і повтікає ввесь народ, що з ним, а я вб'ю й самого царя. II Samuel 17:3 І наверну́ я ввесь народ до те́бе; як не буде чоловіка, якого душі́ ти шукаєш, то ввесь наро́д буде мати мир“. II Samuel 17:4 І була люба ця річ в оча́х Авесалома та в оча́х усіх Ізраїлевих старши́х. II Samuel 17:5 І сказав Авесалом: „Поклич теж аркеянина Хуша́я, та нехай послухаємо, що в устах його, — нехай скаже також він“. II Samuel 17:6 І прийшов Хушай до Авесалома, а Авесалом сказав до нього, говорячи: „Отак говорив Ахітофел. Чи виконаємо слова́ його? Якщо ні, говори ти“. II Samuel 17:7 І сказав Хушай до Авесалома: „Не добра та рада, яку цього ра́зу радив Ахітофел“. II Samuel 17:8 І сказав Хушай: „Ти знаєш батька свого та людей його, що вони ли́царі, та розлю́чені вони, як медве́диця, позба́влена на полі дітей. А батько твій воя́к, і не буде ночувати з народом. II Samuel 17:9 Ось тепер він ховається в одній з ям, або в іншому місці. І коли б сталося, що хтось упаде́ серед них, нападаючих, напоча́тку, а хтобудь почує та скаже: Сталася пора́зка в народі, який за Авесаломом, II Samuel 17:10 а хоча б він і хоробрий, якого серце — як серце ле́в'яче, то справді ослабне, бо ввесь Ізраїль знає, що батько твій ли́цар і хоробрі ті, що з ним. II Samuel 17:11 Тому ра́джу я: нехай конче збереться до тебе ввесь Ізра́їль від Дана й аж до Беер-Шеви, многото́ю як пісок, що над морем, і ти сам пі́деш до бо́ю. II Samuel 17:12 І при́йдемо ми проти нього в одне з місць, та й нападемо на нього, як падає роса́ на землю, і не позоставимо ані при нім, ані між усіма людьми́, що з ним, ані одно́го. II Samuel 17:13 А якщо він збереться до якого міста, то ввесь Ізраїль занесе́ на те місто шну́ри, та й потя́гнемо його аж до потоку, так, що не зали́шиться там ані камінчика“. II Samuel 17:14 І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі: „Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової!“ Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду, щоб Господь приніс зло на Авесалома. II Samuel 17:15 І сказав Хушай до священиків Садо́ка та Евіятара: „Так і так радив Ахітофел Авесаломові та Ізраїлевим старши́м, а я радив так і так. II Samuel 17:16 А тепер швидко пошліть і донесіть Давидові, говорячи: Не ночуй цієї ночі в степа́х пустині, але конче перейди на той бік, щоб не був погли́нутий цар та ввесь народ, що з ним“. II Samuel 17:17 А Йонатан та Ахіма́ац стояли в Ен-Роґелі. І пішла невільниця й розповіла́ їм, а вони пішли й доне́сли цареві Давидові, бо не могли ані показатися, ані ввійти до міста. II Samuel 17:18 Та їх побачив один юна́к та й доніс Авесаломові. І вони оби́двоє швидко пішли, та й увійшли до дому чоловіка в Бахурімі, що мав колодязя на своїм подвір'ї, і спусти́лися туди. II Samuel 17:19 А жінка тая взяла́ й розтягла́ заслону на верху́ колодязя, і розложила на ньому зе́рна, — і нічого не було пі́знано. II Samuel 17:20 І прийшли Авесаломові раби до тієї жінки до дому та й сказали: „Де Ахіма́ац та Йонатан?“ А жінка та їм сказала: „Перейшли́ через во́ду“. І ті шукали й не знайшли, та й вернулися до Єрусалиму. II Samuel 17:21 І сталося по їхньому відхо́ді, вони вийшли з колодязя, і пішли та доне́сли Давидові. І сказали вони до Давида: „Уставайте, і перехо́дьте швидко во́ду, бо отак радив на вас Ахітофел“. II Samuel 17:22 І повставали Давид та ввесь народ, що з ним, та до ра́нішнього світла перейшли Йордан, і не позоста́лося ані одно́го, що не перейшов би Йорда́ну. II Samuel 17:23 А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав осла, і встав та й пішов до свого дому, до свого міста. І він зарядив про дім свій, та й повісився, і помер, і був похований у гро́бі свого батька... II Samuel 17:24 А Давид прийшов до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, він та всі Ізраїлеві мужі із ним. II Samuel 17:25 І Авесалом настанови́в над військом Амасу замість Йоава. А Амаса був син чоловіка, що ім'я́ йому Їтра, їзрееліт, який увійшов був до Авіґаїл, дочки́ Нахашової, сестри Церуї, Йоавиної матері. II Samuel 17:26 І таборува́в Ізраїль та Авесалом у ґілеадському кра́ї. II Samuel 17:27 І сталося, коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонітської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму II Samuel 17:28 поприносили посте́лі, і чаші, і ганча́рський по́суд, і пшениці, і ячменю, і муки, і пра́женого зе́рна, II Samuel 17:29 і меду, і масла, і худобу дрібну́, і товщу з худоби великої, — для Давида та для народу, що з ним, щоб їли, бо сказали: „Цей народ голодний і зму́чений та спра́гнений у пустині“. II Samuel 18:0
II Samuel 18:1 А Давид переглянув наро́д, що з ним, і настанови́в над ними ти́сячників та со́тників. II Samuel 18:2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“ II Samuel 18:3 Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“. II Samuel 18:4 І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами. II Samuel 18:5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма. II Samuel 18:6 І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі. II Samuel 18:7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч! II Samuel 18:8 І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч. II Samuel 18:9 І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг. II Samuel 18:10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“. II Samuel 18:11 І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“. II Samuel 18:12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома! II Samuel 18:13 Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“. II Samuel 18:14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба. II Samuel 18:15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його. II Samuel 18:16 І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д. II Samuel 18:17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого. II Samuel 18:18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом , і так зветься він аж до цього дня.
II Samuel 18:19 А Ахіма́ац, Садоків син, сказав: „Побіжу́ я й сповіщу́ цареві, що Господь ви́зволив його від руки його ворогів“. II Samuel 18:20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“. II Samuel 18:21 І сказав Йоав до кушита : „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг. II Samuel 18:22 А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“ II Samuel 18:23 „А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита. II Samuel 18:24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік. II Samuel 18:25 І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся. II Samuel 18:26 І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“ II Samuel 18:27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“. II Samuel 18:28 І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“ II Samuel 18:29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“. II Samuel 18:30 І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став. II Samuel 18:31 Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“. II Samuel 18:32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“ II Samuel 19:0 II Samuel 19:1 І затремтів цар, і вийшов на горі́шній по́верх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: „Сину мій, Авесало́ме, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!“ II Samuel 19:2 А Йоаву донесено: „Ось цар плаче, і зачав жало́бу по Авесаломові“. II Samuel 19:3 І того дня ця перемо́га обернулася на жало́бу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: „Засмутився цар за своїм сином!“ II Samuel 19:4 І прокрада́вся народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоро́млений своєю втечею з бо́ю. II Samuel 19:5 А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: „Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!“
II Samuel 19:6 І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: „Сьогодні ти засоро́мив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочо́к твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх, II Samuel 19:7 через те, що ти любиш тих, хто тебе нена́видить, і нена́видиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вожді́в ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесало́м був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в оча́х твоїх... II Samuel 19:8 А тепер устань, і говори до серця свої́х рабів. Бо присяга́ю Господом, якщо ти не ви́йдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночува́ти з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що прихо́дило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!“ II Samuel 19:9 І цар устав та й засів у брамі, а всьому наро́дові доне́сли, говорячи: „Ось цар сидить у брамі!“ І посхо́дився ввесь народ перед царське́ обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів. II Samuel 19:10 І спереча́вся ввесь народ по всіх Ізраїлевих племе́нах, говорячи: „Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филисти́млян, а тепер утік із кра́ю перед Авесаломом. II Samuel 19:11 А Авесало́м, якого ми пома́зали були́ над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя?“ II Samuel 19:12 І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: „Говоріть так до Юдиних старши́х: Чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому. II Samuel 19:13 Ви бра́ття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви бу́дете останніми, щоб вернути царя? II Samuel 19:14 А Амасі́ скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не бу́деш у мене вожде́м ві́йська по всі дні замість Йоава“. II Samuel 19:15 І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одно́го чоловіка. І послали вони до царя: „Вернися ти та всі твої слу́ги!“ II Samuel 19:16 І вернувся цар, і прийшов аж до Йорда́ну, а Юда прийшов до Ґілґалу назу́стріч царе́ві, щоб перепрова́дити царя через Йордан. II Samuel 19:17 А Шім'ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зу́стріч царя Давида. II Samuel 19:18 І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем. II Samuel 19:19 І перейшов поро́н, щоб перепрова́дити царськи́й дім та зробити, що було добре в оча́х його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той перехо́див Йордан, II Samuel 19:20 та й цареві сказав: „Нехай пан не порахує мені пере́ступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, — щоб цар не поклав це до серця свого! II Samuel 19:21 Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йо́сипового дому перший, щоб вийти зустрі́ти мого пана царя“. II Samuel 19:22 А Авіша́й, син Церуїн, відповів та й сказав: „Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього пома́занця?“ II Samuel 19:23 А Давид відказав: „Що́ вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану́? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?“ II Samuel 19:24 А до Шім'ї цар сказав: „Не помреш!“ І заприсягну́в йому цар. II Samuel 19:25 І зійшов спітка́ти царя й Мефіво́шет, онук Саулів. А він не оправля́в ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром. II Samuel 19:26 І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: „Чому́ ти не пішов зо мною, Мефіво́шете?“ II Samuel 19:27 А той відказав: „Пане мій ца́рю, — раб мій обмани́в мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульга́вий. II Samuel 19:28 Та він очерни́в раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, — немов Божий Ангол, тому зроби, що́ добре в оча́х твоїх! II Samuel 19:29 Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого сто́лу. І яке ж я маю право ска́ржитися перед царем?“ II Samuel 19:30 І сказав йому цар: „По́що ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поді́лите поле“. II Samuel 19:31 І сказав Мефіво́шет до царя: „Нехай він ві́зьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого́!“ II Samuel 19:32 А ґілеа́дянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб прове́сти його за Йордан. II Samuel 19:33 А Барзілла́й був дуже стари́й, віку восьмидесяти́ літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна люди́на. II Samuel 19:34 І сказав цар до Барзіллая: „Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі“. II Samuel 19:35 І сказав Барзіллай до царя: „Скільки ще ча́су життя мого, що я піду́ з царем до Єрусалиму? II Samuel 19:36 Я сьогодні віку восьмидесяти́ літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що́ буду їсти та що́ буду пити? Чи послухаю я ще голосу співакі́в та співа́чок? І по́що буде ще раб твій тягарем для свого пана царя? II Samuel 19:37 Трохи пере́йде твій раб із царем за Йордан. І чого́ цар висві́дчує мені оце? II Samuel 19:38 Нехай раб твій ве́рнеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган пере́йде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що́ добре в оча́х твоїх“. II Samuel 19:39 І сказав цар: „Кімга́н пере́йде зо мною, а я зроблю́ йому, що́ миле в оча́х твоїх. І все, що́ вибереш у мене, я зроблю́ тобі!“ II Samuel 19:40 І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзілла́я, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце. II Samuel 19:41 І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепрова́дили царя, а також перейшла́ половина Ізраїлевого наро́ду. II Samuel 19:42 Аж ось усі ізра́їльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: „Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепрова́дили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним? II Samuel 19:43 І відповіли́ всі Юдині люди Ізраїлеві: „Бо близьки́й цар до нас! І чого то запали́вся тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дару́нки?“ II Samuel 19:44 І відповіли́ ізра́їльтяни юдеям та й сказали: „Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас. Чому ж ви злегковажили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя?“ Але слово юдеїв було гостріше від слова ізра́їльтян. II Samuel 20:0 II Samuel 20:1 І трапився там негідний чоловік, а ім'я́ йому Ше́ва, син Біхрі́, веніяминівець. І засурми́в він у сурму́ та й сказав: „Немає нам ча́стки в Давиді, і нема нам спа́дщини у сина Єссе́євого! Ізраїлю, — усі до наме́тів своїх!“ II Samuel 20:2 І пішов кожен ізра́їльтянин від Давида за Ше́вою, сином Біхрі, а юде́янин позостався при своє́му цареві від Йорда́ну й аж до Єрусалиму. II Samuel 20:3 І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим. І взяв цар десять жіно́к наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до до́му сторо́жі; і він їх годував, але до них не прихо́див. І були вони ув'я́знені аж до дня своєї смерти, — удівство за життя чоловіка. II Samuel 20:4 І сказав цар до Амаси: „Склич мені юде́ян у три дні, а ти стань отут!“ II Samuel 20:5 І пішов Амаса́, щоб скликати Юду, та спізни́вся від озна́ченого ча́су, про який він умовився. II Samuel 20:6 І сказав Давид до Авішая: „Тепер Ше́ва, сни Біхрі́, зробить нам зло більше від Авесалома. Візьми́ ти слуг свого пана, та й поженися за ним, щоб він не знайшов собі тверди́нних міст, і не щез із наших оче́й“. II Samuel 20:7 І вийшли за ним Йоавові люди, і керетянин, і пелетянин та всі ли́царі, і повихо́дили вони з Єрусалиму, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі. II Samuel 20:8 Вони були при великому камені, що в Ґів'оні, а Амаса вийшов проти них. А Йоав був зодя́гнений в ша́ту свою, а на ній пояс із мечем, прип'я́тим на стегні́ його в пі́хві, з якої ле́гко вихо́див і вхо́див. II Samuel 20:9 І сказав Йоав до Амаси: „Чи гаразд тобі, брате мій?“ І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його. II Samuel 20:10 А Амаса́ не остерігся меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і ви́лив нутро́ його на землю, і не повторив йому, а той помер... І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою, сином Біхрі. II Samuel 20:11 А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив: „Хто жадає Йоава, і хто за Давида, — за Йоавом!“ II Samuel 20:12 А Амасу валявся в крові́ на сере́дині битої дороги. І побачив той чоловік, що ввесь народ став, то стягнув Амасу́ з битої дороги на поле, і накинув на нього оде́жину, бо бачив, що кожен прихо́див до нього та ставав. II Samuel 20:13 Як був він стя́гнений з битої дороги, пішов кожен чоловік за Йоавом, щоб гнатися за Ше́вою, сином Біхрі́. II Samuel 20:14 А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племе́н до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, — і були вони зі́брані, і теж пішли за ним. II Samuel 20:15 А Йоавові люди прийшли й облягли́ його в Авелі Бет-Маахи, і наси́пали при місті ва́ла, що стояв на передму́р'ї. А ввесь наро́д, що був з Йоавом, заходи́вся завали́ти му́ра. II Samuel 20:16 І покликала мудра жінка з міста: „Слухайте, слухайте, — скажіть но Йоавові: Підійди сюди, й я бу́ду говорити до тебе!“ II Samuel 20:17 І він підійшов до неї, а та жінка сказала: „Чи ти Йоав?“ А він відказав: „Я“. І вона сказала йому: „Послухай слів своєї невільниці!“ А він відказав: „Я слухаю“. II Samuel 20:18 І сказала вона, говорячи: „Коли́сь треба було перегово́рювати, а саме, — конче запитатися в Аве́лі, і так закінчи́ли б справу. II Samuel 20:19 Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матері́в серед Ізраїля. По́що ти нищиш спа́дщину Господню?“ II Samuel 20:20 А Йоав відповів та й сказав: „Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не зни́щу й не ви́гублю! II Samuel 20:21 Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Ше́ва, син Біхрі, ім'я́ йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його само́го, й я піду від міста“. І сказала та жінка до Йоава: „Ось го́лову його кинуть тобі через мур!“ II Samuel 20:22 І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, — і відруба́ли голову Ше́ви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурми́в у сурму́, — і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоа́в вернувся в Єрусалим до царя. II Samuel 20:23 І став Йоав над усім Ізраїлевим ві́йськом, а Бена́я, син Єгоядин, над керетянином та над пелетянином; II Samuel 20:24 а Адорам — над даниною, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером; II Samuel 20:25 а Сева — писарем, а Садок та Евіятар — священиками. II Samuel 20:26 А також яірянин Іра був священиком у Давида. II Samuel 21:0
II Samuel 21:1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: „Кров на Саула та на його дім за те, що повбива́в він ґів'оні́тян“. II Samuel 21:2 І покликав цар ґів'оні́тян та й сказав їм про це. А ґів'оні́тяни, — вони не з Ізра́їлевих синів, а з останку аморе́янина, а Ізраїлеві сини були присягну́ли їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди. II Samuel 21:3 І сказав Давид до ґів'оні́тян: „Що́ я зроблю́ вам і чим надолу́жу, щоб ви поблагослови́ли Господню спа́дщину?“ II Samuel 21:4 І сказали йому ґів'оні́тяни: „Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі“. А він сказав: „Що́ ви скажете, зроблю́ вам“. II Samuel 21:5 І сказали вони до царя: „Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас ви́нищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, — II Samuel 21:6 нехай буде нам да́но семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибра́нця“. А цар сказав: „Я дам“. II Samuel 21:7 Та змилосе́рдився цар над Мефівошетом, сином Йоната́на, Саулового сина, через Господню прися́гу, що була поміж ними, — між Давидом та між Йонатаиом, Сауловим сином. II Samuel 21:8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки́ Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки́, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая, II Samuel 21:9 та й дав їх у руку ґів'оні́тян, — і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро ра́зом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли поча́ток жнив ячме́ню. II Samuel 21:10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла́ вере́тище, і простягла́ його собі на скелі, і була там від поча́тку жнив аж поки не зійшли́ на них во́ди з неба, і не дала́ вона спочити на них пта́ству небесному вдень, а польові́й звірині́ вночі. II Samuel 21:11 І було доне́сено Давидові, що́ зробила Ріцпа, Айїна дочка́, Саулова нало́жниця. II Samuel 21:12 А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йоната́на від госпо́дарів ґілеадського Явешу, що ви́крали були їх із майда́ну Бет-Шану що їх повісили там филисти́мляни того дня, коли филисти́мляни побили Саула в Ґілбоа. II Samuel 21:13 І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості пові́шаних. II Samuel 21:14 І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому кра́ї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, — і пото́му Бог був убла́ганий Кра́єм.
II Samuel 21:15 І була ще війна филисти́млян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филисти́млянами. І змучився Давид. II Samuel 21:16 І був Ішбі в Нові, що з наща́дків Рафи, а вага його списа́ три сотні шеклів міді, і опере́заний він був ново́ю зброєю. І він сказав, щоб забити Давида. II Samuel 21:17 Та поміг йому Авіша́й, син Церуїн, — і він ударив филисти́млянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли́ йому, говорячи: „Ти не ви́йдеш уже з нами на війну, — і не пога́сиш Ізраїлевого світильника!“ II Samuel 21:18 І сталося по́тім, і була́ ще війна в Нові з филисти́млянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, шо з наща́дків Рафи. II Samuel 21:19 І була́ ще війна в Нові з филисти́млянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, побив ґатянина Ґоліята, — а держа́к списа́ його був, як тка́цький вал. II Samuel 21:20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на нога́х по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був наро́джений тому Рафі. II Samuel 21:21 І зневажав він Ізраїля, — та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата! II Samuel 21:22 Четверо тих були наро́джені тому Рафі в Ґаті, — і попа́дали вони від руки Давида та від руки його слуг. II Samuel 22:0 II Samuel 22:1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової, II Samuel 22:2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій! II Samuel 22:3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля! II Samuel 22:4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів! II Samuel 22:5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене. II Samuel 22:6 Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! II Samuel 22:7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій. II Samuel 22:8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву! II Samuel 22:9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього! II Samuel 22:10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його. II Samuel 22:11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах. II Samuel 22:12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі. II Samuel 22:13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че. II Samuel 22:14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав. II Samuel 22:15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив. II Samuel 22:16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його. II Samuel 22:17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих. II Samuel 22:18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони. II Samuel 22:19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м. II Samuel 22:20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене! II Samuel 22:21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх! II Samuel 22:22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в, II Samuel 22:23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них! II Samuel 22:24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини. II Samuel 22:25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́. II Samuel 22:26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному, II Samuel 22:27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́! II Samuel 22:28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш. II Samuel 22:29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву! II Samuel 22:30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур! II Samuel 22:31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го! II Samuel 22:32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога? II Samuel 22:33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував. II Samuel 22:34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх, II Samuel 22:35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є. II Samuel 22:36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч! II Samuel 22:37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться. II Samuel 22:38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх! II Samuel 22:39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої. II Samuel 22:40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників. II Samuel 22:41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу! II Samuel 22:42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм! II Samuel 22:43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх! II Samuel 22:44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав! II Samuel 22:45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені. II Samuel 22:46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх. II Samuel 22:47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́! II Samuel 22:48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував, II Samuel 22:49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника! II Samuel 22:50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю! II Samuel 22:51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“ II Samuel 23:0
II Samuel 23:1 А оце останні Давидові слова: „Сло́во Давида, сина Єссе́євого, і слово му́жа високопоста́вленого, пома́заного Богом Якововим, і солодкого піснотво́рця Ізра́їлевого. II Samuel 23:2 Дух Господній гово́рить в мені, а слово Його — на моїм язику́! II Samuel 23:3 Сказав Бог Ізраїлів, Скеля Ізраїлева говорила мені: пану́ючий серед людей, — справедливий панує у Божім страху́! II Samuel 23:4 І він буде, як світло пора́нку безхма́рного, коли сонце вихо́дить уранці, і як з бли́ску трава вироста́є з землі по дощі! II Samuel 23:5 Чи мій дім не такий перед Богом? Вічного бо запові́та в усьому мені там укла́дено — і він стереже́ться, бо він усе спасі́ння моє й усе жада́ння! Хіба Він не дасть, щоб він виріс? II Samuel 23:6 А нечестивий, як те́рен, відки́нений, і вони всі, бо рукою його не беруть. II Samuel 23:7 А хто хоче до них доторкну́тись, нехай запасе́ться залізом чи де́ржаком спи́са, і на місці своїм огнем будуть попа́лені!“
II Samuel 23:8 А оце імена Давидових ли́царів: Йошев-Башшевет, тахкемонець, голова ґвардії, — він вимахував своїм держако́м одним ра́зом на вісім сотень побитих. II Samuel 23:9 По ньому Елеаза́р, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох лицарів з Давидом. Коли филисти́мляни зневажа́ли ізраїльтян, що зібралися там на війну, і повтікали всі ізра́їльтяни, II Samuel 23:10 він устав, та й ударив на филисти́млян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча. І зробив Господь велике спасі́ння того дня, а наро́д вертався за ним тільки на грабува́ння. II Samuel 23:11 А по ньому Шамма, син Аґе, гарарянин. І зібралися филисти́мляни до Лехи, а там була діля́нка поля, повна сочеви́ці, а наро́д повтікав перед филисти́млянами. II Samuel 23:12 І став він посере́дині тієї діля́нки та й врятував її, а филисти́млян побив. І зробив Господь велике спасі́ння. II Samuel 23:13 І зійшли троє з тридцяти напоча́тку, і прийшли в жнива́ до Давида, до твердині Адуллам. А громада филисти́млян таборува́ла в долині Рефаїм. II Samuel 23:14 Давид же тоді був у твердині, а залога филистимська була тоді в Віфлеємі. II Samuel 23:15 І спра́гнув Давид та й сказав: „Хто напо́їть мене водою з криниці, що в брамі?“ II Samuel 23:16 I про́дерлися ці три ли́царі до филистимського табо́ру, і зачерпну́ли води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони ви́несли, і прине́сли до Давида, та він не схотів її пити, — і вилив її для Господа, II Samuel 23:17 та й сказав: „Борони мене, Господи, чинити таке! Чи я буду пити кров тих му́жів, що ходили, наража́ючи життям своїм? І не хотів він пити її... Оце зроби́ли три ці ли́царі. II Samuel 23:18 А Авіша́й, брат Йоава, Церуїного сина, — він голова цих тридцяти. І він вимахував своїм списо́м над трьо́ма сотнями, що побив. І він мав славу серед тих трьох. II Samuel 23:19 Із тих тридцятьо́х він був найбільше поважа́ний, і став він їм за провідника́. А до тих трьох не належав. II Samuel 23:20 А Бена́я, син Єгоядин, син хороброго мужа, багаточи́нний, з Кавцеїлу, побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов, і забив лева в сере́дині ями сніжного дня. II Samuel 23:21 Також побив він одного єги́птянина, мужа поставно́го, а в руці цього єги́птянина був спис. І зійшов він до нього з києм, і видер списа́ з руки того єги́птянина, — та й убив його списо́м його. II Samuel 23:22 Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його слава була серед тих трьох лицарів. II Samuel 23:23 З тих тридцяти він був поважні́ший, а до тих трьох не належав. І Давид призна́чив його до своєї таємної ради. II Samuel 23:24 Асаїл, Йоавів брат, серед тих тридцяти; Елханан, син Додів, із Віфлеєму; II Samuel 23:25 Шамма хародянин, Еліка хародянин, II Samuel 23:26 Хелец палтянин; Іра, син Іквешів, текоїтянин; II Samuel 23:27 Авіезер аннетотянин, Мевуннай хушатянин, II Samuel 23:28 Цалмон ахохянин, Магарай нетофатянин, II Samuel 23:29 Хелев, син Баанин, нетофатянин; Іттай, син Ріваїв, міґґів'атянин, сини Веніяминові; II Samuel 23:30 Беная пір'ятонянин, Гіддай з Нахале-Ґаашу, II Samuel 23:31 Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархум'янин, II Samuel 23:32 Ел'яхба шаалвонянин, сини Яшемові, Йонатан, II Samuel 23:33 Шамма гарарянин; Ахіам, син Шарарів, арарянин; II Samuel 23:34 Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахатянина; Еліям, син Ахітофелів, ґіллонянин; II Samuel 23:35 Хецрав кармелянин, Паарай арб'янин, II Samuel 23:36 Їг'ал, син Натанів, з Цови; Бані ґадянин, II Samuel 23:37 Целек аммонеянин; Нахарай бееротянин, зброєноша Йоава, сина Церуїного; II Samuel 23:38 Іра їтрянин, Ґарев їтрянин, II Samuel 23:39 Урі́я хіттянин, — усіх тридцять і сім. II Samuel 24:0 II Samuel 24:1 І зно́ву запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана́ Давида проти них, говорячи: „Іди, перелічи Ізраїля та Юду!“ II Samuel 24:2 І сказав цар до Йоава, вождя́ ві́йська, що з ним: „Перемандру́й серед усіх Ізраїлевих племе́н від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, — і я пізна́ю число цього наро́ду“. II Samuel 24:3 І сказав Йоа́в до царя: „Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та на́що пан мій, цар, уподо́бав собі таку річ?“ II Samuel 24:4 Та цареве слово до Йоава та на військо́вих провідникі́в перемогло́. І вийшов Йоав та військо́ві провідники́ від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ. II Samuel 24:5 І перейшли вони Йордан, і таборува́ли в Ароері, з правого бо́ку міста, що лежить в сере́дині долини Ґаду та при Язері. II Samuel 24:6 І прийшли вони до Ґілеаду та до кра́ю Тахтім-Ходші. І прийшли́ до Дан-Яану, і навко́ло до Сидо́ну. II Samuel 24:7 І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви. II Samuel 24:8 І мандрували вони по ці́лому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму. II Samuel 24:9 І дав Йоав цареві число пере́ліку народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витяга́ють меча, а Юдиного мужа — п'ятьсот тисяч чоловіка. II Samuel 24:10 І збенте́жилося Давидове серце, як перелі́чив він народ. І сказав Давид до Господа: „Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого́ раба, бо я дуже немудро вчинив!“ II Samuel 24:11 І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи: II Samuel 24:12 „Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу́ Я на тебе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ її тобі“. II Samuel 24:13 І прийшов Ґад до Давида, і розпові́в йому та й до нього сказав: „Чи при́йдуть тобі сім літ голоду в твоїм кра́ї, чи теж три місяці твого́ втіка́ння перед ворогами твоїми, а вони тебе гна́тимуть, чи теж буде три дні морови́ця в твоїм Кра́ї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну́ я Тому, Хто послав мене“. II Samuel 24:14 І сказав Давид до Ґа́да: „Сильно скорблю́ я! Нехай же впаде́мо ми до Господньої руки, „бо велике Його милосе́рдя“, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“ II Samuel 24:15 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі від ра́нку й аж до ча́су умо́влення, — і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдеся́т тисяч чоловіка... II Samuel 24:16 І простя́г той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб ви́губити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти́ свою руку!“ А Ангол Господній був при то́ці євусе́янина Аравни. II Samuel 24:17 І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побива́в серед народу, і проказав: „Я ось згрішив, і пішов проти Зако́ну. А ці ві́вці, — що́ зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!“ II Samuel 24:18 І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: „Устань, постав Господе́ві жертівника на току́ євусе́янина Аравни“. II Samuel 24:19 І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь. II Samuel 24:20 І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі. II Samuel 24:21 І сказав Аравна: „Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба?“ А Давид відказав: „Купити від тебе цього то́ка, щоб збудувати же́ртівника для Господа, — і буде стримана зараза від наро́ду“. II Samuel 24:22 І сказав Аравна до Давида: „Нехай пан мій, цар, ві́зьме, і нехай принесе́ жертву, що́ добре в оча́х його. Дивися, — ось худоба на цілопа́лення, а молоті́лки та я́рма — на дро́ва. II Samuel 24:23 Усе віддає́ Аравна, о ца́рю, цареві“. І сказав Аравна до царя: „Господь, Бог твій, нехай уподо́бає Собі тебе!“ II Samuel 24:24 І сказав цар до Аравни: „Ні, — бо тільки куплю́ від тебе за ці́ну, і не принесу́ да́рмо цілопа́лень Господе́ві, Богові моєму“. І купив Давид то́ка й худобу за срібло п'ятидесяти́ ше́клів. II Samuel 24:25 І Давид збудува́в там же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І Господь був убла́ганий для Кра́ю, — і була стри́мана зараза від Ізра́їля.
I Kings 0:0
I Kings 1:0 I Kings 1:1 А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло. I Kings 1:2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“ I Kings 1:3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя. I Kings 1:4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.
I Kings 1:5 А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою. I Kings 1:6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі. I Kings 1:7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії. I Kings 1:8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією. I Kings 1:9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг. I Kings 1:10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав. I Kings 1:11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те? I Kings 1:12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на! I Kings 1:13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія? I Kings 1:14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“. I Kings 1:15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві. I Kings 1:16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“ I Kings 1:17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм. I Kings 1:18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те. I Kings 1:19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав. I Kings 1:20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому. I Kings 1:21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“. I Kings 1:22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н. I Kings 1:23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі. I Kings 1:24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм? I Kings 1:25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія! I Kings 1:26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав. I Kings 1:27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“ I Kings 1:28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем. I Kings 1:29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, — I Kings 1:30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“ I Kings 1:31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“ I Kings 1:32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя. I Kings 1:33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону. I Kings 1:34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон! I Kings 1:35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“. I Kings 1:36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя! I Kings 1:37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“ I Kings 1:38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону. I Kings 1:39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“ I Kings 1:40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу! I Kings 1:41 І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“ I Kings 1:42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“ I Kings 1:43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона! I Kings 1:44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю. I Kings 1:45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули. I Kings 1:46 І Соломон уже засів на троні царства. I Kings 1:47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм. I Kings 1:48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“ I Kings 1:49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою... I Kings 1:50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника. I Kings 1:51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“ I Kings 1:52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“. I Kings 1:53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“ I Kings 2:0 I Kings 2:1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи: I Kings 2:2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем. I Kings 2:3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся, I Kings 2:4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім! I Kings 2:5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його. I Kings 2:6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу. I Kings 2:7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом. I Kings 2:8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем! I Kings 2:9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“. I Kings 2:10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті. I Kings 2:11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки. I Kings 2:12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.
I Kings 2:13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“. I Kings 2:14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“ I Kings 2:15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому. I Kings 2:16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“ I Kings 2:17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“. I Kings 2:18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“. I Kings 2:19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його. I Kings 2:20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“. I Kings 2:21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“. I Kings 2:22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“! I Kings 2:23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово... I Kings 2:24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“ I Kings 2:25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер... I Kings 2:26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“. I Kings 2:27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв. I Kings 2:28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника... I Kings 2:29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“ I Kings 2:30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“. I Kings 2:31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька. I Kings 2:32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська. I Kings 2:33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“. I Kings 2:34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині. I Kings 2:35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара. I Kings 2:36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди. I Kings 2:37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“ I Kings 2:38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів. I Kings 2:39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“ I Kings 2:40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату. I Kings 2:41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся. I Kings 2:42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув. I Kings 2:43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“ I Kings 2:44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову. I Kings 2:45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“. I Kings 2:46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він номер. І царство зміцніло в Соломоновій руці. I Kings 3:0 I Kings 3:1 І посвоя́чився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку́, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчи́в будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму. I Kings 3:2 Та народ прино́сив жертви на па́гірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів. I Kings 3:3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він прино́сив жертви та кадив на па́гірках. I Kings 3:4 І пішов був цар до Ґів'ону, щоб прино́сити там жертви, бо то найбільший па́гірок. Тисячу цілопа́лень приніс Соломон на тому же́ртівникові. I Kings 3:5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічно́му сні. І Бог сказав: „Проси, що Я маю дати тобі!“ I Kings 3:6 А Соломон відказав: „Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простото́ю серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня. I Kings 3:7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, — а я недо́росток, не знаю ви́ходу та входу. I Kings 3:8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, — він народ числе́нний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту́. I Kings 3:9 Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізня́ти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?“ I Kings 3:10 І була́ та річ приємна в Господніх оча́х, що Соломон попросив оцю річ. I Kings 3:11 І сказав Бог до нього: „За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити, I Kings 3:12 то ось зроблю́ Я за словом твоїм, — ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було́ перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі. I Kings 3:13 А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і бага́тство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде ніко́го серед царів усе життя твоє. I Kings 3:14 А якщо ти ходи́тимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продо́вжу дні твої!“ I Kings 3:15 І прокинувся Соломон, аж ось — це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопа́лення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.
I Kings 3:16 І прийшли до царя дві жі́нки блудни́ці, та й стали перед обличчям його. I Kings 3:17 І сказала одна жінка: „Прошу́, пане мій, — я та ця жінка сидимо́ в одно́му домі. І породила я при ній у цьому домі. I Kings 3:18 І сталося третього дня по по́роді моїм, і породила теж оця жінка. А ми були́ ра́зом, ніко́го чужого в домі з нами не було́, тільки двоє нас було в домі. I Kings 3:19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього. I Kings 3:20 І встала вона серед ночі, і взяла́ мого сина від мене, — а невільниця твоя спала, — і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм. I Kings 3:21 І встала я рано, щоб погодува́ти сина свого, аж ось — помер він! І придивилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила“... I Kings 3:22 А інша жінка відказала: „Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!“ А та говорила: „Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!“ І так спереча́лись вони перед царем. I Kings 3:23 І сказав цар: „Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: Ні, то син твій — мертвий, а мій син — живий“. I Kings 3:24 І сказав цар: „Подайте мені меча́!“ І прине́сли меча перед цареве обличчя. I Kings 3:25 І сказав цар: „Розітні́ть це живе дитя надво́є, і дайте половину одній, а половину дру́гій!“ I Kings 3:26 І сказала до царя жінка, що син її — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: „Прошу́, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його́!“ А та каже: „Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!“ I Kings 3:27 А цар відповів та й сказав: „Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!“ I Kings 3:28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд. I Kings 4:0 I Kings 4:1 І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем. I Kings 4:2 А оце його провідники́: Азарія, Садоків син, священик. I Kings 4:3 Еліхореф та Ахійя, сини Шіші, писарі. Йосафа́т, син Ахілудів, канцлер. I Kings 4:4 А Бена́я, Єгоядин син, — над військом, а Садо́к та Евіятар — священики. I Kings 4:5 А Азарія, Натанів син, — над намісниками, а Завуд, син Натанів — священик, товариш царів. I Kings 4:6 А Ахішар — над домом, а Адонірам, Авдин син — над даниною. I Kings 4:7 А в Соломона було дванадцять намісників над усім Ізраїлем, і вони годували царя та дім його, — місяць на рік був на одно́го на годува́ння. I Kings 4:8 А оце їхні імена: Бен-Гур — в Єфремових гора́х, I Kings 4:9 Бен-Декер — у Макаці, і в Шаалевімі, і в Бет-Шемеші, і в Елоні Бет-Ганану. I Kings 4:10 Бен-Гесед — в Арубботі, йому належали: Сохо та ввесь край Хеферу. I Kings 4:11 Бен-Авінадав — уся околиця Дору; Тафат, Соломонова дочка́, була йому за жінку. I Kings 4:12 Баана, Ахілудів син — Таанах і Меґіддо та ввесь Бет-Шеан, що при Цартані, нижче Їзреелу, від Бет-Шеану аж до Авел-Мехола, аж до того боку Йокмеаму. I Kings 4:13 Бен-Ґевер — у ґілеадському Рамоті, йому належали: оселі Яїра, сина Манасії, що в Ґілеаді, йому околиця Арґову, що в Башані, — шістдеся́т міст великих, із муром та з мідя́ним засу́вом. I Kings 4:14 Ахінадав, син Іддо — в Маханаїмі. I Kings 4:15 Ахіма́ац — в Нефталимі; також він узяв Босмат, Соломонову дочку́, за жінку. I Kings 4:16 Баана, Хушаїв син, в Асирі та в Бе-Алоті. I Kings 4:17 Йосафа́т, Паруахів син, в Іссахарі. I Kings 4:18 Шім'ї, Елин син, — у Веніямині. I Kings 4:19 Ґевер, — син Уріїв, — у ґілеадському кра́ї, у кра́ї Сигона, царя аморейського, та Оґа, царя башанського. А один намісник, що в усьому Кра́ї. I Kings 4:20 Юда та Ізраїль були числе́нні, як пісок, що над морем, щодо многоти́. Вони їли й пили та тішилися! I Kings 5:0
I Kings 5:1 А Соломон панував над усіма́ царствами від Річки аж до филистимського кра́ю та аж до границі Єгипту. Вони прино́сили дари та служили Соломонові по всі дні його життя. I Kings 5:2 І була́ Соломонова пожива на один день: тридцять ко́рів пшеничної муки, а шістдесят ко́рів іншої муки. I Kings 5:3 Десятеро з великої ситої худоби, і двадцятеро з худоби великої з паші та сотня худоби дрібно́ї, окрім о́леня, і са́рни, і антило́пи та ситих гусо́к. I Kings 5:4 Бо він панував по всій цій стороні Річки від Тіфсаху та аж до Аззи́ над усіма́ царями по цей бік Річки. І був у ньо́го мир зо всіх сторін його навко́ло. I Kings 5:5 І безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою від Дану й аж до Беер-Шеви всі дні Соломона. I Kings 5:6 І було в Соломона сорок тисяч стійлів для ко́ней колесни́ць його та дванадцять тисяч верхівці́в. I Kings 5:7 І годували ці намісники царя Соломона та кожного, хто прихо́див до сто́лу царя Соломона, кожен свій місяць, і не було недостачі ні в чо́му. I Kings 5:8 А ячме́ню та соломи для ко́ней та для румакі́в спроваджували до місця, де хто був, кожен за постановою для нього. I Kings 5:9 І дав Бог Соломонові дуже багато мудрости та розуму, а широкість серця — як пісок, що на березі моря. I Kings 5:10 І збільши́лася Соломонова мудрість над мудрість усіх синів сходу та над усю мудрість Єгипту. I Kings 5:11 І був він мудрі́ший від усякого чоловіка, — від Етана езрахітського, і Гемана, і Калкола та Дарди, Махолових синів. А ім'я́ його було славне серед усіх людей навко́ло. I Kings 5:12 І він проказав три тисячі при́казок, а пісень його було — тисяча й п'ять. I Kings 5:13 І говорив він про дере́ва, від кедру, що на Лива́ні, й аж до ісо́пу, що росте на стіні. І говорив про худобу, і про пта́ства, і про плазу́юче та про риб. I Kings 5:14 І прихо́дили від усіх народів, щоб послу́хати Соломонову мудрість, від усіх царів кра́ю, що чули про мудрість його. I Kings 5:15 І послав Хіра́м, цар Тиру, своїх слуг до Соломона, бо почув, що його пома́зали на царя на місце батька його, бо Хіра́м був при́ятелем Давидовим по всі дні.
I Kings 5:16 І послав Соломон до Хірама, говорячи: I Kings 5:17 „Ти знаєш мого батька Давида, що не міг він збудувати дому для Імени Господа, Бога свого, через ві́йни, що ото́чували його, аж поки Господь не віддав їх, ворогів, під сто́пи ніг його. I Kings 5:18 А тепер Госпо́дь, Бог мій, дав мені відпочи́нок навко́ло, — нема противника, і нема злого випа́дку. I Kings 5:19 І ото я маю на думці збудувати дім Імени Господа, Бога мого, як Господь говорив був моєму ба́тькові Давидові, кажучи: Син твій, якого дам замість тебе на трон твій, він збудує той дім для Йме́ння Мого́. I Kings 5:20 А тепер накажи, і нехай зітнуть мені кедри з Лива́ну, а раби мої будуть із рабами твоїми, а в нагороду за твоїх рабів я дам тобі все, що скажеш, бо ти знаєш, що серед нас немає ніко́го, хто вмів би стинати дерева, як сидо́няни“. I Kings 5:21 І сталося, як почув Хіра́м Соломонові слова́, то дуже зраді́в та й сказав: „Благослове́нний Господь сьогодні, що дав Давидові мудрого сина над цим великим наро́дом!“ I Kings 5:22 І послав Хірам до Соломона, говорячи: „Почув я про те, про що посилав ти до мене. Я ви́конаю все бажа́ння твоє, щодо де́рева ке́дрового та дерева кипари́сового. I Kings 5:23 Мої раби спу́стять із Ливану до моря, а я їх посклада́ю в плоти́, і відпра́влю морем аж до місця, про яке пошлеш мені звістку, і порозбива́ю їх там, і ти забере́ш. А ти ви́конаєш моє бажа́ння, — дати хліба для мого дому“. I Kings 5:24 І давав Хірам Соломонові дере́ва ке́дрові та дерева кипари́сові, — усе за бажа́нням його. I Kings 5:25 А Соломон давав Хірамові двадцять тисяч ко́рів пшениці, — живність для дому його, та двадцять тисяч ко́рів то́вченої оливи. Так давав Соломон Хірамові рік-у-рік. I Kings 5:26 А Господь дав Соломонові мудрість, як обіцяв був йому́. І був мир між Хірамом та між Соломоном, і оби́два вони склали умову. I Kings 5:27 А Соломон зібрав дани́ну робітникі́в зо всьо́го Ізраїля, і була та данина — тридцять тисяч чоловіка. I Kings 5:28 І він посилав їх до Ливану, по десять тисяч на місяць, напереміну: місяць були вони на Лива́ні, два місяці — у домі своїм; а Адонірам доглядав над робітника́ми. I Kings 5:29 І було в Соломона сімдеся́т тисяч тягаро́вих носіїв та вісімдеся́т тисяч ламачі́в у гора́х, I Kings 5:30 окрім трьох тисяч і трьох сотень керівникі́в, що настанови́в Соломон над працею, — вони правили над народо́м, що робили працю. I Kings 5:31 І цар наказав, і вони лама́ли велике камі́ння, каміння дороге, щоб закла́сти дім із те́саного каміння. I Kings 5:32 І їх оте́сували будівни́чі Соломонові й будівни́чі Хірамові та ґівляни, і нагото́вили де́рева та камі́ння на збудува́ння храму. I Kings 6:0 I Kings 6:1 І сталося, року чотирисотого й вісімдесятого по ви́ході Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю, четвертого року Соломонового царюва́ння над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той храм для Господа. I Kings 6:2 А той храм, що цар Соломон збудував для Господа, — шістдеся́т ліктів довжина́ його, а двадцять — ширина́ його, а тридцять ліктів — вишина́ його. I Kings 6:3 А притво́р перед храмом цього дому — двадцять ліктів довжина його, відповідно широ́кости храму, десять лі́ктів ширина його перед храмом. I Kings 6:4 І зробив він для храму прозо́рі ві́кна, широкі знадво́ру й вузькі́ всере́дині. I Kings 6:5 А до стіни храму збудував він прибуді́вку навко́ло, зо стінами дому навколо храму та найсвяті́шого, і поробив бічні́ кімна́ти навко́ло. I Kings 6:6 До́лішня прибуді́вка — ширина її п'ять лі́ктів, а середня — шість лі́ктів ширина її, а третя — сім лі́ктів ширина її, бо він дав навко́ло храму знадво́ру ви́ступи, щоб не тримати їх у сті́нах храму. I Kings 6:7 А храм, коли був будо́ваний, будувався з ви́кінченого ка́меня з каменоло́мні, а молотки́ та сокира, всяке залізне знаря́ддя не було чуте в храмі, коли його будували. I Kings 6:8 Вхід до сере́дньої бічно́ї кімна́ти був з правого боку храму, а кру́ченими схо́дами вхо́дили до середньої, а з середньої — до третьої. I Kings 6:9 І збудував він той храм та й покінчи́в його. І покрив він храм дошка́ми та бруска́ми ке́дрових дере́в. I Kings 6:10 І збудував він прибуді́вку на ввесь храм, — п'ять ліктів вишина її, і вона трималася храму ке́дровими дереви́нами. I Kings 6:11 І було́ Господнє слово до Соломона, говорячи: I Kings 6:12 „Цей храм, що ти будуєш, — якщо ти ходи́тимеш Моїми уставами й постано́ви Мої бу́деш вико́нувати, і будеш дотри́мувати всі Мої за́повіді, щоб ними ходити, то Я ви́повню на тобі Своє слово, яке Я говорив був ба́тькові твоєму Давидові. I Kings 6:13 І пробува́тиму посеред Ізраїлевих синів, і не покину Свого Ізра́їлевого наро́ду“. I Kings 6:14 І збудував Соломон той храм та й скінчи́в його. I Kings 6:15 І побудував він сті́ни храму зсере́дини з ке́дрових дощо́к, від підлоги храму аж до стін стро́пу покрив усере́дині де́ревом, а підло́гу храму покрив кипари́совими до́шками. I Kings 6:16 I збудував тих двадцять лі́ктів стіни́ з-заду храму з ке́дрових дощо́к, від підлоги аж до стін стропу, і це збудував йому зсере́дини за девіра, за Святеє Святих. I Kings 6:17 А той храм був на сорок лі́ктів, він — той, що перед девіром. I Kings 6:18 А на кедри́ні всере́дині храму була різьба́ огіркі́в та відкритих кві́тів. Усе — кедри́на, камінь був невидний. I Kings 6:19 А найсвятіше він приготовив усере́дині храму, щоб дати туди ковче́га Господнього заповіту. I Kings 6:20 А сере́дина найсвятішого двадцять лі́ктів довжина́, і двадцять ліктів ширина́, і двадцять ліктів вишина́ його, і він покрив його щи́рим золотом, і також покрив ке́дрового же́ртівника. I Kings 6:21 І Соломон покрив той храм зсере́дини щирим золотом, а перед найсвятішим перетягнув золотими ланцюга́ми, та покрив його золотом. I Kings 6:22 І ввесь храм він покрив золотом аж до кінця всього храму і всього же́ртівника, що при найсвятішому, покрив золотом. I Kings 6:23 І зробив у найсвятішому двох херуви́мів з оливкового дерева, — десять лі́ктів вишина́ його. I Kings 6:24 І п'ять ліктів одне крило́ херуви́ма, і п'ять ліктів дру́ге крило херувима; десять ліктів від кі́нця́ одно́го його крила і аж до кі́нця другого його крила. I Kings 6:25 І десять лі́ктів був і другий херувим, — одна міра й один вид обом херуви́мам. I Kings 6:26 Височина́ одно́го херувима — десять ліктів, і так і другого херувима. I Kings 6:27 І дав він тих херувимів усере́дині внутрішнього храму. І херувими простяга́ли свої крила, і торкалося крило́ одно́го однієї стіни, а крило́ другого херувима торкалося другої стіни. А їхні внутрішні кри́ла дотикалися крило́ до крила́. I Kings 6:28 І він покрив херувимів золотом. I Kings 6:29 А всі стіни храму навколо приоздо́бив ритими рі́зьбами херувимів і пальм та розкритих квітів, зсере́дини та від зо́внішньої частини. I Kings 6:30 А підлогу храму він покрив золотом для внутрішньої та для зо́внішньої частини. I Kings 6:31 А на вхід до найсвятішого зробив двері з оли́вкового де́рева; стовп, бічні одві́рки — п'ятику́тні. I Kings 6:32 І двоє двере́й були з оли́вкового де́рева, і на них були поро́блені рі́зьби херувимів і пальм та розкритих квітів, і покрив золотом; і обклав золотом тих херувимів та ті па́льми. I Kings 6:33 І так пороби́в і одві́рки для входу до храму, з оливкового дерева, одвірки чотирику́тні. I Kings 6:34 А двоє двере́й були з кипари́сового де́рева. Дві частині одних дверей та дві частині других дверей були рухомі. I Kings 6:35 І повирі́зував на них херувимів і пальми та розкриті квіти, і покрив золотом, ви́кутим по різьбі́. I Kings 6:36 І збудував він уну́трішній двір, — три ряди те́саного каменя та ряд стя́того ке́дрового бру́сся. I Kings 6:37 Року четвертого був зало́жений храм Господній, у місяці зів, I Kings 6:38 а року одина́дцятого, у місяці бул, — він місяць во́сьмий — був закі́нчений той храм зо всіма́ речами його та за всіма́ планами його. І він будував його сім років. I Kings 7:0
I Kings 7:1 А свій дім Соломон будував тринадцять років, та й скінчи́в увесь свій дім. I Kings 7:2 І збудував він дім Ливанського Лісу, — сто ліктів довжина його, і п'ятдесят ліктів ширина його, і тридцять ліктів вишина його, на чотирьох ряда́х ке́дрових стовпі́в, а ке́дрові бру́сся — на стовпа́х. I Kings 7:3 І покритий він був кедри́ною зве́рху на бічни́х кімна́тах, що на сорока й п'яти стовпа́х, по п'ятнадцять на ряд. I Kings 7:4 А лу́тків було три ряди, вікно до вікна три рази. I Kings 7:5 А всі двері та бічні одві́рки — чотирику́тні, з поро́гами, а навпро́ти — вікно до вікна три ра́зи. I Kings 7:6 І зробив він сіни зо стовпів, — п'ятдеся́т ліктів довжина́ їх та тридцять ліктів ширина їх, і інші сіни перед ними, і стовпи, і причі́лок да́ху. I Kings 7:7 І зробив він троно́ву залю, де судив, залю судову́, і покрив кедри́ною від підлоги до сте́лі. I Kings 7:8 А його дім, де жив, на іншому дворі́, зсере́дини сіне́й, був такий, як та робота. І зробив він дім для фарао́нової дочки́, яку взяв Соломо́н, — як ті сіни. I Kings 7:9 Усе це з дорогого камі́ння, те́саного за мірою, обрі́заного пи́лкою зсере́дини та іззо́вні, і від осно́ви аж до сте́лі, а іззо́вні аж до великого двора́. I Kings 7:10 А засно́ваний він був на дорогих камі́ннях, каміннях великих, — каміння десяти ліктів та каміння восьми ліктів, I Kings 7:11 А згори — дорогі камі́ння, те́сані за мірою, та кедри́на. I Kings 7:12 А навколо — великий двір, три ряди́ тесаного каміння та ряд стя́того ке́дрового бру́сся; те саме й для внутрішнього дво́ру Господнього храму та для сіней храму.
I Kings 7:13 І послав цар Соломон, і взяв із Тиру Хірама, — I Kings 7:14 це син однієї вдови, з пле́мени Нефталимового, а ба́тько його — тирянин, що робив на міді. І був він напо́внений мудрістю й розумом, та вмі́нням робити всяку роботу на міді. І прийшов він до царя Соломона, і зробив усю його роботу. I Kings 7:15 I він відлив два мідяні́ стовпи́, — вісімнадцять ліктів височина́ одного стовпа́, а шнур дванадцяти ліктів оточи́в би його; такий і стовп другий. I Kings 7:16 І зробив він дві ма́ковиці, щоб дати на верхи́ тих стовпів, відлив їх із міді; п'ять ліктів височина однієї ма́ковиці, і п'ять ліктів височина маковиці другої. I Kings 7:17 А на тих ма́ковицях, що були на верха́х стовпів, було мере́живо пле́теної роботи та шнурки́ роботою ланцюжкі́в, — сім на ма́ковиці одній і сім на маковиці другій. I Kings 7:18 І поробив він ті стовпи́ так, що два ряди́ грана́тових яблук були навколо на одному мере́живі, щоб покрити ма́ковиці, що на верху́; і так зробив і маковиці другій. I Kings 7:19 А ма́ковиці, що на верху́ тих стовпів, були зро́блені як ліле́ї, на чотири лікті, у притво́рі. I Kings 7:20 І ма́ковиці на обох стовпах також зве́рху, навпроти ви́пуклини, що з боку мере́жива. А тих грана́тових яблук — двісті, ряда́ми навколо на маковиці другій. I Kings 7:21 І поставив він ті стовпи до притво́ру храму. І поставив він правого стовпа́, і назвав ім'я́ йому: Яхін; і поставив стовпа лівого, і назвав ім'я́ йому: Боаз. I Kings 7:22 А на верху́ стовпів — зро́блено як ліле́ї. І була́ скі́нчена робота стовпів. I Kings 7:23 І зробив він ли́те море, десять лі́ктів від кра́ю його аж до кра́ю його, навколо кругля́сте, і п'ять ліктів височина́ його. А шнур на тридцять лі́ктів оточи́в би його навколо. I Kings 7:24 А здолу на края́х його ото́чували його подоби огіркі́в, по десять у лікті, — вони оточували море навколо. Було два ряди тих огірків, вилитих при литті́ його. I Kings 7:25 Воно стояло на дванадцятьо́х вола́х, — три обе́рнені на пі́вніч, і три обе́рнені на за́хід, і три обе́рнені на пі́вдень, і три обе́рнені на схід. А море на них зве́рху, а ввесь зад їх — до нутра́. I Kings 7:26 А грубина́ його — долоня, а краї його подібні до краю ке́лиха, як квітки ліле́ї. Містило воно дві тисячі батів. I Kings 7:27 І зробив він десять мідяни́х підстав, — чотири лі́кті довжина однієї підстави, і чотири лікті ширина її, а три лікті вишина її. I Kings 7:28 А оце робота підста́ви: у них ли́штви, а ті ли́штви поміж прута́ми. I Kings 7:29 А на ли́штвах, що між прута́ми, леви́, воли та херувими. А на прута́х — зве́рху підні́жки, а під лева́ми та волами — ки́тиці, зро́блені розло́жистими. I Kings 7:30 І чотири мідяні́ ко́ла для однієї підстави та мідяні́ о́сі. А на чотирьох ро́гах — їхні раме́на, під мідни́цею — раме́на литі, з кожного боку ки́тиці. I Kings 7:31 А ги́рло його — з нутра́ ма́ковиці й вище лі́коть; а ги́рло кругля́сте, роботи підніжка, лі́коть і півлі́ктя; і також на гирлі його різьби́, а раме́но їх квадрато́ве, не кругля́сте. I Kings 7:32 І чотири ті ко́ла були під ли́штвами, а о́сі коле́с — у підставі. А вишина одного ко́ла — лі́коть і півлі́ктя. I Kings 7:33 А робота тих кіл — як робота ко́ла возо́вого; їхні о́сі, і їхні обі́ддя, і їхні шпи́ці, і їхні ма́точини — усе лите. I Kings 7:34 І чотири раме́на на чотирьох ро́гах однієї підстави; з підстави вихо́дили раме́на її. I Kings 7:35 А на верху́ підстави було округле навкі́лля, півліктя вишини; а на верху підстави ру́чки її та ли́штви її з неї. I Kings 7:36 І він повирі́зував на табли́цях ру́чок її та на ли́штвах її херувимів левів та пальми, на кожнім вільнім місці, та китиці навколо. I Kings 7:37 Як це, він зробив десять підстав, — лиття́ одне, міра одна, одна робота для них усіх. I Kings 7:38 І зробив він десять мідяних умива́льниць, — сорок ба́тів ма́ла кожна вмива́льниця; чотири лікті кожна вмивальниця; одна вмивальниця на одній підставі, так для десяти підстав. I Kings 7:39 І дав ті підстави — п'ять на боці храму з правиці, і п'ять на боці храму з лівиці його, а море дав на правому боці храму, наперед, навпроти полу́дня. I Kings 7:40 І поробив Хірам умивальниці й лопатки та кропильниці. І покінчи́в Хірам робити всю ту роботу, що зробив цареві Соломонові для храму Господнього: I Kings 7:41 два стовпи та дві голі́вки ма́ковиць, що на верху́ стовпів, і два мере́жива на покриття́ двох голівок ма́ковиць, що на верху́ стовпів; I Kings 7:42 і чотири сотні грана́тових яблук для двох мере́жив, — два ряди́ грана́тових яблук для одного мере́жива, на покриття́ обох голі́вок ма́ковиць, що на верху́ стовпів; I Kings 7:43 і підстави — десять, і вмивальниці — десять; I Kings 7:44 і одне море, і воли — дванадцять під морем; I Kings 7:45 і го́рнята, і лопа́тки, і кропи́льниці та всі ті речі, що Хірам поробив цареві Соломонові в Господньому домі, — усе ви́полірувана мідь. I Kings 7:46 На Йорда́нській рівни́ні повідлива́в їх цар у глибокій землі між Суккотом та між Царетаном. I Kings 7:47 І порозставля́в Соломон усі ці речі; через дуже велику многоту́ їх не була спра́вджена вага міді. I Kings 7:48 І поробив Соломон усі речі, що в Господньому храмі: золотого же́ртівннка, і золотого стола́, що на ньому хліб показни́й, I Kings 7:49 і свічники́, — п'ять з правиці та п'ять з лівиці, перед найсвяті́шим, зо щирого золота; і квітки, і лямпа́ди, і щи́пчики, — з золота; I Kings 7:50 і миски́, і но́жиці, і кропи́льниці, і ложки, і лопа́тки, — золото щире; і чопи́ для дверей внутрішнього храму, для Святого Святих, для дверей дому для храму — золото. I Kings 7:51 І була покі́нчена вся ця праця, яку цар Соломон зробив в Господньому храмі. І Соломон повно́сив освячені речі свого батька Давида; срібло й золото та речі дав у скарбниці Господнього храму. I Kings 8:0 I Kings 8:1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон. I Kings 8:2 І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий. I Kings 8:3 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега. I Kings 8:4 І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити. I Kings 8:5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена. I Kings 8:6 І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів. I Kings 8:7 Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху. I Kings 8:8 А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня. I Kings 8:9 У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю. I Kings 8:10 І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм. I Kings 8:11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!
I Kings 8:12 Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці. I Kings 8:13 Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“! I Kings 8:14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. I Kings 8:15 І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи: I Kings 8:16 Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом. I Kings 8:17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля. I Kings 8:18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці. I Kings 8:19 Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого! I Kings 8:20 І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. I Kings 8:21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“ I Kings 8:22 І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав: I Kings 8:23 „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. I Kings 8:24 Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня. I Kings 8:25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм. I Kings 8:26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові. I Kings 8:27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в? I Kings 8:28 Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні, I Kings 8:29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці! I Kings 8:30 І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш. I Kings 8:31 Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі, I Kings 8:32 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю. I Kings 8:33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, I Kings 8:34 то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам. I Kings 8:35 Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, — I Kings 8:36 то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину. I Kings 8:37 Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, — I Kings 8:38 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму, I Kings 8:39 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів, I Kings 8:40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим. I Kings 8:41 Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, — I Kings 8:42 бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі, I Kings 8:43 Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в. I Kings 8:44 Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́, I Kings 8:45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд! I Kings 8:46 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го, I Kings 8:47 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні; I Kings 8:48 і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́, I Kings 8:49 то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд, I Kings 8:50 і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними, I Kings 8:51 бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, — I Kings 8:52 щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе. I Kings 8:53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“ I Kings 8:54 І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба. I Kings 8:55 I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом: I Kings 8:56 „Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея. I Kings 8:57 Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас, I Kings 8:58 щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам. I Kings 8:59 І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день, I Kings 8:60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого! I Kings 8:61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“ I Kings 8:62 А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем. I Kings 8:63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини. I Kings 8:64 Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов. I Kings 8:65 І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день. I Kings 8:66 Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві. I Kings 9:0 I Kings 9:1 І сталося, як Соломо́н покінчи́в будувати храм Господній та дім царський, та все, що було бажа́нням Соломона, що пра́гнув він зробити, I Kings 9:2 то Госпо́дь явився Соломонові другий раз, як явився йому в Ґів'оні. I Kings 9:3 І сказав Господь до нього: „Вислухав Я моли́тви твої та блага́ння твої, якими благав ти перед лицем Моїм, — Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім'я́ Моє там аж навіки. І бу́дуть там Мої очі та серце Моє по всі дні. I Kings 9:4 А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зроби́ти все, що наказав Я тобі, якщо бу́деш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх, I Kings 9:5 то трона царства твого над Ізраїлем Я поста́влю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не бу́де перево́ду ніко́му з нащадків твоїх на Ізраїлевім тро́ні. I Kings 9:6 Якщо ж справді відве́рнетеся ви та ваші сини́ від Мене, і не бу́дете дотри́мувати за́повідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, I Kings 9:7 то Я ви́нищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Йме́ння Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх народів! I Kings 9:8 І храм цей найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та свисне від здивування. І скажуть: За що Господь зробив так цьому Кра́єві та храмові цьому?.. I Kings 9:9 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, Який вивів їхніх батьків з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, — тому Господь навів на них усе оце лихо!“
I Kings 9:10 I сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім царськи́й, I Kings 9:11 а Хіра́м, цар ти́рський, достача́в Соломонові ке́дрові дере́ва й дере́ва кипари́сові, та золото на кожне бажа́ння його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у кра́ї Ґаліл. I Kings 9:12 І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, — і не вподо́бались йому вони. I Kings 9:13 І він сказав: „Що́ це за міста́, які ти дав мені, мій брате?“ І він назвав ім'я їм: Край Кавулу, і так вони звуться аж до цього дня. I Kings 9:14 І послав Хірам цареві сто й двадцять тала́нтів золота. I Kings 9:15 А оце нака́з тих поборів, які брав цар Соломон на збудува́ння храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру. I Kings 9:16 Фарао́н, єгипетський цар, прийшов і здобув Ґе́зер, та й спалив його огнем, а ханаане́янина, що сидів у місті, убив, і віддав його як ві́но для своєї дочки́, Соломонової жінки. I Kings 9:17 І вибудував Соломон Ґезера, і Бет-Горона До́лішнього, I Kings 9:18 і Баалата, і Тамара в пустині того кра́ю, I Kings 9:19 і всі міста на запа́си, що були Соломонові, і міста на колесни́ці, і міста на верхівців, і інші бажа́ння Соломонові, що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані, та в усьому Кра́ї панува́ння його́. I Kings 9:20 Увесь народ, що позоста́вся з аморе́ян, хітте́ян та періззе́ян, хівве́ян та євусе́ян, що вони не з Ізраїлевих синів, I Kings 9:21 їхні сини́, що були позоста́влені по них у Кра́ю, яких Ізра́їлеві сини не могли ви́губити, — то взяв їх Соломон за поборо́вих працівникі́в, і так є аж до цього дня. I Kings 9:22 А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба, бо вони — вояки́, і його раби, і провідники́ його́, і старші́ над трьома́, і провідники над його колесни́цями та його верхівці́. I Kings 9:23 Оце приста́влені провідники́, що були над Соломоновою роботою, п'ятдесят і п'ять сотень, що правили наро́дом, який робив на праці. I Kings 9:24 Тільки фарао́нова дочка́ вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй; тоді збудував він Мілло́. I Kings 9:25 І прино́сив Соломон три ра́зи річно цілопа́лення та мирні жертви на же́ртівнику, що збудував Господе́ві, і кадив на тому, що перед Господнім лицем. І ви́кінчив він той дім. I Kings 9:26 І цар Соломон нароби́в кораблі́в в Ецйон-Ґевері, що при Елоті на бе́резі Червоного моря в едо́мському кра́ї. I Kings 9:27 І послав Хіра́м корабля́ми своїх рабів, морякі́в, що знають море, з рабами Соломоновими. I Kings 9:28 І прийшли вони до Офіру, і взяли́ звідти чотири сотні й двадцять тала́нтів золота, та й приве́зли до царя Соломона. I Kings 10:0 I Kings 10:1 А цариця Ше́ви, коли почула була про славу Соломона, щодо Господнього Імени, то прийшла ви́пробувати його за́гадками. I Kings 10:2 І прийшла́ вона до Єрусалиму з дуже великим багатством, — з верблю́дами, що не́сли па́хощі, і з дуже числе́нним золотом, і з дорогим камі́нням. І прийшла́ вона до Соломона, і говорила йому все, що було на серці її. I Kings 10:3 І Соломон ви́яснив їй усі її слова́, — не було речі, незна́ної цареві, якої не порішив би він їй. I Kings 10:4 І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість, та дім, що він збудував, I Kings 10:5 і ї́жу сто́лу його, і ме́шкання рабів його, і поста́ву слуг його та їхні одежі, і напо́ї його, і цілопа́лення, що він прино́сить у Господньому домі, — і не могла вона з дива вийти! I Kings 10:6 І сказала вона до царя: „Правдою було те, що я чула в своїм кра́ї про твої діла та про твою мудрість. I Kings 10:7 І не повірила я тим словам, аж поки не прийшла та не побачили мої очі, — і ось не була́ предста́влена мені й половина: ти переви́щив мудрість та добро тієї слави, про яку я чула! I Kings 10:8 Щасливі люди твої, щасливі оці твої слуги, що за́вжди стоять перед обличчям твоїм, що слухають твою мудрість! I Kings 10:9 Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподо́бав тебе, щоб посадити тебе́ на Ізраїлів трон, через Господню любов до Ізраїля навіки. І Він настанови́в тебе царем, щоб чинити право та справедливість.“ I Kings 10:10 І дала́ вона цареві сто й двадцять тала́нтів золота, і дуже багато па́хощів та дорогого камі́ння. Більш уже ніко́ли не прихо́дило так багато, як оці па́хощі, що цариця Шеви дала цареві Соломонові! I Kings 10:11 І також Хірамові кораблі, що дово́зили золото з Офіру, спрова́джували з Офіру багато алму́ґового дерева та дороге камі́ння. I Kings 10:12 І поробив цар з алмуґового дерева пору́ччя для Господнього храму та для дому царсько́го, і гу́сла, і а́рфи для співаків. Ніко́ли не прихо́дило так багато алмуґового де́рева, і не ба́чено аж до цього дня! I Kings 10:13 А цар Соломон дав цариці Шеви на жада́ння її все, чого вона бажала, окрім того, що дав їй як царськи́й дару́нок Соломонів. І обернулася вона, та й пішла до свого кра́ю, вона та слуги її.
I Kings 10:14 І була́ вага того золота, що прихо́дило для Соломона в одно́му році, шість сотень шістдеся́т і шість талантів золота, I Kings 10:15 окрім того, що прихо́дило від купців та з торгі́влі ходячих, та від усіх царів Арабії та краєви́х намісників. I Kings 10:16 І зробив цар Соломон дві сотні великих щиті́в із ку́того золота, — шість сотень шеклів золота йшло на одно́го щита, I Kings 10:17 та три сотні щитів менших із кутого золота, — три міні золота йшло на одного щита. І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу. I Kings 10:18 І зробив цар великого тро́на зо слоно́вої ко́сти, і покрив його щирим золотом. I Kings 10:19 У трона було шість ступе́нів; а голова в трона кругля́ста позад його та пору́ччя з того й з того боку при місці сиді́ння, та два леви, що стояли при пору́ччях. I Kings 10:20 І дванадцять левів стояли там на шости ступе́нях із того й з того боку. По всіх царствах не було так зро́бленого! I Kings 10:21 І ввесь по́суд на пиття царя Соломона — золото, і всі речі дому Ливанського Лісу — щире золото, нічо́го із срібла, — воно за Соломонових днів не рахувалося за щось. I Kings 10:22 Бо цар мав на морі таршіські кораблі́ ра́зом із кораблями Хірамовими. Раз на три роки прихо́дили таршіські кораблі, що дово́зили золото, і срібло, і слоно́ву кість, і мавп, і пав. I Kings 10:23 І став цар Соломон найбільшим від усіх зе́мних царів, щодо багатства та щодо мудрости. I Kings 10:24 І вся земля хотіла бачити Соломона, щоб послухати його́ мудрости, що Бог дав у його серце. I Kings 10:25 І вони прино́сили кожен свого да́ра, — речі срібні та речі золоті, й одежу, і збро́ю, і па́хощі, коні та мули, — із року в рік. I Kings 10:26 І назбирав Соломон колесни́ць та верхівці́в, і було в нього тисяча й чотири сотні колесни́ць та дванадцять тисяч верхівці́в, і він порозміщував їх по колесни́чних міста́х та з царем в Єрусалимі. I Kings 10:27 І Соломон насклада́в в Єрусалимі срібла, як каміння, а ке́дрів наскладав, щодо числе́нности, як сикомо́ри, що в Шефелі! I Kings 10:28 А ко́ней, що були в Соломона, приво́дили з Єгипту та з Кеве; царські́ купці брали їх із Кеве за встано́влені гро́ші. I Kings 10:29 І вхо́дила й вихо́дила колесни́ця з Єгипту за шість сотень шеклів срібла, а кінь — за сто й п'ятдеся́т. І так вони виво́зили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царям сирійським. I Kings 11:0 I Kings 11:1 А цар Соломон покохав багато чужи́нних жінок: і дочку́ фараонову, моавітянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттіянок, I Kings 11:2 із тих народів, що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам: „Не вві́йдете між них, і вони не вві́йдуть між вас, бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богі́в“. До них прихили́вся Соломон коха́нням. I Kings 11:3 І було в нього жінок-княгинь сім сотень, а наложниць — три сотні. І жінки́ його прихили́ли його серце. I Kings 11:4 І сталося на час Соломонової старости, жінки́ його прихили́ли його серце до інших богі́в; і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида. I Kings 11:5 І пішов Соломон за Астартою, богинею сидонською, та за Мілкомом, гидо́тою аммонітською. I Kings 11:6 І робив Соломон зле в оча́х Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид. I Kings 11:7 Тоді Соломон збудував же́ртівника для Кемоша, моавської гидо́ти, на горі, що навпроти Єрусалиму, та для Молоха, гидо́ти аммонських синів. I Kings 11:8 І так він зробив для всіх своїх чужи́нних жіно́к, що кадили та прино́сили жертви для своїх богів. I Kings 11:9 І розгнівався Господь на Соломона, бо його серце відхили́лося від Господа, Бога Ізраїлевого, що два ра́зи йому являвся, I Kings 11:10 і наказував йому про цю річ, — щоб не ходити за іншими богами. Та не вико́нував він того, що наказав був Господь. I Kings 11:11 І сказав Господь до Соломона: „Тому́, що було це з тобою, і не вико́нував ти Мого заповіту та постанов Моїх, що Я наказав був тобі, Я конче відберу́ царство твоє, та й дам його твоєму рабові. I Kings 11:12 Тільки за твоїх днів не зроблю́ того ради батька твого Давида, — з руки сина твого відберу́ його! I Kings 11:13 Та всього царства Я не відберу́, — одне племе́но Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму, якого Я вибрав“.
I Kings 11:14 І поставив Господь Соломонові за проти́вника едо́млянина Гада́да, — він із царсько́го насіння в Едо́мі. I Kings 11:15 І сталося, коли Давид був з Едомом, коли Йоа́в, начальник війська, пішов поховати трупи, то він повбивав кожного чоловічої статі в Едомі. I Kings 11:16 Бо шість місяців сидів там Йоав та ввесь Ізраїль, аж поки він не ви́губив кожного чоловічої статі в Едомі. I Kings 11:17 І втік Гада́д, він та з ним мужі едомські, зо слуг його батька, щоб піти до Єгипту; а Гадад був тоді малим хлопцем. I Kings 11:18 І встали вони з Мідія́ну й пішли до Пара́ну; і набра́ли вони з собою людей з Парану, та й прийшли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського, а той дав йому дім та призна́чив йому утри́мання, і дав йому зе́млю. I Kings 11:19 І знайшов Гадад велику милість у фараонових оча́х, і він дав йому за жінку сестру́ своєї жінки, сестру цариці Тахпенеси. I Kings 11:20 І породи́ла йому сестра Тахпенеси сина його Ґенувата, а Тахпенеса ви́ховала його в фараоновому домі. І був Ґенува́т у фараоновому домі серед фараонових синів. I Kings 11:21 І почув Гадад в Єгипті, що Давид спочив із своїми батька́ми, та що помер Йоав, начальник ві́йська. І сказав Гадад до фараона: „Відпусти мене, й я піду́ до свого Кра́ю!“ I Kings 11:22 А фараон йому відказав: „Чого тобі браку́є при мені, що ти оце хочеш іти до свого кра́ю?“ Та той сказав: „Ні, таки конче відпусти́ мене!“ I Kings 11:23 І поставив Бог йому, Соломонові, за противника ще й Резона, сина Ел'яди, що втік від Гадад'езера, царя Цови, свого пана. I Kings 11:24 І зібрав він при собі людей, та й став провідником банди, коли Давид розбивав їх. І пішли вони до Дама́ску, й осілися в ньому, і панували в Дамаску. I Kings 11:25 І був він проти́вником для Ізраїля за всіх Соломоновіих днів, а це окрім того лиха, що чинив Гадад. І бри́див він Ізраїлем, і запанував над Сирією. I Kings 11:26 А Єровоа́м, син Неватів, єфре́мівець, із Цереди, а ім'я́ його матері — Церуа, жінка вдова, — був раб Соломонів. І підняв він ру́ку на царя. I Kings 11:27 А оце та причина, що він підняв руку на царя: Соломон будував Мілло́, і попра́вив пролі́м у Місті Давида, свого батька. I Kings 11:28 А той муж Єровоам був відважний. І побачив Соломон цього юнака́, що він роботя́щий, і призна́чив його над усіма́ носія́ми Йо́сипового дому. I Kings 11:29 І сталося того ча́су, і вийшов Єровоам з Єрусалиму. І знайшов його на дорозі шілонянин Ахі́йя, пророк. Він був одя́гнений в нову́ одіж, й оби́два вони були самі на полі. I Kings 11:30 І схопи́в Ахі́йя за ту нову́ одежу, що була на ньому, та й подер її на дванадцять кусків. I Kings 11:31 І сказав він до Єровоа́ма „Візьми собі десять кусків, бо так сказав Господь, Бог Ізраїля: Оце Я віддира́ю царство з Соломонової руки, і дам тобі десять племе́н. I Kings 11:32 А одне племе́но буде йому ради Мого раба Давида та ради Єрусалиму, міста, що Я вибрав його зо всіх Ізраїлевих племе́н. I Kings 11:33 Це тому́, що вони покинули Мене і вклоня́лися Аста́рті, сидонській богині, і Кемошеві, богові моавському, та Мілкомові, богові аммонітському, і не пішли Моїми дорогами, щоб вико́нувати добре в Моїх оча́х, і постанови Мої та заповіді Мої, як батько його Давид. I Kings 11:34 Та не візьму́ Я всього царства з руки його, бо оставлю його володарем по всі дні життя його ради раба Мого Давида, що Я вибрав його, який доде́ржував заповідів Моїх та постанов Моїх. I Kings 11:35 І візьму́ Я царство з руки його сина, та й дам його тобі, оті десять племе́н. I Kings 11:36 А синові його дам одне племе́но, щоб позоставався світильник рабові Моєму Давидові, по всі дні перед лицем Моїм в Єрусалимі, місці, що Я вибрав Собі, щоб там перебувало Моє Йме́ння. I Kings 11:37 А тебе Я візьму́, і ти будеш царюва́ти над усім, чого пожадає душа твоя, і ти будеш царем над Ізраїлем. I Kings 11:38 І станеться, коли ти слу́хатимешся всього, що Я накажу́ тобі, і пі́деш Моїми дорогами, і робитимеш добре в оча́х Моїх, щоб виконувати постанови Мої та заповіді Мої, як робив раб Мій Давид, то Я бу́ду з тобою, і побудую тобі міцни́й дім, як Я збудував був Давидові, і дам тобі Ізра́їля. I Kings 11:39 І буду впокоря́ти Давидове насіння ради того, тільки не по всі дні“. I Kings 11:40 І шукав Соломон, щоб забити Єровоа́ма. І встав Єровоа́м, і втік до Єгипту, до Шішака, єгипетського царя. І пробува́в він в Єгипті аж до Соломонової смерти. I Kings 11:41 А решта Соломо́нових діл, і все, що він зробив був, та мудрість його, — ото вони написані в книзі „Соломонові діла“. I Kings 11:42 А днів, коли Соломон царював в Єрусалимі над усім Ізраїлем, було́ сорок літ. I Kings 11:43 І спочив Соломон зо своїми батьками, і був похо́ваний у Місті Давида, батька свого, а замість нього зацарював син його Рехав'а́м. I Kings 12:0 I Kings 12:1 І пішов Рехав'а́м до Сихе́му, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настанови́ти його царем. I Kings 12:2 І сталося, що це почув Єровоа́м, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті. I Kings 12:3 І послали й покликали його. І прийшов Єровоа́м та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи: I Kings 12:4 „Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти тепер полегши́ жорсто́ку роботу батька свого та тяжке́ його ярмо, що наклав він був на нас, і ми бу́демо служити тобі“. I Kings 12:5 А він відказав їм: „Ідіть ще на три дні, і верніться до мене“. І пішов той народ. I Kings 12:6 І радився цар Рехав'а́м зо старши́ми, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: „Як ви радите відпові́сти цьому наро́дові?“ I Kings 12:7 І вони говорили йому, кажучи: „Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому наро́дові, і будеш служити їм, і відповіси́ їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні“. I Kings 12:8 Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодика́ми, що виросли ра́зом із ним, що стояли перед ним. I Kings 12:9 І сказав він до них: „Що́ ви радите, і що́ відповімо́ цьому́ наро́дові, який говорив мені, кажучи: Полегши́ ярмо́, що твій батько наклав був на нас“. I Kings 12:10 І говорили до нього ті молодики́, що виросли з ним, кажучи: „Так скажеш тому наро́дові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізи́нець грубший за сте́гна мого батька! I Kings 12:11 А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке́ ярмо́, а я дода́м до вашого ярма! Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіо́нами!“ I Kings 12:12 І прийшов Єровоа́м та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: „Верніться до мене третього дня“. I Kings 12:13 І цар жорсто́ко відповів народові, і відкинув пораду старши́х, що радили йому. I Kings 12:14 І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: „Мій батько вчинив був тяжки́м ваше ярмо, а я дода́м до вашого ярма. Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіонами!“ I Kings 12:15 І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, — щоб спра́вдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина. I Kings 12:16 І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: „Яка нам части́на в Давиді? І спа́дщини нема нам у сині Єссе́я! До наметів своїх, о Ізраїлю! Позна́й тепер дім свій, Давиде!“ І пішов Ізраїль до наметів своїх. I Kings 12:17 А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, — тільки над ними зацарюва́в Рехав'а́м. I Kings 12:18 І послав цар Рехав'ам Адоніра́ма, що був над даниною, та ввесь Ізраїль заки́дав його́ камі́нням, і він помер. А цар Рехав'ам поспіши́в сісти на колесницю та втекти́ до Єрусалиму. I Kings 12:19 І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня. I Kings 12:20 І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоа́м, то послали й покликали його на збори, та й настанови́ли його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було ніко́го, окрім одного Юдиного пле́мени.
I Kings 12:21 І прийшов Рехав'а́м до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім та Веніяминове племе́но, сто й вісімдеся́т тисяч ви́браних військо́вих, щоб воювати з Ізраїлевим домом, щоб вернути царство Рехав'амо́ві, Соломоновому синові. I Kings 12:22 І було Боже слово до Шема́ї, чоловіка Божого, говорячи: I Kings 12:23 „Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи: I Kings 12:24 Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми брата́ми, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене!“ І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом. I Kings 12:25 І збудував Єровоам Сихема в Єфремових гора́х, та й осівся в ньому. І вийшов він звідти, і збудував Пенуїла. I Kings 12:26 І сказав Єровоам у своєму серці: „Тепер ве́рнеться царство до Давидового дому! I Kings 12:27 Якщо наро́д цей буде ходити до Єрусалиму, щоб прино́сити жертви в Господньому домі, то ве́рнеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й ве́рнуться до Рехав'ама, царя Юдиного“. I Kings 12:28 І порадився цар, і зробив два золоті тельці́, і сказав до народу: „До́сить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, бо́ги твої, що вивели тебе з єгипетського кра́ю“. I Kings 12:29 І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані. I Kings 12:30 І була́ та річ на гріх, бо народ ходив до одно́го з них аж до Дану. I Kings 12:31 І зробив він жертівне́ місце на па́гірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів. I Kings 12:32 І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого дня місяця, подібне до свята, що в Юді, — і прино́сив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб прино́сити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків па́гірків, що поробив. I Kings 12:33 І прино́сив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого ви́мислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до же́ртівника, щоб покадити. I Kings 13:0 I Kings 13:1 А ось чоловік Божий прийшов за Господнім словом із Юди до Бет-Елу. А Єровоам стояв при же́ртівнику, щоб кадити. I Kings 13:2 І кликнув чоловік Божий при жертівнику за словом Господнім і сказав: „Же́ртівнику, же́ртівнику, — так сказав Господь: Ось у Давидовому домі наро́диться син, Йосія ім'я́ йому, і він на тобі принесе в жертву священиків па́гірків, що на тобі ка́дять, і кості лю́дські спа́ляться на тобі. I Kings 13:3 І дасть він того дня чудо, гово́рячи: Оце те чудо, про яке говорив Господь: Ось цей же́ртівник розпаде́ться, і ви́сиплеться попіл, що на ньому!“ I Kings 13:4 І сталося, як цар почув слова цього Божого чоловіка, що кликав до же́ртівника в Бет-Елі, то Єровоам простяг руку свою від же́ртівника, говорячи: „Схопі́ть його!“ І всохла рука йому, яку він простяг до нього, і він не міг вернути її до себе. I Kings 13:5 А же́ртівник розпався, і попіл висипався з жертівника, за тим чудом, що дав Божий чоловік за словом Господнім... I Kings 13:6 А цар відповів і сказав до Божого чоловіка: „Умилости́в лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, і нехай ве́рнеться рука моя до мене!“ І чоловік Божий умилости́вив Господнє лице, і царська́ рука вернулася до нього, і була, як перед тим... I Kings 13:7 І сказав цар до Божого чоловіка: „Увійди зо мною до дому й попоїж, і я дам тобі да́ра!“ I Kings 13:8 А чоловік Божий сказав до царя: „Якщо ти даси мені пів дому свого, — не ввійду́ я з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води в цьому місці!.. I Kings 13:9 Бо так наказано мені за словом Господнім, говорячи: Ти не їстимеш хліба, і не питимеш води, і не ве́рнешся дорогою, якою пішов!“ I Kings 13:10 І пішов він іншою дорогою, і не вернувся тією дорогою, що нею прийшов був до Бет-Елу. I Kings 13:11 А один старий пророк сидів у Бет-Елі. І прийшли його сини, і розповіли́ йому про ввесь чин, що зробив Божий чоловік сьогодні в Бет-Елі, про ті слова́, що він говорив до царя, — і оповіли́ їх своєму батькові. I Kings 13:12 I промовив до них їхній батько: „Де́ ж та дорога, якою він пішов?“ А його сини бачили ту дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прийшов був з Юди. I Kings 13:13 І сказав він до синів своїх: „Осідла́йте мені осла!“ І вони осідлали йому осла, і він сів на нього. I Kings 13:14 І поїхав він за Божим чоловіком, і знайшов його, як сидів під дубом. І сказав він до нього: „Чи ти той Божий чоловік, що прийшов із Юди?“ А той відказав: „Я“. I Kings 13:15 І сказав він до нього: „Іди зо мною до дому та з'їж хліба!“ I Kings 13:16 А той відказав: „Не мо́жу вернутися з тобою та ввійти з тобою, і не їстиму хліба, і не питиму води з тобою в цьому місці! I Kings 13:17 Бо було мені ска́зано за словом Господнім: Не їстимеш хліба й не питимеш там води, і не вернешся тією дорогою, якою ти йшов!“ I Kings 13:18 А той відказав йому: „І я пророк, як ти! А Ангол говорив мені за Господнім словом, кажучи: Заверни його з собою до дому свого́, і нехай він їсть хліб і нехай п'є во́ду“. Він же говорив йому неправду! I Kings 13:19 І він вернувся з ним, і їв хліб у його домі та пив воду. I Kings 13:20 І сталося, як сиділи вони при столі, то було Господнє слово до пророка, що вернув його́. I Kings 13:21 І він кликнув до Божого чоловіка, що прийшов із Юди, говорячи: „Так сказав Господь: Тому́, що був ти неслухняний Господнім нака́зам, і не додержував тієї заповіді, що наказав тобі Господь, Бог твій, I Kings 13:22 і ти вернувся, і їв хліб та пив воду в місці, про яке Він говорив тобі: Не їж хліба й не пий води, — то не вві́йде твій, труп до гро́бу батьків твоїх!“ I Kings 13:23 І сталося, як той поїв хліба та напився, то він осідлав йому осла, тому проро́кові, що він вернув його. I Kings 13:24 І той подався, та спіткав його на дорозі лев, та й забив його. І був ки́нений труп його на дорозі, а осел стояв при ньому, а той лев стояв при тру́пі. I Kings 13:25 Аж ось прихо́дять люди, і побачили того тру́па, ки́неного на дорозі, та лева, що стояв при трупі. І вони прийшли́ й говорили в тім місті, де сидів стари́й пророк. I Kings 13:26 І почув про це той пророк, що вернув його з дороги, та й сказав: „Це той Божий чоловік, що був неслухня́ний Господнім наказам, і Господь дав його левові, і він роздер його та вбив його за Господнім словом, що говорив йому“. I Kings 13:27 І сказав він до синів своїх, говорячи: „Осідлайте мені осла!“ І осідлали. I Kings 13:28 І поїхав він, і знайшов його трупа, ки́неного на дорозі, й осла та лева, що стояли при трупі, — не з'їв той лев трупа й не роздер осла. I Kings 13:29 І підняв той пророк трупа Божого чоловіка, і поклав його на осла, та й вернув його. І ввійшов стари́й пророк до міста, щоб оплакати та поховати того. I Kings 13:30 І поклав він його в своїм гробі, і плакали над ним: „Ой, брате мій!“ I Kings 13:31 І сталося по його по́хороні, і сказав він до синів своїх, говорячи: „Коли я помру́, то поховаєте мене в гро́бі, що в ньому похований цей Божий чоловік. При костя́х його покладіть мої кості! I Kings 13:32 Бо конче збудеться те слово, що він кликнув був за Господнім словом над тим же́ртівником, що в Бет-Елі, та над усіма жертівнико́вими місцями на па́гірках, що в містах самарійских.“ I Kings 13:33 По цій приго́ді Єровоа́м не зійшов зо своєї злої дороги, і настановля́в священиків па́гірків з усього народу, — хто хотів, той призначався, і ставав священиком па́гірків. I Kings 13:34 І стала та річ гріхом для Єровоамового дому, і на ви́гублення, і на ви́нищення з-над поверхні землі. I Kings 14:0
I Kings 14:1 Того ча́су заслаб Авійя, Єровоамів син I Kings 14:2 І сказав Єровоам до своєї жінки: „Устань та переберися, і не пізнають, що ти Єровоамова жінка. І пі́деш до Шіло́, — ото там пророк Ахі́йя, який говорив про мене, що я буду царем над цим народом. I Kings 14:3 І візьми в свою руку десять хлібі́в і калачі та дзба́нок меду, і вві́йдеш до нього. Він скаже тобі, що́ буде хлопцеві“. I Kings 14:4 І зробила так Єровоамова жінка. І встала вона, та й пішла до Шіло́, і ввійшла до Ахійєвого дому. А Ахійя не міг бачити, бо очі йому стемні́ли через його старість. I Kings 14:5 І Господь сказав до Ахійї: „Ось приходить Єровоамова жінка, щоб запитати від тебе слово про сина свого, бо він слаби́й. Отак і так бу́деш їй говорити. І станеться, коли вона вві́йде, то вдаватиме чужу“. I Kings 14:6 І сталося, як Ахійя почув шаруді́ння ніг її, як вона вхо́дила до входу, то сказав: „Увійди, Єровоамова жінко! Чому́ то ти вдаєш чужу́? А я по́сланий до тебе з твердо́ю звісткою. I Kings 14:7 Іди, скажи Єровоамові: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Тому́, що Я підніс тебе з-посеред народу, і дав тебе за кня́зя над Моїм наро́дом, Ізраїлем, I Kings 14:8 і відірвав царство від Давидового дому й дав його тобі, та ти не був, як Мій раб Давид, що додержував за́повідей Моїх, і що ходив за Мною всім серцем своїм, щоб робити тільки добре в оча́х Моїх, I Kings 14:9 і робив ти гірше за всіх, хто був перед тобою, і ти пішов і наробив собі інших богі́в та литих бовва́нів, щоб гніви́ти Мене, а Мене ти відкинув геть, I Kings 14:10 тому́ ось Я наво́джу лихо на Єровоамів дім, і ви́гублю в Єровоама навіть те, що мочить на стіну, невільника й вільного в Ізраїлі, і ви́мету позостале по Єровоамовім домі, як вимітається сміття́, аж не зоста́неться нічо́го. I Kings 14:11 Померлого в Єровоама в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне. Так сказав Господь. I Kings 14:12 А ти встань, іди до свого дому. Як но́ги твої входитимуть до міста, то помре той хлопець. I Kings 14:13 І буде його оплакувати ввесь Ізраїль, і поховають його, бо він — один в Єровоама вві́йде до гро́бу, бо тільки в ньому в Єровоамовім домі була́ знайдена добра річ для Господа, Бога Ізраїлевого. I Kings 14:14 А Господь поставить Собі царя над Ізраїлем, який ви́губить Єровоамів дім того дня. Та що станеться тепер? I Kings 14:15 І поб'є Господь Ізраїля, і він захитається, як хитається очерет на воді! І вирве Він Ізраїля з-над цієї хорошої землі, яку дав їхнім батькам, і порозкида́є їх по той бік Річки за те, що вони пороби́ли собі Астарти, що гнівають Господа. I Kings 14:16 І Він видасть Ізраїля через гріх Єровоа́ма, що грішив сам, і що ввів у гріх Ізраїля“. I Kings 14:17 І встала Єровоамова жінка, і пішла, і прийшла до Тірци́. Як вона вхо́дила до порога дому, то той хлопець помер. I Kings 14:18 І поховали його, й оплакував його ввесь Ізраїль за словом Господа, що говорив через раба Свого пророка Ахійю. I Kings 14:19 А решта Єровоамових діл, як він воював та як він царював, ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. I Kings 14:20 А час, який царював Єровоа́м, — двадцять і два роки. І спочив він із батька́ми своїми, а замість нього зацарював син його Нада́в.
I Kings 14:21 А Рехав'ам, син Соломонів, царював у Юді. Рехав'а́м був віку сорока й одного року, коли зацарюва́в, а царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому́ місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб покласти там Своє Йме́ння. А ім'я́ його матері: аммонітка Наама. I Kings 14:22 А Юда робив зло в Господніх оча́х, і вони гніви́ли Його більш від усього того, що чинили їхні батьки своїм гріхо́м, яким гріши́ли. I Kings 14:23 І також вони будували собі же́ртівники на па́гірках, і стовпи́, і Астарти на кожному високому взгі́р'ї та під кожним зеленим деревом. I Kings 14:24 І також були блудодії в тому́ кра́ї, — вони чинили всю гидо́ту тих людей, що Господь прогнав їх від Ізраїлевого обличчя. I Kings 14:25 І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шуша́к, єгипетський цар, на Єрусалим. I Kings 14:26 І позабирав він скарби́ Господнього дому та скарби дому царе́вого, — і все забрав. І забрав він усі золоті щити́, що Соломон поробив був. I Kings 14:27 А цар Рехав'а́м поробив замість них мідяні́ щити, і віддав їх на руки провідників бігуні́в, що стерегли́ вхід до царсько́го дому. I Kings 14:28 І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, бігуни́ носили їх, а потім вертали їх до комори бігунів. I Kings 14:29 А решта Рехав'амових діл та все, що́ він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. I Kings 14:30 А війна між Рехав'амом та між Єровоамом точи́лася по всі дні. I Kings 14:31 І спочив Рехав'ам зо своїми батька́ми, і був він похо́ваний зо своїми батька́ми в Давидовому Місті. А ім'я́ його матері — аммонітя́нка Наама. А замість нього зацарював його син Авійям. I Kings 15:0 I Kings 15:1 А вісімнадцятого року царя Єровоама, Неватового сина, над Юдою зацарював Авійя́м. I Kings 15:2 Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Мааха, Авесаломова дочка́. I Kings 15:3 І він ходив в усіх гріхах свого батька, які той робив перед ним, і серце його не було́ все з Господом, Богом своїм, як серце його батька Давида. I Kings 15:4 Бо Господь, Бог його, ради Давида дав йому світи́льника в Єрусалимі, щоб поста́вити сина його по ньому та укріпи́ти Єрусалим. I Kings 15:5 Бо Давид робив добре в Господніх оча́х, і не відступав від усьо́го що Він наказав був йому, по всі дні життя свого, окрім справи хіття́нина Урі́ї. I Kings 15:6 А війна між Рехав'а́мом та між Єровоа́мом точи́лася по всі дні життя його. I Kings 15:7 А решта Авійямових діл та все, що́ він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. І війна точи́лася між Авійямом та між Єровоамом. I Kings 15:8 І спочив Авійям зо своїми батька́ми, і поховали його в Давидовому Місті, а за́мість нього зацарюва́в син його Аса́. I Kings 15:9 А року двадцятого Єровоама, Ізраїлевого царя, зацарював Аса́, цар Юдин. I Kings 15:10 І він царював в Єрусалимі сорок і один рік. А ім'я́ його матері — Мааха, Авесаломова дочка́. I Kings 15:11 І робив Аса́ добре в Господніх оча́х, як батько його Давид. I Kings 15:12 І вигнав він блудоді́їв із кра́ю, і повикидав усіх божкі́в, яких поробили були їхні батьки́. I Kings 15:13 І на́віть матір свою Мааху, — і її він позбавив пра́ва бути царицею, бо вона зробила була́ і́дола для Астарти. І Аса порубав ідола її, та й спалив у долині Кедро́н. I Kings 15:14 А па́гірки не минулися; тільки Асине серце було все з Господом по всі його дні. I Kings 15:15 І вніс він до Господнього дому присвячені речі свого батька та присвячені речі свої, — срібло, і золото, і по́суд. I Kings 15:16 А війна точи́лася між Асою та між Башою по всі їхні дні. I Kings 15:17 І пішов Баша́, цар Ізраїлів, на Юду, і будував Раму́, щоб не дати нікому від Аси, царя Юдиного, вихо́дити та вхо́дити. I Kings 15:18 І взяв Аса́ все срібло та золото, позостале в скарбни́цях храму Господнього та дому царе́вого, та й дав його до руки́ своїх слуг. І послав їх цар Аса до Бен-Гадада, сина Тавримонна, сина Хезйонового, сирійського царя, що сидів у Дама́ску, говорячи: I Kings 15:19 „Є умова між мною та між тобою, між ба́тьком моїм та між батьком твоїм. Ось послав я тобі да́ра, срібла та золота, — іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він віді́йде від ме́не“. I Kings 15:20 І послухався Бен-Гаддад царя Аси, і послав провідників свойого війська на Ізра́їлеві міста, та й побив Іййона, і Дана, і Авела, Бат-Мааху, і всього Кінерота та всю землю Нефтали́мову. I Kings 15:21 І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, й осівся в Тірці́. I Kings 15:22 А цар Аса́ закликав до по́слуху всього Юду, ніко́го не виключа́ючи, і вони повино́сили камі́ння Рами та її дерево, що з них будував був Баша. І цар Аса збудував з того Веніяминову Ґеву. I Kings 15:23 А решта діл Аси та вся лица́рськість його, і все, що́ він зробив був, і міста, які побудував, — ось вони напи́сані в Книзі Хроніки Юдиних царів; тільки на час ста́рости своєї він заслаб був на свої но́ги. I Kings 15:24 І спочив Аса з батька́ми своїми, і був похований з батька́ми своїми в Місті Давида, свого батька. А замість нього зацарював його син Йосафа́т. I Kings 15:25 А над Ізраїлем зацарював Надав, Єровоамів син, у другому році Аси́, царя Юдиного, та й царюва́в над Ізраїлем два роки. I Kings 15:26 І робив він зле в Господніх оча́х, і ходив доро́гою батька свого та в гріху́ його, що вводив теж у гріх Ізраїля. I Kings 15:27 І змо́вився на нього Баша, син Ахійї, з Іссаха́рового до́му, та й побив його Баша в Ґіббетоні филистимському. А Нада́в та ввесь Ізраїль обляга́ли Ґіббетон. I Kings 15:28 І вбив його Баша в третьому році Аси́, царя Юдиного, та й зацарював замість нього. I Kings 15:29 І сталося, як зацарював він, то побив увесь Єровоамів дім, — не позоставив Єровоа́мові жодної душі, аж поки не ви́губив його, за словом Господа, що говорив через Свого раба шілонянина Ахійю, I Kings 15:30 за гріх Єровоа́ма, що грішив сам і що вводив у гріх Ізраїля, через свій гнів, яким гніви́в Господа, Бога Ізраїлевого. I Kings 15:31 А решта діл Надава та все, що́ він був зробив, — ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. I Kings 15:32 А війна точилася між Асо́ю та між Баше́ю, Ізраїлевим царем, по всі дні їх. I Kings 15:33 Третього року Аси́, царя Юдиного, зацарював Баша́, син Ахійїн, над усім Ізраїлем у Тірці, на двадцять і чотири роки. I Kings 15:34 І робив він зло в Господніх оча́х, і ходив дорогою Єровоама та в гріху́ його, що вводив у гріх Ізраїля. I Kings 16:0
I Kings 16:1 І було Господнє слово до Єгу́, Хананієвого сина, про Башу́, говорячи: I Kings 16:2 „Тому́, що Я підні́с тебе з по́роху, і настановив тебе володарем над Моїм наро́дом, Ізраїлем, а ти пішов Єровоамовою доро́гою та вводив у гріх наро́д Мій, Ізраїля, щоб гніви́ти Мене гріха́ми їх, I Kings 16:3 то ось Я ви́гублю по Баші та по домі його, — зроблю́ твій дім, як дім Єровоама, Неватового сина. I Kings 16:4 Померлого в Баші в місті з'їдять пси, а померлого йому на полі, — поїсть пта́ство небесне“. I Kings 16:5 А решта діл Баші, і що́ він зробив був, і лица́рськість його, — ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. I Kings 16:6 І спочив Баша́ зо своїми батька́ми, і був похований в Тірці, а замість нього зацарював син його Ела́. I Kings 16:7 І було слово Господнє через пророка Єгу, сина Хананієвого, до Баші та до дому його, а то через усе те зло, що ко́їв він у Господніх оча́х, щоб гніви́ти Його чином своїх рук, щоб бути, як Єровоамів дім, що Він побив його. I Kings 16:8 Двадцять і шостого року Аси, царя Юдиного, зацарював Ела, Башин син, над Ізраїлем у Тірці, на два роки. I Kings 16:9 І змовився на нього його раб Зімрі, провідни́к половини колесни́ць. І коли він, п'я́ний, пив у домі Арци, що був над його домом У Тірці, I Kings 16:10 то прийшов Зімрі й убив його, і вбив його в двадцятому й сьомому році Аси, царя Юдиного, та й зацарював замість нього. I Kings 16:11 І сталося, як він зацарював та сів на його троні, то він ви́бив увесь Башин дім, — не позоста́вив навіть того, що мочить на стіну, ані рідних його́, ані дру́зів його́. I Kings 16:12 І ви́губив Зімрі ввесь Башин дім, за словом Господа, що промовляв був до Баші через пророка Єгу, I Kings 16:13 за всі гріхи́ Баші та гріхи Елі, його сина, що грішили самі, і що вво́дили в гріх Ізраїля, щоб гніви́ти Господа, Бога Ізраїлевого, своїми гидо́тами. I Kings 16:14 А решта діл Елі та все, що́ він робив, — ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. I Kings 16:15 У році двадцятому й сьомому Аси, царя Юдиного, зацарював Зімрі в Тірці на сім день, коли наро́д обляга́в филистимський Ґіббетон. I Kings 16:16 І прочу́в наро́д, що облягав, таке: „Змо́вився Зімрі та й убив царя!“ І ввесь Ізра́їль настанови́в царем над Ізраїлем Омрі, провідника́ війська, того дня в табо́рі. I Kings 16:17 І підняли́ся Омрі та ввесь Ізраїль із ним із Ґіббетону, і облягли́ Тірцу. I Kings 16:18 І сталося, як побачив Зімрі, що місто здобуте, то ввійшов до пала́цу царе́вого дому, та й спалив над собою царськи́й дім огнем, і помер I Kings 16:19 за гріх свій, що грішив ним, щоб робити зло в Господніх оча́х, щоб ходити дорогою Єровоама та в гріху́ його, який він чинив, щоб вводити в гріх Ізраїля. I Kings 16:20 А решта діл Зімрі та змова його, що вчинив був, — ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. I Kings 16:21 Тоді Ізраїлів народ поділи́вся пополовині: половина народу була за Тівні, Ґінатового сина, щоб настанови́ти його царем, а половина — за Омрі. I Kings 16:22 Та був сильніший наро́д, що стояв за Омрі, від наро́ду, що був за Тівні, Ґінатового сина. І помер Тівні, а зацарюва́в Омрі. I Kings 16:23 У році тридцятому й першому Аси, царя Юдиного, над Ізраїлем зацарював на дванадцять літ Омрі. У Тірці царював він шість років. I Kings 16:24 І купив він від Шемера го́ру Шомеро́н за два тала́нти срібла, і забудував го́ру, і назвав ім'я́ міста, яке збудував, іменем пана тієї гори: Шомерон. I Kings 16:25 І робив Омрі зло в Господніх оча́х, і чинив зло більше від усіх, хто був перед ним. I Kings 16:26 І ходив він усією дорогою Єровоама, сина Неватового, та в гріхах його, якими вводив у гріх Ізраїля, щоб гніви́ти Господа, Бога Ізраїля, гидо́тами своїми. I Kings 16:27 А решта діл Омрі, що робив він, та лица́рськість його, яку він чинив був, — ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. I Kings 16:28 І спочив Омрі з своїми батька́ми, і був похований у Самарії. А замість нього зацарював його син Аха́в.
I Kings 16:29 Аха́в, син Омрі, зацарював над Ізраїлем у році тридцятому й восьмому Аси, царя Юдиного. І царював Ахав, син Омрі, над Ізраїлем у Самарії двадцять і два роки. I Kings 16:30 І робив Ахав, син Омрі, зло в Господніх оча́х більше від усіх, хто був перед ним. I Kings 16:31 І було́ йому мало ходити в гріхах Єровоама, Неватового сина, — і він узяв за жінку Єзаве́ль, дочку́ Етбаала, сидонського царя. І він пішов, і служив Ваа́лові, і вклонявся йому. I Kings 16:32 І він поставив же́ртівника для Ваа́ла в Вааловому домі, якого збудував у Шомероні. I Kings 16:33 І зробив Ахав Астарту. І Ахав далі чинив, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлевого, більше від усіх Ізраїлевих царі́в, що були перед ним. I Kings 16:34 За його днів Хіїл з Бет-Елу відбудува́в Єрихо́на, — на перворіднім своїм Авірамові він заклав його фундаме́нти, а на наймолодшім своїм Сеґівові повставляв брами його, за словом Господа, що говорив через Ісуса, Нави́нового сина. I Kings 17:0 I Kings 17:1 І сказав тішб'я́нин Ілля́, з ґілеадських ме́шканців, до Ахава: „Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою́, — цими рока́ми не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!“ I Kings 17:2 І було до нього слово Господнє, говорячи: I Kings 17:3 „Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну. I Kings 17:4 І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“. I Kings 17:5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну. I Kings 17:6 А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив. I Kings 17:7 І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́. I Kings 17:8 І було Господнє слово до нього, говорячи: I Kings 17:9 „Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“. I Kings 17:10 І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“. I Kings 17:11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“ I Kings 17:12 А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“... I Kings 17:13 І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім. I Kings 17:14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“. I Kings 17:15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, — I Kings 17:16 „дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́. I Kings 17:17 І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому. I Kings 17:18 І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“ I Kings 17:19 І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. I Kings 17:20 І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“ I Kings 17:21 І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“ I Kings 17:22 І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́... I Kings 17:23 І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“ I Kings 17:24 І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“ I Kings 18:0
I Kings 18:1 І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: „Іди, покажися до Аха́ва, а Я дам дощ на поверхню землі“. I Kings 18:2 І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод. I Kings 18:3 І покликав Ахав Овді́я, що був над домом, а Овді́й був дуже богобі́йний. I Kings 18:4 І сталося, коли Єзаве́ль вигу́блювала Господніх пророків, то Овді́й узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в пече́рі, і годува́в їх хлібом та водою. I Kings 18:5 І сказав Ахав до Овдія: „Іди по кра́ю до всіх во́дних джере́л та до всіх потоків, — може зна́йдемо трави, і позоста́вимо при житті коня та мула, і не ви́губимо худоби“... I Kings 18:6 І поділили вони собі Край, щоб перейти по ньому, — Ахав пішов однією дорогою сам, Овді́й пішов сам другою дорогою. I Kings 18:7 І був Овдій у дорозі, аж ось Ілля назу́стріч йому́. І пізнав він його, і впав на обличчя своє та й сказав: „Чи то ти, пане мій Іллє́?“ I Kings 18:8 А той відказав йому: „Я. Іди, скажи панові своєму: Ось тут Ілля!“ I Kings 18:9 А він сказав: „Чим я прогрішив, що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку, щоб він убив мене? I Kings 18:10 Як живий Господь, Бог твій, — немає наро́ду та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсяга́в те царство та той народ, що зна́йдуть тебе. I Kings 18:11 А тепер ти говориш: Іди, скажи своє́му панові: Ось тут Ілля! I Kings 18:12 І станеться, я піду́ від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду́ я, щоб доне́сти Ахаву, а коли він не зна́йде тебе, то вб'є мене. А раб твій боїться Господа від своєї мо́лодости. I Kings 18:13 Чи ж не було сказано панові моєму те, що́ зробив я, коли Єзаве́ль побивала Господніх пророків, а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка, по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою? I Kings 18:14 А тепер ти кажеш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля, — і він мене вб'є!“ I Kings 18:15 Та Ілля відказав: „Як живий Господь Савао́т, що я стою́ перед Його лицем, — сьогодні я покажу́ся йому!“ I Kings 18:16 I пішов Овді́й назу́стріч Аха́ву, та й доніс йому те. І пішов Ахав навпро́ти Іллі. I Kings 18:17 І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: „Чи це ти, що непоко́їш Ізраїля?“ I Kings 18:18 А той відказав: „Не я внещасли́вив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотри́мання Господніх за́повідей, та й ти пішов за Ваалами. I Kings 18:19 А тепер пошли, збери до мене на го́ру Карме́л усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо сто́лу Єзаве́лі“. I Kings 18:20 І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на го́ру Карме́л. I Kings 18:21 І підійшов Ілля до всьо́го наро́ду й сказав: „Чи довго ви бу́дете скака́ти на двох галу́зках? Якщо Господь — Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал — ідіть за ним!“ Та не відповів йому народ ані слова. I Kings 18:22 І сказав Ілля до наро́ду: „Я сам позоста́вся Господній пророк, а пророків Ваалових — чотири сотні й п'ятдесят чоловіка. I Kings 18:23 І нехай дадуть нам двох бичкі́в, і нехай вони ви́беруть собі одно́го бичка́, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дро́ва, а огню́ не покладу́ть. І я приготу́ю одного бичка́, і дам на дро́ва, а огню не покладу́. I Kings 18:24 І ви покличете ім'я́ бога вашого, а я покли́чу Ім'я́ Господа. І станеться, той Вог, що відповість огнем, — Він Бог!“ І відповів той наро́д та й сказав: „Це добре слово!“ I Kings 18:25 І сказав Ілля до Ваалових пророків: „Виберіть собі одно́го бичка́, і приготу́йте перші, бо ви численні́ші, і покличте ім'я́ свого́ бога, а огню́ не покладете“. I Kings 18:26 І взяли́ вони того бичка, що він дав їм, і вони приготува́ли й кли́кали Ваалове ім'я́ від ра́нку й аж до полу́дня, говорячи: „Ваа́ле, почу́й нас!“ Та не було ані голосу, ані ві́дповіді. І скакали вони біля же́ртівника, що зроби́ли. I Kings 18:27 І сталося опі́вдні, і сміявся з них Ілля й говорив: „Кличте голосом сильні́шим, бо він бог! Може він розду́мує, або відлучи́вся, або в дорозі! Може він спить, то проки́неться!“ I Kings 18:28 І стали вони кликати голосом сильні́шим, і коло́лися, за своїм зви́чаєм, меча́ми та ра́тищами, аж лила́ся з них кров. I Kings 18:29 І сталося, як минувся пі́вдень, то вони пророкували аж до часу прине́сення хлібної жертви, — та не було́ ані голосу, ані відповіді, ані слуху... I Kings 18:30 І сказав Ілля до всього наро́ду: „Підійдіть до ме́не!“ І підійшов увесь наро́д до нього, а він поправив розбитого Господнього же́ртівника. I Kings 18:31 І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племе́н синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: „Ізра́їль буде їм'я́ твоє!“ I Kings 18:32 і збудува́в із того камі́ння же́ртівника в Ім'я́ Господнє, і зробив рова, площею на дві са́ті насіння, навколо же́ртівника. I Kings 18:33 І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дро́вах. I Kings 18:34 І він сказав: „Напо́вніть чотири відрі́ води, і нехай виллють на цілопа́лення та на дро́ва“. І сказав: „Повторіть!“ І повтори́ли. І сказав: „Зробіть утре́тє!“ І зробили втре́тє. I Kings 18:35 І потекла вода навколо же́ртівника, а також рів напо́внився водою. I Kings 18:36 І сталося в час прине́сення хлі́бної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: „Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізна́ють, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом. I Kings 18:37 Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізна́є цей наро́д, що Ти — Господь, Бог, і Ти обе́рнеш їхнє серце наза́д!“ I Kings 18:38 І спав Господній огонь, та й поже́р цілопа́лення, і дро́ва, і камі́ння, і по́рох, і ви́лизав воду, що в рові. I Kings 18:39 І побачили це всі люди, та й попа́дали на обличчя свої й говорили: „Господь, — Він Бог, Господь, — Він Бог!“ I Kings 18:40 І сказав до них Ілля: „Схопі́ть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече́ з них!“ І похапа́ли їх, а Ілля звів їх до потоку Кішо́н, та й порізав їх... I Kings 18:41 І сказав Ілля до Ахава: „Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу́“. I Kings 18:42 І пішов Ахав, щоб їсти та нити, а Ілля зійшов на верхі́в'я Карме́лу, і нахили́вся до землі, і поклав обличчя своє між свої колі́на. I Kings 18:43 І сказав він до свого хло́пця: „Вийди, подивися в на́прямі моря!“ І той вийшов і подивився та й сказав: „Нема нічо́го“. Та він відказав: „Вернися сім раз!“ I Kings 18:44 І сталося сьомого разу, і він сказав: „Ось мала хмара, немов долоня лю́дська, підійма́ється з моря“. А він сказав: „Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ“. I Kings 18:45 І сталося по недовгому ча́сі, і поте́мніло небо від хмар, і зірвався вітер, — і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел. I Kings 18:46 А Господня рука була́ на Іллі. І він опереза́в свої сте́гна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу. I Kings 19:0
I Kings 19:1 А Аха́в доніс Єзаве́лі все, що́ зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мече́м. I Kings 19:2 І послала Єзаве́ль посланця́ до Іллі, говорячи: „Отак нехай зро́блять мені бо́ги, і так нехай додадуть, якщо цього ча́су взавтра я не зроблю́ душі твоїй, як зро́блено душі кожного з них!“ I Kings 19:3 І побачив він це, і встав та й пішов, боячи́сь за душу свою́. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хло́пця. I Kings 19:4 А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівце́м, і зажадав собі смерти, і сказав: „До́сить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батькі́в своїх!“ I Kings 19:5 І поклався він, і заснув під одним ялівце́м. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: „Устань та попоїж!“ I Kings 19:6 І глянув він, аж ось у його голова́х кала́ч, спечений на вугіллі, та дзба́нок води. І він їв та пив, і зно́ву поклався. I Kings 19:7 І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: „Устань, попоїж, бо дорога тяжка́ перед тобою“. I Kings 19:8 І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкрі́плений тією їжею, сорок день та сорок ноче́й аж до Божої гори Хори́в. I Kings 19:9 І прибу́в він туди до печери, і переночува́в там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: „Чого́ ти тут, Іллє́?“ I Kings 19:10 А той відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбива́ли же́ртівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“. I Kings 19:11 А Він відказав: „Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось перехо́дитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцни́й, що зриває го́ри та скелі лама́є. Та не в вітрі Господь. А по вітрі — трус землі, та не в трусі Господь. I Kings 19:12 А по трусі огонь, — і не в огні Господь. А по огні — тихий ла́гідний голос“. I Kings 19:13 І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плаще́м своїм, та й ви́йшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, шо говорив: „Чого́ ти тут, Іллє́?“ I Kings 19:14 А він відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали же́ртівники твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позоста́вся я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“. I Kings 19:15 І сказав до нього Господь: „Іди, вернися на свою доро́гу на Дамаську пустиню. І при́йдеш, і пома́жеш Хазаїла на царя над Сирією. I Kings 19:16 А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисе́я, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість се́бе. I Kings 19:17 І станеться, — хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисе́й. I Kings 19:18 А в Ізраїлі Я позоста́вив сім тисяч, — усі коліна, що не схиля́лися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його“. I Kings 19:19 І пішов він ізві́дти, і знайшов Єлисе́я, Шафатового сина, а він оре́. Дванадцять за́прягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща́. I Kings 19:20 І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: „Нехай поцілую я батька свого́ та свою матір, — та й піду́ за тобою!“ А той відказав йому: „Іди, але вернися, бо що́ я зробив тобі?“ I Kings 19:21 І вернувся він від нього, і взяв за́пряга волів та й прині́с його в жертву, а я́рмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому. I Kings 20:0
I Kings 20:1 А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї. I Kings 20:2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста, I Kings 20:3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“! I Kings 20:4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“ I Kings 20:5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх. I Kings 20:6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“. I Kings 20:7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“. I Kings 20:8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“ I Kings 20:9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь. I Kings 20:10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“ I Kings 20:11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“! I Kings 20:12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто. I Kings 20:13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“ I Kings 20:14 І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“. I Kings 20:15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч. I Kings 20:16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому. I Kings 20:17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“ I Kings 20:18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“ I Kings 20:19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними. I Kings 20:20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми. I Kings 20:21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки. I Kings 20:22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“. I Kings 20:23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них! I Kings 20:24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них. I Kings 20:25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так. I Kings 20:26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем. I Kings 20:27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край. I Kings 20:28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“ I Kings 20:29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня. I Kings 20:30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати. I Kings 20:31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“. I Kings 20:32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“ I Kings 20:33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю. I Kings 20:34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його. I Kings 20:35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його. I Kings 20:36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив. I Kings 20:37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив. I Kings 20:38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої. I Kings 20:39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла. I Kings 20:40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“. I Kings 20:41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків. I Kings 20:42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“ I Kings 20:43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю. I Kings 21:0
I Kings 21:1 І сталося по цих приго́дах таке. У їзрееля́нина Наво́та, що в Їзрее́лі, був виногра́дник при палаті Ахава, самарійського царя. I Kings 21:2 І говорив Ахав до Навота, кажучи: „Дай мені свого виногра́динка, і він буде мені за яри́нного горо́да, бо він близьки́й до мого дому. А я дам тобі замість нього виногра́дника ліпшого від нього. Якщо це добре в оча́х твоїх, я дам тобі срібла, ціну́ його“. I Kings 21:3 І сказав Навот до Ахава: „Заборо́нено мені від Господа, щоб я дав тобі спа́дщину моїх батьків“. I Kings 21:4 І ввійшов Ахав до дому свого незадово́лений та гнівни́й через те слово, яке говорив йому їзрееля́нин Наво́т, бо той сказав: „Не дам тобі спа́дщини батьків моїх!“ І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба. I Kings 21:5 І прийшла до нього жінка його Єзаве́ль та й сказала йому: „Чого́ це твій дух сумни́й, і ти не їси хліба?“ I Kings 21:6 І сказав він до неї: „Бо я говорив до їзрееля́нина Наво́та. І сказав я йому: Дай мені свого виногра́дника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника ліпшого. Та він відказав: Не дам тобі свого́ виноградника!“ I Kings 21:7 І сказала до нього його жінка Єзаве́ль: „Отепер ти зробишся царе́м над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і нехай буде веселе твоє серце. А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я“. I Kings 21:8 І понаписувала вона листи́ в імені Ахава, і позапеча́тувала їх його печа́ткою, та й порозсилала ті листи до старши́х та до вельмо́жних, що були в його місті, що сиділи з Навотом. I Kings 21:9 А в тих листа́х вона понапи́сувала так: „Оголосіть піст, і посадіть Наво́та на чолі́ наро́ду. I Kings 21:10 І посадіть двох негідних людей навпроти нього, — нехай сві́дчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І ви́ведіть його, і вкамену́йте його, — і нехай він помре“. I Kings 21:11 І зроби́ли мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзаве́ль, як було́ напи́сано в листа́х, які вона порозсила́ла до них. I Kings 21:12 Оголоси́ли вони піст, і посадили Навота на чолі́ народу. I Kings 21:13 І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди сві́дчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: „Навот знева́жив Бога й царя!“ І вивели його поза місто, та й укаменува́ли його камінням, — і він помер. I Kings 21:14 І послали вони до Єзаве́лі, говорячи: „Наво́т укамено́ваний і помер“. I Kings 21:15 І сталося, як почула Єзаве́ль, що Наво́т укамено́ваний і помер, то сказала Єзавель до Ахава: „Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Наво́т не живий, а помер“. I Kings 21:16 І сталося, як почув Ахав, що Навот помер, то Ахав устав, щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота, щоб посісти його. I Kings 21:17 І було Господнє слово до тішб'я́нина Іллі, говорячи: I Kings 21:18 „Устань, зійди назу́стріч Ахава, Ізраїлевого царя, що в Самарії, ось він у Навотовому винограднику, куди зійшов, щоб посісти його. I Kings 21:19 І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров!“ I Kings 21:20 І сказав Ахав до Іллі: „Ось ти знайшов мене, во́роже мій!“ А той відказав: „Знайшов, бо ти запро́дався чинити зло в Господніх оча́х. I Kings 21:21 Ось Я спрова́джую на тебе лихо, і ви́гублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мо́чить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі! I Kings 21:22 І зроблю́ з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгніви́в ти Мене та ввів у гріх Ізраїля“. I Kings 21:23 І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: „Пси з'їдять Єзавель на передму́р'ї Їзрее́лу. I Kings 21:24 Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі — поїсть птаство небесне. I Kings 21:25 Бо ще не було такого, як Ахав, що запро́дався чинити зло в Господніх оча́х, що його намовила жінка його Єзаве́ль. I Kings 21:26 І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили аморе́яни, що їх Господь повиганя́в перед Ізраїлевими сина́ми“. I Kings 21:27 І сталося, як Аха́в почув ці слова, то розде́р він шати свої́, і зодягну́в на тіло своє вере́тище, і по́стив, і лежав у вере́тищі, і ходив сумови́то... I Kings 21:28 І було Господнє слово до тішб'янина Іллі, говорячи: I Kings 21:29 „Чи ти спостері́г, що Ахав упокори́вся перед лицем Моїм? За те, що він упокори́вся перед Моїм лицем, не наведу́ Я лиха за його днів, — за днів його сина наведу́ Я те лихо на його дім“. I Kings 22:0
I Kings 22:1 І прожили́ вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем. I Kings 22:2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя. I Kings 22:3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“. I Kings 22:4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“ I Kings 22:5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“ I Kings 22:6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“. I Kings 22:7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“. I Kings 22:8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“ I Kings 22:9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“ I Kings 22:10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. I Kings 22:11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“ I Kings 22:12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“. I Kings 22:13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“. I Kings 22:14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“ I Kings 22:15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“. I Kings 22:16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ I Kings 22:17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“. I Kings 22:18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“ I Kings 22:19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його. I Kings 22:20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так. I Kings 22:21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? I Kings 22:22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! I Kings 22:23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“... I Kings 22:24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ I Kings 22:25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“. I Kings 22:26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина, I Kings 22:27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. I Kings 22:28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“ I Kings 22:29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту. I Kings 22:30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій. I Kings 22:31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“. I Kings 22:32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав. I Kings 22:33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього. I Kings 22:34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“... I Kings 22:35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю. I Kings 22:36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“ I Kings 22:37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії. I Kings 22:38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив. I Kings 22:39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. I Kings 22:40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія.
I Kings 22:41 А Йосафа́т, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого. I Kings 22:42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи. I Kings 22:43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х. I Kings 22:44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках. I Kings 22:45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем. I Kings 22:46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. I Kings 22:47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю. I Kings 22:48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів. I Kings 22:49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері. I Kings 22:50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів. I Kings 22:51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам. I Kings 22:52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки. I Kings 22:53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. I Kings 22:54 І служив він Ваалові, і вклоня́вся йому, та й гніви́в Го́спода, Бога Ізраїлевого, — усе так, як робив його ба́тько.
II Kings 0:0
II Kings 1:0 II Kings 1:1 А по смерті Ахава збунтува́вся Моав на Ізраїля. II Kings 1:2 А Аха́зія випав через ґрати в своїй го́рниці, що в Самарії, та й захворі́в. І послав він послів, і сказав до них: „Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи ви́дужаю я з своєї цієї хвороби?“ II Kings 1:3 А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі: „Устань, вийди назу́стріч послів самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога? II Kings 1:4 Тому так сказав Господь: Із того ліжка, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш!“ І пішов Ілля. II Kings 1:5 І вернулися посли до царя, а він сказав до них: „Що́ це ви верну́лися?“ II Kings 1:6 А вони відказали йому: „Назу́стріч нам вийшов один чоловік, і сказав нам: Ідіть, верніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: Так сказав Господь: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ти посилаєш ви́відати Ваал-Зевува, екронського бога? Тому́ те ло́же, що на нього ти ліг, — не встанеш із нього, бо напевно помреш“... II Kings 1:7 А він їм сказав: „Якого ви́гляду той чоловік, що вийшов назу́стріч вас, і говорив вам оці слова?“ II Kings 1:8 Вони ж відказали: „Де чоловік волоха́тий, а шкуряни́й пояс опере́заний на сте́гнах його“. А він сказав: „Це тішб'янин Ілля!“ II Kings 1:9 І послав він до нього п'ятдеся́тника та його п'ятдеся́тку. І вийшов він до нього, аж ось він сидить на верхі́в'ї гори. І сказав він до нього: „Чоловіче Божий, цар сказав: Зійди ж ізвідти!“ II Kings 1:10 А Ілля відповів і говорив до того п'ятдесятника: „А якщо я Божий чоловік, нехай зі́йде з неба огонь, і нехай пожере́ тебе та п'ятдесятку твою!“ І зійшов із неба огонь, і поже́р його та його п'ятдесятку... II Kings 1:11 І цар знову послав до нього іншого п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І він відповів і сказав до нього: „Чоловіче Божий, отак сказав цар: Зійди ж скоро!“ II Kings 1:12 І відповів Ілля та й сказав до нього: „Якщо я Божий чоловік, нехай зі́йде з неба огонь, і нехай пожере́ тебе та твою п'ятдесятку!“ І зійшов із неба Божий огонь, і поже́р його та його п'ятдесятку... II Kings 1:13 І зно́ву послав він третього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов, і прийшов третій п'ятдесятник, та й упав на коліна свої перед Іллею, і благав його та до нього говорив: „Чоловіче Божий, нехай же буде дорога́ душа моя та душа твоїх рабів, тих п'ятидесяти́, в оча́х твоїх! II Kings 1:14 Ось зійшов був огонь із неба, та й поже́р тих двох перших п'ятдеся́тників та їхні п'ятдеся́тки; а тепер нехай буде дорога́ душа моя в оча́х твоїх!“ II Kings 1:15 А Ангол Господній сказав до Іллі: „Зійди з ним, не бійся його́!“ І він устав, і зійшов з ним до царя́, II Kings 1:16 Та й сказав до нього: „Так сказав Господь: Тому́, що ти посилав послів, щоб ви́відати від Ваал-Зевува, екронського бога, — ніби в Ізраїлі нема Бога, щоб ви́відати слова́ Його, — тому́ те ло́же, що на нього ти ліг, — не встанеш із нього, бо напевно помреш!“ II Kings 1:17 І той помер, за словом Господа, що говорив до Іллі, а замість нього зацарюва́в Єгора́м, другого року Єгорама, сина Йосафа́та, Юдиного царя, бо не було в нього сина. II Kings 1:18 А решта діл Ахазії, що він зробив був, — ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 2:0
II Kings 2:1 І сталося, коли Господь мав узяти Іллю в ви́хрі на небо, то йшов Ілля та Єлисе́й із Ґілґа́лу. II Kings 2:2 І сказав Ілля до Єлисея: „Сиди тут, бо Госпо́дь послав мене аж до Бет-Елу“. Та Єлисей відказав: „Як живий Господь і жива́ душа твоя, — я не залишу́ тебе!“ І зійшли вони до Бет-Елу. II Kings 2:3 І повихо́дили бет-ельські пророчі сини до Єлисе́я та й сказали до нього: „Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого́ від тебе?“ А він відказав: „Я також знаю, — мовчіть!“ II Kings 2:4 І сказав йому́ Ілля: „Єлисею, сиди тут, бо Господь послав мене́ до Єрихо́ну“. Та той відказав: „Як живий Господь і жива́ душа твоя́, — я не залишу́ тебе!“ І прийшли вони до Єрихо́ну. II Kings 2:5 І підійшли́ єрихонські пророчі сини до Єлисея та й сказали до ньо́го: „Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого від тебе?“ А він відказав: „Я також знаю, — мовчіть!“ II Kings 2:6 І сказав йому́ Ілля: „Сиди тут, бо Господь послав мене́ до Йорда́ну!“ Та той відказав: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не залишу́ тебе!“ І пішли вони обо́є. II Kings 2:7 І п'ятдеся́т чоловіка пророчих синів також пішли, і стали навпро́ти зда́лека, а вони оби́два стали над Йорда́ном. II Kings 2:8 І взяв Ілля плаща свого, і згорнув, і вдарив по воді, — і вона розділи́лась пополовині туди́ та сюди́... II Kings 2:9 І сталося, як вони перейшли, то Ілля сказав до Єлисе́я: „Проси, що маю зробити тобі, поки я бу́ду взятий від тебе!“ І сказав Єлисе́й: „Нехай же буде на мені подві́йний твій дух!“ II Kings 2:10 А той відказав: „Тяжко́го зажадав ти! Якщо ти побачиш мене, що буду взятий від тебе, — буде тобі так, а якщо ні — не бу́де“. II Kings 2:11 І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняни́й віз та огняні́ коні, і розлучи́ли їх одного від о́дного. І возні́сся Ілля в ви́хрі на небо... II Kings 2:12 А Єлисей це бачив, і він закричав: „Ба́тьку мій, ба́тьку мій, во́зе Ізраїлів та верхівці́ його!“ Та вже не побачив його... І схопи́вся він сильно за одежу свою та й роздер її на дві части́ні. II Kings 2:13 І підняв він Ілле́вого плаща́, що спав із нього, і вернувся, і став на бе́резі Йорда́ну. II Kings 2:14 І взяв він Ілле́вого плаща́, що спав із нього, і вдарив по воді та сказав: „Де Господь, Бог Іллі?“ І також він ударив по воді, — і вона розділи́лася пополови́ні туди та сюди!... II Kings 2:15 І побачили його знавпро́ти єрихо́нські пророчі сини, та й сказали: „На Єлисеї спочи́в дух Іллів!“ І пішли́ вони назу́стріч йому́, і попа́дали перед ним до землі, II Kings 2:16 та й сказали до нього: „Ось із твоїми рабами є п'ятдеся́т чоловіка хоробрих, — нехай вони пі́дуть та пошукають твого пана, — а ну ж забра́в його Дух Господній, і ки́нув його на одну з гір або в одну з долин!“ А той відказав: „Не посилайте!“ II Kings 2:17 Та вони сильно благали його, аж доку́чили йому, то він сказав: „Посилайте!“ І посла́ли вони п'ятдеся́т чоловіка, і шукали три дні, та не знайшли його́. II Kings 2:18 І вони верну́лися до нього (а він ме́шкав в Єрихо́ні). І сказав він до них: „Чи ж не казав я вам: Не йдіть“?
II Kings 2:19 І сказали люди того міста Єлисеєві: „Ось поло́ження цього міста хороше, як пан бачить, та вода нехороша, а земля неплі́дна“. II Kings 2:20 А він сказав: „Подайте мені ново́го дзба́нка, і покладіть туди со́ли“. І вони подали́ йому. II Kings 2:21 І він вийшов до джерела́ води, і кинув туди со́ли й сказав: „Так сказав Господь: Уздоро́вив Я цю воду, — не бу́де вже звідти смерти, ані неплі́ддя!“ II Kings 2:22 І була́ ви́лікувана та вода, і так є аж до цього дня, за словом Єлисея, яке він говорив. II Kings 2:23 І відійшов він звідти до Бет-Елу. А коли він ішов дорогою, то малі́ хлопці вихо́дили з того міста й насміхалися з нього, і казали йому: „Ходи, лисий! Ходи, лисий!“ II Kings 2:24 І він оберну́вся назад і побачив їх, та й прокля́в їх Іменем Господнім. І вийшли дві ведмеди́ці з лі́су, і розірва́ли з них сорок і двоє дітей. II Kings 2:25 А він пішов звідти до гори Карме́л, а звідти вернувся до Самарії. II Kings 3:0 II Kings 3:1 А Єгора́м, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафа́та, Юдиного царя, і царював дванадцять років. II Kings 3:2 І чинив він лихо в Господніх оча́х, тільки не так, як ба́тько його та мати його, — він викинув Ваалового бовва́на, що зробив був батько його. II Kings 3:3 Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вво́див у гріх Ізраїля, він трима́вся, і не відставав від них. II Kings 3:4 А Меша, цар моавський, розво́див дрібну́ худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч ру́нних барані́в. II Kings 3:5 І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізра́їлевого царя. II Kings 3:6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічи́в усього Ізраїля. II Kings 3:7 І пішов він, і послав до Йосафа́та, царя Юдиного, говорячи: „Збунтувався проти мене цар моавський. Чи пі́деш зо мною на війну до Моаву?“ А той відказав: „Ви́йду. Я — як ти, мій народ — як твій народ, мої коні — як твої коні!“ II Kings 3:8 І сказав: „Котро́ю дорогою пі́демо?“ А той відказав: „Дорогою едомської пустині“. II Kings 3:9 І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідно́ю доро́гою сім день. І не було води табо́рові та худобі, що була при них. II Kings 3:10 І сказав Ізраїлів цар: „Ах, Госпо́дь ви́кликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава“. II Kings 3:11 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа?“ І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: „Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі“. II Kings 3:12 І сказав Йосафа́т: „Слово Господнє з ним!“ І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський. II Kings 3:13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: „Що́ тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері!“ А Ізраїлів цар відказав йому: „Ні, бо Госпо́дь покли́кав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава“. II Kings 3:14 І сказав Єлисей: „Як живий Госпо́дь Савао́т, що я стою́ перед лицем Його, — коли б я не зважа́в на Йосафата, Юдиного царя, не спогля́нув би на тебе, і не побачив би я тебе. II Kings 3:15 А тепер приведіть мені гусляра́“. І сталося, коли грав гусля́р, то на Єлисеї була Господня рука, II Kings 3:16 і він сказав: „Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою! II Kings 3:17 Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу́, а поті́к цей бу́де напо́внений водою. І бу́дете пити ви, та че́реди ваші, та ваша худо́ба. II Kings 3:18 Та буде цього мало в Господніх оча́х, — і Він видасть і Моава в вашу руку. II Kings 3:19 І ви поб'є́те всяке укріплене місто та всяке місто ви́бране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джере́ла зага́тите, і всяку добру полеву́ діля́нку завалите камі́нням“. II Kings 3:20 І сталося ра́нком, коли прино́ситься хлі́бна жертва, аж ось полила́ся вода з едомської дороги. І напо́внилася земля водою. II Kings 3:21 А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скли́кали всіх, хто но́сить по́яса й старше, і постава́ли на границі. II Kings 3:22 І повстава́ли вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров. II Kings 3:23 І казали вони: „Це кров, — рубаючися, поруба́лися царі меча́ми, і позабива́ли один о́дного. А тепер на здо́бич, Моаве!“ II Kings 3:24 І прийшли вони до Ізраїлевого табо́ру. І встав Ізраїль та й побив моавля́н, і ті повтіка́ли перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавля́н, II Kings 3:25 а міста руйнува́ли, і на всяку добру польову́ діля́нку — усі ки́дали свого ка́меня й закида́ли її, і всяке джерело́ води зага́чували, і вали́ли всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоста́вили камі́ння його. І оточи́ли тарани́, та й били його. II Kings 3:26 І побачив моавський цар, що бій перемага́є його́, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мече́м, щоб проде́ртися до едомського царя́, та не зміг. II Kings 3:27 І він узяв свого перворі́дного сина, що мав царюва́ти замість нього, і приніс його цілопа́ленням на мурі. І повстав великий гнів на Ізраїля, — і вони відступи́ли від нього, і верну́лися до свого кра́ю. II Kings 4:0
II Kings 4:1 А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“. II Kings 4:2 І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“. II Kings 4:3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало! II Kings 4:4 І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“. II Kings 4:5 І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла. II Kings 4:6 І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива. II Kings 4:7 І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.
II Kings 4:8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб. II Kings 4:9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий. II Kings 4:10 Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“. II Kings 4:11 Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там. II Kings 4:12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним. II Kings 4:13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“ II Kings 4:14 І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“. II Kings 4:15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході. II Kings 4:16 І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться , ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“ II Kings 4:17 Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей. II Kings 4:18 І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в. II Kings 4:19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“ II Kings 4:20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло... II Kings 4:21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла. II Kings 4:22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“. II Kings 4:23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“ II Kings 4:24 І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“. II Kings 4:25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка! II Kings 4:26 Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“ II Kings 4:27 І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“. II Kings 4:28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“ II Kings 4:29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“. II Kings 4:30 А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею. II Kings 4:31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“ II Kings 4:32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його! II Kings 4:33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа. II Kings 4:34 І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!... II Kings 4:35 І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої. II Kings 4:36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“ II Kings 4:37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла... II Kings 4:38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“. II Kings 4:39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́. II Kings 4:40 І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти... II Kings 4:41 А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́. II Kings 4:42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“ II Kings 4:43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“ II Kings 4:44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім. II Kings 5:0 II Kings 5:1 А Наама́н, нача́льник війська сирійського царя, був муж великий перед своїм паном, вельмиповажа́ний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. І був це муж дуже хоробрий, але прокаже́ний. II Kings 5:2 А сирійці вийшли були́ о́рдами, і взяли́ до неволі з Ізраїлевого кра́ю малу́ дівчину, і вона услуго́вувала жінці Наамана. II Kings 5:3 І сказала вона до своєї пані: „Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прока́зи його!“ II Kings 5:4 А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: „Отак і отак говорила та ді́вчина, що з Ізраїлевого кра́ю“. II Kings 5:5 І сказав сирійський цар: „Тож піди, а я пошлю́ свого листа до Ізраїлевого царя“. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін оде́жі. II Kings 5:6 І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: „Ось тепер, як при́йде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти ви́лікуєш його від прока́зи його.“ II Kings 5:7 І сталося, як Ізраїлів цар перечита́в цього листа, то роздер свої ша́ти й сказав: „Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я ви́лікував чоловіка від прока́зи його? Тож зна́йте й дивіться — це він шукає проти мене за́чіпки“. II Kings 5:8 І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: „Нащо розде́р ти шати свої? Нехай той при́йде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!“ II Kings 5:9 І прибув Нааман зо своїми кі́ньми та з колесни́цею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому. II Kings 5:10 І послав Єлисей до нього посла, говорячи: „Іди, і ви́миєшся сім раз у Йорда́ні, і вигоїться тіло твоє тобі, — й очи́стишся“. II Kings 5:11 І розгнівася Нааман, і пішов і сказав: „Ось я подумав був: він ви́йде до мене, і стане, і закличе Ім'я́ Господа, Бога свого, і покладе́ свою́ руку на те місце, і вилікує прокаже́ного... II Kings 5:12 Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дама́ські річки́, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я ви́митися в них, і стати чистим?“ І повернувся він, і пішов у гніві. II Kings 5:13 І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: „Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся — і будеш чистий!“ II Kings 5:14 І зійшов він, і зану́рився в Йорда́ні сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло мало́го хлопця, — і став він чистий!... II Kings 5:15 І верну́вся до Божого чоловіка він та ввесь та́бір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: „Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі! А тепер візьми́ дару́нка від свого раба“. II Kings 5:16 Та Єлисей відказав: „Як живий Господь, що стою́ перед лицем Його, — я не візьму́!“ А той сильно просив його взяти, та він відмо́вився. II Kings 5:17 І сказав Наама́н: „А як ні, то нехай буде да́но твоєму рабові землі, скільки понесу́ть два мули, бо твій раб не буде вже прино́сити цілопа́лення та жертву іншим богам, а тільки Господе́ві! II Kings 5:18 Тільки оцю річ нехай про́стить Господь твоєму рабові: коли мій пан при́йде до Ріммонового дому, щоб там поклоня́тися, і опира́тиметься на мою руку, то й я схилю́ся в Ріммоновім домі. Коли я кла́нятимуся в Ріммоновім домі, то нехай про́стить Госпо́дь твоєму рабові цю річ!“ II Kings 5:19 А той відказав: „Іди з миром!“ І відійшов від нього на невелику ві́дстань.
II Kings 5:20 І сказав Ґеха́зі, слуга Єлисея, чоловіка Божого: „Ось мій пан стримав цього сирі́янина Наамана, щоб нічого не взяти з руки його, що він приніс. „Як живий Господь, — побіжу́ за ним і візьму́ щось від нього!“ II Kings 5:21 І погнався Ґеха́зі за Наама́ном. І побачив Нааман бігуна за собою, і зіскочив із воза навпроти нього й сказав: „Чи все гаразд?“ II Kings 5:22 А той відказав: „Гаразд! Пан мій послав мене, говорячи: Ось тепер прийшли до мене з Єфремових гір двоє юнакі́в, пророчі сини. Дай їм талант срібла та дві зміні одежі!“ II Kings 5:23 А Нааман відказав: „Будь ласкав, — візьми два тала́нти!“ І він упро́шував його. І зав'язав він два тала́нти срібла в дві то́рбі, та дві змі́ні одежі, і дав своїм слу́гам, а вони поне́сли перед ним. II Kings 5:24 І прийшов він до згі́р'я, і взяв з їхньої руки, і вмістив у домі, а тих людей відпустив, і вони пішли. II Kings 5:25 А він прийшов та й став перед паном своїм. І сказав до нього Єлисей: „Звідки ти, Ґеха́зі?“ А той відказав: „Нікуди не ходи́в твій раб, — ані туди, ані сюди“... II Kings 5:26 І сказав Єлисей до нього: „Чи моє серце не ходило з тобою, коли оберну́вся той муж зо свого воза назу́стріч тобі? Чи час бра́ти срібло та бра́ти одежі, і оливки, і виноградинка, і худобу дрібну́ та худобу велику, і рабів, і невільниць? II Kings 5:27 Тож Нааманова прока́за нехай прилі́питься до тебе та до насіння твого навіки!“ І той вийшов від нього прокаже́ний, побілівши, як сніг! II Kings 6:0 II Kings 6:1 І сказали пророчі сини до Єлисея: „Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне́ для нас. II Kings 6:2 Ходім аж до Йорда́ну, і візьмі́мо звідти кожен по одній дереви́ні, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“. II Kings 6:3 І сказав один: „Будь же ласка́вий, і ходи зо своїми рабами!“ А він сказав: „Я піду́“. II Kings 6:4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йорда́ну, і руба́ли дерево. II Kings 6:5 І сталося, коли один вали́в дереви́ну, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона пози́чена!“ II Kings 6:6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“ А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і ви́пливла сокира! II Kings 6:7 І він сказав: „Витягни собі!“ А той простя́г свою руку і взяв.
II Kings 6:8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слу́гами своїми, говорячи: „На такому то й такому то місці буде моє таборува́ння“. II Kings 6:9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися перехо́дити оце місце, бо там схо́дяться сирі́яни!“ II Kings 6:10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остеріга́в його; і він стері́гся там не раз і не два. II Kings 6:11 І сильно занепоко́їлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте́ мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“ II Kings 6:12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій ца́рю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доно́сить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти гово́риш у спальні своїй!“... II Kings 6:13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де́ він, — і я пошлю́ й візьму́ його!“ І доне́сено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“ II Kings 6:14 І послав він туди коні, і колесни́ці та ві́йсько. І прийшли вони вночі й оточили те місто. II Kings 6:15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві́йсько ото́чує місто, і коні, і колесни́ці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що́ бу́демо робити?“ II Kings 6:16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численні́ші від тих, що з ними“. II Kings 6:17 І молився Єлисе́й і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“ І відкрив Господь очі того слуги́, і він побачив, аж ось гора́ повна ко́ней та огняни́х колесни́ць навко́ло Єлисе́я!... II Kings 6:18 І зійшли сирійці до ньо́го, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпото́ю!“ І Він ударив їх сліпото́ю за Єлисеєвим словом... II Kings 6:19 І сказав до них Єлисей: „Це не та доро́га й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу́ вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарі́ю. II Kings 6:20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Го́споди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“ І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в сере́дині Самарії!... II Kings 6:21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій ба́тьку?“ II Kings 6:22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мече́м та своїм списо́м? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана“. II Kings 6:23 І справив цар для них велику гости́ну, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські о́рди вже більш не вхо́дили до Ізраїлевого Кра́ю. II Kings 6:24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій та́бір, і він зійшов і облі́г Самарію. II Kings 6:25 І був великий голод у Самарії. І ось ті обляга́ли їх, а осляча голова коштувала вісімдеся́т шеклів срібла, а чвертка каву голуби́ного поме́ту п'ять шеклів срібла. II Kings 6:26 І сталося, прохо́див Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане ца́рю!“ II Kings 6:27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу́ тобі? Чи з то́ку, або з чави́ла?“ II Kings 6:28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“ А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо́ його сьогодні, а мого сина з'їмо́ взавтра. II Kings 6:29 І зварили ми мого́ сина та й з'їли його... І сказала я до неї дру́гого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо́ його, та вона сховала свого сина“. II Kings 6:30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І наро́д побачив, — аж ось вере́тище на тілі його зо спо́ду! II Kings 6:31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позоста́неться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“ II Kings 6:32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші́. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старши́х: „Чи ви бачите, що цей син уби́вника послав зняти мою го́лову? Глядіть, як при́йде цей посол, то замкніть двері, — і прити́снете його в две́рях. Ось і шаруді́ння ніг пана його за ним“. II Kings 6:33 Ще він говорив із ними, аж ось прихо́дить до нього послане́ць. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“ II Kings 7:0
II Kings 7:1 І сказав Єлисей: „Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього ча́су взавтра буде се́я пшеничної муки — за ше́кля, і дві сеї ячме́ню — за шекля в брамі Самарії“. II Kings 7:2 І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“. II Kings 7:3 І були при вході до брами чотири прокаже́ні чоловіки. І сказали вони один до о́дного: „Чого ми сидимо́ тут, аж поки не помремо́? II Kings 7:4 Якщо ми скажемо: Увійді́мо до міста, а в місті голод, то помремо́ там; а якщо сиді́тимемо тут, то теж помремо́. Отож, ходіть, і перейді́мо до сирійського табо́ру, — якщо там позоставлять нас при житті, бу́демо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо́“. II Kings 7:5 І встали вони на́двечір, щоб іти до сирійського табо́ру. І прибули́ вони до кра́ю сирійського табо́ру, аж ось — нема там ніко́го! II Kings 7:6 Бо Господь учинив, що сирійський та́бір почув стуко́тняву колесни́ць і їржа́ння ко́ней, та га́лас великого ві́йська. І сказали вони один до о́дного: „Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!“ II Kings 7:7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і та́бір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє! II Kings 7:8 І прийшли ті прокаже́ні аж до краю табо́ру, і ввійшли до одно́го намету, — і їли й пили, і повино́сили звідти срібло й золото та вбрання́, і пішли й захова́ли. І вони зно́ву ввійшли до іншого намету, і повино́сили звідти, і пішли та й схова́ли. II Kings 7:9 І сказали вони один до о́дного: „Неслушно ми ро́бимо. Цей день — він день доброї звістки, а ми мовчимо́. Як ми бу́демо чекати аж до ранішнього сві́тла, то впаде́ на нас провина. А тепер ході́мо, і ввійді́мо й донесі́мо царевому дому!“ II Kings 7:10 І прийшли вони, і покликали міськи́х воротарі́в, та й доне́сли їм, говорячи: „Увійшли ми до сирійського табо́ру, а там нема ані люди́ни, ані лю́дського голосу, а тільки поприв'я́зувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!“ II Kings 7:11 І воротарі́ покликали, і доне́сли про це до самого царсько́го дому. II Kings 7:12 І встав цар уночі й сказав своїм слу́гам: „Розкажу́ я вам, що́ нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повихо́дили з табо́ру, щоб схова́тися на полі, говорячи: „Коли ті повихо́дять із міста, то ми схо́пимо їх живих, та й уві́йдемо до міста!“ II Kings 7:13 І відповів один із його слуг і сказав: „Нехай ві́зьмуть п'я́теро позосталих ко́ней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, — (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), — і пошле́мо, і побачимо“. II Kings 7:14 І взяли́ вони дві колесни́ці з кі́ньми, і цар послав їх услід за сирійським табо́ром, говорячи: „Ідіть і подивіться“. II Kings 7:15 І пішли вони за ними аж до Йорда́ну, аж ось уся дорога повна вбрання́ та рече́й, що поки́дали сирійці, як поспішали! І верну́лися ці посли, і доне́сли цареві. II Kings 7:16 І вийшов наро́д, і розграбува́ли сирійський та́бір. І ко́штувала се́я пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячме́ню по шеклю за словом Господнім! II Kings 7:17 І цар призна́чив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затопта́в його наро́д у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли прихо́див до нього цар. II Kings 7:18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: „Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки́ по шеклю буде того ча́су взавтра в брамі Самарії, II Kings 7:19 то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“. II Kings 7:20 І сталося йому так, і затоптав його наро́д у брамі, і він помер. II Kings 8:0
II Kings 8:1 А Єлисей говорив до жінки, що її сина він воскреси́в, кажучи: „Устань та й іди ти та дім твій, і мешкай дебудь, бо Господь прикликав голод, і він прийшов до кра́ю на сім літ“. II Kings 8:2 І встала та жінка, і зробила за словом Божого чоловіка. І пішла вона та її дім, і заме́шкала в филистимському кра́ї сім літ. II Kings 8:3 І сталося напри́кінці семи років, вернулася та жінка з филистимського кра́ю, і пішла до царя благати за свій дім та за своє поле. II Kings 8:4 А цар говорив до Ґехазі, слуги Божого чоловіка, кажучи: „Розкажи мені про все те велике, що́ зробив Єлисей“. II Kings 8:5 І сталося, як він оповідав цареві, що той воскресив померлого, аж ось та жінка, що він воскресив сина її, благає царя за свій дім та за своє поле. II Kings 8:6 І сказав Ґехазі: „Пане мій ца́рю, оце та жінка, і це той син її, що воскресив Єлисей!“
II Kings 8:7 І прийшов Єлисей до Дамаску, а Бен-Гадад, сирійський цар, хворий. І доне́сено йому, кажучи: „Божий чоловік прийшов аж сюди!“ II Kings 8:8 І сказав цар до Газаїла: „Візьми в свою руку подару́нка, та й іди зустріти чоловіка Божого. І запитайся Господа через нього, кажучи: „Чи ви́дужаю я від оцієї хвороби?“ II Kings 8:9 І пішов Газаїл спіткати його, і взяв подару́нка в руку свою́, та зо всього добра́ Дамаску тягару́ на сорок верблю́дів. І прийшов, і став перед ним та й сказав: „Син твій Бен-Гадад, цар сирійський, послав мене до тебе, питаючи: Чи видужаю я з оцієї хвороби?“ II Kings 8:10 І сказав до нього Єлисей: „Іди, скажи йому: Жити — жи́тимеш, та Господь показав мені, що напевно помре він“. II Kings 8:11 І наставив він обличчя своє на нього, і довго вдивлявся, аж той збенте́жився. І заплакав Божий чоловік. II Kings 8:12 А Газаїл сказав: „Чого плаче мій пан?“ А той відказав: „Бо знаю, що ти зробиш лихо Ізраїлевим синам: їхні тверди́ні пустиш з огнем, і їхніх воякі́в позабива́єш мече́м, і дітей їхніх порозбиваєш, а їхнє вагітне́ — посічеш“. II Kings 8:13 А Газаїл сказав: „Та що таке твій раб, цей пес, що зробить таку велику річ?“ І сказав Єлисей: „Господь показав мені тебе царем над Сирією!“ II Kings 8:14 І пішов він від Єлисея, і прийшов до свого пана. А той сказав йому: „Що́ говорив тобі Єлисей?“ І він сказав: „Говорив мені: жити — жи́тимеш!“ II Kings 8:15 I сталося другого дня, і взяв він покрива́ло, і намочив у воді, і поклав на його обличчя, — і той помер. І зацарював Газаїл замість нього. II Kings 8:16 А п'ятого року Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, за Йосафата, Юдиного царя, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин. II Kings 8:17 Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі. II Kings 8:18 І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка́ була йому за жінку. І робив він зло в Господніх оча́х. II Kings 8:19 Та не хотів Господь погубити Юду ради раба Свого Давида, як обіцяв був йому дати світильника йому та синам його по всі дні. II Kings 8:20 За його днів збунтува́вся був Едом, — вийшли з-під Юдиної руки, і настанови́ли над собою царя. II Kings 8:21 І пішов Йорам до Цаіру, а з ним усі колесни́ці. І сталося, коли він уночі встав і побив Едома, що оточив був його, і керівникі́в колесни́ць, то народ повтікав до наметів своїх. II Kings 8:22 І збунтувався Едом, і вийшов з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того ча́су збунтувалася й Лівна. II Kings 8:23 А решта діл Йорама, та все, що́ він зробив, ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 8:24 І спочив Йорам із батька́ми своїми, і був похо́ваний із батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Аха́зія. II Kings 8:25 У дванадцятому році Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя. II Kings 8:26 Ахазія був віку двадцяти і двох літ, коли він зацарював, і царював він один рік в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Аталія, дочка́ Омрі, Ізраїлевого царя. II Kings 8:27 І ходив він дорогою Ахавого дому, і робив зло в Господніх оча́х, як і Ахавів дім, бо він був зять Ахавого дому. II Kings 8:28 І пішов він з Йорамом, Ахавовим сином, на війну з Газаїлом, сирійським царем, до ґілеадського Рамоту, та побили сирі́яни Йорама. II Kings 8:29 І вернувся цар Йорам лікуватися в Їзрее́лі від тих ран, що вчинили йому сирі́яни в Рамі, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. А Ахазія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Йорама, Ахавового сина, в Їзреелі, бо той був слаби́й. II Kings 9:0 II Kings 9:1 А пророк Єлисей покликав одно́го з пророчих синів і сказав йому: „Підпережи́ свої сте́гна, і візьми це горня́ оливи в свою руку, і йди до ґілеа́дського Рамо́ту. II Kings 9:2 І при́йдеш туди, і побач там Єгу́, сина Йосафа́та, Німшієвого сина. І ти вві́йдеш, і ві́зьмеш його з-між братів його, і введеш його до вну́трішньої кімна́ти. II Kings 9:3 І ві́зьмеш горня́ цієї оливи, і ви́ллєш на його голову та й скажеш: Так сказав Господь: Пома́зую тебе на царя над Ізраїлем! А по тому відчи́ниш двері й утечеш, і не будеш чекати“. II Kings 9:4 І пішов той слуга, слуга пророка, до ґілеадського Рамоту. II Kings 9:5 І прийшов він, аж ось сидять керівники́ ві́йська. І він сказав: „Слово мені до тебе, о керівнику!“ А Єгу відказав: „До ко́го з усіх нас?“ І той сказав: „До тебе, о керівнику!“ II Kings 9:6 І він устав, і вийшов до дому, а той вилив оливу на його голову. І сказав він йому: „Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Пома́зую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем! II Kings 9:7 І ти поб'єш дім Ахава, пана свого, і помстиш за кров Моїх рабів пророків, і за кров усіх Господніх рабів від руки Єзаве́лі. II Kings 9:8 І згине ввесь Ахавів дім, і ви́гублю Ахавові навіть те, що мочиться на стіну́, і невільного та вільного в Ізраїлі! II Kings 9:9 І зроблю́ Ахавів дім, як дім Єровоама, Неватового сина, і як дім Баші, сина Ахійїного. II Kings 9:10 А Єзаве́лю з'їдять пси в Їзрее́левій діля́нці, і не буде, хто б її поховав“. І відчини́в він двері та й утік... II Kings 9:11 А Єгу́ вийшов до слуг свого пана, і вони сказали йому: „Чи все гаразд? Чого прихо́див той несамови́тий до тебе?“ А він відказав: „Ви знаєте того чоловіка та його мову“. II Kings 9:12 А вони відказали: „Неправда! Розкажи ж нам!“ І той сказав: „Отак і так сказав він до мене, говорячи: Так сказав Господь: Пома́зую тебе на царя над Ізраїлем!“ II Kings 9:13 А ті поспішно взяли́ кожен шати свої, і постели́ли під ним на верху́ сходів. І засурми́ли вони в сурму́, і сказали: „Зацарював Єгу!“ II Kings 9:14 І змовився Єгу, син Йосафа́та, Німшієвого сина, проти Йорама. А Йорам стеріг ґілеадського Рамота, він та ввесь Ізраїль перед Газаїлом, сирійським царе́м.
II Kings 9:15 І вернувся цар Єгора́м лікуватися в Їзреелі від ран, що вчинили йому сирі́яни, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. І сказав Єгу: „Якщо згода ваша на те, нехай не вийде жо́ден утікач із міста, щоб піти доне́сти в Їзреелі“. II Kings 9:16 І сів ве́рхи Єгу, і поїхав до Їзреелу, бо Йорам лежав там. А Ахазія, цар Юдин, зійшов побачити Йорама. II Kings 9:17 А на башті в Їзрее́лі стояв вартови́й. І побачив він на́товп Єгуїв, як він ішов, і сказав: „Я бачу на́товп!“ А Єгорам відказав: Візьми верхівця́, і пошли назу́стріч їм, і нехай він скаже: Чи все гаразд?“ II Kings 9:18 І відправився верхіве́ць назу́стріч йому, і сказав: „Так сказав цар: Чи все гара́зд?“ А Єгу́ відказав: „Що́ тобі до того? Повертай за мною!“ І доніс вартови́й, говорячи: „Прийшов той посо́л аж до них, та не вернувся“. II Kings 9:19 І послав він другого верхівця́, і він прийшов до них та й сказав: „Так сказав цар: Чи все гара́зд?“ А Єгу відказав: „Що тобі до гара́зду? Повертай за мною!“ II Kings 9:20 І доніс вартови́й, говорячи: „Прийшов він аж до них, та не вернувся. А кі́нна їзда́, як їзда Єгу, Німшієвого сина, бо їде несамовито“. II Kings 9:21 І сказав Єгорам: „Запрягай!“ І запріг його колесни́цю. І відправився Єгорам, Ізраїлів цар, та Ахазія, Юдин цар, кожен своєю колесни́цею, щоб зустріти Єгу, — і спітка́ли його в діля́нці їзреелянина Навота. II Kings 9:22 І сталося, як Єгорам побачив Єгу, то сказав: „Чи все гаразд, Єгу?“ А той відказав: „Який гаразд при пере́любі твоєї матері Єзавелі та її багатьох чарів?“ II Kings 9:23 І обернув Єгорам руки свої та й утік. І сказав він Ахазії: „Зра́да, Ахазіє!“ II Kings 9:24 А Єгу взяв лука в руку свою, і вдарив Єгорама між його раме́нами, — і проби́ла стріла його серце, і він похили́вся на колесни́ці своїй... II Kings 9:25 І сказав Єгу до Бідкара, вельможі свого́: „Візьми, кинь його на діля́нці поля їзреелянина Навота. Бо пам'ятай, — я й ти ї́хали вдвох за Ахавом, батьком його, а Господь прорік на нього оце пророцтво: II Kings 9:26 Поправді кажу, що бачив Я вчора кров Навота та кров синів його, говорить Господь, і відплачу́ тобі на цій же діля́нці, говорить Господь. А тепер кинь його на цій діля́нці за словом Господнім“. II Kings 9:27 А Ахазія, Юдин цар, побачив це, і втікав дорогою на Бет-Гаґґан, а Єгу́ погна́вся за ним і сказав: „Убийте й його на колесни́ці!“ І поранили його в Маале-Ґурі, що при Ївлеамі, а він утік до Меґіддо та й помер там. II Kings 9:28 А раби його відве́зли його ве́рхи до Єрусалиму, та й поховали його в його гро́бі з батька́ми його в Давидовому Місті. II Kings 9:29 А в одина́дцятому році Йорама, Ахавового сина, над Юдою зацарював Ахазія. II Kings 9:30 І прийшов Єгу до Їзрее́ля, а Єзаве́ль почула про це, і нафарбувала очі свої, і прикра́сила голову свою, та й виглянула через вікно. II Kings 9:31 А Єгу входить до брами. І сказала вона: „Чи все гаразд, Зімрі, убивце пана свого́?“ II Kings 9:32 І підняв він обличчя своє до вікна та й сказав: „Хто зо мною, хто?“ І виглянули до нього два-три є́внухи. II Kings 9:33 А він сказав: „Скиньте її!“ І викинули її, — і бри́знула кров її на стіну́ та на коні. І він топтав її... II Kings 9:34 І він увійшов, і їв та пив, та й сказав: „Підіть до тієї прокля́тої, і поховайте її, бо все ж таки вона царева дочка́!“ II Kings 9:35 І пішли поховати її, та не знайшли з неї нічо́го, а тільки че́репа, та ноги, та долоні рук. II Kings 9:36 І вони вернулися, і доне́сли йому про це. А він відказав: „Це слово Господа, що казав був через раба Свого тішб'янииа Іллю, говорячи: В Їзрее́левій діля́нці пси з'їдять Єзаве́лине тіло! II Kings 9:37 І буде Єзаве́лин труп, як погні́й на пове́рхні поля в Їзреелевій діля́нці, так що не скажуть: Це Єзаве́ль“. II Kings 10:0 II Kings 10:1 А Аха́в мав сімдеся́т синів у Самарії. І понапи́сував Єгу листи, і порозсила́в до Самарії, до провідників Їзреелу, до старши́х і до вихо́вників Ахавових синів, говорячи: II Kings 10:2 „Як тільки при́йде лист цей до вас, — а з вами сини вашого пана, і з вами колесни́ці, і коні, і тверди́ні, і збро́я, — II Kings 10:3 то виберіть найліпшого та найвідповідні́шого з синів вашого пана, і посадіть його на трон вашого батька, та й воюйте за дім вашого пана!“ II Kings 10:4 А вони дуже-дуже налякалися й сказали: „Ось два царі́ не всто́яли перед ним, якже встоїмо́ ми?“ II Kings 10:5 І послали ті, що були над домом та над тим містом, і старші́, і виховники до Єгу, говорячи: „Ми раби твої, і зро́бимо все, що ти нам скажеш. Та ми не настано́вимо царем ніко́го, — що добре в оча́х твоїх, те роби!“ II Kings 10:6 А він написав до них другого листа, пишучи: „Якщо ви мої, і слухня́ні моєму го́лосові, візьміть го́лови мужів, синів вашого пана, і прийдіть до мене цього ча́су взавтра до Їзреелу“ (а царськи́х синів було сімдеся́т чоловіка, при міськи́х вельможах, що ви́ховали їх). II Kings 10:7 І сталося, як прийшов той лист до них, то побрали вони царських синів, та й позабивали сімдеся́т чоловіка. І посклада́ли вони їхні го́лови в ко́шики, та й послали до нього в Їзреел. II Kings 10:8 І прибув посо́л, і доніс йому, кажучи: „Прине́сли го́лови царськи́х синів!“ А він сказав: „Покладіть їх на дві купі при вході до брами до ра́нку“. II Kings 10:9 І сталося вранці, і він вийшов і став, і сказав до всьо́го наро́ду: „Ви неви́нні. Я вчинив змову на свого пана й убив його. А хто повбивав усіх цих? II Kings 10:10 Знайте ж тепер, що з Господнього слова не промине́ться нічо́го, що́ Господь говорив на Ахавів дім, і Господь зробив те, що говорив був через раба Свого Іллю“. II Kings 10:11 І Єгу повбивав усіх позосталих з Ахавого дому в Їзреелі, і всіх вельмож його, і знайо́мих його, і священиків його, так, що не позоста́вив йому і врятованого! II Kings 10:12 І встав він і відійшов, і пішов до Самарії. А коли він був на дорозі при Бет-Екед-Гароімі , II Kings 10:13 то спіткав братів Ахазії, Юдиного царя, і сказав: „Хто ви?“ А ті відказали: „Ми Ахазієві брати, а йдемо́ запитати про гаразд царе́вих синів та синів цариці!“ II Kings 10:14 А він сказав: „Схопі́ть їх живих!“ І схопи́ли їх живих, і позабивали їх до ями Бет-Екеду, сорок і два чоловіка, — і він не позоставив ані одно́го з них! II Kings 10:15 І пішов він ізвідти, і спіткав Єгонадава, Рехавового сина, що йшов навпроти нього, і привітав його та й сказав до нього: „Чи твоє серце щире до мене, як моє серце до те́бе?“ А Єгонадав відказав: „Так! Дай же свою́ ру́ку!“ І той дав руку свою, і підняв його до себе до колесни́ці, II Kings 10:16 і сказав: „Іди ж зо мною, і приглянься до моєї запопа́дливости для Господа!“ І посадили його в колесни́цю його́. II Kings 10:17 І прибув він до Самарії, і повбивав усіх позосталих в Ахава в Самарії, і ви́бив аж до кінця його, за словом Господа, що говорив був до Іллі.
II Kings 10:18 І зібрав Єгу ввесь наро́д і сказав до них: „Ахав мало служив Ваалові, — Єгу служи́тиме йому більше! II Kings 10:19 А тепер покличте до мене всіх пророків Ваала, усіх, хто служить йому, та всіх священиків. Нехай нікого не бракува́тиме, бо в мене велика жертва для Ваала. Кожен, хто буде відсутній, не буде живи́й!“ А Єгу зробив це пі́дступом, щоб вигубити тих, хто служить Ваалові. II Kings 10:20 І сказав Єгу́: „Оголосіть святочні збори для Ваала!“ І вони оголосили. II Kings 10:21 І послав Єгу по всьому Ізраїлю. І посхо́дилися всі, хто служить Ваалові, і не позостався ніхто, хто не прийшов би. І прибули́ вони до Ваалового дому, — і перепо́внився Ваалів дім від входу до входу. II Kings 10:22 І сказав він тому, хто над царсько́ю шатнею: „Винеси одежу для всіх тих, хто служить Ваалові“. І той виніс їм ту одежу. II Kings 10:23 І ввійшов Єгу та Єгонадав, Рехавів син, до Ваалового дому, і сказав до Ваалових служи́телів: „Пошукайте й подивіться, щоб не був тут із вами ніхто з Господніх слуг, а тільки самі ті, хто служить Ваалові“. II Kings 10:24 І ввійшли вони, щоб прине́сти жертви та цілопа́лення. А Єгу́ поставив собі назо́вні вісімдеся́т чоловіка й сказав: „Кожен, у кого втече хто з тих людей, що я ввів на ваші руки, — життя його буде за життя того́!“ II Kings 10:25 І сталося, як скінчи́в він приря́джувати цілопа́лення, то Єгу сказав до бігунів та до старши́н: „Увійдіть, повбивайте їх, — нехай ніхто не вийде!“ І повбивали їх ві́стрям меча́, і поскидали їх ті бігуни́ та старши́ни. Потому пішли до міста Ваалового дому. II Kings 10:26 І повино́сили вони бовванів Ваалового дому, і попали́ли те. II Kings 10:27 І розбили вони Ваалового боввана, і розбили Ваалів дім, та й зробили з нього нечисте місце, і так є аж до сьогодні. II Kings 10:28 І ви́губив Єгу Ваала з Ізраїля. II Kings 10:29 Тільки не відступив він від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, від золотих тельці́в, що в Бет-Елі та що в Дані. II Kings 10:30 І сказав Госпо́дь до Єгу: „Тому́, що ти добре зробив угодне в оча́х Моїх, зробив Ахавовому домові все, що було на серці Моєму, — сиді́тимуть сини твої на Ізраїлевому троні аж до четвертого покоління“. II Kings 10:31 Та Єгу не пильнував ходити за Зако́ном Господа, Бога Ізраїля, усім своїм серцем, не відступив від гріхів Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля. II Kings 10:32 За тих днів розпочав Господь відру́бувати від Ізраїля частини, — і побив їх Газаїл в усій Ізраїлевій країні, II Kings 10:33 від Йорда́ну на схід сонця, увесь край Ґілеаду, Ґадів, Рувимів та Манасіїн, від Ароеру, що над потоком Арнон, і Ґілеад та Башан. II Kings 10:34 А решта діл Єгу, і все, що́ він зробив, і вся лица́рськість його́, — ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 10:35 І спочив Єгу зо своїми батька́ми, і поховали його в Самарії, а замість нього зацарював син його Єгоахаз. II Kings 10:36 А дні, що царював Єгу над Ізраїлем у Самарії, були двадцять і вісім літ. II Kings 11:0 II Kings 11:1 А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння. II Kings 11:2 А Єгошева, дочка́ царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша , сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вби́ваних царськи́х синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімна́ті. І схова́ли його від Аталії, і він не був забитий. II Kings 11:3 І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм. II Kings 11:4 А сьомого року послав Єгоя́да, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царсько́го сина. II Kings 11:5 І він наказав їм, говорячи: „Оце та річ, яку зро́бите. Третина з вас, що прихо́дите в суботу, будете виконувати сторо́жу царсько́го дому. II Kings 11:6 А третина буде в брамі Сур, а третина — у брамі за бігуна́ми, — і будете виконувати сторо́жу дому на зміну. II Kings 11:7 А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторо́жу Господнього дому при цареві. II Kings 11:8 І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його“. II Kings 11:9 І зроби́ли сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли́ кожен людей своїх, що прихо́дять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди. II Kings 11:10 І дав священик сотникам списи́ та щити́, що нале́жали цареві Давидові, що були в Господньому домі. II Kings 11:11 І постава́ли бігуни́, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при же́ртівнику та при домі, навколо біля царя. II Kings 11:12 А він вивів царе́вого сина, і поклав на нього корону та нараме́нники. І зробили вони його царем, і пома́зали його, і вдарили в долоні та й крикнули: „Нехай живе цар!“ II Kings 11:13 І почула Аталія голос бігунів та наро́ду, і прийшла до народу до Господнього дому. II Kings 11:14 І побачила вона, аж ось цар стоїть за зви́чаєм на помо́сті, а при царі зверхники та су́рми, а ввесь народ кра́ю тішиться та сурми́ть у су́рми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: „Зрада, зрада!“ II Kings 11:15 А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над ві́йськом, і сказав до них: „Ви́провадьте її поза ряди́, а хто пі́де за нею, того́ забийте мечем!“ Бо священик сказав: „Нехай вона не буде забита в Господньому домі!“ II Kings 11:16 І зробили їй про́хід, і вона прийшла Кінським входом до царсько́го дому, і там була́ забита. II Kings 11:17 І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом, щоб був народом Господнім, і між царем та між народом. II Kings 11:18 І ввійшов увесь наро́д Кра́ю до Ваалового дому, та й прозбива́ли його та же́ртівники його, і бовва́нів його зовсі́м полама́ли, а Маттана, Ваалового священика, убили перед же́ртівниками. А при Господньому домі священик поставив ва́рти. II Kings 11:19 І взяв він сотників і карійців, і бігунів та ввесь народ кра́ю, і ви́вели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через браму бігунів до царсько́го дому, і той сів на царсько́му троні. II Kings 11:20 І тішився ввесь народ кра́ю, а місто заспоко́їлось. А Аталію вбили мечем у царсько́му домі. II Kings 12:0
II Kings 12:1 Єгоаш був віку семи років, коли зацарював. II Kings 12:2 Сьомого року Єгу зацарював Єгоаш, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Ців'я, з Беер-Шеви. II Kings 12:3 І робив Єгоаш угодне в Господніх оча́х по всі дні, коли вказував йому священик Єгояда. II Kings 12:4 Тільки па́гірки не були понищені, — народ ще прино́сив жертви та кадив на па́гірках. II Kings 12:5 І сказав Єгоаш до священика: „Усе посвячене срібло, що буде вне́сене до Господнього дому, срібло перелічених людей, срібло за душі за вартістю їх, усе срібло, скільки люди́ні спаде́ на серце прине́сти до Господнього дому, II Kings 12:6 ві́зьмуть собі священики, кожен від знайо́мого свого, і вони зро́блять напра́ву Господнього дому в усьому, що буде зна́йдене там на напра́ву. II Kings 12:7 І сталося двадцятого й третього року царя Єгоаша, священики не напра́вили ушкодження храму. II Kings 12:8 І покликав цар Єгоаш священика Єгояду й священиків, та й сказав їм: „Чому ви не направля́єте ушкодження храму? А тепер не беріть срібла від ваших знайо́мих, а на напра́ву ушкодження храму віддасте́ його“. II Kings 12:9 І погоди́лися священики не брати срібла від народу, і не направля́ти ушкодження храму. II Kings 12:10 І взяв священик Єгояда одну скриньку, і продовба́в дірку на віку її, і поставив її при же́ртівнику право́руч, як входити до Господнього дому. І давали туди священики, що стерегли́ порога, усе срібло, що прино́силося до Господнього дому. II Kings 12:11 І бувало, як вони бачили, що намно́жилося те срібло в скрині, то прихо́див царськи́й писар та великий священик, і вони в'язали в мішки та рахували срібло, знайдене в Господньому домі. II Kings 12:12 I давали те перелічене срібло на руки робітника́м праці, поставленим до Господнього дому, а вони давали його те́слям та будівни́чим, що робили в Господньому домі. II Kings 12:13 І муляра́м, і каменяра́м, і на за́куп де́рева та те́саного каменя, та на направу ушко́дження Господнього дому, та на все, що йшло на храм для направи. II Kings 12:14 Тільки не робилися для Господнього дому срібні чаші, ножиці, кропи́льниці, су́рми, усяка річ золота та річ срібна з того срібла, що прино́силося до Господнього дому, II Kings 12:15 бо його давали робітника́м праці та направляли ним дім Господній. II Kings 12:16 І не облічували тих людей, яким давали те срібло до їхніх рук, щоб вони давали робітника́м праці, бо ті робили чесно. II Kings 12:17 Срібло ж жертви за провину та жертов за гріх не вно́силося до Господнього дому, — воно було для священиків. II Kings 12:18 Вийшов тоді Газаїл, сирійський цар, та й воював з Ґатом, — і здобув його. І намірився Газаїл іти на Єрусалим. II Kings 12:19 І взяв Єгоаш, Юдин цар, усі святі речі, що присвятили були Йосафа́т, і Єгорам, і Ахазія, батьки́ його, царі Юдині, та святі речі свої, і все золото, що знайшлося в скарбни́цях Господнього дому та дому царсько́го, та й послав Газаїлові, цареві сирійському, — і той відійшов від Єрусалиму... II Kings 12:20 А решта діл Йоаша, і все, що́ він зробив, — он вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 12:21 І встали його слуги, і вчинили змову, та й забили Йоаша в Бет-Мілло, де йдеться до Сілли. II Kings 12:22 Йозахар, Шім'атів син, та Єгозавад, Шомерів син, його слуги, забили його, і він помер. І поховали його з батька́ми його в Давидовім Місті, а замість нього зацарював син його Амаці́я. II Kings 13:0
II Kings 13:1 Двадцятого й третього року Йоаша, сина Ахазії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз, син Єгу, на сімнадцять літ. II Kings 13:2 І робив він зло в Господніх оча́х, і ходив у гріхах Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і не відхиля́вся від того. II Kings 13:3 І запалився гнів Господа на Ізраїля, і Він дав їх у руку Газаїла, царя сирійського, та в руку Бен-Гадада, Газаїлового сина, на всі ті дні. II Kings 13:4 Та вблагав Єгоахаз лице Господнє, — і Господь його вислухав, бо бачив Він горе Ізраїля, бо тиснув їх сирійський цар. II Kings 13:5 І дав Господь Ізраїлеві спаси́теля, і вони вийшли з-під руки Сирії. І сиділи Ізраїлеві сини в своїх наметах, як давніш. II Kings 13:6 Тільки не відійшли вони з гріхів дому Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля, і сам у тому ходив, і Астарта стояла в Самарії. II Kings 13:7 А Сирія не позоставила Єгоахазові наро́ду, як тільки п'ятдеся́т верхівці́в та десять возів, та десять тисяч піхоти, бо їх вигубив сирійський цар, і зробив їх порохом на топта́ння. II Kings 13:8 А решта діл Єгоахаза, і все, що́ він робив, та його лица́рськість, он вони написані в Книзі Ізраїлевих царів. II Kings 13:9 І спочив Єгоахаз з батька́ми своїми, і поховали його в Самарії, а замість нього зацарював син його Йоаш. II Kings 13:10 Тридцятого й сьомого року Йоаша, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Йоаш, Єгоахазів син, на шістнадцять літ. II Kings 13:11 І робив він зле в Господніх оча́х, і не відходив від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і в тому́ ходив. II Kings 13:12 А решта діл Йоаша, і все, що він робив, і лица́рськість його́, як він воював з Амацією, Юдиним царем, — он вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 13:13 І спочив Йоаш з батьками своїми, а Єровоам сів на троні його. І був похований Йоаш у Самарії, з Ізраїлевими царями.
II Kings 13:14 А Єлисей заслаб на неду́гу, що з неї й поме́р. І зійшов до нього Йоаш, Ізраїлів цар, і плакав над ним і говорив: „Ба́тьку мій, батьку мій, колесни́це Ізра́їлева та верхівці́ його!“ II Kings 13:15 І сказав йому Єлисей: „Візьми лука та стрі́ли“. І приніс той до нього лука та стріли. II Kings 13:16 А він сказав Ізраїлевому цареві: „Поклади свою руку на лука!“ І той поклав свою руку. А Єлисей поклав свої руки на руки цареві. II Kings 13:17 І він сказав: „Відчини вікно на схід!“ І той відчинив. І сказав Єлисей: „Стріляй!“ І той вистрілив, а він сказав: „Стріла́ спасі́ння Господнього, і стріла спасіння проти Сирії. І поб'єш ти Сирію в Афеку аж до кінця!“ II Kings 13:18 І він сказав: „Візьми стрі́ли!“ І той узяв, а він сказав до Ізраїлевого царя: „Удар по землі!“ І він ударив три рази та й став. II Kings 13:19 І розгнівався на нього Божий чоловік і сказав: „Щоб ти був ударив п'ять або шість раз, тоді побив би Сирію аж до кінця! А тепер тільки три рази поб'єш ти Сирію“. II Kings 13:20 І спочи́в Єлисей, і поховали його. А моавські о́рди прийшли до Кра́ю наступного року. II Kings 13:21 І сталося, як ховали одно́го чоловіка, то погребальники побачили ті о́рди, та й кинули того чоловіка до Єлисеєвого гро́бу. А коли впав і доторкнувся той чоловік до Єлисеєвих косте́й, то воскрес, і встав на ноги свої... II Kings 13:22 А Газаїл, сирійський цар, тиснув Ізраїля всі дні Єгоахаза. II Kings 13:23 Та Господь був милости́вий до них, і змилувася над ними, і звернувся до них ради заповіта Свого з Авраамом, Ісаком та Яковом, і не хотів ви́губити їх, і не відкинув їх від Свого лиця аж дотепер. II Kings 13:24 І спочи́в Газаїл, сирійський цар, а замість нього зацарював син його Бен-Гадад. II Kings 13:25 І Йоаш, Єгоахазів син, узяв назад ті міста з руки Бен-Гадада, Газаїлового сина, що взяв був із руки Єгоахаза, свого батька, у війні. Три ра́зи побив його Йоаш, і вернув Ізраїлеві міста. II Kings 14:0 II Kings 14:1 Другого року Йоаша, Йоахазового сина, Ізраїлевого царя, зацарював Амація, Йоашів син, цар Юдин. II Kings 14:2 Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять років. А ім'я́ його матері Єгоаддан, з Єрусалиму. II Kings 14:3 І робив він угодне в Господніх оча́х, тільки не так, як його батько Давид, — він робив усе, що робив його батько Йоаш. II Kings 14:4 Тільки пагірки не були знищені, — народ прино́сив жертву та кадив на па́гірках. II Kings 14:5 І сталося, як зміцнилося царство в руці його, то він повбивав своїх слуг, що забили його батька царя. II Kings 14:6 А синів убійників він не позабивав, як написано в Книзі Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь, говорячи: „Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, а тільки кожен за гріх свій буде забитий“. II Kings 14:7 Він побив Едома в Соляній долині, десять тисяч, і взяв у війні Селу, і назвав ім'я́ їй: Йоктеїл, і так вона зветься аж до цього дня. II Kings 14:8 Тоді Амація послав послів до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: „Іди ж, поміряємось!“ II Kings 14:9 І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: „Терен, що на Ливані, послав до кедри́ни, що на Ливані, кажучи: Дай же дочку́ свою моєму синові за жінку! Та перейшла́ польова́ звірина́, що на Ливані, і ви́топтала той те́рен. II Kings 14:10 Побити — побив ти Едома, і підне́сло тебе твоє серце. Пишайся собі та сиди в своїм домі! І пощо бу́деш ти дрочи́тися зо злом, бо впадеш ти та Юда з тобою?“ II Kings 14:11 Та не послухався Амація. І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і помірялися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші. II Kings 14:12 І був розбитий Юда Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого́. II Kings 14:13 А Йоаш, цар Ізраїлів, схопи́в Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Ахазії, у Бет-Шемеші, і прибув до Єрусалиму, і зруйнував єрусалимський мур від Єфремової брами аж до брами нарі́жної, чотири сотні ліктів. II Kings 14:14 І забрав він усе золото й срібло, та ввесь по́суд, що знахо́дився в Господньому домі та в скарбни́цях дому царе́вого, та запоручників, і вернувся в Самарію. II Kings 14:15 А решта діл Йоаша, що зробив він, та лица́рськість його, і як воював з Амацією, Юдиним царем, — ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 14:16 I спочив Йоаш зо своїми батьками, і був похований у Самарії з Ізраїлевими царями, а замість нього зацарював син його Єровоа́м. II Kings 14:17 І жив Амація, Йоашів сии, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ. II Kings 14:18 А решта діл Амації, — ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 14:19 І вчинили на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, — і вбили його там. II Kings 14:20 І пове́зли його на ко́нях, і він був похований з батька́ми своїми в Давидовому Місті. II Kings 14:21 І взяв ввесь Юдин наро́д Азарію, — а він був віку шістнадцяти літ, — і настановили його царем замість батька його Амації. II Kings 14:22 Він збудував Елат, і вернув його Юді, як цар спочив зо своїми батьками. II Kings 14:23 П'ятнадцятого року Амації, сина Йоаша, Юдиного царя, зацарював Єровоа́м, син Йоаша, Ізраїлевого царя, у Самарії, на сорок і один рік. II Kings 14:24 І робив він зло в Господніх оча́х, не відступався від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. II Kings 14:25 Він вернув Ізраїлеву границю відти, де йдеться до Гамату, аж до степово́го моря, за словом Господа, Бога Ізраїля, що говорив через раба Свого Йону, сина пророка Амміттая, що з Ґат-Гахеферу, II Kings 14:26 бо Господь побачив Ізраїлеву біду, дуже гірку́, і не було вже невільного та вільного, і не було помічника́ Ізраїлеві. II Kings 14:27 Та не говорив Госпо́дь знищити Ізраїлеве ім'я́ з-під неба, і споміг їх рукою Єровоама, Йоашового сина. II Kings 14:28 А решта діл Єровоама та лица́рськість його, як воював, і як вернув Юді Дамаск та Хамат в Ізраїлі, — ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 14:29 І спочив Єровоам із батька́ми своїми та з Ізраїлевими царями, а замість нього зацарював син його Захарій. II Kings 15:0
II Kings 15:1 Двадцятого й сьомого року Єровоама, Ізраїлевого царя, зацарював Аза́рія, син Амації, Юдиного царя. II Kings 15:2 Він був віку шістнадцяти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдеся́т і два роки. А ім'я́ його матері — Єхолія, з Єрусалиму. II Kings 15:3 І робив він угодне в Господніх оча́х, усе так, як робив його батько Амація. II Kings 15:4 Тільки па́гірки не були знищені, — народ ще прино́сив жертву та кадив на па́гірках. II Kings 15:5 І вдарив Господь царя, і він був прокаже́ний аж до дня своєї смерти, і сидів ув осібному домі. А над домом був Йотам, царів син, — він судив народ Кра́ю. II Kings 15:6 А решта діл Азарії та все, що він робив, — ось вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 15:7 І спочив Азарія з своїми батьками, і його поховали з його батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Йотам. II Kings 15:8 Тридцятого й восьмого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Захарій, син Єровоама, на шість місяців. II Kings 15:9 І робив він зле в Господніх оча́х, як робили батьки його, — не відступився від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. II Kings 15:10 І вчинив змову на нього Шаллум, Явешів син, і бив його перед наро́дом і вбив його, і зацарював замість нього. II Kings 15:11 А решта діл Захарія, — ось вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 15:12 Оце Господнє слово, що Він промовляв до Єгу, говорячи: „Сини чотирьох поколінь будуть сидіти тобі на Ізраїлевому троні“. І сталося так. II Kings 15:13 Шаллу́м, Явешів син, зацарював тридцятого й дев'ятого року Уззійї, Юдиного царя, і царював місяць ча́су в Самарії. II Kings 15:14 І пішов Менахе́м, Ґадіїв син, з Тірци, і прибув у Самарію, та й побив Шаллума, Явешового сина, в Самарії, і вбив його, і зацарював замість нього. II Kings 15:15 А решта днів Шаллума та змова його, яку він учинив був, — ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 15:16 Тоді побив Менахем місто Тіфсах та все, що в ньому, і границі його від Тірци, бо не відчини́ло воно брами. І він вибив його, а все вагітне́ повитина́в. II Kings 15:17 Тридцятого й дев'ятого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Менахем, Ґадіїв син, на десять літ. II Kings 15:18 І робив він зле в Господніх оча́х, не вступився від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. За його днів II Kings 15:19 прийшов Пул, асирійський цар, на край. І дав Менахем Пулові тисячу талантів срібла, щоб його руки були з ним, щоб зміцнити царство в його руці. II Kings 15:20 А Менахем розклав це срібло на Ізраїля, на всіх воякі́в, щоб дати асирійському цареві, по п'ятдесят шеклів срібла від кожного чоловіка. І вернувся асирійський цар, і не стояв там у Краю́. II Kings 15:21 А решта діл Менахема та все, що він робив, — ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 15:22 І спочив Менахем з батька́ми своїми, а замість нього зацарював син його Пекахія. II Kings 15:23 П'ятдесятого року Азарії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Пекахія, син Менахемів, на два роки. II Kings 15:24 І робив він зло в Господніх оча́х, — не відступався від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. II Kings 15:25 І вчинив на нього змову Пе́ках, син Ремалії, старшина́ його, і забив його в палаті царсько́го дому, з Арґовом та з Ар'єм, а з ним було п'ятдесят чоловіка з ґілеадян. І він убив його, і зацарював замість нього. II Kings 15:26 А решта діл Пекахії та все, що він робив, — ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 15:27 П'ятдесятого й другого року Азарії, Юдиного царя, зацарював у Самарії над Ізраїлем Пеках, син Ремалії, на двадцять років. II Kings 15:28 І робив він зло в Господніх оча́х, — не відступався від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. II Kings 15:29 За днів Пекаха, Ізраїлевого царя, прийшов Тіґлат-Піл'есер, цар асирійський, і взяв Іййона, і Авел-Бет-Мааху, і Йоноаха, і Кедеша, і Хацора, і Ґілеада, і Ґаліла, увесь край Нефталимів, та й вигнав їх до Асирії. II Kings 15:30 А Осі́я, син Елин, склав змову на Пекаха, сина Ремалії, і вдарив його та й убив його, і зацарював замість нього двадцятого року Йотама, Уззійїного сина. II Kings 15:31 А решта діл Пекаха та все, що́ він зробив, — ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. II Kings 15:32 Другого року Пекаха, сина Ремалії, Ізраїлевого царя, зацарював Йотам, син Уззійї, Юдиного царя. II Kings 15:33 Він був віку двадцяти й п'яти років, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Єруша, Садокова дочка́. II Kings 15:34 І робив він угодне в Господніх оча́х, — усе, що робив був його батько Уззійя, робив він. II Kings 15:35 Тільки па́гірки не були знищені, — наро́д іще прино́сив жертви та кадив на па́гірках. Він збудував горі́шню браму Господнього дому. II Kings 15:36 А решта діл Йотама та все, що́ він зробив, — ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 15:37 За тих днів зачав Господь посилати на Юду Реціна, сирійського царя, та Пекаха, сина Ремалії. II Kings 15:38 І спочив Йотам із своїми батька́ми, і був похований з батьками своїми в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Ахаз. II Kings 16:0
II Kings 16:1 Сімнадцятого року Пекаха, сина Ремалії, зацарював Ахаз, син Йотама, Юдиного царя. II Kings 16:2 Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі шістнадцять років, і не робив угодного в оча́х Господа, Бога свого, як батько його Давид. II Kings 16:3 І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, і навіть сина свого провів через огонь для Молоха, за гидо́тою тих народів, що Господь вигнав їх перед Ізраїлевими синами. II Kings 16:4 І прино́сив він жертву та кадив на па́гірках, і на згі́р'ях, та під усяким зеленим деревом. II Kings 16:5 Тоді прийшов Реці́н, сирійський цар, та Пеках, син Ремалії, Ізраїлів цар, на війну до Єрусалиму. І облягли́ вони Ахаза, та не змогли́ звоювати. II Kings 16:6 Того ча́су Рецін, сирійський цар, вернув Едомові Елата, і вигнав юдеїв з Елоту. І едо́мляни прибули́ до Елату, й осілися там, і живуть тут аж до цього дня. II Kings 16:7 І послав Ахаз послів до Тіґлат-Пелесера, асирійського царя, говорячи: „Я твій раб та син твій, — вийди й спаси мене з руки сирійського царя та з руки царя Ізраїлевого, що повстають на ме́не“. II Kings 16:8 І взяв Ахаз срібло та золото, зна́йдене в Господньому домі та в скарбницях дому царе́вого, і послав дару́нка до асирійського царя. II Kings 16:9 І послухав його асирійський цар. І пішов асирійський цар на Дамаск і взяв його, а його мешканців вигнав до Кіру, а Реціна вбив. II Kings 16:10 І пішов цар Ахаз назу́стріч Тіґлат-Піл'есера, асирійського царя, до Дамаску, і побачив дамаського же́ртівника. І послав цар Ахаз до священика Урії подобу же́ртівника та взір його всієї його будови. II Kings 16:11 І збудував священик Урі́я же́ртівника, — як усе, що послав був цар Ахаз із Дамаску, так зробив священик Урія до прихо́ду царя Ахаза з Дамаску. II Kings 16:12 І прибув цар із Дамаску, і побачив цар того жертівника, і приступив цар до жертівника, і приніс на ньому жертву. II Kings 16:13 І спалив він своє цілопа́лення та свою жертву хлі́бну, і вилив свою ливну жертву, і покропив кров'ю своїх мирних жертов того же́ртівника. II Kings 16:14 А мідяно́го же́ртівника, що перед Господнім лицем, він переставив із переднього боку храму, з-поміж жертівника та з-поміж Господнього дому, і поставив його на бік жертівника на північ. II Kings 16:15 I наказав цар Ахаз священикові Урії, говорячи: „На великому жертівнику пали ра́нішнє цілопа́лення та вечірню хлібну жертву, і цілопа́лення цареве та хлібну його жертву, і цілопа́лення всього народу Кра́ю та хлібну їхню жертву, і їхні ливні жертви. І всю кров цілопа́лення та всю кров жертви покро́пиш на нього. А щодо мідяно́го жертівника, то я розва́жу“. II Kings 16:16 І зробив священик Урія все так, як наказав був цар Ахаз. II Kings 16:17 А цар Ахаз повідрубував рами підстав, і відсунув із них умивальницю, і зняв море з мідяни́х волів, що під ним, і поставив його на камінну підло́гу. II Kings 16:18 І закритий суботній перехі́д, що збудували при храмі, і зо́внішній царськи́й вхід він обернув до Господнього дому задля асирійського царя. II Kings 16:19 А решта діл Ахаза, що́ він зробив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 16:20 І спочив Ахаз із батьками своїми, і був похований з батька́ми своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Хізкійя. II Kings 17:0
II Kings 17:1 Дванадцятого року Ахаза, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Осі́я, син Елин, на дев'ять років. II Kings 17:2 І робив він зле в Господніх оча́х, тільки не так, як ті Ізраїлеві царі, що були перед ним. II Kings 17:3 На нього вийшов Салманасар, цар асирійський, і Осі́я став йому за раба́, і давав йому дани́ну. II Kings 17:4 Та асирійський цар знайшов в Осі́ї змову, що він посилав послів до Со, єгипетського царя, та не прино́сив асирійському цареві данини, як рік-у-рік те робив був. І замкнув його асирійський цар, і зв'язав його в в'язни́чому домі. II Kings 17:5 І вийшов асирійський цар на ввесь Край, і прийшов до Самарії, й обляга́в її три роки. II Kings 17:6 Дев'ятого року Осі́ї асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асирії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії. II Kings 17:7 І сталося, коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що ви́провадив їх з єгипетського кра́ю з руки фараона, єгипетського царя, і боя́лися інших богів, II Kings 17:8 і ходили уставами тих народів, що Госпо́дь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами, та Ізраїлевих царів, які вони встановили, II Kings 17:9 а Ізраїлеві сини вимишляли на Господа, Бога свого, слова́, що не були слушні, і будували собі па́гірки по всіх своїх містах, від вартово́ї башти аж до тверди́нного міста, II Kings 17:10 і ставили собі стовпи для богів та Астарти на кожному високому взгі́р'ї та під усяким зеленим деревом, II Kings 17:11 і кадили там на всіх па́гірках, як ті люди, що Господь повиганяв перед ними, і робили злі речі, щоб гніви́ти Господа, II Kings 17:12 і служили бовва́нам, про яких Господь говорив їм: „Не бу́дете робити цієї речі“, II Kings 17:13 то Господь засві́дчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорли́вців, говорячи: „Верніться з ваших злих доріг, і додержуйте Моїх заповідей, уставів Моїх, згідно зо всім Зако́ном, якого Я наказав був вашим батькам, і якого послав до вас через Моїх рабів пророків“. II Kings 17:14 Та не слухали вони, і робили твердо́ю свою шию, як шия їхніх батькі́в, що не вірили в Господа, Бога свого. II Kings 17:15 І не́хтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батька́ми, і свідо́цтва Його, що засві́дчив на них, і пішли за гидо́тою й марно́тами, та за наро́дами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони. II Kings 17:16 І полишили вони всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі литого бовва́на, двох телят, і зробили Астарту, і вклонялися всьому небесному ві́йськові та служили Ваалові. II Kings 17:17 І вони перево́дили через огонь своїх синів та дочо́к своїх, і чарува́ли ча́рами, і ворожили, і віддавалися робити зло в Господніх оча́х, щоб гнівити Його. II Kings 17:18 І сильно розгнівався Господь на Ізраїля, і відкинув їх від Свого лиця, — не позостало ніко́го, тільки саме Юдине пле́м'я. II Kings 17:19 Та й Юда не додержував заповідей Господа, Бога свого, — і ходили вони Ізраїлевими постановами, які вони встанови́ли. II Kings 17:20 І відвернувся Господь від усього Ізраїлевого насіння, і впокоря́в їх, і давав їх у руку грабі́жників, аж поки не кинув їх від лиця Свого, II Kings 17:21 бо Ізраїль розірвав з Давидовим домом, і вони зробили царем Єровоама, Неватового сина, а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх. II Kings 17:22 І ходили Ізраїлеві сини в усіх Єровоамових гріхах, які він робив, не відсту́палися з того, II Kings 17:23 аж поки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив був через усіх Своїх рабів пророків. І пішов Ізраїль на вигна́ння з своєї землі до Асирії, і він там аж до цього дня.
II Kings 17:24 І спрова́див асирійський цар людей з Вавилону, і з Кути, і з Авви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, й осели́в по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І посіли вони Самарію, й осілися по містах її. II Kings 17:25 І сталося, на поча́тку пробува́ння їх там не боялися вони Господа, — і Господь послав на них левів, і вони нищили їх. II Kings 17:26 І сказали вони до асирійського царя, говорячи: „Ті люди, яких ти вигнав та осели́в по містах Самарії, не знають прав Бога цього Кра́ю, і Він послав на них оцих левів, і ось вони нищать їх, бо вони не знають права Бога цього Кра́ю“. II Kings 17:27 І наказав асирійський цар, говорячи: „Відведіть туди одно́го зо священиків, яких вигнали звідти, і пі́дуть, і осядуть там, і він навчатиме їх пра́ва Бога цього кра́ю“. II Kings 17:28 І прибув один із священиків, яких вигнали з Самарії, й осівся в Бет-Елі, і він навчав їх, як мають боятися Господа. II Kings 17:29 Та крім того кожен народ робив свого бога, і ставили їх у па́гірковому місці, що робили попередні самаряни, кожен народ по своїх містах, де вони сиділи. II Kings 17:30 А вавилоняни зробили Суккот-Бенота, а кутяни зробили Нереґала, а гаматяни зробили Ашіму, II Kings 17:31 а авв'яни зробили Нівхаза та Тартака, а ме́шканці Сефарваїму палили синів своїх ув огні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам. II Kings 17:32 І при тому вони боялися Господа, і настанови́ли собі з-серед себе священиків па́гірків, і вони прино́сили їм жертви в пагірковому місці. II Kings 17:33 Вони боялися Господа, і богам своїм служили за правом тих народів, звідки повиганя́ли їх. II Kings 17:34 Аж до цього дня вони роблять за колишнім правом, — вони не бояться Господа, і не роблять за уставами своїми та за правом своїм, ані за Зако́ном, ані за заповіддю, як наказав був Господь синам Якова, якому дав ім'я́ Ізраїля. II Kings 17:35 І склав Господь із ними заповіта, і наказав їм, говорячи: „Не будете боятися інших богів, і не будете вклонятися їм, і не будете служити їм, і не будете прино́сити жертов їм, II Kings 17:36 а тільки Господа, що вивів вас із єгипетського кра́ю великою силою та ви́тягненим раме́ном, Його будете боятися, і Йому будете вклонятися, і Йому будете прино́сити жертви. II Kings 17:37 І устави, і права́, і Зако́на, і заповідь, які написав вам, бу́дете доде́ржувати, щоб вико́нувати по всі дні, а богів інших не будете боятися. II Kings 17:38 А заповіта, що Я склав із вами, не забудете, і не будете боятися інших богів, II Kings 17:39 а тільки Господа, Бога вашого, будете боятися, і Він вирятує вас із руки всіх ваших ворогів“. II Kings 17:40 Та не послухали вони, бо все робили за своїм попереднім зви́чаєм. II Kings 17:41 І ті народи все боялися Господа, але служили бовва́нам своїм. Так само сини їхні та сини їхніх синів, — як робили батьки їхні, так роблять вони аж до цього дня. II Kings 18:0 II Kings 18:1 І сталося третього року Осі́ї, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин. II Kings 18:2 Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я́ його матері — Аві, дочка́ Захарія. II Kings 18:3 І робив він угодне в Господніх оча́х, усе так, як робив був його батько Давид. II Kings 18:4 Він понищив па́гірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяно́го змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехушта́н. II Kings 18:5 Він наді́явся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма́ царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним. II Kings 18:6 І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві. II Kings 18:7 І був Господь із ним, — у всьому, куди він ходив, він мав пово́дження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому. II Kings 18:8 Він побив филисти́млян аж до Аззи́ та границі її від вартово́ї башти аж до тверди́нного міста. II Kings 18:9 І сталося четвертого року царя Єзекії, — це сьомий рік Осі́ї, Елиного сина, Ізраїлевого царя, — пішов Салманаса́р, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її. II Kings 18:10 І здобув він її по трьох рока́х: шостого року Єзекії, — це дев'ятий рік Осі́ї, Ізраїлевого царя, — була здобута Самарія. II Kings 18:11 І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст. II Kings 18:12 Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили. II Kings 18:13 А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхері́в, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста́, та й захопи́в їх. II Kings 18:14 І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: „Згрішив я! Відійди від мене, а що накладе́ш на мене, понесу́.“ І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота. II Kings 18:15 І віддав Єзекія все срібло, зна́йдене в Господньому домі та в царе́вих скарбни́цях. II Kings 18:16 Того ча́су Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його́ асирійському цареві. II Kings 18:17 А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного кома́ндувача, і великого є́внуха та великого ча́шника з великим ві́йськом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотя́гом горі́шнього ставу, що на битій дорозі до поля Валю́шників. II Kings 18:18 І кли́кнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер. II Kings 18:19 І сказав до них великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся? II Kings 18:20 Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене? II Kings 18:21 Тепер оце ти надієшся собі опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона вхо́дить у долоню йому й продіря́влює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього. II Kings 18:22 А коли ви скажете мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив па́гірки Його та же́ртівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися в Єрусалимі? II Kings 18:23 А тепер піди в за́клад із моїм паном, ассирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в. II Kings 18:24 І як же ти проженеш хоч одно́го намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі наді́єшся на Єгипет ради колесни́ць та верхівців! II Kings 18:25 Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його!“ II Kings 18:26 І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юде́йському в слух тих людей, що на мурі“. II Kings 18:27 І сказав до них великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити ці слова́ до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти вій кал та пити свою се́чу?“ II Kings 18:28 І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: „Послухайте слово великого царя, царя асирійського: II Kings 18:29 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекія, бо він не зможе врятува́ти вас від руки його! II Kings 18:30 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського. II Kings 18:31 Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо много, та й ви́йдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки, II Kings 18:32 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до краю такого ж, як ваш Край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, — щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас! II Kings 18:33 Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя? II Kings 18:34 Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятува́ли вони Самарію від моєї руки? II Kings 18:35 Котрий з-поміж усіх богів цих краї́в урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь уряту́є Єрусалим від моєї руки?“ II Kings 18:36 І мовчав той наро́д, і не відповів йому ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав: „Не відповідайте йому́!“ II Kings 18:37 І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, ка́нцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого чашника. II Kings 19:0
II Kings 19:1 І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому. II Kings 19:2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина. II Kings 19:3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити! II Kings 19:4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“. II Kings 19:5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї. II Kings 19:6 І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя! II Kings 19:7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“. II Kings 19:8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу. II Kings 19:9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“ то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи: II Kings 19:10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя. II Kings 19:11 Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний? II Kings 19:12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі? II Kings 19:13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“ II Kings 19:14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем. II Kings 19:15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю! II Kings 19:16 Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога! II Kings 19:17 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край. II Kings 19:18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх. II Kings 19:19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“ II Kings 19:20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського. II Kings 19:21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму! II Kings 19:22 Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого! II Kings 19:23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду. II Kings 19:24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки! II Kings 19:25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх... II Kings 19:26 А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло... II Kings 19:27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення. II Kings 19:28 За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти! II Kings 19:29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід. II Kings 19:30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру. II Kings 19:31 Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це! II Kings 19:32 Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле! II Kings 19:33 Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь! II Kings 19:34 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“! II Kings 19:35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи! II Kings 19:36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї. II Kings 19:37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон. II Kings 20:0
II Kings 20:1 Тими днями смертельно захворі́в був Єзекія. І прийшов до нього Іса́я, Амо́сів син, пророк, і сказав до нього: „Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не ви́дужаєш“. II Kings 20:2 А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи: II Kings 20:3 „О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та ці́лим серцем, і робив я добре в оча́х Твоїх“. І заплакав Єзекія ревним плаче́м. II Kings 20:4 І сталося, Ісая не вийшов ще з сере́дини міста, а до нього було Господнє слово, говорячи: II Kings 20:5 „Вернися, і скажеш до Єзекії, володаря Мого народу: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу́ твою! Ось Я вилікую тебе, — третього дня зі́йдеш ти до Господнього дому! II Kings 20:6 І до днів твоїх Я дода́м п'ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню́ це місто ради Себе та ради раба Свого Давида“. II Kings 20:7 А Ісая сказав: „Візьміть грудку фіґ“. І взяли́ й поклали на того гнояка́, — і він ви́дужав... II Kings 20:8 І сказав Єзекія до Ісаї: „Який знак, що Господь мене ви́лікує, і що я третього дня зійду́ до Господнього дому?“ II Kings 20:9 І сказав Ісая: „Ось тобі знак той від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Чого хочеш, — щоб пішла тінь уперед на десять ступені́в, чи щоб верну́лася на десять ступені́в?“ II Kings 20:10 І сказав Єзекія: „Легко тіні похили́тися вперед на десять ступені́в; ні, — а нехай тінь ве́рнеться назад на десять ступені́в!“ II Kings 20:11 І кли́кнув пророк Ісая до Господа, і Він заверну́в тінь на ступеня́х, де вона спускалася на ступені́ Ахазові, на десять ступені́в...
II Kings 20:12 Того ча́су послав Беродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листа́ та дару́нка до Єзекії, бо прочув був, що Єзекія захворі́в. II Kings 20:13 І вислухав їх Єзекія, і показав їм усю скарбни́цю свою, — і срібло, і золото, і па́хощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знахо́дилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володі́нні своїм. II Kings 20:14 І прийшов пророк Іса́я до царя Єзекії та й сказав до нього: „Що́ говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе?“ А Єзекія сказав: „Вони прийшли з далекого кра́ю, з Вавилону“. II Kings 20:15 І той сказав: „Що́ вони бачили в домі твоїм?“ І Єзекія сказав: „Усе, що в домі моїм, вони бачили, — не було речі, якої не показав би я їм у скарбни́цях своїх“, II Kings 20:16 I сказав Ісая до Єзекії: „Послухай Господнього слова: II Kings 20:17 Ось прихо́дять дні, і все, що́ в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде ви́несене до Вавилону. Нічого не позоста́неться, говорить Господь! II Kings 20:18 А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти поро́диш, де́кого заберуть, — і вони будуть є́внухами в палатах вавилонського царя!“ II Kings 20:19 І сказав Єзекія до Ісаї: „Добре Господнє слово, яке ти сказав!“ І подумав собі: „Так, мир та безпека буде за моїх днів!“ II Kings 20:20 А решта діл Єзекії та вся лица́рськість його, і як він зробив ста́ва та водотя́га, і впровадив воду до міста, — ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 20:21 І спочив Єзекія зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Манасі́я. II Kings 21:0 II Kings 21:1 Манасі́я був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. А ім'я́ його матері — Хевці-Ваг. II Kings 21:2 І робив він зло в Господніх оча́х, за гидо́тою тих народів, яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів. II Kings 21:3 І він зно́ву побудував па́гірки, що їх винищив був його батько Єзекія, і понаставля́в же́ртівників Ваалові, і зробив Аста́рту, як зробив був Ахав, Ізраїлів цар, і вклонявся всім небесним світи́лам та служив їм. II Kings 21:4 І побудував він же́ртівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: „В Єрусалимі покладу́ Я Ім'я́ Своє!“ II Kings 21:5 І побудував він жертівники для всіх небесних світил на обо́х подві́р'ях Господнього дому. II Kings 21:6 І він перепрова́див свого сина через огонь, і гадав, і ворожив, і настанови́в викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в оча́х Господа, щоб гнівити Його. II Kings 21:7 І поставив він бовва́на Астарти, якого зробив, у домі, про якого Господь сказав був до Давида та до сина його Соломона: „У цьо́му домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх Ізраїлевих племен, покладу́ Я Ім'я́ Своє навіки! II Kings 21:8 І більше не мандрува́тиме Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав їхнім батькам, якщо тільки вони бу́дуть пильнува́ти робити все так, як наказав Я їм, та ввесь Зако́н, що наказав їм Мій раб Мойсей“. II Kings 21:9 Та не послухалися вони. І Манасія звів їх до того, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед обличчя Ізраїлевих синів. II Kings 21:10 І говорив Господь через Своїх рабів пророків, кажучи: II Kings 21:11 „За те, що Манасія, цар Юдин, зробив ці гидо́ти, учинив гірше від усього, що́ робили були аморе́яни, що були перед ним, і ввів у гріх також Юду божка́ми своїми, II Kings 21:12 тому так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я наво́джу таке зло на Єрусалим та на Юду, що в кожного, хто почує про це, задзвени́ть в обох ву́хах! II Kings 21:13 І протягну́ Я на Єрусалим мірку Самарії, та вагу Ахавого дому, і ви́тру Єрусалим, як витира́ють миску: витер і перевернув її догори́ дном! II Kings 21:14 І Я покину останок наді́лу Мого, і дам їх у руку їхнім ворогам, і вони будуть на грабі́ж та на здо́бич для всіх їхніх ворогів, II Kings 21:15 тому́, що вони робили зло в Моїх оча́х, і все гніви́ли Мене він дня, коли вийшли їхні батьки з Єгипту, й аж до дня цього“... II Kings 21:16 А також Манасі́я пролив дуже багато невинної кро́ви, аж напо́внив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха́, що ввів у гріх Юду, щоб чинити зле в Господніх оча́х. II Kings 21:17 А решта діл Манасії, та все, що́ він зробив, і гріх його, яким він грішив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 21:18 І спочив Манасія з батьками своїми, і був похований в садку́ свого дому, в Уззиному садку́, а замість нього зацарював син його Амо́н. II Kings 21:19 Амо́н був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. А ім'я́ його матері — Мешуллемет, дочка́ Харуца з Йотви. II Kings 21:20 І робив він зло в Господніх оча́х, як робив його батько Манасія. II Kings 21:21 І ходив він усією тією дорогою, якою ходив його ба́тько, і служив тим бовва́нам, яким служив батько його, і вклонявся їм. II Kings 21:22 І покинув він Господа, Бога батьків своїх, і не ходив Господньою дорогою. II Kings 21:23 І вчинили змову слу́ги Амона на нього, і вбили царя в його домі. II Kings 21:24 Та наро́д Краю перебив усіх змо́вників на царя Амона. І народ настановив царем Кра́ю замість нього сина його Йосі́ю. II Kings 21:25 А решта діл Амона, усе, що́ робив він, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 21:26 І поховали його в його гробі в Уззиному садку́, а замість нього зацарював син його Йосія. II Kings 22:0
II Kings 22:1 Йосі́я був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я́ його матері Єдида, дочка́ Адаї з Боцкату. II Kings 22:2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч. II Kings 22:3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи: II Kings 22:4 „Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га. II Kings 22:5 І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, — II Kings 22:6 тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му. II Kings 22:7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“. II Kings 22:8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її. II Kings 22:9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“. II Kings 22:10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем. II Kings 22:11 І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати... II Kings 22:12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи: II Kings 22:13 „Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“. II Kings 22:14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї. II Kings 22:15 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: II Kings 22:16 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар, II Kings 22:17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне! II Kings 22:18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув: II Kings 22:19 За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь. II Kings 22:20 Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві. II Kings 23:0
II Kings 23:1 А цар послав, і зібрали до нього всіх старши́х Юди та Єрусалиму. II Kings 23:2 І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і ввесь народ від мало́го й аж до великого, і він прочитав до їхніх ушей усі слова́ Книги Заповіту, зна́йденої в Господньому домі. II Kings 23:3 І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та доде́ржувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. І ввесь народ пристав до заповіту. II Kings 23:4 І наказав цар Хілкійї, великому священикові, й іншим священикам та сторожа́м поро́га, щоб повино́сили з Господнього храму всі речі, зро́блені для Ваала та для Аста́рти, та для всіх небесних світил. І він попали́в їх поза Єрусалимом на кедро́нських поля́х, а їхній по́рох відніс до Бет-Елу. II Kings 23:5 І він поскидав жерці́в, що їх понаставля́ли були Юдині царі, і що вони кадили на па́гірках по Юдиних містах та в око́лицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил. II Kings 23:6 І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедро́нської долини, та й спалив її в кедро́нській долині, і стер на по́рох, а її по́рох кинув на гроби́ звичайних людей. II Kings 23:7 І він порозбива́в доми культу блудодійників, що були при Господньому домі, де жінки́ ткали завісу для Аста́рти. II Kings 23:8 І він ви́провадив усіх священиків з Юдиних міст, і опога́нив па́гірки, де священики кадили, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав па́гірки брам, що були при вході брами Ісуса, зверхника міста, що ліво́руч тому́, хто вхо́див до брами міста. II Kings 23:9 Але священики па́гірків не вхо́дили до Господнього же́ртівника в Єрусалимі, а тільки їли прісне́ серед своїх братів. II Kings 23:10 І він опога́нив місце ста́влення на огні, що в долині Гінномового сина, щоб ніхто не перево́див через огонь сина свого та дочку́ свою для Молоха. II Kings 23:11 І він повідставляв коні, яких давали Юдині царі для сонця, від входу до Господнього дому, при кімна́ті є́внуха Нетан-Мелеха, що був у Парварімі, а колесни́ці сонця попали́в ув огні. II Kings 23:12 А же́ртівники, що були на даху́ Ахазової го́рниці, що пороби́ли Юдині царі, та жертівники, що пороби́в Манасія на двох подві́р'ях Господнього дому, цар порозбива́в. І він звідти побіг, і кинув їхній по́рох до кедро́нського пото́ку. II Kings 23:13 А па́гірки, що навпроти Єрусалиму, право́руч гори Згуби, які побудува́в був Соломон, Ізраїлів цар, для Астарти, гидо́ти сидо́нської, і для Кемота, гидо́ти моавської, і для Мілкома, гидо́ти Аммонових синів, цар поопога́нював. II Kings 23:14 І він порозбивав стовпи для богів, і постинав посвя́чені дере́ва, а їхнє місце напо́внив лю́дськими кістка́ми. II Kings 23:15 А також жертівника, що в Бет-Елі, па́гірка, що зробив був Єровоам, син Неватів, що ввів у гріх Ізраїля, також же́ртівника цього та цього па́гірка він розбив, і спалив того па́гірка та стер на по́рох, і Аста́рту спалив. II Kings 23:16 І оберну́вся Йосі́я, та й побачив гроби́, що були там на горі. І послав він, і позабирав кості з гробі́в, і попали́в на жертівнику, — і опога́нив його, за словом Господнім, яке кли́кав був Божий чоловік, що проріка́в оці речі. II Kings 23:17 І сказав цар: „Що́ це за надгро́бок, що я бачу?“ А люди того міста сказали йому: „Це надгро́бок Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї й прорік оці речі, які зробив ти на же́ртівнику в Бет-Елі“. II Kings 23:18 А він сказав: „Дайте йому спо́кій, — нехай ніхто не рухає косте́й його“. І зберегли його кості, кості того пророка, що прийшов був із Самарії. II Kings 23:19 А також усі доми́ па́гірків, що по самарійських містах, що поробили були Ізраїлеві царі, щоб гніви́ти Господа, Йосія понищив, і зробив з ними те саме, що зробив у Бет-Елі. II Kings 23:20 І порізав він усіх священиків па́гірків, що були там, на жертівниках, і попалив на них лю́дські кості, та й вернувся до Єрусалиму. II Kings 23:21 І наказав цар усьому наро́дові, говорячи: „Справте Пасху для Господа, вашого Бога, як написано в оцій Книзі Заповіту“. II Kings 23:22 Бо не справля́лася ця Пасха від днів суддів, що судили Ізраїля, по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних. II Kings 23:23 І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі. II Kings 23:24 А також викликачів духів померлих, і духів віщих, і домови́х божків, і бовва́нів, і всякі гидо́ти, що появилися в Юдинім кра́ї та в Єрусалимі, повини́щував Йосія, щоб поставити слова Зако́ну, написані в книзі, що знайшов священик Хілкійя в Господньому домі. II Kings 23:25 А такого царя, як він, не було перед ним, що наверну́вся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Зако́ном, і по ньому не повставав такий, як він. II Kings 23:26 Тільки не спинився Господь від ре́вности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огі́рчення, якими гніви́в Його Манасія. II Kings 23:27 І сказав Господь: „Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім'я́ Моє буде там!“ II Kings 23:28 А решта діл Йосії та все, що́ він робив, — ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
II Kings 23:29 За його днів пішов фараон Нехо́, єгипетський цар, на асирійського царя, на річку Єфра́т. І вийшов цар Йосія навпроти нього, та той убив його в Меґіддо, коли він побачив його... II Kings 23:30 І його раби пове́зли його мертвого з Меґіддо, і приве́зли його до Єрусалиму, і поховали його в гробівці́ його́. А народ кра́ю взяв Єгоахаза, сина Йосії, і пома́зали його, та й настанови́ли його царем замість його батька. II Kings 23:31 Єгоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я́ його матері — Хамуталь, дочка́ Єремі́ї, з Лівни. II Kings 23:32 І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робили його батьки. II Kings 23:33 І фараон Нехо́ зв'язав його в Рівлі, в гаматському кра́ї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав ка́ру на цей край, — сто талантів срібла та талант золота. II Kings 23:34 А царем настанови́в фараон Нехо Ел'якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім'я́ його на Єгояким. А Єгоахаза він узяв, і той прибув до Єгипту та й помер там. II Kings 23:35 І Єгояким давав фараонові срібла та золота; тільки розклав це на край, щоб давати те срібло на фараонів наказ, — він стягав те срібло та золото з наро́ду кра́ю за оцінкою землі кожного, щоб віддати фараонові Нехо. II Kings 23:36 Єгояки́м був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Зевуда, дочка Педаї, з Руми. II Kings 23:37 І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робили батьки́ його. II Kings 24:0 II Kings 24:1 За його днів прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, а Єгояки́м був йому три роки невільником, та пото́му збунтувався на нього. II Kings 24:2 А Господь послав на нього о́рди халде́їв, і о́рди сирійські, і о́рди моавські, та о́рди синів Аммона. І він послав їх на Юду, щоб ви́губити їх за словом Господа, що Він говорив через рабів Своїх пророків. II Kings 24:3 Тільки на нака́з Господа сталося це на Юду, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манасії, за все, що́ він робив, II Kings 24:4 а також за непови́нну кров, яку він пролив, і напо́внив Єрусалим непови́нною кров'ю; і не хотів Господь простити. II Kings 24:5 А решта Єгояки́мових діл, та все, що́ він робив, — ото вони описані в Книзі Хроніки Юдиних царів. II Kings 24:6 І спочив Єгояким зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Єгояхі́н. II Kings 24:7 І більше вже не вихо́див єгипетський цар зо свого кра́ю, бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Ефра́ту, усе, що належало єгипетському цареві. II Kings 24:8 Єгояхін був віку вісімнадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я́ його матері — Нехушта, дочка́ Елнатана, з Єрусалиму. II Kings 24:9 І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робив його батько. II Kings 24:10 Того ча́су прийшли до Єрусалиму раби Навуходоно́сора, царя вавилонського, і місто попало в обло́гу. II Kings 24:11 І прийшов Навуходоно́сор, вавилонський цар, на місто, а його раби обляга́ли його. II Kings 24:12 І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до вавилонського царя, він та мати його, і слуги його, і князі́ його, і є́внухи його, — і вавилонський цар узяв його восьмого року свого царюва́ння. II Kings 24:13 І позабирав він звідти всі скарби́ Господнього дому та скарби́ дому царе́вого, і повідру́бував всі золоті речі, які поробив був Соломо́н, цар Ізраїлів, у Господньому храмі, як говорив Господь. II Kings 24:14 І повиво́див він увесь Єрусалим, і всіх князі́в, і всіх ли́царів військо́вих, — десять тисяч пішло до неволі, — і всіх те́слів та ковалі́в. Не позоставив нікого, окрім нужде́нного народу Краю... II Kings 24:15 І він вивів до Вавилону Єгояхіна та царе́ву матір, і царськи́х жіно́к, і його є́внухів, і видатних у кра́ї, — усіх ви́провадив у неволю з Єрусалиму до Вавило́ну. II Kings 24:16 І всіх військо́вих, сім тисяч, і теслів та ковалів тисячу, усіх ли́царів, що займалися війною, — вивів їх вавилонський цар у неволю до Вавилону. II Kings 24:17 А царем настанови́в вавилонський цар Маттанію, дядька Єгояхіна, замість нього, і переміни́в ім'я́ його на Седекі́ю. II Kings 24:18 Седекі́я був віку двадцяти й одно́го року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. А ім'я́ його матері — Хамуталь, дочка́ Єремії з Лівни. II Kings 24:19 І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким. II Kings 24:20 Бо за Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, і Він відкинув їх від Свого лиця. І Седекія збунтувався проти вавилонського царя. II Kings 25:0
II Kings 25:1 І сталося дев'ятого року його царюва́ння, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, він та все ві́йсько його, на Єрусалим, і розта́борився проти нього, і побудува́ли проти нього вала навко́ло. II Kings 25:2 І було́ місто в обло́зі аж до одинадцятого року царя Седекії. II Kings 25:3 Дев'ятого дня місяця настав сильний голод у місті, і не було хліба для народу кра́ю. II Kings 25:4 І пробитий був пролі́м у му́рі міста, і всі вояки́ повтікали вночі дорогою брами між двома му́рами, що при царсько́му садку́, бо халдеї були при місті навколо. А цар утік дорогою в степ. II Kings 25:5 А халдейське ві́йсько погналося за царем, та й догнали його в єрихо́нських степа́х, а все його ві́йсько розпоро́шилося від нього. II Kings 25:6 І схопи́ли царя, і відвели́ його до вавилонського царя до Рівли, і там його той засудив. II Kings 25:7 А синів Седекії зарізали на його оча́х, а очі Седекії він вибрав, і скував його двома́ мідяни́ми кайданами, та й відвів його до Вавило́ну... II Kings 25:8 А п'ятого місяця, сьомого дня місяця, — це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоно́сора, вавилонського царя, — прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, слуга вавилонського царя. II Kings 25:9 І він спалив дім Господній та дім царе́вий, і всі доми́ в Єрусалимі, і кожен великий дім спалив огнем. II Kings 25:10 І мури навколо Єрусалиму порозбива́ло все халдейське ві́йсько, що було з начальником царсько́ї сторожі. II Kings 25:11 А решту народу, що позостався в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту про́стого люду повиганяв Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі. II Kings 25:12 А з бідноти́ Кра́ю начальник царсько́ї сторо́жі позоставив декого за винярі́в та за рільникі́в. II Kings 25:13 А мідяні́ стовпи́, що в Господньому домі, і підста́ви, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і відне́сли їхню мідь до Вави лону. II Kings 25:14 І го́рнята, і лопа́тки, і ножі, і ложки, і ввесь мідяний по́суд, що вживається при службі, позабира́ли. II Kings 25:15 І кади́льниці, і ча́ші, усе, що було золоте — забрав золото, а що було́ срібне — срібло взяв начальник царсько́ї сторожі. II Kings 25:16 Два стовпи́, одне море та ті підстави, що Соломон поробив був для Господнього дому, — не було й ваги для всіх цих рече́й! II Kings 25:17 Вісімнадцять ліктів високість одного стовпа й одна мідяна ма́ковиця, а високість ма́ковиці — три лікті, та мере́жка, і грана́тові яблука на ма́ковиці навколо, усе мідь. І для другого стовпа́ з мере́жкою — так само. II Kings 25:18 І начальник царсько́ї сторожі взяв Сераю, первосвященика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів поро́га. II Kings 25:19 А з міста взяв він одного є́внуха, що був начальником над військо́вими, та п'ять чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були зна́йдені в місті, і писаря, зверхника військо́вих відділів, що записував народ краю до військо́вих відділів, і шістдеся́т чоловіка з народу кра́ю, що знахо́дилися в місті. II Kings 25:20 І позабирав їх Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, і відвів їх до вавилонсього царя, до Рівли. II Kings 25:21 І вдарив їх вавилонський цар, і повбивав їх у Рівлі, у гаматовому кра́ї. І пішов Юда на вигна́ння з своєї землі. II Kings 25:22 А народ, що позостався в Юдиному кра́ї, якого позоставив Навуходоно́сор, вавилонський цар, то настанови́в над ним Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина. II Kings 25:23 І почули всі військо́ві зверхники, вони та люди, що вавилонський цар настанови́в Ґедалію, то поприхо́дили до Ґедалії до Міцпи і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди. II Kings 25:24 І присягну́в Ґедалія їм та їхнім лю́дям, і сказав їм: „Не бійтеся бути підда́ними халдейцям, осядьте в Кра́ї та служіть вавилонському цареві, — і буде вам добре!“ II Kings 25:25 І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царсько́го насіння, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, — і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі. II Kings 25:26 І знявся ввесь наро́д, від мало́го й аж до великого, та зверхники військ, і пішов до Єгипту, бо боявся халдеїв. II Kings 25:27 І сталося тридцятого й сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого запарюва́ння, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'я́знення. II Kings 25:28 І він говорив із ним ласка́во, і поставив тро́на його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні. II Kings 25:29 І змінив в'язни́чну одежу його, і він за́вжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя. II Kings 25:30 А ї́жа його, їжа стала, видавалася йому від царя, щоденне щоденно, по всі дні його життя.
I Chronicles 0:0
I Chronicles 1:0 I Chronicles 1:1 Адам, Сиф, Енош, I Chronicles 1:2 Кенан, Магалал'їл, Яред, I Chronicles 1:3 Енох, Метушелах, Ламех, I Chronicles 1:4 Ной, Сим, Хам та Яфет. I Chronicles 1:5 Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тірас. I Chronicles 1:6 А сини Ґомерові: Ашкеназ і Діфат, і Тоґарма. I Chronicles 1:7 А сини Яванові: Еліша й Таршіша, кіттяни й роданяни. I Chronicles 1:8 Сини Хамові: Куш і Міцра́їм, Пут і Ханаан. I Chronicles 1:9 А сини Кушеві: Шева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Рамині: Шева й Дедан. I Chronicles 1:10 А Куш породи́в Німрода, — він зачав бути ве́летом на землі. I Chronicles 1:11 А Міцраїм породив лудян, і анам'ян, і легав'ян, і нафтух'ян, I Chronicles 1:12 і патрусян, і каслух'ян, що вийшли звідти филисти́мляни, і кафторян. I Chronicles 1:13 А Ханаан породив Сидона, свого первородженого, і Хета, I Chronicles 1:14 і євусеянина, і амореянина, і ґірґашеянина, I Chronicles 1:15 і хіввеянина, і аркеянина, і сінеянина, I Chronicles 1:16 і арвадянина, і цемарянина, і хаматянина. I Chronicles 1:17 Сини Симові: Елам, і Ашшу́р, і Арпахшад, і Луд, і Ара́м. Сини Арамові: і Уц, і Хул, і Ґетер, і Мешех. I Chronicles 1:18 А Арпахшад породив Шалаха, а Шалах породив Евера. I Chronicles 1:19 А Еверові народилося двоє синів, — ім'я́ одно́му Пелеґ, бо за його днів була поділена земля, а ім'я́ брата його — Йоктан. I Chronicles 1:20 А Йоктан породи́в Алмодада, і Шелефа, і Хацармавета, і Єраха, I Chronicles 1:21 і Гадорама, і Узала, і Діклу, I Chronicles 1:22 і Евала, і Авімаїла, і Шеву, I Chronicles 1:23 і Офіра, і Хавілу, і Йовава, — усі вони сини Йоктанові. I Chronicles 1:24 Сим, Арпахшад, Шелах, I Chronicles 1:25 Пелеґ, Реу, I Chronicles 1:26 Серуґ, Нахор, Терах, I Chronicles 1:27 Аврам, він же Авраа́м. I Chronicles 1:28 Сини Авраамові: Ісак та Ізмаї́л. I Chronicles 1:29 Оце їхні наща́дки: первороджений Ізмаї́лів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам, I Chronicles 1:30 Мішма, і Дума, Масса, Хадад, і Тема, I Chronicles 1:31 Єтур, Нафіш, і Кедема, — оце вони сини Ізмаї́лові. I Chronicles 1:32 А сини Кетури, Авраамової наложниці: вона породила Зімрана, і Йокшана, і Медана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха. А Йокшанові сини: Шева й Дедан. I Chronicles 1:33 А Мідіянові сини: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, — ці всі сини Кетури. I Chronicles 1:34 А Авраа́м породив Ісака. Ісакові сини: Ісав і Ізра́їль. I Chronicles 1:35 Ісавові сини: Еліфаз, Реуїл, і Єуш, і Йалам, і Кора. I Chronicles 1:36 Сини Еліфазові: Теман і Омар, Цефі й Ґатам, Кеназ і Тімна, і Амалик. I Chronicles 1:37 Сини Реуїлові: Нахат, Зерах, Шамма й Мізза. I Chronicles 1:38 А сини Сеїрові: Лотан, і Шовал, і Ців'он, і Ана, і Дішон, і Ецер, і Дішан. I Chronicles 1:39 А сини Лотанові: Хорі, і Гомам, і Ахот, Лотан, Тімна. I Chronicles 1:40 Сини Шовалові: Ал'ян, і Манахат, і Евал, Шефі, і Онам. А сини Ців'онові: Айя й Ана. I Chronicles 1:41 А сини Анині: Дішон. А сини Дішонові: Хамран, і Ешбан, і Їтран, і Керан. I Chronicles 1:42 Сини Ецерові: Білган, і Зааван, Яакан. Сини Дішонові: Уц та Аран.
I Chronicles 1:43 А оце царі, що царювали в Едо́мовому кра́ї перед зацарюванням царя в Ізраїлевих синів: Бела, Беорів син, а ім'я́ його міста — Дінгава. I Chronicles 1:44 І помер Бела, а замість нього зацарював Йовав, Зерахів син з Боцри. I Chronicles 1:45 І помер Йовав, а замість нього зацарював Хушам із кра́ю теманянина. I Chronicles 1:46 І помер Хушам, а замість нього зацарював Гадад, Бедадів син, що побив був Мідіяна на Моавському полі, а ім'я́ місту його Авіт. I Chronicles 1:47 І помер Гадад, а замість нього зацарював Самла з Масреки. I Chronicles 1:48 І помер Самла, а замість нього зацарював Саул з Рехевот-Ганнагару. I Chronicles 1:49 І помер Саул, а замість нього зацарював Баал-Ханан, син Ахборів. I Chronicles 1:50 І помер Баал-Ханан, а замість нього зацарював Гадад, а ім'я́ його міста — Раї, а ім'я́ жінки його — Мегетав'їл, дочка Матреда, дочки́ Ме-Загавової. I Chronicles 1:51 І помер Гадад. І були потому провідники́ Едому: провідни́к Тімна, провідник Ал'я, провідник Єтет, I Chronicles 1:52 провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон, I Chronicles 1:53 провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар, I Chronicles 1:54 провідни́к Маґдіїл, провідник Ірам, — оце провідники́ Едому. I Chronicles 2:0 I Chronicles 2:1 Оце Ізраїлеві сини: Руви́м, Симео́н, Леві́й, і Юда, Іссаха́р, і Завуло́н, I Chronicles 2:2 Дан, Йо́сип, Веніями́н, Нефтали́м, Ґад і Аси́р. I Chronicles 2:3 Юдині сини: Ер, і Онан, і Шела, — троє народилися йому від ханаане́янки Бат-Шуї. І був Ер, Юдин перворо́джений, нечестивий в оча́х Господа, — і Він забив його. I Chronicles 2:4 А Тамар, невістка його, породила йому Пе́реца та Зе́ваха, — усіх Юдиних синів п'я́теро. I Chronicles 2:5 Сини Перецові: Хецрон та Хамул. I Chronicles 2:6 А сини Зерахові: Зімрі, і Етан, і Геман, і Калкол, і Дера, — усіх їх п'я́теро. I Chronicles 2:7 А Кармієві сини: Ахар, що напровадив біду на Ізраїля, що спроневі́рився в заклятті. I Chronicles 2:8 А сини Етанові: Азарія. I Chronicles 2:9 А сини Хецронові, що народилися йому: Єрахмеїл, і Рам, і Келувай. I Chronicles 2:10 А Рам породи́в Аммінадава, а Аммінадав породив Нахшона, начальника синів Юдиних. I Chronicles 2:11 А Нахшон породив Салму, а Салма породив Боаза, I Chronicles 2:12 а Боаз породив Оведа, а Овед породив Єссе́я. I Chronicles 2:13 А Єссе́й породив свого перворо́дженого Еліава, і Авінадава другого, і Шім'у третього, I Chronicles 2:14 Натаніїла четвертого, Раддая п'ятого, I Chronicles 2:15 Оцема шостого, Давида сьомого. I Chronicles 2:16 А їхні сестри: Церуя й Авідаїл. А Церуїні сини: Авшай, і Йоав, і Аса-Ел, — усіх троє. I Chronicles 2:17 А Авігаїл породила Амасу, а батько Амасин — їшмеелянин Єтер.
I Chronicles 2:18 А Калев, Хецронів син, породив зо своєю жінкою Азувою та з Еріот дітей. А оце сини її: Єшер, і Шовав, і Ардон. I Chronicles 2:19 І померла Азува, а Калев узяв собі Ефрату, і вона породила йому Хура. I Chronicles 2:20 А Хур породив Урі, а Урі породив Бецаліїла. I Chronicles 2:21 А потому прийшов Хецрон до дочки́ Махіра, Ґілеадового батька, і він узяв її, — а він був віку шостидесяти років, — і вона породила йому Сеґува. I Chronicles 2:22 А Сеґув породив Яіра, і він мав двадцять і три місті в ґілеадському кра́ї. I Chronicles 2:23 Але Ґешур та Арам забрали від них Яірові оселі, Кенат та залежні від нього міста, шістдеся́т міст. Усе це сини Махіра, Ґілеадового батька. I Chronicles 2:24 А по Хецроновій смерті прийшов Калев до Єфрати, і Хецронова жінка Авійя породила йому Ашхура, батька Текої. I Chronicles 2:25 А сини Єрахмеїла, Хецронового перворо́дженого, були́: перворо́джений Рам, і Буна, і Орен, і Оцем, Ахійя. I Chronicles 2:26 І була́ в Єрахмеїла інша жінка, а ім'я́ їй Атара, — вона мати Онама. I Chronicles 2:27 А сини Рама, Єрахмеїлового перворо́дженого, були: Маац, і Ямін, і Екер. I Chronicles 2:28 А сини Онамові були́: Шаммай, і Яда. А сини Шаммая: Надав та Авішур. I Chronicles 2:29 А ім'я́ Авішуровій жінці — Авіхаїл, і вона породила йому Ахбана та Моліда. I Chronicles 2:30 А сини Надавові: Селед та Аппаїм, а Селед помер без дітей. I Chronicles 2:31 А сини Аппаїмові: Їш'ї, А сини Їш'ї: Шешан. А сини Шешанові: Ахлай. I Chronicles 2:32 А сини Яди, Шаммаєвого брата: Єтер і Йонатан. І помер Єтер без дітей. I Chronicles 2:33 А Йонатанові сини: Пелет, і Заза, — оце були сини Єрахмеїлові. I Chronicles 2:34 А в Шешана не було синів, а тільки до́чки. Був у Шешана раб єги́птянин, а ім'я́ йому Ярха. I Chronicles 2:35 І дав Шешан рабові своєму Ярсі свою дочку́ за жінку, і вона породила йому Аттая. I Chronicles 2:36 А Аттай породив Натана, а Натан породив Завада, I Chronicles 2:37 А Завад породив Ефлала, а Ефлал породив Оведа. I Chronicles 2:38 А Овед породив Єгу, а Єгу породив Азарію, I Chronicles 2:39 а Азарія породив Хелеца, а Хелец породив Ел'асу. I Chronicles 2:40 А Ел'аса породив Сісмая, а Сісмай породив Шаллума. I Chronicles 2:41 А Шаллум породив Єкамію, а Єкамія породив Елішаму. I Chronicles 2:42 А сини Калева, Єрахмеїлового брата: Меша, його перворо́джений, він ба́тько Зіфа. І сини Мареші, Хевронового батька. I Chronicles 2:43 А Хевронові сини: Корах, і Таппуах, і Рекем, і Шама. I Chronicles 2:44 А Шама породив Рахама, Єракеамового батька, а Рекем породив Шаммая. I Chronicles 2:45 А сини Шаммаєві: Маон, а Маон був основник Бет-Цуру. I Chronicles 2:46 А Ефа, нало́жниця Калева, породила Харана, і Моцу, і Ґазеза. А Харан породив Ґазеза. I Chronicles 2:47 А сини Єгдаєві: Реґем, і Йотам, і Ґешан, і Фелет, і Ефа, і Шааф. I Chronicles 2:48 Калевова нало́жниця Мааха породила Шевера та Тірхату. I Chronicles 2:49 І породила вона Шаафа, батька Мадманни, Шеву, батька Махбени, та батька Ґів'и. А дочка Калевова — Ахса. I Chronicles 2:50 Оце були сини Калева, сина Гура, первородженого Ефрати: Шовал, ба́тько Кір'ят-Єаріму, I Chronicles 2:51 Салма, батько Вифлеєма, Гареф, ба́тько Бе-Ґадеру. I Chronicles 2:52 У Шовала, батька Кір'ят-Єаріму, були сини: Гарое, Хаці-Гамменухот. I Chronicles 2:53 А ро́ди Кір'ят-Єаріма: їтряни, путяни, шуматяни, мішраяни, — від них пішли цор'атяни та ештауляни. I Chronicles 2:54 Сини Салмині: Бет-Лехем, і нетофаляни, Атрот, Бет-Иоав, і хаці-гаммонахтяни, цоряни. I Chronicles 2:55 А роди писарів, ме́шканців Ябецу, тір'атяни, шім'атяни, сухатяни, — вони кіняни, що похо́дять від Хамата, батька Бет-Рехавового. I Chronicles 3:0 I Chronicles 3:1 А оце були́ Дави́дові сини, що народилися йому в Хевро́ні: перворо́джений — Амно́н, від їзреелі́тянки Ахіноам; другий — Даниїл, від кармелі́тянки Авіґаїл; I Chronicles 3:2 третій — Авесало́м, син Маахи, дочки́ Талмая, царя ґешурського; четвертий — Адонійя, син Хаґґіт; I Chronicles 3:3 п'ятий — Шефатія, від Авітал; шостий — Їтреам, від жінки його Еґли; I Chronicles 3:4 шестеро наро́джено йому в Хевроні. І царював він там сім років і шість місяців, а тридцять і три роки царював в Єрусалимі. I Chronicles 3:5 А оці народи́лися йому в Єрусалимі: Шім'а, і Шовав, і Натан, і Соломон, — четверо від Вірсаві́ї, Амміїлової дочки́, I Chronicles 3:6 і Ївхар, і Елішама, і Еліфалет, I Chronicles 3:7 і Ноґаг, і Нефеґ, і Яфія, I Chronicles 3:8 і Елішама, і Еліяда, і Еліфелет, — де́в'ятеро. I Chronicles 3:9 Усе це Давидові сини́, окрім синів нало́жниць та сестри́ їх Тамари. I Chronicles 3:10 А син Соломонів — Рехав'ам, його син Авійя, його син — Аса, його син — Йосафат, I Chronicles 3:11 його син — Йорам, його син — Ахазія, його син — Йоаш, I Chronicles 3:12 його син — Амація, його син — Азарія, його син — Йотам, I Chronicles 3:13 його син — Ахаз, його син — Хізкійя, його син Манасія, I Chronicles 3:14 його син — Амон, його син — Йосія. I Chronicles 3:15 А сини Йосії: перворо́джений — Йоханан, другий — Єгояким, третій — Седекія, четвертий — Шаллум. I Chronicles 3:16 А сини Єгоякимові: Єхонія — син його, та син його Седекія. I Chronicles 3:17 А сини Єхонії: Ассір, Шеал'тіїл, син його, I Chronicles 3:18 і Малкірам, і Педая, і Шен'аццар, Єкам'я, Гошама, і Недав'я. I Chronicles 3:19 А сини Педаї: Зоровавель і Шім'ї. А сини Зоровавеля: Мешуллам, і Хананія, і сестра їхня Шеломіт, I Chronicles 3:20 і Хашува, і Огел, і Верех'я, і Хасад'я, Юшав-Хесед, п'я́теро. I Chronicles 3:21 А сини Хананії: Пелатія та Єшая, сини Рефаї, сини Арнонові, сини Овадії, сини Шеханії. I Chronicles 3:22 А сини́ Шеханії: Шемая. А сини́ Шемаї: Хаттиш, і Їґ'ал, і Баріах, і Неарія, і Шафат, — ше́стеро. I Chronicles 3:23 А сини Неарії: Ел'йоенай, і Хізкійя, і Азрікам, — троє. I Chronicles 3:24 А сини Ел'йоенаєві: Годав'я, і Ел'яшів, і Пелая, і Аккув, і Йоханан, і Делая, і Анані, — се́меро. I Chronicles 4:0
I Chronicles 4:1 Сини Юдині: Перец, Хецрон, і Кармі, і Хур, і Шовал. I Chronicles 4:2 А Реая, син Шовалів, породив Яхата, а Яхат породив Ахуман та Лахада, — оце ро́ди цор'атян. I Chronicles 4:3 А оці Аві-Етамові: Їзреел, і Їшма, і Їдбаш, а ім'я́ їхній сестрі — Гаццелелпоні. I Chronicles 4:4 А Пенуїл — батько Ґедора, а Езер — батько Хуші. Оце сини Хура, Єфремового перворо́дженого, батька Віфлеєму. I Chronicles 4:5 А в Ашхура, батька Текої, були́ дві жінки: Хел'а та Наара. I Chronicles 4:6 І породила йому Наара Ахуззама, і Хефера, і Темені, і Ахаштарі, — оце сини́ Наарині. I Chronicles 4:7 А сини Хел'ині: Церет, і Цохар, і Етнан. I Chronicles 4:8 А Коц породив Анува, і Гаццовеву, і роди Ахархела, сина Гарумового. I Chronicles 4:9 А Ябец був поважа́ний більше від своїх братів, і мати його назвала йому́ ім'я́ Ябец, говорячи: Я породила його в болісті. I Chronicles 4:10 І кликнув Ябец до Бога Ізраїлевого, говорячи: „Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене, і побільши́в границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від ли́ха, щоб не засмучувати мене!“ І Бог послав, чого він просив. I Chronicles 4:11 А Келув, брат Шухи, породив Мехіра, — він батько Ештона. I Chronicles 4:12 А Ештон породив Бет-Рафу, і Пасеаха, і Техінну, батька міста Нахаша. Це люди Рехи. I Chronicles 4:13 А сини Кеназа: Отніїл та Серая. А сини Отніїлові: Хатат. I Chronicles 4:14 А Меонотай породив Офру, а Серая породив Яава, батька Ремісничої Долини, бо вони були ремісники́. I Chronicles 4:15 А сини Калева, Єфуннеєвого сина: Іру, Ела та Наам. А Елин син — Кеназ. I Chronicles 4:16 А сини Єгаллел'їлові: Зіф і Зіфа, Тір'я й Асар'їл. I Chronicles 4:17 А сини Езри: Єтер, і Меред, і Ефер, і Ялон. А оце сини Біт'ї, фараонової дочки́, що взяв Меред; і вона зачала́ й породила Мір'яма, і Шаммая, і Їшбаха, батька Ештемої. I Chronicles 4:18 А жінка його юде́янка породила Єреда, батька Ґедору, і Хевера, батька Сохо, і Єкутіїла, батька Заноаха. I Chronicles 4:19 А сини жінки Годійї, сестри Нахама, батька ґарм'янина Кеїли та маахатянина Ештемоа, I Chronicles 4:20 а сини Симеонові: Амнон, і Рінна, Бен-Ханан, і Тілон. А сини Їш'ї: Зохет та Бен-Зохет. I Chronicles 4:21 Сини Шели, Юдиного сина: Ер, ба́тько Лехи, і Лада, батько Мареші, і ро́ди дому робітникі́в віссону, з дому Ашбеа. I Chronicles 4:22 І Йокін, і люди Козеви, і Йоаш, і Сараф, що володіли Моавом, і Яшуві-Лехем. Та це справи старода́вні. I Chronicles 4:23 Вони були ганчарі́, і заме́шкували садки́ та горо́ди; вони жили там у царя для його роботи.
I Chronicles 4:24 Сини Симеонові: Немуїл, і Ямім, Ярів, Зерах, Саул, I Chronicles 4:25 його син — Шаллум, його син — Мівсам, його син — Мішма. I Chronicles 4:26 А сини Мішми: Хаммуїл — син його, його син — Заккур, його син — Шім'ї. I Chronicles 4:27 А в Шім'ї було шістнадцять синів та шість дочо́к, а брати його не мали багатьо́х синів, і не помно́жили ввесь свій рід так, як сини Юдині. I Chronicles 4:28 І осілися вони в Беер-Шеві, і в Моладі, і в Хацар-Шуалі, I Chronicles 4:29 і в Білзі, і в Ецемі, і в Толаді, I Chronicles 4:30 і в Бетуїлі, і в Хормі, і в Ціклаґу, I Chronicles 4:31 і в Бет-Маркавоті, і в Хацар-Сусімі, і в Бет-Бір'і, і в Шаараїмі, — оце їхні міста аж до запарюва́ння Давидового. I Chronicles 4:32 А їхні осади: Етам, і Аїн, Ріммон, і Тохен, і Ашан, — п'я́теро міст. I Chronicles 4:33 А всі їхні оса́ди, що навколо тих міст, аж до Баалу; це місця їх осе́лення та родоводи їх про них. I Chronicles 4:34 А Мешовав, і Ямлех, і Йоша, син Амаці́ї, I Chronicles 4:35 і Йоїл, і Єгу, син Йошів'ї, сина Сераї, сина Асіїлового, I Chronicles 4:36 і Елйоенай, і Яко́ва, і Шохая, і Асая, і Адіїл, і Єсіміїл, і Беная, I Chronicles 4:37 і Зіза, син Шіф'і, сина Аллона, сина Єдаї, сина Шімрі, сина Шемаї. I Chronicles 4:38 Це ті, що входять в імена́ князів у свої ро́ди, а дім своїх батьків сильно розмно́жили. I Chronicles 4:39 І пішли вони до Мево-Ґедору, аж до схі́днього боку долини, щоб пошукати пасови́ська для своїх ота́р. I Chronicles 4:40 І знайшли вони пасови́сько сите та добре, а той край був просто́рий, і тихий та спокійний, бо від Хама похо́дили ті, що сиділи там колись. I Chronicles 4:41 І пішли ці, записані імена́ми за днів Єзекії, царя Юдиного, і розби́ли їхні намети там, і побили меінітів, що були зна́йдені там, що їх учинили закля́ттям аж до цього дня, й осілися замість них, бо там пасови́сько для їхньої дрібно́ї худоби. I Chronicles 4:42 А з них, з Симеонових синів, пішли на го́ру Сеїр п'ять сотень чоловіка, а Пелатія, і Неарія, і Рефая, і Уззіїл, сини Їш'ї, були на чолі́ їх. I Chronicles 4:43 І вони побили оста́нок урято́ваних Амали́ка, й осі́лися там аж до цього дня. I Chronicles 5:0 I Chronicles 5:1 А сини Руви́ма, Ізраїлевого перворо́дженого, — бо він первороджений, та за збезче́щення ним ложа свого батька перворі́дство було дане синам Йо́сипа, сина Ізраїлевого, та вони не могли приписатися до перворі́дства. I Chronicles 5:2 Бо Юда став найсильнішим серед братів своїх, і кня́зем, сильнішим від нього, а перворі́дство дісталося Йо́сипові. I Chronicles 5:3 Сини Руви́ма, Ізраїлевого первородженого: Ханох і Паллу, Хецрон і Кармі. I Chronicles 5:4 Йоїлові сини: Шемая — син його, його син Ґоґ, син його — Шім'ї, I Chronicles 5:5 син його Міха, син його — Реая, син його — Баал, I Chronicles 5:6 син його Беера, якого вигнав Тіллеґат-Пілнеесер, цар асирійський. Він був начальником Руви́мівців. I Chronicles 5:7 А брати́ його, за його ро́дами, у приписувані за пото́мством їх, були: голова Єіїл, і Захарій, I Chronicles 5:8 і Бела, син Азаза, сина Шеми, Йоїлового сина, — він сидів в Ароері й аж по Нево та Баал-Меон. I Chronicles 5:9 А на схід він сидів аж до ви́ходу на пустиню від річки Ефра́т, бо їхні че́реди в ґілеадському краї стали числе́нні. I Chronicles 5:10 А за Саулових днів вони провадили війну з агарянами, і ті впали в їхні руки, а вони сиділи в їхніх наме́тах на всім просто́рі на схід від Ґілеаду. I Chronicles 5:11 А Ґадові сини сиділи навпроти них у баша́нському кра́ї аж до Салхи. I Chronicles 5:12 Йоїл — голова, а Шафам — другий, і Янай, і Шафат у Башані. I Chronicles 5:13 А їхні бра́ття за дома́ми своїх батьків: Михаїл, і Мешуллам, і Шева, і Йорай, і Якан, і Зія, і Евер, — се́меро. I Chronicles 5:14 Оце сини Авіхаїла, сина Хурі, сина Яроаха, сина Ґілеада, сина Михаїла, сина Єшішая, сина Єхдо, сина Буза. I Chronicles 5:15 Ахі, син Авдіїла, сина Ґунієвого, голови́ дому батькі́в їх. I Chronicles 5:16 І сиділи вони в Ґілеаді, в Башані та в залежних від нього містах, та в усіх пасови́ськах Шарону, на місцях виходу їх. I Chronicles 5:17 Усі вони були́ переписані в днях Йотама, Юдиного царя, та в днях Єровоама, царя Ізраїлевого. I Chronicles 5:18 Синів Рувима, і ґадян, і половини Манасіїного племени, людей військо́вих, що носять щита й меча та натягують лука, та ви́практикуваних у війні — було сорок і чотири тисячі і сім сотень і шістдеся́т, що вихо́дили з ві́йськом. I Chronicles 5:19 І прова́дили вони війну з агарянами, і з Ітуром, і з Нафішем, і з Нодавом. I Chronicles 5:20 І да́на була їм поміч на них, і ві́ддані були в їхню руку ті агаряни та всі, що з ними, бо вони кликали до Бога в бою́, і Він був убла́ганий, бо вони наді́ялися на Нього. I Chronicles 5:21 І вони зайняли їхні че́реди: їхніх верблю́дів п'ятдеся́т тисяч, і дрібно́ї худоби двісті й п'ятдесят тисяч, і ослів дві тисячі, а лю́дських душ — сто тисяч. I Chronicles 5:22 Бо трупів попадало багато, бо від Бога була ця війна. І сиділи вони на своєму місці аж до неволі. I Chronicles 5:23 А сини половини Манасіїного племени сиділи в краю́ від Башану аж до Баал-Хермону й Сеніру та гори́ Гермо́ну. Вони розмно́жилися. I Chronicles 5:24 А оце го́лови домів їхніх батьків: і Ефер, і Їш'ї, і Еліїл, і Азріїл, і Їрмея, і Годавія, і Яхдіїл, — мужі відважні, мужі славні, го́лови домів їхніх батькі́в. I Chronicles 5:25 Та спроневі́рилися вони Богові своїх батьків, і блуди́ли за богами народів Кра́ю, яких Бог вигубив перед ними. I Chronicles 5:26 І Бог Ізраїлів збудив духа Пула, царя асирійського, і духа Тілленат-Піл'несера, царя асирійського, і він ви́селив їх, Рувимівців і Ґадівців та половину Манасіїного племени, і запровадив їх у Халах, і Хавор, і Хару, та до річки Ґозан, і вони там аж до цього дня.
I Chronicles 5:27 Левієві сини: Ґершон, Кегат і Мерарі. I Chronicles 5:28 А сини Кегатові: Амрам, Їцхар, Хеврон, і Уззіїл. I Chronicles 5:29 А сини́ Амрамові: Ааро́н, і Мойсе́й, і Мірія́м. А сини Ааронові: Надав і Авігу, Елеазар і Ітамар. I Chronicles 5:30 Елеазар породив Пінхаса, Пінхас породив Авішую, I Chronicles 5:31 а Авішуя породив Буккі, а Буккі породив Уззі. I Chronicles 5:32 А Уззі породив Зерахію, а Зерахія породив Мерайота. I Chronicles 5:33 Мерайот породив Амарію, а Амарія породив Ахітува. I Chronicles 5:34 А Ахітув породив Садока, а Садок породив Ахімааца. I Chronicles 5:35 А Ахімаац породив Азарію, а Азарія породив Йоханана. I Chronicles 5:36 А Йоханан породив Азарію, — це той, що був священиком у Господньому домі, якого вибудував Соломо́н в Єрусалимі. I Chronicles 5:37 І Азарія породив Амарію, а Амарія породив Ахітува. I Chronicles 5:38 А Ахітув породив Садока, а Садок породив Шаллума. I Chronicles 5:39 А Шаллум породив Хілкійю, а Хілкійя породив Азарію. I Chronicles 5:40 А Азарія породив Сераю, а Серая породив Єгоцадака. I Chronicles 5:41 А Єгоцадак пішов до неволі, коли Господь вивів Юду та Єрусалим через Навуходоно́сора. I Chronicles 6:0
I Chronicles 6:1 Сини Леві́єві: Ґершом, Кегат та Мерарі. I Chronicles 6:2 А оце йме́ння Ґершомових синів: Лівні та Шім'ї. I Chronicles 6:3 А сини Кегатові: Амрам, і Їцхар, і Хеврон, і Уззіїл. I Chronicles 6:4 Сини Мерарієві: Махлі та Муші. А оце Левієві ро́ди за їхніми батьками: I Chronicles 6:5 у Ґершома: Лівні його син, син його Яхат, його син — Зімма, I Chronicles 6:6 його син — Йоах, його син — Іддо, його син — Зерах, його син — Єатрай. I Chronicles 6:7 Сини Кегатові: Аммінадав — син його, його син — Корах, син його — Ассір, I Chronicles 6:8 син його — Елкана, син його — Ев'ясаф, син його — Ассір, I Chronicles 6:9 син його — Тахат, син його — Уріїл, син його Уззійя та Саул — син його. I Chronicles 6:10 А сини Елкани: Амасай та Ахімот. I Chronicles 6:11 Елкана — його син, Цофай — син його, і Нахат — син його, I Chronicles 6:12 Еліяв — син його, Єрохам — син його, Елкана — син його. I Chronicles 6:13 А Самуїлові сини: перворо́джений Йоїл, а другій Авійя. I Chronicles 6:14 Сини Мерарієві: Махлі, його син — Лівні, його син — Шім'ї, його син Узза, I Chronicles 6:15 син його — Шім'а, син його — Хаґґійя, син його — Асая.
I Chronicles 6:16 А оце ті, яких Давид поставив для співа́ння в Господньому домі, від часу ми́ру ковчега. I Chronicles 6:17 І вони служили перед скинією, скинією заповіту, піснею, аж поки Соломон не збудував Господнього дому в Єрусалимі. І вони ставали, за уставом своїм, на свою службу. I Chronicles 6:18 А оце ті, що стояли, та їхні сини: співа́к Геман, син Йоїла, сина Самуїла, I Chronicles 6:19 сина Елкани, сина Єрохама, сина Еліїла, сина Тоаха, I Chronicles 6:20 сина Цуфа, сина Елкани, сина Махата, сина Амасая, I Chronicles 6:21 сина Алкани, сина Йоїла, сина Азарії, сина Цефанії, I Chronicles 6:22 сина Тахата, сина Ассіра, сина Ев'ясафа, сина Кораха, I Chronicles 6:23 сина Їцхара, сина Кегата, сина Леві, сина Ізраїля. I Chronicles 6:24 А брат його Асаф, що стояв на правиці його: Асаф був сином Берехії, сина Шім'ї, I Chronicles 6:25 сина Михаїла, сина Баасеї, сина Малкійї, I Chronicles 6:26 сина Етні, сина Зераха, сина Адаї, I Chronicles 6:27 сина Етана, сина Зіммі, сина Шім'ї, I Chronicles 6:28 сина Йахата, сина Ґершома, сина Леві. I Chronicles 6:29 А сини Мерарі, брати їхні на лівиці: Етам, син Кіші, сина Авді, сина Маллуха, I Chronicles 6:30 сина Хашав'ї, сина Амації, сина Хілкійї, I Chronicles 6:31 сина Амці, сина Бані, сина Шамері I Chronicles 6:32 сина Махті, сина Муші, сина Мерарі, сина Леві. I Chronicles 6:33 А брати їх Левити дані на всяку роботу скинії Божого дому. I Chronicles 6:34 А Ааро́н та сини його палили на жертівнику цілопа́лення та на кадильному жертівнику, і були на всяку роботу Святого Святих, та на очи́щення Ізраїля, згідно зо всім тим, що наказав був Мойсей, раб Божий. I Chronicles 6:35 А оце Ааро́нові сини: Елеазар — син його, його син — Пінхас, його син — Авішуя, I Chronicles 6:36 його син — Буккі, його син — Уззі, його син — Зерахія, I Chronicles 6:37 його син — Мерайот, його син — Амарія, його син — Ахітув, I Chronicles 6:38 його син — Садо́к, його син — Ахімаац. I Chronicles 6:39 А оце місце їхнього сидіння за їхніми оса́дами, в їхніх границях, синам Аароно́вим, з роду Кегатівців, бо для них був такий жеребо́к. I Chronicles 6:40 І дали́ їм Хевро́н в Юдиному кра́ї, та пасови́ська його навколо нього. I Chronicles 6:41 А міське поле та осади його дали Калеву, синові Ефунне. I Chronicles 6:42 А Аароновим синам дали міста схо́вища: Хевро́н, і Лівну та її пасови́ська, і Яттір, і Ештемоа та пасови́ська його, I Chronicles 6:43 і Хілен та пасови́ська його́, Девір та пасови́ська його́, I Chronicles 6:44 і Ашон та пасови́ська його, і Бет-Шемеш та пасови́ська його. I Chronicles 6:45 А з племени Веніяминового: Ґеву та пасови́ська її, і Алемет та пасови́ська його, і Анатот та пасови́ська його, — усіх їхніх міст в їхніх родах — тринадцять міст. I Chronicles 6:46 А Кегатовим синам, позоста́лим із роду племени, дано з половини племени, племени Манасіїного, жеребко́м десять міст. I Chronicles 6:47 А Ґершомовим синам, за їхніми ро́дами, з племени Іссаха́рового, і з племени Аси́рового, і з племени Нефтали́мового, і з племени Манасі́їного в Баша́ні дано тринадцять міст. I Chronicles 6:48 Синам Мерарієвим за ро́дами їх із племени Руви́мового, і з племени Ґадового, і з племени Завуло́нового дано за жеребко́м дванадцять міст. I Chronicles 6:49 І дали Ізраїлеві сини Левитам ті міста та їхні пасови́ська. I Chronicles 6:50 Вони дали жеребко́м із племени Юдиних синів, і з племени Симеонових синів, і з племени Веніяминових синів ті міста, що їх вони назвали імена́ми. I Chronicles 6:51 А щодо тих, що з родів Кегатових синів, то міста границь їх були́ від Єфремового племени. I Chronicles 6:52 І дали їм міста схо́вища: Сихе́м та пасови́ська його, в Єфремових горах, і Ґезер та пасови́ська його, I Chronicles 6:53 і Йокмеам та пасови́ська його, і Бет-Хорон та пасови́ська його, I Chronicles 6:54 і Айялон та пасови́ська його, і Ґат-Ріммон та пасови́ська його. I Chronicles 6:55 А з половини Манасіїного племени: Анер та пасови́ська його, і Біл'ам та пасови́ська його, за ро́дами позосталих Кегатових синів. I Chronicles 6:56 Ґершомовим синам із роду половини Манасіїного племени: Ґолан у Башані та пасови́ська його, і Аштарот та пасови́ська його́. I Chronicles 6:57 А з Іссаха́рового племени: Кедеш та пасови́ська його́, і Доврат та пасови́ська його́, I Chronicles 6:58 і Рамот та пасови́ська його́, і Анем та пасови́ська його́. I Chronicles 6:59 А з Аси́рового племени: Машал та пасови́ська його, і Авдон та пасови́ська його, I Chronicles 6:60 і Хукок та пасови́ська його, і Рехов та пасови́ська його́. I Chronicles 6:61 А з племени Нефтали́мового: Кедеш у Ґалілі та пасови́ська його, і Хаммон та пасови́ська його, і Кір'ятаїм та пасови́ська його. I Chronicles 6:62 А позоста́лим Мерарієвим синам із Завулонового племени: Ріммон та пасови́ська його, Фавор та пасови́ська його. I Chronicles 6:63 А з другого боку Йорда́ну при Єрихо́ні, на схід від Йорда́ну, з Рувимового племени: Бецер на пустині та пасови́ська його, і Ягца та пасови́ська її, I Chronicles 6:64 і Кедемот та пасови́ська його, і Мефаат та пасови́ська його. I Chronicles 6:65 А з Ґадового племени: Рамот у Ґілеаді та пасови́ська його, і Маханаїм та пасови́ська його, I Chronicles 6:66 і Хешбон та пасови́ська його, і Яазір та пасови́ська його, I Chronicles 7:0 I Chronicles 7:1 А Іссаха́рові сини: Тола, і Пуа, Яшув і Шімрон, — четверо. I Chronicles 7:2 А Толині сини: Уззі, і Рефая, і Єріїл, і Яхмай, і Ївсам, і Самуїл, — го́лови їхніх ба́тьківських домі́в Толи, хоробрі вояки́ своїх ро́дів. Число їх за Давидових днів — двадцять і дві тисячі і шість сотень. I Chronicles 7:3 А сини Уззі: Їзрахія. А сини Їзрахії: Михаїл, і Овадія, і Йоїл, Їшшійя, — п'я́теро, вони всі го́лови. I Chronicles 7:4 А в них, за їхніми наща́дками, за домом їхніх батькі́в, були бойові військо́ві вата́ги, тридцять і шість тисяч, бо вони мали багато жіно́к та синів. I Chronicles 7:5 А їхніх братів по всіх Іссаха́рових ро́дах, хоробрих воякі́в, було вісімдеся́т і сім тисяч, — усі вони перепи́сані. I Chronicles 7:6 Веніями́н: Бела, і Бекер, і Єдіяїл, — троє. I Chronicles 7:7 А сини Белині: Ецбон, і Уззі, і Уззіїл, і Єрімот, і Ірі, — п'я́теро голі́в ба́тьківських домів, хоробрі вояки́. А в родово́дах їх — двадцять і дві тисячі тридцять і чотири. I Chronicles 7:8 А сини Бехерові: Земіра, і Йоаш, і Еліезер, і Елйоенай, і Омрі, і Єремот, і Авійя, і Анатот, і Алемет, — усе це Бехерові сини. I Chronicles 7:9 А в родово́дах їх, за їхніми наща́дками, го́ловами дому їхніх батьків, хоробрих вояків, — двадцять тисяч і двісті. I Chronicles 7:10 А сини Єдіяїлові: Білган. А сини Білганові: Єуш, і Веніямин, і Егуд, і Кенаана, і Зетан, і Таршіш, і Ахішахар. I Chronicles 7:11 Усіх цих Едіяїлових синів, за головами дому батьків, хоробрих вояків, було сімнадцять тисяч і двісті, що виходили з військо́вим відділом на війну. I Chronicles 7:12 І Шуппім, і Хуппім, сини Іра, Хушім — син Ахера. I Chronicles 7:13 Сини Нефталимові: Яхціїл, і Ґуні, і Єцер, і Шаллум, — сини Білги. I Chronicles 7:14 Сини Манасіїні: Асріїл, якого породила його наложниця арамітка; вона породила й Махіра, Ґілеадового батька. I Chronicles 7:15 А Махір узяв жінку для Хуппіма та Шуппіма, а ім'я́ його сестрі Мааха, а ім'я́ другому — Целофхад. А в Целофхада були тільки до́чки. I Chronicles 7:16 І породила Мааха, Махірова жінка, сина, і назвала ім'я́ йому Переш, а ім'я́ братові його — Шареш. А його сини — Улам і Рекем. I Chronicles 7:17 А Уламові сини: Бедан. Оце сини Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного. I Chronicles 7:18 А сестра його Молехет породила Ішгода, і Авіезера, і Махлу. I Chronicles 7:19 А сини Шеміди були: Ахіян, і Шехем, і Лікхі, і Аніям. I Chronicles 7:20 А сини Єфремові: Шутелах, і Веред, син його, і син його Тахат, і син його Ел'ада, і син його Тахат, I Chronicles 7:21 і син його Завад, і син його Шутелах, і Езер, і Ел'ад. І повбивали їх люди Ґату, наро́джені в Краю́, бо вони зійшли були забрати їхні че́реди. I Chronicles 7:22 І був у жало́бі їх ба́тько Єфрем числе́нні дні, а брати його прихо́дили розважа́ти його. I Chronicles 7:23 І ввійшов він до жінки своєї, і зачала́ вона, і породила сина, а він назвав ім'я́ йому: Берія, бо зло було́ в домі його. I Chronicles 7:24 А дочка́ його — Шеера. І вона збудувала Бет-Хорон до́лішній і горі́шній та Уззен-Шееру. I Chronicles 7:25 І син його Рефах, і Решеф, і син його Телах, і син його Тахан, I Chronicles 7:26 син його Ладан, син його Аммігуд, син його Елішама, I Chronicles 7:27 син його Нон, син його Ісус. I Chronicles 7:28 А їхня посі́лість та місця їхнього осе́лення — Бет-Ел та нале́жні йому міста, а на схід — Нааран, а на захід — Ґезер та нале́жні йому міста, і Сихем та належні йому міста, аж до Айї та належних йому міст. I Chronicles 7:29 А на руки Манасіїних синів: Бет-Шеан та нале́жні йому́ міста, Танах та належні йому міста, Меґіддо та належні йому міста, Дор та належні йому міста, — у них сиділи сини Йо́сипа, Ізраїлевого сина. I Chronicles 7:30 Сини Асирові: Їмна, і Їшва, і Їшві, і Берія, та сестра їх Серах. I Chronicles 7:31 А сини Беріїні: Хевер і Малкіїл, — він батько Бірзаіта. I Chronicles 7:32 А Хевер породив Яфлета, і Шомера, і Хотама, і сестру́ їх Шую. I Chronicles 7:33 А сини Яфлетові: Пасах, і Бімхал, і Ашват, — оце сини Яфлетові. I Chronicles 7:34 А сини Шемерові: Ахі і Рогаґґа, Яхебба та Арам. I Chronicles 7:35 А сини Гелема, його брата: Цофах, і Їмна, і Шелеш, і Амал. I Chronicles 7:36 Сини Цофахові: Суах, і Харнефер, і Шуал, і Бері, і Їмра, I Chronicles 7:37 Бецер, і Год, і Шамма, і Шілша, і Їтран, і Беера. I Chronicles 7:38 А сини Єтерові: Єфунне, і Піспа, і Ара. I Chronicles 7:39 А сини Улли: Арах, і Ханніїл, і Ріція. I Chronicles 7:40 Усе це Аси́рові сини, го́лови ба́тьківських домі́в, ви́брані ли́царі вояки́, го́лови начальників. А в родовідних книгах військо́вих записано, число їхніх людей було — двадцять і шість тисяч. I Chronicles 8:0
I Chronicles 8:1 А Веніямин породив перворо́дженого свого Белу, дру́гого — Ашбелу, і третього — Ахраха, I Chronicles 8:2 четвертого — Наху, і п'ятого — Рафу. I Chronicles 8:3 А в Бели були сини: Аддар, і Ґера, і Авігуд, I Chronicles 8:4 і Авішуя, і Нааман, і Ахоах, I Chronicles 8:5 і Ґера, і Шефуфан, і Хурам. I Chronicles 8:6 А оце сини́ Ехудові, — вони були го́лови дому батькі́в, ме́шканців Ґеви, та переселено їх до Манахату: I Chronicles 8:7 і Нааман, і Ахійя, і Ґера, — він їх пересели́в, і породив Уззу та Ахіхуда. I Chronicles 8:8 А Шахараїм породив дітей на моавському полі по то́му, як він відіслав своїх жінок Хушім та Баару. I Chronicles 8:9 І породив він від Ходеш, своєї жінки: Йовава, і Цівію, і Мешу, і Малкам, I Chronicles 8:10 і Єуц, і Сохію, і Мірму, — це сини його, го́лови ба́тьківських домів. I Chronicles 8:11 А від Хушім він породив Авітува та Елпаала. I Chronicles 8:12 А сини Елпаалові: Евер, і Міш'ам, і Шемер, — він збудував Оно й Лод та належні йому міста. I Chronicles 8:13 А Берія та Шема — вони го́лови дому батькі́в, ме́шканців Айялону; вони вигнали мешканців Ґату. I Chronicles 8:14 А Ахйо, Шашак і Єремот, I Chronicles 8:15 і Зевадія, і Арад, і Адер, I Chronicles 8:16 і Михаїл, і Їшна, і Йоха — сини Берії. I Chronicles 8:17 А Зевадія, і Мешуллам, і Хізкі, і Хевер, I Chronicles 8:18 і Їшмерай, і Їзлія, і Йовав, — сини Елпаалові. I Chronicles 8:19 А Яким, і Зіхрі, і Завді, I Chronicles 8:20 і Еліенай, і Ціллетай, і Еліїл, I Chronicles 8:21 і Адая, і Берая, і Шімрат, — сини Шімеієві. I Chronicles 8:22 А Їшпан, і Евер, і Еліїл, I Chronicles 8:23 і Авдон, і Зіхрі, і Ханан, I Chronicles 8:24 і Хананія, і Елам, і Антотійя, I Chronicles 8:25 і Їфдея, і Пенуїл, — сини Шашакові. I Chronicles 8:26 А Шамшерай, і Шехарія, і Аталія, I Chronicles 8:27 і Яарешія, і Елійя, і Зіхрі, — сини́ Єрохамові. I Chronicles 8:28 Оце го́лови дому батькі́в за їхніми наща́дками, голови, що вони сиділи в Єрусалимі. I Chronicles 8:29 А в Ґів'оні сиділи: ба́тько Ґів'ону, а ім'я́ його жінці — Мааха, I Chronicles 8:30 і перворо́джений син його Авдон, і Цур, і Кіш, і Баал, і Надав, I Chronicles 8:31 і Ґедор, і Ахйо, і Зехер. I Chronicles 8:32 А Міклот породив Шім'у. І вони теж сиділи в Єрусалимі, при брата́х своїх, зо своїми брата́ми. I Chronicles 8:33 А Нер породив Кіша. А Кіш породив Саула, а Сау́л породив Йоната́на, і Малкі-Шуя, і Авінадава, і Ешбаала. I Chronicles 8:34 А син Йонатанів — Мерів-Баал, а Мерів-Баал породив Міху. I Chronicles 8:35 А сини Міхи: Пітон, і Мелех, і Тареа, і Ахаз. I Chronicles 8:36 А Ахаз породив Єгоадду, а Єгоадда породив Алемета, і Азмавета, і Зімрі; а Зімрі породив Моцу. I Chronicles 8:37 А Моца породив Бін'ю, його син — Рафа, його син — Ел'аса, його син — Ацел. I Chronicles 8:38 А в Ацела було ше́стеро синів, а оце їхні імена́: Азрікам, Бохеру, і Ізмаїл, і Шеар'я, і Овадія, і Ханан, — усі вони сини Ацелові. I Chronicles 8:39 А сини Ешека, брата його: перворо́джений його Улам, другий — Єуш, третій — Еліфелет. I Chronicles 8:40 А Уламові сини були мужі хоробрі вояки́, що натягували лука й що мали багато синів та онуків, — сотню й п'ятдеся́т. Усі вони з Веніяминових синів. I Chronicles 9:0
I Chronicles 9:1 А ввесь Ізраїль був перепи́саний, й ось вони були запи́сані в книзі Ізраїлевих царів. А Юда був пересе́лений до Вавилону за своє спроневі́рення. I Chronicles 9:2 А перші ме́шканці, що сиділи в своїй посілості, по своїх містах, були: Ізраїль, священики, Левити та слуги храму. I Chronicles 9:3 А в Єрусалимі сиділи з Юдиних синів, і з Веніяминових синів, і з синів Єфремових та Манасіїних: I Chronicles 9:4 Утай, син Аммігуда, сина Омрі, сина Імрі, сина Бані, з синів Переца, Юдиного сина. I Chronicles 9:5 А з шілонян: перворо́джений Асая та сини́ його. I Chronicles 9:6 А з синів Зерахових: Єуїл та брати їх, — шість сотень і дев'ятдеся́т. I Chronicles 9:7 А з синів Веніяминових: Саллу, син Мешуллама, сина Годавії, сина Сенуї, I Chronicles 9:8 і Ївнея, син Єрохамів; і Ела, син Уззі, сина Міхрі, і Мешуллам, син Шефатії, сина Реуїла, сина Ївнійї, I Chronicles 9:9 і брати їхні за їхніми наща́дками, — дев'ять сотень і п'ятдеся́т і шість. Усі ці мужі — го́лови батькі́в, дому батьків своїх. I Chronicles 9:10 А із священиків: Єдая, і Єгоярів, і Яхін. I Chronicles 9:11 А Азарія, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітава, — управи́тель Божого дому ; I Chronicles 9:12 і Адая, син Єрохама, сина Нашхура, сина Малкійї; і Масай, син Адіїла, сина Яхзери, сина Мешуллама, сина Мешіллеміта, сина Іммера; I Chronicles 9:13 і брати їх, го́лови дому своїх батьків — тисяча й сім сотень і шістдеся́т, дуже добрі мужі на працю в ділі Божого дому. I Chronicles 9:14 А з Левитів: Шемая, син Хассува, сина Азрікама, сина Хашав'ї, з синів Мерарі; I Chronicles 9:15 і Бакбаккар, Хереш, і Балал, і Маттанія, син Міхи, сина Зіхрі, сина Асафа; I Chronicles 9:16 і Авадія, син Шемаї, сина Ґалала, сина Єдутуна; і Берехія, син Аси, сина Елкани, що сидів в осадах нетоф'ян. I Chronicles 9:17 А придве́рні: Шаллум, і Аккув, і Талмон, і Ахіман, і брати їхні; Шаллум був голова. I Chronicles 9:18 І аж дотепе́р вони в царські́й брамі на схід, вони придве́рні табо́рів Левієвих синів. I Chronicles 9:19 А Шаллум, син Коре, сина Ев'ясафа, сина Кораха, і брати його з дому його батька, корахівці, на праці служби, стерегли́ пороги скинії, а їхні батьки були над Господнім табо́ром, стерегли вхід. I Chronicles 9:20 І Пінхас, син Елеазарів, був над ними колись зве́рхником, і Господь був із ним. I Chronicles 9:21 Захарій, син Мешелемії, був придве́рний при вході скинії заповіту. I Chronicles 9:22 Усіх їх, ви́браних на придве́рних при поро́гах, було двісті й дванадцять. Вони переписані по своїх оса́дах. Їх поставив Давид та прозорли́вець Самуїл за їх вірність. I Chronicles 9:23 І вони та їхні сини були при брамах Господнього дому, дому скинії, за ва́ртами. I Chronicles 9:24 На чотири боки були придве́рні: на схід, на за́хід, на пі́вніч, на пі́вдень. I Chronicles 9:25 А брати їхні були по се́лах, мусіли прихо́дити на сім день, від ча́су до ча́су , щоб бути з ними на службі, I Chronicles 9:26 бо в службі були чотири перші придве́рні, вони Левити; вони ж доглядали поме́шкань та скарбів Божого дому. I Chronicles 9:27 І вони всю ніч перебува́ли навколо Божого дому, бо на них був обов'я́зок ва́рти, і вони щоранку відмикали двері. I Chronicles 9:28 І з них були дехто коло службо́вого по́суду, бо за числом його прино́сили, і за числом його вино́сили. I Chronicles 9:29 І з них дехто були призначені до по́суду та до всяких святих речей: і над пшеничною мукою, і над вином, і над оливою, і над ладаном, і над па́хощами. I Chronicles 9:30 А з священичих синів були ті, що мішали запашне́ на кадило. I Chronicles 9:31 А Маттітія з Левитів, — він перворо́джений корахівця Шаллума, — був у службі над справою сковорід. I Chronicles 9:32 А з синів кегатівців, з їхніх браті́в, були над хлібом показни́м, щоб приготовля́ти щосуботи. I Chronicles 9:33 А оце співаки́, го́лови ба́тьківських домів Левитів, по кімна́тах, були вільні від іншої праці, бо вдень та вночі були́ вони при своїй роботі. I Chronicles 9:34 Оце го́лови ба́тьківських домів Левитів за їхніми наща́дками, го́лови, що сиділи в Єрусалимі. I Chronicles 9:35 А в Ґів'оні сиділи: ба́тько Ґів'ону Єіїл, а ім'я́ його жінці Мааха, I Chronicles 9:36 і перворо́джений син його Авдон, і Цур, і Кіш, і Баал, і Нер, і Надав, I Chronicles 9:37 і Ґедор, і Ахйо, і Захарій, і Міклот. I Chronicles 9:38 А Міклот породив Шім'ама. І вони теж сиділи в Єрусалимі при брата́х своїх, зо своїми брата́ми. I Chronicles 9:39 А Нер породив Кіша, а Кіш породив Саула, а Саул породив і Йонатана, і Малкі-Шую, і Авінадава, і Ешбаала. I Chronicles 9:40 А син Йонатанів — Мерів-Баал, а Мерів-Баал породив Міху. I Chronicles 9:41 А сини Міхи: Пітон, і Мелех, і Тахрея. I Chronicles 9:42 А Ахаз породив Яру, а Яра, породив Алмета, і Азмавета, і Зімрі. А Зімрі породив Моцу. I Chronicles 9:43 А Моца породив Бін'ю, його син — Рефая, його син — Ел'аса, його син — Ацел. I Chronicles 9:44 А в Ацела було ше́стеро синів, а оце їхні імена: Азрікам, Бохеру, і Ізмаїл, і Шеар'я, і Овадія, і Ханан, — оце сини Ацелові. I Chronicles 10:0
I Chronicles 10:1 А филисти́мляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филисти́млянами, і па́дали тру́пами на горі Ґілбоа. I Chronicles 10:2 І гналися филисти́мляни за Саулом та за його сина́ми. І повбивали филисти́мляни Йоната́на, і Авінадава, і Малкі-Шуя, Сау́лових синів. I Chronicles 10:3 І став бій тяжки́й для Саула, і лу́чники ки́нулися на нього, — і він злякався тих лу́чників. I Chronicles 10:4 І сказав Саул до свого зброєно́ші: „Ви́тягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрі́зані, і не знущалися на до мною!“ Та не хотів зброєно́ша, бо дуже боявся. Тоді взяв Сау́л меча́ — та й упав на нього. I Chronicles 10:5 І побачив зброєно́ша, що помер Сау́л, і впав і він на меча, та й помер... I Chronicles 10:6 І помер Саул і троє синів його, та ввесь його дім поме́рли ра́зом. I Chronicles 10:7 І побачили всі ізра́їльтяни, що мешкали в долині, що всі втікають, та що помер Саул та сини його, то поки́дали свої міста́ й повтікали, а филисти́мляни поприхо́дили, й осі́лися в них... I Chronicles 10:8 І сталося другого дня, і прийшли филисти́мляни, щоб пообдира́ти тру́пи, — та й знайшли Саула та синів його, що лежали на горі Ґілбоа. I Chronicles 10:9 І вони пообдира́ли його, і поне́сли го́лову його та збро́ю його, і послали в филистимські краї навко́ло, щоб сповістити в домах своїх божкі́в та наро́дові. I Chronicles 10:10 І вони поклали збро́ю його в домі свого бога, а го́лову його прибили в домі Даґона. I Chronicles 10:11 І почув увесь ґілеадський Явеш про все, що́ филисти́мляни зробили Саулові, I Chronicles 10:12 і встали всі хоробрі, і поне́сли Саулове тіло та тіла́ синів його, і прине́сли до Явешу, та й похова́ли їхні ко́сті під дубом в Явеші, і по́стили сім день. I Chronicles 10:13 І помер Саул за своє беззако́ння, що він ним спроневі́рився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб ви́відати, I Chronicles 10:14 а не виві́дував від Господа. І Він убив його, а царство його передав Дави́дові, Єссе́євому синові. I Chronicles 11:0
I Chronicles 11:1 І зібрався ввесь Ізра́їль до Давида в Хевро́н, говорячи: „Оце ми кість твоя та тіло твоє! I Chronicles 11:2 І давніш, коли Саул був царем, ти водив та приво́див Ізраїля на війну. І сказав Господь, Бог твій, тобі: Ти бу́деш пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, і ти будеш князе́м над наро́дом Моїм, Ізраїлем“. I Chronicles 11:3 І прийшли всі Ізраїлеві старші́ в Хевро́н, а Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І пома́зали вони Давида царем над Ізраїлем, за Господнім словом через Самуїла. I Chronicles 11:4 І пішов Давид та ввесь Ізра́їль до Єрусалиму, — він Євус, і там були євусе́яни, ме́шканці того кра́ю. I Chronicles 11:5 І сказали ме́шканці Євусу до Давида: „Ти не вві́йдеш сюди!“ Та здобу́в Дави́д тверди́ню Сіо́н, — він Місто Давида. I Chronicles 11:6 І сказав Давид: „Кожен, хто найперше поб'є євусе́янина, той стане за го́лову та за зве́рхника“. І ввійшов найперше Йоа́в, син Церуїн, і став за го́лову. I Chronicles 11:7 І осівся Дави́д у тверди́ні, тому́ назвав ім'я їй: Дави́дове Мі́сто. I Chronicles 11:8 І він збудува́в місто навко́ло, від Мілло́ й аж навко́ло, а Йоав віднови́в решту міста. I Chronicles 11:9 І Давид ставав усе більшим, а Госпо́дь Савао́т був із ним.
I Chronicles 11:10 А оце го́лови Давидових ли́царів, що хоробро труди́лися з ним у його царстві, з усім Ізраїлем, щоб настанови́ти його царем, за Господнім словом, над Ізраїлем. I Chronicles 11:11 А оце число Давидових ли́царів: Яшов'ам, син Гахмоні, голова тридцяти, — він махнув своїм списо́м — і побив за один раз три сотні! I Chronicles 11:12 А за ним Елеазар, син Додо, ахох'янин, — він один із трьох ли́царів. I Chronicles 11:13 Він був із Давидом у Пас-Дамімі, а филисти́мляни зібралися там на бій. І була там діля́нка поля, повна ячме́ню, а наро́д утікав перед филисти́млянами. I Chronicles 11:14 Та вони стали посеред діля́нки, і врятували її та й побили филисти́млян. І Господь подав велику перемогу! I Chronicles 11:15 І зійшли троє з тих тридцяти на пе́реді на скелю до Давида, до печери Адуллам. А филистимський та́бір таборува́в у долині Рефаїм. I Chronicles 11:16 Давид же був тоді в тверди́ні, а филистимська зало́га була тоді в Віфлеємі. I Chronicles 11:17 І спра́гнув Давид та й сказав: „Хто напо́їть мене водою з віфлеємської крини́ці, що в брамі?“ I Chronicles 11:18 І проде́рлися ці троє до филистимського табо́ру, і зачерпну́ли води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони ви́несли й прине́сли до Давида, та Давид не схотів її пити, — і вилив її для Господа, I Chronicles 11:19 та й сказав: „Борони мене, Боже мій, чинити таке! Чи я буду пити кров цих мужів, що ходили, наражаючи життя своє? Бо життям своїм вони прине́сли її!“ І не хотів він пити її. Оце зробили троє цих ли́царів. I Chronicles 11:20 А Авшай, Йоавів брат, — він голова тих трьох. І він махнув своїм списо́м — і побив три сотні! І він мав найславніше ім'я́ серед трьох. I Chronicles 11:21 З тих трьох серед двох він був найшановні́ший, і став їм за провідника́. А до тих трьох не дося́г. I Chronicles 11:22 Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, великий у діла́х, з Кавцеїлу, — він побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов і забив лева в сере́дині ями сніжного дня. I Chronicles 11:23 І він побив одно́го єги́птянина, мужа поставно́го, на п'ять ліктів, а в руці єги́птянина був спис, як тка́цький вал. І зійшов він до нього з києм, і вирвав списа́ з руки того єги́птянина, — та й його забив його списо́м. I Chronicles 11:24 Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його ім'я́ було серед тих трьох хоробрих. I Chronicles 11:25 З тих тридцяти він був найповажні́ший, а до тих трьох не дося́г. І Давид призна́чив його до своєї прибі́чної сторо́жі. I Chronicles 11:26 А хоробрі му́жі були ці: Асаїл, Йоавів брат, Елханан, син Додо, із Віфлеєму, I Chronicles 11:27 гарор'янин Шаммот, пелонянин Хелес, I Chronicles 11:28 Іра, син Іккешів, текоянин, антотянин Авіезер, I Chronicles 11:29 хушатянин Сіббехай, ахох'янин Ілай, I Chronicles 11:30 нетофатянин Магарай, Хелед, син Баанин, нетофатянин, I Chronicles 11:31 Ітай, син Ріваїв, з Гів'ї Веніяминової, пір'атонянин Беная, I Chronicles 11:32 Хурай з Нахале-Ґаашу, арв'янин Авіїл, I Chronicles 11:33 бахарум'янин Азмавет, шаалвонянин Ел'яхба, I Chronicles 11:34 сини ґізонянина Гашема, Йонатан, син Шаґе, гарар'янин, I Chronicles 11:35 Ахійям, син Сахарів, гарар'янин, Еліфал, син Урів, I Chronicles 11:36 мехар'янин Хефер, пелонянин Ахійя, I Chronicles 11:37 кармелянин Хіцро, Наарай, син Езлаїв, I Chronicles 11:38 Йоїл, брат Натанів, Мівхар, син Гаґрі, I Chronicles 11:39 аммонітянин Целек, беротянин Нахрай, зброєно́ша Йоава, Церуїного сина, I Chronicles 11:40 їтрянин Іра, їтрянин Ґарев, I Chronicles 11:41 хіттеянин Урійя, Завад, син Ахлая, I Chronicles 11:42 Адіна, син Шізин, Руви́мівець, голова Рувимівців і над тридцятьма́, I Chronicles 11:43 Ханан, син Маахин, і мітнянин Йосафат, I Chronicles 11:44 аштерянин Уззійя, Шама, і Еуїл, сини ароерянина Хотама, I Chronicles 11:45 Єдіаїл, син Шімрі, і Йоха, його брат, тіцянин, I Chronicles 11:46 махав'янин Еліїл, і Єрівай, і Йошав'я, сини Ел'наамові, і моавітянин Їтма, I Chronicles 11:47 Етіїл, і Овед, і Яасіїл із Цови. I Chronicles 12:0 I Chronicles 12:1 А це ті, що поприхо́дили до Давида в Ціклаґ, коли він ще ховався перед Саулом, сином Кішевим, і вони були серед ли́царів, що допомагали в війні, I Chronicles 12:2 що були озбро́єні лу́ком, що кидали правицею та лівицею камі́ння та стріли з лука, з Саулових братів, від Веніямина: I Chronicles 12:3 голова Ахіезер та Йоаш, сини ґів'янина Шемаї, і Єзіїл та Пелет, Азмаветові сини, і Бераха, і аннетотянин Єгу, I Chronicles 12:4 і ґів'онянин Їшмая, ли́цар серед тридцятьох та старши́й над тридцятьма́, і Їрмея, і Яхазіїл, і Йоханан, і ґедерянин Йозавад, I Chronicles 12:5 Ел'узай, і Єрімот, і Беал'я, і Шемарія, і гаріф'янин Шефатія, I Chronicles 12:6 Елкана, і Їшшійя, і Азареїл, і Йоезер, і Яхов'ам, хорх'яни, I Chronicles 12:7 і Йоїла та Зевадія, сини Єрохамові, з Ґедору. I Chronicles 12:8 А з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки́, мужі відважні, на війні, озбро́єні великим щито́м та списо́м. А їхні обличчя — то обличчя ле́в'ячі, а щодо швидкости — вони були, як са́рни на гора́х. I Chronicles 12:9 Голова — Езер, другий — Овадія, третій — Еліав, I Chronicles 12:10 четвертий — Мішманна, п'ятий — Їрмея, I Chronicles 12:11 шо́стий — Аттай, сьо́мий — Еліїл, I Chronicles 12:12 во́сьмий — Йоханан, дев'ятий — Елзавад, I Chronicles 12:13 десятий — Єремія, одина́дцятий — Махбанай. I Chronicles 12:14 Оці були з Ґадових синів, голови військо́вих відділів, мали́й — один на сотню, а великий — на тисячу. I Chronicles 12:15 Це ті, що перейшли Йорда́н першого місяця, коли він був перепо́внений понад усі береги свої, і порозганя́ли всіх ме́шканців долин на схід та на за́хід. I Chronicles 12:16 І прийшли з синів Веніяминових та Юдиних аж до твердині до Давида. I Chronicles 12:17 А Давид вийшов перед них, і, відповіда́ючи, сказав їм: „Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомагати мені, буде моє серце з вами за одне, а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх, коли нема обмани в руках моїх, то побачить це Бог наших батьків, і покарає!“ I Chronicles 12:18 І зійшов Дух на Амасая, голову тридцяти, і він проказав: „Мир, Давиде, тобі, і з тобою, о сину Єссе́їв! Мир тобі, і мир то́му, хто тобі помагає, бо тобі помагає твій Бог!“ І прийняв їх Давид, і поставив на чолі́ війська. I Chronicles 12:19 І з Манасії перебігли до Давида, коли він ішов із филисти́млянами проти Саула на війну, — а він не поміг їм, бо филистимські князі́, порадившись, відіслали його, говорячи: „За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула!“ I Chronicles 12:20 Коли він ішов до Ціклаґу, збігли до нього з Манасії: Аднах, і Йозавад, і Єдіаїл, і Михаїл, і Йозавад, і Елігу, і Ціллетай, — го́лови Манасіїних тисячок. I Chronicles 12:21 І вони допомагали Давидові проти юрби́, бо вони всі — хоробрі вояки́, і поставали провідника́ми військо́вих ві́дділів. I Chronicles 12:22 Бо день-у-день прихо́дили вони до Давида помагати йому, аж став та́бір великий, як та́бір Божий.
I Chronicles 12:23 А оце число головни́х озбро́єних військо́вих відділів, — вони прийшли до Давида в Хевро́н, щоб передати Саулове царство йому, за Господнім словом: I Chronicles 12:24 Юдиних синів, що носили великого щита́ та списа́, — шість тисяч і вісім сотень озбро́єного ві́йська. I Chronicles 12:25 З Симеонових синів хоробрих воякі́в військово́го відділу — сім тисяч і сто. I Chronicles 12:26 З Левієвих синів — чотири тисячі й шість сотень. I Chronicles 12:27 І Єгояда, проводи́р синів Ааронових, а з ним три тисячі й сім сотень. I Chronicles 12:28 І юна́к Садо́к, хоробрий воя́к, та дім його батька, — зверхників двадцять і два. I Chronicles 12:29 А з Веніяминових синів, Саулових братів, — три тисячі, а більша частина їх аж дотепе́р трималися Саулового дому. I Chronicles 12:30 А з Єфремових синів — двадцять тисяч і вісім сотень хоробрих воякі́в, мужів славних дому їхніх батьків. I Chronicles 12:31 А з половини Манасіїного племени — вісімнадцять тисяч, що були́ докладно зазна́чені за і́менем, щоб прийти настанови́ти Давида царем. I Chronicles 12:32 А з Іссаха́рових синів, що мали розумі́ння ча́су, щоб знати, що́ буде робити Ізра́їль, їх голів було двісті, а всі їхні брати́ робили за їхнім нака́зом. I Chronicles 12:33 Із Завулона тих, що виходять на війну, що ставляться в бойово́му поря́дку зо всякими військо́вими речами, — п'ятдесят тисяч, щоб допомагати з ці́лим серцем. I Chronicles 12:34 А з Нефтали́му — тисяча зверхників, а при них зо щито́м та списо́м — тридцять і сім тисяч. I Chronicles 12:35 А з Данян тих, що ставляться в бойово́му поря́дку — двадцять і вісім тисяч і шість сотень. I Chronicles 12:36 А з Аси́ра тих, що виходять на війну, щоб ставитися в бойові́м поря́дку, — сорок тисяч. I Chronicles 12:37 А з того бо́ку Йорда́ну з Руви́мівців, і Ґа́дівців, і з полови́ни Манасі́ї, зо всякими військо́вими знаря́ддями для бою — сто й двадцять тисяч. I Chronicles 12:38 Усі ці люди — військо́ві, що ставилися в бойово́му поря́дку, ці́лим серцем поприхо́дили до Хевро́ну, щоб настанови́ти Давида царем над усім Ізра́їлем. Та й решта Ізраїля були односе́рді, щоб настанови́ти Давида царем. I Chronicles 12:39 І були́ вони там із Давидом три дні, їли та пили, бо їхні брати́ нагото́вили їм. I Chronicles 12:40 А також ті, що були близькі́ до них, аж до Іссаха́ра, і Завуло́на, і Нефтали́ма, спрова́джували хліб ослами, і верблю́дами, і му́лами, і худобою великою, їжу мучну́, спресо́вані фіґі, і родзи́нки, і вино, і оливу, і худобу велику, і худобу дрібну́, дуже багато, бо радість була в Ізраїлі. I Chronicles 13:0 I Chronicles 13:1 І ра́дився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма́ значни́ми. I Chronicles 13:2 І сказав Давид до всієї Ізраїлевої грома́ди: „Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподо́бане, пошлі́мо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих края́х, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберу́ться до нас. I Chronicles 13:3 І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверта́лися ми до нього за Саулових днів“. I Chronicles 13:4 І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слу́шна була та річ в оча́х усього народу. I Chronicles 13:5 І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йде́ться до Хамату, щоб спрова́дити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму. I Chronicles 13:6 І пішов Давид та ввесь Ізра́їль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб ви́нести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я́ Його приклика́ється. I Chronicles 13:7 І пове́зли Божого ковчега на ново́му возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо прова́дили того воза. I Chronicles 13:8 А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, — із пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, і на цимба́лах, і на су́рмах. I Chronicles 13:9 І прийшли вони аж до Кідонового то́ку, і простяг Узза свою руку, щоб підхопи́ти ковчега, бо воли нахили́ли його. I Chronicles 13:10 І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем... I Chronicles 13:11 І зажури́вся Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза , і так воно зветься аж до цього дня. I Chronicles 13:12 І того дня Давид злякався Бога, говорячи: „Як я внесу́ до се́бе Божого ковчега?“ I Chronicles 13:13 І не повіз Давид ковчега до се́бе, до Давидового Міста, а напра́вив його до дому гатянина Овед-Едома. I Chronicles 13:14 І пробува́в Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагослови́в дім Овед-Едома, та все, що було його́. I Chronicles 14:0
I Chronicles 14:1 А Хіра́м, цар тирський, послав до Давида послів, і ке́дрового дерева, каменярі́в та теслярі́в, щоб збудувати йому дім. I Chronicles 14:2 І пізнав Дави́д, що Госпо́дь міцно поставив його́ царем над Ізраїлем, бо царство його було підне́сене ви́соко ради народу його, Ізраїля. I Chronicles 14:3 І взяв Давид іще жіно́к в Єрусалимі, — і Давид породив іще сині́в та дочо́к. I Chronicles 14:4 А оце імена́ наро́джених йому в Єрусалимі: Шаммуа і Шовав, Натан і Соломон, I Chronicles 14:5 і Ївхар, і Елішуя, і Елпелет, I Chronicles 14:6 і Ноґах, і Нефеґ, і Яфія, I Chronicles 14:7 і Елішама, і Ел'яда, і Еліфелет. I Chronicles 14:8 І почули филисти́мляни, що Давид був пома́заний на царя над усім Ізраїлем, — і підняли́ся всі филисти́мляни, щоб шукати Давида. А Давид почув про це, і вийшов проти них. I Chronicles 14:9 А филисти́мляни прийшли й стали табо́рами в долині Рефаїм. I Chronicles 14:10 І питався Давид у Бога, говорячи: „Чи вихо́дити на филисти́млян, і чи даси Ти їх в руку мою?“ І відказав йому Господь: „Вийди, — і Я дам їх у руку твою“. I Chronicles 14:11 І зійшли́ вони до Баал-Пераціму, — і Давид побив їх там. І сказав Давид: „Розбив Бог ворогів моїх рукою моєю, як прори́в води!“ Тому назвали ім'я́ того місця: Баал-Перацім! I Chronicles 14:12 А вони позоста́вили там богів своїх, і Давид наказав, — і вони були спа́лені в огні. I Chronicles 14:13 А филисти́мляни ще ота́борилися в долині. I Chronicles 14:14 А Давид іще питався Бога, і Бог йому сказав: „Не пі́деш за ними, а поверни́ від них, і прибу́деш до них з-навпроти бальза́мового ліска́. I Chronicles 14:15 І станеться, як ти почуєш шелест ніби кроків на верхові́ттях бальза́мових дерев, тоді ви́йдеш на бій, бо то вийшов Бог перед тебе, щоб побити филисти́мський та́бір“. I Chronicles 14:16 І зробив Давид так, як наказав йому Бог, і вони побили филисти́мський та́бір від Ґів'ону аж до Ґезеру. I Chronicles 14:17 І не́слося Дави́дове ім'я́ по всіх края́х, а Госпо́дь дав, що всі наро́ди боялись його́. I Chronicles 15:0
I Chronicles 15:1 І пороби́в він собі доми́ в Давидовому Місті, і пригото́вив місце на Божого ковче́га, і розтягнув для нього ски́нію. I Chronicles 15:2 Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому́ аж навіки. I Chronicles 15:3 І Давид зібрав усього Ізраїля до Єрусалиму, щоб ви́нести Господнього ковче́га на його місце, яке пригото́вив йому́ він. I Chronicles 15:4 І зібрав Давид Ааро́нових синів та Левитів. I Chronicles 15:5 Від Кегатових синів: зверхник Уріїл, а братів його — сотня й двадцять. I Chronicles 15:6 Від синів Мерарі: зверхник Асая, а братів його — двісті й двадцять. I Chronicles 15:7 Від Ґершомових синів: зверхник Йоїл, а братів його — сотня й тридцять. I Chronicles 15:8 Від Еліцафанових синів: зверхник Шемая, а братів його — двісті. I Chronicles 15:9 Від Хевронових синів: зверхник Еліїл, а братів його — вісімдесят. I Chronicles 15:10 Від Уззіїлових синів: зверхник Аммінадав, а братів його — сотня й дванадцять. I Chronicles 15:11 І покликав Давид священиків Садо́ка та Евіятара, та Левитів: Уріїла, Асаю, і Йоїла, Шемаю і Еліїла, і Аммінадава I Chronicles 15:12 та й сказав до них: „Ви го́лови родів Левитів. Освяті́ться ви та ваші брати, і перенесе́те ковчега Господа, Бога Ізраїлевого, до місця, яке пригото́вив я йому́. I Chronicles 15:13 Бо через те, що споча́тку не ви це робили, то вдарив нас Господь, Бог наш, бо ми не шукали Його так, як належало“. I Chronicles 15:14 І освятилися священики та Левити, щоб перене́сти ковчега Господа, Бога Ізраїлевого. I Chronicles 15:15 І поне́сли сини Левитів Божого ковчега, як наказав був Мойсей за Господнім словом, на пле́чах своїх, на держака́х, на собі. I Chronicles 15:16 І сказав Давид зверхникам Левитів, щоб поставили своїх братів співакі́в на прила́ддях пісні, на ци́трах, а́рфах, та тих, що грають на цимба́лах, щоб підне́сти голос на радість. I Chronicles 15:17 І поставили Левити Гемана, Йоїлового сина, а з братів його — Асафа, сина Берехії, а з сині́в Мерарі, їхніх братів — Етана, сина Кушаї. I Chronicles 15:18 А з ними їхніх братів других: Захарія, і Яазіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, Еліава, і Бенаю, і Маасею, і Маттітію, і Еліфлея, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єіїла, — придве́рних. I Chronicles 15:19 А співаків: Гемана, Асафа та Етана — грати на мідяни́х цимба́лах. I Chronicles 15:20 А Захарія, і Азіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, і Еліава, і Маасею, і Бенаю — на ци́трах, на аламот. I Chronicles 15:21 А Маттітію, і Еліфелегу, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єїла, і Азазію — на а́рфах, на окта́ві, щоб починати гру. I Chronicles 15:22 А Кенанію, зверхника Левитів, — над но́шенням; він навчав носити, бо вмів того. I Chronicles 15:23 А Берехія та Елкана — придве́рні при ковчезі. I Chronicles 15:24 А Шеванія, І Йосафат, і Натанаїл, і Амасай, і Захарій, і Беная, і Еліезер, священики, — сурми́ли в су́рми перед Божим ковчегом, а Овед-Едом та Єхійя — придве́рні для ковчега. I Chronicles 15:25 І пішов Давид і Ізраїлеві старші́ та тисячники, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Овед-Едомового дому з радістю. I Chronicles 15:26 І сталося, коли Бог допомагав Левитам, що не́сли ковчега Господнього заповіту, то вони прине́сли в жертву сім биків та сім баранів. I Chronicles 15:27 А Давид був зодя́гнений в одежу з вісо́ну, як і всі Левити, що не́сли ковчега, і співаки́, і Кенанія, зверхник но́шення і співакі́в, а на Давиді був ще й льняни́й ефо́д. I Chronicles 15:28 І ввесь Ізраїль ніс ковчега Господнього заповіту з радісним криком, і зо звуком рога, і з су́рмами, і з цимба́лами, гра́ючи на ци́трах та на а́рфах. I Chronicles 15:29 І сталося, коли ковчег Господнього заповіту прийшов аж до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка́, виглядала через вікно. І побачила вона царя Давида, що танцював та грав, і знева́жила його в своєму серці. I Chronicles 16:0
I Chronicles 16:1 І прине́сли вони Божого ковчега, і поставили його в сере́дині скинії, що розтягну́в для нього Давид, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви перед Божим лицем. I Chronicles 16:2 І покінчи́в Давид прино́сити цілопа́лення та мирні же́ртви, та й поблагослови́в наро́д Ім'я́м Господнім. I Chronicles 16:3 І він поділив для всякого Ізраїлевого му́жа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханце́ві хліба, і по кава́лкові м'яса та по виноградному калаче́ві. I Chronicles 16:4 І він попризна́чував перед Господнім ковчегом із Левитів слу́жачих, щоб вони визнава́ли, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого: I Chronicles 16:5 Асаф був головою, а другий по ньому — Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл — на знаря́ддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимба́лах. I Chronicles 16:6 А священики Беная та Яхазіїл — на су́рмах, за́вжди перед ковчегом Божого заповіту.
I Chronicles 16:7 Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подя́ку Господе́ві через Асафа та братів його: I Chronicles 16:8 „Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його, серед наро́дів звіщайте про вчи́нки Його́! I Chronicles 16:9 Співайте Йому́, грайте Йому́, говоріть про всі чу́да Його! I Chronicles 16:10 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шукаючих Господа! I Chronicles 16:11 Пошу́куйте Господа й силу Його́, лице Його́ за́вжди шукайте! I Chronicles 16:12 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його I Chronicles 16:13 ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́! I Chronicles 16:14 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди! I Chronicles 16:15 Пам'ятайте наві́ки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу ро́дів, I Chronicles 16:16 що склав Він Його з Авраамом, і прися́гу Його — для Ісака. I Chronicles 16:17 І Він поставив його за Зако́на для Якова, Ізра́їлеві — заповітом навіки, I Chronicles 16:18 говорячи: „Дам тобі край ханаа́нський, як наділ спна́дщини для вас!“ I Chronicles 16:19 Тоді їх було невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на і́ншій землі, I Chronicles 16:20 і від наро́ду ходили вони до наро́ду, і від царства до іншого люду. I Chronicles 16:21 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в: I Chronicles 16:22 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робіте лихо́го!“ I Chronicles 16:23 Господе́ві співайте, вся зе́мле, з дня-на-день сповіщайте спасі́ння Його! I Chronicles 16:24 Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усіма наро́дами. I Chronicles 16:25 Бо великий Господь і просла́влений ве́льми, і Він найгрізні́ший над бо́гів усіх! I Chronicles 16:26 Бо всі бо́ги наро́дів — божки́, а Господь небеса́ сотворив! I Chronicles 16:27 Слава та ве́лич — перед лицем Його, сила та радість — на місці Його. I Chronicles 16:28 Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу, I Chronicles 16:29 дайте Господу славу Йме́ння Його, прино́сьте дарунка й прихо́дьте перед лице Його! Кланяйтеся Господе́ві в вели́ччі святому! I Chronicles 16:30 Перед лицем Його затремти́, уся зе́мле, — бо міцно поста́влений все́світ, щоб не захита́вся! I Chronicles 16:31 Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, і хай серед наро́дів говорять: „Царю́є Госпо́дь!“ I Chronicles 16:32 Нехай гримить море й його повнота́, нехай поле радіє та все, що на ньо́му! I Chronicles 16:33 Тоді перед Господнім лицем дере́ва лісні́ заспівають, бо землю судити йде Він. I Chronicles 16:34 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя! I Chronicles 16:35 І промовте: Спаси нас, о Боже спасі́ння нашого, і збери нас, і нас урятуй від наро́дів, щоб дякувати Йме́нню святому Твоє́му, щоб Твоєю хвалитися славою! I Chronicles 16:36 Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки!“ А наро́д увесь сказав: „Амінь“ і „Хвала́ Господе́ві!“ I Chronicles 16:37 І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб за́вжди служили перед ковчегом, що́ в якій день треба було́, I Chronicles 16:38 і Овед-Едома та братів його, шістдеся́т і вісьмо́х; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса — за придве́рних; I Chronicles 16:39 а священика Садока та братів його священиків — перед Господнім наметом на па́гірку, що в Ґів'оні, I Chronicles 16:40 щоб прино́сити цілопа́лення для Господа на же́ртівнику цілопа́лення, за́вжди ра́нком та вве́чорі, та на все інше, що написане в Зако́ні Господа, що наказав був Ізраїлеві. I Chronicles 16:41 А з ними Геман та Єдутун, та решта ви́браних, що були́ докла́дно зазначені поіменно, щоб „Дякувати Господе́ві, бо навіки Його милосе́рдя!“ I Chronicles 16:42 А з ними су́рми та цимба́ли для тих, що грають, та знаря́ддя для Божої пісні. А сини Єдутунові — сторожі до брами. I Chronicles 16:43 І порозхо́дився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім. I Chronicles 17:0 I Chronicles 17:1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“ I Chronicles 17:2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“ I Chronicles 17:3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи: I Chronicles 17:4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння. I Chronicles 17:5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету. I Chronicles 17:6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма? I Chronicles 17:7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем. I Chronicles 17:8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі. I Chronicles 17:9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше. I Chronicles 17:10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім. I Chronicles 17:11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство. I Chronicles 17:12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його тропа міцно аж навіки. I Chronicles 17:13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою. I Chronicles 17:14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“. I Chronicles 17:15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.
I Chronicles 17:16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди? I Chronicles 17:17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже! I Chronicles 17:18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш! I Chronicles 17:19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі. I Chronicles 17:20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма. I Chronicles 17:21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту? I Chronicles 17:22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога! I Chronicles 17:23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив! I Chronicles 17:24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм. I Chronicles 17:25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм. I Chronicles 17:26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре. I Chronicles 17:27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“ I Chronicles 18:0 I Chronicles 18:1 І сталося по то́му, і побив Давид филисти́млян та поконав їх; і взяв він Ґат та належні йому міста з руки филисти́млян. I Chronicles 18:2 І побив він Моава, — і стали моавітяни Давидовими рабами, що прино́сили да́ри. I Chronicles 18:3 І побив Давид Гадад'езера, царя цовського, в Хаматі, коли той ішов, щоб поставити вла́ду свою на річці Ефра́ті. I Chronicles 18:4 І здобу́в Давид від нього тисячі колесни́ць і сім тисяч верхівці́в та двадцять тисяч пі́шого лю́ду. І попідрі́зував Давид жили коням усіх колесни́ць, і позоста́вив із них тільки сотню для колесни́ць. I Chronicles 18:5 І прийшов Арам із Дамаску на поміч Гадад'езерові, цареві цовському, та Давид вибив серед сирі́ян двадцять і дві тисячі чоловіка. I Chronicles 18:6 І поставив Давид у Сирії Дама́ській зало́гу, і сирі́яни стали для Давида рабами, що прино́сили да́ри. А Господь допомагав Давидові скрізь, де́ він ходив. I Chronicles 18:7 І позабирав Давид золоті щити́, що були на Гадад'езерових раба́х, і позно́сив їх до Єрусалиму. I Chronicles 18:8 А з Тівхату та з Куну, Гадад'езерових міст, позабирав Давид дуже багато міді, — з неї поробив Соломо́н мідяне море й стовпи́, та мідяні ре́чі. I Chronicles 18:9 І прочув Тоу, цар хамотський, що Давид побив усе ві́йсько Гадад'езера, царя цовського. I Chronicles 18:10 І послав він сина свого Гадорама до царя Давида, щоб привітати його, та щоб поблагословити його за те, що воював із Гадад'езером та й побив його, — бо Гадад'езер прова́див війну з Тоу, — а з ним послав всякі речі золоті, і срібні, і мідяні. I Chronicles 18:11 І Давид присвятив їх Господе́ві ра́зом із тим сріблом та золотом, що повино́сив від усіх наро́дів з Едому, і з Моаву, і від Аммонових синів та від Амали́ка. I Chronicles 18:12 А Авшай, син Церуїн, побив Едома в Соляній долині, вісімнадцять тисяч. I Chronicles 18:13 І поставив він в Едомі зало́гу, і став увесь Едом Давидовими раба́ми. А Госпо́дь допомагав Давидові скрізь, де́ він ходив. I Chronicles 18:14 І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив суд та справедливість усьо́му своє́му наро́дові. I Chronicles 18:15 А Йоав, син Церуїн, був над ві́йськом, а Йосафат, син Ахілудів, — ка́нцлер. I Chronicles 18:16 А Садо́к, син Ахітувів, та Авіме́лех, син Ев'ятарів, були священики, а Шавша — писар. I Chronicles 18:17 А Беная, син Єгоядин, був над керетянином та над пелетянином, а Давидові сини — перші при царе́вій руці. I Chronicles 19:0
I Chronicles 19:1 І сталося по то́му, і помер Нахаш, цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Ханун. I Chronicles 19:2 І сказав Давид: „Зроблю́ я ми́лість Ханунові, Нахашевому синові, як ба́тько його зробив був ми́лість мені“. І Давид послав послів, щоб потішити його за його ба́тька. І прибули́ Давидові раби до аммонітського кра́ю, до Хануна, щоб потішити його́. I Chronicles 19:3 А начальники аммонітян сказали до Хануна: „Чи Давид ша́нує батька твого в оча́х твоїх тим, що послав тобі потіши́телів? Чи ж раби його прийшли до тебе не на те, щоб ви́відати, і щоб зни́щити, і щоб ви́шпигувати край?“ I Chronicles 19:4 І взяв Ханун Давидових рабів та й оголив їх, й обрізав їхню оде́жу в половині аж до сиді́ння, та й відпустив їх... I Chronicles 19:5 І пішли й доне́сли Давидові про тих мужів, а він послав навпро́ти них, бо ті мужі були дуже осоро́млені. І цар їм сказав: „Сидіть в Єрихо́ні, аж поки відросте́ вам борода, потім пове́рнетесь“. I Chronicles 19:6 І побачили аммоні́тяни, що вони знена́виджені в Давида. І послав Ханун та аммоні́тяни тисячу тала́нтів срібла, щоб ви́найняти собі колесни́ці та верхівці́в з Араму двох річок і з Араму Маахи та з Цови. I Chronicles 19:7 І найняли вони собі тридцять і дві тисячі колесни́ць, і царя Мааих та наро́д його, — і прийшли й таборува́ли перед Медевою. Також аммоні́тяни зібралися зо своїх міст і прийшли до бо́ю. I Chronicles 19:8 А коли Давид прочув про це, то послав Йоава та все ві́йсько ли́царів. I Chronicles 19:9 І повихо́дили аммоні́тяни, і вставилися до бо́ю при вході до міста. А царі, що прийшли, — вони самі були на полі. I Chronicles 19:10 І побачив Йоа́в, що бойови́й фронт став на нього спе́реду та поза́ду, то вибрав зо всього ви́браного в Ізраїлі, та й установи́в їх навпроти сирі́ян. I Chronicles 19:11 А решту наро́ду дав під ру́ку свого брата Ав'шая, й їх установи́ли навпроти аммоні́тян, I Chronicles 19:12 і сказав: „Якщо сирі́яни бу́дуть сильніші від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммоні́тяни будуть сильніші від тебе, то допоможу́ тобі. I Chronicles 19:13 Будь мужній, і стіймо міцно за наро́д наш та за міста́ нашого Бога, а Господь нехай зробить, що́ добре в оча́х Його́!“ I Chronicles 19:14 А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшов перед сирі́ян до бо́ю, то ті повтікали перед ним. I Chronicles 19:15 А аммоні́тяни побачили, що повтікали сирі́яни, то й вони повтікали перед братом його Ав'шаєм, і ввійшли до міста, а Йоа́в прибув до Єрусалиму. I Chronicles 19:16 А коли побачили сирі́яни, що вони побиті Ізраїлем, то послали послів, і привели́ сиріян, що з другого боку Річки, а Шофах, зверхник Гадад'езерового ві́йська, був перед ними. I Chronicles 19:17 І було доне́сено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йорда́н та прийшов до них, і вста́вився проти них. І встанови́вся Давид на бій проти сиріян, і вони воювали з ним. I Chronicles 19:18 І побігли сирі́яни перед Ізраїлем, а Давид повбивав із сирі́ян сім тисяч колесни́ць та сорок тисяч пішого люду. І вбив він Шофаха, зверхника ві́йська... I Chronicles 19:19 А коли Гадад'езерові раби побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замири́лися з Давидом і служили йому. І сиріяни вже не хотіли допомагати аммоні́тянам. I Chronicles 20:0
I Chronicles 20:1 І сталося по році, того ча́су, як царі вихо́дили на війну, то Йоав повів військо́ву силу, та й нищив аммонітський край. І прийшов він і обліг Раббу, а Давид сидів в Єрусалимі. І побив Йоав Раббу, і зруйнував її. I Chronicles 20:2 І зняв Давид корону їхнього царя з голови його, і знайшов, що вага́ її́ талант золота, а на ній камі́ння дорогоцінне, — і була покладена вона на голову Давидову! І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста. I Chronicles 20:3 А наро́д, що був у ньому, повиво́див, і перетина́в їх пи́лками, і забивав залі́зними доло́тами та сокирами... І так робив Давид усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму. I Chronicles 20:4 І сталося по то́му, і була війна в Ґезері з филисти́млянами. Тоді хуша́нин Сіббехай убив Сіппая, з Рефаєвих наща́дків, і вони були поко́нані. I Chronicles 20:5 І була ще війна з филисти́млянами, і Елханан, син Яірів, побив Лахмі, брата ґатя́нина Ґоліята, — а держа́к списа́ його був, як ткацький вал! I Chronicles 20:6 І була́ ще війна в Ґаті. А там був чоловік великого зро́сту, що мав по шість пальців, — усього двадцять і чотири. І він також був із наща́дків Рефая. I Chronicles 20:7 І зневажа́в він Ізраїля, — та забив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата. I Chronicles 20:8 Ці також похо́дили від Рефая в Ґаті, — і попа́дали вони від руки Давида та від руки його слуг. I Chronicles 21:0
I Chronicles 21:1 І повстав сатана́ на Ізраїля, і намо́вив Давида перелічи́ти Ізраїля. I Chronicles 21:2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“ I Chronicles 21:3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“ I Chronicles 21:4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму. I Chronicles 21:5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча. I Chronicles 21:6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва... I Chronicles 21:7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля! I Chronicles 21:8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“... I Chronicles 21:9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи: I Chronicles 21:10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“. I Chronicles 21:11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі: I Chronicles 21:12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“... I Chronicles 21:13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“ I Chronicles 21:14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка! I Chronicles 21:15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана. I Chronicles 21:16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої. I Chronicles 21:17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“. I Chronicles 21:18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана. I Chronicles 21:19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені. I Chronicles 21:20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю. I Chronicles 21:21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі. I Chronicles 21:22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“. I Chronicles 21:23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“ I Chronicles 21:24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“ I Chronicles 21:25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів. I Chronicles 21:26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення. I Chronicles 21:27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́. I Chronicles 21:28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву. I Chronicles 21:29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні. I Chronicles 21:30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола. I Chronicles 22:0
I Chronicles 22:1 І Давид сказав: „Це той дім Господа Бога, і це же́ртівник на цілопа́лення для Ізраїля!“ I Chronicles 22:2 І сказав Давид, щоб зібрати прихо́дьків, що були в Ізраїлевому Кра́ї, і поставив каменярі́в теса́ти бри́ли каміння, щоб збудувати Божого дома. I Chronicles 22:3 І загото́вив Давид силу заліза на цвяхи для брамних дверей та на клямри, і таку силу міді, що їй не було ваги, I Chronicles 22:4 і ке́дрового дерева без числа, бо сидо́няни та тиря́ни спрова́дили Давидові силу ке́дрового дерева. I Chronicles 22:5 І сказав Давид: „Мій син Соломон ще юна́к та тенді́тний, — приготую ж йому все на цей храм на збудува́ння для Господа, щоб підне́сти його ви́соко на славу та на ве́лич для всіх краї́в. Приготую ж я все для нього!“ І Давид заготовив бе́зліч усього перед своєю смертю.
I Chronicles 22:6 І він покликав сина свого Соломо́на, і наказав йому збудувати храм для Господа, Бога Ізраїля. I Chronicles 22:7 І сказав Давид до Соломона: „Сину мій, я мав на своєму серці ви́будувати храм для Ймення Господа, Бога мого. I Chronicles 22:8 Та було про мене Господнє слово, кажучи: Бе́зліч крови пролив ти та війни великі прова́див. Не збудуєш ти храма для Мого Ймення, бо багато крови пролив ти на зе́млю перед лице́м Моїм! I Chronicles 22:9 Ось наро́диться тобі син, — він буде муж мирний, і Я дам йому мир від усіх ворогів його навко́ло, бо Соломон буде ім'я́ йому, і Я дам на Ізраїля за його днів мир та ти́шу. I Chronicles 22:10 Він збудує храм для Мого Ймення, і він буде Мені за сина, а Я йому за Батька, і Я міцно поставлю трона царства його над Ізраїлем аж навіки! I Chronicles 22:11 Тепер, сину мій, нехай Госпо́дь буде з тобою, і буде щасти́ти тобі, і збудуєш ти дім для Го́спода, Бога свого, як говорив Він про тебе. I Chronicles 22:12 Тільки нехай дасть тобі Господь розум та розважність, і нехай поставить тебе над Ізраїлем, і ти будеш стерегти́ Зако́н Господа, Бога свого. I Chronicles 22:13 Тоді буде щасти́ти тобі, якщо бу́деш доде́ржувати, щоб чинити устави та права, які наказав був Господь Мойсеєві про Ізраїля. Будь сильний та міцни́й, не бійся й не страха́йся! I Chronicles 22:14 І ось я в скудо́ті своїй загото́вив для Господнього дому сто тисяч талантів золота та тисячу тисяч талантів срібла, а для міді та для заліза — нема ваги, бо бе́зліч того; і де́рева, і каміння заготовив я, а ти до них додаси́. I Chronicles 22:15 А в тебе бе́зліч робітникі́в для праці, — теслярі́в і каменярі́в та деревору́бів, та всяких здібних на всяку роботу. I Chronicles 22:16 Зо́лоту, сріблу, і міді та залізу — нема числа. Стань і зроби, і нехай Господь буде з тобою!“ I Chronicles 22:17 I наказав Давид усім Ізраїлевим князя́м, щоб допомага́ли синові його Соломо́нові: I Chronicles 22:18 „Чи Господь, Бог ваш, не з вами? І Він дав вам мир навко́ло, бо дав у мою руку мешканців цієї землі, — і була́ здобута ця земля перед лицем Господа та перед наро́дом Його. I Chronicles 22:19 Тепер прихиліть серце ваше та душу вашу, щоб шукати Господа, Бога вашого. І встаньте, і збудуйте святиню Господа Бога, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту та святі Божі речі до храму, збудо́ваного для Господнього Ймення“. I Chronicles 23:0 I Chronicles 23:1 А коли Давид постарів і наси́тився днями, то він поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона. I Chronicles 23:2 І зібрав він усіх Ізраїлевих князі́в, і священиків та Левитів. I Chronicles 23:3 І були перелі́чені Левити від віку тридцяти років і вище, і було число їх, за їхніми го́ловами, за мужчинами — тридцять і вісім тисяч. I Chronicles 23:4 Із них для керува́ння над роботою Господнього дому — двадцять і чотири тисячі, а урядників та суддів — шість тисяч, I Chronicles 23:5 і чотири тисячі придве́рних, і чотири тисячі тих, що славлять Господа на музичних знаря́ддях, „які я зробив на сла́влення“. I Chronicles 23:6 І поділив їх Давид на черги за синами Левія, — для Ґершона, Кегата та Мерарі. I Chronicles 23:7 З Ґершонівців — Ладан і Шім'ї. I Chronicles 23:8 Ладанові сини: голова Єгіїл, і Зетам, і Йоїл, троє. I Chronicles 23:9 Сини Шім'ї: Шеломіт, і Хазаїл, і Гаран, троє, вони го́лови ба́тьківських домів Ладана. I Chronicles 23:10 А сини Шім'ї: Яхат, Зіза, і Єуш, і Берія, — оце сини Шім'ї, четверо. I Chronicles 23:11 І був Яхат головою, а Зіза другий, а Єуш та Берія не мали багато синів, і стали за один ба́тьківський дім при переліченні. I Chronicles 23:12 Кегатові сини: Амрам, Іцгар, Хеврон та Уззіїл, четверо. I Chronicles 23:13 Амрамові сини: Аарон та Мойсей. І був відді́лений Аарон, щоб посвятити його до Святого Святих, його та синів його аж навіки, щоб кадити перед лицем Господа, щоб служити Йому та щоб благословляти Ім'ям Його аж навіки. I Chronicles 23:14 А Мойсей — Божий чоловік, сини його полі́чені до Левієвого племени. I Chronicles 23:15 Сини Мойсеєві: Ґершом та Еліезер. I Chronicles 23:16 Сини Ґершомові: Шевуїл, голова. I Chronicles 23:17 А сини Еліезерові були́: Рехавія, голова; і не було́ в Еліезера інших синів, а сини Рехавії сильно помно́жились. I Chronicles 23:18 Сини Їцгарові: Шеломіт, голова. I Chronicles 23:19 Сини Хевронові: Єрійя — голова, Амарія — другий, Яхазіїл — третій, і Єкам'ам — четвертий. I Chronicles 23:20 Сини Уззіїлові: Міхал — голова, а Їшшійя — другий. I Chronicles 23:21 Сини Мерарієві: Махлі й Муші. Сини Махлі: Елеазар і Кіш. I Chronicles 23:22 І помер Елеазар, і не було в нього сині́в, бо тільки до́чки, і їх побрали собі Кішові сини, їхні брати́. I Chronicles 23:23 Сини́ Мушієві: Махлі, і Едер, і Єремот, — троє. I Chronicles 23:24 Оце сини́ Левієві за домом батьків їх, голови дому батьків за перегля́ненням їхнім, числом іме́н за особами їх, що чинили роботу для будо́ви Господнього дому, від віку двадцяти років і вище. I Chronicles 23:25 Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізраїля, дав мир Своєму наро́дові, і він осівся в Єрусалимі аж навіки. I Chronicles 23:26 І також Левитам не треба носити скинії та всіх рече́й її для служби їй“, I Chronicles 23:27 бо за останніми наказами Давида вони становлять число Левієвих сині́в від віку двадцяти літ і вище. I Chronicles 23:28 Бо їхнє стано́вище — при руці Ааронових синів для служби Господнього дому над подві́р'ями, і над кімна́тами, і над чистістю усіх святощів та роботи служби Господнього дому, I Chronicles 23:29 і при хлібі виставні́м, і при пшеничній муці на хлі́бну жертву та на прісні́ коржі, і при ско́вородах, і при пра́женні, і при всякій мірі ваги та мірі довжини́. I Chronicles 23:30 І щоб ставати щора́нку на подяку та на хвалу Господа, і так і на вечір. I Chronicles 23:31 І при всякому спа́ленні цілопа́лень для Господа на суботи, на молодики́, і на свята в числі за правом на них, за́вжди перед лицем Господнім. I Chronicles 23:32 І чини́ли вони охорону скинії заповіту, і сторо́жу святині, і охорону Ааронових синів, своїх братів, при службі Господнього дому. I Chronicles 24:0
I Chronicles 24:1 А в Ааро́нових синів такі їхні че́рги: Ааро́нові сини: Надав і Авігу, Елеазар і Ітамар. I Chronicles 24:2 Та повмирали Надав та Авігу за життя їхнього батька, і не мали вони сині́в, тому священноді́яли Елеазар та Ітамар. I Chronicles 24:3 І поділив їх Давид і Садо́к, з Елеазарових синів, та Ахіме́лех, з Ітамарових синів, за їхнім уря́дом в їхній службі. I Chronicles 24:4 І були зна́йдені Елеаза́рові сини численні́шими, щодо голів чоловіків, від синів Ітамарових. І вони поділили їх: для Елеаза́рових синів голів дому батьків було шістнадцять, а для Ітамарових синів для дому батьків їх — вісім. I Chronicles 24:5 І поділили їх жеребка́ми, тих з тими, бо головними в святині та головними перед Богом були з синів Елеазарових та серед синів Ітамарових. I Chronicles 24:6 І записав їх Шемая, син Натанаїлів, писар із Левитів, перед царем, і головни́ми, і священиком Садо́ком, і Ахіме́лехом, сином Евіятаровим, і го́ловами дому батьків священиків та Левитів. Один ба́тьківський дім був узятий для Елеазара, а один був узятий для Ітамара. I Chronicles 24:7 І вийшов перший жеребо́к для Єгояріва, другий — для Єдаї, I Chronicles 24:8 третій — для Харіма, четвертий — для Сеоріма, I Chronicles 24:9 п'ятий — для Малкійї, шо́стий — для Мійяміна, I Chronicles 24:10 сьо́мий для Гаккоца, во́сьмий — для Авійї, I Chronicles 24:11 дев'ятий — для Єшуї, десятий — для Шеханії, I Chronicles 24:12 одина́дцятий — для Ел'яшіва, дванадцятий — для Якіма, I Chronicles 24:13 тринадцятий — для Хуппи, чотирна́дцятий — для Єшев'ава, I Chronicles 24:14 п'ятнадцятий — для Білґи, шістнадцятий — для Іммера, I Chronicles 24:15 сімнадцятий — для Хезіра, вісімнадцятий — для Гаппіццеца, I Chronicles 24:16 дев'ятнадцятий — для Петах'ї, двадцятий — для Єхезкела, I Chronicles 24:17 двадцять і перший — для Яхіна, двадцять і другий — для Ґамула, I Chronicles 24:18 двадцять і третій — для Делаї, двадцять і четвертий — для Маазії. I Chronicles 24:19 Оце поря́док їхньої служби, щоб прихо́дити до Господнього дому за їхньою постановою через Ааро́на, їхнього батька, як йому наказав був Господь, Бог Ізраїлів. I Chronicles 24:20 А від позосталих Левієвих синів: від Амрамових синів — Шуваїл, від синів Шуваїлових — Єхедія. I Chronicles 24:21 Від Рехавії, від синів Рехавії: голова Їшшійя. I Chronicles 24:22 Від Їцгарівців: Шеломот, від Шеломотових синів: Яхат. I Chronicles 24:23 А сини Хевронові: Єрійя, другий — Амарія, третій — Яхазіїл, четвертий — Єкам'ам. I Chronicles 24:24 Сини Уззіїлові: Міха, сини Міхині: Шамір. I Chronicles 24:25 Брат Міхи — Їшшійя, сини Їшшійїні — Захарій. I Chronicles 24:26 Сини Мерарієві: Махлі та Муші, сини Яазійї — Бено. I Chronicles 24:27 Сини Мерарієві, від Яазійї: Бено, і Шогам, і Заккур, і Іврі. I Chronicles 24:28 У Махлі: Елеазар, у нього не було синів. I Chronicles 24:29 Від Кіша, сини Кішові: Єрахмеїл. I Chronicles 24:30 А сини Мушієві: Махлі, і Едер, і Єрімот. Оце сини Левитів, за домом їхніх батькі́в. I Chronicles 24:31 І кидали жеребки́ і вони відповідно до братів своїх, Ааро́нових синів, перед царем Давидом, і Садо́ком, і Ахімелехом, і го́ловами дому батьків священиків та Левитів, го́лови родин нарівні зо своїм меншим братом. I Chronicles 25:0
I Chronicles 25:1 І відділи́в Давид та зверхники війська на службу синів Асафа, і Гемана, і Єдутуна, що прові́щували на ци́трах, і на а́рфах, і на цимба́лах. А число їх, людей праці до служби, було таке: I Chronicles 25:2 від Асафових синів: Заккур, і Йосип, і Нетанія, і Асар'їла, Асафові сини, при Асафі, що пророкував при царі. I Chronicles 25:3 Від Єдутуна, Єдутунові сини: Ґедалія, і Цері, і Ісая, Хашавія, і Маттітія, — ше́стеро при своєму батькові Єдутуні, що пророкував на цитрі на дяку та на хвалу Господе́ві. I Chronicles 25:4 Від Гемана, Геманові сини: Буккійя, Маттанія, Уззіїл, Шевуїл, і Єрімот, Хананія, Ханані, Еліата, Ґіддалті, і Ромамті, Езер, Йошбекаша, Маллоті, Готір, Махазіот. I Chronicles 25:5 Усі ці — сини́ Гемана, царсько́го прозорли́вця в Божих слова́х, щоб підви́щувати силу. І дав Бог Геманові чотирна́дцять синів та три дочки́. I Chronicles 25:6 Усі вони були при своє́му батькові, на співі Господнього дому, на цимба́лах, на а́рфах та ци́трах для служби в Божому домі; при царі — Асаф, Єдутун та Геман. I Chronicles 25:7 І було їхнє число з їхніми брата́ми, ви́вченими співу для Господа, усіх розуміючих, — двісті й вісімдеся́т і вісім. I Chronicles 25:8 І кинули вони жеребки́, черга́ відповідно черзі, як мали́й, так і великий, учитель з у́чнем. I Chronicles 25:9 І вийшов перший жеребо́к від Асафа для Йо́сипа, другий — Ґедалія, він і брати́ його та сини́ його, дванадцять. I Chronicles 25:10 Третій Заккур, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:11 Четвертий — для Їцрі, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:12 П'ятий — Нетанія, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:13 Шо́стий — Буккійя, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:14 Сьо́мий — Єсар'їла, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:15 Во́сьмий — Іса́я, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:16 Дев'ятий — Маттанія, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:17 Десятий — Шім'ї, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:18 Одинадцятий — Азаріїл, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:19 Дванадцятий — для Хашав'ї, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:20 Тринадцятий — для Шуваїла, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:21 Чотирна́дцятий — для Маттітії, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:22 П'ятнадцятий — для Єремота, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:23 Шістнадцятий — для Хананії, сини його брати його, дванадцять. I Chronicles 25:24 Сімнадцятий — для Йошбекаші, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:25 Вісімнадцятий — для Ханані, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:26 Дев'ятнадцятий — для Маллоті, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:27 Двадцятий — для Елійяти, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:28 Двадцять і перший — для Готіра, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:29 Двадцять і другий — для Ґіддалті, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:30 Двадцять і третій — для Махазіота, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 25:31 Двадцять і четвертий — для Ромамті-Езера, сини його та брати його, дванадцять. I Chronicles 26:0
I Chronicles 26:1 Че́рги придве́рних, від Кора́хівців: Мешелемія, син Коре, з Асафових синів. I Chronicles 26:2 А в Мешелемії сини: перворо́джений — Захарій, другий — Єдіаїл, третій — Зевадія, четвертий — Ятніїл, I Chronicles 26:3 п'ятий — Елам, шостий — Єгоханан, сьомий — Ел'єгоенай. I Chronicles 26:4 А в Овед-Едома сини: перворо́джений — Шемая, другий — Єгозавад, третій — Йоах, четвертий — Сахар, і п'ятий — Натанаїл, I Chronicles 26:5 шо́стий — Амміїл, сьо́мий — Іссахар, во́сьмий — Пеуллетай, бо поблагословив його Бог. I Chronicles 26:6 У сина його Шемаї народи́лися сини, що панували над домом їхнього батька, бо вони — хоробрі вояки́. I Chronicles 26:7 Сини Шемаї: Отні, і Рефаїл, і Овед, Елзавад; його брати, мужі хоробрі, — Елігу та Шемахія. I Chronicles 26:8 Усі ці — з Оведових сині́в; вони й сини та брати їхні — кожен хоробрий муж у силі до праці, шістдеся́т і два для Овед-Едома. I Chronicles 26:9 А в Мешелемії було синів та братів, мужів хоробрих, вісімнадцять. I Chronicles 26:10 А в Хоси, з синів Мерарі, сини: голова — Шімрі, бо хоч не був він перворо́джений, та батько його настановив його за голову: I Chronicles 26:11 другий — Хілкійя, третій — Тевалія, четвертий Захарій; усіх синів та братів у Хоси — тринадцять. I Chronicles 26:12 У цих були че́рги придве́рних, за головами мужчин, че́рги відповідно до їхніх братів на слу́ження в Господньому домі. I Chronicles 26:13 І кинули вони жеребки́, як малий, так і великий, за домом їхніх батьків, для кожної брами. I Chronicles 26:14 І впав жеребо́к на схід для Шелемії. І кинули жеребки́ для сина його Захарія, мудрого дорадника, і вийшов жеребок його на пі́вніч, I Chronicles 26:15 для Овед-Едома, — на пі́вдень, а для синів його — комо́ри. I Chronicles 26:16 Для Шуппіма та для Хоси — на за́хід, ра́зом із брамою Шаллехет, де підійма́ється битий шлях, ва́рта навпроти ва́рти. I Chronicles 26:17 На схід — шість Левитів, на північ — четверо на день, на пі́вдень — четверо на день, а для комори — по двоє. I Chronicles 26:18 Для Парбару на за́хід — четверо для битого шля́ху, двоє для Парбару. I Chronicles 26:19 Оце че́рги придве́рних із синів Корахівців та з синів Мерарі.
I Chronicles 26:20 А Левити: Ахійя був над ска́рбами Божого дому та до скарбів святині. I Chronicles 26:21 Сини Ладана, сини Ґершонівців, від Ладана, голови дому батьків, від Ладана Ґершонівця: Єхилі. I Chronicles 26:22 Сини Єхіїлі: Зетам та Йоїл, брат його, над ска́рбами Господнього дому. I Chronicles 26:23 Для Амрамівців, для Їцгарівців, для Хевронівців, для Аззіїлівців: I Chronicles 26:24 Шевуїл, син Ґершома, сина Мойсея, — володар над скарбами. I Chronicles 26:25 А брати його від Еліезера: його син — Рехавія, і його син Ісая, і його син — Йорам, і його син — Зіхрі, і його син — Шеломіт. I Chronicles 26:26 Цей Шеломіт та брати його були над усіма́ ска́рбами святині, які посвятив цар Давид та голови дому батьків, і тисячники, і сотники та зверхники війська, — I Chronicles 26:27 з во́єн та зо здо́бичі вони присвячували на підтри́мання Господнього дому, — I Chronicles 26:28 і все, що посвятив прозорли́вець Самуїл, і Саул, син Кішів, і Авнер, син Нерів, і Йоав, син Церуїн, — усе посвячене було в руці Шеломіта та братів його. I Chronicles 26:29 Від Їцгарівців: Кенанія та сини його — на зо́внішню роботу над Ізраїлем, на писарі́в та на су́ддів. I Chronicles 26:30 Від Хевронівців: Хашавія та брати його, мужі хоробрі, тисяча й сім сотень, — над пере́глядом Ізраїля з другого боку Йорда́ну на за́хід, для всякої Господньої праці та для роботи царсько́ї. I Chronicles 26:31 Від Хевронівців: Єрійя — голова для Хевронівця, для його наща́дків, за домом батьків. У сороковому році Давидового царюва́ння вони були досліджені, і серед них зна́йдено хоробрих мужів в гілеадському Язері. I Chronicles 26:32 А брати його — мужі хоробрі, дві тисячі й сім сотень, го́лови дому батьків. І цар Давид настанови́в їх над Руви́мівцями і над Ґадівцями та над половиною племени Манасіїного для всякої Божої справи та справи царсько́ї. I Chronicles 27:0 I Chronicles 27:1 А Ізра́їлеві сини, за їхнім число́м, го́лови ба́тьківських родів і тисячники, і сотники та їхні уря́дники служили царе́ві щодо всякої справи відділів, що прихо́див та відхо́див місяць у місяць для всіх місяців року; один ві́дділ мав двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:2 Над першим відділом, на перший місяць — Яшов'ам, син Завдіїлів, а на відділ його — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:3 Він був з Перецових синів, голова всіх військо́вих зверхників на перший місяць. I Chronicles 27:4 А над відділом другого місяця — Ахохівець Додай, а володар його відділу — Міклот; а на його відділ ішло двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:5 Третій зверхник війська на третій місяць — священик Беная, голова, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:6 Цей Беная — ли́цар із тридцяти й над тридцятьма́; а над його ві́дділом був син його Аммізавад. I Chronicles 27:7 Четвертий на місяць четвертий — Асаїл, брат Йоавів, а по ньо́му син його Зевадія; а на його ві́дділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:8 П'ятий на місяць п'ятий — зверхник ізрах'янин Шамут, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:9 Шо́стий на місяць шостий — Іра, син текоянина Іккеша, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:10 Сьо́мий на місяць сьомий — пелонянин Хелец з Єфремових синів, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:11 Во́сьмий на місяць восьмий — хушанин Сіббехай з Зерахівців, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:12 Дев'ятий на місяць дев'ятий — анатонянин Авіезер з Веніяминівців, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:13 Десятий на місяць десятий — нетоф'янин Магарай з Зерахівців, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:14 Одина́дцятий на одина́дцятий місяць — пір'атонянин Беная з Єфремових синів, а на його ві́дділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:15 Дванадцятий на дванадцятий місяць — нетоф'янин Хелдай з Отніїла, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі. I Chronicles 27:16 А над Ізраїлевими племе́нами були: для Руви́мівців — володар Еліезер, син Зіхрі; для Симеонівців — Шефатія, син Маахи. I Chronicles 27:17 Для Левія — Хашавія, син Кемуїла, для Ааро́на — Садо́к. I Chronicles 27:18 Для Юди — Елігу, з Давидових братів, для Іссаха́ра — Омрі, син Михаїлів. I Chronicles 27:19 Для Завуло́на — Їшмая, син Овадії, для Нефталима — Єрімот син Азріїлів. I Chronicles 27:20 Для Єфремових синів — Осі́я, син Азазії, для половини Манасіїного племени — Йоїл, син Педаї. I Chronicles 27:21 Для половини Манасії в Ґілеаді — Їддо, син Захарія, для Веніямина — Яасіїл, син Авнерів. I Chronicles 27:22 Для Дана — Азаріїл, син Єрохамів. Оце зве́рхникн Ізраїлевих племен. I Chronicles 27:23 А Давид не перелічи́в їхнього числа від віку двадцяти літ і нижче, бо Господь сказав був, що розмно́жить Ізраїля, як зорі небесні. I Chronicles 27:24 Йоа́в, син Церуїн, зачав був лічи́ти, та не скінчив. І був за те гнів на Ізраїля, і не ввійшло те число в число хроніки царя Давида.
I Chronicles 27:25 А над ска́рбами царськи́ми — Азмавет, Адіїлів син, а над ска́рбами на полі, у міста́х, і в се́лах та в ба́штах — Єгонатан, син Уззійї. I Chronicles 27:26 А над тими, що робили польову́ роботу, для праці, на землі — Езрі, син Келувів. I Chronicles 27:27 А над виноградниками — рам'янин Шім'ї, а над тим, що в виноградниках для запа́сів вина — шефам'янин Завді. I Chronicles 27:28 А над оливками та над сикомо́рами, що в Шефелі, — ґедерянии Баал-Ханан; а над ска́рбами оливи — Йоаш. I Chronicles 27:29 А над великою худобою, що пасеться в Шароні, — шаронянин Шітрай, а над великою худобою в доли́нах — Шафат, син Адлаїв. I Chronicles 27:30 А над верблю́дами — їзмаїльтянин Овіл, а над осли́цями — меронотянин Єхдея. I Chronicles 27:31 А над дрібно́ю худобою — гаґрянин Язіз. Усі оці — зверхники мастку, що мав цар Давид. I Chronicles 27:32 А Йонатан, Давидів дядько, був радник, він чоловік розумний та писар. А Єхіїл, син Нахмоніїв, був із царськи́ми сина́ми. I Chronicles 27:33 А Ахітофель — радник цареві, а арк'янин Хушай — при́ятель царів. I Chronicles 27:34 А по Ахітофелю — Єгояда, син Бенаї, та Евіятар, а зве́рхник царсько́го ві́йська — Йоав. I Chronicles 28:0 I Chronicles 28:1 І зібрав Давид усіх Ізра́їлевих князі́в, зверхників племе́н, і зверхників відділів, що служать цареві, і тисячників, і сотників, і зверхників усякого маєтку та добутку царя та синів його ра́зом з е́внухами та ли́царями, та всякого хороброго вояка до Єрусалиму. I Chronicles 28:2 І встав цар Давид на но́ги свої та й сказав: „Послухайте мене, брати мої та наро́де мій! Я серцем своїм був за те, щоб збудувати храм миру для ковчега Господнього заповіту та на підні́жок ніг нашого Бога, й я пригото́вив потрібне на збудува́ння. I Chronicles 28:3 А Бог сказав мені: Ти не збудуєш храма для Мого Йме́ння, бо ти муж во́єн і кров проливав. I Chronicles 28:4 Та вибрав Господь, Бог Ізраїлів, мене з усього дому батька мого, щоб бути царем над Ізраїлем навіки, бо Юду вибрав Він на володаря, а серед Юдиного дому — дім батька мого, а серед синів мого батька — мене уподо́бав Собі, щоб настанови́ти царем над усім Ізраїлем. I Chronicles 28:5 А зо всіх моїх синів, — бо багатьо́х сині́в дав мені Господь — то Він вибрав сина мого Соломона, щоб сидів на троні Господнього царства над Ізраїлем. I Chronicles 28:6 І Він сказав мені: Соломон, син твій, — він збудує храма Мого та двори́ Мої, бо його Я вибрав Собі за сина, а Я бу́ду йому за Отця. I Chronicles 28:7 І міцно поставлю Я царство його аж навіки, якщо він буде си́льний, щоб вико́нувати заповіді Мої та постано́ви Мої, як цього дня. I Chronicles 28:8 А тепер на оча́х усього Ізраїля, Господнього збо́ру, та в ушах нашого Бога говорю́ вам: Додержуйте й досліджуйте всі заповіді Господа, Бога вашого, щоб ви посіли цей добрий Край і віддали його в спа́дщину по собі синам вашим аж навіки. I Chronicles 28:9 А тепер, сину мій Соломо́не, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думо́к. Якщо будеш шукати Його, то ти зна́йдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе наза́вжди. I Chronicles 28:10 Тепер дивися, що Господь вибрав тебе збудувати дім на святиню. Будь міцни́й та роби!“ I Chronicles 28:11 І Давид дав своєму синові Соломо́нові взори Господнього дому: притво́ру, і домів його, і скарбниць його, і го́рниць його, і кімна́т його внутрішніх, і дому для ковчегу, I Chronicles 28:12 і взір усього, що було в дусі його́ для подвір'я Господнього дому, і для всіх кімна́т навко́ло, для ска́рбів Божого дому та для ска́рбів святині, I Chronicles 28:13 і для ві́дділів священиків та Левитів, і для всякої праці служби Господнього дому, і для всяких рече́й для служби Господнього дому. I Chronicles 28:14 І дав він золота — вагою для золота, для всіх речей кожної служби; і срібла для всіх срібних речей — вагою, для всіх речей кожної служби; I Chronicles 28:15 і вагу для золотих свічників та золотих їхніх лямпа́док, — вагою кожного свічника та лямпадок його, і для срібних свічників, — вагою для свічника́ та лямпадок його, за роботою кожного свічника́. I Chronicles 28:16 І дав золота вагою для столі́в хлібі́в показни́х, для кожного сто́лу і срібла для срібних столі́в, I Chronicles 28:17 і виде́льця, і кропи́льниці, і чарки́ — чисте золото, і для золотих ке́ліхів — вагою для кожного ке́ліха, і для ке́ліхів срібних, — вагою для кожного келіха. I Chronicles 28:18 А для кадильного жертівника — дав очищеного золота вагою, і на подобу воза, для золотих херувимів, що простягають крила свої й покривають над ковчегом Господнього заповіту. I Chronicles 28:19 Усе це він зрозумів із письма з Господньої руки, що була́ над ним, усі роботи взору. I Chronicles 28:20 І сказав Давид до сина свого Соломона: „Будь си́льний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою, — Він не покине тебе й не позоста́вить тебе аж до закі́нчення всієї праці роботи Господнього дому... I Chronicles 28:21 А оце че́рги священиків та Левитів для всякої служби Божого дому. І будуть з тобою в усякій праці ре́вні люди, зді́бні на всяку службу, а начальники та ввесь наро́д, — на всі нака́зи твої“.
I Chronicles 29:0
I Chronicles 29:1 І сказав цар Давид до всього збору: „Син мій Соломон, що його одного Бог вибрав, ще молодий та тенді́тний, а ця праця — велика, бо не для люди́ни ця будова, а для Господа Бога. I Chronicles 29:2 А я всією своєю силою пригото́вив для храму свого Бога золото на золоті речі, і срібло — на срібні, і мідь — на мідяні, і залізо — на залізні, і дерево — на дерев'я́ні, камі́ння шога́мське та до оправ, каміння нофе́хське та кольоро́ве, і всякий дорогий камінь та бе́зліч мармуро́вого камі́ння. I Chronicles 29:3 І ще, через моє зами́лування до дому Бога мого, є в мене скарб власного золота та срібла, — і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму: I Chronicles 29:4 три тисячі талантів золота, офі́рського золота, і сім тисяч очи́щеного срібла на покриття́ стін тих домів; I Chronicles 29:5 на кожну золоту річ та на кожну срібну, і на всяку працю рукою майстрів. І хто ще же́ртвує, щоб сьогодні напо́внити свою́ ру́ку поже́ртвою для Господа?“ I Chronicles 29:6 І стали же́ртвувати начальники ба́тьківських ро́дів та начальники Ізраїлевих племе́н, і тисячники та сотники, і начальники праці для царя. I Chronicles 29:7 І дали́ вони на роботу Божого дому золота п'ять тисяч тала́нтів та десять тисяч даре́йків, і срібла десять тисяч талантів, і міді десять тисяч і вісім тисяч талантів, а заліза сто тисяч талантів. I Chronicles 29:8 А в кого знайшло́ся при ньому дорогоцінне каміння, ті дали його до скарбни́ці Господнього дому, до руки Ґершонівця Єхіїла. I Chronicles 29:9 І раді́в народ за їхню жертву, бо вони же́ртвували Господе́ві з ці́лого серця, а також цар Давид радів великою радістю.
I Chronicles 29:10 І поблагослови́в Давид Господа на оча́х усього збору. І сказав Давид: „Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїля, нашого батька, від віку й аж до віку! I Chronicles 29:11 Твоя, Господи, могу́тність і сила, і ве́лич, і вічність, і слава, і все на небеса́х та на землі! Твої, Господи, ца́рства, і Ти підне́сений над усім за Голову! I Chronicles 29:12 І бага́тство та слава — від Те́бе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоро́брість, і в руці Твоїй — побільши́ти та зміцни́ти все. I Chronicles 29:13 А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я́ Твоєї ве́личі. I Chronicles 29:14 І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так же́ртвувати, як це? Бо все це — від Тебе, і з Твоєї руки дали́ ми Тобі. I Chronicles 29:15 Бо ми прихо́дьки перед лицем Твоїм та чужи́нці, як усі наші батьки́! Наші дні на землі — мов та тінь, і немає трива́лого! I Chronicles 29:16 Господи, Боже наш, уся ця бе́зліч, яку ми нагото́вили на збудува́ння Тобі храму для Ймення Твоєї святости, — із Твоєї руки́ вона, і все це — Твоє! I Chronicles 29:17 І я знаю, Боже мій, що Ти виві́дуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я поже́ртвував це все, а тепер бачу я з радістю наро́д Твій, який знахо́диться тут, що жертвує себе Тобі. I Chronicles 29:18 Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батькі́в, — збережи ж навіки цей на́прямок думо́к серця наро́ду Твого, і міцно скеру́й їхнє серце до Себе! I Chronicles 29:19 А моєму синові Соломонові дай серце ці́ле, щоб вико́нувати за́повіді Твої, свідо́цтва Твої та устави Твої, і щоб чинити все, і щоб збудувати цю тверди́ню, яку я пригото́вив!“ I Chronicles 29:20 І сказав Давид до всього збору: „Поблагословіть же Господа, вашого Бога!“ І ввесь збір поблагословив Господа, Бога своїх батькі́в, — і нахили́лися, і вклонилися всі до землі Господе́ві й царе́ві! I Chronicles 29:21 І прине́сли вони для Господа жертви, і спалили цілопа́лення для Господа другого дня від того дня, — тисячу бичків, тисячу барані́в, тисячу ове́чок, і ливні їхні жертви, і бе́зліч жертов за всього Ізраїля. I Chronicles 29:22 І вони їли й пили́ перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настанови́ли Соломона, Давидового сина, і пома́зали його́ Господе́ві на володаря, а Садо́ка на священика. I Chronicles 29:23 І сів Соломо́н на Господньому тро́ні за царя на місці свого батька Давида, і щасти́ло йому, і його слухався ввесь Ізра́їль. I Chronicles 29:24 І всі князі́ та ли́царі, а також усі сини́ царя Давида піддали́ся під Соломона. I Chronicles 29:25 І Господь ви́соко звели́чив Соломона на оча́х усього Ізраїля, і дав на нього вели́чність царства, якої не було перед ним ані на жодному царе́ві над Ізраїлем. I Chronicles 29:26 І Давид, син Єссе́їв, царюва́в над усім Ізра́їлем. I Chronicles 29:27 А дні, що він царював над Ізраїлем, були сорок літ: у Хевро́ні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять і три. I Chronicles 29:28 І поме́р він у добрій сивині́, ситий днями, бага́тством та славою, а замість нього зацарював син його Соломо́н. I Chronicles 29:29 А діла́ царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії прови́дця Самуїла, і в історії пророка Ната́на, і в історії прозорли́вця Ґада, I Chronicles 29:30 ра́зом з усім царством його, і лица́рськістю його́ та часами, що перейшли над ним і над Ізраїлем, та над усіма́ царствами тих країв.
II Chronicles 0:0
II Chronicles 1:0 II Chronicles 1:1 І зміцнився Соломо́н, син Давидів, над царством своїм, а Господь, Бог його, був із ним та ви́соко звели́чив його. II Chronicles 1:2 І сказав Соломон до всього Ізраїля, до тисячників та сотників, і до су́ддів, і до всіх начальників, до всього Ізраїля, до голі́в ба́тьківських родів. II Chronicles 1:3 І пішли Соломон та ввесь збір із ним до па́гірка, що в Ґів'оні, бо там була скинія Божого заповіту, яку зробив Мойсей, раб Господній, у пустині. II Chronicles 1:4 Але Божого ковчега Давид переніс із Кір'ят-Єаріму туди, де пригото́вив йому місце Давид, бо він поставив йому скинію в Єрусалимі. II Chronicles 1:5 А мідяно́го же́ртівника, що зробив був Веселії́л, син Урії, сина Хурового, він поставив перед скинією Господньою. І звертався до нього Соломон та збір. II Chronicles 1:6 І зійшов Соломон туди перед Господнє лице на мідяний же́ртівник, що належав до скинії заповіту, і приніс на ньому тисячу цілопа́лень. II Chronicles 1:7 Тієї ночі явився Бог Соломонові та й сказав йому: „Зажадай, чого дати тобі!“ II Chronicles 1:8 І сказав Соломон до Бога: „Ти зробив був велику милість з батьком моїм Давидом, і настановив царем мене замість ньо́го. II Chronicles 1:9 Тепер, Господи, Боже, нехай буде ви́повнене слово Твоє до батька мого Давида, бо Ти настанови́в мене царем над народом числе́нним, як порох землі. II Chronicles 1:10 Дай тепер мені мудрість та знання́, щоб умів я вихо́дити й входити перед цим народом, бо хто зможе судити цей великий Твій наро́д?“ II Chronicles 1:11 І сказав Бог до Соломона: „За те, що оце було на серці твоїм, і ти не жадав багатства, маєтків та слави, ані душі ворогів своїх, а також довгих днів не жадав ти, а жадав для себе мудрости та знання́, щоб судити народ Мій, над яким Я настанови́в тебе царем, II Chronicles 1:12 то дасться тобі мудрість та знання, а багатство, і маєтки та славу Я дам тобі такі, яких не було́ між царями перед тобою, і по тобі не бу́де таких!“ II Chronicles 1:13 І прийшов Соломон із па́гірка, що в Ґів'оні, до Єрусалиму, від скинії заповіту, і зацарював над Ізраїлем.
II Chronicles 1:14 І зібрав Соломон колесни́ць та верхівці́в, — і було в нього тисяча й чотири сотні колесни́ць та дванадцять тисяч верхівці́в, і він порозмі́щував їх по колесни́чних містах та при царі в Єрусалимі. II Chronicles 1:15 І цар зібрав в Єрусалимі срібла та золота, мов камі́ння, а ке́дрів зібрав, щодо числе́нности, як сикомо́р, що в Шефелі. II Chronicles 1:16 А ко́ней, що були в Соломона, приво́дили з Єгипту та з Кеве; царські купці́ купували їх з Кеве. II Chronicles 1:17 І ходили вони, і вивозили з Єгипту колесни́цю за шість сотень срібла, а коня — за сотню й п'ятдесят. І так вони виво́зили все це своєю рукою для всіх царів хіттійських та царів сирійських. II Chronicles 1:18 І Соломон наказав будувати дім для Господнього Ймення та дім царськи́й для се́бе. II Chronicles 2:0 II Chronicles 2:1 І відлічив Соломон сімдеся́т тисяч чоловіка носії́в та вісімдеся́т тисяч чоловіка каменоте́сів у гора́х, а керівникі́в над ними — три тисячі й шість сотень. II Chronicles 2:2 І послав Соломон до Хірама, царя тирського, говорячи: „Як зробив ти у батьком моїм Давидом, і послав був йому ке́дри на будову дому його, щоб сидіти в ньому, так зроби й мені. II Chronicles 2:3 Ось я будую храм для Ймення Господа, Бога мого, щоб присвятити Йому́, щоб кадити перед Його лицем запашне́ кадило, і для постійного покла́дення хліба та для цілопа́лення на ранок і на вечір, на суботи й на молодики́ та на свята Господа, Бога нашого. Навіки це над Ізраїлем! II Chronicles 2:4 А храм, якого я будую, великий, бо Бог наш більший від усіх богів! II Chronicles 2:5 А хто має силу збудувати Йому храма, коли небо й небеса небес не обіймають Його? І хто я, що збудую Йому храма? Хіба тільки на каді́ння перед лицем Його́! II Chronicles 2:6 А тепер пошли мені чоловіка, здібного до роботи в золоті, і в сріблі, і в міді, і в залізі, і в пу́рпурі, і в че́рвені, і в блаки́ті, і що вміє вирізувати рі́зьби, ра́зом із тими мистця́ми, що зо мною в Юді та в Єрусалимі, яких пригото́вив батько мій Давид. II Chronicles 2:7 І пошли мені з Ливану де́рева ке́дрового, кипари́сового та санда́лового, бо я знаю, що твої раби вміють рубати дере́ва ливанські. І оце мої раби будуть рабами твоїми, II Chronicles 2:8 щоб нагото́вити мені бе́зліч дерева, бо цей храм, що я будую, буде великий та пишний! II Chronicles 2:9 А ось деревору́бам, що стинають дере́ва, рабам твоїм, дав я пшениці, як поживи, двадцять тисяч ко́рів, та ячменю двадцять тисяч ко́рів, і вина двадцять тисяч ба́тів, і оливи двадцять тисяч батів“. II Chronicles 2:10 І сказав Хірам, цар тирський, листом і послав до Соломона: „Через любов Господа до народу Свого поставив Він тебе над ними за царя“. II Chronicles 2:11 І сказав Хірам: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що вчинив небеса́ та землю, що дав цареві Давидові сина мудрого, який має розум та багатий на знання́, що збудує дім Господній та дім царський для се́бе! II Chronicles 2:12 А тепер я посилаю мудрого чоловіка, що має знання́, Хурам-Аві, II Chronicles 2:13 сина жінки з Данових дочо́к, — а батько його тиря́нин, — що вміє робити в золоті та в сріблі, в міді, в залізі, в каміннях та в дере́вах, у пу́рпурі й у блакиті, і в віссо́ні, і в че́рвені, і різати всяку різьбу, і вико́нувати всяку думку, що буде да́на йому з мистця́ми твоїми та з мистцями пана мого Давида, батька твого. II Chronicles 2:14 А тепер пшеницю й ячмінь, оливу та вино, про які казав мій пан, нехай посилає своїм рабам. II Chronicles 2:15 А ми наруба́ємо дере́в із Ливану за всякою твоєю потребою, і спровадимо їх тобі плота́ми морем до Яфи, а ти спровадиш їх до Єрусалиму“. II Chronicles 2:16 І перелічи́в Соломон усіх людей прихо́дьків, що в Ізраїлевому Кра́ї, за переліком, що перелічив був їх його батько Давид, і було зна́йдено їх сто й п'ятдесят тисяч і три тисячі й шість сотень. II Chronicles 2:17 І він зробив із них сімдеся́т тисяч носіїв та вісімдеся́т тисяч каменотесів у гора́х, та три тисячі й шість сотень керівників, що спону́кували той наро́д до праці. II Chronicles 3:0
II Chronicles 3:1 І зачав Соломон будувати Господній дім в Єрусалимі на горі Морі́йя, що вказана була батькові його Давидові, на місці, яке пригото́вив Давид на то́ці євусеянина Орнана. II Chronicles 3:2 І зачав він будувати другого місяця, другого дня, четвертого року свого царюва́ння. II Chronicles 3:3 А це основа будови Божого дому: довжина́ — шістдеся́т лі́ктів старою мірою, а ширина́ — двадцять ліктів. II Chronicles 3:4 А притво́р, щодо довжини, був за шириною храму, двадцять ліктів, а вишина́ — сто й двадцять. І покрив він його зсере́дини чистим золотом. II Chronicles 3:5 А великий храм він покрив кипари́совим деревом, і покрив його добрим золотом, і наробив на ньому пальм та ланцюгі́в. II Chronicles 3:6 І покрив він той храм дорогим ка́менем на оздо́бу, а золото — золото було з Парваїму. II Chronicles 3:7 І покрив він золотом храм, балки, пороги, і стіни його та його двері, а на стінах повирі́зував херувимів. II Chronicles 3:8 І зробив дім Святого Святих : довжина його за шириною храму — двадцять ліктів, і ширина його — двадцять ліктів. І покрив він його добрим золотом, на таланти — шість сотень. II Chronicles 3:9 А вага цвяхів на шеклі золота — п'ятдеся́т; і го́рниці покрив золотом. II Chronicles 3:10 І зробив він у домі Святого Святих двох херувимів різьб'яно́ю роботою, і покрив їх золотом. II Chronicles 3:11 А кри́ла херувимів: довжина їх — двадцять ліктів, крило́ одно́го — на п'ять ліктів, дотика́лося стіни храму, а крило інше — п'ять ліктів, дотикалося крила другого херувима. II Chronicles 3:12 А крило́ другого херувима — п'ять ліктів, дотика́лося стіни́ храму, а крило інше — п'ять ліктів, прилягало до крила іншого херувима. II Chronicles 3:13 Розтягнені крила цих херувимів — двадцять ліктів; і вони стояли на нога́х своїх, а їхні обличчя — до храму. II Chronicles 3:14 І зробив він завісу, — блаки́ть, і пу́рпур, і че́рвень, і віссо́н, і наробив на ній херувимів. II Chronicles 3:15 І зробив він перед храмом два стовпи́, тридцять і п'ять ліктів завдо́вжки, а ма́ковиці, що на верху́ його, п'ять ліктів. II Chronicles 3:16 І поробив ланцюги́, як у девірі, і дав їх на верхи́ тих стовпі́в. І зробив сотню грана́тових яблук, і дав на ланцюги́. II Chronicles 3:17 І поставив стовпи́ перед храмом, — один з правиці, а один з лівиці. І назвав ім'я́ правому: Яхін, а ім'я лівому — Боаз.
II Chronicles 4:0
II Chronicles 4:1 І зробив мідяного же́ртівника, двадцять ліктів довжина́ йому і двадцять ліктів ширина́ йому, і десять ліктів височина́ йому. II Chronicles 4:2 І зробив він лите море, десять на міру ліктем від кра́ю його до краю його, навколо кругля́сте, і п'ять на міру ліктем височина́ йому. А шнур — тридцять на міру ліктем — ото́чував його навко́ло. II Chronicles 4:3 А під ним — постать волі́в, що зо всіх сторін ото́чують його, на десять ліктів на міру ліктем оточують море навко́ло; два ряди волів відлиті при відлива́нні його. II Chronicles 4:4 Воно стояло на дванадцятьо́х вола́х, — три обе́рнені на пі́вніч, і три обернені на за́хід, і три обернені на пі́вдень, і три обернені на схід. А море на них зве́рху, а всі зади їх — до нутра́. II Chronicles 4:5 А грубина́ його — долоня, а край його — як робота кра́ю ке́ліха, квітки ліле́ї. Містило воно три тисячі ба́тів. II Chronicles 4:6 І зробив десять умива́льниць, і поставив п'ять з правиці, а п'ять з лівиці, щоб мити в них, — пригото́влене на цілопа́лення поло́щуть у них, а море — для священиків, щоб митися в ньому. II Chronicles 4:7 І зробив десять золотих свічникі́в, як нале́жалося, і поставив їх у храмі п'ять з правиці, а п'ять з лівиці. II Chronicles 4:8 І зробив десять столів, і поставив у храмі, — п'ять з правиці, а п'ять з лівиці. І зробив сто золотих кропи́льниць. II Chronicles 4:9 І зробив священиче подві́р'я та подвір'я велике, і двері до подвір'я, і їхні двері покрив міддю. II Chronicles 4:10 А море поставив з правого боку на південний схід. II Chronicles 4:11 І поробив Хурам го́рнята, і лопа́тки, і кропильниці. І покінчи́в Хурам робити працю, яку зробив для царя Соломона в Божому домі: II Chronicles 4:12 два стовпи́, і ку́лі, і дві ма́ковиці на верху́ тих стовпі́в, і дві мере́жки на покриття́ оби́двох куль ма́ковиць, що на верха́х стовпів, II Chronicles 4:13 і чотири сотні грана́тових яблук для обох мере́жок, два ряди грана́тових яблук для однієї мережки, щоб покрити оби́дві кулі ма́ковиць, що на пе́реді тих стовпі́в. II Chronicles 4:14 І поробив підста́ви, і поробив умива́льниці на тих підста́вах, II Chronicles 4:15 одне море, і дванадцять волів під ним, II Chronicles 4:16 і горня́та, і лопа́тки, і виде́льця, і всі їхні речі поробив Хурам-Авів цареві Соломонові для Господнього дому з ви́поліруваної міді. II Chronicles 4:17 На Йорда́нській рівни́ні повідлива́в їх цар у гли́нистій землі між Суккотом та між Цередою. II Chronicles 4:18 І наробив Соломон усіх цих речей дуже багато, бо не дослі́джена була вага міді. II Chronicles 4:19 І поробив Соломон усі речі, що в Божому домі, та золотого же́ртівника й столи, а на них — хліб показни́й, II Chronicles 4:20 і свічники́, і їхні лямпа́дки, щоб запалювати їх за постановою перед девіром, — зо щирого золота. II Chronicles 4:21 А квітки́, і лямпа́дки, і щи́пчики — із золота, з доскона́лого золота. II Chronicles 4:22 А но́жиці, і кропильниці, і ло́жки, і кадильниці — зо щирого золота; а вхід до дому, його внутрішні двері до Святого Святих та двері дому до храму — із золота. II Chronicles 5:0
II Chronicles 5:1 І була закі́нчена вся праця, яку зробив Соломон для Господнього дому. І Соломон повно́сив освячені речі свого батька Давида, і срібло́, і золото, і всі ці речі дав до скарбни́ці Божого дому. II Chronicles 5:2 Тоді Соломон зібрав до Єрусалиму Ізраїлевих старши́х, і всіх голі́в племе́н, начальників ба́тьківських родів Ізраїлевих синів, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіо́н. II Chronicles 5:3 І були зі́брані до царя всі ізра́їльтяни в свято, воно — сьо́мого місяця. II Chronicles 5:4 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, і Левити поне́сли ковчега. II Chronicles 5:5 І поне́сли ковчега та скинію заповіту, і всі святі речі, що в скинії, — не́сли їх священики та Левити. II Chronicles 5:6 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралася при ньому перед ковчегом, прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через многоту́ не була ані запи́сувана, ані лі́чена! II Chronicles 5:7 І священики внесли ковчега Господнього заповіту до його місця, до девіру дому, до Святого Святих, під кри́ла херувимів. II Chronicles 5:8 А херувими простяга́ли крила над місцем ковчега, і затінювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху. II Chronicles 5:9 А ті держаки́ були довгі, і головки тих держакі́в були видні з ковчегу, що перед девіром, а назо́вні не були видні. І були вони там аж до цього дня. II Chronicles 5:10 У ковчезі не було нічого, тільки дві табли́ці, що поклав Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх із Єгипту. II Chronicles 5:11 І сталося, як священики вихо́дили із святині, — а всі священики, що були там, освятилися, без доде́ржання черг, — II Chronicles 5:12 а Левитн співаки́, — усі вони, аж до Асафа, Гемана, Єдутуна, і синів їхніх та братів їхніх, — убрані в віссо́н, з цимба́лами, із а́рфами та з ци́трами, стояли на схід від же́ртівиика, а з ними сто й двадцять священиків, що сурми́ли на су́рмах, II Chronicles 5:13 і було воно для сурмачі́в та співаків як одне, щоб подати один голос на хвалу́ та дяку Господе́ві, і як загримів голос на су́рмах, і на цимба́лах, і на музичних знаря́ддях, і як хвалили Господа: „Добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!“, — то дім, дім Господній наповнився хмарою! II Chronicles 5:14 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила дім Божий! II Chronicles 6:0
II Chronicles 6:1 Тоді Соломон проказав: „„Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці. II Chronicles 6:2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“ II Chronicles 6:3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. II Chronicles 6:4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи: II Chronicles 6:5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. II Chronicles 6:6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. II Chronicles 6:7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. II Chronicles 6:8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. II Chronicles 6:9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого! II Chronicles 6:10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. II Chronicles 6:11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“.
II Chronicles 6:12 І став він перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої ру́ки. II Chronicles 6:13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба, II Chronicles 6:14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. II Chronicles 6:15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня. II Chronicles 6:16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм. II Chronicles 6:17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові. II Chronicles 6:18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував? II Chronicles 6:19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм, II Chronicles 6:20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці. II Chronicles 6:21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш. II Chronicles 6:22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі, II Chronicles 6:23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю. II Chronicles 6:24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, II Chronicles 6:25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам! II Chronicles 6:26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, — II Chronicles 6:27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину! II Chronicles 6:28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, — II Chronicles 6:29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму, II Chronicles 6:30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів, II Chronicles 6:31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим! II Chronicles 6:32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі, II Chronicles 6:33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував! II Chronicles 6:34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, II Chronicles 6:35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд! II Chronicles 6:36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го, II Chronicles 6:37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі, II Chronicles 6:38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́, II Chronicles 6:39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі! II Chronicles 6:40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця! II Chronicles 6:41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться! II Chronicles 6:42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“ II Chronicles 7:0 II Chronicles 7:1 А коли Соломон закінчи́в молитися, то зійшов огонь із небе́с, поїв цілопа́лення та жертви, а слава Господня напо́внила храм той! II Chronicles 7:2 І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня напо́внила дім Господній! II Chronicles 7:3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як схо́див огонь та Господня слава на храм той, і вони попа́дали обли́ччям до землі на підло́гу з камінних плит, і вклони́лися до землі, і дякували Господе́ві: „Добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!“ II Chronicles 7:4 А цар та ввесь народ прино́сили жертву перед Господнім лицем. II Chronicles 7:5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали обряд освя́чення Божого дому цар та ввесь наро́д. II Chronicles 7:6 А священики стояли на ва́ртах своїх, а Левити — зо знаря́ддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господе́ві, „Бо навіки Його милосердя“, коли Давид хвалив ними; і священики сурми́ли навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв. II Chronicles 7:7 І посвятив Соломон сере́дину подві́р'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопа́лення та лій мирних жертв, бо мідяний же́ртівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопа́лення й хлібної жертви та лою. II Chronicles 7:8 І справив Соломон того ча́су те свято на сім день, а ввесь Ізра́їль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. II Chronicles 7:9 А восьмого дня спра́вили відда́ння свята, бо обряд освя́чення же́ртівника справляли сім день, і свято сім день. II Chronicles 7:10 А дня двадцятого й третього сьо́мого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві.
II Chronicles 7:11 І закінчив Соломон дім Господній та дім царськи́й, та все, що прихо́дило Соломонові на серце, щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму, пощасти́ло йому. II Chronicles 7:12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: „Вислухав Я моли́тви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. II Chronicles 7:13 Якщо Я замкну́ небеса́, і не буде дощу, і якщо накажу́ сарані́ поїсти землю, і якщо нашлю́ морови́цю на наро́д Мій, II Chronicles 7:14 і впокоря́ться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я́ Моє, і помо́ляться, і бу́дуть шукати Ім'я́ Мого́, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небе́с, і прощу́ їхній гріх, та й вилікую їхній Край! II Chronicles 7:15 Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наста́влені на слу́хання моли́тви цього місця. II Chronicles 7:16 І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я́ Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє бу́дуть там по всі дні. II Chronicles 7:17 А тепер, якщо бу́деш ходити перед лицем Моїм, як ходив був ба́тько твій Давид, щоб зробити все, що наказа́в Я тобі, і якщо бу́деш дотри́муватися уставів Моїх та прав Моїх, II Chronicles 7:18 то поста́влю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе перево́ду ніко́му з пануючих в Ізраїлі! II Chronicles 7:19 А якщо ви відве́рнетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим бога́м, і бу́дете вклонятися їм, II Chronicles 7:20 то Я повирива́ю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх наро́дів! II Chronicles 7:21 А храм цей, що був найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та й скаже: За що́ Господь зробив так цьому Кра́єві та храму цьому?... II Chronicles 7:22 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богі́в, і вклоня́лися їм, і служили їм, — тому́ Він навів на них усе оце ли́хо!“ II Chronicles 8:0 II Chronicles 8:1 І сталося по двадцятьо́х ро́ках, коли Соломо́н будував дім Господній та свій дім, II Chronicles 8:2 то міста́, які дав Хура́м Соломо́нові, Соломон розбудува́в їх, і осади́в там Ізраїлевих синів. II Chronicles 8:3 І пішов Соломон до Хават-Цови, і переміг її. II Chronicles 8:4 І збудував він Тадмора в пустині, та всі міста для запа́сів, що побудував у Хаматі. II Chronicles 8:5 І побудував він Бет-Хорон горі́шній та Бет-Хорон до́лішній, тверди́нні міста́, — му́ри, двері та за́суви, II Chronicles 8:6 і Баалат, і всі міста для запа́сів, що були в Соломона, і всі міста́ для колесни́ць, і міста́ для верхівці́в, і всяке пожада́ння Соломона, що жадав він збудувати в Єрусалимі й на Ливані, та в усьому Кра́ї його панува́ння. II Chronicles 8:7 Увесь наро́д, позоста́лий з хітте́ян, і з аморе́ян, і з періззе́ян, і з хівве́ян, і з євусе́ян, що вони не з Ізраїля, II Chronicles 8:8 з їхніх сині́в, що зоста́лися по них у Краї, що їх не повигу́блювали Ізраїлеві сини, то їх Соломон узяв на дани́ну, і це позоста́лося аж до цього дня. II Chronicles 8:9 А Ізра́їлевих синів Соломон не робив рабами для своєї праці, але́ вони були військо́ві, і зве́рхники сторо́жі його, і зве́рхники колесни́ць його та його верхівці́в. II Chronicles 8:10 І оце вони були зве́рхники намі́сники царя Соломона, — двісті і п'ятдеся́т, що панували над наро́дом. II Chronicles 8:11 А фараонову дочку́ перевів Соломон із Давидового Міста до дому, що збудував для неї, як сказав: „Не буде сидіти мені жінка в домі Давида, Ізраїлевого царя, бо святий він, бо Господній ковчег увійшов у нього“. II Chronicles 8:12 Тоді Соломон прині́с цілопа́лення для Господа на Господньому же́ртівнику, якого він збудував перед притво́ром, II Chronicles 8:13 щоб за потребою кожного дня прино́сити жертву за Мойсеєвим нака́зом, на суботи, і на молодики́, і на свята три ра́зи в році: в свято Опрі́сноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок. II Chronicles 8:14 І поставив він, за розпоря́дком Давида, батька свого, че́рги священиків на їхню службу, і Левитів на їхніх ва́ртах на хвалу́ та на службу відповідно до священиків за потребою кожного дня, і придве́рних в їхніх черга́х для кожної брами, бо такий був нака́з Давида, Божого чоловіка. II Chronicles 8:15 І не відступали вони від нака́зів царя про священиків та Левитів, щодо всякої речі й щодо ска́рбів. II Chronicles 8:16 І була зро́блена вся Соломонова праця аж до цього дня, від зало́ження Господнього дому й аж до закі́нчення його, коли був закі́нчений дім Господній. II Chronicles 8:17 Тоді пішов Соломон до Ецйон-Ґеверу та до Елоту над мо́рським берегом в едо́мському кра́ї. II Chronicles 8:18 І прислав йому Хура́м через своїх рабів кораблі́ та рабів, що знали море. І прийшли вони з Соломоновими рабами до Офіру, і взяли́ звідти чотири сотні й п'ятдеся́т талантів золота, і приве́зли до царя Соломона. II Chronicles 9:0
II Chronicles 9:1 А цариця Шеви почула була́ про славу Соломонову, і прийшла ви́пробувати Соломона зага́дками в Єрусалимі. Прийшла вона з дуже великим бага́тством, — із верблю́дами, що не́сли па́хощі та бе́зліч золота й дорогого камі́ння. І прийшла вона до Соломона, і говорила з ним про все, що було́ на серці її. II Chronicles 9:2 І Соломон вияснив їй усі її за́пити, і не було за́питу, незна́ного Соломонові, якого не порішив би він їй. II Chronicles 9:3 І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість та дім, що він збудува́в, II Chronicles 9:4 і їжу сто́лу його, і ме́шкання рабів його, і поставу слуг його та їхні одежі, і ча́шників його, та їхні одежі, і вхід його, яким він ухо́дить до Господнього дому, — і не могла вона з дива вийти! II Chronicles 9:5 І сказала вона до царя: „Правдою було те, що я чула в своїм кра́ї про твої діла та про твою мудрість. II Chronicles 9:6 І не повірила я їхнім слова́м, аж поки сама́ не прийшла та не побачили мої очі, — і ось не була́ предста́влена мені й половина великости твоєї мудрости: ти переви́щив славу, про яку я чула! II Chronicles 9:7 Щасливі люди твої, і щасливі оці твої слу́ги, що за́вжди стоять перед обличчям твоїм та слухають твою мудрість! II Chronicles 9:8 Нехай буде благослове́нний Госпо́дь, Бог твій, що вподо́бав тебе́, щоб посадити тебе́ на Свого тро́на за царя у Го́спода, Бога твого, через любов Бога твого до Ізра́їля, щоб утверди́ти його навіки. І Він настанови́в тебе над ними царем, щоб чинити право та справедливість!“ II Chronicles 9:9 І дала́ вона царе́ві сто й двадцять талантів золота, і дуже багато па́хощів та дороге́ камі́ння. І більш уже не було таких па́хощів, як ті, що цариця Шеви дала́ царе́ві Соломо́нові! II Chronicles 9:10 І також Хура́мові раби та раби Соломонові, що дово́зили золото з Офіру, спрова́джували алму́ґове дерево та дороге́ камі́ння. II Chronicles 9:11 І пороби́в цар з алмуґового де́рева схо́ди для Господнього дому та для дому царсько́го, і гу́сла, і а́рфи для співакі́в. І такі речі, як вони, не ба́чені перед тим в юдейському Кра́ї! II Chronicles 9:12 А цар Соломон дав цариці Шеви все бажа́ння її, чого вона бажа́ла, окрім такого, що вона приве́зла до царя. І пішла вона назад до свого кра́ю, вона та слу́ги її.
II Chronicles 9:13 І була вага того золота, що прихо́дило для Соломона в одно́му році, шість сотень і шістдеся́т і шість талантів золота, II Chronicles 9:14 окрім того, що прихо́дило від купців та з торго́влі ходя́чих. І всі царі ара́бські та намі́сники Кра́ю дово́зили золото й срібло Соломо́нові. II Chronicles 9:15 І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, — шість сотень шеклів кутого золота йшло на одно́го щита, II Chronicles 9:16 та три сотні щитів менших із кутого золота, — три сотні шеклів золота йшло на одно́го щита. І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу. II Chronicles 9:17 І зробив цар великого тро́на зо слоно́вої кости, і покрив його чистим золотом. II Chronicles 9:18 У тро́на було шість схі́дців та підні́жжя з золота позад трону, та пору́ччя з цього й з того боку при місці сиді́ння, та два леви, що стояли при пору́ччях. II Chronicles 9:19 І дванадцять левів стояли там на шости ступеня́х з того й з того боку. По всіх царствах не було так зро́бленого! II Chronicles 9:20 І ввесь по́суд на пиття́ царя Соломона — золото, і всі речі дому Ливанського Лісу — щире золото, нічого з срібла, — воно за Соломонових днів не рахувалося за щось. II Chronicles 9:21 Бо царе́ві кораблі ходили до Таршішу з Хурамовими рабами. Раз на три роки прихо́дили таршіські кораблі, що дово́зили золото та срібло, слоно́ву кість, і ма́вп та па́в. II Chronicles 9:22 І став цар Соломон найбільшим від усіх зе́мних царів, щодо багатства та щодо мудрости. II Chronicles 9:23 І всі земні царі хотіли бачити Соломона, щоб послу́хати його мудрости, що Бог дав у його серце. II Chronicles 9:24 І вони прино́сили кожен свого да́ра, — речі срібні та речі золоті, й одежу, збро́ю та па́хощі, коні та мули, — що́ на рік припада́ло. II Chronicles 9:25 І було в Соломона чотири тисячі кі́нських жо́лобів та колесни́ць, і дванадцять тисяч верхівці́в, і він порозмі́щував їх по колесни́чних містах та при царі в Єрусалимі. II Chronicles 9:26 І він панував над усіма́ царями від Річки й аж до кра́ю филисти́млян, і аж до єгипетської границі. II Chronicles 9:27 І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, мов того камі́ння, а кедрів наскладав, щодо числе́нности, як сикомо́ри, що в Шефелі! II Chronicles 9:28 А ко́ней приво́дили Соломонові з Єгипту та з усіх країв. II Chronicles 9:29 А решта Соломонових діл, перших та останніх, — ото вони описані в історії пророка Натана, і в пророцтві шілонянина Ахійї, і в виді́ннях прозорли́вця Єді на Єровоама, Неватового сина. II Chronicles 9:30 І царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ. II Chronicles 9:31 І спочив Соломон зо своїми батька́ми, і поховали його в Місті Давида, батька його, а замість нього зацарював син його Рехав'ам. II Chronicles 10:0 II Chronicles 10:1 І пішов Рехав'ам до Сихе́му, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настанови́ти його царем. II Chronicles 10:2 І сталося, як почув це Єровоа́м, Неватів син, — він був в Єгипті, куди втік від царя Соломона, — то вернувся Єровоам з Єгипту. II Chronicles 10:3 І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та ввесь Ізра́їль, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи: II Chronicles 10:4 „Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти полегши́ жорсто́ку роботу батька свого та тяжке́ його ярмо, що наклав він був на нас, і ми бу́демо служити тобі“. II Chronicles 10:5 А він відказав їм: „Ідіть ще на три дні, і верніться до ме́не“. І пішов той наро́д. II Chronicles 10:6 І радився цар Рехав'а́м зо старши́ми, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли він був живий, говорячи: „Як ви радите відповісти́ цьому́ наро́дові?“ II Chronicles 10:7 І вони говорили йому, кажучи: „Якщо ти будеш добрим для цього наро́ду, і зробиш за волею їх, і говори́тимеш їм добрі слова́, то вони будуть тобі раба́ми по всі дні“. II Chronicles 10:8 Та він відкинув пораду старши́х, що радили йому, і радився з молодика́ми, що ви́росли ра́зом із ним, що стояли перед ним. II Chronicles 10:9 І сказав він до них: „Що́ ви радите, і що́ відповімо́ цьому́ наро́дові, який говорив мені, кажучи: Полегши́ ярмо́, яке твій ба́тько наклав був на нас“. II Chronicles 10:10 І говорили з ним ті молодики́, що виросли з ним, кажучи: „Так скажеш тому наро́дові, що промовляв до тебе, говорячи: „Твій ба́тько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти дай поле́гшу нам.“ Отак скажеш до них: Мій мізи́нець грубілий за сте́гна мого батька! II Chronicles 10:11 А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке́ ярмо, а я доба́влю до вашого ярма! Батько мій карав вас бича́ми, а я би́тиму скорпіо́нами“. II Chronicles 10:12 І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: „Верніться до мене третього дня“. II Chronicles 10:13 І цар жорсто́ко відповів їм. І відкинув цар Рехав'ам пораду старши́х, II Chronicles 10:14 і говорив до них за порадою тих молодикі́в, кажучи: „Мій батько вчинив був тяжки́м ваше ярмо, а я добавлю до нього! Батько мій карав вас бичами, а я — скорпіонами!“ II Chronicles 10:15 І не послухався цар наро́ду, бо це спричи́нене було від Бога, — щоб спра́вдити Господе́ві слово Своє, яке Він говорив був через шілонянина Ахійю, Неватового сина. II Chronicles 10:16 І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів царе́ві, кажучи: „Яка нам части́на в Давиді? І спа́дщини нема нам у сині Єссе́я! Усі до наметів своїх, о Ізраїлю! Позна́й тепер дім свій, Давиде!“ І пішов увесь Ізраїль до наметів своїх... II Chronicles 10:17 А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, — то над ними зацарюва́в Рехав'ам. II Chronicles 10:18 І послав цар Рехав'ам Гадорама, що був над дани́ною, та Ізра́їлеві сини закидали його камі́нням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесни́цю та втекти́ до Єрусалиму. II Chronicles 10:19 І відпав Ізраїль від Давидового дому, і так є аж до цього дня. II Chronicles 11:0
II Chronicles 11:1 І прийшов Рехав'а́м до Єрусалиму, і зібрав дім Юдин та Веніяминів, сто й вісімдесят тисяч ви́браних військо́вих, щоб воювати з Ізраїлем, щоб вернути царство Рехав'амові. II Chronicles 11:2 І було Господнє слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи: II Chronicles 11:3 „Скажи Рехав'амові, Соломо́нову синові, царе́ві Юдиному, та всьому Ізраїлеві в Юді та в Веніямині, говорячи: II Chronicles 11:4 Так сказав Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми брата́ми! Верніться кожен до дому свого́, бо ця річ сталася від Мене!“ І вони послу́халися Господніх слів, і вернулися з похо́ду на Єровоама. II Chronicles 11:5 І осівся Рехав'ам в Єрусалимі, і побудував тверди́нні міста в Юді. II Chronicles 11:6 І збудував він Віфлеєма, і Етама, і Текою, II Chronicles 11:7 і Бет-Цура, і Сохо, і Адуллама, II Chronicles 11:8 і Ґата, і Марешу, і Зіфа, II Chronicles 11:9 і Адораїма, і Лахіша, і Азеку, II Chronicles 11:10 і Цор'у, і Айялона, і Хеврона, що в Юді та в Веніямині, міста тверди́нні. II Chronicles 11:11 І зміцнив він ті тверди́ні, і дав у них начальників, і запаси, і оливи, і вина, II Chronicles 11:12 а до кожного окремого міста — великі щити́ та ра́тища, і дуже сильно їх позмі́цнював. І був його Юда та Веніямин. II Chronicles 11:13 А священики та Левити, що були в усьому Ізраїлі, зібралися до нього з усієї їхньої границі. II Chronicles 11:14 Бо Левити кидали пасови́ська свої та власність свою, і прихо́дили до Юди та до Єрусалиму, бо Єровоам та сини його усунули їх від священичого служі́ння Господе́ві, II Chronicles 11:15 і понаставля́ли собі священиків для па́гірків та демонів, та для тельці́в, що він понаро́блював. II Chronicles 11:16 А за ними, зо всіх Ізраїлевих племе́н ті, що віддавали своє серце шукати Господа, Бога Ізраїля, прихо́дили до Єрусалиму прино́сити жертви Господе́ві, Богові батьків своїх. II Chronicles 11:17 І зміцни́ли вони Юдине царство, і підси́лили Рехав'а́ма, Соломонового сина, на три роки, бо вони ходили три роки дорогою Давида та Соломона. II Chronicles 11:18 І взяв собі Рехав'ам жінку Махалат, дочку́ Єрімота, Давидового сина, та Авіхаїл, дочку́ Еліава, Ісаєвого сина. II Chronicles 11:19 І вона породила йому синів: Єуша, і Шемарію, Загама. II Chronicles 11:20 А по ній він узяв Мааху, дочку́ Авесаломову, і вона породила йому Авійю, і Аттая, і Зізу, і Шеломіта. II Chronicles 11:21 І покохав Рехав'ам Мааху, Авесаломову дочку́, над усіх жіно́к своїх та наложниць своїх, бо він узяв вісімнадцять жіно́к та шістдеся́т наложниць, і породив двадцять і вісім синів та шістдеся́т дочо́к. II Chronicles 11:22 А за го́лову Рехав'ам поставив Авійю, Маахиного сина, за володаря серед братів його, бо він хотів настанови́ти його царем. II Chronicles 11:23 І мудро він чинив, і порозсилав усіх синів своїх до всіх країв Юди й Веніямина, до всіх тверди́нних міст, і дав їм багате утри́мання, і підшукав їм багато жіно́к. II Chronicles 12:0
II Chronicles 12:1 І сталося, як зміцніло Рехав'амове царство й став він си́льний, то покинув він, і ввесь Ізраїль із ним, Господнього Зако́на. II Chronicles 12:2 І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусали́м, — бо вони спроневі́рилися Господе́ві, — II Chronicles 12:3 з тисячею й двомаста́ми колесни́ць та з шістдесятьма́ тисячами верхівці́в: і не було числа для наро́ду, що прийшов із ним з Єгипту, — ливіянам, суккійянам та кушанам. II Chronicles 12:4 І здобув він тверди́нні міста, що в Юді, і прийшов аж до Єрусали́му. II Chronicles 12:5 А пророк Шемая прийшов до Рехав'ама та Юдиних зверхників, що зібралися до Єрусалиму, утікаючи перед Шішаком, та й сказав до них: „Так сказав Госпо́дь: Ви залишили Мене, а тому Я залишив вас і видав у Шішакову руку“! II Chronicles 12:6 І впокори́лися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали: „Справедливий Господь!“ II Chronicles 12:7 А коли Господь побачив, що вони впокори́лися, то було Господнє слово до Шемаї, говорячи: „Упокори́лися вони, — не нищитиму їх, але́ дам їм трохи людей на порятунок, і не виллється гнів Мій на Єрусали́м через Шішака. II Chronicles 12:8 Бо вони стануть йому за рабів, та й пізнають тоді службу Мені та службу царствам зе́мним“. II Chronicles 12:9 І вийшов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, і забрав ска́рби Господнього дому та ска́рби дому царе́вого, — і все позабирав. І забрав він золоті щити́, що Соломон поробив був. II Chronicles 12:10 А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити́, і склав їх на руки зверхника сторожі́в, що стерегли́ вхід до царсько́го дому. II Chronicles 12:11 І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, прихо́дили бігуни́, та й носили їх, а потім вертали їх до комори бігуні́в. II Chronicles 12:12 А коли він впокори́вся, то відвернувся від нього Господній гнів, і не знищив його аж до вигу́блення. Та й у Юдеї були ще справи добрі. II Chronicles 12:13 І зміцнився цар Рехав'ам в Єрусалимі й царював. А Рехав'ам був віку сорока́ й одного року, коли зацарював, і царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому́ місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб покласти там Своє Ймення. А ім'я́ його матері — аммонітка Наама. II Chronicles 12:14 І робив він лихе́, бо не схиляв свого серця, щоб звертатися до Господа. II Chronicles 12:15 А Рехав'амові діла́, перші й останні, ото вони описані в історії пророка Шемаї та прозорливця Іддо: „Родословні книги“. І точилися ві́йни поміж Рехав'амом та Єровоамом по всі дні. II Chronicles 12:16 І спочив Рехав'ам зо своїми батька́ми, і був він похований у Давидовому Місті, а замість нього зацарюва́в його син Авійя. II Chronicles 13:0
II Chronicles 13:1 Вісімнадцятого року царя Єровоама та зацарював Авійя над Юдою. II Chronicles 13:2 Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Міхая, дочка́ Уріїла з Ґів'ї. І війна́ точилася між Авійєю та між Єровоамом. II Chronicles 13:3 I зачав Авійя війну́ з ві́йськом хоробрих воякі́в, — чотири сотні тисяч ви́браних мужів, а Єровоам приготовився до війни з ним з вісьмома́ сотнями тисяч ви́браних мужів, хоробрих воякі́в. II Chronicles 13:4 І встав Авійя з-над гори Цемараїм, що в Єфремових гора́х, та й сказав: „Послухайте мене, Єровоаме, та ввесь Ізраїлю! II Chronicles 13:5 Чи ж не вам знати, що Господь, Бог Ізраїлів, дав Давидові царство над Ізраїлем навіки, йому́ та синам його, соляною умовою? II Chronicles 13:6 Та встав Єровоам, Неватів син, раб Соломона, Давидового сина, і збунтувався на пана свого́. II Chronicles 13:7 І зібралися до нього люди пусті, нікчемні, і стали міцніші від Рехав'ама, Соломонового сина. А Рехав'ам був юнак та м'якосердий, — і не був сильним проти них. II Chronicles 13:8 А тепер ви говорите, щоб бути сильними проти Господнього царства в руці Давидових синів, а вас велика кількість, і з вами золоті тельці, яких Єровоам понаро́блював вам за богів. II Chronicles 13:9 Чи ж ви не повиганяли Господніх священиків, Ааро́нових синів, та Левитів? І понаставля́ли ви собі священиків, як ставлять наро́ди цих країв, — кожен, хто при́йде, щоб посвятитися молодим бичком та сімома́ баранами, то стає священиком для того, що не є Богом. II Chronicles 13:10 А ми, Бог наш — Господь, і ми не полишили Його, а наші священики, що служать Господе́ві, це Ааронові сини, а Левити — при службі. II Chronicles 13:11 І ми прино́симо Господе́ві цілопа́лення кожного ранку та кожного вечора, і запашне́ кадило, і уклада́ння хліба на чистому столі, і золотий свічник та лямпа́ди його, щоб запалювати кожного вечора, бо ми стереже́мо службу Господа, нашого Бога, а ви полишили Його! II Chronicles 13:12 І ось з нами на чолі Бог, і священики Його, і голосні су́рми, щоб сурми́ти на вас. Ізраїлеві сини, — не воюйте з Господом, Богом вашим, бо вам не поведе́ться!“ II Chronicles 13:13 А Єровоам вирядив за́сідку, щоб пішла позад них, — і були вони перед Юдою, а за́сідка — позад них. II Chronicles 13:14 І обернулися юдеї, аж ось у них бій спе́реду та зза́ду! І кли́кали вони до Господа, а священики сурми́ли в су́рми... II Chronicles 13:15 І закричали юдеї. І сталося, як юдеї закричали, то Бог ударив Єровоама та всього Ізраїля перед Авійєю та перед Юдою. II Chronicles 13:16 І повтікали ізра́їльтяни перед Юдою, і Бог дав їх в їхню руку. II Chronicles 13:17 І вдарили в них Авійя та народ його великою по́разою, і попа́дали трупи з Ізраїля, — п'ять сотень тисяч ви́браних мужів! II Chronicles 13:18 І впокорилися Ізраїлеві сини того ча́су, а Юдині сини зміцніли, — бо опиралися на Господа, Бога їхніх батьків. II Chronicles 13:19 І гнався Авійя за Єровоамом, і здобув від нього міста́: Бет-Ел та залежні його міста, і Єшану та залежні її міста, і Ефрон та залежні його міста. II Chronicles 13:20 І Єровоам не затримав сили вже за днів Авійї. І вдарив його Господь, і він помер. II Chronicles 13:21 І зміцнився Авійя, і взяв собі чотирна́дцять жіно́к, і породив двадцять і двоє синів та шістнадцятеро дочо́к. II Chronicles 13:22 А решта Авійєвих діл, і дороги його та слова́ його описані в історії пророка Іддо. II Chronicles 13:23 І спочив Авійя зо своїми батька́ми, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Аса. За його днів заспоко́ївся Край на десять літ. II Chronicles 14:0
II Chronicles 14:1 І робив Аса добре та вгодне в оча́х Господа, Бога свого. II Chronicles 14:2 І повсував він же́ртівники чужих богів та па́гірки, і порозбивав камінні стовпи́ для божків, і постинав святі дере́ва. II Chronicles 14:3 І наказав він Юді звертатися до Господа, Бога батькі́в своїх, і виконувати Його Зако́на та заповідь. II Chronicles 14:4 І повсував він зо всіх Юдиних міст па́гірки та подо́би сонця. І заспоко́їлося царство при ньому. II Chronicles 14:5 І побудував він тверди́нні міста в Юді, бо заспоко́ївся край, і не було на нього війни за тих років, бо Господь дав йому мир. II Chronicles 14:6 І сказав він до Юди: „Побудуймо ці міста, й оточі́мо муром та ба́штами, ворітьми́ та засу́вами. Іще він, цей край, наш, бо зверта́лися ми до Господа, нашого Бога. Зверта́лися ми, і Він дав нам мир навко́ло“. І побудува́ли, і їм щасти́ло. II Chronicles 14:7 І було в Аси ві́йська: носіїв великих щиті́в та ра́тищ з Юди — три сотні тисяч, а з Веніямина таких, що носять мало́го щита́, та лу́чників — двісті й вісімдеся́т тисяч. Усі вони — хоробрі вояки́. II Chronicles 14:8 І вийшов на них кушеянин Зерах із ві́йськом у тисячу тисяч та з трьома́ сотнями колесни́ць, і прибув аж до Мареші. II Chronicles 14:9 І вийшов Аса проти нього, і вони вста́вилися до бо́ю в долині Цефат при Мареші. II Chronicles 14:10 І кликнув Аса до Господа, Бога свого, та й сказав: „Господи, нема кому, крім Те́бе, допомогти числе́нному або безси́лому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опира́ємося, і в Ім'я́ Твоє ми прийшли на цю бе́зліч. Господи, Ти Бог наш, нехай люди́на не має сили проти Тебе!“ II Chronicles 14:11 І побив Господь кушеян перед Асою та перед Юдою, — і кушеяни повтікали. II Chronicles 14:12 І гнав їх Аса та народ, що був з ним, аж до Ґерару. І попа́дало з кушеян багато, так що ніхто з них не залишився живий, бо вони були поторощені перед Господнім лицем та перед табором Його. І поне́сли вони дуже багато здо́бичі. II Chronicles 14:13 І побили вони всі міста навколо Ґерару, бо Господній страх був на них. І пограбували вони всі ті міста, бо в них було багато здо́бичі. II Chronicles 14:14 Порозбивали вони також намети чередникі́в, і зайняли дуже багато дрібно́ї худоби та верблю́дів, та й вернулися до Єрусалиму. II Chronicles 15:0
II Chronicles 15:1 А Азарія, син Оведів, — злинув на нього Дух Божий. II Chronicles 15:2 І вийшов він перед Асу та й сказав йому: „Послухайте мене, Асо та ввесь Юдо й Веніямине! Господь з вами, якщо бу́дете з Ним, і якщо бу́дете Його шукати, дасть вам знайти Себе. А якщо ви полишите Його, — полишить Він вас! II Chronicles 15:3 У Ізраїля було́ багато днів, коли був він без правдивого Бога, і без священика-вчителя та без Зако́ну. II Chronicles 15:4 І вернувся він в утиску своєму до Господа, Бога Ізраїлевого, і вони шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. II Chronicles 15:5 А тими часа́ми не було споко́ю ані тому́, хто виходить, ані тому, хто входить, бо були великі неспоко́ї в усіх ме́шканців кра́ю. II Chronicles 15:6 І воював народ проти народу та місто проти міста, бо Бог побенте́жив їх усяким лихом. II Chronicles 15:7 А ви будьте міцні, і нехай не слабнуть ваші ру́ки, бо є нагоро́да для вашої чи́нности!“ II Chronicles 15:8 А коли Аса почув оці слова та пророцтво, яке говорив пророк Азарія, син Оведів, то зміцни́вся, і повикидав поганські гидо́ти зо всього кра́ю Юдиного та Веніяминового, та з міст, які він здобув з Єфремових гір, і відновив Господнього же́ртівника, що перед Господнім притво́ром. II Chronicles 15:9 І зібрав він усього Юду й Веніямина та тих, що ме́шкали часо́во з ними з Єфрему, і з Манасії, і з Симеона, бо дуже багато поперебіга́ли до нього з Ізраїля, коли побачили, що з ним Господь, його Бог. II Chronicles 15:10 І вони зібралися до Єрусалиму третього місяця, п'ятнадцятого року царюва́ння Аси. II Chronicles 15:11 І прине́сли вони того дня в жертву для Господа зо здо́бичі, яку поприво́дили: худоби великої — сім сотень, а худоби дрібно́ї — сім тисяч. II Chronicles 15:12 І ввійшли вони в умову, щоб звертатися до Господа, Бога їхніх батьків, усім своїм серцем та всією своєю душею. II Chronicles 15:13 А кожен, хто не буде звертатися до Господа, Бога Ізраїля, буде забитий від мало́го й аж до великого, від чоловіка й аж до жінки. II Chronicles 15:14 І заприсягли́ся вони Господе́ві голосом сильним, і окликом, і су́рмами, і рога́ми. II Chronicles 15:15 І тішився ввесь Юда тією прися́гою, бо вони заприсягли́ся всім серцем своїм, і всією своєю волею шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І Господь дав їм мир навколо. II Chronicles 15:16 І навіть Мааху, матір царя Аси, й її він позбавив права бути царицею, бо вона зробила була́ ідола Астарти. І Аса порубав бовва́на її, і розтер, і спалив у долині Кедро́н. II Chronicles 15:17 Та па́гірки не минулися в Ізраїля, але́ Асине серце було все з Господом по всі його дні. II Chronicles 15:18 І вніс він до Божого дому святі речі свого батька та святі речі свої, — срібло, і золото, і по́суд. II Chronicles 15:19 А війни́ не було́ аж до тридцять й п'ятого року царюва́ння Аси. II Chronicles 16:0
II Chronicles 16:1 Тридцятого й шостого року царюва́ння Аси пішов Баша, Ізраїлів цар, проти Юди, і будував Раму, щоб не дати ніко́му від Аси, царя Юдиного, вихо́дити та вхо́дити. II Chronicles 16:2 І виніс Аса срібло та золото із скарбни́ць Господнього дому та дому царе́вого, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи: II Chronicles 16:3 „Є умова між мною та між тобою, і між батьком моїм та батьком твоїм. Ось послав я тобі срібла та золота, — іди, зламай умову свою з Башею, царем Ізраїлевим, і нехай він віді́йде від мене“. II Chronicles 16:4 І послухався Бен-Гадад царя Аси, і послав зверхників свого ві́йська на Ізраїлеві міста, і вони поруйнува́ли Іййона, і Дана, і Авел-Маїма та всі запаси міст Нефтали́мових. II Chronicles 16:5 І сталося, як Баша це почув, то перестав будувати Раму, і спинив свою працю. II Chronicles 16:6 А цар Аса взяв усього Юду, і вони повино́сили каміння Рами та її дерево, що з них будував був Баша, і побудува́в з того Ґеву та Міцпу. II Chronicles 16:7 А того ча́су прийшов прозорли́вець Ханані до Аси, Юдиного царя, та й сказав до нього: „Через те, що ти спирався на сирійського царя, а не сперся на Господа, Бога свого, тому втекло з твоєї руки ві́йсько сирійського царя. II Chronicles 16:8 Чи ж не були́ кушеяни та ливіяни ві́йськом дуже великим, колесни́цями й верхівця́ми дуже числе́нними? Та коли ти сперся на Господа, Він дав їх у твою руку. II Chronicles 16:9 Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцни́ти тих, у кого все їхнє серце до Нього. Тому́ зробив ти нерозумно, бо відтепе́р будуть у тебе ві́йни!“ II Chronicles 16:10 І розгні́вався Аса на прозорли́вця, і дав його до в'язни́ці, бо був у гніві на нього за це. І Аса тиснув декого з наро́ду того ча́су. II Chronicles 16:11 І оце Асині діла́, перші та останні, — ось вони описані в книзі Юдиних та Ізраїлевих царів. II Chronicles 16:12 І занеду́жав Аса тридцятого й дев'ятого року свого царюва́ння на свої но́ги, і хвороба його була́ тяжка́. Та й у хворобі своїй не звертався він до Господа, але до лікарі́в. II Chronicles 16:13 І спочив Аса з своїми батька́ми, і помер сорокового й першого року свого царюва́ння. II Chronicles 16:14 І поховали його в його гробни́цях, які він ви́копав собі в Давидовому Місті. І поклали його на ложі, що він напо́внив па́хощами та різними, по-містецькому зро́бленими, мастя́ми. І спалили йому дуже велике палі́ння. II Chronicles 17:0
II Chronicles 17:1 А замість нього зацарював син його Йосафа́т, та зміцни́вся над Ізраїлем. II Chronicles 17:2 І поставив він ві́йсько по всіх укрі́плених Юдиних містах, і дав зало́ги в Юдиному кра́ї та в Єфремових міста́х, які був здобув його батько Аса. II Chronicles 17:3 І був Господь з Йосафа́том, бо він ходив першими дорогами батька свого Давида, і не шукав Ваалів. II Chronicles 17:4 Бо він звертався до Бога свого батька, і ходив за Його заповідями, а не за чином Ізраїля. II Chronicles 17:5 І Господь зміцнив його царство в руці його, і вся Юдея давала дару́нка Йосафатові, і було в нього багато багатства та слави. II Chronicles 17:6 І пови́щилось серце його на Господніх дорогах, і він іще повсовував па́гірки та Астарти з Юди. II Chronicles 17:7 А третього року свого царюва́ння послав він до своїх зверхників, до Бен-Хаїла, і до Овадії, і до Захарія, і до Натанаїла, і до Міхаї, щоб вони навчали в Юдиних міста́х. II Chronicles 17:8 А з ними були Левити: Шемая, і Натанія, і Зевадія, і Асаїл, і Шемірамот, і Єгонатан, і Адонійя, і Товійя, і Тов-Адонійя, Левити, а з ними Елішама та Єгорам, священики. II Chronicles 17:9 І навчали вони в Юдеї, а з ними була книга Зако́ну Господнього. І ходили вони довко́ла по всіх Юдиних містах, і навчали серед наро́ду. II Chronicles 17:10 І був страх Господній на всіх царствах кра́ю, що навко́ло Юди, і вони не воювали з Йосафатом. II Chronicles 17:11 А від филисти́млян прино́сили Йосафатові да́ри та срібло данини; також араби приво́дили йому дрібну́ худобу: сім тисяч і сім сотень баранів та сім тисяч і сім сотень козлів. II Chronicles 17:12 І Йосафат усе зростав уго́ру. І побудував він в Юді тверди́ні та міста на запа́си. II Chronicles 17:13 І мав він багато добра по Юдиних містах, і мужів військо́вих, хоробрих воякі́в в Єрусалимі. II Chronicles 17:14 А оце їхній пере́гляд, за домами їхніх батьків. Від Юди тисячники: зверхник Адна, а з ним три сотні тисяч хоробрих воякі́в. II Chronicles 17:15 А при ньому зверхник Єгоханан, а з ним — двісті й вісімдесят тисяч. II Chronicles 17:16 А при ньому Амасія, син Зіхрі, що присвятив себе Господе́ві, а з ним двісті тисяч хоробрих воякі́в. II Chronicles 17:17 А від Веніямина: хоробрий воя́к Ел'яда, а з ним двісті тисяч узбро́єних луком та щито́м. II Chronicles 17:18 А при ньому Єгозавад, а з ним сто й вісімдеся́т тисяч узбро́єного ві́йська. II Chronicles 17:19 Оці служили цареві, опріч тих, яких цар умістив по тверди́нних містах по всьо́му Юді. II Chronicles 18:0
II Chronicles 18:1 І було́ в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоя́чився з Ахавом. II Chronicles 18:2 А по кількох ро́ках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібно́ї та худоби великої йому́ та наро́дові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот. II Chronicles 18:3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: „Чи пі́деш зо мною до ґілеадського Рамоту?“ А той відказав йому: „Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні“. II Chronicles 18:4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: „Ви́відай зараз слово Господнє!“ II Chronicles 18:5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті сказали: „Іди, і Бог дасть його в цареву руку!“ II Chronicles 18:6 І сказав Йосафат: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і зверні́мось до нього“. II Chronicles 18:7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхе́й, син Їмлин“. А Йосафат відказав: „Нехай цар не говорить таке!“ II Chronicles 18:8 І покликав Ізраїлів цар одного е́внуха й сказав: „Приведи скоріше Міхе́я, Їмлиного сина!“ II Chronicles 18:9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкува́ли перед ними. II Chronicles 18:10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш бода́ти сиріян аж до ви́гублення їх!“ II Chronicles 18:11 І всі пророки пророкува́ли так, говорячи: „Вихо́дь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!“ II Chronicles 18:12 А той послане́ць, що пішов покликати Міхе́я, говорив до ньо́го, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноу́сно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говори́тимеш добре“. II Chronicles 18:13 І сказав Міхе́й: „Як живий Господь, — те, що́ скаже Господь, тільки те говоритиму!“ II Chronicles 18:14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занеха́ти?“ А той відказав: „Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку“. II Chronicles 18:15 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говори́тимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ II Chronicles 18:16 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з ми́ром кожен до дому свого!“ II Chronicles 18:17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?“ II Chronicles 18:18 А Міхе́й відказав: „Тому́ послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло по правиці Його та по лівиці Його. II Chronicles 18:19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде́ в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. II Chronicles 18:20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? II Chronicles 18:21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! II Chronicles 18:22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре“. II Chronicles 18:23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці́ та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ II Chronicles 18:24 А Міхей відказав: „Ось ти побачиш це того дня, коли вві́йдеш до внутрішньої кімна́ти, щоб схова́тися“. II Chronicles 18:25 І сказав Ізраїлів цар: „Візьміть Міхе́я, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина, II Chronicles 18:26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. II Chronicles 18:27 А Міхе́й відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене“. І до того сказав: „Слухайте це, усі люди!“ II Chronicles 18:28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту. II Chronicles 18:29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберуся й піду́ на бій, а ти вбери свої шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій. II Chronicles 18:30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесни́ць, говорячи: „Не воюйте ні з мали́м, ні з великим, а тільки з сами́м Ізраїлевим царем!“ II Chronicles 18:31 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили Йонатана, то вони сказали: „Це Ізраїлів цар!“ І вони оточи́ли його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього. II Chronicles 18:32 І сталося, як зверхники колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього. II Chronicles 18:33 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'я́занням пояса та між па́нцерем. А той сказав візникові: „Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ра́нений“... II Chronicles 18:34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поста́влений на колесни́ці проти сирі́ян аж до вечора. І помер він під час за́ходу сонця... II Chronicles 19:0
II Chronicles 19:1 І вернувся Йосафа́т, цар Юдин, із ми́ром до дому свого́ до Єрусалиму. II Chronicles 19:2 І вийшов перед нього прозорли́вець Єгу, син Ханані, та й сказав до царя Йосафата: „Чи бу́деш допомагати несправедливому, а тих, хто нена́видить Господа, бу́деш любити? І за це на тобі гнів від Господнього лиця. II Chronicles 19:3 Але й добрі речі знайшлися при тобі, бо ти повигу́блював Аста́рти з Кра́ю, і нахилив своє серце, щоб шукати Господа“. II Chronicles 19:4 І осівся Йосафат в Єрусалимі, і він зно́ву вихо́див між народ від Беер-Шеви аж до Єфремових гір, і наверта́в їх до Господа, Бога їхніх батьків. II Chronicles 19:5 І понаставля́в він суддів у Краю́, по всіх укрі́плених Юдиних містах, для кожного міста. II Chronicles 19:6 І сказав він до суддів: „Дивіться, що́ ви робите, бо не для люди́ни ви судите, але для Господа, і Він з вами в справі суду. II Chronicles 19:7 А тепер нехай буде Господній страх на вас. Стережіться й робіть, бо нема в Господа, Бога нашого, кривди, ані огляду на особу, ані брання́ дару́нка“. II Chronicles 19:8 А також в Єрусалимі понаставля́в Йосафат з Левитів і з священиків та з голів ба́тьківських домів Ізраїля для Господнього су́ду та для супере́чок. І вернулися вони до Єрусалиму. II Chronicles 19:9 І він наказав їм, говорячи: „Отак чині́ть у страху́ Господньому, вірністю та ці́лим серцем. II Chronicles 19:10 А щодо всякої супере́чки, що при́йде до вас від ваших братів, що сидять по містах своїх, де треба розсудити чи то за кров, чи то за Зако́н, чи то за заповідь, устави, чи за права́, то остережете їх, і вони не згрішать Господе́ві, і не буде гніву на вас та на ваших братів. Так робіть, і не згрішите! II Chronicles 19:11 А ось священик Амарія — голова над вами до всяких Господніх рече́й, а Завадія, син Ізмаїлів, володар Юдиного дому, — до всякої царевої речі, і писарі Левити — перед вами. Будьте міцні й зробіть, — і нехай буде Господь з добрим!“ II Chronicles 20:0
II Chronicles 20:1 І сталося по тому, пішли моаві́тяни та аммоні́тяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну́. II Chronicles 20:2 І прийшли, і доне́сли Йосафатові, говорячи: „Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно — Ен-Ґеді“. II Chronicles 20:3 І злякався Йосафа́т, і постановив зверну́тися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею. II Chronicles 20:4 І зібралися юде́яни просити допомоги від Господа, також поприхо́дили зо всіх Юдиних міст просити Господа. II Chronicles 20:5 І став Йосафа́т у зборі Юдиному та єрусали́мському в Господньому домі, перед нови́м подві́р'ям, II Chronicles 20:6 та й сказав: „Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небеса́х? І Ти пануєш над усіма́ царствами наро́дів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе! II Chronicles 20:7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганя́в ме́шканців цього Кра́ю перед наро́дом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоє́му при́ятелеві навіки? II Chronicles 20:8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи: II Chronicles 20:9 Якщо при́йде на нас зло, — меч укара́ння, чи морови́ця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я́ Твоє в цьому храмі, і бу́демо кли́кати до Тебе з нашого у́тиску, — і Ти почуєш, і спасеш. II Chronicles 20:10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та ме́шканці гори́ Сеїр, що через них Ти не дав ізра́їльтянам іти, коли вони вихо́дили були з єгипетського кра́ю, і вони минули їх, і не ви́губили їх, II Chronicles 20:11 і оце вони відплачують нам нава́лою, щоб вигнати нас із спа́дку Твого, який Ти віддав нам. II Chronicles 20:12 Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“ II Chronicles 20:13 А всі юде́яни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини. II Chronicles 20:14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору, II Chronicles 20:15 і він сказав: „Послухайте, ввесь Юдо й ме́шканці Єрусалиму та ца́рю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силе́нною силою, бо не ваша ця війна, але Божа! II Chronicles 20:16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збі́ччям Ціцу, і ви їх зна́йдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл. II Chronicles 20:17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасі́ння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра вихо́дьте перед них, а Господь буде з вами!“ II Chronicles 20:18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та ме́шканці Єрусалиму попа́дали перед Господнім лицем, щоб уклони́тися Господе́ві. II Chronicles 20:19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим. II Chronicles 20:20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“ II Chronicles 20:21 І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“ II Chronicles 20:22 А того ча́су, коли зачали́ вони співати та хвалити, дав Господь за́сідку на синів Аммонових і Моавових та на ме́шканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті, II Chronicles 20:23 бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе. II Chronicles 20:24 І коли Юда прийшов на вартівню́ до пустині, і поглянули вони на на́товп, аж ось тру́пи, що попа́дали на землю, і не було урято́ваного! II Chronicles 20:25 І прийшов Йосафат та наро́д його́, щоб пограбувати їхню здо́бич, і знайшли серед них душе багато і маєтку, і одежі, і кошто́вностей, і понабира́ли собі стільки, що не могли не́сти. І вони три дні все грабували ту здо́бич, бо числе́нна була вона! II Chronicles 20:26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я́ тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні. II Chronicles 20:27 І вернулися всі юде́яни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі́ їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звесели́в їх Господь спасінням від їхніх ворогів. II Chronicles 20:28 І прибули́ вони до Єрусалиму з а́рфами й з ци́трами та су́рмами до Господнього дому. II Chronicles 20:29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами. II Chronicles 20:30 І заспоко́їлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.
II Chronicles 20:31 І царював Йосафа́т над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азука, дочка́ Шілхи. II Chronicles 20:32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступа́вся з неї, щоб робити вгодне в Господніх оча́х. II Chronicles 20:33 Тільки па́гірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцни́м для Бога своїх батьків. II Chronicles 20:34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів. II Chronicles 20:35 А по то́му поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо. II Chronicles 20:36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері. II Chronicles 20:37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: „За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чи́ни твої!“ І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу. II Chronicles 21:0 II Chronicles 21:1 І спочив Йосафат із своїми батька́ми. І був він похований із своїми батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Єгора́м. II Chronicles 21:2 І були в нього брати, Йосафатові сини: Азарія, і Єхіїл, і Захарій, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, — усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя. II Chronicles 21:3 І дав їм їхній батько великі подару́нки срібла, і золота, і кошто́вності з тверди́нними містами в Юді, а царство дав Єгорамові, бо він перворо́джений. II Chronicles 21:4 І став Єгорам на царстві батька. І зміцни́вся він, і позабивав усіх братів своїх мече́м, а також декого з Ізраїлевих зверхників. II Chronicles 21:5 Єгорам був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, і царював вісім літ в Єрусалимі. II Chronicles 21:6 І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка́ була йому за жінку. І робив він зло в Господніх оча́х. II Chronicles 21:7 Та не хотів Господь погубити Давидів дім ради заповіту, що склав був із Давидом, і як говорив дати світильника йому та синам його по всі дні. II Chronicles 21:8 За його днів відпав був Едом з-під Юдиної руки, і настанови́ли над собою царя. II Chronicles 21:9 І пішов Єгорам зо своїми зверхниками, і всі колесни́ці з ним. І сталося, що він устав уночі та й побив Едома, що оточив був його, та зверхників колесни́ць. II Chronicles 21:10 І відпав Едом з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того ча́су відпала й Лівна з-під руки його, бо він поки́нув Господа, Бога своїх батьків. II Chronicles 21:11 Також він наробив па́гірків по Юдиних містах, і вчинив пере́любами єрусалимських ме́шканців, а Юду звів. II Chronicles 21:12 І прийшов до нього лист від пророка Іллі такого змісту: „Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: За те, що не ходив ти дорогами Йосафата, свого батька, і дорогами Аси, Юдиного царя, II Chronicles 21:13 а ходив дорогою Ізраїлевого царя, і вчинив перелю́бниками Юду та ме́шканців Єрусалиму, як чинив перелю́бниками дім Ахавів, а також братів своїх, дім свого батька, ліпших від тебе, ти позабивав, II Chronicles 21:14 то ось ударить Господь великою пора́зою в народі твоїм, і в синах твоїх, і в жінках твоїх, і в усьому маєтку твоєму. II Chronicles 21:15 А ти бу́деш у великих хворобах, у хворобі нутра́ свого́, аж вийдуть ну́трощі твої через довгочасну хворобу“. II Chronicles 21:16 I збудив Господь на Єгорама духа филисти́млян та арабів, що при етіо́пах . II Chronicles 21:17 І вийшли вони на Юду, і ввірвалися до нього, і позабирали ввесь маєток, що знахо́дився в царсько́му домі, а також синів його та жіно́к його. І не позоста́лося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його. II Chronicles 21:18 А по всьому тому вдарив його Госпо́дь у ну́трощах його невиду́жною хворобою. II Chronicles 21:19 І сталося по певному ча́сі, коли надійшов кінець двох років, вийшли його ну́трощі від хвороби його, і він помер у тяжки́х бо́лях. А народ його не зробив для нього спа́лення па́хощів, як робили спа́лення батькам його. II Chronicles 21:20 Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі. І відійшов він, і ніхто за ним не жа́лував; і поховали його в Давидовому Місті, та не в царськи́х гроба́х. II Chronicles 22:0
II Chronicles 22:1 А мешканці Єрусалиму настанови́ли царем замість нього Ахазію, його найменшого сина, бо всіх перших позабива́ла та вата́га, що прихо́дила з арабами на та́бір. І зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя. II Chronicles 22:2 Ахазія був віку сорока й двох літ, коли зацарював, і царював він в Єрусалимі один рік. А ім'я́ його матері — Аталія, дочка Омрієва. II Chronicles 22:3 Також він ходив дорогою Аха́вого дому, бо його мати була йому дора́дниця, щоб чинити беззако́ння. II Chronicles 22:4 І чинив він зло в Господніх оча́х, як Аха́вів дім, бо вони були йому дорадниками по смерті його батька, на поги́біль йому. II Chronicles 22:5 Також за їхньою порадою він ходив. І пішов він з Єгорамом, сином Ахава, Ізраїлевого царя, на війну на Хазаїла, сирійського царя, в ґілеадський Рамот. І побили сирі́яни Йорама. II Chronicles 22:6 І вернувся він лікува́тися в Їзреелі від тих ран, що завдали́ йому в Рамі, як він воював із Хазаїлом, сирійським царем. А Азарія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов побачити Єгорама, Ахавого сина, в Їзреелі, бо він був слаби́й. II Chronicles 22:7 І від Бога було на погибіль Ахазії, щоб прийти до Єгорама, бо як прийшов, вийшов з Єгорамом на Єгу, сина Німші, що Господь пома́зав його ви́губити Ахавів дім. II Chronicles 22:8 І сталося, коли Єгу чинив суд над Ахавовим домом, то знайшов він Юдиних зверхників та синів Ахазієвих братів, що служили Ахазієві, і позабивав їх. II Chronicles 22:9 І відшукав він Ахазію, і схопи́ли його́, а він ховався в Самарії. І привели́ його до Єгу та й забили його; і поховали його, бо сказали: „Він син Йосафата, що всім серцем своїм звертався до Господа“. І не було в домі Ахазії нікого, хто мав би силу царювати.
II Chronicles 22:10 А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала й ви́губила все цареве насіння Юдиного дому... II Chronicles 22:11 А Єгосав'ат, дочка царя, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вби́ваних царськи́х синів, і дала́ його та няньку його до спальної кімна́ти. І схова́ла його Єгосав'ат, дочка царя Єгорама, жінка священика Єгояди, — бо вона була сестра Ахазії, — перед Аталією, і та не забила його. II Chronicles 22:12 І він був з ними в Божому домі, хова́ючися шість років, а Аталія царювала над краєм. II Chronicles 23:0
II Chronicles 23:1 А сьо́мого року зміцнився Єгояда й прийняв сотників: Азарію, Єрохамового сина, і Ізмаїла, сина Єгохананового, і Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаї, і Елісафата, сина Зіхрієвого, — в умову з собою. II Chronicles 23:2 І обійшли вони Юду, і зібрали зо всіх Юдиних міст Левитів та голів Ізраїлевих домів, і прийшли до Єрусалиму. II Chronicles 23:3 І ввесь збір склав у Божому домі умову з царем. І сказав їм Єгояда: „Оце царськи́й син буде царювати, як говорив Господь про Давидових синів. II Chronicles 23:4 Оце та річ, яку зробите: третина з вас, що прихо́дите в суботу, із священиків та з Левитів, будете за придве́рних біля порогів. II Chronicles 23:5 А третина — при царсько́му домі, а третина — при брамі Єсод, а ввесь наро́д — у подві́р'ях Господнього дому. II Chronicles 23:6 І нехай не входить до Господнього дому ніхто, окрім священиків та тих, хто прислуго́вує із Левитів, — вони вві́йдуть, бо освя́чені вони, а ввесь народ буде пильнувати Господньої сторо́жі. II Chronicles 23:7 І оточать Левити царя навко́ло, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто чужий увійшов би до дому, нехай буде забитий! І будете ви з царем при вході його та при виході його“. II Chronicles 23:8 І зробили Левити та ввесь Юда все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та відходять у суботу, бо священик Єгояда не звільнив черг. II Chronicles 23:9 І дав священик Єгояда сотникам ра́тища, і малі щити́, і інші щити́, що належали цареві Давидові, що були в Божому домі. II Chronicles 23:10 І поставив він увесь народ, а кожен мав свою зброю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при же́ртівнику та при домі, навко́ло біля царя. II Chronicles 23:11 І ви́вели вони царсько́го сина, і поклали на нього корону та звої Зако́ну. І зробили вони його царем, і пома́зали його Єгояда та сини його, та й крикнули: „Нехай живе цар!“ II Chronicles 23:12 І почула Аталія голос наро́ду, що бігав та сла́вив царя, і прийшла до наро́ду до Господнього дому. II Chronicles 23:13 І побачила вона, аж ось цар стоїть на помо́сті своїм при вході, а при царі зверхники та су́рми, а ввесь народ краю радіє та сурми́ть у су́рми, а співаки — з музичними знаря́ддями, що подавали до ві́дома знаки́ на хвалу́. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: „Змова, змова!“ II Chronicles 23:14 А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над ві́йськом, і сказав до них: „Виведіть її поміж шере́ги, а хто інший пі́де за нею, — нехай буде забитий мече́м!“ Бо священик сказав: „Не заб'єте її в Господньому домі!“ II Chronicles 23:15 І зробили їй про́хід, і вона вийшла входом Кінської брами до царсько́го дому, і там забили її. II Chronicles 23:16 І склав Єгояда умову між собою й між усім наро́дом та між царем, щоб бути народом Господнім. II Chronicles 23:17 І ввійшов увесь наро́д до Ваалового дому, та й порозбива́ли його та же́ртівники його, і бовва́нів його зо́всім полама́ли, а Маттана, Ваалового священика, убили перед же́ртівниками. II Chronicles 23:18 А в Господньому домі Єгояда віддав уря́ди на руку священиків та Левитів, яких поділив Давид над Господнім домом, щоб прино́сити Господні цілопа́лення, як написано в Мойсеєвім Зако́ні, з радістю та зо співом, за уста́вом Давидовим. II Chronicles 23:19 А при брамах Господнього дому поставив він придве́рних, щоб не ввійшов хто будь-чим нечистий. II Chronicles 23:20 І взяв він сотників, і вельмож, і тих, що старшину́ють над наро́дом, та ввесь наро́д кра́ю, і відвели́ царя з Господнього дому. І ввійшли вони через горі́шню браму до царсько́го дому, і посадили царя на троні царства. II Chronicles 23:21 І радів увесь народ кра́ю, а місто заспоко́їлося. А Аталію вбили мече́м. II Chronicles 24:0
II Chronicles 24:1 Йоаш був віку семи́ років, коли зацарював, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Цівія, з Беер-Шеви. II Chronicles 24:2 І робив Йоаш вгодне в Господніх оча́х по всі дні священика Єгояди. II Chronicles 24:3 І взяв йому Єгояда дві жінки, а той породи́в синів та дочо́к. II Chronicles 24:4 І сталося по тому, було́ в Йоашевому серці віднови́ти Господній дім. II Chronicles 24:5 І зібрав він священиків та Левитів, і сказав до них: „Підіть по Юдиних міста́х, і збирайте з усього Ізра́їля срібло на направу храму вашого Бога рік-річно, і ви бу́дете спіши́ти в цій справі!“ Та не спіши́лися Левити. II Chronicles 24:6 І покликав цар Єгояду, голову священиків, і сказав до нього: „Чому ти не жада́єш від Левитів, щоб прино́сили з Юди та з Єрусалиму дару́нки, за постановою Мойсея, раба Господнього, та Ізраїлевого збору — на скинію свідо́цтва? II Chronicles 24:7 Бо сини нечестивої Аталії вломи́лися були до Божого дому, і всі святощі Господнього дому вжили для Ваалів“. II Chronicles 24:8 І сказав цар, і зробили одну скри́ньку, і поставили її в брамі Господнього дому назо́вні. II Chronicles 24:9 І проголоси́ли в Юді та в Єрусалимі прино́сити для Господа да́ток, що його встановив на Ізраїля в пустині Мойсей, Божий раб. II Chronicles 24:10 І раділи всі зве́рхники та ввесь наро́д, і прино́сили й ки́дали до скриньки, аж поки вона напо́внилася. II Chronicles 24:11 І бувало того ча́су, коли Левити прино́сили скриньку на царськи́й перегляд, і як вони бачили, що числе́нне те срібло, то прихо́див царськи́й писар та призна́чений від священика-голови, і вони випоро́жнювали скриньку. Потім відно́сили її, і поверта́ли її на її місце. Так робили вони день-у-день, і зібрали дуже багато срібла. II Chronicles 24:12 А цар та Єгояда давали його тим, що робили працю роботи Господнього дому, і все наймали каменярі́в та те́слів, щоб відно́влювати дім Господній, а також тим, що обробля́ли залізо та мідь на змі́цнення Господнього дому. II Chronicles 24:13 І працювали робітники́, і чинилася направа працею їхньої руки. І поставили вони Божий дім на міру його, і зміцнили його. II Chronicles 24:14 А коли покінчи́ли, вони прине́сли перед царя та Єгояду решту срібла. І поробили вони з нього речі для Господнього дому, речі для служби та для жертвоприно́шення, і ложки, і по́суд золотий та срібний. І прино́сили цілопа́лення в Господньому домі за́вжди, по всі дні Єгояди. II Chronicles 24:15 І постарі́в Єгояда, і наситився днями й помер. Він був віку ста й тридцяти́ літ, коли помер. II Chronicles 24:16 І поховали його в Давидовому Місті з царями, бо робив він добро в Ізраїлі і для Бога, і для Його храму.
II Chronicles 24:17 А по Єгоядиній смерті прийшли князі́ Юдині, і поклонилися цареві. Тоді цар їх послухав. II Chronicles 24:18 І покинули вони дім Господа, Бога своїх батькі́в, та й служили Аста́ртам та божка́м. І був Божий гнів на Юду та Єрусалим за цю їхню провину. II Chronicles 24:19 І послав Він між них пророків, щоб приверну́ти їх до Господа, і вони сві́дчили проти них, та ті не слу́хались. II Chronicles 24:20 А Дух Господній огорну́в Захарія, сина священика Єгояди, і він став перед наро́дом та й сказав до них: „Так сказав Бог: Чому ви переступаєте Господні заповіти? Ви не ма́тимете у́спіху, бо ви покинули Господа, то й Він покинув вас!“ II Chronicles 24:21 І змо́вилися вони на нього, і заки́дали його камінням з царсько́го наказу в подві́р'ї Господнього дому. II Chronicles 24:22 І не пам'ята́в цар Йоаш тієї ми́лости, яку зробив був із ним батько того Єгояда, але вбив сина його. А як той умирав, то сказав: „Нехай побачить Господь, і нехай покарає!“ II Chronicles 24:23 І сталося наприкінці року, прийшло на нього сирійське військо, і прибули́ до Юди та до Єрусалиму, і позабивали всіх зверхників народу, а всю здо́бич із них послали цареві в Дама́ск. II Chronicles 24:24 Хоч з мало́ю кількістю людей прийшло сирійське військо, проте Господь дав в їхню руку дуже велику силу, бо ті покинули Господа, Бога батьків своїх. А над Йоашем вони виконали присуд. II Chronicles 24:25 А коли вони відійшли від нього, позоставивши його в тяжки́х хворобах, змо́вилися на нього його раби за кров синів священика Єгояди, — і забили його на ліжку його, і він помер. І поховали його в Давидовому Місті, та не поховали його в гроба́х царськи́х. II Chronicles 24:26 А оце змовники на нього: Завад, син аммонітянки Шім'ат, і Єгозавад, син моавітянки Шімріт. II Chronicles 24:27 А сини його, і великість тягару, покладеного на нього, і відбудова Божого дому, — ото вони описані в викладі Книги Царів. А замість нього зацарював син його Амація. II Chronicles 25:0 II Chronicles 25:1 У віці двадцяти й п'яти літ зацарював Амація, і двадцять і п'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Єгоаддан, з Єрусалиму. II Chronicles 25:2 І робив він угодне в Господніх оча́х, тільки не з ці́лим серцем. II Chronicles 25:3 І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька. II Chronicles 25:4 А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь, говорячи: „Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре́“. II Chronicles 25:5 І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батькі́в, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти́ років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч ви́браного, здатного до війська, хто тримає ра́тище та великого щита́. II Chronicles 25:6 І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих воякі́в за сотню талантів срібла. II Chronicles 25:7 І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: „О ца́рю, нехай не вихо́дить з тобою Ізраїлеве ві́йсько, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема. II Chronicles 25:8 Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчи́нить Бог, що ти спіткне́шся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткну́тися“. II Chronicles 25:9 І сказав Амація до Божого чоловіка: „А що́ робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому ві́йську?“ А Божий чоловік відказав: „Господь може дати тобі більше від цьо́го!“ II Chronicles 25:10 І відділив Амація їх, те ві́йсько, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запали́вся їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запа́леному гніві. II Chronicles 25:11 А Амація зміцни́вся, і попровадив свій наро́д, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів, II Chronicles 25:12 а десять тисяч живих узяли́ Юдині сини до неволі. І привели́ їх на верхі́в'я скелі, і поскида́ли їх з верхі́в'я тієї скелі, — і всі вони позабивалися. II Chronicles 25:13 А люди того ві́йська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розси́палися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбива́ли з них три тисячі, і пограбували велику здо́бич. II Chronicles 25:14 І сталося по то́му, як прийшов Амація, побивши едо́млян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклоня́вся, і їм кадив. II Chronicles 25:15 І запали́вся Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому́: „На́що ти звертався до богі́в цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?“ II Chronicles 25:16 І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: „Чи я поставив тебе за царевого дора́дника? Перестань собі, нащо вбивати тебе?“ І перестав той пророк, але сказав: „Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради“. II Chronicles 25:17 І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: „Іди но, поміряємось!“ II Chronicles 25:18 І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: „Терни́на, що на Лива́ні, послала до кедри́ни, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку́ свою́ моєму синові за жінку! Та перейшла польова́ звірина́, що на Ливані, і витоптала ту терни́ну. II Chronicles 25:19 Ти сказав: Ось побив ти Едома, і підне́сло тебе серце твоє, щоб пиша́тися. Тепер сиди ж у своєму домі. На́що будеш дрочи́тися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?“ II Chronicles 25:20 Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверта́лися вони до едо́мських богів. II Chronicles 25:21 І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрі́лися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші. II Chronicles 25:22 І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого́. II Chronicles 25:23 А Йоаш, цар Ізраїлів, схопи́в Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролі́м в єрусалиському мурі, від Єфремової брами аж до брами Нарі́жної, чотири сотні ліктів. II Chronicles 25:24 І забрав він усе золото й срібло, та ввесь по́суд, що знахо́дився в Божому домі в Овед-Едома, та ска́рби царевого дому, та закла́дників, і вернувся в Самарію. II Chronicles 25:25 І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ. II Chronicles 25:26 А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. II Chronicles 25:27 А від ча́су, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, — і вбили його там. II Chronicles 25:28 І пове́зли його на ко́нях, і поховали його з батька́ми його в Давидовому Місті. II Chronicles 26:0
II Chronicles 26:1 І взяв увесь Юдин народ Уззійю, — а він був шістнадцяти літ, — і настанови́ли його царем замість батька його Амації. II Chronicles 26:2 Він збудував Елота, і вернув його Юді, як цар спочив зо своїми батьками. II Chronicles 26:3 Уззійя був віку шістнадцяти літ, коли він зацарював, а п'ятдеся́т і два роки царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Єхолія, з Єрусалиму. II Chronicles 26:4 І робив він угодне в Господніх оча́х, усе, що́ робив батько його Амація. II Chronicles 26:5 І став він звертатися до Бога за днів Заха́рія, що розумів Божі виді́ння. А за днів, коли він звертався до Господа, Бог давав йому у́спіх. II Chronicles 26:6 І він вийшов, і воював із филисти́млянами, і поруйнував мур міста Ґату, і мур Явне, і мур Асдоду, і побудував міста́ в Асдоді та в филисти́млян. II Chronicles 26:7 І допоміг йому Бог над филисти́млянами, і над арабами, що живуть у Ґур-Баалі, та над мецнітами. II Chronicles 26:8 І давали аммоні́тяни дани́ну для Уззійї, а ім'я́ його проне́слося аж туди, де йдеться до Єгипту, бо він сильно зміцни́вся. II Chronicles 26:9 І збудував Уззійя башту в Єрусалимі над брамою Пінна, і над брамою Ґай, і над Мікцоа, і позмі́цнював їх. II Chronicles 26:10 І побудував він ба́шти в пустині, і повисі́кував багато ям для води, бо мав великі че́реди і на долині, і на рівни́ні, рільників, і виноградарів у гора́х, і садки́, бо він любив хліборо́бство. II Chronicles 26:11 І було́ в Уззійї ві́йсько, що прова́дило війну, яке вихо́дило на війну відділом за числом їхнього пере́ліку через писаря Єіїла та урядника Маасею, під рукою Хананії з царе́вих зверхників. II Chronicles 26:12 Усе число голів ба́тьківських родів, хоробрих воякі́в, дві тисячі й шість сотень. II Chronicles 26:13 А при них ві́йська, — три сотні тисяч і сім тисяч і п'ять сотень тих, що провадять війну великою силою, щоб допомагати царе́ві на ворога. II Chronicles 26:14 І нагото́вив для них Уззійя для всього ві́йська щити́ малі́ й ра́тища, і шоло́ми, і па́нцери, і лу́ки, і пра́щного камі́ння. II Chronicles 26:15 І наробив він в Єрусалимі військо́вих маши́н, майстерно приду́маних, щоб були́ вони на баштах і на ро́гах на стріля́ння стрі́лами та великим камінням. І проне́слося ім'я́ його аж надто дале́ко, бо він дивно зробив, щоб допомогти собі, так що став си́льним. II Chronicles 26:16 А як він зміцні́в, запиша́лося його серце аж до зіпсуття́, і він спроневі́рився Господе́ві, Богові своєму. І ввійшов він до храму Господнього, щоб кадити на кади́льному же́ртівнику. II Chronicles 26:17 А за ним пішов священик Азарія, а з ним Господні священики, вісімдеся́т хоробрих мужів. II Chronicles 26:18 І стали вони проти царя Уззійї та й сказали йому: „Не тобі, Уззійє, кадити для Господа, а священикам, синам Аароновим, посвяченим на кадіння... Вийди зо святині, бо ти спроневі́рився, і не за честь це бу́де тобі від Господа Бога!“ II Chronicles 26:19 І розгнівався Уззійя, — а в руці його була кади́льниця на каді́ння. А коли він розгнівався на священиків, то на чолі́ його показа́лася прока́за, перед священиками в Господньому домі, при кади́льному же́ртівнику... II Chronicles 26:20 І глянув на нього первосвященик Азарія та всі священики, аж ось він прокаже́ний на чолі́ своїм! І вони поспішно ви́гнали його звідти, та й сам він поспішив вийти, бо вра́зив його Госпо́дь! II Chronicles 26:21 І був цар Уззійя прокаже́ний аж до дня своєї смерти, і сидів в осібному домі прокаже́ний, бо був ви́лучений від Господнього дому. А над царськи́м домом був син його Йотам, — він судив наро́д Кра́ю. II Chronicles 26:22 А решту діл Уззійї, перші й останні, описав пророк Ісая, син Амосів. II Chronicles 26:23 І спочив Уззійя з своїми батька́ми, і поховали його з батьками його на погребовому царсько́му полі, бо сказали: „Він прокаже́ний“. А замість нього зацарював син його Йота́м. II Chronicles 27:0
II Chronicles 27:1 Йота́м був віку двадцяти й п'яти років, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Єруша, Садокова дочка́. II Chronicles 27:2 І робив він уго́дне в Господніх оча́х, усе, що робив був його батько Уззійя. Тільки він не вхо́див до Господнього храму, та народ іще грішив. II Chronicles 27:3 Він збудував горі́шню браму Господнього дому, і багато побудував на му́рі Офел. II Chronicles 27:4 І побудува́в він міста́ в Юдиних гора́х, а в лісах побудував тверди́ні та ба́шти. II Chronicles 27:5 І він воював з царем аммоні́тян, і був сильніший від них. І дали́ йому аммоні́тяни того року сотню талантів срібла, і десять тисяч ко́рів пшениці та десять тисяч ячме́ню. Це дава́ли йому́ аммоні́тяни й року другого та третього. II Chronicles 27:6 І став сильний Йота́м, бо поправив дороги свої перед лицем Господа, Бога свого. II Chronicles 27:7 А решта Йотамових діл, і всі ві́йни його та доро́ги його, — ось вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. II Chronicles 27:8 Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. II Chronicles 27:9 І спочив Йотам із своїми батька́ми, і поховали його́ в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахаз. II Chronicles 28:0
II Chronicles 28:1 Аха́з був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі. II Chronicles 28:2 І ходив він доро́гами Ізра́їлевих царів, а також робив литих бовванів Ваалів. II Chronicles 28:3 І він кадив у долині Бен-Гіннома, і палив своїх синів огнем за гидо́тами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами. II Chronicles 28:4 І він прино́сив же́ртви та кадив на па́гірках і на висо́тах, та під кожним зеленим деревом. II Chronicles 28:5 І дав його Господь, Бог його, в руку сирійського царя, і вони повбивали з його війська та взяли́ до неволі від нього багатьох полоне́них, і спровадили до Дама́ску. Крім то́го, він був ви́даний і в руку Ізраїлевого царя, і той ура́зив його великою пора́зою. II Chronicles 28:6 І побив Пеках, син Ремалії, в Юді сто й двадцять тисяч одного дня, все мужів хоро́брих, за те, що залишили вони Господа, Бога їхніх батьків. II Chronicles 28:7 А Зіхрі, лицар Єфремів, забив Маасею, царсько́го сина, й Азрікама, володаря дому, й Елкану, другого по царі. II Chronicles 28:8 І Ізраїлеві сини взяли́ до неволі зо своїх братів двісті тисяч жіно́к, синів та дочо́к, а також пограбува́ли від них велику здо́бич, і спрова́дили ту здобич до Самарії. II Chronicles 28:9 А там був Господній пророк, Одед ім'я́ йому. І він вийшов перед ві́йсько, що вхо́дило до Самарії, та й сказав їм: „Ось Господь, Бог ваших батькі́в, у гніві на Юду, віддав їх у вашу руку, а ви повибива́ли між ними з лютістю, яка досягла́ аж до небе́с. II Chronicles 28:10 А тепер ви заду́муєте здобути собі за рабів та за неві́льниць дітей Юди та Єрусалиму. Чи ж за вами самими нема провин проти Господа, Бога вашого? II Chronicles 28:11 Отож, послухайте мене тепер, і верніть тих полоне́них, яких взяли́ ви до неволі з ваших братів, бо на вас ре́вність Господнього гніву!“ II Chronicles 28:12 І встали дехто з голів Єфремових синів: Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемотів, і Єхізкійя, син Шаллумів, і Амаса, син Хадлаїв, проти тих, що прихо́дили з ві́йська, II Chronicles 28:13 та й сказали до них: „Не приво́дьте цих полоне́них сюди, бо на провину нам проти Господа ви заду́муєте додати це до наших гріхів та до нашої прови́ни. Бо велика наша прови́на та жар гніву Господнього на Ізраїля!“ II Chronicles 28:14 І озбро́єні покинули тих полоне́них та ту здо́бич перед зверхниками та всім збором. II Chronicles 28:15 І встали ті мужі, що були́ озна́чені імена́ми, і взяли́ полоне́них, і всіх їхніх наги́х позодяга́ли зо здо́бичі, і зодягну́ли їх, і обу́ли їх, і нагодува́ли їх, і напоїли їх, і намасти́ли їх, і кожного слабо́го з них пове́зли на ослах. І припрова́дили їх до Єрихо́ну, мі́ста пальм, до їхніх братів, а самі вернулися до Самарії. II Chronicles 28:16 Того ча́су послав цар Аха́з до асирійських царів, щоб допомогли́ йому. II Chronicles 28:17 Прийшли ще й едо́мляни, і побили багатьо́х між Юдою, і взяли до неволі полоне́них. II Chronicles 28:18 А филисти́мляни розси́палися по містах Шефелі та Юдиного Неґеву, і здобули́ Бет-Шемеш, і Айялон, і Ґедерот, і Сохо та зале́жні міста його, і Тімну та залежні міста її, і Ґімзо та залежні міста його, й осі́лися там. II Chronicles 28:19 Бо Господь прини́зив Юду через Ахаза, Ізраїлевого царя, бо завільно поступав він щодо Юди, і спроневі́рився великим гріхом проти Господа. II Chronicles 28:20 І прийшов на нього Тіґлат Пілнеесер, цар асирійський, й утискав його, і не допоміг йому. II Chronicles 28:21 Бо Аха́з пограбував був Господній дім, і дім царів, і зверхників, і дав це асирійському царе́ві, та не було це на по́міч йому. II Chronicles 28:22 А в ча́сі утиску його́, то продовжував спроневі́рюватися Господе́ві він, той цар Аха́з. II Chronicles 28:23 І прино́сив він жертви дама́ським бога́м, що його поби́ли, і говорив: „Через те, що боги сирійських царів допомагають їм, то бу́ду прино́сити їм жертви, і вони будуть допомагати мені!“ А вони були йому на те, щоб спотикався він та ввесь Ізраїль! II Chronicles 28:24 І Ахаз зібрав по́суд Божого дому, і порубав по́суд Божого дому. І позамикав він двері Господнього дому, і поробив собі же́ртівники в кожному куті́ в Єрусалимі... II Chronicles 28:25 І в кожному місті Юдиному пороби́в він па́гірки, щоб кадити іншим богам, — і розгні́вав Господа, Бога батьків своїх. II Chronicles 28:26 А решта його діл та всі доро́ги його, перші й останні, ото вони описані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. II Chronicles 28:27 І спочив Аха́з зо своїми батька́ми, і поховали його в місті, в Єрусалимі, бо не вне́сли його до гробі́в Ізраїлевих царів, а замість нього зацарював син його Єзекі́я. II Chronicles 29:0
II Chronicles 29:1 Єзекі́я зацарював у віці двадцяти́ й п'яти́ літ, а двадцять і дев'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Авійя, дочка́ Захарії. II Chronicles 29:2 І робив він угодне в Господніх оча́х, як усе, що робив був його ба́тько Давид. II Chronicles 29:3 Він першого року свого царюва́ння, місяця першого відчини́в двері Господнього дому, і попра́вив їх. II Chronicles 29:4 І привів він священиків та Левитів, і зібрав їх на схі́дню пло́щу, II Chronicles 29:5 та й сказав їм: „Послухайте мене, Левити! Освяті́ться тепер, і освятіть дім Господа, Бога ваших батьків, і ви́несіть нечисть із святині. II Chronicles 29:6 Бо наші батьки сироневі́рилися, і робили лихе́ в оча́х Господа, Бога нашого, і залишили Його, і відвернули своє обличчя від Господньої скинії, й обернулися спи́ною до неї. II Chronicles 29:7 Також замкну́ли вони двері притво́ру, і погасили лямпа́дки, а кадила не кадили, і цілопа́лення не прино́сили в святині для Ізраїлевого Бога. II Chronicles 29:8 І був Господній гнів на Юду та на Єрусалим, і Він дав їх на га́ньбу, і на спусто́шення, і на посміхо́вище, як ви бачите своїми очи́ма. II Chronicles 29:9 І ось попа́дали наші батьки від меча, а наші сини, і наші до́чки, і жінки наші в неволі за це! II Chronicles 29:10 Тепер на моєму серці лежить скла́сти заповіта з Господом, Ізра́їлевим Богом, — і нехай Він відве́рне від нас жар гніву Свого. II Chronicles 29:11 Сини мої, не будьте недбалі тепер, бо вас Господь вибрав ставати перед лицем Його на службу Йому, та щоб служити Йому й кадити Йому!“ II Chronicles 29:12 І встали Левити: Махат, син Амасаїв, і Йоїл, син Азарії, від синів Кегатових; а від синів Мерарієвих: Кіш, син Авдіїв, і Азарія, син Єгаллел'їлів; а від Ґершонівців: Йоах, син Зіммин, і Еден, син Йоахів; II Chronicles 29:13 а від синів Еліцафанових: Шімрі, і Єіїл; а від синів Асафових: Захарій та Маттанія. II Chronicles 29:14 А від Геманових синів: Єхіїл, і Шім'ї; а від синів Єдутунових: Шемая та Уззіїл. II Chronicles 29:15 І зібрали вони братів своїх, і освятилися, і пішли за нака́зом царськи́м у справах Господніх, щоб очистити Господній дім. II Chronicles 29:16 І повхо́дили священики до сере́дини Господнього дому на очи́щення. І повино́сили вони всю нечистість, яку знайшли в Господньому храмі, до подвір'я Господнього дому, а Левити взяли́ це, щоб винести назо́вні до долини Кедро́н. II Chronicles 29:17 І зачали́ вони першого дня першого місяця освящати, а восьмого дня того місяця ввійшли до Господнього притво́ру. І освятили вони Господній дім за вісім день, а шістнадцятого дня першого місяця закінчи́ли. II Chronicles 29:18 І ввійшли вони в сере́дину дому до царя Єзекії та й сказали: „Очистили ми ввесь Господній дім, і же́ртівника цілопа́лення, та всі його речі, і стіл укладання хлібі́в та всі його речі. II Chronicles 29:19 А всі ті речі, які цар Ахаз занеха́в був за свого царюва́ння, коли спроневі́рився, ми приготовили та освятили, і ось вони перед Господнім же́ртівником“. II Chronicles 29:20 І встав рано цар Єзекія, і зібрав зверхників міста та й увійшов до Господнього дому. II Chronicles 29:21 І привели́ вони сім биків, і сім барані́в, і сім ове́чок, і сім козлів на жертву за гріх: за царство, і за святиню, і за Юду, а він звелів Ааро́новим синам, священикам, прине́сти це в жертву на Господньому же́ртівнику. II Chronicles 29:22 І порізали ту велику худобу, а священики прийняли́ кров і покропи́ли на жертівника; і порізали баранів, і покропили ту кров на жертівника; і порізали ове́чок, і покропили ту кров на жертівника. II Chronicles 29:23 І привели́ козлів жертви за гріх перед царя та збори, і вони поклали свої руки на них. II Chronicles 29:24 І зарізали їх священики, а їхньою кров'ю очи́стили жертівника, щоб очистити всього Ізраїля, бо за всього Ізраїля звелів цар принести це цілопа́лення та цю жертву за гріх. II Chronicles 29:25 І поставив він Левитів Господнього дому з цимба́лами, з а́рфами та з ци́трами, за нака́зом Давида та Ґада, царе́вого прозорли́вця, та пророка Ната́на, бо в руці Господа наказ, що йде через пророків Його. II Chronicles 29:26 І постава́ли Левити з Давидовим знаря́ддям, а священики — із су́рмами. II Chronicles 29:27 І сказав Єзекі́я принести цілопа́лення на жертівника. А коли розпочали́ цілопа́лення, зачався спів Господе́ві та звуки су́рем і музи́чного знаря́ддя Давида, Ізраїлевого царя. II Chronicles 29:28 І ввесь збір вклонився, і співаки́ співали, а су́рми сурми́ли, — це все аж до кінця цілопа́лення! II Chronicles 29:29 А як скінчи́ли прино́сити жертву, попа́дали навко́лішки цар та всі, що були з ним, і вклони́лися. II Chronicles 29:30 І сказав цар Єзекія та зверхники до Левитів, щоб вони хвалили Господа словами Давида та прозорли́вця Асафа, — і вони хвалили з великою радістю, і схилялися, і вклоня́лися до землі. II Chronicles 29:31 І відпові́в Єзекі́я й сказав: „Тепер ви освя́чені для Господа. Підійдіть, і приведі́ть жертви та при́носи вдячні для Господнього дому“. І привів збір жертви та при́носи вдячні, і кожен, хто мав жертве́нне серце, — прино́сив цілопа́лення. II Chronicles 29:32 І було число цілопа́лення, що спрова́див збір: худоби великої — сімдеся́т, барані́в — сотня, ове́чок — двісті, для цілопа́лення Господе́ві все це. II Chronicles 29:33 А для святости: худоби великої — шість сотень, а худоби дрібно́ї — три тисячі. II Chronicles 29:34 Тільки священиків було мало, і не могли́ вони обдира́ти шкур зо всіх цілопа́лень; і допомага́ли їм їхні брати Левити аж до скі́нчення праці, і поки освятилися священики, бо Левити були простосердіші на освя́чення, аніж священики. II Chronicles 29:35 І також було багато па́лень серед мирних жертов і серед жертов литих до цілопа́лення. І так була відновлена служба Господнього дому. II Chronicles 29:36 І радів Єзекі́я та ввесь народ тим, що́ Бог приготовив для народу, бо та річ сталася несподі́вано! II Chronicles 30:0
II Chronicles 30:1 І послав Єзекія по всьому Ізраїлю та по Юдеї, а також написав листи́ до країв Єфрема та Манасії, щоб прийшли до Господнього дому в Єрусалимі, щоб спра́вити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога. II Chronicles 30:2 І радився цар і зверхники його та ввесь збір в Єрусалимі, щоб справити Пасху другого місяця. II Chronicles 30:3 Бо не могли справити її того ча́су, бо священики не освятилися в потрі́бному числі, а наро́д не зібрався до Єрусалиму. II Chronicles 30:4 І була вгодна та річ в оча́х царевих та в оча́х усього збору. II Chronicles 30:5 І вони постанови́ли оголоси́ти по всьому Ізраїлю від Беер-Шеви й аж до Дана, щоб прихо́дили справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога, в Єрусалим, бо не часто робили її так, як написано. II Chronicles 30:6 І пішли бігуни́ з листа́ми від царя та його зверхників по всьому Ізраїлі та Юдеї, та за нака́зом царя говорили: „Ізра́їлеві сини, верніться до Господа, Бога Авраамового, Ісакового та Ізраїлевого, — і Він пове́рнеться до останку, позосталого вам із руки асирійських царів. II Chronicles 30:7 І не будьте такі, як ваші батьки та як ваші брати, що спроневі́рилися Господе́ві, Богові їхніх батьків, — і Він дав їх на спусто́шення, як ви бачите. II Chronicles 30:8 Тепер не будьте твердоши́ї, як ваші батьки. Покоріться Господе́ві, і ввійдіть до святині Його, яку Він освятив навіки, і служіть Господе́ві, Богові вашому, і Він відве́рне від вас жар гніву Свого. II Chronicles 30:9 Бо як ви наве́рнетесь до Господа, то брати́ ваші та ваші сини зна́йдуть милосердя в своїх поневі́льників, і зможуть вернутися до цього Кра́ю, — бо милости́вий і милосердний Господь, Бог ваш, і Він не відве́рне лиця від вас, якщо ви наве́рнетеся до Нього“. II Chronicles 30:10 І сторожі́ все перехо́дили з міста до міста по кра́ю Єфремовому та Манасіїному й аж до Завуло́на. Та люди глузува́ли з них, і висміювали їх. II Chronicles 30:11 Тільки люди з Асира, і Манасії та з Завулона впокори́лися, і поприхо́дили до Єрусалиму. II Chronicles 30:12 Також в Юдеї була Божа рука, щоб дати їм одне серце для ви́конання наказу царя та зверхників за Господнім словом. II Chronicles 30:13 I зібрався до Єрусалиму числе́нний народ, щоб справити свято Опрі́сноків другого місяця, збір дуже числе́нний. II Chronicles 30:14 І встали вони, і повикида́ли і́дольські же́ртівники, що були в Єрусалимі, і повикида́ли всі кадильниці, та й повкидали до долини Кедро́н. II Chronicles 30:15 І зарізали пасха́льне ягня чотирнадцятого дня другого місяця, а священики та Левити засоро́милися й освятилися, і прине́сли цілопа́лення до Господнього дому. II Chronicles 30:16 І постава́ли вони на своє́му місці за їхнім правом, за Зако́ном Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров, беручи́ з руки Левитів. II Chronicles 30:17 Багато бо було в зборі, що не освятилися, тому Левити були для рі́зання пасха́льних ягнят за кожного нечистого, щоб посвятити для Господа. II Chronicles 30:18 Бо бе́зліч наро́ду, багато з Єфрема та Манасії, Іссахара та Завулона не очи́стилися, але їли Пасху, не так, як написано. Та Єзекія молився за них, говорячи: „Добрий Господь про́стить кожному, II Chronicles 30:19 хто все своє серце міцно встанови́в, щоб звертатися до Бога, Господа, Бога батьків своїх, хоч не зробив він за правилами чистости святині“. II Chronicles 30:20 І послухав Господь Єзекію, і прости́в народ. II Chronicles 30:21 І справля́ли Ізраїлеві сини, що знахо́дилися в Єрусалимі, свято Опрісноків сім день з великою радістю, а Левити та священики день-у-день сла́вили Господа всією силою. II Chronicles 30:22 І промовляв Єзекія до серця всіх Левитів, що мали добре розуміння для Господа. І їли святко́ву жертву сім день, і прино́сили мирні жертви, і сповіда́лися Господе́ві, Богові батьків своїх. II Chronicles 30:23 І ввесь збір нара́дився справити свято ще другі сім день, — і справля́ли сім день в радості. II Chronicles 30:24 Бо Єзекія, цар Юдин, дав для збору тисячу биків і сім тисяч худоби дрібно́ї, а зверхники дали́ для збору тисячу биків і десять тисяч худоби дрібно́ї. І освятилося багато священиків. II Chronicles 30:25 І радів увесь Юдин збір, і священики та Левити, і ввесь збір, що прийшов з Ізраїля, і прихо́дьки, що поприхо́дили з Ізраїлевого Краю, та ті, що сиділи в Юдеї. II Chronicles 30:26 І була велика радість в Єрусалимі, бо від днів Соломона, Давидового сина, Ізраїлевого царя, не було такого, як оце в Єрусалимі! II Chronicles 30:27 І встали священики та Левити, і поблагословили наро́д. І почутий був їхній голос, а їхня молитва дійшла до оселі святости Його́, — до небе́с! II Chronicles 31:0
II Chronicles 31:1 А коли це все скінчи́лося, вийшов увесь Ізраїль, що знахо́дився там, до Юдиних міст, і полама́ли стовпи́ для божків, і постина́ли посвячені дере́ва, і порозбивали па́гірки та же́ртівники в усьому Юді й Веніямині, і в Єфремі та Манасії аж до кінця. Пото́му верну́лися всі Ізра́їлеві сини, кожен до своєї посілости, до своїх міст. II Chronicles 31:2 І Єзекі́я поставив че́рги священиків та Левитів за їхніми ві́дділами, кожного за його слу́женням, зо священиків та з Левитів, на цілопа́лення, і на мирні жертви, — на слу́ження й на подяку, і на хвалу в брамах Господніх таборів. II Chronicles 31:3 А царева частка зо здобу́тку його приділена була на цілопа́лення: на цілопалення ранішні та вечірні, і на цілопалення на суботи й на молодики́ та на свята, як написано в Зако́ні Господньому. II Chronicles 31:4 І наказа́в він наро́дові, ме́шканцям Єрусалиму, давати частку священичу та левитську, щоб вони були ревними в Зако́ні Господньому. II Chronicles 31:5 А як поши́рився той нака́з, поназно́сили Ізраїлеві сини багато первопло́дів збіжжя, виноградного соку, і ново́ї оливи, і меду, і всякого полевого врожа́ю; і як десятину того всього багато поназно́сили. II Chronicles 31:6 А Ізраїлеві та Юдині сини, що сиділи по Юдиних містах, також вони поприно́сили десятину худоби великої та худоби дрібно́ї, і десятину святих рече́й, посвя́чених Господе́ві, їхньому Богові, і понадава́ли того багато куп. II Chronicles 31:7 Третього місяця зачали́ складати ті купи, а місяця сьомого закінчи́ли. II Chronicles 31:8 І прийшли Єзекія та зверхники, і побачили ті купи, — і поблагослови́ли Господа та наро́д Його, Ізраїля. II Chronicles 31:9 І виві́дував Єзекія священиків та Левитів про ті купи. II Chronicles 31:10 І говорив до нього священик Азарія, голова Садокового дому, і сказав: „Відко́ли зачали́ прино́сити прино́шення до Господнього дому, ми їли й були ситі, і багато позоста́лося, бо Господь поблагословив наро́д Свій. А з останків скла́дено оцю многоту́. II Chronicles 31:11 Тоді Єзекія наказав пригото́вити комо́ри в Господньому домі, — і пригото́вили. II Chronicles 31:12 І вірно перене́сли туди прино́шення, і десятину, і святощі, а над ними володарем був Левит Конанія, а брат його Шім'ї — дру́гим. II Chronicles 31:13 А Єхіїл, і Азазія, і Нахат, і Асагел, і Єрімот, і Йозавад, і Еліїл, і Їсмахія, і Махат, і Беная були урядо́вцями під рукою Конанії та брата його Шім'ї, призна́чені царем та Азарієм, володарем при Божому домі. II Chronicles 31:14 А Коре, син Їмни, Левит, придве́рний зо схі́днього боку, був над добровільними жертвами Богові, щоб видавати Господні приношення та речі найсвятіші. II Chronicles 31:15 А при ньому були: Еден, і Мін'ямін, і Єшуа, і Шемая, Амарія, і Шеханія по священичих містах, щоб вірно роздавати їхнім братам за че́ргами, як великому, так і мало́му, II Chronicles 31:16 окрім їхніх позапи́суваних: для мужчин від віку трьох літ і вище, для кожного, хто прихо́див до Господнього дому на щоденне ді́ло, на їхнє слу́ження, за їхніми сторо́жами та за їхніми че́ргами, II Chronicles 31:17 і приписаним священикам до дому їхніх батьків, та Левитам — від віку двадцяти літ і вище, у сторо́жах їхніх та в че́ргах їхніх, II Chronicles 31:18 і їхнім припи́саним з усіма́ їхніми ді́тьми, їхніми жінка́ми, і їхніми синами, і їхніми до́чками, для всього збору, бо вони в вірності своїй посвящаються на святість. II Chronicles 31:19 А синам священика Ааро́на, на поля́х пасови́ська їхніх міст, у кожному місті поставлені були мужі, що зазначені поіме́нно, щоб давати частки кожному мужчи́ні серед священиків та всякому приписаному серед Левитів. II Chronicles 31:20 І зробив Єзекія так, як це, по всій Юдеї. І робив він добре й угодне та справедливе перед лицем Господа, Бога свого. II Chronicles 31:21 І в усякому ді́лі, яке він зачинав, — у роботі Божого дому, і в Зако́ні, і в заповіді, щоб звертатися до Бога свого, робив він усім своїм серцем, і мав успіх. II Chronicles 32:0
II Chronicles 32:1 По цих справах та по цій вірності прийшов Санхері́в, цар асирійський, і ввійшов в Юдею, і розклався табо́ром проти укрі́плених міст, і ду́мав здобути їх собі. II Chronicles 32:2 І побачив Єзекі́я, що прийшов Санхері́в, і що він заду́мує війну на Єрусалим, II Chronicles 32:3 то він нара́дився зо своїми зверхниками та своїми ли́царями позатика́ти джере́льні во́ди, що назовні міста. І вони допомогли йому. II Chronicles 32:4 І було зі́брано багато народу, і вони позатика́ли всі джере́ла й поті́к, що плив у Краю́, говорячи: „На́що б мали так багато води асирійські царі, коли при́йдуть?“ II Chronicles 32:5 І він підбадьорився, і забудував увесь ви́ломаний мур, і поставив на нього ба́шту, а поза тим муром — інший мур, і зміцни́в Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ра́тищ та щиті́в. II Chronicles 32:6 І понаставляв він над народом військо́вих зверхників, і зібрав їх до себе, на майда́н біля місько́ї брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи: II Chronicles 32:7 „Будьте міцні́ та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим на́товпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним. II Chronicles 32:8 З ним раме́но тіле́сне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воюва́ти наші ві́йни!“ І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя. II Chronicles 32:9 По цьому послав Санхері́в, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, — а він сам таборува́в проти Лахішу, і вся сила його була́ з ним, — до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати: II Chronicles 32:10 „Так говорить Санхері́в, цар асирійський: На що́ ви сподіва́єтесь і сидите в обло́зі в Єрусалимі? II Chronicles 32:11 Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спра́ги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя. II Chronicles 32:12 Чи ж не він, Єзекія, поруйнував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним же́ртівником будете вклонятися й на ньому бу́дете кадити? II Chronicles 32:13 Чи ж ви не знаєте, що́ зробив я та батьки мої всім наро́дам земель? Чи справді могли бо́ги наро́дів тих країв урятувати свій край від моєї руки? II Chronicles 32:14 Хто́ з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки? II Chronicles 32:15 А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зво́дить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жо́ден бог жо́дного наро́ду та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші бо́ги не врятують вас від моєї руки!“ II Chronicles 32:16 І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію. II Chronicles 32:17 І писав він листи́ з ла́йкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: „Як бо́ги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!“ II Chronicles 32:18 І кли́кали вони сильним голосом по-юде́йському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настраши́ти їх та налякати їх, щоб здобути місто. II Chronicles 32:19 І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богі́в землі, чин лю́дських рук. II Chronicles 32:20 І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба. II Chronicles 32:21 І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м. II Chronicles 32:22 І спас Господь Єзекію та єрусалимських ме́шканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навко́ло. II Chronicles 32:23 І багато-хто прино́сили да́ра для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьо́му піднісся в оча́х усіх наро́дів! II Chronicles 32:24 Тими днями занеду́жав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, — і Він відповів йому, і дав йому знака. II Chronicles 32:25 Та Єзекія не віддав так, як було зро́блено йому, бо запишни́лося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусали́м. II Chronicles 32:26 Але впокори́вся Єзекія в пишноті серця свого, він та ме́шканці Єрусалиму, — і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії. II Chronicles 32:27 І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбни́ці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на па́хощі, і на щити́, і на всякі дорогі речі, II Chronicles 32:28 і клуні́ на врожай збі́жжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби́ для всякої худоби, і жолоби́ для чері́д. II Chronicles 32:29 І побудував він собі міста́, і мав великий набу́ток худоби дрібно́ї та худоби великої, бо Бог дав йому́ дуже великий маєток. II Chronicles 32:30 І він, Єзекія, заткнув вихід води горі́шнього Ґіхону, і вивів її вдоли́ну на за́хід від Давидового Міста. І мав Єзекія у́спіх в усіх своїх діла́х. II Chronicles 32:31 Тільки при посла́х вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю́, залишив був його Бог, щоб ви́пробувати його, щоб пізнати все в його серці. II Chronicles 32:32 А решта діл Єзекії та його чесно́ти, — ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. II Chronicles 32:33 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбі́ччях гробі́в Давидових синів, і віддали́ йому честь по смерті його, — уся Юдея та ме́шканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасі́я. II Chronicles 33:0
II Chronicles 33:1 Манасі́я був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдеся́т і п'ять літ. II Chronicles 33:2 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, за поганською гидо́тою тих наро́дів, яких вигнав Господь з-перед Ізраїлевих синів. II Chronicles 33:3 І він зно́ву побудував па́гірки, які порозбивав був його батько Єзекія, і понаставля́в же́ртівники для Ваалів, і поробив Аста́рти, і вклонявся всім небе́сним си́лам, і служив їм. II Chronicles 33:4 І побудував він же́ртівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: „В Єрусалимі буде Ім'я́ Моє навіки!“ II Chronicles 33:5 І побудував він же́ртівники для всіх небесних сил на обох подві́р'ях Господнього дому. II Chronicles 33:6 І він перепроваджував своїх синів через огонь у долині Гінномового сина, і гадав, і ворожив, і чарував, і настановля́в викликувачів ду́хів померлих і ду́хів віщих, і багато робив зла в оча́х Господа, щоб гніви́ти Його. II Chronicles 33:7 І поставив він рі́заного бовва́на, якого зробив, у Божому домі, про якого Бог сказав був до Давида та до сина його Соломона: „У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх міст Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я́ Своє навіки! II Chronicles 33:8 І більше не виступить Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав вашим батька́м, якщо тільки вони бу́дуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, увесь Зако́н, і устави, і постанови, дані через Мойсея“. II Chronicles 33:9 Та Манасі́я робив блудли́вими Юдею та ме́шканців Єрусалиму, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів. II Chronicles 33:10 І говорив Господь до Манасії та до народу його, та не слухались вони. II Chronicles 33:11 І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя, а вони схопи́ли Манасію на по́від, і скували його мідяни́ми кайда́нами та й повели́ його до Вавило́ну. II Chronicles 33:12 А як був він ути́скуваний, благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокори́вся перед лицем Бога своїх батьків. II Chronicles 33:13 І молився він до Нього, і Він був убла́ганий, і вислухав блага́ння його, і вернув його до Єрусалиму, до царства його. І пізнав Манасія, що Господь — Він Бог! II Chronicles 33:14 По цьому збудував він зо́внішній мур для Давидового Міста на за́хід від Ґіхону, в долині, до входу в Рибну браму, й оточив Офела й дуже ви́соко підняв його. І понаставля́в він військо́вих зверхників по всіх укрі́плених містах Юдеї. II Chronicles 33:15 І повикида́в він чужих богі́в та подобу бовва́на з Господнього дому, і всі же́ртівники, що він побудував був на горі Господнього дому та в Єрусалимі, і викинув те поза місто. II Chronicles 33:16 І збудував він Господнього же́ртівника, і приніс на ньому жертви приносів мирних та вдячних, і звелів юдеям служити Господе́ві, Богові Ізраїлевому. II Chronicles 33:17 Але народ прино́сив жертви ще на па́гірках, тільки вже Господеві, Богові своєму. II Chronicles 33:18 А решта діл Манасії, і його молитва до Бога його, і слова прозорли́вців, що говорили до нього Ім'ям Господа, Бога Ізраїлевого, — ото вони описані в історії Ізраїлевих царів. II Chronicles 33:19 А молитва його, і як Він був убла́ганий, і ввесь його гріх та його спроневі́рення, і місця́, що побудував на них па́гірки й поставив Аста́рти та бовва́ни перед своїм упоко́ренням, — ось вони описані в словах його прозорли́вців. II Chronicles 33:20 І спочив Манасія з батька́ми своїми, і поховали його в домі його, а замість нього зацарював син його Амо́н. II Chronicles 33:21 Амон був віку двадцяти́ й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. II Chronicles 33:22 І робив він зло в Господніх оча́х, як робив його батько Манасі́я. А всім бовва́нам, яких наробив його ба́тько Манасія, Амо́н прино́сив жертви та служив їм. II Chronicles 33:23 І не впокори́вся він перед Господнім лице́м, як упокори́вся був його батько Манасія, і він, Амон, побільши́в провину. II Chronicles 33:24 І змо́вилися раби його на нього, і забили його в його домі. II Chronicles 33:25 Та наро́д Краю перебив усіх змо́вників на царя Амона. І настановив народ Краю царем замість нього сина його Йосі́ю. II Chronicles 34:0
II Chronicles 34:1 Йосі́я був віку восьми́ літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. II Chronicles 34:2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані право́руч, ані ліво́руч. II Chronicles 34:3 І восьмого року царюва́ння свого, бувши ще юнако́м, розпоча́в він зверта́тися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від па́гірків, і Аста́рт, і бовва́нів рі́заних та литих. II Chronicles 34:4 І порозбивали перед ним Ваалові же́ртівники, а стовпи́ сонця, що були на них, він повиру́бував, а Астарти, і бовва́ни різані та литі полама́в і розтер, і розкидав на гроби́ тих, хто прино́сив їм жертви. II Chronicles 34:5 А кості жерців попалив на їхніх же́ртівниках, і очи́стив Юдею та Єрусалим. II Chronicles 34:6 А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навко́ло II Chronicles 34:7 порозбива́в же́ртівники та Аста́рти, і потовк бовва́ни на порох, а всі ідоли сонця повиру́бував в усьому Ізраїлевому кра́ї, і вернувся до Єрусалиму. II Chronicles 34:8 А вісімнадцятого року царюва́ння його́, по очи́щенні Кра́ю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та ка́нцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб напра́вити дім Господа, Бога його. II Chronicles 34:9 І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було зне́сене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли́ поро́га, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та ме́шканців Єрусалиму. II Chronicles 34:10 I дали́ на руку робітникі́в праці, приста́влених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали́ на відбудову та на направу Божого дому. II Chronicles 34:11 І дали́ вони те́слям, і будівни́чим, щоб купувати те́сане камі́ння та дере́ва на зв'я́зування та на покриття́ домів, що їх понищили Юдині царі. II Chronicles 34:12 А ті люди чесно вико́нували працю, а над ними були́ поста́влені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керува́ння. А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаря́ддях, II Chronicles 34:13 були над носія́ми, і керували всіма́ робітника́ми на кожну роботу; а з Левитів були писарі́ й уря́дники та придве́рні. II Chronicles 34:14 А коли вони виймали срібло, прине́сене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Зако́ну, даного через Мойсея. II Chronicles 34:15 І відповів Хілкійя й сказав до пи́саря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту книгу Діафанові. II Chronicles 34:16 І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс царе́ві ще відповідь, говорячи: „Усе, що да́но через твоїх рабів, вони роблять. II Chronicles 34:17 І вони ви́сипали те срібло, що зна́йдене в Господньому домі, і дали його на руку приста́влених та на руку робітникі́в праці“. II Chronicles 34:18 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав з неї перед царем. II Chronicles 34:19 І сталося, як цар почув слова́ книги Зако́ну, то розде́р свої шати... II Chronicles 34:20 І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи: II Chronicles 34:21 „Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова́ цієї книги, що зна́йдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші не дотри́мували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі“. II Chronicles 34:22 І пішов Хілкійя та ті, кому́ звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сто́рожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Ново́му Місті, — і говорили до неї про це. II Chronicles 34:23 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: II Chronicles 34:24 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі ті прокля́ття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем, II Chronicles 34:25 за те, що вони поки́нули Мене й кадили іншим бога́м, щоб гніви́ти Мене всіма́ ділами своїх рук. І вилився гнів Мій на це місце, — і він не погасне. II Chronicles 34:26 А Юдиному царе́ві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — про ті слова́, які ти чув: II Chronicles 34:27 За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокори́вся перед лицем Бога свого, коли ти почув слова́ Його на це місце та на ме́шканців його, і ти впокори́вся перед лицем Моїм, і розде́р свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь. II Chronicles 34:28 Ось Я прилучу́ тебе до батькі́в твоїх, і ти бу́деш прилу́чений до гробі́в своїх у споко́ї, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу́ на оце місце та на ме́шканців його!“ І вони прине́сли відповідь цареві. II Chronicles 34:29 А цар послав, і зібрав усіх старши́х Юдеї та Єрусалиму. II Chronicles 34:30 І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і ме́шканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до мало́го, і він прочитав уго́лос слова́ книги Заповіту, зна́йденої в Господньому домі. II Chronicles 34:31 І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб вико́нувати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. II Chronicles 34:32 І наставив він кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І ме́шканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків. II Chronicles 34:33 І Йосі́я повикидав усі поганські гидо́ти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знахо́дився в Ізраїлі, служити Господе́ві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків. II Chronicles 35:0
II Chronicles 35:1 І справив Йосія в Єрусалимі Пасху для Господа, і зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця. II Chronicles 35:2 І поставив він священиків на їхні стано́вища, і підбадьо́рував їх на службу Господнього дому. II Chronicles 35:3 І сказав він Левитам, наста́вникам усього Ізра́їля, посвя́ченим для Господа: „Дайте святого ковчега до храму, що його збудува́в Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів. Нема пощо вам носити його на раме́нах, — служіть тепер Господе́ві, вашому Богові, та Його наро́дові, Ізраїлеві. II Chronicles 35:4 І приготу́йтеся за родом ваших батьків, за вашими че́ргами, за писа́нням Давида, Ізраїлевого царя, та за писа́нням його сина Соломона. II Chronicles 35:5 І станьте в святині за ві́дділами ба́тьківських ро́дів ваших браті́в, синів народу, — а по́діл за ба́тьківськими домами в Левитів. II Chronicles 35:6 І заріжте пасха́льне ягня́, й освятіться, і приготу́йте для ваших братів, щоб робити за Господнім словом, даним через Мойсея“. II Chronicles 35:7 І дав Йосі́я для лю́дських синів худоби дрібно́ї, ове́чок та молодих кіз, це все на пасха́льне ягня́ для кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі, числом тридцять тисяч, а худоби великої — три тисячі. Це з набу́тку царе́вого. II Chronicles 35:8 А його зве́рхники дали́ на жертву для народу, для священиків та для Левитів: Хілкійя, і Захарій, і Єхіїл, старші́ в Божому домі, дали́ священикам на пасха́льні же́ртви дві тисячі й шість сотень худо́би дрібно́ї, а худоби великої — три тисячі. II Chronicles 35:9 А Конанія, і Шемая, і брат його Натанаїл, і Хашавія, і Єіїл, і Йозавад, зверхники Левитів, дали́ для Левитів на пасхальні же́ртви п'ять тисяч худо́би дрібно́ї, а худоби великої — п'ять сотень. II Chronicles 35:10 І була́ міцно встано́влена служба, — і стали священики на своїм стано́вищі, а Левити — при своїх че́ргах, за нака́зом царя. II Chronicles 35:11 І різали пасхальне ягня, а священики кропи́ли кров'ю, беручи́ з їхньої руки, а Левити здирали шкуру. II Chronicles 35:12 І відділи́ли, що було на цілопа́лення, щоб дати їх за ві́дділами, по ба́тьківських дома́х сина́м народу на прино́шення Господе́ві, як написано в Мойсеєвій книзі. І так зробили й з худобою великою. II Chronicles 35:13 І пекли пасхальне ягня на огні, за постановою, а святі жертви варили в горшка́х, і в котла́х, і в горня́тах, і швидко не́сли всім синам народу. II Chronicles 35:14 А потім навари́ли собі та священикам, бо священики, Ааро́нові сини, були зайняті прино́шенням цілопа́лення та ло́ю аж до ночі, то Левити нагото́вили ї́жі собі та священикам, Ааро́новим синам. II Chronicles 35:15 А співаки́, Асафові сини, були на своїх місцях за нака́зом Давида, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царе́вого прозорли́вця, а придве́рні були при кожній брамі, — їм не треба було відхо́дити від своїх робі́т, бо їхні брати́ Левити нагото́вили їм. II Chronicles 35:16 I була міцно встано́влена вся Господня служба того дня, щоб спра́вити Па́сху й прине́сти цілопа́лення на Господньому же́ртвінику, за нака́зом царя Йосії. II Chronicles 35:17 І Ізра́їлеві сини, що знахо́дилися там, справля́ли того ча́су Па́сху та свято Опрі́сноків сім день. II Chronicles 35:18 І не справля́лася Па́сха, як ця, в Ізраїлі від днів пророка Самуїла, а всі Ізраїлеві царі не справляли такої, як ця Па́сха, що справив Йосія, і священики, і Левити, і ввесь Юда та Ізраїль, що знахо́дився там, та ме́шканці Єрусалиму. II Chronicles 35:19 Вісімнадцятого року царюва́ння Йосі́ї справля́лася ця Па́сха.
II Chronicles 35:20 По всьому цьому, коли Йосі́я пригото́вив дім Божий, прийшов Нехо́, цар єгипетський, щоб воювати в Каркеміші над Ефратом, а Йосія вийшов навпроти нього. II Chronicles 35:21 І послав той до нього послів, говорячи: „Що́ мені до тебе, ца́рю Юдин? Не проти тебе прихо́джу я сьогодні, але проти дому, що воює зо мною. А Бог наказав мені спіши́ти. Не протився Богові, що зо мною, і нехай Він не знищить тебе!“ II Chronicles 35:22 Та Йосія не відвернувся від нього, але перебрався, щоб воювати з ним, і не послухався слів Нехо, що були з Божого нака́зу, і прийшов воювати в долині Меґіддо. II Chronicles 35:23 І ви́стрілили стрільці́ на царя Йосію. І сказав цар до своїх рабів: „Відведіть мене, бо я си́льно ра́нений“... II Chronicles 35:24 І перевели́ його його раби з військової колесниці на його другий по́віз, і відве́зли його до Єрусалиму. І помер він, і був похований у гроба́х своїх батьків, а вся Юдея та Єрусалим були в жало́бі по Йосії. II Chronicles 35:25 І Єремія співав жало́бну пісню по Йосії. А всі співаки́ та співа́чки оповіда́ли в жало́бних своїх пісня́х про Йосію, і так є аж до сьогодні, і дали їх за уставу для Ізраїля, і ось вони написані в „Жало́бних Пісня́х“. II Chronicles 35:26 А решта діл Йосії та його чесно́ти, за написаним у Господнім Зако́ні, II Chronicles 35:27 і дії його перші та останні, — ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. II Chronicles 36:0
II Chronicles 36:1 А наро́д кра́ю взяв Йоаха́за, сина Йосії, і настанови́в його царем в Єрусалимі замість ба́тька його. II Chronicles 36:2 Йоаха́з був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. II Chronicles 36:3 I скинув його єгипетський цар в Єрусалимі, і наклав ка́ру на цей край, — сто талантів срібла та талант золота. II Chronicles 36:4 І єгипетський цар настанови́в царем над Юдеєю та Єрусалимом брата його Ел'якима, і змінив ім'я́ йому на Єгояким. А брата його Йоахаза узяв Нехо й відвів його до Єгипту. II Chronicles 36:5 Єгояки́м був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одина́дцять років царював в Єрусалимі. І робив він зло в оча́х Господа, Бога свого.
II Chronicles 36:6 На нього пішов Навуходоно́сор, цар вавилонський, і він закував його в мідяні кайда́ни, щоб відве́сти його до Вавило́ну. II Chronicles 36:7 А дещо з по́суду Господнього дому Навуходоно́сор відправив до Вавилону, і дав його до храму свого в Вавилоні. II Chronicles 36:8 А решта Єгоякимових діл та гидо́ти його, які він робив, і що зна́йдено проти нього, — ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. А замість нього зацарював син його Єгояхі́н. II Chronicles 36:9 Єгояхі́н був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці й десять день. І робив він лихе́ в Господніх оча́х. II Chronicles 36:10 А по році послав цар Навуходоно́сор, і привів його до Вавилону з дорогим по́судом Господнього дому, а царем над Юдеєю та Єрусалимом настановив брата його Седекі́ю. II Chronicles 36:11 Седекі́я був віку двадцяти й одно́го року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одина́дцять років. II Chronicles 36:12 І робив він зло в оча́х Господа, Бога свого, — не впокори́вся перед пророком Єремією, що говорив із нака́зу Господнього. II Chronicles 36:13 І він також відкинувся від царя Навуходоно́сора, що був заприсягнув його Господом, — і вчинив твердо́ю свою шию, і став запе́клим, щоб не наверта́тися до Господа, Бога Ізраїлевого. II Chronicles 36:14 Також усі зве́рхники священиків та наро́ду ще більше грішили, шануючи гидо́ти поган, і вони занечи́стили Господній дім, якого Він освятив в Єрусалимі. II Chronicles 36:15 А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосе́рдився над народом Своїм та над осе́лею Своєю. II Chronicles 36:16 Та вони соро́мили Божих послів, і пого́рджували їхніми слова́ми, і насміха́лися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку. II Chronicles 36:17 І Він навів на них халдейського царя, і той позабива́в мече́м їхніх ви́браних у домі їхньої святині, і не змилосе́рдився ані над юнако́м, ані над ді́вчиною, ані над стари́м, ані над старе́зним, — усе дав в його руку... II Chronicles 36:18 І всі речі Божого дому, вели́кі та малі́, і ска́рби дому Господнього та дому царя й його зверхників, — усе переніс до Вавилону. II Chronicles 36:19 І спали́ли вони Божий дім, і порозбива́ли мур Єрусалиму, і всі пала́ти його попали́ли огнем, а всі дорогі́ речі його пони́щили... II Chronicles 36:20 І пішло́ на вигна́ння до Вавилону позоста́ле від меча́, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства, II Chronicles 36:21 щоб ви́повнилося Господнє слово, проре́чене Єреміїними устами, аж поки вподо́бає собі земля свої суботи, — по всі дні її спусто́шення святкува́ла вона суботи, щоб спо́внилися сімдеся́т літ. II Chronicles 36:22 А першого року Кіра, царя перського, коли спо́внилось слово Господнє, проре́чене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кі́ра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своє́му, а також на письмі, говорячи: II Chronicles 36:23 „Так говорить Кір, цар перський: Усі зе́мні царства дав мені Госпо́дь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усьо́го Його наро́ду, — нехай буде Госпо́дь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!“
Ezra 0:0
Ezra 1:0 Ezra 1:1 А першого року Кіра, царя перського, щоб спо́внилось слово Господнє, проре́чене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголоси́в по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи: Ezra 1:2 „Так говорить Кір, цар перський: Усі зе́мні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Ezra 1:3 Хто між вами з усього Його наро́ду, — неха́й буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі. Ezra 1:4 А кожному позоста́лому по всіх тих містах, хто мешкає там, нехай допоможуть йому люди його місця сріблом, і золотом, і маєтком, і худо́бою, з добровільною жертвою для дому Божого, що в Єрусалимі“. Ezra 1:5 І повставали го́лови ба́тьківських родів Юди та Веніямина, і священики, і Левити, аж до всякого, що Бог збудив духа його, щоб піти будувати дім Господа, що в Єрусалимі. Ezra 1:6 А все їхнє довкі́лля зміцни́ло їм руки речами срібними та золотими, маєтком, і худобою, і кошто́вностями, окрім того, що хто поже́ртвував був добровільно. Ezra 1:7 А цар Кір повино́сив речі Господнього дому, які забрав був Навуходоно́сор з Єрусалиму, і дав їх до дому бога свого, — Ezra 1:8 і повиносив їх Кір, цар перський, рукою скарбника́ Мітредата, а той відрахував їх Шешбаццарові, Юдиному начальникові. Ezra 1:9 I оце їхнє число: мисо́к золотих — тридцять, мисо́к срібних тисяча, ножі́в — двадцять і дев'ять, Ezra 1:10 ке́ліхів золотих — тридцять, келіхів срібних подвійних — чотири сотні й десять, по́суду іншого — тисяча. Ezra 1:11 Усього золотого й срібного по́суду — п'ять тисяч і чотири сотні. Усе це завіз Шешбаццар, коли вигна́нці верта́лися з Вавило́ну до Єрусалиму. Ezra 2:0
Ezra 2:1 А оце вихо́дьки з округи, що прийшли з поло́ну вигна́ння, яких вигнав був Навуходоно́сор, цар вавило́нський, до Вавило́ну, і вони повернулися до Єрусалиму та Юдеї, кожен до міста свого, Ezra 2:2 ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сераєю, Реелаєю, Мордехаєм, Білшаном, Міспаром, Біґваєм, Рехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу: Ezra 2:3 синів Пар'ошових — дві тисячі сто сімдеся́т і два, Ezra 2:4 синів Шефатіїних — три сотні сімдеся́т і два, Ezra 2:5 синів Арахових — сім сотень сімдеся́т і п'ять, Ezra 2:6 синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових — дві тисячі вісім сотень і дванадцять, Ezra 2:7 синів Еламових — тисяча двісті п'ятдеся́т і чотири, Ezra 2:8 синів Заттуєвих — дев'ять со́тень і сорок і п'ять, Ezra 2:9 синів Заккеєвих — сім сотень і шістдеся́т, Ezra 2:10 синів Банієвих — шість со́тень сорок і два, Ezra 2:11 синів Беваєвих — шість со́тень двадцять і три, Ezra 2:12 синів Азґадових — тисяча двісті двадцять і два, Ezra 2:13 синів Адонікамових — шість со́тень шістдесят і шість, Ezra 2:14 синів Біґваєвих — дві тисячі п'ятдесят і шість, Ezra 2:15 синів Адінових — чотири сотні п'ятдесят і чотири, Ezra 2:16 синів Атерових, від Єзекії — дев'ятдесят і вісім, Ezra 2:17 синів Бецаєвих — три сотні двадцять і три, Ezra 2:18 синів Йориних — сто й дванадцять, Ezra 2:19 синів Хашумових — двісті двадцять і три, Ezra 2:20 синів Ґіббарових — дев'ятдеся́т і п'ять, Ezra 2:21 вихо́дьків з Віфлеєму — сто двадцять і три, Ezra 2:22 людей з Нетофи — п'ятдеся́т і шість, Ezra 2:23 людей з Анатоту — сто двадцять і вісім, Ezra 2:24 вихо́дьків з Азмавету — сорок і два, Ezra 2:25 вихо́дьків з Кір'ят-Аріму, Кефіри та Беероту — сім сотень і сорок і три, Ezra 2:26 вихо́дьків з Рами та Ґеви: шість сотень двадцять і один, Ezra 2:27 людей з Міхмасу — сто двадцять і два, Ezra 2:28 людей з Бет-Елу та Аю — двісті двадцять і три, Ezra 2:29 виходьків з Нево — п'ятдесят і два, Ezra 2:30 виходьків з Магбішу — сто п'ятдесят і шість, Ezra 2:31 виходьків з Еламу Другого — тисяча двісті п'ятдесят і чотири, Ezra 2:32 виходьків з Харіму — три сотні й двадцять, Ezra 2:33 виходьків з Лоду, Хадіду та Оно — сім сотень двадцять і п'ять, Ezra 2:34 виходьків з Єрихону — три сотні сорок і п'ять, Ezra 2:35 виходьків з Сенаї — три тисячі і шість сотень і тридцять. Ezra 2:36 Священиків: синів Єдаєвих з Ісусового дому — дев'ять сотень сімдеся́т і три, Ezra 2:37 синів Іммерових — тисяча п'ятдесят і два, Ezra 2:38 синів Пашхурових — тисяча двісті сорок і сім, Ezra 2:39 синів Харімових — тисяча й сімнадцять. Ezra 2:40 Левитів: синів Ісусових і Кадміїлових, з синів Гадавії — сімдеся́т і чотири. Ezra 2:41 Співакі́в: синів Асафових — сто двадцять і вісім. Ezra 2:42 Синів придве́рних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих, — усіх сто тридцять і дев'ять. Ezra 2:43 Храмових підда́нців: синів Ціхіних, синів Хасуфіних, синів Таббаотових, Ezra 2:44 синів Керосових, синів Сіагіних, синів Падонових, Ezra 2:45 синів Леваниних, синів Хаґавиних, синів Аккувових, Ezra 2:46 синів Хаґавових, синів Самлаєвих, синів Хананових, Ezra 2:47 синів Ґідделових, синів Ґахарових, синів Реаїних, Ezra 2:48 синів Рецінових, синів Некодиних, синів Ґаззамових, Ezra 2:49 синів Уззиних, синів Пасеахових, синів Бесаєвих, Ezra 2:50 синів Асниних, синів Меунімових, синів Нефусімових, Ezra 2:51 синів Бакбукових, синів Хакуфиних, синів Хархурових, Ezra 2:52 синів Бацлутових, синів Мехідиних, синів Харшиних, Ezra 2:53 синів Баркосових, синів Сісриних, синів Темахових, Ezra 2:54 синів Незіхових, синів Хатіфиних, Ezra 2:55 синів Соломонових рабів: синів Сотаєвих, сині́в Соферетових, синів Терудиних, Ezra 2:56 Синів Яалиних, синів Дарконових, синів Ґідделових, Ezra 2:57 синів Шефатіїних, синів Хаттілових, синів Похерет-Гаццеваїмових, синів Амієвих, — Ezra 2:58 усього цих храмових підда́нців та синів Соломо́нових рабів — три сотні дев'ятдесят і два. Ezra 2:59 А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддану та Іммеру, та не могли дове́сти роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля: Ezra 2:60 синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних — шість сотень п'ятдесят і два. Ezra 2:61 І з синів священичих: сини Ховайїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочо́к ґілеадянина Барзіллая, і звався їхнім ім'я́м. Ezra 2:62 Вони шукали свого за́пису родоводу, та не знайшли, і були́ вони ви́лучені зо священства, Ezra 2:63 а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до урі́му та туммі́му. Ezra 2:64 Усього збору ра́зом сорок дві тисячі три со́тні шістдесят, Ezra 2:65 окрім їхніх рабів та невільниць, — цих було сім тисяч три сотні тридцять і сім; а їхніх співаків та співачок — двісті. Ezra 2:66 Їхніх ко́ней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів — двісті сорок і п'ять, Ezra 2:67 їхніх верблю́дів — чотири сотні тридцять і п'ять, ослів — шість тисяч сім сотень і двадцять. Ezra 2:68 А з голів батьківських родів, коли вони прийшли до Господнього дому, що в Єрусалимі, то вони же́ртвували до Божого дому, щоб поставити його на його стано́вищі. Ezra 2:69 За своєю спромо́жністю вони дали́ до ска́рбу на працю: золота шістдесят одну тисячу даре́йків, а срібла — п'ять тисяч мін, а священичих убра́нь — сто. Ezra 2:70 І осілися священики й Левити, та з народу, і співаки́, і придве́рні, і храмові підда́нці по своїх міста́х, і ввесь Ізраїль по своїх містах. Ezra 3:0
Ezra 3:1 А коли настав сьо́мий місяць, і Ізраїлеві сини були по містах, то зібрався наро́д, як один чоловік, до Єрусалиму. Ezra 3:2 І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудува́ли же́ртівника Бога Ізраїля, щоб прино́сити на ньому цілопа́лення, як написано в Зако́ні Мойсея, Божого чоловіка. Ezra 3:3 І поставили міцно же́ртівника на його основі, бо були вони в страху́ від наро́дів краї́в, і прино́сили на ньо́му цілопа́лення для Господа, цілопа́лення на ра́нок та на вечір. Ezra 3:4 І справили свято Ку́чок, як написано, і щоденні цілопа́лення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день, Ezra 3:5 а по то́му — цілопа́лення стале, і на молодики́, і на всі присвячені Господе́ві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа. Ezra 3:6 Від першого дня сьомого місяця зачали́ прино́сити цілопа́лення для Господа. А під Господній храм не були ще покладені основи. Ezra 3:7 І дали́ срібла каменяра́м та те́слям, і їжі, і питва́ та оливи, сидонянам та тирянам, щоб достача́ли ке́дрові дере́ва з Ливану до Яфського моря за до́зволом їм Кіра, царя перського. Ezra 3:8 А другого року по своєму прихо́ді до Божого дому до Єрусалиму, дру́гого місяця, почали́ робити Зоровавель, син Шеалтіїлів, і Ісус, син Йоцадаків, і решта їхніх братів, священики та Левити, і всі, хто поприхо́див з неволі в Єрусалим, а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керува́ти над працею Господнього дому. Ezra 3:9 І став Ісус, сини його та брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, на до́гляд над робітника́ми праці в Божому домі, сини Хенададові, сини їх та їхні брати, Левити. Ezra 3:10 А коли клали осно́ву Господнього храму, то поставили облаче́нних священиків із су́рмами, а Левитів, Асафових синів, із цимба́лами, щоб сла́вити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя. Ezra 3:11 І відповіли вони хвало́ю та подякою Господе́ві, — „Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя“ на Ізраїля. А ввесь народ викли́кував гучни́м по́кликом, сла́влячи Господа за основу Господнього дому! Ezra 3:12 А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів ба́тьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснува́нні його, того храму, своїми очи́ма, плакали ре́вним голосом, а багато-хто покли́кували підне́сеним голосом у радості. Ezra 3:13 І не міг наро́д розпізнати голосу по́клику радости від голосу плачу́ народу, бо наро́д сильно викли́кував, а голос був чутий аж далеко. Ezra 4:0
Ezra 4:1 І почули Юдині та Веніяминові вороги́, що вигна́нці будують храма Господе́ві, Богові Ізраїля. Ezra 4:2 І прийшли вони до Зорова́веля та до голів ба́тьківських родів, та й сказали їм: І ми бу́демо будува́ти з вами, бо ми зверта́ємось, як ви, до вашого Бога, і ми прино́симо Йому жертви від днів Есар-Хаддона, царя асирійського, що привів нас сюди“. Ezra 4:3 І сказав їм Зоровавель і Ісус, та решта голів батьківських родів Ізраїлевих: „Не вам і нам разом будувати храм для Бога! Самі бо ми бу́демо будувати для Господа, Бога Ізраїлевого, як наказа́в нам цар Кір, цар перський“. Ezra 4:4 І став народ тієї землі осла́блювати руки Юдиного наро́ду та страха́ти їх при будува́нні. Ezra 4:5 І підку́плювали вони проти них дора́дників царськи́х, щоб залама́ти їхній за́дум, по всі дні Кіра, царя перського, й аж до царюва́ння Да́рія, царя перського. Ezra 4:6 А за царя Ахашвероша, на поча́тку його царюва́ння, написали вони оска́рження на ме́шканців Юдеї та Єрусалиму. Ezra 4:7 А за днів Артаксеркса написав Бішлам, Мітредат, Товеїл та решта товаришів його до Артаксеркса, царя перського. А лист був написаний по-араме́йськи, а перекладений по-перськи. Ezra 4:8 Начальник Рехум та писар Шімай написали одно́го листа проти Єрусалиму до царя Артаксеркса отак. Ezra 4:9 Тоді начальник Рехум та писар Шімшай та решта товариші́в його, судді й урядники, писарчуки, писарі, аркев'я́ни, вавило́няни, шушаня́ни, цебто еламі́ти, Ezra 4:10 та решта наро́дів, яких повиганяв Аснаппар, великий та славний, й осадив їх у місті Самарії та в решті Заріччя. Ezra 4:11 Оце ві́дпис листа, що послали до нього: „До царя Артаксеркса твої раби, люди Зарі́ччя. І ось Ezra 4:12 щоб було відо́ме цареві, що Юдеї, які вийшли від тебе до нас, прибули́ до Єрусалиму. Вони будують місто бунтівни́че та шкідли́ве, і вдоскона́люють мури, а підва́лини поліпши́ли. Ezra 4:13 А тепер щоб було відо́ме цареві, що коли тільки це місто буде збудо́ване, а мури закі́нчаться, вони не будуть давати ані дани́ни, ані пода́тку, ані мита, а це буде шкодити царсько́му прибу́ткові. Ezra 4:14 І ото, беручи́ на увагу, що сіль царського пала́цу — сіль наша, а царськи́й сором не випадає нам бачити, тому ми посилаємо й завідомля́ємо царя, Ezra 4:15 щоб пошукали в книзі споминів батьків твоїх, і ти зна́йдеш у книзі споминів, і знатимеш, що місто це — місто бунтівни́че та шкідли́ве царям та окру́гам, і що в ньому підійма́ли бунт від праві́ку, чому́ місто це було зруйно́ване. Ezra 4:16 Ми сповіщаємо царя, що коли тільки місто це буде добудо́ване, а мури закі́нчаться, то через те не бу́де тобі частки в Зарі́ччі“. Ezra 4:17 Цар послав відповідь: „Начальникові Рехумові, і писареві Шімшаєві, та решті їхніх товаришів, що сидять у Самарії, і решта Заріччя: Мир вам! А тепер, — Ezra 4:18 лист, якого ви послали до нас, вира́зно прочи́таний передо мною. Ezra 4:19 І був ви́даний від мене нака́з, і шукали та й знайшли, що місто це з да́вніх-даве́н підійма́лося на царів, і повста́ння та бунт робилися в ньо́му. Ezra 4:20 І могу́тні царі були́ над Єрусалимом, і панували в усьо́му Зарі́ччі, а дани́на, пода́ток та мито давалися їм. Ezra 4:21 А тепер видайте нака́за, щоб спини́лися ці люди, а місто це не будува́лося, поки від мене не буде ви́даний новий нака́з. Ezra 4:22 І будьте бе́режні, щоб через це не зробити по́милки. На́що рости́ме зло на шкоду царям?“ Ezra 4:23 Тоді, як тільки був прочи́таний ві́дпис листа царя Артаксеркса перед Рехумом і писарем Шімшаєм та їхніми товариша́ми, пішли вони поспішно до Єрусалиму, і спини́ли роботу їх зброєю та насиллям! Ezra 4:24 Тим спинилася робота Божого дому, що в Єрусалимі, і спини́лася вона аж до другого року царюва́ння Дарія, царя перського... Ezra 5:0
Ezra 5:1 І пророкува́в пророк Огій та Заха́рій, син Іддо, пророки, на юдеїв, що в Юдеї та в Єрусалимі, в Ім'я́ Бога Ізраїля, що над ними. Ezra 5:2 Тоді встали Зоровавель, син Шеалтіїлів, та Ісус, син Йоцадаків, і зачали́ будувати Божий дім, що в Єрусалимі, а з ними Божі пророки, що допомагали їм. Ezra 5:3 Того ча́су прийшов до них Таттенай, намі́сник Зарі́ччя, і Шетар-Бозенай та їхні товариші́, і сказали їм так: „Хто́ видав вам нака́за будувати цей храм і кінча́ти цю будову?“ Ezra 5:4 Тоді ми сказали їм імена́ тих мужів, що будують цього будинка. Ezra 5:5 Та око їхнього Бога було на юдейських старши́х, і вони не спинили їх, аж поки не пі́де доне́сення до Дарія, і тоді дадуть писе́мну відповідь про це. Ezra 5:6 Ось ві́дпис листа, що послав Таттенай, намісник Зарі́ччя, і Шетар-Бозенай, та товари́ство його, і перси, що в Заріччі, до царя Дарія, — Ezra 5:7 вони послали йому доне́сення, а в ньому писано так: „Цареві Дарієві — усякого миру! Ezra 5:8 Щоб було відо́ме цареві, що ми ходили до Юдейської окру́ги, до дому великого Бога, а він будується з великого ка́меня, і дерево кладеться в стіни. А робота та робиться докла́дно, і у́спіх у їхній руці́. Ezra 5:9 Тоді ми питалися тих старши́х, і сказали їм так: Хто видав вам нака́за будувати цей храм і кінча́ти цю святиню? Ezra 5:10 А також питалися ми їх про їхні імена́, щоб повідо́мити тебе, що запишемо ім'я́ тих мужів, які за голову в них. Ezra 5:11 А вони так відповіли нам та сказали: Ми — то раби Бога небе́с та землі, і будуємо храма, що був збудований за багато літ перед цим, а збудував його й докінчи́в його великий Ізра́їлів цар. Ezra 5:12 Але зго́дом, коли наші батьки́ розгніви́ли були Бога небе́с, Він віддав їх у руку Навуходоно́сора, царя вавило́нського, халдея, а храм той — він зруйнува́в його, а наро́д вигнав до Вавилону. Ezra 5:13 Але першого року Кіра, царя вавилонського, цар Кір видав нака́за будувати цей дім Божий. Ezra 5:14 А також по́суд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоно́сор був виніс із єрусалимського храму й заніс його до храму вавилонського, виніс його цар Кір із вавилонського храму й дав мужеві, ім'я́ його Шешбаццар, якого він настанови́в намі́сником. Ezra 5:15 І сказав він йому: Візьми цей по́суд, іди, віднеси́ його до храму, що в Єрусалимі, а дім Божий нехай буду́ється на своєму місці. Ezra 5:16 Тоді той Шешбаццар прийшов, заклав підва́лини Божого дому в Єрусалимі, і відтоді́ й аж до цього ча́су він будується, і не скі́нчений. Ezra 5:17 І ось, якщо це цареві добре, нехай пошука́ється в домі царськи́х скарбів там, у Вавилоні, чи справді від царя Кіра ви́даний був нака́з будувати цей Божий дім в Єрусалимі, а царську́ волю про це нехай пошлють до нас“. Ezra 6:0
Ezra 6:1 Тоді цар Да́рій видав нака́за, і шукали в домі, де складають ска́рби книжо́к у Вавилоні. Ezra 6:2 І був зна́йдений один звій в за́мку Ахметі, що в мідійській окру́зі, а в ньому написано так: „На пам'ять. Ezra 6:3 Першого року царя Кіра цар Кір видав наказа: Дім Божий в Єрусалимі — дім той нехай будується на місці, де прино́сять жертви, а його підва́лини зало́жені. Вишина́ його — шістдеся́т ліктів, ширина́ його — шістдеся́т ліктів. Ezra 6:4 Три ряди́ з великого ка́меню, й один ряд з дерева, а вида́тки будуть да́ні з царсько́го дому. Ezra 6:5 А по́суд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоно́сор виніс був із храму, що в Єрусалимі, і переніс до Вавилону, нехай пове́рнуть, і нехай він пі́де до храму, що в Єрусалимі, на своє місце, і покладе́ш те в Божому домі“. Ezra 6:6 „Тепер же ти, Таттенаю, наміснику Заріччя, ти, Шетор-Бозенаю з товаришами своїми, перси, що в Заріччі, — віддалі́ться звідти! Ezra 6:7 Позоставте працю цього Божого дому, — юдейський намісник та юдейські старші́ збудують той Божий дім на його місці. Ezra 6:8 А від мене да́ний нака́з про те, що́ ви будете робити з тими юдейськими старши́ми, щоб збудувати цей Божий дім, а з царсько́го добра́, з данини Заріччя, нехай докладно дається вида́ток тим лю́дям, щоб не спиняти роботи. Ezra 6:9 А що́ буде потрібне, чи телят, чи баранів, чи овечок на прине́сення Небе́сному Бо́гові, пшеницю, сіль, вино та оливу, що скажуть священики, які в Єрусалимі, щоб без ома́ни видавалося їм день-удень, Ezra 6:10 щоб вони за́вжди прино́сили па́хощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його. Ezra 6:11 А від мене ви́даний нака́з, що коли який чоловік змінить це моє слово, то буде ви́рване дерево з дому його, і буде поста́влене, а він бу́де прибитий на ньому, а дім його буде обе́рнений за це в руїну! Ezra 6:12 А Бог, що вчинив, щоб там пробува́ло Ім'я́ Його, знищить кожного царя та наро́д, що простя́гне свою руку, щоб змінити це, щоб ушко́дити той Божий дім, що в Єрусалимі! Я, Да́рій, видав цього нака́за, — нехай він докладно буде ви́конаний!“ Ezra 6:13 Тоді Таттенай, намісник Заріччя, Шетар-Бозенай та їхні товариші́ докладно зробили згідно з тим, як послав цар Да́рій. Ezra 6:14 А юдейські старші́ будували, і щастило їм за проро́цтвом пророка Огія та Захарія, сина Іддо. І вони збудували й закінчи́ли з нака́зу Бога Ізраїлевого та з наказу Кіра, і Дарія, і Артаксеркса, царя перського. Ezra 6:15 І закі́нчений був цей храм до третього місяця адара, що він місяць дванадцятий, шостого року царюва́ння царя Дарія. Ezra 6:16 І справили Ізраїлеві сини, священики й Левити та решта вигна́нців свято відно́влення того Божого дому а радістю. Ezra 6:17 I прине́сли в жертву на свято відно́влення того Божого дому: волів — сотню, баранів — двісті, ягнят — чотири сотні, а козлят у жертву за гріх за всього Ізраїля — дванадцять, за числом Ізраїлевих племе́н. Ezra 6:18 І поставили священиків за їхніми частинами, а Левитів — за че́ргами їхніми на службу Божого дому, що в Єрусалимі, як написано в книзі Мойсея. Ezra 6:19 А пове́рненці справили Па́сху чотирнадцятого дня першого місяця, Ezra 6:20 бо очи́стилися священики та Левити, як один, — усі вони чисті. І вони зарізали пасха́льне ягня́ для всіх пове́рненців, для своїх братів священиків та для себе. Ezra 6:21 І їли Ізраїлеві сини, що верну́лися з вигна́ння, і також усі, хто відділився до них від иечистости народів землі, щоб звертатися до Господа, Бога Ізраїлевого. Ezra 6:22 І справляли вони свято Опрі́сноків сім день у радості, бо Господь їх потішив і обернув до них серце асирійського царя, щоб зміцнити їхні руки при праці дому Бога, Бога Ізраїлевого. Ezra 7:0
Ezra 7:1 А по цих приго́дах, за царюва́ння Артаксеркса, царя перського, Е́здра, син Азарії, сина Хійлкійї, Ezra 7:2 сина Шаллуна, сина Садока, сина Ахітуви, Ezra 7:3 сина Амарії, сина Азарії, сина Мерайота, Ezra 7:4 сина Захарія, сина Уззі, сина Буккі, Ezra 7:5 сина Авішуї, сина Пінхаса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика, — Ezra 7:6 цей Ездра вийшов із Вавилону, а він був учитель, знаве́ць Мойсеєвого Зако́ну, що його дав Господь, Бог Ізраїлів. І дав йому цар згідно з тим, як була́ на ньому рука Господа, Бога його, всяке його пожада́ння. Ezra 7:7 І пішли з ним дехто з Ізраїлевих синів, і з священиків, і Левитів, і співаків, і придве́рних, і храмови́х підда́нців до Єрусалиму сьомого року царя Артаксе́ркса. Ezra 7:8 І прибув він до Єрусалиму п'ятого місяця, а то сьомий рік царюва́ння. Ezra 7:9 Бо першого дня місяця першого був поча́ток ви́ходу з Вавилону, а першого дня п'ятого місяця він прийшов до Єрусалиму, бо рука його Бога була добра на ньому. Ezra 7:10 Бо Ездра пригото́вив своє серце дослі́джувати Господнього Зако́на, і виконувати його, і навчати в Ізраїлі устава та права. Ezra 7:11 А оце ві́дпис писа́ння, що цар Артаксе́ркс дав священикові Ездрі, учителеві, що пише слова́ заповідей Господа та Його устави над Ізраїлем: Ezra 7:12 „Артаксе́ркс, цар над царями, до священика Ездри, доскона́лого вчителя Зако́ну Бога Небесного, і так далі. Ezra 7:13 А ось ви́даний від мене нака́з, щоб кожен, хто в моїм царстві з Ізраїлевого наро́ду, і їхніх священиків, і Левитів з доброї волі бажає йти до Єрусалиму з тобою, нехай іде, Ezra 7:14 через те, що ти по́сланий від царя та семи його дора́дників, щоб дослідити про Юдею та про Єрусалим за правом твого Бога, правом, що в руці твоїй, Ezra 7:15 і щоб відпра́вити срібло та золото, що цар та дорадники його поже́ртвували для Бога Ізраїлевого, Якого місце перебування в Єрусалимі, Ezra 7:16 і все срібло та золото, яке ти зна́йдеш у всій вавилонській окру́зі ра́зом із пожертвами народу та священиків, які же́ртвують для дому їхнього Бога, що в Єрусалимі. Ezra 7:17 Тому́ ти невідкладно купиш за це срібло биків, баранів, овечок, і їх жертви хлі́бні та їх жертви ливні, і принесе́ш їх на же́ртівнику дому вашого Бога, що в Єрусалимі. Ezra 7:18 А що тобі та браттям твоїм буде добре вчинити з рештою срібла та золота, те зробі́ть за вподо́банням вашого Бога. Ezra 7:19 А по́суд, що даний тобі на слу́ження дому твого Бога, віддай у цілості перед Богом Єрусалиму. Ezra 7:20 А решта потрібного для дому Бога твого, що випаде тобі дати, буде да́на з дому царськи́х скарбів. Ezra 7:21 А від мене — я цар Артаксеркс — ви́даний нака́з для всіх скарбникі́в, що в Заріччі, що все, чого зажадає від вас священик Ездра, учитель Зако́ну Бога Небесного, нехай буде докладно зро́блене: Ezra 7:22 срібла — аж до сотні тала́нтів, і пшениці аж до сотні ко́рів, і вина аж до сотні ба́тів, і оливи аж до сотні батів, а соли — без за́пису. Ezra 7:23 Усе, що з нака́зу Небесного Бога, нехай буде горливо зро́блене для дому Небесного Бога, бо на́що був би гнів на царство царя та на синів його? Ezra 7:24 І вас завідомля́ємо, що всі священики та Левити, співаки́, придве́рні, храмові́ підда́нці та працівники того Божого дому вільні, — дани́ни, пода́тку, чи ми́та не належить накладати на них! Ezra 7:25 А ти, Ездро, за мудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, попризнача́й су́ддів та викона́вців Зако́ну, щоб судили для всього народу, що в Заріччі, для всіх, хто знає зако́ни твого Бога, а хто не знає, тих навчите́. Ezra 7:26 А кожен, хто не буде виконувати Зако́на твого Бога та зако́на царсько́го докладно, щоб чинився над ним суд: чи то на смерть, чи то на вигна́ння, чи то на кару маєткову, чи то на ув'я́знення“. Ezra 7:27 Благословенний Господь, Бог наших батьків, що вклав у царе́ве серце, щоб оздо́бити дім Господній, що в Єрусалимі, Ezra 7:28 а на мене нахили́в милість перед царем та його дора́дниками, та всіма́ хоробрими царе́вими зве́рхниками! А я зміцни́вся, бо рука Господа, Бога, була надо мною, і я зібрав провідни́х людей з Ізраїля, щоб вони пішли зо мною. Ezra 8:0
Ezra 8:1 А оце го́лови їхніх батьків та їх родові́д, що пішли зо мною, за царю́вання царя Артаксе́ркса, з Вавилону: Ezra 8:2 з Пінхасових синів: Ґершом, з Ітамарових синів: Даніїл, з Давидових синів: Хаттуш. Ezra 8:3 З Шеханіїних синів, з Пар'ошових синів: Захарій, а з ним за родово́дом — сто й п'ятдеся́т мужчи́н. Ezra 8:4 З Пахат-Моавових синів: Ел'єгоенай, син Зерахі́їн, а з ним двісті мужчин. Ezra 8:5 З синів Затту: Шеханія, син Яхазіїлів, а з ним три сотні мужчин. Ezra 8:6 А з Адінових синів: Евед, син Йонатанів, а з ним п'ятдеся́т мужчин. Ezra 8:7 А з Еламових синів: Єшая, син Аталіїн, а з ним сімдеся́т мужчин. Ezra 8:8 А з Шефатіїних синів: Зевадія, син Михаїлів, а з ним вісімдеся́т мужчин. Ezra 8:9 З Йоавових синів: Овадія, син Єгіїлів, а з ним двісті й вісімнадцять мужчин. Ezra 8:10 А з синів Бані: Шеломіт, син Йосіфіїн, а з ним сотня й шістдеся́т мужчин. Ezra 8:11 А з Беваєвих синів: Захарій, син Беваїв, а з ним двадцять і вісім мужчин. Ezra 8:12 А з Азґадових синів: Йоханан, син Катанів, а з ним сотня й десять мужчин. Ezra 8:13 А з Адонікамових синів — останні, а оце їхні імена́: Еліфелет, Єіїл, і Шемая, а з ними шістдеся́т мужчин. Ezra 8:14 А з Біґваєвих синів: Утай і Заввуд, а з ними сімдеся́т мужчин.
Ezra 8:15 І зібрав я їх до рі́чки, що впадає до Агави, і ми таборува́ли там три дні. І перегля́нув я народ та священиків, і не знайшов там ніко́го з Левієвих синів. Ezra 8:16 І послав я по Еліезера, по Аріїла, по Шемаю, по Елнатана, і по Яріва, і по Елнатана, і по Натана, і по Захарія, і по Мешуллама, голів, і по Йойаріва, і по Елнатана, учителів. Ezra 8:17 І відправив я їх до Іддо, голови в місцевості Касіф'я, і вклав в їхні уста слова́, щоб говорити до Іддо та братів його, підда́них у місцевості Касіф'я, щоб вони привели́ нам служи́телів для дому нашого Бога. Ezra 8:18 I привели́ вони нам, — бо рука нашого Бога була добра до нас, — чоловіка розумного з синів Махлі, сина Левія, Ізраїлевого сина, та Шеревею й синів його та братів його, — вісімнадцять, Ezra 8:19 та Хашавію, а з ним Єшаю, з синів Мерарієвих, братів його та синів його — двадцять, Ezra 8:20 а з підда́нців храму, яких дав Давид та зверхники на роботу Левитам, — двісті й двадцять підда́нців: усі вони були́ озна́чені поіме́нно. Ezra 8:21 І проголосив я там піст, над річкою Агавою, щоб упокоря́тися нам перед лице́м нашого Бога, щоб просити від Нього щасливої дороги для нас і для дітей наших та для всього нашого маєтку, Ezra 8:22 бо я соро́мився просити від царя ві́йська та верхівці́в, щоб помагали нам у дорозі проти ворога, бо сказали ми цареві, говорячи: „Рука нашого Бога на добро для всіх, хто шукає Його, а сила Його та гнів Його — на всіх, хто кидає Його!“ Ezra 8:23 І по́стили ми, і просили нашого Бога про це, і Він дав нам ублага́ти Себе. Ezra 8:24 І я відділив із священичих зверхників дванадцять до Шеревеї, Хашавії, і до десятьо́х їхніх братів з ними. Ezra 8:25 І відва́жив я їм срібло й золото та по́суд прине́сення нашого Божого дому, що прине́сли цар, і його дорадники, і його зверхники та ввесь Ізраїль, що знахо́дився там. Ezra 8:26 І відважив я на їхню руку шість сотень і п'ятдеся́т тала́нтів срібла, а срібних речей — сто талантів, золота — сто талантів, Ezra 8:27 а золотих чаш — двадцять на тисячу даре́йків, а посу́дин з золо́ченої й доброї міді — дві, дорогі́, як золото. Ezra 8:28 І сказав я до них: „Ви святість для Господа, і цей по́суд — святість, а те срібло та золото — добровільна жертва для Господа, Бога ваших батьків. Ezra 8:29 Пильнуйте й бережіть це, аж поки не відва́жите його перед зверхниками священиків і Левитів та зверхниками ба́тьківських родів Ізраїлевих в Єрусалимі до кімна́т Господнього дому“. Ezra 8:30 І прийняли́ священики та Левити вагу того срібла та золота та того по́суду, щоб відне́сти до Єрусалиму, до дому нашого Бога. Ezra 8:31 І рушили ми з річки Агави двадцятого дня першого місяця, щоб іти до Єрусалиму. А рука нашого Бога була над нами, і Він урятував нас з руки ворога та чатівника́ на дорозі. Ezra 8:32 І прийшли ми до Єрусалиму, і сиділи там три дні. Ezra 8:33 А четвертого дня відважили ми те срібло й золото та той по́суд у домі нашого Бога на руку священика Меремота, сина Урійїного, а з ним був Елеазар, син Пінхасів, а з ними Йозавад, син Єшуїн, та Ноадія, син Біннуїв, Левити, — Ezra 8:34 за числом, за вагою на все. І того ча́су була́ записана вся та вага. Ezra 8:35 Ті, що прийшли з поло́ну, сини вигнання, прине́сли цілопа́лення для Бога Ізраїля: дванадцять биків за всього Ізраїля, дев'ятдеся́т і шість баранів, сімдеся́т і сім овець, дванадцять козлів на жертву за гріх, — це все цілопа́лення для Господа. Ezra 8:36 І віддали́ цареві нака́зи царськи́м сатра́пам та намісникам Зарі́ччя, а ті підтримували наро́д та Божий дім. Ezra 9:0 Ezra 9:1 А як скінчи́лося це, підійшли до мене зверхники, говорячи: „Цей народ, Ізраїль, і священики та Левити не відділи́лися від народів цих країв з їхніми гидо́тами, від ханане́ян, періззе́ян, євусе́ян, аммоне́ян, моаві́тян, єги́птян та аморе́ян, Ezra 9:2 бо побрали з їхніх дочо́к собі та своїм сина́м, змішалося святе насіння з наро́дами цих країв, а рука зве́рхників та предста́вників була́ перша в цьому спроневі́ренні“. Ezra 9:3 А коли я почув це слово, то розде́р я одежу свою та плаща́ свого, і рвав воло́сся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпі́лий... Ezra 9:4 І зібра́лися до ме́не всі тремтя́чі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневі́рення пове́рненців, а я сидів остовпі́лий аж до жертви вечірньої. Ezra 9:5 А за вечірньої жертви встав я з упоко́рення свого, і, роздерши шату свою та плаща́ свого, упав я на коліна свої, і простягну́в ру́ки свої до Господа, Бога мого... Ezra 9:6 І сказав я: „Боже мій, соро́млюся я та стидаюся підне́сти, Боже мій, обличчя своє до Те́бе, бо беззако́ння наші помно́жилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба! Ezra 9:7 Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззако́ння були́ ві́ддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих краї́в на меча́, на поло́н, і на грабі́ж, і на посоро́млення обличчя, як цього дня. Ezra 9:8 А тепер на малу́ хвилю ста́лася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоста́вити нам оста́нок, і дати нам затверди́тися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі! Ezra 9:9 Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед пе́рськими царями, щоб дати нам ожити, щоб підне́сти дім нашого Бога й щоб відбудува́ти руїни його, та щоб дати нам за́хист в Юдеї та в Єрусалимі. Ezra 9:10 А тепер що ска́жемо, Боже наш, по цьо́му? Бо ми поки́нули заповіді Твої, Ezra 9:11 які Ти наказа́в через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість наро́ду цих країв, через їхні гидо́ти, що напо́внили його від кра́ю до кра́ю своєю нечи́стістю. Ezra 9:12 А тепер дочо́к своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочо́к не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та спожива́ли добро цієї землі, і віддали́ на спа́док вашим синам аж навіки. Ezra 9:13 А по то́му всьому, що прийшло на нас за наші злі чи́ни та за нашу велику провину, — бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха́ нашого, і дав нам таку рештку, — Ezra 9:14 чи зно́ву ми лама́тимемо заповіді Твої, і бу́демо посвоя́чуватися з оцими мерзо́тними наро́дами? Чи ж Ти не розгні́ваєшся на нас аж до ви́гублення нас, так що ніхто не позоста́вси б і не врятува́вся? Ezra 9:15 Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позоста́лися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не всто́яти нам за це перед лицем Твоїм!“ Ezra 10:0
Ezra 10:1 А коли Ездра молився та сповіда́вся, плакав та припада́в перед Божим домом, зібрався до нього з Ізраїля дуже великий збір, — чолові́ки, і жінки́ та діти, бо наро́д плакав ре́вним плаче́м... Ezra 10:2 І відпові́в Шеханія, Єхіїлів син, з Еламових синів, та й сказав до Ездри: „Ми спроневі́рилися нашому Богові, бо взяли ми чужи́нок із наро́дів цього кра́ю за жіно́к. Але є ще наді́я для Ізраїля в цьо́му! Ezra 10:3 А тепер складімо заповіта нашому Богові, що випровадимо від себе всіх жінок та наро́джене від них, за радою пана нашого, та тих, хто тремти́ть перед заповіддю нашого Бога, і буде зро́блене за Зако́ном. Ezra 10:4 Устань, бо на тобі ця річ, а ми з тобою. Будь му́жній і дій!“ Ezra 10:5 І встав Ездра, і заприсяг зверхників, священиків і Левитів та всього Ізраїля, щоб робити за цим словом. І вони заприсягли́. Ezra 10:6 І Ездра встав з-перед Божого дому й пішов до кімна́ти Єгохонана, Ел'яшівового сина, і ночував там. Хліба він не їв і води не пив, бо був у жало́бі за спроневі́рення пове́рненців. Ezra 10:7 І оголоси́ли в Юдеї та в Єрусалимі до всіх пове́рненців, щоб зібратися до Єрусалиму. Ezra 10:8 А кожен, хто не при́йде до трьох день, за порадою зверхників та старши́х, — увесь маєток того буде зро́блений закляттям, а він буде ви́лучений із громади пове́рненців. Ezra 10:9 І зібралися всі люди Юди та Веніямина до Єрусалиму до трьох день, — це був дев'ятий місяць, двадцятого дня місяця. І сидів увесь народ на площі Божого дому, тремтячи́ від цієї справи та від дощу. Ezra 10:10 І встав священик Ездра та й сказав до них: „Ви спроневі́рилися, і взяли чужи́нних жінок, щоб побільши́ти Ізраїлеву прови́ну. Ezra 10:11 А тепер повині́ться Господе́ві, Богові ваших батьків, і чиніть Його волю! І віддаліться від наро́дів цього кра́ю та від тих чужих жіно́к!“ Ezra 10:12 І відповіла́ вся громада, і сказали гучним голосом: „Так, за словом твоїм, ми повинні зробити! Ezra 10:13 Але наро́д числе́нний, і час дощів, і нема сили стояти на вулиці. Та й праці не на один день і не на два, бо ми багато нагрішили в цій справі. Ezra 10:14 Нехай же стануть наші зверхники за ввесь збір, а кожен, хто є в наших містах, хто взяв чужи́нних жіно́к, нехай при́йде на означені часи́, а з ними старші́ кожного міста та су́дді його, аж поки не відве́рнеться від нас жар гніву нашого Бога за цю річ“. Ezra 10:15 Особливо стали над цим Йонатан, син Асагелів, та Яхзея, син Тіквин, а Мешуллам та Левит Шеббетай допомагали їм. Ezra 10:16 І зробили так пове́рненні. І відділи́в собі священик Ездра людей, голів батьків за родом їхніх батьків, і всі вони поіме́нно. І сіли вони першого дня десятого місяця, щоб дослідити цю справу. Ezra 10:17 І скінчи́ли до першого дня першого місяця справи про всіх тих людей, що взяли були чужи́нних жіно́к.
Ezra 10:18 І знайшлися поміж священичими синами, що взяли́ чужи́нних жіно́к, із синів Єшуї, сина Йоцадакового, та братів його: Моасея, і Еліезер, і Ярів, і Ґедалія. Ezra 10:19 І дали́ вони руку свою, що повипрова́джують жіно́к своїх, а винні прине́сли в жертву барана́ з отари за прови́ну свою. Ezra 10:20 А з синів Іммерових: Ханані та Зевадія. Ezra 10:21 І з синів Харімових: Массея, і Елійя, і Шемая, і Єхіїл, і Уззійя. Ezra 10:22 Із синів Пашхурових: Ел'йоенай, Маасея, Ізмаїл, Натанаїл, Йозавад та Ел'аса. Ezra 10:23 А з Левитів: Йозавад, і Шім'ї, і Келая, він Келіта, Петахія, Юда та Еліезер. Ezra 10:24 А з співакі́в: Ел'яшів. А з придве́рних: Шаллум, і Телем, та Урі. Ezra 10:25 А з Ізраїля, з синів Пар'ошових: Рам'я, і Їззійя, і Малкійя, і Мійямін, і Елеазар, і Малкійя та Беная. Ezra 10:26 А з синів Еламових: Маттанія, Захарій, і Єхіїл, і Авді, і Єремот, і Елійя, Ezra 10:27 І з синів Затту: Ел'йоенай, Ел'яшів, Маттанія, і Еремот, і Завад та Азіза. Ezra 10:28 А з синів Беваєвих: Єгоханан, Хананія, Заббай, Атлай. Ezra 10:29 І з синів Банієвих: Мешуллам, Маллух, і Адая, Яшув, і Шеал та Рамот. Ezra 10:30 І з синів Пахатових: Моав, Адна, і Хелал, Беная, Маасея, Маттанія, Веселії́л, і Біннуй та Манасія. Ezra 10:31 І з синів Харімових: Еліезер, Їшшійя, Малкійя, Шемая, Шімон, Ezra 10:32 Веніямин, Маллух, Шемарія. Ezra 10:33 З синів Хашумових: Маттенай, Маттатта, Завад, Еліфелет, Єремай, Манасія, Шім'ї. Ezra 10:34 З синів Банаєвих: Маадай, Амрам, і Уїл, Ezra 10:35 Беная, Бедея, Келугу, Ezra 10:36 Ванія, Меремот, Ел'ятів, Ezra 10:37 Маттанія, Маттенай, і Яасай, Ezra 10:38 і Бані, і Бійнуй, Шім'ї, Ezra 10:39 і Шелемія, і Натан, і Адая, Ezra 10:40 Махнадвай, Шашай, Шарай, Ezra 10:41 Азаріїл, і Шелемія, Шемарія, Ezra 10:42 Шаллум, Амарія, Йо́сип. Ezra 10:43 А з синів Нево: Єіїл, Маттітія, Завад, Зевіна, Яддай, і Йоїл, Беная. Ezra 10:44 Усі оці взяли́ були́ чужи́нних жіно́к, а деякі з цих жіно́к і дітей породили.
Nehemiah 0:0
Nehemiah 1:0 Nehemiah 1:1 Слова́ Неемі́ї, Гахаліїного сина: „І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в за́мку Шуша́н. Nehemiah 1:2 І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятува́лися, що позостали від поло́ну, та про Єрусалим. Nehemiah 1:3 А вони сказали мені: „Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в га́ньбі, а мур Єрусалиму поруйно́ваний, а брами його попа́лені огнем“... Nehemiah 1:4 І сталося, як почув я ці слова́, сів я та й плакав, і був у жало́бі кілька днів, і по́стив, і молився перед лицем Небесного Бога. Nehemiah 1:5 I сказав я: „Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізни́й, що дотри́муєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої, — Nehemiah 1:6 нехай же буде ухо Твоє чутке́, а очі Твої відкриті, щоб прислу́хуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповіда́юся в гріха́х Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, — і я і дім батька мого грішили! Nehemiah 1:7 Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму. Nehemiah 1:8 Пам'ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своє́му рабові, говорячи: як ви спроневі́ритеся, — Я розпоро́шу вас поміж наро́дами! Nehemiah 1:9 Та коли наве́рнетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигна́нці на краю небес, — то й звідти позбираю їх, і приведу́ до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім'я́ Моє! Nehemiah 1:10 А вони — раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою. Nehemiah 1:11 Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке́ до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що пра́гнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем!“ А я був ча́шником царевим. Nehemiah 2:0
Nehemiah 2:1 І сталося в місяці ніса́ні, двадцятого року царя Артаксе́ркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумни́й перед ним. Nehemiah 2:2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався! Nehemiah 2:3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“ Nehemiah 2:4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога, Nehemiah 2:5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“! Nehemiah 2:6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час. Nehemiah 2:7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї, Nehemiah 2:8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною. Nehemiah 2:9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в. Nehemiah 2:10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів. Nehemiah 2:11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. Nehemiah 2:12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. Nehemiah 2:13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем. Nehemiah 2:14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною. Nehemiah 2:15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. Nehemiah 2:16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в. Nehemiah 2:17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“ Nehemiah 2:18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло. Nehemiah 2:19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“ Nehemiah 2:20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“ Nehemiah 3:0
Nehemiah 3:1 І встав Еліяші́в, первосвященик, та брати його священики, і збудували Овечу браму. Вони освятили її, і повставля́ли її двері, й аж до башти Меа освятили її, аж до башти Ханан'їла. Nehemiah 3:2 А поруч нього будували єрихо́няни, а поруч них будував Заккур, син Імріїв. Nehemiah 3:3 А браму Рибну збудували сини Сенаїні, і вони покрили її бру́ссями, і повставляли двері її, замки́ її та за́суви її. Nehemiah 3:4 А поруч них направляв Меремот, син Урії, Коцового сина, а поруч них направляв Мешуллам, син Берехії, Мешав'їлового сина, а поруч них направляв Садок, Баанин син. Nehemiah 3:5 А поруч них направляли текояни, але́ їхні вельмо́жі не схилили своєї шиї в службу свого Господа. Nehemiah 3:6 А браму Стару направляли Йояда, син Пасеахів, та Мешуллам, син Бесодеїн, — вони покрива́ли бру́ссями, і вставляли двері її, і замки́ її та за́суви її. Nehemiah 3:7 А поруч них направляв ґів'онеянин Мелатія та меронотеянин Ядон, люди Ґів'ону та Міцпи, що належали до володі́ння намісника Заріччя. Nehemiah 3:8 Поруч нього направляв Уззіїл, син Хархаїн, з золотарів, а поруч нього направляв Хананія, син Раккахімів, — і вони віднови́ли Єрусалима аж до Широкого муру. Nehemiah 3:9 А поруч нього направляв Рефая, син Хурів, зверхник половини єрусалимської округи. Nehemiah 3:10 А поруч нього направляв Єдая, син Харумафів, а то навпроти дому свого, а при його руці направляв Хаттуш, син Хашавнеїн. Nehemiah 3:11 Другу міру направляв Малкійя, син Харімів, та Хашшув, син Пахат-Моавів, та башту Печей. Nehemiah 3:12 А поруч нього направляв Шаллум, син Лохеша, зверхник половини єрусалимської окру́ги, він та дочка́ його. Nehemiah 3:13 Браму Долинну направляв Ханун та ме́шканці Заноаху, — вони збудували її, і повставляли двері її, замки́ її та за́суви її, і тисячу ліктів у мурі аж до Смітнико́вої брами. Nehemiah 3:14 А Смітнико́ву браму направив Малкійя, син Рехавів, зверхник бет-керемської округи, — він збудував її, і повставля́в її двері, замки́ її та за́суви її. Nehemiah 3:15 А Джерельну браму направив Шаллум, син Кол-Хезеїв, зверхник округи Міцпи, — він збудував її, і покри́в її, і повставля́в її двері, замки́ її та за́суви її, і направив мура ставу Шелах до царсько́го садка́, і аж до ступені́в, що спускаються з Давидового Міста. Nehemiah 3:16 За ним направляв Неемія, син Азбуків, зверхник половини бетцурської окру́ги аж до місця навпроти Давидових гробі́в і аж до зробленого ста́ву, і аж до дому Лицарів. Nehemiah 3:17 За ним направляли Левити: Рехум, син Баніїв, поруч нього направляв зверхник половини округи Кеїла, для своєї окру́ги. Nehemiah 3:18 За ним направляли їхні брати: Баввай, син Хенададів, зверхник половини окру́ги Кеїла. Nehemiah 3:19 І направляв поруч нього Езер, син Єшуїн, зверхник округи, міру другу, від місця навпроти виходу до зброя́рні наріжника. Nehemiah 3:20 За ним ревно направляв Барух, Заббаїв син, міру другу, від наріжника аж до входу до дому первосвященика Еліяшіва. Nehemiah 3:21 За ним направляв Меремот, син Урійї, сина Коцового, міру другу, від входу до Еліяшівового дому й аж до кінця Еліяшівового дому. Nehemiah 3:22 А за ним направляли священики, люди йорданської окру́ги. Nehemiah 3:23 За ним направляв Веніямин, син Хашшувів, навпроти свого дому; за ним направляв Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, при своєму домі. Nehemiah 3:24 За ним направляв Біннуй, син Хенададів, міру другу, від Азаріїного дому аж до нарі́жника й аж до ро́гу. Nehemiah 3:25 Палал, син Узаїв, — від місця навпроти наріжника та в горі́шній башті, що вихо́дить із царсько́го дому, що при в'язни́чному подві́р'ї. За ним Педая, син Пар'ошів. Nehemiah 3:26 А підда́нці храму сиділи в Офелі аж до місця навпроти Водної брами на схід та навпро́ти виступа́ючої башти. Nehemiah 3:27 За ним направляли техояни, міру другу, від місця навпроти великої виступаючої башти й аж до офельського му́ру. Nehemiah 3:28 З-над Кінської брами направляли священики, кожен навпроти дому свого́. Nehemiah 3:29 За ними направляв Садо́к, син Іммерів, навпроти свого дому, а за ним направляв Шемая, син Шеханіїн, сторож Схі́дньої брами. Nehemiah 3:30 За ним направляв Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шо́стий син Цалафів, міру другу; за ним направляв Мешуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімна́ти. Nehemiah 3:31 За ним направляв Малкійя, син золотаря́, аж до дому храмови́х підда́нців та крамарі́в, навпроти брами Міфкад і аж до наріжної го́рниці. Nehemiah 3:32 А між наріжною го́рницею до Овечої брами направляли золотарі́ та крамарі́. Nehemiah 3:33 І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв. Nehemiah 3:34 І говорив він перед своїми брата́ми та самарійським ві́йськом і сказав: „Що́ це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи бу́дуть вони прино́сити жертву? Чи закі́нчать цього дня? Чи ожи́влять вони ці камі́ння з куп по́роху, а вони ж — попа́лені?“ Nehemiah 3:35 А аммоні́тянин Товійя був при ньому й сказав: „Та й що́ вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні́!“ Nehemiah 3:36 „Почуй, Боже наш, що ми стали пого́рдою, і поверни їхню га́ньбу на голову їхню, і дай їх на здо́бич у край поло́ну! Nehemiah 3:37 І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони обра́зили будівничих!“ І збудува́ли ми того мура, і був пов'я́заний увесь той мур аж до половини його́. А серце народу було, щоб да́лі робити! Nehemiah 4:0
Nehemiah 4:1 І сталося, як почув Санвалла́т, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що ви́ломи в стіні стали затарасо́вуватися, то дуже запали́лися гнівом. Nehemiah 4:2 І змо́вилися вони всі ра́зом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замі́шання. Nehemiah 4:3 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними. Nehemiah 4:4 І сказав Юда: „Осла́бла сила носія́, а зва́лищ багато, — і ми не зможемо да́лі будувати мура!“ Nehemiah 4:5 А наші нена́висники говорили: „Вони не знатимуть і не побачать, як ми при́йдемо до сере́дини їх, і позабива́ємо їх, та її спи́нимо працю!“ Nehemiah 4:6 І сталося, як прихо́дили ті юде́яни, що сиділи при них, то говорили нам про це разі́в десять, зо всіх місць, де вони пробува́ли. Nehemiah 4:7 Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками. Nehemiah 4:8 І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхе́тних, і до заступників, і до решти наро́ду: „Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізно́го, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочо́к ваших, жіно́к ваших та за доми́ ваші!“ Nehemiah 4:9 І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї. Nehemiah 4:10 І було́ від того дня, що половина моїх юнакі́в робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити́, і луки та па́нцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому. Nehemiah 4:11 Будівни́чі працювали на мурі, а носії́ наладо́вували тяга́р, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа. Nehemiah 4:12 А в кожного будівничого його меч був прив'я́заний на сте́гнах його, і так вони будували, а біля мене був сурма́ч. Nehemiah 4:13 І сказав я до шляхе́тних, до заступників та до решти наро́ду: „Праця велика й просто́ра, а ми повідді́лювані на мурі, дале́ко один від о́дного. Nehemiah 4:14 Тому то в місце, де почуєте голос сурми́, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!“ Nehemiah 4:15 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до поя́влення зір. Nehemiah 4:16 Також того ча́су сказав я до наро́ду: „Кожен з юнако́м своїм нехай ночують у сере́дині Єрусалиму, і бу́дуть вони для нас уночі — сторо́жею, а вдень — на працю“. Nehemiah 4:17 І ні я, ані брати мої, ані юнаки́ мої, ані сторожі́, що були за мною, ми не здіймали своєї оде́жі, — кожен мав свою зброю при своє́му стегні́. Nehemiah 5:0
Nehemiah 5:1 І був великий крик наро́ду та їхніх жіно́к на своїх братів юдеїв. Nehemiah 5:2 І були такі, що говорили: „Ми даємо́ в заста́ву синів своїх та дочо́к своїх, і беремо́ збіжжя, і їмо й живемо́!“ Nehemiah 5:3 І були такі, що говорили: „Ми заставля́ємо поля свої, і виноградники свої, і доми́ свої, і беремо́ збіжжя в цьому голоді!“ Nehemiah 5:4 І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники. Nehemiah 5:5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини — як їхні сини. А ось ми ти́снемо наших синів та наших дочо́к за рабів, і є з наших дочо́к ути́скувані. Ми не в силі робити, а поля́ наші та виноградники наші належать іншим“. Nehemiah 5:6 І сильно запала́в у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова́! Nehemiah 5:7 А моє серце дало́ мені раду, і я спереча́вся з шляхе́тними та з заступниками та й сказав їм: „Ви заста́вою ти́снете один о́дного!“ І скликав я на них великі збори. Nehemiah 5:8 І сказав я до них: „Ми викупо́вуємо своїх братів юдеїв, про́даних пога́нам, за нашою спромогою, а ви бу́дете продавати своїх братів, і вони продаються нам?“ І мовчали вони, і не знахо́дили слова... Nehemiah 5:9 І сказав я: „Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в бо́язні нашого Бога ви маєте ходити, через га́ньбу від тих поганів, наших ворогів? Nehemiah 5:10 Також і я, брати мої та юнаки́ мої були позикода́вцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! Nehemiah 5:11 Верніть їм зараз їхні поля́, їхні виноградники, їхні оли́вки, й їхні доми́ та відсо́ток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову́ оливу, що ви дали їм у заста́ву за них!“ Nehemiah 5:12 І вони сказали: „Пове́рнемо, і не бу́демо жадати від них! Зро́бимо так, як ти говориш!“ І покликав я священиків, і заприсягну́в їх зробити за цим словом. Nehemiah 5:13 Витрусив я й свою па́зуху та й сказав: „Нехай отак ви́трусить Бог кожного чоловіка, хто не спо́внить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай бу́де такий ви́трушений та поро́жній!“ І сказали всі збори: „Амі́нь!“ І сла́вили вони Господа, і наро́д зробив за цим словом. Nehemiah 5:14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої. Nehemiah 5:15 А намі́сники попере́дні, що були́ передо мною, чинили тяжке́ над наро́дом, і брали від них хлібом та вином одно́го дня сорок шеклів срібла; також їхні слу́ги панували над наро́дом. А я не робив так через страх Божий. Nehemiah 5:16 А також у праці того муру я підтри́мував, і по́ля не купували ми, а всі мої слу́ги були зібрані там над працею. Nehemiah 5:17 А за столом моїм були юдеї та заступники, — сто й п'ятдеся́т чоловіка, та й ті, хто прихо́див до нас із народів, що навколо нас. Nehemiah 5:18 А що гото́вилося на один день, було: віл один, худоби дрібної — шестеро ви́браних, і птиця готува́лася в мене, а за десять день вихо́дило багато всякого вина. А при то́му я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка́ на тому народі. Nehemiah 5:19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що́ я робив для цього народу! Nehemiah 6:0
Nehemiah 6:1 І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позоста́лося в ньому ви́лому, — але до цього ча́су дверей у брамах я не повставля́в, — Nehemiah 6:2 то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: „Приходь, і вмовимося ра́зом у Кефірімі в долині Оно!“ А вони замишляли зробити мені зло. Nehemiah 6:3 І послав я до них послів, говорячи: „Я роблю́ велику працю, і не мо́жу прийти. На́що буде перервана ця праця, як кину її та піду́ до вас?“ Nehemiah 6:4 І посилали до мене так само чотири ра́зи, а я відповідав їм так само. Nehemiah 6:5 І так само Санваллат п'ятий раз прислав до ме́не слугу́ свого́, а в руці його був відкритий лист. Nehemiah 6:6 А в ньому написане: „Чується серед наро́дів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому́ то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими слова́ми. Nehemiah 6:7 Та й пророків ти понаставля́в, щоб викри́кували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, — приходь, і пора́дьмося ра́зом!“ Nehemiah 6:8 І послав я до ньо́го, говорячи: „Не було́ таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишля́в!“ Nehemiah 6:9 Бо всі вони лякали нас, говорячи: „Нехай осла́бнуть їхні руки з цієї праці, — і не буде вона зро́блена!“ Та тепер, о Боже, зміцни́ мої ру́ки! Nehemiah 6:10 І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був заде́ржаний. І він сказав: „Умовмося піти до Божого дому, до сере́дини храму, і замкне́мо храмові двері, бо при́йдуть забити тебе, — власне вночі при́йдуть забити тебе“. Nehemiah 6:11 Та я відказав: „Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто́ є такий, як я, що вві́йде до храму й буде жити? Не ввійду́!“ Nehemiah 6:12 І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупи́ли його́... Nehemiah 6:13 Бо він був підку́плений, щоб я боявся, — і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий погові́р, щоб обра́зити мене. Nehemiah 6:14 Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його́, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страха́ли мене! Nehemiah 6:15 І був закі́нчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдеся́т і два дні. Nehemiah 6:16 І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навко́ло нас, то вони впали в оча́х своїх та й пізнали, що ця праця була зро́блена від нашого Бога! Nehemiah 6:17 Тими днями також шляхе́тні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні прихо́дили до них. Nehemiah 6:18 Бо багато-хто в Юдеї були заприся́женими при́ятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку́ Мешуллама, Берехіїного сина. Nehemiah 6:19 І говорили передо мною добре про нього, а слова́ мої передавали йому. Товійя посилав листи́, щоб настраха́ти мене́. Nehemiah 7:0
Nehemiah 7:1 І сталося, як був збудо́ваний мур, то повставля́в я двері, і були понаста́влювані придве́рні, співаки́ та Левити. Nehemiah 7:2 І призна́чив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника тверди́ні Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших. Nehemiah 7:3 І сказав я до них: „Нехай не відчиня́ються єрусалимські брами аж до спе́ки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамика́ють двері, і так тримайте. І поста́вити ва́рти з єрусалимських ме́шканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому!“ Nehemiah 7:4 А місто було широко-просто́ре й велике, та народу в ньо́му мало, і доми не були побудо́вані. Nehemiah 7:5 І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхе́тних, і заступників та наро́д, щоб переписати. І знайшов я книжку пе́репису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке: Nehemiah 7:6 Оце вихо́дьки з округи, що прийшли з поло́ну вигна́ння, яких вигнав був Навуходоно́сор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого, Nehemiah 7:7 ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого наро́ду: Nehemiah 7:8 синів Пар'ошових — дві тисячі сто й сімдеся́т і два, Nehemiah 7:9 синів Шеватіїних — три сотні і сімдесят і два, Nehemiah 7:10 синів Арахових — шість сотень п'ятдеся́т і два, Nehemiah 7:11 синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових — дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять, Nehemiah 7:12 синів Еламових — тисяча двісті п'ятдеся́т і чотири, Nehemiah 7:13 синів Заттуєвих — вісім сотень сорок і п'ять, Nehemiah 7:14 синів Заккаєвих — сім сотень і шістдеся́т, Nehemiah 7:15 синів Біннуєвих — шість сотень сорок і вісім, Nehemiah 7:16 синів Беваєвих — шість сотень двадцять і вісім, Nehemiah 7:17 синів Азґадових — дві тисячі три сотні двадцять і два, Nehemiah 7:18 синів Адонікамових — шість сотень шістдеся́т і сім, Nehemiah 7:19 синів Біґваєвих — дві тисячі шістдесят і сім, Nehemiah 7:20 синів Адінових — шість сотень п'ятдеся́т і п'ять, Nehemiah 7:21 синів Атерових, — з синів Хізкійїних — дев'ятдеся́т і вісім, Nehemiah 7:22 синів Хашумових — три сотні двадцять і вісім, Nehemiah 7:23 синів Бецаєвих — три сотні двадцять і чотири, Nehemiah 7:24 синів Харіфових — сто дванадцять, Nehemiah 7:25 синів Ґів'онових — дев'ятдеся́т і п'ять, Nehemiah 7:26 людей з Віфлеєму та Нетофи — сто вісімдеся́т і вісім, Nehemiah 7:27 людей з Анототу — сто двадцять і вісім, Nehemiah 7:28 людей з Бет-Азмавету — сорок і два, Nehemiah 7:29 людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту — сім сотень сорок і три, Nehemiah 7:30 людей з Рами та Ґави — шість сотень двадцять і один, Nehemiah 7:31 людей з Міхмасу — сто двадцять і два, Nehemiah 7:32 людей з Бет-Елу та Аю — сто двадцять і три, Nehemiah 7:33 людей з Нево Другого — п'ятдеся́т і два, Nehemiah 7:34 вихо́дьків з Еламу Другого — тисяча двісті п'ятдесят і чотири, Nehemiah 7:35 виходьків з Харіму — три сотні й двадцять, Nehemiah 7:36 виходьків з Єрихону — три сотні сорок і п'ять, Nehemiah 7:37 виходьків з Лоду, Хадіду й Оно — сім сотень і двадцять і один, Nehemiah 7:38 вихо́дьків з Сенаї — три тисячі дев'ять сотень і тридцять. Nehemiah 7:39 Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому — дев'ять сотень сімдеся́т і три, Nehemiah 7:40 синів Іммерових — тисяча п'ятдесят і два, Nehemiah 7:41 синів Пашхурових — тисяча двісті сорок і сім, Nehemiah 7:42 синів Харімових — тисяча сімнадцять. Nehemiah 7:43 Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів — сімдеся́т і чотири. Nehemiah 7:44 Співакі́в: синів Асафових — сто сорок і вісім. Nehemiah 7:45 Придве́рних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих — сто тридцять і вісім, Nehemiah 7:46 Храмови́х підда́нців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові, Nehemiah 7:47 сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові, Nehemiah 7:48 сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві, Nehemiah 7:49 сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові, Nehemiah 7:50 сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині, Nehemiah 7:51 сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові, Nehemiah 7:52 сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові, Nehemiah 7:53 сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові, Nehemiah 7:54 сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині, Nehemiah 7:55 сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові, Nehemiah 7:56 сини Неціяхові, сини Хатіфині. Nehemiah 7:57 Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині, Nehemiah 7:58 сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові, Nehemiah 7:59 сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові, — Nehemiah 7:60 усього цих храмови́х підда́нців та синів Соломонових рабів — три сотні дев'ятдеся́т і два. Nehemiah 7:61 А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли дове́сти роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля: Nehemiah 7:62 синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних — шість сотень сорок і два. Nehemiah 7:63 А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочо́к ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям. Nehemiah 7:64 Вони шукали за́пису свого родово́ду, але він не знайшовся, — і були вони ви́лучені зо свяще́нства, Nehemiah 7:65 а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до урі́му та туммі́му. Nehemiah 7:66 Усього збору ра́зом — сорок дві тисячі триста й шістдеся́т, Nehemiah 7:67 окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, — цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співакі́в та співа́чок — двісті й сорок і п'ять. Nehemiah 7:68 Їхніх ко́ней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів — двісті сорок і п'ять, Nehemiah 7:69 верблю́дів — чотири сотні тридцять і п'ять, ослів — шість тисяч і сім сотень і двадцять. Nehemiah 7:70 А частина голі́в ба́тьківських ро́дів дали́ на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу даре́йків, кропи́льниць — п'ятдеся́т, священичих шат — п'ятсот і тридцять. Nehemiah 7:71 А з голів ба́тьківських родів дали до скарбниці на працю: золота — двадцять тисяч дарейків, а срібла — дві тисячі й двісті мін. Nehemiah 7:72 А що дала́ ре́шта наро́ду: золота — двадцять тисяч дарейків, а срібла — дві тисячі мін, а священичих шат — шістдеся́т і сім. Nehemiah 7:73 І осілися священики, і Левити, і придве́рні, і співаки, і дехто з наро́ду, і храмові підда́нці, і ввесь Ізраїль по своїх міста́х. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах. Nehemiah 8:0
Nehemiah 8:1 І зібрався ввесь наро́д, як один чоловік, на майда́н, що перед Водною брамою, і сказали учителеві Ездрі прине́сти книги Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь Ізра́їлеві. Nehemiah 8:2 І приніс священик Ездра Зако́на перед збори з чоловіків та аж до жіно́к, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця. Nehemiah 8:3 І читав він у нім на майда́ні, що перед Водною брамою, від світанку аж до полу́дня, перед чоловіками й жінка́ми та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Зако́ну. Nehemiah 8:4 І стояв учитель Ездра на дерев'я́ному підви́щенні, що зробили для цієї справи, а при ньому стояв Маттітія, і Шема, і Аная, і Урійя, і Хілкійя, і Маасея на прави́ці його, а на ліви́ці його: Педая, і Мішаїл, і Малкійя, і Хашум, і Хашбаддана, Захарій, Мешуллам. Nehemiah 8:5 І розгорнув Ездра цю книгу на оча́х усього народу, бо він був вище від усього народу, а коли він розгорнув, увесь наро́д устав. Nehemiah 8:6 І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а ввесь народ відповів: „Амі́нь, Амі́нь!“ з підне́сенням своїх рук. І всі схиля́лися, і вклонялися Господе́ві обличчям до землі! Nehemiah 8:7 А Ісус, і Бані, і Шеревея, Ямін, Аккув, Шаббетай, Годійя, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та Левити пояснювали наро́дові Зако́на, а народ був на своєму місці. Nehemiah 8:8 І читали в книзі, у Божому Зако́ні вира́зно, і вияснювали зна́чення, і робили зрозумілим чи́тане. Nehemiah 8:9 І сказав намісник Неемія, і священик учитель Ездра й Левити, що вияснювали наро́дові, до всього наро́ду: „День цей — святий він для Господа, Бога вашого, — не будьте в жало́бі й не плачте!“ Бо плакав увесь наро́д, як почув слова Зако́ну. Nehemiah 8:10 І сказав він до них: „Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте ча́стки тому́, в кого нема нагото́вленого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі — це ваша сила!“ Nehemiah 8:11 І Левити потіша́ли ввесь наро́д, говорячи: „Мовчіть, бо цей день святий, — і не сумуйте!“ Nehemiah 8:12 І пішов увесь наро́д їсти та пити, і посилати ча́стки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли́ йому.
Nehemiah 8:13 А другого дня зібра́лися го́лови ба́тьківських родів усього народу, священики та Левити, до вчителя Ездри, щоб він виясня́в їм слова́ Зако́ну. Nehemiah 8:14 І знайшли напи́сане в Зако́ні, що наказав був Господь через Мойсея, щоб Ізраїлеві сини сиділи в ку́чках у свято сьомого місяця, Nehemiah 8:15 і щоб розголоси́ли й оголосили по всіх своїх міста́х та в Єрусалимі, говорячи: „Вийдіть на го́ру, і понано́сьте галу́ззя оли́вкового, і галу́ззя дерева оли́вкового, і галуззя ми́ртового, і галуззя па́льмового, і галуззя густоли́стого дерева, щоб поробити ку́чки, як написано“. Nehemiah 8:16 І вийшов народ, і поназно́шували, і пороби́ли собі ку́чки кожен на даху́ своїм, і в подві́р'ях своїх, і в подві́р'ях Божого дому, і на майда́ні Водної брами, і на майда́ні брами Єфремової. Nehemiah 8:17 І поробила ку́чки вся громада, що вернулася з поло́ну, і сиділа в ку́чках, бо не робили так Ізраїлеві сини від днів Ісуса, Нави́нового сина, аж до дня цього. І була дуже велика радість! Nehemiah 8:18 І читали в книзі Божого Зако́ну щоденно, від першого дня аж до дня останнього. І справля́ли свято сім день; а восьмого дня — відда́ння, за уста́вом. Nehemiah 9:0 Nehemiah 9:1 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібра́лися Ізраїлеві сини в по́сті та в вере́тищах, а на них — по́рох. Nehemiah 9:2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків. Nehemiah 9:3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму. Nehemiah 9:4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого. Nehemiah 9:5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу! Nehemiah 9:6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється! Nehemiah 9:7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м. Nehemiah 9:8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний! Nehemiah 9:9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем. Nehemiah 9:10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня. Nehemiah 9:11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води. Nehemiah 9:12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти. Nehemiah 9:13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі. Nehemiah 9:14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея. Nehemiah 9:15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм. Nehemiah 9:16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей. Nehemiah 9:17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх! Nehemiah 9:18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи, Nehemiah 9:19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти. Nehemiah 9:20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення. Nehemiah 9:21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли. Nehemiah 9:22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського. Nehemiah 9:23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти. Nehemiah 9:24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею. Nehemiah 9:25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м. Nehemiah 9:26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи. Nehemiah 9:27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів. Nehemiah 9:28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час. Nehemiah 9:29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися. Nehemiah 9:30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв. Nehemiah 9:31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний! Nehemiah 9:32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня! Nehemiah 9:33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві. Nehemiah 9:34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них. Nehemiah 9:35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів. Nehemiah 9:36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому! Nehemiah 9:37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“ Nehemiah 10:0
Nehemiah 10:1 Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печа́тки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики. Nehemiah 10:2 А між тих, що поклали печа́тки, були: намісник Неемія, син Хахаліїн, і Цідкійя, Nehemiah 10:3 Серая, Азарія, Єремія, Nehemiah 10:4 Пашхур, Амарія, Малкійя, Nehemiah 10:5 Хаттуш, Шеванія, Маллух, Nehemiah 10:6 Харім, Меремот, Овадія, Nehemiah 10:7 Даніїл, Ґіннетон, Барух, Nehemiah 10:8 Мешуллам, Авійя, Мійямін, Nehemiah 10:9 Маазія, Білґай, Шемая, — оце священики. Nehemiah 10:10 А Леви́ти: Ісус, син Азаніїн, Біннуй, з Хенададових синів, Кадміїл. Nehemiah 10:11 А їхні брати: Шеванія, Годійя, Келіта, Пелая, Ханан, Nehemiah 10:12 Міха, Рехов, Хашавія, Nehemiah 10:13 Заккур, Шеревія, Шеванія, Nehemiah 10:14 Годійя, Бані, Беніну. Nehemiah 10:15 Го́лови наро́ду: Пар'ош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані, Nehemiah 10:16 Бунні, Аз'дад, Бевай, Nehemiah 10:17 Адонійя, Біґвай, Адін, Nehemiah 10:18 Атер, Хізкійя, Аззур, Nehemiah 10:19 Годійя, Хашум, Бецай, Nehemiah 10:20 Харіф, Анатот, Невай, Nehemiah 10:21 Маґпіяш, Мешуллам, Хезір, Nehemiah 10:22 Мешезав'їл, Садок, Яддуя, Nehemiah 10:23 Пелатія, Ханан, Аная, Nehemiah 10:24 Осі́я, Хананія, Хашшув, Nehemiah 10:25 Галлохеш, Пілха, Шовек, Nehemiah 10:26 Рехум, Хашавна, Маасея, Nehemiah 10:27 і Ахійя, Ханан, Анан, Nehemiah 10:28 Маллух, Харім, Баана. Nehemiah 10:29 І решта наро́ду, священики, Левити, придве́рні, співаки́, храмові́ підда́нці, і кожен, відділений від наро́дів кра́ю до Божого Зако́ну, їхні жінки́, їхні сини́, та їхні до́чки, кожен знаю́чий та розуміючий, Nehemiah 10:30 зміцня́ють прися́гу при браттях своїх, при своїх шляхе́тних, і вступили в клятву та прися́гу, щоб ходити в Божому Зако́ні, що був да́ний через Мойсея, Божого раба, і щоб дотри́муватися, і щоб вико́нувати всі заповіді Господа, нашого Бога, і права Його, і постано́ви Його, Nehemiah 10:31 і що не дамо́ наших синів наро́дам кра́ю, а їхніх дочо́к не ві́зьмемо для наших синів. Nehemiah 10:32 А від наро́дів цього Кра́ю, що спрова́джують това́ри та всяке збі́жжя в день субо́тній на про́даж, не ві́зьмемо від них у суботу та в святі дні, і сьо́мого року понеха́ємо землю та всякого роду борги́. Nehemiah 10:33 І поставили ми собі за обов'я́зок, щоб давати нам третину шекля в рік на службу дому нашого Бога, Nehemiah 10:34 на хліб показни́й, і на пості́йний дар, і на пості́йне цілопа́лення, на суботи, на молодики́, на свята, і на освячені речі, і на же́ртви за гріх на оку́плення за Ізраїля, і на всяку працю дому нашого Бога. Nehemiah 10:35 І кинули ми жеребки́ про пожертву дров, священики, Левити та наро́д, щоб прино́сити до дому нашого Бога, за домом наших батьків, на озна́чені часи́ рік-річно, щоб палити на же́ртівнику Господа, нашого Бога, як напи́сано в Зако́ні, Nehemiah 10:36 і щоб прино́сити первопло́ди нашої землі та первопло́ди всякого пло́ду зо всякого де́рева рік-річно до Господнього до́му, Nehemiah 10:37 і перворо́джених синів наших та нашої худоби, як написано в Зако́ні, і перворо́джених худоби нашої великої та худоби нашої дрібно́ї, щоб прино́сити до дому нашого Бога до священиків, що служать у домі нашого Бога, Nehemiah 10:38 і первопоча́ток наших діж, і наші прино́шення, і плід усякого де́рева, молоде́ вино та оливу спрова́димо священикам до кімна́т дому нашого Бога, а десятину нашої землі — Левитам. А вони, Левити, будуть збирати десятину по всіх містах нашої роботи. Nehemiah 10:39 І буде священик, син Ааронів, із Левитами, коли Левити будуть збирати десятину, і Левити віднесу́ть десятину від десятини до дому нашого Бога до комір, до скарбни́ці. Nehemiah 10:40 Бо до комір будуть зно́сити сини Ізраїлеві та сини Левитів прино́шення збіжжя, молодо́го вина та оливи, і там є речі святині, служачі священики, і придве́рні, і співаки́. І ми не опу́стимо дому нашого Бога! Nehemiah 11:0
Nehemiah 11:1 І сиділи зверхники наро́ду в Єрусалимі, а решта народу кинули жеребки, щоб приве́сти одно́го з десяти сидіти в Єрусалимі, місті святому, а дев'ять частин зостаються по і́нших містах. Nehemiah 11:2 І поблагословив народ усіх тих людей, що поже́ртвувалися сидіти в Єрусалимі. Nehemiah 11:3 А оце го́лови окру́ги, що сиділи в Єрусалимі, а по Юдиних міста́х сиділи, кожен у своїй посі́лості, по своїх міста́х, Ізра́їль, священики, і Левити, і храмові підда́нці, і сини Соломонових рабів. Nehemiah 11:4 А в Єрусалимі сиділи оці з синів Юдиних та з синів Веніяминових. Із синів Юдиних: Атая, син Уззійї, сина Захарія, сина Амарії, сина Шефатії, сина Магаліїла, із синів Перецових. Nehemiah 11:5 І Маасея, син Баруха, сина Кол-Хозе, сина Хазаї, сина Адаї, сина Йояріва, сина Захарія, сина Шілоні. Nehemiah 11:6 Усіх синів Перецових, що сиділи в Єрусалимі, було чотири сотні шістдесят і вісім хоро́брих людей. Nehemiah 11:7 А оце Веніяминові сини: Саллу, син Мешуллама, сина Йоеда, сина Педаї, сина Кадаї, сина Маасеї, сина Ітіїла, сина Ісаї. Nehemiah 11:8 А по ньому: Ґаббай, Саллай, — дев'ять сотень двадцять і вісім. Nehemiah 11:9 А Йоїл, син Зіхрі, був провіднико́м над ними, а Юда, син Сенуїн, дру́гий над містом. Nehemiah 11:10 Із священиків: Єдая, син Йоярів, Яхін, Nehemiah 11:11 Серая, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітува, нача́льник у Божому домі. Nehemiah 11:12 А їхніх братів, що робили службу для Божого дому, — вісім сотень і двадцять і два. І Адая, син Єрохама, сина Пелалії, сина Амці, сина Захарія, сина Пашхура, сина Малкійї, Nehemiah 11:13 а їхніх братів, голів ба́тьківських родів у двісті сорок і два. І Амашсай, син Азаріїла, сина Ахезая, сина Мешіллемота, сина Іммера, Nehemiah 11:14 а їхніх братів, хоробрих воякі́в, сто двадцять і вісім, а провідни́к над ними — Завдіїл, син Ґедоліма. Nehemiah 11:15 А з Левитів: Шемая, син Хашшува, сина Азрікама, сина Хашавії, сина Бунні. Nehemiah 11:16 А Шаббетай та Йозавад були над зо́внішньою службою для Божого дому, з голів Левитів. Nehemiah 11:17 А Матанія, син Міхи, сина Завді, сина Асафового, був головою, що починав славосло́вити при молитві, і Бакбукія, другий з братів його, і Авда, син Шаммуї, сина Ґалала, сина Єдутунового. Nehemiah 11:18 Усіх Левитів у святому місті було двісті вісімдеся́т і чотири. Nehemiah 11:19 А придве́рні: Аккув, Талмон та їхні брати, що сторожи́ли при брамах, — сто сімдеся́т і два. Nehemiah 11:20 А решта Ізраїля, священики, Левити були по всіх Юдиних містах, кожен у наді́лі своїм. Nehemiah 11:21 А храмові підда́нці сиділи в Офелі, а Ціха та Ґішпа були над підда́нцями. Nehemiah 11:22 А провіднико́м Левитів в Єрусалимі був Уззі, син Бані, сина Хашавії, сина Маттанії, сина Міхи, з Асафових синів, співакі́в при службі Божого дому, Nehemiah 11:23 бо був царі́в нака́з про них та певна оплата на співаків про кожен день. Nehemiah 11:24 А Петахія, син Мешезав'їла, із синів Зераха, сина Юдиного, був при руці царя́ для всіх справ наро́ду.
Nehemiah 11:25 А по двора́х на поля́х своїх з Юдиних синів сиділи: в Кір'ят-Арбі та зале́жних її містах, і в Дівоні та залежних його містах, і в Єкавцеїлі та залежних його містах, Nehemiah 11:26 і в Єшуї, і в Моладі, і в Бет-Пелеті, Nehemiah 11:27 і в Хасар-Шуалі, і в Беер-Шеві та залежних його містах, Nehemiah 11:28 і в Ціклаґу, і в Мехоні та в залежних її містах, Nehemiah 11:29 і в Ен-Ріммоні, і в Цор'ї, і в Ярмуті, Nehemiah 11:30 Заноаху, Адулламі та двора́х її, в Лахішу та поля́х його, в Азці та залежних її містах. І таборува́ли вони від Беер-Шеви аж до долини Гінном. Nehemiah 11:31 А Веніяминові сини, починаючи від Ґеви, заселили оці міста: Міхмаш, і Айя, і Бет-Ел та залежні його міста, Nehemiah 11:32 Анатот, Нов, Ананія, Nehemiah 11:33 Хацор, Рама, Ґіттаїм, Nehemiah 11:34 Хадід, Цевоїм, Неваллат, Nehemiah 11:35 Лод і Оно, долина Харашім. Nehemiah 11:36 А з Левитів Юдині відділи жили в краю́ Веніямина. Nehemiah 12:0 Nehemiah 12:1 А оце священики та Левити, що прийшли з Зоровавелем, сином Шеалтіїловим, та з Ісусом: Серая, Їрмея, Ездра, Nehemiah 12:2 Амарія, Маллух, Хаттуш, Nehemiah 12:3 Шеханія, Рехум, Меремот, Nehemiah 12:4 Іддо, Ґіннетой, Авійя, Nehemiah 12:5 Мійямін, Маадія, Білґа, Nehemiah 12:6 Шемая, і Йоярів, Єдая, Nehemiah 12:7 Саллу, Амок, Хілкійя, Єдая. Це го́лови священиків та брати́ їхні за днів Ісуса. Nehemiah 12:8 А Левити: Ісус, Біннуй, Кадміїл, Шеревея, Юда, Матанія, головний над славосло́в'ям він та брати́ його. Nehemiah 12:9 І Бакбукія та Унні, їхні брати, були навпроти них на сторо́жі. Nehemiah 12:10 А Ісус породив Йоякима, а Йояким породив Ел'яшіва, а Ел'яшів породив Йояду, Nehemiah 12:11 а Йояда породив Йонатана, а Йонатан породив Яддуя. Nehemiah 12:12 А за Йоякимових днів були священики, го́лови ба́тьківських родів: з роду Сераїного — Мерая, з Їрмеїного — Хананія, Nehemiah 12:13 з Ездриного — Мешуллам, з Амаріїного — Єгоханан, Nehemiah 12:14 з Меліхового — Йонатан, з Шеваніїного — Йо́сип, Nehemiah 12:15 з Харімового — Адна, з Мерайотового — Хелкай, Nehemiah 12:16 з Іддового — Захарій, з Ґіннетонового — Мешуллам, Nehemiah 12:17 з Авійїного — Зіхрі, з Мін'ямінового та з Моадеїного — Пілтай, Nehemiah 12:18 з Білґиного — Шаммуя, з Шемаїного — Йонатан, Nehemiah 12:19 а з Йоярівового — Маттенай, з Єдаїного — Уззі, Nehemiah 12:20 з Саллаєвого — Каллай, з Амокового — Евер, Nehemiah 12:21 з Хілкійїного — Хашавія, з Єдаїного — Натанаїл. Nehemiah 12:22 Левити, го́лови ба́тьківських ро́дів, були записані за днів Ел'яшіва, Йояди, і Йоханана, і Яддуя, а священики — за царюва́ння Дарія перського. Nehemiah 12:23 Сини Леві́я, го́лови ба́тьківських родів, записані в Книгу Хронік, і аж до днів Йоханана, сина Ел'яшівового. Nehemiah 12:24 А го́лови Левитів: Хашавія, Шеревія, і Ісус, син Кадміїлів, та брати́ їхні були навпроти них, щоб хвалити та сла́вити за нака́зом Давида, Божого чоловіка, черга́ за черго́ю. Nehemiah 12:25 Матанія, і Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув, придве́рні, сторо́жа в бра́мних скла́дах. Nehemiah 12:26 Вони були за днів Йоякима, сина Ісуса, сина Йоцадакового, та за днів намісника Неемії та священика вчителя Ездри.
Nehemiah 12:27 А в свято освя́чення єрусалимського муру шукали Левитів по всіх їхніх місця́х, щоб приве́сти їх до Єрусалиму спра́вити свято освя́чення та радости з похвала́ми, із піснею, цимба́лами, а́рфами та з ци́трами. Nehemiah 12:28 І позбира́лися сини́ співаків та з окру́ги навко́ло Єрусалиму та з осель нетофатян, Nehemiah 12:29 і з Бет-Гаґґілґала, і з піль Ґеви та Азмавету, бо співаки́ побудува́ли собі двори́ навко́ло Єрусалиму. Nehemiah 12:30 І очи́стилися священики та Левити, і вони очи́стили народ, і брами та мур. Nehemiah 12:31 І повво́див я Юдиних зверхників на мур, і поставив два великі збори славосло́вників та похо́ди, з них один пішов право́руч по муру до Смітнико́вої брами. Nehemiah 12:32 А за ними йшов Гошая та половина Юдиних зверхників, Nehemiah 12:33 і Азарія, Ездра, і Мешуллам, Nehemiah 12:34 Юда, і Веніямин, Шемая, і Ірмея. Nehemiah 12:35 А з священичих синів із су́рмами: Захарій, син Йонатана, сина Шемаї, сина Маттанії, сина Міхаї, сина Заккура, сина Асафового, Nehemiah 12:36 а брати його: Шемая, і Азаріїл, Мілай, Ґілалай, Маай, Натанаїл, і Юда, Ханані з музи́чними знаря́ддями Давида, Божого чоловіка, а вчитель Ездра — перед ними. Nehemiah 12:37 А при Джерельній брамі, навпроти них, вони йшли ступеня́ми Давидового Міста, входом на стіну́ над Давидовим домом і аж до Водної брами на схід. Nehemiah 12:38 А другий збір славосло́вників ішов ліво́руч, а за ним я та половина наро́ду, зве́рху по муру вище башти Печей та аж до Широкого муру, Nehemiah 12:39 і від Єфремової брами та до брами Старо́ї, і до брами Ри́бної, і башти Ханан'їла, і башти Меа, і аж до брами Овечої, і спини́лися біля брами Ув'я́знення. Nehemiah 12:40 І стали оби́два збо́ри славосло́вників біля Божого дому, і я, і половина заступників зо мною, Nehemiah 12:41 і священики: Ел'яким, Маасея, Мін'ямин, Міхая, Елйоенай, Захарій, Хананія з су́рмами, Nehemiah 12:42 і Маасея, і Шемая, і Елеазар, і Уззі, і Єгоханан, і Малкійя, і Елам, і Езер. І співаки́ співали, а Їзрахія був провіднико́м. Nehemiah 12:43 І вони прино́сили того дня великі жертви та раділи, бо Бог порадував їх великою радістю. І раділи також жінки́ та діти, і аж дале́ко чута була радість Єрусалиму! Nehemiah 12:44 І того дня були попризна́чувані люди над коморами для ска́рбів, для прино́шень, для первопло́дів та для десятин, щоб зно́сити в них з міськи́х піль зако́нні ча́стки священикам та Левитам, бо радість Юдеї була — дивитися на священиків та на Левитів, що стояли! Nehemiah 12:45 І вони стерегли́ постано́ви свого Бога, і постанови про очи́щення, і були співака́ми та придве́рними за нака́зом Давида та сина його Соломона. Nehemiah 12:46 Бо відда́вна, за днів Давида та Асафа, були го́лови співаків та пісні́ хвали́ й збори славосло́вників для Бога. Nehemiah 12:47 І ввесь Ізраїль за днів Зоровавеля та за днів Неемії давав ча́стки співа́цькі та придве́рничі, щодня належне, і освячував це Левитам, а Левити освячували Ааро́новим синам. Nehemiah 13:0 Nehemiah 13:1 Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос наро́ду, і було зна́йдене написане в ній, що Аммоні́тянин та Моаві́тянин не вві́йде до Божої громади, і так бу́де аж навіки, Nehemiah 13:2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння. Nehemiah 13:3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже. Nehemiah 13:4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн, Nehemiah 13:5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення. Nehemiah 13:6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя. Nehemiah 13:7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому. Nehemiah 13:8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори. Nehemiah 13:9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан. Nehemiah 13:10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю. Nehemiah 13:11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х. Nehemiah 13:12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць. Nehemiah 13:13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів. Nehemiah 13:14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах! Nehemiah 13:15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. Nehemiah 13:16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. Nehemiah 13:17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? Nehemiah 13:18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“. Nehemiah 13:19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня! Nehemiah 13:20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. Nehemiah 13:21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу. Nehemiah 13:22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї! Nehemiah 13:23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок. Nehemiah 13:24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду. Nehemiah 13:25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас. Nehemiah 13:26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́? Nehemiah 13:27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“ Nehemiah 13:28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе! Nehemiah 13:29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського! Nehemiah 13:30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, Nehemiah 13:31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“
Esther 0:0
Esther 1:0 Esther 1:1 І сталося за днів Ахашверо́ша, це той Ахашверо́ш, що царював від Індії аж до Етіопії, сто й двадцять і сім окру́г, — Esther 1:2 за тих днів, коли цар Ахашверош засів на троні свого царства, на замку Су́зи. Esther 1:3 Третього року свого царюва́ння справив він гости́ну для всіх своїх князі́в та для своїх слуг ві́йська перського та мідійського, старши́х та прави́телів округ, Esther 1:4 показуючи ба́гатство слави царства свого й пишну славу своєї вели́чности довгі дні, сто й вісімдесят день. Esther 1:5 А по скінченні цих днів справив цар для всього наро́ду, що знахо́дився в за́мку Су́зи, від великого й аж до мало́го, гости́ну на сім день на садко́вому подві́р'ї царсько́го пала́цу. Esther 1:6 Біла, зелена та блаки́тна ткани́на, три́мана віссо́новими та пурпу́ровими шну́рами, ви́сіла на срібних стовпця́х та мармуро́вих коло́нах. Золоті та срібні ло́жа стояли на підлозі з пли́ток з зеленого, білого, жовтого й чорного ма́рмуру. Esther 1:7 А напо́ї подавали в золотому по́суді, в посуді все різному, і царсько́го вина було ве́льми щедро, за великою спромо́жністю царя. Esther 1:8 А пиття було за встановленим порядком, — ніхто не приму́шував, бо цар так установи́в усім значни́м свого дому, щоб чинили за вподо́бою кожного. Esther 1:9 Також цариця Ва́шті спра́вила гости́ну для жіно́к в царсько́му домі царя Ахашверо́ша. Esther 1:10 Сьо́мого дня, коли цареві стало ве́село на серці від вина, він сказав Мегуманові, Біззеті, Харвоні, Біґті, і Аваґті, Зетарові та Каркасові, сімо́м е́внухам, які служили перед обличчям царя Ахашвероша, Esther 1:11 приве́сти царицю Вашті перед цареве обличчя в короні царські́й, щоб показати наро́дам та зверхникам її красу́, бо була вона вродли́вого ви́гляду. Esther 1:12 Та цариця Ва́шті відмо́вилася прийти за царськи́м словом, що було передане їй через е́внухів. І сильно загні́вався цар, і в ньому горіла його лю́тість! Esther 1:13 І сказав цар до мудреців, що знають часи́ (бо так царська́ справа йшла перед усіма́, що знали зако́на та право, Esther 1:14 а близьки́ми до нього були: Каршена, Шетар, Адмата, Паршіш, Мерес, Марсена, Мемухан, сім князів перськи́х та мідійських, які бачать царе́ве обличчя й сидять перші в царстві): Esther 1:15 „Як велить зако́н, щоб зробити з царицею Вашті за те, що не виконала сло́ва царя Ахашвероша, переданого їй через євнухів?“ Esther 1:16 І сказав Мемухан перед царем та князя́ми: „Не перед сами́м царе́м провини́лася цариця Вашті, але й перед усіма́ князя́ми та перед усіма́ народами, що по всіх окру́гах царя Ахашвероша. Esther 1:17 Бо цари́цин учи́нок ді́йде до всіх жіно́к, і спричи́ниться до пого́рдження їхніх чолові́ків в їхніх оча́х, бо бу́дуть говорити: Цар Ахашверо́ш сказав був приве́сти царицю перед обличчя своє, та вона не прийшла́! Esther 1:18 І цього дня казатимуть те саме княгині перські та мідійські, що почують про цари́цин учи́нок, до всіх царськи́х князі́в, — і бу́де багато пого́рди та гніву! Esther 1:19 Якщо цареві це добре, нехай ви́йде царськи́й нака́з від нього й нехай буде записане в зако́нах Персії та Мідії, і нехай не поминеться, щоб Вашті більш не прихо́дила перед обличчя царя Ахашвероша, а її царюва́ння цар дасть іншій, ліпшій від неї. Esther 1:20 А коли почується царськи́й нака́з, який цар зробить відо́мим у всім своїм царстві, хоч яке велике воно, то всі жінки́ віддадуть честь своїм чоловікам, від великого й аж до мало́го“. Esther 1:21 І була приємна ця рада в оча́х царя та князі́в, і цар зробив за Мемухановим словом. Esther 1:22 І порозсила́в він листи до всіх царськи́х окру́г, до кожної округи — письмо́м її, і до кожного наро́ду — мовою його́, щоб кожен чоловік був па́ном у домі своєму, і говорив про це мовою свого наро́ду. Esther 2:0
Esther 2:1 По цих подіях, коли затихла лютість царя Ахашверо́ша, згадав він про Ва́шті, і що́ вона зробила, і що́ було заря́джене про неї. Esther 2:2 І сказали царські о́троки, його слу́ги: „Нехай пошукають для царя дівчат, уродли́вих на ви́гляд панні́в, Esther 2:3 і нехай цар призна́чить уря́дників по всіх окру́гах свого царства, і нехай вони зберуть усіх дівчат, панні́в уродли́вого ви́гляду, до за́мку Сузи, до дому жіно́к під руку Геґа́я, царсько́го є́внуха, сто́рожа жіно́к, і дати їм потрібне для їхнього причепу́рення. Esther 2:4 А та ді́вчина, що бу́де найкраща в царськи́х оча́х, буде царювати замість Ва́шті“. І була приємна ця рада у царе́вих оча́х, — і він зробив так. Esther 2:5 А в замку Су́зи був один юде́янин, а ім'я́ йому Мордеха́й, син Яіра, сина Шім'ї, сина Кішового, муж Веніями́нівець, Esther 2:6 що був узятий з Єрусалиму з тим поло́ном, який був узятий ра́зом з Єхонією, царем Юдиним, якого взяв був Навуходоно́сор, цар вавило́нський. Esther 2:7 І він вихо́вував Гадассу, вона ж Есте́р, дочку́ свого дя́дька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця ді́вчина була хорошої поста́ви та вродли́вого ви́гляду, а коли помер її ба́тько та мати її, Мордеха́й узяв її собі за дочку́. Esther 2:8 І сталося, коли був оголо́шений царськи́й нака́з та зако́н його́, і коли збирали багато дівча́т до за́мку Су́зи під руку Геґая, то взята була́ й Есте́р до царсько́го дому під руку Геґая, сто́рожа жіно́к. Esther 2:9 І була́ та ді́вчина хороша в його оча́х, і мала ласку перед ним, і він приспіши́в видати їй потрібне для її причепу́рення й її ча́стки, та дати їй сімо́х відповідних дівча́т із царсько́го дому. І він перемістив її та дівча́т її до найкращого місця в домі жіно́к. Esther 2:10 Есте́р не ви́явила ні про наро́д свій, ні про місце свого наро́дження, бо Мордеха́й наказа́в їй, щоб цього вона не виявля́ла. Esther 2:11 А кожного дня Мордеха́й ходив до подві́р'я дому жіно́к, щоб дові́датись, як мається Есте́р та що́ вона робить. Esther 2:12 А коли прихо́дила черга́ для кожної ді́вчини вхо́дити до царя Ахашверо́ша, коли кінча́лися дванадцять місяців устано́вленого поря́дку для жіно́к, — бо так виповня́лися дні їхнього причепу́рювання: шість місяців — мирровою оливою, а шість місяців па́хощами та іншим потрібним для причепурювання жіно́к, — Esther 2:13 то з тим ді́вчина прихо́дила до царя́: давалося їй усе, що вона скаже, щоб воно йшло з нею з дому жіно́к до дому царсько́го. Esther 2:14 Ввечорі вона прихо́дила, а ра́нком вона верта́лася до другого дому жіно́к під руку Шаазґаза, царсько́го е́внуха, сто́рожа нало́жниць. Вона вже не вхо́дила до царя, хіба б що цар пожадав її, і вона була покли́кана за ім'я́м. Esther 2:15 А коли настала черга́ для Есте́ри, — дочки́ Авіхая, Мордеха́євого дядька, що взяв її собі за дочку́, — щоб іти до царя, вона нічого не жада́ла, як тільки того, що казав Геґай, царськи́й е́внух, сторож жінок. І Естер мала ласку в очах усіх, хто її бачив! Esther 2:16 І була́ взя́та Есте́р до царя Ахашвероша, до царсько́го дому його, десятого місяця, він місяць тевет, сьомого року царюва́ння його́. Esther 2:17 І цар покоха́в Естер понад усіх жіно́к, і вона мала прихи́льність та ласку перед його обличчям понад усіх дівча́т, — і він поклав царську́ корону на її го́лову, і зробив її цари́цею замість Ва́шті. Esther 2:18 І спра́вив цар велику гости́ну для всіх своїх князі́в та своїх слуг, гостину для Есте́ри, і зробив поле́гшення для окру́г, і дав дару́нка за царсько́ю спроможністю. Esther 2:19 А коли збирали дівчат другий раз, то Мордеха́й сидів при царські́й брамі. Esther 2:20 Есте́р же не виявляла місця свого наро́дження та народу свого, як наказав був їй Мордеха́й, бо Есте́р вико́нувала Мордехаєве слово так, як коли була́ в нього на ви́хованні. Esther 2:21 Тими днями, коли Мордеха́й сидів у царські́й брамі, розгнівалися Біґтан та Тереш, два царські́ е́внухи зо сторожі́в поро́гів, — і заду́мували простягну́ти руку на царя Ахашверо́ша. Esther 2:22 І стала відо́ма ця річ Мордехаєві, і він доніс про це цариці Есте́р, а Есте́р переказала цареві в імені Мордехая. Esther 2:23 І була́ розві́дана ця справа, і зна́йдено так, і ті обоє були́ пові́шені на ши́бениці. І було записане це в хро́ніці перед обличчям царськи́м. Esther 3:0
Esther 3:1 По цих подіях цар Ахашверо́ш звеличив Га́мана, сина Гаммедатового, аґаґ'янина, і пови́щив його, і поставив його крісло понад усіх князі́в, що були з ним. Esther 3:2 А всі цареві раби, що були в царські́й брамі, падали на коліна та вклонялися Га́манові, бо так про нього наказав цар. А Мордеха́й не падав на коліна й не вклоня́вся. Esther 3:3 І сказали царські́ раби, що були в царські́й брамі, до Мордеха́я: „Чого ти переступа́єш царе́вого нака́за?“ Esther 3:4 І сталося, як вони говорили до нього день-у-день, а він не слу́хався їх, то вони доне́сли Га́манові, щоб побачити, чи втри́мається Мордеха́й у своїм слові, бо він виявив їм, що він юде́янин. Esther 3:5 І побачив Га́ман, що Мордеха́й не падає на коліна й не вклоняється йому́, — і Га́ман перепо́внився лю́тістю... Esther 3:6 І пого́рджував він у своїх оча́х простягну́ти руку свою не тільки на Мордехая, самого його, бо доне́сли йому про Мордеха́їв наро́д, і Га́ман шукав випадку ви́губити всіх юде́ян, що були в усьому Ахашверо́шевому царстві, наро́д Мордеха́їв. Esther 3:7 Першого місяця, він місяць нісан, дванадцятого року царя Ахашверо́ша, ки́дано пу́ра, цебто жеребка́, перед Га́маном із дня на день та з місяця на місяць, і жереб упав на дванадцятий місяць, він місяць адар. Esther 3:8 І сказав Га́ман до царя Ахашверо́ша: „Є один наро́д, розпоро́шений та поді́лений між наро́дами в усіх окру́гах твого царства, а зако́ни їх рі́зняться від зако́нів усіх наро́дів і зако́нів царськи́х вони не вико́нують, — і цареві не варто позоставля́ти їх. Esther 3:9 Якщо це цареві вгодне, нехай бу́де написано ви́губити їх, а я відва́жу десять тисяч талантів срібла на руки робітникі́в, щоб уне́сли до царськи́х скарбни́ць“! Esther 3:10 І зняв цар пе́рсня свого́ зо своєї руки, і дав його Га́манові, синові Гаммедатовому, аґаґ'янинові, нена́висникові юде́їв. Esther 3:11 І сказав цар до Га́мана: „Це срібло віддаю́ тобі, і дається тобі й той наро́д, щоб робити з ним, як угодно в оча́х твоїх!“ Esther 3:12 І були́ покликані царські́ писарі́ першого місяця тринадцятого дня в ньому, і було написано все так, як наказав Га́ман до царськи́х сатра́пів та до намі́сників, що були над кожною окру́гою, і до князі́в кожного наро́ду, до кожної окру́ги письмо́м його, і до кожного наро́ду мовою його; в імені царя Ахашвероша було написано, і припеча́тано було́ царськи́м пе́рснем. Esther 3:13 І були́ послані листи через гінці́в до всіх царськи́х окру́г, щоб були повигу́блювані, побиті та понищені всі юдеї від хлопця й аж до старо́го, діти та жінки́ одного тринадцятого дня місяця дванадцятого, він місяць адар, а здо́бич по них пограбува́ти. Esther 3:14 Ві́дпис із цього листа щоб був виданий як зако́н, у кожній окру́зі, і оголо́шений для всіх наро́дів, щоб були́ готові на цей день. Esther 3:15 Гінці́ вийшли, пі́гнані царе́вим словом. А зако́н був ви́даний в за́мку Су́зи. А цар та Га́ман сіли до пиття́, а місто Сузи було в замі́шанні. Esther 4:0
Esther 4:1 А Мордеха́й дові́дався про все, що було зро́блено. І розде́р Мордехай одежу свою, і зодягнув вере́тище та посипався по́пелом, і вийшов на сере́дину міста, та й кричав криком сильним та гірки́м! Esther 4:2 І прийшов він аж під царську́ браму, бо не можна було вхо́дити в царську́ браму в вере́тищному убранні́. Esther 4:3 А в кожній окру́зі та місці, куди дохо́дило слово царя та його зако́н, були для юдеїв велика жало́ба, і піст, і плач, і голосі́ння, а вере́тище та по́пел були́ ло́жем для багатьох... Esther 4:4 І прийшли дівчата Есте́рині й е́внухи її, та й доне́сли їй про це. І дуже затремті́ла цариця, і послала одежу зодягнути Мордеха́я та зняти з нього його вере́тище, та він не прийня́в. Esther 4:5 І покликала Есте́р Гатаха, одного з е́внухів царя, якого він приста́вив до неї, і наказала йому дові́датися про Мордехая, що́ то з ним, і чого то жало́ба? Esther 4:6 I вийшов Гатах на міську́ пло́щу, що перед царсько́ю брамою. Esther 4:7 І виявив йому Мордеха́й усе, що спіткало його, і про суму срібла, яку Га́ман сказав відва́жити до царсько́ї скарбни́ці за юдеїв, щоб ви́губити їх. Esther 4:8 І він дав йому відписа листа зако́ну, що був ви́даний у Су́зах на ви́гублення їх, щоб показав Есте́рі, та щоб доніс їй, і щоб наказа́в їй піти до царя блага́ти його та просити перед його обличчям за її наро́д. Esther 4:9 І прийшов Гатах, і доніс Есте́рі Мордехаєві слова́. Esther 4:10 I сказала Есте́р до Гатаха, і наказала йому переказати Мордехаєві: Esther 4:11 „Усі царські́ раби та народ царськи́х окру́г знають, що кожен чоловік та жінка, що при́йде до царя до вну́трішнього подві́р'я непокликаний, один йому зако́н, — убити його, окрім того, кому цар простягне́ золоте бе́рло, — і буде він жити. А мене не кличуть вхо́дити до царя от уже тридцять день“. Esther 4:12 І переказали Мордехаєві Есте́рині слова́. Esther 4:13 І сказав Мордехай відпові́сти Естері: „Не ду́май в душі своїй, що втечеш до царсько́го дому одна з усіх юдеїв... Esther 4:14 Бо якщо справді бу́деш ти мовча́ти цього ча́су, то поле́гшення та врятува́ння при́йде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла́ ти царства!“ Esther 4:15 І сказала Есте́р відпові́сти Мордехаєві: Esther 4:16 „Іди, збери всіх юдеїв, що знахо́дяться в Су́зах, і по́стіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівча́та мої бу́демо по́стити так, і так прийду́ до царя, хоч це не буде за зако́ном. А якщо я загину, то загину“. Esther 4:17 І пішов Мордеха́й, і зробив усе, як звеліла йому Есте́р. Esther 5:0
Esther 5:1 І сталося третього дня, і вбрала Естер царські́ шати, та й стала на вну́трішньому подві́р'ї царсько́го дому, навпроти царсько́го дому. А цар сидів на тро́ні свого ца́рства в царсько́му домі навпроти входу до дому. Esther 5:2 І сталося, як цар побачив царицю Есте́р, що стоїть у брамі, то знайшла́ вона ласку в оча́х його. І цар простягну́в Естері золоте бе́рло, що в руці його, а Есте́р підійшла й доторкнулася до кінця бе́рла. Esther 5:3 І сказав до неї цар: „Що́ тобі, царице Есте́р? І яке проха́ння твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то бу́де да́не тобі́!“ Esther 5:4 А Есте́р відказала: „Якщо це цареві вгодне, нехай при́йде цар та Га́ман сьогодні на гости́ну, яку я вчиню йому́!“ Esther 5:5 I сказав цар: „Скоріше покличте Га́мана, щоб виконати Есте́рині слова́!“ І прийшов цар та Га́ман у гости́ну, що вчинила Есте́р. Esther 5:6 І сказав цар до Есте́ри при питті вина: „Яке жада́ння твоє? І буде тобі да́не. І яке проха́ння твоє? Якщо побажаєш аж до полови́ни царства, то буде зро́блене!“ Esther 5:7 І відповіла́ Есте́р та й сказала: „Моє жада́ння та моє проха́ння таке: Esther 5:8 Якщо знайшла́ я ласку в царевих оча́х, і якщо це цареві вгодне, щоб вво́лити жада́ння моє й щоб ви́конати проха́ння моє, — нехай при́йде цар та Га́ман на гости́ну, що зроблю́ їм, і взавтра я зроблю́ за царевим словом“. Esther 5:9 І вийшов Га́ман того дня радісний та добросе́рдий. Та коли Гаман побачив Мордехая в царські́й брамі, і він не встав і не затремтів перед ним, то Га́ман перепо́внився лютістю на Мордехая. Esther 5:10 Та стримався Гаман, і прийшов до свого дому. І послав він покли́кати своїх при́ятелів та жінку свою Зереш. Esther 5:11 І розповів їм Гаман про славу свого багатства, та про числе́нність синів своїх, та про все, як звеличив його цар, і як підняв його понад князі́в та слуг царе́вих. Esther 5:12 І сказав Гаман: „А цариця Естер не привела́ з царем на гости́ну, яку зробила, нікого, крім ме́не. І також наза́втра я покли́каний до неї з царем! Esther 5:13 Та все це нічого не варте мені цього ча́су, доки я бачу того юдея Мордехая, що сидить у царські́й брамі!“ Esther 5:14 І сказала до нього жінка його Зе́реш та всі його при́ятелі: „Нехай приготують ши́беницю, високу на п'ятдеся́т ліктів, а ра́нком скажи царе́ві, і нехай повісять на ній Мордехая, і пі́деш з царем радісний на гостину“! І була приємна та рада для Гамана, і́ зробив він ту ши́беницю. Esther 6:0
Esther 6:1 Тієї ночі втік був сон від царя, і він сказав прине́сти Книгу пам'яток, Хроніки, — і вони читалися перед обличчям царськи́м. Esther 6:2 І зна́йдене було́ написане, що Мордехай доніс на Біґдана та Тереша, двох царськи́х е́внухів, зо сторо́жів поро́га, що заду́мували були простягнути руку на царя́ Ахашверо́ша. Esther 6:3 І сказав цар: „Яка честь та гі́дність зро́блена Мордеха́єві за це?“ І сказали ца́реві о́троки, що прислуго́вували йому: „Нічо́го йому́ не зро́блено“... Esther 6:4 І спита́в цар: „Хто́ на подві́р'ї?“ А Га́ман прийшов на зо́внішнє подві́р'я царсько́го дому, щоб сказати цареві пові́сити Мордехая на тій ши́бениці, яку пригото́вив для нього. Esther 6:5 І сказали о́троки царя до нього: „Ось Га́ман стоїть на подві́р'ї“. І сказав цар: „Нехай уві́йде!“ Esther 6:6 І Гаман увійшов, а цар йому сказав: „Що́ зробити з чоловіком, якому цар хоче чести?“ І подумав Гаман у серці своїм: „Кому ж цар зажадає вчинити честь більше, як мені?“ Esther 6:7 І відповів Гаман царе́ві: „Тому чоловікові, якому цар жадає чести, Esther 6:8 нехай принесу́ть цареву одежу, яку цар зодягав, та коня, що цар їздив на ньому, і щоб була да́на царська́ корона на його го́лову. Esther 6:9 І дати цю одежу та цього коня на руку котро́гось із старших князі́в царе́вих. І нехай зодя́гнуть того чоловіка, якому цар жадає чести, і нехай во́зять його на коні на міські́й площі, і нехай кличуть перед ним: „Так ро́биться му́жеві, якому цар жадає чести!“ Esther 6:10 І сказав цар до Гамана: „Поспіши, візьми́ одежу та коня, як казав ти, і зроби так юдеєві Мордеха́єві, що сидить у царській брамі. Не пропусти нічого зо всього, що́ ти говорив!“ Esther 6:11 І взяв Гаман одежу та коня, і зодягнув Мордехая, і возив його на міські́й площі, і кричав перед ним: „Так ро́биться му́жеві, якому цар жадає чести!“ Esther 6:12 I вернувся Мордеха́й до царсько́ї брами, а Га́ман поспішив до дому свого сумни́й та закривши го́лову. Esther 6:13 І розповів Гаман жінці своїй Зереші та всім при́ятелям своїм усе, що спіткало його. І сказали йому мудреці його та жінка його Зе́реш: „Якщо з юдейського насіння Мордехай, перед яким зачав ти падати, то не переможеш його, бо дійсно впаде́ш перед ним!“ Esther 6:14 Ще вони говорили з ним, а е́внухи царські́ прибули́ й поспішили відве́сти Гамана на гости́ну, яку зробила Есте́р. Esther 7:0
Esther 7:1 І прийшов цар та Га́ман на гостину цариці Есте́р. Esther 7:2 І сказав цар до Есте́ри також другого дня при питті вина: „Яке жада́ння твоє? І буде тобі да́не. І яке проха́ння твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то бу́де зро́блено!“ Esther 7:3 І відповіла́ цариця Есте́р та й сказала: „Якщо знайшла́ я ласку в оча́х твоїх, о ца́рю, і якщо це царе́ві вгодне, нехай бу́де да́не мені життя моє на жада́ння моє, а наро́д мій — на проха́ння моє! Esther 7:4 Бо про́дані ми, я та наро́д мій, на ви́гублення, на забі́й та на поги́біль... Та коли б ми були про́дані на рабів та на невільниць, мовчала б я, бо цей у́тиск був би не вартий царе́вого занепоко́єння“. Esther 7:5 Тоді сказав цар Ахашверо́ш, і повів до цариці Есте́ри: „Хто́ то він, і де то́й, що його серце напо́внило його відвагою чинити так?“ Esther 7:6 І сказала Есте́р: „Нена́висник та ворог — це злий Гаман!“ І Гаман перелякався перед обличчям царя та цариці. Esther 7:7 А цар у своїй лютості устав від гости́ни, і вийшов до палацового са́ду. А Га́ман став просити царицю Естер за життя своє, бо побачив, що загрожує йому лихо від царя... Esther 7:8 І цар вернувся з палацового са́ду до дому пиття́ вина, а Гаман припав до ліжка, що на ньому була Есте́р. І цар сказав: „Чи хочеш також збезче́стити царицю в мене в домі?“ Як тільки це слово вийшло з царевих уст, то закрили Гаманове обличчя... Esther 7:9 І сказав Харвона, один з е́внухів перед царевим обличчям: „Та ось ши́бениця, яку зробив Га́ман для Мордехая, що говорив добре на царя, яка стоїть у Гамановому домі, висока на п'ятдеся́т ліктів“. І сказав цар: „Пові́сьте його на ній!“ Esther 7:10 І пові́сили Га́мана на ши́бениці, яку він пригото́вив був для Мордехая, а лютість царе́ва втихла. Esther 8:0
Esther 8:1 Того дня цар Ахашверо́ш віддав цариці Есте́рі дім Га́мана, нена́висника юдеїв, а Мордеха́й став перед цареве обличчя, бо Есте́р виявила, хто́ він для неї. Esther 8:2 І зняв цар свого пе́рсня, що забрав від Га́мана, та й дав його Мордеха́єві, а Есте́р настановила Мордехая над Гамановим домом. Esther 8:3 І Есте́р далі говорила перед обличчям царя. І впала вона перед його ногами, і плакала та блага́ла його відвернути лихо аґаґ'янина Гамана та за́думи його, які заду́мував був на юдеїв. Esther 8:4 І простягнув цар до Есте́ри золоте бе́рло, а Есте́р устала й стала перед царе́вим обличчям, Esther 8:5 та й сказала: „Якщо це цареві вго́дне, й якщо знайшла́ я ласку перед обличчям його, і вгодна ця річ перед царевим обличчям та вгодна я в оча́х його, нехай буде написано, щоб були́ пове́рнені ті листи́ за́думів аґаґ'янина Гамана, Гаммедатового сина, що написав був повигу́блювати юдеїв, які є в царевих окру́гах. Esther 8:6 Бо як я могла б дивитися на лихо, що спітка́є наро́д мій, і як я могла б дивитися на заги́біль ро́ду свого́?“ Esther 8:7 І сказав цар Ахашверо́ш до цариці Есте́ри та до юде́янина Мордеха́я: „Ось я дав Есте́рі дім Гамана, а його повісили на ши́бениці за те, що простя́г був руку свою на юдеїв. Esther 8:8 А ви пишіть до юдеїв, як добре в ваших оча́х, в імені царя́, і припеча́тайте царськи́м пе́рснем, бо листа́, що був написаний в імені царя та був припеча́таний царськи́м пе́рснем, не можна відмінити“. Esther 8:9 І були покли́кані царські́ писарі́ того ча́су, місяця третього, — він місяць сіван, двадцять і третього дня в ньому, і було написане все, як наказав був Мордеха́й, до юдеїв, і до сатра́пів, і намісників, і зверхників округ, що від Году й аж до Кушу, — сто й двадцять і сім окру́г, і до кожної окру́ги письмо́м її, і до кожного народу мовою його, та до юдеїв їхнім письмо́м та їхньою мовою. Esther 8:10 І понапи́сував він листи́ в імені царя Ахашвероша, і поприпеча́тував пе́рснем царськи́м, і послав через гінці́в на ко́нях, які їздять на держа́вних ко́нях, ко́нях баски́х, Esther 8:11 що цар дав право юдеям, які живуть у кожному місті, зібратися й стати за своє життя, ви́губити, забити та погубити всяке ві́йсько наро́ду та окру́ги, що нена́видять їх, дітей та жінок, а здо́бич по них — розграбува́ти, Esther 8:12 одно́го дня по всіх окру́гах царя Ахашвероша, — тринадцятого дня дванадцятого місяця, — він місяць ада́р. Esther 8:13 Відпис цього листа́ щоб був ви́даний, як зако́н, у кожній окрузі, по́сланий був відкри́тий для всіх наро́дів, і щоб юдеї були гото́ві на той день помсти́тися на своїх ворогах. Esther 8:14 Гінці́, що поїхали ве́рхи на швидки́х конях, вийшли, приспі́шені та пі́гнані царськи́м словом. А цей нака́з був да́ний у за́мку Су́зи. Esther 8:15 А Мордехай вийшов з-перед царе́вого обличчя в царські́й одежі, блакитній та білій, а на ньому велика золота корона та віссо́нний і пурпу́ровий заві́й. І місто Су́зи раділо та тішилося! Esther 8:16 Юдеям було тоді світло, і радість, і веселість, і честь! Esther 8:17 І в кожній окру́зі та в кожному місті, куди досяга́є слово царя та зако́н його, була́ юдеям радість та веселість, бе́нкет та свято! І багато-хто з наро́дів кра́ю стали юде́ями, бо на них напав страх перед юде́ями. Esther 9:0
Esther 9:1 А дванадцятого місяця, — він місяць ада́р, — тринадцятого дня в ньому, коли нака́з царя та зако́н його мали бути ви́конані, дня, коли вороги́ юдеїв сподівалися запанува́ти над ними, поверну́лося те так, що вони, юдеї, запанува́ли над нена́висниками своїми, Esther 9:2 зібра́лися юдеї в своїх міста́х по всіх окру́гах царя Ахашвероша, щоб простягну́ти руку на тих, що заду́мували їм лихо, та ніхто́ не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі наро́ди. Esther 9:3 А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і викона́вці царсько́ї праці підтри́мували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм. Esther 9:4 Бо Мордеха́й став великим у царсько́му домі, а вістка про нього покоти́лась по всіх окру́гах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс. Esther 9:5 І били юдеї всіх своїх ворогі́в, побива́ючи мече́м, і забиваючи та вигу́блюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею. Esther 9:6 А в за́мку Су́зи юдеї позабивали та повигу́блювали п'ять сотень чоловіка, Esther 9:7 і Паршандату, і Далфона, і Аспату, Esther 9:8 і Пората, і Адалію, і Арідата, Esther 9:9 і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата, Esther 9:10 десятьо́х синів Га́мана, Гаммедатового сина, нена́висника юдеїв, забили, а на грабу́нок не простягли своєї руки. Esther 9:11 Того дня число забитих у за́мку Су́зи прийшло перед цареве обличчя. Esther 9:12 І сказав цар до цариці Есте́ри: „У за́мку Су́зи юдеї позабива́ли та повигу́блювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів. Що вони зробили в решті царевих окру́г? І яке жада́ння твоє? І бу́де тобі вво́лене. І яке ще проха́ння твоє? І бу́де зро́блене“. Esther 9:13 І відповіла Есте́р: „Якщо це цареві вгодне, нехай бу́де да́не юдеям, що в Су́зах, також узавтра вчинити за зако́ном цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на ши́бениці“. Esther 9:14 І сказав цар, щоб було зро́блено так, — і був да́ний зако́н у Сузах, а десятоьх Га́манових синів повісили. Esther 9:15 І зібра́лися юдеї, що в Су́зах, також чотирна́дцятого дня місяця ада́р, і ви́били в Су́зах три сотні чоловіка, а на грабу́нок не простигли своєї руки. Esther 9:16 А решта юдеїв, що жили по царськи́х окру́гах, зібралися та й стали до бо́ю за своє життя, і відпочи́ли від ворогів своїх. І позабива́ли вони між своїми нена́висниками сімдеся́т і п'ять тисяч, а на грабу́нок не простягли́ своєї руки.
Esther 9:17 Це було трина́дцятого дня місяця адара, а чотирна́дцятого в ньому настав мир, — і зробили його днем гости́ни та радости. Esther 9:18 А юдеї, що в Су́зах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирна́дцятого в ньому, а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому, — і зробили його днем гости́ни та радости. Esther 9:19 Тому́ то юдеї неогоро́джених селищ, що сидять по неогоро́джених містах, роблять чотирна́дцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посила́ння дару́нків один о́дному. Esther 9:20 А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи́ до всіх юдеїв, що по всіх окру́гах царя Ахашвероша, до близьки́х та далеких, Esther 9:21 щоб вони постанови́ли святкува́ти чотирна́дцятий день місяця ада́ра та п'ятнадцятий день у ньому кожного року, Esther 9:22 як ті дні, коли юдеї відпочи́ли від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум оберну́вся на радість, жало́ба — на свято, щоб зробити їх днями гости́ни та радости, і посила́ння дару́нків один о́дному та дару́нків убогим. Esther 9:23 І прийняли́ юдеї це, що зачали́ робити, і про що́ написав їм Мордеха́й, Esther 9:24 що аґаґ'янин Га́ман, син Гаммедатів, нена́висник усіх юдеїв, замишля́в був на юдеїв, щоб ви́губити їх, і кидав пу́ра, цебто жеребка́, на збенте́ження їх та на згубу їхню. Esther 9:25 Та коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя́ він наказав листом: „Нехай обе́рнеться його злий за́дум, якого він заду́мав був на юдеїв, на його го́лову!“ І повісили його та синів його на ши́бениці. Esther 9:26 Тому́ то й назвали ці дні: Пурі́м, від імени „пур“. Тому то згідно зо всіма́ словами цього листа, і що вони бачили про це й що тра́пилося з ними, Esther 9:27 юдеї постанови́ли й прийняли́ на себе й на наща́дків своїх, та на всіх, хто поєдна́ється з ними, і не відсту́плять, але́ щоб святкува́ти два ті дні кожного року згідно з напи́саним про них та згідно з їхнім ча́сом. Esther 9:28 А дні ці мають спомина́тися та святкува́тися в кожному поколінні, у кожному ро́ді, у кожній окру́зі, у кожному місті. А ці дні, Пурі́м, не минуться між юде́ями, а пам'ять про них не скінчи́ться з їхнього насіння. Esther 9:29 І написала цариця Есте́р, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домага́нням другий раз про те, щоб вико́нувати цього листа́ про Пурім. Esther 9:30 І порозсила́в він листи́ до всіх юдеїв, до ста й двадцяти́ й семи окру́г Ахашверо́шового ца́рства, зо словами миру та правди, Esther 9:31 щоб вони вико́нували ті дні Пурім у їх озна́чених часа́х, як постанови́в про них юде́янин Мордеха́й та цариця Есте́р, і як вони самі постанови́ли на себе та на наща́дків своїх при́писи пості́в та їхнього голосі́ння. Esther 9:32 А Есте́рин нака́з стве́рдив ці при́писи про Пурі́м, і було́ це запи́сане в книгу. Esther 10:0 Esther 10:1 І наклав цар Ахашверо́ш дани́ну на землю та на морські острови́. Esther 10:2 А ввесь чин його сили та його лица́рских діл, і вира́зний о́пис вели́чности Мордеха́я, що звели́чив його цар, — ось вони опи́сані в Книзі Хронік царів мідійських та перських. Esther 10:3 Бо юде́янин Мордеха́й був другий по царі Ахашверо́ші, і великий для юдеїв, і милий для багатьох братів своїх, який шукав добра для наро́ду свого й говорив „мир!“ для всіх наща́дків своїх.
Psalms 0:0
Psalms 1:0 Psalms 1:1 Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків, Psalms 1:2 та в Зако́ні Господнім його насоло́да, і про Зако́н Його вдень та вночі він роздумує! Psalms 1:3 І він буде, як дерево, над во́дним потоком поса́джене, що ро́дить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, — і все́, що він чинить, — щасти́ться йому́! Psalms 1:4 Не так ті безбожні, — вони як полова, що вітер її розвіває! Psalms 1:5 Ось тому́ то не всто́ять безбожні на су́ді, ані грішники у зборі праведних, — Psalms 1:6 дорогу бо праведних знає Госпо́дь, а дорога безбожних загине! Psalms 2:0 Psalms 2:1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне? Psalms 2:2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця: Psalms 2:3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та! Psalms 2:4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє! Psalms 2:5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді: Psalms 2:6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою. Psalms 2:7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. Psalms 2:8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі! Psalms 2:9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“. Psalms 2:10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі: Psalms 2:11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням! Psalms 2:12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється! Psalms 3:0 Psalms 3:1 Псалом Давидів, як він утікав був перед Авесало́мом, своїм сином. Psalms 3:2 Господи, — як багато моїх ворогів, як багато стають проти ме́не! Psalms 3:3 Багато-хто кажуть про душу мою: „Йому в Бозі спасі́ння нема!“ Се́ла. Psalms 3:4 Але, Господи, — щит Ти для мене та слава моя, і мою го́лову Ти підійма́єш! Psalms 3:5 Своїм голосом кличу до Господа, — і Він озве́ться зо свято́ї Своєї гори. Се́ла. Psalms 3:6 Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене, — Psalms 3:7 і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навко́ло ота́борились! Psalms 3:8 Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти ра́зиш усіх ворогів моїх в що́ку, зуби грішникам кру́шиш ! Psalms 3:9 Спасіння від Господа, і над наро́дом Твоїм — Твоє благослове́ння! Се́ла. Psalms 4:0 Psalms 4:1 Для дириґе́нта хору. На струнних знаря́ддях. Псало́м Давидів. Psalms 4:2 Коли кли́чу, — озвися до мене, Боже правди моєї, Ти про́стір для мене робив у тісноті́ … Помилуй мене, і почу́й молитву мою! Psalms 4:3 Лю́дські сини, — доки слава моя буде га́ньбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Се́ла. Psalms 4:4 І знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього! Psalms 4:5 Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серця́х, та й мовчіть! Села. Psalms 4:6 Жертви правди прино́сьте, і наді́йтесь на Господа. Psalms 4:7 Багато-хто кажуть: „Хто нам покаже добро́?“ Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця! Psalms 4:8 Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помно́жилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде. Psalms 4:9 У споко́ї я ляжу, і засну́, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпе́чно! Psalms 5:0 Psalms 5:1 Для дириґента хору. До флейти. Псалом Давидів. Psalms 5:2 Почуй, Господи, мову мою, стогна́ння моє зрозумій Psalms 5:3 Прислу́хайсь до голосу зо́йку мого́, о мій Ца́рю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися бу́ду! Psalms 5:4 Ти слухаєш, Господи, ра́нком мій голос, — ра́нком молитися буду до Тебе та буду чекати, Psalms 5:5 бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, — зло не буде в Тобі пробува́ти! Psalms 5:6 Перед очима Твоїми не втримаються гультяї́, всіх злочинців нена́видиш Ти. Psalms 5:7 Погу́биш Ти неправдомо́вців, кровоже́рну й підступну люди́ну обри́дить Госпо́дь. Psalms 5:8 А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду́, до Храму святого Твого вклонюся в страху́ Твоїм. Psalms 5:9 Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і ви́рівняй передо мною дорогу Свою, — Psalms 5:10 бо в їхніх уста́х нема пра́вди, нутро їхнє прино́сить нещастя, гріб відкритий — їхнє горло, свій язик вони роблять гладе́ньким! Psalms 5:11 Признай їх за винних, о Боже, через свої за́міри хай упаду́ть, за їхні великі злочи́нства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують! Psalms 5:12 А всі, хто наді́ю на Тебе складають, хай ті́шаться, — будуть вічно співати вони, і Ти їх охоро́ниш, і будуть радіти Тобою, хто любить Ім'я́ Твоє! Psalms 5:13 Бо Ти, Господи, благословля́тимеш праведного, милістю вкриєш його, як щито́м! Psalms 6:0 Psalms 6:1 Для дириґента хору. На струнних знаря́ддях. На октаву. Псалом Давидів. Psalms 6:2 Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді! Psalms 6:3 Помилуй мене, Господи, я ж бо слаби́й, уздоро́в мене, Господи, бо тремтять мої кості, Psalms 6:4 і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки? Psalms 6:5 Вернися, о Господи, ви́зволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене! Psalms 6:6 Бож у смерті нема пам'ята́ння про Тебе, у шео́лі ж хто буде хвалити Тебе? Psalms 6:7 Зму́чився я від стогна́ння свого́, щоночі постелю свою обмиваю слізьми́, сльозами своїми окроплюю ложе своє! Psalms 6:8 Моє око зів'я́ло з печалі, поста́ріло через усіх ворогів моїх. Psalms 6:9 Відступіться від мене, усі беззако́нники, бо почув Господь голос мого плачу́! Psalms 6:10 Блага́ння моє Господь ви́слухає, молитву мою Господь при́йме, — Psalms 6:11 усі мої вороги посоро́млені бу́дуть, і будуть настра́шені дуже: хай ве́рнуться, — і будуть вони посоро́млені за́раз! Psalms 7:0 Psalms 7:1 Жало́бна пісня Давидова, яку він співав Господе́ві в справі веніями́нівця Ку́ша. Psalms 7:2 Господи, Боже мій, — я до Тебе вдаю́ся: спаси Ти мене від усіх моїх напасникі́в, і визволь мене, Psalms 7:3 щоб ворог моєї душі не розша́рпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує! Psalms 7:4 Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в доло́нях моїх, Psalms 7:5 коли я доброчи́нцеві злом відплатив, і без причини ограбува́в свого противника, — Psalms 7:6 во́рог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене́, і нехай до землі він потопче життя моє, — і хай мою славу обе́рне на порох! Се́ла. Psalms 7:7 Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понеси́ся на лютість моїх ворогів, і до мене скеру́й постанову Свою, яку Ти заповів! Psalms 7:8 І громада народів ото́чить Тебе, і над нею верни́ся на висоту́! Psalms 7:9 Господь судить людей, — суди ж мене, Господи, за моєю правото́ю й за моєю неви́нністю. Psalms 7:10 Нехай зло́ба безбожних скінчи́ться, а Ти зміцни праведного, бо виві́дуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже! Psalms 7:11 Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає. Psalms 7:12 Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається, Psalms 7:13 коли хто не наве́рнеться, — буде гострити меча Свого Він, Свого лука натя́гне й наста́вить його, Psalms 7:14 і йому пригото́вив смертельні знаря́ддя, — Він зробить огнистими стріли Свої. Psalms 7:15 Ото, беззако́ння зачне нечестивий, і завагітні́є безправ'ям, — і породить неправду. Psalms 7:16 Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку пригото́вив, — Psalms 7:17 обе́рнеться зло його на його голову, і на ма́ківку зі́йде його беззако́ння! Psalms 7:18 Я ж Господа буду хвали́ти за Його правдою, і буду ви́співувати Ймення Всеви́шнього Господа! Psalms 8:0 Psalms 8:1 Для дириґента хору. На інструме́нті ґатійськім. Псалом Давидів. Psalms 8:2 Господи, Владико наш, — яке то величне на ці́лій землі Твоє Йме́ння, — Слава Твоя понад небесами! Psalms 8:3 З уст дітей й немовля́т учинив Ти хвалу́ ради Своїх ворогів, щоб зни́щити проти́вника й ме́сника. Psalms 8:4 Коли бачу Твої небеса́ — діло пальців Твоїх, місяця й зо́рі, що Ти встанови́в, — Psalms 8:5 то що є люди́на, що Ти пам'ятаєш про неї, і син лю́дський, про якого Ти зга́дуєш? Psalms 8:6 А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й ве́личчю Ти корону́єш його! Psalms 8:7 Учинив Ти його воло́дарем тво́рива рук Своїх, все під но́ги йому вмісти́в: Psalms 8:8 худобу дрібну́ та биків, їх усіх, а також степови́х звірів диких, Psalms 8:9 птаство небесне та риби морські́, і все, що морськи́ми доро́гами ходить! Psalms 8:10 Господи, Боже наш, — яке то вели́чне на ці́лій землі Твоє Йме́ння! Psalms 9:0 Psalms 9:1 Для дириґента хору. На спів: „На смерть сина“. Псалом Давидів. Psalms 9:2 Хвали́тиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чу́да Твої! Psalms 9:3 Я буду радіти, і ті́шитись буду Тобо́ю, і бу́ду виспі́вувати Ймення Твоє, о Всевишній! Psalms 9:4 Як будуть назад відступати мої вороги́, то спіткну́ться і ви́гинуть перед обличчям Твоїм! Psalms 9:5 Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні судде́вім сидів, Судде праведний! Psalms 9:6 Докори́в Ти народам, безбожного зни́щив, ім'я́ їхнє Ти витер навічні віки́! Psalms 9:7 О во́роже мій, руйнува́ння твої закінчи́лись на вічність, — ти й міста́ повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять! Psalms 9:8 Та буде Господь пробува́ти навіки, Він для су́ду поставив престола Свого, Psalms 9:9 і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити наро́ди. Psalms 9:10 І тверди́нею буде Господь для пригні́ченого, в час недолі — приту́лком. Psalms 9:11 І на Тебе наді́ятись бу́дуть усі, що Ім'я́ Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе! Psalms 9:12 Співайте Господе́ві, що сидить на Сіоні, між наро́дами розповідайте про чи́ни Його, Psalms 9:13 бо карає Він чинки крива́ві, про них пам'ятає, і не забуває Він зо́йку убогих! Psalms 9:14 Помилуй мене, Господи, поглянь на стражда́ння моє від моїх ненави́сників, Ти, що мене підійма́єш із брам смерти, Psalms 9:15 щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської до́ні я буду радіти спасі́нням Твоїм! Psalms 9:16 Наро́ди попа́дали в яму, яку самі ви́копали, до па́стки, яку захова́ли, нога їхня схо́плена. Psalms 9:17 Господь зна́ний, Він суд учинив, — спіткну́всь нечестивий у вчинку своєї руки́! Гра на струнах. Села. Psalms 9:18 Попряму́ють безбожні в шео́л, всі наро́ди, що Бога забули, Psalms 9:19 бож не навіки забу́деться бідний, надія убогих не згине наза́вжди! Psalms 9:20 Устань же, о Господи, — хай люди́на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть наро́ди! Psalms 9:21 Накинь, Господи, по́страх на них, — нехай знають наро́ди, що вони тільки люди! Се́ла. Psalms 9:22 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся? Psalms 9:23 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони! Psalms 9:24 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа. Psalms 9:25 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли! Psalms 9:26 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх. Psalms 9:27 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“. Psalms 9:28 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ. Psalms 9:29 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим. Psalms 9:30 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку. Psalms 9:31 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті… Psalms 9:32 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“. Psalms 9:33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих! Psalms 9:34 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш? Psalms 9:35 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к. Psalms 9:36 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́! Psalms 9:37 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани! Psalms 9:38 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє, Psalms 9:39 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі! Psalms 10:0 Psalms 10:1 Для дириґента хору. Давидів. Psalms 10:2 Я наді́юсь на Господа, — як же кажете ви до моєї душі: „Відлітай ти на го́ру свою, немов птах?“ Бо ось нечестиві натя́гують лу́ка, міцно ставлять стрілу́ свою на тятиву́, щоб у те́мряві до простосердих стріляти. Psalms 10:3 Як основи зруйновано, — що́ тоді праведний зробить? Psalms 10:4 Госпо́дь у святім Своїм храмі, Господь — престол Його на небеса́х, бачать очі Його, повіки Його випробо́вують лю́дських синів! Psalms 10:5 Господь випробо́вує праведного, а безбожного й того, хто любить наси́лля, — ненави́дить душа Його! Psalms 10:6 Він спу́стить дощем на безбожних горю́че вугі́лля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, — це частка їхньої чаші. Psalms 10:7 Бо Господь справедливий, кохає Він правду, — праведний бачить обли́ччя Його! Psalms 11:0 Psalms 11:1 Для дириґента хору. На окта́ву. Псалом Давидів. Psalms 11:2 Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні! Psalms 11:3 Марно́ту говорять один до одно́го, їхні уста обле́сні, і серцем подвійним говорять. Psalms 11:4 Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того Psalms 11:5 тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?“ Psalms 11:6 Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку! Psalms 11:7 Господні слова — слова чисті, як срі́бло, очищене в глинянім го́рні, сім раз перето́плене! Psalms 11:8 Ти, Господи, їх пильнува́тимеш, і будеш навіки нас стерегти́ перед родом оцим! Psalms 11:9 Безбожні кружля́ють навко́ло, бо нікче́мність між лю́дських синів підійма́ється. Psalms 12:0 Psalms 12:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Psalms 12:2 Доки, Господи, бу́деш мене забувати наза́вжди, доки будеш ховати від ме́не обличчя Своє? Psalms 12:3 Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм — щодня сму́ток? Як довго мій ворог підно́ситись буде над мене? Psalms 12:4 Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я! Psalms 12:5 Щоб мій не́приятель не сказав: „Я його переміг!“ Щоб мої вороги не раділи, як я захита́юсь! Psalms 12:6 Я надію на милість Твою поклада́ю, моє серце радіє спасі́нням Твоїм! Я буду співати Господе́ві, бо Він доброді́йство для мене вчинив. Psalms 13:0 Psalms 13:1 Для дириґента хору. Давидів. Psalms 13:2 Господь дивиться з неба на лю́дських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. Psalms 13:3 Усе повідступа́ло, разом стали бридки́ми вони, нема доброчинця, нема ні одно́го! Psalms 13:4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безпра́в'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його, Psalms 13:5 Тоді настраши́лися стра́хом вони, бо Бог в праведнім роді. Psalms 13:6 Раду вбогого га́ньбите ви, та Госпо́дь охорона йому. Psalms 13:7 Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Своєму наро́ду пове́рне Господь, то радітиме Яків, втіша́тися буде Ізра́їль! Psalms 14:0
Psalms 14:1 Псало́м Давидів. Psalms 14:2 Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, Psalms 14:3 хто не обмовля́є своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає! Psalms 14:4 Обридли́вий погорджений в очах його, і він богобі́йних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, — і дотримує; Psalms 14:5 не дає свого срі́бла на ли́хву, і не бере на невинного пі́дкупу. Хто чинить таке, — ніко́ли той не захита́ється! Psalms 15:0
Psalms 15:1 Золота пісня Дави́дова. Psalms 15:2 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій і — добро моє тільки в Тобі!“ Psalms 15:3 До святих, які на землі, що шляхе́тні вони, — до них все жада́ння моє! Psalms 15:4 Нехай мно́жаться сму́тки для тих, хто набув собі інших богів, — я не буду прино́сить їм ли́вної жертви із крови, і їхніх іме́н не носитиму в устах своїх! Psalms 15:5 Господь — то частина спа́дку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпира́єш! Psalms 15:6 Ча́стки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спа́дщина моя! Psalms 15:7 Благословляю я Господа, що радить мені, на́віть ноча́ми навчають мене мої ни́рки. Psalms 15:8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, — й я не буду захитаний! Psalms 15:9 Через те моє серце радіє та дух весели́ться, — і тіло моє спочиває безпечно! Psalms 15:10 Бо Ти не опу́стиш моєї душі до шео́лу, не попу́стиш Своєму святому побачити тлі́ння! Psalms 15:11 Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, за́вжди блаженство в прави́ці Твоїй! Psalms 16:0 Psalms 16:1 Молитва Дави́дова. Psalms 16:2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́! Psalms 16:3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило, Psalms 16:4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя. Psalms 16:5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися! Psalms 16:6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою, Psalms 16:7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї. Psalms 16:8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене Psalms 16:9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене! Psalms 16:10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно. Psalms 16:11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю. Psalms 16:12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́. Psalms 16:13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, Psalms 16:14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать. Psalms 16:15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою! Psalms 17:0 Psalms 17:1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, Psalms 17:2 то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя, Psalms 17:3 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя! Psalms 17:4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів! Psalms 17:5 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене! Psalms 17:6 Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. Psalms 17:7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́! Psalms 17:8 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву: Psalms 17:9 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього! Psalms 17:10 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́. Psalms 17:11 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся. Psalms 17:12 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари! Psalms 17:13 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його. Psalms 17:14 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й! Psalms 17:15 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив. Psalms 17:16 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх. Psalms 17:17 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, — Psalms 17:18 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони! Psalms 17:19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, — Psalms 17:20 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене! Psalms 17:21 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх, Psalms 17:22 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив, Psalms 17:23 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в! Psalms 17:24 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини, Psalms 17:25 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його. Psalms 17:26 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному, Psalms 17:27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його, Psalms 17:28 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш, Psalms 17:29 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву! Psalms 17:30 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур. Psalms 17:31 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го! Psalms 17:32 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога? Psalms 17:33 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною, Psalms 17:34 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх, Psalms 17:35 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є. Psalms 17:36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч. Psalms 17:37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться. Psalms 17:38 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, — Psalms 17:39 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої! Psalms 17:40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників. Psalms 17:41 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх! Psalms 17:42 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм. Psalms 17:43 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́! Psalms 17:44 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав! Psalms 17:45 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються, Psalms 17:46 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх. Psalms 17:47 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься, Psalms 17:48 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив, Psalms 17:49 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника! Psalms 17:50 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю! Psalms 17:51 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки. Psalms 18:0 Psalms 18:1 Для дириґента хору. Псало́м Давидів. Psalms 18:2 Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д. Psalms 18:3 Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, — Psalms 18:4 без мови й без слів, не чутни́й їхній голос, Psalms 18:5 та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́! Для сонця наме́та поставив у них, — Psalms 18:6 а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу! Psalms 18:7 Вихід його́ з краю неба, а о́біг його — аж на кі́нці його, і від спеки його ніщо не захова́ється. Psalms 18:8 Господній Зако́н досконалий, — він змі́цнює душу. Свідчення Господа певне, — воно недосві́дченого умудряє. Psalms 18:9 Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселя́ють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює. Psalms 18:10 Страх Господа чистий, — він навіки стоїть. При́суди Господа — правда, вони справедливі всі ра́зом, Psalms 18:11 дорожчі вони понад золото і понад бе́зліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільнико́вий, — Psalms 18:12 і раб Твій у них бережки́й, а в дотри́манні їх — нагорода велика. Psalms 18:13 А по́милки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене, Psalms 18:14 і від сваві́льців Свого раба захова́й, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очи́щений. Psalms 18:15 Нехай бу́дуть із волі Твоє́ї слова́ моїх уст, а думки́ мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю! Psalms 19:0 Psalms 19:1 Для дириґента хору. Псало́м Дави́дів. Psalms 19:2 В день недолі озве́ться до тебе Госпо́дь, Ім'я́ Бога Якового зробить си́льним тебе! Psalms 19:3 Він пошле тобі по́міч із святині, і з Сіону тебе підіпре́! Psalms 19:4 Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопа́лення ситим. Се́ла. Psalms 19:5 Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і ви́повнить ці́лий твій за́дум! Psalms 19:6 Ми бу́дем радіти спасі́нням Твоїм, і піді́ймемо пра́пор в Ім'я́ Бога нашого, — нехай Господь виконає всі проха́ння твої! Psalms 19:7 Тепер я пізнав, що спасає Господь помаза́нця Свого́, дає йому ві́дповідь з неба святого Свого́ могу́тніми чи́нами помічно́ї прави́ці Своєї. Psalms 19:8 Одні колесни́цями хва́ляться, а інші кі́ньми, а ми бу́дем хвалитись Ім'я́м Господа, нашого Бога: Psalms 19:9 вони похилились і впали, а ми стоїмо́ та росте́мо на силах! Psalms 19:10 Господи, спаси! Хай озве́ться нам Цар у день нашого кли́кання! Psalms 20:0 Psalms 20:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Psalms 20:2 Господи, силою Твоєю весели́ться цар, і спасі́нням Твоїм — як він сильно радіє! Psalms 20:3 Ти йому дав бажа́ння серця його, і проха́ння уст його не відмо́вив. Се́ла. Psalms 20:4 Бо Ти його ви́передив благослове́ннями добра́, на голову йому поклав корону зо щирого золота. Psalms 20:5 Життя він у Те́бе просив, — і дав Ти йому довголі́ття на вічні віки́! Psalms 20:6 Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу́ та величність кладеш Ти на нього, Psalms 20:7 бо Ти вчи́ниш його благословенням вічним, звесели́ш його радістю, як буде він ра́зом з Тобою! Psalms 20:8 Цар має наді́ю на Господа, у ласці Всеви́шнього не захитається він. Psalms 20:9 Зна́йде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, зна́йде прави́ця Твоя Твоїх ненави́сників. Psalms 20:10 На час гніву Свого Ти їх учи́ниш огне́нною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере́ їх. Psalms 20:11 Ти ви́губиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів лю́дських. Psalms 20:12 Бо нещастя на Тебе вони простягли́, замишляли злу думку, якої здійсни́ти не зможуть, Psalms 20:13 бо Ти їх обе́рнеш плечи́ма до нас, на тяти́вах Своїх міцно стріли поставиш на них. Psalms 20:14 Піднеси́ся ж, о Господи, в силі Своїй, а ми бу́дем співати й хвалити могу́тність Твою! Psalms 21:0 Psalms 21:1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Psalms 21:2 Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого! Psalms 21:3 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені! Psalms 21:4 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих! Psalms 21:5 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх. Psalms 21:6 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились. Psalms 21:7 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді. Psalms 21:8 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють! Psalms 21:9 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“ Psalms 21:10 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї! Psalms 21:11 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог! Psalms 21:12 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́! Psalms 21:13 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене, Psalms 21:14 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть! Psalms 21:15 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі. Psalms 21:16 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене. Psalms 21:17 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої. Psalms 21:18 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені! Psalms 21:19 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають. Psalms 21:20 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну! Psalms 21:21 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса! Psalms 21:22 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів. Psalms 21:23 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру! Psalms 21:24 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве, Psalms 21:25 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го! Psalms 21:26 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, — Psalms 21:27 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки! Psalms 21:28 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів, Psalms 21:29 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами! Psalms 21:30 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти! Psalms 21:31 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа. Psalms 21:32 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив! Psalms 22:0 Psalms 22:1 Псалом Давидів. Psalms 22:2 на пасови́ськах зелених осе́лить мене́, на тихую воду мене запрова́дить! Psalms 22:3 Він душу мою відживля́є, прова́дить мене́ ради Йме́ння Свого́ по стежка́х справедливости. Psalms 22:4 Коли я піду́ хоча б навіть долиною смертної те́мряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, — Твоє же́зло й Твій по́сох — вони мене вті́шать! Psalms 22:5 Ти передо мною трапе́зу згото́вив при моїх ворогах, мою го́лову Ти намасти́в був оливою, моя чаша — то на́дмір пиття́! Psalms 22:6 Ті́льки добро́ й милосердя мене супрово́дити будуть по всі дні мого життя, а я пробува́тиму в домі Господньому довгі часи́! Psalms 23:0 Psalms 23:1 Псалом Давидів. Psalms 23:2 бо заклав Він її на моря́х, і на річках її встанови́в. Psalms 23:3 Хто зі́йде на го́ру Господню, і хто бу́де стояти на місці святому Його? — Psalms 23:4 У кого́ чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиля́в на марно́ту своєї душі, і хто не присягав на обма́ну, Psalms 23:5 нехай но́сить він благослове́ння від Господа, а праведність — від Бога спасі́ння свого! Psalms 23:6 Таке поколі́ння усіх, хто шукає Його́, хто пра́гне обличчя Твого́, Боже Яковів! Се́ла. Psalms 23:7 Піднесі́те верхи́ свої, брами, і будьте відчи́нені, вхо́ди відві́чні, — і вві́йде Цар слави! Psalms 23:8 Хто ж то Цар слави? — Господь си́льний й могу́тній, Господь, що поту́жний в бою́! Psalms 23:9 Піднесіте верхи́ свої, брами, і піднесіте, вхо́ди відві́чні, — і вві́йде Цар слави! Psalms 23:10 Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Савао́т — Він Цар слави! Се́ла. Psalms 24:0 Psalms 24:1 Давидів. Psalms 24:2 Боже мій, я на Тебе наді́юсь, — нехай же я не засоро́млюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене! Psalms 24:3 Не будуть також посоро́млені всі, хто на Тебе наді́ється, та нехай посоромляться ті, хто на Те́бе встає надаре́мно! Psalms 24:4 Доро́ги Твої дай пізнати мені, Го́споди, стежка́ми Своїми мене попрова́дь, Psalms 24:5 провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасі́ння мого́, кожен день я на Тебе наді́юсь! Psalms 24:6 Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони! Psalms 24:7 Гріхи молоде́чого віку мого́ та провини мої не прига́дуй, — пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою! Psalms 24:8 Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі, — Psalms 24:9 Він прова́дить покірних у правді, і лагі́дних навчає дороги Своєї! Psalms 24:10 Всі Господні стежки́ — милосе́рдя та правда для тих, хто Його́ заповіта й свідоцтва доде́ржує. Psalms 24:11 Ради Йме́ння Свого, о Господи, прости мені про́гріх, великий бо він! Psalms 24:12 Хто то́й чоловік, що боїться він Господа? — Він наставить його на доро́гу, котру має ви́брати: Psalms 24:13 душа його жи́тиме в щасті, і насіння його вспадку́е землю! Psalms 24:14 При́язнь Господня до тих, хто боїться Його́, і Сві́й заповіт Він звісти́ть їм. Psalms 24:15 Мої очі постійно до Господа, бо Він з па́стки витягує но́ги мої. Psalms 24:16 Оберни́ся до мене й помилуй мене, — я ж бо самі́тний та бідний! Psalms 24:17 Муки серця мого поширились, — ви́зволь мене з моїх у́тисків! Psalms 24:18 Подивися на горе моє та на му́ку мою, — і прости всі гріхи́ мої! Psalms 24:19 Подивись на моїх ворогів, — як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненави́дять мене! Psalms 24:20 Пильнуй же моєї душі та мене хорони́, — щоб не бути мені засоро́мленим, бо наді́юсь на Тебе! Psalms 24:21 Невинність та правда нехай оточа́ють мене, бо наді́юсь на Тебе! Psalms 24:22 Визволи, Боже, Ізраїля від усіх його у́тисків! Psalms 25:0 Psalms 25:1 Давидів. Psalms 25:2 Перевір мене, Господи, і ви́пробуй мене, перетопи́ мої ни́рки та серце моє, Psalms 25:3 бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив. Psalms 25:4 Не сидів я з людьми́ неправдивими, і не бу́ду ходити з лукавими, Psalms 25:5 я громаду злочи́нців знена́видів, і з грішниками я сидіти не буду. Psalms 25:6 Умию в неви́нності руки свої, й обійду́ Твого, Господи, же́ртівника, Psalms 25:7 щоб хвалу́ Тобі го́лосно ви́голосити, та звісти́ти про всі чу́да Твої. Psalms 25:8 Господи, — полюбив я оселю дому Твого́, і місце перебува́ння слави Твоєї. Psalms 25:9 Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровоже́рами, Psalms 25:10 що в руках їх злоді́йство, що їхня прави́ця напо́внена пі́дкупом. Psalms 25:11 А я бу́ду ходити в своїй непоро́чності, — визволь мене та помилуй мене! Psalms 25:12 Нога моя стала на рівному місці, — на збо́рах я благословля́тиму Господа! Psalms 26:0 Psalms 26:1 Давидів. Psalms 26:2 Коли будуть зближа́тись до ме́не злочи́нці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники́ та мої вороги, — вони спотикну́ться й попа́дають! Psalms 26:3 коли проти мене розло́житься та́бір, то серце моє не злякається, коли проти мене повста́не війна, — я наді́ятись буду на те́, — на по́міч Його́! Psalms 26:4 Одно́го прошу́ я від Господа, буду жадати того́, — щоб я міг пробува́ти в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробува́ти! Psalms 26:5 бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй ски́нії, сховає мене потає́мно в Своєму наме́ті, на скелю мене проведе́! Psalms 26:6 А тепер піднесе́ться моя голова понад ворогами моїми навко́ло мене, і я в Його ски́нії буду прино́сити жертви при ві́дзвуках сурм, і я буду співати та грати Господе́ві! Psalms 26:7 Почуй, Господи, голос мій, коли кли́чу, і помилуй мене, і озви́ся до мене! Psalms 26:8 За Тебе промовило серце моє: „Шукайте Мого лиця!“ тому, Господи, буду шукати обличчя Твого́: Psalms 26:9 не ховай же від мене обличчя Свого́, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені по́міч, — не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасі́ння мого, Psalms 26:10 бо мій батько та мати моя мене кинули, — та Господь прийме́ мене! Psalms 26:11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене сте́жкою рівною, ради моїх ворогів! Psalms 26:12 Не видай мене на сваво́лю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облу́дні та неправдомо́вці, Psalms 26:13 немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро́! Psalms 26:14 Наді́йся на Господа, будь си́льний, і хай буде міцне́ твоє серце, і надійся на Господа! Psalms 27:0 Psalms 27:1 Давидів. Psalms 27:2 Почуй голос блага́ння мого, як я кли́чу до Тебе, коли руки свої я підно́шу до храму святого Твого́! Psalms 27:3 Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безпра́вство, хто плете́ своїм ближнім про мир, — але зло в їхнім серці! Psalms 27:4 Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ді́лом їхні́х рук Ти їм дай, верни їм заслу́жене ними, Psalms 27:5 бо вони не вдивля́ються в чинність Господню й діла́ Його рук, — нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх! Psalms 27:6 Благослове́нний Господь, — бо Він почув голос блага́ння мого! Psalms 27:7 Госпо́дь моя сила та щит мій, на нього наді́ялось серце моє, — й Він мені допоміг, і вті́шилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його́! Psalms 27:8 Господь сила наро́ду Свого́, і за́хист спасі́ння Свого пома́занця! Psalms 27:9 Спаси Свій наро́д, і поблагослови спадщину Свою, і паси їх, і підно́сь їх навіки! Psalms 28:0 Psalms 28:1 Псалом Давидів. Psalms 28:2 Дайте Господу славу Іме́ння Його, у препи́шній святині впадіть перед Господом! Psalms 28:3 Голос Господній над во́дами, Бог слави гримить, Господь над великими во́дами! Psalms 28:4 Голос Господній із силою, голос Господній з вели́чністю. Psalms 28:5 Голос Господній ламає кедри́ни, голос Господній торо́щить кедри́ни лива́нські. Psalms 28:6 Він примусить скака́ти Лива́н як теля́, та Си́ріон, мов молоду антило́пу. Psalms 28:7 Голос Господній викре́шує по́лум'я огняне́, Psalms 28:8 голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Каде́ша тремтячою. Psalms 28:9 Голос Господній примушує ла́ні тремтіти, й ліси́ обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголо́шує: „Слава!“ Psalms 28:10 Господь пробува́в в час пото́пу, і буде Господь пробува́ти повік ві́ку Царем! Psalms 28:11 Господь подасть силу наро́ду Своє́му, Господь поблагосло́вить ми́ром наро́д Свій! Psalms 29:0 Psalms 29:1 Псалом Давидів. Пісня освя́чення дому. Psalms 29:2 Буду Тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини́ мене ви́тяг, і не потішив моїх ворогів ради мене! Psalms 29:3 Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, — і мене вздорови́в Ти. Psalms 29:4 Господи, вивів Ти душу мою із шео́лу, — Ти мене оживи́в, щоб в могилу не схо́дити мені! Psalms 29:5 Співайте Господе́ві, святії Його, й славте пам'ять святині Його! Psalms 29:6 Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ра́нок! Psalms 29:7 А я говорив був у ми́рі своєму: „Я не захита́юсь навіки“! Psalms 29:8 Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі́ моїх сил. Як лице Своє Ти захова́в, то збенте́жився я. Psalms 29:9 До Тебе я кличу, о Господи, і блага́ю я Господа: Psalms 29:10 „Яка ко́ристь із кро́ви моєї, коли́ я до гро́бу зійду́? Чи хвалити Тебе буде по́рох? Чи він ви́явить правду Твою? Psalms 29:11 Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, бу́дь мені помічнико́м!“ Psalms 29:12 Ти перемінив мені плач мій на радість, жало́бу мою розв'яза́в, і підпереза́в мене радістю, Psalms 29:13 щоб славу співала люди́на Тобі й не замо́вкла! Господи, Боже мій, — повік сла́вити буду Тебе! Psalms 30:0 Psalms 30:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Psalms 30:2 На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді! Psalms 30:3 Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене! Psalms 30:4 Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́! Psalms 30:5 Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя! Psalms 30:6 У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди! Psalms 30:7 Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа. Psalms 30:8 Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі, Psalms 30:9 і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої! Psalms 30:10 Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє, Psalms 30:11 бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості! Psalms 30:12 Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене! Psalms 30:13 Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина. Psalms 30:14 Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу, Psalms 30:15 а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“ Psalms 30:16 В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників! Psalms 30:17 Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй, Psalms 30:18 Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу, Psalms 30:19 нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою! Psalms 30:20 Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами! Psalms 30:21 Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш! Psalms 30:22 Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті! Psalms 30:23 А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в. Psalms 30:24 Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує. Psalms 30:25 Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа! Psalms 31:0 Psalms 31:1 Давидів. Пісня навча́льна. Psalms 31:2 блаженна люди́на, що Госпо́дь їй гріха́ не залічить, що нема в її дусі лука́вства! Psalms 31:3 Коли я мовчав, спорохня́віли кості мої в цілоде́нному зо́йку моєму, Psalms 31:4 бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжи́ть, і воло́га моя обернулась на літню посу́ху! Се́ла. Psalms 31:5 Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: „Признаю́ся в просту́пках своїх перед Господом!“ і провину мого гріха Ти простив. Се́ла. Psalms 31:6 Тому кожен побожний відпові́дного ча́су молитися буде до Тебе, і навіть велика нава́ла води не дося́гне до нього! Psalms 31:7 Ти покро́ва моя, Ти від у́тиску бу́деш мене стерегти́, Ти обго́рнеш мене радістю спасі́ння! Се́ла. 8 „Я зроблю́ тебе мудрим, і буду навчати тебе у доро́зі, якою ти будеш ходи́ти, Я дам тобі раду, Моє око вважає на те́бе! Psalms 31:9 Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба прибо́ркати оздо́бою їхньою — вуди́лом і вузде́чкою, як до тебе вони не зближа́ються“. Psalms 31:10 Багато хворі́б — на безбожного, хто ж наді́ю свою покладає на Господа — того милість ото́чує! Psalms 31:11 Веселі́тесь у Го́споді, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросе́рді! Psalms 32:0 Psalms 32:1 Співайте із радістю, праведні в Господі, — бо щи́рим лицю́є хвала́! Psalms 32:2 Хваліть Господа гу́слами, співайте Йому з десятистру́нною а́рфою, Psalms 32:3 заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком су́рем, Psalms 32:4 бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний! Psalms 32:5 Правду та суд Він коха́є, і Господньої милости повна земля! Psalms 32:6 Словом Господнім учи́нене небо, а подихом уст Його все його ві́йсько. Psalms 32:7 Воду мо́рську збирає Він, мов би до мі́ху, безо́дні складає в комо́рах. Psalms 32:8 Буде боятися Господа ці́ла земля, всі ме́шканці все́світу бу́дуть лякатись Його, Psalms 32:9 бо сказав Він — і сталось, наказав — і з'явилось. Psalms 32:10 Госпо́дь ра́ду пога́нів пони́щить, поні́вечить ми́слі наро́дів, Psalms 32:11 а за́дум Господній навіки стоятиме, думки́ Його серця — на вічні віки́! Psalms 32:12 Блаженний той люд, що Богом у нього Госпо́дь, блаженний наро́д, що Він вибрав його на спа́док Собі! Psalms 32:13 Господь споглядає з небе́с, і бачить усіх синів лю́дських, Psalms 32:14 приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю: Psalms 32:15 Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла́! Psalms 32:16 Немає царя, що його многість ві́йська спасає, не врятується ве́летень вели́кістю сили, Psalms 32:17 для спасі́ння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, — Psalms 32:18 ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто наді́ю на милість Його поклада́є, Psalms 32:19 щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти! Psalms 32:20 Душа наша наді́ю склада́є на Господа, — Він наша поміч і щит наш, Psalms 32:21 бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо́! Psalms 32:22 Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли поклада́ємо наді́ю на Тебе! Psalms 33:0 Psalms 33:1 Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. Psalms 33:2 Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх! Psalms 33:3 Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться! Psalms 33:4 Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом! Psalms 33:5 Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив. Psalms 33:6 Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя! Psalms 33:7 Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив. Psalms 33:8 Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх. Psalms 33:9 Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́! Psalms 33:10 Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають! Psalms 33:11 Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́. Psalms 33:12 Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу! Psalms 33:13 Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́? Psalms 33:14 Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу. Psalms 33:15 Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним! Psalms 33:16 Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк, Psalms 33:17 Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі. Psalms 33:18 Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх. Psalms 33:19 Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає. Psalms 33:20 Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх: Psalms 33:21 Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається! Psalms 33:22 Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного. Psalms 33:23 Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього! Psalms 34:0 Psalms 34:1 Давидів. Psalms 34:2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу! Psalms 34:3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“! Psalms 34:4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє. Psalms 34:5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; Psalms 34:6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, — Psalms 34:7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! Psalms 34:8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав! Psalms 34:9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! Psalms 34:10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́. Psalms 34:11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене, Psalms 34:12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою! Psalms 34:13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє. Psalms 34:14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений. Psalms 34:15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють, Psalms 34:16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами. Psalms 34:17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою! Psalms 34:18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді! Psalms 34:19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить, Psalms 34:20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють, Psalms 34:21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“ Psalms 34:22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене! Psalms 34:23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою, Psalms 34:24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, Psalms 34:25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“. Psalms 34:26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене! Psalms 34:27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“ Psalms 34:28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день! Psalms 35:0 Psalms 35:1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида. Psalms 35:2 Грішне слово безбожного в серці моїм: „Нема страху́ Божого перед очима його“, Psalms 35:3 бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб бу́цім то гріх свій знайти, щоб знена́видіти. Psalms 35:4 Слова́ його уст — то марно́та й обма́на, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро́. Psalms 35:5 Беззако́нство заду́мує він на посте́лі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого. Psalms 35:6 Господи, — аж до небе́с милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність, Psalms 35:7 Твоя справедливість — немов гори Божі, Твої суди — безо́дня велика, люди́ну й худо́бу спасаєш Ти, Господи! Psalms 35:8 Яка дорога́ Твоя милість, о Боже, і ховаються лю́дські сини в тіні́ Твоїх крил: Psalms 35:9 вони з ситости дому Твого напо́юються, і Ти їх напува́єш з потока Своїх солодо́щів, Psalms 35:10 бо в Тебе джере́ло життя, в Твоїм світлі побачимо світло! Psalms 35:11 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих! Psalms 35:12 Нога пи́шних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене! Psalms 35:13 Попа́дали там беззако́нники, пова́лено їх — і встати не змо́жуть. Psalms 36:0 Psalms 36:1 Давидів. Psalms 36:2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть! Psalms 36:3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй! Psalms 36:4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння! Psalms 36:5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить, Psalms 36:6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень. Psalms 36:7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі. Psalms 36:8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло, Psalms 36:9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють! Psalms 36:10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його, Psalms 36:11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим! Psalms 36:12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами, Psalms 36:13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день! Psalms 36:14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, — Psalms 36:15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки! Psalms 36:16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох, Psalms 36:17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є! Psalms 36:18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки, Psalms 36:19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть. Psalms 36:20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони! Psalms 36:21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає, Psalms 36:22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть! Psalms 36:23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її; Psalms 36:24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь. Psalms 36:25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили. Psalms 36:26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення. Psalms 36:27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи! Psalms 36:28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине! Psalms 36:29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній. Psalms 36:30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право, Psalms 36:31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться. Psalms 36:32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́, Psalms 36:33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його. Psalms 36:34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні. Psalms 36:35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево, Psalms 36:36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов! Psalms 36:37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність, Psalms 36:38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине! Psalms 36:39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття, Psalms 36:40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони! Psalms 37:0 Psalms 37:1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Psalms 37:2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді, Psalms 37:3 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене, Psalms 37:4 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх, Psalms 37:5 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої, Psalms 37:6 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї. Psalms 37:7 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й, Psalms 37:8 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця. Psalms 37:9 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого. Psalms 37:10 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе. Psalms 37:11 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною. Psalms 37:12 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль. Psalms 37:13 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве! Psalms 37:14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває. Psalms 37:15 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має, Psalms 37:16 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій! Psalms 37:17 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“ Psalms 37:18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя, Psalms 37:19 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я! Psalms 37:20 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други. Psalms 37:21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром. Psalms 37:22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, Psalms 37:23 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє! Psalms 38:0 Psalms 38:1 Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів. Psalms 38:2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний. Psalms 38:3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений. Psalms 38:4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м: Psalms 38:5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“ Psalms 38:6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла. Psalms 38:7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте! Psalms 38:8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона! Psalms 38:9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного! Psalms 38:10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, — Psalms 38:11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь. Psalms 38:12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла. Psalms 38:13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі! Psalms 38:14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене! Psalms 39:0 Psalms 39:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Psalms 39:2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув. Psalms 39:3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи, Psalms 39:4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа! Psalms 39:5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються! Psalms 39:6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти. Psalms 39:7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. Psalms 39:8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“. Psalms 39:9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці. Psalms 39:10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, — Psalms 39:11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні. Psalms 39:12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть, Psalms 39:13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене. Psalms 39:14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, — Psalms 39:15 нехай посоро́млені будуть, і хай зга́ньблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подадуться назад, і нехай посоро́млені бу́дуть, хто бажає для мене лихого! Psalms 39:16 Бодай скам'яні́ли від со́рому ті, хто говорить до мене: „Ага! Ага!“ Psalms 39:17 Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасі́ння Твоє, нехай за́вжди говорять: „Хай буде великий Госпо́дь!“ Psalms 39:18 А я вбогий та бідний, — за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся! Psalms 40:0 Psalms 40:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Psalms 40:2 Блаже́нний, хто дбає про вбогого, — в день нещастя Господь порятує його! Psalms 40:3 Господь берегти́ме його та його оживля́тиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на пота́лу його ворогам! Psalms 40:4 На ложі неду́ги подасть йому сили Госпо́дь, — усе ложе йому перемінить в неду́зі його. Psalms 40:5 Я промовив був: „Господи, май же Ти ми́лість до мене, ви́лікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив! Psalms 40:6 Вороги мої кажуть на мене лихе́: „Коли вмре та загине іме́ння його?“ Psalms 40:7 А коли хто прихо́дить відві́дати, — мовить марне́: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надві́р, то говорить про те. Psalms 40:8 Всі мої вороги між собою шепо́чуться ра́зом на мене, на ме́не лихе́ замишля́ють: Psalms 40:9 „Негі́дна річ тисне його, а що́ він поклався — то більше не встане!“ Psalms 40:10 Навіть при́ятель мій, на якого наді́явся я, що мій хліб споживав, — підняв проти мене п'яту́! Psalms 40:11 Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми́, — і я їм відплачу́, — Psalms 40:12 із то́го довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурми́ти не буде мій ворог. Psalms 40:13 А я — через неви́нність мою Ти підси́лиш мене, і перед обличчям Своїм ти поста́виш навіки мене́! Psalms 40:14 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! Амі́нь і амі́нь! Psalms 41:0 Psalms 41:1 Для дириґента хору. Псало́м навча́льний, синів Коре́євих. Psalms 41:2 Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, Psalms 41:3 душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем? Psalms 41:4 Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“ Psalms 41:5 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святко́вого на́товпу. Psalms 41:6 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його! Psalms 41:7 Мій Боже, душа моя ту́жить в мені, бо я пам'ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц'а́р. Psalms 41:8 Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів, усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною. Psalms 41:9 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя! Psalms 41:10 Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув? Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий? Psalms 41:11 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“ Psalms 41:12 Чого, душе моя, ти суму́єш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його, мого Бога! Psalms 42:0 Psalms 42:1 Розсуди́ мене, Боже, й справу́йся за справу мою із людьми́ небогобі́йними, визволь мене від люди́ни обмани та кривди! Psalms 42:2 Бож Бог Ти моєї тверди́ні, чого́ ж Ти покинув мене? Чого́ я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий? Psalms 42:3 Пошли Своє світло та правду Свою, — вони мене бу́дуть прова́дити, вони запрова́дять мене до Твоєї святої гори та до місць пробува́ння Твого. Psalms 42:4 I нехай я дістанусь до Божого же́ртівннка, до Бога розради п потіхи моєї, — і буду на а́рфі хвали́ти Тебе, Боже, Боже Ти мій! Psalms 42:5 Чого, душе́ моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май наді́ю на Бога, бо я Йому буду ще дя́кувати за спасіння Його, мого Бога! Psalms 43:0 Psalms 43:1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Psalms 43:2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх: Psalms 43:3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив! Psalms 43:4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав! Psalms 43:5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова: Psalms 43:6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас, Psalms 43:7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені, Psalms 43:8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш! Psalms 43:9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, — Psalms 43:10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами: Psalms 43:11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток. Psalms 43:12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів, Psalms 43:13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в! Psalms 43:14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць, Psalms 43:15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас. Psalms 43:16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, — Psalms 43:17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника. Psalms 43:18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили, Psalms 43:19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги! Psalms 43:20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, — Psalms 43:21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого? Psalms 43:22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, — Psalms 43:23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних. Psalms 43:24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди! Psalms 43:25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту? Psalms 43:26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі. Psalms 43:27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою! Psalms 44:0 Psalms 44:1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Синів Коре́євих. Псалом навча́льний. Пісня любови. Psalms 44:2 Моє серце брини́ть добрим словом, проказую я: Для Царя мої тво́ри, мій язик — мов перо скоропи́сця! Psalms 44:3 Ти кращий від лю́дських синів, в Твоїх устах розлита краса́ та добро́, тому благослови́в Бог навіки Тебе. Psalms 44:4 Прив'яжи до стегна́ Свого, Сильний, Свого меча, красу́ Свою́ та вели́чність Свою́, Psalms 44:5 і в вели́чності Своїй сідай, та й ве́рхи помчися за справи правди, і ла́гідности та справедливости, — і на́вчить Тебе страшних чинів прави́ця Твоя́! Psalms 44:6 Твої стрі́ли наго́стрені, — а від них під Тобою наро́ди попа́дають, — у серце Царськи́х ворогів. Psalms 44:7 Престол Твій, о Боже, на вічні віки́, берло правди — берло Царства Твого́. Psalms 44:8 Ти полюбив справедливість, а беззако́ння знена́видів, тому́ намасти́в Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх. Psalms 44:9 Ми́ро, ало́е й кассі́я — всі ша́ти Твої, а з палат із слоно́вої кости — струни Тебе звесели́ли. Psalms 44:10 Серед ска́рбів Твоїх — царські до́чки, по правиці Твоїй стала цариця в офі́рському щирому золоті. Psalms 44:11 Слухай, до́чко, й побач, і нахили своє ухо, — і забудь свій наро́д і дім батька свого́! Psalms 44:12 А Цар буде жадати твоєї краси́, бо Він — твій Госпо́дь, а ти до землі Йому кланяйся. Psalms 44:13 А Ти́рська дочка́ прийде з да́ром, будуть благати тебе найбагатші з наро́ду. Psalms 44:14 Вся оздо́ба царсько́ї дочки́ — усере́дині, шата ж її погапто́вана золотом. Psalms 44:15 У ша́ти гапто́вані вбрану прова́дять її до Царя, за нею дівча́та, подру́ги її, до Тебе прова́джені. Psalms 44:16 Провадять їх з ра́дощами та поті́хою, — у палату царську́ вони ві́йдуть. Psalms 44:17 Замість батькі́в Твоїх бу́дуть сини́ Твої, — їх по ці́лій землі Ти поставиш воло́дарями. Psalms 44:18 Я буду Ім'я́ Твоє зга́дувати по всіх поколіннях, тому́ то наро́ди по вічні віки Тебе сла́вити будуть! Psalms 45:0 Psalms 45:1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. На спів „Аламот“. Пісня. Psalms 45:2 Бог для нас — охоро́на та сила, допомо́га в недолях, що часто трапляються, Psalms 45:3 тому́ не лякаємось ми, як трясе́ться земля, і коли го́ри зсува́ються в серце морі́в! Psalms 45:4 Шумлять і киплять Його во́ди, через ве́лич Його тремтя́ть го́ри. Се́ла. Psalms 45:5 Річка, — відно́ги її веселя́ть місто Боже, найсвятіше із місць пробува́ння Всеви́шнього. Psalms 45:6 Бог серед нього, — нехай не хитається, Бог поможе йому́, коли ра́нок настане. Psalms 45:7 Шуміли наро́ди, хиталися ца́рства, а Він голос подав Свій — і земля розпливла́ся. Psalms 45:8 З нами Господь Савао́т, наша тверди́ня — Бог Яковів. Се́ла. Psalms 45:9 Ідіть, оглядайте Господні діла, — які руйнува́ння вчинив на землі! Psalms 45:10 Аж до кра́ю землі припиняє Він ві́йни, ламає Він лука й торо́щить списа, палить огнем колесни́ці! Psalms 45:11 „Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесу́сь між наро́дами, піднесу́сь на землі!“ Psalms 45:12 З нами Господь Савао́т, наша тверди́ня — Бог Яковів! Се́ла. Psalms 46:0 Psalms 46:1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих, Псалом. Psalms 46:2 Всі наро́ди, — плещі́ть у долоні, покли́куйте Богові голосом ра́дости, Psalms 46:3 грізни́й бо Всевишній Госпо́дь, Цар великий всієї землі! Psalms 46:4 Він наро́ди під нас підбиває, а поган — нам під но́ги, Psalms 46:5 Він нашу спа́дщину для нас вибирає, вели́чність для Якова, що його полюбив. Се́ла. Psalms 46:6 Бог виступає при радісних о́криках, Господь — при голосі ро́га. Psalms 46:7 Співайте Богові нашому, співайте, співайте Царе́ві нашому, співайте, Psalms 46:8 бо Бог — Цар усієї землі, співайте навча́льний псало́м! Psalms 46:9 Бог зацарюва́в над наро́дами, Бог сів на святому Своєму престо́лі! Psalms 46:10 Зібрались влади́ки народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити́ на землі, — між ними Він сильно звели́чений! Psalms 47:0 Psalms 47:1 Пісня. Псалом синів Коре́євих. Psalms 47:2 Великий Госпо́дь і просла́влений ве́льми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі! Psalms 47:3 Препи́шна країна, розра́да всієї землі, — то Сіонська гора, на півні́чних око́лицях, місто Царя можновла́дного! Psalms 47:4 Бог у хра́мах Своїх, за твердиню Він зна́ний. Psalms 47:5 Бо царі ось зібрались, ішли вони ра́зом, Psalms 47:6 але, як побачили, то здивува́лись, полякалися та й розпоро́шились. Psalms 47:7 Обгорнув їх там страх, немов біль породі́ллю; Psalms 47:8 Ти східнім вітром розбив кораблі ті Тарші́ські. Psalms 47:9 Як ми чули, так бачили в місті Господа Савао́та, у місті нашого Бога, — Бог міцно поставить навіки його́! Се́ла. Psalms 47:10 Розмишля́ли ми, Боже, про ми́лість Твою серед храму Твого́. Psalms 47:11 Як Ім'я́ Твоє, Боже, так слава Твоя — аж по кі́нці землі, справедли́вости повна прави́ця Твоя! Psalms 47:12 Нехай весели́ться Сіонська гора, Юдині до́чки хай тішаться через Твої правосу́ддя. Psalms 47:13 Оточі́те Сіо́н й обступі́те його́, полічіть його ба́шти, Psalms 47:14 зверні́те увагу на ва́ла його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти́ поколі́нню насту́пному, Psalms 47:15 бо Цей Бог — то наш Бог на вічні віки́, Він буде прова́дити нас аж до смерти! Psalms 48:0 Psalms 48:1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Psalms 48:2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу, Psalms 48:3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий, Psalms 48:4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність, Psalms 48:5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою! Psalms 48:6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців, Psalms 48:7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться? Psalms 48:8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, — Psalms 48:9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, — Psalms 48:10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу! Psalms 48:11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє. Psalms 48:12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі, Psalms 48:13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине! Psalms 48:14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла. Psalms 48:15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. Psalms 48:16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла. Psalms 48:17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,— Psalms 48:18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею! Psalms 48:19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, — Psalms 48:20 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! Psalms 48:21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине! Psalms 49:0 Psalms 49:1 Псалом Асафів. Psalms 49:2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні! Psalms 49:3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно! Psalms 49:4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити: Psalms 49:5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“. Psalms 49:6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. Се́ла. Psalms 49:7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я! Psalms 49:8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення, Psalms 49:9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх, Psalms 49:10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір, Psalms 49:11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені! Psalms 49:12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній! Psalms 49:13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів? Psalms 49:14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому, Psalms 49:15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“ Psalms 49:16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш? Psalms 49:17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув. Psalms 49:18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав. Psalms 49:19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́. Psalms 49:20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері. Psalms 49:21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої! Psalms 49:22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти! Psalms 49:23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“ Psalms 50:0 Psalms 50:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів, Psalms 50:2 коли до нього прийшов пророк Ната́н, як Давид увійшов був до Вірсаві́ї Psalms 50:3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загла́дь беззако́ння мої! Psalms 50:4 Обмий мене зо́всім з мого беззако́ння, й очи́сти мене від мого гріха́, Psalms 50:5 бо свої беззако́ння я знаю, а мій гріх передо мною пості́йно. Psalms 50:6 Тобі, одно́му Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лука́ве вчинив, тому́ справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездога́нний у су́ді Своїм. Psalms 50:7 Отож я в беззако́нні наро́джений, і в гріху́ зачала́ мене мати моя. Psalms 50:8 Ото, полюбив єси правду в глиби́нах, і в таємних реча́х виявляєш премудрість мені. Psalms 50:9 Очи́сти ісо́пом мене, — і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу. Psalms 50:10 Дай почути мені втіху й радість, — і раді́тимуть кості, що Ти покруши́в. Psalms 50:11 Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззако́ння мої позагла́джуй. Psalms 50:12 Серце чисте створи мені, Боже, і трива́лого духа в моєму нутрі́ віднови́. Psalms 50:13 Не відки́нь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. Psalms 50:14 Верни мені радість спасі́ння Твого́, і зла́гідним духом підтримай мене. Psalms 50:15 Я буду навча́ти беззако́нців доріг Твоїх, — і наве́рнуться грішні до Те́бе. Psalms 50:16 Визволь мене від пере́ступу кро́вного, Боже, Боже спасі́ння мого, мій язик нехай сла́вить Твою справедливість! Psalms 50:17 Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу, Psalms 50:18 бо Ти жертви не пра́гнеш, а дам цілопа́лення, — то не любе воно Тобі буде. Psalms 50:19 Жертва Бо́гові — зла́маний Дух; серцем зла́маним та упоко́реним Ти не погордуєш, Боже! Psalms 50:20 Ущасли́в Своїм благоволі́нням Сіон, збудуй му́ри для Єрусали́му, — Psalms 50:21 тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопа́лення та прино́шення, тоді покладуть на Твій ві́втар тельців! Psalms 51:0 Psalms 51:1 Для дириґента хору. Псалом навча́льний Давидів, Psalms 51:2 як прийшов був ідуме́янин Доеґ та й Саулові був оповів, і до нього сказав: „Давид увійшов до дому Ахіме́леха“. Psalms 51:3 Чого хва́лишся злом, о могу́тній? Цілий де́нь Божа милість зо мною. Psalms 51:4 Замишляє лукавство язик твій, як та бритва наго́стрена ти, що чиниш обману! Psalms 51:5 Ти зло полюбив над добро, а неправду — більш, як правду казати, — Се́ла, Psalms 51:6 ти любиш усякі шкідливі слова́, ти язи́ку обманний! Psalms 51:7 Отож, Бог зруйнує наза́вжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Се́ла. Psalms 51:8 І побачать це пра́ведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього: Psalms 51:9 „Ось муж, що Бога не чинить своєю тверди́нею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого“. Psalms 51:10 А я — як зелена оли́вка у Божому домі, наді́юсь на Божую милість на вічні віки́! Psalms 51:11 Буду сла́вити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про йме́ння Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно! Psalms 52:0 Psalms 52:1 Для дириґента хору. На „Махалат“. Навча́льний псало́м. Давидів. Psalms 52:2 Безумний говорить у серці своїм: „Нема Бога“! Зіпсу́лись вони, і несправедливість обри́дливу чинять, нема доброчи́нця! Psalms 52:3 Бог зо́рить із неба на лю́дських синів, щоб поба́чити, чи є там розумний, що Бога шукає. Psalms 52:4 Усі повідступа́ли, разом стали оги́дними, нема доброчи́нця, нема ні одно́го! Psalms 52:5 Чи ж не розуміють оті, хто беззако́ння вчиняє, що мій люд поїдають? Вони спожива́ють хліб Божий, та не кличуть Його! Psalms 52:6 Тоді настраши́лися стра́хом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, — ти їх посоро́мив, бо ними пого́рдував Бог! Psalms 52:7 Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утіша́тися буде Ізра́їль! Psalms 53:0 Psalms 53:1 Для дириґента хору. На неґінах. Псало́м навча́льний Давидів, Psalms 53:2 як зіфе́яни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!“ Psalms 53:3 Спаси мене, Боже, Іме́нням Своїм, і міццю Своєю мене оправда́й! Psalms 53:4 Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст, Psalms 53:5 бо чужи́нці повстали на мене, розбиша́ки ж шукають моєї душі, — вони Бога не ставили перед собою. Се́ла. Psalms 53:6 Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою. Psalms 53:7 Хай пове́рнеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою ви́нищи їх. Psalms 53:8 В доброві́льному да́рі я жертву Тобі принесу́, Ім'я́ Твоє, Господи, сла́вити буду, що добре воно, Psalms 53:9 бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу зане́пад моїх ворогів! Psalms 54:0 Psalms 54:1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Psalms 54:2 Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся! Psalms 54:3 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, — Psalms 54:4 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують. Psalms 54:5 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене, Psalms 54:6 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла. Psalms 54:7 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“ Psalms 54:8 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла. Psalms 54:9 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею. Psalms 54:10 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,— Psalms 54:11 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому, Psalms 54:12 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на, Psalms 54:13 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, — Psalms 54:14 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені, Psalms 54:15 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу. Psalms 54:16 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! Psalms 54:17 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене: Psalms 54:18 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу! Psalms 54:19 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене! Psalms 54:20 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, — Psalms 54:21 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́, Psalms 54:22 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені! Psalms 54:23 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному! Psalms 54:24 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе! Psalms 55:0 Psalms 55:1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Psalms 55:2 Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене! Psalms 55:3 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене! Psalms 55:4 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, — Psalms 55:5 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені? Psalms 55:6 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло: Psalms 55:7 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою, Psalms 55:8 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві! Psalms 55:9 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй? Psalms 55:10 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені, Psalms 55:11 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу! Psalms 55:12 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені? Psalms 55:13 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́. Psalms 55:14 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом? Psalms 56:0 Psalms 56:1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в пече́ру. Psalms 56:2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні́ Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине! Psalms 56:3 Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро. Psalms 56:4 Він пошле з небес — і врятує мене, Він пога́ньбить того, хто чату́є на мене. Се́ла. Бог пошле Свою милість та правду Свою Psalms 56:5 на душу мою. Знахо́джуся я серед ле́вів, що лю́дських синів пожирають, їхні зуби — як спис той та стрі́ли, а їхній язик — гострий меч. Psalms 56:6 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, — а слава Твоя над всією землею! Psalms 56:7 Вороги пригото́вили па́стку для стіп моїх, душу мою нахи́лили, вони ви́копали вовчу яму для мене, — і попа́дали в неї самі! Се́ла. Psalms 56:8 Моє серце зміцни́лося, Боже, зміцни́лося серце моє, — я буду співати та сла́вити Тебе! Psalms 56:9 Збудися ж ти, хва́ло моя, пробудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду буди́ти досві́тню зорю́! Psalms 56:10 Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед наро́дів, я буду співати Тобі між племе́нами, Psalms 56:11 бо Твоє милосердя велике — воно аж до неба, а правда Твоя — аж до хмар! Psalms 56:12 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над всією землею! Psalms 57:0 Psalms 57:1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів. Psalms 57:2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите? Psalms 57:3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі. Psalms 57:4 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, — Psalms 57:5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є, Psalms 57:6 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного! Psalms 57:7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, — Psalms 57:8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі, Psalms 57:9 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! Psalms 57:10 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену! Psalms 57:11 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє! Psalms 57:12 І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“ Psalms 58:0 Psalms 58:1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Psalms 58:2 Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене! Psalms 58:3 Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних, Psalms 58:4 бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх! Psalms 58:5 Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач! Psalms 58:6 І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! Се́ла. Psalms 58:7 На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту, Psalms 58:8 й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує. Psalms 58:9 Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш! Psalms 58:10 Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя! Psalms 58:11 Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів! Psalms 58:12 Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи! Psalms 58:13 Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть! Psalms 58:14 У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! Се́ла. Psalms 58:15 А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту. Psalms 58:16 Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть. Psalms 58:17 А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом! Psalms 58:18 Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже! Psalms 59:0 Psalms 59:1 Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння, Psalms 59:2 коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. Psalms 59:3 Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас! Psalms 59:4 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась! Psalms 59:5 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином. Psalms 59:6 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Се́ла. Psalms 59:7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас! Psalms 59:8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю! Psalms 59:9 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє. Psalms 59:10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“ Psalms 59:11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить? Psalms 59:12 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже? Psalms 59:13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та! Psalms 59:14 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших! Psalms 60:0 Psalms 60:1 Для дириґента хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів. Psalms 60:2 Вислухай, Боже, блага́ння моє, почуй же молитву мою, — Psalms 60:3 я кли́чу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліва́є! На ске́лю, що вища від мене, мене попрова́дь, Psalms 60:4 бо для мене Ти став пристано́вищем, ба́штою сильною супроти ворога! Psalms 60:5 Хай я оселю́ся наві́ки в наме́ті Твоїм, в укритті́ Твоїх крил захова́юся, Се́ла, Psalms 60:6 бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спа́дщину тим, хто Йме́ння Твого боїться! Psalms 60:7 Царе́ві примно́ж дні до днів, продовж ро́ки йому — немов вічні віки́, Psalms 60:8 нехай він перед Божим лицем пробува́є навіки, хай милість та правда його стережу́ть! Psalms 60:9 Отак буду співати я за́вжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоде́нно обі́ти свої! Psalms 61:0 Psalms 61:1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Давидів. Psalms 61:2 Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, від Нього спасі́ння моє! Psalms 61:3 Тільки Він моя ске́ля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захита́юся дуже! Psalms 61:4 Доки бу́дете ви напада́ти на люди́ну? Усі хочете ви розтрощи́ти її, немов мур той похи́лений, мов би парка́н той валю́щий! Psalms 61:5 Вони́ тільки й ду́мають, я́к би зіпхнути її з висоти, вони полюбили непра́вду: благословляють своїми уста́ми, в своєму ж нутрі́ проклинають! Се́ла. Psalms 61:6 Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, бо від Нього надія моя! Psalms 61:7 Тільки Він моя скеля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захитаюсь! Psalms 61:8 У Бозі спасі́ння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристано́вище в Бозі! Psalms 61:9 Мій наро́де, — кожного ча́су наді́йтесь на Нього, серце своє перед Ним вилива́йте, Бог для нас — пристано́вище! Се́ла. Psalms 61:10 Справді, лю́дські сини́ — як та па́ра, сини́ й вищих му́жів — обма́на: як узяти на вагу́ — вони легші від пари всі ра́зом! Psalms 61:11 Не наді́йтесь на у́тиск, і не пишайтесь грабу́нком; як багатство росте, — не приклада́йте свого серця до нього! Psalms 61:12 Один раз Бог сказав, а двічі я чув, — що сила — у Бога! Psalms 61:13 І в Тебе, о Господи, милість, бо відпла́чуєш кожному згідно з діла́ми його! Psalms 62:0 Psalms 62:1 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. Psalms 62:2 Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води. Psalms 62:3 Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, — Psalms 62:4 ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють! Psalms 62:5 Так я буду в житті своїм благословля́ти Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати ! Psalms 62:6 Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми. Psalms 62:7 Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х: Psalms 62:8 що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму! Psalms 62:9 Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене. Psalms 62:10 Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі, Psalms 62:11 нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою! Psalms 62:12 А цар звесели́ться у Бозі, буде хва́лений кожен, хто йому присягає, будуть бо за́мкнені уста лжемо́вцям! Psalms 63:0 Psalms 63:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Psalms 63:2 Вислухай, Боже, мій голос, як ска́ржуся я, від стра́ху ворожого душу мою хорони! Psalms 63:3 Заховай мене від потає́много збору злочинців, від крику сваві́льців, Psalms 63:4 які нагостри́ли свого язика́, як меча, натягнули стрілу́ свою словом гірки́м, Psalms 63:5 щоб таємно стріляти в невинного, — вони нагло стріля́тимуть в нього, і не бу́дуть боятись! Psalms 63:6 У злій справі зміцня́ють себе, змовля́ються па́стки таємно розста́вити, кажуть: „Хто бу́де їх бачити?“ Psalms 63:7 Вони кривди ховають. Загинемо, як за́дум їхній спо́вниться, бо нутро́ чоловіка та серце — глибоке! Psalms 63:8 Але́ вчинить Бог, що стріла́ на них стрі́лить, — і на́гло пора́нені будуть, Psalms 63:9 і вчинить, що їхній язик допаде́ться до них, — і будуть хита́ти головою усі, хто спогля́не на них! Psalms 63:10 І всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і ді́ло Його зрозуміють! Psalms 63:11 І праведний Господом бу́де раді́ти, і буде вдава́тись до Нього, і бу́дуть похва́лені всі простосе́рді! Psalms 64:0 Psalms 64:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Пісня. Psalms 64:2 Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі́ має ві́дданий бути обі́т! Psalms 64:3 Ти, що моли́тви вислу́хуєш, всяке тіло до Тебе прихо́дить! Psalms 64:4 Справи грішні зробились сильніші від нас, — Ти наші гріхи пробача́єш! Psalms 64:5 Блаженний, кого вибираєш Ти та наближа́єш, — в осе́лях Твоїх спочива́ти той буде! наси́тимось ми добром дому Твого́, найсвятішим із храму Твого́! Psalms 64:6 Грізні ре́чі Ти відповіда́єш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кі́нців землі та су́щих далеко на морі, Psalms 64:7 що гори ставиш Своєю силою, підпере́заний міццю, Psalms 64:8 що втихоми́рюєш гу́ркіт морів, їхніх хвиль та га́лас наро́дів. Psalms 64:9 І будуть боятись озна́к Твоїх ме́шканці кі́нців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід пора́нку й де вечір. Psalms 64:10 Ти відві́дуєш землю та по́їш її, Ти збагачуєш щедро її, — по́вний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, — бо Ти так пригото́вив її! Psalms 64:11 Ти ріллю її наси́чуєш во́гкістю, вирі́внюєш гру́ддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш росли́нність її! Psalms 64:12 Ти добром Своїм рік вкороно́вуєш, і стежки́ Твої кра́плями то́вщу течу́ть! Psalms 64:13 Пасови́ська пустині сплива́ються кра́плями, і радістю підпереза́лись узгі́р'я! Psalms 64:14 Луги́ зодягнулись ота́рами, а долини покрилися збіжжям, — гука́ють вони та співають! Psalms 65:0 Psalms 65:1 Для дириґента хору. Пісня. Псалом. Psalms 65:2 виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть! Psalms 65:3 Скажіть Богу: „Які Твої вчинки грізні́! Через силу велику Твою — Твої вороги піддаду́ться Тобі, Psalms 65:4 вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє!“ Се́ла. Psalms 65:5 Ідіть і погляньте на Божі діла́, — Він грізни́й у діла́х проти лю́дських сині́в! Psalms 65:6 Він на суході́л змінив море, — й перехо́дили рі́чку ногою, — там раділи ми в Ньому! Psalms 65:7 Він царю́є навіки Своєю могу́тністю, очі Його між наро́дами зо́рять, — нехай не несуться відсту́пники! Се́ла. Psalms 65:8 Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголо́шуйте, Psalms 65:9 що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткну́тись, Psalms 65:10 бо Ти, Боже, нас випробо́вував, Ти нас перетопи́в, як срібло́ перето́плюється. Psalms 65:11 Ти нас до в'язни́ці впровадив, Ти пута поклав нам на сте́гна, Psalms 65:12 Ти їздити дав був люди́ні по го́ловах наших, ми ввійшли до огню́ й до води, — але на широкі місця Ти нас вивів! Psalms 65:13 Увійду́ я до дому Твого́ з цілопа́леннями, обі́ти свої Тобі ви́плачу ті, Psalms 65:14 що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісно́ті моїй! Psalms 65:15 Цілопа́лення ситих тельці́в піднесу́ Тобі з димом кади́льним бара́нячим, приготу́ю биків із козла́ми. Се́ла. Psalms 65:16 Ідіть, і послухайте, всі богобі́йні, а я розкажу́, що́ Він учинив для моєї душі: Psalms 65:17 До Нього я кли́кав уста́ми своїми, і хва́ли Йому — під моїм язико́м! Psalms 65:18 Коли б беззако́ння я бачив у серці своїм, то Госпо́дь не почув би мене, Psalms 65:19 але́ Бог почув, — і вислухав голос моєї молитви! Psalms 65:20 Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого́ милосердя від мене! Psalms 66:0 Psalms 66:1 Для дириґента хору. На струнних знаряддях. Псалом. Пісня. Psalms 66:2 Нехай Бог помилує нас, і хай поблагосло́вить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Се́ла, Psalms 66:3 щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред наро́дів усіх — спасі́ння Твоє! Psalms 66:4 Хай Тебе вихваля́ють наро́ди, о Боже, хай сла́влять Тебе всі наро́ди! Psalms 66:5 Нехай веселя́ться й співають племе́на, бо Ти правдою су́диш наро́ди й племе́на ведеш на землі! Се́ла. Psalms 66:6 Хай Тебе вихваля́ють наро́ди, о Боже, хай сла́влять Тебе всі наро́ди! Psalms 66:7 Земля врожай свій дала́, — Бог поблагослови́в нас, наш Бог! Psalms 66:8 Нехай благословля́є нас Бог, і всі кі́нці землі хай бояться Його! Psalms 67:0 Psalms 67:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Пісня. Psalms 67:2 Нехай воскре́сне Бог, — і розпоро́шаться вороги́ Його, і нехай від лиця Його повтіка́ють Його ненави́сники! Psalms 67:3 Як дим розвіва́ється, так їх розві́й, як то́питься віск від огню́, отак несправедли́ві заги́нуть перед Божим лице́м! Psalms 67:4 А пра́ведні будуть раді́ти, і будуть ті́шитися перед Богом, і весели́тися в радості будуть! Psalms 67:5 Співайте Богові, виспівуйте Йме́нню Його, рівняйте дорогу Тому́, Хто їде на хмарах, — Господь Йому Йме́ння, — та перед Ним веселі́ться! Psalms 67:6 Си́ротам батько й вдови́цям суддя́, — то Бог у святому мешка́нні Своїм! Psalms 67:7 Бог самі́тних уводить до дому, витягує в'я́знів з кайда́нів, — тільки відсту́пники ме́шкати будуть у спа́леній сонцем землі! Psalms 67:8 Боже, коли перед наро́дом Своїм Ти вихо́див, коли йшов Ти пустинею, — Се́ла, Psalms 67:9 то трясла́ся земля, також ка́пало небо було перед Богом, Сіна́й затремті́в перед Богом, Богом Ізраїля! Psalms 67:10 Дощ добродійний спускаєш Ти кра́плями, Боже, на спа́док Свій перему́чений — міцно поставив його́. Psalms 67:11 У ньому сиділо Твоє многолю́ддя, у Своїй доброті́ все готуєш Ти бідному, Боже! Psalms 67:12 Господь дає слово; прові́сниць велика много́та: Psalms 67:13 „Царі військ утікають, утікають, па́ні ж до́му розділює здо́бич“. Psalms 67:14 Коли ви спочиваєте між обійстя́ми — то кри́ла голубки покриті сріблом, а пе́ра її — зеленка́вістю золота. Psalms 67:15 Коли Всемогу́тній царів розпоро́шував в Кра́ї, то сніг Ти спускав на Цалмо́ні. Psalms 67:16 Гора Божа — Баша́нська гора, гора верхогі́р'я — гора та Баша́нська. Psalms 67:17 Верхогі́р'я, — чого за́здрісно ди́витеся на ту го́ру, що Бог зажадав на мешка́ння Своє, і Госпо́дь буде ме́шкати там за́вжди? Psalms 67:18 Колесни́ць Божих дві десятьти́сячки, тисячі багатокра́тні, — Господь із Сіна́ю прибув до святині. Psalms 67:19 Ти піднявся був на висоту́, полоне́них набрав, узяв дари ради люди́ни, — і відсту́пники ме́шкати будуть у Господа Бога також. Psalms 67:20 Благословенний Господь, — тягарі́ Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння! Се́ла. Psalms 67:21 Бог для нас — Бог спасіння, і в Господа Владики ви́ходи смерти! Psalms 67:22 Але розторо́щить Бог го́лову Своїх ворогів, ма́ківку, вкриту волоссям, того, хто в гріха́х своїх ходить! Psalms 67:23 Промовив Господь: „Я спрова́джу з Баша́ну тебе́, з глибин моря спрова́джу, Psalms 67:24 щоб ти но́гу свою мив у кро́ві, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!“ Psalms 67:25 Похо́ди Твої, Боже, ба́чено, похо́ди Бога мого у святині мого Царя: Psalms 67:26 Попе́реду йшли співаки́, пото́му грачі́, посеред дівчат, що бряжча́ли на бу́бнах: Psalms 67:27 „Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел Ізраїля!“ Psalms 67:28 Там Веніями́н молодий, їхній воло́дар, князі Юди, їхні полки́, князі Завуло́на, князі Нефтали́ма. Psalms 67:29 Твій Бог наказав тобі силу, — будь силою, Боже, того́, кого нам учинив! Psalms 67:30 Із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара. Psalms 67:31 Погрози́ звірині́ в очере́ті, череді волів ра́зом з телятами лю́дськими, понищ тих, хто кава́лками срі́бла ми́лується, розпоро́ш ті наро́ди, що воєн бажають! Psalms 67:32 При́йдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога. Psalms 67:33 Царства землі, — співайте Богові, виспівуйте Господа, — Се́ла, Psalms 67:34 що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним. Psalms 67:35 Ви́знайте Богові силу, величність Його над Ізраїлем, а в хмарах потуга Його! Psalms 67:36 Бог грізни́й у святинях Своїх, Бог Ізраїлів Він, що наро́дові дає силу й міць, Бог благослове́нний! Psalms 68:0 Psalms 68:1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Psalms 68:2 Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́! Psalms 68:3 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́! Psalms 68:4 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого! Psalms 68:5 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю! Psalms 68:6 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані! Psalms 68:7 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, — Psalms 68:8 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє! Psalms 68:9 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері, Psalms 68:10 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене, Psalms 68:11 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу. Psalms 68:12 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них: Psalms 68:13 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є. Psalms 68:14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого, Psalms 68:15 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод! Psalms 68:16 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня! Psalms 68:17 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене, Psalms 68:18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене, Psalms 68:19 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене! Psalms 68:20 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги! Psalms 68:21 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов! Psalms 68:22 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли. Psalms 68:23 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами, Psalms 68:24 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються! Psalms 68:25 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє! Psalms 68:26 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде! Psalms 68:27 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою. Psalms 68:28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, Psalms 68:29 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними! Psalms 68:30 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім, Psalms 68:31 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму! Psalms 68:32 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має. Psalms 68:33 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце, Psalms 68:34 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він! Psalms 68:35 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається, Psalms 68:36 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́, Psalms 68:37 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім! Psalms 69:0 Psalms 69:1 Для дириґента хору. Давидів. На пам'ятку. Psalms 69:2 Поква́пся спасти́ мене, Боже, Господи, поспіши́ся ж на поміч мені! Psalms 69:3 Нехай посоро́млені будуть, і хай застида́ються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подаду́ться назад, і нехай посоро́млені будуть усі, хто бажає для мене лихо́го! Psalms 69:4 Бодай поверну́лися з со́ромом ті, хто говорить на мене: „Ага!.. Ага!“ Psalms 69:5 Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасі́ння Твоє, і хай за́вжди говорять: „Хай буде великий Господь!“ Psalms 69:6 А я вбогий та бідний, — поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся! Psalms 70:0 Psalms 70:1 До Те́бе вдаюся я. Господи, — хай же не бу́ду повік засоро́млений! — Psalms 70:2 ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене, Psalms 70:3 стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя! Psalms 70:4 Бо́же мій, визволь мене від руки беззако́нного, від руки́ того, хто кривдить та гно́бить мене, Psalms 70:5 Ти бо, Влади́ко, наді́я моя, Господи, Ти охоро́на моя від юна́цького віку мого! Psalms 70:6 На Тебе опе́рся я був від наро́дження, від утроби моєї матері — Ти охоро́на моя, в Тобі моя слава постійно! Psalms 70:7 Я став багатьо́м, як диво́вище, — та Ти си́льна моя охоро́на! Psalms 70:8 Уста́ мої повні Твоєї хвали́, уве́сь день — Твоєї вели́чности! Psalms 70:9 Не кидай мене на час ста́рости, коли зме́ншиться сила моя, не лиши Ти мене, Psalms 70:10 бо мої вороги проти мене змовля́ються, а ті, що чату́ють на душу мою — нараджа́ються ра́зом, Psalms 70:11 гово́рячи: „Бог покинув його, — доганяйте й хапа́йте його, бо нема, хто б його врятува́в!“ Psalms 70:12 Не відда́люйся, Боже, від мене, Боже мій — поспіши́ся ж на поміч мені! Psalms 70:13 Нехай посоро́мляться, хай позника́ють усі, хто нена́видить душу мою, бодай зодягли́ся в нару́гу та в со́ром усі, хто пра́гне для мене лихо́го! Psalms 70:14 А я буду постійно наді́ятись, і славу Твою над усе я помно́жу! Psalms 70:15 Уста́ мої оповіда́тимуть правду Твою, про спасі́ння Твоє — увесь день, бо числа́ їх не знаю, — Psalms 70:16 буду сла́вити вчи́нки великі всевла́дного Господа, згада́ю про правду Твою, єди́но Твою! Psalms 70:17 Боже, навчав Ти мене від юна́цтва мого, — і аж дотепе́р я звіщаю про чу́да Твої. Psalms 70:18 А Ти, Боже, не кидай мене аж до ста́рости та сивини́, поки я не звіщу́ про раме́но Твоє поколі́нню, і кожному, хто́ тільки при́йде — про чи́ни великі Твої! Psalms 70:19 Бо Твоя справедли́вість, о Боже, сягає аж до високо́сти, Боже, що речі великі вчини́в, — хто рівний Тобі? Psalms 70:20 Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти ожи́виш мене, і з безо́день землі мене зно́ву Ти ви́тягнеш, Psalms 70:21 Ти збі́льшиш величність мою, і знову поті́шиш мене! Psalms 70:22 А я буду на а́рфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гу́слами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів! Psalms 70:23 Нехай співом раді́ють уста́ мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятува́в! Psalms 70:24 Шепо́че про правду Твою мій язик ці́лий день, бо посоро́млені, бо пога́ньблені всі, хто шукає лихо́го для мене! Psalms 71:0 Psalms 71:1 Соломонів. Psalms 71:2 хай він правдою судить наро́да Твого, а вбогих Твоїх — справедливістю! Psalms 71:3 Нехай гори прино́сять наро́дові мир, а па́гірки — правду. Psalms 71:4 Він судитиме вбогих наро́ду, помага́тиме бідним, і ти́снути буде гноби́теля! Psalms 71:5 Будуть боятись Тебе, поки сонця, і поки місяця, — з ро́ду до ро́ду! Psalms 71:6 Він зі́йде, як дощ на покіс, немов кра́плі, що зро́шують землю! Psalms 71:7 Праведний буде цвісти́ в його дні, а спо́кій великий — аж поки світи́тиме місяць, — Psalms 71:8 і він запанує від моря до моря, і від Ріки́ аж до кі́нців землі! Psalms 71:9 Мешканці пустинь на коліна попа́дають перед обличчям його, а його вороги будуть по́рох лиза́ти. Psalms 71:10 Царі Тарші́шу та острові́в дадуть да́ри, принесуть царі Ше́ви та Се́ви дару́нки! Psalms 71:11 І впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі наро́ди, Psalms 71:12 бо ви́зволить він бідаря́, що голо́сить, та вбогого, що немає собі допомоги! Psalms 71:13 Він змилується над убогим та бідним, і спасе́ душу бідних, Psalms 71:14 від кривди й наси́лля врятує їхню душу, їхня кров дорога́ буде в о́чах його! Psalms 71:15 І буде він жити, і дасть йому з золота Ше́ви, і за́вжди молитися буде за нього, буде благословля́ти його кожен день! Psalms 71:16 На землі буде збіжжя багато, на гірсько́му верху́ зашумить, як Лива́н, його плід, і наро́д зацвіте по міста́х, як трава на землі! Psalms 71:17 Хай ім'я́ його бу́де навіки, хай росте, поки сонця, найме́ння його, нехай благословля́ються ним, — будуть хвали́ти його всі наро́ди! Psalms 71:18 Благословен Госпо́дь Бог, Бог Ізраїлів, єдиний, що чу́да вчиня́є, Psalms 71:19 і благослове́нне навіки Ім'я́ Його слави, і хай Його слава всю землю напо́внить! Амі́нь і амі́нь! Psalms 71:20 Скінчи́лись молитви Давида, сина Єссе́я. Psalms 72:0 Psalms 72:1 Псалом Аса́фів. Psalms 72:2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої, Psalms 72:3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, — Psalms 72:4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, Psalms 72:5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів. Psalms 72:6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля, Psalms 72:7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся, Psalms 72:8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно: Psalms 72:9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є! Psalms 72:10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду Psalms 72:11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість, Psalms 72:12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“ Psalms 72:13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої, Psalms 72:14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний. Psalms 72:15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх. Psalms 72:16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх, Psalms 72:17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив: Psalms 72:18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх! Psalms 72:19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів! Psalms 72:20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні! Psalms 72:21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле, Psalms 72:22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став! Psalms 72:23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю, Psalms 72:24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене! Psalms 72:25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го! Psalms 72:26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки, Psalms 72:27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе! Psalms 72:28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни! Psalms 73:0 Psalms 73:1 Псалом навча́льний, Аса́фів. Psalms 73:2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, — Psalms 73:3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині! Psalms 73:4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, — Psalms 73:5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева. Psalms 73:6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами, Psalms 73:7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили. Psalms 73:8 Сказали вони в своїм серці : „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів... Psalms 73:9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... Psalms 73:10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє? Psalms 73:11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ! Psalms 73:12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі! Psalms 73:13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах, Psalms 73:14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині, Psalms 73:15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі! Psalms 73:16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце, Psalms 73:17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в! Psalms 73:18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“ Psalms 73:19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди! Psalms 73:20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля! Psalms 73:21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє! Psalms 73:22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного! Psalms 73:23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає! Psalms 74:0 Psalms 74:1 Для дириґента хору. „Не вигуби!“ Псалом Аса́фів. Пісня. Psalms 74:2 Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке́ Твоє Ймення! Оповідають про чу́да Твої. Psalms 74:3 „Коли при́йде година озна́чена, то Я буду суди́ти справедливо. Psalms 74:4 Розтопи́лась земля, і всі її ме́шканці, та стовпи́ її змі́цнюю Я. Се́ла. Psalms 74:5 Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви ро́га! Psalms 74:6 Не підійма́йте ви рога свого́ догори́, не говоріть твердоши́йно, Psalms 74:7 бо не від сходу, і не від за́ходу, і не від пусти́ні наді́йде пови́щення, Psalms 74:8 але́ судить Бог: того Він пони́жує, а того повищує, — Psalms 74:9 бо чаша в Господній руці, а шумли́ве вино повне мі́шаного, — і наливає Він з нього, усі ж безза́конні землі виссуть та вип'ють лиш дрі́жджі її! Psalms 74:10 А я буду звіща́ти навіки, співатиму Богові Якова, Psalms 74:11 відрубаю всі ро́ги безбожних, — роги праведного піднесу́ться! Psalms 75:0 Psalms 75:1 Для дириґента хору. На неґінах. Псалом Аса́фів. Пісня. Psalms 75:2 Бог знаний у Юді, Його Йме́ння велике в Ізраїлі! Psalms 75:3 У Сали́мі намет Його, а мешка́ння Його на Сіоні, — Psalms 75:4 Він там полама́в стріли лу́ку, щита́ та меча, та війну́! Се́ла. Psalms 75:5 Ти осяйни́й, потужніший за го́ри відві́чні. Psalms 75:6 Обдерто людей сильносе́рдих, задріма́ли вони своїм сном, — і не знайшли своїх рук усі мужі військо́ві. Psalms 75:7 Від сварі́ння Твого́, Боже Яковів, оглу́шується колесни́ця та кінь: Psalms 75:8 Ти — Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть ча́су гніву Твого? Psalms 75:9 Як звіщаєш Ти суд із небе́с, то боїться й стиха́є земля, Psalms 75:10 як встає Бог на суд, щоб спасти́ всіх покі́рних землі! Се́ла. Psalms 75:11 Бо й гнів лю́дський Тебе вихваля́є, решту ж гніву Ти по́ясом в'я́жеш. Psalms 75:12 Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточа́є, хай прино́сять дарунка Грізно́му: Psalms 75:13 Він духа вельмож впокоря́є, страшни́й Він для зе́мних царів! Psalms 76:0 Psalms 76:1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Psalms 76:2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене! Psalms 76:3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена: Psalms 76:4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла. Psalms 76:5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́. Psalms 76:6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні, Psalms 76:7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є: Psalms 76:8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає? Psalms 76:9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід? Psalms 76:10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла. Psalms 76:11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“. Psalms 76:12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна, Psalms 76:13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м! Psalms 76:14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш? Psalms 76:15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами, Psalms 76:16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла. Psalms 76:17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні. Psalms 76:18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали. Psalms 76:19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля! Psalms 76:20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп. Psalms 76:21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на. Psalms 77:0 Psalms 77:1 Пісня навча́льна Асафова. Psalms 77:2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю! Psalms 77:3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, — Psalms 77:4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив! Psalms 77:5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх, Psalms 77:6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям. Psalms 77:7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть. Psalms 77:8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний. Psalms 77:9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю: Psalms 77:10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися, Psalms 77:11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав. Psalms 77:12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім: Psalms 77:13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал; Psalms 77:14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч; Psalms 77:15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні. Psalms 77:16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки. Psalms 77:17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього, Psalms 77:18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи. Psalms 77:19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“ Psalms 77:20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“ Psalms 77:21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів, Psalms 77:22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись. Psalms 77:23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба, Psalms 77:24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав: Psalms 77:25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости! Psalms 77:26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, — Psalms 77:27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к, Psalms 77:28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його. Psalms 77:29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс! Psalms 77:30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х, Psalms 77:31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в. Psalms 77:32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його, Psalms 77:33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху. Psalms 77:34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали, Psalms 77:35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль. Psalms 77:36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́, Psalms 77:37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті. Psalms 77:38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість, Psalms 77:39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється! Psalms 77:40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́! Psalms 77:41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, — Psalms 77:42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі, Psalms 77:43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої, Psalms 77:44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́. Psalms 77:45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили. Psalms 77:46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́. Psalms 77:47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці. Psalms 77:48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні. Psalms 77:49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в. Psalms 77:50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці. Psalms 77:51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових. Psalms 77:52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині. Psalms 77:53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх. Psalms 77:54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́. Psalms 77:55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в. Psalms 77:56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували, Psalms 77:57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук. Psalms 77:58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами. Psalms 77:59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем, Psalms 77:60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей, Psalms 77:61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога. Psalms 77:62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою: Psalms 77:63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь, Psalms 77:64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його. Psalms 77:65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений, Psalms 77:66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав! Psalms 77:67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав, Psalms 77:68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив! Psalms 77:69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в. Psalms 77:70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв, Psalms 77:71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, — Psalms 77:72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх! Psalms 78:0 Psalms 78:1 Псалом Аса́фів. Psalms 78:2 Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й. Psalms 78:3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників! Psalms 78:4 Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць. Psalms 78:5 Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь? Psalms 78:6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть, Psalms 78:7 бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили! Psalms 78:8 Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли! Psalms 78:9 Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́! Psalms 78:10 Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів, Psalms 78:11 нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних! Psalms 78:12 А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи! Psalms 78:13 А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід! Psalms 79:0 Psalms 79:1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Psalms 79:2 Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися Psalms 79:3 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! Psalms 79:4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! Psalms 79:5 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого? Psalms 79:6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри. Psalms 79:7 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші. Psalms 79:8 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось! Psalms 79:9 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив, Psalms 79:10 Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край, Psalms 79:11 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри, Psalms 79:12 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́! Psalms 79:13 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою? Psalms 79:14 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її! Psalms 79:15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника, Psalms 79:16 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в! Psalms 79:17 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, — Psalms 79:18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі! Psalms 79:19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати! Psalms 79:20 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось! Psalms 80:0 Psalms 80:1 Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Psalms 80:2 Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова, Psalms 80:3 заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами, Psalms 80:4 засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята, Psalms 80:5 бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова! Psalms 80:6 На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав: Psalms 80:7 „Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились. Psalms 80:8 Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. Се́ла. Psalms 80:9 Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене: Psalms 80:10 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому! Psalms 80:11 Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню! Psalms 80:12 Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, — Psalms 80:13 і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами! Psalms 80:14 Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх, Psalms 80:15 ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх! Psalms 80:16 Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час, Psalms 80:17 і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“ Psalms 81:0 Psalms 81:1 Псалом Аса́фів. Psalms 81:2 „Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки бу́дете ви підіймати обличчя безбожних? Се́ла. Psalms 81:3 Розсуді́те нужде́нного та сироту́, оправдайте убогого та бідаря́, Psalms 81:4 порятуйте нужде́нного та бідака́, збережіть з руки несправедливих!“ Psalms 81:5 Не пізнали та не зрозуміли, у те́мряві ходять вони. Всі основи землі захита́лись. Psalms 81:6 Я сказав був: „Ви — боги, і сини ви Всевишнього всі, Psalms 81:7 та однак повмира́єте ви, як люди́на, і попа́даєте, як кожен із вельмо́ж“. Psalms 81:8 Устань же, о Боже, та землю суди, бо у вла́ді Твоїй всі наро́ди! Psalms 82:0 Psalms 82:1 Пісня. Псалом Аса́фів. Psalms 82:2 Боже, не будь мовчазни́м, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, — Psalms 82:3 бо ось зашуміли Твої вороги́, а Твої ненави́сники го́лови попідійма́ли! Psalms 82:4 Вони проти народу Твого хитрий за́дум видумують, і нара́джуються проти тих, кого Ти береже́ш! Psalms 82:5 Вони кажуть: „Ходіть но, та знищимо їх з-між наро́дів,- і згадуватись більш не буде іме́ння Ізраїля!“ Psalms 82:6 Бо вони одноду́шно нара́дилися, проти Тебе умови склада́ють, — Psalms 82:7 намети Едо́ма й ізмаїльтя́н, Моа́в та агаря́ни, Psalms 82:8 Ґева́л і Аммо́н, і Амали́к, Филисте́я з мешка́нцями Ти́ру. Psalms 82:9 І Ашшу́р поєднався був з ними, — вони синам Ло́товим стали раме́ном. Се́ла. Psalms 82:10 Зроби їм, як Мідія́нові, як Сісе́рі, як Явінові в долині Кішо́н, — Psalms 82:11 при Ен-До́рі вони були зни́щені, стали погно́єм землі! Psalms 82:12 Поклади їх та їхніх вельмож, як Оре́ва, й як Зе́ева, й як Зе́ваха, й як Цалму́нну, усіх їхніх князі́в, Psalms 82:13 що казали були́: „Візьмі́мо на спа́док для себе поме́шкання Боже“! Psalms 82:14 Боже мій, — бодай стали вони, немов по́рох у вихрі, як солома на вітрі! Psalms 82:15 Як огонь па́лить ліс, й як запалює полу́м'я го́ри, Psalms 82:16 так Ти їх пожени Своїм ви́хром, і настра́ш Своєю бурею! Psalms 82:17 Напо́вни обличчя їхнє со́ромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи! Psalms 82:18 Нехай будуть вони засоро́млені, й за́вжди хай будуть настра́шені, і хай застида́ються, й хай вони зги́нуть! Psalms 82:19 І нехай вони знають, що Ти, — Твоє Ймення Госпо́дь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі! Psalms 83:0 Psalms 83:1 Для дириґента хору. На ґі́тійськім знарядді. Синів Коре́євих. Псало́м. Psalms 83:2 Які любі осе́лі Твої, Господи Савао́те! Psalms 83:3 Зату́жена та омліва́є душа моя за подві́р'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живо́го! Psalms 83:4 І пташка знахо́дить домі́вку, і кубло́ собі ла́стівка, де кладе пташеня́та свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Ца́рю мій і Боже мій! Psalms 83:5 Блаже́нні, хто ме́шкає в домі Твоїм, — вони будуть пові́ки хвали́ти Тебе́! Се́ла. Psalms 83:6 Блаже́нна люди́на, що в Тобі має силу свою́, блаженні, що в їхньому серці дороги до Те́бе, Psalms 83:7 ті, що через долину Плачу́ перехо́дять, чинять її джерело́м, — і дощ ранній дає благослове́ння! Psalms 83:8 Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні. Psalms 83:9 Господи, Боже Саваоте, — послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Се́ла. Psalms 83:10 Щите наш, — поглянь же, о Боже, і придиви́сь до обличчя Свого помаза́нця! Psalms 83:11 Ліпший бо день на подві́р'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, — я б вибрав сиді́ти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наме́тах безбожности! Psalms 83:12 Бо сонце та щит — Господь, Бог! Господь дає ми́лість та славу, добра не відмовля́є усім, хто в неви́нності хо́дить. Psalms 83:13 Господи Савао́те, — блаже́нна люди́на, що на Тебе наді́ється! Psalms 84:0 Psalms 84:1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Psalms 84:2 Ти вподо́бав Собі Свою землю, о Го́споди, долю Якову Ти поверну́в, Psalms 84:3 Ти провину наро́ду Свого прости́в, увесь гріх їхній покри́в! Се́ла. Psalms 84:4 Ти гнів Свій увесь занеха́в, Ти повстри́мав Свій гнів від палю́чої лю́тости! Psalms 84:5 Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасі́ння, а Свій гнів проти нас поторо́щ! Psalms 84:6 Чи навіки Ти гні́ватись будеш на нас, і протя́гнеш Свій гнів з роду в рід? Psalms 84:7 Отож, Ти ожи́виш нас зно́ву, — і буде радіти наро́д Твій Тобою! Psalms 84:8 Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасі́ння Своє, Psalms 84:9 нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він „Мир!“ наро́дові Своєму й Своїм святим, і нехай до безу́мства вони не верта́ються! Psalms 84:10 Справді, спасі́ння Його близьке́ тим, хто боїться Його, щоб слава Його́ була в нашій землі. Psalms 84:11 Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються, Psalms 84:12 правда з землі вироста́є, а справедливість із небе́с визира́є. Psalms 84:13 І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій. Psalms 84:14 Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кро́ки свої на дорогу поставить. Psalms 85:0 Psalms 85:1 Молитва Давидова. Psalms 85:2 Бережи мою душу, бо я богобі́йний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе наді́ю кладе́! Psalms 85:3 Змилосе́рдься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день, Psalms 85:4 потіш душу Свого раба, бо до Тебе підно́шу я, Господи, душу мою, Psalms 85:5 бо Ти, Господи, добрий і вибачли́вий, і многомилости́вий для всіх, хто кли́че до Тебе! Psalms 85:6 Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос блага́ння мого, — Psalms 85:7 в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізве́шся до мене! Psalms 85:8 Нема, Господи, поміж бога́ми такого, як Ти, і чинів нема, як чи́ни Твої! Psalms 85:9 Всі наро́ди, яких Ти створи́в, поприхо́дять і попадають перед лице́м Твоїм, Господи, та Ім'я́ Твоє сла́вити будуть, Psalms 85:10 великий бо Ти, та чу́да вчиняєш, Ти — Бог єдиний! Psalms 85:11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я бу́ду ходити у правді Твоїй, приєдна́й моє серце боятися Йме́ння Твого́! Psalms 85:12 Я буду всім серцем своїм вихваля́ти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і сла́вити буду повіки Ім'я́ Твоє, Psalms 85:13 велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шео́лу глибокого! Psalms 85:14 Боже, злочинці повстали на мене, а на́товп гноби́телів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе. Psalms 85:15 А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпели́вий і многомилости́вий, і справедли́вий, — Psalms 85:16 зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї неві́льниці! Psalms 85:17 Учини мені знака на добре, — і нехай це побачать мої ненави́сники, і хай засоро́млені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звесели́в! Psalms 86:0 Psalms 86:1 Синів Коре́євих. Псалом, Пісня. Psalms 86:2 Госпо́дь любить брами Сіону понад усі се́лища Яковові. Psalms 86:3 Славне розповіда́ють про тебе, місто Боже! Се́ла. Psalms 86:4 „Тим, хто знає мене, нагадаю про Ра́гав та про Вавило́н; ось Филисте́я та Тир з Ку́шем кажуть: Отой народився був там“. Psalms 86:5 І про Сіон говори́тимуть: „Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його́“! Psalms 86:6 Господь буде лічити у книзі наро́дів: „Оцей народився був там“! Се́ла. Psalms 86:7 І співають, і грають вони: „У Тобі — всі джере́ла мої!“ Psalms 87:0 Psalms 87:1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Psalms 87:2 Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою: Psalms 87:3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого, Psalms 87:4 душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! Psalms 87:5 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий. Psalms 87:6 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки. Psalms 87:7 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х. Psalms 87:8 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла. Psalms 87:9 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу, Psalms 87:10 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої! Psalms 87:11 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла. Psalms 87:12 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні? Psalms 87:13 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя? Psalms 87:14 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує. Psalms 87:15 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє? Psalms 87:16 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став. Psalms 87:17 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, — Psalms 87:18 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють. Psalms 87:19 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява! Psalms 88:0 Psalms 88:1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Psalms 88:2 Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід! Psalms 88:3 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“. Psalms 88:4 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві: Psalms 88:5 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла. Psalms 88:6 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих, Psalms 88:7 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? Psalms 88:8 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє! Psalms 88:9 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм! Psalms 88:10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш. Psalms 88:11 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів. Psalms 88:12 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив! Psalms 88:13 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє. Psalms 88:14 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя! Psalms 88:15 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують! Psalms 88:16 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! Psalms 88:17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю, Psalms 88:18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься, Psalms 88:19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого! Psalms 88:20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду: Psalms 88:21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою, Psalms 88:22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́! Psalms 88:23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати, Psalms 88:24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників! Psalms 88:25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, — Psalms 88:26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його. Psalms 88:27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“ Psalms 88:28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів. Psalms 88:29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний, Psalms 88:30 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба! Psalms 88:31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх, Psalms 88:32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх, Psalms 88:33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння! Psalms 88:34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності, Psalms 88:35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́! Psalms 88:36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові: Psalms 88:37 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце, Psalms 88:38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла. Psalms 88:39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, — Psalms 88:40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́, Psalms 88:41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну! Psalms 88:42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем. Psalms 88:43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив, Psalms 88:44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його. Psalms 88:45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю, Psalms 88:46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла. Psalms 88:47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? Psalms 88:48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́? Psalms 88:49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла. Psalms 88:50 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності? Psalms 88:51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів, Psalms 88:52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять! Psalms 88:53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь! Psalms 89:0 Psalms 89:1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Psalms 89:2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог! Psalms 89:3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“ Psalms 89:4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́. Psalms 89:5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є: Psalms 89:6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне! Psalms 89:7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, — Psalms 89:8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця! Psalms 89:9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння. Psalms 89:10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо. Psalms 89:11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою! Psalms 89:12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре! Psalms 89:13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів! Psalms 89:14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні! Psalms 89:15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого! Psalms 89:16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м, Psalms 89:17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його! Psalms 90:0 Psalms 90:1 Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні́ Всемогутнього мешкає, Psalms 90:2 той скаже до Господа: „Охоро́но моя та тверди́не моя, Боже мій“, — я наді́юсь на Нього! Psalms 90:3 Бо Він тебе вирве з тене́т птахоло́ва, з морови́ці згубно́ї, Psalms 90:4 Він перо́м Своїм вкриє тебе, і під кри́льми Його заховаєшся ти! Щит та лук — Його правда. Psalms 90:5 Не будеш боятися стра́ху нічно́го, ані стріли, що вдень пролітає, Psalms 90:6 ані зарази, що в те́мряві ходить, ані морови́ці, що нищить опі́вдні, — Psalms 90:7 впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч право́руч від тебе, до тебе ж не ді́йде! Psalms 90:8 Тільки своїми очима поди́вишся, — і заплату безбожним попобачиш, Psalms 90:9 бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учини́в за своє пристано́вище! Psalms 90:10 Тебе зло не спітка́є, і до наме́ту твого вдар не набли́зиться, Psalms 90:11 бо Своїм Ангола́м Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, — Psalms 90:12 на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги́! Psalms 90:13 На лева й вужа́ ти наступиш, левчука́ й крокодила ти будеш топта́ти! Psalms 90:14 „Що бажав він Мене, то його збережу́, зроблю́ його сильним, — бо знає Ім'я́ Моє він; Psalms 90:15 як він Мене кли́катиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та просла́влю його, Psalms 90:16 і довгістю днів Я наси́чу його, і він бачити буде спасі́ння Моє!“ Psalms 91:0 Psalms 91:1 Псалом. Пісня на день суботній. Psalms 91:2 То добре, щоб дякувати Господе́ві й виспі́вувати Йме́ння Твоє, о Всевишній, Psalms 91:3 вранці розповіда́ти про милість Твою, а ночами — про правду Твою — Psalms 91:4 на десятистру́нній й на а́рфі, на лю́тні та гу́слах, Psalms 91:5 бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, — про діла́ Твоїх рук я співаю! Psalms 91:6 Які то вели́чні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки́ Твої, Psalms 91:7 — нерозумна люди́на не знає, а недо́умок не зрозуміє того́! Psalms 91:8 Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочи́нці, то на те, щоб навіки були вони знищені, — Psalms 91:9 а Ти, Господи, на висоті повік-віку! Psalms 91:10 Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпоро́шаться всі беззако́нники! Psalms 91:11 І Ти ро́га мого підні́с немов в одноро́жця, мене намастив Ти оливою свіжою. Psalms 91:12 І дивилося око моє на зане́пад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, — почують про це мої уші! Psalms 91:13 Зацвіте́ справедливий, як па́льма, і ви́женеться, немов кедр на Лива́ні, — Psalms 91:14 посаджені в домі Господнім цвітуть на подві́р'ях нашого Бога, Psalms 91:15 іще в сивині́ вони будуть цвісти́, будуть ситі та свіжі, Psalms 91:16 щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема! Psalms 92:0 Psalms 92:1 Царю́є Госпо́дь, — зодягну́вся у ве́лич, зодягнувся Господь, опереза́вся Він силою, — і міцно поставлений все́світ, щоб не захитався! Psalms 92:2 Престол Твій поста́влений міцно спрада́вна, від вічности Ти! Psalms 92:3 Ріки підне́сли, о Господи, ріки підне́сли свій гу́ркіт, ріки бу́дуть підно́сити шум від уда́ру їхніх хвиль, — Psalms 92:4 та над гу́ркіт великих тих вод, над мо́рські потужнії хвилі, — могутні́ший Господь у висоті́! Psalms 92:5 Свідо́цтва Твої дуже певні, а дому Твоєму нале́житься святість, о Господи, на довгії дні! Psalms 93:0 Psalms 93:1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, — Psalms 93:2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай! Psalms 93:3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть? Psalms 93:4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці? Psalms 93:5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать. Psalms 93:6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т Psalms 93:7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“. Psalms 93:8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду? Psalms 93:9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить? Psalms 93:10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́? Psalms 93:11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони! Psalms 93:12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́, Psalms 93:13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному, Psalms 93:14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить, Psalms 93:15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця! Psalms 93:16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців? Psalms 93:17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти! Psalms 93:18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене! Psalms 93:19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу! Psalms 93:20 Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право? Psalms 93:21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять. Psalms 93:22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого, Psalms 93:23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш! Psalms 94:0 Psalms 94:1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого, Psalms 94:2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́, Psalms 94:3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́, Psalms 94:4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́, Psalms 94:5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли! Psalms 94:6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив! Psalms 94:7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте, Psalms 94:8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би, Psalms 94:9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє. Psalms 94:10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх, Psalms 94:11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“ Psalms 95:0 Psalms 95:1 Співайте для Господа пісню нову́, уся зе́мле, — співайте для Господа! Psalms 95:2 Співайте для Господа, благословля́йте Ім'я́ Його, з дня на день сповіщайте спасі́ння Його! Psalms 95:3 Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усі́ми наро́дами, Psalms 95:4 бо великий Господь і просла́влений ве́льми, Він грізни́й понад богів усіх! Psalms 95:5 Бо всі боги наро́дів — божки́, а Госпо́дь створив небеса́, — Psalms 95:6 перед лицем Його слава та велич, сила й краса — у святині Його! Psalms 95:7 Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу, Psalms 95:8 дайте Господу славу йме́ння Його, жертви прино́сьте і вхо́дьте в подві́р'я Його! Psalms 95:9 Додолу впадіть ув оздо́бі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся зе́мле, Psalms 95:10 сповістіть між наро́дами: „Царю́є Госпо́дь! Він вселе́нну зміцни́в, щоб не захита́лась, Він бу́де судити людей справедли́во“! Psalms 95:11 Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, нехай гримить море й усе, що у нім, Psalms 95:12 нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дере́ва лісні́, — Psalms 95:13 перед Господнім лицем, бо гряде́ Він, бо зе́млю судити гряде́,е́ — Він за справедливістю буде судити вселе́нну, і наро́ди — по правді Своїй! Psalms 96:0 Psalms 96:1 Царю́є Господь: хай радіє земля, нехай веселя́ться числе́нні острови́! Psalms 96:2 Хмара та мо́рок круг Нього, справедливість та право — підстава престолу Його. Psalms 96:3 Огонь іде перед лицем Його́, і ворогів Його па́лить навко́ло. Psalms 96:4 Освітили вселе́нну Його блискави́ці, — те бачить земля та тремти́ть! Psalms 96:5 Гори, як віск, розтопи́лися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі. Psalms 96:6 Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі наро́ди. Psalms 96:7 Нехай посоро́млені будуть усі, хто і́долам служить, хто божка́ми вихва́люється! Додо́лу впадіть перед Ним, усі бо́ги! Psalms 96:8 Почув і звесели́вся Сіон, і поті́шились Юдині до́чки через Твої при́суди, Господи, Psalms 96:9 бо над усією землею Найви́щий Ти, Господи, над бога́ми всіма́ Ти піднесе́ний сильно! Psalms 96:10 Хто Господа любить, — нена́видьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той ви́зволить їх із руки несправедли́вих. Psalms 96:11 Світло сі́ється для справедливого, а для простосердих — розра́да. Psalms 96:12 Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу па́м'ять! Psalms 97:0 Psalms 97:1 Псалом. Psalms 97:2 Спасі́ння Своє Господь ви́явив, перед очима наро́дів відкрив Свою правду. Psalms 97:3 Пам'ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому Ізра́їля. Бачать всі кі́нці землі те спасі́ння, що чинить наш Бог. Psalms 97:4 Уся зе́мле, викли́куйте Господу, покли́куйте радісно, і співайте та грайте! Psalms 97:5 Грайте Господе́ві на гу́слах, на гу́слах і піснопі́нням, Psalms 97:6 на су́рмах і голосом рогу викликуйте перед обличчям Царя Цього й Господа! Psalms 97:7 Нехай шумить море й усе, що у ньому, вселе́нна й мешка́нці її, Psalms 97:8 ріки хай плещуть в долоні, ра́зом радіють хай го́ри Psalms 97:9 перед обличчям Господнім, бо Він землю судити гряде́: Він за справедливістю буде судити вселе́нну, і народи по правді! Psalms 98:0 Psalms 98:1 Царює Господь, — і наро́ди тремтя́ть, сидить на Херуви́мах, і трясе́ться земля! Psalms 98:2 Великий Госпо́дь на Сіоні, і підне́сений Він над усі́ма наро́дами! Psalms 98:3 Хай Ім'я́ Твоє сла́влять, — велике й грізне́ воно! Psalms 98:4 А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поста́вив, Ти Якову право та правду вчинив! Psalms 98:5 Звели́чуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підні́жкові ніг Його, — Він бо Святий! Psalms 98:6 Мойсей й Ааро́н — серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть Іме́ння Його. Вони кликали до Господа, — і Він вислухав їх, Psalms 98:7 у стовпі хмари до них говорив. Вони зберіга́ли свідо́цтва Його й постано́ви, що Він дав був для них. Psalms 98:8 Господи, Боже наш, — Ти вислухо́вував їх, Ти був для них Богом виба́чливим, але мстився за їхні діла́. Psalms 98:9 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоня́йтеся перед горою святою Його, — бо Святий Господь, Бог наш! Psalms 99:0 Psalms 99:1 Вдя́чний псало́м. Psalms 99:2 Служіть Господе́ві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом! Psalms 99:3 Знайте, що Господь — Бог Він, Він нас учини́в, і Його́ ми, — Його ми народ та отара Його пасови́ська. Psalms 99:4 Увійдіть в Його бра́ми з подя́куванням, на подві́р'я Його́ з похвало́ю! Виславляйте Його, Ім'я́ Його благословля́йте, Psalms 99:5 бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його — з роду в рід! Psalms 100:0 Psalms 100:1 Псалом Давидів. Psalms 100:2 придивля́тимуся до доро́ги невинного. Коли при́йдеш до мене? Я буду ходити в неви́нності серця свого́ серед дому мого́, Psalms 100:3 не поставлю я перед очи́ма своїми речі нікче́мної, діло відступства нена́виджу, — не приляже до мене воно, Psalms 100:4 перекі́рливе серце відхо́дить від мене, лихого не знаю! Psalms 100:5 Хто таємно обчо́рнюв бли́жнього свого, — я зни́щу того́, високоо́кого й гордосе́рдого, — його не стерплю́! Psalms 100:6 Мої очі — на вірних землі, щоб сиділи зо мною. Хто хо́дить дорогою невинного, той буде служити мені. Psalms 100:7 Обма́нець не сяде в сере́дині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомо́вець! Psalms 100:8 Всіх безбожних землі буду ни́щити кожного ра́нку, щоб з міста Господнього ви́губити всіх злочинців! Psalms 101:0 Psalms 101:1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Psalms 101:2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе! Psalms 101:3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене! Psalms 101:4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі. Psalms 101:5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій. Psalms 101:6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості. Psalms 101:7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн! Psalms 101:8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі. Psalms 101:9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене! Psalms 101:10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, — Psalms 101:11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́. Psalms 101:12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава! Psalms 101:13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід. Psalms 101:14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць, Psalms 101:15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили! Psalms 101:16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї. Psalms 101:17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй. Psalms 101:18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить. Psalms 101:19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа, Psalms 101:20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с, Psalms 101:21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити, Psalms 101:22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його, Psalms 101:23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві. Psalms 101:24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в. Psalms 101:25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки. Psalms 101:26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, — Psalms 101:27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони. Psalms 101:28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться! Psalms 101:29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“ Psalms 102:0 Psalms 102:1 Давидів. Psalms 102:2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі доброді́йства Його́! Psalms 102:3 Всі провини Твої Він прощає, всі неду́ги твої вздоровля́є. Psalms 102:4 Від могили життя твоє Він визволя́є, Він милістю та милосердям тебе корону́є. Psalms 102:5 Він бажа́ння твоє насича́є добром, — відно́виться, мов той орел, твоя ю́ність! Psalms 102:6 Господь чинить правду та суд для всіх переслі́дуваних. Psalms 102:7 Він дороги Свої об'явив був Мойсе́єві, діла́ Свої — ді́тям Ізра́їлевим. Psalms 102:8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпели́вий і многомилости́вий. Psalms 102:9 Не за́вжди на нас ворогує, і не навіки захо́вує гнів. Psalms 102:10 Не за нашими про́гріхами Він пово́диться з нами, і відплачує нам не за прови́нами нашими. Psalms 102:11 Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́, Psalms 102:12 як далекий від за́ходу схід, так Він віддали́в від нас наші провини! Psalms 102:13 Як жалує ба́тько дітей, так Господь пожалі́вся над тими, хто боїться Його, Psalms 102:14 бо знає Він ство́рення наше, пам'ятає, що ми — по́рох: Psalms 102:15 чоловік — як трава дні його, немов цвіт польови́й — так цвіте він, Psalms 102:16 та вітер пере́йде над ним — і немає його, і вже місце його не пізна́є його. Psalms 102:17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів, Psalms 102:18 що Його заповіта доде́ржують, і що пам'ята́ють нака́зи Його, щоб виконувати їх! Psalms 102:19 Господь міцно поставив на Небі престо́ла Свого́, а Ца́рство Його над усім володі́є. Psalms 102:20 Благослові́ть Господа, Його Анголи́, ве́летні сильні, що вико́нуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його! Psalms 102:21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його́, слу́ги Його, що чините волю Його́! Psalms 102:22 Благословіть Господа, всі діла́ Його, на всіх місця́х царюва́ння Його! Благослови, душе моя, Го́спода! Psalms 103:0 Psalms 103:1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу! Psalms 103:2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су. Psalms 103:3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих! Psalms 103:4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг. Psalms 103:5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась, Psalms 103:6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, — Psalms 103:7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, — Psalms 103:8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї. Psalms 103:9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити. Psalms 103:10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми, Psalms 103:11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою. Psalms 103:12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок. Psalms 103:13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься. Psalms 103:14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі, Psalms 103:15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є. Psalms 103:16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в, Psalms 103:17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його. Psalms 103:18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам. Psalms 103:19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід. Psalms 103:20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, — Psalms 103:21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви. Psalms 103:22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх. Psalms 103:23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора. Psalms 103:24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля! Psalms 103:25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика! Psalms 103:26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі. Psalms 103:27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав. Psalms 103:28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються. Psalms 103:29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху. Psalms 103:30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі. Psalms 103:31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь! Psalms 103:32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони! Psalms 103:33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́! Psalms 103:34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти! Psalms 103:35 Неха́й згинуть грі́шні з землі,а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я! Psalms 104:0 Psalms 104:1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його! Psalms 104:2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́! Psalms 104:3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа! Psalms 104:4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте! Psalms 104:5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його, Psalms 104:6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́! Psalms 104:7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди! Psalms 104:8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів, Psalms 104:9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака. Psalms 104:10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки, Psalms 104:11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“! Psalms 104:12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній, Psalms 104:13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду. Psalms 104:14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в: Psalms 104:15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“ Psalms 104:16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в. Psalms 104:17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був. Psalms 104:18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло, Psalms 104:19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило. Psalms 104:20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в. Psalms 104:21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм, Psalms 104:22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в. Psalms 104:23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї. Psalms 104:24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів. Psalms 104:25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його. Psalms 104:26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його, Psalms 104:27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї. Psalms 104:28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його. Psalms 104:29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу. Psalms 104:30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх. Psalms 104:31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому. Psalms 104:32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю. Psalms 104:33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював. Psalms 104:34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, — Psalms 104:35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла. Psalms 104:36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили. Psalms 104:37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся. Psalms 104:38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них. Psalms 104:39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі. Psalms 104:40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в. Psalms 104:41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях, Psalms 104:42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба. Psalms 104:43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх, Psalms 104:44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів, Psalms 104:45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я! Psalms 105:0 Psalms 105:1 Алілу́я! Psalms 105:2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́? Psalms 105:3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су! Psalms 105:4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм, Psalms 105:5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм! Psalms 105:6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили. Psalms 105:7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним. Psalms 105:8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу. Psalms 105:9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині! Psalms 105:10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,— Psalms 105:11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся! Psalms 105:12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу. Psalms 105:13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́, Psalms 105:14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували, Psalms 105:15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу. Psalms 105:16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому. Psalms 105:17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила, Psalms 105:18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних. Psalms 105:19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, — Psalms 105:20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає, Psalms 105:21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив, Psalms 105:22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним. Psalms 105:23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив! Psalms 105:24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його, Psalms 105:25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу. Psalms 105:26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині, Psalms 105:27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах! Psalms 105:28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих, Psalms 105:29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них! Psalms 105:30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась, Psalms 105:31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки. Psalms 105:32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея, Psalms 105:33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми. Psalms 105:34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, — Psalms 105:35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись. Psalms 105:36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них. Psalms 105:37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам, Psalms 105:38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась, Psalms 105:39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми. Psalms 105:40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним, Psalms 105:41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними, Psalms 105:42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку. Psalms 105:43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну! Psalms 105:44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння, Psalms 105:45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю, Psalms 105:46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли! Psalms 105:47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою! Psalms 105:48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я! Psalms 106:0 Psalms 106:1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“ Psalms 106:2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога, Psalms 106:3 і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря! Psalms 106:4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили, Psalms 106:5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла. Psalms 106:6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх! Psalms 106:7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли. Psalms 106:8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським, Psalms 106:9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром! Psalms 106:10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза, Psalms 106:11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього. Psalms 106:12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг, Psalms 106:13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх! Psalms 106:14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив. Psalms 106:15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським, Psalms 106:16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав! Psalms 106:17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня. Psalms 106:18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти, Psalms 106:19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, — Psalms 106:20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби! Psalms 106:21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським, Psalms 106:22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його! Psalms 106:23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, — Psalms 106:24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині! Psalms 106:25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його, Psalms 106:26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється! Psalms 106:27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься! Psalms 106:28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх! Psalms 106:29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі, Psalms 106:30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані. Psalms 106:31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським! Psalms 106:32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших! Psalms 106:33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л, Psalms 106:34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її. Psalms 106:35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́, Psalms 106:36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання, Psalms 106:37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю! Psalms 106:38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю! Psalms 106:39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку. Psalms 106:40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині, Psalms 106:41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру. Psalms 106:42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я. Psalms 106:43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє! Psalms 107:0 Psalms 107:1 Пісня. Псалом Давидів. Psalms 107:2 Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю! Psalms 107:3 Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́! Psalms 107:4 Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами, Psalms 107:5 бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар! Psalms 107:6 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею! Psalms 107:7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас! Psalms 107:8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю. Psalms 107:9 Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє. Psalms 107:10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“ Psalms 107:11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́? Psalms 107:12 Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже? Psalms 107:13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та! Psalms 107:14 Ми мужність пока́жемо в Бозі, — і Він пото́пче проти́вників наших! Psalms 108:0 Psalms 108:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Psalms 108:2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною! Psalms 108:3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють, Psalms 108:4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них, Psalms 108:5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою! Psalms 108:6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане! Psalms 108:7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом! Psalms 108:8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́! Psalms 108:9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою! Psalms 108:10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував! Psalms 108:11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю! Psalms 108:12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости! Psalms 108:13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє! Psalms 108:14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері! Psalms 108:15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, — Psalms 108:16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її! Psalms 108:17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього! Psalms 108:18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива! Psalms 108:19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться! Psalms 108:20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло! Psalms 108:21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй, Psalms 108:22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі! Psalms 108:23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений! Psalms 108:24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи, Psalms 108:25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають. Psalms 108:26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене! Psalms 108:27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в! Psalms 108:28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме! Psalms 108:29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату! Psalms 108:30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду, Psalms 108:31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його! Psalms 109:0 Psalms 109:1 Псалом Давидів. Psalms 109:2 Госпо́дь із Сіону пошле бе́рло сили Своєї, — пануй Ти поміж ворога́ми Своїми! Psalms 109:3 Наро́д Твій готовий у день військово́го побо́ру Твого, — в оздо́бах святині із ло́ня зірни́ці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість. Psalms 109:4 Поклявся Господь, — і не буде жаліти: „Ти священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“. Psalms 109:5 По прави́ці Твоїй розторо́щить Владика царів у день гніву Свого́, Psalms 109:6 Він буде суди́ти між наро́дами, землю ви́повнить тру́пами, розторо́щить Він голову в кра́ї великім. Psalms 109:7 Буде пити з струмка́ на дорозі, тому́ то піді́йме Він го́лову!“ Psalms 110:0 Psalms 110:1 Алілу́я! Psalms 110:2 Великі Господні діла́, — вони пожада́ні для всіх, хто їх любить! Psalms 110:3 Його діло — краса́ та вели́чність, а правда Його пробува́є навіки! Psalms 110:4 Він па́м'ятку чудам Своїм учинив, — милости́вий та щедрий Госпо́дь! Psalms 110:5 Пожи́ву дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам'ятає пові́к! Psalms 110:6 Силу чи́нів Своїх об'явив Він наро́дові Своє́му, щоб спа́дщину наро́дів їм дати. Psalms 110:7 Діла́ рук Його — правда та право, всі нака́зи Його справедли́ві, — Psalms 110:8 вони крі́пкі на вічні віки́, вони зро́блені вірністю і правотою! Psalms 110:9 Послав Він Своєму наро́дові визво́лення, заповіта Свого поставив наві́ки, святе та грізне́ Його Йме́ння! Psalms 110:10 Поча́ток премудрости — страх перед Господом, — добрий розум у тих, хто вико́нує це, Його слава навіки стоїть! Psalms 111:0 Psalms 111:1 Алілу́я! Psalms 111:2 Буде си́льним насі́ння його на землі, буде поблагосло́влений рід безневи́нних! Psalms 111:3 Багатство й достаток у домі його, а правда його пробува́є навіки! Psalms 111:4 Світло схо́дить у те́мряві для справедливих, — Він ласка́вий, і милости́вий, і праведний! Psalms 111:5 Добрий муж милости́вий та позичає, уде́ржує справи свої справедливістю, Psalms 111:6 і наві́ки він не захита́ється, — у вічній па́м'яті праведний бу́де! Psalms 111:7 Не боїться він зві́стки лихої, його серце міцне́, наді́ю складає на Господа! Psalms 111:8 Умі́цнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворога́ми своїми! Psalms 111:9 Він щедро убогим дає, його правда наві́ки стоїть, його ріг підіймається в славі! Psalms 111:10 Це бачить безбожний та гні́вається, скрего́че зубами своїми та та́не. Бажа́ння безбожних загине! Psalms 112:0 Psalms 112:1 Алілуя! Psalms 112:2 Нехай буде благословенне Господнє Ім'я́ відтепе́р і навіки! Psalms 112:3 Від сходу сонця аж до захо́ду його — прославляйте Господнє Ім'я́! Psalms 112:4 Господь підіймається над усі наро́ди, Його слава понад небеса́! Psalms 112:5 Хто подібний до Господа, нашого Бога, що ме́шкає на висоті́, Psalms 112:6 та знижується, щоб побачити те, що на небеса́х і на землі? Psalms 112:7 Бідаря́ Він підво́дить із по́роху, зо сміття́ підіймає нужде́нного, Psalms 112:8 щоб його посади́ти з вельмо́жними, з вельмо́жними люду Його́! Psalms 112:9 Він неплідну в домі садо́вить за радісну матір дітей! Алілуя! Psalms 113:0 ПСАЛОМ 113 (114, 115) Psalms 113:1 Як виходив Ізраїль з Єгипту, від наро́ду чужого дім Яковів, — Psalms 113:2 Юда став за святиню Йому, а Ізраїль — Його панува́нням! Psalms 113:3 Побачило море все це — і побі́гло, Йорда́н повернувся наза́д! Psalms 113:4 Го́ри скака́ли, немов баранці́, а пагі́рки — немов ті ягня́та! Psalms 113:5 Що́ тобі, море, що ти втікаєш? Йорда́не, що ти поверну́вся наза́д? Psalms 113:6 Чого ска́чете, гори, немов баранці́, а па́гірки — мов ті ягня́та? Psalms 113:7 Тремти, зе́мле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова, Psalms 113:8 що скелю обе́ртає в озеро водне, а кремінь — на водне джере́ло! Psalms 113:9 Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своє́му дай славу за милість Твою, за правду Твою! Psalms 113:10 Пощо мають казати наро́ди: „Де́ ж то їхній Бог?“ Psalms 113:11 А Бог наш на небі, — усе, що хотів, учинив Psalms 113:12 Їхні божки́ — срібло й золото, ді́ло рук лю́дських: Psalms 113:13 вони мають уста́ — й не гово́рять, очі мають вони — і не бачать, Psalms 113:14 мають уші — й не чують, мають носа — й без ню́ху, Psalms 113:15 мають руки — та не дотика́ються, мають ноги — й не ходять, своїм го́рлом вони не говорять! Psalms 113:16 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто наді́ю на них поклада́є! Psalms 113:17 Ізраїлю, — наді́ю складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм! Psalms 113:18 Ааро́новий доме, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм! Psalms 113:19 Ті, що Господа боїте́ся, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм! Psalms 113:20 Господь пам'ятає про нас, — нехай поблагосло́вить! Нехай поблагосло́вить Ізраїлів дім, нехай поблагосло́вить Він дім Ааро́нів! Psalms 113:21 Нехай поблагосло́вить Він тих, хто має до Господа страх, мали́х та великих! Psalms 113:22 Нехай вас розмножить Госпо́дь, — вас і ваших діте́й! Psalms 113:23 Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю! Psalms 113:24 Небо, — небо для Господа, а землю віддав синам лю́дським! Psalms 113:25 Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовча́ння, — Psalms 113:26 а ми благословля́тимемо Господа — відтепе́р й аж навіки! Алілуя! Psalms 114:0 Psalms 114:2 бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кли́катиму в свої дні! Psalms 114:3 Болі смерти мене оточи́ли і знайшли мене му́ки шео́лу, нещастя та сму́ток знайшов я! Psalms 114:4 А я в Ім'я́ Господа кличу: „О Господи, ви́зволи ж душу мою!“ Psalms 114:5 Господь милости́вий та справедливий, і наш Бог милосердний! Psalms 114:6 Пильнує Господь недосві́дчених, — став я нужде́нний, та Він допомо́же мені! Psalms 114:7 Вернися, о душе́ моя, до свого відпочи́нку, бо Госпо́дь робить добре тобі, Psalms 114:8 бо від смерти Ти ви́зволив душу мою, від сльози́ — моє око, ногу мою від спотика́ння. Psalms 114:9 Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих! Psalms 115:0 Psalms 115:10 Я вірив, коли говорив: „Я сильно пригні́чений!“ Psalms 115:11 Я сказав був у по́спіху: Кожна люди́на говорить неправду!“ Psalms 115:12 Чим я відплачу́ Господе́ві за всі доброді́йства Його на мені? Psalms 115:13 Я чашу спасі́ння прийму́, і прикли́чу Господнє Ім'я́! Psalms 115:14 Прися́ги свої Господе́ві я ви́конаю перед усім наро́дом Його́! Psalms 115:15 Дорога́ в очах Господа смерть богобі́йних Його! Psalms 115:16 О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї неві́льниці, — Ти кайда́ни мої розв'яза́в! Psalms 115:17 Я жертву подяки Тобі принесу́, і Господнім Ім'я́м буду кли́кати! Psalms 115:18 Прися́ги свої Господе́ві я виконаю перед усім наро́дом Його, Psalms 115:19 на подві́р'ях Господнього Дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілу́я! Psalms 116:0 Psalms 116:1 Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі наро́ди, Psalms 116:2 бо зміцни́лось Його милосердя над нами, а правда Господня наві́ки! Алілу́я! Psalms 117:0 Psalms 117:1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! Psalms 117:2 Нехай скаже Ізраїль, бо навіки Його милосердя! Psalms 117:3 Нехай скаже дім Ааро́нів, бо навіки Його милосердя! Psalms 117:4 Нехай скажуть ті, хто бої́ться Господа, бо навіки Його милосердя! Psalms 117:5 У тісно́ті я кли́кав до Господа, — і просто́ром озвався до мене Госпо́дь! Psalms 117:6 Зо мною Господь — не боюся ніко́го, що зро́бить люди́на мені? Psalms 117:7 Господь серед тих, що мені помагають, — і побачу загибіль своїх ненави́сників. Psalms 117:8 Краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на люди́ну, Psalms 117:9 краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на вельмо́жних! Psalms 117:10 Всі наро́ди мене оточи́ли, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив! Psalms 117:11 Оточи́ли мене й обступили мене, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив! Psalms 117:12 Оточили мене немов бджо́ли, та погасли вони, як терно́вий огонь, — я бо Господнім Ім'я́м їх понищив! Psalms 117:13 Дошкульно попхну́в ти мене на паді́ння, — та Господь спас мене́! Psalms 117:14 Господь моя сила та пісня, і став Він спасі́нням мені! Psalms 117:15 Голос співу й спасі́ння в наметах між пра́ведників: „Госпо́дня прави́ця виконує чу́да! Psalms 117:16 Правиця Господня підно́ситься, прави́ця Господня вико́нує чу́да!“ Psalms 117:17 Не помру́, але жи́тиму, і буду звіщати про чи́ни Господні! Psalms 117:18 Покара́ти мене — покарав був Госпо́дь, та смерти мені не завдав. Psalms 117:19 Відчиніте мені брами правди, — я ними ввійду́, буду сла́вити Господа! Psalms 117:20 „Це брама Господня, — праведники в неї вхо́дять“. Psalms 117:21 Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасі́нням мені! Psalms 117:22 Камінь, що його будівни́чі відки́нули, той нарі́жним став каменем, — Psalms 117:23 від Господа ста́лося це, і дивне воно в очах наших! Psalms 117:24 Це день, що його́ створи́в Господь, — радіймо та тішмося в нім! Psalms 117:25 Про́симо, Господи, — спаси! Про́симо, Господи, — пощасти́! Psalms 117:26 Благословен, хто гряде́ у Господнє Ім'я́! Благословляємо вас із Господнього дому! Psalms 117:27 Господь — Бог, і зася́яв Він нам. Прив'яжі́те святковую жертву шнура́ми аж до нарі́жників же́ртівника! Psalms 117:28 Ти мій Бог, і я бу́ду Тебе прославля́ти, мій Боже, я буду Тебе велича́ти! Psalms 117:29 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! Psalms 118:0 Psalms 118:1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім! Psalms 118:2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем, Psalms 118:3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його! Psalms 118:4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно. Psalms 118:5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, — Psalms 118:6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді! Psalms 118:7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих. Psalms 118:8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́! Psalms 118:9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів! Psalms 118:10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей! Psalms 118:11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе. Psalms 118:12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх! Psalms 118:13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх. Psalms 118:14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим. Psalms 118:15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись. Psalms 118:16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду! Psalms 118:17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́! Psalms 118:18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу! Psalms 118:19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене! Psalms 118:20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су. Psalms 118:21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей. Psalms 118:22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я! Psalms 118:23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є, Psalms 118:24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники! Psalms 118:25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене! Psalms 118:26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх! Psalms 118:27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму. Psalms 118:28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм! Psalms 118:29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на! Psalms 118:30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив. Psalms 118:31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене! Psalms 118:32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє. Psalms 118:33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця! Psalms 118:34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його! Psalms 118:35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу. Psalms 118:36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи. Psalms 118:37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене! Psalms 118:38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно. Psalms 118:39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої. Psalms 118:40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю! Psalms 118:41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм, Psalms 118:42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє! Psalms 118:43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів! Psalms 118:44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́! Psalms 118:45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю. Psalms 118:46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому! Psalms 118:47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив, Psalms 118:48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви! Psalms 118:49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені. Psalms 118:50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене. Psalms 118:51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́! Psalms 118:52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю! Psalms 118:53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають! Psalms 118:54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки. Psalms 118:55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́! Psalms 118:56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся. Psalms 118:57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“. Psalms 118:58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм! Psalms 118:59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в. Psalms 118:60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді. Psalms 118:61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого. Psalms 118:62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї. Psalms 118:63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́! Psalms 118:64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в! Psalms 118:65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм. Psalms 118:66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я! Psalms 118:67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова. Psalms 118:68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в! Psalms 118:69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх. Psalms 118:70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого. Psalms 118:71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в! Psalms 118:72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла. Psalms 118:73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей! Psalms 118:74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю! Psalms 118:75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти. Psalms 118:76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба. Psalms 118:77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя. Psalms 118:78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої. Psalms 118:79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої. Psalms 118:80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився! Psalms 118:81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого! Psalms 118:82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“ Psalms 118:83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув. Psalms 118:84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам? Psalms 118:85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм. Psalms 118:86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені! Psalms 118:87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх! Psalms 118:88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх! Psalms 118:89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є. Psalms 118:90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, — Psalms 118:91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі. Psalms 118:92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй! Psalms 118:93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш. Psalms 118:94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю! Psalms 118:95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю. Psalms 118:96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка! Psalms 118:97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя! Psalms 118:98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя! Psalms 118:99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя! Psalms 118:100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх! Psalms 118:101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого. Psalms 118:102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене. Psalms 118:103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам! Psalms 118:104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди! Psalms 118:105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї. Psalms 118:106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї. Psalms 118:107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи! Psalms 118:108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів! Psalms 118:109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув. Psalms 118:110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх. Psalms 118:111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́. Psalms 118:112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́. Psalms 118:113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в. Psalms 118:114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́. Psalms 118:115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога! Psalms 118:116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому! Psalms 118:117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви! Psalms 118:118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда. Psalms 118:119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої. Psalms 118:120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів! Psalms 118:121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам. Psalms 118:122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли. Psalms 118:123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї. Psalms 118:124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в! Psalms 118:125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати! Psalms 118:126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили. Psalms 118:127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота. Psalms 118:128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу! Psalms 118:129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх. Psalms 118:130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить. Psalms 118:131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей. Psalms 118:132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє. Psalms 118:133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові. Psalms 118:134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх! Psalms 118:135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх! Psalms 118:136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують. Psalms 118:137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди, Psalms 118:138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду! Psalms 118:139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої. Psalms 118:140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить. Psalms 118:141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх. Psalms 118:142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда. Psalms 118:143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш! Psalms 118:144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити! Psalms 118:145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх! Psalms 118:146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх! Psalms 118:147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю. Psalms 118:148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти. Psalms 118:149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду! Psalms 118:150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі, Psalms 118:151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість! Psalms 118:152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в! Psalms 118:153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́! Psalms 118:154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене! Psalms 118:155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в. Psalms 118:156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду! Psalms 118:157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь! Psalms 118:158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва. Psalms 118:159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи! Psalms 118:160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки. Psalms 118:161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться. Psalms 118:162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов. Psalms 118:163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́! Psalms 118:164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї. Psalms 118:165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння. Psalms 118:166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную. Psalms 118:167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх. Psalms 118:168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги! Psalms 118:169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму! Psalms 118:170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь! Psalms 118:171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене. Psalms 118:172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість. Psalms 118:173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої. Psalms 118:174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя! Psalms 118:175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені! Psalms 118:176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей! Psalms 119:0 Psalms 119:1 Пісня проча́н. Psalms 119:2 Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого! Psalms 119:3 Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? — Psalms 119:4 Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям! Psalms 119:5 Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру! Psalms 119:6 Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир: Psalms 119:7 я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́! Psalms 120:1 Пісня проча́н. Psalms 120:2 мені допомо́га від Господа, що вчинив небо й зе́млю! Psalms 120:3 Він не дасть захита́тись нозі́ твоїй, не здріма́є твій Сто́рож: Psalms 120:4 оце не дріма́є й не спить Сторож Ізра́їлів! Psalms 120:5 Госпо́дь — то твій Сторож, Госпо́дь — твоя тінь при прави́ці твоїй, — Psalms 120:6 удень сонце не вда́рить тебе, ані місяць вночі́! Psalms 120:7 Господь стерегти́ме тебе від усякого зла, стерегти́ме Він душу твою, — Psalms 120:8 Господь стерегти́ме твій ви́хід та вхід відтепе́р аж наві́ки! Psalms 121:0 Psalms 121:1 Пісня проча́н. Давидова. Psalms 121:2 Ноги наші стояли в воро́тях Твоїх, Єрусали́ме. Psalms 121:3 Єрусалиме, збудо́ваний ти як те місто, що злу́чене ра́зом, Psalms 121:4 куди схо́дять племе́на, племе́на Господні, — щоб сві́дчити Ізра́їлеві, щоб Іме́нню Господньому дя́кувати! Psalms 121:5 Бо то там на престо́лах для суду сидять, на престолах дому Дави́дового. Psalms 121:6 Миру бажайте для Єрусалиму: „Нехай бу́дуть безпе́чні, хто любить тебе!“ Psalms 121:7 Нехай буде мир у твоїх передму́р'ях, безпе́ка в пала́тах твоїх! Psalms 121:8 Ради бра́тті моєї та дру́зів моїх я буду каза́ти: „Мир тобі!“ Psalms 121:9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра́! Psalms 122:0 Psalms 122:1 Пісня проча́н. Psalms 122:2 Ото бо, як очі рабів до руки́ їх панів, як очі неві́льниці — до руки́ її пані, отак наші очі до Го́спода, нашого Бога, аж поки не зми́лується Він над нами! Psalms 122:3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо пого́рди ми до́сить наси́тились! Psalms 122:4 Душа наша наси́тилась до́сить собі: від безпе́чних — нару́ги, від пи́шних — пого́рди! Psalms 123:0 Psalms 123:1 Пісня проча́н. Давидова. Psalms 123:3 то нас поковта́ли б живце́м, коли розпали́вся на нас їхній гнів, Psalms 123:4 то нас позалива́ла б вода, душу нашу поті́к перейшов би. Psalms 123:5 душу нашу тоді перейшла б та бурхли́ва вода! Psalms 123:6 Благослове́нний Госпо́дь, що не дав нас на здо́бич для їхніх зубі́в! Psalms 123:7 Душа наша, як птах, урятува́лась із сільця́ птахоло́вів, — сільце́ розірва́лось, а ми врятува́лись! Psalms 123:8 Наша поміч — ув Імені Господа, що вчинив небо й землю! Psalms 124:0 Psalms 124:1 Пісня проча́н. Psalms 124:2 Єрусали́м, — го́ри круг ньо́го, а Госпо́дь круг наро́ду Свого відтепе́р й аж наві́ки! Psalms 124:3 Не спочине бо бе́рло нече́стивих на долі пра́ведних, щоб пра́ведні не простягли́ своїх рук до неправди. Psalms 124:4 Зроби ж, Господи, до́бре для добрих, та для простосе́рдих! Psalms 124:5 Тих же, що збо́чують на свої манівці́, — нехай їх прова́дить Господь разом із беззако́нцями! Мир на Ізра́їля! Psalms 125:0 Psalms 125:2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“ Psalms 125:3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми! Psalms 125:4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень! Psalms 125:5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне: Psalms 125:6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої! Psalms 126:0 Psalms 126:1 Пісня проча́н. Соломо́нова. Psalms 126:2 Даре́мно вам ра́но вставати, допі́зна сидіти, їсти хліб загорьо́ваний, — Він і в спанні́ подасть другові Своє́му! Psalms 126:3 Діти — спа́дщина Господнє, плід утро́би — нагоро́да! Psalms 126:4 Як стрі́ли в руках того ве́летня, так і сини́ молоді́: Psalms 126:5 блаженний той муж, що сагайдака́ свого ними напо́внив, — не бу́дуть такі посоро́млені, коли в брамі вони говори́тимуть із ворога́ми! Psalms 127:0 Psalms 127:1 Пісня проча́н. Psalms 127:2 Коли труд своїх рук будеш їсти, — блаже́н ти, і до́бре тобі! Psalms 127:3 Твоя жінка в кута́х твого дому — як та виногра́дина плі́дна, твої діти навко́ло твого стола́ — немов саджанці́ ті оли́вкові! Psalms 127:4 Оце так буде поблагосло́влений муж, що боїться він Господа! Psalms 127:5 Нехай поблагосло́вить тебе Господь із Сіо́ну, — і побачиш добро́ Єрусалиму по всі́ дні свого життя, Psalms 127:6 і побачиш ону́ків своїх! Мир на Ізраїля! Psalms 128:0 Psalms 128:1 Пісня проча́н. Psalms 128:2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали! Psalms 128:3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни, Psalms 128:4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в! Psalms 128:5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить! Psalms 128:6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте, Psalms 128:7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник, Psalms 128:8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“ Psalms 129:0 Psalms 129:1 Пісня проча́н. Psalms 129:2 Господи, ночуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чу́лі на голос блага́ння мого́! Psalms 129:3 Якщо, Господи, бу́деш зважа́ти на беззако́ння, — хто всто́їть, Влади́ко? Psalms 129:4 Бо в Тебе проба́чення, щоб боятись Тебе. Psalms 129:5 Я наді́юсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я впова́ю. Psalms 129:6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж пора́нку сторо́жа, що до ранку вона стереже́. Psalms 129:7 Хай наді́ю складає Ізра́їль на Господа, бо з Господом милість, і велике визво́лення з Ним, Psalms 129:8 і Ізра́їля ви́зволить Він від усіх його про́гріхів! Psalms 130:0 Psalms 130:1 Пісня прочан. Давидова. Psalms 130:2 Таж я втихоми́рював і заспоко́ював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлу́чене, як дити́на відлу́чена в мене душа моя! Psalms 130:3 Хай наді́ю складає Ізраїль на Господа відтепе́р аж наві́ки! Psalms 131:0 Psalms 131:1 Пісня проча́н. Psalms 131:2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова: Psalms 131:3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї, Psalms 131:4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм, Psalms 131:5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“! Psalms 131:6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його. Psalms 131:7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його! Psalms 131:8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї! Psalms 131:9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні! Psalms 131:10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця. Psalms 131:11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм! Psalms 131:12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“ Psalms 131:13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі: Psalms 131:14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, — Psalms 131:15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю! Psalms 131:16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно. Psalms 131:17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, — Psalms 131:18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“! Psalms 132:0 Psalms 132:1 Пісня проча́н. Давидова. Psalms 132:2 Воно — як та добра оли́ва на го́лову, що сплива́є на бо́роду, Ааро́нову бо́роду, що спливає на кі́нці одежі його! Psalms 132:3 Воно — як хермо́нська роса́, що спадає на го́ри Сіо́ну, бо там наказав Господь благослове́ння, повікві́чне життя! Psalms 133:0 Psalms 133:1 Пісня проча́н. Psalms 133:2 Ваші руки здіймі́ть до святині, і Господа благослові́ть! Psalms 133:3 Нехай поблагосло́вить тебе із Сіону Госпо́дь, що вчини́в небо й землю! Psalms 134:0 Psalms 134:1 Алілу́я! Psalms 134:2 що стоїте́ в домі Господньому, на подві́р'ях дому нашого Бога! Psalms 134:3 Хваліть Господа, — бо добрий Госпо́дь, співайте Іме́нню Його, — бо приємне воно, Psalms 134:4 бо вибрав Господь собі Якова, Ізраїля — на власність Свою! Psalms 134:5 Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх! Psalms 134:6 Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на моря́х та по всяких глиби́нах! Psalms 134:7 Підіймає Він хмари від кра́ю землі, блискави́ці вчинив для дощу́, випрова́джує вітер з запа́сів Своїх. Psalms 134:8 Він позабива́в перворідних Єгипту, від люди́ни аж до скотини. Psalms 134:9 Він послав між Єгипет озна́ки та чу́да, — на фараона і на рабів всіх його. Psalms 134:10 Він ура́зив багато наро́дів, і поту́жних царів повбива́в: Psalms 134:11 Сиго́на, царя аморе́ян, і Оґа, Баша́ну царя, та всіх ханаа́нських царів. Psalms 134:12 І Він дав їхню землю спадщиною, на спа́док Ізра́їлеві, Своєму наро́дові. Psalms 134:13 Господи, Йме́ння Твоє вікові́чне, Господи, — пам'ять Твоя з роду в рід! Psalms 134:14 Бо буде суди́ти Господь Свій наро́д, та змилосе́рдиться Він над Своїми раба́ми. Psalms 134:15 Божки лю́дів — то срі́бло та золото, ді́ло рук лю́дських: Psalms 134:16 вони мають уста́ — й не говорять, очі мають вони — і не бачать, Psalms 134:17 мають уші — й не чують, в їхніх уста́х нема ві́ддиху! Psalms 134:18 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто надію на них покладає! Psalms 134:19 Доме Ізраїлів, — благословіть Господа! Ааро́новий доме, — благословіть Господа! Psalms 134:20 Доме Леві́їв, — благословіть Господа! Хто боїться Господа, — благословіть Господа! Psalms 134:21 Благослове́нний Господь від Сіону, що ме́шкає в Єрусалимі! Алілу́я! Psalms 135:0 Psalms 135:1 Дя́куйте Господу, — добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя! Psalms 135:2 Дя́куйте Богу богі́в, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:3 Дя́куйте Влади́ці влади́к, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:4 Тому, хто чу́да великі Єди́ний вчиня́є, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:5 Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:6 Хто землю простя́г над водою, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:7 Хто світи́ла великі вчинив, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:8 сонце, щоб вдень панува́ло воно, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:9 місяця й зорі, щоб вони панува́ли вночі, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:10 Хто Єгипет побив був у їхніх перворі́дних, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:11 і Ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:12 рукою міцно́ю й раме́ном простя́гненим, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:13 Хто море Червоне розтя́в на части́ни, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:14 і серед нього Ізраїля перепрова́див, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:15 і фараона та ві́йсько його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:16 Хто провадив наро́д Свій в пустині, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:17 Хто великих царів повбива́в, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:18 і поту́жних царів переби́в, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:19 Сиго́на, царя аморе́ян, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:20 і О́ґа, Баша́ну царя, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:21 і Хто землю їхню дав на спа́дщину, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:22 на спа́док Ізра́їлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:23 Хто про нас пам'ята́в у пони́женні нашім, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:24 і від ворогів наших ви́зволив нас, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:25 Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя! Psalms 135:26 Дя́куйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя! Psalms 136:0 Psalms 136:1 Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на! Psalms 136:2 На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи, Psalms 136:3 спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“ Psalms 136:4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́? Psalms 136:5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя! Psalms 136:6 Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.. Psalms 136:7 Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“ Psalms 136:8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла! Psalms 136:9 Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та! Psalms 137:0 Psalms 137:1 Давидів. Psalms 137:2 Вклоняюсь до храму святого Твого, і сла́влю Іме́ння Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звели́чив Ти був над усе Своє Йме́ння та слово Своє! Psalms 137:3 Удень, як взива́ю, почуєш мене, підбадьо́рюєш силою душу мою! Psalms 137:4 Усі зе́мні царі прославля́ть Тебе, Господи, бу́дуть, бо почують вони слово уст Твоїх, Psalms 137:5 і бу́дуть співати про Господні доро́ги, бо слава Господня велика, Psalms 137:6 бо високий Госпо́дь, — але бачить низько́го, а гордого Він пізнає́ іздале́ка! Psalms 137:7 Якщо серед тісно́ти піду́, — Ти ожи́виш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і прави́ця Твоя допоможе мені, — Psalms 137:8 для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, — чи́нів Своєї руки не полиш! Psalms 138:0 Psalms 138:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Psalms 138:2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка. Psalms 138:3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, — Psalms 138:4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все! Psalms 138:5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав. Psalms 138:6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю! Psalms 138:7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця? Psalms 138:8 Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! Psalms 138:9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря, Psalms 138:10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя! Psalms 138:11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“, Psalms 138:12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло! Psalms 138:13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, — Psalms 138:14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це! Psalms 138:15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі! Psalms 138:16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́... Psalms 138:17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число,- Psalms 138:18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою. Psalms 138:19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене! Psalms 138:20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються! Psalms 138:21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь: Psalms 138:22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами! Psalms 138:23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи, Psalms 138:24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь! Psalms 139:0 Psalms 139:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Psalms 139:2 Ви́зволь мене від люди́ни лихо́ї, о Господи, бережи мене від наси́льника, Psalms 139:3 що в серці своїм замишляють злі речі, що ві́йни щодня виклика́ють! Psalms 139:4 Вони го́стрять свого язика́, як той вуж, отру́та гадю́ча під їхніми у́стами! Се́ла. Psalms 139:5 Пильнуй мене, Господи, від рук нечести́вого, бережи мене від наси́льника, що заду́мали сто́пи мої захита́ти» Psalms 139:6 Чванли́ві сховали на мене тене́та та шну́ри, розтягли́ свою сі́тку при сте́жці, сільця́ розмістили на ме́не! Се́ла. Psalms 139:7 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій, — почуй же, о Господи, голос блага́ння мого!“ Psalms 139:8 Господи, Владико мій, сило мого спасі́ння, що в день бо́ю покрив мою го́лову, — Psalms 139:9 не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни́ його за́думу! Се́ла. Psalms 139:10 Бода́й голови́ не підне́сли всі ті, хто мене оточи́в, бодай зло їхніх уст їх покрило! Psalms 139:11 Хай при́сок на них упаде́, нехай кине Він їх до огню́, до прова́лля, щоб не встали вони! Psalms 139:12 Злоязи́чна люди́на — щоб міцно́ю вона не була́ на землі, люди́на насильства — бодай лихо спійма́ло її, щоб попхну́ти на поги́біль! Psalms 139:13 Я знаю, що зробить Господь правосу́ддя убогому, при́суд правдивий для бідних, — Psalms 139:14 тільки праведні дя́кувати будуть Іме́нню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм! Psalms 140:0 Psalms 140:1 Псалом Давидів. Psalms 140:2 Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня! Psalms 140:3 Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх! Psalms 140:4 Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками! Psalms 140:5 Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла. Psalms 140:6 Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони. Psalms 140:7 Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу. Psalms 140:8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя! Psalms 140:9 Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників! Psalms 140:10 Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́! Psalms 141:0 Psalms 141:1 Псалом навча́льний, Давида, коли він був у печері. Молитва. Psalms 141:2 Мій голос до Господа, — я кличу, мій голос до Господа, — я блага́ю! Psalms 141:3 Перед обличчям Його вилива́ю я мову свою, про недолю свою я розка́зую перед обличчям Його́, Psalms 141:4 коли́ омліва́є мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу́, па́стку для мене сховали! Psalms 141:5 Право́руч поглянь і побач: немає ніко́го знайо́мого, загинув приту́лок від мене, ніхто не питає за душу мою. Psalms 141:6 Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти моє пристано́вище, доля моя у країні живих!“ Psalms 141:7 Прислу́хайся ж Ти до блага́ння мого́, бо зробився я зо́всім нужде́нний! Визволь мене від моїх переслі́дників, бо стали сильніші від мене вони! Psalms 141:8 Ви́веди душу мою із в'язни́ці, щоб сла́вити Йме́ння Твоє! Праведні ото́чать мене, як учи́ниш добро надо мною! Psalms 142:0 Psalms 142:1 Псалом Давидів. Psalms 142:2 І на суд не вступай із рабом Своїм, — бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедли́вим не буде! Psalms 142:3 Бо неприятель переслідує душу мою, то́пче живую мою до землі. Посадив мене в те́мряву, як мерці́в цього світу! Psalms 142:4 Омліває мій дух у мені, кам'яні́є в нутрі́ моїм серце моє. Psalms 142:5 Я згадую дні старода́вні, над усі́ми Твоїми чинами розду́мую, говорю́ про діла́ Твоїх рук. Psalms 142:6 Я ру́ки свої простягаю до Тебе, душа моя пра́гне Тебе, як ́ пересо́хла земля! Се́ла. Psalms 142:7 Поспіши́ мене ви́слухати, Господи, — дух мій кінча́ється! Не ховай Ти від мене обличчя Свого́, і нехай я не бу́ду подібний до тих, хто схо́дить до гро́бу! Psalms 142:8 Об'яви́ мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе наді́юсь, повідо́м Ти мене про дорогу, якою я маю ходи́ти, бо до Тебе підно́шу я душу свою́! Psalms 142:9 Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаю́ся! Psalms 142:10 Навчи мене волю чинити Твою́, бо Ти Бог мій, — добрий Дух Твій нехай попрова́дить мене по рі́вній землі! Psalms 142:11 Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою ви́веди душу мою від недолі! Psalms 142:12 А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і ви́губи всіх, хто нена́видить душу мою, бо я — раб Твій! Psalms 143:0 Psalms 143:1 Давидів. Psalms 143:2 Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене! Psalms 143:3 Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього? Psalms 143:4 Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща! Psalms 143:5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють! Psalms 143:6 Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж! Psalms 143:7 Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в, Psalms 143:8 що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва! Psalms 143:9 Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі, Psalms 143:10 що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́! Psalms 143:11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва, Psalms 143:12 щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати! Psalms 143:13 Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються! Psalms 143:14 Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь! Psalms 143:15 Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог! Psalms 144:0 Psalms 144:1 Хвала́ Давидова. Psalms 144:2 Я кожного дня Тебе благословля́тиму, і хвалитиму Йме́ння Твоє повік-віку! Psalms 144:3 Великий Господь і просла́влений ве́льми, і недосліди́ме вели́ччя Його! Psalms 144:4 Рід ро́дові буде хвалити діла́ Івої, і будуть могу́тність Твою виявляти! Psalms 144:5 Про пишну славу вели́ччя Твого, про справи чудо́вні Твої розпові́м! Psalms 144:6 Будуть казати про силу грізни́х Твоїх чи́нів, а про ве́лич Твою — розпові́м я про неї. Psalms 144:7 Па́м'ять про добрість велику Твою сповіща́тимуть, і будуть співати про правду Твою! Psalms 144:8 Ще́дрий і милосердний Господь, довготерпели́вий й многомилости́вий, Psalms 144:9 Господь добрий до всіх, а Його милосердя — на всі Його тво́рива! Psalms 144:10 Тебе, Господи, сла́вити будуть усі Твої тво́рива, а святі Твої Тебе благословля́тимуть, Psalms 144:11 про славу Царства Твого звіща́тимуть, про могутність Твою говори́тимуть, Psalms 144:12 щоб лю́дським синам об'яви́ти про могутність Його́ та про славу вели́ччя Царства Його́! Psalms 144:13 Царство Твоє — царство всіх віків, а вла́да Твоя — по всі роди! Psalms 144:14 Господь підпира́є всіх па́даючих, усіх зі́гнутих Він випросто́вує! Psalms 144:15 Очі всіх упова́ють на Те́бе, і Ти їм пожи́ву даєш своєча́сно, Psalms 144:16 Ти руку Свою відкрива́єш, — і все, що живе, Ти зичли́во году́єш! Psalms 144:17 Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милости́вий у всіх Своїх учи́нках, Psalms 144:18 Господь близьки́й всім, хто взива́є до Нього, хто правдою кличе Його́! Psalms 144:19 Волю тих, хто боїться Його, Він сповня́є, і блага́ння їх чує та їм помагає, — Psalms 144:20 Госпо́дь береже́ тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить! Psalms 144:21 Славу Господню уста́ мої будуть звіща́ти, і благословля́тиме кожне тіло святе Його Ймення на віки вікі́в! Psalms 145:0 Psalms 145:1 Алілуя! Psalms 145:2 хвалитиму Господа, поки живу́, співатиму Богу моє́му, аж поки існую! Psalms 145:3 Не наді́йтесь на князів, на лю́дського сина, бо в ньому спасі́ння нема: Psalms 145:4 вийде дух його — і він до своєї землі поверта́ється, — того дня його за́думи гинуть! Psalms 145:5 Блаженний, кому́ його поміч — Бог Яковів, що надія його — на Господа, Бога його́, Psalms 145:6 що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки, Psalms 145:7 правосу́ддя вчиняє покри́вдженим, що хліба голодним дає! Госпо́дь в'язнів розв'язує, Psalms 145:8 Господь очі сліпим відкриває, Господь випросто́вує зі́гнутих, Господь милує праведних! Psalms 145:9 Господь обороняє прихо́дьків, сироту́ та вдови́цю підтримує, а дорогу безбожних викри́влює! Psalms 145:10 Хай царю́є навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілу́я! Psalms 146:0 Psalms 146:1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́! Psalms 146:2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих. Psalms 146:3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує, Psalms 146:4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння. Psalms 146:5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема! Psalms 146:6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі. Psalms 146:7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах: Psalms 146:8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою, Psalms 146:9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть! Psalms 146:10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, — Psalms 146:11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його! Psalms 147:0 Psalms 147:1 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне, Psalms 147:2 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі, Psalms 147:3 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою, Psalms 147:4 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово! Psalms 147:5 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох, Psalms 147:6 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть? Psalms 147:7 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече! Psalms 147:8 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю: Psalms 147:9 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя! Psalms 148:0 Psalms 148:1 Алілуя! Psalms 148:2 Хваліте Його, всі Його Анголи́, хваліте Його, усі ві́йська Його́: Psalms 148:3 Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зо́рі ясні́! Psalms 148:4 Хваліте Його, небеса́ із небе́с, та води, що над небеса́ми! Psalms 148:5 Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказа́в, — і створились вони, Psalms 148:6 Він їх поставив на вічні віки́, дав нака́за, — і не пересту́плять його! Psalms 148:7 Хваліть Господа та́кож з землі: риби великі й безо́дні усі, Psalms 148:8 огонь та град, сніг та туман, вітер бурхли́вий, що виконує слово Його́, Psalms 148:9 го́ри та па́гірки всі, плідне дерево та всі кедри́ни, Psalms 148:10 звірина́ й вся худо́ба, все плазу́юче та пта́ство крилате, Psalms 148:11 зе́мні царі й всі наро́ди, князі та всі су́дді землі, Psalms 148:12 юнаки́ та дівиці, старі ра́зом із ді́тьми, — Psalms 148:13 нехай усі хвалять Господнє Ім'я́, бо Його́ тільки Йме́ння звели́чилось, вели́чність Його на землі й небеса́х! Psalms 148:14 Він рога народу Своє́му підні́с! Слава всім богобійним Його́, ді́тям Ізра́їлевим, наро́дові, що до Нього близьки́й! Алілуя! Psalms 149:0 Psalms 149:1 Алілу́я! Psalms 149:2 Хай Ізраїль радіє Творце́м своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону! Psalms 149:3 Нехай славлять Ім'я́ Його та́нцем, нехай виграва́ють для Нього на бу́бні та гу́слах, Psalms 149:4 бо знахо́дить Господь уподо́бу в наро́ді Своїм, прикраша́є покірних спасі́нням! Psalms 149:5 Хай радіють у славі святі, хай співають на ло́жах своїх, Psalms 149:6 просла́влення Бога — на їхніх уста́х, а меч обосі́чний — ув їхніх рука́х, Psalms 149:7 щоб чинити між племе́нами по́мсту, між наро́дами — ка́ри, Psalms 149:8 щоб їхніх царів пов'язати кайда́нами, а їхніх вельмо́ж — ланцюга́ми, Psalms 149:9 щоб між ними чини́ти суд написаний! Він — вели́чність для всіх богобі́йних! Алілу́я! Psalms 150:0 Psalms 150:1 Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могу́тнім Його небозво́ді! Psalms 150:2 Хвалі́те Його за чи́ни могутні Його, хваліте Його за могу́тню вели́чність Його́! Psalms 150:3 Хваліте Його звуком тру́бним, хваліте Його на арфі та гу́слах! Psalms 150:4 Хваліте Його на бу́бні та та́нцем, хваліте Його на стру́нах та флейті! Psalms 150:5 Хваліте Його на цимба́лах дзвінки́х, хваліте Його на цимба́лах гучни́х! Psalms 150:6 Все, що ди́хає, — хай Господа хва́лить! Алілу́я!
Job 0:0
Job 1:0 Job 1:1 Був чоловік у країні Уц, на ім'я́ йому́ Йов . І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав. Job 1:2 І народи́лися йому се́меро синів та три дочки́. Job 1:3 А маєток його був: сім тисяч худоби дрібно́ї, і три тисячі верблю́дів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу. Job 1:4 А сини його ходили один до о́дного, і справляли гости́ну в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сесте́р, щоб їсти та пити із ними. Job 1:5 І бувало, як миналося ко́ло бенке́тних днів, то Йов посилав за ді́тьми й освячував їх, — і вставав він рано вранці, і прино́сив цілопа́лення за числом їх усіх, бо Йов казав: „Може згрішили сини мої, і знева́жили Бога в серці своєму“. Так робив Йов по всі дні.
Job 1:6 І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана́. Job 1:7 І сказав Госпо́дь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрува́в по землі та й перейшов її“. Job 1:8 І сказав Господь до сатани: „Чи звернув ти увагу на раба Мого́ Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає“. Job 1:9 І відповів сатана́ Господе́ві й сказав: „Чи ж Йов да́рмо боїться Бога? Job 1:10 Чи ж Ти не забезпе́чив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагослови́в, а маєток його поши́рився по кра́ю. Job 1:11 Але простягни тільки руку Свою, і доторкни́ся до всього, що його, — чи він не знева́жить Тебе перед лицем Твоїм?“ Job 1:12 І сказав Господь до сатани́: „Ось усе, що його́, — у твоїй руці, тільки на нього само́го не простягай своєї руки!“ І пішов сатана́ від лиця Господнього. Job 1:13 І сталося одно́го дня, коли сини́ його та до́чки його їли та вино пили в домі свого перворо́дженого брата, Job 1:14 то прибіг до Йова послане́ць та й сказав: „Худоба велика ора́ла, а ослиці па́слися при них. Job 1:15 Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали ві́стрям меча. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. Job 1:16 Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: „З неба спав Божий огонь, і спали́в ота́ру та слуг, та й пожер їх. А втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. Job 1:17 Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: „Халде́ї поділи́лися на три відділи, і напали на верблю́дів, та й позабира́ли їх, а слуг повбива́ли ві́стрям меча. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. Job 1:18 Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: „Сини твої та до́чки твої їли та вино пили́ в домі свого перворо́дженого брата. Job 1:19 Аж рапто́во надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, — і він упав на юнаків, і вони повмирали. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. Job 1:20 І встав Йов, і розде́р плаща́ свого́, й обстриг свою го́лову, та й упав на землю, і поклонився, Job 1:21 та й сказав: „Я вийшов наги́й із утроби матері своєї, і наги́й поверну́сь туди, в зе́млю! Господь дав, — і Господь узяв. Нехай буде благослове́нне Господнє Ім'я́!“ Job 1:22 При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного! Job 2:0 Job 2:1 І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана́ поміж ними, щоб стати перед Господом. Job 2:2 І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“. Job 2:3 І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“. Job 2:4 І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою. Job 2:5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“ Job 2:6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“ Job 2:7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа. Job 2:8 А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу. Job 2:9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“ Job 2:10 А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“ При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.
Job 2:11 I почули троє при́ятелів Йо́вових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприхо́дили кожен з місця свого: теманя́нин Еліфа́з, шух'я́нин Бідда́д та наама́тянин Цофа́р. І вмовилися вони прийти ра́зом, щоб похитати головою над ним та поті́шити його. Job 2:12 І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба. Job 2:13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий Job 3:0 Job 3:1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження. Job 3:2 І Йов заговорив та й сказав: Job 3:3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“ Job 3:4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.. Job 3:5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́! Job 3:6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців! Job 3:7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння! Job 3:8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити! Job 3:9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, — Job 3:10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Job 3:11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер? Job 3:12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав? Job 3:13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок Job 3:14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі, Job 3:15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали! Job 3:16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили? Job 3:17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі, Job 3:18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля! Job 3:19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́... Job 3:20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим, Job 3:21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані, Job 3:22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба, Job 3:23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним? Job 3:24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода, Job 3:25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені. Job 3:26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“ Job 4:0 Job 4:1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав: Job 4:2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? Job 4:3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, Job 4:4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! Job 4:5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. Job 4:6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? Job 4:7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? Job 4:8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: Job 4:9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! Job 4:10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. Job 4:11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Job 4:12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього. Job 4:13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, Job 4:14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — Job 4:15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. Job 4:16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: Job 4:17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? Job 4:18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! Job 4:19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені! Job 4:20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. Job 4:21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! Job 5:0 Job 5:1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся? Job 5:2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному! Job 5:3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла. Job 5:4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі! Job 5:5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його! Job 5:6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, — Job 5:7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти. Job 5:8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, — Job 5:9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа, Job 5:10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду, Job 5:11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених. Job 5:12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки, Job 5:13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, — Job 5:14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі! Job 5:15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́, Job 5:16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда! Job 5:17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари: Job 5:18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його! Job 5:19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло: Job 5:20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча. Job 5:21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона. Job 5:22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся. Job 5:23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою. Job 5:24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку. Job 5:25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі! Job 5:26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого! Job 5:27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“ Job 6:0
Job 6:1 А Йов відповів та й сказав: Job 6:2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі, Job 6:3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть! Job 6:4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не... Job 6:5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні? Job 6:6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́? Job 6:7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі. Job 6:8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог! Job 6:9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, — Job 6:10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого! Job 6:11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це? Job 6:12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́? Job 6:13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене? Job 6:14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього. Job 6:15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони, Job 6:16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг. Job 6:17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́. Job 6:18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають. Job 6:19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них. Job 6:20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились. Job 6:21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались! Job 6:22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене, Job 6:23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“ Job 6:24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені. Job 6:25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас? Job 6:26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного, Job 6:27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого! Job 6:28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди. Job 6:29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда! Job 6:30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя? Job 7:0
Job 7:1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита! Job 7:2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою, Job 7:3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили. Job 7:4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку. Job 7:5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́. Job 7:6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони. Job 7:7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́. Job 7:8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене. Job 7:9 Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить, Job 7:10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
Job 7:11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі: Job 7:12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив? Job 7:13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“, Job 7:14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене Job 7:15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості. Job 7:16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні! Job 7:17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го? Job 7:18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш. Job 7:19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою? Job 7:20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м? Job 7:21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“. Job 8:0 Job 8:1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав: Job 8:2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим? Job 8:3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду? Job 8:4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння! Job 8:5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього, Job 8:6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю, Job 8:7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий! Job 8:8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, — Job 8:9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, — Job 8:10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть: Job 8:11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води? Job 8:12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву: Job 8:13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного, Job 8:14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність Job 8:15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він. Job 8:16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, — Job 8:17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́: Job 8:18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило! Job 8:19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть. Job 8:20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців, Job 8:21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости... Job 8:22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“ Job 9:0
Job 9:1 А Йов відповів та й сказав: Job 9:2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом? Job 9:3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень. Job 9:4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався? Job 9:5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в. Job 9:6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться. Job 9:7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі. Job 9:8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах, Job 9:9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні. Job 9:10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа! Job 9:11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього Job 9:12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш? Job 9:13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, — Job 9:14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього, Job 9:15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю? Job 9:16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос, Job 9:17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно. Job 9:18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою. Job 9:19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені? Job 9:20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим. Job 9:21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я. Job 9:22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є. Job 9:23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється. Job 9:24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто? Job 9:25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго, Job 9:26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич. Job 9:27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся, Job 9:28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене. Job 9:29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду? Job 9:30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої, Job 9:31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя. Job 9:32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд, Job 9:33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку. Job 9:34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає, Job 9:35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою! Job 10:0
Job 10:1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі! Job 10:2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю? Job 10:3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш? Job 10:4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну? Job 10:5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа, Job 10:6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій, Job 10:7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки? Job 10:8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене. Job 10:9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш. Job 10:10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир? Job 10:11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил. Job 10:12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. Job 10:13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе: Job 10:14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш. Job 10:15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм! Job 10:16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся: Job 10:17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш. Job 10:18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б, Job 10:19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу. Job 10:20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи, Job 10:21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні, Job 10:22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“. Job 11:0
Job 11:1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав: Job 11:2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде? Job 11:3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе? Job 11:4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“ Job 11:5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе, Job 11:6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті! Job 11:7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього? Job 11:8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? Job 11:9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона! Job 11:10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому? Job 11:11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не? Job 11:12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́! Job 11:13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, — Job 11:14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, — Job 11:15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись! Job 11:16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́. Job 11:17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок. Job 11:18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, — Job 11:19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́. Job 11:20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“ Job 12:0
Job 12:1 А Йов відповів та й сказав: Job 12:2 „Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́! Job 12:3 Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це? Job 12:4 Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний. Job 12:5 Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́! Job 12:6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю. Job 12:7 Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість. Job 12:8 Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські. Job 12:9 Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила? Job 12:10 Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла? Job 12:11 Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву? Job 12:12 Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум. Job 12:13 Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум. Job 12:14 Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений. Job 12:15 Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть. Job 12:16 В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду. Job 12:17 Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів, Job 12:18 Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна. Job 12:19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює, Job 12:20 Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність. Job 12:21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює. Job 12:22 Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло. Job 12:23 Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю. Job 12:24 Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, — Job 12:25 вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного! Job 13:0
Job 13:1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило. Job 13:2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас, Job 13:3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога! Job 13:4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі! Job 13:5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б! Job 13:6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх. Job 13:7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього? Job 13:8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? Job 13:9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього? Job 13:10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі! Job 13:11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх? Job 13:12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти! Job 13:13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не! Job 13:14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку? Job 13:15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду! Job 13:16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний. Job 13:17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де. Job 13:18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю! Job 13:19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би. Job 13:20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись: Job 13:21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є! Job 13:22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай! Job 13:23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій! Job 13:24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом? Job 13:25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати? Job 13:26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені, Job 13:27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною, Job 13:28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла! Job 14:0
Job 14:1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями: Job 14:2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається. Job 14:3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́! Job 14:4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один! Job 14:5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, — Job 14:6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит. Job 14:7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине; Job 14:8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень, Job 14:9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць! Job 14:10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є? Job 14:11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне, Job 14:12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого. Job 14:13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! Job 14:14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене! Job 14:15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би, Job 14:16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, — Job 14:17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня. Job 14:18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́, Job 14:19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш. Job 14:20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́. Job 14:21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає. Job 14:22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“. Job 15:0
Job 15:1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав: Job 15:2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою? Job 15:3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них? Job 15:4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога, Job 15:5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів. Job 15:6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе: Job 15:7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений? Job 15:8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав? Job 15:9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно? Job 15:10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́. Job 15:11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́? Job 15:12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають, Job 15:13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́? Job 15:14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений? Job 15:15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, — Job 15:16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду? Job 15:17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́, Job 15:18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, — Job 15:19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них. Job 15:20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано. Job 15:21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник. Job 15:22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́. Job 15:23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́. Job 15:24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю, Job 15:25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього, Job 15:26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх. Job 15:27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром, Job 15:28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені. Job 15:29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки. Job 15:30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений. Job 15:31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, — Job 15:32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене! Job 15:33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, — Job 15:34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника: Job 15:35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“. Job 16:0
Job 16:1 А Йов відповів та й сказав: Job 16:2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви! Job 16:3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш? Job 16:4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас, Job 16:5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду! Job 16:6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене? Job 16:7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив, Job 16:8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє! Job 16:9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене... Job 16:10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене: Job 16:11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́. Job 16:12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю: Job 16:13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю. Job 16:14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч. Job 16:15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову. Job 16:16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь, Job 16:17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя! Job 16:18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, — Job 16:19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́. Job 16:20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть, Job 16:21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, — Job 16:22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь. Job 17:0
Job 17:1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби! Job 17:2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує. Job 17:3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х? Job 17:4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх. Job 17:5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють, Job 17:6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють. Job 17:7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь... Job 17:8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного. Job 17:9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі. Job 17:10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного. Job 17:11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, — Job 17:12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві! Job 17:13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. Job 17:14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“ Job 17:15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її? Job 17:16 До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“. Job 18:0
Job 18:1 І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав: Job 18:2 „Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо! Job 18:3 Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні? Job 18:4 О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́? Job 18:5 Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його: Job 18:6 його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його, Job 18:7 стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада! Job 18:8 Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити: Job 18:9 пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, — Job 18:10 на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці. Job 18:11 Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х. Job 18:12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене. Job 18:13 Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти. Job 18:14 Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш... Job 18:15 Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка. Job 18:16 Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не. Job 18:17 Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому. Job 18:18 Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його. Job 18:19 У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання. Job 18:20 На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші... Job 18:21 Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“ Job 19:0
Job 19:1 А Йов відповів та й сказав: Job 19:2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? Job 19:3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! Job 19:4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. Job 19:5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? Job 19:6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! Job 19:7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! Job 19:8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! Job 19:9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! Job 19:10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. Job 19:11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: Job 19:12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. Job 19:13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, Job 19:14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. Job 19:15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. Job 19:16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. Job 19:17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. Job 19:18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. Job 19:19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. Job 19:20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. Job 19:21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! Job 19:22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом? Job 19:23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані, Job 19:24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! Job 19:25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху Job 19:26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, Job 19:27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! Job 19:28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ Job 19:29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ Job 20:0
Job 20:1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав: Job 20:2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх! Job 20:3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені. Job 20:4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, — Job 20:5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю? Job 20:6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне, Job 20:7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він? Job 20:8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде: Job 20:9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце... Job 20:10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його. Job 20:11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже! Job 20:12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком, Job 20:13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, — Job 20:14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́! Job 20:15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його. Job 20:16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є! Job 20:17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока. Job 20:18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде. Job 20:19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його! Job 20:20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже. Job 20:21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все: Job 20:22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього! Job 20:23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його. Job 20:24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук. Job 20:25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́! Job 20:26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене. Job 20:27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, — Job 20:28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його. Job 20:29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“ Job 21:0
Job 21:1 А Йов відповів та й сказав: Job 21:2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою! Job 21:3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш. Job 21:4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух? Job 21:5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть. Job 21:6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє. Job 21:7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються? Job 21:8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х. Job 21:9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого. Job 21:10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає. Job 21:11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують. Job 21:12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки. Job 21:13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. Job 21:14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем! Job 21:15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“ Job 21:16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних... Job 21:17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки! Job 21:18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її! Job 21:19 „Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме! Job 21:20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього! Job 21:21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене? Job 21:22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме? Job 21:23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний, Job 21:24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий. Job 21:25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він, Job 21:26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє. Job 21:27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене. Job 21:28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних? Job 21:29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте: Job 21:30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист! Job 21:31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить? Job 21:32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають. Job 21:33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа. Job 21:34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“ Job 22:0
Job 22:1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав: Job 22:2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі! Job 22:3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам? Job 22:4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд? Job 22:5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця! Job 22:6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав! Job 22:7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб. Job 22:8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме. Job 22:9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, — Job 22:10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх, Job 22:11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе. Job 22:12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони! Job 22:13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу? Job 22:14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“. Job 22:15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні, Job 22:16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх, Job 22:17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“ та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“ Job 22:18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних! Job 22:19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний: Job 22:20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“ Job 22:21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́. Job 22:22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади. Job 22:23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх. Job 22:24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, — Job 22:25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі! Job 22:26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, — Job 22:27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш. Job 22:28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло. Job 22:29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає. Job 22:30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“. Job 23:0
Job 23:1 А Йов відповів та й сказав: Job 23:2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої. Job 23:3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння! Job 23:4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, — Job 23:5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені. Job 23:6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене! Job 23:7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді. Job 23:8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу, Job 23:9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю. Job 23:10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду! Job 23:11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив. Job 23:12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його. Job 23:13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить: Job 23:14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це! Job 23:15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його. Job 23:16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в, Job 23:17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його! Job 24:0
Job 24:1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать! Job 24:2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть, Job 24:3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць. Job 24:4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю. Job 24:5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей. Job 24:6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного, Job 24:7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді, Job 24:8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають. Job 24:9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого. Job 24:10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́. Job 24:11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони! Job 24:12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги. Job 24:13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять. Job 24:14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій. Job 24:15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя. Job 24:16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони, Job 24:17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви. Job 24:18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів. Job 24:19 Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! Job 24:20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево! Job 24:21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́. Job 24:22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя! Job 24:23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги: Job 24:24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка. Job 24:25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“ Job 25:0
Job 25:1 І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав: Job 25:2 „Панува́ння та о́страх — у Нього, Який на висо́тах Своїх чинить мир. Job 25:3 Чи ві́йську Його є число? І над ким Його світло не схо́дить? Job 25:4 І як може люди́на бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки наро́джений? Job 25:5 Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зо́рі не ясні! Job 25:6 Що ж тоді люди́на ота́, — червя́к, чи син лю́дський — хроба́к?“ Job 26:0
Job 26:1 А Йов відповів та й сказав: Job 26:2 „Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному? Job 26:3 Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом? Job 26:4 Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе? Job 26:5 Рефаїми тремтять під водою й всі її ме́шканці. Job 26:6 Голий шео́л перед Ним, і нема покриття́ Аваддо́ну. Job 26:7 Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив. Job 26:8 Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними. Job 26:9 Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою. Job 26:10 На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою. Job 26:11 Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його. Job 26:12 Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва. Job 26:13 Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на. Job 26:14 Таж це всесамі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“ Job 27:0
Job 27:1 І Йов далі вів мову свою та й казав: Job 27:2 „Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній, Job 27:3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, — Job 27:4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни! Job 27:5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, — Job 27:6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, — Job 27:7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник! Job 27:8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його? Job 27:9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя? Job 27:10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су? Job 27:11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, — Job 27:12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете? Job 27:13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього: Job 27:14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом! Job 27:15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть... Job 27:16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини, Job 27:17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить. Job 27:18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́, Job 27:19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його. Job 27:20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його, Job 27:21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця... Job 27:22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати! Job 27:23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця. Job 28:0
Job 28:1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять, Job 28:2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється. Job 28:3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні: Job 28:4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка. Job 28:5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем, Job 28:6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній. Job 28:7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило, Job 28:8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев. Job 28:9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є, Job 28:10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його! Job 28:11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло. Job 28:12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму? Job 28:13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться. Job 28:14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“ Job 28:15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї. Job 28:16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру. Job 28:17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота. Job 28:18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли! Job 28:19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї. Job 28:20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму? Job 28:21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона. Job 28:22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! Job 28:23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! Job 28:24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім. Job 28:25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою, Job 28:26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому, Job 28:27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! Job 28:28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“ Job 29:0
Job 29:1 І Йов далі вів мову свою та й сказав: Job 29:2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог, Job 29:3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́, Job 29:4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм, Job 29:5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти, Job 29:6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́! Job 29:7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє, Job 29:8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли, Job 29:9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, — Job 29:10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння, Job 29:11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, — Job 29:12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного. Job 29:13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим! Job 29:14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє. Job 29:15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був. Job 29:16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував. Job 29:17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене. Job 29:18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок: Job 29:19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй. Job 29:20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу. Job 29:21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою. Job 29:22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями. Job 29:23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик. Job 29:24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли. Job 29:25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він! Job 30:0
Job 30:1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї. Job 30:2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась! Job 30:3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу! Job 30:4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом. Job 30:5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв, Job 30:6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях, Job 30:7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, — Job 30:8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю! Job 30:9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром. Job 30:10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни, Job 30:11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм. Job 30:12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого. Job 30:13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, — Job 30:14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем. Job 30:15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє. Job 30:16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! Job 30:17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються. Job 30:18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н. Job 30:19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу. Job 30:20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся. Job 30:21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки. Job 30:22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення! Job 30:23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого. Job 30:24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить? Job 30:25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала? Job 30:26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла. Job 30:27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя, Job 30:28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́. Job 30:29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем, Job 30:30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої. Job 30:31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим. Job 31:0
Job 31:1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину? Job 31:2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот? Job 31:3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям? Job 31:4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки? Job 31:5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, — Job 31:6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає! Job 31:7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, — Job 31:8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням! Job 31:9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша, Job 31:10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші! Job 31:11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна, Job 31:12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій! Job 31:13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною, Job 31:14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м? Job 31:15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі? Job 31:16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував? Job 31:17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́? Job 31:18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його! Job 31:19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, — Job 31:20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся? Job 31:21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, — Job 31:22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана! Job 31:23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти. Job 31:24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“? Job 31:25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? Job 31:26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́, Job 31:27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, — Job 31:28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! Job 31:29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його? Job 31:30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його. Job 31:31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“ Job 31:32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому. Job 31:33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою? Job 31:34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див. Job 31:35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник. Job 31:36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми? Job 31:37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього. Job 31:38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею, Job 31:39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, — Job 31:40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися. Job 32:0
Job 32:1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх. Job 32:2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога. Job 32:3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним. Job 32:4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього. Job 32:5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів! Job 32:6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам Job 32:7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття! Job 32:8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить. Job 32:9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́. Job 32:10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я! Job 32:11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́. Job 32:12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його! Job 32:13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“ Job 32:14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою. Job 32:15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів, Job 32:16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже. Job 32:17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку. Job 32:18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені. Job 32:19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́! Job 32:20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім! Job 32:21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни, Job 32:22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць! Job 33:0
Job 33:1 Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої. Job 33:2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій. Job 33:3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста. Job 33:4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих. Job 33:5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся! Job 33:6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я! Job 33:7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі. Job 33:8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів: Job 33:9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені! Job 33:10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом. Job 33:11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“. Job 33:12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну! Job 33:13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає? Job 33:14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́: Job 33:15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, — Job 33:16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою, Job 33:17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає, Job 33:18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище. Job 33:19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́. Job 33:20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою. Job 33:21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́. Job 33:22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде. Job 33:23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту, Job 33:24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“. Job 33:25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности. Job 33:26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість. Job 33:27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. Job 33:28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“. Job 33:29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною, Job 33:30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих. Job 33:31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму! Job 33:32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння. Job 33:33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“ Job 34:0
Job 34:1 І говорив Елі́гу та й сказав: „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́! Job 34:3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є. Job 34:4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре. Job 34:5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. Job 34:6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“. Job 34:7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду, Job 34:8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними? Job 34:9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“. Job 34:10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! Job 34:11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту! Job 34:12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва. Job 34:13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав? Job 34:14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, — Job 34:15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох! Job 34:16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів: Job 34:17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного? Job 34:18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“? Job 34:19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук, Job 34:20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською. Job 34:21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, — Job 34:22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись. Job 34:23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд. Job 34:24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших. Job 34:25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть! Job 34:26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці, Job 34:27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, Job 34:28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених. Job 34:29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом, Job 34:30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові. Job 34:31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду! Job 34:32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“ Job 34:33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! Job 34:34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: Job 34:35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння. Job 34:36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди, Job 34:37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“. Job 35:0
Job 35:1 І говорив Елі́гу та й сказав: Job 35:2 „Чи це полічив ти за право, як кажеш: „Моя праведність більша за Божу“? Job 35:3 Бо ти говорив: „Що́ поможе тобі? Яку ко́ристь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха́?“ Job 35:4 Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм. Job 35:5 Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, — вони вищі за тебе. Job 35:6 Як ти будеш грішити, що́ зробиш Йому? А стануть числе́нні провини твої, що́ ти вчиниш Йому? Job 35:7 Коли праведним станеш, що́ даси ти Йому? Або що́ Він ві́зьме з твоєї руки? Job 35:8 Для люди́ни, як ти, беззако́ння твоє, і для лю́дського сина твоя справедливість! Job 35:9 Від бе́злічі гно́блення стогнуть вони, кричать від твердо́го плеча багатьох. Job 35:10 Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи, Job 35:11 що нас над худобу земну́ Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими? Job 35:12 Вони там кричать, але через бундю́чність злочинців Він відповіді не дає. Job 35:13 Тільки марно́ти не слухає Бог, і Всемогу́тній не бачить її. Job 35:14 Що ж тоді, коли кажеш: „Не бачив Його!“ Та є суд перед Ним, — і чекай ти його́! Job 35:15 А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупо́ту, Job 35:16 то нама́рно Йов уста свої відкриває та мно́жить слова́ без знання́“. Job 36:0
Job 36:1 І далі Елігу казав: Job 36:2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́. Job 36:3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість. Job 36:4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́. Job 36:5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця. Job 36:6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає. Job 36:7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються. Job 36:8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́, Job 36:9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало. Job 36:10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння. Job 36:11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах. Job 36:12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́. Job 36:13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх. Job 36:14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми. Job 36:15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо. Job 36:16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б. Job 36:17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Job 36:18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе. Job 36:19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили? Job 36:20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́. Job 36:21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав. Job 36:22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він? Job 36:23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“ Job 36:24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди, Job 36:25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека. Job 36:26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ! Job 36:27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його, Job 36:28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей. Job 36:29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його? Job 36:30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває, Job 36:31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає. Job 36:32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі. Job 36:33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба. Job 37:0 Job 37:1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́. Job 37:2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, — Job 37:3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі. Job 37:4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його. Job 37:5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми. Job 37:6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“ Job 37:7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його. Job 37:8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах. Job 37:9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод. Job 37:10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє. Job 37:11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара, Job 37:12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, — Job 37:13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість. Job 37:14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да! Job 37:15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї? Job 37:16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́, Job 37:17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня? Job 37:18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите? Job 37:19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́. Job 37:20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде? Job 37:21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх. Job 37:22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́. Job 37:23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою. Job 37:24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“. Job 38:0
Job 38:1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав: Job 38:2 „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму? Job 38:3 Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни! Job 38:4 Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́! Job 38:5 Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура? Job 38:6 У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її, Job 38:7 коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини? Job 38:8 І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило, Job 38:9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́, Job 38:10 і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та, Job 38:11 і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“ Job 38:12 Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце, Job 38:13 щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні? Job 38:14 Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони! Job 38:15 І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється! Job 38:16 Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні? Job 38:17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні? Job 38:18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! Job 38:19 Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце, Job 38:20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому? Job 38:21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! Job 38:22 Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив, Job 38:23 які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни? Job 38:24 Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць? Job 38:25 Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу, Job 38:26 щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема, Job 38:27 щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві? Job 38:28 Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в? Job 38:29 Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив? Job 38:30 Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається. Job 38:31 Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на? Job 38:32 Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш? Job 38:33 Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду? Job 38:34 Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє? Job 38:35 Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“? Job 38:36 Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум? Job 38:37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди, Job 38:38 коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються? Job 38:39 Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в, Job 38:40 як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х? Job 38:41 Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони? Job 39:0
Job 39:1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні? Job 39:2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження, Job 39:3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду? Job 39:4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються. Job 39:5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та, Job 39:6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню? Job 39:7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича. Job 39:8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого. Job 39:9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він? Job 39:10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини? Job 39:11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш? Job 39:12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік? Job 39:13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки? Job 39:14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є, Job 39:15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти. Job 39:16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться, Job 39:17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. Job 39:18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́! Job 39:19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву? Job 39:20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне! Job 39:21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї, Job 39:22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча, Job 39:23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище! Job 39:24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. Job 39:25 При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик. Job 39:26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої? Job 39:27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті? Job 39:28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, — Job 39:29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його, Job 39:30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“. Job 40:0
Job 40:1 І говорив Господь Йову й сказав: Job 40:2 „Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огу́дник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!“ Job 40:3 І Йов відповів Господе́ві й сказав: Job 40:4 „Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої. Job 40:5 Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!
Job 40:6 І відповів Господь Йову із бурі й сказав: Job 40:7 „Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на: Я буду питати тебе, — ти ж поя́снюй Мені! Job 40:8 Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути? Job 40:9 Коли маєш раме́но, як Бог, і голосом ти загрими́ш, немов Він, Job 40:10 то окрась Ти себе пишното́ю й вели́чністю, зодягни́ся у славу й красу́! Job 40:11 Розпоро́ш лютість гніву свого́, і поглянь на все горде — й прини́зь ти його́! Job 40:12 Поглянь на все горде — й його впокори́, поспиха́й нечестивих на їхньому місці, Job 40:13 поховай їх у по́росі ра́зом, а їхні обличчя обви́й в укритті́. Job 40:14 Тоді й Я тебе сла́вити буду, як правиця твоя допоможе тобі! Job 40:15 А ось бегемо́т , що його Я створив, як тебе, — траву, як худо́ба велика, він їсть. Job 40:16 Ото сила його в його сте́гнах, його ж мі́цність — у м'я́зах його живота́. Job 40:17 Випросто́вує він, немов ке́дра, свойо́го хвоста́, жили сте́гон його поспліта́лись. Job 40:18 Його кості — немов мідяні оті ру́ри, костома́хи його — як ті пру́ття залізні. Job 40:19 Голова оце Божих доріг; і тільки Творе́ць його може зблизи́ти до нього меча. Job 40:20 Бо гори прино́сять поживу йому, і там гра́ється вся звірина́ польова́. Job 40:21 Під ло́тосами він виле́жується, в укритті́ очере́ту й болота. Job 40:22 Ло́тоси тінню своєю вкривають його, топо́лі поточні його обгорта́ють. Job 40:23 Ось підійма́ється рі́чка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йорда́н йому в па́щу впливав! Job 40:24 Хто може схопи́ти його в його о́чах, гака́ми ніздрю́ продіра́вити? Job 40:25 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром? Job 40:26 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш? Job 40:27 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне? Job 40:28 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного? Job 40:29 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх? Job 40:30 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців-ханане́їв? Job 40:31 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову? Job 40:32 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини! Job 41:0
Job 41:1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш. Job 41:2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати? Job 41:3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє! Job 41:4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу. Job 41:5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів? Job 41:6 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах! Job 41:7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать. Job 41:8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде. Job 41:9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться. Job 41:10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї! Job 41:11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні! Job 41:12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить. Job 41:13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його. Job 41:14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає. Job 41:15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається. Job 41:16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно! Job 41:17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху. Job 41:18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер. Job 41:19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну! Job 41:20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно. Job 41:21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища. Job 41:22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото. Job 41:23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п. Job 41:24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною. Job 41:25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, Job 41:26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“ Job 42:0
Job 42:1 А Йов відповів Господе́ві й сказав: Job 42:2 „Я знаю, що можеш Ти все, і не спиня́ється за́дум у Тебе! Job 42:3 Хто́ ж то такий, що ховає пора́ду немудру? Тому я говорив, але не розумів. Це чудніше від мене, й не знаю його: Job 42:4 „Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, — ти ж Мені поясни́“. Job 42:5 Тільки по́слухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе. Job 42:6 Тому́ я зрікаюсь гово́реного, і каюсь у по́росі й по́пелі!“
Job 42:7 І сталося по то́му, як Госпо́дь промовив ці слова́ до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: „Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх при́ятелів, бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов. Job 42:8 А тепер візьміть собі сім бичків та сім барані́в, і йдіть до Мого раба Йова, і принесе́те цілопа́лення за себе, а Мій раб Йов помо́литься за вас, бо тільки з ним Я буду рахува́тися, щоб не вчинити вам злої речі, — бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов“. Job 42:9 І пішли теманянин Еліфа́з, і шух'янин Білда́д, та нааматянин Цофа́р, і зробили, як говорив їм Госпо́дь. І споглянув Господь на Йова. Job 42:10 І Господь приверну́в Йова до першого ста́ну, коли він помолився за своїх при́ятелів. І помно́жив Господь усе, що Йов мав, удвоє. Job 42:11 І поприхо́дили до нього всі брати його, і всі се́стри його та всі попере́дні знайо́мі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хита́ли над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спрова́див на нього. І дали вони йому кожен по одній кеси́ті, і кожен по одній золотій обручці. Job 42:12 А Господь поблагослови́в останок днів Йова більше від поча́тку його, і було́ в нього чотирна́дцять тисяч дрібно́ї худоби, і шість тисяч верблю́дів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць. Job 42:13 І було́ в нього се́меро синів та три дочки́. Job 42:14 І назвав він ім'я́ першій: Єміма, і ім'я́ другій: Кеція, а ім'я́ третій: Керен-Гаппух. Job 42:15 I таких вродли́вих жінок, як Йовові до́чки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спа́дщину поміж їхніми братами. Job 42:16 А Йов жив по то́му сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколі́нні. Job 42:17 І впоко́ївся Йов старим та насиченим днями.
Proverbs 0:0
Proverbs 1:0 Proverbs 1:1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, — Proverbs 1:2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́, Proverbs 1:3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти, Proverbs 1:4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність. Proverbs 1:5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к, Proverbs 1:6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки. Proverbs 1:7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Proverbs 1:8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, — Proverbs 1:9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою. Proverbs 1:10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти ! Proverbs 1:11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного, Proverbs 1:12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! Proverbs 1:13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́. Proverbs 1:14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, — Proverbs 1:15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки, Proverbs 1:16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! Proverbs 1:17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того: Proverbs 1:18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою! Proverbs 1:19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́! Proverbs 1:20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає, Proverbs 1:21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої: Proverbs 1:22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́? Proverbs 1:23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої! Proverbs 1:24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався! Proverbs 1:25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли! Proverbs 1:26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх. Proverbs 1:27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас, Proverbs 1:28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, — Proverbs 1:29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього, Proverbs 1:30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами! Proverbs 1:31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, — Proverbs 1:32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить! Proverbs 1:33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“ Proverbs 2:0 Proverbs 2:1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш, Proverbs 2:2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму, Proverbs 2:3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, Proverbs 2:4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, — Proverbs 2:5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, — Proverbs 2:6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум! Proverbs 2:7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить, Proverbs 2:8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних! Proverbs 2:9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра, Proverbs 2:10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі! Proverbs 2:11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме, Proverbs 2:12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве, Proverbs 2:13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви, Proverbs 2:14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого, Proverbs 2:15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, — Proverbs 2:16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́, Proverbs 2:17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, — Proverbs 2:18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих, Proverbs 2:19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, — Proverbs 2:20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг! Proverbs 2:21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній, Proverbs 2:22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні! Proverbs 3:0
Proverbs 3:1 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережу́ть твоє серце, Proverbs 3:2 бо примно́жать для тебе вони довготу́ твоїх днів, і років життя та споко́ю! Proverbs 3:3 Ми́лість та правда нехай не зали́шать тебе, — прив'яжи́ їх до шиї своєї, напиши їх на табли́ці серця свого, — Proverbs 3:4 і зна́йдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й люди́ни! Proverbs 3:5 Наді́йся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Proverbs 3:6 Пізнавай ти Його на всіх доро́гах своїх, і Він випростує твої стежки. Proverbs 3:7 Не будь мудрий у власних оча́х, — бійся Господа та ухиляйся від злого! Proverbs 3:8 Це буде ліком для тіла твого, напо́єм для ко́стей твоїх. Proverbs 3:9 Шануй Господа із маєтку свого́, і з початку всіх пло́дів своїх, — Proverbs 3:10 і будуть комори твої перепо́внені си́тістю, а чави́ла твої будуть перелива́тись вином молоди́м! Proverbs 3:11 Мій сину, кара́ння Господнього не відкидай, і карта́ння Його не вважай тягаре́м, — Proverbs 3:12 бо кого́ Господь любить, карта́є того, і кохає, немов батько сина!
Proverbs 3:13 Блаженна люди́на, що мудрість знайшла, і люди́на, що розум оде́ржала, Proverbs 3:14 бо ліпше надба́ння її від надба́ння срібла́, і від щирого золота ліпший прибу́ток її, Proverbs 3:15 дорожча за пе́рли вона, і всіляке жада́ння твоє не зрівняється з нею. Proverbs 3:16 Довгість днів — у прави́ці її, багатство та слава — в ліви́ці її. Proverbs 3:17 Доро́ги її — то дороги приємности, всі стежки́ її — мир. Proverbs 3:18 Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто де́ржить її! Proverbs 3:19 Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив. Proverbs 3:20 Знання́м Його порозкрива́лись безо́дні, і кроплять росою ті хмари. Proverbs 3:21 Мій сину, нехай від оче́й твоїх це не відхо́дить, стережи добрий розум і розважність, Proverbs 3:22 і вони будуть життям для твоєї душі, і прикра́сою шиї твоєї, — Proverbs 3:23 Тоді пі́деш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикне́ться! Proverbs 3:24 Якщо покладе́шся — не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон. Proverbs 3:25 Не бу́деш боятися на́глого стра́ху, ні бурі безбожних, як при́йде, — Proverbs 3:26 бо твоєю надією буде Госпо́дь, і Він пильнуватиме но́гу твою, щоб вона не зловилась у пастку! Proverbs 3:27 Не стримуй добра́ потребу́ючому, коли в силі твоєї руки́ це вчини́ти, Proverbs 3:28 не кажи своїм ближнім: „Іди, і зно́ву прийди, а взавтра я дам“, коли маєш з собою. Proverbs 3:29 Не вио́рюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить. Proverbs 3:30 Не сварися з люди́ною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі. Proverbs 3:31 Не за́здри наси́льникові, і ні одніє́ї з доріг його не вибирай, Proverbs 3:32 бо бри́дить Господь крутія́ми, а з праведними в Нього дружба. Proverbs 3:33 Прокля́ття Господнє на домі безбожного, а ме́шкання праведних Він благосло́вить, — Proverbs 3:34 з насмішників Він насміхається, а покі́рливим милість дає. Proverbs 3:35 Мудрі славу вспадко́вують, а нерозумні носи́тимуть со́ром. Proverbs 4:0 Proverbs 4:1 Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму, Proverbs 4:2 бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте, Proverbs 4:3 бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї. Proverbs 4:4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи! Proverbs 4:5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, — Proverbs 4:6 не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати! Proverbs 4:7 Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! Proverbs 4:8 Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш: Proverbs 4:9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує! Proverbs 4:10 Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, — Proverbs 4:11 дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:  12 коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся! Proverbs 4:13 Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
Proverbs 4:14 На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, — Proverbs 4:15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, — Proverbs 4:16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся! Proverbs 4:17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють. Proverbs 4:18 А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня! Proverbs 4:19 Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться. Proverbs 4:20 Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́! Proverbs 4:21 Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого! Proverbs 4:22 Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння. Proverbs 4:23 Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя. Proverbs 4:24 Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ. Proverbs 4:25 Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють. Proverbs 4:26 Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої: Proverbs 4:27 не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла! Proverbs 5:0 Proverbs 5:1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму, Proverbs 5:2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть! Proverbs 5:3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші, Proverbs 5:4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, — Proverbs 5:5 її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! Proverbs 5:6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона. Proverbs 5:7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст: Proverbs 5:8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому, Proverbs 5:9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого, Proverbs 5:10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі! Proverbs 5:11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили, Proverbs 5:12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало! Proverbs 5:13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників. Proverbs 5:14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“ Proverbs 5:15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя: Proverbs 5:16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? — Proverbs 5:17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою! Proverbs 5:18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, — Proverbs 5:19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її! Proverbs 5:20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки? Proverbs 5:21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє: Proverbs 5:22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він, Proverbs 5:23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй! Proverbs 6:0
Proverbs 6:1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, — Proverbs 6:2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст! Proverbs 6:3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й, Proverbs 6:4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм, Proverbs 6:5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Proverbs 6:6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій: Proverbs 6:7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля; Proverbs 6:8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу. Proverbs 6:9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш? Proverbs 6:10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, — Proverbs 6:11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж! Proverbs 6:12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами, Proverbs 6:13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми, Proverbs 6:14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, — Proverbs 6:15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема! Proverbs 6:16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його: Proverbs 6:17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють, Proverbs 6:18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе, Proverbs 6:19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів! Proverbs 6:20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї! Proverbs 6:21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй! Proverbs 6:22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе! Proverbs 6:23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння, Proverbs 6:24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки. Proverbs 6:25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, — Proverbs 6:26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́... Proverbs 6:27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить? Proverbs 6:28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її? Proverbs 6:29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї! Proverbs 6:30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є, Proverbs 6:31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому! Proverbs 6:32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, — Proverbs 6:33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться, Proverbs 6:34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти: Proverbs 6:35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш! Proverbs 7:0 Proverbs 7:1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі, Proverbs 7:2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця, Proverbs 7:3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого! Proverbs 7:4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“ Proverbs 7:5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́. Proverbs 7:6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́, Proverbs 7:7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму, Proverbs 7:8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її, Proverbs 7:9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року. Proverbs 7:10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним, Proverbs 7:11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають: Proverbs 7:12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона. Proverbs 7:13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому: Proverbs 7:14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої! Proverbs 7:15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе! Proverbs 7:16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́, Proverbs 7:17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном. Proverbs 7:18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми! Proverbs 7:19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу: Proverbs 7:20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“. Proverbs 7:21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, — Proverbs 7:22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення, Proverbs 7:23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка... Proverbs 7:24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте: Proverbs 7:25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її, Proverbs 7:26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті! Proverbs 7:27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т. Proverbs 8:0
Proverbs 8:1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум? Proverbs 8:2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона! Proverbs 8:3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона: Proverbs 8:4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів: Proverbs 8:5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді! Proverbs 8:6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та. Proverbs 8:7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх. Proverbs 8:8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства. Proverbs 8:9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́. Proverbs 8:10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота: Proverbs 8:11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
Proverbs 8:12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне. Proverbs 8:13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́! Proverbs 8:14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене. Proverbs 8:15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють. Proverbs 8:16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді. Proverbs 8:17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде! Proverbs 8:18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда: Proverbs 8:19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне! Proverbs 8:20 Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к, Proverbs 8:21 щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці! Proverbs 8:22 Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, — Proverbs 8:23 відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі. Proverbs 8:24 Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених. Proverbs 8:25 Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки, Proverbs 8:26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу. Proverbs 8:27 Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні, Proverbs 8:28 коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в, Proverbs 8:29 коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, — Proverbs 8:30 то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно, Proverbs 8:31 радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими! Proverbs 8:32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́! Proverbs 8:33 Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього! Proverbs 8:34 Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́! Proverbs 8:35 Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа. Proverbs 8:36 А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“ Proverbs 9:0 Proverbs 9:1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала. Proverbs 9:2 Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила. Proverbs 9:3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х: Proverbs 9:4 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, говорить йому: Proverbs 9:5 „Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала! Proverbs 9:6 Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“ Proverbs 9:7 Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває. Proverbs 9:8 Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе. Proverbs 9:9 Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
Proverbs 9:10 Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум,— Proverbs 9:11 бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя. Proverbs 9:12 Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш! Proverbs 9:13 Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає! Proverbs 9:14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста, Proverbs 9:15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є: Proverbs 9:16 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, то каже йому́: Proverbs 9:17 „Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“. Proverbs 9:18 І не відає він, що самі́ там мерці́, у глиби́нах шео́лу — запро́шені нею! Proverbs 10:0 Proverbs 10:1 Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його. Proverbs 10:2 Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визво́лює. Proverbs 10:3 Не допустить Господь голодува́ти душу праведного, а набу́ток безбожників згине. Proverbs 10:4 Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує. Proverbs 10:5 Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній. Proverbs 10:6 Благослове́нства на голову праведного, а уста безбожним прикриє наси́льство. Proverbs 10:7 Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине. Proverbs 10:8 Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́. Proverbs 10:9 Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений. Proverbs 10:10 Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́. Proverbs 10:11 Уста праведного — то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство. Proverbs 10:12 Нена́висть побуджує сва́рки, а любов покриває всі ви́ни. Proverbs 10:13 В устах розумного мудрість знахо́диться, а різка — на спину безтя́много. Proverbs 10:14 Прихо́вують мудрі знання́, а уста нерозумного — близькі́ до загибелі. Proverbs 10:15 Маєток багатого — місто тверди́нне його, поги́біль убогих — їхні зли́дні. Proverbs 10:16 Дорібок праведного — на життя, прибу́ток безбожного — в гріх. Proverbs 10:17 Хто напу́чування стереже́ — той на сте́жці життя, а хто нехту́є карта́ння, той блу́дить. Proverbs 10:18 Хто нена́висть ховає, в того губи брехли́ві, а хто на́клепи ширить, той дурнове́рхий. Proverbs 10:19 Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губи свої, той розумний. Proverbs 10:20 Язик праведного — то добі́рне срібло́, а розум безбожних — мізе́рний. Proverbs 10:21 Пасу́ть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з неро́зуму. Proverbs 10:22 Благослове́ння Господнє — воно збагачає, і сму́тку воно не прино́сить з собою. Proverbs 10:23 Нешляхе́тне робити — заба́ва неві́гласа, а мудрість — люди́ні розумній. Proverbs 10:24 Чого нечести́вий боїться, те при́йде на нього, а пра́гнення праведних спо́вняться. Proverbs 10:25 Як буря, яка пронесе́ться, то й гине безбожний, а праведний має дові́чну осно́ву. Proverbs 10:26 Як о́цет зубам, і як дим для оче́й, так лінивий для тих, хто його посилає. Proverbs 10:27 Страх Господній примножує днів, а ро́ки безбожних вкоро́тяться. Proverbs 10:28 Сподіва́ння для праведних — радість, а наді́я безбожних загине. Proverbs 10:29 Дорога Господня — тверди́ня неви́нним, а заги́біль — злочинцям. Proverbs 10:30 Повік праведний не захита́ється, а безбожники не поживуть на землі. Proverbs 10:31 Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий. Proverbs 10:32 Уста праведного уподо́бання знають, а уста безбожних — лука́вство.
Proverbs 11:0
Proverbs 11:1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба. Proverbs 11:2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість. Proverbs 11:3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить. Proverbs 11:4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює. Proverbs 11:5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́. Proverbs 11:6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю. Proverbs 11:7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної. Proverbs 11:8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде. Proverbs 11:9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні. Proverbs 11:10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає. Proverbs 11:11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється. Proverbs 11:12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить. Proverbs 11:13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає. Proverbs 11:14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває. Proverbs 11:15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний. Proverbs 11:16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть. Proverbs 11:17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє. Proverbs 11:18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує. Proverbs 11:19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється. Proverbs 11:20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба. Proverbs 11:21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде. Proverbs 11:22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму. Proverbs 11:23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів. Proverbs 11:24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є. Proverbs 11:25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він. Proverbs 11:26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову. Proverbs 11:27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно. Proverbs 11:28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя. Proverbs 11:29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом. Proverbs 11:30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває. Proverbs 11:31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
Proverbs 12:0
Proverbs 12:1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний. Proverbs 12:2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь. Proverbs 12:3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється. Proverbs 12:4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях. Proverbs 12:5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана. Proverbs 12:6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх. Proverbs 12:7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти. Proverbs 12:8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду. Proverbs 12:9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений. Proverbs 12:10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке. Proverbs 12:11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму. Proverbs 12:12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́. Proverbs 12:13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде. Proverbs 12:14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́. Proverbs 12:15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради. Proverbs 12:16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу. Proverbs 12:17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману. Proverbs 12:18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки. Proverbs 12:19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю. Proverbs 12:20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир. Proverbs 12:21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом. Proverbs 12:22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба. Proverbs 12:23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує. Proverbs 12:24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане. Proverbs 12:25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть. Proverbs 12:26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х. Proverbs 12:27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й. Proverbs 12:28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
Proverbs 13:0
Proverbs 13:1 Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає. Proverbs 13:2 З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство. Proverbs 13:3 Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль. Proverbs 13:4 Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься. Proverbs 13:5 Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює. Proverbs 13:6 Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника. Proverbs 13:7 Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього. Proverbs 13:8 Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує. Proverbs 13:9 Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне. Proverbs 13:10 Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться. Proverbs 13:11 Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує. Proverbs 13:12 Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя. Proverbs 13:13 Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься. Proverbs 13:14 Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти. Proverbs 13:15 Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них. Proverbs 13:16 Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує. Proverbs 13:17 Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік. Proverbs 13:18 Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він. Proverbs 13:19 Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним. Proverbs 13:20 Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де. Proverbs 13:21 Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром. Proverbs 13:22 Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного. Proverbs 13:23 Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я. Proverbs 13:24 Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння. Proverbs 13:25 Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.
Proverbs 14:0
Proverbs 14:1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́. Proverbs 14:2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним. Proverbs 14:3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть. Proverbs 14:4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́. Proverbs 14:5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду. Proverbs 14:6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного. Proverbs 14:7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив. Proverbs 14:8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на. Proverbs 14:9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання. Proverbs 14:10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший. Proverbs 14:11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне. Proverbs 14:12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти. Proverbs 14:13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток. Proverbs 14:14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх. Proverbs 14:15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої. Proverbs 14:16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий. Proverbs 14:17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена. Proverbs 14:18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються. Proverbs 14:19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного. Proverbs 14:20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні. Proverbs 14:21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний. Proverbs 14:22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́. Proverbs 14:23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́. Proverbs 14:24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та. Proverbs 14:25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить. Proverbs 14:26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм. Proverbs 14:27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти. Proverbs 14:28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря. Proverbs 14:29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту. Proverbs 14:30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й. Proverbs 14:31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його. Proverbs 14:32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй. Proverbs 14:33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться. Proverbs 14:34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів. Proverbs 14:35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
Proverbs 15:0
Proverbs 15:1 Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є. Proverbs 15:2 Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють. Proverbs 15:3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих. Proverbs 15:4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі. Proverbs 15:5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший. Proverbs 15:6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад. Proverbs 15:7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так. Proverbs 15:8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба. Proverbs 15:9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає. Proverbs 15:10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає. Proverbs 15:11 Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! Proverbs 15:12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де. Proverbs 15:13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений. Proverbs 15:14 Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть. Proverbs 15:15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно. Proverbs 15:16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му. Proverbs 15:17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му. Proverbs 15:18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот. Proverbs 15:19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́. Proverbs 15:20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́. Proverbs 15:21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить. Proverbs 15:22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться. Proverbs 15:23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре! Proverbs 15:24 Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. Proverbs 15:25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови. Proverbs 15:26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́. Proverbs 15:27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити. Proverbs 15:28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло. Proverbs 15:29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує. Proverbs 15:30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті. Proverbs 15:31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими. Proverbs 15:32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум. Proverbs 15:33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
Proverbs 16:0
Proverbs 16:1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика. Proverbs 16:2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь. Proverbs 16:3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої. Proverbs 16:4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла. Proverbs 16:5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини! Proverbs 16:6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого. Proverbs 16:7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею. Proverbs 16:8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я. Proverbs 16:9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь. Proverbs 16:10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться. Proverbs 16:11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його. Proverbs 16:12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю. Proverbs 16:13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить. Proverbs 16:14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́. Proverbs 16:15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною. Proverbs 16:16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла! Proverbs 16:17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює. Proverbs 16:18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність. Proverbs 16:19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними. Proverbs 16:20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний. Proverbs 16:21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки. Proverbs 16:22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та. Proverbs 16:23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння. Proverbs 16:24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості. Proverbs 16:25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти. Proverbs 16:26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її. Proverbs 16:27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь. Proverbs 16:28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів. Proverbs 16:29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. Proverbs 16:30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло. Proverbs 16:31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности. Proverbs 16:32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста. Proverbs 16:33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Proverbs 17:0
Proverbs 17:1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою. Proverbs 17:2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док. Proverbs 17:3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує. Proverbs 17:4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного. Proverbs 17:5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини. Proverbs 17:6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́. Proverbs 17:7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва. Proverbs 17:8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́. Proverbs 17:9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів. Proverbs 17:10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів. Proverbs 17:11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться. Proverbs 17:12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його. Proverbs 17:13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому. Proverbs 17:14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її! Proverbs 17:15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні. Proverbs 17:16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема? Proverbs 17:17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом. Proverbs 17:18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого. Proverbs 17:19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя. Proverbs 17:20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло. Proverbs 17:21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого. Proverbs 17:22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті. Proverbs 17:23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя. Proverbs 17:24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі. Proverbs 17:25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість. Proverbs 17:26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість! Proverbs 17:27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на. Proverbs 17:28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
Proverbs 18:0
Proverbs 18:1 Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного. Proverbs 18:2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати. Proverbs 18:3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором. Proverbs 18:4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к. Proverbs 18:5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді. Proverbs 18:6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́. Proverbs 18:7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його. Proverbs 18:8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би. Proverbs 18:9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику. Proverbs 18:10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний. Proverbs 18:11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його. Proverbs 18:12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність. Proverbs 18:13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому! Proverbs 18:14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́? Proverbs 18:15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́. Proverbs 18:16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей. Proverbs 18:17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його. Proverbs 18:18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го. Proverbs 18:19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку. Proverbs 18:20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх. Proverbs 18:21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає. Proverbs 18:22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа. Proverbs 18:23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло. Proverbs 18:24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
Proverbs 19:0
Proverbs 19:1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний. Proverbs 19:2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться. Proverbs 19:3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце. Proverbs 19:4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його. Proverbs 19:5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний. Proverbs 19:6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари. Proverbs 19:7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх! Proverbs 19:8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́. Proverbs 19:9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине. Proverbs 19:10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником. Proverbs 19:11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною. Proverbs 19:12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву. Proverbs 19:13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди. Proverbs 19:14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа. Proverbs 19:15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує. Proverbs 19:16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре. Proverbs 19:17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому. Proverbs 19:18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу. Proverbs 19:19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше. Proverbs 19:20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́. Proverbs 19:21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній. Proverbs 19:22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу. Proverbs 19:23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його. Proverbs 19:24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її. Proverbs 19:25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку. Proverbs 19:26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, — Proverbs 19:27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́! Proverbs 19:28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду. Proverbs 19:29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Proverbs 20:0
Proverbs 20:1 Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий. Proverbs 20:2 Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає. Proverbs 20:3 Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є. Proverbs 20:4 Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема. Proverbs 20:5 Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує. Proverbs 20:6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде? Proverbs 20:7 У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його! Proverbs 20:8 Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима. Proverbs 20:9 Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“ Proverbs 20:10 Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа. Proverbs 20:11 Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий. Proverbs 20:12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є. Proverbs 20:13 Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться! Proverbs 20:14 „Зле, зле!“ каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном. Proverbs 20:15 Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд. Proverbs 20:16 Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став. Proverbs 20:17 Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її. Proverbs 20:18 Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами. Proverbs 20:19 Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої. Proverbs 20:20 Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви! Proverbs 20:21 Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений! Proverbs 20:22 Не кажи: „Надолу́жу я зло!“ — май надію на Господа, і Він допоможе тобі. Proverbs 20:23 Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі. Proverbs 20:24 Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою? Proverbs 20:25 Тене́та люди́ні казати „святе́“ нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати. Proverbs 20:26 Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук. Proverbs 20:27 Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує. Proverbs 20:28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю. Proverbs 20:29 Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́. Proverbs 20:30 Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
Proverbs 21:0
Proverbs 21:1 Во́дні пото́ки — царе́ве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеро́вує. Proverbs 21:2 Всяка дорога люди́ни пряма́ в її о́чах, та керує серцями Госпо́дь. Proverbs 21:3 Справедливість та правду чинити — для Господа це добірні́ше за жертву. Proverbs 21:4 Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх. Proverbs 21:5 Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапли́вий — на збиток. Proverbs 21:6 Набува́ння майна язико́м неправдивим — це скоромину́ща марно́та шукаючих смерти. Proverbs 21:7 Насильство безбожних пряму́є на них, бо пра́ва чинити не хо́чуть. Proverbs 21:8 Дорога злочинця крута́, а чистий — прями́й його чин. Proverbs 21:9 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спі́льному домі. Proverbs 21:10 Лихого жадає душа нечестивого, і в о́чах його ближній його не отримає милости. Proverbs 21:11 Як карають глумли́вця мудріє безумний, а як мудрого вчать, — знання́ набуває. Proverbs 21:12 До дому свого пригляда́ється праведний, а безбожний дово́дить до зла. Proverbs 21:13 Хто вухо своє затикає від зо́йку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді. Proverbs 21:14 Таємний дару́нок пога́шує гнів, а нея́вний гости́нець — лють сильну. Proverbs 21:15 Радість праведному — правосу́ддя чинити, а злочи́нцеві — страх. Proverbs 21:16 Люди́на, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине. Proverbs 21:17 Хто любить весе́лощі, той немаю́чий, хто любить вино та оливу, той не збагаті́є. Proverbs 21:18 Безбожний — то викуп за праведного, а лукавий — за щирого. Proverbs 21:19 Ліпше сидіти в пусти́нній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою. Proverbs 21:20 Скарб цінни́й та олива в мешка́нні премудрого, та нищить безумна люди́на його. Proverbs 21:21 Хто жене́ться за праведністю та за милістю, той знахо́дить життя, справедливість та славу. Proverbs 21:22 До міста хоробрих уві́йде премудрий, і тверди́ню наді́ї його поруйнує. Proverbs 21:23 Хто стереже свої уста й свого язика́, той душу свою зберігає від лиха. Proverbs 21:24 Надутий пихо́ю — насмішник ім'я́ йому, він робить усе із бундю́чним зухва́льством. Proverbs 21:25 Пожада́ння лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, — Proverbs 21:26 він кожного дня пожадли́во жадає, а справедливий дає та не жалує. Proverbs 21:27 Жертва безбожних — оги́да, а надто тоді, як за ді́ло безчесне прино́ситься. Proverbs 21:28 Свідок брехливий загине, а люди́на, що слухає Боже, говори́тиме за́вжди. Proverbs 21:29 Безбожна люди́на жорстока обличчям своїм, а невинний зміцня́є дорогу свою. Proverbs 21:30 Нема мудрости, ані розуму, ані ради насу́проти Господа. Proverbs 21:31 Приготовлений кінь на день бо́ю, але́ перемога від Господа!
Proverbs 22:0
Proverbs 22:1 Ліпше добре ім'я́ за багатство велике, і ліпша милість за срі́бло та золото. Proverbs 22:2 Багатий та вбогий стрічаються, — Господь їх обох створив. Proverbs 22:3 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть і кара́ються. Proverbs 22:4 Заплата покори і стра́ху Господнього, — це багатство, і слава, й життя. Proverbs 22:5 Терни́на й пастки́ на дорозі лукавого, а хто стереже́ свою душу, віді́йде далеко від них. Proverbs 22:6 Привчай юнака́ до дороги його, і він, як поста́ріється, не усту́питься з неї. Proverbs 22:7 Багатий панує над бідними, а боржни́к — раб позича́льника. Proverbs 22:8 Хто сіє кри́вду, той жа́тиме лихо, а бич гніву його покінчи́ться. Proverbs 22:9 Хто доброго ока, той поблагосло́влений буде, бо дає він убогому з хліба свого́. Proverbs 22:10 Глумли́вого вижени, — й вийде з ним сварка, і суперечка та га́ньба припи́няться. Proverbs 22:11 Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар. Proverbs 22:12 Очі Господа оберігають знання́, а лукаві слова́ Він відкине. Proverbs 22:13 Лінивий говорить: „На вулиці лев, — серед майда́ну я буду забитий!“ Proverbs 22:14 Уста коха́нки — яма глибока: на ко́го Господь має гнів, той впадає туди. Proverbs 22:15 До юнако́вого серця глупо́та прив'язана, та різка карта́ння відда́лить від нього її. Proverbs 22:16 Хто тисне убогого, щоб собі́ збагати́тись, і хто багаче́ві дає, — той певно збідніє.
Proverbs 22:17 Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання́, Proverbs 22:18 бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі́ стерегти́, — хай стануть на устах твоїх вони ра́зом! Proverbs 22:19 Щоб надія твоя була в Го́споді, я й сьогодні навчаю тебе. Proverbs 22:20 Хіба ж не писав тобі три́чі з порадами та із знання́м, Proverbs 22:21 щоб тобі завідо́мити правду, правдиві слова́, щоб ти істину міг відпові́сти тому, хто тебе запитає. Proverbs 22:22 Не грабу́й незамо́жнього, бо він незамо́жній, і не тисни убогого в брамі, Proverbs 22:23 бо Господь за їхню справу суди́тиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу. Proverbs 22:24 Не дружись із чоловіком гнівли́вим, і не ходи із люди́ною лютою, Proverbs 22:25 щоб доріг її ти не навчи́вся, і тене́та не взяв для своєї душі. Proverbs 22:26 Не будь серед тих, хто пору́ку дає́, серед тих, хто пору́чується за борги́: Proverbs 22:27 коли ти не матимеш чим заплатити, — нащо ві́зьмуть з-під тебе посте́лю твою? Proverbs 22:28 Не пересува́й віково́ї границі, яку встановили батьки́ твої. Proverbs 22:29 Ти бачив люди́ну, мото́рну в занятті своїм? Вона перед царя́ми спокійно стоятиме, та не всто́їть вона перед про́стими. Proverbs 23:0
Proverbs 23:1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, — Proverbs 23:2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра: Proverbs 23:3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий! Proverbs 23:4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, — Proverbs 23:5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба. Proverbs 23:6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його, Proverbs 23:7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, — Proverbs 23:8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш! Proverbs 23:9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх. Proverbs 23:10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́, Proverbs 23:11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою! Proverbs 23:12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й. Proverbs 23:13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре: Proverbs 23:14 ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. Proverbs 23:15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце, Proverbs 23:16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне. Proverbs 23:17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього, Proverbs 23:18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине. Proverbs 23:19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною. Proverbs 23:20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють, Proverbs 23:21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття. Proverbs 23:22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя. Proverbs 23:23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум. Proverbs 23:24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним. Proverbs 23:25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила. Proverbs 23:26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої. Proverbs 23:27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка. Proverbs 23:28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́. Proverbs 23:29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? — Proverbs 23:30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного. Proverbs 23:31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, — Proverbs 23:32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, — Proverbs 23:33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі... Proverbs 23:34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́. Proverbs 23:35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
Proverbs 24:0
Proverbs 24:1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними, Proverbs 24:2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло. Proverbs 24:3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно. Proverbs 24:4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним. Proverbs 24:5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого. Proverbs 24:6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників. Proverbs 24:7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі. Proverbs 24:8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим. Proverbs 24:9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні. Proverbs 24:10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила. Proverbs 24:11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх? Proverbs 24:12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“ — чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її. Proverbs 24:13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, — Proverbs 24:14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться! Proverbs 24:15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його, Proverbs 24:16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́! Proverbs 24:17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє, Proverbs 24:18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе! Proverbs 24:19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним, Proverbs 24:20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне. Proverbs 24:21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними, Proverbs 24:22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає? Proverbs 24:23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре. Proverbs 24:24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“ того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди. Proverbs 24:25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра! Proverbs 24:26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве. Proverbs 24:27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім. Proverbs 24:28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми. Proverbs 24:29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“ Proverbs 24:30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, — Proverbs 24:31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний. Proverbs 24:32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі: Proverbs 24:33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, — Proverbs 24:34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“ Proverbs 25:0
Proverbs 25:1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя. Proverbs 25:2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу. Proverbs 25:3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі. Proverbs 25:4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, — Proverbs 25:5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його. Proverbs 25:6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій, Proverbs 25:7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“ аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої. Proverbs 25:8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній? Proverbs 25:9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого, Proverbs 25:10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́. Proverbs 25:11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́. Proverbs 25:12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха. Proverbs 25:13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є. Proverbs 25:14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає. Proverbs 25:15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку. Proverbs 25:16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути. Proverbs 25:17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе. Proverbs 25:18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий. Proverbs 25:19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску. Proverbs 25:20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому. Proverbs 25:21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його, Proverbs 25:22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі! Proverbs 25:23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя. Proverbs 25:24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі. Proverbs 25:25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу. Proverbs 25:26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним. Proverbs 25:27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — неслава. Proverbs 25:28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
Proverbs 26:0
Proverbs 26:1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана. Proverbs 26:2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться. Proverbs 26:3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в. Proverbs 26:4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому. Proverbs 26:5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим. Proverbs 26:6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є. Proverbs 26:7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка. Proverbs 26:8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати. Proverbs 26:9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного. Proverbs 26:10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих. Proverbs 26:11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к. Proverbs 26:12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй. Proverbs 26:13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“ Proverbs 26:14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм. Proverbs 26:15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко. Proverbs 26:16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно. Proverbs 26:17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої. Proverbs 26:18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть, Proverbs 26:19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“ Proverbs 26:20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка. Proverbs 26:21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати. Proverbs 26:22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять. Proverbs 26:23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, — Proverbs 26:24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́: Proverbs 26:25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д! Proverbs 26:26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі. Proverbs 26:27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється. Proverbs 26:28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
Proverbs 27:0
Proverbs 27:1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить. Proverbs 27:2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої. Proverbs 27:3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох. Proverbs 27:4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть? Proverbs 27:5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов. Proverbs 27:6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні. Proverbs 27:7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке. Proverbs 27:8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є. Proverbs 27:9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду. Proverbs 27:10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата! Proverbs 27:11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто. Proverbs 27:12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються. Proverbs 27:13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми. Proverbs 27:14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому. Proverbs 27:15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове: Proverbs 27:16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе. Proverbs 27:17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга. Proverbs 27:18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований. Proverbs 27:19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни. Proverbs 27:20 Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. Proverbs 27:21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її. Proverbs 27:22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його! Proverbs 27:23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди, Proverbs 27:24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід? Proverbs 27:25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, — Proverbs 27:26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля, Proverbs 27:27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
Proverbs 28:0
Proverbs 28:1 Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к. Proverbs 28:2 Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго. Proverbs 28:3 Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває. Proverbs 28:4 Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться. Proverbs 28:5 Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють. Proverbs 28:6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч. Proverbs 28:7 Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́. Proverbs 28:8 Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних. Proverbs 28:9 Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того. Proverbs 28:10 Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро. Proverbs 28:11 Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її. Proverbs 28:12 Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну. Proverbs 28:13 Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний. Proverbs 28:14 Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе. Proverbs 28:15 Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим. Proverbs 28:16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі. Proverbs 28:17 Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють! Proverbs 28:18 Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г. Proverbs 28:19 Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю. Proverbs 28:20 Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться. Proverbs 28:21 Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть. Proverbs 28:22 Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́. Proverbs 28:23 Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком. Proverbs 28:24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг. Proverbs 28:25 Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений. Proverbs 28:26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний. Proverbs 28:27 Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять. Proverbs 28:28 Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.
Proverbs 29:0
Proverbs 29:1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому. Proverbs 29:2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д. Proverbs 29:3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток. Proverbs 29:4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його. Proverbs 29:5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить. Proverbs 29:6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться. Proverbs 29:7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це. Proverbs 29:8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів. Proverbs 29:9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає. Proverbs 29:10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу. Proverbs 29:11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує. Proverbs 29:12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його! Proverbs 29:13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює. Proverbs 29:14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди. Proverbs 29:15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою. Proverbs 29:16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док. Proverbs 29:17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі. Proverbs 29:18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний. Proverbs 29:19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає. Proverbs 29:20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй! Proverbs 29:21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний. Proverbs 29:22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин. Proverbs 29:23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом. Proverbs 29:24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє. Proverbs 29:25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний. Proverbs 29:26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни. Proverbs 29:27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному. Proverbs 30:0
Proverbs 30:1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я! Proverbs 30:2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму, Proverbs 30:3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих.... Proverbs 30:4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш? Proverbs 30:5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. Proverbs 30:6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти. Proverbs 30:7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́: Proverbs 30:8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим, Proverbs 30:9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога. Proverbs 30:10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. Proverbs 30:11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє, Proverbs 30:12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите, Proverbs 30:13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися! Proverbs 30:14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі! Proverbs 30:15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“ Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить": Proverbs 30:16 шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“ огонь! Proverbs 30:17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть! Proverbs 30:18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю: Proverbs 30:19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.. Proverbs 30:20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“ Proverbs 30:21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона: Proverbs 30:22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться, Proverbs 30:23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.. Proverbs 30:24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі: Proverbs 30:25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом; Proverbs 30:26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; Proverbs 30:27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить; Proverbs 30:28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х! Proverbs 30:29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири: Proverbs 30:30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким, Proverbs 30:31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько! Proverbs 30:32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста! Proverbs 30:33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“. Proverbs 31:0
Proverbs 31:1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати: Proverbs 31:2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх? Proverbs 31:3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів! Proverbs 31:4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м, Proverbs 31:5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва! Proverbs 31:6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим: Proverbs 31:7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме! Proverbs 31:8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним. Proverbs 31:9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного. Proverbs 31:10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел: Proverbs 31:11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку! Proverbs 31:12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя. Proverbs 31:13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками. Proverbs 31:14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій. Proverbs 31:15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм. Proverbs 31:16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка. Proverbs 31:17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої. Proverbs 31:18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі. Proverbs 31:19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають. Proverbs 31:20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного. Proverbs 31:21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім. Proverbs 31:22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її. Proverbs 31:23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю. Proverbs 31:24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́. Proverbs 31:25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня. Proverbs 31:26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́. Proverbs 31:27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть. Proverbs 31:28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її: Proverbs 31:29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“ Proverbs 31:30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена! Proverbs 31:31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Ecclesiastes 0:0
Ecclesiastes 1:0 Ecclesiastes 1:1 Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі. Ecclesiastes 1:2 Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе! Ecclesiastes 1:3 Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?
Ecclesiastes 1:4 Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть! Ecclesiastes 1:5 І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно. Ecclesiastes 1:6 Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер. Ecclesiastes 1:7 Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́! Ecclesiastes 1:8 Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо. Ecclesiastes 1:9 Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем! Ecclesiastes 1:10 Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“ Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами! Ecclesiastes 1:11 Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му. Ecclesiastes 1:12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі. Ecclesiastes 1:13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею. Ecclesiastes 1:14 Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру! Ecclesiastes 1:15 Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш! Ecclesiastes 1:16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання. Ecclesiastes 1:17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру! Ecclesiastes 1:18 Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль! Ecclesiastes 2:0 Ecclesiastes 2:1 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та. Ecclesiastes 2:2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“ Ecclesiastes 2:3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя. Ecclesiastes 2:4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники, Ecclesiastes 2:5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих. Ecclesiastes 2:6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали. Ecclesiastes 2:7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́! Ecclesiastes 2:8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць. Ecclesiastes 2:9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені. Ecclesiastes 2:10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого! Ecclesiastes 2:11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!
Ecclesiastes 2:12 І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила! Ecclesiastes 2:13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою: Ecclesiastes 2:14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься! Ecclesiastes 2:15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце. Ecclesiastes 2:16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний. Ecclesiastes 2:17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру! Ecclesiastes 2:18 І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені, Ecclesiastes 2:19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також. Ecclesiastes 2:20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем. Ecclesiastes 2:21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике! Ecclesiastes 2:22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона? Ecclesiastes 2:23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце! Ecclesiastes 2:24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога! Ecclesiastes 2:25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього? Ecclesiastes 2:26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру! Ecclesiastes 3:0 Ecclesiastes 3:1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом: Ecclesiastes 3:2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене, Ecclesiastes 3:3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, Ecclesiastes 3:4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати, Ecclesiastes 3:5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів, Ecclesiastes 3:6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти, Ecclesiastes 3:7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, Ecclesiastes 3:8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру! Ecclesiastes 3:9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він? Ecclesiastes 3:10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею, Ecclesiastes 3:11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́. Ecclesiastes 3:12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті. Ecclesiastes 3:13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий! Ecclesiastes 3:14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його! Ecclesiastes 3:15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог! Ecclesiastes 3:16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда. Ecclesiastes 3:17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло. Ecclesiastes 3:18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі, Ecclesiastes 3:19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все! Ecclesiastes 3:20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху. Ecclesiastes 3:21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини? Ecclesiastes 3:22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому? Ecclesiastes 4:0
Ecclesiastes 4:1 І знов я побачив всі у́тиски, що чинились під сонцем, — і сльоза́ ось ути́скуваних, та немає для них потіши́теля, і наси́лля з руки, що їх гно́блять, і немає для них потіши́теля. Ecclesiastes 4:2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепе́р. Ecclesiastes 4:3 А краще від них від обох тій люди́ні, що досі іще не була́, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем! Ecclesiastes 4:4 І я бачив ввесь труд та ввесь у́спіх учи́нку, виклика́є заздрість одно́го до о́дного, — і це все марно́та та ло́влення вітру!.. Ecclesiastes 4:5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере́ своє тіло, — Ecclesiastes 4:6 краща повна долоня споко́ю за повні дві жмені кло́поту та за ло́влення вітру!
Ecclesiastes 4:7 І зно́ву я бачив марно́ту під сонцем: Ecclesiastes 4:8 Буває само́тній, і не має ніко́го він іншого, сина чи брата у ньо́го нема, та немає кінця всьому зуси́ллю його, і не наси́титься око багатством його, і він не пові́сть: „Та для кого дба́ю і позбавляю добра свою душу?“ Марно́та й оце, і даремна робота воно. Ecclesiastes 4:9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, Ecclesiastes 4:10 і якби вони впали, піді́йме одне́ свого друга! Та горе одно́му, як він упаде́, й нема дру́гого, щоб підве́сти його. Ecclesiastes 4:11 Також коли вдвох покладу́ться, то тепло їм буде, а я́к же зогрі́тись одно́му? Ecclesiastes 4:12 А коли б хто напав на одно́го, то вдвох вони стануть на нього, — і нитка потрійна не скоро пірве́ться! Ecclesiastes 4:13 Ліпший убогий та мудрий юна́к, аніж цар стари́й та нерозумний, що вже осторо́г не приймає, Ecclesiastes 4:14 бо виходить юнак і з в'язни́ці, щоб зацарюва́ти, хоч у царстві своїм народивсь він убогим! Ecclesiastes 4:15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього́ юнака́, — цього дру́гого, що став він на місце його. Ecclesiastes 4:16 Немає кінця всьому лю́дові, всьо́му, що був перед ним, та й насту́пні не втішаться ним, — бо й це теж марно́та та ло́влення вітру! Ecclesiastes 4:17 Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, — це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічо́го вони, окрім чи́нення зла! Ecclesiastes 5:0 Ecclesiastes 5:1 Не квапся своїми уста́ми, і серце твоє нехай не поспішає казати слова́ перед Божим лицем, — Бог бо на небі, а ти на землі, тому́ то нехай нечисле́нними будуть слова́ твої! Ecclesiastes 5:2 Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглу́здого. Ecclesiastes 5:3 Коли зробиш обі́тницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподо́бання до нерозумних, а що́ ти обі́туєш, спо́вни! Ecclesiastes 5:4 Краще не дати обі́ту, ніж дати обіт — і не спо́внити! Ecclesiastes 5:5 Не давай своїм у́стам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: „Це помилка!“ Пощо Бог буде гні́ватися на твій голос , і діла́ твоїх рук буде нищити? Ecclesiastes 5:6 Бо марно́та в числе́нності снів, як і в мно́гості слів, але ти бійся Бога!
Ecclesiastes 5:7 Якщо ти побачиш у кра́ї якому ути́скування бідаря́ та пору́шення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори́ над високим, а над ними Всевишній. Ecclesiastes 5:8 І пожи́ток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє. Ecclesiastes 5:9 Хто срі́бло кохає, той не наси́титься сріблом, хто ж кохає багатство з прибу́тком, це марно́та також! Ecclesiastes 5:10 Як маєток примно́жується, то мно́жаться й ті, що його поїдають, і яка ко́ристь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його? Ecclesiastes 5:11 Сон солодкий в трудя́щого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає. Ecclesiastes 5:12 Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке береже́ться його власнико́ві на лихо йому, — Ecclesiastes 5:13 і гине багатство таке в нещасли́вім випа́дку, а ро́диться син — і немає нічого у нього в руці: Ecclesiastes 5:14 як він вийшов наги́й із утро́би матері своєї, так відхо́дить ізнов, як прийшов, і нічо́го не винесе він з свого тру́ду, що можна б узяти своєю рукою! Ecclesiastes 5:15 І це те́ж зло болюче: так само, як він був прийшов, так віді́йде, — і яка йому ко́ристь, що трудився на вітер? Ecclesiastes 5:16 А до того всі дні свої їв у темно́ті, і багато мав смутку, й хвороби та люті. Ecclesiastes 5:17 Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла люди́на й пила, і щоб бачила добре в усьо́му своє́му труді́, що під сонцем ним тру́диться в час нечисле́нних тих днів свого віку, які Бог їй дав, — бо це доля її! Ecclesiastes 5:18 Також кожна люди́на, що Бог дав їй багатство й маєтки, і вла́ду їй дав спожива́ти із то́го, та брати свою частку та тішитися своїм тру́дом, — то це Божий дару́нок! Ecclesiastes 5:19 Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, — то Бог в її серце шле радість! Ecclesiastes 6:0 Ecclesiastes 6:1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми́: Ecclesiastes 6:2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́! Ecclesiastes 6:3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього! Ecclesiastes 6:4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, — Ecclesiastes 6:5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того! Ecclesiastes 6:6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде? Ecclesiastes 6:7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються. Ecclesiastes 6:8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити? Ecclesiastes 6:9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру... Ecclesiastes 6:10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього, Ecclesiastes 6:11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни? Ecclesiastes 6:12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній? Ecclesiastes 7:0
Ecclesiastes 7:1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження! Ecclesiastes 7:2 Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере! Ecclesiastes 7:3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце! Ecclesiastes 7:4 Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів. Ecclesiastes 7:5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних, Ecclesiastes 7:6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце! Ecclesiastes 7:7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце. Ecclesiastes 7:8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
Ecclesiastes 7:9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в. Ecclesiastes 7:10 Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це. Ecclesiastes 7:11 Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить, Ecclesiastes 7:12 бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її. Ecclesiastes 7:13 Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в? Ecclesiastes 7:14 За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́! Ecclesiastes 7:15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі. Ecclesiastes 7:16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? Ecclesiastes 7:17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм? Ecclesiastes 7:18 Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того. Ecclesiastes 7:19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті. Ecclesiastes 7:20 Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила, Ecclesiastes 7:21 тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе, Ecclesiastes 7:22 знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших! Ecclesiastes 7:23 Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“ Та дале́ка від мене вона! Ecclesiastes 7:24 Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його? Ecclesiastes 7:25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство! Ecclesiastes 7:26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона! Ecclesiastes 7:27 Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння! Ecclesiastes 7:28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов! Ecclesiastes 7:29 Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони! Ecclesiastes 8:0 Ecclesiastes 8:1 Хто, як той мудрий, і зна́чення речі хто знає? Розсвітлює мудрість люди́ни обличчя її, і суворість лиця її змінюється. Ecclesiastes 8:2 Я раджу: Наказа царсько́го виконуй, і то ради прися́ги перед Богом. Ecclesiastes 8:3 Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить, Ecclesiastes 8:4 бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“ Ecclesiastes 8:5 Хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право. Ecclesiastes 8:6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо люди́ни числе́нне на ній, Ecclesiastes 8:7 бо не знає, що буде, і я́к саме буде, хто їй розпові́сть? Ecclesiastes 8:8 Немає люди́ни, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і вла́ди нема над днем смерти, і на війні нема зві́льнення, і пана свого́ не врятує безбожність. Ecclesiastes 8:9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала люди́на над люди́ною на лихо для неї. Ecclesiastes 8:10 І я бачив безбожних похо́ваних, і до їхнього гро́бу прихо́дили, а ті, що чинили добро́, повики́дані з місця святого, і в місті забуті. Марно́та й оце! Ecclesiastes 8:11 Що скоро не чиниться при́суд за вчинок лихий, тому́ серце лю́дських синів повне ними, щоб чинити лихе́. Ecclesiastes 8:12 Хоч сто раз чинить грішний лихе́, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що ти́м буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх! Ecclesiastes 8:13 А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем стра́ху не має! Ecclesiastes 8:14 Є марно́та, яка на землі ді́ється, — що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добрео спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марно́та й оце! Ecclesiastes 8:15 І радість я похваляв: що немає люди́ні під сонцем добра́, хіба тільки щоб їсти, та пити та ті́шитися, і оце супрово́дить її в її праці за ча́су життя її, що під сонцем Бог дав був їй. Ecclesiastes 8:16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить люди́на своїми очима, Ecclesiastes 8:17 і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може люди́на збагнути чину, під сонцем учи́неного! Тому скільки люди́на не тру́диться, щоб дошукатись цього, то не зна́йде, і коли й мудрий скаже, що знає, — не зможе знайти! Ecclesiastes 9:0
Ecclesiastes 9:1 Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учи́нки — у Божій руці, так само любов чи нена́висть: Люди́на не знає нічого, що є перед нею! Ecclesiastes 9:2 Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому́, хто жертву прино́сить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто кляне́ться, як і тому, хто клятви боїться! Ecclesiastes 9:3 Оце зле у всім, що під сонцем тим ді́ється, — що одна́кове всім випада́є, і серце лю́дських синів повне зла, і за життя їхнього безу́мство в їхньому серці, а по то́му до мертвих відходять.
Ecclesiastes 9:4 Хто знахо́диться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж ле́вові ме́ртвому! Ecclesiastes 9:5 Бо знають живі, що помруть, а померлі нічо́го не знають, і заплати немає вже їм, — бо забута і пам'ять про них, Ecclesiastes 9:6 і їхнє коха́ння, і їхня нена́висть, та за́здрощі їхні загинули вже, і нема вже їм ча́стки навіки ні в чо́му, що під сонцем тим ді́ється! Ecclesiastes 9:7 Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподо́бав Собі твої вчинки! Ecclesiastes 9:8 Нехай кожного ча́су одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оли́ви! Ecclesiastes 9:9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі́ дні марно́ти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі́ дні марно́ти твоєї,— бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді́, що під сонцем ним тру́дишся ти! Ecclesiastes 9:10 Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шео́лі, куди ти йде́ш, ні роботи, ні ро́здуму, ані знання́, ані мудрости! Ecclesiastes 9:11 Зно́ву я бачив під сонцем, що біг не у ско́рих, і бій не в хоро́брих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка — у знавців, — а від ча́су й наго́ди залежні вони! Ecclesiastes 9:12 Бо ча́су свого люди́на не знає, мов риби, поло́влені в па́губну сітку, і мов пта́хи, захо́плені в сі́льце, — так хапа́ються лю́дські сини за час лиха, коли воно на́гло спадає, на них! Ecclesiastes 9:13 Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона: Ecclesiastes 9:14 Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточи́в, і побудува́в проти нього велику обло́гу. Ecclesiastes 9:15 Але в ньому знайшлася люди́на убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, — та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу люди́ну! Ecclesiastes 9:16 І я говорив: Краща мудрість за силу; одна́ко пого́рджується мудрість бідного, і не слухаються його слів! Ecclesiastes 9:17 Слова мудрих, почуті в споко́ї, кращі від крику володаря поміж безглу́здими. Ecclesiastes 9:18 Мудрість краща від зброї військо́вої, але один грішник погубить багато добра́. Ecclesiastes 10:0 Ecclesiastes 10:1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу. Ecclesiastes 10:2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч. Ecclesiastes 10:3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний. Ecclesiastes 10:4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин. Ecclesiastes 10:5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря: Ecclesiastes 10:6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́! Ecclesiastes 10:7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
Ecclesiastes 10:8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить. Ecclesiastes 10:9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними. Ecclesiastes 10:10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому! Ecclesiastes 10:11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний. Ecclesiastes 10:12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його: Ecclesiastes 10:13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство. Ecclesiastes 10:14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому? Ecclesiastes 10:15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста. Ecclesiastes 10:16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять! Ecclesiastes 10:17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці! Ecclesiastes 10:18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах. Ecclesiastes 10:19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати. Ecclesiastes 10:20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє. Ecclesiastes 11:0 Ecclesiastes 11:1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов зна́йдеш його. Ecclesiastes 11:2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі. Ecclesiastes 11:3 Коли́ перепо́вняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли дереви́на на пі́вдень впаде́ чи на пі́вніч, зали́шитьсяна місці, куди дереви́на впаде́. Ecclesiastes 11:4 Хто вважає на вітер, не буде той сі́яти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати. Ecclesiastes 11:5 Як не ві́даєш ти, яка то путь вітру, як кості зроста́ють в утро́бі вагі́тної, так не ві́даєш ти чину Бога, що робить усе. Ecclesiastes 11:6 Сій ра́нком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре ви́йде на краще тобі, — оце чи оте, чи обо́є одна́ково добрі. Ecclesiastes 11:7 І світло солодке, і добре оча́м сонце бачити, Ecclesiastes 11:8 і коли б люди́на жила́ й довгі роки́, хай за всіх їх вона ті́шиться, і хай пам'ятає дні те́мряви, бо їх бу́де багато, — усе, що надійде, марно́та! Ecclesiastes 11:9 Ті́шся, юначе, своїм молоде́цтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодо́щів твоїх! І ходи ти доро́гами серця свого й виді́нням оче́й своїх, але знай, що за все це впрова́дить тебе Бог до су́ду! Ecclesiastes 11:10 Тому́ жени смуток від серця свого́, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дити́нство, і рання життє́ва зоря́ — то марно́та! Ecclesiastes 12:0
Ecclesiastes 12:1 І пам'ята́й в днях юна́цтва свого́ про свого Творця́, аж поки не при́йдуть злі дні, й не наступлять літа́, про які говорити ти бу́деш: „Для мене вони неприємні!“ Ecclesiastes 12:2 аж поки не сте́мніє сонце, і світло, і місяць, і зо́рі, і не ве́рнуться хмари густі́ за доще́м, Ecclesiastes 12:3 у день, коли затремтя́ть ті, хто дім стереже, і зі́гнуться мужні, і спи́нять роботу свою млинарі́, бо їх стане мало, і поте́мніють ті, хто в вікно визирає, Ecclesiastes 12:4 і двері подвійні на вулицю за́мкнені бу́дуть, як зме́ншиться гу́ркіт млина́, і голос пташи́ни замовкне, і затихнуть всі до́чки співучі, Ecclesiastes 12:5 і будуть боятись високого місця, і жа́хи в дорозі їм бу́дуть, і мигда́ль зацвіте, й обтяжі́є коби́лка, і загине бажа́ння, бо люди́на відхо́дить до вічного дому свого́, а по вулиці будуть ходити довко́ла голосі́льники, Ecclesiastes 12:6 аж поки не пі́рветься срібний шнуро́к, і не зло́миться кругла посу́дина з золота, і при джерелі́ не розі́б'ється глек, і не зламається ко́ло, й не ру́не в крини́цю... Ecclesiastes 12:7 І ве́рнеться порох у землю, як був, а дух ве́рнеться зно́ву до Бога, що дав був його! Ecclesiastes 12:8 Наймарні́ша марно́та, — сказав Пропові́дник, — марно́та — усе!
Ecclesiastes 12:9 Крім того, що Пропові́дник був мудрий, він навчав ще наро́д знання́. Він важив та досліджував, склав багато при́повістей. Ecclesiastes 12:10 Проповідник пильнував знахо́дити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова. Ecclesiastes 12:11 Слова мудрих — немов оті ле́за в ґірли́зі, і мов позаби́вані цвя́хи, складачі́ ж таких слів, — вони да́ні від одного Па́стиря. Ecclesiastes 12:12 А понад те, сину мій, будь обере́жний: складати багато книжо́к — не буде кінця́, а багато навчатися — мука для тіла! Ecclesiastes 12:13 Підсумок усьо́го почутого: Бога бійся, й чини́ Його за́повіді, бо належить це кожній люди́ні! Ecclesiastes 12:14 Бо Бог приведе́ кожну справу на суд, і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе!
Song of Solomon 0:0
Song of Solomon 1:0 Song of Solomon 1:1 Соломонова Пісня над піснями.
Song of Solomon 1:2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина! Song of Solomon 1:3 На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! Song of Solomon 1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе! Song of Solomon 1:5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові! Song of Solomon 1:6 Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“ Song of Solomon 1:7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“ Song of Solomon 1:8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“. Song of Solomon 1:9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько! Song of Solomon 1:10 Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста! Song of Solomon 1:11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“ Song of Solomon 1:12 „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі. Song of Solomon 1:13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене! Song of Solomon 1:14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“! Song of Solomon 1:15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“ Song of Solomon 1:16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень! Song of Solomon 1:17 Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“ Song of Solomon 2:0 Song of Solomon 2:1 „Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я! Song of Solomon 2:2 Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“ Song of Solomon 2:3 „Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий! Song of Solomon 2:4 Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов! Song of Solomon 2:5 Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови! Song of Solomon 2:6 Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!.. Song of Solomon 2:7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“ Song of Solomon 2:8 „Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує. Song of Solomon 2:9 Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти. Song of Solomon 2:10 Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́! Song of Solomon 2:11 Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він. Song of Solomon 2:12 Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є! Song of Solomon 2:13 Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“ Song of Solomon 2:14 „Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“ Song of Solomon 2:15 „Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті! Song of Solomon 2:16 Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями! Song of Solomon 2:17 Поки день прохоло́ду наві́є, а ті́ні втечу́ть, — вернись, мій коханий, стань подібний до са́рни чи до молодого оленя в паху́чих гора́х!“ Song of Solomon 3:0
Song of Solomon 3:1 „По но́чах на ложі своїм я шукала того́, кого́ полюбила душа моя. Шукала його, — та його не знайшла́. Song of Solomon 3:2 Хай устану й нехай я пройду́ся по місті, хай на ву́лицях та на майда́нах того пошукаю, кого полюбила душа моя! Шукала його, — та його не знайшла́. Song of Solomon 3:3 Спітка́ли мене сторожі́, що по місті прохо́дять. „Чи не бачили ча́сом того, кого полюбила душа моя?“ Song of Solomon 3:4 Небагато пройшла я від них, — та й знайшла́ я того́, кого́ полю́била душа моя: схопи́ла його, — й не пустила його, аж по́ки його не ввела́ у дім неньки своєї, та в кімна́ту тієї, що в утро́бі носила мене! Song of Solomon 3:5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, щоб ви не споло́хали, щоб не збуди́ли любови, аж доки йому до вподо́би!“ Song of Solomon 3:6 „Хто вона, що вихо́дить із пустині, немов стовпи диму, оку́рена ми́ррою й ла́даном, всіля́кими па́хощами продавця?“
Song of Solomon 3:7 „Ось ло́же його, Соломонове, — шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих! Song of Solomon 3:8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою́, кожен має свого меча при своєму стегні́ проти стра́ху нічно́го. Song of Solomon 3:9 Но́ші зробив собі цар Соломон із лива́нських дере́в: Song of Solomon 3:10 стовпці їхні зробив він із срі́бла, а їхне опертя́ — золоте, пурпуро́ве сиді́ння, їхня сере́дина ви́стелена коха́нням дочо́к єрусалимських! Song of Solomon 3:11 Підіть і побачте, о до́чки сіо́нські, царя Соломона в вінку́, що ним мати його увінча́ла його в день весілля його та в день радости серця його!“ Song of Solomon 4:0 Song of Solomon 4:1 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської! Song of Solomon 4:2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної, Song of Solomon 4:3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм! Song of Solomon 4:4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів! Song of Solomon 4:5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями. Song of Solomon 4:6 Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“. Song of Solomon 4:7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі! Song of Solomon 4:8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір. Song of Solomon 4:9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого! Song of Solomon 4:10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“ Song of Solomon 4:11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“ Song of Solomon 4:12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане. Song of Solomon 4:13 Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами, Song of Solomon 4:14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами, Song of Solomon 4:15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!
Song of Solomon 4:16 „Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“ Song of Solomon 5:0
Song of Solomon 5:1 „Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“
Song of Solomon 5:2 „Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“ Song of Solomon 5:3 „Зняла я одежу свою, — як зно́ву її надягну́? Помила я ні́жки свої, — як же їх занечи́щу?“ Song of Solomon 5:4 Мій коханий простя́г свою руку крізь о́твір, — і нутро моє схвилюва́лось від нього! Song of Solomon 5:5 Встала я відчини́ти своє́му коханому, — а з рук моїх ка́пала ми́рра, і мирра текла́ на засу́вки замка́ з моїх пальців. Song of Solomon 5:6 Відчинила своє́му коханому, — а коханий мій зник, відійшов! Душі не става́ло в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла́. Я гука́ла його, та він не відізва́вся до мене. Song of Solomon 5:7 Стріли мене сторожі́, що ходять по місті, — набили мене, завдали́ мені ра́ни. Здерли з мене моє покрива́ло, сторожі́ міських мурів!“ Song of Solomon 5:8 „Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте́? — Що я хвора з коха́ння!“ Song of Solomon 5:9 „Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливі́ша з жіно́к? Чим коха́ний твій кращий від іншіх коханих, що так заклина́єш ти нас?“ Song of Solomon 5:10 „Коханий мій білий й рум'я́ний, визначні́ший він від десяти тисяч інших. Song of Solomon 5:11 Голова його — щиреє золото, його ку́чері — па́льмове віття, чорні, як во́рон. Song of Solomon 5:12 Його очі — немов голубки́ над джере́лами во́дними, у молоці повими́вані, що над повним струмко́м посіда́ли! Song of Solomon 5:13 Його ли́чка — як гря́дка бальза́му, немов квітники́ запашні́! Його губи — ліле́ї, з яких ка́пає ми́рра теку́ча! Song of Solomon 5:14 Його руки — стовпці́ золоті, повиса́джувані хризолі́том, а ло́но його — твір мисте́цький з слоно́вої кости, покритий сапфі́рами! Song of Solomon 5:15 Його сте́гна — стовпи мармуро́ві, поста́влені на золотії підста́ви! Його вигляд — немов той Лива́н, він юна́к — як ті ке́дри! Song of Solomon 5:16 Уста його — солодо́щі, і він увесь — пожада́ння. Оце мій коханий, й оце мій дружо́к, дочки єрусали́мські!“ Song of Solomon 6:0 Song of Solomon 6:1 „Куди твій коха́ний пішов, о найвродливі́ша з жінок? Куди спрямува́в твій коха́ний? Бо ми пошукаємо його із тобою“. Song of Solomon 6:2 „Мій коханий пішов до садо́чка свого́, в квітники́ запашні́, щоб па́сти в садка́х і збирати ліле́ї. Song of Solomon 6:3 Я належу своєму коханому, а мені — мій коханий, що пасе між ліле́ями!“ Song of Solomon 6:4 „Ти прекрасна, моя ти подру́женько, мов та Тірца́, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна́, як війська́ з прапора́ми! Song of Solomon 6:5 Відверни́ ти свої оченя́та від мене, бо вони непоко́ять мене! Твої коси — немов стадо кіз, що хви́лями сходять з того́ Гілеа́ду! Song of Solomon 6:6 Твої зуби — немов та отара ове́ць, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплідної! Song of Solomon 6:7 Мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм! Song of Solomon 6:8 Шістдеся́т є цариць, і вісімдеся́т є нало́жниць, а дівчатам немає числа, — Song of Solomon 6:9 та єдина вона — ця голубка моя, моя чиста! У не́ньки своєї вона одина́чка, обра́на вона у своєї роди́тельки! Як бачили до́чки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й нало́жниці — то вихваля́ли її: Song of Solomon 6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досві́тня зоря́, прекрасна, як місяць, як сонце — ясна́, як полки́ з прапора́ми — грізна́?“ Song of Solomon 6:11 „Зійшла я в орі́ховий сад, щоб погля́нути на пу́п'яночки при пото́ці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли? Song of Solomon 6:12 І не зчу́лася я, як мене посадила душа моя між колесни́ці моєї дружи́ни боя́р“. Song of Solomon 7:0
Song of Solomon 7:1 „Верни́ся, вернись, Суламі́тко! Вернися, вернися, — нехай ми на тебе нади́вимось!“ „Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на та́нець військо́вий?“ Song of Solomon 7:2 „Хороші які стали ноги твої в черевичках, князі́вно моя́! Заокру́глення сте́гон твоїх — мов намисто, руками мисте́цькими ви́точене! Song of Solomon 7:3 Твоє лоно — немов круглото́чена чаша, в якій не забра́кне вина запашно́го! Твій живіт — сніп пшениці, ото́чений тими ліле́ями! Song of Solomon 7:4 Два пе́рса твої — немов двоє сарня́ток близня́т! Song of Solomon 7:5 Твоя шия — як ба́шта із кости слоно́вої, твої очі — озе́рця в Хешбо́ні при брамі того Бат-Рабі́му, в тебе ніс — немов башта лива́нська, що ди́виться все в бік Дама́ску! Song of Solomon 7:6 Голі́вка твоя на тобі — мов Карме́л, а коса́ на голі́вці твоїй — немов пу́рпур, — поло́нений цар тими ку́черями! Song of Solomon 7:7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о любов в розко́шах! Song of Solomon 7:8 Став подібний до па́льми твій стан, твої ж пе́рса — до грон виногра́дних! Song of Solomon 7:9 Я поду́мав: ви́беруся на цю па́льму, схоплю́ся за ві́ття її, — і нехай стануть пе́рса твої, немов виноградні ті грона, а па́хощ диха́ння твого — як яблука!“
Song of Solomon 7:10 „А у́ста твої — як найліпше вино: просту́є воно до мого коханого, чинить промо́вистими й уста сплячих! Song of Solomon 7:11 Я належу своєму коханому, а його пожада́ння — до мене! Song of Solomon 7:12 Ходи ж, мій коханий, та ви́йдемо в поле, переночу́ємо в се́лах! Song of Solomon 7:13 Устанемо рано, й ходім у сади - виногради, поди́вимося, чи зацвів виноград, чи квітки́ розцвіли́сь, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли? Там любов свою тобі дам! Song of Solomon 7:14 Видадуть пах мандраго́ри, при наших же вхо́дах — всіля́кі коштовні плоди́, нові́ та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!“ Song of Solomon 8:0 Song of Solomon 8:1 „О, коли б ти мені був за брата, що пе́рса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе,— і ніхто мені не докоря́в би! Song of Solomon 8:2 Повела́ б я тебе й привела́ б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашни́м, со́ком грана́тових яблук своїх! Song of Solomon 8:3 Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене! Song of Solomon 8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — нащо б споло́хали, й нащо б збудили любови, аж доки йому до вподо́би!“ Song of Solomon 8:5 „Хто вона, що вихо́дить із пустині, спира́ючися на свого коханого? Під яблунею я збуди́ла тебе, — там повила́ тебе мати твоя, там тебе повила́ твоя породи́телька!“ Song of Solomon 8:6 „Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на раме́но своє, бо сильна любов, як смерть, за́здрощі неперемо́жні, немов той шео́л, — його жар — жар огню, воно по́лум'я Господа! Song of Solomon 8:7 Во́ди великі не зможуть згаси́ти коха́ння, ані рі́ки його не заллю́ть! Коли б хто давав за любов маєток увесь свого дому, то ним погорди́ли б зовсі́м!“ Song of Solomon 8:8 „Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестри́чці в той день, коли сва́тати бу́дуть її? — Song of Solomon 8:9 Якщо вона мур, — заборо́ло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері — обкладе́мо кедро́вою до́шкою їх“. Song of Solomon 8:10 „Я мур, мої ж пе́рса — як ба́шти, — тоді я була́ в його о́чах мов та, яка спо́кій прова́дить“. Song of Solomon 8:11 „Виноградинка мав Соломон у Баал-Гамо́ні, виноградника він віддава́в сторожа́м, — щоб кожен прино́сив за плід його тисячу срі́бла. Song of Solomon 8:12 Але мій виногра́дник, що маю його, при мені! Тобі, Соломо́не, хай буде та тисяча, а сторожа́м його пло́ду — дві сотні! Song of Solomon 8:13 О ти, що сидиш у садка́х, — друзі твої прислуха́ються до твого голосу: дай почути його і мені!“ Song of Solomon 8:14 „Утікай, мій коха́ний, і станься подібний до са́рни собі, чи до молодого оленя у бальза́мових го́рах!“
Hosea 0:0
Hosea 1:0 Hosea 1:1 Слово Господнє, що було́ до Осі́ї, Беерового сина, за днів Уззійї, Йотама, Ахаза, Єзекії, Юдиних царів, та за днів Єровоа́ма, Йоашового сина, Ізра́їлевого царя. Hosea 1:2 Поча́ток того, що Господь говорив через Осі́ю. І сказав Господь до Осії: „Іди, візьми собі жінку блудли́ву, і вона породить дітей блу́ду, бо сильно блудоді́є цей Край, відступивши від Господа.“ Hosea 1:3 І він пішов, і взяв Ґо́мер, дочку́ Дівлаїма, і вона зачала, і породила йому сина. Hosea 1:4 І сказав Господь до нього: „Назви ім'я́ йому Їзрее́л, бо ще трохи, і покараю кров Їзрее́лу на домі Єгу, і вчиню кінець царству Ізра́їлевого дому. Hosea 1:5 І станеться того дня, і Я зламаю Ізраїлевого лука в долині Їзреел“. Hosea 1:6 І зачала вона ще, і породила дочку́. І сказав Він йому: „Назви ім'я́ їй Ло-Рухама, бо більше Я вже не змилуюся над Ізраїлевим домом, бо вже більше не прощу́ Я їм. Hosea 1:7 А над Юдиним домом Я змилуюся, і допоможу́ їм через Господа, їхнього Бога, але не допоможу́ їм ані луком, ані мечем, ані війною, кі́ньми чи верхівця́ми“. Hosea 1:8 І відлучи́ла вона Ло-Рухаму, і зачала зно́ву, і породила сина. Hosea 1:9 А Він сказав: „Назви ім'я́ йому Ло-Аммі, бо ви не наро́д Мій, і Я не буду ваш! Hosea 2:0
Hosea 2:1 І бу́де число Ізраїлевих синів, як мо́рський пісок, що його не можна ані змі́ряти, ані злічи́ти. І станеться, замість того, що говориться їм: „Ви не наро́д Мій“, буде їм сказано: „Ви сини Бога Живого“. Hosea 2:2 І будуть зібрані ра́зом сини Юдині та сини Ізраїлеві, і настановлять собі одно́го голову, і повихо́дять з землі, бо великий день Їзрее́лу. Hosea 2:3 Скажіть своїм братам: „Народ Мій“, а своїм сестрам: „Помилувана“. Hosea 2:4 Судіться з вашою матір'ю, судіться, бо вона не жінка Моя, а Я не її чоловік, і нехай вона відкине від себе свій блуд, і з-поміж своїх перс свій пере́люб, Hosea 2:5 щоб Я не роздягну́в її до́ нага, і не поставив її такою, як у день її наро́дження, і щоб не зробив Я її пустинею, і не обернув її на суху зе́млю, і не забив її спра́гою. Hosea 2:6 Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блу́ду, Hosea 2:7 бо їхня мати блудли́ва була, та, що ними була вагітна́, сором чинила, бо казала вона: Я піду́ за своїми полюбо́вниками, що дають мені хліб мій та воду мою, мою вовну та льон мій, оливу мою та напо́ї мої. Hosea 2:8 Тому́ то ось Я вкрию твою дорогу те́рнями, і обгороджу́ її огоро́жею, — і стежо́к своїх не зна́йде вона. Hosea 2:9 І буде вона гнатися за своїми полюбо́вниками, але́ не дожене́ їх, і буде шукати їх, та не зна́йде. І скаже вона: Піду́ я, і вернуся до мого першого чолові́ка, бо краще було мені тоді, як тепер. Hosea 2:10 А вона не знає, що то Я давав їй збіжжя, і виноградний сік, і свіжу оливу, і примно́жив їй срі́бло та золото, яке вони звернули на Ваала. Hosea 2:11 Тому́ то заберу́ назад Своє збіжжя в його ча́сі, а Мій сік виноградний в його умо́вленому ча́сі, і заберу́ Свою вовну та Свій льон, що був на покриття́ її наготи́. Hosea 2:12 А тепер відкрию її наготу́ на оча́х її коха́нців, і ніхто не врятує її від Моєї руки. Hosea 2:13 І зроблю́ кінець усякій радості її, свя́ту її, новомі́сяччю її, і суботі її, та всякому святко́вому ча́сові. Hosea 2:14 І спусто́шу її виноградинка та її фіґове дерево, про які вона говорила: „Це мені дар за блудоді́йство, що дали́ мені мої полюбо́вники“. А Я оберну́ їх на ліс, — і їх пожере́ польова́ звірина́! Hosea 2:15 І навіщу́ її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздбо́лювалася ти своєю носово́ю сере́жкою та своїм наши́йником, і ходила за своїми полюбо́вниками, а Мене забувала, говорить Госпо́дь. Hosea 2:16 Тому́ то ось Я намо́влю її, і попрова́джу її до пустині, і буду говорити до серця її. Hosea 2:17 І дам їй виноградники звідти та долину Ахор за двері надії, і вона буде там співати, як за днів своєї мо́лодости, як за дня ви́ходу її з єгипетського кра́ю. Hosea 2:18 І станеться, того дня — говорить Господь — ти кликатимеш: „Чолові́че мій“, і не будеш більше кликати Мене: „Мій ваа́ле“ . Hosea 2:19 I усу́ну іме́на Ваа́лів з її уст, і вони не будуть більше зга́дувані своїм і́менем. Hosea 2:20 І складу́ їм заповіта того дня з польово́ю звірино́ю, і з птаством небесним, та з плазу́ючим по землі, і лука й меча та війну зни́щу з землі, і покладу́ їх безпечно. Hosea 2:21 І заручу́ся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосу́ддям, і милістю та любов'ю. Hosea 2:22 І заручуся з тобою вірністю, і ти пізна́єш Господа. Hosea 2:23 І станеться того дня, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, а воно почує землю, Hosea 2:24 а земля задоволи́ть збіжжя, і виноградний сік, і оливу, а вони задовольня́ть Їзреела. Hosea 2:25 І обсію її Собі на землі́, і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: Ти наро́д Мій, а він скаже: Мій Боже!“ Hosea 3:0
Hosea 3:1 І сказав Господь мені ще: „Іди, покохай жінку, кохану при́ятелем, але́ перелю́бну, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богі́в, і кохаються у виноградних ко́ржиках“. Hosea 3:2 І я купив її собі за п'ятнадцять ше́клів срібла й хо́мер ячме́ню та ле́тех ячменю. Hosea 3:3 І сказав я до неї: „Сиди довгі дні в мене, не будь блудли́ва, і не будь нічия, також і я буду такий до те́бе. Hosea 3:4 Бо Ізраїлеві сини будуть сидіти довгі дні без царя та без кня́зя, і без жертви та без камінного стовпа́, і без ефо́да та без домашніх божкі́в. Hosea 3:5 Пото́му Ізраїлеві сини наве́рнуться, і будуть шукати Господа, Бога свого, та царя свого Давида, і за останніх днів з тремтінням обе́рнуться до Господа та до Його добра́. Hosea 4:0
Hosea 4:1 Послухайте сло́ва Господнього, Ізраїлеві сини, бо Госпо́дь має прю із мешка́нцями зе́мними, бо нема на землі ані правди, ні милости, ані богопізна́ння. Hosea 4:2 Кляну́ть та неправду гово́рять, і вбивають та кра́дуть, і чинять пере́люб, поставали наси́льниками, а кров доторка́ється кро́ви. Hosea 4:3 Тому то в жало́бу земля упаде́, і стане нещасним усякий мешка́нець на ній з польово́ю звіриною й з пта́ством небесним, і також морські риби погинуть. Hosea 4:4 Та тільки ніхто хай не сва́риться, і хай не пляму́є ніхто! А наро́д Мій — як супере́чник з священиком. Hosea 4:5 І спіткне́шся ти вдень, і спіткне́ться з тобою й пророк уночі, і знищу Я матір твою! Hosea 4:6 Погине наро́д Мій за те, що не має знання́: тому́, що знання́ ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому́, що забув ти Зако́н свого Бога, забу́ду синів твоїх й Я! Hosea 4:7 Що більше розмно́жуються, то більше грішать проти Мене. Їхню славу зміню́ Я на га́ньбу! Hosea 4:8 Вони жертву за про́гріх народу Мого їдять, і до провини його свою душу схиля́ють. Hosea 4:9 І буде священикові, як і наро́дові, і доро́ги його навіщу́ Я на нім, і йому відплачу́ згідно вчинків його. Hosea 4:10 І вони будуть їсти, але не наси́тяться, чинитимуть блуд, та не розмно́жаться, бо покинули дбати про Господа. Hosea 4:11 Блуд і вино та сік виноградний володіють їхнім серцем. Hosea 4:12 Наро́д Мій допитується в свого де́рева, і об'являє йому його па́лиця, бо дух блудоді́йства заводить до блу́ду, і вони заблуди́ли від Бога свого. Hosea 4:13 На верхови́нах гірськи́х вони жертви прино́сять, і кадять на взгі́р'ях під дубом, і тополею та теребі́нтом, бо хороша їхня тінь, — тому́ ваші до́чки блудли́вими стали, а ваші неві́стки вчиняють пере́люб. Hosea 4:14 Та не покараю ще ваших дочо́к, що вони блудоді́ють, та ваших неві́сток, що чинять пере́люб, як відходять вони з блудоді́йками і жертви приносять з розпу́сницями. А наро́д без знання́ загибає! Hosea 4:15 Якщо ти блудли́вий, Ізраїлю, нехай Юда не буде прови́нний! І не ходіть до Ґілґалу, і не приходьте до Бет-Авену, і не присягайте: Як живий Госпо́дь! Hosea 4:16 Бо Ізраїль зробився упе́ртий, немов та упе́рта корова. Та тепер Госпо́дь па́стиме їх, як вівцю́ на приві́ллі! Hosea 4:17 Прилучивсь до бовва́нів Єфрем, — поки́нь ти його! Hosea 4:18 Збір п'яни́ць звиродні́лих учинився розпу́сним, їхні провідники́ покохали нечи́стість. Hosea 4:19 Вітер їх похапа́є на кри́ла свої, і вони посоро́мляться же́ртов своїх. Hosea 5:0
Hosea 5:1 Послухайте цього, священики, і почуйте, Ізраїлів до́ме, а ви, царський доме, візьміть до вух, бо вам буде суд, бо ви для Міцпи́ були па́сткою й сіткою, розтя́гненою на Фаво́р. Hosea 5:2 І гли́боко вгру́зли в розпусті вони, та Я попляму́ю всіх їх. Hosea 5:3 Я знаю Єфрема, а Ізра́їль не схо́ваний передо Мною, бо тепер блудоді́йним, Єфреме, ти став, занечи́стивсь Ізраїль. Hosea 5:4 Не дають їхні вчинки вернутись до Бога, бо дух блудоді́йства в сере́дині їхній, і не ві́дають Господа. Hosea 5:5 І гордість Ізраїлева засві́дчиться перед обличчям його. А Ізраїль й Єфрем упадуть за провину свою, також Юда із ними впаде́. Hosea 5:6 З своєю отарою та з своєю худобою вони Господа пі́дуть шукати, але́ не зна́йдуть, — Він від них віддали́вся. Hosea 5:7 Вони зрадили Господа, бо породили сторонніх діте́й, — тепер їх пожере́ молоди́к разом із частками їхнього поля. Hosea 5:8 Засурмі́те у рога в Ґів'ї, сурмо́ю в Рамі, закричіть у Бет-Авені за тобою, Веніямине! Hosea 5:9 В день карта́ння Єфрем за спусто́шення стане; поміж племена́ми Ізраїля Я завідо́мив про певне. Hosea 5:10 Стали зверхники Юди, мов ті, що межу́ перено́сять, — на них виллю, як воду, Свій гнів! Hosea 5:11 Єфрем став пригно́блений, су́дом розбитий, бо він намагався ходи́ти за марно́тою. Hosea 5:12 І Я буду, як міль, для Єфрема, і мов та гнили́зна для дому Юди. Hosea 5:13 І побачив Єфрем свою хворість, а Юда — свого чиряка́, і Єфрем відійшов до Ашшу́ра і послав до царя до великого. Та він вилікувати вас не зможе, і не вигоїть вам чиряка! Hosea 5:14 Бо Я — немов лев для Єфрема, і немов той левчук дому Юди. Я, Я розшматую й піду́, — і ніхто не врятує! Hosea 5:15 Піду́, повернуся до місця Свого, аж поки провини своєї вони не призна́ють, і не стануть шукати Мого лиця. Та в утиску будуть шукати Мене! Hosea 6:0
Hosea 6:1 Ходіть, і вернімось до Господа, бо Він пошматува́в — і нас вилікує, ударив — і нас перев'яже! Hosea 6:2 Ожи́вить він нас до двох день, а третього дня нас поставить, — і будемо жити ми перед обличчям Його. Hosea 6:3 І пізнаймо, намагаймось пізнати ми Господа! Міцно поставлений прихід Його, мов зірниці, і Він при́йде до нас, немов дощ, немов дощ весняни́й, що напоює землю. Hosea 6:4 Що, Єфреме, зроблю́ Я тобі, що зроблю тобі, Юдо? І Бо ваша любов, немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці, — Hosea 6:5 тому Я тесав їх пророками, позабивав їх проре́ченням уст Своїх, і суд Мій, як світло те, вийде. Hosea 6:6 Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізна́ння — більше від цілопалень. Hosea 6:7 Вони заповіта Мого порушили, мов той Ада́м, вони там Мене зрадили. Hosea 6:8 Ґілеад, місто злочинців, повне кривавих слідів. Hosea 6:9 І як той розбишака чига́є, так ватага священиків на дорозі в Сихем — учиняють розбі́й, бо зло́чин учиняють вони. Hosea 6:10 У домі Ізраїля бачу жахли́ве, — там блуд у Єфрема, занечи́стивсь Ізраїль. Hosea 6:11 Також, Юдо, для тебе жнива́ пригото́влені, як Я долю наро́ду Свого поверну́! Hosea 7:0
Hosea 7:1 Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарі́ї, бо роблять вони неправдиве, і зло́дій прихо́дить, грабує на вулиці ба́нда. Hosea 7:2 І не ду́мають в серці своє́му, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. тепер їхні вчинки ось їх оточи́ли і перед обличчям Моїм постава́ли. Hosea 7:3 Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обма́нами — зве́рхників. Hosea 7:4 Усі вони чинять пере́люб, мов піч, яку пе́кар розпа́лює, що напа́лювати перестає́, як тісто замісить та вкисне воно. Hosea 7:5 У святко́вий день нашого царя похворі́ли князі́ від жа́ру вина, і він простяг до насмі́шників руку свою. Hosea 7:6 Бо їхнє ну́тро, як піч, у них пала́є їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ра́нок горить, як палю́чий огонь. Hosea 7:7 Вони́ всі гаря́чі, як піч, і су́ддів своїх пожира́ють. Усі царі їхні попа́дали, між ними ніко́го нема, хто б кли́кав до Мене. Hosea 7:8 Змішався Єфрем із наро́дами, Єфрем став млинце́м, що печеться непереве́рнений. Hosea 7:9 Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й воло́сся посивіло в нього, а того́ він не знає. Hosea 7:10 І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не верта́ються, і не шукають Його у всім цім. Hosea 7:11 А Єфрем став, як голуб, — нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію. Hosea 7:12 Як пі́дуть вони, розтягну́ Свою сітку над ними, — стягну їх додолу, мов птаство небесне, — за злобою їхньою Я їх караю. Hosea 7:13 Горе їм, бо від Мене вони відійшли́, погу́ба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду. Hosea 7:14 І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ло́жах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене. Hosea 7:15 А Я їх картав, їхні раме́на зміцняв, а вони зло на Мене заду́мують. Hosea 7:16 Вони наверта́ються, та не до Всевишнього, стали, немов той обма́нливий лук. Упадуть від меча їхні князі́ за гордість свого язика́, — це їхня нару́га в єгипетськім кра́ї! Hosea 8:0
Hosea 8:1 Рога до уст своїх, та й засурми́: на дім Божий спадає неначе орел, бо переступили вони заповіта Мого́, і на Зако́на Мого повстали. Hosea 8:2 До Мене взивають вони: „Мій Боже, познали Тебе ми, Ізраїлю!“ Hosea 8:3 Покинув Ізраїль добро́, — ворог його пожене́! Hosea 8:4 Вони ставлять царя, але́ не від Мене, вони князя ставлять, але Я не знаю! Вони з срі́бла свого та із золо́та свого божків наробили собі, щоб загинути, — Hosea 8:5 відкинув теля твоє Я, Самаріє! Мій гнів запали́вся на них, — аж доки не можуть вони від провини очи́ститись? Hosea 8:6 Бо й воно від Ізраїля. Зробив його ма́йстер, і воно — то не Бог, бо теля самарійське на кава́лки обе́рнеться. Hosea 8:7 А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, — в них не буде й коло́сся, а зе́рно не видасть муки́, коли ж видасть, чужі поковта́ють її. Hosea 8:8 Ізраїль проко́втнений, — став між наро́дами він як та річ, що до неї немає зами́лування. Hosea 8:9 Бо вони відійшли до Ашшу́ру, як дикий осел, що самі́тний собі, а Єфрем за любов дає да́ри любовні. Hosea 8:10 І хоч вони здобува́ють прихи́льників серед пога́нів, Я їх позбираю тепер, і незаба́ром вони перестануть пома́зувати царя, і князі́в. Hosea 8:11 Бо же́ртівників був намно́жив Єфрем, щоб грішити, — на провину йому стали ці же́ртівники! Hosea 8:12 Я можу йому написати Зако́н Свій хоч тисячу разі́в, — як чуже порахо́ване буде! Hosea 8:13 Вони ж жертви кохають, — ріжуть м'ясо й їдять, та Господь не вподо́бує їх. Тепер Він згадає про їхню прови́ну та їхні гріхи́ покарає, — вони до Єгипту пове́рнуться! Hosea 8:14 Ізраїль забув про свого Творця та й будує пала́ти, а Юда намно́жив тверди́нні міста́, та пошлю́ Я огонь на його ці міста́, — і пожере́ він пала́ти його́! Hosea 9:0
Hosea 9:1 Не тішся, Ізраїлю, радістю, як ті наро́ди, бо ти чиниш блуд, відступа́ючи від свого Бога, дар блудоді́йний кохаєш на всіх то́ках збіжже́вих. Hosea 9:2 Годувати не буде їх тік та чави́ло, а сік виноградний зведе́ їх. Hosea 9:3 Не будуть сидіти в Госпо́дньому Кра́ї вони, і Єфрем до Єгипту пове́рнеться, і вони будуть їсти нечисте в Асирії. Hosea 9:4 Господе́ві вина вони лити не бу́дуть, і жертви не бу́дуть приємні Йому; це буде для них, немов хліб похоро́нний, — усі, що будуть його́ споживати, занечи́стяться, бо їхній хліб — для наси́чення їх, — не для дому Госпо́днього. Hosea 9:5 Що зробите ви на день урочи́стий та на день свята Госпо́днього? Hosea 9:6 Бо йдуть ось вони до Асирії, їх збирає Єгипет, Мемфі́с їх ховає, кошто́вність їхнього срі́бла пося́де кропи́ва, будя́ччя по їхніх наме́тах. Hosea 9:7 Прийшли дні наві́щення, прийшли дні заплати, — Ізраїль пізна́є оце: „Нерозумний пророк цей, шале́ний муж духа“, — за числе́нність прови́н твоїх і велике знена́видження! Hosea 9:8 Єфрем — сторож із Богом мої́м, пророк — па́стка птахоло́ва на всіх доро́гах його, нена́висть у домі Бога його́. Hosea 9:9 Глибо́ко зіпсулись вони, як за днів тих Ґів'ї, Він згадає за їхні провини, Він їхні гріхи покарає! Hosea 9:10 Немов виноград на пустині, знайшов Я Ізраїля, як фігу пора́нню на фіґовім дереві, Я бачив був ваших батьків на поча́тку його, та вони до Баал-Пеору прийшли, і себе присвяти́ли для Бо́шета, і стали гидотою, як полю́блене ними. Hosea 9:11 Єфремова слава, як птах, відлети́ть: не буде наро́дження, ані зачаття́, ані вагі́тности. Hosea 9:12 Бо якщо вони ви́кохають свої діти, то їх повбиваю, так що не бу́де люди́ни, бо горе їм, як відступлю́ Я від них. Hosea 9:13 Єфрем, як Я бачу, — для вло́вів йому подали́ його власних дітей, і Єфрем поведе́ своїх власних дітей на зарі́з... Hosea 9:14 Дай їм, Господи, — що ж Ти даси́? — дай їм утро́бу неплі́дну та ви́сохлі гру́ди! Hosea 9:15 Усе їхнє зло у Ґілга́лі, бо там Я знена́видів їх; за зло їхніх учинків Я ви́жену їх з Свого дому. Не бу́ду їх більше любити, — всі їхні князі́ ворохо́бники! Hosea 9:16 Побитий Єфрем, їхній корень посо́х, — він пло́ду не зро́дить. А коли вони зро́дять, то Я повбиваю улю́блених їхнього ло́на. Hosea 9:17 Відкине їх Бог мій, бо вони неслухня́ні для Ньо́го були́, і будуть вони мандрува́ти між наро́дами. Hosea 10:0
Hosea 10:1 Ізра́їль — буйни́й виноград, що родить подібне собі. Та за многістю пло́ду свого він намно́жує же́ртівники, за добрістю кра́ю свого́ бовва́нські стовпи́ прикраша́є. Hosea 10:2 Облу́дне їхнє серце, тому винні тепер вони бу́дуть, Він їхні же́ртівники пони́щить поруйнує стовпи́ їхні. Hosea 10:3 Бо тепер вони кажуть: Нема в нас царя, бо ми не боялися Господа, а цар що́ нам зробить? Hosea 10:4 Говорять порожні слова́, кляну́ться фальши́во, коли́ заповіта склада́ють, і на грядка́х польови́х цвіте їхнє правосу́ддя, немов той поли́н. Hosea 10:5 За телят Бет-Авену бояться мешка́нці Самарії, бо в жало́бі опини́вся через нього наро́д його, а жерці́ будуть плакати над ним, за славу його, що пішла на вигна́ння від нього. Hosea 10:6 Запрова́джений буде і він в Асирі́ю царе́ві великому в дар. Прийме сором Єфрем, і посоро́млений буде Ізраїль за раду свою. Hosea 10:7 Самарі́я загине; її цар — немов трі́ска ота́ на пове́рхні води! Hosea 10:8 І поруйно́вані бу́дуть висо́ти Авена, Ізраїлів гріх, терни́на й будя́ччя зросте на їхніх же́ртівниках, і до гір вони скажуть: „Накрийте ви нас!“ а до взгі́р'їв: „На нас упаді́ть!“ Hosea 10:9 Від днів Ґів'ї́ грішив ти, Ізраїлю! Там вони полишились були́, — чи ж їх не дося́гне в Ґів'ї́ війна проти синів беззако́нних? Hosea 10:10 За жада́нням Своїм покараю Я їх, і зберуться наро́ди на них, і пока́рані будуть вони за подві́йні провини свої. Hosea 10:11 А Єфрем — це привче́на телиця, що звикла вона молоти́ти, Сам ярмо́ накладу́ на її товсту шию, запряжу́ Я Єфрема, Юда буде орати, Яків буде собі скороди́ти. Hosea 10:12 Сійте собі на справедливість, за ми́лістю жніть, орі́те собі перелі́г, бо час наверну́тись до Господа, ще поки Він при́йде і правду лине́ вам доще́м. Hosea 10:13 Ви беззако́ння ора́ли, — пожа́ли ви кривду, плід брехні спожива́ли, бо наді́явся ти на дорогу свою́, на многість лица́рства свого́. Hosea 10:14 І станеться шум по наро́дах твоїх, і всі твердині твої поруйно́вані бу́дуть, як Шалма́н зруйнував Вет-Арбе́л в час війни, — була мати з синами убита. Hosea 10:15 Отак вам учинить Бет-Ел за зло вашого зла, — конче згине Ізраїлів цар на світа́нку! Hosea 11:0
Hosea 11:1 Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого́. Hosea 11:2 Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, — прино́сили жертви Ваа́лам, і кадили бовва́нам. Hosea 11:3 Я ж Єфрема ходити навчав, Я їх брав на раме́на Свої, та не знали вони, що Я їх лікува́в. Hosea 11:4 Я тягнув їх шнурка́ми, що лю́дям лицю́ють, шнурка́ми любови, і був Я для них немов ті, що здіймають ярмо́ з-над їхньої шиї, і Я їх годував. Hosea 11:5 До кра́ю єгипетського він не ве́рнеться, та Ашшур — він буде для нього царем, бо вони не хотіли верну́тись до Мене. Hosea 11:6 А міста́ми його ґрасува́тиме меч, і за́суви його повила́млює він та й пожере́ їх за за́думи їхні. Hosea 11:7 А наро́д Мій схильни́й відпада́ти від Мене, і хоч кличуть його догори, він не підійма́ється ра́зом. Hosea 11:8 Як тебе Я, Єфреме, відда́м, як ви́дам тебе́, о Ізраїлю? Як тебе Я віддам, як Адму, учиню тебе, мов Цевоїм? У Мені переверну́лося серце Моє, розпали́лася ра́зом і жа́лість Моя! Hosea 11:9 Не вчиню́ жару гніву Свого, більше ни́щити Єфрема не бу́ду, бо Бог Я, а не люди́на, серед тебе — Святий, і не прийду́ в люті гніву. Hosea 11:10 За Господом пі́дуть вони, а Він заричи́ть, немов лев, і Він заричи́ть, і від за́ходу при́йдуть в тремті́нні сини́. Hosea 11:11 Вони при́йдуть в тремті́нні, як птах із Єгипту, і як голуб із кра́ю Ашшу́ра, і Я посаджу́ їх по їхніх дома́х, говорить Госпо́дь. Hosea 12:0
Hosea 12:1 Єфре́м оточи́в Мене лжею, лука́вством — Ізраїлів дім, а Юда держа́вся ще з Богом і з святими був вірний. Hosea 12:2 Єфрем пасе вітра й женеться за вітром із схо́ду. Неправду й руїну розмно́жує він кожного дня, умову складають з Ашшу́ром, олива ж несе́ться в Єгипет. Hosea 12:3 Та в Господа з Юдою пря, і Якова Він навісти́ть за путя́ми його́, за діла́ми його йому зве́рне. Hosea 12:4 Він в утро́бі тримав за п'яту́ свого брата, а в силі своїй він боровся із Богом, — Hosea 12:5 і боровся він з Анголом, — та й перемі́г. Плакав він, і блага́в він Його́, у Бет-Елі знайшов Він його́, і там з нами гово́рить. Hosea 12:6 А Господь — Бог Савао́т, Його Йме́ння — Госпо́дь. Hosea 12:7 А ти через Бога свого наве́рнешся, стережи милість та суд, і за́вжди надійся на Бога свого́! Hosea 12:8 Немов Ханаа́н, — у нього в руці неправдива вага́, любить він кривду чинити. Hosea 12:9 І каже Єфрем: Справді я збагати́вся, знайшов я маєток собі! У всіх моїх чи́нах не зна́йдуть провини мені, що гріхом би була́. Hosea 12:10 А Я — Госпо́дь, Бог твій від кра́ю єгипетського, — ще в наме́тах тебе посаджу́, немов за днів свята. Hosea 12:11 І Я говорив до пророків, і виді́ння розмно́жив, і через пророків Я при́тчі казав. Hosea 12:12 Хіба беззако́ння лиши́в Ґілеа́д, і марно́тою стались лиш там? У Ґілґа́лі прино́сили в жертву волів, а їхні же́ртівники — мов ті купи каміння на бо́рознах пі́льних. Hosea 12:13 І втік Яків на поле Ара́ма, а Ізра́їль за жінку робив, і за жінку отару стері́г. Hosea 12:14 І через пророка Госпо́дь із Єгипту Ізраїля ви́вів, і пророком стере́жений був він. Hosea 12:15 Єфре́м Господа гірко розгні́вав, і тому́ його вчинки криваві Він ли́шить на ньому, і пове́рне йому його сором. Hosea 13:0
Hosea 13:1 Як Єфрем говорив, то тремтіли, — він підне́сений був ув Ізраїлі, та через Ваа́ла згрішив і помер. Hosea 13:2 А тепер іще більше гріша́ть, бо зробили собі вони ві́длива з срі́бла свого́, божкі́в за своєю подо́бою; робота майстрі́в усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву прино́сять, цілують телят. Hosea 13:3 Тому́ вони стануть, як хмара пора́нку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та поло́ва, що з то́ку вино́ситься бурею, і наче із ко́мина дим. Hosea 13:4 А Я — Господь, Бог твій від кра́ю єгипетського, і Бога, крім Мене, не бу́деш ти знати, і крім Мене немає Спасителя. Hosea 13:5 Я тебе на пустині пізнав, у пересо́хлому кра́ї. Hosea 13:6 Мали добрі пасо́виська й ситі були, наси́тилися — і загорди́лось їхнє серце, тому́ то забули про Мене вони! Hosea 13:7 І став Я для них, немов лев, на дорозі чига́ю, немов та панте́ра. Hosea 13:8 Нападу́ Я на них, немов та ведмеди́ця, що дітей загубила, і те розірву́, у що серце їхнє за́мкнене, і їх, як левчу́к, пожеру́ там, шматуватиме їх польова́ звірина́. Hosea 13:9 Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасі́ння свого́. Hosea 13:10 Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по міста́х твоїх усіх! А де су́дді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князі́в? Hosea 13:11 Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ре́вності. Hosea 13:12 Провина Єфремова зв'я́зана, схо́ваний прогріх його. Hosea 13:13 Болі, немов породі́ллі, наді́йдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у ма́тернім ну́трі. Hosea 13:14 З рук шеолу Я ви́куплю їх, від смерти їх ви́бавлю. Де, смерте, жа́ло твоє? Де, шео́ле, твоя перемо́га? Жаль схова́ється перед очима Моїми! Hosea 13:15 Хоч він дає плід між брата́ми, але прийде вітер зо схо́ду, вітер Госпо́дній, що зі́йде з пустині, і всо́хне його джерело́, і пересо́хне крини́чка його, — понищить він скарб всіх коштовних рече́й! Hosea 14:0
Hosea 14:1 Завини́ть Самарі́я, бо стала уперта до Бога свого́, — поляжуть вони від меча! Порозби́вані будуть їхні діти, вагітні́ їхні розпо́роті будуть! Hosea 14:2 Вернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого́, бо спіткну́вся ти через провину свою́! Hosea 14:3 Візьміть із собою слова́, та й зверні́ться до Господа, до Нього промовте: „Прости́ нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесе́мо у жертву плода́ своїх уст! Hosea 14:4 Ашшу́р не спасе нас, не бу́демо їздити ми на коні́, і не скажемо вже чи́нові рук наших: боже наш, бо тільки Тобою помилуваний сирота́“. Hosea 14:5 „Ворохо́бність їхню вилікую, доброві́льно любитиму їх, бо Мій гнів відверну́вся від нього. Hosea 14:6 Я буду Ізраїлеві, як роса́, розцвіте́ він, неначе ліле́я, і пустить корі́ння своє, мов Ліва́н. Hosea 14:7 Розійду́ться його пагінці́, і буде його пишнота́, мов оли́вне те дерево, а па́хощ його — мов Ліва́н. Hosea 14:8 Наве́рнуться ті, що сиділи під ті́нню його́, збіжжя ожи́влять вони й зацвіту́ть, немов той виногра́д, будуть згадки про нього, немов про ліва́нське вино́. Hosea 14:9 Єфрем, — що йому до бовва́нів іще? Я вислухав вже та побачив його, Я для нього немов кипари́с той зелений: з Мене зна́йдений бу́де твій плід“. Hosea 14:10 Хто мудрий, то це зрозумі́є, розумний — і пізна́є, бо про́сті Господні доро́ги, і праведні ходять по них, а грішні спіткну́ться на них!
Amos 0:0
Amos 1:0 Amos 1:1 Слова Амо́са, що був між вівчарями з Текої, які він бачив на Ізраїля за днів Уззійї, Юдиного царя, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя, за два роки перед землетрусом. Amos 1:2 І він проказав: „Загрими́ть із Сіо́ну Госпо́дь, і з Єрусали́му Свій голос подасть, і впадуть пасови́ща пастуші в жало́бу та всохне верши́на Карме́лу! Amos 1:3 Так говорить Госпо́дь: За три пере́ступи Дама́ску й за чотири цього не прощу́: за те, що вони молотили Ґілеа́да ціпа́ми залізними. Amos 1:4 І пошлю Я огонь на дім Хазаїла, — і пожере́ він пала́ти Вен-Гадада. Amos 1:5 І зламаю засу́ва Дамаску, і ме́шканця витну з долини Авен, і того, хто держа́тиме бе́рло з Бет-Едене, і ара́мський наро́д піде в Кір на вигна́ння, говорить Господь. Amos 1:6 Так говорить Господь: За три пере́ступи Аззи й за чотири цього не прощу́: що всіх гнали в поло́н, щоб віддати Едо́мові. Amos 1:7 І пошлю́ Я огонь на мур Ґази, — і поїсть він пала́ти її. Amos 1:8 І ме́шканця витну з Ашдо́ду, і берлоде́ржця з Ашкелону, і зверну́ Свою руку на Екрон, — і ви́гинуть рештки филисти́млян, говорить Госпо́дь. Amos 1:9 Так говорить Господь: За три пере́ступи Тиру й за чотири цього не прощу́: за те, що він видав усіх на вигна́ння в Едо́м, і не пам'ятав заповіту братів. Amos 1:10 І пошлю́ Я огонь на мур Тиру, — і пожере́ він пала́ти його! Amos 1:11 Так говорить Госпо́дь: За три пере́ступи Едому й за чотири цього не прощу́: за те, що мече́м він гнав брата свого, і знищив своє милосе́рдя, свій гнів за́вжди стеріг, а лютість свою пильнував повсякча́сно. Amos 1:12 І пошлю Я огонь до Тема́ну і пожере́ він пала́ти Боцри́! Amos 1:13 Так говорить Госпо́дь: За три пере́ступи Аммо́нових синів й за чотири цього не прощу́: за те, що пороли ґілеа́дських вагі́тних, щоб поши́рити границі свої! Amos 1:14 І огонь запалю́ Я на мурі Рабби́, — і пожере́ він пала́ти її, із криком в день бо́ю, із ви́хром в день бурі. Amos 1:15 І пі́де їхній цар на вигна́ння, він і князі́ його ра́зом, говорить Господь.
Amos 2:0
Amos 2:1 Так говорить Госпо́дь: За три пере́ступи Моа́ва й за чотири цього не прощу́: за те, що спалив на вапно́ кості едо́мського царя! Amos 2:2 І пошлю́ Я огонь на Моава, і пожере́ він пала́ти Керіййоту, і загине Моав серед га́ласу, серед кри́ку, при голосі ро́га. Amos 2:3 І витну суддю́ з-серед нього, а з ним позабиваю князі́в його всіх, говорить Госпо́дь.
Amos 2:4 Так говорить Госпо́дь: За три про́гріхи Юди й за чотири цього́ не прощу́: за те, що повідкида́ли Господній Зако́н, і постано́в Його не стерегли́, і що на манівці́ їх звели́ їхні лжебо́ги, за якими пішли їхні батьки́. Amos 2:5 І пошлю́ Я на Юду огонь, — і пожере́ він пала́ти Єрусалиму! Amos 2:6 Так говорить Господь: За три пере́ступи Ізраїлеві й за чотири цього́ не прощу́: за те, що за срі́бло вони продають справедливого, а за чоботи — вбогого! Amos 2:7 Вони то́пчуть у зе́мному по́росі го́лову бідних, а доро́гу суми́рних викри́влюють. А син й його батько вчащають до однієї блудниці, щоб святе Моє Йме́ння знева́жити. Amos 2:8 І вони стелять одіж заста́влену, щоб півлежати при кожному же́ртівнику, і п'ють в домі Бога свого вино від пока́раних. Amos 2:9 І Я вигубив був з-перед них Аморе́я, що його височі́нь, як високий той кедр, і він міцни́й, як дуб. Та Я плід його знищив згори́, а здо́лу — корі́ння його. Amos 2:10 А вас Я був вивів із кра́ю єгипетського, і сорок років прова́див пустинею вас, щоб ви край аморе́йський успадкува́ли. Amos 2:11 І пророків Я збу́джував з ваших синів, а з ваших юнці́в назоре́їв. Хіба ж то не так, сино́ве Ізраїлеві? говорить Госпо́дь. Amos 2:12 А ви назоре́їв пої́ли вином, а пророкам наказували й говорили: „Не пророку́йте!“ Amos 2:13 Отож Я поти́сну на вас, як тисне снопа́ми напо́внений віз, — Amos 2:14 і згине й в мото́рного вте́ча, і поту́жний не втримає сили своєї, а ли́цар свого життя не врятує. Amos 2:15 І не всто́їть із лука стріле́ць, і своїми ногами прудки́й не втече́, і верхіве́ць не врятує свого життя. Amos 2:16 І наймужні́ший з лица́рства наги́м утече того дня, говорить Госпо́дь. Amos 3:0 Amos 3:1 Послухайте сло́ва того́, що Господь говорив проти вас, сино́ве Ізраїлеві, на ввесь оцей рід, що його Я підніс був із кра́ю єгипетського, промовляючи: Amos 3:2 Тільки вас Я пізнав зо всіх ро́дів землі, тому вас навіщу́ за всі ваші провини! Amos 3:3 Чи йдуть двоє ра́зом, якщо не умо́вились? Amos 3:4 Чи реве́ в лісі лев, як нема йому здо́бичі? Чи левчу́к видає голос свій із своєї нори́, якщо він не зловив? Amos 3:5 Чи впаде́ на землі пташка в сітку, як немає сільця́? Чи піді́йметься сітка з землі, як нічого не зло́вить? Amos 3:6 Чи в місті засурмля́ть у сурму́, а наро́д не тремті́тиме? Чи станеться в місті нещастя, що його́ не Госпо́дь допусти́в? Amos 3:7 Бо не чинить нічо́го Господь Бог, не ви́явивши таємни́ці Своєї Своїм рабам пророкам. Amos 3:8 Лев зареве́, — хто того́ не злякається? Господь Бог заговорить, — хто пророкувати не бу́де? Amos 3:9 Розголосіть над пала́цами в Ашдоді, і над пала́тами в кра́ї єгипетському, та й скажіть: Позбирайтеся на гора́х Самарі́ї, і побачте велике збенте́ження в ній, та у́тиск у ній! Amos 3:10 І правдиво не вміють робити вони, — говорить Господь, — наси́льство грома́дять та грабу́нок в пала́тах своїх. Amos 3:11 Тому́ так Господь Бог промовляє: Ворог обля́же навколо цієї землі, і скине із тебе він силу твою́, і пограбо́вані бу́дуть пала́ти твої. Amos 3:12 Так говорить Господь: Як ча́сом рятує пастух з пащі ле́в'ячої дві колі́ні, або пи́пку вуха, так будуть врято́вані діти Ізраїлеві, що сидять в Самарі́ї в заку́точку ліжка, та на адама́шку постелі. Amos 3:13 Послухайте ви та й засві́дчіть ув Якововім домі, говорить Господь Бог, Бог Савао́т. Amos 3:14 Бо в той день, коли Я покараю Ізраїля за провини його, то Я покараю за же́ртівники Бет-Елу, — і будуть відру́бані роги же́ртівника, і на землю попа́дають. Amos 3:15 І Я розіб'ю́ дім зимо́вий разом з домом літнім, і заги́нуть доми́ із слоно́вої кости, і не стане багато домі́в, говорить Госпо́дь. Amos 4:0
Amos 4:1 Послухайте сло́ва оцього, коро́ви баша́нські, які на горі самарі́йській, що тиснете бідних, торо́щите вбогих, що своїм хазяя́м ви говорите: „Принеси, і ми бу́демо пити!“ Amos 4:2 Присягав Господь Бог Своєю святістю, що ось дні настаю́ть на вас, і будуть тягти вас гака́ми, а ваших наща́дків — гачка́ми для ло́влення риби! Amos 4:3 І ви повихо́дите ви́ломами, кожна окремо собі, і ки́нетеся до Хермо́ну, говорить Госпо́дь. Amos 4:4 Прийдіть до Бет-Елу й грішіть, до Ґілґа́лу — примно́жте грішити. І свої жертви прино́сьте щора́нку, на три дні — ваші десятини. Amos 4:5 І з димом пустіть жертву вдячну квасну́, і сповістіть добровільні дару́нки, розголосі́ть, бо ви любите так, сино́ве Ізраїлеві, говорить Господь Бог. Amos 4:6 І тому́ Я вам дав чистоту́ зубів по всіх ваших міста́х, і брак хліба по всіх ваших місця́х, та ви не верну́лись до Мене, говорить Госпо́дь. Amos 4:7 І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнива́ми, і дощ посилав на одне місто, а на друге місто не посилав; одна діля́нка була побита дощем, а ділянка, на яку не пустив Я дощу, висиха́ла. Amos 4:8 І два-три мі́ста рушали до міста одно́го напитись води, але́ не наси́чувались, — та ви не вернулись до Мене, говорить Госпо́дь. Amos 4:9 Я бив вас посу́хою та зеленя́чкою, сарана́ жерла бе́зліч ваших садків й виноградників ваших, і ваших фіґо́вниць та ваших олив, — та ви не верну́лись до Мене, говорить Госпо́дь. Amos 4:10 Я на вас посилав морови́цю, немов на Єгипет, мечем побивав ваших хло́пців, поло́нячи ра́зом і ко́ней у вас, підіймав до нізде́р сморід ваших табо́рів, — та ви не вернулись до Мене, говорить Господь. Amos 4:11 Я ви́нищив вас, як Содо́м та Гомо́рру Бог винищив, і ви стали, немов голове́шка, з пожа́ру врято́вана, — та ви не вернулись до Мене, говорить Господь. Amos 4:12 Тому́ то зроблю́ тобі так, о Ізраїлю, а що Я зроблю́ тобі це, приготуйся, Ізраїлю, до зу́стрічі Бога свого́! Amos 4:13 Бо це Той, що вформо́вує гори, і що ство́рює вітра, що люди́ні показує за́дум її, що робить зірни́цю темно́тою, і ступає по згі́р'ях землі, — Господь Бог Савао́т Йому Йме́ння! Amos 5:0
Amos 5:1 Послухайте слова цього, що я ним голосі́ння підно́шу за вас, о доме Ізраїлів! Amos 5:2 Упала, і більше не встане та діва Ізра́їлева! Вона кинена на свою землю, — немає, хто звів би її! Amos 5:3 Бо так Господь Бог промовляє: Місто, що вихо́дило тисячею, позоста́вить лиш сотню, а те, що вихо́дило сотнею, позоста́вить десятку для дому Ізраїля. Amos 5:4 Бо так промовляє Госпо́дь до дому Ізраїлевого: Наверні́ться до Мене її живіть! Amos 5:5 І не зверта́йтеся до Бет-Елу, і до Ґілґалу не прихо́дьте, а через Беер-Шеву не перехо́дьте, бо на вигна́ння Ґілґа́л конче пі́де, і марно́тою стане Бет-Ел. Amos 5:6 Наверні́ться до Господа, і будете жити, щоб Вій не ввійшов, як огонь до Йо́сипового дому, — і буде він же́рти, та не бу́де кому погаси́ти в Бет-Елі, — Amos 5:7 вони змінюють суд на поли́н, і кидають правду на землю. Amos 5:8 Той, хто Волосожа́ра й Оріо́на створив, Хто сме́ртну темно́ту зміня́є на ра́нок, а день затемня́є на ніч, хто прикликує воду морську́ й виливає її на пове́рхню землі, — Господь Йме́ння Йому! Amos 5:9 Він наводить погибіль на сильного, — і при́йде погибіль тверди́ні! Amos 5:10 Вони ненави́дять того́, хто у брамі карта́є, і обри́джують тим, хто говорить правдиве. Amos 5:11 Тому́, що нужде́нного то́пчете ви, і дару́нки збіже́ві берете від нього, що ви набудува́ли будинків із ка́меня те́саного, то сидіти не будете в них; понаса́джували винограду улю́бленого, та не будете пити із нього вина! Amos 5:12 Бо Я знаю про ваші числе́нні провини і про ваші великі гріхи́: ти́снете ви справедливого, берете ви пі́дкупа та викривля́єте право убогих у брамі. Amos 5:13 Тому́ то розуміний мовчить цього ча́су, бо це час лихий. Amos 5:14 Шукайте добра, а не зла, щоб вам жити, і буде із вами Госпо́дь, Бог Саваот, так, як кажете ви. Amos 5:15 Нена́видьте зло й покохайте добро, і правосу́ддя поставте у брамі, — може змилується Господь, Бог Савао́т над ре́шткою Йо́сипа.
Amos 5:16 Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Саваот, Вседержи́тель: На майда́нах усіх голосі́ння, на всіх вулицях крики: ой, ой! І покличуть хліборобів на жало́бу, і голосі́льніщь, що вміють плачли́ві пісні, Amos 5:17 і стане рида́ння по всіх виноградниках, бо Я перейду́ серед тебе, говорить Госпо́дь! Amos 5:18 Горе тим, що жадають Госпо́днього дня, — на́що це вам день Госпо́дній? Він не світло, а те́мрява! Amos 5:19 Це так, коли хто утікає від ле́ва, — і ведмі́дь спотика́є його! І він убігає до дому, і опе́рся своєю рукою об сті́ну, — аж гадю́ка кусає його... Amos 5:20 Чи ж не є день Госпо́дній темно́та, а не світло, і хіба він не темний, і ся́йва немає у ньому? Amos 5:21 Знена́видів Я, обри́див Собі ваші свята, і не нюхаю же́ртов ваших зборів. Amos 5:22 І коли принесе́те Мені цілопа́лення та хлібні же́ртви свої, Я Собі не вподо́баю їх, а на мирні жертви ваші із ситих барані́в — не погля́ну. Amos 5:23 Усунь же від Мене пісе́нь своїх гук, і не почую Я ро́коту гу́сел твоїх, Amos 5:24 і хай тече́ правосу́ддя, немов та вода, а справедливість — як сильний поті́к! Amos 5:25 Чи ж жертви та хлібні прино́си за тих сорок літ на пустині Мені ви прино́сили, доме Ізраїлів? Amos 5:26 Ви ж носили Саккута, свойого царя, та Кевана, свої виобра́ження, зорю ваших богі́в, що собі пороби́ли. Amos 5:27 Тому́ Я вас вижену геть за Дама́ск, говорить Господь, що Бог Саваот Йому Йме́ння! Amos 6:0 Amos 6:1 Горе безпе́чним на Сіоні, тим, хто наді́ється на самарійськую го́ру, тим шляхе́тним „першого з наро́дів“, до яких прибува́є Ізраїлів дім! Amos 6:2 Перейді́ть до Калне́ та й побачте, і звідти підіть до Гама́ту великого, і зійді́ть до Ґату филисти́млян! Чи ліпші вони від цих царств? Чи їхня границя більша за вашу границю? Amos 6:3 День нещастя вважаєте ви за далекий, а час насильства зближа́єте! Amos 6:4 Ви виле́жуєтеся на ло́жах з слоно́вої кости і вива́люєтесь на постелях своїх, і їсте барані́в із отари та ситих теля́т із обо́ри. Amos 6:5 Під гу́сла співаєте ви, мов Давид, ви музичні знаря́ддя собі видумля́єте. Amos 6:6 Ви вино попива́єте ча́шами, і намащуєтесь добірною оливою, і над спусто́шенням Йо́сипа не вболіва́єте. Amos 6:7 Тому́ вони пі́дуть тепер на вигна́ння на чолі́ полоне́них, і перестане крик ви́пещених. Amos 6:8 Господь присягнув був Своєю душею, говорить Господь, Бог Савао́т: Пишно́тою Якова бриджу, і пала́ти його Я нена́виджу, і видам те місто та все, що є в ньо́му. Amos 6:9 І бу́де, якщо десять лю́да зоста́нуться в домі одно́му, то й вони повмирають. Amos 6:10 І його візьме родич та й спалить його, щоб ви́нести кості із дому, і скаже до того, хто буде в сере́дині дому: „Чи ще є хто з тобою?“ А той відповість: „Вже немає ніко́го!“ і скаже той: „Тихше, бо не згадується Йме́ння Господа!“ Amos 6:11 Бо Господь ось накаже, — і ворог розі́б'є великий той дім на відла́мки, а дім мали́й — на тріски́. Amos 6:12 Чи бігають коні по ске́лі? Чи хто виоре море худобою? Таж ви суд обернули на гіркість, а плід справедливости — на поли́н! Amos 6:13 Ви марно́тою тішитеся та говорите: Хіба ж ми не власною силою набули́ собі роги ? Amos 6:14 Бо ось Я поставлю наро́д проти вас, доме Ізраїлів, — каже Госпо́дь, Бог Савао́т, — і вони вас потиснуть ізвідти, де йдуть до Гама́ту, аж до степово́го пото́ку! Amos 7:0
Amos 7:1 Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Він утворив сарану́, коли почала вироста́ти ота́ва, — і ось ота́ва як по сіноко́сі царсько́му! Amos 7:2 І сталось, як вона вже поже́рла траву на землі, я сказав: Господи, Боже, прости́! Як же Яків устояти може, бо такий він мали́й? Amos 7:3 І Господь пожалів був про те. „Не станеться це“, промовив Госпо́дь. Amos 7:4 Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Господь Бог покликав судитись огнем, і поже́р той велику безо́дню, і ча́стку пожер. Amos 7:5 І сказав я: О, Господи, Боже, спини́! Як же Яків усто́яти може, бо такий він мали́й? Amos 7:6 І Господь пожалів був про те. „Не ста́неться й це!“ сказав Господь Бог! Amos 7:7 І Він знов учинив, що я бачив таке: Ось на мурі стрімко́му стоїть Господь Бог, а в руці Його висо́к. Amos 7:8 І про́мовив до мене Господь: „Що ти бачиш, Амо́се?“ А я відказав: „Виска́“. І промовив Господь: „Ось Я цього виска́ покладу посеред народу Мого, Ізраїля, — уже більше йому не прощу́! Amos 7:9 І спустоші́ють жерто́вні підгі́рки Ісакові, і поруйно́вані будуть святині Ізраїлеві, і Я ста́ну з мечем на дім Єровоамів“.
Amos 7:10 І послав Амація, священик Бет-Елу, до Єровоама, царя Ізраїлевого, кажучи: „Амо́с змо́влюється на тебе серед Ізраїлевого дому, — не може земля змістити всіх його слів! Amos 7:11 Бо так говорить Амос: Євровоам помре від меча, а Ізраїль конче пі́де на вигна́ння з своєї землі!“ Amos 7:12 І сказав Амація до Амоса: „Яснови́дче, іди, утікай собі до Юдиного кра́ю, і їж там хліб, і там пророкуй. Amos 7:13 А в Бет-Елі вже більше не будеш пророкува́ти, бо він святиня царя та дім царства“. Amos 7:14 І відповів Амос і сказав до Амації: „Я не пророк, і не син я пророків, — я пастух та обро́блювач диких фіґо́вниць. Amos 7:15 І взяв мене Госпо́дь від отари, і промовив до мене Госпо́дь: Іди, пророкуй Моєму наро́дові Ізраїлеві! Amos 7:16 А тепер послухай Господнього слова: Ти кажеш: Не будеш пророкува́ти на Ізраїля, і не будеш пропові́дувати на Ісаків дім. Amos 7:17 Тому так промовляє Господь: Твоя жінка в місті буде блудли́ва, і сини твої та до́чки твої попа́дають від меча, а земля твоя буде поді́лена шнуром, і ти помреш на нечистій землі, а Ізраїль конче пі́де на вигна́ння з своєї землі!“ Amos 8:0 Amos 8:1 Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось кіш доспі́лих плоді́в. Amos 8:2 І сказав Він: „Що́ бачиш, Амо́се?“ А я відказав: „Кіш доспілих плоді́в“. І промовив до мене Господь: „Доспі́в кінець Моє́му наро́дові Ізраїлеві, — уже більше йому не прощу́! Amos 8:3 І обе́рнуться пісні в пала́тах на зойк того дня, — говорить Господь Бог: буде тру́пів багато, — бо во́рог на кожному місці наки́дає їх! Amos 8:4 Послухайте це, ви, що то́пчете бідного, і що пра́гнете ви́нищити всіх убогих з землі, Amos 8:5 кажучи: Коли то мине новомі́сяччя, — щоб нам збіжжя прода́ти? і субота, — щоб нам відчини́ти збіже́ві комо́ри! Щоб зменши́ти ефу́, і щоб ше́кля побі́льшити, і щоб викривля́ти обманну вагу́, Amos 8:6 щоб купува́ти за срі́бло нужде́нних, а вбогого за взуття́, і попро́дати по́слід збіже́вий? Amos 8:7 Госпо́дь присягнув славою Якова: Не забуду ніко́ли усіх їхніх вчинків! Amos 8:8 Чи не затрясе́ться від цього земля, і всі мешка́нці її не впадуть у жало́бу? Вся вона захвилю́ється, мов та Ріка́, і бурхливо попли́не й обни́зиться знов, немов рі́чка Єгипту. Amos 8:9 І станеться в день той, — говорить Господь Бог, — і вчиню́ захід сонця опі́вдні, і для землі серед світлого дня воно сте́мніє. Amos 8:10 І оберну́ ваші свята в жало́бу, а всі ваші пісні́ — в голосі́ння, і на всі сте́гна спрова́джу вере́ту, а на всякую го́лову ли́сину, і вчиню́ це, немов та жало́ба по одинако́ві, кінець же отого, — немов гірки́й день!
Amos 8:11 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь Бог, — і голод пошлю Я на землю, — не голод на хліб, і не спра́гу на во́ду, але спрагу почути Господні слова́! Amos 8:12 І бу́дуть ходити від моря до моря, і з пі́вночі до сходу блука́тимуть, щоб знайти слово Господа, — та не зна́йдуть його́! Amos 8:13 Того дня будуть мліти від спра́ги вродли́ві дівчата та хлопці, Amos 8:14 що кляну́ться гріхом самарі́йським та кажуть: Як живий твій Бог, Дане, і як жива дорога до Беер-Шеви! Та вони всі попа́дають, і більше не встануть Amos 9:0 Amos 9:1 Я бачив Господа, що стояв над же́ртівником, і Він сказав: Удар но по ма́ковиці цих воріт, щоб затрясли́ся поро́ги, і порозбивай їх на всіх їхніх го́ловах, а їхній останок заб'ю́ Я мечем. Не втече їм втіка́ч, і гоне́ць не врятується в них! Amos 9:2 Якщо б закопа́лись вони до шео́лу, то й звідти рука Моя їх забере́, і якщо б підняли́ся на небо, то й звідти їх ски́ну! Amos 9:3 А якщо б похова́лись вони на верхови́ні Карме́лу, — звідти ви́шукаю й заберу́ їх, а якщо на дні моря вони похова́ються з-перед очей Моїх, то й там Я гадюці звелю́, — і вона їх покуса́є! Amos 9:4 А якщо вони пі́дуть в поло́н перед своїми ворогами, то й там накажу́ Я мече́ві — і він їх повбиває, і на них Я зверну́ Своє око на зле, а не на добре.
Amos 9:5 Бо коли Господь Бог Савао́т доторкне́ться землі, то розта́не вона, і в жало́бу впаду́ть всі мешка́нці її. І вся вона вийде, немов та Ріка́, і мов рі́чка Єгипту обни́зиться. Amos 9:6 Він будує на небі черто́ги Свої, а Свій небозвід закла́в над землею, воду мо́рську Він кличе, і виливає її на пове́рхню землі, — Госпо́дь Йому Йме́ння! Amos 9:7 Хіба ж ви, Ізраїлеві сини, Мені не такі, як сини етіо́плян? говорить Господь. Хіба ж не Ізраїля вивів Я з кра́ю єгипетського, а филисти́млян з Кафто́ру, а Ара́ма із Кі́ру? Amos 9:8 Ось очі Господа Бога на грішне це царство, — і з пове́рхні землі його вигублю, та вигу́блюючи, не погублю́ дому Якового, говорить Господь. Amos 9:9 Бо ось Я звелів, і серед наро́дів усіх пересі́ю Ізраїлів дім, як пересіва́ється ре́шетом, — і жодне зере́нце на землю не ви́паде! Amos 9:10 Упаду́ть усі грішні наро́ду Мого від меча, що говорять: Не дося́гне до нас і не стріне оце́ нас нещастя! Amos 9:11 Того дня Я поставлю упа́лу Давидову ски́нію і проло́ми в ній загороджу́, і поставлю руїни його́, і відбудую його́, як за днів старода́вніх, Amos 9:12 щоб решту Едо́му посіли вони, і всі ті наро́ди, що в них кли́калося Моє Йме́ння, говорить Господь, Який чинить оце. Amos 9:13 Ось дні настають, говорить Господь, і ора́ч із женце́м зустрі́неться, а топта́ч винограду — із сіяче́м, і го́ри закра́пають виногра́довим соком, а всі взгі́р'я добром потечу́ть. Amos 9:14 І долю наро́ду Свого, Ізра́їля, Я поверну́, і побудую міста́ попусто́шені, і ося́дуть вони, і заса́дять вони виноградники, й питимуть їхнє вино, і порозво́дять садки́, і будуть їсти їхній о́воч. Amos 9:15 І Я посаджу́ їх на їхній землі, і не бу́дуть їх більш виривати з своєї землі, яку Я їм дав, говорить Госпо́дь, Бог твій!“
Micah 0:0
Micah 1:0 Micah 1:1 Слово Господнє, що було до морешетського Михе́я за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим. Micah 1:2 „Почуйте оце, всі наро́ди, послухай, ти земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого Свого́! Micah 1:3 Бо Госпо́дь ось виходить із місця Свого́, і Він сходить і ступає по висо́тах землі. Micah 1:4 І то́пляться гори під Ним, і та́нуть доли́ни, мов віск від огню́, мов ті во́ди, що ллються з узбі́ччя. Micah 1:5 Усе це за прови́нення Якова, за гріхи́ дому Ізраїля. Хто провинення Якова, — чи ж не Самарія? А хто гріх дому Юдиного, — чи ж не Єрусали́м? Micah 1:6 І зроблю́ Самарі́ю руїною в полі, за місце сади́ти виноград, і повикида́ю в долину камі́ння її, і відкрию осно́ви її. Micah 1:7 І пото́вчені будуть усі її і́доли, всі ж дару́нки її за розпусту попа́лені бу́дуть в огні, і всіх бовва́нів її Я віддам на спусто́шення. Бо зібрала вона від дару́нків за блуд, і на подару́нки за блуд це пове́рнеться. Micah 1:8 Над оцим голоси́тиму я та рида́тиму, ходитиму бо́сий й наги́й, заво́дити буду, немов ті шака́ли, і буду тужи́ти, як стру́сі! Micah 1:9 Бо рани її невиго́йні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло́ аж до брами наро́ду Мого, аж до Єрусалиму. Micah 1:10 Цього не оголо́шуйте в Ґаті, і плакати — не плачте, качайтесь по по́росі в Бет-Леафрі. Micah 1:11 Переходь собі ти, о мешка́нко Шафіру, нага́, осоро́млена, — вже бо не вийде мешка́нка Цаанану, голосі́ння Бет-Гаецелу не дасть вам спини́тися в ньому. Micah 1:12 Бо мешка́нка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа. Micah 1:13 Запряжи баскі ко́ні до воза, мешка́нко Лахішу! Ти поча́ток гріха́ для сіонської до́ньки, бо знайшли́сь серед тебе провини Ізраїлеві, Micah 1:14 тому́ то даси розводо́ві листи на Морешет-Ґат. Доми Ахзіва — ома́на для Ізраїлевих царів. Micah 1:15 Спрова́джу тобі те спадкоє́мця Я, о мешка́нко Мареші, — Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля. Micah 1:16 Зроби собі лисину та острижися за синів своїх лю́бих, пошир свою лисину, мов ув орла́, бо пішли на вигна́ння від тебе вони! Micah 2:0
Micah 2:1 Горе тим, що заду́мують кривду і на ло́жах своїх учиняють лихе! За світла пора́нку виконують це, бо їхня рука має силу. Micah 2:2 Якщо́ піль жада́ють, то грабують вони, а домів — то хапа́ють. І вони переслідують мужа та дома його, і чоловіка й спа́дки його́. Micah 2:3 Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я замишляю на цей рід лихе́, що ший своїх з нього не ви́зволите, і ходити не бу́дете гордо, бо це час лихий. Micah 2:4 Того дня проголо́сять на вас припові́стку, і співатимуть пісню жало́бну, говорячи: „Сталось! До пня опусто́шені ми, уділ наро́ду мого змінився, — я́к це діткну́ло мене! Наше поле поділене буде чужи́нцями, Micah 2:5 тому в тебе не буде ніко́го, хто кидав би шнура мірни́чого, як жеребка́ на Господнім зібра́нні.
Micah 2:6 „Не проповідуйте, та вони проповідують! Хай нам не проповідують, — не дося́гне нас га́ньба“. Micah 2:7 О ти, що звешся „Яковів дім“, — чи змалі́в Дух Господній? Чи ці чини Його? Хіба добре не роблять слова́ Мої тому, хто ходить правдиво? Micah 2:8 Ще вчо́ра були ви наро́дом Моїм, тепер же стаєте за ворога, з одежі верхньої плаща́ ви стяга́єте з тих, хто проходить безпечно, як здо́бич війни. Micah 2:9 Жінок Мого наро́ду — з приємного дому її виганяєте ко́жну, з дітей славу Мою ви берете навіки. Micah 2:10 Устаньте й ідіть, бо тут не спочи́нок, — це за занечи́щення ваше, що загла́ду для вас принесе́, виріша́льну загла́ду. Micah 2:11 Коли б чоловік, який ходить за вітром, і брехню набрехав, говорячи: Буду тобі проповідувати про вино та про на́пій п'янки́й, то був би він лю́бим пророком оцьому наро́дові. Micah 2:12 Невідмі́нно зберу́ тебе всього, о Якове, невідмінно згрома́джу останок Ізраїлів, — ра́зом поставлю його, як отару в Боцрі́, як ту че́реду на пасови́щі, — і будуть гомоні́ти вони від многолюдства! Micah 2:13 Перед ними вила́мувач пі́де, вони продеру́ться та браму пере́йдуть і вийдуть із неї. І пі́де їхній цар перед ними, а Госпо́дь — на чолі́ їх! Micah 3:0 Micah 3:1 А я відказав: Послухайте ж, го́лови Якова та начальники дому Ізраїля, — чи ж не ва́м знати право? Micah 3:2 Добро ви нена́видите та кохаєте зло, шкіру їхню здираєте з них, а їхнє тіло — з косте́й їхніх. Micah 3:3 Ви оста́нок наро́ду Мого їсте та стягаєте з них їхню шкіру, а їхні кості ламаєте, і січе́те, немов до горня́ти, і мов м'ясо в котел. Micah 3:4 Вони тоді кли́кати будуть до Господа, та Він відповіді їм не дасть, і заховає обличчя Своє того ча́су від них, коли будуть робити лихі свої вчинки. Micah 3:5 Так говорить Госпо́дь на пророків, що вводять наро́д Мій у блуд, що зубами своїми гризу́ть та покли́кують: „Мир!“ А на то́го, хто їм не дає що до рота, на ньо́го святую війну оголо́шують. Micah 3:6 Тому буде вам ніч, щоб не стало видіння, і сте́мніє вам, щоб не чарува́ти. І над тими пророками сонце зако́титься, і над ними поте́мніє день. Micah 3:7 І посоро́млені будуть такі прозорли́вці, і будуть засти́джені чарівники́, і всі вони свої у́ста закриють, бо не буде їм Божої відповіді. Micah 3:8 А я́ повний сили й Госпо́днього Духа, і правди й відваги, щоб представити Якову про́гріх його, а Ізраїлеві — його гріх. Micah 3:9 Почуйте ж це, го́лови дому Якового та начальники дому Ізраїля, які не́хтують справедливість, а все про́сте викри́влюють, Micah 3:10 вони кров'ю будують Сіо́на, а кривдою — Єрусали́ма. Micah 3:11 Його го́лови судять за хабара́, і навчають за плату його ті священики, і за срі́бло воро́жать пророки його́, хоч на Господа вони опира́ються, кажучи: „Хіба не Господь серед нас? Зло не при́йде на нас!“ Micah 3:12 О так, — через вас Сіон буде на поле зао́раний, а Єрусалим на руїни обе́рнеться, а гора́ храмова́ стане взгі́р'ями лісу. Micah 4:0
Micah 4:1 Та бу́де напри́кінці днів, гора дому Господнього міцно поста́влена буде верши́ною гір, і підне́сена буде вона понад узгі́р'я, і будуть наро́ди до неї пливсти́. Micah 4:2 І пі́дуть числе́нні наро́ди та й скажуть: Ходімо, і ви́йдім на го́ру Господню та до дому Якового, і Він бу́де навчати дорі́г Своїх нас, і ми бу́демо ходити стежка́ми Його. Бо ви́йде Зако́н із Сіону, а слово Господнє — із Єрусалиму. Micah 4:3 І Він буде судити числе́нні племе́на, і розсу́джувати буде народи міцні аж у далечині́. І вони перекую́ть мечі свої на лемеші́, а спи́си свої — на серпи́. Не піді́йме меча наро́д на наро́д, і більше не бу́дуть навчатись війни́! Micah 4:4 І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґо́вницею, і не бу́де того, хто б страши́в, бо уста Господа Савао́та оце́ прорекли. Micah 4:5 Усі бо наро́ди ходитимуть кожен ім'я́м свого бога, а ми бу́дем ходити Ім'я́м Господа, нашого Бога, на віки вікі́в! Micah 4:6 Того дня — промовляє Госпо́дь — позбираю кульга́ве й згрома́джу розі́гнане, і те, що на нього навів коли лихо. Micah 4:7 І зроблю́ Я кульга́ве останком, а відда́лене — поту́жним наро́дом, і зацарює над ними Господь на Сіонській горі відтепе́р й аж наві́ки! Micah 4:8 А ти, башто Чері́дна, підгі́рку Сіонської до́ньки, при́йде до тебе і ді́йде старе́ панува́ння, царюва́ння для до́нечки Єрусалиму.
Micah 4:9 Тепер на́що здіймаєш ти о́крик? Чи в тебе немає царя? Чи ж загинув твій радник, що ти ко́рчишся, мов породі́лля? Micah 4:10 Ви́йся та ко́рчся, о до́чко Сіону, немов породі́лля, бо тепер вийдеш із міста та перебува́тимеш у полі, і при́йдеш аж до Вавилону. Та будеш ти там урято́вана, там Господь тебе ви́купить з рук твоїх ворогів! Micah 4:11 А зараз зібра́лись на тебе числе́нні наро́ди, говорячи: Нехай він знева́жений бу́де, і нехай наше око побачить нещастя Сіону! Micah 4:12 Та не знають вони Господніх думо́к, і не розуміють поради Його, бо Він їх позбира́в, як до клуні снопи́. Micah 4:13 Ставай та молоти, до́чко Сіону, бо Я ріг твій залізом учиню, а копи́та твої вчиню міддю, і ти розпоро́шиш числе́нні наро́ди та вчи́ниш закляттям для Господа несправедливий їхній зиск, а їхнє багатство — Владиці всієї землі. Micah 4:14 І згрома́джуйсь тепер, дочко то́впищ! Обло́гу вчинили на нас, трости́ною б'ють по щоці Ізраїлевого суддю́... Micah 5:0 Micah 5:1 А ти, Віфлеєме-Єфра́те, хоч малий ти у тисячах Юди, — із тебе Мені ви́йде Той, що бу́де Владика в Ізраїлі, і відда́вна поста́ння Його, від днів вікові́чних. Micah 5:2 Тому́ Він їх видасть до ча́су, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його ве́рнеться до Ізраїлевих синів.
Micah 5:3 І стане, і буде Він па́сти Господньою силою, вели́чністю Йме́ння Господа Бога Свого́. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кі́нців землі! Micah 5:4 І Він буде миром. Як при́йде до нашого краю Ашшу́р, і буде топта́тись по наших пала́тах, то поставимо на нього сім па́стирів та во́сьмеро лю́дських княжа́т. Micah 5:5 І вони будуть па́сти мечем край Ашшу́ра, край же Німро́да — у воро́тях його. Та Він від Ашшу́ра врятує, як той при́йде в наш край, і коли буде топтатись по наших грани́цях. Micah 5:6 І Яковів за́лишок буде посе́ред числе́нних наро́дів, як роса та від Господа, як той дощ на траві, і він наді́ї не кла́стиме на чоловіка, і не буде наді́ї склада́ти на лю́дських синів. Micah 5:7 І Яковів за́лишок буде між лю́дами, серед числе́нних наро́дів, як лев між лісно́ю худо́бою, як левчу́к між ота́рами ове́ць, — що як він перехо́дить, то то́пче й шматує, і немає ніко́го, хто б зміг урятувати. Micah 5:8 Хай зведе́ться рука твоя на твоїх ненави́сників, і хай всі вороги твої ви́тяті бу́дуть! Micah 5:9 І станеться в день той, говорить Госпо́дь, — і ви́тну Я ко́ні твої з-серед тебе, і колесни́ці твої повигу́люю. Micah 5:10 І пони́щу міста́ твого кра́ю, і всі тверди́ні твої порозвалюю. Micah 5:11 І повипо́люю ча́ри з твоєї руки, і ворожби́тів у тебе не бу́де. Micah 5:12 І понищу бовва́ни твої та жерто́вні стовпи́ твої з-посеред тебе, і ти чи́нові рук своїх більше не бу́деш вклоня́тися. Micah 5:13 І повитина́ю дере́ва жерто́вні твої з-серед тебе, і міста́ твої вигублю. Micah 5:14 І в гніві та в лютості по́мсту вчиню́ над наро́дами, що Мене не послу́хались! Micah 6:0 Micah 6:1 Послухайте, що промовляє Господь: Устань, спереча́йсь перед го́рами, і хай узгі́р'я почують твій голос! Micah 6:2 Послухайте, гори, Господнього су́ду, і візьміть до вух, ви, основи землі, бо в Господа пря із народом Своїм, і з Ізраїлем буде судитися Він! Micah 6:3 „Наро́де ти Мій, що́ тобі Я зробив і чим мучив тебе, — свідчи на Ме́не! Micah 6:4 Бо Я з кра́ю єгипетського тебе вивів, і тебе викупив з дому рабів, і перед тобою послав Я Мойсея, Ааро́на та Марія́м. Micah 6:5 Мій наро́де, згадай, що Бала́к, цар моавський, заду́мував був, і що йому відповів Валаа́м, син Бео́рів, від Шітті́му аж по Ґілґал, щоб пізнати тобі справедливості Господа“. Micah 6:6 „З чим піду́ перед Господа, схилю́сь перед Богом Високо́сти? Чи піду́ перед Нього з цілопа́леннями, з річними телятами? Micah 6:7 Чи Господь уподо́бає тисячі барані́в, десятити́сячки потоків оливи? Чи дам за свій гріх свого пе́рвенця, плід утроби моєї за гріх моєї душі?“ Micah 6:8 „Було тобі ви́явлено, о люди́но, що́ добре, і чого́ пожадає від тебе Госпо́дь, — нічо́го, а тільки чини́ти правосу́ддя, і милосе́рдя любити, і з твоїм Богом ходи́ти суми́рно“.
Micah 6:9 Голос Господній кли́че до міста, — а хто мудрий, боїться той Йме́ння Твого: „Послухайте же́зла й Того, Хто призначив його́: Micah 6:10 Чи є ще у домі безбожного кошто́вності несправедливі, та неповна й непра́вна ефа́? Micah 6:11 Чи Я всправедли́влю вагу́ неправдиву, і кали́тку з важка́ми обма́нними? Micah 6:12 Що повні наси́льства його багачі́, мешка́нці ж його говорили неправду, а їхній язик в їхніх у́стах — ома́на, Micah 6:13 то теж бити зачну́ Я тебе, пусто́шити тебе за гріхи́ твої. Micah 6:14 Будеш ти їсти, але не наси́тишся, і буде голод у ну́трі твоїм, і станеш ховати, але не врятуєш, а що ти врятуєш — мече́ві відда́м. Micah 6:15 Ти сі́яти бу́деш, але не пожне́ш, ти бу́деш оливку топта́ти, та не будеш масти́тись оливою, і молодий виноград, та вина ти не пи́тимеш! Micah 6:16 Бо ще перехо́вуються всі устави Омрі та всі́ вчинки дому Ахава, і за їхніми радами ходите ви, тому́ то Я видам тебе на спусто́шення, і на по́сміх — мешка́нців його, і ви га́ньбу наро́ду Мого понесе́те! Micah 7:0 Micah 7:1 Горе мені, бо я став, мов недо́бірки лі́тні, як за́лишки по винобра́нні; нема гро́на на ї́жу, немає доспілої фіґи, якої жада́є душа моя! Micah 7:2 Згинув побожний з землі, і нема поміж лю́дьми правдивого. Вони всі чату́ють на кров, один о́дного ловлять у сітку. Micah 7:3 Наставлені ру́ки на зло, щоб вправно чинити його́, начальник жада́є дару́нків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жада́ння своєї душі, і викри́влюють все. Micah 7:4 Найліпший із них — як будя́к, найправдиві́ший — гірший від те́рену. Настає день Твоїх сторожі́в, Твоїх відві́дин, — тепер буде збенте́ження їхнє! Micah 7:5 І дру́гові не довіряйте, не надійтесь на при́ятеля, від тієї, що при лоні твоє́му лежить, пильну́й двері уст своїх! Micah 7:6 Бо горду́є син ба́тьком своїм, дочка́ повстає проти не́ньки своєї, неві́стка — проти свекру́хи своєї, вороги чоловіку — дома́шні його́!
Micah 7:7 А я виглядаю на Господа, наді́юсь на Бога спасі́ння мого, — Бог мій почує мене́! Micah 7:8 Не тішся, моя супроти́внице, з ме́не, — хоч я впала, Сіонська дочка́, проте вста́ну, хоч сиджу́ в темно́ті, та Господь мені світло! Micah 7:9 Буду зно́сити я гнів Господній, бо згрішила Йому́, аж по́ки не вирішить справи моєї, та су́ду не вчинить мені. Він на світло мене попрова́дить, — побачу Його справедливість! Micah 7:10 І побачить оце все моя супроти́вниця, і сором покриє її, бо казала мені: „Де Він, Господь, Бог твій?“ Пригляда́тимуться мої очі до неї, — її то́пчуть тепер, як болото на вулицях. Micah 7:11 Настане той день, щоб мури твої будувати, — тоді віддали́ться границя твоя цього дня! Micah 7:12 Це той день, коли при́йдуть до те́бе з Асирії та але до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки́, і від моря до моря, і від гори́ до гори́. Micah 7:13 І спусто́шенням стане земля на мешка́нців її, через плід їхніх учинків. Micah 7:14 Паси Мій наро́д своїм бе́рлом, отару спа́дку Твого́; що пробуває в лісі само́тньо, у сере́дині саду, хай пасу́ться вони на Баша́ні й Ґілеа́ді, як за днів старода́вніх. Micah 7:15 Як за днів твого ви́ходу з кра́ю єгипетського, покажу́ йому чу́да. Micah 7:16 Наро́ди побачать оце, і посоро́млені бу́дуть при всій своїй силі, ру́ку покладу́ть на у́ста, їхні ву́ха оглу́хнуть. Micah 7:17 Будуть по́рох лизати вони, як той гад, як плазю́че землі, повила́зять з дрижа́нням з укрі́плень своїх, вони бу́дуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і бу́дуть боятись Тебе! Micah 7:18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає прови́ну і пробачує про́гріх останку спа́дку Свого́, Свого гніву не де́ржить наза́вжди, бо кохається в милості? Micah 7:19 Знов над нами Він зми́лується, наші провини пото́пче, — Ти кинеш у морську́ глибочі́нь усі наші гріхи. Micah 7:20 Ти даси правду Яковові, Авраам́ові милість, яку присягнув Він для наших батькі́в від днів старода́вніх“.
Joel 0:0
Joel 1:0 Joel 1:1 Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина. Joel 1:2 „Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків? Joel 1:3 Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному. Joel 1:4 „Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“. Joel 1:5 Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших! Joel 1:6 Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці. Joel 1:7 Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли. Joel 1:8 Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́. Joel 1:9 Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні. Joel 1:10 Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка. Joel 1:11 Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля. Joel 1:12 Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів. Joel 1:13 Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!
Joel 1:14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа. Joel 1:15 Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення! Joel 1:16 Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха? Joel 1:17 Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя. Joel 1:18 Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені! Joel 1:19 До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі. Joel 1:20 Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині! Joel 2:0 Joel 2:1 Засурмі́ть на Сіоні в сурму́, здійміть крик на святій горі Моїй! Затремтіть, всі мешка́нці землі, бо прийшов день Госпо́дній, бо бли́зько вже він, Joel 2:2 день темно́ти та те́мряви, день хмари й імли́! Як несеться досві́тня зоря́ по гора́х, так наро́д цей великий й міцни́й. Такого, як він, не бувало відві́ку, і по ньому не бу́де вже більш аж до літ з роду в рід! Joel 2:3 Перед ним пожира́є огонь, і палахкоти́ть за ним по́лум'я! Земля перед ним, як еде́нський садо́к, а за ним — опусті́ла пустиня, і ряту́нку від нього нема! Joel 2:4 Його ви́гляд — ніби коні, гарцю́ють вони, наче ті верхівці́! Joel 2:5 Як гу́ркіт військо́вих возі́в, вони ска́чуть гірськи́ми верхі́в'ями, як ве́реск огни́стого по́лум'я, що солому жере́, наче поту́жний наро́д, що до бо́ю поста́влений. Joel 2:6 Наро́ди тремтять перед ним, всі обличчя поблі́дли. Joel 2:7 Як ли́царі, мчаться вони, немов вояки́ вибігають на мур, і кожен своєю доро́гою йдуть, і з стежо́к своїх не позбива́ються, — Joel 2:8 не пхають вони один о́дного, ходять своєю дорогою битою, а коли на списа́ упаду́ть, то не зра́няться. Joel 2:9 По місті хурча́ть, по мурі біжать, увіхо́дять в доми́, через ві́кна прола́зять, як зло́дій. Joel 2:10 Трясеться земля перед ним, тремтить небо, сонце та місяць темні́ють, а зорі загу́блюють ся́йво своє. Joel 2:11 I голос Свій видасть Госпо́дь перед ві́йськом Своїм, бо та́бір Його величе́зний, бо міцни́й викона́вець сло́ва Його, бо великий день Господа й ве́льми страшни́й, і хто зможе його перене́сти?
Joel 2:12 Тому́ то тепер промовляє Госпо́дь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і по́стом святим, і плаче́м та рида́нням! Joel 2:13 І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверні́ться до Господа, вашого Бога, бо ласка́вий Він та милосе́рдний, довготерпели́вий та многомилости́вий, і жалку́є за зло! Joel 2:14 Хто знає, чи Він не пове́рнеться та не пожа́лує, і по Собі не зали́шить благослове́ння, жертву хлі́бну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога. Joel 2:15 Засурмі́ть на Сіоні в сурму́, оголосіть святий піст, скличте зібра́ння! Joel 2:16 Зберіте наро́д, оголосіть святі збо́ри, ста́рців згрома́дьте, позбирайте дітей та грудни́х немовля́т, нехай вийде з кімна́ти своєї тако́ж молодий, молода́ ж з-під свого накриття́! Joel 2:17 Між притво́ром та же́ртівником нехай плачуть священики, слу́ги Господні, хай мо́лять вони: Змилуйся, Господи, над наро́дом Своїм, і не видай на га́ньбу спадку Свого, щоб над ним панували пога́ни. Нащо будуть казати між наро́дами: Де́ їхній Бог? Joel 2:18 І за́здрісним стане Госпо́дь за Свій край, і зми́лується над наро́дом Своїм“. Joel 2:19 І Господь відповів і сказав до наро́ду Свого: „Ось Я посилаю вам збіжжя й вино молоде та оливу, і наси́титесь нею, і більше не дам вас на нару́гу наро́дам. Joel 2:20 А цьо́го півні́чного ворога віддалю́ Я від вас, і його в край сухий та спусто́шений ви́жену, — його пе́ред до схі́днього моря, його ж край — до того́ моря за́днього. І вийде злий за́пах його, і піді́йметься смо́рід його, бо він лихо велике чинив. Joel 2:21 Не бійся ти, зе́мле, а тішся й радій, — бо велике Господь учинив! Joel 2:22 Не бійтеся, ти пі́льна худо́бо, бо пустинні пасо́виська зазелені́ють, бо дерево видасть свій плід, фіґо́вниця та виноград свою силу дадуть. Joel 2:23 А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Го́сподом, Богом своїм, бо вам ї́жі Він дасть на спасі́ння, і найперше зішле вам дощу́, дощу ра́ннього й пі́знього. Joel 2:24 І то́ки напо́вняться збіжжям, чави́льні ж кадки́ будуть перелива́тись вином молодим та оливою. Joel 2:25 І надолу́жу Я вам за ті роки, що поже́рла була сарана́, коник і черва́ та гусінь, Моє ві́йсько велике, що Я посилав проти вас. Joel 2:26 А їсти — ви будете їсти й наси́чуватись, і хвалитимете Ім'я́ Господа, вашого Бога, що з вами на по́див зробив, і посоро́млений більше не буде наро́д Мій навіки! Joel 2:27 І пізна́єте ви, що Я серед Ізраїля, і що Я — Господь, Бог ваш, і немає вже іншого, — і посоро́млений більше не буде наро́д Мій навіки! Joel 3:0 Joel 3:1 І бу́де потому, — виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкува́тимуть ваші сини́ й ваші до́чки, а вашим стари́м будуть сни́тися сни, юнаки́ ваші бачити будуть виді́ння. Joel 3:2 І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого́. Joel 3:3 І дам Я озна́ки на небі й землі, — кров та огонь, та стовпи́ диму. Joel 3:4 Замі́ниться сонце на те́мність, а місяць — на кров перед прихо́дом Господнього дня, великого та страшно́го! Joel 3:5 І станеться, — кожен, хто кли́кати буде Господнє Ім'я́, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасі́ння, як Госпо́дь говорив, та для тих позоста́лих, що Господь їх покличе. Joel 4:0
Joel 4:1 Бо ось тими днями та ча́су того́, коли долю Юді та Єрусалиму верну́, Joel 4:2 то зберу́ всі наро́ди, зведу їх у долину Йосафа́тову, і там буду суди́тися з ними за наро́д Мій й спа́дщину Мою, за Ізраїля, що його розпоро́шили поміж наро́дами, а Мій край поділи́ли. Joel 4:3 І за народ Мій вони ки́дали же́реба, і юнака́ за блудни́цю давали, а ді́вчину — за вино продавали, і пили́. Joel 4:4 І що́ вам до Мене, Ти́ре й Сидо́не, та всі филисти́мські довкі́лля? Чи свій чин на Мені́ надолу́жите? Може хочете щось учинити Мені, то легко та скоро зверну́ Я ваш чин вам на го́лову, Joel 4:5 що срібло Моє й Моє золото позабирали, а кошто́вні клейно́ди Мої в свої хра́ми повно́сили. Joel 4:6 А синів Юди та Єрусалиму ви гре́цьким синам продали́, щоб їх віддали́ти від їхніх границь. Joel 4:7 Ось Я їх позбу́джую з місця того́, куди їх продали́, — ваш чин поверну́ вам на го́лову! Joel 4:8 І попро́даю ваших синів та ваших дочо́к в руку Юдських синів, а вони віддадуть їх шев'я́нам, до люду далекого, бо Господь так сказав. Joel 4:9 Кличте про це між наро́дами, оголосі́те святую війну, збудіте лица́рство, хай схо́дяться, нехай підійма́ються всі вояки́. Joel 4:10 Переку́йте свої лемеші́ на мечі́, а ваші серпи́ на списи́, хай на́віть безсилий говорить: „Я ли́цар!“ Joel 4:11 Поспішіть і прийдіть, всі наро́ди з довкі́лля, й зберіться, — туди, Господи, спу́стиш лица́рство Своє. Joel 4:12 Нехай збу́дяться й зі́йдуть народи в долину Йосафа́тову, бо сяду Я там, щоб суди́ти всі наро́ди з довкі́лля. Joel 4:13 Пошліть на роботу серпа́, бо жни́во дозріло, приходьте, зійдіть, бо чави́ло напо́внене, кадкн перелива́ються, — бо зло їхнє розмно́жилось! Joel 4:14 На́товпи, натовпи у виріша́льній долині, бо близьки́й день Господній у виріша́льній долині. Joel 4:15 Сонце та місяць стемні́ють, а зо́рі загублять свій блиск, Joel 4:16 і Господь загримить із Сіо́ну, та з Єрусали́му Свій голос пода́сть, і небо й земля затремтя́ть, та Господь — охорона Своєму наро́дові, і твердиня синам Ізраїлевим! Joel 4:17 І пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь, Бог ваш, Який пробува́є в Сіоні, на святій Своїй горі. І станеться Єрусали́м за святиню, і чужі вже не бу́дуть ходити по ньо́му. Joel 4:18 І станеться в день той, гори будуть кропи́ти виноградовий сік, а підгі́рки стоятимуть у молоці, і всі Юдські пото́ки водою заб'ю́ть, а з дому Господнього вийде джерело, і напо́їть долину Шіттім. Joel 4:19 Єгипет спусто́шенням стане, і пустинею голою стане Едо́м за насильство синам Юди, за те, що лили́ кров неви́нну у їхньому кра́ї. Joel 4:20 А Юдея жити буде пові́ки, і Єрусали́м — з роду в рід, Joel 4:21 і помщу́ за їхню кров, що за неї Я ще не помсти́в, і бу́де Госпо́дь пробува́ти на Сіоні!“
Obadiah 0:0
Obadiah 1:0 Obadiah 1:1 Видіння Овді́я. Так сказав Господь Бог на Едо́м: „Почули ми вістку від Господа, і по́сланий був між наро́дів посо́л, щоб сказати: Уставайте, і станьмо на нього до бо́ю! Obadiah 1:2 Оце Я мали́м тебе дав між наро́ди, ти дуже пого́рджений. Obadiah 1:3 Гордість серця твого обманила тебе, який перебува́єш по щі́линах ске́льних, у високім сиді́нні своїм, що гово́риш у серці своє́му: Хто скине на землю мене́? Obadiah 1:4 Якщо б ти підні́сся, немов той орел, і якщо б ти кубло́ своє склав поміж зо́рями, — то й звідти Я скину тебе, промовляє Госпо́дь! Obadiah 1:5 Чи ж до тебе злоді́ї прихо́дили, чи нічні ті грабі́жники, — такий ти пони́щений! — чи ж вони не накра́ли б собі скільки треба? Якщо б до тебе прийшли збирачі́ винограду, чи ж вони не лишили б хоч ви́бірків? Obadiah 1:6 Як Ісав перешу́каний, як криї́вки його перегля́нені! Obadiah 1:7 Аж до границі прогнали тебе, обма́нять тебе твої всі сою́зники, переможуть тебе твої при́ятелі! Ті, що хліб твій їдять, пастку розста́влять на тебе, — нема в тому розуму! Obadiah 1:8 Чи ж не станеться це того дня, — промовляє Господь, — і ви́гублю Я мудреці́в із Едо́му, а розум з гори Ісавової? Obadiah 1:9 І настра́шене буде лица́рство твоє, о Тема́не, щоб був ви́тятий кожен з Ісава уби́вством. Obadiah 1:10 Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти ви́тятий будеш наві́ки. Obadiah 1:11 Того дня, коли став ти навпро́ти, того дня, як чужі полони́ли були його ві́йсько, і коли чужинці́ в його брами ввійшли і же́реба кидали про Єрусалим, то й ти був, як один з них! Obadiah 1:12 І тому́ не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхньої згу́би, і не розкривай своїх уст у день у́тиску. Obadiah 1:13 І не входь ти до брами наро́ду Мого́ у день лиха його́, і не пригляда́йся до зла його й ти в день нещастя його́, і не простяга́йте своєї руки́ до багатства його́ в день нещастя його́! Obadiah 1:14 І на роздорі́жжі не стій, щоб витина́ти його втікачі́в, і в день у́тиску не видавай його ре́шток!
Obadiah 1:15 Бо близьки́й день Госпо́дній над усіма наро́дами, — як зробив ти, то так і тобі буде зро́блено: ве́рнеться на твою го́лову чин твій! Obadiah 1:16 Бо я́к ви пили́ на святій Моїй горі, так народи усі за́вжди пи́тимуть! І будуть пити вони, і бу́дуть хлепта́ти, і стануть вони, немов їх не було́. Obadiah 1:17 А на Сіонській горі буде спасі́ння, і буде святою вона, і спа́дки свої́ вже пося́де дім Яковів. Obadiah 1:18 І дім Якова стане огнем, і дім Йо́сипа — по́лум'ям, а дім Ісава — соломою, — і будуть пала́ти вони проти них, і їх пожеру́ть, і останку не буде із дому Ісава, бо Госпо́дь це сказав. Obadiah 1:19 І пося́дуть півде́нні Іса́вову го́ру, а мешка́нці долин — филисти́млян, і пося́дуть Єфремове поле та поле самарі́йське, а Веніями́н — Ґілеа́д. Obadiah 1:20 А полоне́ні ві́йська Ізраїлевих синів заволодіють тим, що хананейське аж до Цорфа́ту, а єрусалимські вигнанці в неволі, що в Сефараді, пося́дуть міста́ полудне́ві. Obadiah 1:21 І спаси́телі при́йдуть на го́ру Сіо́н, щоб го́ру Іса́ва судити, — і царство Господнє настане!
Jonah 0:0
Jonah 1:0 Jonah 1:1 I було́ слово Господнє до Йо́ни, Аміттаєвого сина, таке: Jonah 1:2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“. Jonah 1:3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. Jonah 1:4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий. Jonah 1:5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув. Jonah 1:6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“. Jonah 1:7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну. Jonah 1:8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“ Jonah 1:9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“. Jonah 1:10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в. Jonah 1:11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше. Jonah 1:12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“. Jonah 1:13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. Jonah 1:14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“ Jonah 1:15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости. Jonah 1:16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі. Jonah 2:0
Jonah 2:1 І призна́чив Госпо́дь велику рибу, щоб вона проковтну́ла Йону. І був Йона в сере́дині цієї риби три дні та три ночі. Jonah 2:2 І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби, Jonah 2:3 та й казав: „Я кли́кав з нещастя свого до Господа, — і відповідь дав Він мені, із ну́тра шеолу кричав я, — і почув Ти мій голос! Jonah 2:4 І Ти кинув мене в глибочі́нь, у серце моря, і поті́к оточив був мене. Усі хвилі Твої та буру́ни Твої надо мною пройшли́. Jonah 2:5 І сказав я: Я ви́гнаний з-перед очей Твоїх, проте́ ще побачу я храм Твій святий. Jonah 2:6 Вода аж по душу мене обгорну́ла, безо́дня мене оточи́ла, очере́т обвива́є круго́м мою го́лову! Jonah 2:7 Я зійшов аж до спо́ду гори, а земля — її за́суви стали за мною навіки! Та піді́ймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій! Jonah 2:8 Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогада́в, — і молитва моя ця до Тебе доли́нула, до храму святого Твого! Jonah 2:9 Ті, що трима́ються ма́рних божкі́в, — свого Милосердного кидають. Jonah 2:10 А я голосно́ю подякою принесу́ Тобі жертву, про що присягав я, те ви́конаю. Спасі́ння — у Господа!“ Jonah 2:11 І Господь звелів рибі, — і вона ви́кинула Йону на суході́л. Jonah 3:0
Jonah 3:1 І було́ Господнє слово до Йони вдру́ге таке: Jonah 3:2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!“ Jonah 3:3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневі́я була місто велике-превелике, на три дні ходи́. Jonah 3:4 І зачав Йо́на ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: „Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйно́вана!“ Jonah 3:5 І ніневі́тяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали вере́ти, від найбільшого з них аж до найменшого. Jonah 3:6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща́ свого з себе, і покрився вере́тою, та й сів на по́пелі. Jonah 3:7 І він звелів кли́кнути й сказати в Ніневії з нака́зу царя та його вельмож, говорячи: „Нехай не покуштують нічо́го ані люди́на, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна́, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води! Jonah 3:8 І нехай покриваються вере́тами та люди́на й та худоба, і нехай сильно кли́чуть до Бога, і нехай кожен зве́рне з своєї дороги та від наси́льства, що в їхніх руках. Jonah 3:9 Хто знає, може Бог обе́рнеться й пожа́лує, і відве́рнеться з жару гніву Свого́, — і ми не погинемо!“ Jonah 3:10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив. Jonah 4:0
Jonah 4:1 І було це для Йони на доса́ду, досаду велику, і він запали́вся. Jonah 4:2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло. Jonah 4:3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“ Jonah 4:4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“ Jonah 4:5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті. Jonah 4:6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю. Jonah 4:7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох. Jonah 4:8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“ Jonah 4:9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“ Jonah 4:10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув. Jonah 4:11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“
Nahum 0:0
Nahum 1:0 Nahum 1:1 Пророцтво на Ніневію. Книга видіння елкошейця Наума. Nahum 1:2 „Палки́й Бог, і мсти́вий Госпо́дь, Господь мстивий та лютий, — Господь мстивий до тих, хто Його ненавидить, і пам'ятає про кривду Своїх ворогів. Nahum 1:3 Господь довготерпели́вий і великої поту́ги, та очистити винного — Він не очистить. Господь — у бурі та в ви́хрі доро́га Його, а хмара — від стіп Його ку́рява. Nahum 1:4 Як загні́вається Він на море, то сушить його, і всі рі́ки висушує, в'яне Баша́н та Карме́л, і в'яне та квітка Ліва́ну. Nahum 1:5 Гори тремтять перед Ним, а підгі́рки топні́ють, перед обличчям Його трясеться земля та вселе́нна, та всі її ме́шканці. Nahum 1:6 Хто встоїть перед гнівом Його́, і хто стане у по́лум'ї люті Його? Його шал виливається, мов той огонь, і розпада́ються скелі від Нього! Nahum 1:7 Добрий Господь, пристано́вище Він у день у́тиску, і знає Він тих, хто на Нього наді́ється! Nahum 1:8 Але в зливі нава́льній Він зробить кінця́ між Його заколо́тниками, і ворогів зажене́ у темно́ту. Nahum 1:9 Що ви ду́маєте проти Господа? Бо Він зробить кінця́, — не поста́не два ра́зи наси́льство. Nahum 1:10 Бо вони переплу́тані, наче той те́рен, і повпива́лись, немов би вином, — вони будуть пожерті зовсі́м, мов солома суха! Nahum 1:11 З тебе вийшов заду́муючий проти Господа лихо, радник нікче́мний. Nahum 1:12 Так говорить Госпо́дь: Хоч були б найсильніші і дуже числе́нні, та пости́нані будуть вони, та й мину́ться! І хоч Я тебе мучив, та мучити більше тебе вже не бу́ду! Nahum 1:13 А тепер Я злама́ю ярмо́ його, яке на тобі, і пу́та твої позрива́ю. Nahum 1:14 І накаже на тебе, Ашшу́ре, Господь: Більш не буде вже сі́ятися з твого йме́ння! З дому бога твого́ Я бовва́на та і́дола ви́тну, зроблю́ тобі гро́ба із них, бо ти став легкова́жений. Nahum 2:0
Nahum 2:1 Ось на горах ноги́ благові́сника, що звіщає про мир: Святкуй, Юдо, свята свої, виконуй прися́ги свої, бо більше не буде нікче́мний ходи́ти по тобі, — він ви́тятий ввесь!
Nahum 2:2 На тебе йде розпоро́шувач, — тверди́ні свої стережи́, вигляда́й на дорогу, зміцня́й свої сте́гна, мі́цно скріпи свою поту́гу, Nahum 2:3 бо ве́рне Господь ве́лич Якова, як ве́лич Ізраїля, що їхні спустоши́телі поруйнува́ли, і понищили їхні виноградні галу́зки. Nahum 2:4 Щит хоробрих його зачерво́нений, вояки́ в кармази́ні; блищить сталь у день зброє́ння їхнього на колесни́цях, хвилю́ються ра́тища. Nahum 2:5 Колесни́ці шалено по вулицях мчать, по майда́нах гурко́чуть, їхній вид — немов по́лум'я те смолоски́пів, літають вони, як ті бли́скавки. Nahum 2:6 Він згадає шляхе́тних своїх, та спіткну́ться вони у ході́ своїй; вони поспішають на мури її, і поста́влена міцно буді́вля обло́ги. Nahum 2:7 Брами річо́к відчиня́ються, а пала́та руйнується. Nahum 2:8 І постано́влено: буде ого́лена, відведе́ться в поло́н, а рабині її голоси́тимуть, мов ті голу́бки, що ворку́ють на пе́рсах своїх. Nahum 2:9 І Ніневі́я — як са́джавка во́дна, що во́ди її відплива́ють. „Стійте, стійте!“ Та немає ніко́го, хто б їх заверну́в! Nahum 2:10 Розграбо́вуйте срі́бло, розграбо́вуйте золото, — немає кінця нагото́вленому, багатству кошто́вних рече́й. Nahum 2:11 Зни́щення та зруйнува́ння й спусто́шення буде. І серце розто́питься, і но́ги дрижа́тимуть, і ко́рчі по кри́жах усіх, а обличчя їх всіх на черво́но розпа́ляться. Nahum 2:12 Де лего́вище ле́вів, і для левчукі́в пасови́ще, що там ходив лев та леви́ця, та левеня́, — і ніхто не лякав? Nahum 2:13 Лев грабував для своїх молодят і душив для леви́ць своїх він, і пече́ри свої перепо́внював здо́биччю, а лі́гва свої — награбо́ваним. Nahum 2:14 Ось Я проти тебе, — говорить Господь Савао́т, — і попалю́ серед диму твої коле́сни́ці, а твоїх левчукі́в поїсть меч, і повитина́ю з землі грабува́ння твої, і вже не почується голос твого посла. Nahum 3:0 Nahum 3:1 Горе місту цьому кровоже́рному, воно все неправда, воно повне наси́лля, грабі́ж не виходить із нього! Nahum 3:2 Чути свист батога́, гу́ркіт ко́леса, і чвал ко́ней, і колесни́чна гурко́тнява, Nahum 3:3 і гін верхівця́, і по́лум'я меча́, і блиск ра́тища, і багато побитих, і мертвих велике число́, і тру́пу немає кінця́, і спотика́тимуться об їхній труп, — Nahum 3:4 це за многоту́ блудоді́йства розпу́сниці, прива́бно ласка́вої, впра́вної в ча́рах, що наро́ди за блуд свій вона продавала, а ро́ди — за ча́ри свої. Nahum 3:5 Ось Я проти тебе, — говорить Госпо́дь Савао́т, — і подо́лка твого підійму́ на обличчя твоє, і покажу́ Я твій сором наро́дам, а ца́рствам — твій стид! Nahum 3:6 І кину на тебе оги́ди, і пого́рдженою вчиню́ Я тебе, і зроблю́ Я тебе, мов позо́рище! Nahum 3:7 І станеться, — кожен, хто вгле́дить тебе, від тебе втече та й прокаже: „Пограбо́вана Ніневі́я!“ Хто ви́словить їй співчуття́? Звідки буду шукати тобі потіши́телів? Nahum 3:8 Чи краща ти від Но-Амона, що сидить серед рік, — вода коло нього, що вал його — море, від моря — його мур? Nahum 3:9 Етіо́пія — сила його, і Єгипет, і не має кінця́. Пут та ліві́йці були тобі в по́міч, — Nahum 3:10 та й він на вигна́ння пішов, у поло́н. А діти його порозби́вані на роздоріжжі всіх вулиць, і кидали же́реб про славних його, й всі вельможі його у кайда́ни закуті. Nahum 3:11 Уп'єшся і ти, будеш схо́вана, тверди́ні від ворога будеш шукати і ти! Nahum 3:12 Всі форте́ці твої, — мов ті фіґи з доспі́лими о́вочами: коли затрясу́ться, то падають в у́ста того, хто їх їсть. Nahum 3:13 Ось наро́д твій — немов ті жінки́ серед тебе: вони повідчиня́ють твоїм ворогам брами кра́ю твого, огонь пожере́ твої за́суви. Nahum 3:14 Води́ на облогу собі набери́, тверди́ні свої позміцня́й, увійди до боло́та та в глині топчи́сь, форму на цеглу візьми́ міцно в ру́ку. Nahum 3:15 Там огонь тебе з'їсть, посіче́ тебе меч, пожеру́ть тебе, наче та гу́сінь. Стань числе́нна, як гусінь, стань числе́нна, немов сарана́, — Nahum 3:16 понамно́жуй купці́в своїх більше від зі́рок небесних, — але гусінь та знищить тебе й полети́ть! Nahum 3:17 Вельможні твої — немов та сарана́, гетьма́ни твої — мов мошва́, що гнізди́ться по сті́нах в день хо́лоду, але сонце засвітить — і вони помандру́ють, і не пі́знане буде те місце, де вони пробува́ли. Nahum 3:18 Твої па́стирі, ца́рю асирійський, посну́ли, лежать вельмо́жі твої, твій наро́д розпоро́шивсь по го́рах, — і немає кому́ позбира́ти його́. Nahum 3:19 Нема ліку для лиха твого́, рана твоя невиго́йна! Всі, що звістку про тебе почують, запле́щуть у долоні на тебе, — бо над ким твоє зло не ходило пості́йно?“
Habakkuk 0:0
Habakkuk 1:0 Habakkuk 1:1 Пророцтво, яке бачив пророк Аваку́м. Habakkuk 1:2 Аж до́ки я, Господи, кли́кати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кли́чу: „Наси́льство!“ та Ти не спаса́єш! Habakkuk 1:3 Для чого непра́вість мені Ти показуєш та позира́єш на му́ку? А передо мною грабі́ж та наси́льство, і супере́чка стається, і но́ситься сва́рка. Habakkuk 1:4 Тому то Зако́н припиня́ється, і не виходить до чину наза́всіди право, бо несправедливий вигу́блює праведного, тому правосуддя вихо́дить покри́вленим. Habakkuk 1:5 Пригля́ньтеся ви до наро́дів, і диві́ться, і ду́же здиву́йтесь, бо вчиню́ Я за ваших днів ді́ло, про яке не повірите ви, коли буде розка́зане. Habakkuk 1:6 Бо оце Я поставлю халде́їв, народ лютий та скорий, що ґрасу́є по широкій землі, щоб захопи́ти оселі, які не його. Habakkuk 1:7 Страшни́й та грізни́й він, — від нього само́го вихо́дить і право його, і вели́кість його. Habakkuk 1:8 І від панте́р його коні швидші, і від вовкі́в вечеро́вих люті́ші. І розлетя́ться його́ верхівці́, а їздці́ його зда́лека при́йдуть, — вони будуть леті́ти, нена́че орел, що на їжу поспіша́є. Habakkuk 1:9 Він прихо́дить увесь на наси́льство, а ціль їх обличчя — вперед, і набере́ полоне́них, як то́го піску́. Habakkuk 1:10 І він глузу́є з царів, а князі́ — сміх для нього. Він сміється з тверди́ні усякої, бо на вал насипа́є землі, і її здобува́є! Habakkuk 1:11 Тоді він несеться, як вітер, і пере́йде, і згріши́ть, бо зро́бить за бога свого́ оцю силу свою́. Habakkuk 1:12 Хіба ж Ти не відда́вна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, — не помре́мо! Господи, Ти для суду поставив його́, і, о Скеле, призначив його на кара́ння! Habakkuk 1:13 Твої очі зана́дто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на наси́льство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабі́жників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від се́бе? Habakkuk 1:14 Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву́, що пана над нею нема. Habakkuk 1:15 Усе́ це грабіжник витя́гує ву́дкою, своїм не́водом тя́гне оце́, та збирає оце́ в свою сітку, тому ті́шиться він та радіє. Habakkuk 1:16 Тому жертву прино́сить він не́водові, — і ка́дить для сітки своєї, бо від них ситий у́діл його та добі́рна пожи́ва його! Habakkuk 1:17 Чи на це випоро́жнює він свого не́вода, і за́вжди гото́в убивати наро́ди без милости?
Habakkuk 2:0
Habakkuk 2:1 Нехай я стою́ на сторо́жі своїй, і нехай на обло́зі я стану, і хай вигляда́ю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що́ відповість на жало́бу мою.
Habakkuk 2:2 А Госпо́дь відповів та й сказав: Напиши це виді́ння і поясни́ на табли́цях, щоб чита́ч його ле́гко читав. Habakkuk 2:3 Бо ще на умо́влений час це виді́ння, і приспішає кінець, і не обма́не. Якщо б протягну́лось, чекай ти його, бо воно конче при́йде, не спі́зниться. Habakkuk 2:4 Ось надута, не про́ста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю. Habakkuk 2:5 І що ж, — як зрадли́ве вино, так го́рда люди́на споко́ю не знає: він роззя́влює па́щу свою, як шео́л, і не наси́чується, як та смерть, і всіх людей він до се́бе збирає, і всі наро́ди до себе згрома́джує. Habakkuk 2:6 Чи ж усі вони не складуть припові́стки на нього та зага́дки насмі́шливої йому не прока́жуть: „Горе тому́, хто для себе розмно́жує те, що не його́! Аж до́ки це бу́де? Горе тому́, хто чинить тяжко́ю заставу на се́бе!“ Habakkuk 2:7 Хіба на́гло не встануть оті, хто тебе́ буде гри́зти, і збу́дяться ті, хто тебе́ попиха́є, і за здо́бич ти станеш для них? Habakkuk 2:8 За те, що ти грабува́в був багато наро́дів, вся ре́шта наро́дів тебе пограбу́є за ту людську кров, і за наси́льство над краєм, над містом та над усіма́, хто ме́шкає в ньому. Habakkuk 2:9 Горе тому́, хто неправедний зиск побирає для дому свого́, щоб покласти гніздо́ своє на висоті́, і тим із рук злого врято́ваним бути! Habakkuk 2:10 Нара́див ти сором для дому свого́, щоб кінець учинити числе́нним наро́дам, і ти прогріши́вся за душу свою́. Habakkuk 2:11 Бо камінь з стіни буде кли́кати, і йому́ відповість сволок із де́рева. Habakkuk 2:12 Горе тому́, хто кров'ю місто будує, хто беззако́нням встановлює го́род! Habakkuk 2:13 Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи тру́дяться для огню́, і му́чаться люди на ма́рність? Habakkuk 2:14 Бо пізна́нням Господньої слави напо́внена буде земля, як море вода покрива́є. Habakkuk 2:15 Горе тому, хто́ свого бли́жнього напо́ює з ке́ліху гніву свого́, і по́їть, щоб ба́чити со́ром його́! Habakkuk 2:16 ти наси́тишся га́ньбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обе́рнеться ке́ліх прави́ці Господньої, га́ньба ж на славу твою! Habakkuk 2:17 Бо наси́лля твоє над Ліва́ном на тебе спаде́, а грабу́нок худоби зламає тебе за кров лю́дську, та за насилля над кра́єм, над містом та над усіма́, хто ме́шкає в ньому. Habakkuk 2:18 Яки́й дасть пожи́ток бовва́н, що його ви́різьбив творець його́, і ві́длив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих? Habakkuk 2:19 Горе тому́, хто дереву каже: „Збуди́сь“, мовчазли́вому каменю: „Зру́шся!“ Чи він буде навчати? Ось він срі́блом та золотом ви́кладений, але жо́дного духу в ньому нема! Habakkuk 2:20 А Господь у Своїм храмі святім, — мовчи перед обличчям Його, уся зе́мле!“ Habakkuk 3:0 Habakkuk 3:1 Молитва пророка Авакума, для співу на струнному при́ладі: Habakkuk 3:2 „Господи, зві́стку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє ді́ло в сере́дині років, у сере́дині літ об'яви́, у гніві про милість згада́й! Habakkuk 3:3 Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Се́ла. Ве́лич Його́ вкрила небо, і слави Його́ стала повна земля! Habakkuk 3:4 А сяйво було́, наче со́няшне світло, промі́ння при боці у Нього, і там укриття́ Його поту́ги. Habakkuk 3:5 Перед обличчям Його́ морови́ця іде, а по сто́пах Його пнеться по́лум'я. Habakkuk 3:6 Став, — і землю Він змі́ряв, поглянув — і наро́ди затряс, — і попа́дали го́ри дові́чні, вікові́ похили́лись узгі́р'я. Путі Його вічні. Habakkuk 3:7 Я бачив наме́ти Куша́на під кривдою, тремтять покрива́ла мідія́нського кра́ю. Habakkuk 3:8 Чи на рі́ки, о Господи, Ти запала́в, чи на рі́ки Твій гнів? Чи Твоє пересе́рдя на море, що їздиш на ко́нях Своїх, на спасе́нних Своїх колесни́цях? Habakkuk 3:9 Лук твій голий, наги́й, напо́внений стріл сагайда́к. Се́ла. Ти рі́чками землю розсі́к. Habakkuk 3:10 Тебе вгледівши, го́ри дрижали, водяна́ течія́ потекла́, безо́дня свій голос дала́, зняла ви́соко руки свої. Habakkuk 3:11 Сонце й місяць спини́лися в мешка́нні своє́му при світлі Твоїх стріл, що літають при ся́йві блискучого спи́са Твого́. Habakkuk 3:12 У лю́ті ступав Ти землею, у гніві людей молоти́в. Habakkuk 3:13 Ти вийшов спасти Свій наро́д, спасти Помазанця Свого́. Ти з дому безбожного го́лову збив, обнажи́в Ти основу по шию. Се́ла. Habakkuk 3:14 Ти пробив його спи́сами го́лову кня́зя його́, як вони підняли́сь, щоб мене розпоро́шити; вони ті́шилися, немов мали поже́рти тає́мно убогого. Habakkuk 3:15 Ти кі́ньми Своїми по мо́рю топта́в, по во́дній великій грома́ді. Habakkuk 3:16 Я почув — і затремтіла утро́ба моя, задзвені́ли на голос цей гу́би мої, гнили́зна ввійшла́ в мої ко́сті, і тремчу́ я на місці своїм, бо маю чекати в споко́ї день у́тиску, коли при́йде наро́д, який має на вас наступа́ти. Habakkuk 3:17 Коли б фі́ґове дерево не зацвіло́, і не було́ б урожа́ю в виноградниках, обмани́ло зайня́ття оливкою, а поле ї́жі не вродило б, позникала отара з коша́ри і не стало б в обо́рах худоби, — Habakkuk 3:18 то я Го́сподом ті́шитись буду й тоді́, раді́тиму Богом спасі́ння свого́! Habakkuk 3:19 Бог Госпо́дь — моя сила, і чи́нить Він но́ги мої, як у ла́ні, і во́дить мене по висо́тах!“ Для дириґента хору на моїх стру́нних знаря́ддях.
Zephaniah 0:0
Zephaniah 1:0 Zephaniah 1:1 Слово Господнє, що було́ до Софо́нії, сина Куші, сина Ґеда́лії, сина Амарії, сина Єзекі́ї, за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя. Zephaniah 1:2 „Забираючи, все заберу́ з-над пове́рхні землі, промовляє Госпо́дь. Zephaniah 1:3 Заберу́ Я люди́ну й худобу, заберу́ птаство небесне і риби морські́, і спокуси з безбожними, і витну люди́ну з пове́рхні землі, промовляє Госпо́дь. Zephaniah 1:4 І руку Свою простягну́ Я на Юду і на всіх ме́шканців Єрусалиму, — і ви́гублю з місця оцьо́го оста́нок Ваа́ла, іме́ння жерці́в зо священиками, Zephaniah 1:5 і тих, хто вклоня́ється на даха́х світи́лам небесним, і тих, хто вклоняється, хто присягає Го́сподом, і хто присягає царем своїм, Zephaniah 1:6 і тих, хто відступає від Господа, і хто не шукає Господа, і не звертається до Нього. Zephaniah 1:7 Замовчи́ перед Го́сподом Богом, бо близьки́й день Господній, бо жертву Господь пригото́вив, посвятив Своїх покли́каних. Zephaniah 1:8 І станеться в день Господньої жертви, і навіщу́ Я князі́в, і синів царя, і всіх, хто зодяга́є одежу чужи́нну. Zephaniah 1:9 І навіщу́ Я кожного, хто перескакує через поріг того дня, тих, хто наповнює дім свого пана насиллям й оманою. Zephaniah 1:10 І буде в дні то́му, — говорить Госпо́дь, — голос крику із Рибної брами, і завива́ння із Міста Ново́го, і велика руїна із па́гірків. Zephaniah 1:11 Ридайте, мешка́нці Махте́шу, бо пони́щений буде ввесь купе́цький наро́д, будуть ви́гублені всі, хто важить срібло́. Zephaniah 1:12 І станеться ча́су того, і перешукаю Я з ля́мпами Єрусалим, і навіщу́ Я тих му́жів, які задубі́ли на дрі́жджах своїх, що говорять у серці своє́му: „Господь не вчинить добра, і ли́ха не зробить.“ Zephaniah 1:13 І здо́биччю стане все їхнє багатство, а їхні доми́ — за спусто́шення, — І бу́дуть вони будувати доми́, але в них не сиді́тимуть, і виноградники будуть сади́ти, та вина їхнього не питимуть. Zephaniah 1:14 Близьки́й день Господній великий, він близьки́й й дуже швидко настане. Ось голос Господнього дня, — тоді гірко кричатиме навіть хоробрий! Zephaniah 1:15 День гніву цей день, день смутку й наси́лля, день збу́рення та зруйнува́ння, день темно́ти та те́мряви, день хмари й імли́, Zephaniah 1:16 день су́рмлення й окрику проти укрі́плених міст та проти високих міськи́х заборо́лів. Zephaniah 1:17 І бу́ду чинити Я у́тиск люди́ні, і бу́дуть ходити вони, як сліпі́, бо згріши́ли вони проти Го́спода. І ви́ллється кров їхня, немов той пісок, а їхнє тіло, — як гній. Zephaniah 1:18 Спасти́ їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло́, ані золото їхнє, — і огнем Його за́здрощів буде поїджена ціла земля́, бо скі́нчення тільки приспі́шене зробить зо всіми мешка́нцями кра́ю цього́. Zephaniah 2:0
Zephaniah 2:1 Посоро́мтеся та застида́йтесь, наро́де без сорому, Zephaniah 2:2 поки наро́диться устано́влене, — мине день, як поло́ва! — поки не при́йде на вас лютість гніву Господнього, поки не прийде на вас день Господнього гніву! Zephaniah 2:3 Шукайте Господа, всі покі́рні землі, хто вико́нує право Його! Шукайте правди, шукайте смире́ння, — може будете схо́вані ви в день Господнього гніву! Zephaniah 2:4 Бо поки́нута буде Азза́, а Ашкело́н онусто́шенням стане, Ашдо́д — опівдня́ його виженуть, а Екро́н буде ви́рваний. Zephaniah 2:5 Горе мешка́нцям довкі́лля морсько́го, наро́дові критському! Слово Господнє на вас, ханане́ї, кра́ю филисти́млян, — Я тебе вигублю так, що не буде мешка́нця! Zephaniah 2:6 І бу́де довкі́лля морське́ пасови́щами, по́вними ям пастухів та коша́р для отари, Zephaniah 2:7 і буде оце побере́жжя останкові дому Юдиного, на них пасти бу́дуть, у дома́х Ашкело́ну вве́чорі бу́дуть лягати, бо їх відві́дає Господь, їхній Бог, і Він їхню долю приве́рне. Zephaniah 2:8 Чув Я га́ньбу Моавову й обра́зи Аммо́нових синів, які обража́ли наро́д Мій і чвани́лися над границею їхньою. Zephaniah 2:9 Тому́ — як живий Я! — говорить Госпо́дь Савао́т, Бог Ізраїлів, — стане Моа́в як Содо́м, а Аммонові сини — як Гомо́рра: землею терни́ни, і солончако́м, і навіки спусто́шенням! Пограбує їх решта наро́ду Мого, а за́лишок люду Мого́ їх пося́де. Zephaniah 2:10 Оце їм за їхню пиху́, бо вони ображали й чвани́лися проти наро́ду Господа Саваота. Zephaniah 2:11 Господь бу́де грізни́й проти них, бо Він знищить всіх бо́гів землі, і вклоня́тися будуть Йому кожен з місця свого́, усі острови́ тих народів. Zephaniah 2:12 Також ви, етіо́пляни, побиті мечем Моїм бу́дете. Zephaniah 2:13 І на пі́вніч простя́гне Він руку Свою́, та й погубить Ашшу́ра, і Ніневі́ю учинить спусто́шенням, суходо́лом, мов ту пустелю. Zephaniah 2:14 І будуть лежати серед неї стада́, усяка польова́ звіри́на, і пеліка́н, і їжа́к будуть ночувати на мисте́цьких прикра́сах її, сова бу́де кричати в вікні́, на поро́зі воро́на, бо відде́рто кедри́ну його́. Zephaniah 2:15 Оце оте радісне місто, що безпечно живе, що говорить у серці своє́му: „Я, — і немає вже більше ніко́го!“ Як стало воно опусто́шенням, лего́вищем для звірини́! Кожен, хто буде прохо́дить повз нього, засви́ще, своєю рукою махне́! Zephaniah 3:0
Zephaniah 3:1 Горе місту тому́ ворохо́бному та занечи́щеному, місту — наси́льникові! Zephaniah 3:2 Не слухається воно голосу, не приймає карта́ння, не складає наді́ї на Господа, до Бога свого не зближа́ється. Zephaniah 3:3 Його зве́рхники посеред нього — то ле́ви реву́чі, його су́дді — вечірні вовки́, які не лишають до ра́нку нічо́го. Zephaniah 3:4 Пророки його — чванькува́ті, зрадли́ві, його священики зневажа́ють святиню, ламають Зако́на. Zephaniah 3:5 Серед нього Госпо́дь справедливий, — Він кривди не чинить, щора́нку дає Своє право на со́няшне світло, не бра́кне його, але кри́вдник не ві́дає со́рому. Zephaniah 3:6 Народи Я ви́губив, попусто́шені їхні заборо́ла, Я вулиці їхні зруйнува́в, — і нема перехо́жого, їхні міста́ поруйно́вані, так що немає й люди́ни, немає й мешка́нця! Zephaniah 3:7 Я йому́ говорив: „Тільки бу́деш боятись Мене, тільки при́ймеш карта́ння“, — і не ви́тяте буде мешка́ння його, усе, що про нього Я постанови́в, та вони ревно псу́ли всі чи́ни свої! Zephaniah 3:8 Тому́ то чекайте Мене, — промовляє Госпо́дь, — на той день, коли встану, як сві́док, бо право Моє — позбирати наро́ди, згрома́дити царства, щоб ви́лити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо огнем Моїх за́здрощів бу́де погли́нута ці́ла земля! Zephaniah 3:9 Бо тоді уста чисті наро́дам Я дам, щоб усі вони кликали Йме́ння Господнє, щоб раме́ном одним послужити Йому́. Zephaniah 3:10 З другого боку річо́к Етіо́пії Моїх покло́нників, Моїх розпоро́шених дару́нком Мені принесу́ть. Zephaniah 3:11 Того дня ти не бу́деш соро́митись всіма́ своїми діла́ми, якими грішив проти Мене, бо тоді Я відки́ну з твоєї сере́дини тих, хто радіє твоєю пишно́тою, і ти ви́соко більш не стоятимеш вже на святій Моїй горі. Zephaniah 3:12 І серед тебе зоста́влю убогий й нужде́нний наро́д, і бу́дуть шукати пристано́вища в Іме́нні Господнім вони. Zephaniah 3:13 Останок Ізраїлів кривди не буде робити, і не бу́дуть казати неправди, і облудний язик в їхніх у́стах не зна́йдеться, бо па́стися будуть вони та виле́жуватись, і не буде такого, хто б їх настраши́в.
Zephaniah 3:14 Співай, до́чко Сіону! Втіша́йся, Ізра́їлю! Раді́й та втіша́йся всім серцем, дочко Єрусалиму! Zephaniah 3:15 Відкинув Господь твої при́суди, усунув у кут твого ворога! Серед тебе Господь, царь Ізраїлів, — уже ти не бу́деш боятися зла! Zephaniah 3:16 Того дня буде сказане Єрусалимові: „Не бійся!“ Сіонові: „Нехай не опу́стяться руки твої!“ Zephaniah 3:17 Господь, Бог твій, серед тебе, — Ве́лет спасе́! Він у радості буде втіша́тись тобою, обно́вить любов Свою, зо співом втіша́тися буде тобою! Zephaniah 3:18 Тих, що сумують за святами, Я позбира́ю, — від тебе вони, тягаре́м над ними був сором. Zephaniah 3:19 Ось Я вчиню́ зо всіма́ мучи́телями твоїми кінець того ча́су, і спасу́ кульга́ве, і позбираю розі́гнане, і зроблю́ їх хвало́ю та йме́нням у ці́лому Кра́ї їхнього со́рому. Zephaniah 3:20 Того ча́су спрова́джу Я вас, і того ча́су Я вас позбираю, бо на йме́ння й на славу віддам вас поміж усіх наро́дів землі, коли долю верну́ вам на ваших оча́х, промовляє Госпо́дь“.
Haggai 0:0
Haggai 1:0 Haggai 1:1 Другого року царя Да́рія, шостого місяця, першого дня місяця, було́ Господнє слово через пророка Огі́я до Зорова́веля, Шеалтіїлового сина, Юдиного намі́сника, та до Ісуса, Єгосада́кового сина, великого священика, кажучи: Haggai 1:2 „Так говорить Госпо́дь Савао́т, промовляючи: Наро́д цей говорить: Не прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудо́ваним!“
Haggai 1:3 І було Господнє слово через пророка Огі́я, говорячи: Haggai 1:4 „Чи час вам сидіти по ваших дома́х, покритих ка́флями, хоч дім цей збу́рений? Haggai 1:5 А тепер отак промовляє Госпо́дь Савао́т: Зверніть ваше серце до ваших дорі́г! Haggai 1:6 Багато ви сієте, та збираєте мало, їсте, — та не наси́чуєтеся, п'єте — та не напива́єтеся, зодяга́єтеся — та не тепло вам, а той, хто заробляє, заробляє для діря́вого гаманця́. Haggai 1:7 Так говорить Господь Савао́т: Зверніть ваше серце до ваших дорі́г! Haggai 1:8 Виходьте на го́ру, і спроваджуйте дерево, і храм цей будуйте, — і в ньому знайду́ Я вподо́бу, та буду шано́ваний, каже Господь. Haggai 1:9 Звертаєтесь до числе́нного, та виходить ось мало, і що прино́сите в дім, то розвіюю те. Защо? питає Господь Саваот. — За храм Мій, що збу́рений він, а ви кожен женете до дому свого. Haggai 1:10 Тому́ то над вами затрималось небо давати росу́, а земля урожай свій заде́ржала. Haggai 1:11 І Я кликав посу́ху на край, і на го́ри, і на збіжжя, і на сік виноградний, і на молоду́ оливку, і на те, що земля видає, і на люди́ну, і на худобу, і на всю працю рук“. Haggai 1:12 І Зорова́вель, син Шалтіелів, та Ісус, син Єгосадака, великого священика, та вся решта наро́ду послухалися голосу Господа, Бога свого, і слів пророка Огі́я, як послав його Господь, їхній Бог. І боявся наро́д лиця Господнього. Haggai 1:13 І сказав Огі́й, посол Господній, від Господа посланий до наро́ду, говорячи: „Я з вами, говорить Госпо́дь!“ Haggai 1:14 І збудив Господь духа Зорова́веля, сина Шалтіїлового, намісника Юдиного, і духа Ісуса, сина Єгосадака, великого священика, і духа всієї решти наро́ду, і вони поприхо́дили, і зробили роботу в домі Господа Саваота, їхнього Бога, Haggai 1:15 двадцятого й четвертого дня шостого місяця, другого року царя Да́рія. Haggai 2:0 Haggai 2:1 Сьомого місяця, двадцятого й першого дня місяця було слово Господнє через пророка Огія таке: Haggai 2:2 „Скажи но до Зорова́веля, сина Шалтіїлового, намісника Юдиного, і до Ісуса, сина Єгосадакового, великого священика, та до решти наро́ду, говорячи.  3 Хто серед вас позостався, що бачив цей дім у першій його славі? А яким ви бачите його тепер? Чи ж не є він супроти того, як ніщо́ в ваших оча́х? Haggai 2:4 А тепер будь му́жній, Зорова́велю, говорить Госпо́дь, і зміцнися, Ісусе, сину Єгосадаків, священику великий, і зміцнися, ввесь наро́де землі, говорить Госпо́дь, і робіть, бо Я з вами, говорить Господь Савао́т. Haggai 2:5 Сло́ва, якими Я склав з вами заповіта, коли ви вихо́дили з Єгипту, а дух Мій пробува́є серед вас, не бійтеся! Haggai 2:6 Бо так промовляє Господь Савао́т: Ще раз, — а станеться це незаба́ром, — і Я затрясу́ небо та землю, і море та суході́л! Haggai 2:7 І затрясу́ всіма́ наро́дами, і при́йдуть кошто́вності всіх наро́дів, і напо́вню цей дім славою, говорить Госпо́дь Савао́т. Haggai 2:8 Моє срі́бло й Моє золото, говорить Господь Саваот. Haggai 2:9 Більша буде слава цього останнього дому від першого, говорить Господь Саваот, і на цьому місці Я дам мир, говорить Госпо́дь Саваот“.
Haggai 2:10 Двадцятого й четвертого дня, дев'ятого місяця, другого року Да́рія було́ слово Господнє через пророка Огі́я таке: Haggai 2:11 „Так говорить Госпо́дь Савао́т: Запитай но священиків про Зако́на, гово́рячи: Haggai 2:12 Ось несе хтось освячене м'ясо в полі́ своєї оде́жі, і доторкне́ться поло́ю своєю до хліба, чи до потра́ви, чи до вина, чи до оливи, чи до якої пожи́ви, — чи стане те освя́ченим? І священики відповіли́ та й сказали: „Ні!“ Haggai 2:13 Тоді Огі́й сказав: Якщо б нечистий через мертвого доторкну́вся до всього цього, чи стане воно нечистим? І відповіли священики та й сказали: „Стане нечистим!“ Haggai 2:14 І відповів Огій та й сказав: „Отакий наро́д цей, і такий цей люд перед Моїм лицем, — говорить Госпо́дь, — і такий усякий чин їхніх рук, і що вони складають там, — нечисте воно! Haggai 2:15 А тепер зверніть но своє серце на час від цього дня й далі, ще по́ки не був покла́дений камінь до каменя в Господньому храмі. Haggai 2:16 Відко́ли то було, що прихо́див бувало до копи́ці набирати двадцять мір, а було тільки десять, прихо́див до чави́ла набрати п'ятдесят мір, а було двадцять. Haggai 2:17 Бив Я вас посу́хою й зеленя́чкого та гра́дом, усі чи́ни ваших рук, та не кли́кали ви до Мене, говорить Госпо́дь. Haggai 2:18 Зверніть ваші серця́ на час від цього дня й далі, від дня двадцятого й четвертого, дев'ятого місяця, від того дня, коли був засно́ваний Господній храм, зверніть ваше серце на це. Haggai 2:19 Чи є ще насіння в комо́рі? Бо ще виноград, і фіґове дерево, і дерево грана́тове, і дерево оли́вкове, — ніщо не прино́сило пло́ду. Від цього дня Я поблагословлю́ їх“. Haggai 2:20 I було́ слово Господнє до Огі́я вдруге двадцятого й четвертого дня того ж місяця таке: Haggai 2:21 Скажи Зорова́велю, намісникові Юдиному, говорячи: Я затрясу́ небо та землю, Haggai 2:22 і попереверта́ю тро́ни царств, і повигу́блюю силу поганських царств, і попереверта́ю колесни́ці та тих, хто їздить у них, і попа́дають коні та їхні верхівці́, один мечем о́дного. Haggai 2:23 Того дня, — говорить Госпо́дь Савао́т, — візьму́ Я тебе, Зорова́велю, сину Шеалтіїлів, Мій ра́бе, — говорить Господь, — і покладу́ тебе, немов ту печа́тку, бо Я тебе вибрав, говорить Госпо́дь Савао́т“.
Zechariah 0:0
Zechariah 1:0 Zechariah 1:1 Восьмого місяця другого року Да́рія було́ Господнє слово до пророка Заха́рія, сина Берехії, сина Іддового, таке: Zechariah 1:2 „Розгні́вався Господь на батьків ваших палю́чим гнівом. Zechariah 1:3 І скажи їм: Так говорить Госпо́дь Савао́т: Верні́ться до Мене, — говорить Господь Саваот, — і верну́ся до вас, говорить Господь Саваот. Zechariah 1:4 Не будьте, як ваші батьки́, що до них кли́кали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чи́нів ваших лихих! Та не слуха́ли ви й не прислуха́лись до Мене, говорить Господь. Zechariah 1:5 Де вони, батьки ваші? А пророки — чи ж наві́ки живуть? Zechariah 1:6 Та слова́ Мої й постано́ви Мої, що Я наказа́в рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли́ вони до ваших батькі́в? І вернулись вони та й сказали: Як заду́мав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами“.
Zechariah 1:7 Двадцятого й четвертого дня, одина́дцятого місяця, — це місяць шеват, — за другого року Да́рія було слово Господнє до пророка Заха́рія, сина Берехії сина Іддового, таке: Zechariah 1:8 „Бачив я цієї но́чі, аж ось на черво́ному коні їде муж, і він стоїть між ми́ртами, що в глибині, а за ним ко́ні черво́ні, руді́ та білі. Zechariah 1:9 І сказав я: „Що́ це, мій пане?“ І відказав мені той ангол, що говорив зо мною: „Я тобі покажу́, що́ це таке“. Zechariah 1:10 І відповів той муж, що стояв між ми́ртами, та й сказав: „Це ті, що Господь їх послав обійти́ землю“. Zechariah 1:11 І відповіли́ вони Господньому анголові, що стояв між ми́ртами, та й сказали: „Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокі́йно“. Zechariah 1:12 І відповів ангол Господній та й сказав: „Го́споди Савао́те, аж до́ки Ти не змилосе́рдишся над Єрусалимом та над Юдиними міста́ми, на які Ти гніваєшся оце сімдеся́т літ?“ Zechariah 1:13 І відповів Господь анголові, що говорив зо мною, слова́ добрі, слова́ вті́шливі. Zechariah 1:14 І сказав до мене той ангол, що говорив зо мною: „Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклува́нням. Zechariah 1:15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокі́йні наро́ди, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли́ злому. Zechariah 1:16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудо́ваний у ньому, — говорить Госпо́дь Савао́т, — а мірни́чий шнур буде розтя́гнений над Єрусалимом. Zechariah 1:17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром перепо́вняться міста́ Мої, і Господь ще поті́шить Сіона, і ще ви́бере Єрусалима!“ Zechariah 2:0 Zechariah 2:1 І звів я очі свої, та й побачив, аж ось чотири ро́ги. Zechariah 2:2 І запита́в я ангола, що говорив зо мною: „Що́ це?“ А він відказав мені: „Це ті ро́ги, що розпоро́шили Юду й Ізраїля та Єрусалим“. Zechariah 2:3 І Господь показав мені чотирьох майстрів. Zechariah 2:4 І запитав я: „Що́ вони приходять зробити?“ А Він відказав, говорячи: „Це ті ро́ги, що розпоро́шили Юду, так що ніхто не підвів голови́. А ці прийшли́ настраши́ти їх, щоб скинути ро́ги тих наро́дів, що підносять ро́га проти Юдиного кра́ю, щоб його розпоро́шити“.
Zechariah 2:5 І звів я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірни́чий шнур. Zechariah 2:6 І сказав я: „Куди ти йдеш?“ А він відказав мені: „Щоб змі́ряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина́ його та яка довжина́ його“. Zechariah 2:7 Аж ось ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший. Zechariah 2:8 І сказав він до нього: „Біжи, говори цьому юнако́ві, кажучи: Невкрі́плений буде Єрусалим через многість людей та худоби в сере́дині його. Zechariah 2:9 А Я стану для нього, — говорить Господь, — огняни́м муром навко́ло, і стану славою в сере́дині його. Zechariah 2:10 „Горе, горе, — втікайте з північного кра́ю, — говорить Госпо́дь, — бо на чотири небесні вітри́ розпоро́шу Я вас, промовляє Господь. Zechariah 2:11 Горе, — втікай до Сіону, мешка́нко дочки́ Вавило́ну! Zechariah 2:12 Бо так промовляє Госпо́дь Савао́т: Для слави послав Він мене до наро́дів, що вас грабува́ли, бо хто вас дото́ркується, той дото́ркується до зірця́ Його ока. Zechariah 2:13 Бо ось тільки махну́ Я своєю рукою на них, — і для їхніх рабів вони здо́биччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав. Zechariah 2:14 Співай же та ті́шся, о до́чко Сіону, бо ось Я прихо́джу та перебува́тиму посеред те́бе, говорить Госпо́дь! Zechariah 2:15 І дня то́го прилу́чаться люди числе́нні до Господа, „і стануть наро́дом Мені, а Я перебува́тиму посеред те́бе“, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе. Zechariah 2:16 І Юду, спа́док Свій, пося́де Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще! Zechariah 2:17 Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробуди́вся з мешка́ння святого Свого́!“ Zechariah 3:0 Zechariah 3:1 І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього ангола, а сатана́ стояв по прави́ці його, щоб противитися йому. Zechariah 3:2 І сказав Господь сатані: „Господь буде карта́ти тебе, сатано́, і буде карта́ти тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не голове́шка, що вцілі́ла від огню?“ Zechariah 3:3 А Ісус одя́гнений був у брудну́ одежу, і стояв перед лицем ангола. Zechariah 3:4 І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: „Здійміть з нього цю брудну́ оде́жу!“ І сказав він йому: „Я зняв з те́бе провину твою, і зодягну́ тебе в шати кошто́вні“. Zechariah 3:5 І він сказав: „Нехай покладуть чистого заво́я на його го́лову!“ І поклали чистого заво́я на його го́лову, і зодягли́ його в шати, а ангол Господній стояв. Zechariah 3:6 І осві́дчив ангол Господній Ісусові, промовля́ючи: Zechariah 3:7 Так говорить Госпо́дь Савао́т: Якщо ти бу́деш ходити Моїми доро́гами, і якщо стерегти́меш сторо́жу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти́ Мої подві́р'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.
Zechariah 3:8 Послухай но, Ісусе, великий священику, ти та ближні твої, що сидять перед тобою, бо вони му́жі знаме́нні, бо ось Я приведу́ Свого раба Пагінця́. Zechariah 3:9 Бо оце той камінь, що його Я поклав перед Ісусом. На одном}камені сім оче́й. Ось Я ви́різблю на ньому різьбу́ його, — говорить Господь Саваот, — і відкину вину цієї землі за один день. Zechariah 3:10 Того дня, — говорить Господь Саваот, — ви будете кликати один о́дного під виноград і під фіґове дерево“. Zechariah 4:0 Zechariah 4:1 І вернувся той ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо́ сну його́. Zechariah 4:2 І сказав він до мене: „Що́ ти бачиш?“ А я відказав: „Бачу я, — ось світи́льник, увесь із золота, і ча́ша на верху́ його, і сім лямпад його на ньому, і по сім ру́рочок для лямпад, що на верху його. Zechariah 4:3 І дві оли́вки на ньому, — одна з прави́ці чаші, а одна на ліви́ці її“. Zechariah 4:4 І говорив я й сказав до ангола, що говорив зо мною, кажучи: „Що́ це, мій пане?“ Zechariah 4:5 І відповів ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: „Чи ж ти не знаєш, що це таке?“ А я відказав: „Ні, пане!“ Zechariah 4:6 І відповів він, і сказав мені, говорячи: „Оце таке Господнє слово до Зорова́веля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот. Zechariah 4:7 Хто́ ти, го́ро велика? Перед Зорова́велем ти станеш рівни́ною. І він винесе нарі́жного каменя при криках: Милість, милість йому́!“ Zechariah 4:8 І було мені слово Господнє таке: Zechariah 4:9 „Зорова́велеві ру́ки заклали цей дім, і руки його ви́кінчать, і ти пізнаєш, що Госпо́дь Савао́т послав мене до вас. Zechariah 4:10 Бо хто буде пого́рджувати днем малих рече́й? Але будуть ті́шитися, і будуть дивитись на теслярського виска́ в руці Зорова́веля ті се́меро, — Господні очі, що ходять по всій землі“. Zechariah 4:11 І заговорив я та й до нього сказав: „Що це за дві оливки право́руч свічника й ліво́руч його?“ Zechariah 4:12 І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: „Що це за дві галу́зки оливок, що через дві золоті ру́рки виливають з себе золото? Zechariah 4:13 І сказав він до мене, говорячи: „Хіба ти не знаєш, що це?“ А я відказав: „Ні, пане!“ Zechariah 4:14 І він сказав: „Це два Пома́занці, що стоять перед Господом всієї землі“. Zechariah 5:0
Zechariah 5:1 І зно́ву підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить звій. Zechariah 5:2 І сказав він до мене: „Що́ ти бачиш?“ А я відказав: „Я бачу летючого зво́я. Довжина́ його — двадцять мірою ліктем, а ширина́ його — десять ліктів.“ Zechariah 5:3 І сказав він мені: „Це те прокля́ття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен зло́дій буде знищений згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присяга́є ложно, буде знищений згідно з тим, що з того боку звою написане. Zechariah 5:4 І привів Я його, прокля́ття, — говорить Господь Саваот, — і при́йде воно до дому зло́дія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно ося́деться в сере́дині дому його, і вигубить його, і дере́ва його та каміння його“.
Zechariah 5:5 І вийшов той ангол, що говорив зо мною, та й до мене сказав: „Зведи́ но свої очі й побач, що́ це вихо́дить?“ Zechariah 5:6 І сказав я: „Що це таке?“ А він відказав: „Це ефа́, що виходить“. І ще він сказав: „Це їхня подоба в усьому кра́ї“. Zechariah 5:7 Аж ось підняла́ся оли́в'яна по́кришка, а це була́ одна жінка, що сиділа посеред ефи́. Zechariah 5:8 І він сказав: „Це та несправедливість“. І кинув її до сере́дини ефи́, і кинув олив'я́ного куска до її отво́ру. Zechariah 5:9 І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх кри́лах, а їхні кри́ла — як крила чорногу́за. І підняли́ вони ефу́ між землею та між небом. Zechariah 5:10 І сказав я до ангола, що зо мною говорив: „Куди́ вони несуть цю ефу́?“ Zechariah 5:11 І сказав він до мене: „Щоб збудувати їй дім у краю́ Шін'ар. А коли він буде поста́влений, то буде покла́дена там на місці своєму“. Zechariah 6:0 Zechariah 6:1 І зно́ву звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесни́ці вихо́дять з-між двох гір, а ті гори — гори з міді. Zechariah 6:2 В колесни́ці першій — коні червоні, а в колесни́ці другій — коні чорні, Zechariah 6:3 а в колесни́ці третій — коні білі, а в колесни́ці четвертій — коні паса́сті, міцні́. Zechariah 6:4 І відповів я та й сказав до Ангола, що говорив зо мною: „Що́ це таке, мій пане?“ Zechariah 6:5 І а́нгол відповів та й сказав до мене: „Це чотири небесні вітри́, що вихо́дять після стоя́ння перед Господом усієї землі. Zechariah 6:6 У котрім ко́ні чорні, ті виходять до півні́чного кра́ю, а ті білі вийшли за ними, а ті паса́сті вийшли до південного кра́ю, Zechariah 6:7 а ті сильні вийшли й шукали хо́ди, щоб перейти по землі. І він сказав: „Ідіть, ходіть по землі!“ І ходили вони по землі. Zechariah 6:8 І кликнув він до мене й казав мені, говорячи: „Побач, ті, що вийшли до півні́чного кра́ю, заспоко́їли духа мого в північному кра́ї“. Zechariah 6:9 І було́ мені слово Господнє таке: Zechariah 6:10 „Візьми від вигна́ння, від Хелдая, і від Товійї, і від Єдаї, і при́йдеш ти того дня, і ввійдеш до дому Йошійї, Цефанієвого сина, що прийшли з Вавилону. Zechariah 6:11 І ві́зьмеш срібло та золото, і зробиш корони, і покладеш на го́лову Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика. Zechariah 6:12 І скажеш до нього, говорячи: Так говорить Господь Савао́т, промовляючи: Оце муж, Пагонець ім'я́ йому, і зо свого місця ви́росте він, і збудує храма Господнього. Zechariah 6:13 І він збудує храма Господнього, і він буде носити вели́чність, і сяде, і буде панувати на троні своє́му, і він стане священиком на троні своє́му, і рада миру буде поміж ними обома́. Zechariah 6:14 А ті корони будуть Хелдаєві, і Товійї, і Єдаї, і Хенові, сину Цефанії, на пам'ятку в храмі Господньому. Zechariah 6:15 І далекі при́йдуть, і побудують у храмі Господньому, і ви пізнаєте, що Господь Саваот послав мене до вас. І це станеться, якщо ви конче будете слухати голосу Господа, вашого Бога!“ Zechariah 7:0
Zechariah 7:1 І сталося, у четвертому році царя Да́рія було Господнє слово до Заха́рія четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева. Zechariah 7:2 І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Ме́леха та людей його, щоб Господа вблага́ти, Zechariah 7:3 щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: „Чи я маю плакати п'ятого місяця та по́стити, як я робив це багато ро́ків?“ Zechariah 7:4 І було́ слово Господа Саваота таке: Zechariah 7:5 „Говори до всього наро́ду землі й до священиків, кажучи: Якщо ви по́стили та лементува́ли п'ятого й сьомого місяця, і то сімдеся́т років чи то ви по́стили для Мене? Zechariah 7:6 А коли ви їсте та коли ви п'єте́, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте́? Zechariah 7:7 Чи ж це не ті слова́, які Господь виголо́шував через да́вніх пророків, коли Єрусалим був насе́лений та спокійний, і його міста́ навколо нього, і пі́вдень, і рівни́на були насе́лені?“
Zechariah 7:8 І було до Заха́рія слово Господнє таке: Zechariah 7:9 „Так говорить Господь Саваот, промовляючи: „Судіть суд по правді, і чиніть один о́дному милосердя та милість. Zechariah 7:10 А вдови́ й сироти́, чужи́нця та вбогого не гнобі́ть, і не ду́майте зла один о́дному в серці своєму!“ Zechariah 7:11 Та вони не хотіли слу́хати, і відверну́ли своє раме́но від Мене, а ву́ха свої вчинили тяжки́ми, щоб не слу́хати, Zechariah 7:12 і серце своє зробили кре́менем, щоб не слу́хати Зако́ну, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота. Zechariah 7:13 „І сталося, як Я кликав, то вони не слу́халися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Савао́т. Zechariah 7:14 І розвіяв Я їх по всіх наро́дах, які не знали їх, а край був спусто́шений по них, так що не було́ такого, хто б перехо́див чи верта́вся, і вони зробили улю́блений край спусто́шенням“. Zechariah 8:0 Zechariah 8:1 І було мені слово Господнє таке: Zechariah 8:2 „Так говорить Господь Саваот: За́здрю Я за Сіон великою за́здрістю, і великою ревністю Я за́здрю за нього. Zechariah 8:3 Так говорить Господь: Вернуся Я до Сіону, і буду пробува́ти в сере́дині Єрусалиму, і буде зватися Єрусалим „Містом Правди“, а гора Господа Саваота — „горою святою“. Zechariah 8:4 Так говорить Госпо́дь Савао́т: Ще бу́дуть сидіти на єрусалимських майда́нах діди́ та баби́, і кожен з па́лицею в своїй руці через довгий вік. Zechariah 8:5 А міські́ майда́ни будуть перепо́внені хло́пцями та дівча́тами, що будуть ба́витися на майда́нах його. Zechariah 8:6 Так говорить Господь Саваот: Коли дивне це в оча́х останку наро́ду цього́ за цих днів, чи ж воно буде дивне в оча́х Моїх? промовляє Госпо́дь Савао́т. Zechariah 8:7 Так говорить Господь Саваот: Ото Я спасу́ Свій наро́д із схі́днього кра́ю та з кра́ю за́ходу сонця. Zechariah 8:8 І спрова́джу Я їх, і вони будуть пробува́ти в сере́дині Єрусалиму, і стануть наро́дом Моїм, а Я стану їм Богом у правді та в праведності. Zechariah 8:9 Так говорить Госпо́дь Савао́т: Нехай стануть сильними ваші руки, ви, що слухаєте цими днями слова́ ці з уст пророків, що були в день закла́дин дому Господа Саваота, храму, щоб був побудо́ваний. Zechariah 8:10 Бо перед цими днями не було́ нагоро́ди для люди́ни, ані нагоро́ди для худоби, і для того, хто вихо́див, і для того, хто вхо́див не було́ споко́ю від ворога, і пускав Я всіх людей одно́го проти о́дного. Zechariah 8:11 Тому́ Я тепер для останку оцьо́го наро́ду не бу́ду такий, як за тих давніх днів, промовляє Господь Саваот. Zechariah 8:12 Бо буде насіння миру: виноград дасть свій плід, а земля урожай свій подасть, а небо дасть ро́су свою, і вчиню Я, що решта оцьо́го наро́ду це все пося́де. Zechariah 8:13 І станеться, як були ви прокля́ттям серед наро́дів, доме Юдин та доме Ізраїлів, так Я вас спасу́, і ви станете благослове́нням. Не бійтесь, — хай зміцні́ють ваші ру́ки! Zechariah 8:14 Бо так промовляє Госпо́дь Савао́т: Як Я ду́мав зробити вам зле, коли ваші батьки прогнівля́ли Мене, — промовляє Господь Саваот, — і не жа́лував Я, Zechariah 8:15 так зно́ву заду́мав Я днями оци́ми вчинити добро Єрусалимові та Юдиному до́мові. Не бійтесь! Zechariah 8:16 Оце речі, які бу́дете робити: Говоріть правду один о́дному, правду та суд миру судіть у ваших брамах. Zechariah 8:17 І не ду́майте зла в своїм серці один проти о́дного, і не любіть неправдивої прися́ги, бо це все оте, що знена́видив Я, промовляє Господь.“
Zechariah 8:18 І було мені слово Господнє таке: Zechariah 8:19 „Так говорить Господь Саваот: Піст четвертого, і піст п'ятого, і піст сьомого, і піст десятого місяця стане для Юдиного дому на радість і на втіху, та на веселі свя́та, але правду та мир любіте! Zechariah 8:20 Так говорить Господь Саваот: Ще при́йдуть наро́ди та мешканці числе́нних міст. Zechariah 8:21 І при́йдуть ме́шканці одного міста до другого, кажучи: Ходімо, ходімо вблага́ти Господа, шукати Господа Саваота! Піду́ також я. Zechariah 8:22 І поприхо́дять числе́нні наро́ди та сильні люди шукати Господа Саваота в Єрусалимі, і блага́ти Господа. Zechariah 8:23 Так говорить Господь Саваот: І станеться тими днями, що схо́плять десять мужів з усіх язи́ків тих наро́дів, і схо́плять за по́лу юдея, говорячи: Ходімо з вами, бо ми чули: Бог з вами!“ Zechariah 9:0 Zechariah 9:1 „Пророцтво Господнього сло́ва на землю Хадра́х та Дама́ск, місця спочинку його, бо око Господнє на Ара́м та на всі Ізраїлеві племе́на, Zechariah 9:2 а також на Гама́т, що межує із ним, на Тир та Сидо́н, бо він став дуже мудрий. Zechariah 9:3 І Тир тверди́ню собі збудував, і срібла́ нагрома́див, як по́роху, а щи́рого золота — як багна́ на вулицях. Zechariah 9:4 Ось Господь зробить бідним його, і на морі поб'є його поту́гу, і він сам бу́де поже́ртий огнем. Zechariah 9:5 Побачить це Ашкело́н, та й злякається, і Азза́, і ду́же настра́шиться, і Екро́н, бо надія його засоро́миться. І згине цар із Аззи́, а Ашкело́н не буде засе́лений. Zechariah 9:6 І буде в Ашдо́ді сидіти байстрю́к, і Я ви́гублю гордість филисти́млян. Zechariah 9:7 І ви́кину кров його з його уст, а гидо́ту його з-між зубів його, і для нашого Бога доста́неться й він, і він буде, як князь той у Юді, а Екро́н — як євусе́й. Zechariah 9:8 І стану табо́ром біля Свого дому проти ві́йська, проти того, хто перехо́дить і хто верта́ється; і вже не пере́йде гноби́тель повз них, бо тепер Я це бачив Своїми очи́ма.
Zechariah 9:9 Радій ве́льми, о до́чко Сіону, веселись, до́чко Єрусалиму! Ось Цар твій до те́бе гряде́, справедливий і повний спасі́ння, покі́рний, і ї́де на ослі, і на молодім віслюко́ві, сині осли́ці. Zechariah 9:10 І ви́гублю Я колесни́ці з Єфрема, і коня з Єрусалиму, і військо́вий лук зни́щений буде. І наро́дам Він мир сповісти́ть, а Його панува́ння — від моря до моря, і від Ріки́ аж до кі́нців землі. Zechariah 9:11 Також ти, — за кров заповіту твого́ Я пустив твоїх в'я́знів із ями, в якій немає води. Zechariah 9:12 До тверди́ні верніться, о в'я́зні надії! І сьогодні звіща́ю: Подві́йно тобі поверну́! Zechariah 9:13 Бо Юду собі натягну́, немов лу́ка, напо́вню Єфремом його́, і збуджу́ твоїх синів, Сіоне, на синів твоїх, Яване, і вчиню́ Я тебе за меча́ для лица́рства. Zechariah 9:14 А Господь з'я́виться над ними, і стріла́ Його ви́йде, як бли́скавка, і Господь Бог засурми́ть у сурму́, і пі́де півде́нними бу́рями. Zechariah 9:15 І Господь Саваот берегти́ме всіх їх, і вони поїдя́ть та пото́пчуть каміння, що ки́дається, і вони будуть пити та будуть шуміти, немов те вино, і будуть повні, як ча́ша жерто́вна, неначе ті ро́ги же́ртівника. Zechariah 9:16 І спасе їх Господь, їхній Бог, того дня, Свій наро́д, як ота́ру, бо вони, як каміння корони, засяють у Кра́ї Його. Zechariah 9:17 і що́ за добро Його бу́де, і що́ за краса́ Його! Збіжжя помо́же рости юнака́м, а дівчатам — вино молоде́. Zechariah 10:0 Zechariah 10:1 Просіть від Господа дощу́ ча́су весняно́го пізнього дощу́, — Господь чинить бли́скавки, і зливни́й дощ посилає їм, кожному траву на полі. Zechariah 10:2 Бо говорять марно́ту домо́ві божки́, і віщуни́ бачать лжу, і розказують сни неправдиві, потішають марно́тою. Тому́ вони бродять, немов та ота́ра, мандру́ють вони, бо без па́стиря. Zechariah 10:3 На па́стирів гнів Мій пала́є, а козлів навіщу́, бо ста́до Своє, Юдин дім покарає Господь Саваот, і вчинить Він їх, немов Свої́м славним коне́м на війні. Zechariah 10:4 З нього буде наріжник, із нього кіло́к, з нього лук бойови́й, з нього вийдуть керма́ничі ра́зом усі, Zechariah 10:5 І будуть, немов те лица́рство, що то́пче воно на війні, як болото на вулицях, і бу́дуть вони воювати, бо з ними Господь, і кінно́тних їздці́в засоро́млять. Zechariah 10:6 І вчиню́ Я лица́рським дім Юдин, а дім Йо́сипів спасу́, і верну́ їх, бо змилосе́рдивсь над ними, і стануть вони, ніби Я їх не кидав, Бо Я — Господь Бог їхній, і буду Я їх вислухо́вувати. Zechariah 10:7 І стане лица́рським Єфрем, і звеселі́є їхнє серце, немов від вина, а їхні сини це побачать та бу́дуть радіти, поті́шиться серце їхнє Го́сподом. Zechariah 10:8 Я їм дам зна́ка та їх позбираю, бо Я ви́купив їх, і мно́житись будуть, як мно́жились. Zechariah 10:9 І розсію Я їх між наро́дами, і в далеких края́х вони будуть Мене зга́дувати, і жи́тимуть з ді́тьми своїми, і ве́рнуться. Zechariah 10:10 І верну́ їх із кра́ю єгипетського, і позгрома́джую їх із Ашшу́ру, і введу́ їх до кра́ю Ґілеа́ду й Ліва́ну, і мі́сця не виста́чить їм. Zechariah 10:11 І при́йде по морі нещастя, і хвилі на морі ударить, і повисиха́ють усі глиби́ни Ріки́, — і буде пони́жена гордість Ашшу́ру, і від Єгипту віді́йметься бе́рло. Zechariah 10:12 І зміцню́ їх у Господі, і Йме́нням Його вони будуть ходити, говорить Господь! Zechariah 11:0
Zechariah 11:1 Ліва́не, відкрий свої двері, — і огонь пожере́ з твоїх ке́дрів! Zechariah 11:2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився! Zechariah 11:3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена. Zechariah 11:4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з, Zechariah 11:5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх! Zechariah 11:6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го!
Zechariah 11:7 І пас Я отару, яка на зарі́з тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одно́го назвав: „Милість“, а одного назвав: „Зго́да“, і пас Я отару. Zechariah 11:8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене. Zechariah 11:9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять! Zechariah 11:10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами. Zechariah 11:11 І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє. Zechariah 11:12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в. Zechariah 11:13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́. Zechariah 11:14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем. Zechariah 11:15 І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаря́ддя пастуха нерозумного. Zechariah 11:16 Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає. Zechariah 11:17 Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“ Zechariah 12:0 Zechariah 12:1 Пророцтво Господнього слова на Ізраїля. „Говорить Господь, що небо напну́в та землю закла́в, і вформува́в дух людині у ну́трі її: Zechariah 12:2 Ось Я Єрусалим учиню́ за ке́ліха оп'яні́ння всім наро́дам навко́ло, і на Юду також, коли буде в обло́зі на Єрусалим. Zechariah 12:3 І буде в той день, Я зроблю́ Єрусалима за камінь тяжки́й всім наро́дам: усі, хто буде його поруша́ти, будуть конче пора́нені, і зберу́ться на нього всі наро́ди землі. Zechariah 12:4 Того дня, — промовляє Госпо́дь, — уда́рю всіх ко́ней споло́шенням, і шале́нством — його верхівця́, а над Юдиним домом відкрию Я очі Свої, і всіх ко́ней наро́дів поб'ю́ сліпото́ю. Zechariah 12:5 І скажуть тоді князі Юдині в серці своє́му: Моя поту́га — то ме́шканці Єрусалиму у Господі Саваоті, їхньому Бо́зі! Zechariah 12:6 Того дня Я вчиню́ князів Юди, немов ту жаро́вню з огнем між дрова́ми, і як пала́ючий смолоски́п між снопа́ми, і будуть вони пожира́ти право́руч і ліво́руч всі довкі́льні наро́ди. І зно́ву ося́де на місці своє́му Єрусалим, — у Єрусалимі. Zechariah 12:7 І Господь допоможе найперше Юдиним наме́там, щоб не збі́льшилась слава Давидового дому та єрусалимського ме́шканця понад Юду. Zechariah 12:8 Того дня оборо́нить Госпо́дь єрусалимського ме́шканця, — і буде того дня той, хто спотика́ється серед них, як Давид, а дім Давидів — як Бог, як Ангол Господній перед ними. Zechariah 12:9 І станеться в день той, і Я буду шукати, щоб понищити всі ті наро́ди, що прихо́дять на Єрусалим.
Zechariah 12:10 А на Давидів дім та на єрусалимського ме́шканця Я виллю Духа милости та молитви. І бу́дуть дивитись на Ме́не, Кого проколо́ли, і бу́дуть за Ним голоси́ти, як голо́ситься за одинце́м, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за пе́рвенцем. Zechariah 12:11 Того дня зді́йметься велике голосі́ння в Єрусалимі, як голосі́ння Гададріммо́на в Меґіддо́нській долині. Zechariah 12:12 І бу́де земля голосити, кожен рід окремо: окремо рід дому Давида, і окремо жінки́ їх, окремо рід дому Ната́на, й окремо жінки́ їх, Zechariah 12:13 окремо рід дому Леві́я, і окремо жінки́ їх, окремо рід Шім'ї, і окремо жінки́ їх. Zechariah 12:14 Усі роди, які позоста́ли, — кожен рід окремо, і окремо жінки́ їх. Zechariah 13:0 Zechariah 13:1 Того дня відкриється джерело́ для Давидового дому та для єрусалимських мешканців для жертви за гріх і за нечистоту́. Zechariah 13:2 І станеться в день той, говорить Госпо́дь Савао́т, повигу́блюю йме́ння бовва́нів з землі, і не будуть вони більше зга́дуватись, бо й пророків та духа нечистого ви́веду Я із землі! Zechariah 13:3 І станеться, коли бу́де хто пророкува́ти ще, то скажуть йому його ба́тько та мати його, що його породили: Не будеш ти жити, бо ло́жне говориш Господнім Ім'я́м! І зако́лють його його ба́тько та мати його, що його породили, за те, що неправду він пророкува́в. Zechariah 13:4 І станеться в день той, посоро́млені бу́дути пророки оті, кожен виді́нням своїм, коли пророкував він, і волосяни́ці не будуть вони зодяга́ти, щоб обманювати. Zechariah 13:5 І скаже він: Я не пророк, — я люди́на, що по́рає землю, бо земля — мій набу́ток з юна́цтва мого́. Zechariah 13:6 А коли йому скаже хто: „Що́ це за ра́ни на твоїх рука́х?“ то відкаже: „Побито мене в домі тих, хто коха́є мене́“. Zechariah 13:7 О ме́чу, збудися на Мого па́стиря та на мужа, Мого това́риша, каже Госпо́дь Савао́т! Удар па́стиря — і розпоро́шаться ві́вці, і Я оберну́ на мали́х Свою ру́ку. Zechariah 13:8 І станеться в ці́лому кра́ї, — говорить Госпо́дь, — дві частині в нім ви́тяті будуть, помру́ть, а третя частина зоста́влена буде у ньому. Zechariah 13:9 І цю третю частину введу́ на огонь, і очи́щу їх, як очища́ється срі́бло, і їх ви́пробую, як випробо́вується оте золото. Він кли́кати буде Йме́ння Моє, і Я йому відпові́м і скажу́: „Це наро́д Мій“, а він скаже: „Госпо́дь — то мій Бог!“ Zechariah 14:0
Zechariah 14:1 Ось день настає́ для Го́спода, і серед те́бе поді́лена бу́де здо́бич. Zechariah 14:2 І зберу́ всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобу́те це місто, і пограбо́вані бу́дуть доми́, а жінки́ побезче́щені. І вийде півміста в поло́н на вигна́ння, а решта наро́ду не буде погу́блена з міста. Zechariah 14:3 І ви́йде Госпо́дь, — і стане на прю із наро́дами цими, як дня боротьби́ Його, за дня бо́ю. Zechariah 14:4 І того дня стануть ноги Його на Оли́вній горі́, що перед Єрусалимом зо сходу, а Оли́вна гора на свої полови́ни роздво́їться, на схід і на за́хід, на дуже велику долину. І на пі́вніч осу́неться половина гори, а половина її — на південь. Zechariah 14:5 І втікати ви бу́дете в долину Моїх гір, бо долина гірська́ сяга́тиме по Ацал. І втікати ви бу́дете, як утікали перед землетру́сом за днів Уззійї, царя Юдиного. І при́йде Господь, Бог мій, і з Ним усі святі. Zechariah 14:6 І станеться в день той, — світла не бу́де, і буде холод та замерза́ння. Zechariah 14:7 І бу́де єдиний то день, Го́споду зна́ний, — то бу́де не день, і не ніч, і буде, — на час вечора станеться світло. Zechariah 14:8 І станеться в день той, ви́йде з Єрусалиму живая вода, — половина її до схі́днього моря, а половина її до моря за́хіднього. Літом і зимою це буде.
Zechariah 14:9 І стане Госпо́дь за царя над землею всією, — Господь буде один того дня, і одне Йме́ння Його́. Zechariah 14:10 Уся ця земля стане сте́пом від Ґеви до Ріммону, на пі́вдень Єрусалиму, який стане високим, і пробува́тиме на місці своє́му від брами Веніями́на аж до місця Першої брами, аж до брами Нарі́жинків, і від башти Хананеї́ла аж до царсько́го чави́ла. Zechariah 14:11 І ося́дуть у ньому, і закля́ття вже більше не бу́де, і безпечно сидітиме Єрусалим. Zechariah 14:12 А оце буде поразка, що нею пора́зить Господь всі наро́ди, хто пі́де війною на Єрусали́м: згниє тіло його́, хоч він на нога́х своїх бу́де стояти, і очі йому погнию́ть в своїх я́мках, і язик його погниє в своїх у́стах. Zechariah 14:13 І станеться в день той, між ними настане велике збенте́ження, — і схо́пить один руку о́дного, і піді́йметься рука його понад руку свого бли́жнього. Zechariah 14:14 І навіть Юда воюватиме в Єрусалимі, і буде згрома́джений маєток всіх навкі́льних наро́дів, золото й срі́бло та о́діж, дуже багато. Zechariah 14:15 І буде така са́ма пора́зка на коня́, мула, верблю́да й осла́, та на всяку худо́бу, що буде в табо́рах у них, як пора́зка оця́. Zechariah 14:16 І станеться, що позосталі з усіх тих наро́дів, що прихо́дили на Єрусалим, то бу́дуть прихо́дити з року на рік, щоб вклоня́тись Цареві, Го́споду Савао́ту, і щоб святкува́ти свято Ку́чок. Zechariah 14:17 І станеться, хто від зе́мних племе́н до Єрусалиму не при́йде, щоб вклонятись Царе́ві, Господу Саваоту, то не буде дощу́ в них. Zechariah 14:18 А я́кщо не при́йде племе́но єгипетське, і не вві́йде всере́дину, то буде на них та пора́зка, якою наро́ди ударить Госпо́дь, хто святкува́ти свято Ку́чок не при́йде. Zechariah 14:19 Оце гріх Єгиптові бу́де, і гріх всім народам, хто святкува́ти свято Ку́чок не при́йде. Zechariah 14:20 Буде того́ дня на кі́нських дзвінка́х: Святе Господе́ві, і будуть горня́та в Господньому домі, немов ті кропи́льниці перед жертівником. Zechariah 14:21 І буде усяке горня́ в Єрусалимі та в Юді святістю для Господа Саваота, і будуть прихо́дити всі, хто жертву прино́сить, і будуть з них брати й вари́тимуть в них. І того́ дня не буде вже більше купця́ в домі Го́спода Савао́та.
Malachi 0:0
Malachi 1:0 Malachi 1:1 Пророцтво Господнього слова до Ізраїля через Малахі́ю. Malachi 1:2 „Я вас полюбив, — говорить Госпо́дь, — а ви кажете: „Як Ти нас полюбив?“ Чи ж не брат Іса́в Якову? каже Госпо́дь, а Я Якова був полюбив, Malachi 1:3 а Іса́ва знена́видів, і зробив його гори спусто́шенням, а спа́док його — для шака́лів пустині. Malachi 1:4 Коли скаже Едо́м: „Ми зруйно́вані, та зно́ву збуду́ємо руїни“, то так промовляє Госпо́дь Савао́т: Вони побуду́ють, а Я розвалю́! І звати їх будуть: Країна безбо́жности, і наро́д, на якого навіки розгні́вавсь Господь! Malachi 1:5 І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Госпо́дь понад границю Ізраїлеву!
Malachi 1:6 Шанує син ба́тька, а раб — свого пана; та якщо Я вам ба́тько, де пошана Моя? А якщо Я вам пан, де страх передо Мною? говорить Господь Савао́т вам, священики, що пого́рджуєте Моїм Іме́нням та й кажете: „Чим ми погорди́ли Йме́нням Твоїм?“ Malachi 1:7 На же́ртівник Мій ви прино́сите хліб занечи́щений і кажете: „Чим Тебе ми знева́жили?“ Тим, що кажете ви: „Трапе́за Господня — вона пого́рджена!“ Malachi 1:8 І коли ви прино́сите в жертву сліпе́, це не зле? І як кульга́ве та хворе прино́сите, чи ж це не зле? Принеси но поді́бне своє́му намі́сникові, чи тебе він вподо́бає, чи піді́йме обличчя твоє? промовляє Госпо́дь Савао́т. Malachi 1:9 А тепер ублага́йте ви Боже лице, і хай стане для нас милости́вим, з ваших рук це було́, то хіба кому з вас Він обличчя піді́йме? говорить Господь Саваот. Malachi 1:10 Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не бу́де нада́рмо освічувати Мого же́ртівника! Я не маю вподо́би до вас, говорить Господь Савао́т, і з ваших рук не вподо́баю да́ру! Malachi 1:11 Бо від сходу сонця й аж по за́хід його́ звеличи́ться Йме́ння Моє між наро́дами, і ка́диться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий, бо звели́читься Ймення Моє між наро́дами, каже Госпо́дь Савао́т. Malachi 1:12 Ви ж Його зневажа́єте, ка́жучи: „Трапе́за Господня — вона занечи́щена, й дохід її, обри́джена страва її“. Malachi 1:13 І до того говорите: „Ось стільки пра́ці!“ і ним нехтуєте, — говорить Госпо́дь Савао́т, — і прино́сите кра́дене, і кульга́ве та хворе, і таку жертву хлібну прино́сите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить Госпо́дь. Malachi 1:14 І прокля́тий обма́нець, що в ста́ді його є саме́ць, а він обіцяє та в жертву дає Господе́ві зіпсуте, А Я Цар великий, — говорить Госпо́дь, — і серед наро́дів грізне́ Моє Ймення! Malachi 2:0 Malachi 2:1 А тепер до вас за́повідь цяя, священики! Malachi 2:2 Якщо ви не послу́хаєтесь, і не покладе́те на серце собі, щоб Іме́нню Моєму давати хвалу́, — говорить Госпо́дь Савао́т, — то пошлю Я прокля́ття на вас, і прокляну́ благословення ваші, і вже проклина́ю, бо ви не бере́те до серця цього́! Malachi 2:3 Ось Я обітну́ вам раме́но, і розпоро́шу нечистість на ваших обли́ччях, нечистість свят ваших, і до неї вас ви́несуть. Malachi 2:4 І пізнаєте ви, що Я заповідь вам цю послав, щоб був заповіт Мій з Леві́єм, каже Госпо́дь Савао́т. Malachi 2:5 Заповіт Мій з ним був для життя та для миру, і Я дав йому страх, і він налякався Мене, та боя́всь перед Іме́нням Моїм. Malachi 2:6 Закон правди в уста́х його був, і не знайшла́сь на губа́х його кривда, — у мирі й просто́ті ходив він зо Мною, і багато-кого́ відверну́в від вини. Malachi 2:7 Бо у́ста священикові знання́ стережу́ть та Зако́на шукають із уст його, бо він ангол Господа Саваота. Malachi 2:8 А ви відхили́лись з дороги, вчини́ли таке, що багато спіткну́лись в Зако́ні, Леві́євого заповіта пони́щили, говорить Госпо́дь Савао́т. Malachi 2:9 Тому́ то і Я вас зробив пого́рджуваними й низьки́ми для всього наро́ду, бо не стереже́те доріг Моїх ви, та не безсторо́нні в Зако́ні. Malachi 2:10 Чи Оте́ць нам усім не оди́н? Хіба Бог не один нас створи́в? Чому́ ж один о́дного зраджуємо ми, щоб нам зневажа́ти запові́т батькі́в наших?
Malachi 2:11 Зраджує Юда, і робиться не́чисть серед Ізраїля та в Єрусалимі, — бо Юда зневажив святиню Господню, яку покохав був, і дочку бога чужого за жінку узя́в. Malachi 2:12 Нехай Господь ви́губить кожного, хто́ таке робить, того, хто чува́є та відповідає з наме́тів Якова, і хто да́р прино́сить Господу Саваоту. Malachi 2:13 І робите й друге таке: Господнього же́ртівника ви слізьми́ покриваєте, плаче́м та стогна́нням, бо до да́рів уже Він не зве́рнеться більше, і милої жертви з рук ваших не ві́зьме. Malachi 2:14 А ви ще й говорите: „За́що?“ — За те, що засві́дчив Господь між тобою й жоною юна́цтва твого́, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя по́друга, і дружи́на умо́ви твоєї! Malachi 2:15 Хіба Бог не один нас учинив? І за́лишок духу — Його́. А що цей один? Насіння від Бога шукав. Тому́ свого духа пильну́йте, і дружи́ну юна́цтва свойо́го не зраджуйте! Malachi 2:16 Бо нена́виджу ро́звід, — говорить Госпо́дь, Бог Ізраїлів, — і того, хто вкриває наси́льством одежу свою, промовляє Госпо́дь Савао́т. Тому́ свого духа пильнуйте, — і не зраджу́йте! Malachi 2:17 Словами своїми ви мучите Господа, та й пита́єте ще: „Чим ми мучимо?“ — Гово́ренням вашим: „Кожен, хто чинить ли́хе, той добрий у Господніх оча́х, і Він у них уподо́бання має“, або: „Де Бог правосу́ддя?“ Malachi 3:0 Malachi 3:1 Ось Я посилаю Свого ангола, і він перед обличчям Моїм приготу́є доро́гу. І на́гло прибу́де до храму Свого Госпо́дь, Якого шукаєте ви, і Ангол запові́ту, Якого жада́єте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот! Malachi 3:2 І хто ви́терпить день Його прибуття́, і хто всто́їть, коли Він з'я́виться? Бо Він, як огонь той у золотаря́, і як у пра́льників луг. Malachi 3:3 І Він сяде топи́ти та чи́стити срі́бло, і очи́стить синів Леві́я, і їх перечи́стить, як золото й срі́бло, і будуть для Господа жертву прино́сити в правді. Malachi 3:4 Тоді бу́де дар Юди та Єрусалиму приє́мний для Господа, як за днів вікові́чних і за років старода́вніх. Malachi 3:5 І прибу́ду до вас Я на суд, і буду сві́дком швидки́м проти чарівників, і на перелю́бників, і проти тих, хто прися́гу складає на лжу, і проти тих, хто запла́тою на́ймита тисне, вдову́ й сироту́, хто відхилює право чужи́нця, Мене ж не боїться, говорить Госпо́дь Савао́т. Malachi 3:6 Бо Я, Господь, не змі́нююся, тому ви, сини Яковові, не будете зни́щені.
Malachi 3:7 Від уста́в Моїх ви відступили́ з днів ваших батькі́в, і їх не стерегли́. Верніться ж до Мене, і верну́сь Я до вас! промовляє Господь Савао́т. Та говорите ви: „У чо́му пове́рнемось?“ Malachi 3:8 Чи Бога люди́на обманить? Мене ж ви обма́нюєте, ще й говорите: „Чи́м ми Тебе обмани́ли?“ — Десяти́ною та прино́сами! Malachi 3:9 Прокля́ттям ви про́кляті, а Мене обмани́ли, о люду ти ввесь! Malachi 3:10 Принесіть же ви всю десяти́ну до дому скарбни́ці, щоб стра́ва була́ в Моїм храмі, і тим Мене ви́пробуйте, — промовляє Господь Саваот: чи небесних отво́рів вам не відчиню́, та не ви́ллю вам благослове́ння аж на́дмір? Malachi 3:11 І ради вас насварю́ Я все те, що жере́, і воно не пони́щить вам зе́много пло́ду, і не заб'є винограду вам на по́лі, говорить Господь Саваот. Malachi 3:12 І будуть всі люди вважати вас блаже́нними, бо бу́дете ви любим кра́єм, говорить Господь Саваот. Malachi 3:13 Жорстокі ваші слова́ проти Мене, — говорить Госпо́дь, — а ви кажете: „Що́ ми на Тебе сказали?“ Malachi 3:14 Ви кажете: „Ма́рність служити для Бога! І що за ко́ристь, що ми стереже́мо Його службу, та ходимо в жало́бі перед лицем Господа Саваота? Malachi 3:15 А тепер ми вважаємо пи́шних щасли́вими, і ті, хто вчиня́є безбожне, буду́ються та випробо́вують Бога, і втікають“. Malachi 3:16 Змовлялись тоді один з о́дним і ті, хто стра́х перед Го́сподом має, — і прислу́хавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була пи́сана па́м'ятна книга про тих, хто стра́х перед Го́сподом має, і хто поважає Йме́ння Його. Malachi 3:17 І бу́дуть Мені вони вла́сністю, — каже Господь Савао́т, — на той день, що вчиню́, і змилосе́рджусь над ними, як змилосе́рджується чоловік над синами своїми, що служать йому. Malachi 3:18 І ви зно́ву побачите різницю́ між пра́ведним та нечести́вим, між тим, хто Бо́гові служить, та тим, хто не служить Йому́. Malachi 4:0
Malachi 4:1 Бо ось наступає той день, що пала́є, як піч, і стануть всі пи́шні та кожен, хто чинить безбо́жне, соломою, — і спа́лить їх день той, який наступа́є, говорить Госпо́дь Савао́т, Який не позоста́вить їм ко́реня, ані галу́зки. Malachi 4:2 А для вас, хто Йме́ння Мойо́го боїться, зійде Сонце Праведности та лікува́ння в промінях Його, — і ви ви́йдете та поскака́єте, мов ті си́ті теля́та! Malachi 4:3 І безбожних топтати ви будете, бо стануть за по́піл вони під п'ята́ми ніг ваших у той день, що його Я вчиню́, промовляє Госпо́дь Савао́т. Malachi 4:4 Згадайте Зако́на Мойсея, Мого раба́, що йому́ наказав на Хори́ві уста́ви й права́ щодо всьо́го Ізраїля.
Malachi 4:5 Ось Я пошлю́ вам пророка Іллю́, перше ніж день Госпо́дній наста́не, великий й страшни́й! Malachi 4:6 І приве́рне він серце батькі́в до сині́в, і серце сині́вське до їхніх батькі́в, щоб Я не прийшов, і не вра́зив цей край прокля́ттям!
Isaiah 0:0
Isaiah 1:0 Isaiah 1:1 Виді́ння Іса́ї, Амо́сового сина, яке він був бачив про Юдею та про Єрусалим за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів. Isaiah 1:2 Послухайте ви, небеса́, і ти, зе́мле, почуй, бо гово́рить Госпо́дь: Синів Собі ви́ховав й ви́кохав Я, а вони зняли́ бунт проти Мене! Isaiah 1:3 Віл знає свого власника́, а осел — ясла пана свого, — а Ізраїль не знає Мене́, не зверта́є уваги наро́д Мій на Ме́не. Isaiah 1:4 О люду ти грішний, наро́де тяжко́ї провини, лиходійське насі́ння, сини-шкідники́, — ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого поне́хтували, — обернулись наза́д! Isaiah 1:5 У що́ будете биті ще, коли неслухня́ними далі ви бу́дете? Хвора ваша вся голова, і все серце боля́ще. Isaiah 1:6 Від підо́шви ноги й аж до голови́ нема ці́лого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі пора́зи неви́чавлені, і не позав'я́зувані, і оливою не порозм'я́кшувані. Isaiah 1:7 Земля ваша спусто́шена, огнем спа́лені ваші міста́, поле ваше, — на ваших оча́х поїдають чужи́нці його,— з того всьо́го пустиня, немов з руйнува́ння чужи́нців! Isaiah 1:8 І позоста́лась Сіо́нська дочка́, мов курі́нь в винограднику, мов шатро́ на ночлі́г в огірко́вому полі, як місто обло́жене. Isaiah 1:9 Коли б був Господь Савао́т не лишив нам останку мало́го, ми були б як Содо́м, до Гомо́рри ми стали б подібні.
Isaiah 1:10 Послухайте сло́ва Господнього, содо́мські князі́, почуйте Зако́н Бога нашого, наро́де гомо́рський, — Isaiah 1:11 на́що Мені многота́ ваших же́ртов? говорить Господь. Наси́тився Я цілопа́леннями баранів і жиром ситих теля́т, а крови биків та овець і козлів не жада́ю! Isaiah 1:12 Як прихо́дите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топта́ли подві́р'я Мої? Isaiah 1:13 Не прино́сьте ви більше марно́тного да́ру, ваше кадило — оги́да для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скли́кання зборів, — не можу знести́ Я марно́ти цієї! Isaiah 1:14 Новомісяччя ваші й усі ваші свя́та — ненави́дить душа Моя їх: вони стали Мені тягаре́м, — Я зму́чений зно́сити їх. Isaiah 1:15 Коли ж руки свої простяга́єте, Я мру́жу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примно́жуєте, Я не слухаю вас, — ваші руки напо́внені кро́в'ю. Isaiah 1:16 Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учи́нків із-перед оче́й Моїх, перестаньте чинити лихе́! Isaiah 1:17 Навчіться чинити добро, правосу́ддя жадайте, карайте грабі́жника, дайте суд сироті, за вдову заступа́йтесь! Isaiah 1:18 Прийдіть, і бу́демо правува́тися, — говорить Госпо́дь: коли ваші гріхи будуть як кармази́н, — стануть білі, мов сніг; якщо бу́дуть червоні, немов багряни́ця, — то стануть мов вовна вони! Isaiah 1:19 Як захочете ви та послухаєтесь, то бу́дете до́бра землі спожива́ти. Isaiah 1:20 А коли ви відмо́витеся й неслухня́ними бу́дете, — меч пожере́ вас, бо уста Господні сказали оце! Isaiah 1:21 Як стало розпу́сницею вірне місто: було повне воно правосу́ддя, справедливість у нім пробува́ла, тепер же — розбійники! Isaiah 1:22 Срі́бло твоє стало жу́желицею, твоє питво водою розпу́щене. Isaiah 1:23 Князі́ твої впе́рті і дру́зі злоді́ям вони, хабара́ вони люблять усі та женуться за да́чкою, не судять вони сироти́, удо́вина справа до них не дохо́дить. Isaiah 1:24 Тому́ то говорить Госпо́дь, Господь Савао́т, Си́льний Ізра́їлів: О, буду Я ті́шитися над Своїми супроти́вниками, і помщу́сь на Своїх ворога́х! Isaiah 1:25 І на тебе Я руку Свою оберну́, і твою жу́желицю немов лу́гом ви́топлю, і все твоє о́ливо повідкида́ю! Isaiah 1:26 І верну́ твоїх су́ддів, як перше було́, і твоїх радників, як напоча́тку. По цьо́му тебе будуть звати: місто справедливости, місто вірне! Isaiah 1:27 Правосу́ддям Сіон буде ви́куплений, а той, хто наве́рнеться в нім, — справедли́вістю. Isaiah 1:28 А зни́щення грішників та винуватців відбу́деться ра́зом, і ті, що покинули Го́спода, будуть пони́щені. Isaiah 1:29 І бу́дете ви посоро́млені за ті дуби́, що їх пожада́ли, і застида́єтеся за садки́, які ви́брали ви. Isaiah 1:30 Бо станете ви, як той дуб, що листя всиха́є йому́, і як сад, що не має води. Isaiah 1:31 I ста́неться сильний костри́цею, його ж ді́ло — за і́скру, і вони обоє попа́ляться ра́зом, — і не бу́де ніко́го, хто б те погаси́в! Isaiah 2:0 Isaiah 2:1 Слово, що його бачив Іса́я, син Амо́сів, про Юдею та про Єрусалим: Isaiah 2:2 І ста́неться на кінці днів, мі́цно поста́влена буде гора́ дому Господнього на шпилі́ гір, і пі́днята буде вона понад згі́р'я, — і поли́нуть до неї всі люди. Isaiah 2:3 І пі́дуть числе́нні наро́ди та й скажуть: „Ходіть та збері́мось на го́ру Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчи́ть, і ми пі́демо стежка́ми Його! Бо ви́йде з Сіону Зако́н, і слово Господнє — з Єрусалиму“. Isaiah 2:4 І Він бу́де судити між лю́дьми, і буде числе́нні наро́ди розсу́джувати. І мечі́ свої перекую́ть вони на лемеші́, а списи́ свої — на серпи́. Не піді́йме меча народ проти наро́ду, і більше не бу́дуть навча́тись війни́! Isaiah 2:5 Доме Яковів, — ідіть, і попросту́ємо в світлі Господньому! Isaiah 2:6 Бо Ти був покинув наро́да Свого, дім Яковів, — бо по́вні безла́ддя зо схо́ду вони, та ворожби́тів, немов филисти́мляни, і наклада́ють із ді́тьми чужи́нців. Isaiah 2:7 І напо́внився край його срі́блом та золотом, — і немає кінця́ його ска́рбам. І напо́внився край його кі́ньми, — і немає кінця колесни́цям його́. Isaiah 2:8 І напо́внився край його і́долами, — він кла́няється ділу рук своїх, тому́, що зробили були́ Його па́льці, — Isaiah 2:9 і поклонилась люди́на, і чоловік упокори́вся. А Ти їм не дару́й! Isaiah 2:10 Іди в скелю, і сховайся у по́рох від стра́ху Господнього, і від пишноти́ Його ве́личі! Isaiah 2:11 Горді о́чі люди́ни поникнуть, і буде обни́жена лю́дська високість, — і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня! Isaiah 2:12 Бо настане день Господа Савао́та на все горде й високе, і на все ви́сунене, — і пони́жене буде воно, Isaiah 2:13 і на всі ке́дри лива́нські, високі та ви́сунені, і на всіля́кі баша́нські дуби́, Isaiah 2:14 і на всі го́ри високі, і на всі згір'я підне́сені, Isaiah 2:15 і на всі ба́шти високі, і на всі му́ри стрімкі, Isaiah 2:16 і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що ди́вимося пожадли́во! Isaiah 2:17 І пони́зиться гордість люди́ни, й обни́жена буде високість люде́й, — і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня, Isaiah 2:18 а бо́жища зо́всім ми́нуться! Isaiah 2:19 І вони пі́дуть до ске́льних пече́р та до по́роху в ями від стра́ху Господнього і від пишноти́ Його ве́личі, коли при́йде Він о́страх збудити на землі! Isaiah 2:20 Покине люди́на того дня божкі́в своїх срібних і божкі́в своїх золотих, що собі нароби́ла була́, щоб вклоня́тись крота́м і кажана́м, Isaiah 2:21 щоб піти у пече́ри й розщілини ске́льні від стра́ху Господнього і від слави вели́ччя Його́, коли при́йде Він о́страх збуди́ти на землі! Isaiah 2:22 Відки́нься ж собі від люди́ни, що ві́ддих у носі її, бо за́що її поважа́ти? Isaiah 3:0
Isaiah 3:1 Бо Госпо́дь ось, Господь Савао́т візьме з Єрусали́му й з Юдеї підпо́ру й опо́ру: усяку підпо́ру від хліба, і всяку підпо́ру води, Isaiah 3:2 ли́царя та вояка́, суддю та пророка, і чарівника́ та старо́го, Isaiah 3:3 п'ятдеся́тника та родови́того, і радника, і в мисте́цтві премудрого, і в закля́ттях умі́лого, — Isaiah 3:4 і за прави́телів дам юнакі́в, і дітваки́ запанують над ними! Isaiah 3:5 І буде чави́ти наро́д один о́дного, і кожен свого бли́жнього! Повстане хлопча́к на старо́го, а легковажений на поважа́ного. Isaiah 3:6 Бо схо́пить брат брата свого́ в домі батька свого та й скаже: „Ти маєш оде́жу, то будь нашим прави́телем, і під рукою твоєю хай буде руї́на оця“! Isaiah 3:7 Того дня він піді́йме свій голос та й скаже: „Не бу́ду я ра́ни обв'я́зувати вам, бо в домі моєму немає ні хліба, ні о́дягу, — не настановля́йте мене за прави́теля люду“! Isaiah 3:8 Бо рухнув Єрусалим, і впала Юде́я, бо їхній язик та їхній чин — проти Господа, щоб упе́ртими бути оча́м Його слави. Isaiah 3:9 Проти них свідчить ви́раз лиця їхнього, а гріх свій вони виявля́ють, немов той Содо́м, не пере́чать. Горе їхній душі, бо вчинили вони собі зло! Isaiah 3:10 Скажіте про праведного: Буде до́бре йому, бо вони споживу́ть плід учи́нків своїх. Isaiah 3:11 Та горе безбожному, зле, бо йому́ буде зро́блений чин його рук! Isaiah 3:12 Наро́д Мій, — діти́ська його утиска́ють, а жінки́ мають го́ру над ним... Наро́де ти Мій, — твої провідники́ вчинили блудя́чим тебе, і дорогу стежо́к твоїх сплу́тали! Isaiah 3:13 Госпо́дь став на прю, і стоїть, щоб судити наро́ди. Isaiah 3:14 Господь іде на суд, щоб судитись з старши́ми наро́ду Свого́ та з вождя́ми його́: „Ви виногра́дника зни́щили, грабу́нок з убогого — в ваших дома́х! Isaiah 3:15 Що це сталося вам, що наро́д Мій ви гно́бите та утискаєте вбогих?“ Так говорить Госпо́дь, Бог Савао́т. Isaiah 3:16 І промовив Господь: Зате, що до́чки Сіонські загорді́ли, і ходять витягненоши́ї, і морга́ють очима, і все ходять дрібни́ми кро́чками, і дзвонять спря́жками на ногах своїх, Isaiah 3:17 тому вчи́нить Господь ті́м'я Сіонських дочо́к паршивим, і їхній сором обнажить Господь! Isaiah 3:18 Того дня поскидає Господь окра́су спря́жок на їхніх ногах, і чі́льця, і місяці, Isaiah 3:19 сережки, нараме́нники, і серпа́нки, Isaiah 3:20 і заво́ї, і ланцюжки́ на ногах, і пояски́, і пляшечки́ з па́хощами, і чарівни́чі при́віски, Isaiah 3:21 персні, і сережки носові́, Isaiah 3:22 чудо́ві убра́ння, і окриття́, і намітки та торби, Isaiah 3:23 дзеркала́ й льняні хито́ни та турба́ни, і прозо́рі покрива́ла. Isaiah 3:24 І ста́неться, замість бальза́му — смо́рід буде, і замість по́яса — шнур, а замість мисте́цько укла́дених кучерів — ли́сина, і замість хито́на цінно́го — вере́та з паско́м, а замість краси́ — спалени́на! Isaiah 3:25 Попа́дають му́жі твої від меча́, а лица́рство твоє — на війні, — Isaiah 3:26 і бу́дуть стогна́ти та пла́кати воро́та її, і буде спусто́шена, й сяде на землю Сіонська дочка́. Isaiah 4:0
Isaiah 4:1 I того дня сім жіно́к схоплять мужа одно́го, говорячи: „Ми бу́демо їсти свій хліб, і зодяга́тимем одіж свою, — тільки йме́нням твоїм хай нас кличуть, — забери ти наш со́ром!“ Isaiah 4:2 Того дня буде па́рость Господня красо́ю та славою, плід же зе́мний — вели́чністю та пишното́ю для врято́ваних із Ізраїля. Isaiah 4:3 І бу́де зосталий в Сіоні й поли́шений в Єрусалимі, — святим буде зватися він, кожен, хто жити запи́саний в Єрусалимі, Isaiah 4:4 коли нечистоту́ Господь змиє з сіонських дочо́к, а кров Єрусалиму споло́ще з-посеред його́ духом права та духом очи́щення. Isaiah 4:5 І ство́рить Госпо́дь над усяким житло́м на Сіонській горі́ та над місцем зібра́ння — удень хмару, вночі ж дим і блиск огню́ полум'я́ного, бо над всякою славою буде покро́ва. Isaiah 4:6 І буде шатро́ удень тінню від спе́ки, і за́хистом та укриття́м від него́ди й дощу́! Isaiah 5:0
Isaiah 5:1 Заспіваю ж я вам про Свойо́го Улю́бленого пісню любо́вну про Його виногра́дника! На плодю́чому ве́рсі гори виноградника мав був Мій При́ятель. Isaiah 5:2 І обкопав Він його́, й від камі́ння очистив його, і виноградом добі́рним його засади́в, і ба́шту поставив посеред його́, і ви́тесав у ньому чави́ло, і чекав, що роди́тиме він виноград, — та він уроди́в дикі я́годи! Isaiah 5:3 Тепер же ти, єрусалимський мешка́нче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником: Isaiah 5:4 що́ ще можна вчинити було́ для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому́ Я чекав, що родитиме він виноград, а він уроди́в дикі я́годи? Isaiah 5:5 А тепер завідо́млю Я вас, що́ зроблю́ для Свого виноградника: живоплі́т його ви́кину, і він буде на зни́щення, горо́жу його розвалю́, і він на пото́птання бу́де, Isaiah 5:6 зроблю́ Я загу́бу йому, — він не буде обти́наний ані підса́пуваний, — і виросте те́рня й будя́ччя на ньому, а хма́рам звелю́, щоб дощу не давали на нього! Isaiah 5:7 Бо виноградник Господа Саваота — то Ізра́їлів дім, а муж Юди — коха́ний Його саджане́ць. Сподівавсь правосу́ддя, та ось кроволи́ття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк.
Isaiah 5:8 Горе тим, що долу́чують до́ма до до́му, а поле до поля прито́чують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите́ серед кра́ю! Isaiah 5:9 В мої уші сказав був Госпо́дь Савао́т: Направду, — багато домів попусто́шені бу́дуть, великі та добрі, і не буде мешка́нця для них. Isaiah 5:10 Бо десять заго́нів землі виноградника ба́та одно́го вро́дять, а насіння одно́го хоме́ра поро́дить ефу. Isaiah 5:11 Горе тим, що встають рано вра́нці і женуть за напо́єм п'янки́м, і трива́ють при нім аж до ве́чора, щоб вином розпаля́тись! Isaiah 5:12 І ста́лася ци́тра та а́рфа, бу́бон та сопі́лка й вино — за їхню гу́лянку, а на ді́ло Господнє не дивляться, не вбача́ють Його́ чину рук. Isaiah 5:13 Тому піде наро́д Мій на вигна́ння непередба́чено, і вельмо́жі його голодува́тимуть, а на́товп його — ви́сохне з пра́гнення. Isaiah 5:14 Тому́ то розши́рив шео́л пожадли́вість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зі́йде до нього його пишнота́, і його на́товп, і гу́ркіт його, й ті, що тішаться в ньому. Isaiah 5:15 І люди́на пони́житься, і упоко́риться муж, а очі високих пони́кнуть, Isaiah 5:16 а Господь Саваот возвели́читься в су́ді, і Бог Святий ви́явить святість Свою в справедливості! Isaiah 5:17 І па́стися бу́дуть овечки, немов би на лу́ці своїй, а зоста́влене з ситих чужі поїдя́ть. Isaiah 5:18 Горе тим, що вину притяга́ють до себе шнура́ми марно́ти, а гріх — як моту́ззям від воза, Isaiah 5:19 та кажуть: „Хай ква́питься Він, хай прина́глить Свій чин, щоб ми бачили, а постано́ва Святого Ізраїлевого хай набли́зиться і нехай при́йде — і пізна́ємо ми“! Isaiah 5:20 Горе тим, що зло називають добро́м, а добро — злом, що ставлять темно́ту за світло, а світло — за те́мряву, що ставлять гірке́ за солодке, а солодке — за гірке́! Isaiah 5:21 Горе мудрим у власних оча́х та розумним перед собою сами́м! Isaiah 5:22 Горе тим, що хоро́брі винце́ попива́ти, і силачі на міша́ння п'янко́го напо́ю, Isaiah 5:23 що несправедливого чи́нять в суді за хаба́р справедливим, а праведність праведного усува́ють від нього. Isaiah 5:24 Тому́, як огне́нний язик пожира́є стерню́, а від по́лум'я ни́кне трава, — отак спорохня́віє корінь у них, і рознесе́ться їхній цвіт, немов ку́рява, бо від себе відкинули Зако́н Господа Савао́та, і зне́хтували вони слово Святого Ізраїлевого! Isaiah 5:25 Тому́ запали́вся гнів Господа на наро́д Його, і на нього Він ви́тягнув ру́ку Свою, — та й ура́зив його: і захиталися го́ри, і сталось їхнього тру́пу, як сміття́ серед вулиць! При цьому всьому́ не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його! Isaiah 5:26 І піді́йме прапо́ра наро́ду здале́ка, і засви́ще йому з кінця кра́ю, і при́йде він хутко та легко, — Isaiah 5:27 немає між ними уто́мленого та такого, який би спіткну́вся! Не дріма́є ніхто і не спить, а пояс із сте́гон його не здійма́ється та не зрива́ється шнур при взутті́ його. Isaiah 5:28 Його стріли пого́стрені, і всі лу́ки його понатя́гувані. Копи́та у ко́ней його немов кре́мінь вважа́ються, а коле́са його — немов ви́хор. Isaiah 5:29 Його рик — як леви́ці, і він заричи́ть, немов ті левчуки́, і він загарчи́ть, і здо́бич ухо́пить, й її понесе́, — і ніхто не врятує! Isaiah 5:30 І на нього реві́тиме він того дня, як те море реве́. І погляне на землю, а там густа те́мрява, і світло померкло у хмарах її. Isaiah 6:0 Isaiah 6:1 Року смерти царя Озі́ї бачив я Господа, що сидів на високому та підне́сеному престо́лі, а кі́нці одежі Його перепо́внювали храм. Isaiah 6:2 Серафи́ми стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. Isaiah 6:3 І кликав один до о́дного й говорив: „Свят, свят, свят Господь Савао́т, уся земля повна слави Його!“ Isaiah 6:4 І захиталися чопи́ порогів від голосу того, хто кликав, а храм перепо́внився димом! Isaiah 6:5 Тоді я сказав: „Горе мені, бо я занапа́щений! Бо я чоловік нечистоу́стий, і сиджу́ посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“ Isaiah 6:6 І прилетів до мене один з Серафи́мів, а в руці його ву́гіль розпа́лений, якого він узяв щипцями з-над же́ртівника. Isaiah 6:7 І він доторкну́вся до уст моїх та й сказав: „Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззако́ння твоє, і гріх твій оку́плений“.
Isaiah 6:8 І почув я голос Господа, що говорив: „Кого Я пошлю́, і хто пі́де для Нас?“ А я відказав: „Ось я, — пошли Ти мене!“ Isaiah 6:9 А Він проказав: „Іди, і скажеш наро́дові цьому́: Ви бу́дете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити за́вжди, але не пізна́єте. Isaiah 6:10 Учини́ затужа́вілим серце наро́ду цього́, і тяжки́ми зроби його уші, а очі йому позакле́юй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не наверну́вся, і не був уздоро́влений він“! Isaiah 6:11 І сказав я: „Аж доки, о Господи?“ А Він відказа́в: „Аж доки міста́ спусті́ють без ме́шканця, і доми́ без людей, а земля спусто́шена бу́де зовсі́м“. Isaiah 6:12 І відда́лить люди́ну Госпо́дь, і буде велике опу́щення серед землі. Isaiah 6:13 І коли позоста́неться в ній ще десята части́на, вона зно́ву спусто́шена бу́де. Але мов з тереби́нту й мов з ду́бу, зоста́неться в них пень по зру́бі, насіння бо святости — пень ї́хній! Isaiah 7:0 Isaiah 7:1 І сталося за днів Аха́за, сина Йота́ма, Уззіїного сина, царя Юди, вийшов Реці́н, цар сирійський, і Пе́ках, син Ремаліїн, цар Ізраїлів, до Єрусалиму на війну́ на нього, та не міг звоюва́ти його. Isaiah 7:2 І спові́щено Давидів дім, і сказано: „Став табо́ром Ара́м у землі Єфремовій“. І захиталося серце його й серце наро́ду його, як хитаються лісові́ дере́ва від вітру! Isaiah 7:3 І сказав Господь до Ісаї: „Вийди навпроти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водово́ду горі́шнього ставу, на биту дорогу По́ля-Валю́шників. Isaiah 7:4 І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не мякне через два за́лишки тих димля́чих голове́шок, від по́лум'я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного, Isaiah 7:5 за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, говорячи: Isaiah 7:6 Ходім на Юдею та її налякаємо, і здобу́демо для себе, і настано́вимо царем серед нього Тавеїлового сина. Isaiah 7:7 Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не бу́де! Isaiah 7:8 Бо голова Ара́му — Дама́ск, а голова Дамаску — Рецін, та ще шістдеся́т і п'ять літ, — і буде зла́маний Єфрем, так що перестане бути наро́дом! Isaiah 7:9 А голова Єфрему — Самарі́я, а голова Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не повірите, то не встоїте́“.
Isaiah 7:10 I Господь далі говорив до Ахаза й казав: Isaiah 7:11 „Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди гли́боко до шео́лу, або зійди ви́соко догори́!“ Isaiah 7:12 А Ахаз відказав: „Не пожадаю я, і не буду споку́шувати Господа“. Isaiah 7:13 І він сказав: „Послухайте, доме Давидів, — чи мало вам труди́ти людей, що тру́дите також Бога мого? Isaiah 7:14 Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утро́бі зачне́, і Сина поро́дить, і назве́ш ім'я́ Йому: Еммануї́л. Isaiah 7:15 Масло та мед буде Він спожива́ти, аж поки не пізна́є того, як зло відкидати та добро́ вибирати. Isaiah 7:16 Бо поки пізна́є Та Дити́на, як зло відкида́ти та добро вибира́ти, буде поки́нена та земля, що ти лякаєшся перед двома́ царями її.“ Isaiah 7:17 Спровадить Госпо́дь на тебе, і на наро́д твій, і на дім ба́тька твого дні, які не прихо́дили від дня відсту́плення Єфрема від Юди, — спровадить царя асирійського. Isaiah 7:18 І станеться в день той, прива́бить Госпо́дь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу́, що в ассирійському кра́ї, Isaiah 7:19 і вони прилетя́ть, та уся́дуться всі по прова́ллях стрімки́х та по щі́линах ске́льних, і в усіх тернови́ннях, та на лу́ках усіх. Isaiah 7:20 Дня то́го ого́лить Господь немов бритвою, на́йнятою по тім боці ріки́, — царем асирійським, го́лову та воло́сся ніг, забере також бо́роду. Isaiah 7:21 І бу́де дня то́го, що хто прогоду́є корівку та дві штуки худо́би дрібно́ї, Isaiah 7:22 то ста́неться, що від многоти́ молока, що надо́їть, спожива́тиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зоста́неться серед землі. Isaiah 7:23 І бу́де дня то́го: кожне місце, що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срі́бла, стане терни́ною та будяко́м! Isaiah 7:24 Зо стрі́лами й з луком він бу́де ходи́ти туди́, бо стане терни́ною та будяко́м уся земля. Isaiah 7:25 А на всі го́ри, що за́ступом копано їх, ти не зі́йдеш туди, бо будеш боятись терни́ни й будя́ччя, — і стануться місцем вони, куди волів посила́тимуть, і топта́тимуть ві́вці його́. Isaiah 8:0
Isaiah 8:1 І промовив до мене Господь: „Візьми собі велику табли́цю, і напиши на ній лю́дським письмом: „Ква́питься здобич, скорий грабі́ж“. Isaiah 8:2 І взяв я за свідків собі свідків вірних, — священика Урію та Захарія, Єверехіїного сина. Isaiah 8:3 І збли́зився я до пророчиці, і вона зачала́, і породила сина. Господь же до мене промовив: Назви ім'я́ йому: Ква́питься здобич, скорий грабіж. Isaiah 8:4 Бо поки юна́к той умі́тиме кликати „Ба́тьку мій“, та: „Мамо моя“, понесе́ться багатство Дамаску та здо́бич Самарі́ї перед обличчя царя асирійського“. Isaiah 8:5 І Господь ще далі говорив до мене й казав: Isaiah 8:6 „За те, що наро́д цей зне́хтував воду Сілоа́мську, яка тихо пливе, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним, Isaiah 8:7 то тому́ ось Господь піднесе́ на них воду ріки́, сильну й велику, — царя асирійського та всю славу його. І піді́йметься вона понад усі свої рі́чища, і пі́де понад усі береги́ свої. Isaiah 8:8 І пере́йде по Юді вона, заллє́ та зато́пить, аж до шиї дося́гне, і розтя́гне вона свої кри́ла на всю широчі́нь твого кра́ю, о Еммануї́ле!
Isaiah 8:9 Озлобля́йтесь наро́ди, й збенте́жені бу́дете, почуй, уся зе́мле дале́ка! Озбро́йтесь, і збенте́жені бу́дете, озбр́ойтесь, і збенте́жені бу́дете! Isaiah 8:10 Радьте раду — і буде вона поруйно́вана, слово кажіть — і не збу́деться, бо з нами Бог!“ Isaiah 8:11 Бо так говорив був до мене Господь у силі Своєї руки надо мною, й остеріга́в мене, щоб не ходити дорогою цього народу, і казав: Isaiah 8:12 „Не кажіть „змо́ва“ на все, на що каже „змова“ цей наро́д, і не бійтесь того́, чого́ він боїться, і не лякайтеся! Isaiah 8:13 Господа Саваота — Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись! Isaiah 8:14 І буде Він за святиню, і за камінь спотика́ння, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за па́стку для ме́шканця Єрусалиму. Isaiah 8:15 І спіткну́ться об них багато-хто, і попа́дають, і будуть пола́мані, і заплу́таються, і будуть схо́плені. Isaiah 8:16 Зв'яжи свідо́цтво, запеча́тай Зако́на між Моїми у́чнями“. Isaiah 8:17 І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду наді́ятись на Нього. Isaiah 8:18 Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки́ та на чу́да в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон. Isaiah 8:19 А коли вам скажуть: „Запи́туйте ду́хів померлих та чароді́їв, що цвірі́нькають та му́ркають“, то відповісте́: „Чи ж наро́д не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих?“ Isaiah 8:20 До Зако́ну й свідо́цтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі́ ра́нньої! Isaiah 8:21 І буде блукати ути́скуваний та голодний. І станеться, коли він зголодні́є, то запі́ниться, і прокляне́ царя свого та Бога свого, і погляне догори́, Isaiah 8:22 і поди́виться він на землю, аж ось тут горе та темнота, те́мрява у́тиску, — і він буде пхнутий у те́мність. Isaiah 8:23 Бо не буде темноти для того, хто ути́скуваний. Перша пора злегкова́жила була край Завуло́нів та край Нефтали́мів, а остання просла́вить дорогу примо́рську, другий бік Йорда́ну, окру́гу поганів. Isaiah 9:0 Isaiah 9:1 Наро́д, який в те́мряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло зася́є над ними! Isaiah 9:2 Ти помно́жиш наро́д цей, Ти збільши́ш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива́, як ті́шаться в час, коли ділять здо́бич! Isaiah 9:3 Бо злама́в Ти ярмо́ тягару́ його, і ки́я з раме́на його, жезло його пригноби́теля, як за днів Мадія́ма. Isaiah 9:4 Усякий бо чобіт військо́вий, що гу́пає гу́чно, та оде́жа, попля́млена кров'ю, — стане все це поже́жею, за ї́жу огню!
Isaiah 9:5 Бо Дитя народи́лося нам, да́ний нам Син, і вла́да на раме́нах Його, і кликнуть ім'я́ Йому: Ди́вний Пора́дник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. Isaiah 9:6 Без кінця́ буде мно́житися панува́ння та мир на троні Давида й у ца́рстві його, щоб поставити міцно його й щоб підпе́рти його правосу́ддям та правдою відтепе́р й аж навіки, — ре́вність Господа Савао́та це зробить! Isaiah 9:7 Проти Якова слово послав був Госпо́дь, а впало воно на Ізра́їля, Isaiah 9:8 і пізна́є наро́д, увесь він, Єфре́м та мешканець Самарі́ї, що говорять з пихо́ю й наду́тістю се́рця: Isaiah 9:9 „Попа́дали цегли, а ми побуду́ємо з ка́меня те́саного, сікомо́ри позру́бувано, — та замінимо їх ке́драми!“ Isaiah 9:10 Та над ним Господь зміцнив противників Реціна, а його ворогів нацькува́в: Isaiah 9:11 Арама попе́реду, а филисти́млян поза́ду, і поже́рли Ізраїля ці́лою па́щею. При цьо́му всьому не відвернувсь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його! Isaiah 9:12 Та наро́д не зверну́вся до Того, Хто вра́зив його, і не шукали Господа Саваота. Isaiah 9:13 Тому́ то Господь відсік від Ізраїля го́лову й хвіст, пальму й очерети́ну за одного дня. Isaiah 9:14 Стари́й та поважа́ний — це та голова, а пророк, що навчає неправди, це хвіст. Isaiah 9:15 І сталося, що повода́тарі цього наро́ду зроби́лися зві́дниками, і гинуть прова́джені ними. Isaiah 9:16 Тому́ то його юнака́ми радіти не буде Госпо́дь, а до сирі́т його й його вдів милосердя не матиме, бо кожен безбожний й злочи́нець, і зло́бне всі уста говорять. При цьому всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його! Isaiah 9:17 Бо зло́ба горить, як огонь, пожира́є терни́ну й будя́ччя, і пала́є по за́пустах лісу, і кру́тяться вверх стовпи диму. Isaiah 9:18 Від лютости Господа Саваота земля загори́ться, і стане наро́д, як пожи́ва огню, і не пощади́ть жоден брата свого́! Isaiah 9:19 І різати буде право́руч, та бу́де голодний, і же́ртиме зліва, але не наси́титься, кожен же́ртиме тіло раме́на свого́: Isaiah 9:20 Манасі́я — Єфре́ма, а Єфре́м — Манасі́ю, ра́зом обоє на Юду. При цьому всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його! Isaiah 10:0 Isaiah 10:1 Горе законода́вцям несправедли́вим, та писаря́м, які пишуть на лихо, Isaiah 10:2 щоб від правосу́ддя усу́нути бідних, і щоб відняти права́ від убогих наро́ду Мого, щоб стали вдови́ці здоби́чею їм, і пограбува́ти сирі́т. Isaiah 10:3 А що́ ви чини́тимете в день наві́щення, і на́глої згу́би, що при́йде здале́ка, — до ко́го втече́те за по́міччю, і де́ позоста́вите славу свою? Isaiah 10:4 Нічого́ не ли́шиться — тільки зігну́тися між полоне́ними, і попа́дати між позаби́ваними. При цьо́му всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!
Isaiah 10:5 Біда асирі́йцеві, же́злові гніву Мого, а кий у руках його — це пересе́рдя Моє! Isaiah 10:6 На люд нечести́вий пошлю́ Я його́, про наро́д Мого гніву йому накажу́, щоб набрати здоби́чі й вчинити грабу́нок, і щоб потопта́ти його́, як боло́то на ву́лицях. Isaiah 10:7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так ми́слить, бо в серці його — щоб немало наро́дів пони́щити та погуби́ти! Isaiah 10:8 Бо говорить: Хіба мої провідники́ ра́зом усі не царі? Isaiah 10:9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хама́т не такий, як Арпа́д? Хіба ж не така Самарі́я, як Дамаск? Isaiah 10:10 Тому́ що рука моя ца́рства божкі́в досягла́, а в них більші бовва́ни, як в Єрусалимі та в Самарі́ї, Isaiah 10:11 то хіба не зроблю́ я так само для Єрусалиму й бовва́нів його, як зробив я був для Самарі́ї й божкі́в її? Isaiah 10:12 І станеться, як докона́є ввесь чин Свій Госпо́дь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу́ я плоди́ гордови́тости серця царя асирійського та пишно́ту чванли́вих оче́й його! Isaiah 10:13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, — і відміня́ю границі наро́дів, а їхній маєток грабу́ю, й як сильний, скида́ю пану́ючих! Isaiah 10:14 І досягла́, мов кубло́ те, багатства наро́дів рука моя, й як збирають поки́нені я́йця, я всю зе́млю зібрав, — і ніхто не порушив крило́м, і дзюбка́ не відкрив, і не зацвірі́нькав. Isaiah 10:15 Чи бу́де сокира пиша́тися понад свого́ рубача́? Чи понад свого́ пилува́льника буде горди́тися пилка? Ніби жезло пови́щує тих, хто його́ підіймає, ніби підно́сить кий того, хто не є дерево! Isaiah 10:16 Зате Госпо́дь, Бог Савао́т пошле сухорля́вість на ситих його, і під його славою — по́лум'я буде пала́ти, немов би пожар! Isaiah 10:17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — по́лум'ям, і запа́лить воно, й пожере́ його те́рня й будя́ччя його в один день! Isaiah 10:18 І славу лісу його й його са́ду ви́губить Він від душі й аж до тіла, і бу́де, що зни́діє він, мов той хворий, — Isaiah 10:19 і буде оста́нок дере́в його лісу такий нечисле́нний, що й хло́пець їх спише! Isaiah 10:20 І станеться в день той, оста́нок Ізраїля і врято́вані дому Якова не бу́дуть вже більш опира́тись на то́го, хто б'є їх, — й обіпру́ться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого. Isaiah 10:21 Останок наве́рнеться, останок Якова, до Сильного Бога. Isaiah 10:22 Бо коли б був наро́д твій, Ізра́їль, як мо́рський пісок, тільки останок із нього наве́рнеться! Заги́бель призна́чена є, щоб ви́повнилась справедливість, Isaiah 10:23 бо ви́конає Господь, Бог Савао́т постано́влену згу́бу посеред всієї землі. Isaiah 10:24 Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Савао́т: Мій наро́де, мешка́нче Сіону, не бійсь асирі́йця! Він па́лицею тебе вдарить, і кия свого піді́йме на те́бе, як колись на дорозі єгипетській. Isaiah 10:25 Бо мало ще, трохи побу́де, — та й скі́нчиться лють, і зве́рнеться гнів Мій на зни́щення їх! Isaiah 10:26 І збу́дить на нього бича́ Госпо́дь Савао́т, як ура́зив був Він Мадія́ма при скелі Оре́в, і кий Його буде на морі, і його Він простя́гне, як колись на Єгипет! Isaiah 10:27 І станеться в день той, з твого рамена тяга́р його зді́йметься, а з-над шиї твоєї ярмо́ його, і через ситість ярмо́ буде зни́щене! Isaiah 10:28 Він при́йде навпроти Айя́ту, пере́йде в Мігро́н, свої речі складе до Міхма́шу. Isaiah 10:29 Пере́йдуть прова́лля, Гева — ночлі́г нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а. Isaiah 10:30 Заголоси́ ти, о до́чко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте! Isaiah 10:31 Мадме́на розбіглась, мешка́нці Гевіму втікають. Isaiah 10:32 Ще сьогодні зоста́неться він у Нові; своєю рукою грози́ть горі дочки́ Сіону, па́гірку Єрусалиму. Isaiah 10:33 Ось Господь, Бог Саваот відтина́є галу́зки застраша́льною силою, — і найвищі поста́вою будуть пости́нані, а високі бу́дуть пони́жені. Isaiah 10:34 І буде обтя́та навко́ло залізом гуща́вина лісу, і Ліва́н упаде́ від Могу́тнього! Isaiah 11:0 Isaiah 11:1 І ви́йде Пагі́нчик із пня Єссе́євого, і Галу́зка дасть плід із корі́ння його. Isaiah 11:2 І спочи́не на Нім Дух Господній, — дух мудрости й розуму, дух поради й лица́рства, дух пізна́ння та стра́ху Господнього. Isaiah 11:3 Його уподо́бання — в страху́ Господньому, і Він не на погляд оче́й своїх буде судити, і не на по́слух уше́й Своїх буде рішати, Isaiah 11:4 але буде судити убогих за правдою, і правосу́ддя чини́тиме слушно суми́рним землі. І вдарить Він землю жезло́м Своїх уст, а ві́ддихом губ Своїх смерть заподі́є безбожному. Isaiah 11:5 І ста́неться поясом клу́бів Його справедливість, вірність же — поясом сте́гон Його! Isaiah 11:6 І заме́шкає вовк із вівце́ю, і буде лежати панте́ра з козля́м, і будуть ра́зом телятко й левчу́к, та теля відго́доване, а дитина мала їх води́тиме! Isaiah 11:7 А корова й ведмідь будуть па́стися ра́зом, разом бу́дуть лежати їхні діти, і лев буде їсти солому, немов та худоба! Isaiah 11:8 І буде ба́витися немовля́тко над діркою гада, і відня́те від перс дитинча́ простягне́ свою руку над но́ру гадюки, — Isaiah 11:9 не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізна́ння Господнього так, як море вода покриває! Isaiah 11:10 І станеться в день той: до Кореня Єссеєвого, — що стане пра́пором наро́дам, — погани звертатися будуть до Нього, і буде славою місце спочи́нку Його!
Isaiah 11:11 І станеться в день той, і зно́ву подруге простя́гне Господь Свою руку, щоб набу́ти оста́нок наро́ду Свого, що поли́шиться з Ашшуру й з Єгипту, і з Патросу та з Етіопії, і з Еламу й з Шін'ару, і з Хамату, та з морських островів. Isaiah 11:12 І пога́нам підійме Він пра́пора, і згрома́дить вигна́нців Ізраїля, і розпоро́шення Юди збере з чотирьох країв сві́ту! Isaiah 11:13 І спи́ниться за́здрість Єфрема, і ви́тяті будуть супротивники Юди, — не буде вже за́здрити Юді Єфре́м, а Юда не бу́де гноби́ти Єфрема. Isaiah 11:14 І вони полетять на плече филисти́млян до моря, пограбують гурто́м синів сходу, на Едо́ма й Моа́ва вони накладу́ть свою руку, і діти Аммо́на їх слухати будуть. Isaiah 11:15 I вчинить закля́ттям Господь зато́ку моря Єгипетського, і руку Свою простягне́ на ріку́ в сильнім вітрі Своїм, і на сім пото́ків розділить її, й буде можна її у взутті́ перехо́дити. Isaiah 11:16 І буде широ́ка доро́га для ре́шти наро́ду Його, що з Ашшу́ру зоста́неться, як була для Ізраїля в день, коли він вихо́див із кра́ю єги́петського. Isaiah 12:0 Isaiah 12:1 І ти скажеш дня того: Хвалю́ Тебе, Господи, бо Ти гні́вавсь на мене, та гнів Твій вщуха́є, й мене Ти пора́дуєш, Isaiah 12:2 оце, — Бог спасі́ння моє! Безпечний я, і не боюсь, бо Госпо́дь, — Господь сила моя та мій спів, і спасі́нням для мене Він став! Isaiah 12:3 І ви в радості бу́дете че́рпати воду з спасе́нних джере́л! Isaiah 12:4 І скажете ви того дня: „Дя́куйте Господу, кличте Іме́ння Його́, сповісті́ть між наро́дів про вчинки Його, пригадайте, що Йме́ння Його превеличне! Isaiah 12:5 Співайте для Господа, Він бо вели́чне вчинив, і хай це́ буде зна́не по ці́лій землі! Isaiah 12:6 Радій та співай, ти мешка́нко Сіону, бо серед тебе Великий, — Святий Ізраїлів! Isaiah 13:0
Isaiah 13:1 Пророцтво про Вавило́н, що бачив Іса́я, син Амо́сів. Isaiah 13:2 Підіймі́те прапора на лисую го́ру, кличте їх голосні́ш, помаха́йте рукою, щоб ішли у воро́та! Isaiah 13:3 Я звелів був Своїм посвя́ченим, теж покликав лица́рство Своє на Мій гнів, що зухва́ло раді́ють. Isaiah 13:4 Чути га́мір у гора́х, як наро́ду числе́нного, чути гомін згрома́джених тут царств наро́дів: це перегляда́є Госпо́дь Савао́т бойове́ Своє ві́йсько! Isaiah 13:5 Прихо́дять з далекого кра́ю, із кі́нців небе́с, Господь і знаря́ддя гніву Його, щоб усю землю пони́щити! Isaiah 13:6 Голосіть, бо близьки́й день Господній, — він від Всемогу́тнього при́йде, немов зруйнува́ння. Isaiah 13:7 Тому́ то ослабнуть всі ру́ки, і кожне серце люди́ни зневі́риться. Isaiah 13:8 І вони наляка́ються, болі та муки їх схо́плять, немов породі́лля та, будуть тремтіти. Остовпі́ють один перед о́дним, полум'я́ні обличчя — то їхні обличчя. Isaiah 13:9 Оце день Господній прихо́дить, суво́рий, і лютість, і по́лум'я гніву, щоб зе́млю зробити спусто́шенням, а грішних її повигу́блювати з неї! Isaiah 13:10 Бо зо́рі небесні та їхні сузі́р'я не дадуть свого світла, сонце затьми́ться при сході своє́му, а місяць не буде вже ся́яти сві́тлом свої́м. Isaiah 13:11 „І Я покараю все́світ за зло, а безбожних за їхню провину, бундю́чність злочинця спиню́, а гордість наси́льників зни́жу! Isaiah 13:12 Я зроблю́ люди́ну дорожчою від щирого золота, і смертну люди́ну — від офі́рського золота“. Isaiah 13:13 Тому́ небеса́ захитаю, і рухне́ться земля з свого місця від лю́тости Господа Савао́та, у День, як пала́тиме гнів Його. Isaiah 13:14 І буде наро́д, як та са́рна споло́шена чи як отара, якої зібрати немає кому́. До наро́ду свого кожен зве́рнеться, і кожен до кра́ю свого втікатиме. Isaiah 13:15 Кожен зна́йдений буде зако́леним, і кожен узя́тий впаде́ від меча. Isaiah 13:16 А їхні діти на їхніх оча́х порозби́вані будуть, їхні доми́ пограбо́вані будуть, а їхніх жінок побезче́стять! Isaiah 13:17 Оце Я збуджу́ на них мі́дян, що срі́бла не лічать, а золото — не чують бажа́ння до нього,— Isaiah 13:18 і будуть вбива́ти юнакі́в їхні лу́ки, і над пло́дом утро́би вони милосердя не ма́тимуть, їхнє око над ді́тьми не ма́тиме милости. Isaiah 13:19 І стане тоді Вавило́н, краса царств, пишно́та халде́йської гордости, таким, як Бог зруйнував був Содо́м та Гомо́рру! Isaiah 13:20 Не буде наза́вжди засе́лений він, ні заме́шкалий з роду в рід, і араб там не стане наме́том, і там пастухи́ не спочи́нуть з своєю ота́рою. Isaiah 13:21 Але бу́дуть барло́жити там зві́рі пустині, і будуть доми́ їхні со́вами по́вні, і там пробува́тимуть стру́сі, і волохаті де́мони там танцюва́тимуть. Isaiah 13:22 І зави́ють шака́ли в порожніх хоро́мах його, а гієни в веселих пала́цах! І близьке́ вже насту́плення ча́су його, і не заба́ряться ці його дні! Isaiah 14:0
Isaiah 14:1 Бо Господь змилосе́рдиться над Яковом, і вибере зно́ву Ізраїля, і на їхній землі їх посе́лить. І чужи́нець долучений буде до них, і приє́днані будуть до дому Якового. Isaiah 14:2 І наро́ди їх ві́зьмуть, і їх попрова́дять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх при́йме собі на спа́дщину. І ві́зьмуть вони до неволі тих, хто їх понево́лив, і вони над своїми гноби́телями запанують!
Isaiah 14:3 І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочи́нок із терпі́ння твого та з неспоко́ю твого, та з праці тяжко́ї, яку ти був мусів робити, Isaiah 14:4 то ти заспіваєш оцю пісню глумли́ву про царя Вавилону та й скажеш: Як гноби́тель минувся, — минулося гно́блення! Isaiah 14:5 Господь зламав кия безбожних і же́зла пану́ючих, Isaiah 14:6 що наро́ди постійним ударом у лютості бив, що в гніві гноби́в був людей переслі́дуванням безупи́нним. Isaiah 14:7 Спочи́ла була́, заспоко́їлася вся земля, і виспівує го́лосно. Isaiah 14:8 Кипари́си та ке́дри лива́нські тобою втішаються й кажуть: „Відко́ли ти ліг, не прихо́дить на нас дровору́б!“ Isaiah 14:9 Завору́шивсь тобою іздо́лу шео́л назу́стріч твоєму прихо́ду; померлих тобі побуди́в, усіх проводирі́в на землі, і підняв з їхніх тро́нів всіх лю́дських царів. Isaiah 14:10 Вони всі зачну́ть говорити та й скажуть тобі: „І ти ослабі́в, як і ми, став подібний до нас!“ Isaiah 14:11 Зіпхну́та в шео́л твоя го́рдість та гра твоїх арф; ви́стелено під тобою черво́ю, і червя́к накриває тебе. Isaiah 14:12 Як спав ти з небе́с, о сину зірни́ці досві́тньої, я́сная зо́ре, ти розбився об землю, погро́мнику лю́дів! Isaiah 14:13 Ти ж сказав був у серці своєму: „Зійду́ я на небо, повище зір Божих поста́влю престола свого́, сяду я на горі збору богів, на кі́нцях півні́чних, Isaiah 14:14 підійму́ся понад гори хмар, уподі́бнюсь Всеви́шньому! Isaiah 14:15 Та ски́нений ти до шео́лу, до найгли́бшого гро́бу! Isaiah 14:16 Ті, що на тебе дивитися бу́дуть, пригляда́тися будуть до тебе, зве́рнути увагу на тебе: „Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що знево́лював царства труси́тись, Isaiah 14:17 що він оберта́в у пустиню вселе́нну, а міста її бу́рив, що в'я́знів своїх не пускав він додо́му? Isaiah 14:18 Усі царі лю́дів, вони всі у славі лягли́, кожен у своїй усипа́льні, Isaiah 14:19 ти ж від гро́бу свого відки́нений геть, мов галу́зка бридка́, ото́чений вбитими та мечем переши́тими, що до гро́бу між камінь спуска́ються, як пото́птаний труп. Isaiah 14:20 Ти не бу́деш поєднаний з ними у гро́бі, бо землю свою зруйнува́в, свій наро́д повбивав. Насіння злочинців повік не згада́ється! Isaiah 14:21 Його ді́тям зготу́йте різню за вину їхніх батькі́в, щоб вони не повстали, і землі не вспадкува́ли, і не напо́внили світу міста́ми. Isaiah 14:22 І на них Я повста́ну, — говорить Господь Саваот, — і ви́тну ім'я́ Вавило́ну й оста́нок його, і наща́дка й ону́ка, говорить Господь! Isaiah 14:23 І вчиню́ Я його їжако́ві осе́лею та во́дним багно́м, і мітло́ю вигу́блення позаміта́ю його́, говорить Господь Саваот! Isaiah 14:24 Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, — як ми́слив собі Я, так ста́неться, й як Я був врадив — те спо́вниться, Isaiah 14:25 щоб стовкти́ асирі́йця в країні Моїй, і на го́рах Моїх розтопчу́ Я його! І ярмо́ його зді́йметься з них, і тяга́р його скинеться з їхніх раме́н! Isaiah 14:26 Це та рада, яка про всю землю ура́джена, і це та рука, що простя́гнена на всі наро́ди. Isaiah 14:27 Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмі́нить? А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її? Isaiah 14:28 У році смерти царя Аха́за було таке пророцтво: Isaiah 14:29 Не ті́шся, уся филисти́мськая зе́мле, що зла́мане же́зло, яке тебе вдарило, бо з гадю́чого ко́реня ви́повзе люта змія́, і огни́стий летю́чий драко́н буде пло́дом її! Isaiah 14:30 І па́стися будуть перво́рідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом ви́морю, і рештки твої він доб'є! Isaiah 14:31 Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, — розпливла́ся ти, вся филисти́мськая зе́мле, бо прихо́дить із пі́вночі дим, і не буде ніко́го, хто відстав би з його воякі́в! Isaiah 14:32 І що́ відпові́сться наро́днім посла́м? — Що Сіона Господь заложи́в, і схова́ються в ньому убогі з наро́ду Його! Isaiah 15:0 Isaiah 15:1 Пророцтво про Моава. Справді вночі Ар-Моа́в пограбо́ваний був та пони́щений, справді вночі Кір-Моав пограбований був та понищений. Isaiah 15:2 Він пішов до святині, а Диво́н на верхі́в'я, щоб плакати; на Нево́ й на Меде́ву голо́сить Моав. На всіх головах його ли́сина, обстри́жена кожна його борода́, Isaiah 15:3 на всіх його вулицях підпереза́лись вере́тою, на даха́х його та на площах його всі голо́сять, з плачу́ розплива́ються. Isaiah 15:4 І кричали Ешбон та Ел'але, аж до Яга́цу був чутий їхній голос, тому́ то голосять воя́ки Моава, і душа його в ньому тремтить. Isaiah 15:5 Моє серце кричить про Моа́ва, втікачі його — аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї, бо з плаче́м ходять збі́ччям Лухі́ту, бо на Хоронаїмській дорозі встає крик заги́белі, Isaiah 15:6 бо во́ди Німріму спусто́шенням бу́дуть, бо посо́хла трава, мурава́ позника́ла, немає нічого зеленого. Isaiah 15:7 Тому́ то набутий останок і маєток вони віднесу́ть за потік степови́й. Isaiah 15:8 Бо країну Моава той крик оточи́в, по Еглаїм його голосі́ння, і по Беер-Елім голосі́ння його. Isaiah 15:9 Бо напо́внилась кров'ю димонська вода, бо Я покладу́ на Димо́н додатко́ве: лева для втікачів із Моава, і на останок землі.
Isaiah 16:0
Isaiah 16:1 Овечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на го́ру Сіонської дочки́. Isaiah 16:2 І станеться, мов те споло́шене пта́ство, з кубла́ повиго́нене, будуть до́чки Моавські при бро́дах Арнону: Isaiah 16:3 „Подай раду, зроби при́суд, учини нічну тінь свою повного полудня, сховай ви́гнаних, біженця не видавай. Isaiah 16:4 Нехай ме́шкають в тебе вигна́нці Моаву, стань їм за́хистом перед грабі́жником, бо не стало наси́льника, скінчи́вся грабу́нок, загинув топта́ч із землі. Isaiah 16:5 І буде утве́рджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя́, що дбатиме за правосу́ддя та буде в справедливості вправний. Isaiah 16:6 Ми чули про гордість Моава, що гордий він дуже, про сваво́лю його й його гордість, про лю́тість його, про неслушні його нісені́тниці“. Isaiah 16:7 Буде тому́ голоси́ти Моав над Моавом, увесь голосити він буде! За паляни́цями з грон Кір-Харесету плакати бу́дуть насправді побиті, Isaiah 16:8 бо посохли хешбо́нські поля́, і виноградник Сівми; володарі наро́дів понищили гро́зна добі́рні, які до Язеру сяга́ли й зникали в пустині; галу́зки ж його розтяга́лися, і море вони перейшли́. Isaiah 16:9 Тому́ то язе́рським плаче́м буду плакати за виногра́дину Сівми. Сльозою своєю тебе орошу́, о Хешбо́не й Ел'а́ле, бо крик бо́ю напав на твій збір та на жни́во твоє. Isaiah 16:10 І буде за́брана радість та втіха із са́ду, а по виноградниках пісні не бу́де й не зді́йметься окрик. Вина по чави́лах не буде топта́ти чави́льник, — окрик радости Я припини́в! Isaiah 16:11 Тому́ то в жало́бі звучать про Моав мої ну́трощі, мов би та арфа, а ну́тро моє — про Кір-Херес. Isaiah 16:12 І буде, як ви́явиться, що змучивсь на взгі́р'ї Моав, і вві́йде молитись у святиню свою, та він не ося́гне нічо́го. Isaiah 16:13 Оце слово, яке говорив був віддавна Госпо́дь про Моава. Isaiah 16:14 А тепер Господь каже, говорячи: За три ро́ки, одна́кові з лі́тами на́ймита, буде знева́жена слава Моава з усім велелю́ддям його, а позосталість — мала та дрібна, невелика! Isaiah 17:0
Isaiah 17:1 Пророцтво про Дамаск. Ось Дама́ск вилуча́ється з міст, і стається, як купа руїн. Isaiah 17:2 Поки́нені будуть міста Ароеру, для чері́д вони будуть, і ті будуть лежати, і не буде кому їх споло́шити. Isaiah 17:3 Заникне тверди́ня з Єфрема, і царство з Дамаску, і решта Ара́му — будуть, як слава синів Ізраїля, говорить Господь Савао́т! Isaiah 17:4 І станеться в день той, слава Якова зни́діє, і ви́худне товщ його тіла. Isaiah 17:5 І буде, немов би жнець збирає збіжжя, а раме́но його жне коло́сся; і буде, немов би збирають коло́сся в долині Рефаїм. Isaiah 17:6 І на ньо́му зоста́нуться за́лишки з пло́дів, як при оббива́нні оливки: дві-три я́гідки на верхові́тті, чотири-п'ять на галу́зках плі́дної деревини, говорить Господь, Бог Ізраїлів. Isaiah 17:7 Того дня зве́рне люди́на зір до свого́ Творця, а очі її на Святого Ізраїлевого дивитися будуть. Isaiah 17:8 І не буде зверта́тись люди́на до же́ртівників, чину рук своїх, і не буде дивитись на те, що́ зробили були її пальці, ні на аше́ри, ані на стовпи на честь сонця. Isaiah 17:9 Того дня її сильні міста будуть, мов ті опустілі місця лісу та верхі́в'я гір, що їх позоставлено перед синами Ізраїля, і руїною станеться те. Isaiah 17:10 Бо забула ти, до́чко Ізраїля, Бога спасі́ння свого, і не пам'ятала про Скелю сили своєї. Тому́ то са́диш розсадника приємного, і пересаджуєш туди чужу виноградину. Isaiah 17:11 Того дня, як садила, ти обгороди́ла його, і про посів свій подба́ла, щоб рано зацвіло́. Але жни́во минулося в день слабости та невиго́йного болю! Isaiah 17:12 Біда, рев числе́нних наро́дів, — гурко́чуть, як гу́ркіт морі́в, і галас племе́н, — вони галасують, як гу́ркіт міцної води. Isaiah 17:13 Галасують племе́на, як гу́ркіт міцно́ї води, та Він їм погро́зить, і кожен дале́ко втече, і буде гнаний, немов та поло́ва на го́рах за вітром, і мов перед вихром перекотипо́ле. Isaiah 17:14 Як вечір насуне — то й жах ось, поки ра́нок настане — не буде його. Це талан наших грабівникі́в, і це доля дери́людів наших! Isaiah 18:0
Isaiah 18:1 Горе тобі, дзвінкокри́лий ти кра́ю, що з дру́гого бо́ку річо́к етіо́пських, Isaiah 18:2 що морем послів посилаєш на човнах папі́русових по пове́рхні води! Ідіть, скорохо́дні посли, до наро́ду високого й блискучезбро́йного, до народу страшно́го відда́вна й аж досі, до люду преси́льного, що топче усе, що річки його землю поперетина́ли. Isaiah 18:3 Усі ме́шканці все́світу, що на землі пробува́єте, — дивіться, коли піднесе́ться прапор на гора́х, слухайте, чи не затру́блять у ріг. Isaiah 18:4 Бо Госпо́дь так промовив до мене: Я буду спокійний, і буду дивитися з місця Свого пробува́ння, — як тепло́ те при світлі ясно́му, як та хмара роси в спе́ку жнив! Isaiah 18:5 Бо перед жнива́ми, як скі́нчиться цвіт, недозріле ж усе стане зрілими гро́знами, то Він зріже серпа́ми галу́ззя м'які́, а галу́зки, що сте́ляться, повідкидає, повідру́бує Він. Isaiah 18:6 Будуть вони позоста́влені ра́зом для хижого птаха гірсько́го й звіри́ни земно́ї, — і літо над ним проведе́ хижий птах, і вся зе́мна звіри́на над ним перези́мує. Isaiah 18:7 Того ча́су прине́сений буде дару́нок для Господа Саваота від наро́ду високого й блискучезбро́йного, і від народу страшно́го відда́вна й аж досі, від люду преси́льного, що топче усе, що річки́ його землю поперетина́ли, до місця Йме́ння Господа Саваота па Сіонській горі. Isaiah 19:0
Isaiah 19:1 Пророцтво про Єгипет. Ось на хмарі леге́нькій несеться Госпо́дь і прибу́де в Єгипет, — і затремтя́ть перед лицем Його бовва́ни Єгипту, і серце Єгипту розта́не посеред нього. Isaiah 19:2 І підбу́рю єги́птянина на єги́птянина, і будуть точи́ти війну кожен з братом своїм, і кожен із ближнім своїм, місто з містом, а царство із царством. Isaiah 19:3 І Єгипет на дусі пони́кне в своє́му нутрі́, а раду його Я поплу́таю, і вони будуть питати бовва́нів своїх, і заклиначі́в духів та духів померлих і своїх ворожби́тів. Isaiah 19:4 І віддам Я Єгипет у руку жорсто́кого пана, і цар лютий над ним запанує, говорить Господь, Господь Саваот! Isaiah 19:5 І зникне із Моря вода, і висохне Річка, та й стане суха. Isaiah 19:6 І засмердя́ться річки́ та нужде́нними стануть, і повисиха́ють прито́ки Єгипту, пов'я́не коми́ш та очере́т. Isaiah 19:7 Луги над рікою, над берегом річки, і все, що при рі́чці посіяне, повисиха́є, розвіється все, і не буде його. Isaiah 19:8 І заплачуть риба́лки, і будуть ридати всі ті, що гачка́ закида́ють до річки, а ті, що розтя́гують не́від на воду, стратять надію. Isaiah 19:9 А ті, що працюють при че́санім льоні та тчуть полотно́, засоро́мляться. Isaiah 19:10 І будуть осно́ви Єгипту розбиті, всі ж працю́ючі за плату на дусі впаду́ть. Isaiah 19:11 Дійсно, вельмо́жі Цоа́ну безумні, і нерозумною стала рада мудрих фараонових ра́дників. І як фараонові скажете: Я син мудреці́в, я син давніх царів? Isaiah 19:12 Де ж вони, де твої мудреці? І хай розка́жуть тобі й хай пізна́ють, що порадив Госпо́дь Саваот на Єгипет. Isaiah 19:13 Стали немудрі вельможі Цоа́ну, вельможі Мемфісу обма́нені, учинили блудя́чим Єгипет головніші з племе́н його. Isaiah 19:14 Господь влив у нього дух о́дуру, і вони вчинили блудя́чим Єгипет в усякому чині його, як блу́дить п'яни́ця в блюво́ті своїй. Isaiah 19:15 І Єгипет не матиме ді́ла, що вміли б вчинити його голова або хвіст, пальмо́ва галу́зка чи очерети́на. Isaiah 19:16 Того дня стане Єгипет, немов ті жінки́, і тремтітиме, і буде лякатись по́маху руки Господа Саваота, що Він нею над ним помаха́є. Isaiah 19:17 І стане юдейська земля для Єгипту за по́страх: кожен, кому пригадають про неї, злякається перед за́думом Господа Саваота, якого повзяв Він на нього. Isaiah 19:18 Того дня буде п'ять міст в єгипетськім кра́ї, що говоритимуть ханаанською мовою й присягатимуть Господом Саваотом. Одне буде зватися Ір-Гахерес. Isaiah 19:19 Того дня серед кра́ю єгипетського буде же́ртівник Господу, і стовп при границі його Господе́ві. Isaiah 19:20 І він буде в єгипетськім кра́ї ознакою й свідком для Господа Саваота, — коли будуть взивати до Господа перед гноби́телями, то пошле їм спасителя та оборо́нця, який їх спасе. Isaiah 19:21 І стане знаний Господь для Єгипту, і того дня позна́ють єги́птяни Господа, і будуть служити жертвою й жертвою хлі́бною, і присягну́ть обі́тницю Господе́ві, і ви́повнять. Isaiah 19:22 І вра́зить єги́птян Господь, буде бити їх та лікувати, і до Господа зве́рнуться, і Він дасться їм ублагати Себе, і їх вилікує. Isaiah 19:23 Того дня буде бита дорога з Єгипту в Асирію, і при́йдуть асирі́йці до єги́птян, а єги́птяни до асирі́йців, і будуть служити єгиптяни з асирійцями Господе́ві. Isaiah 19:24 Того дня буде Ізраїль третім краєм побіч Єгипту й Асирії, благослове́нням серед землі, Isaiah 19:25 бо Господь Саваот його поблагослови́в та й сказав: Благословенний наро́д мій Єгипет, і Ашшу́р, чин Моїх рук, та Ізраїль, спа́дщина Моя! Isaiah 20:0
Isaiah 20:1 Того року, коли Тартан прийшов до Ашдоду, як його послав був Сарґон, цар асирійський, і він воював був з Ашдодом і здобув його, Isaiah 20:2 того ча́су казав був Господь через Ісаю, Амосового сина, говорячи: „Іди, і розв'я́жеш вере́ту з-над сте́гон своїх, і здіймеш взуття́ зо своєї ноги!“ І він зробив так, — ходив наги́й та бо́сий. Isaiah 20:3 І Господь говорив: „Як ходив Мій раб Ісая нагий та босий три роки, — це ознака та чудо про Єгипет та про Етіопію, — Isaiah 20:4 так поведе́ цар асирійський полоне́них Єгипту й вигна́нців Етіопії, юнакі́в та стари́х, нагих та босих, навіть з озадком відкритим. Сором Єгипту! Isaiah 20:5 І будуть збентеже́ні та засоро́млені за Етіопію, куди зве́рнений зір їхній, та за Єгипет, їхню пишноту́. Isaiah 20:6 І скаже того дня мешка́нець того побережжя: Оце таке місце, куди зве́рнений зір наш, куди ми втікали за поміччю, щоб урятуватися перед асирійським царем. І я́к ми втечемо?“ Isaiah 21:0
Isaiah 21:1 Пророцтво про пустиню надмо́рську. Як но́сяться бурі на пі́вдні, так ворог іде із пустині, із кра́ю страшно́го. Isaiah 21:2 Виді́ння грізне́ мені явлене: Грабує грабіжник, пусто́шник пусто́шить. Прийди, о Еламе, Мадай обложи, — усяким зідха́нням зробив Я кінець“. Isaiah 21:3 Тому́ то напо́внилися мої сте́гна тремті́нням, і болі схопи́ли мене, немов породі́льні ті болі. Я скривився від того, що чув, я від ба́ченого перестра́шивсь. Isaiah 21:4 Забилося серце моє, тремті́ння напало мене несподі́вано; вечір розкоші моєї змінився мені на страхі́ття. Isaiah 21:5 Поставлений стіл, килима́ми накрито, їсться та п'ється. Уставайте, прави́телі, щити́ намасті́ть! Isaiah 21:6 Бо до мене сказав Господь так: „Іди, вартово́го постав, — що́ побачить, нехай донесе́“. Isaiah 21:7 І коли він похо́да побачив, по парі їздці́в, поїзд ослів, поїзд верблю́дів, — і прислу́хується він з увагою, із увагою пильною. Isaiah 21:8 І він крикнув, як лев: „Я за́вжди стою́ вдень на ва́рті, о Господи, і стою на сторо́жі своїй усі но́чі!“ Isaiah 21:9 Аж ось іще по́хід мужів, по двоє їздці́в. І він відповів та сказав: „Упав, упав Вавило́н, а всі ста́туї бо́гів його порозбивані о́б землю!“ Isaiah 21:10 О мій помоло́чений ти, сину то́ку мого! Я звістив вам, що чув був від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого. Isaiah 21:11 Пророцтво про Думу. До мене кричить із Сеїру: „Сто́роже, яка пора ночі? Сто́роже, яка пора ночі?“ Isaiah 21:12 А сторож сказав: „Настав ра́нок, а все ж іще ніч. Якщо ви пита́тимете, то питайте та зно́ву прийдіть!“ Isaiah 21:13 Пророцтво про Арабію. У лісі в степу́ ночува́ти, ви будете карава́ни деданів. Isaiah 21:14 Мешканці Теманського кра́ю, винесіть воду назу́стріч для спра́гненого, втікача́ зустрічайте із хлібом! Isaiah 21:15 Бо втекли́ вони перед меча́ми, перед голим мече́м, і перед натя́гненим луком, і перед тягото́ю війни. Isaiah 21:16 Бо до мене Господь сказав так: Ще за рік, як рік на́ймита, і вся слава Кедару покі́нчиться. Isaiah 21:17 А понадто полишиться невелике число лу́чників з ли́царів кеда́рських синів, бо Господь, Бог Ізраїлів, це говорив. Isaiah 22:0
Isaiah 22:1 Пророцтво про долину Видіння. Що це сталось тобі, що ти висипав увесь на дахи́? Isaiah 22:2 Місто спо́внене га́ласом, місто гучне́, місто веселе! Побиті твої — не побиті мече́м, і не повмирали в війні. Isaiah 22:3 Усі ра́зом утекли твої проводирі́, без ви́стрілу луку пов'я́зані; усі, хто з тобою знайшовся, пов'я́зані ра́зом, — хоч вони повтікали дале́ко. Isaiah 22:4 Тому́ я сказав: Відверніться від мене, я гі́рко запла́чу! Не силуйтеся потішати мене, що наро́ду мого дочка́ поруйно́вана, — Isaiah 22:5 бо це день збенте́ження, і стопта́ння, і за́колоту, день Господа, Бога Саваота, у долині Виді́ння, день розва́лення муру та зо́йку на го́рах! Isaiah 22:6 А Елам узяв сагайдака́, у поході мужів з верхівця́ми, Кір же витяг щита́. Isaiah 22:7 І сталось, найкращі долини твої понапо́внювались колесни́цями, а при брамі їздці́ понаставлені. Isaiah 22:8 І відкрив він засло́ну із Юди, і ти поглянув того дня на збро́ю дому лісу. Isaiah 22:9 І побачили в Місті Давидовім щі́лини, що багато їх стало, і зібрали води з ставу до́лішнього; Isaiah 22:10 і порахува́ли доми в Єрусалимі, і порозбивали доми́ ті на змі́цнення муру; Isaiah 22:11 і зробили ви між двома му́рами збір для старого ставка́, але ви не дивились на Того, Хто́ це зробив, Хто це віддавна створив, ви не бачили. Isaiah 22:12 І Господь, Бог Саваот того дня був покликав на плач, і на голосі́ння, і на обстрига́ння воло́сся, і щоб опереза́тись вере́тою. Isaiah 22:13 Та ось радість і втіха: забивають худобу велику та ріжуть худобу дрібну́, їдять мясо й вино попива́ють, викрикуючи: „Будем їсти та пити, бо взавтра помре́м! Isaiah 22:14 І відкрив Господь Саваот в мої уші: Напевно не про́ститься вам беззако́нство оце, аж поки ви не помрете́, промовив Господь, Бог Саваот. Isaiah 22:15 Так промовив Господь, Бог Саваот: Іди, увійди до того управи́теля, до Шевни, що над домом, та й скажеш: Isaiah 22:16 „Що́ ти тут маєш, і хто́ тут у тебе, що гро́ба для себе тут ви́довбав?“ Ти ви́рубав на висоті́ свого гро́ба, ти ви́довбав в скелі оселю собі, Isaiah 22:17 та Господь тебе з силою ви́кине, ли́царю, і хапа́ючи, схо́пить тебе, Isaiah 22:18 звива́ючи, зви́не тебе на клубо́к, і кине, як ку́лю, у землю просто́ру, і там ти помре́ш, і пі́дуть туди й вози славні твої, о га́ньбо ти дому свого госпо́даря! Isaiah 22:19 І попхну́ тебе з стану твого́, і скину тебе з того місця, на яко́му стоїш. Isaiah 22:20 І станеться в день той, і покли́чу Свого раба Еліякима, сина Хілкійїного, Isaiah 22:21 і на нього хіто́на твого́ одягну́, і підпережу́ Я його твоїм по́ясом, панува́ння твоє дам у руку його, і стане він ба́тьком для ме́шканця Єрусалиму та для Юдиного дому! Isaiah 22:22 І дам ключа́ дому Давидового на раме́но його, — і коли він відчи́нить, не буде кому замика́ти, коли ж він замкне́, то не буде кому відчиня́ти. Isaiah 22:23 І його Я заб'ю́, мов кілка́, в певне місце, і стане він до́мові батька свого троном слави. Isaiah 22:24 І повісять на ньому всю славу отці́вського дому його, наща́дки та дикі відро́стки, увесь по́суд малий від мисо́к й аж до всякого по́суду глиняного! Isaiah 22:25 Того дня, — говорить Господь Саваот, — похитне́ться кіло́к, що був в певне місце забитий, і буде відру́баний та й упаде́, — і зни́щений буде тяга́р, що на ньому, бо так каже Госпо́дь! Isaiah 23:0
Isaiah 23:1 Пророцтво про Тир. Голосіть, кораблі Таршішу, бо Тир поруйно́ваний: без домів і без входу з кіттейського кра́ю. Так було їм відкрито. Isaiah 23:2 Замовчіте, мешка́нці надмо́р'я! Сидо́нські купці, які морем пливуть, тебе перепо́внили. Isaiah 23:3 І насіння Шіхору у во́дах великих, жни́во Ріки то набу́ток його, і наро́дам він став за торго́вицю. Isaiah 23:4 Соро́мся, Сидо́не, сказало бо море, мо́рська тверди́ня, говорячи: я не терпіла з поро́ду та не породила, і не виховала юнакі́в, і дівчат я не ви́кохала. Isaiah 23:5 Коли до Єгипту ця звістка прибу́де, вони затремтя́ть, як на зві́стку про Тир. Isaiah 23:6 Перейді́ть до Таршішу, ридайте, мешка́нці надмо́р'я! Isaiah 23:7 Чи це ваше місто веселе, що поча́ток його з давен-да́вна? Його но́ги несуть його в далечину́ осели́тися. Isaiah 23:8 Хто́ це постанови́в був про Тир, що корони давав, що князя́ми бували купці його, а його торговці́ на землі були в шані? Isaiah 23:9 Господь Саваот це призна́чив, щоб збезче́стити пиху́ всякій славі, щоб усіх славних землі злегкова́жити. Isaiah 23:10 Перейди ти свій край, мов Ріка́, до́чко Таршішу, — вже нема перепо́ни — Isaiah 23:11 Свою руку простя́г Він на море, і царства затря́с! Господь про Ханаан наказав, щоб тверди́ню його зруйнува́ти, Isaiah 23:12 і сказав: Не будеш ти більше радіти, збезчещена ді́вчино, до́чко Сидону! Уставай, перейди до Кіттіму, але й там ти спочи́нку не ма́тимеш. Isaiah 23:13 Це земля ханаанська; на ніщо́ оберну́всь цей наро́д, — Ашшур для пустинних звірі́в влаштува́в був її. Вони збудува́ли тут ба́шти варто́ві, і пала́ци її повалили, у руїну її оберну́ли. Isaiah 23:14 Голосіть, кораблі Таршішу, бо спусто́шена ваша тверди́ня! Isaiah 23:15 І станеться в день той, Тир буде забутий на сімдесят літ, як дні панува́ння одно́го царя. По семидесяти літах станеться Тирові, як у тій пісні блудни́ці: Isaiah 23:16 „Візьми гу́сла, і пройди́ся по місті, забута блудни́це! Приємно заграй, багато пісе́нь заспіва́й, щоб тебе пригада́ли!“ Isaiah 23:17 І буде, як сімдесят літ покінчи́ться, згадає про Тира Господь, і зно́ву він братиме плату за блудоді́йство, і чинитиме блуд з усіма царствами світу на поверхні землі. Isaiah 23:18 І стане набу́ток його та прибуток його із торгі́влі Господе́ві присвя́ченим. Не буде збиратися він і не буде ховатись, бо набу́ток його буде тим, хто сидітиме перед обличчям Господнім, щоб їсти доси́та та мати розкішну одежу. Isaiah 24:0
Isaiah 24:1 Ось Господь нищить землю й пусто́шить її, й оберта́є поверхню її, а мешканців її розпоро́шує. Isaiah 24:2 І стане священик як і наро́д, а пан — немов раб, пані, — як невільниця її, продаве́ць — немов той покупе́ць, боргува́льник — немов винува́тець, віри́тель — як довжни́к. Isaiah 24:3 Земля буде доще́нту зруйно́вана та пограбо́вана вся, бо це слово Госпо́дь проказа́в, — Isaiah 24:4 засумує, зів'я́не земля, ослабіє й зів'яне вселе́нна, ослабіють вельможі наро́ду землі. Isaiah 24:5 Й оскверни́лась земля під своїми мешка́нцями, бо переступи́ли зако́ни, постано́ву порушили, зламали вони запові́та відві́чного. Isaiah 24:6 Тому землю прокля́ття поїло, й оде́ржали кару мешка́нці її, тому то згоріли мешка́нці землі, і небагато людей позоста́лося. Isaiah 24:7 Сумує вино молоде, виногра́дина в'я́не, усі радісносе́рді зідха́ють, Isaiah 24:8 спини́лися радощі бубнів, галас веселуні́в переста́в, затихла потіха від гу́сел! Isaiah 24:9 При пісні вина вже не п'ють, став гірки́м п'янкий на́пій для тих, хто його попиває. Isaiah 24:10 Зруйно́ване місто спусто́шене, всі доми́ позами́кані, щоб не ввійти. Isaiah 24:11 На вулицях крик за вином, усяка радість поме́ркла, веселість землі на вигна́ння пішла, — Isaiah 24:12 позоста́лося в місті спусто́шення, і розбита на зва́лище брама. Isaiah 24:13 Бо так буде посеред землі, посеред наро́дів, як при оббива́нні оливки, немов при визби́руванні, коли збір винограду скінчи́вся. Isaiah 24:14 Свій голос піді́ймуть і будуть радіти, через величність Господню викри́кувати голосно будуть від моря. Isaiah 24:15 Тому Господа славте на сході, на морськи́х острова́х Ім'я Господа, Бога Ізраїлевого! Isaiah 24:16 Ми чуємо співи від кра́ю землі: „Слава Праведному!“ Але я сказав: Гину, гину, ой горе мені: Грабі́жники гра́блять, і грабую́чи, граблять грабі́жно! Isaiah 24:17 Страх і яма та па́стка на тебе, мешка́нче землі! Isaiah 24:18 І станеться, той, хто втікатиме від крику жа́ху, до ями впаде́, хто ж із ями вихо́дить, буде схо́плений в па́стку, бо відкриті розтво́ри згори́, а підста́ви землі затремтіли. Isaiah 24:19 Земля поруйно́вана зо́всім, земля поторо́щена, вся земля захита́лась. Isaiah 24:20 Захиталась земля, немов п'я́ний, і ру́хається, мов нічлі́жний курінь, і вчинився над нею тяжки́м її гріх, і впала вона, й більш не встане! Isaiah 24:21 І станеться в день той, Господь навісти́ть військо висоти на висоті, і зе́мних царів на землі, — Isaiah 24:22 і будуть зібрані ра́зом, мов в'я́зні до ями, й у в'язни́цю вони будуть за́мкнені, а по днях багатьох будуть наві́щені! Isaiah 24:23 Місяць тоді засоро́миться та застида́ється сонце, бо Господь Саваот зацарюва́в на Сіонській горі та в Єрусалимі, а перед старі́шими слава Його! Isaiah 25:0
Isaiah 25:1 Господи, — Ти мій Бог! Я буду Тебе велича́ти, хвали́тиму Йме́ння Твоє, бо Ти чудо вчинив, виконав давні прире́чення, певную правду! Isaiah 25:2 Бо Ти купою каменя місто вчинив, укріплене місто — руїною, чужине́цький пала́ц перестав бути містом, навіки не буде воно відбудо́ване! Isaiah 25:3 Тому буде хвалити Тебе наро́д сильний, місто лю́дів наси́льників буде боятись Тебе, Isaiah 25:4 бо твердинею став Ти нужде́нному, твердинею став для убогого в час його у́тиску, охороною від хуртови́ни, тінню від спе́ки, — і дух тих наси́льників був немов хуртови́на на сті́ну! Isaiah 25:5 Як спеко́ту в пустині, Ти крики чужи́нців прибо́ркав; як тінню від хмари спеко́ту, спів наси́льників так Він приглу́шить. Isaiah 25:6 І вчи́нить Господь Саваот на горі цій гости́ну з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпіко́вого то́вщу, із очи́щених вин молодих. Isaiah 25:7 І Він на горі цій пони́щить засло́ну, заслону над усіма наро́дами, та покриття́, що розтягнене над усіма лю́дами. Isaiah 25:8 Смерть знищена буде наза́вжди, і витре сльозу́ Господь Бог із обличчя усякого, і га́ньбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав. Isaiah 25:9 І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію — і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, — тішмося ж ми та радіймо спасі́нням Його! Isaiah 25:10 Бо Господня рука на горі цій спочи́не, Моав же на місці своєму пото́птаний буде, як солома вито́птується у гної́вці, Isaiah 25:11 і простя́гне він руки свої серед неї, немов той плива́к простягає, щоб пли́вати, і прини́зить пиху́ його Він разом з пі́дступами його рук. Isaiah 25:12 А високу твердиню цих мурів твоїх Він розва́лить, пони́зить, на землю їх кине, у по́рох! Isaiah 26:0
Isaiah 26:1 Того дня заспівають у Юдинім кра́ї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасі́ння за мури й примурки. Isaiah 26:2 Відчиняйте воро́та, і хай вві́йде люд праведний, хто вірність хоронить! Isaiah 26:3 Думку, опе́рту на Тебе, збереже́ш Ти у повнім споко́ї, бо на Тебе наді́ю вона поклида́є. Isaiah 26:4 Надійтеся за́вжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна тверди́ня! Isaiah 26:5 Бо зни́зив Він тих, хто заме́шкує на висоті́, неприступне те місто — пони́зив його, Він пони́зив його до землі, повали́в аж у по́рох його! Isaiah 26:6 Його топче нога, — но́ги вбогого, сто́пи нужде́нних. Isaiah 26:7 Про́ста дорога для праведного, путь праведного Ти вирі́внюєш. Isaiah 26:8 І на дорозі суді́в Твоїх, Господи, маємо надію на Те́бе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожада́ння моєї душі, — Isaiah 26:9 за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозара́нку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то ме́шканці світу навчаються правди! Isaiah 26:10 Хоч буде безбожний поми́луваний, то проте́ справедливости він не навчи́ться: у краю́ правоти́ він чинитиме лихо, а вели́чности Господа він не побачить! Isaiah 26:11 Господи, підняла́ся рука Твоя ви́соко, та не бачать вони! Нехай же побачать горли́вість Твою до наро́ду, і нехай посоро́мляться, хай огонь пожере́ ворогів твоїх! Isaiah 26:12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти докона́в! Isaiah 26:13 Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Те́бе, та тільки Тобою ми згадуємо Йме́ння Твоє. Isaiah 26:14 Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому́ Ти наві́дав та ви́губив їх, і зате́р всяку зга́дку про них. Isaiah 26:15 Розмно́жив Ти, Господи, люд, розмно́жив Ти люд, і просла́вив Себе, всі границі землі Ти дале́ко посу́нув. Isaiah 26:16 Господи, в го́рі шукали Тебе́, шепіт проха́ння лили́, коли Ти їх карта́в. Isaiah 26:17 Як жінка вагі́тна до по́роду збли́жується, в своїх болях тремти́ть та кричи́ть, — так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм: Isaiah 26:18 ми були вагітни́ми та ко́рчилися з бо́лю, немов би роди́ли ми вітер, ми спасі́ння землі не вчинили, і ме́шканці все́́світу не народи́лись. Isaiah 26:19 Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому́ пробуді́ться й співайте, ви ме́шканці по́роху, бо роса Твоя — це роса зці́лень , і земля ви́кине мертвих! Isaiah 26:20 Іди, мій наро́де, ввійди до поко́їв своїх, і свої двері замкни́ за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість пере́йде! Isaiah 26:21 Бо Господь ось виходить із місця Свого́, наві́дати провини мешка́нців землі, кожного з них, — і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх! Isaiah 27:0
Isaiah 27:1 У той день наві́дає Господь Своїм тверди́м, і дужим та сильним мече́м левіята́на, змія прудко́го, і левіята́на, змія звивко́го, і драко́на, що в морі, заб'є. Isaiah 27:2 У той день заспівайте про нього, про виноградник прина́дний: Isaiah 27:3 Я Господь, його Сто́рож, щохвилі його Я напо́юю; щоб хто не наві́дав його, стережу́ його вдень та вночі, Isaiah 27:4 Я гніву не маю. Хто Мені дасть терни́ну й будя́ччя, — на бій Я піду́ проти них, і спалю́ їх усіх! Isaiah 27:5 Хіба буде держа́тися міцно Мого він за́хисту, щоб мир учини́ти зо Мною, зо Мною щоб мир учини́ти! Isaiah 27:6 Яків у майбу́тньому пу́стить корі́ння, розцвіте́ться Ізра́їль і пу́п'янки пу́стить, і поверхню вселенної пло́дом напо́внять. Isaiah 27:7 Чи Він ура́зив його, як ура́зив того, хто бив був його? Чи він був забитий, як забиті були його вби́вники? Isaiah 27:8 Ти вигнав його, відіслав його й су́дишся з ним, вигнав його Своїм по́дувом сильним у день схі́днього вітру. Isaiah 27:9 Тому вина Якова буде оку́плена цим, а це плід увесь: усу́нення з нього гріха́, коли він учинить каміння все же́ртівника побитим, немов грудки́ крейди, і не стоятимуть більше Аста́рти, і стовпи́ на честь сонця. Isaiah 27:10 Бо місто укрі́плене буде само́тнє, мешка́ння покинене та позоста́влене, мов би пустиня, — там па́стися буде теля, і там буде лежати воно, та пони́щить галу́зки його. Isaiah 27:11 Коли ви́сохнуть ві́ття його, то пола́мане буде, — жінки при́йдуть і спалять його. А що це нерозумний наро́д, тому милосердя до нього Творе́ць його мати не буде, і не буде ласка́вий до нього Створи́тесь його́. Isaiah 27:12 І станеться в день той, плоди́ помоло́тить Господь від бігу ріки до потоку єгипетського, а ви по одно́му позби́рані будете, сино́ве Ізраїля! Isaiah 27:13 I станеться в день той, і буде засу́рмлено в велику сурму́, і при́йдуть, хто гинув у кра́ї асирійському, і вигна́нці до кра́ю єгипетського, і будуть вони на святій горі в Єрусалимі вклонятися Господе́ві. Isaiah 28:0
Isaiah 28:1 Горе тобі, Самарії, короні пишно́ти Єфре́млян п'яни́х, квітці зів'ялій краси́ його го́рдости, що лежить на верхі́в'ї долини врожа́йної, від вина поп'яні́лих! Isaiah 28:2 Ось поту́жний та сильний у Господа, — мов злива із градом, мов буря руїнна, мов по́відь сильна́, заливна́, його кине на землю із силою! Isaiah 28:3 Ногами пото́птана буде корона пишно́ти Єфре́млян п'яни́х, Isaiah 28:4 і станеться квітка зів'я́ла краси́ його гордости, що на верхі́в'ї долини врожайної, немов передчасно дозріла та смо́ква, що її як побачить люди́на, ковтає її, як вона ще в долоні його! Isaiah 28:5 Стане Господь Саваот того дня за прекрасну корону, і за пишний вінок для останку наро́ду Його, Isaiah 28:6 і духом права тому́, хто сидить у суді, і хоробрістю тим, хто до брами пове́ртає бій! Isaiah 28:7 І ось ці від вина позбива́лись з дороги, і від п'янко́го напо́ю хитаються: священик і пророк позбива́лись з дороги напо́єм п'янки́м, від вина збаламу́тились, від напо́ю п'янко́го хита́ються, блу́дять вони у видіннях, у постановах своїх спотика́ються. Isaiah 28:8 Бо всі столи повні блюво́тою калу, аж місця нема! Isaiah 28:9 „Кого буде навчати пізна́ння, і кому́ виясняти об'я́влення буде? Відставлених від молока чи від перс повідлу́чуваних? Isaiah 28:10 Бо на заповідь заповідь, заповідь на заповідь, пра́вило на пра́вило, пра́вило на пра́вило, трохи тут, трохи там“. Isaiah 28:11 Тому незрозумілими у́стами й іншою мовою буде казати наро́дові цьому Isaiah 28:12 Отой, Хто до них говорив: „Це спочи́нок! Дайте змученому відпочи́ти, — і це відпочинок“, — та вони не хотіли послухати. Isaiah 28:13 І станеться їм слово Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, пра́вило на пра́вило, правило на правило, трохи тут, трохи там, щоб пішли та попадали на́взнак, і щоб були зла́мані й впали до па́стки й злови́лися!
Isaiah 28:14 Тому то послухайте слова Господнього, ганьби́телі, що пануєте над тим наро́дом, що в Єфусалимі! Isaiah 28:15 Бо кажете ви: „Заповіта ми склали зо смертю і з шео́лом зробили умову. Як перейде той бич, мов вода заливна́, то не при́йде до нас, бо брехню́ ми зробили притулком своїм, і в брехні́ ми схова́лись!“ Isaiah 28:16 Тому́ Господь Бог сказав так: Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя ви́пробуваного, нарі́жного, дорогого, міцно закла́деного. Хто вірує в нього, не буде той засоро́млений! Isaiah 28:17 І право за міри́ло Я покладу́, а справедливість — вагою; і приту́лок брехні́ град понищить, а схо́вище во́ди заллють! Isaiah 28:18 І заповіт ваш із смертю пола́маний буде, а ваша умова з шео́лом не втри́мається: як пере́йде нищівна́ ка́ра, то вас вона сто́пче! Isaiah 28:19 Коли тільки пере́йде вона, вона вас забере, бо щора́нку вона перехо́дити буде, удень та вночі, — і ста́неться, — тільки з тремтінням ви бу́дете слу́хати звістку про це. Isaiah 28:20 Бо буде постеля коротка, щоб на ній розтягну́тись, а покрива́ло вузьке, щоб накри́тися ним, Isaiah 28:21 Бо повстане Господь, немов на горі Перацім; затремтить Він у гніві, немов у долині в Гів'оні, щоб Свій чин учинити, предивний Свій чин, щоб зробити роботу Свою, незви́чайну роботу Свою! Isaiah 28:22 Тож не насміха́йтесь тепер, щоб не стали міцнішими ваші кайда́ни, бо призна́чене зни́щення чув я від Господа, Бога Саваота, про всю землю. Isaiah 28:23 Візьміть це до ушей і почуйте мій голос, послухайте пильно й почуйте мій голос! Isaiah 28:24 Чи кожного дня о́ре ра́тай на по́сів, ралить землю свою й борону́є? Isaiah 28:25 Чи ж, як рівною зробить поверхню її, він не сіє чорну́ху й не кидає кмин, не розсіва́є пшеницю та просо й ячмінь на озна́ченім місці, а жито в ме́жах її? Isaiah 28:26 І за правом напу́тив його, його Бог його ви́вчив цього́: Isaiah 28:27 Бож не бороно́ю чорну́ха молотиться, і ко́ло возо́ве не ходить по кмині, а палицею б'ють чорну́ху та києм — той кмин. Isaiah 28:28 Розтирається збіжжя? Ні, бо його не наза́вжди моло́титься ко́нче, і підганяють ко́ло возо́ве та коні на нього, а не розтирають його. Isaiah 28:29 І це вийшло від Господа Саваота, — чудова порада Його, і велика премудрість Його! Isaiah 29:0 Isaiah 29:1 Горе Аріїлу, Аріїлу, місту, що Давид у нім таборува́в! Рік до року додайте, хай свя́та закі́нчать свій круг! Isaiah 29:2 І прити́сну Аріїла, і станеться ле́мент та плач, і він стане на мене, як о́гнище Боже. Isaiah 29:3 І ота́борюся проти тебе навко́ло, і сторо́жею сти́сну тебе, і ба́шти поставлю на тебе. Isaiah 29:4 І ти будеш пони́жений, і будеш з землі говорити, і приглу́шено буде звучати твоє слово. І стане твій голос з землі, мов померлого дух, і шепоті́тиме з пороху слово твоє. Isaiah 29:5 І буде юрба́ ворогів твоїх, мов тонкий пил, юрба ж насильників — мов поло́ва зникли́ва, і це станеться нагло, рапто́вно. Isaiah 29:6 Господь Саваот тебе громом та трусом наві́дає, і шумом великим, вихром та бурею, та огняни́м їдким по́лум'ям. Isaiah 29:7 І буде, як сон, як виді́ння нічне́ та юрба́ всіх народів, що на Аріїла воюють, і всі, хто воює на нього, і проти тверди́ні його, і хто йому докучає. Isaiah 29:8 І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він — і порожня душа його, і мов спра́гнений бачить у сні, ніби п'є, а прокинеться він — і ось змучений, а душа його спра́гнена! Та́к буде на́товпові всіх наро́дів, що пі́дуть війною на го́ру Сіон. Isaiah 29:9 Одубі́йте й дивуйтесь, заліпіть собі очі й ослі́пніть! Вони повпива́лися, та не вином, захитались, та не від п'янко́го напо́ю, Isaiah 29:10 бо вилив Господь на вас духа глибокого сну та закрив ваші очі, затьма́рив пророків і ваших голів та прови́дців! Isaiah 29:11 І буде вам кожне видіння, немов би слова запеча́таної книжки, що дають її тому́, хто вміє читати, та кажуть: „Читай но оце“, та відказує той: „Не мо́жу, — вона ж запеча́тана“. Isaiah 29:12 І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: „Читай но оце“, та відказує той: „Я не вмію читати“. Isaiah 29:13 І промовив Господь: За те, що наро́д цей уста́ми своїми набли́жується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене — заучена заповідь лю́дська, Isaiah 29:14 тому Я ось ізно́ву предивне вчиню́ з цим наро́дом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається. Isaiah 29:15 Горе тим, що гли́боко за́дум ховають від Господа, і чиняться в те́мряві їхні діла, і що говорять вони: „Хто нас бачить, і хто про нас знає?“ Isaiah 29:16 О, ваша фальшивосте! Чи ганча́р уважається рівним до глини? Чи зро́блене скаже про майстра свого: „Він мене не зробив“, а твір про свого творця́ говоритиме: „Він не розуміє цього“? Isaiah 29:17 Хіба за короткого ча́су Ліван на садка не обе́рнеться, а садок порахо́ваний буде за ліс? Isaiah 29:18 І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темно́ти та з те́мряви бачити будуть, Isaiah 29:19 і суми́рні побі́льшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля ті́шитись будуть! Isaiah 29:20 Бо скінчи́вся наси́льник, і минувся насмі́шник, і пони́щені всі ті, хто дба́є про кривду, Isaiah 29:21 хто судить люди́ну за слово одне, на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять па́стку, і праведного випиха́ють обма́ною. Isaiah 29:22 Тому́ то Господь, що викупив Авраама, сказав домові Якова так: Не буде тепер засоро́млений Яків, й обличчя його не поблі́дне тепер, Isaiah 29:23 бо як він серед себе побачить діте́й своїх, чин Моїх рук, вони будуть святи́ти Моє Ймення, і посвятять Святого Якового, і будуть боятися Бога Ізраїля! Isaiah 29:24 Тоді́ то хто блу́дить у дусі, ті розум пізна́ють, а хто ре́мствує, ті поу́ки навча́ться! Isaiah 30:0
Isaiah 30:1 Горе синам неслухня́ним, говорить Господь, що чинять наради, які не від Мене, і складають умови, — та без Духа Мого, щоб додати гріх на гріх, Isaiah 30:2 що йдуть, щоб зійти до Єгипту, але Моїх уст не питали, щоб за́хисту у фараона шукати, і щоб сховатися в тіні Єгипту! Isaiah 30:3 І стане вам соромом за́хист отой фараонів, а хова́ння у тіні Єгипту — за га́ньбу, Isaiah 30:4 бо в Цоані були його провідники́, і його посланці́ до Ханесу прийшли. Isaiah 30:5 Вони посоро́млені будуть усі за наро́д, що не буде кори́сний для них, що не буде на поміч і не на пожи́ток, а на сором та га́ньбу. Isaiah 30:6 Пророцтво про Бегемота пі́вдня. В краю у́тиску та переслі́дування, звідки леви́ця та лев, гадюка й огни́стий летю́чий драко́н, носять багатство своє на хребті́ молодих ослюкі́в, і скарби свої на верблю́жім горбі́ до наро́ду, який не поможе. Isaiah 30:7 А Єгипет, — його поміч марна́ та пуста́, тому́ то я кликнув на теє: Рагав, сидіти спокійно! Isaiah 30:8 Тепер увійди, напиши на табли́ці для них, і в книжці спиши це, і нехай на пізніші часи́ воно буде і сві́дком навіки. Isaiah 30:9 Бо це неслухняний наро́д, це брехливі сини́, сини́, що не хочуть послухати науки Господньої, Isaiah 30:10 що говорять прови́дцям: „Не бачте!“ а пророкам: „Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладе́ньке, передба́чте ома́нливе, Isaiah 30:11 уступіться з дороги, збо́чте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого!“ Isaiah 30:12 Тому́ промовляє Святий Ізраїлів так: За те, що ви не́хтуєте оцим словом, і надію кладе́те на тиск та круті́йство, і на це опира́єтеся, Isaiah 30:13 тому буде для вас ця прови́на, як ви́лім, що має впасти, що зя́є на мурі високім, що нагло, рапто́вно приходить руїна його! Isaiah 30:14 I Він поруйнує його, як руйнується по́суд ганча́рський, розбиваючи без милосердя його, і в ула́мках його не знайдеться ані черепка́, щоб із о́гнища взяти огню́ чи води зачерпну́ти з кринички. Isaiah 30:15 Бо так промовляє Господь, Бог, Святий Ізраїлів: Коли ви наве́рнетесь та спочи́нете, то врято́вані будете, сила вам буде в ути́шенні та в сподіва́нні. Та ви не хотіли, Isaiah 30:16 і казали: „О ні, бо на ко́нях втечемо“, тому́ то втікати ви будете, „На баски́х ми поїдемо“, тому стануть баски́ми пого́ничі ваші! Isaiah 30:17 Від крику одно́го — поли́не одна тисяча, від крику п'ятьох — дремене́те ви всі, аж зоста́нетеся, немов що́гла ота на верше́чку гори, і немов пра́пор на взгі́р'ї! Isaiah 30:18 І проте Господь буде чекати, щоб помилувати вас, і тому́ Він піді́йметься, щоб милосердя вчинити над вами. Бо Господи — то Бог правосу́ддя: блаженні всі ті, хто наді́ю на Нього кладе́! Isaiah 30:19 Бо ти, о наро́де в Сіоні, що в Єрусалимі сидиш, плакати — не будеш ти плакати: милости́вим поправді Він буде до тебе на голос блага́ння твого, і як почує його, відповість Він тобі. Isaiah 30:20 І дасть вам Господь хліба в у́тиску і воду в гноби́тельстві, та твої вчителі́ вже не бу́дуть хова́тись, і очі твої вчителі́в твоїх бачити бу́дуть. Isaiah 30:21 А коли ви відхи́литесь право́руч, чи пі́дете ліво́руч, то вуха твої будуть чути те слово, яке позад тебе казатиме: „Це та дорога, — просту́йте ви нею!“ Isaiah 30:22 І нечистим учините ви поволо́ку бовва́нів своїх із срібла́ й покриття́ на божка́ золотого свого, розпоро́шиш ти їх, як нечисте, і „геть" скажеш йому́. Isaiah 30:23 І Він пошле дощ на насіння твоє, яким бу́деш обсі́ювати землю, та хліб урожаю землі, — і пожи́вний та ситий він буде. Того дня на широкім пасо́виську па́стися буде твоя череда́, Isaiah 30:24 а воли й віслюки́, що обро́блюють землю, будуть мі́шанку їсти солону, лопа́тою й ві́ялкою перечи́щену. Isaiah 30:25 І на кожній високій горі та на кожному взгі́р'ї високому бу́дуть струмки́ та пото́ки води в день великого бо́ю, коли ба́шти попа́дають. Isaiah 30:26 І світло місяця стане, немов світло сонця, світло ж сонця усе́меро буде ясніше, як сімох днів, у той день, як Господь перев'я́же злама́ння народу Свого та заго́їть пора́нення вдару Свого! Isaiah 30:27 Ось Іме́ння Господнє прихо́дить здале́ка, палахкоти́ть Його гнів, і здійма́ється тя́жко: Його уста обу́рення повні, язик же Його, як жеру́щий огонь, Isaiah 30:28 Його ж подих, як пото́п заливни́й, що до шиї сяга́є, щоб просі́яти люди на ситі погибелі. І буде на ще́лепах людів вузде́чка, що тя́гне до блу́ду. Isaiah 30:29 Буде пісня для вас, як за но́чі освя́чення свята, і радість сердечна, мов у то́го, хто ходить з сопі́лкою, щоб вийти на го́ру Господню до Скелі Ізраїля. Isaiah 30:30 І Господь дасть почути велич голосу Свого, опуска́ння ж раме́на Свого покаже у гніві бурхли́вому та в огняно́му жеру́щому по́лум'ї, у бурі й дощі, та в камі́нному граді! Isaiah 30:31 Бо від голосу Господа буде лякатись Ашшу́р, що жезлом буде битий. Isaiah 30:32 І станеться, кожне уда́рення кия кара́ння Його, що на нього Господь покладе, буде з бу́бнами й а́рфою, і Він рухом Своєї руки воюватиме з ним у боя́х. Isaiah 30:33 Бо давно пригото́влений То́фет, — пригото́влений він і для царя, глибоким, широким учи́нений; на бага́тті огню його й дров багате́нно, — запалить його подих Господній, немов би пото́ка сірча́ного! Isaiah 31:0
Isaiah 31:1 Горе тим, що в Єгипет по поміч ідуть, що на ко́ней спираються, і на колесни́ці надію свою́ покладають, — вони бо числе́нні! та на верхівці́в, — бо вони дуже сильні! але на Святого Ізраїлевого не дивляться, і до Господа не зверта́ються! Isaiah 31:2 Та мудрий і Він, і спрова́дить лихе, і Своїх слів не відмінить, і піді́йметься Він проти дому безбожних, і проти помочі несправедливих. Isaiah 31:3 А Єгипет — не Бог, а люди́на, а коні їхні — тіло, не дух: як простя́гне Господь Свою руку, то спіткне́ться пома́гач, впаде́ і підпома́ганий, — і ра́зом вони всі погинуть! Isaiah 31:4 Бо до мене Господь сказав так: Як му́ркає лев чи левчу́к над своєю здоби́ччю, хоч покликана буде на нього юрба́ пастухів, він голосу їхнього не лякається, та не боїться їхнього крику, — так зі́йде Господь Саваот воюва́ти на Сіонській горі та на взгі́р'ї її! Isaiah 31:5 Як пта́хи летю́чі пташа́т, так Єрусалима Господь Саваот охоро́нить, охоро́нить літа́ючи, та збереже́, пощади́ть та врятує! Isaiah 31:6 Верніться до Того, від Кого далеко відпа́ли, сино́ве Ізраїлеві! Isaiah 31:7 Бо дня того обри́дить собі чоловік божків срібних своїх та бовва́нів своїх золотих, що вам наробили на гріх руки ваші. Isaiah 31:8 І Ашшу́р упаде́ від меча не чоловіка, і його пожере́ меч не люди́ни; і він побіжить не перед мечем, і стануть його юнаки́ кріпака́ми. Isaiah 31:9 А скеля його промине́ться від стра́ху, і владики його затриво́жаться перед прапором. Так говорить Господь, що має огонь на Сіоні, а в Єрусалимі у Нього горни́ло. Isaiah 32:0
Isaiah 32:1 Тож за праведністю царюва́тиме цар, а князі володі́тимуть за правосу́ддям. Isaiah 32:2 І станеться кожен, як за́хист від вітру, і немов та заслона від зли́ви, як пото́ки води на пустині, як тінь скелі тяжко́ї на спраглій землі. Isaiah 32:3 І не будуть заплю́щені очі видю́щих, і слухатимуть ву́ха тих, які слухають! Isaiah 32:4 І знання́ розумітиме серце нерозва́жних, а язик недорі́куватих поспішить говорити вира́зно. Isaiah 32:5 Не будуть вже кликати достойним глупця́, а на обма́нця не скажуть шляхе́тний, Isaiah 32:6 бо глупо́ту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облу́дне, щоб душу голодного ви́порожнити й напо́ю позбавити спра́глого! Isaiah 32:7 А лукавий — лихі його чини: він лихе замишляє, щоб ни́щити скро́мних словами брехли́вими, як убогий говорить про право, Isaiah 32:8 а шляхе́тний міркує шляхе́тне, і стоїть при шляхе́тному. Isaiah 32:9 Устаньте, безжу́рні жінки́, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте сло́ва мого! Isaiah 32:10 Днів багато на рік ви, безтурботні, тремті́тимете, бо збір винограду скінчи́вся, а згрома́дження пло́ду не при́йде! Isaiah 32:11 Тремтіть, ви безжу́рні, дрижіть, безтурбо́тні, роздягніться, себе обнажі́ть, опережі́ться по сте́гнах! Isaiah 32:12 За прина́дні поля́ будуть битися в груди, за виноградник урожайний. Isaiah 32:13 На землі́ цій наро́ду мого зійде те́рен й будя́ччя, по всіх домах радости спалени́на, на місті веселому. Isaiah 32:14 Бо па́лац опу́щений буде, міський го́мін замо́вкне, О́фел та ба́шта навік стануть я́мами, радістю диких ослів, пасови́ськом чері́д, Isaiah 32:15 аж Дух з височини́ проллє́ться на нас, а пустиня в садо́к обе́рнеться, а садок порахо́ваний буде за ліс! Isaiah 32:16 Тоді пробува́тиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда. Isaiah 32:17 І буде роботою істини — мир, а працею правди — спокійність й безпе́ка навіки. Isaiah 32:18 І осяде наро́д мій у мешка́нні спокі́йнім, і в безпечних місця́х, і в спокійних місцях відпочи́нку. Isaiah 32:19 І буде па́дати град на пова́лений ліс, і зни́зиться місто в долину. Isaiah 32:20 Блаженні ви, сівачі понад всякими во́дами, що відпуска́єте ногу воло́ві й ослові на волю! Isaiah 33:0
Isaiah 33:1 Горе тобі, що пусто́шиш, хоч сам не спусто́шений, тобі, що грабу́єш, хоч тебе й не грабо́вано! Коли ти пусто́шити скінчи́ш, — опусто́шений будеш, коли грабува́ти скінчи́ш, тебе пограбу́ють. Isaiah 33:2 Господи, змилуйсь над нами, — на Тебе наді́ємось ми! Будь їхнім раме́ном щоранку та в час у́тиску нашим спасі́нням! Isaiah 33:3 Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого виви́щення розпоро́шаться люди. Isaiah 33:4 І ваша здобич збереться, як збирають тих ко́ників, як літає ота сарана́, — так кидатись будуть на неї. Isaiah 33:5 Величний Господь, бо на височині́ пробува́є; Він напо́внив Сіон правосу́ддям та правдою. Isaiah 33:6 І буде безпека за ча́су твого, щедро́та спасі́ння, мудрости та пізна́ння. Страх Господній — бу́де він ска́рбом його́. Isaiah 33:7 Тож по вулицях їхні хоро́брі кричать, гірко плачуть прові́сники миру. Isaiah 33:8 Биті дороги поро́жніми стали, нема мандрівця́ на дорозі! Він зламав заповіта, знева́жив міста́, злегковажив люди́ну. Isaiah 33:9 Сумує та слабне земля, засоро́мився й в'яне Лива́н, став Саро́н немов пу́ща, Баша́н та Карме́л своє листя зрони́ли. Isaiah 33:10 Нині воскре́сну, говорить Госпо́дь, нині просла́влюсь, нині буду возне́сений! Isaiah 33:11 Заваготі́єте сіном, стерню́ ви породите; дух ваш — огонь, який вас пожере́. Isaiah 33:12 І стануть наро́ди за місце палі́ння вапна́, за терни́ну потя́ту, і будуть огнем вони спа́лені. Isaiah 33:13 Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі́, Мою силу! Isaiah 33:14 Затривожились грішні в Сіоні, і тре́пет безбожних обняв. „Хто з нас ме́шкатиме при жеру́щім огні? Хто з нас ме́шкати буде при вічному огнищі?“ Isaiah 33:15 Хто хо́дить у правді й говорить правдиве, хто бри́диться зи́ском насилля, хто долоні свої випоро́жнює, щоб хабара́ не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопроли́ття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла, — Isaiah 33:16 той перебуватиме на високо́стях, ске́льні твердині — його недоступна оселя, його хліб буде да́ний йому, вода йому за́вжди запе́внена! Isaiah 33:17 Твої очі побачать Царя в Його пишній красі́, будуть бачити землю далеку. Isaiah 33:18 Твоє серце розду́мувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчи́слює ба́шти? Isaiah 33:19 Уже не побачиш наро́ду зухвалого, народу глибокомо́вного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязи́кого, якого не можна було б зрозуміти. Isaiah 33:20 Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібра́нь, — очі твої вгледять Єрусалим, мешка́ння спокійне, скинію ту незруши́му, — кі́лля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться. Isaiah 33:21 Бо вели́чний Господь для нас тільки ота́м, — місце потоків й просто́рих річо́к, — не ходить по ньому весло́вий байда́к, і міцни́й корабе́ль не пере́йде його. Isaiah 33:22 Бо Господь — наш суддя, Господь законода́вець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе́! Isaiah 33:23 Опустилися шну́ри твої, не зміцня́ють підва́лини що́гли своєї, вітри́л не натягують. Тоді будуть ділити награбо́вану здо́бич, і навіть криві грабува́тимуть. Isaiah 33:24 І не скаже мешка́нець „Я хворий!“ І про́щені будуть провини наро́ду, що в ньому живе. Isaiah 34:0
Isaiah 34:1 Набли́зьтеся, люди, щоб чути, наро́ди ж, послухайте! Хай почує земля та все те, що на ній, вселе́нна й наща́дки її! Isaiah 34:2 Господній бо гнів на всі люди, а лютість на все їхнє ві́йсько: Він їх учинив за закля́ття, віддав їх на різь! Isaiah 34:3 І їхні побиті розки́дані будуть, а з трупів їхніх зді́йметься смо́рід, розто́пляться го́ри від їхньої кро́ви. Isaiah 34:4 І небесні світи́ла усі позника́ють, а небо, як звій книжкови́й, буде зви́нене, і всі його зо́рі попа́дають, як спадає оте виногра́дове листя, й як спадає з фіґо́вниці плід недозрі́лий!.. Isaiah 34:5 Бо на небі напо́єний меч Мій,— оце він на Едома спускається та на закля́тий народ Мій на суд: Isaiah 34:6 меч Господній напо́внився кров'ю, став ситий від лою, від крови теля́т та козлі́в, від лою бара́нячих ни́рок, бо Господу жертва в Боцрі й різани́на велика в едо́мській землі. Isaiah 34:7 І бу́йволи зі́йдуть із ними, і телиці з бика́ми, і напо́їться кров'ю їхній край і наси́титься ту́ком їхній порох, — Isaiah 34:8 бо це буде день помсти Господньої, рік заплати за за́колот проти Сіону! Isaiah 34:9 І перемі́няться в смо́лу пото́ки його, його ж порох — у сірку, і смолою палю́чою стане їхній край, Isaiah 34:10 Не погасне вночі ані вдень, дим його підійма́тися буде пові́к, з роду в рід опусто́шений буде, на віки віків не пере́йде по ньому ніхто. Isaiah 34:11 І пося́де його пеліка́н та їжа́к, і перебува́тимуть в ньому сова́ та ворона, і над ним Він розтя́гне міри́льного шнура спусто́шення та виска зни́щення. Isaiah 34:12 Не буде шляхе́тних у ньому, щоб царство там проголоси́ти, і стануть нічи́м усі князі його. Isaiah 34:13 І буде терни́на рости по пала́тах його, кропи́ва й будя́ччя в тверди́нях його, і він стане мешка́нням шака́лів, подвір'ям для стру́сів. Isaiah 34:14 І будуть стрічатися там дикі звірі пустинні з гієнами, а польови́к буде кликати друга свого́; Ліліт тільки там заспоко́їться і зна́йде собі відпочи́нок! Isaiah 34:15 Там ку́блитись буде скаку́ча гадюка й склада́тиме я́йця, і виси́джувати буде та вигріва́тиме яйця свої. Там теж я́струби будуть збиратись один до одно́го. Isaiah 34:16 Пошукайте у книзі Господній й читайте: Із них не забракне ні о́дного, не будуть шукати один о́дного, бо у́ста Його — то вони наказали, а Дух Його — Він їх зібрав! Isaiah 34:17 І Він кинув для них жеребка́, а рука Його шнуром міри́льним його поділила для них, і пося́дуть його аж повік, з роду в рід будуть в нім пробува́ти! Isaiah 35:0
Isaiah 35:1 Звесели́ться пустиня та пу́ща, і радітиме степ, і зацвіте́, мов троя́нда, — Isaiah 35:2 розцвіта́ючи, буде цвісти́ та радіти, буде втіха також та співа́ння, бо да́на йому буде слава Лівану, пишно́та Карме́лу й Саро́ну, — вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога! Isaiah 35:3 Зміцніть руки охля́лі, і підкріпіть спотикли́ві коліна! Isaiah 35:4 Скажіть тим, що вони боязли́вого серця: „Будьте міцні́, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста при́йде, як Божа відплата, — Він при́йде й спасе вас! Isaiah 35:5 Тоді то розплю́щаться очі сліпим і відчи́няться ву́ха глухи́м, Isaiah 35:6 тоді буде скакати криви́й, немов о́лень, і буде співати безмо́вний язик, бо во́ди в пустині заб'ють джерело́м, і потоки в степу́! Isaiah 35:7 І місце сухе стане ста́вом, а спра́гнений край — збірнико́м вод джере́льних; легови́ще шакалів, в якім спочивали, стане місцем трости́ни й папі́русу. Isaiah 35:8 І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята, — не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати наро́дові його; не заблу́дить також нерозумний, як буде тією дорогою йти. Isaiah 35:9 Не буде там лева, і дика звіри́на не піде на неї, не зна́йдеться там, а будуть ходити лиш ви́куплені. Isaiah 35:10 І Господні вику́пленні ве́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, і радість дові́чна на їхній голові! Веселість та радість ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть! Isaiah 36:0
Isaiah 36:1 І сталося, чотирна́дцятого року царя Єзекії прийшов Санхері́в, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх. Isaiah 36:2 І послав асирійський цар великого ча́шника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим ві́йськом, і він став при водово́ді горі́шнього ставу, на битій дорозі поля Валю́шників. Isaiah 36:3 І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер. Isaiah 36:4 І сказав їм великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся? Isaiah 36:5 Чи ду́маєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене? Isaiah 36:6 Ось ти наді́явся опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опира́ється на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто наді́ється на нього! Isaiah 36:7 А коли ти скажеш мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсо́вував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися? Isaiah 36:8 А тепер увійди́ но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в. Isaiah 36:9 І як же ти прожене́ш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана? А ти собі наді́явся на Єгипет ради колесни́ць та верхівці́в! Isaiah 36:10 Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його? Господь сказав був мені: „Піди на той край та й знищ його!“ Isaiah 36:11 І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори до нас но-юдейському в голос при тих людях, що на мурі“. Isaiah 36:12 І сказав великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити: ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою се́чу?“ Isaiah 36:13 І став великий ча́шник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: „Послухайте слів великого царя, царя асирійського! Isaiah 36:14 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекі́я, бо він не зможе врятува́ти вас! Isaiah 36:15 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського. Isaiah 36:16 Не слухайте Єзекі́ї, бо так сказав цар асирійський: „Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки, Isaiah 36:17 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до кра́ю такого ж, як ваш край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників. Isaiah 36:18 Щоб не намовив вас Єзекі́я, говорячи: Господь порятує нас! Чи врятували боги́ тих наро́дів, кожен свій край від руки асирійського царя? Isaiah 36:19 Де боги́ Хамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму? І чи врятували вони Самарі́ю від моєї руки? Isaiah 36:20 Котри́й з-поміж усіх богі́в цих країв урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?“ Isaiah 36:21 І мовчали вони, і не відповіли́ ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав „Не відповідайте йому́!“ Isaiah 36:22 І прийшов Еліяки́м, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з розде́ртими ша́тами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого ча́шника. Isaiah 37:0
Isaiah 37:1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому, Isaiah 37:2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина. Isaiah 37:3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти! Isaiah 37:4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“. Isaiah 37:5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї. Isaiah 37:6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя. Isaiah 37:7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“ Isaiah 37:8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу. Isaiah 37:9 I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи: Isaiah 37:10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя. Isaiah 37:11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований? Isaiah 37:12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі? Isaiah 37:13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“ Isaiah 37:14 І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем. Isaiah 37:15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи: Isaiah 37:16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю! Isaiah 37:17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога. Isaiah 37:18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї. Isaiah 37:19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх. Isaiah 37:20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“ Isaiah 37:21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського. Isaiah 37:22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму! Isaiah 37:23 Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого! Isaiah 37:24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду, Isaiah 37:25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки! Isaiah 37:26 Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх. Isaiah 37:27 А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло. Isaiah 37:28 І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення. Isaiah 37:29 За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти! Isaiah 37:30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід. Isaiah 37:31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру. Isaiah 37:32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це. Isaiah 37:33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле. Isaiah 37:34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь! Isaiah 37:35 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“ Isaiah 37:36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві. Isaiah 37:37 А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї. Isaiah 37:38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон. Isaiah 38:0
Isaiah 38:1 Тими днями смерте́льно захворі́в був Єзекі́я. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: „Так сказав Господь: Заряди́ своєму до́мові, бо ти вмираєш і не будеш жити“. Isaiah 38:2 І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, Isaiah 38:3 та й сказав: „О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в оча́х Твоїх!“ І заплакав Єзекія ревним плачем! Isaiah 38:4 І було Господнє слово до Ісаї, говорячи: Isaiah 38:5 „Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу́ твою ! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ, Isaiah 38:6 і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто. Isaiah 38:7 І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Isaiah 38:8 ось я вертаю тінь ступеня́, що від сонця зійшла на ступе́ні Ахазові, назад на десять ступені́в“. І вернулося сонце на десять ступені́в тими ступе́нями, якими зійшло було. Isaiah 38:9 Ось писа́ння Єзекії, Юдиного царя, коли він був захво́рів та видужав з своєї хвороби: Isaiah 38:10 „Я сказав був: Опі́вдні днів своїх відійду́ до шео́лових брам, решти ро́ків своїх я не ма́тиму. Isaiah 38:11 Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в кра́ї живих, уже між мешка́нцями царства померлих не побачу люди́ни. Isaiah 38:12 Домі́вка моя вже розі́брана, і від мене віді́брана, немов той пасту́ший наме́т; я життя своє зви́нув, мов ткач, — від осно́ви мене Він віді́рве, покі́нчить мене з дня до ночі. Isaiah 38:13 Я кричав аж до ра́нку... Він, як лев, поторо́щить всі кості мої, з дня до ночі покі́нчить зо мною... Isaiah 38:14 Пищу́ я, мов ла́стівка чи жураве́ль, воркочу́, мов той голуб; зани́діли очі мої, визираючи до високо́сти. Господи, прича́влений я, — поручися за мене! Isaiah 38:15 Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандру́ю всі лі́та свої через гі́ркість моєї душі! Isaiah 38:16 Господи, на них, на словах Твоїх, жи́тимуть люди, і в усьо́му цьому́ життя моєї душі, — уздоро́в же мене й оживи́ Ти мене! Isaiah 38:17 Ось терпі́ння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гро́бу гниття́ мою душу, бо Ти кинув за спи́ну Свою всі гріхи мої, Isaiah 38:18 бо не буде ж шео́л прославля́ти Тебе, смерть не буде Тебе вихваля́ти. Не мають надії на правду Твою ті, хто схо́дить до гро́бу. Isaiah 38:19 Живий, тільки живий — Тебе сла́вити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголо́сить про правду Твою! Isaiah 38:20 Господь на спасі́ння мені, і ми будем співати пісноспі́ви свої у домі Господнім по всі́ дні мого життя!“ Isaiah 38:21 А Ісая сказав: „Нехай ві́зьмуть грудку фіґ, і нехай розітру́ть на тому гнояку́, — і видужає! Isaiah 38:22 А Єзекія промовив: „Який знак, що я ввійду́ до Господнього дому? Isaiah 39:0
Isaiah 39:1 Того ча́су послав Меродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листи та дару́нка до Єзекії, бо прочув був, що той захво́рів та ви́дужав. Isaiah 39:2 І радів ними Єзекія, і показав їм скарбни́цю свою, — срібло, і золото, і па́хощі, і добру оли́ву, і всю зброївню свою, і все, що знахо́дилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володі́нні своїм. Isaiah 39:3 І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: „Що́ говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе?“ А Єзекія сказав: „Вони прийшли до мене з дале́кого кра́ю, з Вавилону“. Isaiah 39:4 І той сказав: „Що́ вони бачили в до́мі твоїм?“ І Єзекія сказав: „Усе, що́ в домі моїм, вони бачили, — не було речі, якої не показав би я їм у скарбни́цях своїх.“ Isaiah 39:5 І сказав Ісая до Єзекії: „Послухай же сло́ва Го́спода Савао́та: Isaiah 39:6 Ось прихо́дять дні, і все, що́ в домі твоєму, і що́ були зібрали батьки́ твої аж до цього дня, буде ви́несене аж до Вавилону. Нічого не позоста́неться, говорить Господь... Isaiah 39:7 А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти поро́диш, заберуть, — і вони будуть е́внухами в палатах вавилонського царя!“ Isaiah 39:8 І сказав Єзекія до Ісаї: „Добре Господнє слово, яке ти сказав!“ І поду́мав собі: „Так, мир та безпе́ка буде за моїх днів!“ Isaiah 40:0
Isaiah 40:1 Утіша́йте, втіша́йте наро́да Мого́, говорить ваш Бог! Isaiah 40:2 Промовляйте до серця Єрусалиму, і закли́чте до нього, що ви́повнилась його доля тяжка́, що вина йому ви́бачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа! Isaiah 40:3 Голос кли́че: На пустині вготу́йте дорогу Господню, в степу ви́рівняйте битий шлях Богу нашому! Isaiah 40:4 Хай піді́йметься всяка доли́на, і хай зни́зиться всяка гора́ та підгі́рок, і хай стане круте́ за рівни́ну, а па́сма гірські́ — за доли́ну! Isaiah 40:5 І з'я́виться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо у́ста Господні оце прорекли́! Isaiah 40:6 Голос кли́че: „Звіща́й!“ Я ж спитав: „Про що буду звіща́ти? Всяке тіло — трава, всяка ж слава — як цвіт польови́й: Isaiah 40:7 трава засихає, а квітка зів'я́не, як по́дих Господній пові́є на неї! Справді, наро́д — то трава: Isaiah 40:8 Трава засихає, а квітка зів'я́не, Слово ж нашого Бога пові́ки стоя́тиме! Isaiah 40:9 На го́ру високу зберися собі, благові́снику Сіону, свого голоса сильно підви́щ, благові́снику Єрусалиму! Підви́щ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш! Isaiah 40:10 Ось при́йде Господь, Бог, як сильний, і буде раме́но Його панувати для Ньо́го! Ось із Ним нагоро́да Його, а перед обличчям Його — відпла́та Його. Isaiah 40:11 Він ота́ру Свою буде па́сти, як Па́стир, раме́ном Своїм позбирає ягня́та, і на лоні Своє́му носи́тиме їх, дійнякі́в же прова́дити буде!
Isaiah 40:12 Хто во́ди помі́ряв своєю долонею, а п'я́дею ви́міряв небо, і трети́ною міри обняв пил землі, і гори ті зва́жив ваго́ю, а взгі́р'я — шалька́ми? Isaiah 40:13 Хто Господнього Духа збагну́в, і де́ та люди́на, що ради свої подава́ла Йому́? Isaiah 40:14 З ким ра́дився Він, і той напоу́мив Його, та навчав путі пра́ва, і пізна́ння навчив був Його, і Його напоу́мив дороги розумної? Isaiah 40:15 Таж наро́ди — як кра́пля з відра́, а важать — як порох на ша́льках! Таж Він острови́ підіймає, немов ту пили́нку! Isaiah 40:16 I Ливана не ви́стачить на запалі́ння жерто́вне, не стане й звір'я́ його на цілопа́лення! Isaiah 40:17 Насу́проти Нього всі люди — немов би ніщо́, порахо́вані в Нього марно́тою та порожне́чею. Isaiah 40:18 І до ко́го вподо́бите Бога, і подобу яку ви поста́вите по́руч із Ним? Isaiah 40:19 Ма́йстер божка́ відлива́є, золота́р же його криє золотом, та виливає йому срібляні́ ланцюжки́. Isaiah 40:20 Убогий на да́ра такого бере собі дерево, що не гниє́, розшукує впра́вного ма́йстра, щоб поставив божка́, який не захита́ється. Isaiah 40:21 Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не спові́щено зда́вна було́, чи ви не зрозуміли підва́лин землі? Isaiah 40:22 Він Той, Хто сидить понад кру́гом землі, а мешка́нці її — немов та сарана́. Він небо простя́г, мов ткани́ну тонку́, і розтягнув Він його, мов наме́та на ме́шкання. Isaiah 40:23 Він Той, Хто князі́в оберта́є в ніщо́, робить су́ддів землі за марно́ту: Isaiah 40:24 вони не були ще поса́джені, і не були ще посі́яні, і пень їхній в землі ще не закоріни́вся, та як тільки на них Він дмухну́в, вони повсиха́ли, і буря поне́сла їх, мов ту солому! Isaiah 40:25 І до кого Мене́ прирівня́єте, і йому́ буду рівний? говорить Святий. Isaiah 40:26 Підійміть у височину́ ваші очі й побачте, хто те все створи́в? Той, Хто зо́рі виво́дить за їхнім числом та кличе ім'я́м їх усіх! І ніхто не загу́биться через всесильність та всемогу́тність Його́. Isaiah 40:27 По́що говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: „Закрита доро́га моя перед Господом, і від Бога мого відійшло́ моє право“. Isaiah 40:28 Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відві́чний — Господь, що кі́нці землі Він створи́в? Він не зму́чується та не вто́млюється, і не збагне́нний розум Його. Isaiah 40:29 Він зму́ченому дає силу, а безси́лому — міць. Isaiah 40:30 І пому́чаться хлопці й пото́мляться, і юнаки́ спотикну́тись — спіткну́ться, Isaiah 40:31 а ті, хто наді́ю склада́є на Господа, силу відно́влять, кри́ла піді́ймуть, немов ті орли́, будуть бігати — і не пото́мляться, будуть ходити — і не пому́чаться! Isaiah 41:0
Isaiah 41:1 Послу́хайте мовчки Мене, острови́, а наро́ди, чекайте навча́ння Мого! Хай піді́йдуть і скажуть: Приступі́мо всі ра́зом на су́д! Isaiah 41:2 Хто зо сходу того пробуди́в, що його супрово́дить в ході́ перемога? Він наро́ди дає перед ним та царів на топта́ння, їхнього меча оберта́є на порох, його лука — в солому розві́яну. Isaiah 41:3 Він жене їх, спокійно доро́гою йде, якою він не перехо́див нога́ми своїми. Isaiah 41:4 Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав відда́вна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий! Isaiah 41:5 Бачили це острови́ та жаха́лися, кі́нці землі трипоті́ли, набли́жувались та прихо́дили. Isaiah 41:6 Один о́дному допомагає і гово́рить до брата свого́: „Будь міцни́й!“ Isaiah 41:7 І підбадьо́рує ма́йстер золотаря́, а той, хто молотом гла́дить, того, хто б'є на кова́длі, і каже про спо́єння: Добре воно! і його змі́цнює цвяхами, щоб не хита́лось. Isaiah 41:8 Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе ви́брав, насі́ння Авраама, друга Мого, Isaiah 41:9 ти, якого Я взяв був із кі́нців землі та покликав тебе із окра́їн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відки́нув тебе, Isaiah 41:10 не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню́ Я тебе, і тобі поможу́, і прави́цею правди Своєї тебе Я підтри́маю. Isaiah 41:11 Отож, засоро́мляться та зніякові́ють усі проти тебе запа́лені, стануть нічим та погинуть твої супроти́вники. Isaiah 41:12 Шукатимеш їх, але їх ти не зна́йдеш, своїх супроти́вників; стануть нічим та марно́тою ті, хто прова́дить війну проти те́бе. Isaiah 41:13 Бо Я — Господь, Бог твій, що де́ржить тебе за прави́цю й говорить до тебе: Не бійся, — Я тобі поможу́! Isaiah 41:14 Не бійся, ти Яковів че́рве, ти жме́нько Ізраїлева: Я тобі поможу́, говорить Господь, і твій Викупи́тель — Святий Ізраїлів! Isaiah 41:15 Ось зроблю Я тебе молота́ркою го́строю, ново́ю, зубча́стою, — помоло́тиш ти го́ри та їх поторо́щиш, а підгі́рки поло́вою вчиниш! Isaiah 41:16 Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе́, і буря їх розпоро́шить, і ти будеш утіша́тися Господом, будеш хвали́тись Святим Ізраїлевим. Isaiah 41:17 Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від пра́гнення висох, — Я, Господь, і їх ви́слухаю, Бог Ізраїлів, не лишу́ їх! Isaiah 41:18 Я ріки відкрию на лисих гора́х, а джере́ла — посе́ред долин, оберну́ Я пустиню на о́зеро во́дне, а землю суху́ — на джере́ла! Isaiah 41:19 На пустиню дам ке́дра, ака́цію, ми́рта й масли́ну, поста́влю Я ра́зом в степу́ кипари́са та я́вора й бука, Isaiah 41:20 щоб ра́зом побачили й знали, і пересві́дчились та зрозумі́ли, що Господня рука це зроби́ла, і створив це Святий Ізраїлів! Isaiah 41:21 Принесіть свою справу, говорить Господь, припрова́дьте Мені́ свої до́кази, каже Цар Яковів. Isaiah 41:22 Хай піді́йдуть і хай нам розкажуть, що тра́питься! Ви́ясніть спра́ви минулі, що́ вони є, а ми серце наше на те покладе́мо й пізна́ємо їхній кінець, або сповістіть про майбу́тнє. Isaiah 41:23 Розкажіть напере́д про майбутнє, і пізна́ємо ми, що ви бо́ги. Отож, учиніть ви добро́ чи зробіть що лихе́, щоб ми здивува́лись і ра́зом побачили. Isaiah 41:24 Та ви менш від нічо́го, і менший ваш чин від марно́ти, — гидо́та, хто вас вибирає! Isaiah 41:25 Я з пі́вночі мужа збудив — і прийшов він, зо схід со́нця в Ім'я́ Моє кличе, — і він буде чави́ти князі́в, мов ту грязю́ку, й як ганча́р глину то́пче! Isaiah 41:26 Хто сказав це відда́вна, щоб знали те ми, і щоб напере́д ми сказали: „Це правда?“ Та ніхто не сказав, і ніхто не пові́в, і ніхто не почув ваших слів. Isaiah 41:27 Я перший сказав до Сіону: Оце, то вони! А Єрусалимові дам благові́сника. Isaiah 41:28 І Я дивлюсь, та ніко́го нема, і немає між ними пора́дника, щоб відповіли́, коли їх запита́ю. Isaiah 41:29 Тож ніщо́ всі вони, їхні чини — марно́та, вітер та порожне́ча — їхні і́доли! Isaiah 42:0
Isaiah 42:1 Оце Слуга Мій, що Я підпира́ю Його, Мій Обра́нець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Ньо́го, і Він правосу́ддя наро́дам пода́сть. Isaiah 42:2 Він не буде кричати, і кли́кати не буде, і на ву́лицях чути не дасть Свого го́лосу. Isaiah 42:3 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота тлі́ючого не пога́сить, буде суд видавати за правдою. Isaiah 42:4 Не вто́миться Він, і не знемо́жеться, поки при́суду не покладе на землі, і будуть чекати Зако́на Його острови́. Isaiah 42:5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса́ і їх розтягну́в, що землю простя́г та все те, що із неї вихо́дить, що наро́дові на ній Він диха́ння дає, і духа всім тим, хто ходить по ній. Isaiah 42:6 Я, Господь, покли́кав Тебе в справедли́вості, і буду міцно трима́ти за ру́ки Тебе, і Тебе берегти́му, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, за Світло пога́нам, Isaiah 42:7 щоб очі відкрити незрячим, щоб ви́вести в'я́зня з в'язни́ці, а з темни́ці — тих ме́шканців те́мряви! Isaiah 42:8 Я Господь, — оце Йме́ння Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хва́ли Своєї божка́м. Isaiah 42:9 Речі давні прийшли ось, нові́ ж Я пові́м, дам почу́ти вам про них, поки ви́ростуть.
Isaiah 42:10 Заспівайте для Господа пісню нову́, від кра́ю землі Йому хва́лу! Нехай шумить море, і все, що є в ньо́му, острови́ та їхні ме́шканці! Isaiah 42:11 Хай голосно кличуть пустиня й міста́ її, осе́лі, що в них проживав Кеда́р! Хай виспі́вують ме́шканці скелі, хай кричать із верши́ни гірсько́ї! Isaiah 42:12 Нехай Го́споду честь віддаду́ть, і на острова́х Його славу звіща́ють! Isaiah 42:13 Господь ви́йде, як ли́цар, розбу́дить завзя́ття Своє, як воя́к, піді́йме Він окрик та буде кричати, — переможе Своїх ворогів! Isaiah 42:14 Я відві́ку мовчав, мовчазни́й був та стри́мувався, а тепер Я крича́тиму, мов породі́лля! буду тя́жко зідхати й хапа́ти повітря! Isaiah 42:15 Спусто́шу Я го́ри й підгі́рки, і всі їхні зілля́ посушу́, і річки́ оберну́ в острови́, і стави́ повису́шую! Isaiah 42:16 І Я попрова́джу незрячих дорогою, якої не знають, стежка́ми незна́ними їх поведу́, оберну́ перед ними темно́ту на світло, а нері́вне — в рівни́ну. Оце речі, які Я зроблю́, і їх не поки́ну! Isaiah 42:17 Відсту́плять наза́д, посоро́мляться со́ромом ті, хто надію склада́в на божка́, хто бовва́нам казав: Ви наші боги! Isaiah 42:18 Почуйте, глухі, а незря́чі, прозрі́те, щоб бачити! Isaiah 42:19 Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його́? Хто сліпий, як дові́рений, і сліпий, як раб Господа? Isaiah 42:20 Ти бачив багато, але не зберіг, мав ву́ха відкри́ті, але́ не почув. Isaiah 42:21 Господь захоті́в був того ради правди Своєї, збільши́в та просла́вив Зако́на. Isaiah 42:22 Але він наро́д попусто́шений та поплюндро́ваний: усі вони по пече́рах пов'я́зані та по в'язни́цях похо́вані; стали вони за грабі́ж, і немає визво́льника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни́! Isaiah 42:23 Хто з вас ві́зьме оце до вух, на майбутнє почує й послу́хає? Isaiah 42:24 Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжника́м? Хіба ж не Госпо́дь, що ми проти Нього грі́шили були́ і не хотіли ходи́ти путя́ми Його, а Зако́на Його ми не слу́хали? Isaiah 42:25 І Він ви́лив на нього жар гніву Свого́ та наси́лля війни, що палахкоті́ло навко́ло його, — та він не пізна́в, і в ньому горіло воно, — та не брав він до се́рця цього́! Isaiah 43:0 Isaiah 43:1 А тепер отак каже Госпо́дь, що створив тебе, Якове, і тебе вформува́в, о Ізраїлю: Не бійся, бо Я тебе ви́купив, Я покли́кав ім'я́ твоє. Мій ти! Isaiah 43:2 Коли перехо́дитимеш через во́ди, Я буду з тобою, а через річки́ — не зато́плять тебе, коли будеш огонь перехо́дити, — не попече́шся, і не буде пали́ти тебе його по́лум'я. Isaiah 43:3 Бо Я — Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаси́тель! Дав Я на ви́куп за тебе Єгипта, Етіопію й Севу замість те́бе. Isaiah 43:4 Через те, що ти став дороги́й в Моїх о́чах, шано́ваний став, й Я тебе покоха́в, то людей замість тебе відда́м, а наро́ди — за душу твою. Isaiah 43:5 Не бійся, бо Я ж із тобою! Зо сходу згрома́джу насі́ння твоє, і з заходу тебе позбира́ю. Isaiah 43:6 Скажу пі́вночі: Дай, а до пі́вдня: Не стри́муй! Поприводь ти синів моїх зда́лека, а до́чки мої — від окра́їн землі, Isaiah 43:7 і кожного, хто тільки зветься Іме́нням Моїм, і кого Я на славу Свою був створи́в, кого вформува́в та кого Я вчини́в. Isaiah 43:8 Приведи ти наро́да сліпого, хоч очі він має, і глухих, хоч ву́ха в них є!
Isaiah 43:9 Нехай ра́зом зберуться всі лю́ди і наро́ди згрома́дяться: хто́ поміж ними розка́же про це, і хто розпові́сть про минуле? Нехай дадуть сві́дків своїх — і опра́вдані бу́дуть, і хай вони чують та скажуть: Це правда! Isaiah 43:10 Ви сві́дки Мої, говорить Господь, та раб Мій, якого Я ви́брав, щоб пізнали й Мені ви пові́рили, та зрозумі́ли, що це Я. До Мене не зро́блено Бога, і не буде цього по Мені! Isaiah 43:11 Я, Я Господь, і крім Мене немає Спаси́теля! Isaiah 43:12 Я розказав, і споміг, і звісти́в, і Бога чужого немає між вами, ви ж сві́дки Мої, — говорить Господь, — а Я Бог! Isaiah 43:13 І Я зда́вна Той Самий, і ніхто не врятує з Моєї руки́,- як що Я вчиню́, то хто це перемі́нить? Isaiah 43:14 Так говорить Господь, ваш Відкупи́тель, Святий Ізраїлів: Ради вас Я послав у Вавилон, і зганя́ю усіх втікачі́в, а халде́їв — кораблі їх уті́хи. Isaiah 43:15 Я Господь, ваш Святий, Творе́ць Ізраїля, Цар ваш! Isaiah 43:16 Так говорить Госпо́дь, що дорогу на морі дає, а сте́жку — в могутній воді, Isaiah 43:17 що ви́провадив колесни́цю й коня, ві́йсько та силу, що ра́зом лягли́ і не встали, зотліли, як льон, — та пога́сли. Isaiah 43:18 Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не ду́майте! Isaiah 43:19 Ось зроблю́ Я нове́, тепер ви́росте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю́ Я дорогу в степу́, а в пустині — річки́. Isaiah 43:20 Буде сла́вити Мене польова́ звірина́, шака́ли та стру́сі, бо воду Я дам на степу́, а в пустині річки́, щоб напува́ти наро́д Мій, вибра́нця Мого́. Isaiah 43:21 Цей наро́д Я Собі вформува́в, — він буде звіщати про славу Мою. Isaiah 43:22 Та Мене ти не кли́кав, о Якове, не змага́вся за Мене, Ізраїлю. Isaiah 43:23 Ти Мені не приво́див ягня́т цілопа́лень своїх, і своїми жертвами не шанував ти Мене... Я тебе не си́лував, щоб прино́сити жертву хлібну, і кади́лом не мучив тебе. Isaiah 43:24 Очере́ту запа́шного не купував ти за срі́бло Мені, і не напува́в ти Мене лоєм жертов своїх, — тільки своїми гріхами Мене ти турбува́в та своїми провинами му́чив Мене! Isaiah 43:25 Я, Я є Той, Хто стира́є провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам'ята́є! Isaiah 43:26 Пригадай ти Мені — і суді́мося ра́зом, розкажи́ ти Мені, щоб тобі оправда́тись! Isaiah 43:27 Твій ба́тько був перший згрішив, і відпа́ли від Мене твої посере́дники, Isaiah 43:28 тому́ Я позбавив свяще́нства священиків, і Якова дав на прокля́ття, і на знева́гу — Ізраїля! Isaiah 44:0 Isaiah 44:1 А тепер ось послухай, о Якове, рабе Мій, та Ізраїлю, якого Я ви́брав. Isaiah 44:2 Так говорить Госпо́дь, що тебе учини́в і тебе вформував від утро́би, і тобі помагає: Не бійся, рабе Мій, Якове, і Єшуру́не, якого Я ви́брав! Isaiah 44:3 Бо ви́ллю Я воду на спра́гнене, а теку́чі пото́ки на суході́л, — виллю Духа Свого на насі́ння твоє, а благослове́ння Моє на наща́дків твоїх, Isaiah 44:4 і будуть вони вироста́ти, немов між траво́ю, немов ті топо́лі при во́дних пото́ках! Isaiah 44:5 Цей буде казати: Я Госпо́дній, а той зватиметься йме́нням Якова, інший напише своєю рукою: для Господа я, і буде зватися йме́нням Ізраїля. Isaiah 44:6 Так говорить Господь, Цар Ізраїлів та Викупи́тель його, Господь Савао́т: Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Ме́не! Isaiah 44:7 І хто зветься, як Я? Хай розкаже про те, й хай звісти́ть те Мені з того ча́су, коли Я закла́в у давни́ні наро́д, і хай нам розкаже майбу́тнє й прийде́шнє. Isaiah 44:8 Не бійтеся та не лякайтесь! Хіба зда́вна Я не розповів був тобі й не звісти́в? А ви свідки Мої! Чи є Бог, окрім Ме́не? І Скелі немає, не знаю ні жо́дної!
Isaiah 44:9 Всі, що роблять бовва́нів, — марно́та вони, і їхні улю́бленці не помагають, а сві́дками того самі́: не бачать вони та не знають, щоб застида́тись! Isaiah 44:10 Хто бога зробив та і́дола ви́лив, що він не помагає? Isaiah 44:11 Тож дру́зі його посоро́млені будуть усі, майстрі ж — вони тільки з людей. Хай вони всі зберу́ться та стануть: вони поляка́ються та посоро́мляться ра́зом! Isaiah 44:12 Коваль тне з заліза сокиру, і в горю́чім вугі́ллі працює, і формує божка́ молотка́ми та робить його своїм сильним раме́ном, а при тім той голодний й безсилий, не п'є води й му́читься. Isaiah 44:13 А те́сля витя́гує шну́ра, визна́чує шти́фтом його, того ідола, ге́мблями робить його та окре́слює ци́ркулем це, і робить його на подо́бу люди́ни, як розкішний зразо́к чоловіка, щоб у домі поста́вити. Isaiah 44:14 Настинає кедри́н він собі, і візьме гра́ба й ду́ба, і міцне́ собі ви́кохає між лісни́ми дере́вами, я́сен поса́дить, а до́щик виро́щує. Isaiah 44:15 І стане люди́ні оце все на па́ливо, — і ві́зьме частину із того й зогрі́ється, теж підпа́лить в печі́ й спече хліб. Також ви́робить бога й йому поклоня́ється, і́долом зробить його́, — і перед ним на коліна впада́є. Isaiah 44:16 Половину його він попа́лить в огні, на полови́ні його варить м'ясо та їсть, пече́ню пече́ й насича́ється, також гріється та пригово́рює: „Як добре, — нагрівся, відчу́в я огонь“. Isaiah 44:17 А останок його він за бога вчинив, за бовва́на свого, перед ним на колі́на впада́є та кла́няється, йому молиться й каже: „Рятуй же мене, бо ти бог мій!“ Isaiah 44:18 Не знають і не розуміють вони, бо їхні очі зажму́рені, щоб не побачити, і стверді́ли їхні серця, щоб не розуміти! Isaiah 44:19 І не покладе́ він до серця свого́, і немає знання́ ані розуму, щоб проказати: „Половину його попали́в я в огні, і на вугі́ллі його я пік хліб, смажив м'ясо та їв. А решту його за оги́ду вчиню́, — буду кланятися дерев'я́ній колоді?“ Isaiah 44:20 Він годується попелом! Звело́ його серце обма́нене, — і він не врятує своєї душі, та не скаже: „Хіба не брехня у прави́ці моїй?“ Isaiah 44:21 Пам'ятай про це, Якове та Ізраїлю, бо ти раб Мій! Я тебе вформував був для Себе рабом, Мій Ізраїлю, — ти не будеш забутий у Мене! Isaiah 44:22 Провини твої постира́в Я, мов хма́ру, і немов мря́ку — гріхи твої, — наверни́ся ж до Мене, тебе бо Я ви́купив! Isaiah 44:23 Раді́йте, небеса́, бо Господь це зробив; викли́куйте радісно, глиби́ни землі; втішайтеся співом, о го́ри та лісе, та в нім всяке дерево, бо Господь викупив Якова, і просла́вивсь в Ізраїлі! Isaiah 44:24 Так говорить Господь, твій Відкупи́тель, та Той, що тебе вформува́в від утро́би: Я, Господь, Той, Хто чи́нить усе: Розтягну́в Я Сам небо та землю втверди́в, — хто при тім був зо Мною? Isaiah 44:25 Хто ознаки ламає брехли́вим, і робить безглу́здими чарівникі́в, Хто з нічим мудреці́в відсила́є, і їхні знання́ оберта́є в неро́зум, Isaiah 44:26 Хто спо́внює слово Свого раба, і виконує раду Своїх посланці́в, Хто Єрусалимові каже: „Ти будеш засе́лений!“ а юдейським містам: „Забудо́вані будете ви, а руїни його відбуду́ю!“ Isaiah 44:27 Хто глибі́ні проказує: „Ви́сохни, а річки́ твої Я повису́шую“, Isaiah 44:28 Хто до Кіра говорить: „Мій па́стирю“, і всяке Моє пожада́ння він ви́конає та Єрусалимові скаже: „Збудо́ваний будеш!“ а храмові: „Будеш закла́дений!“ Isaiah 45:0
Isaiah 45:1 Так говорить Госпо́дь до Свого пома́занця Кіра: Я мі́цно тримаю тебе за прави́цю, щоб перед обличчям твоїм повали́ти наро́ди, і з сте́гон царів розв'яжу́ пояси́, щоб відчини́ти двері перед тобою, а брами не будуть зами́кані. Isaiah 45:2 Я перед тобою піду́ й повирі́внюю ви́сунене, двері мідні злама́ю і порозбива́ю залізні засуви. Isaiah 45:3 І дам тобі ска́рби, що в те́мряві, та бага́тства захо́вані, щоб пізнав ти, що Я — то Господь, Який кличе тебе за йме́нням твоїм, Бог Ізраїлів, Isaiah 45:4 ради раба Мого Якова й ради вибра́нця Мого Ізраїля, і кличу тебе твоїм іме́нням, тебе називаю, хоч ти не знаєш Мене. Isaiah 45:5 Я — Господь, і нема вже ніко́го, нема іншого Бога, крім Ме́не. Я тебе підпері́зую, хоч ти не знаєш Мене, Isaiah 45:6 щоб дізна́лися зо сходу сонця й з заходу, що крім Мене немає нічо́го; Я — Господь, і нема вже ніко́го, Isaiah 45:7 Я, що світло форму́ю та те́мність творю́, чиню мир і недолю творю́, Я — Господь, Який робить це все! Isaiah 45:8 Спустіть ро́су згори́, небеса́, а із хмар хай спливе́ справедливість! Хай земля відкрива́ється, і хай поро́дить спасі́ння та правду, хай ра́зом ростуть! Я, Господь, це вчинив! Isaiah 45:9 Горе тому́, хто з Творце́м своїм сва́риться, черепо́к із земни́х черепкі́в! Чи глина повість ганчаре́ві своєму: „Що робиш?“ а ді́ло його: „Ти без рук!“ Isaiah 45:10 Горе тому́, хто патя́кає ба́тькові: „Пощо ти пло́диш?“ а жі́нці: „Пощо ти родиш?“ Isaiah 45:11 Так говорить Господь, Святий Ізраїлів, і Той, Хто його вформува́в: „Питайте Мене про майбу́тнє, а долю синів Моїх й чин Моїх рук позоста́вте Мені!“ Isaiah 45:12 Я землю вчини́в і створи́в люди́ну на ній, небеса́ Я руками Своїми простя́г і про їхні зо́рі звелів. Isaiah 45:13 Я збуди́в його в правді, і зрівня́ю йому всі доро́ги. Він місто Моє побуду́є і відпу́стить вигна́нців Моїх не за ви́куп і не за дару́нка, — говорить Госпо́дь Савао́т. Isaiah 45:14 Так говорить Господь: Пра́ця Єгипту й торгі́вля Етіопії та високі севаїтяни пере́йдуть до тебе та бу́дуть твої. Пі́дуть вони за тобою, у кайда́нах пере́йдуть, і будуть вклоня́тись тобі та блага́ти тебе́: „Тільки в те́бе є Бог, і нема більш, нема іншого Бога!“ Isaiah 45:15 Справді Ти Бог таємни́чий, Бог Ізраїлів, Спаси́тель! Isaiah 45:16 Всі вони засоро́мляться й зні́яковіють, майстрі і́долів пі́дуть у соромі ра́зом, Isaiah 45:17 Ізраїль же буде спасе́ний від Господа вічним спасі́нням: не будете ви засоро́млені ані знесла́влені аж на вічні віки́! Isaiah 45:18 Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформува́в та її вчини́в, і міцно поставив її; не як порожне́чу її створи́в, — на прожива́ння на ній Він її вформува́в. Я — Господь, і нема більше іншого Бога! Isaiah 45:19 Я не говорив в укритті́, на темному місці землі. Я не говорив до насі́ння Якова: Шукаєте да́рмо Мене! Я — Господь, — говорю́ справедливість, звіщаю правдиве! Isaiah 45:20 Збері́ться й прийді́ть, набли́зьтеся ра́зом, урято́вані всі із поганів! Не знає нічо́го, хто дерево носить, боввана свого, та що мо́литься богові, який не поможе. Isaiah 45:21 Розкажіть та набли́зьте, і хай ра́зом нара́дяться: Хто розповів це відда́вна, із давніх часі́в це звісти́в? Чи ж не Я, ваш Госпо́дь? Бож немає вже Бога, крім Ме́не, окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя! Isaiah 45:22 Зверніться до Мене й спасе́тесь, всі кі́нці землі, бо Я — Бог, і нема більше іншого Бога! Isaiah 45:23 Я Собою Самим присяга́в, справедливість із уст Моїх ви́йшла, те слово, яке не пове́рнеться: усяке колі́но вклоня́тися буде Мені, усякий язик присягне́ Isaiah 45:24 й Мені скаже: Тільки в Господі правда та сила! При́йдуть до Нього та засоро́мляться всі, що на Ньо́го запа́люються. Isaiah 45:25 Через Господа усправедли́вляться, і буде просла́влене всяке насіння Ізраїля! Isaiah 46:0
Isaiah 46:1 Бел упав на коліна, зігнувся Нево́, — стали і́доли їхні для звіри́ни й худоби. Те, що колись ви носили, накладене, мов той тяга́р на худобу пому́чену. Isaiah 46:2 Зігнулися й ра́зом упали вони на коліна; не могли врятува́ти тягара́, і самі до поло́ну пішли. Isaiah 46:3 Почуйте Мене, доме Яковів, та ввесь за́лишку дому Ізраїлевого, яких від живота Я підняв, носив від утро́би, Isaiah 46:4 і Я буду Той Самий до ста́рости вашої, і до сивини вас носи́тиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я дви́гатиму й поряту́ю! Isaiah 46:5 До ко́го Мене ви вподо́бите та прирівня́єте, до кого подібним Мене́ ви учините, щоб схожому бути? Isaiah 46:6 Ті, що золото сиплють з киси́, срібло ж важать вагою, вина́ймлюють золотаря́, щоб із того їм бога зробив, і перед ним вони падають та поклоня́ються, Isaiah 46:7 носять його на плечі́, підіймають його, і ставлять його на місці його. І стоїть, і з місця свого́ він не рухається; коли ж хто до нього кричить, то він не відпові́сть, і не врятує його від недолі. Isaiah 46:8 Пам'ятайте про це та змужні́йте, візьміть це на розум, прови́нники! Isaiah 46:9 Пам'ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й ніко́го, як Я, Isaiah 46:10 що звіщаю кінець від поча́тку, і напере́д — що не сталося ще, і що говорю́: „Мій за́мір відбу́деться, і всяке жада́ння Своє Я вчиню́“, Isaiah 46:11 що хижого пта́ха зо схо́ду прикли́кую, з кра́ю далекого мужа Своєї поради! Так, Я сказав — те й спрова́джу, що Я задумав був — теє зроблю́! Isaiah 46:12 Почуйте Мене, твердосе́рді, далекі від справедливости! Isaiah 46:13 Я Свою справедливість набли́зив, — вона недале́ко, а спасі́ння Моє не припі́зниться, і дам на Сіоні спасі́ння, дам Ізраїлеві Свою ве́лич! Isaiah 47:0
Isaiah 47:1 Зійди й сядь у по́рох, о діво, до́чко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о до́чко халдеїв! Бо кли́кати більше не будуть на тебе: тенди́тна та ви́пещена! Isaiah 47:2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́, намі́тку свою відхили́, закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий, і бреди́ через рі́ки, — Isaiah 47:3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я по́мсту вчиню, і не бу́ду щади́ти люди́ни! Isaiah 47:4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння, Святий Ізраїлів. Isaiah 47:5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти, о до́чко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств! Isaiah 47:6 Розлю́тився Я на наро́д Свій, збезче́стив спа́дщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не ви́явила милосердя до них: ти над ста́рцем учинила ярмо́ своє дуже тяжки́м, Isaiah 47:7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“ І до серця собі не взяла́ тих рече́й, не поду́мала про свій кіне́ць. Isaiah 47:8 А тепер це послухай, розпе́щена, що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм: „Я, — і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!“ Isaiah 47:9 Та при́йдуть на тебе несподі́вано те й те в один день, страта дітей та вді́вство, вони в повній мірі на тебе спаду́ть при усій многоті́ твоїх ча́рів, при силі великій твоїх заклина́нь! Isaiah 47:10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою, говорила: „Ніхто не побачить мене!“ Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє, і сказала ти в серці своїм: „Я, — і більше ніхто!“ Isaiah 47:11 І при́йде на тебе лихе, що відворожи́ти його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде́, що не зможеш його окупити, і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення, про яке ти не знаєш. Isaiah 47:12 Ставай же з своїми закля́ттями та з бе́зліччю ча́рів своїх, якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, — може зможеш ти допомогти́, може ти настраха́єш! Isaiah 47:13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, — хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрі́зує, хто до зір придивля́ється, хто прові́щує кожного місяця, що має на те́бе прийти! Isaiah 47:14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум'я, — це не жар, щоб погріти себе, ані по́лум'я, щоб сидіти біля нього. Isaiah 47:15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними, ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, — кожен буде блуди́ти на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував! Isaiah 48:0
Isaiah 48:1 Послухайте це, доме Яковів, що зве́тесь іме́нням Ізраїлевим, і що вийшли із Юдиних вод, що кляне́теся Йме́нням Господнім та Бога Ізраїля згадуєте, хоч не в правді та не в справедливості! Isaiah 48:2 Бо від міста святого вони прозива́ються та на Бога Ізраїлевого спира́ються, — Йому Йме́ння Госпо́дь Савао́т! Isaiah 48:3 Я відда́вна звіща́в про минуле, — із уст Моїх вийшло воно й розповів Я про нього, рапто́вно зробив, — і прийшло. Isaiah 48:4 Тому́, що Я знав, що впе́ртий ти є, твоя ж шия — то м'я́зи залізні, а чо́ло твоє — мідяне́, Isaiah 48:5 то звіщав Я відда́вна тобі, іще поки прийшло, розповів Я тобі, щоб ти не говорив: „Мій божо́к це зробив, а про це наказав мій бовва́н та мій і́дол“. Isaiah 48:6 Ти чув, — перегля́нь усе це; і ви хіба не визнає́те цього́? Тепер розповів Я тобі новини́ й таємни́ці, яких ти не знав. Isaiah 48:7 Тепе́р вони ство́рені, а не відда́вна, а пе́ред цим днем ти не чув був про них, щоб не сказати: „Оце я їх знав“. Isaiah 48:8 Та не чув ти й не знав, і відда́вна ти не відкривав свого ву́ха, бо Я знав, що напе́вно ти зра́диш, і зва́но тебе від утро́би: пере́вертень. Isaiah 48:9 Ради Йме́ння Свого́ Я спиня́ю Свій гнів, і ради слави Своєї Я стри́муюся проти те́бе, щоб не зни́щити тебе. Isaiah 48:10 Оце перетопи́в Я тебе, але не як те срі́бло, у го́рні недолі тебе досліди́в. Isaiah 48:11 Ради Себе, ради Себе роблю́, бо як буде збезче́щене Йме́ння Моє? А іншому слави Своєї не дам. Isaiah 48:12 Почуй Мене, Якове та Ізраїлю, Мій поклика́ний: Це Я, Я перший, також Я останній! Isaiah 48:13 Теж рука Моя землю закла́ла, і небо напну́ла прави́ця Моя, — Я закли́чу до них — і вони стануть ра́зом. Isaiah 48:14 Зберіться ви всі та й послухайте: Хто́ серед вас розповів був про те? Кого Господь любить, вчи́нить волю Його в Вавилоні, раме́но ж Його на халде́ях. Isaiah 48:15 Я, Я говорив і покликав його, спрова́див його, і він на дорозі своїй буде мати пово́дження. Isaiah 48:16 Набли́зьтесь до Мене, послухайте це: Споконві́ку Я не говорив потає́мно; від ча́су, як ді́ялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух. Isaiah 48:17 Гак говорить Господь, твій Відкупи́тель, Святий Ізраїлів: Я — Господь, Бог твій, що навчає тебе про кори́сне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити. Isaiah 48:18 О, коли б ти прислу́хувався до Моїх заповідей, то був би твій спо́кій, як рі́чка, а твоя справедли́вість, немов морські хвилі! Isaiah 48:19 А насі́ння твого було б, як піску́, а наща́дків твого́ живота́ — немов зе́рнят його́, і ви́тяте й ви́гублене не було б твоє йме́ння із-перед обличчя Мого́! Isaiah 48:20 Ви́рушіть із Вавилону, втечі́ть від халде́їв, радісним співом звісті́ть, оце розголосі́ть, аж до кра́ю землі рознесіть це, скажіть: Господь викупив раба Свого Якова! Isaiah 48:21 І спра́ги не знали вони на пустинях, якими прова́див Він їх: воду з скелі пустив їм, — Він скелю розбив — і вода потекла́! Isaiah 48:22 Для безбожних споко́ю немає, говорить Господь. Isaiah 49:0
Isaiah 49:1 Почуйте Мене, острови́, і наро́ди здале́ка, і вважайте: Господь із утро́би покликав Мене, Моє Йме́ння згадав з нутра не́ньки Моєї. Isaiah 49:2 І Мої у́ста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в ті́ні Своєї руки, і Мене вчинив за добі́рну стрілу́, в Своїм сагайдаці́ заховав Він Мене. Isaiah 49:3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я просла́влюсь! Isaiah 49:4 І Я відповів: Надаре́мно трудивсь Я, на порожне́чу й марно́ту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагоро́да Моя з Моїм Богом. Isaiah 49:5 Тепер же промовив Господь, що Мене вформува́в Собі від живота́ за раба́, щоб наверну́ти Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зі́браний. І був Я шано́ваний в о́чах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю. Isaiah 49:6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба́, щоб віднови́ти племе́на Якова, щоб вернути врято́ваних Ізраїля, але́ Я вчиню́ Тебе світлом наро́дів, щоб був Ти спасі́нням Моїм аж до кра́ю землі! Isaiah 49:7 Так говорить Господь, Відкупи́тель Ізраїлів, Святий його, до пого́рдженого на душі, до обри́дженого від людей, до раба тих воло́дарів: Побачать царі, і князі́ повстають, — і покло́няться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що ви́брав Тебе. Isaiah 49:8 Так говорить Господь: За ча́су вподо́бання Я відповів Тобі, в день спасі́ння Тобі допоміг, і стерегти́му Тебе, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, щоб край обнови́ти, щоб поділити спа́дки спусто́шені, Isaiah 49:9 щоб в'я́зням сказати: „Вихо́дьте“, а тим, хто в темно́ті: „З'яві́ться!“ При дорогах вони будуть па́стися, і по всіх ли́сих горбо́винах їхні пасови́ська. Isaiah 49:10 Не будуть голодні вони, ані спра́гнені, і не вдарить їх спе́ка, ні сонце, — бо Той, Хто їх милує, їх попрова́дить і до во́дних джере́л поведе́ їх. Isaiah 49:11 І вчиню Я всі го́ри Свої за доро́гу, і піді́ймуться биті шляхи́ Мої. Isaiah 49:12 Ось ці зда́лека при́йдуть, а ці ось із пі́вночі й з за́ходу, а ці з кра́ю Сіні́м. Isaiah 49:13 Раді́йте, небеса́, звесели́ся ти, земле, ви ж, го́ри, втіша́йтеся співом, бо Госпо́дь звесели́в Свій наро́д, і змилувався над Своїми убогими! Isaiah 49:14 І сказав був Сіон : Господь кинув мене́, і Господь мій про ме́не забув. Isaiah 49:15 Чи ж жінка забу́де своє немовля́, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабува́ли, то Я не забу́ду про тебе! Isaiah 49:16 Отож на долонях Свої́х тебе ви́різьбив Я, твої мури поза́всіди передо Мною. Isaiah 49:17 Сино́ве твої поспіша́ться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідхо́дять від тебе. Isaiah 49:18 Здійми свої очі навко́ло й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до те́бе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздо́бу, зодя́гнеш, та підв'я́жешся ними, немов нарече́на. Isaiah 49:19 Бо руїни твої та пустині твої, і зруйно́ваний край твій тепер справді стануть тісни́ми для ме́шканців, і будуть відда́лені ті, хто тебе руйнував. Isaiah 49:20 Іще до вух твоїх скажуть сино́ве сирі́тства твого: Тісне́ мені місце оце, посунься для мене, й я сяду! Isaiah 49:21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осиро́чена я та самі́тна, була ви́гнана та заблуди́ла? І хто ви́ховав їх? Я зоста́лась сама, а ці, — зві́дки вони? Isaiah 49:22 Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму́ Свою руку до лю́дів, і піднесу́ до наро́дів прапора Свого́, — і позно́сять синів твоїх в па́зусі, а до́чок твоїх поприно́сять на пле́чах. Isaiah 49:23 І будуть царі за твоїх вихова́телів, а їхні цариці — за ня́ньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклоня́тись тобі та лиза́тимуть пил твоїх ніг, і ти пізна́єш, що Я — то Господь, що не посоро́мляться ті, хто на Мене наді́ється! Isaiah 49:24 Чи ж від сильного буде відня́та здобич, і чи награ́боване ґвалтівнико́м урято́ване буде? Isaiah 49:25 Бо Господь каже так: Полонені віді́брані будуть від сильного, і врято́вана буде здобич наси́льника, і Я стану на прю із твоїми супере́чниками, синів же твоїх Я спасу́. Isaiah 49:26 І Я зму́шу твоїх гноби́телів їсти тіло своє, і вони повпива́ються власною кров'ю, немов би вином молоди́м. І пізнає тоді кожне тіло, що Я — то Госпо́дь, твій Спаситель та твій Відкупи́тель, Поту́жний Яковів! Isaiah 50:0
Isaiah 50:1 Так говорить Госпо́дь: Де вашої матері лист розводо́вий, з яким Я її відпусти́в? Або хто є з Моїх боргува́льників, якому Я вас був продав? Тож за ваші прови́ни ви про́дані, і за ваші гріхи́ ваша мати відпу́щена. Isaiah 50:2 Чому́ то нікого немає, коли Я прихо́джу, і не відповіда́є ніхто, коли кли́чу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупля́ти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я вису́шую море, обе́ртаю рі́ки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із пра́гнення! Isaiah 50:3 Небеса́ зодягаю Я в те́мряву, і покриття́м їхнім вере́ту чиню́. Isaiah 50:4 Господь Бог Мені дав мову впра́вну, щоб уміти зміцни́ти словом зму́ченого, Він щоранку пробу́джує, збу́джує ву́хо Мені, щоб слухати, мов учні. Isaiah 50:5 Господь Бог відкрив ву́хо Мені, й Я не став неслухня́ним, назад не відступи́в. Isaiah 50:6 Підставив Я спи́ну Свою тим, хто б'є, а що́ки Свої — щипача́м, обличчя Свого не сховав від га́ньби й плюва́ння. Isaiah 50:7 Але Господь Бог допоможе Мені, тому́ не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кре́мінь, і знаю, що не буду засти́джений Я. Isaiah 50:8 Близько Той, Хто Мене всправедли́влює, — хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо ра́зом, — хто Мій супроти́вник? Хай до Мене піді́йде! Isaiah 50:9 Отож, Господь Бог допоможе Мені, — хто ж отой, що призна́є Мене винува́тим? Вони всі розпаду́ться, немов та одежа, — їх міль пожере́! Isaiah 50:10 Хто між вами лякається Господа і голос Його Слуги слухає? Хто ходить у те́мряві, світла ж немає йому́, — хай наді́ється він на Господнє Ім'я́, і хай на Бога свого опира́ється! Isaiah 50:11 Тож усі, що огонь ви запа́люєте, що огне́нними стрі́лами ви поузбро́ювані, — ходіть у жарі свого огню́ та в стрі́лах огне́нних, які розпали́ли! З Моєї руки оце станеться вам, — і ви бу́дете в муках лежати! Isaiah 51:0
Isaiah 51:1 Почуйте Мене, хто жене́ться за праведністю, хто пошу́кує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви ви́тесані, і на каменоло́мню, з якої ви ви́довбані. Isaiah 51:2 Гляньте на Авраама, ба́тька свого́, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одно́го його Я покликав, але благословив був його та розмно́жив його. Isaiah 51:3 Бо Сіона Господь потіша́є, всі руїни його потіша́є, й оберта́є пустині його на Еде́н, його ж степ — на Господній садо́к! Пробува́тимуть в ньому уті́ха та радість, хвала́ й пісноспі́ви. Isaiah 51:4 Послухай Мене, Мій наро́де, і візьми до вух, ти племе́но Моє, бо вийде від Мене Зако́н, а Своє право́суддя поставлю за світло наро́дам! Isaiah 51:5 Близька правда Моя: ви́йде спасі́ння Моє, а раме́на Мої будуть суд видавати наро́дам. Острови́ будуть мати надію на Мене і сподіва́ння свої покладуть на раме́но Моє. Isaiah 51:6 Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється! Isaiah 51:7 Почу́йте Мене, знавці правди, наро́де, що в серці його Мій Зако́н: Не бійтеся лю́дської га́ньби та їхніх обра́з не лякайтесь, Isaiah 51:8 бо пото́чить їх міль, мов одежу, й як во́вну, черва́ їх зжере́, а правда Моя буде вічна, і спасі́ння моє з роду в рід! Isaiah 51:9 Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило? Isaiah 51:10 Хіба це не ти море ви́сушило, во́ди безодні великої, що мо́рську глиби́ну вчинило доро́гою, щоб ви́куплені перейшли́? Isaiah 51:11 Отак визволе́нці Господні пове́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть! Isaiah 51:12 Я, — Я ваш Той Утіши́тель! Хто ж то ти, що боїшся люди́ни смерте́льної й лю́дського сина, що до трави він поді́бний? Isaiah 51:13 І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напну́в небеса́ Він та землю закла́в, і за́вжди щоденно лякаєшся гніву гноби́теля, що готовий тебе погуби́ти. Але де той гноби́телів гнів? Isaiah 51:14 Закутий в кайда́ни неба́вом розв'я́заний буде, і не помре він у ямі, і не забра́кне йому його хліба. Isaiah 51:15 Бо Я — Господь, Бог твій, що збу́рює море, — й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння! Isaiah 51:16 І кладу Я слова́ Свої в у́ста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напну́ти та зе́млю закла́сти, і сказати Сіонові: Ти Мій наро́д! Isaiah 51:17 Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої ви́пила ти келіх гніву Його́, чашу-келіха о́дуру випила, ви́цідила. Isaiah 51:18 Зо всіх тих сині́в, що вона породила, ніко́го нема, хто б прова́див її; зо всіх тих синів, яких ви́ховала, нікого нема, хто б підтри́мав її. Isaiah 51:19 Ці дві речі спітка́ли тебе, — але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, — хто розва́жить тебе? Isaiah 51:20 Сино́ве твої повмліва́ли, лежали на ро́зі всіх ву́лиць, мов о́лень у тене́тах, повні гніву Господнього, крику Бога твого. Isaiah 51:21 Тому́ то послухай оцьо́го, убога й сп'яні́ла, але не з вина: Isaiah 51:22 Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за наро́д Свій стає́: Ось ке́ліха о́дуру Я забираю з твоєї руки́, чашу-ке́ліха гніву Мого́, — більше пити його вже не бу́деш! Isaiah 51:23 І дам Я його́ в руку тих, що гноби́ли тебе, що вони до твоєї душі говорили: „Схили́сь, і по тобі ми пере́йдемо!“ І поклала ти спи́ну свою, немов землю, й як вулицю для перехо́жих. Isaiah 52:0
Isaiah 52:1 Збудися, збудись, зодягни́ся, Сіоне, у силу свою, зодягни́ся у шати пишно́ти своєї, о Єрусалиме, о місто святе, бо вже необрі́заний та занечи́щений більше не вві́йде до тебе! Isaiah 52:2 Обтруси́ з себе порох, устань та сіда́й, Єрусалиме! Розв'яжи́ пута шиї своєї, о бра́нко, о до́чко Сіону! Isaiah 52:3 Бо Господь каже так: Зада́рмо були ви попро́дані, тому бу́дете ви́куплені не за срі́бло. Isaiah 52:4 Бо так Господь Бог промовляє: До Єгипту зійшов був наро́д Мій впоча́тку, щоб ме́шкати там, а Ашшу́р за ніщо́ його ти́снув. Isaiah 52:5 А тепер що Мені тут, — говорить Господь, — коли взятий даре́мно наро́д Мій? Шаліють воло́дарі їхні, — говорить Господь, — і постійно ввесь день Моє Ймення знева́жене. Isaiah 52:6 Тому́ Моє Йме́ння пізна́є наро́д Мій, тому́ того дня він пізна́є, що Я — то Отой, що говорить: Ось Я! Isaiah 52:7 Які гарні на го́рах ноги благові́сника, що звіща́є про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: „Царю́є твій Бог!“ Isaiah 52:8 Слухай, — твої сторожі́ зняли голос, укупі співають, бо бачать вони око-в-о́ко, коли до Сіону Госпо́дь поверта́ється. Isaiah 52:9 Радійте, співайте сумі́сно, о єрусалимські руїни, бо наро́да Свого Господь звесели́в, — ви́купив Єрусалима! Isaiah 52:10 Господь обнажи́в на оча́х усіх наро́дів святеє раме́но Своє, — і спасі́ння від нашого Бога побачать всі кі́нці землі! Isaiah 52:11 Уступі́ться, вступі́ться та ви́йдіть ізвідти, нечистого не доторка́йтеся, вийдіть з сере́дини його, очистьтеся ви, що но́сите по́суд Господній! Isaiah 52:12 Бо не в по́спіху ви́йдете і не навте́ки ви пі́дете, бо пі́де Господь перед вами, за вами ж — Ізраїлів Бог. Isaiah 52:13 Ось стане розумне роби́ти Мій Слуга, піді́йметься й буде пови́щений, і височе́нним Він стане! Isaiah 52:14 Як багато-хто Ним дивува́лись, — такий то був змі́нений о́браз Його, що й не був люди́ною, а ви́гляд Його, що й не був сином лю́дським! Isaiah 52:15 Отак Він здиву́є числе́нних наро́дів, царі свої у́ста замкнуть перед Ним, бо побачать, про що не гово́рено їм, і зрозуміють, чого́ не чува́ли вони! Isaiah 53:0
Isaiah 53:1 Хто нашій спасе́нній тій звістці повірив, і над ким відкрива́лось раме́но Господнє? Isaiah 53:2 Бо Він виріс перед Ним, мов галу́зка, і мов корінь з сухої землі, — не мав Він прина́ди й не мав пишноти́; і ми Його бачили, та краси́ не було, щоб Його пожада́ти! Isaiah 53:3 Він пого́рджений був, Його люди покинули, стра́дник, знайо́мий з хоро́бами, і від Якого обличчя ховали, пого́рджений, і ми не цінува́ли Його. Isaiah 53:4 Направду ж Він не́мочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пора́неного, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив. Isaiah 53:5 А Він був ране́ний за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ра́нами нас уздоро́влено! Isaiah 53:6 Усі ми блуди́ли, немов ті овечки, розпоро́шились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь покла́в гріх усіх нас! Isaiah 53:7 Він гно́блений був та пони́жуваний, але уст Своїх не відкрива́в. Як ягня був прова́джений Він на зако́лення, й як овечка перед стрижія́ми своїми мовчи́ть, так і Він не відкрива́в Своїх уст. Isaiah 53:8 Від у́тиску й су́ду Він за́браний був, і хто збагне́ Його рід? Бо з кра́ю живих Він віді́рваний був, за прови́ни Мого наро́ду на смерть Його да́но. Isaiah 53:9 Із злочинцями ви́значили Йому гро́ба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учини́в, і не було в Його у́стах ома́ни. Isaiah 53:10 Та зво́лив Господь, щоб поби́ти Його, щоб му́ки завда́но Йому. Якщо ж душу Свою покладе́ Він як жертву за гріх, то побачить насі́ння, і житиме довгії дні, і за́мір Господній рукою Його буде мати пово́дження! Isaiah 53:11 Він через му́ки Своєї душі буде бачити плід, та й наси́титься. Справедливий, Мій Слуга, оправдає пізна́нням Своїм багатьох, і їхні гріхи́ понесе́. Isaiah 53:12 Тому то дам у́діл Йому між великими, і з поту́жними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахо́ваний, хоч гріх багатьо́х Сам носи́в і заступа́всь за злочинців! Isaiah 54:0
Isaiah 54:1 Веселися ж, неплі́дна, яка не родила, співа́нням утішайся й радій, що мук породі́льних не мала, бо в покиненої буде більше синів від синів заміжньо́ї, говорить Господь! Isaiah 54:2 Пошир місце наме́ту свого́, а заві́си наме́тні поме́шкань твоїх повитяга́й, не затри́муй! Свої шнури продо́вж, а кіло́чки свої позміцня́й! Isaiah 54:3 Бо право́руч і ліво́руч поши́ришся ти, а насіння твоє одіди́чать наро́ди, і заселять міста́ опусто́шені. Isaiah 54:4 Не бійся, бо со́рому ти не зазнаєш, і не соро́мся, бо не будеш засти́джена, бо про сором свого юна́цтва забудеш, а га́ньби уді́вства свого́ ти не будеш уже пам'ятати! Isaiah 54:5 Бо Муж твій, Творе́ць твій, — Господь Саваот йому Йме́ння, а твій Викупи́тель — Святий Ізраїлів, — Він Богом усієї землі буде зва́ний! Isaiah 54:6 Бо Господь був покликав тебе, як поки́нуту жінку й засму́чену духом, й як жінку юна́цтва Свого, як була ти відки́нена, каже твій Бог. Isaiah 54:7 На хвильку малу́ Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбира́ю. Isaiah 54:8 У за́палі гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе, та вічною милістю зми́луюся над тобою, каже твій Викупи́тель, Госпо́дь. Isaiah 54:9 Бо для Мене оце — мов ті Но́єві во́ди: як Я присягнув був, що Но́єві во́ди не при́йдуть уже над землею, так Я присягну́в, щоб на тебе не гні́ватися й не карта́ти тебе! Isaiah 54:10 Бо зру́шаться го́ри й холми́ захита́ються, та милість Моя не віді́йде від тебе, і заповіт Мого миру не захита́ється, каже твій милости́вець, Господь. Isaiah 54:11 Моя до́чко убога та бурею гнана, невті́шна, — ось камі́ння твої покладу́ в малахі́ті, основи ж твої закладу́ із сапфі́рів! Isaiah 54:12 І пороблю́ із рубі́ну карні́зи твої, твої ж брами — з каміння карбу́нкула, а всю горо́жу твою — з дорогого камі́ння. Isaiah 54:13 Всі сини твої стануть за у́чнів Господніх, і спо́кій глибокий настане синам твоїм! Isaiah 54:14 Будеш міцно поста́влена праведністю, стань дале́ко від у́тиску, бо не боя́тимешся, і від стра́ху, бо до тебе не збли́зиться він. Isaiah 54:15 Коли́ хто чіпля́тися буде до тебе, то це не від Мене, хто чіпля́тися буде до те́бе, той перед тобою впаде́. Isaiah 54:16 Отож, Я створив коваля́, який дме на огонь із вугі́лля, і виро́блює збро́ю свого ремесла́; і вигу́бника теж Я створив, який нищить ту збро́ю. Isaiah 54:17 Жодна збро́я, що зро́блена буде на тебе, не матиме у́спіху, і кожні́сінького язика́, який стане з тобою до су́ду, осудиш. Це спа́дщина Господніх рабів, а їхнє оправда́ння від Мене, говорить Госпо́дь! Isaiah 55:0
Isaiah 55:1 О, всі спра́гнені, — йдіть до води́, а ви, що не маєте срі́бла, — ідіть, купіть жи́вности — й їжте! І йдіть, без срібла́ купіть жи́вности, і без платні́ вина й молока! Isaiah 55:2 На́що будете ва́жити срі́бло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не си́тить? Послухайте пильно Мене, й спожива́йте добро́, — і нехай розкошу́є у на́ситі ваша душа! Isaiah 55:3 Нахиліть своє ву́хо, й до Мене прийді́ть, послухайте, й жи́тиме ваша душа! І Я з вами складу́ заповіта навіки на незмінні Давидові милості. Isaiah 55:4 Отож, Його дав Я за свідка наро́дам, за проводиря́ та влади́ку наро́дам. Isaiah 55:5 Тож покличеш наро́д, що не знаєш його, і той люд, що не знає тебе, і вони поспіша́ться до тебе, ради Господа, Бога твого́, і ради Святого Ізраїлевого, що просла́вив тебе. Isaiah 55:6 Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько! Isaiah 55:7 Хай безбожний покине дорогу свою, а круті́й — свої за́думи, і хай до Господа зве́рнеться, — і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато! Isaiah 55:8 Бо ваші думки́ — не Мої це думки́, а доро́ги Мої — то не ваші доро́ги, говорить Господь. Isaiah 55:9 Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі доро́ги Мої за ваші доро́ги, а думки́ Мої — за ваші думки́. Isaiah 55:10 Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не верта́ється, аж поки землі не напо́їть і родю́чою вчинить її, і насіння дає сіваче́ві, а хліб їдуно́ві, — Isaiah 55:11 так буде і Слово Моє, що вихо́дить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не верта́ється, але зробить, що Я пожада́в, і буде мати пово́дження в то́му, на що Я його посилав! Isaiah 55:12 Бо з радістю ви́йдете ви, і з ми́ром прова́джені будете. Гори й холми́ будуть тішитися перед вами співа́нням, і всі польові́ дерева́ будуть пле́скати в доло́ні. Isaiah 55:13 На місце терни́ни зросте́ кипари́с, а замість кропи́ви — поя́виться мирт. І стане усе Господе́ві на славу, на вічну ознаку, яка не пони́щиться! Isaiah 56:0
Isaiah 56:1 Так говорить Господь: Бережіть правосу́ддя й чині́ть справедливість, незаба́ром бо при́йде спасі́ння Моє, і поя́виться пра́ведність Моя. Isaiah 56:2 Блаженна люди́на, що робить таке́, і син лю́дський, що міцно трима́ється цього, що хоро́нить субо́ту, щоб її не безче́стити, та береже́ свою ру́ку, щоб жодного зла не вчини́ти! Isaiah 56:3 I нехай не пові́сть чужине́ць, який прилучи́вся до Господа, кажучи: „Наспра́вді мене відділи́в від народу Свого Господь“, і скопе́ць хай не скаже: „Таж я сухе дерево!“ Isaiah 56:4 Бо так каже Господь про скопці́в, що суботи Мої бережу́ть, і вибирають завго́дне Мені, і що трима́ються міцно Мого заповіту: Isaiah 56:5 Я їм дам у Своїм домі та в му́рах Своїх місце і йме́ння, що краще воно за синів та дочо́к, — Я дам йому вічне ім'я́, яке не пони́щиться! Isaiah 56:6 А тих чужинці́в, що пристали до Господа, щоб служити Йому та любити Господнє Ім'я́, щоб бути Йому за рабів, усіх, хто хоро́нить суботу, щоб її не збезче́стити, і тих, що тримаються міцно Мого заповіту, — Isaiah 56:7 їх спрова́джу на го́ру святую Мою та поті́шу їх в домі молитви Моєї! Цілопа́лення їхні та їхні жертви будуть Мені до вподо́би на Моїм же́ртівнику, бо Мій дім буде на́званий домом молитви для всіх наро́дів! Isaiah 56:8 Слово Господа Бога, що збирає вигна́нців Ізраїля: Я ще позбира́ю до нього, до його зі́браних! Isaiah 56:9 Польова́ вся звіри́но, прибудьте спожи́ти, тако́ж лісова́ вся звіри́но! Isaiah 56:10 Його вартівники́ всі сліпі́, не знають нічо́го, всі вони пси німі, які га́вкати не можуть, мрі́йники, ле́жні, що люблять дріма́ти! Isaiah 56:11 І це пси ненаже́ри, що не знають наси́чення, і це па́стирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця́ до своєї здобичі. Isaiah 56:12 „Прийдіть но, гово́рять, візьму́ я вина, та напо́ю п'янко́го нажлу́ктимось, — і буде і цей день, і за́втрішній день дале́ко щедріший!“ Isaiah 57:0
Isaiah 57:1 Праведний умирає, і немає ніко́го, хто б узяв це до серця, і му́жі побожні беру́ться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, — що від зла забира́ється праведний з світу! Isaiah 57:2 Він відходить із ми́ром; на ло́жах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою. Isaiah 57:3 Та набли́зьтесь сюди́, ви сини чарівни́ці, насі́ння чужоло́жникове та блудни́ці, — Isaiah 57:4 над ким розкошу́єте ви, над ким розкриваєте ро́та, висовуєте язика́? Хіба ви не діти пере́ступу, насіння брехні, Isaiah 57:5 ви, що па́литесь при́страстю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що діте́й над потоками ріжете, під ске́льними щі́линами? Isaiah 57:6 У гладе́ньких камі́ннях потоку твій у́діл, — вони, вони доля твоя! І їм ти лила́ жертву ли́ту, хлібну жертву прино́сила! Чи цим Я заспоко́єний буду? Isaiah 57:7 На горі на високій та ви́суненій ти поставила ложе своє, і туди ти прихо́диш прино́сити жертви. Isaiah 57:8 І ти за двери́ма й одві́рком кладеш свого па́м'ятника культово́го, бо ти відступила від Мене, обнажа́єшся й входиш, поши́рюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагле́диш. Isaiah 57:9 І ти до Моло́ха з оливою ходиш, і намно́жуєш масті свої; і посилаєш дале́ко своїх посланці́в, і знижа́єшся аж до шео́лу. Isaiah 57:10 Ти змучувалась на числе́нних доро́гах своїх, але не казала: „Зріка́юсь!“ Знайшла ти ожи́влення сили своєї, тому́ не ослабла. Isaiah 57:11 І за ким побива́лася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згада́ла, не клала на серці своєму? Хіба не тому́, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене? Isaiah 57:12 Я ви́явлю про справедливість твою та про вчи́нки твої, — та вони не поможуть тобі! Isaiah 57:13 Як ти будеш кричати, нехай поряту́є тебе твоя згра́я божкі́в. Але вітер усіх їх розвіє, схопить по́дих; хто ж на Мене надіється, землю вспадку́є й го́ру святую Мою одіди́чить! Isaiah 57:14 І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешко́ди з дороги наро́ду Мого́! Isaiah 57:15 Бо так промовляє Високий і Підне́сений, повіки Живущий, і Святий Його Йме́ння: Пробува́ю Я на Височині́ та в святи́ні, і з зла́маним та з упоко́реним, щоб оживля́ти духа скро́мних, і щоб оживля́ти серця згно́блених! Isaiah 57:16 Бож не вічно Я буду суди́тись, і не за́вжди Я гні́ватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлі́в би, та й ду́ші, які Я вчинив. Isaiah 57:17 Я гнівався був за гріх користолю́бства його, та й ура́зив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого́. Isaiah 57:18 Я бачив доро́ги його, і вздоро́влю його, і його поведу́ й дам потіху для нього й для тих, що суму́ють із ним. Isaiah 57:19 Створю́ Я плід уст: „Спокій, спо́кій далекому та близько́му!“ говорить Господь, і вздоро́влю його. Isaiah 57:20 А ті несправедливі — як море розбу́рхане, коли бути спокі́йним не може воно, і коли во́ди його багно́ й мул викида́ють. Isaiah 57:21 Для безбожних споко́ю немає, говорить Господь! Isaiah 58:0
Isaiah 58:1 Кричи на все горло, не стри́муйсь, свій голос повищ, мов у сурму́, й об'яви́ ти наро́дові Моєму про їхній пере́ступ, а до́мові Якова — їхні гріхи́! Isaiah 58:2 Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати доро́ги Мої, мов наро́д той, що праведне чинить, і права́ свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права́ справедливости, жадають набли́ження Бога: Isaiah 58:3 „На́що ми по́стимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того́?“ Отак, — у день по́сту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робі́тників ти́снете! Isaiah 58:4 Тож на сва́рку та за́колот по́стите ви, та щоб кулако́м бити наха́бно. Тепер ви не по́стите так, щоб ваш голос почу́тий був на височині́! Isaiah 58:5 Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, — той день, коли мо́рить люди́на душу свою́, свою голову гне, як та очерети́на, і сте́лить вере́ту та по́піл? Чи ж оце називаєш ти по́стом та днем уподо́би для Господа? Isaiah 58:6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'яза́ти кайда́ни безбожности, пу́та ярма́ розв'язати й пустити на волю ути́снених, і всяке ярмо́ розірва́ти? Isaiah 58:7 Чи ж не це, — щоб влама́ти голодному хліба свого́, а вбогих бурла́ків до дому впрова́дити? Що як побачиш наго́го, — щоб вкри́ти його, і не схова́тися від свого рі́дного? Isaiah 58:8 Зася́є тоді́, мов досві́тня зоря́, твоє світло, і хутко шкі́рою рана твоя заросте́, і твоя справедливість ходи́тиме перед тобою, а слава Господня сторо́жею за́дньою! Isaiah 58:9 Тоді кли́кати будеш — і Господь відпові́сть, будеш кли́кати — і Він скаже: Ось Я! Якщо віддали́ш з-поміж себе ярмо́, не бу́деш підно́сити пальця й казати лихо́го, Isaiah 58:10 і будеш давати голодному хліб свій, і знедо́лену душу наси́тиш, — тоді то засві́тить у те́мряві світло твоє, і твоя те́мрява ніби як по́лудень стане, Isaiah 58:11 і буде Господь тебе за́вжди прова́дити, і душу твою нагоду́є в посу́ху, ко́сті твої позміцня́є, і ти станеш, немов той напо́єний сад, і мов джерело́ те, що во́ди його не всиха́ють! Isaiah 58:12 І руїни відві́чні сини твої позабудо́вують, поставиш осно́ви дові́чні, і будуть тебе називати: „Замуро́вник проло́му, напра́вник шляхів для посе́лення“! Isaiah 58:13 Якщо ради суботи ти стримаєш но́гу свою́, щоб не чинити своїх забага́нок у день Мій святий, і будеш звати суботу приє́мністю, днем Господнім святим та шано́ваним, і її пошануєш, — не пі́деш своїми дорогами, діла свого не шука́тимеш та не будеш казати даре́мні слова́, — Isaiah 58:14 тоді в Го́споді розкошува́ти ти будеш, і Він посадо́вить тебе на висо́тах землі, та зробить, що будеш ти спожива́ти спа́дщину Якова, батька твого́, — бо у́ста Господні сказали оце! Isaiah 59:0
Isaiah 59:1 Ото ж бо, Господня рука не скоро́тшала, щоб не помагати, і Його ву́хо не стало тяжки́м, щоб не чути, Isaiah 59:2 бо то тільки пере́ступи ваші відді́лювали вас від вашого Бога, і ваші прови́ни хова́ли обличчя Його від вас, щоб Він не почув, — Isaiah 59:3 бо ваші долоні запля́млені кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші гово́рять неправду, язик ваш белько́че лихе! Isaiah 59:4 Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин! Isaiah 59:5 Виси́джують я́йця гадю́чі та тчуть павути́ння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого — га́дина ви́йде. Isaiah 59:6 Нитки їхні не стануть одежею, і ви́робами своїми вони не покри́ються: їхні діла́ — діла кривди, і в їхніх рука́х — чин наси́льства. Isaiah 59:7 Їхні но́ги біжать на лихе, і спішать проливати неви́нну кров, їхні думки́ — думки кривдні, руїна й поги́біль на їхніх доро́гах! Isaiah 59:8 Доро́ги споко́ю не знають, і правосу́ддя немає на їхніх стежка́х, — вони покрутили собі свої сте́жки, і кожен, хто нею ступає, не знає споко́ю. Isaiah 59:9 Тому́ віддали́лося право від нас, і не сяга́є до нас справедли́вість! чекаємо світла, — та ось темнота́, чекаємо ся́йва — та й у те́мнощах хо́димо! Isaiah 59:10 Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі! Isaiah 59:11 Усі ми реве́мо, як ведме́ді, і мов голуби́ ті постійно ворко́чемо, чекаємо права — й немає, спасі́ння — й від нас віддали́лось воно. Isaiah 59:12 Бо помно́жились наші пере́ступи перед Тобою, і свідку́ють на нас гріхи наші, бо з нами пере́ступи наші, а наші прови́ни — ми знаємо їх! Isaiah 59:13 Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві. Isaiah 59:14 І правосу́ддя наза́д відступи́лося, а справедливість здале́ка стоїть, бо на майда́ні спіткну́лася правда, праведність ж не може прийти, — Isaiah 59:15 і правда зникла, а той, хто від злого відходить, грабо́ваний. І це бачить Господь, — і лихе в Його о́чах, що права нема! Isaiah 59:16 І Він бачив, що немає ніко́го, і дивува́всь, що немає засту́пника. Та раме́но Його Йому допомогло́, і Його праведність підпе́рла Його, — Isaiah 59:17 і Він зодягну́в праведність, як па́нцер, а шоло́ма спасі́ння — на Свою голову, і зодягну́в шати по́мсти, як одяг, і покри́вся горли́вістю, мов би плаще́м! Isaiah 59:18 Надолу́жить Він гнівом Своїм ворога́м згідно з учи́нками їхніми. Своїм супроти́вним — запла́тою, острова́м надолу́жить запла́ту. Isaiah 59:19 І будуть боятися Йме́ння Господнього з за́ходу, а слави Його́ — зо схід сонця, бо при́йде, як річка рвучка́, — вітер Господній її пожене́, — Isaiah 59:20 і при́йде Викупи́тель Сіо́нові й тим, хто вернувся із про́гріху в Якові, каже Господь. Isaiah 59:21 А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова́ Мої, що поклав Я до уст твоїх, не усту́плять вони з твоїх уст, і з уст наща́дків твоїх, і з уст нащадків пото́мства твого́, говорить Господь, відтепе́р й аж навіки! Isaiah 60:0
Isaiah 60:1 У ставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою зася́ла! Isaiah 60:2 Бо те́мрява землю вкрива́є, а мо́рок — наро́ди, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з'явля́ється! Isaiah 60:3 І пі́дуть наро́ди за світлом твоїм, а царі — за ясністю ся́йва твого́. Isaiah 60:4 Здійми́ свої очі навко́ло й побач: усі вони зі́брані, і до тебе ідуть; сини твої йдуть іздале́ка, а до́чок твоїх на рука́х он несуть! Isaiah 60:5 Побачиш тоді — і роз'я́снишся ти, сполохне́ться й поши́ршає серце твоє, бо зве́рнеться мо́рське бага́тство до тебе, і при́йде до тебе багатство наро́дів! Isaiah 60:6 Бе́зліч верблю́дів закриє тебе, молоді ті верблю́ди з Мідія́ну й Ефи́, — усі вони при́йдуть із Ше́ви, носитимуть золото й ла́дан та хва́ли Господні звіща́тимуть. Isaiah 60:7 Всі отари кеда́рські зберу́ться до тебе, барани́ невайо́тські послу́жать тобі, — вони пі́дуть усі на Мій ві́втар, як жертва приє́мна, і Я просла́влю дім слави Своєї! Isaiah 60:8 Хто вони, що летять, як та хмара, і немов голуби́ до своїх голубникі́в? Isaiah 60:9 Бо до Мене збираються морепла́вці, і найперше пливуть кораблі́ із Тарші́шу, щоб приве́сти синів твоїх зда́лека, з ними їхнє срібло́ та їхнє золото для Імені Господа, Бога твого, і для Святого Ізраїля, Він бо просла́вив тебе. Isaiah 60:10 І мури твої побуду́ють чужи́нці, а їхні царі́ тобі бу́дуть служи́ти, бо в за́палі гніву Свого́ Я був ура́зив тебе, а в Своїм уподо́банні змилуюся над тобою! Isaiah 60:11 І будуть пості́йно відкри́тими брами твої, — ані вдень, ні вночі не замкну́ться вони, щоб прино́сити до тебе бага́тство наро́дів, і їхні царі́ щоб були припрова́джені. Isaiah 60:12 Бо погинуть наро́д та те ца́рство, що не схо́чуть служити тобі, — і ці наро́ди пони́щені будуть зовсі́м! Isaiah 60:13 Слава ліва́нська прибу́де до тебе, кипари́с, сосна й бук будуть ра́зом, щоб приоздобити місце святині Моєї, і місце ніг Своїх Я пошану́ю. Isaiah 60:14 І зі́гнуті при́йдуть до тебе сини твоїх кри́вдників, і кла́нятись будуть до стіп твоїх ніг усі нена́висники, і тебе будуть кликати: Місто Господнє, Сіон Святого Ізраїлевого! Isaiah 60:15 За те, що була ти поки́нута та осору́жна, о до́чко Сіону, і через тебе ніхто не ходив, то вчиню́ тебе славою вічною, радістю з роду в рід! Isaiah 60:16 І бу́деш ти ссати молоко із наро́дів, і гру́ди царів будеш сса́ти, і пізнаєш, що Я — то Господь, твій Спаси́тель, а твій Викупи́тель — Поту́жний Яковів! Isaiah 60:17 Замість міді впрова́джу Я золото, і замість заліза впрова́джу срібло́, і замість дерева — мідь, а за́мість камі́ння — залізо, і дозо́ром твоїм зроблю мир, твоїми ж начальниками — справедливість! Isaiah 60:18 В твоїм кра́ї не буде вже чуте наси́лля, руїна й спусто́шення в ме́жах твоїх, і назве́ш свої му́ри спасі́нням, а брами свої — похвало́ю! Isaiah 60:19 Удень сонце не буде тобі вже за світло, і не буде світити тобі місяць за ся́йво, бо бу́де тобі вічним світлом Госпо́дь, а твій Бог — за окра́су твою! Isaiah 60:20 Не за́йде вже сонце твоє, і місяць твій вже не схова́ється, бо бу́де тобі вічним світлом Госпо́дь, і дні жало́би твоєї покі́нчаться! Isaiah 60:21 А наро́д твій — усі справедли́ві вони, землю вспадку́ють навіки, па́рость Моїх саджанці́в, чин Моїх рук на просла́влення! Isaiah 60:22 Цей мали́й стане тисячею, і наймолодший — наро́дом міцни́м! Я, Господь, цього ча́су оце приспішу́! Isaiah 61:0
Isaiah 61:1 Дух Господа Бога на мені, бо Господь пома́зав Мене благовісти́ти суми́рним, послав Мене перев'яза́ти зла́маних серцем, полоне́ним звіщати свобо́ду, а в'язня́м — відчини́ти в'язни́цю, Isaiah 61:2 щоб проголоси́ти рік уподо́бання Господу, та день по́мсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жало́бі, Isaiah 61:3 щоб радість вчинити сіо́нським жало́бникам, щоб замість по́пелу дати їм оздо́бу, оливу радости замість жало́би, одежу хвали́ замість темного духа! І будуть їх звати дуба́ми праведности, саджанця́ми Господніми, щоб просла́вивсь Господь! Isaiah 61:4 І вони забуду́ють руїни відві́чні, відбудують спусто́шення давні і відно́влять міста поруйно́вані, з роду в рід попусто́шені. Isaiah 61:5 І встануть чужи́нці та й па́стимуть ваші ота́ри, і сини́ чужинця́ будуть вам рільника́ми та вам винаря́ми! Isaiah 61:6 І бу́дуть вас кликати: Господні, свяще́ники будуть казати на вас: слуги нашого Бога! Ви будете їсти багатство наро́дів, і їхньою славою бу́дете сла́витись. Isaiah 61:7 За ваш сором подві́йний і за га́ньбу та смуток, ваш у́діл, — тому́ то пося́дуть вони в своїм кра́ї подвійне, радість вічна їм буде! Isaiah 61:8 Бо Господь Я, і правосу́ддя кохаю, і нена́виджу ро́збій та кривду, і дам їм заплату за чин їхній поправді, і з ними складу́ заповіта дові́чного! Isaiah 61:9 І бу́де насі́ння їхнє зна́не між лю́дами, і між наро́дами їхні наща́дки, — усі, хто бачити їх буде, пізна́ють їх, що вони — те насіння, яке благослови́в був Господь! Isaiah 61:10 Я радісно буду втіша́тися Го́сподом, нехай звесели́ться душа моя Богом моїм, бо Він зодягну́в мене в ша́ту спасі́ння, і в одежу пра́ведности мене вбрав, немов молодо́му, поклав Він на мене вінця́, і мов молоду, приоздо́бив красо́ю мене! Isaiah 61:11 Бо так як земля та виво́дить росли́нність свою́, й як насіння своє родить сад, так Госпо́дь Бог учи́нить, що ви́росте праведність, й хвала́ перед усіма наро́дами! Isaiah 62:0
Isaiah 62:1 Не буду мовчати я ради Сіо́ну, і ради Єрусалиму не буду спокі́йний, аж поки не ви́йде, як ся́йво, його праведність, а спасі́ння його — як горю́чий світи́льник! Isaiah 62:2 І побачать наро́ди твою праведність, а славу твою — всі царі́, і йме́нням нови́м будуть звати тебе, що уста Господні докла́дно озна́чать його́. Isaiah 62:3 І ти станеш короною слави в Господній руці й діяде́мою царства в долоні Бога свого! Isaiah 62:4 Вже не скажуть на тебе „поки́нута“, а на край твій не будуть казати вже „пустиня“, бо тебе будуть кли́кати „в ній моя втіха“, а край твій „замі́жня“, бо Господь пожада́є тебе, і твій край буде взятий за жінку! Isaiah 62:5 Як юна́к бере панну за жінку, так з тобою одру́житься Сам Будівни́чий, і як ті́шиться той молоди́й нарече́ною, так раді́тиме Бог твій тобо́ю! Isaiah 62:6 На му́рах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторо́жу, — ніко́ли не буде мовчати вона цілий день та всю ніч. Ви, хто пригадує Господа, не замо́вкніть, — Isaiah 62:7 і перед Ним не вмовкайте, аж поки не змі́цнить, і аж поки не вчи́нить Він Єрусалима за славу Свою́ на землі! Isaiah 62:8 Господь присягну́в був Своєю прави́цею й поту́жним раме́ном Своїм: Направду, не дам уже збі́жжя твого ворога́м твоїм, і пити не будуть чужи́нці твого виногра́дного со́ку, що ти працюва́в біля нього! Isaiah 62:9 Бо ті, хто збирає його́, будуть їсти його та й хвали́тимуть Господа, і ті, хто грома́дить його́, будуть пити його на подві́р'ях святині Моєї! Isaiah 62:10 Проходьте, проходьте ви бра́мами, чи́стьте доро́гу наро́дові! Будуйте доро́гу, будуйте дорогу, дорогу ту биту, очи́стьте від ка́меня, підіймі́ть над наро́дами пра́пора! Isaiah 62:11 Ось звіщає Господь аж до кра́ю землі: Розкажі́те сіо́нській дочці́: Ось прихо́дить Спасі́ння твоє, ось із Ним нагоро́да Його, і заплата Його перед Ним! Isaiah 62:12 І будуть їх звати наро́дом святим, вику́пленцями Господа, а на тебе закличуть „жада́на“, незали́шене місто! Isaiah 63:0
Isaiah 63:1 Хто це гряде́ із Едо́му, у ша́тах черво́них із Боцри́? Хто Той пи́шний в убра́нні Своїм, що в ве́личі сили Своєї врочисто гряде́? — Це Я, що говорить у праведності, що вла́дний спаса́ти! Isaiah 63:2 Чого то червона одежа Твоя, а ша́ти Твої як у то́го, хто топче в чави́лі? Isaiah 63:3 „Сам один Я чави́ло топта́в, і не було із наро́дів зо Мною ніко́го! І Я топта́в їх у гніві Своїм, і чави́в їх у лю́ті Своїй, — і бри́зкав їх сік на одежу Мою, і Я попля́мив всі ша́ти Свої. Isaiah 63:4 Бо день по́мсти — у серці Моїм, і надійшов рік Мого вику́плення! Isaiah 63:5 Я дививсь, але помічника́ не було́, і дивува́всь, бо підпо́ри Мені бракува́ло, та раме́но Моє Мені допомогло́, а Мій гнів — він підтри́мав Мене! Isaiah 63:6 І топтав Я наро́ди у гніві Своїм, і лама́в їх у лю́ті Своїй, і вилив на землю їхню кров“! Isaiah 63:7 Буду зга́дувати ла́ски Господні, Господні хвали́ за все те, що вчинив нам Госпо́дь, за велике добро́ те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй! Isaiah 63:8 І сказав: „Вони справді наро́д Мій, сини, що неправди не кажуть,“ — і став Він для них за Спаси́теля. Isaiah 63:9 В усякому у́тиску їхньому тісно було́ і Йому, і Ангол обличчя Його їх спаса́в. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він ви́купив їх, і їх підні́с і носив їх усі дні в давни́ну. Isaiah 63:10 Та стали вони неслухня́ними й Духа Святого Його засмути́ли, — і Він оберну́вся на во́рога їм, Він Сам воював проти них. Isaiah 63:11 Тоді то народ Його згадає дні да́вні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із па́стирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого? Isaiah 63:12 Що Він по прави́ці Мойсея прова́див раме́но вели́ччя Свого́, що Він перед ними розді́лював во́ду, щоб зроби́ти Собі вічне Ім'я́? Isaiah 63:13 Що прова́див безо́днями їх, як коня́ на пустині, — і вони не спіткну́лись? Isaiah 63:14 Як схо́дить у долину худо́ба, так їх Дух Господній водив до спочи́нку, так і Ти вів наро́д Свій, щоб зроби́ти Собі славне Ім'я́! Isaiah 63:15 Поглянь із небе́с і побач із мешка́ння святині Своєї та слави Своєї: Де горли́вість Твоя та Твої могу́тні чи́ни? Де велике число милосердя Твого та ла́ски Твоєї, що су́проти ме́не затри́малися? Isaiah 63:16 Тільки Ти — наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізна́є! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я́ Твоє: наш Викупи́тель! Isaiah 63:17 Нащо, Господи, Ти попусти́в, що ми блу́димо з доріг Твоїх, нащо робиш тверди́м наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племе́н спа́дку Свого́! Isaiah 63:18 Спа́дщину займав час короткий святий Твій наро́д, — проти́вники наші святиню Твою потопта́ли! Isaiah 63:19 Ми стали такими, немов би відві́ку Ти не панува́в був над нами, немов би не кли́калося Твоє Йме́ння над нами! Isaiah 64:0
Isaiah 64:1 О, коли б небеса́ Ти розде́р і зійшов, — перед обличчям Твоїм розтопи́лися б го́ри, Isaiah 64:2 як хво́рост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я́ Твоє стало відо́ме Твоїм ворога́м, щоб перед обличчям Твоїм затремті́ли наро́ди! Isaiah 64:3 Коли Ти чинив страшні ре́чі, ми їх не чекали, — коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопи́лися б го́ри! Isaiah 64:4 І відві́ку не чули, до ушей не дохо́дило, око не бачило Бога, крім Те́бе, Який би зробив так тому́, хто наді́ю на Нього кладе́! Isaiah 64:5 Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам'ята́ють про Тебе. Та розгні́вався Ти, бо ми в то́му згрішили навіки та несправедливими стали! Isaiah 64:6 І стали всі ми, як нечистий, а вся пра́ведність на́ша — немов поплямо́вана мі́сячним о́діж, і в'я́немо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас. Isaiah 64:7 І немає ніко́го, хто кликав би Йме́ння Твоє, хто збудився б триматися міцно за Те́бе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас ни́діти. Isaiah 64:8 Тепер же, о Господи, Ти — наш Отець, ми глина, а Ти наш ганча́р, і ми всі — чин Твоєї руки! Isaiah 64:9 Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ята́й повсякча́сно прови́ни! Тож споглянь, — ми наро́д Твій усі! Isaiah 64:10 Святі міста́ Твої стали пустинею, Сіон став пусте́лею, сте́пом став — Єрусали́м. Isaiah 64:11 Дім свя́тощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвали́ли Тебе́, погорі́лищем став, а все наше лю́бе руїною стало. Isaiah 64:12 Чи й на це ще Себе будеш стри́мувати, Го́споди? Будеш мовчати, й зана́дто карати нас бу́деш? Isaiah 65:0
Isaiah 65:1 Я прихиля́вся до тих, що Мене не пита́ли, Я зна́йдений тими, що Мене не шукали. Я казав: „Оце Я, оце Я!“ до наро́ду, що Йме́нням Моїм не був зва́ний. Isaiah 65:2 Я ввесь день простяга́в Свої руки до люду запе́клого, що він, за своїми думка́ми, доро́гою ходить недоброю, Isaiah 65:3 до наро́ду, що в очі Мене прогнівля́є пості́йно, що жертви прино́сить в садка́х та що па́лить кадило на це́глах, Isaiah 65:4 що сидить у гроба́х та ночує по я́мах, їсть свини́ну, і в їхньому по́суді — ю́шка нечиста, Isaiah 65:5 що говорить: „Спини́сь, не зближа́йся до ме́не, бо святий я для тебе!“ Оце дим в Моїй ні́здрі, огонь, що палає ввесь день! Isaiah 65:6 Ось напи́сане перед обличчям Моїм: Я не буду мовча́ти, але відплачу́, і надолу́жу на їхньому ло́ні! Isaiah 65:7 Укупі пере́ступи ваші й пере́ступи ваших батькі́в, — говорить Госпо́дь, — що кади́ли на го́рах і на взгі́р'ях Мене зневажа́ли, — і запла́ту їм ви́міряю Я найпе́рше до їхнього ло́ня! Isaiah 65:8 Так говорить Господь: Коли в гро́ні знахо́диться сік виногра́дний, і хтось ска́же: „Не псуй ти його, бо благослове́ння у ньо́му“, — отак Я зроблю́ ради рабів Своїх, щоб усього не ни́щити! Isaiah 65:9 І насіння Я ви́веду з Якова, а з Юди — спадкоє́мця гір Моїх, і вибра́нці Мої одіди́чать її, і раби Мої жи́тимуть там. Isaiah 65:10 І стане Шаро́н пасови́ськом ота́ри, а долина Ахо́р за ліжни́цю худо́би великої, для наро́ду Мого, що шукали Мене. Isaiah 65:11 А ви, що Господа кидаєте, забуваєте го́ру святу Мою, що ставите Ґаду трапе́зу, а для Ме́ні випо́внюєте жертву литу, Isaiah 65:12 то вас відрахо́вую Я для меча́, й на коліна впаде́те ви всі на зарі́з, бо кликав Я вас, та ви відповіді не дали́, говорив був, але́ ви не чули й робили лихе́ в Моїх о́чах, і чого́ не хотів, вибира́ли собі! Isaiah 65:13 Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви бу́дете голодува́ти, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спра́гнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоро́млені бу́дете. Isaiah 65:14 Ось раби Мої будуть співати від радости серця свого, ви ж крича́тимете від серде́чного бо́лю, і від скру́шення духа заво́дити бу́дете. Isaiah 65:15 І ви своє йме́ння дасте́ на прокля́ття вибра́нцям Моїм, — і Господь Бог тебе вб'є, а рабам Своїм дасть інше йме́ння, Isaiah 65:16 так що хто на землі благосло́влений бу́де, буде поблагосло́влений він вірним Богом, а хто на землі присяга́є, вірним Богом прися́гне, бо забу́дуться у́тиски давні і захо́вані будуть вони від оче́й Моїх!
Isaiah 65:17 Бо ось Я створю́ нове небо та зе́млю нову́, і не згада́ються ре́чі коли́шні, і не при́йдуть на серце! Isaiah 65:18 Тож навіки радійте та ті́штеся тим, що творю́ Я, бо ось Я створю́ Єрусалима на радість, а наро́да його — на весе́лість! Isaiah 65:19 І бу́ду Я Єрусалимом раді́ти, і втіша́тися буду наро́дом Своїм, — і не почу́ється в ньому вже голос плачу́ й голос зо́йку! Isaiah 65:20 З цього ча́су не буде вже ю́ного днями й старо́го, який своїх днів не попо́внить, бо сторо́кий помре́ як юна́к, а грішник і в віці ста літ буде про́клятий! Isaiah 65:21 І доми́ побуду́ють, і ме́шкати будуть, і заса́дять вони виноградники, і будуть їхній плід спожива́ти. Isaiah 65:22 Не бу́дуть вони будува́ти, щоб інший сидів, не будуть сади́ти, щоб інший спожи́в, дні бо наро́ду Мого — як дні де́рева, і вибра́нці Мої зужива́тимуть чин Своїх рук! Isaiah 65:23 Не будуть вони працювати нада́рмо, і не будуть роди́ти на страх, вони бо насі́ння, благосло́влене Господом, і наща́дки їхні з ними. Isaiah 65:24 І ста́неться, поки покли́чуть, то Я відпові́м, — вони будуть іще говорити, а Я вже почу́ю! Isaiah 65:25 Вовк та вівця́ будуть па́стися ра́зом, і лев буде їсти солому, немов та худо́ба, а га́дові хлібом його буде по́рох! Вони не чини́тимуть зла й вигубля́ти не будуть на всій святій Моїй горі, говорить Госпо́дь. Isaiah 66:0
Isaiah 66:1 Так говорить Госпо́дь: Небеса́ — Мій престо́л, а земля — то підні́жок для ніг Моїх: який же то храм, що для Мене збуду́єте ви, і яке ото місце Його відпочи́нку? Isaiah 66:2 Таж усе це створи́ла рука Моя, і так все це ста́лось, говорить Госпо́дь! І при тому дивлюсь Я на вбо́гого та на розби́того духом, і на тремтя́чого над Моїм словом. Isaiah 66:3 Іна́кше хто ріже вола — одноча́сно вбиває люди́ну, прино́сить у жертву ягня́ — перело́млює шию собаці, дару́нка прино́сить — вживає свинячої крови, складає з кадила частину прига́дувальну, — одноча́сно божка́ благосло́вить. Отак як доро́ги свої вони повибира́ли, і до гидо́т тих своїх уподо́бання чує душа їхня, Isaiah 66:4 так ви́беру й Я їх на зве́дення, і предмета їхнього стра́ху на них наведу́, за те, що Я кликав — і ніхто ві́дповіді не давав, говорив Я — й не чули вони, та чинили лихе в Моїх о́чах, і ви́брали те, чого Я не жада́в! Isaiah 66:5 Послухайте сло́ва Господнього ті, що на слово Його тремтите́: Кажуть ваші брати, що нена́видять вас, що ва́с ради Йме́ння Мого виганяють: „Хай просла́влений буде Господь, і ми вашу радість побачимо!“ Та будуть вони посоро́млені! Isaiah 66:6 Голос го́мону з міста, голос із храму, — це голос Господа, що заплату дає для Своїх ворогів! Isaiah 66:7 Поки зазна́ла дрижа́ння поро́ду, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина леге́нько вона привела́. Isaiah 66:8 Хто таке́ коли чув, і хто бачив таке́? Чи зро́джена буде земля в один день, чи наро́джений буде народ за одним ра́зом? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка́ породо́ві дрижа́ння, то синів своїх вже породила. Isaiah 66:9 Чи Я допрова́джу до по́роду, — і не вчиню́, щоб вона породила? говорить Господь. Чи Я, що чиню́, щоб роди́ла, — і стримаю? каже твій Бог. Isaiah 66:10 Радійте із Єрусалимом і ті́штеся всі ним, хто його покоха́в! Втішайтесь ним радістю всі, що з-за нього в жало́бі були́! Isaiah 66:11 Щоб ви сса́ли й наси́тилися з перс поті́хи його, щоб ви ссали та розкошува́ли із перс його слави! Isaiah 66:12 Бо Господь каже так: Ось керу́ю до нього Я мир, немов річку, і славу наро́дів, немов той потік заливни́й: і ви бу́дете ссати, і на руках вас носи́тимуть, і ба́витимуть на колі́нах! Isaiah 66:13 Як кого́сь його не́нька втіша́є, так вас Я поті́шу, і ви вті́шені бу́дете Єрусалимом. Isaiah 66:14 І побачите це, й серце ваше раді́тиме, й як трава молода, розцвіту́ть ваші ко́сті! І в раба́х Його пі́знана буде Господня рука, і буде Він гні́ватися на Своїх ворогів. Isaiah 66:15 Бо ось при́йде Господь у в огні, а Його колесни́ці — мов буря, щоб відплати́ти жаром гніву Свого́, а погро́зи Свої — полум'я́ним огнем! Isaiah 66:16 Бо огнем та мечем Своїм буде суди́тись Госпо́дь з кожним тілом, і буде багато побитих від Го́спода. Isaiah 66:17 А ті, хто освя́чується й очища́є себе у пога́нських садка́х, один по одно́му, всере́дині, їдять м'ясо свиня́че й гидо́ти та мишу, — вони ра́зом загинуть, говорить Господь! Isaiah 66:18 І Я знаю їхні вчи́нки та їхні думки́, і прийду́, щоб зібрати всі наро́ди й язи́ки, — і при́йдуть вони й Мою славу побачать! Isaiah 66:19 І зна́ка на них покладу́, і пошлю́ урято́ваних з них до наро́дів, у Тарші́ш, Пул, і Лул, в Мешех і Кос, у Тувал та Яван, в острови́ предале́кі, що зві́стки про Мене не чули й не бачили слави Моєї, — і звістя́ть мою славу вони між наро́дами! Isaiah 66:20 І вони приведу́ть усіх ваших братів із наро́дів усіх у дару́нок для Господа на ко́нях та на колесницях, і на фурах та мулах, та на верблю́дах, на го́ру святу Мою, до Єрусалиму, говорить Госпо́дь, як прино́сять сино́ве Ізраїлеві дару́нка в посу́дині чистій до дому Господнього. Isaiah 66:21 І візьму́ Я із них за священиків та за Левитів, говорить Господь. Isaiah 66:22 Бо як небо нове́ та нова́ та земля, що вчиню́, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші наща́дки та ваше ім'я́! Isaiah 66:23 І станеться, кожного новомі́сяччя в ча́сі його, і щосуботи за ча́су її кожне тіло прихо́дитиме, щоб вклоня́тися перед обличчям Моїм, говорить Господь. Isaiah 66:24 І ви́йдуть вони та й побачать ті трупи людей, що відпа́ли від Мене, бо їхня черва́ не помре й не пога́сне огонь їхній, — і стануть вони за ги́доту для кожного тіла!
Jeremiah 0:0
Jeremiah 1:0 Jeremiah 1:1 Слова́ Єремі́ї, сина Хілкійїного, з священиків, що в Анато́ті, у Веніяминовому кра́ї, Jeremiah 1:2 що було́ до нього Господнє слово за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царюва́ння. Jeremiah 1:3 І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одина́дцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до ви́ходу Єрусалиму на вигна́ння в п'ятому місяці.
Jeremiah 1:4 „І прийшло мені слово Господнє, гово́рячи: Jeremiah 1:5 Ще поки тебе вформува́в в утро́бі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра́, тебе посвятив, дав тебе за пророка наро́дам! Jeremiah 1:6 А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовля́ти не вмію, бо я ще юна́к! Jeremiah 1:7 Господь же мені відказав: „Не кажи: „Я юнак“, бо ти пі́деш до всіх, куди тільки пошлю́ Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу́. Jeremiah 1:8 Не лякайсь перед ними, бо Я бу́ду з тобою, щоб тебе рятува́ти, говорить Господь! Jeremiah 1:9 І простя́г Господь руку Свою, і доторкну́всь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої у́ста слова Мої! Jeremiah 1:10 Дивись, — Я сьогодні призна́чив тебе над наро́дами й царствами, щоб вирива́ти та бу́рити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати! Jeremiah 1:11 І було мені слово Господнє, гово́рячи: Що́ ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Я бачу мигдале́ву галу́зку. Jeremiah 1:12 І сказав мені Господь: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб спра́вдилось воно. Jeremiah 1:13 І було мені слово Господнє подруге таке: Що́ ти бачиш? А я відказав: Я бачу кипля́че горня́, а пе́ред його зве́рнений з пі́вночі на південь. Jeremiah 1:14 І сказав мені Господь: З пі́вночі відкриється зло на всіх ме́шканців землі. Jeremiah 1:15 Бо ось Я покличу всі роди́ни царств на пі́вночі, — говорить Господь, — і вони поприхо́дять, і поставлять кожен свого трона при вході до єрусалимських брам, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних міста́х. Jeremiah 1:16 І бу́ду суди́тися з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули Мене, і кадили іншим бога́м, і вклонялись чина́м своїх рук. Jeremiah 1:17 А ти підпе́режеш сте́гна свої та й устанеш, і бу́деш говорити їм усе, що Я накажу́ тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними! Jeremiah 1:18 Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом тверди́нним, і залізним стовпо́м, і мідяними му́рами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князі́в, проти його священиків та проти наро́ду цієї землі. Jeremiah 1:19 І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, — говорить Господь, — щоб тебе рятува́ти!“ Jeremiah 2:0 Jeremiah 2:1 І було мені слово Господнє, гово́рячи: Jeremiah 2:2 „Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Госпо́дь: Я згадав тобі ласку юна́цтва твого, ту любов, коли ти нарече́на була та за Мною ходила в пустині, в землі незасі́яній. Jeremiah 2:3 Ізраїль — то святість для Господа, поча́ток врожа́ю Його. Всі, що їли його, завини́ли, — зло при́йде на них, говорить Господь. Jeremiah 2:4 Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі ро́ди дому Ізраїля! Jeremiah 2:5 Так говорить Госпо́дь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддали́лись від Мене й пішли за марно́тою, і стали марни́ми? Jeremiah 2:6 І не спита́ли вони: де Госпо́дь, що нас ви́вів із кра́ю єгипетського, що прова́див Він нас по пустині, по землі степові́й, повній ям, по кра́ю сухому та те́мному, по кра́ю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осі́лась люди́на? Jeremiah 2:7 І впрова́див Я вас до родю́чого Кра́ю, щоб їсти плоди́ його й до́бра його. І ви прибули́ й занечи́стили землю Мою, і зробили гидотою спа́дщину Мою. Jeremiah 2:8 Священики не повіли́: де Господь? А ті, хто тримає Зако́на, Мене не пізна́ли, і па́стирі повідпада́ли від Мене, а пророки Ваа́лом пророкува́ли, та за тими пішли, хто вам не допомо́же, Jeremiah 2:9 Тому́ то судитися буду ще з вами, — говорить Госпо́дь, — і з синами синів ваших бу́ду суди́тись! Jeremiah 2:10 Бо перейді́ть острови́ хітте́ян, і побачте, і до Кеда́ру пошліть, та пригля́ньтеся добре й побачте, чи було там таке, як оце? Jeremiah 2:11 Чи змінив люд богі́в, хоч не Бо́г вони? А наро́д Мій змінив свою славу на те, що не помагає! Jeremiah 2:12 Здивуйтеся цим, небеса́, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь! Jeremiah 2:13 Бо дві речі лихі Мій наро́д учинив: поки́нули Мене, джерело живої води, щоб собі подовба́ти водозбо́ри, водозбо́ри пола́мані, що води не тримають. Jeremiah 2:14 Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак, наро́джений вдо́ма? Чому ж здо́биччю він? Jeremiah 2:15 На нього ревуть левчуки́, видають голос свій, і його Край оберну́ли в пустиню, спалили міста́ його, так що немає мешка́нця. Jeremiah 2:16 Також сини Мемфіса й Тахпенеса на че́репі па́слися в те́бе. Jeremiah 2:17 Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого́, що прова́див тебе по дорозі? Jeremiah 2:18 І тепер що́ тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхо́ру? І що тобі до дороги в Ашшу́р? Щоб пити воду з Ріки́? Jeremiah 2:19 Хай карає тебе твоє зло, і відсту́пства твої хай карта́ють тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке́ це, що кинув ти Господа, Бога свого, і стра́ху Мого́ над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот. Jeremiah 2:20 Бо віддавна зламала ти, до́чко Сіону, ярмо своє, пірвала свої поворо́зки й сказала: Не бу́ду служити! Бо на кожному взгі́р'ї високому, і під кожним зеленим деревом ти кла́лась блудни́цею. Jeremiah 2:21 А Я ж посадив був тебе виноградом добі́рним, уве́сь він — насіння правди́ве! І я́к ти змінилась Мені на ви́родка винограду чужого? Jeremiah 2:22 Тому то хоч би ти й поми́лася лу́гом, і ми́ла багато собі зажила́ б, проте пля́мою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог! Jeremiah 2:23 Як ти зможеш сказати: „Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила?“ Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти нароби́ла, пустотли́ва верблю́дко, що кру́тиш дороги свої! Jeremiah 2:24 Ти — як дика осли́ця, яка до пустині привикла, що вітер втягає в жада́нні своєї душі, — хто заве́рне її в час її похотли́вости? Усі, хто шукає її, не пому́чаться, — зна́йдуть її в її місяці! Jeremiah 2:25 Стримуй но́гу свою, щоб не бути їй бо́сою, і від пра́гнення горло своє. А ти кажеш: „Пропало, вже ні, бо я покохала чужих — і за ними піду́“. Jeremiah 2:26 Як для зло́дія сором, коли буде зло́влений, так себе осоро́мив Ізра́їлів дім, вони та царі їхні, їхні зве́рхники, й їхні священики, й їхні пророки, Jeremiah 2:27 що гово́рять до дерева: „Ти батько мій“, а до каменя: „Ти мене породив“. Бо до Мене вони повернулись плечи́ма, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: „Устань та спаси нас!“ Jeremiah 2:28 А де ж твої бо́ги, яких наробив ти собі? Хай устануть вони, якщо можуть спасти́ тебе в час твого лиха, бож в тебе богі́в, скільки міст твоїх, Юдо! Jeremiah 2:29 Чого вам зо Мною змага́тися? Усі ви відпа́ли від Мене, говорить Господь. Jeremiah 2:30 Нада́рмо Я бив синів ваших, — науки вони не взяли́, а ваших пророків ваш меч поз'їда́в, немов лев той вини́щувач! Jeremiah 2:31 О ви, поколі́ння, — почуйте це слово Господнє: Чи пустинею був для Ізра́їля Я? Чи може землею великої те́мряви? Чому ж каже наро́д Мій: „Ми вільно буя́ємо, — вже не прийдемо до Тебе?“ Jeremiah 2:32 Чи панна забуде оздо́бу свою, нарече́на — про стрі́чки свої? А наро́д Мій про Мене забув незчисле́нні вже дні! Jeremiah 2:33 Як ти вправно дорогу свою повела́, щоб шукати коха́ння! Тому́ то дороги свої призвича́їла ти до злочи́нства, Jeremiah 2:34 і навіть на по́лах одежі твоєї знахо́диться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гаря́чому, але понад усім тим Jeremiah 2:35 ти кажеш: „Невинна я, — Його гнів відверну́вся від мене направду“. Ось Я буду змага́тись з тобою за те, що ти кажеш: „Я не прогрішила“! Jeremiah 2:36 На́що тиня́єшся ти, і міняєш дорогу свою́? Таж ти посоро́млена будеш Єгиптом, як ти посоро́млена від Асирі́ї! Jeremiah 2:37 І звідти ти ви́йдеш, зала́муючи свої руки на своїй голові, бо повідкида́в Господь тих, на кого ти наді́ялася, і не будеш ти мати в них у́спіху“. Jeremiah 3:0
Jeremiah 3:1 І було мені слово Господнє, гово́рячи: „Як відпу́стить хто жінку свою, й вона пі́де від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, — чи ве́рнеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсі́м обезче́щеною оця жінка? Ти ж пере́люб чинила з коха́нцями багатьома́, і тобі поверта́тись до Мене? говорить Господь. Jeremiah 3:2 Зведи́ свої очі на го́ри порожні й дивися, — де пере́любу ти не чинила? Ти для них по доро́гах сиділа, немов той араб на пустині, — і збезче́стився край твоїм блу́дом та лихом твоїм! Jeremiah 3:3 І дощі були стри́мувані, і не було́ дощу пі́знього, проте мала ти чо́ло блудни́ці, і стратила сором, Jeremiah 3:4 Чи ж кли́кати відни́ні не бу́деш до Мене: „Отче мій, Ти юна́цтва мого Провідни́к! Jeremiah 3:5 Чи Він пам'ята́тиме вічно про гнів, чи наза́вжди його стерегти́ме?“ Таке ти говориш, і безме́жно зло чиниш. Jeremiah 3:6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: „Чи ти бачив, що зробила невірна дочка́ Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу го́ру, і під кожне зелене дерево, — і блудоді́яла там. Jeremiah 3:7 Я думав: Як зро́бить вона все оце, то до Мене пове́рнеться; та вона не верну́лась, і бачила це сестра її зра́дниця, Юдея. Jeremiah 3:8 І побачила Юдея, що за все те, що пере́люб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводо́вого. Та зрадли́ва сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудли́вою стала й вона. Jeremiah 3:9 І сталось від ро́зголосу про пере́люб її, збезче́стила вона землю, і пере́люб чинила з камі́нням та з деревом. Jeremiah 3:10 І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадли́ва сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдава́ла, говорить Господь“. Jeremiah 3:11 І промовив до мене Господь: „Невірна дочка́ Ізраїлева всправедли́вила душу свою більш від зрадли́вої дочки Юди. Jeremiah 3:12 Піди, і проголо́сиш слова ці на пі́вніч та й скажеш: Вернися, відсту́пна дочко Ізраїлева! говорить Госпо́дь. Не зверну́ Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милости́вий, — говорить Госпо́дь, і не бу́ду повік стерегти́ Свого гніву. Jeremiah 3:13 Тільки пізнай же прови́ну свою́, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь. Jeremiah 3:14 Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Госпо́дар, та візьму́ вас по о́дному з міста, а з роду по два, і вас поведу́ до Сіону! Jeremiah 3:15 І дам па́стирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть па́сти вас умі́нням та ро́зумом. Jeremiah 3:16 І буде, коли ви розмно́житеся та розпло́дитеся на землі за цих днів, — говорить Госпо́дь, — не скажуть уже: „ковче́г заповіту Господнього“, і він вже не при́йде на серце, і його пам'ятати не бу́дуть, і більше не буде він зро́блений. Jeremiah 3:17 Того ча́су назвуть Єрусалима: Господній престо́л, і до нього, до Єрусалиму згрома́джені будуть наро́ди усі ради Йме́ння Господнього, і більше не пі́дуть вони за впертістю серця лихого свого́, Jeremiah 3:18 Тими днями дім Юдин із домом Ізраїля пі́дуть і ра́зом прибу́дуть з півні́чного кра́ю до кра́ю, що вашим батькам на спа́док Я дав. Jeremiah 3:19 І Я був поду́мав: як поставлю тебе Я посе́ред синів і дам тобі край пожада́ний, найкращу спа́дщину народів? І Я ду́мав: ви будете звати Мене: „Мій Отче“, і не відве́рнетеся ви від Мене. Jeremiah 3:20 Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви Мене зра́дили, доме Ізраїлів! каже Господь. Jeremiah 3:21 Чути голос на ли́сих гора́х, плач блага́льний синів Ізраїлевих, вони бо скривили доро́гу свою, забули про Господа, Бога свого́: Jeremiah 3:22 „Верніться, невірні сини, усі ваші відсту́пства Я ви́лікую!“ „Ось прийшли ми до Тебе, бо Ти Господь, Бог наш! Jeremiah 3:23 Справді, неправда ті па́гірки, той го́мін на го́рах, — справді, в Господі, Богові нашім, спасі́ння Ізраїлеве! Jeremiah 3:24 А той сором пожер працю наших батьків від нашої мо́лодости, їхню худобу дрібну́ й їхню худобу велику, синів їхніх та їхніх дочо́к. Jeremiah 3:25 Лежимо́ ми у со́ромі нашому, і нас покриває ця наша неслава, бо ми прогріши́лися Господу, Богові нашому, ми й батьки наші, від нашої мо́лодости й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!“ Jeremiah 4:0
Jeremiah 4:1 Якщо́ ти, Ізраїлю, ве́рнешся, — каже Господь, — до Ме́не ти ве́рнешся, і якщо́ ти відки́неш із-перед обличчя Мого гидо́ти свої, то не бу́деш тиня́тись! Jeremiah 4:2 I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть. Jeremiah 4:3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну! Jeremiah 4:4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки! Jeremiah 4:5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних! Jeremiah 4:6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя. Jeremiah 4:7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця! Jeremiah 4:8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться! Jeremiah 4:9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються Jeremiah 4:10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі! Jeremiah 4:11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він! Jeremiah 4:12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́. Jeremiah 4:13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми! Jeremiah 4:14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї? Jeremiah 4:15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір. Jeremiah 4:16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́! Jeremiah 4:17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь! Jeremiah 4:18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́. Jeremiah 4:19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни! Jeremiah 4:20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої. Jeremiah 4:21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́? Jeremiah 4:22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́! Jeremiah 4:23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла! Jeremiah 4:24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються! Jeremiah 4:25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне. Jeremiah 4:26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́. Jeremiah 4:27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́! Jeremiah 4:28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го. Jeremiah 4:29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них. Jeremiah 4:30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони! Jeremiah 4:31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“ Jeremiah 5:0
Jeremiah 5:1 Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгля́ньтеся та розпізна́йте, і на майда́нах його пошукайте: чи не зна́йдете там люди́ни, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, — то Я їм проба́чу! Jeremiah 5:2 Коли ж вони кажуть: „Як живий Господь“, то справді клянуться неправдою. Jeremiah 5:3 Хіба ж о́чі Твої не для правди, о Господи? Ура́зив Ти їх, але їм не боли́ть, понищив Ти їх, та відмовились узяти поу́ку вони, обличчя свої поробили від скелі тверді́шими, відмо́вилися наверну́тись! Jeremiah 5:4 А Я думав: Це про́сті лиш люди, безглу́зді, — вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого́. Jeremiah 5:5 Піду́ но собі до вельмо́жних і з ними помо́влю, — бо знають доро́гу Господню вони, право Бога свого, — та й вони усі ра́зом зламали ярмо́, а шле́ї пірва́ли! Jeremiah 5:6 Тому лев лісови́й їх поб'є, погубить їх вовк степови́й, панте́ра чига́є на їхні міста́: кожен, хто вийде із них, пошмато́ваний буде, бо помно́жились їхні гріхи́, їхні відсту́пства числе́нними стали! Jeremiah 5:7 Хіба через це Я проба́чу тобі: твої діти Мене полишили, і присяга́ються тим, хто не Бог. Я їх нагодува́в, а вони чужоло́жать і на́товпом ходять до дому блудниці, Jeremiah 5:8 воло́чаться, мов жеребці́ відгодо́вані: кожен ірже́ до жони свого бли́жнього. Jeremiah 5:9 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя? Jeremiah 5:10 Зберіться на мури його та й пони́щте, але́ не вчиня́йте кінця́ їм! Усуньте підпо́ри його, бо вони не для Господа, Jeremiah 5:11 бо зра́джуючи, Мене зра́див Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Госпо́дь. Jeremiah 5:12 Вони відцура́лися Господа та говорили: „Немає Його, й зло не при́йде на нас, — ні меча, ані го́лоду ми не побачимо!“ Jeremiah 5:13 А пророки поро́бляться вітром, і немає в них слова Господнього, — отак їм поро́блено буде! Jeremiah 5:14 Тому́ вирікає отак Господь Бог Савао́т: За те, що гово́рите слово таке́, ось Я в у́ста твої вкладу слово Своє за огонь, а наро́д цей — то дро́ва, — і він пожере́ їх! Jeremiah 5:15 Ось Я приведу́ іздале́ка наро́да на вас, о доме Ізраїлів, каже Госпо́дь, — це сильний наро́д, старода́вній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говори́тиме. Jeremiah 5:16 Його сагайда́к, як відчи́нений гріб, усі хоро́брі вони. Jeremiah 5:17 І він пожере́ твоє жни́во та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну́ та худобу велику твою пожере́, з'їсть твого́ виноградника й фіґу твою́, понищить мече́м тверди́нні міста твої, на які ти наді́єшся. Jeremiah 5:18 Та й за тих днів, — говорить Госпо́дь, — не зроблю́ Я із вами кінця́! Jeremiah 5:19 І буде, як скажуть: За́ що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому кра́ї бога́м чужозе́мним, так чужи́нцям служити ви будете в кра́ї не вашому! Jeremiah 5:20 Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь. Jeremiah 5:21 Почуй же оце, ти наро́де безумний й безсердий, який має очі — й не бачить, має вуха — й не чує! Jeremiah 5:22 Чи Мене ви боятись не бу́дете, — каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок покла́в за границю для моря, за вічну межу́, якої воно не пере́йде: хоч повста́нуть, та не перемо́жуть, і шумі́тимуть хвилі його, але не пересту́плять її! Jeremiah 5:23 А серце в наро́да цього неслухня́не та непокі́рне, відпа́ли вони та й пішли. Jeremiah 5:24 І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній ча́су його, стереже́ нам уста́влені тижні для жнив. Jeremiah 5:25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи́ від вас стри́мали цеє добро́. Jeremiah 5:26 Бо в наро́ді Моєму безбожники є, — чига́ють вони, немов той птахоло́в, вони сі́тки розста́вили, хапа́ють людей. Jeremiah 5:27 Як клі́тка, напо́внена пта́хами, так доми́ їхні повні ома́ни, — тому́ повиро́стали та збагати́лись вони! Jeremiah 5:28 Потовсті́ли вони та погла́дшали, переступа́ють також міру злого, справедливо вони не судили сирі́тського су́ду, — і мають пово́дження! — і не помагають убогим у їхній справі. Jeremiah 5:29 Чи ж оцьо́го Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя? Jeremiah 5:30 Чудне́ та страшне́ стало в кра́ї: пророки віщу́ють неправду, при помочі їхній панують священики, і наро́д Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому при́йде? Jeremiah 6:0
Jeremiah 6:1 Утікайте, сини Веніями́на, з сере́дини Єрусалиму, і засурмі́те в сурму́ у Текої, і знак підіймі́ть на Бет-Гаккерем, бо з пі́вночі грізно підно́ситься зло та велике нещастя! Jeremiah 6:2 І ви́кореню Я Сіонську дочку́, вродли́ву та ви́пещену. Jeremiah 6:3 Пастухи поприхо́дять до неї з своїми стада́ми, понапина́ють наме́ти навко́ло при ній, кожен місце своє випаса́тиме. Jeremiah 6:4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опі́вдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тя́гнуться тіні вечі́рні! Jeremiah 6:5 Уставайте та пі́демо вночі і пони́щмо пала́ти її! Jeremiah 6:6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постина́йте дере́ва та ва́ла насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйно́ване бути, в ньому повно наси́льства: Jeremiah 6:7 як випри́скує воду свою джерело́, так випри́скує він своє зло. Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безпере́стань хворо́ба та рана. Jeremiah 6:8 Будь на́вчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відверну́лась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спусто́шенням, незасе́леним кра́єм! Jeremiah 6:9 Так говорить Госпо́дь Савао́т: Позбирають доре́шти оста́нки Ізраїля, мов виноградові ре́штки, — простягни́ свою руку, немов виногра́дар по гро́на! Jeremiah 6:10 До ко́го я буду казати та сві́дчити буду, — і слуха́тимуть? Необрізане ось їхнє вухо — і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало по́сміхом — вони не жада́ють його́! Jeremiah 6:11 І гніву Господнього по́вен я став, зму́чився я, його стримуючи, — на вулиці виллю його на дітей та на збір юнакі́в одноча́сно, бо схо́плені будуть чоловік із жінкою, старий із віджи́лим літа́, Jeremiah 6:12 і дістануться іншим доми́ їхні, теж поля́ та жінки́. Бо Я руку Свою простягну́ на мешка́нців цієї землі, говорить Госпо́дь. Jeremiah 6:13 Бо вони від мало́го свого й до великого, — усі пожадли́ві на зи́ски, і від пророка та аж до священика роблять неправду. Jeremiah 6:14 І рани наро́ду Мого́ легковажно лікують, говорячи: „Мир, мир“, а миру нема! Jeremiah 6:15 Чи вони засоромилися, що гидо́ту робили? не засоро́милися ані тро́хи вони й застида́тись не вміють. Тому́ то впадуть між упа́лими в ча́сі, — коли їх навіщу́ Я, спіткну́ться, говорить Госпо́дь. Jeremiah 6:16 Так говорить Госпо́дь: На дорогах спині́ться та гляньте, і спитайте про давні стежки́, де то добра дорога, — то нею ідіть, і зна́йдете мир для своєї душі! Та вони відказали: „Не пі́демо!“ Jeremiah 6:17 І Я сторожі́в був поставив над вами, говорячи: Прислуха́йтесь до голосу сурми́! Та вони відказали: „Не будем прислу́хуватись! Jeremiah 6:18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти грома́до, що станеться з ними. Jeremiah 6:19 Послухай, ти зе́мле: Ось Я веду́ на наро́д цей лихе, плід їхніх думо́к, бо до слів Моїх не прислуха́лись вони, а Зако́ном Моїм погорди́ли! Jeremiah 6:20 Наві́що Мені те кади́ло, що з Шеви прихо́дить, запашни́й очере́т із далекого кра́ю? Цілопа́лення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні! Jeremiah 6:21 Тому́ то Господь каже так: Ось Я дам спотика́ння оцьо́му наро́дові, і спіткну́ться об них разом ваші батьки́ та сини́, сусід та приятель його, — і загинуть! Jeremiah 6:22 Так говорить Госпо́дь: Ось прихо́дить наро́д із півні́чного кра́ю, і збу́джується люд великий із кі́нців землі. Jeremiah 6:23 Лу́ка та ра́тище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве́, і гарцю́ють на ко́нях вони. Ушико́ваний, мов чоловік той до бо́ю, на те́бе, о до́чко Сіону! Jeremiah 6:24 Як почули ми звістку про ньо́го, омлі́ли нам руки, обняла́ нас триво́га та біль, немов в породі́ллі. Jeremiah 6:25 Не вихо́дьте на поле й не йді́те дорогою, бо в во́рога меч та страхі́ття навко́ло! Jeremiah 6:26 До́чко наро́ду Мого́, — вере́тою підпережи́сь та качайся у по́пелі! Справ жало́бу собі, немов над одноро́дженим, голосі́ння гірке́, — бо при́йде знена́цька руїнник на нас! Jeremiah 6:27 Я дав був тебе випробо́вувачем у наро́ді Моїм, за тверди́ню, щоб ти знав і випробо́вував їхню доро́гу. Jeremiah 6:28 Вони всі відсту́пники над відсту́пниками, чинять на́клепи, усі вони мідь та залізо, вони згу́бники! Jeremiah 6:29 Спали́лося ду́хало, від огню́ зникло о́ливо, — нада́рмо стара́нно розто́плювано, бо злих не відді́лено. Jeremiah 6:30 Срі́блом відки́неним на́звано їх, бо Госпо́дь їх відкинув“. Jeremiah 7:0
Jeremiah 7:1 Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи: Jeremiah 7:2 „Стань у брамі Господнього дому, і прокажеш там слово оце та промо́виш: Послухайте слово Господнє, ввесь Юдо, що хо́дите бра́мами цими вклонятися Господу. Jeremiah 7:3 Так говорить Господь Савао́т, Бог Ізраїлів: Попра́вте дороги свої й свої вчи́нки, й Я зроблю́, що ви жи́тимете на цім місці! Jeremiah 7:4 Не наді́йтесь собі на слова неправди́ві, щоб казати: Храм Господній, храм Господній, храм Господній оту́т! Jeremiah 7:5 Бо якщо ви наспра́вді поправите ваші доро́ги та ваші діла́, якщо один о́дному бу́дете справді чинити справедливо, Jeremiah 7:6 не бу́дете тиснути чужи́нця, сироту та вдову́, не будете лити невинної крови на місці цьому́, і за іншими богами вслід не піде́те собі на біду́, — Jeremiah 7:7 то зроблю́, що ви пробува́тимете на цім місці, у краю́, що його дав Я вашим батька́м відвіку навіки! Jeremiah 7:8 Ось собі ви наді́єтеся на слова неправдиві, які не допомо́жуть: Jeremiah 7:9 Чи ви будете кра́сти, вбивати й пере́люб чинити, і присягати фальши́во, й кади́ти Ваа́лові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаєте, — Jeremiah 7:10 а потім ви при́йдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім'я́м Моїм, і скажете: „Урято́вані ми“, щоб чинити гидо́ти всі ці? Jeremiah 7:11 Чи верте́пом розбійників став оцей дім, що Ім'я Моє кличеться в ньому, на ваших оча́х? І Я оце бачу, говорить Госпо́дь. Jeremiah 7:12 Бо піді́ть но до місця Мого, що в Шіло́, де́ Я споча́тку вчинив був перебува́ння для Йме́ння Свого́, і побачите, що́ вчинив Я йому́ через лука́вство Мого наро́ду Ізраїлевого. Jeremiah 7:13 Тепер же за те, що ви ро́бите всі оці вчинки, — говорить Господь, — і що Я говорив був до вас, промовляючи пи́льно, але́ ви не слухали, і кликав Я вас, та ви не відказа́ли, — Jeremiah 7:14 то зроблю́ цьому до́мові, що кли́калось в ньому Ім'я́ Моє, що на нього наді́єтесь ви, і місцю цьому́, що Я дав його вам та вашим батька́м, так само, як Я був зробив для Шіло́, — Jeremiah 7:15 і відкину Я вас від обличчя Свого́, як відкинув усіх ваших браті́в, усе насі́ння Єфре́мове! Jeremiah 7:16 А ти не молись за наро́д цей, і блага́ння й моли́тви за них не здійма́й, і Мене не проси, — бо не ви́слухаю Я тебе́! Jeremiah 7:17 Хіба ти не бачиш, що ро́блять вони в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму: Jeremiah 7:18 Діти дро́ва збирають, а батьки́ розклада́ють огонь, жінки́ ж місять тісто, щоб спекти́ калачі́в тих жерто́вних „небесній цариці“, і ллють литі жертви для інших богі́в, на доса́ду Мені. Jeremiah 7:19 Та хіба ображають Мене, говорить Господь? Хіба не себе самих, щоб сором покрив їхні обличчя? Jeremiah 7:20 Тому́ Господь Бог промовляє отак: Ось ллється Мій гнів і Моя лють на це місце, на люди́ну й худо́бу, і на польові́ дерева́ та на зе́мні плоди́, — і пала́тиме він, і не зга́сне! Jeremiah 7:21 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Додайте свої цілопа́лення до жертов ваших, і їжте м'ясо, Jeremiah 7:22 бо Я не говорив батька́м вашим, і не наказував їм того дня, як виво́див їх із кра́ю єгипетського, про справи цілопа́лення й жертви. Jeremiah 7:23 Бо лиш справу оцю Я звелів їм, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і Я буду вам Богом, а ви бу́дете наро́дом Моїм, і ходіть усією дорогою, про яку накажу́ вам, щоб вам було до́бре. Jeremiah 7:24 Та не слухали й не нахили́ли вони свого вуха, а ходили за ра́дами та за упе́ртістю серця лихого свого́, і стали до Мене плечи́ма, а не обличчям. Jeremiah 7:25 Від того дня, коли ваші батьки вийшли з кра́ю єгипетського, аж до дня цього, посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків, посилав щодня пи́льно. Jeremiah 7:26 Та вони не слухалися Мене, і вуха свого не схиля́ли, і показали себе твердоши́йними, зло чинили ще більш від батькі́в своїх, Jeremiah 7:27 І ти будеш казати їм ці всі слова́, та не будуть вони тебе слу́хати, і будеш ти кли́кати до них, та вони тобі відповіді не даду́ть. Jeremiah 7:28 І скажеш до них: Оце той наро́д, що не слухався голосу Господа, Бога свого, і поу́ки не брав, — загинула правда, і зникла з їхніх уст. Jeremiah 7:29 Обстрижи́ ти воло́сся своє та й відкинь, на ли́сих гора́х здійми жа́лісний спів, бо відкинув Господь і покинув плем'я Свого гніву! Jeremiah 7:30 Бо Юдині сини чинять зло в Моїх о́чах, — говорить Господь, — поклали гидо́ти свої в тому домі, що в нім кли́калося Моє Йме́ння, щоб збезче́стити його́. Jeremiah 7:31 І побудували ті же́ртовні па́гірки То́фета, що в долині Бен-Гіннома, щоб палити синів своїх та до́чок своїх на огні, чого Я не наказував, і що на серце Мені не прихо́дило. Jeremiah 7:32 Тому́ то приходять ось дні, — говорить Господь, — що не буде вже кликатись „То́фет“ місце це чи „Долина Бен-Гіннома“, а тільки „Долина вби́вства“, і будуть ховати у То́феті через брак місця на по́греб. Jeremiah 7:33 І стане труп цього наро́ду за сте́рво небесному пта́ству та земній звіри́ні, і не буде, хто б їх відстраши́в! Jeremiah 7:34 І спиню́ в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої, — бо руїною стане цей край!
Jeremiah 8:0
Jeremiah 8:1 Того ча́су, — говорить Господь, — повитя́гують кості царів Юди та кості його князі́в, і кості священиків, і кості пророків, і кості ме́шканців Єрусалиму з їхніх гробі́в, Jeremiah 8:2 і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма́ небесними світилами, яки́х вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверта́лися до них, і що вклоня́лися їм. Не будуть вони зі́брані й не будуть похо́вані, — гноєм стануть вони на поверхні землі! Jeremiah 8:3 І смерть буде ліпша від життя для всієї решти позоста́лих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганя́в, говорить Господь Саваот. Jeremiah 8:4 І скажеш до них: Так говорить Госпо́дь: Хіба па́дають — і не встаю́ть? Хіба хто відсту́пить, то вже не верта́ється? Jeremiah 8:5 Чому́ відступив оцей єрусалимський наро́д усевічним відсту́пленням? Міцно схопи́лись вони за ома́ну, не хо́чуть наверну́тись. Jeremiah 8:6 Прислуха́вся Я й слухав: неправду говорять, немає ніко́го, хто б каявсь у своє́му лука́встві, говорячи: Що́ я зробив? Кожен з них оберта́ється до свого бігу, мов той кінь, що жене́ться у бій. Jeremiah 8:7 І ві́дає бу́сел у повітрі умо́влений час свій, а го́рлиця й ла́стівка та жураве́ль стережуть час приле́ту свого, — а наро́д Мій не знає Господнього права! Jeremiah 8:8 Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Зако́н? Ось справді брехне́ю вчинило його брехли́ве писа́рське писа́льне! Jeremiah 8:9 Засоро́млені ці мудреці, збенте́жилися й були схо́плені. Ось вони слово Господнє відки́нули, — що ж за мудрість ще мають вони? Jeremiah 8:10 Тому їхніх жіно́к віддам іншим, а їхні поля́ — здобувця́м, бо вони від мало́го та аж до великого — усі віддали́сь користолю́бству, від пророка та аж до священика чинять неправду! Jeremiah 8:11 І леге́нько ліку́ють нещастя наро́ду Мого, говорячи: „Мир, мир“, — а миру нема! Jeremiah 8:12 Чи вони засоро́милися, що гидо́ту робили? Ні тро́хи вони не засоро́милися, і застида́тись не вміють, — тому́ то впаду́ть між упа́лими в ча́сі наві́щення їх, спіткну́ться, говорить Госпо́дь. Jeremiah 8:13 Зберу їх доще́нту, говорить Господь: не буде ягі́д у них на винограді, і не буде на фі́ґовім дереві фіґ, а їхнє листя пов'я́не, і пошлю́ їм таких, що їх поїдя́ть. Jeremiah 8:14 „Пощо ми сидимо́? Збирайтесь та пі́демо в тверди́нні міста та й поги́немо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми зги́немо, і напоїв нас водою трійли́вою, бо ми Господе́ві згрішили“. Jeremiah 8:15 Ми миру чекали, — й немає добра́, часу ви́лікування — й ось жах! Jeremiah 8:16 Чути фи́ркання ко́ней його аж від Дану, від гуку іржа́ння його жеребці́в уся земля затремтіла! І при́йдуть вони, й пожеру́ть усю землю та по́вню її, місто й тих, хто заме́шкує в ньому. Jeremiah 8:17 Бо ось Я пошлю́ проти вас тих вужі́в та гадю́к, що немає закля́ття на них, і вони вас куса́тимуть, каже Господь! Jeremiah 8:18 Яка моя втіха у сму́тку? Болить мені серце моє. Jeremiah 8:19 Ось голосіння дочки́ Мого наро́ду з далекого кра́ю: „Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар?“ Нащо Мене розгніви́ли своїми бовва́нами, тими чужими марно́тами? Jeremiah 8:20 „Минули жнива́, покінчи́лося літо, а ми не спасе́ні“. Jeremiah 8:21 Через нещастя дочки́ народу мого́ знещасли́влений я, і міцно страхіття мене обняло.́ Jeremiah 8:22 Чи немає бальза́му в Ґілеа́ді? Чи ж немає там лі́каря? Чому нема ви́лікування для до́ньки наро́ду Мого́? Jeremiah 8:23 Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє — за джерело сльози́, то я плакав би вдень та вночі над побитими до́ньки наро́ду мого́!
Jeremiah 9:0
Jeremiah 9:1 Ой, коли б на пустині нічлі́г подорожніх я мав, тоді б я покинув наро́да свого, і пішов би від них, бо вони перелю́бники всі, збори зра́дників! Jeremiah 9:2 Вони напина́ють свого язика́, немов лука свого́, для неправди, міцні́ють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь! Jeremiah 9:3 Один о́дного остеріга́йтесь, і не поклада́йтесь на жодного брата, — кожен бо брат обмани́ти — обма́нить, і при́ятель кожен — обмо́вник! Jeremiah 9:4 Один о́дного зво́дить, і правди не кажуть, привчи́ли свого язика́ говорити неправду, пому́чилися, лихо чинячи! Jeremiah 9:5 Серед ома́ни твоє прожива́ння, через ома́ну не хочуть пізнати Мене, говорить Госпо́дь. Jeremiah 9:6 Тому так промовляв Господь Савао́т: Ось Я їх перето́плюю та випробо́вую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки́ Свого люду? Jeremiah 9:7 Їхній язик — смертоно́сна стріла́, він ома́ну говорить: уста́ми своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своє́му кладе свою за́сідку. Jeremiah 9:8 Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над наро́дом, як цей, непомсти́ться душа Моя? Jeremiah 9:9 Я плач та рида́ння здійму́ над оцими гора́ми, і спів жало́бний — понад степови́ми лугами, вони бо попа́лені так, що ними не ходить ніхто, і ре́ву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбі́глося все, відійшло́! Jeremiah 9:10 І Я Єрусалим на руїни відда́м, на мешка́ння шакалів, а юдські міста́ на спусто́шення дам, — і не буде мешка́нця у них! Jeremiah 9:11 Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста́ промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей край, за що спа́лений він, як пустиня, і що не́ю не ходить ніхто? Jeremiah 9:12 А Господь відказав: За те, що вони поки́нули Зако́на Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Зако́ном, Jeremiah 9:13 а ходили за впе́ртістю серця свого й за Ваа́лами, що навчи́ли про них їхні батьки́. Jeremiah 9:14 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей наро́д, полино́м нагодую й водою отру́йною їх напою́! Jeremiah 9:15 І розпоро́шу Я їх серед наро́дів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча́, аж поки не ви́гублю їх! Jeremiah 9:16 Так говорить Господь Савао́т: Розгля́ньтеся та голосі́льниць покличте, і нехай вони при́йдуть, і пошліте до мудрих жіно́к, — і вони поприхо́дять! Jeremiah 9:17 І хай поспішають, і хай спів жало́би над ними піді́ймуть, — і хай наші очі зайду́ться сльозо́ю, а з наших пові́ків вода хай тече́! Jeremiah 9:18 Бо почується голос жало́бного співу з Сіону: „Як ми попусто́шені, як посоро́млені дуже! Бо ми поки́нули свій край, бо покинули місце свого пробува́ння“. Jeremiah 9:19 Тож почуйте, жінки́, слово Господа, і хай ваше ухо візьме́ слово уст Його, і навчі́ть дочок ваших жало́бного співу, й одна о́дну — жало́бної пісні! Jeremiah 9:20 Бо смерть увійшла в наші ві́кна, до наших пала́т увійшла́, щоб ви́різати дітей з вулиці, із площ — юнакі́в. Jeremiah 9:21 Кажи так: Говорить Господь: І напа́дає лю́дського трупа, мов гно́ю на полі, і мов тих снопів за женце́м, і не буде кому позбира́ти! Jeremiah 9:22 Так говорить Господь: Хай не хва́литься мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться ли́цар своєю хоро́брістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться! Jeremiah 9:23 Бо хто буде хвали́тись, хай хва́литься тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я — то Господь, Який на землі чинить ми́лість, правосу́ддя та правду, бо в цьо́му Моє уподо́бання, каже Господь! Jeremiah 9:24 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і Я навіщу́ всіх обрі́заних та необрі́заних, Jeremiah 9:25 Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто воло́сся довко́ла стриже́, хто сидить на пустині, бо всі оці люди — пообрі́зані, а ввесь дім Ізраїлів — необрізаносе́рдий! Jeremiah 10:0
Jeremiah 10:1 Послухайте слова того́, що вам каже Госпо́дь, о доме Ізраїлів! Jeremiah 10:2 Так говорить Госпо́дь: Не навчайтесь доріг цих наро́дів, і небесних озна́к не лякайтесь, — бо тільки пога́ни лякаються їх! Jeremiah 10:3 Бо устави наро́дів — марно́та вони, божок бо — це дерево, з лісу ви́рубане, і це ді́ло рук майстра сокирою! Jeremiah 10:4 Срі́блом та зло́том його прикра́шають, цвя́хами та молотка́ми прикрі́плюють їх, і він не захитається. Jeremiah 10:5 Вони, як опу́дало на огірко́вім горо́ді, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро — це не в їхній силі! Jeremiah 10:6 Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я́ Твоє могу́тністю! Jeremiah 10:7 Хто не буде боятись Тебе, Ца́рю наро́дів? Бо Тобі це належить, бо між усіма́ мудреця́ми наро́дів і в усьо́му їхньому царстві немає такого, як Ти! Jeremiah 10:8 Вони стали всі ра́зом безумні й безглузді, — наука марна́ — оце дерево! Jeremiah 10:9 Срібна бляха з Тарші́шу приве́зена, злото ж з Офі́ру, праця ма́йстра й руки́ золота́рської, блаки́ть та пурпу́ра — їхня одіж, усі́ вони — праця мистців. Jeremiah 10:10 А Господь — Бог правдивий, Він — Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясе́ться земля, і не знесу́ть Його гніву наро́ди. Jeremiah 10:11 Отак їм скажіть: бо́ги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього! Jeremiah 10:12 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо напну́в Своїм розумом. Jeremiah 10:13 Як голос Його забрини́ть, — у небеса́х шумлять води, а коли підіймає Він хмари із кра́ю землі, коли бли́скавки чинить дощем та вітер виво́дить з криївок Своїх, Jeremiah 10:14 тоді кожна люди́на дурі́є в своєму знанні́, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа! Jeremiah 10:15 Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть! Jeremiah 10:16 Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформува́в, а Ізраїль — племе́но спа́дку Його, Господь Савао́т — Його Йме́ння! Jeremiah 10:17 Забери із землі свій това́р, ти, що сидиш ув обло́зі! Jeremiah 10:18 Бо Господь каже так: Ось цим ра́зом Я кину мешка́нців цієї землі, мов із пра́щі, і прити́сну їх так, щоб пізна́ння знайшли. Jeremiah 10:19 Ой, горе мені з-за нещастя мого́, моя рана болю́ча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу́ я її. Jeremiah 10:20 Наме́та мого́ попусто́шено і зі́рвані всі мої шну́ри. Розійшли́сь мої діти від мене й нема їх, нема вже кому́ розтягну́ти наме́та мого́ та пові́сити заві́си мої. Jeremiah 10:21 Бо па́стирі стали безглу́зді, і вони не зверта́лись до Господа, — тому́ не щасти́лося їм, і розпоро́шене все їхнє ста́до. Jeremiah 10:22 Голос звістки: Іде ось, і гу́ркіт великий з півні́чного кра́ю, щоб ю́дські міста́ оберну́ти в спусто́шення, на мешка́ння шака́лів. Jeremiah 10:23 Знаю, Господи, я, що не в волі люди́ни доро́ги її, не в силі люди́ни, коли вона ходить, кермува́ти своїм кро́ком. Jeremiah 10:24 Карай мене, Господи, тільки ж за су́дом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене́! Jeremiah 10:25 Вилий лю́тість Свою на наро́ди, що не знають Тебе, та на ро́ди, що Йме́ння Твого не кликали, що Якова з'їли й поже́рли його, і погубили його, а мешка́ння його опусто́шили!“ Jeremiah 11:0
Jeremiah 11:1 Слово, що було до Єремії від Господа, кажучи: Jeremiah 11:2 „Послухайте слів заповіту оцьо́го, і будете їх говорити юдеям і ме́шканцям Єрусалиму, Jeremiah 11:3 і скажеш ти їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Про́клята та люди́на, що не слухає слів заповіту цього́, Jeremiah 11:4 що його наказав був Я вашим батька́м того дня, коли їх виво́див із кра́ю єгипетського, із залізного го́рна, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і робіть усе те, що Я накажу́ вам, — і бу́дете ви народом Моїм, а Я бу́ду вам Богом, Jeremiah 11:5 щоб Я ви́повнив при́сягу ту, якою Я вашим батька́м присяга́в дати їм Край, що тече молоком, як сьогодні! А я відповів та сказав: Амі́нь, Господи! Jeremiah 11:6 І промовив до мене Госпо́дь: Виголо́шуй оці всі слова́ по юдейських міста́х та на вулицях Єрусалиму, говорячи: Слухайтесь слів заповіту цього́, і вико́нуйте їх! Jeremiah 11:7 Бо направду засвідчив Я вашим батька́м того дня, як виводив їх з кра́ю єгипетського, і до сьогодні Я пильно засві́дчую, кажучи: Слу́хайтеся Мого голосу! Jeremiah 11:8 Та не слухали й не прихиляли вони свого вуха, і кожен ходив за упе́ртістю злі́сного серця свого. І Я спровадив на них усі слова заповіту цього, що Я наказав був робити, вони ж не робили. Jeremiah 11:9 І промовив до мене Господь: Зна́йдений бунт між юдеями та між мешка́нцями Єрусалиму! Jeremiah 11:10 Повернулись вони до гріхів своїх давніх батькі́в, що слухатися Моїх слів не хотіли, і пішли за бога́ми чужими, щоб їм служити. Дім Ізраїлів і дім Юдин зламали Мого заповіта, якого Я склав з їхніми батька́ми. Jeremiah 11:11 Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я лихо на них наведу́, що вийти із нього не змо́жуть, і кли́кати бу́дуть до Мене, але не почую Я їх! Jeremiah 11:12 І пі́дуть юдейські міста́ та єрусалимські мешканці, і бу́дуть кричати до богів, що їм ка́дять вони, але ті помогти́ — не помо́жуть їм за ча́су їхнього лиха! Jeremiah 11:13 Бо богів твоїх — за числом твоїх міст, Юдо, і за числом вулиць Єрусалиму наста́влено же́ртівників для Моло́ха, же́ртівників, щоб кади́ти Ваалові. Jeremiah 11:14 А ти не молися за цього наро́да, і блага́ння й молитви за них не здійма́й, бо Я не почую за ча́су того́, коли кли́кати будуть до Мене з-за лиха свого́! Jeremiah 11:15 По́що Моєму коханому в домі Моєму чинити злі за́міри? Чи то́всті куски́ і м'ясо посвя́тне відве́рнуть від тебе нещастя твоє? Тоді б ти радів! Jeremiah 11:16 „Оли́вка зелена, гарна пло́дом хорошим“, — так кликнув Господь твоє йме́ння. Але з шумом великого вітру огонь запали́вся круг неї, і галу́зки її полама́ються! Jeremiah 11:17 А Господь Саваот, що тебе посадив, говорив був на тебе лихе за зло дому Ізраїля та дому Юди, що робили собі, щоб гніви́ти Мене, щоб кади́ти Ваа́лові.
Jeremiah 11:18 А Господь дав пізна́ти мені — й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла́. Jeremiah 11:19 А я був, мов лагі́дна вівця́, що прова́дять її на зако́лення, і не знав, що на мене вони вимишля́ли заті́ї: „Пони́щмо це дерево з пло́дом його, і з кра́ю живих його ви́тнім, і йме́ння його не згадається більше!“ Jeremiah 11:20 Але, Господи Саваоте, Ти Суддя сраведливий, що досліджуєш ни́рки та серце, — хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо справу свою я дові́рив Тобі! Jeremiah 11:21 Тому так промовляє Господь на людей Анато́ту, що пошу́кують душу твою та говорять: „Не пророкуй Ім'я́м Господа, щоб не померти тобі від рук наших!“ Jeremiah 11:22 Тому так промовляє Господь Савао́т: Ось Я навіщу́ їх: від меча юнаки́ повмирають, а сини їхні та їхні до́чки від голоду вмруть! Jeremiah 11:23 І оста́нку не буде по них, бо спрова́джу Я зло на людей Анато́ту у році наві́щення їх! Jeremiah 12:0 Jeremiah 12:1 Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правува́тися буду з Тобою: чому́ то дорога безбожним щасти́ться, чому́ то спокійні всі зра́дники? Jeremiah 12:2 Ти їх посадив — і вони вкорени́лись, ростуть і прино́сять плоди́. Ти близьки́й в устах їхніх, та далекий від їхніх серде́ць. Jeremiah 12:3 А Ти, Господи, знаєш мене, Ти бачив мене й дослідив моє серце, що з Тобою воно. Відлучи́ їх, немов на зарі́з ту отару, і признач їх на день побиття́! Jeremiah 12:4 Аж доки в жало́бі земля пробува́тиме, і со́хнути буде трава всього поля за зло її ме́шканців? Гине худо́ба та пта́ство, бо сказали вони: кінця нашого Він не побачить! Jeremiah 12:5 Як ти з пі́шими бігав, і вони тебе зму́чили, то як будеш змагатися з кі́ньми? Ти в спокі́йному кра́ї безпечний, та що будеш робити в пові́дді Йорда́ну? Jeremiah 12:6 Бо також твої бра́ття та дім твого ба́тька — і вони тебе зраджують, і криком кричать за тобою, — не вір їм, коли й добре тобі говори́тимуть! Jeremiah 12:7 Поки́нув Я Свій дім, залиши́в спа́док Свій; миле Моєї душі Я віддав у долоню її ворогів. Jeremiah 12:8 Спа́док Мій Мені став, мов лев той у лісі, — свій голос дав проти Мене, тому́ то його Я знена́видив. Jeremiah 12:9 Чи для Мене спа́док Мій, — хижий птах різноба́рвний, що хижі птахи́ позліта́лись круг нього? Ідіть, позбирайте усю польову́ звірину́, спрова́дьте, щоб же́рли! Jeremiah 12:10 Числе́нні па́стирі попсува́ли Мого виноградника, потопта́ли Мій у́діл, Мій улю́блений уділ вони обернули на голу пустиню! Jeremiah 12:11 Обернули його на спусто́шення, він при Мені у жало́бі, спусто́шений, увесь Край опусті́лий, — бо ніко́го нема, хто б поклав це на серце собі! Jeremiah 12:12 Поприхо́дять на всі лисі гори в пустині руїнники, бо меч Господа все позжира́є від кра́ю землі й аж до кра́ю землі, миру не буде для всякого тіла! Jeremiah 12:13 Пшеницю посіяли, те́рня ж пожали, наму́чилися, та не мали кори́сти. І буде вам сором за ваші плоди́ через лю́тість Господнього гніву! Jeremiah 12:14 Так говорить Господь про лихих усіх сусідів моїх, що вони дотика́ються того спа́дку, що Я дав на спа́дщину наро́ду Моєму Ізраїлеві: Ось Я повирива́ю їх з їхньої землі, і вирву дім Юдин з сере́дини їхньої. Jeremiah 12:15 І станеться, як Я їх повирива́ю, то верну́ся й помилую їх, і кожного з них приверну́ до спа́дщини його, і кожного до кра́ю його. Jeremiah 12:16 І буде, якщо вони справді навча́ться доріг наро́ду Мого, щоб присягатися Йме́нням Моїм: „Як живий Господь“, — як вони присягати навчили наро́д Мій Ваалом, то збудуються серед наро́ду Мого! Jeremiah 12:17 А якщо не послухають, то ви́рву наро́д цей, вирива́ючи та вигубля́ючи, каже Господь!“ Jeremiah 13:0
Jeremiah 13:1 Так промовив до мене Господь: „Іди й купи собі льняно́го пояса, і підпережи́ ним свої сте́гна, але в воду не клади́ його“. Jeremiah 13:2 І купив я того пояса за Господнім словом, та й підпереза́в свої сте́гна. Jeremiah 13:3 І було мені слово Господнє удруге, говорячи: Jeremiah 13:4 „Візьми того пояса, якого купив, що на сте́гнах твоїх, і встань, іди до Ефрату , та й сховай його там у розщі́лині ске́лі“. Jeremiah 13:5 І пішов я, і сховав його в Ефраті, як Господь наказав був мені. Jeremiah 13:6 І сталося по багатьох днях, і сказав мені Господь: „Устань, іди до Ефрату, і візьми звідти того пояса, що Я наказав був тобі сховати його там“. Jeremiah 13:7 І пішов я до Ефрату, і викопав, і взяв того пояса з місця, де я сховав був його, — аж ось той пояс незда́тний! Jeremiah 13:8 І було мені слово Господнє, говорячи: Jeremiah 13:9 „Так говорить Господь: Отак зни́щу Я Юдину гордість та гордість велику Єрусалиму, Jeremiah 13:10 цього злого наро́да, що не хоче він слухатися Моїх слів, що ходить за впертістю серця свого! І пішов він в сліди інших богі́в, щоб служити їм та поклонятися їм. І станеться він, як цей пояс, — до нічо́го незда́тний! Jeremiah 13:11 Бо як приляга́є цей пояс до сте́гон чоловіка, так притверди́в Я до себе ввесь Ізраїлів дім та ввесь Юдин дім, — говорить Госпо́дь, — щоб стали наро́дом Мені і йме́нням, і хвало́ю та пишното́ю, — та вони не послухались! Jeremiah 13:12 І скажеш до них оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий бурдю́к вином наповня́ється. І відкажуть тобі: „Чи ми справді не знаєм, що всякий бурдю́к вином наповня́ється?“ Jeremiah 13:13 І скажеш до них: Так говорить Господь: Ось напо́вню Я п'я́нством усіх ме́шканців кра́ю цього́, і царів, що сидять на Давидовім троні, і священиків, і пророків, і всіх ме́шканців Єрусалиму. Jeremiah 13:14 І розіб'ю́ їх одно́го об о́дного, ра́зом батькі́в та сині́в, говорить Господь, — Не зми́луюся, і не змилосе́рджусь, і не пожалію, щоб їх не пони́щити! Jeremiah 13:15 Послухайте ви та візьміть до ушей, — не виви́щуйтеся, бо Господь це сказав! Jeremiah 13:16 Дайте Господу, Богові вашому, славу, поки не зробить Він те́мно, і по́ки на те́мних гора́х не спіткну́ться вам ноги! І будете ви сподіва́тися сві́тла, а Він зробить це те́мрявою та вчинить імло́ю. Jeremiah 13:17 А коли ви цього́ не послу́хаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої го́рдости, й око моє проливатиме сльо́зи, і зайде́ться сльозою, бо ста́до Господнє займу́ть у поло́н! Jeremiah 13:18 Скажіть до царя й до царе́вої матері: Сідайте додо́лу, бо з голів ваших спала корона вашої слави! Jeremiah 13:19 Півде́нні міста позами́кані будуть, і не буде, хто б їх відчини́в, — ви́гнаний буде ввесь Юда, вигнаний буде цілко́м! Jeremiah 13:20 Зведіть ваші о́чі, й побачте отих, що прихо́дять із пі́вночі: де череда́ та, що да́на тобі, ота́ра пишно́ти твоєї? Jeremiah 13:21 Що ти скажеш, о до́чко Сіону, як Він над тобою пана́ми поставить отих, яких ти навчила була́ за дові́рених бути, — чи ж му́ки не схо́плять тебе, немов ту породі́ллю? Jeremiah 13:22 коли ж скажеш у серці своєму: „Чому́ такі речі спітка́ли мене?“ — за числе́нні провини твої відкриті подо́лки твої, ого́лені ноги твої силомі́ць! Jeremiah 13:23 Чи му́рин відмі́нить коли свою шкі́ру, а панте́ра — ті пля́ми свої? Тоді зможете й ви чинити добре, навче́ні чинити лихе́! Jeremiah 13:24 Тому́ розпоро́шу їх, мов ту поло́ву, що з вітром з пустині летить: Jeremiah 13:25 Оце жеребо́к твій, це у́діл, який Я відмі́ряв тобі, — говорить Господь, — бо забула Мене та наді́ялася на непра́вду! Jeremiah 13:26 І закочу́ теж подо́лки твої над обличчя твоє, — і пока́жеться га́ньба твоя: Jeremiah 13:27 твої перелю́бства й іржа́ння твої, сором блу́ду твого на полі на па́гірках, — Я бачив гидо́ти твої. Горе тобі, Єрусалиме, що не очи́стишся! Доки ж іще?“ Jeremiah 14:0
Jeremiah 14:1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи. Jeremiah 14:2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму. Jeremiah 14:3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють. Jeremiah 14:4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли. Jeremiah 14:5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави. Jeremiah 14:6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави. Jeremiah 14:7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли! Jeremiah 14:8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є? Jeremiah 14:9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас! Jeremiah 14:10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає! Jeremiah 14:11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́: Jeremiah 14:12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!
Jeremiah 14:13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“ Jeremiah 14:14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця. Jeremiah 14:15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі! Jeremiah 14:16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́, розки́даний буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча́, і не буде кому поховати його́, — вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки, і виллю на них їхнє зло! Jeremiah 14:17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром! Jeremiah 14:18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м, й якщо ви́йду до міста — ось помлі́лі із го́лоду, і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю, якого не знають. Jeremiah 14:19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах! Jeremiah 14:20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, — Jeremiah 14:21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами! Jeremiah 14:22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш! Jeremiah 15:0 Jeremiah 15:1 І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, — то душа Моя до наро́ду цього́ не звернулася б! Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повихо́дять! Jeremiah 15:2 І буде, як скажуть до тебе вони: „Куди пі́демо?“ то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть — ті на смерть, і хто на меча́ — на меча́, і хто на го́лод — на го́лод, а хто до поло́ну — в поло́н. Jeremiah 15:3 І Я навіщу́ їх чотирьома́ способа́ми, говорить Госпо́дь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочи́ти, і пта́ством небесним, і земно́ю звіри́ною, щоб же́рли та ни́щили. Jeremiah 15:4 І Я дам їх на по́страх усім ца́рствам землі за Манасі́ю, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що́ зробив був він в Єрусалимі. Jeremiah 15:5 Бо хто зми́лується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття́ тобі ви́явить? І хто зве́рне з путі, щоб тебе запита́ти про пово́дження? Jeremiah 15:6 Ти покинув Мене, — промовляє Господь, — відступи́вся наза́д, тому Я простягнув Свою руку на те́бе, і знищив тебе́, — утоми́вся Я жа́лувати! Jeremiah 15:7 І ві́ячкою їх розві́яв по бра́мах землі, позбавив дітей, і погуби́в Свій наро́д, бо вони не верну́лись з доріг неправдивих своїх, Jeremiah 15:8 — у Мене більше було́ його вдів, як морсько́го піску́! А на матір юна́цтва, — спровадив опі́вдні грабі́жника їм, нагло кинув на неї страхі́ття та жах, — Jeremiah 15:9 зомлі́ла вона, що сімо́х породила, ви́дихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоро́милася та збенте́жилась. А решту їх Я дам під меча́ перед їхніми ворогами, говорить Господь. Jeremiah 15:10 Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене́, чоловіка сварли́вого та чоловіка сутя́жного для всієї землі! Ніко́му я не позича́в, і ніхто мені не боргува́в, та всі проклинають мене́. Jeremiah 15:11 Промовив Господь: Я справді підси́лю на добре тебе, Я справді вчиню́, що проси́тиме ворог тебе́ за час зла й за час у́тиску! Jeremiah 15:12 Чи можна зламати залі́зом залі́зо із пі́вночі й мідь? Jeremiah 15:13 Багатство твоє й твої ска́рби на здо́бич віддам, і не за ці́ну, але́ за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх. Jeremiah 15:14 І вчиню́, що ти будеш служити своїм ворогам у тім кра́ї, якого не знаєш, бо огонь запала́в в Моїм гніві, і над вами пала́тиме він! Jeremiah 15:15 Ти, Господи, знаєш усе, — згадай же мене́ й заступися за ме́не, і помсти́ся над тими, що го́нять мене! На до́вгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе! Jeremiah 15:16 Як тільки слова́ Твої знахо́дилися, то я їх поїда́в, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого́, бо кли́калось Йме́ння Твоє надо мною, о Господи, Боже Савао́те! Jeremiah 15:17 Не сидів я на зборі весе́лому та не радів, — через руку Твою я самі́тний сидів, бо Ти гнівом напо́внив мене. Jeremiah 15:18 Чому біль мій став вічний, а рана моя невиго́йна, що не хоче заго́їтись? Чи справді Ти станеш мені як обма́нний поті́к, що во́ди його висиха́ють? Jeremiah 15:19 Тому́ Господь так відказав: Якщо ти наве́рнешся, то тебе́ приверну́, і перед лицем Моїм станеш, а як здобу́деш дорогоці́нне з нікче́много, бу́деш як у́ста Мої: до тебе самі вони зве́рнуться, а не ти до них зве́рнешся! Jeremiah 15:20 І дам Я тебе для оцьо́го наро́ду за му́ра міцно́го із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не перемо́жуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятува́ти, говорить Господь! Jeremiah 15:21 І вряту́ю тебе з руки злих, і з рук наси́льників тих тебе ви́зволю!“ Jeremiah 16:0
Jeremiah 16:1 І було́ слово Господнє до мене, промовляючи: Jeremiah 16:2 „Не бери собі жінки, і хай у те́бе не буде синів, ні дочо́к у цьому місці. Jeremiah 16:3 Бо так промовляє Господь про синів і про дочок, що наро́джені в місці цьому́, і про їхніх матері́в, що наро́джують їх, і про їхніх батьків, що їх ро́дять у Кра́ї цьому́: Jeremiah 16:4 Від жахливих хворі́б повмирають вони, не будуть опла́кувані, і не будуть похо́вані, — гноєм стануть вони на пове́рхні землі. Від меча́ та від голоду згинуть вони, і стане їхній труп стервом пта́ству небесному й зе́мній звіри́ні. Jeremiah 16:5 Бо так промовляє Господь: Не заходь у дім сму́тку, і не ходи голоси́ти, і не співчува́й їм, бо від цьо́го наро́ду забрав Я Свій мир, — говорить Господь, — ласку та милість. Jeremiah 16:6 І повимира́ють великі й малі в цьому Кра́ї, не бу́дуть похо́вані, і голоси́ти не будуть за ними, і не бу́дуть робити нарі́зів, і не будуть робити собі ли́сини. Jeremiah 16:7 І не будуть ламати їм хліба в жало́бі, щоб потішити їх над померлим, і не напо́ять їх ке́ліхом втіхи над батьком його й його матір'ю. Jeremiah 16:8 І до до́му бенке́ту не входь, щоб сидіти із ними, щоб їсти й щоб пити. Jeremiah 16:9 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я припиню́ в цьому місці на ваших оча́х і в днях ваших голос радісний й голос веселий, голос молодого та голос молодої! Jeremiah 16:10 І бу́де, коли перека́жеш наро́дові цьому́ ці слова́, то скажуть тобі: „За́ що Господь говорив проти нас все велике це лихо? І яка вина наша, й який то наш гріх, яким ми прогріши́лися Господу, Богові нашому?“ Jeremiah 16:11 І відкажеш до них: За те, що Мене батьки ваші покинули, — каже Господь, — і пішли за іншими богами і служили їм та поклонялися їм, а Мене полишили й Зако́на Мого не вико́нували! Jeremiah 16:12 А ви робите гірше від ваших батькі́в, і кожен із вас ось іде за упе́ртістю лютого серця свого́, щоб Мені не служити, Jeremiah 16:13 Тому викину вас з цього Кра́ю до кра́ю, якого не знали ні ви, ані ваші батьки́. І будете там богам іншим служити удень та вночі, бо не дам Я вам милости. Jeremiah 16:14 Тому́ наступають ось дні, — говорить Господь, — і не бу́дуть уже говорити: „Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із кра́ю єгипетського“, Jeremiah 16:15 а тільки: „Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із півні́чного кра́ю, і зо всіх тих країв, куди був розігнав їх“. Та Я їх верну́ на їхню зе́млю, яку Я був дав батька́м їхнім. Jeremiah 16:16 Оце Я пошлю́ по числе́нних риба́лок, — говорить Господь, — і ви́ловлять їх, немов рибу, а пото́му пошлю по числе́нних мисли́вців, і повило́влюють їх з усіх гір, і з усякого взгі́р'я, і зо ске́льних розщі́лин. Jeremiah 16:17 Бо очі Мої — на всі їхні доро́ги : вони не сховалися з-перед Мого лиця, і з-перед ока Мого́ не закрилася їхня провина. Jeremiah 16:18 І найперше Я їм надолу́жу подві́йно за їхню провину й за гріх їхній, за теє, що тру́пом обри́джень своїх збезче́стили Край Мій, а їхні гидо́ти спа́док Мій перепо́внили. Jeremiah 16:19 О Господи, сило моя та тверди́не моя, і за́хисте мій в день недолі! Поприхо́дять до тебе наро́ди від кі́нців землі та й промо́влять: Одіди́чили наші батьки лиш неправду й марно́ту, пожитку ж ві́д них не було́. Jeremiah 16:20 Чи зро́бить люди́на для себе богі́в, а вони не боги́? Jeremiah 16:21 Тому́ то ось Я учиню́, що пізна́ють цим ра́зом вони, учиню́, що пізнають вони Мою руку та силу Мою, і пізнають, що Йме́ння Моє — це Господь! Jeremiah 17:0
Jeremiah 17:1 Гріх Юдин напи́саний ри́льцем залізним, діяма́нтовим ві́стрям він ви́ритий на табли́ці їхнього серця, і на ро́гах жерто́вників їхніх. Jeremiah 17:2 Як про синів своїх, так пам'ятають про жерто́вники свої та своїх Аше́р при зеленому де́реві, на високих підгі́рках, Jeremiah 17:3 про го́ру на полі. Багатство твоє й твої ска́рби на здо́бич віддам, пагірки жерто́вні твої — за гріх по всіляких границях твоїх. Jeremiah 17:4 І опустиш ти руку свою спа́дку свого, що Я дав був тобі. І вчиню́, що ти бу́деш служити своїм ворогам у тім кра́ї, якого не знаєш, бо огонь запали́ли ви в гніві Моїм, й аж навіки пала́тиме він! Jeremiah 17:5 Так говорить Господь: Прокля́тий той муж, що надію кладе́ на люди́ну, і робить раме́ном своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! Jeremiah 17:6 І він бу́де, як голий той кущ у степу́, і не побачить, щоб добре прийшло́, і він пробува́тиме в кра́ї сухому в пустині, у кра́ї солоному та незаме́шканому. Jeremiah 17:7 Благослове́нний той муж, що поклада́ється на Господа, що Господь — то надія його! Jeremiah 17:8 І він бу́де, як дерево те, над водою поса́джене, що над пото́ком пускає корі́ння своє, і не боїться, як при́йде спеко́та, — і його листя зелене, і в році посу́хи не буде жури́тись, і не перестане прино́сити пло́ду! Jeremiah 17:9 Людське серце найлукавіше над все та невиго́йне, хто пізнає його? Jeremiah 17:10 Я Господь, що досліджує серце, що випробо́вує ни́рки, щоб кожному дати згідно з пу́ттю його, за пло́дом учи́нків його́. Jeremiah 17:11 Куропа́тва виси́джує я́йця, яких не прине́сла, — це той, хто багатство набув, та неправдою: він покине його в половині днів своїх, і стане безу́мним при своєму кінці́. Jeremiah 17:12 Трон слави, висо́кий від віку, — це місце нашої святині! Jeremiah 17:13 Надіє Ізраїлева, Господи, — посоро́млені будуть усі, хто Тебе залиша́є! Ті, що Мене покида́ють, на піску́ будуть списані, бо вони поки́нули Господа, джерело живої води. Jeremiah 17:14 Уздоров мене, Господи, і буду вздоро́влений я, спаси Ти мене, і я буду спасе́ний, — бо Ти слава моя! Jeremiah 17:15 Ось вони мені кажуть: „Де слово Господнє? Нехай воно при́йде!“ Jeremiah 17:16 А я не відтягавсь бути па́стирем в Тебе, не жада́в злого дня, Ти це знаєш, — що вихо́дило з уст моїх, те перед лицем Твоїм явне було́. Jeremiah 17:17 Не будь Ти для мене страхі́ттям, — на день зла Ти моє пристано́вище! Jeremiah 17:18 Бодай посоро́мились ті, хто мене переслі́дує, а я щоб не був посоро́млений, нехай побенте́жені бу́дуть вони, а я хай не буду збенте́жений, день злого на них наведи́ та зламай їх подві́йним злама́нням!
Jeremiah 17:19 Так промовив до мене Господь: Іди, і станеш у брамі синів наро́ду, що юдські царі входять нею та нею виходять, та по всіх брамах Єрусалиму. Jeremiah 17:20 І скажеш до них: Послухайте слова Господнього, царі юдські й уся Юдеє, та всі ме́шканці Єрусалиму, що входите брамами тими. Jeremiah 17:21 Так говорить Господь: Стережіться за ду́ші свої, і не носіть тягару́ за субо́тнього дня, і не носіть його бра́мами Єрусалиму. Jeremiah 17:22 І не носіть тягару́ з домів ваших субо́тнього дня, і жо́дної праці робити не бу́дете, і день субо́тній освя́тите, як Я вашим батька́м наказав був! Jeremiah 17:23 Та вони не послухали, й вуха свого не схили́ли, і вчинили себе тугоши́їми, щоб не слухатися та не брати навча́ння. Jeremiah 17:24 I буде, якщо Мене справді ви бу́дете слу́хатись, — каже Господь, — щоб тягару́ не носити в брами міста цього́ за субо́тнього дня, і щоб освяти́ти день суботній, і щоб жодної праці в цей день не робити, — Jeremiah 17:25 то ходи́тимуть бра́мами міста цього царі та князі́, що будуть сидіти на троні Давидовім, що їздити будуть колесни́цями й кі́ньми, вони й їхні прави́телі, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, і це місто стоятиме вічно! Jeremiah 17:26 І будуть прихо́дити з Ю́диних міст та з око́лиць Єрусалиму, і з кра́ю Веніяминового, і з рівни́ни, і з гір, і з пі́вдня, і цілопа́лення й жертви прино́сити бу́дуть, та жертву хлі́бну, і ла́дан, і будуть прино́сити жертву подяки до дому Господнього. Jeremiah 17:27 А якщо ви Мене не послу́хаєтесь, щоб святити день субо́тній і щоб тягару́ не носити, і щоб бра́мами Єрусалиму субо́тнього дня не ходити, то огонь підпалю́ в їхніх брамах, і він поїсть єрусалимські пала́ти, — і не пога́сне! Jeremiah 18:0 Jeremiah 18:1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи: Jeremiah 18:2 „Устань, і зійди́ до дому ганчара́, і там почуєш слова́ Мої“. Jeremiah 18:3 І зійшов я до дому ганчара́, аж ось він робить працю на кружа́лі. Jeremiah 18:4 І в руках ганчара́ попсу́лась посу́дина, яку він із глини робив. І він зно́ву зробив з неї іншу посу́дину, як сподо́балося ганчаре́ві зробити. Jeremiah 18:5 І було мені слово Господнє, говорячи: Jeremiah 18:6 „Чи не міг би зробити й Я вам, як ганча́р цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара́, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви! Jeremiah 18:7 Я ча́сом кажу́ про наро́д та про ца́рство, щоб ви́рвати його, і щоб розбити та ви́губити, Jeremiah 18:8 та коли цей наро́д, що про нього казав Я, пове́рнеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке ду́мав чинити йому́. Jeremiah 18:9 А ча́сом кажу́ про наро́д та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, Jeremiah 18:10 та як він зро́бить зле в Моїх о́чах, щоб не слухатися Мого го́лосу, то пожа́лую щодо того добра́, про яке говорив, що вчиню́ Я його. Jeremiah 18:11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе́ проти вас, і заду́мую за́дум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихо́ї, і полі́пшіть доро́ги свої й свої вчинки! Jeremiah 18:12 Та вони відказали: „Пропа́ло! бо ми бу́дем ходи́ти за своїми думка́ми, і кожен робитиме згідно з упе́ртістю серця свого́.“ Jeremiah 18:13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева! Jeremiah 18:14 Хіба́ сніг Ліва́ну зі́йде зо скелі на полі? Чи ви́сохнуть во́ди чужі та холодні, теку́чі? Jeremiah 18:15 Бо про Мене забув Мій наро́д: вони ка́дять марно́ті, а та ро́бить їм так, що вони на дорогах своїх спотика́ються, на давніх путя́х, щоб ходити стежка́ми, по дорозі невби́тій, Jeremiah 18:16 щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю. Jeremiah 18:17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед во́рогом; поти́лицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього го́ря!“
Jeremiah 18:18 І сказали вони: „Ходіть, і обмірку́ємо за́міри на Єремію, бо не згинув Зако́н у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і уда́рмо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова́ його!“ Jeremiah 18:19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй го́лос моїх супроти́вників! Jeremiah 18:20 Хіба́ замість доброго злим надолу́жено буде? Бо яму копають вони для моєї душі. Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб до́бре про них говорити, щоб гнів Твій від них відверну́ти! Jeremiah 18:21 Тому їхніх синів віддай го́лодові, і мі́ццю меча́ викинь їх з Кра́ю, і бодай жінки їхні діте́й погуби́ли та вдо́вами стали, а їхні чолові́ки хай смертю повби́вані бу́дуть, юнаки́ їхні хай бу́дуть поби́ті мече́м на війні! Jeremiah 18:22 Нехай чується крик з їхніх домі́в, — бо орду́ Ти знена́цька спрова́диш на них, — бо яму копали вони, щоб схопи́ти мене, і для ніг моїх па́стки поста́вили. Jeremiah 18:23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній за́мір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха́ їхнього із-перед обличчя Свого не зітри́, і хай перед Тобою спіткну́ться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого́! Jeremiah 19:0 Jeremiah 19:1 Господь сказав так: „Іди, і купиш ба́ньку в ганчара́, і візьми собі з старши́х наро́ду та з старши́х священиків. Jeremiah 19:2 І вийдеш до долини Бен-Гіннома, що при вході до Череп'я́ної брами, і будеш там оголошувати ті слова́, що до тебе Я їх говоритиму. Jeremiah 19:3 І скажеш: Послухайте слова Господнього, царі Юди та ме́шканці Єрусалиму! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зло наведу́ на це місце, так що всякому, хто почує про нього, задзвени́ть в його ву́хах! Jeremiah 19:4 Це за те, що вони залиши́ли Мене, і вчинили чужим оце місце, і кади́ли у ньому для інших богі́в, що не знали їх ані вони, ні батьки їхні, ані юдейські царі, і кров'ю невинних напо́внили місце оце, Jeremiah 19:5 і па́гірки побудува́ли Ваа́лові, щоб палити дітей своїх на огні цілопа́лення для Ваала, чого́ не велів Я і не говорив, і що на серце Мені не прихо́дило! Jeremiah 19:6 Тому́ наступають ось дні, — говорить Господь, — що не буде вже зва́тися місце це „То́фет“ і „Долина Бен-Гіннома“, а тільки „Долина Уби́вства“. Jeremiah 19:7 І зни́щу на місці цьому́ раду Юдину та Єрусалиму, і впаду́ть від меча́ перед їхніми ворогами та від руки тих, хто шукає їхньої душі, і дам падло́ їхнє на сте́рво для птаства небесного та для земно́ї звіри́ни. Jeremiah 19:8 І вчиню́ оце місце страхі́ттям і по́сміхом, — кожен, хто буде прохо́дити ним, остовпі́є й засвище, побачивши всі його вра́зи. Jeremiah 19:9 І вчиню́, що вони будуть їсти тіло синів своїх й тіло дочо́к своїх, і тіло один о́дного їсти вони бу́дуть в обло́зі та в у́тискові, яки́м будуть ти́снути їх вороги їхні та ті, хто буде шукати їхню душу . Jeremiah 19:10 І розі́б'єш баньку на оча́х тих людей, що ходять з тобою, Jeremiah 19:11 та й скажеш до них: Так говорить Господь Савао́т: Отак розіб'ю́ Я наро́д цей та місто оце, як розбивається по́суд ганча́рський, що не може вже бути напра́вленим, — і будуть ховати у То́феті через брак місця на по́греб. Jeremiah 19:12 Так зроблю́ цьому місцю, говорить Господь, та мешканцям його́, щоб зробити це місто, як То́фет. Jeremiah 19:13 І стануть доми́ Єрусалиму та доми́ царів Юди, як місце те То́фет, — нечисті усі ті доми́, що кадили на їхніх даха́х усім небесним світи́лам, та лили́ жертви литі для інших богі́в! Jeremiah 19:14 І прийшов Єремія з То́фету, куди посилав його Господь пророкувати, і став у дворі Господнього дому, і сказав до всього наро́ду: Jeremiah 19:15 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось спрова́джу до міста цього́ та до всіх його міст усе те лихо, що Я говорив був на ньо́го, бо вчинили вони свою шию твердо́ю, щоб не слухатися Моїх слів! Jeremiah 20:0
Jeremiah 20:1 І почув Пашху́р, — Іммерів син, священик, що був ста́ршим нагля́дачем, начальник Господнього дому, — Єремію, що пророкував ці слова́. Jeremiah 20:2 І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язни́цю, що була в горі́шній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі. Jeremiah 20:3 І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язни́ці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я́ тобі, а тільки Маґор-Міссавів. Jeremiah 20:4 Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю́ тебе жа́хом для тебе самого та для всіх твоїх при́ятелів, і вони попа́дають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем. Jeremiah 20:5 І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здо́буток, і всю коштовність його, та всі скарби́ юдських царів, — усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і ві́зьмуть їх та й відведу́ть їх до Вавилону. Jeremiah 20:6 А ти, Пашхуре, та всі ме́шканці дому твого́ пі́дете до поло́ну. І при́йдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої при́ятелі, яким ти неправдиво пророкував.
Jeremiah 20:7 Намовля́в мене, Господи, — і був я намо́влений, Ти взяв міцно мене — й перемі́г! Я став цілий день посміхо́вищем, кожен глузу́є із мене. Jeremiah 20:8 Бо коли тільки я говорю́, то кричу́, кличу: „Ґвалт!“ та „Грабі́ж“! і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміхо́вище. Jeremiah 20:9 І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йме́нням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палю́чий, замкне́ний у ко́стях моїх, — і я змучивсь тримати його й більш не мо́жу! Jeremiah 20:10 Бо чув я обмову числе́нних, — ось о́страх навко́ло: Розкажіть, — доне́семо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упа́дку та каже: „Може буде обма́нений — і переможемо його, і помстимо́ся над ним!“ Jeremiah 20:11 Та зо мною Господь, як поту́жний сила́ч, тому ті, хто женеться за мною, спіткну́ться та не перемо́жуть! Будуть сильно вони посоро́млені, бо робили без ро́зуму,— вічний сором їм буде, який не забу́деться! Jeremiah 20:12 А Госпо́дь Савао́т випробо́вує праведного, бачить ни́рки та серце. Хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу! Jeremiah 20:13 Співайте пісні Господе́ві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиході́їв! Jeremiah 20:14 Прокля́тий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благослове́нний не буде! Jeremiah 20:15 Прокля́тий той муж, який сповісти́в мого батька, гово́рячи: „Народи́лось тобі дитя-хло́пець“, а тим справді потішив його! Jeremiah 20:16 І бодай стався муж той, немов ті міста́, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він ура́нці, а ле́мент військо́вий у ча́сі полу́дня, Jeremiah 20:17 за те, що в утро́бі мене не забив, — і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утро́ба її вагітно́ю навіки була́ б! Jeremiah 20:18 Чого́ то з утро́би я вийшов, щоб бачити кло́піт й скорбо́ту, і на́що кінча́ються в соромі ці мої дні? Jeremiah 21:0 Jeremiah 21:1 Слово, що було до Єремії від Господа, коли цар Седекі́я послав був до нього Пашхура, сина Малкійїного, та священика Цефанію, сина Маасеїного, говорячи: Jeremiah 21:2 „Звернися за нас до Господа, бо Навуходоно́сор, цар вавилонський, воює проти нас. Може Господь зробить з нами за всіма́ Своїми чу́дами, і той віді́йде від нас!“ Jeremiah 21:3 І сказав Єремія до них: „Так скажіть до Седекії: Jeremiah 21:4 Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я назад оберну́ військо́ві знаря́ддя, що в вашій руці, що ви воюєте ними поза муром з вавилонським царем та з халде́ями, які обляга́ють вас, і позбираю їх до сере́дини цього міста. Jeremiah 21:5 І буду Я воювати з вами рукою ви́тягненою та сильним раме́ном, і в гніві, і в лю́ті, і в великому пересе́рді! Jeremiah 21:6 І вражу́ ме́шканців цього міста, і чоловіка, і худобу, — від великої морови́ці повмирають вони! Jeremiah 21:7 А потому — говорить Господь — Я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і наро́д, і врятованих у цьому місті від морови́ці, від меча та від голоду в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він ударить їх ві́стрям меча, — не змилується над ними й не змилосе́рдиться, і не матиме любови! Jeremiah 21:8 А цьому наро́дові скажеш: Так говорить Господь: Ось Я даю перед вами дорогу життя й дорогу смерти. Jeremiah 21:9 Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча́, і від голоду та від морови́ці; а той, хто пере́йде і при́йде до халдеїв, що вас обляга́ють, буде жити, і стане йому душа його за здо́бич. Jeremiah 21:10 Бо Я оберну́в лице Своє на це місто на зле, а не на добре, — говорить Господь, — воно буде да́не в руку царя вавилонського, а він спалить його огнем!
Jeremiah 21:11 А домові царя Юди скажи так: Послухайте сло́ва Господнього: Jeremiah 21:12 Доме Давидів, отак промовляє Госпо́дь: Судіть вранці суд і рятуйте грабо́ваного від руки переслі́дника, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лють, — і вона запала́є за зло ваших учинків, і не буде кому погаси́ти! Jeremiah 21:13 Ось Я проти тебе, мешканко долини, о ске́ле рівни́ни, — говорить Госпо́дь, — на вас, що говорите: „Хто при́йде на нас і хто вві́йде в поме́шкання наші?“ Jeremiah 21:14 Бо Я покараю вас згідно із пло́дом ваших учинків, — говорить Господь, — і огонь запалю́ в його лісі, і він пожере всі довкі́лля його! Jeremiah 22:0
Jeremiah 22:1 Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово, Jeremiah 22:2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о ца́рю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та наро́д твій, що входите в бра́ми оці. Jeremiah 22:3 Так говорить Господь: Чиніть правосу́ддя та правду, і рятуйте грабо́ваного від руки гноби́теля, чужинця́ ж, сироту та вдову́ не гнобі́ть, не грабу́йте, і крови невинної не проливайте на місці цьому́! Jeremiah 22:4 Бо коли оце слово наспра́вді ви ви́конаєте, то ходитимуть бра́мами дому оцьо́го царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити бу́дуть колесни́цями й кіньми, він і раб його та наро́д його. Jeremiah 22:5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Госпо́дь: руїною ста́неться дім цей! Jeremiah 22:6 Бо так промовляє Госпо́дь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеа́д, щит Ліва́ну, та поправді кажу́ Я, — тебе оберну́ на пустиню, на міста́ незасе́лені! Jeremiah 22:7 І приготу́ю на тебе отих, що руйнують люди́ну та збро́ю її, і вони твої ке́дри добі́рні зітну́ть і їх повкида́ють в огонь! Jeremiah 22:8 І люди числе́нні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одно́го: За́що Господь зробив так цьому місту великому? Jeremiah 22:9 І відкажуть: За те, що вони поки́нули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм. Jeremiah 22:10 Не плачте за вмерлим, і не жалку́йте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в поло́н, бо вже не пове́рнеться, і не побачить землі, де він народився. Jeremiah 22:11 Бо так промовляє Господь до Шаллу́ма, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосі́ї, свого ба́тька, що вийшов із місця цього́: Він сюди вже не ве́рнеться! Jeremiah 22:12 Бо помре він у місці, куди його полони́ли, Кра́ю ж цього́ не побачить уже. Jeremiah 22:13 Горе тому́, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімна́ти — безпра́в'ям, хто каже своєму ближньому працювати даре́мно, і платні́ його йому не дає, Jeremiah 22:14 що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімна́ти широкі!“ І ві́кна собі повиру́бує, й криє кедри́ною, і малю́є червоною фарбою. Jeremiah 22:15 Чи ти зацарюєш тому́, що в ке́драх ти ме́шкаєш? Чи ж твій ба́тько не їв та не пив? І коли правосу́ддя та правду чинив він, тоді було добре йому́, — Jeremiah 22:16 він розсу́джував справу нужде́нного й бідного, й тоді добре було́! Чи не це — Мене знати? говорить Госпо́дь. Jeremiah 22:17 Хіба твої очі та серце твоє не обе́рнені тільки на ко́ристь свою́, та щоб пролива́ти кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити? Jeremiah 22:18 Тому так промовляє Госпо́дь про Єгояки́ма, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: „О мій брате!“ й „О се́стро!“ Не будуть за ним голосити: „О пане" й „О вели́чносте його!“ Jeremiah 22:19 Поховають його, немов того осла, воло́чачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму. Jeremiah 22:20 Зійди на Лива́н та й кричи, і в Баша́ні свій голос подай, і кричи з Аварі́му, бо пони́щені всі твої дру́зі. Jeremiah 22:21 Говорив Я тобі в час гара́зду твого́, але ти каза́ла: „Не слу́хатиму!“ Це доро́га твоя від юна́цтва твого́, бо не слухалась ти Мого голосу. Jeremiah 22:22 Усіх твоїх па́стирів буря розки́дає, а коха́нці твої підуть до полону, — справді, тоді посоро́млена та побенте́жена будеш за все своє зло! Jeremiah 22:23 О ти, що сидиш на Ливані, що ку́блишся в ке́драх, — як ти бу́деш стогна́ти, як бо́лі й дрижа́ння на тебе спаду́ть, мов на ту породі́ллю! Jeremiah 22:24 Як живий Я, — говорить Госпо́дь, — коли б був Коні́я , син Єгоякимів, цар Юдин, печа́ткою-пе́рснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву́! Jeremiah 22:25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, і в руку халде́їв. Jeremiah 22:26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе́, до іншого кра́ю, де ви не зроди́лись, — і там — ви повмира́єте! Jeremiah 22:27 А до Кра́ю, куди вони пра́гнуть душею своєю верну́тись, — туди не пове́рнуться! Jeremiah 22:28 Чи муж цей, Коні́я, — це гли́няний по́суд, пого́рджений та розпоро́шений? Хіба він посу́дина та непотрі́бна? Чом відкинені він та насі́ння його́, та й закинені в землю, якої не знають? Jeremiah 22:29 О Кра́ю, мій Кра́ю, о Кра́ю, — послухай Господнього сло́ва: Jeremiah 22:30 Так говорить Госпо́дь: Запишіть люди́ну оцю самі́тною, мужем, якому не буде щасти́тись у днях його, бо ніко́му з насіння його не пощасти́ться сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді! Jeremiah 23:0
Jeremiah 23:1 Горе па́стирям тим, що розгублюють та розганяють ота́ру Мого пасови́ська, говорить Господь! Jeremiah 23:2 Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, про па́стирів тих, що пасуть Мій наро́д: Ви ота́ру Мою розпоро́шили й їх розігна́ли, та не наглядали за ними. Ось тому покараю Я вас за лихі ваші вчинки, говорить Госпо́дь! Jeremiah 23:3 А Я позбираю останок ота́ри Своєї зо всіх тих країв, куди́ Я їх повиганя́в був, і їх поверну́ на пасо́виська їхні, і вони порозпло́джуються та розмно́жаться. Jeremiah 23:4 І над ними поставлю Я па́стирів тих, які па́стимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються, і не будуть загу́блені, каже Госпо́дь! Jeremiah 23:5 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і поставлю Давидові праведну Па́рость, і Цар зацарю́є, і буде Він мудрий, — і правосу́ддя та правду в Краю́ запрова́дить. Jeremiah 23:6 За днів Його Юда спасе́ться, Ізраїль же буде безпечний. А це Його Йме́ння, яким Його кликати будуть: „Господь — праведність наша“. Jeremiah 23:7 Тому наступають ось дні, — говорить Господь, — і не будуть уже говорити: „Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського“, Jeremiah 23:8 а тільки: „Як живий Господь, що вивів і ви́провадив насіння дому Ізраїлевого з півні́чного кра́ю, і зо всіх тих країв, куди їх був повиганя́в“! І ося́дуть вони на своїй землі.
Jeremiah 23:9 Про пророків. Розривається серце моє в моїм нутрі, тріпо́чуть всі ко́сті мої, я став, як п'яни́й, як той муж, що по ньому вино перейшло́, через Господа й ради святих Його слів, Jeremiah 23:10 Бо земля перелю́бниками стала по́вна, бо через прокля́ття потра́пила в жало́бу земля, повисиха́ли в степа́х пасови́ська, бо стався лихим їхній біг, їхня сила — це кривда. Jeremiah 23:11 Бо й пророк та священик гріша́ть, — їхнє зло Я знайшов теж у домі Своїм, говорить Госпо́дь. Jeremiah 23:12 Тому буде для них їхня доро́га, мов ско́взанка в те́мряві, вони бу́дуть попхне́ні й впаду́ть через неї, бо зло Я спрова́джу на них ро́ку наві́щення їх, говорить Господь. Jeremiah 23:13 А в тих самарійських про років Я бачив безглу́здя, — вони пророкували Ваа́лом собі, і вчинили блудя́чим наро́д Мій, Ізраїля! Jeremiah 23:14 А в єрусалимських пророків Я бачив гидо́ту: перелю́бство й ходіння в неправді, і руки злочинців зміцни́ли вони, щоб ніхто з свого зла не верну́вся. Всі вони Мені стали, немов той Содо́м, а мешканці його, як Гомо́ра. Jeremiah 23:15 Тому так промовляє Господь Савао́т про пророків оцих: Ось Я їх полино́м нагоду́ю, і водою отру́йною їх напо́ю, бо від єрусалимських пророків безбожність пішла для всієї землі! Jeremiah 23:16 Так говорить Госпо́дь Савао́т: Не слухайте слів цих пророків, що вам пророку́ють, — вони роблять безглу́здими вас, висло́влюють при́види серця свого́, а не слово з уст Господніх. Jeremiah 23:17 Вони справді говорять до тих, що Мене обража́ють: „Господь говорив: Мир вам бу́де!“ А кожному, хто ходить в упе́ртості серця свого, говорять вони: „Зло не при́йде на вас!“ Jeremiah 23:18 А хто ж то стояв на таємній Господній нара́ді, і бачив та чув Його слово? Хто до сло́ва Його прислуха́вся й почув? Jeremiah 23:19 Ось буря Господня, як лютість, вихо́дить, а вихор крутли́вий на голову несправедливих впаде́. Jeremiah 23:20 Гнів Господній не ве́рнеться, поки не зробить, і поки не ви́конає Він за́мірів серця Свого́; напри́кінці днів зрозумієте добре все це! Jeremiah 23:21 Цих пророків Я не посилав, — вони побігли самі, Я їм не говорив, — та вони пророкують. Jeremiah 23:22 А якби́ в Моїй раді таємній стояли вони, то вони об'являли б наро́дові Моєму слова Мої, і їх відверта́ли б від їхньої злої дороги, та від зла їхніх учи́нків. Jeremiah 23:23 Чи Я Бог тільки збли́зька, — говорить Господь, — а не Бог і здале́ка? Jeremiah 23:24 Якщо заховається хто у криї́вках, то Я не побачу Його? говорить Господь. Чи Я неба й землі не напо́внюю? каже Господь. Jeremiah 23:25 Я чув, що́ говорять пророки, що Йме́нням Моїм пророкують неправду й говорять: „Мені снилося, снилось мені!“ Jeremiah 23:26 Як довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, та пророкують ома́ну свого серця? Jeremiah 23:27 Вони замишляють зробити, щоб наро́д Мій забув Моє Йме́ння, їхніми снами, які один о́дному розповідають, як через Ваа́ла забули були́ їхні батьки́ Моє Йме́ння. Jeremiah 23:28 Той пророк, що йому снився сон, нехай розповіда́є про сон, а з яким Моє слово, хай каже про слово правдиве Моє, — що соломі до збіжжя? говорить Господь. Jeremiah 23:29 Хіба слово Моє не таке, як огонь, — говорить Господь, — і як мо́лот, що скелю розлу́пує? Jeremiah 23:30 Тому́ то ось Я на пророків, — говорить Госпо́дь, — що слова́ Мої кра́дуть один від одно́го. Jeremiah 23:31 Ось Я на пророків, — говорить Госпо́дь, — що вживають свого язика́, але кажуть: Це мова Господня! Jeremiah 23:32 Оце Я на тих, що сни неправдиві звіщають, — говорить Господь, — вони розповідають про них та впрова́джують в блуд Мій наро́д своєю неправдою й глу́мом своїм, хоч Я не посилав їх і їм не наказував, і вони помогти́ — не помо́жуть наро́дові цьому́, говорить Господь. Jeremiah 23:33 А коли запитає тебе цей наро́д, чи пророк, чи священик, говорячи: „Яке то Господнє пророцтво?“ то скажеш до них: „Ви тяга́р, — і Я вас поскида́ю“, говорить Господь. Jeremiah 23:34 А пророка й священика та той наро́д, який скаже: „Господній тяга́р“, — то Я мужа того й його дім покара́ю! Jeremiah 23:35 Отак скажете ви один о́дному й кожен до брата свого: „Що Господь відповів“, й „що Господь говорив?“ Jeremiah 23:36 А про „Господній тяга́р“ не згадуйте більш, бо кожному слово його стане за тягара́, і ви перекрути́ли б слова Бога Живого, Господа Савао́та, нашого Бога. Jeremiah 23:37 Так пророкові скажеш: „Що́ Господь тобі відповів“, і „Що́ Господь говорив?“ Jeremiah 23:38 Якщо ж будете ви говорити: „Господній тяга́р“, тому так промовляє Госпо́дь: За те, що ви кажете слово оце: „Господній тяга́р“, хоч Я посилав до вас, ка́жучи: Не говоріте „Господній тяга́р“, Jeremiah 23:39 тому конче Я вас підійму́, немо́в тягара́, та й викину вас і те місто, що дав був Я вам та вашим батька́м, від Свого лиця. Jeremiah 23:40 І дам Я на вас сором вічний та вічну ганьбу, що не буде забута! Jeremiah 24:0 Jeremiah 24:1 Господь показав мені, і ось два коші́ фіґ стояли перед храмом Господнім, пото́му, як Навуходоно́сор, цар вавилонський, вигнав Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юдиного, та правителів Юдських, і ма́йстра, і слю́саря з Єрусалиму, та й привів їх до Вавилону. Jeremiah 24:2 Один кіш — фіґи дуже добрі, як фіґи першого врожа́ю, а один кіш — фіґи дуже злі, яких не їдять через їхню неприда́тність. Jeremiah 24:3 І промовив до мене Господь: Що́ ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Фіґи. Фіґи добрі — дуже добрі, а злі — дуже злі, яких не їдять через їхню неприда́тність. Jeremiah 24:4 І було́ мені слово Господнє, гово́рячи: Jeremiah 24:5 Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Як фіґи ці добрі, так оберну́ Я на добре вигна́нців Юдиних, яких Я послав із цього місця до кра́ю халдейського. Jeremiah 24:6 І зверну́ Я Своє око на них на добро, і поверну́ їх до цього кра́ю, і збудую їх, а не розіб'ю́, і засаджу́ їх, а не ви́рву. Jeremiah 24:7 І дам Я їм серце пізнати Мене, що Я — Господь. І вони Мені будуть наро́дом, а Я буду їм Богом, бо вони наве́рнуться до Мене всім серцем своїм! Jeremiah 24:8 А як фіґи ті злі, яких не їдять через їхню непридатність, то так говорить Господь: За такого Я дам Седекі́ю, царя Юдиного, і його правителів та решту Єрусалиму, що залиши́лися в цьому кра́ї та що сидять у кра́ї єгипетському. Jeremiah 24:9 І дам їх за о́страх, на зло для всіх царств землі, на га́ньбу та за при́тчу, на глум та на прокля́ття в усіх тих місцях, куди ви́жену їх. Jeremiah 24:10 І пошлю́ на них меча, і голод та морови́цю, аж поки не вигублені будуть на землі, яку Я був дав їм та їхнім батька́м!“ Jeremiah 25:0
Jeremiah 25:1 Слово, що було́ до Єремії про ввесь наро́д Юдин за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного — це перший рік Навуходоно́сора, царя вавилонського, Jeremiah 25:2 що його сказав пророк Єремія про ввесь Юдин наро́д та до всіх ме́шканців Єрусалиму, говорячи: Jeremiah 25:3 „Від тринадцятого року Йосії, Амонового сина, царя Юдиного, і аж до цього дня, це вже двадцять і три роки, було слово Господнє до ме́не. І говорив я до вас, говорячи пильно, та не слухали ви. Jeremiah 25:4 І посилав Господь до вас усіх Своїх рабів пророків, рано та пізно, та не слухали ви, і не нахилили свого уха, щоб послу́хати. Jeremiah 25:5 А вони говорили: Верніться кожен зо своєї злої дороги та зо зла ваших учи́нків, і сидіть на тій землі, яку Господь дав вам та вашим батька́м відвіку й аж навіки. Jeremiah 25:6 І не ходіть за іншими бога́ми, щоб служити їм та щоб вклоня́тися їм, і не гніві́ть Мене роботою ваших рук, — і Я не вчиню́ вам лихого. Jeremiah 25:7 Та ви не прислу́халися до Мене, — говорить Господь, — щоб не гніви́ти Мене чином рук своїх, на зло собі. Jeremiah 25:8 Тому́ так промовляє Господь Саваот: За те, що ви не слу́халися слів Моїх, Jeremiah 25:9 ось Я пошлю й позбираю всі півні́чні ро́ди, — говорить Господь, — пошлю до Навуходоно́сора, царя вавилонського, Мого раба, і наведу́ їх на край цей, і на ме́шканців його та на всіх цих наро́дів навко́ло, і вчиню їх закля́ттям, і оберну́ їх на страхі́ття, і на посміхо́вище, і на вічні руїни. Jeremiah 25:10 І Я ви́гублю в них голос радісний та голос веселий, голос молодого та голос молодої, гуркіт жо́рен та світло світи́льника... Jeremiah 25:11 І стане цей край руїною, спусто́шенням, а ці народи будуть служити вавилонському царе́ві сімдеся́т літ!
Jeremiah 25:12 І станеться, як спо́вниться сімдеся́т літ, покара́ю Я вавилонського царя та цей люд, — говорить Господь, — за їхню провину, та халдейський край, — й оберну́ його на вічне спусто́шення. Jeremiah 25:13 І спрова́джу на цей край всі Мої слова́, що Я говорив був проти нього, усе, що написане в цій книзі, що пророкував Єремія про всі наро́ди. Jeremiah 25:14 Бо їх понево́лять числе́нні народи та великі царі, і Я надолу́жу їм за їхнім чином та за ді́лом їхніх рук. Jeremiah 25:15 Бо так промовляє до мене Господь, Бог Ізраїлів: Візьми з Моєї руки ке́ліха вина цього гніву, і напо́їш ним усі наро́ди, до яких посилаю тебе. Jeremiah 25:16 І будуть вони пити, і будуть хитатися, і стратять розум через меча́, що Я посилаю між них...“ Jeremiah 25:17 І взяв я ке́ліха з Господньої руки, і напоїв усі наро́ди, до яких Господь висилав мене: Jeremiah 25:18 Єрусалим та міста Юди, і царів його та прави́телів його, щоб віддати їх на руїну, на страхі́ття, на посміхо́вище та на прокля́ття, як цього дня, Jeremiah 25:19 фараона, царя єгипетського, і рабів його, і правителів його, та ввесь його наро́д, Jeremiah 25:20 і всю мішани́ну народів Єгипту, і всіх царів кра́ю Уц, і всіх царів филисти́мського кра́ю, і Ашкелон, і Аззу, і Екрон, і решту Ашдоду, Jeremiah 25:21 Едома й Моава та синів Аммона, Jeremiah 25:22 і всіх царів Тиру, і всіх царів Сидону, і всіх царів острові́в, що на тому боці моря, Jeremiah 25:23 і Дедана, і Тему, і Буза, і всіх, що воло́сся довко́ла стрижуть, Jeremiah 25:24 і всіх царів Арабії, і всіх царів мішаних наро́дів, що пробува́ють у пустині, Jeremiah 25:25 і всіх царів Зімрі, і всіх царів Еламу, і всіх царів Мідії, Jeremiah 25:26 і всіх царів пі́вночі, близьки́х та далеких один від о́дного, і всі царства землі, що на земній поверхні, а цар Шешаху буде пити по них. Jeremiah 25:27 І скажеш до них: Так говорить Господь Савао́т, Бог Ізраїлів: Пийте й впива́йтеся, і виме́туйте, і падайте та не вставайте перед мече́м, що Я посилаю між вас. Jeremiah 25:28 І буде, коли не захо́чуть вони взяти ке́ліха з твоєї руки на пиття́, то промовиш до них: Так говорить Господь Савао́т: Конче бу́дете пити! Jeremiah 25:29 Бо ось у місті, що там було кликане Йме́ння Моє, зачинаю чинити лихе, а чи ви не покарані бу́дете? Покарані бу́дете, бо Я кличу меча на всіх ме́шканців краю́, говорить Господь Савао́т! Jeremiah 25:30 А ти пророкувати їм будеш усі ці слова́, й до них скажеш: Господь загрими́ть з височини́, і з мешкання святого Свого Свій голос подасть! Загримить на оселю Свою, кликне Він, мов чави́льники ті винограду, відповість усім мешканцям земним! Jeremiah 25:31 Дійде го́мін до кра́ю землі, бо в Господа пря із наро́дами, — Він буде судити кожне тіло і несправедливих віддасть їхньому мече́ві, — говорить Господь. Jeremiah 25:32 Так говорить Господь Савао́т: Ось лихо вихо́дить від люду до люду, і буря велика пробу́диться з кі́нців землі, — Jeremiah 25:33 і будуть побиті від Господа в день той лежати від кра́ю землі й аж до кра́ю землі: не будуть опла́кувані, і не будуть позби́рані, і не будуть похо́вані, — гноєм стануть вони на поверхні землі! Jeremiah 25:34 Ридайте, о па́стирі, та голосі́ть, і валяйтесь у по́пелі, проводирі́ ви ота́ри, бо ви́повнились ваші дні для зарі́зу, і вас розпоро́шу, і впаде́те, немов дорога́ та посу́дина! Jeremiah 25:35 І не матимуть па́стирі за́хисту, а проводирі́ череди́ — утіка́ння. Jeremiah 25:36 І чути крик па́стирів, і лемент тих поводирі́в череди́, бо пусто́шить Господь їхню че́реду, Jeremiah 25:37 і попусто́шені мирні пасо́виська через пала́ння Господнього гніву... Jeremiah 25:38 Він покинув, як лев свою пу́щу, бо стався страхі́ттям їхній край через меча гноби́теля, і через запал гніву Його“. Jeremiah 26:0 Jeremiah 26:1 На поча́тку царюва́ння Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного, було оце слово від Господа, ка́жучи: Jeremiah 26:2 „Так говорить Господь: Стань на подві́р'ї Господнього дому, і будеш говорити всім Юдиним містам, що прихо́дять на поклі́н до Господнього дому, усі ті слова, що Я наказав був тобі, щоб до них говорити, — не вбав ані сло́ва. Jeremiah 26:3 Може почують вони, і ве́рнуться кожен зо своєї злої дороги, й Я пожалую щодо зла, яке ду́маю вчинити їм через злі їхні вчи́нки! Jeremiah 26:4 І скажеш до них: Так говорить Господь: Якщо ви не бу́дете прислу́хуватися до Мене, щоб ходити за Зако́ном Моїм, якого Я дав вам, Jeremiah 26:5 щоб прислу́хуватися до слів Моїх рабів пророків, яких Я посилаю до вас рано та пізно, та не слу́хали ви, Jeremiah 26:6 то вчиню́ з оцим домом, як з Шіло́, а місто це дам на прокля́ття для всіх наро́дів землі“. Jeremiah 26:7 І чули священики, і пророки, і ввесь наро́д Єремію, що говорив ці слова в Господньому домі.
Jeremiah 26:8 І сталося, як Єремія закінчи́в говорити все, що наказав був Господь сказати до всього наро́ду, то схопи́ли його священики, і пророки, і ввесь наро́д, говорячи: „Ти конче помреш! Jeremiah 26:9 На́що пророкував ти Господнім Ім'я́м, кажучи: Як Шіло́, буде дім цей, а місто це буде зруйно́ване, так що не буде в ньому ме́шканця?“ І зібрався ввесь народ проти Єремії в Господньому домі. Jeremiah 26:10 І почули ці слова Юдині князі, і відійшли з царсько́го дому до дому Господнього, і сіли при вході до ново́ї Господньої брами. Jeremiah 26:11 І сказали священики та пророки до князі́в та до всього народу, говорячи: „Присуд смерти цьому́ чоловікові, бо він пророкував проти цього міста, як ви чули своїми ву́хами!“ Jeremiah 26:12 І сказав Єремія до всіх князі́в і до всього наро́ду, говорячи: „Господь послав мене пророкувати проти цього дому, і проти цього міста всі ті слова́, що ви чули. Jeremiah 26:13 А тепер поліпші́ть ваші доро́ги та ваші чи́ни, і слухайтеся голосу Господа, вашого Бога, то пожалує Господь щодо зла, яке говорив був на вас. Jeremiah 26:14 А я — ось я в вашій руці: робіть мені як добре, і як правдиве в ваших оча́х! Jeremiah 26:15 Тільки справді пізна́єте ви, якщо ви вб'єте мене, що ви невинну кров спрова́дите на себе й на це місто та на ме́шканців його, бо Господь справді послав мене до вас говорити в ваші ву́ха всі ці слова́.“ Jeremiah 26:16 І сказали князі та ввесь наро́д до священиків та до пророків: „Цей чоловік не підлягає присуду смерти, бо він говорив до нас Ім'я́м Господа, нашого Бога!“ Jeremiah 26:17 І встали люди зо старши́х кра́ю, і сказали до всього збору наро́ду, гово́рячи: Jeremiah 26:18 „Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всьо́го юдейського наро́ду, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Сіон, як те поле, зао́раний буде, а Єрусалим за румо́вища стане, а гора цього храму — підгі́рками лісу. Jeremiah 26:19 Чи справді забив його Єзекія, цар Юдин, та ввесь Юда? Чи ж він не побоявся Господа, і не зла́годив Господнього лиця? І Господь пожалував щодо того зла, яке говорив був на них. А ми вчинимо таке велике зло на свої душі? Jeremiah 26:20 І також пророкував був Господнім Ім'я́м один чоловік, Урі́йя, син Шемаї, з Кір'ят-Єаріму, і пророкував проти цього міста та проти цього кра́ю всі ті слова́, як Єремія. Jeremiah 26:21 І почув був слова́ його цар Єгояким, і всі ли́царі його та всі князі́; і шукав цар способу забити його. І почув це Урійя, і злякався, й утік, і прийшов до Єгипту. Jeremiah 26:22 I послав цар Єгояким людей до Єгипту, — Елнатана, Ахборового сина, і людей з ним до Єгипту. Jeremiah 26:23 І вони ви́вели Урійю з Єгипту, і привели́ його до царя Єгоякима, а той ударив його мечем, а трупа його кинув до гробі́в про́стих людей“. Jeremiah 26:24 Але рука Ахикама, Шаханового сина, була з Єремією, щоб не дати його в руку наро́ду забити його. Jeremiah 27:0 Jeremiah 27:1 На поча́тку царюва́ння Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юди, було оце слово до Єремії від Господа, кажучи: Jeremiah 27:2 „Так сказав був до мене Господь: Зроби собі поворо́зки та я́рма, і надінь їх на шию свою. Jeremiah 27:3 І пошлеш їх до царя Едому, і до царя Моаву, і до царя синів Аммону, і до царя Тиру, і до царя Сидону через послів, що прихо́дять до Єрусалиму до Седекії, царя Юдиного. Jeremiah 27:4 І накажеш їм, щоб до своїх володарів говорили: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Так скажете вашим володарям: Jeremiah 27:5 Я вчинив землю й люди́ну, і скотину, що на поверхні землі, Своєю силою великою та ви́тягненим раме́ном Своїм, і дав її тому́, хто сподо́бався в оча́х Моїх. Jeremiah 27:6 А тепер Я віддав усі ці землі в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, раба Мого, а також польову́ звірину́ дав Я йому, щоб служила йому. Jeremiah 27:7 І будуть служити всі наро́ди йому́ та синові його, і синові сина його, аж поки не при́йде час також його власному кра́єві, — і понево́лять його числе́нні наро́ди та великі царі. Jeremiah 27:8 І станеться, — той народ і те царство, що не будуть служити йому, Навуходоносорові, цареві вавилонському, і того, хто не дасть шиї своєї в ярмо́ вавилонського царя, — покара́ю Я народ цей мечем, і голодом, і зара́зою, — говорить Господь, аж поки не зроблю́ їм кінця́ рукою його!
Jeremiah 27:9 А ви не прислуха́йтесь до ваших пророків, і до ваших ворожби́тів, і до ваших снови́дців, і до ваших знахарі́в, і до ваших чарівникі́в, що говорять до вас, ка́жучи: „Не служіть вавилонському царе́ві!“ Jeremiah 27:10 Бо вони пророкують вам неправду, щоб віддали́ти вас з вашої землі, — і Я вас ви́жену, і ви погинете. Jeremiah 27:11 А наро́д, що вкладе свою шию в ярмо́ вавилонського царя й буде служити йому, — то зали́шу його на його землі, — говорить Господь, — і він буде її обробляти, і буде сидіти на ній. Jeremiah 27:12 І до Седекії, царя Юдиного, говорив Я згідно з усіма́ цими слова́ми, кажучи: Вкладіть ваші шиї в ярмо́ вавилонського царя, і служіть йому та його наро́дові, і будете жити. Jeremiah 27:13 По́що помрете ти та наро́д твій від меча, голоду та морови́ці, як говорив був Господь про той люд, що не буде служити вавилонському царе́ві? Jeremiah 27:14 І не прислу́хуйтеся до слів пророків, що кажуть до вас, говорячи: „Не будете служити вавилонському царе́ві“, бо неправду вони вам пророкують. Jeremiah 27:15 Бо Я не посилав їх, — говорить Господь, — і вони пророкують неправду в Ім'я́ Моє, щоб Я вигнав вас, — і погинете ви та пророки, що вам те пророкують! Jeremiah 27:16 А до священиків та до всього цього наро́ду говорив я, кажучи: Так говорить Господь: Не прислу́хуйтеся до слів ваших пророків, що пророкують вам, кажучи: „Ось тепер незаба́ром вертається з Вавилону по́суд Господнього дому“, бо лжу вони пророкують. Jeremiah 27:17 Не прислу́хуйтеся до них, служіть царе́ві вавилонському, то будете жити, — на́що буде це місто руїною? Jeremiah 27:18 А якщо вони пророки, і якщо слово Господнє з ними, нехай же просять вони Господа Саваота, щоб не перейшов по́суд, позосталий в Господньому домі, і в домі царя Юди, і в Єрусалимі до Вавилону. Jeremiah 27:19 Бо так промовляє Господь Савао́т про стовпи, і про море, і про підста́ви, і про решту по́суду, позосталого в цьому місті, Jeremiah 27:20 що не забрав їх Навуходоно́сор, цар вавилонський, коли виганяв був в неволю Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юди, з Єрусалиму до Вавилону, та всіх шляхе́тних Юди та Єрусалиму. Jeremiah 27:21 Бо так промовляє Господь Савао́т, Бог Ізраїлів, про по́суд, позосталий в Господньому домі та в домі царя Юди та Єрусалиму: Jeremiah 27:22 До Вавилону буде він спрова́джений, і там пробува́тиме аж до дня Моїх відві́дин їх, — говорить Господь, — тоді ви́проваджу його, і верну́ його до цього місця“. Jeremiah 28:0 Jeremiah 28:1 І сталося того року на поча́тку царюва́ння Седекії, царя Юди, четвертого року, п'ятого місяця, сказав до мене Ана́нія, син Аззурів, пророк, що з Ґів'ону, у Господньому домі, на оча́х священиків та всього наро́ду, говорячи: Jeremiah 28:2 „Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Зламаю ярмо́ царя вавилонського! Jeremiah 28:3 За два роки ча́су Я верну́ до цього місця ввесь по́суд Господнього дому, що забрав був Навуходоно́сор, цар вавилонський, з цього місця, і спрова́див його до Вавилону. Jeremiah 28:4 І Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юди, і всіх Юдиних вигна́нців, що прийшли до Вавилону, Я верну́ до цього місця, — говорить Господь, — бо зламаю ярмо́ царя вавилонського!“ Jeremiah 28:5 І говорив пророк Єремія до пророка Ананії на оча́х священиків і на оча́х усього народу, що стояли в Господньому домі. Jeremiah 28:6 І сказав пророк Єремія: „Амінь! Нехай так зробить Господь, нехай ви́конає Господь слова́ твої, що ти пророкував про поворо́т по́суду Господнього дому та всього вигна́ння в неволю з Вавилону до цього місця. Jeremiah 28:7 Тільки послухай це слово, що я говорю в ву́ха твої та в ву́ха всього наро́ду: Jeremiah 28:8 Ті пророки, що від віків були передо мною і перед тобою, пророкували про числе́нні краї́ та про царства великі, про війни, і про голод та про морови́цю. Jeremiah 28:9 Пророк, що пророкує про мир, коли спра́вдиться слово пророче, — буде пі́знаний цей пророк, що його справді послав Господь“. Jeremiah 28:10 І взяв пророк Ана́нія ярмо́ з шиї пророка Єремії, і поламав його. Jeremiah 28:11 І сказав Ана́нія на оча́х усього народу, говорячи: „Так говорить Господь: Отак поламаю ярмо́ Навуходоносора, царя вавилонського, за два роки ча́су, з шиї всіх наро́дів!“ І пішов пророк Єремія своєю дорогою. Jeremiah 28:12 І було слово Господнє до Єремії по то́му, як пророк Ана́нія поламав ярмо з шиї пророка Єремії, говорячи: Jeremiah 28:13 „Іди, і скажеш до Ананії, говорячи: Так говорить Господь: Ти поламав дерев'я́не ярмо, але Я зроблю́ замість нього ярмо залізне. Jeremiah 28:14 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Я дав на шию всіх цих наро́дів залізне ярмо, щоб вони служили Навуходоно́сорові, цареві вавилонському, — і вони бу́дуть служити йому, і навіть польову́ звірину́ віддам Я йому́!“ Jeremiah 28:15 І сказав пророк Єремія до пророка Ананії: „Послухай же, Ананіє: Не посилав тебе Господь, але ти дово́диш, що народ цей довіряє неправді. Jeremiah 28:16 Тому́ так промовляє Господь: Ось Я викида́ю тебе з поверхні землі, — цього року ти помреш, бо про відсту́пство від Господа говорив ти!“ Jeremiah 28:17 І помер пророк Ананія того року сьомого місяця. Jeremiah 29:0
Jeremiah 29:1 А оце слова листа, якого пророк Єремія послав з Єрусалиму до за́лишку старши́х, і до священиків, і до пророків, і до всього народу, що його вигнав Навуходоносор з Єрусалиму до Вавилону, в неволю, — Jeremiah 29:2 по ви́ході царя Єхонії й матері царя та е́внухів, князів Юди та Єрусалиму, і майстрі́в та слю́сарів Єрусалиму, — Jeremiah 29:3 через Ел'асу, Шафанового сина, та Ґемарію, сина Хілкійїного, яких послав Седекія, цар Юди, до Навуходоно́сора, царя вавилонського, до Вавилону, говорячи: Jeremiah 29:4 „Так говорить Господь Савао́т, Бог Ізраїлів, до всього вигна́ння в неволю, що Я вигнав з Єрусалиму до Вавилону: Jeremiah 29:5 Будуйте доми, — і ося́дьте, і засадіть садки́, — і споживайте їхній плід! Jeremiah 29:6 Поберіть жіно́к, — і зродіть синів та дочо́к, і візьміть для ваших синів жіно́к, а свої до́чки віддайте людям, і нехай вони поро́дять синів та дочо́к, і помно́жтеся там, і не малійте! Jeremiah 29:7 І дбайте про спо́кій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в споко́ї його буде і ваш спо́кій. Jeremiah 29:8 Бо так промовляє Господь Савао́т, Бог Ізраїлів: Нехай не зво́дять вас ваші пророки, що серед вас, та ваші чарівники́, і не прислу́хуйтеся до ваших снів, що вам сня́ться. Jeremiah 29:9 Бо лжу вони вам пророкують Ім'я́м Моїм, — Я їх не посилав, говорить Господь. Jeremiah 29:10 Бо так промовляє Господь: По спо́вненні семидесяти́ літ Вавилону Я до вас завіта́ю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця. Jeremiah 29:11 Бо Я знаю ті думки́, які ду́маю про вас, — говорить Господь, — думки́ споко́ю, а не на зло, щоб дати вам буду́чність та надію. Jeremiah 29:12 І ви кли́катимете до Мене, і пі́дете, і будете молитися Мені, а Я буду прислухо́вуватися до вас. Jeremiah 29:13 І будете шукати Мене, і зна́йдете, коли шука́тимете Мене всім своїм серцем. Jeremiah 29:14 І Я дамся вам знайти Себе, — говорить Господь, — і верну́ вас, і зберу́ вас зо всіх наро́дів та зо всіх місць, куди Я вигнав був вас, — говорить Господь, — верну́ вас до того місця, звідки вас Я був вигнав. Jeremiah 29:15 Якщо ви кажете: Господь поста́вив нам пророків і в Вавилоні, Jeremiah 29:16 то так говорить Господь до царя, що сидить на Давидовому троні, та до всьо́го наро́ду, що сидить у цьому місті, до ваших братів, що не вийшли з вами на вигна́ння: Jeremiah 29:17 Так говорить Господь Саваот: Ось Я пошлю на вас меча, голод та морови́цю, і дам їх, як обри́дливі фіґи, яких не їдять через їхню непридатність. Jeremiah 29:18 І буду гнатися за ними мече́м, голодом та морови́цею, і дам їх на по́страх для всіх зе́мних царств, на прокля́ття, і на остовпі́ння, і на посміхо́вище, і на га́ньбу серед усіх наро́дів, куди Я їх був повиганя́в, Jeremiah 29:19 за те, що не слу́халися слів Моїх, — говорить Господь, — що посилав Я до них рабів Моїх пророків, рано та пізно, та не слухали ви, говорить Господь. Jeremiah 29:20 А ви, все вигна́ння, що послав Я з Єрусалиму до Вавилону, послухайте слова Господнього: Jeremiah 29:21 Так говорить Господь Савао́т, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колаїного, і про Седекію, сина Маасеїного, що неправду пророкують вам Моїм Ім'я́м: Ось Я віддам їх у руку Навуходоносора, царя вавилонського, і він повбиває їх на ваших оча́х! Jeremiah 29:22 І ві́зьметься від них прокля́ття для всього Юдиного вигна́ння, що в Вавилоні, говорячи: Нехай учи́нить тебе Господь, як Седекію та як Ахава, яких вавилонський цар пік на огні, Jeremiah 29:23 за те, що вони зробили огиду в Ізраїлі, і пере́люб чинили з жінка́ми своїх ближніх, і говорили ложне слово Ім'я́м Моїм, чого Я не звелів їм, а Я ві́даю це, і Я сві́док цьому, говорить Господь. Jeremiah 29:24 А до Шемаї нехеламітянина скажеш, говорячи: Jeremiah 29:25 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, ка́жучи: За те, що ти своїм ім'я́м посилав листи до всього наро́ду, що в Єрусалимі, і до священика Цефанії, Маасеїного сина, і до всіх священиків, говорячи: Jeremiah 29:26 Господь тебе дав за священика замість священика Єгояди, щоб бути нагля́дачем у Господньому домі для кожного чоловіка, що божеві́льний і що вдає пророка, і даси його до в'язни́ці, а на шию кайда́ни надінеш. Jeremiah 29:27 А тепер, чому́ ти не скартав Єремію з Анатоту, що вдає з себе пророка? Jeremiah 29:28 Бо він послав до нас, до Вавилону, говорячи: Довге воно, вигна́ння! Будуйте доми, — і осядьте, і засадіть садки́, — і споживайте їхній плід!“ Jeremiah 29:29 І священик Цефанія прочитав цього листа вголос пророкові Єремії. Jeremiah 29:30 І було слово Господнє до Єремії, говорячи: Jeremiah 29:31 „Пошли всьому вигна́нню, говорячи: Так говорить Господь про нехеламітянина Шемаю: За те, що вам пророкував Шемая, хоч Я не посилав його, і зробив, щоб ви наді́ялись на неправду, тому́ так промовляє Господь: Ось Я покараю нехеламітянина Шемаю та насіння його: не буде в нього ніко́го, хто сидів би серед цього наро́ду, і не побачить він добра, яке Я зроблю́ для наро́ду Свого́, говорить Господь, бо про відсту́пство від Господа говорив він!“ Jeremiah 30:0
Jeremiah 30:1 Слово, що було до Єремії від Господа, гово́рячи: Jeremiah 30:2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, кажучи: Напиши собі всі ті слова́, що тобі говорив Я, до книги. Jeremiah 30:3 Бо прихо́дять ось дні, — говорить Господь, — і Я верну́ народ Мій Ізраїлів та Юдин, — каже Господь, — і верну́ їх до Кра́ю, що їхнім батька́м Я був дав, і вони пося́дуть його. Jeremiah 30:4 А оце ті слова, що Господь говорив про Ізраїля й Юду: Jeremiah 30:5 Бо так промовляє Госпо́дь: Почули ми голос страху, переля́ку, й немає споко́ю. Jeremiah 30:6 Запитайте й побачте, чи родить мужчи́на? Чому́ ж це Я бачу, що в кожного мужа он ру́ки його — на сте́гнах його, немов у породі́ллі, і всяке обличчя поблідло? Jeremiah 30:7 Ой горе, бо це день великий, — немає такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він бу́де врято́ваний! Jeremiah 30:8 І буде в той день, — говорить Господь Савао́т, — поламаю ярмо Я із шиї твоєї, а пу́та твої розірву́, — і не будуть чужі понево́лювати більше його! Jeremiah 30:9 І будуть служити вони тільки Господеві, Богові своє́му, і цареві своєму Давидові, якого поста́влю Я їм. Jeremiah 30:10 А ти не лякайся, рабе Мій Якове, — каже Госпо́дь, — і не страши́ся, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе із далекого кра́ю, і наща́дків твоїх — з краю їхнього полону́! І ве́рнеться Яків, і буде спокійний, і буде безпе́чний, і не буде того́, хто б його настраши́в, Jeremiah 30:11 бо Я із тобою, — говорить Господь, — щоб спаса́ти тебе! Бо зроблю́ Я кінець всім наро́дам, між якими тебе розпоро́шив, та з тобою кінця́ не зроблю́, і тебе покараю за правом, бо не поли́шу тебе непокараним! Jeremiah 30:12 Бо так промовляє Господь: Невиліча́льна пораза твоя, рана твоя невиго́йна! Jeremiah 30:13 Немає того, хто б справу твою́ розсудив для твоєї боля́чки, нема в тебе ліків таких, щоб над раною м'ясо зросло́! Jeremiah 30:14 Забу́ли про тебе всі дру́зі твої, до тебе вони не зверта́ються, — бо ворожим уда́ром Я вра́зив тебе, жорстокою карою за числе́нні провини твої, за те, що зміцніли гріхи́ твої. Jeremiah 30:15 Чого ти кричиш про пора́зу свою, про свій біль невиго́йний? За числе́нні твої беззако́нства, за те, що зміцні́ли гріхи́ твої, Я зробив тобі це. Jeremiah 30:16 Тому всі, що тебе поїдають, поїджені бу́дуть, а всі вороги твої — всі вони пі́дуть в поло́н, і стануть здо́биччю ті, хто тебе обдирає, а всіх, хто грабує тебе, на грабу́нок віддам! Jeremiah 30:17 Бо ви́рощу шкурку на рані тобі, і з пора́з тебе вилікую, — говорить Госпо́дь, — бо „відкинута“ зва́но тебе, ти, Сіонська дочка́, „якої ніхто не шукає“. Jeremiah 30:18 Так говорить Господь: Ось Я поверну́ з полону шатра Яковові, і зми́луюся над місцями його пробува́ння, — і на пагі́рку своїм побуду́ється місто, а па́лац ося́деться на відповідному місці своїм. Jeremiah 30:19 І ви́йде подяка із них та голос радіючих, і Я їх помно́жу, — і не буде їх мало, і просла́влю Я їх — і не будуть прини́жені! Jeremiah 30:20 І сини його стануть, як перше, а збір його буде міцни́й перед лицем Моїм, і Я покараю всіх тих, хто його переслідує!
Jeremiah 30:21 І буде із нього Поту́жний його, і поста́не Воло́дар його́ з-поміж ньо́го, й Я набли́жу Його, — й Він піді́йде до Мене! Бо хто є такий, що нара́зить життя своє на небезпе́ку, щоб до Мене набли́зитись? каже Госпо́дь. Jeremiah 30:22 І станете ви наро́дом Мені, а Я буду вам Богом! Jeremiah 30:23 Ось буря Господня, лютість вихо́дить, а вихор крутли́вий на голову безбожних упаде́. Jeremiah 30:24 Не спи́ниться по́лум 'я гніву Господнього, поки Свого не зробить, і поки не ви́конає за́мірів серця Свого́, — ви напри́кінці дні́в зрозумієте це́! Jeremiah 31:0 Jeremiah 31:1 Того ча́су, — говорить Господь, — для всіх ро́дів Ізраїля стану Я Богом, вони ж Мені стануть наро́дом! Jeremiah 31:2 Так говорить Господь: Знайшов милість в пустині наро́д, від меча врято́ваний, Ізраїль іде на свій спо́чин. Jeremiah 31:3 Здале́ка Господь з'яви́вся мені та й промовив: Я вічним коха́нням тебе покохав, тому милість тобі виявля́ю! Jeremiah 31:4 Ще буду тебе будувати — й збудо́вана будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздо́бишся в бу́бни свої, та й пі́деш у тано́к тих, хто ба́виться, Jeremiah 31:5 на гора́х самарійських ще будеш садити виноградники, виногра́дарі будуть садити й споживати зако́нно собі! Jeremiah 31:6 Настане бо день, коли кликати буде сторо́жа на Єфремових го́рах: Уставайте , та пі́демо ми на Сіон, до Господа, нашого Бога! Jeremiah 31:7 Бо так промовляє Господь: Співайте для Якова з радістю, та головою наро́дів утіша́йтесь! Розголосі́ть, вихваляйте й скажіть: Спаси, Господи, наро́д Свій, останок Ізраїлів! Jeremiah 31:8 Ось Я їх приведу́ із півні́чного кра́ю, і зберу́ їх із кі́нців землі, з ними ра́зом сліпий та кульга́вий, важка́ й породі́лля, сюди поверта́ються збори великі! Jeremiah 31:9 Вони при́йдуть з плаче́м, та Я їх попрова́джу в уті́хах. Я їх до потоків води́ попрова́джу прямо́ю дорогою, — не спіткну́ться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, — перворідний він Мій! Jeremiah 31:10 Народи, послухайте сло́ва Господнього, і далеко звістіть аж на острова́х та скажіть: Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його́, і стерегти́ме його, як па́стир отару свою! Jeremiah 31:11 Бо Господь викупив Якова, і визволив його від руки сильнішого від нього. Jeremiah 31:12 І вони поприхо́дять, і будуть співати на верши́ні Сіо́ну, і до добра до Господнього будуть горну́тись, — до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібно́ї худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напо́єний сад, і не відчують уже більше сто́млення! Jeremiah 31:13 Тоді ді́вчина ті́шитись буде в танку́, і ра́зом юна́цтво та ста́рші, — бо Я оберну́ їхню жало́бу на радість, і Я їх поті́шу, і їх звеселю́ в їхнім сму́тку! Jeremiah 31:14 І душу священиків ситістю Я напою́, а наро́д Мій добром Моїм буде наси́чений, каже Господь! Jeremiah 31:15 Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та рида́ння гірке́: Рахиль плаче за ді́тьми своїми, не хоче поті́шена бути за діти свої, — бо нема їх. Jeremiah 31:16 Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосі́ння, і від сльози́ свої очі, бо є нагорода для чину твого, — говорить Господь, — і вони ве́рнуться з кра́ю ворожого! Jeremiah 31:17 І для твого майбутнього є сподіва́ння, — говорить Господь, — і до границь твоїх ве́рнуться діти твої! Jeremiah 31:18 Добре Я чую Єфрема, як він головою похи́тує, пла́чучи: „Покарав Ти мене — і пока́раний я, мов теля те нена́вчене! Наверни́ Ти мене — і верну́ся, бо Ти — Господь Бог мій! Jeremiah 31:19 Бо як я наверну́вся, то ка́явся, коли ж я пізнав, то вдарив по сте́гнах свої́х. Засоромився я та збентежений був, бо я га́ньбу ношу́ молодо́щів своїх. Jeremiah 31:20 Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю́ проти нього, завжди сильно його пам'ятаю! Тому́ то за нього хвилюється нутро Моє, змилосе́рджуся справді над ним, говорить Госпо́дь! Jeremiah 31:21 Постав собі дороговка́зи, стовпи́ собі порозставляй, зверни своє серце на биту дорогу, якою ти йшла, — і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст! Jeremiah 31:22 Аж доки тиня́тися бу́деш, о до́чко невірна? Господь бо нови́ну створив на землі: жінка спаса́тиме мужа! Jeremiah 31:23 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Оце слово прокажуть іще в кра́ї Юдиному й по містах його, коли Я верну́ їх: Хай Господь благосло́вить тебе, осе́ле ти правди, о го́ро свята! Jeremiah 31:24 І осядуть на ній Юда та міста́ його ра́зом усі, селяни та ті, хто ходить з ота́рою. Jeremiah 31:25 Бо напо́юю Я душу зму́чену, і кожну душу скорбо́тну наси́чую. Jeremiah 31:26 На це я збудився й побачив, — і був мені сон мій приємний. Jeremiah 31:27 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і засію Ізраїлів дім та дім Юдин насінням люди́ни й насінням скотини. Jeremiah 31:28 І бу́де, як Я пильнува́в був над ними, щоб їх вирива́ти та бу́рити, і щоб руйнува́ти, і губити, і чинити лихе, так Я попильну́ю над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь! Jeremiah 31:29 Тими днями не скажуть уже: „Батьки їли неспіле, а оско́ма в синів на зуба́х!“ Jeremiah 31:30 бо кожен за власну провину помре, і кожній люди́ні, що їсть недоспі́ле, оско́ма впаде́ їй на зуби!
Jeremiah 31:31 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і складу́ Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Нови́й Запові́т. Jeremiah 31:32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх ви́вести з кра́ю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! Jeremiah 31:33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу́ з домом Ізраїля, — каже Госпо́дь: Дам Зако́на Свого в сере́дину їхню, і на їхньому серці його напишу́, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть наро́дом! Jeremiah 31:34 І більше не будуть навчати вони один о́дного, і брат свого брата, гово́рячи: „Пізнайте Господа!“ Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню прови́ну прощу́, і не бу́ду вже згадувати їм гріха́! Jeremiah 31:35 Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зо́рям на світло вночі, що пору́шує море — й шумля́ть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння! Jeremiah 31:36 Як віді́йдуть устави ці з-перед обличчя Мого, — говорить Господь, то й насіння Ізраїлеве перестане наро́дом бути перед обличчям Моїм по всі дні. Jeremiah 31:37 Так говорить Господь: Так як небо вгорі́ незміри́ме, і не будуть дослі́джені долі осно́ви землі́, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь! Jeremiah 31:38 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і збудується місто оце Господе́ві від башти Хананеїла аж до брами Наріжної. Jeremiah 31:39 І пі́де мірни́чий шнурок той ще далі, прямо аж до Ґареву, й обе́рнеться він до Ґої. Jeremiah 31:40 І долина вся тру́пів та по́пелу, і всі поля́ аж до долини Кедро́ну, аж до рогу Кі́нської брами на схід, — усе це́ буде святість для Господа, — не знищиться та не зруйнується ввіки вона!“ Jeremiah 32:0 Jeremiah 32:1 Слово, що було до Єремії від Господа за десятого року Седекії, царя Юдиного, — це вісімнадцятий рік Навуходоно́сора. Jeremiah 32:2 А тоді військо вавилонського царя обляга́ло Єрусалим, а пророк Єремія був ув'я́знений в подві́р'ї в'язни́ці, що була при домі царя Юдиного, Jeremiah 32:3 що ув'язни́в його Седекія, цар Юдин, говорячи: „На́що ти пророкуєш отак: Так говорить Господь: Ось Я ви́дам це місто в руку вавилонського царя, — і він здобу́де його. Jeremiah 32:4 А Седекія, цар Юдин, не втече́ від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя́, і будуть говорити уста́ його з його устами, а очі його будуть бачити очі його. Jeremiah 32:5 І заведе́ він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відві́даю його, говорить Господь. Коли ж будете воювати з халдеями, не пощасти́ться вам“. Jeremiah 32:6 А Єремія відказав: „Було мені слово Господнє таке: Jeremiah 32:7 Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дя́дька, іде до тебе сказати: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш викупне́ право купити. Jeremiah 32:8 І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подві́р'я в'язни́ці, та й сказав мені: Купи моє поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твоє право спа́дщини й твій викуп, — купи собі! І пізнав я, що це слово Господнє. Jeremiah 32:9 І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім ше́клів срібла. Jeremiah 32:10 І написав я ку́пчу, і запечатав, і засві́дчив сві́дками, та й зважив срібло вагою. Jeremiah 32:11 І взяв я ку́пчого листа запеча́таного, за зако́ном та уста́вами, і відкритого. Jeremiah 32:12 І дав я ку́пчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці. Jeremiah 32:13 І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи: Jeremiah 32:14 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього ку́пчого листа, — і запеча́таного, і того листа відкритого, — і даси його в гли́няний по́суд, щоб заховались на довгий час. Jeremiah 32:15 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми́ та поля й виноградники в цьому Кра́ї!
Jeremiah 32:16 І молився я до Господа пото́му, як дав був ку́пчого листа Барухові, Нерейїному синові, промовляючи: Jeremiah 32:17 О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю поту́жною силою та Своїм ви́тягненим раме́ном, — нічо́го для Тебе нема неможли́вого! Jeremiah 32:18 Милість Ти тисячам чи́ниш, і за провину батькі́в після них віддаєш в лоно їхніх синів, Боже великий та могу́тній, Госпо́дь Савао́т Йому Йме́ння! Jeremiah 32:19 Великий в пораді й могу́тній у чи́нах, що очі Твої відкриті на всі доро́ги лю́дських синів, щоб кожному дати згідно з його доро́гою та згідно з плодо́м його чи́нів, Jeremiah 32:20 що знаки та чу́да чинив Ти в єги́петськім кра́ї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між наро́дом, і зробив Собі Йме́ння, як цього дня! Jeremiah 32:21 І Ти вивів наро́д Свій Ізраїля з кра́ю єгипетського зна́ками та чу́дами, і рукою поту́жною, і раме́ном ви́тягненим та стра́хом великим. Jeremiah 32:22 І дав Ти їм край цей, який їхнім батька́м заприсяг був, щоб дати їм край цей, що тече молоком він та медом. Jeremiah 32:23 І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Зако́ном Твоїм не ходили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спітка́ло їх все оце лихо. Jeremiah 32:24 Ось дохо́дять до міста вали́, щоб здобути його, й місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і морови́цю. І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш. Jeremiah 32:25 А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срі́бло, і засвідч купі́влю свідками, ось місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв“. Jeremiah 32:26 І було Господнє слово до Єремії, говорячи: Jeremiah 32:27 „Ось Я — Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є що́сь неможли́ве? Jeremiah 32:28 Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, — і він здобу́де його! Jeremiah 32:29 І при́йдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпа́лять це місто огнем, та й спа́лять його й ті доми́, що прино́сились жертви Ваалові на їхніх даха́х, і лили́ся литі жертви для інших богів, щоб Мене прогніви́ти. Jeremiah 32:30 Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиня́ли на о́чах Моїх від юна́цтва свого́, сини бо Ізраїлеві лиш гніви́ли Мене чином рук своїх, ка́же Господь. Jeremiah 32:31 Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лю́тість Мою з того дня, як його збудува́ли, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця Jeremiah 32:32 за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учини́ли, щоб гніви́ти Мене, — вони, їхні царі, князі́, їхні священики й їхні пророки, і юде́яни й ме́шканці Єрусалиму. Jeremiah 32:33 І вони оберну́лись до Мене поти́лицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, — та не слухалися, щоб прийняти науку. Jeremiah 32:34 І поклали гидо́ти свої в тому храмі, в якому Ім'я́ Моє кли́калося, щоб його занечи́стити. Jeremiah 32:35 І побудували жерто́вні пагі́рки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь перево́дити синів своїх та своїх до́чок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не вхо́дило в серце Мені, щоб чинити ту гидо́ту, щоб уводити Юду у гріх. Jeremiah 32:36 Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно ві́ддане буде у руку царя вавилонського мече́м, і голодом, і морови́цею: Jeremiah 32:37 Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди ви́гнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересе́рдям, і верну́ їх до місця цього́, і посаджу́ їх безпе́чно, — Jeremiah 32:38 і вони Мені стануть наро́дом, а Я буду їм Богом! Jeremiah 32:39 І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро́ собі й синам їхнім по них. Jeremiah 32:40 І складу́ з ними вічного заповіта, що не відверну́ся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене! Jeremiah 32:41 І буду Я ті́шитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу́ на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю. Jeremiah 32:42 Бо так промовляє Господь: Як спрова́див був Я все велике це зло на наро́д цей, так спрова́джу на них все добро, яке провіща́в Я про них! Jeremiah 32:43 І купуватимуть поле в цім кра́ї, про якого ви кажете: „Він — спусто́шення, так що немає люди́ни й скотини, він ві́дданий в руку халдеїв“. Jeremiah 32:44 І бу́дуть вони купувати поля́ за срібло́, і писати про це у листі, й запеча́тувати, і сві́дчити сві́дками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірськи́х, і в містах до́лішніх, і в містах півде́нних, — бо верну́ їх із поло́ну, говорить Господь!“ Jeremiah 33:0 Jeremiah 33:1 І було Єремії Господнє слово вдру́ге, коли він ще за́мкнений був на подвір'ї в'язни́ці, говорячи: Jeremiah 33:2 „Так говорить Господь, що чинить оце, Господь, що вформо́вує це, щоб поставити міцно оце, — Господь Його Йме́ння: Jeremiah 33:3 Покли́куй до Мене — і тобі відпові́м, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш! Jeremiah 33:4 Бо так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, про доми́ цього міста й про доми́ царів Юди, що їх поруйновано на оборо́нні вали́, — Jeremiah 33:5 приходять вони воювати з халдеями, щоб доми́ понапо́внювати лю́дськими тру́пами, що вра́зив Я гнівом Своїм та люттю Своєю, і сховав Я від міста оцього обличчя Своє за все їхнє зло: Jeremiah 33:6 Ось Я йому ви́рощу шкурку на рані, й дам ліки, та їх уздоро́влю, і відкрию багатство споко́ю та правди для них! Jeremiah 33:7 І Я поверну́ долю Юди, і долю Ізраїля, і їх розбудую, немов напоча́тку. Jeremiah 33:8 І очищу Я їх з їхньої провини всілякої, що нагріши́ли Мені, і проба́чу всі їхні провини, яки́ми нагрішили Мені, та відпа́ли від Мене. Jeremiah 33:9 І Єрусалим Мені стане за радісне йме́ння, за хвалу́ та пишно́ту всім лю́дям землі, що почують про все те добро́, що зробив Я для них! І вони полякаються та затремтя́ть через все те добро та ввесь спо́кій, який Я для нього вчинив! Jeremiah 33:10 Так говорить Господь: Ще буде почутий на місці оцьо́му, — про яке ви говорите: „Воно поруйноване, так що немає люди́ни й немає скотини“, — у містах Юди й на вулицях Єрусалиму, спусто́шених так, що немає люди́ни, й немає мешка́нця, й немає скотини, — Jeremiah 33:11 радісний голос та голос веселий, голос молодого та голос молодої, голос тих, що говорять: „Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки Його́ милосердя!“ що жертву хвали́ до Господнього дому приносять, бо Я поверну́ долю Кра́ю цього, як було напоча́тку, говорить Господь! Jeremiah 33:12 Так говорить Господь Саваот: Ще буде на місці оцьо́му спусто́шеному, що немає нічого воно від люди́ни та аж до скотини, та по містах його всіх — ще буде пасо́висько для пастухів, куди приведу́ть вони че́реду на відпочи́нок! Jeremiah 33:13 У містах у горі́шніх, у містах до́лішніх, і в півде́нних містах, і в Веніяминовому кра́ї, і в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних ще прохо́дитиме череда через руки рахуючого, говорить Господь! Jeremiah 33:14 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і Я ви́повню добре те слово, що Я провіща́в про Ізраїлів дім і про дім Юдин: Jeremiah 33:15 тими дня́ми та ча́су того́ Я Давидові зрощу́ Пагінця́ справедливости, — Він буде чини́ти на землі правосуддя та правду! Jeremiah 33:16 Юда буде спасе́ний в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: „Господь — наша правда!“ Jeremiah 33:17 Бо так промовляє Господь: Нема перево́ду Давидовим му́жам, що мають сидіти на троні дому Ізраїлевого, Jeremiah 33:18 і нема перево́ду в Левитів — священиків перед обличчям Моїм тому му́жеві, що буде прино́сити цілопа́лення, і спалювати хлібну жертву, і прино́сити жертву всі дні!“ Jeremiah 33:19 І було слово Господа до Єремії таке: Jeremiah 33:20 „Так говорить Господь: Якщо знищите ви заповіта Мого щодо дня та Мого заповіта щодо ночі, щоб не було́ дня та ночі в їхньому ча́сі, Jeremiah 33:21 то знищений буде також заповіт Мій з Давидом, рабом Моїм, щоб він сина не мав, який не царював би на троні його, і з Левитами-священиками, слугами Моїми! Jeremiah 33:22 І як незчисле́нні ті зо́рі небесні, а мо́рський пісок незміре́нний, так помно́жу насіння Давида, Мого раба, та Левитів, що служать Мені!“ Jeremiah 33:23 І було слово Господа до Єремії таке: Jeremiah 33:24 „Хіба ж ти не завва́жив, як наро́д цей казав був, говорячи: „Оби́два ті ро́ди, яких Господь вибрав, відкинув Він їх?“ І наро́дом Моїм вони не́хтують, наче б не був він уже перед ними наро́дом. Так говорить Господь: Якщо заповіта Мого щодо дня та щодо ночі нема, якщо Я уставів для неба й землі не поклав, то відки́ну й насіння Якова та раба Мого Давида, щоб не брати володарі́в із насіння його для насіння Авраама, Ісака та Якова. Та не буде того, — бо верну́ їхню долю, й помилую їх!“ Jeremiah 34:0
Jeremiah 34:1 Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоно́сор, цар вавилонський, і все ві́йсько його, і всі царства землі, панува́ння руки його, та всі наро́ди воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи: Jeremiah 34:2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звісти́ш йому: Так говорить Господь: Ось Я відда́м оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю́ його огнем. Jeremiah 34:3 А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схо́плений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти при́йдеш. Jeremiah 34:4 Але послухай Господнього слова, Седекіє, ца́рю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча́! Jeremiah 34:5 У мирі помреш ти; і як палили на по́гребі батька́м твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й „О пане“ будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь“. Jeremiah 34:6 І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова́ в Єрусалимі. Jeremiah 34:7 А ві́йсько вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма́ позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залиши́лися серед Юдиних міст містами тверди́нними.
Jeremiah 34:8 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім наро́дом, що в Єрусалимі, щоб оголоси́ти їм волю, Jeremiah 34:9 щоб кожен відпустив раба свого, і кожен — свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не понево́лював свого брата юдея. Jeremiah 34:10 І послу́халися всі князі́ та ввесь наро́д, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен — свою невільницю, вільними, щоб більш не нево́лити їх. І вони послухалися, і повідпуска́ли. Jeremiah 34:11 Але пото́му вони зно́ву вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпуска́ли були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць. Jeremiah 34:12 І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи: Jeremiah 34:13 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, кажучи: Jeremiah 34:14 „З кінцем семи ро́ків відпустите кожен свого брата єврея, що буде про́даний тобі й послужить тобі шість ро́ків, і відпустиш його вільним від себе“. Та не слухалися Мене ваші батьки́, і не прихилили свого уха до цьо́го. Jeremiah 34:15 А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кли́калось Ім'я́ Моє. Jeremiah 34:16 Та ви зно́ву збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями. Jeremiah 34:17 Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі! Jeremiah 34:18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надво́є теля та перейшли між його кавалками, Jeremiah 34:19 також князі́в Юди та князів Єрусалиму, е́внухів і священиків, та ввесь наро́д Кра́ю, що прохо́дили поміж кавалками цього теля́ти, Jeremiah 34:20 то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане па́дло їхнє стервом для птаства небесного та для зе́мної звірини... Jeremiah 34:21 А Седекію, царя Юдиного, та його князі́в віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку ві́йська вавилонського царя, що відходить від вас. Jeremiah 34:22 Ось Я накажу́, — говорить Господь, — і верну́ їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобу́дуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спусто́шення, — і не буде в них ме́шканця!“ Jeremiah 35:0 Jeremiah 35:1 Слово, що було до Єремії від Господа за днів Єгоякима, сина Йосії, царя Юди, говорячи: Jeremiah 35:2 „Іди до дому Рехавітів, і бу́деш говорити з ними, і введеш їх до Господнього дому, до однієї з кімна́т, і напо́їш їх вином“. Jeremiah 35:3 І взяв я Яазанію, Єреміїного сина, сина Хаваццініїного, і братів його, і всіх синів його та ввесь дім Рехавітів. Jeremiah 35:4 І ввів я їх до Господнього дому, до кімна́ти синів Ханана, сина Їґдаліїного, Божого чоловіка, що була при кімна́ті князі́в, що над кімна́тою Маасеї, Шаллумового сина, який пильнував поро́га. Jeremiah 35:5 І поставив я перед синами дому Рехавітів ке́ліхи, повні вина, та чаші, та й сказав до них: „Пийте вино!“ Jeremiah 35:6 А вони відказали: „Не бу́демо пити вина, бо наш ба́тько Йонадав, син Рехавів, наказав нам, говорячи: Не пийте вина ані ви, ані ваші сини аж навіки! Jeremiah 35:7 І не будуйте дому, і не сійте, і не засаджуйте виноградника, і не майте їх, але́ сидіть у наметах по всі ваші дні, щоб жити довгі дні на поверхні землі, де ви мандру́єте!“ Jeremiah 35:8 І послухалися ми голосу нашого батька Єгонадава, Рехавового сина, про все, що він наказав був нам, щоб не пили вина по всі наші дні ми, наші жінки́, наші сини та до́чки наші, Jeremiah 35:9 і щоб не будувати домів для нашого пробува́ння, а виноградник і поле та насіння не будуть наші. Jeremiah 35:10 І осіли ми в наметах, і послухалися, та й зробили все, що наказав нам наш ба́тько Йонадав. Jeremiah 35:11 І сталося, коли Навуходоно́сор, цар вавилонський, прийшов був на цей край, то ми сказали: Ходіть, і вві́йдемо до Єрусалиму перед ві́йськом халдеїв та перед військом Араму. І осілися ми в Єрусалимі“. Jeremiah 35:12 І було слово Господа до Єремії таке: Jeremiah 35:13 „Так говорить Госпо́дь Савао́т, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до юде́янина та до ме́шканців Єрусалиму: Чи з цього не витягнете науки, щоб слухатися Моїх слів? говорить Господь. Jeremiah 35:14 Доде́ржано слова Єгонадава, Рехавового сина, що наказав був синам своїм не пити вина, — і не пили вони аж до дня цього, бо послухалися нака́зу свого батька; а Я говорив до вас рано та пізно, — та не слухалися ви Мене! Jeremiah 35:15 I посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків рано та пізно, говорячи: Верніться но кожен зо своєї злої дороги, та ви́правте вчинки свої, і не ходіть за іншими бога́ми, щоб служити їм, і сидіть на тій землі, що Я дав вам та вашим батька́м! Та не схилили ви свого уха, і не послухались Мене. Jeremiah 35:16 Бо доде́ржали сини Єгонадава, сина Рехавового, нака́за свого батька, що наказав був їм, а наро́д цей не послухався Мене. Jeremiah 35:17 Тому так промовляє Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я спрова́джую на Юду та на всіх ме́шканців Єрусалиму все те зло, що Я провіща́в був про них. Бо Я говорив до них, та вони не слухали, і кликав Я їх, та вони не відповідали“. Jeremiah 35:18 А до дому Рехавітів Єремія сказав: „Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: За те, що ви слухалися нака́за вашого батька Єгонадава, та де́ржитеся всіх нака́зів його, і зробили те все, що Я заповів вам, Jeremiah 35:19 тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Нема перево́ду в Йонадава, Рехавового сина, му́жеві, що стоятиме перед лицем Моїм по всі дні!“ Jeremiah 36:0
Jeremiah 36:1 І сталося четвертого року Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного, було оце слово до Єремії від Господа, кажучи: Jeremiah 36:2 „Візьми собі книжко́вого зво́я, і напиши на ньому всі ті слова, що Я говорив тобі про Ізраїля й про Юду, та про всі наро́ди від дня, коли Я почав говорити тобі, від днів Йосії та аж до цього дня. Jeremiah 36:3 Може почує дім Юдин усе те зло, що Я ду́маю вчинити їм, щоб верну́лися кожен зо своєї злої дороги, а Я прощу́ їхню провину та їхній гріх“. Jeremiah 36:4 І покликав Єремія Бару́ха, Нерійїного сина, і Бару́х написав з уст Єремії всі Господні слова́, що Він говорив йому, на книжко́вий звій. Jeremiah 36:5 І наказав Єремія Барухові, кажучи: „Я задержаний, — не мо́жу ввійти до Господнього дому. Jeremiah 36:6 Тому́ піди сам, прочитай зо зво́ю, що написав ти з моїх уст, Господні слова́ в ву́ха народу в Господньому домі в дні по́сту, а також в ву́ха всього Юди, що прихо́дить зо своїх міст, відчитаєш їх. Jeremiah 36:7 Може впаде́ їхнє блага́ння перед Господнє лице́, і вони ве́рнуться кожен зо своєї злої дороги, бо великий гнів та лютість, що Господь говорив проти наро́ду цього!“ Jeremiah 36:8 І зробив Бару́х, син Нерійїн, усе, що наказав був йому пророк Єремія, щоб прочитати з книги Господні слова́ в Господньому домі. Jeremiah 36:9 І сталося п'ятого року Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного, дев'ятого місяця, оголосили піст перед Господнім лицем для всього наро́ду в Єрусалимі та для всьо́го того наро́ду, що поприхо́див з Юдиних міст до Єрусалиму. Jeremiah 36:10 І прочитав Барух з книги Єреміїні слова́ в домі Господньому в кімна́ті писаря Ґемарії, Шафанового сина, на горі́шньому подвір'ї, при вході до ново́ї брами Господнього дому, в ву́ха всього наро́ду. Jeremiah 36:11 І почув Михей, син Ґемарії, Шафанового сина, всі Господні слова́ з книги, Jeremiah 36:12 і зійшов до царсько́го дому, до кімна́ти писаря, аж ось там сидять усі зверхники: писар Елішама, і Делая, син Шемаїн, і Елнатан, син Ахборів, і Ґемарія, син Шафанів, і Седекі́я, син Хананії, і всі зверхники. Jeremiah 36:13 І розповів їм Михей всі ті слова́, які він почув був, коли Барух читав із книги в ву́ха наро́ду. Jeremiah 36:14 І всі зверхники послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушіїного, говорячи: „Того зво́я, що читав ти з нього в ву́ха народу, візьми́ його в свою руку та й прийди́!“ І взяв Барух, син Нерійїн, звоя в свою руку та й прийшов до них. Jeremiah 36:15 А ті сказали до нього: „Сідай же, і прочитай його в наші ву́ха!“ І прочитав Барух в їхні ву́ха. Jeremiah 36:16 І сталося, коли вони почули всі ці слова, жахну́лися один перед о́дним, та й сказали Барухові: „Конче перекажімо царе́ві всі ці слова́!“ Jeremiah 36:17 І запитали вони Баруха, говорячи: „Розкажи нам, як ти писав усі ці слова́ з його уст?“ Jeremiah 36:18 І сказав їм Барух: „Він проказував мені з своїх уст усі ці слова́, а я писав у книзі чорнилом“. Jeremiah 36:19 І сказали зверхники до Баруха: „Іди, сховайся, ти та Єремія, і нехай ніхто не знає, де́ ви!“ Jeremiah 36:20 І прийшли вони до царя на подві́р'я, а зво́я поклали в кімна́ті писаря Елішами, і розповіли́ в ву́ха царя всі ті слова. Jeremiah 36:21 І послав цар Єгудія взяти зво́я, і той узяв його з кімна́ти писаря Елішами. І Єгудій прочитав його в ву́ха царя та в ву́ха всіх зверхнпків, що стояли при царі. Jeremiah 36:22 А цар сидів у зимо́вому домі, дев'ятого місяця, і перед ним був розпа́лений комино́к. Jeremiah 36:23 І сталося, коли Єгудій перечи́тував три чи чотири стовпці́, то цар відрізував це пи́сарським ноже́м та й ки́дав до огню́, що в коминку́, аж поки не згорів увесь звій на огні, що в коминку́. Jeremiah 36:24 Та не злякалися й не роздерли своїх шат цар та всі його раби, що слухали всі ці слова́. Jeremiah 36:25 І хоч Елнатан, і Делая, і Ґемарія просили царя не палити того зво́ю, та не послухався він їх. Jeremiah 36:26 І наказав цар Єрахмеїлові, синові царе́вому, і Сераї, синові Азріїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь їх сховав.
Jeremiah 36:27 І було Господнє слово до Єремії пото́му, як цар спалив був зво́я та ті слова́, що Барух написав з Єреміїних уст, говорячи: Jeremiah 36:28 „Візьми собі зно́ву іншого зво́я, і напиши на ньому всі перші слова́, що були на першому зво́ї, якого спалив Єгояким, цар Юдин. Jeremiah 36:29 А про Єгоякима, царя Юдиного, скажеш: Так говорить Господь: Ти спалив цього зво́я, говорячи: На́що написав ти на ньому таке: Конче при́йде цар вавилонський і знищить оцей край, і ви́губить в ньому люди́ну й скотину. Jeremiah 36:30 Тому́ так говорить Господь про Єгоякима, Юдиного царя: Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, а його труп буде ки́нений на спеко́ту вдень та на холод вночі. Jeremiah 36:31 І навіщу́ його та насіння його, і його рабів за їхні провини, і спрова́джу на них та на ме́шканців Єрусалиму й на юде́янина все те зло, що Я говорив до них, та вони не послухали“. Jeremiah 36:32 І Єремія взяв іншого зво́я, і дав його пи́сареві Барухові, синові Нерійїному, і той написав на ньому з Єреміїних уст усі слова тієї книги, яку спалив був Єгояким, цар Юдин, в огні, і до них було до́дано ще багато подібних слів. Jeremiah 37:0 Jeremiah 37:1 І зацарював цар Седекія, син Йосійїн, замість Конії, сина Єгоякимового, якого зробив царем Навуходоно́сор, цар вавилонський, в Юдиному кра́ї. Jeremiah 37:2 Та не послухався ані він, ані його раби, ані наро́д кра́ю слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію. Jeremiah 37:3 І послав цар Седекія Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії, говорячи: „Помолися за нас до Господа, Бога нашого!“ Jeremiah 37:4 А Єремія тоді ще вільно ходив серед наро́ду, бо не дали́ його ще до в'язни́ці. Jeremiah 37:5 А фараонове ві́йсько вийшло з Єгипту. І почули вістку про них халдеї, що облягали Єрусалим, і відійшли від Єрусалиму. Jeremiah 37:6 І було слово Господнє до пророка Єремії, говорячи: Jeremiah 37:7 „Так промовив Господь, Бог Ізраїлів: Так скажете до Юдиного царя, що послав вас до мене поспитати мене: Ось фараонове ві́йсько, що вийшло вам на поміч, ве́рнеться до свого кра́ю, до Єгипту. Jeremiah 37:8 А халдеї зно́ву ве́рнуться, і будуть воювати з цим містом, і здобу́дуть його, та й спалять його огнем. Jeremiah 37:9 Так говорить Господь: Не обманюйте своїх душ, говорячи: „Халдеї конче пі́дуть від нас“, бо не пі́дуть вони. Jeremiah 37:10 Бо якщо б ви побили все халдейське ві́йсько, що з вами воює, а з них залиши́лися б тільки ра́нені, то встане кожен із намету свого, і спалять це місто огнем“... Jeremiah 37:11 І сталося, коли халдейське ві́йсько відступи́ло від Єрусалиму перед фараоновим ві́йськом, Jeremiah 37:12 то вийшов Єремія з Єрусалиму, щоб піти до Веніяминового кра́ю, і щоб сховатися там серед наро́ду. Jeremiah 37:13 Та коли він був біля Веніяминової брами, то був там начальник сторо́жі, а ім'я́ йому́ Їрійя, син Шелемеї, сина Хананіїного. І схопи́в він пророка Єремію, говорячи: „Ти перехо́диш до халлеїв!“ Jeremiah 37:14 А Єремія відказав: „Неправда, — я не перехо́джу до халдеїв!“ Та не послухав той його; і схопи́в Їрійя Єремію, і попрова́див його до зверхників. Jeremiah 37:15 I розгнівалися зверхники на Єремію, і побили його, та й віддали́ його до в'язниці в домі писаря Єгонатана, бо його зробили за в'язни́чний дім. Jeremiah 37:16 I зійшов Єремія до темни́чної ями та до підва́лу, і сидів там Єремія багато днів. Jeremiah 37:17 І послав цар Седекія, і взяв його. І спитав його цар у своїм домі таємно й сказав: „Чи є слово від Господа?“ І Єремія відказав: „Є“. І далі сказав: „Ти будеш ві́дданий в руку вавилонського царя́“. Jeremiah 37:18 І сказав Єремія до царя Седекії: „Що́ я згрішив тобі й рабам твоїм та цьому наро́дові, що ви віддали мене до в'язни́ці? Jeremiah 37:19 І де́ ваші пророки, що вам пророкували, говорячи: „Цар вавилонський не при́йде на вас та на Край цей?“ Jeremiah 37:20 А тепер послухай, пане мій ца́рю: хай упаде́ моє блага́ння перед обличчя твоє, і не вертай мене до дому писаря Єгонатана, щоб не помер я там!“ Jeremiah 37:21 І наказав цар Седекія, й Єремію вмістили в подві́р'ї в'язни́ці, і давали йому бухане́ць хліба на день з вулиці пе́карів, аж поки не скінчи́вся ввесь хліб у місті. І сидів Єремія в подвір'ї в'язни́ці. Jeremiah 38:0
Jeremiah 38:1 І почув Шефатія, син Маттанів, і Ґедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова́, що Єремія говорив до всьо́го наро́ду, кажучи: Jeremiah 38:2 „Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від морови́ці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здо́бич, — і він житиме! Jeremiah 38:3 Так говорить Господь: Напевно буде да́не це місто в руку ві́йська вавилонського царя, — і він здобуде його́!“ Jeremiah 38:4 І сказали зверхники до царя: „Нехай же уб'ють цього чоловіка, бо він осла́блює руки воякі́в, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова́, як оці. Бо цей чоловік не шукає для цього наро́ду добра, а тільки зла!“ Jeremiah 38:5 І сказав цар Седекія: „Ось він у ваших руках, бо цар нічо́го не вдіє супроти вас“. Jeremiah 38:6 І взяли́ Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царе́вого сина, що в подвір'ї в'язни́ці, і спустили Єремію шну́рами. А в ямі була не вода, а тільки багно́, — і загруз Єремія в багні́! Jeremiah 38:7 І почув мурин Евед-Мелех, е́внух, який був у царсько́му домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі. Jeremiah 38:8 І вийшов Евед-Мелех з царсько́го дому, та й сказав цареві, говорячи: Jeremiah 38:9 „Пане мій ца́рю, ці люди вчинили зло в усьо́му, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, — і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба“. Jeremiah 38:10 І наказав цар му́ринові Евед-Мелехові, говорячи: „Візьми з собою звідси троє люда, і ви́тягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!“ Jeremiah 38:11 І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царсько́го дому під скарбни́цею, і набрав ізвідти подертого шмаття́ та непотрібних ла́хів, і спустив їх до Єремії до ями шну́рами. Jeremiah 38:12 І сказав му́рин Евед-Мелех до Єремії: „Поклади це подерте шмаття́ та лахи попід пахи своїх рук під шну́ри!“ І зробив Єремія так. Jeremiah 38:13 І потягнули Єремію шну́рами, і витягли його з ями. І сидів Єремія в подвір'ї в'язни́ці. Jeremiah 38:14 І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до се́бе, до третього входу, що в домі Господньому. І сказав цар до Єремії: „Запитаю я тебе про щось, — не заховуй від ме́не нічо́го!“ Jeremiah 38:15 І сказав Єремія до Седекії: „Коли я провіщу́ тобі, то чи справді не вб'єш ти мене? А коли пора́джу тобі, то мене не послухаєш“. Jeremiah 38:16 I присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: „Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб'ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі!“ Jeremiah 38:17 І сказав Єремія до Седекії: „Так говорить Господь, Бог Савао́т, Бог Ізраїлів: Якщо справді ви́йдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спа́лене огнем, і бу́деш жити ти та дім твій. Jeremiah 38:18 А якщо ти не ви́йдеш до вавилонського царя, то це місто буде да́не в руку халдеїв, і вони спа́лять його огнем, — і ти не втечеш з їхньої руки“. Jeremiah 38:19 І сказав цар Седекія до Єремії: „Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, — щоб не дали мене́ в їхню руку, і щоб не насміялися з ме́не“. Jeremiah 38:20 І сказав Єремія: „Не дадуть! Послухай Господнього голосу до того, що я говорю́ тобі, — і буде добре тобі, і буде жити душа твоя! Jeremiah 38:21 А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив: Jeremiah 38:22 І ось усі жінки́, що залиши́лися в домі Юдиного царя, будуть відве́дені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: „Підмовили тебе й перемогли тебе твої при́ятелі; погрузи́ли в багно́ твої но́ги, та вони назад відійшли́“. Jeremiah 38:23 А всі жінки́ твої та всі сини твої будуть відве́дені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схо́плений, а місто це буде спа́лене огнем“. Jeremiah 38:24 І сказав Седекія до Єремії: „Нехай ніхто не знає про ці слова́, і ти не помреш. Jeremiah 38:25 Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то при́йдуть до тебе та й скажуть тобі: „Розкажи но нам, що́ говорив ти цареві! Не ховай перед нами, і не вб'ємо тебе. І що́ ж говорив тобі цар?“ Jeremiah 38:26 то скажеш до них: „Я склав своє блага́ння перед царське́ обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не поме́рти“. Jeremiah 38:27 І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма́ тими словами, що звелів був цар. І вони мо́вчки відійшли від нього, бо не довідались про обгово́рену річ. Jeremiah 38:28 І сидів Єремія на подвір'ї в'язни́ці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим. І сталося, як був здобутий Єрусалим: Jeremiah 39:0
Jeremiah 39:1 Дев'ятого року Седекії, царя Юдиного, місяця десятого, прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, та все його ві́йсько до Єрусалиму та й облягли́ його. Jeremiah 39:2 Одина́дцятого року Седекії, місяця четвертого, дев'ятого дня місяця, був пробитий про́лім до міста. Jeremiah 39:3 І поприхо́дили всі зверхники вавилонського царя, і посідали в Середу́щій брамі: Нерґал-Сар'ецер, Самгар, Нево, Сарсехім, ста́рший е́внух, Нерґал-Сар'ецер, старший маг, і вся решта зверхників вавилонського царя. Jeremiah 39:4 І сталося, як побачив їх Седекія, цар Юдин, та всі вояки́, то вони повтікали, і повихо́дили вночі з міста дорогою царсько́го садка́, брамою між обома́ му́рами, і вийшли дорогою в степ. Jeremiah 39:5 І погналося халдейське ві́йсько за ними, і догнали Седекію в єрихо́нських степа́х. І взяли́ вони його, і завели його до Навуходоно́сора, царя вавилонського, до Рівли, в краю́ Хамат, і той засудив його. Jeremiah 39:6 І цар вавилонський порізав Седекіїних синів в Рівлі на оча́х його; і всіх шляхе́тних Юдиних порізав вавилонський цар. Jeremiah 39:7 А очі Седекії він ви́брав, і скував його мідяни́ми кайда́нами, щоб відве́сти його до Вавилону. Jeremiah 39:8 А дім царя та дому наро́ду халдеї попалили огнем, і порозбивали му́ри Єрусалиму. Jeremiah 39:9 А решту наро́ду, позосталих у місті, та перебі́жців, що поперехо́дили до нього, і решту народу, що позоста́лися, вигнав Невузар'адан, начальник царсько́ї сторо́жі, до Вавилону. Jeremiah 39:10 А з бідноти́ народу, що не мали нічого, Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, позоставив декого в Юдиному краї, і дав їм того дня виноградники та поля́.
Jeremiah 39:11 І наказав Навуходоносор, цар вавилонський, про Єремію, через начальника царсько́ї сторожі, говорячи: Jeremiah 39:12 „Візьми його, і зверни на нього свої очі, і не зроби йому нічого злого, і тільки я́к він скаже тобі, та́к з ним зроби!“ Jeremiah 39:13 І послав Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, і Невушазбан, старший е́внух, і Нерґал-Сар'ецер, старший маг, та всі начальники вавилонського царя, Jeremiah 39:14 і послали вони, і взяли́ Єремію з подвір'я в'язни́ці, і дали́ його до Ґедалі́ї, сина Ахікама, сина Шафанового, щоб ви́вести його до дому. І осівся він серед наро́ду. Jeremiah 39:15 А до Єремії було Господнє слово, коли він був затри́маний в подвір'ї в'язни́ці, таке: Jeremiah 39:16 „Іди, і скажеш до му́рина Евед-Мелеха, говорячи: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я наво́джу Свої слова́ на це місто на зло, а не на добро, і вони будуть ді́ятися перед тобою цього дня. Jeremiah 39:17 Але тебе врятую цього дня, — говорить Господь, — і ти не бу́деш ві́дданий в руку цих людей, яких ти боїшся. Jeremiah 39:18 Бо конче врятую тебе, і від меча не впаде́ш ти, і буде тобі душа твоя за здо́бич, бо ти наді́явся на Мене, говорить Господь“. Jeremiah 40:0 Jeremiah 40:1 Слово, що було до Єремії від Господа по то́му, як Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, відпустив його з Рами́, коли його він узяв, а він був закутий кайда́нами серед усього вигна́ння Єрусалиму та Юди, вигнаних до Вавилону. Jeremiah 40:2 І взяв начальник царсько́ї сторожі Єремію, та й сказав до нього: „Господь, Бог твій, говорив оце зло на це місце. Jeremiah 40:3 І навів, і зробив Господь, як говорив був, бо ви згрішили Господе́ві, і не слухалися Його голосу, — і сталася вам ця річ. Jeremiah 40:4 А тепер ось я сьогодні розко́вую тебе з кайда́нів, що на твоїх рука́х. Якщо в оча́х твоїх добре піти зо мною до Вавилону, іди, і зверну́ я своє око на тебе. А якщо зле в твоїх очах піти зо мною до Вавилону, то залишись. Дивися, увесь край перед тобою: куди тобі видається за добре й за справедливе піти, — туди йди!“ Jeremiah 40:5 І коли той не наверта́вся на це, сказав далі: „То вернися до Ґедалі́ї, сина Ахікама, сина Шафанового, якого вчинив начальником вавилонський цар над Юдиними міста́ми, і живи з ним серед народу; або куди тобі подо́бається, туди йди“. І дав йому начальник царсько́ї сторожі їжі на дорогу та дарунка, і відпустив його. Jeremiah 40:6 І прийшов Єремія до Ґедалії, сина Ахікамового, до Міцпи́, й осівся з ним серед наро́ду, позосталого в краю́.
Jeremiah 40:7 А коли всі військові зверхники, що були в полі, вони та їхні люди, прочули, що цар вавилонський учинив начальником над краєм Ґедалі́ю, сина Ахікамового, і доручив йому мужчин і жіно́к та дітей, і тих з бідних кра́ю, що не були вигнані до Вавилону, Jeremiah 40:8 то поприхо́дили до Ґедалії до Міцпи: і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, та Йонатан, сини Кареахові, і Серая, син Танхуметів, і сини нетофеянина Ефая, і Єзанія, син маахеянина, вони та їхні люди. Jeremiah 40:9 І Ґедалі́я, син Ахікама, сина Шафанового, заприсягну́вся їм та їхнім людям, говорячи: „Не бійтеся служити халдеям! Сидіть у кра́ї й служіть вавилонському царе́ві, — і буде вам добре! Jeremiah 40:10 А я ось сидітиму в Міцпі, щоб заступатися за вас перед халдеями, що при́йдуть до нас. А ви збирайте вино й літні пло́ди та оливу, і складайте в ваш по́суд, і сидіть у ваших містах, які ви зайняли́! Jeremiah 40:11 І також усі юдеї, що в Моаві й серед Аммонових синів, і в Едомі, і що в усіх края́х, чули, що цар вавилонський полишив частину в Юді, і що вчинив над ними начальником Ґедалію, сина Ахікама, сина Шафанового. Jeremiah 40:12 І верну́лися всі юдеї зо всіх тих місць, куди були порозі́гнані, і прийшли до Юдиного кра́ю, до Ґедалії до Міцпи, і зібрали вина та літніх плоді́в дуже багато. Jeremiah 40:13 А Йоханан, син Кареахів, та всі військо́ві зверхники, що були на полі, прийшли до Ґедалії до Міцпи, Jeremiah 40:14 та й сказали до нього: „Чи справді ти знаєш, що Бааліс, цар Аммонових синів, послав Ізмаїла, сина Нетаніїного, щоб убити тебе?“ Та не повірив їм Ґедалія, син Ахікамів. Jeremiah 40:15 А Йоханан, син Кареахів, сказав таємно до Ґедалії в Міцпі, говорячи: „Нехай я піду́ й уб'ю Ізмаїла, сина Нетаніїного, і ніхто про це не довідається. На́що мають забити тебе, і буде розпоро́шений увесь Юда, зі́браний до тебе, і погине останок Юди?“ Jeremiah 40:16 І сказав Ґедалія, син Ахікамів, до Йоханана, сина Кареахового: „Не роби цієї речі, бо лжу ти говориш на Ізмаїла!“ Jeremiah 41:0 Jeremiah 41:1 І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаї́л, син Нетанії, сина Елішамового, з насіння царсько́го, і вельможі царя, та десять люда з ним, до Ґедалії, Ахікамового сина, до Міцпи, і їли там ра́зом хліб у Міцпі. Jeremiah 41:2 І встав Ізмаїл, син Нетаніїн, і десять люда, що були з ним, та й ударили Ґедалію, сина Ахікама, сина Шафанового, мечем! І вбив він того, кого вавилонський цар настанови́в був начальником над кра́єм. Jeremiah 41:3 І повбивав Ізмаїл усіх юдеїв, що були з ним, з Ґедалією, у Міцпі, і халдеїв воякі́в, що знахо́дилися там. Jeremiah 41:4 І сталося другого дня по вбивстві Ґедалії, — а ніхто про це не знав, — Jeremiah 41:5 і поприхо́дили люди з Сихему, з Шіло́ та з Самарії, вісімдеся́т люда оголеноборо́дих, і в подертій одежі та з нарі́заними знака́ми на тілі, а в їхній руці хлі́бна жертва та ла́дан, як прине́сення для Господнього дому. Jeremiah 41:6 І вийшов Ізмаїл, син Нетаніїн, навпроти них з Міцпи, ідучи́ та пла́чучи. І сталося, коли він спіткав їх, то промовив до них: „Прийдіть до Ґедалії, Ахікамового сина!“ Jeremiah 41:7 І сталося, як прийшли вони до сере́дини міста, то їх порізав Ізмаїл, син Нетаніїн, і повкидав їх до сере́дини ями, він та ті люди, що були з ним. Jeremiah 41:8 Та знайшлося між ними десять люда, і вони сказали до Ізмаїла: „Не вбивай нас, бо ми маємо заховані в полі ска́рби: пшеницю, і ячмінь, і оливу, і мед“. І той спинився, і не повбивав їх серед їхніх братів. Jeremiah 41:9 А та яма, куди повкида́в Ізмаїл усі трупи тих людей, була яма велика, яку зробив був цар А́са проти Баеші, Ізраїльського царя, — її наповнив Ізмаїл, син Нетаніїн, тру́пами. Jeremiah 41:10 І Ізмаїл узяв у поло́н усю решту народу, що був у Міцпі, царськи́х дочо́к та ввесь наро́д, що зостався в Міцпі, якого Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, доручив був Ґедалії, синові Ахікамовому. І забрав їх у поло́н Ізмаїл, син Нетаніїн, і пішов, щоб перейти до Аммонових синів. Jeremiah 41:11 I почув Йоханан, син Кареахів, та всі військо́ві зверхники, що були з ним, про все те зло, що зробив Ізмаїл, син Нетаніїн. Jeremiah 41:12 І взяли́ вони всіх тих людей, і пішли воювати з Ізмаїлом, сином Нетаніїним, і знайшли його при великій воді, що в Ґів'оні. Jeremiah 41:13 І сталося, як увесь наро́д, що був з Ізмаїлом, побачив Йоханана, сина Кареахового, та всіх військо́вих зверхииків, що були з ним, то зрадів. Jeremiah 41:14 І відвернувся ввесь народ, якого взяв був до поло́ну Ізмаїл з Міцпи, і вернулися, і пішли до Йоханана, сина Кареахового. Jeremiah 41:15 А Ізмаїл, син Нетаніїн, утік з вісьмома́ людьми́ від Йоханана, і пішов до Аммонових синів. Jeremiah 41:16 І взяв Йоханан, син Кареахів, та всі військо́ві зверхники, що були з ним, усю решту народу, яку він вернув від Ізмаїла, сина Нетаніїного, з Міцпи, по то́му, як той убив Ґедалію, сина Ахікамового, мужів воякі́в, і жіно́к, і дітей, і е́внухів, що вернув з Ґів'ону. Jeremiah 41:17 І пішли вони й стали на нічлі́г в Ґерут-Кімгамі, що при Віфлеємі, щоб піти й утікти до Єгипту Jeremiah 41:18 від халдеїв, бо вони боялися їх, бо Ізмаїл, син Нетаніїв, убив Ґедалію, сина Ахікамового, якого вавилонський цар настановив був начальником над кра́єм. Jeremiah 42:0
Jeremiah 42:1 І підійшли всі військо́ві зверхники та Йоаханан, син Кареахів, і Єзанія, син Гошаїн, та ввесь наро́д від мало́го й аж до великого, Jeremiah 42:2 та й сказали до пророка Єремії: „Нехай упаде́ наше блага́ння перед обличчя твоє, і молися за нас до Господа, Бога твого, за всю оцю решту, бо залиши́лося нас мало з багатьо́х, як бачать твої очі нас. Jeremiah 42:3 І нехай виявить нам Господь, Бог твій, ту дорогу, якою ми пі́демо, та те ді́ло, яке ми зро́бимо“. Jeremiah 42:4 І промовив до них пророк Єремія: „Чую я! Ось я помолюся до Господа, вашого Бога, за вашими словами. І станеться, кожне слово, що Господь відповість вам, звіщу́ вам, — нічого не затаю́ від вас“. Jeremiah 42:5 А вони сказали до Єремії: „Нехай буде Господь проти нас за свідка правдивого та вірного, якщо ми не зробимо так, як усе те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій. Jeremiah 42:6 Чи добре й чи зле, ми послухаємося голосу Господа, Бога нашого, що до Нього ми посилаємо тебе, щоб було нам добре, коли бу́демо слухатися голосу Господа, Бога нашого“. Jeremiah 42:7 І сталося з кінце́м десятьох днів, і було Господнє слово до Єремії. Jeremiah 42:8 І він покликав Йоханана, сина Кареахового, і всіх військо́вих зверхииків, що були з ним, та ввесь наро́д від малого й аж до великого, Jeremiah 42:9 та й сказав до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, що ви послали мене до Нього скласти ваше блага́ння перед Його лице: Jeremiah 42:10 Якщо ви бу́дете сидіти в цьому кра́ї, то збудую вас, а не розіб'ю́, і засаджу́ вас, а не вирву, бо пожалував Я щодо того зла, що зробив був вам. Jeremiah 42:11 Не бійте́ся вавилонського царя, якого ви боїтеся, не бійтеся його, — говорить Господь, — бо з вами Я, щоб вас спасати, і щоб вас рятувати від його руки! Jeremiah 42:12 І дам Я вам милість, і змилуюся над вами, і він ве́рне вас до вашої землі. Jeremiah 42:13 А якщо ви скажете: „Не бу́демо сидіти в цьому кра́ї“, щоб не слухатися голосу Господа, Бога вашого, Jeremiah 42:14 кажучи: „Ні, ми пі́демо до єгипетського кра́ю, де не побачимо війни, і не почуємо звуку сурми́, і на хліб не бу́демо голодні, і там бу́демо сидіти“, Jeremiah 42:15 то тому́ послухайте тепер Господнього слова, решто Юдина! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ви справді скеру́єте своє обличчя, щоб іти до Єгипту, і вві́йдете, щоб чужи́нцями заме́шкати там, Jeremiah 42:16 то станеться: той меч, що ви боїте́ся його, досягне вас там, ув єгипетськім кра́ї, а голод, якого ви лякаєтесь, пристане до вас в Єгипті, — і там ви повмираєте... Jeremiah 42:17 І станеться, всі люди, що звернули своє обличчя на мандрівку до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там, повмирають від меча, від голоду та від морови́ці, і жоден з них не позоста́неться й не втече через те зло, що Я спрова́джу на них. Jeremiah 42:18 Бо так каже Господь, Саваот, Бог Ізраїлів: Як вилився гнів Мій та лютість Моя на ме́шканців Єрусалиму, так виллється лютість Моя на вас, коли ви при́йдете до Єгипту, і будете там на клятьбу́, і на застра́шення, і на прокля́ття, і на га́ньбу, і ви вже не побачите цього місця. Jeremiah 42:19 Господь говорить до вас, Юдина решто: Не ходіть до Єгипту! Добре знайте, що сьогодні Я вас остеріг! Jeremiah 42:20 Бо ви зблуди́лися в душах своїх, що послали мене до Господа, вашого Бога, говорячи: „Молися за нас до Господа, Бога нашого, і все, що скаже Господь, Бог наш, так перекажи нам, — і ми зробимо“. Jeremiah 42:21 І переказав я вам сьогодні, та не послухалися ви голосу Господа, Бога вашого, та всього того, з чим послав Він мене до вас. Jeremiah 42:22 А тепер знайте напевно, що повмираєте від меча, голоду та від зарази в тому місці, куди хочете йти, щоб жити там чужи́нцями“. Jeremiah 43:0
Jeremiah 43:1 І сталося, як Єремія скінчи́в говорити до всього народу всі слова Господа, Бога їхнього, всі ті слова́, з якими послав його до них Господь, Бог їхній, Jeremiah 43:2 то сказав Азарія, син Гошаїн, і Йоханан, син Кареахів, та всі бундю́чні люди, кажучи до Єремії: „Брехню ти говориш! Не послав тебе Господь, Бог наш, сказати: Не входьте до Єгипту, щоб чужи́нцями заме́шкати там, — Jeremiah 43:3 то тебе намовив проти нас Барух, син Нерійїн, щоб віддати нас у руку халдеїв, щоб повбивати нас, і щоб вигнати нас до Вавилону“. Jeremiah 43:4 І не послухався Йоханан, син Кареахів, і всі військо́ві зверхники та ввесь народ Господнього голосу, щоб сидіти в Юдиному кра́ї. Jeremiah 43:5 І взяв Йоханан, син Кареахів, та всі військо́ві зверхники всю Юдину решту, що вернулися від усіх народів, куди були ви́гнані, щоб заме́шкати в Юдиному кра́ї, Jeremiah 43:6 мужчин та жінок, і дітей та царськи́х дочо́к, і всяку душу, що Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, позоставив був із Ґедалією, сином Ахікама, сина Шафанового, і з пророком Єремією та з Барухом, сином Нерійїним, Jeremiah 43:7 і прийшли до єгипетського кра́ю, бо не послухалися Господнього голосу, і прийшли до Тахпанхесу.
Jeremiah 43:8 І було слово Господнє до Єремії в Тахпанхесі таке: Jeremiah 43:9 „Візьми в свою руку великі каміння, і сховай їх у глині на цегляно́му майда́ні, що при вході до фараонового дому в Тахпанхесі, на оча́х юдейських людей. Jeremiah 43:10 І скажеш до них: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я пошлю й візьму́ Навуходоносора, царя вавилонського, Мого раба, і поставлю його трона над тими каміннями, що Я поховав, і він своє царське́ шатро́ розтя́гне над ними. Jeremiah 43:11 І він при́йде, і вдарить єгипетський край: що призначене на смерть — пі́де на смерть, а що до поло́ну — до поло́ну, а що на меча — піде на меча. Jeremiah 43:12 I підпалю́ огонь у домах єгипетських богів, і він попа́лить їх, і забере їх у поло́н, і він очи́стить єгипетський край, як чистить пастух свою одіж, і ви́йде звідти в споко́ї. Jeremiah 43:13 І він поламає посвячені стовпи́ Бет-Шемеша, що в єгипетському кра́ї, а доми єгипетських богі́в попа́лить огнем“. Jeremiah 44:0 Jeremiah 44:1 Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському кра́ї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю́ Патрос, говорячи: Jeremiah 44:2 „Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спрова́див на Єрусалим та на всі Юдині міста́, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них ме́шканця. Jeremiah 44:3 Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гніви́ти Мене, ходячи кадити, служити іншим бога́м, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки́. Jeremiah 44:4 І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив! Jeremiah 44:5 Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м. Jeremiah 44:6 І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня. Jeremiah 44:7 А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: На́що ви робите велике зло своїм ду́шам, вигу́блюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля́ з-серед Юди, щоб не залиши́лася вам решта? Jeremiah 44:8 На́що ви робите, щоб гніви́ти Мене чи́нами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському кра́ї, куди ви прийшли чужи́нцями заме́шкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокля́ттям та га́ньбою серед усіх людів землі? Jeremiah 44:9 Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному кра́ї та на вулицях Єрусалиму? Jeremiah 44:10 Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м. Jeremiah 44:11 Тому́ так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну́ обличчя Своє на вас вам на зло, щоб ви́коренити всього Юду! Jeremiah 44:12 І візьму́ Я за́лишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужи́нцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському кра́ї, — попа́дають від меча та від голоду, погинуть від мало́го й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбо́ю, застра́шенням, і прокля́ттям та га́ньбою. Jeremiah 44:13 І покараю замешкалих в єгипетському кра́ї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та морови́цею. Jeremiah 44:14 І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужи́нцями замешкати там в єгипетському кра́ї, щоб вернутися до Юдиного кра́ю, куди вони бажають усією душею своєю верну́тися й оселитися там. Але не ве́рнуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі́!“ Jeremiah 44:15 І відповіли́ Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки́ ка́дять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там у великий збір, і ввесь наро́д, що сидів в єгипетському кра́ї в Патросі, говорячи: Jeremiah 44:16 „Щодо сло́ва, що ти говорив до нас Господнім Ім'я́м, ми не слухаємо тебе. Jeremiah 44:17 Бо напевно ви́конаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки́ наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І наси́чувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили. Jeremiah 44:18 А відколи́ перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду! Jeremiah 44:19 А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без ві́дома наших чоловіків ми робимо для неї жерто́вні калачі́ з її зобра́женням, і ллємо́ їй литі жертви?“ Jeremiah 44:20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, гово́рячи: Jeremiah 44:21 „Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його? Jeremiah 44:22 І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“. Jeremiah 44:23 За те, що кадили ви, і що грішили Господе́ві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Зако́ном Його й Його правом та свідо́цтвами Його, тому спітка́ло вас оце зло, як бачите цього дня“. Jeremiah 44:24 І сказав Єремія до всього наро́ду та до всіх жіно́к: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському кра́ї! Jeremiah 44:25 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки́ говорили своїми уста́ми й своїми руками виконували, кажучи: „Конче виконаємо свої прися́ги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви,“ тому напевно здійсні́те ваші прися́ги, і конче виконайте обі́тниці ваші. Jeremiah 44:26 Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї. Jeremiah 44:27 Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юде́янин, що в єгипетському кра́ї, від меча та від голоду, аж до їх скону. Jeremiah 44:28 А врятовані від меча ве́рнуться з єгипетського кра́ю до кра́ю Юдиного нечисле́нними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського кра́ю чужи́нцями замешкати там, чиє слово ви́конається: Моє чи їхнє? Jeremiah 44:29 А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відві́даю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче спра́вдяться Мої слова на вас на зло. Jeremiah 44:30 Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоно́сора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!“ Jeremiah 45:0
Jeremiah 45:1 Слово, що говорив пророк Єремія до Баруха, Нерійїного сина, коли той писав ці слова́ в книзі з Єреміїних уст, за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного, кажучи: Jeremiah 45:2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про тебе, Бару́ху: Jeremiah 45:3 Ти сказав був: „Ой горе мені, бо додав Господь сму́тку до бо́лю мого! Я змучивсь зідха́нням своїм, і не знайшов відпочинку“! Jeremiah 45:4 Так скажеш йому: Так говорить Господь: Ось Я поруйную, що Я збудував, а що Я насади́в, те Я вирву, також усю землю Свою. Jeremiah 45:5 А ти ось шукаєш для себе великого. Не шукай, бо ось Я наведу́ зло на кожне тіло, — говорить Господь, — а тобі дам душу твою за здо́бич на всіх тих місцях, де́ ти будеш ходити!“ Jeremiah 46:0
Jeremiah 46:1 Слово Господнє, що було́ пророкові Єремії про наро́ди.
Jeremiah 46:2 На Єгипет. На ві́йсько фараона Нехо́, єгипетського царя, що був над рі́чкою Ефратом у Каркеміші, якого побив Навуходоно́сор, вавилонський цар, за четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного: Jeremiah 46:3 „Приготуйте щитка́ та щита́, і приступіть до війни! Jeremiah 46:4 Запрягайте но коні й сідайте, верхівці́, і поставайте в шоло́мах! Ви́чистіть ра́тища та зодягні́ться в кольчу́ги! Jeremiah 46:5 Що то бачу: вони полякались й назад відступають? А ли́царі їхні подо́лані та втікають і не оглядаються. Страхіття навко́ло, говорить Господь! Jeremiah 46:6 Швидки́й не втече, і не врятується ли́цар, — на пі́вночі, при річці Ефра́ті спіткну́ться вони та й попа́дають! Jeremiah 46:7 Хто то такий підіймається, мов та Ріка́, як річки́, його води хвилю́ються? Jeremiah 46:8 Єгипет, немов та Ріка́, підіймається він, — мов річки́, його води хвилюються, — і каже: Підійму́ся, покрию я землю, і ви́гублю місто й мешка́нців його! Jeremiah 46:9 Сідайте на ко́ні й шалійте, колесни́ці! І хай ли́царі вийдуть, Куш та Пут, що хапають щита́, та люді́йці, що хапають, натягують лу́ка! Jeremiah 46:10 А день цей — Господа, Бога Саваота, день помсти, щоб помсти́тися над ворогами Своїми, і меч буде же́рти — й наси́титься, і до́сить нап'ється їхньої кро́ви, бо це́ буде жертва для Господа, Бога Саваота, в півні́чному кра́ї при річці Ефраті! Jeremiah 46:11 Піди до Ґілеаду, й бальза́му візьми́, ді́вчино, дочко Єгипту! Надармо вживаєш ти ліків багато, — своїх ран не заго́їш! Jeremiah 46:12 Почули наро́ди про га́ньбу твою, а крику твого стала повна земля, бо спіткну́лися ли́цар об ли́царя, ра́зом упали обоє вони!“ Jeremiah 46:13 Слово, що говорив Господь пророкові Єремії про прихі́д Навуходоносора, царя вавилонського, щоб побити єгипетську землю: Jeremiah 46:14 „Розкажіте в Єгипті, і розголосіте в Міґдолі, і розголосіте в Нофі й Тахпанхесі! Скажіть: стань, і собі приготуйся, бо меч пожира́є круг тебе! Jeremiah 46:15 Чому́ твої ли́царі впали? Не втрималися, бо пхнув їх Господь! Jeremiah 46:16 Стало багато таких, що спіткну́лися, навіть падають один на одно́го й говорять: Уставай, і до свого народу вернімось, і до кра́ю наро́дження нашого, перед згубним мече́м! Jeremiah 46:17 Назвіте ім'я́ фараону, цареві єгипетському: Заги́біль, — пропустив він уста́лений час! Jeremiah 46:18 Як живий Я, — каже Цар, що Господь Саваот Йому Йме́ння, — він при́йде, немов би Фаво́р у гора́х, й як при морі Карме́л! Jeremiah 46:19 Приготуй необхідне собі на мандрі́вки, мешка́нко, о до́чко Єгипту, бо стане спусто́шенням Ноф, і він спа́лений буде, — і в ньому не буде мешка́нця! Jeremiah 46:20 Єгипет — теля гарноу́сте, та летить он із пі́вночі ґедзь! Jeremiah 46:21 Серед нього й його наймити́, мов телята вгодо́вані, та й вони повернулись назад, повтікали разом, не спинились, бо день їхнього нещастя прийшов ось на них, час наві́щення їх. Jeremiah 46:22 Розлягається голос його, як гадю́че сича́ння, бо йдуть вони з ві́йськом, і при́йдуть до нього з сокирами, мов дровору́би. Jeremiah 46:23 Вони ліс його витнуть, — говорить Господь, — хоч він непрохі́дний, бо стануть вони більш числе́нні, як та сарана́, — і не буде числа їм. Jeremiah 46:24 Засоромлена буде єгипетська до́нька, — буде ви́дана в руку наро́ду півні́чного. Jeremiah 46:25 Говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю Амо́на із Но, і фараона, і Єгипет, і богів його, і царів його, і фараона, і тих, що на нього наді́ються. Jeremiah 46:26 І дам їх у руку всіх тих, хто шукає їхню душу, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку рабів його, а пото́му він буде засе́лений, як за днів давніх, говорить Господь! Jeremiah 46:27 А ти не лякайся, рабе Мій Якове, і не страши́ся, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе здале́ка, і насіння твоє — з краю їхнього поло́ну! І ве́рнеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настраши́в! Jeremiah 46:28 А ти не лякайся, рабе Мій Якове, — каже Господь, — бо Я з тобою, бо зроблю́ Я кінець всім наро́дам, куди тебе вигнав, та з тобою кінця не зроблю́, і тебе покараю за правом, і тебе непока́раним не полишу́!“ Jeremiah 47:0 Jeremiah 47:1 Слово Господнє, що було пророкові Єремії на филисти́млян, перше як фараон побив Аззу. Jeremiah 47:2 „Так говорить Госпо́дь: Ось підіймаються во́ди із пі́вночі, і стануть вони за поті́к заливни́й, і заллю́ть вони землю та все, що на ній, місто й заме́шкалих в ньому,— і буде кричати люди́на, і кожен мешка́нець землі заголо́сить. Jeremiah 47:3 Через гук тупоті́ння копи́т баских ко́ней його, через гу́ркіт його колесниць, через скрип його кіл не зверну́лись батьки́ до синів, бо зомлі́ли їм руки, Jeremiah 47:4 бо настав це той день, щоб понищити всіх филисти́млян, щоб Ти́ру й Сидо́нові ви́губити помічну́ всяку рештку. Бо понищить Господь филисти́млян, рештку о́строва Кафтора, Jeremiah 47:5 шолуди́вою стане Азза́, згине Ашкело́н, решта долини їхньої. Як довго ти будеш нарі́зи робити собі у жало́бі? Jeremiah 47:6 О ме́чу Господній, аж доки ти не заспоко́їшся? Вернися до пі́хви своєї, заспоко́йся й замо́вкни! Jeremiah 47:7 Але як заспоко́їться він, коли наказав йому це Сам Господь? До Ашкелону й до берегу моря, — туди Він призна́чив його!“ Jeremiah 48:0
Jeremiah 48:1 На Моава. Так каже Господь Саваот, Бог Ізраїлів: „Горе місту Нево, бо воно поруйно́ване; Кір'ятаїм посоро́млений, здобутий; посоро́млений За́мок високий, заля́каний. Jeremiah 48:2 Нема більше слави Моа́ву! У Хешбоні лихе вимишляють на нього: „Ходімо, і ви́тнім його із наро́ду!“ Теж, Мадмене, замо́вкнеш і ти: за тобою йде меч! Jeremiah 48:3 Чути крик із Горона́їму: Руїна й нещастя велике! Jeremiah 48:4 Моав поруйно́ваний, крик підняли́ аж до Цоару, Jeremiah 48:5 бо ходом в Лухіт пі́дуть догори́ з великим плаче́м, бо на збіччі Горонаїму чути крик боязки́й про руїну. Jeremiah 48:6 Утікайте, рятуйте хоч душу свою, і станете, мов отой ве́рес в пустині! Jeremiah 48:7 Бо за те, що наді́явся ти на вчинки свої та на ска́рби свої, ти тако́ж будеш узятий, і пі́де Кемош до поло́ну, а ра́зом із ним його священики та його зве́рхники. Jeremiah 48:8 І при́йде руїна до кожного міста, і не буде врято́ване жодне із них, і загине долина, й погу́блена буде рівни́на, бо так говорив був Господь! Jeremiah 48:9 Дайте крила Моаву, — і він відлети́ть, і міста́ його стануть спусто́шенням, так що не буде мешка́нця у них. Jeremiah 48:10 Прокля́тий, хто робить роботу Господню недба́ло, і прокля́тий, хто від крови меча свого стримує! Jeremiah 48:11 Спокійний Моав від юна́цтва свого, і мирний на дрі́жджах своїх, і не лито із по́суду в по́суд його, і він на вигна́ння не йшов, тому в нім його смак позост́ався, а за́пах його не змінився. Jeremiah 48:12 Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Госпо́дь, — і пошлю́ Я на нього розли́вачів, — і його розіллю́ть, і по́суд його опоро́жнять, і дзбанки́ його порозбива́ють! Jeremiah 48:13 І за Кемоша Моав посоро́млений буде, як Ізраїлів дім посоро́млений був за Бет-Ел, за місце надії своєї. Jeremiah 48:14 Як говорите ви: „Ми хоробрі та сильні до бо́ю?“ Jeremiah 48:15 Попусто́шений буде Моав, і до міст його ворог піді́йметься, — і пі́дуть добі́рні його юнаки́ на зарі́з, каже Цар, що Господь Саваот Йому Йме́ння. Jeremiah 48:16 Близький по́хід нещастя Моава, а лихо його дуже ква́питься. Jeremiah 48:17 Співчувайте йому, всі довкі́лля його, і всі, хто ім'я́ його знає, скажіть: „Як зламалося сильне це бе́рло, ця па́лиця пи́шна!“ Jeremiah 48:18 Спустися зо слави своєї, і всядься в пустині, о ме́шканко, до́чко Дівону, бо спусто́шник Моава до тебе прийшов, і понищив тверди́ні твої! Jeremiah 48:19 Стань на дорозі й чекай, ме́шканко Ароеру, питай втікача та врятовану, кажи: „Що́ це сталося?“ Jeremiah 48:20 Моав посоромлений, бо розтро́щений він, ридайте та плачте, і звістіте в Арноні, що Моав попусто́шений! Jeremiah 48:21 І суд ось прийшов на рівни́нний цей край, на Холон й на Ягцу, і на Мефаат, Jeremiah 48:22 і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм, Jeremiah 48:23 і на Кір'ятаїм, і на Бет-Ґамул, і на Бет-Меон, Jeremiah 48:24 і на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста́ моавського кра́ю, далекі й близькі́. Jeremiah 48:25 І відтятий Моавові ріг, і раме́но його розтро́щене, говорить Господь. Jeremiah 48:26 Упійте його, — бо пишавсь проти Господа він, — і він з плю́скотом упаде до блюво́ти своєї, — і станеться й він посміхо́виськом! Jeremiah 48:27 І чи ж для тебе Ізраїль не був посміхо́виськом цим? Хіба серед злоді́їв був зна́йдений він, що ти скільки гово́риш про нього, то все головою хитаєш? Jeremiah 48:28 Покиньте міста́, й пробувайте на скелі, мешка́нці Моава, і будьте, немов та голубка, що над краєм безо́дні гнізди́ться! Jeremiah 48:29 Ми чули про гордість Моава, що чванли́вий він дуже, про надутість його і його гордува́ння, про бундю́чність його та пиху́ його серця. Jeremiah 48:30 Я знаю, — говорить Господь, — про зухва́льство його, і про його балачки́ безпідставні, — робили вони неслухня́не! Jeremiah 48:31 Ридаю тому над Моавом, і кричу за Моавом усім, зідхаю над лю́дьми Кір-Хересу. Jeremiah 48:32 Більш як за Язером Я плакав, Я плакатиму за тобою, винограднику Сівми! Галу́зки твої перейшли аж за море, досягли́ аж до моря Язера. Спусто́шник напав на осінній твій плід, і на винобра́ння твоє, — Jeremiah 48:33 і за́брана буде поті́ха твоя та радість твоя з виноградника й з кра́ю Моава, і вино із чави́ла спиню́! Не буде топта́ти топта́ч, радісний крик при збира́нні не буде вже радісним криком збира́ння. Jeremiah 48:34 Від крику Хешбону аж до Ел'але, аж до Ягацу не́стися буде їхній голос, від Цоару аж до Горонаїму, до Еґлат-Шелішійї, бо й вода із Німріму пустинею стане. Jeremiah 48:35 І ви́гублю Я із Моава, — говорить Господь, — того, хто для же́ртов вихо́дить на па́гірок, і бо́гові ка́дить своє́му. Jeremiah 48:36 Тому́ стогне серце Моє за Моавом, немов та сопі́лка, і стогне серце Моє, як сопілка, за лю́дьми Кір-Хересу, бо погинули ті, хто бага́тство набув! Jeremiah 48:37 Тому кожна голова — облисі́ла, і кожна борода — обстри́жена, на руках у всіх — порі́зи жало́би, і на сте́гнах — вере́та. Jeremiah 48:38 На всіх даха́х Моава й на площах його — самий ле́мент, бо розбив Я Моава, мов по́суд, якого не люблять, говорить Господь. Jeremiah 48:39 „Як він розто́щений“ плачуть, „як гане́бно Моав утікав, і як він посоро́млений!“ І Моав став за по́сміх та по́страх для всього довкі́лля його! Jeremiah 48:40 Бо так промовляє Господь: Ось він, як орел, прилети́ть, і кри́ла свої над Моавом розго́рне, — Jeremiah 48:41 міста́ будуть взяті, й твердині захо́плені. І того дня стане серце лица́рства Моава, як серце жони-породі́ллі! Jeremiah 48:42 Із наро́дів Моав буде ви́гублений, бо пишавсь проти Господа він. Jeremiah 48:43 Страх, та безо́дня, та па́стка на тебе, мешка́нче Моава! говорить Господь. Jeremiah 48:44 Хто від стра́ху втече, той в безо́дню впаде́, хто ж з безодні піді́йметься, той буде схо́плений в па́стку. Бо спрова́джу на нього, на то́го Моава, рік їхньої кари, говорить Господь. Втікачі́ знеси́лені будуть ставати у тіні Хешбону, бо вийде огонь із Хешбону, а по́лум'я з-поміж Сиго́ну, і поїсть край воло́сся на скро́ні Моаву та череп синів галасли́вих. Горе, Моаве, тобі! Загинув Кемошів наро́д, бо сини твої взяті в поло́н, твої ж до́чки — в неволю! І верну́ Я Моавові долю напри́кінці днів, говорить Госпо́дь. Аж досі — суд на Моава. Jeremiah 49:0
Jeremiah 49:1 На Аммонових синів. „Так говорить Господь: Чи немає синів у Ізраїля? Чи немає спадкоє́мця в нього? Чому Ґада Мілком одіди́чив й осівся наро́д його по містах його? Jeremiah 49:2 Тому́ настаю́ть ось дні, — говорить Господь, — і Я розголошу́ крик військо́вий на Раббу Аммонових синів, — і вона стане за купу руїн, а підлеглі міста її спа́лені будуть огнем, і знов одіди́чить Ізраїль спа́док сві́й, говорить Господь. Jeremiah 49:3 Ридай, о Хешбо́не, бо місто зруйноване! Кричіть, до́чки Рабби, опережі́ться вере́тою, лементу́йте й блукайте по обійстя́х, бо Мілком до поло́ну іде, його священики й його зверхники ра́зом! Jeremiah 49:4 Чого ти долинами хва́лишся? Долина твоя розпливається кров'ю, о до́чко невірна, що на скарби свої покладаєш надію та кажеш: „Хто при́йде до мене?“ Jeremiah 49:5 Ось Я страх припрова́джу на тебе, — говорить Господь, Бог Саваот, — із усього довкі́лля твого, і ви повтікаєте кожен напе́ред себе, — і не буде кому втікачів позбира́ти! Jeremiah 49:6 А потім верну́ Я долю Аммонових синів, говорить Господь“.
Jeremiah 49:7 На Едома. „Так говорить Господь Саваот: Чи в Темані немає вже мудрости? Чи згинула рада розумних? Хіба зіпсувалась їхня мудрість? Jeremiah 49:8 Утікайте, оберні́ться плечи́ма, сядьте глибше, мешка́нці Дедану, бо привів Я нещастя Ісава на нього, — той час, коли покараю його! Jeremiah 49:9 Якщо при́йдуть до тебе збирачі́ винограду, вони не полишать останків, якщо ж при́йдуть злоді́ї вночі, напсую́ть, скільки схо́чуть. Jeremiah 49:10 Бо обнажи́в Я Ісава, повідкривав усі криївки його, і він сховатись не зможе, — спусто́шене буде насіння його, й його браття, і сусіди його, — і не буде його! Jeremiah 49:11 Залиши́ свої си́роти, — Я утри́маю їх при житті, а вдови твої хай наді́ю на Мене кладу́ть! Jeremiah 49:12 Бо так промовляє Господь: Ось і ті, що не мали б пити чаші ціє́ї, пити будуть напе́вне, а ти непока́раним будеш? Не будеш без кари, бо справді ти пи́тимеш чашу! Jeremiah 49:13 Бо Собою присяг Я, — говорить Господь, — що Боцра́ за спусто́шення стане, за га́ньбу, пустиню й прокляття, і руїнами вічними стануть міста́ її всі! Jeremiah 49:14 Я звістку від Господа чув, і відправлений ві́сник між люди: Зберіться й прийдіть проти неї, і встаньте на бій, Jeremiah 49:15 бо тебе Я зробив ось мали́м між наро́дами, погордженим серед людей! Jeremiah 49:16 Страхіття твоє обманило тебе й гордість серця твого, тебе, що в розщі́линах скелі живеш, що високих підгі́рків тримаєшся. Та коли б ти кубло́ своє й ви́соко звив, мов орел, то й ізвідти Я скину тебе, промовляє Господь. Jeremiah 49:17 І стане Едо́м за страхі́ття, — кожен, хто буде прохо́дити ним, остовпі́є й засвище, як пора́зи його всі побачить. Jeremiah 49:18 Як Содо́м та Гомо́рру й сусідів її поруйно́вано, каже Господь, — так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім ме́шкати чужи́нцем син лю́дський. Jeremiah 49:19 Ось піді́йметься він, немов лев, із темного лісу Йорда́ну на во́дяні луки, і Я вмент зроблю́, що він побіжить геть від них, а хто ви́браний буде, того Я поставлю над ними. Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто па́стир такий, що перед обличчям Моїм устоїть? Jeremiah 49:20 Тому то послухайте за́дум Господній, що Він на Едома заду́мав, і думки́ Його ті, які Він на мешка́нців Теману замислив: Направду, — найменших з отари потя́гнуть, і попусто́шать пасо́висько їхнє при них! Jeremiah 49:21 Від гуку упадку їхнього буде тремтіти земля, буде зойк, аж на морі Червоному чути їхній голос. Jeremiah 49:22 Ось піді́йметься він, як орел, і літатиме, й крила свої над Боцро́ю розго́рне: і стане серце хоробрих едо́млян в той день, немов серце жони-породі́ллі“. Jeremiah 49:23 На Дамаск. „Засоро́мивсь Хамаш та Арпал, бо злу звістку почули; в неспоко́ї тривожнім вони, як те море, що не може вспоко́їтись. Jeremiah 49:24 Дама́ск сторопі́в, обернувся втікати, і страх його міцно охопи́в, біль та му́ки його обгорну́ли, немов породі́ллю. Jeremiah 49:25 Як спорожні́ло славне це місто, місто вті́хи Моєї! Jeremiah 49:26 Тому́ юнаки́ його падати будуть на пло́щах його, і всі військо́ві погинуть того дня, говорить Господь Саваот. Jeremiah 49:27 І під муром Дама́ску огонь запалю́, і він пожере Бен-Гада́дські пала́ци!“ Jeremiah 49:28 На Кедар та на царства Хацору, що їх побив Навуходоносор, цар вавилонський. „Так говорить Господь: Уставайте, ідіть на Кеда́р, і нехай попусто́шать війська́ синів сходу! Jeremiah 49:29 Заберуть їхні наме́ти та їхню отару, їхні покро́ви та всі їхні речі, та їхніх верблю́дів собі заберуть, і над ними кричатимуть: Жах звідусі́ль! Jeremiah 49:30 Утікайте, мандруйте скоріш, сховайтесь в глибоке, мешка́нці Хацору, — говорить Господь, — бо раду нарадив на вас Навуходоно́сор, цар вавилонський, і за́дум заду́мав на вас! Jeremiah 49:31 Уставайте, ідіть на наро́д, що спокійно, безпечно живе, — промовляє Господь, — немає воріт, і нема в нього за́сувів, самітно живуть. Jeremiah 49:32 І стануть верблю́ди їхні здо́биччю, а їхні череда́ — грабеже́м, і на всі ві́три розвію Я їх, хто воло́сся довко́ла стриже, і зо всіх їхніх сторін припрова́джу на них їхню поги́біль, говорить Господь. Jeremiah 49:33 І стане Хацо́р за мешка́ння шака́лів, за вічне спусто́шення, — не заме́шкає там люди́на, і син лю́дський не спи́ниться в ньо́му!“ Jeremiah 49:34 Слово Господнє, що було пророкові Єремії на Елам на початку царюва́ння Седекії, Юдиного царя, таке: Jeremiah 49:35 „Так говорить Госпо́дь Савао́т: Ось Я злама́ю ела́мського лука, головну́ їхню силу! Jeremiah 49:36 І з чотирьо́х кінців неба спрова́джу чотири вітри́ до Еламу, і їх розпоро́шу на всі ці вітри́, і не бу́де такого наро́ду, куди б не прийшли ці вигна́нці з Ела́му. Jeremiah 49:37 І настра́шу Ела́м перед їхніми ворога́ми та перед всіма́, хто їхню душу шукає, і лихо на них наведу́, лютість гніву Мого, говорить Господь, — і пошлю́ Я за ними меча, аж поки не ви́гублю їх! Jeremiah 49:38 І поставлю Престо́ла Свого в Еламі, і ви́гублю звідти царя й його зверхників, каже Господь. Але бу́де напри́кінці днів, поверну́ Я Ела́мові долю, говорить Господь“. Jeremiah 50:0 Jeremiah 50:1 Слово, що Госпо́дь говорив на Вавило́н, на землю халде́їв через пророка Єремію: Jeremiah 50:2 „Звістіть між наро́дами й розголосі́ть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: Здобутий уже Вавило́н, засоро́млений Бел, зламаний Меродах, бовва́ни його посоро́млені, порозби́вані всі його бо́жища! Jeremiah 50:3 Бо на нього із пі́вночі вийшов наро́д, що обе́рне в спусто́шення землю його, і не буде мешка́нця у нім: від люди́ни та аж до скотини, усі помандрують та пі́дуть! Jeremiah 50:4 За тих днів і того ча́су, — говорить Господь, — поприхо́дять сини Ізраїлеві, ра́зом вони й сини Юди, — усе пла́чучи, будуть ходити та Господа, Бога свого шукати. Jeremiah 50:5 Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя пове́рнені, — щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забу́деться! Jeremiah 50:6 Мій наро́д — це отара загинула: па́стирі їхні вчинили блудя́чими їх, їх загнали на го́ри, й ходили вони від гори до підгі́р'я, забули про ложе своє. Jeremiah 50:7 Усі, що знахо́дили їх, жерли їх, і противники їхні говорили: „Не зави́нимо за те, бо вони прогріши́лися Господу, Пасо́виську правди й надії батькі́в їхніх, — Господе́ві“. Jeremiah 50:8 Біжіть з Вавило́ну, і вихо́дьте із кра́ю халдеїв, і будьте, як козля́та ті перед ота́рою! Jeremiah 50:9 Бо ось Я позбу́джую, і на Вавило́н наведу́ збір великих наро́дів з півні́чного кра́ю, і вони проти нього шику́ються, — звідти здобу́тий він бу́де! Його стрі́ли, мов ли́цар, якому щасти́ть, — не верта́ються да́рмо, Jeremiah 50:10 і здо́биччю стане Халде́я, — наси́тяться всі, хто пусто́шить її, промовляє Господь. Jeremiah 50:11 Бо радієте ви, бо втішаєтесь ви, що спа́дщину Мою розграбо́вуєте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та ірже́те, немов румаки́. Jeremiah 50:12 Збенте́жилася ваша мати занадто, застидалась роди́телька ваша. Оце для наро́дів кінець: пустиня, сухо́земля й степ! Jeremiah 50:13 Від Господнього гніву вона незаме́шкана буде та стане спусто́шенням уся. Кожен, хто буде прохо́дити повз Вавило́н, остовпі́є й засви́ще, як побачить усі ці пора́зи його! Jeremiah 50:14 Ушику́йтеся на Вавилон навкруги́, всі, хто лука натя́гує! Стріляйте на нього, стріли́ не шкоду́йте, бо він Господе́ві згрішив! Jeremiah 50:15 Здійміть крик проти нього навко́ло! Він дав руку піддатись, стовпи́ його впали, зруйновані мури його, бо це помста Господня. Помстіться над ним: як зробив він — зробіть так йому́! Jeremiah 50:16 Повигублюйте і сівача́ з Вавилону, і того, хто хапа́є серпа́ в часі жнив! Через меч переслі́дника ве́рнуться всі до наро́ду свого́, і кожен до краю свого втече́. Jeremiah 50:17 Ізраїль — вівця́ розпоро́шена, що ле́ви погнали її: перший жер його цар асирі́йський, а останній — цей Навуходоно́сор, цар вавилонський, розтро́щив йому кості. Jeremiah 50:18 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю царя вавилонського й землю його, як Я покарав був царя асирійського. Jeremiah 50:19 І верну́ Я Ізраїля на пасови́сько його, і він па́стися буде на Кармелі й Башані, і на горі на Єфремовій та на Ґілеаді душа його си́тою буде. Jeremiah 50:20 За тих днів й того ча́су — говорить Господь — будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і про́гріхи Юди, одначе не зна́йдені будуть вони, бо проба́чу тому, кого Я позоста́влю! Jeremiah 50:21 На край „Чва́рів подвійних“, — на нього піди й на мешка́нців „Пока́рання“! Поруйнуй і прокля́ттям вчини все за ними, — говорить Господь, — і зроби так усе, як тобі наказа́в! Jeremiah 50:22 Гуркіт бо́ю в кра́ю та велике спусто́шення! Jeremiah 50:23 Як побитий й пола́маний мо́лот всієї землі! Яким жахом зробивсь Вавилон для наро́дів! Jeremiah 50:24 Я па́стку поставив на тебе, і схо́плений ти, Вавило́не, хоча ти й не знав! Ти зна́йдений й схо́плений був, бо ставав ти на прю проти Господа! Jeremiah 50:25 Господь відчинив Своє схо́вище, і вийняв ізвідти знаря́ддя гніву Свого, це бо зайня́ття для Господа, Бога Саваота в халдейському кра́ї. Jeremiah 50:26 Ідіть ви на нього із кра́ю землі, відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи́, і вчиніте закля́ттям його, — хай не буде йому позоста́лого! Jeremiah 50:27 Його всіх волів повбива́йте, — хай пі́дуть вони на зарі́з! Горе їм, бо настав їхній день, час наві́щення їх! Jeremiah 50:28 Голос тих, що втікають і рятуються із вавилонського кра́ю, щоб звістити на Сіоні про по́мсту Господа, нашого Бога, про по́мсту за храма Його. Jeremiah 50:29 Скличте на Вавилона стрільці́в, усіх, хто лука натя́гує, та́бором станьте при ньому навко́ло, — нехай йому вте́чі не бу́де! Відплаті́те йому згідно з чи́ном його, як зробив він — зробіть так йому́, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого! Jeremiah 50:30 Тому то його юнаки́ всі поляжуть на пло́щах його, а військо́ві його того дня всі погинуть, говорить Господь. Jeremiah 50:31 Ось Я проти тебе, о пи́хо, — говорить Господь, Бог Саваот, — бо день твій прийшов, час тебе покарати! Jeremiah 50:32 І спіткне́ться пиха й упаде́, і не буде того, хто б підні́с її. І огонь по містах його Я запалю́, — і він пожере́ всі довкі́лля його. Jeremiah 50:33 Так говорить Господь Савао́т: Сини Ізраїлеві й сини Юдині — ра́зом ути́скувані, і всі, що в поло́н їх забрали, тримають їх міцно, не хочуть їх ви́пустити. Jeremiah 50:34 Але Викупи́тель їх сильний, Господь Саваот — Йому Йме́ння! Він конче розсудить їхню справу, щоб землю вспоко́їти, а вавилонських мешка́нців стриво́жити. Jeremiah 50:35 Меч на халдеїв, — говорить Господь, — і на мешка́нців Вавилону, і на князі́в його, і на його мудреці́в! Jeremiah 50:36 Меч на ворожби́тів — і безглу́здими стануть, меч на лица́рство його — і вони полякаються! Jeremiah 50:37 Меч на ко́ні його й на його колесни́ці, та на всю мішани́ну наро́дів, яка серед нього, — і стануть вони як жінки́! Меч на ска́рби його — й пограбо́вані будуть! Jeremiah 50:38 Посу́ха на во́ди його, — й вони повисиха́ють, бо це край божкі́в, і шаліють вони від бовва́нів. Jeremiah 50:39 Тому зві́рі пусти́нні там будуть сидіти з шака́лами, і стру́сі бу́дуть у ньому сидіти, і не бу́де засе́лений він вже навіки, і не буде заме́шканий він з роду в рід. Jeremiah 50:40 Як Содо́м та Гомо́рру й сусідів її Бог був поруйнував, — говорить Господь, — так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім ме́шкати чужи́нцем син лю́дський! Jeremiah 50:41 Ось із пі́вночі при́йде наро́д, і люд великий, і числе́нні царі, — вони збу́джені будуть із кі́нців землі: Jeremiah 50:42 Лук та ра́тище міцно тримають, жорсто́кі вони й милосердя не мають, — їхній голос, як море реве́, вони їдуть на ко́нях, — на тебе вони вшикува́лись, як муж на війну, вавилонськая до́чко! Jeremiah 50:43 Почув цар вавилонський відо́мість про них, — й опусти́лися ру́ки йому́, обхопи́в його страх і тремті́ння, немов породі́ллю! Jeremiah 50:44 Ось підіймається він, немов лев, із темного лісу Йорда́ну на во́дяні луки, і Я вмент зроблю́, що він побіжить геть від них, а хто ви́браний буде, того Я поставлю над ними! Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто па́стир такий, що перед обличчям Моїм він усто́їть? Jeremiah 50:45 Тому то послухайте за́дум Господній, що на Вавилон Він заду́мав, і думки́ Його ті, що на землю халдейську зами́слив: Поправді кажу вам, — найменших з отари потя́гнуть, і попусто́шать пасо́висько їхнє при них! Jeremiah 50:46 Від ро́зголосу про взятття́ Вавилону земля задрижи́ть, і почується крик між наро́дами! Jeremiah 51:0
Jeremiah 51:1 Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу́ на ото́й Вавилон та на ме́шканців „серця повста́нців на Мене“. Jeremiah 51:2 І на Вавилон Я пошлю віяча́, і розвіють його, і ви́порожнять його край, бо ото́чать його у день зла. Jeremiah 51:3 Нехай лука свого напина́є стрілець проти того, хто й собі напина́є, проти того, хто своїм па́нцерем чва́ниться! І не змилуйтеся над його юнака́ми, закля́ттям учиніть усе ві́йсько його! Jeremiah 51:4 І попа́дають вбиті в халдейському кра́ї, і попроби́вані на його вулицях. Jeremiah 51:5 Бо Ізраїль та Юда — не вдіве́ць він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та напо́внився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого. Jeremiah 51:6 Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урято́вуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господе́ві час по́мсти, — Він дасть відповідну заплату йому! Jeremiah 51:7 Вавилон у Господній руці — золотая це чаша, що всю землю напо́ювала: наро́ди впивались вином тим його, тому́ пошаліли наро́ди! Jeremiah 51:8 Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальза́му для бо́лю його, — може буде загоєний він! Jeremiah 51:9 Вавилон лікували, та він не був ви́лікуваний, — поки́ньте його, і пі́демо кожен до кра́ю свого, бо при́суд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар! Jeremiah 51:10 Вивів Господь справедливості наші, — прийдіть, і розповімо́ на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога! Jeremiah 51:11 Ви́гостріть стрі́ли, візьміте щити́! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його за́дум, — понищити його, бо це по́мста Господня, по́мста за храма Його! Jeremiah 51:12 Проти мурів Вавилону підіймі́те прапора, сторо́жу зміцніть, сторожі́в порозставляйте, і ча́ти поставте, бо Господь і заду́мав, і зробив, що Він говорив був на ме́шканців Вавилону. Jeremiah 51:13 О ти, що живеш над великими во́дами, що маєш скарбів багате́нно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захла́нности! Jeremiah 51:14 Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми́ тебе, мов сарано́ю, і на тебе вони крик військо́вий піді́ймуть! Jeremiah 51:15 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо розтя́г Своїм розумом. Jeremiah 51:16 Як голос Його забрини́ть, у небеса́х шумлять во́ди, а коли підійма́є Він хмари із кра́ю землі, коли із дощем чинить бли́скавки та випрова́джує вітер зо схо́вищ Своїх, Jeremiah 51:17 тоді кожна люди́на в знанні́ тумані́є, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа! Jeremiah 51:18 Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть! Jeremiah 51:19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це́ Він створи́в, і Ізраїль — племе́но спа́дщини Його, Господь Саваот Йому Йме́ння! Jeremiah 51:20 Ти Мій мо́лот, знаря́ддя військо́ве, — тобою поб'ю́ Я наро́ди, і тобою Я ви́гублю ца́рства! Jeremiah 51:21 І тобою поб'ю́ Я коня́ й верхівця́, і тобою поб'ю́ колесни́цю й її візника́! Jeremiah 51:22 І тобою поб'ю́ чоловіка та жінку, старо́го та хло́пця тобою поб'ю́, і тобою поб'ю́ юнака́ та дівчи́ну! Jeremiah 51:23 І тобою поб'ю́ пастуха́ й його ста́до, і тобою поб'ю́ селяни́на та за́пряг його, і тобою поб'ю́ Я намі́сників та їхніх засту́пників! Jeremiah 51:24 І Я відплачу́ Вавилонові і всім мешка́нцям халде́їв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших оча́х, промовляє Госпо́дь! Jeremiah 51:25 Оце Я на тебе, о го́ро ти згу́бна, — говорить Госпо́дь, — що всю зе́млю ти гу́биш! І руку Свою простягну́ над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю́ горою горючою! Jeremiah 51:26 І не братимуть з тебе нарі́жного ка́меня, ані ка́меня на підва́лини, бо спусто́шенням вічним ти станеш, говорить Госпо́дь. Jeremiah 51:27 Підіймі́те прапор на землі, засурмі́ть у сурму́ між наро́дами, приготу́йте наро́ди на бій проти ньо́го, покличте на нього ца́рства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьма́на над ними, ко́ней спровадьте, немов ту шорстку́ сарану́! Jeremiah 51:28 Приготу́йте на бій проти нього наро́ди, царів Мідії, намі́сників її та всіх її засту́пників, та ввесь край панува́ння її! Jeremiah 51:29 І затрясла́ся земля, і ко́рчитись стала від бо́лю, бо здійсни́лися за́думи Господа на Вавило́н, щоб край вавилонський вчинити жахли́вим спусто́шенням та без мешка́нця. Jeremiah 51:30 Силачі́ вавилонські воювати перестали, — у тверди́нях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки́, осе́лі його попідпа́лювані, його за́суви зла́мані. Jeremiah 51:31 Бігу́н бігуно́ві назу́стріч біжить, а по́сол назу́стріч посло́ві, щоб звісти́ти царю вавилонському, що з кінця́ до кінця́ взяте місто його, Jeremiah 51:32 і бро́ди захо́плені, і форте́ці огнем попали́ли, вояки перестра́шені. Jeremiah 51:33 Бо так промовляє Госпо́дь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка́ вавилонська — мов тік в час топта́ння його: іще трохи — й настане для неї час жнив! Jeremiah 51:34 Поже́р мене й стер мене Навуходоно́сор, цар вавилонський, поставив мене, як той по́суд поро́жній, ковтну́в він мене́, немов змій, моїми розко́шами спо́внив свого живота, ви́пхнув мене... Jeremiah 51:35 Насилля моє й моє тіло — на Вавило́н, говорить мешка́нка Сіону, кров же моя — на мешка́нців халдеїв, говорить Єрусали́м! Jeremiah 51:36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змага́юсь за справу твою, і помщу́ твою по́мсту, і ви́сушу море його, і джерело́ його ви́сушу. Jeremiah 51:37 І стане руїною цей Вавило́н, мешка́нням шака́лів, страхі́ттям та по́сміхом, — і в ньому мешка́нця не буде! Jeremiah 51:38 Заревуть вони ра́зом, немов левчуки́, загарча́ть, немов ті левеня́та. Jeremiah 51:39 Як вони порозпа́люються, то зроблю́ їм бенке́та та їх упою́, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробу́дяться, каже Господь! Jeremiah 51:40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарі́зу, немов барані́в із козла́ми. Jeremiah 51:41 Як здобутий Шеша́х, і як схо́плена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавило́н посе́ред наро́дів! Jeremiah 51:42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він бе́зліччю хвиль тих його. Jeremiah 51:43 Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський! Jeremiah 51:44 І Я навіщу́ Бела в Вавило́ні, і ви́тягну з уст його те, що він був ковтну́в, і вже наро́ди до нього не будуть пливсти́, немов ріки, і мур вавило́нський впаде́! Jeremiah 51:45 Мій наро́де, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою! Jeremiah 51:46 І щоб серце ваше не сла́бло, а ви не зляка́лися вістки, почу́тої в кра́ї, бо при́йде цього ро́ку ця звістка, а потім того ро́ку та звістка, і буде наси́лля в краю́, і повстане пану́ючий проти пану́ючого. Jeremiah 51:47 Тому то ось дні настаю́ть, і навіщу́ Я божкі́в Вавилону, і ввесь його край посоро́млений буде, і всі його вбиті попа́дають в ньо́му! Jeremiah 51:48 І над Вавилоном співа́тимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього прихо́дять спусто́шники з пі́вночі, каже Госпо́дь. Jeremiah 51:49 Вавилон мусить упа́сти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі. Jeremiah 51:50 Хто втік від меча́, — ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й зда́лека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці! Jeremiah 51:51 Застидалися ми, як почули цю га́ньбу, сором покрив нам обличчя, бо чужи́нці прийшли у святиню Господнього дому. Jeremiah 51:52 Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і бовва́нів його навіщу́, і буде стогна́ти пора́нений по всім кра́ї його! Jeremiah 51:53 Коли б Вавилон аж до неба підні́сся, і коли б уміцни́в свою силу він на височині, то все таки при́йдуть від Мене до нього спусто́шники, каже Господь! Jeremiah 51:54 Чується крик з Вавилону, і велике пони́щення з кра́ю халдеїв, Jeremiah 51:55 бо пусто́шить Господь Вавило́на і галас великий приглу́шує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як во́ди великі, і розляга́ється гу́ркіт їхнього голосу. Jeremiah 51:56 Бо при́йде спусто́шник на нього, на Вавилон, і схо́плене буде лица́рство його, їхній лук полама́ється, бож Бог відпла́ти — Госпо́дь, Він напевно заплатить! Jeremiah 51:57 І впою́ його зве́рхників та мудреці́в його, намісників його та заступників його, і його ли́царів, — і сном вічним заснуть, і не збу́дяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Йме́ння. Jeremiah 51:58 Так говорить Господь Саваот: Товстий му́р вавилонський аж до основ буде зни́щений, і брами високі його огнем будуть спа́лені, — і мучились да́рмо наро́ди, і для огню мордува́лись племе́на!“ Jeremiah 51:59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царюва́ння його. А Сера́я був головним царськи́м посте́льником. Jeremiah 51:60 І написав Єремія все те лихо, що при́йде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова́, що написані на Вавилон. Jeremiah 51:61 І сказав Єремія до Сераї: „Як при́йдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова́. Jeremiah 51:62 І скажи: Господи, Ти провіща́в на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому ме́шканця від люди́ни й аж до скоти́ни, бо буде воно спусто́шенням вічним. Jeremiah 51:63 І станеться, як ти скінчи́ш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до сере́дини Ефрату, та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу́, — і вони попому́чаться!“ Аж досі — слова Єремієні. Jeremiah 52:0
Jeremiah 52:1 Седекія був віку двадцяти й одного року, коли зацарював. А царював він в Єрусалимі одина́дцять років; ім'я́ ж його матері — Хамутал, дочка́ Єремії з Лівни. Jeremiah 52:2 І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким. Jeremiah 52:3 Бо через Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, аж поки Він не відкинув їх від Свого обличчя. А Седекія відпав від вавилонського царя. Jeremiah 52:4 І сталося за дев'ятого року його царюва́ння, десятого місяця, десятого дня місяця прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, він та все ві́йсько його, на Єрусалим, і розта́борилися проти нього, і побудува́ли проти нього ва́ла навко́ло. Jeremiah 52:5 І ввійшло місто в облогу аж до одина́дцятого року царя Седекії. Jeremiah 52:6 Четвертого місяця, дев'ятого дня місяця настав вели́кий голод у місті, і не було хліба для наро́ду кра́ю. Jeremiah 52:7 І пробитий був про́лім у стіні міста, і всі вояки́ повтікали, і повихо́дили з міста вночі доро́гою брами між двома му́рами, що при царсько́му садку́, бо халдеї були при місті навко́ло. І пішли вони дорогою в степ. Jeremiah 52:8 А халдейське ві́йсько погналося за царем, та й догнали Седекію в єрихонських степа́х, а все його військо розпоро́шилося від нього. Jeremiah 52:9 І схопи́ли царя, і відвели́ його до царя вавилонського до Рівли в краю Хамата, і там його той засудив. Jeremiah 52:10 І цар вавилонський порі́зав Седекіїних синів на оча́х його, а також Юдиних зверхників він порізав у Рівлі. Jeremiah 52:11 А очі Седекії він ви́брав, і зв'язав його ланцюга́ми. І відвів його вавилонський цар до Вавилону, і посадив його до в'язни́ці аж до дня його смерти. Jeremiah 52:12 А п'ятого місяця, десятого дня місяця, — це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоно́сора, вавилонського царя, — прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, що ставав перед обличчям вавилонського царя. Jeremiah 52:13 І він спали́в Господнього дома та дома царе́вого, і всі доми́ в Єрусалимі, і спалив кожного великого дома огнем. Jeremiah 52:14 І мури навко́ло Єрусалиму порозбива́ло все халдейське ві́йсько, що було з начальником царсько́ї сторожі. Jeremiah 52:15 А з бідно́ти народу та решту наро́ду, що позостався в місті, і перебі́жників, що перебігли до вавилонського царя, і решту про́стого люду повиганя́в Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі. Jeremiah 52:16 А з бідноти кра́ю начальник царсько́ї сторожі позоста́вив де́кого за винарі́в та за рільникі́в. Jeremiah 52:17 А мідяні стовпи́, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне́ море, що в Господньому домі, халдеї полама́ли, і поне́сли всю їхню мідь до Вавилону. Jeremiah 52:18 І го́рнята, і лопатки́, і но́жиці, і кропи́льниці, і ложки́, і ввесь мідяни́й по́суд, що ним служать, позабирали. Jeremiah 52:19 І миски́, і кади́льниці, і кропи́льниці, і го́рнята, і свічники́, і ложки́, і жерто́вні миски, і що було золоте — забрав золото, а що срібне — срібло взяв начальник царсько́ї сторожі. Jeremiah 52:20 Два стовпи́, одне море, дванадцять мідяни́х волів, що під підста́вами, що цар Соломон поробив був для Господнього дому, — не було й ваги для міді всіх цих речей! Jeremiah 52:21 А стовпи́ — вісімнадцять ліктів високість одно́го стовпа́, і шнуро́к на дванадцять лі́ктів оточував його, а грубина́ його — чотири пальці, всере́дині поро́жнявий. Jeremiah 52:22 І ма́ковиця на ньому — мідяна́, а високість однієї ма́ковиці — п'ять ліктів та мере́жка, і грана́тові я́блука на ма́ковиці навко́ло, усе мідь. І для другого стовпа́ — так само, і грана́тові я́блука. Jeremiah 52:23 І було грана́тових я́блук дев'ятдеся́т і шість на кожну сто́рону, усіх грана́тових я́блук на мере́жці навко́ло — сто. Jeremiah 52:24 І начальник царсько́ї сторожі взяв Сераю, головного священика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожі́в поро́га. Jeremiah 52:25 А з міста взяв він одного е́внуха, що був начальником над військо́вими, та се́меро чоловіка з тих, що бачать царе́ве обличчя, що були зна́йдені в місті, і писаря, зверхника військо́вого відділу, що записував наро́д кра́ю до військо́вого відділу, і шістдеся́т чоловіка з наро́ду кра́ю, що знахо́дилися в місті. Jeremiah 52:26 І позабирав їх Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, і відвів їх до вавилонського царя, до Рівли. Jeremiah 52:27 І вдарив їх вавилонський цар, і позабива́в їх у Рівлі, у хаматовому кра́ї. І пішов Юда на вигна́ння з своєї землі! Jeremiah 52:28 Оце той наро́д, що вигнав Навуходоно́сор: у сьомому році — три тисячі й двадцять і три юдеї. Jeremiah 52:29 У вісімнадцятому році Навуходоносора вигнав він з Єрусалиму вісім сотень тридцять і дві душі. Jeremiah 52:30 У році двадцятому й третьому вигнав Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, сім сотень сорок і п'ять душ юдеїв. Усіх душ — чотири тисячі й шість сотень. Jeremiah 52:31 І сталося за тридцятого й сьомого року вигна́ння Єгояки́ма, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцятого й п'ятого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарюва́ння, зми́лувався над Єгояки́мом, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'я́знення. Jeremiah 52:32 І він говорив з ним добре, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні. Jeremiah 52:33 І змінив в'язни́чну одежу його, і він за́вжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя. Jeremiah 52:34 А їжа його, їжа стала, видавалася йому від вавилонського царя, щоденне кожного дня, аж до дня його смерти, по всі дні його життя.
Lamentations 0:0
Lamentations 1:0 Lamentations 1:1 Як самі́тно сидить колись велелю́дне це місто, немов удова́ воно стало! Могутнє посе́ред наро́дів, княгиня посеред країн — воно стало данни́цею! Lamentations 1:2 Гірко плаче по но́чах вона, і сльо́зи гарячі на що́ках у неї. Нема потіши́теля в неї зо всіх, що кохали її, — її зрадили всі її дру́зі, вони ворогами їй стали! Lamentations 1:3 Юдея пішла на вигна́ння з біди та з роботи тяжко́ї, вона оселилася поміж пога́нами, спочи́нку собі не знайшла! Догнали її всі її переслі́дники серед тісно́т. Lamentations 1:4 Доро́ги сіонської до́ньки сумні́, бо немає на свято проча́н! Усі брами її попусті́ли, зідхає свяще́нство її, посумні́лі дівчата її, а вона — гірко їй! Lamentations 1:5 Її грабівники́ взяли го́ру над нею, і добре веде́ться її ворогам, бо їй завдав смутку Госпо́дь за числе́нність у неї гріхів: Немовлята її до поло́ну пішли перед ворогом. Lamentations 1:6 І відійшла від сіонської до́ньки вся вели́чність її. Її князі́ стали, немов о́лені ті, що паші собі́ не знахо́дять, — і йдуть у безси́ллі перед переслі́дником. Lamentations 1:7 У дні лиха свого та стражда́ння свого́ дочка єрусалимська спога́дує всі свої ска́рби, — що були від днів давніх, як наро́д її впав був у руку ворожу, і не було́, хто б їй поміч подав. Вороги спогляда́ли на неї, і сміялись з руїни її. Lamentations 1:8 Дочка єрусалимська гріхом прогріши́лась, тому́ то нечистою стала, усі, що її шанували, пого́рджують нею, наготу́ бо її вони бачили! І зідхає вона, й відверта́ється взад. Lamentations 1:9 Нечистість її на подо́лках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала преди́вно, і ніко́го нема, хто б потішив її. „Побач, Господи, горе моє, бо звели́чився ворог!“ Lamentations 1:10 Гноби́тель простяг свою руку на всі її ска́рби, і бачить вона, що в святиню її увіходять пога́ни, про яких наказав Ти: „Не вві́йдуть вони в твої збо́ри!“ Lamentations 1:11 Увесь наро́д її сто́гне, шукаючи хліба, свої ска́рби кошто́вні за їжу дають, аби́ тільки душу свою проживи́ти. „Зглянься, Господи, і подивися, яка стала пого́рджена я!“ Lamentations 1:12 Не вам ка́жучи, гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завда́ний мені, що Госпо́дь засмути́в ним мене у день лютого гніву Свого́? Lamentations 1:13 Із височини́ Він послав в мої кості огонь, і над ними він запанува́в! Розтяг сітку на но́ги мої, повернув мене взад, учинив Він мене́ спустоші́лою, увесь день боля́щою. Lamentations 1:14 Ярмо́ моїх про́гріхів зв'я́зане міцно рукою Його, плету́ться вони та прихо́дять на шию мою! Він зробив, що спіткну́лася сила моя, Господь передав мене в руки такого, що й зве́стись не мо́жу. Lamentations 1:15 Усіх моїх сильних Господь поскида́в серед мене, мов на свято зібра́ння, Він скликав на мене, щоб моїх юнакі́в поторо́щити, як у чави́лі, стоптав Господь ді́вчину, Юдину до́ньку. Lamentations 1:16 За оцим плачу я, око моє, — моє око слізьми́ заплива́є! бо дале́ко від мене втіши́тель, що душу мою оживив би; мої діти поне́хтувані, бо поси́лився ворог! Lamentations 1:17 Сіонська дочка́ простягла свої руки, — немає розра́дника їй: Госпо́дь наказав проти Якова довкола ньо́го його ворогам, донька єрусали́мська нечистою стала між ними. Lamentations 1:18 „Справедливий Господь, а я слову Його неслухня́на була́. Послухайте но, всі наро́ди, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки́ у неволю пішли́! Lamentations 1:19 Взивала до дру́зів своїх, та вони обману́ли мене! Свяще́нство моє й мої ста́рші вмирають у місті, шукаючи їжі собі, щоб душу свою поживи́ти. Lamentations 1:20 Зглянься, Господи, — тісно мені! Моє нутро бенте́житься, переверта́ється серце моє у мені, бо була́ зовсі́м неслухня́на. На вулиці меч осиро́чував, а в до́мі — смерть. Lamentations 1:21 Почули, що я ось стогну́, й немає мені потіши́теля, вчули про лихо моє всі мої вороги́, — та й зраді́ли, що Ти це зроби́в. Спровадив Ти день, що його запові́в, — бодай ста́лося їм, як мені! Lamentations 1:22 Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, — і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, — бо числе́нні стогна́ння мої, моє ж серце боля́ще“. Lamentations 2:0
Lamentations 2:1 Як захма́рив Господь в Своїм гніві сіо́нську дочку́! Він кинув із неба на зе́млю пишно́ту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого́ про підні́жка ногам Своїм, — Lamentations 2:2 понищив Господь, не помилував жи́тла всі Яковові. Він позбу́рював у гніві Своїм у дочки́ Юди тверди́ні, на землю звали́в, збезче́стив Він ца́рство й князі́в усіх його́. Lamentations 2:3 В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, прави́цю Свою відверну́в Він від во́рога, та й запала́в проти Якова, мов той палю́чий огонь, що навко́ло жере́! Lamentations 2:4 Він нап'я́в Свого лу́ка, як ворог, проти́вником стала прави́ця Його́, і Він вибив усе, що для ока було пожада́не, у скинії до́ньки сіонської вилив запе́клість Свою, як огонь. Lamentations 2:5 Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін! Lamentations 2:6 Понищив горо́жу Свою, немов у садка́, місце зборів Своїх попусто́шив, Госпо́дь учинив, що забу́ли в Сіоні про свято й суботу, і відки́нув царя́ та священика в лю́тості гніву Свого́. Lamentations 2:7 Покинув Господь Свого же́ртівника, допусти́в побезче́стити святиню Свою́, передав в руку во́рога му́ри пала́ців її, — вороги́ зашуміли в Господньому домі, немов би святко́вого дня! Lamentations 2:8 Задумав Госпо́дь зруйнува́ти мур сіо́нської до́ньки, Він ви́тягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумни́ми вчинив передму́р'я та мур, — вони ра́зом осла́бли, Lamentations 2:9 її брами запа́лися в зе́млю, пони́щив Він та полама́в її за́суви. Її цар і князі́ її серед поганів. Немає навча́ння Зако́ну, і пророки її не знахо́дять виді́ння від Господа. Lamentations 2:10 Сидять на землі та мовчать старші́ до́ньки сіо́нської, по́рох посипали на свою голову, підпереза́лись вере́тами, аж до землі свою го́лову єрусалимські дівчата схили́ли. Lamentations 2:11 Повиплива́ли від сліз мої очі, моє ну́тро клеко́че, на землю печінка моя вилива́ється через зане́пад дочки́ мого люду, коли немовля́ й сосуне́ць умліва́ють голодні на пло́щах міськи́х. Lamentations 2:12 Вони кви́лять своїм матеря́м: „Де пожи́ва й вино?“ І ску́люються, як ране́ний, на пло́щах міськи́х, коли ду́ші свої випускають на лоні своїх матері́в. Lamentations 2:13 Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є? Lamentations 2:14 Пророки твої провіща́ли для тебе марно́ту й фальши́ве, і не відкривали твого гріха́, щоб долю твою відверну́ти, — для тебе вбачали пророцтва марно́ти й вигна́ння. Lamentations 2:15 Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“ Lamentations 2:16 Усі вороги твої па́щу на тебе роззя́влюють, сви́щуть й зубами скрего́чуть та кажуть: „Ми поже́рли її. Оце справді той день, що чекали його, — знайшли ми і бачимо його!“ Lamentations 2:17 Учинив Господь те, що заду́мав, Він ви́повнив слово Своє, що його наказав від днів да́вніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він ро́га підійняв супроти́вних твоїх. Lamentations 2:18 Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя! Lamentations 2:19 Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць! Lamentations 2:20 Споглянь, Господи, і подивися, кому́ Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки́ їли плід свій, свої́х немовля́т, яких ви́плекали? Щоб був у святині Господній заби́тий священик і пророк? Lamentations 2:21 Лежать на землі на вулицях ря́дом юнак та стари́й. Попа́дали діви мої та мої парубки́ від меча́, — Ти побив їх в день гніву Свого́, порізав, не мав милосердя. Lamentations 2:22 Ти викли́кував, мов на день свята, жахо́ти мої із довкі́лля, — і врято́ваного не було́, і позоста́льця в день гніву Господнього, — повигублював ворог мій тих, кого ви́плекала та зрости́ла була́.
Lamentations 3:0
Lamentations 3:1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, — Lamentations 3:2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла. Lamentations 3:3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день. Lamentations 3:4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив, Lamentations 3:5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою, Lamentations 3:6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́. Lamentations 3:7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої. Lamentations 3:8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою, Lamentations 3:9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої. Lamentations 3:10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі! Lamentations 3:11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним! Lamentations 3:12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, — Lamentations 3:13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́ Lamentations 3:14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день. Lamentations 3:15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м. Lamentations 3:16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене, Lamentations 3:17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́. Lamentations 3:18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа. Lamentations 3:19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, — Lamentations 3:20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені. Lamentations 3:21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію: Lamentations 3:22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, — Lamentations 3:23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя! Lamentations 3:24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю! Lamentations 3:25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́! Lamentations 3:26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє. Lamentations 3:27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, — Lamentations 3:28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́; Lamentations 3:29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія; Lamentations 3:30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується. Lamentations 3:31 Бо Господь не наві́ки ж покине! Lamentations 3:32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,— Lamentations 3:33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів. Lamentations 3:34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі, Lamentations 3:35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути, Lamentations 3:36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь! Lamentations 3:37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав? Lamentations 3:38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре? Lamentations 3:39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій. Lamentations 3:40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа! Lamentations 3:41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі! Lamentations 3:42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам, Lamentations 3:43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, Lamentations 3:44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла. Lamentations 3:45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами, Lamentations 3:46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота, Lamentations 3:47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль. Lamentations 3:48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду. Lamentations 3:49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви, Lamentations 3:50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, — Lamentations 3:51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста. Lamentations 3:52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно, Lamentations 3:53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене. Lamentations 3:54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“ Lamentations 3:55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями, Lamentations 3:56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого! Lamentations 3:57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“ Lamentations 3:58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. Lamentations 3:59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд! Lamentations 3:60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене, Lamentations 3:61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не, Lamentations 3:62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день. Lamentations 3:63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня! Lamentations 3:64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! Lamentations 3:65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них! Lamentations 3:66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Lamentations 4:0
Lamentations 4:1 Як поте́мніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на ро́зі всіх вулиць камі́ння святе порозки́дане! Lamentations 4:2 Кошто́вні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за гли́няний по́суд полі́чені, за чин рук ганча́рських! Lamentations 4:3 На́віть шакали витя́гують пе́рса, годують своїх молодя́т, а до́ня народу мого жорсто́ка, мов струсі в пустині: Lamentations 4:4 язик сосунця́ до його піднебі́ння від спра́ги прилип. Хліба жадають собі немовля́та, — й немає ніко́го, хто б їм відломи́в. Lamentations 4:5 Ті, що їли присма́ки, — на вулицях з голоду мліють; ті, що ви́плекані на пурпу́рі, — тепер смітники́ обійма́ють. Lamentations 4:6 І більшою стала вина доньки люду мого́ за про́гріх Содо́му, що був переве́рнений вмить, — і не торка́лися руки до нього. Lamentations 4:7 Її можновла́дці чистіші від снігу були́, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов пе́рли, їхній вигляд — сапфі́р, — Lamentations 4:8 а тепер їхній вигляд чорніший за са́жу, не розпізнаю́ть їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості́, зробилась сухою, як дерево. Lamentations 4:9 Забитим мечем стало ліпше, ніж повби́ваним голодом, що гинуть проко́лені, за браком плоді́в польови́х. Lamentations 4:10 Руки жінок милосе́рдних варили своїх діточо́к, які стали пожи́вою їм під час руйнува́ння дочки́ мого лю́ду. Lamentations 4:11 Закінчи́в Господь лю́тість Свою, вилив жар Свого гніву, — і запали́в на Сіоні огонь, і поже́р він осно́ви його́! Lamentations 4:12 Не вірили зе́мні царі та всі ме́шканці ці́лого світу, що вві́йде противник та ворог до брам Єрусалиму. Lamentations 4:13 Усе ста́лося це за провини пророків його́, за неправду свяще́нства його, що кров праведників серед нього лили́. Lamentations 4:14 По вулицях бродять, немов ті сліпці́, поплямо́вані кров'ю, так що люди не можуть діткну́тись до о́дягу їхнього. Lamentations 4:15 „Уступі́ться, нечисті!“ кричали до них, „уступі́ться, збо́чуйте, не дото́ркуйтеся!“ І повтікали вони й мандрува́ли, і казали між лю́дьми: „Ме́шкати в нас більш не бу́дуть!“ Lamentations 4:16 Господнє лице розпоро́шило їх, не ди́виться більше на них, — бо вони не зверта́ли уваги на обли́ччя священиків, до стари́х вони ласки не мали. Lamentations 4:17 Уже прогляділи ми очі свої, даре́мно чека́вши на поміч собі, — на варті своїй ми чекали наро́ду, який нас не спас. Lamentations 4:18 Чатують вони наші кро́ки, щоб ходи́ти не могли ми по пло́щах своїх. Кінець наш набли́зився, спо́внилися наші дні, бо прийшов нам кінець. Lamentations 4:19 Гноби́телі наші скоріші були за орлів піднебе́сних, — вони уганя́лись за нами по го́рах, на нас чатува́ли в пустині. Lamentations 4:20 Попав в ями живу́щий наш Дух, Господній пома́занець, що ми говорили про ньо́го: „Ми бу́демо жити в тіні́ його серед наро́дів“. Lamentations 4:21 Веселися та тішся, о до́чко Едому, що сидиш в краю Уц, — також над тобою пере́йде злий ке́ліх, уп'єшся й ого́лишся й ти! Lamentations 4:22 Скінчи́лася кара твоя, до́чко Сіону, — не буде Він більше тебе виганяти, — та твоє беззако́ння скарає Він, до́чко Едому, відкриє провини твої!
Lamentations 5:0
Lamentations 5:1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, — Lamentations 5:2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям! Lamentations 5:3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви! Lamentations 5:4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо. Lamentations 5:5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо! Lamentations 5:6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом! Lamentations 5:7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни! Lamentations 5:8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки. Lamentations 5:9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб. Lamentations 5:10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду, Lamentations 5:11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах. Lamentations 5:12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані. Lamentations 5:13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються. Lamentations 5:14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати, Lamentations 5:15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу. Lamentations 5:16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, — Lamentations 5:17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли, Lamentations 5:18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній. Lamentations 5:19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід: Lamentations 5:20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? Lamentations 5:21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́! Lamentations 5:22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Ezekiel 0:0
Ezekiel 1:0 Ezekiel 1:1 І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полоне́них над річкою Кева́р, відкри́лося небо, і побачив я Божі виді́ння. Ezekiel 1:2 П'ятого дня місяця, — це п'ятий рік поло́ну царя Єгояки́ма, — Ezekiel 1:3 сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі́, священика, у халдейському кра́ї над річкою Кева́р, і була там над ним Господня рука. Ezekiel 1:4 І побачив я, аж ось бурхли́вий вітер насува́в із пі́вночі, велика хмара та палю́чий огонь; а навколо неї — ся́йво, а з сере́дини його — ніби блискуча мідь, з-посеред огню. Ezekiel 1:5 А з сере́дини його — подоба чотирьох живих істо́т, а оце їхній вид: вони мали подобу люди́ни. Ezekiel 1:6 І кожна мала чотири обли́ччі, і кожна з них мала чотири крилі́. Ezekiel 1:7 А їхня нога — нога про́ста, а стопа́ їхньої ноги — як стопа телячої ноги, і вони ся́яли, як ніби блискуча мідь. Ezekiel 1:8 А під їхніми кри́лами були лю́дські руки на чотирьох сторона́х їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої кри́ла. Ezekiel 1:9 Їхні кри́ла приляга́ли одне до о́дного, не оберта́лися в ході своїй, — кожне ходило просто наперед себе. Ezekiel 1:10 А подо́ба їхнього обличчя — обличчя люди́ни та обличчя лева мали вони четверо з прави́ці, а обличчя вола мали вони четверо з ліви́ці, і обличчя орла мали вони четверо. Ezekiel 1:11 А їхні обличчя та їхні кри́ла були розді́лені вгорі́; у кожного двоє крил злучувалнся одне з о́дним, і двоє закривали їхнє тіло. Ezekiel 1:12 І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажа́в дух ходити, вони йшли, не оберта́лися в ході своїй. Ezekiel 1:13 А подоба тих істо́т була на вид вугі́лля з огню, вони палали на вигляд смолоски́пів; той огонь прохо́джувався поміж істо́тами. І огонь мав сяйво, і з огню вихо́дила бли́скавка. Ezekiel 1:14 І ті живі істо́ти бігали й верталися, немов бли́скавка. Ezekiel 1:15 І придивився я до тих істот, аж ось по одно́му колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях. Ezekiel 1:16 Вид тих коле́с та їхній ви́ріб — як вигляд хризолі́ту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб — ніби ко́лесо в колесі. Ezekiel 1:17 Вони ходили в ході своїй на чотири бо́ки, не оберта́лися в ході́ своїй. Ezekiel 1:18 А їхні обі́ддя були високі та страшні́; і їхнє обі́ддя довко́ла в чотирьох їх було повне оче́й. Ezekiel 1:19 І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті коле́са при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті коле́са. Ezekiel 1:20 Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті коле́са підіймалися з ними, бо в коле́сах був дух істот. Ezekiel 1:21 Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли — стояли й вони; а коли ті підійма́лися з-над землі, підіймалися з ними й ті коле́са, бо був дух істот у тих коле́сах. Ezekiel 1:22 А на головах тих живих істот була подоба небозво́ду, ніби грізний кришта́ль, розтя́гнений над їхніми голова́ми згори. Ezekiel 1:23 А під цим небозво́дом були їхні про́сті кри́ла, зве́рнені одне до о́дного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла́. Ezekiel 1:24 А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогу́тнього, звук га́мору, як табо́ру. А коли вони ставали, опадали їхні крила. Ezekiel 1:25 І розлягався голос з-над небозво́ду, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні кри́ла. Ezekiel 1:26 А згори небозво́ду, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфі́ру; а на подобі трону була подоба на вигляд люди́ни, на ньому згори. Ezekiel 1:27 І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в сере́дині його навколо, від виду сте́гон його й вище, а від виду сте́гон його й до долу бачив я ніби огонь та ся́йво навко́ло нього. Ezekiel 1:28 Як ви́гляд весе́лки, що буває в хмарі в дощови́й день, такий був ви́гляд сяйва навко́ло. Це був ви́гляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив. Ezekiel 2:0
Ezekiel 2:1 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, зведи́ся на ноги свої, — і Я буду говорити з тобою!“ Ezekiel 2:2 І ввійшов в мене дух, коли Він говорив до мене, і звів мене на мої ноги, і я чув Того, Хто говорив до мене. Ezekiel 2:3 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівникі́в, що бунту́ються проти Мене. Вони та їхні батьки́ відпали від Мене аж до цього дня! Ezekiel 2:4 А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухва́лого обличчя та твердо́го серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог! Ezekiel 2:5 А вони чи послухаються, чи занеха́ють, — бо вони дім ворохо́бний, — то пізнають, що пророк був серед них. Ezekiel 2:6 А ти, сину лю́дський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будя́ччя та терни́на, і ти сидиш між скорпіо́нами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохо́бний. Ezekiel 2:7 І будеш говорити до них Мої слова́, — чи вони послухаються, чи занеха́ють, бо вони ворохо́бні.
Ezekiel 2:8 А ти, сину лю́дський, послухай, що кажу́ Я тобі: Не будь ворохо́бний, як цей дім ворохо́бности, — відкрий свої уста та з'їж, що Я тобі дам“. Ezekiel 2:9 І побачив я, аж ось до мене простя́гнена рука, а в ній звій книжко́вий. Ezekiel 2:10 І Він розгорну́в його перед моїм обличчям, — а він попи́саний спе́реду та зза́ду. І було на ньому написано пісні плачу́, стогін та горе. Ezekiel 3:0
Ezekiel 3:1 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, з'їж, що зна́йдеш! З'їж цього зво́я, і йди, говори до Ізраїлевого дому!“ Ezekiel 3:2 І відкрив я свої уста, і Він дав мені з'їсти цього зво́я. Ezekiel 3:3 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, нагодуй свого живота, і напо́вни своє нутро́ тим звоєм, що даю Я тобі!“ І я з'їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед.
Ezekiel 3:4 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми слова́ми. Ezekiel 3:5 Бо ти по́сланий не до наро́ду чужої мови та тяжко́го язика, але до Ізра́їлевого дому, Ezekiel 3:6 не до числе́нних наро́дів чужої мови та тяжко́го язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них посла́в тебе, вони будуть слухати тебе! Ezekiel 3:7 Але́ Ізраїлів дім не захоче слу́хатися тебе, бо вони не хо́чуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім — твердоло́бі та жорстокосе́рді вони! Ezekiel 3:8 Ось Я зробив твоє обличчя тверди́м проти їхнього обличчя, і чоло́ твоє тверди́м проти ло́ба їхнього. Ezekiel 3:9 Як той діяма́нт, тверді́шим від скелі, зробив Я чоло́ твоє, — не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохо́бности!“ Ezekiel 3:10 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, усі Мої слова́, які говорю́ Я до тебе, візьми в своє серце та слухай ву́хами своїми. Ezekiel 3:11 І йди, піди до вигна́нців, до синів твого наро́ду, і будеш говорити до них і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, — а вони чи послухаються, чи занеха́ють“. Ezekiel 3:12 I підійняв мене Дух, і я почув за собою гу́ркіт громово́го голосу: „Благослове́нна слава Господня!“ із свого місця, Ezekiel 3:13 і шум крил живих істот, що дотика́лись одне об о́дне, і цо́кіт коліс рівноча́сно з ними, і гу́ркіт громово́го голосу! Ezekiel 3:14 І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огі́рчений в лю́тості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна́! Ezekiel 3:15 І прийшов я до вигна́нців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кева́р, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпі́лий. Ezekiel 3:16 I сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке: Ezekiel 3:17 „Сину лю́дський, Я настанови́в тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, — і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи́ їх від Мене. Ezekiel 3:18 Коли Я скажу́ безбожному: „Конче помреш“, а ти не остереже́ш його й не будеш говорити, щоб остерегти́ несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажада́ю з твоєї руки! Ezekiel 3:19 Але ти, коли остереже́ш несправедливого, а він не ве́рнеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятува́в. Ezekiel 3:20 А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу́ спотика́ння перед ним, — і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати! Ezekiel 3:21 А ти, коли остереже́ш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити — буде він жити, бо був остере́жений, а ти душу свою врятував“. Ezekiel 3:22 І була́ там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: „Устань, вийди до долини, і там Я бу́ду говорити з тобою“. Ezekiel 3:23 І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кева́р. І впав я на обличчя своє. Ezekiel 3:24 Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на но́ги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: „Увійди, замкни́ся в сере́дині свого дому! Ezekiel 3:25 А ти, сину лю́дський, — ось дадуть на тебе шну́ри, і зв'яжуть тебе ними, і ти не ви́йдеш з-поміж них! Ezekiel 3:26 А язик твій приліплю́ до твого піднебі́ння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони — дім ворохо́бний. Ezekiel 3:27 А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: „Так говорить Господь Бог“. Хто хоче слухати — нехай слухає, а хто хоче занеха́ти — нехай занеха́є, бо вони дім ворохо́бний! Ezekiel 4:0 Ezekiel 4:1 А ти, сину лю́дський, візьми собі цегли́ну, і поклади її перед собою, і накре́слиш на ній місто Єрусалим. Ezekiel 4:2 І постав проти нього обло́гу, і збудуй проти нього ба́шту, і ви́сип ва́ла навко́ло нього, і постав проти нього табо́ри ві́йська, і постав проти нього муроло́ми. Ezekiel 4:3 І візьми собі залізну ско́вороду, і постав її ніби залізною стіною поміж собою та між тим містом, і зверни своє обличчя до нього, і буде воно в обло́зі, і ти обля́жеш його. Це ознака для Ізраїлевого дому! Ezekiel 4:4 А ти лягай на лівий свій бік, і поклади на нього провину Ізраїлевого дому. За числом днів, що будеш лежати на ньому, ти будеш носити їхню провину. Ezekiel 4:5 І Я призна́чив тобі роки їхньої провини за числом днів, — три сотні й дев'ятдеся́т днів, і ти бу́деш носити провину Ізраїлевого дому. Ezekiel 4:6 А коли ти це скінчи́ш, то ляжеш удру́ге, на правий свій бік, і бу́деш носити провину Юдиного дому сорок день, — один день за один рік Я тобі призна́чив. Ezekiel 4:7 І на обло́гу Єрусалиму зверни своє обличчя та відкрите раме́но своє, і бу́деш пророкувати на нього. Ezekiel 4:8 І ось Я накладу́ на тебе шну́ри, і ти не пове́рнешся з боку одно́го на інший бік, аж поки ти не закінчи́ш днів своєї облоги. Ezekiel 4:9 А ти візьми собі пшениці та ячме́ню, і бобі́в та сочеви́ці, і проса та ви́ки, і даси їх до одно́го по́суду, і зробиш із них собі хліб, за кі́лькістю днів, що лежа́тимеш на боці своєму, — три сотні й дев'ятдеся́т день будеш те їсти. Ezekiel 4:10 А ї́жа твоя, яку будеш ти їсти, буде вагою двадцять ше́клів на день, час від ча́су будеш це їсти. Ezekiel 4:11 І воду будеш пити мірою, шоста частина гі́на, час від ча́су будеш пити. Ezekiel 4:12 І їстимеш це, як ячмінного калача́, і будеш пекти це на кава́лках лю́дського калу, перед їхніми очи́ма“. Ezekiel 4:13 І сказав Господь: „Так будуть їсти Ізраїлеві сини свій нечистий хліб серед тих наро́дів, куди Я їх ви́жену“. Ezekiel 4:14 А я відказав: „О Господи, Боже, ось душа моя не занечи́щена, і па́дла та розшмато́ваного зві́рями я не їв від мо́лодости своєї й аж дотепер, і м'ясо нечисте не вхо́дило в мої уста“. Ezekiel 4:15 І сказав Він до мене: „Дивися, Я дав тобі това́рячий гній замість лю́дського калу, — і ти зроби на ньому свій хліб!“ Ezekiel 4:16 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, ось Я поламаю підпо́ру хліба в Єрусалимі, і будуть їсти хліб за вагою та в страху́, а воду будуть пити за мірою та зо сму́тком, Ezekiel 4:17 щоб відчули вони брак хліба та води, і жахну́лися один з о́дним, і вони зни́діють за свій гріх! Ezekiel 5:0
Ezekiel 5:1 А ти, сину лю́дський, візьми собі го́строго меча, як бритву стрижіїв; візьми його собі, і проведи ним по голові своїй та по бороді своїй. І візьми собі вагові́ ша́льки, і поділи те воло́сся. Ezekiel 5:2 Третину спали в огні посеред міста, коли ви́повняться дні обло́ги; і візьми другу третину, і посічи мечем навко́ло нього, а третину розпороши́ на вітер, і Я ви́тягну меча за ними. Ezekiel 5:3 І візьми звідти мале число воло́сся, і зав'яжи його в своїх по́лах. Ezekiel 5:4 І візьми із нього ще, і кинь його до сере́дини огню, і спали його в огні, — з нього вийде огонь на ввесь Ізраїлів дім“. Ezekiel 5:5 Так говорить Господь Бог: „Цей Єрусалим — Я поставив його в сере́дині народів, а довкі́лля його — країни. Ezekiel 5:6 Та він став проти постанов Моїх більше від пога́нів, а проти устав Моїх — більше від тих країн, що навколо нього, бо права́ Мої вони відкинули, а устави Мої — не ходили вони ними. Ezekiel 5:7 Тому́ так говорить Господь Бог: За те, що ви ворохо́билися більше від тих поган, що навколо вас, й уставами Моїми не ходили, і постанов Моїх не вико́нували, а робили за постановами тих поган, що навколо вас, Ezekiel 5:8 тому́ так говорить Господь Бог: Ось Я проти тебе, Сам Я, і зроблю́ серед тебе суди́ перед очи́ма тих поган! Ezekiel 5:9 І зроблю́ на тобі те, чого Я не робив, і нічого подібного вже не зроблю́, за гидо́ти твої. Ezekiel 5:10 Тому́ серед тебе батьки будуть їсти синів, а сини будуть їсти батьків своїх, і виконаю над тобою при́суди, і розпоро́шу ввесь останок твій на всі вітри́! Ezekiel 5:11 Тому, як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що ти занечи́стив святиню Мою всіма́ гидо́тами своїми та всіма́ обри́дженнями своїми, то теж Я відкину тебе, й око Моє не матиме милосердя, і Сам Я не змилосе́рджуся! Ezekiel 5:12 Третина твоя помре від морови́ці й загине від голоду серед тебе, а третина попа́дає від меча в твоїх околицях, а третину розпоро́шу на всі вітри́, і витягну за ними меча! Ezekiel 5:13 І докі́нчиться гнів Мій, і Я заспоко́ю Свою лють проти них, і задовольню́ся. І пізнають вони, що Я, Господь, говорив у горли́вості Своїй, коли докона́ю Свою лютість на них! Ezekiel 5:14 І зроблю́ тебе руїною та га́ньбою серед людів, що навколо тебе, перед очи́ма кожного, хто буде прохо́дити. Ezekiel 5:15 I станеш га́ньбою та посміхо́виськом, осторогою та остовпі́нням для народів, що навколо тебе, коли буду виконувати на тобі при́суди гнівом та люттю, та лютими карта́ннями. Я, Господь, оце говорив! Ezekiel 5:16 Коли Я пошлю́ на них злі стрі́ли голоду, що будуть нищівни́ми, що пошлю́ їх понищити вас та примно́жу голод на вас, то Я злама́ю вам підпо́ру хліба,— Ezekiel 5:17 і пошлю на вас голод та злу звірину́, і позбавлю тебе дітей, і морови́ця та кров пере́йде серед тебе, і спрова́джу на тебе меча. Я, Господь, оце говорив!“
Ezekiel 6:0
Ezekiel 6:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 6:2 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до Ізраїлевих гір, і пророкуй на них, Ezekiel 6:3 та й скажеш: Гори Ізраїлеві, послухайте сло́ва Господа Бога! Так говорить Господь Бог гора́м та підгі́ркам, і рі́чищам та долинам: Ось Я спрова́джу на вас меча, і ви́гублю ваші па́гірки, — Ezekiel 6:4 і будуть опусто́шені ваші же́ртівники, і будуть розби́ті ваші фіґури сонця, і кину Я ваших побитих перед вашими божка́ми! Ezekiel 6:5 І дам трупи Ізраїлевих синів перед їхніми божка́ми, і розпоро́шу ваші кості навколо ваших же́ртівників. Ezekiel 6:6 По всіх місцях вашого перебува́ння міста́ будуть поруйно́вані, а па́гірки попусто́шені, щоб ваші же́ртівники були поруйно́вані та побезче́щені, і щоб були розтро́щені й перестали існувати ваші божки́, і були розби́ті ваші фіґури сонця, і були стерті ваші діла́, Ezekiel 6:7 І впаде́ забитий між вами, і ви пізнаєте, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 6:8 А Я позоставлю з вас решту, бо будете мати врято́ваних від меча серед наро́дів, коли ви будете розпоро́шені серед країн. Ezekiel 6:9 І ваші врятовані згадають про Мене серед наро́дів, куди бу́дуть за́брані до поло́ну, коли Я зламаю їхнє блудне́ серце, що відпало від Мене, та їхні очі, що пере́люб чинили з своїми божка́ми, і вони самі бу́дуть бри́дитися тих злих речей, що робили, щодо всіх їхніх гидо́т. Ezekiel 6:10 І пізна́ють вони, що Я — Госпо́дь, і що Я не нада́рмо говорив, що вчиню́ їм оцю злу річ! Ezekiel 6:11 Так говорить Господь Бог: Удар своєю долонею й ту́пни ногою своєю, і скажи: Горе за всі злі вчинки Ізраїлевого дому, за які вони попа́дають від меча, голоду та морови́ці! Ezekiel 6:12 Той, хто далекий, помре від морови́ці, а хто близьки́й — впаде від меча, а хто позостане та буде врято́ваний — помре від голоду. І так Я ви́кінчу Свою лютість на них! Ezekiel 6:13 І пізна́єте ви, що Я — Госпо́дь, коли їхні забиті будуть лежати серед їхніх божкі́в навколо їхніх же́ртівників на всякім високім підгі́р'ї, на всіх щита́х гір, і під усяким зеленим деревом, і під усяким густим дубом, на місці, де вони прино́сили приємні пахощі для всіх своїх божкі́в. Ezekiel 6:14 І Я ви́тягну руку Свою на них, і зроблю́ цей Край спусто́шенням та пу́сткою, від пустині аж до Рівли́, по всіх місцях їхнього сиді́ння... І пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“ Ezekiel 7:0
Ezekiel 7:1 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 7:2 „А ти, сину лю́дський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до кра́ю Ізраїлевого: Кіне́ць, надійшов той кінець на чотири окра́йки землі! Ezekiel 7:3 На те́бе тепер цей кінець, і пошлю́ Я на те́бе Свій гнів, і тебе́ розсуджу́ за твоїми доро́гами, і на тебе складу́ всі гидо́ти твої. Ezekiel 7:4 І око Моє над тобою не зми́лується, і милосе́рдя не бу́ду Я мати, бо доро́ги твої Я на тебе складу́, а гидо́ти твої серед тебе зоста́нуть, і пізнаєте ви, що Я — то Господь!“ Ezekiel 7:5 Отак Господь Бог промовляє: „Ось прихо́дить біда на біду́! Ezekiel 7:6 Прихо́дить кінець, прихо́дить кінець, — він збуди́вся на тебе, прихо́дить ось він! Ezekiel 7:7 Надійшла твоя доля для тебе, о ме́шканче кра́ю, приходить цей час, близьки́й той день за́колоту, нема на гора́х крику радости. Ezekiel 7:8 Тепер лютість Свою незаба́ром Я виллю на те́бе, і Свій гнів докінчу́ проти те́бе, і тебе́ осуджу́ за твоїми дорогами, і на те́бе складу́ всі гидо́ти твої! Ezekiel 7:9 І око Моє над тобою не зми́лується, і милосе́рдя не бу́ду Я мати, бо доро́ги твої Я на тебе складу́, а гидо́ти твої серед тебе зали́шаться, — і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь, що карає! Ezekiel 7:10 Ось той день, ось прихо́дить, доля виходить, виро́стає кий, розцвітає пиха, Ezekiel 7:11 розвило́ся наси́льство для ки́я безбожності! Нічого із них не зали́шиться: ані з числе́нности їхньої, ані з їхнього завору́шення, ані з їхньої пишноти́. Ezekiel 7:12 Надходить той час, наближа́ється день. Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жало́бі, — бо сунеться лютість на все многолю́ддя його! Ezekiel 7:13 Бо до про́даного не пове́рнеться вже продаве́ць, хоча б залиши́вся при житті між живими, бо пророцтво про все многолю́ддя їхнє не відмі́ниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцни́ть свого життя. Ezekiel 7:14 Засу́рмлять у су́рму та все приготу́ють, — та не пі́де ніхто на війну́, бо на все многолю́ддя його Моя лютість! Ezekiel 7:15 На вулиці — меч, морови́ця ж та голод — у домі, хто на полі — помре від меча, а хто в місті — зжере́ того голод та мор. Ezekiel 7:16 І врято́вані з них повтікають, і бу́дуть на го́рах, немов голуби́ із долин, — всі бу́дуть стогна́ти, кожен за гріх свій. Ezekiel 7:17 Усі ру́ки осла́бнуть, затремтя́ть, як вода, всі колі́на, Ezekiel 7:18 і вере́тами попідпері́зуються, і покри́є їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх голова́х їхніх — жало́бна та ли́сина. Ezekiel 7:19 Вони повикида́ють на вулицю срі́бло своє, і за ніщо́ їхнє золото стане, — їхнє срі́бло та золото їхнє не буде могти́ врятувати їх удень гніву Господнього, ним не наси́тять своєї душі й свого ну́тра вони не напо́внять, бо їхня провина була перешкодою! Ezekiel 7:20 А гордість вчинили за славну оздо́бу свою́, у ній наробили бовва́нів гидо́ти своєї й обри́джень своїх, тому їм оберну́ Я її на нечистість, — Ezekiel 7:21 і віддам її в руку чужих на грабу́нок, а нечестивим землі — на здобич. Ezekiel 7:22 І обличчя Своє відверну́ Я від них, і вони побезче́стять Мій скарб, і вві́йдуть до нього наси́льники та й побезче́стять його́. Ezekiel 7:23 Зроби ланцюга́, бо земля перепо́внилась правом крива́вим, а місто наси́льством напо́внилось. Ezekiel 7:24 І наведу́ Я найзліших із наро́дів, — і пося́дуть вони доми їхні, і гордість вельмо́жних спиню́, — і свя́тощі їхні побезче́щені бу́дуть! Ezekiel 7:25 Загибіль іде, й вони будуть шукати споко́ю — та не буде його. Ezekiel 7:26 При́йде біда до біди, й буде звістка до звістки, і бу́дуть шукати проро́цтва в пророка, та згине Зако́н у священиків і рада — у ста́рших. Ezekiel 7:27 Цар буде в жало́бі, і стра́хом зодя́гнеться князь, а ру́ки наро́ду землі затремтя́ть. За доро́гами їхніми їм учиню́, і судитиму їх — їхніми суда́ми, і пізна́ють, що Я — то Госпо́дь!“ Ezekiel 8:0
Ezekiel 8:1 І сталося за шостого року, шостого місяця, п'ятого дня місяця сидів я в своє́му домі, а Юдині старші́ сиділи передо мною, — то впала там на мене рука Господа Бога. Ezekiel 8:2 І побачив я, аж ось подо́ба, на вигляд чоловіка: від виду сте́гон його й дололу — огонь, а від сте́гон його й догори — на вигляд ся́йва, ніби палаюча мідь. Ezekiel 8:3 І витягнув Він подобу руки, і взяв мене за волосся моєї голови, а Дух підійняв мене між землею та між небом, і впровадив мене до Єрусалиму в Божих виді́ннях, до входу вну́трішньої брами, зве́рненої на пі́вніч, де місце перебува́ння і́дола, що викли́кує заздрість. Ezekiel 8:4 І ось була там слава Ізраїлевого Бога, як той вид, що я бачив у долині!
Ezekiel 8:5 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, зведи очі свої в напрямі на пі́вніч!“ І звів я очі свої в напрямі на пі́вніч, аж ось з пі́вночі, від брами же́ртівника, був той і́дол за́здрости при вході. Ezekiel 8:6 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, чи ти бачиш, що́ вони ро́блять! Це великі гидо́ти, що Ізраїлів дім робить тут, щоб віддали́тися від Моєї святині! Та ти зно́ву побачиш іще більші гидо́ти“. Ezekiel 8:7 І привів мене до входу подві́р'я, і побачив я, — аж ось дірка в стіні! Ezekiel 8:8 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, прокопа́й дірку в стіні!“ І прокопа́в я в стіні, — аж ось вхід! Ezekiel 8:9 І сказав Він до мене: „Увійди, і побач ті злі гидо́ти, які вони роблять отут!“ Ezekiel 8:10 І ввійшов я й побачив, аж ось усякий вид плазуна́ та огидли́вої звірини́, і всякі божки́ Ізраїлевого дому, накре́слені на стіні навко́ло круго́м. Ezekiel 8:11 А сімдеся́т чоловіка зо старши́х Ізраїлевого дому та Яазанія, Шафанів син, що стояв посеред них, стояли перед ними, і кожен мав у своїй руці свою кади́льницю, і підіймалися па́хощі з хмари кади́ла. Ezekiel 8:12 І сказав Він до мене: „Чи бачив ти, сину лю́дський, що́ роблять Ізраїлеві старші́ в темно́ті, кожен у кімна́тах своїх ідолів? Бо говорять вони: Господь нас не бачить, Господь покинув цей край“. Ezekiel 8:13 І сказав Він до мене: „Ти зно́ву побачиш ще більші гидо́ти, які вони ро́блять“. Ezekiel 8:14 І Він запрова́див мене до входу до брами Господнього дому що на пі́вночі, — аж ось там сидять жінки́, що оплакували Таммуза . Ezekiel 8:15 І сказав Він до мене: „Чи ти бачив, сину лю́дський? Ти зно́ву побачиш гидо́ти ще більші від цих!“ Ezekiel 8:16 І Він запрова́див мене до вну́трішнього подві́р'я Господнього дому. Аж ось при вході до Господнього храму, між притво́ром та між же́ртівником, було біля двадцяти́ й п'яти чоловіка: спи́ни їхні — до Господнього храму, а їхні обличчя — на схід, і вони кла́нялися до сходу, до сонця. Ezekiel 8:17 І сказав Він до мене: „Чи ти бачив, сину лю́дський? Чи легко Юдиному дому, щоб не робити тих гидот, які вони роблять отут? Бо вони напо́внили Край наси́льством, і знову гнівають Мене, й ось вони держать зелені галу́зки при но́сі своїм. Ezekiel 8:18 Тому то й Я зроблю́ з лютістю: око Моє не змилується, і милосердя не буду Я мати. І вони будуть кли́кати сильним голосом в ву́ха Мої, та Я їх не почую!“ Ezekiel 9:0 Ezekiel 9:1 І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: „Набли́зьте кара́телів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні́ знаря́ддя“. Ezekiel 9:2 І ось прийшли шість чоловіка з дороги горі́шньої брами, що зве́рнена на пі́вніч, і кожен мав у своїй руці свої знаря́ддя розбива́ння, а серед них один чоловік був одя́гнений в льняне́, а пи́сарський калама́р був при сте́гнах його. І вони прийшли, і стали при мідяно́му же́ртівнику. Ezekiel 9:3 А слава Ізраїлевого Бога підняла́ся з-над Херуви́ма, що була над ним, до порога дому. І закли́кав Він чоловіка, одя́гненого в льняне́, що пи́сарський калама́р був при сте́гнах його. Ezekiel 9:4 І сказав Господь до нього: „Перейди сере́диною міста, сере́диною Єрусалиму, і зроби зна́ка на чо́лах людей, що зідхають та стогнуть над усіма́ тими гидо́тами, що робляться в його сере́дині“. Ezekiel 9:5 А до інших Він сказав при мені: „Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не зми́луйтеся! Ezekiel 9:6 Старо́го, юнака, і ді́вчину, і дітей та жінок позабива́йте доще́нту, а до кожної люди́ни, що на ній цей знак, не піді́йдете; а зачне́те від Моєї святині“. І зачали́ вони від тих старих людей, що були перед домом. Ezekiel 9:7 І сказав Він до них: „Занечи́стіть цей дім, і напо́вніть подві́р'я тру́пами, і вийдіть!“ І вони повихо́дили, і вбивали в місті. Ezekiel 9:8 І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кли́кав та казав: „О Господи, Боже, чи Ти ви́губиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?“ Ezekiel 9:9 І сказав Він до мене: „Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля напо́внена душогу́бствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить. Ezekiel 9:10 І також Я, — не змилосе́рдиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню доро́гу Я дам на їхню голову!“ Ezekiel 9:11 І ось чоловік, одя́гнений в льняне́, що калама́р був при сте́гнах його, приніс відповідь, кажучи: „Я зробив, як мені наказав Ти!“ Ezekiel 10:0
Ezekiel 10:1 І побачив я, аж ось на небозво́ді, що на голові Херувимів, було щось, як камінь сапфі́р, на вигляд подоби трону бачилося на них. Ezekiel 10:2 І Він промовив до того чоловіка, одя́гненого в льняне́, та й сказав: „Увійди поміж коле́са під Херувимом, і напо́вни свої жмені вугли́нами огню з-поміж Херувимів, і кинь на місто!“ І він увійшов перед моїми очима. Ezekiel 10:3 А Херувими стояли з правого боку дому, коли вхо́див чоловік, і хмара напо́внила вну́трішнє подвір'я. Ezekiel 10:4 І підняла́ся слава Господня з-над Херувима на поріг дому, і напо́внився дім хмарою, а подвір'я напо́внилося сяйвом Господньої слави. Ezekiel 10:5 А шум крил Херувимів був чутий аж до зовнішнього подві́р'я, як голос Бога Всемогу́тнього, коли Він говорить. Ezekiel 10:6 І сталося, коли Він наказав чоловікові, одя́гненому в льняне́, кажучи: „Візьми огонь поміж коле́сами з-під Херувимів“, то той прийшов і став при ко́лесі. Ezekiel 10:7 І Херувим простягнув свою руку з-поміж Херувимів до огню, що поміж Херувимами, і взяв, і дав до жмені одя́гненого в льняне́, а той узяв і вийшов. Ezekiel 10:8 І показалася в Херувимів подоба лю́дської руки під їхніми кри́лами. Ezekiel 10:9 І я побачив, аж ось чотири ко́лесі при Херувимах, по одно́му ко́лесі при кожному Херувимі, а вид тих коле́с, ніби вигляд каменя хризолі́та. Ezekiel 10:10 А їхній вигляд — подоба одна чотирьом їм, як коли б ко́лесо було в ко́лесі. Ezekiel 10:11 В ході́ своїй вони йшли на чотири свої боки, не оберта́лися в ході́ своїй, бо до того місця, куди обе́рнеться голова, за нею йшли вони, не оберта́лися в ході́ своїй. Ezekiel 10:12 А все їхнє тіло, і їхня спи́на, і їхні руки, і їхні кри́ла, і ті коле́са були повні оче́й навколо, всі чотири мали коле́са. Ezekiel 10:13 А ці коле́са були кликані при мені „Ґалґал“. Ezekiel 10:14 А в кожного чотири обличчі: обличчя одно́го — обличчя Херувима, обличчя другого — обличчя люди́ни, а третій — обличчя ле́ва, а четвертий — обличчя орла. Ezekiel 10:15 І підняли́ся ті Херувими. Це та жива істота, яку я бачив на річці Кева́р. Ezekiel 10:16 А коли йшли ті Херувими, то йшли й ті коле́са при них, а коли ті Херувими підіймають свої крила, щоб знятись із землі, не відверта́ються також ті коле́са від них. Ezekiel 10:17 Коли ті ставали, ставали й вони, а коли ті підіймалися, підіймалися й вони, бо в них був дух живої істоти. Ezekiel 10:18 І вийшла слава Господня і з-над порога дому, і стала над Херувимами. Ezekiel 10:19 І підняли́ Херувими свої кри́ла, і зняли́ся з землі на моїх оча́х, коли вони йшли, а ті коле́са побіч них, і стали при вході до схі́дньої брами Господнього дому, а слава Ізраїлевого Бога зверху над ними. Ezekiel 10:20 Це та жива істота, яку я бачив під Богом Ізраїлевим над річкою Кева́р. І я пізнав, що це Херувими. Ezekiel 10:21 У кожного було по чотири обличчі, у кожного — чотири крилі́, а під їхніми кри́лами — подоба лю́дських рук. Ezekiel 10:22 А подоба їхнього обличчя — це ті обличчя, які я бачив над річкою Кева́р, їхній вигляд та вони самі. Кожен ішов просто вперед. Ezekiel 11:0
Ezekiel 11:1 І підійняв мене Дух, і привів мене до схі́дньої брами Господнього дому, що обе́рнена на схід. І ось при вході до брам двадцять і п'ять чоловіка, а серед них бачив я Яазанію, сина Аззурового, та Пелатію, сина Венаїного, князі́в народу. Ezekiel 11:2 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, оце ті люди, що заду́мують кривду, і радять злу раду в цьому місті, Ezekiel 11:3 що говорять: „Не скоро будувати доми́. Воно — казан, а ми — м'ясо“. Ezekiel 11:4 Тому́ пророкуй на них, пророкуй, сину лю́дський!“ Ezekiel 11:5 І зійшов на мене Дух Господній, та й до мене сказав: „Скажи: Так говорить Господь: Отак кажете, доме Ізраїлів, і заміри вашого духа — Я знаю їх. Ezekiel 11:6 Ви намно́жили своїх забитих у цьому місті, і напо́внили його вулиці тру́пами. Ezekiel 11:7 Тому так говорить Госпо́дь Бог: Ваші забиті, що ви їх поклали серед нього, вони те м'ясо, а воно — той каза́н. Та Я ви́проваджу вас із нього! Ezekiel 11:8 Ви боїте́ся меча — і меча наведу́ Я на вас, говорить Господь Бог. Ezekiel 11:9 І ви́проваджу вас із нього, і дам вас у руку чужих, і зроблю́ між вами при́суди! Ezekiel 11:10 Від меча ви попа́даєте; на границі Ізраїля розсуджу́ вас, і ви пізнаєте, що Я — то Господь! Ezekiel 11:11 Воно не буде вам казано́м, і ви не станете в ньому м'ясом. При границі Ізраїля розсуджу́ вас! Ezekiel 11:12 І пізнаєте ви, що Я — Господь, бо за уставами Його ви не ходили, а постано́в Моїх не виконували, але виконували за постано́вами тих наро́дів, що навколо вас“. Ezekiel 11:13 І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер. І впав я на своє обличчя, і закричав сильним голосом та й сказав: „О Господи Боже, Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком!“
Ezekiel 11:14 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 11:15 „Сину лю́дський, брати твої, брати твої — мужі рідні тобі, а ввесь Ізраїлів дім — увесь той, що до них говорили ме́шканці Єрусалиму: Віддалі́ться від Господа, нам даний цей край на володі́ння, Ezekiel 11:16 тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддали́в їх поміж народи, і хоч розпоро́шив їх по края́х, проте буду для них хоч малою святинею в тих края́х, куди вони ввійшли. Ezekiel 11:17 Тому́ скажи: Так говорить Господь Бог: І позбираю Я вас із народів, зберу́ з тих країв, серед яких ви розпоро́шені, і дам вам Ізраїлеву землю. Ezekiel 11:18 І вони вві́йдуть туди, і викинуть з неї усі мерзо́ти її та всі гидо́ти її. Ezekiel 11:19 І дам їм одне серце, і ново́го духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м'яса, Ezekiel 11:20 щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх. І вони стануть Мені народом, а Я буду їм Богом! Ezekiel 11:21 А щодо тих, що їхнє серце ходить за гидо́тами своїми та мерзо́тами своїми, то поверну́ їхню дорогу на їхню голову, говорить Господь Бог“. Ezekiel 11:22 І попідійма́ли Херувими кри́ла свої, а коле́са при них, і слава Ізраїлевого Бога зверху над ними. Ezekiel 11:23 І підняла́ся слава Господня з-над сере́дини міста, і стала на горі, що зо сходу міста. Ezekiel 11:24 І дух підні́с мене, і ввів мене в Халдею до полоня́н у видінні, Духом Божим. І підійняло́ся від мене те виді́ння, яке я бачив. Ezekiel 11:25 І я говорив до полоня́н усі Господні слова, які Він наказав був мені. Ezekiel 12:0
Ezekiel 12:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 12:2 „Сину лю́дський, ти живеш серед дому ворохо́бного, — вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають ву́ха, щоб слухати, та не чують, бо вони дім ворохо́бний. Ezekiel 12:3 А ти, сину лю́дський, пороби́ собі речі для мандрі́вки, і йди на вигна́ння вдень на їхніх оча́х, і пі́деш на вигна́ння з свого місця до іншого місця на їхніх оча́х, може побачать вони, що вони дім ворохо́бности. Ezekiel 12:4 І повино́сиш свої речі, як речі для мандрівки, удень на їхніх оча́х, а ти ви́йдеш увечорі на їхніх оча́х, як виходять вигна́нці. Ezekiel 12:5 На їхніх оча́х пробий собі дірку в стіні, і повино́сиш нею. Ezekiel 12:6 На їхніх оча́х на раме́ні повино́сиш, винесеш поте́мки, закриєш обличчя своє, і не побачиш землі, бо Я поставив тебе зна́ком для Ізраїлевого дому“. Ezekiel 12:7 І зробив я так, як наказано мені: речі свої я повино́сив удень, а ввечорі пробив собі рукою дірку в стіні, по́темки повиносив, — на рамені носив на їхніх оча́х. Ezekiel 12:8 А ра́нком було мені слово Господнє таке: Ezekiel 12:9 „Сину лю́дський, чи ж не сказав до тебе дім Ізраїлів, дім ворохо́бности: Що ти робиш? Ezekiel 12:10 Скажи до них: Так сказав Господь Бог: Це пророцтво про начальника Єрусалиму та ввесь Ізраїлів дім, що в ньому вони. Ezekiel 12:11 Скажи: Я ваш знак. Як зробив Я, так буде зро́блено їм, — пі́дуть на вигна́ння в поло́н! Ezekiel 12:12 А той начальник, що серед них, на рамені буде не́сти по́темки й ви́йде; у стіні проб'ють дірку, щоб вивести його; обличчя своє він закриє, щоб не бачити землі очи́ма. Ezekiel 12:13 І розтягну́ на нього сітку Свою, і він буде схо́плений в па́стку Мою, і відведу́ його до Вавилону, до халдейського кра́ю, та його він не побачить, і там помре. Ezekiel 12:14 А все, що навко́ло нього, його помічники та всі ві́йська його, розпоро́шу на всі вітри́, і витягну за ними меча. Ezekiel 12:15 I пізнають вони, що Я — Госпо́дь, коли розві́ю їх поміж наро́дами та розпоро́шу їх по країнах! Ezekiel 12:16 А нечисле́нних з них людей збережу́ від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповіда́ли про свої гидо́ти серед народів, куди поприхо́дять. І вони пізнають, що Я — Госпо́дь!“ Ezekiel 12:17 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 12:18 „Сину лю́дський, їж свій хліб у дрижа́нні, а воду свою пий у тремті́нні та в журбі́. Ezekiel 12:19 І скажеш до народу цього Кра́ю: Так говорить Господь Бог на ме́шканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: Вони хліб свій в журбі будуть їсти, а воду свою будуть пити в остовпі́нні, бо спустоші́в їхній край від своєї по́вні за наси́лля всіх, що ме́шкають у ньому. Ezekiel 12:20 І поруйнуються насе́лені міста́, а край стане спусто́шенням, і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 12:21 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 12:22 „Сину лю́дський, що це в вас за припові́стка така в Ізраїлевій землі: „Продо́вжаться дні, — і зникне всіляке виді́ння“? Ezekiel 12:23 Тому́ скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Припиню́ Я цю припові́стку, і більше не будуть її припові́сткувати в Ізраїлі, але говори їм: „Набли́зилися оті дні й слово всякого виді́ння“. Ezekiel 12:24 Бо не буде вже жодного марно́го видіння та підле́сливого чарува́ння в Ізраїлевім домі. Ezekiel 12:25 Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно зді́йснене, не відтя́гнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохо́бности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог“. Ezekiel 12:26 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 12:27 „Сину лю́дський, ось говорить Ізраїлів дім: Те виді́ння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи́ він пророкує. Ezekiel 12:28 Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтя́гнуться вже всі слова́ Мої, — яке слово говоритиму, те буде ви́конане, говорить Господь Бог!“ Ezekiel 13:0
Ezekiel 13:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 13:2 „Сину лю́дський, — пророкуй на Ізраїлевих пророків, що пророку́ють, і скажи пророкам, що провіща́ють із власного серця: Послухайте Господнього слова! Ezekiel 13:3 Так говорить Господь Бог: Горе на пророків безумних, що ходять за своїм духом та за тим, чого не бачили! Ezekiel 13:4 Твої пророки, Ізра́їлю, як ті лиси́ці в руї́нах! Ezekiel 13:5 Не ввійшли ви в проло́ми, і не загороди́ли загоро́ди над Ізраїлевим домом, щоб стати на бій Господнього дня. Ezekiel 13:6 Вони бачать марно́ту та фальши́ве чарува́ння, говорячи: „Говорить Госпо́дь“, а Господь не посилав їх, та вони мають наді́ю, що спо́вниться слово. Ezekiel 13:7 Хіба ж не марне́ виді́ння ви бачили, і не фальши́ве чарува́ння ви говорили? А ви кажете: „Говорить Господь“, а Я не говорив! Ezekiel 13:8 Тому́ так говорить Господь Бог: За те, що ви говорите марно́ту, і бачите лжу, тому ось Я проти вас, говорить Господь Бог. Ezekiel 13:9 І буде рука Моя проти пророків, що бачать марно́ту й чару́ють ілжею. Вони не будуть на раді наро́ду Мого, і в пе́репису Ізраїлевого дому не будуть запи́сані, і до землі Ізраїлевої не вві́йдуть. І пізнаєте ви, що Я — Господь Бог! Ezekiel 13:10 Саме за те, що вони впрова́дили наро́д Мій у по́милку, говорячи „мир“, а миру нема. І він будує мура, а вони тинку́ють його будьяким ти́нком. Ezekiel 13:11 Скажи до тих, що тинку́ють будьяким ти́нком, що мур упаде́. Буде дощ заливни́й, і ви, каміння великого гра́ду, впаде́те, і вітер бурхли́вий розва́лить мура. Ezekiel 13:12 І ось стіна впаде́. Чи ж не скажуть вам: Де той тинк, яким ви тинкува́ли? Ezekiel 13:13 Тому так говорить Господь Бог: Я вчиню́, що бурхли́вий вітер вали́тиме в лютості Моїй, і буде дощ заливни́й в Моїм гніві, і камі́ння великого граду в лютості на ви́гублення. Ezekiel 13:14 І розіб'ю́ Я ту стіну́, яку ви обтинкува́ли будьяким ти́нком, і повалю́ її до землі, й ого́литься підва́лина її, і впаде́, і ви загинете в сере́дині його, Єрусалима, і пізнаєте, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 13:15 І докінчу́ Я лютість Свою на стіні́ та на тих, що тинку́ють її якимбудь ти́нком, і скажу́ вам: Немає стіни та її тинкува́льників, Ezekiel 13:16 Ізраїлевих пророків, що пророкува́ли на Єрусалим і бачили для нього виді́ння миру, та немає миру, говорить Госпо́дь!
Ezekiel 13:17 А ти, сину лю́дський, зверни своє обличчя до дочо́к свого наро́ду, що пророку́ють з власного серця, і пророкуй на них, Ezekiel 13:18 та й скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чародійні обв'я́зки на сугло́би рук, і роблять хустки́ на голову всякого зросту, щоб ловити ду́ші. Невже, ло́влячи душі Мого наро́ду, ви свої душі спасете? Ezekiel 13:19 І ви безче́стите Мене в Мого наро́ду за жмені ячме́ню та за кришки́ хліба, забиваючи душі, що не повинні б умирати, та лишаючи при житті душі, що не повинні б жити, своїми обма́нами Моєму наро́дові, що слухають лжу. Ezekiel 13:20 Тому так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я проти ваших чародійних обв'я́зок, ув які ви ловите душі. І позриваю їх із ваших раме́н, і повипуска́ю ті душі, ті душі, що ви ловите, щоб були вільні, як пта́хи. Ezekiel 13:21 І позриваю ваші хустки́, і врятую наро́д Свій з вашої руки, і не будуть вони вже в вашій руці за здо́бич, і пізнаєте ви, що Я — Господь. Ezekiel 13:22 За те, що ви лжею заподі́яли біль серцю праведного, хоч Я не зробив йому бо́лю, і за те, що ви змі́цнюєте руки безбожного, щоб він не відвернувся від своєї злої дороги, щоб спасти́ його при житті, Ezekiel 13:23 тому́ більш не бу́дете бачити марно́ти та не будете віщува́ти, і Я врятую народ Свій з вашої руки, і ви пізнаєте, що Я — Госпо́дь!“ Ezekiel 14:0 Ezekiel 14:1 І прийшли до мене му́жі з Ізраїлевих старши́х, і посідали передо мною. Ezekiel 14:2 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 14:3 „Сину лю́дський, ці му́жі допустили своїх божкі́в у своє серце, а спотика́ння провини своєї поклали перед обличчям своїм. Чи ж можуть вони запи́тувати Мене? Ezekiel 14:4 Тому́ говори з ними, та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що допу́стить своїх божкі́в у своє серце, а спотика́ння провини своєї покладе́ перед обличчям своїм, і при́йде до пророка, тому Я, Господь, відповім, згідно з цим, згідно з многото́ю його божкі́в, Ezekiel 14:5 щоб схопи́ти тих з Ізраїлевого дому за їхнє серце, бо всі вони віддали́лися від Мене через своїх божкі́в! Ezekiel 14:6 Тому́ скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Наверні́ться, і відступі́ть від ваших божкі́в, і від усіх ваших гидо́т відверні́ть свої обличчя! Ezekiel 14:7 Бо кожен чоловік із Ізраїлевого дому або з чужи́нців, що ме́шкають серед Ізраїля, коли відсту́пить від Мене, і допустить своїх божкі́в у своє серце, і покладе спотика́ння своєї провини перед обличчям своїм, і при́йде до пророка, щоб запитати Мене, тому Я, Господь, відповім від Себе. Ezekiel 14:8 І зверну Я лице́ Своє проти цього чоловіка, і вчиню́ його за знака та за припові́стку, і вигублю його з-посеред Свого наро́ду, і пізнаєте ви, що Я — Господь! Ezekiel 14:9 А пророк, коли б був зве́дений, і говорив би слово, — Я, Госпо́дь, зведу́ цього пророка, і простягну руку Свою на нього, і вигублю його з-посеред Свого народу Ізраїлевого! Ezekiel 14:10 І понесу́ть вони свою провину, — яка провина того, хто питається, така буде провина пророка, Ezekiel 14:11 щоб не блуди́в уже Ізраїлів дім від Мене, і не занечи́щувався вже всіма своїми гріхами. І будуть вони Мені наро́дом, а Я буду їм Богом, говорить Госпо́дь Бог!“
Ezekiel 14:12 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 14:13 „Сину лю́дський, коли згріши́ть проти Мене земля, спроневі́рюючи, то Я простягну́ Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод, і ви́гублю з неї люди́ну й скоти́ну. Ezekiel 14:14 А коли б серед неї були три му́жі: Ной, Даниїл та Йов, вони в своїй справедливості врятували б лише свою вла́сну душу, говорить Господь Бог. Ezekiel 14:15 Коли б Я перепрова́див по землі люту звірину́, й обезлю́дніла б вона, і стала б вона спусто́шенням, так що ніхто не прохо́див би нею через ту звірину́, Ezekiel 14:16 то й ці три му́жі серед неї, — як живий Я, — говорить Господь Бог, — не врятують вони ні синів, ні дочо́к! Самі вони будуть врято́вані, а край стане спусто́шенням. Ezekiel 14:17 Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мече́ві сказав: „Пройди по кра́ю, і вигуби з нього люди́ну й скотину“, Ezekiel 14:18 то ці три му́жі серед нього, як живий Я! — говорить Господь Бог, — не врятують синів, ні дочо́к, бо врятуються самі тільки вони! Ezekiel 14:19 Або коли б Я морови́цю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї люди́ну й скоти́ну, Ezekiel 14:20 а Ной, Даниї́л та Йов були б серед неї, — як живий Я! — говорить Господь Бог, — ані сина, ані дочки́ не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою вла́сну душу. Ezekiel 14:21 Бо так говорить Господь Бог: Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі при́суди: меча, і голод, і люту звірину́ та морови́цю, щоб вигубити з нього люди́ну та скоти́ну, Ezekiel 14:22 то все таки зали́шаться в ньому рештки, що будуть ви́проваджені, сини та до́чки. Ось вони вийдуть до вас, і ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і будете потішені за те лихо, що Я навів на Єрусалим, за все, що Я навів був на нього. Ezekiel 14:23 І потішать вони вас, коли ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і пізнаєте, що не нада́рмо зробив Я все, що зробив серед нього, говорить Госпо́дь Бог“. Ezekiel 15:0 Ezekiel 15:1 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 15:2 „Сину лю́дський, чим краще виногра́дове дерево від усякого дерева, та виногра́дна галу́зка, що була́ серед дерев лісови́х? Ezekiel 15:3 Чи ві́зьметься з нього кусок дерева, щоб зробити яку роботу? Чи ві́зьмуть із нього кілка́, щоб повісити на ньому всяку річ? Ezekiel 15:4 Ось воно дане огне́ві на пожертя́. Оби́два кі́нці його поже́р огонь, а сере́дина його надгоріла, — чи надається воно до роботи? Ezekiel 15:5 Як було воно непору́шним воно не надавалося на роботу, що́ ж тепер, коли огонь поже́р його, і воно надгоріло, то ще буде надаватися на роботу? Ezekiel 15:6 Тому так говорить Господь Бог: Як виногра́дове дерево між лісни́ми дере́вами, що Я дав його огне́ві на пожертя́, так дам Я ме́шканців Єрусалиму! Ezekiel 15:7 І оберну́ Я лице Своє проти них, — з одно́го огню вони вийшли, та пожере їх другий огонь. І пізнаєте, ви, що Я — Господь, коли зверну́ Своє лице проти них! Ezekiel 15:8 І віддам цей Край на спусто́шення, за те, що вони спроневі́рилися, говорить Госпо́дь Бог“. Ezekiel 16:0
Ezekiel 16:1 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 16:2 „Сину лю́дський, повідо́м Єрусалим про його гидо́ти, Ezekiel 16:3 та й скажи: Так говорить Господь Бог до дочки́ Єрусалиму: Похо́дження твоє й наро́дження твоє — з кра́ю ханаа́нського, твій батько — аморе́єць, а мати твоя — хітте́янка. Ezekiel 16:4 При твоєму наро́дженні, того дня, як ти народи́лася, не був обрі́заний пупо́к твій, і водою не була ти обмита на очи́щення, ані не була ти посо́лена, ані не була ти спови́та. Ezekiel 16:5 Не зми́лувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою, але́ була ти ви́кинена на відкрите поле, — так мало ціно́вано душу твою в день твойого наро́дження! Ezekiel 16:6 І прохо́див Я повз тебе, і бачив тебе, як ти валя́лася в своїй крові, і сказав Я до тебе: Живи в своїй крові! Так, Я сказав тобі: Живи в своїй крові! Ezekiel 16:7 Рости ж, — зробив Я тебе, як польову́ рости́ну, і ти зросла́ та стала велика, і дійшла ти до найвродливі́шої вро́ди: перса ви́простались, волос твій виріс, а ти була зо́всім нага́! Ezekiel 16:8 І прохо́див Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, — час коха́ння. І простягну́в Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу́, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, — говорить Госпо́дь Бог, — і стала ти Моєю. Ezekiel 16:9 І обмив Я тебе водою, і сполоска́в Я кров твою з тебе, і нате́р тебе оливою. Ezekiel 16:10 І зодягнув тебе різнокольоро́вим, взув тебе в та́хаш, і спови́в тебе в віссо́н, і покрив тебе шо́вком. Ezekiel 16:11 І приоздо́бив тебе оздобою, і дав нараме́нники на руки твої, а ланцюга́ — на шию твою. Ezekiel 16:12 І дав Я носову́ сере́жку до носа твого, і сере́жки на ву́ха твої, а пишну корону на твою го́лову. Ezekiel 16:13 І приоздо́билась ти золотом та срі́блом, а одіж твоя — віссо́н та шовк, і різнокольоро́ве; булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдало́ся тобі досягти царсько́ї гідности! Ezekiel 16:14 І розійшлося ім'я́ твоє поміж наро́дами за твою красу, бо доскона́ла вона, через пишно́ту Мою, яку Я на тебе поклав, — говорить Госпо́дь Бог!
Ezekiel 16:15 І покладалася ти на красу́ свою, і стала розпу́сною через славу свою, і виливала ти розпу́сту свою на кожного перехожого, — його ти була́. Ezekiel 16:16 І бра́ла ти з шат своїх, і робила собі різнокольоро́ві па́гірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде. Ezekiel 16:17 І брала ти речі з пишно́ти своєї, з Мого золота та зо срі́бла Мого, що дав тобі Я, і наробила собі подоб чоловічої статі, — і чинила розпусту із ними. Ezekiel 16:18 І брала ти свою різнокольоро́ву одіж, і покривала їх, а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними. Ezekiel 16:19 А Мій хліб, що давав Я тобі, булку й оливу та мед, що ними годував Я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на лю́бі па́хощі. І сталося це, говорить Господь Бог. Ezekiel 16:20 І бра́ла ти синів своїх та дочо́к своїх, що породила Мені, і прино́сила їх на їжу їм. Чи мало було розпусти твоєї, Ezekiel 16:21 що ти різала дітей Моїх ї давала їм, перепрова́джуючи через огонь для них? Ezekiel 16:22 І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї мо́лодости, коли була наго́ю-пренаго́ю, коли валялася в крові своїй. Ezekiel 16:23 І сталося по всьому тому твоєму злі, — горе, горе тобі! говорить Господь Бог, — Ezekiel 16:24 і побудувала ти собі місця розпу́сти, і пороби́ла собі підви́щення на кожному майда́ні. Ezekiel 16:25 На кожному роздоріжжі побудувала ти свої підви́щення, і знесла́вила красу́ свою, і розхиля́ла ноги свої для кожного перехожого, і побільшувала свою розпусту. Ezekiel 16:26 І чинила ти розпусту з синами Єгипту, з своїми сусідами великотеле́сими, і побільшувала свою розпусту, щоб гніви́ти Мене. Ezekiel 16:27 І ось простягнув Я Свою руку на тебе, і відняв належну частину твою, — і дав тебе на волю твоїх нена́висниць, филисти́мських дочо́к, засоро́млених твоєю нечистою дорогою. Ezekiel 16:28 Бо чинила ти розпусту з синами Ашшуровими, і не могла наси́титись, і блуди́ла з ними, і теж не наси́тилась. Ezekiel 16:29 І побільши́ла ти свою розпусту до купецького кра́ю халдеїв, та теж цим не наси́тилася. Ezekiel 16:30 Як змучилося серце твоє, — говорить Господь Бог, — коли ти робила всі оці вчинки сваві́льної розпусної жінки! Ezekiel 16:31 Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздорі́жжі, а підви́щення своє робила на кожному майда́ні, то не була ти, як блудни́ця, щоб збирати заплату за розпусту, Ezekiel 16:32 але як перелю́бна жінка, що замість свого чоловіка бере собі чужих. Ezekiel 16:33 Усім блудни́цям дають дару́нка, а ти сама давала дару́нки свої всім коха́нцям своїм, і підкупо́вувала їх, щоб прихо́дили до тебе звідусіль на розпусту з тобою. Ezekiel 16:34 І було тобі при твоїй розпусті навпаки́ від інших жіно́к, бо не волочи́лись за тобою, а через те, що ти давала заплату за розпусту, і заплата за розпусту не давалась тобі, то сталось тобі навпаки́. Ezekiel 16:35 Тому то, розпу́снице, послухай Господнього слова: Ezekiel 16:36 Так говорить Господь Бог: За те, що вилива́лась твоя розпуста, і відкрива́лась твоя нагота́ в блудоді́йстві твоїм з твоїми коха́нцями та зо всіма́ божка́ми гидоти твоєї, і за кров синів твоїх, яких ти давала їм, Ezekiel 16:37 тому ось Я позбираю всіх коха́нців твоїх, яким була ти приємна, і всіх, кого ти кохала, ра́зом з тими, кого ти знена́виділа, і зберу́ їх коло тебе знавко́ла, і відкрию їм наготу́ твою, і вони побачать увесь твій сором! Ezekiel 16:38 І засуджу́ тебе при́судом на перелю́бниць та тих, що кров проливають, і дам тебе на кров лютости та за́здрости. Ezekiel 16:39 І віддам тебе в їхню руку, і вони зруйну́ють твоє місце розпусти, і порозва́люють підви́щення твої, і постяга́ють з тебе шати твої, і позабирають пишні вбрання́ твої, і покладуть тебе зо́всім наго́ю. Ezekiel 16:40 І зберуть проти тебе збо́ри, і заки́дають тебе камі́нням, і порубають тебе своїми мечами. Ezekiel 16:41 І попа́лять доми́ твої огнем, і зроблять на тебе при́суди на оча́х багатьох жінок. І зроблю́ Я кінець, щоб не була́ ти розпу́сницею, і ти вже не будеш давати дару́нка за розпусту! Ezekiel 16:42 І заспоко́їться Моя лютість на тебе, і відійде від тебе Моя за́здрість, і Я заспоко́юся, і не буду вже гніватися. Ezekiel 16:43 За те, що ти не пам'ятала про дні своєї мо́лодости, і гніви́ла Мене всім тим, то й Я ось поверну́ дорогу твою на твою го́лову, — говорить Господь Бог, — щоб не чинила ти розпусти після всіх гидо́т своїх! Ezekiel 16:44 Ось кожен припові́стник говоритиме про тебе припові́стку, кажучи: „Яка мати — така її до́нька!“ Ezekiel 16:45 Ти дочка́ своєї матері, що покинула свого чоловіка та своїх синів, і ти сестра своїх сесте́р, що поки́дали своїх чоловіків та своїх синів. Мати ваша хітте́йка, а ваш батько — аморе́єць! Ezekiel 16:46 А старша сестра твоя — Самарі́я та до́чки її, що сидять по ліви́ці твоїй, а сестра твоя, менша від тебе, що сидить по прави́ці твоїй — це Содо́ма та до́чки її. Ezekiel 16:47 А ти хіба не ходила їхніми доро́гами й не робила за їхніми гидо́тами? Мало бракувало, — і зіпсу́лася б ти більше від них на всіх своїх дорогах! Ezekiel 16:48 Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не зробила Содо́ма, сестра твоя, вона та до́чки її, як зробила ти та твої до́чки! Ezekiel 16:49 Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха́, ситість ї́жі та преспокійний спо́кій були в неї та в її дочо́к, а руки́ вбогого та бідного вона не зміцня́ла. Ezekiel 16:50 І запиша́лись вони, і робили гидо́ти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце. Ezekiel 16:51 А Самарі́я не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти побільши́ла гидо́ти свої більш від них, і оправдала сесте́р своїх усіма́ своїми гидо́тами, які ти зробила. Ezekiel 16:52 Тож носи свою га́ньбу ти, що чинила її для своїх сесте́р, через твої гріхи, якими гидоти чинила ти більше за них, вони будуть справедливіші за тебе! І також посоромся, і носи свій сором за твоє всправедли́влення своїх сесте́р! Ezekiel 16:53 І поверну́ Я їхню долю, долю Содоми та дочо́к її, і Самарію та дочо́к її, і поверну́ долю твою серед них, Ezekiel 16:54 щоб носила ти свій сором, і соро́милася всього того, що ти наробила, потіша́ючи їх. Ezekiel 16:55 А твої се́стри, Содома та до́чки її, ве́рнуться до свого попере́днього ста́ну, і Самарі́я та до́чки її ве́рнуться до свого попере́днього стану, і ти та до́чки твої ве́рнетесь до свого попере́днього ста́ну. Ezekiel 16:56 І не була сестра твоя Содо́ма згадувана в у́стах твоїх за днів твоїх го́рдощів, Ezekiel 16:57 поки не відкрилося зло твоє, коли ганьби́ли тебе до́чки Сирії та всіх околиць його, і до́чки филисти́мські пого́рджували тебе звідусі́ль. Ezekiel 16:58 Свою розпусту та гидо́ти свої, — ти їх понесе́ш, говорить Господь. Ezekiel 16:59 Бо так говорить Господь Бог: І зроблю́ Я з тобою, як робила ти, що погорди́ла прися́гою, щоб зламати заповіта. Ezekiel 16:60 І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї мо́лодости, і поставлю тобі заповіта вічного. Ezekiel 16:61 І ти згадаєш про свої дороги й засоро́мишся, коли ти ві́зьмеш сесте́р своїх, старших від тебе, ра́зом з меншими від тебе, і дам їх тобі за дочо́к, але́ не з твого заповіту. Ezekiel 16:62 І відновлю́ Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я — Господь, Ezekiel 16:63 щоб згадала ти й засоро́милася, і не могла більше відкривати уста перед га́ньбою своєю, коли прощу́ тобі все, що ти наробила, говорить Госпо́дь Бог“. Ezekiel 17:0 Ezekiel 17:1 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 17:2 „Сину лю́дський, загадай зага́дку, і склади при́тчу Ізраїлевому домові, Ezekiel 17:3 та й скажи: Так говорить Господь Бог: Великий орел великокри́лий, з широко розго́рненими кри́лами, повний різнокольоро́вого пі́р'я, прилеті́в до Ливану, і взяв верхові́ття ке́дру. Ezekiel 17:4 Чубка́ галу́зок його обірвав, і приніс його до купецького кра́ю, у місті гандлярі́в покла́в його. Ezekiel 17:5 І взяв він з насіння тієї землі, і посіяв його до насінне́вого поля, узяв і засади́в його над великими во́дами, немо́в ту вербу́. Ezekiel 17:6 І воно виросло, і стало гілля́стим виноградом, низькоро́слим, що оберта́в свої галу́зки до нього, а його корі́ння були під ним. І стало воно виноградом, і ви́гнало ві́ття, і пустило галу́зки. Ezekiel 17:7 Та був ще один великий орел, великокри́лий та густопе́рий. І ось той виноград витягнув пожадли́во своє корі́ння на нього, і свої галу́зки пустив до нього, щоб він напоїв його з грядо́к свого заса́дження. Ezekiel 17:8 Він був поса́джений на доброму полі при великих во́дах, щоб пустив галу́зки та приніс плід, щоб став пишним виноградом. Ezekiel 17:9 Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи поведе́ться йому? Чи не ви́рвуть коріння його, і не позрива́ють пло́ду його, так що він засо́хне? Усе зелене галу́ззя його посо́хне, і не треба великого раме́на та числе́нного наро́ду, щоб вирвати його з його корі́ння. Ezekiel 17:10 І ось хоч він заса́джений, — чи поведе́ться йому? Чи всиха́ючи, не всо́хне він, як тільки доторкне́ться його схі́дній вітер? Він усо́хне на грядка́х, де поса́джений“. Ezekiel 17:11 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 17:12 „Скажи ж домові ворохо́бному: чи ви не пізнали, що́ це? Скажи: Ось прийшов вавилонський цар до Єрусалиму, і взяв його царя та його князі́в, і відвів їх до себе до Вавилону. Ezekiel 17:13 І взяв із царсько́го насіння, і склав з ним умову, і ввів його в прися́гу, і забрав поту́жних землі, Ezekiel 17:14 щоб це було царство низьке́, щоб воно не підіймалося, щоб дотримувало його умову, і було їй вірним. Ezekiel 17:15 Але той збунтувався проти нього, послав своїх послів до Єгипту, щоб дали́ йому ко́ней та багато наро́ду. Чи йому поведе́ться? Чи втече́ той, хто робить таке? А коли зламає умову, то чи врятується він? Ezekiel 17:16 Як живий Я, говорить Господь Бог, — у місці царя, який поставив його царем, той, що погорди́в його прися́гою та зламав свою умову з ним, помре в нього в Вавилоні! Ezekiel 17:17 І фарао́н не поможе йому на війні великим ві́йськом та числе́нним наро́дом, коли наси́плють вала та збудують башту, щоб вигубити багато душ. Ezekiel 17:18 І погорди́в він прися́гою, щоб зламати умову, хоч дав був свою руку, і все те зробив, тому́ він не врятується. Ezekiel 17:19 Тому так говорить Господь Бог: Як живий Я, — прися́гу Мою, якою він погорди́в, та умову Мою, яку він зламав, — дам це на його голову! Ezekiel 17:20 І розтягну́ над ним Свою сітку, і буде він схо́плений в па́стку Мою, і спрова́джу його до Вавилону, і розсуджу́ся з ним там за його спроневі́рення, яке він спроневі́рив проти Мене. Ezekiel 17:21 І всі втікачі його з усіх його полків попа́дають від меча, а позосталі будуть розпоро́шені на всі вітри́. І пізнаєте ви, що Я, Господь, говорив! Ezekiel 17:22 Так говорить Господь Бог: І візьму́ Я з верхові́ття високого ке́дру, і дам до землі. З чубка́ галу́зок його вирву тенді́тну, і Сам посаджу́ на високій та стрімкі́й горі. Ezekiel 17:23 На високій горі Ізраїлевій посаджу́ її, і вона випустить галу́зку й принесе́ плід, і стане сильною кедри́ною. І буде пробува́ти під ним усяке птаство, усяке крилате буде перебувати в тіні його галу́зок. Ezekiel 17:24 І пізнають усі польові дере́ва, що Я, Господь, пони́зив високе дерево, повищив дерево низьке́, висушив дерево зелене, і дав розцвісти́ся дереву сухому. Я, Господь, говорив — і вчинив!“ Ezekiel 18:0
Ezekiel 18:1 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 18:2 „Що́ це вам, що ви складаєте припові́стку на Ізраїлеву землю, говорячи: „Батьки їли неспіле, а оско́ма в синів на зуба́х!“ Ezekiel 18:3 Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не бу́дете вже складати тієї припові́стки в Ізраїлі! Ezekiel 18:4 Тож усі душі Мої: як душа ба́тькова, так і душа синова — Мої вони! Душа, що грішить, — вона помре. Ezekiel 18:5 А чоловік, коли він справедливий, і робить право та справедливість, Ezekiel 18:6 на гора́х жертве́нного не їсть, і очей своїх не зводить до божкі́в Ізраїлевого дому, і жі́нки свого ближнього не занечищує, а до жінки в ча́сі її нечистоти́ не набли́жується, Ezekiel 18:7 і ніко́го не тисне, боржникові заста́ву його конче зверта́є, грабу́нку не чинить, хліб свій дає голодному, а голого покриває одежею, Ezekiel 18:8 на ли́хву не дає, а відсотків не бере, від кривди відверта́є руку свою, чинить правдивий суд поміж чоловіком та чоловіком, Ezekiel 18:9 уста́вами Моїми ходить, а прав Моїх дотримує, щоб чинити правду, — справедливий такий конче буде жити, говорить Господь Бог! Ezekiel 18:10 А як поро́дить він сина наси́льника, що кров проливає, і робить хоч тільки одне з того, Ezekiel 18:11 чого він усього того не робив, а також на гора́х жертве́нне їв, і жінку свого ближнього занечи́щував, Ezekiel 18:12 убогого й бідаря́ утискав, грабу́нки чинив, застави боржнико́ві не зверта́в, і до божкі́в зво́див свої очі, гидо́ту робив, Ezekiel 18:13 на ли́хву давав, і відсо́ток брав, — то чи буде він жити? Не буде він жити! Він усі ті гидо́ти чинив, — він мусить конче померти, кров його буде на ньо́му! Ezekiel 18:14 А ось породив він сина, і той побачив усі гріхи свого батька, які той робив, і хоч бачив, та не робив, як той: Ezekiel 18:15 на гора́х жертве́нного не їв, і очей своїх до божкі́в Ізраїлевого дому не зво́див, жінки свого ближнього не занечи́щував, Ezekiel 18:16 і ніко́го не утискав, заста́ви у за́став не брав, і грабунку не чинив, хліб свій голодному давав, а голого одежею покривав, Ezekiel 18:17 від кривди свою руку відверта́в, ли́хви та відсо́тків не брав, права́ Мої чинив, уста́вами Моїми ходив, — такий не помре за провину свого батька, — він конче буде жити! Ezekiel 18:18 Батько ж його, за те, що у́тиском тиснув, грабу́нком грабував брата, і що недобре чинив серед наро́ду свого, то ось він помре за провину свою! Ezekiel 18:19 А скажете ви: „Чому́ той син не поніс провину за батька?“ Але ж син той чинив право та справедливість, дотримував усі устави Мої й виконував їх, — він конче буде жити! Ezekiel 18:20 Та душа, що грішить, вона помре. Син не понесе кари за ба́тькову провину, а ба́тько не понесе за провину си́нову, — справедливість справедливого буде на ньому, а несправедливість несправедливого на тому буде. Ezekiel 18:21 А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх, яких нароби́в, і вико́нував усі устави Мої, і робив право та справедли́вість, — буде конче він жити, не помре! Ezekiel 18:22 Усі його гріхи́, які наробив він, не згадаються йому, — він буде жити в своїй справедливості, яку чинив! Ezekiel 18:23 Чи Я маю вподо́бання в смерті несправедливого? — говорить Господь Бог, — чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив? Ezekiel 18:24 А коли б справедливий відвернувся від своєї справедливости й став робити кривду, — усі ті гидо́ти, які робить несправедливий, то чи такий буде жити? Усі справедливості його, які він робив, не згадаються, — за своє спроневі́рення, що він спроневі́рив, і за гріх свій, що згрішив, за них він помре! Ezekiel 18:25 А ви кажете: „Непра́ва Господня дорога!“ Послухайте но, доме Ізраїлів, чи ж дорога Моя неправа? Чи не ваші дороги неправі? Ezekiel 18:26 Коли б справедливий відверну́вся від своєї справедливости й чинив кривду, і за те помер, то він помре за кривду свою, яку він чинив. Ezekiel 18:27 А коли б несправедливий відвернувся від своєї несправедливости, яку він чинив, і чинив би право та справедливість, він душу свою при житті збереже́. Ezekiel 18:28 І коли б він побачив, і відвернувся від усіх своїх гріхів, які він чинив, то конче буде він жити, не помре! Ezekiel 18:29 А Ізраїлів дім каже: „Непра́ва Господня дорога!“ Чи ж Мої дороги неправі, доме Ізраїлів? Чи ж то не ваші дороги неправі? Ezekiel 18:30 Тому́ буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за дорогами його, говорить Господь Бог. Покайтеся, і відверні́ться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотика́ння! Ezekiel 18:31 Поскида́йте з себе всі ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове́ серце та ново́го духа! І на́що маєте померти, Ізраїлів доме? Ezekiel 18:32 Бо не жадаю Я смерти помира́ючого, говорить Господь Бог, але покайтеся та й живіть! Ezekiel 19:0
Ezekiel 19:1 А ти пісню жало́бну здійми про князі́в Ізраїлевих, Ezekiel 19:2 та й скажи: Яка твоя мати леви́ця: Лягла поміж ле́вів, серед левчукі́в вона ви́кохала левеня́т! Ezekiel 19:3 І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала, левчуко́м воно стало, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер! Ezekiel 19:4 І по́хід розголоси́ли наро́ди на нього, в їхню яму він схо́плений був, і його в ланцюга́х до кра́ю єгипетського відвели́. Ezekiel 19:5 Як леви́ця побачила, що надаре́мно чекає, що пропала наді́я її, то взяла́ вона знову одне із своїх левеня́т, і вчинила його левчуко́м. Ezekiel 19:6 І ходив він між ле́вами й став левчуко́м, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер! Ezekiel 19:7 І він розбивав їхні пала́ти, і руйнував їхні міста́, і від голосу рику його остовпі́ла земля й що на ній! Ezekiel 19:8 Та пастку на нього поста́вили люди знавко́ла з округ, і свою сітку на нього розки́нули, — і він схо́плений був в їхню яму! Ezekiel 19:9 І кинули в клітку його́ в ланцюга́х, і його відвели́ до царя вавилонського, і в тверди́ню його запрото́рили, щоб голос його вже не чувся на го́рах Ізраїлевих. Ezekiel 19:10 Твоя мати, як той виноград у винограднику, поса́дженому над водою, плодю́ча й гілля́ста була́ через во́ди великі. Ezekiel 19:11 І виросли пру́ття міцні́, й надавались на бе́рла воло́дарів, і височі́в між гуща́винами його зріст, — і він показався в своїй висоті́, у числе́нних галу́зках своїх! Ezekiel 19:12 Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена, і вітер зо сходу зсушив її плід,— полама́лися й повисиха́ли вони, а її міцний прут — огонь його зжер. Ezekiel 19:13 А тепер посадили її на пустині, у кра́ї сухому й безві́дному,— Ezekiel 19:14 і вийшов огонь із прута́ її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцно́го пру́та, бе́рла на панува́ння. Це пісня жало́бна, і буде за пісню жало́би вона“. Ezekiel 20:0
Ezekiel 20:1 І сталося за сьомого року, в п'ятому місяці, у десятому дні місяця, поприхо́дили люди з Ізраїлевих старши́х, щоб запитатися в Господа, і посідали передо мною. Ezekiel 20:2 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 20:3 „Сину лю́дський, говори з Ізраїлевими старши́ми та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Чи ви прийшли, щоб запитатися в Мене? Як живий Я, — не відповім вам, говорить Господь Бог! Ezekiel 20:4 Чи ти розсудиш їх, чи ти їх розсудиш, сину лю́дський? Завідо́м їх про гидо́ти їхніх батьків, Ezekiel 20:5 та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я був вибрав Ізраїля, і підні́с Свою руку до насіння Якового дому, і відкрився їм в єгипетському кра́ї, і підні́с Свою руку до них, говорячи: „Я Господь, Бог ваш“, Ezekiel 20:6 того дня Я підні́с Свою руку до них, щоб вивести їх з єгипетського кра́ю до Кра́ю, що Я вислідив для них, що тече молоком та медом, що він окра́са для всіх країв. Ezekiel 20:7 І сказав Я до них: Відкидайте кожен гидо́ти від оче́й своїх, і не занечищуйтеся божка́ми Єгипту. Я — Господь, Бог ваш! Ezekiel 20:8 Та були вони ворохо́бні проти Мене, і не хотіли слухатися Мене, не відкидали кожен гидо́т від очей своїх, і не покинули єгипетських божкі́в. І поду́мав Я, що виллю на них Свою Лютість, що докінчу́ на них Свій гнів посеред єгипетського кра́ю. Ezekiel 20:9 І зробив Я ради Свого Йме́ння, щоб воно не безче́стилося на оча́х тих наро́дів, що вони серед них, що Я відкрився їм на їхніх оча́х, щоб вивести їх з єгипетського кра́ю. Ezekiel 20:10 І вивів Я їх з єгипетського кра́ю, і спровадив їх до пустині. Ezekiel 20:11 І дав їм постанови Свої, і познайо́мив їх з постано́вами Моїми, які коли чинитиме люди́на, то житиме ними. Ezekiel 20:12 I також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізна́ти, що Я Господь, що освя́чує їх. Ezekiel 20:13 Та став ворохо́бним проти мене Ізраїлів дім на пустині, — уставами Моїми не ходили вони, і повідкида́ли Мої постанови, які коли чинить люди́на, то житиме ними, а суботи Мої дуже зневажа́ли. Тому́ Я сказав був, що виллю лютість Свою на них на пустині, щоб ви́губити їх. Ezekiel 20:14 Та зробив Я ради Ймення Свого, щоб воно не зневажалося на оча́х тих народів, що на їхніх очах Я вивів їх. Ezekiel 20:15 Але й Я, прирікаючи, підні́с їм Свою руку на пустині, що не впрова́джу їх до кра́ю, якого Я дав, що тече молоком та медом, що окра́са він для всіх країв, Ezekiel 20:16 за те, що постанови Мої вони відки́нули, а устави Мої — не ходили вони ними, і суботи Мої зневажали, бо за своїми божка́ми ходило їхнє серце. Ezekiel 20:17 І зми́лувалось Моє око над ними, щоб не нищити їх, і не зробив Я з ними кінця́ на пустині. Ezekiel 20:18 І сказав Я їхнім синам на пустині: Уставами ваших батьків не ходіть, і постанов їхніх не перестерігайте, і божка́ми їхніми не занечи́щуйтесь! Ezekiel 20:19 Я — Господь, Бог ваш, уставами Моїми ходіть, і постанови Мої перестеріга́йте й виконуйте їх. Ezekiel 20:20 І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я — Господь, Бог ваш! Ezekiel 20:21 Та стали ворохо́бні ті сини проти Мене, — уставами Моїми не ходили, а постанов Моїх не перестерігали, щоб виконувати їх, які коли робить люди́на, то житиме ними, і суботи Мої зневажали. І поду́мав Я був, що виллю лютість Свою на них, щоб заспоко́їти гнів Мій на них на пустині. Ezekiel 20:22 І відвернув Я Свою руку, і зробив ради Ймення Свого, щоб не зневажати його на оча́х тих наро́дів, що на їхніх очах Я їх вивів. Ezekiel 20:23 Та й Я, прирікаючи, підні́с їм Свою руку на пустині, щоб розпоро́шити їх серед наро́дів і порозсипа́ти їх по края́х, Ezekiel 20:24 за те, що постанов Моїх не чинили, і устави Мої відкинули, а суботи Мої зневажали, і до божків своїх батьків були їхні очі. Ezekiel 20:25 І тому Я дав їм мати устави недобрі, і постанови, що не будуть вони жити ними. Ezekiel 20:26 І занечи́стив Я їх їхніми дару́нками, перепрова́дженням через огонь кожного, хто відкриває утро́бу, щоб спусто́шити їх, щоб пізнали вони, що Я — Господь! Ezekiel 20:27 Тому говори до Ізраїлевого дому, сину лю́дський, і скажи до них: Так говорить Господь Бог: Ще оцим зневажали Мене батьки ваші, коли спроневі́рилися проти Мене: Ezekiel 20:28 коли Я ввів їх до кра́ю, що про нього, прирікаючи, підно́сив Я Свою руку дати його їм, то коли вони бачили всякий високий па́гірок і всяке густе дерево, то прино́сили там свої жертви, і давали там свої дари, що гніви́ли Мене, і складали там свої любі па́хощі, і прино́сили там свої литі жертви. Ezekiel 20:29 І сказав Я до них: Що́ це за висота, що ви ходите туди? І зветься вона Бама́ аж до цього дня. Ezekiel 20:30 Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Чи ви будете занечи́щуватися дорогою своїх батьків і будете ходити в розпусті за гидо́тами їхніми? Ezekiel 20:31 А прино́шенням ваших да́рів, перепрова́дженням ваших синів через огонь ви занечи́щуєтеся при всіх ваших божка́х аж до сьогодні. А ви хочете питати Мене, Ізраїлів доме? Як живий Я, говорить Господь Бог, — не дам Я вам відповіді! Ezekiel 20:32 А що входить вам на серце, зо́всім не станеться те, що ви говорите: „Будемо, як інші наро́ди, як племе́на кра́ю, служити дереву та каменю“. Ezekiel 20:33 Як живий Я, говорить Господь Бог, — рукою поту́жною й ви́тягненим раме́ном та вили́ваною лютістю буду царюва́ти над вами!
Ezekiel 20:34 І ви́веду вас із тих наро́дів, і позбираю вас із тих краї́в, де ви розпоро́шені рукою поту́жною й ви́тягненим раме́ном та вили́ваною лютістю. Ezekiel 20:35 І заведу́ вас до пустині народів, і буду там судитися з вами лицем до лиця, — Ezekiel 20:36 як судився Я з вашими батьками на пустині єгипетського кра́ю, так буду судитися з вами, говорить Господь Бог! Ezekiel 20:37 І проведу́ вас під па́лицею, і введу́ вас у зв'язо́к заповіту. Ezekiel 20:38 І повибираю з вас бунтівникі́в та тих, що грішать проти Мене, повипрова́джую їх з кра́ю їхнього пробува́ння, і до Ізраїлевої землі вже не вві́йдуть вони! І пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 20:39 А ви, Ізраїлів доме, так говорить Господь Бог: Кожен ідіть, служіть своїм божка́м! Але потім ви напевно бу́дете слухатися Мене, і святого Ймення Мого ви вже не знева́жите своїми дару́нками та своїми божка́ми. Ezekiel 20:40 Бо на Моїй святій горі, на високій Ізраїлевій горі, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені ввесь Ізраїлів дім, увесь він, що в краю́, там Я їх уподо́баю Собі, і там зажадаю ваших прино́шень і первопло́дів ваших прино́шень у всіх ваших святощах! Ezekiel 20:41 Лю́бими па́хощами вподо́баю Собі вас, коли вас ви́веду з наро́дів, і зберу́ вас із тих країв, де ви розпоро́шені, і буду Я святитися між вами на оча́х усіх поган. Ezekiel 20:42 І пізнаєте ви, що Я — Господь, коли впрова́джу вас до Ізраїлевої землі, до того кра́ю, що про нього, прирікаючи, підні́с Я Свою руку дати його вашим батька́м. Ezekiel 20:43 І згадаєте там свої дороги, і всі свої вчинки, якими ви занечи́стилися, і почуєте оги́дження перед самими собою за всі ваші ли́ха, які наробили. Ezekiel 20:44 І пізна́єте, що Я — Господь, коли Я чинитиму з вами ради Ймення Свого, а не за вашими злими дорогами та за вашими зіпсутими вчи́нками, доме Ізраїлів, говорить Господь Бог“. Ezekiel 21:0 Ezekiel 21:1 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 21:2 „Сину лю́дський, зверни обличчя своє в напрямі на пі́вдень, і крапай словами на полу́день, і пророкуй на ліс півде́нного поля. Ezekiel 21:3 І скажи до південного лісу : Послухай Господнього слова: Так говорить Господь Бог: Ось у тобі запалю́ Я огонь, і поїсть він у тебе кожне дерево зелене, і кожне дерево сухе; полум'я́ний огонь не погасне, і будуть попа́лені ним всі простори від пі́вдня до пі́вночі. Ezekiel 21:4 І побачить кожне тіло, що Я, Господь, розпалив його, і він не погасне!“ Ezekiel 21:5 І сказав я: „О Господи, Боже, вони мені кажуть: Чи він не говорить самі тільки при́тчі?“
Ezekiel 21:6 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 21:7 „Сину лю́дський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву. Ezekiel 21:8 І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з пі́хви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого. Ezekiel 21:9 Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому́ вийде Мій меч проти кожного тіла від пі́вдня на пі́вніч. Ezekiel 21:10 І кожне тіло пізнає, що Я, Господь, витяг меча Свого з пі́хви його, — уже не ве́рнеться він! Ezekiel 21:11 А ти, сину лю́дський, стогни́, ніби мав би ти зла́мані сте́гна, і гірко стогни́ на їхніх оча́х! Ezekiel 21:12 І буде, коли тобі скажуть: „Чого то ти сто́гнеш?“ то скажеш: На звістку, що йде, — і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайду́ться водою! Оце при́йде та станеться, каже Господь Бог“. Ezekiel 21:13 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 21:14 „Сину лю́дський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, — наго́стрений він та блиску́чий! Ezekiel 21:15 Щоб прино́сити жертву — наго́стрений він, щоб блищати — він був поліро́ваний. Хіба бу́демо радіти? Хіба жезло сина Мого легкова́жить усякеє дерево? Ezekiel 21:16 І дали його ви́полірувати, щоб узяти в долоню. Це наго́стрений меч, і він поліро́ваний, щоб дати його в руку вбивця. Ezekiel 21:17 Кричи та реви, сину лю́дський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, — їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по сте́гнах! Ezekiel 21:18 Та він уже ви́пробуваний. Та що ж тепер, коли йому же́зло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог. Ezekiel 21:19 А ти, сину лю́дський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подво́їться та потро́їться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружля́є довкола них. Ezekiel 21:20 Щоб стопи́лося серце й полягло́ якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різани́ну меча. О горе, — він справді зро́блений блискучим, ви́поліруваним на різани́ну! Ezekiel 21:21 Об'єднайся, право́руч іди, зверни ліво́руч, іди, куди тільки зве́рнене буде ві́стря твоє. Ezekiel 21:22 І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспоко́ю. Я, Господь, це прорік!“ Ezekiel 21:23 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 21:24 „А ти, сину лю́дський, признач собі дві дорозі, якими прибу́де меч вавилонського царя. Вони ви́йдуть оби́дві із кра́ю одно́го, а ти вистругай дороговка́зну руку, на початку дороги до міста її ви́стругай. Ezekiel 21:25 Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим. Ezekiel 21:26 Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на поча́тку двох доріг. Щоб ворожити ча́рами, трясе він стрі́лами, питає домашніх божків, розглядає печі́нку. Ezekiel 21:27 У правиці його був чар „на Єрусалим“, щоб поставити муроло́ми, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос о́криком, щоб поставити муроло́ми на брами, щоб наси́пати вала, щоб збудувати башту. Ezekiel 21:28 Але буде це їм в їхніх оча́х, як чарува́ння марно́тне, буде для них заприся́ження прися́гами, та він згадає провину, щоб були вони схо́плені. Ezekiel 21:29 Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб ба́чені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, — у ворожі руки схо́плені бу́дете! Ezekiel 21:30 А ти, недостойний, несправедливий кня́зю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінце́вої, Ezekiel 21:31 так говорить Господь Бог: Зняти заво́я й скинути корону! Це не зоста́неться так, — піднесе́ться низьке́, а високе пони́зиться! Ezekiel 21:32 Руїною, руїною, руїною покладу́ його! Та цього не станеться, аж поки не при́йде Той, Хто має право, — і Я Йому дам! Ezekiel 21:33 А ти, сину лю́дський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню га́ньбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різани́ну, блискучий, щоб блищав, як та бли́скавка, — Ezekiel 21:34 для тебе бачили обма́нні виді́ння, пророкували для тебе неправду, — щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день при́йде в час кари кінце́вої. Ezekiel 21:35 Верни ж меча до пі́хви його! У місці, де ство́рений ти, у краю́ похо́дження твого осуджу́ Я тебе! Ezekiel 21:36 І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересе́рдя Свого на тебе дмухну́, і дам тебе в руку людей зухва́лих, які зни́щення замишляють ! Ezekiel 21:37 Ти станеш огне́ві на ї́жу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це! Ezekiel 22:0 Ezekiel 22:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 22:2 „А ти, сину лю́дський, чи будеш судити, чи суди́тимеш ти місто крови? І завідо́м його про всі гидо́ти його, Ezekiel 22:3 та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Місто проливає кров у своїй сере́дині, щоб прийшов його час, і робить божкі́в собі, щоб занечи́щуватися! Ezekiel 22:4 Кров'ю, що ти проливала, о дочко Єрусалиму, грішила ти, а божка́ми, яких ти робила, занечи́стилася, і набли́зила свої дні, і прийшла аж до своїх ро́ків. Тому дам тебе наро́дам на га́ньбу, і на посміхо́висько для всіх країв! Ezekiel 22:5 Близькі та далекі від тебе насміхаються з тебе, нечистойме́нна, багатозаколо́тна! Ezekiel 22:6 Ось Ізраїлеві князі, кожен за раме́ном своїм, були́ в тебе, щоб кров проливати. Ezekiel 22:7 Батька та матір у тебе легкова́жать, чужи́нцеві роблять у́тиск серед тебе, сироту та вдову пригнічують у тебе. Ezekiel 22:8 Моїми свя́тощами ти погорджуєш, а суботи Мої зневажаєш. Ezekiel 22:9 У тебе є накле́пники, щоб кров проливати, і на па́гірках їдять у тебе, розпусту чинять серед тебе. Ezekiel 22:10 Наготу́ батька в тебе відкривають, жінку, у ча́сі її місячної нечистоти́, безчестять у тебе. Ezekiel 22:11 І один робить гидо́ту з жінкою свого ближнього, а той занечищує розпустою невістку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку́ батька свого́. Ezekiel 22:12 Пі́дкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, ли́хву та відсо́тка береш ти й ошу́куєш у́тиском ближніх своїх. А Мене ти забуваєш, говорить Господь Бог. Ezekiel 22:13 І ось сплесну́в Я руками Своїми за твою кривду, яку ти робила, та за кровопролиття́ твої, що були в тебе. Ezekiel 22:14 Чи всто́їть твоє серце, чи будуть міцні́ твої руки на ті дні, що Я буду з тобою чинити? Я, Господь, говорив це й зробив! Ezekiel 22:15 І розпоро́шу тебе серед наро́дів, і розси́плю тебе по края́х, і викину твою нечистість із тебе. Ezekiel 22:16 І станеш ти збезче́щеною через себе на оча́х народів, і пізнаєш, що Я — Госпо́дь!“
Ezekiel 22:17 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 22:18 „Сину лю́дський, дім Ізраїлів став мені за жу́желицю; усі вони мідь, і ци́на, і залізо, і о́ливо в сере́дині го́рна, жу́желицею срі́бла сталися. Ezekiel 22:19 Тому так говорить Господь Бог: За те, що всі ви стали жу́желицею, тому ось Я позбираю вас до сере́дини Єрусалиму. Ezekiel 22:20 Як збирають срі́бло, і мідь, і залізо, і о́ливо, і цину до сере́дини го́рна, щоб дмухати на нього огнем, щоб розтопи́ти, — так зберу́ у Своїм гніві та в люті Своїй, і покладу́, і розтоплю́ вас! Ezekiel 22:21 І позбираю вас, і дмухну́ на вас огнем Свого гніву, і ви будете розто́плені в сере́дині його. Ezekiel 22:22 Як розто́плюється срібло в сере́дині го́рна, так бу́дете розто́плені ви в сере́дині його, і пізна́єте, що Я, Господь, вилив гнів Свій на вас!“ Ezekiel 22:23 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 22:24 „Сину лю́дський, скажи до неї: Ти земля неочи́щена, у дні гніву доще́м не поли́тая! Ezekiel 22:25 Змо́ва її пророків серед нього, як реву́чий лев, що здо́бич шматує: жеру́ть душу, маєток та багатство забирають, прибі́льшують уді́в її в сере́дині її. Ezekiel 22:26 Священики її ламають Зако́на Мого, і зневажаю́ть Мої святощі, не розрізняють між святим та несвятим, і не оголошують різни́ці між нечистим та чистим, і від субіт Моїх закривають свої очі. І був Я знева́жений серед них. Ezekiel 22:27 Князі́ її в сере́дині її, немов ті вовки́, що здо́бич шмату́ють, щоб розливати кров, щоб губити ду́ші ради ко́ристи. Ezekiel 22:28 А пророки її все замазують болотом, бачать марно́ту, і чару́ють собі неправдою, вони кажуть: „Так говорить Господь Бог“, а Господь не говорив. Ezekiel 22:29 Наро́ди Кра́ю тиснуть у́тиском та грабують грабунком, а вбогого та бідака́ гно́блять, а чужи́нця тиснуть у безправ'ї. Ezekiel 22:30 І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загоро́ду, і став би в ви́ломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, — та Я не знайшов! Ezekiel 22:31 І Я вилив на них Свій гнів, огнем пересе́рдя Свого повигу́блював їх, їхню дорогу Я дав на їхню го́лову, каже Господь Бог“. Ezekiel 23:0 Ezekiel 23:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 23:2 „Сину лю́дський, були собі дві жінки, до́чки однієї матері. Ezekiel 23:3 І чинили вони в Єгипті розпусту, у своїй мо́лодості чинили розпусту, — там почавлені їхні гру́ди, там зама́цані їхні пе́рса дівочі. Ezekiel 23:4 А їхні іме́на: Ого́ла — старша та Оголи́ва — сестра її. І стали вони Мої, і породили синів та дочо́к. А їхні іме́на: Самарія — Огола, а Єрусалим — Оголи́ва. Ezekiel 23:5 І стала розпусною Огола, бувши Моєю, і кохалася з своїми коха́нцями, з асирі́янами, хто був їй близьки́й, Ezekiel 23:6 що їхнє убра́ння — блаки́ть, намісники та заступники вони, усі вони — юнаки́ вродли́ві, ве́ршники, що гарцюють на ко́нях. Ezekiel 23:7 І дала вона свою розпусту їм, що всі вони добі́рні Ашшу́рові сини, і всіма́, яких кохала, і всіма́ своїми божка́ми була вона занечищена. Ezekiel 23:8 Та не відкида́ла вона своєї розпусти й від єги́птян, бо вони лежали з нею в її мо́лодості, і вони стискали дівочі її пе́рса, і виливали свою розпусту на неї. Ezekiel 23:9 Тому й дав Я її в руку її коха́нків, у руку Ашшу́рових синів, що з ними кохалась вона. Ezekiel 23:10 Вони відкрили її наготу, позабирали синів її та дочо́к її, а її забили мечем, І стала вона неславним ім'я́м для жінок, і при́суди зробили на ній. Ezekiel 23:11 А сестра її Оголива бачила це, але вчинила любов свою гіршою від неї, а розпусту свою — більшою від розпусти своєї сестри. Ezekiel 23:12 Вона кохалася з синами Ашшуровими, з близьки́ми їй намісниками та заступниками, досконало зодя́гненими, з верхівця́ми, що гарцю́ють на ко́нях, усі вони — юнаки́ вродливі. Ezekiel 23:13 І побачив Я, що вона обезче́щена, що доро́га одна їм обо́м. Ezekiel 23:14 Та вона ще додала до розпусти своєї, бо коли побачила му́жів, ви́різьблених на стіні, зобра́ження халдеїв, кре́слених і запущених червони́лом, Ezekiel 23:15 підпере́заних поясом по сте́гнах своїх, вони з опадаючим заво́єм на голові їхній, усі вони на вигляд військо́ві старши́ни, подоба синів вавилонських, Халдея — край наро́дження їхнього, Ezekiel 23:16 то пожадала вона їх через сам погляд оче́й своїх, і послала посланці́в по них, до Халдеї. Ezekiel 23:17 І прийшли до неї сини Вавилону на ложе любовне, і занечи́стили її своєю розпустою, і вона занечи́стилася ними, — і відверну́лася душа її від них. Ezekiel 23:18 І відкрила вона розпусту свою, і відкрила свою наготу́, тому відверну́лася душа Моя від неї, як відверну́лася душа Моя від її сестри. Ezekiel 23:19 І побільши́ла вона розпусту свою на згадку днів своєї мо́лодости, коли чинила розпусту в єгипетському кра́ї. Ezekiel 23:20 І жадала вона собі на коха́нців тих, що їхня плоть — плоть ослина, а їхня по́хіть — похіть жеребця́. Ezekiel 23:21 І згадала ти розпусту своєї мо́лодости, коли єги́птяни стискали груди твої ради перс твоєї мо́лодости. Ezekiel 23:22 Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось Я збуджу́ коха́нців твоїх на тебе, що від них відверну́лася душа твоя, і спрова́джу їх на тебе з довкі́лля, — Ezekiel 23:23 синів Вавилону, і всіх халдеїв, Пекод, і Шоа, і Коа, і всіх синів Ашшурових з ними, уродли́ві то юнаки́, усі вони — начальники та заступники, військо́ві старши́ни та славні, усі вони гарцюють на ко́нях. Ezekiel 23:24 І при́йдуть на тебе з пі́вночі, з колесни́цями та з коле́сами, та зо збором наро́дів; щита́ великого й щита́ мало́го та шоло́ми покладуть проти тебе навко́ло. І дам їм право, і вони засудять тебе за своїми правами. Ezekiel 23:25 І зверну́ Я лютість Свою на тебе, і вони зроблять з тобою в гніві: пообтина́ють носа твого́ та ву́ха твої, а що поли́шиться в тебе, від меча упаде́. Вони позабирають синів твоїх та дочо́к твоїх, а що зали́шиться в тебе, буде пожерте огнем. Ezekiel 23:26 І постягають із тебе шати твої, і позабирають речі пишно́ти твоєї. Ezekiel 23:27 І спиню́ Я розпусту твою в тебе, і розпусту твою з єгипетського кра́ю, і ти не зведе́ш очей своїх на них, а про Єгипта вже не згадаєш. Ezekiel 23:28 Бо так говорить Господь Бог: Ось Я даю тебе в руку того, кого ти знена́виділа, у руку тих, що від них відверну́лася душа твоя. Ezekiel 23:29 І зроблять з тобою в не́нависті, і ві́зьмуть здобу́ток твій, і поставлять тебе наго́ю та голою, і буде відкрита нагота́ пере́любу твого, і розпуста твоя та твій блуд. Ezekiel 23:30 Будуть робити це тобі за твоє ході́ння в розпусті з наро́дами, за те, що ти збезче́стилась їхніми божка́ми. Ezekiel 23:31 Дорогою своєї сестри ти ходила, тому дам її ке́ліха в твою РУку. Ezekiel 23:32 Так говорить Господь Бог: Ке́ліха своєї сестри ти вип'єш, глибокого та широкого; станеш за жарт та за посміхо́висько, — це багатомістки́й ке́ліх. Ezekiel 23:33 П'янством та смутком будеш напо́внена, — буде це ке́ліх спусто́шення й ро́зруху, ке́ліх твоєї сестри Самарії. Ezekiel 23:34 І ти вип'єш його, і витягнеш усе, а чере́п'я його порозбиваєш, і пе́рса свої порозрива́єш, бо це Я говорив, каже Господь Бог. Ezekiel 23:35 Тому так говорить Господь Бог: Через те, що ти забула Мене, і кинула Мене за спи́ну свою, то й ти носи розпусту свою та свій блуд! Ezekiel 23:36 І сказав Господь до мене: „Сину лю́дський, чи будеш судити Оголу та Оголиву? То викажи їм їхні гидо́ти! Ezekiel 23:37 Бо вони пере́люб чинили, і кров на їхніх руках, і з божка́ми своїми пере́люб чинили, і також синів своїх, яких породили Мені, перепрова́джували через огонь для них на ї́жу. Ezekiel 23:38 Ще оце чинили Мені: Занечи́стили святиню Мою того дня, і суботи Мої знева́жили. Ezekiel 23:39 А коли вони різали синів своїх для своїх божкі́в, то прихо́дили до Моєї святині того дня, щоб збезче́стити її, і оце так робили вони в сере́дині Мого дому. Ezekiel 23:40 А що більше, — посилали до мужів, що зда́лека прихо́дять, що до них був по́сланий послане́ць, і ось поприхо́дили ті, що для них ти вмилася, нафарбува́ла блаки́том очі свої й оздобою приоздо́билася. Ezekiel 23:41 І сіла ти на дорогоцінному ліжку, а перед ним накритий стіл, і поклала на ньому кадило Моє та оливу Мою. Ezekiel 23:42 І голос заспоко́єної товпи лунав при ньому, і до мужів тієї товпи спрова́джували ще п'я́них з пустині, і давали нараме́нники на їхні руки та пишні корони на їхні го́лови. Ezekiel 23:43 І сказав Я до тієї, що в'я́нула від пере́любу: Буде тепер вона ще далі чинити розпу́сту? Ezekiel 23:44 І прийшли до неї, як прихо́дять до блудни́ці, так прихо́дили до Оголи та Оголиви, розпу́сних жіно́к. Ezekiel 23:45 А люди справедливі — вони розсудять їх правом про тих, що чинять пере́люб, та правом про тих, що кров проливають, бо вони чинять пере́люб, і кров на їхніх рука́х. Ezekiel 23:46 Бо так говорить Господь Бог: Скли́кати б на них збори, і дати їх на страх та на здо́бич! Ezekiel 23:47 І збори заки́дають їх камі́нням, і порозсіка́ють їх своїми меча́ми, синів їхніх та їхніх дочо́к повбивають, а їхні доми попа́лять огнем. Ezekiel 23:48 І спиню́ Я розпусту в Краю́, і буде наука всім жінка́м, і вони не будуть робити такого, як ваша розпуста! Ezekiel 23:49 І покладуть вони вашу розпусту на вас, і ви будете носити гріхи ваших божкі́в. І ви пізнаєте, що Я — Господь Бог!“ Ezekiel 24:0
Ezekiel 24:1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке: Ezekiel 24:2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. Ezekiel 24:3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього. Ezekiel 24:4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними. Ezekiel 24:5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його. Ezekiel 24:6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к! Ezekiel 24:7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. Ezekiel 24:8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́. Ezekiel 24:9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я! Ezekiel 24:10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть. Ezekiel 24:11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. Ezekiel 24:12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю! Ezekiel 24:13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі. Ezekiel 24:14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“
Ezekiel 24:15 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 24:16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя. Ezekiel 24:17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“. Ezekiel 24:18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. Ezekiel 24:19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш? Ezekiel 24:20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: Ezekiel 24:21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча. Ezekiel 24:22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти. Ezekiel 24:23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного. Ezekiel 24:24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог. Ezekiel 24:25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, — Ezekiel 24:26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха. Ezekiel 24:27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“ Ezekiel 25:0 Ezekiel 25:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 25:2 „Сину лю́дський, зверни́ своє обличчя до Аммо́нових синів, і пророкуй на них. Ezekiel 25:3 І скажеш Аммо́новим синам: Послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог: За те, що ти говориш „Ага!“ про Мою святиню, бо вона збезче́щена, і про Ізраїлеву землю, бо спусто́шена, і про Юдин дім, бо пішов у поло́н, Ezekiel 25:4 тому́ ось Я дам тебе синам сходу на спа́док, і поставлять вони в тебе ша́тра свої, і зроблять у тебе місця́ свого пробува́ння. Вони будуть їсти твій плід, і вони будуть пити твоє молоко. Ezekiel 25:5 І дам я Раббу на ста́йню для верблю́дів, а Аммонових синів на лі́гво отари, і ви пізнаєте, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 25:6 Бо так Господь Бог промовляє: За твоє пле́скання рукою, і твоє тупотіння ногою, і що в душі ті́шишся ти всією своєю пого́рдою до Ізраілевої землі, Ezekiel 25:7 тому́ ось Я витягну Свою руку на тебе, і дам тебе на здо́бич для наро́дів, і витну тебе з наро́дів, і ви́гублю тебе з краї́в, знищу тебе, і пізнаєш, що Я — Госпо́дь!
Ezekiel 25:8 Так сказав Господь Бог: За те, що Моа́в та Сеїр говорять: „Ось Юдин дім — як усі наро́ди“, Ezekiel 25:9 тому ось Я відкрию Моа́вове узбіччя від міст, від його міст, від його кінця́, пишно́ту землі: Бен-Гаєшімот, Баал-Меон аж до Кір'ятаїму. Ezekiel 25:10 Я дам його на спа́док для синів сходу ра́зом з синами Аммо́новими, щоб не згадувались Аммонові сини серед наро́дів. Ezekiel 25:11 А над Моавом зроблю́ при́суди, і пізнають вони, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 25:12 Так говорить Господь Бог: За те, що Едо́м мстився мстою над Юдиним домом, і тяжко гріши́ли, через те, що мсти́лися над ними, Ezekiel 25:13 тому так говорить Господь Бог: І витягну Я руку Свою на Едо́ма, і витну з нього люди́ну й скоти́ну, і вчиню́ його руїною, — від Теману й аж до Дедану вони попа́дають від меча! Ezekiel 25:14 І дам Я Свою по́мсту над Едомом у руку Мого народу Ізраїля, і вчиню́ в Едомі за гнівом Своїм, за лютістю Своєю, і зазнають вони Моєї по́мсти, говорить Господь Бог! Ezekiel 25:15 Так говорить Господь Бог: За те, що филисти́мляни чинили в по́мсті, і мстилися мстою через пого́рду в душі, щоб нищити в вічній не́нависті, Ezekiel 25:16 тому так говорить Господь Вог: Ось Я витягну Свою руку на филисти́млян, і витну кере́тян, і вигублю останок морського берега, Ezekiel 25:17 і вчиню́ над ними жорсто́кі помсти лютими ка́рами. І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я вчиню Свою помсту серед них!“ Ezekiel 26:0 Ezekiel 26:1 І сталося одина́дцятого року, першого дня місяця, було слово Господнє до мене таке: Ezekiel 26:2 „Сину лю́дський, за те, що Тир говорить на Єрусалим: „Ага́! зламалися це двері наро́дів, він зверта́ється до мене, і я наси́чуся, бо він зни́щений“, Ezekiel 26:3 тому так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я на тебе, Тире, і підійму́ на тебе багато наро́дів, як море підіймає свої хвилі. Ezekiel 26:4 І понищать вони мури Тиру, і повалять ба́шти його, і ви́мету з нього порох його, і оберну́ його на голу скелю. Ezekiel 26:5 Він буде серед моря місцем розтя́гнення не́воду, бо Я сказав це, — говорить Господь Бог, — і стане він за здо́бич для наро́дів, Ezekiel 26:6 а його до́чки, що на полі, будуть побиті мечем, і пізнають вони, що Я — Господь! Ezekiel 26:7 Бо так говорить Господь Бог: Ось Я спрова́джу до Тиру Навуходоно́сора, вавилонського царя, з пі́вночі, царя над царями, з конем і колесницею та з верхівця́ми, і з ними на́товп, і числе́нний наро́д. Ezekiel 26:8 Він позабиває на полі дочо́к твоїх мечем, і зробить на тебе ба́шту, і насипле на тебе ва́ла, і поставить проти тебе щита́. Ezekiel 26:9 І дасть муроло́ма на мури твої, і порозбиває мечами своїми він ба́шти твої! Ezekiel 26:10 Від на́дміру ко́ней його закриє тебе їхня ку́рява, від цо́коту ве́ршника, ко́леса та колесниці затремтя́ть твої мури, як буде він вхо́дити в брами твої, як входять до міста з розла́маним муром. Ezekiel 26:11 Копи́тами ко́ней своїх він пото́пче усі твої вулиці, позабиває мечем твій наро́д, і на землю попа́дають пам'ятники твоєї могутности. Ezekiel 26:12 I вони розграбують багатство твоє, і пограбу́ють това́ри твої, і порозва́люють мури твої, і порозбивають доми́ твої пишні, а каміння твоє, і дере́ва твої, і навіть твій по́рох вони поскида́ють у во́ду! Ezekiel 26:13 І Я припиню́ розляга́ння пісе́нь твоїх, і бре́нькіт гу́сел твоїх більше чутий не бу́де. Ezekiel 26:14 І зроблю тебе голою скелею, станеш місцем розтя́гнення сітки, і більше не бу́деш збудо́ваний, бо я, Господь, це сказав, Господь Бог промовляє! Ezekiel 26:15 Отак Господь Бог промовляє до Тиру: Чи ж від шу́му паді́ння твого́, коли бу́дуть стогнати ране́ні, коли забива́тимуть посеред тебе, не затремтять острови́? Ezekiel 26:16 І всі князі моря посхо́дять із тро́нів своїх, і поздіймають вони свої ма́нтії, і постягають свої кольоро́ві одежі, — і зодя́гнуться стра́хом, посідають на землю, і будуть тремтіти щохвилі, і стовпо́м постаю́ть над тобою. Ezekiel 26:17 І пісню жало́бну про тебе вони заспівають, і скажуть тобі: Як загинуло ти, як оді́рване ти від морі́в, славне місто, що си́льним на морі було́, воно й його ме́шканці, що наво́дили страх свій на всіх його ме́шканців! Ezekiel 26:18 Тепер затремтять острови́ в дні упадку твого́, і жахну́ться всі ті острови́, що на морі, твоєю загу́бою. Ezekiel 26:19 Бо так Господь Бог промовляє: Коли Я тебе оберну́ на спусто́шене місто, немов ті міста́, що вони не заме́шкані, коли підійму́ Я безодню на тебе, і велика вода тебе вкриє, Ezekiel 26:20 то зни́жу тебе ра́зом з тими, що сходять в могилу, до преда́внього люду, і в підзе́мній землі осаджу́ я тебе, як руїни відві́чні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізно́ву ти не засели́вся, і в країні живих більш не жив! Ezekiel 26:21 За по́страх тебе учиню́, — і не буде тебе, і будуть шукати тебе, — та вже більше не зна́йдуть навіки, говорить оце́ Господь Бог!“ Ezekiel 27:0
Ezekiel 27:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 27:2 „А ти, сину лю́дський, здійми пісню жало́бну про Тир! Ezekiel 27:3 І скажеш до Тиру: Ти, що при входах морськи́х пробува́єш, що торгуєш з наро́дами на числе́нних острова́х: Так говорить Господь Бог: Тире, ти сказав: я — то корона краси́! Ezekiel 27:4 У серці морі́в границі твої; будівни́чі твої доверши́ли твою красу́! Ezekiel 27:5 З кипари́су з Сені́ру вони збудували для тебе всі до́шки подві́йні, взяли ке́дра з Лива́ну, щоб що́глу зроби́ти на тобі. Ezekiel 27:6 З баша́нських дубі́в твої весла зробили, твій по́клад зробили із кости слоно́вої, із смере́ки з острові́в тих Кіттійських. Ezekiel 27:7 Сорока́тий з Єгипту віссо́н був вітри́лом твоїм, щоб за пра́пора бути тобі; блаки́ть та пурпу́ра з острові́в Еліші стали твоїм покриття́м. Ezekiel 27:8 Мешка́нці Сидо́ну й Арва́ду були весляра́ми тобі, мудреці́ твої, Тире, у тебе були, вони — морепла́вці твої. Ezekiel 27:9 Старші́ із Ґева́лу й його мудреці́ були в тебе за тих, що латали проло́ми твої. Всі морські́ кораблі й морепла́вці їхні в тебе були́, щоб міняти крам твїй. Ezekiel 27:10 Перс, і Луд, і Пут були в ві́йську твоїм вояка́ми твоїми, вішали в тебе щита́ та шоло́ма, — вони то давали тобі пишноту́. Ezekiel 27:11 Сино́ве Арваду та ві́йсько твоє — навко́ло на мурах твоїх, а Ґаммадеї на ба́штах твоїх пробува́ли, щити́ свої вішали навколо на мурах твоїх, — вони доверши́ли окрасу твою. Ezekiel 27:12 Тарші́ш був для те́бе купцем через много́ту багатства усякого; срі́блом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій. Ezekiel 27:13 Яван, Тувал та Мешех — це купці твої, — людську душу та мідяні речі давали вони за замі́нний крам твій. Ezekiel 27:14 З дому Тоґарми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій. Ezekiel 27:15 Сино́ве Дедану — твої покупці́; числе́нні острови́ — торгували з тобою, — рога́ми слоно́вої кости й геба́новим деревом звертали данину твою. Ezekiel 27:16 Арам — твій купець через многість виро́бів твоїх; руби́н, пурпу́ру, і квітча́сту ткани́ну, і віссо́н, і кора́лі та дорогоці́нний камінь давали тобі за крам твій. Ezekiel 27:17 Юда й Ізраїлів Край — це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодо́щі, і мед, і оли́ву й бальза́м давали вони за замі́нний крам твій. Ezekiel 27:18 Дамаск — твій купець через многість виро́бів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною. Ezekiel 27:19 Ведан та Яван із Уззалу давали тобі́ за крам залізо обро́блене, бальза́м та очере́т, — було це замінним кра́мом твоїм. Ezekiel 27:20 Дедан — твій купець килимка́ми до сі́дел при їждженні. Ezekiel 27:21 Арабія та всі кеда́рські князі́ — покупці це твоєї руки; ягня́тами, і барана́ми, і козла́ми, — ними торгі́вля твоя. Ezekiel 27:22 Купці Шеви й Рами — покупці це твої, — коштовним бальза́мом, і дорогим усіля́ким камінням та злотом давали вони за това́р твій. Ezekiel 27:23 Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшу́р та Кілмад — це твої покупці́. Ezekiel 27:24 Це твої покупці́ коштовним убра́нням: покрива́лами блаки́тними, і квітча́стими, і багатокольоро́вими тка́ними ви́робами, міцни́ми шну́рами пов'я́заними за крам твій. Ezekiel 27:25 Кораблі із Таршішу — твої карава́ни, для краму твого замі́нного, — і став ти багатим, і став дуже славним у серці морі́в. Ezekiel 27:26 На воду велику тебе завели́ твої веслярі́, і в серці морів східній вітер розі́б'є тебе́. Ezekiel 27:27 Багатство твоє та крам твій, і ви́роби твої замі́нні, морепла́вці твої і твої щоглярі́, ті, що латають пробо́ї твої, і ті, що міняють замі́нний крам твій, і всі твої вояки́, які в тебе, і всі збори твої, що серед тебе, — попа́дають в серці морі́в в дні упа́дку твого́! Ezekiel 27:28 На ле́мент твоїх щоглярі́в затремтя́ть вали мо́рські, Ezekiel 27:29 і посхо́дять з своїх кораблів усі веслярі́, морепла́вці, всі морські́ щоглярі́, — на землі постаю́ть. Ezekiel 27:30 І заголо́сять за тебе вони тужним голосом, і кричатимуть гірко, і свої го́лови по́рохом пообсипають, у по́пелі будуть кача́тись! Ezekiel 27:31 І зроблять собі ради тебе жало́бную ли́сину, і себе́ опере́жуть вере́тами, і плакатимуть за тобою в гірко́ті душі гірки́м голосі́нням. Ezekiel 27:32 І пісню жало́би сини їхні зді́ймуть про тебе, і над тобою співа́тимуть жа́лібно: „Хто інший, як Тир, — посере́дині моря зруйно́ваний? Ezekiel 27:33 Коли приплива́ли ви́роби твої із морі́в, насища́в ти числе́нні наро́ди; многото́ю багатства твого та ви́робів замі́нних твоїх ти збага́чував зе́мських царі́в! Ezekiel 27:34 Тепер же, коли ти розбитий на морі, у водних глиби́нах, то замінний ви́ріб твій і всі збори твої серед тебе попа́дали. Ezekiel 27:35 Над тобою стовпі́ють усі остров'я́ни, а їхні царі затремтіли від жа́ху, засльози́лися їхні обличчя! Ezekiel 27:36 Купці серед наро́дів глузли́во свистя́ть над тобою,— ти по́страхом став, і не буде навіки тебе́!“
Ezekiel 28:0
Ezekiel 28:1 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 28:2 „Сину лю́дський, скажи кня́зеві Тиру: Так говорить Господь Бог: за те, що пови́щилось серце твоє й ти сказав: „Я Бог, сиджу́ на Божому престолі в серці морі́в“, а ти тільки люди́на, а не Бог, хоч ставив своє серце нарівні з серцем Божим.
Ezekiel 28:3 Ось ти мудріший від Даниї́ла, — кожен мудрець не прилу́читься до тебе. Ezekiel 28:4 Своєю мудрістю та своїм розумом набув ти собі багатство, і назгрома́див золота та срібла в скарбни́цях своїх. Ezekiel 28:5 Великою своєю мудрістю та торгівлею своєю помно́жив ти багатство своє, і пови́щилось твоє серце багатством своїм! Ezekiel 28:6 Тому так говорить Господь Бог: За те, що ти ставиш своє серце нарівні з серцем Божим, Ezekiel 28:7 тому ось Я спрова́джу на тебе чужих, насильників поміж наро́дами, і вони повитяга́ють мечі свої на красу́ твоєї мудрости, і знева́жать красу́ твою. Ezekiel 28:8 Вони скинуть тебе в могилу, і помреш ти смертю пробитого в серці морів. Ezekiel 28:9 Чи справді ти скажеш: „Я бог!“ перед уби́вником своїм, а ти ж тільки люди́на, а не Бог, у руці тих, що зневажа́ють тебе? Ezekiel 28:10 Ти помреш смертю необрі́занців, від руки чужих, бо Я це сказав, говорить Господь Бог!“ Ezekiel 28:11 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 28:12 „Сину лю́дський, здійми жало́бну пісню на ти́рського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать доскона́лости, повен мудрости, і корона краси́. Ezekiel 28:13 Ти пробува́в ув Еде́ні, садку́ Божому: усякий дорогий камінь — на одежі твоїй: карнео́ль, топа́з і я́спіс, хризолі́т, сога́м, і о́нікс, сапфі́р, рубі́н і смара́гд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопі́лок твоїх були́ в тебе ще дня, коли був ти ство́рений, були вони нагото́влені. Ezekiel 28:14 Ти пома́заний Херувим хорони́тель, і Я дав тебе на святу го́ру Божу, ти ходив посеред огни́стого камі́ння. Ezekiel 28:15 Ти був бездога́нний у своїх дорогах від дня твого ство́рення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість. Ezekiel 28:16 Через велику торгі́влю твою твоє нутро́ перепо́внилось наси́ллям, і ти прогрішив. Тому́ Я знева́жив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хорони́телю Херуви́ме, з сере́дини огни́стого камі́ння. Ezekiel 28:17 Стало високим твоє серце через красу́ твою, ти занапасти́в свою мудрість через свою красу́. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе. Ezekiel 28:18 Многото́ю провин своїх, через кривду торгі́влі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї сере́дини, і він поже́р тебе, і Я зробив тебе по́пелом на землі на оча́х усіх, хто бачить тебе. Ezekiel 28:19 Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти по́страхом станеш, і не буде тебе аж навіки!“ Ezekiel 28:20 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 28:21 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до Сидо́ну, і пророку́й на нього, Ezekiel 28:22 та й скажеш: так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Сидо́не, і буду шано́ваний серед тебе, і пізнають, що Я — Господь, коли робитиму на нього при́суди, і коли покажу́ Свою святість серед нього. Ezekiel 28:23 І пошлю на нього морови́цю та кров на його вулиці, і впаде́ серед нього пробитий, що при́йде на нього знавко́ла, і пізнають, що Я — Госпо́дь. Ezekiel 28:24 І не буде вже для Ізраїлевого дому колю́чої терни́ни та будя́ччя, що прино́сить біль зо всіх їхніх око́лиць, що пого́рджують ними, і пізнають вони, що Я — Господь Бог. Ezekiel 28:25 Так говорить Господь Бог: Коли Я позбираю Ізраїлів дім із наро́дів, між якими вони розпоро́шені, то Я покажу́ на ньому Свою святість на оча́х наро́дів, і вони осядуть на землі своїй, яку Я дав Своєму рабові Якову. Ezekiel 28:26 І осядуть вони на ній безпе́чно, і будува́тимуть доми́ та садитимуть виноградники, і будуть сидіти безпечно, коли Я чинитиму при́суди на всіх тих, що пого́рджують ними з їхнього довкі́лля. І пізнають вони, що Я — Господь, їхній Бог!“ Ezekiel 29:0 Ezekiel 29:1 За десятого року, десятого місяця, дванадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке: Ezekiel 29:2 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до фарао́на, єгипетського царя, і пророкуй на нього та на ввесь Єгипет. Ezekiel 29:3 Говори та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ось Я на те́бе, фарао́не, ца́рю єгипетський, крокоди́ле великий, що лежиш серед своїх рік, що гово́риш: „Моя рі́чка — моя, і я утвори́в її для себе!“ Ezekiel 29:4 І вкладу гачки́ в ще́лепи твої, і поприлі́плюю рибу твоїх річо́к до твоєї луски́, і підійму́ тебе з сере́дини твоїх річок, і всі риби твоїх річо́к поприлі́плюються до твоєї луски́! Ezekiel 29:5 І вирву тебе й кину в пустиню, тебе та всі риби річо́к твоїх; ти впаде́ш на поверхні поля, не будеш згрома́джений і не будеш позби́раний, — для зе́мної звірини́ та для птаства небесного дам Я на ї́жу тебе. Ezekiel 29:6 І пізнають усі ме́шканці Єгипту, що Я — Господь, бо вони були для Ізраїлевого дому очере́тяною па́лицею. Ezekiel 29:7 Коли вони хапа́лись за тебе долонею, ти ламався й роздирав їм усе раме́но; а коли вони опиралися на тебе, ти ламався й чинив, що їм трясли́ся всі сте́гна. Ezekiel 29:8 Тому так говорить Господь Бог: Ось Я наведу́ на тебе меча, і витну з-між тебе люди́ну й скотину. Ezekiel 29:9 І стане єгипетський край спусто́шенням та руїною, і пізна́ють вони, що Я — Господь, за те, що він говорив: „Річка — моя, і то я її утворив!“ Ezekiel 29:10 Тому́ ось Я проти тебе та проти річо́к твоїх, і оберну́ єгипетський край на поруйно́вані руїни, на спусто́шення від Міґдолу аж до Севене, і аж до границі Етіопії, — Ezekiel 29:11 не пере́йде по ньому нога лю́дська, і нога звірини́ не пере́йде по ньому, і не буде він заме́шканий сорок ро́ків. Ezekiel 29:12 І оберну́ Я єгипетський край на спусто́шення серед спустошених країв, а його міста серед поруйнованих міст будуть спусто́шенням сорок років, і розпоро́шу Єгипет серед народів, і порозсипа́ю їх по края́х. Ezekiel 29:13 Бо так говорить Господь Бог: Напри́кінці сорока ро́ків позбираю Єгипет з-між народів, де вони були розпоро́шені. Ezekiel 29:14 І верну долю Єгипту, і верну їх до кра́ю Патрос, до краю їхнього похо́дження, і вони будуть там царством слаби́м. Ezekiel 29:15 З-поміж царств воно буде найнижче, і не підійметься вже понад наро́дами, і поменшу́ їх, щоб не панували над наро́дами. Ezekiel 29:16 І не буде вже воно для Ізраїлевого дому наді́єю, яка пригадувала б беззаконня, коли вони, зверталися до нього. І пізнають вони що Я — Господь Бог!“ Ezekiel 29:17 І сталося за двадцятого й сьомого року, першого місяця, першого дня місяця, було мені слово Господнє таке: Ezekiel 29:18 „Сину лю́дський, — Навуходоно́сор, цар вавилонський, змусив своє ві́йсько робити велику працю проти Тиру. Кожна голова ви́лисіла, і всяке раме́но витерте, та нема нагоро́ди ані йому, ані ві́йську його від Тиру за ту працю, яку він робив проти нього. Ezekiel 29:19 Тому так говорить Господь Бог: Ось Я дам Навуходоно́сорові, цареві вавилонському, єгипетську землю, і він забере́ багатство її, і ограбує грабунком її, і забере́ її здо́биччю, і вона стане нагородою для ві́йська його. Ezekiel 29:20 За працю його, яку він робив у ній, Я даю йому єгипетську землю, бо вони це зробили Мені, говорить Господь Бог. Ezekiel 29:21 Того дня ви́рощу рога Ізраїлевому домові, а тобі відкрию уста серед них. І вони пізнають, що Я — Господь“. Ezekiel 30:0
Ezekiel 30:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 30:2 „Сину лю́дський, пророкуй, і скажеш: Так говорить Господь Бог: Голосіть „Ой!“ цього дня! Ezekiel 30:3 Бо близьки́й день, і близьки́й день Господній, день хма́рний, настає час наро́дів! Ezekiel 30:4 І при́йде меч на Єгипет, і буде тремті́ння в Етіопії, коли будуть падати забиті в Єгипті, і заберу́ть багатство його, і будуть розбиті осно́ви його. Ezekiel 30:5 Куш, і Пут, і Луд, і ввесь помішаний наро́д, і Кув, і сини землі заповіту попа́дають з ними від меча. Ezekiel 30:6 Так говорить Господь: І попа́дають підпо́ри Єгипту, і так упаде́ гординя сили його, від Міґдолу аж до Севене, від меча попа́дають у ньому, говорить Господь Бог. Ezekiel 30:7 І буде він спусто́шений серед попусто́шених країв, а міста́ його будуть серед міст поруйно́ваних. Ezekiel 30:8 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я дам огонь на Єгипет, і будуть поторо́щені всі, хто йому помагає. Ezekiel 30:9 Того дня повихо́дять посланці́ з-перед Мого лиця на кораблях, щоб налякати безпечну Етіопію, і буде через них жах, як у день Єгипту, бо це ось надхо́дить! Ezekiel 30:10 Так говорить Господь Бог: І Я зроблю́ кінець єгипетському многолю́дству рукою Навуходоно́сора, вавилонського царя. Ezekiel 30:11 Він та наро́д його з ним, насильники лю́дів, будуть спрова́джені зни́щити землю, і вони повитягують мечі свої на Єгипет, — і напо́внять край побитими! Ezekiel 30:12 I оберну́ Я річки́ на суході́л, і передам землю в руку злочинців, і спусто́шу край та все, що в ньому, рукою чужих. Я, Господь, це сказав! Ezekiel 30:13 Так говорить Господь Бог: І повигу́блюю божкі́в, і зроблю́ кінець бовва́нам з Нофу, і не буде вже князі́в в єгипетському кра́ї, і дам по́страх на єгипетську зе́млю. Ezekiel 30:14 І Па́трос спусто́шу, і дам огонь у Цоан, і буду вико́нувати при́суди в Но. Ezekiel 30:15 І виллю Я гнів Свій на Сіна, тверди́ню єгипетську, і ви́тну многолю́дство Но. Ezekiel 30:16 І пошлю́ Я огонь на Єгипет, сильно буде ко́рчитись Сін, а Но буде прола́маний, а на Ноф нападуть вороги вдень. Ezekiel 30:17 Юнаки́ Авену та Пі-Весету попа́дають від меча, а інші пі́дуть у поло́н. Ezekiel 30:18 А в Тахпанхесі поте́мніє день, коли Я ламатиму там єгипетські я́рма, і скінчи́ться в ньому пиха́ сили його. Самого його хмара закриє, а його до́чки пі́дуть у поло́н... Ezekiel 30:19 І буду виконувати при́суди над Єгиптом, і вони пізна́ють, що Я — Госпо́дь!“ Ezekiel 30:20 І сталося, за одина́дцятого року, першого місяця, сьомого дня місяця, було мені слово Господнє таке: Ezekiel 30:21 „Сину лю́дський, Я зламав раме́но фараона, єгипетського царя, і ось воно не буде перев'я́зане, щоб дати ліки, щоб покласти пов'я́зку, щоб обви́нути його, і щоб зміцни́ти його вхопи́тися за меча. Ezekiel 30:22 Тому так говорить Господь Бог: Ось Я на фараона, єгипетського царя, і поламаю раме́на його, те дуже та те зла́мане, і викину меча з його руки́. Ezekiel 30:23 І розпоро́шу Єгипет серед народів, і порозсипа́ю їх по края́х. Ezekiel 30:24 І зміцню раме́на вавилонського царя, і дам меча Свого в його руку, — і зламаю Я фараонові раме́на, і він буде стогнати сто́гоном проко́леного перед ним. Ezekiel 30:25 І зміцню́ Я раме́на вавилонського царя, а фараонові раме́на опаду́ть. І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я дам Свого меча в руку вавилонського царя, і простягну́ його на єгипетську землю. Ezekiel 30:26 І розпоро́шу Єгипет серед наро́дів, і порозсипа́ю їх по края́х. І пізнають вони, що Я — Господь!“ Ezekiel 31:0
Ezekiel 31:1 І сталося за одина́дцятого року, третього місяця, першого дня місяця, було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 31:2 „Сину лю́дський, скажи фараонові, цареві єгипетському, та до його многолю́дства: До ко́го ти вподо́блюєшся в своїй ве́личі? Ezekiel 31:3 Ось Ашшу́р, кедр на Лива́ні, з прекрасними галу́зками, з тіни́стою гуща́виною, і високоро́слий, і аж між хмарами буде верхові́ття його. Ezekiel 31:4 Во́ди його ви́ховали, безо́дня його ви́кохала, — він річки́ свої попрова́див навколо свого наса́дження, а кана́ли свої посилав до всіх дерев польови́х. Ezekiel 31:5 Тому його зріст став вищий від усіх польови́х дерев, і помно́жилися галу́зки його, і від великої води його ві́ття повидо́вжувалось, коли ви́гнався він. Ezekiel 31:6 В його віттях ку́блилося все птаство небесне, а під його галузками родилася всяка польова́ звірина́, а в його ті́ні сиділи всі числе́нні наро́ди. Ezekiel 31:7 І був він уродли́вий висото́ю свого зро́сту, довгото́ю галу́зок своїх, бо його корінь був при великих во́дах. Ezekiel 31:8 Ке́дри в Божому садку́ не були рівні йому, кипари́си не були́ подібні до галу́зок його, а плата́ни не були, як його ві́ття. Жодне дерево в Божому садку́ не було подібне до нього красо́ю своєю! Ezekiel 31:9 Я оздо́бив його рясното́ю галу́зок його, і йому за́здрили всі еде́нські дерева, що в Божому садку́. Ezekiel 31:10 Тому так сказав Господь Бог: За те, що ти пови́щився зро́стом, і дав верхові́ття своє аж між хмари, і пови́щилося серце його, коли він став високим, Ezekiel 31:11 то дай його в руку сильного з наро́дів, — він конче зробить йому за його беззако́ння, за це Я вигнав його! Ezekiel 31:12 І ви́тяли його чужі, насильники наро́дів, і повідкида́ли його. На го́ри й на всі долини попа́дали галу́зки його, і було поламане ві́ття його по всіх потоках землі, а всі наро́ди землі повихо́дили з ті́ні його й покинули його. Ezekiel 31:13 Над його руїнами пробува́ло все небесне пта́ство, а при галу́ззях його була всяка польова́ звірина́, Ezekiel 31:14 щоб не пови́щувалися своїм зростом усі дере́ва при воді, і не давали свого верхові́ття поміж хмари, і не ставали у своїй ве́личі сильні між ними, що п'ють воду, бо всі вони ві́ддані смерті до підзе́много кра́ю серед лю́дських синів, до тих, хто схо́дить до могили. Ezekiel 31:15 Так говорить Господь Бог: Того дня, коли він зійшов до шео́лу, учинив Я жало́бу, закрив над ними безо́дню, затримав його річки́, і була стримана велика вода, і зате́мнив над ним Лівана, а всі польові́ дере́ва помлі́ли над ним. Ezekiel 31:16 Від гуку упа́дку його Я вчинив тремтя́чими наро́ди, коли Я зни́зив його до шео́лу з тими, що сходять до гро́бу. І поті́шилися в підзе́мному кра́ї всі еде́нські дере́ва, добі́рне та добре Лива́нське, всі, що п'ють воду. Ezekiel 31:17 Також вони зійшли з ними до шео́лу, до побитих мечем, що сиділи, як його помічники́, в його тіні серед наро́дів. Ezekiel 31:18 До ко́го став ти так подібний у славі та в великості серед еде́нських дерев? І будеш ти знижений з еде́нськими дере́вами до підземного кра́ю, посеред необрі́занців будеш лежати з пробитими мечем. Це фараон та все многолю́дство його, говорить Господь Бог“. Ezekiel 32:0
Ezekiel 32:1 І сталося за дванадцятого року, дванадцятого місяця, третього дня місяця, було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 32:2 „Сину лю́дський, здійми пісню жало́бную на фараона, єгипетського царя, та й скажеш йому: Левчуко́ві з наро́дів подібний ти був, а тепер ти мов мо́рська потво́ра , — випри́скуєш воду по ріках своїх, і скаламу́чуєш воду ногами своїми, боло́тиш ти їхні річки́! Ezekiel 32:3 Отак Господь Бог промовляє: Але сітку Свою розтягну́ Я на тебе через збори числе́нних наро́дів, — і тебе Своїм не́водом ви́тягну! Ezekiel 32:4 І викину зра́зу на землю тебе, і кину тебе Я на поле широке, і над тобою спочи́не всяке птаство небесне, і тобою наси́чу звіри́ну всієї землі. Ezekiel 32:5 І дам твоє м'ясо на го́ри, а трупом твоїм Я долини напо́вню. Ezekiel 32:6 І землю, де пли́ваєш ти, аж до гір напою́ її кров'ю твоєю, тобою напо́вняться рі́чища. Ezekiel 32:7 А коли Я тебе погашу́, то небо закрию, а зо́рі його позате́мнюю, сонце — хмарою вкрию його, а місяць не буде світити свого світла. Ezekiel 32:8 Всі світи́ла, що світять на небі, — позате́мнюю їх над тобою, і дам темно́ту понад краєм твоїм, говорить Господь Бог! Ezekiel 32:9 І занепоко́ю Я серце числе́нних наро́дів, коли вість рознесу́ про руїну твою між наро́дами аж до країв, яких ти не знав. Ezekiel 32:10 І остовпі́ють числе́нні наро́ди з-за тебе, а їхні царі затремтя́ть через тебе в страху́, як буду маха́ти мечем Своїм Я перед їхнім обличчям, і тремтітиме кожен щохвилі за душу свою в дні упадку твого́. Ezekiel 32:11 Бо так Господь Бог промовляє: Меч царя вавилонського при́йде на тебе! Ezekiel 32:12 Мечами хоробрих Я порозкида́ю твоє многолю́дство. Усі вони — наси́льники наро́дів, і гордість Єгипту понищать вони, і все многолю́дство його буде ви́гублене. Ezekiel 32:13 І ви́гублю ввесь його скот при во́дах великих, і не буде вже їх каламу́тити лю́дська нога, і копи́то скотини не буде вже їх каламу́тити. Ezekiel 32:14 Тоді їхні води очи́щу, а їхні річки́ попрова́джу, неначе оливу, говорить Господь Бог. Ezekiel 32:15 Коли оберну́ Я єгипетський край на спусто́шення, і край опусто́шений буде від усього, що в нім, коли Я поб'ю́ всіх тих, що заме́шкують в ньому, то пізнають вони, що Я — то Госпо́дь! Ezekiel 32:16 Оце пісня жало́бна, і будуть жало́бно співати її, до́чки наро́дів будуть співати жало́бно її, про Єгипет та про все многолю́дство його будуть жало́бно співати її, говорить Господь Бог“.
Ezekiel 32:17 І сталося за дванадцятого року, п'ятнадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке: Ezekiel 32:18 „Сину лю́дський, — жало́бно заголоси про многолю́дство Єгипту, і скинь його, його та дочок поту́жних наро́дів до підзе́много кра́ю із тими, хто сходить в могилу! Ezekiel 32:19 Від ко́го ти став приємні́ший? Зійди й поклади́сь з необрі́занцями! Ezekiel 32:20 Попа́дють серед пробитих мечем, — меч даний на те, із ним ляжуть його всі народи. Ezekiel 32:21 Будуть йому говорити сильніші з хоробрих з-посе́ред шео́лу із помічника́ми: Посхо́дили, полягали ці необрі́занці, побиті мечем: Ezekiel 32:22 Там Ашшур і всі збори його, навколо нього — гро́би його, всі побиті вони, від меча всі попа́дали, Ezekiel 32:23 що були його гро́би найглибше в могилі, і був його полк біля гро́бу його, — всі побиті вони, від меча всі попа́дали, що ши́рили жах по кра́ю живих. Ezekiel 32:24 Там Елам та ввесь на́товп його коло гро́бу його, — всі побиті вони, від меча всі попа́дали, що зійшли необрі́занцями до підзе́много кра́ю, що ши́рили жах свій по кра́ю живих, і поне́сли ганьбу свою з тими, хто схо́дить в могилу. Ezekiel 32:25 Дали́ йому ложе посеред побитих зо всім многолю́дством його, гро́би його коло нього, всі вони необрі́занці, побиті мечем, бо ши́рили жах свій по кра́ю живих і поне́сли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу, посеред побитих покла́дений він. Ezekiel 32:26 Там Мешех, Тувал та все многолю́дство його, гро́би його коло нього, всі вони необрі́занці, побиті мечем, бо ши́рили жах свій по краю живих. Ezekiel 32:27 І не бу́дуть лежати із ли́царями, що попа́дали із необрі́занців, що зійшли до шео́лу з військо́вим знаря́ддям своїм, і поклали свої мечі під свої го́лови, і їхня провина — на їхніх костя́х, бо жах перед ли́царями був у краї живих, Ezekiel 32:28 а ти розпоро́шений між необрі́занцями, і поляжеш із тими, хто побитий мечем. Ezekiel 32:29 Там Едо́м, і царі його, і князі всі його́, що при всій своїй силі були зложені з побитими мечами, — вони ляжуть з необрі́занцями та з тими, хто сходить в могилу Ezekiel 32:30 Там півні́чні князі́, всі вони й всі сидо́няни, що посхо́дили ра́зом з побитими, хоч був жах від їхньої, мі́ці, були посоро́млені, і полягали вони, необрі́занці, з побитими мечем, і свою га́ньбу поне́сли із тими, хто сходить в могилу. Ezekiel 32:31 Фараон їх побачить, і поті́шиться всім многолю́дством своїм, мечем побитий фараон та все його ві́йсько, говорить Господь Бог! Ezekiel 32:32 Бо поши́рю Я жах Свій на землю живих, і буде покла́дений серед необрі́занців з побитими мечем фараон та усе многолю́дство його, говорить Господь Бог“! Ezekiel 33:0 Ezekiel 33:1 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 33:2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м, Ezekiel 33:3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ, Ezekiel 33:4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде! Ezekiel 33:5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу. Ezekiel 33:6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го. Ezekiel 33:7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене. Ezekiel 33:8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки. Ezekiel 33:9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в. Ezekiel 33:10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“
Ezekiel 33:11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів? Ezekiel 33:12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́. Ezekiel 33:13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре! Ezekiel 33:14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість: Ezekiel 33:15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре! Ezekiel 33:16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити! Ezekiel 33:17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога. Ezekiel 33:18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те! Ezekiel 33:19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити! Ezekiel 33:20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“ Ezekiel 33:21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“ Ezekiel 33:22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий! Ezekiel 33:23 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 33:24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину ! Ezekiel 33:25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви? Ezekiel 33:26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви? Ezekiel 33:27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці! Ezekiel 33:28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого. Ezekiel 33:29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони. Ezekiel 33:30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа? Ezekiel 33:31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою. Ezekiel 33:32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують! Ezekiel 33:33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“. Ezekiel 34:0 Ezekiel 34:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 34:2 „Сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлевих па́стирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих па́стирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим па́стирям, які пасу́ть самих себе! Хіба ж не ота́ру повинні па́сти па́стирі? Ezekiel 34:3 Жир ви їсте, та вовну вдяга́єте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасе́те! Ezekiel 34:4 Слаби́х не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пора́неної не перев'язуєте, споло́шеної не вертаєте, і заги́нулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорсто́кістю! Ezekiel 34:5 І порозпоро́шувалися вони з браку па́стиря, і стали за ї́жу для всякої польово́ї звірини́, і порозбіга́лися. Ezekiel 34:6 Блукає ота́ра Моя по всіх го́рах та по всіх високих згі́р'ях, і по всій широкій землі розпоро́шена ота́ра Моя, і немає ніко́го, хто турбува́вся б про них, і немає ніко́го, хто б їх шукав! Ezekiel 34:7 Тому, па́стирі, послухайте слова Господнього: Ezekiel 34:8 Як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що ота́ра Моя поли́шена на здо́бич, і стала ота́ра Моя за їжу для всякої польово́ї звірини́ через брак па́стиря, і па́стирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасу́ть па́стирі Мої, а отари Моєї не пасу́ть, Ezekiel 34:9 тому́, па́стирі, послухайте слова Господнього: Ezekiel 34:10 Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих па́стирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву́ їх від пасі́ння отари, і ті па́стирі не будуть уже па́сти сами́х себе, й Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за ї́жу.
Ezekiel 34:11 Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегля́ну їх. Ezekiel 34:12 Як пастух перегляда́є своє ста́до того дня, коли він серед своєї розпоро́шеної отари, так Я перегля́ну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпоро́шені за хма́рного та імли́стого дня. Ezekiel 34:13 І ви́проваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу́ їх до їхньої землі, і бу́ду їх па́сти на Ізраїлевих гора́х, при рі́чищах та по всіх осе́лях кра́ю. Ezekiel 34:14 На пасови́щі доброму па́стиму їх, і на високих Ізраїлевих гора́х буде їхній ви́пас, — там вони будуть лежати на ви́пасі доброму, і випаса́тимуть сите пасови́ще на Ізраїлевих гора́х! Ezekiel 34:15 Я буду па́сти отару Свою, і Я їх покладу́ на спочи́нок, говорить Господь Бог. Ezekiel 34:16 Загинулу вівцю́ відшукаю, а споло́шену поверну́, а пора́нену перев'яжу́, а хвору зміцню́, а ситу та сильну погублю́, — буду па́сти її правосуддям! Ezekiel 34:17 А ви, ота́ро Моя, так говорить Господь Бог: Ось Я бу́ду судити між вівце́ю й вівцею, між барано́м і козла́ми. Ezekiel 34:18 Чи мало вам того, що ви спа́суєте хороше пасови́ще, а решту ваших пасови́щ ви то́пчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте́, а позосталу ногами своїми каламу́тите? Ezekiel 34:19 І отара Моя мусить випаса́ти пото́птане вашими нога́ми, і пити скаламу́чене вашими ногами! Ezekiel 34:20 Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу́ між вівце́ю ситою й між вівцею худою. Ezekiel 34:21 За те, що ви бо́ком і раме́ном попиха́єте, і рога́ми вашими ко́лете всіх слаби́х, аж поки не порозпоро́шуєте їх геть, Ezekiel 34:22 то Я спасу́ отару Свою, і вона не буде вже за здо́бич, і Я розсуджу́ між вівцею та вівцею! Ezekiel 34:23 І поставлю над ними одно́го па́стиря, і він буде їх па́сти, — раба Мого Давида, він їх буде па́сти, і він їм буде за па́стиря! Ezekiel 34:24 А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид — кня́зем серед них. Я, Господь, це сказав! Ezekiel 34:25 І складу́ Я з ними заповіта миру, і прикінчу́ на землі злу звірину́, і вони пробува́тимуть в пустині безпечно, і будуть спати по ліса́х. Ezekiel 34:26 І вчиню́ їх та довкі́лля Мого взгір'я благослове́нням, і спущу́ дощ в його ча́сі, — будуть це дощі благослове́нні. Ezekiel 34:27 І польове́ де́рево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я — Господь, коли зламаю зано́зи їхнього ярма́, і врятую їх від руки тих, хто їх понево́лив. Ezekiel 34:28 І не бу́дуть уже вони за здо́бич для наро́дів, і звірина́ зе́мна не же́ртиме їх, і бу́дуть вони сидіти безпе́чно, і не буде ніко́го, хто б їх настраши́в. Ezekiel 34:29 І ви́кохаю їм саджанця́ на славу, і не будуть вони вже за́брані голодом із землі, і не понесу́ть уже га́ньби наро́дів. Ezekiel 34:30 І пізнають вони, що Я — Госпо́дь, Бог їхній, з ними, а вони — наро́д Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог. Ezekiel 34:31 А ви — ота́ра Моя, отара Мого пасови́ська, ви — лю́ди, а Я — Бог ваш, говорить Господь Бог“. Ezekiel 35:0 Ezekiel 35:1 І було мені слово Господнє таке: Ezekiel 35:2 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до гори Сеї́р, і пророкуй на неї Ezekiel 35:3 та й скажеш їй: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, го́ро Сеїре, і ви́тягну руку Свою на тебе, й оберну́ тебе на спусто́шення та на сплюндрува́ння. Ezekiel 35:4 Міста твої оберну́ на руїну, а ти будеш спусто́шенням, і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 35:5 За те, що ти маєш вічну ворожне́чу, і валила Ізраїлевих синів через меча в часі їхнього нещастя, в часі загибелі кінце́вої, Ezekiel 35:6 тому́ — як живий Я, — говорить Господь Бог, — на кров оберну́ тебе, і кров буде гнати тебе. Отож кров ти знена́виділа, то кров буде гнати тебе! Ezekiel 35:7 Оберну́ Я го́ру Сеїр на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і ви́тну з неї того́, хто йде та верта́ється. Ezekiel 35:8 І напо́вню його го́ри тру́пами його́! Згір'я твої й долини твої та всі твої рі́чища, — побиті мечем попа́дають у них! Ezekiel 35:9 На вічні руїни оберну́ Я тебе́, а міста́ твої не засе́ляться, і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 35:10 За те, що ти кажеш: „Два ці наро́ди, і два ці кра́ї будуть мої, і ми пося́демо те, де Господь був“, Ezekiel 35:11 тому́, — як живий Я, — говорить Господь Бог, — зроблю́ Я за гнівом твоїм та за за́здрістю твоєю, які ти робив із своєї нена́висти до них, і вони пізна́ють Мене, коли буду судити тебе. Ezekiel 35:12 І пізнаєш ти, що Я — Господь, чув усі обра́зи твої, які ти казав на Ізраїлеві го́ри, говорячи: „Вони опустоші́лі, да́ні нам на ї́жу!“ Ezekiel 35:13 І ви велича́лися проти Мене своїми устами, і збі́льшували проти Мене слова́ свої, — Я це чув! Ezekiel 35:14 Так говорить Господь Бог: Коли буде радіти вся земля, тоді вчиню́ її тобі спусто́шенням! Ezekiel 35:15 Як радієш ти зо спа́дку Ізраїлевого дому через те, що опустоші́ло воно, так зроблю́ Я й тобі. Спусто́шенням станеш, го́ро Сеїре, та ввесь Едо́м, увесь він, і пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“ Ezekiel 36:0
Ezekiel 36:1 А ти, сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлеві го́ри, та й скажеш: Ізраїлеві го́ри, послухайте сло́ва Госпо́днього! Ezekiel 36:2 Так говорить Госпо́дь Бог: За те, що ворог говорить на вас „Ага́!“ і вічні па́гірки стали вам за спа́дщину, Ezekiel 36:3 тому́ пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог: За те, що пусто́шено й то́птано вас знавко́ла, щоб були ви спа́дком для останку наро́дів, і були ви взяті на кі́нчик язика́ й на балакани́ну наро́ду, Ezekiel 36:4 тому, Ізраїлеві го́ри, послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог до гір та до згі́р'їв, до рі́чищ та до доли́н, і до спустоші́лих руїн, і до опу́щених міст, що стали за здо́бич та за посміхо́висько для решти тих наро́дів, що навколо. Ezekiel 36:5 Так говорить Господь Бог: Поправді кажу́, що огнем Своєї ревности говорив Я на решту тих наро́дів та на ввесь Едо́м, що взяли собі Мій Край за спа́док у ра́дості всього серця, у пого́рді душі, щоб ви́гнати його на здо́бич. Ezekiel 36:6 Тому́ пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до згір'їв, до рі́чищ та до долин: Так говорить Господь Бог: Ось Я говорив у ре́вності Своїй та в гніві Своїм за те, що ви носили га́ньбу наро́дів. Ezekiel 36:7 Тому так говорить Господь Бог: Прирікаючи, Я підняв Свою ру́ку, що ті люди, які навколо вас, — вони понесу́ть свою га́ньбу! Ezekiel 36:8 А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваше ві́ття, і бу́дете прино́сити плід свій для Мого наро́ду Ізраїля, бо вони збли́зилися, щоб прийти. Ezekiel 36:9 Бо ось Я прийду́ до вас, і зверну́ся до вас, — і ви бу́дете обро́блені та обсіяні. Ezekiel 36:10 І розмно́жу на вас люди́ну, увесь Ізраїлів дім, усього його, — і будуть засе́лені ці міста́, а руїни будуть забудо́вані. Ezekiel 36:11 І розмно́жу на вас люди́ну та скоти́ну, і вони помно́жаться та розпло́дяться, і позасе́люю вас, як за вашої давни́ни, і буду чинити вам краще, як за ваших поча́тків, і ви пізна́єте, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 36:12 I попрова́джу на вас люди́ну, мій наро́д Ізраїлів, і вони пося́дуть тебе, і станеш ти їм на спа́док, і не будеш уже більше позбавля́ти їх дітей. Ezekiel 36:13 Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти їси люди́ну, і позбавляєш наро́д свій дітей, Ezekiel 36:14 тому́ ти не будеш уже їсти люди́ни, і більше не позбавиш свій наро́д дітей, говорить Господь Бог! Ezekiel 36:15 І не почуєш уже ти більше га́ньби від пога́н, і нару́ги наро́дів не будеш більше носи́ти, і не вчи́ниш більше, щоб наро́д твій спотика́вся, говорить Госпо́дь Бог“!
Ezekiel 36:16 І було́ мені слово Госпо́днє таке: Ezekiel 36:17 „Сину лю́дський, Ізраїлів дім — вони жили на землі своїй, та й занечи́стили її своєю дорогою та своїми вчинками, — як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем! Ezekiel 36:18 І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовва́нами своїми занечи́стили її. Ezekiel 36:19 І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпоро́шені по краї́нах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсуди́в Я їх. Ezekiel 36:20 І коли прийшли вони до тих наро́дів, куди поприхо́дили, то знева́жили святе Моє Йме́ння, коли стали до них говорити: „Вони — наро́д Господа, та з землі Його повихо́дили!“ Ezekiel 36:21 І зми́лувався Я над Своїм святим Ім'я́м, що його знева́жив Ізра́їлів дім серед наро́дів, куди вони поприхо́дили. Ezekiel 36:22 Тому́ скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Госпо́дь Бог: Не для вас Я роблю́ це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Йме́ння, яке ви знева́жили серед народів, куди ви поприхо́дили. Ezekiel 36:23 І освячу́ Я велике Ім'я́ Своє́, знева́жене серед народів, що ви знева́жили серед них, і пізнають ті люди, що Я — Госпо́дь, — говорить Господь Бог, — коли Я покажу́ Свою святість серед вас на їхніх оча́х. Ezekiel 36:24 І візьму́ вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу́ вас до вашої землі. Ezekiel 36:25 І покроплю́ вас чистою водою, — і станете чисті; зо всіх ваших нечисто́т і зо всіх ваших бовва́нів очи́щу вас. Ezekiel 36:26 І дам вам нове́ серце, і ново́го духа дам у ваше нутро́, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. Ezekiel 36:27 І духа Свого́ дам Я до вашого нутра́, і зроблю́ Я те, що уста́вами Моїми будете ходити, а постано́ви Мої будете стерегти́ та вико́нувати. Ezekiel 36:28 І ви будете сидіти в краю́, якого Я дав вашим батька́м, і будете Мені наро́дом, а Я буду вам Богом! Ezekiel 36:29 І спасу́ вас від усіх ваших нечисто́т, і покличу збіжжя, і помно́жу його, і не дам на вас голоду. Ezekiel 36:30 І намно́жу плід де́рева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися со́рому через голод між наро́дами. Ezekiel 36:31 І згадаєте ви про ваші доро́ги лихі та про ваші вчинки, що не добрі, і будете бри́дитися самих себе за свої провини та за гидо́ти свої. Ezekiel 36:32 Не для вас Я це роби́тиму, — говорить Госпо́дь Бог, — нехай буде це вам відо́ме! Зашарі́йтеся та посоромтеся ваших доріг, Ізраїлів до́ме! Ezekiel 36:33 Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я очи́щу вас зо всіх ваших провин, то позасе́люю ці міста́, і будуть забудо́вані руїни. Ezekiel 36:34 А спусто́шена земля буде обро́блювана за те, що була́ спусто́шенням на оча́х кожного перехожого. Ezekiel 36:35 І скажуть: Цей опустоші́лий край став як той еде́нський садо́к, а ці міста, пова́лені й попусто́шені та поруйно́вані, тепер укрі́плені та заме́шкані! Ezekiel 36:36 І пізнають наро́ди, які зостануться навколо вас, що Я, Господь, забудував поруйно́ване, засадив спустоші́ле. Я, Господь, говорив це — і зробив! Ezekiel 36:37 Так говорить Господь Бог: Ще на це прихилю́ся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помно́жу їх, як лю́дську ота́ру! Ezekiel 36:38 Як освя́чена ота́ра, як отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйно́вані міста́, повні отари лю́дської, — і пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“ Ezekiel 37:0 Ezekiel 37:1 Була́ надо мною Господня рука, і Дух Госпо́дній ви́провадив мене, і спинив мене серед долини, а вона — повна кісто́к! Ezekiel 37:2 І Він обвів мене біля них навко́ло, аж ось їх дуже багато на пове́рхні долини, і ось вони стали дуже сухі! Ezekiel 37:3 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, чи оживу́ть оці ко́сті?“ А я відказав: „Господи Боже, — Ти знаєш!“ Ezekiel 37:4 І сказав Він мені: „Пророку́й про ці кості, та й скажеш до них: Сухі ко́сті, послухайте слова Господнього! Ezekiel 37:5 Так говорить Господь Бог до цих кісто́к: Ось Я введу́ у вас духа — і ви оживе́те! Ezekiel 37:6 І дам на вас жи́ли, і ви́росте на вас тіло, і простягну́ на вас шкіру, і дам у вас духа, — і ви оживе́те. І пізна́єте ви, що Я — Госпо́дь!“ Ezekiel 37:7 І пророкував я, як наказано. І зня́вся шум, коли я пророкува́в, і ось гу́ркіт, а ко́сті зближа́лися, кістка до кістки своєї. Ezekiel 37:8 І побачив я, аж ось на них жи́ли, і виросло тіло, і була натя́гнена на них шкіра зве́рху, та духа не було в них. Ezekiel 37:9 І сказав Він мені: „Пророкуй до духа, пророкуй, сину лю́дський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрі́в, і дихни́ на цих забитих, — і нехай оживу́ть!“ Ezekiel 37:10 І я пророкував, як Він наказав був мені, — і ввійшов у них дух, і вони ожили́, і постава́ли на ноги свої, — ві́йсько дуже-дуже велике! Ezekiel 37:11 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, ці кості — вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисиха́ли наші кості, і заги́нула наша надія, нам кіне́ць! Ezekiel 37:12 Тому́ пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиня́ю ваші гроби́, і позво́джу вас із ваших гробі́в, мій наро́де, і введу́ вас до Ізраїлевої землі! Ezekiel 37:13 І пізнаєте ви, що Я Госпо́дь, коли Я повідчиня́ю ваші гроби́, і коли позво́джу вас із ваших гробі́в, Мій наро́де! Ezekiel 37:14 І дам Я в вас Свого Духа, — і ви оживе́те, і вміщу́ вас на вашій землі, і пізна́єте ви, що Я, Госпо́дь, сказав це й зробив, говорить Госпо́дь!“
Ezekiel 37:15 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 37:16 „А ти, сину лю́дський, візьми́ собі один кусок де́рева, і напиши на ньому: „Юді та синам Ізраїля, його дру́зям“. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: „Йо́сипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, дру́зям його“. Ezekiel 37:17 І зблизь їх собі одне до о́дного на один кусок дерева, — і вони стануть за одне́ в твоїй руці! Ezekiel 37:18 І як скажуть до тебе сини твого наро́ду, говорячи: Чи не оголо́сиш нам, що́ це в те́бе таке? Ezekiel 37:19 то скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ дерево Йо́сипа, що в Єфремовій руці, та племе́на Ізраїлеві, його дру́зів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню́ їх за одне дерево, — і стануть вони одним у Моїй руці! Ezekiel 37:20 І будуть ці дере́ва, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх оча́х. Ezekiel 37:21 І скажи до них: Так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я візьму́ Ізраїлевих синів з-посеред наро́дів, куди вони пішли, і позбира́ю їх знавко́ла, і введу́ їх до їхньої землі. Ezekiel 37:22 І зроблю́ їх за один наро́д у краї на Ізраїлевих гора́х, і бу́де для всіх них один цар за царя, і не бу́дуть уже двома́ наро́дами, і не бу́дуть уже більш поді́лені на двоє царств. Ezekiel 37:23 І більш не будуть вони занечи́щуватися своїми бовва́нами й гидо́тами своїми та всіма́ своїми пере́ступами, спасу́ їх зо всіх їхніх осе́ль, де вони гріши́ли, й очи́щу їх. І будуть вони мені наро́дом, а Я буду їм Богом! Ezekiel 37:24 А раб Мій Давид буде царем над ними, і один па́стир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти́ й вико́нувати їх. Ezekiel 37:25 І ося́дуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки́, і ося́дуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм кня́зем навіки! Ezekiel 37:26 І складу́ з ними заповіта миру, — це буде вічний запові́т із ними. І зміцню́ їх, і намно́жу їх, і дам Свою святиню серед них на віки! Ezekiel 37:27 І буде місце Мого пробува́ння над ними , і Я буду їм Богом, а вони Мені бу́дуть наро́дом. Ezekiel 37:28 І пізнають ці наро́ди, що Я — Госпо́дь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них навіки!“ Ezekiel 38:0 Ezekiel 38:1 І було́ мені слово Господнє таке: Ezekiel 38:2 „Сину лю́дський, зверни́ своє обличчя до Ґоґа, кра́ю Маґоґа, кня́зя Ро́шу, Мешеху та Тувалу, і пророкуй на нього Ezekiel 38:3 та й скажеш: Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, кня́же Рошу, Мешеху та Тувалу! Ezekiel 38:4 І заверну́ тебе, і вкладу́ гачки́ в ще́лепи твої, і ви́веду тебе та все ві́йсько твоє, ко́ней та верхівці́в, усі вони досконало озбро́єні, велике збо́рище, зо щита́ми та щитка́ми, усі озброєні меча́ми. Ezekiel 38:5 Парас, Куш і Пут із ними, усі вони зо щито́м та з шо́ломом. Ezekiel 38:6 Ґомер і всі о́рди його, дім Тоґарми, кі́нці північні та всі відділи його, числе́нні наро́ди з тобою. Ezekiel 38:7 Приготу́йся, і приготу́й собі ти та все збо́рище твоє, зі́брані при тобі, і бу́деш для них сторо́жею. Ezekiel 38:8 По багатьох днях ти бу́деш потрі́бний, у кінці ро́ків при́йдеш до Кра́ю, що пове́рнений від меча, що зі́браний від числе́нних наро́дів, на Ізраїлеві го́ри, що за́вжди були руїною, а він був ви́ведений від наро́дів, і всі вони сидять безпечно. Ezekiel 38:9 І ви́йдеш, при́йдеш як буря, будеш як хмара, щоб покрити землю, ти та всі відділи твої, та числе́нні наро́ди з тобою. Ezekiel 38:10 Так говорить Господь Бог: І станеться того дня, уві́йдуть слова́ на твоє серце, і ти бу́деш ду́мати злу ду́мку, Ezekiel 38:11 та й скажеш: Піду́ на неукріплений край, знайду́ спокійних, що безпечно сидять, усі вони сидять в оса́дах без муру, і нема в них за́сува та ворі́т, Ezekiel 38:12 щоб набрати здо́бичі, і чинити грабу́нок, щоб повернути свою руку на заселені руїни, і на наро́д, зібраний з народів, що набувають добу́ток та маєток, що сидять посеред землі. Ezekiel 38:13 Шева та Дедан, і купці Таршішу, і всі левчуки́ його скажуть тобі: Чи ти прийшов набрати здо́бичі, чи ти зібрав своє збо́рище, щоб чинити грабу́нок, щоб ви́нести срібло та золото, щоб набрати добу́тку та маєтку, щоб набрати великої здо́бичі? Ezekiel 38:14 Тому́ пророкуй, сину лю́дський, та й скажеш до Ґоґа: Так говорить Господь Бог: Чи того дня, коли наро́д Мій сидітиме безпечно, ти не довідаєшся про це? Ezekiel 38:15 І при́йдеш із свого місця, із півні́чних кінців, ти та числе́нні народи з тобою, — всі вони гарцю́ють на ко́нях, зборище велике й ві́йсько числе́нне! Ezekiel 38:16 І зді́ймешся на наро́д Мій Ізраїлів, як хмара, щоб покрити землю. Буде це на кінці днів, і ви́веду тебе на Мій Край, щоб наро́ди пізнали Мене, коли Я покажу́ Свою святість тобі, Ґоґу, на їхніх оча́х. Ezekiel 38:17 Так говорить Господь Бог: Чи ти той, що про нього говорив Я за давніх днів через Моїх рабів, Ізра́їлевих пророків, що пророкували за тих днів про роки́, щоб приве́сти тебе на них? Ezekiel 38:18 І станеться того дня, у дні прихо́ду Ґоґа на Ізраїлеву землю, говорить Господь Бог, — уві́йде ревність Моя в ніздрі Мої. Ezekiel 38:19 І в ревності своїй, в огні Свого гніву Я сказав: цього дня буде великий трус на Ізраїлевій землі. Ezekiel 38:20 І затремтя́ть перед Моїм лицем мо́рські риби та птаство небесне, і польова́ звірина́, всяке гаддя́, що плазу́є по землі, і всяка люди́на, що на поверхні землі, і будуть поруйно́вані го́ри, і поваляться у́рвища, і всякий мур на землю впаде́. Ezekiel 38:21 І покличу проти нього меча на всіх го́рах Моїх, — говорить Господь Бог, — меч кожного буде на брата його! Ezekiel 38:22 І буду судитися з ними моровице́ю та кров'ю, і пущу́ заливни́й дощ та камі́нний град, огонь та сі́рку на нього та на відділи його, та на числе́нні народи, що з ним. Ezekiel 38:23 І звели́чуся, і покажу́ Свою святість, і буду пі́знаний на оча́х числе́нних народів, і вони пізнають, що Я — Госпо́дь! Ezekiel 39:0
Ezekiel 39:1 А ти, сину лю́дський, пророкуй на Ґоґа та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ото Я на тебе, кня́же Ро́шу, Мешеху та Тувалу! Ezekiel 39:2 І верну́ тебе, і попрова́джу тебе, і підійму́ тебе з півні́чних кінці́в, і впрова́джу тебе на Ізраїлеві го́ри. Ezekiel 39:3 І виб'ю лука твого з твоєї ліви́ці, а твої стрі́ли кину з твоєї прави́ці. Ezekiel 39:4 Упаде́ш на Ізраїлевих гора́х ти й усі відділи твої та наро́ди, що з тобою; віддам тебе на з'їдження хи́жому пта́ству, усякому крила́тому та польові́й звірині́. Ezekiel 39:5 На відкритому полі впаде́ш ти, бо це Я говорив, говорить Господь Бог! Ezekiel 39:6 І пошлю́ Я огонь на Маґоґа та на тих, що безпечно заме́шкують острови́, і пізнають вони, що Я — Господь! Ezekiel 39:7 А Своє святе Ім'я́ розголошу́ посеред Мого народу Ізраїля, і більше не дам знева́жити святе Моє Йме́ння, і наро́ди пізнають, що Я — Госпо́дь, Святий Ізраїлів! Ezekiel 39:8 Ось при́йде і станеться, — говорить Господь Бог, — це той день, що Я говорив. Ezekiel 39:9 І повихо́дять ме́шканці Ізраїлевих міст, і накладуть огонь, і палитимуть зброю та щитка́ й щита́, лука та стрі́ли, і ручно́го кия та ра́тище, і будуть ними палити огонь сім років. Ezekiel 39:10 І не будуть носити дров з поля, і не будуть рубати з лісі́в, бо збро́єю будуть палити огонь, і ві́зьмуть здо́бич із тих, хто брав здо́бич із них, і пограбу́ють тих, хто їх грабував, говорить Господь Бог. Ezekiel 39:11 І станеться того дня, дам Я там Ґоґові місце гро́бу в Ізраїлі, Долину Перехо́жих, на схід від моря, і що замикає дорогу перехо́жим. І похова́ють там Ґоґа й усе його многолю́дство, та й назвуть: Долина Многолюдства Ґоґа. Ezekiel 39:12 І буде ховати їх Ізраїлів дім, щоб очи́стити землю, сім місяців. Ezekiel 39:13 І буде ховати ввесь наро́д кра́ю, і він стане для них за пам'ятку, того дня, коли Я просла́влю Себе, говорить Господь Бог. Ezekiel 39:14 І відділять людей, які без пере́рви ходи́тимуть по кра́ю й ховатимуть з перехожими позосталих ще на пове́рхні землі, щоб її очи́стити. По семи місяцях вони ще будуть вишу́кувати. Ezekiel 39:15 І пере́йдуть ті обхідники́ по кра́ю, і коли хто побачить лю́дську кістку, то поставить при ній знака, аж поки не поховають її похоро́нники в Долині Многолю́дства Ґоґа. Ezekiel 39:16 А ім'я́ міста — Гамона. І очистять землю. Ezekiel 39:17 А ти, сину лю́дський, так говорить Господь Бог: Скажи пта́хові, усякому крилатому, та всій польові́й звірині́: Згромадьтеся й прийдіть, зберіться навколо над жертвою, що Я принесу́ для вас, велика жертва на Ізраїлевих гора́х, і ви будете їсти м'ясо, і будете пити кров. Ezekiel 39:18 Ви будете їсти тіло ли́царів, а кров князі́в землі будете пити, — барани́, і ві́вці, і козли́, бики́, — ситі баша́нські бики́ всі вони. Ezekiel 39:19 І будете їсти лій аж до си́тости, і будете пити кров аж до впо́єння з Моєї жертви, яку Я приніс для вас, — Ezekiel 39:20 і наси́титеся при Моєму столі кі́ньми та верхівця́ми, ли́царями та всякими вояка́ми, говорить Господь Бог! Ezekiel 39:21 І дам Свою славу між наро́дами, і побачать усі наро́ди Мій суд, що зроблю́ Я, та Мою руку, що на них покладу́. Ezekiel 39:22 І пізнає Ізраїлів дім, що Я — Госпо́дь, їхній Бог, від цього дня й далі.
Ezekiel 39:23 І пізнають наро́ди, що Ізраїлів дім пішов на вигна́ння за провини свої, за те, що спроневі́рилися Мені, а Я схова́в був від них лице Своє, і віддав їх у руку їхніх не́приятелів, і всі вони попа́дали від меча. Ezekiel 39:24 За їхньою нечи́стістю та за їхнє беззако́ння зробив Я це з ними, і сховав від них лице Своє. Ezekiel 39:25 Тому́ так говорить Господь Бог: Тепер поверну́ долю Якова, і змилуюся над усім Ізраїлевим домом, і буду ревний за Своє святе Йме́ння. Ezekiel 39:26 І відчу́ють вони свою га́ньбу та все своє спроневі́рення, яки́м спроневі́рилися Мені, коли сядуть безпечно на своїй землі, і не буде вже ніко́го, хто б їх страши́в, Ezekiel 39:27 коли поверну́ їх з наро́дів, і позбира́ю їх із країв їхніх ворогів, і покажу Свою святість у них на оча́х числе́нних наро́дів. Ezekiel 39:28 І пізнають вони, що Я — Госпо́дь, Бог їхній, коли ви́жену їх у поло́н до наро́дів, а пото́му позбираю їх на їхню зе́млю, і більш не позоста́влю там ніко́го з них. Ezekiel 39:29 І не сховаю вже від них Свого лиця, бо виллю Духа Свого на Ізраїлів дім, говорить Госпо́дь Бог!“ Ezekiel 40:0 Ezekiel 40:1 Двадцятого й п'ятого року нашого вигна́ння, на поча́тку року, десятого дня місяця, чотирна́дцятого року по то́му, як було́ зруйно́ване місто, того самого дня була на мені Господня рука, і Він упрова́див мене туди́. Ezekiel 40:2 У Божих виді́ннях упрова́див Він мене до Ізраїлевого кра́ю, і дав спочи́ти мені на дуже високій горі́, а на ній була́ ніби будо́ва міста, з полу́дня. Ezekiel 40:3 І привів мене туди, і ось чоловік, що його вид, ніби вид блиску́чої міді, а в його руці — льняна́ нитка та мірни́ча па́лиця, і він стояв у брамі. Ezekiel 40:4 І сказав мені цей чоловік: „Сину лю́дський, дивися своїми очи́ма й слухай своїми ву́хами, і зверни́ своє серце на все, що я покажу́ тобі, бо ти приве́дений сюди, щоб показати тобі. Усе, що ти поба́чиш, об'яви́ Ізраїлевому до́мові“. Ezekiel 40:5 І ось мур назовні храму навко́ло, а в руці того чоловіка мірни́ча па́лиця на шість ліктів, на міру ліктем та долонею. І зміряв він ширину тієї будівлі — одна па́лиця, і завви́шки — одна палиця. Ezekiel 40:6 І прийшов він до брами, що її пе́ред у напрямі до сходу, і ввійшов її схо́дами, і зміряв порога тієї брами — одна палиця завши́ршки, і другий поріг — одна па́лиця завши́ршки. Ezekiel 40:7 А вартівня́ — одна палиця завдо́вжки й одна палиця завши́ршки, а поміж вартівня́ми — п'ять ліктів; а поріг брами з боку сі́нечок тієї брами, зсере́дини — одна па́лиця. Ezekiel 40:8 І змі́ряв він сіни тієї брами зсере́дини — одна па́лиця. Ezekiel 40:9 І зміряв сіни брами — вісім ліктів, а стовпи́ її — два лікті, а сіни брами — зсере́дини. Ezekiel 40:10 А брамні вартівні́ в напрямі на схід — три зві́дси й три зві́дти, і міра одна їм трьом, і міра одна стовпа́м зві́дси та зві́дти. Ezekiel 40:11 І зміряв він ширину́ входу до брами — десять ліктів, довжина́ брами — тринадцять ліктів. Ezekiel 40:12 А розмежува́ння перед вартівня́ми — один лі́коть, і один лікоть звідти, а вартівня́ — шість ліктів звідси й шість ліктів звідти. Ezekiel 40:13 І зміряв браму з да́ху вартівні́ до даху її, завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів, двері навпро́ти двере́й. Ezekiel 40:14 І поробив стовпи́, шістдеся́т ліктів, і до стовпів підхо́дить подві́р'я, навко́ло брами. Ezekiel 40:15 А від пе́реду брамного входу аж до пе́реду сіне́й внутрішньої брами — п'ятдеся́т ліктів. Ezekiel 40:16 І були вікна, широкі знадво́ру й вузькі в сере́дині, до вартіве́нь та до їхніх стовпів у сере́дині брами навко́ло, і так до сіне́й, і ві́кна навколо до сере́дини, а на стовпа́х ви́різьблені па́льми.
Ezekiel 40:17 І він впровадив мене до зо́внішнього подві́р'я. І ось комо́ри та підлога, викладена з каміння, зро́блена для подві́р'я навко́ло, тридцять комі́р на підлозі. Ezekiel 40:18 А ця підлога була позад брам, по довжині брам, до́лішня підло́га. Ezekiel 40:19 І зміряв він ширину́ від пе́реду до́лішньої брами до пе́реду вну́трішнього подві́р'я назо́вні, — сто ліктів, на схід та на пі́вніч. Ezekiel 40:20 А та брама, що пе́ред її в напрямі на пі́вніч до зо́внішнього подвір'я, він зміряв довжину́ її та ширину́ її. Ezekiel 40:21 І вартівні́ її три звідси й три звідти, і стовпи́ її, і сіни її були за мірою першої брами, п'ятдесят ліктів довжина́ її, а ширина́ — двадцять і п'ять на міру ліктем. Ezekiel 40:22 А вікна її, і сіни її та ви́різьблені па́льми її — за мірою брами, що пе́ред її в напрямі на схід, а сімома́ схі́дцями входять у неї, а її сіни перед ними. Ezekiel 40:23 І брама вну́трішнього подві́р'я навпро́ти брами на пі́вніч та на схід. І змі́ряв він від брами до брами — сто ліктів. Ezekiel 40:24 І він попрова́див мене в напрямі на пі́вдень, аж ось брама в напрямі на пі́вдень. І він зміряв стовпи́ її та сіни її за тими мі́рами. Ezekiel 40:25 А в неї ві́кна та сіни її навко́ло, як ті ві́кна, п'ятдесят ліктів завдо́вжки, а завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів. Ezekiel 40:26 А семеро схі́дців — вхід до неї, і сіни її перед ними, а ви́різьблені пальми її одна звідси, а одна звідти при стовпа́х її. Ezekiel 40:27 А брама вну́трішнього подві́р'я — у напрямі на пі́вдень, і він змі́ряв від брами до брами в напрямі на пі́вдень — сто ліктів. Ezekiel 40:28 І впрова́див мене до вну́трішнього подві́р'я півде́нною брамою, і зміряв південну браму за тими мірами. Ezekiel 40:29 І вартівні́ її, і стовпи́ її, і сіни її за тими мірами, і вікна її, і в сі́нях її навколо — п'ятдесят ліктів завдо́вжки, а завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів. Ezekiel 40:30 А сіни її навколо — завдо́вжки двадцять і п'ять ліктів, а завши́ршки п'ять ліктів. Ezekiel 40:31 І сіни її при зо́внішньому подвір'ї, і пальми при стовпа́х її, а вісім сходів — її вхід. Ezekiel 40:32 І він упрова́див мене до вну́трішнього подвір'я в напрямі на схід, і зміряв брами за тими мірами. Ezekiel 40:33 І вартівні́ її, і стовпи́ її, і сіни її за тими мі́рами, а в неї ві́кна та в її сі́нях навколо, завдо́вжки — п'ятдесят ліктів, а завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів. Ezekiel 40:34 А її сіни були до зо́внішнього подвір'я, а пальми її при її стовпа́х звідси й звідти, а вісім схі́дців — її вхід. Ezekiel 40:35 І впровадив мене до півні́чної брами, і зміряв тими мірами. Ezekiel 40:36 Вартівні́ її, стовпи́ її, і її сі́ни та ві́кна в неї навколо, завдо́вжки — п'ятдесят ліктів, а завши́ршки — двадцять і п'ять ліктів. Ezekiel 40:37 А стовпи́ її — до зо́внішнього подвір'я, а пальми — при стовпа́х її з цього й з того боку, а вісім сходів — її вхід. Ezekiel 40:38 І комо́ра, і її вхід — у стовпах брам, там поло́щуть цілопа́лення. Ezekiel 40:39 А в сі́нях брами — два столи́ звідси й два столи звідти, щоб різати на них цілопа́лення й жертви за гріх та жертви за провину. Ezekiel 40:40 А при зо́внішньому боці, що підіймається до входу півні́чної брами, два столи, і при боці іншому, що при сі́нях брами, два столи. Ezekiel 40:41 Чотири столи звідси й чотири столи звідти при боці брами, вісім столів, що на них ріжуть. Ezekiel 40:42 І чотири столи на цілопа́лення, камі́ння те́сане, завдо́вжки — лікоть один і пів, а завви́шки — один лікоть; на них кладуть знаря́ддя, що ними ріжуть цілопа́лення та жертву. Ezekiel 40:43 І гаки́, на одну доло́ню, були пригото́влені в домі навколо, а на столах — жерто́вне м'ясо. Ezekiel 40:44 А назовні вну́трішньої брами були дві кімна́ті у внутрішньому подвір'ї, що при півні́чному боці брами, а їхній пе́ред — у напрямі на пі́вдень, одна при боці східньої брами, пе́ред її — у напрямі на пі́вніч. Ezekiel 40:45 І сказав він до мене: „Ця кімна́та, що пе́ред її в напрямі на пі́вдень, для священиків, що стережуть сторо́жу храму. Ezekiel 40:46 А та кімна́та, що пе́ред її в напрямі на пі́вніч, для священиків, що вико́нують сторо́жу же́ртівника. Це Садо́кові сини, що з Левієвих синів наближуються до Господа, щоб служити Йому. Ezekiel 40:47 І зміряв подві́р'я — завдо́вжки сто ліктів, і завши́ршки сто ліктів, чотирику́тнє, а же́ртівник був перед храмом. Ezekiel 40:48 І впровадив мене до сіней храму, і зміряв стовпа́ сіне́й, — п'ять ліктів звідси, і п'ять ліктів звідти, а ширина́ брами — три лікті звідси й три лікті звідти. Ezekiel 40:49 Довжина́ сіней двадцять ліктів, а завши́ршки — одинадцять ліктів, а десятьма́ сходами ходять до нього; а стовпи́ при стовпа́х, один звідси, а один звідти. Ezekiel 41:0 Ezekiel 41:1 І впрова́див мене до храму, і він зміряв стовпи, — шість ліктів завши́ршки звідси, і шість ліктів завши́ршки звідти, ширина́ скинії. Ezekiel 41:2 А ширина́ входу — десять ліктів, а боки входу — п'ять ліктів звідси й п'ять ліктів звідти; і зміряв довжину́ його — сорок ліктів, а завши́ршки двадцять ліктів. Ezekiel 41:3 І ввійшов він до сере́дини, і зміряв входо́вого стовпа́ — два лікті, а вхід — шість ліктів, а ширина́ входу — сім ліктів. Ezekiel 41:4 І зміряв довжину́ його — двадцять ліктів, а завши́ршки — двадцять ліктів на пе́реді храму. І сказав він мені: „Це Святеє Святих!“ Ezekiel 41:5 І зміряв він стіну́ храму — шість ліктів, а ширина́ бічно́ї кімна́ти — чотири лікті кругом навко́ло храму. Ezekiel 41:6 А кімна́ти бічні́, кімна́та при кімна́ті, тридцять в трьох по́верхах, і вхо́дили в стіну́, що храм мав для бічни́х кімна́т навко́ло круго́м, щоб держа́лися, і не держалися в стіні того храму. Ezekiel 41:7 І він ставав ширший, і обе́ртався все більше вго́ру до бічни́х кімна́т, бо той храм був обе́рнений більше вго́ру, круго́м навколо храму, тому храм був ширший вго́ру, і так до́лішній по́верх вхо́дить на горі́шній через середній. Ezekiel 41:8 І бачив я вишину́ храму навко́ло, підва́лини бічних кімна́т — повна па́лиця, шість ліктів. Ezekiel 41:9 Ширина́ стіни, що в бічні́й кімна́ті назо́вні, п'ять ліктів, а вільне місце між бічни́ми кімна́тами, що належить до храму. Ezekiel 41:10 І поміж комо́рами — завши́ршки двадцять ліктів круго́м навколо храму. Ezekiel 41:11 А вхід з бічно́ї кімна́ти до вільного місця — вхід один у напрямі на пі́вніч, і вхід один на пі́вдень, а ширина́ вільного місця — п'ять ліктів круго́м навко́ло. Ezekiel 41:12 А буді́вля, що перед відгоро́дженим майда́ном у напрямі на за́хід, завши́ршки сімдеся́т ліктів, а стіна будівлі п'ять ліктів, ширина́ кругом навколо, а довжина́ її — дев'ятдеся́т ліктів. Ezekiel 41:13 І він зміряв той храм, завдо́вжки — сто ліктів, а відгоро́джений майда́н і будівля та стіни її, завдо́вжки — сто ліктів. Ezekiel 41:14 А ширина передньої частини храму та відгородженого майда́ну на схід — сто ліктів. Ezekiel 41:15 І зміряв він довжину́ будівлі до пе́реду відгородженого майда́ну, що позад неї, ґалерія звідси й звідти, сто ліктів, і так внутрішній храм і сі́нечки подві́р'я. Ezekiel 41:16 Пороги та ві́кна, широкі знадво́ру, і вузькі́ всере́дині, ґалерія навколо них трьох, навпроти поро́гу дерев'яний о́бклад навко́ло й земля до ві́кон, а ві́кна зачинені. Ezekiel 41:17 Усе понад входом і аж до вну́трішнього храму, і назо́вні при кожній стіні круго́м навко́ло, у вну́трішньому й у зо́внішньому, ви́різьблене, Ezekiel 41:18 і було зро́блене херувимами та пальмами, і пальма була між херувимом та херувимом, два обличчя в херувима. Ezekiel 41:19 І лю́дське обличчя — мали пальми звідси, а обличчя левчука́ — мали пальми звідти, поро́блені при всьому домі навко́ло. Ezekiel 41:20 Від землі аж понад вхід — поро́блені херувими та пальми на стіні храму. Ezekiel 41:21 Храм мав чотирику́тні одві́рки, а пе́ред святині мав такий самий вигляд. Ezekiel 41:22 Же́ртівник був із дерева, — три лікті високий, а довжина́ його — два лікті, а в нього його кути́ й підні́жжя його та стіни його — дерево. І сказав він мені: „Це той стіл, що перед Господнім лицем!“ Ezekiel 41:23 А в храмі та в святині було двоє двере́й. Ezekiel 41:24 І в тих дверях було по дві до́шці, оби́дві до́шки обе́рталися, дві в одних две́рях, і дві в інших две́рях. Ezekiel 41:25 І були́ зро́блені на них, на две́рях храму, херувими та пальми, як поро́блені були́ в сті́нах, а дерев'яний ґанок при пе́реді сіне́й назо́вні. Ezekiel 41:26 І вікна, широкі знадво́ру й вузькі́ всере́дині, і пальми звідси та звідти при бока́х сіне́й, і такі бічні́ кімна́ти храму та стрі́хи. Ezekiel 42:0
Ezekiel 42:1 І він вивів мене до зо́внішнього подві́р'я дорогою в на́прямі на пі́вніч, і ввів мене до кімна́т, що навпроти відгоро́дженої площі, і що навпроти буді́влі на пі́вніч. Ezekiel 42:2 Навпроти завдо́вжки — сто ліктів, вхід півні́чний, а завши́ршки — п'ятдесят ліктів. Ezekiel 42:3 Навпроти — двадцять ліктів, що у вну́трішньому подвір'ї, і навпро́ти ви́кладеної підлоги, що в зовнішньому подвір'ї, ґалерія до переду ґалерії на три по́верхи. Ezekiel 42:4 А перед кімна́тами був хід на десять ліктів ширини́ до вну́трішнього подвір'я, доро́гою ста ліктів, а ви́ходи їхні — на пі́вніч. Ezekiel 42:5 А горі́шні кімна́ти були коротші, бо ґалерії забирали від них більше місця, ніж з до́лішніх та з сере́дніх тієї буді́влі. Ezekiel 42:6 Бо вони були триповерхо́ві, і не було в них стовпі́в, як стовпи́ подвір'я, тому́ вони були вужчі від до́лішніх та від сере́дніх на землі. Ezekiel 42:7 А мур, що назовні навпро́ти кімна́т, у напрямі зо́внішнього подвір'я, до пе́реду кімна́т — довжина́ його п'ятдесят ліктів. Ezekiel 42:8 Бо довжина тих кімна́т, що в зовнішнього подвір'я, п'ятдесят ліктів, і ось на пе́реді храму сто ліктів. Ezekiel 42:9 А під тими кімна́тами — хід від сходу, коли вхо́дити до них з зовнішнього подві́р'я. Ezekiel 42:10 По ширині́ муру подвір'я в напрямі на схід до пе́реду ві́льного місця й до переду будівлі — кімна́ти. Ezekiel 42:11 А дорога перед ними — як вид кімна́т, що в напрямі на пі́вніч; яка довжина́, така ширина́ їхня, а всі ви́ходи були за їхніми спо́собами та за їхніми ви́ходами. Ezekiel 42:12 І як входи кімна́т, що в напрямі пі́вдня, такий був вхід на поча́тку дороги, дороги перед відповідним муром у напрямі на схід, коли йти до них. Ezekiel 42:13 І сказав він мені: Кімна́ти півні́чні і кімна́ти півде́нні, що на переді вільного місця, це кімна́ти свяще́нні, де їдять священики, що наближуються до Господа, найсвяті́ше, — там складають найсвятіше, і жертву хлі́бну, і жертву за гріх, і жертву за провину, бо це місце святе. Ezekiel 42:14 Коли священики вві́йдуть, то не сміють вихо́дити зо святині до зо́внішнього подвір'я, і мають там складати свої ша́ти, в яких служать, бо вони свя́тощі. І зодягнуть вони інші шати, і тоді тільки можуть зближатися до того, що належить наро́дові“. Ezekiel 42:15 І скінчи́в він вимі́рювання внутрішнього храму, і ви́провадив мене в напрямі брами, що пе́ред її в напрямі на схід, і зміряв те круго́м навко́ло. Ezekiel 42:16 Він зміряв мірни́чою па́лицею схі́дній бік, — п'ять сотень палиць мірничою палицею навколо. Ezekiel 42:17 Зміряв півні́чний бік, — п'ять сотень па́лиць мірни́чою па́лицею навколо. Ezekiel 42:18 Зміряв півде́нний бік, — п'ять сотень палиць мірничою палицею. Ezekiel 42:19 Обернувся до за́хіднього боку, — наміряв п'ять сотень палиць мірни́чою палицею. Ezekiel 42:20 На чотири стороні відміряв те. Мало воно мур кругом навколо, завдо́вжки — п'ять сотень, і завши́ршки п'ять сотень, щоб відділити між святим та звичайним. Ezekiel 43:0
Ezekiel 43:1 І попрова́див мене до брами, до брами, що зве́рнена в напрямі сходу. Ezekiel 43:2 І ось слава Ізраїлевого Бога йшла в напрямі від сходу, а голос Його був, як шум великої води, а земля засвіти́лася від слави Його! Ezekiel 43:3 І вид був такий же, як я бачив: як те ви́диво, що я бачив, коли я прихо́див руйнувати місто, і види були, як той вид, що я бачив при річці Кева́р. І впав я на обличчя своє! Ezekiel 43:4 І слава Господня ввійшла в храм у напрямі брами, що пе́ред її в напрямі сходу! Ezekiel 43:5 І підняв мене Дух, і впровадив мене до вну́трішнього подві́р'я, і ось слава Господня напо́внила храм!
Ezekiel 43:6 І почув я Промовля́ючого до мене з храму, а той муж стояв при мені. Ezekiel 43:7 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, це місце престо́лу Мого, і місце стіп Моїх ніг, де Я буду перебува́ти навіки посеред Ізраїлевих синів, — не занечи́стять уже Ізраїлів дім святе Ім'я́ Моє, вони та їхні царі розпустою своєю та тру́пами їхніх царів при їхньому вмира́нні! Ezekiel 43:8 Вони ставили свого порога при Моєму порозі, і свої одві́рки при одвірках Моїх, так що тільки стіна була між Мною та між ними, і вони занечи́стили святе Ім'я́ Моє своїми гидо́тами, яких нароби́ли, і Я вигубив їх у Своїм гніві... Ezekiel 43:9 Тепер нехай вони віддаля́ть від Мене розпусту свою та трупи своїх царів, і Я буду пробува́ти між ними навіки. Ezekiel 43:10 Ти, сину лю́дський, об'яви́ Ізраїлевому домові про цей храм, і вони посоро́мляться від своїх провин, і зміряють міру. Ezekiel 43:11 А якщо вони засоро́мляться від усього, чого наробили, то ви́ясни їм ви́гляд храму, і план його, і ви́ходи його та його входи, і всі устави його, і всі на́черки його, і всі зако́ни його, і напиши це на оча́х їх, і нехай вони стережуть усякий на́черк його, і всі устави його, і нехай вони роблять їх!“ Ezekiel 43:12 Оце зако́н храму: на вершині гори вся границя його круго́м навко́ло має бути Святеє Святих. Ось це зако́н храму. Ezekiel 43:13 А оце міри же́ртівника ліктями, лікоть — це лікоть та долоня. І основа же́ртівника — лікоть, і лікоть — завши́ршки, а його границя до його кра́ю навколо — одна п'ядь, і це задня сторона же́ртівника. Ezekiel 43:14 А від основи на землі аж до до́лішнього о́бкладу же́ртівника — два лікті, а завши́ршки — один лікоть, а від малого ві́дступу же́ртівника аж до великого — чотири лікті, а завши́ршки — лікоть. Ezekiel 43:15 А же́ртівник — чотири лікті високий, а від же́ртівника й вище — чотири роги. Ezekiel 43:16 А о́гнище — дванадцять ліктів завдо́вжки на дванадцять завши́ршки, чотирику́тнє при чотирьох своїх бо́ках. Ezekiel 43:17 А до́лішній о́бклад — чотирна́дцять ліктів завдо́вжки на чотирнадцять завши́ршки при чотирьох боках її, а границя навколо нього півліктя, а основа його — лікоть навколо, а сходи його зве́рнені на схід. Ezekiel 43:18 І сказав Він мені: „Сину лю́дський, так говорить Госпо́дь Бог: Оце устави же́ртівника на день, коли він буде зро́блений, щоб прино́сити на ньому цілопа́лення, і кропи́ти на нього кров. Ezekiel 43:19 І даси священикам-Левитам, що вони з Садокового насіння, що набли́жуються до Мене, — говорить Господь Бог, — щоб служили Мені, молодого бика з великої худоби на жертву за гріх. Ezekiel 43:20 І ві́зьмеш з його крови, і покропи на чотири його ро́ги й до чотирьох куті́в оправи та до границі навколо, — і очи́сти його та освяти його́. Ezekiel 43:21 І ві́зьмеш бика тієї жертви за гріх, і спалять його на озна́ченому місці храму назо́вні святині. Ezekiel 43:22 А другого дня принесе́ш у жертву козла безва́дного на жертву за гріх, і очистять же́ртівника, як очи́стили биком. Ezekiel 43:23 А коли покінчи́ш очищати, принесеш у жертву молодого бика з великої худоби, безва́дного, і безвадного барана́ з отари. Ezekiel 43:24 І приведи їх перед Господнє лице, і кинуть священики на них сіль, і принесу́ть їх цілопа́ленням для Господа. Ezekiel 43:25 Сім день бу́деш приготовляти козла жертви за гріх на кожен день, і молодого бика з великої худоби, і барана з отари, безва́дних пригото́влять. Ezekiel 43:26 Сім день будуть очищати того жертівника, і очи́стять його, і освятять його. Ezekiel 43:27 І скінча́ться ті дні, і станеться, восьмого дня й далі пригото́влять священики на же́ртівнику ваші цілопа́лення та ваші жертви мирні, — і вподо́баю Собі вас, говорить Господь Бог!“ Ezekiel 44:0 Ezekiel 44:1 І вернув мене в напрямі брами зо́внішньої святині, що обе́рнена на схід, а вона за́мкнена. Ezekiel 44:2 І сказав мені Господь: „Брама ця буде за́мкнена, не буде відчи́нена, і ніхто не вві́йде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде за́мкнена. Ezekiel 44:3 Князь, сам князь буде сидіти в ній, щоб їсти хліб перед Господнім лицем; сі́ньми брами він уві́йде, і сі́ньми ви́йде“. Ezekiel 44:4 І ви́провадив мене в напрямі півні́чної брами до пе́реду храму, і побачив я, аж ось слава Господня напо́внила Госпо́дній дім! І впав я на обличчя своє. Ezekiel 44:5 І сказав мені Господь: „Сину лю́дський, зверни́ своє серце, і побач своїми очима, а своїми ву́хами послухай усе, що́ Я говоритиму з тобою щодо всіх постанов Господнього дому, і щодо всяких зако́нів його, і зве́рнеш своє серце до входу того храму в усіх ви́ходах святині. Ezekiel 44:6 І скажеш до ворохо́бників, до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: До́сить вам усіх ваших гидот, Ізраїлів доме, Ezekiel 44:7 що ви вво́дили чужи́нців, необрізаносе́рдих та необрізаноті́лих, щоб були в Моїй святині, щоб знева́жити його, Мій храм, коли прино́сили Мій хліб, лій та кров, і, крім усіх ваших гидот, зламали Мого заповіта. Ezekiel 44:8 І ви не не́сли сторо́жі святощів Моїх, але поставили їх собі за сторожі́в Моєї ва́рти в Моїй святині. Ezekiel 44:9 Так говорить Господь Бог: Кожен чужи́нець, необрізаносе́рдий та необрізанотілий, не вві́йде до Моєї святині; це і про всякого чужи́нця, що живе́ серед Ізраїлевих синів. Ezekiel 44:10 І на́віть Левити, що були віддали́лися від Мене, коли блукав Ізраїль, що були зблудили від Мене за своїми божка́ми, і вони понесу́ть кару за свою вину, — Ezekiel 44:11 і будуть вони в святині Моїй служити сторожа́ми при брамах храму, і обслуговувати храм, вони будуть прино́сити цілопа́лення й жертву наро́дові, і вони будуть ставати перед ними, щоб служити їм. Ezekiel 44:12 За те, що вони служили їм перед їхніми бовва́нами, і стали для Ізраїлевого дому за спотика́ння на прови́ну, тому підняв Я Свою руку на них, — говорить Господь Бог, — і вони понесу́ть прови́ну свою! Ezekiel 44:13 І вони не піді́йдуть до Мене, щоб бути священиками Мені, і щоб підхо́дити до всіх святощів Моїх, до Святого Святих, і будуть носити га́ньбу свою та гидо́ти свої, які наробили. Ezekiel 44:14 І дам Я їх сторожами ва́рти храму щодо всієї його праці, і щодо всього, що робиться в ньому. Ezekiel 44:15 А священики-Левити, Садокові сини, що несли сторо́жу Моєї святині, коли Ізраїлеві сини зблуди́ли були від Мене, вони набли́зяться до Мене на службу Мені, і будуть стояти перед Моїм лицем, щоб прино́сити Мені лій та кров, говорить Господь Бог. Ezekiel 44:16 Вони вві́йдуть до Моєї святині, і вони набли́зяться до Мого сто́лу на службу Мені, і будуть нести Мої сторо́жі. Ezekiel 44:17 I станеться, коли вони вхо́дитимуть до брами внутрішнього подві́р'я, то зодяга́тимуть льняну́ одіж, і не вві́йде на них вовна, коли вони служитимуть у брамах внутрішнього подві́р'я та назо́вні. Ezekiel 44:18 Льняні́ заво́ї будуть на їхній голові, а льняна́ спідня одежа буде на їхніх сте́гнах; не будуть опері́зуватися тим, що виклика́є піт. Ezekiel 44:19 А коли вони будуть вихо́дити до зовнішнього подві́р'я, до наро́ду, здійма́тимуть ша́ти свої, в яких служили, і поскладають їх у священних кімна́тах, і зодягнуть іншу одежу, щоб своїми священними ша́тами не торкатися наро́ду. Ezekiel 44:20 А голови́ своєї вони не будуть голи́ти, і воло́сся не запу́стять, — конче будуть стри́гти волосся своє. Ezekiel 44:21 І вина не будуть пити кожен із священиків, коли ма́ють вхо́дити до вну́трішнього подві́р'я. Ezekiel 44:22 А вдів та ро́звідок не братимуть собі за жінок, а братимуть тільки дівчат із насіння Ізраїлевого дому, та вдову, що буде вдовою по священикові. Ezekiel 44:23 А наро́д Мій будуть вони навчати розрізняти між святим та звичайним, і зроблять їх знаю́чими різницю між нечистим та чистим. Ezekiel 44:24 А в супере́чці вони стануть, щоб судити, — правосу́ддям Моїм розсудять її, і будуть стерегти́ Зако́ни Мої, і устави Мої при всіх святах Моїх, і суботи Мої будуть святити! Ezekiel 44:25 І до мертвої люди́ни не піді́йдуть, щоб не занечи́стити себе, а тільки ради батька й матері, і ради сина, і дочки́, і ради брата й сестри, що не належала чоловікові, занечи́стяться. Ezekiel 44:26 А по його очи́щенні прирахують йому ще сім день. Ezekiel 44:27 А того дня, коли він входить до святині, до вну́трішнього подвір'я, щоб служити в святині, він принесе свою жертву за гріх, говорить Госпо́дь Бог. Ezekiel 44:28 І оце буде їм за спа́дщину: Я їхня спа́дщина, а володі́ння не дасте́ їм в Ізраїлі, — Я їхнє володі́ння! Ezekiel 44:29 Жертву хлі́бну, і жертву за гріх, і жертву за провину, — оце будуть вони їсти, і все закляте в Ізраїлі буде їхнє. Ezekiel 44:30 І перше з усяких первонаро́джених зо всього, і всякі прино́шення всього зо всіх ваших прино́шень буде священикам, і поча́ток ваших діж дасте священикові, щоб він поклав благослове́ння на вашому домі. Ezekiel 44:31 Усякого па́дла та пошмато́ваного з птаства та скоти́ни священики не будуть їсти. Ezekiel 45:0
Ezekiel 45:1 А коли ви бу́дете кидати жеребка́ про землю в спа́дщину, то дасте прино́шення Господе́ві, святе із землі, — двадцять і п'ять тисяч лі́ктів завдо́вжки, а десять тисяч завши́ршки йому. Це буде святе в усій його границі навко́ло.
Ezekiel 45:3 А з цієї міри відміряєш двадцять і п'ять тисяч лі́ктів завдо́вж та десять тисяч завши́р, і в цьому буде святиня, Святеє Святи́х. Ezekiel 45:4 Це святість із землі; вона буде для священиків, що служать святині, для тих, що набли́жуються, щоб служити Господе́ві, і буде їм місцем для домів і святим місцем. Ezekiel 45:5 А двадцять і п'ять тисяч лі́ктів завдо́вж і десять тисяч завши́р буде для Левитів, що служать храмові, їм на володі́ння, міста на сидіння. Ezekiel 45:6 А на володі́ння мі́сту дасте п'ять тисяч завши́р і двадцять і п'ять тисяч завдо́вж, навпроти святого прино́шення; воно буде для всього Ізраїлевого дому. Ezekiel 45:7 А для кня́зя буде з того й з того боку святого прино́шення й володіння мі́ста, навпроти святого прино́шення й на пе́реді володі́ння міста від за́хіднього кра́ю на захід, і від схі́днього кра́ю на схід, а завдо́вж відповідно одній частині племе́на від за́хідньої границі до границі схі́дньої Ezekiel 45:8 землі; це буде йому за володі́ння в Ізраїлі, і Мої князі́ не будуть уже тиснути наро́ду Мого, а Край дадуть Ізраїлевому домові, їхнім племе́нам. Ezekiel 45:9 Так говорить Госпо́дь Бог: До́сить вам, Ізраїлеві князі! Наси́льство та у́тиски відсуньте, а робіть правосу́ддя та правду, перестаньте випиха́ти наро́д Мій з його землі, говорить Господь Бог! Ezekiel 45:10 Майте справедливу вагу́, і справедливу ефу́ та справедливого ба́та. Ezekiel 45:11 Ефа́ й бат буде однакова міра, щоб бат вино́сив десяту частину хо́меру, а десята частина хомеру — ефа́; згідно з хомером буде міра його. Ezekiel 45:12 А ше́кель — двадцять ґе́рів; двадцять шеклів, двадцять і п'ять шеклів, та п'ятнадцять шеклів буде вам мі́на. Ezekiel 45:13 Оце те прино́шення, що ви принесе́те: шоста частина ефи́ з хо́меру пшениці й шоста частина ефи з хомеру ячме́ню. Ezekiel 45:14 А поста́нова про оливу з ба́та оли́ви: десята частина ба́та з ко́ру, десять батів — хо́мер, бо десять батів — хомер. Ezekiel 45:15 І одна штука з отари з двохсот штук з доброго пасови́ська Ізраїлевого на жертву хлі́бну, і на цілопа́лення, і на жертви мирні, щоб очи́стити їх, говорить Господь Бог. Ezekiel 45:16 Увесь наро́д цього Кра́ю повинен давати прино́шення для кня́зя в Ізраїлі. Ezekiel 45:17 А на обов'я́зку кня́зя буде: цілопа́лення, і жертва хлі́бна та жертва лита в свята, і в новомі́сяччя та в суботи, в усі свята Ізраїлевого дому, — він приготу́є жертву за гріх, і жертву хлі́бну, і цілопа́лення, і жертви мирні на очи́щення за Ізраїлів дім. Ezekiel 45:18 Так говорить Госпо́дь Бог: У першому місяці, першого дня місяця ві́зьмеш молодого бика́ з великої худо́би, безва́дного, й очистиш святиню. Ezekiel 45:19 І ві́зьме священик з крови жертви за гріх, і покро́пить на одві́рок храму та на чотири ку́ти ві́дступу же́ртвіника, і на одві́рок брами вну́трішнього подвір'я. Ezekiel 45:20 І так зро́биш сьомого дня першого місяця за кожного, хто прогріши́ться через по́милку або з глупо́ти, і очистите храма. Ezekiel 45:21 У першому місяці, чотирна́дцятого дня місяця буде вам Па́сха, свято семиде́нне; будете їсти опрі́сноки. Ezekiel 45:22 І приготу́є того дня князь за себе та за ввесь наро́д кра́ю бика на жертву за гріх. Ezekiel 45:23 І сім день свята буде він пригото́влювати цілопа́лення для Господа, сім биків і сім барані́в безвадних на день, сім день, і жертву за гріх, — козла на день. Ezekiel 45:24 І пригото́вить жертву хлі́бну, ефу́ на бика й ефу́ на барана́, а оливи — гін на ефу́. Ezekiel 45:25 Сьомого місяця, п'ятнадцятого дня місяця в свято буде він пригото́влювати те саме, сім день, як жертву за гріх, як цілопа́лення, так і жертву хлі́бну, так і оли́ву. Ezekiel 46:0 Ezekiel 46:1 Так говорить Господь Бог: Брама вну́трішнього подві́р'я, що зве́рнена на схід, буде за́мкнена шість день праці, а субо́тнього дня буде відчи́нена, і в день новомі́сяччя буде відчи́нена. Ezekiel 46:2 І вві́йде князь ходом сіне́й брами ззо́вні, і стане при одві́рку брами, а священики приготу́ють його цілопа́лення та його мирну жертву, і він покло́ниться на порозі брами. А брама не буде за́мкнена аж до вечора. Ezekiel 46:3 І буде вклоня́тися наро́д кра́ю при вході цієї брами в суботи та в новомі́сяччя перед Господнім лице́м. Ezekiel 46:4 А те цілопа́лення, що князь принесе́ Господе́ві субо́тнього дня, це шість безва́дних овець та безва́дний баран. Ezekiel 46:5 А жертва мучна́ — ефа́ на барана́, а на овець жертва хлі́бна, — скільки дасть рука ного, а оливи — гін на ефу́. Ezekiel 46:6 А в день новомі́сяччя — молодий бик з великої худо́би, безва́дний, і ше́стеро овець та баран будуть безва́дні. Ezekiel 46:7 І ефу на бика, і ефу на барана приготує він хлі́бну жертву, а на овець — як сягне́ рука його, а оливи — гін на ефу́. Ezekiel 46:8 А коли прихо́дитиме князь, то він уві́йде ходом сіне́й брами, і тим же ходом своїм ви́йде. Ezekiel 46:9 А коли наро́д краю буде прихо́дити перед Господнє лице в свята, то хто входить ходом півні́чної брами, щоб поклонитися, ви́йде ходом брами півде́нної, а хто входить ходом брами півде́нної, ви́йде ходом брами півні́чної, — не ве́рнеться ходом тієї брами, яким увійшов, але́ ви́йде протиле́глою йому́. Ezekiel 46:10 А князь буде серед них: при вході їх вві́йде, і при ви́ході їх ви́йде. Ezekiel 46:11 А в свята та в урочи́сті дні буде хлі́бна жертва, — ефа́ на бика й ефа́ на барана́, а на вівці — скільки дасть рука його, а оливи — гін на ефу́. Ezekiel 46:12 А коли князь приготу́є доброві́льного дара, цілопа́лення або мирні жертви, дар для Господа, то відчинять йому браму, що звернена на схід, і приготує своє цілопа́лення та свої мирні жертви, як готує за суботи, і ви́йде, і замкну́ть браму по його ви́ході. Ezekiel 46:13 А вівцю́ однорічну, безва́дну, пригото́виш на цілопа́лення кожен день для Господа, щора́нку пригото́виш його. Ezekiel 46:14 А жертву хлі́бну пригото́виш до нього щора́нку, шосту частину ефи, а оливи — третину гіна, щоб покропи́ти пшеничну муку, — це хлі́бна жертва для Господа, постанови вічні наза́вжди. Ezekiel 46:15 I приготують вівцю й жертву хлі́бну та оливу щора́нку на стале цілопа́лення. Ezekiel 46:16 Так говорить Господь Бог: Коли князь дасть кому́ зо своїх синів да́ра зо спа́дку свого́, це буде належати його синам, як їхнє володі́ння в спа́дщині. Ezekiel 46:17 А коли він дасть да́ра з свого спа́дку одно́му з своїх рабів, то це буде належати йому аж до року волі його, та й ве́рнеться кня́зеві, бо це його спа́док, тільки синам його він нале́жатиме. Ezekiel 46:18 А князь не ві́зьме зо спа́дку наро́ду, витискаючи їх з їхнього володіння, — із свого володіння дасть своїм сина́м спа́док, щоб ніхто з наро́ду Мого не розпоро́шився зо свого володіння.
Ezekiel 46:19 І впрова́див мене входом, що при боці брами, до свяще́нних кімна́т для священиків, що звернені на пі́вніч; і ось там є місце на їхньому за́дньому боці на за́хід. Ezekiel 46:20 І сказав він мені: Оце місце, де священики бу́дуть варити жертву за провину та жертву за гріх, де будуть пекти́ жертву хлі́бну, щоб не вино́сити до зо́внішнього подві́р'я, і не посвятити народа. Ezekiel 46:21 І він вивів мене до зо́внішнього подві́р'я, і провів мене по чотирьо́х ро́гах подвір'я, — і ось ще подвір'я на кожному розі подвір'я. Ezekiel 46:22 На чотирьо́х ро́гах подвір'я були малі подвір'я, — сорок ліктів завдовж і тридцять завши́р, міра одна для них чотирьо́х, простоку́тні. Ezekiel 46:23 І був ряд каміння навко́ло них, навколо них чотирьо́х, і поро́блені ку́хні під горожею навколо. Ezekiel 46:24 І сказав він мені: Оце дім кухарі́в, що там ва́рять слуги храму жертву наро́дові. Ezekiel 47:0 Ezekiel 47:1 І він вернув мене до двере́й храму, аж ось вихо́дить вода з-під порога храму на схід, бо пе́ред того храму на схід. А вода схо́дила здолу, з правого боку храму, з пі́вдня від же́ртівника. Ezekiel 47:2 І він ви́провадив мене в напрямі брами на пі́вніч, і провів мене навко́ло зо́внішньою дорогою до зо́внішньої брами, дорогою, зве́рненою на схід; і ось вода випри́скувала з правого бо́ку. Ezekiel 47:3 І вийшов цей чоловік на схід, а шнур був у його руці, і він відмі́ряв тисячу ліктів, і перепрова́див мене водою, водою по кістки. Ezekiel 47:4 І відмі́ряв ще тисячу, і перепрова́див мене водою, водою по коліна; і відміряв ще тисячу, і перепрова́див мене водою по сте́гна. Ezekiel 47:5 І відміряв він ще тисячу, і був поті́к, якого я не міг перейти́, бо стала великою та вода на пли́вання, поті́к, що був неперехідни́й. Ezekiel 47:6 І сказав він мені: „Чи ти бачив це, сину лю́дський?“ І повів мене, і вернув мене на берег цього пото́ку. Ezekiel 47:7 А коли я вернувся, то ось на бе́резі пото́ку дуже багато дере́в з цього й з того бо́ку. Ezekiel 47:8 І сказав він до мене: „Ця вода виходить до схі́дньої округи, і схо́дить на степ, і схо́дить до моря, до води соло́ної, — і вздоро́виться вода. Ezekiel 47:9 І станеться, всяка жива душа, що роїться скрізь, куди прихо́дить той поті́к, буде жити, і буде дуже багато риби, бо ввійшла́ туди та вода, і буде вздоро́влена, і буде жити все, куди про́йде той поті́к. Ezekiel 47:10 І станеться, стануть при ньому рибаки від Ен-Ґеді й аж до Ен-Еґлаїму; вода буде місцем розтя́гнення не́воду, їхня риба буде за родом своїм, як риба Великого моря, дуже числе́нна. Ezekiel 47:11 Його ж ба́гна та калю́жі його не будуть уздоро́влені, — на сіль вони да́ні. Ezekiel 47:12 А над пото́ком виросте на його бе́резі з цього й з того боку всяке де́рево їстивне́; не опаде́ його листя, і не переста́не плід його, — кожного місяця буде давати первопло́ди, бо вода його — вона зо святині вихо́дить, і буде плід його на ї́жу, а його листя на лік.
Ezekiel 47:13 Так говорить Господь Бог: Оце грани́ця, що ви пося́дете собі цю землю для дванадцяти Ізраїлевих племе́н; Йо́сип матиме два у́діли. Ezekiel 47:14 І пося́дете її як один, так і другий, бо, прирікаючи, підняв Я був руку Свою дати її вашим батька́м, і припаде́ цей край вам у спа́дщину. Ezekiel 47:15 А оце границя кра́ю: на півні́чному кінці́ від Великого моря напряме́ць до Хетлону, як іти до Цедаду, Ezekiel 47:16 Хамат, Берота, Сівраїм, що між границею Дамаску та між границею Хамату, середу́щий Хацар, що при границі Хавра́ну. Ezekiel 47:17 І бу́де границя від моря: Хацар-Енон, границя Дамаску на пі́вніч, і границя Хамату. Це півні́чний кіне́ць. Ezekiel 47:18 А схі́дній кінець, з-між Хавра́ну та з-між Дамаску, і з-між Ґілеаду та з-між Ізраїлевого кра́ю — Йорда́н; від границі аж до схі́днього моря відмі́ряєте. Це схі́дній кінець. Ezekiel 47:19 А півде́нний кінець, на пі́вдень: від Тамару аж до води Мерівот-Кадешу, пото́ку, до Великого моря. Це півде́нний кінець, на пі́вдень. Ezekiel 47:20 А за́хідній кінець — Велике море, від границі аж навпроти того, де йти на Хамат. Це за́хідній кінець. Ezekiel 47:21 І поділите цю зе́млю собі, Ізра́їлевим племе́нам. Ezekiel 47:22 І станеться, поділите її жеребко́м на спа́док собі та чужи́нцям, що ме́шкають серед вас, що породи́ли синів серед вас, і стануть вам, як тубі́льці між синами Ізраїлевими; з вами вони кинуть жеребка́ про спа́док серед Ізраїлевих племе́н. Ezekiel 47:23 І станеться, у тому пле́мені, де ме́шкатиме з ним той чужи́нець, там дасте́ його спа́док, говорить Господь Бог. Ezekiel 48:0 Ezekiel 48:1 А оце іме́на племе́н: Від півні́чного кінця по боці дороги до Хетлону, де йти до Хамату, Хацар-Енан, на границі Дамаску на пі́вніч, по боці Хамату, і будуть вони йому від схі́днього кінця аж до моря, — один уділ Да́нові. Ezekiel 48:2 А при границі Дана від схі́днього кінця й аж до кінця за́хіднього, — один уділ Асси́рові. Ezekiel 48:3 А при границі Асси́ра від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Нефтали́мові. Ezekiel 48:4 А при границі Нефталима від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Манасі́ї. Ezekiel 48:5 А при границі Манасії від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Єфре́мові. Ezekiel 48:6 А при границі Єфрема від східнього кінця й аж до кінця західнього, — один уділ Руви́мові. Ezekiel 48:7 А при границі Рувима від східнього кінця аж до кінця західнього, — один уділ Юді.
Ezekiel 48:8 А при границі Юди від схі́днього кінця аж до кінця західнього буде те прино́шення, що ви принесе́те, ділянка на двадцять і п'ять тисяч завши́р, а завдо́вж — як одна з частин племен зо схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, і буде в ній святиня. Ezekiel 48:9 Те прино́шення, що принесе́те Господе́ві, ділянка буде завдо́вж двадцять і п'ять тисяч, а завши́р — двадцять тисяч. Ezekiel 48:10 А святе прино́шення буде для оцих: діля́нка священикам на пі́вніч двадцять і п'ять тисяч, а на за́хід завши́р десять тисяч, а на схід завши́р десять тисяч, а на пі́вдень завдо́вж двадцять і п'ять тисяч, і Господня святиня буде серед того. Ezekiel 48:11 Священикам, посвя́ченим із синів Садока, що виконували Мою сторожу, що не блукали блукани́ною Ізраїлевих синів, як блукали Левити, Ezekiel 48:12 то буде їм прино́шення з прино́шення цієї землі, найсвятіша святість, при границі Левитів. Ezekiel 48:13 А Левити відповідно границі священиків, ділянка їм на двадцять і п'ять тисяч завдо́вж, а завши́р — десят тисяч, уся довжина́ — двадцять і п'ять тисяч, а ширина́ — десять тисяч. Ezekiel 48:14 І вони не продаду́ть із цього, і не виміняють, і первоплі́д землі ні до кого не пере́йде, бо це святість для Господа. Ezekiel 48:15 А ділянка на п'ять тисяч завши́ршки й на двадцять і п'ять тисяч завдо́вжки призначається на оселення й на пасови́ська, а саме́ те місто буде всере́дині. Ezekiel 48:16 А оце розміри його: півні́чний край — чотири тисячі й п'ять сотень, і півде́нний край — чотири тисячі й п'ять сотень, і від схі́днього кра́ю — чотири тисячі й п'ять сотень, а за́хідній край — чотири тисячі й п'ять сотень. Ezekiel 48:17 І буде пасови́сько для міста, — на пі́вніч двісті й п'ятдесят, і на пі́вдень двісті й п'ятдесят, і на схід двісті й п'ятдесят, і на за́хід двісті й п'ятдесят. Ezekiel 48:18 А позостале на довжину́ навпроти святого прино́шення — десять тисяч на схід і десят тисяч на захід, і бу́де воно навпроти святого прино́шення, і буде плід його на хліб робітника́м міста. Ezekiel 48:19 А робітники́ міста — будуть обро́блювати його зо всіх Ізраїлевих племе́н. Ezekiel 48:20 Усе прино́шення — ділянка на двадцять і п'ять тисяч завдо́вж і на двадцять і п'ять тисяч завши́р, чотирику́тнє, підне́сене святе прино́шення понад володі́ння міста. Ezekiel 48:21 А позостале — для кня́зя, з цього й з того боку святого прино́шення та володі́ння міста перед тими двадцятьма́ й п'ятьма́ тисячами прино́шення аж до границі на схід та на за́хід, навпроти тих двадцяти й п'яти тисяч аж до границі на за́хід, навпроти частин племе́н, — це кня́зеві, і буде святе прино́шення, а святиня дому — серед них. Ezekiel 48:22 А з володі́ння Левитів і з володі́ння міста серед того, що бу́де кня́зеві, між границею Юди й між границею Веніямина, буде це кня́зеві. Ezekiel 48:23 А решта племе́н від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один у́діл Веніями́нові. Ezekiel 48:24 А при границі Веніями́на від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Симео́нові. Ezekiel 48:25 А при границі Симеона від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Іссаха́рові. Ezekiel 48:26 А при границі Іссахара від схі́днього кінця аж до кінця за́хіднього, — один уділ Завуло́нові. Ezekiel 48:27 А при границі Завулона від східнього кінця аж до кінця західнього, — один уділ Ґа́дові. Ezekiel 48:28 А при границі Ґада до границі півде́нної, на пі́вдні, то буде границя від Тамару до води Меріват-Кадешу, пото́ку, до Великого моря. Ezekiel 48:29 Оце Край, що поділите жеребко́м у спа́док Ізраїлевим племена́м, і це їхні у́діли, говорить Господь Бог. Ezekiel 48:30 А оце ви́ходи міста: з півні́чного кінця — чотири тисячі й п'ять сотень міри. Ezekiel 48:31 А міські́ брами — на імена́ Ізраїлевих племе́н, три брамі на пі́вніч: одна брама Руви́мова, одна брама Юдина, одна брама Леві́єва. Ezekiel 48:32 А при схі́дньому кінці — чотири тисячі й п'ять сотень, а брам троє: одна брама Йо́сипова, одна брама Веніями́нова, одна брама Да́нова. Ezekiel 48:33 І південний край — чотири тисячі й п'ять сотень міри, а брам троє: одна брама Симео́нова, одна брама Іссаха́рова, одна брама Завуло́нова. Ezekiel 48:34 За́хідній кінець — чотири тисячі й п'ятьсот, три їхні брамі: одна брама Ґа́дова, одна брама Асси́рова, одна брама Нефтали́мова. Ezekiel 48:35 Навко́ло — вісімнадцять тисяч. А ім'я́ міста з того дня: „Тут Госпо́дь“.
Daniel 0:0
Daniel 1:0 Daniel 1:1 За третього року царюва́ння Йояки́ма, Юдиного царя, прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, до Єрусалиму, та й обліг його́. Daniel 1:2 І дав Госпо́дь в його руку Йояки́ма, Юдиного царя, та частину по́суду Божого дому, і він відправив їх до кра́ю вавилонського, до дому свого бога, а по́суд відправив до скарбни́чного дому свого бога. Daniel 1:3 І сказав цар до Ашпеназа, начальника його е́внухів, щоб приве́сти з Ізраїлевих синів, і з царсько́го, і з шляхе́тського роду, Daniel 1:4 юнакі́в, що нема в них жодної ва́ди, і вони вродли́вого ви́гляду та розумні в усякій мудрості, і здібні до знання́, і розуміють науку, і щоб у них була́ мото́рність служи́ти в царсько́му пала́ці, і щоб навчати їх книг та мови халдеїв. Daniel 1:5 І призна́чив їм цар щоденну пожи́ву, з царсько́ї ї́жі та з вина, що сам його пив, а на їхнє вихова́ння — три роки, а по закі́нченні їх стануть вони перед царськи́м обличчям. Daniel 1:6 І були́ серед них з Юдиних синів Даниїл, Ана́нія, Мисаї́л та Аза́рія. Daniel 1:7 А нача́льник е́внухів дав їм інші імена́, і дав Даниїлові ім'я́ Валтаса́р, а Ананії — Шадра́х, а Мисаїлові — Меша́х, а Азарії — Авед-Не́ґо. Daniel 1:8 І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверни́ться ї́жею царя та питво́м, що той сам його пив, і просив від начальника е́внухів, щоб не оскверни́тися. Daniel 1:9 І дав Бог Даниїлові ласку та милість перед начальником е́внухів. Daniel 1:10 І сказав начальник е́внухів до Даниїла: „Боюсь я свого пана царя, бо він ви́значив вашу ї́жу та ваше питво́. Бо коли б він побачив ваше обличчя худішим, ніж у тих юнакі́в, що вашого віку, то ви зробите мою голову винуватою перед царем“. Daniel 1:11 І сказав Даниїл до старшо́го, якого начальник е́внухів призна́чив над Даниїлом, Ананією, Мисаїлом та Азарією: Daniel 1:12 „Ви́пробуй но своїх рабів десять день, і нехай дають нам із ярини́, — і ми бу́демо їсти, та воду — і бу́демо пити. Daniel 1:13 І нехай з'я́вляться перед тобою наші обличчя та обличчя тих юнакі́в, що їдять царську́ їжу, — і згідно з тим, що побачиш, зроби зо своїми рабами“. Daniel 1:14 І той послухався їх у цьому, і випробо́вував їх десять день. Daniel 1:15 А по десяти днях їхній вигляд ви́явився кращим, і вони були здорові́ші на тілі, аніж усі ті юнаки́, що їли царську́ ї́жу. Daniel 1:16 І цей старший відно́сив їхню їжу та вино їхнього пиття́, а давав їм ярину́. Daniel 1:17 А ці че́тверо юнакі́в, — дав їм Бог пізна́ння та розумі́ння в кожній книжці та мудрості, а Даниїл розумівся на всякому виді́нні та снах. Daniel 1:18 А на кінець тих днів, коли цар сказав приве́сти їх, то начальник е́внухів привів їх перед обличчя Навуходоно́сорове. Daniel 1:19 І цар розмовляв з ними, і зо всіх них жоден не був зна́йдений таким, як Даниїл, Ана́нія, Мисаї́л та Аза́рія. І вони ставали перед царськи́м обличчям. Daniel 1:20 А всяку справу мудрости та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх уде́сятеро мудрішими від усіх чарівникі́в та заклиначі́в, що були́ в усьому його царстві. Daniel 1:21 І був Даниїл там аж до першого року царя Кі́ра. Daniel 2:0
Daniel 2:1 А за другого року Навуходоносорового царюва́ння присни́лися Навуходоносорові сни. І занепоко́ївся дух його, і сон його утік від нього. Daniel 2:2 І сказав цар покли́кати чарівникі́в та заклиначі́в, і чаклуні́в та халде́їв, щоб розповіли́ царе́ві його сни. І вони поприхо́дили, і поставали перед царськи́м обличчям. Daniel 2:3 І сказав до них цар: „Снився мені сон, і занепоко́ївся дух мій, щоб пізнати той сон.“ Daniel 2:4 А халде́ї говорили царе́ві по-араме́йському : „Ца́рю, живи навіки! Розкажи перше сон своїм рабам, а ми об'явимо ро́зв'язку“. Daniel 2:5 Цар відповів та й сказав до халдеїв: „Моє слово невідкличне: якщо ви не розповісте́ мені сна та його ро́зв'язку, будете почетверто́вані, а ваші доми обе́рнуться в руїни. Daniel 2:6 А якщо ви розповісте́ сон та його ро́зв'язку, оде́ржите від мене да́ри й нагоро́ду та велику честь; тому об'явіть мені сон та його ро́зв'язку“. Daniel 2:7 Вони відповіли́ вдруге та й сказали: „Цар перше розкаже сон своїм рабам, а ми об'я́вимо ро́зв'язку“. Daniel 2:8 Цар відповів та й сказав: „Я знаю напевно, що ви хочете виграти час, бо бачите, що слово моє невідкли́чне. Daniel 2:9 Якщо ви не розкажете мені сна, то один у вас за́дум, бо ви змовилися говорити передо мною лож та неправду, аж по́ки змі́ниться час. Тому́ розкажіть мені сон, і я пізнаю, що́ ви об'явите мені, і його ро́зв'язку“. Daniel 2:10 Халдеї відповіли́ перед царем та й сказали: „Нема на суходо́лі люди́ни, що могла б об'явити цареву справу, бо жоден великий та панівни́й цар не питався такої речі від жодного чарівника́ й заклинача́ та халде́я. Daniel 2:11 А справа, про яку питається цар, тяжка́, і немає таких, що об'явили б її перед царем, окрім богі́в, що не мають своїх ме́шкань ра́зом із тілом“.
Daniel 2:12 За це цар розгнівався, та сильно розпі́нився, і наказав вигубити всіх вавилонських мудреці́в. Daniel 2:13 І вийшов нака́з, і вбивали мудреці́в, і шукано Даниїла та його товариші́в, щоб повбива́ти. Daniel 2:14 Того ча́су Даниїл розповів розважно та розумно Арйохові, начальникові царсько́ї сторожі, що вийшов був побива́ти вавилонських мудреці́в. Daniel 2:15 Він заговорив та й сказав Арйохові, царсько́му владиці: „Чому́ такий жорстокий нака́з від царя?“ Тоді Арйо́х розповів Даниїлові справу. Daniel 2:16 І Даниїл увійшов, і просив просити від царя, щоб дав йому ча́су, і він об'явить цареві ро́зв'язку сна. Daniel 2:17 Тоді Даниїл пішов до свого дому, і завідо́мив про справу товариші́в своїх, Ананію, Мисаїла та Азарію, Daniel 2:18 щоб просили милости від Небесного Бога на цю таємни́цю, щоб не вигубили Даниїла та товариші́в його ра́зом з рештою вавилонських мудреці́в. Daniel 2:19 Тоді Даниїлові відкрита була таємни́ця в нічно́му виді́нні, і Даниїл просла́вив Небесного Бога. Daniel 2:20 Даниїл заговорив та й сказав: „Нехай буде благослове́нне Боже Ім'я́ від віку й аж до віку, бо Його мудрість та сила. Daniel 2:21 І Він зміняє часи́ та по́ри року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізна́ння розумним. Daniel 2:22 Він відкриває глибоке та сховане, знає те, що в те́мряві, а світло спочиває з Ним. Daniel 2:23 Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та сла́влю Тебе, що Ти дав мені мудрість та силу, а тепер відкри́в мені, що я від Тебе просив, — бо Ти відкрив нам справу царе́ву“. Daniel 2:24 Пото́му Даниїл пішов до Арйоха, якого цар призна́чив ви́губити вавилонських мудреці́в. Пішов він та й так йому сказав: „Не губи вавилонських мудреці́в! Заведи мене перед царя, — і я об'явлю́ цареві ро́зв'язку сна“. Daniel 2:25 Тоді Арйо́х негайно привів Даниїла перед царя, та й сказав йому так: „Знайшов я мужа з синів Юдиного вигна́ння, що об'я́вить царе́ві ро́зв'язку сна“. Daniel 2:26 Цар заговорив та й сказав Даниїлові, що йому було йме́ння Валтаса́р: „Чи ти можеш об'явити мені сон, якого я бачив, та його ро́зв'язку?“ Daniel 2:27 Даниїл відповів перед царем та й сказав: „Таємни́ці, про яку питається цар, не можуть об'явити цареві ані мудреці́, ані заклиначі́, ані чарівники́, ані віщуни́. Daniel 2:28 Але є на небеса́х Бог, що відкриває таємниці, і Він завідо́мив царя Навуходоно́сора про те, що́ бу́де в кінці днів. Твій сон та виді́ння твоєї голови на ложі твоїм — оце вони: Daniel 2:29 Тобі, ца́рю, прихо́дили на ложе твоє думки́ твої про те, що́ буде потім, а Той, Хто відкриває таємницю, показав тобі те, що́ буде. Daniel 2:30 А мені ця таємниця відкрита не через мудрість, що була б у мені більша від мудрости всіх живих, а тільки на те, щоб об'явити царе́ві роз́в'язку, і ти пізна́єш думки́ свого серця. Daniel 2:31 Ти, ца́рю, бачив, аж ось один великий бовва́н, — бовван цей величе́зний, а блиск його дуже си́льний; він стояв перед тобою, а ви́гляд його був страшни́й. Daniel 2:32 Цей бовва́н такий: голова його — з чистого золота, груди його та раме́на його — зо срі́бла, нутро́ його та стегно́ його — з міді, Daniel 2:33 голі́нки його — з заліза, но́ги його — частинно з заліза, а частинно з глини. Daniel 2:34 Ти бачив, аж ось одірва́вся камінь сам, не через ру́ки, і вдарив бовва́на по нога́х його, що з заліза та з глини, — і розторо́щив їх. Daniel 2:35 Того ча́су розторо́щилося, як одне, — залізо, глина, мідь, срі́бло та золото, і вони стали, немов та поло́ва з то́ку жнив, а вітер їх розві́яв, і не знайшлося по них жодного слі́ду; а камінь, що вдарив того бовва́на, став великою горою, і напо́внив усю землю. Daniel 2:36 Оце той сон, а його ро́зв'язку зараз скажемо перед царем. Daniel 2:37 Ти, ца́рю, цар над царя́ми, якому Небесний Бог дав царство, вла́ду й міць та славу. Daniel 2:38 І скрізь, де ме́шкають лю́дські сини, польова́ звірина́ та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пану́ючим над усіма́ ними. Ти — голова, що з золота. Daniel 2:39 А по тобі постане інше царство, нижче від тебе, і царство третє, інше, що з міді, яке буде панувати над усією землею. Daniel 2:40 А царство четверте буде си́льне, як залізо, бо залізо товче́ й розбиває все, так і воно стовче́ й розі́б'є, як залізо, що все розбиває. Daniel 2:41 А що ти бачив но́ги та па́льці частинно з ганча́рської глини, частинно з заліза, то це буде поді́лене царство, і в ньому бу́де трохи залізної міці, бо ти бачив залізо, змішане з глейко́ю глиною. Daniel 2:42 А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, то й частина царства буде си́льна, а частина буде ламли́ва. Daniel 2:43 А що бачив ти залізо, змішане з глейко́ю глиною, то вони змішані бу́дуть лю́дським насінням, а не будуть приляга́ти одне до о́дного, як залізо не змішується з глиною. Daniel 2:44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить ца́рство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде ві́ддане іншому наро́дові. Воно потовче́ й покінчи́ть усі ті царства, а само буде стояти навіки. Daniel 2:45 Бо ти бачив, що з гори відірва́вся камінь сам, не руками, і пото́вк залізо, мідь, гли́ну, срі́бло та золото. Великий Бог об'явив царе́ві те, що станеться по́тім. А сон цей певний, і певна його ро́зв'язка!“ Daniel 2:46 Тоді цар Навуходоно́сор упав на своє обличчя й поклонився Даниїлові, і наказав прино́сити йому хлі́бну жертву та лю́бі па́хощі! Daniel 2:47 Цар відповів Даниїлові та й сказав: „Направду, що ваш Бог — це Бог над бога́ми та Пан над царя́ми, і Він відкриває таємни́ці, коли міг ти відкрити оцю таємни́цю!“ Daniel 2:48 Тоді цар звели́чив Даниїла, і дав йому числе́нні дару́нки, і вчинив його паном над усім вавилонським кра́єм, і великим провіднико́м над усіма вавилонськими мудреця́ми. Daniel 2:49 А Даниїл просив від царя, і він призна́чив над справами вавилонського кра́ю Шадра́ха, Меша́ха та Авед-Не́ґо, а Даниїл був при царсько́му дворі́. Daniel 3:0 Daniel 3:1 Цар Навуходоно́сор зробив був золотого бовва́на, — завви́шки йому́ шістдеся́т ліктів, завши́ршки йому шість ліктів. Він поставив його в долині Дура в вавилонській окру́зі. Daniel 3:2 І цар Навуходоно́сор послав зібрати сатра́пів, заступників, підсатра́пів, радників, су́ддів, вищих урядників та всіх округових володарів, щоб прийшли на посвя́чення бовва́на, якого поставив цар Навуходоно́сор. Daniel 3:3 Того ча́су зібралися сатра́пи, засту́пники, підсатра́пи, радники, скарбники́, су́дді, вищі урядники та всі округо́ві володарі, щоб посвяти́ти бовва́на, якого поставив цар Навуходоно́сор, і поставали навпроти бовва́на, якого поставив Навуходоно́сор. Daniel 3:4 А оповісни́к закли́кав лунки́м го́лосом: „До вас гово́риться, наро́ди, люди та язи́ки! Daniel 3:5 Того ча́су, коли ви почуєте голос рога, сопі́лки, гіта́ри, гу́сел, псалтиря́, фле́йти та всілякого роду музи́ку, падайте й поклоніться золотому бовва́нові, якого поставив цар Навуходоно́сор. Daniel 3:6 А той, хто не впаде́ й не покло́ниться, тієї хвилі буде вки́нений до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі. Daniel 3:7 Тому́ того ча́су, як усі наро́ди почують голос рога, сопілки, гітари, гу́сел, псалтиря́ та всілякого роду музи́ку, попа́дають всі наро́ди, люди та язи́ки, і покло́няться золотому бовва́нові, якого поставив цар Навуходоно́сор“.
Daniel 3:8 А цього ча́су набли́зилися халдейські му́жі, і доно́сили на юдеїв. Daniel 3:9 Вони заговорили та й сказали царе́ві Навуходоно́сорові: „Ца́рю, живи навіки! Daniel 3:10 Ти, ца́рю, видав нака́за, щоб кожен чоловік, хто почує голос рога, сопілки, гітари, гу́сел, псалтиря́ й флейти та всіля́кої музи́ки, упав і поклонився золотому бовва́нові. Daniel 3:11 А той, хто не впаде́ й не покло́ниться, бу́де вкинений до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі. Daniel 3:12 Є юдейські му́жі, яких ти призна́чив над справами вавилонської окру́ги, Шадра́х, Меша́х та Авед-Не́ґо, — ці мужі не зверну́ли на тебе, ца́рю, уваги: бога́м твоїм не служать, і золотому бовва́нові, якого ти поставив, не вклоняються“. Daniel 3:13 Тоді Навуходоно́сор у гніві та в лю́тості наказав приве́сти Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, і того ча́су цих людей привели́ перед царя. Daniel 3:14 Навуходоно́сор заговорив та й сказав їм: Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, — чи це правда, що ви моїм бога́м не служите, а золотому бовва́нові, якого я поставив, не вклоня́єтеся? Daniel 3:15 Тепер, якщо ви готові, щоб того ча́су, коли почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти та всіляких родів музи́ку, попа́дали й кла́нялися бовва́нові, якого я зробив. А якщо ви не покло́нитеся, тієї години будете вки́нені до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі, і хто той Бог, що врятує вас від моїх рук?“ Daniel 3:16 Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли́ та й сказали царе́ві Навуходоно́сорові: „Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово. Daniel 3:17 Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотю́чої огне́нної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о ца́рю! Daniel 3:18 А якщо ні, нехай буде тобі, о ца́рю, зна́не, що бога́м твоїм ми не служимо, а золотому бовва́нові, якого ти поставив, не бу́демо вклоня́тися!“ Daniel 3:19 Тоді Навуходоно́сор перепо́внився лю́тістю, і ви́гляд його обличчя змінився проти Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. Він відповів, і наказав напали́ти піч усе́меро понад те, як повинно було́ напали́ти її. Daniel 3:20 І він наказав хоробрим військо́вим му́жам, що були в його ві́йську, зв'язати Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, щоб укинути до палахкотю́чої огне́нної печі. Daniel 3:21 Того ча́су ці мужі були пов'я́зані в своїх плаща́х, у своїх соро́чках і в своїх ша́пках, і в своїх убра́ннях, і були повки́дані до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі. Daniel 3:22 А що слово царя було го́стре, то піч напа́лена була надзвича́йно сильно, так що тих му́жів, що підіймали, щоб укинути Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, забило їх огняне́ по́лум'я. Daniel 3:23 А ці три мужі, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, упали до сере́дини палахкотю́чої огне́нної печі пов'я́зані. Daniel 3:24 Тоді цар Навуходоно́сор здивувався, і поспішно встав, заговорив та й сказав до своїх радників: „Чи ж не трьох зв'я́заних мужі́в ми кинули до сере́дини огню́?“ Ті відповіли та й сказали цареві: „Певне, ца́рю!“ Daniel 3:25 Він відповів та й сказав: „Таж я бачу чотирьох мужі́в непов'я́заних, що ходять посеред огню́, і шкоди їм нема, а ви́гляд того четвертого подібний до Божого сина!“ Daniel 3:26 Тоді Навуходоно́сор набли́зився до че́люстів палахкотю́чої огне́нної печі, заговорив та й сказав: „Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Його, Бога Всевишнього, — ви́йдіть і прийді́ть!“ Тоді Шадрах, Мешах та Авед-Неґо вийшли з сере́дини огню́. Daniel 3:27 І зібралися сатра́пи, заступники, і підсатрапи, і цареві радники, та й побачили тих мужів, що огонь не мав сили над їхнім тілом, і не опали́вся во́лос їхньої голови, і їхні плащі́ не змінилися, і за́пах огню́ не ввійшов у них. Daniel 3:28 Навуходоно́сор заговорив та й сказав: „Благослове́нний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого Ангола, і врятував Своїх рабів, які наді́ялися на Нього. І вони не послу́халися царсько́го слова, і дали свої тіла́ на огонь, аби не служити й не кла́нятися іншому бо́гові, крім Бога свого́. Daniel 3:29 А тепер від мене видається нака́з, що кожен з наро́ду, люду та язи́ка, який скаже що згірдли́ве на Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, буде почетверто́ваний, а дім його обе́рнений буде на сміття́, бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оце“. Daniel 3:30 Того ча́су цар зробив, щоб добре вело́ся Шадрахові, Мешахові та Авед-Неґові в вавилонській окру́зі. Daniel 3:31 „Цар Навуходоно́сор, до всіх наро́дів, племен та язи́ків, що ме́шкають на всій землі: Нехай вам примно́житься мир! Daniel 3:32 Зна́ки та чу́да, які зробив зо мною Всевишній Бог, уважаю за відповідне об'явити. Daniel 3:33 Які великі Його зна́ки, й які поту́жні Його чу́да! Царство Його — царство вічне, а Його панува́ння — з покоління в покоління!“ Daniel 4:0 Daniel 4:1 „Я, Навуходоно́сор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у пала́ті своїй. Daniel 4:2 Я бачив сон, і він настра́шив мене, а думки́ на моєму ложі та виді́ння моєї голови налякали мене. Daniel 4:3 І був виданий від мене нака́з привести перед мене всіх вавилонських мудреці́в, щоб вони об'явили мені ро́зв'язку сна. Daniel 4:4 Того ча́су поприхо́дили чарівники́, заклиначі́, халде́ї та віщуни́, і я розповів перед ними сон, та вони не об'явили мені його ро́зв'язки. Daniel 4:5 І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я́ Валтаса́р, як ім'я́ мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав: Daniel 4:6 „Валтаса́ре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка́ тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його ро́зв'язку. Daniel 4:7 А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина́ його велика. Daniel 4:8 Це дерево стало велике та си́льне, і вишина́ його сяга́ла до Неба, а його о́бвід — до кінця всієї землі. Daniel 4:9 Ві́ття його гарне, плід його великий, а в ньому пожи́ва — для всіх. Під ним знахо́дила собі тінь польова звірина́, а на його галу́ззях ме́шкали пта́хи небесні, і з нього живи́лося кожне тіло. Daniel 4:10 Бачив я у виді́ннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий. Daniel 4:11 І він кликнув із силою, і так проказав: „Зруба́йте це дерево, і повідру́буйте галу́ззя його, позривайте ві́ття його, і порозсипа́йте його плід. Нехай розі́йдеться з-під нього звірина́, а пта́хи — з галу́ззя його́! Daniel 4:12 Та позоставте в землі пня його ко́реня, але в пу́тах залізних та мідяни́х, на зеленій польові́й траві. І небесною росою нехай він зро́шується, а його ча́стка — зо звірино́ю на польові́й траві. Daniel 4:13 Його лю́дське серце змі́нять, і буде да́не йому серце звіри́не, і сім часі́в пере́йдуть над ним. Daniel 4:14 Через постанову Сторожів Божих це слово, а пові́дженням Святих — ця річ, аж при́йде до того, що пізна́ють живі, що над лю́дським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низько́го з людей ставить над ним“. Daniel 4:15 Оцей сон бачив я, цар Навуходоно́сор, а ти, Валтаса́ре, скажи його ро́зв'язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені ро́зв'язки, а ти можеш, бо в тобі Дух Святого Бога“. Daniel 4:16 Тоді Даниїл, що ім'я́ йому Валтаса́р, остовпі́в на одну годину, і думки́ його перестра́шили його. Цар заговорив та й сказав: „Валтаса́ре, нехай не страши́ть тебе цей сон та його ро́зв'язка!“ Валтаса́р відповів та й сказав: „Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його ро́зв'язка — на твоїх би не́приятелів! Daniel 4:17 Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне́, і вишина́ його сягала до неба, а о́бвід його — на всю землю, Daniel 4:18 а ві́ття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожи́ва — для всіх, під ним ме́шкала польова́ звірина́, а на його галу́ззях перебували пта́хи небесні, — Daniel 4:19 ти, ца́рю, той, що став великий та поту́жний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небе́с, а панува́ння твоє — до кі́нців землі. Daniel 4:20 А що цар бачив Божого Сто́рожа та Святого, який схо́див із небе́с, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його ко́реня, але в пу́тах залізних та мідяни́х, на зеленій польові́й траві; і небесною росо́ю нехай він зро́шується, а його частка — з польово́ю звірино́ю, аж по́ки пере́йдуть над ним сім часі́в, Daniel 4:21 то ось ро́зв'язка, ца́рю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя: Daniel 4:22 І тебе ви́женуть від людей, і з польово́ю звірино́ю буде пробува́ння твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зро́сять, і сім часі́в пере́йдуть над тобою, аж поки пізна́єш, що над лю́дським царством панує Всевишній, і дає його тому́, кому хоче. Daniel 4:23 А що сказали позоставити пня ко́реня дерева, — твоє царство позоста́неться тобі, якщо ти пі́знаєш, що панує небо. Daniel 4:24 Тому́, царю, нехай буде до вподо́би моя рада тобі, — зламай же свої гріхи́ справедливістю, а свої провини — милістю для вбогих, щоб твій мир був довготрива́лий“.
Daniel 4:25 Усе це сталося над царем Навуходоно́сором. Daniel 4:26 На кінці дванадцяти́ місяців прохо́джувався він по царсько́му пала́цу в Вавилоні. Daniel 4:27 Цар заговорив та й сказав: „Чи ж це не вели́чний Вавилон, що я збудував його на дім царства мі́ццю поту́ги своєї та на славу моєї пишноти́?“ Daniel 4:28 Ще це слово було в у́стах царськи́х, коли з неба впав голос: „Тобі гово́рять, ца́рю Навуходоно́соре: Оце царство відхо́дить від тебе! Daniel 4:29 І від людей тебе відлу́чать, і з польово́ю звірино́ю буде пробува́ння твоє, тобі дадуть на ї́жу траву, як волам, і сім часі́в пере́йдуть над тобою, — аж поки не пізна́єш, що над лю́дським царством панує Всевишній, і дає його тому́, кому хоче.“ Daniel 4:30 Тієї хвилини ви́коналося це слово над Навуходоно́сором, і він був відлу́чений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зро́шувалося з небесної роси, аж його во́лос став великий, як пір'я орли́не, а його пазурі́ — як у пта́хів. Daniel 4:31 „А на кінці́ тих днів я, Навуходоно́сор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвали́в я та сла́вив, що Його панува́ння — панува́ння вічне, а царство Його — з поколі́ння в покоління. Daniel 4:32 А всі ме́шканці землі порахо́вані за ніщо́, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного ві́йська та ме́шканців землі, і немає ніко́го, хто спроти́вився б Його руці та й сказав би Йому́: Що́ Ти робиш? Daniel 4:33 Того ча́су верну́вся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя верну́лася на ме́не. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поста́влений зно́ву, і мені була до́дана дуже велика вели́чність. Daniel 4:34 Тепер я, Навуходоно́сор, хвалю́ й звели́чую та сла́влю Небесного Царя, що всі чини Його — правда, а дорога Його — правосу́ддя, а тих, хто ходить у го́рдощах, Він може пони́зити“. Daniel 5:0 Daniel 5:1 Цар Валтаса́р спра́вив велике прийняття́ для тисячі своїх вельмо́ж, і на оча́х тієї тисячі пив вино. Daniel 5:2 Коли вино опанувало розум, Валтаса́р наказав прине́сти золотий та срібний по́суд, який виніс був його батько Навуходоно́сор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили́ цар та вельможі його, його жінки́ та його нало́жниці. Daniel 5:3 Тоді прине́сли золотий по́суд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили́ з них цар та вельмо́жі його, жінки́ його та його нало́жниці. Daniel 5:4 Пили́ вони вино й сла́вили богі́в золотих та срібних, мідяни́х, залізних, дерев'я́них та камі́нних. Daniel 5:5 Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людсько́ї руки́, і писали навпро́ти свічника́ на вапні́ стіни царсько́го пала́цу, і цар бачив за́рис руки, що писала. Daniel 5:6 Тоді зміни́лася ясність царя, і думки́ його настра́шили його, ослабі́ли сугло́би кри́жів його, і билися коліна його одне об о́дне. Daniel 5:7 Цар сильно закричав приве́сти заклиначі́в, халде́їв та віщуні́в. Цар заговорив та й сказав вавилонським мудреця́м: „Кожен муж, що прочитає це писа́ння й об'явить мені його ро́зв'язку, той зодя́гне пурпу́ру й золотого ланцюга́ на свою шию, і буде панувати третім у царстві“. Daniel 5:8 Тоді поприхо́дили всі царські́ мудреці́, та не могли прочитати писа́ння й об'явити царе́ві його ро́зв'язку. Daniel 5:9 Тоді цар Валтаса́р сильно перестра́шився, а його ясність зміни́лася на ньому, і його вельмо́жі були безра́дні. Daniel 5:10 На слова́ царя та вельмо́ж його ввійшла до дому прийняття́ цариця. Цариця заговорила та й сказала: „Ца́рю, живи навіки! Нехай не страша́ть тебе думки́ твої, а ясність твоя нехай не міня́ється! Daniel 5:11 Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богі́в, а за днів твого батька в ньому знахо́дилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богі́в. І цар Навуходоно́сор, твій батько, настановив його начальником чарівникі́в, заклиначі́в, халде́їв, віщуні́в, ба́тько твій цар, Daniel 5:12 бо в ньо́му, в Даниїлові, якому цар дав ім'я́ Валтаса́р, знахо́дився надмірний дух, і знання́ та розум розв'я́зувати сни, і висло́влювати за́гадки та розплу́тувати вузли́. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить ро́зв'язку!“ Daniel 5:13 Того ча́су Даниїл був приве́дений перед царя. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигна́ння, яких вивів цар, мій ба́тько, з Юдеї? Daniel 5:14 І чув я про тебе, що в тобі дух богі́в, і що в тобі знахо́диться ясність, і розум та надмі́рна мудрість. Daniel 5:15 А тепер були́ приве́дені перед мене мудреці́, заклиначі́, щоб прочитали оце писа́ння, і розповіли́ мені його ро́зв'язку, та не могли вони ви́словити ро́зв'язки цієї речі. Daniel 5:16 А я чув про тебе, що ти можеш розв'я́зувати недовідо́ме, і розплу́тувати вузли́. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писа́ння, і розповісти́ мені його ро́зв'язку, то зодя́гнеш пурпу́ру, а золотий ланцю́г — на твою шию, і ти бу́деш панувати третім у царстві“. Daniel 5:17 Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: „Твої да́ри нехай бу́дуть тобі, а дару́нки свої давай іншим. Це писа́ння я прочитаю цареві, і розповім тобі його ро́зв'язку. Daniel 5:18 Ти, ца́рю, — Всевишній Бог дав твоєму ба́тькові Навуходоносорові царство, і ве́лич, і славу та пишноту́. Daniel 5:19 А через ве́лич, яку Він дав був йому, всі наро́ди, племе́на та язи́ки тремті́ли та лякалися перед ним, бо кого він хотів — забивав, а кого хотів — лишав при житті, і кого хотів — підіймав, а кого хотів — пони́жував. Daniel 5:20 А коли загорди́лося його серце, а дух його ще більше запишні́в, він був ски́нений з тро́ну свого царства, і його слава була взя́та від нього. Daniel 5:21 І він був ви́гнаний з-поміж лю́дських синів, і серце його було зрі́вняне зо звіри́ним, а пробува́ння його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зро́шувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людсько́му царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче. Daniel 5:22 А ти, сину його́ Валтаса́ре, не смири́в свого серця, хоч усе це знав. Daniel 5:23 І ти піднісся понад Небесного Господа, і по́суд храму Його прине́сли перед тебе, а ти та вельмо́жі твої, жінки́ твої та нало́жниці твої пили́ з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяни́х, залізних, дерев'яних та камі́нних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославля́в. Daniel 5:24 Того ча́су від Нього по́сланий за́рис руки, і написане оце писа́ння. Daniel 5:25 А оце писа́ння, що написане: Мене́, мене́, теке́л упарсі́н. Daniel 5:26 Ось розв'язка цієї речі: „Мене́“ — порахував Бог царство твоє, і покінчи́в його. Daniel 5:27 „Теке́л“ — ти зва́жений на вазі́, і знайдений леге́ньким. Daniel 5:28 „Пере́с“ — поді́лене царство твоє, і ві́ддане мі́дянам та пе́рсам“. Daniel 5:29 Тоді наказав Валтаса́р, і надягли́ на Даниїла пурпу́ру, а золотого ланцюга́ — на шию його, і розголоси́ли про нього, що він бу́де третім пануючим у царстві. Daniel 5:30 Тієї ж ночі був забитий Валтаса́р, цар халдейський. Daniel 6:0
Daniel 6:1 А мі́дянин Да́рій оде́ржав царство в віці шостидесяти́ й двох ро́ків. Daniel 6:2 Сподо́балося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатра́пів, щоб були над усім царством. Daniel 6:3 А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатра́пи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодо́ваний. Daniel 6:4 Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатра́пами, бо в ньому був високий дух, і цар заду́мував поставити його над усім царством. Daniel 6:5 Тоді найвищі урядники та сатра́пи стали шукати причини оска́ржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи ва́ди знайти не могли́, бо той був вірний, і жодна по́милка чи вада не була зна́йдена на нього. Daniel 6:6 Тоді ці люди сказали: „Ми не зна́йдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не зна́йдемо проти нього в зако́ні його Бога“. Daniel 6:7 Тоді найвищі урядники та ті сатра́пи поспішили до царя, і так йому говорили: „Ца́рю Да́ріє, живи навіки! Daniel 6:8 Нара́дилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатра́пи, радники та підсатрапи встановити царську́ постанову та видати заборо́ну, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке проха́ння від якогобудь бога чи люди́ни, крім від тебе, о ца́рю, був уки́нений до ле́в'ячої ями. Daniel 6:9 Тепер, ца́рю, затверди́ цю заборону, і напиши це писа́ння, яке не могло б бути змінене за зако́ном мі́дян та персів, що не міг би бути відмі́нений“. Daniel 6:10 Тому́ цар Дарій написав це писа́ння та заборо́ну. Daniel 6:11 А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим. Daniel 6:12 Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога. Daniel 6:13 Тоді вони підійшли й розповіли́ перед царем про царську́ заборону: „Чи ж не написав ти заборони, що кожна люди́на, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи люди́ни, окрім від тебе, ца́рю, буде вкинена до ле́в'ячої ями?“ Цар відповів та й сказав: „Це слово певне, як право мі́дян та персів, що не може бути відмінене“. Daniel 6:14 Тоді вони відповіли́ та й сказали перед царем: „Даниїл, що з вигна́ння Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о ца́рю, та на заборону, яку написав ти, і в три уста́лені порі́ на день приносить свою молитву“. Daniel 6:15 Тоді цар, як почув це слово, сильно засмути́вся, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до за́ходу сонця силувався ви́зволити його. Daniel 6:16 Того ча́су ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: „Знай, ца́рю, що за правом мі́дян та персів усяка заборона та постанова, яку цар устано́вить, не може бути змі́нена“. Daniel 6:17 Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“ Daniel 6:18 І прине́сений був один камінь, і був покладений на о́твір ями, а цар запеча́тав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмо́ж, що не бу́де змінена Даниїлова справа. Daniel 6:19 Тоді цар пішов до свого пала́цу, і провів ніч у по́сті, і до нього не впроваджено нало́жниці, а сон його помандрува́в від нього. Daniel 6:20 Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями. Daniel 6:21 А як цар наближа́вся до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Даниїле, ра́бе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти за́вжди служиш, міг урятувати тебе від ле́вів?“ Daniel 6:22 Тоді Даниїл заговорив із царем: „Ца́рю, навіки живи! Daniel 6:23 Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав па́щі ле́вів, і вони не пошко́дили мені, бо перед Ним зна́йдено було мене невинним, а також перед тобою, ца́рю, я не зробив шкоди“. Daniel 6:24 Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був ви́ведений з ями, і жодної шкоди не зна́йдено на ньому, бо він вірував у Бога свого́. Daniel 6:25 І сказав цар, і привели́ тих мужів, що доне́сли на Даниїла, і повкида́ли до ле́в'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жіно́к. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапа́ли їх, і поторо́щили всі їхні кості. Daniel 6:26 Того ча́су цар Дарій написав до всіх наро́дів, племе́н та язи́ків, що ме́шкали по всій землі: „Нехай мир вам примно́житься! Daniel 6:27 Від мене виданий нака́з, щоб у всьому панува́нні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйно́ване, а панува́ння Його — аж до кінця. Daniel 6:28 Він рятує та визволя́є, і чинить зна́ки та чу́да на небі та на землі, Він урятував Даниїла від ле́в'ячої сили“. Daniel 6:29 І той Даниїл мав пово́дження за царюва́ння Да́рія та за царюва́ння Кіра перського. Daniel 7:0
Daniel 7:1 За першого року Валтаса́ра, царя вавилонського, бачив Даниїл сон та пророцьке видіння голови́ своєї на своєму ложі. Того ча́су записав він сон, сказавши з ньо́го головне́. Daniel 7:2 Даниїл заговорив та й сказав: „Бачив я в своєму видінні вночі, аж ось чотири небесні вітри́ вдарили на Велике море. Daniel 7:3 І чотири великі зві́рі підняли́ся з моря, різні один від о́дного. Daniel 7:4 Передній був, як лев, а крила в нього орли́ні. Я бачив, аж ось були́ ви́рвані йому кри́ла, і він був пі́днятий від землі, і поста́влений на ноги, як люди́на, і серце лю́дське було йому да́не. Daniel 7:5 А ось звір інший, другий, подібний до ведме́дя, і був поста́влений на одно́му боці, і було три ребра в його па́щі між зуба́ми його. І йому сказали так: „Уставай, — їж багато м'яса!“ Daniel 7:6 Пото́му я бачив, аж ось звір інший, мов панте́ра, а в нього на спи́ні чотири пташи́ні крила. Цей звір мав чотири голови, і була йому да́на вла́да. Daniel 7:7 Пото́му я бачив у видіннях тієї ночі, аж ось четвертий звір, страшни́й і грізни́й, та надмірно міцни́й, і в нього великі залізні зуби. Він жер та торо́щив, а решту нога́ми своїми топта́в, і він різни́вся від усіх зві́рів, що були перед ним, і мав десять ро́гів. Daniel 7:8 Я приглядався до тих ро́гів, аж ось поміж ними підні́сся ріг інший, мали́й, а три з тих передніх ро́гів були вирвані з коренем перед ним. І ось у того рога очі, як очі лю́дські, і уста, що говорили про великі речі. Daniel 7:9 Я бачив, аж ось поставили престоли, і всівся Стари́й днями. Одежа Його — біла, як сніг, а воло́сся голови Його — немов чиста во́вна, а престол Його — огняне по́лум'я, коле́са Його — палахкотю́чий огонь. Daniel 7:10 Огне́нна річка пливла́ й вихо́дила з-перед Нього; тисяча тисяч служили Йому́, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним; суд усівся, і розгорну́лися книги. Daniel 7:11 Я бачив того ча́су, що від голосу великих слів, які цей ріг говорив, я бачив, аж ось був забитий той звір, і було́ погу́блене тіло його, і було́ ві́ддане на спа́лення огню́. Daniel 7:12 А решті тих зві́рів відняли́ їхнє панува́ння, а довгота́ в житті була́ їм да́на аж до уста́леного ча́су та години. Daniel 7:13 Я бачив у видіннях но́чі, аж ось ра́зом з небесними хмарами йшов ніби Син Лю́дський, і прийшов аж до Старо́го днями, і Його підвели́ перед Нього. Daniel 7:14 І Йому було дане панува́ння й слава та царство, і всі наро́ди, племе́на та язи́ки будуть служити Йому. Панува́ння Його — панува́ння вічне, яке не спи́ниться, а царство Його не буде зруйно́ване. Daniel 7:15 Дух мій, Даниїлів, був засумо́ваний через це, і видіння голови моєї стурбува́ли мене. Daniel 7:16 Я набли́зився до одно́го з тих, що стояли, і поспита́вся від нього про істо́ту всього того. І він сказав мені, і познайо́мив мене з ро́зв'язкою цих рече́й. Daniel 7:17 Ці великі зві́рі, що їх чотири, — це чотири царі встануть з землі. Daniel 7:18 І при́ймуть царство святі Всевишнього, і бу́дуть міцно держати царюва́ння аж навіки, і аж на віки віків. Daniel 7:19 Тоді хотів я знати певне про четвертого зві́ра, що різни́вся від їх усіх, — він страшни́й, надмірний, зуби його залізні, а пазурі́ його мідяні́, він жер та торо́щив, а решту ногами своїми топтав, Daniel 7:20 і про десять ро́гів, що на його голові, і про іншого, що підні́сся, а три через нього випали, і про цього рога, що мав очі, а у́ста говорили про великі речі, а вид його більший від його дру́зів. Daniel 7:21 Я бачив, що цей ріг учинив бій зо святими, — і переміг їх. Daniel 7:22 Аж ось прийшов Стари́й днями, і да́ний був суд святим Всевишнього, і надійшов умо́влений час, — і царство взяли́ святі. Daniel 7:23 Він так сказав: „Четвертий звір — четверте царство буде на землі, яке буде різни́тися від усіх царств, і пожере́ всю землю, і ви́молотить її та розторо́щить її. Daniel 7:24 А десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різни́тися від попередніх, і скине трьох царів. Daniel 7:25 І він буде говорити слова́ проти Всевишнього, і пригно́бить святих Всевишнього, і буде ду́мати позмінювати свята та права, і вони ві́ддані будуть у його руку аж до одно́го ча́су, і часі́в і половини ча́су. Daniel 7:26 Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та ви́губити аж до кінця. Daniel 7:27 А царство, і панува́ння, і ве́лич царств під усім небом буде да́не наро́дові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панува́ння — Йому будуть служити й будуть слухня́ні“. Daniel 7:28 Аж по́ти кінець цього слова. Мене, Даниїла, сильно лякали думки́ мої, і зміни́лася ясність моя, але це слово я заховав у своїм серці. Daniel 8:0
Daniel 8:1 За третього року царюва́ння царя Валтаса́ра з'явилося мені, Даниїлові, видіння по то́му, що з'явилося мені перше. Daniel 8:2 І бачив я в видінні, — і сталося в моєму видінні, а я був у тверди́ні Шушані, що в окрузі Еламі, і бачив я в видінні, ніби я був над потоком Ула́й. Daniel 8:3 І звів я очі свої та й побачив, аж ось один бара́н стоїть перед потоком, і в нього два ро́ги. А оби́два ці роги високі, і один вищий від другого, а той вищий виріс наостанку. Daniel 8:4 Я бачив барана́, що колов на за́хід, і на пі́вніч, і на пі́вдень, і жоден звір не міг стати проти нього, і не було ніко́го, хто б урятував від його руки. І він робив за своїм уподо́банням, і став величний. Daniel 8:5 І я придивлявся, аж ось козел з кіз прихо́дить із за́ходу по поверхні всієї землі, і не дотикається до землі. А той козел мав подобу рога між своїми очима. Daniel 8:6 І прийшов він до того барана́, що мав ті два ро́ги, якого я бачив, що стояв перед потоком, і помча́в на нього в лютості своєї сили. Daniel 8:7 І я бачив його, що він добіг аж до барана́, і роз'яри́вся на нього, та й ударив того барана́, і зламав йому ті два ро́ги, а в барана́ не було сили стати проти нього. І той кинув його на землю, і потоптав його, і не було ніко́го, хто б ви́рятував барана́ від його руки. Daniel 8:8 А козел з кіз став аж надто великий. А коли він зміцни́вся, то був зла́маний той великий ріг, а замість нього виросли чотири подо́би рога на чотири вітри́ неба. Daniel 8:9 А з одно́го з них вийшов один мали́й ріг, і з мало́го став ду́же великий до пі́вдня, і до схо́ду, і до Пишно́ти. Daniel 8:10 І він побільши́вся аж до ві́йська небесного, і скинув на землю декого з ві́йська, із зір, і потопта́в їх. Daniel 8:11 І він побільши́вся аж до Вождя́ того ві́йська, і від Нього була́ віднята стала жертва, і покинене місце святині Його. Daniel 8:12 І буде ві́ддане йому ві́йсько враз із щоденною службою через гріхи́, і він кине правду на землю, і зробить, і матиме у́спіх. Daniel 8:13 І почув я одно́го святого, що говорив. А інший святий сказав до того́, що говорив: „Аж до́ки це видіння про сталу жертву та про нищівни́й гріх, до́ки святиня й ві́йсько ві́ддані на топта́ння?“ Daniel 8:14 І відказав він мені: „Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорі-вранків, — тоді буде ви́знана очи́щеною святиня“. Daniel 8:15 І сталося, коли я, Даниїл, бачив те видіння, і шукав зна́чення його, ось став передо мною ніби муж. Daniel 8:16 І почув я поміж берегами Ула́ю лю́дський голос, що кликнув і сказав: „Гавриїле, виясни йому це виді́ння!“ Daniel 8:17 І він прийшов туди, де я стояв, а коли він прийшов, я настра́шився й упав на обличчя своє. І сказав він мені: „Зрозумій, сину лю́дський, бо на час кінця це видіння!“ Daniel 8:18 А коли він говорив зо мною, я зомлів, і припав своїм обличчям до землі, але він діткну́вся до мене, і поставив мене на моєму місці, Daniel 8:19 та й сказав: „Ось я об'являю тобі, що́ буде в кінці́ гніву, бо на кінець призна́ченого ча́су це видіння. Daniel 8:20 Той баран, якого ти бачив, що мав ті два ро́ги, — це царі мі́дян та пе́рсів. Daniel 8:21 А козел, той волоха́тий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар. Daniel 8:22 А той зла́маний ріг, і що стали на його місці чотири, — це чотири царства постануть із цього наро́ду, але вже не в його силі. Daniel 8:23 А в кінці їхнього царства, коли покінча́ть своє ті грішники, постане цар наха́бний та вправний у пі́дступах. Daniel 8:24 І зміцніє його сила, але не його власною силою, і дивно ви́нищить він, і буде мати у́спіх, і ді́ятиме. І винищить він сильних і наро́д святих. Daniel 8:25 А через свою мудрість буде мати у́спіх, ома́на буде в його руці, і він звели́читься в своє́му серці. І в часі миру він понищить багатьо́х, і повстане на Влади́ку над владиками, але без руки буде зла́маний. Daniel 8:26 А видіння вечора та ра́нку, про яке було сказано, це правда, та ти сховай це видіння, бо воно відно́ситься на далекі часи́. Daniel 8:27 А я, Даниїл, знемігся й заслаб на кілька днів. І встав я, і робив царе́ву працю, і остовпі́в з того видіння, але ніхто того не завва́жив.“ Daniel 9:0
Daniel 9:1 За першого року Дарія, Ахашверо́шового сина, з насіння мі́дян, що зацарював над халдейським царством, Daniel 9:2 за першого року його царюва́ння я, Даниїл, бачив у книгах число тих ро́ків, про які було́ Господнє слово до пророка Єремії, — що спо́вниться для руїн Єрусалиму сімдеся́т ро́ків. Daniel 9:3 І звернув я своє обличчя до Господа Бога, — проха́ти з молитвою та з блага́ннями, у по́сті, у вере́тищі та в по́пелі. Daniel 9:4 І молився я Господе́ві, Богові своєму, і сповіда́вся й казав: „О мій Господи, Боже великий і грізни́й, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої за́повіді! Daniel 9:5 Ми прогрішилися та чинили беззако́ння, і були несправедливі, і бунтува́лися, і відверта́лися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх. Daniel 9:6 І не прислуха́лися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього наро́ду землі. Daniel 9:7 Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як цього дня для юдея, і для ме́шканців Єрусалиму, і для всього Ізраїля, близьки́х та далеких, по всіх тих края́х, куди Ти їх вигнав за їхнє спроневі́рення, що допустилися його перед Тобою. Daniel 9:8 Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князя́м нашим та нашим батька́м, що згрішили перед Тобою! Daniel 9:9 А Господе́ві, нашому Богові, — милість та про́щення, бо ми бунтува́лися проти Нього, Daniel 9:10 і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити зако́нами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків. Daniel 9:11 І ввесь Ізраїль переступив Зако́на Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокля́ття й та прися́га, що написана в Зако́ні Мойсея, Божого раба, бо ми прогріши́лися Йому. Daniel 9:12 І Він спо́внив Своє слово, яке говорив на нас та на наших су́ддів, що судили нас, щоб спрова́дити на нас велике зло, — такого не було вчи́нено під ці́лим небом, яке було́ вчинене в Єрусалимі! Daniel 9:13 Як написано в Мойсеєвому Зако́ні, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха́, і щоб порозумнішати в Твоїй правді. Daniel 9:14 І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чи́нах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу. Daniel 9:15 А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій наро́д поту́жною рукою, і зробив Собі славне Ім'я́, як цього дня, — згрішили ми, стали несправедливі! Daniel 9:16 Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відве́рнеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори́, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та наро́д Твій відда́ний на га́ньбу для всіх наших око́лиць. Daniel 9:17 І ни́ні прислу́хайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його блага́нь, і нехай засві́титься Твоє лице над Твоєю спусто́шеною святинею, ради Господа! Daniel 9:18 Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спусто́шення та те місто, де кли́калося Ім'я́ Твоє в ньому, бо ми кладемо свої блага́ння перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість. Daniel 9:19 Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислу́хайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім'я́ Твоє кли́четься над Твоїм містом і над Твоїм наро́дом!“
Daniel 9:20 А ще я говорив і молився, та іспові́дував гріх свій та наро́ду мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу го́ру мого Бога, Daniel 9:21 і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напоча́тку, швидко прилетів, і доторкну́вся до мене за ча́су вечірньої хлі́бної жертви. Daniel 9:22 І він напу́чував мене, і говорив зо мною та й сказав: „Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудри́ти тебе в розумінні. Daniel 9:23 На поча́тку молито́в твоїх вийшло слово, і я прийшов об'явити його тобі, бо ти улю́блений, і приглянься до цього слова, і придивися до виді́ння. Daniel 9:24 Сімдеся́т ро́ків-ти́жнів призна́чено для твого наро́ду та для міста твоєї святині, аж поки пере́ступ буде докі́нчений, і міра гріха́ буде повна, аж поки вина буде споку́тувана, і вічна правда приве́дена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб пома́зати Святеє Святих. Daniel 9:25 Та знай і розумій: від ви́ходу нака́зу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месі́ї сім тижнів та шістдеся́т і два тижні. І ве́рнеться наро́д, і відбудо́ваний буде майда́н і вулиця, і то буде за тяжко́го ча́су. Daniel 9:26 І по тих шостидесятьо́х і двох ти́жнях буде погу́блений Месі́я, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить наро́д воло́даря, що при́йде, а кінець його — у пові́дді. І аж до кінця буде війна, гострі спусто́шення. Daniel 9:27 І він зміцни́ть заповіта для багатьох на один ти́ждень, а на півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню при́йде гидо́та спусто́шення, поки зни́щення й рішучий суд кари не виллється на спустоши́теля“. Daniel 10:0 Daniel 10:1 За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім'я́м Валтасар, а слово це — правда та великий труд; і він зрозумів те слово, і мав зрозумі́ння того виді́ння. Daniel 10:2 „Тими днями я, Даниїл, був у жало́бі три тижні ча́су. Daniel 10:3 Лю́бої стра́ви я не їв, а м'ясо й вино не вхо́дило до моїх уст, і нама́щуватися — не нама́щувався я аж до ви́повнення цих трьох тижнів ча́су. Daniel 10:4 А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я нри великій річці, — це Хідде́кел. Daniel 10:5 І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одя́гнений у льняну́ одіж, а сте́гна його опере́зані золотом з Уфазу. Daniel 10:6 А тіло його — як топа́з, а обличчя його — як вид бли́скавки, а очі його — як огняне́ по́лум'я, а раме́на його та ноги його — ніби блиску́ча мідь, а звук слів його — як гук на́товпу. Daniel 10:7 А я, Даниїл, сам бачив це виді́ння, а люди, що були ра́зом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремті́ння спало на них, і вони повтікали в укриття́. Daniel 10:8 А я зостався сам, і бачив це велике виді́ння, — і не зоста́лося в мені сили, а краса́ обличчя мого змінилася й зни́щилася, і я не заде́ржав у собі сили. Daniel 10:9 І почув я голос його слів. А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі. Daniel 10:10 І ось рука доторкну́лася до мене, і звела́ мене на коліна мої та на долоні моїх рук. Daniel 10:11 І сказав він до мене: „Даниїле, му́жу любий, зрозумій ті слова́, що я скажу́ тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я по́сланий до тебе!“ А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів. Daniel 10:12 А він промовив до мене: „Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокори́тися перед лицем твого Бога, були почуті слова́ твої, і я прийшов ради твоїх слів. Daniel 10:13 Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів. Daniel 10:14 І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму наро́дові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні“. Daniel 10:15 А коли він говорив зо мною оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і занімів. Daniel 10:16 І ось хтось, як подоба до лю́дських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: „Мій пане, у цьому видінні оберну́лися на мене бо́лі мої, і я не заде́ржав сили в собі. Daniel 10:17 І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу?“ Daniel 10:18 І знов доторкнувся до мене хтось, як вид люди́ни, і зміцни́в мене, Daniel 10:19 та й сказав: „Не бійся, любий му́жу, — мир тобі! Будь міцни́й і будь си́льний!“ А коли він говорив зо мною, я зміцни́вся й сказав: „Нехай говорить мій пан, бо я зміцни́вся!“ Daniel 10:20 І він сказав: „Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов? Та тепер я верта́юсь, щоб воювати з пе́рським кня́зем, а коли ви́йду, то ось при́йде грецький князь. Daniel 10:21 Але́ об'являю тобі записане в книзі правди. І немає ніко́го, хто зміцняв би мене проти них, окрім вашого кня́зя Михаїла. Daniel 11:0
Daniel 11:1 А я в першому році мі́дянина Дарія стояв, щоб зміцни́ти й поси́лити його. Daniel 11:2 А тепер об'явлю́ тобі правду. Ось іще три царі повстануть для Персії, а четвертий збагати́ться багатством, більшим від усіх, а своєю силою в багатстві своїм підбу́рить усе проти грецького царства. Daniel 11:3 І повстане хоробрий цар, і запанує великим панува́нням, і робитиме за своїм уподо́банням. Daniel 11:4 Та коли він повстане, бу́де зруйно́ване його царство, і буде розді́лене на чотири небесні вітри́, а не на його наща́дків, і не за його панува́нням, яким він панував, бо царство його буде ви́рване й да́не іншим, а не їм. Daniel 11:5 І зміцни́ться півде́нний цар, але один з його князів переси́лить його й запанує, його панува́ння — панува́ння велике. Daniel 11:6 Але по ро́ках вони поєдна́ються, і дочка́ південного царя при́йде до царя півні́чного, щоб зробити мир. Але не затри́має він сили свого раме́на, і не встане потомство його, але буде ви́дана вона й ті, що вели її, і та, що її породила, і той, що міцно тримав її за тих часів. Daniel 11:7 І повстане один із галу́зки її ко́реня на його місце, і він вийде проти ві́йська, і вві́йде в тверди́ню півні́чного царя, і буде ді́яти проти них, і опанує їх. Daniel 11:8 І їхніх богів з їхніми литими бовва́нами, ра́зом з їхнім улю́бленим по́судом, золотом та сріблом поведе в неволю до Єгипту, і він роки стоятиме більше від північного царя. Daniel 11:9 І він уві́йде в царство південного царя, але ве́рнеться до своєї землі. Daniel 11:10 А сини його озбро́ються, і зберуть на́товп числе́нних войовникі́в, і один із них конче пі́де, і все позаливає, і пере́йде край, і ве́рнеться, і воюватиме аж до його тверди́ні. Daniel 11:11 І розлю́титься південний цар, і вийде та й воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике многолю́дство, і цей на́товп буде відда́ний у його руку. Daniel 11:12 І буде зни́щений той на́товп, і пови́щиться його серце, і він кине десятити́сячки, та не буде си́льний. Daniel 11:13 І ве́рнеться північний цар, і виставить на́товп, більший від першого, а на кінець часів та років він конче при́йде з великим ві́йськом та з числе́нним маєтком. Daniel 11:14 І за того ча́су багато-хто повстануть на південного царя, а сини наси́льників твого наро́ду піді́ймуться, щоб спра́вдилось видіння, і вони спіткну́ться. Daniel 11:15 І при́йде північний цар, і наси́пле вала, і здобуде тверди́нне місто, і не встоять раме́на півдня та його добі́рний наро́д, і не буде сили всто́яти. Daniel 11:16 I робитиме той, хто при́йде на нього, за своєю вподо́бою, і не буде того, хто встояв би перед ним. І стане він у Пишному Кра́ї, і буде погибель у його руці. Daniel 11:17 І зверне він своє обличчя, щоб прийти́ з поту́гою всього свого царства, і складе догово́ра з ним. І дасть йому молоду дочку́ за жінку, щоб знищити землю, та це не вдасться, і не станеться йому. Daniel 11:18 І зверне́ він обличчя своє на острови́, і здобуде багато. Але вождь спинить йому нару́гу його, все́меро заплатить йому за наруги його. Daniel 11:19 І зверне він своє обличчя до твердинь свого кра́ю, і спіткнеться й упаде́, і не буде зна́йдений. Daniel 11:20 А на його місці стане той, що скаже побі́рникові податків перейти пишно́ту царства, та за кілька днів він загине, але не від гніву й не від бо́ю. Daniel 11:21 І стане на його місці пого́рджуваний, та не дадуть йому царсько́ї поша́ни, але він при́йде непомітно, й опанує царство ле́стощами. Daniel 11:22 А війська́, що затоплювали, він зато́пить і знищить, і навіть самого воло́даря, що з ним поєднався. Daniel 11:23 А від ча́су поєдна́ння з ним він робитиме ома́ну, і піді́йметься, і зміцни́ться мали́м наро́дом. Daniel 11:24 Він уві́йде непомітно в ситу округу, і зробить те, чого не робили батьки його та батьки його батьків. Він порозкида́є їм награбо́ване, і здо́бич, і маєток, і на твердині буде замишляти свої за́думи, але до ча́су. Daniel 11:25 І він збудить свою силу та своє серце на південного царя з великим військом. А південний цар підгото́виться до війни з ві́йськом великим та дуже міцни́м, та не всто́їть, бо замишляють на нього за́думи. Daniel 11:26 А ті, що їдять його поживу, поб'ють його, і його ві́йсько позаливає край, і попа́дають числе́нні забиті. Daniel 11:27 А серце обох цих царів буде на лихе, і при одно́му столі вони бу́дуть говорити неправду, але не буде у́спіху, бо кінець буде ще відкла́дений на озна́чений час. Daniel 11:28 І він ве́рнеться до свого кра́ю з великим маєтком, а його серце буде проти святого заповіту; і він зробить, і ве́рнеться до свого кра́ю. Daniel 11:29 На умо́влений час він пове́рнеться, і при́йде на південь, але останнє не буде, як перше. Daniel 11:30 І при́йдуть на нього кіттейські кораблі́, і він налякається, і ве́рнеться, і буде чинити опір святому заповітові, і зробить своє. І він ве́рнеться, і пого́диться з тими, хто поки́нув святий заповіт. Daniel 11:31 I повстануть його війська́ та й знева́жать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву, і поставлять гидо́ту спусто́шення. Daniel 11:32 А тих, хто чинить несправедливе на заповіт, він прихилить через ле́стощі. А наро́д, що знає свого Бога, зміцніє та й ді́ятиме. Daniel 11:33 А розумні з народу на́вчать багатьох, але спіткну́ться об меча та по́лум'я, об поло́н та грабі́ж якийсь час. Daniel 11:34 А коли вони спіткну́ться, будуть спомо́жені мало́ю поміччю, хоч до них прилу́чаться багато-хто ле́стощами. Daniel 11:35 А дехто з тих розумних спіткну́ться, щоб очистити себе, і щоб вибрати, і щоб вибілитися аж до кінце́вого ча́су, бо ще час до умо́вленого ча́су. Daniel 11:36 І буде робити той цар за своїм уподо́банням, і піді́йметься, і пови́щиться понад усякого бога, і на Бога богів говоритиме дивні речі, і матиме у́спіх, аж по́ки не дове́ршиться гнів, бо ви́конається те, що було вирішене. Daniel 11:37 І він не буде придивлятися до богів своїх батьків, і на побажа́ння жінок, і на всякого бога не буде дивитися, бо він звели́чить себе понад кожного. Daniel 11:38 Але він буде віддавати честь богові твердинь на його місці, та богові, якого не знали батьки його, віддаватиме честь золотом, і срі́блом, і дорогоцінним камі́нням, і реча́ми кошто́вними. Daniel 11:39 І він посадить у твердині наро́да чужого бога. Тому́, хто пізнає його, примно́жить славу, і вчи́нить їх панами над багатьма́, і поділить землю на заплату. Daniel 11:40 А в кінці ча́су зудариться з ним південний цар. І кинеться на нього північний цар колесни́цями, і верхівця́ми, і числе́нними кораблями, і при́йде на краї́, і позаливає та пере́йде їх. Daniel 11:41 І він при́йде до Пишного Кра́ю , і багато-хто спіткну́ться, та оці втечуть від його руки: Едом, і Моав, і останок Аммонових синів. Daniel 11:42 І він простягне́ свою руку на краї, і не втече єгипетський край. Daniel 11:43 І він запанує над ска́рбами золота й срібла, та над усіма́ коштовними реча́ми Єгипту. А ліві́йці та етіо́пляни пі́дуть за ним. Daniel 11:44 Але́ його налякають вістки́ зо сходу та з пі́вночі, і він вийде з великою лю́тістю, щоб багатьох погубити та зробити закля́ттям. Daniel 11:45 І поставить намети свого́ пала́цу між морями та горою пишної святині. Та він при́йде до свого кінця, але не буде йому помічника́. Daniel 12:0
Daniel 12:1 І повстане того ча́су Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого наро́ду, і буде час у́тиску, якого не було від існува́ння люду аж до цього ча́су. І того ча́су буде врятований із наро́ду твого́ кожен, хто буде знайдений записаним у книзі. Daniel 12:2 І багато-хто з тих, що сплять у зе́мному по́росі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту. Daniel 12:3 А розумні будуть ся́яти, як світила небозво́ду, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків. Daniel 12:4 А ти, Даниїле, заховай ці слова́, і запечатай цю книгу аж до ча́су кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмно́житься знання́“. Daniel 12:5 І побачив я, Даниїл, аж ось стоять два інші анголи́, — один тут при цьо́му березі річки, а один там при то́му березі річки. Daniel 12:6 І сказав він до мужа, одя́гненого в льняну́ одіж, що був над водою річки: „Коли буде кінець цим дивним реча́м?“ Daniel 12:7 І почув я того мужа, одя́гненого в льняну́ одіж, що був над водою річки. І звів він до неба свою прави́цю та свою ліви́цю, і присягнув вічно Живим: це буде за час, за часи́ і за пів ча́су, і коли скінчи́ться розбива́ння сили святого наро́ду, все це спо́вниться. Daniel 12:8 А я це слухав і не розумів. І сказав я: „Мій пане, який цьому кінець?“ Daniel 12:9 І він сказав: „Іди, Даниїле, бо заховані й запечатані ці слова́ аж до ча́су кінця. Daniel 12:10 Багато-хто будуть очищені, і ви́біляться, і будуть перето́плені; і будуть несправедливі несправедливими, і цього́ не зрозуміють усі несправедливі, а розумні — зрозуміють. Daniel 12:11 А від ча́су, коли буде припинена стала жертва, щоб була́ поставлена гидо́та спусто́шення, мине тисяча двісті й дев'ятдеся́т день. Daniel 12:12 Благослове́нний той, хто чекає, і дося́гне до тисячі трьох сотень тридцяти й п'яти день! Daniel 12:13 А ти йди до кінця, і відпочи́неш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів!“
[ Testament 2 Heading ] Matthew 0:0
Matthew 1:0 Matthew 1:1 Книга родово́ду Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового: Matthew 1:2 Авраа́м породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його. Matthew 1:3 Юда ж породив Фаре́са та За́ру від Тама́ри. Фаре́с же породив Есро́ма, а Есро́м породив Арама. Matthew 1:4 А Ара́м породив Амінадава, Амінада́в же породив Наассона, а Наассо́н породив Салмона. Matthew 1:5 Салмо́н же породив Воо́за від Раха́ви, а Воо́з породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея. Matthew 1:6 А Єссе́й породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урі́євої. Matthew 1:7 Соломо́н же породив Ровоама, а Ровоа́м породив Авію, а Аві́я породив Асафа. Matthew 1:8 Аса́ф же породив Йосафата, а Йосафа́т породив Йорама, Йора́м же породив Озію. Matthew 1:9 Озі́я ж породив Йоатама, а Йоата́м породив Ахаза, Аха́з же породив Єзекію. Matthew 1:10 А Єзекі́я породив Манасію, Манасі́я ж породив Амоса, а Амо́с породив Йосію. Matthew 1:11 Йосі́я ж породив Йояки́ма, Йояки́м породи́в Єхонію й братів його за вавилонського пересе́лення. Matthew 1:12 А по вавилонськім пересе́ленні Єхо́нія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зорова́веля. Matthew 1:13 Зорова́вель же породив Авіюда, а Авію́д породив Еліякима, а Еліяки́м породив Азора. Matthew 1:14 Азо́р же породив Садока, а Садо́к породив Ахіма, а Ахі́м породив Еліюда. Matthew 1:15 Елію́д же породив Елеазара, а Елеаза́р породив Маттана, а Матта́н породив Якова. Matthew 1:16 А Яків породив Йо́сипа, мужа Марі́ї, що з неї родився Ісу́с, зва́ний Христо́с. Matthew 1:17 А всіх поколінь від Авраама аж до Давида — чотирна́дцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського пересе́лення — чотирна́дцять поколінь, і від вавилонського пересе́лення до Христа — поколінь чотирна́дцять.
Matthew 1:18 Наро́дження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йо́сипом, то перш, ніж зійшлися вони, ви́явилося, що вона має в утро́бі від Духа Святого. Matthew 1:19 А Йо́сип, муж її, бувши праведний, і не бажавши осла́вити її, хотів тайкома́ відпустити її. Matthew 1:20 Коли ж він те поду́мав, ось з'явивсь йому а́нгол Господній у сні, промовляючи: „Йо́сипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружи́ну свою, бо зача́те в ній — то від Духа Святого. Matthew 1:21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йме́ння Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. Matthew 1:22 А все оце сталось, щоб збуло́ся ска́зане пророком від Господа, який провіщає: Matthew 1:23 „Ось діва в утробі зачне́, і Сина породить, і назвуть Йому Йме́ння Еммануїл“, що в перекладі є: З нами Бог“. Matthew 1:24 Як прокинувся ж Йо́сип зо сну, то зробив, як звелів йому ангол Господній, — і прийняв він дружи́ну свою. Matthew 1:25 І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому йме́ння Ісу́с. Matthew 2:0 Matthew 2:1 Коли ж народився Ісус у Вифлеємі Юдейськім, за днів царя І́рода, то ось мудреці прибули́ до Єрусалиму зо сходу, Matthew 2:2 і питали: „Де́ наро́джений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зо́рю Його́, і прибули́ поклонитись Йому“. Matthew 2:3 І, як зачув це цар І́род, занепоко́ївся, і з ним увесь Єрусалим. Matthew 2:4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників лю́дських, він випитував у них, де́ має Христос народитись? Matthew 2:5 Вони ж відказали йому́: „У Вифлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: Matthew 2:6 „І ти, Вифлеє́ме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'я́виться Вождь, що буде Ві́н па́сти наро́д Мій ізраїльський“. Matthew 2:7 Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випи́тував їх про час, коли з'явилась зоря́. Matthew 2:8 І він відіслав їх до Вифлеєму, говорячи: „Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитя́тко; а як зна́йдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому́“. Matthew 2:9 Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря́, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зве́рху, де Дитя́тко було́. Matthew 2:10 А бачивши зо́рю, вони надзвичайно зраділи. Matthew 2:11 І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому́. І, відчини́вши скарбниці свої, підне́сли Йому свої да́ри: золото, ладан та смирну. Matthew 2:12 А вві сні остережені, щоб не верта́тись до Ірода, відійшли вони іншим шляхо́м до своєї землі.
Matthew 2:13 Як вони ж відійшли, ось ангол Господній з'явивсь у сні Йо́сипові та й сказав: „Уставай, візьми Дитя́тко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу́ тобі, бо Дитя́тка шукатиме Ірод, щоб Його́ погубити“. Matthew 2:14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. Matthew 2:15 І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збуло́ся сказане від Господа пророком, який провіщає: „Із Єгипту покликав Я Сина Свого́“. Matthew 2:16 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Вифлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за ча́сом, що його в мудреців він був ви́питав. Matthew 2:17 Тоді спра́вдилось те, що сказав Єремі́я пророк, промовляючи: Matthew 2:18 „Чути голос у Рамі, плач і рида́ння та голосі́ння велике: Рахиль плаче за ді́тьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх“. Matthew 2:19 Коли ж Ірод умер, ось ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йо́сипові, та й промовив: Matthew 2:20 „Уставай, візьми Дитя́тко та матір Його́, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шука́в душу Дитини“. Matthew 2:21 І він устав, узяв Дитя́тко та матір Його́, і прийшов у землю Ізраїлеву. Matthew 2:22 Та прочувши, що царю́є в Юдеї Архела́й, — замість Ірода, батька свого, — побоявся піти туди він. А вві сні остере́жений, відійшов до країв галілейських. Matthew 2:23 А прибувши, оселився у місті, на ім'я́ Назаре́т, щоб збулося пророками сказане, що Він Назаряни́н буде зва́ний. Matthew 3:0 Matthew 3:1 Тими ж днями прихо́дить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській, Matthew 3:2 та й каже: „Покайтесь, бо набли́зилось Царство Небесне!“ Matthew 3:3 Бо він той, що про нього сказав Ісая пророк, промовляючи: „Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому́!“ Matthew 3:4 Сам же Іван мав одежу собі з верблю́жого во́лосу, і пояс ремінний на сте́гнах своїх; а пожива для нього була́ сарана́ та мед польови́й. Matthew 3:5 Тоді до нього вихо́див Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорда́нська око́лиця, Matthew 3:6 і в річці Йорда́ні христились від нього, і визнавали гріхи свої. Matthew 3:7 Як побачив же він багатьох фарисе́їв та саддуке́їв що приходять на хрищення, то промовив до них: „Роде зміїний, — хто вас надоуми́в утікати від гніву майбутнього? Matthew 3:8 Отож, — учиніть гідний плід покая́ння! Matthew 3:9 І не ду́майте говорити в собі: „Ми маємо отця Авраама“. Кажу́ бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього камі́ння! Matthew 3:10 Бо вже до корі́ння дерев і сокира прикла́дена: кожне ж дерево, що доброго пло́ду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. Matthew 3:11 Я хрищу́ вас водою на покая́ння, але Той, Хто йде по мені, поту́жніший від мене: я недосто́йний понести взуття́ Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. Matthew 3:12 У руці Своїй має Він ві́ячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засі́ків, а полову попа́лить ув огні невгаси́мім“.
Matthew 3:13 Тоді прибуває Ісус із Галілеї над Йорда́н до Івана, щоб христитись від ньо́го. Matthew 3:14 Але перешкоджа́в він Йому й говорив: „Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?“ Matthew 3:15 А Ісус відповів і сказав йому: „Допусти це тепер, бо так годи́ться нам ви́повнити усю праведність“. Тоді допустив він Його. Matthew 3:16 І охристившись, Ісус зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і схо́див на Нього. Matthew 3:17 І ось голос почувся із неба: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“ Matthew 4:0 Matthew 4:1 Потому Ісус був пове́дений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокуша́в. Matthew 4:2 І по́стив Він сорок день і сорок ноче́й, а вкінці зголодні́в. Matthew 4:3 І ось приступив до Нього споку́сник, і сказав: „Коли Ти Син Божий, скажи, щоб камі́ння це стало хліба́ми!“ Matthew 4:4 А Він відповів і промовив: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним словом, що походить із уст Божих“. Matthew 4:5 Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на нарі́жника храму, Matthew 4:6 та й каже Йому: „Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, і вони на руках понесу́ть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги́“. Matthew 4:7 Ісус відказав йому: „Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!“ Matthew 4:8 Знов диявол бере Його на височе́зную го́ру, і показує Йому всі царства на світі та їхню славу, Matthew 4:9 та й каже до Нього: „Це все Тобі дам, якщо впаде́ш і мені Ти покло́нишся!“ Matthew 4:10 Тоді каже до нього Ісус: „Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“ Matthew 4:11 Тоді позоставив диявол Його. І ось анголи́ приступили, і служили Йому́.
Matthew 4:12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'я́знено, перейшов у Галілею. Matthew 4:13 І, покинувши Він Назаре́та, прийшов й оселився в Капернау́мі примо́рськім, на границі країн Завуло́нової й Нефтали́мової, Matthew 4:14 щоб спра́вдилось те, що сказав Іса́я пророк, промовляючи: Matthew 4:15 „Завуло́нова зе́мле, і Нефтали́мова зе́мле, за Йорда́ном при мо́рській дорозі, Галіле́є поганська! Matthew 4:16 Наро́д, що в темно́ті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло“. Matthew 4:17 Із того ча́су Ісус розпочав проповідувати й промовляти: „Покайтеся, бо набли́зилось Царство Небесне!“ Matthew 4:18 Як прохо́див же Він поблизу́ Галілейського моря, то побачив двох братів: Си́мона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що не́вода в море закида́ли, — бо рибалки були́. Matthew 4:19 І Він каже до них: „Ідіть за Мною, — Я зроблю́ вас ловця́ми людей!“ Matthew 4:20 І вони зараз покинули сі́ті, та й пішли вслід за Ним. Matthew 4:21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, — Зеведе́євого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведе́єм, їхнім ба́тьком, що ла́годили свого не́вода в чо́вні, — і покликав Він їх. Matthew 4:22 Вони зараз залиши́ли чо́вна та батька свого́, — та й пішли вслід за Ним. Matthew 4:23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синаго́гах навчаючи, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу, і всяку неміч між людьми. Matthew 4:24 А чутка про Нього пішла по всій Си́рії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розсла́блених, — і Він їх уздоровля́в. Matthew 4:25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайорда́ння. Matthew 5:0 Matthew 5:1 І, побачивши на́товп, Він вийшов на го́ру. А як сів, підійшли Його у́чні до Нього. Matthew 5:2 І, відкривши уста́ Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
Matthew 5:3 „Блаже́нні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Matthew 5:4 Блаженні засму́чені, бо вони будуть утішені. Matthew 5:5 Блаженні ла́гідні, бо землю вспадку́ють вони. Matthew 5:6 Блаженні голодні та спра́гнені праведности, бо вони нагодо́вані будуть. Matthew 5:7 Блаженні милости́ві, бо помилувані вони будуть. Matthew 5:8 Блаженні чисті́ серцем, бо вони будуть бачити Бога. Matthew 5:9 Блаженні миротво́рці, бо вони синами Божими стануть. Matthew 5:10 Блаженні ви́гнані за праведність, бо їхнє Ца́рство Небесне. Matthew 5:11 Блаженні ви, як ганьби́ти та гнати вас бу́дуть, і будуть облу́дно на вас нагово́рювати всяке слово лихе ради Мене. Matthew 5:12 Радійте та веселі́ться, — нагорода бо ваша велика на небеса́х! Бо так гнали й пророків, що були перед вами. Matthew 5:13 Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітрі́є, то чим насолити її? Не придасться вона вже ніна́що, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. Matthew 5:14 Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верхови́ні гори. Matthew 5:15 І не запалюють світла, щоб поставити його під посу́дину, але на світи́льник, — і світить воно всім у домі. Matthew 5:16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми́, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі. Matthew 5:17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати прийшов, але ви́конати. Matthew 5:18 Попра́вді ж кажу́ вам: доки небо й земля не мине́ться, — ані йота єдина, ані жоден значок із Зако́ну не мине́ться, аж поки не збудеться все. Matthew 5:19 Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчи́ть, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчи́ть, той стане великим у Царстві Небеснім. Matthew 5:20 Кажу́ бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не вві́йдете в Царство Небесне! Matthew 5:21 Ви чули, що було́ стародавнім наказане: „Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він су́дові“. Matthew 5:22 А Я вам кажу́, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: „рака́“, підпадає верховному су́дові, а хто скаже „дурний“, підпадає геєнні огне́нній. Matthew 5:23 Тому́, коли принесеш ти до же́ртівника свого да́ра, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, — Matthew 5:24 залиши́ отут да́ра свого перед же́ртівником, і піди, примирись перше з братом своїм, — і тоді поверта́йся, і принось свого да́ра. Matthew 5:25 Зо своїм супроти́вником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супроти́вник судді́ не віддав, а суддя́ щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язни́ці не вкинули. Matthew 5:26 Поправді кажу́ тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси́ ти й останнього ше́ляга ! Matthew 5:27 Ви чули, що сказано: „Не чини пере́любу“. Matthew 5:28 А Я вам кажу́, що кожен, хто на жінку поди́виться із пожадли́вістю, той уже вчинив із нею пере́люб у серці своїм. Matthew 5:29 Коли праве око твоє спокуша́є тебе, — його ви́бери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене. Matthew 5:30 І як прави́ця твоя спокуша́є тебе, — відітни́ її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене. Matthew 5:31 Також сказано: „Хто дружи́ну свою відпускає, нехай дасть їй листа розводо́вого“. Matthew 5:32 А Я вам кажу́, що кожен, хто пускає дружи́ну свою, крім провини розпу́сти, той доводить її до пере́любу. І хто з відпущеною побере́ться, той чинить пере́люб. Matthew 5:33 Ще ви чули, що було́ стародавнім наказане: „Не клянись неправдиво“, але „вико́нуй клятви свої перед Господом“. Matthew 5:34 А Я вам кажу́ не клясти́ся зовсі́м: ані небом, бо воно престол Божий; Matthew 5:35 ні землею, бо підні́жок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; Matthew 5:36 не клянись головою своєю́, — бо навіть однієї волоси́нки ти не можеш учинити білою чи чорною. Matthew 5:37 Ваше ж слово хай бу́де: „так-так“, „ні-ні“. А що більше над це, то те від лукавого. Matthew 5:38 Ви чули, що сказано: „Око за око, і зуб за зуба“. Matthew 5:39 А Я вам кажу́ не проти́витись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку́ твою, — підстав йому й другу. Matthew 5:40 А хто хоче тебе позива́ти й забрати сорочку твою, — віддай і плаща йому. Matthew 5:41 А хто силувати тебе бу́де відбу́ти подорожнє на милю одну, — іди з ним навіть дві. Matthew 5:42 Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче пози́чити в тебе — не відве́ртайсь від нього. Matthew 5:43 Ви чули, що сказано: „Люби свого ближнього, і нена́видь свого ворога“. Matthew 5:44 А Я вам кажу́: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто нена́видить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, Matthew 5:45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує схо́дитн сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Matthew 5:46 Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й ми́тники роблять? Matthew 5:47 І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що́ ж особливого робите? Чи й пога́ни не чинять отак? Matthew 5:48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! Matthew 6:0 Matthew 6:1 Стережіться виставляти свою ми́лостиню перед людьми́, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Matthew 6:2 Отож, коли чиниш ти ми́лостиню, не сурми́ перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою! Matthew 6:3 А як ти чиниш ми́лостиню, — хай не знатиме ліва рука твоя, що́ робить прави́ця твоя, Matthew 6:4 щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
Matthew 6:5 А як мо́литеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехре́стях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою! Matthew 6:6 А ти, коли мо́лишся, „увійди до своєї комі́рчини, зачини свої двері, і помолися“ Отцеві своєму, що в таїні́; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. Matthew 6:7 А як молитеся, не прока́зуйте за́йвого, як ті погани, — бо ду́мають, ніби вони бу́дуть ви́слухані за своє велемо́вство. Matthew 6:8 Отож, не вподобля́йтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребу́єте, ще раніше за ваше проха́ння! Matthew 6:9 Ви ж моліться отак: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, Matthew 6:10 нехай при́йде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Matthew 6:11 Хліба нашого щоденного дай нам сьогодні. Matthew 6:12 І прости нам довги́ наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. Matthew 6:13 I не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амі́нь “. Matthew 6:14 Бо як лю́дям ви про́стите про́гріхи їхні, то про́стить і вам ваш Небесний Отець. Matthew 6:15 А коли ви не бу́дете лю́дям прощати, то й Отець ваш не простить вам про́гріхів ваших. Matthew 6:16 А як по́стите, то не будьте сумні́, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що по́стять вони. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою! Matthew 6:17 А ти, коли по́стиш, намасти́ свою голову, і лице своє вмий, Matthew 6:18 щоб ти по́сту свого не виявив лю́дям, а Отцеві своєму, що в таїні́; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. Matthew 6:19 Не складайте ска́рбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злоді́ї підко́пуються й викрадають. Matthew 6:20 Складайте ж собі ска́рби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підко́пуються та не кра́дуть. Matthew 6:21 Бо де скарб твій, — там бу́де й серце твоє! Matthew 6:22 Око — то світи́льник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. Matthew 6:23 А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є те́мрява, — то яка ж то велика та те́мрява! Matthew 6:24 Ніхто двом панам служити не може, — бо або одно́го знена́видить, а дру́гого буде любити, або буде трима́тись одно́го, а другого зне́хтує. Не можете Богові служити й мамо́ні. Matthew 6:25 Через те вам кажу́: Не журіться про життя́ своє́ — що́ будете їсти та що́ будете пити, ні про тіло своє, — у що́ зодягне́теся. Чи ж не більше від їжі життя́, а від одягу тіло? Matthew 6:26 Погляньте на птахі́в небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Matthew 6:27 Хто ж із вас, коли жу́риться, зможе дода́ти до зро́сту свого бодай ліктя одно́го? Matthew 6:28 І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові́ ліле́ї, як зроста́ють вони, — не працюють, ані не пряду́ть. Matthew 6:29 А Я вам кажу́, що й сам Соломо́н у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. Matthew 6:30 І коли польову́ ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог отак зодягає, — скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Matthew 6:31 Отож, не журіться, кажучи: Що́ ми будемо їсти, чи: Що́ будемо пити, або: У що́ ми зодя́гнемось? Matthew 6:32 Бож усьо́го того́ погани шука́ють; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Matthew 6:33 Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його́, — а все це́ вам додасться. Matthew 6:34 Отож, не журіться про за́втрашній день, — бо завтра за себе само́ поклопо́четься. Кожний день має до́сить своєї турбо́ти! Matthew 7:0 Matthew 7:1 Не судіть, щоб і вас не судили; Matthew 7:2 бо яким судо́м судити бу́дете, таким же осу́дять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам. Matthew 7:3 І чого́ в оці брата свого́ ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш? Matthew 7:4 Або як ти скажеш до брата свого́: „Давай вийму я за́скалку з ока твого́“, коли он колода у вла́сному оці? Matthew 7:5 Лицеміре, — вийми перше коло́ду із вла́сного ока, а по́тім побачиш, я́к вийняти за́скалку з ока брата твого. Matthew 7:6 Не давайте святого псам, і не розсипайте пе́рел своїх перед свиньми́, щоб вони не потопта́ли їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматува́ли й вас...
Matthew 7:7 Просіть — і бу́де вам да́но, шукайте — і зна́йдете, стукайте — і відчинять вам; Matthew 7:8 бо кожен, хто просить — оде́ржує, хто шукає — знахо́дить, а хто стукає — відчинять йому́. Matthew 7:9 Чи ж то серед вас є люди́на, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Matthew 7:10 Або коли риби проситиме, то подасть йому га́дину? Matthew 7:11 Тож як ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра́ тим, хто проситиме в Нього! Matthew 7:12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Зако́н і Пророки. Matthew 7:13 Увіходьте тісни́ми ворітьми, бо просто́рі воро́та й широка дорога, що веде до погибелі, — і нею багато-хто ходять. Matthew 7:14 Бо тісні́ ті ворота, і вузька́ та дорога, що веде до життя́, — і мало таких, що знахо́дять її! Matthew 7:15 Стережі́ться фальшиви́х пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всере́дині — хижі вовки́. Matthew 7:16 По їхніх плода́х ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на терни́ні збирають, або фіґи — із будякі́в? Matthew 7:17 Так ото родить добрі плоди́ кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Matthew 7:18 Не може роди́ть добре дерево пло́ду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Matthew 7:19 Усяке ж дерево, що доброго пло́ду не родить, — зру́бується та в огонь укидається. Matthew 7:20 Ото ж бо, — по їхніх плода́х ви пізна́єте їх! Matthew 7:21 Не кожен, хто каже до Ме́не: „Господи, Господи!“ увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Matthew 7:22 Багато-хто скажуть Мені того дня: „Господи, Господи, хіба ми не Ім'я́м Твоїм пророкува́ли, хіба не Ім'я́м Твоїм де́монів ми виганяли, або не Ім'я́м Твоїм чуда великі творили?“ Matthew 7:23 І їм оголошу́ Я тоді: „Я ніко́ли не знав вас. Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!“ Matthew 7:24 Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. Matthew 7:25 І ли́нула злива, і розлили́ся річки́, і буря зняла́ся, і на дім отой кинулась, — та не впав, бо на камені був він засно́ваний. Matthew 7:26 А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, — подібний до чоловіка того необа́чного, що свій дім збудував на піску́. Matthew 7:27 І ли́нула злива, і розлили́ся річки́, і буря зняла́ся й на дім отой кинулась, — і він упав. І велика була та руїна його!“ Matthew 7:28 І ото, як Ісус закінчи́в ці слова, то наро́д дивувався з науки Його. Matthew 7:29 Бо навчав Він їх, як можновла́дний, а не як ті книжники їхні. Matthew 8:0 Matthew 8:1 А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов на́товп великий. Matthew 8:2 І ось підійшов прокаже́ний, уклонився Йому та й сказав: „Коли, Господи, хочеш, — Ти можеш очистити мене!“ Matthew 8:3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: „Хо́чу, — будь чистий!“ І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. Matthew 8:4 І гово́рить до нього Ісус: „Гляди, — не розповіда́й ніко́му. Але йди, покажися священикові, та дар принеси́, якого Мойсей заповів, їм на свідо́цтво “.
Matthew 8:5 А коли Він до Капернау́му ввійшов, то до Нього набли́зився сотник, та й благати зачав Його, Matthew 8:6 кажучи: „Господи, мій слуга лежить удома розсла́блений, і тяжко страждає“. Matthew 8:7 Він говорить йому: „Я прийду́ й уздоро́влю його“. Matthew 8:8 А сотник Йому відповів: „Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга! Matthew 8:9 Бо й я — люди́на підвла́дна, і воякі́в під собою я маю; і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди́ — і приходить, або рабо́ві своєму: зроби те — і він зро́бить“. Matthew 8:10 Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: „Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшо́в був такої великої віри! Matthew 8:11 Кажу́ ж вам, що багато-хто при́йдуть від сходу та за́ходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. Matthew 8:12 Сини ж Царства — повки́дані бу́дуть до те́мряви зо́внішньої — буде там плач і скре́гіт зубів“! Matthew 8:13 I сказав Ісус сотникові: „Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!“ І тієї ж години одужав слуга його. Matthew 8:14 Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. Matthew 8:15 І Він доторкнувся руки її, — і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуго́вувала! Matthew 8:16 А коли настав вечір, привели́ багатьох біснуватих до Нього, — і Він словом Своїм вигнав ду́хів, а недужих усіх уздорови́в, Matthew 8:17 щоб спра́вдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: „Він узяв наші немочі, і неду́ги поніс“. Matthew 8:18 А як угледів Ісус навко́ло Себе багато наро́ду, наказав перепли́нути на то́й бік. Matthew 8:19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: „Учителю, я піду́ за Тобою, хоч би куди ти пішов!“ Matthew 8:20 Промовляє до нього Ісус: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має де й голови́ прихили́ти“. Matthew 8:21 А і́нший із у́чнів промовив до Ньо́го: „Дозволь мені, Господи, перше піти та ба́тька свого похова́ти“. Matthew 8:22 А Ісус йому каже: „Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!“ Matthew 8:23 І коли Він до чо́вна вступив, за Ним увійшли Його у́чні. Matthew 8:24 І ось буря велика зірва́лась на морі, аж чо́вен зачав залива́тися хви́лями. А Він спав. Matthew 8:25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, — ги́немо!“ Matthew 8:26 А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала. Matthew 8:27 А народ дивувався й казав: „Хто ж це такий, що ві́три та море слухня́ні Йому́?“ Matthew 8:28 І, як прибув Він на то́й бік, до землі Гадари́нської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних пече́р, дуже люті, так що ніхто не міг перехо́дити тією дорогою. Matthew 8:29 І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“ Matthew 8:30 А опо́даль від них пасся гурт великий свине́й. Matthew 8:31 І просилися де́мони, кажучи: „Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свине́й“. Matthew 8:32 А Він відповів їм: „Ідіть“. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, — і потопи́вся в воді. Matthew 8:33 Пастухи ж повтікали; а коли прибули́ вони в місто, то про все розповіли́, і про біснуватих. Matthew 8:34 І ось, усе місто вийшло назу́стріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю! Matthew 9:0 Matthew 9:1 І, сівши до чо́вна, Він перепли́нув, і до міста Свого прибув. Matthew 9:2 І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“ Matthew 9:3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“. Matthew 9:4 Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“ Matthew 9:5 Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“? Matthew 9:6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Вій розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“ Matthew 9:7 Той устав і пішов у свій дім. Matthew 9:8 А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду!
Matthew 9:9 А коли Ісус звідти прохо́див, побачив чоловіка, на йме́ння Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним. Matthew 9:10 І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями. Matthew 9:11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“ Matthew 9:12 А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі! Matthew 9:13 Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“. Matthew 9:14 Тоді приступили до Нього Іванові у́чні та й кажуть: „Чому́ по́стимо ми й фарисеї, а учні Твої не по́стять?“ Matthew 9:15 Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони. Matthew 9:16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша. Matthew 9:17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“. Matthew 9:18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старши́х, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“. Matthew 9:19 I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́. Matthew 9:20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його. Matthew 9:21 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“. Matthew 9:22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години. Matthew 9:23 А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників, Matthew 9:24 то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього. Matthew 9:25 А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла! Matthew 9:26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні. Matthew 9:27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“ Matthew 9:28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“. Matthew 9:29 Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“ Matthew 9:30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“ Matthew 9:31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні. Matthew 9:32 Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. Matthew 9:33 І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“ Matthew 9:34 Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“. Matthew 9:35 І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку. Matthew 9:36 А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“. Matthew 9:37 Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало; Matthew 9:38 тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“. Matthew 10:0 Matthew 10:1 І закли́кав Він дванадцятьо́х Своїх у́чнів, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровля́ли всіляку неду́гу та неміч всіляку. Matthew 10:2 А ймення апо́столів дванадцятьо́х отакі: перший Си́мон, що Петро́м прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведе́їв, та Іван, брат його; Matthew 10:3 Пилип і Вартоломе́й, Хома́ й ми́тник Матвій; Яків, син Алфе́їв, і Таде́й; Matthew 10:4 Си́мон Кананіт, та Юда Іскаріо́тський, що й видав Його.
Matthew 10:5 Цих Дванадцятьо́х Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: „На путь до поган не ходіть, і до самаря́нського міста не входьте, Matthew 10:6 але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізра́їлевого. Matthew 10:7 А ходячи, проповідуйте та говоріть, що набли́зилось Царство Небесне. Matthew 10:8 Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокаже́них, виганяйте де́монів. Ви да́рмо дістали, дармо й давайте. Matthew 10:9 Не беріть ані золота, ані срі́бла, ані мідякі́в до своїх поясів, Matthew 10:10 ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні санда́ль, ані палиці. Бо вартий робі́тник своєї поживи. Matthew 10:11 А як за́йдете в місто якесь чи в село, то розві́дайте, хто́ там достойний, — і там перебудьте, аж поки не ви́йдете. Matthew 10:12 А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: „Мир дому цьому́!“ Matthew 10:13 І коли буде достойний той дім, — нехай зі́йде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас ве́рнеться. Matthew 10:14 А як хто вас не прийме, і ваших слів не послу́хає, то, вихо́дячи з дому чи з міста того́, обтрусіть порох із ніг своїх. Matthew 10:15 Поправді кажу́ вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому́! Matthew 10:16 Оце посилаю Я вас, як овець між вовки́. Будьте ж мудрі, як змі́ї, і невинні, як голу́бки. Matthew 10:17 Стережіться ж людей, бо вони на суди́ видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичува́ти вас бу́дуть. Matthew 10:18 І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на сві́дчення їм і пога́нам. Matthew 10:19 А коли видава́тимуть вас, не журі́ться, я́к або що́ говорити: тієї години буде вам да́не, що́ маєте ви говорити, Matthew 10:20 бо не ви промовля́тимете, але Дух Отця вашого в вас промовля́тиме. Matthew 10:21 І видасть на смерть брата брат, а батько — дитину. І „діти повстануть супроти батьків“, і їх повбивають. Matthew 10:22 І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти. А хто ви́терпить аж до кінця, той буде спасе́ний. Matthew 10:23 А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу́ вам, — не всти́гнете ви обійти́ міст Ізраїлевих, як при́йде Син Лю́дський. Matthew 10:24 Учень не більший за вчителя, а раб — понад пана свого́. Matthew 10:25 Дово́лі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб — як госпо́дар його. Коли Вельзеву́лом назвали господаря дому, — скільки ж більше назвуть так домашніх його! Matthew 10:26 Але́ не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не ви́явиться. Matthew 10:27 Що́ кажу Я вам по́темки, — говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте — проповідуйте те на даха́х. Matthew 10:28 І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі́ вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапасти́ти в геєнні. Matthew 10:29 Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде́ без волі Отця вашого. Matthew 10:30 А вам і волосся все на голові пораховано. Matthew 10:31 Отож, не лякайтесь, — бо вартніші ви за багатьох горобців. Matthew 10:32 Отже, кожного, хто Мене ви́знає перед людьми́, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Matthew 10:33 Хто ж Мене відцурається перед людьми́, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм. Matthew 10:34 Не ду́майте, що Я прийшов, щоб мир на землю прине́сти, — Я не мир прине́сти прийшов, а меча. Matthew 10:35 Я ж прийшов „порізни́ти чоловіка з батьком його, дочку́ з її матір'ю, і невістку з свекру́хою її“. Matthew 10:36 І: „вороги́ чоловікові — домашні його!“ Matthew 10:37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. Matthew 10:38 І хто не ві́зьме свого хреста, і не пі́де за Мною слідом, той Мене недостойний. Matthew 10:39 Хто душу свою́ зберігає, той погубить її, хто ж за Ме́не погубить душу свою́, — той зна́йде її. Matthew 10:40 Хто вас приймає — приймає Мене, хто ж приймає Мене, — приймає Того, Хто послав Мене. Matthew 10:41 Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагоро́ду проро́чу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагоро́ду пра́ведничу. Matthew 10:42 І хто напо́їть, як у́чня, кого з мали́х цих бодай ку́хлем водиці холодної, поправді кажу́ вам, — той не згубить нагоро́ди своєї“. Matthew 11:0 Matthew 11:1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьо́х Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати. Matthew 11:2 Прочувши ж Іван у в'язни́ці про дії Христові, послав через учнів своїх, Matthew 11:3 щоб Його запитати: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“ Matthew 11:4 Ісус же промовив у відповідь їм: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви чуєте й бачите: Matthew 11:5 „Сліпі прозріва́ють“, і криві ходять, стають чистими прокаже́ні, і чують глухі, і померлі встають, а „вбогим звіщається Добра Нови́на“. Matthew 11:6 І блаженний, хто через Мене споку́си не ма́тиме!“
Matthew 11:7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити наро́дові: „На що́ ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойда́є його́? Matthew 11:8 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто носить м'яке́, — по палатах царськи́х. Matthew 11:9 По що́ ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, — навіть більш, як пророка. Matthew 11:10 Бо це ж той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготує!“ Matthew 11:11 Поправді кажу вам: Між наро́дженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього! Matthew 11:12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобува́ється силою, і ті, хто вживає зусилля, хапа́ють його. Matthew 11:13 Усі бо Пророки й Зако́н до Івана прові́щували. Matthew 11:14 Коли ж хочете знати, — то Ілля він, що має прийти. Matthew 11:15 Хто́ має ву́ха, — нехай слухає! Matthew 11:16 До кого ж цей рід прирівняю? — До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, Matthew 11:17 і кажуть: „Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“. Matthew 11:18 Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: „Він де́мона має“. Matthew 11:19 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: „Чоловік ось, ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“. І виправдалася мудрість своїми діла́ми“. Matthew 11:20 Ісус тоді став докоряти містам, де́ відбуло́ся найбільш Його чуд, що вони не покаялись: Matthew 11:21 „Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Вефсаї́до! Бо коли б то в Ти́рі й Сидо́ні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони ка́ялися в волосяни́ці та в по́пелі. Matthew 11:22 Але кажу́ вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! Matthew 11:23 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зі́йдеш“. Бо коли б у Содомі були відбули́ся ті чу́да, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сього́днішній день. Matthew 11:24 Але кажу́ вам, що содо́мській землі буде легше дня судного, аніж тобі!“ Matthew 11:25 Того ча́су, навчаючи, промовив Ісус: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовля́там відкрив. Matthew 11:26 Так, Отче, — бо Тобі так було до вподо́би! Matthew 11:27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити. Matthew 11:28 Прийдіть до Мене, усі стру́джені та обтя́жені, — і Я вас заспоко́ю! Matthew 11:29 Візьміть на себе ярмо́ Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покі́рливий, — і „зна́йдете спо́кій ду́шам своїм“. Matthew 11:30 Бож ярмо Моє любе, а тяга́р Мій легки́й!“ Matthew 12:0 Matthew 12:1 Того ча́су Ісус перехо́див лана́ми в суботу. А у́чні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти. Matthew 12:2 Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: „Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу“. Matthew 12:3 А Він відповів їм: „Чи ж ви не читали, що́ зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним? Matthew 12:4 Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби́ показні́, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам? Matthew 12:5 Або ви не читали в Зако́ні що в суботу священики пору́шують суботу у храмі, — і невинні вони? Matthew 12:6 А Я вам кажу́, що тут Більший, як храм! Matthew 12:7 Коли б знали ви, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“, то ви не судили б невинних. Matthew 12:8 Бо Син Лю́дський Госпо́дь і суботі“!
Matthew 12:9 І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги. Matthew 12:10 І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвини́ти Ісуса, запитали Його: „Чи вздоровляти годи́ться в суботу?“ Matthew 12:11 А Він їм сказав: „Чи зна́йде́ться між вами люди́на, яка, одну мавши вівцю́, не пі́де по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу? Matthew 12:12 А скільки ж люди́на вартніша за тую овечку! Тому́ можна чинити добро й у суботу“! Matthew 12:13 І каже тоді чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той простяг, — і стала здорова вона, як і друга. Matthew 12:14 Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, — я́к би Його погубити? Matthew 12:15 А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. Matthew 12:16 А Він наказав їм суво́ро Його не виявляти, Matthew 12:17 щоб спра́вдилось те, що́ сказав був Ісая пророк, промовляючи: Matthew 12:18 „Ото Мій Слуга, що Я вибрав Його, Мій Улю́блений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу́ Свого Духа в Нього, — і Він суд проголо́сить поганам. Matthew 12:19 Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу. Matthew 12:20 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота́ догасаючого не пога́сить, поки не допровадить при́суду до перемоги. Matthew 12:21 І погани наді́ятись будуть на Йме́ння Його“! Matthew 12:22 Тоді привели́ до Ньо́го німого сліпця́, що був біснуватий, — і Він уздоро́вив його, так що німий став говорити та бачити. Matthew 12:23 І дивувались усі люди й казали: „Чи ж не Син це Давидів?“ Matthew 12:24 Фарисеї ж, почувши, сказали: „Він де́монів не виганяє інакше, тільки як Вельзеву́лом, князем де́монів“. Matthew 12:25 А Він знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, поділене супроти себе, запусті́є. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втри́маються. Matthew 12:26 І коли сатана́ сатану́ виганяє, то ділиться супроти себе; як же втри́мається царство його? Matthew 12:27 І коли Вельзевулом виганя́ю Я де́монів, то ким виганя́ють сини ваші? Тому́ вони стануть вам су́ддями. Matthew 12:28 А коли ж Духом Божим виго́ню Я де́монів, то настало для вас Царство Боже. Matthew 12:29 Або я́к то хто може вде́ртися в дім дужого, та пограбувати добро́ його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він госпо́ду його пограбує. Matthew 12:30 Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкида́є. Matthew 12:31 Тому́ то кажу́ вам: усякий гріх, навіть богозневага, про́ститься лю́дям, але богозневага на Духа не про́ститься! Matthew 12:32 І як скаже хто слово на Лю́дського Сина, то йому́ проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, — не про́ститься того йому ані в цім віці, ані в майбу́тнім! Matthew 12:33 Або ви́ростіть дерево добре, то й плід його добрий, або ви́ростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з пло́ду! Matthew 12:34 Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́. Matthew 12:35 Добра люди́на з доброго ска́рбу добре виносить, а лукава люди́на зо скарбу лихого виносить лихе́. Matthew 12:36 Кажу́ ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Matthew 12:37 Бо зо слів своїх будеш випра́вданий, і зо слів своїх будеш засу́джений“. Matthew 12:38 Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: „Учителю, — хочемо побачити озна́ку від Те́бе“. Matthew 12:39 А Ісус відповів їм: „Рід лукавий і перелю́бний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йо́ни. Matthew 12:40 Як Йо́на перебув у сере́дині китовій три дні і три ночі, так перебу́де три дні та три ночі й Син Лю́дський у серці землі. Matthew 12:41 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і осудять його, вони бо покаялися через Йо́нину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йо́на! Matthew 12:42 Цариця з пі́вдня на суд стане з родом оцим, — і засу́дить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послу́хати. А тут ото Більший, аніж Соломон! Matthew 12:43 А коли дух нечистий виходить із люди́ни, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знахо́дить. Matthew 12:44 Тоді він говорить: „Вернуся до дому свого́, звідки вийшов“. А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить порожню, заметену й при́брану. Matthew 12:45 Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть тут. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому́!“ Matthew 12:46 Коли Він іще промовляв до наро́ду, аж ось мати й брати Його о́сторонь стали, бажаючи з Ним говорити. Matthew 12:47 І сказав хтось Йому́: „Ото мати Твоя й Твої бра́ття стоять онде о́сторонь, і говорити з Тобою бажають“. Matthew 12:48 А Він відповів тому́, хто Йому говорив, і сказав: „Хто́ мати Моя? І хто́ браття Мої?“ Matthew 12:49 І, показавши рукою Своєю на у́чнів Своїх, Він промовив: „Ото Моя мати та браття Мої! Matthew 12:50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чини́тиме, той Мені брат, і сестра, і мати!“ Matthew 13:0 Matthew 13:1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. Matthew 13:2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом. Matthew 13:3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи:
Matthew 13:4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували. Matthew 13:5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́; Matthew 13:6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли. Matthew 13:7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в. Matthew 13:8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро. Matthew 13:9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“ Matthew 13:10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“ Matthew 13:11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но. Matthew 13:12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має. Matthew 13:13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. Matthew 13:14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите. Matthew 13:15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“ Matthew 13:16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують. Matthew 13:17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули. Matthew 13:18 Послухайте ж притчу про сіяча́. Matthew 13:19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. Matthew 13:20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; Matthew 13:21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується. Matthew 13:22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду. Matthew 13:23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“. Matthew 13:24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. Matthew 13:25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. Matthew 13:26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль. Matthew 13:27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“ Matthew 13:28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“ Matthew 13:29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю. Matthew 13:30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“. Matthew 13:31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Matthew 13:32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“. Matthew 13:33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“. Matthew 13:34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав, Matthew 13:35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“ Matthew 13:36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“. Matthew 13:37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський, Matthew 13:38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого; Matthew 13:39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́. Matthew 13:40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́. Matthew 13:41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння, Matthew 13:42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів! Matthew 13:43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає! Matthew 13:44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. Matthew 13:45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих, Matthew 13:46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її. Matthew 13:47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину. Matthew 13:48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають. Matthew 13:49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, Matthew 13:50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів! Matthew 13:51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому. Matthew 13:52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“. Matthew 13:53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов. Matthew 13:54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні? Matthew 13:55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда? Matthew 13:56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“ Matthew 13:57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“ Matthew 13:58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру. Matthew 14:0 Matthew 14:1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса, Matthew 14:2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“. Matthew 14:3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа. Matthew 14:4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати! “ Matthew 14:5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали. Matthew 14:6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла. Matthew 14:7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. Matthew 14:8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“ Matthew 14:9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. Matthew 14:10 І послав стяти Івана в в'язни́ці. Matthew 14:11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері. Matthew 14:12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Matthew 14:13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним. Matthew 14:14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив. Matthew 14:15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“. Matthew 14:16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“ Matthew 14:17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“. Matthew 14:18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“. Matthew 14:19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові. Matthew 14:20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів. Matthew 14:21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей. Matthew 14:22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить. Matthew 14:23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам. Matthew 14:24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний. Matthew 14:25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю. Matthew 14:26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали... Matthew 14:27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“ Matthew 14:28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“. Matthew 14:29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. Matthew 14:30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“ Matthew 14:31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“ Matthew 14:32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула. Matthew 14:33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“ Matthew 14:34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську. Matthew 14:35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих. Matthew 14:36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був. Matthew 15:0 Matthew 15:1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали: Matthew 15:2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“. Matthew 15:3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого? Matthew 15:4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“. Matthew 15:5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“, Matthew 15:6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово. Matthew 15:7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи: Matthew 15:8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене! Matthew 15:9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
Matthew 15:10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте! Matthew 15:11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“. Matthew 15:12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“ Matthew 15:13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. Matthew 15:14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“. Matthew 15:15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“. Matthew 15:16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Matthew 15:17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? Matthew 15:18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну. Matthew 15:19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги. Matthew 15:20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“ Matthew 15:21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські. Matthew 15:22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“ Matthew 15:23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“ Matthew 15:24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“. Matthew 15:25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“ Matthew 15:26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“. Matthew 15:27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“. Matthew 15:28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала. Matthew 15:29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там. Matthew 15:30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх. Matthew 15:31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого! Matthew 15:32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“. Matthew 15:33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“ Matthew 15:34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“. Matthew 15:35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові. Matthew 15:36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові. Matthew 15:37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних... Matthew 15:38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. Matthew 15:39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської. Matthew 16:0 Matthew 16:1 І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробо́вуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. Matthew 16:2 А Він відповів і промовив до них: „Ви зве́чора кажете: „Буде пого́да, — червоні́є бо небо“. Matthew 16:3 А ра́нком: „Сьогодні него́да, — червоніє бо небо похмуре“. Розпізна́ти небесне обличчя ви вмієте, ознак ча́су ж не можете! Matthew 16:4 Рід лукавий і перелю́бний шукає озна́ки, та ознаки йому не дадуть, окрім озна́ки пророка Йони“. І, їх полишивши, Він відійшов.
Matthew 16:5 А учні Його, перейшовши на то́й бік, забули взяти хліба. Matthew 16:6 Ісус же промовив до них: „Стережіться ува́жливо фарисе́йської та саддуке́йської ро́зчини“! Matthew 16:7 Вони ж міркува́ли собі й говорили: „Ми ж хлібі́в не взяли́“. Matthew 16:8 А Ісус, знавши те, запита́в: „Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібі́в не взяли́? Matthew 16:9 Чи ж ви ще́ не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, — і скільки коші́в ви зібрали? Matthew 16:10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, — і скільки кошиків ви назбирали? Matthew 16:11 Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но ро́зчини фарисейської та саддукейської!“ Matthew 16:12 Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм ро́зчини хлібної, але фарисе́йської та саддуке́йської науки. Matthew 16:13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарі́ї Пили́пової, питав Своїх учнів і казав: „За ко́го наро́д уважає Мене́, Сина Лю́дського?“ Matthew 16:14 Вони ж відповіли́: „Одні за Івана Христителя, одні за Іллю́, інші ж за Єремі́ю або за одного з пророків“. Matthew 16:15 Він каже до них: „А ви за ко́го Мене маєте?“ Matthew 16:16 А Си́мон Петро відповів і сказав: „Ти — Христос, Син Бога Живого!“ Matthew 16:17 А Ісус відповів і до ньо́го промовив: „Блаженний ти, Си́моне, сину Йо́нин, бо не тіло і кров тобі оце ви́явили, але Мій Небесний Отець. Matthew 16:18 I кажу Я тобі, що Петро ти , і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили а́дові не переможуть її. Matthew 16:19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що́ на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що́ на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі“! Matthew 16:20 Тоді наказав Своїм учням, щоб ніко́му не казали, що Він — Христо́с. Matthew 16:21 Із того ча́су Ісус став виказувати Своїм у́чням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, — і воскреснути третього дня. Matthew 16:22 І, на́бік відвівши Його, Петро став Йому́ докоря́ти й казати: „Змилуйся, Господи, — такого Тобі хай не бу́де!“ Matthew 16:23 А Він обернувся й промовив Петрові: „Відступися від Мене, сатано́, — ти спокуса Мені, бо ду́маєш не про Боже, а про лю́дське!“ Matthew 16:24 Промовив тоді Ісус у́чням Своїм: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, — хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Matthew 16:25 Бо хто хоче спасти́ свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той зна́йде її. Matthew 16:26 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапа́стить? Або що́ дасть люди́на взамін за душу свою? Matthew 16:27 Бо при́йде Син Лю́дський у славі Свого Отця з ангола́ми Своїми, і тоді „віддасть кожному згідно з діла́ми його“. Matthew 16:28 Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не побачать Сина Лю́дського, що йде в Царстві Своїм“. Matthew 17:0 Matthew 17:1 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осі́бно на го́ру високу. Matthew 17:2 І Він перед ними переобрази́вся : обличчя Його, як те сонце, зася́ло, а одежа Його стала біла, як світло. Matthew 17:3 І ось з'явились до них Мойсей та Ілля́, і розмовляли із Ним. Matthew 17:4 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Господи, до́бре бути нам тут! Коли хочеш, поста́влю оту́т три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“. Matthew 17:5 Як він ще говорив, ось хмара ясна заслони́ла їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав. Його слухайтеся!“ Matthew 17:6 А почувши, попа́дали учні долі́лиць, і полякалися сильно. Matthew 17:7 А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: „Уставайте й не бійтесь!“ Matthew 17:8 Звівши ж очі свої, ніко́го вони не побачили, окрім Само́го Ісуса. Matthew 17:9 А коли з гори схо́дили, заповів їм Ісус і сказав: „Не кажіть ніко́му про це виді́ння, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскре́сне“.
Matthew 17:10 І запитали Його учні, говорячи: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі́ перш прийти?“ Matthew 17:11 А Він відповів і сказав: „Ілля́, правда, при́йде, і все приготу́є. Matthew 17:12 Але́ кажу вам, що Ілля́ вже прийшов був, — та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли. Так і Син Лю́дський має страждати від них“. Matthew 17:13 Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя. Matthew 17:14 І як вони до наро́ду прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навко́лішки впав перед Ним, Matthew 17:15 і сказав: „Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомі́сяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду. Matthew 17:16 Я його був привів до учнів Твоїх, — та вони не могли вздорови́ти його“. Matthew 17:17 А Ісус відповів і сказав: „О роде невірний і розбе́щений, доки бу́ду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!“ Matthew 17:18 Пото́му Ісус погрози́в йому, і де́мон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години! Matthew 17:19 Тоді підійшли учні насамоті́ до Ісуса й сказали: „Чому ми́ не могли його вигнати?“ Matthew 17:20 А Він їм відповів: „Через ваше невірство. Бо поправді кажу́ вам: коли будете ви мати віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і горі оцій скажете: „Перейди́ звідси туди“, то й пере́йде вона, і нічо́го не матимете неможливого! Matthew 17:21 Цей же рід не вихо́дить інакше, як тільки молитвою й по́стом“. Matthew 17:22 Коли пробува́ли вони в Галіле́ї, то сказав їм Ісус: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, Matthew 17:23 і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскре́сне“. І тяжко вони зажурились. Matthew 17:24 Як прийшли ж вони в Капернау́м, до Петра підійшли збирачі́ дидра́хм на храм, та й сказали: „Чи не запла́тить ваш Учитель дидра́хми?“ Matthew 17:25 Він відказує: „Так“. І як він увійшов до дому, то Ісус попере́див його та сказав: „Як ти ду́маєш, Си́моне: царі зе́мні з кого беру́ть мито або пода́тки: від синів своїх, чи чужих?“ Matthew 17:26 А як той відказав: „Від чужих“, то промовив до нього Ісус: „Тож вільні сини! Matthew 17:27 Та щоб їх не спокуси́ти, піди над море, та ву́дку закинь, і яку першу рибу ізло́виш, візьми, і рота відкрий їй, — і зна́йдеш стати́ра; візьми ти його, — і віддай їм за Мене й за себе“. Matthew 18:0 Matthew 18:1 Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: „Хто найбільший у Царстві Небеснім?“ Matthew 18:2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них, Matthew 18:3 та й сказав: „Поправді кажу́ вам: коли не наве́рнетесь, і не станете, як ті діти, — не вві́йдете в Царство Небесне! Matthew 18:4 Отже, хто впоко́риться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. Matthew 18:5 І хто при́йме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. Matthew 18:6 Хто ж споку́сить одне з цих мали́х, що вірують в Мене, то краще б тако́му було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепи́ти, — і його потопи́ти в морські́й глибині́. Matthew 18:7 Від споку́с горе світові, — бо мусять спокуси прийти; надто горе люди́ні, що від неї прихо́дить споку́са!
Matthew 18:8 Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний. Matthew 18:9 І коли твоє око тебе́ спокушає — його ви́бери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної. Matthew 18:10 Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із мали́х цих; кажу́ бо Я вам, що їхні Анголи́ повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. Matthew 18:11 Син бо Лю́дський прийшов, щоб спасти́ загинуле. Matthew 18:12 Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблу́дить, то чи він не покине дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х у гора́х, і не пі́де шукати заблу́длої? Matthew 18:13 І коли пощасти́ть відшукати її, поправді кажу́ вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х незаблудлих. Matthew 18:14 Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих мали́х. Matthew 18:15 А коли прогріши́ться твій брат проти тебе, іди й йому ви́кажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, — ти придбав свого брата. Matthew 18:16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одно́го чи двох, щоб „справа всіляка стверди́лась уста́ми двох чи трьох свідків.“ Matthew 18:17 А коли не послухає їх, — скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, — хай бу́де тобі, як пога́нин і ми́тник! Matthew 18:18 Поправді кажу вам: Що́ тільки зв'яжете на землі, зв'я́зане буде на небі, і що тільки розв'я́жете на землі, розв'язане буде на небі. Matthew 18:19 Ще поправді кажу́ вам, що коли б двоє з вас на землі погоди́лись про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, — станеться їм від Мого Отця, що на небі! Matthew 18:20 Бо де двоє чи троє в Ім'я́ Моє зі́брані, — там Я серед них“. Matthew 18:21 Петро приступив тоді та запитався Його: „Господи, — скільки разів брат мій може згріши́ти проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?“ Matthew 18:22 Ісус промовляє до нього: „Не кажу тобі — до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! Matthew 18:23 Тим то Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що захотів обраху́нок зробити з своїми рабами. Matthew 18:24 Коли ж він почав обрахо́вувати, то йому привели́ одно́го, що винен був десять тисяч тала́нтів. Matthew 18:25 А що він не мав із чо́го віддати, наказав пан продати його, і його дружи́ну та діти, і все, що́ він мав, — і заплатити. Matthew 18:26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: „Потерпи мені, — я віддам тобі все!“ Matthew 18:27 І змилосе́рдився пан над рабом тим, — і звільнив його, і простив йому борг. Matthew 18:28 А як вийшов той раб, то спіткав він одно́го з своїх співтова́ришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопи́вши його, він душив та казав: „Віддай, що ти винен!“ Matthew 18:29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: „Потерпи мені, — і я віддам тобі!“ Matthew 18:30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язни́ці його, — аж поки він боргу не ве́рне. Matthew 18:31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своє́му панові все, що було́. Matthew 18:32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: „Рабе лукавий, — я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Matthew 18:33 Чи й тобі не нале́жало зми́луватись над своїм співтова́ришем, як і я над тобою був зми́лувався?“ Matthew 18:34 І прогнівався пан його, — і ката́м його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Matthew 18:35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не про́стить своєму братові з серця свого їхніх про́гріхів “. Matthew 19:0 Matthew 19:1 І сталось, як Ісус закінчи́в ці слова́, то Він ви́рушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на то́й бік Йорда́ну. Matthew 19:2 А за Ним ішла бе́зліч наро́ду, — і Він уздоро́вив їх тут.
Matthew 19:3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробо́вуючи, запитали Його: „Чи дозволено дружи́ну свою відпускати з причини всякої?“ Matthew 19:4 А Він відповів і сказав: „Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконві́ку людей, „створив їх чоловіком і жінкою?“ Matthew 19:5 І сказав: „Покине тому́ чоловік батька й матір, і пристане до дружи́ни своєї, — і стануть обо́є вони одним тілом“, Matthew 19:6 тому́ то немає вже двох, але́ одне тіло. Тож, що Бог спарува́в, — людина нехай не розлу́чує!“ Matthew 19:7 Вони кажуть Йому: „А чому́ ж Мойсей заповів дати листа розводо́вого, та й відпускати?“ Matthew 19:8 Він говорить до них: „То за ваше жорстокосе́рдя дозволив Мойсей відпускати дружи́н ваших, споча́тку ж так не було́. Matthew 19:9 А Я вам кажу́: Хто дружи́ну відпустить свою не з причини пере́любу, і одру́житься з іншою, той чинить пере́люб. І хто одру́житься з розве́деною, той чинить пере́люб“. Matthew 19:10 Учні говорять Йому: „Коли справа така чоловіка із дружи́ною, то не добре одру́жуватись“. Matthew 19:11 А Він їм відказав: „Це слово вміщають не всі, але ті, кому да́но. Matthew 19:12 Бо бувають скопці, що з утро́би ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопи́ли, і є скопці, що самі оскопи́ли себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, — нехай вмістить“. Matthew 19:13 Тоді привели Йому ді́ток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли. Matthew 19:14 Ісус же сказав: „Пустіть ді́ток, і не бороніть їм прихо́дити до Мене, — бо Царство Небесне належить таким“. Matthew 19:15 І Він руки на них покла́в, та й пішов звідтіля́. Matthew 19:16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: „Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?“ Matthew 19:17 Він же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Само́го. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді“. Matthew 19:18 Той питає Його: „Які саме!“ А Ісус відказав: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво. Matthew 19:19 Шануй батька та матір“, і: „Люби свого ближнього, як само́го себе“. Matthew 19:20 Говорить до Нього юна́к: „Це я виконав все. Чого́ ще бракує мені?“ Matthew 19:21 Ісус каже йому: „Коли хочеш бути досконалим, — піди, продай до́бра свої та й убогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі. Пото́му приходь та й іди вслід за Мною“. Matthew 19:22 Почувши ж юна́к таке слово, відійшов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав. Matthew 19:23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне. Matthew 19:24 Іще вам кажу́: Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти́!“ Matthew 19:25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“ Matthew 19:26 А Ісус позирнув і сказав їм: „Неможливе це лю́дям, та можливе все Богові“. Matthew 19:27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що́ ж нам буде за це?“ Matthew 19:28 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам, що коли, при відно́вленні світу, Син Лю́дський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племе́н Ізраїлевих. Matthew 19:29 І кожен, хто за Йме́ння Моє кине дім, чи братів, чи сесте́р, або ба́тька, чи матір, чи діти, чи зе́млі, — той багатокротно одержить і успадку́є вічне життя. Matthew 19:30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні — першими. Matthew 20:0 Matthew 20:1 Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник. Matthew 20:2 Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника. Matthew 20:3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, Matthew 20:4 та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“. Matthew 20:5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив. Matthew 20:6 А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“ Matthew 20:7 Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“. Matthew 20:8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“. Matthew 20:9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію. Matthew 20:10 Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́. Matthew 20:11 А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря, Matthew 20:12 кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“. Matthew 20:13 А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною? Matthew 20:14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі. Matthew 20:15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“ Matthew 20:16 Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“
Matthew 20:17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив: Matthew 20:18 „Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його. Matthew 20:19 І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“ Matthew 20:20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось. Matthew 20:21 А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“. Matthew 20:22 А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся )?“ „Вони кажуть Йому: „Можемо“. Matthew 20:23 Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“. Matthew 20:24 Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів. Matthew 20:25 А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Matthew 20:26 Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам. Matthew 20:27 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба. Matthew 20:28 Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох! Matthew 20:29 Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий. Matthew 20:30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“ Matthew 20:31 Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“ Matthew 20:32 Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“ Matthew 20:33 Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“ Matthew 20:34 І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним. Matthew 21:0 Matthew 21:1 А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів, Matthew 21:2 до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх. Matthew 21:3 А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“. Matthew 21:4 А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Matthew 21:5 „Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“. Matthew 21:6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. Matthew 21:7 Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них. Matthew 21:8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою. Matthew 21:9 А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“ Matthew 21:10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“ Matthew 21:11 А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“
Matthew 21:12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів. Matthew 21:13 І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви,“ а ви робите з нього „печеру розбійників“. Matthew 21:14 I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив. Matthew 21:15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися, Matthew 21:16 та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“ А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу“? Matthew 21:17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув. Matthew 21:18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів. Matthew 21:19 І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло. Matthew 21:20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“ Matthew 21:21 Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те! Matthew 21:22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“. Matthew 21:23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“ Matthew 21:24 Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́. Matthew 21:25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“ Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“ Matthew 21:26 А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“. Matthew 21:27 І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́. Matthew 21:28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“ Matthew 21:29 А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов. Matthew 21:30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов. Matthew 21:31 Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство. Matthew 21:32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому. Matthew 21:33 Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов. Matthew 21:34 Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої. Matthew 21:35 Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли. Matthew 21:36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме. Matthew 21:37 Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“. Matthew 21:38 Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“ Matthew 21:39 І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили. Matthew 21:40 Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“ Matthew 21:41 Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“. Matthew 21:42 Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“ Matthew 21:43 Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити. Matthew 21:44 І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“. Matthew 21:45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить. Matthew 21:46 І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка. Matthew 22:0 Matthew 22:1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи: Matthew 22:2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́. Matthew 22:3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти. Matthew 22:4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“ Matthew 22:5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг. Matthew 22:6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх. Matthew 22:7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. Matthew 22:8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані. Matthew 22:9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“. Matthew 22:10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась. Matthew 22:11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного, Matthew 22:12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав. Matthew 22:13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“. Matthew 22:14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
Matthew 22:15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його. Matthew 22:16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти. Matthew 22:17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“ Matthew 22:18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте? Matthew 22:19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому. Matthew 22:20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Matthew 22:21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“. Matthew 22:22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. Matthew 22:23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його, Matthew 22:24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“. Matthew 22:25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму. Matthew 22:26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого. Matthew 22:27 А по всіх вмерла й жінка. Matthew 22:28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“. Matthew 22:29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили. Matthew 22:30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі. Matthew 22:31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже: Matthew 22:32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“. Matthew 22:33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його. Matthew 22:34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом. Matthew 22:35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи: Matthew 22:36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“ Matthew 22:37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“. Matthew 22:38 Це найбільша й найперша заповідь. Matthew 22:39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“. Matthew 22:40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“. Matthew 22:41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, Matthew 22:42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“. Matthew 22:43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: Matthew 22:44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“. Matthew 22:45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“ Matthew 22:46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. Matthew 23:0 Matthew 23:1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх, Matthew 23:2 і сказав: „На сиді́нні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. Matthew 23:3 Тож усе, що́ вони скажуть вам, — робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони — та не роблять того́! Matthew 23:4 Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на лю́дські раме́на, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх пору́шити. Matthew 23:5 Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомі́лля свої розширяють, і здовжують ки́тиці. Matthew 23:6 І люблять вони передніші місця на бенке́тах, і передніші лавки́ в синагогах, Matthew 23:7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
Matthew 23:8 А ви вчителями не звіться, — бо один вам Учитель, а ви всі брати́. Matthew 23:9 І не називайте нікого отцем на землі, — бо один вам Отець, що на небі. Matthew 23:10 І не звіться наста́вниками, — бо один вам Наста́вник, — Христос. Matthew 23:11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде! Matthew 23:12 Хто бо підно́ситься, — буде понижений, хто ж понижується, той піднесе́ться. Matthew 23:13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми́ зачиняєте Царство Небесне, — бо й самі ви не вхо́дите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте! Matthew 23:14 (Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдови́ні хати поїдаєте, і напо́каз молитесь довго, — через те осуд тяжчий ви при́ймете!) Matthew 23:15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одно́го; а коли те стається, то робите його сином геє́нни, вдвоє гіршим від вас! Matthew 23:16 Горе вам, проводирі́ ви сліпі, що говорите: „Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий“. Matthew 23:17 Нерозумні й сліпі, — що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото? Matthew 23:18 І: „Коли хто поклянеться же́ртівником, — то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий“. Matthew 23:19 Нерозумні й сліпі, — що́ бо більше: чи жертва, чи той же́ртівник, що освячує жертву? Matthew 23:20 Отож, хто клянеться же́ртівником, — клянеться ним та всім, що на ньому. Matthew 23:21 І хто храмом клянеться, — клянеться ним та Тим, Хто живе в нім. Matthew 23:22 І хто небом клянеться, — клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить. Matthew 23:23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'я́ти, і га́нусу й кми́ну, але найважливіше в Зако́ні поки́нули: суд, милосе́рдя та віру; це треба робити, і того не ки́дати. Matthew 23:24 Проводирі́ ви сліпі, що відціджуєте комаря́, а верблю́да ковтаєте! Matthew 23:25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність ку́хля та миски, а всере́дині повні вони здирства й кривди! Matthew 23:26 Фарисею сліпий, — очисти перше сере́дину кухля, щоб чистий він був і назо́вні! Matthew 23:27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробі́в побі́лених, які гарними зверху здаються, а всере́дині повні трупних кісто́к та всякої нечи́стости! Matthew 23:28 Так і ви, — назовні здаєтеся лю́дям за праведних, а всере́дині повні лицемі́рства та беззаконня! Matthew 23:29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгро́бники ставите, і праведникам прикраша́єте пам'ятники, Matthew 23:30 та говорите: „Якби ми жили́ за днів наших батьків, то ми не були б спільника́ми їхніми в крові пророків“. Matthew 23:31 Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків. Matthew 23:32 Доповніть і ви міру провини ваших батьків! Matthew 23:33 О змії, о ро́де гадю́чий, — я́к ви втечете від за́суду до геє́нни? Matthew 23:34 І ось тому́ посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпне́те, а частину їх ви бичува́тимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста. Matthew 23:35 Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Заха́рія, Варахі́їного сина, що ви замордували його між храмом і же́ртівником! Matthew 23:36 Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей! Matthew 23:37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до те́бе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як квочка збирає під крила курчаток своїх, — та ви не захотіли! Matthew 23:38 Ось ваш дім залиша́ється порожній для вас! Matthew 23:39 Говорю́ бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: „Благословенний, Хто йде у Господнє їм'я́!“ Matthew 24:0 Matthew 24:1 І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмо́ві. Matthew 24:2 Він же промовив у відповідь їм: „Чи бачите ви все оце? Поправді кажу́ вам: Не зали́шиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!“
Matthew 24:3 Коли ж Він сидів на Оли́вній горі, підійшли Його учні до Нього само́тньо й спитали: „Скажи нам, — коли станеться це? І яка буде ознака прихо́ду Твого й кінця віку?“ Matthew 24:4 Ісус же промовив у відповідь їм: „Стережіться, щоб вас хто не звів! Matthew 24:5 Бо багато хто при́йде в Ім'я́ Моє, кажучи: „Я Христос“. І зведуть багатьох. Matthew 24:6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки́, — глядіть, не лякайтесь, бо „статись належить тому“. Але це не кінець ще. Matthew 24:7 Бо „повстане наро́д на народ, і царство на царство“, і голод, мор та землетруси настануть місця́ми. Matthew 24:8 А все це — поча́ток терпінь породільних. Matthew 24:9 На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть нена́видіти всі народи за Ймення Моє. Matthew 24:10 І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один о́дного будуть, і один о́дного будуть нена́видіти. Matthew 24:11 Постане багато фальшивих пророків, — і зведу́ть багатьо́х. Matthew 24:12 І через розрі́ст беззаконства любов багатьох охоло́не. Matthew 24:13 А хто витерпить аж до кінця, — той буде спасе́ний! Matthew 24:14 І проповідана буде ця Євангелія Царства по ці́лому світові, на свідо́цтво наро́дам усім. І тоді при́йде кінець! Matthew 24:15 Тож, коли ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, — хто читає, нехай розуміє, — Matthew 24:16 тоді ті, хто в Юдеї, нехай в го́ри втікають. Matthew 24:17 Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого́. Matthew 24:18 І хто на полі, — хай назад не вертається взяти одежу свою. Matthew 24:19 Горе ж вагі́тним і тим, хто годує грудьми́, за днів тих! Matthew 24:20 Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. Matthew 24:21 Бо скорбо́та велика настане тоді, „якої не було́ з первопо́чину світу аж досі“ й не бу́де. Matthew 24:22 І коли б не вкороти́лись ті дні, не спаслася б ніяка люди́на; але через ви́браних дні ті вкоро́тяться. Matthew 24:23 Тоді, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут" чи „Отам“, — не йміть віри. Matthew 24:24 Бо постануть христи́ неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели́ б, коли б можна, і ви́браних. Matthew 24:25 Оце Я наперед вам сказав. Matthew 24:26 А коли скажуть вам: „Ось Він у пустині“ — не виходьте, „Ось Він у криївках“ — не вірте! Matthew 24:27 Бо як бли́скавка та вибігає зо схо́ду, і з'являється аж до за́ходу, так буде і при́хід Сина Лю́дського. Matthew 24:28 Бо де труп, — там зберуться орли́. Matthew 24:29 І зараз, по скорботі тих днів, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла“, і зорі попа́дають з неба, і сили небесні пору́шаться. Matthew 24:30 І того ча́су на небі з'я́виться знак Сина Лю́дського, і тоді „заголосять всі зе́мні племе́на“, і побачать вони „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах небесних" із великою поту́гою й славою. Matthew 24:31 І пошле анголі́в Своїх Він із голосним сурмови́м гуком, і зберуть Його ви́браних — „від вітрі́в чотирьох, від кінців неба аж до кі́нців його“. Matthew 24:32 Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і ки́неться листя, то ви знаєте, що близько вже літо. Matthew 24:33 Так і ви: коли все це побачите, знайте, що бли́зько, — під дверима! Matthew 24:34 Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться. Matthew 24:35 Небо й земля промине́ться, але не минуться слова́ Мої! Matthew 24:36 А про день той й годину не знає ніхто: ані анголи́ небесні, ані Син, — лише́ Сам Отець. Matthew 24:37 Як було за днів Но́євих, так буде і при́хід Сина Лю́дського. Matthew 24:38 Бо так само, як за днів до пото́пу всі їли й пили, женилися й заміж вихо́дили, аж до дня, „коли Ной увійшов до ковче́гу“, Matthew 24:39 і не знали, аж поки пото́п прийшов та й усіх забрав, — так буде і при́хід Сина Лю́дського. Matthew 24:40 Будуть двоє на полі тоді, — один ві́зьметься, а другий поли́шиться. Matthew 24:41 Дві будуть молоти на жо́рнах, — одна ві́зьметься, а друга полишиться. Matthew 24:42 Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня при́йде Господь ваш. Matthew 24:43 Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й сторожі при́йде зло́дій, то він пильнував би, і підкопа́ти свого дому не дав би. Matthew 24:44 Тому бу́дьте готові й ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте! Matthew 24:45 Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челя́дниками давати своєчасно поживу для них? Matthew 24:46 Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так! Matthew 24:47 Поправді кажу́ вам, що над ці́лим маєтком своїм він поставить його. Matthew 24:48 А як той злий раб скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“, Matthew 24:49 і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яни́цями, Matthew 24:50 то пан того раба при́йде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає. Matthew 24:51 І він пополови́ні розі́тне його́, і визначить долю йому з лицемірами, — буде плач там і скре́гіт зубів! Matthew 25:0 Matthew 25:1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці́ свої, та й пішли зустріча́ти молодого. Matthew 25:2 П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. Matthew 25:3 Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи. Matthew 25:4 А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми. Matthew 25:5 А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули. Matthew 25:6 А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“ Matthew 25:7 Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли. Matthew 25:8 Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“. Matthew 25:9 Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“. Matthew 25:10 І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́. Matthew 25:11 А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“ Matthew 25:12 Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“ Matthew 25:13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський!
Matthew 25:14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. Matthew 25:15 І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов. Matthew 25:16 А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів. Matthew 25:17 Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув. Matthew 25:18 А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого. Matthew 25:19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. Matthew 25:20 І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“. Matthew 25:21 Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“ Matthew 25:22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: „Два таланти мені передав ти, — ось іще два тала́нти здобу́в я“. Matthew 25:23 Сказав йому пан його: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“ Matthew 25:24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: „Я знав тебе, па́не, що тверда́ ти люди́на, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розси́пав. Matthew 25:25 І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє“. Matthew 25:26 І відповів його пан і сказав йому: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розси́пав? Matthew 25:27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибу́тком своє. Matthew 25:28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому́, що десять талантів він має. Matthew 25:29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має. Matthew 25:30 А раба непотрібного вкиньте до зо́внішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів! Matthew 25:31 Коли ж при́йде Син Лю́дський у славі Своїй, і всі анголи́ з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. Matthew 25:32 І перед Ним усі наро́ди зберуться, і Він відді́лить одного від о́дного їх, як відділя́є вівчар овець від козлів. Matthew 25:33 І поставить Він вівці право́руч Себе, а козлята — ліво́руч. Matthew 25:34 Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу. Matthew 25:35 Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви. Matthew 25:36 Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“. Matthew 25:37 Тоді відповідя́ть Йому праведні й скажуть: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли? Matthew 25:38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли́, чи наги́м — і зодягли? Matthew 25:39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці — і до Тебе прийшли?“ Matthew 25:40 Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“. Matthew 25:41 Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний. Matthew 25:42 Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, пра́гнув — і ви не напоїли Мене, Matthew 25:43 мандрівником Я був — і не прийняли́ ви Мене, був наги́й — і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці — і Мене не відвідали ви“. Matthew 25:44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“ Matthew 25:45 Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“ Matthew 25:46 І ці пі́дуть на вічную муку, а праведники — на вічне життя“. Matthew 26:0 Matthew 26:1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням: Matthew 26:2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
Matthew 26:3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою, Matthew 26:4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити. Matthew 26:5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“. Matthew 26:6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного, Matthew 26:7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. Matthew 26:8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство? Matthew 26:9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“. Matthew 26:10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. Matthew 26:11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. Matthew 26:12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій. Matthew 26:13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“ Matthew 26:14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, Matthew 26:15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків. Matthew 26:16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його. Matthew 26:17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі? Matthew 26:18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“. Matthew 26:19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти. Matthew 26:20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. Matthew 26:21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“. Matthew 26:22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“ Matthew 26:23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. Matthew 26:24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“ Matthew 26:25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“. Matthew 26:26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“. Matthew 26:27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі, Matthew 26:28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів! Matthew 26:29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“. Matthew 26:30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли. Matthew 26:31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“. Matthew 26:32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“. Matthew 26:33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“. Matthew 26:34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. Matthew 26:35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні. Matthew 26:36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“. Matthew 26:37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити. Matthew 26:38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“. Matthew 26:39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“. Matthew 26:40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною? Matthew 26:41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“. Matthew 26:42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“ Matthew 26:43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були. Matthew 26:44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши. Matthew 26:45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський. Matthew 26:46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“ Matthew 26:47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями. Matthew 26:48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“. Matthew 26:49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його. Matthew 26:50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його. Matthew 26:51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо. Matthew 26:52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть. Matthew 26:53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в? Matthew 26:54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“ Matthew 26:55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви. Matthew 26:56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали. Matthew 26:57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші. Matthew 26:58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець. Matthew 26:59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, Matthew 26:60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє, Matthew 26:61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“. Matthew 26:62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“ Matthew 26:63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“ Matthew 26:64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ Matthew 26:65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу! Matthew 26:66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“ Matthew 26:67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били, Matthew 26:68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“ Matthew 26:69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“ Matthew 26:70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“. Matthew 26:71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“ Matthew 26:72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“ Matthew 26:73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“. Matthew 26:74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї. Matthew 26:75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав. Matthew 27:0 Matthew 27:1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть. Matthew 27:2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
Matthew 27:3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим, Matthew 27:4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“. Matthew 27:5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився. Matthew 27:6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“. Matthew 27:7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати, Matthew 27:8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні. Matthew 27:9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, Matthew 27:10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“. Matthew 27:11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“. Matthew 27:12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував. Matthew 27:13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“ Matthew 27:14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований. Matthew 27:15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони. Matthew 27:16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва. Matthew 27:17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“ Matthew 27:18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали. Matthew 27:19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“. Matthew 27:20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти. Matthew 27:21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“. Matthew 27:22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“ Matthew 27:23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“ Matthew 27:24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“. Matthew 27:25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“ Matthew 27:26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був. Matthew 27:27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ. Matthew 27:28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього. Matthew 27:29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ Matthew 27:30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били. Matthew 27:31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́. Matthew 27:32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста. Matthew 27:33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“, Matthew 27:34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів. Matthew 27:35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба. Matthew 27:36 І, посідавши, стерегли́ Його там. Matthew 27:37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“. Matthew 27:38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч. Matthew 27:39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали, Matthew 27:40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“ Matthew 27:41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили: Matthew 27:42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому! Matthew 27:43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“. Matthew 27:44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті. Matthew 27:45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі! Matthew 27:46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“ Matthew 27:47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́. Matthew 27:48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити. Matthew 27:49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“. Matthew 27:50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав. Matthew 27:51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі, Matthew 27:52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих, Matthew 27:53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились. Matthew 27:54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“ Matthew 27:55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували. Matthew 27:56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих. Matthew 27:57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса. Matthew 27:58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. Matthew 27:59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́, Matthew 27:60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов. Matthew 27:61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу. Matthew 27:62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї, Matthew 27:63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“. Matthew 27:64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“. Matthew 27:65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“. Matthew 27:66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили. Matthew 28:0 Matthew 28:1 Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. Matthew 28:2 І великий ось ставсь землетру́с, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу ка́меня, та й сів на ньому. Matthew 28:3 Його ж постать була́, як та бли́скавка, а шати його були білі, як сніг. Matthew 28:4 І від стра́ху перед ним затряслася сторо́жа, та й стала, як мертва. Matthew 28:5 А ангол озвався й промовив жінка́м: „Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'я́того це ви шукаєте. Matthew 28:6 Нема Його тут, — бо воскрес, як сказав. Підійдіть, — подивіться на місце, де знахо́дився Він. Matthew 28:7 Ідіть же хутко, і скажіть Його у́чням, що воскрес Він із мертвих, і ото випере́джує вас в Галілеї, — там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!“
Matthew 28:8 І пішли вони хутко від гро́бу, зо стра́хом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. Matthew 28:9 Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: „Ра́ді́йте!“ Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Matthew 28:10 Промовляє тоді їм Ісус: „Не лякайтесь! Ідіть, повідо́мте братів Моїх, — нехай вони йдуть у Галілею, — там побачать Мене!“ Matthew 28:11 Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли́ все, що́ сталось. Matthew 28:12 І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали́ сторожі чимало срібняків, Matthew 28:13 і сказали: „Розповідайте: Його учні вночі прибули́, — і вкрали Його, як ми спали. Matthew 28:14 Як почує ж намісник про це, то його ми перекона́ємо, і від клопоту ви́зволимо вас“. Matthew 28:15 І, взявши вони срібняки́, зробили, як на́вчено їх. І проне́слося слово оце між юдеями, і трима́ється аж до сьогодні. Matthew 28:16 Одина́дцять же учнів пішли в Галілею на го́ру, куди звелів їм Ісус. Matthew 28:17 І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. Matthew 28:18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: „Да́на Мені всяка вла́да на небі й на землі. Matthew 28:19 Тож ідіть, і навчі́ть всі наро́ди, христячи їх в їм'я́ Отця, і Сина, і Святого Духа, Matthew 28:20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебува́тиму з вами повсякде́нно аж до кінця віку“! Амі́нь.
Mark 0:0
Mark 1:0 Mark 1:1 Поча́ток Єва́нгелії Ісуса Христа, Сина Божого. Mark 1:2 Як у пророка Ісаї написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є. Mark 1:3 Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки́ Йому!“ — Mark 1:4 виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покая́ння — для про́щення гріхів. Mark 1:5 І до нього прихо́дила вся країна Юдейська та всі єрусали́мляни, і в річці Йорда́ні від нього христились вони, і визнава́ли гріхи свої. Mark 1:6 А Іван зодягався в одежу з верблю́жого во́лосу, і мав пояс ремі́нний на сте́гнах своїх, а їв сарану́ та мед польови́й. Mark 1:7 І він проповідував, кажучи: „Услід за мною йде Поту́жніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця́ від узуття Його. Mark 1:8 Я христив вас водою, а Той вас христи́тиме Духом Святим“.
Mark 1:9 І сталося тими днями, — прийшов Ісус з Назаре́ту Галілейського, і від Івана христився в Йорда́ні. Mark 1:10 І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що схо́див на Нього. Mark 1:11 І голос із неба почувся: „Ти Син Мій Улю́блений, що Я вподо́бав Його!“ Mark 1:12 І зараз повів Його Дух у пустиню. Mark 1:13 І Він був сорок днів у пустині, випробо́вуваний від сатани́, і перебував зо звірино́ю. І служили Йому анголи́. Mark 1:14 А коли Іван ви́даний був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Єва́нгелію, Mark 1:15 і говорив: „Збулися часи, — і Боже Царство набли́зилось. Покайтеся, і віруйте в Єва́нгелію!“ Mark 1:16 А коли Він проходив біля Галіле́йського моря, то побачив Си́мона та Андрія, брата Си́монового, що не́вода в море закида́ли, — бо риба́лки були́. Mark 1:17 I сказав їм Ісус: „Ідіть услід за Мною, — і зроблю́, що станете ви ловця́ми людей“. Mark 1:18 І зараз вони свого не́вода кинули, — та й пішли вслід за Ним. Mark 1:19 А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведе́євого та брата його Івана, що й вони в чо́вні не́вода ла́годили. Mark 1:20 І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Зеведе́я в чо́вні з робі́тниками, — і пішли вслід за Ним. Mark 1:21 І приходять вони в Капернау́м. І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу, і навчати зачав. Mark 1:22 І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновла́дний, а не як ті книжники. Mark 1:23 І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав, Mark 1:24 і сказав: „Що́ Тобі до нас, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто́ Ти, — Божий Святий“. Mark 1:25 Ісус же йому заказав: „Замовчи, і вийди з нього!“ Mark 1:26 І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом гучни́м, вийшов із нього. Mark 1:27 І жахну́лися всі, — аж питали вони один о́дного, кажучи: „Що це таке? Нова наука із потугою! Навіть ду́хам нечистим наказує Він, — і вони Його слухають“. Mark 1:28 І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галіле́йській країні. Mark 1:29 І вийшли вони із синагоги неба́вом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Си́монового й Андрієвого. Mark 1:30 А те́ща Си́монова лежала в гаря́чці; і зараз сказали про неї Йому. Mark 1:31 І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, — і гаря́чка покинула ту, — і вона зачала́ прислуго́вувати їм. Mark 1:32 А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали прино́сити до Нього недужих усіх та біснува́тих. Mark 1:33 І все місто зібралося перед двери́ма. Mark 1:34 І Він уздоро́вив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох де́монів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його. Mark 1:35 А над ранком, як дуже ще темно було́, уставши, Він вийшов і пішов у місце самі́тне, і там молився. Mark 1:36 А Си́мон та ті, що були з ним, поспішили за Ним. Mark 1:37 І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: „Усі шукають Тебе“. Mark 1:38 А Він промовляє до них: „Ходім в інше місце, до сіл та око́лишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов“. Mark 1:39 І пішов, і проповідував в їхніх синаго́гах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв. Mark 1:40 І приходить до Нього прокаже́ний, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: „Коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“ Mark 1:41 І змилосе́рдився Він, — простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: „Хо́чу, — будь чистий!“ Mark 1:42 І проказа зійшла з нього хвилі тієї, — і чистим він став. Mark 1:43 А Він, погрози́вши йому, зараз вислав його, Mark 1:44 і йому́ наказав: „Гляди, — не оповіда́й нічо́го ніко́му. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, що Мойсей заповів, їм на свідо́цтво“. Mark 1:45 А він, вийшовши, став багато оповіда́ти й говори́ти про поді́ю, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебува́в віддалік по самі́тних місцях. І схо́дилися звідусюди до Нього. Mark 2:0 Mark 2:1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернау́му, то чутка пішла, що Він удома. Mark 2:2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при две́рях. А Він їм виголошував слово. Mark 2:3 І прийшли ось до Нього, несучи розсла́бленого, якого не́сли четверо. Mark 2:4 А що через наро́д до Ньо́го набли́зитися не могли, то стелю розкри́ли, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розсла́блений. Mark 2:5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розсла́бленому: „Відпускаються, сину, гріхи тобі!“ Mark 2:6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх ду́мали: Mark 2:7 „Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога. Хто може прощати гріхи, окрім Бога Само́го?“ Mark 2:8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: „Що́ таке ви в серцях своїх ду́маєте? Mark 2:9 Що́ легше: сказати розсла́бленому: „Гріхи відпускаються тобі“, чи сказати: „Уставай, візьми ложе своє та й ходи“? Mark 2:10 Але щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду прощати гріхи на землі“, — каже розсла́бленому: Mark 2:11 „Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“ Mark 2:12 І той устав, і негайно взяв ложе, — і вийшов перед усіма́, так що всі дивувались і сла́вили Бога, й казали: „Ніко́ли такого не бачили ми!“
Mark 2:13 І вийшов над море Він знов. А ввесь на́товп до Нього прихо́див, — і Він їх навчав. Mark 2:14 А коли Він прохо́див, то побачив Леві́я Алфі́євого, що сидів на ми́тниці, і каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним. Mark 2:15 Коли ж Він сидів при столі́ в його домі, то багато ми́тників і грішників сиділи з Ісусом та з у́чнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним. Mark 2:16 Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з ми́тниками, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Він їсть із ми́тниками та з грішниками?“ Mark 2:17 А Ісус, як почув, промовляє до них: „Лі́каря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників (на покая́ння).“ Mark 2:18 А учні Іванові та фарисейські по́стили. І приходять вони, та й говорять до Нього: „Чому́ учні Іванові та фарисейські по́стять, а учні Твої не по́стять?“ Mark 2:19 Ісус же промовив до них: „Хіба по́стити можуть гості весільні, поки з ними ще є молоди́й? Доки мають вони молодо́го з собою, то по́стити не можуть. Mark 2:20 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодо́го від них, — то й по́стити бу́дуть вони за тих днів. Mark 2:21 І не пришива́є ніхто до старої одежі ла́тки з сукна сирово́го, а як ні, то край ла́тки ново́ї оді́рветься там від старо́го, — і дірка стане ще гірша. Mark 2:22 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрориває вино бурдюки, — і вино й бурдюки пропаду́ть, а вливають вино молоде до нови́х бурдюкі́в“. Mark 2:23 І сталось, як Він перехо́див лана́ми в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали коло́сся зривати. Mark 2:24 Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому́ роблять у суботу вони, чого не годи́ться?“ Mark 2:25 А Він їм відказав: „Чи ж ви не читали ніко́ли, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним? Mark 2:26 Як він увійшов був до Божого дому — за первосвященика Авіята́ра, — і спожив хліби показні́, яких їсти не можна було́, — тільки священикам, — і дав він і тим, хто був із ним?“ Mark 2:27 І сказав Він до них: „Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи, Mark 2:28 а тому то Син Лю́дський Господь і суботі“. Mark 3:0 Mark 3:1 І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку. Mark 3:2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить. Mark 3:3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“ Mark 3:4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали. Mark 3:5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова! Mark 3:6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.
Mark 3:7 А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї, Mark 3:8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. Mark 3:9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись. Mark 3:10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись. Mark 3:11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“ Mark 3:12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли. Mark 3:13 І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього. Mark 3:14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх, Mark 3:15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів. Mark 3:16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро, Mark 3:17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“, Mark 3:18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та Mark 3:19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його. Mark 3:20 І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти. Mark 3:21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий. Mark 3:22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів. Mark 3:23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти? Mark 3:24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство. Mark 3:25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім. Mark 3:26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине. Mark 3:27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його. Mark 3:28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. Mark 3:29 Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“. Mark 3:30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“. Mark 3:31 І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли. Mark 3:32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“. Mark 3:33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“ Mark 3:34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої! Mark 3:35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“. Mark 4:0 Mark 4:1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря. Mark 4:2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
Mark 4:3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти. Mark 4:4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували. Mark 4:5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́; Mark 4:6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло. Mark 4:7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́. Mark 4:8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. Mark 4:9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ Mark 4:10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу. Mark 4:11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах, Mark 4:12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“ Mark 4:13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! Mark 4:14 Сіяч сіє слово. Mark 4:15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. Mark 4:16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, Mark 4:17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз. Mark 4:18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово, Mark 4:19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. Mark 4:20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. Mark 4:21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику? Mark 4:22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в. Mark 4:23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ Mark 4:24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам. Mark 4:25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“. Mark 4:26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння, Mark 4:27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к. Mark 4:28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі. Mark 4:29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“. Mark 4:30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́? Mark 4:31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння. Mark 4:32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“. Mark 4:33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. Mark 4:34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. Mark 4:35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“. Mark 4:36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним. Mark 4:37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився! Mark 4:38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“ Mark 4:39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала. Mark 4:40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“ Mark 4:41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“ Mark 5:0 Mark 5:1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської. Mark 5:2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого. Mark 5:3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його, Mark 5:4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його. Mark 5:5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння. Mark 5:6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому, Mark 5:7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“ Mark 5:8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“ Mark 5:9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“. Mark 5:10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі. Mark 5:11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. Mark 5:12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“. Mark 5:13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі. Mark 5:14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось. Mark 5:15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони. Mark 5:16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней. Mark 5:17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю. Mark 5:18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним. Mark 5:19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“ Mark 5:20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
Mark 5:21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем. Mark 5:22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, Mark 5:23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“ Mark 5:24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього. Mark 5:25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, Mark 5:26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, Mark 5:27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його. Mark 5:28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“. Mark 5:29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги! Mark 5:30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“ Mark 5:31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“ Mark 5:32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. Mark 5:33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла. Mark 5:34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“ Mark 5:35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“ Mark 5:36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй! Mark 5:37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. Mark 5:38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли. Mark 5:39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“ Mark 5:40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. Mark 5:41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“ Mark 5:42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого! Mark 5:43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. Mark 6:0 Mark 6:1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його. Mark 6:2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? Mark 6:3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним. Mark 6:4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“. Mark 6:5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в. Mark 6:6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
Mark 6:7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами. Mark 6:8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес, Mark 6:9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“. Mark 6:10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти. Mark 6:11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“ Mark 6:12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися. Mark 6:13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли. Mark 6:14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього. Mark 6:15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. Mark 6:16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“ Mark 6:17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею. Mark 6:18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“ Mark 6:19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. Mark 6:20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́. Mark 6:21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні, Mark 6:22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“ Mark 6:23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“ Mark 6:24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“. Mark 6:25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“ Mark 6:26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити. Mark 6:27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову. Mark 6:28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері. Mark 6:29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його. Mark 6:30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили. Mark 6:31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. Mark 6:32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного. Mark 6:33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили. Mark 6:34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати. Mark 6:35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня. Mark 6:36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“. Mark 6:37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“ Mark 6:38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“. Mark 6:39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного. Mark 6:40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т. Mark 6:41 І Він узяв п'ять хлібів та дві риби, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив. Mark 6:42 І всі їли й наїлися! Mark 6:43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. Mark 6:44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! Mark 6:45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д. Mark 6:46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру. Mark 6:47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі. Mark 6:48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути. Mark 6:49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати, Mark 6:50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“ Mark 6:51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі, Mark 6:52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе. Mark 6:53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили. Mark 6:54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його, Mark 6:55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є. Mark 6:56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений! Mark 7:0 Mark 7:1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму, Mark 7:2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими. Mark 7:3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; Mark 7:4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду. Mark 7:5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“ Mark 7:6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. Mark 7:7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. Mark 7:8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“. Mark 7:9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння. Mark 7:10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“. Mark 7:11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів, Mark 7:12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, Mark 7:13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
Mark 7:14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте! Mark 7:15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює. Mark 7:16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ Mark 7:17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу. Mark 7:18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її? Mark 7:19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“. Mark 7:20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює. Mark 7:21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства, Mark 7:22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум. Mark 7:23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“ Mark 7:24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись. Mark 7:25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. Mark 7:26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав. Mark 7:27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“ Mark 7:28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“. Mark 7:29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“ Mark 7:30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї. Mark 7:31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя. Mark 7:32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. Mark 7:33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́. Mark 7:34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“ ; цебто: „Відкрийся!“ Mark 7:35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно! Mark 7:36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували. Mark 7:37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“ Mark 8:0 Mark 8:1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них: Mark 8:2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́. Mark 8:3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“. Mark 8:4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? Mark 8:5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“. Mark 8:6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові, Mark 8:7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. Mark 8:8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали. Mark 8:9 А їдців було тисяч з чотири!
Mark 8:10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської. Mark 8:11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба. Mark 8:12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“ Mark 8:13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в. Mark 8:14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого. Mark 8:15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“ Mark 8:16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. Mark 8:17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим? Mark 8:18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте, Mark 8:19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“. Mark 8:20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“. Mark 8:21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“ Mark 8:22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього. Mark 8:23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. Mark 8:24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“. Mark 8:25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все! Mark 8:26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“ Mark 8:27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“ Mark 8:28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“. Mark 8:29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“ Mark 8:30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали! Mark 8:31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне. Mark 8:32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити. Mark 8:33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“ Mark 8:34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде! Mark 8:35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже. Mark 8:36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить? Mark 8:37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою? Mark 8:38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“. Mark 9:0
Mark 9:1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.
Mark 9:2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними. Mark 9:3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі! Mark 9:4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. Mark 9:5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“. Mark 9:6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані. Mark 9:7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“ Mark 9:8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса. Mark 9:9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне. Mark 9:10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“. Mark 9:11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“ Mark 9:12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений? Mark 9:13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“. Mark 9:14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними. Mark 9:15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його. Mark 9:16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“ Mark 9:17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має. Mark 9:18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“. Mark 9:19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“ Mark 9:20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною. Mark 9:21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства. Mark 9:22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“ Mark 9:23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“ Mark 9:24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“ Mark 9:25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“ Mark 9:26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він. Mark 9:27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав. Mark 9:28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“ Mark 9:29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“. Mark 9:30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто. Mark 9:31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“ Mark 9:32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати. Mark 9:33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“ Mark 9:34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший. Mark 9:35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“ Mark 9:36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: Mark 9:37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“ Mark 9:38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“. Mark 9:39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́. Mark 9:40 Хто бо не супроти нас, — той за нас! Mark 9:41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди! Mark 9:42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море! Mark 9:43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого, Mark 9:44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“. Mark 9:45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого], Mark 9:46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“. Mark 9:47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної, Mark 9:48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“! Mark 9:49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю. Mark 9:50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“ Mark 10:0 Mark 10:1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм. Mark 10:2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“ Mark 10:3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“ Mark 10:4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“. Mark 10:5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь. Mark 10:6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх. Mark 10:7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір, Mark 10:8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло. Mark 10:9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“ Mark 10:10 А вдома про це учні знов запитали Його. Mark 10:11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею. Mark 10:12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.
Mark 10:13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли. Mark 10:14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже! Mark 10:15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“. Mark 10:16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши. Mark 10:17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“ Mark 10:18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Mark 10:19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“. Mark 10:20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“. Mark 10:21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“. Mark 10:22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав! Mark 10:23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“ Mark 10:24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже! Mark 10:25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“ Mark 10:26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“ Mark 10:27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“ Mark 10:28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“. Mark 10:29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії, Mark 10:30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя. Mark 10:31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“. Mark 10:32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має: Mark 10:33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, Mark 10:34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“ Mark 10:35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“. Mark 10:36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“ Mark 10:37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“! Mark 10:38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу , що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“ Mark 10:39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. Mark 10:40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“. Mark 10:41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана. Mark 10:42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Mark 10:43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу. Mark 10:44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба. Mark 10:45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“. Mark 10:46 І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв. Mark 10:47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“ Mark 10:48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ Mark 10:49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“. Mark 10:50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса. Mark 10:51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“ Mark 10:52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою. Mark 11:0 Mark 11:1 І коли вони набли́зились до Єрусалиму, до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, Mark 11:2 і каже до них: „Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви зна́йдете зараз прив'язане осля́, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. Mark 11:3 Коли ж скаже хто вам: „Що́ це ви робите?“ відкажіть: „Господь потребу́є його, — і віді́шле його сюди зараз“. Mark 11:4 І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'я́зане коло воріт ізнадво́ру було при дорозі, — і відв'язали його. Mark 11:5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: „Що́ ви робите? По́що осля ви відв'я́зуєте?“ Mark 11:6 Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, — і відпущено їх. Mark 11:7 І вони привели́ до Ісуса осля́, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього. Mark 11:8 Багато ж наро́ду стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зе́лень, натя́ту в полях. Mark 11:9 А ті, що йшли перед Ним і поза́ду, викрикували: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Mark 11:10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Оса́нна на висоті!“ Mark 11:11 Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфа́нію з Дванадцятьма́.
Mark 11:12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфа́нії, Він зголодні́в. Mark 11:13 І, побачивши зда́лека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не зна́йде на ньому чого́. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя само́го, — не пора бо на фіґи була́. Mark 11:14 І озвався Ісус і промовив до нього: „Щоб більше ніхто твого пло́ду не з'їв аж повіки!“ А учні Його все те чули. Mark 11:15 І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і попереверта́в столи грошомі́нам та осло́ни — продавцям голубів. Mark 11:16 І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм. Mark 11:17 І Він їх навчав і казав їм: „Хіба не написано: „Дім Мій — бу́де домом молитви в наро́дів усіх“, ви ж із нього зробили „печеру розбійників!“ Mark 11:18 І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, — увесь бо наро́д дивувався науці Його. Mark 11:19 А як пізно ставало, вони поза місто вихо́дили. Mark 11:20 А прохо́дячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня. Mark 11:21 І, згадавши, Петро гово́рить Йому: „Учителю, глянь — фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!“ Mark 11:22 А Ісус їм у відповідь каже: „Майте віру Божу! Mark 11:23 Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: „Порушся та й кинься до моря“, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як гово́рить, — то буде йому! Mark 11:24 Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попро́сите, вірте, що одержите, і спо́вниться вам. Mark 11:25 І коли стоїте́ на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам про́гріхи ваші. Mark 11:26 Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам про́гріхів ваших“. Mark 11:27 І зно́ву прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприхо́дили первосвященики й книжники, і старши́ни до Нього, Mark 11:28 і сказали Йому: „Якою Ти вла́дою все оце чиниш? І хто Тобі вла́ду цю дав, щоб Ти це робив? Mark 11:29 А Ісус відказав їм: „Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́. Mark 11:30 Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!“ Mark 11:31 Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: „Із неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“ Mark 11:32 А як скажемо: „Від людей“, — то боялись наро́ду, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк. Mark 11:33 І сказали Ісусові в відповідь: „Не знаємо“. А Ісус їм відказує: „То й Я не скажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́“. Mark 12:0 Mark 12:1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов. Mark 12:2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградинка в тих винарі́в. Mark 12:3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим. Mark 12:4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили. Mark 12:5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали. Mark 12:6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“ Mark 12:7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“ Mark 12:8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник. Mark 12:9 Отож, що́ пан виноградинка зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградинка іншим. Mark 12:10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем! Mark 12:11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“. Mark 12:12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
Mark 12:13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його. Mark 12:14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“ Mark 12:15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“. Mark 12:16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“. Mark 12:17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони. Mark 12:18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали: Mark 12:19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“. Mark 12:20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей. Mark 12:21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій. Mark 12:22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка. Mark 12:23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“. Mark 12:24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили? Mark 12:25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі. Mark 12:26 Що ж до мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“, Mark 12:27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“. Mark 12:28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“ Mark 12:29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“. Mark 12:30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!) Mark 12:31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“ Mark 12:32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“, Mark 12:33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“ Mark 12:34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його. Mark 12:35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів? Mark 12:36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ Mark 12:37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Mark 12:38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках, Mark 12:39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х, Mark 12:40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“ Mark 12:41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато. Mark 12:42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пти, цебто гріш. Mark 12:43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Mark 12:44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“. Mark 13:0 Mark 13:1 І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: „Подивися, Учителю — яке́ то каміння та що́ за будівлі!“ Mark 13:2 Ісус же до нього сказав: „Чи ти бачиш великі будинки оці? — Не зали́шиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!“
Mark 13:3 Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його насамоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій: Mark 13:4 „Скажи нам, коли станеться це? І яка буде озна́ка, коли все те ви́конатись має?“ Mark 13:5 Ісус же почав промовляти до них: „Стережіться, щоб вас хто не звів. Mark 13:6 Бо багато-хто при́йдуть в Ім'я́ Моє, кажучи: „Це Я“. І зведу́ть багатьо́х. Mark 13:7 І як про ві́йни почуєте ви, і про воєнні чутки́, — не лякайтесь, бо статись належить тому́“. Та це ще не кінець. Mark 13:8 „Бо повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“, будуть землетруси місця́ми, буде голод. Це поча́ток терпінь породільних. Mark 13:9 Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на сві́дчення їм. Mark 13:10 Але перше Єва́нгелія мусить бути наро́дам усім проповідувана. Mark 13:11 Коли ж видадуть вас і поведуть, — не турбуйтеся заздалегі́дь, що́ вам говорити, — а що́ дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий. Mark 13:12 І видасть на смерть брата брат, а ба́тько — дитину. І „діти повстануть навпроти батьків“, — і їм смерть заподіють. Mark 13:13 І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасе́ний! Mark 13:14 Коли ж ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, — що про неї звіщав пророк Даниїл, — що вона залягла́, де не слід, — хто читає, нехай розуміє, — тоді ті, хто в Юдеї, нехай в го́ри втікають. Mark 13:15 І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого́. Mark 13:16 І хто на полі, — хай назад не вертається взяти одежу свою. Mark 13:17 Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми́, у ті дні! Mark 13:18 Моліться ж, щоб не трапилося це зимою! Mark 13:19 Будуть бо ті дні такою „скорбо́тою, що її не було з первопо́чину світу“, що його Бог створив, „аж досі“, і не буде. Mark 13:20 І коли б Госпо́дь не вкоротив тих днів, — не спаслася б ніяка люди́на; але ради ви́браних, кого вибрав, укороти́в Він ті дні. Mark 13:21 Тоді ж, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут“, „Ото там“, — не йміть віри. Mark 13:22 Бо повстануть христи́ неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити озна́ки та чу́да, щоб спокуси́ти, як можна, і ви́браних. Mark 13:23 Але ви стережіться! Я сказав вам усе напере́д. Mark 13:24 Але за тих днів, по скорбо́ті отій, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла. Mark 13:25 і зо́рі спада́тимуть з неба, і сили небесні пору́шаться. Mark 13:26 І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах“ із великою поту́гою й славою. Mark 13:27 І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його ви́браних „від вітрі́в чотирьо́х, від кра́ю землі до крайнеба“. Mark 13:28 Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо. Mark 13:29 Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, — під дверима. Mark 13:30 Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться! Mark 13:31 Небо й земля промину́ться, але не мину́ться слова́ Мої! Mark 13:32 Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні анголи́ на небі, ні Син, — тільки Отець. Mark 13:33 Уважайте, чува́йте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане! Mark 13:34 Як той чоловік, що від'їхав, і залиши́в свій дім, і дав рабам своїм вла́ду й кожному працю свою, а воротаре́ві звелів пильнувати. Mark 13:35 Тож пильнуйте, — не знаєте бо, коли при́йде пан дому: уве́чорі, чи опі́вночі, чи як півні співатимуть, чи ра́нком. Mark 13:36 Щоб вас не застав, що спите́, коли ве́рнеться він несподі́вано. Mark 13:37 А що вам Я кажу́, те всім Я кажу́: Пильнуйте!“ Mark 14:0 Mark 14:1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити. Mark 14:2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
Mark 14:3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому! Mark 14:4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро? Mark 14:5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї. Mark 14:6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. Mark 14:7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте. Mark 14:8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон. Mark 14:9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“ Mark 14:10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати. Mark 14:11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його. Mark 14:12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“ Mark 14:13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним. Mark 14:14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“ Mark 14:15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“. Mark 14:16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти. Mark 14:17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́. Mark 14:18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“. Mark 14:19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“ Mark 14:20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною. Mark 14:21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“ Mark 14:22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“ Mark 14:23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі. Mark 14:24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається. Mark 14:25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“ Mark 14:26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли. Mark 14:27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“ Mark 14:28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“. Mark 14:29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“ Mark 14:30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“ Mark 14:31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі. Mark 14:32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“. Mark 14:33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти. Mark 14:34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“ Mark 14:35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година. Mark 14:36 І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“. Mark 14:37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти? Mark 14:38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“ Mark 14:39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово. Mark 14:40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати. Mark 14:41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський! Mark 14:42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“. Mark 14:43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших. Mark 14:44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“. Mark 14:45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його. Mark 14:46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його. Mark 14:47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо. Mark 14:48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене. Mark 14:49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“. Mark 14:50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали. Mark 14:51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його. Mark 14:52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й. Mark 14:53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники. Mark 14:54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні. Mark 14:55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили. Mark 14:56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень. Mark 14:57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали: Mark 14:58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“. Mark 14:59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне. Mark 14:60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“ Mark 14:61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“ Mark 14:62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ Mark 14:63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні? Mark 14:64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен. Mark 14:65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках. Mark 14:66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика, Mark 14:67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“ Mark 14:68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень. Mark 14:69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“ Mark 14:70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“. Mark 14:71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“ Mark 14:72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став. Mark 15:0 Mark 15:1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали. Mark 15:2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“. Mark 15:3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили. Mark 15:4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“ Mark 15:5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався. Mark 15:6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони. Mark 15:7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство. Mark 15:8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм. Mark 15:9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“ Mark 15:10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики. Mark 15:11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву. Mark 15:12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“ Mark 15:13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“ Mark 15:14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“ Mark 15:15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
Mark 15:16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають. Mark 15:17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього. Mark 15:18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ Mark 15:19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому. Mark 15:20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його. Mark 15:21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс. Mark 15:22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“. Mark 15:23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в. Mark 15:24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме. Mark 15:25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́. Mark 15:26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“. Mark 15:27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його. Mark 15:28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“ Mark 15:29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — Mark 15:30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“ Mark 15:31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти! Mark 15:32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього. Mark 15:33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі. Mark 15:34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“ Mark 15:35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“ Mark 15:36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“ Mark 15:37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав! Mark 15:38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу. Mark 15:39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“ Mark 15:40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я, Mark 15:41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним. Mark 15:42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, — Mark 15:43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового. Mark 15:44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер. Mark 15:45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові. Mark 15:46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей. Mark 15:47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його. Mark 16:0 Mark 16:1 Як минула ж субота, Марія Магдали́на, і Марія Яковова, і Саломі́я накупили па́хощів, щоб піти й намастити Його. Mark 16:2 І на світа́нку дня першого в тижні, як схо́дило сонце, до гро́бу вони прибули́, Mark 16:3 і говорили одна о́дній: „Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?“ Mark 16:4 А зиркну́вши, побачили, що камінь відва́лений; був же він дуже великий. Mark 16:5 І, ввійшовши до гро́бу, побачили там юнака́, що право́руч сидів, і був одя́гнений в білу одежу, — і жахнулись вони. Mark 16:6 А він промовляє до них: „Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'я́того, Ісуса Назаряни́на. Він воскрес, — нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були́. Mark 16:7 Але йдіть, скажіть у́чням Його та Петрові: Він іде в Галілею попе́реду вас, — там Його ви побачите, як Він вам говорив“. Mark 16:8 А як вийшли вони, то побігли від гро́бу, бо їх тре́пет та страх обгорнув. І не сказали ніко́му нічо́го, — бо боялись.
Mark 16:9 Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з'явився найперше Марїї Магдали́ні, із якої був вигнав сім демонів. Mark 16:10 Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали. Mark 16:11 А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли́ тому віри. Mark 16:12 По цьому з'явився Він двом із них у по́статі іншій в дорозі, як ішли вони на село. Mark 16:13 А вони, як вернулися, інших про те сповістили, але не повірено й їм. Mark 16:14 Наре́шті, Він з'явився Одинадцятьо́м, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недові́рство їхнє та твердосе́рдя, що вони не йняли́ віри тим, хто воскреслого бачив Його. Mark 16:15 І казав Він до них: „Ідіть по ці́лому світові, та всьому створінню Єва́нгелію проповідуйте! Mark 16:16 Хто увірує й охри́ститься, — буде спасе́ний, а хто не ввірує — засу́джений буде. Mark 16:17 А тих, хто ввірує, супрово́дити будуть озна́ки такі: у Ім'я́ Моє де́монів будуть виго́нити, говоритимуть мовами нови́ми, Mark 16:18 братимуть змій; а коли смертоді́йне що вип'ють, — не буде їм шко́дити; кластимуть руки на хворих, — і добре їм буде!“ Mark 16:19 Господь же Ісус, по розмові із ними, возні́сся на небо, — і сів по Божій прави́ці. Mark 16:20 І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стве́рджував слово ознаками, що його супрово́дили. Амі́нь.
Luke 0:0
Luke 1:0 Luke 1:1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами, Luke 1:2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва, Luke 1:3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе, Luke 1:4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
Luke 1:5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета. Luke 1:6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні. Luke 1:7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́. Luke 1:8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом, Luke 1:9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти. Luke 1:10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру. Luke 1:11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника. Luke 1:12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав. Luke 1:13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван. Luke 1:14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться. Luke 1:15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері. Luke 1:16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога. Luke 1:17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“. Luke 1:18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“. Luke 1:19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну. Luke 1:20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“ Luke 1:21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі. Luke 1:22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий. Luke 1:23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́. Luke 1:24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: Luke 1:25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“ Luke 1:26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т, Luke 1:27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я. Luke 1:28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“ Luke 1:29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння. Luke 1:30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́! Luke 1:31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус. Luke 1:32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида. Luke 1:33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. Luke 1:34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“ Luke 1:35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий! Luke 1:36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. Luke 1:37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“ Luke 1:38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї. Luke 1:39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине. Luke 1:40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету. Luke 1:41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим, Luke 1:42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї! Luke 1:43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Luke 1:44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй! Luke 1:45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“ Luke 1:46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа, Luke 1:47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, Luke 1:48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть, Luke 1:49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе, Luke 1:50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́! Luke 1:51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́! Luke 1:52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих, Luke 1:53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м! Luke 1:54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати, Luke 1:55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ Luke 1:56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́. Luke 1:57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила. Luke 1:58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею. Luke 1:59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій. Luke 1:60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“ Luke 1:61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“ Luke 1:62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його? Luke 1:63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались. Luke 1:64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога! Luke 1:65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все. Luke 1:66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею. Luke 1:67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: Luke 1:68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! Luke 1:69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги, Luke 1:70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, Luke 1:71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, Luke 1:72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, Luke 1:73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому, Luke 1:74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому Luke 1:75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. Luke 1:76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти, Luke 1:77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів, Luke 1:78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, Luke 1:79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“ Luke 1:80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем. Luke 2:0 Luke 2:1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю. Luke 2:2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній. Luke 2:3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Luke 2:4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового, Luke 2:5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́. Luke 2:6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити. Luke 2:7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них. Luke 2:8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою. Luke 2:9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим, Luke 2:10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім. Luke 2:11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. Luke 2:12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“. Luke 2:13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Luke 2:14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“ Luke 2:15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“. Luke 2:16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала. Luke 2:17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено. Luke 2:18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили. Luke 2:19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм. Luke 2:20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
Luke 2:21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався. Luke 2:22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом, Luke 2:23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“, Luke 2:24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“. Luke 2:25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. Luke 2:26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. Luke 2:27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним, Luke 2:28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Luke 2:29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром, Luke 2:30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє, Luke 2:31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами, Luke 2:32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“ Luke 2:33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене. Luke 2:34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, — Luke 2:35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“ Luke 2:36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння, Luke 2:37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами. Luke 2:38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав. Luke 2:39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету. Luke 2:40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла. Luke 2:41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. Luke 2:42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли. Luke 2:43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того. Luke 2:44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими. Luke 2:45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. Luke 2:46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх. Luke 2:47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. Luke 2:48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“. Luke 2:49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“ Luke 2:50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив. Luke 2:51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці. Luke 2:52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей. Luke 3:0 Luke 3:1 У п'ятнадцятий рік панува́ння Тиве́рія ке́саря, коли По́нтій Пила́т панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетра́рхом був І́род, а Пилип, його брат, був тетра́рхом Ітуре́ї й землі Трахоні́тської, за тетра́рха Ліса́нія в Авілі́ні, Luke 3:2 за первосвящеників Анни й Кайя́фи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія. Luke 3:3 І він перейшов усю землю Йорда́нську, проповідуючи хрищення покая́ння для про́щення гріхів, Luke 3:4 як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: „Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки́ Йому! Luke 3:5 Нехай кожна долина напо́вниться, гора ж кожна та при́горок зни́зиться, що нерівне, нехай випросто́вується, а доро́ги вибо́їсті стануть гладе́нькі, — Luke 3:6 і кожна люди́на побачить Боже спасі́ння!“ Luke 3:7 А Іван говорив до людей, хто прихо́див, христитися в ньо́го: Ро́де зміїний, — хто навчив вас тікати від гніву майбу́тнього? Luke 3:8 Отож, учиніть гідний плід покая́ння. І не починайте казати в собі: „Маємо ба́тька Авраама“. Бо кажу вам, що Бог може підне́сти дітей Авраамові з цьо́го каміння. Luke 3:9 Бо вже он до корі́ння дере́в і сокира прикла́дена: кожне ж дерево, що доброго пло́ду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене“. Luke 3:10 А люди питали його й говорили: „Що́ ж нам робити?“ Luke 3:11 І сказав він у відповідь їм: „У кого дві сорочці, — нехай дасть немаючому; а хто має поживу, — нехай робить так само“. Luke 3:12 І прихо́дили й ми́тники, щоб христитись від нього, і питали його: „Учителю, що́ ми маємо робити?“ Luke 3:13 А він їм казав: „Не стягайте нічого над те, що вам зве́лено“. Luke 3:14 Питали ж його й вояки́ й говорили: „А нам що робити?“ І він їм відповів: „Ніко́го не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольня́йтесь платнею своєю“. Luke 3:15 Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх ду́мали всі про Івана, чи то він не Христос, Luke 3:16 Іван відповідав усім, кажучи: „Я хрищу́ вас водою, але йде ось Поту́жніший за мене, що Йому́ розв'язати ремінця́ від Його взуття́ я негідний, — Він христитиме вас Святим Духом й огнем! Luke 3:17 У руці Своїй має Він ві́ячку, — і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засі́ків Своїх, а полову попа́лить ув огні невгаси́мім“. Luke 3:18 Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Нови́ну народові. Luke 3:19 А Ірод тетра́рх, що Іван докоря́в йому за Іродія́ду, дружи́ну брата свого, і за все зло, яке заподі́яв був Ірод, Luke 3:20 до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в'язни́ці.
Luke 3:21 І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, Luke 3:22 і Дух Святий зли́нув на Нього в тілесному ви́гляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: „Ти Син Мій Улю́блений, що Я вподо́бав Тебе!“ Luke 3:23 А Сам Ісус, розпочинаючи, мав ро́ків із тридцять, бувши, як думано, сином Йо́сипа, Ілія, Luke 3:24 сина Маттатового, сина Леві́їного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йо́сипового, Luke 3:25 сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого, Luke 3:26 сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого, Luke 3:27 сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого, Luke 3:28 сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового, Luke 3:29 сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого, Luke 3:30 сина Семенового, сина Юдиного, сина Йо́сипового, сина Йонамового, сина Еліякимового, Luke 3:31 сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового, Luke 3:32 сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового, Luke 3:33 сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного, Luke 3:34 сина Яковлевого, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового, Luke 3:35 сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного, Luke 3:36 сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Но́євого, сина Ламе́хового, Luke 3:37 сина Матусалового, сина Ено́хового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового, Luke 3:38 сина Еносового, сина Ситового, сина Ада́мового, — Сином Божим. Luke 4:0 Luke 4:1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йорда́ну, і Дух на пустиню Його попрова́див. Luke 4:2 Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в. Luke 4:3 І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“ Luke 4:4 А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“ Luke 4:5 І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі. Luke 4:6 І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її. Luke 4:7 Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“ Luke 4:8 І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“ Luke 4:9 І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу! Luke 4:10 Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“ Luke 4:11 і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“ Luke 4:12 А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“ Luke 4:13 І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су.
Luke 4:14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього розне́слась по всій тій країні. Luke 4:15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили. Luke 4:16 І прибув Він до Назаре́ту, де був ви́хований. І звича́єм Своїм Він прийшов дня суботнього до синаго́ги, і встав, щоб читати. Luke 4:17 І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: Luke 4:18 „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених, Luke 4:19 щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“. Luke 4:20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го. Luke 4:21 І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“ Luke 4:22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“ Luke 4:23 Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“. Luke 4:24 І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй. Luke 4:25 Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, Luke 4:26 а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки. Luke 4:27 І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“. Luke 4:28 І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом. Luke 4:29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його. Luke 4:30 Але Він перейшов серед них, і віддали́вся. Luke 4:31 І прийшов Він у Капернау́м, галілейське місто, і там їх навчав по суботах. Luke 4:32 І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне. Luke 4:33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом: Luke 4:34 „Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“. Luke 4:35 А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши. Luke 4:36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“ Luke 4:37 І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю. Luke 4:38 А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Си́мона. Теща ж Си́монова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його. Luke 4:39 І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала. Luke 4:40 Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в. Luke 4:41 Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він. Luke 4:42 Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відхо́див. Luke 4:43 Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“. Luke 4:44 І Він проповідував по синагогах Галілеї. Luke 5:0 Luke 5:1 І сталось, як ти́снувся на́товп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаре́тського. Luke 5:2 І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода. Luke 5:3 І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна. Luke 5:4 А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“. Luke 5:5 А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“. Luke 5:6 А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись... Luke 5:7 І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти. Luke 5:8 А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“ Luke 5:9 Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, Luke 5:10 також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“ Luke 5:11 І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним.
Luke 5:12 А як Він перебува́в в одно́му з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: „Господи, коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“ Luke 5:13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“ І зараз із нього проказа зійшла. Luke 5:14 І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“. Luke 5:15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх. Luke 5:16 Він же відходив на місце самотнє й молився. Luke 5:17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчи́телі, що посхо́дилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх, Luke 5:18 і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти. Luke 5:19 Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса. Luke 5:20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“ Luke 5:21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“ Luke 5:22 Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших? Luke 5:23 Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“? Luke 5:24 Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“ Luke 5:25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. Luke 5:26 І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“ Luke 5:27 Після цього ж Він вийшов, і побачив ми́тника, на йме́ння Леві́я, що сидів на ми́тниці, та й промовив йому: „Іди за Мною!“ Luke 5:28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. Luke 5:29 І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі. Luke 5:30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“ Luke 5:31 А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі. Luke 5:32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“. Luke 5:33 Вони ж відказали до Нього: „Чому́ учні Іванові часто по́стять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?“ Luke 5:34 Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й? Luke 5:35 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“. Luke 5:36 Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться. Luke 5:37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть. Luke 5:38 Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в. Luke 5:39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“ Luke 6:0 Luke 6:1 І сталось, як Він перехо́див лана́ми, у суботу, Його учні зривали коло́сся та їли, розтерши руками. Luke 6:2 А деякі з фарисеїв сказали: „На́що робите те, чого не годи́ться робити в суботу?“ Luke 6:3 І промовив Ісус їм у відповідь: „Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголодні́в, також ті, хто був із ним? Luke 6:4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби́ показні́, яких їсти не можна було́, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?“ Luke 6:5 І сказав Він до них: „Син Лю́дський — Господь і суботі!“
Luke 6:6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знахо́дився там чоловік, що прави́ця йому була всохла. Luke 6:7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження. Luke 6:8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: „Підведися, і стань посере́дині!“ Той підвівся — і став. Luke 6:9 Ісус же промовив до них: „Запитаю Я вас: Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?“ Luke 6:10 І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той зробив, — і рука його стала здорова! Luke 6:11 А вони перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом? Luke 6:12 І сталось, що ча́су того Він вийшов на го́ру молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога. Luke 6:13 А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав: Luke 6:14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я, Luke 6:15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том, Luke 6:16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став. Luke 6:17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також на́товп густий Його у́чнів, і бе́зліч людей з усіє́ї Юдеї та з Єрусалиму, і з примо́рського Тиру й Сидо́ну, Luke 6:18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися. Luke 6:19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла. Luke 6:20 А Він, звівши очі на у́чнів Своїх, говорив: „Блаженні убогі, — Царство Боже бо ваше. Luke 6:21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви. Luke 6:22 Блаженні ви бу́дете, коли люди знена́видять вас, і коли прожену́ть вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять, як зле, ім'я́ ваше за Лю́дського Сина. Luke 6:23 Ра́ді́йте того дня й веселіться, нагоро́да бо ваша велика на небеса́х. Бо так само чинили пророкам батьки́ їхні. Luke 6:24 Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте. Luke 6:25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати. Luke 6:26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні! Luke 6:27 А вам, хто слухає, Я кажу́: „Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто нена́видить вас. Luke 6:28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. Luke 6:29 Хто вдарить тебе по щоці́, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки. Luke 6:30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай. Luke 6:31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. Luke 6:32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. Luke 6:33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ла́ска? Бо те саме і грішники роблять. Luke 6:34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ла́ска? Позичають бо й грішники грішникам, щоб оде́ржати стільки ж. Luke 6:35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагоро́да великою буде, і синами Всеви́шнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих! Luke 6:36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! Luke 6:37 Також не судіть, щоб не су́джено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осу́джено; прощайте, то простять і вам. Luke 6:38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, нато́птаною, стру́снутою й перепо́вненою вам у подо́лок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відмі́ряють вам“. Luke 6:39 Розповів також при́казку їм: „Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть? Luke 6:40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його. Luke 6:41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш? Luke 6:42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́! Luke 6:43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий. Luke 6:44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть. Luke 6:45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його! Luke 6:46 Що звете́ ви Мене: „Господи, Господи“, та не робите того, що Я говорю́? Luke 6:47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх : Luke 6:48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! Luke 6:49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“ Luke 7:0 Luke 7:1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м. Luke 7:2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав. Luke 7:3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його. Luke 7:4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому. Luke 7:5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“. Luke 7:6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Luke 7:7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає. Luke 7:8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“. Luke 7:9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“ Luke 7:10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
Luke 7:11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду. Luke 7:12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста. Luke 7:13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“ Luke 7:14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“ Luke 7:15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. Luke 7:16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“ Luke 7:17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні. Luke 7:18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх, Luke 7:19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“ Luke 7:20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“ Luke 7:21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір. Luke 7:22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“. Luke 7:23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“ Luke 7:24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його? Luke 7:25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х. Luke 7:26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка. Luke 7:27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“ Luke 7:28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“. Luke 7:29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням. Luke 7:30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього. Luke 7:31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони? Luke 7:32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“. Luke 7:33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“. Luke 7:34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“. Luke 7:35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“. Luke 7:36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. Luke 7:37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла, Luke 7:38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла. Luke 7:39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“ Luke 7:40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“. Luke 7:41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т. Luke 7:42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“ Luke 7:43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“. Luke 7:44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм. Luke 7:45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно. Luke 7:46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила. Luke 7:47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“. Luke 7:48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“ Luke 7:49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“ Luke 7:50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“ Luke 8:0 Luke 8:1 І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́, Luke 8:2 та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло, Luke 8:3 і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
Luke 8:4 І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею. Luke 8:5 „Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували. Luke 8:6 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости. Luke 8:7 А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в. Luke 8:8 Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ Luke 8:9 Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“ Luke 8:10 А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“. Luke 8:11 Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово. Luke 8:12 А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. Luke 8:13 А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають. Luke 8:14 А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають. Luke 8:15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості. Luke 8:16 А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить. Luke 8:17 Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в. Luke 8:18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“. Luke 8:19 До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього. Luke 8:20 І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“. Luke 8:21 А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“ Luke 8:22 І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили. Luke 8:23 А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони. Luke 8:24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“ Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала! Luke 8:25 А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“ І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“ Luke 8:26 І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї. Luke 8:27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х. Luke 8:28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“ Luke 8:29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його. Luke 8:30 А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“ І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів. Luke 8:31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню. Luke 8:32 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм. Luke 8:33 А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась. Luke 8:34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили. Luke 8:35 І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались. Luke 8:36 Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий. Luke 8:37 І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся. Luke 8:38 А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи: Luke 8:39 „Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“ І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив! Luke 8:40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його. Luke 8:41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його. Luke 8:42 Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його. Luke 8:43 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її, Luke 8:44 підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча. Luke 8:45 А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“. Luke 8:46 Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“. Luke 8:47 А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. Luke 8:48 Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“ Luke 8:49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та й говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“ Luke 8:50 Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“. Luke 8:51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері. Luke 8:52 А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“ Luke 8:53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. Luke 8:54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: „Дівчатко, вставай!“ Luke 8:55 І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти. Luke 8:56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось. Luke 9:0 Luke 9:1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги. Luke 9:2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих. Luke 9:3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь. Luke 9:4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте. Luke 9:5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“. Luke 9:6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
Luke 9:7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав, Luke 9:8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків. Luke 9:9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його. Luke 9:10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да. Luke 9:11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення. Luke 9:12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“ Luke 9:13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві риби. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“. Luke 9:14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“. Luke 9:15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли. Luke 9:16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві риби, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові. Luke 9:17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в. Luke 9:18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“ Luke 9:19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“. Luke 9:20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“ Luke 9:21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це. Luke 9:22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“ Luke 9:23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде. Luke 9:24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́. Luke 9:25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе? Luke 9:26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в. Luke 9:27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“. Luke 9:28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру. Luke 9:29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча. Luke 9:30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́, Luke 9:31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти. Luke 9:32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому. Luke 9:33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить... Luke 9:34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару. Luke 9:35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“ Luke 9:36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили. Luke 9:37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий. Luke 9:38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене! Luke 9:39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить. Luke 9:40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“. Luke 9:41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“ Luke 9:42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її. Luke 9:43 І всі дивувалися ве́личі Божій! Luke 9:44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“. Luke 9:45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово. Luke 9:46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був? Luke 9:47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе. Luke 9:48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“ Luke 9:49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“. Luke 9:50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“ Luke 9:51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим. Luke 9:52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити. Luke 9:53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму. Luke 9:54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“. Luke 9:55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа. Luke 9:56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село. Luke 9:57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“. Luke 9:58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“ Luke 9:59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“. Luke 9:60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“. Luke 9:61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“. Luke 9:62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“ Luke 10:0 Luke 10:1 Після того призна́чив Господь і інших Сімдеся́т, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. Luke 10:2 І промовив до них: „Хоч жни́во велике, та робі́тників мало; тож благайте Господаря жни́ва, щоб робі́тників вислав на жни́во Своє. Luke 10:3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки́. Luke 10:4 Не носіть ні кали́тки, ні торби, ні санда́ль, і не вітайте в дорозі ніко́го. Luke 10:5 Як до дому ж якого ви вві́йдете, то найперше кажіть: „Мир дому цьому́!“ Luke 10:6 І коли син миру там буде, то спочи́не на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас ве́рнеться. Luke 10:7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робі́тник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім. Luke 10:8 А як при́йдете в місто яке, і вас при́ймуть, — споживайте, що вам подадуть. Luke 10:9 Уздоро́влюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: „Набли́зилося Царство Боже до вас!“ Luke 10:10 А як при́йдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть: Luke 10:11 „Ми обтру́шуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що набли́зилося Ца́рство Боже!“ Luke 10:12 Кажу вам: того дня легше буде содо́млянам, аніж місту тому́!“
Luke 10:13 „Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяни́ці та в попелі! Luke 10:14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам. Luke 10:15 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш!“ Luke 10:16 Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене“. Luke 10:17 А ті Сімдеся́т повернулися з радістю, кажучи: „Господи, — навіть де́мони ко́ряться нам у Ім'я́ Твоє!“ Luke 10:18 Він же промовив до них: „Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка. Luke 10:19 Ось Я вла́ду вам дав наступати на змій та скорпіо́нів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашко́дить. Luke 10:20 Та не тіштеся тим, що вам ко́ряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!“ Luke 10:21 Того ча́су Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! Luke 10:22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити“. Luke 10:23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: „Блаженні ті очі, що бачать, що́ бачите ви! Luke 10:24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви — та й не бачили, і почути, що́ чуєте ви — і не чули!“ Luke 10:25 І підвівсь ось зако́нник один, і сказав, Його випробо́вуючи: „Учителю, що́ робити мені, щоб вічне життя осягну́ти?“ Luke 10:26 Він же йому відказав: „Що́ в Зако́ні написано, як ти читаєш?“ Luke 10:27 А той відповів і сказав: „Люби Господа Бога свого́ всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом“, і свого ближнього, як само́го себе“. Luke 10:28 Він же йому́ відказав: „Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити“. Luke 10:29 А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“ Luke 10:30 А Ісус відповів і промовив: „Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихо́ну, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали́ йому рани, та й утекли́, покинувши ле́две живого його́. Luke 10:31 Прохо́див випа́дком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув. Luke 10:32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув. Luke 10:33 Прохо́див же там якийсь самаряни́н, та й натра́пив на нього, і, побачивши, змилосе́рдився. Luke 10:34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худо́бину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопота́вся про нього. Luke 10:35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх госпо́дареві й проказав: „Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу́ тобі, як верну́ся“. Luke 10:36 Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“ Luke 10:37 А він відказав: „Той, хто вчинив йому ми́лість“. Ісус же сказав йому: „Іди, — і роби так і ти!“ Luke 10:38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одно́го села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я́, прийняла Його в дім свій. Luke 10:39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала сло́ва Його. Luke 10:40 А Марта великою по́слугою клопота́лась, а спинившись, сказала: „Господи, чи байду́же Тобі, що на мене саму́ полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла“. Luke 10:41 Госпо́дь же промовив у відповідь їй: „Марто, Марто, — турбуєшся й жу́ришся ти про багато чого́, Luke 10:42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу ча́стку, яка не відбереться від неї“. Luke 11:0 Luke 11:1 І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“ Luke 11:2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі. Luke 11:3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день. Luke 11:4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“
Luke 11:5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́, Luke 11:6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“. Luke 11:7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“. Luke 11:8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є. Luke 11:9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам! Luke 11:10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять. Luke 11:11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину? Luke 11:12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на? Luke 11:13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“ Luke 11:14 Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався. Luke 11:15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“. Luke 11:16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. Luke 11:17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́. Luke 11:18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів. Luke 11:19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями. Luke 11:20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство. Luke 11:21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його. Luke 11:22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич. Luke 11:23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає! Luke 11:24 Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“. Luke 11:25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану. Luke 11:26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“ Luke 11:27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“ Luke 11:28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“ Luke 11:29 А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни. Luke 11:30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́. Luke 11:31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н! Luke 11:32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона! Luke 11:33 Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить. Luke 11:34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне. Luke 11:35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою! Luke 11:36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“. Luke 11:37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі. Luke 11:38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився. Luke 11:39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди! Luke 11:40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє? Luke 11:41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте. Luke 11:42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати! Luke 11:43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках! Luke 11:44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“. Luke 11:45 Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“ Luke 11:46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в! Luke 11:47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали. Luke 11:48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте! Luke 11:49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть, Luke 11:50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу, Luke 11:51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді! Luke 11:52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“ Luke 11:53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, — Luke 11:54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́). Luke 12:0 Luke 12:1 Того ча́су, як зібралися десятитисячні на́товпи наро́ду, — аж топтали вони один о́дного, — Він почав промовляти перш до учнів Своїх: „Стережіться ро́зчини фарисейської, що є лицемі́рство! Luke 12:2 Бо немає нічо́го захо́ваного, що не відкриється, ні таємного, що не ви́явиться. Luke 12:3 Тому все, що́ казали ви по́темки, — при світлі почується, що́ ж шептали на вухо в коморах, — на даха́х проповідане бу́де. Luke 12:4 Кажу́ ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! Luke 12:5 Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того́, хто має вла́ду, убивши, укинути в геє́нну. Так, кажу́ вам: Того бійтеся! Luke 12:6 Чи ж не п'ять горобців продають за два гро́ші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. Luke 12:7 Але навіть воло́сся вам на голові порахо́ване все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців! Luke 12:8 Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми́ Мене визнає, того визнає й Син Лю́дський перед Ангола́ми Божими. Luke 12:9 Хто ж Мене відцурається перед людьми́, того відцураються перед ангола́ми Божими. Luke 12:10 І кожному, хто скаже слово на Лю́дського Сина, йому про́ститься; а хто зневажа́тиме Духа Святого, — не про́ститься. Luke 12:11 А коли вас водитимуть до синагог, і до уря́дів, і до влад, — не турбуйтеся, я́к або що́ відповідати чи що́ говорити, — Luke 12:12 Дух бо Святий вас навчи́ть тієї години, що́ потрібно казати!“
Luke 12:13 І озвався до Нього один із наро́ду: „Учителю, скажи братові моєму, щоб він спа́дщиною поділився зо мною“. Luke 12:14 А Він відказав йому: „Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за поді́льника?“ Luke 12:15 І промовив до них: „Глядіть, остерігайтеся всякої заже́рливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його“. Luke 12:16 I Він розповів їм притчу, говорячи: „В одного багача гойно нива вродила була́. Luke 12:17 І міркував він про себе й казав: „Що́ робити, що не маю куди зібрати пло́дів своїх?“ Luke 12:18 І сказав: „Оце я зроблю́, — порозва́люю клу́ні свої, і просторні́ші поставлю, і позбираю туди пашню́ свою всю та свій достаток. Luke 12:19 І скажу́ я душі своїй: „Душе́, маєш багато добра, на багато ро́ків скла́деного. Спочивай, їж та пий, і веселися!“ Luke 12:20 Бог же до нього прорік: „Нерозумний, — но́чі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позоста́неться те, що ти був наготовив?“ Luke 12:21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога“. Luke 12:22 І промовив Він у́чням Своїм: „Через це кажу вам: Не журіться про життя, — що́ ви будете їсти, і ні про тіло, — у що́ ви зодя́гнетеся. Luke 12:23 Бо більше від ї́жі життя, а тіло від одягу. Luke 12:24 Погляньте на га́йвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, — проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Luke 12:25 Хто ж із вас, коли жу́риться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одно́го? Luke 12:26 Тож коли ви й найменшого не подола́єте, то чого ж ви про інше клопо́четеся? Luke 12:27 Погляньте на ті он ліле́ї, як вони не пряду́ть, ані тчуть. Але́ говорю́ вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! Luke 12:28 І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодя́гне Він вас, маловірні! Luke 12:29 І не шукайте, що́ будете їсти, чи що́ будете пити, і не клопочіться. Luke 12:30 Бо всього цього́ й люди світу оцьо́го шукають, Отець же ваш знає, що того́ вам потрібно. Luke 12:31 Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться! Luke 12:32 Не лякайся, черідко мала́, бо сподо́балося Отцю вашому дати вам Царство. Luke 12:33 Продавайте достатки свої та ми́лостиню подавайте. Робіть кали́тки собі не старі́ючі, — неви́черпний скарб той у небі, куди не закрадається зло́дій, і міль де не то́чить. Luke 12:34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше! Luke 12:35 Нехай підпере́зані будуть вам сте́гна, а світла ручні́ позасвічувані! Luke 12:36 І будьте подібними до людей, що очікують пана свого́, коли ве́рнеться він із весі́лля, щоб, як при́йде й застукає, відчинити негайно йому́. Luke 12:37 Блаженні раби ті, що пан, коли при́йде, то зна́йде, що пильнують вони! Поправді кажу́ вам: підпере́жеться він і їх посадо́вить, і, підійшовши, буде їм послуго́вувати. Luke 12:38 І коли при́йде о другій чи при́йде о третій сторо́жі, та зна́йде так само, — блаженні вони! Luke 12:39 Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й то годині підкра́деться злодій, то він пильнував би, і́ свого б дому не дав підкопати. Luke 12:40 Тому будьте готові і ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте!“ Luke 12:41 Озвався ж Петро: „Господи, чи до нас кажеш при́тчу оцю, чи до всіх?“ Luke 12:42 А Господь відказав: „Хто ж тоді вірний і мудрий домоправи́тель, що пан настано́вить його над своїми челя́дниками, щоб давати харч ви́значену своєчасно? Luke 12:43 Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так! Luke 12:44 Поправді кажу́ вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. Luke 12:45 А коли раб той скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, Luke 12:46 то при́йде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, — і розі́тне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! Luke 12:47 А раб той, що знав волю свого госпо́даря, але не приготува́в, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. Luke 12:48 Хто ж не знав, а вчинив каригі́дне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому да́но багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато пові́рено, від того ще більше жадатимуть. Luke 12:49 Я прийшов огонь кинути на землю, — і як Я пра́гну, щоб він уже запала́в! Luke 12:50 Я ж маю христитися хрищенням, — і як Я мучуся, поки те спо́вниться! Luke 12:51 Чи ви ду́маєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але по́діл! Luke 12:52 Віднині бо п'ятеро в домі одно́му поді́лені бу́дуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох. Luke 12:53 Стане ба́тько на сина, а син проти батька, мати проти дочки́, а дочка́ проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!“ Luke 12:54 Промовив же Він і до наро́ду: „Як побачите хмару, що з за́ходу суне, то кажете за́раз: Зближається дощ“, — і так і буває. Luke 12:55 А коли віє вітер півде́нний, то кажете: „Буде спеко́та“, — і́ буває. Luke 12:56 Лицеміри, — лице неба й землі розпізна́ти ви вмієте, чому ж не розпізна́єте часу цього? Luke 12:57 Чого ж і самі по собі ви не судите, що́ справедливе? Luke 12:58 Бо коли до уря́ду ти йдеш зо своїм супроти́вником, попильнуй з ним зала́годити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе. Luke 12:59 Поправді кажу́ тобі: Не ви́йдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього ше́ляга!“ Luke 13:0 Luke 13:1 Того ча́су прийшли були дехто, та й розповіли́ Йому про галіле́ян, що їхню кров Пила́т змішав був із їхніми жертвами. Luke 13:2 Ісус же сказав їм у відповідь: „Чи ви ду́маєте, що оці галіле́яни, що так постраждали, грішніші були від усіх галіле́ян? Luke 13:3 Ні, кажу́ вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! Luke 13:4 Або ті вісімнадцять, що ба́шта на них завалилась була́ в Сілоа́мі й побила їх, — чи ду́маєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Luke 13:5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!“
Luke 13:6 І Він розповів оцю притчу: „Один чоловік у своїм винограднику мав поса́джене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов. Luke 13:7 І сказав винаре́ві: „Оце́ третій рік, відко́ли прихо́джу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знахо́джу; зрубай його, — нащо й землю марну́є воно?“ Luke 13:8 А той йому в відповідь каже: „Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопа́ю довко́ла, і обкладу його гноєм, — Luke 13:9 чи року наступного пло́ду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його“. Luke 13:10 І навчав Він в одній з синагог у суботу. Luke 13:11 І ось там була́ одна жінка, що вісімнадцять ро́ків мала духа не́мочі, і була скорчена, і не могла ніяк ви́простатись. Luke 13:12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: „Жінко, — звільнена ти від неду́ги своєї“. Luke 13:13 І Він руки на неї поклав, — і вона зараз ви́просталась, — і стала сла́вити Бога! Luke 13:14 Озвався ж старши́й синагоги, обу́рений, що Ісус уздоро́вив у суботу, і сказав до наро́ду: „Є шість день, коли працювати належить, — приходьте тоді та вздоро́влюйтеся, а не дня суботнього“. Luke 13:15 А Госпо́дь відповів і промовив до нього: „Лицеміре, — хіба́ ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого́ вола чи осла від я́сел, і не веде напоїти? Luke 13:16 Чи ж цю дочку́ Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось ро́ків, не належить звільни́ти її суботнього дня від цих пут?“ Luke 13:17 А як Він говорив це, — засоро́милися всі Його супротивники. І тішився ввесь наро́д всіма славними вчинками, які Він чинив! Luke 13:18 Він же промовив: „До чо́го подібне Царство Боже, і до чо́го його прирівняю? Luke 13:19 Подібне воно до гірчи́чного зе́рна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм са́ді. І воно виросло, і деревом стало, і „ку́блилось птаство небесне на ві́ттях його“. Luke 13:20 І зно́ву сказав Він: „Із чим порівняю Я Боже Царство? Luke 13:21 Подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вки́сне“. Luke 13:22 І прохо́див містами та се́лами Він і навчав, до Єрусалиму просту́ючи. Luke 13:23 І озвався до Нього один: „Господи, — хіба буде мало спасе́них?“ А Він відказав їм: Luke 13:24 „Силку́йтеся ввійти тісни́ми ворі́тьми, бо кажу́ вам, — багато-хто будуть намага́тися ввійти, — та не зможуть! Luke 13:25 Як устане Госпо́дар та двері замкне́, ви зачне́те висто́ювати ізнадво́ру, та стукати в двері й казати: „Господи, — відчини нам!“ А Він вам у відповідь скаже: „Не знаю Я вас, звідки ви!“ Luke 13:26 Тоді станете ви говорити: „Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти“. Luke 13:27 А Він вам відкаже: „Говорю́ вам, — не знаю Я, звідки ви. „Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!“ Luke 13:28 Буде плач там і скре́гіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж — вигнаних геть. Luke 13:29 І при́йдуть інші від сходу й захо́ду, і пі́вночі й пі́вдня, і при столі́ в Царстві Божім засядуть! Luke 13:30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!“ Luke 13:31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: „Вийди собі, і піди звідси, — хоче бо І́род убити Тебе“. Luke 13:32 А Він відказав їм: „Ідіть і скажіть тому ли́сові: Ось де́монів Я виганяю, і чиню вздоро́влення, — сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу́. Luke 13:33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і ча́су найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом. Luke 13:34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та камену́єш посла́них до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курча́ток своїх, — та ви не захотіли! Luke 13:35 Ось „ваш дім зостається порожній для вас!“ Говорю́ бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не наста́не, що скажете: „Благослове́нний, Хто йде в Господнє Ім'я́!“ Luke 14:0 Luke 14:1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним. Luke 14:2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку. Luke 14:3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“ Luke 14:4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив. Luke 14:5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“ Luke 14:6 І вони не могли відповісти на це.
Luke 14:7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу: Luke 14:8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних, Luke 14:9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє. Luke 14:10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою. Luke 14:11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“. Luke 14:12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі. Luke 14:13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих, Luke 14:14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“ Luke 14:15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“ Luke 14:16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох. Luke 14:17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“. Luke 14:18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“ Luke 14:19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“ Luke 14:20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“. Luke 14:21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“. Luke 14:22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“. Luke 14:23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій. Luke 14:24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“ Luke 14:25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них: Luke 14:26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́ , — той не може буть учнем Моїм! Luke 14:27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм! Luke 14:28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання, Luke 14:29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, Luke 14:30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“. Luke 14:31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього? Luke 14:32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир. Luke 14:33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм. Luke 14:34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? Luke 14:35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ Luke 15:0 Luke 15:1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його. Luke 15:2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“. Luke 15:3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: Luke 15:4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її? Luke 15:5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє. Luke 15:6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“. Luke 15:7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!... Luke 15:8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде? Luke 15:9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“ Luke 15:10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
Luke 15:11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини. Luke 15:12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток. Luke 15:13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно. Luke 15:14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти. Luke 15:15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й. Luke 15:16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́. Luke 15:17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину! Luke 15:18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе. Luke 15:19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“. Luke 15:20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! Luke 15:21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“. Luke 15:22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги. Luke 15:23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти, Luke 15:24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони. Luke 15:25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці. Luke 15:26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“ Luke 15:27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“. Luke 15:28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. Luke 15:29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я. Luke 15:30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“. Luke 15:31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Luke 15:32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ Luke 16:0 Luke 16:1 Оповів же Він й учням Своїм: „Один чоловік був багатий, і мав управи́теля, що оска́ржений був перед ним, ніби він перево́дить маєток його. Luke 16:2 І він покликав його, і до нього сказав: „Що́ це чую про тебе? Дай звіт про своє управи́тельство, бо більше не зможеш рядити“. Luke 16:3 І управи́тель почав міркувати собі: „Що́ я маю робити, коли пан управи́тельство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. Luke 16:4 Знаю, що́ я зроблю́, щоб мене прийняли́ до домів своїх, коли буду я ски́нений із управи́тельства“. Luke 16:5 І закликав він на́різно кожного з боржників свого пана, та її питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“ Luke 16:6 А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдеся́т“. Luke 16:7 А потім питається другого: „А ти скільки винен?“ І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдеся́т“. Luke 16:8 І пан похвалив управи́теля цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. Luke 16:9 І Я вам кажу́: „Набувайте дру́зів собі від багатства неправедного, щоб, коли промине́ться воно, прийняли вас до вічних осель. Luke 16:10 Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий. Luke 16:11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить? Luke 16:12 І коли ви в чужому не були́ вірні, — хто ваше вам дасть?
Luke 16:13 Жа́ден раб не може служи́ть двом панам, — бо або одно́го знена́видить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого зне́хтує. Не можете Богові й мамо́ні служити!“ Luke 16:14 Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього. Luke 16:15 Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та. Luke 16:16 Зако́н і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовісти́ться, і кожен силку́ється втиснутись в ньо́го. Luke 16:17 Легше небо й земля промине́ться, аніж одна риса з Зако́ну загине. Luke 16:18 Кожен, хто дружи́ну свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить пере́люб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить пере́люб. Luke 16:19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфі́ру й віссо́н, і щоденно розкішно бенкетува́в. Luke 16:20 Був і вбогий один, на ім'я́ йому Ла́зар, що лежав у воріт його, стру́пами вкритий, Luke 16:21 і бажав годува́тися кри́шками, що зо сто́лу багатого падали; пси ж прихо́дили й рани лизали йому́. Luke 16:22 Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове ло́но відне́сли його анголи́. Умер же й багатий, — і його поховали. Luke 16:23 І, те́рплячи муки в аду́, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. Luke 16:24 І він закричав та сказав: „Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Ла́заря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика́ прохоло́дить, бо я мучуся в по́лум'ї цім!“ Luke 16:25 Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут ті́шиться, а ти мучишся. Luke 16:26 А крім того всього́, поміж нами та вами велика безо́дня поста́влена, так що ті, що хо́чуть, перехо́дити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас“. Luke 16:27 А він відказав: „Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім ба́тька мого, Luke 16:28 бо п'ятьох братів маю, — хай він їм засві́дчить, щоб і вони не прийшли на це місце стражда́ння!“ Luke 16:29 Авраам же сказав: „Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!“ Luke 16:30 А він відказав: „Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли при́йде хто з мертвих до них, то покаються“. Luke 16:31 Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йня́тимуть віри!“ Luke 17:0 Luke 17:1 І сказав Він до учнів Своїх: „Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому́, через кого приходять вони! Luke 17:2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих! Luke 17:3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому. Luke 17:4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“ Luke 17:5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“ Luke 17:6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!
Luke 17:7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“? Luke 17:8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“? Luke 17:9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? Luke 17:10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“ Luke 17:11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю. Luke 17:12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека. Luke 17:13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“ Luke 17:14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“ І сталось, коли вони йшли, то очи́стились. Luke 17:15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога. Luke 17:16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був... Luke 17:17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́? Luke 17:18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“ Luke 17:19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“ Luke 17:20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно, Luke 17:21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“ Luke 17:22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите. Luke 17:23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть! Luke 17:24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський. Luke 17:25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього. Luke 17:26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського: Luke 17:27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив. Luke 17:28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; Luke 17:29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив. Luke 17:30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться! Luke 17:31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, — Luke 17:32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну! Luke 17:33 Хто дба́тиме зберегти свою душу , — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її. Luke 17:34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться. Luke 17:35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться. Luke 17:36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“ Luke 17:37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“ А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“. Luke 18:0 Luke 18:1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом, Luke 18:2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився. Luke 18:3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“ Luke 18:4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся, Luke 18:5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“. Luke 18:6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний? Luke 18:7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них? Luke 18:8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
Luke 18:9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів. Luke 18:10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник. Luke 18:11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник. Luke 18:12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“ Luke 18:13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“ Luke 18:14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“. Luke 18:15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли. Luke 18:16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже. Luke 18:17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“ Luke 18:18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“ Luke 18:19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог! Luke 18:20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“. Luke 18:21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“ Luke 18:22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“ Luke 18:23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий. Luke 18:24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! Luke 18:25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“. Luke 18:26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“ Luke 18:27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“ Luke 18:28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“. Luke 18:29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, Luke 18:30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“. Luke 18:31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина. Luke 18:32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний. Luke 18:33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“ Luke 18:34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли. Luke 18:35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив. Luke 18:36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“ Luke 18:37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н. Luke 18:38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ Luke 18:39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ Luke 18:40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його: Luke 18:41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“ Luke 18:42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“ Luke 18:43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові. Luke 19:0 Luke 19:1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н. Luke 19:2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, — Luke 19:3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст. Luke 19:4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити. Luke 19:5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“ Luke 19:6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю. Luke 19:7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“ Luke 19:8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“. Luke 19:9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів. Luke 19:10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
Luke 19:11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер. Luke 19:12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. Luke 19:13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін , і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“. Luke 19:14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“. Luke 19:15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув. Luke 19:16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“. Luke 19:17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“. Luke 19:18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“. Luke 19:19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“. Luke 19:20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. Luke 19:21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“. Luke 19:22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. Luke 19:23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“ Luke 19:24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“. Luke 19:25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“. Luke 19:26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має. Luke 19:27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“. Luke 19:28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим. Luke 19:29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав, Luke 19:30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. Luke 19:31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“. Luke 19:32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав. Luke 19:33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“ Luke 19:34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“. Luke 19:35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. Luke 19:36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі. Luke 19:37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, Luke 19:38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“ Luke 19:39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“ Luke 19:40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“ Luke 19:41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним, Luke 19:42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Luke 19:43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди. Luke 19:44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“. Luke 19:45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в, Luke 19:46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“. Luke 19:47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити, Luke 19:48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його. Luke 20:0 Luke 20:1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими, Luke 20:2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“ Luke 20:3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені: Luke 20:4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“ Luke 20:5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“ Luke 20:6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“. Luke 20:7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки. Luke 20:8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
Luke 20:9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший. Luke 20:10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. Luke 20:11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим. Luke 20:12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. Luke 20:13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“. Luke 20:14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“. Luke 20:15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника? Luke 20:16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“ Luke 20:17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем! Luke 20:18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“. Luke 20:19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав. Luke 20:20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника. Luke 20:21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво. Luke 20:22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“ Luke 20:23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Luke 20:24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“. Luke 20:25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“ Luke 20:26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли. Luke 20:27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його, Luke 20:28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“. Luke 20:29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер. Luke 20:30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний. Luke 20:31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали. Luke 20:32 А по всіх умерла й жінка. Luke 20:33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“. Luke 20:34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку. Luke 20:35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, Luke 20:36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши. Luke 20:37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“. Luke 20:38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“ Luke 20:39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“ Luke 20:40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́. Luke 20:41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів? Luke 20:42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, Luke 20:43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ Luke 20:44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Luke 20:45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх: Luke 20:46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах, Luke 20:47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“ Luke 21:0 Luke 21:1 І поглянув Він уго́ру, і побачив заможних, що кидали да́ри свої до скарбни́ці. Luke 21:2 Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві ле́пти туди вона вки́нула. Luke 21:3 І сказав Він: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! Luke 21:4 Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона покла́ла з убозтва свого ввесь прожиток, що мала“.
Luke 21:5 Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік: Luke 21:6 „Наді́йдуть ті дні, коли з того, що́ бачите, не зоста́неться й каменя на камені, який не зруйнується“. Luke 21:7 І запитали Його та сказали: „Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це?“ Luke 21:8 Він же промовив: „Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто при́йдуть в Ім'я́ Моє, кажучи: „Це Я“, і „Час набли́зився“. Та за ними не йдіть! Luke 21:9 І, як про ві́йни та ро́зрухи почуєте ви, — не лякайтесь, бо перш „статись належить тому́“. Але це не кінець ще“. Luke 21:10 Тоді промовляв Він до них: „Повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“. Luke 21:11 І будуть землетруси великі та голод, та по́мір місцями, і страшні та великі ознаки на небі. Luke 21:12 Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язни́ці, і поведуть вас до царів та правителів — через Ім'я́ Моє. Luke 21:13 Але це стане вам на свідо́цтво. Luke 21:14 Отож, покладіть у серця свої — наперед не гада́ти, що́ будете відповідати, Luke 21:15 бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи супере́чити їй всі противники ваші. Luke 21:16 І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і дру́зі, а декому з вас заподі́ють і смерть. Luke 21:17 І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти. Luke 21:18 Але й волосина вам із голови не загине! Luke 21:19 Терпеливістю вашою ду́ші свої ви здобу́дете. Luke 21:20 А коли ви побачите Єрусалим, військом ото́чений, тоді знайте, що до нього набли́зилося спусто́шення. Luke 21:21 Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у го́ри втікають; хто ж у сере́дині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, — хай не вертаються в нього! Luke 21:22 Бо то будуть дні помсти, щоб ви́коналося все написане. Luke 21:23 Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми́, у ті дні, бо буде велика нужда́ на землі та гнів над цим лю́дом! Luke 21:24 І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі наро́ди, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скі́нчиться час тих поган. Luke 21:25 І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збенте́ження від шуму моря та хвиль, Luke 21:26 коли люди будуть мертвіти від стра́ху й чека́ння того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні пору́шаться. Luke 21:27 І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах “із си́лою й великою славою! Luke 21:28 Коли ж стане збуватися це, то ви́простуйтесь, і підійміть свої голови, — бо зближається ваше визво́лення!“ Luke 21:29 І розповів Він їм притчу: „Погляньте на фі́ґове дерево, і на всілякі дере́ва: Luke 21:30 як вони вже розпу́куються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. Luke 21:31 Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько! Luke 21:32 Поправді кажу вам: Не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться. Luke 21:33 Небо й земля промину́ться, але не минуться слова́ Мої! Luke 21:34 Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтя́жувалися ненаже́рством та п'янством, і життє́вими кло́потами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, Luke 21:35 немов сітка; бо він при́йде на всіх, що живуть на пове́рхні всієї землі. Luke 21:36 Тож пильнуйте, і кожного ча́су моліться, щоб змогли ви уни́кнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Лю́дським!“ Luke 21:37 За дня ж Він у храмі навчав, а на́ ніч виходив та перебува́в на горі, що зветься Оли́вна. Luke 21:38 А зра́нку всі люди до Нього прихо́дили в храм, щоб послухати Його. Luke 22:0 Luke 22:1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься. Luke 22:2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
Luke 22:3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х. Luke 22:4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його. Luke 22:5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в. Luke 22:6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду. Luke 22:7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало. Luke 22:8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“. Luke 22:9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“ Luke 22:10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде. Luke 22:11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“ Luke 22:12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“. Luke 22:13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху. Luke 22:14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним. Luke 22:15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́. Luke 22:16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“. Luke 22:17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою. Luke 22:18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“. Luke 22:19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“ Luke 22:20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. Luke 22:21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника. Luke 22:22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“ Luke 22:23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити? Luke 22:24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. Luke 22:25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться. Luke 22:26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга, Luke 22:27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга. Luke 22:28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх, Luke 22:29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів, Luke 22:30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“. Luke 22:31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю. Luke 22:32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“ Luke 22:33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“ Luke 22:34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“... Luke 22:35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“. Luke 22:36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. Luke 22:37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“. Luke 22:38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“ Luke 22:39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його. Luke 22:40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“. Luke 22:41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився, Luke 22:42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“ Luke 22:43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили. Luke 22:44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю. Luke 22:45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́. Luke 22:46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! Luke 22:47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“] . Luke 22:48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“ Luke 22:49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“ Luke 22:50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́. Luke 22:51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його. Luke 22:52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями. Luke 22:53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“. Luke 22:54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́. Luke 22:55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. Luke 22:56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“ Luke 22:57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“ Luke 22:58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“ Luke 22:59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“. Luke 22:60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. Luke 22:61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. Luke 22:62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! Luke 22:63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били. Luke 22:64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“ Luke 22:65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони... Luke 22:66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій, Luke 22:67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви. Luke 22:68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді. Luke 22:69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“ Luke 22:70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“. Luke 22:71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“ Luke 23:0 Luke 23:1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його. Luke 23:2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“. Luke 23:3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“... Luke 23:4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“. Luke 23:5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“. Luke 23:6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“ Luke 23:7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
Luke 23:8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. Luke 23:9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. Luke 23:10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували. Luke 23:11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його. Luke 23:12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́. Luke 23:13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д, Luke 23:14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте. Luke 23:15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив. Luke 23:16 Отже я покараю Його й відпущу́“. Luke 23:17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято. Luke 23:18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“ Luke 23:19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці. Luke 23:20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса. Luke 23:21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“ Luke 23:22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“. Luke 23:23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників. Luke 23:24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони: Luke 23:25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... Luke 23:26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! Luke 23:27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. Luke 23:28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми! Luke 23:29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“. Luke 23:30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“ Luke 23:31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“ Luke 23:32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. Luke 23:33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч. Luke 23:34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба. Luke 23:35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“ Luke 23:36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали, Luke 23:37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“ Luke 23:38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“. Luke 23:39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“ Luke 23:40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? Luke 23:41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“. Luke 23:42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“ Luke 23:43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“ Luke 23:44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої. Luke 23:45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є. Luke 23:46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав. Luke 23:47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“ Luke 23:48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався. Luke 23:49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це. Luke 23:50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, — Luke 23:51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, — Luke 23:52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити. Luke 23:53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав. Luke 23:54 День той був Приготува́ння, і наставала субота. Luke 23:55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його. Luke 23:56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали. Luke 24:0 Luke 24:1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі, Luke 24:2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був. Luke 24:3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. Luke 24:4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них. Luke 24:5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Luke 24:6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї. Luke 24:7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“. Luke 24:8 І згадали вони ті слова́ Його! Luke 24:9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. Luke 24:10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це. Luke 24:11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм. Luke 24:12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Luke 24:13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т. Luke 24:14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося. Luke 24:15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними. Luke 24:16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали. Luke 24:17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“ Luke 24:18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“ Luke 24:19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом. Luke 24:20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́. Luke 24:21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося. Luke 24:22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували: Luke 24:23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він. Luke 24:24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“. Luke 24:25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки! Luke 24:26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“ Luke 24:27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́. Luke 24:28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. Luke 24:29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути. Luke 24:30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав. Luke 24:31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий... Luke 24:32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“ Luke 24:33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́, Luke 24:34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові. Luke 24:35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба. Luke 24:36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“ Luke 24:37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа. Luke 24:38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять? Luke 24:39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“. Luke 24:40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги. Luke 24:41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“ Luke 24:42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го. Luke 24:43 І, взявши, Він їв перед ними. Luke 24:44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“. Luke 24:45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння. Luke 24:46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього, Luke 24:47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши. Luke 24:48 А ви свідки того́. Luke 24:49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“. Luke 24:50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. Luke 24:51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись. Luke 24:52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. Luke 24:53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
John 0:0
John 1:0 John 1:1 На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово. John 1:2 Воно в Бога було на поча́тку. John 1:3 Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го. John 1:4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. John 1:5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його. John 1:6 Був один чоловік, що від Бога був по́сланий, — йому йме́ння Іван. John 1:7 Він прийшов на свідо́цтво, щоб засві́дчити про Світло, щоб повірили всі через нього. John 1:8 Він тим Світлом не був, але сві́дчити мав він про Світло. John 1:9 Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну люди́ну, що прихо́дить на світ. John 1:10 Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. John 1:11 До свого Воно прибуло́, — та свої відцура́лись Його. John 1:12 А всім, що Його прийняли́, їм вла́ду дало́ дітьми́ Божими стати, тим, що вірять у Йме́ння Його, John 1:13 що не з крови, ані з пожадли́вости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога. John 1:14 І Слово сталося тілом, і перебува́ло між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Одноро́дженого від Отця. John 1:15 Іван сві́дчить про Нього, і кликав, говорячи: „Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я“. John 1:16 А з Його повноти́ ми оде́ржали всі, — а то благода́ть на благода́ть. John 1:17 Зако́н бо через Мойсея був да́ний, а благода́ть та правда з'явилися через Ісуса Христа. John 1:18 Ніхто Бога ніко́ли не бачив, — Одноро́джений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.
John 1:19 А це ось свідо́цтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: „Хто́ ти такий?“ John 1:20 І він визнав, і не зрікся, а визнав: „Я — не Христос“. John 1:21 І запитали його: „А хто ж? Чи Ілля́?“ І відказує: „Ні!“ „Чи пророк?“ І дав відповідь: „Ні!“ John 1:22 Сказали ж йому: „Хто́ ж ти такий, щоб дати відповідь тим, хто послав нас? Що́ ти кажеш про себе самого?“ John 1:23 Відказав: „Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню“, як Іса́я пророк заповів“. John 1:24 Посланці ж із фарисеїв були́. John 1:25 І вони запитали його та сказали йому́: „Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?“ John 1:26 Відповів їм Іван, промовляючи: „Я водою хрищу́, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. John 1:27 Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'яза́ти ремінця́ від узуття́ Його я негідний“. John 1:28 Це в Віфа́нії ді́ялося, на тім боці Йорда́ну, де христив був Іван. John 1:29 Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: „Оце А́гнець Божий, що на Се́бе гріх світу бере! John 1:30 Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я. John 1:31 І не знав я Його́; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився“. John 1:32 І сві́дчив Іван, промовляючи: „Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. John 1:33 І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: „Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, — це Той, Хто христитиме Духом Святим“. John 1:34 І я бачив, і засві́дчив, що Він — Божий Син!“ John 1:35 Наступного дня стояв зно́ву Іван та двоє з учнів його. John 1:36 І, поглянувши на Ісуса, що проходив, він сказав: „Ото А́гнець Божий!“ John 1:37 І почули два у́чні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. John 1:38 А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: „Чого́ ви шукаєте?“ А вони відказали Йому: „Равві́ — перекладене це визначає: „Учителю“, — де Ти живеш?“ John 1:39 Він говорить до них: „Ходіть і побачте!“ Ті пішли та й побачили, де́ Він жив, і в Нього той день перебули́. Було ж коло години десятої. John 1:40 А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Си́мона Петра. John 1:41 Він знайшов перше Си́мона, брата свого, та й говорить до нього: „Знайшли ми Месі́ю, що визначає: Христос“. John 1:42 І привів він його до Ісуса. На нього ж спогля́нувши, промовив Ісус: „Ти — Си́мон, син Йо́нин; будеш званий ти Ки́фа, що визначає: камінь“. John 1:43 Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: „Іди за Мною!“ John 1:44 А Пилип із Віфсаїди похо́див, із міста Андрія й Петра. John 1:45 Пилип Натанаї́ла знахо́дить та й каже йому: „Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Зако́ні й Пророки, — Ісуса, сина Йо́сипового, із Назаре́ту“. John 1:46 І сказав йому Натанаї́л: „Та хіба ж може бути з Назаре́ту що добре?“ Пилип йому каже: „Прийди та побач“. John 1:47 Ісус, угледівши Натанаїла, що до Нього Йде, говорить про нього: „Ото справді ізра́їльтянин, що немає в нім пі́дступу!“ John 1:48 Говорить Йому Натанаїл: „Звідки знаєш мене?“ Ісус відповів і до нього сказав: „Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти“. John 1:49 Відповів Йому Натанаїл: „Учителю, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлі́в!“ John 1:50 Ісус відповів і до нього сказав: „Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!“ John 1:51 І Він каже йому: „Поправді, поправді кажу́ вам: Відтепе́р ви побачите небо відкрите та анголів Божих, що на Лю́дського Сина підіймаються та спускаються“. John 2:0 John 2:1 А третього дня весі́лля справляли в Кані́ Галілейській, і була там Ісусова мати. John 2:2 На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. John 2:3 Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: „Не мають вина!“ John 2:4 Ісус же відказує їй: „Що тобі, жо́но, до Мене? Не прийшла ще година Моя!“ John 2:5 А мати Його до слуг каже: „Зробіть усе те, що́ Він вам скаже!“ John 2:6 Було тут шість камінних посу́дин на воду, що стояли для очи́щення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. John 2:7 Ісус каже до слуг: „Напо́вніть водою посу́дини“. І їх поналива́ли вще́рть. John 2:8 І Він каже до них: „Тепер зачерпні́ть, і занесіть до весільного ста́рости“. І занесли. John 2:9 Як весільний же ста́роста скуштува́в воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, — знали ж слу́ги, що води наливали, — то староста кличе тоді молодо́го John 2:10 та й каже йому: „Кожна люди́на подає перше добре вино, а як понапива́ються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг“. John 2:11 Такий поча́ток чудам зробив Ісус у Кані́ Галілейській, — і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.
John 2:12 Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернау́му, і там перебули небагато днів. John 2:13 А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. John 2:14 І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міня́льники. John 2:15 І, зробивши бича́ з мотузкі́в, Він вигнав із храму всіх, — вівці й воли, а міня́льникам гроші розси́пав, і попереверта́в їм столи́. John 2:16 І сказав продавця́м голубів: „Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торго́вого! John 2:17 Тоді учні Його згадали, що написано: „Ревність до дому Твого з'їдає Мене!“ John 2:18 І обізва́лись юдеї й сказали Йому: „Яке нам знаме́но покажеш, що Ти можеш робити таке?“ John 2:19 Ісус відповів і промовив до них: „Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я поставлю його!“ John 2:20 Відказали ж юдеї: „Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три́ дні поставиш його?“ John 2:21 А Він говорив про храм тіла Свого. John 2:22 Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писа́ння та в слово, що сказав був Ісус. John 2:23 А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Йме́ння, побачивши чуда Його, що чинив. John 2:24 Але Сам Ісус їм не звіря́вся, бо Сам знав усіх, John 2:25 і потреби не мав, щоб хто сві́дчив Йому про люди́ну, — бо знав Сам, що в люди́ні було. John 3:0 John 3:1 Був один чоловік із фарисеїв Никоди́м на ім'я́, начальник юдейський. John 3:2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: „Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, — бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде“. John 3:3 Ісус відповів і до нього сказав: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не наро́диться згори́, то не може побачити Божого Царства“. John 3:4 Никоди́м Йому каже: „Як може люди́на родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утро́би своїй матері зно́ву й родитись?“ John 3:5 Ісус відповів: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не ро́диться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. John 3:6 Що вродилося з тіла — є тіло, що ж уродилося з Духа — є Дух. John 3:7 Не дивуйся тому́, що сказав Я тобі: Вам необхі́дно родитись згори́. John 3:8 Вітер віє, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля́ він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа наро́джений“. John 3:9 Відповів Никоди́м і до Нього сказав: „Як це статися може?“ John 3:10 Ісус відповів і до нього сказав: „Ти — учитель ізра́їльський, — то чи ж цього не знаєш? John 3:11 Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а сві́дчимо про те, що́ ми бачили, але сві́дчення нашого ви не приймаєте. John 3:12 Коли Я говорив вам про зе́мне, та не вірите ви, то я́к же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне? John 3:13 І не схо́див на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, — Людський Син, що на небі. John 3:14 І, як Мойсей підні́с змі́я в пустині, так мусить піднесений бути й Син Лю́дський, John 3:15 щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. John 3:16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Одноро́дженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. John 3:17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засуди́в, але щоб через Нього світ спасся. John 3:18 Хто вірує в Нього, не буде засу́джений; хто ж не вірує, — той вже засуджений, що не повірив в Ім'я́ Одноро́дженого Сина Божого. John 3:19 Суд же такий, що світло на світ прибуло́, люди ж те́мряву більш полюбили, як світло, — лихі бо були́ їхні вчинки! John 3:20 Бо кожен, хто робить лихе, нена́видить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. John 3:21 А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони“.
John 3:22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив. John 3:23 А Іван теж христив в Ено́ні побли́зу Сали́му, бо було там багато води; і прихо́дили люди й христились, John 3:24 бо Іван до в'язниці не був ще поса́джений. John 3:25 І зчинилось змага́ння Іванових учнів з юдеями — про очи́щення. John 3:26 І прийшли до Івана вони та й сказали йому: „Учителю, Той, Хто був із тобою по то́й бік Йорда́ну, про Якого ти свідчив, — ото христить і Він, і до Нього всі йдуть“. John 3:27 Іван відповів і сказав: „Люди́на нічого приймати не може, як їй з неба не дасться. John 3:28 Ви самі мені свідчите, що я говорив: я — не Христос, але по́сланий я перед Ним. John 3:29 Хто має заручену, той молодий. А дружко́ молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! John 3:30 Він має рости, я ж — малі́ти. John 3:31 Хто зве́рху приходить, — Той над усіма́. Хто походить із землі, то той зе́мний, і говорить по-зе́мному. Хто приходить із неба, Той над усіма́, John 3:32 і що бачив і чув, те Він свідчить, — та свідо́цтва Його не приймає ніхто. John 3:33 Хто ж прийняв свідо́цтво Його, той стверди́в тим, що Бог правдивий. John 3:34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова́ промовляє, — бо Духа дає Бог без міри. John 3:35 Отець любить Сина, і дав усе в Його руку. John 3:36 Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить — а гнів Божий на нім перебува́є“. John 4:0 John 4:1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван, John 4:2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, John 4:3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
John 4:4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити. John 4:5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові. John 4:6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. John 4:7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“ John 4:8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви. John 4:9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами. John 4:10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“. John 4:11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу ? John 4:12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“ John 4:13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву. John 4:14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“. John 4:15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“. John 4:16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“. John 4:17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю. John 4:18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“. John 4:19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти. John 4:20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“. John 4:21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви. John 4:22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. John 4:23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців. John 4:24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“. John 4:25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“. John 4:26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“. John 4:27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“ John 4:28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить: John 4:29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“ John 4:30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли. John 4:31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“ John 4:32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“. John 4:33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“ John 4:34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти. John 4:35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони! John 4:36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. John 4:37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“. John 4:38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“. John 4:39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“ John 4:40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. John 4:41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його. John 4:42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“ John 4:43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. John 4:44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй. John 4:45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. John 4:46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі. John 4:47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. John 4:48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“ John 4:49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“ John 4:50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов. John 4:51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“. John 4:52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“. John 4:53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім. John 4:54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї. John 5:0 John 5:1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов. John 5:2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків. John 5:3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено. John 5:4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу. John 5:5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим. John 5:6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“ John 5:7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“. John 5:8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“ John 5:9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́, John 5:10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“. John 5:11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“. John 5:12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“ John 5:13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці. John 5:14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“ John 5:15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.
John 5:16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу. John 5:17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“. John 5:18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним. John 5:19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить. John 5:20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись. John 5:21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює. John 5:22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові, John 5:23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його. John 5:24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя. John 5:25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. John 5:26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. John 5:27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син. John 5:28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують, John 5:29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскре́сення життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду. John 5:30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене. John 5:31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве. John 5:32 Є Інший, Хто сві́дчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене. John 5:33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду. John 5:34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені. John 5:35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його. John 5:36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав! John 5:37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили. John 5:38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав. John 5:39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене! John 5:40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. John 5:41 Від людей не приймаю Я слави, John 5:42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте. John 5:43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви. John 5:44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви? John 5:45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви! John 5:46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. John 5:47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“ John 6:0 John 6:1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря. John 6:2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими. John 6:3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями. John 6:4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське. John 6:5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“ John 6:6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити. John 6:7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“. John 6:8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра: John 6:9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві риби, але що́ то на бе́зліч таку!“ John 6:10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч. John 6:11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони. John 6:12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“. John 6:13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів. John 6:14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“ John 6:15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
John 6:16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море. John 6:17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див. John 6:18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море. John 6:19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в. John 6:20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“ John 6:21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́. John 6:22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні. John 6:23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку. John 6:24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса. John 6:25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“ John 6:26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились. John 6:27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“. John 6:28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“ John 6:29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“. John 6:30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“ John 6:31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“. John 6:32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. John 6:33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“. John 6:34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“ John 6:35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме. John 6:36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте. John 6:37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть. John 6:38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. John 6:39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня. John 6:40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“. John 6:41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“. John 6:42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“ John 6:43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою! John 6:44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня. John 6:45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене. John 6:46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога. John 6:47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має. John 6:48 Я — хліб життя! John 6:49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли. John 6:50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає. John 6:51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“. John 6:52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“ John 6:53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. John 6:54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня. John 6:55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття. John 6:56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому. John 6:57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. John 6:58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“ John 6:59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі. John 6:60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“ John 6:61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує? John 6:62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був? John 6:63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя. John 6:64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його. John 6:65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“. John 6:66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним. John 6:67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“ John 6:68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного. John 6:69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“ John 6:70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“. John 6:71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х. John 7:0 John 7:1 Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходи́ти по Юдеї, бо юдеї шукали наго́ди, щоб убити Його. John 7:2 А надхо́дило свято юдейське — Ку́чки. John 7:3 І сказали до Нього брати Його: „Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш. John 7:4 Тайкома́ бо не робить нічо́го ніхто, але сам прагне бути відо́мий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви́ Себе світові“. John 7:5 Бо не вірували в Нього навіть брати Його! John 7:6 А Ісус промовляє до них: „Не настав ще Мій час, але за́вжди готовий час ваш. John 7:7 Вас нена́видіти світ не може, а Мене він нена́видить, бо Я сві́дчу про нього, що діла́ його злі. John 7:8 Ідіть на це свято, Я ж іще не піду́ на це свято, бо не ви́повнився ще Мій час“. John 7:9 Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї. John 7:10 Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, — не відкрито, але́ ніби по́тай. John 7:11 А юдеї за свята шукали Його та питали: „Де Він?“ John 7:12 І поголо́ска велика про Нього в наро́ді була. Одні говорили: „Він добрий“, а інші казали: „Ні, — Він зводить з дороги наро́д“. John 7:13 Та відкрито про Нього ніхто не казав, — бо боялись юдеїв.
John 7:14 У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав. John 7:15 І дивувались юдеї й казали: „Як Він знає Писа́ння, не вчившись?“ John 7:16 Відповів їм Ісус і сказав: „Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене. John 7:17 Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу́ Я. John 7:18 Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправедности нема. John 7:19 Чи ж Зако́на вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Зако́на того не виконує. На́що хочете вбити Мене?“ John 7:20 Наро́д відповів: „Чи Ти де́мона маєш? Хто Тебе хоче вбити?“ John 7:21 Ісус відповів і сказав їм: „Одне ді́ло зробив Я, — і всі ви дивуєтесь. John 7:22 Через це Мойсей дав обрі́зання вам, — не тому́, що воно від Мойсея, але від отців, — та ви й у суботу обрізуєте чоловіка. John 7:23 Коли ж чоловік у суботу приймає обрі́зання, щоб Зако́ну Мойсеєвого не порушити, чого ж ре́мствуєте ви на Мене, що Я всю люди́ну в суботу вздоро́вив? John 7:24 Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!“ John 7:25 Дехто ж з єрусали́млян казали: „Хіба́ це не Той, що Його шукають убити? John 7:26 Бо говорить відкрито ось Він, — і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос? John 7:27 Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли при́йде, ніхто знати не бу́де, звідки Він“. John 7:28 І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: „І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте. John 7:29 Я знаю Його, — Я бо від Нього, і послав Мене Він!“ John 7:30 Тож шукали вони, щоб схопи́ти Його, та ніхто не наклав рук на Нього, — бо то ще не настала година Його́. John 7:31 А багато з наро́ду в Нього ввірували та казали: „Коли при́йде Христос, чи ж Він чу́да чинитиме більші, як чинить Оцей?“ John 7:32 Фарисеї прочули такі поголо́ски про Нього в наро́ді. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою́ службу, щоб схопи́ти Його. John 7:33 Ісус же сказав: „Ще недовго побу́ду Я з вами, та й до Того піду́, Хто послав Мене. John 7:34 Ви бу́дете шукати Мене, — і не зна́йдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете“. John 7:35 Тоді говорили юдеї між собою: „Куди це Він хоче йти, що не зна́йдемо Його? Чи не хоче йти до виселе́нців між греки, та й греків навчати? John 7:36 Що за слово, яке Він сказав: „Ви бу́дете шукати Мене, — і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?“ John 7:37 А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: „Коли прагне хто з вас — нехай при́йде до Мене та й п'є! John 7:38 Хто вірує в Мене, як каже Писа́ння, то ріки живої води потечуть із утро́би його́“. John 7:39 Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було́ бо ще Духа на них, — не був бо Ісус ще просла́влений. John 7:40 А багато з наро́ду, почувши слова́ ті, казали: „Він справді пророк!“ John 7:41 Інші казали: „Він Христос“. А ще інші казали: „Хіба при́йде Христос із Галілеї? John 7:42 Чи ж не каже Писа́ння, що Христос при́йде з роду Давидового, і з села Вифлеє́му, звідкіля́ був Давид?“ John 7:43 Так повстала незгода в наро́ді з-за Нього. John 7:44 А де́котрі з них мали замір схопи́ти Його́, — та ніхто не поклав рук на Нього. John 7:45 І вернулася слу́жба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: „Чому не привели́ ви Його?“ John 7:46 Відказала та слу́жба: „Чоловік ще ніко́ли так не промовляв, як Оцей Чоловік“. John 7:47 А їм відповіли́ фарисеї: „Чи й вас із дороги не зве́дено? John 7:48 Хіба́ хто з старши́х або з фарисеїв увірував у Нього? John 7:49 Та прокля́тий народ, що не знає Зако́ну!“ John 7:50 Говорить до них Никоди́м, що приходив до Ньо́го вночі, і що був один із них: John 7:51 „Хіба судить Зако́н наш люди́ну, як перше її не вислухає, і не дізнається, що́ вона робить?“ John 7:52 Йому відповіли та сказали вони: „Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не при́йде Пророк із Галілеї“. John 7:53 І до дому свого́ пішов кожен. John 8:0 John 8:1 Ісус же на гору Оли́вну пішов. John 8:2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх. John 8:3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її, John 8:4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу. John 8:5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“ John 8:6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем. John 8:7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“ John 8:8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі. John 8:9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині. John 8:10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“ John 8:11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“
John 8:12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“. John 8:13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“. John 8:14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду. John 8:15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го. John 8:16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене! John 8:17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве. John 8:18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“. John 8:19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“. John 8:20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його. John 8:21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“. John 8:22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“ John 8:23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка , і ви зо світу цього, Я не з цього світу. John 8:24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“. John 8:25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас. John 8:26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“. John 8:27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм. John 8:28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив. John 8:29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“. John 8:30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували. John 8:31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете, John 8:32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“ John 8:33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“ John 8:34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́. John 8:35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. John 8:36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні. John 8:37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас. John 8:38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“. John 8:39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові. John 8:40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив. John 8:41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“. John 8:42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав. John 8:43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого. John 8:44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді. John 8:45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́. John 8:46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите? John 8:47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“. John 8:48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“ John 8:49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте. John 8:50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить. John 8:51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік! John 8:52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік. John 8:53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“ John 8:54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш. John 8:55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю. John 8:56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“. John 8:57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“ John 8:58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“. John 8:59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов. John 9:0 John 9:1 А коли Він прохо́див, побачив чоловіка, що сліпим був з наро́дження. John 9:2 І спитали Його учні Його, говорячи: „Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?“ John 9:3 Ісус відповів: „Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому. John 9:4 Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надхо́дить он ніч, коли жоден нічо́го не зможе виконувати. John 9:5 Доки Я в світі, — Я Світло для світу“. John 9:6 Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з сли́ни грязи́во зробив, і очі сліпому пома́зав грязи́вом, John 9:7 і до нього промовив: „Піди, умийся в ставку́ Сілоа́м“ (визначає це „По́сланий“). Тож пішов той і вмився, — і вернувся видю́щим. John 9:8 А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: „Чи ж не той це, що сидів та просив?“ John 9:9 Говорили одні, що це він, а інші казали: „Ні, — подібний до нього“. А він відказав: „Це я!“ John 9:10 І питали його: „Як же очі відкрились тобі?“ John 9:11 А той опові́да́в: „Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязи́во зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: „Піди в Сілоа́м та й умийся“. Я ж пішов та й умився, — і став бачити“. John 9:12 І сказали до нього: „Де Він?“ Відказує той: „Я не знаю“. John 9:13 Ведуть тоді до фарисеїв того, що був перше незрячий. John 9:14 А була то субота, як грязи́во Ісус учинив і відкрив йому очі. John 9:15 І знов запитали його й фарисеї, я́к видющим він став. А він розповів їм: „Грязи́во поклав Він на очі мені, а я вмився, — та й бачу“. John 9:16 Тоді деякі з фарисеїв казали: „Не від Бога Оцей Чоловік, — бо суботи не де́ржить“. А інші казали: „Як же чу́да такі може грішна люди́на чинити?“ І незгода між ними була́. John 9:17 Тому зно́ву говорять сліпому: „Що́ ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі?“ А той відказав: „Він Пророк!“ John 9:18 Юдеї проте́ йому не повірили, що незрячим він був і прозрів, аж поки не покликано батькі́в того прозрілого. John 9:19 І запитали їх, кажучи: „Чи ваш оце син, про якого ви кажете, ніби родився сліпим? Як же він тепер бачить?“ John 9:20 А батьки його відповіли́ та сказали: „Ми знаєм, що цей — то наш син, і що він народився сліпим. John 9:21 Але я́к тепер бачить, — не знаємо, або хто йому очі відкрив, — ми не відаємо. Поспитайте його, — він дорослий, хай сам скаже про себе“. John 9:22 Таке говорили батьки його, бо боялись юдеїв: юдеї бо вже були змо́вились, — як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги. John 9:23 Ось тому говорили батьки його: „Він дорослий, — його поспитайте“. John 9:24 І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: „Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний Отой Чоловік“. John 9:25 Але він відповів: „Чи Він грішний — не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!“ John 9:26 І спитали його: „Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі очі?“ John 9:27 Відповів він до них: „Я вже вам говорив, — та не слухали ви. Що́ бажаєте зно́ву почути? Може й ви Його учнями хочете стати?“ John 9:28 А вони його вилаяли та й сказали: „То ти Його учень, а ми учні Мойсеєві. John 9:29 Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, — звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо“. John 9:30 Відповів чоловік і сказав їм: „То́ ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, — а Він мені очі відкрив! John 9:31 Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, — того слухає Він. John 9:32 Відвіку не чу́вано, щоб хто очі відкрив був сліпому з наро́дження. John 9:33 Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити“. John 9:34 Вони відповіли́ та й сказали йому: „Ти ввесь у гріхах народився, — і чи тобі нас учити?“ І геть його вигнали. John 9:35 Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: „Чи віруєш ти в Сина Божого?“ John 9:36 Відповів той, говорячи: „Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього?“ John 9:37 Промовив до нього Ісус: „І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою — то Він!“ John 9:38 А він відказав: „Я вірую, Господи!“ І вклонився Йому. John 9:39 І промовив Ісус: „На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видю́щі щоб стали незрячі“. John 9:40 І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: „Чи ж і ми невидю́щі?“ John 9:41 Відказав їм Ісус: „Якби ви невидю́щі були, то не мали б гріха́; а тепер ви говорите: „Бачимо“, — то й ваш гріх зостається при вас! John 10:0
John 10:1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник. John 10:2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух. John 10:3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх. John 10:4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́. John 10:5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“. John 10:6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив. John 10:7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям. John 10:8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх. John 10:9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде. John 10:10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали. John 10:11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці. John 10:12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить. John 10:13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці. John 10:14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. John 10:15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́. John 10:16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир! John 10:17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його. John 10:18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“. John 10:19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся. John 10:20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“ John 10:21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
John 10:22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима. John 10:23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку. John 10:24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“ John 10:25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене. John 10:26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви. John 10:27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть. John 10:28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки. John 10:29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́. John 10:30 Я й Отець — Ми одне!“ John 10:31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його. John 10:32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“ John 10:33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“. John 10:34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"? John 10:35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути, John 10:36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“? John 10:37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені. John 10:38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“ John 10:39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він. John 10:40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в. John 10:41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́. John 10:42 І багато-хто ввірували в Нього там. John 11:0 John 11:1 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти. John 11:2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла. John 11:3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“ John 11:4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“. John 11:5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. John 11:6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. John 11:7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“. John 11:8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“ John 11:9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить. John 11:10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“. John 11:11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“. John 11:12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“. John 11:13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже. John 11:14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар. John 11:15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“. John 11:16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“. John 11:17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі. John 11:18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять. John 11:19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх. John 11:20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. John 11:21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат. John 11:22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“ John 11:23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“ John 11:24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“. John 11:25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити. John 11:26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“ John 11:27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“. John 11:28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“ John 11:29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла. John 11:30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його. John 11:31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там. John 11:32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“ John 11:33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам, John 11:34 і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“ John 11:35 I заплакав Ісус. John 11:36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“ John 11:37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“ John 11:38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в. John 11:39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“. John 11:40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“ John 11:41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув. John 11:42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“. John 11:43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“ John 11:44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
John 11:45 І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. John 11:46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив. John 11:47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? John 11:48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“ John 11:49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте, John 11:50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“ John 11:51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти, John 11:52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей. John 11:53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його. John 11:54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями. John 11:55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе. John 11:56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“ John 11:57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його. John 12:0 John 12:1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. John 12:2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. John 12:3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім! John 12:4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати: John 12:5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“ John 12:6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли. John 12:7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені. John 12:8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“ John 12:9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. John 12:10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, John 12:11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
John 12:12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, John 12:13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“ John 12:14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: John 12:15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“ John 12:16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́. John 12:17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих. John 12:18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. John 12:19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“ John 12:20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени. John 12:21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“. John 12:22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. John 12:23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь. John 12:24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́. John 12:25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. John 12:26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець. John 12:27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́... John 12:28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“ John 12:29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“! John 12:30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас. John 12:31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер. John 12:32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“. John 12:33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти. John 12:34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ John 12:35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде. John 12:36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них. John 12:37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, John 12:38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“ John 12:39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік: John 12:40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“ John 12:41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в. John 12:42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги. John 12:43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. John 12:44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. John 12:45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. John 12:46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався. John 12:47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. John 12:48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його! John 12:49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити. John 12:50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в. John 13:0 John 13:1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх. John 13:2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́, John 13:3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, John 13:4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується. John 13:5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний. John 13:6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“ John 13:7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“. John 13:8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“. John 13:9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“ John 13:10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“. John 13:11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“. John 13:12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам? John 13:13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є. John 13:14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати. John 13:15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. John 13:16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його. John 13:17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
John 13:18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“ John 13:19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я. John 13:20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“ John 13:21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“ John 13:22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже. John 13:23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус. John 13:24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“ John 13:25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“ John 13:26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському! John 13:27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“. John 13:28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому. John 13:29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що. John 13:30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч. John 13:31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог. John 13:32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його! John 13:33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер. John 13:34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви! John 13:35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“. John 13:36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“. John 13:37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“ John 13:38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́. John 14:0 John 14:1 Неха́й серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! John 14:2 Багато осе́ль у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготува́ти місце для вас? John 14:3 А коли́ відійду́ й приготу́ю вам місце, Я зно́ву прийду́ й заберу́ вас до Себе, щоб де Я — були й ви. John 14:4 А куди Я йду — дорогу ви знаєте“. John 14:5 Говорить до Нього Хома́: „Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?“ John 14:6 Промовляє до нього Ісус: „Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. John 14:7 Коли б то були ви пізна́ли Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепе́р Його знаєте ви, і Його бачили“. John 14:8 Говорить до Нього Пилип: „Господи, покажи нам Отця, — і ви́стачить нам“! John 14:9 Промовляє до нього Ісус: „Стільки ча́су Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: „Покажи нам Отця?“ John 14:10 Чи не віруєш ти, що Я — в Отці, а Отець — у Мені? Слова́, що Я вам говорю́, говорю не від Се́бе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. John 14:11 Повірте Мені, що Я — в Отці, а Отець — у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі. John 14:12 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учи́нить, бо Я йду до Отця. John 14:13 І коли що просити ви бу́дете в Іме́ння Моє, те вчиню́, щоб у Сині прославивсь Отець. John 14:14 Коли бу́дете в Мене просити чого в Моє Йме́ння, то вчиню́. John 14:15 Якщо Ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте! John 14:16 І вблагаю Отця Я, — і Втіши́теля іншого дасть вам, щоб із вами повік перебува́в, — John 14:17 Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебува́є, і в вас буде Він. John 14:18 Я не кину вас си́ротами, — Я прибу́ду до вас! John 14:19 Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви́ Мене бачити бу́дете, бо живу Я — і ви жити бу́дете! John 14:20 Того дня пізна́єте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас. John 14:21 Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю́ Його, і об'явлюсь йому Сам“. John 14:22 Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: „Що то, Господи, що Ти нам об'явитися маєш, а не світові?“ John 14:23 Ісус відповів і до нього сказав: „Як хто любить Мене, той слово Моє берегти́ме, і Отець Мій полюбить його, і Ми при́йдемо до нього, і оселю закладе́мо в нього. John 14:24 Хто не любить Мене, той не береже́ Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене. John 14:25 Говорив це Я вам, бувши з вами. John 14:26 Утіши́тель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я́ Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив. John 14:27 Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не триво́житься, ані не лякається! John 14:28 Чули ви, що Я вам говори́в: „Я відхо́джу, і вернуся до вас“. Якби́ ви любили Мене, то ви б ті́шилися, що Я йду до Отця, — бо більший за Мене Отець. John 14:29 І тепер Я сказав вам, передніше, ніж сталося, щоб ви вірували, коли станеться. John 14:30 Небагато вже Я говори́тиму з вами, бо надхо́дить князь світу цього, а в Мені він нічого не має, John 14:31 та щоб світ зрозумів, що люблю́ Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю́. Уставайте, — ходім звідсіля́! John 15:0
John 15:1 Я правдива Виногра́дина, а Отець Мій — Виногра́дар. John 15:2 Усяку галу́зку в Мене, що плоду не прино́сить, Він відтина́є, але всяку, що плід родить, обчища́є її, щоб рясніше родила. John 15:3 Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. John 15:4 Перебува́йте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позоста́неться на виногра́дині, так і ви, як в Мені перебува́ти не будете. John 15:5 Я — Виноградина, ви — галу́ззя! Хто в Мені перебува́є, а Я в ньому, той рясно заро́джує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. John 15:6 Коли хто перебува́ти не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галу́зка, і всохне. І грома́дять їх, і кладуть на огонь, — і згорять. John 15:7 Коли ж у Мені перебува́ти ви будете, а слова́ Мої позоста́нуться в вас, то просіть, чого хочете, — і станеться вам! John 15:8 Отець Мій просла́виться в то́му, якщо рясно заро́дите й бу́дете учні Мої. John 15:9 Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! John 15:10 Якщо бу́дете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебува́тимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. John 15:11 Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була́ ваша радість!
John 15:12 Оце Моя заповідь, — щоб любили один о́дного ви, як Я вас полюбив! John 15:13 Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за дру́зів своїх. John 15:14 Ви дру́зі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. John 15:15 Я вже більше не бу́ду раба́ми вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав дру́зями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця. John 15:16 Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настанови́в, щоб ішли ви й прино́сили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попро́сите в Імення Моє. John 15:17 Це Я вам заповідую, — щоб любили один о́дного ви! John 15:18 Коли вас світ нена́видить, знайте, що Мене він знена́видів перше, як вас. John 15:19 Коли б ви зо світу були́, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас нена́видить. John 15:20 Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: „Раб не більший за пана свого“. Як Мене переслі́дували, — то й вас переслідувати бу́дуть; як слово Моє зберігали, — берегти́муть і ваше. John 15:21 Але все це робитимуть вам за Ім'я́ Моє, бо не знають Того, хто послав Мене. John 15:22 Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха́, а тепер вимо́вки не мають вони за свій гріх. John 15:23 Хто Мене нена́видить, — і Мого Отця той нена́видить. John 15:24 Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха́. Та тепер вони бачили, — і знена́виділи і Мене, і Мого Отця. John 15:25 Та щоб спра́вдилось слово, що в їхнім Зако́ні написане: „Мене безпідставно знена́виділи!“ John 15:26 А коли Втіши́тель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, — Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене. John 15:27 Та засві́дчте і ви, бо ви від початку зо Мною. John 16:0 John 16:1 Оце Я сказав вам, щоб ви не спокуси́лись. John 16:2 Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподі́є, то ду́матиме, ніби службу приносить він Богові! John 16:3 А це́ вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене. John 16:4 Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що́ говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я споча́тку, бо з вами Я був.
John 16:5 Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, — і ніхто з вас Мене не питає: „Куди йдеш?“ John 16:6 Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше напо́внилось смутком. John 16:7 Та Я правду кажу́ вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду́, Утіши́тель не при́йде до вас. А коли Я піду́, то пошлю вам Його. John 16:8 А як при́йде, Він світові виявить про гріх, і про праведність і про суд: John 16:9 тож про гріх, — що не вірують у Мене; John 16:10 а про праведність, — що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; John 16:11 а про суд, — що засу́джений князь цього світу. John 16:12 Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. John 16:13 А коли при́йде Він, Той Дух правди, Він вас попрова́дить до ці́лої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, — казатиме, і що має настати, — звістить вам. John 16:14 Він прославить Мене, бо Він ві́зьме з Мого та й вам сповісти́ть. John 16:15 Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він ві́зьме з Мого та й вам сповісти́ть. John 16:16 Незаба́ром, — і Мене вже не бу́дете бачити, і знов незабаром — і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця“. John 16:17 А деякі з учнів Його говорили один до одно́го: „Що таке, що сказав Він до нас: „Незабаром, — і Мене вже не бу́дете бачити, і знов незаба́ром — і Мене ви побачите“, та: „Я йду до Отця“? John 16:18 Гомоніли також: „Що таке, що говорить: „Незаба́ром“? Про що каже, не знаємо“. John 16:19 Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: „Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: „Незаба́ром, — і вже Мене бачити не будете ви, і знов незаба́ром — і Мене ви побачите“? John 16:20 Поправді, поправді кажу́ вам, що ви бу́дете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви бу́дете, але сум ваш обе́рнеться в радість! John 16:21 Жу́риться жінка, що ро́дить, — бо настала година її. Як дитинку ж поро́дить вона, то вже не пам'ятає терпіння з-за ра́дощів, що людина зроди́лась на світ. John 16:22 Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас зно́ву, — і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не віді́йме! John 16:23 Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу́ вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Йме́ння, — Він дасть вам. John 16:24 Не просили ви досі нічо́го в Ім'я́ Моє. Просіть — і отримаєте, щоб повна була ваша радість. John 16:25 Оце все Я в при́тчах до вас говорив. Настає́ година, коли при́тчами Я вже не бу́ду до вас промовляти, але явно звіщу́ про Отця вам. John 16:26 Того дня ви проси́тимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу́, що вблагаю Отця Я за вас, — John 16:27 бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога. John 16:28 Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця“. John 16:29 Його учні відказують: „Ось тепер Ти говориш відкрито, і жодної притчі не кажеш. John 16:30 Тепер ві́даємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!“ John 16:31 Ісус їм відповів: „Тепер віруєте? John 16:32 Ото настає́ година, і вже настала, що ви розпоро́шитесь кожен у власне своє, а Мене ви Само́го покинете. Та не Сам Я, бо зо Мною Отець! John 16:33 Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Стражда́ння зазна́єте в світі, — але бу́дьте відважні: Я світ переміг!“ John 17:0 John 17:1 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: „Прийшла, Отче, година, — прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, John 17:2 бо Ти дав Йому вла́ду над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. John 17:3 Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. John 17:4 Я прославив Тебе на землі, — доверши́в Я те ді́ло, що Ти дав Мені ви́конати. John 17:5 І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав. John 17:6 Я Ім'я́ Твоє виявив лю́дям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли́ Твоє слово. John 17:7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе похо́дить, John 17:8 бо слова́, що дав Ти Мені, Я їм передав, — і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене. John 17:9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, — Твої бо вони! John 17:10 Усе бо Моє — то Твоє, а Твоє — то Моє, і просла́вивсь Я в них. John 17:11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, — заховай в Ім'я́ Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були! John 17:12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Йме́ння Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призна́ченого на загибіль, щоб збуло́ся Писа́ння. John 17:13 Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю́ Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою доскона́лу. John 17:14 Я їм дав Твоє слово, але світ їх знена́видів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. John 17:15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого. John 17:16 Не від світу вони, як і Я не від світу. John 17:17 Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда. John 17:18 Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх. John 17:19 А за них Я посвячую в жертву Само́го Себе, щоб освячені правдою стали й вони. John 17:20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього сло́ва ввірують у Мене, John 17:21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно́ були в Нас і вони, — щоб увірував світ, що Мене Ти послав. John 17:22 А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. John 17:23 Я — у них, а Ти — у Мені, щоб були́ досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив. John 17:24 Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були́, де знахо́джуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, — бо Ти полюбив Мене перше закла́дин світу. John 17:25 Отче Праведний! Хоча́ не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. John 17:26 Я ж Ім'я Твоє́ їм об'явив й об'явля́тиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була́ в них, а Я в них!“ John 18:0
John 18:1 Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на то́й бік потоку Кедро́ну, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його. John 18:2 Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні. John 18:3 Отож Юда, узявши відділ ві́йська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоски́пами, та з ліхтарями, та з зброєю. John 18:4 А Ісус, усе ві́давши, що́ з Ним статися має, виходить та й каже до них: „Кого́ ви шукаєте?“ John 18:5 Йому відповіли: „Ісуса Назаряни́на“. Він говорить до них: „Це Я“! А стояв із ними й Юда, що видав Його. John 18:6 I як тільки сказав їм: „Це Я“, вони подали́ся назад, та й на землю попа́дали. John 18:7 І Він знов запитав їх: „Кого́ ви шукаєте?“ Вони ж відказали: „Ісуса Назаряни́на“. John 18:8 Ісус відповів: „Я сказав вам, що це Я. Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти “, — John 18:9 щоб збулося те слово, що Він був сказав: „Я не втратив ніко́го із тих, кого дав Ти Мені“. John 18:10 Тоді Си́мон Петро, меча мавши, його ви́хопив, і рубону́в раба́ первосвященика, — і відтя́в праве́ вухо йому́. А рабу́ на ім'я́ було Малх. John 18:11 Та промовив Ісус до Петра: Всунь у пі́хви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?“
John 18:12 Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопи́ли Ісуса, і зв'язали Його, John 18:13 і повели Його перше до Анни, бо тестем доводивсь Кайяфі, що первосвящеником був того року. John 18:14 Це ж був той Кайя́фа, що порадив юдеям, що ліпше померти люди́ні одній за наро́д. John 18:15 А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідо́м. Той же учень відо́мий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом. John 18:16 А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, що відо́мий був первосвященикові, і сказав ворота́рці, — і впровадив Петра. John 18:17 І питає Петра ворота́рка служни́ця: „Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка?“ Той відказує: „Ні!“ John 18:18 А раби й служба, розклавши огонь, стояли та й грілися, бо був холод. І Петро стояв із ними та грівся. John 18:19 А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його, і про науку Його. John 18:20 Ісус Йому відповідь дав: „Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічо́го Я не говорив. John 18:21 Чого ти питаєш Мене? Поспитайся тих, що чули, що́ Я їм говорив. Отже, знають вони, про що Я говорив“. John 18:22 А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку́, говорячи: „То так відповідаєш первосвященикові?“ John 18:23 Ісус йому відповідь дав: „Якщо зле Я сказав, — покажи, що то зле; коли ж добре, — за що́ Мене б'єш?“ John 18:24 І відіслав Його Анна зв'язаним первосвященикові Кайяфі. John 18:25 А Си́мон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: „Чи й ти не з учнів Його?“ Він відрікся й сказав: „Ні!“ John 18:26 Говорить один із рабів первосвященика, родич тому́, що йому Петро вухо відтя́в: „Чи тебе я не бачив у саду́ з Ним?“ John 18:27 І зно́ву відрікся Петро, — і заспівав півень хвилі тієї. John 18:28 А Ісуса ведуть від Кайяфи в прето́рій. Був же ра́нок. Та вони не ввійшли до прето́рія, щоб не опога́нитись, а щоб їсти пасху. John 18:29 Тоді вийшов Пилат назо́вні до них і сказав: „Яку ска́ргу приносите ви на Цього Чоловіка?“ John 18:30 Вони відповіли та й сказали йому: „Коли́ б Цей злочи́нцем не був, ми б Його тобі не видавали“. John 18:31 А Пилат їм сказав: „Візьміть Його, та й за вашим Зако́ном судіть Його“. Юдеї сказали йому: „Нам не вільно нікого вбивати“, — John 18:32 щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти. John 18:33 Тоді зно́ву Пилат увійшов у прето́рій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ John 18:34 Ісус відповів: „Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?“ John 18:35 Пилат відповів: „Чи ж юде́янин я? Твій наро́д та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?“ John 18:36 Ісус відповів: „Моє Царство не із світу цього́. Якби із цього світу було́ Моє Царство, то служба Моя́ воювала б, щоб не ви́даний був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси“. John 18:37 Сказав же до Нього Пила́т: „Так Ти Цар?“ Ісус відповів: „Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засві́дчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос“. John 18:38 Говорить до Нього Пила́т: „Що є правда?“ І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: „Не знахо́джу Я в Ньому провини нія́кої. John 18:39 Та ви маєте зви́чай, щоб я випустив вам одно́го на Пасху. Чи хочете отже, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“ John 18:40 Та зно́ву вони зняли крик, вимагаючи: „Не Його, а Вара́вву!“ А Вара́вва був злочи́нець. John 19:0 John 19:1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його. John 19:2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього, John 19:3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його.
John 19:4 Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“. John 19:5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“ John 19:6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“ John 19:7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“ John 19:8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш, John 19:9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав. John 19:10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“ John 19:11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“. John 19:12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“. John 19:13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та. John 19:14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“ John 19:15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“ John 19:16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти. John 19:17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа. John 19:18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині. John 19:19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“. John 19:20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. John 19:21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський. John 19:22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“ John 19:23 Розп'я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частини, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху. John 19:24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили. John 19:25 Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на. John 19:26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“ John 19:27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе. John 19:28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“ John 19:29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його. John 19:30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа. John 19:31 Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти. John 19:32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був. John 19:33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали, John 19:34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода. John 19:35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви. John 19:36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“ John 19:37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“. John 19:38 Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове. John 19:39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто. John 19:40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв. John 19:41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав. John 19:42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб. John 20:0 John 20:1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений. John 20:2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“ John 20:3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли. John 20:4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. John 20:5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов. John 20:6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало, John 20:7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці. John 20:8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував. John 20:9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих. John 20:10 І учні верну́лися знову до се́бе.
John 20:11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу. John 20:12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло. John 20:13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли. John 20:14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус. John 20:15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“ John 20:16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“ John 20:17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“ John 20:18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав. John 20:19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“ John 20:20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа. John 20:21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“ John 20:22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого! John 20:23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“ John 20:24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус. John 20:25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“ John 20:26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“ John 20:27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“ John 20:28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“ John 20:29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“ John 20:30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. John 20:31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його! John 21:0 John 21:1 Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверія́дським. А з'явився отак. John 21:2 Укупі були Си́мон Петро, і Хома́, званий Близню́к, і Натанаїл, із Кани́ Галілейської, і оби́два сини Зеведе́єві, і двоє інших із учнів Його. John 21:3 Говорить їм Си́мон Петро: „Піду риби влови́ти“. Вони кажуть до нього: „І ми піде́мо з тобою“. І пішли вони, і всіли до чо́вна. Та ночі тієї нічого вони не влови́ли. John 21:4 А як ра́нок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то́ був Ісус. John 21:5 Ісус тоді каже до них: „Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?“ — „Ні“, вони відказали. John 21:6 А Він їм сказав: „Закиньте не́вода право́руч від чо́вна, то й зна́йдете!“ Вони кинули, — і вже не могли його витягнути із-за бе́злічі риби. John 21:7 Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: „Це ж Госпо́дь!“ А Си́мон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе оде́жину, — бо він був наги́й, — та й кинувся в море. John 21:8 Інші ж учні, що були недалеко від берега — якихось ліктів з двісті — припливли чо́вником, тягнучи не́вода з рибою. John 21:9 А коли вони вийшли на землю, то бачать розло́жений жар , а на нім рибу й хліб. John 21:10 Ісус каже до них: „Принесіть тієї риби, що оце ви влови́ли!“ John 21:11 Пішов Си́мон Петро та й на землю ви́тягнув не́вода, повного риби великої, — сто п'ятдесят три. І хоч стільки було її, — не продерся проте не́від. John 21:12 Ісус каже до учнів: „Ідіть, сні́дайте!“ А з учнів ніхто не нава́жився спитати Його: „Хто Ти такий?“ Бо знали вони, що Госпо́дь то. John 21:13 Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу. John 21:14 Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскре́с.
John 21:15 Як вони вже посні́дали, то Ісус промовляє до Си́мона Петра: „Си́моне, сину Йо́нин, — чи ти лю́биш мене́ бі́льше цих?“ Той каже Йому́: „Так, Го́споди, — ві́даєш Ти, що кохаю Тебе!“ Промовляє йому: „Паси ягнята Мої!“ John 21:16 І говорить йому Він удруге: „Си́моне, сину Йо́нин, — чи ти любиш Мене?“ Той каже Йому: „Так, Господи, — ві́даєш Ти, що кохаю Тебе!“ Промовляє йому: „Паси ві́вці Мої!“ John 21:17 Утретє Він каже йому́: „Си́моне, сину Йо́нин, — чи кохаєш Мене?“ Засмутився Петро, що спитав його втретє: „Чи кохаєш Мене?“ І він каже Йому: „Ти все ві́даєш, Господи, — ві́даєш Ти, що кохаю Тебе!“ Промовляє до нього Ісус: „Паси вівці Мої! John 21:18 Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підпері́зувався, і ходив, куди́ ти бажав. А коли постарі́єш, — свої руки простя́гнеш, і інший тебе підпере́же, і поведе́, куди не захочеш“. John 21:19 А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога просла́вить. Сказавши таке, Він говорить йому: „Іди за Мною!“ John 21:20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома́ йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до ло́ня Йому був схилився й спитав: „Хто, Господи, видасть Тебе?“ John 21:21 Петро, як побачив того, говорить Ісусові: „Господи, — цей же що?“ John 21:22 Промовляє до нього Ісус: „Якщо Я схотів, щоб він позоста́вся, аж поки прийду́, — що до то́го тобі? Ти йди за Мною!“ John 21:23 І це слово розне́слось було́ між брата́ми, що той учень не вмре. Проте́ Ісус не сказав йому, що не вмре, а: „Якщо Я схотів, щоб він позоста́вся, аж поки прийду́, — що до то́го тобі?“ John 21:24 Це той учень, що сві́дчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідо́цтво його! John 21:25 Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але ду́маю, що коли б написати про все те зокре́ма про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амі́нь.
Acts 0:0
Acts 1:0 Acts 1:1 Першу книгу я був написав, о Тео́філе, про все те, що Ісус від поча́тку чинив та навчав, Acts 1:2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він нака́зи апо́столам, що їх вибрав, і возні́сся. Acts 1:3 А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засві́дченнями багатьма́, і сорок день їм з'являвся та про Боже Царство казав.
Acts 1:4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відхо́дили з Єрусалиму, а чекали обі́тниці Отчої, „що про неї — казав — ви чули від Мене. Acts 1:5 Іван бо водою христив, — ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!“ Acts 1:6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: „Чи не ча́су цього відбуду́єш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?“ Acts 1:7 А Він їм відказав: „То не ваша справа знати час та добу́, що Отець покла́в у вла́ді Своїй. Acts 1:8 Та ви при́ймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками бу́дете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього кра́ю землі“. Acts 1:9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він уго́ру возно́ситись став, а хмара забра́ла Його сперед їхніх оче́й. Acts 1:10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі́ у білій одежі ось стали при них, Acts 1:11 та й сказали: „Галілейські мужі, — чого стоїте́ й задивля́єтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, при́йде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!“ Acts 1:12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знахо́диться по́близько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня. Acts 1:13 А прийшовши, увійшли вони в го́рницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломі́й та Матвій, Яків Алфе́їв та Си́мон Зило́т, та Юда Яковів. Acts 1:14 Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінка́ми, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його. Acts 1:15 Тими ж днями Петро став посеред братів — а наро́ду було поіменно до ста двадцяти — та й промовив: Acts 1:16 „Мужі-браття! Нале́жало збутись Писа́нню тому́, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопи́в, Acts 1:17 бо він був зарахований з нами, і же́реб служі́ння оцього прийняв. Acts 1:18 І він поле набув за заплату злочи́нства, а впавши сторчма́, він тріснув надво́є, і все нутро́ його вилилось. Acts 1:19 І стало відо́ме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те на́зване їхнього мовою Акелдама́, що є: Поле крови. Acts 1:20 Бо написано в книзі Псалмів: „Нехай пусткою стане мешка́ння його, і нехай пожильця́ в нім не бу́де“, а також: „А служі́ння його забере́ нехай інший“. Acts 1:21 Отже треба, щоб один із тих мужів, що схо́дились з нами повсякча́с, як Господь Ісус вхо́див і вихо́див між нами, Acts 1:22 зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той ра́зом із нами був свідком Його воскресіння“. Acts 1:23 І поставили двох: Йо́сипа, що Варса́вою зветься, і що Юстом був на́званий, та Матті́я. Acts 1:24 А молившись, казали: „Ти, Господи, знавче всіх серде́ць, покажи з двох одно́го, котро́го Ти вибрав, Acts 1:25 щоб він зайняв місце тієї служби й апо́стольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце“. Acts 1:26 І дали́ жеребки́ їм, — і впав жеребо́к на Матті́я, і він зарахований був до одинадцятьо́х апо́столів. Acts 2:0 Acts 2:1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці , всі вони однодушно знахо́дилися вкупі. Acts 2:2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони. Acts 2:3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів. Acts 2:4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав. Acts 2:5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом. Acts 2:6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою! Acts 2:7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять? Acts 2:8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись? Acts 2:9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії, Acts 2:10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни, Acts 2:11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“ Acts 2:12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“ Acts 2:13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
Acts 2:14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх! Acts 2:15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня, Acts 2:16 а це те, що пророк Йоі́л передрік: Acts 2:17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися. Acts 2:18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть! Acts 2:19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму. Acts 2:20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! Acts 2:21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“. Acts 2:22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте, Acts 2:23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили. Acts 2:24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла. Acts 2:25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався. Acts 2:26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії. Acts 2:27 Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! Acts 2:28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“! Acts 2:29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня. Acts 2:30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“, Acts 2:31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. Acts 2:32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! Acts 2:33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте. Acts 2:34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене, Acts 2:35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ Acts 2:36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“ Acts 2:37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“ Acts 2:38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете! Acts 2:39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“. Acts 2:40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“ Acts 2:41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три! Acts 2:42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах. Acts 2:43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н. Acts 2:44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним. Acts 2:45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́. Acts 2:46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті, Acts 2:47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися. Acts 3:0 Acts 3:1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли ра́зом у храм. Acts 3:2 І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов. Acts 3:3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. Acts 3:4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“ Acts 3:5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них. Acts 3:6 Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“ Acts 3:7 І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його! Acts 3:8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога! Acts 3:9 Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. Acts 3:10 І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому!
Acts 3:11 А тому́, що тримався він Петра та Івана, увесь наро́д зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься. Acts 3:12 І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям? Acts 3:13 „Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. Acts 3:14 Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. Acts 3:15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми! Acts 3:16 І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́. Acts 3:17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники. Acts 3:18 А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові. Acts 3:19 Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, Acts 3:20 щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа, Acts 3:21 що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! Acts 3:22 Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“ Acts 3:23 „І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“. Acts 3:24 Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні. Acts 3:25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“ Acts 3:26 Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“ Acts 4:0 Acts 4:1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї, Acts 4:2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих. Acts 4:3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був. Acts 4:4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
Acts 4:5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники, Acts 4:6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. Acts 4:7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“ Acts 4:8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві! Acts 4:9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, - Acts 4:10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий! Acts 4:11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“ Acts 4:12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“. Acts 4:13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́. Acts 4:14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли. Acts 4:15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою, Acts 4:16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. Acts 4:17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“. Acts 4:18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння. Acts 4:19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? Acts 4:20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“ Acts 4:21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось. Acts 4:22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення. Acts 4:23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили. Acts 4:24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! Acts 4:25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне? Acts 4:26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“. Acts 4:27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим, Acts 4:28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся. Acts 4:29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти, Acts 4:30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“. Acts 4:31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю! Acts 4:32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́. Acts 4:33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була! Acts 4:34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили, Acts 4:35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав. Acts 4:36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин, Acts 4:37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів. Acts 5:0 Acts 5:1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток, Acts 5:2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів. Acts 5:3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю? Acts 5:4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“ Acts 5:5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули! Acts 5:6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали. Acts 5:7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши. Acts 5:8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“. Acts 5:9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“. Acts 5:10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. Acts 5:11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.
Acts 5:12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку. Acts 5:13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. Acts 5:14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок, Acts 5:15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них. Acts 5:16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані! Acts 5:17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами, Acts 5:18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх. Acts 5:19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав: Acts 5:20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“. Acts 5:21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́. Acts 5:22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила, Acts 5:23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“ Acts 5:24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося. Acts 5:25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“. Acts 5:26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням. Acts 5:27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: Acts 5:28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“. Acts 5:29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей! Acts 5:30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві. Acts 5:31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів. Acts 5:32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“. Acts 5:33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти? Acts 5:34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести. Acts 5:35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте. Acts 5:36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́. Acts 5:37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились. Acts 5:38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона. Acts 5:39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його. Acts 5:40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили. Acts 5:41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса. Acts 5:42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа. Acts 6:0 Acts 6:1 Тими ж днями, як учнів намно́жилось, зачали́ нарікати на євреїв огре́чені, що в щоденному служі́нні їхні вдовиці зане́дбані. Acts 6:2 Тоді ті Дванадцять покликали багатьо́х учнів та й сказали: „Нам не ли́чить покинути Боже Слово, і служити при стола́х. Acts 6:3 Отож, браття, ви́глядіть із-поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, — їх поставимо на службу оцю. Acts 6:4 А ми перебува́тимемо за́вжди в молитві та в служі́нні слову“. Acts 6:5 І всім лю́дям сподо́балося оце слово, і обрали Степа́на, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Про́хора та Никано́ра, і Ти́мона та Парме́на, і нововірця Миколу з Антіохії, — Acts 6:6 їх поставили перед апо́столів, і, помолившись, вони руки поклали на них. Acts 6:7 І росло Слово Боже, і ду́же мно́жилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухня́ні вірі.
Acts 6:8 А Степан, повний віри та сили, чинив між наро́дом великі знаме́на та чуда. Acts 6:9 Тому дехто повстав із синагоги, що зветься ліберти́нська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікі́ї та з Азії, і зачали́ сперечатись із Степа́ном. Acts 6:10 Але всто́яти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив. Acts 6:11 Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова́ говорив на Мойсея та Бога. Acts 6:12 І людей попідбу́рювали, і старших та книжників, і, напавши, схопи́ли його, і припрова́дили в синедріо́н. Acts 6:13 Також свідків фальшивих поставили, які говорили: „Чоловік оцей богознева́жні слова́ безпере́стань говорить на це святе місце та проти Зако́ну. Acts 6:14 Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назаряни́н зруйнує це місце та змінить звича́ї, які передав нам Мойсей“. Acts 6:15 Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, — як лице Ангола! Acts 7:0 Acts 7:1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“
Acts 7:2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні, Acts 7:3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“. Acts 7:4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер. Acts 7:5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він. Acts 7:6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків. Acts 7:7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“. Acts 7:8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів. Acts 7:9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним, Acts 7:10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом. Acts 7:11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́. Acts 7:12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше. Acts 7:13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід. Acts 7:14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ. Acts 7:15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки. Acts 7:16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового. Acts 7:17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті, Acts 7:18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа. Acts 7:19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі. Acts 7:20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці. Acts 7:21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала. Acts 7:22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх. Acts 7:23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих. Acts 7:24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина. Acts 7:25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони. Acts 7:26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“ Acts 7:27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю? Acts 7:28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“ Acts 7:29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів. Acts 7:30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори. Acts 7:31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: Acts 7:32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути... Acts 7:33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! Acts 7:34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“. Acts 7:35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника. Acts 7:36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині. Acts 7:37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“ Acts 7:38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати; Acts 7:39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, Acts 7:40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“. Acts 7:41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук. Acts 7:42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів? Acts 7:43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“ Acts 7:44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив. Acts 7:45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида. Acts 7:46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. Acts 7:47 І Соломон збудував Йому дім. Acts 7:48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: Acts 7:49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку? Acts 7:50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“ Acts 7:51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви! Acts 7:52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, Acts 7:53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“ Acts 7:54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього. Acts 7:55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, Acts 7:56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“ Acts 7:57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... Acts 7:58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом. Acts 7:59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“ Acts 7:60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив. Acts 8:0 Acts 8:1 А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських. Acts 8:2 І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним. Acts 8:3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.
Acts 8:4 Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли. Acts 8:5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа. Acts 8:6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив. Acts 8:7 Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися. Acts 8:8 І радість велика в тім місті була́! Acts 8:9 Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого. Acts 8:10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“ Acts 8:11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством. Acts 8:12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися. Acts 8:13 Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався. Acts 8:14 Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана. Acts 8:15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́, Acts 8:16 бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса. Acts 8:17 Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого! Acts 8:18 Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, Acts 8:19 і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“ Acts 8:20 Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші! Acts 8:21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. Acts 8:22 Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого! Acts 8:23 Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“. Acts 8:24 А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“. Acts 8:25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях. Acts 8:26 А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“. Acts 8:27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, Acts 8:28 вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю. Acts 8:29 А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“. Acts 8:30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“ Acts 8:31 А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. Acts 8:32 А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! Acts 8:33 У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“. Acts 8:34 Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“ Acts 8:35 А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому. Acts 8:36 І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“ Acts 8:37 А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“ Acts 8:38 І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його. Acts 8:39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм. Acts 8:40 А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю. Acts 9:0 Acts 9:1 А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, Acts 9:2 попросив від нього листи́ у Дама́ск синагогам, щоб, коли зна́йде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й приве́сти до Єрусалиму.
Acts 9:3 А коли він ішов й наближа́вся до Дамаску, то ось нагло ося́яло світло із неба його, Acts 9:4 а він повали́вся на землю, і голос почув, що йому говорив: „Са́вле, Са́вле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“ Acts 9:5 А він запитав: „Хто Ти, Пане?“ А Той: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! “ Acts 9:6 А він, затрусившися та налякавшися, каже: „Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?“ А до нього Господь: „Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що́ маєш робити!“ Acts 9:7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та ніко́го не бачили. Acts 9:8 Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплю́щені мав, ніко́го не бачив... І за руку його повели́ й привели́ до Дамаску. Acts 9:9 І три дні невидю́щий він був, і не їв, і не пив. Acts 9:10 А в Дама́ску був учень один, на йме́ння Ана́ній. І Господь у видінні промовив до нього: „ Ана́нію!“ А він відказав: „Ось я, Господи!“ Acts 9:11 Господь же до нього: „Устань, і піди на вулицю, що Про́стою зветься, і пошукай в домі Юдовім Са́вла на йме́ння, тарся́нина, ось бо він мо́литься, Acts 9:12 і мужа в видінні він бачив, на йме́ння Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видю́щий“. Acts 9:13 Відповів же Ана́ній: „Чув я, Господи, від багатьох про цього́ чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! Acts 9:14 І тут має вла́ду від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кли́че Ім'я́ Твоє“. Acts 9:15 І промовив до нього Господь: „Іди, бо для Мене — посу́дина ви́брана він, щоб носити Ім'я́ Моє перед наро́дами, і царями, і синами Ізраїля. Acts 9:16 Бо Я покажу́ йому, скільки має він витерпіти за Ім'я́ Моє“. Acts 9:17 І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: „Са́вле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видю́щий, і напо́внився Духа Святого!“ Acts 9:18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска́, і зараз видю́щий він став... І, вставши, охристився, Acts 9:19 і, прийнявши поживу, на силах зміцнів. Acts 9:20 І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він — Божий Син, Acts 9:21 І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: „Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визна́вців оцього Ім'я́, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й приве́сти до первосвящеників?“ Acts 9:22 А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удово́днюючи, що Той — то Христос. Acts 9:23 А як ча́су минуло доволі, юдеї змовилися його вбити, Acts 9:24 та Са́влові стала відо́ма їхня змова. А вони день і ніч чатува́ли в воро́тях, щоб убити його. Acts 9:25 Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші́. Acts 9:26 А коли він до Єрусалиму прибув, то силкува́вся пристати до учнів, та його всі ляка́лися, не вірячи, що він учень. Acts 9:27 Варнава тоді взяв його та й привів до апо́столів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміли́во навчав у Дамаску в Ісусове Йме́ння. Acts 9:28 І він із ними входив і вихо́див до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я́ Господа. Acts 9:29 Він також розмовляв й сперечався з огре́ченими, а вони намагалися вбити його. Acts 9:30 Тому браття, довідавшися, відвели́ його до Кесарі́ї, і до Та́рсу його відіслали. Acts 9:31 А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарі́ї мала мир, будуючись і ходячи в стра́сі Господньому, і сповня́лася втіхою Духа Святого. Acts 9:32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що ме́шкали в Лі́дді. Acts 9:33 Знайшов же він там чоловіка одно́го, на йме́ння Ене́й, що на ліжку лежав вісім років, — він розсла́блений був. Acts 9:34 І промовив до нього Петро: „Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели́ собі сам!“ І той зараз устав. Acts 9:35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лі́дді й Саро́ні, які навернулися до Господа. Acts 9:36 А в Йоппі́ї була одна у́чениця, на ймення Таві́та , що в перекладі Са́рною зветься. Вона повна була добрих вчинків та ми́лостині, що чинила. Acts 9:37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й покла́ли в го́рниці. Acts 9:38 А що Лі́дда лежить недалеко Йоппі́ї, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох му́жів, що благали: „Не гайся прибути до нас!“ Acts 9:39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в го́рницю. І обступили його всі вдови́ці, плачучи та показуючи йому су́кні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була́. Acts 9:40 Петро ж із кімна́ти всіх ви́провадив, і, ставши навко́лішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: „Тавіто, вставай!“ А вона свої очі розплю́щила, і сіла, уздрівши Петра. Acts 9:41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закли́кав святих і вдовиць, та й поставив живою її. Acts 9:42 А це стало відо́ме по ці́лій Йоппі́ї, і багато-хто в Господа ввірували. Acts 9:43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппі́ї, в одно́го гарбарника Си́мона. Acts 10:0 Acts 10:1 Проживав же один чоловік у Кесарі́ї, на йме́ння Корни́лій, сотник по́лку, що звавсь Італійським. Acts 10:2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру ми́лостиню, і за́вжди Богові молився. Acts 10:3 Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“ Acts 10:4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: „Що, Господи?“ Той же йому відказав: „Моли́тви твої й твоя ми́лостиня перед Богом згадалися. Acts 10:5 Тепер же пошли до Йоппі́ї людей, та й приклич Си́мона, що зветься Петром. Acts 10:6 Він гостює в одно́го гарбарника Си́мона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що́ ти маєш робити“. Acts 10:7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домо́вих, і вояка́ богобійного з тих, що служили при ньому, Acts 10:8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппі́ю.
Acts 10:9 А наступного дня, як у дорозі були́ вони та наближа́лись до міста, Петро вийшов на го́рницю, щоб помолитись, о годині десь шостій. Acts 10:10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захо́плення на нього найшло, Acts 10:11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посу́дину, що схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу. Acts 10:12 У ній же знахо́дились чотириногі всілякі, і зе́мне гаддя, і небесні пташки́. Acts 10:13 І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“ Acts 10:14 А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“ Acts 10:15 І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“ Acts 10:16 І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо. Acts 10:17 Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми, Acts 10:18 і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“ Acts 10:19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе. Acts 10:20 Але встань і зійди, і піди з ними без жодного су́мніву, бо то Я їх послав!“ Acts 10:21 І зійшовши Петро до тих му́жів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“ Acts 10:22 А вони відказали: „Сотник Корни́лій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим а́нголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покли́кати тебе та послухати слів твоїх“. Acts 10:23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппі́ї пішли з ним. Acts 10:24 І назавтра прийшли вони до Кесарі́ї. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких дру́зів покликавши. Acts 10:25 А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. Acts 10:26 Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“ Acts 10:27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися, Acts 10:28 і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й прихо́дити до чужани́ці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну люди́ну не мав за огидну чи то за нечисту. Acts 10:29 Тому я без вага́ння прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“ Acts 10:30 А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі Acts 10:31 й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої ми́лостині перед Богом згадалися. Acts 10:32 Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“. Acts 10:33 Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо́, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“. Acts 10:34 А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“, Acts 10:35 але в кожнім наро́ді приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність. Acts 10:36 Він слово послав для Ізраїлевих синів, благові́стячи мир через Ісуса Христа, що Госпо́дь Він усім. Acts 10:37 Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачала́сь з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував, Acts 10:38 Ісуса, що був із Назаре́ту, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоро́влюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним. Acts 10:39 І ми свідки всьому, що́ Він учинив у Юдейському кра́ї та в Єрусалимі, — та вбили Його, на дереві повісивши. Acts 10:40 Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився, Acts 10:41 не всьому наро́дові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих. Acts 10:42 І Він нам звелів, щоб наро́дові ми проповідували та засві́дчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих. Acts 10:43 Усі пророки свідку́ють про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить про́щення гріхів Його Йме́нням“. Acts 10:44 Як Петро говорив ще слова́ ці, зли́нув Святий Дух на всіх, хто слухав слова́. Acts 10:45 А обрі́зані віруючі, що з Петром прибули́, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на пога́н! Acts 10:46 Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звели́чували... Петро тоді відповів: Acts 10:47 „Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що оде́ржали Духа Святого, як і ми?“ Acts 10:48 І звелів охриститися їм у Йме́ння Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів. Acts 11:0 Acts 11:1 Почули ж апо́столи й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли́ Слово Боже. Acts 11:2 І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрі́зання, Acts 11:3 кажучи: „Чого́ ти ходив до людей необрі́заних та споживав із ними?“ Acts 11:4 Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи: Acts 11:5 „Був я в місті йоппі́йськім і молився, і бачив в захо́пленні видіння: якась посу́дина схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'я́зана, спускалася з неба й підійшла аж до мене. Acts 11:6 Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок. Acts 11:7 І голос почув я, що мені промовляв: „Устань, Петре, заколи та й їж!“ Acts 11:8 А я відказав: „Жодним способом, Господи, — бо ніко́ли нічого оги́дного чи то нечистого в у́ста мої не вхо́дило!“ Acts 11:9 І відповів мені голос із неба вдруге: „Що від Бога очищене, не вважай за оги́дне того́!“ Acts 11:10 І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо. Acts 11:11 І ось три чоловіки, посланці з Кесарі́ї до мене, перед домом, де був я, спинилися за́раз. Acts 11:12 І сказав мені Дух іти з ними без жодного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка. Acts 11:13 І він нам розповів, як у домі своїм бачив ангола, який став і сказав: „Пошли до Йоппі́ї, та приклич того Си́мона, що зветься Петром, Acts 11:14 він слова́ тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій“. Acts 11:15 А як я промовляв, зли́нув на них Святий Дух, як споча́тку й на нас. Acts 11:16 І я згадав слово Господнє, як Він говорив: „Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим“. Acts 11:17 Отож, коли Бог дав одна́ковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто́ ж я такий, щоб міг заперечити Богові?“ Acts 11:18 І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: „Отож, і поганам Бог дав покая́ння в життя!“
Acts 11:19 А ті, хто розпоро́шився від переслідування, що зняло́ся було через Степа́на, перейшли навіть до Фінікі́ї, і Кі́пру, і Антіохі́ї, не звіщаючи сло́ва ніко́му, крім юдеїв. Acts 11:20 А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кіріне́ї, що до Антіохі́ї прийшли, і промовляли й до греків, благові́стячи про Господа Ісуса. Acts 11:21 І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа! Acts 11:22 І вістка про них досягла́ до вух єрусали́мської Церкви, і до Антіохі́ї послали Варнаву. Acts 11:23 А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа. Acts 11:24 Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато наро́ду до Господа! Acts 11:25 Після того подався Варна́ва до Та́рсу, щоб Са́вла шукати. Acts 11:26 А знайшовши, привів в Антіохі́ю. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохі́ї найперш християнами на́звано учнів. Acts 11:27 Прибули́ ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохі́ї. Acts 11:28 І встав один з них, на йме́ння Ага́в, і Духом прорік, що голод великий у ці́лому світі настане, як за Кла́вдія був. Acts 11:29 Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили. Acts 11:30 Що й зробили, через руки Варнави та Са́вла, пославши до старших. Acts 12:0 Acts 12:1 А Цар І́род тоді підні́с руки, щоб декого з Церкви гноби́ти. Acts 12:2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового. Acts 12:3 А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків.
Acts 12:4 І, схопи́вши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам воякі́в, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Па́сці. Acts 12:5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього. Acts 12:6 А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях. Acts 12:7 І ось ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: „Мерщі́й встава́й!“ І ланцюги́ йому з рук поспада́ли. Acts 12:8 А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“. Acts 12:9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить. Acts 12:10 Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього. Acts 12:11 Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“. Acts 12:12 А зміркувавши, він прийшов до сади́би Марії, матері Івана, званого Ма́рком, де багато зібралося й молилося. Acts 12:13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да, Acts 12:14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть! Acts 12:15 А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“ Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“ Acts 12:16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися. Acts 12:17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов. Acts 12:18 Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром. Acts 12:19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в. Acts 12:20 А І́род розгніваний був на тиря́н та сидо́нян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царсько́го постельника Вла́ста, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царсько́ї. Acts 12:21 Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив. Acts 12:22 А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“ Acts 12:23 І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер. Acts 12:24 Слово ж Боже росло та помно́жувалось. Acts 12:25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком. Acts 13:0 Acts 13:1 А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл. Acts 13:2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“ Acts 13:3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. Acts 13:4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули. Acts 13:5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана. Acts 13:6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с. Acts 13:7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова. Acts 13:8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула. Acts 13:9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув, Acts 13:10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг? Acts 13:11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора. Acts 13:12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!
Acts 13:13 І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму. Acts 13:14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. Acts 13:15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“ Acts 13:16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні! Acts 13:17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього, Acts 13:18 і літ із сорок Він їх годував у пустині, Acts 13:19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними, Acts 13:20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в. Acts 13:21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років. Acts 13:22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“. Acts 13:23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві, Acts 13:24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння. Acts 13:25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“. Acts 13:26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́. Acts 13:27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом, Acts 13:28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. Acts 13:29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. Acts 13:30 Але Бог воскресив Його з мертвих! Acts 13:31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми. Acts 13:32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям, Acts 13:33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“ Acts 13:34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“ Acts 13:35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“ Acts 13:36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив. Acts 13:37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив. Acts 13:38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам. Acts 13:39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий. Acts 13:40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: Acts 13:41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“ Acts 13:42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́. Acts 13:43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. Acts 13:44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва. Acts 13:45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. Acts 13:46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось. Acts 13:47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“ Acts 13:48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. Acts 13:49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні. Acts 13:50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. Acts 13:51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю. Acts 13:52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого. Acts 14:0 Acts 14:1 І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували. Acts 14:2 Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів. Acts 14:3 Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками. Acts 14:4 А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів. Acts 14:5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити, Acts 14:6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні, Acts 14:7 і Єва́нгелію там звіща́ли. Acts 14:8 А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг. Acts 14:9 Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, Acts 14:10 то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав. Acts 14:11 А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“ Acts 14:12 І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові. Acts 14:13 А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів. Acts 14:14 Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи Acts 14:15 та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. Acts 14:16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми, Acts 14:17 але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“. Acts 14:18 І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов. Acts 14:19 А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він. Acts 14:20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.
Acts 14:21 І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю, Acts 14:22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство. Acts 14:23 І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували. Acts 14:24 Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю; Acts 14:25 і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли, Acts 14:26 а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли. Acts 14:27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам. Acts 14:28 І перебува́ли вони немали́й час із учнями. Acts 15:0 Acts 15:1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“. Acts 15:2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим. Acts 15:3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям. Acts 15:4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними. Acts 15:5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли. Acts 15:6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю . Acts 15:7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували. Acts 15:8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, Acts 15:9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. Acts 15:10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти? Acts 15:11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“. Acts 15:12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами! Acts 15:13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене. Acts 15:14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого. Acts 15:15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано: Acts 15:16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, Acts 15:17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все! Acts 15:18 Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“. Acts 15:19 Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються, Acts 15:20 але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви. Acts 15:21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“. Acts 15:22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами, Acts 15:23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас ! Acts 15:24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі, Acts 15:25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м, Acts 15:26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа. Acts 15:27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме. Acts 15:28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного: Acts 15:29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“ Acts 15:30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа. Acts 15:31 А перечитавши, раділи з поті́шення того. Acts 15:32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів. Acts 15:33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав. Acts 15:34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму. Acts 15:35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.
Acts 15:36 А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“. Acts 15:37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком. Acts 15:38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов. Acts 15:39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру. Acts 15:40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений. Acts 15:41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи. Acts 16:0 Acts 16:1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен. Acts 16:2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї. Acts 16:3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен. Acts 16:4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші. Acts 16:5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю. Acts 16:6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську. Acts 16:7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів. Acts 16:8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди. Acts 16:9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“ Acts 16:10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
Acts 16:11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля, Acts 16:12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька. Acts 16:13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились. Acts 16:14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив. Acts 16:15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас. Acts 16:16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм. Acts 16:17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“ Acts 16:18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов. Acts 16:19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х. Acts 16:20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують, Acts 16:21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“. Acts 16:22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти. Acts 16:23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг. Acts 16:24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди. Acts 16:25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх. Acts 16:26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли. Acts 16:27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені. Acts 16:28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“ Acts 16:29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили. Acts 16:30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“ Acts 16:31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“. Acts 16:32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його. Acts 16:33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні. Acts 16:34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога. Acts 16:35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“ Acts 16:36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“ Acts 16:37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“ Acts 16:38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони. Acts 16:39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли. Acts 16:40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли. Acts 17:0 Acts 17:1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська. Acts 17:2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботи з Писа́ння, Acts 17:3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“. Acts 17:4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок. Acts 17:5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх. Acts 17:6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили! Acts 17:7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“. Acts 17:8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це. Acts 17:9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили. Acts 17:10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши, вони пішли в синагогу юдейську. Acts 17:11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є. Acts 17:12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів. Acts 17:13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д. Acts 17:14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там. Acts 17:15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.
Acts 17:16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів. Acts 17:17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зі стрі́чними. Acts 17:18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення. Acts 17:19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти? Acts 17:20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“ Acts 17:21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати. Acts 17:22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні. Acts 17:23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам. Acts 17:24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них, Acts 17:25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. Acts 17:26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх, Acts 17:27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас. Acts 17:28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“ Acts 17:29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки. Acts 17:30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися, Acts 17:31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“. Acts 17:32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“. Acts 17:33 Так вийшов Павло з-поміж них. Acts 17:34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними. Acts 18:0 Acts 18:1 Після цього він вийшов з Ате́н і прибув до Кори́нту. Acts 18:2 І знайшов він одного юде́я, на йме́ння Аки́лу, родом із По́нту, що недавно прибув із Італії, та Приски́ллу, його дружи́ну, — бо Кла́вдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов, Acts 18:3 а що був він того ж ремесла́, то в них позостався та працював; ремесло́ ж їхнє було — виробляти наме́ти. Acts 18:4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та ге́лленів. Acts 18:5 А коли прибули́ Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус — то Христос. Acts 18:6 Як вони ж спротивля́лися та богозневажа́ли, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: „Ваша кров — на голову вашу! Я чистий. Відтепе́р я піду́ до поган“. Acts 18:7 І, вийшовши звідти, він прибув до госпо́ди одно́го, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межува́в із синагогою. Acts 18:8 А Крисп, старши́й синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з кори́нтян, почувши, увірували й охристились. Acts 18:9 Сказав же Павло́ві Госпо́дь у видінні вночі: „Не бійся, але говори й не мовчи, Acts 18:10 бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподі́яти зло, — бо Я маю в цім місті багато людей“. Acts 18:11 І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Сло́ва Божого. Acts 18:12 А коли Галліо́н був в Аха́ї проко́нсулом, то проти Павла́ однодушно повстали юдеї, і на суд привели́ його, Acts 18:13 кажучи: „Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Зако́ном!“ Acts 18:14 Як Павло ж хотів у́ста відкрити, сказав Галліо́н до юдеїв: „О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав. Acts 18:15 Та коли спір іде про слово та йме́ння й Зако́н ваш, то самі́ доглядайте, — я суддею цього бути не хо́чу“. Acts 18:16 I прогнав їх від су́ду. Acts 18:17 Тоді́ всі схопи́ли Состе́на, начальника над синагогою, та й перед судо́м його били. Галліо́н же на те зовсі́м не зважав.
Acts 18:18 А Павло́, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і попли́нув у Си́рію, і з ним Приски́лла й Аки́ла; він у Кенхре́ях обстриг собі голову, бо обі́тницю дав був. Acts 18:19 І прибув він в Ефе́с, і там їх позоста́вив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юде́ями. Acts 18:20 Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився, Acts 18:21 але попрощався й сказав: „Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа!“ І відплив із Ефе́су. Acts 18:22 І, побувши в Кесарі́ї, він підня́вся, і, привіт склавши Церкві, відбув в Антіохі́ю. Acts 18:23 І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за поря́дком прохо́дячи через країну гала́тську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи. Acts 18:24 Один же юдей, на ім'я́ Аполло́с, родом з Олександрі́ї, красномо́вець та сильний в Писа́нні, прибув до Ефе́су. Acts 18:25 Він був навче́ний дороги Господньої, і, пала́ючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення. Acts 18:26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Аки́ла й Приски́лла почули його, то його прийняли́, і докладніш розповіли́ йому про дорогу Господню. Acts 18:27 А коли він схотів перейти до Аха́ї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли́. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благода́ттю, Acts 18:28 бо він переконував пильно юдеїв, Писа́нням прилюдно дово́дячи, що Ісус — то Христос. Acts 19:0 Acts 19:1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов, Acts 19:2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“ Acts 19:3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“. Acts 19:4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“. Acts 19:5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса. Acts 19:6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! Acts 19:7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.
Acts 19:8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи. Acts 19:9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на. Acts 19:10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа. Acts 19:11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими, Acts 19:12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них. Acts 19:13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“ Acts 19:14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви. Acts 19:15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“ Acts 19:16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені. Acts 19:17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса. Acts 19:18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. Acts 19:19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. Acts 19:20 Так могуче росло та зміцнялося Вожеє Слово! Acts 19:21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“. Acts 19:22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії. Acts 19:23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу. Acts 19:24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав, Acts 19:25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо. Acts 19:26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені. Acts 19:27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“. Acts 19:28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“ Acts 19:29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян. Acts 19:30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили. Acts 19:31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище. Acts 19:32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися. Acts 19:33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом. Acts 19:34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“ Acts 19:35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? Acts 19:36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го. Acts 19:37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили. Acts 19:38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають. Acts 19:39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні. Acts 19:40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду. Acts 20:0 Acts 20:1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію. Acts 20:2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди, Acts 20:3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. Acts 20:4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим. Acts 20:5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді. Acts 20:6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.
Acts 20:7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі. Acts 20:8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел. Acts 20:9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого. Acts 20:10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“ Acts 20:11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув. Acts 20:12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало. Acts 20:13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти. Acts 20:14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну. Acts 20:15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету. Acts 20:16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. Acts 20:17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. Acts 20:18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в, Acts 20:19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови, Acts 20:20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х. Acts 20:21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа. Acts 20:22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені, Acts 20:23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене. Acts 20:24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої. Acts 20:25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже. Acts 20:26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх, Acts 20:27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! Acts 20:28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. Acts 20:29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть. Acts 20:30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою. Acts 20:31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки. Acts 20:32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених. Acts 20:33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав. Acts 20:34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. Acts 20:35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“ Acts 20:36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився. Acts 20:37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували. Acts 20:38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля. Acts 21:0 Acts 21:1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру. Acts 21:2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули. Acts 21:3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти. Acts 21:4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов. Acts 21:5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі. Acts 21:6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому. Acts 21:7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них. Acts 21:8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього. Acts 21:9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували. Acts 21:10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́. Acts 21:11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“... Acts 21:12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов. Acts 21:13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“! Acts 21:14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“ Acts 21:15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили. Acts 21:16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
Acts 21:17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно. Acts 21:18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились. Acts 21:19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами. Acts 21:20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну! Acts 21:21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв. Acts 21:22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти. Acts 21:23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе. Acts 21:24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш. Acts 21:25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“. Acts 21:26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена. Acts 21:27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали, Acts 21:28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“ Acts 21:29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм. Acts 21:30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено. Acts 21:31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єфусалим збунтувався! Acts 21:32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали. Acts 21:33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив? Acts 21:34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці. Acts 21:35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського, Acts 21:36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“ Acts 21:37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому? Acts 21:38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“ Acts 21:39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“ Acts 21:40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи: Acts 22:0 Acts 22:1 „Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“ Acts 22:2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв: Acts 22:3 „Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні. Acts 22:4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок, Acts 22:5 як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару. Acts 22:6 І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба! Acts 22:7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“ Acts 22:8 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“. Acts 22:9 А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив. Acts 22:10 А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“. Acts 22:11 А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я. Acts 22:12 А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску, Acts 22:13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його. Acts 22:14 І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Acts 22:15 Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув! Acts 22:16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“ Acts 22:17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я, Acts 22:18 і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“. Acts 22:19 А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе. Acts 22:20 А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“. Acts 22:21 Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“
Acts 22:22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“ Acts 22:23 І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря, Acts 22:24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали. Acts 22:25 І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“ Acts 22:26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“ Acts 22:27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав. Acts 22:28 Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“ Acts 22:29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його. Acts 22:30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними. Acts 23:0 Acts 23:1 І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“ Acts 23:2 Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х. Acts 23:3 Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“ Acts 23:4 А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“ Acts 23:5 І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“. Acts 23:6 І Павло, спостерігши, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“ Acts 23:7 Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́. Acts 23:8 Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають. Acts 23:9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“. Acts 23:10 А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.
Acts 23:11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“ Acts 23:12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють! Acts 23:13 А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́. Acts 23:14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла! Acts 23:15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“. Acts 23:16 Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив. Acts 23:17 Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“. Acts 23:18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“. Acts 23:19 І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“ Acts 23:20 А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього. Acts 23:21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“. Acts 23:22 Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“ Acts 23:23 І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців. Acts 23:24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса. Acts 23:25 І листа написав він такого ось змісту: Acts 23:26 „Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення! Acts 23:27 Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин. Acts 23:28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну. Acts 23:29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в. Acts 23:30 Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“ Acts 23:31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду. Acts 23:32 А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись. Acts 23:33 А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним. Acts 23:34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив: Acts 23:35 „Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії. Acts 24:0 Acts 24:1 А по п'яти днях прибув первосвященик Ана́ній з якимись старши́ми, та з промовцем якимсь Терти́лом, що перед намісником ска́ржилися на Павла. Acts 24:2 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, — Acts 24:3 це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе! Acts 24:4 Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости. Acts 24:5 Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі. Acts 24:6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном. Acts 24:7 Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук, Acts 24:8 а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“. Acts 24:9 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так. Acts 24:10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись. Acts 24:11 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися. Acts 24:12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав. Acts 24:13 І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене. Acts 24:14 Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане. Acts 24:15 І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних. Acts 24:16 І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей. Acts 24:17 А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи. Acts 24:18 Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею. Acts 24:19 Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене. Acts 24:20 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв, Acts 24:21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“ Acts 24:22 Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“. Acts 24:23 І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому.
Acts 24:24 А по декількох днях прийшов Фе́лікс із дружи́ною своєю Друзі́ллою, що була юде́янка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа. Acts 24:25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“ Acts 24:26 Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів. Acts 24:27 Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в. Acts 25:0 Acts 25:1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму. Acts 25:2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його, Acts 25:3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі. Acts 25:4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться. Acts 25:5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“. Acts 25:6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла. Acts 25:7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти, Acts 25:8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“. Acts 25:9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“ Acts 25:10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш. Acts 25:11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“ Acts 25:12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“
Acts 25:13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати. Acts 25:14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень, Acts 25:15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду. Acts 25:16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів. Acts 25:17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа. Acts 25:18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався. Acts 25:19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він. Acts 25:20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це? Acts 25:21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“. Acts 25:22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“. Acts 25:23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений. Acts 25:24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити. Acts 25:25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його. Acts 25:26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати. Acts 25:27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“. Acts 26:0 Acts 26:1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні: Acts 26:2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї, Acts 26:3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че. Acts 26:4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї, Acts 26:5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. Acts 26:6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям, Acts 26:7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї! Acts 26:8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих? Acts 26:9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на, Acts 26:10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них. Acts 26:11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах. Acts 26:12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників, Acts 26:13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов! Acts 26:14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“ Acts 26:15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Acts 26:16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. Acts 26:17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, — Acts 26:18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“. Acts 26:19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, Acts 26:20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння. Acts 26:21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти. Acts 26:22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, — Acts 26:23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“
Acts 26:24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“! Acts 26:25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. Acts 26:26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це. Acts 26:27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“. Acts 26:28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“. Acts 26:29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“. Acts 26:30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів. Acts 26:31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“ Acts 26:32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“ Acts 27:0 Acts 27:1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа. Acts 27:2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня. Acts 27:3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати. Acts 27:4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́. Acts 27:5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри. Acts 27:6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього. Acts 27:7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні. Acts 27:8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я. Acts 27:9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити, Acts 27:10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“. Acts 27:11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив. Acts 27:12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі. Acts 27:13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
Acts 27:14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон. Acts 27:15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися. Acts 27:16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли. Acts 27:17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так. Acts 27:18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись, Acts 27:19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч. Acts 27:20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись. Acts 27:21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди. Acts 27:22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля. Acts 27:23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́, Acts 27:24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“. Acts 27:25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано. Acts 27:26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“. Acts 27:27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі. Acts 27:28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять. Acts 27:29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день. Acts 27:30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть, Acts 27:31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“ Acts 27:32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти. Acts 27:33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши. Acts 27:34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“ Acts 27:35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти. Acts 27:36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати. Acts 27:37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість. Acts 27:38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря. Acts 27:39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем. Acts 27:40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега. Acts 27:41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль. Acts 27:42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік. Acts 27:43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили, Acts 27:44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю! Acts 28:0 Acts 28:1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та. Acts 28:2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. Acts 28:3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. Acts 28:4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ Acts 28:5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! Acts 28:6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. Acts 28:7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. Acts 28:8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. Acts 28:9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. Acts 28:10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.
Acts 28:11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував. Acts 28:12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. Acts 28:13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, Acts 28:14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. Acts 28:15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. Acts 28:16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в. Acts 28:17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. Acts 28:18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. Acts 28:19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. Acts 28:20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. Acts 28:21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. Acts 28:22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ Acts 28:23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. Acts 28:24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. Acts 28:25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, Acts 28:26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! Acts 28:27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ Acts 28:28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ Acts 28:29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. Acts 28:30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, Acts 28:31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!
Romans 0:0
Romans 1:0 Romans 1:1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії Божої, Romans 1:2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях, Romans 1:3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, Romans 1:4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, Romans 1:5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами, Romans 1:6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, — Romans 1:7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
Romans 1:8 Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові. Romans 1:9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас, Romans 1:10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас. Romans 1:11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас, Romans 1:12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю. Romans 1:13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів. Romans 1:14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к. Romans 1:15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію. Romans 1:16 Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові. Romans 1:17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“. Romans 1:18 Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою, Romans 1:19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив. Romans 1:20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, Romans 1:21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце. Romans 1:22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли, Romans 1:23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів. Romans 1:24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. Romans 1:25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. Romans 1:26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне. Romans 1:27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові. Romans 1:28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне. Romans 1:29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв, Romans 1:30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам, Romans 1:31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві. Romans 1:32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке. Romans 2:0 Romans 2:1 Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чо́му осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш. Romans 2:2 А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке. Romans 2:3 Чи ти ду́маєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, — що ти втечеш від суду Божого? Romans 2:4 Або пого́рджуєш багатством Його до́брости, ла́гідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа до́брість провадить тебе до покая́ння? Romans 2:5 Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'я́влення справедливого суду Бога, Romans 2:6 що „кожному віддасть за його вчинками“: Romans 2:7 тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, — життя вічне, Romans 2:8 а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, — лютість та гнів. Romans 2:9 Недоля та у́тиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та ге́ллена, Romans 2:10 а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та ге́лленові. Romans 2:11 Бо не дивиться Бог на обличчя!
Romans 2:12 Котрі бо згрішили без Зако́ну, без Зако́ну й загинуть, а котрі згрішили в Зако́ні, при́ймуть суд за Зако́ном. Romans 2:13 Бо не слухачі Зако́ну справедливі перед Богом, але виконавці Закону ви́правдані бу́дуть. Romans 2:14 Бо коли погани, що не мають Зако́ну, з природи чинять зако́нне, вони, не мавши Зако́ну, самі собі Зако́н, Romans 2:15 що виявляють ді́ло Зако́ну, написане в серця́х своїх, як свідчить їм сумлі́ння та їхні думки́, що то осуджують, то виправдують одна о́дну, Romans 2:16 дня, коли Бог, згідно з моїм благові́стям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа. Romans 2:17 Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Зако́на, і хвалишся Богом, Romans 2:18 і знаєш волю Його, і розумієш, що́ краще, навчившись із Зако́ну, Romans 2:19 і маєш певність, що ти провідни́к для сліпих, світло для тих, хто знахо́диться в те́мряві, Romans 2:20 вихо́вник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання́ й правди в Зако́ні. Romans 2:21 Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не кра́сти, а сам кра́деш! Romans 2:22 Наказуючи не чинити пере́любу, чиниш пере́люб! Гиду́ючи і́долами, чиниш святокрадство! Romans 2:23 Ти, що хва́лишся Зако́ном, зневажаєш Бога пере́ступом Зако́ну! Romans 2:24 Бо „через вас зневажається Боже Ймення в поган“, як написано. Romans 2:25 Обрі́зання кори́сне, коли виконуєш Зако́на; а коли ти пересту́пник Зако́ну, то обрі́зання твоє стало необрі́занням. Romans 2:26 Отож, коли необрізаний зберігає постанови Зако́ну, то чи не порахується його необрізання за обрізання? Romans 2:27 І необрізаний з природи, виконуючи Зако́на, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писа́нням і обрі́занням? Romans 2:28 Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, Romans 2:29 але той, що є юдей потаємно, духо́во, і обрі́зання — серця духом, а не за буквою; і йому похвала́ не від людей, а від Бога. Romans 3:0 Romans 3:1 Отож, що́ має більшого юдей, або яка ко́ристь від обрі́зання? Romans 3:2 Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі. Romans 3:3 Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Romans 3:4 Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“. Romans 3:5 А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедгливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському. Romans 3:6 Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ? Romans 3:7 Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника? Romans 3:8 І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“ Справедливий о́суд на таких! Romans 3:9 То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом, Romans 3:10 як написано: „Нема праведного ані о́дного; Romans 3:11 нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, — Romans 3:12 усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го! Romans 3:13 Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х, Romans 3:14 уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти! Romans 3:15 Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, Romans 3:16 руїна та злидні на їхніх дорогах, Romans 3:17 а дороги миру вони не пізнали! Romans 3:18 Нема страху Божого перед очима їхніми“. Romans 3:19 А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові. Romans 3:20 Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається.
Romans 3:21 А тепер, без Зако́ну, праведність Божа з'вилась,про яку свідчать Зако́н і Пророки. Romans 3:22 А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, Romans 3:23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, Romans 3:24 але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі, Romans 3:25 що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів, Romans 3:26 за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. Romans 3:27 Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри. Romans 3:28 Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну. Romans 3:29 Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, Romans 3:30 бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру. Romans 3:31 Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на. Romans 4:0 Romans 4:1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом? Romans 4:2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога. Romans 4:3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“. Romans 4:4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку. Romans 4:5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. Romans 4:6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл: Romans 4:7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. Romans 4:8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“ Romans 4:9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“. Romans 4:10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! Romans 4:11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, Romans 4:12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам. Romans 4:13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри. Romans 4:14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця. Romans 4:15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу. Romans 4:16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам, Romans 4:17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче. Romans 4:18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“ Romans 4:19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу, Romans 4:20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові, Romans 4:21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. Romans 4:22 Тому й „залічено це йому в праведність“. Romans 4:23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому, Romans 4:24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, Romans 4:25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого. Romans 5:0
Romans 5:1 Отож, ви́правдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, Romans 5:2 через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благода́ті, що в ній стоїмо́, і хва́лимось наді́єю слави Божої. Romans 5:3 І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпели́вість, Romans 5:4 а терпеливість — до́свід, а досвід — надію, Romans 5:5 а надія не засоро́мить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам. Romans 5:6 Бо Христос, коли ми були́ ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. Romans 5:7 Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти. Romans 5:8 А Бог дово́дить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були́ ще грішниками. Romans 5:9 Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми ви́правдані. Romans 5:10 Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасе́мося життя́м Його. Romans 5:11 І не тільки це, але й хва́лимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього оде́ржали ми тепер прими́рення.
Romans 5:12 Тому́ то, як через одно́го чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть в усіх людей через те, що всі згрішили. Romans 5:13 Гріх бо був у світі й до Зако́ну, але гріх не ста́виться в прови́ну, коли немає Зако́ну. Romans 5:14 Та смерть панувала від Ада́ма аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Ада́ма, який є образ майбу́тнього. Romans 5:15 Але не такий дар благода́ті, як пере́ступ. Бо коли за пере́ступ одно́го померло багато, то тим більш благода́ть Божа й дар через благода́ть однієї Люди́ни, Ісуса Христа, щедро спливли́ на багатьох. Romans 5:16 І дар не такий, як те, що сталось від одно́го, що згрішив; бо суд за оди́н про́гріх — на о́суд, а дар благода́ті — на ви́правдання від багатьох про́гріхів. Romans 5:17 Бо коли за пере́ступ одно́го смерть панувала через одно́го, то тим більше ті, хто приймає рясноту́ благода́ті й дар праведности, запанують у житті через одно́го Ісуса Христа. Romans 5:18 Ось тому́, як через пере́ступ одно́го на всіх людей прийшов о́суд, так і через праведність Одно́го прийшло ви́правдания для життя на всіх людей. Romans 5:19 Бо як через непо́слух одно́го чоловіка багато-хто стали грішними, так і через по́слух Одно́го багато-хто стануть праведними. Romans 5:20 Зако́н же прийшов, щоб збільши́вся пере́ступ. А де збільши́вся гріх, там зарясніла благодать, Romans 5:21 щоб, як гріх панував через смерть, так само й благода́ть запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим. Romans 6:0 Romans 6:1 Що ж скажемо? Позоста́немся в гріху́, щоб благодать примно́жилась? Зо́всім ні! Romans 6:2 Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім? Romans 6:3 Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Romans 6:4 Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обно́вленні життя. Romans 6:5 Бо коли ми з'єдна́лися подо́бою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскре́сення, Romans 6:6 знаючи те, що наш давній чоловік розп'я́тий із Ним, щоб зни́щилось тіло гріхо́вне, щоб не бути нам більше рабами гріха, Romans 6:7 бо хто вмер, той звільни́всь від гріха! Romans 6:8 А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним бу́демо, Romans 6:9 знаючи, що Христос, воскре́снувши з мертвих, уже більш не вмирає, — смерть над Ним не панує вже більше! Romans 6:10 Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Romans 6:11 Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім. Romans 6:12 Тож нехай не панує гріх у смерте́льному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадли́востей, Romans 6:13 і не віддавайте членів своїх гріхові за знаря́ддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші — Богові за знаря́ддя праведности. Romans 6:14 Бо хай гріх не панує над вами, — ви бо не під Законом, а під благода́ттю. Romans 6:15 Що ж? Чи бу́демо грішити, бо ми не під Законом, а під благода́ттю? Зо́всім ні! Romans 6:16 Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на по́слух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, — або гріха на смерть, або послуху на праведність? Romans 6:17 Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали́. Romans 6:18 А звільни́вшися від гріха́, стали рабами праведности. Romans 6:19 Говорю́ я по-лю́дському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечи́стості й беззако́нню на беззако́ння, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освя́чення. Romans 6:20 Бо коли були́ ви рабами гріха, то були вільні від праведности. Romans 6:21 Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх — то смерть. Romans 6:22 А тепер, звільни́вшися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне. Romans 6:23 Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім! Romans 7:0
Romans 7:1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе? Romans 7:2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. Romans 7:3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові. Romans 7:4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові. Romans 7:5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти. Romans 7:6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
Romans 7:7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“. Romans 7:8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий. Romans 7:9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив, Romans 7:10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть, Romans 7:11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в. Romans 7:12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. Romans 7:13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь. Romans 7:14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх. Romans 7:15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́. Romans 7:16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, Romans 7:17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Romans 7:18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу. Romans 7:19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Romans 7:20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Romans 7:21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені. Romans 7:22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком, Romans 7:23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх. Romans 7:24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти? Romans 7:25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному. Romans 8:0 Romans 8:1 Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом, Romans 8:2 бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти. Romans 8:3 Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, Romans 8:4 щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом. Romans 8:5 Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне. Romans 8:6 Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир, Romans 8:7 думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може. Romans 8:8 І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові. Romans 8:9 А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. Romans 8:10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. Romans 8:11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас. Romans 8:12 Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом; Romans 8:13 бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити. Romans 8:14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; Romans 8:15 бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва, Отче!“ Romans 8:16 Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі. Romans 8:17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись. Romans 8:18 Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас. Romans 8:19 Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих, Romans 8:20 бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії, Romans 8:21 що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. Romans 8:22 Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі. Romans 8:23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. Romans 8:24 Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся? Romans 8:25 А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю. Romans 8:26 Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями. Romans 8:27 А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих. Romans 8:28 І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. Romans 8:29 Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами. Romans 8:30 А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив. Romans 8:31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? Romans 8:32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього? Romans 8:33 Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. Romans 8:34 Хто ж той, що засу́джує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, — Він право́руч Бога, і Він і заступається за нас. Romans 8:35 Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслі́дування, чи голод, чи нагота́, чи небезпека, чи меч? Romans 8:36 Як написано: „За Тебе нас цілий день умертвля́ють, нас уважають за овець, прирече́них на зако́лення“. Romans 8:37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. Romans 8:38 Бо я пересві́дчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи́, ні вла́ди, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє, ні сили, Romans 8:39 ні вишина́, ні глибина́, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім! Romans 9:0
Romans 9:1 Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого, Romans 9:2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого! Romans 9:3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; Romans 9:4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці, Romans 9:5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь.
Romans 9:6 Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля, Romans 9:7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“. Romans 9:8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння. Romans 9:9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“. Romans 9:10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака, Romans 9:11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні Romans 9:12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“, Romans 9:13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“. Romans 9:14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні! Romans 9:15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“. Romans 9:16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. Romans 9:17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“. Romans 9:18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує. Romans 9:19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“ Romans 9:20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так? Romans 9:21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть? Romans 9:22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль, Romans 9:23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу, Romans 9:24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. Romans 9:25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою, Romans 9:26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“ Romans 9:27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться, Romans 9:28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“ Romans 9:29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“ Romans 9:30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, Romans 9:31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. Romans 9:32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння, Romans 9:33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“ Romans 10:0 Romans 10:1 Браття, бажа́ння мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасі́ння. Romans 10:2 Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом. Romans 10:3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. Romans 10:4 Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує. Romans 10:5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“. Romans 10:6 А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“ цебто зве́сти додолу Христа, Romans 10:7 або: „Хто зі́йде в безодню?“ цебто ви́вести з мертвих Христа. Romans 10:8 Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо. Romans 10:9 Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, Romans 10:10 бо серцем віруємо для праведности, а устами іспові́дуємо для спасі́ння. Romans 10:11 Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“. Romans 10:12 Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Romans 10:13 Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“.
Romans 10:14 Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? Romans 10:15 І як будуть проповідувати, коли не будуть по́слані? Як написано: „Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра́“. Romans 10:16 Але не всі послухались Єва́нгелії. Бо Ісая каже: „Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?“ Romans 10:17 Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве. Romans 10:18 Та кажу́: Чи не чули вони? Отож: „По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова́ в кінці світу!“ Romans 10:19 Але кажу́: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: „Я викличу заздрість у вас ненаро́дом, — роздражню́ вас нерозумним народом“. Romans 10:20 А Ісая сміли́во говорить: „Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!“ Romans 10:21 А про Ізраїля каже: „Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухня́них і суперечних!“ Romans 11:0 Romans 11:1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени. Romans 11:2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи: Romans 11:3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“. Romans 11:4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“. Romans 11:5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті. Romans 11:6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок. Romans 11:7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли, Romans 11:8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“. Romans 11:9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату; Romans 11:10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
Romans 11:11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них. Romans 11:12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня? Romans 11:13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу, Romans 11:14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них. Romans 11:15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих? Romans 11:16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе. Romans 11:17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня, Romans 11:18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. Romans 11:19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“. Romans 11:20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. Romans 11:21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує! Romans 11:22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий. Romans 11:23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти. Romans 11:24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки? Romans 11:25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган, Romans 11:26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова, Romans 11:27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“ Romans 11:28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців. Romans 11:29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні. Romans 11:30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух, Romans 11:31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані. Romans 11:32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх. Romans 11:33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його! Romans 11:34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? Romans 11:35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“ Romans 11:36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь. Romans 12:0 Romans 12:1 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, Romans 12:2 і не стосу́йтесь до віку цього, але перемініться відно́вою вашого розуму, щоб пізнати вам, що́ то є воля Божа, — добро, приємність та доскона́лість. Romans 12:3 Через да́ну мені благода́ть кажу́ кожному з вас не ду́мати про себе більш, ніж належить ду́мати, але ду́мати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділи́в. Romans 12:4 Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове ді́яння, Romans 12:5 так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени. Romans 12:6 І ми маємо різні да́ри, згідно з благода́ттю, да́ною нам: коли пророцтво — то виконуй його́ в міру віри, Romans 12:7 а коли служіння — будь на служі́ння, коли вчитель — на навча́ння, Romans 12:8 коли втіши́тель — на потіша́ння, хто подає — у простоті, хто голову́є — то з пильністю, хто милосе́рдствує — то з привітністю!
Romans 12:9 Любов нехай буде нелицемірна; нена́видьте зло та тулі́ться до доброго! Romans 12:10 Любіть один о́дного братньою любов'ю; випереджа́йте один о́дного пошаною! Romans 12:11 У ре́вності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господе́ві, Romans 12:12 тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві, Romans 12:13 беріть у́діл у потребах святих, будьте гостинні до чужи́нців! Romans 12:14 Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте! Romans 12:15 Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче! Romans 12:16 Ду́майте між собою одна́ково; не величайтеся, але́ наслідуйте слухня́них; „не вважайте за мудрих себе!“ Romans 12:17 Не платіть ніко́му злом за зло, дбайте про добре перед усіма́ людьми́! Romans 12:18 Коли можливо, якщо це залежить від вас — живіть у мирі зо всіма́ людьми́! Romans 12:19 Не мстіться самі, улю́блені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. Romans 12:20 Отож, як твій ворог голодний, — нагодуй його; як він пра́гне, — напій його, бо, роблячи це, ти згорта́єш розпа́лене ву́гілля йому на голову. Romans 12:21 Не будь переможений злом, але перемагай зло добром! Romans 13:0 Romans 13:1 Нехай кожна люди́на ко́риться вищій вла́ді, бо немає вла́ди, як не від Бога, і вла́ди існуючі встановлені від Бога. Romans 13:2 Тому той, хто противиться вла́ді, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі ві́зьмуть о́суд на себе. Romans 13:3 Бо володарі — по́страх не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися вла́ди? Роби добро, і матимеш похвалу́ від неї, Romans 13:4 бо володар — Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо неда́рмо він носить меча́, він бо Божий слуга, ме́сник у гніві злочи́нцеві! Romans 13:5 Тому треба кори́тися не тільки ради стра́ху кари, але й ради сумління. Romans 13:6 Через це ви й пода́тки даєте, бо вони служи́телі Божі, саме тим за́вжди зайняті. Romans 13:7 Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому ми́то — мито, кому страх — страх, кому честь — честь.
Romans 13:8 Не будьте винні ніко́му нічо́го, крім того, щоб любити один о́дного. Бо хто іншого любить, той виконав Зако́на. Romans 13:9 Бо заповіді: „Не чини пере́любу“, „Не вбивай“, „Не кради́“, „Не свідку́й неправдиво“, „Не пожада́й“ й які інші, вони мі́стяться всі в цьому слові: „Люби свого бли́жнього, як самого себе!“ Romans 13:10 Любов не чинить зла ближньому, тож любов — викона́ння Зако́ну. Romans 13:11 І це тому́, що знаєте час, що пора нам уже пробуди́тись від сну. Бо тепер спасі́ння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. Romans 13:12 Ніч минула, а день набли́зився, тож відкиньмо вчинки те́мряви й зодягнімось у зброю світла. Romans 13:13 Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'я́нстві, не в пере́любі та розпусті, не в сварні́ та за́здрощах, Romans 13:14 але зодягні́ться Господом Ісусом Христо́м, а дого́дження тілу не обе́ртайте на пожадли́вість! Romans 14:0 Romans 14:1 Слабо́го в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди. Romans 14:2 Один бо вірує, що можна їсти все, а не́мічний споживає ярину́. Romans 14:3 Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, — Бог бо прийняв його. Romans 14:4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він усто́їть, бо має Бог силу поставити його. Romans 14:5 Один вирі́знює день від дня, інший же про кожен день судить одна́ково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переко́нання. Romans 14:6 Хто вважає на день, — для Господа вважає, а хто не вважає на день, — для Господа не вважає. Хто їсть, — для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові. Romans 14:7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Romans 14:8 Бо коли живемо́ — для Господа живемо́, і коли вмира́ємо — для Господа вмираємо. І чи живемо́, чи вмира́ємо — ми Господні! Romans 14:9 Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. Romans 14:10 А ти на́що осуджуєш брата свого́? Чи чого ти пого́рджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. Romans 14:11 Бо написано: „Я живу, каже Госпо́дь, і схи́литься кожне коліно передо Мною, і ви́знає Бога кожен язик!“ Romans 14:12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові. Romans 14:13 Отож, не будемо більше осуджувати один о́дного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотика́ння та спокуси.
Romans 14:14 Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічо́го нечистого в само́му собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому́ воно нечисте. Romans 14:15 Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю пово́дишся ти, — не губи своєю поживою того́, за кого Христос був умер. Romans 14:16 Нехай ваше добре не зневажа́ється. Romans 14:17 Бо Царство Боже не пожи́ва й питво́, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. Romans 14:18 Хто цим служить Христові, той Богові милий і шано́ваний поміж людьми́. Romans 14:19 Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудува́ння один о́дного! Romans 14:20 Не руйнуй діла Божого ради поживи, — усе бо чисте, але зле люди́ні, що їсть на спотика́ння. Romans 14:21 Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гірши́ться, або споку́шується, або слабне. Romans 14:22 Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробо́вується! Romans 14:23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осу́джений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх. Romans 15:0 Romans 15:1 Ми, сильні, повинні не́сти слабості безсилих, а не собі догоджати. Romans 15:2 Кожен із нас нехай догоджа́є ближньому на добро для збудува́ння. Romans 15:3 Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: „Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене“. Romans 15:4 А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писа́ння ми мали надію. Romans 15:5 А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, Romans 15:6 щоб ви однодушно, одними у́стами сла́вили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Romans 15:7 Приймайте тому́ один о́дного, як і Христос прийняв нас до Божої слави. Romans 15:8 Кажу́ ж, що Христос для обрі́заних став за слу́жку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обі́тниці, Romans 15:9 а для поган — щоб сла́вили Бога за милосердя, як написано: „Тому́ я хвали́тиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я́ Твоє буду виспівувати!“ Romans 15:10 І ще каже: „Тіштесь, погани, з наро́дом Його!“ Romans 15:11 І ще: „Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!“ Romans 15:12 І ще каже Ісая: „Буде корінь Єссе́їв, що постане, щоб панува́ти над поганами, — погани на Нього надіятись бу́дуть!“ Romans 15:13 Бог же надії нехай вас напо́внить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагати́лись надією, силою Духа Святого!
Romans 15:14 І я про вас сам пересві́дчений, браття мої, що й самі ви повні до́брости, напо́внені всяким знання́м, і можете й один о́дного навчати. Romans 15:15 А писав я вам почасти трохи сміліше, якби вам нагадуючи благода́ттю, що да́на мені від Бога, Romans 15:16 щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Єва́нгелії Божої, щоб прино́шення поган стало приємне й освячене Духом Святим. Romans 15:17 Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей, Romans 15:18 бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на по́слух поган, словом і чином, Romans 15:19 силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поши́рив Єва́нгелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Іллі́ріка. Romans 15:20 При то́му пильнував я звіщати Єва́нгелію не там, де Христове Ім'я́ було знане, щоб не будувати на основі чужій, Romans 15:21 але як написано: „Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!“ Romans 15:22 Тому́ часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас. Romans 15:23 А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажа́ння прибути до вас, Romans 15:24 коли тільки піду́ до Еспа́нії, прибу́ду до вас. Бо маю надію, як бу́ду прохо́дити, побачити вас, і що ви проведе́те мене туди, коли перше почасти матиму я задово́лення з вами побути. Romans 15:25 А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим, Romans 15:26 бо Македо́нія й Аха́я ви́знали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть. Romans 15:27 Бо ви́знали за добре, та й боржники́ вони їхні. Бо коли погани стали спільника́ми в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм. Romans 15:28 Як це докінчу́ та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду́ до Еспа́нії. Romans 15:29 І знаю, що коли прийду́ до вас, то прийду́ в повноті́ Христового благослове́ння. Romans 15:30 Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, — помагайте мені в моли́твах за мене до Бога, Romans 15:31 щоб мені ви́зволитися від неслухня́них в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була́ приємна святим, Romans 15:32 щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочи́ти з вами! Romans 15:33 А Бог миру нехай буде зо всіма́ вами. Амі́нь. Romans 16:0 Romans 16:1 Поручаю ж вам сестру́ нашу Фі́ву, служе́бницю Церкви в Кенхре́ях, Romans 16:2 щоб ви прийняли́ її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі бу́де вона чого потребува́ти від вас, бо й вона опіку́нка була багатьом і самому мені. Romans 16:3 Вітайте Приски́ллу й Аки́лу, співробітників моїх у Христі Ісусі, — Romans 16:4 що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви́ з поган, — і їхню домашню Це́ркву. Romans 16:5 Вітайте улю́бленого мого Епене́та, — він пе́рвісток Азії для Христа. Romans 16:6 Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас. Romans 16:7 Вітайте Андро́ніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апо́столами, що й у Христі були перше мене. Romans 16:8 Вітайте Амплія, мого улю́бленого в Господі. Romans 16:9 Вітайте Урба́на, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахі́я. Romans 16:10 Вітайте Апелле́са, ви́пробуваного в Христі. Вітайте Аристову́лових. Romans 16:11 Вітайте мого ро́дича Іродіо́на. Вітайте Нарки́сових, що в Господі. Romans 16:12 Вітайте Трифе́ну й Трифо́су, що працюють у Господі. Вітайте улю́блену Перси́ду, що багато попрацювала в Господі. Romans 16:13 Вітайте ви́браного в Господі Ру́фа, і матір його та мою. Romans 16:14 Вітайте Асинкри́та, Фле́гонта, Єрма, Патро́ва, Єрмі́я і братів, що з ними. Romans 16:15 Вітайте Філоло́га та Юлію, Ніре́я й сестру́ його, і Олімпія́на, і всіх святих, що з ними. Romans 16:16 Вітайте один о́дного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви́ Христові!
Romans 16:17 Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розді́лення й згі́ршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх, Romans 16:18 бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зво́дять серця простодушних. Romans 16:19 Ваша ж слухня́ність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хо́чу, щоб були ви мудрі в доброму, а про́сті в злому. Romans 16:20 А Бог миру потопче незаба́ром сатану під ваші но́ги. Благода́ть Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амі́нь. Romans 16:21 Вітає вас мій співробі́тник Тимофі́й, і Лукі́й, і Ясон, і Сосипа́тр, мої родичі. Romans 16:22 Вітаю вас у Господі й я, Те́ртій, що цього листа написав. Romans 16:23 Вітає вас Гай, гости́нний для ме́не й ці́лої Церкви. Вітає вас міськи́й доморя́дник Ера́ст і брат Кварт. Romans 16:25 А Тому́, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Єва́нгелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'я́вленням таємни́ці, що від вічних часі́в була замо́вчана, Romans 16:26 а тепер ви́явлена, і через пророцькі писа́ння, з нака́зу вічного Бога, на по́слух вірі по всіх наро́дах прові́щена, — Romans 16:27 єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амі́нь.
I Corinthians 0:0
I Corinthians 1:0 I Corinthians 1:1 Павло́, волею Божою покликаний за апо́стола Ісуса Христа, і брат Состе́н, I Corinthians 1:2 Божій Церкві, що в Кори́нті, посвяченим у Христі Ісусі, покли́каним святим, зо всіма́, що на всякому місті приклика́ють Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, — I Corinthians 1:3 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
I Corinthians 1:4 Я за́вжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благода́ть, що була вам да́на в Христі Ісусі, I Corinthians 1:5 бо ви всім збагати́лися в Ньому, — словом усяким і всяким знання́м, I Corinthians 1:6 бо свідо́цтво Христове між вами утверди́лось, I Corinthians 1:7 так що не маєте недоста́чі в жоднім да́рі благода́ті ви, що очікуєте з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа. I Corinthians 1:8 Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа! I Corinthians 1:9 Вірний Бог, що ви через Нього покли́кані до спільноти́ Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого. I Corinthians 1:10 Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній! I Corinthians 1:11 Бо стало відо́мо мені про вас, мої браття, від Хло́їних, що між вами супере́чки. I Corinthians 1:12 А кажу́ я про те, що з вас кожен говорить: я ж Па́влів, а я Аполло́сів, а я Ки́фин, а я Христів. I Corinthians 1:13 Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'я́тий за вас? Чи в Павло́ве ім'я́ ви христились? I Corinthians 1:14 Дякую Богові, що я ані одно́го з вас не христив, окрім Крі́спа та Га́я, I Corinthians 1:15 щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у йме́ння своє. I Corinthians 1:16 Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я. I Corinthians 1:17 Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа. I Corinthians 1:18 Бож слово про хреста тим, що гинуть, — то глупо́та, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа! I Corinthians 1:19 Бо написано: „Я погублю́ мудрість премудрих, а розум розумних відки́ну!“ I Corinthians 1:20 Де мудрий? Де книжник? Де дослі́дувач віку цього́? Хіба Бог мудрість світу цього́ не змінив на глупо́ту? I Corinthians 1:21 Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було́ спасти віруючих через ду́рість проповіді. I Corinthians 1:22 Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости, I Corinthians 1:23 а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство, I Corinthians 1:24 а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість! I Corinthians 1:25 Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже не́мічне — сильніше воно від людей! I Corinthians 1:26 Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні. I Corinthians 1:27 Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, I Corinthians 1:28 і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити. I Corinthians 1:29 так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло. I Corinthians 1:30 А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — пра́ведністю ж, і освя́ченням, і відку́пленням, I Corinthians 1:31 щоб було, як написано: „Хто хва́литься, нехай хва́литься Господом!“ I Corinthians 2:0 I Corinthians 2:1 А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідо́цтво з добі́рною мовою або мудрістю, I Corinthians 2:2 бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того. I Corinthians 2:3 І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні. I Corinthians 2:4 І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили, I Corinthians 2:5 щоб була́ віра ваша не в мудрості лю́дській, але в силі Божій! I Corinthians 2:6 А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, I Corinthians 2:7 але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу, I Corinthians 2:8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були́, то не розп'яли́ б вони Господа слави! I Corinthians 2:9 Але, як написано: „Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце люди́ні не впало, те Бог приготува́в був тим, хто любить Його!“ I Corinthians 2:10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, — усе бо досліджує Дух, навіть Божі глиби́ни. I Corinthians 2:11 Хто бо з людей знає речі лю́дські, окрім лю́дського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. I Corinthians 2:12 А ми прийняли́ духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даро́вані нам, I Corinthians 2:13 що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного. I Corinthians 2:14 А люди́на тіле́сна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупо́та, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. I Corinthians 2:15 Духовна ж люди́на су́дить усе, а її судити не може ніхто. I Corinthians 2:16 Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?“ А ми маємо розум Христів! I Corinthians 3:0
I Corinthians 3:1 І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тіле́сних, як до немовля́т у Христі. I Corinthians 3:2 Я вас годува́в молоком, а не твердо́ю ї́жею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете, I Corinthians 3:3 бо ви ще тіле́сні. Бо коли за́здрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-лю́дському робите? I Corinthians 3:4 Бо коли хто каже: „Я ж Павлів“, а інший: „Я Аполло́сів“, то чи ж ви не тіле́сні? I Corinthians 3:5 Бо хто ж Аполло́с? Або хто то Павло? Вони тільки служи́телі, що ви ввірували через них, і то скільки кому́ дав Госпо́дь. I Corinthians 3:6 Я посадив, Аполло́с поливав, Бог же зрости́в, I Corinthians 3:7 тому́ ані той, хто са́дить, ані хто полива́є, є щось, але Бог, що ро́дить! I Corinthians 3:8 І хто са́дить, і хто поливає — одне, і кожен оде́ржить свою нагоро́ду за працею сво́єю! I Corinthians 3:9 Бо ми співробі́тники Божі, а ви — Боже поле, Божа буді́вля. I Corinthians 3:10 Я за благодаттю Божою, що да́на мені, як мудрий будівни́чий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, я́к він будує на ній! I Corinthians 3:11 Ніхто бо не може покла́сти іншої основи, окрім покла́деної, а вона — Ісус Христос. I Corinthians 3:12 А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного камі́ння, із дерева, сіна, соломи, I Corinthians 3:13 то буде ви́явлене ді́ло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'явля́ється, і огонь ді́ло кожного ви́пробує, яке воно є. I Corinthians 3:14 І коли чиє ді́ло, яке збудував хто, усто́їть, то той нагороду оде́ржить; I Corinthians 3:15 коли ж ді́ло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасе́ться, але́ так, як через огонь.
I Corinthians 3:16 Чи не знаєте ви, що ви — Божий храм, і Дух Божий у вас пробува́є? I Corinthians 3:17 Як хто ні́вечить Божого храма, того зні́вечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той — то ви! I Corinthians 3:18 Хай не зво́дить ніхто сам себе́. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим. I Corinthians 3:19 Цьогосві́тня бо мудрість — у Бога глупо́та, бо написано: „Він ловить премудрих у хи́трощах їхніх!“ I Corinthians 3:20 І зно́ву: „Знає Госпо́дь думки мудрих, що марно́тні вони!“ I Corinthians 3:21 Тож нехай ніхто не хва́литься людьми́, бо все ваше: I Corinthians 3:22 чи Павло, чи Аполло́с, чи Ки́фа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи тепе́рішнє, чи майбутнє — усе ваше, I Corinthians 3:23 ви ж Христові, а Христос — Божий! I Corinthians 4:0 I Corinthians 4:1 Нехай кожен нас так уважає, якби служи́телів Христових і доморя́дників Божих таємни́ць; I Corinthians 4:2 а що́ ще шукається в доморя́дниках, — щоб кожен був зна́йдений вірним. I Corinthians 4:3 А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд лю́дський, бо я й сам не суджу́ себе. I Corinthians 4:4 Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не випра́вдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Госпо́дь. I Corinthians 4:5 Тому́ не судіть передчасно нічо́го, аж поки не при́йде Госпо́дь, що й ви́світлить таємниці те́мряви та виявить за́думи серде́ць, і тоді кожному бу́де похвала́ від Бога.
I Corinthians 4:6 Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполло́са ради вас, щоб від нас ви навчилися ду́мати „не більш, як написано“, щоб ви не чва́нились один за о́дним перед іншим. I Corinthians 4:7 Хто бо тебе вирізня́є? Що́ ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чва́нишся, ніби не взяв? I Corinthians 4:8 Ви вже нагодовані, ви вже збагати́лися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царюва́ти, щоб і ми царювали з вами! I Corinthians 4:9 Бо я ду́маю, що Бог нас, апо́столів, поставив за найоста́нніших, мов на смерть засу́джених, бо ми стали диво́вищем світові, — і ангола́м, і лю́дям. I Corinthians 4:10 Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні́; ви славні, а ми безчесні! I Corinthians 4:11 Ми до цього ча́су і голодуємо, і пра́гнемо, і нагі́ ми, і като́вані, і тиняємось, I Corinthians 4:12 і тру́димось, працюючи своїми руками. Коли нас лихосло́влять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми те́рпимо; I Corinthians 4:13 як лають, ми молимось; ми стали, як сміття́ те для світу, аж досі ми всім, як ті ви́кидки! I Corinthians 4:14 Не пишу́ це для то́го, щоб вас осоро́мити, але остерігаю, як своїх лю́бих дітей. I Corinthians 4:15 Бо хоч би ви мали десять тисяч наста́вників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Єва́нгелію. I Corinthians 4:16 Тож благаю я вас: будьте наслі́дувачами мене! I Corinthians 4:17 Для цього послав я до вас Тимофі́я, що для мене улю́блений і вірний син у Господі, — він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві. I Corinthians 4:18 Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас. I Corinthians 4:19 Та неба́вом прийду́ до вас, як захоче Господь, і пізна́ю не слово згорділих, але силу. I Corinthians 4:20 Бо Царство Боже не в слові, а в силі. I Corinthians 4:21 Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом ла́гідности? I Corinthians 5:0 I Corinthians 5:1 Всюди чути, що між вами пере́люб, і то такий пере́люб, який і між поганами незна́ний, — що хтось має за дружи́ну собі дружину ба́тькову. I Corinthians 5:2 І ви завелича́лися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив. I Corinthians 5:3 Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це, I Corinthians 5:4 у Ім'я́ Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса, — I Corinthians 5:5 віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня! I Corinthians 5:6 Велича́ння ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала ро́зчина все тісто заква́шує? I Corinthians 5:7 Отож, очистьте стару́ ро́зчину, щоб стати вам нови́м тістом, бо ви прісні́, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву прине́сений. I Corinthians 5:8 Тому́ святкуймо не в давній ро́зчині, ані в ро́зчині злоби́ й лука́вства, але в опрі́сноках чистости та правди!
I Corinthians 5:9 Я писав вам у листі не єдна́тися з перелю́бниками, — I Corinthians 5:10 але не взагалі з цьогосвітніми перелю́бниками, чи з користолю́бцями, чи з хижака́ми, чи з ідоля́нами, бо ви мусіли були б відійти від світу. I Corinthians 5:11 А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелю́бник, чи користолю́бець, чи ідоля́нин , чи злоріка, чи п'яни́ця, чи хижа́к, — із такими навіть не їсти! I Corinthians 5:12 Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх? I Corinthians 5:13 А чужих судить Бог. Тож ви́лучіть лукавого з-поміж себе сами́х! I Corinthians 6:0 I Corinthians 6:1 Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, су́дитися в неправедних, а не в святих? I Corinthians 6:2 Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж бу́дете ви світ судити, то чи ж ви негі́дні судити незначні справи? I Corinthians 6:3 Хіба ви не знаєте, що ми будем судити анголі́в, а не тільки життє́ве? I Corinthians 6:4 А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічо́го не значить у Церкві. I Corinthians 6:5 Я на сором це вам говорю́. Чи ж між вами немає ні о́дного мудрого, щоб він міг розсуди́ти між братами своїми? I Corinthians 6:6 Та брат су́диться з братом, — і то перед невірними! I Corinthians 6:7 Тож уже для вас сором зовсі́м, що суди́ між собою ви маєте. Чому краще не те́рпите кривди? Чому краще не маєте шкоди? I Corinthians 6:8 Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів.
I Corinthians 6:9 Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадку́ють Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпу́сники, ні ідоля́ни, ні перелю́бники, ні блудоді́йники, ні мужоло́жники, I Corinthians 6:10 ні злоді́ї, ні користолю́бці, ні п'яни́ці, ні злорі́ки, ні хижаки́ — Царства Божого не вспадку́ють вони! I Corinthians 6:11 І такими були́ дехто з вас, але ви обмились, але́ освятились, але́ виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога. I Corinthians 6:12 Усе мені можна, та не все на пожи́ток. Усе мені можна, але мною, ніщо володіти не повинно. I Corinthians 6:13 Ї́жа для че́рева, і че́рево для їжі, але Бог одне й друге пони́щить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. I Corinthians 6:14 Бог же й Господа воскресив, воскреси́ть Він і нас Своєю силою! I Corinthians 6:15 Хіба ви не знаєте, що ваші тіла́ — то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю́ їх членами розпу́сниці? Зо́всім ні! I Corinthians 6:16 Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпу́сницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: „Оби́два ви будете тілом одним“. I Corinthians 6:17 А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним. I Corinthians 6:18 Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить люди́на, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла. I Corinthians 6:19 Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, Якого від Бога ви маєте, і ви не свої? I Corinthians 6:20 Бо дорого ку́плені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своє́му та в дусі своє́му, що Божі вони! I Corinthians 7:0 I Corinthians 7:1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки. I Corinthians 7:2 Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. I Corinthians 7:3 Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на. I Corinthians 7:4 Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на. I Corinthians 7:5 Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням. I Corinthians 7:6 А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за. I Corinthians 7:7 Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так. I Corinthians 7:8 Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. I Corinthians 7:9 Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися. I Corinthians 7:10 А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком! I Corinthians 7:11 А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни! I Corinthians 7:12 Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її. I Corinthians 7:13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його. I Corinthians 7:14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі. I Corinthians 7:15 А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. I Corinthians 7:16 Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни?
I Corinthians 7:17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призна́чив, як Госпо́дь покликав його. І так усім Церква́м я наказую. I Corinthians 7:18 Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується. I Corinthians 7:19 Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей. I Corinthians 7:20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був. I Corinthians 7:21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це. I Corinthians 7:22 Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа. I Corinthians 7:23 Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей! I Corinthians 7:24 Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається! I Corinthians 7:25 Про дівчат же не маю нака́зу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним. I Corinthians 7:26 Отож за суча́сного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так. I Corinthians 7:27 Ти зв'язаний з дружи́ною? Не шукай розв'я́зання. Розв'язався від дружи́ни? Не шукай дружи́ни. I Corinthians 7:28 А коли ти й оже́нишся, то не згрішив; і як дівчина заміж пі́де, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас. I Corinthians 7:29 А це, браття, кажу́ я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружи́н, були, як ті, що не мають, I Corinthians 7:30 а хто плаче, — як ті, хто не плаче, а хто тішиться, — як ті, хто не тішиться; і хто купує, — як би не набули́, I Corinthians 7:31 а хто цьогосвітнім кори́стується, — як би не кори́стувались, бо минає стан світу цього́. I Corinthians 7:32 А я хо́чу, щоб ви безклопі́тні були́. Неодру́жений про речі Господні клопо́четься, як догодити Господе́ві, I Corinthians 7:33 а одру́жений про речі життє́ві клопочеться, як догодити своїй дружи́ні, I Corinthians 7:34 і він поділений. Незамі́жня ж жінка та дівчина про речі Господні клопо́четься, щоб бути святою і тілом, і духом. А замі́жня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. I Corinthians 7:35 А це я кажу́ вам самим на пожиток, а не щоб сильце́ вам накинути, але щоб пристойно й горли́во держались ви Господа. I Corinthians 7:36 А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять. I Corinthians 7:37 А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, вла́ду ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину, той робить добре. I Corinthians 7:38 Тому́ й той, хто віддає свою дівчину за́між, добре робить, а хто не віддає — робить краще. I Corinthians 7:39 Дружи́на зако́ном прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна вихо́дити заміж, за ко́го захоче, аби тільки в Господі. I Corinthians 7:40 Блаженніша вона, коли так позоста́неться за моєю порадою, бо мірку́ю, що й я маю Божого Духа. I Corinthians 8:0 I Corinthians 8:1 А щодо і́дольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання́. Знання́ ж надимає, любов же будує! I Corinthians 8:2 Коли хто ду́має, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно. I Corinthians 8:3 Коли ж любить хто Бога, той пі́знаний Ним. I Corinthians 8:4 Тож про спожива́ння і́дольських же́ртов ми знаємо, що і́дол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одно́го. I Corinthians 8:5 Бо хоч і існують так звані „боги“ чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів, I Corinthians 8:6 та для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Госпо́дь — Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним. I Corinthians 8:7 Та не всі таке мають знання́, бо де́які мають призвича́єння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, — і їхнє сумління, бувши недуже, спога́нюється. I Corinthians 8:8 Їжа ж нас до Бога не збли́жує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічо́го. I Corinthians 8:9 Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотика́ння слаби́м! I Corinthians 8:10 Коли бо хто бачить тебе, маю́чого знання́, як ти в і́дольській божни́ці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе́, не буде спону́кане їсти ідольські жертви? I Corinthians 8:11 І через знання́ твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер! I Corinthians 8:12 Грі́шачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите́. I Corinthians 8:13 Ось тому́, коли їжа споку́шує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого! I Corinthians 9:0
I Corinthians 9:1 Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апо́стол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, — то не справа моя перед Господом? I Corinthians 9:2 Коли я не апо́стол для інших, то для вас я апостол, — ви бо печа́ть мого апо́стольства в Господі. I Corinthians 9:3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене. I Corinthians 9:4 Чи ми права не маємо їсти та пити? I Corinthians 9:5 Чи ми права не маємо водити з собою сестру́, дружи́ну, як і інші апо́столи, і Господні брати, і Ки́фа? I Corinthians 9:6 Хіба я один і Варна́ва не маємо права, щоб не працювати? I Corinthians 9:7 Хто коштом своїм коли служить у ві́йську? Або хто виноградинка садить, — і не їсть з його плоду? Або хто ота́ру пасе, — і не їсть молока від ота́ри? I Corinthians 9:8 Чи я тільки по-лю́дському це говорю́? Хіба ж і Зако́н не говорить цього? I Corinthians 9:9 Бо в Зако́ні Мойсеєвім писано: „Не в'яжи рота волові, що молотить“. Хіба за волів Бог турбується? I Corinthians 9:10 Чи говорить Він зо́всім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати ора́ч, а моло́тник — молотити з надією мати частку в своїм сподіва́нні. I Corinthians 9:11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо́ ми ваше тілесне? I Corinthians 9:12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили́ цього права, та все те́рпимо, аби перешкоди якої Христовій Єва́нгелії ми не вчинили. I Corinthians 9:13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтаре́ві, із вівтаря́ мають частку? I Corinthians 9:14 Так і Госпо́дь наказав проповідникам Єва́нгелії жити з Єва́нгелії. I Corinthians 9:15 Але з того нічого не вжив я. А цього́ не писав я для того, щоб для мене так було́. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто зні́вечив хвалу мою!
I Corinthians 9:16 Бо коли я звіщаю Єва́нгелію, то нема чим хвалитись мені, — це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Єва́нгелії! I Corinthians 9:17 Тож коли це роблю́ добровільно, я маю нагоро́ду; коли ж недобровільно, то виконую службу дору́чену. I Corinthians 9:18 Яка ж нагорода мені? — Та, що, благові́стячи, я безкори́сливо проповідував Христову Єва́нгелію, не використо́вуючи особистих прав щодо благові́стя. I Corinthians 9:19 Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. I Corinthians 9:20 Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзако́нних — був, як підзако́нний, хоч сам підзако́нним не бувши, щоб придбати підзако́нних. I Corinthians 9:21 Для тих, хто без Зако́ну, — я був беззако́нний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. I Corinthians 9:22 Для слаби́х, — як слаби́й, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких. I Corinthians 9:23 А це я роблю́ для Єва́нгелії, щоб стати її спільником. I Corinthians 9:24 Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб оде́ржали ви! I Corinthians 9:25 І кожен змагу́н від усього стримується; вони ж — щоб тлінний прийняти вінок, але ми — щоб нетлінний. I Corinthians 9:26 Тож біжу́ я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи́. I Corinthians 9:27 Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати само́му негі́дним. I Corinthians 10:0 I Corinthians 10:1 Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море, I Corinthians 10:2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, I Corinthians 10:3 і всі їли ту саму пожи́ву духовну, I Corinthians 10:4 і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос! I Corinthians 10:5 Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“. I Corinthians 10:6 А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони. I Corinthians 10:7 Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“. I Corinthians 10:8 Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі. I Corinthians 10:9 Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули. I Corinthians 10:10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля. I Corinthians 10:11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов. I Corinthians 10:12 Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти! I Corinthians 10:13 Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
I Corinthians 10:14 Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам. I Corinthians 10:15 Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я. I Corinthians 10:16 Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового? I Corinthians 10:17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного. I Corinthians 10:18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́? I Corinthians 10:19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось? I Corinthians 10:20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали. I Corinthians 10:21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського. I Corinthians 10:22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього? I Corinthians 10:23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все! I Corinthians 10:24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього! I Corinthians 10:25 Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, — I Corinthians 10:26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“! I Corinthians 10:27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись. I Corinthians 10:28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління! I Corinthians 10:29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим? I Corinthians 10:30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я? I Corinthians 10:31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть! I Corinthians 10:32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій, I Corinthians 10:33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони. I Corinthians 11:0 I Corinthians 11:1 Будьте наслідувачами мене, як і я Христа! I Corinthians 11:2 Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і захо́вуєте так переда́ння, як я вам передав. I Corinthians 11:3 Хо́чу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог. I Corinthians 11:4 Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою го́лову. I Corinthians 11:5 І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою го́лову, бо це є те саме, як була́ б вона виголена. I Corinthians 11:6 Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стри́гтися чи голитися, нехай покривається! I Corinthians 11:7 Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава. I Corinthians 11:8 Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка, I Corinthians 11:9 не ство́рений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка. I Corinthians 11:10 Тому жінка повина мати на голові знака вла́ди над нею, ради анголів. I Corinthians 11:11 Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. I Corinthians 11:12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все — від Бога. I Corinthians 11:13 Поміркуйте самі між собою, чи присто́йне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита? I Corinthians 11:14 Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає воло́сся, то безчестя для нього? I Corinthians 11:15 Коли ж жінка ко́су запускає, — це слава для неї, бо замість покрива́ла да́на коса́ їй. I Corinthians 11:16 Коли ж хто сперечатися хоче, — ми такого звича́ю не маємо, ані Церкви́ Божі.
I Corinthians 11:17 Пропонуючи це вам, я не хвалю́, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше. I Corinthians 11:18 Бо найперше, я чую, що як схо́дитесь ви на збо́ри, то між вами бувають поді́лення, у що почасти я й вірю. I Corinthians 11:19 Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені. I Corinthians 11:20 А далі, коли ви збираєтесь ра́зом, то не на те, щоб їсти Господню Вече́рю. I Corinthians 11:21 Бо кожен спішить з'їсти власну вече́рю, і один голодує, а другий впивається. I Corinthians 11:22 Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаю́чих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю́ вас? Не похвалю́! I Corinthians 11:23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як ви́даний був, узяв хліб, I Corinthians 11:24 подяку віддав, і переломив, і сказав: „Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас лома́ється. Це робіть на спомин про Мене!“ I Corinthians 11:25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: „Ця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки бу́дете пити, на спомин про Мене!“ I Corinthians 11:26 Бо кожного ра́зу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він при́йде. I Corinthians 11:27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, — буде винний супроти тіла та крови Господньої! I Corinthians 11:28 Нехай же люди́на випробо́вує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. I Corinthians 11:29 Бо хто їсть і п'є негі́дно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! I Corinthians 11:30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто засну́ли. I Corinthians 11:31 Бо коли б ми самі судили себе, то засу́джені ми не були́ б. I Corinthians 11:32 Та засу́джені від Господа, караємося, щоб нас не засу́джено з світом. I Corinthians 11:33 Ось тому́, мої браття, схо́дячись на поживу, чека́йте один о́дного. I Corinthians 11:34 А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не схо́дилися ви на о́суд. А про інше, як прийду́, заряджу́. I Corinthians 12:0 I Corinthians 12:1 А щодо духовних да́рів, то не хо́чу я, браття, щоб не відали ви. I Corinthians 12:2 Знаєте, що коли ви поганами були́, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас. I Corinthians 12:3 Тому́ то кажу́ вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: „Нехай ана́тема буде на Ісуса“, і не може сказати ніхто: „Ісус — то Госпо́дь“, як тільки Духом Святим. I Corinthians 12:4 Є різниця між да́рами ми́лости, Дух же той Самий. I Corinthians 12:5 Є й різниця між служі́ннями, та Господь той же Самий. I Corinthians 12:6 Є різниця й між ді́ями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. I Corinthians 12:7 І кожному дається ви́явлення Духа на ко́ристь. I Corinthians 12:8 Одно́му бо Духом дається слово мудрости, а дру́гому слово знання́ тим же Духом, I Corinthians 12:9 а іншому віра тим же Духом, а іншому да́ри вздоро́влення тим же Духом, I Corinthians 12:10 а іншому ро́блення чуд, а іншому пророкува́ння, а іншому розпізнава́ння ду́хів, а тому різні мови, а іншому вия́снення мов. I Corinthians 12:11 А все оце чинить один і той Самий Дух, уділя́ючи кожному осібно, як Він хоче. I Corinthians 12:12 Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж чле́ни ті́ла, хоч їх багато, то тіло одне, — так і Христос. I Corinthians 12:13 Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, — чи то юдеї, чи ге́ллени, чи раби, чи то вільні, — і всі ми напо́єні Духом одним. I Corinthians 12:14 Бо тіло не є один член, а багато. I Corinthians 12:15 Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, — то хіба через це не від тіла вона? I Corinthians 12:16 І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, — то хіба через це не від тіла воно? I Corinthians 12:17 Коли б оком було ці́ле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх? I Corinthians 12:18 Та нині Бог розкла́в чле́ни в тілі, кожного з них, як хотів. I Corinthians 12:19 Якби всі одним чле́ном були́, — то де тіло було б? I Corinthians 12:20 Отож, тепер чле́нів багато, — та тіло одне. I Corinthians 12:21 Бо око не може сказати руці: „Ти мені непотрібна“; або голова знов нога́м: „Ви мені непотрібні“. I Corinthians 12:22 Але чле́ни тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. I Corinthians 12:23 А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу, I Corinthians 12:24 а нашим пристойним того не — потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, I Corinthians 12:25 щоб поді́лення в тілі не було́, а щоб чле́ни одна́ково дбали один про о́дного. I Corinthians 12:26 І коли те́рпить один член, то всі чле́ни з ним те́рплять; і коли один член пошано́ваний, то всі члени з ним тішаться. I Corinthians 12:27 І ви — тіло Христове, а зосібна — ви чле́ни! I Corinthians 12:28 А інших поставив Бог у Церкві поперше — апо́столами, подруге — проро́ками, потрете — учителя́ми, потім дав сили, також да́ри вздоро́влення, допомо́ги, управлі́ння, різні мови. I Corinthians 12:29 Чи ж усі апо́столи? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні? I Corinthians 12:30 Чи ж усі мають да́ри вздоро́влення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясня́ють? I Corinthians 12:31 Тож дбайте ре́вно про ліпші да́ри́, а я вам покажу́ путь іще кращу! I Corinthians 13:0
I Corinthians 13:1 Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий! I Corinthians 13:2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо! I Corinthians 13:3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного! I Corinthians 13:4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється, I Corinthians 13:5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го, I Corinthians 13:6 не радіє з неправди, але тішиться правдою, I Corinthians 13:7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить! I Corinthians 13:8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.
I Corinthians 13:9 Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно; I Corinthians 13:10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. I Corinthians 13:11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че. I Corinthians 13:12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я. I Corinthians 13:13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов! I Corinthians 14:0 I Corinthians 14:1 Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше — щоб пророкува́ти. I Corinthians 14:2 Як гово́рить хто чужою мовою, той не лю́дям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. I Corinthians 14:3 А хто пророку́є, той лю́дям говорить на збудува́ння, і на умо́влений, і на розраду. I Corinthians 14:4 Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує. I Corinthians 14:5 Я ж хо́чу, щоб мовами говорили всі, а ліпше — щоб пророкува́ли: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будува́лася Церква. I Corinthians 14:6 А тепер, як прийду́ я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожи́ток зроблю́, коли не поясню́ вам чи то відкриття́м, чи знання́м, чи пророцтвом, чи наукою? I Corinthians 14:7 Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лю́тня, коли б не видавали вони різних звуків, — як пізнати б тоді, що́ бринить або грає? I Corinthians 14:8 Бо коли сурма́ звук невира́зний дає, — хто до бо́ю гото́витись бу́де? I Corinthians 14:9 Так і ви, коли мовою не подасте́ зрозумілого слова, — як пізнати, що́ кажете? Ви говоритимете на вітер! I Corinthians 14:10 Як багато, напри́клад, різних мов є на світі, — і жа́дна з них не без зна́чення! I Corinthians 14:11 І коли я не знатиму зна́чення слів, то я буду чужи́нцем промовцеві, і промо́вець чужи́нцем мені. I Corinthians 14:12 Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, — дбайте, щоб збагачуватись через них на збудува́ння Церкви! I Corinthians 14:13 Ось тому́, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти. I Corinthians 14:14 Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без пло́ду! I Corinthians 14:15 Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом. I Corinthians 14:16 Бо коли благословля́тимеш духом, то як той, що займає місце про́стої людини, промовить „амі́нь“ на подяку твою? Не знає бо він, що́ ти кажеш. I Corinthians 14:17 Ти дякуєш добре, але не будується інший. I Corinthians 14:18 Дякую Богові моєму, — розмовляю я мовами більше всіх вас. I Corinthians 14:19 Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! I Corinthians 14:20 Браття, не будьте дітьми́ своїм розумом, — будьте в лихо́му дітьми́, а в розумі доскона́лими будьте! I Corinthians 14:21 У Зако́ні написано: „Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму лю́дям оцим, та Мене вони й так не послухають“, каже Госпо́дь. I Corinthians 14:22 Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво — для віруючих, а не для невіруючих. I Corinthians 14:23 А як зі́йдеться Церква вся ра́зом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, — чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви? I Corinthians 14:24 Коли ж усі пророкують, а вві́йде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його, I Corinthians 14:25 і так таємни́ці серця його виявляються, і так він падає ницьма́ і вклоняється Богові й каже: „Бог справді між вами!“ I Corinthians 14:26 То що ж, браття? Коли схо́дитесь ви, то кожен із вас псало́м має, має науку, має мову, об'я́влення має, має вия́снення, — нехай буде все це на збудува́ння! I Corinthians 14:27 Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за черго́ю, а один нехай перекладає! I Corinthians 14:28 А коли б не було перекла́дача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!
I Corinthians 14:29 А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнаю́ть. I Corinthians 14:30 Коли ж відкриття́ буде іншому з тих, хто сидить, — нехай перший замовкне! I Corinthians 14:31 Бо можете пророкувати ви всі по одно́му, — щоб училися всі й усі ті́шилися! I Corinthians 14:32 І ко́ряться духи пророчі пророкам, I Corinthians 14:33 бо Бог не є Богом бе́зладу, але миру. I Corinthians 14:34 нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, — тільки кори́тись, як каже й Зако́н. I Corinthians 14:35 Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, — непристойно бо жінці говорити в Церкві! I Corinthians 14:36 Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас? I Corinthians 14:37 Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що́ я пишу́ вам, — бо Господня це заповідь! I Corinthians 14:38 Коли б же хто не розумів, — нехай не розуміє! I Corinthians 14:39 Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами! I Corinthians 14:40 Але все нехай буде добропристо́йно і стате́чно! I Corinthians 15:0 I Corinthians 15:1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́. I Corinthians 15:2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп. I Corinthians 15:3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням, I Corinthians 15:4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням, I Corinthians 15:5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м. I Corinthians 15:6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли. I Corinthians 15:7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам. I Corinthians 15:8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові. I Corinthians 15:9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву. I Corinthians 15:10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона. I Corinthians 15:11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували. I Corinthians 15:12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих? I Corinthians 15:13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес! I Corinthians 15:14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! I Corinthians 15:15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. I Corinthians 15:16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! I Corinthians 15:17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах, I Corinthians 15:18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
I Corinthians 15:19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей! I Corinthians 15:20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних. I Corinthians 15:21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих. I Corinthians 15:22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, I Corinthians 15:23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу. I Corinthians 15:24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу. I Corinthians 15:25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“ I Corinthians 15:26 Як ворог останній - смерть зни́щиться, I Corinthians 15:27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все. I Corinthians 15:28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все. I Corinthians 15:29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться? I Corinthians 15:30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки? I Corinthians 15:31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. I Corinthians 15:32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“ I Corinthians 15:33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї! I Corinthians 15:34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором! I Corinthians 15:35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“ I Corinthians 15:36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре. I Corinthians 15:37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого, I Corinthians 15:38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його. I Corinthians 15:39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб. I Corinthians 15:40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним. I Corinthians 15:41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою! I Corinthians 15:42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає, I Corinthians 15:43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає, I Corinthians 15:44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. I Corinthians 15:45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий. I Corinthians 15:46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. I Corinthians 15:47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь. I Corinthians 15:48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. I Corinthians 15:49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити. I Corinthians 15:50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. I Corinthians 15:51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, — I Corinthians 15:52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось! I Corinthians 15:53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. I Corinthians 15:54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“! I Corinthians 15:55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́? I Corinthians 15:56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н. I Corinthians 15:57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. I Corinthians 15:58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі! I Corinthians 16:0 I Corinthians 16:1 А щодо складо́к на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галаті́йських. I Corinthians 16:2 А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складо́к не робити тоді, аж коли я прийду́. I Corinthians 16:3 А коли я прийду́, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови відне́сли до Єрусалиму. I Corinthians 16:4 А коли ж і мені випада́тиме йти, то зо мною піду́ть.
I Corinthians 16:5 Я прибуду до вас, коли перейду́ Македо́нію, бо прохо́джу через Македонію. I Corinthians 16:6 А в вас, коли трапиться, я поживу́ або й перези́мую, щоб мене провели́ ви, куди я піду́. I Corinthians 16:7 Не хо́чу я бачитись з вами тепер мимохі́дь, але сподіва́юся деякий час перебути у вас, як дозволить Госпо́дь. I Corinthians 16:8 А в Ефе́сі пробу́ду я до П'ятдеся́тниці, I Corinthians 16:9 бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників. I Corinthians 16:10 Коли ж при́йде до вас Тимофі́й, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо ді́ло Господнє він робить, як і я. I Corinthians 16:11 Тому́ то нехай ним ніхто не пого́рджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чека́ю його з брата́ми. I Corinthians 16:12 А щодо брата Аполло́са, то я ду́же благав був його, щоб прийшов до вас з брата́ми, та охоти не мав він прибути тепер, але при́йде, як матиме час відповідний. I Corinthians 16:13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, I Corinthians 16:14 хай з любов'ю все робиться у вас! I Corinthians 16:15 Благаю ж вас, браття, — знаєте ви дім Степанів, що в Аха́ї він пе́рвісток, і що службі святим присвяти́лись вони, — I Corinthians 16:16 і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працю́є. I Corinthians 16:17 Я тішусь з при́ходу Степана, і Фортуна́та, і Аха́їка, бо вашу відсутність вони заступили, I Corinthians 16:18 бо вони заспоко́їли духа мого й вашого. Тож шануйте таких! I Corinthians 16:19 Вітають вас азійські Церкви́; Аки́ла й Приски́лла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас. I Corinthians 16:20 Вітають вас усі брати. Вітайте один о́дного святим поцілунком. I Corinthians 16:21 Привіта́ння моєю рукою Павловою. I Corinthians 16:22 Коли хто не любить Господа, нехай буде про́клятий! Мара́на та́! I Corinthians 16:23 Благода́ть Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! I Corinthians 16:24 Любов моя з вами всіма́ у Христі Ісусі, амі́нь!
II Corinthians 0:0
II Corinthians 1:0 II Corinthians 1:1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, — II Corinthians 1:2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! II Corinthians 1:3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, II Corinthians 1:4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. II Corinthians 1:5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. II Corinthians 1:6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. II Corinthians 1:7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. II Corinthians 1:8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. II Corinthians 1:9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, II Corinthians 1:10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, II Corinthians 1:11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. II Corinthians 1:12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. II Corinthians 1:13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, II Corinthians 1:14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
II Corinthians 1:15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге, II Corinthians 1:16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. II Corinthians 1:17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ II Corinthians 1:18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. II Corinthians 1:19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. II Corinthians 1:20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас. II Corinthians 1:21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог, II Corinthians 1:22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа. II Corinthians 1:23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р, II Corinthians 1:24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою! II Corinthians 2:0 II Corinthians 2:1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку. II Corinthians 2:2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в? II Corinthians 2:3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас! II Corinthians 2:4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас! II Corinthians 2:5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас. II Corinthians 2:6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох, II Corinthians 2:7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р. II Corinthians 2:8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! II Corinthians 2:9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні. II Corinthians 2:10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, II Corinthians 2:11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми! II Corinthians 2:12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі, II Corinthians 2:13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. II Corinthians 2:14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці! II Corinthians 2:15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, II Corinthians 2:16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це? II Corinthians 2:17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі! II Corinthians 3:0
II Corinthians 3:1 Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас? II Corinthians 3:2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! II Corinthians 3:3 Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця. II Corinthians 3:4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, II Corinthians 3:5 не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога. II Corinthians 3:6 І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є. II Corinthians 3:7 Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його, II Corinthians 3:8 скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа! II Corinthians 3:9 Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу! II Corinthians 3:10 Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує, II Corinthians 3:11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває! II Corinthians 3:12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости, II Corinthians 3:13 а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає. II Corinthians 3:14 Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м. II Corinthians 3:15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло, II Corinthians 3:16 „коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“. II Corinthians 3:17 Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля. II Corinthians 3:18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього. II Corinthians 4:0
II Corinthians 4:1 Ось тому́, мавши за милосердям Божим таке служі́ння, ми не тратимо відваги, II Corinthians 4:2 але ми відреклися тайного со́рому, не хо́дячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'я́вленням правди доручуємо себе кожному сумлінню лю́дському перед Богом. II Corinthians 4:3 Коли ж наша Єва́нгелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, — II Corinthians 4:4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не зася́яло світло Єва́нгелії слави Христа, а Він — образ Божий. II Corinthians 4:5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші ради Ісуса. II Corinthians 4:6 Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій. II Corinthians 4:7 А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас. II Corinthians 4:8 У всьому нас тиснуть, та не поти́снені ми; ми в важки́х обставинах, але не впадаємо в ро́зпач. II Corinthians 4:9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. II Corinthians 4:10 Ми за́всіди носимо в тілі ме́ртвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. II Corinthians 4:11 Бо за́всіди нас, що живемо́, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. II Corinthians 4:12 Тому́ то смерть діє в нас, а життя — у вас. II Corinthians 4:13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: „Вірував я, через те говорив“, і ми віруємо, тому то й говоримо, II Corinthians 4:14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскреси́ть з Ісусом і нас, і поставить із вами. II Corinthians 4:15 Усе бо для вас, щоб благода́ть, розмножена через багатьох, збагати́ла подяку на Божу славу. II Corinthians 4:16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній. II Corinthians 4:17 Бо тепе́рішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, II Corinthians 4:18 коли ми не дивимося на види́ме, а на невиди́ме. Бо види́ме - дочасне, невиди́ме ж - вічне! II Corinthians 5:0
II Corinthians 5:1 Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний. II Corinthians 5:2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, II Corinthians 5:3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! II Corinthians 5:4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. II Corinthians 5:5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. II Corinthians 5:6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, II Corinthians 5:7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням, II Corinthians 5:8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. II Corinthians 5:9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. II Corinthians 5:10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. II Corinthians 5:11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. II Corinthians 5:12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. II Corinthians 5:13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. II Corinthians 5:14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. II Corinthians 5:15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. II Corinthians 5:16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! II Corinthians 5:17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! II Corinthians 5:18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, II Corinthians 5:19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. II Corinthians 5:20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! II Corinthians 5:21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім! II Corinthians 6:0
II Corinthians 6:1 А ми, як співробі́тники, благаємо, щоб ви Божої благода́ті не брали надармо. II Corinthians 6:2 Бо каже: „Приємного ча́су почув Я тебе, - і поміг Я тобі в день спасі́ння!“ Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння! II Corinthians 6:3 Ні в чому ніякого спотика́ння не робимо, щоб служі́ння було бездога́нне, II Corinthians 6:4 а в усьому себе виявляємо, як служи́телів Божих, у великім терпінні, у скорбо́тах, у бідах, у тісно́тах, II Corinthians 6:5 у вда́рах, у в'язницях, у ро́зрухах, у пра́цях, у недосипа́ннях, у поста́х, II Corinthians 6:6 у чи́стості, у розумі, у ла́гідності, у до́брості, у Дусі Святім, у нелицемі́рній любові, II Corinthians 6:7 у слові правди, у силі Божій, зо зброєю праведности в прави́ці й ліви́ці, II Corinthians 6:8 через славу й безчестя, через га́ньбу й хвалу́, як обманці, але ми правдиві; II Corinthians 6:9 як незнані, та по́знані, як умираючі, та ось ми живі; як ка́рані, та не забиті; II Corinthians 6:10 як сумні, але за́вжди веселі; як убогі, але багатьох ми збага́чуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо. II Corinthians 6:11 Уста наші відкрились до вас, кори́нтяни, серце наше розши́рене! II Corinthians 6:12 У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях! II Corinthians 6:13 Такою ж відплатою — говорю́, немов дітям — розширені будьте й ви! II Corinthians 6:14 До чужого ярма́ не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззако́нням, або яка спільність у світла з те́мрявою? II Corinthians 6:15 Яка згода в Христа з белійяа́ром? Або яка частка вірного з невірним? II Corinthians 6:16 Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: „Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, — а вони бу́дуть наро́дом Моїм! II Corinthians 6:17 Вийдіть тому́ з-поміж них та й відлучі́ться, — каже Госпо́дь, — і не торкайтесь нечистого, — і Я вас прийму́, II Corinthians 6:18 і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочо́к Мені бу́дете, — говорить Господь Вседержи́тель!“ II Corinthians 7:0
II Corinthians 7:1 Отож, мої любі, мавши ці обі́тниці, очистьмо себе від усякої не́чисти тіла та духа, — і творімо святиню у Божім страху́! II Corinthians 7:2 Дайте місце для нас! Ми ніко́го не скривдили, ніко́го не зіпсували, нікого не ошука́ли! II Corinthians 7:3 Говорю́ не на о́суд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити. II Corinthians 7:4 У мене велика сміли́вість до вас, велика мені похвала́ з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі. II Corinthians 7:5 Бо коли ми прийшли в Македо́нію, тіло наше не мало спочинку нія́кого, у всьому бідуючи: назовні — бої, страхіття — всере́дині. II Corinthians 7:6 Але Бог, що тішить прини́жених, потішив нас при́ходом Тита, II Corinthians 7:7 і не тільки його прибуття́м, а й поті́шенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу́, про ваш смуток, про вашу горли́вість до мене, так що я більше тішився. II Corinthians 7:8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово. II Corinthians 7:9 Я радію тепер не тому́, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покая́ння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чо́му не мати втрати від нас. II Corinthians 7:10 Бо смуток для Бога чинить каяття́ на спасі́ння, а про нього не жалуємо, а смуток світськи́й — чинить смерть. II Corinthians 7:11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажа́ння, яку горливість, яку по́мсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі. II Corinthians 7:12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кри́вдить, і не через покри́вдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом. II Corinthians 7:13 Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його. II Corinthians 7:14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоро́мився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала́ перед Титом правдива була́! II Corinthians 7:15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли́ ви були зо стра́хом і тремті́нням. II Corinthians 7:16 Отож, тішуся я, що мо́жу покластись у всьому на вас! II Corinthians 8:0
II Corinthians 8:1 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благода́ть, що да́на Церква́м македо́нським, II Corinthians 8:2 що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну́, і глибоке їхнє убо́зтво збага́тилось багатством їхньої щирости; II Corinthians 8:3 бо вони добровільні в мі́ру сил своїх, і над силу, засвідчую, — II Corinthians 8:4 із ревним блага́нням вони нас просили, щоб ми прийняли́ дар та спільність служіння святим. II Corinthians 8:5 І не так, як наді́ялись ми, але віддали́ себе перш Господе́ві та нам із волі Божої, II Corinthians 8:6 щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчи́в би в вас оце добре ді́ло. II Corinthians 8:7 А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, — щоб збагачувались ви і в благода́ті оцій. II Corinthians 8:8 Не кажу́ це, як нака́за, але́ пильністю інших досві́дчую щирість любови й вашої. II Corinthians 8:9 Бо ви знаєте благода́ть Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убо́зтвом. II Corinthians 8:10 І раду даю вам про це, бо це вам на пожи́ток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого ро́ку. II Corinthians 8:11 А тепер закінчі́ть роботу, щоб ви, як горли́во бажали, так і виконали б у міру можности. II Corinthians 8:12 Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що́ хто має, а не з тим, чого хто не має. II Corinthians 8:13 Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх. II Corinthians 8:14 Ча́су тепе́рішнього ваш достаток нехай неста́ткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш неста́ток, щоб рівність була́, II Corinthians 8:15 як написано: „Хто мав багато, той не мав зайвини́, а хто мало, — не мав недостачі“. II Corinthians 8:16 Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Ти́тове серце, II Corinthians 8:17 бо блага́ння прийняв він, але́, бувши горли́вий, удався до вас добровільно. II Corinthians 8:18 А з ним ра́зом послали ми брата, якого по всіх Церква́х хвалять за Єва́нгелію, II Corinthians 8:19 і не тільки оце, але ви́браний був від Церко́в бути товаришем нашим у дорозі для благода́ті тієї, якій служимо ми на хвалу́ Само́го Господа, II Corinthians 8:20 остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми, II Corinthians 8:21 дба́ючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми́. II Corinthians 8:22 А ми з ними послали були́ брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьо́х, який ще пильніший тепер — через велике довір'я до вас. II Corinthians 8:23 Щодо Тита, то він мій това́риш, а ваш співробі́тник; щождо наших братів — вони посланці від Церко́в, вони слава Христова! II Corinthians 8:24 Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хвалі́ння вас перед Церква́ми! II Corinthians 9:0
II Corinthians 9:1 А про службу святим мені зайво писати до вас, II Corinthians 9:2 бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македо́нянам, що Аха́я готова з минулого року, а ваша ре́вність заохо́тила багатьох. II Corinthians 9:3 А я послав братів, щоб моя похвала́, щодо вас, не даремна була в цім випа́дкові, але, як казав, щоб були ви пригото́ва́ні, II Corinthians 9:4 щоб, коли македо́няни при́йдуть зо мною та зна́йдуть, що ви неготові, щоб не осоро́митись нам — не кажемо вам — у цій речі. II Corinthians 9:5 Отож, я наду́мався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготува́ли заздалегі́дь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він пригото́ваний, як щедрий дар, а не річ примусова. II Corinthians 9:6 А до цього кажу́: Хто скупо сіє, — той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, — той щедро й жатиме! II Corinthians 9:7 Нехай кожен дає, як серце йому призволя́є, — не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! II Corinthians 9:8 А Бог має силу всякою благода́ттю вас збагати́ти, щоб ви, мавши за́вжди в усьому всілякий достаток, збага́чувалися всяким добрим учинком, II Corinthians 9:9 як написано: „Розси́пав та вбогим роздав, — Його праведність триває навіки!“ II Corinthians 9:10 А Той, Хто насіння дає сіяче́ві та хліб на поживу, — нехай дасть і примно́жить ваше насіння, і нехай Він зрости́ть плоди праведности вашої, II Corinthians 9:11 щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. II Corinthians 9:12 Бо ді́ло служі́ння цього не тільки випо́внює недостачі святих, але й багатіє багатьма́ подяками Богові. II Corinthians 9:13 Досвідченням цього служі́ння вони хвалять Бога за по́слух Христовій Єва́нгелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма́, II Corinthians 9:14 вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благода́ті на вас. II Corinthians 9:15 Дяка Богові за невимо́вний дар Його! II Corinthians 10:0
II Corinthians 10:1 А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас. II Corinthians 10:2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом. II Corinthians 10:3 Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, — II Corinthians 10:4 зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи, II Corinthians 10:5 і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові, II Corinthians 10:6 і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш. II Corinthians 10:7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми. II Corinthians 10:8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь. II Corinthians 10:9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами. II Corinthians 10:10 „Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“, II Corinthians 10:11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши. II Corinthians 10:12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе. II Corinthians 10:13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́. II Corinthians 10:14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою. II Corinthians 10:15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами, II Corinthians 10:16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять. II Corinthians 10:17 А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“ II Corinthians 10:18 Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь! II Corinthians 11:0
II Corinthians 11:1 О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене. II Corinthians 11:2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою. II Corinthians 11:3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі. II Corinthians 11:4 Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те! II Corinthians 11:5 Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів. II Corinthians 11:6 Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами. II Corinthians 11:7 Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо? II Corinthians 11:8 Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив. II Corinthians 11:9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́. II Corinthians 11:10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї. II Corinthians 11:11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові! II Corinthians 11:12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми. II Corinthians 11:13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів. II Corinthians 11:14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла! II Corinthians 11:15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми! II Corinthians 11:16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився! II Corinthians 11:17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́. II Corinthians 11:18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся. II Corinthians 11:19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши. II Corinthians 11:20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є. II Corinthians 11:21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я. II Corinthians 11:22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я! II Corinthians 11:23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті. II Corinthians 11:24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного, II Corinthians 11:25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській; II Corinthians 11:26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, II Corinthians 11:27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́. II Corinthians 11:28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́. II Corinthians 11:29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся? II Corinthians 11:30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся. II Corinthians 11:31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди. II Corinthians 11:32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене. II Corinthians 11:33 але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік! II Corinthians 12:0
II Corinthians 12:1 Не кори́сно хвалитись мені, бо я прийду́ до видінь і об'я́влень Господніх. II Corinthians 12:2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирна́дцять ро́ків тому — чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба. II Corinthians 12:3 І чоловіка я знаю такого, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, — II Corinthians 12:4 що до ра́ю був узятий, і чув він слова́ невимо́вні, що не можна люди́ні їх висловити. II Corinthians 12:5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми не́мочами. II Corinthians 12:6 Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене. II Corinthians 12:7 А щоб я через пребагато об'я́влень не велича́вся, то да́но мені в тіло колючку, — посланця́ сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не велича́вся. II Corinthians 12:8 Про нього три ра́зи благав я Господа, щоб він відступився від мене. II Corinthians 12:9 І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене. II Corinthians 12:10 Тому любо мені перебува́ти в неду́гах, у при́кростях, у бі́дах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слаби́й, тоді я сильни́й. II Corinthians 12:11 Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо. II Corinthians 12:12 А ознаки апо́стола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаме́нах і чу́дах та в силах. II Corinthians 12:13 Що бо є, що ним ви пони́зилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягаре́м вам не був? Даруйте мені цю провину! II Corinthians 12:14 Ось утре́тє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягаре́м, — не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батька́м, але дітям батьки́. II Corinthians 12:15 Я ж з охотою ви́трачуся й себе ви́трачу за душі ваші, хоч що більше люблю́ вас, то менше я лю́блений. II Corinthians 12:16 Та нехай буде так, — тягара́ я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав. II Corinthians 12:17 Чи я використо́вував вас через когось із тих, кого́ до вас посилав? II Corinthians 12:18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит ви́користав вас чим? Хіба ми ходили не в одно́му дусі? Хіба не одни́ми стопа́ми? II Corinthians 12:19 Чи ви зно́ву не ду́маєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову! II Corinthians 12:20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хо́чу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, — хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, сва́ри, на́шепти, пихи́, безладдя, II Corinthians 12:21 щоб зно́ву, коли я прийду́, не прини́зив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечи́стості, і в пере́любі, і в розпусті, що ко́їли їх. II Corinthians 13:0
II Corinthians 13:1 Оце втретє до вас я йду. „Кожна справа хай станеться ви́роком двох чи трьох свідків“. II Corinthians 13:2 Попере́джував я й попере́джу́ю, — як у вас був удру́ге, так тепер неприсутній, — отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую, II Corinthians 13:3 через те, що шукаєте доказу, що в мені промовляє Христос, Який не безсилий до вас, але сильний у вас. II Corinthians 13:4 Бо хоч Він був і розп'я́тий в не́мочі, та живий із сили Божої. Так і ми, — хоча не́мічні в Нім, та з Ним бу́демо жити з Божої сили у вас. II Corinthians 13:5 Випробо́вуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути. II Corinthians 13:6 Але маю надію, що пізнаєте ви, що ми такі, якими мали б бути. II Corinthians 13:7 І ми молимо Бога, щоб ви не чинили нія́кого ли́ха, не для то́го, щоб виявились ми досвідчені, а щоб учинили ви добре, а ми бу́дем немов негі́дні. II Corinthians 13:8 Бо нічо́го не можемо ми проти правди, а за правду. II Corinthians 13:9 Ми тішимося, коли ми слабі, а ви сильні. Про це й мо́лимось — щоб були досконалими ви! II Corinthians 13:10 Ось тому́ то, відсутній, пишу́ це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за вла́дою, якої Госпо́дь мені дав на будува́ння, а не на руйнува́ння.
II Corinthians 13:11 А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, — і Бог любови та ми́ру буде з вами! II Corinthians 13:12 Вітайте один одного святим поцілунком! Усі святі вас вітають! II Corinthians 13:13 Благода́ть Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма́ вами! Амі́нь.
Galatians 0:0
Galatians 1:0 Galatians 1:1 Апо́стол Павло́, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але́ від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив, Galatians 1:2 і присутня зо мною вся браття, до Церко́в галаті́йських: Galatians 1:3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, Galatians 1:4 що за наші гріхи дав Само́го Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, — Galatians 1:5 Йому слава на віки́ вічні, амі́нь!
Galatians 1:6 Дивуюся я, що ви так скоро відхи́люєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Єва́нгелю, Galatians 1:7 що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Єва́нгелію. Galatians 1:8 Але якби й ми або а́нгол із неба зачав благовісти́ти вам не те, що ми вам благовісти́ли, — нехай буде прокля́тий! Galatians 1:9 Як ми перше казали, і тепер знов кажу́: коли хто вам не те благовісти́ть, що ви прийняли́, — нехай буде прокля́тий! Galatians 1:10 Бо тепер чи я в людей шукаю призна́ння чи в Бога? Чи лю́дям дба́ю я догоджа́ти? Бо коли б догоджав я ще лю́дям, я не був би рабо́м Христовим. Galatians 1:11 Звіщаю ж вам, браття, що Єва́нгелія, яку я благовісти́в, — вона не від людей. Galatians 1:12 Бо я не прийняв, ні навчився її від люди́ни, але об'явленням Ісуса Христа. Galatians 1:13 Чули бо ви про моє поступо́вання перше в юдействі, що Божу Церкву жорсто́ко я переслідував та руйнував її. Galatians 1:14 І я перевищував в юдействі багатьох своїх рове́сників роду мого, бувши запе́клим прихильником моїх отці́вських переда́нь. Galatians 1:15 Коли ж Бог, що вибрав мене від утро́би матері моєї і покликав благода́ттю Своєю, уподобав Galatians 1:16 виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, — я не радився зараз із тілом та кров'ю, Galatians 1:17 і не відправився в Єрусалим до апо́столів, що передо мною були, а пішов я в Ара́бію, і зно́ву вернувся в Дама́ск. Galatians 1:18 По трьох ро́ках пото́му пішов я в Єрусалим побачити Ки́фу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять. Galatians 1:19 А іншого з апо́столів я не бачив, крім Якова, брата Господнього. Galatians 1:20 А що вам пишу́, ось кажу́ перед Богом, що я не обманюю! Galatians 1:21 Пото́му пішов я до си́рських та кілікі́йських країн. Galatians 1:22 Церква́м же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, - Galatians 1:23 тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовісти́ть тепер віру, що колись руйнував був її. Galatians 1:24 І сла́вили Бога вони через мене! Galatians 2:0 Galatians 2:1 Пото́му, по чотирнадцяти́ роках, я зно́ву ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою. Galatians 2:2 А пішов я за об'явленням. І подав їм Єва́нгелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма́ змагаюся я чи змагався. Galatians 2:3 Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрі́зання змушений. Galatians 2:4 А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підгляда́ти нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас понево́лити, Galatians 2:5 то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддали́ся були, щоб тривала в вас правда Єва́нгелії. Galatians 2:6 Що ж до тих, що за що́сь уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чо́му різниці для мене нема, — не дивиться Бог на осо́бу люди́ни! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали́, Galatians 2:7 але навпаки́, — побачивши, що мені припору́чена Єва́нгелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних, - Galatians 2:8 бо Той, хто помагав Петрові в апо́стольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами, - Galatians 2:9 і, пізнавши ту благода́ть, що да́на мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпа́ми вважаються, подали мені та Варна́ві прави́ці спільно́ти, щоб ми для поган працювали, вони ж — для обрізаних, Galatians 2:10 тільки щоб ми пам'ята́ли про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.
Galatians 2:11 Коли ж Ки́фа прийшов був до Антіохі́ї, то відкрито я виступив супроти нього, — заслуго́вував бо він на о́суд. Galatians 2:12 Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули́, став ховатися та відлучатися, боячи́ся обрі́заних. Galatians 2:13 А з ним лицемі́рили й інші юдеї, так що навіть Варна́ва пристав був до їхнього лицемірства. Galatians 2:14 А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за єва́нгельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: „Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то на́що поган ти примушуєш жити по-юдейському“? Galatians 2:15 Ми юдеї природою, а не грішники з поган... Galatians 2:16 А коли ми дізнались, що люди́на не може бути виправдана ділами Зако́ну, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Зако́ну. Бо жодна люди́на ділами Зако́ну не буде випра́вдана! Galatians 2:17 Коли ж, шукаючи виправда́ння в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні! Galatians 2:18 Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю́ злочинцем. Galatians 2:19 Бо Зако́ном я вмер для Зако́ну, щоб жити для Бога. Я розп'я́тий з Христом. Galatians 2:20 І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, — живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Само́го Себе. Galatians 2:21 Божої благода́ті я не відкидаю. Бо коли набувається праведність Зако́ном, то Христос нада́рмо умер! Galatians 3:0 Galatians 3:1 О, ви нерозумні гала́ти! Хто вас звів не кори́тися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакре́слений був, як ніби між вами розп'я́тий? Galatians 3:2 Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли́ Духа ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру? Galatians 3:3 Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите́ тепер тілом? Galatians 3:4 Чи ви так багато терпіли нада́рмо? Коли б тільки надармо! Galatians 3:5 Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, — чи чинить ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру? Galatians 3:6 Так як Авраа́м „був увірував в Бога, — і це залічено за праведність йому“. Galatians 3:7 Тож знайте, що ті, хто від віри, — то сини Авраа́мові. Galatians 3:8 І Писа́ння, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовісти́ло Авраамові: „Благосло́вляться в тобі всі наро́ди!“ Galatians 3:9 Тому́ ті, хто від віри, бу́дуть поблагосло́влені з вірним Авраамом. Galatians 3:10 А всі ті, хто на діла Зако́ну покладається, — вони під прокля́ттям. Бо написано:, Прокля́тий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Зако́ну, щоб чинити оте!“ Galatians 3:11 А що перед Богом Зако́ном ніхто не виправдується, то це ясно, бо „праведний житиме вірою“. Galatians 3:12 А Зако́н не від віри, але „хто чинитиме те, той житиме ним“. Galatians 3:13 Христос відкупив нас від прокля́ття Зако́ну, ставши прокля́ттям за нас, бо написано: „Прокля́тий усякий, хто ви́сить на дереві“, Galatians 3:14 щоб Авраамове благослове́ння в Ісусі Христі поши́рилося на поган, щоб обі́тницю Духа прийняти нам вірою. Galatians 3:15 Браття, кажу́ я по-лю́дському: навіть лю́дського затве́рдженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає. Galatians 3:16 А обі́тниці да́ні були Авраамові й насінню його. Не говориться: „і насінням“, як про багатьох, але як про одно́го: „і Насінню твоєму“, яке є Христос. Galatians 3:17 А я кажу́ це, що заповіту, від Бога затве́рдженого, Зако́н, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обі́тницю він зруйнував. Galatians 3:18 Бо коли від Зако́ну спадщина, то вже не з обі́тниці; Авраамові ж Бог дарував із обі́тниці.
Galatians 3:19 Що ж Зако́н? Він був даний з причини пере́ступів, аж поки при́йде Насіння, якому обі́тниця да́на була́; він учинений був анголами рукою посере́дника. Galatians 3:20 Але посере́дник не є для одно́го, Бог же один. Galatians 3:21 Отож, чи ж Зако́н проти Божих обі́тниць? Зо́всім ні! Якби бо був да́ний Зако́н, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Зако́ну! Galatians 3:22 Та все зачинило Писа́ння під гріх, щоб віруючим була да́на обі́тниця з віри в Ісуса Христа. Galatians 3:23 Але поки прийшла віра, під Зако́ном стере́жено нас, за́мкнених до при́ходу віри, що мала об'яви́тись. Galatians 3:24 Тому то Зако́н вихо́вником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою. Galatians 3:25 А як віра прийшла, то вже ми не під вихо́вником. Galatians 3:26 Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Galatians 3:27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягну́лися! Galatians 3:28 Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі! Galatians 3:29 А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обі́тницею спадкоємці. Galatians 4:0 Galatians 4:1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім, Galatians 4:2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько. Galatians 4:3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу. Galatians 4:4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном, Galatians 4:5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́. Galatians 4:6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“ Galatians 4:7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
Galatians 4:8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́. Galatians 4:9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити? Galatians 4:10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки. Galatians 4:11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.. Galatians 4:12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили! Galatians 4:13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію, Galatians 4:14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса! Galatians 4:15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б! Galatians 4:16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам? Galatians 4:17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них. Galatians 4:18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас. Galatians 4:19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас! Galatians 4:20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас. Galatians 4:21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну? Galatians 4:22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“. Galatians 4:23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею. Galatians 4:24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р. Galatians 4:25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́. Galatians 4:26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам! Galatians 4:27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“ Galatians 4:28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком! Galatians 4:29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер. Galatians 4:30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“. Galatians 4:31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної! Galatians 5:0 Galatians 5:1 Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся зно́ву в ярмо ра́бства! Galatians 5:2 Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, — то нема вам тоді жодної ко́ристи від Христа. Galatians 5:3 І свідкую я зно́ву всякому чоловікові, який обрізується, що повинен він ви́конати ввесь Зако́н. Galatians 5:4 Ви, що Зако́ном виправдуєтесь, — полишилися без Христа, відпали від благодаті! Galatians 5:5 Бо ми в Дусі з віри чекаємо надії пра́ведности. Galatians 5:6 Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрі́зання, ані необрі́зання, — але віра, що чинна любов'ю. Galatians 5:7 Бігли ви добре. Хто заборонив вам кори́тися правді? Galatians 5:8 Таке переко́нання не від Того, Хто вас покликав. Galatians 5:9 Трохи ро́зчини квасить усе тісто! Galatians 5:10 Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого ду́мати не будете ви. А хто вас непоко́їть, осуджений буде, хоч би він хто був! Galatians 5:11 Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрі́зання ще проповідую? Тоді споку́са хреста в ніщо оберта́ється! Galatians 5:12 О, коли б були навіть відсі́чені ті, хто підбурює вас! Galatians 5:13 Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала при́водом догоджати тілу, а любов'ю служи́ти один о́дному! Galatians 5:14 Бо ввесь Зако́н в однім слові місти́ться: „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Galatians 5:15 Коли ж ви гризете́ та їсте один о́дного, то глядіть, щоб не знищили ви один о́дного! Galatians 5:16 І кажу́: ходіть у Дусі, — і не вчи́ните пожадливости тіла, Galatians 5:17 бо тіло бажає противного Духові, а Дух противного тілу, і супротивні вони один о́дному, щоб ви чинили не те, чого хочете. Galatians 5:18 Коли ж Дух вас провадить, то ви не під Зако́ном. Galatians 5:19 Учинки тіла явні, то є: пере́люб, нечистість, розпу́ста, Galatians 5:20 ідолослу́ження, ча́ри, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, Galatians 5:21 за́видки, п'я́нство, гу́лянки й подібне до цього. Я про це попере́джую вас, як і попереджа́в був, що хто чинить таке, не вспадку́ють вони Царства Божого! Galatians 5:22 А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, ла́гідність, до́брість, вірність, Galatians 5:23 тихість, здержливість: — Зако́ну нема на таких! Galatians 5:24 А ті, що Христові Ісусові, розп'яли́ вони тіло з пожадли́востями та з по́хотями. Galatians 5:25 Коли Духом живемо, то й Духом ході́мо! Galatians 5:26 Не будьмо чванли́ві, не дражнімо один о́дного, не зави́дуймо один о́дному! Galatians 6:0
Galatians 6:1 Браття, як люди́на й упаде́ в якій про́гріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом ла́гідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! Galatians 6:2 Носіть тягарі́ один о́дного, і так виконаєте зако́на Христового. Galatians 6:3 Коли бо хто ду́має, що він що́сь, бувши ніщо́, сам себе той обманює. Galatians 6:4 Нехай кожен досліджує ді́ло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу́, а не в іншому! Galatians 6:5 Бо кожен не́стиме свій власний тяга́р! Galatians 6:6 А хто сло́ва навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим. Galatians 6:7 Не обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може. Бо що тільки люди́на посіє, те саме й пожне! Galatians 6:8 Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для Духа, той від Духа пожне життя вічне. Galatians 6:9 А роблячи добре, не зну́джуймося, бо ча́су свого пожнемо́, коли не ослабнемо. Galatians 6:10 Тож тому́, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!
Galatians 6:11 Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою! Galatians 6:12 Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового. Galatians 6:13 Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Зако́на, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом. Galatians 6:14 А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'я́тий світ для мене, а я для світу. Galatians 6:15 Бо сили немає ані обрі́зання, ані необрізання, а створі́ння нове́. Galatians 6:16 А всі ті, хто пі́де за цим пра́вилом, — мир та милість на них, і на Ізраїля Божого! Galatians 6:17 Зре́штою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу́ я Ісусові рани на тілі своїм! Galatians 6:18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амі́нь.
Ephesians 0:0
Ephesians 1:0 Ephesians 1:1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, святим, що в Ефе́сі, і вірним у Христі Ісусі, — Ephesians 1:2 нехай буде вам благода́ть та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
Ephesians 1:3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благослове́нням духовним у небесах, Ephesians 1:4 так як вибрав у Ньому Він нас перше зало́ження світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, Ephesians 1:5 призна́чивши напере́д, щоб нас усинови́ти для Себе Ісусом Христом, за вподо́банням волі Своєї, Ephesians 1:6 на хвалу́ слави благода́ті Своєї, якою Він обдарував нас в Улю́бленім, Ephesians 1:7 що маємо в Ньому відку́плення кров'ю Його, про́щення провин, через багатство благода́ті Його, Ephesians 1:8 яку Він намно́жив у нас у всякій премудрості й розва́жності, Ephesians 1:9 об'явивши нам таємни́цю волі Своєї за Своїм уподо́банням, яке постановив у Самому Собі, Ephesians 1:10 для уря́дження ви́повнення часів, щоб усе об'єднати в Христі, — що на небі, і що́ на землі. Ephesians 1:11 У Нім, що в Нім стали ми й спадкоє́мцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї, Ephesians 1:12 щоб на хвалу́ Його слави були ми, що перше надіялися на Христа. Ephesians 1:13 У Ньому й ви, як почули були слово правди, Єва́нгелію спасі́ння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обі́тниці, Ephesians 1:14 Який є завда́ток нашого спа́дку, на викуп здобутого, на хвалу́ Його слави! Ephesians 1:15 Тому й я, прочувши про вашу віру в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих, Ephesians 1:16 не перестаю за вас дя́кувати, і в моли́твах своїх за вас згадую, Ephesians 1:17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та об'явлення для пізна́ння Його, Ephesians 1:18 просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спа́док у святих, Ephesians 1:19 і яка безмірна ве́лич Його сили в нас, що віруємо за ви́явленням поту́жної сили Його, Ephesians 1:20 яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі право́руч Себе, Ephesians 1:21 вище від усякого уря́ду, і вла́ди, і сили, і панува́ння, і всякого йме́ння, що на́зване не тільки в цім віці, але й у майбу́тньому. Ephesians 1:22 І все впокорив Він під ноги Йому́, і Його дав найвище за все — за Голову Церкви, Ephesians 1:23 а вона — Його тіло, по́вня Того, що все всім наповня́є! Ephesians 2:0 Ephesians 2:1 І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, Ephesians 2:2 в яких ви колись проживали за звича́єм віку цього́, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухня́них, Ephesians 2:3 між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думо́к, і з природи були дітьми́ гніву, як і інші, - Ephesians 2:4 Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, Ephesians 2:5 і нас, що мертві були через прогріхи, оживив ра́зом із Христом, — спасені ви благода́ттю, - Ephesians 2:6 і ра́зом із Ним воскресив, і ра́зом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, Ephesians 2:7 щоб у наступних віках показати безмірне багатство благода́ті Своєї в до́брості до нас у Христі Ісусі. Ephesians 2:8 Бо спасені ви благода́ттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, Ephesians 2:9 не від діл, щоб ніхто не хвалився. Ephesians 2:10 Бо ми — Його тво́риво, ство́рені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготува́в, щоб ми в них перебува́ли.
Ephesians 2:11 Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно „обрізані“ на тілі звуть „необрізаними“, Ephesians 2:12 що ви того ча́су були́ без Христа, відлучені від громади ізра́їльської, і чужі заповітам обі́тниці, не мавши надії й без Бога на світі. Ephesians 2:13 А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були́, стали близькі́ Христовою кров'ю. Ephesians 2:14 Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував середи́нну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, - Ephesians 2:15 Він Своєю наукою знищив Зако́на заповідей, щоб з обох збудувати Собою одно́го ново́го чоловіка, мир чинивши, Ephesians 2:16 і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. Ephesians 2:17 І, прийшовши, „Він благовісти́в мир вам, далеким, і мир близьки́м“, Ephesians 2:18 бо обоє Ним маємо при́ступ у Дусі однім до Отця. Ephesians 2:19 Отже, ви вже не чужі й не прихо́дьки, а співгорожа́ни святим, і домашні для Бога, Ephesians 2:20 збудовані на основі апо́столів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, Ephesians 2:21 що на ньому вся буді́вля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, Ephesians 2:22 що на ньому і ви ра́зом будуєтеся Духом на оселю Божу. Ephesians 3:0 Ephesians 3:1 Через це я, Павло, є в'я́зень Ісуса Христа за вас, поган, — Ephesians 3:2 якщо ви тільки чули про заря́дження Божої благодаті, що для вас мені да́на. Ephesians 3:3 Бо мені об'я́вленням дано пізнати таємницю, як писав я вам коротко вище, Ephesians 3:4 з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розумі́ння таємни́ці Христової. Ephesians 3:5 А вона за інших поколінь не була оголошена лю́дським сина́м, як об'явилась тепер через Духа Його святим апо́столам і пророкам, — Ephesians 3:6 що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обі́тниці в Христі́ Ісусі через Єва́нгелію, Ephesians 3:7 якій служи́телем я став через дар благода́ті Божої, що дана мені чином сили Його. Ephesians 3:8 Мені, найменшому від усіх святих, да́на була оця благода́ть, — благовісти́ти поганам недосліджене багатство Христове, Ephesians 3:9 та ви́світлити, що́ то є заря́дження таємни́ці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе, Ephesians 3:10 щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа, Ephesians 3:11 за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім, Ephesians 3:12 в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього.
Ephesians 3:13 Тому́ то благаю я вас не занепада́ти духом через терпіння моє через вас, бо воно — ваша слава. Ephesians 3:14 Для того схиляю коліна свої перед Отцем, Ephesians 3:15 що від Нього має йме́ння кожен рід на небі й на землі, — Ephesians 3:16 щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцни́тися через Духа Його в чоловікові вну́трішнім, Ephesians 3:17 щоб Христос через віру заме́шкав у ваших серця́х, щоб ви, закорі́нені й основані в любові, Ephesians 3:18 змогли зрозуміти зо всіма́ святими, що́ то ширина́ й довжина́, і глибина́ й вишина́, Ephesians 3:19 і пізнати Христову любов, яка перевищує знання́, щоб були ви напо́внені всякою повното́ю Божою. Ephesians 3:20 А Тому́, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або ду́маємо, силою, що діє в нас, Ephesians 3:21 Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амі́нь. Ephesians 4:0 Ephesians 4:1 Отож, благаю вас я, в'я́зень у Господі, щоб ви пово́дилися гі́дно покли́кання, що до нього покликано вас, Ephesians 4:2 зо всякою покорою та ла́гідністю, з довготерпінням, у любові те́рплячи один о́дного, Ephesians 4:3 пильнуючи зберігати єдність Духа в союзі спокою. Ephesians 4:4 Одне тіло, один Дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покли́кання. Ephesians 4:5 Один Госпо́дь, одна віра, одне хрищення, Ephesians 4:6 один Бог і Отець усіх, що Він над усіма́, і через усіх, і в усіх. Ephesians 4:7 А кожному з нас да́на благода́ть у міру дару Христового. Ephesians 4:8 Тому́ й сказано: „Піднявшися на висоту́, Ти полоне́них набрав і лю́дям дав да́ри!“ Ephesians 4:9 А те, що „піднявся був“, що́ то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? Ephesians 4:10 Хто зійшов був, Той саме й піднявся ви́соко над усі небеса́, щоб напо́внити все. Ephesians 4:11 І Він, отож, настанови́в одних за апо́столів, одних за пророків, а тих за благові́сників, а тих за па́стирів та вчителі́в, Ephesians 4:12 щоб приготува́ти святих на ді́ло служби для збудува́ння тіла Христового, Ephesians 4:13 аж поки ми всі не дося́гнемо з'єднання віри й пізна́ння Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти́, Ephesians 4:14 щоб більш не були́ ми малолі́тками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за лю́дською ома́ною та за лукавством до хитрого блу́ду, Ephesians 4:15 щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він — Голова, Христос. Ephesians 4:16 А з Нього все тіло, скла́дене й зв'язане всяким допомічни́м сугло́бом, у міру чинности кожного окремого члена, чи́нить зріст тіла на будува́ння самого себе любов'ю.
Ephesians 4:17 Отже, говорю я це й свідку́ю в Господі, щоб ви більш не пово́дилися, як пово́дяться погани в марно́ті свого розуму, — Ephesians 4:18 вони запа́морочені розумом, відчу́жені від життя Божого за не́уцтво, що в них, за стверділість їхніх серде́ць, Ephesians 4:19 вони отупіли й віддали́ся розпусті, щоб чинити всяку не́чисть із заже́рливістю. Ephesians 4:20 Але ви не так пізнали Христа, Ephesians 4:21 якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, Ephesians 4:22 щоб відкинути, за першим поступо́ванням, старо́го чоловіка, який зотліває в звабли́вих пожадливостях, Ephesians 4:23 та відновлятися духом вашого розуму, Ephesians 4:24 і зодягнутися в ново́го чоловіка, ство́реного за Богом у праведності й святості правди. Ephesians 4:25 Тому́ то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для о́дного. Ephesians 4:26 Гнівайтеся, та не грішіть, — сонце нехай не заходить у вашому гніві, Ephesians 4:27 і місця дия́волові не давайте! Ephesians 4:28 Хто крав, нехай більше не кра́де, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужде́нному. Ephesians 4:29 Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудува́ння, щоб воно подало́ благода́ть тим, хто чує. Ephesians 4:30 І не засму́чуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день ви́купу. Ephesians 4:31 Усяке подратува́ння, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас ра́зом із уся́кою злобо́ю. Ephesians 4:32 А ви один до о́дного будьте ласка́ві, милости́ві, прощаючи один о́дному, як і Бог через Христа вам простив! Ephesians 5:0 Ephesians 5:1 Отже, будьте наслідувачами Богові, як улю́блені діти, Ephesians 5:2 і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Само́го Себе, як дар і жертву Богові на приємні па́хощі. Ephesians 5:3 А розпуста та не́чисть усяка й заже́рливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як ли́чить святим, Ephesians 5:4 і гидо́та, і марносло́вство або жарти, що непристойні вам, але краще дя́кування. Ephesians 5:5 Знайте бо це, що жоден розпу́сник, чи нечистий, або заже́рливий, що він ідоля́нин, не має спа́дку в Христовому й Божому Царстві! Ephesians 5:6 Нехай вас не зво́дить ніхто словами марно́тними, бо гнів Божий приходить за них на неслухня́них, — Ephesians 5:7 тож не будьте їм спільниками ! Ephesians 5:8 Ви бо були колись те́мрявою, тепер же ви світло в Господі, — поводьтеся, як діти світла, Ephesians 5:9 бо плід світла знахо́диться в кожній добрості́, і праведності, і правді. Ephesians 5:10 Допевня́йтеся, що приємне для Господа, Ephesians 5:11 і не беріть участи в неплідних ділах те́мряви, а краще й докоряйте. Ephesians 5:12 Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потає́мно! Ephesians 5:13 Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло. Ephesians 5:14 Через це то й говорить: „Сплячий, вставай, і воскре́сни із мертвих, — і Христос осві́тлить тебе!“
Ephesians 5:15 Отож, уважайте, щоб поводитися обере́жно, не як немудрі, але як мудрі, Ephesians 5:16 використо́вуючи час, — дні бо лукаві! Ephesians 5:17 Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що́ є воля Господня. Ephesians 5:18 І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще напо́внюйтесь Духом, Ephesians 5:19 розмовляючи поміж собою псалма́ми, і гі́мнами, і пісня́ми духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, Ephesians 5:20 дякуючи за́вжди за все Богові й Отцеві в Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, Ephesians 5:21 ко́рячися один о́дному у Христовім страху́. Ephesians 5:22 Дружи́ни, — корі́ться своїм чоловікам, як Господе́ві, — Ephesians 5:23 бо чоловік — голова дружи́ни, як і Христос — Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! Ephesians 5:24 І як ко́риться Церква Христові, так і дружи́ни своїм чоловікам у всьо́му. Ephesians 5:25 Чоловіки, — любіть своїх дружи́н, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, Ephesians 5:26 щоб її освятити, очистивши водяним ку́пелем у слові, Ephesians 5:27 щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була́ свята й непорочна! Ephesians 5:28 Чоловіки повинні любити дружи́н своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружи́ну свою, той любить самого себе. Ephesians 5:29 Бо ніко́ли ніхто не знена́видів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, Ephesians 5:30 бо ми — члени Тіла Його від тіла Його й від косте́й Його! Ephesians 5:31 „Покине тому́ чоловік батька й матір, і пристане до дружи́ни своєї, — і бу́дуть обоє вони одним тілом“. Ephesians 5:32 Ця таємниця велика, — а я говорю́ про Христа та про Церкву! Ephesians 5:33 Отже, нехай кожен зокре́ма із вас любить так свою дружи́ну, як самого себе, а дружи́на нехай боїться свого чоловіка! Ephesians 6:0 Ephesians 6:1 Діти, — слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Ephesians 6:2 „Шануй свого батька та матір“ — це перша заповідь з обі́тницею, — Ephesians 6:3 „щоб добре вело́ся тобі, і щоб ти був на землі довголітній!“ Ephesians 6:4 А батьки, — не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напомина́нні й остере́женні Божому!
Ephesians 6:5 Раби, — слухайтеся тілесних панів зо стра́хом і тремті́нням у простоті́ серця вашого, як Христа! Ephesians 6:6 Не працюйте тільки про лю́дське око, немов чоловіковго́дники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу, Ephesians 6:7 служіть із зичли́вістю, немов Господе́ві, а не лю́дям! Ephesians 6:8 Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме оде́ржить від Господа, чи то раб, чи то вільний. Ephesians 6:9 А пани, — чиніть їм те са́ме, занеха́юйте погро́зи, знайте, що для вас і для них є на небі Госпо́дь, а Він на обличчя не дивиться! Ephesians 6:10 Наре́шті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могу́тністю сили Його! Ephesians 6:11 Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хи́трощів диявольських. Ephesians 6:12 Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти вла́ди, проти світоправителів цієї те́мряви, проти піднебесних ду́хів зло́би. Ephesians 6:13 Через це візьміть повну Божу збро́ю, щоб могли ви дати о́пір дня злого, і, все виконавши, витримати. Ephesians 6:14 Отже, стійте, підперезавши сте́гна свої правдою, і зодягнувшись у броню́ праведности, Ephesians 6:15 і взувши ноги в готовість Єва́нгелії миру. Ephesians 6:16 А найбільш над усе візьміть щита́ віри, яким зможете погасити всі огне́нні стрі́ли лукавого. Ephesians 6:17 Візьміть і шоло́ма спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Ephesians 6:18 Усякою молитвою й благанням кожного ча́су моліться у Дусі, а для того пильнуйте з повною витрива́лістю та молитвою за всіх святих, Ephesians 6:19 і за мене, щоб да́не було́ мені слово відкрити уста́ свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Єва́нгелії, Ephesians 6:20 для якої посо́л я в кайда́нах, щоб сміли́во про неї звіщати, як належить мені. Ephesians 6:21 А щоб знали і ви щось про мене, та що́ я роблю́, то все вам розпові́сть Тихи́к, улю́блений брат і в Господі вірний служи́тель, Ephesians 6:22 якого послав я до вас на це са́ме, щоб довідалися ви про нас, і щоб ваші серця він поті́шив. Ephesians 6:23 Мир брата́м і любов із вірою від Бога Отця й Господа Ісуса Христа! Ephesians 6:24 Благода́ть зо всіма́, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амі́нь.
Philippians 0:0
Philippians 1:0 Philippians 1:1 Павло й Тимофі́й, раби Христа Ісуса, до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Фили́пах, з єпи́скопами та диякона́ми: Philippians 1:2 благода́ть вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа́!
Philippians 1:3 Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас, Philippians 1:4 і за́вжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню́ я молитву з ра́дощами, — Philippians 1:5 за участь вашу в Єва́нгелії від першого дня аж дотепе́р. Philippians 1:6 Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре ді́ло, виконає його аж до дня Христа Ісуса. Philippians 1:7 Бо то справедливо мені ду́мати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайда́нах моїх, і в обороні, і в утве́рдженні Єва́нгелії — спільники мої в благодаті. Philippians 1:8 Бо Бог мені свідок, що тужу́ я за вами всіма́ в сердечній любові Христа Ісуса. Philippians 1:9 І молюсь я про те, щоб ваша любов примножа́лась ще більше та більше в пізна́нні й усякім дослі́дженні, Philippians 1:10 щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та ці́лі були Христового дня, Philippians 1:11 напо́внені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу. Philippians 1:12 Бажаю ж я, браття, щоб ві́дали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Єва́нгелії, Philippians 1:13 бо в усій прето́рії та всім іншим стали відо́мі кайда́ни мої за Христа. Philippians 1:14 А багато братів у Господі через кайда́ни мої посміліли та ще більше відва́жилися Слово Боже звіщати безстрашно. Philippians 1:15 Одні, правда, і через за́здрощі та колотне́чу, другі ж із доброї волі Христа проповідують; Philippians 1:16 а інші з любови, зна́ючи, що я поставлений на оборону Єва́нгелії; Philippians 1:17 а інші через пі́дступ звіщають Христа нещиро, ду́маючи, що додаду́ть тягару́ до кайда́нів моїх. Philippians 1:18 Але що ж? У всякому разі, чи облудно, чи щиро, Христос проповідується, а тим я радію та й бу́ду радіти. Philippians 1:19 Бо знаю, що це бу́де мені на спасі́ння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа, Philippians 1:20 через чека́ння й надію мою, що я ні в чо́му не бу́ду посоро́млений, але ці́лою сміли́вістю, як за́вжди, так і тепер Христос буде звели́чений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю. Philippians 1:21 Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надба́ння. Philippians 1:22 А коли життя в тілі — то для мене плід ді́ла, то не знаю, що́ вибрати. Philippians 1:23 Тягнуть мене одне й друге, хоч маю я бажа́ння померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. Philippians 1:24 А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас. Philippians 1:25 І оце знаю певно, що зали́шусь я, і пробува́тиму з вами всіма́ вам на ко́ристь та на ра́дощі в вірі, Philippians 1:26 щоб ваша хвала́ через мене примно́жилася в Христі Ісусі, коли зно́ву прийду́ я до вас. Philippians 1:27 Тільки живіть згідно з Христовою Єва́нгелією, щоб, — чи прийду́ я й побачу вас, чи й не бувши — почув я про вас, що ви стоїте́ в однім дусі, бо́рючись однодушно за віру єва́нгельську, Philippians 1:28 і ні в чо́му не боячи́ся противників; це їм доказ загибелі, вам же спасі́ння. А це від Бога! Philippians 1:29 Бо вчинено вам за Христа доброді́йство, — не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього, Philippians 1:30 маючи таку саму боротьбу́, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене. Philippians 2:0 Philippians 2:1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя, Philippians 2:2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! Philippians 2:3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. Philippians 2:4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. Philippians 2:5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! Philippians 2:6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, Philippians 2:7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, Philippians 2:8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. Philippians 2:9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, Philippians 2:10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, Philippians 2:11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
Philippians 2:12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння. Philippians 2:13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. Philippians 2:14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, Philippians 2:15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, Philippians 2:16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. Philippians 2:17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. Philippians 2:18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! Philippians 2:19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. Philippians 2:20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. Philippians 2:21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. Philippians 2:22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. Philippians 2:23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. Philippians 2:24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. Philippians 2:25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, Philippians 2:26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. Philippians 2:27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. Philippians 2:28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. Philippians 2:29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, Philippians 2:30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. Philippians 3:0 Philippians 3:1 Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навча́льне. Philippians 3:2 Стережіться собак, — стережіться працівникі́в лихих, стережіться обрі́зання! Philippians 3:3 Бо обрі́зання — то ми, що слу́жимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло, Philippians 3:4 хоч і я міг би мати надію на тіло. Як хто інший на тіло надіятись ду́має, то тим більше я, — Philippians 3:5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. Philippians 3:6 Через горли́вість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо праведности в Законі. Philippians 3:7 Але те, що́ для мене було́ за надба́ння, те ради Христа я за втрату вважав. Philippians 3:8 Тож усе я вважаю за втрату ради переважного позна́ння Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всьо́го, і вважаю все за сміття́, щоб придбати Христа, Philippians 3:9 щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Зако́ну, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, Philippians 3:10 щоб пізнати Його й силу Його воскресіння, та участь у му́ках Його, уподо́блюючись Його смерті, Philippians 3:11 аби досягнути я́кось воскресіння з мертвих. Philippians 3:12 Не тому́, що я вже досягнув, або вже вдоскона́лився, але пра́гну, чи не досягну́ я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. Philippians 3:13 Браття, я себе не вважаю, що я досягну́в. Та тільки, забуваючи те, що поза́ду, і спішачи́ до того, що попе́реду, Philippians 3:14 я женусь до мети за нагородою високого по́клику Божого в Христі Ісусі. Philippians 3:15 Тож усі, хто досконалий, ду́маймо це; коли ж ду́маєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це. Philippians 3:16 Та до чо́го дійшли ми, поступаймо в тім самім далі. Philippians 3:17 Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто пово́диться так, як маєте ви за взір нас. Philippians 3:18 Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю́ навіть пла́чучи, пово́дяться, як вороги хреста Христового. Philippians 3:19 Їхній кінець — то загибіль, шлу́нок — їхній бог, а слава — в їхньому соромі... Вони ду́мають тільки про зе́мне! Philippians 3:20 Життя ж наше на небі, звідки ждемо́ й Спаси́теля, Господа Ісуса Христа, Philippians 3:21 Який перемінить тіло нашого пони́ження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі. Philippians 4:0
Philippians 4:1 Отож, мої браття улю́блені, за якими так сильно тужу́, моя радосте й ві́нче, — так у Господі стійте, улю́блені! Philippians 4:2 Благаю Ево́дію, благаю й Синти́хію — ду́мати однаково в Господі. Philippians 4:3 Так, благаю й тебе, това́ришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Єва́нгелію помагали мені та Кли́ментові й іншим моїм співробі́тникам, яких іме́ння записані в Книзі Життя. Philippians 4:4 Радійте в Господі за́всіди, і зно́ву кажу́: раді́йте! Philippians 4:5 Ваша ла́гідність хай буде відо́ма всім лю́дям. Господь близько! Philippians 4:6 Ні про що не турбуйтесь, а в усьо́му нехай виявля́ються Богові ваші бажа́ння молитвою й проха́нням з подякою. Philippians 4:7 І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки́ у Христі Ісусі. Philippians 4:8 Наоста́нку, браття, що́ тільки правдиве, що́ тільки чесне, що тільки праведне, що́ тільки чисте, що тільки любе, що́ тільки гі́дне хвали́, коли яка чесно́та, коли яка похвала́, — ду́майте про це! Philippians 4:9 Чого ви від мене й навчилися, і прийняли́, і чули та бачили, — робіть те! І Бог миру буде з вами!
Philippians 4:10 Я ве́льми потішився в Господі, що справді ви вже нови́х сил набули́ піклува́тись про мене; ви й давніш піклува́лись, та ча́су сприя́тливого ви не мали. Philippians 4:11 Не за нестатком кажу́, бо навчився я бути задово́леним із то́го, що маю. Philippians 4:12 Умію я й бути в упоко́ренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всьо́го й у всім: насища́тися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Philippians 4:13 Я все мо́жу в Тім, Хто мене підкріпляє, — в Ісусі Христі. Philippians 4:14 Тож ви добре зробили, що участь узяли́ в моїм горі. Philippians 4:15 І знаєте й ви, филип'я́ни, що на поча́тку благові́стя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була́ жо́дна Церква до справи дава́ння й прийма́ння для мене, самі тільки ви, Philippians 4:16 що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солу́ня. Philippians 4:17 Кажу́ це не тому́, щоб шукав я дава́ння, — я шукаю плоду, що примно́жується на річ вашу. Philippians 4:18 Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафроди́та, що́ ви послали, як па́хощі запашні́, жертву приємну, Богові вгодну. Philippians 4:19 А мій Бог нехай ви́повнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі. Philippians 4:20 А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амі́нь. Philippians 4:21 Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною. Philippians 4:22 Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з ке́саревого дому. Philippians 4:23 Благода́ть Господа Ісуса Христа зо всіма́ вами! Амі́нь.
Colossians 0:0
Colossians 1:0 Colossians 1:1 Павло, із волі Божої апо́стол Христа Ісуса, і брат Тимофі́й Colossians 1:2 до святих і вірних братів у Христі, що в Коло́сах: благода́ть вам і мир від Бога, Отця нашого!
Colossians 1:3 Ми дякуємо Богові, Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, за́вжди за вас мо́лячись, Colossians 1:4 прочувши про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, яку маєте до всіх святих Colossians 1:5 через надію, пригото́вану в небі для вас, що про неї давніше ви чули в слові правди Єва́нгелії, Colossians 1:6 що до вас прибула́, і на ці́лому світі плодоно́сна й росте, як і в вас, з того дня, коли ви почули й пізнали благодать Божу в правді. Colossians 1:7 Отак ви і навчилися від Епа́фра, улю́бленого співробі́тника нашого, що за вас він вірний служитель Христа, Colossians 1:8 що й виявив нам про вашу духовну любов. Colossians 1:9 Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізна́ння волі Його були́ ви напо́внені всякою мудрістю й розумом духовним, Colossians 1:10 щоб ви пово́дилися нале́жно щодо Господа в усякому дого́дженні, в усякому доброму ді́лі прино́сячи плід і зростаючи в пізна́нні Бога, Colossians 1:11 зміцняючись усякою силою за могутністю слави Його для всякої витрива́лости й довготерпі́ння з радістю, Colossians 1:12 дя́куючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спа́дщині святих у світлі, Colossians 1:13 що визволив нас із вла́ди те́мряви й переставив нас до Царства Свого улю́бленого Сина, Colossians 1:14 в Якім маємо відку́плення і про́щення гріхів. Colossians 1:15 Він є образ невиди́мого Бога, ро́джений перш усякого тво́рива. Colossians 1:16 Бо то Ним ство́рено все на небі й на землі, види́ме й невиди́ме, чи то престоли, чи то госпо́дства, чи то влади, чи то начальства, — усе через Нього й для Нього створено! Colossians 1:17 А Він є перший від усього, і все в Нім стоїть. Colossians 1:18 І Він — Голова тіла, Церкви. Він початок, перворо́джений з мертвих, щоб у всьому Він мав пе́ршенство. Colossians 1:19 Бо вгодно було́, щоб у Нім перебува́ла вся повнота́, Colossians 1:20 і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров'ю хреста Його, через Нього, чи то зе́мне, чи то небесне. Colossians 1:21 І вас, що були́ колись відчужені й вороги думкою в злих учинках, Colossians 1:22 тепер же примирив смертю в лю́дськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою, Colossians 1:23 якщо тільки пробува́єте в вірі тверді́ та ста́лі, і не відпадаєте від надії Єва́нгелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створі́нню під небом, якій я, Павло, став служи́телем. Colossians 1:24 Тепер я радію в стражда́ннях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорбо́ти Христової і тілі своїм за тіло Його, що воно — Церква; Colossians 1:25 якій я став служи́телем за Божим заря́дженням, що для вас мені дане, щоб виконати Слово Боже, — Colossians 1:26 Таємницю, захо́вану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим, Colossians 1:27 що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона — Христос у вас, надія слави! Colossians 1:28 Його ми проповідуємо, нагадуючи кожній люди́ні й навчаючи кожну люди́ну всякої мудрости, щоб учинити кожну люди́ну досконалою в Христі. Colossians 1:29 У то́му й працюю я, борючи́ся силою Його, яка сильно діє в мені. Colossians 2:0 Colossians 2:1 Я хо́чу, щоб ви знали, яку велику боротьбу я маю за вас і за тих, хто в Лаодикі́ї, і за всіх, хто не бачив мого тіле́сного обличчя. Colossians 2:2 Хай потішаться їхні серця́, у любові поє́днані, для всякого багатства повного розуміння, для пізна́ння таємниці Бога, Христа, Colossians 2:3 в Якому всі скарби премудрости й пізна́ння заховані. Colossians 2:4 А це говорю́, щоб ніхто вас не звів фальшивими доводами при суперечці. Colossians 2:5 Бо хоч тілом я й неприсутній, та духом я з вами, і з радістю бачу ваш порядок та твердість вашої віри в Христа.
Colossians 2:6 Отже, як ви прийняли́ були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, Colossians 2:7 бувши вкорі́нені й збудо́вані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас на́вчено, збагачуючись у ній з подякою. Colossians 2:8 Стережіться, щоб ніхто вас не звів філосо́фією та марно́ю ома́ною за переда́нням лю́дським, за стихі́ями світу, а не за Христом, Colossians 2:9 бо в Ньому тілесно живе вся повнота́ Божества́. Colossians 2:10 І ви маєте в Нім повноту́, а Він — Голова всякої влади й начальства. Colossians 2:11 Ви в Ньому були́ й обрізані нерукотво́рним обрі́занням, скинувши лю́дське тіло гріховне в Христовім обрі́занні. Colossians 2:12 Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й ра́зом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив. Colossians 2:13 І вас, що мертві були́ в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив ра́зом із Ним, простивши усі гріхи, Colossians 2:14 знищивши рукописа́ння на нас, що нака́зами було проти нас, — Він із сере́дини взяв його та й прибив його на хресті, Colossians 2:15 роззброївши вла́ди й начальства, сміли́во їх вивів на посміхо́висько, — перемігши їх на хресті! Colossians 2:16 Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво́, чи за чергове свято, чи за новомі́сяччя, чи за суботи, — Colossians 2:17 бо це — тінь майбу́тнього, а тіло — Христове. Colossians 2:18 Нехай вас не зводить ніхто уда́ваною покорою та службою ангола́м, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, Colossians 2:19 а не тримаючись Голови, від Якої все тіло, сугло́бами й зв'я́зями з'є́днане й змі́цнене, росте зростом Божим. Colossians 2:20 Отож, як ви вмерли з Христом для стихі́й світу, то чого ви, немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови: Colossians 2:21 не дотикайся, ані їж, ані рухай, Colossians 2:22 бо то все зни́щиться, як уживати його, — за при́казами та наукою лю́дською. Colossians 2:23 Воно ж має вид мудрости в самовільній службі й покорі та в знеси́люванні тіла, та не має якогось зна́чення, хіба щодо наси́чення тіла. Colossians 3:0 Colossians 3:1 Отож, коли ви воскре́сли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій прави́ці. Colossians 3:2 Ду́майте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. Colossians 3:3 Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом. Colossians 3:4 Коли з'я́виться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви.
Colossians 3:5 Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, не́чисть, при́страсть, лиху пожадли́вість та заже́рливість, що вона ідолослу́ження, Colossians 3:6 бо гнів Божий приходить за них на неслухня́них. Colossians 3:7 І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними. Colossians 3:8 Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу́, богозневагу, безсоромні слова́ з ваших уст. Colossians 3:9 Не кажіть неправди один на о́дного, якщо скинули з себе люди́ну старода́вню з її вчинками, Colossians 3:10 та зодягнулися в нову́, що відновлюється для пізна́ння за образом Створителя її, Colossians 3:11 де нема ані ге́ллена, ані юдея, обрі́зання та необрі́зання, ва́рвара, ски́та, раба, вільного, — але все та в усьому Христос! Colossians 3:12 Отож, зодягніться, як Божі вибра́нці, святі та улю́блені, у щире милосердя, добротли́вість, покору, ла́гідність, довготерпіння. Colossians 3:13 Терпіть один о́дного, і прощайте собі, коли б мав хто на ко́го оска́рження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! Colossians 3:14 А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз доскона́лости! Colossians 3:15 І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одно́му тілі. І вдячними будьте! Colossians 3:16 Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумля́йте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господе́ві псалми́, гі́мни, духовні пісні́! Colossians 3:17 І все, що тільки робите словом чи ділом, — усе робіть у Ім'я́ Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві. Colossians 3:18 Дружи́ни, — слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі! Colossians 3:19 Чоловіки, — любіть дружи́н своїх, і не будьте суво́рі до них! Colossians 3:20 Діти, — будьте слухня́ні в усьому батька́м, бо це Господе́ві приємне! Colossians 3:21 Батьки́, — не драту́йте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони! Colossians 3:22 Раби, — слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про лю́дське око, немов підле́щуючись, але в простоті серця, боячи́ся Бога! Colossians 3:23 І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господе́ві, а не лю́дям! Colossians 3:24 Знайте, що від Господа при́ймете в нагороду спа́дщину, бо служите ви Господе́ві Христові. Colossians 3:25 А хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на осо́бу! Colossians 4:0 Colossians 4:1 Пани, — виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Госпо́дь! Colossians 4:2 Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній! Colossians 4:3 Моліться ра́зом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, — звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'я́заний, Colossians 4:4 щоб звістив я її, як звіщати належить мені. Colossians 4:5 Пово́дьтеся мудро з чужими, використовуючи час. Colossians 4:6 Слово ваше нехай буде за́вжди ласка́ве, припра́влене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.
Colossians 4:7 Що́ зо мною, то все вам розпові́сть Тихи́к, улю́блений брат, і вірний служи́тель і співробі́тник у Господі. Colossians 4:8 Я саме на те його вислав до вас, щоб довідались ви про нас, і щоб ваші серця він поті́шив, Colossians 4:9 із Они́симом, вірним та улю́бленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідя́ть, що́ діється тут. Colossians 4:10 Поздоровлює вас Ариста́рх, ув'я́знений ра́зом зо мною, і Ма́рко, небіж Варна́вин, — що про нього ви дістали нака́зи; як при́йде до вас, то прийміть його, — Colossians 4:11 теж Ісус, на прізвище Юст, — вони із обрі́заних. Для Божого Царства — єдині вони співробі́тники, що були́ мені втіхою. Colossians 4:12 Поздоровлює вас Епафра́с, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він за́вжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та напо́внені всякою Божою волею. Colossians 4:13 І я сві́дчу за нього, що він має велику горли́вість про вас та про тих, що знахо́дяться в Лаодикі́ї та в Гієрапо́лі. Colossians 4:14 Вітає вас Лука́, улю́блений лі́кар, та Дима́с. Colossians 4:15 Привітайте братів, що в Лаодикі́ї, і Німфа́на, і Церкву домашню його́. Colossians 4:16 І як бу́де прочи́таний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикі́йській, а того, що написаний з Лаодикі́ї, прочитайте і ви. Colossians 4:17 Та скажіть Архі́пові: „Доглядай того служі́ння, що прийняв його в Господі, щоб ти його ви́конав!“ Colossians 4:18 Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пу́та мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амі́нь.
I Thessalonians 0:0
I Thessalonians 1:0 I Thessalonians 1:1 Павло й Силуа́н та Тимофій до Церкви Солу́нської в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благода́ть вам і мир! I Thessalonians 1:2 Ми дякуємо Богові за́вжди за всіх вас, згадуючи вас у наших моли́твах. I Thessalonians 1:3 Ми згадуємо безпереста́нку про ваше ді́ло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим, I Thessalonians 1:4 зна́ючи, Богом улю́блені браття, про ваше обра́ння. I Thessalonians 1:5 Бо наша Єва́нгелія не була́ для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упе́вненням, як знаєте ви, які ми були́ поміж вами для вас. I Thessalonians 1:6 І ви стали наслідувачі нам і Господе́ві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого, I Thessalonians 1:7 так що ви стали взірце́м для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї. I Thessalonians 1:8 Бо проне́слося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чого́сь. I Thessalonians 1:9 Вони бо звіщають про нас, який був при́хід наш до вас, і як ви наверну́лись до Бога від і́долів, щоб служити живому й правдивому Богові, I Thessalonians 1:10 і з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбу́тнього гніву. I Thessalonians 2:0
I Thessalonians 2:1 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був. I Thessalonians 2:2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою. I Thessalonians 2:3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства, I Thessalonians 2:4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця. I Thessalonians 2:5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́! I Thessalonians 2:6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших. I Thessalonians 2:7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх. I Thessalonians 2:8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам. I Thessalonians 2:9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію. I Thessalonians 2:10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими! I Thessalonians 2:11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних, I Thessalonians 2:12 просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.
I Thessalonians 2:13 Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих. I Thessalonians 2:14 Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв, I Thessalonians 2:15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям. I Thessalonians 2:16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці! I Thessalonians 2:17 А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице. I Thessalonians 2:18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам. I Thessalonians 2:19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді? I Thessalonians 2:20 Бо ви наша слава та радість! I Thessalonians 3:0 I Thessalonians 3:1 Тому́ то, не сте́рпівши більше, ми схотіли зостатися в Ате́нах самі, I Thessalonians 3:2 і послали Тимофі́я, нашого брата й служи́теля Божого в Христовій Єва́нгелії, щоб упе́внити вас та потішити в вашій вірі, I Thessalonians 3:3 щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено. I Thessalonians 3:4 Бо коли ми були́ в вас, то казали вам напере́д, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви. I Thessalonians 3:5 Тому́ й я, не сте́рпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб ча́сом споку́сник вас не спокусив, і труд наш не стався б даре́мний. I Thessalonians 3:6 А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що за́вжди ви маєте добру пам'ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас, I Thessalonians 3:7 через те ми потішились, бра́ття, за вас, у всякому горі та в нашій ну́жді, ради вашої віри. I Thessalonians 3:8 Бо тепер ми живемо́, якщо в Господі ви стоїте́! I Thessalonians 3:9 Яку бо подяку ми мо́жемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми ті́шимося ради вас перед нашим Богом? I Thessalonians 3:10 Ми вдень та вночі ревно мо́лимося, щоб побачити ваше лице та допо́внити те, чого не вистача́є вашій вірі. I Thessalonians 3:11 Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай ви́рівняє нашу дорогу до вас! I Thessalonians 3:12 А в вас хай примно́жить Госпо́дь, і нехай збагати́ть вашу любов один до о́дного, і до всіх, як і наша є до вас! I Thessalonians 3:13 Нехай Він зміцни́ть серця́ ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при прихо́ді Господа нашого Ісуса з усіма́ святими Його́! I Thessalonians 4:0
I Thessalonians 4:1 А далі, бра́ття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли́ ви від нас, як належить поводитись вам та дого́джувати Богові, — як ви й поводитеся, — щоб у тому ще більше зроста́ли! I Thessalonians 4:2 Бо ви знаєте, які вам нака́зи дали ми Господом Ісусом. I Thessalonians 4:3 Бо це воля Божа, — освя́чення ваше: щоб ви береглись від розпусти, I Thessalonians 4:4 щоб кожен із вас умів тримати начи́ння своє в святості й честі, I Thessalonians 4:5 а не в при́страсній по́хоті, як і „погани, що Бога не знають“. I Thessalonians 4:6 Щоб ніхто не кривдив і не визи́скував брата свого в якійбудь справі, бо ме́сник Госпо́дь за все це, як і перше казали ми вам та засві́дчили. I Thessalonians 4:7 Бо покликав нас Бог не на нечи́стість, але на освя́чення. I Thessalonians 4:8 Отож, хто оце відкида́є, зневажає не люди́ну, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого. I Thessalonians 4:9 А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога на́вчені люби́ти один о́дного, I Thessalonians 4:10 бо чините те всім брата́м у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали, I Thessalonians 4:11 і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували, I Thessalonians 4:12 щоб ви перед чужими пристойно пово́дилися, і щоб ні від ко́го не залежали!
I Thessalonians 4:13 Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають. I Thessalonians 4:14 Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним. I Thessalonians 4:15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до прихо́ду Господнього, — ми не попередимо покі́йних. I Thessalonians 4:16 Сам бо Господь із нака́зом, при голосі арха́нгола та при Божій сурмі́ зійде з неба, і перше воскре́снуть умерлі в Христі, I Thessalonians 4:17 потім ми, що живемо́ й зоста́лись, бу́демо схо́плені ра́зом із ними на хмарах на зу́стріч Господню на повітрі, і так за́всіди бу́демо з Господом. I Thessalonians 4:18 Отож, потішайте один о́дного цими словами! I Thessalonians 5:0 I Thessalonians 5:1 А про часи́ та про по́ри, брати, не потрібно писати до вас, I Thessalonians 5:2 бо самі ви докладно те знаєте, що при́йде день Господній так, як злодій вночі. I Thessalonians 5:3 Бо коли говоритимуть: „Мир і безпечність“, тоді несподівано при́йде заги́біль на них, як му́ка тієї, що носить в утро́бі, — і вони не втечуть! I Thessalonians 5:4 А ви, браття, не в те́мряві, щоб той день захопи́в вас, як злодій. I Thessalonians 5:5 Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні те́мряві. I Thessalonians 5:6 Тож не бу́демо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо твере́зі! I Thessalonians 5:7 Ті бо, що сплять — сплять уночі, а ті, що напиваються — вночі напиваються. I Thessalonians 5:8 А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню́ віри й любови, та в шоло́м надії спасі́ння, I Thessalonians 5:9 бо Бог нас не призна́чив на гнів, але щоб спасі́ння оде́ржали Господом нашим Ісусом Христом, I Thessalonians 5:10 що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо́, укупі з Ним ми жили́. I Thessalonians 5:11 Утішайте тому́ один о́дного, і збудо́вуйте один о́дного, — як і чините ви!
I Thessalonians 5:12 Благаємо ж, бра́ття, ми вас, — шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшину́ють у Господі, і навчають вас вони, I Thessalonians 5:13 і в великій любові їх майте за їхню працю. Між собою заховуйте мир! I Thessalonians 5:14 Благаємо ж, бра́ття, ми вас: напоумля́йте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слаби́х, усім довготерпіть! I Thessalonians 5:15 Глядіть, щоб ніхто ніко́му не віддавав злом за зло, але за́вжди дбайте про добро один для о́дного й для всіх! I Thessalonians 5:16 За́вжди радійте! I Thessalonians 5:17 Безперестанку моліться! I Thessalonians 5:18 Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі. I Thessalonians 5:19 Духа не вгаша́йте! I Thessalonians 5:20 Не горду́йте пророцтвами! I Thessalonians 5:21 Усе досліджуючи, тримайтеся доброго! I Thessalonians 5:22 Стережіться лихого в усякому ви́гляді! I Thessalonians 5:23 А Сам Бог миру нехай освя́тить вас цілко́м доскона́ло, а непору́шений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збере́жені бу́дуть на при́хід Господа нашого Ісуса Христа! I Thessalonians 5:24 Вірний Той, Хто вас кличе, — Він і вчинить оте! I Thessalonians 5:25 Бра́ття, моліться за нас! I Thessalonians 5:26 Привітайте всю бра́ттю святим поцілунком! I Thessalonians 5:27 Заклинаю вас Господом, — цього листа прочитати перед усіма́ братами! I Thessalonians 5:28 Благода́ть Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амі́нь!
II Thessalonians 0:0
II Thessalonians 1:0 II Thessalonians 1:1 Павло, і Силуа́н, і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: II Thessalonians 1:2 благода́ть вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!
II Thessalonians 1:3 Ми за́вжди повинні подяку складати за вас Богові, бра́ття, як і годи́ться, бо сильно росте віра ваша, і примно́жується любов кожного з усіх вас один до о́дного. II Thessalonians 1:4 Так що ми самі хва́лимось вами по Божих Церквах за ваші стражда́ння та віру в усіх переслі́дуваннях ваших та в у́тисках, що їх переносите ви. II Thessalonians 1:5 А це доказ праведного Божого су́ду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви! II Thessalonians 1:6 Бо то справедливе в Бога — віддати утиском тим, хто вас утискає, II Thessalonians 1:7 а вам, хто утиски терпить, відпочи́нок із нами, коли з'я́виться з неба Господь Ісус з а́нголами сили Своєї, — II Thessalonians 1:8 „в огні полум'я́ному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає“ Єва́нгелії Господа нашого Ісуса. II Thessalonians 1:9 Вони кару при́ймуть, — вічну поги́біль від лиця Господнього та від слави поту́ги Його, II Thessalonians 1:10 як Він при́йде того дня просла́витися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо сві́дчення наше знайшло віру між вами. II Thessalonians 1:11 За це ми й молимось за́вжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покли́кання, і міццю напо́внив усю добру волю до́брости й ді́ло віри, II Thessalonians 1:12 щоб просла́вилося Ім'я́ Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благода́ттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа. II Thessalonians 2:0 II Thessalonians 2:1 Благаємо ж, бра́ття, ми вас, щодо прихо́ду Господа нашого Ісуса Христа й нашого згрома́дження до Нього, II Thessalonians 2:2 щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахались ані через духа, ані через слово, ані через листа, що він ніби від нас, — ніби вже настав день Господній. II Thessalonians 2:3 Хай ніхто жодним способом вас не зведе́! Бо той день не настане, аж перше при́йде відсту́плення, і ви́явиться беззако́нник, призна́чений на погибіль, II Thessalonians 2:4 що противиться та несеться над усе, зване Богом чи свя́тощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме. II Thessalonians 2:5 Чи ви не пам'ятаєте, як, ще в вас живши, я це вам говорив? II Thessalonians 2:6 І тепер ви знаєте, що́ саме не допускає з'явитись йому своєчасно. II Thessalonians 2:7 Бо вже діється таємни́ця беззако́ння; тільки Той, Хто трима́є тепер, буде тримати, аж поки не бу́де усу́нений Він із сере́дини. II Thessalonians 2:8 І тоді то з'явиться той беззаконник, що його Госпо́дь Ісус заб'є Духом уст Своїх і знищить з'я́вленням прихо́ду Свого. II Thessalonians 2:9 Його прихід — за чином сатани — буде з усякою силою й зна́ками та з неправдивими чу́дами, II Thessalonians 2:10 і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли́, щоб їм спастися. II Thessalonians 2:11 І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, II Thessalonians 2:12 щоб стали засу́джені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправедність.
II Thessalonians 2:13 А ми за́вжди повинні дякувати Богові за вас, улю́блені Господом бра́ття, що Бог вибрав вас споча́тку на спасі́ння освя́ченням Духа та вірою в правду, II Thessalonians 2:14 до чого покликав Він вас через нашу Єва́нгелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа. II Thessalonians 2:15 Отже, бра́ття, стійте й тримайтеся переда́нь, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посла́нням. II Thessalonians 2:16 Сам же Госпо́дь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благода́ті вічну потіху та добру надію, — II Thessalonians 2:17 нехай ваші серця Він поті́шить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові! II Thessalonians 3:0 II Thessalonians 3:1 Наостанку, моліться, бра́ття, за нас, щоб ши́рилось Слово Господнє та сла́вилось, як і в вас, II Thessalonians 3:2 і щоб ми ви́зволилися від злих та лукавих людей, бо віра — не в усіх. II Thessalonians 3:3 І вірний Господь, що зміцнить вас і збереже від лукавого. II Thessalonians 3:4 А про вас покладаємо надію на Господа, що й чините ви, і чинити бу́дете те, що наказуємо вам. II Thessalonians 3:5 Госпо́дь же нехай серця ваші спряму́є на Божу любов та терпеливість Христову!
II Thessalonians 3:6 А ми вам наказуємо, браття, Ім'я́м Господа Ісуса Христа, щоб ви цура́лися кожного брата, що живе по-леда́чому, а не за переда́нням, яке прийняли́ ви від нас. II Thessalonians 3:7 Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не си́дні справля́ли, II Thessalonians 3:8 і хліба не їли ні в ко́го даремно, але в перевто́мі й напру́женні день і ніч працювали, щоб не бути ніко́му із вас тягаре́м, II Thessalonians 3:9 не тому́, щоб ми вла́ди не мали, але щоб себе за взірця́ дати вам, щоб нас ви наслідували. II Thessalonians 3:10 Бо коли ми в вас перебува́ли, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, — нехай той не їсть! II Thessalonians 3:11 Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-леда́чому, — нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять. II Thessalonians 3:12 Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мо́вчки вони працювали та власний хліб їли. II Thessalonians 3:13 А ви, бра́ття, не вто́млюйтеся, коли чините добре. II Thessalonians 3:14 Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, заува́жте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений. II Thessalonians 3:15 Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата. II Thessalonians 3:16 А Сам Госпо́дь миру нехай за́вжди дасть вам мир усяким способом. Госпо́дь з вами всіма́! II Thessalonians 3:17 Привіт вам моєю рукою Павловою, — це править за знака в усякім листі. Так пишу́ я. II Thessalonians 3:18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами всіма́! Амі́нь.
I Timothy 0:0
I Timothy 1:0 I Timothy 1:1 Павло, апо́стол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої, I Timothy 1:2 до Тимофі́я, щирого сина за вірою: благода́ть, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!
I Timothy 1:3 Як я йшов у Македо́нію, я тебе вблага́в був позостатися в Ефе́сі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки, I Timothy 1:4 і не зверта́ти уваги на ви́гадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки́, ніж збудува́ння Боже, що в вірі воно. I Timothy 1:5 Ціль же нака́зу — любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри. I Timothy 1:6 Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомо́вність, — I Timothy 1:7 вони забажали бути вчителями Зако́ну, — та не розуміли ні того, що́ говорять, ні про що запевня́ють. I Timothy 1:8 А ми знаємо, що добрий Зако́н, коли хто зако́нно вживає його, I Timothy 1:9 та ві́дає те, що Зако́н не покладений для праведного, але для беззако́нних та для неслухня́них, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для знева́жників батька та зневажників матері, для душогубців, I Timothy 1:10 розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, I Timothy 1:11 за славною Єва́нгелією блаженного Бога, яка мені зві́рена. I Timothy 1:12 Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, — Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, I Timothy 1:13 мене, що давніше був богознева́жник, і гноби́тель, і напасни́к, але був помилуваний, бо я те чинив нетяму́чий у невірстві. I Timothy 1:14 І бага́то збільши́лась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі. I Timothy 1:15 Вірне це слово, і гі́дне всякого прийняття́, що Христос Ісус прийшов у світ спасти́ грішних, із яких перший — то я. I Timothy 1:16 Але я тому́ був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для при́кладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя. I Timothy 1:17 А Цареві віків, нетлінному, невиди́мому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь. I Timothy 1:18 Цього нака́за я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну, I Timothy 1:19 маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі. I Timothy 1:20 Серед них Гімене́й та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога. I Timothy 2:0 I Timothy 2:1 Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, блага́ння, проха́ння, подяки за всіх людей, I Timothy 2:2 за царі́в та за всіх, хто при вла́ді, щоб могли ми прова́дити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. I Timothy 2:3 Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, I Timothy 2:4 що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізна́ння пра́вди. I Timothy 2:5 Один бо є Бог, і один Посере́дник між Богом та людьми́, — люди́на Христос Ісус, I Timothy 2:6 що дав Само́го Себе на ви́куп за всіх. Таке було свідо́цтво ча́су свого, I Timothy 2:7 на що я поста́влений був за проповідника та за апо́стола, — правду кажу́, не обманюю, — за вчителя поганів у вірі та в правді. I Timothy 2:8 Отож, хо́чу я, щоб му́жі чинили моли́тви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву.
I Timothy 2:9 Так само й жінки́, — у скромнім убра́нні, з соромли́вістю та неви́нністю, — нехай прикрашають себе не плеті́нням воло́сся, не кошто́вними ша́тами, I Timothy 2:10 але добрими вчинками, як то ли́чить жінка́м, що присвячуються на побожність. I Timothy 2:11 Нехай жінка навчається мо́вчки в повній покорі. I Timothy 2:12 А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовча́нні. I Timothy 2:13 Ада́м бо був створений перше, а Єва потому. I Timothy 2:14 І Ада́м не був зве́дений, але, зведена бувши, жінка попала в пере́ступ. I Timothy 2:15 Та спасеться вона діторо́дженням, якщо пробува́тиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою. I Timothy 3:0 I Timothy 3:1 Вірне це слово: коли хто єпи́скопства хоче, — доброго діла він пра́гне. I Timothy 3:2 А єпи́скоп має бути бездога́нний, муж однієї дружи́ни, тверезий, невинний, че́сний, гостинний до при́ходнів, здібний навчати, I Timothy 3:3 не п'яни́ця, не заводія́ка, але тихий, несварли́вий, не сріблолюбець, I Timothy 3:4 щоб добре ряди́в власним домом, що має дітей у слухня́ності з повною чесністю, — I Timothy 3:5 бо хто власним домом ряди́ти не вміє, я́к він зможе пильнува́ти про Божу Церкву? — I Timothy 3:6 не новонаве́рнений, щоб він не запишався, і не впав у ворожий о́суд. I Timothy 3:7 Треба, щоб мав він і добре засві́дчення від чужи́нців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську. I Timothy 3:8 Так само диякони́ мають бути поважні, не двомовці, не багато відда́ні вину, не соромнозахла́нні, I Timothy 3:9 такі, що мають таємни́цю віри при чистім сумлінні. I Timothy 3:10 Отже, і вони нехай перш випробо́вуються, а потому хай служать, якщо бу́дуть бездога́нні. I Timothy 3:11 Так само жінки́ нехай будуть поважні, не обмовли́ві, тверезі та вірні в усьому. I Timothy 3:12 Диякони́ мусять бути мужі однієї дружи́ни, що добре рядя́ть дітьми́ й своїми домами. I Timothy 3:13 Бо хто добре виконує службу, той до́брий ступі́нь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса. I Timothy 3:14 Це пишу́ я тобі, і сподіваюсь до тебе прийти незаба́ром. I Timothy 3:15 А коли я спізнюся, то щоб знав ти, як треба пово́дитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина пра́вди. I Timothy 3:16 Безсумнівно, велика це таємни́ця благоче́стя: Хто в тілі з'яви́вся, Той оправданий Духом, а́нгола́м показався, проповіданий був між наро́дами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся! I Timothy 4:0
I Timothy 4:1 А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи́, ті, хто слухає духів підступних і наук де́монів, I Timothy 4:2 хто в лицемірстві гово́рить неправду, і спалив сумління своє, I Timothy 4:3 хто одру́жуватися забороняє, наказує стри́муватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав. I Timothy 4:4 Кожне бо Боже тво́риво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, I Timothy 4:5 воно бо освячується Божим! Словом і молитвою. I Timothy 4:6 Як бу́деш оце подавати братам, то будеш ти добрий служи́тель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідо́м ти пішов. I Timothy 4:7 Цурайся нечистих та ба́бських байо́к, а вправляйся в благоче́сті. I Timothy 4:8 Бо вправа тілесна мало кори́сна, а благоче́стя кори́сне на все, бо має обі́тницю життя тепе́рішнього та майбу́тнього. I Timothy 4:9 Вірне це слово, і гі́дне всякого прийняття́! I Timothy 4:10 Бо на це ми й працюємо і зно́симо га́ньбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім лю́дям Спаси́тель, найбільше ж для вірних. I Timothy 4:11 Наказуй оце та навчай! I Timothy 4:12 Нехай молодим твоїм віком ніхто не горду́є, але будь зразко́м для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості! I Timothy 4:13 Поки прийду́ я, пильнуй чита́ння, нага́дування та науки! I Timothy 4:14 Не зане́дбуй благода́тного дара в собі, що був да́ний тобі за пророцтвом із покла́денням рук пресвітерів. I Timothy 4:15 Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб у́спіх твій був явний для всіх! I Timothy 4:16 Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чи́нячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає! I Timothy 5:0
I Timothy 5:1 Старшого не докоря́й, але вмовляй, немов ба́тька, а молодших — як братів, I Timothy 5:2 старших жіно́к — немов матіро́к, молодших — як сесте́р, зо всякою чистістю.
I Timothy 5:3 Шануй вді́в, уді́в правдивих. I Timothy 5:4 А як має вдови́ця яка дітей чи внучат, нехай у́чаться перше побожно шанувати роди́ну свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно. I Timothy 5:5 А вдови́ця правдива й само́тня надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і блага́ннях. I Timothy 5:6 А котра́ у розко́шах живе, — та живою померла. I Timothy 5:7 І це наказуй, щоб були́ непорочні. I Timothy 5:8 Коли ж хто про своїх, особливо ж про дома́шніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного. I Timothy 5:9 А вдову вно́сити до спи́ску не менше, як шістдесятлітню, що була́ за дружи́ну одно́му чоловікові, I Timothy 5:10 засвідчену в добрих ділах, якщо дітей ви́ховала, якщо подорожніх приймала, якщо но́ги святим умивала, якщо помагала обездо́леним, якщо всякий добрий учинок виконувала. I Timothy 5:11 Але вдів молодих не приймай, бо вони, розпали́вшися, хо́чуть, наперекі́р Христові, заміж вихо́дити, I Timothy 5:12 через що мають о́суд, бо від першої віри відкинулись. I Timothy 5:13 А ра́зом із тим неробі́тні вони, бо вчаться ходити по домах, і не тільки неробітні, але й лепетли́ві, і занадто цікаві, і гово́рять, чого не годи́ться. I Timothy 5:14 Отож бо, я хочу, щоб молодші заміж вихо́дили, родили дітей, домом ря́дили, не давали противникові ані жодного по́воду для лихомовства. I Timothy 5:15 Бо вже дехто пішли слідом за сатаною. I Timothy 5:16 А коли має вдів який вірний, нехай їх утримує, а Церква нехай не обтяжується, щоб могла вона втримувати вдів правдивих. I Timothy 5:17 А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці. I Timothy 5:18 Бо каже Писа́ння: „Не в'яжи рота волові, що молотить“, та: „Вартий працівни́к своєї нагоро́ди. I Timothy 5:19 Не приймай скарги проти пресві́тера, хібащо при двох чи трьох свідках. I Timothy 5:20 А тих, хто грішить, картай перед усіма́, щоб і інші страх мали. I Timothy 5:21 Заклинаю тебе перед Богом й Ісусом Христом та ви́браними а́нголами, щоб ти заховав це без лицемі́рства, нічого не ро́блячи з упере́дженням. I Timothy 5:22 Не рукопоклада́й скоро ніко́го, і не приставай до чужих гріхів. Бережи себе чистим! I Timothy 5:23 Води більше не пий, але трохи вина заживай ради шлу́нка твого́ та частих неду́гів твоїх. I Timothy 5:24 У інших людей гріхи явні і йдуть перед ними на о́суд, а за іншими йдуть слідкома́. I Timothy 5:25 Явні так само й добрі діла, а ті, що інші, сховатись не можуть. I Timothy 6:0 I Timothy 6:1 Усі раби, які під ярмом, нехай уважають панів своїх гідними всякої чести, щоб не зневажа́лися Боже Ім'я́ та наука. I Timothy 6:2 А ті, хто має панів віруючих, не повинні недбати про них через те, що бра́ття вони, але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улю́блені, що вони добродійства Божі приймають. Оцього навчай та нагадуй!
I Timothy 6:3 А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою, — I Timothy 6:4 той згорді́в, нічого не знає, але захво́рів на суперечки й змага́ння, що від них повстають заздрість, сварки́, богозневаги, лукаві здогади, I Timothy 6:5 постійні сварні між людьми́ зіпсутого розуму й позбавлених правди, які ду́мають, ніби благоче́стя — то зиск. Цурайся таких! I Timothy 6:6 Великий же зиск — то благоче́стя із задоволенням. I Timothy 6:7 Бо ми не прине́сли в світ нічого, то нічого не можемо й ви́нести. I Timothy 6:8 А як маєм поживу та одяг, то ми задово́лені бу́дьмо з того. I Timothy 6:9 А ті, хто хоче багаті́ти, упадають у спокуси та в сітку, та в числе́нні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загла́ду й загибіль. I Timothy 6:10 Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі стражда́ння. I Timothy 6:11 Але ти, о Божа люди́но, утікай від такого, а женися за праведністю, благоче́стям, вірою, любов'ю, терпеливістю, ла́гідністю! I Timothy 6:12 Змагай добрим зма́гом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визна́ння перед свідками багатьма́. I Timothy 6:13 Наказую перед Богом, що ожи́влює все, і перед Христом Ісусом, Який добре визна́ння засві́дчив за По́нтія Пила́та, I Timothy 6:14 щоб доде́ржав ти заповідь чистою та бездога́нною аж до з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа, I Timothy 6:15 що його свого ча́су покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами, I Timothy 6:16 Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амі́нь! I Timothy 6:17 Наказуй багатим за віку тепе́рішнього, щоб не не́слися ви́соко, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожи́ток, I Timothy 6:18 щоб робили добро, багати́лися в добрих ділах, були щедрі та пильні, I Timothy 6:19 щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбу́тньому, щоб прийняти правдиве життя. I Timothy 6:20 О Тимофі́ю, бережи переда́ння, стережися марно́го базі́кання та супере́чок знання́, неправдиво названого так. I Timothy 6:21 Дехто віддався йому, та й від віри відпав. Благода́ть з тобою. Амі́нь.
II Timothy 0:0
II Timothy 1:0 II Timothy 1:1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, за обі́тницею життя, що в Христі Ісусі, II Timothy 1:2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!
II Timothy 1:3 Дякую Богові, Якому служу́ від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я за́вжди в молитвах своїх день і ніч. II Timothy 1:4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. II Timothy 1:5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. II Timothy 1:6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. II Timothy 1:7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. II Timothy 1:8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, II Timothy 1:9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. II Timothy 1:10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. II Timothy 1:11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. II Timothy 1:12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. II Timothy 1:13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. II Timothy 1:14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. II Timothy 1:15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. II Timothy 1:16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. II Timothy 1:17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — II Timothy 1:18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! II Timothy 2:0 II Timothy 2:1 Отож, сину мій, зміцняйся в благода́ті, що в Христі Ісусі вона! II Timothy 2:2 А що чув ти від мене при багатьо́х свідках, те передай вірним лю́дям, що будуть спроможні й інших навчити. II Timothy 2:3 А ти терпи лихо, як добрий воя́к Христа Ісуса! II Timothy 2:4 Бо жоден воя́к не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто ві́йсько збирає. II Timothy 2:5 А як хто йде на зма́ги, то вінка́ не одержує, якщо незако́нно змага́ється. II Timothy 2:6 Трудящому хліборо́бові нале́житься першому покуштувати з плоду. II Timothy 2:7 Розумій, що́ я говорю́. А Госпо́дь нехай дасть тобі розум у всьому. II Timothy 2:8 Пам'ятай про Ісуса Христа з насіння Дави́дового, що воскрес із мертвих, за моєю Єва́нгелією, II Timothy 2:9 за яку я терплю́ муки аж до ув'я́знення, як той злочи́нець. Але Сло́ва Божого не ув'язни́ти! II Timothy 2:10 Через це перено́шу я все ради ви́браних, щоб і вони доступили спасі́ння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною. II Timothy 2:11 Вірне слово: коли ра́зом із Ним ми померли, то й жи́тимемо ра́зом із Ним! II Timothy 2:12 А коли терпимо́, то будемо ра́зом тако́ж царюва́ти. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас! II Timothy 2:13 А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Само́го Себе!
II Timothy 2:14 Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не спереча́лись словами, бо ніна́що воно, хіба слухача́м на руїну. II Timothy 2:15 Силку́йся поставити себе перед Богом гідним, працівнико́м бездоганним, що вірно навчає науки правди. II Timothy 2:16 Стережися ж базі́кань марни́х, бо вони ще більше провадять до безбожности, II Timothy 2:17 а їхнє слово, як рак, буде ши́ритися. Від таких Гімене́й і Філі́т, II Timothy 2:18 що вони погрішилися в правді, казавши, що воскресі́ння було вже, і віру деяких руйнують. II Timothy 2:19 Та однако стоїть міцна́ Божа основа та має печатку оцю: „Господь знає тих, хто Його“, та: „Нехай від неправди відсту́питься всякий, хто Господнє Ім'я́ називає!“ II Timothy 2:20 А в великому домі знахо́диться по́суд не тільки золотий та срібний, але й дерев'яний та гли́няний, і одні посу́дини на честь, а другі на не́честь. II Timothy 2:21 Отож, хто від цього очистить себе, буде по́суд на честь, освя́чений, потрібний Володареві, приготова́ний на всяке добре ді́ло. II Timothy 2:22 Стережися молодечих пожадли́востей, трима́йся праведности, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця. II Timothy 2:23 А від нерозумних та від невче́них змага́нь ухиляйся, знавши, що вони родять сварки́. II Timothy 2:24 А раб Господній не повинен свари́тись, але бути привітним до всіх, навча́льним, до ли́ха терпля́чим, II Timothy 2:25 що навчав би противників із ла́гідністю, чи Бог їм не дасть покая́ння, щоб правду пізнати, II Timothy 2:26 щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для ро́блення волі своєї. II Timothy 3:0 II Timothy 3:1 Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі́ часи́. II Timothy 3:2 Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухня́ні, невдячні, непобожні, II Timothy 3:3 нелюбовні, запеклі, осу́дливі, нестримливі, жорстокі, нена́висники добра, II Timothy 3:4 зрадники, нахабні, бундю́чні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, — II Timothy 3:5 вони мають вигляд благоче́стя, але сили його́ відреклися. Відверта́йсь від таких! II Timothy 3:6 До них бо належать і ті, хто пролазить до хат та зводить жінок, гріхами обтяжених, ведених усякими пожадливостями, II Timothy 3:7 що вони за́вжди вчаться, та ніко́ли не можуть прийти до пізна́ння правди. II Timothy 3:8 Як Янній та Ямврій протиставилися були Мойсеєві, так і ці протиста́вляться правді, люди зіпсутого розуму, не́уки щодо віри. II Timothy 3:9 Та більше не матимуть у́спіху, — бо всім виявиться їхній бе́зум, як і з тими було́. II Timothy 3:10 Ти ж пішов услід за мною наукою, поступо́ванням, за́міром, вірою, витрива́лістю, любов'ю, терпеливістю, II Timothy 3:11 переслідуваннями та стражда́ннями, що спіткали були мене в Антіохі́ї, в Іконі́ї, у Лі́страх, — такі переслі́дування переніс я, та Госпо́дь від усіх мене визволив. II Timothy 3:12 Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, — будуть переслідувані. II Timothy 3:13 А люди лихі та дури́світи матимуть у́спіх у злому, зво́дячи й зве́дені бувши. II Timothy 3:14 А ти в тім пробува́й, чого́ тебе на́вчено, і що тобі звірено, ві́даючи тих, від ко́го навчився був ти. II Timothy 3:15 І ти знаєш з дити́нства Писа́ння святе, що може зробити тебе мудрим на спасі́ння вірою в Христа Ісуса. II Timothy 3:16 Усе Писа́ння Богом на́дхнене, і кори́сне до навча́ння, до докору, до направи, до вихова́ння в праведності, II Timothy 3:17 щоб Божа люди́на була досконала, до всякого доброго ді́ла готова. II Timothy 4:0
II Timothy 4:1 Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого прихо́ду та за Свого Царства. II Timothy 4:2 Проповідуй Слово, допоминайся вча́сно-невча́сно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою. II Timothy 4:3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителі́в, щоб вони їхні ву́ха вле́щували. II Timothy 4:4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байо́к нахи́ляться. II Timothy 4:5 Але ти будь пи́льний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благові́сника, сповня́й свою службу. II Timothy 4:6 Бо я вже за жертву стаю, і час відхо́ду мого вже настав. II Timothy 4:7 Я змагався добрим зма́гом, свій біг закінчи́в, віру зберіг. II Timothy 4:8 Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто при́хід Його полюбив.
II Timothy 4:9 Подба́й незаба́ром прибути до мене. II Timothy 4:10 Бо Дима́с мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солу́ня, Кри́скент до Гала́тії, Тит до Далма́тії. II Timothy 4:11 Зо мною сам тільки Лука́. Візьми Ма́рка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби. II Timothy 4:12 А Тихи́ка послав я в Ефе́с. II Timothy 4:13 Як будеш іти, то плаща́ принеси́, що його я в Троа́ді зоставив у Ка́рпа, і книжки́, особливо пергамено́ві. II Timothy 4:14 Котля́р Олександер нако́їв був лиха чимало мені... Нехай Госпо́дь йому віддасть за його вчинками! II Timothy 4:15 Стережись його й ти, бо він мі́цно противився нашим словам! II Timothy 4:16 При першій моїй обороні жоден не був при мені, але всі поки́нули мене... Хай Госпо́дь їм того не полічить! II Timothy 4:17 Але Госпо́дь став при мені та й мене підкріпи́в, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я ви́зволився з пащі ле́в'ячої. II Timothy 4:18 А від усякого вчинку лихого Господь мене ви́зволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амі́нь! II Timothy 4:19 Поздоров Приски́ллу й Аки́лу та дім Ониси́фора. II Timothy 4:20 Ера́ст позоставси в Кори́нті, а Трохи́ма лишив я слабо́го в Міле́ті. II Timothy 4:21 Попильну́й прийти до зими́. Вітає тебе Евву́л, і Пуд, і Лин, і Кла́вдія, і вся бра́ття. II Timothy 4:22 Господь з твоїм духом! Благода́ть з вами! Амі́нь.
Titus 0:0
Titus 1:0 Titus 1:1 Павло́, раб Божий, а апо́стол Ісуса Христа, по вірі ви́браних Божих і пізна́нні правди, що за благоче́стям, Titus 1:2 в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необма́нливий Бог, Titus 1:3 і ча́су свого з'явив Слово Своє в пропові́данні, що дору́чене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, — Titus 1:4 до Тита, щирого сина за спільною ві́рою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!
Titus 1:5 Я для того тебе полиши́в був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настанови́в по містах, як тобі я звелів, — Titus 1:6 коли хто бездога́нний, муж єдиної дружи́ни, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухня́ність. Titus 1:7 Бо єпи́скоп мусить бути бездоганний, як Божий доморя́дник, не самолюбний, не гнівли́вий, не п'яни́ця, не заводія́ка, не кори́сливий, Titus 1:8 але гостинний до при́ходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стри́маний, Titus 1:9 що трима́ється вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних. Titus 1:10 Багато бо є неслухня́них, марносло́вців, зводників, особливо ж з обрізаних, — Titus 1:11 їм треба уста́ затуляти: вони ці́лі доми баламу́тять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудно́го. Titus 1:12 Сказав один з них, їхній власний пророк: „Крітяни за́вжди брехливі, люті звірі, черева́ні ліниві“! Titus 1:13 Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були́, Titus 1:14 і на юдейські байки́ не вважали, ані на нака́зи людей, що від правди відверта́ються. Titus 1:15 Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечи́стилися і розум їхній, і сумління. Titus 1:16 Вони тве́рдять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі́ й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні. Titus 2:0 Titus 2:1 А ти говори, що відповідає здоровій науці. Titus 2:2 Щоб старі чоловіки твере́зі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості. Titus 2:3 Щоб старі жінки́ в своїм стані так само були, як належить святим, — не обмо́вниці, не відда́ні п'янству, навчали добра, Titus 2:4 щоб навчали жіно́к молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, Titus 2:5 щоб були помірковані, чисті, господа́рні, добрі, слухня́ні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово. Titus 2:6 Так само благай юнакі́в, щоб були помірковані. Titus 2:7 У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навча́нні непорушеність, повагу, Titus 2:8 слово здорове, неосу́дливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас. Titus 2:9 Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не пере́чили, Titus 2:10 не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога. Titus 2:11 Бо з'явилася Божа благода́ть, що спасає всіх людей, Titus 2:12 і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадли́востей, жили́ помірковано та праведно, і побожно в тепе́рішнім віці, Titus 2:13 і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса, Titus 2:14 що Само́го Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззако́нства та очи́стити Собі людей ви́браних, у добрих ділах запопа́дливих. Titus 2:15 Оце говори та нагадуй, та з усяким нака́зом карта́й. Хай тобою ніхто не погорду́є! Titus 3:0
Titus 3:1 Нагадуй їм, щоб слухали вла́ди верховної та кори́лися їй, і до всякого доброго ді́ла готові були́, Titus 3:2 щоб не зневажали ніко́го, щоб були́ не сварли́ві, а тихі, виявляючи повну ла́гідність усім лю́дям. Titus 3:3 Бо колись були й ми нерозсудні, неслухня́ні, зве́дені, служили різним пожадли́востям та розкошам, жили в злобі та в за́здрощах, бридки́ми були, нена́виділи один о́дного. Titus 3:4 А коли з'явилась благодать та люди́нолюбство Спасителя, нашого Бога, Titus 3:5 Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були́, а з Своєї милости через обмиття відро́дження й обно́влення Духом Святим, Titus 3:6 Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, Titus 3:7 щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоє́мцями за надією на вічне життя. Titus 3:8 Вірне слово, і я хочу, щоб ти і про це впевня́в, щоб ті, хто ввірував у Бога, дба́ли про добрі діла пильнувати. Для людей оце добре й кори́сне! Titus 3:9 Вистерігайсь нерозумних змага́нь, і родоводів, і спорів, і супере́чок про Зако́н, — бо вони некори́сні й марні́. Titus 3:10 Люди́ни єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся, Titus 3:11 знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив.
Titus 3:12 Як пришлю я до тебе Арте́ма або Тихи́ка, поква́пся прибути до мене в Нікопо́ль, бо думаю там перези́мувати. Titus 3:13 Зако́нника Зи́ну та Аполло́са вишли ква́пливо вперед, щоб для них не забракло нічо́го. Titus 3:14 Нехай же навчаються й наші дбати про добрі діла при конечних потребах, щоб безплодні вони не були́. Titus 3:15 Вітають тебе всі, хто зо мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благода́ть з вами всіма́! Амі́нь.
Philemon 0:0
Philemon 1:0 Philemon 1:1 Павло, в'я́зень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улю́бленому Филимо́нові й співробі́тникові нашому, Philemon 1:2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй: Philemon 1:3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
Philemon 1:4 Я за́всіди дякую Богові моє́му, коли тебе згадую в молитвах своїх. Philemon 1:5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, Philemon 1:6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа. Philemon 1:7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате. Philemon 1:8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне, Philemon 1:9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. Philemon 1:10 Благаю тебе про сина свого, про Они́сима, що його породив я в кайда́нах своїх. Philemon 1:11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. Philemon 1:12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. Philemon 1:13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію, Philemon 1:14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний. Philemon 1:15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, Philemon 1:16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді. Philemon 1:17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. Philemon 1:18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені. Philemon 1:19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен. Philemon 1:20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі! Philemon 1:21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́. Philemon 1:22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам. Philemon 1:23 Вітає тебе Епафра́с, мій співв'я́зень у Христі Ісусі, Philemon 1:24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники. Philemon 1:25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь.
Hebrews 0:0
Hebrews 1:0 Hebrews 1:1 Багато разі́в і багатьма́ способа́ми в давнину́ промовляв був Бог до отців через пророків, Hebrews 1:2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настанови́в за Наслідника всього, що Ним і віки́ Він створив. Hebrews 1:3 Він був сяєвом слави та образом істоти Його, трима́в усе словом сили Своєї, учинив Собою очи́щення наших гріхів, — і засів на прави́ці величности на висоті. Hebrews 1:4 Він остільки був ліпший понад анголі́в, оскільки славніше за них успадкува́в Ім'я́. Hebrews 1:5 Кому́ бо коли з анголів Він промовив: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив“! І зно́ву: „Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина“! Hebrews 1:6 І коли знов Він уводить на світ Перворі́дного, то гово́рить: „І нехай Йому вкло́няться всі анголи Божі“. Hebrews 1:7 А про анголів Він говорить: „Ти чиниш духів ангола́ми Своїми, а палю́чий огонь — Своїми слугами“. Hebrews 1:8 А про Сина: „Престол Твій, о Боже, навік віку; бе́рло Твого царюва́ння — бе́рло праведности. Hebrews 1:9 Ти полюбив праведність, а беззако́ння знена́видів; через це намасти́в Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж дру́зів Твоїх“. Hebrews 1:10 І: „Ти, Господи, землю колись закла́в, а небо — то чин Твоїх рук. Hebrews 1:11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, — всі вони, як той одяг, поста́ріють. Hebrews 1:12 Як одежу, їх змі́ниш, — і минуться вони, а Ти за́вжди Той Са́мий, і роки Твої не закі́нчаться“! Hebrews 1:13 Кому з анголів Він промовив коли: „Сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“! Hebrews 1:14 Чи не всі вони ду́хи служебці, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?
Hebrews 2:0
Hebrews 2:1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, шоб ми не відпали коли. Hebrews 2:2 Коли бо те слово, що сказали його анголи́, було певне, а всякий пере́ступ та непо́слух прийняли́ справедливу заплату, Hebrews 2:3 то як ми втечемо́, коли ми не дбали про таке велике спасі́ння? Воно проповідувалося споча́тку від Го́спода, стве́рдилося нам через тих, хто почув, Hebrews 2:4 коли Бог був засві́дчив озна́ками й чу́дами, і різними силами та обдарува́нням Духом Святим із волі Своє́ї. Hebrews 2:5 Бо Він не піддав ангола́м світ майбутній, що про нього говоримо. Hebrews 2:6 Але хтось десь засві́дчив був, кажучи: „Що́ є чолові́к, що Ти пам'ята́єш про ньо́го, і син лю́дський, якого відвідуєш? Hebrews 2:7 Ти його вчинив мало меншим від анголів, і честю й вели́чністю Ти вінчаєш його, і поставив його́ над діла́ми рук Своїх, Hebrews 2:8 усе піддав Ти під ноги йому́“! А коли Він піддав йому все, то не залиши́в нічого йому непідда́ного. А тепер ще не бачимо, щоб підда́не було йому все. Hebrews 2:9 Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від анголі́в, що за перете́рплення смерти Він уві́нчаний честю й вели́чністю, щоб за благода́ттю Божою смерть скуштува́ти за всіх. Hebrews 2:10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасі́ння вчинив досконалим через стражда́ння. Hebrews 2:11 Бо Хто освячує, і ті, хто освя́чується — усі від Одно́го. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи: Hebrews 2:12 „Сповіщу́ про Ім'я́ Твоє бра́ттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви“! Hebrews 2:13 І ще: „На Нього я бу́ду надіятися“! І ще: „Ото Я та діти, яких Бог Мені дав“. Hebrews 2:14 А що ді́ти стали спільниками тіла та крови, то й Він став уча́сником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має вла́ду смерти, цебто диявола, Hebrews 2:15 та визволити тих усіх, хто все життя стра́хом смерти тримався в неволі. Hebrews 2:16 Бо приймає Він не Анголі́в, але Авраамове насіння. Hebrews 2:17 Тому́ мусів бути Він у всьому подібний брата́м, щоб стати милости́вим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблага́ння за гріхи людей. Hebrews 2:18 Бо в чо́му був Сам постраждав, ви́пробовуваний, у тому Він може й випробо́вуваним помогти. Hebrews 3:0
Hebrews 3:1 Отож, святі брати́, учасники небесного покли́кання, уважайте на Апо́стола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса, Hebrews 3:2 що вірний Тому́, Хто настанови́в Його, як був і Мойсей у всім домі Його, Hebrews 3:3 бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівни́чий має більшу честь, аніж дім. Hebrews 3:4 Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, — то Бог. Hebrews 3:5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було́. Hebrews 3:6 Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу́ надії доде́ржимо певними аж до кінця. Hebrews 3:7 Тому́ то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, Hebrews 3:8 не робіть затверді́лими ваших серде́ць, як під час наріка́нь, за дня випробо́вування на пустині, Hebrews 3:9 де Мене випробо́вували отці ваші, Мене випробо́вували, і бачили працю Мою сорок років. Hebrews 3:10 Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блу́дять серцем, вони не пізнали доріг Моїх, Hebrews 3:11 тому́ Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого́ відпочинку не вві́йдуть“! Hebrews 3:12 Стережіться, брати́, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого! Hebrews 3:13 Але кожного дня заохочуйте один о́дного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котри́й з вас через підступ гріха. Hebrews 3:14 Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затри́маємо певним аж до кінця, Hebrews 3:15 аж поки говориться: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших серде́ць, як під час наріка́нь“! Hebrews 3:16 Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм? Hebrews 3:17 На ко́го ж Він „гнівався був сорок ро́ків?“ Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні „кості в пустині полягли?“ Hebrews 3:18 Проти ко́го Він „був присягався, що не вві́йдуть вони до Його відпочинку, „як не проти неслухняних? Hebrews 3:19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство. Hebrews 4:0
Hebrews 4:1 Отже, біймося, коли зостається обітниця вхо́ду до Його́ відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізни́вся. Hebrews 4:2 Бо Єва́нгелія була звіщена нам, як і тим. Але не прине́сло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів. Hebrews 4:3 Бо до Його́ відпочинку вхо́димо ми, що ввірували, як Він провістив: „Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони“, хоч діла Його були вчи́нені від закла́дин світу. Hebrews 4:4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: „І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї“. Hebrews 4:5 А ще тут: „До Мого відпочинку не вві́йдуть вони“! Hebrews 4:6 Коли ж залиша́ється ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Єва́нгелія була перше зві́щена, не ввійшли за непо́слух, Hebrews 4:7 то ще призначає Він деякий день, — „сьогодні“, бо через Давида говорить по такім довгім ча́сі, як вище вже сказано: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверді́лими ваших серде́ць“! Hebrews 4:8 Бо коли б Ісус (Навин) дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьо́му. Hebrews 4:9 Отож, людові Божому залиша́ється субо́тство, спочи́нок. Hebrews 4:10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Hebrews 4:11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потра́пив у непо́слух за при́кладом тим. Hebrews 4:12 Бо Боже Слово живе та дія́льне, гостріше від усякого меча обосічного, — прохо́дить воно аж до поділу душі й духа, сугло́бів та мо́зків, і спосібне судити думки́ та на́міри се́рця. Hebrews 4:13 I немає створі́ння, щоб сховалось перед Ним, але́ все наге́ та відкрите перед очима Його, — Йому дамо звіт!
Hebrews 4:14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, трима́ймося визнання нашого! Hebrews 4:15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але ви́пробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Hebrews 4:16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благода́ті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомо́ги знайти благода́ть. Hebrews 5:0
Hebrews 5:1 Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служі́ння Богові, щоб прино́сити да́ри та жертви за гріхи, Hebrews 5:2 і щоб міг співчува́ти недосві́дченим та заблу́дженим, бо й сам він пере́йнятий слабістю. Hebrews 5:3 І тому́ він повинен як за людей, так само й за себе само́го прино́сити жертви за гріхи. Hebrews 5:4 А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Ааро́н. Hebrews 5:5 Так і Христос, — не Сам Він просла́вив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: „Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породи́в“. Hebrews 5:6 Як і на іншому місці гово́рить: „Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“. Hebrews 5:7 Він за днів тіла Свого з голосі́нням великим та слізьми́ приніс був блага́ння й молитви до Того, Хто від смерти Його міг спасти, — і був вислуханий за побожність Свою. Hebrews 5:8 І хоч Сином Він був, проте́ навчився по́слуху з того, що вистраждав був. Hebrews 5:9 А вдоскона́лившися, Він для всіх, хто слухня́ний Йому, спричини́вся для вічного спасі́ння, Hebrews 5:10 і від Бога був на́званий Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим.
Hebrews 5:11 Про це нам би треба багато казати, та ви́словити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати. Hebrews 5:12 Ви бо за віком повинні б бути вчителя́ми, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших поча́тків Божого Сло́ва. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не стра́ва тверда́. Hebrews 5:13 Бо хто молока вживає, той недосві́дчений у слові праведности, — бо він немовля́. Hebrews 5:14 А страва тверда́ — для дорослих, що мають чуття, при́вчені звичкою розрізняти добро й зло. Hebrews 6:0 Hebrews 6:1 Тому́ полиші́мо поча́тки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо зно́ву засади покая́ння від мертвих учинків та про віру в Бога, Hebrews 6:2 Науки про хрищення, про поклада́ння рук, про воскресі́ння мертвих та вічний суд. Hebrews 6:3 Зробимо й це, коли Бог дозволить. Hebrews 6:4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого, Hebrews 6:5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбу́тнього віку, Hebrews 6:6 та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають. Hebrews 6:7 Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає. Hebrews 6:8 Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення. Hebrews 6:9 Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так. Hebrews 6:10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите. Hebrews 6:11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, Hebrews 6:12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю. Hebrews 6:13 Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою, Hebrews 6:14 говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“ Hebrews 6:15 І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю. Hebrews 6:16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку. Hebrews 6:17 Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви, Hebrews 6:18 щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, Hebrews 6:19 що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону, Hebrews 6:20 куди, як предте́ча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим. Hebrews 7:0
Hebrews 7:1 Бо цей Мелхиседе́к, цар Сали́му, священик Бога Всеви́шнього, що був стрів Авраама, як той вертався по пора́зці царів, і його поблагослови́в. Hebrews 7:2 Авраам відділив йому й десяти́ну від усього, — найперше бо він визначає „цар праведности“, а потім „цар Сали́му“, цебто „цар миру“. Hebrews 7:3 Він без ба́тька, без матері, без родово́ду, не мав ані поча́тку днів, ані кінця життя, уподо́бився Божому Сину, — пробуває священиком за́вжди. Hebrews 7:4 Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам! Hebrews 7:5 Ті з синів Леві́євих, що свяще́нство приймають, мають заповідь — брати за Зако́ном десятину з наро́ду, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових сте́гон. Hebrews 7:6 Але цей, що не похо́дить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обі́тницю мав. Hebrews 7:7 І без усякої супере́чки більший меншого благословляє. Hebrews 7:8 І тут люди смерте́льні беруть десяти́ну, а там той, про якого засвідчується, що живе. Hebrews 7:9 І, щоб сказати отак, через Авраама і Леві́й, що бере десятини, дав сам десятини. Hebrews 7:10 Бо ще в ба́тькових сте́гнах він був, коли стрів його Мелхиседе́к. Hebrews 7:11 Отож, коли б досконалість була через свяще́нство леви́тське, — бо люди Зако́на оде́ржали з ним, — то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседе́ковим, а не зватися за чином Ааро́новим? Hebrews 7:12 Коли бо свяще́нство зміняється, то з потреби буває переміна й Зако́ну. Hebrews 7:13 Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до же́ртівника. Hebrews 7:14 Бож відо́мо, що Госпо́дь наш походить від Юди, а про це плем'я́, про свяще́нство його, нічого Мойсей не сказав. Hebrews 7:15 І ще більше відо́мо, коли повстає на подобу Мелхиседе́ка Інший Священик, Hebrews 7:16 що був не за зако́ном тілесної заповіді, але з сили незнища́льного життя. Hebrews 7:17 Бо свідчить: „Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“. Hebrews 7:18 Попере́дня бо заповідь відкладається через не́міч її та некори́сність. Hebrews 7:19 Бо не вдоскона́лив нічого Зако́н. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога. Hebrews 7:20 І поскільки воно не без клятви, — Hebrews 7:21 вони бо без клятви були́ священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: „Клявся Госпо́дь — і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“, — Hebrews 7:22 то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту! Hebrews 7:23 І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, Hebrews 7:24 але Цей, що навіки лишається, безперестанне Свяще́нство Він має. Hebrews 7:25 Тому може Він за́вжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він за́вжди живий, щоб за них заступи́тись. Hebrews 7:26 Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлоби́вий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса́, Hebrews 7:27 що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше прино́сити жертви за власні гріхи, а потому за лю́дські гріхи, — бо Він це раз наза́вжди вчинив, принісши Само́го Себе. Hebrews 7:28 Зако́н бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Зако́ном, ставить Сина, Який досконалий навіки! Hebrews 8:0
Hebrews 8:1 Головна ж річ у то́му, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засі́в на небеса́х, по прави́ці престолу величности, Hebrews 8:2 що Він Священнослужи́тель святині й правдивої скинії, що її збудував був Госпо́дь, а не люди́на. Hebrews 8:3 Усякий бо первосвященик настановляється, щоб прино́сити да́ри та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести. Hebrews 8:4 Бо коли б на землі перебува́в, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що да́ри приносять за Зако́ном. Hebrews 8:5 Вони служать о́бразові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчи́ти скинію: „Дивись бо, сказав, зроби все за зразко́м, що тобі на горі був показаний!“ Hebrews 8:6 А тепер оде́ржав Він краще служі́ння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений. Hebrews 8:7 Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого. Hebrews 8:8 Бо їм докоряючи, каже: „Ото дні надхо́дять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу́ Заповіта Ново́го, Hebrews 8:9 не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь! Hebrews 8:10 Оце Заповіт, що його Я складу́ по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Зако́ни Свої в їхні думки́, і на їхніх серцях напишу́ їх, і буду їм Богом, вони ж будуть наро́дом Моїм!“ Hebrews 8:11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: „Пізнай Господа“! Усі бо вони будуть знати Мене від мало́го та аж до великого з них! Hebrews 8:12 Буду бо Я милости́вий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш“! Hebrews 8:13 Коли ж каже „Нови́й Заповіт“, то тим назвав перший стари́м. А що́ порохня́віє й старі́є, те близьке́ до зотління. Hebrews 9:0
Hebrews 9:1 Мав же і перший заповіт постанови богослужби та земну святиню. Hebrews 9:2 Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби. Hebrews 9:3 А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“. Hebrews 9:4 Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту. Hebrews 9:5 А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно. Hebrews 9:6 При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові, Hebrews 9:7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини. Hebrews 9:8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія. Hebrews 9:9 Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить, Hebrews 9:10 що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи. Hebrews 9:11 Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення, Hebrews 9:12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення. Hebrews 9:13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла, Hebrews 9:14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! Hebrews 9:15 Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку. Hebrews 9:16 Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника, Hebrews 9:17 заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник. Hebrews 9:18 Тому й перший заповіт освячений був не без крови: Hebrews 9:19 Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей, Hebrews 9:20 проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“ Hebrews 9:21 Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю. Hebrews 9:22 І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення. Hebrews 9:23 Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами. Hebrews 9:24 Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас, Hebrews 9:25 і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою, Hebrews 9:26 бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. Hebrews 9:27 І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд, Hebrews 9:28 так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння.
Hebrews 10:0
Hebrews 10:1 Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає. Hebrews 10:2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів. Hebrews 10:3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку, Hebrews 10:4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! Hebrews 10:5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в. Hebrews 10:6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав. Hebrews 10:7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“! Hebrews 10:8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“. Hebrews 10:9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. Hebrews 10:10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз. Hebrews 10:11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів. Hebrews 10:12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“, Hebrews 10:13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“. Hebrews 10:14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується. Hebrews 10:15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: Hebrews 10:16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх. Hebrews 10:17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“! Hebrews 10:18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
Hebrews 10:19 Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою, Hebrews 10:20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє, Hebrews 10:21 маємо й Великого Священика над домом Божим, — Hebrews 10:22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою! Hebrews 10:23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. Hebrews 10:24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків. Hebrews 10:25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. Hebrews 10:26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви, Hebrews 10:27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників. Hebrews 10:28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, — Hebrews 10:29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! Hebrews 10:30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“! Hebrews 10:31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого! Hebrews 10:32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь. Hebrews 10:33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так. Hebrews 10:34 Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще. Hebrews 10:35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона. Hebrews 10:36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. Hebrews 10:37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“ Hebrews 10:38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“. Hebrews 10:39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі. Hebrews 11:0 Hebrews 11:1 А віра — то підста́ва споді́ваного, доказ неба́ченого. Hebrews 11:2 Бо нею засвідчені ста́рші були́. Hebrews 11:3 Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. Hebrews 11:4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє. Hebrews 11:5 Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“. Hebrews 11:6 Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. Hebrews 11:7 Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона. Hebrews 11:8 Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. Hebrews 11:9 Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці, Hebrews 11:10 бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць. Hebrews 11:11 Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав. Hebrews 11:12 Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря. Hebrews 11:13 Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“. Hebrews 11:14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини. Hebrews 11:15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись. Hebrews 11:16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто. Hebrews 11:17 Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого, Hebrews 11:18 що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“. Hebrews 11:19 Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз. Hebrews 11:20 Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва. Hebrews 11:21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“ Hebrews 11:22 Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в. Hebrews 11:23 Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого. Hebrews 11:24 Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової. Hebrews 11:25 Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху. Hebrews 11:26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. Hebrews 11:27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить. Hebrews 11:28 Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. Hebrews 11:29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились. Hebrews 11:30 Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх. Hebrews 11:31 Вірою блудни́ця Раха́в не згинула з невірними, коли з миром прийняла́ виві́дувачів. Hebrews 11:32 І що ще скажу́? Бо не стане ча́су мені, щоб оповіда́ти про Гедео́на, Вара́ка, Самсо́на, Ефта́я, Дави́да й Самуї́ла та про пророків, Hebrews 11:33 що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували, Hebrews 11:34 силу огне́нну гасили, утікали від ві́стря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були́ на війні, оберта́ли в розтіч полки́ чужоземців; Hebrews 11:35 жінки діставали поме́рлих своїх із воскресі́ння; а інші бували скатовані, не прийнявши визво́лення, щоб отримати краще воскресі́ння; Hebrews 11:36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайда́ни й в'язниці. Hebrews 11:37 Камінням побиті бува́ли, допитувані, перепи́лювані, умирали, зару́бані мече́м, тинялися в овечих та ко́зячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Hebrews 11:38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та го́рах, і по печерах та прова́ллях зе́мних. Hebrews 11:39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обі́тниці не прийняли́, Hebrews 11:40 бо Бог передбачив щось краще про нас, — щоб вони не без нас досконалість оде́ржали. Hebrews 12:0
Hebrews 12:1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, Hebrews 12:2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Hebrews 12:3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. Hebrews 12:4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, Hebrews 12:5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. Hebrews 12:6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! Hebrews 12:7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? Hebrews 12:8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. Hebrews 12:9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? Hebrews 12:10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. Hebrews 12:11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!
Hebrews 12:12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“, Hebrews 12:13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. Hebrews 12:14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. Hebrews 12:15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. Hebrews 12:16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. Hebrews 12:17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. Hebrews 12:18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, Hebrews 12:19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. Hebrews 12:20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. Hebrews 12:21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ Hebrews 12:22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, Hebrews 12:23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, Hebrews 12:24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. Hebrews 12:25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, Hebrews 12:26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. Hebrews 12:27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. Hebrews 12:28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. Hebrews 12:29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! Hebrews 13:0
Hebrews 13:1 Братолю́бство нехай пробува́є між вами! Hebrews 13:2 Не забувайте любови до при́ходнів, бо деякі нею, на́віть не ві́даючи, гостинно прийняли а́нголів. Hebrews 13:3 Пам'ятайте про в'я́знів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знахо́дитесь в тілі. Hebrews 13:4 Нехай буде в усіх че́сний шлюб та ложе непоро́чне, а блу́дників та пере́любів судитиме Бог. Hebrews 13:5 Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що́ маєте. Сам бо сказав: „Я тебе не покину, ані не відступлю́ся від тебе!“ Hebrews 13:6 Тому́ то ми сміливо говоримо: „Господь — мені Помічни́к, і я не злякаюсь ніко́го: що зробить люди́на мені?“ Hebrews 13:7 Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру. Hebrews 13:8 Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Са́мий! Hebrews 13:9 Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благода́ттю, а не стра́вами, що ко́ристи від них не оде́ржали ті, хто за ними ходив. Hebrews 13:10 Маємо же́ртівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить, — Hebrews 13:11 бо котри́х звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м'ясо па́литься поза табо́ром, — Hebrews 13:12 тому́ то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою. Hebrews 13:13 Тож виходьмо до Нього поза та́бір, і наругу Його понесімо, Hebrews 13:14 бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього! Hebrews 13:15 Отож, за́вжди приносьмо Богові жертву хвали́, цебто плід уст, що Ім'я́ Його славлять. Hebrews 13:16 Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові. Hebrews 13:17 Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, — вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, — бо це для вас не кори́сне. Hebrews 13:18 Моліться за нас, бо наді́ємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому пово́дитись. Hebrews 13:19 А надто прошу́ це робити, щоб шви́дше до вас мене ве́рнено. Hebrews 13:20 Бог же миру, що з мертвих підняв великого Па́стиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, Hebrews 13:21 нехай вас удоскона́лить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амі́нь.
Hebrews 13:22 Благаю ж вас, браття, прийміть слово поті́хи, бо коротко я написав вам. Hebrews 13:23 Знайте, що наш брат Тимофі́й вже ви́пущений, і я з ним; коли незаба́ром він при́йде, я вас побачу. Hebrews 13:24 Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, хто в Італії. Hebrews 13:25 Благодать зо всіма́ вами! Амі́нь.
James 0:0
James 1:0 James 1:1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас! James 1:2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування, James 1:3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. James 1:4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали. James 1:5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на. James 1:6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. James 1:7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа. James 1:8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.
James 1:9 А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю, James 1:10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, — James 1:11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! James 1:12 Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його. James 1:13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. James 1:14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною. James 1:15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. James 1:16 Не обма́нюйтесь, брати мої любі! James 1:17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. James 1:18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його. James 1:19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів. James 1:20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої. James 1:21 Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. James 1:22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. James 1:23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, — James 1:24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є. James 1:25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм! James 1:26 Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́! James 1:27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. James 2:0 James 2:1 Брати́ мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа. James 2:2 Бо коли до вашого зібра́ння ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й біда́р у вбогім вбранні́, James 2:3 і ви поглянете на то́го, хто в шаті блискучій, і скажете йому: „Ти сідай вигі́дно отут,“ а бідаре́ві прокажете: „Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм“, James 2:4 то чи не стало між вами поді́лення, і не стали ви злоду́мними суддями? James 2:5 Послухайте, мої брати любі, — чи ж не вибрав Бог бідарі́в цього світу за багатих вірою й за спадкоє́мців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його? James 2:6 А ви бідаря́ зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди́? James 2:7 Хіба не вони зневажають те добре ім'я́, що ви ним називаєтесь? James 2:8 Коли ви Зако́на Царсько́го виконуєте, за Писа́нням: „Люби свого ближнього, як самого себе“, то ви робите добре. James 2:9 Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Зако́н удоводнює, що ви винуватці. James 2:10 Бо хто всього Зако́на виконує, а згрішить в одно́му, той винним у всьому стає. James 2:11 Бо Той, Хто сказав: „Не чини перелю́бства“, також наказав: „Не вбивай“. А хоч ти перелю́бства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Зако́ну. James 2:12 Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені зако́ном волі. James 2:13 Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.
James 2:14 Яка ко́ристь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра? James 2:15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного по́корму, James 2:16 а хтонебудь із вас до них скаже: „Ідіть з миром, грійтесь та їжте“, та не дасть їм потрібного тілу, — що ж то поможе? James 2:17 Так само й віра, коли діл не має, — ме́ртва в собі! James 2:18 Але скаже хтоне́будь: „Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх“. James 2:19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й де́мони вірують, — і тремтять. James 2:20 Чи хочеш ти знати, о марна́ люди́но, що віра без діл — ме́ртва? James 2:21 Авраам, отець наш, — чи він не з діл виправданий був, як поклав був на же́ртівника свого сина Ісака? James 2:22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдоскона́лилась віра із діл? James 2:23 І зді́йснилося Писа́ння, що каже: „Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був на́званий він другом Божим“. James 2:24 Отож, чи ви бачите, що люди́на виправдується від діл, а не тільки від віри? James 2:25 Чи так само і блудни́ця Раха́в не з діл виправдалась, коли прийняла́ посланці́в, і дорогою іншою випустила? James 2:26 Бо як тіло без духа ме́ртве, так і віра без діл — мертва! James 3:0 James 3:1 Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший о́суд при́ймемо. James 3:2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло. James 3:3 От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. James 3:4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий. James 3:5 Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! James 3:6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. James 3:7 Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською, James 3:8 та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної! James 3:9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. James 3:10 Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́! James 3:11 Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́? James 3:12 Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́.
James 3:13 Хто мудрий і розумний між вами, нехай він покаже діла́ свої в ла́гідній мудрості добрим поводженням! James 3:14 Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, — James 3:15 це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська. James 3:16 Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ! James 3:17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава. James 3:18 А плід праведности сіється творцями миру. James 4:0 James 4:1 Звідки ві́йни та свари між вами? Чи не звідси, — від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? James 4:2 Бажаєте ви — та й не маєте, убиваєте й за́здрите — та досягнути не можете, сва́ритеся та воюєте — та не маєте, бо не проха́єте, James 4:3 прохаєте — та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розко́ші свої. James 4:4 Перелю́бники та перелю́бниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові при́ятелем, той ворогом Божим стається. James 4:5 Чи ви ду́маєте, що даремно Писа́ння говорить: „Жада́є аж до за́здрости Дух, що в нас пробуває“? James 4:6 Та ще більшу благода́ть дає, через що й промовляє: „Бог противиться гордим, а смиренним дає благода́ть“.
James 4:7 Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, — то й утече він від вас. James 4:8 Набли́зьтесь до Бога, то й Бог набли́зиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! James 4:9 Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! James 4:10 У покорі́ться перед Господнім лицем, — і Він вас підійме! James 4:11 Не обмовляйте, брати, один о́дного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Зако́на обмовляє та судить Зако́на. А коли ти Зако́на осуджуєш, то ти не викона́вець Закона, але суддя. James 4:12 Один Законода́вець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього? James 4:13 А ну тепер ви, що говорите: „Сьогодні чи взавтра ми пі́дем у те чи те місто, і там рік проживе́мо, та бу́демо торгувати й заробляти“, James 4:14 ви, що не відаєте, що́ трапиться взавтра, — яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'явля́ється, а потім зникає! James 4:15 Замість того, щоб вам говорити: „Як схоче Госпо́дь та бу́демо живі, то зробимо це або те“. James 4:16 А тепер ви хва́литеся в своїх го́рдощах, — лиха́ всяка подібна хвальба́! James 4:17 Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, — той має гріх! James 5:0 James 5:1 А ну ж тепер ви, багачі́, — плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати: James 5:2 ваше багатство згнило, а ваші вбрання́ міль поїла! James 5:3 Золото ваше та срі́бло поіржа́віло, а їхня іржа буде сві́дчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні!
James 5:4 Ось голосить заплата, що ви затримали в робі́тників, які жали на ваших полях, — і голосі́ння женці́в досягли́ вух Господа Савао́та! James 5:5 Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої ви́годували, немов би на день зако́лення. James 5:6 Ви Праведного засудили й убили, — Він вам не проти́вився! James 5:7 Отож, браття, довготерпіть аж до при́ходу Господа! Ось чекає рільни́к дорогоцінного пло́ду землі, довготе́рпить за нього, аж поки оде́ржить дощ ранній та пізній. James 5:8 Довготерпі́ть же й ви, зміцніть серця ваші, бо набли́зився при́хід Господній! James 5:9 Не нарікайте один на о́дного, браття, щоб вас не засу́джено, — он Суддя стоїть перед дверима! James 5:10 Візьміть, браття, пророків за при́клад стражда́ння та довготерпі́ння, — вони промовляли Господнім Ім'я́м! James 5:11 Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йо́вове терпі́ння та бачили Господній кінець його́, що „ве́льми Господь милости́вий та щедрий“. James 5:12 А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: „Так, так“ та „Ні, ні“, щоб не впасти вам в о́суд. James 5:13 Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми́! James 5:14 Чи хворі́є хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намасти́вши його оливою в Господнє Ім'я́, James 5:15 і молитва віри вздоро́вить недужого, і Господь його піді́йме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться. James 5:16 Отже, признава́йтесь один перед о́дним у своїх про́гріхах, і моліться один за о́дного, щоб вам уздоро́витись. Бо дуже могутня ре́вна молитва праведного! James 5:17 Ілля́ був люди́на, подібна до нас при́страстями, і він помолився молитвою, щоб дощу́ не було́, — і дощу не було́ на землі аж три роки й шість місяців... James 5:18 І він знов помолився, — і дощу́ дало́ небо, а земля вродила свій плід! James 5:19 Бра́ття мої, — коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне, James 5:20 хай знає, що той, хто грішника навернув від його блу́дної дороги, той душу його спасає від смерти та бе́зліч гріхів покриває!
I Peter 0:0
I Peter 1:0 I Peter 1:1 Петро, апо́стол Ісуса Христа, захожа́нам Розпоро́шення: По́нту, Гала́тії, Каппадокі́ї, Азії й Віфі́нії, ви́браним I Peter 1:2 із передба́чення Бога Отця, посвя́ченням Духа, на покору й окро́плення кров'ю Ісуса Христа: нехай примно́житься вам благодать та мир!
I Peter 1:3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскре́сення з мертвих Ісуса Христа, I Peter 1:4 на спа́дщину нетлінну й непорочну та нев'яну́чу, заховану в небі для вас, I Peter 1:5 що ви бережені силою Божою через віру на спасі́ння, яке готове з'явитися останнього ча́су. I Peter 1:6 Тіштеся з того, засмучені тро́хи тепер, якщо треба, всілякими випробо́вуваннями, I Peter 1:7 щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробо́вується, на похвалу́, і честь, і славу при з'я́вленні Ісуса Христа. I Peter 1:8 Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимо́вною й славною радістю, I Peter 1:9 бо досяга́єте мети́ віри вашої — спасі́ння ду́шам. I Peter 1:10 Про це спасі́ння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благода́ть, призначену вам. I Peter 1:11 Вони досліджували, на котри́й чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові стражда́ння та славу, що при́йдуть по них. I Peter 1:12 Їм відкрито було́, що вони не для себе сами́х, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благові́сників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися анголи. I Peter 1:13 Тому́ то, підперезавши сте́гна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благода́ть, що прино́ситься вам в з'я́вленні Ісуса Христа. I Peter 1:14 Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливо́стей вашого неві́дання, I Peter 1:15 але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім пово́дженні, I Peter 1:16 бо написано: „Будьте святі, — Я бо святий“! I Peter 1:17 І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху́ провадьте час вашого тимчасового заме́шкання. I Peter 1:18 I знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марно́го вашого життя, що передане вам від батьків, I Peter 1:19 але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, I Peter 1:20 що призначений був іще перед закла́динами світу, але був з'явлений вам за останнього ча́су. I Peter 1:21 Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога. I Peter 1:22 По́слухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один о́дного, I Peter 1:23 бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, — Словом Божим живим та тривалим. I Peter 1:24 Бо „кожне тіло — немов та трава, і всяка слава люди́ни — як цвіт трав'яни́й: засохне трава — то й цвіт опаде, I Peter 1:25 а Слово Господнє повік пробуває“! А це те Слово, яке звіщене вам у Єва́нгелії. I Peter 2:0 I Peter 2:1 Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, I Peter 2:2 і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння, I Peter 2:3 якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь. I Peter 2:4 Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. I Peter 2:5 І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. I Peter 2:6 Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“! I Peter 2:7 Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“, I Peter 2:8 і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були. I Peter 2:9 Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́, I Peter 2:10 колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!
I Peter 2:11 Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі. I Peter 2:12 Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання. I Peter 2:13 Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому, I Peter 2:14 чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців. I Peter 2:15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, — I Peter 2:16 як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі. I Peter 2:17 Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. I Peter 2:18 Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим. I Peter 2:19 Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи. I Peter 2:20 Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! I Peter 2:21 Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його. I Peter 2:22 „Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“ I Peter 2:23 Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо. I Peter 2:24 Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“. I Peter 2:25 Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ. I Peter 3:0 I Peter 3:1 Так само дружи́ни, — корі́ться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не ко́риться слову, були приєднані без слова пово́дженням дружи́н, I Peter 3:2 як побачать ваше пово́дження чисте в страху́. I Peter 3:3 А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, — запліта́ння волосся та наві́шання золота або вбира́ння одеж, I Peter 3:4 але захо́вана люди́на серця в нетлінні ла́гідного й мовчазно́го духа, що дорогоцінне перед Богом. I Peter 3:5 Бо так само колись прикраша́ли себе й святі ті жінки́, що клали надію на Бога й кори́лись своїм чоловікам. I Peter 3:6 Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви — її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жа́дного стра́ху. I Peter 3:7 Чоловіки, — так само живіть ра́зом із дружи́нами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоє́миці благода́ті життя, щоб не спинялися ваші моли́тви.
I Peter 3:8 Наре́шті ж, будьте всі одноду́мні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. I Peter 3:9 Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, — благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкува́ли благослове́ння. I Peter 3:10 „Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика́ від лихого та у́ста свої від гово́рення пі́дступу. I Peter 3:11 Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним! I Peter 3:12 Бо очі Господні — до праведних, а ву́ха Його — до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!“ I Peter 3:13 І хто заподі́є вам зле, коли будете ви оборонцями доброго? I Peter 3:14 А коли ви за праведність і страждаєте, то ви блаженні! „А їхнього стра́ху не бійтеся, і не тривожтеся!“ I Peter 3:15 А Господа Христа освятіть у ваших серцях, і за́вжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із ла́гідністю та зо стра́хом. I Peter 3:16 Майте добре сумління, щоб тим, за що́ вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихосло́вники вашого пово́дження в Христі. I Peter 3:17 Бо ліпше страждати за добрі діла, — коли хоче того Божа воля, — аніж за лихі. I Peter 3:18 Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб приве́сти нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч уме́ртвлений тілом, але Духом ожи́влений, I Peter 3:19 Яким Він і ду́хам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав; I Peter 3:20 вони колись непокі́рливі були́, як їх Боже довготерпіння чекало за Но́євих днів, коли будувався ковче́г, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води. I Peter 3:21 Того образ, хрищення — не тілесної нечистости позбуття́, але обі́тниця Богові доброго сумління, — спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа, I Peter 3:22 що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися анголи, влади та сили. I Peter 4:0 I Peter 4:1 Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити, I Peter 4:2 щоб решту ча́су в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі. I Peter 4:3 Бо до́сить минулого ча́су, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у пияцтві, у гу́лянках, у пия́тиках, у беззако́нних ідолослужбах. I Peter 4:4 Вони з того дивуються, що ви ра́зом із ними не берете участи в розпусті, та зневажають. I Peter 4:5 Вони дадуть відповідь Тому, Хто судитиме живих та мертвих! I Peter 4:6 Бо на те й мертвим зві́щувано Єва́нгелію, щоб вони прийняли́ суд по-лю́дському тілом, але жили́ по-Бо́жому духом.
I Peter 4:7 Кінець же всьому набли́зився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах! I Peter 4:8 Найперше майте щиру любов один до о́дного, бо любов покриває багато гріхів! I Peter 4:9 Будьте гостинні один до о́дного без не́хоті! I Peter 4:10 Служіть один о́дному, кожен тим даром, якого отримав, як доморя́дники всілякої Божої благода́ті. I Peter 4:11 Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та вла́да на віки вічні, амі́нь. I Peter 4:12 Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробо́вування, немов би чужому випа́дку для вас. I Peter 4:13 Але через те, що берете ви участь у Христових стражда́ннях, то тіштеся, щоб і в з'я́вленні слави Його раділи ви й звеселялись. I Peter 4:14 Коли ж вас ганьбля́ть за Христове Ім'я́, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий. I Peter 4:15 Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохо́бник, I Peter 4:16 а коли — як християни́н, то нехай не соро́миться він, але хай прославляє Бога за те. I Peter 4:17 Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Єва́нгелії? I Peter 4:18 А коли „праведний ле́две спасеться, то безбожний та грішний де зможе з'явитись?“ I Peter 4:19 Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному. I Peter 5:0 I Peter 5:1 Тож благаю між вами пресві́терів, співпресві́тер та свідок Христових стражда́нь, співучасник слави, що повинна з'явитись: I Peter 5:2 пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно, I Peter 5:3 не пануйте над спа́дком Божим, але будьте для стада за взір. I Peter 5:4 А коли Архипа́стир з'я́виться, то одержите ви нев'яну́чого вінка́ слави. I Peter 5:5 Також молоді, — коріться ста́ршим! А всі майте покору один до о́дного, бо „Бог проти́виться гордим, а смиренним дає благода́ть!“
I Peter 5:6 Тож покоріться під міцну́ Божу руку, щоб Він вас Свого ча́су пови́щив. I Peter 5:7 Покладіть на Нього всю вашу журбу́, бо Він опікується вами! I Peter 5:8 Будьте твере́зі, пильнуйте! Ваш супроти́вник — диявол — ходить, ричучи́, як лев, що шукає пожерти кого́. I Peter 5:9 Противтесь йому́, тверді в вірі, знавши, що ті самі му́ки трапляються й вашому братству по світу. I Peter 5:10 А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удоскона́лить вас, хто трохи поте́рпів, хай упе́внить, зміцни́ть, уґрунтує. I Peter 5:11 Йому слава та вла́да на вічні віки, амі́нь. I Peter 5:12 Я коротко вам написав через Силуя́на, як гада́ю — вірного брата. Закликаю та свідчу, що це Божа благода́ть правдива, що ви в ній стоїте́. I Peter 5:13 Вітає вас ра́зом ви́брана Церква в Вавилоні, і Ма́рко, мій син. I Peter 5:14 Вітайте один о́дного поцілунком любови. Мир вам усім у Христі! Амінь.
II Peter 0:0
II Peter 1:0 II Peter 1:1 Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа: II Peter 1:2 благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!
II Peter 1:3 Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою. II Peter 1:4 Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління. II Peter 1:5 Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння, II Peter 1:6 а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя, II Peter 1:7 а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов. II Peter 1:8 Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа. II Peter 1:9 А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів. II Peter 1:10 Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь. II Peter 1:11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. II Peter 1:12 Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді. II Peter 1:13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням, II Peter 1:14 знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені. II Peter 1:15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті. II Peter 1:16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі. II Peter 1:17 Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“ II Peter 1:18 І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі. II Peter 1:19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях, II Peter 1:20 бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить. II Peter 1:21 Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим. II Peter 2:0 II Peter 2:1 А між людом були́ й неправдиві пророки, як і бу́дуть між вас учителі неправдиві, що впрова́дять згубні єресі, відречу́ться від Влади́ки, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль. II Peter 2:2 І багато-хто пі́дуть за пожадливістю їхньою, а через них доро́га правдива знева́житься. II Peter 2:3 І в заже́рливості вони бу́дуть ловити вас словами обле́сними. Суд на них відда́вна не ба́риться, а їхня загибіль не дрімає! II Peter 2:4 Бо як Бог анголі́в, що згрішили, не помилував був, а в кайда́нах те́мряви вкинув до а́ду, і передав зберігати на суд; II Peter 2:5 і Він не помилував першого світу, а зберіг самово́сьмого Но́я, проповідника праведности, і навів пото́п на світ безбожних; II Peter 2:6 і міста́ Содо́м і Гомо́рру спопели́в, засудивши на зни́щення, і дав при́клада для майбутніх безбожників, II Peter 2:7 а врятував праведного Ло́та, змученого поводженням розпусних людей, — II Peter 2:8 бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, ба́чачи й чуючи вчинки безбожні, — II Peter 2:9 то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари, II Peter 2:10 а надто тих, хто ходить за нечистими пожадли́востями тіла та погорджує вла́дою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави, II Peter 2:11 хоч анголи́, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа знева́жливого суду на них. II Peter 2:12 Вони, немов звірина́ нерозумна, зроджена природою на зло́влення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені, II Peter 2:13 і при́ймуть запла́ту за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за ро́зкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкету́ючи з вами. II Peter 2:14 Їхні очі напо́внені пере́любом та гріхом безупинним; вони зва́блюють душі незмі́цнені; вони, діти прокляття, мають серце, привче́не до заже́рливости. II Peter 2:15 Вони покинули про́сту дорогу та й заблудили, і пішли слідо́м за Валаа́мом Бео́ровим, що полюбив нагороду несправедливости, II Peter 2:16 але був докорений у своїм беззако́нні: німа під'яре́мна ослиця проговорила лю́дським голосом, та й бе́зум пророка спинила. II Peter 2:17 Вони — джере́ла безводні, хмари, бурею гнані; для них пригото́ваний мо́рок те́мряви! II Peter 2:18 Бо, висло́влюючи марне́ базі́кання, вони зваблюють пожадливістю ті́ла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті. II Peter 2:19 Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб. II Peter 2:20 Бо коли хто втече від нечистости світу через пізна́ння Господа й Спасителя Ісуса Христа, а пото́му знов заплутуються ними та перемагаються, — то останнє буває для них гірше першого. II Peter 2:21 Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від пере́даної їм святої заповіді! II Peter 2:22 Бо їм трапилося за правдивою при́казкою: „Вертається пес до своєї блюво́тини“, та: „Помита свиня йде валятися в калюжу“. II Peter 3:0
II Peter 3:1 Це вже другого листа пишу́ я до вас, улюблені. У них нага́дуванням я буджу́ вашу чисту думку, II Peter 3:2 щоб ви пам'ятали слова́, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що оде́ржали через ваших апо́столів. II Peter 3:3 Насампере́д знайте оце, що в останні дні при́йдуть із на́смішками глузії́, що ходитимуть за своїми пожадливостями, II Peter 3:4 та й скажуть: „Де обі́тниця Його прихо́ду? Бо від того ча́су, як позасинали наші батьки, усе залиша́ється так від поча́тку творі́ння“. II Peter 3:5 Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напоча́тку, а земля із води та водою скла́дена словом Божим, II Peter 3:6 тому́ тодішній світ, водою пото́плений, згинув. II Peter 3:7 А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей. II Peter 3:8 Нехай же одне це не буде заховане від вас, улю́блені, що в Господа один день — немов тисяча ро́ків, а тисяча ро́ків — немов один день! II Peter 3:9 Не ба́риться Госпо́дь із обі́тницею, як деякі вважають це барі́нням, але вам довготе́рпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі наверну́лися до каяття́. II Peter 3:10 День же Господній прибу́де, як злодій вночі, коли з гу́ркотом небо мине, а стихі́ї, розпе́чені, ру́нуть, а земля та діла, що на ній, погорять. II Peter 3:11 А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, II Peter 3:12 що чекаєте й прагнете скорого прихо́ду Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпа́лені стихії розтопляться? II Peter 3:13 Але за Його обі́тницею ми чекаємо неба ново́го й ново́ї землі, що праведність на них пробуває. II Peter 3:14 Тож, улю́блені, чека́ючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі. II Peter 3:15 А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасі́ння, як і улю́блений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю, II Peter 3:16 як і по всіх посла́ннях, що в них він говорить про це. У них є дещо тя́жко зрозуміле, що не́уки та незміцнені перекручують, як і інші Писа́ння, на власну загибіль свою́. II Peter 3:17 Тож ви, улю́блені, знаючи це напере́д, стережіться, щоб не були ви зве́дені блу́дом безбожних і не відпали від свого вґрунтува́ння, II Peter 3:18 але щоб зростали в благода́ті й пізна́нні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амі́нь.
I John 0:0
I John 1:0 I John 1:1 Що́ було́ від поча́тку, що́ ми чули, що́ бачили власними очима, що́ розглядали, і чого руки наші торкалися, — про Слово життя, — I John 1:2 а життя з'явилось, і ми бачили, і сві́дчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебува́ло й з'явилося нам, — I John 1:3 що́ ми бачили й чули — про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. I John 1:4 А це пишемо вам, щоб повна була́ ваша радість!
I John 1:5 А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жа́дної те́мряви! I John 1:6 Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в те́мряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! I John 1:7 Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із о́дним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. I John 1:8 Коли ж кажемо, що не маєм гріха́, то себе обманюємо, і немає в нас правди! I John 1:9 Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. I John 1:10 А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і сло́ва Його нема в нас! I John 2:0 I John 2:1 Діточки мої, — це пишу́ я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згріши́ть, то маємо Заступника перед Отцем, — Ісуса Христа, Праведного. I John 2:2 Він ублага́ння за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу. I John 2:3 А що ми пізнали Його, пізнає́мо це з того, коли заповіді Його доде́ржуємо. I John 2:4 Хто говорить: „Пізнав я Його“, але не доде́ржує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди! I John 2:5 А хто доде́ржує Його слово, у тому Божа любов справді вдоскона́лилась. Із того ми пізнає́мо, що в Нім пробува́ємо. I John 2:6 А хто каже, що в Нім пробува́є, той повинен пово́дитись так, як пово́дився Він. I John 2:7 Улю́блені, — не пишу́ я для вас нову́ заповідь, але заповідь давню, яку мали від поча́тку: заповідь давня, — то слово, що чули його від поча́тку.
I John 2:8 Але нову́ заповідь я вам пишу́, що справді вона в Нім та в вас, — що минається те́мрява, і світло правдиве вже світить. I John 2:9 Хто говорить, що він пробува́є у світлі, та нена́видить брата свого, той у те́мряві досі. I John 2:10 А хто любить брата свого́, той пробува́є у світлі, і в ньому спотика́ння немає. I John 2:11 Хто ж нена́видить брата свого, пробуває той у те́мряві й ходить у те́мряві, і не знає, куди він іде, бо те́мрява очі йому осліпила. I John 2:12 Пишу́ я вам, ді́тоньки, що гріхи вам прощаються ради Йме́ння Його. I John 2:13 Пишу́ вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Пишу́ вам, юнаки́, бо перемогли ви лукавого. I John 2:14 Пишу́, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Писав я до вас, юнаки́, бо міцні́ ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви. I John 2:15 Не любіть світу, ані того, що́ в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, I John 2:16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість оча́м, і пиха́ життє́ва, — це не від Отця, а від світу. I John 2:17 Минається і світ, і його пожадли́вість, а хто Божу волю виконує, той повік пробува́є! I John 2:18 Діти, — остання година! А що чули були́, що анти́христ іде, — а тепер з'явилось багато анти́христів, — з цього ми пізнає́мо, що остання година настала! I John 2:19 Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залиши́лися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші. I John 2:20 А ви маєте пома́зання від Святого, і знаєте все. I John 2:21 Я не писав вам, немов ви не знаєте правди, але що знаєте її, і що всяка лжа не від правди. I John 2:22 Хто неправдомо́вець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це анти́христ, що відрікається Отця й Сина! I John 2:23 Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає́ Сина, той має Отця. I John 2:24 Тож, що́ ви чули з поча́тку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробува́тиме те, що́ ви чули з поча́тку, то й ви пробува́тимете в Сині й Отці. I John 2:25 А оце та обі́тниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя. I John 2:26 Це я написав вам про тих, хто обманює вас. I John 2:27 А пома́зання, яке прийняли́ ви від Нього, — воно в вас залиша́ється, і ви не потребу́єте, щоб вас хто навчав. А що те пома́зання само вас навчає про все, — воно бо правдиве и нехи́бне, — то я́к вас навчило воно, у тім пробувайте. I John 2:28 А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з'явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоро́млені Ним під час Його прихо́ду. I John 2:29 Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто чинить праведність, народився від Нього. I John 3:0 I John 3:1 Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми́ Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому́, що Його не пізнав. I John 3:2 Улю́блені, — ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що́ ми будемо. Та знаємо, що, коли з'я́виться, то бу́дем подібні до Нього, бо бу́демо бачити Його, як Він є. I John 3:3 І кожен, хто має на Нього наді́ю оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він. I John 3:4 Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззако́ння. Бо гріх — то беззако́ння. I John 3:5 І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема. I John 3:6 Кожен, хто в Нім пробува́є, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його. I John 3:7 Діточки, хай ніхто вас не зво́дить! Хто чинить праведність, той праведний, як праведний Він! I John 3:8 Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від поча́тку. Тому́ то з'явився Син Божий, щоб зни́щити справи диявола. I John 3:9 Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога наро́джений він.
I John 3:10 Цим пізнаю́ться діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто нраведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить! I John 3:11 Бо це та звістка, яку від початку ви чули, — щоб любили один о́дного, I John 3:12 не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого́ забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його — праведні. I John 3:13 Не дивуйтеся, бра́ття мої, коли світ вас нена́видить! I John 3:14 Ми знаємо, що ми перейшли від смертн в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті. I John 3:15 Кожен, хто нена́видить брата свого, той душогу́б. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б. I John 3:16 Ми з того пізнали любов, що ду́шу Свою́ Він покла́в був за нас. І ми мусимо класти ду́ші за братів! I John 3:17 А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому? I John 3:18 Ді́точки, — любімо не словом, ані язико́м, але ді́лом та правдою! I John 3:19 Із цього дові́дуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця́ перед Ним, I John 3:20 бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та ві́дає все! I John 3:21 Улю́блені, — коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога, I John 3:22 і чого́ тільки попро́симо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього. I John 3:23 І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім'я́ Сина Його — Ісуса Христа, і щоб любили один о́дного, як Він нам заповідь дав! I John 3:24 А хто Його заповіді береже́, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнає́мо це з того Духа, що Він нам Його дав. I John 4:0 I John 4:1 Улю́блені, — не кожному духові вірте, але випробо́вуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ. I John 4:2 Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який ви́знає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога. I John 4:3 А кожен дух, який не визнає́ Ісуса, той не від Бога, але́ він анти́христів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі. I John 4:4 Ви від Бога, дітки́, і ви перемогли їх, — більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі. I John 4:5 Вони від світу, тому́ то говорять від світу, а світ слухає їх. I John 4:6 Ми від Бога, — хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас. Цим пізнає́мо Духа правди та духа обмани.
I John 4:7 Улю́блені, — любім один о́дного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та ві́дає Бога! I John 4:8 Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! I John 4:9 Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Одноро́дженого послав у світ, щоб ми через Нього жили́. I John 4:10 Не в то́му любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблага́нням за наші гріхи. I John 4:11 Улю́блені, — коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один о́дного! I John 4:12 Бога не бачив ніко́ли ніхто. Коли один о́дного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удоскона́лилась. I John 4:13 Що ми пробуваємо в Ньому, а Він у нас, пізнає́мо це тим, що Він дав нам від Духа Свого́. I John 4:14 І ми бачили й сві́дчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу. I John 4:15 Коли хто визнає́, що Ісус — то Син Божий, то в нім Бог пробува́є, а він у Бозі. I John 4:16 Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває! I John 4:17 Любов удоскона́люється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі. I John 4:18 Стра́ху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має му́ку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові. I John 4:19 Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив. I John 4:20 Як хто скаже: „Я Бога люблю́“, та нена́видить брата свого́, той неправдомо́вець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? I John 4:21 І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив! I John 5:0 I John 5:1 Кожен, хто вірує, що Ісус — то Христос, той родився від Бога. І кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і Того, Хто народився від Нього. I John 5:2 Що ми любимо Божих дітей, дізнає́мося з того, коли любимо Бога і Його заповіді доде́ржуємо. I John 5:3 Бо то любов Божа, щоб ми доде́ржували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі. I John 5:4 Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, — віра наша. I John 5:5 А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус — то Син Божий? I John 5:6 То Той, що прийшов був водою та кров'ю, — Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров'ю. І Дух свідчить, бо Дух — то правда.
I John 5:7 Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє — Одно. I John 5:8 І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє — в одно. I John 5:9 Коли ми приймаємо сві́дчення лю́дське, то свідчення Боже вартніше, бо це свідчення Бога, яким сві́дчив про Сина Свого́. I John 5:10 Хто вірує в Божого Сина, той сві́дчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог сві́дчив про Сина Свого́. I John 5:11 А це сві́дчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це — у Сині Його. I John 5:12 Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя. I John 5:13 Оце написав я до вас, що віруєте в Ім'я́ Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя. I John 5:14 І оце та відвага, що ми маємо до Нього, — що коли чого просимо згі́дно волі Його, то Він слухає нас. I John 5:15 А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що оде́ржуємо те, чого просимо від Нього. I John 5:16 Коли хто бачить брата свого́, що грішить гріхом не на смерть, нехай мо́литься за нього, — і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, — не про нього кажу́, щоб молився. I John 5:17 Усяка неправда — то гріх. Та є гріх не на смерть. I John 5:18 Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, — бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається. I John 5:19 Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі. I John 5:20 Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він — Бог правдивий і вічне життя! I John 5:21 Ді́тоньки, — бережіться від і́долів! Амі́нь.
II John 0:0
II John 1:0 II John 1:1 Ста́рець — вибраній пані та ді́тям її, яких я поправці люблю́, і не тільки я, але й усі, хто правду пізнав, II John 1:2 за правду, що в нас пробував й повік буде з нами: II John 1:3 нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця та Ісуса Христа́, Сина Отцевого, у правді та в любові!
II John 1:4 Я дуже зрадів, що між ді́тьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли́ від Отця. II John 1:5 І тепер я благаю тебе, пані, не так, ніби пишу́ тобі нову́ заповідь, але ту, яку маємо від поча́тку, — щоб ми любили один о́дного! II John 1:6 А любов ця — щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від поча́тку, щоб ви згідно з нею жили́. II John 1:7 Бо в світ увійшло багато обма́нців, які не визнаю́ть Ісуса Христа, що прийшов був у тілі. Такий — то обманець та анти́христ! II John 1:8 Пильнуйте себе, щоб ви не згубили того, над чим працювали, але щоб прийняли́ повну нагоро́ду. II John 1:9 Кожен, хто робить пере́ступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його́, той має і Отця, і Сина. II John 1:10 Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його́, і не вітайте його́! II John 1:11 Хто бо вітає його́, той у́часть бере в лихи́х учинках його́. II John 1:12 Багато я мав написати до вас, але не схотів на папері й чорнилом. Та маю надію прибути до вас, і говорити уста́ми до уст, щоб повна була́ ваша радість! II John 1:13 Вітають тебе діти ви́браної сестри твоєї. Амі́нь.
III John 0:0
III John 1:0 III John 1:1 Ста́рець — улю́бленому Гаєві, якого я направду люблю́. III John 1:2 Улю́блений, — я молюся, щоб добре вело́ся в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре веде́ться душі твоїй. III John 1:3 Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засві́дчили правду твою, як ти живеш у правді. III John 1:4 Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді. III John 1:5 Улю́блений, — вірно ти чи́ниш, як що робиш для братті та для чужи́нців, — III John 1:6 вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх ви́провадиш, як достойно для Бога, III John 1:7 бо вийшли вони ради Йме́ння Його, нічого не взявши від поган. III John 1:8 Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробі́тниками правді. III John 1:9 Я до Церкви писав був, але Діотре́ф, що любить бути першим у них, нас не приймає. III John 1:10 Тому́ то, коли я прийду́, то згадаю про вчинки його, що їх ро́бить, словами лихими обмовля́ючи нас. І він тим не задово́льнюється, — а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і виго́нить із Церкви. III John 1:11 Улюблений, — не робися подібним до лихо́го, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив. III John 1:12 Про Димитрія сві́дчили всі й сама правда. І сві́дчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве.
III John 1:13 Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очерети́нкою, III John 1:14 але маю надію побачити тебе незаба́ром, і говорити уста́ми до уст. III John 1:15 Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай друзів пойменно! Амі́нь.
Jude 0:0
Jude 1:0 Jude 1:1 Юда, раб Ісуса Христа, а брат Якова, — покликаним, улю́бленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом: Jude 1:2 милість вам, і мир, і любов хай примно́житься!
Jude 1:3 Улюблені, всяке дбання́ чинивши писати до вас про наше спільне спасі́ння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим. Jude 1:4 Бо крадькома́ повхо́дили деякі люди, на цей о́суд віддавна призначені, безбожні, що благода́ть нашого Бога оберта́ють у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого — Ісуса Христа. Jude 1:5 А я хо́чу нагадати вам, що раз усе знаєте, що Госпо́дь ви́зволив людей від землі єгипетської, а згодом вигубив тих, хто не вірував. Jude 1:6 І анголі́в, що не зберегли початкового стану свого, але кинули жи́тло своє, Він зберіг у вічних кайда́нах під те́мрявою на суд великого дня. Jude 1:7 Як Содо́м і Гомо́рра та міста́ коло них, що таким самим способом чинили пере́люб та ходили за іншим тілом, поне́сли кару вічного огню, і поставлені в при́клад, — Jude 1:8 так само буде й цим снови́дам, що опоганюють тіло, пого́рджують вла́дами, зневажають слави. Jude 1:9 І сам арха́нгол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не нава́жився винести суду зневажливого, а сказав: „Хай Господь доко́рить тобі!“ Jude 1:10 А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина́, то й у тому псуються. Jude 1:11 Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаа́мової заплати, і загинули в бунті Коре́я! Jude 1:12 Вони скелі підводні на ваших вече́рях любови, бо з вами без стра́ху їдять та себе попаса́ють; хмари безводні, що носяться вітром; осінні дере́ва безплідні, двічі померлі, ви́корінені; Jude 1:13 люті хвилі мо́рські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні́, що для них морок те́мряви береже́ться повік. Jude 1:14 Про них же звіщав був Ено́х, сьомий від Ада́ма, і казав: „Ось іде Госпо́дь зо Своїми десятками тисяч святих, Jude 1:15 щоб суд учинити над усіма́, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно нако́їли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники“. Jude 1:16 Це ре́мствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванли́ве; вони вихваляють особи для зи́ску! Jude 1:17 А ви, улюблені, згадуйте слова́, що їх давніше казали апо́столи Господа нашого Ісуса Христа, Jude 1:18 які вам говорили: „За останнього ча́су будуть глузії́, що ходитимуть за своїми пожадливостями та безбожністю“. Jude 1:19 Це ті, хто відлу́чується від єдности, тілесні, що духа не мають. Jude 1:20 А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться у Дусі Святім, Jude 1:21 бережіть себе сами́х у Божій любові, і чекайте милости Господа на́шого Ісуса Христа для вічного життя. Jude 1:22 І до одних, хто вагається, будьте милости́ві, Jude 1:23 спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо стра́хом, і нена́видьте навіть одежу, опоганену від тіла! Jude 1:24 А Тому́, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості, Jude 1:25 Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та вла́да перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амі́нь.
Revelation of John 0:0
Revelation of John 1:0 Revelation of John 1:1 Об'я́влення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що́ незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм а́нголом рабові Своєму Іванові, Revelation of John 1:2 який сві́дчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що́ він бачив. Revelation of John 1:3 Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та доде́ржує написане в ньому, — час бо близьки́й!
Revelation of John 1:4 Іван до семи Церков, що в Азії: благода́ть вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи Ду́хів, що перед престолом Його, Revelation of John 1:5 та від Ісуса Христа, а Він „Свідок вірний, Пе́рвенець з мертвих і Влади́ка зе́мних царів“. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів, Revelation of John 1:6 що вчинив нас „царями, священиками Богові“ й Отцеві Своєму, — Тому слава та сила на вічні віки! Амі́нь. Revelation of John 1:7 „Ото Він із хмарами йде“, і побачить Його кожне око, і ті, що Його „прокололи були, і всі племе́на землі будуть плакати за Ним“. Так, амінь! Revelation of John 1:8 Я Альфа й Оме́га, говорить Госпо́дь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержи́тель! Revelation of John 1:9 Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на о́строві, що зветься Патмо́с, за Слово Боже і за сві́дчення Ісуса Христа́. Revelation of John 1:10 Я був у Дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучни́й, немов сурми́, Revelation of John 1:11 який говорив: „Що́ бачиш, — напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефе́су, і до Смі́рни, і до Перга́му, і до Тіяти́рів, і до Сард, і до Філяде́льфії і до Лаодикі́ї“. Revelation of John 1:12 І я огля́нувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, огля́нувшись, я побачив сім світильників золотих; Revelation of John 1:13 а посеред семи світильників „Подібного до Лю́дського Сина, одя́гненого в до́вгу оде́жу і підпере́заного“ по гру́дях золотим поясом. Revelation of John 1:14 А „Його голова та волосся — білі, немов біла во́вна, як сніг; а очі Його — немов по́лум'я огняне́. Revelation of John 1:15 А ноги Його подібні до міді“, розпа́лені, наче в печі́; а „голос Його — немов шум великої води“. Revelation of John 1:16 І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосі́чний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй. Revelation of John 1:17 І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: „Не лякайся! Я Перший і Останній, Revelation of John 1:18 і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від а́ду. Revelation of John 1:19 Отже, напиши, що́ ти бачив, і що́ є, і що́ має бути по цьо́му! Revelation of John 1:20 Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи світильників золотих: сім зір, — то анголи́ семи Церков, а сім світильників, що ти бачив, — то сім Церков“. Revelation of John 2:0 Revelation of John 2:1 До ангола Церкви в Ефе́сі напиши: „Оце каже Той, Хто трима́є сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи світильників золотих: Revelation of John 2:2 Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливі́сть, і що не можеш терпіти лихих, і ви́пробував тих, хто себе називає апо́столами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. Revelation of John 2:3 І ти маєш терпіння, і працюва́в для Йме́ння Мого, але не знемігся. Revelation of John 2:4 Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. Revelation of John 2:5 Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду́ незаба́ром, і зру́шу твого світильника́ з його місця, якщо не покаєшся. Revelation of John 2:6 Але маєш оце, що нена́видиш учинки Николаї́тів, яких і Я нена́виджу. Revelation of John 2:7 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церква́м: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю́ Божім“.
Revelation of John 2:8 А до ангола Церкви в Смірні напиши: „Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив: Revelation of John 2:9 Я знаю діла твої, і біду́, і убозтво, — але ти багатий, — і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони — зборище сатани. Revelation of John 2:10 Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць, щоб вас ви́пробувати. І будете мати біду́ десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця́ життя! Revelation of John 2:11 Хто має вухо, хай чує, що́ Дух промовляє Церква́м: переможець не буде пошко́джений від другої смерти“. Revelation of John 2:12 А до ангола Церкви в Перга́мі напиши: „Оце каже Той, що має меча обосі́чного: Revelation of John 2:13 Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани. І трима́єш ти Йме́ння Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана́, був убитий Анти́па, свідок Мій вірний. Revelation of John 2:14 Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто трима́ється науки Валаа́ма, що навчав був Бала́ка покласти спотика́ння перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпу́сту чинили. Revelation of John 2:15 Так маєш і ти таких, що трима́ються науки Николаїтської так само. Revelation of John 2:16 Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду́ незаба́ром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст. Revelation of John 2:17 Хто має вухо, хай чує, що́ Дух промовляє Церква́м: переможцеві дам їсти прихо́вану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове́, якого не знає ніхто, — тільки той, хто приймає його“. Revelation of John 2:18 І до ангола Церкви в Тіяти́рах напиши: „Оце каже Син Божий, що має очі Свої, як по́лум'я огняне́, а ноги Його подібні до міді: Revelation of John 2:19 Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші. Revelation of John 2:20 Але маю на тебе, що жінці Єзаве́лі, яка каже, ніби вона пророки́ня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти і́дольські жертви. Revelation of John 2:21 І Я дав був їй ча́су, щоб пока́ялася, — та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй. Revelation of John 2:22 Ось Я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються, Revelation of John 2:23 а діти її поб'ю́ смертю. І пізнають усі Церкви́, що Я Той, Хто нирки й серця вивіря́є, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими. Revelation of John 2:24 А вам, та іншим, що в Тіяти́рах, що не мають науки цієї, і — як кажуть — не розуміють так зва́них глиби́н сатани́, кажу́: не накладу́ на вас іншого тягара, Revelation of John 2:25 тільки те, що ви маєте, трима́йте, аж поки прийду́. Revelation of John 2:26 А переможцеві, і тому́, хто аж до кінця доде́ржує Мої вчинки, Я дам йому вла́ду „над поганами, Revelation of John 2:27 і буде пасти́ їх залізним жезлом; вони, немов гли́няний по́суд, покру́шаться“, як і Я оде́ржав вла́ду від Свого́ Отця, Revelation of John 2:28 і дам Я йому зо́рю досві́тню. Revelation of John 2:29 Хто має вухо, хай чує, що́ Дух промовляє Церква́м!“ Revelation of John 3:0 Revelation of John 3:1 А до ангола Церкви в Са́рдах напиши: „Оце каже Той, Хто має сім Божих Ду́хів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім'я́, ніби живий, а ти мертвий. Revelation of John 3:2 Будь чуйни́й та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закі́нченими перед Богом Моїм. Revelation of John 3:3 Отож, пам'ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйни́й, то на тебе прийду́, немов злодій, і ти знати не бу́деш, якої години на тебе прийду́. Revelation of John 3:4 Та ти маєш і в Са́рдах кілька імен, що одежі своєї вони не опога́нили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гі́дні вони. Revelation of John 3:5 Переможець зодя́гнеться в білу одежу, а йме́ння його Я не змию із книги життя, і ймення його ви́знаю перед Отцем Своїм і перед Його алгола́ми. Revelation of John 3:6 Хто має вухо, хай чує, що́ Дух промовляє Церква́м!“
Revelation of John 3:7 І до ангола Церкви в Філяде́льфії напиши: „Оце каже Святий, Правдивий, що має „ключа Давидового, що Він відчиняє, — і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, — і ніхто не відчинить“. Revelation of John 3:8 Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив, — і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Йме́ння Мого не відкинувся. Revelation of John 3:9 Ось Я зроблю́, що декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду, — ось Я зроблю́, що вони „при́йдуть та вклоняться перед ногами твоїми“, і пізнають, що „Я полюбив тебе“. Revelation of John 3:10 А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу́ від години випробо́вування, що має прийти на ввесь світ, щоб ви́пробувати ме́шканців землі. Revelation of John 3:11 Я прийду́ незабаром. Тримай, що́ ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав. Revelation of John 3:12 Переможця зроблю́ Я стовпом у храмі Бога Мого, і він вже не вийде назовні, і на нім напишу́ Ім'я́ Бога Мого й ім'я міста Бога Мого, Єрусалиму Ново́го, що з неба сходить від Бога Мого, та нове Ім'я́ Своє. Revelation of John 3:13 Хто має вухо, хай чує, що́ Дух промовляє Церква́м!“ Revelation of John 3:14 І до ангола Церкви в Лаодикі́ї напиши: „Оце каже Амі́нь, Свідок вірний і правдивий, поча́ток Божого тво́рива: Revelation of John 3:15 Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! Revelation of John 3:16 А що ти лі́теплий, і ні гарячий, ані холодний, то ви́плюну тебе з Своїх уст. Revelation of John 3:17 Бо ти кажеш: „Я багатий, і збагатів, і не потребу́ю нічого“. А не знаєш, що ти нужде́нний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Revelation of John 3:18 Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагати́тись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб га́ньба наготи́ твоєї не видна була, а ма́стю на очі намасти́ свої очі, щоб бачити. Revelation of John 3:19 Кого Я люблю́, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! Revelation of John 3:20 Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду́, і буду вече́ряти з ним, а він зо Мною. Revelation of John 3:21 Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. Revelation of John 3:22 Хто має вухо, хай чує, що́ Дух промовляє Церква́м!“ Revelation of John 4:0 Revelation of John 4:1 По цьому я поглянув, — і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму́, що зо мною говорив, сказав: „Іди сюди, і Я тобі покажу́, що́ статися має по цьо́му!“ Revelation of John 4:2 І зараз у Дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий. Revelation of John 4:3 А Сидячий подібний був з ви́гляду до каменя я́спіса й сарди́са, а весе́лка навколо престолу видом подібна була до смара́гду.
Revelation of John 4:4 А навколо престолу — двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох ста́рців, що сиділи, у шати білі одя́гнені, а на головах своїх мали вінці́ золоті. Revelation of John 4:5 А від престолу вихо́дили бли́скавки, і голоси, і громи. А перед престолом горіли сім світильників огняни́х, а вони — сім Духів Божих. Revelation of John 4:6 І перед престолом — як море скляне, до кришта́лю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спе́реду й зза́ду. Revelation of John 4:7 І перша твари́на подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як люди́на, а четверта тварина подібна до орла, що летить. Revelation of John 4:8 І ті чотири тварини, — кожна з них мала навколо по шість крил, а всере́дині повна очей. І споко́ю не мають вони день і ніч, промовляючи: „Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержи́тель, що Він був, і що є, і що має прийти!“ Revelation of John 4:9 І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні, Revelation of John 4:10 тоді падають двадцять чотири ста́рці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці́ свої перед престолом та кажуть: Revelation of John 4:11 „Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!“ Revelation of John 5:0 Revelation of John 5:1 І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всере́дині й назо́вні, і запечатану сімома́ печатками. Revelation of John 5:2 І бачив я поту́жного ангола, який гучним голосом кликав: „Хто гі́дний розгорну́ти книгу, і зламати печа́тки її?“ Revelation of John 5:3 І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї. Revelation of John 5:4 І плакав я гірко, що не знайшовся ані один гі́дний розгорнути й прочитати книгу, ані навіть зазирнути в неї.
Revelation of John 5:5 А один із ста́рців промовив до мене: „Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корінь Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її“. Revelation of John 5:6 І я глянув, — і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед ста́рців стоїть А́гнець, як зако́лений, що має сім рогів і сім очей, а це — сім Божих Ду́хів, по́сланих на всю землю. Revelation of John 5:7 І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. Revelation of John 5:8 А коли Він узяв книгу, то чотири тварини й двадцять чотири старці попа́дали перед Агнцем, а кожен мав гу́сла й золоті чаші, повні пахощів, а вони — моли́тви святих. Revelation of John 5:9 І нову́ пісню співають вони, промовляючи: „Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був зако́лений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого пле́мени, і язика, і наро́ду, і люду. Revelation of John 5:10 І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, — і вони на землі царюватимуть!“ Revelation of John 5:11 І я бачив, і чув голос багатьох анголів навколо престолу, і тварин, і ста́рців, — і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч. Revelation of John 5:12 І казали вони гучним голосом: „Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благослове́ння!“ Revelation of John 5:13 І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: „Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві — благослове́ння, і честь, і слава, і сила на вічні віки!“ Revelation of John 5:14 А чотири тварини казали: „Амі́нь!“ І двадцять чотири ста́рці попа́дали та поклонились Тому, Хто живе повік віку! Revelation of John 6:0 Revelation of John 6:1 І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: „Підійди́!“ Revelation of John 6:2 І я глянув, — і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця́ йому да́но, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти. Revelation of John 6:3 І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: „Підійди!“ Revelation of John 6:4 І вийшов кінь другий, — червоний. А тому, хто на ньому сидів, було да́но взяти мир із землі та щоб убивали один о́дного. І меч великий був да́ний йому. Revelation of John 6:5 І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: „Підійди!“ І я глянув, — і ось кінь ворони́й. А той, хто на ньому сидів, мав вагу́ в своїй руці. Revelation of John 6:6 І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: „Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй!“ Revelation of John 6:7 А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: „Підійди!“ Revelation of John 6:8 І я глянув, — і ось кінь ча́лий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я́ йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І да́на їм вла́да була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земни́ми звірми́. Revelation of John 6:9 І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під же́ртівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. Revelation of John 6:10 І кли́кнули вони гучним голосом, кажучи: „Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?“ Revelation of John 6:11 І кожному з них да́но білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки допо́внять число їхні співслуги, і брати́ їхні, що будуть побиті, як і вони. Revelation of John 6:12 І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, — і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волося́ний, і ввесь місяць зробився, як кров. Revelation of John 6:13 І на землю попа́дали зорі небесні, як фіґове дерево ро́нить свої недозрілі плоди́, коли потрясе сильний вітер. Revelation of John 6:14 І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій перга́мену, і кожна гора, і кожен о́стрів порушилися з своїх місць. Revelation of John 6:15 І зе́мні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, — поховались у печери та в скелі гірські́, Revelation of John 6:16 та й кажуть до гір та до скель: „Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву А́гнця! Revelation of John 6:17 Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто всто́яти може?“ Revelation of John 7:0
Revelation of John 7:1 А по цьому я бачив чотирьох алголі́в, що стояли на чотирьох ку́тах землі та тримали чотири земні вітри́, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево. Revelation of John 7:2 І бачив я іншого ангола, що від схід сонця вихо́див, і мав печа́тку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох алголів, що їм да́но пошкодити землі́ та морю, Revelation of John 7:3 говорячи: „Не шкодьте ані землі́, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладе́мо печа́тки рабам Бога нашого на їхніх чо́лах!“ Revelation of John 7:4 І почув я число попеча́таних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів: Revelation of John 7:5 з племени Юдиного — дванадцять тисяч попеча́таних, з племени Руви́мового — дванадцять тисяч, з племени Ґа́дового — дванадцять тисяч, Revelation of John 7:6 з пле́мени Аси́рового — дванадцять тисяч, з племени Нефтали́мового — дванадцять тисяч, з племени Манасі́їного — дванадцять тисяч, Revelation of John 7:7 з племени Симео́нового — дванадцять тисяч, з племени Леві́їного — дванадцять тисяч, з племени Іссаха́рового — дванадцять тисяч, Revelation of John 7:8 з племени Завуло́нового — дванадцять тисяч, з племени Йо́сипового — дванадцять тисяч, з племени Веніями́нового — дванадцять тисяч попеча́таних.
Revelation of John 7:9 Пото́му я глянув, — і ось на́товп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племе́н, і наро́дів, і язи́ків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодя́гнені в білу одежу, а в їхніх руках було па́льмове ві́ття. Revelation of John 7:10 І взива́ли вони гучним голосом, кажучи: „Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!“ Revelation of John 7:11 А всі анголи́ стояли навко́ло престолу та ста́рців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові, Revelation of John 7:12 кажучи: „Амі́нь! Благослове́ння, і слава, і мудрість, і хвала́, і честь, і сила, і міць — нашому Богу на вічні віки! Амі́нь!“ Revelation of John 7:13 І відповів один із ста́рців, і до мене сказав: „Оці, що зодя́гнені в білу одежу, — хто вони й звідкіля́ поприхо́дили?“ Revelation of John 7:14 І сказав я йому: „Мій пане, ти знаєш!“ Він же мені відказав: „Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця. Revelation of John 7:15 Тому́ то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А „Той, Хто сидить на престолі, розтя́гне наме́та над ними“. Revelation of John 7:16 „Вони голоду й спраги терпіти не бу́дуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка“. Revelation of John 7:17 Бо Агнець, що серед престолу, „буде їх па́сти, і водитиме їх до джере́л вод життя. І Бог кожну сльозу́ з очей їхніх зітре!“ Revelation of John 8:0 Revelation of John 8:1 І коли сьому печатку розкрив, німа ти́ша настала на небі десь на півгодини. Revelation of John 8:2 І я бачив сімох анголів, що стояли перед Богом. І да́но було їм сім су́рем. Revelation of John 8:3 І прийшов другий ангол, та й став перед же́ртівником із золотою кадильницею. І було йому да́но багато кадила, щоб до молито́в усіх святих додав на золотого же́ртівника, що перед престолом. Revelation of John 8:4 І знявся дим кадильний з моли́твами святих від руки ангола перед Бога. Revelation of John 8:5 А ангол кадильницю взяв, і напо́внив її огнем із же́ртівника, та й кинув на землю. І зчинилися гро́ми, і гурко́тнява, і бли́скавиці та трясіння землі. Revelation of John 8:6 І сім анголів, що мали сім су́рем, приготува́лися, щоб сурми́ти. Revelation of John 8:7 І засурми́в перший ангол, — і вчинилися град та огонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю. І спалилась третина землі, і згоріла третина дерев, і всіляка зелена трава погоріла. Revelation of John 8:8 І засурми́в другий ангол, — і немов би велика гора, розпа́лена огнем, була вкинена в море. І третина мо́ря зробилася кров'ю, Revelation of John 8:9 і померла третина морського створіння, що мають життя, і загинула третина кораблів. Revelation of John 8:10 І засурми́в третій ангол, — і велика зоря́ спала з неба, пала́ючи, як смолоски́п. І спала вона на третину річок та на водні джере́ла. Revelation of John 8:11 А йме́ння зорі тій Поли́н. І стала третина води, як поли́н, і багато з людей повмирали з води, бо згі́ркла вона. Revelation of John 8:12 І засурми́в ангол четвертий, — і вда́рено третину сонця, і третину місяця, і третину зір, щоб затьми́лася їхня третина, щоб третина дня не світила, так само ж і ніч. Revelation of John 8:13 І бачив, і чув я одно́го орла, що летів серед неба і кли́кав гучним голосом: „Горе, горе, горе тим, хто живе на землі, від голосів сурмови́х позосталих трьох анголів, що мають сурми́ти!“
Revelation of John 9:0
Revelation of John 9:1 І засурмив п'ятий ангол, — і я бачив зо́рю, що спала із неба додолу. І їй да́ний був ключ від криниці безо́дньої. Revelation of John 9:2 І вона відімкнула криницю безо́дню, — і дим повалив із криниці, мов дим із великої пе́чі. І затьми́лося сонце й повітря від криничного диму. Revelation of John 9:3 А з диму на землю вийшла сарана́, і да́но їй міць, як мають міць скорпіо́ни земні. Revelation of John 9:4 І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві́, ані жа́дному зі́ллю, ані жа́дному дереву, але тільки тим людям, які на чо́лах не мають печатки Божої. Revelation of John 9:5 І було да́но їй, щоб їх не вбивати, але мучити п'ять місяців; а му́ка від неї, як му́ка від скорпіо́на, коли вкусить люди́ну. Revelation of John 9:6 І в ті дні люди смерти шукатимуть, — та не зна́йдуть її! Померти вони захотять, — та втече від них смерть! Revelation of John 9:7 А вигляд сарани́ був подібний до ко́ней, на війну приготованих; а на головах у неї — немов би вінки́, подібні на золото, а обличчя її — немов лю́дські обличчя. Revelation of John 9:8 І мала волосся — як волосся жіноче, а її зуби були́ — немов ле́в'ячі. Revelation of John 9:9 І мала вона па́нцери, немов панцери залізні; а шум її крил — немов шум колесни́ць, коли ко́ней багато біжить на війну́. Revelation of John 9:10 І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жа́ла, а в неї в хвостах її вла́да — п'ять місяців шкодити лю́дям. Revelation of John 9:11 І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім'я Аваддо́н, а по-грецькому звався він Аполліо́н! Revelation of John 9:12 Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять! Revelation of John 9:13 I засурми́в шостий Ангол, — і я почув один голос із чотирьох ро́гів золотого же́ртівника, який перед Богом, Revelation of John 9:14 що казав шостому Анголові, який мав сурму́: „Розв'яжи чотирьох Анголів, що пов'язані при великій річці Ефра́ті“. Revelation of John 9:15 I були порозв'я́зувані чотири Анголи́, пригото́вані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей. Revelation of John 9:16 А число кі́нного ві́йська — двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число. Revelation of John 9:17 І так бачив я ко́ней в виді́нні, а на них верхівці́в, що па́нцери мали огняні́, і гіяци́нтові, і сірчані́. А го́лови в ко́ней — немов голови ле́в'ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка. Revelation of John 9:18 І побита була́ третина людей від цих трьох пора́зок, — від огню́, і від диму, і від сірки, що вихо́дили з їхніх роті́в. Revelation of John 9:19 Сила бо ко́ней була в їхнім роті та в їхніх хвоста́х. А хвости́ їхні подібні до вужі́в, що мають го́лови, і ними вони шкоду чинять. Revelation of John 9:20 А решта людей, що не вбита була́ цими пора́зками, не пока́ялася за діла своїх рук, щоб не кланятись де́монам, ані і́долам золотим, і срібним, і мідяним, і кам'яни́м, і дерев'яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити. Revelation of John 9:21 І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в краді́жках своїх. Revelation of John 10:0
Revelation of John 10:1 І бачив я іншого поту́жного Ангола, що сходив із неба. Був одя́гнений в хмару, і над його головою весе́лка була, а обличчя його — немов сонце, а ноги його — як стовпи́ огняні́, Revelation of John 10:2 і мав у руці своїй книжку розго́рнену. І він поставив свою праву ногу на море, а ліву — на землю, Revelation of John 10:3 і закричав гучним голосом, як лев той ричить. І як він закричав, то заговори́ли сім гро́мів голосами своїми. Revelation of John 10:4 А як заговорили сім гро́мів голосами своїми, я хотів був писати. Та я почув голос із неба, що до мене казав: „Запечатай оте, що сім гро́мів казали, і того не пиши!“ Revelation of John 10:5 А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба прави́цю свою Revelation of John 10:6 та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, — що вже ча́су не бу́де, Revelation of John 10:7 а дня голосу сьомого Ангола, коли він засу́рмить, доверши́ться Божа таємни́ця, як Він благовісти́в був Своїм рабам пророкам. Revelation of John 10:8 І голос, що я чув його з неба, став знов говорити зо мною й казати: „Піди, та візьми розго́рнену книжку з руки Ангола, що стоїть на морі й землі“. Revelation of John 10:9 І пішов я до Ангола та й промовив йому, щоб дав мені книжку. А він мені каже: „Візьми, і з'їж її! І гі́ркість учинить вона для твого живота, та в устах твоїх буде солодка, як мед“. Revelation of John 10:10 І я взяв з руки Ангола книжку та й з'їв її. І була́ вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з'їв, вона гі́ркість зробила в моїм животі... Revelation of John 10:11 І сказали мені: „Ти мусиш зно́ву пророкувати про наро́ди, і поган, і язи́ки, і про багато царів“. Revelation of John 11:0
Revelation of John 11:1 І да́но трости́ну мені, подібну до па́лиці, і сказано: „Устань, і зміряй храма Божого й же́ртівника, і тих, хто вклоняється в ньому. Revelation of John 11:2 А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він да́ний поганам, — і сорок два місяці бу́дуть топтати вони святе місто. Revelation of John 11:3 І звелю́ Я двом свідкам Своїм, і бу́дуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдеся́т день, зодя́гнені в волосяни́цю. Revelation of John 11:4 Воні — дві оливки і два світильники́, що стоять перед Богом землі. Revelation of John 11:5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, — і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, — той отак мусить бути забитий. Revelation of John 11:6 Вони мають вла́ду небо замкнути, щоб за днів їхнього пророцтва не йшов дощ. І мають вла́ду вони над водою, — у кров оберта́ти її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разі́в вони схочуть. Revelation of John 11:7 А коли вони скі́нчать свідо́цтво своє, то звірина́, що з безодні виходить, із ними війну поведе́, — і вона їх переможе та їх повбиває. Revelation of John 11:8 І їхні трупи полишить на майда́ні великого міста, що зветься духовно Содо́м і Єгипет, де й Госпо́дь наш був розп'я́тий. Revelation of John 11:9 І багато з наро́дів, і з племен, і з язи́ків, і з поган бу́дуть дивитися пі́вчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби́ їхніх тру́пів. Revelation of John 11:10 А ме́шканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дару́нки пошлють один о́дному, бо мучили ці два пророки ме́шканців землі. Revelation of John 11:11 А по пі́вчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, — і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них! Revelation of John 11:12 І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: „Зійдіть сюди!“ І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них. Revelation of John 11:13 І тієї години зчинився страшни́й землетру́с, і десята частина міста того завали́лась... І в цім трусі загинуло сім тисяч лю́дських іме́н, а решта обго́рнена жахом була́, — і вони віддали́ славу Богу Небесному! Revelation of John 11:14 Друге горе минуло! Ото незабаром настане за ним третє горе!“
Revelation of John 11:15 І засурмив сьо́мий ангол, — і на небі зчинились гучні голоси́, що казали: „Перейшло панува́ння над світом до Господа нашого та до Христа Його, — і Він зацарює на вічні віки́!“ Revelation of John 11:16 І двадцять чотири ста́рці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попа́дали на обличчя свої, та й уклонилися Богові, Revelation of John 11:17 кажучи: „Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарюва́в! Revelation of John 11:18 А погани розлю́тилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Йме́ння Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю“. Revelation of John 11:19 І розкрився храм Божий на небі, — і ковче́г заповіту Його в Його храмі з'явився. І зчинилися бли́скавки, і гу́ркіт, і гро́ми, і землетру́с, і великий град. Revelation of John 12:0 Revelation of John 12:1 І з'явилась на небі велика ознака: Жі́нка, зодя́гнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти́ зір. Revelation of John 12:2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та му́ки терпіла від по́роду. Revelation of John 12:3 І з'явилася інша ознака на небі, — ось змій червоноогняни́й, великий, що мав сім голів та десять ро́гів, а на його го́ловах сім вінці́в. Revelation of John 12:4 Його хвіст змів третину зір із неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вро́дить. Revelation of John 12:5 І дитину вроди́ла вона чоловічої ста́ті, що всі наро́ди має па́сти залі́зним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його. Revelation of John 12:6 А жінка втекла́ на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вгото́ване, щоб там годува́ли її тисячу двісті шістдеся́т день.
Revelation of John 12:7 І сталась на небі війна: Михаїл та його анголи́ вчинили зо змієм війну́. І змій воював та його анголи, Revelation of John 12:8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. Revelation of John 12:9 І ски́нений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана́, що зво́дить світ, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи́ були скинені. Revelation of John 12:10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: „Тепер настало спасі́ння, і сила, і царство нашого Бога, і вла́да Христа Його, бо скинений той, хто братів наших ска́ржив, хто перед нашим Богом оска́ржував їх день і ніч! Revelation of John 12:11 І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засві́дчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! Revelation of John 12:12 Через це звесели́ся ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!“ Revelation of John 12:13 А коли змій побачив, що додолу він ски́нений, то став переслі́дувати жінку, що вродила хлоп'я́. Revelation of John 12:14 І жінці да́ні були два крила великого орла, щоб від змі́я летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи́, і півча́су. Revelation of John 12:15 I пустив змій за жінкою з уст своїх во́ду, як рі́чку, щоб річка схопи́ла її. Revelation of John 12:16 Та жінці земля помогла, — і розкрила земля свої у́ста, та й випила річку, яку змій пустив із своїх уст. Revelation of John 12:17 І змій розлютува́вся на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідо́цтво Ісусове. Revelation of John 12:18 І я став на морсько́му піску́. Revelation of John 13:0 Revelation of John 13:1 І я бачив звіри́ну, що виходила з моря, яка мала десять ро́гів та сім голів, а на ро́гах її було десять вінці́в, а на її го́ловах богознева́жні імена́. Revelation of John 13:2 А звіри́на, що я її бачив, подібна до ри́ся була́, а но́ги її — як ведме́жі, а паща її — немов ле́в'яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого́, і вла́ду велику. Revelation of John 13:3 А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смерте́льна її вздоро́вилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіри́ною! Revelation of John 13:4 І вклонилися змієві, що дав вла́ду звіри́ні. І вклонились звірині, говорячи: „Хто до звіри́ни подібний, і хто воювати з нею може?“ Revelation of John 13:5 І їй да́но уста, що говорили зухва́ле та богознева́жне. І їй да́но вла́ду ді́яти сорок два місяці. Revelation of John 13:6 І відкрила вона свої у́ста на зневагу проти Бога, щоб богозневажа́ти Ім'я́ Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе. Revelation of John 13:7 І їй да́но прова́дити війну зо святими, та їх перемогти. І їй да́на вла́да над кожним племенем, і наро́дом, і язи́ком, і людом. Revelation of John 13:8 І їй вкло́няться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, зако́леного від закла́дин світу. Revelation of John 13:9 Коли має хто вухо, нехай слухає: Revelation of John 13:10 Коли хто до поло́ну веде́, — сам пі́де в поло́н. Коли хто мечем убиває, — такий мусить сам бути вбитий мече́м! Отут терпеливість та віра святих!
Revelation of John 13:11 І бачив я іншу звіри́ну, що вихо́дила з землі. І вона мала два роги, подібні ягня́чим, та говорила, як змій. Revelation of John 13:12 І вона виконувала всю вла́ду першої звіри́ни перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звіри́ні, що в неї вздоро́влена була її рана смерте́льна. Revelation of John 13:13 І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми́. Revelation of John 13:14 І зводить вона ме́шканців землі через ознаки, що їх да́но їй чинити перед звіри́ною, намовляючи ме́шканців землі зробити о́браза звіри́ни, що має рану від меча, та живе. Revelation of John 13:15 І да́но їй вкла́сти духа о́бразові звіри́ни, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не покло́ниться о́бразові звіри́ни, побиті були́. Revelation of John 13:16 І зробить вона, щоб усім — малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам — було да́но знаме́но на їхню прави́цю або на їхні чо́ла, Revelation of John 13:17 щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знаме́на ймення звіри́ни, або числа ймення його. Revelation of John 13:18 Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число лю́дське. А число її — шістсот шістдеся́т шість. Revelation of John 14:0 Revelation of John 14:1 І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я́ Його й Ім'я́ Отця Його, написане на своїх чо́лах. Revelation of John 14:2 І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцно́го грому. І почув я голос гуслярі́в, що грали на гу́слах своїх, Revelation of John 14:3 і співали, як пісню нову́ перед престолом і перед чотирьома́ тваринами й ста́рцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, ви́куплених від землі. Revelation of John 14:4 Це ті, хто не оскверни́вся з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони ви́куплені від людей, пе́рвістки Богові й Агнцеві, Revelation of John 14:5 не знайшлося бо пі́дступу в їхніх уста́х, бо вони непорочні!
Revelation of John 14:6 І побачив я іншого ангола, що летів серед неба, і мав благовісти́ти вічну Єва́нгелію ме́шканцям землі, і кожному людові, і племені, і язи́ку, і наро́дові. Revelation of John 14:7 І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“ Revelation of John 14:8 А інший, другий ангол леті́в слідо́м і казав: „Упав, упав Вавило́н, місто великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі наро́ди!“ Revelation of John 14:9 А інший, третій а́нгол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: „Коли хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но на чолі́ своїм чи на руці своїй, Revelation of John 14:10 то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде му́чений в огні й сірці перед ангола́ми святими та перед А́гнцем. Revelation of John 14:11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки́. І не мають споко́ю день і ніч усі ті, хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но йме́ння його“. Revelation of John 14:12 Тут терпеливість святих, що доде́ржують заповіді Божі та Ісусову віру! Revelation of John 14:13 І почув я голос із неба, що до мене казав: „Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього ча́су вмирає в Господі! Так, каже Дух, — вони від праць своїх заспоко́яться, бо їхні діла йдуть за ними слідо́м“. Revelation of John 14:14 І я глянув, — і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Лю́дського Сина. Він мав на Своїй голові золотого вінця́, а в руці Його гострий серп. Revelation of John 14:15 І інший ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до Того, Хто на хмарі сидів: „Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жни́во землі!“ Revelation of John 14:16 I Той, Хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, — і земля була вижата. Revelation of John 14:17 І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, — і він мав гострого серпа. Revelation of John 14:18 І інший ангол, що мав вла́ду над огнем, вийшов від же́ртівника. І він гучним голосом кли́кнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: „Пошли свого гострого серпа, і позбирай гро́на зе́мної виноградини, бо гро́на її вже доспіли“. Revelation of John 14:19 І ангол кинув додо́лу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чави́ло Божого гніву. Revelation of John 14:20 І пото́вчене було чави́ло за містом, і потекла кров із чави́ла аж до кі́нських вузде́чок, на тисячу шістсот стадій. Revelation of John 15:0 Revelation of John 15:1 І бачив я інше знаме́но на небі, велике та дивне, — сім анголі́в, що сім кар вони мали, бо ними кінча́вся гнів Божий. Revelation of John 15:2 І я бачив щось, ніби як море скляне́, з огнем перемішане. А ті, що перемогли́ звіри́ну та о́браза його, і знаме́но його, і число його ймення, — стояли на морі склянім, та мали гу́сла Божі. Revelation of John 15:3 І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: „Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержи́телю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Ца́рю святих! Revelation of John 15:4 Хто́ Тебе, Господи, не побоїться, та Йме́ння Твого не просла́вить? Бо один Ти святий, бо наро́ди всі при́йдуть та вкло́няться перед Тобою, бо з'явилися су́ди Твої!“ Revelation of John 15:5 А по цьому я глянув, — і ось відчинився храм ски́нії сві́дчення в небі, Revelation of John 15:6 і сім анголі́в вийшли з храму, і сім кар вони мали. Вони були вдягнені в ша́ти льняні́, чисті й ясні́, і підпере́зані довкола грудей золотими пояса́ми. Revelation of John 15:7 І одна з чотирьох тих тварин дала́ сімом ангола́м сім чаш золотих, напо́внених гніву Бога, що живе повік віку. Revelation of John 15:8 І храм перепо́внився димом від Божої слави, і від сили Його. Та до храму ніхто не спромігся ввійти, аж поки не скінчи́лися ті сім кар сімох а́нголів. Revelation of John 16:0
Revelation of John 16:1 І я почув гучний голос із храму, що казав до семи анголів: „Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого!“ Revelation of John 16:2 I пішов перший ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знаме́но звіри́ни й вклонявсь її о́бразу. Revelation of John 16:3 А другий ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця́, — і кожна істота жива вмерла в морі. Revelation of John 16:4 Третій же ангол вилив чашу свою на річки́ та на водні джере́ла, — і сталася кров. Revelation of John 16:5 І почув я ангола вод, який говорив: „Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! Revelation of John 16:6 Бо вони пролили́ кров святих та пророків, — і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!“ Revelation of John 16:7 І я чув, як же́ртівник говорив: „Так, Господи, Боже Вседержи́телю! Правдиві й справедливі суди Твої!“ Revelation of John 16:8 А ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І да́но йому палити людей огнем. Revelation of John 16:9 І спека велика палила людей, і зневажа́ли вони Ім'я Бога, що має вла́ду над карами тими, — і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому́. Revelation of John 16:10 А п'ятий ангол вилив чашу свою на престола звіри́ни. І затьми́лося царство її, і люди від болю кусали свої язики́, Revelation of John 16:11 і Бога Небесного вони зневажа́ли від болю свого й від своїх болячо́к, — та в учинках своїх не пока́ялись! Revelation of John 16:12 Шостий же ангол вилив чашу свою на річку велику Ефра́т, — і вода її висохла, щоб пригото́вити дорогу царям, які від схід сонця. Revelation of John 16:13 І я бачив, що вихо́дили з уст змі́я, і з уст звіри́ни, і з уст неправдивого пророка три ду́хи нечисті, як жа́би, — Revelation of John 16:14 це духи де́монські, що чинять озна́ки. Вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога. Revelation of John 16:15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйни́й, і одежу свою береже, щоб наги́м не ходити, і щоб не бачили га́ньби його! Revelation of John 16:16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддо́н. Revelation of John 16:17 Сьомий же ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучни́й залунав від небесного храму з престолу, говорячи: „Сталося!“ Revelation of John 16:18 I сталися бли́скавки й гу́ркіт та гро́ми, і сталось велике трясі́ння землі, якого не було́, відко́ли люди́на живе на землі. Великий такий землетру́с, такий міцний! Revelation of John 16:19 І місто велике розпа́лося на три частини, і попадали лю́дські міста́. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву. Revelation of John 16:20 І зник кожен о́стрів, і не зна́йдено гір! Revelation of John 16:21 І великий град, як важкі тягарі́, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покара́ння градом, — бо кара Його була дуже велика! Revelation of John 17:0
Revelation of John 17:1 І прийшов один із семи анголі́в, що мають сім чаш, і говорив зо мною, ка́жучи: „Підійди, — я покажу́ тобі засу́дження великої розпусниці, що сидить над багатьма во́дами. Revelation of John 17:2 З нею розпусту чинили зе́мні царі, і вином розпусти її впивались ме́шканці землі“. Revelation of John 17:3 І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звіри́ні, переповненій імена́ми богознева́жними, яка мала сім голів і десять ро́гів. Revelation of John 17:4 А жінка була одягнена в порфіру й кармази́н, і приоздо́блена золотом і дорогоцінним камі́нням та пе́рлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидо́ти та не́чести розпусти її. Revelation of John 17:5 А на чолі́ її було написане ім'я́, таємниця: „Великий Вавилон, — мати розпусти й гидо́ти землі“. Revelation of John 17:6 І бачив я жінку, п'яну́ від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивува́вся я дивом великим.
Revelation of John 17:7 А ангол промовив до мене: „Чого ти диву́єшся? Я скажу́ тобі таємницю жінки й звірини, яка носить її, яка має сім голів і десять ро́гів. Revelation of John 17:8 Звіри́на, яку бачив я, була — і нема, і має вийти з безо́дні — і пі́де вона на погибіль. А ме́шканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закла́дин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звіри́на була — і нема, і з'я́виться. Revelation of John 17:9 Тут розум, що має він мудрість. Сім голів — це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, — Revelation of John 17:10 п'ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як при́йде, то мусить він трохи пробути. Revelation of John 17:11 І звіри́на, що була́ — і нема, і вона — сама во́сьма й з сімох, і йде на погибіль. Revelation of John 17:12 А десять тих рогів, що бачив ти їх, — то десять царів, що ще не прийняли́ царства, але при́ймуть вла́ду царську́ із звіри́ною на одну годину. Revelation of John 17:13 Вони мають одну думку, а силу та вла́ду свою віддадуть звіри́ні. Revelation of John 17:14 Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він — „Господь над панами та Цар над царями“. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні“. Revelation of John 17:15 І говорить до мене: „Во́ди, що бачив ти їх, де сидить та розпу́сниця, то наро́ди та люди, і племе́на та язи́ки. Revelation of John 17:16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звіри́на, — вони знена́видять розпусницю, спусто́шать її й обнажа́ть, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять. Revelation of John 17:17 Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали́ звіри́ні, аж поки не ви́повняться слова́ Божі. Revelation of John 17:18 А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними“. Revelation of John 18:0 Revelation of John 18:1 Після цього побачив я іншого ангола, що схо́див із неба, і що вла́ду велику він мав. І земля освітилась від слави його. Revelation of John 18:2 І він гучним голосом кликнув, говорячи: „Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею де́монів, і схо́вищем усякому ду́хові нечистому, і схо́вищем усіх пта́хів нечистих та нена́видних, Revelation of John 18:3 бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі наро́ди! І зе́мні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розко́ші його!“ Revelation of John 18:4 І почув я інший голос із неба, який говорив: „Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільника́ми гріхів його, і щоб не потра́пили в кара́ння його. Revelation of John 18:5 Гріхи бо його досягли́ аж до неба, і Бог згадав про неправди його. Revelation of John 18:6 Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав! Revelation of John 18:7 Скільки він сла́вив себе та розкошува́в, стільки му́ки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму гово́рить: „Сиджу́, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не бу́ду!“ Revelation of John 18:8 Через це одного дня при́йдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спа́лений буде огнем, бо міцни́й Господь, Бог, що судить його!“
Revelation of John 18:9 І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошува́ли, коли побачать дим пожежі його. Revelation of John 18:10 Вони через страх його мук стоятимуть зда́лека та говоритимуть: „Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години!“ Revelation of John 18:11 І земні купці́ будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу́, — Revelation of John 18:12 вантажу́ золота, і срі́бла, і камі́ння дорогоцінного, і пе́рел, і віссо́ну, і порфі́ри, і шовку, і кармази́ну, і всякого дерева запашно́го, і всякого по́суду з слоно́вої кости, і всякого по́суду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармуро́вого, Revelation of John 18:13 і кори́ці, і шафра́ну, і па́хощів, і мирри, і лива́ну, і вина, і оливи, і тонко́ї муки́, і пшениці, і товару, і овець, і ко́ней, і возів, і рабів, і душ лю́дських. Revelation of John 18:14 І плоди́ пожадли́вости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе, — і вже їх ти не зна́йдеш! Revelation of John 18:15 Купці цими реча́ми, що вони збагати́лися з нього, від стра́ху мук його стануть здалека, і бу́дуть плакати та голосити, Revelation of John 18:16 і казати: „Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссо́н і порфіру та в кармази́н, і прикрашене золотом і дорогоцінним камі́нням та пе́рлами, Revelation of John 18:17 бо за одну годину згинуло таке велике багатство“. І кожен стерни́к, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, — стали здалека, Revelation of John 18:18 і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: „Котре до великого міста подібне?“ Revelation of John 18:19 І вони поси́пали по́рохом го́лови свої, і закричали, пла́чучи та голо́сячи, і ка́жучи: „Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагати́лися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожні́ло! Revelation of John 18:20 Радій з цього, небо, і святі апо́столи та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!“ Revelation of John 18:21 І один сильний ангол узяв великого каменя, як жо́рно, і кинув до моря, говорячи: „З таким розго́ном буде кинений Вавило́н, місто велике, — і вже він не зна́йдеться! Revelation of John 18:22 І голос гуслярі́в, і співакі́в, і сопі́льників, і сурмачі́в уже не буде чутий в тобі! І вже не зна́йдеться в тобі жодного мистця́ й ніякого мисте́цтва, і шум жо́рен уже не буде чутий в тобі! Revelation of John 18:23 І світло свічника́ вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були зе́мні вельможі, бо твоїм ворожби́тством були зведені всі наро́ди! Revelation of John 18:24 Бо в нім зна́йдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі“. Revelation of John 19:0 Revelation of John 19:1 По цьому почув я на́че гучни́й голос великого на́товпу в небі, який говорив: „Алілу́я! Спасі́ння, і слава, і сила Господе́ві нашому, Revelation of John 19:2 правдиві бо та справедливі суди́ Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук!“ Revelation of John 19:3 І вдруге сказали вони: „Алілуя! І з неї дим виступає на вічні віки!“ Revelation of John 19:4 І попа́дали двадцять чотири ста́рці й чотири твари́ни, і поклонилися Богові, що сидить на престолі, говорячи: „Амінь, алілуя!“ Revelation of John 19:5 А від престолу вийшов голос, що кли́кав: „Хваліть Бога нашого, усі раби Його, і всі, хто боїться Його, і малі, і великі!“ Revelation of John 19:6 І почув я ніби голос великого на́товпу, і на́че шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: „Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержи́тель! Revelation of John 19:7 Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому́, бо весі́лля Агнця настало, і жона Його себе приготува́ла!“ Revelation of John 19:8 І їй да́но було зодягнутися в чистий та світлий вісо́н, бо вісо́н — то праведність святих. Revelation of John 19:9 І сказав він мені: „Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця!“ І сказав він мені: „Це правдиві Божі слова!“ Revelation of John 19:10 І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. А він каже мені: „Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засві́дчення Ісусове, — Богові вклонися!“ Бо засві́дчення Ісусове, — то дух пророцтва.
Revelation of John 19:11 І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він праведно судить і воює. Revelation of John 19:12 Очі Його — немов по́лум'я огняне́, а на голові Його — багато вінців. Він ім'я́ мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. Revelation of John 19:13 I зодя́гнений був Він у шату, покра́шену кров'ю. А Йому на ім'я: Слово Боже. Revelation of John 19:14 А війська́ небесні, зодягнені в білий та чистий вісо́н, їхали вслід за Ним на білих ко́нях. Revelation of John 19:15 А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити наро́ди. І Він па́стиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чави́ло вина лютого гніву Бога Вседержи́теля! Revelation of John 19:16 I Він має на шаті й на сте́гнах Своїх написане ймення: „Цар над царями, і Господь над панами“. Revelation of John 19:17 І бачив я одного ангола, що на сонці стояв. І він гучним голосом кли́кнув, ка́жучи до всіх птахів, що серед неба літали: „Ходіть, — і зберіться на велику Божу вечерю, Revelation of John 19:18 щоб ви їли тіла царів, і тіла ти́сячників, і тіла сильних, і тіла ко́ней і тих, хто сидить на них, і тіла всіх вільних і рабів, і мали́х, і великих“. Revelation of John 19:19 І я побачив звіри́ну, і зе́мних царів, і війська́ їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з ві́йськом Його. Revelation of John 19:20 І схо́плена була звіри́на, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знаме́но звіри́ни прийняв і поклонився був о́бразові її. Обоє вони були вкинені живими до огняно́го озера, що сіркою горіло. Revelation of John 19:21 А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що виходив із уст Його. І все пта́ство наїлося їхніми трупами. Revelation of John 20:0 Revelation of John 20:1 І бачив я ангола, що схо́див із неба, що мав ключа від безодні, і кайда́ни великі в руці своїй. Revelation of John 20:2 І схопи́в вій змі́я, вужа́ стародавнього, що диявол він і сатана́, і зв'язав його на тисячу ро́ків, — Revelation of John 20:3 та й кинув його до безо́дні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб наро́ди не зво́див уже, аж поки не скі́нчиться тисяча ро́ків. А по цьо́му він розв'я́заний буде на короткий час.
Revelation of John 20:4 І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, — і суд їм був да́ний, — і душі стятих за сві́дчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звіри́ні, ані о́бразові її, і не прийняли́ знаме́на на чо́ла свої та на руку свою. І вони ожили́, і царювали з Христом тисячу ро́ків. Revelation of John 20:5 А інші померлі не ожили́, аж поки не скі́нчиться тисяча ро́ків. Це перше воскресі́ння. Revelation of John 20:6 Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресі́нні! Над ними друга смерть не матиме вла́ди, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу ро́ків. Revelation of John 20:7 Коли ж скінчиться тисяча ро́ків, сатана́ буде ви́пущений із в'язниці своєї. Revelation of John 20:8 І ви́йде він зво́дити наро́ди, що вони на чотирьох края́х землі, Ґо́ґа й Маґо́ґа, щоб зібрати їх до бо́ю, а число їхнє — як мо́рський пісок. Revelation of John 20:9 І вийшли вони на ширину́ землі, і оточи́ли та́бір святих та улю́блене місто. І зійшов огонь з неба, — і пожер їх. Revelation of John 20:10 А диявол, що зво́див їх, був укинений в озеро огняне́ та сірча́не, де звіри́на й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки́. Revelation of John 20:11 І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшло́ся. Revelation of John 20:12 І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорну́лися книги, і розгорнулась інша книга, — то книга життя. І су́джено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. Revelation of John 20:13 І дало́ море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, — і су́джено їх згідно з їхніми вчинками. Revelation of John 20:14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне́. Це друга смерть, — озеро огняне́. Revelation of John 20:15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той уки́нений буде в озеро огняне́. Revelation of John 21:0 Revelation of John 21:1 І бачив я небо нове́ й нову́ землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було́. Revelation of John 21:2 І я, Іван, бачив місто святе, Нови́й Єрусали́м, що схо́див із неба від Бога, що був пригото́ваний, як неві́ста, прикра́шена для чоловіка свого. Revelation of John 21:3 I почув я гучний голос із престолу, який кли́кав: „Оце́ оселя Бога з людьми́, і Він житиме з ними! Вони бу́дуть наро́дом Його, і Сам Бог буде з ними“, Revelation of John 21:4 „і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре́“, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не бу́де, бо перше минулося!“ Revelation of John 21:5 І сказав Той, Хто сидить на престолі: „Ось нове́ все творю́!“ І говорить: „Напиши, що слова́ ці правдиві та вірні!“ Revelation of John 21:6 І сказав Він мені: „Сталося! Я Альфа й Оме́га, Поча́ток і Кінець. Хто прагне, тому дармо Я дам від джере́ла живої води. Revelation of John 21:7 Переможець наслідить усе, і Я бу́ду Богом для нього, а він Мені буде за сина! Revelation of John 21:8 А лякливим, і невірним, і мерзки́м, і душогубам, і розпусникам, і чарівника́м, і ідоля́нам, і всім неправдомовцям, — їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою“, а це — друга смерть! Revelation of John 21:9 І прийшов до мене один із семи анголі́в, що мають сім чаш, напо́внених сімома́ останніми карами, та й промовив до мене, говорячи: „Ходи, покажу́ я тобі невісту, жону Агнця“. Revelation of John 21:10 І заніс мене духом на го́ру велику й високу, і місто велике мені показав, — святий Єрусали́м, що сходив із неба від Бога. Revelation of John 21:11 Славу Божу він має. А світлість його подібна до каменя дорогоцінного, як каменя я́списа, що блищить, як кришта́ль. Revelation of John 21:12 Мур воно мало великий і високий, мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять анголів та ймення написані, а вони — імення дванадцятьо́х племе́н синів Ізраїля. Revelation of John 21:13 Від схо́ду три брами, і від пі́вночі три брами, і від півдня три брами, і від захо́ду три брами. Revelation of John 21:14 І міськи́й мур мав дванадцять підвалин, а на них дванадцять імен дванадцяти апо́столів Агнця. Revelation of John 21:15 А той, хто зо мною говорив, мав міру, — золоту трости́ну, щоб змі́ряти місто, і брами його і його мур. Revelation of John 21:16 А місто чотирикутне, а довжина́ його така, як і ширина́. І він зміряв місто трости́ною на дванадцять тисяч стадій ; довжина́, і ширина́, і вишина́ його рівні. Revelation of John 21:17 І зміряв він мура його на сто сорок чотири лі́кті міри лю́дської, яка й міра ангола. Revelation of John 21:18 Його мур був збудо́ваний з я́спису, а місто було — щире золото, подібне до чистого скла. Revelation of John 21:19 Підвалини муру місько́го прикра́шені були всяким дорогоцінним камі́нням. Перша підва́лина — я́спис, друга — сапфі́р, третя — халкидо́н, четверта — смара́гд, Revelation of John 21:20 п'ята — сардо́нікс, шоста — са́рдій, сьома — хризолі́т, восьма — бери́л, дев'ята — топа́з, десята — хрисопра́с, одинадцята — яки́нт, дванадцята — амети́ст. Revelation of John 21:21 А дванадцять брам — то дванадцять перли́н, і кожна брама зокре́ма була́ з однієї перли́ни. А вулиці міста — щире золото, прозо́рі, як скло. Revelation of John 21:22 А храму не бачив я в ньому, бо Госпо́дь, Бог Вседержи́тель — то йому храм і Агнець. Revelation of John 21:23 І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, — слава бо Божа його освітила, а світильник для нього — А́гнець. Revelation of John 21:24 І наро́ди ходитимуть у світлі його, а зе́мні царі принесу́ть свою славу до нього. Revelation of John 21:25 А брами його зачиня́тись не бу́дуть удень, бо там но́чі не бу́де. Revelation of John 21:26 І принесу́ть до нього славу й честь наро́дів. Revelation of John 21:27 І не вві́йде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидо́ту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця“. Revelation of John 22:0
Revelation of John 22:1 І показав він мені чисту ріку́ живої води, ясну́, мов кришта́ль, що випливала з престолу Бога й Агнця. Revelation of John 22:2 Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки́ — дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця прино́сячи плід свій. А листя дерев — на вздоро́влення наро́дів. Revelation of John 22:3 І жодного прокля́ття більше не бу́де. І бу́де в ньому престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому, Revelation of John 22:4 і побачать лице Його, а Ймення Його — на їхніх чо́лах. Revelation of John 22:5 А но́чі вже більше не бу́де, і не бу́де потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки́.
Revelation of John 22:6 І сказав він до мене: „Це вірні й правдиві слова, — а Госпо́дь, Бог ду́хів пророчих, послав Свого а́нгола, щоб він показав своїм рабам, що́ незаба́ром статися мусить. Revelation of John 22:7 Ото, незаба́ром прихо́джу. Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги!“ Revelation of John 22:8 І я, Іван, чув і бачив оце. А коли я почув та побачив, я впав до ніг ангола, що мені це показував, щоб вклонитись йому. Revelation of John 22:9 І сказав він до мене: „Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!“ Revelation of John 22:10 І сказав він до мене: „Не запеча́туй слів пророцтва цієї книги. Час бо близьки́й! Revelation of John 22:11 Неправедний — хай чинить неправедні́сть ще, і поганий — хай ще опога́нюється. А праведний — хай ще чинить праведність, а святий — нехай ще освячується! Revelation of John 22:12 Ото, незаба́ром прихо́джу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з діла́ми його. Revelation of John 22:13 Я Альфа й Оме́га, Перший і Останній, Поча́ток і Кінець. Revelation of John 22:14 Блаженні, хто випере ша́ти свої , щоб мати право на дерево життя, і ввійти бра́мами в місто! Revelation of John 22:15 А поза ним будуть пси, і чарівники́, і розпу́сники, і душогуби, і ідоля́ни, і кожен, хто любить та чинить неправду. Revelation of John 22:16 Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засві́дчити вам це у Церква́х. Я корінь і рід Дави́дів, зоря ясна́ і досві́тня! Revelation of John 22:17 А Дух і неві́ста говорять: „Прийди!“ А хто чує, хай каже: „Прийди!“ І хто пра́гне, хай при́йде, і хто хоче, хай воду життя бере да́рмо!“ Revelation of John 22:18 Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, та накладе́ на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. Revelation of John 22:19 А коли хто що віді́йме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій. Revelation of John 22:20 Той, Хто свідку́є, говорить оце: „Так, — незаба́ром прийду́!“ Амінь. Прийди, Господи Ісусе! Revelation of John 22:21 Благода́ть Господа нашого Ісуса Христа зо всіма́ вами! Амі́нь.